Тріодь постова, неділя 5-а

Гражданським шрифтомЦерковнослов'янськоюУкраїнськоюГрецькою

Воскресение

 

Последование вечерни

Последование подобне, якоже и в прочих Неделях: в нейже поем и Минеи последование случившагося святаго. Инии же последнейшии предаша пети в сию Неделю последование преподобныя матере нашея Марии Египетския.

Во светильничном по предначинательном псалме и обычном стихословии, на Го́споди воззва́х: поставим стихов 10. И поем Осмогласника стихиры воскресны 3, и анатолиевы 3, и преподобныя стихиры, подобны 3, творяще я на 4.

Глас 6. Подобен: Всю отложи́вше:

Тебе́ у́бо возбраня́ше честны́х взира́ния, / скверн пре́жде привлече́нное скверне́ние, / твое́ же чу́вство, и твоя́ богому́драя соде́янных со́весть, / к лу́чшим тебе́ обраще́ние соде́яша. / На ико́ну бо воззре́вши благослове́нныя Богоотрокови́цы, / всех пока́явшися прегреше́ний свои́х всехва́льная пре́жних, / в дерзнове́нии честно́му Дре́ву поклони́лася еси́.

Ме́стом поклони́вшися ра́достно святы́м, / доброде́тели напу́тное спаси́тельнейшее, / отту́ду прия́ла еси́, и зело́ потекла́ еси́ до́брое ше́ствие, / и струю́ преше́дши Иорда́нскую, / в жили́ще Предте́чево усе́рдно всели́лася еси́, / и страсте́й свире́пство жи́тельством омрачи́ла еси́, / истончава́ющи в дерзнове́нии, приснопа́мятная ма́ти, / плотска́я сво́йства.

В пусты́ню всели́вшися твои́х страсте́й / о́бразы от души́ отъя́ла еси́, / богови́днейшее изображе́ние в души́ написа́вши, / доброде́телей ви́ды, / и толи́ко просия́ла еси́, / я́ко и вода́ми легко́ преходи́ти блаже́нная, / и от земли́ взима́тися в твои́х к Бо́гу моле́ниих, / и ны́не в дерзнове́нии всесла́вная Мари́е, / Христу́ предстоя́щи, / моли́ся о душа́х на́ших.

Слава, глас 4: Очудотвори́, Христе́, Креста́ Твоего́ си́ла, / я́ко и я́же пре́жде блудни́ца, / по́стническим по́двигом подвиза́ся, / отню́дуже и немощно́е отве́ргши, / до́блественно сопротивоста́на диа́вола. / Те́мже и по́честь побе́ды нося́щи, / мо́лится о душа́х на́ших.

И ныне, Богородичен 1-й гласа.

На стиховне стихиры Осмогласника.

Слава преподобныя, глас 2: Душе́вная ловле́ния, / и стра́сти плотски́я мече́м воздержа́ния посе́кла еси́: / по́мысла прегреше́ния / молча́нием обуче́ния подави́ла еси́, / и струя́ми слез твои́х пусты́ню всю напои́ла еси́, / и прозябла́ еси́ нам покая́ния плоды́. / Те́мже твою́ па́мять / преподо́бная пра́зднуем.

И ныне, Богородичен, в тойже глас: О чудесе́ но́ваго всех дре́вних чуде́с! / Кто бо позна́ ма́терь без му́жа ро́ждшую, / и на руку́нося́щую, / всю тварь Содержа́щаго? / Бо́жие есть изволе́ние, Ро́ждшееся. / Его́же я́ко Младе́нца, Пречи́стая, / Твои́ма рука́ма носи́вшая, / и Ма́терне дерзнове́ние к Нему́иму́щая, / не преста́й моля́щи о чту́щих Тя, / уще́дрити и спасти́ ду́ши на́ша.

Отпустительный воскресен.

И тропарь преподобныя, глас 8:

В тебе́, ма́ти, изве́стно спасе́ся е́же по о́бразу, / прии́мши бо крест, после́довала еси́ Христу́, / и де́ющи учи́ла еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо, / прилежа́ти же о души́, ве́щи безсме́ртней. / Те́мже и со А́нгелы сра́дуется, преподо́бная Мари́е, дух твой.

И Богородичен: И́же нас ра́ди рожде́йся от Де́вы, / и, распя́тие претерпе́в, Благи́й, / испрове́ргий сме́ртию смерть и воскресе́ние явле́й я́ко Бог, / не пре́зри, я́же созда́л еси́ руко́ю Твое́ю. / Яви́ человеколю́бие Твое́, Ми́лостиве, / приими́ ро́ждшую Тя Богоро́дицу, моля́щуюся за ны, / и спаси́, Спа́се наш, лю́ди отча́янныя.

И прочее последование яко обычно.

 

Последование утрени

По шестопсалмии, Бог Госпо́дь, во глас осмогласника, и глаголем тропарь воскресный, дважды.

Сла́ва, тропарь преподобныя, глас 8:

В тебе́, ма́ти, изве́стно спасе́ся е́же по о́бразу, / прии́мши бо крест, после́довала еси́ Христу́, / и де́ющи учи́ла еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо, / прилежа́ти же о души́, ве́щи безсме́ртней. / Те́мже и со А́нгелы сра́дуется, преподо́бная Мари́е, дух твой.

И ныне, Богородичен: И́же нас ра́ди рожде́йся от Де́вы, / и, распя́тие претерпе́в, Благи́й, / испрове́ргий сме́ртию смерть и воскресе́ние явле́й я́ко Бог, / не пре́зри, я́же созда́л еси́ руко́ю Твое́ю. / Яви́ человеколю́бие Твое́, Ми́лостиве, / приими́ ро́ждшую Тя Богоро́дицу, моля́щуюся за ны, / и спаси́, Спа́се наш, лю́ди отча́янныя.

И обычное стихословие. Седальны воскресны. Степенна гласа. Евангелие утреннее. Воскресе́ние Христо́во: псалом 50.

Слава, глас 8: Покая́ния отве́рзи ми две́ри, Жизнода́вче, / у́тренюет бо дух мой ко хра́му свято́му Твоему́, / храм нося́й теле́сный весь оскверне́н: / но я́ко щедр, очи́сти / благоутро́бною Твое́ю ми́лостию.

И ныне, Богородичен: На спасе́ния стези́ наста́ви мя, Богоро́дице, / сту́дными бо окаля́х ду́шу грехми́, / и в ле́ности все житие́ мое́ ижди́х: / но Твои́ми моли́твами / изба́ви мя от вся́кия нечистоты́.

Таже, глас 6: Поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей ми́лости Твое́й, / и по мно́жеству щедро́т Твои́х, / очи́сти беззако́ние мое́.

Мно́жества соде́янных мно́ю лю́тых помышля́я окая́нный, / трепе́щу стра́шнаго дне су́днаго: / но наде́яся на ми́лость благоутро́бия Твоего́, / я́ко Дави́д вопию́ Ти: / поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей Твое́й ми́лости.

Каноны 3: воскресный с Богородичным на 6, настоящий Триоди на 4, и преподобныя на 4.

Канон на богатаго и на Лазаря. Глас 8.

Песнь 1.

Ирмос: Во́ду проше́д я́ко су́шу, / и еги́петскаго зла избежа́в, / изра́ильтянин вопия́ше: / Изба́вителю и Бо́гу на́шему пои́м.

Оста́вил мя еси́ бога́тству сласте́й, / веселя́щемуся на всяк день в сла́дости бога́тому. / Те́мже Тя молю́, Спа́се, / огня́ мя я́коже Ла́заря изба́ви.

Оде́яхся, Спа́се, сластьми́, / я́коже обложи́вый себе́ ви́ссон и зла́то, и злату́ю оде́жду, / но мя во огнь я́коже о́наго, да не по́слеши.

Веселя́шеся бога́тством и сла́достию бога́тый, / дре́вле в житии́ тле́ннем, / те́мже на му́ки осуди́ся, / ни́щий ороша́шеся Ла́зарь.

Богородичен: Чи́ни Тя а́нгел и челове́к, безневе́стная Ма́ти, / хва́лят непреста́нно, / Творца́ бо сих, я́коже Младе́нца, / во объя́тиих Твои́х носи́ла еси́.

Другий канон преподобныя, на 4. Глас 6.

Ирмос Волно́ю морско́ю:

Любо́вию светоно́сную и боже́ственную твою́ па́мять пра́зднующему, / свет низпосли́ ми, / предстоя́щая преподо́бная све́ту непристу́пному Христу́, / искуше́ний вся́ческих мя жития́ избавля́ющи.

К еги́птяном пло́тию отше́дый, Неопи́санный и Преве́чный, / из Еги́пта показу́ет всесве́тлую тя звезду́, / ве́дый Госпо́дь вся пре́жде бытия́.

Боже́ственных за́поведей честна́я не ве́дущи, / боже́ственный о́браз Бо́жий окаля́ла еси́, / Боже́ственным же про́мыслом па́ки очи́стила еси́, всехва́льная, / обожи́вшися дея́ньми боже́ственными, преподо́бная, твои́ми.

Богородичен: О Твоего́, Бо́же мой, мно́гаго благоутро́бия, / и неизрече́ннаго Твоего́ снизхожде́ния! / Ка́ко пе́рвее блудни́цу, Ма́тере Твоея́ мольба́ми, / я́ко чи́стую и непоро́чную, а́нгелом уподо́бил еси́.

Катавасия: Отве́рзу уста́ моя́, / и напо́лнятся Ду́ха, / и сло́во отры́гну Цари́це Ма́тери, / и явлю́ся, све́тло торжеству́я, / и воспою́, ра́дуяся, Тоя́ чудеса́.

Песнь 3.

Ирмос: Ты еси́ утвержде́ние притека́ющих к Тебе́, Го́споди, / Ты еси́ свет омраче́нных, / и пое́т Тя дух мой.

Ла́заря я́коже спасл еси́ от пла́мене, Христе́, / та́ко мене́ от огня́ изба́ви гее́нскаго, / недосто́йнаго раба́ Твоего́.

Бога́тый страстьми́, и сластьми́ есмь, Го́споди, / Ла́зарь же убо́гий лише́нием доброде́телей, / но спаси́ мя.

В червлени́цу и ви́ссон облача́шеся бога́тый, сластьми́ и греха́ми, / сего́ ра́ди пла́менствуется.

Богородичен: Даждь нам по́мощь моли́твами Твои́ми, Всечи́стая, / прило́ги отража́ющи лю́тых обстоя́ний.

Иный.

Ирмос: Тебе́, на вода́х:

Ко врато́м поги́бели прибли́жшуюся дея́ньми безме́стными, / врата́ пре́жде а́дова сокруши́вый си́лою Божества́, / врата́ покая́ния тебе́ отверза́ет всечестна́я, / дверь сый Сам живота́.

Ору́жие греха́ Долготерпели́ве пре́жде бы́вшую, / ору́жию Креста́ Боже́ственнаго поклоне́нием показа́л еси́, / ору́жия бесо́в вся, и ко́зни вся́ко побежда́ющую, Благоутро́бне.

Це́ну за всех, Свою́ пре́жде излия́вый кровь, / ба́нею слез чи́стую тя соде́ловает, / прока́зою лю́тою боле́вшую зле́йшаго дея́ния, / вся́ко е́же бы́ти всем да́вый.

Богородичен: Сло́ва вся́каго есть вы́шшее, е́же на Тебе́, Де́во, / Сло́во бо О́тчее в Тебе́ боголе́пно всели́ся, / разреше́ние согреше́ний всем согреша́ющим, / сло́вом еди́нем подава́яй.

Катавасия: Твоя́ песносло́вцы, Богоро́дице, / Живы́й и Незави́стный Исто́чниче, / лик себе́ совоку́пльшия, духо́вно утверди́, / в Боже́ственней Твое́й сла́ве / венце́в сла́вы сподо́би.

