Тріодь постова, неділя 3-я

Гражданським шрифтомЦерковнослов'янськоюУкраїнськоюГрецькою

Воскресенье

 

Последование вечерни

Малая вечерня

Стихиры на 4. Глас 6. Подобен: А́нгельския:

Ны́не а́нгельская во́инства / копие но́сят Дре́во честно́е, благогове́йно окружа́юща, / и вся созыва́юща ве́рныя на поклоне́ние. / Прииди́те у́бо посто́м просвети́вшиися, / припаде́м ему́ ра́достию и стра́хом, / ве́рно зову́ще: / ра́дуйся, честны́й Кре́сте, ми́ра утвержде́ние. [Дважды.]

Да Ада́мову потреби́ши кля́тву, / плоть на́шу прие́млеши кроме́ скве́рны, / распина́ешися же и умира́еши, Иису́се преблаги́й, / те́мже Крест Твой, и копие́, гу́бу же и трость, / гво́здие ве́рно почита́ем, / и Воскресе́ние Твое́ ви́дети про́сим.

Заключа́ет Еде́м дре́вом дре́вле змий, / дре́во же Креста́ отверза́ет сей / всем хотя́щим посто́м и слеза́ми очи́ститися. / Прииди́те у́бо предлежа́щее ви́дяще, / тому́ припаде́м со стра́хом ве́рнии зову́ще: / отве́рзи врата́ небе́сная, Кре́сте, лю́бящим тя.

Слава, и ныне. Подобен: Егда́ Кресту́ пригвожде́на ви́де, Сло́ве Бо́жий, / безсе́менно Тебе́ Ро́ждшая, / взыва́ше вопию́щи: / увы́ Мне, Ча́до сладча́йшее, / ко́е Твое́ смире́ние, Бо́же Мой?

/ Ка́ко безстра́стный страсть терпи́ши, непра́ведным судо́м? / Песносло́влю Твое́ стра́шное кра́йнее снизхожде́ние.

На стиховне стихиры подобны. Глас 2: Подобен: До́ме Евфра́фов:

Разреши́вшеся уз / дре́вняго осужде́ния, ве́рнии, / дре́вом Креста́, / на нем пригвожде́ннаго / Христа́ славосло́вим.

Стих: Возноси́те Го́спода Бо́га на́шего, и покланя́йтеся подно́жию но́гу Его́, / я́ко свя́то есть.

Прииди́ ны́не с на́ми, Дави́де, / цевни́цу дви́жи, / Христа́ возноси́те поя́, / ве́рнии поклони́теся / Его́ подно́жию.

Стих: Бог же Царь наш пре́жде ве́ка, / соде́ла спасе́ние посреде́ земли́.

Вознесе́м, лю́дие, / предлежа́щее Дре́во, / и́мже спасе́ние нам / Христо́с подае́т, / и ве́рою целу́ем.

Слава, и ныне, глас и подобен тойже:

Крестобогородичен: Вознесе́на на Кресте́, / за челове́ки, / ви́дящи Твоего́ Сы́на, Де́во, /

вопия́ше рыда́ющи: / сла́ва благоутро́бию Твоему́.

Таже, Ны́не отпуща́еши: Трисвятое. По О́тче наш:

Тропарь, глас 1:

Спаси́, Го́споди, лю́ди Твоя́, / и благослови́ достоя́ние Твое́, / побе́ды правосла́вным христиа́ном на сопроти́вныя да́руя, / и Твое́ сохраня́я Кресто́м Твои́м жи́тельство.

И бывает отпуст. По отпусте же входит священник со екклисиархом в сосудохранильницу, и вземлют честное Древо, предыдущу свещнику и кадилу, поющим тропарь: Спаси́, Го́споди, лю́ди Твоя́: И приносят на святую трапезу, и вжигают свещу на всю нощь.

Великая вечерня

Благословляет священник, и поем яко обычно предначинательный псалом. Таже стихословие, первая кафисма.

На Го́споди воззва́х, поставим стихов 10, и поем стихиры воскресны осмогласника 3, и анатолиевы 3, и честнаго Креста 4, глас 5:

Подобен: Ра́дуйся по́стников:

Возсия́й, Госпо́день Кре́сте, / светолу́чныя мо́лния твоея́ благода́ти, / в сердца́ чтущих тя,

/ и Богоприя́тною любо́вию прие́млющих, мировожделе́нне, / и́мже сле́зное потреби́ся се́тование, / и сме́ртных се́тей изба́вихомся, / и к при́сному весе́лию приидо́хом. / Покажи́ красоты́ твоея́ благоле́пие, / воздая́ние пода́ждь воздержа́ния рабо́м твои́м, / ве́рно прося́щим твое́ бога́тное заступле́ние, / и ве́лию ми́лость.

Ра́дуйся, живоно́сный Кре́сте, / Це́ркве кра́сный раю́, / дре́во нетле́ния, прозя́бшее нам / ве́чныя сла́вы наслажде́ние: / и́мже бесо́встии отгоня́ются полцы́, / и а́нгельстии свеселя́тся чи́нове, / и совокупле́ния ве́рных пра́зднуют. / Ору́жие непобеди́мое, / утвержде́ние неруши́мое, ве́рных побе́до, / свяще́нников похвало́, / Христо́вы ны́не стра́сти и нам пода́ждь дости́гнути, / и ве́лию ми́лость.

Ра́дуйся, живоно́сный Кре́сте, / благоче́стия непобеди́мая побе́да, / дверь ра́йская, ве́рных утвержде́ние, / Це́ркве огражде́ние, / и́мже тля разори́ся и упраздни́ся, / и попра́ся сме́ртная держа́ва, / и вознесо́хомся от земли́ к небе́сным, / ору́жие непобеди́мое, бесо́в сопротивобо́рче, / сла́во му́чеников, / преподо́бных я́ко вои́стинну удобре́ние, / приста́нище спасе́ния, / да́руяй ми́ру ве́лию ми́лость.

Гряди́, первозда́нная дво́ице, / ли́ка отпа́дшая го́рних, за́вистию человекоуби́йцы, / го́рькою сла́стию дре́ва, дре́вле вкуше́нием. / Се всечестно́е вои́стинну Дре́во предгряде́т, / к нему́же прите́кше ра́достию облобыза́йте, / и возопи́йте к нему́ с ве́рою: / ты на́ше воззва́ние, Кре́сте всечестны́й, / дре́во Богоблаже́нное, са́де небе́сный, / его́же плода́ причасти́вшеся, нетле́ние улучи́хом, / Еде́ма пе́рваго прие́мше изве́стно, / и ве́лию ми́лость.

Сла́ва, глас 3: Христе́ Бо́же наш, / во́льное распя́тие во о́бщее воскресе́ние ро́да челове́ческаго восприе́мый, / и тро́стию Креста́, обагре́нием червле́ным Своя́ пе́рсты окровави́вый, / оста́вительная нам ца́рски подписа́ти человеколю́бствовавый, / не пре́зри нас, бе́дствующих, и па́ки от Тебе́ разстоя́ние, / но уще́дри, еди́не долготерпели́ве, во обстоя́нии лю́ди Твоя́, / и воста́ни, побори́ борю́щия ны, я́ко всеси́лен.

И ны́не, Богородичен гласа.

Вход. Све́те ти́хий: Прокимен: Госпо́дь воцари́ся: Ектения, и прочее яко обычно.

На литии стихира храма.

Сла́ва, и ны́не, глас 5: Зря́щи Тя тварь вся на Кресте́ на́га ви́сяща, / Соде́теля и Зижди́теля всех, / изменя́шеся стра́хом, и рыда́ше; / со́лнце же свет омрачи́, / и земля́ колеба́шеся, ка́мение же разседа́шеся, / и хра́ма све́тлость раздира́шеся. / Ме́ртвии воста́ша от гробо́в, / и а́нгельския си́лы ужасо́шася, глаго́люще: / о чудесе́! Судия́ су́дится, / и стра́ждет хотя́ за спасе́ние ми́ра, и обновле́ние.

На стиховне стихиры осмогласника, яже по алфавиту.

Сла́ва, и ны́не, глас 4: Пособи́вый, Го́споди, кро́ткому Дави́ду / победи́ти иноплеме́нника, / ве́рным лю́дем на́шим спобо́рствуй, / и ору́жием Креста́ низложи́ враги́ на́ша, / покажи́ благоутро́бне на нас дре́вния ми́лости Твоя́, / и да разуме́ют вои́стинну, я́ко Ты еси́ Бог, / и на Тя наде́ющиися побежда́ем, / моля́щиися обы́чно Пречи́стей Твое́й Ма́тери, / дарова́тися нам вели́цей ми́лости.

Тропарь, Богоро́дице Де́во: дважды и крестный единожды, глас 1: Спаси́, Го́споди, лю́ди Твоя.

И прочее последование бдения: яко обычно.

 

Последование утрени

По шестопсалмии, Бог Госпо́дь, во глас осмогласника, и глаголем тропарь воскресный дважды.

Сла́ва, тропарь крестный, глас 1:

Спаси́, Го́споди, лю́ди Твоя́, / и благослови́ достоя́ние Твое́, / побе́ды правосла́вным христиа́ном на сопроти́вныя да́руя, / и Твое́ сохраня́я Кресто́м Твои́м жи́тельство.

