Тріодь постова, неділя 4-а

Гражданським шрифтомЦерковнослов'янськоюУкраїнськоюГрецькою

Воскресенье

Последование вечерни

Стихиры воскресны 3, и анатолиевы 4, и Минеи 3. Инии же последнейшии определиша петися последованию святаго Иоанна Лествичника. Стихиры, глас 8.

Подобен: О пресла́внаго чудесе́!

О́тче Иоа́нне преподо́бне, / вы́ну вои́стинну Бо́жия в горта́ни возноше́ния носи́л еси́ / поуча́яся де́тельнейшим, Богодухнове́нным словесе́м всему́дре, / и отту́ду истека́емою благода́тию обогати́лся еси́, быв блаже́н, / нечести́вых всех сове́тования низвраща́я.

Подобен: О́тче Иоа́нне пресла́вне, / слез исто́чники ду́шу очи́стив, / и всено́щными стоя́нии Бо́га уми́лостивив, / воспери́лся еси́ к любле́нию Сего́ блаже́нне и красоте́, / ея́же досто́йно ны́не наслажда́ешися, непреста́нно ра́дуяся, / со страда́льцы твои́ми богому́дре преподо́бне.

Подобен: О́тче Иоа́нне преподо́бне, / воспери́в ум к Бо́гу ве́рою, / мирска́го смеше́ния омерзи́л еси́ непостоя́нное, / и крест твой восприи́м, Всеви́дцу после́довал еси́, / те́ло необузда́нное, по́двигами обуче́ния, по́мыслу порабо́тив, / кре́постию Боже́ственнаго Ду́ха.

Слава, глас 5: Преподо́бне о́тче, / гла́са Ева́нгелия Госпо́дня послу́шав, / мир оста́вил еси́, / бога́тство и сла́ву нивочто́же вмени́в. / Отону́дуже всем возопи́л еси́: / возлюби́те Бо́га, и обря́щете благода́ть ве́чную. / Ничто́же предпочти́те па́че любве́ Его́, / да егда́ прии́дет во сла́ве Свое́й, / обря́щете упокое́ние со все́ми святы́ми, / и́хже моли́твами, Христе́, сохрани́ / и спаси́ ду́ши на́ша.

И ныне, Богородичен 1-й гласа.

На стиховне стихиры Осмогласника. Слава, преподобнаго, глас 2. Самогласен:

На земли́ а́нгела, / и на небесе́х челове́ка Бо́жия, / ми́ра благоукраше́ние, / наслажде́ние благи́х, / доброде́телей по́стнических похвалу́, Иоа́нна почти́м, / насажде́н бо в дому́ Бо́жии, процвете́ пра́ведно, / и я́ко кедр в пусты́ни умно́жи стада́ Христо́ва слове́сных ове́ц, / в преподо́бии и пра́вде.

И ныне, Богородичен, глас тойже: О чудесе́ но́ваго всех дре́вних чуде́с! / Кто бо позна́ ма́терь без му́жа ро́ждшую, / и на руку́ нося́щую, / всю тварь Содержа́щаго? / Бо́жие есть изволе́ние, Ро́ждшееся. / Его́же я́ко Младе́нца, Пречи́стая, / Твои́ма рука́ма носи́вшая, / и Ма́терне дерзнове́ние к Нему́иму́щая, / не преста́й моля́щи о чту́щих Тя, / уще́дрити и спасти́ ду́ши на́ша.

Ныне отпущаеши:

Тропарь, глас 1:

Пусты́нный жи́тель и в телеси́ А́нгел / и чудотво́рец яви́лся еси́, богоно́се о́тче наш Иоа́нне, / посто́м, бде́нием, моли́твою Небе́сная дарова́ния прии́м, / исцеля́еши неду́жныя и ду́ши ве́рою притека́ющих ти. / Сла́ва Да́вшему ти кре́пость: / сла́ва Венча́вшему тя, / сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.

Последование утрени

По шестопсалмии, Бог Госпо́дь, во глас осмогласника, и глаголем тропарь воскресный, дважды.

Сла́ва, тропарь, глас 1:

Пусты́нный жи́тель и в телеси́ А́нгел / и чудотво́рец яви́лся еси́, богоно́се о́тче наш Иоа́нне, / посто́м, бде́нием, моли́твою Небе́сная дарова́ния прии́м, / исцеля́еши неду́жныя и ду́ши ве́рою притека́ющих ти. / Сла́ва Да́вшему ти кре́пость: / сла́ва Венча́вшему тя, / сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.

И ны́не, Богородичен: Гаврии́лу веща́вшу Тебе́, Де́во, ра́дуйся, / со гла́сом воплоща́шеся всех Влады́ка, / в Тебе́, святе́м киво́те, / я́коже рече́ пра́ведный Дави́д: / яви́лася еси́ ши́ршая небе́с, / поноси́вши Зижди́теля Твоего́. / Сла́ва все́льшемуся в Тя, / сла́ва проше́дшему из Тебе́, / сла́ва свободи́вшему нас рождество́м Твои́м.

И обычное стихословие. Седальны воскресны. Степенна гласа. Евангелие утреннее. Воскресе́ние Христо́во: псалом 50.

Слава, глас 8: Покая́ния отве́рзи ми две́ри, Жизнода́вче, / у́тренюет бо дух мой ко хра́му свято́му Твоему́, / храм нося́й теле́сный весь оскверне́н: / но я́ко щедр, очи́сти / благоутро́бною Твое́ю ми́лостию.

И ныне, Богородичен: На спасе́ния стези́ наста́ви мя, Богоро́дице, / сту́дными бо окаля́х ду́шу грехми́, / и в ле́ности все житие́ мое́ ижди́х: / но Твои́ми моли́твами / изба́ви мя от вся́кия нечистоты́.

Таже, глас 6: Поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей ми́лости Твое́й, / и по мно́жеству щедро́т Твои́х, / очи́сти беззако́ние мое́.

Мно́жества соде́янных мно́ю лю́тых помышля́я окая́нный, / трепе́щу стра́шнаго дне су́днаго: / но наде́яся на ми́лость благоутро́бия Твоего́, / я́ко Дави́д вопию́ Ти: / поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей Твое́й ми́лости.

Каноны воскресный с Богородичным, на 6, и настоящий Триоди, на 4, и святаго на 4. Канон трипеснца, глас 5.

Песнь 1.

Ирмос: Спаси́телю Бо́гу, / в мо́ри лю́ди немо́крыми нога́ми наста́вльшему / и фарао́на со всево́инством пото́пльшему, / Тому́ Еди́ному пои́м, / я́ко просла́вися.

Уподо́бихся, Христе́, в ру́це разбо́йников впа́дшему, / и бие́ньми е́ле жи́ву от сих оста́вленному, Спа́се, / и аз си́це уя́звлен есмь грехи́ мои́ми.

Не пре́зри мене́, неду́гующа лю́то, / вопия́ше Спа́се рыда́я, / на разбо́йники бога́тство изнури́вый Твое́. / И аз си́це молю́ся: / уще́дри и спаси́ мя.

Уврачева́вый мя убие́н иму́ща ум грехи́в я́звах, / от разбо́йников непра́ведных и лука́вых помышле́ний, Христе́ Спа́се, / спаси́ мя я́ко многоми́лостивый.

Богородичен: Пречи́стая Ма́ти Христо́ва, / вопло́щшагося из Тебе́, и от недр Роди́теля не отлу́чшася Бо́га, непреста́нно моли́, / от вся́каго обстоя́ния спасти́, я́же созда́.

Иный канон преподобнаго, глас 8. Ирмос: Во́ду проше́д я́ко су́шу:

Во свет невеще́ственный и у́мный, / от печа́ли веще́ственных восте́к Иоа́нне преподо́бне, / моли́твами твои́ми ко Го́споду просвети́ мя.

Я́ко воздержа́ния сла́дость ссав, / отри́нул еси́ го́ресть сласте́й, / те́мже па́че ме́да и со́та услажда́еши о́тче, чу́вства на́ша.

Возше́д на высоту́ доброде́телей, / до́ле пле́жущия поплева́в сла́сти, / сла́дость яви́лся еси́ спасе́ния, преподо́бне о́тче, ста́ду твоему́ .

Богородичен: Прему́дрость и Сло́во О́тчее несказа́нно ро́ждшая, / души́ моея́ лю́тую уврачу́й я́зву, / и се́рдца боле́знь укроти́.

Катавасия: Отве́рзу уста́моя́, / и напо́лнятся Ду́ха, / и сло́во отры́гну Цари́це Ма́тери, / и явлю́ся, све́тло торжеству́я, / и воспою́, ра́дуяся, Тоя́ чудеса́.

Песнь 3.

Ирмос: Утверди́ ны, Бо́же, / Твое́ю си́лою, / и низложи́ ерети́ческая шата́ния, / и вознеси́ рог наш.

Путе́м жития́, Христе́, лю́те путеше́ствуя, / уя́звлен есмь от разбо́йник в страсте́х, / но возста́ви мя, молю́ся.

Разби́ша ум мой разбо́йницы, / и оста́виша мя в я́звах е́ле жи́ва прегреше́ний мои́х, / но исцели́ мя, Го́споди.

Обнажи́ша мя, Спа́се Христе́, за́поведей Твои́х стра́сти, / и сластьми́ уязви́хся, / но изле́й на мя ми́лость.

Богородичен: Моли́ непреста́нно, Чи́стая, Проше́дшаго из чресл Твои́х, / изба́витися ле́сти диа́воли, / пою́щим Тя, Ма́терь Бо́жию.

Иный.

Ирмос: Ты еси́ утвержде́ние:

Попали́л еси́ у́глем обуче́ния пресла́вно страсте́й те́рние, / и согрева́еши мона́шествующих состоя́ния.

Ми́ро освяще́ния от по́стнических преподо́бне арома́т, / весь сложи́лся еси́ в воню́ благоуха́ния Бо́жия.

В зако́нех обуче́ния поуча́яся, стра́сти потопи́л еси́, / я́коже ины́я ны́не фараони́ты, тече́нием слез твои́х.

Богородичен: Уста́ви мое́ непостоя́нное / помышле́ний, Чистая, смущение, / Ма́ти Бо́жия, / к Сы́ну Твоему́ направля́ющи движе́ние.

Катавасия: Твоя́ песносло́вцы, Богоро́дице, / Живы́й и Незави́стный Исто́чниче, / лик себе́ совоку́пльшия, духо́вно утверди́, / в Боже́ственней Твое́й сла́ве / венце́в сла́вы сподо́би.

Седален, глас 5. Подобен: Стра́нное:

Пречи́стый Крест Твой, Спа́се наш, / я́ко ору́жие спасе́ния содержа́ще, / тем Тебе́ вопие́м: / спаси́ ны, пострада́вый во́лею о нас всех Бо́же, / я́ко многоми́лостивый.

Слава, преподобнаго, глас 4.

Подобен: Вознесы́йся:

Доброде́тельми к небеси́ возсия́вый, водруже́н я́ве, / возше́л еси́ к Боговиде́ния неизме́римой глубине́ благоче́стно, / вся у́бо победи́в де́монския ко́зни, / покрыва́еши же челове́ки от вре́да сих, / Иоа́нне, ле́ствице доброде́телей, / и ны́не мо́лишися спасти́ся рабо́м твои́м.

