Житія святих,  Серпень

Мученик Мирон пресвітер

Місяця серпня на 17-й день

Святий Мирон був пресвітером в Ахайї в дні нечестивого царя Деція, а ігемоном у краю тому був Антипатр. Був же святий роду шанованого й багатого, вдачею добрий, любов гарячу мав до Бога та до людей і був усім життям богоугодний. У день Різдва Христового, коли увійшов Антипатр до церкви християнської, щоб схопити вірних, які зібралися, і мучити, святий Мирон сповнився ревності, докорами принизив ігемона й посміявся з нього. Схопили його й мучили люто, на дереві повісили, і гребенями залізними обдирали, і вогнем палили. Коли ж у вельми розжарену піч, що полум’ям пашіла, вкинули, вогонь великий з печі вийшов і попалив тих, що навколо стояли, слуг нечестивих сто п’ятдесят. А святий зберігся живий і без ушкоджень, благодаттю Христовою, посеред печі стояв і благословив Бога. І видно було святих ангелів, які в полум’ї оточували його і вогонь на холод перетворювали. Коли ж згасла піч і святий без школи вийшов з неї, ігемон примушував його поклонитися ідолам. І коли святий не скорився, звелів кат краяти на ньому шкіру на ремені від плечей до ніг. Мученик же вирвав з себе один ремінь і кинув в лице ігемонове. Тому обідране тіло його знову обдирали залізними кігтями, а після того звірам на поїдання віддали, та не завдали вони йому школи. І бачив Антипатр-ігемон осоромленим себе у всьому від страстотерпця Христового Мирона, сповнився гніву й безумства, і своїми руками убив себе, і загинув із шумом, передавши нечисту душу бісам у пекло на вічні муки. А святого мученика повели в Кизик-град і там відтяли голову. Прийняв він кінець, передавши душу свою в руки Божі, і вінець мученицький прийняв, увійшов у радість Господа свого.