И ны́не, Богородичен: Гаврии́лу веща́вшу Тебе́, Де́во, ра́дуйся, / со гла́сом воплоща́шеся всех Влады́ка, / в Тебе́, святе́м киво́те, / я́коже рече́ пра́ведный Дави́д: / яви́лася еси́ ши́ршая небе́с, / поноси́вши Зижди́теля Твоего́. / Сла́ва все́льшемуся в Тя, / сла́ва проше́дшему из Тебе́, / сла́ва свободи́вшему нас рождество́м Твои́м.

И обычное стихословие. Седальны глаголем воскресны.

По полиелеи, [аще где храм честнаго Креста] седален Креста, глас 8.

Подобен: Повеле́нное та́йно:

В раи́ у́бо пре́жде дре́вом / обнажи́ о вкуше́нии враг, нанося́ умерщвле́ние, / Креста́ же дре́во, живота́ одея́ние челове́ком нося́, наведе́ на земли́, / и мир весь испо́лнися вся́кия ра́дости. / Его́же ви́дяще покланя́ема, / Бо́гу в ве́ре лю́дие согла́сно воззове́м: / испо́лнь храм сла́вы Его́. [Дважды.]

Степенна гласа. Евангелие утреннее. Воскресе́ние Христо́во: псалом 50.

Слава, глас 8: Покая́ния отве́рзи ми две́ри, Жизнода́вче, / у́тренюет бо дух мой ко хра́му свято́му Твоему́, / храм нося́й теле́сный весь оскверне́н: / но я́ко щедр, очи́сти / благоутро́бною Твое́ю ми́лостию.

И ныне, Богородичен: На спасе́ния стези́ наста́ви мя, Богоро́дице, / сту́дными бо окаля́х ду́шу грехми́, / и в ле́ности все житие́ мое́ ижди́х: / но Твои́ми моли́твами / изба́ви мя от вся́кия нечистоты́.

Таже, глас 6: Поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей ми́лости Твое́й, / и по мно́жеству щедро́т Твои́х, / очи́сти беззако́ние мое́.

Мно́жества соде́янных мно́ю лю́тых помышля́я окая́нный, / трепе́щу стра́шнаго дне су́днаго: / но наде́яся на ми́лость благоутро́бия Твоего́, / я́ко Дави́д вопию́ Ти: / поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей Твое́й ми́лости.

Канон воскресен, и Богородицы, на 6,

таже Триоди на 8, творение господина Феодора Студита. Глас 1.

Песнь 1.

Ирмос: Воскресе́ния день, / просвети́мся, лю́дие. / Па́сха, Госпо́дня Па́сха, / от сме́рти бо к жи́зни, / и от земли́ к небеси́, / Христо́с Бог нас преведе́, / побе́дную пою́щия.

Торжества́ день, воста́нием Христо́вым, / смерть безве́стна показа́ся, / жи́зни возсия́ заря́, / Ада́м воста́в лику́ет ра́достию, / те́мже воскли́кнем, побе́дную пою́ще.

Поклоне́ния день честна́го Креста́, / прииди́те к сему́ вси, / воста́ния бо Христо́ва зари́, / светосия́яй предлага́ет ны́не, / того́ облобыза́им душе́вно ра́дующеся.

Яви́ся вели́кий Госпо́день Кре́сте, / покажи́ ми зрак Боже́ственный красоты́ твоея́ ны́не, / досто́йно покло́нника хвалы́ твоея́, / и́бо я́ко одушевле́нну тебе́, / и возглаша́ю, и облобыза́ю тя.

Да восхва́лят согла́сно не́бо и земля́, / я́ко предлежи́т всем всеблаже́ннейший Крест, / на не́мже пригвожде́н теле́сне пожре́ся Христо́с, / того́ лобыза́им душе́вно ра́дующеся.

Слава, Троичен: О Тро́ице начерта́ньми! О Еди́нице зра́ком! / О́тче, Сы́не, и Ду́ше, / единоси́льная Еди́нице, / в сове́те и хоте́нии, и держа́вы нача́ле, мир Твой сохрани́, / мир подаю́щи.

И ныне, Богородичен: Иску́са ника́коже ве́дущи му́жеска Де́во, / безсе́менно ражда́еши Младе́нца, / чи́сто но́сиши рожде́ние, / ми́ра Творца́ Христа́ Бо́га, / Того́ моли́ умири́ти вся́ческая.

Катавасия: Боже́ственнейший прообрази́ дре́вле Моисе́й, / в Чермне́м мо́ри / прове́д Изра́иля Кресто́м Твои́м, / во́ду жезло́м пресе́к, / песнь Тебе́ исхо́дную / воспева́я, Христе́ Бо́же.

Песнь 3.

Ирмос: Прииди́те, пи́во пие́м но́вое, / не от ка́мене непло́дна чудоде́емое, / но нетле́ния исто́чник / из гро́ба одожди́вша Христа́, / в Не́мже утвержда́емся.

Прииди́те, песнь пои́м но́ву, / разруше́ние а́дово торжеству́юще, / из гро́ба бо Христо́с воскре́се, / смерть плени́в, и спасе́ вся́ческая.

Прииди́те, почерпе́м ве́рнии, / не от исто́чника источа́ющаго во́ду тле́нную, / но от исто́чника просвеще́ния, / Креста́ Христо́ва поклоне́нием, / о не́мже и хва́лимся.

Дре́вле, его́же прообразова́ше Моисе́й дла́ньма, / Крест Твой ны́не облобыза́юще, / у́мнаго Амали́ка побежда́ем, Влады́ко Христе́, / и́мже и спаса́емся.

Очи́ма и устна́ма чи́стыма / пою́ще песнь ра́дования, / Госпо́дню Кресту́ ра́достию / поклони́мся ве́рнии, пле́щуще пе́сньми.

Слава, Троичен: Еди́наго в трех Ипоста́сех Бо́га безнача́льнаго чту: / неразде́льнаго Существа́ зра́ком, / Отца́, Сы́на, и Ду́ха Жива́го, / в ни́хже крести́хомся.

И ныне, Богородичен: В купине́ Моисе́й Твое́ обра́зно та́инство дре́вле, Чи́стая, ви́де, / я́коже бо о́ныя пла́мень, / огнь Божества́Твою́ утро́бу не опали́.

Катавасия: Утверди́, Влады́ко Христе́, / Кресто́м на ка́мени мя ве́ры, / не поколеба́тися уму́ прило́ги врага́ зла́го, / еди́н бо еси́ Свят.

Седален, глас 6:

Крест Твой, Го́споди, освяти́ся, / в нем бо быва́ют исцеле́ния боля́щим во гресе́х, / и́мже Тебе́ припа́даем, поми́луй нас.

Стих: Возноси́те Го́спода Бо́га на́шего, и покланя́йтеся подно́жию но́гу Его́, / я́ко свя́то есть.

Днесь проро́ческое испо́лнися сло́во: / се бо покланя́емся, на ме́сто, / иде́же стоя́сте но́зе Твои́, Го́споди, / и дре́ва спасе́ния вкуси́вше, / грехо́вных страсте́й свобо́ду улучи́хом, / моли́твами Богоро́дицы, еди́не Человеколю́бче.

Слава: То́кмо водрузи́ся дре́во, Христе́, Креста́ Твоего́, / основа́ния поколеба́шася сме́рти, Го́споди, / его́ же бо поглоти́ жела́нием ад, отпусти́ тре́петом. / Яви́л еси́ нам спасе́ние Твое́, Святы́й, / и славосло́вим Тя, Сы́не Бо́жий, поми́луй нас.

И ныне, Богородичен: Богоро́дице Де́во, моли́ Сы́на Твоего́ / пригво́ждшагося во́лею на Кресте́, / и воскре́сша из ме́ртвых, Христа́ Бо́га на́шего, / спасти́ся душа́м на́шим.

Песнь 4.

Ирмос: На Боже́ственней стра́жи / богоглаго́ливый Авваку́м / да ста́нет с на́ми, и пока́жет / светоно́сна А́нгела, / я́сно глаго́люща: / днесь спасе́ние ми́ру, / я́ко воскре́се Христо́с, / я́ко всеси́лен.

Се воскре́се Христо́с, / мироно́сицам жена́м а́нгел рече́: / не рыда́йте, ше́дше рцы́те апо́столом: / ра́дуйтеся, днесь спасе́ние ми́ру, / мучи́тельство врага́ сме́ртию разруши́ся.

Живоно́снаго Твоего́ Креста́, / покло́нную ра́дость днесь Христе́ срета́юще, / предсре́тение твори́м всесвяты́я стра́сти Твоея́, / ю́же во спасе́ние ми́ра / соде́лал еси́ Спа́се, я́ко всеси́лен.

Днесь быва́ет ра́дость на небеси́ и на земли́, / я́ко Христо́во зна́мение ми́ру явля́ется Крест треблаже́нный, / сей бо предложе́н быв, / источа́ет кла́няющимся ему́ ра́дость приснотеку́щую.