И ныне, Богородичен. Подобен: На престо́ле херуви́мском седя́й / и в не́дрех О́тчих водворя́яйся, / я́ко на престо́ле седи́т святе́м Свое́м Влады́чице / в не́дрех Твои́х пло́тски: / Бог бо воцари́выйся та́ко над все́ми язы́ки, / и разу́мно ны́не пое́м Ему́. / Его́же и Ты, Чи́стая, моли́ / спасти́ся рабо́м Твои́м.

Песнь 4.

Ирмос: Услы́шах, Го́споди, / слух Твой и убоя́хся; / разуме́х смотре́ние Твое́ / и просла́вих Тя, Еди́не Человеколю́бче.

Разбо́йницы окрадо́ша мое́ дея́ние Боже́ственное, / и оста́виша мя я́звами му́чима.

Извлеко́ша мя, Спа́се, за́поведей Твои́х, / непостоя́нная помышле́ния моя́, / отону́дуже уя́звлен есмь прегреше́ньми.

Леви́т ра́нами уя́звленна, я́ко ви́де мя, / ми́мо и́де, Спа́се мой, / но Ты мя спаси́.

Богородичен: Госпо́дственно прославля́ем Тя, / Богоро́дице Безневе́стная, / и к Твоему́ приста́нищу ве́рнии прибега́ем.

Иный.

Ирмос: Услы́шах, Го́споди:

Я́ко цве́тник благово́ннейший, / и доброде́телей рай одушевле́нный, / воздержа́ние процве́л еси́, / и́мже вся напита́л еси́ чту́щия тя.

Законоположи́теля обуче́ния / и мона́хов пра́вило кротча́йшее, / я́ко Моисе́а тя и Дави́да вои́стинну / стяжа́вше, о́тче, ублажа́ем.

Насажде́н на вода́х воздержа́ния, / яви́лся еси́, блаже́нне, розга́, о́тче, благоцвету́щая, / благоче́стия гро́зды произнося́щая.

Богородичен: Под ле́том быва́ема, / от Отца́ безле́тно возсия́вша, / Богома́ти нам родила́ еси́, / Его́же моли́ спасти́ пою́щия Тя.

Катавасия: Седя́й в Сла́ве / на Престо́ле Божества́ / во о́блаце ле́гце, / прии́ди Иису́с Пребоже́ственный, / Нетле́нною Дла́нию / и спасе́ зову́щия: / сла́ва, Христе́, си́ле Твое́й.

Песнь 5.

Ирмос: У́треннююще, вопие́м Ти, / Го́споди, спаси́ны, / Ты бо еси́ Бог наш, / ра́зве Тебе́ ино́го не зна́ем.

Иису́се, посети́ ра́ны души́ моея́, / я́коже дре́вле в ру́це впа́дшаго разбо́йничи, / и уврачу́й боле́знь мою́, Христе́, молю́ся.

Боле́зненно я́звами изнемого́х, Христе́ мой, прегреше́ний, / и отту́ду наг лежу́ доброде́телей Боже́ственных, / молю́, спаси́ мя.

Иере́й я́коже ви́де мя и леви́т не возмо́же я́ве, / мимоидо́ша бо мя, / но Сам я́ко благоутро́бен, / ны́не спасе́ние по́дал и спасл еси́.

Богородичен: Не пре́зри, Влады́ко, окая́ннаго мене́, молю́ся, / уя́звленнаго умо́м боле́зненно от разбо́йник, / но уще́дри моли́твами, Спа́се, Ро́ждшия тя.

Иный.

Ирмос: Вску́ю мя отри́нул еси́:

Погаси́в вся стра́сти, / росо́ю подвиго́в твои́х, о́тче блаже́нне, / оби́льно возже́г огне́м любве́и ве́ры, / воздержа́ния свети́льник и просвеще́ние безстра́стия, / и дне сын был еси́.

Ве́ры грозд, Боже́ственным земледе́лием твои́м, о́тче, воспита́л еси́, / и в точи́ла вложи́л еси́, / и возде́лал еси́ труды́ обуче́ния, / и ча́шу испо́лнь духо́вную воздержа́ния, / весели́ши сердца́ ста́да твоего́.

Претерпе́в до́бре прило́ги и я́звы проти́вных враго́в, / яви́лся еси́ столп терпе́ния, / утвержда́я ста́до твое́ па́лицею Боже́ственною, / на па́жити воздержа́ния, / и на воде́ воспитова́я, блаже́нне.

Богородичен: Ре́чем Твои́х усте́н, Всечи́стая, после́дующе, Тя ублажа́ем, / с Тобо́ю бо вои́стинну / вели́чия сотвори́вый Госпо́дь возвели́чи Тя, / и и́стинную Бо́жию Ма́терь, / Рожде́йся из чре́ва Твоего́ показа́.

Катавасия: Ужасо́шася вся́ческая / о Боже́ственней сла́ве Твое́й: / Ты бо, Неискусобра́чная Де́во, / име́ла еси́ во утро́бе над все́ми Бо́га / и родила́ еси́ Безле́тнаго Сы́на, / всем воспева́ющим Тя / мир подава́ющая.

Песнь 6.

Ирмос: Обы́де мя бе́здна, / гроб мне кит бысть, / аз же возопи́х к Тебе́, Человеколю́бцу, / и спасе́ мя десни́ца Твоя́, Го́споди.

Страстьми́ ижди́х житие́ боже́ственное, Влады́ко, / и вся́ко прегреше́ньми лю́те уя́звен, прибего́х к Тебе́: / уще́дри мя, молю́ся.

Расхи́тиша бога́тство мое́, / и я́коже ме́ртва мя оста́виша разбо́йницы, / страстьми́ ум мой уязви́вше, / но уще́дрив спаси́ мя, Го́споди.

Я́ко ви́де леви́т мою́ ран боле́знь, / язв не терпя́, мимои́де мя; / Сам же Человеколю́бче, / излия́л ми еси́ бога́тую Твою́ ми́лость.

Богородичен: Купину́ Тя неопали́мую, и го́ру, / и ле́ствицу одушевле́нную, / и дверь небе́сную, досто́йно сла́вим, / Мари́е пресла́вная, правосла́вных похвало́.

Иный.

Ирмос: Очи́сти мя, Спа́се:

Прия́л еси́ в души́ Боже́ственное бога́тство Ду́ха, / непоро́чную моли́тву, чистоту́, / че́стность, бде́ние всегда́шнее, воздержа́ния труды́, / и́миже дом позна́лся еси́ Бо́жий.

Вещества́ е́же до́ле, прему́дре, прете́кл еси́ ху́дость, / невеще́ственною же моли́твою ум воспери́в, / и вы́шняго упокое́ния яви́лся еси́ насле́дник, / соверше́нства ра́ди жития́.

По́тами по́стническими / у́глие стрел вра́жиих угаси́л еси́ вои́стинну, / и огнь ве́ры возсия́в, / попали́л еси́ неве́рия, ересе́й шата́ния.

Богородичен: Возсия́ от Сио́на вы́шняго благоле́пие, / предложе́нием пло́ти по соедине́нию неизрече́нному, / из Тебе́, Неискусобра́чная, обложе́нное, и мир просвети́.

Катавасия: Боже́ственное сие́ и всечестно́е / соверша́юще пра́зднество, / Богому́дрии, Богома́тере, / прииди́те, рука́ми воспле́щим, / от Нея́ ро́ждшагося Бо́га сла́вим.

Кондак, глас 4. Подобен: Яви́лся еси́ днесь:

На высоте́ Госпо́дь воздержа́ния и́стинна тя положи́, / я́коже звезду́ неле́стную, световодя́щую концы́, / наста́вниче Иоа́нне, о́тче наш.

Икос: Дом Бо́жий я́ко вои́стинну, / самаго́ себе́ соде́лал еси́, о́тче, / боже́ственными твои́ми доброде́тельми, / я́ве украси́в я́ко зла́то све́тлое, / ве́ру, наде́жду и любо́вь и́стинную, / Боже́ственныя зако́ны излага́я, / воздержа́нием обучи́вся я́ко безпло́тный, / ра́зум, му́жество, целому́дрие стяжа́в, / смире́ние, и́мже возне́слся еси́. / Те́мже и просвети́лся еси́ / моли́твами непреста́нными, / и небе́сная прия́л еси́ селе́ния, / наста́вниче Иоа́нне, о́тче наш.

Таже чтется синаксарий дневный.

Посем житие преподобнаго отца нашего Иоанна Лествичника, в мире скончавшагося.

Песнь 7.

Ирмос: Превозноси́мый отце́в Госпо́дь / пла́мень угаси́, о́троки ороси́, согла́сно пою́щия: / Бо́же, благослове́н еси́.

Разбо́йницы обпадо́ша на мя окая́ннаго, / и я́звами оста́виша ме́ртва, я́коже бездыха́нна мя. / Те́мже молю́ся Ти: Бо́же, посети́ мя.

Ум мой плени́ша помышле́ния непостоя́нная, и уязви́вше страстьми́, / ме́ртва мя оста́виша, мно́жеством прегреше́ний, / но Спа́се, исцели́ мя.

Я́ко ви́де леви́т мя ра́нами боля́ща, / не терпя́ язв неисце́льнаго ра́ди, / мимои́де мя, Спа́се мой, / но Сам уврачу́й мя.

Богородичен: Ты от Де́вы воплоти́выйся, спасл мя еси́, / я́звам мои́м возлива́я бога́тую ми́лость, Христе́, щедро́т Твои́х, / сего́ ра́ди Тя сла́влю.

Иный.

Ирмос: От Иуде́и доше́дше:

На зла́це вы́шняго ца́рствия, / ста́до о́тче воспита́л еси́ / и жезло́м догма́т зве́ри отгна́в ересе́й, воспе́л еси́: / оте́ц на́ших Бо́же благослове́н еси́.

В го́рний вшел еси́ и неве́стнический черто́г Ца́рства Христо́ва, / оде́ждею облече́н досто́йною зва́вшаго, / в не́мже и возле́гл еси́, вопия́: / оте́ц на́ших Бо́же благослове́н еси́.

Невла́жная грехми́, река́яви́лся еси́ воздержа́ния о́тче, / по́мыслы потопля́я, и скве́рну очища́я, вопию́щих ве́рою: / оте́ц на́ших Бо́же благослове́н еси́.

Богородичен: Из чре́ва Твоего́ про́йде воплоти́выйся, Де́во, всех Госпо́дь: / те́мже Тя Богоро́дицу му́дрствующе правосла́вно, Сы́ну Твоему́ зове́м: / оте́ц на́ших Бо́же благослове́н еси́.

Катавасия: Не послужи́ша тва́ри Богому́дрии / па́че Созда́вшаго, / но, о́гненное преще́ние му́жески попра́вше, / ра́довахуся, пою́ще: / препе́тый отце́в Госпо́дь и Бог, благослове́н еси́.