Седален, глас 8. Подобен: Прему́дрость и сло́во:

Взыгра́ния вся плотска́я обузда́вши труды́ по́стническими, / му́жественное яви́ла еси́ души́ твоея́ мудрова́ние. / Крест бо Госпо́день ви́дети возжела́вши, / саму́ю себе́ всечестна́я ми́рови распя́ла еси́: / отню́дуже и к жела́нию а́нгельскаго жи́тельства / любе́зно упра́вила еси́ себе́ всеблаже́нная. / Моли́ Христа́ Бо́га, оставле́ние согреше́ний дарова́ти, / чту́щим любо́вию святу́ю па́мять твою́.

Слава, и ныне, Богородичен: Небе́сная врата́ и ковче́г, всесвяту́ю го́ру, / светоза́рный о́блак воспои́м, неопали́мую купину́, / слове́сный рай, Е́вино воззва́ние, / вселе́нныя всея́ вели́кое сокро́вище: / я́ко спасе́ние в Ней соде́яся ми́рови, / и оставле́ние дре́вних согреше́ний. / Тем и вопие́м Ей: / моли́ся Сы́ну Твоему́ и Бо́гу, / согреше́ний оставле́ние дарова́ти, / благоче́стно покланя́ющимся всесвято́му Рождеству́ Твоему́.

Песнь 4.

Ирмос: Услы́шах, Го́споди, / смотре́ния Твоего́ та́инство, / разуме́х дела́ Твоя́ / и просла́вих Твое́ Божество́.

Наслажда́шеся бога́тый бра́шном, и одея́ньми веселя́ся: / Ла́зарь же насы́титися жела́ше сего́ трапе́зы крупи́ц.

Пси у́бо облизова́ху язы́ком ни́щаго Ла́заря стру́пы, / сострада́тельнейшее быва́юще, / бога́таго ра́зума ко убо́гому.

Пред враты́ валя́шеся дре́вле бога́таго, Спа́се, / Ла́зарь му́чимь я́звами убо́жества, / отону́дуже ны́не прославля́ется.

Богородичен: Его́же родила́ еси́, Пречи́стая, / моли́ спасти́ся воспева́ющим Тя, от рабо́ты льсти́ваго, / я́ко еди́на еси́ нам Предста́тельница.

Ин.

Ирмос: На Кресте́ Твое́:

Я́ко Соде́тель челове́ческаго естества́, / я́ко ми́лости исто́чник, и благоутро́бия бога́тство, / уще́дрил еси́, Человеколю́бче, прибе́гницу Твою́, / и исхи́тил еси́ сию́ губи́тельнаго зве́ря.

Крест ви́дети потща́вшися, / кре́стным просвеще́нием, Мари́е, озари́лася еси́, / Кресто́м бесе́довавшаго, / ма́нием Боже́ственным распе́ншися ми́рови досточу́дная.

Злых вина́ пе́рвее, сласть лука́вая, мно́гим бы́вши, / а́ки со́лнце просия́вши, / всем наста́вница преподо́бная яви́ся согреша́ющим.

Богородичен: Ум превозшла́ еси́ и небе́сный, / мы́сленное не́бо всех Царя́, / зако́нов бо естества́ вне, Чи́стая, / Законода́теля и Созда́теля всех родила́ еси́.

Катавасия: Седя́й в Сла́ве / на Престо́ле Божества́ / во о́блаце ле́гце, / прии́ди Иису́с Пребоже́ственный, / Нетле́нною Дла́нию / и спасе́ зову́щия: / сла́ва, Христе́, си́ле Твое́й.

Песнь 5.

Ирмос: Вску́ю мя отри́нул еси́ / от лица́ Твоего́, Све́те Незаходи́мый, / и покры́ла мя есть чужда́я тьма, окая́нного, / но обрати́ мя и к све́ту за́поведей Твои́х / пути́ моя́ напра́ви, молю́ся.

На Авраа́млих не́дрех, Ла́заря бога́тый егда́ узре́, / во све́те и сла́ве веселя́щася, / о́тче, взыва́ше, Авраа́ме, поми́луй мя / во огни́ осужде́ннаго, и язы́ком лю́те пла́менуема.

Наслади́лся еси́ бога́тством жития́ веселя́ся, / Авраа́м глаго́лаше бога́тому, / отню́дуже му́чишися зде ве́чно во огни сый, / ни́щий же в весе́лии несконча́емом ра́дуется, Ла́зарь.

Жития́ пре́лестию бога́тый бых, / я́коже бога́тый житие́ все сластьми́ ижди́вый, Человеколю́бче, / но молю́ Твои́х щедро́т, / е́же свободи́ти ми ся огня́, я́коже спасе́ся Ла́зарь.

Богородичен: Ма́тернее дерзнове́ние к Сы́ну стяжа́вши, Всечи́стая, / сро́днаго промышле́ния о нас не пре́зри, мо́лимся, / я́ко Тя и еди́ну, христиа́не ко Влады́це, / умилостивле́ние благоприя́тное предлага́ем.

Иный.

Ирмос: Богоявле́ния Твоего́, Христе́:

Моисе́й просла́вися иногда́ на Сина́и, / Бо́жия за́дняя та́инственно ви́дев пресла́вный, / подпису́я стра́нное та́инство: / манноприе́млющия же ста́мны ны́не, / о́бразу пречи́стому те́пле припа́дши, / Мари́я а́нгельское житие́ но́сит.

Храм благоле́пия Твоего́ вожделе́вши псало́мски ви́дети, / у́мное же селе́ние сла́вы Твоея́, Твой храм оскверни́вшая, / у́мными моли́твами, Христе́, Твоего́ хра́ма неискусому́жныя бы́вшия, / храм мя вседе́тельнаго сотвори́ Ду́ха.

У́дою пло́ти, очесы́ мно́гих улови́вшая, сла́стию кра́ткою, / снедь же диа́волу сих сотво́ршая, / уловлена́ бысть всеи́стинно / Боже́ственною благода́тию Креста́ честна́го / сладча́йшая Христо́ви снедь бы́вши.

Богородичен: Науче́н лик проро́ческий та́инству е́же в Тебе́, / та́инственными богоглаго́ланьми, Пречи́стая, / Тебе́ многообра́зно предглаго́ла: / манноприе́млющия же ста́мны ны́не, / о́бразу пречи́стому сия́ припа́дши, / Мари́я спору́чница гре́шных к Бо́гу.

Катавасия: Ужасо́шася вся́ческая / о Боже́ственней сла́ве Твое́й: / Ты бо, Неискусобра́чная Де́во, / име́ла еси́ во утро́бе над все́ми Бо́га / и родила́ еси́ Безле́тнаго Сы́на, / всем воспева́ющим Тя / мир подава́ющая.

Песнь 6.

Ирмос: Очи́сти мя, Спа́се, / мно́га бо беззако́ния моя́, / и из глубины́ зол возведи́, молю́ся: / к Тебе́ бо возопи́х и услы́ши мя, / Бо́же спасе́ния моего́.

Бога́тый себе́ пла́меню о́гненному осуди́ сла́стным житие́м, / убо́гий же Ла́зарь нищету́ избра́в в сем житии́, / сподо́бися несконча́емыя ра́дости.

В не́дрех Авраа́млих Ла́зарь сподо́бися, / ве́чнаго живота́ наслажда́яся, / огню́же бога́тый душе́ю и те́лом осуди́ся му́чася.

Осужде́н есть во огнь бога́тый Ла́заря ра́ди: / не осуди́ мене́ окая́ннаго молю́ся, человеколю́бче Го́споди, / но я́ко Ла́заря, све́та мя Твоего́ сподо́би.

Богородичен: Да изба́вимся лю́тых прегреше́ний / моли́твами Твои́ми Богома́ти Чи́стая, / и да получи́м Боже́ственное просвеще́ние, / из Тебе́ несказа́нно вопло́щшагося Сы́на Бо́жия.

Иный.

Ирмос: Бе́здна после́дняя грехо́в:

Ра́дуются, Мари́е, а́нгельская во́инства, / ра́вное преподо́бная житие́сим в тебе́ зря́ще, / и сла́ву Го́сподеви зову́т.

Ужаса́ются бесо́в мра́чных состоя́ния, / терпели́ваго твоея́ кре́пости, / я́ко жена́ пресла́вно, и нага́я, / и еди́ная сим возмогла́ еси́.

Просия́ла еси́ а́ки со́лнце Мари́е всехва́льная, / и пусты́ню чудесы́ всю просвети́ла еси́. / Те́мже и мене́ све́том уясни́.

Богородичен: А́нгели, просвети́вшеся сла́вою Рождества́ Твоего́, / на земли́ мир всем нам, / и благоволе́ние челове́ком, Де́во, возопи́ша.

Катавасия: Боже́ственное сие́ и всечестно́е / соверша́юще пра́зднество, / Богому́дрии, Богома́тере, / прииди́те, рука́ми воспле́щим, / от Нея́ ро́ждшагося Бо́га сла́вим.

Кондак, глас 3: Подобен: Де́ва днесь:

Блуда́ми пе́рвее преиспо́лнена вся́ческими, / Христо́ва неве́ста днесь покая́нием яви́ся, / А́нгельское жи́тельство подража́ющи, / де́моны Креста́ ору́жием погубля́ет. / Сего́ ра́ди Ца́рствия неве́ста яви́лася еси́, / Мари́е пресла́вная.

Икос: А́гницу Христо́ву и дщерь пе́сньми восхва́лим ны́не, / Мари́ю приснопа́мятную, я́вльшуюся Еги́петское овча́: / и пре́лести сих всея́ избеже́, / и еди́на принесе́ся Це́ркви соверше́нное возраще́ние, / воздержа́нием и моли́твою подвиза́ющися па́че ме́ры челове́ческаго естества́. / Те́мже и возвы́си ея́ и житие́ и дея́ние, еди́н Вседержи́тель, / Мари́и пресла́вныя.

Песнь 7.

Ирмос: От Иуде́и доше́дше, о́троцы / в Вавило́не иногда́ / ве́рою Тро́ическою пла́мень пе́щный попра́ша, пою́ще: / отце́в Бо́же, благослове́н еси́.

И́ов я́коже дре́вле во гно́ищи черве́й и ка́ле лежа́ше, / та́коже и пред враты́ бога́таго Ла́зарь седя́ше, вопия́: / оте́ц Бо́же благослове́н еси́.

Валя́яся пред враты́ немилосе́рдаго бога́таго дре́вле Ла́зарь, / крупи́ц жела́ше его́ трапе́зы, но никто́же дая́ше ему́, / и вме́сто сих обре́те Авраа́мля не́дра.

Немилосе́рдаго бога́таго ча́сти, Христе́ мой изба́ви мя, молю́ся, / и убо́гому Ла́зарю счини́в мя, вопи́ти Тебе́ благода́рно сподо́би: / оте́ц на́ших Бо́же благослове́н еси́.

Богородичен: Из утро́бы де́вственныя Воплоти́выйся, яви́лся еси́ на спасе́ние на́ше. / Те́мже Твою́ Ма́терь ве́дуще Богоро́дицу, благода́рно зове́м: / оте́ц на́ших Бо́же благослове́н еси́.

Ирмос: О́троцы в Вавило́не:

Иный.

Превели́кий во отце́х, обхожда́ пусты́ню, Зоси́ма му́дрый, / преподо́бную ви́дети сподо́бися: / благослове́н еси́, зове́т же, Бо́же оте́ц на́ших.

Что о́тче, стра́нное вся́кия доброде́тели де́тельныя, / ви́дети прише́л еси́ жени́ще? / Преподо́бная вопия́ше ста́рцу: / благослове́н еси́, зове́т же, Бо́же оте́ц на́ших.

Умертви́вши, блаже́нная, страсте́й твои́х взыгра́ния, / к безстра́стия ны́не устреми́лася еси́ приста́нищу, зову́щи: / благослове́н еси́ Го́споди Бо́же оте́ц на́ших.