Что Ти принесе́м, Христе́, / я́ко честно́му Кресту́ дал еси́ нам поклони́тися? / На не́мже всесвята́я кровь Твоя́ излия́ся, / иде́же и плоть Твоя́ гвоздьми́ водрузи́ся, / его́ же облобыза́юще ны́не благодари́м Тя.

Троичен: Еди́наго Божества́ пою́ три Ипоста́си, / неразде́льно, есте́ственне про́сто пропове́дая, / Отца́ безнача́льна, Сы́на, и Ду́ха Свята́го сопресто́льна, / госпо́дство еди́но, и еди́но ца́рство, / еди́ну держа́ву присносу́щную.

Богородичен: Еди́на в жена́х яви́лася еси́ / вещь пречу́дна Чи́стая, слы́шание стра́шное, / естество́ бо Ты обнови́ла еси́, без се́мене ро́ждши, / пребыва́ющи па́ки я́коже пре́жде Де́ва, / роди́выйся бо из Тебе́, Бог есть и́стинный.

Катавасия: На Кресте́ Тя, Си́льне, / свети́ло вели́кое ви́дев, / тре́петом взя́тся, / лучи́ сопря́тав скры, / вся же тварь воспе́ со стра́хом Твое́ долготерпе́ние, / и́бо испо́лнися земля́ / Твоего́ хвале́ния.

Песнь 5.

Ирмос: У́тренюем у́треннюю глубоку́, / и вме́сто ми́ра песнь принесе́м Влады́це, / и Христа́ у́зрим / пра́вды Со́лнце, / всем жизнь возсия́юща.

Возсия́л еси́ от гро́ба, незаходи́мый Све́те, / ми́ру облиста́я нетле́ние, / потреби́л еси́, Го́споди, сме́ртный плач от коне́ц, / я́ко благоутро́бен.

Присту́пим очище́ннии воздержа́нием, / те́пле облобыза́юще во хвале́нии Дре́во всесвято́е, / на не́мже Христо́с распина́емь, / спасе́ мир, я́ко благоутро́бен.

Лику́ют в весе́лии а́нгельстии чи́ни, / днесь Креста́ Твоего́ поклоне́нием: / тем бо низложи́л еси́ бесо́вския полки́, / спасы́й, Христе́, челове́чество.

Рай други́й позна́ся Це́рковь, / я́коже пре́жде дре́во иму́щая живоно́сное, / Крест Твой, Го́споди, / из него́же прикоснове́нием безсме́ртию причасти́хомся.

Слава, Троичен: Собезнача́льны три сла́влю, еди́наго Существа́: / Бо́га Отца́, Сы́на, и Ду́ха, / Свет еди́н трисия́тельный, / ку́пно держа́вное ца́рство, в неслия́нном то́ждестве.

И ныне, Богородичен: Родила́ еси́ естества́ зако́ном, но па́че зако́на, / Тебе́ бо еди́ныя безсе́менно Рождество́, / стра́шный и помышля́емый нрав, / и глаго́лемый рожде́ния Твоего́, Всенепоро́чная.

Катавасия: У́тренююще Тя воспева́ем, Спа́се ще́дре, / мир обре́тше Кресто́м Твои́м, / и́мже обнови́л еси́ род челове́ческий / ко све́ту невече́рнему вводя́ нас.

Песнь 6.

Ирмос: Снизше́л еси́ в преиспо́дняя земли́, / и сокруши́л еси́ вереи́ ве́чныя, / содержа́щия свя́занныя, Христе́, / и тридне́вен, я́ко от ки́та Ио́на, / воскре́сл еси́ от гро́ба.

Воскре́сл еси́ смерть упраздни́в, Христе́, / я́коже вели́кий Царь, / от а́довых сокро́вищ воззва́л еси́ нас / в наслажде́ние Ца́рства Небе́снаго, в зе́млю безсме́ртия.

Пле́щуще пе́сньми Боже́ственными, ве́рнии, воскли́кнем Бо́гу, / Крест Госпо́день целу́юще, / освяще́ния бо источа́ет исто́чник, всем су́щим в ми́ре.

Исполня́ется песнописа́тельный глас: / се бо покланя́емся пречи́стых ног Твои́х подно́жию Всеси́льне, / Кресту́ Твоему́ честно́му, тривожделе́нному дре́ву.

Е́же ви́де дре́во в Твой хлеб вложе́ное, во проро́цех рыда́тель, / Крест Твой, Ще́дре,

облобыза́юще, / воспева́ем Твоя́ у́зы, и погребе́ние, копие́ же и гво́здия.

На ра́мех его́же изво́лил еси́, Христе́, носи́ти святы́й Крест, / и на сем вознести́ся, и распя́тися пло́тию, / облобыза́юще собира́ем кре́пость на враги́ неви́димыя.

Троичен: Еди́ницу в трех начерта́ниих пою́, / и Тро́ицу во еди́ном естестве́ покланя́емую,

/ Бо́га тро́е ку́пно, Свет трисо́лнечный, / Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха.

Богородичен: Чуде́с вели́кое чу́до в Тебе́ яви́ся нескве́рная А́гнице, / взе́млющаго бо ми́ра грех, А́гнца родила́ еси́, / Его́же моли́ приле́жно о пою́щих Тя.

Катавасия: О́браз Боже́ственнаго Креста́, / Ио́на во чре́ве ки́тове / просте́ртыма дла́ньма проначерта́, / и взира́ше спасе́н от зве́ря / си́лою Твое́ю, Сло́ве.

Кондак, глас 7. Самогласен:

Не ктому́ пла́менное ору́жие храни́т врат Еде́мских, / на ты́я бо на́йде пресла́вный соу́з дре́во Кре́стное, / сме́ртное жа́ло и а́дова побе́да прогна́ся, / предста́л бо еси́, Спа́се мой, вопия́ су́щим во а́де: / вни́дите па́ки в рай.

Икос: Три кресты́ водрузи́ на Голго́фе Пила́т, / два разбо́йников, и еди́н Жизнода́вца. / Его́же ви́де ад, и рече́ су́щим до́ле: / о слуги́ мои́, и си́лы моя́! / Кто водрузи́ в гво́здие в се́рдце мое́, / древяны́м мя копие́м внеза́пу прободе́? / И растерза́юся, вну́тренними мои́ми болю́, утро́бою уязвля́юся, / чу́вства моя́ смуща́ют дух мой, / и понужда́ются изрыга́ти Ада́ма, и су́щия от Ада́ма, дре́вом да́нныя ми: / Дре́во бо сия́ вво́дит па́ки в рай.

Синаксарий.

Песнь 7.

Ирмос: О́троки от пе́щи изба́вивый, / быв Челове́к, / стра́ждет я́ко сме́ртен, / и стра́стию сме́ртное, / в нетле́ния облачи́т благоле́пие, / Еди́н благослове́н / отце́в Бог и препросла́влен.

Воскре́сл еси́ из гро́ба тридне́вно, я́ко спяй, Го́споди, / а́довы вра́тари порази́в Боже́ственною си́лою, / и дре́вния воздви́г пра́отцы / еди́не благослове́нный / отце́в Бо́же и препросла́вленный.

Цевни́цею пе́сней лику́юще / возра́дуемся днесь лю́дие Кре́стным поклоне́нием / на сем пригвозди́вшагося Христа́ сла́вяще, / еди́наго благослове́ннаго / отце́в Бо́га и препросла́вленнаго.

Показа́вый умерщвле́ния орга́н, жи́зни де́лателище, / ми́ру облобыза́тельное, Твой Крест Всеще́дре, / тому́ покланя́ющияся освяти́, / еди́не благослове́нный / отце́в Бо́же и препросла́вленный.

Еди́не ми́лостиве и благоутро́бне, просвети́, / освяти́ еди́не Иису́се, / покланя́ющияся ве́рно Твоему́ Кресту́ , / и Боже́ственным страда́нием, / еди́не благослове́нный / отце́в Бо́же и препросла́вленный.

Слава, Троичен: Еди́ницу в трех Ипоста́сех, пою́ Божество́: / Свет бо Оте́ц, Свет Сын, Свет Дух, / Све́ту неразде́льну пребыва́ющу, / еди́нством есте́ственным, / и треми́ луча́ми Лиц сия́ющу.

И ныне, Богородичен: Всех проро́к многоимени́тое Ты еси́ пропове́дание, / врата́ бо Бо́жия, ру́чка злата́я, земля́ свята́я, / яви́лася еси́ Де́во Богоневе́стная, / ро́ждшая пло́тию Иису́са Христа́, / отце́в Бо́га и препросла́вленна.

Катавасия: Из пла́мене о́троки избавле́й, / плоть прии́м прише́л еси́ на зе́млю, / и на Кресте́пригвожде́н, / спасе́ние нам дарова́л еси́, Христе́, / еди́н благослове́н отце́в Бо́же, / и препросла́влен.

Песнь 8.

Ирмос: Сей нарече́нный и святы́й день, / Еди́н суббо́т Царь и Госпо́дь, / пра́здников пра́здник / и торжество́ есть торже́ств, / во́ньже благослови́м Христа́во ве́ки.

