Тріодь постова, підготовчі тижні

Гражданським шрифтомЦерковнослов'янськоюУкраїнськоюГрецькою

 

Неделя о мытаре и фарисее

В субботу вечера

По предначинательном псалме, стихословим Блаже́н муж: 1-ю кафисму всю.

На Го́споди воззва́х, поставим стихов 10: и поем Осмогласника стихиры воскресны 3: и анатолиевы 4: и Триоди самогласны две, повторяюще первую. Глас 1.

Не помо́лимся фарисе́йски, бра́тие: / и́бо вознося́й себе́ смири́тся. / Смири́м себе́ пред Бо́гом, / мыта́рски поще́нием зову́ще: / очи́сти ны, Бо́же, гре́шныя.

Фарисе́й тщесла́вием побежда́емь, / и мыта́рь покая́нием приклоня́емь, / приступи́ста к Тебе́ еди́ному Влады́це: / но ов у́бо похвали́вся, лиши́ся благи́х: / ов же ничто́же веща́в, сподо́бися дарова́ний. / В сих воздыха́ниих утверди́ мя, Христе́ Бо́же, / я́ко Человеколю́бец.

Слава, глас 8: Вседержи́телю Го́споди, / вем, коли́ко мо́гут сле́зы: / Езеки́ю бо от врат сме́ртных возведо́ша, / гре́шную от многоле́тных согреше́ний изба́виша, / мытаря́ же па́че фарисе́я оправда́ша: / и молю́ся, с ни́ми причта́в, поми́луй мя.

И ныне, Богородичен 1-й, рядоваго гласа.

На литии стихира святаго обители, по обычаю.

Слава, глас 3: Мытаря́ и фарисе́я разли́чие разуме́вши душе́ моя́, / о́наго у́бо возненави́ждь горды́нный глас, / о́ваго же ревну́й благоумиле́нной моли́тве, и возопи́й: / Бо́же очи́сти мя гре́шнаго, и поми́луй мя.

И ныне, Богородичен воскресен, в тойже глас: Без се́мене от Боже́ственнаго Ду́ха, / во́лею же О́тчею зачала́ еси́ Сы́на Бо́жия, / от Отца́ без ма́тере пре́жде век су́ща, / нас же ра́ди, из Тебе́ без отца́ бы́вша, пло́тию родила́ еси́, / и Младе́нца млеко́м пита́ла еси́. / Те́мже не преста́й моли́ти, / изба́витися от бед душа́м на́шим.

На стиховне стихиры Осмогласника по алфавиту.

Слава, глас 5: Отягче́нныма очи́ма мои́ма от беззако́ний мои́х, / не могу́ воззре́ти и ви́дети высоту́ небе́сную: / но прими мя, я́ко мытаря́ ка́ющася, Спа́се, / и поми́луй мя.

И ныне, Богородичен, в тойже глас: Храм и дверь еси́, / пала́та и престо́л Царе́в, / Де́во Всечестна́я, / Е́юже Изба́витель мой Христо́с Госпо́дь, / во тьме спя́щим яви́ся, / со́лнце сый пра́вды, / просвети́ти хотя́, я́же созда́ по о́бразу Своему́ руко́ю Свое́ю: / те́мже, Всепе́тая, / я́ко ма́терне дерзнове́ние к Нему́ стяжа́вши, / непреста́нно моли́ / спасти́ся душа́м на́шим.

Тропарь: Богоро́дице Де́во, глаголется трижды. И бывает благословение хлебов, и раздаяние. И чтение велие в Посланиих апостольских.

Последование прилучившагося святаго в Неделю сию, и в блуднаго, поем в пяток на Повечерии, или егда екклисиарх разсудит: аще токмо не случится коего великаго святаго, или святаго храму: зане храм и не великаго святаго, больши воследуется великаго святаго, на свой ему храмный праздник, еже должно есть бдению бывати, и никакоже оставляти в память его, ниже прелагается на ин день. Но поем службу храму, якоже и Сретению Господню, во вся дни, в няже и Сретение Господне бывает.

На утрени

По шести псалмех, Бог Госпо́дь, на глас Осмогласника. И глаголем тропарь воскресен дважды, Богородичен единожды, и обычная стихословия. Седальны Осмогласника. По Непорочных тропари: А́нгельский собо́р: ипакои. Степенны и прокимен гласа: Вся́кое дыха́ние: Евангелие воскресно ряду. Воскресе́ние Христо́во: псалом 50.

Слава, глас 8: Покая́ния отве́рзи ми две́ри, Жизнода́вче, / у́тренюет бо дух мой ко хра́му свято́му Твоему́, / храм нося́й теле́сный весь оскверне́н: / но я́ко щедр, очи́сти / благоутро́бною Твое́ю ми́лостию.

И ныне, Богородичен: На спасе́ния стези́ наста́ви мя, Богоро́дице, / сту́дными бо окаля́х ду́шу грехми́, / и в ле́ности все житие́ мое́ ижди́х: / но Твои́ми моли́твами / изба́ви мя от вся́кия нечистоты́.

Таже, глас 6: Поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей ми́лости Твое́й, / и по мно́жеству щедро́т Твои́х, / очи́сти беззако́ние мое́.

Мно́жества соде́янных мно́ю лю́тых помышля́я окая́нный, / трепе́щу стра́шнаго дне су́днаго: / но наде́яся на ми́лость благоутро́бия Твоего́, / я́ко Дави́д вопию́ Ти: / поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей Твое́й ми́лости.

Канон воскресен Осмогласника, со ирмосом на 4, и крестовоскресный на два, и Богородицы на два: и в Триоди на 6. Творение Георгия. егоже краестрочие в Богородичнах: Георгия, глас 6:

Песнь 1.

Ирмос: Я́ко по су́ху, пешеше́ствовав Изра́иль / по бе́здне стопа́ми, / гони́теля фарао́на / ви́дя потопля́ема, / Бо́гу побе́дную песнь пои́м, вопия́ше.

При́тчами вводя́й вся Христо́с, / к жития́ исправле́нию, / мытаря́ возвыша́ет от смире́ния, / показа́в фарисе́я возвыше́нием смиря́ема.

От смире́ния честь высокотворя́щую, / от возноше́ния же паде́ние ви́дя лю́тое, / мытаре́вым ревну́й до́брым, / и фарисе́йскую зло́бу возненави́ждь.

От возноше́ния испражня́ется вся́кое благо́е, / от смире́ния же потребля́ется вся́кое зло́е: / е́же облобыза́им ве́рнии, / гнуша́ющеся я́ве о́браза тщесла́внаго.

Смиренному́дрым бы́ти Свои́м ученико́м хотя́ всех Царь, / наказу́я уча́ше ревнова́ти / мытаре́ву воздыха́нию и смире́нию.

Слава: Я́ко мыта́рь стеню́, и рыда́ньми немо́лчными Го́споди, / ны́не прихожду́ Твоему́ благоутро́бию: / уще́дри и мене́, смире́нием жизнь ны́не препровожда́юща.

И ныне, Богородичен: Ра́зум, сове́т, ча́яние, / те́ло, ду́шу и дух, Влады́чице, возлага́ю к Тебе́: / лю́тых враг и напа́стей, / и бу́дущаго преще́ния изба́ви, и спаси́ мя.

Катавасия: Отве́рзу уста́ моя́, / и напо́лнятся Ду́ха, / и сло́во отры́гну Цари́це Ма́тери, / и явлю́ся, све́тло торжеству́я, / и воспою́, ра́дуяся, Тоя́ чудеса́.

Песнь 3.

Ирмос: Несть свят, / я́коже Ты, Го́споди Бо́же мой, / вознесы́й рог ве́рных Твои́х, Бла́же, / и утверди́вый нас на ка́мени / испове́дания Твоего́.

От гно́ища у́бо страсте́й смире́нный возноша́ется, / от высоты́ же доброде́телей низпа́дает лю́те всяк высокосе́рдый: / его́же о́браза зло́бы убежи́м.

Тщесла́вие оттщетева́ет бога́тство пра́вды, / смире́ние же расточа́ет страсте́й мно́жество: / е́же подража́ющия ны, ча́сти покажи́ мытаре́вы Спа́се.

Я́ко мыта́рь и мы бию́щеся в пе́рси, умиле́нием вопие́м: / очи́сти Бо́же нас, гре́шных, / я́ко да сего́ прии́мем оставле́ние.

К ре́вности прии́дем ве́рнии, исправля́юще кро́ткое, / смире́нию соживу́ще в стена́нии се́рдца, пла́че же и моли́тве, / я́ко да и́мамы от Бо́га проще́ние.

Слава: Отри́нем ве́рнии высокохва́льную горды́ню, / возноше́ние же лю́тое, и дме́ние ме́рзкое, / и зле́йшее фарисе́ево Бо́гу неле́пое свире́пство.

И ныне, Богородичен: В Тебе́ еди́ном прибе́жищи наде́явся, / да не отпаду́ до́браго ча́яния: / но да улучу́ Твою́ по́мощь Чи́стая, / вся́каго вре́да лю́тых избавля́емый.

Катавасия: Твоя́ песносло́вцы, Богоро́дице, / Живы́й и Незави́стный Исто́чниче, / лик себе́ совоку́пльшия, духо́вно утверди́, / в Боже́ственней Твое́й сла́ве / венце́в сла́вы сподо́би.

Седальны, глас 4.

Подобен: Ско́ро предвари́:

Смире́ние вознесе́ одержи́маго злы́ми, мытаря́ возстена́вша, / и е́же очи́сти, к Зижди́телю воззва́вша: / возноше́ние же низложи́ от пра́вды / окая́ннаго фарисе́я велере́чующа. / Те́мже поревну́им до́брым, злых отступа́юще.

Слава: Смире́ние дре́вле вознесе́ мытаря́, / пла́чем возопи́вша: очи́сти, и оправди́ся. / Того́ подража́им вси, во глубину́ зол впа́дшии, / возопии́м Спа́су из глубины́ се́рдца: / согреши́хом, очи́сти еди́не Человеколю́бче.

И ныне, Богородичен: Ско́ро прими Влады́чице, моле́ния на́ша, / и сия́ принеси́ Твоему́ Сы́ну и Бо́гу, Госпоже́ Всенепоро́чная: / разреши́ обстоя́ния к Тебе́ притека́ющих, / сокруши́ ко́зни, и низложи́ де́рзость вооружа́ющихся безбо́жно / на рабы́ Твоя́, Пречи́стая.

Песнь 4.

Ирмос: Христо́с моя́ си́ла, / Бог и Госпо́дь, / честна́я Це́рковь / боголе́пно пое́т, взыва́ющи, / от смы́сла чи́ста, о Го́споде пра́зднующи.

Изря́дный показа́ путь возноше́ния, смире́ние, / Сло́во смири́вшееся да́же и до зра́ка ра́бия: / Его́же подража́я вся́кий, возноша́ется смиря́яся.

Вознесе́ся пра́ведник, и низпаде́ фарисе́й: / во мно́жестве же зол отягча́емый смири́ся, / но вознесе́ся мыта́рь, ненаде́жно оправда́емый.

Нищеты́ хода́тай, от бога́тства доброде́телей, безу́мие яви́ся: / и бога́тство а́бие смире́ние оправда́ния от кра́йния нищеты́, / ю́же стя́жим.

Предре́кл еси́ Влады́ко, велему́дрствующим противоста́ти вся́чески, / и смире́нным благода́ть Твою́ подая́ Спа́се, / смири́вшимся ны́не нам Твою́ благода́ть низпосли́.

Слава: К Боже́ственному возноше́нию при́сно возводя́ нас Спас и Влады́ка, / высокотво́рное показа́ смире́ние: / но́ги бо ученико́м Свои́ма рука́ма обмы́.

И ныне, Богородичен: Я́ко Свет непристу́пный Де́во ро́ждшая, / души́ моея́ тьму свети́тельною заре́ю разжени́, / и к стезя́м спасе́ния житие́ мое́ руково́дствуй.

Катавасия: Седя́й в Сла́ве / на Престо́ле Божества́ / во о́блаце ле́гце, / прии́ди Иису́с Пребоже́ственный, / Нетле́нною Дла́нию / и спасе́ зову́щия: / сла́ва, Христе́, си́ле Твое́й.

Песнь 5.

Ирмос: Бо́жиим све́том Твои́м, Бла́же, / у́тренюющих Ти ду́ши любо́вию озари́, молю́ся, / Тя ве́дети, Сло́ве Бо́жий, / и́стиннаго Бо́га, / от мра́ка грехо́внаго взыва́юща.

Фарисе́евы доброде́тели потщи́мся подража́ти, / и поревнова́ти мытаре́ву смире́нию, / во обою́ ненави́дяще безме́стное мне́ние, / и па́губу паде́ний.

Пра́вды тече́ние тще́тное обличи́ся, / сопря́г в нем фарисе́й мне́ние: / а́бие же мыта́рь высокотво́рною доброде́телию / стяжа́ спу́тника, смире́ние.

Колесни́чник в доброде́телех, мня́шеся тещи́ фарисе́й: / но пе́ший, па́че лиди́йския колесни́цы теки́й, мыта́рь до́бре предвари́, / припря́г щедро́те смире́ние.

Мытаре́ву при́тчу вси уразуме́вше умо́м, / прииди́те поревну́им слеза́м, / дух сокруше́нный Бо́гу принося́ще, / грехо́в и́щуще оставле́ния.

Слава: Возносли́вый и зло́бный, гордели́вый же и де́рзый / дале́че отри́нем разу́мнии фарисе́ев нрав, лю́тый велехва́льный, / я́ко да не обнажи́мся Боже́ственныя благода́ти.

И ныне, Богородичен: Жезл си́лы Блага́я, всем низпосли́ нам к Тебе́ прибега́ющим, / облада́ти посреде́ всех враг подаю́щи, / и вся́каго вре́да изыма́ющи.

Катавасия: Ужасо́шася вся́ческая / о Боже́ственней сла́ве Твое́й: / Ты бо, Неискусобра́чная Де́во, / име́ла еси́ во утро́бе над все́ми Бо́га / и родила́ еси́ Безле́тнаго Сы́на, / всем воспева́ющим Тя / мир подава́ющая.

Песнь 6.

Ирмос: Жите́йское мо́ре, / воздвиза́емое зря напа́стей бу́рею, / к ти́хому приста́нищу Твоему́ прите́к, вопию́ Ти: / возведи́ от тли живо́т мой, / Многоми́лостиве.

Жития́ по́прище мыта́рь вку́пе и фарисе́й теча́ста: / но ов у́бо высокоу́мием содержи́мь, сра́мне утону́, / ов же смире́нием спасе́ся.

Жития́ бе́дное премину́юще мы тече́ние, / подража́им мытаре́во у́бо мудрова́ние ревни́тельно: / бежи́м же киче́ния ме́рзкаго фарисе́я, и жи́ви бу́дем.

Нра́вом поревну́им Спа́са Иису́са, и Его́ смире́нию, / жела́юще непреста́нное ра́дости селе́ние получи́ти, / во стране́ живу́щих водворя́ющеся.

Показа́л еси́ Влады́ко, Твои́м ученико́м высокотво́рное смире́ние, / ле́нтием препоя́сан по чре́слом, но́зе умы́л еси́, / и сему́ о́бразу подража́ти повеле́л еси́.

Слава: Житие́ проидо́ста фарисе́й доброде́тельми, и мыта́рь прегреше́ньми. / Но ов у́бо от го́рдости умовре́дныя, отступи́ смире́ния: / ов же возноша́ется, смиренному́др я́влься.

И ныне, Богородичен: На́га простото́ю, нехи́тростною же жи́знию созда́на, / преступле́ния ле́стию оде́я мя враг, и пло́ти дебельство́м: / ны́не же Твои́м хода́тайством Отрокови́це, спаса́юся.

Катавасия: Боже́ственное сие́ и всечестно́е / соверша́юще пра́зднество, / Богому́дрии, Богома́тере, / прииди́те, рука́ми воспле́щим, / от Нея́ ро́ждшагося Бо́га сла́вим.

Кондак, глас 4.

Подобен: Яви́лся еси́ днесь:

Фарисе́ева убежи́м высокоглаго́лания, / и мытаре́ве научи́мся высоте́ глаго́л смире́нных, / покая́нием взыва́юще: / Спа́се ми́ра, / очи́сти рабы́ Твоя́.

Вторый кондак, глас 3.

Подобен Де́ва днесь:

Воздыха́ния принесе́м мыта́рская Го́сподеви, / и к Нему́ присту́пим гре́шнии я́ко Влады́це: / хо́щет бо спасе́ния всех челове́ков, / оставле́ние подае́т всем ка́ющимся. / Нас бо ра́ди воплоти́ся, / Бог сый Отцу́ собезнача́льный.

Икос Са́ми себе́ бра́тие вси смири́м воздыха́ньми, / рыда́ньми побие́м со́весть: / да в суде́ тогда́ ве́чном та́мо яви́мся ве́рнии, / непови́нни, получи́вше оставле́ние. / Та́мо бо есть вои́стинну ослабле́ние, / е́же ви́дети нам ны́не умо́лим: / та́мо боле́знь отбеже́, печа́ль и из глубины́ воздыха́ния, / во Еде́ме ди́внем, его́же Христо́с Зижди́тель, / Бог сый Отцу́ собезнача́льный.

Синаксарь.

Песнь 7.

Ирмос: Росода́тельну у́бо пещь / соде́ла А́нгел / преподо́бным отроко́м, / халде́и же опаля́ющее / веле́ние Бо́жие мучи́теля увеща́ вопи́ти: / благослове́н еси́, Бо́же оте́ц на́ших.

Оправда́ния де́лы возвыша́емый, / сетьми́ тщесла́вия лю́те превознесе́ся фарисе́й, безме́рно хваля́ся: / мыта́рь же ле́гким крило́м смире́ния возне́сся, Бо́гу прибли́жися.

Смире́ния а́ки ле́ствицею употреби́вся о́бразом мыта́рь, / к небе́сней высоте́ возвы́сися: / горды́нею же гнило́ю и безу́мием окая́нный возне́сся фарисе́й, / сни́де до а́да преиспо́дняго.

Пра́ведных ловя́ у́бо лука́вый, / образми́ тщесла́вия кра́дет: / гре́шных же сетьми́ отча́яния связу́ет. / Но у́бо от обои́х зол мытаря́ ревни́телие, изба́витися потщи́мся.

Моли́твою Бо́гу на́шему припаде́м, / слеза́ми и те́плыми воздыха́нии, / подража́юще мытаре́во высокотво́рное смире́ние, пою́ще ве́рнии: / благослове́н еси́ Бо́же оте́ц на́ших.

Слава: Наказу́яй ученики́ предглаго́лал еси́ Влады́ко, не му́дрствовати высо́кая, / совводи́тися же смире́нным уча́ Спа́се. / Те́мже зове́м Тебе́ ве́рнии: / благослове́н еси́ Бо́же оте́ц на́ших.

И ныне, Богородичен: Иа́ковлю Тя добро́ту, и Боже́ственную ле́ствицу, / от до́лу ю́же ви́де пе́рвее, просте́ртую к высоте́, / ве́мы Чи́стая, низводя́щую свы́ше Бо́га воплоще́нна, / и земны́я па́ки возводя́щую.

Катавасия: Не послужи́ша тва́ри Богому́дрии / па́че Созда́вшаго, / но, о́гненное преще́ние му́жески попра́вше, / ра́довахуся, пою́ще: / препе́тый отце́в Госпо́дь и Бог, благослове́н еси́.

Песнь 8.

Ирмос: Из пла́мене преподо́бным ро́су источи́л еси́ / и пра́веднаго же́ртву водо́ю попали́л еси́: / вся бо твори́ши, Христе́, то́кмо е́же хоте́ти. / Тя превозно́сим во вся ве́ки.

Смиренному́дренным нра́вом / ми́лостива Го́спода мыта́рь воздохну́в обре́те, и спасе́н бысть: / о́бразом же лю́тым язы́ка велере́чиваго, / пра́вды отпаде́ фарисе́й.

Фарисе́ева киче́ния произволе́ния, / и именова́ния чистоты́, бежи́м ве́рнии: / ревну́юще мытаре́ву до́бре / поми́лованному смире́нию и нра́ву.

Гла́сы мытаре́вы ве́рнии веща́им в це́ркви святе́й: / Бо́же очи́сти, да с ним улучи́м проще́ние, / па́губы велехва́льнаго изба́вльшеся фарисе́я.

Воздыха́нию мытаре́ву вси поревну́им, / и Бо́гу бесе́дующе, те́плыми сле́зами возопии́м Ему́: / Человеколю́бче, согреши́хом, / благоутро́бне Ще́дрый, очи́сти и спаси́.

Благослови́м Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, Го́спода.

Стена́нием мытаре́вым Бог преклони́ся, оправди́в же сего́, / всем показа́ преклоня́тися при́сно, воздыха́ньми же и слеза́ми, / прегреше́ний прося́ще разреше́ние.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Богородичен: Не вем па́че Тебе́ ино́го заступле́ния, / Тя предлага́ю моли́твенницу, Чи́стая Всенепоро́чная. / Тя ко из Тебе́ рожде́нному хода́таицу дви́жу: / всех оскорбля́ющих мя свобо́дна покажи́.

Катавасия: О́троки благочести́выя в пе́щи / Рождество́ Богоро́дичо спасло́ есть; / тогда́ у́бо образу́емое, / ны́не же де́йствуемое, / вселе́нную всю воздвиза́ет пе́ти Тебе́: / Го́спода по́йте, дела́, / и превозноси́те Его́ во вся ве́ки.

Песнь 9.

Ирмос: Бо́га / челове́ком невозмо́жно ви́дети, / на Него́же не сме́ют чи́ни А́нгельстии взира́ти; / Тобо́ю бо, Всечи́стая, яви́ся челове́ком / Сло́во воплоще́нно, / Его́же велича́юще, / с Небе́сными во́и Тя ублажа́ем.

Путь возноше́ния смире́ние, / от Христа́ взе́мше спасе́ния о́браз, / мытаре́ву обы́чаю поревну́им, / киче́ние возноше́ния дале́че отмета́юще, / нра́вом же смиренному́дрия Бо́га умоля́юще.

Душе́вную горды́ню отве́ржим, / нрав пра́вый смиренному́дрия стя́жим, / себе́ оправда́ти не тщи́мся, / тщесла́вия киче́ние возненави́дим, / и с мытаре́м Бо́га умо́лим.

Моли́твы Соде́телю ми́лости принесе́м мыта́рския, / фарисе́йских отвраща́ющеся неблагода́рных моли́тв, и велехва́льных гласо́в, / и́же на бли́жняго суд возво́дят, / да Бо́га ми́лостива и свет привлече́м.

Мно́гим прегреше́ний собра́нием отягче́н, / изоби́лием зло́бы мытаря́ преидо́х, / и фарисе́ево велехва́льное киче́ние притяжа́х, / отвсю́ду пуст всех быв благи́х: / Го́споди, пощади́ мя.

Твоего́ сподо́би блаже́нства, / Тебе́ ра́ди ду́хом ни́щих су́щих: / уче́нием бо Твоего́ повеле́ния, / дух сокруше́нный Тебе́ прино́сим, Спа́се, / прие́м, спаси́ Тебе́ служа́щия.

Слава: Бо́гу мыта́рь не́когда помоли́выйся, / в це́рковь ве́рне вшед, оправда́ся: / воздыха́ньми бо и слеза́ми прише́д, сокруше́нием же се́рдца: / все отложи́ грехо́в бре́мя очище́ньми.

И ныне, Богородичен: Пе́ти, сла́вити, и блажи́ти Тя дава́й нам, / досто́йно чту́щим Тя Пречи́стая, / и Рождество́ Твое́ велича́ющим, еди́на благослове́нная: / Ты бо еси́ похвала́ христиа́ном, / и к Бо́гу моли́твенница благоприя́тная.

Катавасия: Всяк земноро́дный / да взыгра́ется, Ду́хом просвеща́емь, / да торжеству́ет же Безпло́тных умо́в естество́, / почита́ющее свяще́нное торжество́ Богома́тере, / и да вопие́т: / ра́дуйся, Всеблаже́нная, / Богоро́дице, Чи́стая Присноде́во.

Ексапостиларий воскресный.

Таже Триоди, глас 1.

Подобен Со ученики́ взы́дем:

Слава Высокоре́чия убежи́м фарисе́ева зле́йшаго, / смире́нию же навы́кнем мытаре́ву изря́днейшему, / да вознесе́мся вопию́ще к Бо́гу со о́нем: / очи́сти рабы́ Твоя́, / роди́выйся от Де́вы Христе́ Спа́се во́лею, / и Крест претерпе́вый, / совоздви́гнувый мир Твои́м Боже́ственным могу́тством.

И ныне Богородичен подобен Творе́ц созда́ния, и Бог всех, / плоть челове́ческую прия́т из непоро́чныя утро́бы Твоея́, / Всепе́тая Богоро́дице: / и тле́нное мое́ естество́ все обнови́, / па́ки я́коже пре́жде рождества́ оста́вль по рождестве́. / Отону́дуже Тя ве́рою вси восхваля́юще зове́м: / ра́дуйся ми́ру сла́во.

На хвалитех стихиры воскресны Осмогласника, 4.

И Триоди самогласны 4:

Не помо́лимся фарисе́йски, бра́тие: / и́бо вознося́й себе́ смири́тся. / Смири́м себе́ пред Бо́гом, / мыта́рски поще́нием зову́ще: / очи́сти ны, Бо́же, гре́шныя.

Стих: Возвеселю́ся и возра́дуюся о Тебе́, / пою́ и́мени Твоему́, Вы́шний.

Фарисе́й тщесла́вием побежда́емь, / и мыта́рь покая́нием приклоня́емь, / приступи́ста к Тебе́ еди́ному Влады́це: / но ов у́бо похвали́вся, лиши́ся благи́х: / ов же ничто́же веща́в, сподо́бися дарова́ний. / В сих воздыха́ниих утверди́ мя, Христе́ Бо́же, / я́ко Человеколю́бец.

Стих: Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, / не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Глас 3: Мытаря́ и фарисе́я разли́чие разуме́вши душе́ моя́, / о́наго у́бо возненави́ждь горды́нный глас: / о́ваго же ревну́й благоумиле́нной моли́тве, и возопи́й: / Бо́же, очи́сти мя гре́шнаго, и поми́луй мя.

Стих: Испове́мся Тебе́, Го́споди, всем се́рдцем мои́м, / пове́м вся чудеса́ Твоя́.

Фарисе́я велехва́льный глас, ве́рнии возненави́деше, / мытаре́вой же благоумиле́нной моли́тве поревнова́вше, / не высо́кая му́дрствуем, но себе́ смиря́юще со умиле́нием воззове́м: / Бо́же, очи́сти грехи́ на́ша.

Слава, глас 8: От дел похвале́ньми, / фарисе́я оправда́юща себе́ осуди́л еси́ Го́споди, / и мытаря́ смири́вшася, / и воздыха́ньми очище́ния прося́ща оправда́л еси́: / не внима́еши бо велему́дренным помысло́м, / и сокруше́нная сердца́ не уничижа́еши. / Те́мже и мы Тебе́ припа́даем во смире́нии, / пострада́вшему нас ра́ди: / пода́ждь оставле́ние и ве́лию ми́лость.

И ныне: Преблагослове́нна еси́ Богоро́дице Де́во:

Славословие великое и отпуст. И обычно лития в притворе, в нейже поем: Слава, и ныне: стихиру утреннюю евангельскую. И час первый.

Подобает ведати, яко стихиры вся 11 утренния евангельския, от сея настоящия Недели, и даже до Всех святых, на литиях утренних поются в притворе, на Слава, и ныне. Вестно же буди, яко от сея Недели начинаем чести в притворе, по отпусте литии, оглашения святаго отца нашего Феодора Студита. И аще тамо есть игумен, чтутся от него: аще же ни, то от екклисиарха, стоящим, и со вниманием послушающим братиям. По скончании же чтения глаголем тропарь преподобному Феодору, глас 8: Православия наставниче: без Богородична. И совершенный отпуст.

На литургии

Блаженны Осмогласника, и от канона песнь 6.

Кондак Триоди, глас 4.

Подобен: Яви́лся еси́ днесь:

Фарисе́ева убежи́м высокоглаго́лания, / и мытаре́ве научи́мся высоте́ глаго́л смире́нных, / покая́нием взыва́юще: / Спа́се ми́ра, / очи́сти рабы́ Твоя́.

Прокимен прилучившагося гласа.

Апостол к Тимофею, зачало 296.

Ча́до Тимофе́е, ты после́довал еси́ моему́ уче́нию, житию́, приве́ту, ве́ре, долготерпе́нию, любви́, терпе́нию, изгна́нием, страда́нием, якова́ ми бы́ша во Антиохи́и, и во Икони́и, и в Ли́стрех: якова́ изгна́ния прия́х, и от всех мя изба́вил есть Госпо́дь. И вси же хотя́щии благоче́стно жи́ти о Христе́ Иису́се, гони́ми бу́дут. Лука́вии же челове́цы и чароде́и преуспе́ют на го́ршее, прельща́юще и прельща́еми. Ты же пребыва́й в ни́хже науче́н еси́ и я́же вве́рена суть тебе́, ве́дый, от кого́ научи́лся еси́. И я́ко из мла́да свяще́нная писа́ния уме́еши, могу́щая тя умудри́ти во спасе́ние ве́рою, я́же о Христе́ Иису́се.

Аллилу́иа.

Евангелие от Луки, зачало 89.

Рече́ Госпо́дь при́тчу сию́: челове́ка два внидо́ста в це́рковь помоли́тися: еди́н фарисе́й, а други́й мыта́рь. Фарисе́й же став, си́це в себе́ моля́шеся: Бо́же, хвалу́ Тебе́ воздаю́, я́ко несмь я́коже про́чии челове́цы, хи́щницы, непра́ведницы, прелюбоде́е, или́ я́коже сей мыта́рь. Пощу́ся двакра́ты в суббо́ту, десяти́ну даю́ всего́ ели́ко притяжу́. Мыта́рь же издале́ча стоя́, не хотя́ше ни о́чию возвести́на не́бо, но бия́ше пе́рси своя́, глаго́ля: Бо́же, ми́лостив бу́ди мне гре́шнику. Глаго́лю вам, я́ко сни́де сей оправда́н в дом свой па́че о́наго: я́ко всяк вознося́йся, смири́тся, смиря́яй же себе́, вознесе́тся.

Причастен: Хвали́те Го́спода с Небе́с, хвали́те Его́ в Вы́шних. Аллилу́иа, трижды.

Подобает ведати, яко в сей седмице иномудрствующие содержат пост, глаголемый арцивуриев. Мы же, [монаси] на кийждо день [се же, и в среду и пяток:] вкушаем сыр и яица, [в 9 час.] Миряне же ядят мясо, развращающе онех веление толикия ереси.

Аще случится праздник Сретения Господня в субботу мясопустную, служба умерших поется в гробнице вся, вечер и утро: аще ли несть гробницы, то поется в сию субботу пред Неделею о блуднем: а тамо в субботу мясопустную, точию празднику единому поется.

Неделя о блудном сыне

В субботу вечера

На бдении, по обычном стихословии, на Го́споди воззва́х, поставим стихов 10, и поем стихиры Осмогласника воскресны 3, и анатолиевы 3, и Триоди 4, повторяюще сия. Глас 1.

В безгре́шную страну́ и живо́тную вве́рихся, / посе́яв грех, серпо́м пожа́в кла́сы ле́ности, / и рукоя́тием связа́в дея́ний мои́х снопы́, / я́же и постла́х не на гумне́ покая́ния: / но молю́ Тя преве́чнаго де́лателя на́шего Бо́га, / ве́тром Твоего́ любоблагоутро́бия разве́й пле́ву дел мои́х, / и пшени́цу даждь души́ мое́й оставле́ние, / в небе́сную Твою́ затворя́я мя жи́тницу, и спаси́ мя.

Позна́им бра́тие, та́инства си́лу, / от греха́ бо ко оте́ческому до́му восте́кшаго блу́днаго сы́на / преблаги́й оте́ц предустре́т лобза́ет, / и па́ки своея́ сла́вы позна́ние да́рует: / и та́инственное вы́шним соверша́ет весе́лие, / закала́я тельца́ упита́ннаго, / да мы досто́йно сожи́тельствуем, / закла́вшему же человеколю́бному Отцу́ и сла́вному заколе́нию, / Спа́су душ на́ших.

Слава, глас 2: О коли́ких благ окая́нный себе́ лиши́х! / О какова́ Ца́рствия отпадо́х стра́стный аз! / Бога́тство изнури́в, е́же прия́х за́поведь преступи́х. / Увы́ мне, стра́стная душе́! / Огню́ ве́чному про́чее осу́дишися. / Те́мже пре́жде конца́ возопи́й Христу́ Бо́гу / я́ко блу́днаго прими мя сы́на, Бо́же, и поми́луй мя.

И ныне: Богородичен 1-й, гласа.

Вход. Свете тихий: Прокимен: Госпо́дь воцари́ся:

На литии по обычаю стихира храма.

Слава, глас 4: Я́ко блу́дный сын приидо́х и аз Ще́дре, / житие́ все ижди́вый во отше́ствии. / Расточи́х бога́тство, е́же дал еси́ мне О́тче: / прими мя ка́ющася, Бо́же, и поми́луй мя.

И ныне, Богородичен тогожде гласа: При́зри на моле́ния Твои́х раб, Всенепоро́чная, / утоля́ющи лю́тая на ны воста́ния, / вся́кия ско́рби нас изменя́ющи. / Тя бо, Еди́ну, тве́рдое и изве́стное утвержде́ние и́мамы, / и Твое́ предста́тельство стяжа́хом. / Да не постыди́мся, Влады́чице, Тя призыва́ющии, / потщи́ся на умоле́ние Тебе́ ве́рно вопию́щих: / ра́дуйся, Влады́чице, / всех по́моще, ра́досте и покро́ве, / и спасе́ние душ на́ших.

На стиховне Осмогласника, по алфавиту.

Слава, самогласен, глас 6: Оте́ческаго да́ра расточи́в бога́тство, / с безслове́сными скоты́ пасо́хся окая́нный, / и тех жела́я пи́щи, гла́дом та́ях не насыща́яся, / но возврати́вся к благоутро́бному Отцу́, / взыва́ю со слеза́ми: / приими́ мя я́ко нае́мника / припа́дающа человеколю́бию Твоему́ и спаси́ мя.

И ныне, Богородичен: Творе́ц и Изба́витель мой, Пречи́стая, / Христо́с Госпо́дь из Твои́х ложе́сн проше́д, / в мя оболки́йся, / пе́рвыя кля́твы Ада́ма свободи́. / Те́мже Ти, Всечи́стая, / я́ко Бо́жии Ма́тери же и Де́ве, / вои́стинну вопие́м немо́лчно: / ра́дуйся а́нгельски, ра́дуйся, Влады́чице, / предста́тельство и покро́ве, / и спасе́ние душ на́ших.

Отпустительный: Богоро́дице Де́во: трижды. И прочее последование бдения, яко обычно.

На утрени

На Бог Госпо́дь, тропарь Осмогласника воскресен, и Богородичен, обычное стихословие, и полиелей. Обычныя два псалма: припеваем же к сим и третий псалом со аллилуиею красною:

Псалом 136.

На река́х Вавило́нских, та́мо седо́хом и пла́кахом, внегда́ помяну́ти нам Сио́на. Аллилу́иа. На ве́рбиих посреде́ его обе́сихом орга́ны на́ша. Аллилу́иа. Я́ко та́мо вопроси́ша ны пле́ншии нас о словесе́х пе́сней и ве́дшии нас о пе́нии. Аллилу́иа. Воспо́йте нам от пе́сней Сио́нских. Аллилу́иа. Ка́ко воспое́м песнь Госпо́дню на земли́ чужде́й? Аллилу́иа. Аще забу́ду тебе́, Иерусали́ме, забве́на бу́ди десни́ца моя́. Аллилу́иа. Прильпни́ язы́к мой горта́ни моему́, а́ще не помяну́ тебе́, а́ще не предложу́ Иерусали́ма, я́ко в нача́ле весе́лия моего́. Аллилу́иа. Помяни́, Го́споди, сы́ны Едо́мския, в день Иерусали́мль, глаго́лющия: истоща́йте, истоща́йте до основа́ний его́. Аллилу́иа. Дщи Вавило́ня окая́нная. Блаже́н и́же возда́ст тебе́ воздая́ние твое́, е́же воздала́ еси́ нам. Аллилу́иа. Блаже́н и́же и́мет, и разбие́т младе́нцы твоя́ о ка́мень. Аллилу́иа.

Степенны, и прокимен гласа. Вся́кое дыха́ние: Евангелие утреннее. Воскресе́ние Христо́во: псалом 50.

Слава, глас 8: Покая́ния отве́рзи ми две́ри, Жизнода́вче, / у́тренюет бо дух мой ко хра́му свято́му Твоему́, / храм нося́й теле́сный весь оскверне́н: / но я́ко щедр, очи́сти / благоутро́бною Твое́ю ми́лостию.

И ныне, Богородичен: На спасе́ния стези́ наста́ви мя, Богоро́дице, / сту́дными бо окаля́х ду́шу грехми́, / и в ле́ности все житие́ мое́ ижди́х: / но Твои́ми моли́твами / изба́ви мя от вся́кия нечистоты́.

Таже, глас 6: Поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей ми́лости Твое́й, / и по мно́жеству щедро́т Твои́х, / очи́сти беззако́ние мое́.

Мно́жества соде́янных мно́ю лю́тых помышля́я окая́нный, / трепе́щу стра́шнаго дне су́днаго: / но наде́яся на ми́лость благоутро́бия Твоего́, / я́ко Дави́д вопию́ Ти: / поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей Твое́й ми́лости.

Канон воскресен, со ирмосом на 4, и крестовоскресный на два, и Богородицы на два, и Триоди на 6. Минеи же последование поем на Повечерии, в пяток вечера.

Канон, творение господина Иосифа. Глас 2:

Песнь 1.

Ирмос: Моисе́йскую песнь:

Иису́се Бо́же, ка́ющася прими ны́не и мене́, / я́ко блу́днаго сы́на, все житие́ в ле́ности жи́вша, / и Тебе́ прогне́вавша.

Е́же ми дал еси́ пре́жде, / зле расточи́х Боже́ственное бога́тство, / удали́хся от Тебе́, блу́дно жив: / благоутро́бне О́тче, прими у́бо и мене́ обраща́ющася.

Слава: Объя́тия ны́не Оте́ческая просте́р, / приими́ Го́споди и мене́, я́коже блу́днаго, Всеще́дре, / я́ко да благода́рно просла́влю Тя.

И ныне, Богородичен: На мне Бо́же, всю показа́в благосты́ню, / пре́зри мои́х мно́жество согреше́ний, я́ко благоде́тель, / боже́ственными Ма́тере Твоея́ мольба́ми.

Катавасии же поем ирмосы канона. Ирмос: Моисе́йскую песнь восприи́мши возопи́й душе́: / Помо́щник и Покрови́тель бысть мне во спасе́ние, / сей мой Бог, и просла́влю Его́.

Песнь 3.

Ирмос: Непло́дствовавший мой ум:

Весь вне быв себе́, / умовре́дно прилепи́хся страсте́й обрета́телем: / но приими́ мя, Христе́, я́коже блу́днаго.

Блу́днаго гла́су поревнова́в, вопию́: / согреши́х, О́тче, я́коже о́наго у́бо, / и мене́ обыми́ ны́не, и не отри́ни мене́.

Слава: Объя́тия Твоя́ просте́р Христе́, / ми́лостивно приими́ мя, / от страны́ да́льныя греха́ и страсте́й обраща́ющася.

И ныне, Богородичен: До́брая в жена́х, обогати́ и мене́ до́брых ви́ды, / грехи́ мно́гими обнища́вшаго Чи́стая, / я́ко да сла́влю Тя.

Ирмос: Непло́дствоваший мой ум, / плодоно́сен Бо́же покажи́ ми, / де́лателю до́брых, насади́телю благи́х, / благоутро́бием Твои́м.

Седален, глас 1.

Подобен: Гроб Твой:

Объя́тия О́тча отве́рсти ми потщи́ся, / блу́дно ижди́х мое́ житие́, / на бога́тство неиждива́емое взира́яй щедро́т Твои́х Спа́се, / ны́не обнища́вшее мое́ се́рдце не пре́зри. / Тебе́ бо Го́споди, во умиле́нии зову́: / согреши́х, О́тче, на не́бо и пред Тобо́ю.

Слава, тойже.

И ныне, Богородичен. Подобен: Безневе́стная Чи́стая Богоро́дице Де́во, / еди́на ве́рных предста́тельнице и покро́ве, / бед и скорбе́й, и лю́тых обстоя́ний, всех свободи́, / на Тя наде́жды Отрокови́це иму́щих, / и ду́ши на́ша спаси́ боже́ственными моли́твами Твои́ми.

Песнь 4.

Ирмос: Е́же от Де́вы Твое́ Рождество́:

Бога́тство благи́х, е́же дал ми еси́ Небе́сный О́тче, / расточи́х зле, стра́нным гра́жданом порабоще́н. / Те́мже вопию́ Ти: согреши́х Ти, / приими́ мя я́ко блу́днаго дре́вле, / просте́р объя́тия мне Твоя́.

Вся́кой зло́бе порабо́тихся, / прини́кнув окая́нно страсте́й де́лателем, / и себе́ вне бых несмотре́нием, / уще́дри мя Спа́се, Пренебе́сный О́тче, / прибега́юща ко мно́гим Твои́м щедро́там.

Слава: Вся́каго студа́ испо́лнихся, / не сме́я воззре́ти на высоту́ небе́сную: / и́бо безслове́сно прини́кнув греху́, / ны́не же обра́щься вопию́ умиле́нием: / согреши́х Ти, прими мя, Всецарю́.

И ныне, Богородичен: Челове́ком по́моще, упова́ние тве́рдое всем христиа́ном, / прибе́жище Чи́стая спаса́емым: / спаси́ мя Де́во, ма́терними Твои́ми мольба́ми, / и бу́дущия жи́зни сподо́би.

Ирмос: Е́же от Де́вы Твое́ Рождество́ проро́к предзря́, / возпропове́даше вопия́: / слух Твой услы́шах и убоя́хся: / я́ко от ю́га, и из горы́ святы́я, приосене́нныя / прише́л еси́ Христе́.

Песнь 5.

Ирмос: Но́щи преше́дшей:

Порабо́тихся гра́жданом стра́нным, / и в страну́ тлетво́рную отыдо́х, и испо́лнихся студа́: / ны́не же обраща́яся зову́ Ти Ще́дре, согреши́х.

Оте́ческая Твоя́ благоутро́бия ны́не отве́рзи ми, / от злых обрати́вшуся, Небе́сный О́тче, / и не отри́ни мене́, име́яй премно́гую ми́лость.

Слава: Не сме́ю воззре́ти горе́ на высоту́, / без числа́ Христе́ прогне́вав Тя: / но ве́дый Твоя́ щедро́ты ми́лостивныя, взыва́ю: / согреши́х Ти, очи́сти, и спаси́ мя.

И ныне, Богородичен: Всесвята́я Де́во благода́тная, / очище́ние всем ро́ждшая, / мои́х согреше́ний тя́жкое бре́мя / Твои́ми моли́твами облегчи́.

Ирмос: Но́щи преше́дшей, прибли́жися день / и свет ми́ру возсия́: / сего́ ра́ди хва́лят Тя а́нгельстии чи́ни, / и славосло́вят Тя вся вся́ческая.

Песнь 6.

Ирмос: Во глубине́ грехо́вней:

Глубина́ согреше́ний содержи́т мя при́сно, / и треволне́ние грехо́в погружа́ет мя: / окорми́ мя ко приста́нищу жи́зни, Христе́ Бо́же, / и спаси́ мя Царю́ сла́вы.

Бога́тство Оте́ческое расточи́х лю́те, / и обнища́в студа́ испо́лнихся, / порабоще́н непло́дными помышле́ньми. / Те́мже Ти вопию́: / Человеколю́бче уще́дри, и спаси́ мя.

Слава: Гла́дом иста́явша вся́ких благ, / и устрани́вшася от Тебе́ Всеблаги́й, / уще́дри обраща́ющася мя ны́не, / и спаси́ Христе́, пою́ща Твое́ человеколю́бие.

И ныне, Богородичен: Спа́са и Влады́ку ро́ждшая Христа́, / спасе́ния мя Отрокови́це сподо́би, / обнища́вша от вся́ких благ, Де́во Чи́стая, / да пою́ Твоя́ вели́чия.

Ирмос: Во глубине́ грехо́вней содержи́мь е́смь Спа́се, / и в пучи́не жите́йстей обурева́емь, / но я́коже Ио́ну от зве́ря, / и мене́ от страсте́й возведи́, и спаси́ мя.

Кондак, глас 3.

Подобен: Де́ва днесь:

Оте́ческия сла́вы Твоея́ удали́хся безу́мно, / в злых расточи́в е́же ми пре́дал еси́ бога́тство. / Те́мже Ти блу́днаго глас приношу́: / согреши́х пред Тобо́ю, О́тче ще́дрый, / прими мя ка́ющася / и сотвори́ мя я́ко еди́наго от нае́мник Твои́х.

Икос: Спа́су на́шему на всяк день уча́щу Свои́м гла́сом, / писа́ния услы́шим о блу́дном, и целому́дренном па́ки. / И сего́ ве́рою подража́ем до́брое покая́ние, / Ве́дущему та́йная всех, смире́нием се́рдца воззове́м: / согреши́хом Ти, О́тче ще́дрый, / и никогда́же досто́йни есмы́ нарещи́ся ча́да, я́коже пре́жде. / Но я́ко естество́м сый человеколюби́в, Ты приими́, / и сотвори́ мя я́ко еди́наго от нае́мник Твои́х.

И бывает чтение прежде синаксаря в Минеи: также в Триоди по чину.

Песнь 7.

Ирмос: Херуви́мы подража́юще:

Сла́достем теле́сным приклони́хся всеокая́нно, / и порабо́тихся весьма́ стра́стным изобре́тением, / и стра́нен бых от Тебе́ Человеколю́бче. / Ны́не же зову́ блу́днаго гла́сом: / согреши́х Христе́, не пре́зри мене́, я́ко еди́н ми́лостив.

Взыва́ю, согреши́х, ника́коже воззре́ти дерза́я на высоту́ небе́сную, Всецарю́, / я́ко в безу́мии еди́н Тя прогне́вах, / отве́ргся Твои́х повеле́ний. / Те́мже я́ко еди́н Благи́й, / не отве́ржи мене́ от Твоего́ лица́.

Слава: Апо́стол, Го́споди, и проро́к, и преподо́бных, / и честны́х му́ченик, и пра́ведных мольба́ми / прости́ ми вся, я́же согреши́х, / прогне́вав Христе́ бла́гость Твою́, / я́ко да песносло́влю Тя во вся ве́ки.

И ныне, Богородичен: Херуви́м я́вльшися, и серафи́м Богоро́дице, / и всех светле́йшая небе́сных во́инств, / с си́ми умоли́, Его́же воплоти́ла еси́ Боже́ственное Сло́во Всенепоро́чная, Безнача́льнаго Отца́, / я́ко да благ ве́чнующих вси сподо́бимся.

Ирмос: Херуви́мы подража́юще о́троцы / в пещи́ ликовствова́ху вопию́ще: / благослове́н еси́ Бо́же, / я́ко и́стиною и судо́м наве́л еси́ сия́ вся грех ра́ди на́ших, / препе́тый, и препросла́вленный во вся ве́ки.

Песнь 8.

Ирмос: В купине́ Моисе́ю:

Сше́дый на зе́млю спасти́ мир, / во́льною нището́ю за милосе́рдие мно́гое, / обнища́вшаго мя ны́не от вся́каго благодея́ния, / я́ко ми́лостивый, спаси́.

От Твои́х за́поведей удали́вся, / порабо́тихся всеокая́нно лестцу́: / обраща́ющагося же ны́не, / я́ко блу́днаго дре́вле припа́дающа Тебе́, / приими́ Пренебе́сный О́тче.

Благослови́м Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, Го́спода.

Тлетво́рными помышле́ньми объе́мся омрачи́хся, / и от Тебе́ удали́хся, весь вне себе́ быв Ще́дре. / Те́мже в покая́нии припа́дающа Тебе́ спаси́.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Богородичен: Богороди́тельнице Чи́стая, / низве́рженных исправле́ние еди́на, испра́ви и мене́ / вся́кими греха́ми сокруше́ннаго всего́ и смире́ннаго.

