День страждання святої мучениці Сусанни-діви й інших мучеників з нею

Місяця серпня на 11-ий день

За царювання Диоклитіяна й Максиміяна, прозваного Геркулеєм, був у Римі пресвітер, на ім’я Гавені, рідний брат Гая, папи Римського. Навчений зовнішньої мудрості й у Божественному Писанні досвідчений, за радою і веліннями брата свого, папи, написав багато книг проти поган. Буди ж брати роду знатного, родичами царя Диоклитіяна, але зневажив і відкинув їх Диоклитіян від роду свого за віру християнську, якою цар вельми бридився і через неї відрікався свого роду.

Той Гавеній-пресвітер мав єдину доньку, на ім’я Сусанна, яку виховав у добрій настанові й навчив її страху Божого і книжної мудрості. І була дівчина дуже розумна, і премудра, і тілесною красою надзвичайна, душевною ж — незрівнянно прекрасніша, цнотлива й вірна раба Христова, гаряче Його любила.

Чув же про її красу та премудрість цар Диоклитіян і захотів її для свого сина Максиміяна взяти за дружину. (Був же той Максиміян, якого інші й Максиміном називають, не рідним сином Диоклитіяна, а від близьких родичів прийнятим. За нього ж спершу видав доньку свою Валерію, а коли вона померла, захотів одружити з ним свою своячку Сусанну. Цей Максиміян мав друге ім’я Галерій і був інший — не той перший Максиміян, що називався Геркулеєм.)

Послав-бо Диоклитіян мужа чесного, свого тіточного брата, на ім’я Клавдій, поговорити з Гавенієм, аби дав доньку свою в подружжя прийнятому синові його. І прийшов Клавдій до Гавенія, і мовив: «Цар наш пресвітлий Диоклитіян послав мене до тебе з великою своєю милістю і благодаттю, бажаючи поновити родинні зв’язки з тобою найближчим спорідненням крови. І яка може бути більша благодать від цієї — щоб більшою честю прославитися роду твоєму найближчим союзом з кров’ю царською». Сказав Гавеній: «Ми — вбогі й смиренні і як маємо називатися родичами царя, недостойні». Сказав Клавдій: «Чесний брате, ти і брат твій Гай-єпископ, чи не є ви синами Максиміна-сенатора, який був родичем дядькові нашому, братом за спорідненістю з паном нашим царем Диоклитіяном?» Відповів Гавеній: «Так є, проте за ці останні часи недостойні ми такими називатися». Мовив Клавдій: «Не відмовляйся від роду свого. Ось наказує тобі пан і цар наш, аби доньку свою, про розум її чуємо, що у всіх ученнях премудра, дав ти за сина його Максиміяна. І слушно гілкам, що з одного кореня, не розділятися, чого й ми, родичі, бажаємо. Думаю ж, що й для тебе це радісне». Сказав Гавеній: «Прошу, дайте мені час, аби я довідався, що думає дівчина». І так розійшлися.

