Тріодь постова, неділя сирна

Гражданським шрифтомЦерковнослов'янськоюУкраїнськоюГрецькою

В неделю сыропустную

Изгнание Адамово. Бдение обычное.

 

В субботу вечера

Во светильничное, по предначинательном псалме, стихословим: Блаже́н муж: кафизму всю. На Го́споди воззва́х, поставим стихов 10. И поем Осмогласника воскресны 3, и анатолиевы 3, и Триоди 4, глас 6.

Подобен: Всю отложи́вше:

Созда́тель мой Госпо́дь, / персть от земли́ прие́м мя, / живоно́сным дунове́нием вдуши́в оживи́, / и почте́ на земли́ нача́льствующа ви́димыми все́ми, / и а́нгелом купножи́теля. / Сатана́ же льсти́вый, / сосу́д зми́я употреби́в, сне́дию прельсти́, / и Бо́жия сла́вы разлучи́, / и преиспо́днейшей сме́рти предаде́ в зе́млю, / но я́ко Влады́ка и Благоутро́бен, / па́ки воззови́.

Оде́жды боготка́нныя совлеко́хся окая́нный, / Твое́ Боже́ственное повеле́ние преслу́шав Го́споди, сове́том врага́, / и смоко́вным ли́ствием, и ко́жными ри́зами ны́не облеко́хся: / по́том бо осужде́н бых хлеб тру́дный сне́сти: / те́рние же и волче́ц мне принести́, / земля́ проклята́ бысть. / Но в после́дняя ле́та воплоти́выйся от Де́вы, / воззва́в мя введи́ па́ки в рай.

Раю́ всечестны́й, красне́йшая добро́то, / богозда́нное селе́ние, / весе́лие неконча́емое и наслажде́ние, / сла́во пра́ведных, проро́ков красото́, / и святы́х жили́ще, / шу́мом ли́ствий твои́х Соде́теля всех моли́, / врата́ отве́рсти ми, я́же преступле́нием затвори́х, / и сподо́битися дре́ва живо́тнаго прия́ти, и ра́дости, / ея́же пре́жде в тебе́ наслади́хся.

Ада́м изгна́н бысть из рая́ преслуша́нием, / и сла́дости изве́ржен, же́нскими глаго́лы прельще́нный, / и наг седи́т, села́, увы́ мне, пря́мо рыда́я. / Те́мже потщи́мся вси вре́мя подъя́ти поста́, / послу́шающе Ева́нгельских преда́ний: / да си́ми благоуго́дни бы́вше Христу́, / рая́ жили́ще па́ки восприи́мем.

Слава, глас 6: Се́де Ада́м пря́мо рая́, / и свою́ наготу́ рыда́я пла́каше: / увы́ мне, пре́лестию лука́вою увеща́нну бы́вшу / и окра́дену и сла́вы удале́ну! / Увы́ мне, простото́ю на́гу, ны́не же недоуме́нну! / Но о раю́, ктому́ твоея́ сла́дости не наслажду́ся: / ктому́ не узрю́ Го́спода и Бо́га моего́ и Созда́теля: / в зе́млю бо пойду́, от нея́же и взят бых. / Ми́лостиве ще́дрый, вопию́ Ти: / поми́луй мя па́дшаго.

И ныне, Богородичен 1-й, гласа.

Све́те ти́хий: Вход. Прокимен: Госпо́дь воцари́ся:

На литии, яко обычно, самогласен святаго обители.

Слава, глас 6: Со́лнце лучи́ скры, / луна́ со звезда́ми в кровь преложи́ся, / го́ры ужасо́шася, хо́лми вострепета́ша, / егда́ рай заключи́ся. / Исходя́ Ада́м рука́ма бия́ в лице́, глаго́лаше: / Ми́лостиве, поми́луй мя, па́дшаго.

И ныне, Богородичен. Подобен: Та́инственно воспева́ем Тя, Богоро́дице Мари́е, / яви́лася бо еси́ престо́л вели́каго Царя́, / сень всесвята́я, небе́с ши́ршая, / херуви́мская колесни́ца, / вы́шшая же серафи́мов, черто́г сла́вы: / из Тебе́ бо про́йде воплоти́выйся всех Бог. / Того́ моли́ спасти́ся душа́м на́шим.

На стиховне, Осмогласника.

Слава, глас 6: Изгна́н бысть Ада́м из рая́ сне́дию, / те́мже и седя́ пря́мо сего́ рыда́ше, / стеня́ умили́тельным гла́сом, и глаго́лаше: / увы́ мне, что пострада́х окая́нный аз: / еди́ну за́поведь преступи́х Влады́чню, / и благи́х вся́ческих лиши́хся! / Раю́ святе́йший, мене́ ра́ди насажде́нный быв, / и Е́вы ра́ди затворе́нный, / моли́ тебе́ сотво́ршаго, и мене́ созда́вшаго, / я́ко да твои́х цвето́в испо́лнюся! / Те́мже и к нему́ Спас: / Моему́ созда́нию не хощу́ поги́бнути, / но хощу́ сему́ спасти́ся, / и в позна́ние и́стины приити́, / я́ко гряду́щаго ко Мне не изгоня́ю вон.

И ныне, Богородичен. Подобен: Творе́ц и Изба́витель мой Пречи́стая, / Христо́с Госпо́дь из Твои́х ложе́сн проше́д, / в мя оболки́йся, / пе́рвыя кля́твы Ада́ма свободи́. / Те́мже Ти Всечи́стая, / я́ко Бо́жии Ма́тери же и Де́ве, / вои́стинну вопие́м немо́лчно: / ра́дуйся а́нгельски, ра́дуйся Влады́чице, / предста́тельство и покро́ве, / и спасе́ние душ на́ших.

Ны́не отпуща́еши: По Трисвятом отпустительный, Богоро́дице Де́во: трижды. И прочее последование бдения, рядовому же святому поем на Повечерии.

 

На утрени

На Бог Госпо́дь, тропарь воскресен дважды, и Богородичен, обычное стихословие. И полиелей. Обычныя два псалма, припеваем же к сим и третий псалом со аллилуиею красною:

Псалом 136.

На река́х Вавило́нских, та́мо седо́хом и пла́кахом, внегда́ помяну́ти нам Сиона. Аллилу́иа. На ве́рбиих посреде́ его обе́сихом орга́ны на́ша. Аллилу́иа. Я́ко та́мо вопроси́ша ны пле́ншии нас о словесе́х пе́сней и ве́дшии нас о пе́нии. Аллилу́иа. Воспо́йте нам от пе́сней Сио́нских. Аллилу́иа. Ка́ко воспое́м песнь Госпо́дню на земли́ чужде́й? Аллилу́иа. Аще забу́ду тебе́, Иерусали́ме, забве́на бу́ди десни́ца моя́. Аллилу́иа. Прильпни́ язы́к мой горта́ни моему́, а́ще не помяну́ тебе́, а́ще не предложу́ Иерусали́ма, я́ко в нача́ле весе́лия моего́. Аллилу́иа. Помяни́, Го́споди, сы́ны Едо́мския, в день Иерусали́мль, глаго́лющия: истоща́йте, истоща́йте до основа́ний его́. Аллилу́иа. Дщи Вавило́ня окая́нная. Блаже́н и́же возда́ст тебе́ воздая́ние твое́, е́же воздала́ еси́ нам. Аллилу́иа. Блаже́н и́же и́мет, и разбие́т младе́нцы твоя́ о ка́мень. Аллилу́иа.

И Благослове́н еси́ Го́споди: Начинаем же чести первую книгу Шестодневца Златоустаго, и степенны гласа. Вся́кое дыха́ние: и утреннее Евангелие. Воскресе́ние Христо́во: псалом 50.

Слава, глас 8: Покая́ния отве́рзи ми две́ри, Жизнода́вче, / у́тренюет бо дух мой ко хра́му свято́му Твоему́, / храм нося́й теле́сный весь оскверне́н: / но я́ко щедр, очи́сти / благоутро́бною Твое́ю ми́лостию.

И ныне, Богородичен: На спасе́ния стези́ наста́ви мя, Богоро́дице, / сту́дными бо окаля́х ду́шу грехми́, / и в ле́ности все житие́ мое́ ижди́х: / но Твои́ми моли́твами / изба́ви мя от вся́кия нечистоты́.

Таже, глас 6: Поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей ми́лости Твое́й, / и по мно́жеству щедро́т Твои́х, / очи́сти беззако́ние мое́.

Мно́жества соде́янных мно́ю лю́тых помышля́я окая́нный, / трепе́щу стра́шнаго дне су́днаго: / но наде́яся на ми́лость благоутро́бия Твоего́, / я́ко Дави́д вопию́ Ти: / поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей Твое́й ми́лости.

Каноны Осмогласника: воскресен, крестовоскресен, и Богородицы, на 8, и Триоди на 6. Творение Христофора Протосигкрита. Глас 6.

Песнь 1.

Ирмос: Я́ ко по су́ху:

Гряди́ душе́ моя́ стра́стная, пла́чи твоя́ дея́ния днесь, / помина́ющи пе́рвое обнаже́ние во Еде́ме, / и́мже изгна́на еси́ от сла́дости, и непреста́нныя ра́дости.

От мно́гаго благоутро́бия и щедро́т, / Созда́телю тва́ри, и Тво́рче всех, / от пе́рсти оживи́в мя пре́жде, / запове́дал еси́ пе́ти Тя со а́нгелы Твои́ми.

Ра́ди бога́тства бла́гости, Ты сади́ши, Созда́телю и Го́споди, / ра́йскую сла́дость во Еде́ме, / повелева́я ми наслажда́тися кра́сных и сла́дких, / и немимотеку́щих плодо́в.

Слава: Увы́ мне душе́ моя́ окая́нная, / су́щих во Еде́ме наслажда́тися прия́ла еси́ власть от Бо́га, / не я́сти же ве́дения плода́ повеле́на была́ еси́: / вску́ю преступи́ла еси́ зако́н Бо́жий?

И ныне, Богородичен: Богороди́тельнице Де́во, я́ко Ада́мова дщи по ро́ду, / по благода́ти же Христу́ Бо́гу роди́тельница, / мене́ изгна́ннаго от Еде́ма, ны́не воззови́.

Катавасию же поем ирмосы настоящаго канона: Я́ко по су́ху пешеше́ствовав Изра́иль, / по бе́здне стопа́ми, / гони́теля фарао́на / ви́дя потопля́ема, / Бо́гу побе́дную песнь пои́м, вопия́ше.

Песнь 3.

Ирмос: Несть свят, я́коже Ты, Го́споди:

Змий льсти́вый не́когда че́сти мое́й позави́дев, / пошепта́ ле́стию Е́ве во у́ши, / от нея́же аз прельсти́вся изгна́н бых, / увы́ мне, от ли́ка жи́зни.

Ру́ку просте́р де́рзостно, вкуси́х дре́ва разу́мнаго, / его́же повеле́ мне Бог ника́коже причасти́тися, / и Боже́ственныя сла́вы отве́ржен бых го́рце.

Слава: Увы́ мне стра́стная моя́ душе́, ка́ко не позна́ла еси́ пре́лести? / Ка́ко не ощути́ла еси́ льще́ния, и за́висти вра́жия? / Но помрачи́лася еси́ умо́м, и преступи́ла еси́ за́поведь Созда́теля твоего́.

И ныне, Богородичен: Упова́ние и покро́в мой, Чи́стая, / обнаже́ние дре́вле покры́вшая, еди́на, па́дшаго Ада́ма, / Рождество́м Твои́м, Чи́стая, в нетле́ние па́ки облецы́мя.

Катавасия: Несть свят, / я́коже Ты, Го́споди Бо́же мой, / вознесы́й рог ве́рных Твои́х, Бла́же, / и утверди́вый нас на ка́мени / испове́дания Твоего́.

Седален, глас 4. Подобен: Удиви́ся Ио́сиф:

Изгна́н бысть Ада́м от ра́йския сла́дости, / сне́дию го́рькою в невоздержа́нии / за́поведи не сохрани́ Влады́чни, / и осуди́ся де́лати зе́млю, от нея́же взят бысть сам: / по́том же мно́гим я́сти хлеб свой. / Те́мже мы возлю́бим воздержа́ние, / да не вне рая́ возрыда́им, я́коже он, но в него́ вни́дем.

Слава, иный, глас 4. Подобен: Вознесы́йся:

Ны́не вре́мя доброде́телей яви́ся, / и при две́рех Судия́, не скорби́м, / но прииди́те постя́щеся принесе́м сле́зы, / умиле́ние и ми́лостыню, зову́ще: / согреши́хом па́че песка́ морска́го, / но осла́би всем всех Свободи́телю, / да восприи́мем нетле́нный вене́ц.

И ныне, Богородичен. Подобен: Не умолчи́м никогда́, Богоро́дице, / си́лы Твоя́ глаго́лати недосто́йнии: / а́ще бо Ты не бы предстоя́ла моля́щи, / кто бы нас изба́вил от толи́ких бед, / кто же бы сохрани́л до ны́не свобо́дны? / Не отсту́пим, Влады́чице, от Тебе́: / Твоя́ бо рабы́ спаса́еши при́сно от вся́ких лю́тых.

Таже чтение Богослова в язву града, егоже начало: Что решите́ чин похваля́емый? И творим даяния два.

Песнь 4.

Ирмос: Христо́с моя́ си́ла:

Че́сти сподо́бихся аз стра́стный, / от Тебе́ Влады́ки во Еде́ме: / увы́ мне, ка́ко прельсти́вся, и диа́волом позави́девся / отве́ржен бых от лица́ Твоего́?

Мене́ рыда́йте а́нгельстии чи́нове, / рая́ добро́ты, и садо́в та́мошнее благоле́пие, / прельсти́вшагося злополу́чно, и Бо́га отве́ргшагося.

Лу́же блаже́нный, са́дове богосажде́ннии, рая́ красото́, / ны́не о мне сле́зы пролива́йте, / от листо́в, я́коже от о́чию, / обнаже́ннем и стра́ннем сла́вы Бо́жия.