Ирмос: В купине́ Моисе́ю Де́вы чу́до, / на Сина́йстей горе́, прообрази́вшаго иногда́, / по́йте, благослови́те / и превозноси́те во вся ве́ки.

Песнь 9.

Ирмос:: От земноро́дных кто слы́ша таково́е?

Виждь Христе́ печа́ль се́рдца, виждь мое́ обраще́ние, / виждь сле́зы Спа́се, и не пре́зри мене́, / но обыми́ па́ки благоутро́бия ра́ди, / мно́жеству спаса́емых пречита́я, / я́ко да пою́ благода́рно ми́лости Твоя́.

Я́ко разбо́йник вопию́: помяни́ мя, / я́ко мытарь умили́вся, бию́ в пе́рси, и зову́ ны́не: очи́сти, / я́коже блу́днаго прими мя Всеще́дрый, от всех зол мои́х, Всецарю́: / я́ко да пою́Твое́ кра́йнее снизхожде́ние.

Воздохни́ ны́не душе́ моя́ всеокая́нная, и возопи́й Христу́: / мене́ ра́ди во́лею обнища́вый Го́споди, / обнища́вшаго мя от вся́каго благодея́ния, / до́брых бога́тством я́ко Благи́й и Многоми́лостивый еди́н обогати́ мя.

Слава: Е́же иногда́ соде́лал еси́ весе́лие блу́днаго, Бла́же, обраще́нием во́льным, / сие́ ны́не сотвори́ и на мне окая́нном, / простира́я ми честна́я Твоя́ объя́тия. / Да спа́сся песносло́влю кра́йнее Твое́ снизхожде́ние.

И ныне, Богородичен: Све́тлыми моли́твами Твои́ми Де́во, / мы́сленная моя́ очеса́ омраче́нная зло́бою, просвети́, молю́ся, / и к путе́м покая́ния введи́ мя, / я́ко да до́лжно Тя песносло́влю, / па́че сло́ва Сло́во воплоти́вшую.

Ирмос: От земноро́дных кто слы́ша таково́е? Или́ кто ви́де когда́, / я́ко Де́ва обре́теся во чре́ве иму́щая, / и безболе́зненно Младе́нца поро́ждшая? / Таково́е Твое́ чу́до, / и Тя, Чи́стая Богоро́дице, велича́ем.

Ексапостиларий Осмогласника, таже настоящий Триоди.

Подобен: Жены́ услы́шите:

Бога́тство, е́же ми дал еси́, благода́ти, окая́нный отше́д, / непотре́бно зле ижди́х, Спа́се, блу́дно пожи́в, / де́моном льсти́вно расточи́х. / Те́мже мя обраща́ющася, / я́коже блу́днаго приими́, О́тче ще́дрый, и спаси́.

Иный, подобен: Расточи́х бога́тство Твое́ ижди́в, Го́споди, / и лука́вым де́моном повину́хся окая́нный, / но Спа́се Всеблагоутро́бне, / блу́днаго уще́дри, и оскве́рншася очи́сти, / пе́рвую отдая́й мне оде́жду Твоего́ Ца́рствия.

Богородичен, подобен: Свята́я Ма́ти Де́во, ве́лие пропове́дание апо́столов, / му́чеников, и проро́ков, и преподо́бных, / Твоего́ Сы́на и Го́спода / уми́лостиви нам, рабо́м Твои́м, Богороди́тельнице, / егда́ ся́дет суди́ти по достоя́нию коего́ждо.

На хвалитех стихиры Осмогласника воскресны 4, и анатолиев 1, и Триоди самогласны 3, глас 2.

Блу́днаго глас приноша́ю Ти, Го́споди: / согреши́х пред очи́ма Твои́ма Благи́й, / расточи́х бога́тство Твои́х дарова́ний. / Но приими́ мя ка́ющася Спа́се, и спаси́ мя.

Глас 4. Стих: Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, / не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Я́ко блу́дный сын приидо́х и аз, Ще́дре, / житие́ все ижди́вый во отше́ствии: / расточи́х бога́тство, е́же дал ми еси́ О́тче. / Приими́ мя ка́ющася, Бо́же, и поми́луй мя.

Глас 8. Стих: Испове́мся Тебе́, Го́споди, всем се́рдцем мои́м, / пове́м вся чудеса́ Твоя́.

Ижди́х блу́дно / Оте́ческаго име́ния бога́тство, и расточи́в, пуст бых, / в страну́ всели́вся лука́вых гра́ждан, / и ктому́ не терпя́ с ни́ми сожи́тельства, / обра́щься вопию́ Ти, ще́дрому Отцу́: / согреши́х на не́бо и пред Тобо́ю, / и несмь досто́ин нарещи́ся сын Твой. / Сотвори́ мя я́ко еди́наго от нае́мник Твои́х, Бо́же, / и поми́луй мя.

Слава, глас 6: О́тче Благи́й, удали́хся от Тебе́, не оста́ви мене́, / ниже́ непотре́бна покажи́ Ца́рствия Твоего́: / враг вселука́вый обнажи́ мя и взят мое́ бога́тство, / душе́вная дарова́ния блу́дно расточи́х. / Воста́в у́бо обра́щься к Тебе́ вопию́: / сотвори́ мя я́ко еди́наго от нае́мник Твои́х, / мене́ ра́ди на Кресте́ пречи́стеи Твои́ ру́це простры́й, / да лю́таго зве́ря исхити́ши мя, / и в пе́рвую оде́жду облече́ши мя, / я́ко еди́н Многоми́лостив.

И ныне: Преблагослове́нна еси́ Богоро́дице Де́во:

Славословие великое. ектении, и отпуст. И обычно литиа, на нейже поется Сла́ва, и ны́не: стихира евангельская: и чтутся оглашения. И час первый в притворе. И совершенный отпуст.

На литургии

Блаженна Осмогласника, на 6, и Триоди песнь 6-я, на 4.

Кондак Триоди, глас 3.

Подобен: Де́ва днесь:

Оте́ческия сла́вы Твоея́ удали́хся безу́мно, / в злых расточи́в е́же ми пре́дал еси́ бога́тство. / Те́мже Ти блу́днаго глас приношу́: / согреши́х пред Тобо́ю, О́тче ще́дрый, / приими́ мя ка́ющася / и сотвори́ мя я́ко еди́наго от нае́мник Твои́х.

Прокимен Апостола по гласу.

Апостол к Коринфяном, зачало 135.

Бра́тие, вся ми леть суть, но не вся на по́льзу: вся ми леть суть, но не аз облада́н бу́ду от кого́. Бра́шна чре́ву, и чре́во бра́шном: Бог же и сие́ и сия́ упраздни́т. Те́ло же не блуже́нию, но Го́сподеви, и Госпо́дь те́лу. Бог же и Го́спода воздви́же, и нас воздви́гнет си́лою Свое́ю. Не ве́сте ли, я́ко телеса́ ва́ша у́дове Христо́вы суть? Взем ли у́бо у́ды Христо́вы, сотворю́ у́ды блудни́чи? Да не бу́дет. Или́ не ве́сте, я́ко прилепля́яйся скверноде́йце, еди́но те́ло есть (с блудоде́йцею)? Бу́дета бо, рече́, о́ба в плоть еди́ну. Прилепля́яйся же Го́сподеви, един дух есть с Го́сподем. Бе́гайте блудодея́ния: всяк бо грех, его́же а́ще сотвори́т челове́к, кроме́ те́ла есть, а блудя́й, во свое́ те́ло согреша́ет. Или́ не ве́сте, я́ко телеса́ ва́ша храм живу́щаго в вас Свята́го Ду́ха суть, Его́же и́мате от Бо́га, и не́сте свои́? Ку́плени бо есте́ цено́ю. Просла́вите у́бо Бо́га в телесе́х ва́ших, и в душа́х ва́ших, я́же суть Бо́жия.

Аллилуиа гласа.

Евангелие от Луки, зачало 79.

Рече́ Госпо́дь при́тчу сию́: челове́к не́кий име́ два сы́на. И рече́ юне́йший ею́ отцу́: о́тче, даждь ми досто́йную часть име́ния. И раздели́ и́ма име́ние. И не по мно́зех днех собра́в все мний сын, оты́де на страну́ дале́че, и ту расточи́ име́ние свое́, живы́й блу́дно. Изжи́вшу же ему́ все, бысть глад кре́пок на стране́ той, и той нача́т лиша́тися. И шед прилепи́ся еди́ному от жи́тель тоя́ траны́: и посла́ его́ на се́ла своя́ пасти́ свиния́. И жела́ше насы́тити чре́во свое́ от роже́ц, я́же ядя́ху свиния́: и никто́же дая́ше ему́. В себе́ же прише́д, рече́: коли́ко нае́мником отца́ моего́ избыва́ют хле́бы, аз же гла́дом ги́блю? Воста́в иду́ ко отцу́ моему́, и реку́ ему́: о́тче, согреши́х на не́бо и пред тобо́ю, и уже́ несмь досто́ин нарещи́ся сын твой: сотвори́ мя я́ко еди́наго от нае́мник твои́х. И воста́в и́де ко отцу́ своему́. Еще́ же ему́ дале́че су́щу, узре́ его́ оте́ц его́, и мил ему́ бысть, и тек нападе́ на вы́ю его́, и облобыза́ его́. Рече́ же ему́ сын: о́тче, согреши́х на не́бо и пред тобо́ю, и уже́ несмь досто́ин нарещи́ся сын твой. Рече́ же оте́ц к рабо́м свои́м: изнеси́те оде́жду пе́рвую и облецы́те его́, и дади́те пе́рстень на ру́ку его́ и сапоги́ на но́зе. И приве́дше теле́ц упита́нный, заколи́те, и я́дше весели́мся. Я́ко сын мой сей мертв бе, и оживе́: и изги́бл бе, и обре́теся. И нача́ша весели́тися. Бе же сын его́ ста́рей на селе́: и я́ко гряды́й прибли́жися к до́му, слы́ша пе́ние и ли́ки. И призва́в еди́наго от о́трок, вопроша́ше: что у́бо сия́ суть? Он же рече́ ему́, я́ко брат твой прии́де, и закла́ оте́ц твой теле́ц упите́нный, я́ко здра́ва его́ прия́т. Разгне́вався же и не хотя́ше вни́ти. Оте́ц же его́ изше́д моля́ше его́. Он же отвеща́в, рече́ отцу́: се толи́ко лет рабо́таю тебе́, и николи́же за́поведи твоя́ преступи́х, и мне николи́же дал еси́ козля́те, да со дру́ги свои́ми возвесели́лся бых. Егда́ же сын твой сей, изъеды́й твое́ име́ние с любоде́йцами, прии́де, закла́ему́ теле́ц пито́мый. Он же рече́ ему́: ча́до, ты всегда́ со мно́ю еси́, и вся моя́ твоя́ суть. Возвесели́ти же ся и возра́довати подоба́ше, я́ко брат твой сей мертв бе, и оживе́: и изги́бл бе, и обре́теся.

Причастен: Хвали́те Го́спода с Небе́с, хвали́те Его́ в Вы́шних. Аллилу́иа, трижды.

Подобает ведати, яко в седмице мясопустной Аллилуиа не поем: оставляем же и едину кафисму Псалтира от Утрени, и глаголем сию на Вечерни. Песней во Псалтири не глаголем. Не поется же и междочасие, и канон молебный Пресвятей Богородице, поемый на Повечерии: Повечерие же поется малое: Такожде творим в седмице сырной, разве среды и пятка, но о сем всем тамо указа ищи. Прочитаем же в сей недели в койлюбо день на Утрени слово святаго Макариа о Четырдесятнице, и Пятьдесятнице, егоже начало: Ча́дца моя́, ра́дуется се́рдце мое́ вас ра́ди:

Ведомо же да есть, яко последование прилучающихся святых в субботу, и в Неделю мясопустную, поется в мимошедших Повечериях. Такожде о субботе и Недели сыропустной творим: или како настоятель изволит, кроме аще где случится великаго святаго память.

В субботу мясопустную

Память совершаем всех от века усопших православных христиан, отец и братий наших.

В пяток вечера

По предначинательном псалме, и обычном стихословии, на Го́споди воззвах, поставим стихов 6: И поем Осмогласника стихиры мученичны три, рядоваго гласа:

И Триоди подобны, три. Глас 8.

Подобен: Во Еде́ме рай:

От ве́ка ме́ртвых днесь / всех по и́мени, ве́рою пожи́вших благоче́стно, / па́мять сотворя́юще ве́рнии, / Спа́са и Го́спода воспои́м, прося́ще приле́жно / сим в час суда́ отве́т благи́й да́ти, / Тому́ Самому́ Бо́гу на́шему, / всей судя́щему земли́, / десна́го Его́ предстоя́ния получи́ти в ра́дости, / в ча́сти пра́ведных, и во святы́х жре́бии све́тлем, / и досто́йным бы́ти Небе́снаго Ца́рствия Его́.

Твое́ю кро́вию челове́ки Спа́се искупи́вый, / и сме́ртию Твое́ю от сме́рти го́рькия изба́вивый нас, / и жизнь ве́чную подая́й нам Воскресе́нием Твои́м, / вся упоко́й Го́споди, усо́пшия благоче́стно, / или́ в пусты́нях, или́ во граде́х, или́ в мо́ри, / или́ на земли́, или́ на вся́ком ме́сте: / цари́ же, свяще́нники, архиере́и, / мона́хи, и бельцы́ в во́зрасте вся́ком всеро́дном, / и сподо́би я́ Небе́снаго Ца́рствия Твоего́.

Из ме́ртвых воста́нием Твои́м Христе́, / не ктому́ смерть облада́ет уме́ршими благоче́стно. / Те́мже мо́лимся приле́жно: / рабы́ Твоя́ упоко́й во дво́рех Твои́х, / и в не́дрех Авраа́ма, от Ада́ма да́же до днесь, / послужи́вшия Тебе́ чи́сто, / отцы́ и бра́тию на́шу, / дру́ги вку́пе и сро́дники, / вся́каго челове́ка, в житии́ послужи́вша ве́рно, / и к Тебе́ преста́вльшася многови́дно и многообра́зно, Бо́же, / и сподо́би я́ Небе́снаго Ца́рствия Твоего́.

Слава, глас 8: Пла́чу и рыда́ю, / егда́ помышля́ю смерть, / и ви́жду во гробе́х лежа́щую / по о́бразу Бо́жию созда́нную на́шу красоту́, / безобра́зну, и безсла́вну, / не иму́щу ви́да. / О́ле чудесе́! / Что е́же о нас сие́ бысть та́инство? / Ка́ко преда́хомся тле́нию? / Ка́ко припряго́хомся сме́рти? / Вои́стинну Бо́жиим повеле́нием, / я́коже есть пи́сано, / подаю́щаго преста́вльшимся поко́й.

И ныне, Богородичен первый, гласа. Свете тихий:

Вместо же прокимена поем Аллилу́иа, на глас 8.

Стих: Блаже́ни, я́же избра́л и прия́л еси́ Го́споди, и па́мять их в род и род.

Стих: Ду́ши их во благи́х водворя́тся.

На стиховне мученичен гласа, и два мертвена, Иоанна Дамаскина.

Стихи же припеваем вышереченныя: Блаже́ни, я́же избра́л и прия́л еси́ Го́споди, и па́мять их в род и род. и Ду́ши их во благи́х водворя́тся.

Слава, глас 6: Нача́ток ми и соста́в зижди́тельное Твое́ бысть повеле́ние: / восхоте́в бо от неви́димаго и ви́димаго естества́ жи́ва мя соста́вити, / от земли́ у́бо те́ло созда́в, дал же ми еси́ду́шу, / Боже́ственным Твои́м и животворя́щим вдохнове́нием. / Те́мже Спа́се, рабы́ Твоя́ во стране́ живы́х, / и в кро́вех пра́ведных упоко́й.

И ныне, Богородичен, глас тойже: Моли́твами Ро́ждшия Тя Христе́, / му́ченик Твои́х и апо́стол, и проро́к, и святи́телей, / преподо́бных, и пра́ведных, и всех святы́х, / усо́пшия рабы́ Твоя́ упоко́й.

Ны́не отпуща́еши:

Тропарь, глас 8:

Глубино́ю му́дрости человеколю́бно вся стро́яй / и поле́зное всем подава́яй, / Еди́не Соде́телю, упоко́й, Го́споди, ду́ши раб Твои́х, / на Тя бо упова́ние возложи́ша, / Творца́ и Зижди́теля и Бо́га на́шего.

Слава, и ныне, Богородичен, глас тойже: Тебе́ и Сте́ну и Приста́нище и́мамы, / и Моли́твенницу благоприя́тну к Бо́гу, / Его́же родила́ еси́, Богоро́дице безневе́стная, ве́рных спасе́ние.

Ектения, и отпуст.

По отпущении же Вечерни, творим в притворе паннихиду за усопших, и поем канон рядоваго гласа мертвым.

На утрени

По шестопсалмии, Аллилу́иа, на глас 8. Тропарь: Глубино́ю му́дрости: Дважды. Сла́ва, и ны́не, Богородичен: Тебе́ и сте́ну, и приста́нище: И обычное стихословие. Чтутся же и слова о мертвых: к Коринфяном в 1-м послании. Поют же ся и Непорочны на две статии, с припевы: Благослове́н еси́Го́споди, научи́ мя: на глас 5.

И по них тропари мертвых, глас 5.

Припев: Благослове́н еси́ Го́споди, / научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Святы́х лик обре́те исто́чник жи́зни и дверь ра́йскую, / да обря́щу и аз путь покая́нием: / поги́бшее овча́ аз есмь, / воззови́ мя, Спа́се, и спаси́ мя.

Благослове́н еси́ Го́споди, / научи́ мя оправда́нием Твои́м.

А́гнца Бо́жия пропове́давше, / и закла́ни бы́вше я́коже а́гнцы, / и к жи́зни нестаре́емей святи́и, / и присносу́щней преста́вльшеся. / Того́ приле́жно му́ченицы моли́те, / долго́в разреше́ние нам дарова́ти.

Благослове́н еси́ Го́споди, / научи́ мя оправда́нием Твои́м.

В путь у́зкий хо́ждшии приско́рбный, / вси в житии́ крест я́ко яре́м взе́мшии, / и Мне после́довавшии ве́рою, / прииди́те наслади́теся, / и́хже угото́вах вам по́честей, / и венцо́в небе́сных.

Благослове́н еси́ Го́споди, / научи́ мя оправда́нием Твои́м.

О́браз есмь неизрече́нныя Твоея́ сла́вы, / а́ще и я́звы ношу́ прегреше́ний: / уще́дри Твое́ созда́ние Влады́ко, / и очи́сти Твои́м благоутро́бием, / и возжеле́нное оте́чество пода́ждь ми, / рая́ па́ки жи́теля мя сотворя́я.

Благослове́н еси́ Го́споди, / научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Дре́вле у́бо от не су́щих созда́вый мя, / и о́бразом Твои́м Боже́ственным почты́й, / преступле́нием же за́поведи / па́ки мя возврати́вый в зе́млю, от нея́же взят бых, / на е́же по подо́бию возведи́ / дре́внею добро́тою возобрази́тися.

Благослове́н еси́ Го́споди, / научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Упоко́й, Бо́же, рабы́ Твоя́, / и учини́ я́ в раи́, / иде́же ли́цы святы́х, Го́споди, / и пра́ведницы сия́ют я́ко свети́ла, / усо́пшия рабы́ Твоя́ упоко́й, / презира́я их вся согреше́ния.

Слава: Трисия́тельное еди́наго Божества́, благоче́стно пое́м вопию́ще: / Свят еси́ О́тче Безнача́льный, / Собезнача́льный Сы́не, и Боже́ственный Ду́ше: / просвети́ нас ве́рою Тебе́ служа́щих, / и ве́чнаго огня́ исхити́.

И ныне: Ра́дуйся Чи́стая, Бо́га пло́тию ро́ждшая во спасе́ние всех, / Е́юже род челове́ческий обре́те спасе́ние: / Тобо́ю да обря́щем рай, / Богоро́дице Чи́стая благослове́нная.

Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа, сла́ва Тебе́, Бо́же. Трижды.

Посем ектения о усопших: Па́ки и па́ки:

Иерей молитву: Бо́же духо́в: Мы же: Го́споди поми́луй, 40.

И по возгласе седален, глас 5:

Поко́й Спа́се наш, / с пра́ведными рабы́ Твоя́, / и сия́ всели́ во дворы́ Твоя́, / я́коже есть пи́сано: / презира́я я́ко благ прегреше́ния их / во́льная и нево́льная, / и вся я́же в ве́дении и не в ве́дении, Человеколю́бче.

Слава, и ныне, Богородичен: От Де́вы возсия́вый ми́ру Христе́ Бо́же, / и сы́ны све́та То́ю показа́вый, поми́луй нас.

Стихословим же: Го́сподеви пое́м:

Канон же поем святаго обители на 6: И Триоди на 8. Поет же ся и вторая песнь без стихословия. И песни Псалтира. Канон Студита творение, в Троичных и Богородичных тропарех краестрочие: Недосто́йнаго Фео́дора. Глас 8.

Песнь 1.

Ирмос: Песнь возсле́м лю́дие:

Вси помо́лимся Христу́, / творя́ще па́мять днесь от ве́ка ме́ртвых, / да ве́чнаго огня́ изба́вит я́ в ве́ре усо́пшия, / и наде́жде жи́зни ве́чныя.

Глубино́ю суде́б Твои́х Христе́, / Всепрему́дре Ты предопредели́л еси́» коего́ждо кончи́ну жи́зни, преде́л и о́браз. / Те́мже я́же покры́ гроб во вся́кой стране́, / на суде́ спаси́ Всеще́дрый.

Преде́лы жи́зни на́шея да́вый, / те́мже усо́пшия от жите́йския но́щи, / дне невече́рняго сы́ны покажи́, Го́споди, / свяще́нники правосла́вныя, и вся ве́рныя лю́ди Твоя́.

Я́же покры́ вода́, и брань пожа́т, / трус же я́же объя́т, и уби́йцы уби́ша, / и о́гнь я́же попали́, ве́рныя, / Ми́лостиве в ча́сти учини́ пра́ведных.

Вся презира́яй плотски́я до́лги на́ша, Спа́се наш, / во вся́ком во́зрасте всего́ ро́да челове́ча, / пред суди́щем Твои́м поста́ви неосужде́ны, / Тебе́ Созда́телю отвеща́ющия.

Слава, Троичен: Три еди́наго Естества́ пою́, Ли́ца самоипоста́сная, / нерожде́нна Отца́, Сы́на ро́ждшагося, и Ду́ха Свята́го: / безнача́льное Ца́рство, власть, Божество́еди́но.

И ныне, Богородичен: Вои́стинну Ты яви́лася еси́ не́бо на земли́, / бо́льшее вы́шняго небесе́, Безневе́стная Де́во: / из Тебе́ бо возсия́ Со́лнце в ми́ре, влады́чествуяй пра́вдою.

Катавасия: Песнь возсле́м лю́дие / чу́дному Бо́гу на́шему, / свободи́вшему Изра́иля от рабо́ты, / песнь побе́дную пою́ще и вопию́ще: / пои́м Тебе́еди́ному Влады́це.

Песнь 2.

Ирмос: Ви́дите ви́дите, / я́ко Аз есмь Бог ваш, / пре́жде век рожде́нный от Отца́, / и от Де́вы в после́дняя без му́жа заче́ншийся / и разруши́вый грех пра́отца Ада́ма, я́ко Человеколю́бец.

Ви́дите ви́дите, я́ко Аз есмь Бог ваш, / пра́ведным судо́м водрузи́вый преде́лы жи́зни, / в нетле́ние от тли прие́мляй вся усо́пшия / в наде́жди ве́чнаго воскре́сния.

От четы́рех коне́ц Го́споди, прие́мляй ве́рно усо́пшия, / в мо́ри, или́ на земли́, или́ в река́х, исто́чницех, или́ е́зерех, / или́ в рове́нницех снедь звере́м бы́вшия, и пти́цам, и гадо́м, вся упоко́й.

В Твое́й дла́ни вся́ческая Го́споди, / предразсуди́л еси́, разре́шшияся в соста́вы четы́ри, / в прише́ствии Твое́м собра́в воскреси́, / вся я́же в неве́дении, и ра́зуме, проща́я тем прегреше́ния.

О стра́шнаго Твоего́ втора́го, Го́споди, прише́ствия! / Зане́ я́ко в ви́де мо́лнии на зе́млю прише́д, / воздви́гнеши все созда́ние Твое́ суди́тися, / в ве́ре Тебе́ тогда́ пожи́вших, / сре́тших Тя с Тобо́ю бы́ти сподо́би.

Слава, Троичен: Пресоверше́нная Еди́нице, Пребоже́ственная, Триипоста́сная, / нерожде́нне О́тче и Сы́не Единоро́дне, Ду́ше от Отца́ исходя́й, Сы́ном же явля́яйся: / Существо́ еди́но и Естество́, Госпо́дьство, Ца́рство, спаси́ всех нас.

И ныне, Богородичен: Неизглаго́ланное чу́до Твоего́ Рождества́ Ма́ти Де́во: / ка́ко бо и ражда́еши, и Чиста́ еси́ в то́мже? / Ка́ко Отроча́ ражда́еши, и не ве́си иску́са му́жеска отню́д? / Я́коже весть па́че естества́ от Мене́ новоле́пно Сло́во Бо́жие ро́ждшееся.

Катавасия: Ви́дите ви́дите, я́ко Аз:

Песнь 3.

Ирмос: Утвержде́й руко́ю:

Преше́дшия жития́ тече́ние, / в сла́ве благоче́стной пра́ведным оде́ятися венце́м сподо́би, Бо́же, / и ве́чных благ наслади́тися.

Напра́сно восхище́нныя, попаля́емыя от мо́лнии, / и изме́рзшия мра́зом, и вся́кою ра́ною, / упоко́й, Бо́же, егда́ огне́м вся иску́сиши.

Присному́тное жития́ мо́ре преплы́вшия, Христе́, / в нетле́нное Твоего́ жития́ сподо́би приста́нище притещи́, / правосла́вным житие́м окормле́ныя.

И́хже вся́кое естество́ морски́х и птиц небе́сных, / прия́т снеде́ние Христе́, Твои́ми судьба́ми, / воскреси́, Бо́же, в после́дний день со сла́вою.

Слава, Троичен: У́мно Боже́ственную Еди́ницу, / в три Ли́ца про́сто ку́пно е́же пресещи́ совокупля́ю несеко́мая: / я́коже бо ско́рость мо́лнии, трисия́ющая ви́дится во еди́нстве.

И ныне, Богородичен: Недоуме́нное Твое́ чу́до: без му́жа бо ражда́еши, / и де́вство Твое́ Чи́стая, соблюда́еши ро́ждши. / Те́мже а́нгел мно́жество, и челове́ческий род пое́т Тя во ве́ки.

Катавасия: Утвержде́й руко́ю Твое́ю, Сло́ве Бо́жий, небеса́, / просвеще́нием Твоего́ и́стиннаго позна́ния, / утверди́и нас на Тя наде́ющихся сердца́.

Седален, глас 5:

Подобен: Собезнача́льное Сло́во:

Нас ра́ди претерпе́вый Крест и смерть, / и умертви́вый ад, и совоскреси́вый ме́ртвыя, / преста́вльшияся от нас, Спа́се, упоко́й, я́ко Человеколю́бец Бог, / и в тре́петное и стра́шное прише́ствие Твое́ Жизнода́вче, / я́ко име́яй мно́жество ми́лости, / Ца́рствия Твоего́ сподо́би.

Слава, тойже.

И ныне, Богородичен: Ско́рый Твой покро́в, и по́мощь, и ми́лость покажи́ на рабе́х Твои́х, / и во́лны Чи́стая, укроти́ су́етных помышле́ний, / и па́дшую ду́шу мою́ возста́ви, Богоро́дице, / вем бо, вем Де́во, я́ко мо́жеши, ели́ка и хо́щеши.

Песнь 4.

Ирмос: Из горы́ приосене́нныя:

Отцы́ и пра́отцы, де́ды и пра́деды, / от пе́рвых и да́же до после́дних, / во благозако́нии уме́ршия и благове́рии, / вся помяни́, Спа́се наш.

В горе́, на пути́, на ме́стех пусты́х житие́ оста́вльшия в ве́ре, / мона́хи же и бельцы́, ю́ноши и ста́рцы, / со святы́ми Христе́ всели́.

От печа́ли и ра́дости преше́дшия ненаде́жно, / ве́рою а́бие премени́вшия житие́, / в благоде́нствии пострада́вшия, или́ злоде́нствии, / вся упоко́й, Спа́се наш.

Я́же уби мечь, и конь совосхи́ти, / град, снег и ту́ча умно́женная, / я́же удави́ пли́нфа, или́ персть посы́па, / Христе́ Спа́се наш, упоко́й.

Слава, Троичен: Стра́нно я́ко еди́но, и три, / Божество́ все по еди́ному Лицу́ неразде́льно: / Оте́ц бо, Сын, и Дух Святы́й есть покланя́емь, я́ко един Бог.

И ныне, Богородичен: Напра́ви нас Де́во, моли́твами Твои́ми, / окормля́ющи обурева́емыя волно́ю греха́, / во спаси́тельная приста́нища, Господороди́тельнице, / избавля́ющи от вся́ких лю́тых.

Катавасия: Из горы́ приосене́нныя Сло́ве, проро́к, / еди́ныя Богоро́дицы, / хотя́ще воплоти́тися, богови́дно усмотри́, / и со стра́хом славосло́вяше си́лу Твою́.

Песнь 5.

Ирмос: У́тренюет дух мой:

Коего́ждо па́мять уме́рших благоче́стно / от ве́ка днесь творя́ще, Го́споди, / приле́жно Ти вопие́м: / вся упоко́й со святы́ми Твои́ми.

От вся́каго, я́же прия́л еси́, ро́да и ро́да / в царе́х, в князе́х, или́ мона́шествующих правосла́вныя, Ще́дре, / ве́чнаго изба́ви муче́ния.

Всех я́же созда́л еси́ поле́зная ве́дый, / и́мже попусти́л еси́ Го́споди, внеза́пными паде́жьми ненаде́жно умре́ти, / изба́ви му́ки вся́кия, Бо́же наш.

Огня́ при́сно паля́щаго, и от тьмы несвети́мыя, / скре́жета зу́бнаго, и че́рвия безконе́чно му́чащаго и вся́каго муче́ния / изба́ви, Спа́се наш, вся ве́рно уме́ршия.

Слава, Троичен: Единопресто́льная, безнача́льная, Триипоста́сная Еди́нице, / разделе́нием Еди́нство, и вопроти́в Ли́цы Естество́ иму́щая, / во еди́но нас совокупи́ хоте́ние Твои́х за́поведей.

И ныне, Богородичен: Па́че огнезра́чных серафи́мов яви́лася еси́ Чи́стая Честне́йшая, / поро́ждши сим непристу́пнаго Иису́са Спа́са, / воплоще́нием обожи́вшаго земноро́дных смеше́ние.

Катавасия: У́тренюет дух мой к Тебе́, Бо́же, / зане́ свет повеле́ния прише́ствия Твоего́, / и́миже у́бо озари́ ум наш Влады́ко, / и наста́ви на стезю́ жи́зни.

Песнь 6.

Ирмос: Содержи́ма мя:

Сме́рти разреши́в боле́зни, пострада́в Нача́льниче жи́зни Бо́же наш, / усо́пшия от ве́ка рабы́ Твоя́ упоко́й.

Неизглаго́ланными Твои́ми судьба́ми, / я́же уби́ша чаро́вная напое́ния, отра́вы, ко́стная удавле́ния, / со святы́ми, Го́споди, упоко́й.

Егда́ суди́ти бу́деши вся́ческим, / стоя́щим наги́м и открове́ным пред лице́м Твои́м, / тогда́, Ще́дре, пощади́ послужи́вшия Ти ве́рно, Бо́же.

После́днею у́бо трубо́ю воструби́вшу Твоему́ Арха́нгелу, / в воскресе́ние жи́зни / всех, тогда́ Христе́, рабы́ Твоя́ упоко́й.

От ве́ка я́же прия́л еси́ ве́рныя, Бо́же, / род вся́кий челове́ческий сподо́би, / во ве́ки со служа́щими Тебе́, сла́вити Тя.

Слава, Троичен: Богонача́лие Трисвято́е, единопресто́льное, / О́тче, Сы́не со Святы́м Ду́хом, / Ты еси́ Бог мой, вседержи́тельством Твои́м содержа́й все.

И ныне, Богородичен: От ко́рене твоего́ возсия́ цвет жи́зни, / Иессе́е пра́отче взыгра́й / спаса́яй мир, от Чи́стыя Отрокови́цы Христо́с Бог.

Катавасия: Содержи́ма мя приими́ Человеколю́бче, грехи́ мно́гими / и припа́дающа щедро́там Твои́м, / я́ко проро́ка, Го́споди, и спаси́ мя.

Кондак, глас 8:

Со святы́ми упоко́й, / Христе́, / ду́ши раб Твои́х, / иде́же несть боле́знь, ни печа́ль, / ни воздыха́ние, / но жизнь безконе́чная.

Икос: Сам еди́н еси́ безсме́ртный, / сотвори́вый и созда́вый челове́ка: / земни́и у́бо от земли́ созда́хомся, / и в зе́млю ту́южде по́йдем, / я́коже повеле́л еси́, созда́вый мя и реки́й ми: / я́ко земля́ еси́, и в зе́млю оты́деши, / а́може вси челове́цы по́йдем, / надгро́бное рыда́ние, творя́ще песнь: / аллилу́иа.

Синаксарий первее Минеи, таже Триоди.

Песнь 7.

Ирмос: В нача́ле зе́млю основа́вый:

Благоче́стно от ве́ка преста́вльшихся па́мять творя́ще, вопие́м: / благослове́н еси́ во ве́ки, Го́споди Бо́же Оте́ц на́ших.

Внеза́пу благоче́стно уме́ршия, и от стремни́ны вся́ческия па́дшия, / дре́ва, желе́за, вся́каго ка́мене, / упоко́й, Бо́же, усо́пшия ве́рныя.

В стра́шное Твое́ прише́ствие Ще́дре, одесну́ю ове́ц Твои́х поста́ви, / правосла́вно Ти в жи́зни послужи́вшия Христе́, и преста́вльшияся к Тебе́.

В ли́це Христе́, избра́нных Твои́х вчини́ Твоя́ рабы́, вопи́ти Тебе́: / благослове́н еси́ во ве́ки, Го́споди Бо́же Оте́ц на́ших.

От земли́ персть соде́тельствовавый, / плоть Ду́хом оживотвори́вый, Спа́се Ще́дрый, / я́же прия́л еси́, упоко́й Бо́же, в нестаре́ющем животе́.

Слава, Троичен: Я́коже треми́ со́лнцы Божество́, / еди́ным све́та срастворе́нием да воспое́тся, / Оте́ц, и Сын, и Боже́ственный Дух, / еди́н Естество́м, но три Ипоста́сьми.

И ныне, Богородичен: Дави́дское согла́сно воспева́ем Ти пе́ние, / го́ру Тя Бо́жию нарица́юще Де́во, / в не́йже всели́вся пло́тию Сло́во, / обоготвори́ нас духо́вно в Себе́.

Катавасия: В нача́ле зе́млю основа́вый, / и небеса́ Сло́вом утверди́вый, / благослове́н еси́ во ве́ки, / Го́споди Бо́же Оте́ц на́ших.

Песнь 8.

Ирмос: На горе́ святе́й просла́вльшася:

Сокруши́вый пе́рвее сень сме́ртную, / возсия́в я́ко со́лнце из гро́ба, / сы́ны Воскресе́ния Твоего́сотвори́, Го́споди сла́вы, / вся уме́ршия в ве́ре, во ве́ки.

Безве́стных и сокрове́нных Све́детелю, / егда́ и́маши откры́ти дела́ тьмы и сове́ты серде́ц на́ших, / тогда́ не истяжи́ сло́ва со все́ми ве́рою усо́пшими.

Егда́ и́маши се́сти на престо́ле, и повели́ши на суд предста́ти, / со́бранным трубо́ю от коне́ц земли́, / тогда́ пощади́ всех, Христе́, я́ко Ми́лостивый.

Уме́ршим напра́сно от слу́чаев, / от кли́ча же зе́льнаго и ско́раго тече́ния, / зауше́ния, удавле́ния же, и ляга́ния, / Го́споди сла́вы, ве́рою усо́пшим осла́би во ве́ки.

Благослови́м Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, Го́спода.

Я́ко Еди́ницу Существо́м пою́ Тя, / я́ко Тро́ицу Ли́цы Тя чту: / О́тче, и Сы́не, и Ду́ше Пресвяты́й, / безнача́льную держа́ву Твоего́ Ца́рствия сла́влю во ве́ки.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Богородичен: Струи́ живы́я исто́чник запечатле́нный, показа́лася еси́ Богоро́дице Де́во: / без му́жа бо Го́спода ро́ждши, / безсме́ртия ве́рныя напая́еши водо́ю во ве́ки.

Хва́лим, благослови́м, покланя́емся Го́сподеви, пою́ще и превознося́ще во вся ве́ки. Ирмос: На горе́ святе́й просла́вльшася, / и в купине́ огне́м Присноде́вы Моисе́ови та́йну я́вльшаго, / Го́спода по́йте и превозноси́ те во вся ве́ки.

Песнь 9.

Ирмос: Проявле́нное на горе́ законополо́жнику:

Иде́же есть веселя́щихся жили́ще святы́х Твои́х, Го́споди, / вся от ве́ка усо́пшия, в ве́ре же и наде́жди ра́доватися сподо́би.

Уме́ршия Бо́жиим преще́нием, / сме́ртных громо́в вся́ких с небесе́ изнесе́нных, / земли́ разсе́дшейся, мо́рю возшуме́вшуся, / вся ве́рныя, Христе́, упоко́й.

Вся́кий во́зраст, ста́рцы и ю́ныя, / младе́нцы и де́ти, и ссу́щия млеко́, / му́жеское естество́ и же́нское, / упоко́й, Бо́же, я́же прия́л еси́ ве́рныя.

От ядови́тых угрызе́ний уме́ршия, / от поглоще́ния змие́в, от попра́ния ко́ней, / и от удавле́ния, и обе́шения от и́скренняго, / ве́рою Ти послужи́вшия упоко́й.

Коего́ждо по и́мени в ве́ре уме́ршия, / от ве́ка и от ро́да родо́в, / неосужде́нно предста́ти Тебе́ Сло́ве, / в прише́ствии Твое́м сподо́би.

Слава, Троичен: Еди́ный в Тро́ице Бо́же, сла́ва Тебе́ непреста́нно: / а́ще бо и Бог Ки́йждо, но еди́н Естество́м есть, / Оте́ц, и Сын, и Дух, трисве́тлыми сво́йствы.

И ныне, Богородичен: Па́че ума́ Рождество́ Твое́: ражда́еши бо пре́жде Су́щаго, / и млеко́м пита́еши несказа́нно, Пищеда́вца ми́ру, / держи́ши же содержа́щаго вся, Христа́ еди́наго / Изба́вителя на́шего, Всенепоро́чная.

Катавасия: Проявле́нное на горе́ законополо́жнику во огни́ и купине́ / Рождество́ Присноде́вы, / в на́ше ве́рных спасе́ние, / пе́сньми немо́лчными велича́ем.

Ексапостиларий.

Подобен: Не́бо звезда́ми:

Живы́ми и ме́ртвыми облада́яй я́ко Бог, / упоко́й Твоя́ рабы́ в селе́ниих избра́нных, / а́ще бо и согреши́ша, Спа́се, но не отступи́ша от Тебе́.

Слава: Другий.

Подобен: Жены́ услы́шите:

Упоко́й рабы́ Твоя́ во стране́ живы́х, Го́споди, / отону́дуже отбеже́ боле́знь, печа́ль вку́пе и воздыха́ние, / очи́сти я́ко Человеколю́бец, я́же в житии́ согреши́ша, / еди́н бо безгре́шный еси́ и ми́лостивый, / ме́ртвых и живы́х Влады́ка.

И ныне, Богородичен: Мари́е Богоневе́сто, Христа́ непреста́нно моли́ о нас рабе́х Твои́х, / с богоглаго́ливыми проро́ки, и му́ченик собо́ры, / иера́рхи же и преподо́бными, и все́ми пра́ведными, / снасле́дники бы́ти Небе́снаго Ца́рствия.

На хвалитех стихиры, на 4, глас 8.

Подобен: Во Еде́ме рай:

Прииди́те пре́жде конца́ вси бра́тие, / персть на́шу ви́дяще, и естества́ на́шего немощно́е, / и ху́дость на́шу и коне́ц у́зрим, / и орга́ны сосу́да пло́тнаго, / и я́ко прах челове́к, снедь че́рвием и тле́ние, / я́ко сухи́я ко́сти на́ша вся́ко не иму́щия дыха́ния. / Во гро́бы вни́кнем, где сла́ва? / Где добро́та зра́ка? Где благоглаго́ливый язы́к? / Где бро́ви? Или́ где о́ко? / Вся прах и сень, / те́мже пощади́, Спа́се, всех нас.

Что прельща́ется челове́к хваля́ся? / Что всу́е смуща́ется? / Бре́ние и сам вма́ле? / Что не помышля́ет персть, / я́ко прах, смеше́ние, и гно́я и тле́ния отложе́ние? / А́ще у́бо бре́ние есмы́ челове́цы, / что прилепи́хомся земли́? / И а́ще Христу́ есмы́ сро́дни, / что не притека́ем к Нему́? / И вси отве́ргше привре́менную и теку́щую жизнь, / жи́зни нетле́нней после́дующе, я́же есть Христо́с, / просвеще́ние душ на́ших.

Руко́ю Твое́ю созда́вый Ада́ма, / и поста́вивый преде́л нетле́ния и ме́ртвости, Спа́се, / и жи́зни во благода́ти, / тле́ния же премени́вый, к пе́рвой преложи́в жи́зни, / Сам рабы́ Твоя́, Влады́ко, я́же прия́л еси́ от нас, / с пра́ведными упоко́й, и в ли́це избра́нных, / и сих имена́ написа́в в кни́зе живо́тней, / и воскреси́в во гла́се арха́нгелове, и трубы́ шу́ме, / сподо́би я́ Небе́снаго Ца́рствия Твоего́.

Христо́с воскре́се, разреши́в у́зы Ада́ма первозда́ннаго, / и а́дову разруши́в кре́пость. / Дерза́йте вси ме́ртвии: умертви́ся смерть, / плене́н бысть и ад с не́ю, / и Христо́с воцари́ся, распны́йся и воскресы́й. / Той нам дарова́ нетле́ние пло́ти, / Той воздвиза́ет нас, и да́рует воскресе́ние нам, / и сла́вы о́ныя с весе́лием вся сподобля́ет, / в ве́ре непрекло́нней ве́ровавшия те́пле в Него́.

Слава, глас 2, мертвен: Я́ко цвет увяда́ет, и я́ко сень ми́мо гряде́т, / и разруша́ется вся́кий челове́к. / Па́ки же глася́щей трубе́ , / ме́ртвии вси я́ко в тру́се воста́нут к Твоему́ сре́тению, Христе́ Бо́же, / тогда́ Влады́ко, я́же преста́вил еси́ от нас, / во святы́х Твои́х учини́ селе́ниих ду́хи, Влады́ко, / Твои́х рабо́в при́сно.

И ныне, Богородичен: Ра́дуйся Мари́е Богоро́дице, / хра́ме неразори́мый, па́че же святы́й, / я́коже вопие́т проро́к, / святы́й храм Твой, ди́вный в пра́вду.

На стиховне подобны стихи, Феофана, Осмогласника по гласу.

Слава, глас 6, Дамаскиново: Боле́знь Ада́му бысть дре́ва вкуше́нием дре́вле во Еде́ме, / егда́ змий яд изблева́, / тем бо вни́де смерть всеро́дная, снеда́ющая челове́ка. / Но прише́д Влады́ка низложи́ зми́я, / и упокое́ние нам дарова́, / к Нему́ у́бо возопии́м: / пощади́ Спа́се, и я́же прия́л еси́, / со избра́нными Твои́ми упоко́й.

И ныне, Богородичен, глас тойже: Ты еси́ Бог наш вся в му́дрости содева́яй и соверша́яй, / проро́ки посла́л еси́, Христе́, прорещи́ Твое́ прише́ствие, / и апо́столы, пропове́дати Твоя́ вели́чия. / И о́вии у́бо прореко́ша прише́ствие Твое́, / о́вии же креще́нием просвети́ша язы́ки, / му́ченицы же пострада́вше, прия́ша я́же возжела́ху. / И мо́лит Тя лик обои́х, с Ро́ждшею Тя: / упоко́й, Бо́же, ду́ши, я́же прия́л еси́, / и нас сподо́би Ца́рствия Твоего́, / Крест претерпе́вый мене́ ра́ди осужде́ннаго, / Изба́вителю мой и Бо́же.

Бла́го есть испове́датися: Трисвятое, тропарь: Глубино́ю му́дрости: Сла́ва, и ны́не: Тебе́ и сте́ну: Присовокупляем же и первый час. И отпуст.

На литургии

Изобразительная, и от канона Триоди, песнь 3 и 6.

Тропарь, глас 8:

Глубино́ю му́дрости человеколю́бно вся стро́яй / и поле́зное всем подава́яй, / Еди́не Соде́телю, упоко́й, Го́споди, ду́ши раб Твои́х, / на Тя бо упова́ние возложи́ша, / Творца́ и Зижди́теля и Бо́га на́шего.

Слава, кондак, глас 8: Со святы́ми упоко́й, / Христе́, / ду́ши раб Твои́х, / иде́же несть боле́знь, ни печа́ль, / ни воздыха́ние, / но жизнь безконе́чная.

И ныне, Богородичен, глас тойже: Тебе́ и Сте́ну и Приста́нище и́мамы, / и Моли́твенницу благоприя́тну к Бо́гу, / Его́же родила́ еси́, Богоро́дице безневе́стная, ве́рных спасе́ние.

Прокимен Апостола, глас 6:

Ду́ши их / во благи́х водворя́тся. Стих: К Тебе́, Го́споди, воздвиго́х ду́шу мою́.

Апостол к коринфяном, зачало 146.

Бра́тие, вся ми леть суть, но не вся на по́льзу: вся ми леть суть, но не вся назида́ют. Никто́же своего́ си да и́щет, но е́же бли́жняго ко́йждо. Все, е́же на то́ржищи продае́мое, яди́те, ничто́же сумня́щеся, за со́весть. Госпо́дня бо земля́ и исполне́ние ея́. А́ще ли кто от неве́рных призыва́ет вы, и хо́щете ити́, все предлага́емое вам яди́те, ничто́же сумня́щеся, за со́весть. А́ще ли же кто вам рече́т: сие́ идоложе́ртвенно есть: не яди́те за о́ного пове́давшаго, и со́весть. Госпо́дня бо земля́ и исполне́ние ея́.

Другий за упокой, к солуняном, зачало 270.

Бра́тие, не хощу́ вас неве́дети о уме́рших, да не скорбите́, я́коже и про́чии не иму́щии упова́ния. А́ще бо ве́руем, я́ко Иису́с у́мре и воскре́се, та́ко и Бог уме́ршия во Иису́се приведе́т с Ним. Сие́ бо вам глаго́лем сло́вом Госпо́дним, я́ко мы живу́щии, оста́вшии в прише́ствие Госпо́дне, не и́мамы предвари́ти уме́рших. Я́ко Сам Госпо́дь в повеле́нии, во гла́се Арха́нгелове и в трубе́ Бо́жии сни́дет с небесе́, и ме́ртвии о Христе́ воскре́снут пе́рвее. Пото́м же мы, живу́щии оста́вшии, ку́пно с ни́ми восхище́ни бу́дем на о́блацех в сре́тение Госпо́дне на возду́се, и та́ко всегда́ с Го́сподем бу́дем.

Аллилу́иа, глас 6: Блаже́ни, я́же избра́л, и прия́л еси́ Го́споди. Стих: И па́мять их в род и род.

Евангелие от Луки, зачало 105.

