Житія святих,  Серпень

Преподобний Лаврентій (Проскура), схиархімандрит Чернігівський (†1950)

Дні пам’яті: 9 / 22 серпня, 29 грудня / 11 січня

9/22 серпня 1993 року Освяченим Архієрейським Собором Української Православної Церкви схиархімандрит Лаврентій Чернігівський (Проскура Лука Євсейович, 1868 -1950) був причисленний до ліку святих у чині преподобного. Церква прославила давно вже всенародно шанованого святого, праведність якого Господь ще при житті нагородив благодатними дарами зцілень тілесних і душевних хвороб по молитовному предстательству, передбачення, смиренності і любові. Чудотворні і цельбоносні мощі угодника Божого Лаврентія перебувають нині в Троїцькому соборі міста Чернігова.

Схиархімандрит Лаврентій (у миру Лука Євсейович Проскура) народився в 1868 році в селі Карильське Кролевецького повіту Чернігівської губернії. Батько і мати були глибоко релігійними людьми і дітей виховували у вірі в Бога. Лука вчився в початковій земській школі, був дуже здатним. У 13 років він закінчив школу і був залишений помічником вчителя. З дитячих років Лука регулярно ходив у церкву, мав прекрасний слух, співав у церковному хорі. Одного разу коли він був у Коропі, познайомився з надзвичайною людиною – колишнім регентом імператорського хору, уродженцем цих місць, який відразу оцінив здібності юнака і став навчати його регентському мистецтву. Тут же він освоїв гру на скрипці. Близько року провів Лука в Коропі. Після повернення додому він стає регентом свого сільського хору.

Родина жила бідно. Лука навчається шиттю і своєю працею починає заробляти, щоб допомагати родині. До 17 років він став прекрасним кравцем, так що замовників у нього було завжди багато. У цей час померла мати, і Лука вирішив піти в монастир. Але старший брат Варфоломій наполіг, щоб він не залишав родину. Важко було Луці відхилити свій твердий намір, але він змирився. Зі своїм другом юності Симеоном Лука ходив пішки в Київ до о. Іони, щоб він благословив отримати духовну освіту. Але о. Іона сказав їм: “Ваша семінарія при вас”, – і не благословив. Разом із Симеоном Лука їздив на Афон. Після наполегливих прохань Симеон був прийнятий у число братій Афонського монастиря. А Луці один з афонських старців сказав :”Їдь у Росію, ти там потрібний будеш”. Так він і зробив, повернувся додому.

Незабаром молодого талановитого регента запросили керувати хором Рихловського Миколаївського монастиря. Спів у Рихловському монастирі став приваблювати не тільки тих, хто приходив молитися, найчастіше регенти з інших місць спеціально приїжджали послухати хор, який набув чималу популярність. Єпископ Чернігівський Антоній (Соколов), об’їжджаючи єпархію, відвідав Рихлівський монастир і залишився дуже задоволений співом. По приїзду в Чернігів владика послав настоятелю розпорядження направити регента Луку Євсейовича в Чернігівський Троїцький архієрейський дім для управління хором. Так, приблизно в 1905 році Лука переїхав у Чернігів, де минуло все його наступне життя.

В 1912 році, на 45-му році життя, Лука був пострижений в чернецтво з іменем Лаврентій. Через два роки він був рукопокладений в ієродиякона, а в 1916 році – в ієромонаха. В 1928 році визначенням екзарха України митрополита Михаїла зведений у сан архімандрита. В 1923 році в Києві о. Лаврентій був таємно пострижений у схиму лаврським схиігуменом Гавриїлом. До самого закриття монастиря в першій половині 20-х років о. Лаврентій незмінно був регентом хору, уставщиком і відав монастирським книгосховищем.

Поступово зростав і духовний авторитет о. Лаврентія. Він був строгим послідовником Православного віросповідання. До нього йшли і прості люди, і чернігівська інтелігенція. Приїжджі швидко дізнавалися, що в Троїцькому монастирі є духівник високого життя, і раді були до нього потрапити. Його любов до всіх, дар розважливості, дар прозріння привертали не тільки мирян, але і багатьох духовних осіб, чернігівські єпископи дуже дорожили його судженням.

Коли закрили монастир, отець Лаврентій поселився в маленькім убогім будиночку. Богослужіння здійснював у у невеликому Іллінському храмі. Так минуло 20 років.
Прийшов час, коли закрили і цей храм. Позбавлений можливості в храмі прославляти Бога піснею, о. Лаврентій ніколи не залишав призначеного правила церковної молитви. Дбайливо зберігав він богослужбові книги і велику нотну бібліотеку. І коли його запитували: “Хіба ноти ще знадобляться?” – незмінно відповідав: “Звичайно, будемо ще читати і співати”.