Песнь 8.

Ирмос: Тебе́, Вседе́телю, / в пещи́ о́троцы, всеми́рный лик спле́тше, поя́ху: / дела́ вся́кая, Го́спода по́йте / и превозноси́те во вся ве́ки.

От разбо́йник по́мыслов мои́х, Спа́се, / растли́х житие́ мое́ согреше́ний я́звами. / Те́мже Боже́ственнаго обнажи́хся о́браза, / Тебе́ человеколюби́ваго Бо́га, но уще́дри мя.

Прише́л еси́ на зе́млю от вы́шних, Спа́се, / уще́дрив бие́ньми ура́неннаго мя всего́ прегреше́ний я́звами, Ще́дре, / и излия́л еси́на мя, Христе́, ми́лость Твою́.

Те́ло и ду́шу Ты, Влады́ко Спа́се, / изба́ву дал еси́ за мя, и спасл мя еси́, / мече́м грехо́в уязвле́наго, / в неисце́льных я́звах, я́ко ми́лостивый.

Богородичен: Тя па́че ума́ Богому́жным сло́вом / ро́ждшую Го́спода и де́вствующую, / вся дела́, Де́во, благослови́м / и превозно́сим во вся ве́ки. Иный.

Ирмос: Царя́ Небе́снаго:

Столп тя одушевле́нный я́ко вои́стинну, / и о́браз воздержа́ния о́тче стяжа́вше, / вси твою́ па́мять почита́ем, Иоа́нне.

Мно́жество ра́дуется мона́хов, / и лику́ет преподо́бных собо́р и пра́ведных, / вене́ц бо досто́йно с ни́ми прия́л еси́.

Укра́шен доброде́тельми, / в неве́стник неизрече́нныя сла́вы соше́л еси́, / песнь воспева́я Христу́ во ве́ки.

Богородичен: По́мощи я́же от Тебе́ тре́бующия не пре́зри, Де́во, / пою́щия и превознося́щия Тя во ве́ки.

Катавасия: О́троки благочести́выя в пе́щи / Рождество́ Богоро́дичо спасло́ есть; / тогда́ у́бо образу́емое, / ны́не же де́йствуемое, / вселе́нную всю воздвиза́ет пе́ти Тебе́: / Го́спода по́йте, дела́, / и превозноси́те Его́ во вся ве́ки.

Песнь 9.

Ирмос: Иса́ие, лику́й, / Де́ва име́во чре́ве, и роди́ Сы́на Емману́ила, / Бо́га же и Челове́ка, Восто́к и́мя Ему́, / Его́же велича́юще, Де́ву ублажа́ем.

За́поведи Твоя́, Влады́ко, не сохрани́в ра́зумом мои́м, / в стра́сти вшед сласте́й, обнажи́хся благода́ти, / и я́звами изве́ржен наг. / Те́мже молю́ Тя, Спа́се, спаси́ мя.

Ниже́ леви́т возмо́же отмы́ти стру́пы моя́, / но прише́л еси́ ко мне, Бла́же, сострада́тельно, / и излия́л еси́ ми́лость Твои́х щедро́т, Спа́се, на мя, / я́ко всеизря́дный врач исцеля́я мя.

Я́ко сый благоутро́бен, уще́дрив спасл еси́, Христе́, / я́звами лю́те от разбо́йник, Спа́се, убие́на мя, / ду́шу же и те́ло Свое́, / я́ко динаря́ два дал еси́ избавле́ние.

Богородичен: Па́че ума́ рождество́ Твое́, Богома́ти, / без му́жа бо зача́тие в Тебе́, / и де́вственно рожде́ние бысть, / и́бо Бог есть рожде́йся, / Его́же велича́юще, Тя, Де́во, ублажа́ем.

Иный.

Ирмос: Чи́стую сла́вно почти́м:

Врач боля́щих в прегреше́ниих, от Бо́га, блаже́нне, / губи́тель же яви́лся еси́ и прогони́тель лука́вых духо́в, / те́мже тя ублажа́ем.

Зе́млю, я́коже тли жили́ще, оста́вил еси́, о́тче, / и в земли́ всели́лся еси́ кро́тких и с ни́ми весели́шися, / Боже́ственныя наслажда́яся сла́дости.

Днесь день пра́зднственный, / вся бо созыва́ет мона́шествующих стада́, в лик духо́вный, / на трапе́зу и снедь нетле́нныя жи́зни.

Богородичен: В Тебе́ всели́вся, Всенепоро́чная, / пре́жде родонача́льники злонра́вно прельсти́вшаго человекоуби́йцу Низложи́вый, / роди́ся и вся ны спасе́.

Катавасия: Всяк земноро́дный / да взыгра́ется, Ду́хом просвеща́емь, / да торжеству́ет же Безпло́тных умо́в естество́, / почита́ющее свяще́нное торжество́ Богома́тере, / и да вопие́т: / ра́дуйся, Всеблаже́нная, / Богоро́дице, Чи́стая Присноде́во.

Ексапостиларий воскресен, и преподобнаго.

Подобен: Жены́ услы́шите:

Ми́ра благостра́стия, я́коже вре́днаго уклони́лся еси́, / и безбра́шием плоть увяди́в, / обнови́л еси́ души́ кре́пость, преподо́бне, / и сла́вою обогати́лся еси́ небе́сною, пресла́вне. / Те́мже не преста́й моля́ся о нас, Иоа́нне.

Богородичен: Госпо́дственно Богоро́дицу Тя испове́дуем, Влады́чице, Тобо́ю спасе́ни, / и́бо Бо́га родила́ еси́ неизрече́нно, разо́ршаго Кресто́м смерть, / к Себе́ же привле́кшаго преподо́бных собо́ры, / с ни́ми же Тя восхваля́ем, Де́во.

На хвалитех воскресны Осмогласника, и анатолиевы.

Таже глаголем стих: Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, / не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

И поем самогласен, глас 1: Прииди́те, де́лаим в та́йном виногра́де, / плоды́ покая́ния в нем творя́ще, / не в бра́шнех и питии́х тружда́ющеся, / но в моли́твах и посте́х доброде́тели исправля́юще, / си́ми угожда́емый Госпо́дь / де́ла, дина́рь подае́т, / и́мже ду́ши избавля́ет до́лга грехо́внаго, / еди́н Многоми́лостивый.

Сла́ва, паки тойже. И ны́не: Преблагослове́нна еси́:

Славословие великое и отпуст. Слава, и ныне: стихира евангельская, и оглашение, и час 1-й, и прочее последование, яко обычно.

На литургии

Изобразительныя, и блаженны гласа.

Тропарь Триоди, глас 1:

Пусты́нный жи́тель и в телеси́ А́нгел / и чудотво́рец яви́лся еси́, богоно́се о́тче наш Иоа́нне, / посто́м, бде́нием, моли́твою Небе́сная дарова́ния прии́м, / исцеля́еши неду́жныя и ду́ши ве́рою притека́ющих ти. / Сла́ва Да́вшему ти кре́пость: / сла́ва Венча́вшему тя, / сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.

Кондак, глас 4. Подобен: Яви́лся еси́ днесь:

На высоте́ Госпо́дь воздержа́ния и́стинна тя положи́, / я́коже звезду́ неле́стную, световодя́щую концы́, / наста́вниче Иоа́нне, о́тче наш.

Прокимен Апостола, рядоваго гласа, и преподобнаго, глас 7:

Восхва́лятся преподо́бнии во сла́ве, / и возра́дуются на ло́жах свои́х.

Апостол дне, ко Евреем, зачало 314.

Бра́тие, Авраа́му обетова́я Бог, поне́же ни eди́нем имя́ше бо́льшим кля́тися, кля́тся Собо́ю, глаго́ля: вои́стинну благосло́вствуя благословлю́ тя, и мно́жя умно́жу тя. И та́ко долготерпе́в, получи́ обетова́ние. Челове́цы у́бо бо́льшим клену́тся, и вся́кому их прекосло́вию кончи́на во извеще́ние, кля́тва есть. В не́мже ли́шше хотя́ Бог показа́ти насле́дником обетова́ния непрело́жное сове́та Своего́, хода́тайствова кля́твою. Я́ко да двема́ ве́щма непрело́жныма, в не́юже не возмо́жно солга́ти Бо́гу, кре́пкое утеше́ние и́мамы прибе́гшии, я́тися за предлежа́щее упова́ние. Éже а́ки ко́тву и́мамы души́, тве́рду же и изве́стну, и входя́щую во вну́треннее заве́сы. Иде́же предте́ча о нас вни́де Иису́с, по чи́ну Мелхиседе́кову, Первосвяще́нник быв во ве́ки.

И другий, преподобнаго,

ко Ефесеем, зачало 229.

Бра́тие, я́ко ча́да све́та ходи́те: [Плод бо Духо́вный есть во вся́кой благосты́ни и пра́вде и и́стине:] Искуша́юще, что есть благоуго́дно Бо́гови. И не приoбща́йтеся к дело́м непло́дным тмы, па́че же и облича́йте. Быва́eмая бо отай от них, сра́мно есть и глаго́лати. Вся же облича́eмая, от све́та явля́ются: все бо явля́емое свет есть. Сего́ ра́ди глаго́лет: воста́ни, спяй, и воскресни́от ме́ртвых, и освети́т тя Христо́с. Блюди́те у́бо, ка́ко опа́сно хо́дите, не я́коже нему́дри, но я́коже прему́дри, искупу́юще вре́мя, я́ко дни́е лука́ви суть. Сего́ ра́ди не быва́йте несмы́сленни, но разумева́юще, что есть во́ля Бо́жия. И не упива́йтеся вино́м, в не́мже есть блуд, но па́че исполня́йтеся Ду́хом, глаго́люще себе́во псалме́х и пе́ниих, и пе́снех духо́вных, воспева́юще и пою́ще в сердца́х ва́ших Го́сподеви.

Аллилуиа гласа и преподобнаго.

Стих: Насажде́ни в дому́ Госпо́дни, во дво́рех дому Бо́га на́шего процвету́т.

Евангелие от Марка, зачало 40.