Ми́ро в рука́х что держите́ вся́ко? / Кого́ же взыску́ете? / Ны́не явле́йся ю́ноша во гро́бе, вопия́: / воскре́се Христо́с и Бог наш, / возста́вивый естество́ челове́ков от а́довых сокро́вищ.

Ра́дуйся требога́тое дре́во и Боже́ственное, Кре́сте, / све́те су́щим во тьме, / четвероконе́чный мир сия́нием твои́м, / воста́ния Христо́ва проявле́й зари́, / сподо́би вся ве́рныя дости́гнути Па́сху.

В сий день благоуха́ют ми́ра боже́ственныя мирополо́жницы, / живоми́рственное дре́во Крест Христо́в, / обоня́им его́ Богодухнове́нныя вони́, / тому́ покланя́ющеся ве́рно во ве́ки.

Гряди́ Елиссе́е проро́че, / рцы я́ве, что дре́во о́ное, / е́же в во́ду вложи́л еси́? / Крест Христо́в, и́мже от глубины́ тли извлеко́хомся, / тому́ покланя́ющеся ве́рно во ве́ки.

Дре́вле Иа́ков прообразу́я Крест Твой, Христе́, / Ио́сиф покланя́шеся Боже́ственнаго жезла́ кра́еви, / скиптр сей стра́шный Ца́рствия Твоего́ предви́дев: / ему́же ны́не покланя́емся ве́рно во ве́ки.

Благослови́м Отца́и Сы́на и Свята́го Ду́ха, Го́спода.

Троичен: Еди́но в трех начерта́ниих Существо́сла́вя, / не слива́ю единоли́чно трех, ниже́ пресеца́ю зра́ка, / Отца́, и Сы́на, со Ду́хом: / Еди́н бо над все́ми Бог в Тро́ице.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Богородичен: Еди́на в ма́терех яви́лася еси́, / Де́ва Богоневе́сто Мари́е, / без му́жа роди́вши Христа́ Спа́са, / чистоты́ зна́мение сохрани́вши: / Тебе́ ублажа́ем ве́рнии во ве́ки.

Катавасия: Ру́це в ров ве́рженый львов, / иногда́ вели́кий во проро́цех, / крестообра́зно просте́р Дании́л, / неврежде́н от сих сне́ди спасе́ся, / благословя́ Христа́ Бо́га во ве́ки.

Песнь 9.

Ирмос: Свети́ся, свети́ся, / но́вый Иерусали́ме: / сла́ва бо Госпо́дня / на тебе́ возсия́, / лику́й ны́не / и весели́ся, Сио́не. / Ты же, Чи́стая, красу́йся, Богоро́дице, / о воста́нии Рождества́ Твоего́.

Во гроб соше́л еси́ жизнода́вче и Бо́же, / и сокруши́л еси́ вся закле́пы же и вереи́, / и ме́ртвыя воскреси́л еси́, / сла́ва воста́нию Твоему́, вопию́щия, / Христе́ Спа́се всеси́льне.

Гроб Твой жизнь мне Христе́ источи́, содержа́й бо жизнь, / предста́в возопи́л еси́ живу́щим во гробе́х: / су́щии во у́зах разреши́теся, / Аз бо ми́ра избавле́ние приидо́х.

Пе́сньми да взыгра́ют вся древа́ дубра́вная, / тезоимени́тое дре́во Креста́ зря́ще облобыза́емое днесь: / на не́мже Христо́с вознесе́ главу́, / я́коже проро́чествует боже́ственный Дави́д.

Дре́вом уме́рый, дре́во тя обрето́х жи́зни, Христоно́сне Кресте мой, / храни́телю мой неруши́мый, / на де́моны кре́пкая держа́во, / тебе́ покланя́яйся днесь зову́: / освяти́мя сла́вою твое́ю.

Весели́ся, ра́дуйся, Це́рковь Бо́жия, / дре́ву требога́тному покланя́ющися днесь, / всесвята́го Креста́ Христо́ва: / Ему́же слу́жат чи́нове а́нгельстии, / и со стра́хом предстоя́т.

Троичен: Тро́ице Ли́цы, еди́нице Естество́м покланя́юся, / Тебе́ Божество́ Свято́е, / Отцу́, и Сы́ну, со Святы́м же Ду́хом, / еди́ному нача́лу, еди́ному Ца́рству, / все́ми влады́чествующему.

Богородичен: Гора́ вели́кая в ню́же всели́ся Христо́с, / Ты яви́лася еси́ Де́во, / я́коже боже́ственный Дави́д вопие́т: / Е́юже мы вознесо́хомся к небеси́, / всыни́вшеся Ду́хом Всеблаже́нная.

Катавасия: О Ма́ти Де́во, / и Богоро́дице нело́жная, / ро́ждшая безсе́менно Христа́ Бо́га на́шего, / на Крест возне́сшагося пло́тию, / Тя ве́рнии вси досто́йно с Ним ны́не велича́ем.

Ексапостиларий воскресен. И Креста.

Подобен: Со ученики́:

Слава: Крест Христо́в честны́й / днесь предложе́нный ви́девше поклони́мся, / и ве́рно возвесели́мся, облобыза́юще любо́вию, / на сем во́лею распе́ншагося прося́ще Го́спода, сподо́бити всех нас, / и Кресту́ честно́му поклони́тися, / и дости́гнути Воскресе́ние неосужде́нно.

И ныне, Богородичен: Дре́ву, на не́мже Всечи́стая, / пречи́стеи дла́ни о нас простре́, / пригвозди́выйся Сын Твой, / ны́не благоче́стно покланя́ющимся, / даждь нам мир, и мироспаси́тельныя всечестны́я стра́сти предвари́ти, / и све́тлой мирора́достной господоимени́той Па́сце поклони́тися, и светоно́сному дню.

На хвалитех поставим стихов 8,

и поем стихиры воскресны, осмогласника 4,

и трипеснца подобны 3, повторяюще 1, глас 4.

Подобен: Я́ко до́бля:

Во гла́сех воскли́кнем, / в пе́снех возвели́чим, / Крест честны́й облобыза́юще, / и к нему́ возопии́м: / Кре́сте всече́стне, / освяти́ на́ша ду́ши и телеса́ си́лою твое́ю, / и от вся́каго вре́да сопроти́вных соблюди́ неврежде́ны, / благоче́стно покланя́ющияся тебе́.

Приступи́вше почерпи́те неистоща́емых вод, / Креста́ благода́тию пролива́емых: / се предлежа́щее ви́дяще Дре́во свято́е, / дарова́ний исто́чник, / напое́ное кро́вию и водо́ю Влады́ки всех, / на том во́лею возне́сшагося, / и земны́я воздви́гшаго.

Стих: Возноси́те Го́спода Бо́га на́шего, и покланя́йтеся подно́жию но́гу Его́, / я́ко свя́то есть.

Це́ркве утвержде́ние, / мона́шествующих похвала́ и спасе́ние, / ты еси́ Кре́сте всече́стне, / те́мже покланя́ющеся тебе́, / и се́рдцем и душе́ю просвеща́емся днесь, / Боже́ственною благода́тию на тебе́ Пригвозди́вшагося, / и держа́ву льсти́ваго разори́вшаго, / и кля́тву потре́бльшаго.

Стих: Бог же Царь наш пре́жде ве́ка, / соде́ла спасе́ние посреде́ земли́.

И повторяюще первую стихиру, таже глаголем стих: Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́тся рука́Твоя́, / не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

И поем самогласен, глас 8:

Высокому́драго ра́зума злых фарисе́ев, / всех Госпо́дь при́тчею убежа́ти сего́ научи́, / и не высокому́дрствовати па́че, / е́же подоба́ет му́дрствовати, / всех наказа́, прописа́ние и о́браз Сам быв, / да́же до распя́тия и сме́рти, / Сам Себе́ излия́в. / Благодаря́ще у́бо с мытаре́м рцем:

/ пострада́вый за ны, и безстра́стен пребы́вый, Бо́же, / от страсте́й нас изба́ви, / и спаси́ ду́ши на́ша.

Сла́ва, паки тойже. И ны́не: Преблагослове́нна еси́:

Славословие великое. Егда же начинаем пети: Сла́ва в вы́шних: Тогда приидет иерей оболчен во вся священническия одежды, [или аще где будет старей, то от первейшаго в своих им местех должно есть сему быти]. И взем кадильницу, кадит святую трапезу, и

честный Крест, таже подъемлет его на дискосе со хранильницею на главу свою, и исходит от левыя страны престола северными дверьми, предыдущим ему свещам двум, и кадильнице, и отходит до царских врат. Скончану же бывшу славословию, и Трисвятому, глаголет священник: Прему́дрость, про́сти. И начинаем тропарь: Спаси́ Го́споди лю́ди Твоя́: трижды. И приходит иерей нося честный Крест пред святыя двери: и тамо уготовану четвероножнику, и полагается верху его честный Крест, и отверз хранильницу, кадит крестообразно от четырех стран.

И абие поем тропарь, глас 6:

Кресту́ Твоему́ покланя́емся, Влады́ко, / и свято́е Воскресе́ние Твое́ сла́вим. [Трижды.]