Під час Великої Вітчизняної війни, у період окупації Чернігова, було дозволено відкрити Троїцьку обитель. За закликом старця зібралися послушниці, просто віруючі люди, і приступили до відновлення обителі. Люди трудилися самовіддано й уже в день Архістратига Михаїла 21 листопада 1941 року відбулося перше богослужіння в церкві Феодосія, розташованій під Троїцьким собором. А в 1942 році був освячений і головний престол Троїцького собору. Hа хори піднявся чудовий старець, і величний храм зголосився струнким співом. Зазвичай регенти диригують, стоячи обличчям до хористів і, виходить, спиною до іконостаса, якщо хори влаштовані в західній частині храму. Але о. Лаврентій завжди звернений був обличчям до вівтаря, а півчі розташовувалися симетрично півколом по обидві сторони, він же був у центрі.

Моральна чистота, духовна висота, невичерпна любов до людей викликали незвичайну прихильність до нього в кожному, хто хоч раз у житті удостоївся бачити його. Любов отця була особлива, не знала пристрасті, що не дивилася на обличчя, на душевні якості. Він любив усіх і виявляв це почуття привітністю, увагою, порадою. О. Лаврентій був великим психологом, він знав духовний світ людини у всіх його проявах і в самих найтонших відтінках. Всі від нього йшли зігріті християнською любов’ю, підбадьорені, з повним спокоєм на душі. Не одиничні були випадки, коли о. Лаврентій запобігав лиху, рятував людей від смерті.

Що вражало в дарах о. Лаврентія? Чітка, певна відповідь на всі сумніви і питання. І коли одного разу близька до нього людина насмілилася запитати: “Батюшка, звідки ви знаєте, що потрібно відповісти кожному, хто до Вас звертається, і завжди це буває правильне рішення?” Він відповів: “Hа думку наводить Бог, і відповідь у сказаному відразу”.

Помер схиархімандрит Лаврентій 19(6) січня 1950 року. Чин поховання очолював єпископ Іаков. За рішенням владики місцем поховання була визначена усипальниця під Троїцьким собором, де спочивають сім архієреїв. До закриття монастиря (у вересні 1962 року) у храмі регулярно відбувалися панахиди по покійному. Чернігівські архієреї вважали своїм обов’язком і честю помолитися біля могилки великого старця. Після ліквідації монастиря доступ в усипальницю був закритий. Пройшло 26 років. Настав час, коли прочани знову мають можливість поклонитися могилі о. Лаврентія. А духовний зв’язок віруючих людей, що знали праведника при житті, ніколи не переривався.

Здобувши рясно, Святого Духа старець Лаврентій часто розмовляв зі своїми чадами про останні часи, попереджав, що потрібно бути пильними і обережними, тому що антихрист близько.

На малий час

Як свідчить схиархімандрит Феофан, святий угодник Божий Лаврентій казав:
“- Руські люди будуть каятися в смертних гріхах, що не захистили церкви православні і монастирі і все руське святе, знехтували благочестя і полюбили бесівське нечестя. Але буде духовний вибух! І Русь разом з усіма слов’янськими народами і землями складе могутнє Царство. На чолі його буде православний Цар-Божий Помазаник. Завдяки цьому в Росії зникнуть усі розколи і єресі. Гоніння на православну Церкву не буде. Господь Святу Русь помилує за те, що в ній вже був страшний перед антихристовий час. Руського православного Царя Самодержця буде боятися навіть сам антихрист. А інші всі країни, крім Росії і слов’янських земель, будуть під владою антихриста і зазнають усі жахи і муки, написані у Священному Писанні. На Русі буде процвітання віри і радість, але тільки на малий час, тому що прийде Страшний Судія судити живих і мертвих.

Незадовго до воцаріння антихриста і закриті храми будуть ремонтувати, обладнувати не тільки зовні, але і усередині. Будуть золотити купола храмів, а коли закінчать головний, то настане час воцаріння антихриста. Моліться, щоб Господь продовжив нам цей час для зміцнення: страшний час очікує нас. Ремонт храмів буде тривати до самого коронування антихриста, і в нас буде благоліпність небувала”.

Головний “миротворець”

Про прийдешнього антихриста освячений Святим Духом старець Лаврентій говорив:
“Антихрист буде походити від блудної діви – єврейки дванадцятого коліна “блудодіяння”. Вже отроком він буде дуже здатним і розумним, а особливо з тих пір, коли гуляючи з матір’ю по саду, зустрінеться із сатаною, який увійде в нього. Хлопчик здригнеться від переляку, а сатана скаже: “не бійся, я буду допомагати тобі”. І із цього отрока дозріє в подобі людськім антихрист. Він буде навчений усім сатанинським хитрощам і буде давати несправжні знамення.

