Житія святих,  Серпень

Пам’ять святих мучеників Юліяна, Маркіяна й інших, що з ними за святі ікони постраждали

Міясця серпня на 9-ий день

Скіпетр держави грецької прийнявши, звіройменний цар Лев, який і Кононом називався, родом Ісаврянин, почав гоніння на Церкву Божу, піднявши нову єресь іконоборства, називаючи святі ікони ідолами, а тих, що благочесно їм поклонялися, ідолопоклонниками. І звелів всюди із храмів Божих і зі всіх домів і мешкань людських викидати святі ікони, і розбивати, і спалювати чи топити у воді. А тих, що не погоджувалися з його злочестям, одних виганяв у найдальші вигнання, інших мучив і вбивав всіляко, а насамперед святішого патріарха Царгородського Германа, який чинив йому опір, із безчестям і ранами з престолу вигнав, а на його місце возвів одного з однодумців своїх, єретика Анастасія.

У той час багато благочестивих, які протистояли єретичному злочестю, ставали мучениками, як же й ці, про яких нам слово. їхнє страждання почалося так. Над одними воротами в Царгороді, що називалися мідними й були збудовані у дні великого Костянтина, був мідний образ Спасителя, що від давніх літ стояв. Той образ, за велінням царя та патріарха, злочестиві хотіли скинути, і приставили драбину, і вийшов по ній один із перших воїнів, саном спатарій. Людей багато там зібралося, чоловіків і жінок, і бачили те, і зрушилися ревністю за благочестям, і, схопивши ту драбину з воїном, що на ній був, скинули додолу, і воїна того смерті передали.

Про те довідався цар — вивів несподівано озброєних воїнів з оголеними мечами на людей тих правовірних. І потяли вони багатьох, чоловіків і жінок, старих і молодих, їх же число сам лише Господь знає. Найголовніших же взяли живими, їхні імена: Юліян, Маркіян, Іоанн, Яків, Олексій, Димитрій, Фока, Петро, Леонтій. І, б’ючи палицями безжально, до темниці вкинули й тримали святих у путах до вісімдесяти днів, люто караючи, бо по п’ятсот ран кожному з них щодня накладали. Вони ж, силою Христовою зміцнені, терпіли доблесно, не знемагали тілами своїми. Те бачачи, кат звелів розжареним залізом обпікати їхні лиця, а тоді, на місце ловів вивівши, мечем убити. І так святі закінчили страждання.

Страчена з ними була й одна зі славних жінок, на ім’я Марія Патриція, — за благочесне пошанування святих ікон. І вкинули тіла їхні в безодню морську. Коли ж цих святих мучеників взято було на муки, тоді схоплено було й преподобну Феодосію чорноризицю, бо мала ту саму провину: і вона з іншими драбину ту перевертала. Прийняла ж вінець мучеництва перед цими святими, і шанується пам’ять її місяця травня у двадцять дев’ятий день, коли й житіє її покладене. Усі ж, що за чесну ту Спасителеву ікону постраждали, разом стали перед Владикою, Христом Богом нашим, Йому ж слава навіки. Амінь.