Пам’ять святого пророка Міхея

Місяця серпня на 14-й день

Святий Міхей був родом із племені Єфремового, син Ємляя, був в Ізраїлі в ті ж дні, що й святий пророк Ілля. Царював тоді над Ізраїлем у Самарії Ахав із Єзавеллю, над Юдеєю ж у Єрусалимі Іосафат був царем. У ті часи племена дванадцятьох синів Ізраїлевих були розділені на два царства: окремо було царство двох племен — Юди та Веніямина й називалося царством Юдовим, престолом же його був Єрусалим; окремо — царство десяти племен, що називалося Ізраїлевим, а престол його — Самарія, і саме в державі того ізраїльського царства було плем’я Єфремове, рід і батьківщина цього пророка Міхея.

І викривав Міхей святий свого ізраїльського царя Ахава багато в тих його гріхах, у яких і святий Ілля його викривав: і у відступництві його від Бога, і в ідолопоклонництві, і в тому, що чинив неправду. І ненавидів цар пророка, що його викривав, але не насмілювався його вбити, боячись Божої помсти й соромлячись чесності і святості добродійного мужа, також боячись сповнення пророчих його слів. Однак пророк, даючи місце царевому неправедному гніву, відходив деінде й жив у горах довго, аби не показуватися часто перед царем і, викриваючи його, не зрушити його на вбивчу лють.

Був же в ті дні дім царя ізраїльського Ахава з’єднаний із домом царя юдейського Іосафата, бо Іосафат узяв в Ахава доньку його Аталію за первородного сина свого Іорама. І прийшов з Єрусалиму цар Йосафат до Самарії відвідати царя Ахава, бо була в них любов союзників. Коли ж веселилися, просив Ахав Йосафата, аби допоміг йому на війні проти царя ассирійського, щоб забрати в нього град — Рамоду Галаадську, яка була здавна ізраїльською, ассирійський же цар силою заволодів тим градом. Обіцяв Йосафат Ахаву сам іти з ним на ту війну і сказав: «Як же ти хочеш, так і я, і як же люди твої, так і мої разом на війну підемо, але спершу спитаємо Господа Бога, чи буде нам та війна щасливою». І зразу Ахав зібрав нечестивих і брехливих своїх пророків числом чотириста, серед них був один найголовніший лжепророк, на ім’я Седекія, син Ханлан. І дали всі добру надію Ахавові, кажучи: «Іди і дасть тобі Бог у руки не лише град Рамоду, а й самого царя ассирійського». Йосафат же, цар юдейський, благочестивий і вірний Богові, бачачи й розуміючи, що в тих пророцтвах ні один не був справжнім пророком, а всі підлесники, — сказав до царя ізраїльського Ахава: «Чи нема тут когось, принаймні одного такого пророка Господнього, через якого б ми спитали Господа і сповістив би нам правду?» Сказав Ахав: «Є один муж, що може спитати Бога й правду від Нього довідатися, — Міхей, син Ємляя. Але я ненавиджу його, бо не пророкує мені добра, а завжди зло». І сказав Йосафат Ахаву: «Не говори так, але приклич і послухай його, і не гнівайся, коли викриватиме тебе». І зразу Ахав послав прикликати пророка Міхея (він у той час із гір пустельних до Ізраїлю прийшов). Сіли ж обидва царі на престолах у красі і славі своїй при воротах Самарійських, і всі брехливі пророки пророкували перед ними. Найголовніший лжепророк Седекія зробив роги залізні й затрубивши, сказав до Ахава-царя: «Так говорить Господь. Цими рогами Сирію здолаєш і винищиш її». Так само й інші всі говорили цареві: «Зійди в Рамоду Галаадську і переможеш царя ассирійського, і дасть його тобі Господь у руки твої». Посланець же, що пішов прикликати пророка Міхея, сказав до Міхея: «Ось всі пророки добро пророкують цареві. Тому прошу тебе: і ти з ними добро пророкуй йому, аби не суперечили слова твої». Відповів святий Міхей: «Живий Господь, коли щось скаже мені сам Господь, Бог мій, те я скажу цареві». І прийшов Міхей святий, став перед царем ізраїльським Ахавом, і спитав його цар, кажучи: «Почуй, Міхею, чи йти мені в Рамоду Галаадську на війну? Чи покинути те?» Пророк же, не відповідаючи зразу на запитання царя, але більше заохочуючи його до стараннішого розпитування, сказав йому, наче не хотячи: «Зійди, і наставить тебе Господь, і дасть у руки твої царя ассирійського». Цар же Ахав, бачачи, що сміливо говорить, сказав йому: «Заклинаю тебе багато разів, аби сказав ти мені правду перед Господом». Тоді святий Міхей сказав сміливо: «Бачив я цілий Ізраїль, розкиданий у горах, як стадо без пастиря». Тими словами відкрив пророк, що воїнство ізраїльське має втратити пастиря свого, царя, на війні. Уб’ють його, а всіх, наче овець, ассирійські воїни розженуть по горах і пустелях.