Прийде час, коли будуть битися-битися і почнеться всесвітня війна. А в самий розпал скажуть: давайте оберемо собі одного царя на весь всесвіт. І оберуть! Антихриста будуть обирати як всесвітнього царя і головного “миротворця” на землі. Треба уважно слухати, потрібно бути обережним! Як тільки будуть голосувати за одного у всім світі, знайте, що це вже він самий і що голосувати не можна.

Антихрист буде коронуватися як цар в Ієрусалимському чудовому відновленому храмі за участю російського духівництва і Патріарха. Буде вільний в’їзд і виїзд із Єрусалима для всякої людини, але тоді вже намагайтеся не їздити, тому, що все буде зроблено, щоб “спокусити” (Євангеліє від Матвія
24:24 Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних.
Мв. 24:24
).

При його коронуванні, коли буде читатися “Символ віри”, він не дасть його правильно прочитати, де будуть слова Ісуса Христа, Сина Божия; він відречеться і визнає тільки себе. І при цьому Патріарх викликне: “Це – антихрист!” – і за це буде Патріарх вбитий”.

Зійдуть з неба пророки Єнох і Ілля, які будуть всім говорити, що прийшов антихрист: “Це антихрист, не вірте йому”. І він умертвить пророків, але вони воскреснуть і вознесуться на Небо.

Про обличчя антихриста на святому місці

Ігумен Херувим (Дегтярь) старець, що особисто знав Лаврентія, розповів про бесіду з ним про останні часи:
– Блаженна і преблаженна та людина, яка не побажає і не буде бачити богомерзького обличчя антихриста. Хто буде бачити і чути богохульну його розмову з обіцянкою всіх земних благ, ті спокусяться і підуть йому назустріч із поклонінням. І разом з ним вони загинуть для вічного життя, будуть горіти у вічному вогні!
Коли старця запитали: “Як усе це буде?” Отець Лаврентій відповів зі сльозами:
“- Hа святому місці буде стояти мерзенність запустіння і показуватимуть звабників світу, які будуть обманювати людей, що відступили від Бога, і творити несправжні чудеса. А після них з’явиться антихрист! Увесь світ його побачить одночасно”.

Hа запитання: “Де на святому місці, у церкві?” Преподобний сказав:
– Hе в церкві, а в нас вдома! Раніше в куті стояв стіл із святими іконами, а тоді будуть стояти звабливі приклади для приваблювання людей. Багато скажуть: “Нам потрібно дивитися й слухати новини”. От у новинах і з’явиться антихрист.

Не потрібно боятися

Антихрист своїх людей буде “штампувати” печатями. Буде ненавидіти християн. Почнуться останні гоніння на душу християнську, яка відмовиться від печаті сатани. Спочатку почнуться гоніння на Ієрусалимській землі, а потім по всьому миру проллється остання кров за Ім’я нашого Іскупителя Ісуса Христа. З вас, чада мої, багато доживуть до цього страшного часу. Печаті будуть такі, що відразу видно буде, чи прийняла людина, чи ні. Нічого не можна буде ні купити, ні продати християнинові.

І от за це беззаконня земля перестане родити, не буде дощу і все потріскається. Усі річки і озера висохнуть. Люди прийдуть до антихриста із проханням дати хліба, а він відповість: “Земля не родить хліба. Я нічого не можу зробити”. Це нещастя буде тривати три з половиною роки, але заради вибраних Своїх Господь скоротить ті дні.

Одному диякону, який зараз ще живий, преподобний Лаврентій прямо сказав: – Ти доживеш до часу, коли буде антихрист! Не бійся, а кажи всім, що це – він, і не потрібно боятися! Буде війна, і де вона пройде, там людей не буде! А перед тим Господь пошле слабким людям невеликі хвороби і вони вмруть, а при антихристові смерті вже не буде. І третя Всесвітня війна буде вже не для покаяння, а для винищування. А найдужчих Господь залишить для зустрічі з ним. І поки не наповниться спасенними кількість свідків Божих, розорене відпадінням частини Ангелів, Господь не прийде судити. Але останнім часом Господь і живих, записаних у Книгу Життя, зарахує до числа невистачаючих Ангелів.

Про Страшний суд

Старець говорив, що коли буде Страшний суд, то він стільки часу буде тривати, як “шестопсалміе” на роспів. І ще сказав, що тепер душа оповита тілом, а на Страшному суді тіло буде оповитим душею.

orthodox.cn.ua