Во вре́мя о́но, челове́к не́кий прии́де ко Иису́сови, кла́няяся Ему́, и глаго́ля: Учи́телю, приведо́х сы́на моего́ к Тебе́, иму́ща ду́ха не́ма. И иде́же коли́ждо и́мет его́, разбива́ет его́, и пе́ны тещи́т, и скреже́щет зубы́ свои́ми, и оцепенева́ет, и рех ученико́м Твои́м, да изжену́т его́, и не возмого́ша. Oн же отвеща́в ему́, глаго́ла: о, ро́де неве́рен, доко́ле в вас бу́ду; доко́ле терплю́ вы? Приведи́те его́ ко Мне. И приведо́ша его́ к Нему́. И ви́дев Его́, а́бие дух стрясе́ его́: и пад на земли́, валя́шеся, пе́ны тещя́. И вопроси́ oтца́ его́: коли́ко лет есть, отне́леже сие́ бысть ему́? Oн же рече́: изде́тска. И мно́гажды во oгнь вве́рже его́, и в во́ды, да погуби́т его́, но а́ще что мо́жеши, помози́ нам, милосе́рдовав о нас. Иису́с же рече́ ему́: éже а́ще что мо́жеши ве́ровати, вся возмо́жна ве́рующему. И а́бие возопи́в oте́ц oтроча́те со слезами, глаго́лаше: ве́рую, Го́споди, помози́ моему́ неве́рию. Ви́дев же Иису́с, я́ко сри́щется наро́д, запрети́ ду́ху нечи́стому, глаго́ля ему́: ду́ше немы́й и глухи́й, Аз ти повелева́ю, изы́ди из него́, и ктому́ не вни́де в него́. И возопи́в, и мно́го пружа́вся, изы́де: и бысть я́ко мертв, я́коже мно́зем глаго́лати, я́ко у́мре. Иису́с же eмь его́ за ру́ку, воздви́же его́: и воста́. И вше́дшу Ему́ в дом, ученицы́ Его́ вопроша́ху Его́ eди́наго: я́ко мы не возмого́хом изгна́ти его́? И рече́ им: сей род ничи́мже мо́жет изы́ти, то́кмо моли́твою и посто́м. И отту́ду изше́дше, идя́ху сквозе́ Галиле́ю: и не хотя́ше, да кто уве́сть. Уча́ше бо ученики́ Своя́, и глаго́лаше им, я́ко Сын Челове́ческий пре́дан бу́дет в ру́це челове́чeсте, и убию́т Его́: и убие́н быв, в тре́тий день воскре́снет.

И преподобнаго, от Матфеа, зачало 10.

Во вре́мя о́но, по Иису́се идо́ша наро́ди мно́зи от Галиле́и и десяти́град, и от Иерусали́ма и Иуде́и, и со óнаго по́лу Иoрда́на. Узре́в же наро́ды, взы́де на гору́: и се́дшу Ему́, приступи́ша к Нему́ ученицы́ Его́. И отверз уста́ Своя́, уча́ше их, глаго́ля: блаже́ни ни́щии ду́хом, я́ко тех есть Ца́рствие Небе́сное. Блаже́ни пла́чущии, я́ко ти́и уте́шатся. Блаже́ни кро́тцыи, я́ко ти́и насле́дят зе́млю. Блаже́ни а́лчущии и жа́ждущии пра́вды, я́ко ти́и насы́тятся. Блаже́ни ми́лостивии, я́ко ти́и поми́ловани бу́дут. Блаже́ни чи́стии се́рдцем, я́ко ти́и Бо́га у́зрят. Блаже́ни миротво́рцы, я́ко ти́и сы́нове Бо́жии нареку́тся. Блаже́ни изгна́ни пра́вды ра́ди, я́ко тех есть Ца́рствие Небе́сное. Блаже́ни eсте́, eгда́ поно́сят вам, и иждену́т, и реку́т всяк зол глаго́л на вы лжу́ще, Менé ра́ди. Ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на небесе́х.

Киноник: Хвали́те Го́спода с Небе́с, / хвали́те Его́ в Вы́шних. Другий: В па́мять ве́чную бу́дет пра́ведник, / от слу́ха зла не убои́тся.

 

 