Коли пішов Клавдій, Гавеній-пресвітер просив брата свого Гая-папу, який жив поблизу, прийти до його дому. Коли ж той прийшов, розповів, задля чого Клавдій приходив від царя. Тоді обидва покликали до себе дівчину Сусанну й сказали до неї зі сльозами: «Диоклитіян-цар прислав до нас Клавдія, родича нашого, сповіщаючи, що хоче взяти тебе за дружину для свого сина Максиміяна». Блаженна ж дівчина Сусанна батькові та стриєві своєму мовила: «Де нині премудрість ваша? Справді не бачу її у вас. Якщо б я не була християнкою, як же ви навчили мене, міг би хтось про те говорити зі мною. Нині ж нащо уста та вуха свої оскверняєте, слухаючи нечестивих слів і кажучи мені виходити заміж за ката поганого, якого ви через його нечестя і завдяки вашій у Христа святій вірі сміливо відреклися, аби не мати з ним споріднености. Але слава всесильному Богові, який зробив мене рідною святим своїм. Так-бо вірю в Господа нашого Ісуса Христа, що, зневажаючи те нечисте подружжя нечестивого чоловіка, сподоблюся мученицького вінця». Сказав їй батько її Гавеній: «Дивись, о доню, будь стійкою у вірі, яку маєш, щоб у ній не осоромитися перед Господом, щоб і ми втішилися, побачивши плід твердої віри твоєї, який приносиш Христові Владиці». Сказала Сусанна до батька і до стрия свого: «Пани мої, ви мене часто повчали берегти дівство задля Господа Ісуса Христа. І вже в любові й страху Його я так утвердилася, що ані подумати мені ніколи про тілесне подружжя. Але тому Владиці, якому ти, батьку, раз віддав мене, буду до останнього подиху служити, і на Нього покладатися, і Його любити. Він сам знає совість серця мого». А святий Гай-папа сказав: «Тому що раз була ти віддана небесному Нареченому Христу Богові, залишайся до кінця в Його любові та збережи заповіді Його». Так обидва ті святі служителі Господні, зрозумівши добру волю дівочого серця, раділи духом, і плакали з радості, і багатьма духовними словами її утверджували. Через три дні знову прийшов Клавдій до Гавенія в дім з багатьма слугами. їх же залишив зовні, а сам зайшов усередину і зустрів там і Гая-папу. Коди звично привіталися, спитав Клавдій: «Хіба не знає чесність ваша, яка радісна нагода привела мене до вас?» Відповів Гай-єпископ: «Якби й жодної не було причини твого до нас приходу, то тому, що ти наш родич, ми тобі раді, бо бачимо один одного й розмовою втішимося». Мовив Клавдій: «Знайте, о любі браття, що наш пан, цар Диоклитіян, дуже бажає з ’єднатися з вами ближчим родичанням. І я раджу і прошу: вчиніть волю того, хто володіє світом, й утіште душу його». Сказав йому Гавеній: «Скажи те царське бажання пану братові Гаю-папі». І сказав Клавдій до Гая: «Пан наш, найдобріший цар, доньку вашу, мою ж онучку, хоче синові своєму взяти в подружжя, чув-бо він про красу, і про розум її, і про мудрість. Ми ж, родичі, думаємо, що нема більшої шани понад це, аби роду нашому перебувати невідлучним від царської крови і тою висотою прикрашатися й славитися». Тому що папа мовчав, сказав батько Гавеній: «Покличмо дівчину і довідаймося про бажання її». І прикликали до них святу Сусанну. Сиділо їх тільки троє, нікого іншого там не було. Побачивши дівчину, Клавдій просльозився від любові та радості й хотів її, обійнявши, люб’язно поцілувати. Вона ж боронилася й відверталася від нього, кажучи: «Не осквернюй уст моїх, знає Господь мій Ісус Христос, що уст рабині його ніколи не торкалися уста чоловічі». І сказав Клавдій: «Я тебе як родичку хотів поцілувати, бо ти моя внучка». А дівчина відповіла: «Не через що інше гидую твоїм цілуванням, лише через те, що уста твої ідольськими жертвами осквернені». Ті слова дівочі, наче Перст Божий, торкнулися самого Клавдієвого серця. Розчулився і запитав у неї: «І що маю робити, аби очистити від скверни уста мої?» Відповіла дівчина: «Покайся й охрестися в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». Клавдій же звернувся до єпископа й мовив: «Ви очистіть мене, бо кращий чоловік чистий, що вірить у Христа, аніж той, що богам служить. Я багато жертв приніс богам, перед якими царі шиї свої схиляють, але ніякої від них не мав користі».

Папа ж, бачачи дивну та швидку зміну у Клавдія, як благодать Божа через слова чистої діви діяла в ньому, сказав з радістю: «Брате, послухай мене, маю добру пораду для тебе.

Ти прийшов до нас попросити нареченої для сина пана твого. Бог же тебе для себе шукає, і маєш спастися молитвами цієї дівчини, щоб і з нашої крови знайшлися достойні Небесного Царства. Вір-бо в Бога, і покайся за пролиття крови святих Божих, і не барися прийняти хрещення святе». Запитав Клавдій: «Коли прийму хрещення, чи всі гріхи серця мого очистяться?» Мовив папа: «Справді очистяться, лише всім серцем повір».