И начинают покланятися, аще где во обители, игумен, или ин первенствуяй во священных, такожде и прочии священницы покланяющеся пред честным Крестом дважды. Целуют же прежде старейшии, и по целовании, паки покланяются единожды, такожде творят и прочии священницы, десная страна и левая. Такожде приходит и братия два два покланяющеся по чину их.

Кланяющимся же братиям поем самогласны сия, глас 2:

Прииди́те ве́рнии, / животворя́щему Дре́ву поклони́мся, / на не́мже Христо́с Царь сла́вы во́лею ру́це распросте́р, / вознесе́ нас на пе́рвое блаже́нство, / и́хже пре́жде сла́стию укра́д враг, / изгна́ны от Бо́га сотвори́. / Прииди́те ве́рнии, Дре́ву поклони́мся, / и́мже сподо́бихомся неви́димых враг сокруши́ти главы́. / Прииди́те вся оте́чествия язы́к, / Крест Госпо́день пе́сньми почти́м: / ра́дуйся Кре́сте, па́дшаго Ада́ма соверше́нное избавле́ние! / О тебе́ ве́рнии хва́лятся, / я́ко твое́ю си́лою исма́ильтеския лю́ди держа́вно покаря́ющии. / Тебе́ ны́не со стра́хом христиа́не целу́ем: / на тебе́ пригвозди́вшагося Бо́га сла́вим, глаго́люще: / Го́споди, на том пригвозди́выйся, поми́луй нас, / я́ко Благ и Человеколю́бец.

Глас 8: Днесь Влады́ка тва́ри, и Госпо́дь сла́вы, / на Кресте́ пригвожда́ется и в ре́бра пробода́ется, / же́лчи и о́цта вкуша́ет, сла́дость церко́вная, / венце́м от те́рния облага́ется, / покрыва́яй не́бо о́блаки, / оде́ждею облачи́тся поруга́ния, / и зауша́ется бре́нною руко́ю, / руко́ю созда́вый челове́ка. / По плеще́ма бие́н быва́ет, / одева́яй не́бо о́блаки. / Заплева́ния и ра́ны прие́млет, / поноше́ния и зауше́ния, / и вся терпи́т мене́ ра́ди осужде́ннаго, / Изба́витель мой и Бог, / да спасе́т мир от пре́лести, я́ко благоутро́бен.

Слава, глас 8: Днесь неприкоснове́нный существо́м, / прикоснове́н мне быва́ет, / и стра́ждет стра́сти, / свобожда́яй мя от страсте́й. / Свет подава́яй слепы́м, / от беззако́нных усте́н оплева́ется, / и дае́т плещи́за плене́нныя на ра́ны. / Сего́ Чи́стая Де́ва и Ма́ти на Кресте́ зря́щи, / боле́зненно веща́ше: / увы́ мне Ча́до Мое́, / что сие́ сотвори́л еси́? / Кра́сный добро́тою па́че всех челове́к, / бездыха́нный, беззра́чный явля́ешися, / не име́я ви́да, ниже́ добро́ты. / Увы́ Мне Мой Све́те! / Не могу́ спя́ща зре́ти Тя, / утро́бою уязвля́юся, / и лю́тое ору́жие се́рдце Мое́ прохо́дит. / Воспева́ю Твоя́ стра́сти, / покланя́юся благоутро́бию Твоему́, / Долготерпели́ве сла́ва Тебе́.

И ныне, глас тойже: Днесь проро́ческое испо́лнися сло́во, / се бо покланя́емся на ме́сто, / иде́же стоя́сте но́зе Твои́, Го́споди, / и Дре́ва спасе́ния вкуси́вше, / грехо́вных страсте́й свобо́ду улучи́хом, / моли́твами Богоро́дицы, еди́не Человеколю́бче.

Таже ектении, и отпуст. Сла́ва, и ны́не, стихира Евангельская в притворе, и чтется оглашение Студитово, и час первый, и совершенный отпуст.

На литургии

Изобразительная. Блаженна гласа на 6, и от канона Креста песнь 3-я на 4.

Тропарь Крестный, глас 1:

Спаси́, Го́споди, лю́ди Твоя́, / и благослови́ достоя́ние Твое́, / побе́ды правосла́вным христиа́ном на сопроти́вныя да́руя, / и Твое́ сохраня́я Кресто́м Твои́м жи́тельство.

Кондак, глас 7. Самогласен:

Не ктому́ пла́менное ору́жие храни́т врат Еде́мских, / на ты́я бо на́йде пресла́вный соу́з дре́во Кре́стное, / сме́ртное жа́ло и а́дова побе́да прогна́ся, / предста́л бо еси́, Спа́се мой, вопия́ су́щим во а́де: / вни́дите па́ки в рай.

Вместо же Трисвятаго поем:

Кресту́ Твоему́ покланя́емся, Влады́ко, / и свято́е Воскресе́ние Твое́ сла́вим.

Прокимен Апостола, глас 6:

Спаси́, Го́споди, лю́ди Твоя́, / и благослови́ достоя́ние Твое́. Стих: К Тебе́, Го́споди, воззову́, Бо́же мой, да не премолчи́ши от мене́.

Апостол ко Евреем, зачало 311.

Бра́тие, иму́ще у́бо Архиере́а вели́ка, проше́дшаго небеса́, Иису́са Сы́на Бо́жия, да держи́мся испове́дания. Не и́мамы бо архиере́а не могу́ща спострада́ти не́мощем на́шим, но искуше́на по вся́чeским по подо́бию, ра́зве греха́. Да приступа́ем у́бо с дерзнове́нием к престо́лу благода́ти, я́ко да прии́мем ми́лость и благода́ть обря́щем во благовре́менну по́мощь. Всяк бо первосвяще́нник, от челове́к прие́млемь, за челове́ки поставля́ется на слу́жбы я́же к Бо́гу, да прино́сит да́ры же и жéртвы о гресе́х. Спострада́ти моги́й неве́жствующим и заблужда́ющим: поне́же и той не́мощию обложе́н есть. И сего́ ра́ди до́лжен есть я́коже о лю́дех, та́коже и о себе́ приноси́ти за гре́хи. И никто́же сам о себе́ прие́млет честь, но зва́нный от Бо́га, я́коже и Ааро́н. Та́ко и Христо́с, не Себе́ просла́ви бы́ти первосвяще́нника, но Глаго́лавый к Нему́: Сын Мой еси́ Ты, Аз днесь роди́х Тя. Я́коже и и́нде глаго́лет: Ты еси́ свяще́нник во век по чи́ну Мелхиседе́кову.

Аллилуиа, глас 1.

Стих: Помяни́ сонм Твой, его́же стяжа́л еси́ испе́рва. Стих: Бог же Царь наш пре́жде ве́ка, соде́ла спасе́ние посреде́ земли́.

Евангелие от Марка, зачало 37.

Рече́ Госпо́дь: и́же хо́щет по Мне ити́, да отве́ржется себé, и во́змет крест свой, и по Мне гряде́т. И́же бо а́ще хо́щет ду́шу свою́ спасти́, погуби́т ю, а и́же погуби́т ду́шу свою́ Менé ра́ди и Eва́нгелия, той спасе́т ю. Ка́я бо по́льза челове́ку, а́ще приобря́щет мир весь, и отщети́т ду́шу свою́? Или́ что даст челове́к изме́ну на души́ свое́й? И́же бо а́ще постыди́тся Менé и Мои́х слове́с в ро́де сем прелюбоде́йнем и гре́шнем, и Сын Челове́ческий постыди́тся eго́, eгда́ прии́дет во сла́ве Oтца́ Своего́ со а́нгелы святы́ми. И глаго́лаше им: ами́нь глаго́лю вам, я́ко суть не́цыи от зде стоя́щих, и́же не и́мут вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дят Ца́рствие Бо́жие прише́дшее в си́ле.

Причастный: Зна́менася на нас свет лица́ Твоего́, Го́споди.

