Житія святих,  Серпень

Ікона Успіння Божої Матері “Пюхтинська”

Місяця серпня на 15-й день

В Естляндській губернії, в 16 верстах на північний захід від Чудського озера і в 25 верстах від Балтійської залізниці, там, де ця губернія стикається з Псковською та Санкт-Петербурзькою, знаходиться мальовничій місцевості висока гора, що піднімається трьома уступами. Це – Богородицька гора, але місцеві жителі-естонці дали їй свою назву – Пюхтиці, що буквально означає “Святе місце”. Біля підошви цієї гори, із західного її боку, б’є із землі джерело прекрасної та цілющої води. Тут років 300 тому було знайдено святу ікону Успіння Богоматері.

Передання відносить час явлення ікони Богородиці до тих часів, коли німецька знати — нащадки та наступники Лівонського ордена в Прибалтійському краї, пригнічувала естонців та росіян, насильно навертаючи їх до своєї віри. Лицарство не обмежувалося одним насильством над совістю, але йшло шляхом насильства і далі, звертаючи підкорених тубільців у своїх рабів. У ці лихоліття Богоматір і з’явилася пастуху-естонцю, який пас корів біля Пюхтицької гори.

Якось, рано-вранці, він побачив благородну Дружину в чудовому одязі, що стояла на горі. Коли пастух став наближатися до Жінки в променистому сяйві, то Вона, на його подив, стала невидимою. І навпаки, коли він віддалявся від місця її явища, вона знову з’являлася. Здивований пастух вирушив у навколишні естонські села і розповів своїм родичам про бачення. З ним тоді ж пішли багато естонців, щоб упевнитися у справедливості розказаного. Богоматір і їм з’явилася в образі променистої Жінки, але так само на відстані, і стала невидима, коли вони спробували наблизитися.

Наступного ранку до місця явища скло безліч народу. Явище повторилося, але ніхто не міг бачити те, що є поблизу. Народ намагався знайти її на горі; проте спроби були марні. Замість неї поблизу джерела пастухами було знайдено ікону Успіння Божої Матері старовинного живопису.

Пастухи-естонці, які знайшли образ Богоматері, були лютерани. Тому вони передали ікону православним селянам села Ям, які проходили на панщину в свою мизу повз естонські села, неподалік Пюхтицької гори.

— Ми не молимося образам, — казали пастухи, — а ви, росіяни, моліться; отож візьміть собі знайдений нами образ.

Почувши від них про ті обставини, за яких відбулося набуття образу, православні щиро зраділи і прийняли з благоговінням святу ікону, глибоко вірячи, що Заступниця Небесна не залишить їх без Своєї втіхи у бідах та напастях. Тут же, біля підошви гори, біля її джерела, вони збудували невелику каплицю і в ній поставили образ Успіння Богоматері.

Щороку, 15 серпня, цієї каплиці приїжджав з міста Нарви соборний священик і звершував молебні для богомольців, які збиралися до цього дня. У 1876 році на місці каплиці було збудовано церкву, а в 1891 році відбулася урядова постанова, за якою вся Пюхтицька гора була придбана у власність православної церкви. Тоді ж, на загальну радість православних, коштом, зібраним православним Прибалтійським Братством, був заснований на горі Успенський жіночий монастир. Богомольці та страждаючі численним натовпом, часто з дуже віддалених місць, відвідують Пюхтицький монастир для поклоніння чудотворній іконі Успіння Пресвятої Богородиці і багато хто з них, за вірою своєю, отримують зцілення. Оповіді про численні чудеса ще й досі можна чути з вуст навколишнього населення, а прочан розносять звістку про них дуже віддаленими місцевостями. Деякі з цих чудових зцілень записані й у церковному літописі. Ось один випадок, вартий згадки. Нестеров, один із везберзьких купців, довгий час страждав на тяжку хворобу. Він звернувся по допомогу до Цариці Небесної і просив за себе відслужити молебень перед св. іконою Успіння. Після цього Богоматір явилася йому уві сні і вказала на старість каплиці. Нестеров незабаром видужав і на подяку за надана допомогу перебудував каплицю, а сам образ Успіння Богоматері прикрасив дорогою срібною позолоченою ризою.

Багато чудесних зцілень відбувається і від води джерела, що протікає біля підошви Богородицької гори, із західного її боку, де було знайдено чудотворний образ.