Слава: Не ктому́ ви́жу тебе́, / ни наслажда́юся пресла́дкия твоея́ и боже́ственныя све́тлости, всечестны́й раю́: / наг бо поверго́хся в зе́млю, прогне́вая Сотво́ршаго.

И ныне, Богородичен: Свята́я Влады́чице, отве́рзшая рая́ врата́ всем ве́рным, / я́же Ада́м заключи́ преступле́нием иногда́, / врата́ ми́лости мне отве́рзи.

Катавасия: Христо́с моя́ си́ла, / Бог и Госпо́дь, / честна́я Це́рковь / боголе́пно пое́т, взыва́ющи, / от смы́сла чи́ста, о Го́споде пра́зднующи.

Песнь 5.

Ирмос: Бо́жиим све́том:

Позави́дев дре́вле мне враг, / в раи́ благополу́чна жития́ человеконенави́стник, / в виде́нии зми́я мне запя́т, / и сла́вы присносу́щныя стра́нна мя показа́.

Рыда́ю и пла́чу душе́ю, / и очесе́м ищу́ мно́жества слез прилага́ти, / егда́ воззрю́и позна́ю мою́ наготу́, / ю́же име́х от преступле́ния.

Слава: От земли́ со́здан бых руко́ю Бо́жиею, / па́ки же возврати́тися в зе́млю аз стра́стный слы́шах: / кто мене́не воспла́чет, отринове́ннаго от Бо́га, / и Еде́мом ад измени́вшаго?

И ныне, Богородичен: Черто́г сла́вы Тя та́йный вси возвеща́ем ве́рнии, Богороди́тельнице Всенепоро́чная. / Те́мже молю́ Тя, Чи́стая: / испа́дшаго мя черто́га ра́йска, сво́йственна сотвори́.

Катавасия: Бо́жиим све́том Твои́м, Бла́же, / у́тренюющих Ти ду́ши любо́вию озари́, молю́ся, / Тя ве́дети, Сло́ве Бо́жий, / и́стиннаго Бо́га, / от мра́ка грехо́внаго взыва́юща.

Песнь 6.

Ирмос: Жите́йское мо́ре:

Оде́ждею мя обле́кл еси́ боготка́нною Спа́се, во Еде́ме, я́ко благоутро́бен: / аз же Твою́ преступи́х за́поведь, ве́ровав льсти́вому, / и наг ви́дехся окая́нный.

Душе́ всестра́стная моя́, удали́лася еси́ от Бо́га, / невнима́нием твои́м ра́йскаго лиши́лася еси́ наслажде́ния, / от а́нгел разлучи́лася еси́, во тлю ввела́ся еси́: / о паде́ния!

Слава: Поми́луй, уще́дри, Вседержи́телю Бо́же, / Твое́ю руку́ творе́ние, / не пре́зри мене́, молю́ся, Бла́же, / отлучи́вшаго себе́ самаго́ от ли́ка а́нгел Твои́х.

И ныне, Богородичен: Мари́е Богозва́нная, Госпоже́ вся́ческих, / я́ко ро́ждшая Го́спода Царя́ всех и Изба́вителя, / плене́на мя су́ща от ра́йския сла́вы, воззови́.

Катавасия: Жите́йское мо́ре, / воздвиза́емое зря напа́стей бу́рею, / к ти́хому приста́нищу Твоему́ прите́к, вопию́ Ти: / возведи́ от тли живо́т мой, / Многоми́лостиве.

Кондак, глас 6:

Прему́дрости Наста́вниче, смы́сла Пода́телю, / нему́дрых Наказа́телю, и ни́щих Защи́тителю, / утверди́, вразуми́се́рдце мое́, Влады́ко. / Ты даждь ми сло́во, О́тчее Сло́во, / се бо устне́мои́не возбраню́, / во е́же зва́ти Тебе́: / Ми́лостиве, поми́луй мя па́дшаго.

Икос: Се́де Ада́м тогда́и пла́кася, пря́мо сла́дости рая́, / рука́ма бия́ лице́, и глаго́лаше: / Ми́лостиве, поми́луй мя, па́дшаго.

Ви́дев Ада́м а́нгела изри́нувша, и затвори́вша боже́ственнаго са́да дверь, / воздохну́в вельми́, и глаго́ла: / Ми́лостиве, поми́луй мя, па́дшаго.

Сподо́би раю́ стяжа́телю обнища́вшему, / и шу́мом твои́х ли́ствий умоли́ Соде́теля, да не затвори́т тя: / Ми́лостиве, поми́луй мя, па́дшаго.

Раю́ вседоброде́тельный, всесвяты́й, всебога́тый, / Ада́ма ра́ди насажде́нный, и ра́ди Е́вы заключе́нный, / умоли́ Бо́га о па́дшем: / Ми́лостиве, поми́луй мя, па́дшаго.

Синаксарь.

Песнь 7.

Ирмос: Росода́тельну у́бо пещь:

Влады́чествуяй все́ми ве́ки, Го́споди, / созда́вый мя во́лею Твое́ю, / зави́дена мя льсти́вым зми́ем иногда́, и Тебе́ прогне́вавшаго, Спа́се, / не пре́зри, Бо́же, но воззови́ мя.

Сту́дными оде́ян оде́ждами, увы́ мне, вме́сто одея́ния светоза́рнаго, / пла́чу моея́ поги́бели, Спа́се, и ве́рою вопию́ Ти, Благи́й: / не пре́зри, Бо́же, но воззови́ мя.

Слава: Уязви́ змий вселука́вый всю мою́ ду́шу лука́вно, / ра́йския же сла́дости изгна́на сотвори́, / но о благосе́рде Спа́се, не пре́зри я́ко Бог, но воззови́ мя.

И ныне, Богородичен: Моле́бное мое́моле́ние Всенепоро́чная прими ми́лостию Твое́ю, / и проще́ние прегреше́ний даждь ми, Чи́стая, / рыда́ньми вопию́щему приле́жно: / не пре́зри, Блага́я, но воззови́ мя.

Катавасия: Росода́тельну у́бо пещь / соде́ла А́нгел / преподо́бным отроко́м, / халде́и же опаля́ющее / веле́ние Бо́жие мучи́теля увеща́ вопи́ти: / благослове́н еси́, Бо́же оте́ц на́ших.

Песнь 8.

Ирмос: Из пла́мене преподо́бным:

Дарми́ многообра́зными дре́вле, / поче́л еси́ руку́Твое́ю де́ло, еди́не Человеколю́бче: / змий же лю́тый свиста́нием прельсти́, увы́ мне, / настоя́щих благ обнажи́в.

Вску́ю сове́та го́рькаго послу́шала еси́, / и Боже́ственнаго повеле́ния была́ еси́ преслу́шна? / Увы мне смире́нная душе́, Бо́га оскорби́вшая: / Его́же при́сно сла́вити учине́на еси́ со а́нгелы!

Благослови́м Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, Го́спода.

Гадо́м и звере́м влады́чица бы́вши, / га́ду душетле́нному ка́ко собесе́довала еси́, / сове́тника прии́мши я́ко пра́ваго, льсти́ваго? / О твоего́ прельще́ния, душе́ моя́ всестра́стная!

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Богородичен: Светоно́сное селе́ние Тя Бо́жия воплоще́ния, / воспева́ем Мари́е Богоблагода́тная: / те́мже мя лю́те омраче́нна страстьми́, / просвети́ све́том ми́лости, наде́жде ненаде́жных.

Хва́лим, благослови́м, покланя́емся Го́сподеви, пою́ще и превознося́ще во вся ве́ки.

Катавасия: Из пла́мене преподо́бным ро́су источи́л еси́ / и пра́веднаго же́ртву водо́ю попали́л еси́: / вся бо твори́ши, Христе́, то́кмо е́же хоте́ти. / Тя превозно́сим во вся ве́ки.

Песнь 9.

Ирмос: Бо́га челове́ком:

Сла́док вкус плод ра́зума во Еде́ме яви́ ми ся насы́щшемуся сне́ди, / в желчь же бысть коне́ц его́. / Увы́ мне душе́ стра́стная, / ка́ко невоздержа́ние тя ра́йскаго яде́ния стра́нна сотвори́?

Бо́же всех, ми́лости Го́споди, / на мое́ смире́ние благоутро́бне при́зри, / и не дале́че посли́ мя Боже́ственнаго Еде́ма, / я́ко да зря добро́ты, отону́дуже испадо́х, / потщу́ся па́ки рыда́ньми восприя́ти я́же погуби́х.

Рыда́ю, стеню́ и пла́чу, херуви́мы с пла́менным ору́жием зря, / Еде́ма вход стрещи́ повеле́нныя, / всем престу́пником, увы́! непристу́пный, / а́ще не Ты невозбране́н Спа́се той сотвори́ши ми.

Слава: Дерза́ю мно́жеству ми́лости Твоея́, Христе́ Спа́се, / и Боже́ственных ребр Твои́х кро́ви, / е́юже освяти́л еси́ естество́ челове́ческое, / отве́рзл же еси́ врата́ Тебе́ служа́щим ра́йская, Бла́же, / пре́жде заключе́ная Ада́му.

И ныне, Богородичен: Жи́зни две́ре непроходи́мая, у́мная, / Де́во Богоро́дице Безневе́стная, / ра́йская врата́ заключе́ная ми пре́жде отве́рзи Твои́ми моли́твами, / я́ко да сла́влю Тя по Бо́зе мою́ помо́щницу, / и держа́вное прибе́жище.

Катавасия: Бо́га / челове́ком невозмо́жно ви́дети, / на Него́же не сме́ют чи́ни А́нгельстии взира́ти; / Тобо́ю бо, Всечи́стая, яви́ся челове́ком / Сло́во воплоще́нно, / Его́же велича́юще, / с Небе́сными во́и Тя ублажа́ем.

Ексапостиларий воскресный.

Слава, настоящий.

Подобен: Жены́ услы́шите:

За́поведь Твою́, Го́споди, преслу́шав окая́нный, / и обнаже́н Твоея́ сла́вы, студа́ испо́лнихся, увы́ мне! / и сла́дости изринове́н есмь ра́йския благоутро́бне. / Ми́лостиве, поми́луй лиши́вшася пра́ведно бла́гости Твоея́.

И ныне, иный.

Подобен: Со ученики́ и́дем:

Изгна́на бы́вша Го́споди рая́ пе́рвее сне́дию дре́ва, / ввел еси́ па́ки Кресто́м и стра́стию Твое́ю, Спа́се и Бо́же мой, / и́мже нас утверди́ пост соверши́ти чистоле́пно, / и Боже́ственному воста́нию поклони́тися, Па́сце спаси́тельней, / Тя ро́ждшия моли́твами.

На хвалитех стихиры Осмогласника воскресны 4, и анатолиев един, и Триоди сия самогласны.

Глас 5: Увы́ мне, Ада́м рыда́нием возопи́, / я́ко змий и жена́ Боже́ственнаго дерзнове́ния изри́нуша мя, / и ра́йския сла́дости, дре́ва снедь отчужди́. / Увы́ мне, не терплю́ про́чее поноше́ния, / иногда́ царь сый земны́х всех созда́ний Бо́жиих, / ны́не пле́нник яви́хся от еди́наго беззако́ннаго сове́та, / и иногда́ сла́вою безсме́ртия облече́н сый, / умерщвле́ния ко́жу я́ко сме́ртный окая́нно обношу́. / Увы́ мне, кого́ рыда́ний соде́йственника сотворю́? / Но Ты, Человеколю́бче, от земли́ созда́вый мя, / во благоутро́бие оболки́йся, / рабо́ты вра́жия свободи́, и спаси́ мя.

Стих: Испове́мся Тебе́ Го́споди, всем се́рдцем мои́м, / пове́м вся чудеса́ Твоя́.

По́прище доброде́телей отве́рзеся, / хотя́щии страда́льчествовати вни́дите, / препоя́савшеся до́брым поста́ по́двигом: / зако́нно бо страда́льчествующии, пра́ведно венча́ются. / И восприи́мше всеору́жие Креста́, врагу́ сопроти́вимся, я́ко сте́ну неруши́мую иму́ще ве́ру, / и я́ко щит моли́тву, и шлем ми́лостыню, / вме́сто меча́ пост, / и́же отсека́ет от се́рдца всю зло́бу. / Творя́й сия́, и́стинный прии́мет вене́ц / от Всецаря́ Христа́в день су́дный.

Стих: Возвеселю́ся и возра́дуюся о Тебе́, / пою́ и́мени Твоему́, Вы́шний.

Глас 6: Ада́м из рая́ отго́нится, пи́щи причасти́вся, я́ко преслу́шник, / Моисе́й Богови́дец бысть, / посто́м о́чи душе́вныя очи́стив. / Те́мже рая́ жи́телие бы́ти возжеле́вше, / измени́мся от неполе́зныя пи́щи, / и Бо́га зре́ти жела́юще, / Моисе́йскую четвери́цу десяти́ц пости́мся, / моли́твою и моле́нием чи́сто терпя́ще: / утоли́м душе́вныя стра́сти, / отжене́м плотски́я сла́сти, / ле́гцы к го́рнему ше́ствию пре́йдем, / иде́же а́нгельстии ли́цы / немо́лчными гла́сы неразде́льную воспева́ют Тро́ицу, / зре́ти недоуме́нную добро́ту и Влады́чню. / Та́мо сподо́би нас, Сы́не Бо́жий Жизнода́вче, на Тя наде́ющихся, / ликова́ти со а́нгельскими во́инствы, / ро́ждшия Тя Ма́тере, Христе́, моли́твами, / и апо́стол, и му́ченик, и преподо́бных.

Стих: Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, / не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Приспе́ вре́мя, духо́вных подвиго́в нача́ло, / на де́моны побе́да, всеору́жное воздержа́ние, / а́нгельское благоле́пие, к Бо́гу дерзнове́ние: / тем бо Моисе́й бысть Зижди́телю собесе́дник, / и глас неви́димо в слу́хи прия́т. / Го́споди, тем сподо́би и нас поклони́тися / Твои́м страсте́м, и свято́му Воскресе́нию, / я́ко Человеколю́бец.