Це чуючи, свята діва Сусанна припала до ніг стрия свого, Гая святого, кажучи: «Пане мій, прошу тебе Христа ради, не відкладай хрещення Клавдія, спаси душу його». І сказав папа: «Подивимося спершу, чи справді вірить у Христа Бога». Озвався Клавдій: «Я вірю справді, лише щоб гріхи мої всі були прощені, як же ви мені обіцяли». Мовив папа: «В ім’я Господа Ісуса Христа Бога Всесильного прощаються тобі всі гріхи твої». І впав Клавдій на землю перед ногами святителя, і, посипаючи землею голову свою, промовив: «Господи Боже, Світло предвічне, прости гріхи мої, вчинені у невір’ї та невіданні, і сповни мене благодаті твоєї, щоб і діти мої, і жінка пізнали, що Ти єдиний спасаєш тих, що уповають на Тебе». Тоді Гай-папа огласив його до хрещення і, повчивши, відпустив додому.

Після того Клавдій з жінкою і двома синами прийшов уночі до святого Гая-папи й просив у нього святого хрещення. Папа, більше не відкладаючи, охрестив його. А Гавеній-пресвітер став йому хрещеним. Коли Клавдій вийшов зі святої купелі, сказав: «Я бачив світло, від сонця світліше, яке мене осяяло в час хрещення». Після хрещення та після миропомазання відправив папа Святу Літургію й причастив їх Божественних Таїнств Тіла і Крови Христових. І раділи всі в Бозі, Спасі своїм. Було ж ім’я дружини Клавдієвої Препедигна, синам же імена Олександр і Кутій.

З того часу почав Клавдій продавати свої маєтки й роздавати убогим. Шукав християн, що ховалися в різних місцях, входив до темниць вночі таємно і всім, кого знаходив, омивав ноги та цілував їх, і всілякі їхні потреби достатніми щедротами сповнював, одяг і щоденну їжу подаючи сердечно й творячи велике покаяння за попередні гріхи свої.

Через декілька днів почав Диоклитіян розпитувати про Клавдія, якого послав до Гавенія по Сусанну-дівчину, чи не приніс той звістки. І сказали цареві, що Клавдій хворий. Послав тому цар до нього брата його молодшого, на ім’я Максим, саном комита, аби відвідав хворого і спитав про дівчину Сусанну. Прийшов Максим і побачив, що Клавдій, брат його, одягнений у волосяницю і молиться до Бога. Вжахнувся Максим і мовив: «Брате любий, ти мене виховував з дитинства, чого ти так змінився, зблід і схуд?» Відповів Клавдій: «Якщо хочеш послухати мене, розповім тобі про причину моєї зміни» Попросив Максим: «Скажи мені, пане, про хвороби тіла твого». Мовив Клавдій: «Я каюся, бо, слухаючи царів і служачи їм, убивав християн і проливав кров невинну. Хоч те і в невіданні творив, виконуючи накази царські, проте нині дуже шкодую й каюся через те». Сказав Максим: «Щ о таке кажеш мені, брате, нині? Володар наш Диоклитіян-цар посилав тебе до Гавенія, брата нашого, аби ти попросив доньку його за жінку синові царевому. Задля цього і я нині до тебе посланий, ти ж щось інше мені розповідаєш». Мовив Клавдій: «Я ходив задля того до любої внучки нашої і бачив, що вона як лицем прекрасна, так і душею. Вона-бо свята і премудра, але вже уневістилася небесному Цареві Христові Богові. Через неї і я від гріхів моїх визволений. Довідайся ж і ти, що премудрий Бог хоче спасти всіх. Ходімо вночі до брата нашого Гавенія-пресвітера, і побачиш вічне світло». Сказав Максим: «Усе, що велиш мені, зроблю, брате мій любий». І тої ж ночі пішли обидва до воріт міста, які звалися Саларійськими, що біля палат Салустієвих, там-бо був дім Гавенія-пресвітера. І сповіщено було Гавенієві: «Клавдій і Максим, брати, зовні стоять, увійти до тебе хочуть». Він же поспішив вийти їм назустріч і з радістю ввів їх досередини. І перш ніж почати з ними бесіду, помолився спершу до Бога, схилив коліна й лице додолу. Поклонилися і всі разом з ним. І сказав пресвітер, молячись: «Господи Боже, Ти збираєш розкиданих і зглядаєшся на зібраних, поглянь на діло рук твоїх і просвіти всіх, що вірять у Тебе. Ти-бо світло істинне навіки-віків». І всі відповіли: «Амінь». Вставши ж із землі, привіталися, обійнявшись. А Клавдій припав до ніг пресвітерових і цілував їх. Те бачивши, Максим дивувався. І попросив, щоб побачити дівчину Сусанну. І звелів Гавеній прикликати її. Вона ж, до них прийшовши, спершу поклонилася Богові, тоді, підійшовши до батька, мовила: «Благослови мене, пане батьку». І знову пресвітер через її прихід помолився, кажучи: «Мир вам нехай подасться від Господа нашого Ісуса Христа, який живе і царює з Богом Отцем Всесильним навіки-віків». І всі мовили: «Амінь».

