Житія святих,  Серпень

Преподобний Аркадій Новоторзький

Місяця серпня на 14-й день

Преподобний Аркадій Вяземський і Новоторзький походив із міста Вязьми від простих благочестивих батьків, які з дитинства навчили його молитві та послуху. Кроткий, проникливий, добрий і цнотливий юнак вибрав своїм подвигом юродство Христа ради. Він харчувався милостиною, спав де доведеться – у лісі, на церковній паперті. Блаженна безтурботність і близькість до природи надавали образу молодого Аркадія особливої ​​одухотвореності і відчуженості від життєвої суєти. У церкві, заглибившись у молитву, святий Аркадій часто плакав сльозами розчулення та духовної радості. Його поради були точні, передбачення збувалися, викриття надоумлювали. Досвідчений наставник, преподобний Єфрем, Новоторзький чудотворець (пам’ять 28 січня), допомагав юному подвижнику уникати духовних небезпек у проходженні важкого та рідкісного на той час подвигу юродства. Після того, як вязьмичі стали свідками кількох чудес, скоєних за молитвами блаженного Аркадія, він, уникаючи людської слави, пішов у верхів’я річки Тверці. Тут преподобний Аркадій розділив праці свого духовного наставника преподобного Єфрема Новоторзького, беручи участь разом з ним у підставі храму та обителі на честь святих благовірних князів-страстотерпців Бориса і Гліба († 1015; перше перенесення святих мощей – 1072; загальна пам’ять).

Вступивши до нововлаштованого монастиря, преподобний Аркадій прийняв чернецтво і взяв на себе подвиг повного послуху духовному отцю – преподобному Єфрему. Преподобний Аркадій ніколи не пропускав літургії і появлявся до заутрені першим разом зі своїм наставником. Після преставлення преподобного Єфрема (28 січня 1053) преподобний Аркадій продовжував подвизатися за завітами свого старця, перебуваючи в молитві, пості та мовчанні. Через кілька років (за деякими даними, 13 грудня 1077) він також мирно відійшов до Господа. У 1594 році в одній із церков міста Вязьми був влаштований боковий вівтар в ім’я преподобного Аркадія. Спільне святкування преподобним Аркадію та Єфрему Новоторзькому було встановлено за митрополита Діонісії у 1584–1587 роках. Мощі преподобного Аркадія, уславлені чудовими зціленнями, були знайдені 11 липня (раніше цього дня відбувалася пам’ять) 1677 року в кам’яному склепі Борисоглібського собору міста Торжка. 14 серпня 1798 року їх поклали під спудом, у кам’яному труні, який раніше служив місцем упокоювання преподобному Єфрему. У 1841 році на лівій стороні Борисоглібського соборного храму був влаштований боковий вівтар на честь преподобного Аркадія. Урочисте святкування 300-річчя від часу здобуття святих мощей преподобного Аркадія відбулося у місті Торжку у 1977 році.