Недёлz четвeртаz с™hхъ постHвъ.
Въ суббHту вeчера стіхи6ры воскrны G, и3 ґнатHліевы д7, и3 минeи G. И$ніи же послёднэйшіи њпредэли1ша пётисz послёдованію с™aгw їwaнна лёствичника. Стіхи6ры, глaсъ }.
Под0бенъ: Q преслaвнагw чудесE!
Џтче їwaнне прпdбне, вhну вои1стинну б9іz въ гортaни возношє1ніz носи1лъ є3си2 поучazсz дётельнэйшымъ, бGодухновє1ннымъ словесє1мъ всемyдре, и3 tтyду и3стекaемою бlгодaтію њбогати1лсz є3си2, бhвъ бlжeнъ, нечести1выхъ всёхъ совётwваніz низвращaz.
Под0бенъ:
Џтче їwaнне преслaвне, слeзъ и3ст0чники дyшу њчи1стивъ, и3 всен0щными стоsніи бGа ўмлcтививъ, воспери1лсz є3си2 къ люблeнію сегw2 бlжeнне и3 красотЁ: є3sже дост0йнw нhнэ наслаждaешисz, непрестaннw рaдуzсz, со страдaльцы твои1ми бGомyдре прпdбне.
Под0бенъ:
Џтче їwaнне прпdбне, воспери1въ ќмъ къ бGу вёрою, мірскaгw смэшeніz њмерзи1лъ є3си2 непостоsнное: и3 кrтъ тв0й воспріи1мъ, всеви1дцу послёдовалъ є3си2: тёло неwбуздaнное, п0двигами њбучeніz, п0мыслу пораб0тивъ, крёпостію б9eственнагw д¦а.
Слaва, глaсъ є7:
Прпdбне џтче, глaса є3ђліа гDнz послyшавъ, мjръ њстaвилъ є3си2, богaтство и3 слaву нивочт0же вмэни1въ. toнyдуже всBмъ возопи1лъ є3си2: возлюби1те бGа, и3 њбрsщете бlгодaть вёчную. ничт0же предпочти1те пaче любвE є3гw2, да є3гдA пріи1детъ во слaвэ своeй, њбрsщете ўпокоeніе со всёми с™hми, и4хже мlтвами хrтE сохрани2, и3 сп7си2 дyшы нaшz.
И# нhнэ, бGор0диченъ №-й глaса. На стіх0внэ стіхи6ры nсмоглaсника. Слaва, прпdбнагw, глaсъ в7. Самоглaсенъ:
На земли2 ѓгGла, и3 на нб7сёхъ человёка б9іz, мjра бlгоукрашeніе, наслаждeніе бlги1хъ, добродётелей п0стническихъ похвалY, їwaнна почти1мъ: насаждeнъ бо въ домY б9іи, процвэтE прaведнw, и3 ћкw кeдръ въ пустhни ўмн0жи стадA хrтHва словeсныхъ nвeцъ, въ препод0біи и3 прaвдэ.
И# нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ т0йже: Q чудесE н0вагw: Нhнэ tпущaеши:
Тропaрь, глaсъ №:
Пустhнный жи1тель и3 въ тэлеси2 ѓгGлъ, и3 чудотв0рецъ kви1лсz є3си2 бGон0се џтче нaшъ їwaнне: пост0мъ, бдёніемъ, мlтвою нбcнаz даров†ніz пріи1мъ, и3сцэлsеши нед{жныz, и3 дyшы вёрою притекaющихъ ти2. слaва дaвшему ти2 крёпость: слaва вэнчaвшему тS: слaва дёйствующему тоб0ю всBмъ и3сцэлє1ніz.
На ќтрени,
по nбhчномъ послёдованіи канHны: воскrный съ бGор0дичнымъ, на ѕ7: и3 настоsщій тріHди, на д7: и3 с™aгw на д7. КанHнъ трипёснца, глaсъ є7.
Пёснь №.
Їрм0съ: Сп7си1телю бGу:
Ўпод0бихсz хrтE въ рyцэ разб0йникwвъ впaдшему, и3 біeньми є4ле жи1ву t си1хъ њстaвленному сп7се: и3 ѓзъ си1це ўsзвленъ є4смь грэхи2 мои1ми.
Не прeзри менE недyгующа лю1тw, вопіsше сп7се рыдaz, на разбHйники богaтство и3знури1вый твоE. и3 ѓзъ си1це молю1сz: ўщeдри и3 сп7си1 мz.
Ўврачевaвый мS ўбіeнъ и3мyща ќмъ грэхи2 въ ћзвахъ, t разб0йникwвъ непрaведныхъ и3 лукaвыхъ помышлeній, хrтE сп7се, сп7си1 мz ћкw многоми1лостивый.
БGор0диченъ: Пречcтаz м™и хrт0ва, вопл0щшагосz и3з8 тебE, и3 t нёдръ роди1телz не tлyчшасz бGа, непрестaннw моли2, t всsкагw њбстоsніz сп7сти2, ±же создA.
И$ный канHнъ прпdбнагw, глaсъ }.
Їрм0съ: В0ду прошeдъ ћкw сyшу:
Во свётъ невещeственный и3 ќмный, t печaли вещeственныхъ востeкъ їwaнне прпdбне, мlтвами твои1ми ко гDу просвэти1 мz.
Ћкw воздержaніz слaдость ссaвъ, tри1нулъ є3си2 г0ресть сластeй: тёмже пaче мeда и3 с0та ўслаждaеши џтче, ч{вства н†ша.
Возшeдъ на высотY добродётелей, д0лэ плёжущыz поплевaвъ сл†сти, слaдость kви1лсz є3си2 сп7сeніz, прпdбне џтче, стaду твоемY.
БGор0диченъ: Премyдрость и3 сл0во џ§ее несказaннw р0ждшаz, души2 моеS лю1тую ўврачyй ћзву, и3 сeрдца болёзнь ўкроти2.
Катавaсіа: Tвeрзу ўстA мо‰:
Пёснь G.
Їрм0съ: Ўтверди2 ны2 б9е:
Путeмъ житіS хrтE, лю1тэ путешeствуz, ўsзвленъ є4смь t разбHйникъ въ страстeхъ: но возстaви мS молю1сz.
Разби1ша ќмъ м0й разб0йницы, и3 њстaвиша мS въ ћзвахъ є4ле жи1ва прегрэшeній мои1хъ: но и3сцэли1 мz гDи.
Њбнажи1ша мS сп7се хrтE, зaповэдей твои1хъ стр†сти, и3 сластьми2 ўzзви1хсz: но и3злeй на мS млcть.
БGор0диченъ: Моли2 непрестaннw чcтаz, прошeдшаго и3з8 чрeслъ твои1хъ, и3збaвитисz лeсти діaволи, пою1щымъ тS м™рь б9ію.
И$ный.
Їрм0съ: Ты2 є3си2 ўтверждeніе:
Попали1лъ є3си2 ќглемъ њбучeніz преслaвнw страстeй тeрніе, и3 согрэвaеши монaшествующихъ состо‰ніz.
МЂро њсщ7eніz t п0стническихъ препод0бне ґрwм†тъ, вeсь сложи1лсz є3си2 въ воню2 бlгоухaніz б9іz.
Въ зак0нэхъ њбучeніz поучazсz, стр†сти потопи1лъ є3си2, ћкоже и3ны6z нhнэ фараwнjты, течeніемъ слeзъ твои1хъ.
БGор0диченъ: Ўстaви моE непостоsнное помышлeній, чcтаz, смущeніе, м™и б9іz, къ сн7у твоемY направлsющи движeніе.
Сэдaленъ, глaсъ є7.
Под0бенъ: Стрaнное:
Пречи1стый кrтъ тв0й, сп7се нaшъ, ћкw nрyжіе сп7сeніz содержaще, тёмъ тебЁ вопіeмъ: сп7си1 ны пострадaвый в0лею њ нaсъ, всёхъ б9е, ћкw многомлcтивый.
Слaва, прпdбнагw, глaсъ д7.
Под0бенъ: Вознесhйсz:
Добродётельми къ нб7си2 возсіsвый, водружeнъ ћвэ, возшeлъ є3си2 къ бGовидёніz неизмёримой глубинЁ бlгочeстнw: вс‰ ќбw побэди1въ дeмwнскіz кHзни, покрывaеши же человёки t врeда си1хъ, їwaнне, лёствице добродётелей: и3 нhнэ м0лишисz сп7сти1сz рабHмъ твои6мъ.
И# нhнэ, бGор0диченъ.
Под0бенъ:
На прест0лэ херувjмскомъ сэдsй, и3 въ нёдрэхъ џ§ихъ водворszйсz, ћкw на прест0лэ сэди1тъ с™ёмъ своeмъ вLчце, въ нёдрэхъ твои1хъ пл0тски: бGъ бо воцRи1выйсz тaкw над8 всёми kзhки, и3 разyмнw нhнэ поeмъ є3мY: є3г0же и3 ты2 чcтаz моли2, сп7сти1сz рабHмъ твои6мъ.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Ўслhшахъ гDи слyхъ тв0й:
РазбHйницы њкрад0ша моE дэsніе б9eственное, и3 њстaвиша мS ћзвами мyчима.
И#звлек0ша мS сп7се зaповэдей твои1хъ, непосто‰ннаz помышлє1ніz мо‰, toнyдуже ўsзвленъ є4смь прегрэшeньми.
Леvjтъ рaнами ўsзвленна, ћкw ви1дэ мS, ми1мw и4де, сп7се м0й: но тh мz сп7си2.
БGор0диченъ: ГDственнw прославлsемъ тS бцdе безневёстнаz, и3 къ твоемY пристaнищу вёрніи прибэгaемъ.
И$ный.
Їрм0съ: Ўслhшахъ гDи:
Ћкw цвётникъ бlгов0ннэйшій, и3 добродётелей рaй њдушевлeнный, воздержaніе процвёлъ є3си2, и4мже вс‰ напитaлъ є3си2 чтyщыz тS.
Законоположи1телz њбучeніz, и3 монaхwвъ прaвило кротчaйшее, ћкw мwmсeа тS и3 дв7да вои1стинну, стzжaвше џтче, ўбlжaемъ.
Насаждeнъ на водaхъ воздержaніz, kви1лсz є3си2 бlжeнне, розгA џтче бlгоцвэтyщаz, бlгочeстіz гр0зды произносsщаz.
БGор0диченъ: Под8 лётомъ бывaема, t nц7A безлётнw возсіsвша, бGом™и нaмъ родилA є3си2: є3г0же моли2 сп7сти2 пою1щыz тS.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Ўтренююще вопіeмъ ти2:
Їи7се, посэти2 р†ны души2 моеS, ћкоже дрeвле въ рyцэ впaдшагw разбHйничи, и3 ўврачyй болёзнь мою2 хrтE, молю1сz.
Болёзненнw ћзвами и3знемог0хъ, хrтE м0й, прегрэшeній, и3 tтyду нaгъ лежY добродётелей б9eственныхъ: молю2, сп7си1 мz.
Їерeй ћкоже ви1дэ мS, и3 леvjтъ не возм0же ћвэ, мимоид0ша бо мS: но сaмъ ћкw бlгоутр0бенъ, нhнэ сп7сeніе п0далъ, и3 сп7слъ є3си2.
БGор0диченъ: Не прeзри вLко nкаsннагw менE, молю1сz, ўsзвленнагw ўм0мъ болёзненнw t разбHйникъ: но ўщeдри мlтвами сп7се, р0ждшіz тS.
И$ный.
Їрм0съ: Вскyю мS tри1нулъ є3си2:
Погаси1въ вс‰ стр†сти, рос0ю подвигHвъ твои1хъ џтче бlжeнне, nби1льнw возжeгъ nгнeмъ любвE и3 вёры, воздержaніz свэти1льникъ, и3 просвэщeніе безстрaстіz, и3 днE сhнъ бhлъ є3си2.
Вёры гр0здъ, б9eственнымъ земледёліемъ твои1мъ џтче воспитaлъ є3си2, и3 въ точи6ла вложи1лъ є3си2, и3 воздёлалъ є3си2 труды2 њбучeніz, и3 чaшу и3сп0лнь д¦0вную воздержaніz: весели1ши сердцA стaда твоегw2.
Претерпёвъ д0брэ прил0ги и3 ћзвы проти1вныхъ врагHвъ, kви1лсz є3си2 ст0лпъ терпёніz, ўтверждaz стaдо твоE пaлицею б9eственною, на пaжити воздержaніz, и3 на водЁ воспитовaz бlжeнне.
БGор0диченъ: Рёчемъ твои1хъ ўстeнъ всечcтаz послёдующе, тS ўбlжaемъ: съ тоб0ю бо вои1стинну вели6чіz сотвори1вый гDь возвели1чи тS, и3 и4стинную б9ію м™рь, рождeйсz и3з8 чрeва твоегw2 показA.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Њбhде мS бeздна:
Страстьми2 и3жди1хъ житіE б9eственное вLко, и3 всsкw прегрэшeньми лю1тэ ўsзвенъ, прибэг0хъ къ тебЁ: ўщeдри мS, молю1сz.
Расхи1тиша богaтство моE, и3 ћкоже мeртва мS њстaвиша разбHйницы, страстьми2 ќмъ м0й ўzзви1вше: но ўщeдривъ сп7си1 мz гDи.
Ћкw ви1дэ леvjтъ мою2 р†нъ болёзнь, ћзвъ не терпS, мимои1де мS: сaмъ же чlвэколю1бче, и3зліsлъ ми2 є3си2 богaтую твою2 млcть.
БGор0диченъ: Купинy тz неwпали1мую, и3 г0ру, и3 лёствицу њдушевлeнную, и3 двeрь нбcную, дост0йнw слaвимъ, мRjе преслaвнаz, правослaвныхъ похвало2.
И$ный.
Їрм0съ: Њчи1сти мS сп7се:
Пріsлъ є3си2 въ души2 б9eственное богaтство д¦а, непор0чную мlтву, чистотY, чeстность, бдёніе всегдaшнее, воздержaніz труды2, и4миже д0мъ познaлсz є3си2 б9ій.
ВеществA є4же д0лэ, премyдре, претeклъ є3си2 хyдость, невещeственною же мlтвою ќмъ воспери1въ, и3 вhшнzгw ўпокоeніz kви1лсz є3си2 наслёдникъ, совершeнства рaди житіS.
П0тами п0стническими ќгліе стрёлъ врaжіихъ ўгаси1лъ є3си2 вои1стинну, и3 џгнь вёры возсіsвъ, попали1лъ є3си2 невёріz, є3ресeй шат†ніz.
БGор0диченъ: ВозсіS t сіHна вhшнzгw бlголёпіе, предложeніемъ пл0ти по соединeнію неизречeнному, и3з8 тебE неискусобрaчнаz њбложeнное, и3 мjръ просвэти2.
Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Kви1лсz є3си2 днeсь:
На высотЁ гDь воздержaніz и4стинна тS положи2, ћкоже ѕвэздY нелeстную, свэтоводsщую концы2, настaвниче їwaнне џтче нaшъ.