Богородичен: Зачала́ еси́ неизрече́нно, Де́ва пребы́вши Пречи́стая, / и родила́ еси́ ми́рови спасе́ние, Христа́ Бо́га на́шего, / те́мже Тя вси пе́сньми ве́рнии велича́ем.

Катавасия: Не послужи́ша тва́ри Богому́дрии / па́че Созда́вшаго, / но, о́гненное преще́ние му́жески попра́вше, / ра́довахуся, пою́ще: / препе́тый отце́в Госпо́дь и Бог, благослове́н еси́.

Песнь 8.

Ирмос: Седмери́цею пещь / халде́йский мучи́тель / Богочести́вым неи́стовно разжже́, / си́лою же лу́чшею спасе́ны, сия́ ви́дев, / Творцу́ и Изба́вителю вопия́ше: / о́троцы, благослови́те, / свяще́нницы, воспо́йте, / лю́дие, превозноси́те во вся ве́ки.

Во оде́жду багря́ную и ви́ссон, и порфи́ру / бога́тый дре́вле облача́шеся све́тло окая́нный; / убо́гий же Ла́зарь во врате́х сего́ лю́те лежа́ше, / крупи́ц па́дающих трапе́зы хотя́ насы́титися, / и никто́же подая́ше ему́, / те́мже в сла́ве Христу́ сца́рствует.

Во врате́х лежа́ше бога́таго Ла́зарь, согни́в те́лом ра́нами, / и хотя́ше насыща́тися сне́ди, и никто́же дая́ше ему́, / но и пси сострада́тельно язы́ком облизова́ху гной и стру́пы его́. / Те́мже в раи́ сла́дости сподо́бися.

В сласте́х обогате́х, я́коже дре́вле бога́тый, / облача́яся на всяк день в багряни́цу, и аз, Многоми́лостиве, / в сла́дости жития́ сего́ себе́ осужда́ю, сластьми́ и пре́лестьми. / Те́мже молю́ся Тебе́, / от огня́ изба́витися, Христе́, ве́чнаго, во вся ве́ки.

Троичен: Трисве́тлое Божество́, еди́нственную сия́ющую зарю́, / от еди́наго триипоста́снаго Естества́, / Роди́теля безнача́льна, / единоесте́ственна же Сло́ва Отцу́, / и сца́рствующа единосу́щна Ду́ха, / де́ти благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, / лю́дие превозноси́те во вся ве́ки.

Ирмос: Ужасни́ся, боя́йся, Не́бо:

Иный.

Глубины́ се́рдца испыту́яй, / пре́жде бытия́ предве́дый вся на́ша, / ну́жнаго жития́ исхити́л еси́ прибе́гшую к Тебе́, Спа́се, / ну́ждно Твоему́ человеколю́бию вопию́щую немо́лчно: / свяще́нницы благослови́те, / лю́дие превозноси́те во вся ве́ки.

О измене́ния честна́го, к лу́чшему преложе́ния твоего́ честна́я! / О любве́ Боже́ственныя, возненави́девшия плотски́я сла́сти! / О ве́ры горя́щия и Боже́ственныя, всехва́льная Мари́е! / Ю́же ве́рно хва́лим, и превозно́сим во ве́ки.

Обрела́ еси́ боле́зней возме́здие, / и трудо́в твои́х воздая́ние честна́я Мари́е, / и́миже низложи́ла еси́ уби́йцу врага́, / и ны́не со а́нгелы зове́ши, песнь немо́лчно вопию́щи, / и превознося́щи Христа́во ве́ки.

Богородичен: Всего́ обнови́ мя бла́гости ра́ди, во утро́бе Твое́й, Чи́стая, / не растли́в обоего́ естества́ свойств, / я́ко всех веко́в Влады́ка, / отню́дуже Тя, я́ко вину́ на́шего спасе́ния, / пе́сньми пое́м во вся ве́ки.

Катавасия: О́троки благочести́выя в пе́щи / Рождество́ Богоро́дичо спасло́ есть; / тогда́ у́бо образу́емое, / ны́не же де́йствуемое, / вселе́нную всю воздвиза́ет пе́ти Тебе́: / Го́спода по́йте, дела́, / и превозноси́те Его́ во вся ве́ки.

Песнь 9.

Ирмос: Тя Неискусобра́чную Ма́терь Бо́га Вы́шняго: / Тя па́че ума́ ро́ждшую сло́вом вои́стинну Бо́га, / вы́шшую пречи́стых сил, / немо́лчными славословле́нии велича́ем.

Убо́гаго мя Ла́заря, Христе́, молю́ся, соде́лай, / сласте́й возжеле́ния моя́ потребля́я, я́ко естество́м Бог: / доброде́тельми же мя бога́та сотвори́, / да ве́рою в песнопе́ниих велича́ю Тя.

Бога́тый и немилосе́рдый, ум мой презре́х, / ве́рою Твои́х за́поведей, Человеколю́бче, / пред враты́ пове́ржен лю́те, / но я́ко сострада́телен и любоще́др возста́ви, / я́коже дре́вле четверодне́внаго дру́га Ла́заря.

Вси извыко́хом при́тче Влады́чней, / вси у́бо ве́рнии возненави́дим бога́таго немилосе́рдное, да му́ки избе́гнем, / и в не́дрех Авраа́млих при́сно лику́им.

Богородичен: Тя неви́димаго Бо́га носи́вшую объя́тии, / на небесе́х пева́емаго от вся́кия тва́ри, / и Тобо́ю нам да́рующаго всегда́ спасе́ние, / в ве́ре велича́ем.

Иный.

Ирмос: Не рыда́й Мене́, Ма́ти:

Удо́бь претерпе́ла еси́, ма́ти, пусты́нный труд, / укрепля́ема держа́вною си́лою Христо́вою, / скве́рная бо помышле́ния находя́щая, / струя́ми боже́ственных слез угаси́ла еси́, чи́стая, / по́стников высото́, преподо́бных похвало́.

Пресветле́йшими луча́ми, / просвеща́ет тя еди́на свет ро́ждшая Христа́, Де́ва и Чи́стая, / стра́шную враго́м тя поставля́ет, честна́я, / я́вственную же всем, Мари́е, явля́ет тя, / страда́лец красото́, преподо́бных утвержде́ние.

Оста́вивши му́дренно земна́я вся, / жили́ще честно́е Ду́ха яви́лася еси́, / мирски́х у́бо лю́тых свободи́тися, / моли́ еди́наго Христа́ свободи́теля, / ве́рно соверша́ющим Боже́ственную па́мять твою́.

Богородичен: Зако́нов естества́, Де́во, па́че естества́ утаи́вшися, / но́вое Отроча́ на земли́ родила́ еси́, Чи́стая, / Законода́вца су́ща и Ве́тха де́ньми, / мы́сленное не́бо всех Творца́, / тем ве́рою и любо́вию Тя ублажа́ем.

Катавасия: Всяк земноро́дный / да взыгра́ется, Ду́хом просвеща́емь, / да торжеству́ет же Безпло́тных умо́в естество́, / почита́ющее свяще́нное торжество́ Богома́тере, / и да вопие́т: / ра́дуйся, Всеблаже́нная, / Богоро́дице, Чи́стая Присноде́во.

Светилен воскресный. Таже преподобныя.

Подобен: Не́бо звезда́ми:

О́браз покая́ния тебе́ иму́ще, всепреподо́бная Мари́е, Христа́ моли́, / во вре́мени поста́, сему́ нам дарова́тися, / я́ко да в ве́ре и любви́, тя пе́сньми восхва́лим.

Богородичен: Сла́досте а́нгелов, скорбя́щих ра́досте, христиа́н предста́тельнице, / Де́во Ма́ти Госпо́дня, / заступи́ нас и изба́ви ве́чных мук.

На хвалитех стихиры воскресны, Осмогласника 4, и анатолиевы 4.

Таже глаголем стих: Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, / не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

И поем самогласен, глас 1.

Несть Ца́рство Бо́жие пи́ща и питие́, / но пра́вда и воздержа́ние со свя́тостию. / Те́мже не бога́тии вни́дут в не, / но ели́цы сокро́вища своя́ в ру́ки ни́щих влага́ют. / Сия́ и Дави́д проро́к учи́т глаго́ля: / пра́веден муж ми́луяй весь день, / наслажда́яйся Го́сподеви, / и во све́те ходя́й не по́ткнется. / Сия́ же вся к наказа́нию на́шему писа́шася, / я́ко да постя́щеся благосты́ню твори́м, / и даст нам Госпо́дь вме́сто земны́х небе́сная.

Сла́ва, паки тойже. И ны́не: Преблагослове́нна еси́:

Славословие великое. И отпуст. Сла́ва, и ны́не, стихира евангельская, и час 1-й.

На литургии

Блаженна гласа.

Тропарь преподобныя, глас 8:

В тебе́, ма́ти, изве́стно спасе́ся е́же по о́бразу, / прии́мши бо крест, после́довала еси́ Христу́, / и де́ющи учи́ла еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо, / прилежа́ти же о души́, ве́щи безсме́ртней. / Те́мже и со А́нгелы сра́дуется, преподо́бная Мари́е, дух твой.

Кондак, глас 3: Подобен: Де́ва днесь:

Блуда́ми пе́рвее преиспо́лнена вся́ческими, / Христо́ва неве́ста днесь покая́нием яви́ся, / А́нгельское жи́тельство подража́ющи, / де́моны Креста́ ору́жием погубля́ет. / Сего́ ра́ди Ца́рствия неве́ста яви́лася еси́, / Мари́е пресла́вная.

Прокимен Апостола, рядоваго гласа, и преподобныя, прокимен, глас 4:

Ди́вен Бог во святы́х Свои́х, Бог Изра́илев.

Апостол ко Евреем, зачало 321 от полу.

Бра́тие, Христо́с прише́д Архиере́й гряду́щих благ, бо́льшею и соверше́ннейшею ски́ниею, нерукотворе́нною, си́речь, не сея́ тва́ри, ни кро́вию ко́злею, ни те́льчею, но Свое́ю Кро́вию, вни́де eди́ною во свята́я, ве́чное искупле́ние обреты́й. А́ще бо кровь ко́злия и те́льчая, и пе́пел ю́нчий кропя́щий осквернéныя, освяща́ет к пло́тней чистоте́, кольми́ па́че Кровь Христо́ва, И́же Ду́хом Святы́м Себе́ принесе́ непоро́чна Бо́гу, очи́стит со́весть на́шу от ме́ртвых дел, во éже служи́ти нам Бо́гу жи́ву и и́стинну.

И преподобныя, к Галатом, зачало 208.

Бра́тие, пре́жде прише́ствия ве́ры, под зако́ном стрего́ми бе́хом, затворе́ни в хотя́щую ве́ру откры́тися. Те́мже зако́н пе́стун нам бысть во Христа́, да от ве́ры оправди́мся. Прише́дши же ве́ре, уже́ не под пе́стуном eсмы́. Вси бо вы сы́нове Бо́жии eсте́ ве́рою о Христе́ Иису́се: eли́цы бо во Христа́ крести́стеся, во Христа́ облеко́стеся. Несть Иуде́й, ни éллин; несть раб, ни свобо́дь; несть му́жеский пол, ни же́нский; вси бо вы eди́но eсте́ о Христе́ Иису́се. А́ще ли вы Христо́вы, у́бо Авраа́мле се́мя eсте́, и по обетова́нию насле́дницы.

Аллилуиа гласа.

Евангелие от Марка, зачало 47.

