Житія святих,  Серпень

Святитель Філарет (Гумілевський), архієпископ Чернігівський і Ніжинський (†1866)

День пам’яті: 9/22 серпня
«Служити Богу та ближньому» — святитель Філарет (Гумілевський)

Філарет (Гумілевський Димитрій Григорович), архієпископ Чернігівський і Ніжинський народився 23 жовтня 1805 р. в селі Конобєєвці Шацького повіту Тамбовської губернії у родині священика. Хлопчика назвали Димитрієм на честь св. Димитрія Солунського. Початкове виховання й освіту він отримав у сім’ї, яка вирізнялася істинним благочестям. Розумові здібності Димитрія проявилися дуже рано. У п’ять років він уже читав у церкві Псалтир, який знав майже напам’ять. У сім років батько віддав Димитрія у Вишенську пустинь до вченого ієродиякона Никона, а за два роки — в Шацьке духовне училище. Під час навчання Тамбовський Преосвященний Іона (Васильєвський) перемінив його колишнє прізвище Конобєєвський на Гумілевський.

Здібності Димитрій мав надзвичайні. Якось він зі своєю тіткою відвідав Саровську пустинь і був у преподобного Серафима. Благословивши хлопчика, старець сказав: «Цей отрок буде великим світильником Церкви і прославиться по всій Русі як учений муж».

Однак батько Димитрія мріяв, що коли син виросте, то одружиться і займе його місце. Хлопець почав сватати наречену. Але якось, гуляючи у садку, він сподобився видіння святителя Василія Великого, який сказав йому, що плани батька його зруйнуються. Від того часу Димитрій залишив думку про одруження й цілковито змінив спосіб життя.

У 1826 р. він вступив до Московської духовної академії, де 19 серпня 1829 р. прийняв чернецтво. Митрополит Московський Філарет, який дуже цінував здібного студента, при постригу дав йому своє ім’я.

3 лютого 1830 р. Філарет був рукоположений на ієродиякона, а 29 червня того ж року — на ієромонаха.

1 травня 1833 р. він був призначений інспектором академії, 27 січня 1835 р. зведений у сан архімандрита. 14 грудня того ж року архімандрит Філарет стає ректором Духовної академії, а з 9 березня 1837 р. — одночасно й настоятелем Богоявленського монастиря.

21 грудня 1841 р. у Казанському соборі Петербурга була звершена хіротонія архімандрита Філарета на єпископа Ризького. За час служіння святителя у Прибалтійському краї до Православ’я приєдналося 113 910 селян, а кількість парафій зросла з 6 до 98. Ця діяльність викликала різку протидію німецьких баронів, які бажали онімечити край. Боротьба закінчилася переміщенням Філарета в 1848 р. на Харківську кафедру.

В Харкові та Чернігові святитель приділяв велику увагу духовній освіті юнацтва, засновував семінарії, єпархіальні училища, стежив за навчальновиховним процесом, розробляв для навчальних закладів програми викладання. Не обходив він своєю увагою і благоустрій монастирів та церков, храмове будівництво. У 1857 р. Філарет був зведений у сан архієпископа, а 2 травня 1859 р. призначений архієпископом Чернігівським і Ніжинським.

Особливо прославився святитель Філарет завдяки своїм літературним і богословським працям. Його головні праці — «Історія Руської Церкви», «Православне догматичне богослов’я», «Історичне вчення про Отців Церкви», «Бесіди про страждання Господа нашого Іісуса Христа», «Житія святих, шанованих Православною Церквою» — витримали велику кількість перевидань.

Святитель Філарет був надзвичайно чуйним до чужої біди. Трудами й життям його керувало єдине бажання — служити Богу і ближньому. З першої хвилини, коли постав він перед престолом Божим як служитель вівтаря, і до самої смерті на кожній службі, починаючи від Херувимської пісні й до Причастя, сльози текли з його очей. І, причастившись, він довго не міг угамувати своїх сліз.

Інтенсивно займаючись науковою роботою, святитель живо відкликався на всі події суспільного життя: відвідував в’язниці, допомагав пораненим під час Севастопольської кампанії. Він не залишав свою паству і в найскрутніші моменти. Під час холери 1866 р. він здійснив об’їзд єпархії, щоб підбадьорити народ. Дорогою святитель сам захворів і 9 серпня помер у Конотопі. Від Конотопа до Чернігова усі 180 верст понад 10 тис. людей, змінюючи один одного, супроводжували труну улюбленого архіпастиря. При цьому не було жодного випадку захворювання на холеру. Молитвами угодника Божого святителя Філарета холера не дійшла до Чернігова і припинилася. Дивний Бог у святих Своїх!

Ігумен Лонгин (Чернуха). Православіє в Україні

14 квітня 2009 р. Священний Синод Української Православної Церкви ухвалив:
1. Благословити для місцевого прославлення та шанування архієпископа Чернігівського Філарета (Гумілевського).
2. Затвердити іконописне зображення Святителя Філарета.
3. Останки його вважати святими мощами.
4. Пам’ять Святителю Філарету Чернігівському звершувати 9/22 серпня.
5. Піднести подяку Всемилостивому Богу, дивному у святих Своїх, що явив нам нового молільника за нашу Святу Церкву та наш народ.

25 жовтня 2009 року, за урочистим богослужінням яке очолив Митрополит Київський і всієї України Володимир у співслужінні великої кількості єпископів та духовенства, відбувся чин прославлення святителя Філарета архієпископа Чернігівського під час чого була відправлена остання панахида за ним. Далі архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій зачитав рішення Священного синоду УПЦ від 14 квітня цього року (Журнал засідання №24) про причислення до лику місцевошанованих святих Чернігівської єпархії архієпископа Чернігівського Філарета (Гумілевського), а єпископ Святогірський Арсеній зачитав житіє святого. Насамкінець, пролунали тропар і кондак святителю Філарету, після чого Первосвятитель разом із архієреями та духовенством вклонилися його чесним мощам. Віднині мощі Святителя Філарета перебуватимуть в Свято-Троїцькому кафедральному соборі м. Чернігова.

orthodox.cn.ua