Сла́ва, тойже. И ны́не: Преблагослове́нна еси́ Богоро́дице Де́во:

Славословие великое. И обычная лития в паперти, в нейже поем, Сла́ва, и ны́не: стихиру евангельскую. Совокупляем же и час 1-й. И чтутся оглашения преподобнаго отца нашего Феодора Студита, и отпуст.

 

На литургии

Изобразительная. Блаженны гласа на 6, и канона Триоди песнь 6-я, на 4.

Кондак Триоди, глас 6:

Прему́дрости Наста́вниче, смы́сла Пода́телю, / нему́дрых Наказа́телю, и ни́щих Защи́тителю, / утверди́, вразуми́ се́рдце мое́, Влады́ко. / Ты даждь ми сло́во, О́тчее Сло́во, / се бо устне́ мои́ не возбраню́, / во е́же зва́ти Тебе́: / Ми́лостиве, поми́луй мя па́дшаго.

Прокимен, глас 8:

Помоли́теся, и воздади́те / Го́сподеви Бо́гу на́шему. Стих: Ве́дом во Иуде́и Бог, во Изра́или ве́лие и́мя Его́.

Апостол к Римляном, зачало 112.

Бра́тие, ны́не ближа́йшее нам спасе́ние, не́жели егда́ ве́ровахом. Нощь у́бо пре́йде, а день прибли́жися: отложи́м у́бо дела́ те́мная, и облече́мся во ору́жие све́та. Я́ко во дни, благообра́зно да хо́дим, не козлогласова́нии и пия́нствы, не любодея́нии и студодея́нии, не рве́нием и за́вистию. Но облецы́теся Го́сподем на́шим Иису́с Христо́м, и пло́ти уго́дия не твори́те в по́хоти. Изнемога́ющаго же в ве́ре прие́млите, не в сомне́ние помышле́нии. Ов бо ве́рует я́сти вся, а изнемога́яй зе́лия да яст. Яды́й не яду́щаго да не укоря́ет, и не яды́й яду́щаго да не осужда́ет: Бог бо его́ прия́т. Ты кто еси́ судя́й чужде́му рабу́? Своему́ Го́сподеви стои́т, или́ па́дает. Ста́нет же, си́лен бо есть Бог поста́вити его́.

Аллилу́иа, глас 6.

Стих: Бла́го есть испове́датися Го́сподеви, и пе́ти и́мени Твоему́ Вы́шний. Стих: Возвеща́ти зау́тру ми́лость Твою́, и и́стину Твою́на вся́ку нощь.

Евангелие от Матфея, зачало 17.

Рече́ Госпо́дь: а́ще отпуща́ете челове́ком согреше́ния их, отпу́стит и вам Оте́ц ваш Небе́сный. А́ще ли не отпуща́ете челове́ком согреше́ния их, ни Оте́ц ваш отпу́стит вам согреше́ний ва́ших. Егда́ же постите́ся, не бу́дите я́коже лицеме́ри се́тующе: помрача́ют бо ли́ца своя́, я́ко да явя́тся челове́ком постя́щеся. Ами́нь глаго́лю вам, я́ко восприе́млют мзду свою́. Ты же постя́ся пома́жи главу́ твою́, и лице́ твое́ умы́й. Я́ко да не яви́шися челове́ком постя́ся, но Отцу́ твоему́, И́же вта́йне, и Оте́ц твой, ви́дяй вта́йне, возда́ст тебе́ я́ве. Не скрыва́йте себе́ сокро́вищ на земли́, иде́же червь и тля тлит, и иде́же та́тие подко́пывают и кра́дут. Скрыва́йте же себе́ сокро́вище на небеси́, иде́же ни червь, ни тля тлит, и иде́же та́тие не подко́пывают, ни кра́дут. Иде́же бо есть сокро́вище ва́ше, ту бу́дет и се́рдце ва́ше.

И Божественная Литургия Златоустаго:

Киноник: Хвали́те Го́спода с Небе́с, хвали́те Его́ в Вы́шних. Аллилу́иа, трижды.

Подобает ведати, яко от сея Недели даже до Воздвижения Честнаго Креста, упраждняется полиелей: поется же токмо во бдениих Владычних праздников и великих святых.

 

В Неделю вечера

По начальном псалме на Го́споди воззва́х, поставим стихов 10 от Изведи́ из темни́цы: И поем стихиры 4 покаянны, Октоиха на ряду гласа, яже суть писаны две вечер на стиховне, и две утренних стиховных. [Такожде и в прочия недели, от сея даже до пятыя святаго поста. Го́споди воззва́х: поем на глас иже во Осмогласнике на ряду.] И в Триоди 3, и в Минеи 3.

Творение господина Иосифа. Стихиры, глас 2.

Подобен: Егда́ от Дре́ва:

Воздержа́нием те́ло смири́ти вси потщи́мся, / боже́ственное преходя́ще по́прище непоро́чнаго поста́ / и моли́твами и слеза́ми Го́спода спаса́ющаго нас взы́щем, / и забве́ние зло́бы всеконе́чное сотвори́м, вопию́ще: / согреши́хом Ти, спаси́, я́коже дре́вле ниневи́тяны, Христе́ Царю́, / и о́бщники ны сотвори́ Небе́снаго Ца́рствия Благоутро́бне.

Себе́ отчаява́ю, помышля́я де́ла моя́, Го́споди, / вся́каго муче́ния досто́йная: / се бо презре́в честны́я Твоя́, Спа́се, за́поведи, / блу́дно мое́ житие́ ижди́х. / Те́мже молю́ся, ту́чами покая́ния мя очи́стив, / посто́м и моле́нием я́ко еди́н ми́лостивый просвети́, / и не гнуша́йся мене́, Благоде́телю всех, и Преблаги́й.

Ин господина Феодора, глас тойже.

Подобен: Па́че ума́даро́в:

По́стное вре́мя све́тло начне́м, / к подвиго́м духо́вным себе́ подложи́вше, / очи́стим ду́шу, очи́стим плоть, / пости́мся я́коже в сне́дех от вся́кия стра́сти, / доброде́тельми наслажда́ющеся ду́ха: / в ни́хже соверша́ющеся любо́вию, / да сподо́бимся вси ви́дети / всечестну́ю страсть Христа́ Бо́га / и святу́ю Па́сху, духо́вно ра́дующеся.

Таже в Минеи святому, подобны 3. Аще ли имать самогласен: Сла́ва, аще ли несть, Сла́ва, и ны́не, Богородичен, в тойже глас Минеи. Вход с кадильницею: Све́те ти́хий:

Прокимен глас 8: Не отврати́ лица́ Твоего́ от о́трока Твоего́, я́ко скорблю́, ско́ро услы́ши мя: / вонми́ души́ мое́й, и изба́ви ю. Стих: Спасе́ние Твое́ Бо́же да прии́мет мя. Стих: Да у́зрят ни́щии, и возвеселя́тся. Стих: Взыщи́те Бо́га, и жива́ бу́дет душа́ ва́ша. И паки высочайшим гласом: Не отврати́ лица́ Твоего́:

Подобает ведати, яко во всех Неделях святыя Четыредесятницы во светильничное бывает вход, ради великих прокименов.

Сподо́би Го́споди: Поклоны 3 и ектения.

На стиховне самогласен глас 4:

Возсия́ благода́ть Твоя́, Го́споди, / возсия́ просвеще́ние душ на́ших. / Се вре́мя благоприя́тное, се вре́мя покая́ния, / отложи́м дела́ тьмы, и облече́мся во ору́жия све́та: / я́ко да преплы́вше поста́ вели́кую пучи́ну, / в тридне́вное Воскресе́ние дости́гнем, / Го́спода и Спа́са на́шего Иису́са Христа́, / спаса́ющаго ду́ши на́ша.

Стих: К Тебе́ возведо́х о́чи мои́, живу́щему на небеси́. Се я́ко о́чи раб в руку́ госпо́дий свои́х, я́ко о́чи рабы́ни в руку́ госпожи́ своея́, та́ко о́чи на́ши ко Го́споду Бо́гу на́шему, / до́ндеже уще́дрит ны.

И повторяем тойже.

Таже стих: Поми́луй нас Го́споди, поми́луй нас, я́ко по мно́гу испо́лнихомся уничиже́ния: наипа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́ния гобзу́ющих, / и уничиже́ния го́рдых.

И мученичен: Прославля́емый в па́мятех святы́х Твои́х, Христе́ Бо́же, / от них умоля́емь, / низпосли́нам ве́лию ми́лость.

Сла́ва, самогласен в Минеи, аще имать: И ны́не, Богородичен по гласу Минеи.

Аще ли не имать, Слава, и ныне, Богородичен, глас тойже.

Подобен: Я́ко до́бля:

А́нгельстии чи́ни Тя Богома́ти прославля́ют: / Бо́га бо Всечи́стая родила́ еси́, / Отцу́, и Ду́ха соприсносу́щна, / и а́нгельская во́инства от не су́щаго хоте́нием поста́вивша. / Его́же моли́ от тли спасти́ и просвети́ти ду́ши правосла́вных, / Тя воспева́ющих, Всечи́стая.

Ны́не отпуща́еши: Трисвятое: поклоны три. Пресвята́я Тро́ице: О́тче наш: И настоящия тропари, глас 4: Богоро́дице Де́во ра́дуйся: И творим поклон един. Сла́ва: Крести́телю Христо́в: поклон един. И ны́не: Моли́те о нас святи́и апо́столи: поклон един. Таже, Под Твое́ благоутро́бие: без поклона. Го́споди поми́луй, 40 кротким и тихим гласом. Сла́ва, и ны́не: Честне́йшую херуви́м: И́менем Госпо́дним благослови́ о́тче. Священник: Сый благослове́н Христо́с Бог наш всегда́, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Мы же: Аминь. И молитву: Небе́сный Царю́:

И творим три поклоны великия, и глаголем молитву преподобнаго Ефрема СиринаГо́споди и Влады́ко живота́ моего́, дух пра́здности уны́ния, любонача́лия, и праздносло́вия не даждь ми.

Дух же целому́дрия, смиреному́дрия, терпе́ния, и любве́, да́руй ми рабу́ Твоему́.

Ей Го́споди Царю́, да́руй ми зре́ти моя́ прегреше́ния, и не осужда́ти бра́та моего́, я́ко благослове́н еси́ во ве́ки веко́в, ами́нь.

И целуем святыя и честныя иконы. И глаголет предстоятель: Сла́ва Тебе́ Христе́ Бо́же, упова́ние на́ше, сла́ва Тебе́. И бывает молитва от священника, и совершенный отпуст.

По Вечерни же в трапезе бывает утешение братии.

По востании же от трапезы, Повечерие поем малое по обычаю, с метании и поклоны постными. На Сла́ва в вы́шних, метания 3. [Аще было бдение, канон Богородице не глаголется.] Досто́йно есть: Трисвятое. Метания 3, и обычныя тропари. Го́споди поми́луй, 40. И́же на вся́кое вре́мя: иерей: Бо́же уще́дри ны: Поклоны 3 великия, с молитвою святаго Ефрема: Го́споди и Влады́ко: И прочих 12. Таже, Трисвятое. По О́тче наш: Го́споди поми́луй, 12 и молитваНескве́рная: И даждь нам: И отпуст.

И имже образом указася служба Вечерни и Повечерия сея Недели, сице да бывает и в прочия, даже до пятыя Недели святыя Четыредесятницы, изменяемым некоим, о нихже на своих им местех будет.

Подобает ведати, яко аще будет брату нашему отыти ко Господу во святых сих днех посреде седмицы: не бывают третины его, даже до пятка вечера, тогда бо совершается паннихида его: подобне и в субботу Литургиа его. Во грядущую же субботу бывают девятины его, аще случится, аще ли ни. Четыредесятины же его бывают, егда число дней его исполнится: приношения же, и памяти его начинаются от Новыя недели, даже до исполнения дней четыредесяти.

 

 