Рече́ Госпо́дь: блюди́те, да не прельще́ни бу́дете: мно́зи бо прии́дут во и́мя Мое́, глаго́люще, я́ко Аз есмь, и вре́мя прибли́жися. Не изы́дите у́бо во след их. Егда́ же услы́шите бра́ни и нестрое́ния, не убо́йтеся: подоба́ет бо сим бы́ти пре́жде, но не у а́бие кончи́на. И бу́дут зна́мения в со́лнце, и луне́ и звезда́х: и на земли́ туга́ язы́ком от неча́яния, шу́ма морска́го и возмуще́ния, издыха́ющим челове́ком от стра́ха и ча́яния гряду́щих на вселе́нную: си́лы бо небе́сныя подви́гнутся. И тогда́ у́зрят Сы́на Челове́ческа гряду́ща на о́блацех с си́лою и сла́вою мно́гою. Не́бо и земля́ ми́мо и́дет, а словеса́ Моя́ не и́мут прейти́. Внемли́те же себе́, да не когда́ отягча́ют сердца́ ва́ша объяде́нием и пия́нством и печа́льми жите́йскими, и на́йдет на вы внеза́пу день той. Я́ко сеть бо прии́де на вся живу́щия на лицы́ всея́ земли́. Бди́те у́бо на вся́ко вре́мя моля́щеся, да сподо́битеся убежа́ти всех сих хотя́щих бы́ти, и ста́ти пред Сы́ном Челове́ческим.

Другое усопшим, от Иоанна, зачало 16.

Рече́ Госпо́дь ко прише́дшим к Нему́ иуде́ем: ами́нь, ами́нь глаго́лю вам, я́ко слу́шаяй словесе́ Моего́ и ве́руяй Посла́вшему Мя, и́мать живо́т ве́чный, и на суд не прии́дет, но пре́йдет от сме́рти в живо́т. Ами́нь, ами́нь глаго́лю вам, я́ко гряде́т час, и ны́не есть, егда́ ме́ртвии услы́шат глас Сы́на Бо́жия, и услы́шавше оживу́т. Я́коже бо Оте́ц и́мать живо́т в Себе́, та́ко даст и Сы́нови живо́т име́ти в Себе́. И о́бласть даст Ему́ и суд твори́ти, я́ко Сын Челове́чь есть, не диви́теся сему́. Я́ко гряде́т час, во́ньже вси су́щии во гробе́х услы́шат глас Сы́на Бо́жия, и изы́дут сотво́ршии блага́я в воскреше́ние живота́, а сотво́ршии зла́я в воскреше́ние суда́. Не могу́ Аз о Себе́ твори́ти ничесо́же. Я́коже слы́шу, сужду́, и суд Мой пра́веден есть, я́ко не ищу́ во́ли Моея́, но во́ли посла́вшаго Мя Отца́.

Киноник: Блаже́ни, я́же избра́л, и прия́л еси́ Го́споди, и па́мять их в род и род. Аллилу́иа, трижды.

Ведати же подобает, яко сие последование бывает непременно и в субботу святыя Пятьдесятницы.

Неделя мясопустная

В субботу вечера

На вечерни, по предначинательном псалме обычное стихословие. На Го́споди воззва́х, поставим стихов 10. И поем Осмогласника стихиры воскресны 3, и анатолиевы 3.

И Триоди дне подобны 4, глас 6.

Подобен: Всю отложи́вше:

Егда́ хо́щеши приити́, суд пра́ведный сотвори́ти, / Судие́ пра́веднейший, на престо́ле сла́вы Твоея́ седя́й, / река́ о́гненная пред Твое́ суди́лище ужаса́ющая влече́т всех, / предстоя́щим Тебе́ небе́сным си́лам, / челове́ком же суди́мым стра́хом, я́коже ко́ждо соде́ла: / тогда́ нас пощади́, и ча́сти Христе́ сподо́би спаса́емых, я́ко благоутро́бен, / ве́рою мо́лим Тя.

Кни́ги разгну́тся, явле́на бу́дут дея́ния челове́ков, / пред нестерпи́мым суди́лищем: / возшуми́т же юдо́ль вся стра́шным скрежета́нием пла́ча, / вся ви́дящи согреши́вшия, / ве́чнующим му́кам, судо́м пра́ведным Твои́м отпуща́емыя, / и безде́льно пла́чущия Ще́дре. / Те́мже Тя мо́лим, Бла́же: / пощади́ нас пою́щих Тя, / еди́не Многоми́лостиве.

Возглася́т трубы́, и истоща́тся гро́бы, / и воскре́снет челове́ческое все естество́ трепе́щущее, / до́брая соде́явшии, в ра́дости ра́дуются, / ча́юще мзду восприя́ти: / согреши́вшии же трепе́щут, лю́те рыда́юще, / в му́ку посыла́еми, и от избра́нных разлуча́еми. / Го́споди сла́вы, уще́дри нас я́ко Благий, / и ча́сти сподо́би возлюби́вших Тя.

Пла́чу и рыда́ю, / егда́ в чу́вство прииму́ о́гнь ве́чный, / тьму кроме́шную, и та́ртар, лю́тый червь, / скре́жет же па́ки зу́бный и непреста́нный, / боле́знь иму́щу бы́ти без ме́ры согреши́вшим, / и Тебе́ преблага́го нра́вом лука́вым прогне́вавшим, / от ни́хже еди́н и пе́рвый есмь аз окая́нный, / но Судие́, ми́лостию Твое́ю спаси́ мя, / я́ко благоутро́бен.

Слава, глас 8: Егда́ поста́вятся престо́ли и отве́рзутся кни́ги, / и Бог на суде́ ся́дет, / о кий страх тогда́ а́нгелом предстоя́щим в стра́се, / и реце́ о́гненней влеку́щей! / Что сотвори́м тогда́ во мно́гих гресе́х пови́ннии челове́цы? / Егда́же услы́шим зову́ща Его́, благослове́нныя Отца́ в Ца́рство, / гре́шныя же отсыла́юща в му́ку. / Кто потерпи́т стра́шнаго о́наго изрече́ния? / Но еди́не Человеколю́бче Спа́се, Царю́ веко́в, / пре́жде да́же кончи́на не приспе́ет, / покая́нием обрати́в, поми́луй мя.

И ныне, Богородичен 1-й, гласа. Вход. Свете тихий: Прокимен: Госпо́дь воцари́ся: И прочее.

На литии, Слава, самогласен, глас 7:

Госпо́дни разуме́вше за́поведи, та́ко поживе́м: / а́лчущия напита́им, жа́ждущия напои́м, наги́я облече́м, / стра́нныя введе́м, боля́щия и в темни́це су́щия посети́м. / Да рече́т и к нам хотя́й суди́ти всей земли́: / прииди́те благослове́ннии Отца́ Моего́, / насле́дуйте угото́ванное вам Ца́рствие.

И ныне: Под кров Твой Влады́чице, / вси земноро́днии прибега́юще вопие́м Ти: / Богоро́дице упова́ние на́ше, / изба́ви ны от безме́рных прегреше́ний, / и спаси́ ду́ши на́ша.

На стиховне стихиры Осмогласника по алфавиту.

Слава, глас 8: Увы́ мне мра́чная душе́, / доко́ле от злых не отрева́ешися? / Доко́ле уны́нием слези́ши? / Что не помышля́еши о стра́шном часе́ сме́рти? / Что не трепе́щиши вся стра́шнаго суди́ща Спа́сова? / У́бо что отвеща́еши? / Или́ что отрече́ши? / Дела́ твоя́ предстоя́т на обличе́ние твое́, / дея́ния облича́ют клеве́щуща. / Про́чее о душе́, вре́мя наста́: / тецы́, предвари́, ве́рою возопи́й: / согреши́х, Го́споди, согреши́х Ти, / но вем, Человеколю́бче, благоутро́бие Твое́, Па́стырю до́брый, / да не разлучи́ши мене́ одесну́ю Тебе́ предстоя́ния, / вели́кия ра́ди ми́лости Твоея́.

И ныне, Богородичен: Безневе́стная Де́во, / Я́же Бо́га неизрече́нно заче́нши пло́тию, / Ма́ти Бо́га Вы́шняго, / Твои́х рабо́в мольбы́ приими́, Всенепоро́чная, / всем подаю́щи очище́ние прегреше́ний, / ны́не на́ша моле́ния прие́млющи, / моли́ спасти́ся всем нам.

Отпустительный: Богоро́дице Де́во, ра́дуйся: трижды. И прочее последование бдения. И бывает чтение в Деяниих апостольских.

На утрени

Бог Госпо́дь, на глас тропаря Осмогласника. Тропарь воскресный, и Богородичен, и обычное стихословие. Чтем же и о нищелюбии слово Богослова, на три деления, егоже начало: Му́жие бра́тие, и соубо́зии: И полиелей. Обычныя два псалма: припеваем же к сим и третий псалом со аллилуиею красною:

Псалом 136.

На река́х Вавило́нских, та́мо седо́хом и пла́кахом, внегда́ помяну́ти нам Сио́на. Аллилу́иа. На ве́рбиих посреде́ его обе́сихом орга́ны на́ша. Аллилу́иа. Я́ко та́мо вопроси́ша ны пле́ншии нас о словесе́х пе́сней и ве́дшии нас о пе́нии. Аллилу́иа. Воспо́йте нам от пе́сней Сио́нских. Аллилу́иа. Ка́ко воспое́м песнь Госпо́дню на земли́ чужде́й? Аллилу́иа. Аще забу́ду тебе́, Иерусали́ме, забве́на бу́ди десни́ца моя́. Аллилу́иа. Прильпни́ язы́к мой горта́ни моему́, а́ще не помяну́ тебе́, а́ще не предложу́ Иерусали́ма, я́ко в нача́ле весе́лия моего́. Аллилу́иа. Помяни́, Го́споди, сы́ны Едо́мския, в день Иерусали́мль, глаго́лющия: истоща́йте, истоща́йте до основа́ний его́. Аллилу́иа. Дщи Вавило́ня окая́нная. Блаже́н и́же возда́ст тебе́ воздая́ние твое́, е́же воздала́ еси́ нам. Аллилу́иа. Блаже́н и́же и́мет, и разбие́т младе́нцы твоя́ о ка́мень. Аллилу́иа.

Степенны гласа. Прокимен, и Евангелие утреннее рядовое. Воскресе́ние Христо́во: псалом 50.

Слава, глас 8: Покая́ния отве́рзи ми две́ри, Жизнода́вче, / у́тренюет бо дух мой ко хра́му свято́му Твоему́, / храм нося́й теле́сный весь оскверне́н: / но я́ко щедр, очи́сти / благоутро́бною Твое́ю ми́лостию.

И ныне, Богородичен: На спасе́ния стези́ наста́ви мя, Богоро́дице, / сту́дными бо окаля́х ду́шу грехми́, / и в ле́ности все житие́ мое́ ижди́х: / но Твои́ми моли́твами / изба́ви мя от вся́кия нечистоты́.

Таже, глас 6: Поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей ми́лости Твое́й, / и по мно́жеству щедро́т Твои́х, / очи́сти беззако́ние мое́.

Мно́жества соде́янных мно́ю лю́тых помышля́я окая́нный, / трепе́щу стра́шнаго дне су́днаго: / но наде́яся на ми́лость благоутро́бия Твоего́, / я́ко Дави́д вопию́ Ти: / поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей Твое́й ми́лости.

Канон воскресен, и Богородицы на 6: и Триоди на 8. Канон, творение господина Феодора Студита, глас 6.

Песнь 1.

Ирмос: Помо́щник и покрови́тель:

День стра́шный всенеизглаго́ланнаго Твоего́ прише́ствия страшу́ся помышля́я: / убоя́вся прови́жду, во́ньже предся́деши суди́ти живы́я и ме́ртвыя, / Бо́же мой Всеси́льне.

Егда́ прии́деши Бо́же, / во тьма́х и ты́сящах а́нгельских, небе́сных нача́л, / и мене́ окая́ннаго, сре́сти Тя Христе́ на о́блацех сподо́би.

Гряди́, приими́ душе́ моя́, той час и день, / егда́ Бог я́ве надста́нет, / и рыда́й, пла́чи, обрести́ся чиста́ в час истяза́ния.

Ужаса́ет мя и страши́т о́гнь негаси́мый гее́нский, / червь го́рький, скре́жет зубо́в, / но осла́би ми, оста́ви, / и стоя́нию мя, Христе́, избра́нных Твои́х соучини́.

Возжеле́ннаго Твоего́ гла́са, / святы́я Твоя́ зову́щаго на ра́дость, / да услы́шу и аз окая́нный, / и обря́щу Ца́рствия Небе́снаго неизрече́нное наслажде́ние.

Не вни́ди со мно́ю в суд, / нося́й моя́ дея́ния, словеса́ изыску́яй, и исправля́яй стремле́ния, / но щедро́тами Твои́ми презира́я моя́ лю́тая, / спаси́ мя Всеси́льне.

Слава, Троичен: Триипоста́сная Еди́нице, / нача́льнейшая Госпоже́ всех, совершеннонача́льное пренача́лие, / Сама́ нас спаси́, О́тче и Сы́не и Ду́ше Пресвяты́й.

И ныне, Богородичен: Кто роди Сы́на, несе́янна О́тчим зако́ном? / Сего́ у́бо ражда́ет Оте́ц без ма́тере. / Пресла́вное чу́до! / Ты бо родила́ еси́, Чи́стая, Бо́га вку́пе и Челове́ка.

Катавасия: Помо́щник и покрови́тель бысть мне во спасе́ние, / Сей мой Бог, и просла́влю Его́, / Бог отца́ моего́, и вознесу́ Его́: / сла́вно бо просла́вися.

Песнь 3.

Ирмос: Утверди́, Го́споди:

Госпо́дь гряде́т, и кто стерпи́т страх Его́? / Кто яви́тся лицу́ Его́? / Но гото́ва бу́ди, о душе́, ко сре́тению.

Предвари́м, пла́чем, примири́мся Бо́гу пре́жде конца́: / стра́шно бо суди́ще, на не́мже вси обнаже́ни ста́нем.

Поми́луй Го́споди, поми́луй мя, вопию́ Ти, / егда́ прии́деши со а́нгелы Твои́ми / отда́ти всем по достоя́нию дея́ний.

Нестерпи́мый, Го́споди, гнев, ка́ко стерплю́ суда́ Твоего́, / преслу́шав Твое́ повеле́ние? / Но пощади́, пощади́ мя в час суда́.

Обрати́ся, воздохни́ душе́ окая́нная, / пре́жде да́же жития́ торжество́ конца́ не прии́мет, / пре́жде да́же две́ри черто́га не затвори́т Госпо́дь.

Согреши́х, Го́споди, я́коже ины́й никто́же от челове́к, / прегреши́в па́че челове́ка: / пре́жде суда́ ми́лостив бу́ди ми, Человеколю́бче.

Слава, Троичен: Тро́ице про́стая, несозда́нная, / безнача́льное Естество́ в Тро́ице воспева́емое Ипоста́сей, / спаси́ ны, ве́рою покланя́ющияся держа́ве Твое́й.

И ныне, Богородичен: Прозябла́ еси́ Пречи́стая безсе́менным Рождество́м живо́е Сло́во, / воплоще́нное во утро́бе Твое́й, непрело́жное: / сла́ва Богома́ти, Рождеству́ Твоему́.

Катавасия: Утверди́, Го́споди, на ка́мени за́поведей Твои́х / подви́гшееся се́рдце мое́, / я́ко еди́н Свят еси́, и Госпо́дь.

Седален, глас 6:

Помышля́ю день стра́шный, / и пла́чуся дея́ний мои́х лука́вых: / ка́ко отвеща́ю безсме́ртному Царю́? / Ко́им же дерзнове́нием воззрю́ на Судию́ блу́дный аз? / Благоутро́бный О́тче, Сы́не Единоро́дный, Ду́ше Святы́й, поми́луй мя.

Слава: Во юдо́ли пла́ча, / в ме́сте е́же положи́л еси́, егда́ ся́деши Ми́лостиве, / сотвори́ти пра́ведный суд, / не объяви́ моя́ та́йная, / ниже́ посрами́ мене́ пред а́нгелы, / но пощади́ мя, Бо́же, и поми́луй мя.

И ныне, Богородичен: Упова́ние ми́ра блага́я Богоро́дице Де́во, / Твое́ и еди́ное стра́шное предста́тельство молю́: / умилосе́рдися на удобообстоя́тельныя лю́ди, / умоли́ ми́лостиваго Бо́га, / изба́витися душа́м на́шим от вся́каго преще́ния, / еди́на благослове́нная.

Песнь 4.

Ирмос: Услы́ша проро́к:

Наста́ день, уже́ при две́рех суд, душе́ бо́дрствуй, / иде́же ца́рие вку́пе и кня́зи, бога́тии и убо́зии собира́ются / и восприи́мет по достоя́нию соде́янных от челове́к ки́йждо.

В чину́ свое́м, мона́х и иера́рх, / ста́рый и ю́ный, раб и влады́ка истя́жется, / вдови́ца и де́ва испра́вится: / и всем го́ре тогда́, не име́вшим житие́ непови́нное.

Неумы́тный суд Твой, неутае́нное Твое́ суди́ще хитросло́вия, / не вити́й худо́жество кра́дущее, / не свиде́телей непщева́ние отража́ющее пра́ведное, / в Тебе́ бо, Бо́зе всех, сокрове́нная предстоя́т.

Да не прииду́ в зе́млю пла́ча, / да не ви́жду ме́сто тьмы, Христе́ мой Сло́ве, / ниже́ свя́зан бу́ду рука́ма и нога́ма, / вне черто́га Твоего́ изве́рженный, / оде́жду нетле́ния оскверне́нную име́яй всеокая́нный.

Внегда́ отлучи́ши гре́шныя от пра́ведных, судя́й ми́ру, / еди́наго от ове́ц мя Твои́х сопричти́, / от ко́злищ разлуча́я мя, Человеколю́бче, / во е́же услы́шати гла́са о́наго благослове́ннаго Твоего́.

Испыта́нию быва́ему, / и кни́гам отверза́емым соде́янных, / что сотвори́ши, о душе́ окая́нная? / Что отвеща́еши на суди́щи, / не иму́щая пра́вды плоды́ принести́ / Христу́ и Соде́телю твоему́?

Слы́ша бога́таго во пла́мени му́ки рыданосло́вия, / пла́чуся и рыда́ю окая́нный, / того́жде сый осужде́ния, и молю́ся: / поми́луй мя, Спа́се ми́ра, во вре́мя суда́.

Слава, Троичен: Сы́на от Отца́, и Ду́ха сла́влю, я́ко от со́лнца свет и лучу́: / О́ваго у́бо рожде́ственне, / зане́ и рожде́ние, О́ваго же происхо́дне, зане́ и происхожде́ние, / собезнача́льную Боже́ственную Тро́ицу, / покланя́емую от вся́кия тва́ри.

И ныне, Богородичен: Де́вая Младе́нца роди́вшая, / и чистоту́ соблю́дшая, Чи́стая Ты яви́лася еси́ / Бо́га ро́ждши и Челове́ка, / еди́наго Того́ во обою́ зра́ку: / чу́до Твое́, Де́во Ма́ти, / ужаса́ет вся́кий слух и по́мысл.

Катавасия: Услы́ша проро́к прише́ствие Твое́, Го́споди, и убоя́ся, / я́ко хо́щеши от Де́вы роди́тися, / и челове́ком яви́тися, и глаго́лаше: / услы́шах слух Твой, и убоя́хся, / сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Песнь 5.

Ирмос: От но́щи у́тренююща:

Тре́пет неисповеди́мый, и страх та́мо: / прии́дет бо Госпо́дь, и де́ло с Ним коего́ждо от челове́к, / и кто отсю́ду про́чее себе́ не воспла́чет?

Река́ о́гненная смуща́ет мя, истаява́ет мя, / стру́жет мя скре́жет зубо́в, тьма бе́здны: / и ка́ко, или́ что соде́яв, Бо́га уми́лостивлю?

Пощади́, пощади́, Го́споди, раба́ Твоего́, / да не когда́ преда́си мене́ го́рьким мучи́телем а́ггелом лю́тым: / в ни́хже несть та́мо поко́я обрести́.

Князь и вождь та́мо вку́пе, бога́тый и безсла́вный, / вели́кий ку́пно и ма́лый испра́вится ра́вно: / го́ре кому́ждо про́чее неугото́вленному.

Осла́би, оста́ви Го́споди, и прости́ ели́ка Ти согреши́х, / и не покажи́ мя та́мо пред а́нгелы во осужде́нии огня́, / и студа́ неконча́емаго.

Пощади́, пощади́, Го́споди, созда́ние Твое́: / согреши́х, осла́би ми, / я́ко естество́м чи́стый, Сам еси́ еди́н, / и и́ный ра́зве Тебе́ никто́же есть вне скве́рны.

Слава, Троичен: Еди́ницу естество́м Тя, Тро́ице, воспева́ю, / безнача́льную, непости́жную, / нача́льственное, ца́рское, пресоверше́нное еди́нство, / Бо́га, и Све́та, и Живота́, и Соде́теля ми́ру.

И ныне, Богородичен: В Рождестве́ Твое́м па́че естества́ Чи́стая, / зако́ни естества́ Тебе́ разори́шася я́ве, / и́бо без се́мене ражда́еши Преве́чнаго Бо́га, / от Отца́ рожде́ннаго.

Катавасия: От но́щи у́тренююща, Человеколю́бче, / просвети́, молю́ся, / и наста́ви и мене́ на повеле́ния Твоя́, / и научи́ мя, Спа́се, твори́ти во́лю Твою́.

Песнь 6.

Ирмос: Возопи́х всем се́рдцем:

Во стра́шнем, Христе́, прише́ствии Твое́м, егда́ яви́шися с Небесе́, / и поста́вятся престо́ли, и кни́ги разгну́тся, / пощади́, пощади́ тогда́, Спа́се, созда́ние Твое́.

Та́мо ничто́же помощи́ мо́жет, Бо́гу су́щу Судии́, / ни тща́ние, ни ко́зни, ни сла́ва, ни дру́жба, / ра́зве от дел кре́пость твоя́, о душе́ моя́!

Та́мо вку́пе князь и вождь, ни́щий и бога́тый, душе́, / ни оте́ц возмо́жет ни ма́ти помога́ющи, / ни избавля́яй брат осужде́ния.

Стра́шное, душе́, истяза́ние помышля́ющи Судиино́, / ужасни́ся отсю́ду, угото́ви сло́во, / да не осу́дишися у́зами ве́чными.

Возми́ твое́, да не услы́шу, Го́споди, отсыла́емь от Тебе́, / ниже́, е́же поиди́ во о́гнь прокля́тых, / но возжеле́ннаго гла́са пра́ведных.

А́дских врат изба́ви мя, Го́споди, / про́пасти, и тьмы несвети́мыя от преиспо́дних, и огня́ негаси́маго, / и вся́кия ины́я му́ки ве́чныя.

Слава, Троичен: Тро́ичнаго еди́нства Божество́ пою́, / Отца́, и Сы́на, и Боже́ственнаго Ду́ха, / еди́наго нача́ла держа́ву, / соразделя́емаго треми́ начерта́ньми.

И ныне, Богородичен: Дверь Ты еси́, Ю́же еди́н про́йде вше́дый и изше́дый, / и ключи́ не разреши́вый де́вства, Чи́стая, / Иису́с созда́вый Ада́ма, и Сын Твой.

Катавасия: Возопи́х всем се́рдцем мои́м / к ще́дрому Бо́гу, / и услы́ша мя от а́да преиспо́дняго, / и возведе́ от тли живо́т мой.

Кондак, глас 1:

Егда́ прии́деши, Бо́же, на зе́млю со сла́вою, / и трепе́щут вся́ческая, / река́ же о́гненная пред суди́щем влече́т, / кни́ги разгиба́ются, и та́йная явля́ются, / тогда́ изба́ви мя от огня́ неугаси́маго / и сподо́би мя одесну́ю Тебе́ ста́ти, Судие́ Пра́веднейший.

Икос: Стра́шное суди́ще Твое́ помышля́я, преблаги́й Го́споди, и день су́дный, / ужаса́юся, и бою́ся, от со́вести моея́ облича́емь, / егда́ и́маши се́сти на престо́ле Твое́м, и твори́ти испыта́ние: / тогда́ отрещи́ся грехо́в никто́же возмо́жет, / и́стине облича́ющей, и боя́зни содержа́щей: / вельми́ у́бо возшуми́т тогда́ о́гнь гее́нский, / гре́шницы же возскреже́щут. / Те́мже мя поми́луй пре́жде конца́, и пощади́ мя, Судие́ Пра́веднейший.

Синаксарь.

Песнь 7.

Ирмос: Согреши́хом, беззако́нновахом:

Припаде́м и воспла́чемся пре́жде суда́ о́наго ве́рнии, / егда́ небеса́ поги́бнут, зве́зды спаду́т, и вся земля́ поколе́блется, / да ми́лостива обря́щем в коне́ц отце́в Бо́га.

Неумы́тное истяза́ние, стра́шный есть та́мо суд, / иде́же Судия́ неутае́н есть, иде́же лица́ несть в даре́х прия́ти: / тогда́ пощади́ мя, Влады́ко, и изба́ви вся́каго гне́ва Твоего́ стра́шнаго.

Госпо́дь гряде́т суди́ти, кто стерпи́т виде́ние Его́? / Вострепещи́ душе́ окая́нная, вострепещи́, / и угото́ви исхо́дищу дела́ твоя́, / да ми́лостива и милосе́рда обря́щеши Его́, / отце́в Бо́га благослове́нна.

Негаси́мый о́гнь смуща́ет мя, / горча́йший черве́й скре́жет, / ад душетле́нный страши́т мя, / благоуми́лен отню́д не быва́ю. / Но Го́споди Го́споди, пре́жде конца́ утверди́ мя стра́хом Твои́м.

Припа́даю Ти, и приношу́ Тебе́ я́коже сле́зы глаго́лы моя́: / согреши́х, я́коже не согреши́ блудни́ца, / и беззако́нновах, я́ко и́ный никто́же на земли́. / Но уще́дри, Влады́ко, творе́ние Твое́, и призови́ мя.

Обрати́ся, душе́, пока́йся, откры́й сокрове́нная, / глаго́ли Бо́гу вся ве́дущему: / Ты ве́си моя́ та́йная еди́не Спа́се, / но Сам мя поми́луй, я́коже пое́т Дави́д, по ми́лости Твое́й.

Слава, Троичен: Три, еди́но Существо́м, и еди́но Ли́цами, Три пою́ Сия́: / Оте́ц, Сын, и Святы́й Дух, / еди́на си́ла, хоте́ние и де́йство. / Еди́н Бог Трисвяты́й, / Ца́рство еди́но единонача́льнейшее.

И ныне, Богородичен: Прохо́дит красне́йший от черто́га чре́ва Твоего́ Бог, / я́коже Царь оде́янный боготка́нною багряни́цею, / обагре́ния та́йнаго пречи́стых крове́й Твои́х, Безневе́стная, / и ца́рствует земле́ю.

Катавасия: Согреши́хом, беззако́нновахом, / непра́вдовахом пред Тобо́ю, / ниже́ соблюдо́хом, ниже́ сотвори́хом, / я́коже запове́дал еси́ нам, / но не преда́ждь нас до конца́, отце́в Бо́же.

Песнь 8.

Ирмос: Его́же во́инства небе́сная:

Стра́шнаго втора́го Твоего́, Го́споди, прише́ствия помышля́я сре́тение, / трепе́щу преще́ния Твоего́, / бою́ся гне́ва Твоего́, / от сего́ мя часа́ зову́, спаси́ во ве́ки.

Тебе́, Бо́гу судя́щу вся́ческая, / кто стерпи́т земноро́ден, сый стра́стен? / Негаси́мый бо о́гнь тогда́, и червь скреже́щущий вельми́, / осужде́нныя прии́мет во ве́ки.

Вся́кое дыха́ние егда́ призове́ши, е́же разсуди́ти Христе́ вку́пе: / вели́кий страх тогда́, ве́лия ну́жда, / то́кмо помога́ющим дея́нием во ве́ки.

Всех Судие́, Бо́же мой и Го́споди, / да услы́шу тогда́ гла́са Твоего́ вожделе́ннаго, / да уви́жду свет Твой вели́кий, / да узрю́ вселе́ния Твоя́, / да узрю́ сла́ву Твою́, / ра́дуяся во ве́ки.

Правосу́де Спа́се поми́луй, / и изба́ви мя огня́ и преще́ния, / его́же мне на суде́ пра́ведно подъя́ти, / осла́би ми пре́жде конца́, доброде́телию и покая́нием.

Егда́ ся́деши, Судие́, я́ко благоутро́бен, / и пока́жеши стра́шную сла́ву Твою́, Христе́, / о кий страх тогда́, пе́щи горя́щей, / и всем боя́щимся нестерпи́маго суди́ща Твоего́!

Благослови́м Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, Го́спода.

Еди́наго Бо́га по Существу́ чту, / Три Ипоста́си пою́ определи́тельне, и́ныя, но не и́наковыя, / поне́же Божество́ еди́но в трие́х Ли́цех, / и́бо Оте́ц, и Сын, и Боже́ственный Дух.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Богородичен: Из светле́йшаго чре́ва Твоего́ проше́д, / я́ко Жени́х из черто́га возсия́ Христо́с, / Свет ве́лий су́щим во тьме, / ибо пра́вды Со́лнце облиста́в, просвети́, Чи́стая, мир.

Хва́лим, благослови́м, покланя́емся Го́сподеви, пою́ще и превознося́ще во вся ве́ки. Катавасия: Его́же во́инства небе́сная сла́вят, / и трепе́щут херуви́ми и серафи́ми, / вся́ко дыха́ние и тварь, / по́йте, благослови́те и превозноси́те во вся ве́ки.

Песнь 9.

Ирмос: Безсе́меннаго зача́тия:

Госпо́дь гряде́т гре́шныя му́чити, пра́ведныя же спасти́: / воспла́чемся, и возрыда́им, и прии́мем чу́вство о́наго дне, / во́ньже безве́стная и та́йная откры́в, / челове́ком отда́ст по достоя́нию.

Пристра́шен и тре́петен бысть Моисе́й, ви́дя Тя от за́дних: / ка́ко же постою́, лице́ Твое́ ви́дя тогда́ аз окая́нный, егда́ прии́деши с Небесе́? / Но пощади́ мя, Ще́дре, ми́лостивным Твои́м призре́ннем.

Дании́л убоя́ся часа́ истяза́ния, / аз же окая́нный что постражду́ от него́, гряды́й Го́споди, стра́шнаго дне, / но даждь ми пре́жде конца́ благоуго́дно Тебе́ послужи́ти, / и улучи́ти Ца́рствие Твое́.

Огнь гото́вится, червь устроя́ется: / весе́лие, сла́ва, ослабле́ние, свет невече́рний, ра́дость пра́ведных: / и кто блаже́нный избе́гнути не восхо́щет муче́ния пе́рвых, насле́дивый втора́я?

Да мя не отврати́т от лица́ Твоего́, Го́споди, я́рость Твоего́ гне́ва, / ниже́ да услы́шу гла́са кля́твеннаго, во о́гнь отсыла́ющаго, / но да вни́ду в ра́дость нетле́ннаго Твоего́ черто́га и аз тогда́ со святы́ми Твои́ми.

Ум уязви́ся, те́ло острупи́ся, боле́знует дух, / сло́во изнемо́же, житие́ умертви́ся, коне́ц при две́рех. / Те́мже окая́нная моя́ душе́, что сотвори́ши, / егда́ прии́дет Судия́ испыта́ти твоя́?

Слава, Троичен: Еди́наго Единороди́телю, / единоро́днаго Сы́на О́тче, и еди́не еди́наго Све́те, Све́та сия́ние: / и еди́ный еди́не еди́наго Бо́га, Святы́й Ду́ше, Го́спода Госпо́дь, вои́стинну сый. / О Тро́ице Еди́нице Свята́я! / Спаси́ мя, богосло́вяща Тя.

И ныне, Богородичен: Чу́до Рождества́ Твоего́ удивля́ет мя, Всенепоро́чная, / ка́ко зачина́еши безсе́менно необыме́ннаго? / Рцы, ка́ко де́вствуеши ро́ждши я́ко Ма́ти? / Еже па́че естества́ ве́рою прие́м, Рожде́нному поклони́ся, / ели́ка хо́щет бо, и мо́жет.

Катавасия: Безсе́меннаго зача́тия / Рождество́ несказа́нное, / Ма́тере безму́жныя нетле́нен Плод, / Бо́жие бо рожде́ние обновля́ет естества́. / Те́мже Тя вси ро́ди, я́ко богоневе́стную Ма́терь, / правосла́вно велича́ем.

Ексапостиларий. Таже настоящий.

Подобен: Со ученики́ взы́дем:

Стра́шный день суда́, и неизрече́нныя Твоея́ сла́вы, помышля́я / трепе́щу, Го́споди, вся́ко, и трясы́йся стра́хом вопию́: / на зе́млю егда́ прии́деши суди́ти, Христе́ Бо́же, вся́ческая со сла́вою, / от вся́каго изба́ви мя муче́ния, / одесну́ю Тебе́, Влады́ко, сподо́бивый мя ста́ти.

Другий. Подобен: Жены́ услы́шите:

Се день гряде́т Го́спода Вседержи́теля, / и кто стерпи́т страх прише́ствия о́наго? / День бо я́рости есть, и пещь горя́щая, во́ньже Судия́ ся́дет, / и по достоя́нию дея́ний кому́жде отдая́й.

Богородичен: Час испыта́ния, и стра́шнаго прише́ствия Человеколю́бца Влады́ки помышля́я, / весь трепе́щу, и се́туя, вопию́ Ти: / Судие́ мой пра́веднейший, и еди́не Многоми́лостиве, / ка́ющася приими́ мя Богоро́дицы моли́твами.

На хвалитех стихиры воскресны Осмогласника 4, и анатолиев един, и Триоди 4, глас 6. Самогласны.

Стих: Хвали́те Его́ в кимва́лех доброгла́сных, хвали́те Его́ в кимва́лех восклица́ния: / вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода.

Помышля́ю день о́ный и час, / егда́ и́мамы вси на́зи и я́ко осужде́ни, / неумы́тному Судии́ предста́ти, / тогда́ труба́ возшуми́т вельми́, / и основа́ния земли́ подви́жатся, / и ме́ртвии от гробо́в воскре́снут, / и во́зрастом еди́нем вси бу́дут, / и всех та́йная явле́нна предста́нут пред Тобо́ю, / и возрыда́ют, и воспла́чутся, / и во о́гнь кроме́шный оты́дут, и́же никогда́же пока́яшася, / и в ра́дость и весе́лие, пра́ведных жре́бий / вни́дет в черто́г Небе́сный.

Стих: Испове́мся Тебе́ Го́споди, всем се́рдцем мои́м, / пове́м вся чудеса́ Твоя́.

О каковы́й час тогда́, и день стра́шный, / егда́ ся́дет Судия́ на престо́ле стра́шном! / Кни́ги разгиба́ются, и дея́ния облича́ются, / и та́йная тьмы явле́на быва́ют, / а́нгели обтека́ют, собира́юще вся язы́ки. / Прииди́те, услы́шите ца́рие и кня́зи, раби́ и свобо́дни, / гре́шницы и пра́ведницы, бога́тии и ни́щии, / я́ко гряде́т Судия́, хотя́й суди́ти всей вселе́нней. / И кто претерпи́т пред лице́м Его́, / егда́ а́нгели предста́нут облича́юще / дея́ния, помышле́ния, и мы́сли, я́же в нощи́ и во дни? / О каковы́й час тогда́! / Но пре́жде да́же не приспе́ет кончи́на, / потщи́ся зову́щи душе́: / Бо́же, обрати́в спаси́ мя, / я́ко еди́н благоутро́бен.

Глас 8. Стих: Возвеселю́ся и возра́дуюся о Тебе́, / пою́ и́мени Твоему́, Вы́шний.

Дании́л проро́к, муж жела́ний быв, / власти́тельное Бо́жие ви́дев, си́це вопия́ше: / Судия́ се́де, и кни́ги разгну́шася. / Блюди́, душе́ моя́, пости́ши ли ся? / Бли́жняго твоего́ не пре́зри. / От бра́шен воздержи́ши ли ся? / Бра́та твоего́ не осужда́й, / да не во о́гнь отсыла́ема сгори́ши я́ко воск, / но да без поткнове́ния / введе́т тя Христо́с в Ца́рствие Свое́.

Глас 1. Стих: Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, / не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Предочи́стим себе́, бра́тие, цари́цею доброде́телей, / се бо прии́де, бога́тство нам благи́х подаю́щи, / страсте́й утоля́ет дме́ния, / и Влады́це примиря́ет прегреши́вшия. / Те́мже с весе́лием сию́ прии́мем, вопию́ще Христу́ Бо́гу: / воскресы́й из ме́ртвых, неосужде́ны нас сохрани́, / славосло́вящия Тя еди́наго Безгре́шнаго.

Слава: паки тойже стих.

И ныне: Преблагослове́нна еси́:

Славословие великое и отпуст. Таже, обычная литиа в притворе, в нейже поем: Слава, и ныне, стихиру евангельскую. Присовокупляем и час 1-й, в немже чтется оглашение преподобнаго отца нашего Феодора Студита.

На литургии

Изобразительная. И блаженна гласа, на 6, и от канона Триоди песнь 6, на 4.

Кондак Триоди, глас 1:

Егда́ прии́деши, Бо́же, на зе́млю со сла́вою, / и трепе́щут вся́ческая, / река́ же о́гненная пред суди́щем влече́т, / кни́ги разгиба́ются, и та́йная явля́ются, / тогда́ изба́ви мя от огня́ неугаси́маго / и сподо́би мя одесну́ю Тебе́ ста́ти, Судие́ Пра́веднейший.

Прокимен, глас 3:

Ве́лий Госпо́дь наш, и ве́лия кре́пость Его́, / и ра́зума Его́ несть числа́. Стих: Хвали́те Го́спода, я́ко благ псало́м, Бо́гови на́шему да услади́тся хвале́ние.

Апостол к Коринфяном, зачало 140.

Бра́тие, бра́шно нас не поста́вит пред Бо́гом: ниже́ бо а́ще я́мы, избы́точествуем, ниже́ а́ще не я́мы, лиша́емся. Блюди́те же, да не ка́ко власть ва́ша сия́ преткнове́ние бу́дет немощны́м. А́ще бо кто ви́дит тя, иму́ща ра́зум, в тре́бищи возлежа́ща, не со́весть ли его́ немощна́ су́щи сози́ждется идоложе́ртвенная я́сти? И поги́бнет немощны́й брат в твое́м ра́зуме, его́же ра́ди Христо́с у́мре. Та́коже согреша́юще в бра́тию, и бию́ще их со́весть не́мощну су́щу, во Христа́ согреша́ете. Те́мже а́ще бра́шно соблазня́ет бра́та моего́, не и́мам я́сти мя́са во ве́ки, да не соблазню́ бра́та моего́. Несмь ли апо́стол? Несмь ли свобо́дь? Не Иису́са Христа́ ли Го́спода на́шего ви́дех? Не де́ло ли мое́ вы есте́ о Го́споде? А́ще у́бо ины́м несмь апо́стол, но у́бо вам есмь. Печа́ть бо моего́ апо́стольства вы есте́ о Го́споде.

Аллилуиа, глас 8.

Стих: Прииди́те возра́дуемся Го́сподеви, воскли́кнем Бо́гу Спаси́телю на́шему. Стих: Предвари́м лице́ Его́ во испове́дании, и во псалме́х воскли́кнем Ему́.

Евангелие от Матфея, зачало 106.

Рече́ Госпо́дь: егда́ прии́дет Сын Челове́ческий в сла́ве Свое́й и вси святи́и а́нгели с Ним, тогда́ ся́дет на престо́ле сла́вы Своея́. И соберу́тся пред Ним вси язы́цы, и разлучи́т их друг от дру́га, я́коже па́стырь разлуча́ет о́вцы от ко́злищ. И поста́вит о́вцы одесну́ю Себе́, а ко́злища ошу́юю. Тогда́ рече́т Царь су́щим одесну́ю Его́: прииди́те, благослове́ннии Отца́ Моего́, насле́дуйте угото́ванное вам Ца́рствие от сложе́ния ми́ра. Взалка́хся бо, и да́сте Ми я́сти: возжада́хся, и напои́сте Мя: стра́нен бех, и введо́сте Мене́. Наг, и оде́ясте Мя: бо́лен, и посети́сте Мене́: в темни́це бех, и приидо́сте ко Мне. Тогда́ отвеща́ют Ему́ пра́ведницы, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́дехом а́лчуща, и напита́хом; или́ жа́ждуща, и напои́хом? Когда́ же Тя ви́дехом стра́нна, и введо́хом; или́ на́га, и оде́яхом? Когда́ же Тя ви́дехом боля́ща, или́ в темни́це, и приидо́хом к Тебе́? И отвеща́в Царь рече́т им: ами́нь глаго́лю вам, поне́же сотвори́сте еди́ному сих бра́тий Мои́х ме́ньших, Мне сотвори́сте. Тогда́ рече́т и су́щим ошу́юю Его́: иди́те от Мене́, прокля́тии, во о́гнь ве́чный, угото́ванный диа́волу и а́ггелом его́. Взалка́хся бо, и не да́сте Ми я́сти: возжада́хся, и не напои́сте Мене́. Стра́нен бех, и не введо́сте Мене́; наг, и не оде́ясте Мене́; бо́лен и в темни́це, и не посети́сте Мене́. Тогда́ отвеща́ют Ему́ и ти́и, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́дехом а́лчуща, или́ жа́ждуща, или́ стра́нна, или́ на́га, или́ бо́льна, или́ в темни́це, и не послужи́хом Тебе́? Тогда́ отвеща́ет им, глаго́ля: ами́нь глаго́лю вам, поне́же не сотвори́сте еди́ному сих ме́нших, ни Мне сотвори́сте. И и́дут си́и в му́ку ве́чную, пра́ведницы же в живо́т ве́чный.

Причастен: Хвали́те Го́спода с Небе́с, хвали́те Его́ в Вы́шних. Другий: Ра́дуйтеся, пра́веднии, о Го́споде, пра́вым подоба́ет похвала́. Аллилу́иа, трижды.

