Страждання святого мученика Іполита, Іринея, Авундія та мц. Конкордії у Римі

Місяця серпня на 13-й день

Після страдницької кончини святого мученика Лаврентія-архідиякона блаженний Іполит, воєначальник і сторож ув’язнених, який спочатку мав за в’язня Лаврентія у своїй кустодії, а тоді учнем його став, поховавши багатостраждальне мученикове тіло, прийшов до свого дому на третій день після поховання. Були ж усі домашні його християнської віри: Лаврентій святий їх навчив й охрестив, числом дев’ятнадцять душ чоловіків і жінок. З ними в домі своєму молився до Бога, з ними причастився Божественних Таїнств Тіла і Крови Христових. Тоді, після духовної тої їжі, поставлено трапезу для підкріплення тіла. Раніше, ніж вони почали їсти, прийшли воїни і, взявши Іполита, повели до царя Деція. Побачивши ж його, цар засміявся й запитав: «Чи й ти став волхвом, що тіло Лаврентієве украв?» Відповів Іполит: «Я не волхв, але християнин». Розгнівався цар, звелів камінням уста йому розбивати. Тоді скинув з нього одяг, який той мав за звичаєм християнським. І сказав Іполит: «Не роздягнув ти мене, але більше одягати почав». Спитав цар: «Чи ти не шануєш богів, що так безумно говориш і не соромишся наготи своєї?» Відповів Іполит: «І премудрий я, і не нагий, у Христа-бо одягнувся. Тоді був я безумний, коли, як і ти, служив бісам. І тоді був я нагим, коли не мав благодаті Христової. Нині ж я християнин». Сказав цар: «Принеси жертву богам, щоб не загинути муками, як же загинув Лаврентій». Відповів Христовий раб: «О, тільки б я сподобився частки зі святим Лаврентієм! Ти ж його, окаянний, нечистими своїми устами згадувати недостойний». І звелів цар простягнути Іполита святого на землі й бити жорстоко палицями. Мученик же битий голосно скликував: «Я — християнин!» Тоді звелів кат перестати його бити, підняти із землі й, одягнути, за звичаєм поганським, у воїнський одяг. І сказав до нього: «Згадай свій воїнський сан і будь нам другом, з нами до жертв долучайся, як же й раніше робив». Відповів святий: «Я — воїн Христа, Спасителя мого, і бажаю за Нього померти». Сказав Децій-цар до Валеріяна-єпарха: «Візьми його та всі маєтки його і, мучачи його, страть».

І того ж дня Валеріян, пославши, розграбував маєток Іполита. І побачив, що в нього вдома всі вірять у Христа, і звелів їх привести перед себе. Була ж серед них годувальниця Іполитова, на ім’я Конкордія. Поглянувши на неї, Валеріян сказав: «Пожалійте літ життя вашого, щоб не загинули ви разом з Іполитом, паном вашим». Відповіла Конкордія: «Ми з паном нашим бажаємо краще умерти чесно у вірі Христовій, аніж безчесно між вами нечестивими жити». Сказав Валеріян: «Рід рабський не інакше, лише муками виправляється». І звелів Конкордію палицями олов’яними бити. І в тому битті мучениця свята передала дух свій Господові.

Був же там і святий Іполит, якого воїни тримали. Бачачи годувальницю свою, що як мучениця кінець прийняла, возвеселився й мовив: «Дякую Тобі, Господи, що ту, яка годувала мене, послав наперед у Царство твоє перед святих твоїх». Єпарх же сказав до нього: «Чи ти ще покладаєшся на чарівну хитрість і не шануєш богів ані велінню царевому не скоряєшся?» Сповнився гніву й звелів усіх з Іполитом вивести за град, за ворота Тивуртійські, на смерть. Святий же Іполит ішов з ними, зміцнював їх, кажучи: «Браття, не бійтеся, я і ви одного маємо Владику». І коли привели їх на місце смертне, усіх перед очима Іполитовими кат потяв. Було ж потято чоловіків і жінок усілякого віку душ вісімнадцять, окрім святої Конкордії, убитої в граді. Самого ж Іполита святого, ведінням єпарховим, прив’язали до диких коней і водочили по горбистих місцях доти, поки в руки Божі не передав святої своєї душі. Помер святий мученик Іполит із домашніми своїми, за Христа постраждавши, місяця серпня в тринадцятий день, на третій же після кончини Лаврентія.

Коли ж настала ніч, прийшов святий Юстин-пресвітер з іншими вірними і, зібравши тіла мученицькі, на тому ж місці їх поховав. Шукав же тіла святої мучениці Конкордії, вбитої в граді, і, шукаючи довгі дні, не знайшов, був засмучений і плакав. Будо ж те чесне тіло за наказом ката вкинене в громадські стоки, у нечисте місце. На дванадцятий день після кончини святого Іполита християнин, на ім’я Іриней, довідавшись від одного воїна про тіло святої Конкордії, узяв ще одного християнина, на ім’я Авундій, і вийняли звідти вночі чесне те тіло, не обмащене нечистотами, і до пресвітера Юстина принесли. Той же зрадів ведьми й поховав її при тілі святого Іполита й інших мучеників. Наступного дня не втаїдося те від Вадеріяна-єпарха, і взяв обох тих християн — Іринея й Авундія, і звелів вкинути їх туди, звідки вийняли тіло мучениці, і втопити їх у нечистотах живими. І померли там обидва ті святі місяця серпня у двадцять шостий день. Святий же Юліян вночі вийняв їх звідти й поховав при мощах святого Лаврентія, сдавлячи Христа Бога, сдавленого з Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.