Въ недёлю сыропyстную, и3згнaніе ґдaмово.
Бдёніе nбhчное. Въ суббHту вeчера во свэти1льничное, по предначинaтельномъ pалмЁ, стіхосл0вимъ: Бlжeнъ мyжъ: каfjсму всю2. На ГDи, воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ ‹. И# поeмъ nсмоглaсника воскrны G, и3 ґнат0лієвы G, и3 тріHди д7, глaсъ ѕ7.
Под0бенъ: Всю2 tложи1вше:
Создaтель м0й гDь, пeрсть t земли2 пріeмъ мS, живон0снымъ дуновeніемъ вдуши1въ њживи2, и3 почтE на земли2 начaльствующа ви1димыми всёми, и3 ѓгGлwмъ купножи1телz. сатанa же льсти1вый, сосyдъ ѕмjz ўпотреби1въ, снёдію прельсти2, и3 б9іz слaвы разлучи2, и3 преисп0днэйшей смeрти предадE въ зeмлю: но ћкw вLка и3 бlгоутр0бенъ, пaки воззови2.
Nдeжды бGоткaнныz совлек0хсz nкаsнный, твоE б9eственное повелёніе преслyшавъ гDи, совётомъ врагA, и3 смок0внымъ ли1ствіемъ, и3 к0жными ри1зами нhнэ њблек0хсz: п0томъ бо њсуждeнъ бhхъ хлёбъ трyдный снёсти: тeрніе же и3 волчeцъ мнЁ принести2, землS проклzтA бhсть. но въ послBднzz лBта воплоти1выйсz t дв7ы, воззвaвъ мS введи2 пaки въ рaй.
Раю2 всечcтнhй, краснёйшаz добр0то, бGоздaнное селeніе, весeліе некончaемое и3 наслаждeніе, слaво првdныхъ, прbр0кwвъ красото2, и3 с™hхъ жили1ще, шyмомъ ли1ствій твои1хъ содётелz всёхъ моли2, вратA tвeрсти ми2, ±же преступлeніемъ затвори1хъ, и3 спод0битисz дрeва жив0тнагw пріsти, и3 рaдости, є3sже прeжде въ тебЁ наслади1хсz.
Ґдaмъ и3згнaнъ бhсть и3з8 раS преслушaніемъ, и3 слaдости и3звeрженъ, жeнскими глаг0лы прельщeнный, и3 нaгъ сэди1тъ, селA, ўвы2 мнЁ, прsмw рыдaz. тёмже потщи1мсz вси2 врeмz под8sти постA, послyшающе є3ђльскихъ предaній: да си1ми бlгоуг0дни бhвше хrтY, раS жили1ще пaки воспріи1мемъ.
Слaва, глaсъ ѕ7: Сёде ґдaмъ прsмw раS, и3 свою2 наготY рыдaz плaкаше: ўвы2 мнЁ, прeлестію лукaвою ўвэщaнну бhвшу и3 њкрaдену и3 слaвы ўдалeну! ўвы2 мнЁ, простот0ю нaгу, нhнэ же недоумённу! но q раю2, ктомY твоеS слaдости не наслаждyсz: ктомY не ўзрю2 гDа и3 бGа моегw2 и3 создaтелz: въ зeмлю бо пойдY, t неsже и3 взsтъ бhхъ. млcтиве щeдрый, вопію2 ти2: поми1луй мS пaдшаго.
И# нhнэ, бGор0диченъ №-й, глaса. Свёте ти1хій: Вх0дъ.
Прокjменъ: ГDь воцRи1сz:
На літjи, ћкw nбhчно, самоглaсенъ с™aгw nби1тели.
Слaва, глaсъ ѕ7: С0лнце лучы2 скры2, лунA со ѕвэздaми въ кр0вь преложи1сz, г0ры ўжас0шасz, х0лми вострепетaша, є3гдA рaй заключи1сz. и3сходS ґдaмъ рукaма біS въ лицE, глаг0лаше: млcтиве, поми1луй мS пaдшаго.
И# нhнэ, бGор0диченъ.
Под0бенъ:
Тaинственнw воспэвaемъ тS бцdе мRjе, kви1ласz бо є3си2 пrт0лъ вели1кагw цRS, сёнь всес™az, нб7съ ши1ршаz, херувjмскаz колесни1ца, вhшшаz же серафjмwвъ, черт0гъ слaвы: и3з8 тебe бо пр0йде воплоти1выйсz всёхъ бGъ. того2 моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
На стіх0внэ, nсмоглaсника.
Слaва, глaсъ ѕ7: И#згнaнъ бhсть ґдaмъ и3з8 раS снёдію, тёмже и3 сэдS прsмw сегw2 рыдaше, стенS ўмили1тельнымъ глaсомъ, и3 глаг0лаше: ўвы2 мнЁ, что2 пострадaхъ nкаsнный ѓзъ: є3ди1ну зaповэдь преступи1хъ вLчню, и3 бlги1хъ всsческихъ лиши1хсz! раю2 с™ёйшій, менE рaди насаждeнный бhвъ, и3 є4vы рaди затворeнный, моли2 тебE сотв0ршаго, и3 менE создaвшаго, ћкw да твои1хъ цвэтHвъ и3сп0лнюсz! тёмже и3 къ немY сп7съ: моемY создaнію не хощY поги1бнути, но хощY семY сп7сти1сz, и3 въ познaніе и4стины пріити2, ћкw грzдyщаго ко мнЁ не и3згонsю в0нъ.
И# нhнэ, бGор0диченъ.
Под0бенъ: Творeцъ и3 и3збaвитель: Нhнэ tпущaеши: По Трис™0мъ tпусти1тельный, Бцdе дв7о: три1жды. И# пр0чее послёдованіе бдёніz: рzдов0му же с™0му поeмъ на повечeріи.
На ќтрени,
на БGъ ГDь, тропaрь воскrнъ двaжды, и3 бGор0диченъ: nбhчное стіхосл0віе.
И# полmелeй, ћкоже ўказaсz въ недёлю њ блyдномъ сhнэ. И# Бlгословeнъ є3си2, гDи: Начинaемъ же чести2 пeрвую кни1гу шестоднeвца златоyстагw, и3 степє1нны глaса. Всsкое дыхaніе: и3 ќтреннее є3ђліе. Воскrніе хrт0во: и3 pал0мъ н7. Слaва, глaсъ }: Покаsніz tвeрзи ми2 двє1ри: И# нhнэ, под0бенъ, На сп7сeніz стєзи2: Тaже, глaсъ ѕ7: Поми1луй мS б9е: Тaже, Мн0жєства содёzнныхъ мн0ю лю1тыхъ: зри2 с. <?>.
КанHны nсмоглaсника: воскrнъ,
кrтовоскrнъ, и3 бцdы, на }, и3 тріHди на ѕ7.
Творeніе хрістоф0ра прwтосmгкрjта. Глaсъ ѕ7.
Пёснь №.
Їрм0съ: Ћкw по сyху:
Грzди2 душE моS стрaстнаz, плaчи тво‰ дэ‰ніz днeсь, поминaющи пeрвое њбнажeніе во є3дeмэ, и4мже и3згнaна є3си2 t слaдости, и3 непрестaнныz рaдости.
T мн0гагw бlгоутр0біz и3 щедр0тъ, создaтелю твaри, и3 тв0рче всёхъ, t пeрсти њживи1въ мS прeжде, заповёдалъ є3си2 пёти тS со ѓгGлы твои1ми.
Рaди богaтства бlгости, ты2 сади1ши создaтелю и3 гDи, рaйскую слaдость во є3дeмэ, повелэвaz ми2 наслаждaтисz крaсныхъ и3 слaдкихъ, и3 немимотекyщихъ плодHвъ.
Слaва: Ўвы2 мнЁ душE моS nкаsннаz, сyщихъ во є3дeмэ наслаждaтисz пріsла є3си2 влaсть t бGа, не ћсти же вёдэніz плодA повелёна былA є3си2: вскyю преступи1ла є3си2 зак0нъ б9ій;
И# нhнэ, бGор0диченъ: БGороди1тельнице дв7о, ћкw ґдaмова дщи2 по р0ду, по бlгодaти же хrтY бGу роди1тельница, менE и3згнaннаго t є3дeма, нhнэ воззови2.
Катавaсію же поeмъ їрмосы2 настоsщагw канHна:
Ћкw по сyху пэшешeствовавъ їи7ль, по бeзднэ стопaми, гони1телz фараHна ви1дz потоплsема, бGу побёдную пёснь пои1мъ, вопіsше.
Пёснь G.
Їрм0съ: Нёсть с™ъ ћкоже ты2 гDи:
Ѕмjй льсти1вый нёкогда чeсти моeй позави1дэвъ, пошептA лeстію є4vэ во ќши, t неsже ѓзъ прельсти1всz и3згнaнъ бhхъ, ўвы2 мнЁ, t ли1ка жи1зни.
Рyку простeръ дeрзостнw, вкуси1хъ дрeва разyмнагw, є3г0же повелЁ мнЁ бGъ никaкоже причасти1тисz, и3 б9eственныz слaвы tвeрженъ бhхъ г0рцэ.
Слaва: Ўвы2 мнЁ стрaстнаz моS душE, кaкw не познaла є3си2 прeлести; кaкw не њщути1ла є3си2 льщeніz, и3 зaвисти врaжіz; но помрачи1ласz є3си2 ўм0мъ, и3 преступи1ла є3си2 зaповэдь создaтелz твоегw2.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Ўповaніе и3 покр0въ м0й чcтаz, њбнажeніе дрeвле покрhвшаz, є3ди1на, пaдшагw ґдaма, ржcтв0мъ твои1мъ чcтаz, въ нетлёніе пaки њблецh мz.
Катавaсіа: Нёсть с™ъ ћкоже ты2 гDи б9е м0й, вознесhй р0гъ вёрныхъ твои1хъ бlже, и3 ўтверди1вый нaсъ на кaмени и3сповёданіz твоегw2.
Сэдaленъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Ўдиви1сz їHсифъ:
И#згнaнъ бhсть ґдaмъ t рaйскіz слaдости, снёдію г0рькою въ невоздержaніи зaповэди не сохрани2 вLчни, и3 њсуди1сz дёлати зeмлю, t неsже взsтъ бhсть сaмъ: п0томъ же мн0гимъ ћсти хлёбъ св0й. тёмже мы2 возлю1бимъ воздержaніе, да не внЁ раS возрыдaимъ, ћкоже џнъ, но въ него2 вни1демъ.
Слaва, и4ный, глaсъ д7.
Под0бенъ: Вознесhйсz:
Нhнэ врeмz добродётелей kви1сz, и3 при двeрехъ судіS, не скорби1мъ: но пріиди1те постsщесz принесeмъ слeзы, ўмилeніе и3 млcтыню, зовyще: согрэши1хомъ пaче пескA морскaгw: но њслaби всBмъ всёхъ свободи1телю, да воспріи1мемъ нетлённый вэнeцъ.
И# нhнэ, бGор0диченъ.
Под0бенъ:
Не ўмолчи1мъ никогдA бцdе, си6лы тво‰ глаг0лати недост0йніи: ѓще бо ты2 не бы2 предстоsла молsщи, кт0 бы нaсъ и3збaвилъ t толи1кихъ бёдъ, кт0 же бы сохрани1лъ до нhнэ своб0дны; не tстyпимъ вLчце, t тебE: тво‰ бо рабы6 сп7сaеши при1снw t всsкихъ лю1тыхъ.
Тaже чтeніе бGосл0ва въ ћзву грaда, є3гHже начaло: Что2 рэшитE чи1нъ похвалsемый; И# твори1мъ да‰ніz двA.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Хrт0съ моS си1ла:
Чeсти спод0бихсz ѓзъ стрaстный, t тебE вLки во є3дeмэ: ўвы2 мнЁ, кaкw прельсти1всz, и3 діaволомъ позави1дэвсz tвeрженъ бhхъ t лицA твоегw2;
МенE рыдaйте ѓгGльстіи чи1нове, раS добрHты, и3 садHвъ тaмошнее бlголёпіе, прельсти1вшагосz ѕлополyчнw, и3 бGа tвeргшагосz.
Лyже бlжeнный, сaдове бGосаждeнніи, раS красото2, нhнэ њ мнЁ слeзы проливaйте, t листHвъ, ћкоже t џчію, њбнажeннэмъ и3 стрaннэмъ слaвы б9іz.
Слaва: Не ктомY ви1жу тебE, ни наслаждaюсz преслaдкіz твоеS и3 б9eственныz свётлости, всечестнhй раю2: нaгъ бо поверг0хсz въ зeмлю, прогнёваz сотв0ршаго.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: С™az вLчце, tвeрзшаz раS вратA всBмъ вBрнымъ, ±же ґдaмъ заключи2 преступлeніемъ и3ногдA, вратA млcти мнЁ tвeрзи.
Катавaсіа: Хrт0съ моS си1ла, бGъ и3 гDь, честнaz цRковь бGолёпнw поeтъ взывaющи, t смhсла чи1ста, њ гDэ прaзднующи.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Б9іимъ свётомъ:
Позави1дэвъ дрeвле мнЁ врaгъ, въ раи2 бlгополyчна житіS человэконенави1стникъ, въ видёніи ѕмjz мнЁ запsтъ, и3 слaвы присносyщныz стрaнна мS показA.
Рыдaю и3 плaчу душeю, и3 nчесє1мъ и3щY мн0жєства слeзъ прилагaти, є3гдA воззрю2 и3 познaю мою2 наготY, ю4же и3мёхъ t преступлeніz.
Слaва: T земли2с0зданъ бhхъ рук0ю б9іею, пaки же возврати1тисz въ зeмлю ѓзъ стрaстный слhшахъ: кто2 менE не восплaчетъ, tриновeннагw t бGа, и3 є3дeмомъ ѓдъ и3змэни1вшагw;
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Черт0гъ слaвы тS тaйный вси2 возвэщaемъ вёрніи, бGороди1тельнице всенепор0чнаz. тёмже молю1 тz чcтаz: и3спaдшаго мS черт0га рaйска, св0йственна сотвори2.
Катавaсіа: Б9іимъ свётомъ твои1мъ бlже, ќтренюющихъ ти2 дyшы люб0вію њзари2, молю1сz, тS вёдэти сл0ве б9ій, и4стиннаго бGа, t мрaка грэх0внагw взывaюща.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Житeйское м0ре:
Nдeждею мS њблeклъ є3си2 бGоткaнною сп7се, во є3дeмэ, ћкw бlгоутр0бенъ: ѓзъ же твою2 преступи1хъ зaповэдь, вёровавъ льсти1вому, и3 нaгъ ви1дэхсz nкаsнный.
ДушE всестрaстнаz моS, ўдали1ласz є3си2 t бGа, невнимaніемъ твои1мъ рaйскагw лиши1ласz є3си2 наслаждeніz, t ѓгGлъ разлучи1ласz є3си2, во тлю2 ввелaсz є3си2: q падeніz!
Слaва: Поми1луй, ўщeдри вседержи1телю б9е, твоє1ю рукY творeніе, не прeзри менE, молю1сz, бlже, tлучи1вшаго себE самаго2 t ли1ка ѓгGлъ твои1хъ.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: МRjе бGозвaннаz, госпожE всsческихъ, ћкw р0ждшаz гDа цRS всёхъ и3 и3збaвителz, плэнeна мS сyща t рaйскіz слaвы, воззови2.
Катавaсіа: Житeйское м0ре воздвизaемое зрS напaстей бyрею, къ ти1хому пристaнищу твоемY притeкъ вопію1 ти: возведи2 t тли2 жив0тъ м0й, многомлcтиве.
Кондaкъ, глaсъ ѕ7: Премyдрости настaвниче, смhсла подaтелю, немyдрыхъ наказaтелю, и3 ни1щихъ защи1тителю, ўтверди2, вразуми2 сeрдце моE вLко: ты2 дaждь ми2 сл0во, џ§ее сл0во, сe бо ўстнЁ мои2 не возбраню2, во є4же звaти тебЁ: млcтиве, поми1луй мS пaдшаго.
Јкосъ: Сёде ґдaмъ тогдA и3 плaкасz, прsмw слaдости раS, рукaма біS лицE, и3 глаг0лаше: млcтиве, поми1луй мS пaдшаго.
Ви1дэвъ ґдaмъ ѓгGла и3зри1нувша, и3 затвори1вша б9eственнагw сaда двeрь, воздохнyвъ вельми2, и3 глаг0ла: млcтиве, поми1луй мS пaдшаго.
Споболи2 раю2 стzжaтелю њбнищaвшему, и3 шyмомъ твои1хъ ли1ствій ўмоли2 содётелz, да не затвори1тъ тS: млcтиве, поми1луй мS пaдшаго.
Раю2 вседобродётельный, всес™hй, всебогaтый, ґдaма рaди насаждeнный, и3 рaди є4vы заключeнный, ўмоли2 бGа њ пaдшемъ: млcтиве, поми1луй мS пaдшаго.
Сmнаxaрь.
Стіхи2: Мjръ съ родоначaльники г0рькw да восплaчетъ:
Снёдію слaдкою пaдшій съ пaдшими.
Въ сeй дeнь воспоминaніе твори1мъ t рaйскіz пи1щи и3спадeніz первоздaннагw ґдaма, є4же б9eственніи с™jи nтцы2 нaши прeжде с™hz четыредесsтницы вчини1ша: ћкоже тёми показyюще вещьми2, є3ли1ка п0стнаz лэчьбA человёческому є3стествY полeзнаz, и3 є3ли1кw пaки є4же t лaкомства и3 непослушaніz гнyсно. Њстaвльше ќбw nтцы2, ћже по чaсти въ мjрэ, си1ми бы6вшаz повэствовaти безчи1слєнна сyщz, первоздaннаго ґдaма предлагaютъ, є3ли1ко ѕло2 пострадA, t є4же ни вмaлэ пости1тисz, toнyду и3 нaшему приведE є3стествY, ћвэ предпоказyюще. И# ћкоже пeрвое въ человёцэхъ б9іе заповёданіе постA д0брое, є4же не сохрани1въ џнъ: но чрeву пок0рьсz, пaче же прелeстнику ѕмjю є4vою, не т0кмw бGъ не бhсть, но и3 смeрть привлечE, и3 пaгубу всемY р0ду подадE. Пи1щи ќбw рaди пeрвагw ґдaма, гDь днeй пости1сz четhредесzть, и3 послушли1въ бhсть: є3гHже рaди и3 настоsщаz с™az четыредесsтница с™hми ґпcлы ўмhслисz, да є4же не сохрани1въ џнъ пострадA, погуби1въ нетлёніе, сохрани1вше мы2 воспріи1мемъ пост0мъ. И$накw же, ћкоже и3 предрек0хомъ, намёреніе с™hхъ сіE є4сть, да ћже и3з8 начaла дaже до концA дэлA бhвшаz бGомъ, вкрaтцэ њб8и1мутъ. Е#лмa же всёхъ по нaмъ вин0вно преступлeніе и3 t пи1щи и3спадeніе ґдaмово: по семY сл0ву сіE нhнэ предлагaютъ, пaмzть нaмъ творsщымъ, џнагw да ўбэжи1мъ, пaче же невоздержaнію во всeмъ да не ревнyемъ. Въ шестhй ќбw дeнь ґдaмъ создaсz рук0ю б9іею, почтeнъ бhвъ и3 w4бразомъ, вдуновлeніемъ. и3 взeмъ зaповэдь, ѓбіе дaже до шестaгw часA въ раи2 поживE: тaже преступи1въ сію2, tтyду и3згнaсz. Е#врeинъ ќбw фjлwнъ сто2, речE, лётъ ґдaму въ раи2 сотвори1ти: друзjи же, сeдмь днeй и3ли2 лётъ глаг0лютъ, чeсти рaди седмaгw числA. И# ћкw въ шестhй чaсъ рyцэ простeръ, и3 плодA коснyсz: kви2 и3 н0вый ґдaмъ хrт0съ, въ шестhй чaсъ и3 дeнь дл†ни простeръ на кrтЁ, џнагw и3сцэлsz пaгубу. Посредё же тли2 и3 нетлёніz создaнъ бhсть, да є4же и3зберeтъ произволeніемъ, џно и3 притsжетъ. Бё же ќбw м0щно бGу и3 безгрёшна сего2 сотвори1ти: но да бyдетъ и3 тогw2 произволeніе и3справлeніе. Сегw2 рaди зак0нъ даeтъ, всёхъ ќбw касaтисz садHвъ, сегH же ни2: нeгли t всёхъ создaній б9eственныz си1лы бывaемое познaніе помышлsти: ґ є4же њ є3стествЁ б9іи, никaкоже. Е$же ќбw и3 бGосл0въ григ0рій, любопремyдрствуzй, древесє1мъ бhти, мhсли б9eственнэй: садHмъ же, бGовидёнію. Си1рэчь, повелЁ [глаг0летъ] бGъ ґдaму њ всёхъ ќбw и3нhхъ стіхjахъ и3 кaчествахъ пещи1сz, и3 помышлsти ўм0мъ, и3 прославлsти бGа tтyду: сіs бо и4стиннw пи1ща, нeгли же и3 њ своeмъ є3стествЁ, њ бз7э ќбw, кт0 же є3стеств0мъ, и3 гдЁ, и3 кaкw всE t не сyщагw приведE, никaкоже и3скaти. Џнъ же друг†z ќбw њстaвль, ±же њ бз7э наипaче и3спытyzй бsше, и3 џнагw є3стество2 њпaснэ и3звёдоваzй: ћкw ќбw є3щE несовершeнъ сhй, и3 препр0стъ, и3 младeнецъ, въ сицєвaz и3спадE, сатанЁ є4vою мечтaніе є3мY вложи1вшу њбожeніz. Вели1кій же и3 б9eственный златоyстъ, сугyбу нёкую си1лу дрeву џному и3мёти глаг0летъ: и3 на земли2 глаг0летъ раю2 бhти, и3 ќмну є3мY, и3 чyвственну любопремyдрствуетъ, ћкоже бЁ ґдaмъ: и3 џва посредЁ тли2 и3 нетлёніz: вкyпэ и3 писaніе соблюдaz: и3 нижE пaки пребывazй при пи1смени. Глаг0лютъ же