І сказав Ахав, цар Ізраїля, до Іосафата, царя Юди: «Чи не казав я тобі, що цей не пророкує мені добра, лише зло». І сказав святий Міхей: «Не так, бо і я чую слово Господнє, я бачив Господа, Бога ізраїлевого, що сидить на престолі своєму, і все воїнство небесне, що стоїть перед Ним праворуч і ліворуч. І запитав Господь: «Хто звабить Ахава, царя Ізраїля, щоб він вийшов і впав у Рамоді Галаадській?» І казав хтось із предстоячих одне, а інший інше. І прийшов лукавий дух, став перед Господом і мовив: «Я зваблю його». І спитав Господь: «Як звабиш його?» І сказав дух лукавий: «Піду й буду неправду говорити в устах усіх пророків його». І сказав Господь лукавому духові: «Іди й зроби так». Знай тому, 0 царю, — сказав святий пророк, — що дух брехливий в устах усіх пророків твоїх, а Господь говорив про тебе погане».

Коли пророк те говорив, підійшов Седекія, лжепророк, вдарив Міхея святого в щоку. Мовив: «Який дух Господній сказав тобі це?» Відповів Міхей святий: «Побачиш сповнення слів цих у той день, коли будеш втікати зі спочивальні до спочивальні, з покою до покою, бажаючи сховатися в домі своєму від страху ассирійського». І сповнився гніву цар Ахав, велів взяти пророка Міхея, і вкинути до темниці, і годувати його хлібом печальним і водою печальною, себто дуже мало давати йому хліба та води, аби лише не вмер з голоду та спраги, аби був живим до повернення царя, щоб той мучив його. Так-бо сказав цар: «Тримайте його, поки я не повернуся з миром». А святий Міхей мовив до царя: «Якщо повернешся в мирі, то знай, що не говорив Господь через мене». Те сказавши, промовив пророк до людей: «Чуйте це, люди».

І посадили Міхея святого до темниці в стольному граді царства ізраїльського Самарії. А цар Ахав пішов на війну й загинув, за пророцтвом Міхея святого, як же про те в книгах перших царів у главі двадцять другій і в книгах других Параліпоменона у главі вісімнадцятій написано просторо. Після смерті Ахавової воцарився в Ізраїлі син його Охозія. А про кончину святого пророка Міхея в Божественному Писанні не написано, лише в Пролозі сказано, що наче вбив його Йорам, син Ахава. Але Йорам, як раніше мовилося, був зятем, а не сином Ахава. Проте ймовірно, що пророк Божий помер мученицькою смертю, від якогось ката убитий був, бо й жінка Ахавова Єзавель, яка після мужа вдовою зосталася, і син Охозія, який після батька прийняв царство, і зять Йорам, царевич єрусалимський — усі вони не мали б пожаліти того, хто пророкував правду про Ахавову загибель. Пам’ять же цього святого пророка Міхея у великій Мінеї Четьї і в Місяцеслівних Святцях Київських місяця січня в п’ятий день розміщена. Згадано ж у Четьї про нього те, що за викриття беззаконня убитий був і в провалля вкинений. Близькі ж його витягнули й поховали на землі своїй, поблизу гробу якогось чужоземного пророка.