Бачив же Максим святу Сусанну, вельми смиренну й цнотливого сорому сповнену, і захотів поцілувати її руки. Вона ж не дала йому. І коли всі з радості й любові довго плакали, сповіщено було святому Гаю-папі, який жив поблизу, при церкві, яку збудував, що брати його зійшлися. Він же думав, що їх забирають на муки, і хотів сам перший стати мучеником. Прибіг швидко в дім Гавенія несподівано, і всі, побачивши його, були вражені й поклонилися йому до землі. І сказав їм папа: «Мир вам, будьте відважні в імені Господньому». І знову мовив: «Помолімося». І почав молитися, кажучи: «Господи Боже, Отче Господа нашого Ісуса Христа, що послав Його на спасіння всіх, бажаючи забрати нас із пітьми цього світу й ввести у життя вічне, утверди нас, рабів своїх, у вірі твоїй, бо Ти царюєш навіки-віків». І всі сказали: «Амінь». Сівши, почали розмовляти. Була ж бесіда з уст святителевих богонатхненна, і всі слухали слова Божі, які він промовляв. А дівчина Сусанна сидіти при них не хотіла. Стояла, слухаючи, і в глибині серця свого до Бога молилася. Тоді мовив папа до Максима: «Дякуємо тобі, брате, що відвідав нас». Відповів Максим: «Я, недостойний, прийшов до вас поцілувати ноги ваші святі. Яка ж спочатку була причина мого приходу — самі добре знаєте». Мовив папа: «Однак ти нам скажи». Сказав Максим: «Диоклитіян-цар просить, аби дали ви Сусанну-дівчину за названого сина його Максиміяна». Відповів єпископ: «Дівчина має вже Христа, даного їй від Бога Отця. І знай добре, що за іншого виходити заміж не може». Сказав Максим: «Усе, що Бог дає, —вічне». Мовив до нього святитель: «Прийми тому й ти життя вічне». Спитав Максим: «І яке то життя вічне?» Відповів Клавдій: «Те життя вічне, яке я пізнав». Сказав Максим: «Ти його пізнав, і я знати бажаю. Проте не годиться нам відлучатися від роду царського». Мовив святий Гай-папа: «Ми переконуємо тебе, щоб ти повірив у Господа нашого Ісуса Христа, Сина Бога живого. Ця ж честь і слава земного царя, яку бачимо, — тимчасова, і від родичання з ним мало нам користі. Усе-бо з тимчасовим цим життя скоро мине й загине. А те, що нам обіцяв небесний Цар, Христос Бог наш, — те вічне, і корисне, і прелюбе». Це чуючи, Максим розчулився і з радістю погодився прийняти святу віру. І сказав йому Гай-папа: «Чи знаєш, брате, ми покинули задля Христа усі маєтки, скільки їх було, і нині нічого іншого не шукаємо, лише Господа нашого Ісуса Христа, у Ньому живемо й Ним хвалимося». Попросив Максим: «Не баріться, пани мої, але те, що для мене корисне, поспішіть зробити».

Заповів тому папа йому піст і відіслав його додому. Він же, відійшовши, спочатку ховав у собі свою віру в Христа, горів-бо сильною любов’ю до святого Гая-папи і Гавеніяпресвітера, а найбільше до самого Христа. Коли зростала в ньому любов Божа, почав відкрито ім’я Ісуса Христа визнавати, зневажаючи смерть. Проте порадили йому папа та пресвітер, аби до п’яти днів мовчав, поки розпродасть свій маєток і роздасть убогим християнам. І робив те Максим. Через п’ять днів, прийшовши до святого Гая-папи і до ніг його припавши, мовив: «Заклинаю тебе, пане мій, іменем Христовим, щоб ти охрестив мене святим хрещенням, як же охрестив брата мого Клавдія. З тої години, коли ти навчив мене про Христа Бога, настільки розчулилося моє серце, що не можу