нёцыи, дрeву џному преслушaніz бhти смок0вницэ: занE познaвше ѓбіе наготY, ли1ствіе џныz ўпотреби1вше покрhшасz. Сегw2 рaди хrт0съ, ћкw винY бhвшу сію2 преслушaніz, проклS: и4мать бо нёкое и3 ко грэхY ўподоблeніе. Пeрвое ќбw, є4же ўслаждaющее тaже є4же t ли1ствіz жест0кое, и3 прилэплsющеесz млек0мъ. Сyть же, и5же и3 дрeво џно со є4vою ґдaма бесёду и3 рaзумъ, ўмhслиша не д0брэ. Преступи1въ ќбw и3 смeртною њблeксz пл0тію, и3 клsтву взeмъ и3згнaнъ бhсть раS: и3 плaменному nрyжію сегw2 вратA повелёно бhсть храни1ти. Сeй же прsмw сэдS плaкаше, коли1кихъ бл†гъ лиши1сz, за є4же не пости1тисz ко врeмени: и3 и3з8 џнагw вeсь р0дъ џному рaвныхъ пріwбщи1сz, д0ндеже создaвый нaсъ, нaше поми1ловавъ є3стество2, погибaемое сатан0ю, t дв7ы с™hz р0ждсz и3 и3зрsднэ пожи1въ, пyть нaмъ показaвъ, сопроти1вными џному, рeкше, пост0мъ и3 смирeніемъ, и3 побэди1въ хи1трw нaсъ прельсти1вшаго, и3 пaки въ дрeвнее достоsніе приведE. Вс‰ ќбw сі‰ бGон0сніи nтцы2 предстaвити хотsще, всeю тріHдію прeжде ќбw вє1тхаz предлагaютъ: и4хже пeрвое создaніе: и3 t пи1щи и3спадeніе ґдaмово, є3гHже нhнэ пaмzть твори1мъ: тaже и3 пр0чими мwmсeйскими и3 прbр0ческими, и3 вsщши дв7дскими словесы2, и3 нёкаz тогдA t бlгодaти прилагaюще. Тaже по чи1ну и3 ћже н0вагw завёта: и4хже пeрвое є4сть бlговёщеніе, смотрeніемъ б9іимъ неизглаг0ланнымъ во с™ёй четыредесsтницэ при1снw њбрэтaемо: лaзаремъ же и3 цвэтон0сіемъ, и3 с™0ю вели1кою седми1цею сщ7є1ннымъ прочитaємымъ є3ђліємъ: с†мымъ же с™ы6мъ и3 сп7си1тєльнымъ стrтeмъ хrтHвымъ по т0нку пэвaємымъ. Тaже и3 воскrніемъ, и3 пр0чими дaже и3 до сошeствіz с™aгw д¦а сщ7є1ннымъ дэsніємъ прочитaємымъ, кaкw пр0повэдь бhсть, и3 с™hхъ всёхъ собрA: дэ‰ніz бо воскrніе и3звэствyютъ чудeсъ рaди. Понeже ќбw за є4же ни є3ди1ною ґдaму пости1тисz, толи6ка пострадaхомъ, предлагaетсz нhнэ сегw2 воспоминaніе, во вх0дэ с™hz четыредесsтницы: да поминaюще є3ли1ко ѕло2, є4же не пости1тисz введE, потщи1мсz п0стъ рaдостнэ под8sти и3 сохрани1ти. Ћкоже ќбw є3гHже погрэши2 ґдaмъ [си1рэчь њбожeніz], мы2 тёмъ получи1мъ, рыдaюще и3 постsщесz и3 смирsющесz, д0ндеже нaсъ бGъ посэти1тъ: си1хъ бо кромЁ неуд0бь пріsти є4же погуби1хомъ. Вёдомо же бyди, ћкw десzти1на є4сть, сіS с™az и3 вели1каz четыредесsтница, всегw2 лёта. Понeже бо t лёности при1снw пости1тисz, и3 t ѕлhхъ ўпраздни1тисz не х0щемъ, ћкw нёкую жaтву душaмъ сію2 ґпcли, и3 б9eственніи nтцы2 предaша: ћкw є3ли1ка ќбw всёмъ лётомъ безмёстнаz содёzхомъ: нhнэ сокрушaеми, и3 пост0мъ смирsеми њчи1стимъ: ю4же и3 храни1ти д0лжни є3смы2 њпaснэйше. Но ќбw и3 пр0чыz три2 с™hхъ ґпcлъ глаг0лю, бцdы, и3 ржcтвA хrт0ва: къ четhрємъ бо лёта временHмъ, и3 четыредесsтницу б9eственніи ґпcли и3здaша, сію2 вsщше почeтше с™hхъ рaди стrтeй, и3 ћкw хrт0съ сію2 пости1сz и3 прослaвисz. и3 мwmсeй четhредесzть днeй пости1всz зак0нъ пріsтъ: и3 и3ліA сaмъ: и3 даніи1лъ, и3 є3ли1цы и3скyсніи ў бGа. И# ћкw добро2 є4сть п0стъ, показyетъ t сопроти1внагw ґдaмъ. за сію2 ќбw винY ґдaмово и3згнaніе здЁ с™hми nтцы2 ўмhслисz. Неизречeннымъ твои1мъ бlгоутр0біемъ хrтE б9е нaшъ, пи1щи рaйскіz нaсъ спод0би, и3 поми1луй, ћкw є3ди1нъ чlвэколю1бецъ, ґми1нь.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Росодaтельну ќбw пeщь:
ВLчествуzй всёми вёки гDи, создaвый мS в0лею твоeю, зави1дэна мS льсти1вымъ ѕмjемъ и3ногдA, и3 тебE прогнёвавшаго сп7се, не прeзри б9е, но воззови1 мz.
Стyдными њдёzнъ nдeждами, ўвы2 мнЁ, вмёстw њдэsніz свэтозaрнагw, плaчу моеS поги1бели, сп7се, и3 вёрою вопію1 ти бlгjй: не прeзри б9е, но воззови2 мS.
Слaва: Ўzзви2 ѕмjй вселукaвый всю2 мою2 дyшу лукaвнw, рaйскіz же слaдости и3згнaна сотвори2: но q бlгосeрде сп7се, не прeзри ћкw бGъ, но воззови1 мz.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Молeбное моE молeніе всенепор0чнаz пріими2 млcтію твоeю, и3 прощeніе прегрэшeній дaждь ми2 чcтаz, рыдaньми вопію1щему прилёжнw: не прeзри бlгaz, но воззови1 мz.
Катавaсіа: Росодaтельну ќбw пeщь содёла ѓгGлъ прпdбнымъ nтрокHмъ, халдeи же њпалsющее велёніе б9іе мучи1телz ўвэщA вопи1ти: бlгословeнъ є3си2 б9е nтє1цъ нaшихъ.
Пёснь }.
Їрм0съ: И#з8 плaмене прпdбнымъ:
Дарми2 многоwбрaзными дрeвле, почeлъ є3си2 рукY твоє1ю дёло, є3ди1не чlвэколю1бче: ѕмjй же лю1тый свистaніемъ прельсти2, ўвы2 мнЁ, настоsщихъ бл†гъ њбнажи1въ.
Вскyю совёта г0рькагw послyшала є3си2, и3 б9eственнагw повелёніz былA є3си2 преслyшна; ўвы2 мнЁ смирeннаz душE, бGа њскорби1вшаz: є3г0же при1снw слaвити ўчинeна є3си2 со ѓгGлы!
Бlгослови1мъ nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, гDа.
ГадHмъ и3 ѕвэрє1мъ вLчица бhвши, гaду душетлённому кaкw собесёдовала є3си2, совётника пріи1мши ћкw прaваго, льсти1ваго; q твоегw2 прельщeніz, душE моS всестрaстнаz!
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Свэтон0сное селeніе тS б9іz воплощeніz, воспэвaемъ мRjе бGобlгодaтнаz: тёмже мS лю1тэ њмрачeнна страстьми2, просвэти2 свётомъ млcти, надeжде ненадeжныхъ.
Хвaлимъ, бlгослови1мъ, покланsемсz гDви, пою1ще и3 превозносsще во вс‰ вёки.
Катавaсіа: И#з8 плaмене прпdбнымъ р0су и3сточи1лъ є3си2, и3 првdнагw жeртву вод0ю попали1лъ є3си2: вс‰ бо твори1ши хrтE т0кмw є4же хотёти, тS превозн0симъ во вс‰ вёки.
Пёснь f7.
Їрм0съ: БGа человёкwмъ:
Слaдокъ вкyсъ пл0дъ рaзума во є3дeмэ kви1 ми сz насhщшемусz снёди, въ жeлчь же бhсть конeцъ є3гw2. ўвы2 мнЁ душE стрaстнаz, кaкw невоздержaніе тS рaйскагw kдeніz стрaнна сотвори2;
Б9е всёхъ, млcти гDи, на моE смирeніе бlгоутр0бнэ при1зри, и3 не далeче посли1 мz б9eственнагw є3дeма, ћкw да зрS добрHты, toнyдуже и3спад0хъ, потщyсz пaки рыдaньми воспріsти ±же погуби1хъ.
Рыдaю, стеню2 и3 плaчу, херувjмы съ плaменнымъ nрyжіемъ зрS, є3дeма вх0дъ стрещи2 повелBнныz, всBмъ престyпникwмъ, ўвы2! непристyпный, ѓще не ты2 невозбрaненъ сп7се т0й сотвори1ши ми2.
Слaва: Дерзaю мн0жеству млcти твоеS хrтE сп7се, и3 б9eственныхъ рeбръ твои1хъ кр0ви, є4юже њсвzти1лъ є3си2 є3стество2 человёческое, tвeрзлъ же є3си2 вратA тебЁ служaщымъ р†йскаz бlже, прeжде заключє1наz ґдaму.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Жи1зни двeре непроходи1маz, ќмнаz, дв7о бцdе безневёстнаz, р†йскаz вратA заключє1наz ми2 прeжде tвeрзи твои1ми мlтвами, ћкw да слaвлю тS по бз7э мою2 пом0щницу, и3 держaвное прибёжище.
Катавaсіа: БGа человёкwмъ невозм0жно ви1дэти на нег0же не смёютъ чи1ни ѓгGльстіи взирaти: тоб0ю же всечcтаz, kви1сz человёкwмъ сл0во воплощeнно: є3г0же величaюще, съ нбcными вHи тS ўбlжaемъ.
Е#xапостілaрій воскrный.
Слaва, настоsщій.
Под0бенъ: Жєны2 ўслhшите:
Зaповэдь твою2, гDи, преслyшавъ nкаsнный, и3 њбнажeнъ твоеS слaвы, студA и3сп0лнихсz, ўвы2 мнЁ! и3 слaдости и3зриновeнъ є4смь рaйскіz бlгоутр0бне. млcтиве, поми1луй лиши1вшасz првdнw бlгости твоеS.
И# нhнэ, и4ный.
Под0бенъ: Со ў§нки2 и4демъ:
И#згнaна бhвша гDи раS пeрвэе снёдію дрeва, ввeлъ є3си2 пaки кrт0мъ и3 стrтію твоeю сп7се и3 б9е м0й, и4мже нaсъ ўтверди2 п0стъ соверши1ти чистолёпнw, и3 б9eственному востaнію поклони1тисz, пaсцэ сп7си1тельнэй, тS р0ждшіz мlтвами.
На хвали1техъ стіхи6ры nсмоглaсника воскrны д7, и3 ґнат0ліевъ є3ди1нъ, и3 тріHди сі‰ самоглaсны.
Глaсъ є7: Ўвы2 мнЁ, ґдaмъ рыдaніемъ возопи2, ћкw ѕмjй и3 женA б9eственнагw дерзновeніz и3зри1нуша мS: и3 рaйскіz слaдости, дрeва снёдь tчужди2. ўвы2 мнЁ, не терплю2 пр0чее поношeніz: и3ногдA цaрь сhй земнhхъ всёхъ создaній б9іихъ, нhнэ плённикъ kви1хсz t є3ди1нагw беззак0ннагw совёта: и3 и3ногдA слaвою безсмeртіz њблечeнъ сhй, ўмерщвлeніz к0жу ћкw смeртный nкаsннw њбношY. ўвы2 мнЁ, кого2 рыдaній содёйственника сотворю2; но ты2 чlвэколю1бче, t земли2 создaвый мS, во бlгоутр0біе њболкjйсz, раб0ты врaжіz свободи2, и3 сп7си1 мz.
Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи всeмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.
П0прище добродётелей tвeрзесz, хотsщіи страдaльчествовати вни1дите, препоsсавшесz д0брымъ постA п0двигомъ: зак0ннw бо страдaльчествующіи, првdнw вэнчaютсz. и3 воспріи1мше всеoрyжіе кrтA, врагY сопроти1вимсz, ћкw стёну неруши1мую и3мyще вёру, и3 ћкw щи1тъ мlтву, и3 шлeмъ ми1лостыню, вмёстw мечA п0стъ, и4же tсэкaетъ t сeрдца всю2 ѕл0бу творsй сі‰, и4стинный пріи1метъ вэнeцъ t всецRS хrтA въ дeнь сyдный.
Стjхъ: Возвеселю1сz и3 возрaдуюсz њ тебЁ, пою2 и4мени твоемY, вhшній.
Глaсъ ѕ7: Ґдaмъ и3з8 раS tг0нитсz, пи1щи причасти1всz, ћкw преслyшникъ: мwmсeй бGови1децъ бhсть, пост0мъ џчи душє1вныz њчи1стивъ. тёмже раS жи1теліе бhти возжелёвше, и3змэни1мсz t неполeзныz пи1щи, и3 бGа зрёти желaюще, мwmсeйскую четвери1цу десzти1цъ пости1мсz, мlтвою и3 молeніемъ чи1стw терпsще: ўтоли1мъ душє1вныz стр†сти, tженeмъ плwтскjz сл†сти, лeгцы къ г0рнему шeствію прeйдемъ, и3дёже ѓгGльстіи ли1цы нем0лчными глaсы нераздёльную воспэвaютъ трbцу, зрёти недоумённую добр0ту и3 вLчню. тaмw спод0би нaсъ сн7е б9ій жизнодaвче на тS надёющихсz, ликовaти со ѓгGльскими в0инствы, р0ждшіz тS м™ре хrтE мlтвами, и3 ґпcлъ, и3 м§нкъ, и3 прпdбныхъ.
Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.
ПриспЁ врeмz, дух0вныхъ подвигHвъ начaло, на дeмwны побёда, всеoрyжное воздержaніе, ѓгGльское бlголёпіе, къ бGу дерзновeніе: тёмъ бо мwmсeй бhсть зижди1телю собесёдникъ, и3 глaсъ неви1димw въ слyхъ пріsтъ. гDи, тёмъ спод0би и3 нaсъ поклони1тисz твои6мъ стrтeмъ, и3 с™0му воскrнію, ћкw чlвэколю1бецъ.
Слaва, т0йже. И# нhнэ: Пребlгословeнна є3си2 бцdе дв7о: Славосл0віе вели1кое. И# nбhчнаz літjа въ пaперти, въ нeйже поeмъ, Слaва, и3 нhнэ: стіхи1ру є3ђльскую. Совокуплsемъ же и3 чaсъ №-й. И# чтyтсz њглашє1ніz прпdнагw nтцA нaшегw fе0дwра студjта, и3 tпyстъ. На літургjи и3з8wбрази1тєльнаz. Бlжeнны глaса на ѕ7, и3 канHна тріHди пёснь ѕ7-z, на д7. Прокjменъ, глaсъ }: Помоли1тесz, и3 воздади1те гDви бGу нaшему. Стjхъ: Вёдомъ во їудeи бGъ, во їи7ли вeліе и4мz є3гw2. Ґпcлъ къ ри1млzнwмъ, зачaло рв7i. Ґллилyіа, глaсъ ѕ7: Бlго є4сть и3сповёдатисz гDви, и3 пёти и4мени твоемY вhшній. Е#ђліе t матfeа, зачaло з7i.
И# б9eственнаz літургjа златоyстагw: Кінwнjкъ: Хвали1те гDа съ нб7съ:
Подобaетъ вёдати, ћкw t сеS недёли дaже до воздви1­женіz чcтнaгw кrтA, ўпражднsетсz полmелeй: поeтсz же т0кмw во бдёніихъ вLчнихъ прaздникwвъ и3 вели1кихъ с™hхъ.
Въ тyюжде недёлю сhрную вeчера,
по начaльномъ pалмЁ: На ГDи воззвaхъ постaвимъ стіхHвъ ‹ t И#зведи2 и3з8 темни1цы:
И# поeмъ стіхи6ры д7 покаsнны, nктHиха на рzдY глaса, ±же сyть пи1саны двЁ вeчеръ на стіх0внэ, и3 двЁ ќтреннихъ стіх0вныхъ: [Тaкожде и3 въ пр0чыz недBли, t сеS дaже до пsтыz с™aгw постA. ГDи воззвaхъ: поeмъ на глaсъ и4же во nсмоглaсникэ на рzдY] И# въ тріHди G, и3 въ минeи G.
Творeніе господи1на їHсифа.
Стіхи6ры, глaсъ в7.
Под0бенъ: Е#гдA t дрeва:
Воздержaніемъ тёло смири1ти вси2 потщи1мсz, б9eственное преходsще п0прище непор0чнагw постA и3мlтвами и3 слезaми гDа сп7сaющаго нaсъ взhщемъ, и3 забвeніе ѕл0бы всеконeчное сотвори1мъ, вопію1ще: согрэши1хомъ ти2, сп7си2, ћкоже дрeвле нінеvjтzны хrтE цRю2, и3 џбщники ны2 сотвори2 нбcнагw цrтвіz бlгоутр0бне.
СебE tчаzвaю, помышлsz дёла мо‰ гDи, всsкагw мучeніz достHйнаz: сe бо презрёвъ чcтны6z тво‰ сп7се зaпwвэди, блyднw моE житіE и3жди1хъ. тёмже молю1сz, тyчами покаsніz мS њчи1стивъ, пост0мъ и3 молeніемъ ћкw є3ди1нъ млcтивый просвэти2, и3 не гнушaйсz менE бlгодётелю всёхъ, и3 пребlгjй.
И$нъ господи1на fе0дwра, глaсъ т0йже.
Под0бенъ: Пaче ўмA дарHвъ:
П0стное врeмz свётлw начнeмъ, къ подвигHмъ духHвнымъ себE подложи1вше, њчи1стимъ дyшу, њчи1стимъ пл0ть, пости1мсz ћкоже въ снёдехъ t всsкіz стрaсти, добродётельми наслаждaющесz д¦а: въ ни1хже совершaющесz люб0вію, да спод0бимсz вси2 ви1дэти всечcтнyю стrть хrтA бGа и3 с™yю пaсху, дух0внw рaдующесz.
Тaже въ минeи с™0му, под0бны G. Ѓще ли и4мать самоглaсенъ: Слaва, ѓще ли нёсть, Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, въ т0йже глaсъ минeи. Вх0дъ съ кади1льницею: Свёте ти1хій:
Прокjменъ глaсъ }: Не tврати2 лицA твоегw2 t џтрока твоегw2, ћкw скорблю2, ск0рw ўслhши мS: вонми2 души2 моeй, и3 и3збaви ю5. Стjхъ: Сп7сeніе твоE б9е да пріи1метъ мS. Стjхъ: Да ќзрzтъ ни1щіи, и3 возвеселsтсz. Стjхъ: Взыщи1те бGа, и3 живA бyдетъ душA вaша. И# пaки высочaйшимъ глaсомъ: Не tврати2 лицA твоегw2:
Подобaетъ вёдати, ћкw во всёхъ недёлzхъ с™hz четыредесsтницы во свэти1льничное бывaетъ вх0дъ, рaди вели1кихъ прокjменwвъ.
Спод0би, гDи: Покл0ны G: и3 є3ктеніA.
На стіх0внэ самоглaсенъ глaсъ д7:
ВозсіS бlгодaть твоS гDи, возсіS просвэщeніе дyшъ нaшихъ. сE врeмz бlгопріsтное, сE врeмz покаsніz, tложи1мъ дэлA тьмы2, и3 њблечeмсz во nр{жіz свёта: ћкw да преплhвше постA вели1кую пучи1ну, въ триднeвное воскrніе дости1гнемъ, гDа и3 сп7са нaшегw їи7са хrтA, сп7сaющагw дyшы нaшz.
Стjхъ: Къ тебЁ возвед0хъ џчи мои2:
И# повторsемъ т0йже.
Тaже стjхъ: Поми1луй нaсъ гDи, поми1луй нaсъ:
И# м§нченъ: Прославлsемый въ пaмzтехъ с™hхъ твои1хъ хrтE б9е, t ни1хъ ўмолsемь, низпосли2 нaмъ вeлію млcть.
Слaва, самоглaсенъ въ минeи, ѓще и4мать: И# нhнэ, бGор0диченъ по глaсу минeи. Ѓще ли не и4мать, Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ т0йже.
Под0бенъ: Ћкw д0блz:
ЃгGльстіи чи1ни тS бGомaти прославлsютъ: бGа бо всечcтаz родилA є3си2, nц7Y, и3 д¦а соприсносyщна, и3 ѓгGльскаz вHинства t не сyщагw хотёніемъ постaвивша. є3г0же моли2 t тли2 сп7сти2 и3 просвэти1ти дyшы правослaвныхъ, тS воспэвaющихъ всечcтаz.
Нhнэ tпущaеши: Трис™0е: покл0ны три2. Прес™az трbце: Џ§е нaшъ: И# настоsщыz тропари2, глaсъ д7: Бцdе дв7о рaдуйсz: И# твори1мъ покл0нъ є3ди1нъ. Слaва: Кrти1телю хrт0въ: покл0нъ є3ди1нъ. И# нhнэ: Моли1те њ нaсъ с™jи ґпcли: покл0нъ є3ди1нъ. Тaже, Под8 твоE бlгоутр0біе: без8 покл0на. ГDи, поми1луй, м7 кр0ткимъ и3 ти1химъ глaсомъ. Слaва, и3 нhнэ: ЧCтнёйшую херув‡мъ: И$менемъ гDнимъ бlгослови2, џтче. Сщ7eнникъ: Сhй бlгословeнъ хrт0съ бGъ нaшъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Мh же: Ґми1нь. И# мlтву: Нбcный цRю2:

И# твори1мъ три2 покл0ны вели6кіz,
и3 глаг0лемъ мlтву прпdнагw є3фрeма сЂріна:
ГDи и3 вLко животA моегw2, дyхъ прaздности ўнhніz, любоначaліz, и3 праздносл0віz не дaждь ми2.
Дyхъ же цэломyдріz, смиреномyдріz, терпёніz, и3 любвE, дaруй ми2 рабY твоемY.
Е$й гDи цRю2, дaруй ми2 зрёти мо‰ прегрэшє1ніz, и3 не њсуждaти брaта моегw2, ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
И# цэлyемъ с™ы6z и3 чcтны6z їкw6ны. И# глаг0летъ предстоsтель: Слaва тебЁ хrтE б9е, ўповaніе нaше, слaва тебЁ. И# бывaетъ мlтва t сщ7eнника, и3 совершeнный tпyстъ.
По вечeрни же въ трапeзэ бывaетъ ўтэшeніе брaтіи. По востaніи же t трапeзы, повечeріе поeмъ мaлое по nбhчаю, съ метaніи и3 покл0ны п0стными. На Слaва въ вhшнихъ, метaніz G. [Ѓще бhло бдёніе, канHнъ бцdэ не глаг0летсz.] Дост0йно є4сть: Трис™0е, мет†ніz G, и3 nбы6чныz тропари2. ГDи, поми1луй, м7. И$же на всsкое врeмz: Їерeй: Б9е, ўщeдри ны2: Покл0ны G вели6кіz, съ мlтвою с™aгw є3фрeма: ГDи и3 вLко: И# пр0чихъ в7i. Тaже, Трис™0е. По Џ§е нaшъ: ГDи, поми1луй, в7i и3мlтва, Несквeрнаz: И# дaждь нaмъ: И# tпyстъ.
И# и4мже w4бразомъ ўказaсz слyжба вечeрни и3 повечeріz сеS недёли, си1це да бывaетъ и3 въ пр0чыz, дaже до пsтыz недёли с™hz четыредесsтницы, и3змэнsємымъ нёкwимъ, њ ни1хже на свои1хъ и5мъ мёстэхъ бyдетъ.
Подобaетъ вёдати, ћкw ѓще бyдетъ брaту нaшему tити2 ко гDу во с™hхъ си1хъ днeхъ посредЁ седми1цы: не бывaютъ трети1ны є3гw2, дaже до пzткA вeчера, тогдa бо совершaетсz паннmхjда є3гw2: под0бнэ и3 въ суббHту літургjа є3гw2. Во грzдyщую же суббHту бывaютъ девzти1ны є3гw2, ѓще случи1тсz, ѓще ли ни2. Четыредесzти1ны же є3гw2 бывaютъ, є3гдA число2 днeй є3гw2 и3сп0лнитсz: приношє1ніz же, и3 пaмzти є3гw2 начинaютсz t н0выz недёли, дaже до и3сполнeніz днeй четhредесzти.

