Преподобний Меркурій Печерський, єпископ Смоленський, в Ближніх печерах

Місяця серпня на 7-й день

Дані про життя святителя Меркурія залишилися наступні.

Після огляду лаврських печер у 1594 році німецький посол Е. Лясота зазначив у своєму щоденнику: «У довгому вузькому кориті лежить тіло, яке припливло в ньому зі Смоленська вниз по Дніпру і пристало під монастирем».

На карті Ближніх печер 1661 і 1703 років згаданий відповідно «Меркурій, єпископ Смоленський», і «Меркурій єпископ», до якого, мабуть, і відносяться слова Е. Лясоти.

Датський посол Юст Юль, який відвідав Лавру в 1711 році, свідчив: «У печерах знаходяться також останки одного святого, колишнього Смоленського єпископа. Вмираючи, цей єпископ заповів, щоб труну з його тілом було пущено по Дніпру, і винесений рікою, куди припливе. І труну його принесло сюди, до могил цих святих, які перебувають у самого Дніпра, внаслідок чого покійного взяли і поставили в печери».

6-та пісня канону «Служби» святим Ближніх печер в друкованому збірнику 1763 року закликає: «Слава Смоленського граду, Меркурій пастир, пастирів Начальника свого вівці пас добре, духом же палаючи прагнув нерозлучно бути з преподобними Печерськими. Тому після смерті чудотворно приплив в колоді, і в печері святий спочиває тілом, душею ж радіє з преподобними у славі вічній».

Щодо часу земного життя святителя Меркурія Смоленського церковні історики висували різні версії.
Так, в «Історії Російської ієрархії» єпископа Амвросія (Орнатського; † 1827) говорилося, що подвижник трудився на церковній ниві в кінці XII століття.

Митрополит Євгеній (Болховітінов) писав, що святитель Меркурій Смоленський, який спочиває в Ближніх печерах, жив на початку XIII століття, і що пам’ять його святкується 27 серпня.

В «Описі» Києво-Печерської Лаври 1847 року видання повідомлялося, що святитель спочив під час нападу на Смоленськ монгольських військ на чолі з ханом Батиєм, і що пам’ять подвижника відзначається 24 листопада.

На це архієпископ Філарет (Гумілевський) зауважив: «Тут змішаний Смоленський єпископ Меркурій зі Смоленським мучеником, воїном Меркурієм, якого пам’ять 24 листопада. Втім, немає сумніву, що святий єпископ Смоленський Меркурій був той самий єпископ Смоленський, про якого згадується в літописах під час навали Батиєвої 1238 р. без імені його».

Перенесення відомостей про святого мученика Меркурія Смоленського на тезоіменитого святителя зустрічається і в «Книзі, глаголемої опис про Руських святих». В опублікованому М. Толстим списку цієї книги названий «святий великомученик Меркурій воїн, Смоленський чудотворець, який во гробі приплив». В іншому списку «Книги глаголемая» М. Толстой виявив наступні слова про святого мученика Меркурія Смоленського: «Родом був римлянин, прийшовши в Росію, юний був, служити Смоленським князем, роду княжого. Потім убитий був в літо 6747 (1239) листопада в 24 день від безбожнаго царя Батия невірного. Потім же у гробі в Київ приплив чудно вельми». У свою чергу, Е. Голубинський знайшов в одному зі списків «Книги глаголемая»
повідомлення: «Мученик Меркурій воїн, Смоленський чудотворець, який постраждав в літо 6747 від безбожнаго царя Батия, у гробі в Київ приплив, його ж пам’ять святкує свята Церква листопада в 24 день».

Про походження святителя Меркурія владика Філарет міркував так: «До посвячення в сан святительський трудився він в Печерській обителі».

Святкування його пам’яті звершується в один день з Пименом Багатохворобливим, відпочиваючим в Ближніх печерах поряд зі святителем Меркурієм 20 (7 за ст. ст.) серпня.

lavra.ua

Тропарі, кондаки, молитви та величання