 

Недёлz, въ ню1же чтeтсz сщ7eнное и3 с™0е є3ђліе, при1тчи мытарS и3 фарісeа.
Въ суббHту вeчера, по предначинaтельномъ pалмЁ, стіхосл0вимъ
Бlжeнъ мyжъ: №-ю каfjсму всю2.
На ГDи, воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ ‹: и3 поeмъ nсмоглaсника стіхи6ры воскrны G: и3 ґнатHліевы д7: и3 тріHди самоглaсны двЁ, повторsюще пeрвую. Глaсъ №.
Не пом0лимсz фарісeйски, брaтіе: и4бо возносsй себE смири1тсz. смири1мъ себE пред8 бGомъ, мытaрски пощeніемъ зовyще: њчи1сти ны2 б9е, грBшныz.
Фарісeй, тщеслaвіемъ побэждaемь, и3 мытaрь покаsніемъ приклонsемь, приступи1ста къ тебЁ є3ди1ному вLцэ: но џвъ ќбw похвали1всz, лиши1сz бlги1хъ: џвъ же ничт0же вэщaвъ, спод0бисz даровaній. въ си1хъ воздыхaніихъ ўтверди1 мz хrтE б9е, ћкw чlвэколю1бецъ.
Слaва, глaсъ }: Вседержи1телю гDи, вёмъ, коли1кw м0гутъ слeзы: є3зекjю бо t врaтъ смeртныхъ возвед0ша, грёшную t многолётныхъ согрэшeній и3збaвиша, мытарs же пaче фарісeа њправдaша: и3 молю1сz, съ ни1ми причтaвъ, поми1луй мS.
И# нhнэ, бGор0диченъ №, рzдовaгw глaса.
На літjи стіхи1ра с™aгw nби1тели, по nбhчаю.
Слaва, глaсъ G: МытарS и3 фарісeа разли1чіе разумёвши душE моS, џнагw ќбw возненави1ждь гордhнный глaсъ, џвагw же ревнyй благоумилeнной мlтвэ, и3 возопjй: б9е њчи1сти мS грёшнаго, и3 поми1луй мS.
И# нhнэ, бGор0диченъ воскrнъ, въ т0йже глaсъ.
На стіх0внэ стіхи6ры nсмоглaсника по ґлфави1ту.
Слaва, глaсъ є7: Њтzгчeнныма nчи1ма мои1ма t беззак0ній мои1хъ, не могY воззрёти и3 ви1дэти высотY нбcную: но пріими1 мz, ћкw мытарS кaющасz, сп7се, и3 поми1луй мS.
И# нhнэ, бGор0диченъ, въ т0йже глaсъ: Хрaмъ и3 двeрь є3си2: Тропaрь: Бцdе дв7о, глаг0летсz три1жды. И# бывaетъ бlгословeніе хлёбwвъ, и3 раздаsніе. И# чтeніе вeліе въ послaніихъ ґпcльскихъ.
Послёдованіе прилучи1вшагwсz с™aгw въ недёлю сію2, и3 въ блyднагw, поeмъ въ пzт0къ на повечeріи, и3ли2 є3гдA є3кклисіaрхъ разсyдитъ: ѓще т0кмw не случи1тсz к0егw вели1ка­­­гw с™aгw, и3ли2 с™aгw хрaму: занE хрaмъ и3 не вели1кагw с™aгw, б0льши вослёдуетсz вели1кагw с™aгw, на св0й є3мY хрaмный прaздникъ, є4же д0лжно є4сть бдёнію бывaти, и3 никaкоже њставлsти въ пaмzть є3гw2, нижE прелагaетсz на и4нъ дeнь. Но поeмъ слyжбу хрaму, ћкоже и3 срётенію гDню, во вс‰ дни6, въ нsже и3 срётеніе гDне бывaетъ.
На ќтрени,
по шести2 pалмёхъ, БGъ гDь, на глaсъ nсмоглaсника. И# глаг0лемъ тропaрь воскrнъ двaжды: бGор0диченъ є3ди1ножды, и3 nбы6чнаz стіхослHвіа. Сэдaльны nсмоглaсника. По непор0чныхъ тропари2: ЃгGльскій соб0ръ: v3пакои2. Степeнны и3 прокjменъ глaса: Всsкое дыхaніе: Е#ђліе воскrно рsду. Воскrніе хrт0во:
pал0мъ н7.
Слaва, глaсъ }: Покаsніz tвeрзи ми2 двє1ри жизнодaвче, ќтренюетъ бо дyхъ м0й ко хрaму с™0му твоемY, хрaмъ носsй тэлeсный вeсь њсквернeнъ: но ћкw щeдръ, њчи1сти бlгоутр0бною твоeю млcтію.
И# нhнэ, бGор0диченъ: На сп7сeніz стєзи2 настaви мS бцdе, стyдными бо њкалsхъ дyшу грэхми2, и3 въ лёности всE житіE моE и3жди1хъ: но твои1ми мlтвами и3збaви мS t всsкіz нечистоты2.
Тaже, глaсъ ѕ7: Поми1луй мS б9е, по вели1цэй млcти твоeй, и3 по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ, њчи1сти беззак0ніе моE.
Мн0жєства содёzнныхъ мн0ю лю1тыхъ, помышлsz nкаsнный, трепeщу стрaшнагw днE сyднагw: но надёzсz на млcть бlгоутр0біz твоегw2, ћкw дв7дъ вопію1 ти: поми1луй мS б9е по вели1цэй твоeй млcти.
КанHнъ воскrнъ nсмоглaсника, со їрмос0мъ на д7, и3 кrтовоскrный на двA, и3 бцdы на двA: и3 въ тріHди на ѕ7.
Творeніе геHргіа. Е#гHже краестр0чіе въ бGор0дичнахъ: ГеHргіа, глaсъ ѕ7:
Пёснь №.
Їрм0съ: Ћкw по сyху пэшешeствовавъ їи7ль:
При1тчами вводsй вс‰ хrт0съ, къ житіS и3справлeнію, мытарS возвышaетъ t смирeніz, показaвъ фарісeа возвышeніемъ смирsема.
T смирeніz чeсть высокотворsщую, t возношeніz же падeніе ви1дz лю1тое, мытарє1вымъ ревнyй дHбрымъ, и3 фарісeйскую ѕл0бу возненави1ждь.
T возношeніz и3спражнsетсz всsкое бlг0е, t смирeніz же потреблsетсz всsкое ѕл0е: є4же њблобызaимъ вёрніи, гнушaющесz ћвэ w4браза тщеслaвнагw.
Смиренном{дрымъ бhти свои6мъ ў§нкHмъ хотS всёхъ цRь, наказyz ўчaше ревновaти мытарeву воздыхaнію и3 смирeнію.
Слaва: Ћкw мытaрь стеню2, и3 рыдaньми нем0лчными гDи, нhнэ прихождY твоемY бlгоутр0бію: ўщeдри и3 менE, смирeніемъ жи1знь нhнэ препровождaюща.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Рaзумъ, совётъ, чazніе, тёло, дyшу и3 дyхъ, вLчце, возлагaю къ тебЁ: лю1тыхъ вр†гъ и3 напaстей, и3 бyдущагw прещeніz и3збaви, и3 сп7си1 мz.
Катавaсіа: Tвeрзу ўстA мо‰:
Пёснь G.
Їрм0съ: Нёсть с™ъ, ћкоже ты2:
T гн0ища ќбw страстeй смирeнный возношaетсz, t высотh же добродётелей низпaдаетъ лю1тэ всsкъ высокосeрдый: є3гHже w4браза ѕл0бы ўбэжи1мъ.
Тщеслaвіе tтщетэвaетъ богaтство прaвды, смирeніе же расточaетъ страстeй мн0жество: є4же подражaющыz ны2, чaсти покажи2 мытарeвы сп7се.
Ћкw мытaрь и3 мы2 бію1щесz въ пє1рси, ўмилeніемъ вопіeмъ: њчи1сти б9е нaсъ грёшныхъ, ћкw да сегw2 пріи1мемъ њставлeніе.
Къ рeвности пріи1демъ вёрніи, и3справлsюще кр0ткое, смирeнію соживyще въ стенaніи сeрдца, плaчэ же и3мlтвэ, ћкw да и4мамы t бGа прощeніе.
Слaва: Tри1немъ вёрніи высокохвaльную гордhню, возношeніе же лю1тое, и3 дмeніе мeрзкое, и3 ѕлёйшее фарісeево бGу нелёпое свирёпство.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Въ тебЁ є3ди1номъ прибёжищи надёzвсz, да не tпадY д0брагw чazніz: но да ўлучY твою2 п0мощь чcтаz, всsкагw врeда лю1тыхъ и3збавлsемый.
Сэдaльны, глaсъ д7.
Под0бенъ: Ск0рw предвари2:
Смирeніе вознесE њдержи1магw ѕлhми, мытарS возстенaвша, и3 є4же њчи1сти, къ зижди1телю воззвaша: возношeніе же низложи2 t прaвды њкаsннаго фарісeа велерёчующа. тёмже поревнyимъ дHбрымъ, ѕлhхъ tступaюще.
Слaва: Смирeніе дрeвле вознесE мытарS, плaчемъ возопи1вша: њчи1сти, и3 њправди1сz. того2 подражaимъ вси2, во глубинY ѕHлъ впaдшіи, возопіи1мъ сп7су и3з8 глубины2 сeрдца: согрэши1хомъ, њчи1сти є3ди1не чlвэколю1бче.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Ск0рw пріими2 вLчце, молє1ніz н†ша, и3 сі‰ принеси2 твоемY сн7у и3 бGу, гпcжE всенепор0чнаz: разрэши2 њбсто‰ніz къ тебЁ притекaющихъ, сокруши2 кHзни, и3 низложи2 дeрзость воwружaющихсz безб0жнw на рабы6 тво‰, пречcтаz.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Хrт0съ моS си1ла:
И#зрsдный показA пyть возношeніz, смирeніе, сл0во смири1вшеесz дaже и3 до зрaка рaбіz: є3г0же подражaz всsкій, возношaетсz смирszсz.
Вознесeсz првdникъ, и3 низпадE фарісeй: во мн0жествэ же ѕHлъ њтzгчaемый смири1сz, но вознесeсz мытaрь, ненадeжнw њправдaемый.
Нищеты2 ходaтай, t богaтства добродётелей, безyміе kви1сz: и3 богaтство ѓбіе смирeніе њправдaніz t крaйніz нищеты2, ю4же стsжимъ.
Предрeклъ є3си2 вLко, велемyдрствующымъ противостaти всsчески, и3 смирє1ннымъ бlгодaть твою2 подаS сп7се, смири1вшымсz нhнэ нaмъ твою2 бlгодaть низпосли2.
Слaва: Къ б9eственному возношeнію при1снw возводS нaсъ сп7съ и3 вLка, высокотв0рное показA смирeніе: н0ги бо ў§нкHмъ свои1ма рукaма њбмы2.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Ћкw свётъ непристyпный дв7о р0ждшаz, души2 моеS тьмY свэти1тельною зарeю разжени2, и3 къ стезsмъ сп7сeніz житіE моE руков0дствуй.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Б9іимъ свётомъ твои1мъ бlже:
Фарісeевы добродётели потщи1мсz подражaти, и3 поревновaти мытарeву смирeнію, во nбою2 ненави1дzще безмёстное мнёніе, и3 пaгубу падeній.
Прaвды течeніе тщeтное њбличи1сz, сопрsгъ въ нeмъ фарісeй мнёніе: ѓбіе же мытaрь высокотв0рною добродётелію стzжA спyтника, смирeніе.
Колесни1чникъ въ добродётелехъ, мнsшесz тещи2 фарісeй: но пёшій, пaче лmдjйскіz колесни1цы текjй, мытaрь д0брэ предвари2, припрsгъ щедр0тэ смирeніе.
Мытарeву при1тчу вси2 ўразумёвше ўм0мъ, пріиди1те поревнyимъ слезaмъ, дyхъ сокрушeнный бGу приносsще, грэхHвъ и4щуще њставлeніz.
Слaва: Возносли1вый и3 ѕл0бный, гордели1вый же и3 дeрзый далeче tри1немъ разyмніи фарісeевъ нрaвъ, лю1тый велехвaльный, ћкw да не њбнажи1мсz б9eственныz бlгодaти.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Жeзлъ си1лы бlгaz, всBмъ низпосли2 нaмъ къ тебЁ прибэгaющымъ, њбладaти посредЁ всёхъ вр†гъ подаю1щи, и3 всsкагw врeда и3з8имaющи.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Житeйское м0ре:
ЖитіS п0прище мытaрь вкyпэ и3 фарісeй течaста: но џвъ ќбw высокоyміемъ содержи1мь, срaмнэ ўтонY, џвъ же смирeніемъ сп7сeсz.
ЖитіS бёдное преминyюще мы2 течeніе, подражaимъ мытарeво ќбw мудровaніе ревни1тельнw: бэжи1мъ же кичeніz мeрзкагw фарісeа, и3 жи1ви бyдемъ.
Нрaвwмъ поревнyимъ сп7са їи7са, и3 є3гw2 смирeнію, желaюще непрестaнное рaдости селeніе получи1ти, во странЁ живyщихъ водворsющесz.
Показaлъ є3си2 вLко, твои6мъ ў§нкHмъ высокотв0рное смирeніе, лeнтіемъ препоsсанъ по чрeслwмъ, н0зэ ўмhлъ є3си2, и3 семY w4бразу подражaти повелёлъ є3си2.
Слaва: ЖитіE проид0ста фарісeй добродётельми, и3 мытaрь прегрэшeньми. но џвъ ќбw t г0рдости ўмоврeдныz, tступи2 смирeніz: џвъ же возношaетсz, смиренномyдръ ћвльсz.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Нaга простот0ю, нехи1тростною же жи1знію создaна, преступлeніz лeстію њдёz мS врaгъ, и3 пл0ти дебельств0мъ: нhнэ же твои1мъ ходaтайствомъ nтрокови1це, сп7сaюсz.
Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Kви1лсz є3си2 днeсь:
Фарісeева ўбэжи1мъ высокоглаг0ланіz, и3 мытарeвэ научи1мсz высотЁ глагHлъ смирeнныхъ, покаsніемъ взывaюще: сп7се мjра, њчи1сти рабы6 тво‰.
Вторhй кондaкъ, глaсъ G.
Под0бенъ: Дв7а днeсь:
Воздых†ніz принесeмъ мыт†рскаz гDви, и3 къ немY пристyпимъ грёшніи ћкw вLцэ: х0щетъ бо спасeніz всёхъ человёкwвъ, њставлeніе подаeтъ всBмъ кaющымсz. нaсъ бо рaди воплоти1сz, бGъ сhй nц7Y собезначaльный.
Јкосъ: Сaми себE брaтіе вси2 смири1мъ воздыхaньми, рыдaньми побіeмъ с0вэсть: да въ судЁ тогдA вёчномъ тaмw kви1мсz вёрніи, непови1нни, получи1вше њставлeніе. тaмw бо є4сть вои1стинну њслаблeніе, є4же ви1дэти нaмъ нhнэ ўм0лимъ: тaмw болёзнь tбэжE, печaль и3 и3з8 глубины2 воздых†ніz, во є3дeмэ ди1внэмъ, є3гHже хrт0съ зижди1тель, бGъ сhй nц7Y собезначaльный.
Предисл0віе вкрaтцэ сmнаxарeй, рeкше, собрaній
xанfопyла тріHдныz сmнаxaри.
Ніки1фора каллjста xанfопyла собр†ніz на знамени6тыz прaздники тріHди, є3ди1нъ кjйждо t ни1хъ винослHвствующаz, кaкw, и3 когдA сіE и3з8 начaла бhсть, и3 каковhz рaди вины2 си1це нhнэ и3мёютсz, и3 t с™hхъ и3 бGон0сныхъ nтє1цъ ўчини1шасz съ нёкоторыми вёдэньми чaстными, начин†ющаzсz t мытарS и3 фарісeа, и3 конч†щаzсz дaже до всёхъ с™hхъ.
Д0лженствуетъ ќбw мёсzчный сmнаxaрій, на седм0й пёсни прeжде ћкw nбhчай читaтисz, пот0мъ же настоsщій.
Речeши ќбw по џныхъ чтeніихъ си1це:
Стіхи2 на тріHди:
Зижди1телю г0рнихъ и3 д0льнихъ,
Трис™yю ќбw пёснь t ѓгGлwвъ:
Трипёснецъ же и3 t человёкwвъ пріими2.
На мытарS и3 фарісeа:
Фарісeйски кто2 живeтъ, цeркви далeче бывaетъ:
Хrт0съ бо внyтрь, q смирeнніи, пріeмлемый.
Въ настоsщій же дeнь, съ бGомъ и3 тріHдь начинaемъ: ю4же ќбw мн0зи t с™hхъ и3 бGон0сныхъ красотодётєль нaшихъ nтє1цъ, д0брэ и3 ћкw дост0zше, t с™aгw дви1жими д¦а, сложи1вше пэсносодёлаша. Пeрвый же всёхъ сіE ўмhсли, три2 глаг0лю пBсни, во w4бразъ мню2 с™hz и3 живоначaльныz трbцы, вели1кій творeцъ космA, въ вели1кой и3 с™0й стrтeй гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw їи7са хrтA седми1цэ, по и3меновaнію вкрaтцэ, коегHждо днE краегранeсьми ўмhсливъ пBсни. T негHже и3 пр0чіи t nтє1цъ, пaче же и3нhхъ, fе0дwръ и3 їHсифъ студjтє, по рeвности џнагw, и3 пр0чымъ °недёлzмъ°с™hz и3 вели1кіz четыредесsтницы счини1вше, тёхъ nби1тели студjйстэй пeрвэе предaша. наипaче пBсни ўчини1вше, и3 ўстaвивше, и3 друг†z кни1зэ, toнyдуже и3 когдA, t nтє1цъ собрaвше и3 снискaвше. И# понeже ќбw пeрвый днeй недёлz заключaетъ ћкw воскрeсна, пeрваz сyщи, и3 nсмaz, и3 конeчнаz, и3зрsднw содёлающе втор0му дню2, рeкше, понедёльнику, пeрвую ўстaвиша пёснь. Ѓбіе же трeтіему дню2, рeкше, вт0рнику, пёснь вторyю. Четвeртому, рeкше, средЁ трeтію. Пsтому четвeртую, є4же є4сть, четверткY. И# шест0му дню2, рeкше, пzткY, пsтую пёснь. Шестyю же суббHтэ, ћвэ ќбw и3 седмyю, и3 пр0чыz двЁ, nсмyю и3 девsтую, ±же џбщнw вси2 дни6 ћкw и4стиннэйшz и4мутъ. Ћкоже ќбw б9eственный космA, въ вели1цэй суббHтэ положи2 четверопёснецъ, тaмw сотвори1въ: ѓще и3 п0слэжде премyдрэйшій цRь лeвъ, повелёвъ въ совершeніе канHнъ є3пcкопомъ и3дрyнскимъ, монaха мaрка, содёла. Потрeбовательнэ же, тріHдь и3менyетсz, ни бо при1снw трипёснецъ и4мать: и4бо всесовершє1нна пр†вила предлагaетъ. но мню2 t мн0жайшагw и3меновaніе пріsти: и3ли2 є4же вели1кіz рaди седми1цы, ћкоже речeно бhсть прeжде бhвша. Мhсль ќбw с™ы6мъ нaшымъ nтцє1мъ, кни1гою тріHдію всeю, вкрaтцэ всE є3ли1ко њ нaсъ б9іz бlгодэ‰ніz и3значaла воспомzнyти, и3 на воспоминaніе всBмъ и3зложи1ти: кaкw t негw2 создaни бhхомъ, и3 t пи1щи рaйскіz и3згнaхомсz, и3 дaнную нaмъ ко њбучeнію зaповэдь tвeргше, и3 tвeржени бhхомъ зaвистію первоѕл0бника ѕмjz и3 врагA, низложeннагw за г0рдость. И# кaкw пребывaхомъ tвeржени t бlги1хъ, и3 t діaвола води1ми. Кaкw же сн7ъ и3 сл0во б9іе млcрдіемъ свои1мъ пострадaвъ, преклони1въ нб7сA сни1де, и3 въ дв7у всели1сz, и3 нaсъ рaди бhсть чlвёкъ, и3 по немY жи1тельствомъ на нб7сA восхождeніе показA, рeкше, смирeніемъ предводи1тельнw и3 пост0мъ и3 tвержeніемъ ѕлhхъ, и3 пр0чими є3гw2 дэsніи. Кaкw же пострадA и3 воскRсе, и3 на нб7сA взhде пaки, и3 д¦а с™aго низпослA с™ы6мъ свои6мъ ў§нкHмъ, и3 ґпcлwмъ, и3 кaкw сн7ъ б9ій, и3 бGъ совершeнный, t си1хъ всёхъ проповёдасz. Чт0 же пaки б9eственніи ґпcли, бlгодaтію прес™aгw д¦а содёйствоваша, ћкw t конє1цъ с™hхъ всёхъ вкyпэ собрaша пр0повэдію, наполнsюще вhшній мjръ: є4же и3 мhсль бsше и3значaла создaвшему. Но въ си1хъ ќбw тріHди мhсль, настоsщыz три2 прaздники, мытарS и3 фарісeа, и3 блyднагw, и3 вторaгw пришeствіz, ћкоже нёкое пред8wбучeніе и3 поущeніе с™hми nтцы2 ўмhслисz. Ћкоже пред8устр0итисz, и3 готHвымъ нaмъ бhти къ д¦Hвнымъ подвигHмъ постHвъ, t nбhчаz сквeрное навыкновeніе њстaвльшымъ. И# пeрвэе ќбw всёхъ мытарeву и3 фарісeеву нaмъ при1тчу предлагaютъ, и3 предвозглaсною седми1цею и3менyютъ. Ћкоже бо къ тэлє1снымъ брaнемъ tходи1ти хотsщіи, t воевHдъ брaни врeмz преднавыкaютъ, ћкw да nр{жіz њчи1стивше и3 ўглaдивше, и3 друг†z вс‰ д0брэ ўстр0ивше, и3 всsко претыкaніе t среды2 сотв0рше, къ подвигHмъ ўсeрднw воспрsтаютсz, и3 є4же къ потрeбэ снабдsтъ. Мн0гажды же и3 прeжде сражeніz, и3 словесA, и3 пHвэсти, и3 при6тчи себЁ прин0сzтъ, и3 на рeвность и3з8wщрsюще џнэхъ дyшы: лёность же, и3 боsзнь, и3 ўнhніе, и3 друг0е ѓще что2 бёдно, tгонsще. Тaкw и3 б9eственніи nтцы2 предтрyбzтъ пощeніz послёдующее на дeмwны њполчeніе, ћкw бы душaмъ нaшымъ нёкую предвзsтую стрaсть, и3 ћдъ д0лгимъ содёланный врeменемъ њчи1стити: є3щe же и3 є4же не и3мyще t бlги1хъ, потщaвшесz стsжимъ, и3 ћкw под0бнw воwружи1вшесz, тaкw гот0ви къ постA подвигHмъ да п0йдемъ. Понeже ќбw пeрвое nрyжіе къ добродётели покаsніе, и3 смирeніе: и3 пaки преткновeніе къ величaйшему смирeнію, г0рдость и3 вышeніе: настоsщую t б9eственнагw є3ђліа достовёрную при1тчу пeрвую всёхъ и3злагaютъ. фарісeемъ ќбw г0рдости и3 дмeніz tложи1ти нaмъ стрaсть поущaюще: мытарeмъ же пaки сопроти1вное стрaсти сеS, смирeніе и3 покаsніе проти1ву сотвори1ти. Понeже бо пeрваz и3 г0ршаz стрaсть гордhнz и3 дмeніе ћкw тёми съ нб7сE падeніе діaволу бhсть є4же прeжде ќбw денни1цэ, си1хъ же рaди тьмЁ бhвшу, и3 глаг0лему. Но и3 родоначaльнику ґдaму си1хъ рaди t пи1щи и3згнaніе. Поущaютъ си1ми, w4бразомъ нeкимъ с™jи њ свои1хъ и3справлeніихъ никомyже вhситисz, и3 на бли1жнzго востаsти, но при1снw смирeнну бhти: гDь бо гHрдымъ сопротивлsетсz, смирє1ннымъ же даeтъ бlгодaть: лyчше бо є4сть согрэшaющему њбращaтисz, нeжели и3справлsющемусz вhситисz. Глаг0лю бо, речE, вaмъ: ћкw сни1де мытaрь њправдaнъ пaче, нeжели фарісeй. Њб8zвлsетъ ќбw при1тча, ниеди1номуже вhситисz, ѓще и3 бlг†z дёzй є4сть: но при1снw смирsтисz, и3 моли1тисz t души2 бGу, ѓще и3 въ послBднzz ѕл†z впадeтъ, ћкw не далeче сп7сeніz є4сть. мытaрь ќбw є4сть, и4же д†ни t кнzзeй є4млzй, и3 за крaйнюю непрaвду купyzй и3 пріwбрэтazй tсю1ду. фарісeй же ћкоже tсёченъ кто2 нeгли, и3 пр0чихъ преимёzй рaзумомъ. Саддукeй же t саддHіка нёкоегw, є4же є4сть прaведенъ: седeкъ бо прaвда. Три1 же бsху ў є3врє1й є4рєси: є3ссeи, фарісeи и3 саддукeи, и5же нижE воскreнію, нижE ѓгGлу, нижE д¦у бhти пріeмлzху. С™hхъ всёхъ пэснодёлателей твои1хъ моли1твами, хrтE б9е нaшъ, поми1луй нaсъ, ґми1нь.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Росодaтельну ќбw пeщь:
Њправдaніz дёлы возвышaемый, сэтьми2 тщеслaвіz лю1тэ превознесeсz фарісeй, безмёрнw хвалsсz: мытaрь же лeгкимъ крил0мъ смирeніz вознeссz, бGу прибли1жисz.
Смирeніz ѓки лёствицею ўпотреби1всz w4бразомъ мытaрь, къ нбcнэй высотЁ возвhсисz: гордhнею же гнил0ю и3 безyміемъ nкаsнный вознeссz фарісeй, сни1де до ѓда преисп0днzгw.
Прaведныхъ ловS ќбw лукaвый, њбразми2 тщеслaвіz крaдетъ: грёшныхъ же сэтьми2 tчazніz свzзyетъ. но ќбw t nбои1хъ ѕHлъ мытарS ревни1теліе, и3збaвитисz потщи1мсz.
Мlтвою бGу нaшему припадeмъ, слезaми и3 тeплыми воздыхaніи, подражaюще мытарeво высокотв0рное смирeніе, пою1ще вёрніи: бlгословeнъ є3си2 б9е nтє1цъ нaшихъ.
Слaва: Наказyzй ў§нки2 предглаг0лалъ є3си2 вLко, не мyдрствовати высHкаz, совводи1тисz же смирє1ннымъ ўчS сп7се. тёмже зовeмъ тебЁ вёрніи: бlгословeнъ є3си2 б9е nтє1цъ нaшихъ.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Їaкwвлю тS добр0ту, и3 б9eственную лёствицу, t д0лу ю4же ви1дэ пeрвэе, простeртую къ высотЁ, вёмы чcтаz, низводsщую свhше бGа воплощeнна, и3 земны6z пaки возводsщую.
Пёснь }.
Їрм0съ: И#з8 плaмене преподHбнымъ:
Смиренномyдреннымъ нрaвомъ млcтива гDа мытaрь воздохнyвъ њбрёте, и3 сп7сeнъ бhсть: w4бразомъ же лю1тымъ љзhка велерёчивагw, прaвды tпадE фарісeй.
Фарісeева кичeніz произволeніz, и3 и3меновaніz чистоты2, бэжи1мъ вёрніи: ревнyюще мытарeву д0брэ поми1лованному смирeнію и3 нрaву.
Глaсы мытарeвы вёрніи вэщaимъ въ цRкви с™ёй: б9е њчи1сти, да съ ни1мъ ўлучи1мъ прощeніе, пaгубы велехвaльнагw и3збaвльшесz фарісeа.
Воздыхaнію мытарeву вси2 поревнyимъ, и3 бGу бесёдующе, тeплыми слезaми возопіи1мъ є3мY: чlвэколю1бче, согрэ­ши1хомъ, бlгоутр0бне щeдрый, њчи1сти и3 сп7си2.
Бlгослови1мъ nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, гDа.
Стенaніемъ мытарeвымъ бGъ преклони1сz, њправди1въ же сего2, всёмъ показA преклонsтисz при1снw, воздыхaньми же и3 слезaми, прегрэшeній просsще разрэшeніе.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Не вёмъ пaче тебE и3н0гw заступлeніz, тS предлагaю мlтвенницу, чcтаz всенепор0чнаz. тS ко и3з8 тебE рождeнному ходaтаицу дви1жу: всёхъ њскорблsющихъ мS своб0дна покажи2.
Пёснь f7.
Їрм0съ: БGа человёкwмъ:
Пyть возношeніz смирeніе, t хrтA взeмше спасeніz w4бразъ, мытарeву nбhчаю поревнyимъ, кичeніе возношeніz далeче tметaюще, нрaвомъ же смиренномyдріz бGа ўмолsюще.
Душeвную гордhню tвeржимъ, нрaвъ прaвый смиренномyдріz стsжимъ, себE њправдaти не тщи1мсz, тщеслaвіz кичeніе возненави1димъ, и3 съ мытарeмъ бGа ўм0лимъ.
Мlтвы содётелю ми1лости принесeмъ мыт†рскіz, фарісeйскихъ tвращaющесz неблагодaрныхъ мlтвъ, и3 велехвaльныхъ гласHвъ, и5же на бли1жнzго сyдъ возв0дzтъ, да бGа млcтива и3 свётъ привлечeмъ.
Мн0гимъ прегрэшeній собрaніемъ њтzгчeнъ, и3з8oби1ліемъ ѕл0бы мытарS преид0хъ, и3 фарісeево велехвaльное кичeніе притzжaхъ, tвсю1ду пyстъ всёхъ бhвъ бlги1хъ: гDи, пощади1 мz.
Твоегw2 спод0би бlжeнства, тебE рaди дyхомъ ни1щихъ сyщихъ: ўчeніемъ бо твоегw2 повелёніz, дyхъ сокрушeнный тебЁ прин0симъ, сп7се пріeмъ, сп7си2 тебЁ служaщыz.
Слaва: БGу мытaрь нёкогда помоли1выйсz, въ цRковь вёрнэ вшeдъ, њправдaсz: воздыхaньми бо и3 слезaми пришeдъ, сокрушeніемъ же сeрдца: всE tложи2 грэхHвъ брeмz њчищeньми.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Пёти, слaвити, и3 бlжи1ти тS давaй нaмъ, дост0йнw чтyщымъ тS пречcтаz, и3 ржcтво2 твоE величaющымъ, є3ди1на бlгословeннаz: тh бо є3си2 похвалA хrтіaнwмъ, и3 къ бGу мlтвенница бlгопріsтнаz.
Е#xапостілaрій воскrный. Тaже тріHди.
Под0бенъ: Со ў§нки2 взhдемъ:
Слaва: Высокорёчіz ўбэжи1мъ фарісeева ѕлёйшагw, смирeнію же навhкнемъ мытарeву и3зрsднэйшему, да вознесeмсz вопію1ще къ бGу со џнэмъ: њчи1сти рабы6 тво‰, роди1выйсz t дв7ы хrтE сп7се в0лею, и3 кrтъ претерпёвый, совоздви1гнувый мjръ твои1мъ б9eственнымъ могyтствомъ.
И# нhнэ, бGор0диченъ, под0бенъ: Творeцъ создaніz, и3 бGъ всёхъ, пл0ть человёческую пріsтъ и3з8 непор0чныz ўтр0бы твоеS, всепётаz бцdе: и3 тлённое моE є3стество2 всE њбнови2, пaки ћкоже прeжде ржcтвA њстaвль по ржcтвЁ. toнyдуже тS вёрою вси2 восхвалsюще зовeмъ: рaдуйсz мjру слaво.
На хвали1техъ стіхи6ры воскrны nсмоглaсника, д7.
И# тріHди самоглaсны д7: Не пом0лимсz фарісeйски брaтіе: Фарісeй тщеслaвіемъ: Пи1саны на вечeрни.
Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.
Глaсъ G: МытарS и3 фарісeа разли1чіе разумёвши душE моS, џнагw ќбw возненави1ждь гордhнный глaсъ: џвагw же ревнyй бlгоумилeнной мlтвэ, и3 возопjй: б9е, њчи1сти мS грёшнаго, и3 поми1луй мS.
Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.
Фарісeа велехвaльный глaсъ, вёрніи возненави1дэвше, мытарeвой же бlгоумилeнной мlтвэ поревновaвше, не высHкаz мyдрствуемъ, но себE смирsюще со ўмилeніемъ воззовeмъ: б9е, њчи1сти грэхи2 нaшz.
Слaва, глaсъ }: T дёлъ похвалeньми, фарісeа њправдaюща себE њсуди1лъ є3си2 гDи, и3 мытарS смири1вшасz, и3 воздыхaньми њчищeніz просsща њправдaлъ є3си2: не внимaеши бо велемyдреннымъ помыслHмъ, и3 сокрушє1ннаz сердцA не ўничижaеши. тёмже и3 мы2 тебЁ припaдаемъ во смирeніи, пострадaвшему нaсъ рaди: подaждь њставлeніе и3 вeлію млcть.
И# нhнэ: Пребlгословeнна є3си2 бцdе дв7о: Славосл0віе вели1кое и3 tпyстъ. И# nбhчнw літjа въ притв0рэ, въ нeйже поeмъ: Слaва, и3 нhнэ: Стіхи1ру ќтреннюю є3ђльскую. И# чaсъ пeрвый.
Подобaетъ вёдати, ћкw стіхи6ры вс‰ №i ќтрєнніz є3ђльскіz, t сеS настоsщіz недёли, и3 дaже до всёхъ с™hхъ, на літjахъ ќтреннихъ пою1тсz въ притв0рэ, на Слaва, и3 нhнэ. Вёстно же бyди, ћкw t сеS недёли начинaемъ чести2 въ притв0рэ, по tпyстэ літjи, њглашє1ніz с™aгw nтцA нaшегw fе0дwра студjта. И# ѓще тaмо є4сть и3гyменъ, чтyтсz t негw2: ѓще же ни2, то t є3кклисіaрха, стоsщымъ, и3 со внимaніемъ послyшающымъ брaтіzмъ. По скончaніи же чтeніz глаг0лемъ тропaрь прпdбному fе0дwру, глaсъ }: Правослaвіz настaвниче: без8 бGор0дична. И# совершeнный tпyстъ. На літургjи блажє1нны nсмоглaсника: и3 t канHна пёснь ѕ7. Прокjменъ прилучи1вшагосz глaса. Ґпcлъ къ тімоfeю, зачaло с§ѕ. Ґллилyіа. Е#ђліе t луки2, зачaло п7f. Причaстенъ: Хвали1те гDа съ нб7съ:
Подобaетъ вёдати, ћкw въ сeй седми1цэ и3номyдрствующіе содeржатъ п0стъ, глаг0лемый ґрцивyріевъ. Мh же, [монaси] на кjйждо дeнь [сe же, и3 въ срeду и3 пzт0къ:] вкушaемъ сhръ и3 ћица, [въ f7 чaсъ.] мірsне же kдsтъ мsсо, развращaюще џнэхъ велёніе толи1кіz є4реси. Ѓще случи1тсz прaздникъ срётеніz гDнz въ суббHту мzсопyстную, слyжба ўмeршихъ поeтсz въ гробни1цэ всS, вeчеръ и3 ќтрw: ѓще ли нёсть гробни1цы, то2 поeтсz въ сію2 суббHту пред8 недёлею њ блyднэмъ: ґ тaмw въ суббHту мzсопyстную, т0чію прaзднику є3ди1ному поeтсz.

Недёлz, въ ню1же чтeтсz сщ7eнное и3 с™0е є3ђліе, при1тчи блyднагw сhна.
Въ суббHту Вeчера на бдёніи, по nбhчномъ стіхосл0віи, на ГDи, воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ ‹, и3 поeмъ стіхи6ры nсмоглaсника воскrны G, и3 ґнатHліевы G, и3 тріHди д7, повторsюще сі‰. Глaсъ №.
Въ безгрёшную странY и3 жив0тную ввёрихсz, посёzвъ грёхъ, серп0мъ пожaвъ клaсы лёности, и3 рукоsтіемъ свzзaвъ дэsній мои1хъ снопы2, ±же и3 постлaхъ не на гумнЁ покаsніz: но молю1 тz превёчнаго дёлателz нaшего бGа, вётромъ твоегw2 любобlгоутр0біz развёй плeву дёлъ мои1хъ, и3 пшени1цу дaждь души2 моeй њставлeніе, въ нбcную твою2 затворsz мS жи1тницу, и3 сп7си1 мz.
Познaимъ брaтіе, тaинства си1лу, t грэхa бо ко n§ескому д0му востeкшаго блyднаго сhна пребlгjй nц7ъ пред8устрётъ лобзaетъ, и3 пaки своеS слaвы познaніе дaруетъ: и3 тaинственное вhшнимъ совершaетъ весeліе, закалaz тельцA ўпитaннаго, да мы2 дост0йнw сожи1тельствуемъ, заклaвшему же чlвэколю1бному nц7Y и3 слaвному заколeнію, сп7су дyшъ нaшихъ.
Слaва, глaсъ в7: q коли1кихъ бл†гъ nкаsнный себE лиши1хъ! q каковA цaрствіz tпад0хъ стрaстный ѓзъ! богaтство и3знури1въ, є4же пріsхъ зaповэдь преступи1хъ. ўвы2 мнЁ, стрaстнаz душE! nгню2 вёчному пр0чее њсyдишисz. тёмже прeжде концA возопjй хrтY бGу ћкw блyднаго пріими1 мz сhна, б9е, и3 поми1луй мS.
И# нhнэ: бGор0диченъ №-й, глaса.
Вх0дъ. Свёте ти1хій: Прокjменъ: ГDь воцRи1сz:
На літjи по nбhчаю стіхи1ра хрaма.
Слaва, глaсъ д7: Ћкw блyдный сhнъ пріид0хъ и3 ѓзъ щeдре, житіE всE и3жди1вый во tшeствіи. расточи1хъ богaтство, є4же дaлъ є3си2 мнЁ џ§е: пріими1 мz кaющасz б9е, и3 поми1луй мS.
И# нhнэ: бGор0диченъ тогHжде глaса.
На стіх0внэ nсмоглaсника, по ґлфави1ту.
Слaва, самоглaсенъ, глaсъ ѕ7:
N§ескагw дaра расточи1въ богaтство, съ безсловeсными скоты2 пас0хсz nкаsнный, и3 тёхъ желaz пи1щи, глaдомъ тazхъ не насыщazсz, но возврати1всz къ бlгоутр0бному nц7Y, взывaю со слезaми: пріими1 мz ћкw наeмника припaдающа чlвэколю1бію твоемY и3 сп7си1 мz.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Творeцъ и3 и3збaвитель м0й:
Tпусти1тельный: Бцdе дв7о: три1жды. И# пр0чее послёдованіе бдёніz, ћкw nбhчно.
На ќтрени,
на БGъ ГDь, тропaрь nсмоглaсника воскrнъ, и3 бGор0диченъ, nбhчное стіхосл0віе, и3 полmелeй.
Nбы6чныz двA pалм†: припэвaемъ же къ си6мъ и3 трeтій pал0мъ: На рэкaхъ вавmлHнскихъ: со ґллилyіею крaсною.
Степє1нны, и3 прокjменъ глaса. Всsкое дыхaніе: Е#ђліе ќтреннее. Тaже, слaва, глaсъ }: Покаsніz tвeрзи ми2 двє1ри: И# нhнэ, бGор0диченъ.
Под0бенъ: На спасeніz стєзи2: Тaже глaсъ ѕ7: Поми1луй мS б9е: Мн0жєства содёzнныхъ мн0ю лю1тыхъ:
КанHнъ воскрeсенъ, со їрмос0мъ на д7, и3 кrтовоскрeсный на двA, и3 бцdы на двA, и3 тріHди на ѕ7. Минeи же послёдованіе поeмъ на повечeріи, въ пzт0къ вeчера.
КанHнъ, творeніе господи1на їHсифа. Глaсъ в7:
Пёснь №.
Їрм0съ: Мwmсeйскую пёснь:
Їи7се б9е, кaющасz пріими2 нhнэ и3 менE, ћкw блyднаго сhна, всE житіE въ лёности жи1вша, и3 тебE прогнёвавша.
Е$же ми2 дaлъ є3си2 прeжде, ѕлЁ расточи1хъ б9eственное богaтство, ўдали1хсz t тебE, блyднw жи1въ: бlгоутр0бне џ§е, пріими2 ќбw и3 менE њбращaющасz.
Слaва: Њб8‰тіz нhнэ nтeчєскаz простeръ, пріими2 гDи и3 менE, ћкоже блyднаго, всещeдре, ћкw да бlгодaрнw прослaвлю тS.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: На мнЁ б9е, всю2 показaвъ бlгостhню, прeзри мои1хъ мн0жество согрэшeній, ћкw бlгодётель, б9eственными м™ре твоеS мольбaми.
Катавaсіи же поeмъ їрмосы2 канHна.
Мwmсeйскую пёснь воспріи1мши возопjй душE: пом0щникъ и3 покрови1тель бhсть мнЁ во сп7сeніе: сeй м0й бGъ, и3 прослaвлю є3го2.
Пёснь G.
Їрм0съ: Непл0дствовавшій м0й ќмъ:
Вeсь внЁ бhвъ себE, ўмоврeднw прилэпи1хсz страстeй њбрэтaтелємъ: но пріими1 мz хrтE, ћкоже блyднаго.
Блyднагw глaсу поревновaвъ, вопію2: согрэши1хъ, џ§е, ћкоже џнаго ќбw, и3 менE њб8ими2 нhнэ, и3 не tри1ни менE.
Слaва: Њб8‰тіz тво‰ простeръ хrтE, млcтивнw пріими1 мz, t страны2 дaльныz грэхA и3 страстeй њбращaющасz.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Д0браz въ женaхъ, њбогати2 и3 менE д0брыхъ ви1ды, грэхи2 мн0гими њбнищaвшаго чcтаz, ћкw да слaвлю тS.
Їрм0съ: Непл0дствовашій м0й ќмъ, плодон0сенъ б9е покажи1 ми, дёлателю д0брыхъ, насади1телю бlги1хъ, бlгоутр0біемъ твои1мъ.
Сэдaленъ, глaсъ №.
Под0бенъ: Гр0бъ тв0й:
Њб8‰тіz џ§а tвeрсти ми2 потщи1сz, блyднw и3жди1хъ моE житіE, на богaтство неиждивaемое взирazй щедр0тъ твои1хъ сп7се, нhнэ њбнищaвшее моE сeрдце не прeзри. тебё бо гDи, во ўмилeніи зовY: согрэши1хъ, џ§е, на нб7о и3 пред8 тоб0ю.
Слaва, т0йже. И# нhнэ, бGор0диченъ.
Под0бенъ:
Безневёстнаz чcтаz бцdе дв7о, є3ди1на вёрныхъ предстaтельнице и3 покр0ве, бёдъ и3 скорбeй, и3 лю1тыхъ њбстоsній, всёхъ свободи2, на тS надє1жды nтрокови1це и3мyщихъ, и3 дyшы нaшz сп7си2 б9eственными мlтвами твои1ми.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Е$же t дв7ы твоE ржcтво2:
Богaтство благи1хъ, є4же дaлъ ми2 є3си2 нбcный џ§е, расточи1хъ ѕлЁ, стр†ннымъ грaжданwмъ порабощeнъ. тёмже вопію1 ти: согрэши1хъ ти2, пріими1 мz ћкw блyднаго дрeвле, простeръ њб8‰тіz мнЁ тво‰.
Всsкой ѕл0бэ пораб0тихсz, прини1кнувъ nкаsннw страстeй дёлателємъ, и3 себE внЁ бhхъ несмотрeніемъ, ўщeдри мS сп7се, пренбcный џ§е, прибэгaюща ко мнHгимъ твои6мъ щедр0тамъ.
Слaва: Всsкагw студA и3сп0лнихсz, не смёz воззрёти на высотY нбcную: и4бо безсловeснw прини1кнувъ грэхY, нhнэ же њбрaщьсz вопію2 ўмилeніемъ: согрэши1хъ ти2, пріими1 мz всецRю2.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Человёкwмъ п0моще, ўповaніе твeрдое всёмъ хrтіaнwмъ, прибёжище чcтаz сп7сaємымъ: сп7си1 мz дв7о, м™рними твои1ми мольбaми, и3 бyдущіz жи1зни спод0би.
Їрм0съ: Е$же t дв7ы твоE ржcтво2 прbр0къ предзрS, возпроповёдаше вопіS: слyхъ тв0й ўслhшахъ и3 ўбоsхсz: ћкw t ю4га, и3 и3з8 горы2 с™hz, приwсэнeнныz пришeлъ є3си2 хrтE.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Н0щи прешeдшей:
Пораб0тихсz грaжданwмъ стр†ннымъ, и3 въ странY тле-
тв0рную tид0хъ, и3 и3сп0лнихсz студA: нhнэ же њбращazсz зовy ти щeдре, согрэши1хъ.
N§єскаz тво‰ бlгоутрHбіz нhнэ tвeрзи ми2, t ѕлhхъ њбрати1вшусz, нбcный џ§е, и3 не tри1ни менE, и3мёzй премн0гую млcть.
Слaва: Не смёю воззрёти горЁ на высотY, без8 числA хrтE прогнёвавъ тS: но вёдый тво‰ щедрHты ми1лwстивныz, взывaю: согрэши1хъ ти2, њчи1сти, и3 сп7си1 мz.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Всес™az дв7о бlгодaтнаz, њчищeніе всBмъ р0ждшаz, мои1хъ согрэшeній тsжкое брeмz твои1ми мlтвами њблегчи2.
Їрм0съ: Н0щи прешeдшей, прибли1жисz дeнь и3 свётъ мjру возсіS: сегw2 рaди хвaлzтъ тS ѓгGльстіи чи1ни, и3 славосл0вzтъ тS вс‰ всsчєскаz.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Во глубинЁ грэх0внэй:
ГлубинA согрэшeній содержи1тъ мS при1снw, и3 треволнeніе грэхHвъ погружaетъ мS: њкорми1 мz ко пристaнищу жи1зни, хrтE б9е, и3 сп7си1 мz цRю2 слaвы.
Богaтство n§еское расточи1хъ лю1тэ, и3 њбнищaвъ студA и3сп0лнихсz, порабощeнъ непл0дными помышлeньми. тёмже ти2 вопію2: чlвэколю1бче ўщeдри, и3 сп7си1 мz.
Слaва: Глaдомъ и3стazвша всsкихъ бл†гъ, и3 ўстрани1вшасz t тебE всебlгjй, ўщeдри њбращaющасz мS нhнэ: и3 сп7си2 хrтE, пою1ща твоE чlвэколю1біе.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Сп7са и3 вLку р0ждшаz хrтA, сп7сeніz мS nтрокови1це спод0би, њбнищaвша t всsкихъ бл†гъ, дв7о чcтаz, да пою2 тво‰ вели6чіz.
Їрм0съ: Во глубинЁ грэх0внэй содержи1мь є4смь сп7се, и3 въ пучи1нэ житeйстэй њбуревaемь: но ћкоже їHну t ѕвёрz, и3 менE t страстeй возведи2, и3 сп7си1 мz.
Кондaкъ, глaсъ G.
Под0бенъ: Дв7а днeсь:
N§ескіz слaвы твоеS ўдали1хсz безyмнw, въ ѕлhхъ расточи1въ є4же ми2 прeдалъ є3си2 богaтство. тёмже ти2 блyднагw глaсъ приношY: согрэши1хъ пред8 тоб0ю џ§е щeдрый, пріими1 мz кaющасz, и3 сотвори1 мz ћкw є3ди1наго t нає1мникъ твои1хъ.
Јкосъ: Сп7су нaшему на всsкъ дeнь ўчaщу свои1мъ глaсомъ, писaніz ўслhшимъ њ блyдномъ, и3 цэломyдренномъ пaки. и3 сегw2 вёрою подражaемъ д0брое покаsніе, вёдущему т†йнаz всёхъ, смирeніемъ сeрдца воззовeмъ согрэши1хомъ ти2 џ§е щeдрый, и3 никогдaже дост0йни є3смы2 нарещи1сz ч†да, ћкоже прeжде. но ћкw є3стеств0мъ сhй чlвэколюби1въ, ты2 пріими2, и3 сотвори1 мz ћкw є3ди1наго t нає1мникъ твои1хъ.
И# бывaетъ чтeніе прeжде сmнаxарS въ минeи: тaкже въ тріHди по чи1ну.
Стіхи2:
Блудни1къ ѓще кто2 є4сть ћкw ѓзъ, дерзaй, грzди2:
Б9іихъ бо щедр0тъ всBмъ tвeрзесz двeрь.
Въ сjй дeнь блyднагw сhна воззвaніе прaзднуемъ, є4же б9eственніи nтцы2 нaши втор0е въ тріHди ўчини1ша, вины2 рaди сицевhz. Понeже бо сyть нёцыи мнHгаz безмBстнаz въ себЁ свёдуще, блyднэ же ѕэлw2 t ю4нагw в0зраста живyще, и3 піsнствы, и3 нечистотaми ўпражнsющесz, и3 во глубинY ѕлhхъ си1це впaдше, во tчazніе прих0дzтъ, є4же ќбw рождeніе є4сть г0рдости: и3 tсю1ду къ попечeнію добродётели никaкоже приходи1ти хотsтъ, и3 ѕлhхъ ќзы предлагaюще, тёмже и3 г0ршимъ ѕлы6мъ при1снw впaдаютъ. Чlвэколю1бнw и3 nтeчески с™jи nтцы2, и3 къ такwвhмъ человёкwмъ и3мyще, и3 tвести2 t tчazніz хотsще таковyю при1тчу здЁ по пeрвэй ўчини1ша, tчazніz стрaсть и3з8 к0рене востерзaюще, и3 къ добродётели воспріsтію возставлsюще, и3 чlвэколю6бнаz и3 пребlг†z б9іz бlгоутрHбіz мн0жае согрэши1вшымъ, бл{днымъ показyюще: ћкw ничт0же є4сть t грэхHвъ, є4же є3гw2 чlвэколю1бный рaзумъ побэди1тъ, t сеS при1тчи хrт0вы сіE представлsюще. ДвA ќбw сhна сyть человёка, си1рэчь, бGочеловёка сл0ва, првdніи и3 грёшніи. Старёйшій ќбw є4сть, въ зaповэдехъ б9іихъ, и3 во бlг0мъ є3го2 при1снw пребывazй, и3 никогдaже t негw2 tступazй. Ю$ный же, грёхъ возлюби1вый, и3 съ бGомъ сопребывaніz стyдными дёлы tрекjйсz, и3 њ нeмъ б9іе чlвэколю1біе и3жди1въ, блyднэ пожи1вый: ћкw є4же по w4бразу цёлw не соблюдazй, и3 лукaвому дeмwну послёдствовавый и3 раб0тавый сластьми2 џнагw хотёніємъ, и3 не возм0гъ желaніе и3сп0лнити. Несhтнаz бо вeщь грёхъ, согрэвaющій nбhчаемъ, рaди врeменнагw наслаждeніz: є3г0же и3 рожцє1мъ ўподоблsетъ, ћкw свиніsмъ сyщаz пи1ща. Рожцh бо, пeрвэе ќбw слaдко нёчто предлагaютъ: послэди1 же жестоко2 нёчто, и3 ѓки плє1вы бывaютъ, ±же весьмA стzжA и3 грёхъ. Е#двA ќбw возбнyвъ блyдный, ћкw глaдомъ добродётели погибaz прих0дитъ ко nц7Y глаг0лz: џ§е, согрэши1хъ на нб7о и3 пред8 тоб0ю, и3 нёсмь дост0инъ нарещи1сz сhнъ тв0й. Т0й же пріeмлетъ сего2 кaющасz, не поношaz, но раскрилszсz и3 њбымaz, б9eствєнныz и3 nтeчєскіz ўтрHбы показyетъ. И# даeтъ є3мY nдeжду, си1рэчь, с™0е крещeніе, и3 печaть и3 њбручeніе, бlгодaть всес™aгw д¦а. Къ си1мъ же и3 сапоги2, да не ктомY t ѕмjєвъ и3 скорпjй ўzзвsтсz по бGу є3гw2 стwпы2: но наипaче џнэхъ главы6 сокруши1ти возм0гутъ. Пот0мъ же преѕёльнэйшею рaдостію и3 тельцA ўпитaннаго є3гw2 рaди закалaетъ, сн7а своего2 є3динор0днаго, nц7ъ и3 пл0ти є3гw2 даeтъ причасти1тисz, и3 кр0ви. И# ѓще чудsсz старёйшій сhнъ пребезчи1сленному є3гw2 млcрдію, глаг0летъ, є3ли1кw ќбw и3 речE. Чlвэколю1бецъ же, и3 џнаго молчaти твори1тъ, вводS ти1хими словесы6, и3 кр0ткими и3 любeзными: ты2 всегдA со мн0ю є3си2, глаг0лz, и3 порaдоватисz подобaше, и3 nц7Y спи1рствовати, ћкw сhнъ м0й сeй мeртвъ бsше грэх0мъ прeжде, и3 њживE, раскazвсz њ ни1хже дёzше безсловeсныхъ: и3 поги1бшій, ћкw далeче ми2 бhвъ nбhчаемъ сластeй, и3 њбрётесz мн0ю, милосeрдіемъ свои1мъ пострадaвшимъ, и3 ми1лостивнымъ нрaвомъ призвaвшимъ є3го2. М0жетъ же при1тча сіS и3 къ лю1демъ є3врє1йскимъ, и3 къ нaмъ взsтисz. СеS ќбw рaди вины2 и3 при1тча сіS здЁ t с™hхъ nтє1цъ ўчини1сz: востерзaющи ќбw, ћкоже речeсz, tчazніе и3 боsзнь, є4же дHбрымъ дэлHмъ касaтисz: поущaющи же въ покаsніе и3 раскazніе, и4же ћкw блyднаго согрэши1вша: є4же ќбw и3 nрyжіе є4сть величaйшее, во tгнaніе сопроти1внагw стрёлъ, и3 поможeніе крёпкое. Неизречeннымъ чlвэколю1біемъ твои1мъ хrтE б9е нaшъ поми1луй нaсъ, ґми1нь.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Херувjмы подражaюще:
Слaдостемъ тэлє1снымъ приклони1хсz всеoкаsннw, и3 пораб0тихсz весьмA стр†стнымъ и3з8wбрётеніємъ, и3 стрaненъ бhхъ t тебE чlвэколю1бче. нhнэ же зовY блyднагw глaсомъ: согрэши1хъ хrтE, не прeзри менE, ћкw є3ди1нъ млcтивъ.
Взывaю, согрэши1хъ, никaкоже воззрёти дерзaz на высотY нбcную всецRю2, ћкw въ безyміи є3ди1нъ тS прогнёвахъ, tвeргсz твои1хъ повелёній: тёмже ћкw є3ди1нъ бlгjй, не tвeржи менE t твоегw2 лицA.
Слaва: Ґпcлъ, гDи, и3 прbрHкъ, и3 прпdбныхъ, и3 чcтнhхъ мyчєникъ, и3 првdныхъ мольбaми прости1 ми вс‰, ±же согрэши1хъ, прогнёвавъ хrтE блaгость твою2: ћкw да пэсносл0влю тS во вс‰ вёки.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Херув‡мъ ћвльшисz, и3 сераф‡мъ бцdе, и3 всёхъ свэтлёйшаz нбcныхъ в0инствъ, съ си1ми ўмоли2, є3г0же воплоти1ла є3си2 б9eственное сл0во всенепор0чнаz, безначaльнагw nц7A, ћкw да бл†гъ вёчнующихъ вси2 спод0бимсz.
Їрм0съ: Херувjмы подражaюще џтроцы въ пещи2 ликовствовaху вопію1ще: бlгословeнъ є3си2 б9е, ћкw и4стиною и3 суд0мъ навeлъ є3си2 сі‰ вс‰ грBхъ рaди нaшихъ, препётый, и3 препрослaвленный во вс‰ вёки.
Пёснь }.
Їрм0съ: Въ купинЁ мwmсeю:
Сшeдый на зeмлю сп7сти2 мjръ, в0льною нищет0ю за млcрдіе мн0гое, њбнищaвшаго мS нhнэ t всsкагw бlгодэsніz, ћкw млcтивый, сп7си2.
T твои1хъ зaповэдей ўдали1всz, пораб0тихсz всеoкаsннw лестцY: њбращaющагосz же нhнэ, ћкw блyднаго дрeвле припaдающа тебЁ, пріими2 пренбcный џ§е.
Бlгослови1мъ nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, гDа.
Тлетв0рными помышлeньми њб8eмсz њмрачи1хсz, и3 t тебE ўдали1хсz, вeсь внЁ себE бhвъ щeдре. тёмже въ покаsніи припaдающа тебЁ сп7си2.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: БGороди1тельнице чcтаz, низвeрженныхъ и3справлeніе є3ди1на, и3спрaви и3 менE всsкими грэхaми сокрушeннаго всего2 и3 смирeннаго.
Їрм0съ: Въ купинЁ мwmсeю дв7ы чyдо, на сінaйстэй горЁ, проwбрази1вшаго и3ногдA, п0йте, бlгослови1те и3 превозноси1те во вс‰ вёки.
Пёснь f7.
Їрм0съ: T земнор0дныхъ кто2 слhша таков0е;
Ви1ждь хrтE печaль сeрдца, ви1ждь моE њбращeніе, ви1ждь слeзы сп7се, и3 не прeзри менE: но њб8ими2 пaки бlгоутр0біz рaди, мн0жеству сп7сaемыхъ пречcтаz, ћкw да пою2 бlгодaрнw млcти тво‰.
Ћкw разб0йникъ вопію2: помzни1 мz, ћкw мытaрь ўмили1всz, бію2 въ пє1рси, и3 зовY нhнэ: њчи1сти, ћкоже блyднаго пріими1 мz всещeдрый, t всёхъ ѕHлъ мои1хъ всецRю2: ћкw да пою2 твоE крaйнее снизхождeніе.
Воздохни2 нhнэ душE моS всеoкаsннаz, и3 возопjй хrтY: менE рaди в0лею њбнищaвый гDи, њбнищaвшаго мS t всsкагw бlгодэsніz, д0брыхъ богaтствомъ ћкw бlгjй и3 многомлcтивый є3ди1нъ њбогати1 мz.
Слaва: Е$же и3ногдA содёлалъ є3си2 весeліе блyднагw, бlже, њбращeніемъ в0льнымъ: сіE нhнэ сотвори2 и3 на мнЁ nкаsнномъ, простирaz ми2 честн†z тво‰ њб8‰тіz: да спaссz пэсносл0влю крaйнее твоE снизхождeніе.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Свётлыми мlтвами твои1ми дв7о, мhслєннаz мо‰ nчесA њмрачє1ннаz ѕл0бою, просвэти2, молю1сz, и3 къ путє1мъ покаsніz введи1 мz: ћкw да д0лжнw тS пэсносл0влю, пaче сл0ва сл0во воплоти1вшую.
Їрм0съ: T земнор0дныхъ кто2 слhша таков0е; и3ли2 кто2 ви1дэ когдA, ћкw дв7а њбрётесz во чрeвэ и3мyщаz, и3 безболёзненнw младeнца пор0ждшаz; таков0е твоE чyдо, и3 тS чcтаz бцdе величaемъ.
Е#xапостілaрій nсмоглaсника: тaже настоsщій тріHди.
Под0бенъ: Жєны2 ўслhшите:
Богaтство, є4же ми2 дaлъ є3си2, бlгодaти, nкаsнный tшeдъ, непотрeбнw ѕлЁ и3жди1хъ, сп7се, блyднw пожи1въ, дeмонwмъ льсти1внw расточи1хъ. тёмже мS њбращaющасz, ћкоже блyднаго пріими2, џ§е щeдрый, и3 сп7си2.
И$ный, под0бенъ: Расточи1хъ богaтство твоE и3жди1въ, гDи, и3 лукaвымъ дeмонwмъ повинyхсz nкаsнный: но сп7се всебlгоутр0бне, блyднаго ўщeдри, и3 њсквeрншасz њчи1сти, пeрвую tдаsй мнЁ nдeжду твоегw2 цrтвіz.
БGор0диченъ, под0бенъ: С™az м™и дв7о, вeліе проповёданіе ґпcлwвъ, м§нкwвъ, и3 прbр0кwвъ, и3 препод0бныхъ, твоего2 сн7а и3 гDа ўми1лостиви нaмъ рабHмъ твои6мъ бGороди1тельнице, є3гдA сsдетъ суди1ти по достоsнію коег0ждо.
На хвали1техъ стіхи6ры nсмоглaсника воскrны, д7: и3 ґнат0ліевъ, №: и3 тріHди самоглaсны, G. Глaсъ в7.
Блyднагw глaсъ приношaю ти2, гDи: согрэши1хъ пред8 nчи1ма твои1ма бlгjй, расточи1хъ богaтство твои1хъ даровaній. но пріими1 мz кaющасz сп7се, и3 сп7си1 мz.
Глaсъ д7. Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.
Ћкw блyдный сhнъ пріид0хъ и3 ѓзъ щeдре, житіE всE и3жди1вый во tшeствіи: расточи1хъ богaтство, є4же дaлъ ми2 є3си2 џ§е: пріими1 мz кaющасz б9е, и3 поми1луй мS.
Глaсъ }: Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.
И#жди1хъ блyднw n§ескагw и3мёніz богaтство, и3 расточи1въ, пyстъ бhхъ, въ странY всели1всz лукaвыхъ грaжданъ, и3 ктомY не терпS съ ни1ми сожи1тельства, њбрaщьсz вопію1 ти щeдрому nц7Y: согрэши1хъ на нб7о и3 пред8 тоб0ю, и3 нёсмь дост0инъ нарещи1сz сhнъ тв0й: сотвори1 мz ћкw є3ди1наго t нає1мникъ твои1хъ б9е, и3 поми1луй мS.
Слaва, глaсъ ѕ7: Џ§е бlгjй, ўдали1хсz t тебE, не њстaви менE, нижE непотрeбна покажи2 цrтвіz твоегw2: врaгъ вселукaвый њбнажи1 мz и3 взsтъ моE богaтство, душє1внаz даров†ніz блyднw расточи1хъ. востaвъ u5бо њбрaщьсz къ тебЁ вопію2: сотвори1 мz ћкw є3ди1наго t нає1мникъ твои1хъ: менE рaди на кrтЁ пречcтэи твои2 рyцэ прострhй, да лю1тагw ѕвёрz и3схити1ши мS, и3 въ пeрвую nдeжду њблечeши мS, ћкw є3ди1нъ многомлcтивъ.
И# нhнэ: Пребlгословeнна є3си2 бцdе дв7о: Славосл0віе вели1кое. Е#ктєніи2, и3 tпyстъ. И# nбhчнw літjа, на нeйже поeтсz Слaва, и3 нhнэ: стіхи1ра є3ђльскаz: и3 чтyтсz њглашє1ніz. И# чaсъ пeрвый въ притв0рэ. И# совершeнный tпyстъ. На літургjи бlжє1нна nсмоглaсника, на ѕ7: и3 тріHди пёснь ѕ7-z, на д7: Прокjменъ ґпcла по глaсу. Ґпcлъ къ корjнfzнwмъ, зачaло рlє. Ґллилyіа глaса. Е#ђліе t луки2, зачaло o7f. Причaстенъ: Хвали1те гDа съ нб7съ:
Подобaетъ вёдати, ћкw въ седми1цэ мzсопyстной ґллилyіа не поeмъ: њставлsемъ же и3 є3ди1ну каfjсму pалти1ра t ќтрени, и3 глаг0лемъ сію2 на вечeрни. Пёсней во pалти1ри не глаг0лемъ. Не поeтсz же и3 междочaсіе, и3 канHнъ молeбный прес™ёй бцdэ, поeмый на повечeріи: повечeріе же поeтсz мaлое: Тaкожде твори1мъ въ седми1цэ сhрной, рaзвэ среды2 и3 пzткA: но њ сeмъ всeмъ тaмw ўкaза и3щи2. Прочитaемъ же въ сeй недёли въ к0йлибо дeнь на ќтрени сл0во с™aгw макaріа њ четыредесsтницэ, и3 пzтьдесsтницэ, є3гHже начaло: Ч†дца мо‰, рaдуетсz сeрдце моE вaсъ рaди:
Вёдомо же да є4сть, ћкw послёдованіе прилучaющихсz с™hхъ въ суббHту, и3 въ недёлю мzсопyстную, поeтсz въ мимошeдшихъ повечeріzхъ. Тaкожде њ суббHтэ и3 недёли сыропyстной твори1мъ: и3ли2 кaкw настоsтель и3зв0литъ, кромЁ ѓще гдЁ случи1тсz вели1кагw с™aгw пaмzть.