I спочити, поки не прийму досконалосте християнської». Тож і охрестив його папа за звичаєм і, відслуживши Літургію, причастив його Божественних Таїнств. І перебував Максим з ними, співаючи та славлячи Бога. Маєток же свій, який не зміг за п’ять днів розпродати й роздати, до решти продав й убогим християнам роздав руками одного вірного свого друга, на ім’я Тарсон, що був таємним християнином і пізніше записав страждання цих святих і все, що при ньому діялося. Коли минуло п’ятнадцять днів, довідався Диоклитіян, що Максим-комит і Клавдій з жінкою та синами стали християнами. І дуже засмутився, проте спочатку приховував у собі те. Сказав цариці своїй, на ім’я Сирена, що посилав до Гавенія, бажаючи засватати доньку його Сусанну за жінку для сина Максиміяна. А цариця, чуючи про Гавенія та Сусанну, прославила в серці своєму Бога: була таємною християнкою. До царя ж мовила: «Роби те, що велить тобі Вишня Велич (себто Бог)». Цар же, поглянувши на неї, прикликав до себе якогось воєначальника, на ім’я Юлій, поганин й жорстокого вдачею, і відкрив йому свого журбу серця: любі родичі, яких він послав засватати наречену для свого сина, зневаживши наказ, прийняли християнську віру. Сказав Юлій: «Усі, хто зневажає царські накази, навіть якщо ті несправедливі, хай смертю будуть покарані. Твій же наказ був справедливий, а вони зневажили, тому достойні смерті». І зразу звелів цар Юлієві, аби послав воїнів і взяв усіх, окрім Гая-єпископа. І всіх було взято. Гавенія-пресвітера і доньку його Сусанну звелів пильнувати в кустодії. Клавдія, і Максима, і Клавдієву дружину Препедигну, й обох синів її Олександра та Кутія послав у вигнання і в граді, що звався Остил, звелів їх спалити, а попіл вкинути в море. І прийняли кінець святі, слави мученицької сподобилися.

Через п’ятдесят п’ять днів звелів Диоклитіян своїй цариці прийняти в палату до себе дівчину Сусанну й переконувати її до шлюбу. Сусанна ж, пильнована в кустодії, коли побачила тих, що йшли по неї, зітхнула з глибини серця до Бога й мовила зі сльозами: «Господи, не покинь раби твоєї!» І привели її до цариці. Бачила ж цариця, що входить до неї Сусанна, поспішила вклонитися їй швидше, ніж та їй поклонилася, шанувала-бо в ній благодать Христову й цнотливе дівство. А Сусанна свята впала перед царицею на землю. Цариця, піднявши її люб’язно, мовила: «Радіє в тобі Христос Спаситель наш». Почувши, що цариця назвала ім’я Христове, Сусанна зраділа й мовила: «Дякую Христові, Богові моєму, що на кожному місці Він царює». І були обидві разом — цариця Сирена та свята діва Сусанна, — веселячись у Господі Бозі, і люб’язно про Нього розмовляючи, і молилися до Нього всім серцем.

А найбільше Сусанна свята не переставала вдень і вночі співати й прославляти Бога, як же була від батька навчена.

Диоклитіян же, чекаючи всі дні, сподівався на згоду дівчини на шлюб. Чекав довго, послав до цариці, питаючи її, чи вже переконала дівчину до шлюбу з його сином і чи вже дівчина схиляється до любові Максиміяна. Цариця ж відповіла цареві: «Даремний там труд, де неможлива річ, ані не годиться надокучати там, де нема волі. Я не бачу в ній такої думки та наміру, щоб мала погодитися колись на шлюб із твоїм сином, ані не сподіваюся, щоби хтось якимось чином зміг її до того переконати». Те чуючи, Диоклитіян розгнівався вельми і дав владу над нею синові своєму Максиміяну: щоб чинив їй насильство, проте не в царських палатах, але щоб відвів її в дім батька її Гавенія й там учинив за бажанням своїм, і так щоб зганьбив її. І було наказано святій Сусанні вийти з палат цариці, бо вестимуть її додому. Цариця, відпускаючи з плачем святу Сусанну, мовила до неї: «Той, хто визволив колись першу Сусанну, рабу свою, і тебе визволить, поможе тобі і славний спокій подасть тобі».