Јкосъ: Д0мъ б9ій ћкw вои1стинну, самаго2 себE содёлалъ є3си2 џтче, б9eственными твои1ми добродётельми: ћвэ ўкраси1въ ћкw злaто свётлое, вёру, надeжду, и3 люб0вь и4стинную: б9eствєнныz зак0ны и3злагaz, воздержaніемъ њбучи1всz ћкw безпл0тный: рaзумъ, мyжество, цэломyдріе стzжaвъ, смирeніе, и4мже вознeслсz є3си2. тёмже и3 просвэти1лсz є3си2мlтвами непрестaнными, и3 нбcнаz пріsлъ є3си2 селє1ніz, настaвниче їwaнне џтче нaшъ.
Тaже чтeтсz сmнаxaріи дневнhй.
Посeмъ житіE прпdбнагw nтцA нaшегw їwaнна лёствичника, въ ми1рэ скончaвшагwсz. Стіхи2:
И$же пл0тію и3 живhй, мeртвъ сhй їwaннъ,
Вёчнw живeтъ, и3 мeртвъ ћвльсz бездыхaнный:
Списaніе њстaвль лёствицу восхождeніz,
Показyетъ своегw2 пyть восхождeніz.
Їwaннъ ќмре въ тридесsтый дeнь.
И$же шестинaдесzти лётъ сhй, и3 nстроyмный сhй, принесE себE бGу жeртву сщ7eннэйшую, на сінaйскую г0ру возшeдъ. Тaже по девzтинaдесzтихъ лётэхъ востaвъ прих0дитъ въ безм0лвіz п0прище t пzти2 знaменіи кmріaка: во nби1тель палeстры дости1гъ, на мёсто глаг0лемое fHла, четhредесzть лётъ пожи1въ, при1снw разжигaемь люб0вію, и3 nгнeмъ б9eственныz любвE. Kдsше ќбw вс‰, ±же непор0чнw прист0zху зaповэди, но ўмёреннw ѕэлw2, и3 въ сeмъ г0рдости р0гъ сломлsz всепремyдрw. Но и3ст0чникъ слeзъ є3гw2 кjй ќмъ и3зрeклъ бы; Снa же причащaшесz, є3ли1кw ўмA существY бдёніемъ не вреди1тисz. Течeніе же є3гw2мlтва бsше при1снаz, и3 къ бGу люб0вь безмёрнаz. Си1ми всёми бGоуг0днw пожи1въ и3справлeньми, и3 лёствицу списaвый, словесA ўчeніz и3зложи1въ, и3 и3сп0лненъ бlгости дост0йнw ўпок0исz въ гDэ, мнHга и3 и3н†z спис†ніz њстaвивъ. Е#гHже мlтвами б9е поми1луй, и3 сп7си2 нaсъ.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Превозноси1мый nтцє1въ:
РазбHйницы њбпад0ша на мS nкаsннаго, и3 ћзвами њстaвиша мeртва, ћкоже бездыхaнна мS, тёмже молю1сz ти2: б9е, посэти1 мz.
Ќмъ м0й плэни1ша помышлє1ніz непосто‰ннаz, и3 ўzзви1вше страстьми2, мeртва мS њстaвиша, мн0жествомъ прегрэшeній, но сп7се, и3сцэли1 мz.
Ћкw ви1дэ леvjтъ мS рaнами болsща, не терпS ћзвъ неисцёльнагw рaди, мимои1де мS, сп7се м0й: но сaмъ ўврачyй мS.
БGор0диченъ: Ты2 t дв7ы воплоти1выйсz, спaслъ мS є3си2, ћзвамъ мои6мъ возливaz богaтую млcть, хrтE щедрHтъ твои1хъ: сегw2 рaди тS слaвлю.
И$ный.
Їрм0съ: T їудeи дошeдше:
На ѕлaцэ вhшнzгw цrтвіz, стaдо џтче воспитaлъ є3си2 и3 жезл0мъ догм†тъ ѕвёри tгнaвъ є3ресeй, воспёлъ є3си2: nтє1цъ нaшихъ б9е бlгословeнъ є3си2.
Въ г0рній вшeлъ є3си2 и3 невёстническій черт0гъ цrтва хrт0ва, nдeждею њблечeнъ дост0йною звaвшагw, въ нeмже и3 возлeглъ є3си2, вопіS: nтє1цъ нaшихъ б9е бlгословeнъ є3си2.
Невлaжнаz грэхми2, рэкA kви1лсz є3си2 воздержaніz џтче, п0мыслы потоплsz, и3 сквeрну њчищaz, вопію1щихъ вёрою: nтє1цъ нaшихъ б9е бlгословeнъ є3си2.
БGор0диченъ: И#з8 чрeва твоегw2 пр0йде воплоти1выйсz дв7о, всёхъ гDь: тёмже тS бцdу мyдрствующе правослaвнw, сн7у твоемY зовeмъ: nтє1цъ нaшихъ б9е бlгословeнъ є3си2.
Пёснь }.
Їрм0съ: ТебЁ вседётелю:
T разбHйникъ п0мыслwвъ мои1хъ сп7се, растли1хъ житіE моE согрэшeній ћзвами. тёмже б9eственнагw њбнажи1хсz w4браза, тебE чlвэколюби1вагw бGа: но ўщeдри мS.
Пришeлъ є3си2 на зeмлю t вhшнихъ сп7се, ўщeдривъ біeньми ўрaненнаго мS всего2 прегрэшeній ћзвами щeдре, и3 и3зліsлъ є3си2 на мS хrтE, млcть твою2.
Тёло и3 дyшу ты2 вLко сп7се, и3збaву дaлъ є3си2 за мS, и3 сп7слъ мS є3си2, мечeмъ грэхHвъ ўzзвлeнаго, въ неисцёльныхъ ћзвахъ, ћкw млcтивый.
БGор0диченъ: ТS пaче ўмA бGомyжнымъ сл0вомъ р0ждшую гDа и3 дв7ствующую, вс‰ дэлA дв7о бlгослови1мъ и3 превозн0симъ во вс‰ вёки.
И$ный.
Їрм0съ: ЦRS нбcнагw:
Ст0лпъ тS њдушевлeнный ћкw вои1стинну, и3 w4бразъ воздержaніz џтче стzжaвше, вси2 твою2 пaмzть почитaемъ їwaнне.
Мн0жество рaдуетсz монaхwвъ, и3 ликyетъ прпdбныхъ соб0ръ и3 првdныхъ вэнeцъ бо дост0йнw съ ни1ми пріsлъ є3си2.
Ўкрaшенъ добродётельми, въ невёстникъ неизречeнныz слaвы сошeлъ є3си2, пёснь воспэвaz хrтY во вёки.
БGор0диченъ: П0мощи ћже t тебE трeбующыz не прeзри дв7о, пою1щыz и3 превозносsщыz тS во вёки.
Пёснь f7.
Їрм0съ: И#сaіе ликyй:
Зaпwвэди тво‰ вLко, не сохрани1въ рaзумомъ мои1мъ, въ стр†сти вшeдъ сластeй, њбнажи1хсz бlгодaти, и3 ћзвами и3звeрженъ нaгъ. тёмже молю1 тz сп7се, сп7си1 мz.
НижE леvjтъ возм0же tмhти стрyпы мо‰: но пришeлъ є3си2 ко мнЁ бlже сострадaтельнw, и3 и3зліsлъ є3си2 млcть твои1хъ щедрHтъ сп7се на мS, ћкw всеизрsдный врaчь и3сцэлsz мS.
Ћкw сhй бlгоутр0бенъ, ўщeдривъ сп7слъ є3си2 хrтE, ћзвами лю1тэ t разбHйникъ сп7се ўбіeна мS: дyшу же и3 тёло своE, ћкw дінарS двA дaлъ є3си2 и3збавлeніе.
БGор0диченъ: Пaче ўмA ржcтво2 твоE бGом™и, без8 мyжа бо зачaтіе въ тебЁ, и3 дёвственно рождeніе бhсть: и4бо бGъ є4сть рождeйсz, є3г0же величaюще, тS дв7о ўбlжaемъ.
И$ный.
Їрм0съ: ЧCтую слaвнw почти1мъ:
Врaчь болsщихъ въ прегрэшeніихъ, t бGа бlжeнне, губи1тель же kви1лсz є3си2 и3 прогони1тель лукaвыхъ духHвъ: тёмже тS ўбlжaемъ.
Зeмлю, ћкоже тли2 жили1ще, њстaвилъ є3си2 џтче, и3 въ земли2 всели1лсz є3си2 кр0ткихъ, и3 съ ни1ми весели1шисz, б9eственныz наслаждazсz слaдости.
Днeсь дeнь прaзднственный, вс‰ бо созывaетъ монaшествующихъ стадA, въ ли1къ д¦0вный, на трапeзу и3 снёдь нетлённыz жи1зни.
БGор0диченъ: Въ тебЁ всели1всz всенепор0чнаz, прeжде родоначaльники ѕлонрaвнw прельсти1вшаго человэкоубjйцу низложи1вый, роди1сz, и3 вс‰ ны2 сп7сE.
Е#xапостілaрій воскrнъ, и3 прпdнагw.
Под0бенъ: Жєны2 ўслhшите:
Мjра бlгострaстіz, ћкоже врeднагw ўклони1лсz є3си2, и3 безбрaшіемъ пл0ть ўвzди1въ, њбнови1лъ є3си2 души2 крёпость прпdбне, и3 слaвою њбогати1лсz є3си2 нбcною преслaвне. тёмже не престaй молsсz њ нaсъ їwaнне.
БGор0диченъ: ГDственнw бцdу тS и3сповёдуемъ вLчце, тоб0ю сп7сeни: и4бо бGа родилA є3си2 неизречeннw, раз0ршаго кrт0мъ смeрть, къ себё же привлeкшаго прпdбныхъ соб0ры: съ ни1миже тS восхвалsемъ дв7о.
На хвали1техъ воскrны nсмоглaсника, и3 ґнатHліевы.
Тaже глаг0лемъ стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS:
И# поeмъ самоглaсенъ, глaсъ №: Пріиди1те дёлаимъ въ тaйномъ віногрaдэ, плоды2 покаsніz въ нeмъ творsще, не въ брaшнэхъ и3 питіи1хъ труждaющесz, но въ мlтвахъ и3 постёхъ добродётєли и3справлsюще: си1ми ўгождaемый гDь дёла, дінaрь подаeтъ, и4мже дyшы и3збавлsетъ д0лга грэх0внагw, є3ди1нъ многомлcтивый.
Слaва, пaки т0йже. И# нhнэ: Пребlгословeнна є3си2: Славосл0віе вели1кое, и3 tпyстъ. Слaва, и3 нhнэ: стіхи1ра є3ђльскаz: и3 њглашeніе, и3 чaсъ №-й, и3 пр0чее послёдованіе ћкw nбhчно.
На літургjи и3з8wбрази1тєльныz, и3 бlжeнны глaса. Прокjменъ ґпcла, рzдовaгw глaса, и3 прпdбнагw. Глaсъ з7. Восхвaлzтсz прпdбніи во слaвэ, и3 возрaдуютсz на л0жахъ свои1хъ. Стjхъ: Восп0йте гDви пёснь н0ву.
Ґпcлъ днE, ко є3врeємъ, зачaло тд7i. И# другjй прпdбнагw ко є3фесeємъ, зачaло ск7f. Ґллилyіа, глaса, и3 прпdбнагw. Стjхъ: Насаждeни въ домY гDни: Е#ђліе t мaрка, зачaло м7. И# прпdбнагw, t матfeа, зачaло ‹. Кінwнjкъ: Хвали1те гDа съ нб7съ: Другjй: Въ пaмzть вёчную:
Въ недёлю вeчера,
по предначинaтельномъ pалмЁ на
ГDи, воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ ‹.
И# поeмъ стіхи6ры ўмили1тєльныz: nсмоглaсника д7, и3 трипёснца подHбны господи1на їHсифа. Глaсъ G.
Под0бенъ: Вeліz кrтA:
Вели6кіz вёрніи во врeмz покaжемъ воздержaніz труды2: ћкw да слaву вели1кую получи1мъ, млcтію вели1кагw бGа и3збавлsеми плaмене геeнскагw.
Врeмz пощeніz нhнэ преполови1вше, начaло б9eственнагw житіS ћвэ покaжемъ, и3 въ конeцъ добродётельнагw жи1тельства дости1гнути тeплэ потщи1мсz: ћкw да пріи1мемъ слaдость нестарёемую.
И$ный господи1на fе0дwра. Глaсъ з7.
Под0бенъ: Под8 кр0въ тв0й.
Преполови1вше сeй сщ7eнный пощeніz пyть, къ бyдущему рaдостію потецeмъ, бlготворeніz є3лeемъ дyшы помaзавше, ћкw да спод0бимсz хrтA бGа нaшегw, и3 б9eствєннымъ стrтeмъ поклони1тисz, предвари1ти и3 стрaшное и3 с™0е воскrніе.
И# минeи G. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ. Вх0дъ. Прокjменъ глaсъ }: Не tврати2 лицA твоегw2 t џтрока твоегw2, ћкw скорблю2, ск0рw ўслhши мS: вонми2 души2 моeй, и3 и3збaви ю5. Стjхъ: Сп7сeніе твоE б9е да пріи1метъ мS. Стjхъ: Да ќзрzтъ ни1щіи, и3 возвеселsтсz. Стjхъ: Взыщи1те бGа, и3 живA бyдетъ душA вaша. И# пaки высочaйшимъ глaсомъ: Не tврати2 лицA твоегw2:
На стіх0внэ самоглaсенъ днE. Глaсъ з7:
Віногрaдъ насади1вый, и3 дёлатели призвaвый, бли1зъ є4сть сп7съ: пріиди1те пощeніz подви6жницы мздY воспріи1мемъ, ћкw богaтъ є4сть дaвецъ и3 млcтивъ: мaлw дёлавше, пріи1мемъ душeвную млcть.
И$нъ самоглaсенъ. Глaсъ ѕ7:
Въ разб0йничєскіz п0мыслы впaдъ ґдaмъ, прельсти1сz ўм0мъ, и3 ўzзви1всz душeю, лежaше нaгъ заступлeніz: ни сщ7eнникъ же прeжде зак0на внsтъ є3мY, нижE леvjтъ по зак0нэ воззрёвъ нaнь: т0кмw ты2 пришeдый б9е, не t самарjи, но t бцdы: гDи слaва тебЁ.
М§нченъ: М§нцы твои2 гDи, не tверг0шасz тебE, ни tступи1ша t зaповэдей твои1хъ тёхъ мlтвами поми1луй нaсъ.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ ѕ7: ҐрхaгGльски воспои1мъ вёрніи нбcный черт0гъ, и3 двeрь запечaтанну вои1стинну. рaдуйсz, є3sже рaди tрастE нaмъ сп7съ всёхъ хrт0съ, жизнодaвецъ и3 бGъ: низложи2 вLчце мучи1тели, безбHжныz враги2 нaшz, рук0ю твоeю пречcтаz, ўповaніе хrтіaнъ.
И# пр0чее послёдованіе по nбhчаю.
На повечeріи поeмъ слyжбу прилучи1вшагwсz с™aгw, въ четверт0къ вели1кагw канHна.