Въ суббHту мzсопyстную пaмzть совершaемъ всёхъ t вёка ўс0пшихъ правослaвныхъ хrтіaнъ, nтє1цъ и3 брaтій нaшихъ.
Въ пzт0къ вeчера по предначинaтельномъ pалмЁ, и3 nбhчномъ стіхосл0віи, на ГDи, воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ ѕ7: И# поeмъ nсмоглaсника стіхи6ры м§нчны три2, рzдовaгw глaса:
И# тріHди подHбны, три2. Глaсъ }.
Под0бенъ: Во є3дeмэ рaй:
T вёка мeртвыхъ днeсь всёхъ по и4мени вёрою пожи1вшихъ бlгочeстнw, пaмzть сотворsюще вёрніи, сп7са и3 гDа воспои1мъ, просsще прилёжнw си6мъ въ чaсъ судA tвётъ благjй дaти, томY самомY бGу нaшему, всeй судsщему земли2, деснaгw є3гw2 предстоsніz получи1ти въ рaдости, въ чaсти првdныхъ, и3 во с™hхъ жрeбіи свётлэмъ, и3 достHйнымъ бhти нбcнагw цrтвіz є3гw2.
Твоeю кр0вію человёки сп7се и3скупи1вый, и3 смeртію твоeю t смeрти г0рькіz и3збaвивый нaсъ, и3 жи1знь вёчную подаsй нaмъ воскrніемъ твои1мъ, вс‰ ўпок0й гDи, ўс0пшыz бlгочeстнw, и3ли2 въ пустhнzхъ, и3ли2 во градёхъ, и3ли2 въ м0ри, и3ли2 на земли2, и3ли2 на всsкомъ мёстэ: цари1 же, сщ7eнники, ґрхіерє1и, монaхи, и3 бэльцы2 въ в0зрастэ всsкомъ всер0дномъ, и3 спод0би | нбcнагw цrтвіz твоегw2.
И#з8 мeртвыхъ востaніемъ твои1мъ хrтE, не ктомY смeрть њбладaетъ ўмeршими бlгочeстнw. тёмже м0лимсz прилёжнw: рабы6 тво‰ ўпок0й во дв0рэхъ твои1хъ, и3 въ нёдрэхъ ґвраaма, t ґдaма дaже до днeсь, послужи1вшыz тебЁ чи1стw, nтцы2 и3 брaтію нaшу, дрyги вкyпэ и3 ср0дники, всsкаго человёка, въ житіи2 послужи1вша вёрнw, и3 къ тебЁ престaвльшасz многови1днw и3 многоwбрaзнw, б9е, и3 спод0би | нбcнагw цrтвіz твоегw2.
Слaва, глaсъ }: Плaчу и3 рыдaю, є3гдA помышлsю смeрть, и3 ви1жду во гробёхъ лежaщую по w4бразу б9ію создaнную нaшу красотY, без8wбрaзну, и3 безслaвну, не и3мyщу ви1да. qле чудесE! что2 є4же њ нaсъ сіE бhсть тaинство; кaкw предaхомсz тлёнію; кaкw припрzг0хомсz смeрти; вои1стинну б9іимъ повелёніемъ, ћкоже є4сть пи1сано, подаю1щагw престaвльшымсz пок0й.
И# нhнэ, бGор0диченъ пeрвый, глaса. Свёте ти1хій: Вмёстw же прокjмена поeмъ ґллилyіа, на глaсъ }: Стjхъ: Бlжeни, ћже и3збрaлъ и3 пріsлъ є3си2 гDи, и3 пaмzть и4хъ въ р0дъ и3 р0дъ. Стjхъ: Дyшы и4хъ во бlги1хъ водворsтсz.
На стіх0внэ м§нченъ глaса, и3 двA мeртвєна,
їwaнна дамаски1на.
Стіхи1 же припэвaемъ вышеречє1нныz: Бlжeни, ±же и3збрaлъ и3 пріsлъ є3си2 гDи, и3 пaмzть и4хъ въ р0дъ и3 р0дъ, и3 Дyшы и4хъ во бlги1хъ водворsтсz.
Слaва, глaсъ ѕ7: Начaтокъ ми2 и3 состaвъ зижди1тельное твоE бhсть повелёніе: восхотёвъ бо t неви1димагw и3 ви1димагw є3стествA жи1ва мS состaвити, t земли2 ќбw тёло создaвъ, дaлъ же ми2 є3си2 дyшу, б9eственнымъ твои1мъ и3 животворsщимъ вдохновeніемъ. тёмже сп7се, рабы6 тво‰ во странЁ живhхъ, и3 въ кр0вэхъ првdныхъ ўпок0й.
И# нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ т0йже: Мlтвами р0ждшіz тS хrтE, м§нкъ твои1хъ и3 ґпcлъ, и3 прbрHкъ, и3 с™и1телей, прпdбныхъ, и3 првdныхъ, и3 всёхъ с™hхъ, ўс0пшыz рабы6 тво‰ ўпок0й.
Нhнэ tпущaеши:
Тропaрь, глaсъ }: Глубин0ю мyдрости чlвэколю1бнw вс‰ стр0zй, и3 полeзное всBмъ подавazй, є3ди1не содётелю, ўпок0й гDи, дyшы р†бъ твои1хъ: на тs бо ўповaніе возложи1ша, творцA и3 зижди1телz и3 бGа нaшего.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ т0йже: ТебE и3 стёну, и3 пристaнище и4мамы, и3мlтвенницу бlгопріsтну къ бGу, є3г0же родилA є3си2 бцdе безневёстнаz, вёрныхъ сп7сeніе.
Е#ктеніA, и3 tпyстъ.
По tпущeніи же вечeрни, твори1мъ въ притв0рэ паннmхjду за ўс0пшихъ, и3 поeмъ канHнъ рzдовaгw глaса мє1ртвымъ.
На ќтрени
по шестоpaлміи, ґллилyіа, на глaсъ }.
Тропaрь: Глубин0ю мyдрости: Двaжды. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: ТебE и3 стёну, и3 пристaнище: И# nбhчное стіхосл0віе. Чтyтсz же и3 словA њ мeртвыхъ: къ корjнfzнwмъ въ №-мъ послaніи. Пою1тъ же сz и3 непор0чны на двЁ статіи6, съ припёвы: Бlгословeнъ є3си2, гDи, научи1 мz: на глaсъ є7.
И# по ни1хъ тропари2 мeртвыхъ, глaсъ є7.
Припёвъ: Бlгословeнъ є3си2, гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
С™hхъ ли1къ њбрёте и3ст0чникъ жи1зни и3 двeрь рaйскую, да њбрsщу и3 ѓзъ пyть покаsніемъ: поги1бшее nвчA ѓзъ є4смь, воззови1 мz сп7се, и3 сп7си1 мz.
Бlгословeнъ є3си2, гDи:
Ѓгнца б9іz проповёдавше, и3 заклaни бhвше ћкоже ѓгнцы, и3 къ жи1зни нестарёемэй с™jи, и3 присносyщнэй престaвльшесz: того2 прилёжнw м§нцы моли1те, долгHвъ разрэшeніе нaмъ даровaти.
Бlгословeнъ є3си2, гDи:
Въ пyть ќзкій х0ждшіи приск0рбный, вси2 въ житіи2 кrтъ ћкw kрeмъ взeмшіи, и3 мнЁ послёдовавшіи вёрою, пріиди1те наслади1тесz, и5хже ўгот0вахъ вaмъ п0честей, и3 вэнцHвъ нбcныхъ.
Бlгословeнъ є3си2, гDи:
W$бразъ є4смь неизречeнныz твоеS слaвы, ѓще и3 ћзвы ношY прегрэшeній: ўщeдри твоE создaніе вLко, и3 њчи1сти твои1мъ бlгоутр0біемъ, и3 возжелённое nтeчество подaждь ми2, раS пaки жи1телz мS сотворsz.
Бlгословeнъ є3си2, гDи:
Дрeвле ќбw t не сyщихъ создaвый мS, и3 w4бразомъ твои1мъ б9eственнымъ почтhй, преступлeніемъ же зaповэди пaки мS возврати1вый въ зeмлю, t неsже взsтъ бhхъ, на є4же по под0бію возведи2 дрeвнею добр0тою воз8wбрази1тисz.
Бlгословeнъ є3си2, гDи:
Ўпок0й б9е рабы6 тво‰, и3 ўчини2 | въ раи2, и3дёже ли1цы с™hхъ гDи, и3 прaвєдницы сіsютъ ћкw свэти6ла, ўс0пшыz рабы6 тво‰ ўпок0й, презирaz и4хъ вс‰ согрэшє1ніz.
Слaва: Трисіsтельное є3ди1нагw б9ествA, бlгочeстнw поeмъ вопію1ще: с™ъ є3си2 џ§е безначaльный, собезначaльный сн7е, и3 б9eственный дш7е: просвэти2 нaсъ вёрою тебЁ служaщихъ, и3 вёчнагw nгнS и3схити2.
И# нhнэ: Рaдуйсz чcтаz, бGа пл0тію р0ждшаz во сп7сeніе всёхъ, є4юже р0дъ человёческій њбрёте сп7сeніе: тоб0ю да њбрsщемъ рaй, бцdе чcтаz бlгословeннаz.
Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа, слaва тебЁ б9е. Три1жды.
Посeмъ є3ктеніA њ ўс0пшихъ: Пaки и3 пaки:
Їерeй мlтву: Б9е духHвъ: Мh же: ГDи, поми1луй, м7.
И# по возглaсэ сэдaленъ, глaсъ є7:
Пок0й сп7се нaшъ, съ првdными рабы6 тво‰, и3 сі‰ всели2 во дворы2 тво‰, ћкоже є4сть пи1сано: презирaz ћкw бlгъ прегрэшє1ніz и4хъ вHльнаz и3 невHльнаz, и3 вс‰ ±же въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи, чlвэколю1бче.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: T дв7ы возсіsвый мjру хrтE б9е, и3 сhны свёта т0ю показaвый, поми1луй нaсъ.
Стіхосл0вимъ же: ГDви поeмъ:
КанHнъ же поeмъ с™aгw nби1тели на ѕ7: И# тріHди на }.
Поeтъ же сz и3 вторaz пёснь без8 стіхосл0віz. И# пBсни pалти1ра. КанHнъ студjта творeніе, въ трbчныхъ и3 бGор0дичныхъ тропарёхъ краестр0чіе: Недост0йнагw fе0дwра. Глaсъ }.
Пёснь №.
Їрм0съ: Пёснь возслeмъ лю1діе:
Вси2 пом0лимсz хrтY, творsще пaмzть днeсь t вёка мeртвыхъ, да вёчнагw nгнS и3збaвитъ | въ вёрэ ўс0пшыz, и3 надeждэ жи1зни вёчныz.
Глубин0ю судeбъ твои1хъ хrтE, всепремyдрэ ты2 пред8wпредэли1лъ є3си2 коегHждо кончи1ну жи1зни, предёлъ и3 w4бразъ. тёмже ћже покры2 гр0бъ во всsкой странЁ, на судЁ сп7си2 всещeдрый.
Предёлы жи1зни нaшеz дaвый, тёмже ўс0пшыz t житeйскіz н0щи, днE невечeрнzгw сhны покажи2 гDи, сщ7eнники правосл†вныz, и3 вс‰ вBрныz лю1ди тво‰.
Я%же покры2 водA, и3 брaнь пожaтъ, трyсъ же ±же њб8sтъ, и3 ўб‡йцы ўби1ша, и3 џгнь ћже попали2, вBрныz, млcтиве въ чaсти ўчини2 првdныхъ.
Вс‰ презирazй плwтскjz д0лги нaшz сп7се нaшъ, во всsкомъ в0зрастэ всегw2 р0да человёча, пред8 суди1щемъ твои1мъ постaви неwсуждeны, тебЁ создaтелю tвэщaющыz.
Слaва, трbченъ: Три2 є3ди1нагw є3стествA пою2, ли1ца самоmпост†снаz, нерождeнна nц7A, сн7а р0ждшагосz, и3 д¦а с™aго: безначaльное цrтво, влaсть, б9ество2 є3ди1но.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Вои1стинну ты2 kви1ласz є3си2 нб7о на земли2, б0льшее вhшнzгw нб7сE, безневёстнаz дв7о: и3з8 тебe бо возсіS с0лнце въ мjрэ, владhчествуzй прaвдою.
Катавaсіа: Пёснь возслeмъ лю1діе чyдному бGу нaшему, свободи1вшему їи7лz t раб0ты, пёснь побёдную пою1ще и3 вопію1ще: пои1мъ тебЁ є3ди1ному вLцэ.
Пёснь в7:
Їрм0съ: Ви1дите ви1дите, ћкw ѓзъ є4смь бGъ вaшъ, прeжде вBкъ рождeнный t nц7A, и3 t дв7ы въ послBднzz без8 мyжа зачeншійсz и3 разруши1вый грёхъ прaoтца ґдaма, ћкw чlвэколю1бецъ.
Ви1дите ви1дите, ћкw ѓзъ є4смь бGъ вaшъ, прaведнымъ суд0мъ водрузи1вый предёлы жи1зни, въ нетлёніе t тли2 пріeмлzй вс‰ ўс0пшыz въ надeжди вёчнагw воскrніz.
T четhрехъ конє1цъ гDи, пріeмлzй вёрнw ўс0пшыz, въ м0ри, и3ли2 на земли2, и3ли2 въ рэкaхъ, и3ст0чницэхъ, и3ли2 є4зерэхъ, и3ли2 въ ровeнницэхъ снёдь ѕвэрє1мъ бhвшыz, и3 пти1цамъ, и3 гадHмъ, вс‰ ўпок0й.
Въ твоeй длaни всsчєскаz гDи, предразсуди1лъ є3си2, разрёшшыzсz въ состaвы четhри: въ пришeствіи твоeмъ собрaвъ воскRси2, вс‰ ±же въ невёдэніи, и3 рaзумэ, прощaz тBмъ прегрэшє1ніz.
Q стрaшнагw твоегw2 вторaгw, гDи, пришeствіz! занE ћкw въ ви1дэ м0лніи на зeмлю пришeдъ, воздви1гнеши всE создaніе твоE суди1тисz, въ вёрэ тебЁ тогдA пожи1вшихъ, срётшихъ тS съ тоб0ю бhти спод0би.
Слaва, трbченъ: Пресовершeннаz є3ди1нице, преб9eственнаz, тріmпостaснаz, нерождeнне џ§е и3 сн7е є3динор0дне, дш7е t nц7A и3сходsй, сн7омъ же kвлszйсz: существо2 є3ди1но и3 є3стество2, гDьство, цrтво, сп7си2 всёхъ нaсъ.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Неизглаг0ланное чyдо твоегw2 ржcтвA м™и дв7о: кaкw бо и3 раждaеши, и3 чистA є3си2 въ т0мже; кaкw nтрочA раждaеши, и3 не вёси и3скyса мyжеска tню1дъ; ћкоже вёсть пaче є3стествA t менE новолёпнw сл0во б9іе р0ждшеесz.
Катавaсіа: Ви1дите ви1дите, ћкw ѓзъ:
Пёснь G.
Їрм0съ: Ўтверждeй рук0ю:
Прешeдшыz житіS течeніе, въ слaвэ бlгочeстной првdнымъ њдёzтисz вэнцeмъ спод0би б9е, и3 вёчныхъ бл†гъ наслади1­тисz.
Напрaснw восхищє1нныz, попалsємыz t м0лніи, и3 и3змeрзшыz мрaзомъ, и3 всsкою рaною, ўпок0й б9е, є3гдA nгнeмъ вс‰ и3скyсиши.
Присномyтное житіS м0ре преплhвшыz хrтE, въ нетлённое твоегw2 житіS спод0би пристaнище притещи2, правослaвнымъ житіeмъ њкормлє1ныz.
И%хже всsкое є3стество2 морски1хъ и3 пти1цъ нбcныхъ, пріsтъ снэдeніе хrтE, твои1ми судьбaми, воскRси2 б9е, въ послёдній дeнь со слaвою.
Слaва, трbченъ: Ќмнw б9eственную є3ди1ницу, въ три2 ли1ца пр0стw кyпнw є4же пресэщи2 совокуплsю несэкHмаz: ћкоже бо ск0рость м0лніи, трисіsющаz ви1дитсz во є3ди1нствэ.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Недоумённое твоE чyдо: без8 мyжа бо раждaеши, и3 дв7ство твоE чcтаz, соблюдaеши р0ждши. тёмже ѓгGлъ мн0жество, и3 человёческій р0дъ поeтъ тS во вёки.
Катавaсіа: Ўтверждeй рук0ю твоeю, сл0ве б9ій нб7сA, просвэщeніемъ твоегw2 и4стиннагw познaніz, ўтверди2 и3 нaсъ на тS надёющихсz сердцA.
Сэдaленъ, глaсъ є7:
Под0бенъ: Собезначaльное сл0во:
Нaсъ рaди претерпёвый кrтъ и3 смeрть, и3 ўмертви1вый ѓдъ, и3 совоскRси1вый мє1ртвыz, престaвльшыzсz t нaсъ сп7се, ўпок0й, ћкw чlвэколю1бецъ бGъ, и3 въ трeпетное и3 стрaшное пришeствіе твоE жизнодaвче, ћкw и3мёzй мн0жество млcти, цrтвіz твоегw2 спод0би.
Слaва, т0йже. И# нhнэ, бGор0диченъ:
Ск0рый тв0й покр0въ, и3 п0мощь и3 млcть покажи2 на рабёхъ твои1хъ, и3 в0лны чcтаz, ўкроти2 сyетныхъ помышлeній, и3 пaдшую дyшу мою2 возстaви бцdе: вёмъ бо, вёмъ дв7о, ћкw м0жеши, є3ли1ка и3 х0щеши.
Пёснь д7.
Їрм0съ: И#з8 горы2 приwсэнeнныz:
Nтцы2 и3 прaoтцы, дёды и3 прaдэды, t пeрвыхъ и3 дaже до послёднихъ, во бlгозак0ніи ўмeршыz и3 бlговёріи, вс‰ помzни2 сп7се нaшъ.
Въ горЁ, на пути2, на мёстэхъ пустhхъ житіE њстaвльшыz въ вёрэ, монaхи же и3 бэльцы2, ю4ношы и3 стaрцы, со с™hми хrтE всели2.
T печaли и3 рaдости прешeдшыz ненадeжнw, вёрою ѓбіе премэни1вшыz житіE, въ бlгодeнствіи пострадaвшыz, и3ли2 ѕлодeнствіи, вс‰ ўпок0й сп7се нaшъ.
Я%же ўби2 мeчь, и3 к0нь совосхи1ти, грaдъ, снёгъ и3 тyча ўмн0женнаz: ±же ўдави2 плjнfа, и3ли2 пeрсть посhпа, хrтE сп7се нaшъ ўпок0й.
Слaва, трbченъ: Стрaнно ћкw є3ди1но, и3 три2, б9ество2 всE по є3ди1ному лицY нераздёльно: nц7ъ бо, сн7ъ, и3 д¦ъ с™hй є4сть покланsемь, ћкw є3ди1нъ бGъ.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Напрaви нaсъ дв7о, мlтвами твои1ми, њкормлsющи њбуревaємыz волн0ю грэхA, во сп7си1тєльнаz прист†нища, гDороди1тельнице, и3збавлsющи t всsкихъ лю1тыхъ.
Катавaсіа: И#з8 горы2 приwсэнeнныz сл0ве, прbр0къ, є3ди1ныz бцdы, хотsще воплоти1тисz, бGови1днw ўсмотри2, и3 со стрaхомъ славосл0вzше си1лу твою2.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Ќтренюетъ д¦ъ м0й:
КоегHждо пaмzть ўмeршихъ бlгочeстнw t вёка днeсь творsще гDи, прилёжнw ти2 вопіeмъ: вс‰ ўпок0й со с™hми твои1ми.
T всsкагw, ±же пріsлъ є3си2, р0да и3 р0да въ царёхъ, въ кнzзёхъ, и3ли2 монaшествующихъ правосл†вныz, щeдре, вёчнагw и3збaви мучeніz.
Всёхъ ±же создaлъ є3си2 полє1знаz вёдый, и5мже попусти1лъ є3си2 гDи, внезaпными падeжьми ненадeжнw ўмрeти, и3збaви мyки всsкіz б9е нaшъ.
NгнS при1снw палsщагw, и3 t тьмы2 несвэти1мыz, скрeжета зyбнагw, и3 чeрвіz безконeчнw мyчащагw и3 всsкагw мучeніz и3збaви сп7се нaшъ, вс‰ вёрнw ўмeршыz.
Слaва, трbченъ: Е#динопрест0льнаz, безначaльнаz, тріmпостaснаz є3ди1нице, раздэлeніемъ є3ди1нство, и3 вопроти1въ ли1цы є3стество2 и3мyщаz, во є3ди1но нaсъ совокупи2 хотёніе твои1хъ зaповэдей.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Пaче nгнезрaчныхъ серафjмwвъ kви1ласz є3си2 чcтаz чcтнёйшаz, пор0ждши си6мъ непристyпнаго сп7са, воплощeніемъ њбожи1вшаго земнор0дныхъ смэшeніе.
Катавaсіа: Ќтренюетъ дyхъ м0й къ тебЁ б9е, занE свётъ повелBніz пришeствіz твоегw2: и4миже u5бо њзари2 ќмъ нaшъ вLко, и3 настaви на стезю2 жи1зни.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Содержи1ма мS:
Смeрти разрэши1въ болBзни, пострадaвъ начaльниче жи1зни б9е нaшъ, ўс0пшыz t вёка рабы6 тво‰ ўпок0й.
Неизглаг0ланными твои1ми судьбaми, ±же ўби1ша чарHвнаz напоє1ніz, њтр†вы, кHстнаz ўдавлє1ніz, со с™hми гDи ўпок0й.
Е#гдA суди1ти бyдеши всsчєскимъ, стоsщымъ наги1мъ и3 tкровє1нымъ пред8 лицeмъ твои1мъ: тогдA щeдре, пощади2 послужи1вшыz ти2 вёрнw б9е.
Послёднею ќбw труб0ю воструби1вшу твоемY ґрхaгGлу, въ воскrніе жи1зни всёхъ, тогдA хrтE, рабы6 тво‰ ўпок0й.
T вёка ±же пріsлъ є3си2 вBрныz б9е, р0дъ всsкій человёческій спод0би, во вёки со служaщими тебЁ, слaвити тS.
Слaва, трbченъ: БGоначaліе трис™0е, є3динопrт0льное, џ§е, сн7е со с™hмъ д¦омъ, ты2 є3си2 бGъ м0й, вседержи1тельствомъ твои1мъ содержaй всE.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: T к0рене твоегw2 возсіS цвётъ жи1зни, їессeе прaoтче взыгрaй сп7сazй мjръ, t чcтыz nтрокови1цы хrт0съ бGъ.
Катавaсіа: Содержи1ма мS пріими2 чlвэколю1бче, грэхи2 мн0гими и3 припaдающа щедр0тамъ твои6мъ, ћкw прbр0ка гDи, и3 сп7си1 мz.
Кондaкъ: Со с™hми ўпок0й хrтE, дyшы р†бъ твои1хъ, и3дёже нёсть болёзнь, ни печaль, ни воздыхaніе, но жи1знь безконeчнаz.
Јкосъ: Сaмъ є3ди1нъ є3си2 безсмeртный, сотвори1вый и3 создaвый человёка: земнjи ќбw t земли2 создaхомсz, и3 въ зeмлю тyюжде п0йдемъ, ћкоже повелёлъ є3си2, создaвый мS и3 рекjй ми2: ћкw землS є3си2, и3 въ зeмлю tи1деши: ѓможе вси2 человёцы п0йдемъ, надгр0бное рыдaніе, творsще пёснь: ґллилyіа.
Сmнаxaрій пeрвэе минeи: тaже настоsщій.
Стіхи2:
Не воспоминaй прегрэшeній ўмeршихъ сл0ве,
Бlг‡z тво‰ щедрHты мє1ртвы не показyzй.
Въ сjй дeнь пaмzть t вёка бlгочeстнw скончaвшихсz человёкwвъ всёхъ, б9eственнэйшіи nтцы2 ўзак0ниша совершaти, вины2 рaди сицевы2. Понeже бо нёцыи безг0дную мн0гажды на стрaнствэ под8sша смeрть, въ м0ри же и3 непрох0дныхъ горaхъ, стремни1нахъ же и3 пр0пастехъ, и3 пaгубахъ, и3 глaдэхъ, и3 запалeніzхъ, и3 лeдахъ, и3 брaнехъ, и3 стyденzхъ, и3 и3н‡z вс‰кіz смє1рти претерпёвше: рaвнw же и3 ўб0зіи сyще, и3 немощнjи, и3 ўзаконeнныхъ pалмHвъ и3 пёсней пaмzти не получи1ша: человэколю1бнэ б9eственніи nтцы2 дви1жими џбщнw пaмzть си1хъ всёхъ твори1ти соб0рнэй цRкви ўзак0ниша, t сщ7eнныхъ ґпcлъ пріeмше, да и3 ўзак0ненныхъ по чaсти нёкимъ слyчаемъ не получи1вше, нhнэ џбщею пaмzтію и3 сjи поминaютсz: показyюще, ћкw и3 ±же њ ни1хъ бывaємаz, вели1ку тBмъ ходaтайствуютъ п0льзу. По є3ди1ному ќбw w4бразу си1це б9іz цRковь пaмzть сотворsетъ душaмъ. Втор0е же, понeже втор0е хrт0во пришeствіе положи1ти на ќтрешній дeнь хотsху, прили1чнw и3 душaмъ пaмzть сотворsютъ: ћкоже ќбw стрaшнаго судію2 и3 неwбиновeннаго ўмолsюще, nбhчную млcть къ ни6мъ ўпотреби1ти, и3 њбэтовaннэй тёхъ ўчини1ти пи1щи. И$накw же, и3 ґдaмово и3згнaніе с™jи хотsще въ пріидyщую и3зложи1ти недёлю, ћкоже нёкое пок0ище пред8умышлsютъ. И# конeчнэе всёхъ, є4же по нaмъ, настоsщимъ нhнэ ўпокоeніемъ, да tтyду ћкw и3з8 начaла нaчнутъ. Е$же бо послёднэйшее всёхъ t нaсъ пожи1вшихъ t неумhтнагw судіи2 бyдетъ и3спытaніе, и3 да человёки си1ми ўстраши1вше, къ постA подвигHмъ сотворsтъ бlгоудHбны. Въ суббHту же при1снw душaмъ пaмzть твори1мъ, ћкw суббHта ўпокоeніе знaменуетъ є3врeйски. И# ўмeршихъ ќбw, ћкw t житeйскихъ и3 пр0чихъ всёхъ ўпок0ившихсz и3 въ пок0ищнэмъ дни2, за ни1хъ мольбы6 твори1мъ, є4же ќбw и3 на всsку ўдержaсz бывaти суббHту: ґ є4же нhнэ соб0рнэ поминaемъ, за всsкаго молsщесz бlгочести1ваго. Вёдуще ќбw б9eственніи nтцы2, ћкw ћже за ўс0пшихъ бывaємыz п†мzти, глаг0лю, ми1лwстыни и3 сл{жбы вели1ку тBмъ подаю1тъ њслaбу и3 п0льзу: и3 nс0бнэ и3 џбще сіE цeркви твори1ти поущaютъ, t с™hхъ ґпcлъ сіE пріeмше, ћкw речeсz. Ћкоже и3 ґреопагjтъ глаг0летъ діонЂсій: ћкw п0льзуютъ дyшы њ ни1хъ бывaємаz. Ћвэ ќбw и3 t и4ныхъ мн0гихъ. Но и3 t п0вэсти по с™0му макaрію, и4же мyжа нечести1ва є4ллина сyху лби1ну на пути2 мимоходS њбрётъ, вопрошaше: ѓще нёкое когдA во ѓдэ ўтэшeніz чyвство и4мутъ; Тaz же tвэщA: мн0гу тBмъ њслaбу и3мёти, внегдA за ўс0пшихъ м0лишисz џтче, рeкши. Бsше бо сіE творS вели1кій и3 молsсz бGу, ўвёдати желaz, ѓще п0льза нёкаz преждеус0пшымъ tсю1ду бhсть. Но и3 григ0рій бесёдовникъ, мlтвою царS траіaна сп7сE, слhшавъ t бGа, никогдaже є3мY њ нечести1вэмъ моли1тисz. Е$й ќбw, и3 бGомeрзкаго fе0філа fеодHра цари1ца с™hми мужми2 и3 и3сповёдники t мучeній и3схи1ти и3 спасE, ћкоже повэствовaсz. Составлsетъ же њ ўс0пшихъ да‰ніz ћкw благaz, и3 бGосл0въ григ0рій въ надгр0бнэмъ сл0вэ, є4же къ кесaрію брaту. Вели1кій же златоyстъ, є4же къ філіпписjwмъ, тaкw речE: ўмhслимъ tшeдшымъ п0льзу, дади1мъ и5мъ прили1чное поможeніе, ми1лwстыни, глаг0лю, и3 приношє1ніz: и4бо вели1кую tрaду си6мъ вeщь прин0ситъ, и3 наипaче пріwбрётеніе и3 п0льзу. Ни бо всyе, ћкоже ключи1сz, сі‰ ўзаконоположи1шасz, и3 б9іей цRкви t є3гw2 всемyдрыхъ ўчени6къ предaшасz, є4же на стрaшныхъ тaйнахъ пaмzть твори1ти свzщeннику њ ўс0пшихъ въ вёрэ. И# пaки: во твоeмъ ўчинeніи, съ чaды и3 ср0дники снаслёдника да и4мать писaніе твоE, и3 судіино2 и4мz: и3 пaмzть ти2 да не безчaствуетъ ни1щихъ, и3 ѓзъ си6мъ спорyчникъ. Глаг0летъ же и3 вели1кій ґfанaсій: ѓще и3 на воздyхъ во бlгочeстіи скончaвыйсz положeнъ бhсть, не tрицaйсz мaсла и3 свёщъ, хrтA бGа призывaz, на гр0бэ запали1ти: прі‰тна бо сyть сі‰ бGу, и3 мн0гое сі‰ приносsща воздаsніе. Ѓще ќбw грёшенъ ўмeрый, да разрэши1ши є3гw2 прегрэшє1ніz: ѓще ли же првdнъ, да мздaмъ приложeніе бyдетъ: ѓще же нeгли кто2 стрaненъ и3 ни1щъ сhй, не и4мать њ си1хъ пекyщагwсz: но бGъ првdнъ и3 чlвэколю1бецъ сhй, намёритъ и3 џному за нищетY, ћкw вёсть, рaвну ми1лость. И$накw же, и3 приносsй за сицєвhz, мзды2 сопричaствуетъ, ћкw люб0вь њ сп7сeніи бли1жнzгw показyzй. Ћкоже и3н0го помазyzй мЂромъ, џнъ себE прeжде бlгоухaетъ, ћкоже и3 повелBннаz, и3 завёты въ сицевhхъ. Не и3сполнsющіи же, сyдъ всsчески и3мёти бyдутъ, д0ндеже ќбw втор0е пріи1детъ хrт0во пришeствіе. Е#ли6ка ќбw за ўс0пшихъ бывaютъ, п0льзу даю1тъ, ћкоже б9eственніи nтцы2 глаг0лютъ: и3 наипaче м†лаz нBкаz содёлавшымъ бlг†z, є3гдA съ живyщими бsху сопричтeни. Ѓще ќбw и3 нBкаz [сyть] ћкw долгHвъ къ цэломyдрію мн0гихъ, б9eственное глаг0летъ писaніе, но б9іе человэколю1біе ћкw на мн0жае побэждaетъ. Ѓще бо рaвный вёсъ њбрsщетсz д0брыхъ и3 гнyсныхъ, побэждaетъ чlвэколю1бное. Ѓще же и3 мaло что2 ѕлhхъ мёрило њтzгчaетсz, преwдолэвaетъ пaки пребlг0е. Вёдомо же бyди, ћкw познaютъ тaмw дрyгъ дрyга вси2, ±же знaютъ же, и3 ±же никогдaже ви1дэша, ћкоже [ћкоже б9eственный глаг0летъ златоyстый, t при1тчи къ богaтому и3 лaзарю сіE составлsz], nбaче не тэлeснымъ нёкимъ w4бразомъ: є3ди1нъ бо в0зрастъ вси2, и3 ±же t бытіS познaніz пріи1мутъ: зри1тельнымъ же џкомъ душeвнымъ, ћкw и3 бGосл0въ въ надгр0бнэмъ сл0вэ къ кесaрію глаг0летъ: тогдA, глаг0лz, кесaріа ўзрю2 свётла, слaвна, kк0въ ми2 во снЁ мн0гащи kви1ласz є3си2, брaтій любeзнэйшій. Вели1кій же и3 мн0гій ґfанaсій, ѓще и3 не глаг0летъ си1це въ словесёхъ ко кнsзю ґнті0ху, но въ сл0вэ њ ўс0пшихъ глаг0летъ: ћкw и3 дaже до џбщагw воскресeніz, дадeсz с™ы6мъ дрyгъ дрyга познавaти и3 свесели1тисz: грёшніи же и3 сегw2 лиши1шасz. С™ы6мъ же мyченикwмъ, и3 ±же t нaсъ твори6маz назирaти дадeсz, и3 посэщaти. Тогдa же дрyгъ дрyга вси2 познaютъ, є3гдA и3 сокровє1наz всёхъ kвsтсz. Вёдомо же бyди, ћкw нhнэ въ нёкихъ мёстэхъ tлучeнныхъ дyшы с™hхъ пребывaютъ, и3 грёшныхъ пaки nс0бь: џвіи ўповaніемъ рaдующесz, џвіи же ѕлhхъ чazніемъ печaлующесz. Не взsша бо с™jи њбэтовaніz бlги1хъ и3 є3щE, ћкоже глаг0летъ б9eственный ґпcлъ, бGу лyчшее нёчто њ нaсъ пред8увёдевшу, да не кромЁ нaсъ совершaтсz. Подобaетъ же вёдати, ћкw не вси2 въ прHпасти впaдающіи, и3 во џгнь, и3 въ м0ре, и3 глаг0лємыz п†губы, и3 стyдєни и3 глaдъ, по повелёнію б9ію сіE стрaждутъ: сі‰ бо сyть б9іz судьбы6, и4хже џва бывaютъ по бlговолeнію, џва же по попущeнію: друг†z же и3 вёдэніz рaди и3 прещeніz, и3 ўцэломудрeніz и3нhхъ бывaютъ. И# предразуми1тельнымъ ќбw сл0вомъ вёсть всS и3 знaетъ, и3 в0лею є3гw2 бывaютъ, ћкоже и3 њ пти1цахъ глаг0летъ с™0е є3ђліе. Не њпредэлевaетъ же си1це бhти, кромЁ нёкіихъ, вкyпэ є4же дёzтисz по слyчаю, џвому ќбw ўдави1тисz, џвому же ўмрeти, и3 џвому ќбw стaру, џвому же млaду: но є3ди1ною њпредэли2 соб0рное человёческое врeмz, и3 толи1кіz смeртей w4бразы, внyтрь ќбw толи1кихъ времeнъ, разли1чны смeртей w4бразы нан0сzтсz. Не ќбw и3спeрва повелэвaющу бGу, знaющу ќбw къ жи1тельству є3ди1нагw коегHждо, совётъ б9ій, врeмz же и3 w4бразъ смeрти є3гw2 сокращaетъ. Ѓще ли же пред8wпредэлeніе жи1зни, глаг0летъ вели1кій васjлій, но землS є3си2, и3 въ зeмлю tи1деши гадaтельствуетсz. Глаг0летъ бо ґпcлъ къ корjнfzнwмъ пишS: занE недост0йнэ причащaетесz, сегw2 рaди въ вaсъ мн0зи нeмощни и3 нездрaви, и3 спsтъ дов0льнw, си1рэчь, ўмирaютъ мн0зи [за? рм7f.]. И# дв7дъ глаг0летъ: да не возведeши менE въ преполовeніе днeй мои1хъ, и3 и3змёрены положи1лъ є3си2 дни6 мо‰ [pал. Rа и3 lи.]. И# соломHнъ: сhне, чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь, ћкw да бyдеши многолётенъ. И# пaки: да не ќмреши не во врeмz. И# во јwвэ, ко є3ліфaзу бGъ глаг0летъ: потреби1лъ бhхъ ќбw вaсъ, ѓще не за јwва рабA моего2, ћкоже показyетсz, не предёлу бhти жи1зни [Јwва м7в.]. Ѓще же кто2 сіE глаг0летъ: предёлъ ми2 разумэвaй б9ій, в0лю є3гH: є3мyже бо х0щетъ, прилагaетъ, ўмалsетъ же другaго, вс‰ къ п0льзэ ўстроsz, и3 є3гдA восх0щетъ бGъ, ўсмотрsетъ и3 w4бразъ тогдA и3 врeмz. Предёлъ ќбw когHждо жи1зни є4сть, ћкоже вели1кій глаг0летъ ґfанaсій, в0лz и3 совётъ б9ій, си1мъ сл0вомъ и3 глубин0ю судeбъ твои1хъ хrтE, и3сцэли1ши. И# є4же вели1кагw васjліа смє1рти глаг0люща нав0дzтсz, предёлwмъ жи1зни скончaвшымсz, предёлы же жи1зни, в0лю глаг0лемъ б9ію. ѓще бо предёлъ є4сть жи1зни, чесw2 рaди м0лимсz бGу, и3 врачє1мъ и3 за дёти м0лимсz; Вёдати же и3 сіE подобaетъ, ћкw крещeнніи младeнцы пи1щи насладsтсz, непросвэщeнніи же и3 kзhчестіи, нижE въ пи1щу, нижE въ геeнну п0йдутъ. И#сходsщи ќбw душA t тёла, ни є3ди1но попечeніе здёшнихъ и4мать, но њ тaмошнихъ при1снw печeтсz. Трети6ны ќбw твори1мъ, ћкw въ трeтій дeнь человёкъ ви1да и3змэнsетсz. Девzти6ны ћкw тогдA всE расти1четсz здaніе, храни1му сeрдцу є3ди1ному. Четыредесzти6ны же, ћкw и3 сaмое сeрдце тогдA погибaетъ. И# рождeніе бо си1це происх0дитъ: въ трeтій бо дeнь живописyетсz сeрдце, въ девsтый же составлsетсz въ пл0ть: въ четыредесsтый же въ совершeнный ви1дъ воwбражaетсz. за сію2 винY душaмъ пaмzть твори1мъ: ±же въ првdныхъ твои1хъ селeніихъ ўчини2 вLко хrтE, и3 поми1луй нaсъ, ћкw є3ди1нъ безсмeртенъ, ґми1нь.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Въ начaлэ зeмлю њсновaвый:
Бlгочeстнw t вёка престaвльшихсz пaмzть творsще, вопіeмъ: бlгословeнъ є3си2 во вёки, гDи б9е nтє1цъ нaшихъ.
Внезaпу бlгочeстнw ўмeршыz, и3 t стремни1ны всsческіz пaдшыz, дрeва, желёза, всsкагw кaмене, ўпок0й б9е ўс0пшыz вBрныz.
Въ стрaшное твоE пришeствіе щeдре, њдеснyю nвeцъ твои1хъ постaви, правослaвнw ти2 въ жи1зни послужи1вшыz хrтE, и3 престaвльшыzсz къ тебЁ.
Въ ли1цэ хrтE, и3збрaнныхъ твои1хъ вчини2 тво‰ рабы6, вопи1ти тебЁ: бlгословeнъ є3си2 во вёки, гDи б9е nтє1цъ нaшихъ.
T земли2 пeрсть содётельствовавый, пл0ть д¦омъ њживотвори1вый, сп7се щeдрый, ћже пріsлъ є3си2, ўпок0й б9е, въ нестарёющемъ животЁ.
Слaва, трbченъ: Ћкоже треми2с0лнцы б9ество2, є3ди1нымъ свёта срастворeніемъ да воспоeтсz, nц7ъ, и3 сн7ъ, и3 б9eственный д¦ъ, є3ди1нъ є3стеств0мъ, но три2 v3постaсьми.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Дв7дское соглaснw воспэвaемъ ти2 пёніе, г0ру тS б9ію нарицaюще дв7о, въ нeйже всели1всz пл0тію сл0во, њбGотвори2 нaсъ д¦0внw въ себЁ.
Катавaсіz: Въ начaлэ зeмлю њсновaвый, и3 нб7сA сл0вомъ ўтверди1вый, бlгословeнъ є3си2 во вёки, гDи б9е nтє1цъ нaшихъ.
Пёснь }.
Їрм0съ: На горЁ с™ёй прослaвльшасz:
Сокруши1вый пeрвэе сёнь смeртную, возсіsвъ ћкw с0лнце и3з8 гр0ба, сhны воскrніz твоегw2 сотвори2, гDи слaвы, вс‰ ўмeршыz въ вёрэ, во вёки.
Безвёстныхъ и3 сокровeнныхъ свёдэтелю, є3гдA и4маши tкрhти дэлA тьмы2 и3 совёты сердeцъ нaшихъ, тогдA не и3стzжи2 сл0ва со всёми вёрою ўс0пшими.
Е#гдA и4маши сёсти на пrт0лэ, и3 повели1ши на сyдъ предстaти, сHбраннымъ труб0ю t конє1цъ земли2: тогдA пощади2 всёхъ хrтE, ћкw млcтивый.
Ўмeршымъ напрaснw t слyчаєвъ, t кли1ча же ѕёльнагw и3 ск0рагw течeніz, заушeніz, ўдавлeніz же, и3 лzгaніz, гDи слaвы, вёрою ўс0пшымъ њслaби во вёки.
Бlгослови1мъ nц7A и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, гDа.
Ћкw є3ди1ницу существ0мъ пою1 тz, ћкw трbцу ли1цы тS чтY: џ§е, и3 сн7е, и3 дш7е прес™hй, безначaльную держaву твоегw2 цrтвіz слaвлю во вёки.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Струи2 живhz и3ст0чникъ запечатлённый, показaласz є3си2 бцdе дв7о: без8 мyжа бо гDа р0ждши, безсмeртіz вBрныz напаsеши вод0ю во вёки.
Хвaлимъ, бlгослови1мъ, покланsемсz гDви, пою1ще и3 превозносsще во вс‰ вёки.
Їрм0съ: На горЁ с™ёй прослaвльшасz, и3 въ купинЁ nгнeмъ приснодв7ы мwmсeови тaйну ћвльшаго, гDа п0йте и3 превозноси1те во вс‰ вёки.
Пёснь f7.
Їрм0съ: Проzвлeнное на горЁ законопол0жнику:
И#дёже є4сть веселsщихсz жили1ще с™hхъ твои1хъ гDи, вс‰ t вёка ўс0пшыz, въ вёрэ же и3 надeжди рaдоватисz спод0би.
Ўмeршыz б9іимъ прещeніемъ, смeртныхъ громHвъ всsкихъ съ нб7сE и3знесeнныхъ, земли2 разсёдшейсz, м0рю возшумёвшусz, вс‰ вBрныz хrтE, ўпок0й.
Всsкій в0зрастъ, стaрцы и3 ю4ныz, младeнцы и3 дёти, и3 ссyщыz млеко2, мyжеское є3стество2 и3 жeнское, ўпок0й б9е, ±же пріsлъ є3си2 вBрныz.
T kдови1тыхъ ўгрызeній ўмeршыz, t поглощeніz ѕміє1въ, t попрaніz к0ней, и3 t ўдавлeніz, и3 њбёшеніz t и4скреннzгw, вёрою ти2 послужи1вшыz ўпок0й.
Коег0ждо по и4мени въ вёрэ ўмeршыz, t вёка и3 t р0да родHвъ, неwсуждeннw предстaти тебЁ сл0ве, въ пришeствіи твоeмъ спод0би.
Слaва, трbченъ: Е#ди1ный въ трbцэ б9е, слaва тебЁ непрестaннw: ѓще бо и3 бGъ кjйждо, но є3ди1нъ є3стеств0мъ є4сть, nц7ъ, и3 сн7ъ, и3 д¦ъ, трисвётлыми св0йствы.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Пaче ўмA ржcтво2 твоE: раждaеши бо прeжде сyщаго, и3 млек0мъ питaеши несказaннw, пищедaвца мjру: держи1ши же содержaщаго вс‰, хrтA є3ди1наго и3збaвителz нaшего, всенепор0чнаz.
Катавaсіа: Проzвлeнное на горЁ законопол0жнику во nгни2 и3 купинЁ ржcтво2 приснодв7ы, въ нaше вёрныхъ сп7сeніе, пёсньми нем0лчными величaемъ.
Е#xапостілaрій.
Под0бенъ: Нб7о ѕвэздaми:
Живhми и3 мeртвыми њбладazй ћкw бGъ, ўпок0й тво‰ рабы6 въ селeніихъ и3збрaнныхъ: ѓще бо и3 согрэши1ша, сп7се, но не tступи1ша t тебE.
Слaва: Другjй.
Под0бенъ: Жєны2 ўслhшите:
Ўпок0й рабы6 тво‰ во странЁ живhхъ гDи, toнyдуже tбэжE болёзнь, печaль вкyпэ и3 воздыхaніе: њчи1сти ћкw чlвэколю1бецъ, ћже въ житіи2 согрэши1ша: є3ди1нъ бо безгрёшный є3си2 и3 млcтивый, мeртвыхъ и3 живhхъ вLка.
БGор0диченъ: МRjе бGоневёсто, хrтA непрестaннw моли2 њ нaсъ рабёхъ твои1хъ, съ бGоглаг0ливыми прbр0ки, и3 мyчєникъ соб0ры, їерaрхи же и3 прпdбными, и3 всёми првdными, снаслёдники бhти нбcнагw цrтвіz.
На хвали1техъ стіхи6ры, на д7, глaсъ }.
Под0бенъ: Во є3дeмэ рaй:
Пріиди1те прeжде концA вси2 брaтіе, пeрсть нaшу ви1дzще, и3 є3стествA нaшегw немощн0е, и3 хyдость нaшу и3 конeцъ ќзримъ, и3 nргaны сосyда пл0тнагw, и3 ћкw прaхъ человёкъ, снёдь чeрвіємъ и3 тлёніе, ћкw сух‡z кHсти нaшz всsкw не и3мyщыz дыхaніz. во гр0бы вни1кнемъ, гдЁ слaва; гдЁ добр0та зрaка; гдЁ бlгоглаг0ливый љзhкъ; гдЁ брHви; и3ли2 гдЁ џко; вс‰ прaхъ и3 сёнь: тёмже пощади2 сп7се, всёхъ нaсъ.
Что2 прельщaетсz человёкъ хвалsсz; что2 всyе смущaетсz; брeніе и3 сaмъ вмaлэ; что2 не помышлsетъ пeрсть, ћкw прaхъ, смэшeніе, и3 гн0z и3 тлёніz tложeніе; ѓще ќбw брeніе є3смы2 человёцы, что2 прилэпи1хомсz земли2; и3 ѓще хrтY є3смы2 ср0дни, что2 не притекaемъ къ немY; и3 вси2 tвeргше приврeменную и3 текyщую жи1знь, жи1зни нетлённэй послёдующе, ћже є4сть хrт0съ, просвэщeніе дyшъ нaшихъ.
Рук0ю твоeю создaвый ґдaма, и3 постaвивый предёлъ нетлёніz и3 мeртвости сп7се, и3 жи1зни во бlгодaти, тлёніz же премэни1вый, къ пeрвой преложи1въ жи1зни, сaмъ рабы6 тво‰ вLко, ±же пріsлъ є3си2 t нaсъ, съ првdными ўпок0й, и3 въ ли1цэ и3збрaнныхъ: и3 си1хъ и3менA написaвъ въ кни1зэ жив0тнэй, и3 воскRси1въ во глaсэ ґрхaгGловэ, и3 трубы2 шyмэ, спод0би | нбcнагw цrтвіz твоегw2.
Хrт0съ воскRсе, разрэши1въ ќзы ґдaма первоздaннагw, и3 ѓдову разруши1въ крёпость. дерзaйте вси2 мeртвіи: ўмертви1сz смeрть, плэнeнъ бhсть и3 ѓдъ съ нeю, и3 хrт0съ воцRи1сz, распнhйсz и3 воскRсhй: т0й нaмъ даровA нетлёніе пл0ти, т0й воздвизaетъ нaсъ, и3 дaруетъ воскrніе нaмъ, и3 слaвы џныz съ весeліемъ вс‰ сподоблsетъ, въ вёрэ непрекл0ннэй вёровавшыz тeплэ въ него2.
Слaва, глaсъ в7:
Мeртвенъ: Ћкw цвётъ ўвzдaетъ, и3 ћкw сёнь ми1мw грzдeтъ, и3 разрушaетсz всsкій человёкъ. пaки же гласsщей трубЁ, мeртвіи вси2 ћкw въ трyсэ востaнутъ къ твоемY срётенію хrтE б9е: тогдA вLко, ±же престaвилъ є3си2 t нaсъ, во с™hхъ твои1хъ ўчини2 селeніихъ дyхи, вLко, твои1хъ рабHвъ при1снw.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Рaдуйсz мRjе бцdе, хрaме неразори1мый, пaче же с™hй, ћкоже вопіeтъ прbр0къ, с™hй хрaмъ тв0й, ди1вный въ прaвду.
На стіх0внэ подHбны стіхи2, fеофaна,
nсмоглaсника по глaсу.
Слaва, глaсъ ѕ7, Дамаски1ново:
Болёзнь ґдaму бhсть дрeва вкушeніемъ дрeвле во є3дeмэ, є3гдA ѕмjй ћдъ и3зблевA: тёмъ бо вни1де смeрть всер0днаz, снэдaющаz человёка. но пришeдъ вLка низложи2 ѕмjz, и3 ўпокоeніе нaмъ даровA, къ немY u5бо возопіи1мъ: пощади2 сп7се, и3 ±же пріsлъ є3си2, со и3збрaнными твои1ми ўпок0й.
И# нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ т0йже: Ты2 є3си2 бGъ нaшъ всS въ мyдрости содэвazй и3 совершazй, прbр0ки послaлъ є3си2 хrтE, прорещи2 твоE пришeствіе, и3 ґп0столы, проповёдати тво‰ вели6чіz. и3 џвіи ќбw прорек0ша пришeствіе твоE, џвіи же крещeніемъ просвэти1ша kзhки: мyчєницы же пострадaвше, пріsша ±же возжелaху. и3м0литъ тS ли1къ nбои1хъ, съ р0ждшею тS: ўпок0й б9е дyшы, ±же пріsлъ є3си2, и3 нaсъ спод0би цrтвіz твоегw2, кrтъ претерпёвый менE рaди њсуждeннагw, и3збaвителю м0й и3 б9е.
Бlго є4сть и3сповёдатисz: Трис™0е, тропaрь: Глубин0ю мyдрости: Слaва, и3 нhнэ: ТебE и3 стёну: Присовокуплsемъ же и3 пeрвый чaсъ. И# tпyстъ.
На літургjи:
И#з8wбрази1тєльнаz: и3 t канHна тріHди, пёснь G, и3 ѕ7. Прокjменъ ґпcла, глaсъ ѕ7: Дyшы и4хъ во бlги1хъ водворsтсz. Стjхъ: Къ тебЁ гDи, воздвиг0хъ дyшу мою2: Ґпcлъ къ корjнfzнwмъ, зачaло рм7ѕ: другjй за ўпок0й, къ солyнzнwмъ, зачaло ©o, Ґллилyіа, глaсъ ѕ7: Бlжeни, ±же и3збрaлъ, и3 пріsлъ є3си2 гDи. Стjхъ: И# пaмzть и4хъ въ р0дъ и3 р0дъ. Е#ђліе t луки2, зачaло Rє: друг0е ўс0пшымъ, t їwaнна, зачaло ѕ7i. Кінwнjкъ: Бlжeни, ±же и3збрaлъ, и3 пріsлъ є3си2 гDи, и3 пaмzть и4хъ въ р0дъ и3 р0дъ.
Вёдати же подобaетъ, ћкw сіE послёдованіе бывaетъ непремённw и3 въ суббHту с™hz пzтьдесsтницы.