 

 

Неділя Сиропусна

 

У суботу на вечірні

 

 

Після передпочаткового псалма стихословимо Блажен муж… першу кафизму всю.

На Господи, взиваю… стихири на 10: з Октоїха 6 і з Тріоді 4, глас 6:

Творець мій, Господь, взяв мене з пороху земного, живоносним подихом дихнувши, оживив і призначив бути на землі господарем над усім видимим і співжити з ангелами. Облесливий же сатана, змія використавши як знаряддя, їжею спокусив, з Божою славою розлупив і пекельній смерті віддав у землю; але як Владика і милосердний знову поклич мене.

Одежі, витканої Богом, позбувся я, окаянний, не послухавши Твого Божественного повеління, Господи, з намови ворога; і в листя смоковниці та в шкіряну одежу тепер одягнувся, і засуджений був у поті лиця хліб тяжкий добувати. Земля ж, бувши проклятою, родила мені терня й будяки. Але Ти, що прийняв тіло від Діви, в останній час, покликавши мене, введи знову до раю.

Раю всечесний, найкраща доброто, Богом створена оселе, втіхо безмежна і насолодо, славо праведних, красо пророків і житло святих, шумом листя твого моли Сотворителя всіх відчинити мені врата, які я через непослух зачинив, і щоб сподобився я дерево життя прийняти і радість, якою раніше насолоджувався в тобі.

Адам був вигнаний із раю за непослух і від блаженства відкинутий, жіночими словами спокушений, і нагим сидить зовні навпроти раю і ридає: горе мені. Тому намагаймося всі посту дотримуватися, пильнуючи євангельських заповітів, щоб стали ми благовгодними Христові й оселеними в раю були.

Слава… глас 6:

Сидів Адам навпроти раю і, ридаючи, оплакував свою наготу: горе мені, лукавою спокусою вмовленому, обманеному і від слави віддаленому! Горе мені, нагому і нині розгубленому! О раю, до того ж і твоєю насолодою не насолоджуюся, а також Господа Бога мого і Сотворителя не бачу, бо в землю піду, з якої ж і взятий був. Милостивий і Щедрий, взиваю до Тебе: помилуй мене, що впав у гріхи.

І нині…

Богородичний догматик гласу.

На літії стихири святого храму, і далі з Тріоді.

Слава… глас 6:

Сонце проміння своє заховало, місяць і зорі на кров обернулися, гори вжахнулися, пагорби затряслися, коли закрився рай. Виходячи, Адам бив себе руками по обличчю, промовляючи: Милостивий, помилуй мене, що впав у гріхи.

І нині…

Богородичний: Таємно оспівуємо Тебе, Богородице Маріє, явилася єси престолом Великого Царя, скинією всесвятою, ширшою за небеса, херувимською колісницею, вищою від серафимів, Чертогом слави, — з Тебе бо народився тілом Бог усіх, Його моли спастися душам нашим.

На стиховні стихири Октоїха.

Слава… глас 6:

Вигнаний був Адам з раю через споживу заборонену, тому й ридав, сидячи навпроти нього, стогнав жалібним голосом і промовляв: як постраждав я, окаянний, єдину заповідь Владики порушив і позбувся всіх благ. Раю найсвятіший, що ради мене насаджений був і через Єву зачинений, моли Творця твого і мого Сотворителя, щоб сподобитися мені втішатися квітами твоїми, бо ж і Спаситель говорив: не хочу, щоб створіння Моє загинуло, але хочу, щоб воно спаслося і до пізнання істини дійшло, бо, хто приходить до Мене, я не вижену геть.

І нині…

Богородичний: Творець і Визволитель мій, Христос Господь, що вийшов із Твоєї, Пречиста, утроби, в мене зодягнувшись, від давнього прокляття Адама визволив. Тому Тобі, Владичице, Матері Божій і істинній Діві, невмовкно по-ангельськи викликуємо: радуйся, Владичице, заступнице, покрово і спасіння душ наших.

Тропар: Богородице Діво… (тричі).

 

На ранній

 

 

На Бог Господь… тропар Октоїха чергового гласу і богородичний, кафизми, полієлей. На ріках Вавилонських,.. Ангельський собор… іпакой, ступеневі, прокимен гласу; після Євангелія Воскресіння Христове бачивши,.. псалом 50, Слава… і Покаяння двері відкрий мені…

 

 

Канон

 

Воскресний на 4, хрестовоскресний на 2, Богородиці на 2 і Тріоді на 6.
 

 

 

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

 

 

Ірмос: Як по суші, перейшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон потопляється; пісню перемоги Богу співаймо, взиваючи.

Приспів канону у Тріоді: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Гряди, душе моя пристрасна, оплакуй вчинки твої сьогодні, згадуючи втрату першої одежі в Едемі, за що відлучена від насолоди і безкінечної радости.

Сотворителю творіння і Творче всього, з великого милосердя і щедрот із землі Ти мене оживив і заповів оспівувати Тебе з ангелами Твоїми.

Заради багатства доброти Ти насаджуєш, Сотворителю і Господи, райські солодощі в Едемі, дозволяючи мені насолоджуватися прекрасними і солодкими невичерпними плодами.

Слава…

Горе мені, душе окаянна, ти прийняла від Бога можливість насолоджуватися в Едемі всім, не їсти ж плоду пізнання наказано було, тобі; чому ж порушила ти закон Божий?

І нині…

Богородице Діво, як Адамова дочка родом і за благодаттю Мати Христа Бога, мене, вигнаного з Едему, нині поверни.

Катавасія: Як по суші, перейшов Ізраїль…

 

 

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

 

 

Ірмос: Нема святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і утвердив нас на камені сповідання Твого.

Змій лукавий, колись позаздривши моїй честі, таємно звабив Єву; через неї і я, спокусившись, вигнаний був від життя; о, горе мені!

Руку простяг зухвало, спожив плід від дерева пізнання, від якого Бог повелів мені зовсім не споживати, через те й Божественної слави гірко позбавлений був.

Слава…

О горе мені, пристрасна душе моя, чому не зрозуміла спокуси, чому не відчула облесливости і заздрости ворожої, але, затьмарившись розумом, порушила заповідь Сотворителя твого.

І нині…

Надіє і покрове мій, Чиста, що прикрила давно наготу впалого Адама Різдвом Твоїм; єдина Чиста, в нетління знову одягни мене.

Катавасія: Нема святого, як Ти, Господи…

Сідальний, глас 4: Вигнаний був Адам від райської насолоди через нестримання від гіркої їжі і недодержання заповіді Владики, і осуджений був обробляти землю, з якої взятий був сам, і в поті рясному здобувати хліб свій. Тому полюбімо стриманість, щоб і нам не ридати, як він, поза раєм, а ввійти до нього.

Слава… глас 4:

Нині час подвигу настав, не за горами Суддя; не сумуймо, а прийдімо, постячи, і принесімо сльози розчулення і милосердя, взиваючи: нагрішили ми більше, як є піску морського, — але прости, Сотворителю всіх, щоб і нам прийняти нетлінні вінці.

І нині…

Богородичний: Ми, недостойні, не перестанемо ніколи славити сили Твої, Богородице, бо коли б Ти не обороняла молитвою, то хто визволив би нас від такої великої небезпеки, і хто донині зберіг би нас вільними; не відступимо, Владичице, від Тебе, бо Ти завжди спасаєш рабів Твоїх від усякого лиха.

 

 

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

 

 

Ірмос: Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква побожно співає, взиваючи, від помислу чистого Господа прославляючи.

Сподобився я, пристрасний, чести від Тебе, Владики, в Едемі; горе мені, спокушеному від заздрости дияволом: відкинутий був я від лиця Твого.

Ангельські чини, красоти раю і тамтешня велич садів, ридайте по мені, на лихо собі спокушеному і від Бога відкинутому.

Поле радісне, Богом насаджені сади, райська красо, нині з листя, як з очей, проливайте сльози по мені, нагому і відкинутому від слави Божої.

Слава…

Уже не бачу, тебе і не втішаюся найсолодшим твоїм божественним сяйвом, всечесний раю: нагим бо повернувся в землю, прогнівивши Творця.

І нині…

Свята Владичице, що відкрила всім вірним врата раю, які колись Адам зачинив переступом, відкрий мені врата милости.

Катавасія: Христос — моя сила…

 

 

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

 

 

Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, молюся, душі тих, що зрання линуть до Тебе, пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога, що з темряви гріхів взиває.

Позаздривши в давнину моєму блаженному життю в раю, ворог-людоненависник у вигляді змія мене облестив і від присносущої слави мене віддалив.

Ридаю і плачу душею й прагну з очей моїх безліч сліз виточити, коли погляну і пізнаю мою наготу, яку отримав через переступ.

Слава…

Із землі створений був рукою Божою, почув же я, пристрасний, що знову маю повернутися в землю. Хто ж буде оплакувати мене, від Бога відкинутого, що Едем на пекло проміняв?

І нині…

Таємничим чертогом Слави всі вірні сповідують Тебе, Богородице всенепорочна. Тому молю Тебе, Чиста: мене, вигнаного з райського чертогу, достойним його вчини.

Катавасія: Божественним світлом Твоїм…

 

 

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

 

 

Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи і до тихого пристановища Твого прийшовши, благаю: визволи з тління життя моє, Многомилостивий.

Одежею, Богом тканою, одягнув Ти мене, Спасе, в Едемі як милосердний; я ж порушив заповідь Твою, повіривши облесникові, і нагим побачив себе, окаянний.

Піддана всяким пристрастям, душе моя, ти віддалилася від Бога, через недбалість свою райської насолоди позбавилася, з ангелами розлучилася і до тління довела себе: о, яке падіння!

Слава…

Помилуй, ущедри, Вседержителю Боже, творіння рук Твоїх; молюся Тобі, Благий, не відкинь мене, що сам себе відлучив від сонму ангелів Твоїх.

І нині…

Богозвана Маріє, Владичице всіх, що породила Господа — Царя всіх і Визволителя, мене, позбавленого райської слави, поклич.

Катавасія: Житейське море…

Кондак, глас 6: Премудрости наставнику, розуму подателю, немудрих пораднику і вбогих захиснику, укріпи, врозуми серце моє, Владико; Ти, Отче Слово, дай мені слово, бо не втримаю уст своїх, щоб не взивати до Тебе: помилуй мене грішного.

Ікос: Сидів тоді Адам навпроти насолод раю, руками б’ючи себе в лице, і промовляв: Милостивий, помилуй мене грішного.

Як побачив Адам ангела, що вигнав його і зачинив двері божественного саду, зітхнув тяжко і сказав: Милостивий, помилуй мене грішного.

Раю, змилосердься над зубожілим жителем твоїм і шумом листя твого ублагай Творця, щоб не замкнув тебе; Милостивий, помилуй мене грішного.

Раю вседобродійний, всесвятий, пребагатий, ради Адама насаджений і через Єву замкнений, ублагай Бога за мене, окаянного; Милостивий, помилуй мене грішного.

 

 

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

 

 

Ірмос: Росоносою піч учинив ангел преподобним юнакам, халдеїв же опаляючи, веління Боже мучителя нахилило взивати: благословен єси, Боже отців наших.