Во вре́мя о́но, поя́т Иису́с oбана́десять, нача́т им глаго́лати, я́же хотя́ху Ему́ бы́ти, я́ко, се, восхо́дим во Иерусали́м, и Сын Челове́ческий пре́дан бу́дет архиере́ом и кни́жником, и осу́дят Его́ на смерть, и предадя́т Его́ язы́ком. И поруга́ются Ему́, и уя́звят Его́, и оплю́ют Его́, и убию́т Его́, и в тре́тий день воскре́снет. И пред Ним приидо́ста Иа́ков и Иоа́нн, сы́на Зеведе́eва, глаго́люща: Учи́телю, хо́щева, да éже а́ще про́сива, сотвори́ши на́ма. Oн же рече́ и́ма: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма? О́на же ре́ста Ему́: даждь нам, да eди́н одесну́ю Тебé, и eди́н ошу́юю Тебé ся́дева во сла́ве Твое́й. Иису́с же рече́ и́ма: не ве́стася, чесо́ про́сита. Мо́жета ли пи́ ти ча́шу, ю́же Аз пию́, и креще́нием, и́мже Аз креща́юся, крести́тися? О́на же ре́ста Ему́: мо́жева. Иису́с же рече́ и́ма: ча́шу у́бо, ю́же Аз пию́, испие́та, и креще́нием, и́мже Аз креща́юся, крести́тася. А éже се́сти одесну́ю Менé и ошу́юю, несть Мне да́ти, но и́мже угото́вано есть. И слы́шавше де́сять, нача́ша негодова́ти о Иа́кове и Иоа́нне. Иису́с же призва́в их, глаго́ла им: ве́сте, я́ко мня́щиися владе́ти язы́ки, соодолева́ют им, и вели́цыи их облада́ют и́ми. Не та́ко же бу́дет в вас, но и́же а́ще хо́щет в вас вя́щший бы́ти, да бу́дет вам слуга́. И и́же а́ще хо́щет в вас бы́ти ста́рей, да бу́дет всем раб. И́бо Сын Челове́чь не прии́де, да послу́жат Ему́, но да послу́жит, и да́ти ду́шу Свою́ избавле́ние за мно́ги.

И преподобныя, от Луки, зачало 33.

Во вре́мя о́но, моля́ше Иису́са не́кий от фарисéй, да бы ял с ним: и вшед в дом фарисе́ов, возлеже́. И се жена́ во гра́де, я́же бе гре́шница, и уве́девши, я́ко возлежи́т во хра́мине фарисе́ове, прине́сши алава́стр ми́ра. И ста́вши при ногу́ Его́ созади́, пла́чущися, нача́т умыва́ти но́зе Его́ слеза́ми, и власы́ главы́ своея́ отира́ше, и облобыза́ше но́зе Его́, и ма́заше ми́ром. Ви́дев же фарисе́й возва́вый Его́, рече́в себе́, глаго́ля: Сей а́ще бы был проро́к, ве́дел бы кто и какова́ жена́ прикаса́ется Ему́, я́ко гре́шница есть. И отвеща́в Иису́с рече́ к нему́: Си́моне, и́мам ти не́что рещи́. Oн же рече́: Учи́телю, рцы. Иису́с же рече́: два должника́ бе́ста заимода́вцу не́коему, eди́н бе до́лжен пятию́сот дина́рий, други́й же пятию́десят. Не иму́щема же и́ма возда́ти, oбе́ма отда́. Кото́рый у́бо eю́, рцы, па́че возлю́бит его́? Отвеща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко ему́же вя́щше отда́. Oн же рече́ ему́: пра́во суди́л eси́. И обра́щься к жене́, Си́монови рече́: ви́диши ли сию́ жену́? Внидо́х в дом твой, воды́ на но́зе Мои́ не даде́, сия́ же слеза́ми облия́ Ми но́зе, и власы́ главы́ своея́ отре́. Лобза́ния Ми не даде́, сия́же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобыза́ющи Ми но́зе. Ма́слом главы́ Моея́ не пома́за: сия́же ми́ром пома́за Ми но́зе. Его́же ра́ди, глаго́лю ти: отпуща́ются греси́ eя́ мно́зи, я́ко возлюби́мно́го, а ему́же ма́ло оставля́ется, ме́ньше лю́бит. Рече́ же eй: отпуща́ются тебе́ греси́. И нача́ша возлежа́щии с Ним глаго́лати в себе́: кто Сей есть, и́же и грехи́ отпуща́ет? Рече́ же к жене́: ве́ра твоя́ спасе́ тя, иди́ в ми́ре.

Причастен:

Хвали́те Го́спода с Небе́с, / хвали́те Его́ в Вы́шних. Другий: В па́мять ве́чную бу́дет пра́ведник, / от слу́ха зла не убои́тся.

На трапезе учреждаемся, якоже и в прежних Неделях.

 

 