 

 

Недёлz трeтіz с™hхъ постHвъ, поклонeніе прaзднуемъ чcтнaгw и3 животворsщагw кrтA.
Въ суббHту вeчера на мaлэй вечeрни, стіхи6ры на д7. Глaсъ ѕ7.
Под0бенъ: ЃгGльскіz:
Нhнэ ѓгGльскаz вHинства копіен0сzтъ дрeво чcтн0е, бlгоговёйнw њкружaющz, и3 вс‰ созывaющz вBрныz на поклонeніе. пріиди1те u5бо пост0мъ просвэти1вшіисz, припадeмъ є3мY рaдостію и3 стрaхомъ, вёрнw зовyще: рaдуйсz чcтнhй кrте, мjру ўтверждeніе. Двaжды.
Да ґдaмову потреби1ши клsтву, пл0ть нaшу пріeмлеши кромЁ сквeрны, распинaешисz же и3 ўмирaеши, їи7се пребlгjй: тёмже кrтъ тв0й, и3 копіE, гyбу же и3 тр0сть, гв0здіе вёрнw почитaемъ, и3 воскrніе твоE ви1дэти пр0симъ.
Заключaетъ є3дeмъ дрeвомъ дрeвле ѕмjй, дрeво же кrтA tверзaетъ сeй всBмъ хотsщымъ пост0мъ и3 слезaми њчи1ститисz. пріиди1те u5бо предлежaщее ви1дzще, томY припадeмъ со стрaхомъ вёрніи зовyще: tвeрзи вратA нбcнаz кrте, лю1бzщымъ тS.
Слaва, и3 нhнэ.
Под0бенъ:
Е#гдA кrтY пригвождeна ви1дэ сл0ве б9ій, безсёменнw тебE р0ждшаz, взывaше вопію1щи: ўвы2 мнЁ чaдо сладчaйшее, к0е твоE смирeніе б9е м0й; кaкw безстрaстный стрaсть терпи1ши, непрaведнымъ суд0мъ; пэсносл0влю твоE стрaшное крaйнее снизхождeніе.
На стіх0внэ стіхи6ры под0бны. Глaсъ в7:
Под0бенъ: Д0ме є3vфрafовъ:
Разрэши1вшесz ќзъ дрeвнzгw њсуждeніz, вёрніи дрeвомъ кrтA, на нeмъ пригвождeннаго хrтA славосл0вимъ.
Стjхъ: Возноси1те гDа бGа нaшего, и3 покланsйтесz подн0жію нHгу є3гw2, ћкw с™о є4сть.
Пріиди2 нhнэ съ нaми дв7де, цэвни1цу дви1жи, хrтA возноси1те поS, вёрніи поклони1тесz є3гw2 подн0жію.
Стjхъ: БGъ же цRь нaшъ прeжде вёка, содёла сп7сeніе посредЁ земли2.
Вознесeмъ лю1діе предлежaщее дрeво, и4мже сп7сeніе нaмъ хrт0съ подаeтъ, и3 вёрою цэлyемъ.
Слaва, и3 нhнэ, т0йже:
КrтобGор0диченъ: Вознесeна на кrтЁ, за человёки, ви1дzщи твоего2 сн7а дв7о, вопіsше рыдaющи: слaва бlгоутр0бію твоемY.
Тaже, Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. По Џ§е нaшъ:
Тропaрь, глaсъ №: Сп7си2 гDи лю1ди тво‰, и3 бlгослови2 достоsніе твоE, побBды правосл†внымъ хrтіaнwмъ на сопроти6вныz дaруz, и3 твоE сохранsz кrт0мъ твои1мъ жи1тельство.
И# бывaетъ tпyстъ. По tпyстэ же вх0дитъ сщ7eнникъ со є3кклисіaрхомъ въ сосудохрани1льницу, и3 взeмлютъ чcтн0е дрeво, пред8идyщу свёщнику и3 кади1лу, пою1щымъ тропaрь: Сп7си2 гDи лю1ди тво‰: И# прин0сzтъ на с™yю трапeзу, и3 вжигaютъ свэщY на всю2 н0щь.
На вели1цэй вечeрни,
бlгословлsетъ сщ7eнникъ, и3 поeмъ ћкw nбhчно предначинaтельный pал0мъ. Тaже стіхосл0віе, пeрваz каfjсма.
На ГDи, воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ ‹, и3 поeмъ стіхи6ры воскrны nсмоглaсника G, и3 ґнатHліевы G, и3 чcтнaгw кrтA д7, глaсъ є7:
Под0бенъ: Рaдуйсz п0стникwвъ:
Возсіsй гDнь кrте, свэтол{чныz мHлніz твоеS бlгодaти, въ сердцA чтyщихъ тS, и3 бGопріsтною люб0вію пріeмлющихъ, міровожделённе, и4мже слeзное потреби1сz сётованіе, и3 смeртныхъ сётей и3збaвихомсz, и3 къ при1сному весeлію пріид0хомъ. покажи2 красоты2 твоеS бlголёпіе, воздаsніе подaждь воздержaніz рабHмъ твои6мъ, вёрнw просsщымъ твоE богaтное заступлeніе, и3 вeлію млcть.
Рaдуйсz живон0сный кrте, цRкве крaсный раю2, дрeво нетлёніz, прозsбшее нaмъ вёчныz слaвы наслаждeніе: и4мже бэс0встіи tгонsютсz полцы2, и3 ѓгGльстіи свеселsтсz чи1нове, и3 совокуплє1ніz вёрныхъ прaзднуютъ. nрyжіе непобэди1мое, ўтверждeніе неруши1мое, вёрныхъ побёдо, сщ7eнникwвъ похвало2, хrт0вы нhнэ стrти и3 нaмъ подaждь дости1гнути, и3 вeлію млcть.
Рaдуйсz живон0сный кrте, бlгочeстіz непобэди1маz побёда, двeрь рaйскаz, вёрныхъ ўтверждeніе, цRкве њграждeніе: и4мже тлS разори1сz и3 ўпраздни1сz, и3 попрaсz смeртнаz держaва, и3 вознес0хомсz t земли2 къ нбcнымъ: nрyжіе непобэди1мое, бэсHвъ сопротивоб0рче, слaво м§нкwвъ, прпdбныхъ ћкw вои1стинну ўдобрeніе, пристaнище сп7сeніz, дaруzй мjру вeлію млcть.
Грzди2 первоздaннаz дв0ице, ли1ка tпaдшаz г0рнихъ, зaвистію человэкоубjйцы, г0рькою слaстію дрeва, дрeвле вкушeніемъ. сE всечестн0е вои1стинну дрeво предгрzдeтъ, къ немyже притeкше рaдостію њблобызaйте, и3 возопjйте къ немY съ вёрою: ты2 нaше воззвaніе, кrте всечестнhй, дрeво бGобlжeнное, сaде нбcный: є3гHже плодA причасти1вшесz, нетлёніе ўлучи1хомъ, є3дeма пeрваго пріeмше и3звёстнw, и3 вeлію млcть.
Слaва, глaсъ G: ХrтE б9е нaшъ, в0льное распsтіе во џбщее воскrніе р0да человёческагw воспріeмый, и3 тр0стію кrтA, њбагрeніемъ червлeнымъ сво‰ пeрсты њкровави1вый, њстaвитєльнаz нaмъ цaрски подписaти чlвэколю1бствовавый, не прeзри нaсъ бёдствующихъ, и3 пaки t тебE разстоsніе: но ўщeдри є3ди1не долготерпэли1ве, во њбстоsніи лю1ди тво‰, и3 востaни, побори2 борю1щыz ны2, ћкw всеси1ленъ.
И# нhнэ, бGор0диченъ глaса. Вх0дъ. Свёте ти1хій:
Прокjменъ: ГDь воцRи1сz:
Е#ктеніA, и3 пр0чее ћкw nбhчно.
На літjи стіхи1ра хрaма.
Слaва, и3 нhнэ, глaсъ є7: Зрsщи тS твaрь всS на кrтЁ нaга ви1сzща, содётелz и3 зижди1телz всёхъ, и3змэнsшесz стрaхомъ, и3 рыдaше: с0лнце же свётъ њмрачи2, и3 землS колебaшесz, кaменіе же разсэдaшесz, и3 хрaма свётлость раздирaшесz. мeртвіи востaша t гробHвъ, и3 ѓгGльскіz си6лы ўжас0шасz, глаг0люще: q чудесE! судіS сyдитсz, и3 стрaждетъ хотS за сп7сeніе мjра, и3 њбновлeніе.
На стіх0внэ стіхи6ры nсмоглaсника,
±же по ґлфави1ту.
Слaва, и3 нhнэ, глaсъ д7: Пособи1вый гDи кр0ткому дв7ду побэди1ти и3ноплемeнника, вBрнымъ лю1демъ нaшимъ споб0рствуй, и3 nрyжіемъ кrтA низложи2 враги2 нaшz: покажи2 бlгоутр0бне на нaсъ дрє1вніz млcти тво‰, и3 да разумёютъ вои1стинну, ћкw ты2 є3си2 бGъ: и3 на тS надёющіисz побэждaемъ, молsщіисz nбhчнw пречи1стэй твоeй м™ри, даровaтисz нaмъ вели1цэй млcти.
Тропaрь, Бцdе Дв7о: двaжды: и3 кrтный є3ди1ножды. Глaсъ №: Сп7си2 гDи лю1ди тво‰.
И# пр0чее послёдованіе бдёніz: ћкw nбhчно.
На ќтрени по шестоpaлміи,
БGъ гDь, во глaсъ nсмоглaсника, и3 глаг0лемъ тропaрь воскrный, двaжды. Слaва, кrтный: Сп7си2 гDи лю1ди тво‰: И# нhнэ, бGор0диченъ: Гавріи1лу вэщaвшу: И# nбhчное стіхосл0віе. Сэдaльны глаг0лемъ воскrны. По полmелeи, [ѓще гдЁ хрaмъ чcтнaгw кrтA] сэдaленъ кrтA, глaсъ }.
