Житія святих,  Серпень

Ікона Успіння Божої Матері “Семигородня”

Місяця серпня на 15-й день

«Семигородна», або «Семигородська», ікона «Успіння Пресвятої Богородиці» написана преподобним Діонісієм Глушицьким (пам’ять 14 червня за новим стилем), засновником Глушицької обителі, що знаходиться в Кадниківському повіті Вологодської губернії, на північ. Як вважають, із заснованої ним обителі цю ікону Богородиці було перенесено деякими пустельниками на відстань 20 верст від обителі, у непрохідні ліси за річкою Двінцою, до Семиградської волості.

У тому XV столітті Вологодську землю спіткало жахливе нещастя: швидко поширилася страшна чума, від якої вимерли всі жителі Семиградської волості. Парафіяльна церква після цього майже півтораста років стояла у запустінні. Тільки наприкінці XVI століття вона почала відроджуватися з наступного приводу.

У Московському Новодівичому монастирі лежала вже три роки у розслабленні стариця Іуліанія, з роду білозерських дворян Медведєвих. У 1593 році їй уві сні з’явилася Богородиця і обіцяла зцілення, якщо вона піде в Семиградську волость і відновить там запустілий храм. Іуліанія дала обітницю виконати наказ Божої Матері і, отримавши зцілення від своєї тяжкої хвороби, вирушила до Семиградської обителі.

На вказаному місці вона знайшла лише напівзруйновану церкву і в ній Діонісієву ікону Божої Матері. Вона побудувала недалеко від неї келію і приступила до відновлення храму. Незабаром храм було відновлено, а близько 1602 року було засновано і обитель. У ній Іуліанія залишалася з кількома сестрами аж до смерті.

1918 року Успенську Семигородну пустель скасували, а 1926 року закрили Успенську церкву, де знаходилася Семигородна ікона. Ікону «Успіння Пресвятої Богородиці» перенесли до Миколаївського собору міста Каднікова. Але цього ж року чудотворну ікону вилучили до музею. Від самого Семигородського монастиря залишилися одні руїни.

Цю ікону називають також Тупичевською і тому іноді плутають з іншою Тупичівською іконою Божої Матері.