 

 

Неділя четверта Великого посту. Творимо пам’ять святого Іоана Ліствичника

 

У суботу на вечірні

 

 

Після передпочаткового псалма стихословимо Блажен муж… На Господи, взиваю… стихири Октоїха 7 і Тріоді 3, глас 8: Отче Іоане преподобний, ти завжди проголошував воістину Божі похвали, навчаючись творчої богонатхненної проповіді, премудрий; з того джерела благодаттю збагатився єси і, ставши блаженним, зруйнував усі злі наміри нечестивих.

Отче Іоане преславний, джерелами сліз душу очистивши і всенічними молитвами умилостививши Бога, ти, блаженний, удостоївся любови й краси Божої і ними достойно тепер насолоджуєшся у вічній радості, спільно із співстрадниками твоїми, богомудрий преподобний.

Отче Іоане преподобний, піднісшись розумом до Бога з вірою, зневажив ти нестійкість житейської суєти і, взявши хрест свій, за Всевидцем пішов, невгамоване тіло подвигами досконалости силою Божественного Духа розумові підкоривши.

Слава… глас 5:

Преподобний отче, послухавши голос Євангелія Господнього, ти світ залишив, славу і багатство на ніщо обернувши. Відтоді ти всіх закликав: полюбіть Бога — і знайдете благодать вічну, нічого не ставте вище за любов до Нього і, коли прийде Він у славі Своїй, знайдете упокоєння з усіма святими; їхніми ж молитвами охорони, Христе, і спаси душі наші.

І нині…

Богородичний догматик гласу.

На стиховні стихири воскресні, глас 2.

Прославмо Іоана — ангела на землі і на небесах чоловіка Божого, величну окрасу світу, насолоду милостивих, чеснот постових похвалу. Покликаний до Церкви Божої, він процвів праведно і, наче кедр у пустелі, примножив стадо Христове словесних овець у побожності і правді.

І нині…

Богородичний того самого гласу.

О чудо нове, вище за всі чудеса давні! Хто ж бо знав Матір, що без мужа породила і на руках носила Владику всіх? З волі Божої походить Народжений. Його ж, Пречиста, що на Своїх руках Його носила і до Нього материнську сміливість маєш, безперестанно моли за тих, що величають Тебе, щоб помилувати і спасти душі наші.

Після Нині відпускаєш… Богородице Діво, радуйся… (двічі) і тропар святому, глас 1:

Пустельним жителем і ангелом у тілі й чудотворцем став ти, богоносний отче наш Іоане. Постом, невсипущим подвигом, молитвою небесні дарування прийнявши, ти зціляєш недужих і душі тих, що з вірою до тебе припадають. Слава Тому, Хто дав тобі силу, слава Тому, Хто увінчав тебе, слава Тому, Хто дарує тобою всім зцілення.

 

На ранній

 

 

На Бог Господь… тропар рядового гласу (двічі). Слава… Пустельним жителем і ангелом у тілі… І нині…

Богородичний, глас 1: Коли Гавриїл привітав Тебе, Діво, — радуйся, з його гласом Владика всіх втілився в Тобі — святім кивоті, як і сказав праведний Давид. Стала Ти просторішою за небеса, бо носила Сотворителя Свого. Слава Оселеному в Тобі, слава Народженому Тобою, що визволив нас народженням Своїм.

 

Канон
Воскресний з богородичним на 6. Тріоді на 4 і святого на 4.
 

 

Канон Тріоді, глас 5
 

 

 

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

 

 

Ірмос: Спасителю Богу, що людей у морі з немокрими ногами наставляв і фараона з воїнством потопив, Йому єдиному співаймо, бо Він прославився.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Як той, що потрапив до рук розбійників, побитий і ледве живий ними залишений, так і я зранений гріхами моїми, Христе Спасе.

Кличу, ридаючи, не відкинь, Спасе, мене, що впав у люту недугу, на розбійників розтративши багатство Твоє; тому молюся я: змилуйся і спаси мене.

Христе Спасе, Ти зцілив мене, що мав убитий виразками гріхів розум; від неправедних і лукавих помислів розбійників спаси мене як милостивий.

Богородичний: Пречиста Мати Божа, безперестанно моли Бога, що від Тебе тіло прийняв і від лона Отчого не віддалився, щоб від усякого лиха спас створених Ним.

Канон преподобному, глас 8

Ірмос: Воду перейшовши, наче сушу, і єгипетського лиха уникнувши, Ізраїль взивав: Визволителю й Богові нашому співаймо.

Приспів: Преподобний отче Іоане, моли Бога за нас.

Від печалі житейської у світ духовний і мислений перейшов ти, Іоане преподобний: молитвами твоїми до Господа просвіти мене.

Вбираючи в себе насолоду стриманости, відкинув ти гіркоту ласощів, тому краще за мед у стільниках насолоджуєш, отче, наші почуття.

Зійшовши на висоту чеснот, низькі насолоди зневаживши, втіхою спасіння став ти, преподобний отче, стаду своєму.

Богородичний: Ти, що несказанно Премудрість і Бога Слово породила, зціли рану душі моєї і болість серця мого втихомир.

Катавасія: Відкрию уста мої…

 

 

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

 

 

Ірмос: Силою хреста Твого, Христе, утверди мої помисли, щоб величати і прославляти Твоє триденне Воскресіння.

Дорогу життя гріховно проходячи, Христе, вкрився я ранами пристрастей від розбійників, але направ мене — молюся.

Розбили душу мою розбійники і покинули ледве живого в ранах гріхів моїх, але зціли мене, Господи.

Через пристрасті втратив я заповіді Твої, Спасе Христе, і через насолоду вкрився ранами, але вияви до мене милість.

Богородичний: Безперестанно моли, Чиста, Того, Хто з лона Твого народився, щоб визволитися від спокуси диявола тим, що Тебе, Матір Божу, величають.

Інший ірмос, преподобному: Ти єси твердиня для тих, що припадають до Тебе, Господи, Ти єси світло затьмарених, і прославляє Тебе дух мій.

Попалив ти преславно вугіллям навчання терня пристрастей і зігріваєш зібрання ченців.

Ти — миро освячення від постових пахощів, преподобний отче, весь перетворився на духовні пахощі Божі.

Настанови Закону вивчаючи, ти пристрасті потопив у потоках сліз своїх, подібно як колись фараонове військо потонуло.

Богородичний: Зупини мої нестримні в помислах занепокоєння, Мати Божа чиста, і до Сина Твого почуття мої направ.

Сідальний, глас 5: Пречистий хрест Твій, Спасе наш, як зброю спасіння маємо, тому взиваємо до Тебе: спаси нас як многомилостивий, усіх Боже, що добровільно постраждав за нас.

Слава… преподобному, глас 4:

Засяявши чеснотами до небес, на істинній основі ти піднісся благочесно до безмірної глибини Богопізнання. Перемігши демонські підступи, охороняючи людей від шкоди, Іоане — ліствице чеснот, Ти й нині молишся за спасіння рабів твоїх.

І нині…

Богородичний: Той, Хто на престолі херувимськім сидить і в лоні Отця оселився тілесно, як на престолі святому Своєму, сидить в утробі Твоїй, Владичице. Так бо воцарився Бог над усіма народами, і ми розумно нині Йому співаємо; Його ж і Ти, Чиста, моли про спасіння рабів твоїх.

 

 

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

 

 

Ірмос: Почув я вість про силу хреста Твого, що ним рай відкрився, і взивав: слава силі Твоїй, Господи.

Розбійники обікрали діяння мої Божественні й покинули мене мучитися від ран.

Нестійкі думки мої відволікай мене, Спасе, від заповідей Твоїх, з того часу я зранений гріхами.

Левіт, побачивши мене, ранами вкритого, мимо пройшов, але Ти, Спасе мій, спаси мене.

Богородичний: Як Владичицю прославляємо Тебе, Богородице неневісна, і до Твого заступництва ми, вірні, прибігаємо.

Інший ірмос, преподобному: Почув я, Господи, про провидіння Твого таїнство, зрозумів діла Твої і проставив Твоє Божество.

Як квітник запашний і чеснот рай одушевлений, постом розцвів ти і ним же наситив усіх, хто шанує тебе.

Отче, тебе, законоположника чернечих правил смирення, як Мойсея і Давида, величаємо.

Посаджений на водах постового стримання, став ти, блаженний отче, як пишно квітуча лоза, що приносить грона благочестя.

Богородичний: Сама бувши під владою Ти, Богородице, породила нам Того, Хто від Отця превічно засяяв. Його ж моли спасти нас, що прославляємо Тебе.

 

 

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

 

 

Ірмос: Зранку взиваємо до Тебе, Господи: спаси нас, Ти бо єси Бог наш, крім Тебе, іншого не знаємо.

Ісусе Христе, зглянься на рани душі моєї, як колись на того, що потрапив до розбійників, і вилікуй недугу мою, — молюся.

Знемагаю я від болю ран гріховних, Христе мій, і з того часу лежу, позбавлений божественних чеснот; молюся — спаси мене.

Ієрей і левіт бачили мене і, пройшовши мимо, не прийшли на поміч мені. Але Ти Сам як милосердний подав мені спасіння нині і спас мене.

Богородичний: Не відкинь, Владико, мене окаянного, болісно поранили душу мою розбійники, але змилосердься, молюся, молитвами Богородиці.

Інший ірмос, преподобному: Навіщо відкинув мене від лиця Твого, Світло незаходиме. Темрява ворожа покрила мене окаянного, але наверни мене до світла заповідей Твоїх, путі мої направ, молюся.

Погасивши всі пристрасті росою подвигів твоїх, отче блаженний, потужно запалив ти вогнем любови і віри світильник стримання, просвіченння і безпристрастя, і сином дня став ти.

Божественними трудами твоїми, отче, ти випестив грона віри, виточивши виноградні соки, довершив труди навчання, наповнив чашу духовну стриманням і звеселяєш серця вірних твоїх.

Чесно перетерпівши напади і рани від непокірних ворогів, став ти твердинею терпіння і наставляєш вірних своїх палицею божественною на духовну поживу стримання і на води виховання, блаженний.

Богородичний: Слідуючи словам уст Твоїх, Всечиста, Тебе ублажаємо. З Тобою воістину величне створив Господь, прославив Тебе Народжений з утроби Твоєї й істинною Божою Матір’ю показав Тебе.

 

 

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

 

 

Ірмос: Оточила мене безодня, і кит став гробом для мене; я ж до Тебе, Чоловіколюбця, взивав, і спасла мене правиця Твоя, Господи.

У пристрастях прожив я дане мені Богом життя, Владико, і, тяжко зранений всілякими гріхами, припадаю до Тебе: змилуйся наді мною, молюся.

Розграбували багатство моє і, як мертвого, покинули мене розбійники, зранивши пристрастями душу мою, але, змилосердившись, спаси мене, Господи.