Под0бенъ: Повелённое тaйнw:
Въ раи2 ќбw прeжде дрeвомъ њбнажи2 њ вкушeніи врaгъ, наносS ўмерщвлeніе: кrтa же дрeво, животA њдэsніе человёкwмъ носS, наведE на земли2, и3 мjръ вeсь и3сп0лнисz всsкіz рaдости. є3г0же ви1дzще покланsема, бGу въ вёрэ лю1діе соглaснw воззовeмъ: и3сп0лнь хрaмъ слaвы є3гw2. Двaжды.
Степє1нна глaса. Е#ђліе ќтреннее. Воскrніе хrт0во: pал0мъ н7. Слaва, глaсъ }: Покаsніz tвeрзи ми2: И# нhнэ: На сп7сeніz стєзи2: Тaже, глaсъ ѕ7: Поми1луй мS б9е: Мн0жєства содёzнныхъ мн0ю лю1тыхъ: зри2 с. <?>.
КанHнъ воскrнъ, и3 бцdы, на ѕ7: тaже тріHди на }, творeніе господи1на fе0дwра студjта. Глaсъ №.
Пёснь №.
Їрм0съ: Воскrніz дeнь, просвэти1мсz лю1діе.
ТоржествA дeнь, востaніемъ хrт0вымъ, смeрть безвёстна показaсz, жи1зни возсіS зарS, ґдaмъ востaвъ ликyетъ рaдостію: тёмже воскли1кнемъ, побёдную пою1ще.
Поклонeніz дeнь чcтнaгw кrтA, пріиди1те къ семY вси2: востaніz бо хrт0ва зари6, свэтосіszй предлагaетъ нhнэ, того2 њблобызaимъ душeвнw рaдующесz.
Kви1сz вели1кій гDнь кrте, покажи2 ми2 зрaкъ б9eственный красоты2 твоеS нhнэ, дост0йнw покл0нника хвалы2 твоеS: и4бо ћкw њдушевлeнну тебЁ, и3 возглашaю, и3 њблобызaю тS.
Да восхвaлzтъ соглaснw нб7о и3 землS, ћкw предлежи1тъ всBмъ всебlжeннэйшій кrтъ, на нeмже пригвождeнъ тэлeснэ пожрeсz хrт0съ: того2 лобызaимъ душeвнw рaдующесz.
Слaва, трbченъ: q трbце начертaньми! q є3ди1нице зрaкомъ! џ§е, сн7е, и3 дш7е, є3диноси1льнаz є3ди1нице, въ совётэ и3 хотёніи, и3 держaвы начaлэ, мjръ тв0й сохрани2, ми1ръ подаю1щи.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: И#скyса никaкоже вёдущи мyжеска дв7о, безсёменнw раждaеши младeнца, чи1сто н0сиши рождeніе, мjра творцA хrтA бGа: того2 моли2 ўмири1ти всsчєскаz.
Катавaсіа: Б9eственнэйшій проwбрази2 дрeвле мwmсeй, въ чермнёмъ м0ри провeдъ їи7лz кrт0мъ твои1мъ, в0ду жезл0мъ пресёкъ, пёснь тебЁ и3сх0дную воспэвaz хrтE б9е.
Пёснь G.
Їрм0съ: Пріиди1те, пи1во піeмъ:
Пріиди1те, пёснь пои1мъ н0ву, разрушeніе ѓдово торжествyюще: и3з8 гр0ба бо хrт0съ воскRсе, смeрть плэни1въ, и3 сп7сE всsчєскаz.
Пріиди1те, почерпeмъ вёрніи, не t и3ст0чника и3сточaющагw в0ду тлённую, но t и3ст0чника просвэщeніz, кrтA хrт0ва поклонeніемъ, њ нeмже и3 хвaлимсz.
Дрeвле є3г0же проwбразовaше мwmсeй длaньма, кrтъ тв0й нhнэ њблобызaюще, ќмнаго ґмали1ка побэждaемъ, вLко хrтE, и4мже и3 сп7сaемсz.
Nчи1ма и3 ўстнaма чи1стыма пою1ще пёснь рaдованіz, гDню кrтY рaдостію поклони1мсz вёрніи, плeщуще пёсньми.
Слaва, трbченъ: Е#ди1наго въ трeхъ v3постaсехъ бGа безначaльнаго чтY: нераздёльнаго существA зрaкомъ, nц7A, сн7а, и3 д¦а живaго, въ ни1хже кrти1хомсz.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Въ купинЁ мwmсeй твоE њбрaзнw тaинство дрeвле чи1стаz ви1дэ: ћкоже бо џныz плaмень, џгнь б9ествA твою2 ўтр0бу не њпали2.
Катавaсіа: Ўтверди2 вLко хrтE кrт0мъ на кaмени мS вёры, не поколебaтисz ўмY прилHги врагA ѕлaгw: є3ди1нъ бо є3си2 с™ъ.
Сэдaленъ, глaсъ ѕ7: Кrтъ тв0й, гDи, њс™и1сz: въ нeмъ бо бывaютъ и3сцэлє1ніz болsщымъ во грэсёхъ: и4мже тебЁ припaдаемъ, поми1луй нaсъ.
Стjхъ: Возноси1те гDа бGа нaшего, и3 покланsйтесz подн0жію нHгу є3гw2, ћкw с™о є4сть.
Днeсь прbр0ческое и3сп0лнисz сл0во: сe бо покланsемсz, на мёсто, и3дёже стоsстэ н0зэ твои2 гDи: и3 дрeва спасeніz вкуси1вше, грэх0вныхъ страстeй своб0ду ўлучи1хомъ, мlтвами бцdы, є3ди1не чlвэколю1бче.
Слaва: Т0кмw водрузи1сz дрeво хrтE кrтA твоегw2, њснов†ніz поколебaшасz смeрти гDи: є3г0же бо поглоти2 желaніемъ ѓдъ tпусти2 трeпетомъ. kви1лъ є3си2 нaмъ сп7сeніе твоE с™hй, и3 славосл0вимъ тS сн7е б9ій, поми1луй нaсъ.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Бцdе дв7о, моли2 сн7а твоего2 пригв0ждшагосz в0лею на кrтЁ, и3 воскрeсша и3з8 мeртвыхъ, хrтA бGа нaшего, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Пёснь д7.
Їрм0съ: На б9eственнэй стрaжи:
СE воскрeсе хrт0съ, мmрон0сицамъ женaмъ ѓгGлъ речE: не рыдaйте, шeдше рцhте ґп0столwмъ: рaдуйтесz, днeсь сп7сeніе мjру, мучи1тельство врагA смeртію разруши1сz.
Живон0снагw твоегw2 кrтA, покл0нную рaдость днeсь хrтE срэтaюще, предсрётеніе твори1мъ всес™hz стrти твоеS, ю4же во сп7сeніе мjра содёлалъ є3си2 сп7се, ћкw всеси1ленъ.
Днeсь бывaетъ рaдость на нб7си2 и3 на земли2, ћкw хrт0во знaменіе мjру kвлsетсz кrтъ требlжeнный: сeй бо предложeнъ бhвъ, и3сточaетъ клaнzющымсz є3мY рaдость приснотекyщую.
Чт0 ти принесeмъ хrтE, ћкw честн0му кrтY дaлъ є3си2 нaмъ поклони1тисz; на нeмже всес™az кр0вь твоS и3зліsсz, и3дёже и3 пл0ть твоS гвоздьми2 водрузи1сz, є3г0же њблобызaюще нhнэ бlгодари1мъ тS.
Сла1ва, трbченъ: Е#ди1нагw б9ествA пою2 три2 v3пост†си, нераздёльнw, є3стeственнэ пр0стw проповёдаz, nц7A безначaльна, сн7а, и3 д¦а с™aго сопrт0льна, гDство є3ди1но, и3 є3ди1но цrтво, є3ди1ну держaву присносyщную.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Е#ди1на въ женaхъ kви1ласz є3си2 вeщь пречyдна чи1стаz, слhшаніе стрaшное: є3стеств0 бо ты2 њбнови1ла є3си2, без8 сёмене р0ждши, пребывaющи пaки ћкоже прeжде дв7а: роди1выйсz бо и3з8 тебE, бGъ є4сть и4стинный.
Катавaсіа: На кrтё тz си1льне, свэти1ло вели1кое ви1дэвъ, трeпетомъ взsтсz, лучы2 сопрsтавъ скры2, всs же твaрь воспЁ со стрaхомъ твоE долготерпёніе: и4бо и3сп0лнисz землS твоегw2 хвалeніz.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Ќтренюемъ ќтреннюю:
Возсіsлъ є3си2 t гр0ба незаходи1мый свёте, мjру њблистaz нетлёніе, потреби1лъ є3си2 гDи смeртный плaчь t конє1цъ, ћкw бlгоутр0бенъ.
Пристyпимъ њчищeнніи воздержaніемъ, тeплэ њблобызaюще во хвалeніи дрeво всес™0е, на нeмже хrт0съ распинaемь, сп7сE мjръ, ћкw бlгоутр0бенъ.
Ликyютъ въ весeліи ѓгGльстіи чи1ни, днeсь кrтA твоегw2 поклонeніемъ: тёмъ бо низложи1лъ є3си2 бэсHвскіz полки2, сп7сhй хrтE человёчество.