Недёлz мzсопyстнаz.
Въ суббHту вeчера, на вечeрни, по предначинaтельномъ pалмЁ nбhчное стіхосл0віе.
На ГDи, воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ ‹.
И# поeмъ nсмоглaсника стіхи6ры воскrны G,
и3 ґнатHліевы G: И# тріHди днE подHбны д7. Глaсъ ѕ7.
Под0бенъ: Всю2 tложи1вше:
Е#гдA х0щеши пріити2, сyдъ прaведный сотвори1ти, судіE првdнэйшій, на пrт0лэ слaвы твоеS сэдsй, рэкA џгненнаz пред8 твоE суди1лище ўжасaющаz влечeтъ всёхъ, предстоsщымъ тебЁ нбcнымъ си1ламъ, человёкwмъ же суди6мымъ стрaхомъ, ћкоже к0ждо содёла: тогдA нaсъ пощади2, и3 чaсти хrтE спод0би сп7сaемыхъ, ћкw бlгоутр0бенъ, вёрою м0лимъ тS.
Кни6ги разгнyтсz, kвлє1на бyдутъ дэ‰ніz человёкwвъ, пред8 нестерпи1мымъ суди1лищемъ: возшуми1тъ же ю3д0ль всS стрaшнымъ скрежетaніемъ плaча, вс‰ ви1дzщи согрэши1вшыz, вёчнующымъ мyкамъ, суд0мъ прaведнымъ твои1мъ tпущaємыz, и3 бездёльнw плaчущыz щeдре. тёмже тS м0лимъ бlже: пощади2 нaсъ пою1щихъ тS, є3ди1не многомлcтиве.
Возгласsтъ трубы6, и3 и3стощaтсz гр0бы, и3 воскрeснетъ человёческое всE є3стество2 трепeщущее, дHбраz содёzвшіи, въ рaдости рaдуютсz, чaюще мздY воспріsти: согрэши1вшіи же трепeщутъ, лю1тэ рыдaюще, въ мyку посылaеми, и3 t и3збрaнныхъ разлучaеми. гDи слaвы, ўщeдри нaсъ ћкw бlгjй, и3 чaсти спод0би возлюби1вшихъ тS.
Плaчу и3 рыдaю, є3гдA въ чyвство пріимY џгнь вёчный, тьмY кромёшную, и3 тaртаръ, лю1тый чeрвь, скрeжетъ же пaки зyбный и3 непрестaнный, болёзнь и3мyщу бhти без8 мёры согрэши1вшымъ, и3 тебE пребlгaго нрaвомъ лукaвымъ прогнёвавшымъ, t ни1хже є3ди1нъ и3 пeрвый є4смь ѓзъ nкаsнный: но судіE, ми1лостію твоeю сп7си1 мz, ћкw бlгоутр0бенъ.
Слaва, глaсъ }: Е#гдA постaвzтсz прест0ли и3 tвeрзутсz кни6ги, и3 бGъ на судЁ сsдетъ, q кjй стрaхъ тогдA ѓгGлwмъ предстоsщымъ въ стрaсэ, и3 рэцЁ џгненнэй влекyщей! что2 сотвори1мъ тогдA во мн0гихъ грэсёхъ пови1нніи человёцы; є3гдa же ўслhшимъ зовyща є3го2, бlгословє1нныz nц7A въ цrтво, грBшныz же tсылaюща въ мyку: кто2 потерпи1тъ стрaшнагw џнагw и3зречeніz; но є3ди1не чlвэколю1бче сп7се, цRю2 вэкHвъ, прeжде дaже кончи1на не приспёетъ, покаsніемъ њбрати1въ, поми1луй мS.
И# нhнэ, бGор0диченъ №-й, глaса. Вх0дъ. Свёте ти1хій: Прокjменъ: ГDь воцRи1сz: И# пр0чее.
На літjи, Слaва, самоглaсенъ, глaсъ з7:
ГDни разумёвше зaпwвэди, тaкw поживeмъ: ѓлчущыz напитaимъ, жaждущыz напои1мъ, наг‡z њблечeмъ, стр†нныz введeмъ, болsщыz и3 въ темни1цэ сyщыz посэти1мъ: да речeтъ и3 къ нaмъ хотsй суди1ти всeй земли2: пріиди1те бlгословeнніи nц7A моегw2, наслёдуйте ўгот0ванное вaмъ цrтвіе.
И# нhнэ: Под8 кр0въ тв0й вLчце, вси2 земнор0дніи прибэгaюще вопіeмъ ти2: бцdе ўповaніе нaше, и3збaви ны2 t безмёрныхъ прегрэшeній, и3 сп7си2 дyшы нaшz.
На стіх0внэ стіхи6ры nсмоглaсника по ґлфави1ту.
Слaва, глaсъ }: Ўвы2 мнЁ мрaчнаz душE, док0лэ t ѕлhхъ не tрэвaешисz; док0лэ ўнhніемъ слези1ши; что2 не помышлsеши њ стрaшномъ часЁ смeрти; что2 не трепeщиши вс‰ стрaшнагw суди1ща сп7сова; u5бо что2 tвэщaеши; и3ли2 что2 tречeши; дэлA тво‰ предстоsтъ на њбличeніе твоE, дэ‰ніz њбличaютъ клевeщуща. пр0чее q душE, врeмz настA: тецы2, предвари2, вёрою возопjй: согрэши1хъ гDи, согрэши1хъ ти2: но вёмъ чlвэколю1бче бlгоутр0біе твоE, пaстырю д0брый, да не разлучи1ши менE њдеснyю тебE предстоsніz, вели1кіz рaди млcти твоеS.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Безневёстнаz дв7о: Tпусти1тельный: Бцdе дв7о, рaдуйсz: три1жды. И# пр0чее послёдованіе бдёніz. И# бывaетъ чтeніе въ дэsніихъ ґпcльскихъ.
На ќтрени,
БGъ гDь, на глaсъ тропарS nсмоглaсника.
Тропaрь воскrный, и3 бGор0диченъ, и3 nбhчное стіхосл0віе. Чтeмъ же и3 њ нищелю1біи сл0во бGосл0ва, на три2 дэлє1ніz, є3гHже начaло: Мyжіе брaтіе, и3 соуб0зіи: И# полmелeй. Степeнны глaса. Прокjменъ, и3 є3ђліе ќтреннее рzдов0е. pал0мъ н7. Слaва, глaсъ }: Покаsніz tвeрзи ми2 двє1ри: И# нhнэ, бGор0диченъ: На сп7сeніz стєзи2: Тaже, глaсъ ѕ7: Поми1луй мS б9е: Мн0жєства содёzнныхъ мн0ю лю1тыхъ: зри2 с. <OV>. И# канHнъ воскrнъ, и3 бцdы на ѕ7: и тріHди на }.
КанHнъ, творeніе господи1на fе0дwра студjта, глaсъ ѕ7.
Пёснь №.
Їрм0съ: Пом0щникъ и3 покрови1тель бhсть мнЁ во сп7сeніе, сeй м0й бGъ, и3 прослaвлю є3го2, бGъ nц7A моегw2, и3 вознесY є3го2: слaвнw бо прослaвисz.
Дeнь стрaшный всенеизглаг0ланнагw твоегw2 пришeствіz страшyсz помышлsz: ўбоsвсz прови1жду, в0ньже предсsдеши суди1ти живы6z и3 мє1ртвыz, б9е м0й всеси1льне.
Е#гдA пріи1деши б9е, во тьмaхъ и3 тhсzщахъ ѓгGльскихъ, нбcныхъ начaлъ, и3 менE nкаsннаго, срёсти тS хrтE на џблацэхъ спод0би.
Грzди2, пріими2 душE моS, т0й чaсъ и3 дeнь, є3гдA бGъ ћвэ надстaнетъ: и3 рыдaй, плaчи, њбрэсти1сz чистA въ чaсъ и3стzзaніz.
Ўжасaетъ мS и3 страши1тъ џгнь негаси1мый геeнскій, чeрвь г0рькій, скрeжетъ зубHвъ: но њслaби ми2, њстaви, и3 стоsнію мS хrтE, и3збрaнныхъ твои1хъ соучини2.
Возжелённагw твоегw2 глaса, с™ы6z тво‰ зовyщагw на рaдость, да ўслhшу и3 ѓзъ nкаsнный, и3 њбрsщу цrтвіz нбcнагw неизречeнное наслаждeніе.
Не вни1ди со мн0ю въ сyдъ, носsй мо‰ дэ‰ніz, словесA и3зыскyzй, и3 и3справлszй стремлє1ніz: но щедр0тами твои1ми презирaz мо‰ лю6таz, сп7си2 мz всеси1льне.
Слaва, трbченъ: Тріmпостaснаz є3ди1нице, начaльнэйшаz гпcжE всёхъ, совершенноначaльное преначaліе, самA нaсъ сп7си2, џ§е и3 сн7е и3 дш7е прес™hй.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Кто2 роди2 сн7а, несёzнна џ§имъ зак0номъ; сего2 ќбw раждaетъ nц7ъ без8 м™ре. преслaвное чyдо! тh бо родилA є3си2 чcтаz, бGа вкyпэ и3 человёка.
Катавaсіа: Пом0щникъ и3 покрови1тель:
Пёснь G.
Їрм0съ: Ўтверди2 гDи, на кaмени зaповэдей твои1хъ подви1гшеесz сeрдце моE, ћкw є3ди1нъ с™ъ є3си2, и3 гDь.
ГDь грzдeтъ, и3 кто2 стерпи1тъ стрaхъ є3гw2; кто2 kви1тсz лицY є3гw2; но гот0ва бyди, q душE, ко срётенію.
Предвари1мъ, плaчемъ, примири1мсz бGу прeжде концA: стрaшно бо суди1ще, на нeмже вси2 њбнажeни стaнемъ.
Поми1луй гDи, поми1луй мS, вопію1 ти, є3гдA пріи1деши со ѓгGлы твои1ми tдaти всBмъ по достоsнію дэsній.
Нестерпи1мый, гDи, гнёвъ, кaкw стерплю2 судA твоегw2, преслyшавъ твоE повелёніе; но пощади2, пощади2 мS въ чaсъ судA.
Њбрати1сz, воздохни2 душE nкаsннаz, прeжде дaже житіS торжество2 концA не пріи1метъ, прeжде дaже двє1ри черт0га не затвори1тъ гDь.
Согрэши1хъ, гDи, ћкоже и3нhй никт0же t человBкъ, прегрэши1въ пaче человёка: прeжде судA млcтивъ бyди ми2, чlвэколю1бче.
Слaва, трbченъ: Трbце пр0стаz, несоздaннаz, безначaльное є3стество2 въ трbцэ воспэвaемое v3постaсей, спаси1 ны, вёрою покланsющыzсz держaвэ твоeй.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: ПрозzблA є3си2 пречcтаz безсёменнымъ ржcтв0мъ жив0е сл0во, воплощeнное во ўтр0бэ твоeй, непрел0жное: слaва бGом™и, ржcтвY твоемY.
Катавaсіz: Ўтверди2 гDи:
Сэдaленъ, глaсъ ѕ7: Помышлsю дeнь стрaшный, и3 плaчусz дэsній мои1хъ лукaвыхъ: кaкw tвэщaю безсмeртному цRю2; к0имъ же дерзновeніемъ воззрю2 на судію2 блyдный ѓзъ; бlгоутр0бный џ§е, сн7е є3динор0дный, дш7е с™hй, поми1луй мS.
Слaва: Во ю3д0ли плaча, въ мёстэ є4же положи1лъ є3си2, є3гдA сsдеши млcтиве, сотвори1ти прaведный сyдъ, не њб8zви2 мо‰ т†йнаz, нижE посрами2 менE пред8 ѓгGлы: но пощади1 мz б9е и3 поми1луй мS.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Ўповaніе мjра бlгaz бцdе дв7о, твоE и3 є3ди1ное стрaшное предстaтельство молю2: ўмилосeрдисz на ўдобоwбстоsтєльныz лю1ди, ўмоли2 ми1лостиваго бGа, и3збaвитисz душaмъ нaшымъ t всsкагw прещeніz, є3ди1на бlгословeннаz.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Ўслhша прbр0къ:
НастA дeнь, ўжE при двeрехъ сyдъ, душE б0дрствуй, и3дёже цaріе вкyпэ и3 кнsзи, богaтіи и3 ўб0зіи собирaютсz и3 воспріи1метъ по достоsнію содёzнныхъ t человBкъ кjйждо.
Въ чинY своeмъ, монaхъ и3 їерaрхъ, стaрый и3 ю4ный, рaбъ и3 владhка и3стsжетсz, вдови1ца и3 дёва и3спрaвитсz: и3 всBмъ г0ре тогдA, не и3мёвшымъ житіE непови1нное.
Неумhтный сyдъ тв0й, неутаeнное твоE суди1ще хитросл0віz, не витjй худ0жество крaдущее, не свидётелей непщевaніе tражaющее прaведное: въ тебё бо бз7э всёхъ сокровє1ннаz предстоsтъ.
Да не пріидY въ зeмлю плaча, да не ви1жду мёсто тьмы2 хrтE м0й сл0ве, нижE свsзанъ бyду рукaма и3 ногaма, внЁ черт0га твоегw2 и3звeрженный, nдeжду нетлёніz њсквернeнную и3мёzй всеoкаsнный.
ВнегдA tлучи1ши грBшныz t прaведныхъ, судsй мjру, є3ди1наго t nвeцъ мS твои1хъ сопричти2, t к0злищъ разлучaz мS чlвэколю1бче, во є4же ўслhшати глaса џнагw бlгословeннагw твоегw2.
И#спытaнію бывaему, и3 кни1гамъ tверзaємымъ содёzнныхъ, что2 сотвори1ши, q душE nкаsннаz; что2 tвэщaеши на суди1щи, не и3мyщаz прaвды плоды2 принести2 хrтY, и3 содётелю твоемY;
Слhша богaтагw во плaмени мyки рыданосл0віz, плaчусz и3 рыдaю nкаsнный, тогHжде сhй њсуждeніz, и3 молю1сz: поми1луй мS сп7се мjра, во врeмz судA.
Слaва, трbченъ: Сн7а t nц7A, и3 д¦а слaвлю, ћкw t с0лнца свётъ и3 лучY: џваго ќбw рождeственнэ, занE и3 рождeніе, џваго же происх0днэ, занE и3 происхождeніе, собезначaльную б9eственную трbцу, покланsемую t всsкіz твaри.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Дв7аz мLнца роди1вшаz, и3 чистотY соблю1дшаz, чcтаz ты2 kви1ласz є3си2 бGа р0ждши и3 человёка, є3ди1наго того2 во nбою2 зр†ку: чyдо твоE дв7о м™и, ўжасaетъ всsкій слyхъ и3 п0мыслъ.
Катавaсіа: Ўслhша прbр0къ пришeствіе твоE гDи, и3 ўбоsсz, ћкw х0щеши t дв7ы роди1тисz, и3 человёкwмъ kви1тисz, и3 глаг0лаше: ўслhшахъ слyхъ тв0й, и3 ўбоsхсz, слaва си1лэ твоeй гDи.
Пёснь є7.
Їрм0съ: T н0щи ќтренююща:
Трeпетъ неисповэди1мый, и3 стрaхъ тaмw: пріи1детъ бо гDь, и3 дёло съ ни1мъ коегHждо t человBкъ: и3 кто2 tсю1ду пр0чее себE не восплaчетъ;
РэкA џгненнаz смущaетъ мS, и3стаzвaетъ мS, стрyжетъ мS скрeжетъ зубHвъ, тьмA бeздны: и3 кaкw, и3ли2 что2 содёzвъ, бGа ўми1лостивлю;
Пощади2, пощади2 гDи, рабA твоего2, да не когдA предaси менE гHрькимъ мучи1телємъ ѓггелwмъ лю6тымъ: въ ни1хже нёсть тaмw пок0z њбрэсти2.
Кнsзь и3 в0ждь тaмw вкyпэ, богaтый и3 безслaвный, вели1кій кyпнw и3 мaлый и3спрaвитсz рaвнw: г0ре комyждо пр0чее неугот0вленному.
Њслaби, њстaви гDи, и3 прости2 є3ли6ка ти2 согрэши1хъ, и3 не покажи1 мz тaмw пред8 ѓгGлы во њсуждeніи nгнS, и3 студA некончaемагw.
Пощади2, пощади2 гDи, создaніе твоE: согрэши1хъ, њслaби ми2, ћкw є3стеств0мъ чи1стый, сaмъ є3си2 є3ди1нъ, и3 и4ный рaзвэ тебE никт0же є4сть внЁ сквeрны.
Слaва, трbченъ: Е#ди1ницу є3стеств0мъ тS трbце воспэвaю, безначaльную, непости1жную, начaльственное, цaрское, пресовершeнное є3ди1нство, бGа, и3 свёта, и3 животA, и3 содётелz мjру.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Въ ржcтвЁ твоeмъ пaче є3стествA чcтаz, зак0ни є3стествA тебЁ разори1шасz ћвэ: и4бо без8 сёмене раждaеши превёчнаго бGа, t nц7A рождeннаго.
Катавaсіа: T н0щи ќтренююща, чlвэколю1бче, просвэти2, молю1сz, и3 настaви и3 менE на повелBніz тво‰, и3 научи1 мz сп7се, твори1ти в0лю твою2.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Возопи1хъ всёмъ сeрдцемъ:
Во стрaшнэмъ хrтE пришeствіи твоeмъ, є3гдA kви1шисz съ нб7сE, и3 постaвzтсz прест0ли, и3 кни6ги разгнyтсz: пощади2, пощади2 тогдA сп7се, создaніе твоE.
Тaмw ничт0же помощи2м0жетъ, бGу сyщу судіи2, ни тщaніе, ни кHзни, ни слaва, ни дрyжба: рaзвэ t дёлъ крёпость твоS, q душE моS!
Тaмw вкyпэ кнsзь и3 в0ждь, ни1щій и3 богaтый, душE, ни nтeцъ возм0жетъ ни мaти помогaющи, ни и3збавлszй брaтъ њсуждeніz.
Стрaшное душE, и3стzзaніе помышлsющи судіино2, ўжасни1сz tсю1ду, ўгот0ви сл0во, да не њсyдишисz ќзами вёчными.
Возми2 твоE, да не ўслhшу гDи, tсылaемь t тебE, нижE, є4же поиди2 во џгнь проклsтыхъ: но возжелённагw глaса првdныхъ.
Ѓдскихъ врaтъ и3збaви мS гDи, пр0пасти, и3 тьмы2 несвэти1мыz t преисп0днихъ, и3 nгнS негаси1магw, и3 всsкіz и3нhz мyки вёчныz.
Слaва, трbченъ: Трbчнагw є3ди1нства б9ество2 пою2, nц7A, и3 сн7а, и3 б9eственнагw д¦а, є3ди1нагw начaла держaву, сораздэлsемагw треми2 начертaньми.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Двeрь ты2 є3си2, ю4же є3ди1нъ пр0йде вшeдый и3 и3зшeдый, и3 ключи2 не разрэши1вый дёвства чи1стаz, їи7съ создaвый ґдaма, и3 сн7ъ тв0й.
Катавaсіа: Возопи1хъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ къ щeдрому бGу, и3 ўслhша мS t ѓда преисп0днzгw, и3 возведE t тли2 жив0тъ м0й.
Кондaкъ, глaсъ №: Е#гдA пріи1деши б9е на зeмлю со слaвою, и3 трепeщутъ всsчєскаz: рэкa же џгненнаz пред8 суди1щемъ влечeтъ, кни6ги разгибaютсz, и3 т†йнаz kвлsютсz: тогдA и3збaви мS t nгнS неугаси1магw, и3 спод0би мS њдеснyю тебE стaти судіE првdнэйшій.
Јкосъ: Стрaшное суди1ще твоE помышлsz пребlгjй гDи, и3 дeнь сyдный, ўжасaюсz, и3 бою1сz, t с0вэсти моеS њбличaемь, є3гдA и4маши сёсти на пrт0лэ твоeмъ, и3 твори1ти и3спытaніе: тогдA tрещи1сz грэхHвъ никт0же возм0жетъ, и4стинэ њбличaющей, и3 боsзни содержaщей: вельми2 ќбw возшуми1тъ тогдA џгнь геeнскій, грBшницы же возскрежeщутъ. тёмже мS поми1луй прeжде концA, и3 пощади1 мz судіE прaведнэйшій.
Сmнаxaрь.
Стіхи2: Е#гдA судsй земли2 судіE всёхъ сsдеши,
Пріиди1те, џнагw глaса, дост0йна и3 менE ўсуди2.
Въ сjй дeнь вторaгw и3 неумhтнагw пришeствіz хrт0ва пaмzть твори1мъ, ю4же б9eственнэйшіи nтцы2 по двою2 при6тчу положи1ша, ћкw да не кто2 во џну б9іе чlвэколю1біе ўвёдавъ, лёностнw поживeтъ глаг0лz: чlвэколюби1въ є4сть бGъ, и3 є3гдA грэхA tлучyсz, гот0во и4мамъ всE соверши1ти. Сeй стрaшный дeнь здЁ ўчини1ша, да смeртію и3 чazніемъ бyдущихъ ѕлhхъ ўстраши1вше, лёностнw живyщыz къ добродётели возведyтъ, не надёющыzсz къ чlвэколю1бному т0чію, но взирaти ћкw и3 првdнъ є4сть судіS и3 tдаeтъ комyждо по дэлHмъ є3гw2. И$накw же, и3 душaмъ прешeдшымъ, подобaше пріити2 и3 судіи2: w4бразъ же нёкій, и3 настоsщій прaздникъ: понeже ќбw конeцъ всёхъ прaздникwвъ полагaетсz нhнэ, ћкоже и3 џнъ всёхъ бyдетъ по нaмъ конeчный. Подобaетъ бо смотри1ти, ћкw въ бyдущую недёлю начaло мjра, и3 сaмое t раS падeніе положaтъ ґдaмово: настоsщій же всёхъ днeй конeцъ, и3 мjру самомY. Въ мzсопyстэ же сію2 положи1ша, сокращaюще, мню2, пи1щу и3 њб8zдeніе стрaха рaди прaздника, и3 къ ми1лости бли1жнzгw нaсъ созывaюще. И# и4накw: понeже питaвшесz и3згнaхомсz и3з8 є3дeма, и3 под8 суд0мъ бhхомъ и3 клsтвою: посемY здЁ настоsщій положи1ша прaздникъ, и3 ћкw °х0щемъ° въ другyю недёлю ґдaмомъ, по w4бразу є3дeмскому и3згнaтисz, д0ндеже хrт0съ пришeдъ пaки нaсъ возведeтъ къ раю2. Втор0е же пришeствіе речeсz, занE и3 пeрвэе пл0тію къ нaмъ пріи1де, но ти1хъ и3 без8 слaвы: нhнэ же съ преестeственными чудесы2 пріи1детъ, и3 съ kвлeнною свётлостію съ нб7съ и3 съ тёломъ, ћкw да познaнъ бyдетъ всёми: ћкw сeй є4сть и4же и3 пeрвэе пришeдый, и3 р0дъ человёчь и3збaвивый, и3 суди1ти пaки хотsй сaмъ, ѓще д0брэ д†ннаz є3мY соблюдE. КогдA ќбw бyдетъ сіE пришeствіе; никт0же вёсть: сіe бо и3 гDь ґп0столwмъ скры2. ТогдA ќбw знaмєніz нBкаz kви2 предвари1ти, ±же нёцыи t с™hхъ прострaннэе и3з8zсни1ша. Глаг0летсz же, ћкw по седми1хъ тhсzщахъ лётъ пришeствіе є3гw2 бyдетъ. Прeжде же є3гw2 пришeствіz пріи1детъ ґнтjхрістъ, и3 роди1тсz, ћкw глаг0летъ с™hй їпполЂтъ ри1мскій, t жены2 сквeрны, и3 дэви1цы мни1мыz, t є3врє1й же сyщи t плeмене дaнова, и4же бsше џтрокъ їaкwвль: и3 ходи1ти ќбw и4мать по хrтY проходS жи1тельство, и3 чудесA соверши1тъ, є3ли6ка ќбw и3 хrт0съ дёйствова, и3 мє1ртвыz воскреси1тъ. Nбaче по мечтaнію вс‰ содёетъ: и3 рождeніе, и3 пл0ть, и3 прHчаz вс‰, ћкоже глаг0летъ ґпcлъ. [в7 сол. за? сo7є.] И# тогдA, глаг0лz, tкрhетсz сhнъ пaгубы, во всsкой си1лэ и3 знaменіихъ и3 чудесёхъ л0жныхъ: nбaче не сaмъ діaволъ въ пл0ть претвори1тсz, ћкоже и3з8 дамaска глаг0летъ їwaннъ: но человёкъ t блудA роди1всz, всE сатанино2 дёйствіе пріи1метъ, и3 внезaпу востaнетъ: тaже блaгъ и3 кр0токъ всBмъ kви1тсz. И# глaдъ тогдA вeлій бyдетъ: ўгоди1тъ лю1демъ, и3 б9eствєннаz пис†ніz пр0йдетъ, и3 постY навhкнетъ: и3 понyдитсz t человBкъ, и3 цaрь проповёстсz: и3 возлю1битъ мн0жае є3врeйскій р0дъ, и3 во їеrли1мъ дости1гнетъ, и3 хрaмъ и4хъ воздви1гнетъ. Прeжде же седми1хъ лётъ, ћкоже глаг0летъ даніи1лъ, пріи1детъ є3нHхъ и3 и3ліA, проповёдающе лю1демъ не пріимaти є3го2: сeй же є4мь и4хъ ўмyчитъ, тaже и3 главы6 и4хъ tсэчeтъ. Благочeствовати же и3зв0лившіи далeче tбёгнутъ, и4хже въ горaхъ њбрётъ, дeмwнми и3скyситъ: ўмaлzтсz же сeдмь лётъ џнаz и3збрaнныхъ рaди, и3 глaдъ бyдетъ вели1къ, стіхjамъ всBмъ превращaємымъ, ћкw потреби1тисz вмaлэ ўжE всBмъ. По си1хъ же внезaпу ћкw м0лніz съ нб7съ гDне пришeствіе бyдетъ, пред8идyщу чcтн0му є3гw2 кrтY: и3 џгненнаz рэкA клок0щущи є3мY пред8и1детъ, всю2 зeмлю t сквeрны њчищaющи. Ћтъ же бyдетъ ѓбіе и3 ґнтjхrтъ, и3 є3гw2 слуги6, и3 предадsтсz вёчному nгню2. Воструби1вшымъ же ѓгGлwмъ, пріи1детъ внезaпу t конє1цъ земли2, и3 t всёхъ стіхjй, всsкъ человёческій р0дъ во їеrли1мъ, ћкw средA мjра т0й: и3 тaмw сэд0ша прест0ли на судЁ: nбaче съ свои1ми тэлесы6 и3 душaми, всBмъ къ нетлёнію престіхjwваннымъ, и3 є3ди1нъ и3мyщымъ зрaкъ: и3 тёмъ же стіхjамъ на лyчшее пріeмшымъ и3змэнeніе. И# разлучи1тъ є3ди1нэмъ сл0вомъ гDь прaвєдныz t грёшныхъ. И# п0йдутъ благи1хъ дёлатели, вёчный жив0тъ пріeмлюще: грёшніи же въ вёчную пaки мyку, и3 никогдaже си1хъ престaніе бyдетъ. Вёдомо же, ћкw не постA тогдA взhщетъ, и3 наготы2, и3 чудeсъ, хrт0съ, дwбрa бо и3 сі‰: но мн0жицею си1хъ л{чшаz, ми1лостыню ћвэ и3 °простhню°.Речeтъ бо прaвєднымъ и3 грBшнымъ шeсть нёкихъ зaповэдей: взалкaхъ бо, и3 дaсте ми2 ћсти. возжадaхъ, и3 напои1сте мS. стрaненъ бёхъ, и3 введ0сте мS. нaгъ, и3 њдёzсте мS. б0ленъ бёхъ, и3 посэти1сте мS. въ темни1цэ бёхъ, и3 пріид0сте ко мнЁ. є3ли1ко бо сотвори1сте є3ди1ному си1хъ мeньшихъ, мнЁ сотвори1сте: ±же м0жетъ всsкъ кто2 сотвори1ти по си1лэ. тогдA ќбw всsкъ [філjп. за? ©м.] кто2 и3сповёсть, ћкw гDь їи7съ хrт0съ, во слaву бGа nц7A. М{ки ќбw, ±же сщ7eнное є3ђліе предадE, сі‰ сyть: [матf. за? Rє.] тaмw бyдетъ плaчь, и3 скрeжетъ зубHвъ: чeрвь и4хъ не скончaетсz, и3 џгнь и4хъ не ўгaснетъ, и3 [мaрк. за? м7в.] вложи1те є3го2 во тьмY кромёшную. Ћже ќбw вс‰ свётлw цRковь б9іz пріeмши непщyетъ, °пи1щи°ќбw и3 цrтвію нбcному бhти, съ бGомъ с™hхъ спребывaнію, бyдущему џнымъ сіsнію всегдaшнему и3 восхождeнію. Мучeнію же и3 тьмЁ, и3 сицєвhмъ t бGа ўдалeнію и3 душaмъ с0вэстію и3ждивeнію, кaкw лёностію и3 пи1щею врeменною б9eственнагw сіsніz лиши1шасz. Неизречeннымъ человэколю1біемъ твои1мъ хrтE б9е, желaтельнагw твоегw2 глaса нaсъ спод0би, и3 сyщымъ њдеснyю тебE сопричти2, и3 поми1луй нaсъ, ґми1нь.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Согрэши1хомъ, беззак0нновахомъ:
Припадeмъ и3 восплaчемсz прeжде судA џнагw вёрніи, є3гдA нб7сA поги1бнутъ, ѕвёзды спадyтъ, и3 всS землS поколeблетсz, да млcтива њбрsщемъ въ конeцъ nтцє1въ бGа.
Неумhтное и3стzзaніе, стрaшный є4сть тaмw сyдъ, и3дёже судіS неутаeнъ є4сть, и3дёже лицA нёсть въ дарёхъ пріsти: тогдA пощади1 мz вLко, и3 и3збaви всsкагw гнёва твоегw2 стрaшнагw.
ГDь грzдeтъ суди1ти, кто2 стерпи1тъ видёніе є3гw2; вострепещи2 душE nкаsннаz, вострепещи2, и3 ўгот0ви и3сх0дищу дэлA тво‰, да млcтива и3 милосeрда њбрsщеши є3го2, nтцє1въ бGа бlгословeнна.
Негаси1мый џгнь смущaетъ мS, горчaйшій червeй скрeжетъ, ѓдъ душетлённый страши1тъ мS, бlгоуми1ленъ tню1дъ не бывaю. но гDи гDи, прeжде концA ўтверди1 мz стрaхомъ твои1мъ.
Припaдаю ти2, и3 приношY тебЁ ћкоже слeзы глаг0лы мо‰: согрэши1хъ, ћкоже не согрэши2 блудни1ца, и3 беззак0нновахъ, ћкw и4ный никт0же на земли2. но ўщeдри вLко, творeніе твоE, и3 призови1 мz.
Њбрати1сz душE, покaйсz, tкрhй сокровє1ннаz, глаг0ли бGу вс‰ вёдущему: ты2 вёси мо‰ т†йнаz є3ди1не сп7се, но сaмъ мS поми1луй, ћкоже поeтъ дв7дъ, по млcти твоeй.
Слaва, трbченъ: Три2, є3ди1но существ0мъ, и3 є3ди1но ли1цами, три2 пою2 сі‰: nц7ъ, сн7ъ, и3 с™hй д¦ъ, є3ди1на си1ла, хотёніе и3 дёйство. є3ди1нъ бGъ трис™hй, цrтво є3ди1но є3диноначaльнэйшее.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Прох0дитъ краснёйшій t черт0га чрeва твоегw2 бGъ, ћкоже цRь њдёzнный бGоткaнною багрzни1цею, њбагрeніz тaйнагw пречcтыхъ кровeй твои1хъ, безневёстнаz, и3 цrтвуетъ землeю.
Катавaсіа: Согрэши1хомъ, беззак0нновахомъ, непрaвдовахомъ пред8 тоб0ю, нижE соблюд0хомъ, нижE сотвори1хомъ, ћкоже заповёдалъ є3си2 нaмъ: но не предaждь нaсъ до концA, nтцє1въ б9е.
Пёснь }.
Їрм0съ: Е#г0же вHинства нбcнаz:
Стрaшнагw вторaгw твоегw2, гDи, пришeствіz помышлsz срётеніе, трепeщу прещeніz твоегw2, бою1сz гнёва твоегw2: t сегH мz часA зовY, сп7си2 во вёки.
ТебЁ бGу судsщу всsчєскаz, кто2 стерпи1тъ земнор0денъ, сhй стрaстенъ; негаси1мый бо џгнь тогдA, и3 чeрвь скрежeщущій вельми2, њсуждє1нныz пріи1метъ во вёки.
Всsкое дыхaніе є3гдA призовeши, є4же разсуди1ти хrтE вкyпэ: вели1кій стрaхъ тогдA, вeліz нyжда, т0кмw помогaющымъ дэsніємъ во вёки.
Всёхъ судіE б9е м0й и3 гDи, да ўслhшу тогдA глaса твоегw2 вожделённагw, да ўви1жду свётъ тв0й вели1кій, да ўзрю2 вселє1ніz тво‰, да ўзрю2 слaву твою2, рaдуzсz во вёки.
Правосyде сп7се поми1луй, и3 и3збaви мS nгнS и3 прещeніz, є3г0же мнЁ на судЁ прaведнw под8sти: њслaби ми2 прeжде концA, добродётелію и3 покаsніемъ.
Е#гдA сsдеши судіE, ћкw бlгоутр0бенъ, и3 покaжеши стрaшную слaву твою2 хrтE: q кjй стрaхъ тогдA, пeщи горsщей, и3 всBмъ боsщымсz нестерпи1магw суди1ща твоегw2!
Бlгослови1мъ nц7A и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, гDа.
Е#ди1наго бGа по существY чтY, три2 v3пwстaси пою2 њпредэли1тельнэ, и4ныz, но не и4накwвыz: понeже б9ество2 є3ди1но въ тріeхъ ли1цэхъ: и4бо nц7ъ, и3 сн7ъ, и3 б9eственный д¦ъ.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: И#з8 свэтлёйшагw чрeва твоегw2 прошeдъ, ћкw жени1хъ и3з8 черт0га возсіS хrт0съ, свётъ вeлій сyщымъ во тьмЁ: и4бо прaвды сlнце њблистaвъ, просвэти2 чcтаz мjръ.
Хвaлимъ, бlгослови1мъ, покланsемсz гDви, пою1ще, и3 превозносsще во вс‰ вёки.
Їрм0съ: Е#г0же вHинства нбcнаz слaвzтъ, и3 трепeщутъ херувjми и3 серафjми, всsко дыхaніе и3 твaрь, п0йте, бlгослови1те и3 превозноси1те во вс‰ вёки.
Пёснь f7.
Їрм0съ: Безсёменнагw зачaтіz:
ГDь грzдeтъ грBшныz мyчити, прaвєдныz же спасти2: восплaчемсz, и3 возрыдaимъ, и3 пріи1мемъ чyвство џнагw днE, в0ньже безвBстнаz и3 т†йнаz tкрhвъ, человёкwмъ tдaстъ по достоsнію.
Пристрaшенъ и3 трeпетенъ бhсть мwmсeй, ви1дz тS t зaднихъ: кaкw же постою2, лицE твоE ви1дz тогдA ѓзъ nкаsнный, є3гдA пріи1деши съ нб7сE; но пощади1 мz щeдре, млcтивнымъ твои1мъ призрённемъ.
Даніи1лъ ўбоsсz часA и3стzзaніz, ѓзъ же nкаsнный что2 постраждY t негw2, грzдhй гDи, стрaшнагw днE, но дaждь ми2 прeжде концA бlгоуг0днw тебЁ послужи1ти, и3 ўлучи1ти цrтвіе твоE.
Џгнь гот0витсz, чeрвь ўстроsетсz: весeліе, слaва, њслаблeніе, свётъ невечeрній, рaдость првdныхъ: и3 кто2 бlжeнный и3збёгнути не восх0щетъ мучeніz пeрвыхъ, наслёдивый втор†z;
Да мS не tврати1тъ t лицA твоегw2 гDи ћрость твоегw2 гнёва: нижE да ўслhшу глaса клsтвеннагw, во џгнь tсылaющагw, но да вни1ду въ рaдость нетлённагw твоегw2 черт0га и3 ѓзъ тогдA со с™hми твои1ми.
Ќмъ ўzзви1сz, тёло њструпи1сz, болёзнуетъ дyхъ, сл0во и3знем0же, житіE ўмертви1сz, конeцъ при двeрехъ тёмже nкаsннаz моS душE, что2 сотвори1ши, є3гдA пріи1детъ судіS и3спытaти тво‰;
Слaва, трbченъ: Е#ди1нагw є3динороди1телю, є3динор0днагw сн7а џ§е, и3 є3ди1не є3ди1нагw свёте, свёта сіsніе: и3 є3ди1ный є3ди1не є3ди1нагw бGа, с™hй дш7е, гDа гDь, вои1стинну сhй. q трbце є3ди1нице с™az! сп7си1 мz бGосл0вzща тS.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Чyдо ржcтвA твоегw2 ўдивлsетъ мS всенепор0чнаz, кaкw зачинaеши безсёменнw неwб8имeннаго: рцы2, кaкw дёвствуеши р0ждши ћкw м™и; є4же пaче є3стествA вёрою пріeмъ, рождeнному поклони1сz: є3ли6ка х0щетъ бо, и3м0жетъ.
Катавaсіа: Безсёменнагw зачaтіz ржcтво2 несказaнное, м™ре безмyжныz нетлёненъ пл0дъ: б9іе бо рождeніе њбновлsетъ є3стествA. тёмже тS вси2 р0ди, ћкw бGоневёстную м™рь, правослaвнw величaемъ.
Е#xапостілaрій:
Тaже настоsщій.
Под0бенъ: Со ўченики2 взhдемъ:
Стрaшный дeнь судA, и3 неизречeнныz твоеS слaвы, помышлsz трепeщу гDи всsкw, и3 трzсhйсz стрaхомъ вопію2: на зeмлю є3гдA пріи1деши суди1ти хrтE б9е всsчєскаz со слaвою, t всsкагw и3збaви мS мучeніz, њдеснyю тебE вLко спод0бивый мS стaти.
Другjй:
Под0бенъ: Жєны2 ўслhшите:
СE дeнь грzдeтъ гDа вседержи1телz, и3 кто2 стерпи1тъ стрaхъ пришeствіz џнагw; дeнь бо ћрости є4сть, и3 пeщь горsщаz, в0ньже судіS сsдетъ, и3 по достоsнію дэsній комyжде tдаsй.
БGор0диченъ: Чaсъ и3спытaніz, и3 стрaшнагw пришeствіz чlвэколю1бца вLки помышлsz, вeсь трепeщу, и3 сётуz, вопію1 ти: судіE м0й прaведнэйшій, и3 є3ди1не многомлcтиве, кaющасz пріими1 мz бцdы мlтвами.
На хвали1техъ стіхи6ры воскрeсны nсмоглaсника д7: и3 ґнат0ліевъ є3ди1нъ: и3 тріHди д7, глaсъ ѕ7. Самоглaсны.
Стjхъ: Всsкое дыхaніе:
Помышлsю дeнь џный и3 чaсъ, є3гдA и4мамы вси2 нaзи и3 ћкw њсуждeни, неумhтному судіи2 предстaти, тогдA трубA возшуми1тъ вельми2, и3 њснов†ніz земли2 подви1жатсz, и3 мeртвіи t гробHвъ воскrнутъ, и3 в0зрастомъ є3ди1нэмъ вси2 бyдутъ, и3 всёхъ т†йнаz kвлє1нна предстaнутъ пред8 тоб0ю и3 возрыдaютъ, и3 восплaчутсz, и3 во џгнь кромёшный tи1дутъ, и5же никогдaже покazшасz: и3 въ рaдость и3 весeліе, првdныхъ жрeбій вни1детъ въ черт0гъ нбcный.
Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.
Q каковhй чaсъ тогдA, и3 дeнь стрaшный, є3гдA сsдетъ судіS на прест0лэ стрaшномъ! кни6ги разгибaютсz, и3 дэ‰ніz њбличaютсz, и3 т†йнаz тьмы2 kвлє1на бывaютъ, ѓгGли њбтекaютъ, собирaюще вс‰ kзhки. пріиди1те, ўслhшите цaріе и3 кнsзи, раби2 и3 своб0дни, грBшницы и3 првdницы, богaтіи и3 ни1щіи: ћкw грzдeтъ судіS, хотsй суди1ти всeй вселeннэй. и3 кто2 претерпи1тъ пред8 лицeмъ є3гw2, є3гдA ѓгGли предстaнутъ њбличaюще дэ‰ніz, помышлє1ніz, и3 мы6сли, ±же въ нощи2 и3 во дни2; q каковhй чaсъ тогдA! но прeжде дaже не приспёетъ кончи1на, потщи1сz зовyщи душE: б9е, њбрати1въ сп7си1 мz, ћкw є3ди1нъ бlгоутр0бенъ.
Глaсъ }:
Стjхъ: Возвеселю1сz и3 возрaдуюсz њ тебЁ, пою2 и4мени твоемY, вhшній.
Даніи1лъ прbр0къ, мyжъ желaній бhвъ, власти1тельное б9іе ви1дэвъ, си1це вопіsше: судіS сёде, и3 кни6ги разгнyшасz. блюди2 душE моS, пости1ши ли сz; бли1жнzгw твоегw2 не прeзри. t брaшенъ воздержи1ши ли сz; брaта твоегw2 не њсуждaй: да не во џгнь tсылaема сгори1ши ћкw в0скъ, но да без8 поткновeніz введeтъ тS хrт0съ въ цrтвіе своE.
Глaсъ №.
Стjхъ: Воскресни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.
Пред8wчи1стимъ себE брaтіе, цари1цею добродётелей: сe бо пріи1де, богaтство нaмъ бlги1хъ подаю1щи: страстeй ўтолsетъ дмє1ніz, и3 вLцэ примирsетъ прегрэши1вшыz. тёмже съ весeліемъ сію2 пріи1мемъ, вопію1ще хrтY бGу: воскrhй и3з8 мeртвыхъ, неwсуждeны нaсъ сохрани2, славосл0вzщыz тS є3ди1наго безгрёшнаго.
Слaва: пaки т0йже стjхъ.
И# нhнэ: Пребlгословeнна є3си2: Славосл0віе вели1кое: и3 tпyстъ. Тaже, nбhчнаz літjа въ притв0рэ, въ нeйже поeмъ: Слaва, и3 нhнэ, стіхи1ру є3ђльскую. Присовокуплsемъ и чaсъ №-й, въ нeмже чтeтсz њглашeніе прпdбнагw nтцA нaшегw fе0дwра студjта. На літургjи и3з8wбрази1тєльнаz. И# бlжє1нна глaса, на ѕ7: и3 t канHна тріHди пёснь ѕ7, на д7. Прокjменъ, глaсъ G: Вeлій гDь нaшъ: Стjхъ: Хвали1те гDа, ћкw бlгъ pал0мъ: Ґп0столъ къ корjнfzнwмъ, зачaло Rм. Ґллилyіа, глaсъ }: Пріиди1те возрaдуемсz гDви, воскли1кнемъ бGу сп7си1телю нaшему. Стjхъ: Предвари1мъ лицE є3гw2 во и3сповёданіи, и3 во pалмёхъ воскли1кнемъ є3мY. Е#ђліе t матfeа, зачaло Rѕ. Причaстенъ: Хвали1те гDа съ нб7съ: Другjй: Рaдуйтесz првdніи њ гDэ:

 

 

 

Неділя Митаря і Фарисея

 

У суботу на вечірні

 

 

Після передпочаткового псалма, стихословимо Блажен муж… кафизма перша. На Господи, взиваю… стихири Октоїха чергового гласу і Постової Тріоді 1 гласу:

Не молімося, браття, по-фарисейськи, бо всякий, хто підноситься, принизиться. Смирімо себе перед Богом, у пості, як митар, взиваючи: Боже, очисти нас грішних (двічі).

Фарисей, гордістю поборюваний, і митар, покаянням упокорюваний, приступили до Тебе, єдиного Владики. Але перший через похвальбу позбувся благ, а другий, нічим не вихваляючись, сподобився дарів. У цих зітханнях утверди мене, Христе Боже, як Чоловіколюбець.

Слава… глас 8:

Вседержителю Господи, знаю, що можуть сльози: Єзекію з царства смерти вивели, грішницю від довголітніх гріхів визволили, митаря, а не фарисея, виправдали; тому, до них приєднуючись, молюся: помилуй мене.

І нині…

Богородичний догматик рядового гласу.

Якщо правиться літія, то співається стихира святого храму.

Слава… глас 3:

Душе моя, зрозумівши різницю між фарисеєм і митарем, зненавидь гордовитий голос першого й наслідуй смиренну молитву другого і взивай: Боже, очисти мене грішного і помилуй мене.

І нині…

Богородичний воскресний того ж гласу.

На стиховні стихири Октоїха.

Слава… глас 5:

Очима моїми, обважнілими від беззаконь моїх, не можу глянути вгору і побачити висоту небесну, але прийми мене, Спасе, як митаря, що кається, і помилуй мене.

І нині…

Богородичний того ж гласу: Храм і двері єси, світлиця і престіл Царя — Діво всечесна, через Тебе Визволитель мій Христос Господь, Сонцем правди бувши, сущим у темряві явився, бажаючи просвітити тих, кого Своєю рукою створив за образом Своїм. Тому, Всехвальна, материнську сміливість до Нього маючи, безперестанно молися за спасіння душ наших.

 

На ранній

 

 

Все за уставом чергового гласу. Після Євангелія – Воскресіння Христове бачивши… і псалом 50.

Слава… глас 8:

Покаяння двері відкрий мені, Життєдавче. Лине бо зранку дух мій до храму святого Твого. Храм же мій тілесний весь осквернив я; Ти ж як Щедрий очисти з добросердечної Твоєї милости.

І нині…

На стежки спасіння направ мене, Богородице, бо ганебними гріхами осквернив я душу свою і в лінощах все життя своє прожив. Молитвами ж Твоїми позбав мене всякої нечистоти.

Потім глас 6:

Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої.

Багато заподіяних мною гріхів згадуючи, жахаюся страшного дня судного. Проте, уповаючи на ласку милосердя Твого, як Давид, благаю: помилуй мене, Боже, з великої Твоєї милости.

По Спаси, Боже, людей Твоїх…

 

 

Канон

 

 

 

Воскресний з Октоїха на 4, хрестовоскресний на 2
і Богородиці на 2, а з Тріоді на 6, глас 6.
 

 

 

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

 

 

Ірмос: Як по суші, перейшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон потопляється; пісню перемоги Богові співаймо, взиваючи.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Христос, притчами ведучи всіх до виправлення життя, митаря підносить за смирення, показавши фарисея приниженим за самохвальство.

Через смирення високотворчу честь бачачи і через самохвальство — тяжке падіння, наслідуй митарів добрий вчинок, а фарисейську злобу зненавидь.

Через зарозумілість знищується всяке благо, через смирення викорінюється всяке зло. Це приймаймо, вірні, відвертаючись з презирством від вчинків самохвальства.

Цар усіх, бажаючи ученикам Своїм бути смиренномудрими, повеліваючи, навчав наслідувати митареві зітхання і смирення.

Слава…

Як митар, стогну і з невмовкними риданнями нині приходжу до Твого милосердя, Господи; змилуйся і наді мною, що в смиренні життя своє нині проводжу.

І нині…

Розум, тіло, душу й дух, наставлення і надію на Тебе, Владичице, покладаю: від лютих ворогів і напастей і майбутньої загрози визволи і спаси мене.

Катавасія: Відкрию уста мої…

 

 

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

 

 

Ірмос: Нема святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і утвердив нас на камені сповідання Твого.

Із багна пристрастей смиренний підноситься, з висоти чеснот падає всякий гордий; уникаймо прикладу цього зла.

Марнославство позбавляє багатства правди, смирення ж розганяє безліч пристрастей; нас наслідувачами митаревої долі, Спасе, покажи.

Як митар, і ми, б’ючи себе в груди, з жалем взиваймо: очисти, Боже, нас грішних, щоб прийняти прощення, як він.

З щирою любов’ю прийдімо, вірні, виявляючи лагідність, сполучену зі смиренням, у стогоні серця, в плачі й молитві, щоб мали ми від Бога прощення.

Слава…

Відкиньмо, вірні, високохвальну гординю, зарозумілість згубну й пиху огидну і найлютішу невгодну Богові фарисеєву жорстокість.

І нині…

На Тебе, єдине Пристановище, уповаючи, не втрачу доброї надії, а одержу Твою поміч, Чиста, від усякої злої напасти визволюваний.

Сідальний, глас 4:

Смирення піднесло одержимого гріхами митаря, який, застогнавши, благав Творця про очищення, а самохвальство відкинуло від правди окаянного фарисея говіркого. Тому наслідуймо чесноти, від зла відступаючи.

Слава…

Смиренність колись піднесла митаря, що з плачем взивав: очисти, — й оправдався. Тому наслідуймо його всі, що в глибину зла упали, викликнім до Спаса з глибини серця: згрішили — очисти, єдиний Чоловіколюбче.

І нині…

Скоро прийми моління наші, Владичице, і принеси їх Сину і Богу, Всенепорочна. Від напастей звільни тих, що вдаються до Тебе, зруйнуй підступи і знищ зухвальство тих, що безбожно повстають на рабів Твоїх, Пречиста.

 

 

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

 

 

Ірмос: Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква побожно співає, взиваючи, від помислу чистого Господа прославляючи.

Особливий шлях до піднесення смиренням показав Бог-Слово, що смирився аж до вигляду раба: Його ж наслідуючи, всякий, смиряючись, підноситься.

Піднісся праведник і упав фарисей. Багатьма ж гріхами обтяжений, смирився митар, але піднісся, несподівано оправданий.

Від заступництва за убогих і багатства чеснот з’явилося безумство; в той же час багатство смирення є великим оправданням у надзвичайній убогості, про це ж і дбаймо.

Провістив єси, Владико, стати цілком проти велемудрих, а смиренним, Спасе, благодать Свою подав; пошли ж і нам, що нині смирилися, Твою благодать.

Слава…

До Божественного піднесення завжди спрямовуючи нас, Спас і Владика високотворче смирення показав, Своїми руками обмивши ноги ученикам Своїм.

І нині…

Діво, що Світ Неприступний породила, морок душі моєї світлосяйною зорею розжени і на стежки спасіння життя моє направ.

 

 

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

 

 

Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, малюся, душі тих, що зрання линуть до Тебе, пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога, що з темряви гріхів взиває.

Фарисеєві чесноти поспішаймо наслідувати і візьмімо за приклад митареве смирення, в обох ненавидячи негідну зарозумілість і пагубу падіння.

Марним виявився подвиг чеснот, кали фарисей з’єднав з ним гординю, але митар високотворчою чеснотою негайно придбав супутника — смирення.

Погоничем на колісниці думав поспішати до чеснот фарисей, але піший митар, швидше за лідійську колісницю біжучи, набагато його випередив, сполучивши смирення з чеснотою.

Притчу про митаря збагнувши розумом, прийдіть, наслідуючи його плач, дух засмучений Богу приносячи і благаючи прощення гріхів.

Слава…

Відкиньмо далеко, розумні, фарисеїв норов — чванливий і злостивий, гордий і зухвалий, лютий і самохвальний, і не позбавмо себе Божественної благодаті.

І нині…

Жезл сили усім нам, що до Тебе, Благодатна, вдаємося, пошли, перемогу над усіма ворогами подаючи і від усякого зла визволяючи.

 

 

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

 

 

Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи і до тихого пристановища Твого прийшовши, благаю: визволи з тління життя моє, Многомилостивий.

Шлях життя долали разом митар і фарисей, але один, зарозумілістю опанований, ганебно загинув, другий же смиренням спасся.

Марного життя ми течія минуща, наслідуймо ж митарів помисел старанно, уникаймо гордині огидного фарисея, і живі будемо.

Думками і почуттями наслідуймо Спаса Ісуса і Його смирення, якщо хочемо отримати вічну оселю радости, в країні живих перебуваючи.

Показав єси, Владико, високотворче смирення, коли Ти, підперезаний рушником, Твоїм ученикам ноги помив і приклад цей наслідувати звелів.

Слава…

Життя пройшов фарисей чеснотами, а митар — гріхами. Перший через хворобливу гординю позбувся смирення; другий же піднісся, смиренномудрим ставши.

І нині…

Мене, нагого через простоту, нелукавим життям створеного, ворог одягає спокусою переступу і дебелістю тіла; нині ж Твоїм заступництвом, Отроковице, спасаюсь.

Кондак, глас 4: Тікаймо віл фарисеєвої похвальби і навчімося митаревої величі слів смирення, у покаянні взиваючи: Спасителю світу, очисти рабів Твоїх.

Другий кондак, глас 3: Митареві зітхання принесімо Господу і приступімо до Нього, грішні, як до Владики, бо Він хоче спасти всіх людей і прощення подає всім, хто кається, заради нас бо тіло прийняв як Бог Сущий з Безначальним Отцем.

Ікос: Самі себе, браття, всі смиримо зітханнями, риданнями заглушімо докори совісті і тоді на суд вічний явімося, вірні, невинними, щоб одержати прощення: там бо воістину є полегшення і, щоб пізнати нам його, нині взиваймо: там хвороби, печаль і глибокі зітхання зникнуть в Едемі дивному, Творцем якого є Христос Бог Сущий з Отцем Безначальним.

 

 

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

 

 

Ірмос: Росоносною піч учинив ангел преподобним юнакам, халдеїв же опаляючи, веління Боже мучителя нахилило взивати: благословен єси, Боже отців наших.

Ділами чеснот пишаючись, фарисей у сітях гордощів люто заплутався, без міри вихваляючись; митар же, легким крилом смирення піднісшись, до Бога наблизився.

Прикладом смирення, як сходами, скористався митар і до небесної висоти піднявся. Через гнилу гординю ж і безумство окаянний фарисей занісся і зійшов до пекла підземного.

Лукавий, ловлячи праведних, прикладами самохвальства спокушає, грішних же сітями безнадійности зв’язує, але одного й іншого зла ми, наслідувачі митаря, стараймося позбутися.

З молитвою припадімо до Бога нашого, вірні, з сльозами і теплими зітханнями, наслідуючи митареве високотворче смирення і співаючи: благословен єси, Боже отців наших.

Слава…

Навчаючи учеників, попереджав Ти їх, Владико, щоб не марнославили себе, а уподоблятися смиренним повелівав. Тому ми, вірні, взиваємо до Тебе, Спасе: благословен єси, Боже отців наших.

І нині…

Тебе, красу і Божественну ліствицю, що її колись бачив Яків простертою від землі до неба, знаємо, Чиста; Ти приводиш з неба втіленого Бога і земнородних підносиш знову до небес.

 

 

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

 

 

Ірмос: З полум’я преподобним росу виточив і жертву праведника водою спалив; бо все твориш, Христе, з волі Своєї; Тебе прославляємо по всі віки.

Смиренномудрим прагненням надихнувшись, митар Милостивого Господа знайшов і став спасенним. Через злий же образ язика говіркого фарисей відпав від правди.

Від фарисеєвої свавільної пихи і самохвальства чистотою утікаймо, вірні, наслідуючи митареві щедро даровані смирення і вдачу.

Сповіщаймо, вірні, митареві слова в Церкві святій: Боже, очисти; і сподобимося з ним прощення, щоб визволитися від загибелі самохвального фарисея.

Наслідуймо всі митареве зітхання і, звертаючись до Бога з гарячими сльозами, викликнімо до Нього: Чоловіколюбче, на милосердя щедрий, згрішили ми, очисти і спаси.

Благословімо Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.

До митаревого стогону Бог прихилився: виправдавши ж його, навчив усіх завжди смирятися, зітханням і сльозами благаючи прощення гріхів.

І нині…

Не знаю, крім Тебе, іншого захисту, Тебе визнаю за молитвеницю, Чиста Всенепорочна: Тебе, заступницю перед Народженим Тобою, благаю: від усіх напасників мене визволи.

 

 

Пісня 9

 

 

Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього не сміють чини ангельські дивитись: через Тебе, Всечиста, Слово стало тілом і явилося людям: величаючи Його, з Небесними Силами Тебе ублажаємо.

Шлях піднесення смирення від Христа взявши за приклад спасіння, митарів звичай наслідуймо, пиху зарозумілости далеко відкидаючи, а прагненням до смиренномудрости Бога благаючи.

Душевну гординю відкиньмо, правдиву смиренномудрість придбаймо, себе прославляти не поспішаймо, горду чванливість зненавидьмо і з митарем Бога ублагаймо.

Митарські молитви милости принесімо Творцеві, ухиляючись від невдячних молитов фарисейських і самохвальних слів, якими ближнього осуджують, щоб милостивого Бога і Світло прихилити до себе.

Безліччю гріхів обтяжений я, що за насиченістю злобою перевищив митаря, що фарисеєву самохвальну пиху придбав і зовсім втратив добрі діла; зглянься на мене, Господи.

Сподоби Твого блаженства сущих заради Тебе убогих духом. За настановами Твоїх заповітів дух смиренний Тобі приносимо: прийми, Спасе, і спаси слуг Твоїх.

Слава…

Колись митар помолився Богу, до храму благочестиво ввійшовши, й оправдався, бо прийшов із зітханням, сльозами й упокореним серцем, весь тягар гріхів скинувши духовним очищенням.

І нині…

Оспівувати, славити й ублажати Тебе дозволь нам, що достойно шануємо Тебе, Пречиста, і Різдво Твоє величаємо, єдина благословенна. Ти бо єси похвала християнам і молитвениця перед Богом благоугодна.

Екзапостиларій воскресний. Потім із Тріоді.

Слава…

Втечімо від найзлішого фарисеєвого самохвальства і навчімося митаревого надзвичайного смирення, щоб піднестися разом із ним, взиваючи до Бога: очисти рабів Твоїх, Христе Спасе, що з волі Своєї був народжений Дівою, хрест перетерпів і підніс світ Своєю Божественною могутністю.

І нині…

Творець світа і Бог усіх тіло людське прийняв з непорочної утроби Твоєї, всехвальна Богородице, і тлінне все моє єство оновив, подібно, як і Твоє — і перед народженням залишив нетлінним, і після народження: тому до Тебе всі викликуємо, істинно прославляючи: радуйся, Славо світу.

На Хваліте стихири воскресні Октоїха 4.

З Тріоді 4: Не молімося, браття, по-фарисейськи, бо всякий, хто підноситься, принизиться. Смирімо себе перед Богом у пості, як митар, взиваючи: Боже, очисти нас грішних (двічі).

Фарисей, гордістю поборюваний, і митар, покаянням упокорюваний, приступили до Тебе, єдиного Владики. Але перший через похвальбу позбувся благ, а другий, нічим не вихваляючись, сподобився дарів. У цих зітханнях утверди мене, Христе Боже, як Чоловіколюбець.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих Твоїх до кінця (Псалми
9:33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Пс. 9:33
).

Глас 3: Душе моя, зрозумівши різницю між фарисеєм і митарем, зненавидь гордовитий голос першого й наслідуй сокрушенну молитву другого і взивай: Боже, очисти мене грішного і помилуй мене.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповім про всі чудеса Твої.

Фарисеїв гонористий голос зненавидівши і митареву смиренномудру молитву наслідуючи, не пишаймося мудрістю, вірні, а, смиряючи себе, зі зворушенням взиваймо: Боже, очисти гріхи наші.

Слава… глас 8:

Фарисея, що виправдовував себе, хвалячись ділами, осудив єси, Господи, а митаря, що смирився і з зітханням очищення просив, оправдав єси, бо не зважаєш Ти на помисли самохвальні, а сокрушенних сердець не відкидаєш. Тому і ми до Тебе, що постраждав за нас, у смиренні припадаємо: подай прощення і велику милість.

І нині…

Преблагословенна єси, Богородице Діво…

Велике славослів’я і відпуст. І за звичаєм літія у притворі, на якій співаємо: Слава: і нині. Стихира рання євангельська. І час Перший.

На Літургії
Прокимен чергового гласу.

Апостол: Друге послання апостола Павла Тимофію
3:10 Ти ж пішов услід за мною наукою, поступованням, заміром, вірою, витривалістю, любов'ю, терпеливістю,
3:11 переслідуваннями та стражданнями, що спіткали були мене в Антіохії, в Іконії, у Лістрах, такі переслідування переніс я, та Господь від усіх мене визволив.
3:12 Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані.
3:13 А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши.
3:14 А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти.
3:15 І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса.
2Тим. 3:10-15
, зач. 296.

Євангеліє: Євангеліє від Луки
18:10 Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.
18:11 Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.
18:12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!
18:13 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...
18:14 Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.
Лк. 18:10-14
, зач. 89.

Причасний: Хваліть Господа з небес…

Неділя Блудного сина

Велика вечірня
 

На Господи, взиваю… стихири чергового гласу 6 і Тріоді 4. глас 1:

У безгрішній і життєдайній країні удостоївся я жити; посіявши гріх, серпом пожавши колосся лінощів, пригорщами пов’язав мої вчинки у снопи, які розставив не на току покаяння. Але молю Тебе, предвічний Творче і Боже наш, вітром Твого милосердя розвій полову діл моїх, пшеницю дай душі моїй на відпущення і, приймаючи мене в небесній оселі Твоїй, спаси мене.

Пізнаймо, браття, таїнства силу, бо від гріха до батьківського дому прибулого блудного сина, зустрічаючи, цілує милостивий батько, знову ознаку своєї слави дає і таємничу для вишніх влаштовує гостину, заколюючи вгодоване теля, — щоб і ми достойно жили разом з Чоловіколюбцем Отцем і Ним принесеною славною Жертвою, Спасом душ наших.

Слава… глас 2:

О, скількох благ я, окаянний, позбавив себе! Від якого блаженства відпав я, нещасний! Розтратив багатство, яке прийняв, заповідь переступив. Горе мені, стражденна душе! До вогню вічного заздалегідь присудиш себе. Тому ще до кінця взивай до Христа Бога: як блудного сина, прийми мене, Боже, і помилуй мене.

І нині…

Богородичний догматик чергового гласу.

Якщо є літія, то стихири храму.

Слава… глас 4:

Як блудний син, прийшов і я, Щедрий, життя своє проживши в розлуці і розтративши багатство, яке Ти дав мені, Отче. Прийми мене, що каюся, Боже, і помилуй мене.

І нині…

Богородичний того ж гласу.

На Стиховні стихири Октоїха.

Слава… глас 6:

Батьківського дару багатство розтративши, з безсловесним стадом пасся я, окаянний, і, його поживи жадаючи, виснажувався голодом, не наситившись. Але, повернувшись до милосердного Отця, взиваю зі сльозами: припадаю я до чоловіколюбства Твого, прийми мене, як наймита, і спаси мене.

І нині…

Богородичний: Творець і визволитель мій, Христос Господь, що вийшов із Твоєї, Пречиста, утроби, в мене зодягнувшись, від давнього прокляття Адама визволив. Тому Тобі, Владичице, Матері Божій та істинній Діві, невмовкно по-ангельськи викликуємо: радуйся, Владичице, заступнице, покрово і спасіння душ наших.

 

На ранній

 

 

Все за уставом чергового гласу. Після Хваліте ім’я Господнє… псалом 136:

На ріках Вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш. На вербах посеред нього повісили ми арфи наші. Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: заспівайте нам пісень сионських. Як же нам співати пісню Господню на землі чужій? Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя. Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї. Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: руйнуйте його доостанку. Дочко Вавилону, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам. Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.

Тропарі, Непорочні, прокимен. Євангеліє, Воскресіння Христове бачивши,.. псалом 50. Покаяння двері відкрий мені… По Спаси, Боже, людей Твоїх…

 

 

Канон

 

Воскресний на 4, хрестовоскресний на 2,
Богородиці на 2 і Тріоді на 6, глас 2.
 

 

 

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

 

 

Ірмос: Мойсеєву пісню сприйнявши, заспівай, душе: Помічник і Покровитель став мені на спасіння; Він Бог мій, і прославлю Його.

Ісусе Боже, прийми нині і мене, що каюся, як блудного сина, що все життя в лінощах прожив і Тебе прогнівив.

Марно розтратив я божественне багатство, яке Ти колись дав мені, віддалився від Тебе і блудно жив. Милосердний Отче, обніми ж нині і мене, що повертаюся до Тебе.

Слава…

Батьківські обійми нині розпростерши, прийми, всещедрий Господи, і мене, як блудного, щоб я, дякуючи, прославляв Тебе.

І нині…

Виявивши на мені, Боже, всю благостиню, зневаж як благодійник безліч гріхів моїх Божественними молитвами Твоєї Матері.

Катавасія: Мойсеєву пісню…

 

 

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

 

 

Ірмос: Неплідний мій розум перетвори у мені, Боже, на плодоносний милосердям Твоїм, творче добра, садівничий добробуту.

Нестямний я був, безумно пристав я до одержимих пристрастями, але прийми мене, Христе, як блудного.

Наслідуючи голос благання блудного, взиваю: згрішив я, Отче, але, як і його, обійми й мене нині і не відкинь мене.

Слава…

Обійми Твої розпростерши, Христе, милостиво прийми мене, що з далекої країни гріхів і пристрастей повертаюсь.

І нині…

Преславна між жонами, збагати добрими ділами і мене, зубожілого через безліч гріхів, Чиста, щоб я прославляв Тебе.

Катавасія: Неплідний мій розум…

Сідальний, глас 1: Батьківські обійми поспіши розкрити для мене: прожив я блудно життя своє, нині надіюсь на невичерпне багатство щедрот Твоїх, Спасе, злиденного мого серця не відкинь. Тебе, Господи, у скорботі кличу: згрішив я, Отче, проти неба і перед Тобою.

Слава… той самий.

І нині…

Богородичний: Неневісна, чиста Богородице Діво, єдина заступнице і покрово вірних, від біди, скорбот і лютих напастей визволи всіх, що на Тебе, Отроковице, надію мають, і душі наші спаси Божественними молитвами Твоїми.

 

 

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

 

 

Ірмос: Передбачаючи Твоє народження від Діви, пророк проповідував, виголошуючи: почув я вість про Тебе й убоявся, бо з півдня і з гори святої, благодаттю захищеної, прийшов єси, Христе.

Багатство благ, яке дав мені Ти, Небесний Отче, марно розтратив я, ставши рабом чужинців. Тому взиваю до Тебе: згрішив я перед Тобою, прийми мене, як колись блудного, розкривши обійми Твої для мене.

Став я рабом усякого зла, безсоромно приставши до спокусників пристрастями своїми, нестямним був через нерозумність. Змилуйся, Спасе, Пренебесний Отче, наді мною, що припадаю до безлічі щедрот Твоїх.

Слава…

Набравшись усякого сорому, не наважусь глянути на висоту небесну, безрозсудно бо піддався я гріху. Нині ж, каючись, взиваю з розчуленням: згрішив я перед Тобою, прийми мене, Всецарю.

І нині…

Людям помічнице, тверда надіє всіх християн, пристановище тим, кого спасаєш, спаси мене, Діво чиста, материнськими молитвами Твоїми і життя вічного сподоби.

Катавасія: Передбачаючи Твоє народження…

 

 

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

 

 

Ірмос: Після ночі минулої наблизився день, і світло світові засяяло, тому хвалять Тебе ангельські чини і славословить Тебе вселенна.

Став я рабом чужинців, у країну згубну відійшов і набрався сорому; нині ж, каючись, викликую до Тебе, Щедрий: згрішив я.

Отцеве Твоє милосердя нині відкрий, Небесний Отче, мені, що у гріхах розкаявся, і не відкинь мене, превелику милість маючи.

Слава…

Не смію поглянути на висоту небесну, безмірно прогнівив я Тебе, Христе, але, знаючи Твої щедроти милостиві, взиваю: згрішив я перед Тобою, очисти і спаси мене.

І нині…

Всесвята Діво благодатна, що породила очищення, тягар гріхів моїх молитвами Твоїми полегши.

Катавасія: Після ночі минулої…

 

 

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

 

 

Ірмос: У глибині гріховній, Спасе, перебуваю я, житейським морем збурений, але, як Іону від звіра, так і мене від пристрастей визволи і спаси мене.

Глибина гріховна тримає мене безперестанно і бушування гріхів затоплює мене. Направ мене до пристановища життя, Христе Боже, і спаси мене, Царю слави.

Отцеве багатство розтратив я згубно і, зубожівши, соромом укрився, поневолений марними помислами. Тому взиваю до Тебе: Чоловіколюбче, змилосердься і спаси.

Слава…

Голодом позбавився я всяких благ і віддалився від Тебе, Всеблагий; змилосердься нині наді мною в покаянні і спаси, Христе, мене, що оспівую Твоє чоловіколюбство.

І нині…

Отроковице, що породила Спаса і Владику Христа, спасіння сподоби мене, зубожілого на добрі діла, щоб я оспівував Твою велич, Діво Чиста.

Катавасія: У глибині гріховній…

Кондак, глас 3: Від Отчої слави Твоєї віддалився я безумно, в безчесті розтративши багатство, яке Ти передав мені. Тому голосом блудного взиваю до Тебе: згрішив я перед Тобою, Отче Щедрий, прийми мене в покаянні і зроби мене одним із найманців Твоїх.

Ікос: Від Спаса нашого, що кожного дня навчав словами Своїми, почули про блудного, наверненого до благої розсудливости, і його добре покаяння візьмімо за приклад. До Того, Хто відає таїни всіх, із смиренним серцем взиваємо: згрішили ми перед Тобою, Отче щедрий, і ніколи вже не станемо достойними називатися, як колись, дітьми. Але Ти, як істинний Чоловіколюбець, прийми і зроби мене одним із найманців Твоїх.

 

 

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

 

 

Ірмос: Херувимів наслідуючи, отроки в печі раділи, співаючи: благословен єси, Боже, що істиною і судом послав все це за гріхи наші, всехвальний і препрославлений по всі віки.

Похотям тілесним піддався я неприкаяно, надто підкорився пристрасним вигадкам і віддалився від Тебе, Чоловіколюбче. Нині ж кличу гласом блудного: згрішив я, Христе, не відкинь мене, бо Ти єдиний милостивий.

Не наважуючись навіть глянути на висоту небесну, взиваю: згрішив я перед Тобою, Всецарю, в безумстві один бо я прогнівив Тебе, відкинувши Твої повеління. Тому як єдиний Благий не відкинь мене від лиця Твого.

Слава…

Молитвами апостолів, пророків, преподобних, чесних мучеників і праведних прости мене, Господи, за все, чим згрішив я, прогнівивши Твою милість, Христе, щоб і я прославляв Тебе повіки.

І нині…

Явилася Ти, Богородице, світлішою від херувимів і серафимів і всіх небесних воїнств, з ними ж ублагай, Всенепорочна, Безначального Отця, Божественне Слово, Його ж породила єси тілесно, щоб ми всі вічних благ сподобилися.

 

 

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

 

 

Ірмос: Того, Хто колись на Синайській горі прообразував Мойсеєві у купині чудо Діви, оспівуйте, благословляйте і прославляйте по всі віки.

Ти, що з великого милосердя зійшов на землю спасти світ добровільними стражданнями, мене, зубожілого нині на всякі доброчинства, як Милостивий спаси.

Віддалився я від заповідей Твоїх, неприкаяно піддався облесникові, нині ж повертаюсь, як блудний колись, і припадаю до Тебе: прийми мене, Пренебесний Отче.

Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.

Пагубними помислами опанований, запаморочився я і віддалився від Тебе, цілком несамовитим ставши. Тому в покаянні припадаю до Тебе, Щедрий: спаси.

І нині…

Богородичний: Богородице чиста, єдина заступнице відкинутих, направ і мене, смиренного і всякими гріхами скрушеного.

Катавасія: Того, Хто колись на Синайській горі…

 

 

Пісня 9

 

 

Ірмос: Хто із смертних чув або хто бачив коли, щоб Діва, зачавши в утробі Своїй і Дитя безболісно породивши, залишилася Дівою? Таке Твоє чудо, і тому Тебе, чиста Богородице, величаємо.

Пізнай, Христе, печаль серця мого, наблизься до повернення мого, зглянься на мої сльози, Спасе, і не відкинь мене, але знову пригорни ради милосердя Твого; прилучи мене до громади спасенних, щоб і я вдячно оспівував милість Твою.

Як розбійник, взиваю: пом’яни мене; як митар скорботний, б’ю себе в груди і викликую нині: очисти мене, Всещедрий, від усіх злих діл моїх і прийми мене, як блудного, Всецарю, щоб і я оспівував Твою безмірну милість.

Зітхни нині, душе моя неприкаяна, і взивай до Христа: Господи, що ради мене з волі Своєї страждав, мене, зубожілого на всякі доброчинства, збагати на множество добрих діл як єдиний Благий і Многомилостивий.

Слава…

Як колись влаштував єси гостину для блудного, що добровільно повернувся, так нині це вчини, Благий, і для мене, окаянного, простягаючи мені чесні Твої обійми, щоб, спасшись, славословив я Твою безмірну милість.

І нині…

Світлими Твоїми молитвами, Діво, мислені мої очі, затьмарені злобою, просвіти, молюся, і на стежки покаяння направ мене, щоб і я достойно славословив Тебе, що несказанно породила Слово.

Катавасія: Хто із смертних…

Екзапостиларій Октоїха. Потім і з цієї Тріоді.

Слава…

Багатство благодаті, яке Ти дав мені, Спасе, я, окаянний, відійшовши, негідно й жахливо витратив, блудно поживши, демонам облудно розвіяв. Тепер же повертаюсь я: прийми мене, Отче щедрий, як блудного, і спаси.

І нині…

Розвіяв я багатство Твоє в марнотратстві, Господи, і лукавим демонам підкорився, окаянний. Але помилуй блудного, оскверненого очисти, Спасе, віддаючи мені первісну одежу Твого Царства.

Богородичний: Свята Мати Діво, велике провіщення апостолів, мучеників, пророків і преподобних, умилостив для нас, рабів Твоїх, Богородице, Сина Твого і Господа, коли сяде судити кожного з нас за ділами його.

На Хваліте… стихири воскресні, 5 і Тріоді, 3.

Глас 2: Гласом блудного викликую до Тебе, Господи: згрішив я перед очима Твоїми, Благий, розтратив багатство Твоїх дарів, але прийми мене, що каюся, Спасе, і спаси мене.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих Твоїх до кінця (Псалми
9:33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Пс. 9:33
).

Як блудний син, прийшов і я, Щедрий, все життя проживши в поневіряннях, розтратив багатство, яке Ти дав мені, Отче: прийми мене, Боже, в покаянні і помилуй мене.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої ( Псалми
9:1 Для дириґетна хору. На спів: „На смерть сина". Псалом Давидів.
9:2 Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
Пс. 9:1-2
).

Розтративши і розвіявши блудно отцівського майна багатство, нікчемним я став, у країні лукавих людей оселився і, більше не можучи терпіти співжиття з ними, повернувшись, взиваю до Тебе, щедрого Отця: згрішив я перед небом і Тобою і недостойний називатися сином Твоїм. Прийми мене за одного з Твоїх найманців, Боже, і помилуй мене.

Слава… глас 6:

Отче Благий, віддалився я від Тебе, не залиш мене, ані позбав Царства Твого. Ворог прелукавий пограбував мене, взявши моє багатство; душевні дари блудно розвіяв я. Піднісшись же, звертаюсь до Тебе і взиваю: прийми мене за одного з Твоїх найманців.

Ти ради мене на хресті Свої руки простягнув; врятуй мене від лукавого звіра і в первісну одежу одягни мене як єдиний Многомилостивий.

І нині…

Преблагословенна єси, Богородице Діво…

На Літургії
Прокимен чергового гласу.

Апостол: Перше послання апостола Павла до коринтян
6:12 Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.
6:13 Їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.
6:14 Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою!
6:15 Хіба ви не знаєте, що ваші тіла то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!
6:16 Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним.
6:17 А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним.
6:18 Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.
6:19 Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?
6:20 Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!
1Кор. 6:12-20
, зач. 135.

Євангеліє: Євангеліє від Луки
15:11 І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.
15:12 І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.
15:13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
15:14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.
15:15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.
15:16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
15:17 Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!
15:18 Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...
15:19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...
15:20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
15:21 І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...
15:22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.
15:23 Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,
15:24 бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.
15:25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.
15:26 І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?
15:27 А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.
15:28 І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
15:29 А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...
15:30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...
15:31 І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!
15:32 Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!
Лк. 15:11-32
. зач. 79.

Причасний: Хваліть Господа з небес…

 

Творимо пам’ять православних
від віків спочилих християн, отців і братів наших
 

У п’ятницю ввечері
Після передпочаткового псалма і кафизми на Господи, взиваю… стихири мученичі чергового гласу 3 з Тріоді 3, глас 8: Творячи нині поіменно пам’ять усіх від віку спочилих, що побожно у вірі прожили, вірні, прославмо, Спаса і Господа, ревно благаючи Його дати їм у час суду добру відповідь від того Самого Бога нашого, коли судитиме Він усю землю, в радості по правиці Його стати серед праведних, у світлім сонмі святих, і бути достойними Небесного Царства Його.

Своєю кров’ю Ти, Спасе, людей викупив і смертю Своєю від тяжкої смерти визволив нас, подаючи нам вічне життя Своїм Воскресінням. Упокой, Господи, всіх побожно спочилих: в пустелях чи в містах, у морі чи на землі, чи в будь-якому місці: царів, священиків, архиєреїв, ченців і мирян у всякому віці й роді, і сподоби їх Небесного Царства Твого.

З воскресінням Твоїм із мертвих, Христе, смерть уже не панує над побожно померлим. Тому щиро молимось: упокой в оселях Твоїх, і на лоні Авраама, від Адама і донині, рабів Твоїх, що послужили Тобі чисто, отців і братів наших, друзів з родичами разом, усіх людей, що в житті служили і до Тебе, Боже, відійшли різноманітно, і спобоби їх Небесного Царства Твого.

Слава… глас 8:

Плачу і ридаю, коли роздумую про смерть і бачу красу нашу, за образом Божим створену, що в гробах лежить потворна, безславна і не має вигляду. О чудо! Яка це таїна з нами діється? Як ми підпали тлінню? Як з’єдналися зі смертю? Воістину, як написано, велінням Бога, що подає спочилим упокоєння.

І нині…

Богородичний догматик гласу.

Світло тихе… Замість прокимна співаємо Алилуя на глас 8.

Стих: Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, Господи, і пам’ять їх із роду в рід.

Стих: Душі їхні у блаженстві перебуватимуть.

Сподоби, Господи…

Благальна єктенія. На Стиховні мученичий гласу і два спочилим, Іоана Дамаскина. Стихи з приспівами: Блаженні, кого Ти обрав… Також: Душі їхні у блаженстві…

Слава… глас 6:

Початком і духовною основою було мені Твоє творче повеління. Захотівши бо від невидимого і видимого єства мене живим скласти, із землі тіло створивши, дав мені душу божественним і животворчим Твоїм подихом. Тому, Спасе, рабів Твоїх у країні живих і в оселях праведних упокой.

І нині…

Богородичний того самого гласу: Молитвами Матері Твоєї, Христе, мучеників Твоїх і апостолів, і пророків, і святителів, і преподобних, і праведних, і всіх святих — спочилих рабів Твоїх упокой.

Тропар, глас 8: Глибиною мудрости чоловіколюбно Ти все будуєш і добро всім подаєш, єдиний Сотворителю; упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, бо вони надію покладали на Тебе, Творця і Промислителя і Бога нашого.

Слава: і нині.

Богородичний того ж гласу:

Тебе, твердиню і пристановище маємо, і молитвеницю, угодну Богу; Його ж породила єси, Богородице неневісна, вірних спасіння.

Єктенія і відпуст.

 

На ранній

 

 

Після Шестипсалмія Алилуя, глас 8.

Тропар: Глибиною мудрости… (двічі).

Слава: і нині.

Богородичний: Тебе, твердиню і пристановище…

Стихословимо (кафизма 16). Співаються Непорочні, кафизма 17 на дві статті з приспівами; по першій статті: Благословен єси, Господи… і по другій статті: Спасе, спаси мене…

І після них заупокійні тропарі, глас 5.

Приспів: Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

Всі святі знайшли джерело життя і двері раю. О, коли б і мені знайти до нього путь покаяння! Я — загублене ягня; поклич мене, Спасе, і спаси мене.

Благословен єси, Господи…

Святі мученики! Ви проповідували про Христа — Божого Агнця і, як ягнята, та замучені були і перейшли до життя, що ніколи не старіє і вічно існує; щиро ж благайте Христа, щоб і нам подав відпущення гріхів.

Благословен єси, Господи…

Всі ви, що дорогою вузькою і скорботною ходили, хрест, як ярмо, в житті взявши, і Мене наслідували вірою, прийдіть і втіштеся славою і вінцями небесними, що Я приготував вам.

Благословен єси, Господи…

Я — несказанної Твоєї слави образ, хоч і ношу на собі рани гріховні; зглянься на Твоє творіння, Владико, і очисти Твоїм милосердям, і жадану вітчизну подай мені, в раю знову мене оселивши.

Благословен єси, Господи…

З нічого Ти мене колись створив і божественним Твоїм образом підніс, за порушення ж заповіді знову в землю, з якої взяв мене, повернув: піднеси ж мене до первісної подоби Твоєї, щоб давню красу мені оновити.

Упокой, Боже, рабів Твоїх і осели їх у раю, де всі святі, Господи, і праведники сяють, як світила; упокой, Господи, спочилих рабів Твоїх, не пам’ятаючи про всі їхні гріхи.

Слава…

Троїчне Сяйво Єдиного Божества благочесно прославляємо співами: свят єси, Отче Безначальний, Безначальний же Сину і Божественний Душе, просвіти нас, що з вірою Тобі служимо, і з вічного вогню визволи.

І нині…

Радуйся, Чиста, що Бога тілом породила на спасіння всіх, через Тебе рід людський знайшов спасіння; о, коли б і ми рай знайшли за Твоєю допомогою, Богородице Чиста і благословенна.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).

Після цього заупокійна єктенія: Ще і ще в мирі…

Священик молитву: Боже духів…

Люди: Господи, помилуй (40 разів).

По виголосі — Сідальний, глас 5:

Упокой, Спасе наш, з праведними рабів Твоїх і осели їх в оселях Твоїх, як про це написано, і прости як милосердний всі гріхи їхні вільні й невільні, і все, у чому згрішили вони свідомо і несвідомо, Чоловіколюбче.

Слава: і нині.

Христе Боже, що від Діви світові засяяв і через Неї нас синами світла показав, помилуй нас.

Псалом 50.

Співаємо канон святого храму на 6, Тріоді на 8.

 

 

Канон Тріоді,

 

глас 8
 

 

 

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

 

 

Ірмос: Співаймо, вірні, пісню дивному Богу нашому, що визволив Ізраїля, пісню перемоги співаючи й виголошуючи: прославляємо Тебе, єдиного Владику.