Коли побачив левіт моє страждання від ран, не терплячи вигляду болю, пройшов мимо мене; Ти ж, Чоловіколюбче, виявив до мене Твою велику милість.

Богородичний: Тебе, купину неопалиму, і гору, і ліствицю одушевлену, і двері небесні, Маріє преславна, православних похвало, достойно величаємо.

Інший ірмос, преподобному: Очисти мене, Спасе, великі бо беззаконня мої, і з глибини зла виведи, молюся, до Тебе бо взивав я і Ти почуй мене. Боже спасіння мого.

Вмістив ти в душі божественне багатство духу, непорочну молитву, чистоту, чесність, повсякчасні подвиги, труди стримання — і через це визнаний був оселею Божою.

Марність земного єства пізнав ти, премудрий, духовною ж молитвою підніс розум і став спадкоємцем небесного упокоєння — ради досконалости життя.

Подвигами посту воістину погасив ти вугілля стріл ворожих і, засяявши вогнем віри, спалив ти невірство підступних єресей.

Богородичний: Засяяла з Тебе, Пренепорочна, надзвичайна краса від Сиону Вишнього, через тілесне народження у невимовній сполуці явлене, і світ просвітила.

Кондак, глас 4: Господь поставив тебе, наставниче, отче наш Іоане, на висоті стримання, як зорю істинну, що освітлює всі краї землі.

 

 

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

 

 

Ірмос: Преславний отців Господь полум’я погасив, покрив росою юнаків, які однодушно співали: Боже, благословен єси.

Розбійники напали на мене, окаянного, і зраненого залишили мене мертвим і бездиханним; тому молюся Тобі: Боже, змилосердься наді мною.

Розум мій полонили помисли неприкаяні і, зранивши пристрастями, залишили мене мертвим з безліччю гріхів, але, Спасе, зціли мене.

Коли побачив мене левіт у муках від ран, то не стерпів їх і прошов мимо, але Сам зціли мене, Спасе мій.

Богородичний: Ти, що від Діви тіло прийняв, Христе, спас мене, на рани мої виливаючи велику милість щедрот Твоїх: тому й славлю Тебе.

Інший ірмос, преподобному: Юнаки, що з Юдеї прийшли, колись у Вавилоні вірою в Тройцю полум’я в печі перемогли, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.

На пасовищі вишнього Царства ти, отче, стадо виховав і, жезлом догматів лютість єресей відігнавши, співав: отців наших Боже, благословен єси.

До горнього непорочного чертогу Христового Царства увійшов ти, зодягнений в одежу, достойну Господаря, і в ньому упокоївся, взиваючи: отців наших Боже, благословен єси.

Богородичний: З утроби Твоєї, Діво, тілом народився Господь усіх. Тому Тебе, Богородицю, сповідуючи православно, до Сина Твого взиваємо: отців наших Боже, благословен єси.

 

 

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

 

 

Ірмос: Тобі, Творче всього, юнаки в печі, всесвітній хор склавши, співали: всі творіння, Господа хваліть і проставляйте по всі віки.

Злочинними помислами осквернив я, Спасе, ранами гріхів життя моє і через те втратив Божественний Твій образ, Чоловіколюбче Боже, але змилуйся наді мною.

Прийшов Ти на землю з небес, Спасе, змилостивившись наді мною, ударами уразливих гріхів зраненим, Щедрий, і вилив на мене, Христе, милість Твою.

Тіло й душу Ти, Владико Спасе, дав як викуп за мене, мечем гріхів зраненого, і спас мене від не зцілених ран як милостивий.

Богородичний: Тебе, Діво, що незбагненно Богомужним словом породила Господа і Дівою залишилася, всі творіння благословляють і прославляють по всі віки.

Інший ірмос, преподобному: Царя Небесного, що Його славлять воїнства ангельські, хваліть і величайте по всі віки.

Як істинну одушевлену твердиню і образ стриманости тебе придбавши, всі твою пам’ять шануємо, отче Іоане.

Зібрання ченців радіють і собори преподобних і праведних торжествують: вінець бо слави достойно прийняв ти.

Прикрашений чеснотами, в палату несказанної слави ввійшов ти, співаючи пісню Христу повіки.

Богородичний: Не відкинь, Діво, тих, що потребують Твоєї допомоги, співають і прославляють Тебе повіки.

Чеснішу від херувимів…

 

 

Пісня 9

 

 

Ірмос: Ісає, радій, Діва мала в утробі і породила Сина Еммануїла, Бога і Чоловіка, Схід ім’я Йому; Його ж величаючи, Діву прославляємо.

Заповідей Твоїх, Владико, не зберігши розумом своїм, впавши у пристрасті насолод, позбувся я благодаті, і в ранах викинутий нагим; тому молю Тебе, Спасе, спаси мене.

Навіть левіт не зміг обмити струпів моїх, але Ти, співстраждаючи, прийшов до мене, Благий, і вилив на мене милість щедрот Твоїх, Спасе, як найдосконаліший Лікар, зціляючи мене.

Як істинно милосердний, Христе Спасе, змилостивившись, Ти спас мене, тяжко ушкодженого ранами від розбійників, віддавши душу й тіло Своє на викуп за мене, як два динарії.

Богородичний: Незбагненне Різдво Твоє, Мати Божа, бо без мужа зачаття в Тобі і в дівстві народження відбулися, тому що Роджений є Бог: Його ж величаючи, Тебе, Діво, ублажаємо.

Інший ірмос, преподобному: Чисту славно вшануймо…

Бувши лікарем від Бога для тих, що страждають від гріхів, ти, блаженний, став гонителем і підкорювачем лукавих духів, тому ми тебе ублажаємо.

Землю, як оселю тління, покинув ти, отче, в землі смиренних оселився і з ними радієш, втішаючись Божественною благодаттю.

Нині день святковий всіх ченців собори скликає до хору духовного, на трапезу і поживу нетлінного життя.

Богородичний: В Тобі, Пренепорочна, оселився Той, Хто чоловіковбивцю, який підступно спокусив родоначальників, знищив і спас усіх нас.

Екзапостиларій воскресний і преподобного.

Слава…

Шкідливих пристрасних принад світу уникнув ти, отче преподобний, і, постом тіло зів’яливши, оновив силу душі й славою небесною збагатився, тому не переставай молитися за нас, Іоане.

І нині…

Як істинну Богородицю ми, Тобою спасенні, визнаємо Тебе, Владичице, бо Ти невимовно породила Бога, Який хрестом знищив смерть і закликав до Себе собори преподобних, з якими і ми прославляємо Тебе, Діво.

На Хваліте… стихири Октоїха.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих Твоїх до кінця (Псалми
9:33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Пс. 9:33
).

Слава… глас 1:

Прийдіть, потрудімось у таємному винограднику, приносячи в ньому плоди покаяння, не про їжу й пиття турбуючись, але в молитвах і пості чесноти примножуючи. Вдоволений цими ділами, Господь віддасть нам нагороду і врятує душі наші від провин гріховних як єдиний Многомилостивий.

На Літургії
Прокимен чергового гласу і преподобного, глас 7: Нехай звеличаться преподобні у славі і зрадіють в оселях своїх (Псалми
149:5 Хай радіють у славі святі, хай співають на ложах своїх,
Пс. 149:5
).

Апостол: Послання апостола Павла до Євреїв
6:13 Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,
6:14 говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!
6:15 І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.
6:16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.
6:17 Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
6:18 щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,
6:19 що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,
6:20 куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
Євр. 6:13-20
, зач. 314.

Преподобному — Послання апостола Павла до ефесян
5:9 бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і праведності, і правді.
5:10 Допевняйтеся, що приємне для Господа,
5:11 і не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте.
5:12 Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно!
5:13 Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що явне стає, то світло.
5:14 Через це то й говорить: Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!
5:15 Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі,
5:16 використовуючи час, дні бо лукаві!
5:17 Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня.
5:18 І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом,
5:19 розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа,
Еф. 5:9-19
, зач. 229.

Алилуя: Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть (Псалми
91:14 посаджені в домі Господнім цвітуть на подвір'ях нашого Бога,
Пс. 91:14
).

Євангеліє: Євангеліє від Марка
9:17 І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.
9:18 А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.
9:19 А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!
9:20 І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...
9:21 І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.
9:22 І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!
9:23 Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!
9:24 Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!
9:25 А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!
9:26 І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...
9:27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.
9:28 Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?
9:29 А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.
9:30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.
9:31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!
9:32 Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.
Мк. 9:17-32
, зач. 40.

І преподобному — Євангеліє від Матвія
4:25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.
5:1 І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.
5:2 І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
5:3 Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
5:4 Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
5:5 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
5:6 Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
5:7 Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
5:8 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
5:9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
5:10 Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
5:11 Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
5:12 Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
Мв. 4:25-5:12
, зач. 10.

Причасний 1: Хваліть Господа з небес, хваліть Його в вишніх.

Причасний 2: У пам’ять вічну буде праведник, лихої слави він не убоїться (Псалми
3:6 Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене,
3:7 і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились!
Пс. 3:6-7
).

В ту ж неділю на вечірні
 

На Господи, взиваю… стихир 10; стихири покаянні Октоїха 4, глас 3.

Великі подвиги стриманости в цей час покажімо, вірні, щоб велику славу заслужити, милістю Великого Бога будучи визволеними від полум’я геєнського.

Доживши тепер до середини посту, початок божественного життя явно покажімо і досягнути кінця благочесного життя ревно поспішаймо, щоб прийняти блаженство безконечне.

Глас 7: Доживши до середини цього священного постового подвигу, до майбутнього радісно поспішаймо, щоб сподобитися нам поклонитися Божественним страстям Христа Бога нашого й зустріти світле і святе Воскресіння.

А також з Мінеї 3 стихири. Вхід. Світло тихе…

Прокимен великий: Не відверни лиця Твого від отрока Твого, бо я сумую, скоро почуй мене. Поглянь на душу мою і спаси мене… із стихами, як і з неділю Сиропусну на вечірні.

На стиховні, глас 7:

Спаситель близько, Він виноград насадив і розбійників покликав. Прийдіть, подвижники посту, приймімо нагороду, багатий бо Господар і милостивий: мало попрацювавши, приймімо душевну милість.

Глас 6: Підкорившись свавільним помислам, зі спокушеним розумом і з розбитою душею, лежав Адам нагий без захисту: не було ще закону, щоб священик вислухав його, ані левіт за законом не зглянувся на нього. І тільки Ти, Боже, врятував його, не з Самарії прийшовши, а від Богородиці народившись, Господи, слава Тобі.

Мученичий: Мученики Твої, Господи, не зреклися Тебе і не відступили від заповідей Твоїх: їхніми молитвами помилуй нас.

Слава: і нині.

Богородичний, глас 6: По-архангельськи прославмо, вірні, небесну палату і двері істинно запечатані; радуйся, бо через Тебе прийшов для нас Спаситель всіх Христос, Життєдавець і Бог. Знищи, Владичице, мучителів — безбожних ворогів наших рукою Твоєю, Пречиста, християн Надіє!

Кінець вечірні звичайний.

 

 

текст очікується