Попрощавшись, розлучилися з рясними сльозами. Увійшла ж дівчина Сусанна в дім свій — привели її дві жінки. Впала на землю у своїй спочивальні й молилася Христові, Спасителю своєму, ридаючи й плачучи, аби поспішив їй на допомогу. І прийшов тієї ночі царевий син Максиміян до неї, сповнений нечистої похоті. Увійшовши швидко до спочивальні, де свята Сусанна молилася, побачив над нею ангела Божого у великому сяйві. І напав страх великий на Максиміяна, й ані наблизитися не смів до дівчини. Втікав звідти скоро, повернувся в палату цареву й розповів те батькові своєму Диоклитіяну. І сказав Диоклитіян: «Не що інше, лише волхвування це християнське». І послав одного зі слуг своїх, на ім’я Куртій, довідатися, що діється в домі Сусанни. Але й той, коли увійшов туди, зразу втік, страхом великим охоплений, тремтячи, до того, хто послав його.

Тим часом цар із царицею своєю Сиреною сперечався про Христовий прихід і про шанування багатьох богів. І перемогла вона його. Згадав про Сусанну-дівчину, кажучи: «Чому ти не переконала тої гарної і премудрої дівчини, аби погодилася на шлюб із сином моїм?» Відповіла цариця: «Вибрала собі дівчина те, що краще, і сам син твій розповідає, що бачив над нею неприступне світло». Сповнився гніву цар, звелів одному мужеві нечестивому, Македонію, лютому й жорстокому, щоб ішов до дому Сусанни переконати її погрозами та муками до ідолопоклонства. Однак мав те робити таємно, щоб інші не дорікали цареві катуванням, що й крови родичів своїх не жаліє.

І прийшов до неї Македоній, маючи з собою малого ідола золотого, нечистого свого бога Дія. І показував його святій дівчині, наказуючи, щоб поклонилася йому. Вона ж дмухнула на ідола, кажучи: «Господи мій Ісусе Христе, хай не бачать очі мої диявольської зброї». І зразу ідол той, якого Македоній у руці тримав, невидимий став, наче хтось вихопив з руки його. І дивувався Македоній такому, і думав, що Сусанна якось вихопила і сховала того ідола. І сказав до неї: «Бачу, що ти золотолюбива і вкрала ідола з рук моїх. Проте хвалю за це, думаю-бо, що не захотіла б ти його, якби не любила». Відповіла свята: «Господь Бог мій послав ангела свого забрати ідола з-перед очей моїх і викинути його геть із дому мого». Коли свята це говорила, увійшов слуга Македонія, розповідаючи про ідола, що його з дому викинено на людний шлях. Тоді Македоній сповнився люті, своїми руками роздирав на ній одяг і бив її палицями без жалю. Свята ж, бита, промовляла: «Слава Тобі, Господи!» Сказав до неї Македоній: «Принеси жертви богам». Вона ж відповіла: «Я саму себе приношу в жертву Господові Богові моєму». Сповістив тому Македоній цареві про незмінну й тверду постійність дівчини у християнські вірі і про наругу над ідолом, яку вона вчинила. І звелів цар там же, у домі її, мечем її убити. І відтяли голову невістки Христовій, святій мучениці Сусанні. І відійшла вона в пресвітлу оселю нетлінного Нареченого свого, радіючи й веселячись.

Почувши про вбивство, цариця Сирена прийшла вночі і взяла чесне тіло мучениці святої, і пролиту кров її із землі зібрала, і витерла накриттям голови своєї. Тіло, плащаницею з ароматами обвивши, поклала в гробниці святого Олександра, де багато тіл мученицьких було поховано. Кров її, покриттям голови зібрану, у скриньку срібну поклала й сховала у своїй палаті, де звикла вдень і вночі таємно часто молитися. А святіший папа Гай, прийшовши в дім брата свого Гавенія, в світлицю, де пролилася кров святої мучениці Сусанни, освятив на церкву й відправляв у ній божественні служби. Невдовзі постраждав і святий Гавеній-пресвітер. Також і святіший Гай загинув як мученик. І всі разом стали перед Божим престолом у лику святих мучеників, славлячи Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного у Тройці Бога, Йому ж і від нас нехай буде честь і слава нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.