Въ недёлю пsтую с™hхъ постHвъ.
Послёдованіе под0бнэ, ћкоже и3 въ пр0чихъ недёлzхъ: въ нeйже поeмъ и3 минeи послёдованіе случи1вшагwсz с™aгw. И#нjи же послёднэйшіи предaша пёти въ сію2 недёлю послёдованіе препод0бныz м™ре нaшеz марjи є3гЂпетскіz.
Во свэти1льничномъ по предначинaтельномъ pалмЁ и3 nбhчномъ стіхосл0віи, на ГDи воззвaхъ постaвимъ стіхHвъ ‹. И# поeмъ nсмоглaсника стіхи6ры воскrны G, и3 ґнатHліевы G, и3 препод0бныz стіхи6ры, подHбны G, творsще | на д7. Глaсъ ѕ7.
Под0бенъ: Всю2 tложи1вше:
ТебЁ ќбw возбранsше честнhхъ взир†ніz, сквeрнъ прeжде привлечeнное сквернeніе: твоe же чyвство, и3 твоS бGомyдраz содёzнныхъ с0вэсть, къ лyчшымъ тебЁ њбращeніе содёzша. на їкHну бо воззрёвши бlгословeнныz бGоoтрокови1цы, всёхъ покazвшисz прегрэшeній свои1хъ всехвaльнаz прeжнихъ, въ дерзновeніи чcтн0му дрeву поклони1ласz є3си2.
Мёстwмъ поклони1вшисz рaдостнw с™ы6мъ, добродётели напyтное спаси1тельнэйшее, tтyду пріsла є3си2, и3 ѕэлw2 потеклA є3си2 д0брое шeствіе: и3 струю2 прешeдши їoрдaнскую, въ жили1ще п®тeчево ўсeрднw всели1ласz є3си2, и3 страстeй свирёпство жи1тельствомъ њмрачи1ла є3си2, и3стончавaющи въ дерзновeніи, приснопaмzтнаz м™и, плотск†z свHйства.
Въ пустhню всели1вшисz твои1хъ страстeй w4бразы t души2 tsла є3си2, бGови1днэйшее и3з8wбражeніе въ души2 написaвши, добродётелей ви1ды: и3 толи1кw просіsла є3си2, ћкw и3 водaми легкw2 преходи1ти блажeннаz, и3 t земли2 взимaтисz въ твои1хъ къ бGу молeніихъ: и3 нhнэ въ дерзновeніи всеслaвнаz мRjе хrтY предстоsщи, моли1сz њ душaхъ нaшихъ.
Слaва, глaсъ д7: Њчудотвори2 хrтE кrтA твоегw2 си1ла, ћкw и3 ћже прeжде блудни1ца, п0стническимъ п0двигомъ подвизaсz: tню1дуже и3 немощн0е tвeргши, д0блественнw сопротивостA на діaвола. тёмже и3 п0честь побёды носsщи, м0литсz њ душaхъ нaшихъ.
И# нhнэ, бGор0диченъ №-й глaса.
На стіх0внэ стіхи6ры nсмоглaсника.
Слaва препод0бныz, глaсъ в7: Душє1внаz ловлє1ніz, и3 стр†сти плотск‡z мечeмъ воздержaніz посёкла є3си2: п0мысла прегрэшє1ніz молчaніемъ њбучeніz подави1ла є3си2, и3 струsми слeзъ твои1хъ пустhню всю2 напои1ла є3си2, и3 прозzблA є3си2 нaмъ покаsніz плоды2. тёмже твою2 пaмzть препод0бнаz прaзднуемъ.
И# нhнэ, бGор0диченъ, въ т0йже глaсъ: Q чудесE н0вагw!
Tпусти1тельный воскrнъ.
И# препод0бныz, глaсъ }: Въ тебЁ м™и и3звёстнw спасeсz є4же по w4бразу: пріи1мши бо кrтъ, послёдовала є3си2 хrтY и3 дёющи ўчи1ла є3си2: презирaти ќбw пл0ть, прех0дитъ бо, прилэжaти же њ души2 вeщи безсмeртнэй. тёмже и3 со ѓгGлы срaдуетсz, препод0бнаz марjе, дyхъ тв0й.
И# бGор0диченъ: И$же нaсъ рaди рождeйсz t дв7ы: Тhzжде и3 на БGъ гDь:
И# пр0чее послёдованіе ћкw nбhчно.
На ќтрени,
по всeмъ nбhчнэмъ послёдованіи, канHны G: воскrный съ бGор0дичнымъ на ѕ7: настоsщій тріHди на д7: и3 препод0бныz на д7. КанHнъ на богaтаго, и3 на лaзарz. Глaсъ }.
Пёснь №.
Їрм0съ: В0ду прошeдъ:
Њстaвилъ мS є3си2 богaтству сластeй, веселsщемусz на всsкъ дeнь въ слaдости богaтому. тёмже тS молю2 сп7се, nгнs мz ћкоже лaзарz и3збaви.
Њдёzхсz сп7се сластьми2, ћкоже њбложи1вый себЁ вЂссонъ и3 злaто, и3 златyю nдeжду: но мS во џгнь ћкоже џнаго, да не п0слеши.
Веселsшесz богaтствомъ и3 слaдостію богaтый, дрeвле въ житіи2 тлённэмъ: тёмже на м{ки њсуди1сz, ни1щій њрошaшесz лaзарь.
БGор0диченъ: Чи1ни тS ѓгGлъ и3 человBкъ, безневёстнаz м™и, хвaлzтъ непрестaннw: творцa бо си1хъ ћкоже мLнца во њб8sтіихъ твои1хъ носи1ла є3си2.
Другjй канHнъ препод0бныz, на д7. Глaсъ ѕ7.
Їрм0съ: Волн0ю морск0ю:
Люб0вію свэтон0сную и3 б9eственную твою2 пaмzть прaзднующему, свётъ низпосли1 ми, предстоsщаz препод0бнаz свёту непристyпному хrтY, и3скушeній всsческихъ мS житіS и3збавлsющи.
Къ є3гЂптzнwмъ пл0тію tшeдый, неwпи1санный и3 превёчный, и3з8 є3гЂпта показyетъ всесвётлую тS ѕвэздY, вёдый гDь вс‰ прeжде бытіS.
Б9eственныхъ зaповэдей честнaz не вёдущи, б9eственный w4бразъ б9ій њкалsла є3си2: б9eственнымъ же пр0мысломъ пaки њчи1стила є3си2 всехвaльнаz, њбожи1вшисz дэsньми б9eственными прпdбнаz твои1ми.
БGор0диченъ: Q твоегw2 б9е м0й мн0гагw бlгоутр0біz, и3 неизречeннагw твоегw2 снизхождeніz! кaкw пeрвэе блудни1цу, м™ре твоеS мольбaми, ћкw чcтую и3 непор0чную, ѓгGлwмъ ўпод0билъ є3си2.
Пёснь G.
Їрм0съ: Ты2 є3си2 ўтверждeніе:
Лaзарz ћкоже спaслъ є3си2 t плaмене хrтE, тaкw менE t nгнS и3збaви геeнскагw, недост0йнаго рабA твоего2.
Богaтый страстьми2, и3 сластьми2 є4смь, гDи, лaзарь же ўб0гій лишeніемъ добродётелей, но сп7си1 мz.
Въ червлени1цу и3 вЂссонъ њблачaшесz богaтый, сластьми2 и3 грэхaми, сегw2 рaди плaменствуетсz.
БGор0диченъ: Дaждь нaмъ п0мощь, мlтвами твои1ми всечcтаz, прил0ги tражaющи лю1тыхъ њбстоsній.
И$ный.
Їрм0съ: ТебE на водaхъ:
Ко вратHмъ поги1бели прибли1жшуюсz дэsньми безмёстными, вратA прeжде ѓдwва сокруши1вый си1лою б9ествA, вратA покаsніz тебЁ tверзaетъ всечcтнaz, двeрь сhй сaмъ животA.
Nрyжіе грэхA долготерпэли1ве прeжде бhвшую, nрyжію кrтA б9eственнагw поклонeніемъ показaлъ є3си2, nр{жіz бэсHвъ вс‰, и3 кHзни всsкw побэждaющую, бlгоутр0бне.
Цёну за всёхъ, свою2 прeжде и3змsвый кр0вь, бaнею слeзъ чи1стую тS содёловаетъ, прокaзою лю1тою болёвшую ѕлёйшагw дэsніz, всsкw є4же бhти всBмъ дaвый.
БGор0диченъ: Сл0ва всsкагw є4сть вhшшее, є4же на тебЁ дв7о: сл0во бо џ§ее въ тебЁ бGолёпнw всели1сz, разрэшeніе согрэшeній всBмъ согрэшaющымъ, сл0вомъ є3ди1нэмъ подавazй.
Сэдaленъ, глaсъ }.
Под0бенъ: Премyдрость и3 сл0во:
Взыгр†ніz вс‰ плотск†z њбуздaвши труды2 п0стническими, мyжественное kви1ла є3си2 души2 твоеS мудровaніе. кrтъ бо гDнь ви1дэти возжелaвши, самyю себE всечестнaz мjрови распsла є3си2: tню1дуже и3 къ желaнію ѓгGльскагw жи1тельства любeзнw ўпрaвила є3си2 себE всебlжeннаz. моли2 хrтA бGа, њставлeніе согрэшeній даровaти, чтyщымъ люб0вію с™yю пaмzть твою2.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Нбcнаz вратA и3 ковчeгъ, всес™yю г0ру, свэтозaрный џблакъ воспои1мъ, неwпали1мую купинY, словeсный рaй, є4vино воззвaніе, вселeнныz всеS вели1кое сокр0вище: ћкw сп7сeніе въ нeй содёzсz мjрови, и3 њставлeніе дрeвнихъ согрэшeній. тёмъ и3 вопіeмъ є4й: моли1сz сн7у твоемY и3 бGу, согрэшeній њставлeніе даровaти, бlгочeстнw покланsющымсz всес™0му ржcтвY твоемY.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Ўслhшахъ гDи:
Наслаждaшесz богaтый брaшномъ, и3 њдэsньми веселsсz: лaзарь же насhтитисz желaше сегw2 трапeзы крупи1цъ.
Пси2 ќбw њблизовaху љзhкомъ ни1щагw лaзарz стрyпы, сострадaтельнэйшее бывaюще, богaтагw рaзума ко ўб0гому.
Пред8 враты2 валsшесz дрeвле богaтагw, сп7се, лaзарь мyчимь ћзвами ўб0жества, toнyдуже нhнэ прославлsетсz.
БGор0диченъ: Е#г0же родилA є3си2 пречcтаz, моли2 сп7сти1сz воспэвaющымъ тS, t раб0ты льсти1вагw, ћкw є3ди1на є3си2 нaмъ предстaтельница.
И$нъ.
Їрм0съ: На кrтЁ твоE б9eственное и3стощaніе:
Ћкw содётель человёческагw є3стествA, ћкw млcти и3ст0чникъ, и3 бlгоутр0біz богaтство, ўщeдрилъ є3си2 чlвэколю1бче прибёгницу твою2, и3 и3схи1тилъ є3си2 сію2 губи1тельнагw ѕвёрz.
Кrтъ ви1дэти потщaвшисz, кrтнымъ просвэщeніемъ марjе њзари1ласz є3си2, кrт0мъ бесёдовавшагw, мaніемъ б9eственнымъ распeншисz мjрови досточyднаz.
Ѕлhхъ винA пeрвэе, слaсть лукaваz, мнHгимъ бhвши, ѓки с0лнце просіsвши, всBмъ настaвница прпdбнаz kви1сz согрэшaющымъ.
БGор0диченъ: Ќмъ превозшлA є3си2 и3 нбcный, мhсленное нб7о всёхъ цRS: зак0нwвъ бо є3стествA внЁ чcтаz законодaтелz и3 создaтелz всёхъ родилA є3си2.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Вскyю мS tри1нулъ є3си2:
На ґвраaмлихъ нёдрэхъ, лaзарz богaтый є3гдA ўзрЁ, во свётэ и3 слaвэ веселsщасz, џтче, взывaше, ґвраaме, поми1луй мS во nгни2 њсуждeннаго, и3 љзhкомъ лю1тэ плaменуема.
Наслади1лсz є3си2 богaтствомъ житіS веселsсz, ґвраaмъ глаг0лаше богaтому, tню1дуже мyчишисz здЁ вёчнw во nгни2 сhй, ни1щіи же въ весeліи нескончaемомъ рaдуетсz лaзарь.
ЖитіS прeлестію богaтый бhхъ, ћкоже богaтый житіE всE сластьми2 и3жди1вый, чlвэколю1бче: но молю2 твои1хъ щедр0тъ, є4же свободи1ти ми сz nгнS, ћкоже сп7сeсz лaзарь.
БGор0диченъ: М™рнее дерзновeніе къ сн7у стzжaвши всечcтаz, ср0днагw промышлeніz њ нaсъ не прeзри, м0лимсz: ћкw тS и3 є3ди1ну, хrтіaне ко вLцэ, ўмилостивлeніе бlгопріsтное предлагaемъ.
И$ный
Їрм0съ: БGоzвлeніz твоегw2 хrтE:
Мwmсeй прослaвисz и3ногдA на сінaи, б9іz з†днzz тaинственнw ви1дэвъ преслaвный, подписyz стрaнное тaинство: маннопріeмлющіz же стaмны нhнэ, w4бразу пречcтому тeплэ припaдши, марjа ѓгGльское житіE н0ситъ.
Хрaмъ бlголёпіz твоегw2 вожделёвши pал0мски ви1дэти, ќмное же селeніе слaвы твоеS, тв0й хрaмъ њскверни1вшаz: ќмными мlтвами хrтE, твоегw2 хрaма неискусомyжныz бhвшіz, хрaмъ мS вседётельнагw сотвори2 д¦а.
Ќдою пл0ти, nчесы2 мн0гихъ ўлови1вшаz, слaстію крaткою, снёдь же діaволу си1хъ сотв0ршаz, ўловленA бhсть всеи1стиннw б9eственною бlгодaтію кrтA чcтнaгw сладчaйшаz хrт0ви снёдь бhвши.
БGор0диченъ: Научeнъ ли1къ прbр0ческій тaинству є4же въ тебЁ, тaинственными бGоглаг0ланьми пречcтаz, тебE многоwбрaзнw предглаг0ла: маннопріeмлющіz же стaмны нhнэ, w4бразу пречcтому сіS припaдши, марjа спорyчница грёшныхъ къ бGу.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Њчи1сти мS сп7се:
Богaтый себE плaменю џгненному њсуди2 слaстнымъ житіeмъ: ўб0гій же лaзарь нищетY и3збрaвъ въ сeмъ житіи2, спод0бисz нескончaемыz рaдости.
Въ нёдрэхъ ґвраaмлихъ лaзарь спод0бисz, вёчнагw животA наслаждazсz: nгню1 же богaтый душeю и3 тёломъ њсуди1сz мyчасz.
Њсуждeнъ є4сть во џгнь богaтый лaзарz рaди: не њсуди2 менE nкаsннаго, молю1сz чlвэколю1бче гDи, но ћкw лaзарz, свёта мS твоегw2 спод0би.