Після першого святого Міхея-пророка через сто п’ятдесят і більше літ був другий того ж імені Міхей, святий пророк, якого нинішнього дня вшановуємо. Він був із племени Кодового, із села, що поблизу Єлевтерополя, яке називалося Морешет, через те й Морешетянином був прозваний. Пророкував у Єрусалимі в дні царів юдейських Іотама і Ахаза та Єзекії, у час, коли й Ісая-пророк жив. Викривав же святий Міхей людей, що покинули істинного Бога, і схилилися до ідолопоклонства, і навчилися нечистих діл від поган. І розчулено промовляв до них від імені Бога: «О мій народе, що Я тобі зробив? Чи чимось тебе скривдив? Чи чимось засмутив, скажи мені? За те, що вивів тебе з землі Єгипетської і з дому рабства визволив тебе? Чи за те мене покинули, кумирів же язичницьких за богів собі вибрали?» І знову викривав кривду, неправду, крадіжки й образи від князів, і суддів, і старійшин, які чинили те людям убогим і бідним. «Почуйте, — казав, — володарі, що ненавидите добро, шукаєте зло, чи не вам зрозуміти і чинити суд справедливий серед людей? Ви ж доки несправедливо кривдите убогих і бідних людей невинних, що й шкіру з них здираєте, і кості ламаєте, і шматуєте тіла їх, наче хочете в казан покласти для приготування їжі. Почуйте старійшини дому Якового, що викривляєте усе праве, будуєте Сіон кров’ю і Єрусалим неправдою». Так пророк викривав грішних і, бачачи, що не виправляються ті, яких він викривав, ридав над загибеллю їхньою, стогнучи та взиваючи: «О горе мені, зібрав я наче колосся, що залишилося після жнив, і наче малі грона після зібраного винограду [так небагато тих, хто догоджає Богові]. О горе душі моїй, що нема богобоязливих на землі і тих, що правду чинять серед людей, всі у крові змагаються, і кожен іншому зла бажає, і на зло готує руки свої. Князь просить [дарів], і суддя мирні слова говорить, а душа його думає про звабу». Так викривав святий пророк злих і, над нерозкаянням їхнім ридаючи, пророкував гнів Божий, який на них іде, що мав покарати спершу Самарію, стольний град царства Ізраїльського, бо там найперше почалося ідольське нечестя, і зруйнування Закону Божого, і язичницькі нечисті діла. Тоді й на Єрусалим така ж кара чекала, бо Самарія від асирійців, Єрусалим від халдеїв будуть цілком зруйновані — праведна помста Божа засудила. І знову ридав пророк, кажучи: «О горе, горе, помста надійшла!»

Але поміж тими всіма сумними речами й радісне провістив — має Христос Господь наш народитися у Вифлеємі, Пастир і Спаситель душ наших. І казав: «І ти, Вифлеєме, земле Юдова, нічим не менша у володіннях Юдових. І з тебе вийде вождь, який спасе людей твоїх Ізраїля».

Інші слова пророка цього святого записані в книзі його пророцтв. Після достатнього про майбутнє пророкування, як закінчив життя своє Міхей святий — нема точних відомостей, проте, видається, не була кончина його мученицькою. Написано-бо про нього в житії8 і книзі святого пророка Єремії9, що, коли жерці, і лжепророки, і натовп людський хотіли Єремію вбити, хтось зі старців, захищаючи його, казав до всього собору: «Згадайте пророка Міхею Морешетянина, він у дні Єзекії, царя Юди, казав до всіх людей0: «Так говорить Господь: Сіон, як ниву, буде розорано, і Єрусалим — наче насип камінний буде, і гора дому Божого поросте дібровою». Чи не за ті слова вбив його Єзекія-цар? І чи не забоялися люди Господа? Із тих слів видно, що не був убитий Міхей святий, але після богоугодного свого життя в мирі прийняв кінець. Помер і похований був у батьківському селі Морешет. Чесні ж його мощі по багатьох роках віднайдені з мощами святого пророка Авакума за царювання Феодосія Великого одкровенням Божим, яке було Зевіну, єпископові Єлевтеропольському. За те хай буде Богові нашому слава нині, і завжди, і навіки. Амінь.