Житія святих,  Серпень

Ікона Успіння Божої Матері “Мздоцька”

Місяця серпня на 15-й день

Грузинська цариця свята Тамара, яка жила наприкінці XII – на початку XIII століття, сприяла поширенню на Кавказі християнства, споруджувала та постачала начиннями та облаченнями безліч храмів у горах та ущелинах. В один із таких храмів, що знаходилися біля осетинського аулу Мар’ям-Kay, вона і надіслала список з афонської Іверської ікони Божої Матері в дар новоосвіченим християнам. Написана ця ікона була благочестивою людиною, яка перед тим, як розпочати роботу, постила шість тижнів.

До 1768 року ця ікона Богоматері зберігалася у Куртатинському окрузі. Тут вона тричі чудово виходила неушкодженою з пожеж. У тому ж році на вимогу імператриці Катерини II осетини аула Марьям-Кай мали виселитися з Куртатинського округу. Вирушивши в дорогу і взявши з собою Іверську ікону, мандрівники-осетини заночували на березі річки Терек у міста Моздока. Всю ніч від святої ікони виходило яскраве світло, освітлюючи всю околицю, а вранці, коли переселенці хотіли продовжити свій шлях, воли, запряжені в арбу, на якій містилася Іверська ікона, не змогли зрушити з місця. Одному з мандрівників було уві сні бачення: Богородиця наказала залишити ікону на цьому місці. Звістка про це дійшла до архієрея Гаїя, яким був здійснений урочистий молебень біля ікони. Архієрей хотів було перенести ікону до міського собору, але йому теж було відкрито, що святий образ має залишатися на тому самому місці. Єпископ прислухався до цього небесного навіювання і побудував тут для Іверської ікони каплицю, на місці якої в 1796–1797 роках було збудовано храм в ім’я Успіння Богоматері, тут же незабаром було засновано жіночу обитель. Але в 1799 році і храм, і монастир було закрито, як було скасовано і саму Моздокську єпархію.

За переказами, коли ватажок кавказьких горців Шаміль підходив зі своїм військом до Моздока, щоб оволодіти ним, йому з’явилася у баченні Дружина у білому одязі і наказала не чіпати місто.

Наприкінці XIX століття на честь Іверської ікони Божої Матері мешканцями Моздока було збудовано величний храм. Але не тільки моздокські жителі вважали цю ікону своєю покровителькою – вона шанувалася Кавказом; і не лише православні, а й католики, що населяли Кавказ, служили їй молебні і ставили перед нею свічки.

Від Іверської Моздокської ікони відбулося багато чудес та зцілень. Часто обітницею прочани приходили до неї здалеку босоніж і кілька разів обходили навколо собору на колінах. Щороку її переносили до м. Владикавказу, де вона перебувала близько місяця.

На превеликий жаль, після революції 1917 року ікону було втрачено і сьогодні в Успенській церкві міста Моздока знаходиться її список.