БGор0диченъ: Да и3збaвимсz лю1тыхъ прегрэшeній мlтвами твои1ми бGом™и чcтаz, и3 да получи1мъ б9eственное просвэщeніе, и3з8 тебE несказaннw вопл0щшагwсz сн7а б9іz.
И$ный.
Їрм0съ: Бeздна послёднzz:
Рaдуютсz, марjе, ѓгGльскаz вHинства, рaвное прпdбнаz житіE си6мъ въ тебЁ зрsще, и3 слaву гDви зовyтъ.
Ўжасaютсz бэсHвъ мрaчныхъ состо‰ніz, терпэли1вагw твоеS крёпости, ћкw женA преслaвнw, и3 нагaz, и3 є3ди1наz си6мъ возмоглA є3си2.
Просіsла є3си2 ѓки с0лнце марjе всехвaльнаz, и3 пустhню чудесы2 всю2 просвэти1ла є3си2. тёмже и3 менE свётомъ ўzсни2.
БGор0диченъ: ЃгGли, просвэти1вшесz слaвою ржcтвA твоегw2, на земли2 ми1ръ всBмъ нaмъ, и3 бlговолeніе человёкwмъ, дв7о, возопи1ша.
Кондaкъ, глaсъ G:
Под0бенъ: Дв7а днeсь:
Блудaми пeрвэе преисп0лнена всsческими, хrт0ва невёста днeсь покаsніемъ kви1сz, ѓгGльское жи1тельство подражaющи, дeмwны кrтA nрyжіемъ погублsетъ. сегw2 рaди цrтвіz невёста kви1ласz є3си2 марjе преслaвнаz.
Јкосъ:
Ѓгницу хrт0ву и3 дщeрь пёсньми восхвaлимъ нhнэ, марjю приснопaмzтную, ћвльшуюсz є3гЂпетское nвчA: и3 прeлести си1хъ всеS и3збэжE, и3 є3ди1на принесeсz цRкви совершeнное возращeніе, воздержaніемъ и3мlтвою подвизaющисz пaче мёры человёческагw є3стествA. тёмже и3 возвhси є3S и3 житіE и3 дэsніе, є3ди1нъ вседержи1тель, марjи преслaвныz.
Пёснь з7.
Їрм0съ: T їудeи дошeдше:
Јwвъ ћкоже дрeвле во гн0ищи червeй и3 кaлэ лежaше, тaкоже и3 пред8 враты2 богaтагw лaзарь сэдsше, вопіS: nтє1цъ б9е бlгословeнъ є3си2.
Валszсz пред8 враты2 немилосeрдагw богaтагw дрeвле лaзарь, крупи1цъ желaше є3гw2 трапeзы, но никт0же даsше є3мY: и3 вмёстw си1хъ њбрёте ґвраaмлz нBдра.
Немилосeрдагw богaтагw чaсти, хrтE м0й и3збaви мS, молю1сz, и3 ўб0гому лaзарю счини1въ мS, вопи1ти тебЁ бlгодaрнw спод0би: nтє1цъ нaшихъ б9е бlгословeнъ є3си2.
БGор0диченъ: И#з8 ўтр0бы дёвственныz воплоти1выйсz, kви1лсz є3си2 на сп7сeніе нaше. тёмже твою2 м™рь вёдуще бцdу, бlгодaрнw зовeмъ: nтє1цъ нaшихъ б9е бlгословeнъ є3си2.
И$ный.
Їрм0съ: Џтроцы въ вавmлHнэ:
Превели1кій во nтцёхъ, њбхождA пустhню, зwсjма мyдрый, прпdбную ви1дэти спод0бисz: бlгословeнъ є3си2, зовeтъ же, б9е nтє1цъ нaшихъ.
Что2 џтче, стрaнное всsкіz добродётели дётельныz, ви1дэти пришeлъ є3си2 жени1ще; прпdбнаz вопіsше стaрцу: бlгословeнъ є3си2, зовeтъ же, б9е nтє1цъ нaшихъ.
Ўмертви1вши бlжeннаz страстeй твои1хъ взыгр†ніz, къ безстрaстіz нhнэ ўстреми1ласz є3си2 пристaнищу, зовyщи: Бlгословeнъ є3си2, гDи б9е nтє1цъ нaшихъ.
БGор0диченъ: ЗачалA є3си2 неизречeннw, дв7а пребhвши пречcтаz, и3 родилA є3си2 мjрови сп7сeніе, хrтA бGа нaшего: тёмже тS вси2 пёсньми вёрніи величaемъ.
Пёснь }.
Їрм0съ: Седмери1цею пeщь:
Во nдeжду багрsную и3 вЂссонъ, и3 порфЂру богaтый дрeвле њблачaшесz свётлw nкаsнный: ўб0гій же лaзарь во вратёхъ сегw2 лю1тэ лежaше, крупи1цъ пaдающихъ трапeзы хотS насhтитисz, и3 никт0же подаsше є3мY: тёмже въ слaвэ хrтY сцaрствуетъ.
Во вратёхъ лежaше богaтагw лaзарь, согни1въ тёломъ рaнами, и3 хотsше насыщaтисz снёди, и3 никт0же даsше є3мY: но и3 пси2 сострадaтельнw љзhкомъ њблизовaху гн0й и3 стрyпы є3гw2. тёмже въ раи2 слaдости спод0бисz.
Въ сластeхъ њбогатёхъ, ћкоже дрeвле богaтый, њблачazсz на всsкъ дeнь въ багрzни1цу: и3 ѓзъ многоми1лостиве, въ слaдости житіS сегw2 себE њсуждaю, сластьми2 и3 прeлестьми. тёмже молю1сz тебЁ, t nгнS и3збaвитисz хrтE вёчнагw, во вс‰ вёки.
Трbченъ: Трисвётлое б9ество2, є3ди1нственную сіsющую зарю2, t є3ди1нагw тріmпостaснагw є3стествA, роди1телz безначaльна, є3диноестeственна же сл0ва nц7Y, и3 сцaрствующа є3диносyщна д¦а, дёти бlгослови1те, сщ7eнницы восп0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.
И$ный.
Їрм0съ: Ўжасни1сz боsйсz нб7о:
Глубины6 сeрдца и3спытyzй, прeжде бытіS предвёдый вс‰ н†ша, нyжнагw житіS и3схити1лъ є3си2 прибёгшую къ тебЁ сп7се, нyжднw твоемY чlвэколю1бію вопію1щую нем0лчнw: сщ7eнницы бlгослови1те, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.
Q и3змэнeніz честнaгw, къ лyчшему преложeніz твоегw2 чcтнaz! q любвE б9eственныz, возненави1дэвшіz плwтскjz сл†сти! q вёры горsщіz и3 б9eственныz, всехвaльнаz марjе! ю4же вёрнw хвaлимъ, и3 превозн0симъ во вёки.
ЊбрэлA є3си2 болёзней возмeздіе, и3 трудHвъ твои1хъ воздаsніе честнaz марjе, и4миже низложи1ла є3си2 ўбjйцу врагA: и3 нhнэ со ѓгGлы зовeши, пёснь нем0лчнw вопію1щи, и3 превозносsщи хrтA во вёки.
БGор0диченъ: Всего2 њбнови1 мz бlгости рaди, во ўтр0бэ твоeй чcтаz, не растли1въ nбоегw2 є3стествA св0йствъ, ћкw всёхъ вэкHвъ вLка: tню1дуже тS, ћкw винY нaшегw сп7сeніz, пёсньми поeмъ во вс‰ вёки.
Пёснь f7.
Їрм0съ: ТS неискусобрaчную:
Ўб0гаго мS лaзарz хrтE, молю1сz, содёлай, сластeй возжелBніz мо‰ потреблsz, ћкw є3стеств0мъ бGъ: добродётельми же мS богaта сотвори2, да вёрою въ пэснопёніихъ величaю тS.
Богaтый и3 немилосeрдый, ќмъ м0й презрёхъ, вёрою твои1хъ зaповэдей чlвэколю1бче, пред8 враты2 повeрженъ лю1тэ: но ћкw сострадaтеленъ и3 любощeдръ возстaви, ћкоже дрeвле четвероднeвнаго дрyга лaзарz.
Вси2 и3звык0хомъ при1тчэ вLчнэй, вси2 ќбw вёрніи возненави1димъ богaтагw немилосeрдное, да мyки и3збёгнемъ, и3 въ нёдрэхъ ґвраaмлихъ при1снw ликyимъ.
БGор0диченъ: ТS неви1димаго бGа носи1вшую њб8sтіи, на нб7сёхъ пэвaемаго t всsкіz твaри, и3 тоб0ю нaмъ дaрующаго всегдA сп7сeніе, въ вёрэ величaемъ.
И$ный
Їрм0съ: Не рыдaй менE м™и:
Ўд0бь претерпёла є3си2, мaти, пустhнный трyдъ, ўкрэплsема держaвною си1лою хrт0вою: сквє1рнаz бо помышлє1ніz наход‰щаz, струsми б9eственныхъ слeзъ ўгаси1ла є3си2 чи1стаz, п0стникwвъ высото2, прпdбныхъ похвало2.
Пресвэтлёйшими лучaми, просвэщaетъ тS є3ди1на свётъ р0ждшаz хrтA, дв7а и3 чи1стаz: стрaшную врагHмъ тS поставлsетъ честнaz: ћвственную же всBмъ марjе kвлsетъ тS, страдaлєцъ красото2, прпdбныхъ ўтверждeніе.
Њстaвивши мyдреннw земн†z вс‰, жили1ще честн0е д¦а kви1ласz є3си2: мірски1хъ ќбw лю1тыхъ свободи1тисz, моли2 є3ди1наго хrтA свободи1телz, вёрнw совершaющымъ б9eственную пaмzть твою2.
БGор0диченъ: Зак0нwвъ є3стествA дв7о, пaче є3стествA ўтаи1вшисz, н0вое nтрочA на земли2 родилA є3си2 чcтаz, законодaвца сyща и3 вeтха дeньми, мhсленное нб7о всёхъ творцA: тёмъ вёрою и3 люб0вію тS ўбlжaемъ.
Свэти1ленъ воскrный. Тaже прпdбныz.
Под0бенъ: Нб7о ѕвэздaми:
W$бразъ покаsніz тебE и3мyще всепрпdбнаz марjе, хrтA моли2, во врeмени постA, семY нaмъ даровaтисz, ћкw да въ вёрэ и3 любви2, тS пёсньми восхвaлимъ.
БGор0диченъ: Слaдосте ѓгGлwвъ, скорбsщихъ рaдосте, хrтіaнъ предстaтельнице, дв7о м™и гDнz, заступи2 нaсъ, и3 и3збaви вёчныхъ мyкъ.
На хвали1техъ стіхи6ры воскrны,
nсмоглaсника д7, и3 ґнатHліевы д7.
Тaже глаг0лемъ стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS.
И# поeмъ самоглaсенъ, глaсъ №.
Нёсть цrтво б9іе пи1ща и3 питіE: но прaвда и3 воздержaніе со свsтостію. тёмже не богaтіи вни1дутъ въ нE: но є3ли6цы сокрHвища сво‰ въ рyки ни1щихъ влагaютъ. сі‰ и3 дв7дъ прbр0къ ўчи1тъ глаг0лz: прaведенъ мyжъ ми1луzй вeсь дeнь, наслаждazйсz гDви, и3 во свётэ ходsй не п0ткнетсz. сі‰ же вс‰ къ наказaнію нaшему писaшасz, ћкw да постsщесz бlгостhню твори1мъ, и3 дaстъ нaмъ гDь вмёстw земнhхъ нбcнаz.
Слaва, пaки т0йже. И# нhнэ: Пребlгословeнна є3си2: Славосл0віе вели1кое. И# tпyстъ. Слaва, и3 нhнэ, стіхи1ра є3ђльскаz, и3 чaсъ №-й. На літургjи бlжє1нна глaса. Прокjменъ по глaсу ґп0стола. Ґп0столъ ко є3врeємъ, зачaло тк7а t полY. И# прпdбныz, къ галaтwмъ, зачaло ©и. Ґллилyіа глaса. Е#ђліе t мaрка, зачaло м7з. И# прпdбныz, t луки2, зачaло lг. Причaстенъ: Хвали1те гDа съ нб7съ: На трапeзэ ўчреждaемсz, ћкоже и3 въ прeжнихъ недёлzхъ.
Въ недёлю вeчера,
на ГDи воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ ‹: и3 поeмъ д7, ўмили1­тельны глaса nсмоглaсника: и3 трипёснца под0бны. Глaсъ №.
Под0бенъ: Прехвaльніи м§нцы:
Њбнищaвъ богaтый хrтE, человёки њбогати1лъ є3си2 безсмeртіемъ и3 свётлостію. тёмже њбнищaвшаго сластьми2 житіS, добродётельми мS њбогати2, и3 ўб0гому лaзарю сочини2, богaтагw мS мучeніz и3збавлsz, и3 геeнны предлежaщіz мнЁ.
Ѕл0бою њбогати1хсz лю1тэ, и3 слaдость возлюби1хъ, и3 сyщихъ въ житіи2 наслади1хсz сластeй, гDи, и3 nгню2 геeнны подсуждeнъ бhхъ: глaдомъ тaюща ўм0мъ, ћкw лaзарz презирaема, пред8 враты2 б9eственныхъ дэsній повeржена, ўщeдри мS вLко.
И$на стіхи1ра, глaсъ т0йже.
Под0бенъ: Џблакъ тS:
Шестyю t честнhхъ постHвъ седми1цу, ўсeрднw начинaюще, гDви предпрaзднственное пёніе вaій принесeмъ вёрніи: грzдyщему во слaвэ, си1лою б9ествA во їерусали1мъ, ўмертви1ти смeрть. тёмже ўгот0вимъ бlгочeстнw побBдныz w4бразы, вBтви добродётєльныz, nсaнна вопію1ще творцY всёхъ.
И# минeи G. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Вх0дъ. Свёте ти1хій. Прокjменъ, глaсъ }: Дaлъ є3си2 достоsніе боsщымсz тебE гDи. Стjхъ №: T конє1цъ земли2 къ тебЁ воззвaхъ. Стjхъ в7: Покрhюсz въ кр0вэ кри1лъ твои1хъ. Стjхъ G: Тaкw воспою2 и4мени твоемY во вёки. И# пaки: Дaлъ є3си2 достоsніе боsщымсz: И# прHчаz, ћкоже nбhчно.
На стіх0внэ самоглaсенъ днE, двaжды. Глaсъ №:
Чyденъ сп7совъ нaсъ рaди чlвэколюби1вый нрaвъ, хотsщихъ ќбw бhти рaзумъ, ћкw настоsщихъ стzжaвъ, лaзарево и3 богaтагw житіE њбличи2. nбою2 конeцъ смотрsюще: џвагw ќбw бэжи1мъ немилосeрдіz и3 безчеловёчіz, џвагw же поревнyимъ терпёнію и3 веледyшію, во є4же съ ни1мъ во ґвраaмлихъ нёдрахъ грёємымъ вопи1ти: правосyде гDи, слaва тебЁ.
Мyчениченъ: Мlтвами гDи, всёхъ с™hхъ и3 бцdы, тв0й ми1ръ дaждь нaмъ, и3 поми1луй нaсъ, ћкw є3ди1нъ щeдръ.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Нбcныхъ чинHвъ рaдованіе, на земли2 человёкwвъ крёпкое предстaтельство, пречcтаz дв7о, сп7си1 ны и5же къ тебЁ прибэгaющыz, ћкw на тS ўповaніе по бз7э бцdе возложи1хомъ.