Ти володієш, Господи, усіма вічно і мене створив волею Твоєю: облесливий змій колись позаздрив мені, і я прогнівив Тебе, Спасе; не відкинь мене, Боже, але поклич мене.

О горе мені, в ганебну одежу зодягнений я замість одежі світлосяйної; оплакую мою погибель, Спасе, і щиро взиваю до Тебе, Благий: не відкинь мене, Боже, але поклич мене.

Слава…

Лукавий змій підступно зранив усю мою душу і позбавив мене райської насолоди. Але, милосердний Спасе, не відкинь мене як Бог і поклич мене.

І нині…

Щиру молитву мою, Всенепорочна, з милости Твоєї прийми і прощення провин вимоли, Чиста, для мене, що з риданнями ревно взиваю до Тебе: не відкинь мене, Милостива, але поклич мене.

Катавасія: Росоносою піч учинив…

 

 

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

 

 

Ірмос: З полум’я преподобним росу виточив і жертву праведника водою спалив; бо все твориш, Христе, з волі Своєї; Тебе прославляємо по всі віки.

Дарами різними вшанував колись творіння рук Твоїх, єдиний Чоловіколюбче; змій же лютий шипінням спокусив, земних благ позбавивши, о горе мені.

Нащо ти лихої ради послухала і Божественне веління порушила? О горе мені, окаянна душе, ти Бога образила, а ти ж для повсякчасного прославлення Його з ангелами створена була.

Благословімо Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.

Бувши володаркою над гадами і звірами, чому з душогубним гадом розмову вела ти, прийнявши облесливого порадника за правдивого? О, твоя омана, душе моя всепристрасна!

І нині…

Тебе, Маріє Богоблагодатна, світлосяйну оселю Божого втілення, оспівуємо; тому мене, тяжко опанованого пристрастями, просвіти світлом милости, надіє безнадійних.

Хвалимо, благословимо, поклоняємося Господеві, співаючи і прославляючи по всі віки.

Катавасія: З полум’я преподобним…

 

 

Пісня 9

 

 

Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього не сміють чини ангельські дивитися: через Тебе, Всечиста, Слово стало тілом і явилося людям; величаючи Його, з Небесними Силами Тебе ублажаємо.

Солодким на смак плід пізнання в Едемі здався мені, що був усякою їжею пересичений, але жовчю став кінець споживання його; горе мені, пристрасна душе, бо через нестриманість позбавлено тебе райської їжі.

Боже всіх, Господи милости, на моє смирення милостиво зглянься і не відішли мене далеко від божественного Едему, щоб я, дивлячись на красоти, яких позбувся, поспішив риданням знову повернути втрачене.

Ридаю, стогну і плачу, бачачи херувимів з вогненною зброєю, яким наказано стерегти вхід до Едему, для всіх злочинців неприступний; о, горе, тільки Ти, Спасе, можеш повернути його мені.

Слава…

Уповаю на множество милости Твоєї, Христе Боже, і на кров із божественних ребер Твоїх, якою освятив Ти єство людське, — відкрив же, Благий, слугам Твоїм райські врата, раніше зачинені для Адама.

І нині…

Двері життя непрохідні, премудросте, Діво Богородице неневісна, молитвами Твоїми відкрий райські врата, колись для мене зачинені, щоб я прославляв Тебе, після Бога мою помічницю і надійне пристановище.

Катавасія: Бога людям неможливо бачити…

Екзапостиларій воскресний, а також цей:

Слава…

Заповіді Твоєї, Господи, не виконав я, окаянний, і, позбувшись Твоєї слави, соромом сповнився; горе мені, насолоди райської позбавленому: Милосердний, помилуй мене, справедливо позбавленого благости Твоєї.

І нині…

Мене, вигнаного колись із раю за споживання забороненого плоду, Ти знов увів туди через страждання і хрест Твій, Спасителю і Боже мій: ним же зміцни нас додержувати піст непорочно і вклонитися Воскресінню — святу Пасхи Спасительної, молитвами Твоєї Матері.

На Хваліте стихири воскресні з Октоїха і Тріоді, глас 5:

Горе мені, — Адам ридаючи взивав, — змій і жона божественну надію вирвали з мене, а споживання від дерева позбавило мене райської насолоди. Горе мені! Не перенесу більше сорому. Колись я був царем усіх земних створінь Божих, нині — невільником став через одну беззаконну пораду. Колись у славу безсмертя одягнений був, тепер як смертний шкіру тління ганебно ношу. Горе мені! Хто стане співучасником ридання мого? Але Ти, Чоловіколюбче, що з землі створив мене, зодягнувшись у милосердя, від неволі ворожої визволи і спаси мене.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої (Псалми
9:1 Для дириґетна хору. На спів: „На смерть сина". Псалом Давидів.
9:2 Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
Пс. 9:1-2
).

Шлях чеснот відкрито, входьте ті, хто хоче перетерпіти страждання, приготувавшись подвигом посту, бо хто за законом терпить, той справедливу нагороду дістає. Взявши всепереможну силу хреста, станьмо супроти ворога, маючи за непорушну стіну віру, за щит — молитву і за шолом — милостиню, а замість меча — піст, що відсікає від серця всю злобу. Хто так чинитиме, істинний прийме вінець від Царя всіх — Христа — в день судний.

Стих: Звеселюся і возрадуюся Тобою, співатиму імені Твоєму, Всевишній.

Адам із раю виганяється за спожиття їжі, через непослух; Мойсей Боговидцем став, постом душевні очі очистивши. Тому, прагнучи стати жителями раю, стримаймося від скоромної їжі і, бажаючи Бога побачити, постімось Мойсеєвою чотиридесятницею, в молитві і благаннях непорочно перебуваючи. Заспокоймо душевні пристрасті, відженімо тілесні похоті і легко до небесного шляху перейдемо, де ангельські лиця невмовкними гласами Нероздільну Тройцю оспівують, щоб бачити незбагненну Владичну велич. Там, Сину Божий, Життєдавче, сподоби нас, що на Тебе уповаємо, радіти з ангельськими воїнствами — молитвами Матері Твоєї, Христе, і апостолів, і мучеників, і преподобних.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих Твоїх до кінця (Пс, 9, 33).

Настав час — початок духовних подвигів, над демонами перемога, всесильне отримання, велич краси ангелів, подвиг до Бога. Тому то Мойсей був співбесідником Творця і голос Його таємно почув. Сподоби ж і нас, Господи, поклонитися Страстям Твоїм і Святому Воскресінню — як Чоловіколюбець.

Слава… той самий.

І нині…

Преблагословенна єси, Богородице Діво…

Славослів’я велике і відпуст. Слава: і нині. Стихира євангельська, Час перший.

На Літургії
Прокимен, глас 8: Помоліться і воздайте Господеві Богу нашому…

Стих: Відомий Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його.

Апостол: Послання апостола Павла до римлян
13:11 І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували.
13:12 Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла.
13:13 Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах,
13:14 але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!
14:1 Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди.
14:2 Один бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину.
14:3 Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його.
14:4 Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його.
Рим. 13:11-14,14:1-4
, зач. 112.

Алилуя, глас 6: Благо є сповідувати Господа і співати імені Твоєму, Вишній.

Євангеліє: Євангеліє від Матвія
6:14 Ибо если вы будете прощать людям согрешения их, то простит и вам Отец ваш Небесный,
6:15 а если не будете прощать людям согрешения их, то и Отец ваш не простит вам согрешений ваших.
6:16 Также, когда поститесь, не будьте унылы, как лицемеры, ибо они принимают на себя мрачные лица, чтобы показаться людям постящимися. Истинно говорю вам, что они уже получают награду свою.
6:17 А ты, когда постишься, помажь голову твою и умой лице твое,
6:18 чтобы явиться постящимся не пред людьми, но пред Отцом твоим, Который втайне; и Отец твой, видящий тайное, воздаст тебе явно.
6:19 Не собирайте себе сокровищ на земле, где моль и ржа истребляют и где воры подкапывают и крадут,
6:20 но собирайте себе сокровища на небе, где ни моль, ни ржа не истребляют и где воры не подкапывают и не крадут,
6:21 ибо где сокровище ваше, там будет и сердце ваше.
Мв. 6:14-21
, зач. 17.

Причасний: Хваліть Господа з небес, хваліть Його у вишніх.

 

Вечірня прощена у сиропусну неділю ввечері

 

 

На Господи, взиваю… стихів 10, починаючи від Виведи з темниці душу мою… 4 стихири покаянні з Октоїха чергового гласу, з Тріоді 3 і з Мінеї 3. Так само і в інші неділі, від Сиропусної почавши і до 5 неділі Великого Посту: Господи, взиваю… співається на черговий глас Октоїха.

Стихира, глас 2:

Намагаймося всі смирити тіло стриманням, проходячи божественну путь непорочного посту, і в молитвах і сльозах Господа Спасителя нашого шукаймо; остаточно забудьмо злобу, взиваючи: згрішили ми перед Тобою, спаси нас, як колись ніневітян, Христе Царю, і спільниками Небесного Царства вчини нас, Милосердний.

Втрачаю надію, Господи, розмишляючи про мої діла, достойні всякої кари; зневаживши чесні Твої заповіді, Спасе, блудно життя своє прожив; отже, молюся, дощем покаяння мене очистивши, постом і молінням просвіти як єдиний милостивий і не відвернися від мене, Благодійнику всіх і Преблагий.

Той самий глас:

Радісно почнімо час посту, настановивши себе на подвиги духовні: очистьмо душу, очистьмо тіло, стримуймося, як у їжі, і від усяких пристрастей, задовольняймо дух добрими ділами, примножуючи їх з любов’ю, щоб сподобитися нам усім бачити всечесні Страсті Христові і Святу Пасху в духовній радості.

Слава: і нині.

Богородичний на глас Мінеї. Вхід з кадилом. Світе тихий…

Прокимен великий, глас 8: Не відверни лиця Твого від раба Твого, бо я сумую, скоро почуй мене. Поглянь на душу мою і спаси її (Псалми
68:18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,
68:19 наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!...
Пс. 68:18-19
).

Стих: Спасіння Твоє, Боже, нехай прийме мене.

Стих: Нехай побачать убогі і звеселяться.

Стих: Шукайте Бога і живою буде душа ваша.

І знов: Не відверни лиця Твого…

Сподоби, Господи… поклони 3 і єктенія благальна.

Увага: Існує звичай у деяких парафіях читати Євангеліє після великого прокимна. Тоді вхід буває з Євангелієм і читається від Євангеліє від Матвія
6:14 Ибо если вы будете прощать людям согрешения их, то простит и вам Отец ваш Небесный,
6:15 а если не будете прощать людям согрешения их, то и Отец ваш не простит вам согрешений ваших.
6:16 Также, когда поститесь, не будьте унылы, как лицемеры, ибо они принимают на себя мрачные лица, чтобы показаться людям постящимися. Истинно говорю вам, что они уже получают награду свою.
6:17 А ты, когда постишься, помажь голову твою и умой лице твое,
6:18 чтобы явиться постящимся не пред людьми, но пред Отцом твоим, Который втайне; и Отец твой, видящий тайное, воздаст тебе явно.
6:19 Не собирайте себе сокровищ на земле, где моль и ржа истребляют и где воры подкапывают и крадут,
6:20 но собирайте себе сокровища на небе, где ни моль, ни ржа не истребляют и где воры не подкапывают и не крадут,
6:21 ибо где сокровище ваше, там будет и сердце ваше.
Мв. 6:14-21
, зач. 17.

Стихири на стиховні, глас 4:

Засяяла благодать Твоя, Господи, засяяла на просвічення душ наших, це благоприємний час, час покаяння; покиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла, щоб, перепливши велике море посту, дожити до триденного Воскресіння Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, що спасає душі наші.

Стих: До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас (повторюється попередня стихира).

Стих: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

Слава…

Мученичий: Прославлений у пам’яті святих Твоїх, Христе Боже, ними ж і умилостивлений, пошли нам велику милість.

І нині…

Богородичний: Ангельські чини Тебе прославляють, Богомати, Ти бо, Всечиста, породила Бога, присносущного з Отцем і Духом, Який ангельські воїнства благоволінням з нічого створив; Його ж моли спасти від тління і просвітити душі православних, що оспівують Тебе, Всечиста.

Нині відпускаєш… Трисвяте з трьома поклонами. Пресвята Тройце,.. Отче наш…

І ці тропарі, глас 4:

Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти в жонах і благословен плід утроби Твоєї, бо Ти породила Спаса душ наших (один поклін).

Слава…

Хрестителю Христів, усіх нас пом’яни, щоб визволитися нам від беззаконня нашого, бо тобі дана благодать молитися за нас (один поклін).

І нині…

Моліться за нас, святі апостоли і всі святі, щоб визволитися нам від лиха і скорботи, бо вас маємо за щирих заступників перед Спасом (один поклін).

Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитов наших в час скорботи не відкинь, але з біди визволяй нас, єдина чиста і благословенна (без поклону).

Господи, помилуй (40 разів).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Іменем Господнім благослови, отче.

Священик: Сий благословенний Христос Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь.

І цю молитву:

Небесний Царю! Вірних людей укріпи, віру утверди, народи втихомир, світ заспокой, святий храм цей у добрі збережи. Раніше спочилих отців і братів наших в оселях праведників учини і нас у покаянні і сповіданні прийми як благий і Чоловіколюбець.

І чинимо три великих поклони, промовляючи молитву преподобного Єфрема Сирина:

Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійности, владолюбства й марнослів’я не дай мені (доземний поклін).

Дух же доброчесности, смиренномудрости, терпіння й любови даруй мені, рабу Твоєму (доземний поклін).

Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь (доземний поклін).

Священик читає молитву на початок Великого Посту і відпуст.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.

Після відпусту священик, звертаючись (загально) до вірних, просить в них прощення провин, а вірні у свою чергу просять прощення у священика; також вірні взаємно просять прощення провин одне в одного. Тому й вечірню цю називають прощеною.

Перед виходом із храму всі співають:

Ти, що перетерпів за нас Страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.

 

 

 

текст очікується