Приспів: Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх.

Помолімось усі Христу, творячи пам’ять від віку спочилих, щоб від вічного вогню визволив їх, померлих у вірі і в надії життя вічного.

Глибиною законів Твоїх, Христе, премудро Ти визначив кожному кінець життя, межу і образ; тому тих, чиї гроби закрив у кожній країні, спаси на суді, Всещедрий.

Ти, що межі життя нашого встановив, спочилих від житейської ночі синами невечірнього дня покажи, Господи, — православних священиків, правителів і всіх людей Твоїх.

Вірних, що потонули у воді і були винищені війною, охоплені землетрусом і вбивцями забиті, і вогнем спалені, — сподоби, Милостивий, долі праведних.

Прощаючи всі тілесні провини наші, Спасе наш, у всякому віці всього роду людського, постав нас на суді Твоїм неосудними, коли будемо Тобі, Творцеві, відповідь давати.

Слава…

Триєдиного Єства оспівую Лиця Самоіпостасні — Отця неродженого, родженого Сина і Духа Святого: Безначальне Царство, Влада і Божество Єдине.

І нині…

Богородичний: Воістину явилася Ти небом на землі, вищим понад вишнє небо, неневісна Діво, з Тебе бо засяло Сонце у світі — Владика правди.

Катавасія: Пісню возсилаємо…

 

 

Пісня над піснями
2:1 Я саронська троянда, я долинна лілея!
2:2 Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!
2:3 Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!
2:4 Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!
2:5 Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!
2:6 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
2:7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
2:8 Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...
2:9 Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...
2:10 Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
2:11 Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.
2:12 Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!
2:13 Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
2:14 Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!
2:15 Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!
2:16 Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!
2:17 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!
Пісн. 2

 

 

Ірмос: Дивіться, дивіться, — Я є Бог ваш, предвічно роджений від Отця Дівою, в останній час без мужа зачатий, і знищив гріх праотця Адама, як Чоловіколюбець.

Дивіться, дивіться, — Я є Бог ваш, що праведним судом установив межі життя, в яке від тління до нетління приймаю всіх спочилих у надії вічного воскресіння.

Господи, що приймаєш спочилих благочесно з чотирьох країв землі: у морі чи на землі, в ріках, джерелах чи в озерах, або в ярах з’їдених звірами, птахами чи гадами, — всіх упокой.

В руці Твоїй Ти, Господи, наперед розсудив усе, що виявилося в чотирьох станах. У пришестя Твоє зібравши, воскреси всіх, що в несвідомості чи в розумі, прощаючи їм гріхи.

О, яке страшне Твоє друге пришестя, Господи! Бо, як та блискавка, на землю прийшовши, піднімеш усе творіння Твоє на суд. Тих, що у вірі в Тебе тоді пожили і стрічатимуть Тебе, з Тобою бути сподоби.

Слава…

Всезвершена Єдинице пребожественна, триіпостасна: ненароджений Отче і Сину Єдинородний, Душе, що від Отця сходить, Сином же явлений; єдина істото і єство, господство, царство, спаси всіх нас.

І нині…

Несказанне чудо Різдва Твого, Мати Діво, — як бо, і народжуючи, Ти Чистою залишаєшся? Як народжуєш Дитя, не знаючи зовсім мужа? Відомо ж, надприродно Слово Боже від Мене народилось.

Катавасія: Дивіться, дивіться…

 

 

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

 

 

Ірмос: Ти утвердив рукою Твоєю, Слово Боже, небеса, світлом Твого істинного знання утверди і нас: серця наші надіються на Тебе.

Тих, що скінчили путь життя, сподоби, Боже, у славі благочесній одягнутися у вінець праведний і вічними благами втішатися.

Несподівано застигнутих, спалених блискавкою, замерзлих від стужі, померлих від усякої рани упокой, Боже, коли вогнем будеш усе випробовувати.

Тих, що вічнотривожне море життя перепливли, православ’ям керуючись, сподоби прибути до нетлінного пристановища життя Твого, Христе.

Тих, що стали здобиччю тварин морських і птахів небесних за Твоїм, Христе, попущенням, воскреси, Боже, в останній час із славою.

Слава…

Розумію Божественну Єдиницю у трьох Лицях разом, просту і неподільну, бо й швидкість трисяйної блискавки бачиться в єдності.

І нині…

Незбагненне чудо Твоє: без мужа бо народжуєш, Чиста, і дівство Твоє зберігаєш, породивши. Тому чини ангелів і рід людський оспівують Тебе повіки.

Катавасія: Ти утвердив рукою…

Сідальний, глас 5: Спасе, що ради нас хрест і смерть перетерпів, умертвив пекло і з Собою мертвих воскресив, преставлених від нас, упокой як Чоловіколюбець Бог і в трепетне й страшне пришестя Твоє, Життєдавче, Царства Твого сподоби, бо Ти маєш велику милість.

Слава: і нині.

Скорий Твій захист, і поміч, і милість вияви на рабах Твоїх, Чиста, і хвилі суєтних помислів утихомир, і загиблу душу мою онови, Богородице, знаю бо, знаю, Діво, що Ти можеш і хочеш.

 

 

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

 

 

Ірмос: Богопрозорливо передбачив пророк, що Ти, Слово, хочеш втілитися з Гори благословенної, єдиної Богородиці, і зі страхом славословив силу Твою.

Отців і праотців, дідів і прадідів, від перших до останніх, всіх, що жили в законі і в благочесті померли, пом’яни, Спасе наш.

Тих, що на горах, у дорозі, на пустирях із життям своїм розсталися у вірі, ченців же і мирян, юнаків і старих, із святими, Христе, осели.

Тих, що відійшли несподівано від печалі й радости, і в той же час втратили життя з вірою, в добробуті постраждали чи в біді, — всіх упокой, Спасе наш.

Мечем посічених, кіньми задавлених, від граду, снігу і страшної зливи загиблих, привалених цеглою і засипаних землею упокой, Христе Спасе наш.

Слава…

Незбагненно: Божество єдине і Троїчне, розділене по одному Лицю і Неподільне; тому Отцю, і Сину, і Святому Духу поклоняємось як Богу Єдиному.

І нині…

Направ нас молитвами Твоїми, Богородице Діво, ведучи нас, захитаних хвилею гріха, до спасенного пристановища, визволяючи від усякої напасти.

Катавасія: Богопрозорливо передбачив пророк…

 

 

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

 

 

Ірмос: Зранку лине дух мій до Тебе, Боже, бо світлом є заповіт пришестя Твого. Ним же просвіти наш розум, Владико, і направ на стежку життя.

Творячи сьогодні пам’ять кожного від віку благочесно спочилого, ревно до Тебе, Господи, взиваємо: упокой всіх зі святими Твоїми.

Всякого з роду і покоління православного: правителів, князів і ченців, кого прийняв Ти, Щедрий, від вічної муки визволи.

Всіх, кого Ти створив, знаючи корисне, і їм же попустив єси, Господи, несподівано вмерти через раптову пагубу, визволи, Боже наш, від усякої муки.

Від вічно палючого вогню і від темряви непроглядної, від скреготу зубів і черви, що без кінця точить, і від усяких мук визволи, Спасе наш, усіх у вірі спочилих.

Слава…

Єдинопрестольна, безначальна, Триіпостасна Єдинице, що розділена на Три Лиця, одне Єство маєш, воєдино з’єднай нас у бажанні заповідей Твоїх.

І нині…

Вищою за вогневидих серафимів стала єси, Чиста, найчистіша, породивши неприступного Ісуса Спаса, що втіленням обожив природу земнородних.

Катавасія: Зранку лине дух мій…

 

 

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

 

 

Ірмос: Обтяженого безліччю гріхів, Чоловіколюбче, прийми, як колись пророка, мене, що припадаю до щедрот Твоїх, Господи, і спаси мене.

Начальнику життя, Боже наш, що стражданням Своїм зруйнував недуги смерти, від віку спочилих рабів Твоїх упокой.

З несказанного Твого приречення всіх, убитих чаклунськими напоями, отрутами, кісткою удавлених, зі святими, Господи, упокой.

Коли будеш судити всіх, що стоятимуть перед лицем Твоїм нагими і відкритими, тоді пощади, Щедрий, тих, що вірно служили Тобі.

Коли Твій архангел затрубить останньою трубою у восресіння життя всіх, тоді, Христе, рабів Твоїх упокой.

Вірних, яких від віку прийняв Ти, Боже, всякий рід людський, сподоби з слугами Твоїми повіки славити Тебе.

Слава…

Богоначало Трисвяте, Єдинопрестольне — Отче, Сину зі Святим Духом, Ти єси Бог мій, всемогутністю Твоєю володієш усім.

І нині…

Звеселися, праотче Єсею, бо від кореня твого, чистої Отроковиці, засяяв Цвіт життя — Спаситель світу, Христос Бог.

Катавасія: Обтяженого безліччю гріхів…

Кондак, глас 8: Зі святими упокой, Христе, душі рабів Твоїх, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхань, а життя безкінечне.

Ікос: Ти єдиний Безсмертний, що створив і впорядкував людину, ми ж, земні, з землі створені і в ту саму землю повернемося, бо так звелів Той, Хто створив мене і сказав мені: земля єси і в землю повернешся. Туди ж і ми всі, люди, підемо, з надгробними риданнями співаючи пісню: Алилуя.

 

 

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

 

 

Ірмос: На початку землю заснував, і небеса словом утвердив, благословенний Ти повіки, Господи Боже отців наших.

Творячи пам’ять від віку побожно спочилих, взиваймо: благословен єси повіки, Господи Боже отців наших.

Несподівано побожно померлих і всіх, що впали з кручі, від дерева, заліза, всякого каменя загинули, упокой, Боже, спочилих вірних.

В час страшного Твого пришестя, Щедрий, постав по правиці овець Твоїх, що православно Тобі послужили в житті і перейшли до Тебе, Христе.

До сонму обраних Твоїх, Христе, прилучи рабів Твоїх, щоб співали Тобі: благословен єси повіки, Господи Боже отців наших.

Ти, що порох земний упорядкував і тіло духом оживотворив, Спасе щедрий, тих, що прийняв єси, упокой, Боже, в нескінченному житті.

Слава…

Як трьома Світилами, в єдиному сяйві злитими, хай оспівується Божество: Отець, і Син, і Божественний Дух, єдине Єство, але Триіпостасне.

І нині…

Давидову пісню однодушно співаємо Тобі, Діво, називаючи Тебе горою Божою, в Неї ж тілом вселилося Слово: обоготвори і нас духовно в Собі.

Катавасія: Ти, що спочатку землю…

 

 

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

 

 

Ірмос: Того, Хто на горі святій прославився, і в купині вогнем таїну Приснодіви Мойсеєві явив, Господа оспівуйте і величайте по всі віки.

Господи слави, Ти перше знищив тінь смерти, засяявши, як сонце, із гробу: вчини синами Воскресіння Твого всіх померлих у вірі, повіки.

Невідомого і таємного Всевідче, коли матимеш виявити діла темряви і замисли сердець наших, не домагайся відповіді від усіх у вірі спочилих.

Коли матимеш сісти на Престолі і звелиш стати на суд покликаним сурмою з усіх кінців землі, тоді пощади всіх, Христе, як милостивий.

Раптово померлим від випадку, від крику сильного і швидкої течії, від удару в лине, від задушення, від удару худоби — всім спочилим у вірі навіки полегши, Господи слави.

Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.

Як Єдиницю Єством оспівую Тебе, як Тройцю в Особах визнаю Тебе, Отче, і Сину, і Душе Пресвятий, безначальну владу Царства Твого славлю повіки.

І нині…

Живого струменя джерелом запечатаним стала Ти, Богородице Діво; без мужа бо Господа породивши, водою безсмертя напуваєш вірних повіки.

Хвалимо, благословимо, поклоняємося Господу, оспівуючи і прославляючи по всі віки.

Катавасія: Господа, що на горі…

Чеснішу від херувимів…

 

 

Пісня 9

 

 

Ірмос: Виявлене законоположнику на горі у вогні й купині Різдво Приснодіви, для нашого, вірних, спасіння, піснями невмовкними величаємо.

Там, де є оселя святих Твоїх, Господи, що в радості перебувають, всіх від віку спочилих у вірі й надії радуватися сподоби.

Померлих від покарання Господнього — від громів усяких, що з небес зійшли, в розщелинах землі або у збуреному морі, всіх вірних, Христе, упокой.

Всякого віку, старих і юнаків, підлітків, дітей і немовлят, чоловічої статі і жіночої — всіх вірних, кого прийняв єси, Боже, упокой.

Померлих від отруйних укусів, винищених зміями, затоптаних кіньми, задушених і ближніми повішених — всіх їх, що вірою Тобі послужили, упокой.

Кожного поіменно, що у вірі спочив, від віку і з роду в рід, сподоби стати неосудним перед Тобою, Слово, у пришестя Твоє.

Слава…

Єдиний у Тройці Боже, слава Тобі безперестанна! Кожен хоч і є Бог, але Єством єдиний: Отець, Син і Дух — Триіпостасні властивостями.

І нині…

Понад розум Різдво Твоє: народжуєш бо Предвічного і несказанно молоком годуєш Годувальника світу, тримаєш на руках, Всенепорочна, Христа — єдиного Визволителя нашого, що Сам тримає всесвіт.

Катавасія: Виявлене на горі законоположникові…

Мала єктенія.

Екзапостиларій: Як Бог, що живими і мертвими володіє, упокой, Спасе, рабів Твоїх в оселях вибраних, бо якщо й згрішили вони, та не відступили від Тебе.

Слава…

Упокой, Господи, рабів Твоїх у країні живих, де зникли недуги, печаль разом із зітханнями; очисти як Чоловіколюбець усіх, що в житті згрішили, єдиний бо Ти безгрішний і многомилостивий, мертвих і живих Владика.

І нині…

Богородичний: Маріє Богоневісто, безперестанно моли Христа за нас, рабів Твоїх, з богонатхненними пророками, собором мучеників, ієрархами і преподобними і всіма праведними, щоб були ми співнащадками Небесного Царства.

Хвалітні стихири, глас 8:

Прийдіть усі, браття, перед кінцем поглянути на попіл наш, і неміч єства нашого, і нікчемність нашу, і кінець побачимо, і органи тілесні, і людей, як порох, поживу для черви і тління; які сухі кості наші, що не мають ніякого дихання. До гробів увійдімо! Де слава, де краса вигляду, де красномовний язик, де брови або де око? Все порох і тлін. Тому помилуй, Спасе, всіх нас.

Нащо обманює себе людина, вихваляючись? Для чого даремно тривожиться, коли сама ж мало не грязь? Чому не розмислить пилинка, що вона порох, нікчемність, суміш гною і тління? Чи не гряззю є ми, люди, що пристали до землі? І якщо ми споріднені з Христом, чому не припадаємо до Нього, і всі, відкинувши тимчасове і швидкоплинне життя, чому не поспішаємо до нетлінного Життя, яким є Христос, Просвітитель душ наших?

Ти, що рукою Своєю Адама створив, поставив межі нетління, смертности і життя в благодаті, Спасе, тління ж перемінив і до першого життя повернув; Сам рабів Твоїх, Владико, яких прийняв від нас, з праведними і в сонмі обраних упокой, імена їх записавши в книзі життя, і, воскресивши при голосі архангела і звуці труби, сподоби їх Небесного Твого Царства.

Христос воскрес, розбивши кайдани Адама первоствореного і пекельну силу знищивши. Мужайтеся, всі мертві: умертвилася смерть, полонено було і пекло з нею. Христос воцарився, розп’ятий був і воскрес! Він дарував нам нетлінне тіло, Він підносить нас, і дарує воскресіння нам, і слави Своєї з радощами сподобляє всіх, що з вірою непохитною щиро вірували в Нього.

Слава… глас 2:

Як цвіт в’яне і як мряка щезає, так знищується всяка людина. Тільки-но труба затрубить — мертві всі, як під час землетрусу, встануть на зустріч з Тобою, Христе Боже. Тоді, Владико, душі рабів Твоїх, що їх прийняв єси від нас, в оселях Твоїх святих назавжди осели.

І нині… того ж гласу:

Радуйся, Маріє Богородице, храме нетлінний, найсвятіший, як і пророк взивав: святий храм Твій дивний воістину.

Славослів’я читається. Благальна єктенія.

Стихири на стиховні заупокійні 4.

Слава…. з Тріоді глас 4.

Хворобою стало для Адама скуштування від древа в Едемі в давнину, коли змій отруту з себе вилив; через нього увійшла смерть, що губить рід людський, але Владика, прийшовши, поборов змія і дарував нам упокоєння. До нього ж бо взиваємо: змилуйся, Спасе, і, кого прийняв, з обраними Твоїми упокой.

І нині…

Богородичний того ж гласу: Ти єси Бог наш, що все в мудрості твориш і звершуєш, пророків послав єси, Христе, провістити Твоє пришестя, і апостолів — про Твою велич проповідувати; одні прорекли пришестя твоє, інші хрещенням просвітили народи, мученики ж, постраждавши, прийняли все, до чого прагнули. І благає Тебе собор усіх їх з Матір’ю Твоєю: упокой, Боже, душі, що їх прийняв єси, і нас сподоби Царства Твого, визволителю мій і Боже, що ради мене, приреченого, хрест перетерпів.

Благо є прославляти… Трисвяте. Тропар: Глибиною мудрости…

Слава: і нині.

Тебе, твердиню…

Потрійна єктенія і відпуст заупокійний.

На Літургії
По вході тропар: Глибиною мудрости… Слава… кондак: Зі святими упокой…

І нині… Тебе, твердиню…

Прокимен, глас 6: Душі їх у блаженстві перебуватимуть…

Стих: До Тебе, Господи, підношу душу мою, Боже мій, на Тебе я уповаю (Псалми
24:1 Давидів. До Тебе підношу я, Господи, душу свою,
Пс. 24:1
).

Апостол: Сол. 4, 13-17. зач. 270.

Алилуя, глас 6: Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, Господи, і пам’ять їх з роду в рід.

Стих: Душі їх у блаженстві перебуватимуть.

Євангеліє: Євангеліє від Івана
5:24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.
5:25 Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
5:26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
5:27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син.
5:28 Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують,
5:29 і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.
5:30 Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
5:31 Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве.
Ін. 5:24-31
. зач. 16.

Причасний: Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, Господи, і пам’ять їх з роду в рід.

Належить знати, що за цим чином треба служити і в суботу святої П’ятдесятниці.

 

Неділя М’ясопусна

 

У суботу на вечірні

 

 

Після передпочаткового псалма стихословимо кафизму першу. На Господи, взиваю… ставимо 6 стихир чергового гласу і 4 стихири з Тріоді, глас 6:

Коли захочеш прийти, Судде Найправедніший, щоб суд праведний чинити, сівши на престолі слави Твоєї, — ріка вогненна, страхітлива приведе всіх до судища Твого, де стоятимуть перед Тобою Небесні Сили, і люди судитимуться у страху за свої вчинки, — тоді помилуй нас, Христе, і долі спасенних сподоби як милосердний, щиро благаємо Тебе.

Книги розкриються, видимі будуть діяння людей перед нестерпним судом, — сповниться ж уся земля страшним скреготом і плачем, бачачи всіх грішників у невтішному риданні, на вічні муки праведним судом Твоїм, Щедрий, відпущених. Тому благаємо Тебе, Милосердний, помилуй, єдиний Многомилостивий, нас, що славимо Тебе.

Затрублять труби, спустіють гроби, і воскресне все трепетне людське єство. Доброчинці в радості радіють, сподіваючись прийняти нагороду; грішники ж тремтять, гірко ридаючи, бо будуть на муки послані й від обраних відлучені. Господи слави, змилуйся над нами як благий і сподоби долі тих, що полюбили Тебе.

Плачу і ридаю, коли свідомо відчуваю вогонь вічний, темряву непроглядну і пекло, люту черву, а також скрегіт зубів безперестанний і страждання, що мають бути для тих, які без міри згрішили, і Тебе, Преблагого, норовом лукавим прогнівили, а з них один і перший я, окаянний. Але, Судде, милістю Твоєю спаси мене як благоутробний.

Слава… глас 8:

Коли поставлять престоли і розкриються книги, і Бог на суді сяде, о, який буде жах тоді: спереду стоятимуть ангели в страху, і ріка вогненна втягуватиме! Що вдіємо ми, винні у безлічі гріхів люди? Коли почуємо голос Отця, що кликатиме благословенних у Царство, а грішників відсилатиме на муки, — хто перенесе цей страшний присуд? Але, єдиний Чоловіколюбче Спасе, Царю віків, раніше, ніж кінець настане, до покаяння навернувши, помилуй мене.

І нині…

Богородичний догматик чергового гласу.

На стиховні стихири Октоїха.

Слава… глас 8:

Горе мені, затьмарена душе, як довго ти від зла не відступатимеш? Доки від безнадійности плакатимеш? Чому не задумаєшся над страшним часом смерти? Чому не тремтиш уся від страшного суду Спасового? Що відповідатимеш або від чого відречешся? Діла твої звинувачують тебе, діяння викривають наклепника. Нарешті, о душе, настав час: іди, попередь, і з вірою взивай: згрішив я, Господи, згрішив перед Тобою, але знаю, Чоловіколюбче, милосердя Твоє, не розлучи мене з тими, що стоятимуть праворуч Тебе, ради великої Твоєї милости.

І нині…

Богородичний того ж гласу: Неневісна Діво, що Бога несказанно зачала плоттю, Мати Бога Вишнього, прийми благання рабів Твоїх, Всенепорочна, подаючи всім очищення від гріхів. Нині наші благання приймаючи, молися за спасіння душ наших.

Тропар: Богородице Діво… (тричі).

 

На ранній

 

 

На Бог Господь… тропар воскресний (двічі). Слава: і нині. Богородичний. Після полієлея На ріках Вавилонських,.. потім Ангельський собор,.. ступеневі, прокимен гласу черговий, Євангеліє. Воскресіння Христове бачивши,.. псалом 50, Покаяння відкрий мені двері…

 

 

Канон

 

Воскресний на 4, богородичний на 2 і Тріоді, глас 6.
 

 

 

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

 

 

Ірмос: Помічник і Покровитель став мені на спасіння. Він Бог мій, і прославлю Його, — Бог отця мого, і звеличу Його: славно бо прославився.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Жахаюсь, роздумуючи про страшний несказанного пришестя Твого день, в який сядеш судити живих і мертвих: боюся, передбачаючи його, Боже мій всесильний.

Коли прийдеш, Боже, серед десятків тисяч і тисяч ангельських Начал небесних, сподоби і мене, окаянного, зустріти Тебе, Христе, на хмарах.

Іди прийми, душе моя, той день і годину, коли Бог явно зійде, плач і ридай, вияви себе чистою в час випробовування.

Жахає мене і страшить вогонь пекельний невгасимий, черва, що точить, скрегіт зубів. Але полегши, прости і признач мене, Христе, стояти разом з обраними Твоїми.

Жаданий Твій голос, що кликатиме святих Твоїх до радості, нехай почую і я, окаянний, і пізнаю несказанну радість Царства Небесного.

Не ввійди зі мною в суд, несучи мої вчинки, слова досліджуючи і прагнення викриваючи. Але, щедротами Твоїми уневажнюючи мої люті гріхи, спаси мене, Всесильний.

Слава…

Триіпостасна Єдинице, найвища Владичице всіх, звершеноначальна Предвічносте, Сама нас спаси: Отче, Сину, і Душе Святий.

І нині…

Хто народив Сина, не зачатого за отцевим законом, Того ж Сина народжує Отець без Матері. Преславне чудо! Ти бо, Чиста, породила Бога разом і Людину.

Катавасія: Помічник і Покровитель…

 

 

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

 

 

Ірмос: Утверди, Господи, на камені заповідей Твоїх захитане серце моє, бо Ти Єдиний Святий і Господь.

Господь гряде, хто перенесе страх Його: хто стане перед лицем Його? Будь же готовою, о душе, до зустрічі.

Приготуймося, плачмо, примирімося з Богом раніше кінця: страшний бо суд, на ньому ж усі нагими станемо.

Помилуй, Господи, помилуй мене, — взиватиму до Тебе, коли прийдеш з ангелами Твоїми відплатити всім за ділами і вчинками.

Як я витримаю, Господи, нестерпний гнів суду Твого за невиконання Твоїх заповітів. Але помилуй, помилуй мене в час суду.

Навернися, зітхни, окаянна душе, поки ще кінець торжества життя твого не настав, поки ще дверей чертога не зачинив Господь.

Згрішив я, Господи, як ніхто інший з людей, згрішив більше будь-якої людини. Але ще раніше, до суду, будь милостивий до мене, Чоловіколюбче.

Слава…

Тройце нероздільна, несотворенна, Безначальне Єство, в трьох Іпостасях прославлюване, спаси нас, що з вірою поклоняємося владі Твоїй.

І нині…

Через безсіменне зачаття породила єси, Пречиста, Живе Слово, втілене в утробі Твоїй без зміни. Слава, Богомати, Різдву Твоєму.

Катавасія: Утверди, Господи…

Сідальний, глас 6: Роздумую про страшний день і плачу через вчинки мої лукаві. Що відповім Безсмертному Цареві? Як насмілюся, блудний, поглянути на Суддю? Милосердний Отче, Сину Єдинородний, Душе Святий, помилуй мене.

Слава…

В долині плачу, в місці, що призначив Ти, коли сядеш чинити суд праведний, не виявляй, Милостивий, моїх таємниць і не осором мене перед ангелами, але змилосердься наді мною, Боже, і помилуй мене.

І нині…

Богородичний: Надіє світу, милостива Богородице Діво, Твого і єдиного щирого заступництва прошу: змилосердься над беззахисними людьми, ублагай Милостивого Бога визволитися душам нашим від усякої кари, єдина благословенна.

 

 

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

 

 

Ірмос: Почув пророк про пришестя Твоє, Господи, і убоявся, бо Ти хочеш від Діви родитися і людям явитися, і промовив: почув я вість про Тебе і убоявся. Слава силі Твоїй, Господи.

Не спи, душе: настав день, уже при дверях суд, де царі разом і князі, багаті й убогі збираються, і кожна людина прийме заслужене за свої діяння.

Кожен в чині своєму: чернець та ієрарх, старий і юний, раб і володар допитані будуть: вдовиця і діва визначаться, і горе тоді буде всім, хто не мав життя невинного.

Безпристрасний суд Твій, всевидюще Твоє судочинство виявлять хитрощі, навіть красномовців привабливий обман чи вигадки свідків, що правду відкидали; перед Тобою, Боже, таємниці всіх видимі.

Нехай не прийду я в землю плачу і не побачу місця темряви, Христе мій Слове, а також нехай не закують рук і ніг моїх і не відкинуть від чертога Твого мене, окаянного, що осквернив одежу нетління.

Коли відлучиш грішних від праведних, Судде світу, причисли мене до овець Твоїх, Чоловіколюбче, відділивши від козлів, щоб і я почув благословенний голос Твій.

Як настане час випробування і розкриються книги вчинків, що робитимеш, о душе окаянна, що відповідатимеш на суді без плодів правди, які мала б принести до Христа, Творця Твого?

Чую ридання багатія в полум’ї мук, плачу і ридаю, окаянний, вартий такого ж осудження, і молюся: помилуй мене, Спасе світу, в час суду.

Слава…

Сина від Отця і Духа славлю, як від сонця світло і промінь: Одного родженого, тому й народження; Іншого ж, Який сходить, тому і зшестя, безначальну Божественну Тройцю, Якій поклоняється всяке творіння.

І нині…

В дівстві породивши Дитя і непорочність зберігши, Ти, Чиста, стала Матір’ю Бога і Людини, єдиного в двох образах: чудо Твоє, Діво Мати, дивне для всякого слуху і помислу.

Катавасія: Почув пророк…

 

 

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

 

 

Ірмос: Від ночі молюся я, Чоловіколюбче, просвіти, благаю і направ і мене на повеління Твої й навчи мене, Спасе, творити волю Твою.

Трепет несказанний і страх там: прийде бо Господь, і з Ним діла кожної людини. Хто тоді не оплакуватиме себе?

Ріка вогненна жахає мене, морить мене, мучать мене скрегіт зубів, темрява безодні. Як же, або що вчинивши, умилостивлю Бога?

Помилуй, помилуй, Господи, раба Твого і ніколи не віддавай мене жорстоким мучителям, злим духам: там бо у них не можна спокою знайти.

Князь і вождь там разом, багатий і безславний, великий і малий стануть перед судом рівними: горе кожному, хто раніше не приготувався.

Полегши, відпусти, Господи, і прости все, у чому згрішив я перед Тобою, і не покажи мене перед ангелами осудженим на вогонь і безконечний сором.

Помилуй, помилуй, Господи, творіння Твоє, згрішив я, зглянься на мене, бо Сам Ти — єдиний чистий єством, і ніхто інший, крім Тебе, не є поза скверною.

Слава…

Єдину єством Тебе, безначальну незбагненну Тройцю оспівую — державну, царську, вседовершену Єдність, Бога, і Світло, і Життя, і Творця світу.

І нині…

Надприродним різдвом Твоїм, Чиста, явно перевищила Ти закони природи: без сімені бо народила предвічного Бога, від Отця родженого.

 

 

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

 

 

Ірмос: Взивав я всім серцем моїм до Милостивого Бога, і почув Він мене із пекла підземного, і визволив із тління життя моє.

Під час страшного, Христе, пришестя Твого, коли явишся з небес, і поставляться престоли, і книги розкриються, — помилуй, помилуй тоді, Спасе, творіння Твоє.

Там перед Богом, істинним Суддею, ніщо вже не допоможе: ні старання, ні лукавство, ні слава, ні дружба, хіба тільки вага діл твоїх, о душе моя!

Там будуть разом князь і вождь, убогий і багатий, душе; ні батько не матиме сили, ні мати не допоможе, не визволить і брат від осудження.

Роздумуючи про страшне випробування Судді, відтепер вжахнися, душе, приготуйся до відповіді, щоб не була засуджена на вічні кайдани.

Візьми своє, щоб не почув я, Господи, відкинутий від Тебе: йди у вогонь проклятих; а щоб почув бажаний Твій голос до праведних.

Спаси мене, Господи, від пекла, безодні, й безпросвітної темряви підземної, і від вогню невгасимого, й усякої іншої муки вічної.

Слава…

Троїчну єдність Божества оспівую: Отця, і Сина, і Божественного Духа, єдине Начало держави, розділюване на три Особи.

І нині…

Богородичний: Ти єси двері, Чиста, в які один Ісус — Творець Адама і Син Твій — пройшов, ввійшовши і вийшовши, і ключів дівства не порушив.

Катавасія: Взивав я всім серцем…

Кондак, глас 1:

Коли прийдеш, Боже, на землю зі славою, і все затремтить, а ріка вогненна до суду потягне, книги розкриються, і таємниці виявляться, тоді звільни мене від вогню невгасимого і сподоби мене праворуч Тебе стати, Судде Праведний.

Ікос: Роздумуючи про страшне судище Твоє, Преблагий Господи, і про день судний, жахаюся і боюся, докорами совісти моєї викритий: коли сядеш на престолі Твоїм і чинитимеш випробовування, тоді зректися гріхів ніхто не зможе, бо дійсність свідчитиме, а страх стримуватиме. Вельми зашумить тоді вогонь пекельний, а грішники заскрегочуть. Тому помилуй мене перед кінцем і спаси мене, Судде Праведний.

 

 

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

 

 

Ірмос: Згрішили, беззаконствували, неправду чинили перед Тобою: ні виконали, ані творили того, що Ти заповідав єси нам, та не покинь вас назавжди, отців Боже.

Припадімо і плачмо, вірні, ще до суду того, коли небеса зникнуть, зорі впадуть, і вся земля захитається, щоб милостивим був до нас Бог отців наших під кінець світу.

Безпристрасне випробування, страшний там суд, де Суддя Всевидючий є, там не зважатимуть на дари. Тоді пощади мене, Владико, і позбав гніву Твого страшного.

Господь гряде судити. Хто стерпить надзвичайне пришестя Його? Затремти, душе окаянна, затремти і до відходу з цього світу приготуй діла свої, щоб милостивим і милосердним був до тебе благословенний Бог отців наших.

Невгасимий вогонь тривожить мене, найгірший скрегіт черви, пекло душогубне страшить мене, смиренномудрим ніяк не можу стати. Але, Господи, Господи, ще до смерти утверди мене страхом Твоїм.

Припадаю до Тебе і приношу, як сльози, слова мої: згрішив я більше, ніж блудниця, і в беззаконні жив, як ніхто інший на землі. Але змилосердься, Владико, над творінням Твоїм і поклич мене.

Навернися, душе, покайся, відкрий таємниці, скажи Всевідцю Богу: Ти знаєш, єдиний Спасе, мої таємниці, але Сам помилуй мене з милости Твоєї, як співав Давид.

Слава…

Тройцю єдину Єством і єдину у Трьох Лицях, оспівую: Отець, Син і Святий Дух, єдина Сила, Воля і Дія, єдиний Бог Трисвятий, єдине Царство Самодержавне.

І нині…

В чертозі утроби Твоєї народився величний Бог, одягнений, як Цар, у боготкану багряницю таємничого забарвлення пречистою кров’ю Твоєю, Неневісна, і царює на землі.

Катавасія: Згрішили, беззаконствували…

 

 

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

 

 

Ірмос: Його, що Воїнства Небесні славлять, і перед Яким трепечуть херувими і серафими, все, що дише, і твар, оспівуйте, благословляйте і прославляйте по всі віки.

Думаючи про зустріч Твого страшного другого пришестя, трепечу перед покаранням Твоїм, боюся гніву Твого, тому взиваю до Тебе: від цієї години спаси мене назавжди.

Коли Ти, Боже, будеш судити всіх, хто із земнородних страдників стерпить: невгасимий бо тоді вогонь і нестерпна черва назавжди приймуть осуджених.

Коли покличеш разом усіх людей, Христе, судити, — великий страх тоді, велике горе, лише добрі діла тоді допоможуть.

Судде всіх, Боже мій і Господи, нехай почую я тоді голос Твій жаданий, нехай побачу світ Твій великий, нехай погляну на оселі Твої, нехай подивлюся на славу Твою, радіючи повіки.

Правосудний Спасе, помилуй і спаси мене від вогню і кари, які справедливо належить мені прийняти, але полегши мені ще до кінця через добродійство і покаяння.

Коли сядеш, Судде милосердний, і покажеш страшну славу Твою, Христе, о, який страх перед вогненною піччю всім, хто боїться нестерпного судища Твого.

Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.

Єдиного єством Бога визнаю, ясно оспівую три Іпостасі, різні, але не відмінні, бо Божество єдине в трьох Лицях: Отець, і Син, і Святий Дух.

І нині…

З найсвітлішої утроби Твоєї, Чиста, як жених із палати, вийшов Христос, засяявши великим світлом сущим у темряві: Сонце правди сяйвом просвітило світ.

Хвалимо, благословимо, поклоняємося Господеві, оспівуючи і прославляючи по всі віки.

Катавасія: Його, що Воїнства Небесні славлять…

 

 

Пісня 9

 

 

Ірмос: Безсіменного зачаття народження несказанне Матері безмужної нетлінний плід: Боже народження оновлює єство. Тому всі роди Тебе, як Богоневісну Матір, православно величаємо.

Господь гряде грішників покарати і праведників спасти: заплачмо і заридаймо, усвідомимо цей день, коли, невідоме і таємне відкривши, Він воздасть людям за ділами.

В страху і трепеті був Мойсей, побачивши Тебе ззаду. Як же встою тоді я, окаянний, побачивши лице Твоє, коли прийдеш з небес? Але пощади мене, Щедрий, ради милостивого Твого піклування.

Даниїл убоявся часу випробувань. А як же я, окаянний, постраждаю від нього в страшний день, Грядущий Господи? Але дай мені ще перед кінцем благовгодно Тобі послужити і сподобитися Царства Твого.

Вогонь готується і черва теж. Утіха, слава, полегшення, світло невечірнє — радість праведних. І хто, блаженний, не захоче уникнути мук перших і наслідувати других?

Нехай не відкине мене від лиця Твого, Господи, лютість гніву Твого, також хай не почую голосу прокляття, що у вогонь відсилає, а нехай і я тоді увійду в радість нетління Твого чертогу зі святими Твоїми.

Уразився розум, тіло вкрилося ранами, страждає дух, слово знемагає, — життя завмирає, кінець при дверях. Тому, окаянна душе моя, що вчиниш, коли прийде Суддя випробувати тебе?

Слава…

Єдинородителю єдиного Єдинородного Сина, Отче, і Єдине єдиного Світла. Світла Сяйво; і Єдиний Єдине Єдиного Бога. Святий Душе, Господа Господь, воістину Сущий; о, Тройце, Єдинице свята! Спаси мене, що Тебе прославляю.

І нині…

Чудо Різдва Твого, Всенепорочна, дивує мій розум. Як безсіменно зачала Ти Небесного? Скажи, як Дівою залишилася Ти, народивши, як Мати? Все це надприродне вірою приймаю, Родженому поклоняюсь, Який все, що хоче, може.

Катавасія: Безсіменного зачаття…

Екзапостиларій Октоїха, також і Тріоді 2:

Розмірковуючи про страшний день суду і про несказанну Твою славу, Господи, весь трепечу і, тремтячи від страху, взиваю: коли прийдеш на землю у славі, Христе Боже, судити всіх, звільни мене від усякої муки і сподоби мене, Владико, праворуч Тебе стати.

Ось настає день Господа Вседержителя. Хто стерпить страх пришестя Його? Це є день гніву, і піч палюча. Тоді Суддя сяде і за заслугами за діла кожному воздається.

Богородичний: Роздумуючи про час випробування і страшного пришестя Чоловіколюбця Владики, весь трепечу і в печалі взиваю до Тебе: Судде мій праведний і єдиний многомилостивий, мене, що каюся, прийми молитвами Богородиці.

На Хваліте… стихири з Октоїха 5. і Тріоді 4, глас 6:

Розмірковую про день той і час, коли маємо всі, нагі й осуджені, перед Безпристрасним Суддею стати; тоді труба затрубить вельми, основи землі захитаються, і мертві воскреснуть із гробів, за віком всі однакові будуть, і заридають, і у вогонь пекельний ввійдуть ті, що ніколи не каялись; а собор праведних увійде в чертог небесний на радість і втіху.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої (Псалми
9:1 Для дириґетна хору. На спів: „На смерть сина". Псалом Давидів.
9:2 Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
Пс. 9:1-2
).

О, який тоді буде час і день страшний, коли сяде Суддя на престолі страшному! Книги розкриваються і вчинки викриваються, а таємниці темряви явними стають; ангели обступають, всі народи збираються. Прийдіть, почуйте, царі й князі, раби і вільні, грішники і праведники, багаті й убогі, бо гряде Суддя і хоче судити всю вселенну. Хто встоїть перед лицем Його, коли ангели стануть виявляти вчинки, помисли і думки — денні й нічні? О, який буде час тоді! Але, перш ніж настане кінець, з ревністю взивай, душе: Боже, наверни і спаси мене як єдиний милосердний.

Стих: Буду веселитися і хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній (Псалми
9:3 Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!
Пс. 9:3
).

Пророк Даниїл, мужем праведним бувши, всемогутність Божу бачивши, так взивав: Суддя сів, і книги розкрилися. Пильнуй, душе моя, чи постиш ти? Не зневажай ближнього твого. Чи стримуєшся від їжі? Брата свого не осуджуй, щоб не бути відісланою у вогонь згоріти як віск, але щоб без перешкоди ввів Тебе Христос у Царство Своє.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя; і не забудь убогих Твоїх до кінця (Псалми
9:33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Пс. 9:33
).

Заздалегідь очистимо себе, браття, царицею чеснот, бо ось приходить вона, багатство благ подаючи, гордість пристрастей знищує і з Владикою примиряє грішників. Тому з радістю її приймімо, взиваючи до Христа Бога: Ти, що воскрес із мертвих, неосудними збережи нас, що прославляємо Тебе, єдиного Безгрішного.

Слава… знову той самий. І нині…

Преблагословенна єси, Богородице Діво…

Славослів’я велике і відпуст.

На Літургії
Прокимен, глас 3: Великий Господь наш, і велика сила Його, і розуму Його немає числа (Псалми
146
146:1 Хваліть Господа, добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, приємний бо Він, Йому подобає хвала!
146:2 Господь Єрусалима будує, збирає вигнанців ізраїлевих.
146:3 Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв'язує,
146:4 вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення.
146:5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
146:6 Господь підіймає слухняних, безбожних понижує аж до землі.
146:7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гуслах:
146:8 Він хмарами небо вкриває, приготовлює дощ для землі, оброщує гори травою,
146:9 худобі дає її корм, воронятам чого вони кличуть!
146:10 Не в силі коня уподоба Його, і не в членах людини Його закохання,
146:11 Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!
5:1 Для дириґетна хору. До флейти. Псалом Давидів.
5:2 Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій.
5:3 Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду!
5:4 Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати,
5:5 бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати!
5:6 Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти.
5:7 Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь.
5:8 А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм.
5:9 Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою,
5:10 бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким!
5:11 Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!
5:12 А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить ім'я Твоє!
5:13 Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!
Пс. 146,5
).

Стих: Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша похвала (Псалми
146
146:1 Хваліть Господа, добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, приємний бо Він, Йому подобає хвала!
146:2 Господь Єрусалима будує, збирає вигнанців ізраїлевих.
146:3 Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв'язує,
146:4 вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення.
146:5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
146:6 Господь підіймає слухняних, безбожних понижує аж до землі.
146:7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гуслах:
146:8 Він хмарами небо вкриває, приготовлює дощ для землі, оброщує гори травою,
146:9 худобі дає її корм, воронятам чого вони кличуть!
146:10 Не в силі коня уподоба Його, і не в членах людини Його закохання,
146:11 Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!
1
1:1 Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків,
1:2 та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!
1:3 І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!
1:4 Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває!
1:5 Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних,
1:6 дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!
Пс. 146,1
).

Апостол: Перше послання апостола Павла до коринтян
8:8 Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого.
8:9 Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим!
8:10 Коли бо хто бачить тебе, маючого знання, як ти в ідольській божниці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе, не буде спонукане їсти ідольські жертви?
8:11 І через знання твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер!
8:12 Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите.
8:13 Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!
9:1 Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом?
9:2 Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.
9:3 Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.
9:4 Чи ми права не маємо їсти та пити?
9:5 Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?
9:6 Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?
9:7 Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?
9:8 Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього?
9:9 Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується?
9:10 Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.
9:11 Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?
9:12 Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.
9:13 Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?
9:14 Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.
9:15 Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!
9:16 Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!
9:17 Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.
9:18 Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.
9:19 Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.
9:20 Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних.
9:21 Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.
9:22 Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.
9:23 А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.
9:24 Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!
9:25 І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.
9:26 Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.
9:27 Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.
10:1 Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море,
10:2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,
10:3 і всі їли ту саму поживу духовну,
10:4 і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос!
10:5 Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині.
10:6 А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони.
10:7 Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати.
10:8 Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі.
10:9 Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули.
10:10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя.
10:11 Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов.
10:12 Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
10:13 Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.
10:14 Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам.
10:15 Кажу, як розумним; судіть самі, що кажу я.
10:16 Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?
10:17 Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
10:18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря?
10:19 Тож що я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
10:20 Ні, але те, що в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали.
10:21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського.
10:22 Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього?
10:23 Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все!
10:24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього!
10:25 Їжте все, що на ятках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись,
10:26 Бо Господня земля, і все, що на ній!
10:27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти, їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
10:28 Коли ж скаже вам хтось: Це ідольська жертва, не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
10:29 Говорю ж не про власне сумління, але іншого, чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
10:30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я?
10:31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!
10:32 Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій,
10:33 як догоджую й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони.
11:1 Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!
11:2 Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і заховуєте так передання, як я вам передав.
11:3 Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог.
11:4 Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову.
11:5 І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена.
11:6 Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається!
11:7 Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава.
11:8 Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,
11:9 не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.
11:10 Тому жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів.
11:11 Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.
11:12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога.
11:13 Поміркуйте самі між собою, чи пристойне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?
11:14 Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього?
11:15 Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй.
11:16 Коли ж хто сперечатися хоче, ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі.
11:17 Пропонуючи це вам, я не хвалю, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.
11:18 Бо найперше, я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що почасти я й вірю.
11:19 Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.
11:20 А далі, коли ви збираєтесь разом, то не на те, щоб їсти Господню Вечерю.
11:21 Бо кожен спішить з'їсти власну вечерю, і один голодує, а другий впивається.
11:22 Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаючих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю!
11:23 Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,
11:24 подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!
11:25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!
11:26 Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.
11:27 Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої!
11:28 Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.
11:29 Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!
11:30 Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули.
11:31 Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б.
11:32 Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом.
11:33 Ось тому, мої браття, сходячись на поживу, чекайте один одного.
11:34 А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не сходилися ви на осуд. А про інше, як прийду, заряджу.
12:1 А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви.
12:2 Знаєте, що коли ви поганами були, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас.
12:3 Тому то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: Нехай анатема буде на Ісуса, і не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим.
12:4 Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий.
12:5 Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий.
12:6 Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе.
12:7 І кожному дається виявлення Духа на користь.
12:8 Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом,
12:9 а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом,
12:10 а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов.
12:11 А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче.
12:12 Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос.
12:13 Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним.
12:14 Бо тіло не є один член, а багато.
12:15 Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона?
12:16 І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно?
12:17 Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?
12:18 Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів.
12:19 Якби всі одним членом були, то де тіло було б?
12:20 Отож, тепер членів багато, та тіло одне.
12:21 Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні.
12:22 Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.
12:23 А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,
12:24 а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,
12:25 щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного.
12:26 І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться.
12:27 І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!
12:28 А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови.
12:29 Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?
12:30 Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють?
12:31 Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!
13:1 Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!
1Кор. 8:8-13-9:1-2
. зач. 140.

Алилуя, глас 8: Прийдіть, у радості заспіваємо Господу, виголосимо славу Спасителю нашому (Псалми
94:1 Ходіть, заспіваймо Господеві, покликуймо радісно скелі спасіння нашого,
Пс. 94:1
).

Стих: Станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославмо Його (Псалми
94:2 хвалою обличчя Його випереджуймо, співаймо для Нього пісні,
Пс. 94:2
).

Євангеліє: Мф, 25, 31-46, зач. 106.

Причасний: Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх (Псалми
148:1 Алілуя! Хваліте Господа з небес, хваліте Його в висоті!
Пс. 148:1
).

Інший: Радуйтеся, праведні, у Господі: праведним подобає похвала (Псалми
32:1 Співайте із радістю, праведні в Господі, бо щирим лицює хвала!
Пс. 32:1
).

В неділю на вечірні
 

На Господи, взиваю… співаємо, як звичайно, стихири з Октоїха 3 і з Мінеї святого 3. Слава: і нині. Богородичний.

На стиховні стихири з Октоїха не співаємо, а лише з Тріоді, глас 8:

Поласувавши гіркою спокусою, вперше відчули наготу і від Бога були вигнані, але приступімо до покаяння й очистьмо почуття, творячи до них вхід через піст. Надією благодаті серця утвердимо, а не поживами, якими не користувалися праведні, щоб спожити нам у священну і світлоносну ніч Воскресіння Агнця Божого, Який ради нас приніс Себе в жертву, і причастив учеників на Тайній Вечері, і темряву несвідомости знищив світлом Свого Воскресіння.

Стих: До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас (Псалми
122
122:1 Пісня прочан. Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш!
122:2 Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами!
122:3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились!
122:4 Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!...
1
1:1 Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків,
1:2 та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!
1:3 І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!
1:4 Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває!
1:5 Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних,
1:6 дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!
2
2:1 Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?
2:2 Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:
2:3 Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!
2:4 Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!
2:5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:
2:6 Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.
2:7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
2:8 Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!
2:9 Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...
2:10 А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:
2:11 Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!
2:12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!
Пс. 122,1-2
).

І знову: Поласувавши гіркою спокусою…

Стих: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих (Псалми
122:3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились!
122:4 Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!...
Пс. 122:3-4
).

І співаємо мученичі на той же глас:

Мученики Господні, ви всяке місце освячуєте і всяку недугу зціляєте, і нині моліться за визволення душ наших від сітей ворожих, благаємо вас.

Слава: і нині.

Богородичний на той самий глас:

Сили Небесні оспівують Тебе, Благодатна, Мати неневісна, і ми прославляємо незбагненне Різдво Твоє, Богородице, молися за спасіння душ наших.

 

 

 

текст очікується