 

 

Неділя п’ята Великого посту

Творимо пам’ять преподобної матері Марії Єгипетської
 

 
Початок і порядок звичайний, як і в інші неділі.

На Господи, взиваю… стихири Октоїха 6 і преподобної на 4, глас 8.

Гріхи колись привабливої скверни перешкоджали тобі бачити благочестя. Твої почуття і твоя Богом пробуджена совість щодо твоїх вчинків сприяли кращому наверненню твоєму. Подивившись на ікону благословенної Богоотроковиці, розкаялася ти, всехвальна, у всіх своїх гріхах колишніх і сміливо Чесному Древу поклонилася.

В радості поклонившись святим місцям, спасительну настанову чеснот звідти прийнявши, ти пішла праведною дорогою. Течію Йорданську перейшовши, в пустелі, де жив Предтеча, ти добровільно оселилася, і лютість пристрастей способом життя свого ти затьмарила, відважно подолавши, приснопам’ятна мати, тілесні похоті.

В пустелі оселившись, викинула ти з душі примари пристрастей твоїх, написавши в душі, як приклад, чеснот богосяйний образ. І так просіяла ти, блаженна, що і воду легко переходила, і від землі піднімалася до Бога у твоїх молитвах, а нині, всехвальна Маріє, сміливо стоячи перед Христом, молися за душі наші.

Слава… глас 4:

Сила хреста Твого, Христе, показала чудо, бо й колишня блудниця, взявши на себе подвиг посту і з тієї пори відкинувши немічність, відважно постала проти диявола; тому, шану маючи за перемогу, молиться нині за душі наші.

І нині…

Богородичний догматик гласу.

На Стиховні стихири Октоїха.

Слава…

Преподобній, глас 2: Душевні спокуси і тілесні пристрасті ти посікла мечем стриманости, гріховні помисли погасила пустельним подвигом, потоками сліз твоїх усю пустелю напоїла і виростила нам плоди покаяння. Тому й пам’ять твою, преподобна, святкуємо.

О чудо нове, вище за всі чудеса давні! Хто ж бо знав Матір, що без мужа народила і на руках носила Владику всіх? З волі Божої походить Народжений. Його ж, Пречиста, Якого на Своїх руках носила і до Якого материнську сміливість маєш, безперестанно моли за тих, що прославляють Тебе, щоб помилувати і спасти душі наші.

Тропар воскресний і також преподобній, глас 8.

У тобі, мати, вповні спаслася душа, створена за образом Божим; взявши бо хрест, пішла ти за Христом і ділом навчала не про тіло дбати, бо воно тимчасове, а про душу — єство безсмертне; тому, преподобна Маріє, разом з ангелами радіє дух твій.

І богородичний, глас 8:

Ти, що ради нас родився від Діви і розп’яття перетерпів, Благий, подолав смертю смерть і воскресіння явив як Бог, не покинь нас, створених рукою Твоєю, вияви Твоє чоловіколюбство, Милостивий, вислухай Богородицю, Матір Твою, що молиться за нас, і спаси, Спасе наш, безнадійних людей.

 

На ранній

 

 

На Бог Господь… тропар воскресний (двічі). Слава… Преподобній: У тобі, мати… І нині… Ти, що ради нас родився від Діви… Далі порядок звичайний.

Канони: воскресний з Богородичним на 6; Тріоді на 4 і преподобній на 4.

Катавасія: Відкрию уста мої…

Приспіви:

На воскресному – Слава, Господи, святому Воскресінню Твоєму.

На Тріоді — Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. Преподобній — Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.

 

 

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

 

 

Ірмос, глас 8: Воду перейшовши, наче сушу, і єгипетського лиха уникнувши, Ізраїль взивав: Визволителеві й Богу нашому співаймо.

Віддав Ти мене ласолюбству багатого, що кожного дня веселиться в багатстві й розкошах, але молю Тебе, Спасе, визволи мене від вогню, як Лазаря.

Зодягнувся я, Спасе, у ласощі, як той, що вбирався у висон, золото і золототкану одежу, але не відішли мене в огонь, як того.

Колись багатий втішався багатством і ласолюбством у тлінному житті, і тому був засуджений на муки, бідний же Лазар блаженствував.

Богородичний: Чини ангельські і людські безперестанно прославляють Тебе, Мати безмужна, бо Творця їх як Немовля в обіймах Своїх носила.

Інший канон преподобній, глас 6

Ірмос: Хто хвилею морською колись гнобителя-мучителя покрив, Того діти спасених під землею поховали, та ми, як отроковиці, Господеві співаймо: славно бо прославився.

Мене, що святкую світлосяйну і божественну пам’ять твою, просвіти, преподобна, перебуваючи перед Неприступним Світлом — Христом, визволяючи мене від усяких спокус життя.

Невимовний Превічний Господь, що все передбачив раніше, ніж воно станеться, до єгиптян тілом пішов і з Єгипту явив Себе всесвітлою зіркою.

Божественних заповідей благочестя не знаючи, святий образ Божий ти оскверняла; Божественним Провидінням же ти знову очистила Його, всехвальна, обожившись божественними твоїми діяннями, преподобна.

Богородичний: Яке велике милосердя Твоє, Боже мій, і яка несказанна милість Твоя! Колишню блудницю молитвами Матері Твоєї, як чисту й непорочну, до ангелів Ти прирівняв.

 

 

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

 

 

Ірмос: Ти, Господи, утвердження для тих, що припадають до Тебе, Ти єси світло для темрявою оповитих, і прославляє Тебе дух мій.

Як Лазаря спас Ти від полум’я, Христе, так і мене, недостойного раба Твого, врятуй від огню геєнського.

Багатий я на пристрасті й насолоди, але убогий, як Лазар, на добрі діла, спаси мене, Господи.

У багряницю й висон зодягався багатий, у похітливість і гріхи, тому й мучиться в огні.

Богородичний: Дай мені поміч молитвами твоїми, Всечиста, напади лютих напастей відганяючи.

Інший ірмос, преподобній: Небеса на початку премудро утвердив Ти, Христе, і землю на водах поставив; утверди мене на камені заповідей Твоїх, бо нема Святого, крім Тебе, єдиний Чоловіколюбче.

Тобі, що до воріт загибелі наблизилася через непристойні діла, Той, Хто раніше врата пекельні зруйнував силою Божества, — двері покаяння відкриває, всечесна, бо Сам є дверима життя.

Ту, що раніше була знаряддям гріха, Ти, Довготерпеливий, через поклоніння силі Божественного Хреста показав переможницею над зброєю всіх бісів і всіляких ворожих підступів їхніх, Многомилостивий.

Той, Хто колись ціною пролитої крови викупив усіх, через купіль сліз являє чистою тебе, що хворіла на люту проказу найзліших вчинків: усього, що існує, Він Творець.

Богородичний: Те, що в Тобі, Діво, звершилося, незбагненне для всякого розуму. В Тобі божественно вселилося Отче Слово, Яке відпущення провин усім грішникам єдиним словом подає.

Сідальний, глас 8: Приборкавши всі тілесні похоті подвигом посту, ти виявила мужні помисли душі своєї. Бажаючи бачити Хрест Господній, ти саму себе для світу розіп’яла, всечесна, і відтоді любов’ю до ангельського життя ревно направляла себе, всеблаженна. Моли Христа Бога дарувати відпущення гріхів тим, хто з любов’ю шанує пам’ять твою.

Слава: і нині.

Богородичний: Прославимо двері небесні і ковчег, всесвяту гору, світлосяйну хмару, неопалиму купину, рай словесний, визволення Єви, усієї вселенної скарб великий, через Неї бо сталося спасіння світу і відпущення давніх гріхів. Тому і взиваємо до Неї: молися Синові Твоєму й Богу, щоб дарував відпущення гріхів тим, хто побожно поклоняється всесвятому Різдву Твоєму.

 

 

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

 

 

Ірмос: Почув я, Господи, про Провидіння Твого Таїнство, зрозумів діла Твої і прославив Твоє Божество.

Насолоджувався багатий їжею й одежею пишався, — Лазар же бажав насититися крихтами від трапези його.

Навіть пси облизували язиками струпи бідного Лазаря, будучи співчутливішими до убогого, ніж розум багатого.

Колись Лазар, страждаючи від ран убожества, валявся перед ворітьми багатого, Спасе, тому він нині прославляється.

Богородичний: Моли, Пречиста, Народженого Тобою, щоб спастися від неволі спокусника тим, хто Тебе прославляє, бо Ти — єдина Заступниця за нас.

Інший ірмос, преподобній: На хресті Твоє божественне виснаження провидівши, Аввакум, вжахнувшися, взивав: Ти, Милосердний, владу сильних знищив, зійшовши до сущих у пеклі як Всемогутній.

Як Творець людського єства, як джерело милости, багаства і милосердя, змилувався Ти, Чоловіколюбче, над молитовницею перед Тобою і визволив її від згубного звіра.

Побачити хрест поспішаючи, ти хресним сяйвом засяяла, Маріє; Христос хрестом Своїм промовляв до тебе, і через навернення божественне ти розіп’яла себе для світу, предивна.

Бувши спочатку причиною зла і лукавою спокусницею для багатьох, ти стала, як сонце просіявши, наставницею для всіх грішних, преподобна.

Богородичний: Ти перевищила розум небесний, бо надприродно породила мислене Небо — Царя всіх, Законодавця і Творця, Чиста.

 

 

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

 

 

Ірмос: Нащо відкинув мене від лиця Твого, Світло Незаходиме? Темрява вкрила мене, окаянного: але наверни мене і до світла заповідей Твоїх путі мої направ, молюся.

Коли багатий побачив Лазаря, що перебував у лоні Авраамовому в радості, світлі і сяйві, то взивав: отче Аврааме, помилуй мене, до вогню засудженого, і язик мій від спраги горить.

Насолоджувався ти, багатством життя радіючи, — сказав Авраам багатому, — через те й страждаєш тут, перебуваючи вічно у вогні; убогий же Лазар радощами вічними втішається.

Багато насолод мав я у житті, подібно до багатого, в похотях усе своє життя прожив, Чоловіколюбче, але прошу Твого милосердя, щоб визволитися мені від вогню і, як Лазар, спастися.

Богородичний: Материнську сміливість до Сина Твого маючи, родинного піклування про нас, Пречиста, не відкинь, благаємо, бо ми, християни, одну Тебе, милостиву Заступницю, перед Владикою маємо.

Інший ірмос, преподобній: Побачивши світло невечірнє Богоявлення Твого, Христе, що милостиво для нас явилося, Ісая, від ночі пильнуючи, взивав: воскреснуть мертві і встануть сущі у гробах, і всі земнородні зрадіють.

Преславний Мойсей прославився колись на Синаї, таємно побачивши Бога, оберненого спиною, і оповідаючи про дивну таємницю. До пречистого образа ревно припавши, Марія нині ангельським життям живе, уподібнившись сосуду для збереження манни.

Ти, що свій храм осквернила, бажала бачити храм Божественної краси — духовну оселю слави Твоєї, як псалмоспівець співав. Молитвами Твого храму, непорочної Матері, Христе, вчини мене храмом творчого духу.

Похотями тіла привабивши очі багатьох, скороминущою насолодою ти приготувала їх як їжу для диявола. Будучи ж захопленою Божественною благодаттю Чесного Хреста, ти стала найсолодшою поживою для Христа.

Богородичний: Собор пророків, пізнавши таїнство в Тобі, Пречиста, таємними богонатхненними словами Тебе різноманітно провістив. Марія ж, уподібнившись сосуду для збереження манни, до пречистого образа ревно припавши, стала заступницею за грішних перед Богом.

 

 

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

 

 

Ірмос: Очисти мене, Спасе, великі бо беззаконня мої, і з глибини зла виведи, молюся до Тебе, бо взивав я, і Ти почув мене, Боже спасіння мого.

Багатий засудив себе любострасним життям до вогненного полум’я. Вбогий же Лазар, проживши в цьому житті у злиднях, сподобився безконечної радости.

В лоні Авраамовім Лазар сподобився вічним життям втішатися. До вогню ж засуджений багатий мучиться душею й тілом.

До вогню засуджений багатий за Лазаря. Не осуди мене, окаянного, Чоловіколюбче Господи, але, як Лазаря, світла Твого сподоби.

Богородичний: О коли б нам визволитися від гріхів лютих молитвами Твоїми, Божа Мати чиста, і сподобитися Божественного просвічення Сина Божого, Який невимовно від Тебе тіло прийняв.

Інший ірмос, преподобній: Безодня глибока гріхів огорнула мене, і знемагає дух мій, але подай, Владико, могутню Твою руку, і, як Петра, Спасителю, спаси мене.

Радуються, преподобна Маріє, ангельські воїнства, бачачи твоє життя, подібне до їхнього, і славу Господеві виголошують.

Жахаються зграї темних бісів могутньої сили твоєї, бо ти, хоч і жінка самотня й нага, преславно перемогла їх.

Засяяла ти, Маріє всехвальна, і всю пустелю чудесами просвітила; також і мене світлом просвіти.

Богородичний: Ангели, просвітившись славою Різдва Твого, Діво, всім — мир на землі і в людях благовоління — співали.

Кондак, глас 3: Різними гріхами раніше сповнена, ти через покаяння Христовою невістою нині стала, ангельське життя наслідуючи, зброєю хреста демонів нищиш; тому й стала Ти невістою Царства, Маріє преславна.

Ікос: Агницю Христову і дочку піснями прославимо нині, Марію приснопам’ятну, що стала вівцею єгипетською; всіх їхніх спокус уникла й одним досконалим приношенням для Церкви стала, взявши на себе подвиг стримання й молитви, що перевершує людське єство. Тому єдиний Вседержитель і підніс життя й діяння Марії Єгипетської.

 

 

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

 

 

Ірмос: Юнаки, що з Юдеї прийшли, колись у Вавилоні вірою в Тройцю полум’я в печі перемогли, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.

Як колись Іов лежав на гноїщі — з червами й у бруді, так і перед воротами багатого сидів Лазар, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.

Валяючись у давнині перед воротами немилосердного багача, Лазар бажав крихт від його трапези, але ніхто не давав йому; замість них він знайшов Авраамове лоно.

Долі немилосердного багача позбав мене, Христе мій, — молюся; прилучивши до вбогого Лазаря, сподоби взивати до Тебе з подякою: отців наших Боже, благословен єси.

Богородичний: З утроби дівочої тіло прийнявши, явився Ти на спасіння наше. Тому Матір Твою, Богородицю, визнаючи, вдячно взиваємо: отців наших Боже, благословен єси.

Інший ірмос, преподобній: Юнаки у вавилонській печі вогню не побоялися, але, вкинуті в полум’я і зрошені, співали: благословен єси, Господи, Боже отців наших.

Превеликий між отцями мудрий Зосима, проходячи по пустелі, сподобився бачити преподобну і з радістю взивав: благословен єси, Господи, Боже отців наших.

Для чого, отче, прийшов дивитися на жінку, для якої будь-яка справжня чеснота — чужа? — преподобна взивала до старця; благословен єси, Господи, Боже отців наших.

Умертвивши розпалення пристрастей твоїх, блаженна, до мирного пристановища нині линеш ти, взиваючи: благословен єси, Господи, Боже отців наших.

Богородичний: Зачала Ти невимовно, Дівою залишившись, Пречиста, і світові породила Спасителя, Христа Бога нашого. Тому Тебе ми, всі вірні, піснями прославляємо.

 

 

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

 

 

Ірмос: Семикратно піч халдейський мучитель для побожних юнаків у люті розпалив, але, побачивши, що вони спасені Силою Вищою, до Творця і Визволителя став взивати: юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

У багряницю, висон і профиру в давнину пишно зодягався окаянний багач, убогий же Лазар при воротах його в муках лежав, бажаючи насититися крихтами, що падали від трапези, і ніхто не подавав йому; тепер же у славі він царює з Христом.

При воротах довго лежав Лазар із гнійними ранами на тілі і хотів насититися крихтами від їжі, та ніхто не давав йому, тільки пси співчутливо язиками облизували гній і струпи його; тому нині блаженства у раю він сподобився.

Як колись багатий, що кожного дня зодягався в багряницю, і я, Многомилостивий, за подібне йому життя в насолодах, ласощах і спокусах себе осуджую; тому благаю Тебе, Христе, від вогню вічного визволи мене по всі віки.

Троїчний: Трисвяте Божество, єдиносяйну Зорю від єдиного Триіпостасного Єства: Безначального Отця, Єдиносущне з Отцем Слово і співцарственого Єдиносущного Духа, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Інший ірмос, преподобній: Вжахнися від страху небо, нехай захитаються основи землі; ось бо Той, Хто в небі живе, з померлими зрівнюється й у гробі малому дивно погребається. Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Глибини серця знаючи, ще до початку нашого буття все наше життя передбачаючи, Ти визволив від грішного життя ту, що до Тебе, Спасе, припала, невідступно до Твого чоловіколюбства голосно взиваючи: священики, благословляйте, люди, прославляйте по всі віки.

О який благочестивий перехід до кращого твого життя, всечесна! О любов божественна, що зненавиділа тілесні пристрасті! О віро полум’яна і божественна, всехвальна Маріє! Тебе ми хвалимо і прославляємо повіки.

Знайшла ти винагороду за муки і відплату за труди твої, чесна Маріє; ними перемогла ти губителя ворога і нині з ангелами взиваєш, пісню невмовкно співаючи і прославляючи Христа повіки.

Богородичний: Владика всіх віків — милости ради — всього мене оновив в утробі Твоїй, Чиста, не порушивши властивостей двох природ. Тому ми Тебе, як основу нашого спасіння, в піснях прославляємо по всі віки.

Чеснішу від херувимів…

 

 

Пісня 9

 

 

Ірмос: Тебе, неневісну Матір Бога Вишнього, що незбагненно істинного Бога породила, вишу за небесні сили, невмовкними піснями слави величаємо.

Як Бог істинний уподібни мене убогому Лазареві, Христе, молюся; знищуючи жадобу мою до насолод, чеснотами мене збагати, щоб я в піснях прославляв Тебе.

Розум мій зневажив те, за що багатий і немилосердний вкинутий був до пекла — віру в заповіді Твої, Чоловіколюбче; але як співчутливий і милосердний оживи мене, як колись чотириденного померлого друга Лазаря.

Всім нам відома притча владична — тому, всі вірні, зненавидьмо немилосердя багатого, щоб не зазнати мук і в лоні Авраамовім вічно радіти.

Богородичний: Тебе, що на руках носила невидимого Бога, Якого на небесах проставляють усі творіння, і Який через Тебе завжди дарує нам спасіння, з вірою величаємо.

Інший ірмос, преподобній: Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина, що Його в утробі безсіменно зачала єси: встану бо, і прославлюся, і піднесу в нескінченній славі як Бог тих, хто з вірою і любов’ю Тебе величає.

Без страху перетерпіла ти, мати, подвиг пустельний, укріплена могутньою силою Христовою; навіяні помисли скверни потоками божественних сліз згасила ти, чиста, посників висото і преподобних похвало.

Найсвітлішим промінням просвітлює тебе єдина і чиста Діва, що породила Світло — Христа; страшною для ворогів і відомою всім Вона зробила тебе, Маріє, страдників красо, преподобних утвердження.

Мудро залишивши все земне, чесною оселею Духа стала ти; моли ж єдиного Визволителя Христа, щоб визволитися від злих напастей тим, хто з вірою святкує божественну пам’ять твою.

Богородичний: Надприродно зберегла Ти, Діво, закони єства у таїні: народила Ти на землі, Чиста, нове Дитя, Законодавця істинного і превічного Бога, мислене Небо, Творця всіх; тому з вірою і любов’ю Тебе ублажаємо.

Світильний воскресний, а також преподобній:

Як образ покаяння тебе, всепреподобна Маріє, маємо: моли ж Христа, щоб у час посту і нам дарував його, щоб ми з вірою і любов’ю в піснях тебе прославляли.

Богородичний: Насолодо ангелів, скорботних радосте, християн заступнице, Діво, Мати Господня, захисти нас і визволи від вічних мук.

Хвалітні Стихири Октоїха на 8.

Також Тріоді.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих Твоїх до кінця (Псалми
9:33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Пс. 9:33
).

Стихира, глас 1: Царство Боже не в їжі й питті, а в правді, стриманості й побожності, тому не багаті увійдуть до нього, а ті, що скарби свої в руки убогих віддають. Цього і пророк Давид навчає, кажучи: праведний муж, що милосердствує кожного дня, радіє в Господі, у світлі ходить і не спотикнеться. Це все для повчання нам написано, щоб, постячи, ми добро творили, а Господь дасть нам замість земного — небесне.

Слава… та сама стихира.

І нині…

Преблагословенна єси…

Славослів’я велике і відпуст.

На Літургії
Прокимен гласу і преподобній: Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів (Псалми
67:36 Бог грізний у святинях Своїх, Бог ізраїлів Він, що народові дає силу й міць, Бог благословенний!
Пс. 67:36
).

Апостол: Послання апостола Павла до Євреїв
9:11 Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,
9:12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.
9:13 Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,
9:14 скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!
Євр. 9:11-14
, зач. 321; і преп. Послання апостола Павла до галатів
3:23 Але поки прийшла віра, під Законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об'явитись.
3:24 Тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою.
3:25 А як віра прийшла, то вже ми не під виховником.
3:26 Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!
3:27 Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!
3:28 Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!
3:29 А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.
Гал. 3:23-29
, зач. 208.

Євангеліє: Євангеліє від Марка
10:32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:
10:33 Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
10:34 і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!
10:35 І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.
10:36 А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?
10:37 Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!
10:38 А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?
10:39 Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.
10:40 А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано.
10:41 Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.
10:42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
10:43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.
10:44 А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.
10:45 Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.
Мк. 10:32-45
, зач. 47; Євангеліє від Луки
7:36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
7:37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,
7:38 і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...
7:39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!
7:40 І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.
7:41 І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.
7:42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?
7:43 Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.
7:44 І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.
7:45 Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.
7:46 Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...
7:47 Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.
7:48 А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!
7:49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?
7:50 А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!
Лк. 7:36-50
, зач. 33.

Причасний: Хваліть Господа з небес, хваліть Його в вишніх.

Інший: В пам’ять вічну буде праведник. Лихої слави він не убоїться.

В неділю на вечірні
На Господи, взиваю… стихів 10, стихири покаянні 4 і Тріоді 3, глас 1.

Зубожівши, всещедрий Христе, Ти людей збагатив безсмертям і блаженством, тому мене, зубожілого через насолоди життя, чеснотами збагати і до вбогого Лазаря приєднай, визволяючи від мук і призначеного мені вогню пекельного.

Злобою лютою збагатився я, насолоди полюбив і наситився житейськими пристрастями, Господи, і тому на вогонь пекельний був приречений; голод точить душу мою за зневажання Лазаря, і кинули мене перед воротами Божественних діянь, але змилосердься наді мною, Владико.

Інша стихира, глас той самий:

Шостий тиждень чесного посту починаючи, передсвятковий спів із віттям принесімо, вірні, Він бо йде у славі в Єрусалим силою Божества умертвити смерть; тому побожно приготуймо знамена перемоги, віття чеснот, співаючи: осанна Творцеві всіх.

З Мінеї 3 стихири. Слава… і нині. Богородичний. Вхід: Світло тихе… Вхід.

Прокимен великий, глас 8: Дай єси насліддя тим, що бояться Тебе, Господи.

На Стиховні, глас 1:

Чудесний ради нас чоловіколюбний намір Спасителя: для зрозуміння майбутнього Він з’єднав його з сучасним, Лазаря і багатія життя показав, кінець обох передбачивши; утікаймо від немилосердя і жорстокости багатого і наслідуймо терпіння і великодушність Лазаря, щоб разом з ним і ми, у лоні Авраамовім пригріті, співали: правосудний Господи, слава Тобі.

Богородичний: Молитвами, Господи, всіх святих і Богородиці подай нам Твій мир і помилуй нас як єдиний Милосердний.

Слава… і нині.

Хрестобогородичний: Пречиста Діво, небесних чинів радосте і людям на землі могутня заступнице, спаси нас, що до Тебе припадаємо, бо після Бога ми на Тебе, Богородице, надію покладаємо.

 

 

текст очікується