Рaй другjй познaсz цRковь, ћкоже прeжде дрeво и3мyщаz живон0сное, кrтъ тв0й гDи, и3з8 негHже прикосновeніемъ безсмeртію причасти1хомсz.
Слaва, трbченъ: Собезначaльны три2 слaвлю, є3ди1нагw существA: бGа nц7A, сн7а, и3 д¦а, свётъ є3ди1нъ трисіsтельный, кyпнw держaвное цrтво, въ несліsнномъ т0ждествэ.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: РодилA є3си2 є3стествA зак0номъ, но пaче зак0на: тебe бо є3ди1ныz безсёменно ржcтво2, стрaшный и3 помышлsемый нрaвъ, и3 глаг0лемый рождeніz твоегw2, всенепор0чнаz.
Катавaсіа: Ќтренююще тS воспэвaемъ сп7се щeдре, ми1ръ њбрётше кrт0мъ твои1мъ, и4мже њбнови1лъ є3си2 р0дъ человёческій ко свёту невечeрнему вводS нaсъ.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Снизшeлъ є3си2:
Воскрeслъ є3си2 смeрть ўпраздни1въ хrтE, ћкоже вели1кій цRь, t ѓдовыхъ сокр0вищъ воззвaлъ є3си2 нaсъ въ наслаждeніе цrтва нбcнагw, въ зeмлю безсмeртіz.
Плeщуще пёсньми б9eственными вёрніи, воскли1кнемъ бGу, кrтъ гDнь цэлyюще: њсщ7eніz бо и3сточaетъ и3ст0чникъ, всBмъ сyщымъ въ мjрэ.
И#сполнsетсz пэснописaтельный глaсъ: сe бо покланsемсz пречи1стыхъ н0гъ твои1хъ подн0жію всеси1льне, кrтY твоемY честн0му, тривожделённому дрeву.
Е$же ви1дэ дрeво въ тв0й хлёбъ вложeное, во прор0цэхъ рыдaтель, кrтъ тв0й щeдре њблобызaюще, воспэвaемъ тво‰ ќзы, и3 погребeніе, копіe же и3 гвHздіz.
На рaмэхъ є3г0же и3зв0лилъ є3си2 хrтE носи1ти с™hй кrтъ, и3 на сeмъ вознести1сz, и3 распsтисz пл0тію, њблобызaюще собирaемъ крёпость на враги2 неви6димыz.
Сла1ва, трbченъ: Е#ди1ницу въ трeхъ начертaніихъ пою2, и3 трbцу во є3ди1номъ є3стествЁ покланsемую, бGа тр0е кyпнw, свётъ трис0лнечный, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Чудeсъ вели1кое чyдо въ тебЁ kви1сz несквeрнаz ѓгнице, взeмлющаго бо мjра грёхъ, ѓгнца родилA є3си2: є3г0же моли2 прилёжнw њ пою1щихъ тS.
Катавaсіа: W$бразъ б9eственнагw кrтA, їHна во чрeвэ ки1товэ простeртыма длaньма проначертA, и3 взирaше сп7сeнъ t ѕвёрz си1лою твоeю сл0ве.
Кондaкъ, глaсъ з7. Самоглaсенъ:
Не ктомY плaменное nрyжіе храни1тъ врaтъ є3дeмскихъ: на ты6z бо нaйде преслaвный соyзъ дрeво крeстное, смeртное жaло, и3 ѓдова побёда прогнaсz. предстaлъ бо є3си2 сп7се м0й, вопіS сyщымъ во ѓдэ: вни1дите пaки въ рaй.
Јкосъ: Три2 кrты2 водрузи2 на голг0fэ пілaтъ, двA разб0йникwвъ, и3 є3ди1нъ жизнодaвца. є3г0же ви1дэ ѓдъ, и3 речE сyщымъ д0лэ: q слуги6 мои2, и3 си6лы мо‰! кто2 водрузи1въ гв0здіе въ сeрдце моE, древzнhмъ мS копіeмъ внезaпу прободE; и3 растерзaюсz, внyтренними мои1ми болю2, ўтр0бою ўzзвлsюсz, ч{вства мо‰ смущaютъ дyхъ м0й, и3 понуждaютсz и3зрыгaти ґдaма, и3 сyщыz t ґдaма, дрeвомъ д†нныz ми2: дрeво бо сі‰ вв0дитъ пaки въ рaй.
Сmнаxaрій. Стіхи2:
КrтY всS землS да покланsетсz:
И$мже познaла тебЁ покланsтисz, сл0ва.
Въ т0йже дeнь, въ недёлю трeтію постHвъ, поклонeніе прaзднуемъ чcтнaгw и3 животворsщагw кrтA, вины2 рaди сицевы2: Понeже бо четыредесzтоднeвнымъ пост0мъ, w4бразомъ нёкимъ и3 мы2 распинaемсz, ўмерщвлsеми t страстeй, г0рести же чyвство и4мамы, ўнывaюще и3 низпадaюще: предлагaетсz честнhй и3 животворsщій кrтъ, ћкw ќбw прохлаждaz и3 ўтверждaz нaсъ, и3 воспоминaz нaмъ стrти гDа нaшегw їи7са хrтA, и3 ўтэшaz. Ѓще бGъ нaшъ нaсъ рaди распsтсz, коли1кw подобaетъ нaмъ є3гw2 рaди дёzти, њблегчaz же болBзни нaшz предложeніемъ вLчнихъ скорбeй, и3 воспоминaніемъ и3 ўповaніемъ, кrт0мъ слaвы; Ћкw бо сп7съ нaшъ на кrтъ возшeдъ, прослaвисz безчeстнымъ жи1тельствомъ и3 њгорчeніемъ: си1це подобaетъ и3 нaмъ дёzти, да и3 спрослaвимсz є3мY, ѓще и3 нёчто нёкогда стрaждемъ печaльное. И# и4накw: ћкоже д0лгій и3 жест0кій пyть проходsщіи, и3 труд0мъ њтzгчaвшіи, ѓще гдЁ дрeво благосэнноли1ственное њбрsщутъ, мaлw сёдше ўпокоsютсz, и3 ћкw ќбw ю4ни бhвше пр0чее пyть прох0дzтъ: тaкw и3 нhнэ въ п0стное врeмz и3 приск0рбный пyть и3 п0двигъ, насади1сz посредЁ t с™hхъ nтє1цъ живон0сный кrтъ, њслaбу и3 прохлаждeніе нaмъ подаsй бlгомyжествєнны же и3 лeгки къ пр0чему трудY ўтруди1вшыzсz ўстроsz. И#ли2 ћкоже є4сть при царeвэ пришeствіи, предх0дzтъ џнагw знaмєніz и3 ски1птры: тaже и3 сaмъ прих0дитъ, рaдуzсz њ побёдэ, и3 веселsсz, свесели1тсz же вкyпэ и3 послyшное. Тaкw и3 гDь нaшъ їи7съ хrт0съ, хотS є3ли1кw неукл0ннw на смeрть показaти побёду, и3 со слaвою произhти воскрeснымъ днeмъ, предпослA ски1птръ св0й, цaрское знaменіе, животворsщій кrтъ, њбрaдованіz и3 прохлаждeніz нaсъ, ћкw мнHжайша и3сполнsющій, и3 ўстроsющій нaсъ гот0выхъ бhти, и3 самаго2 є3ли1кw м0щно цRS воспріsти, и3 восхвали1ти свётлw побэждaюща. Посредё же с™hz четыредесsтницы седми1цы: занE г0рькому и3ст0чнику под0бна є4сть с™az четыредесsтница, сокрушeніz рaди, и3 сyщіz нaмъ t постA г0рести и3 печaли. Ћкоже ќбw во џнагw средY б9eственный мwmсeй дрeво вложи2, и3 ўслади2 є3го2, тaкw и3 проведhй нaсъ бGъ ќмнагw чермнaгw м0рz, и3 фараHна, животворsщимъ дрeвомъ честнaгw и3 животворsщагw кrтA, ўслаждaетъ г0ресть пост0мъ t четыредесsтницы: и3 ўтэшaz нaсъ ћкw въ пустhни пребывaющихъ, д0ндеже ко ќмному їеrли1му возведeтъ свои1мъ воскrніемъ. И#ли2 понeже кrтъ дрeво животA глаг0летсz и3 є4сть, џно же дрeво посредЁ раS є3дeма насаждeно бsше: прили1чнw и3 б9eственніи nтцы2 крeстное дрeво посредЁ с™hz четыредесsтницы насади1ша, вкyпэ ќбw и3 ґдaмово лaкомство поминaюще, вкyпэ же и3 џнагw tsтіz прописyюще настоsщимъ дрeвомъ, сег0 бо вкушaюще не ктомY ўмирaемъ, но пaче и3 њживлsемсz. Тогw2 си1лою хrтE б9е и3 нaсъ сохрани2 t лукaвагw и3скушeній: и3 б9eствєннымъ твои6мъ стrтeмъ и3 живон0сному воскrнію поклони1тисz спод0би, четыредесzтоднeвное бlгосвётлэ прешeдшымъ п0прище, и3 поми1луй нaсъ ћкw є3ди1нъ бlгъ и3 чlвэколю1бецъ, ґми1нь.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Џтроки t пeщи:
Воскрeслъ є3си2 и3з8 гр0ба триднeвнw, ћкw спsй гDи, ѓдwвы врaтари порази1въ б9eственною си1лою, и3 дрє1вніz воздви1гъ прaoтцы є3ди1не бlгословeнный nтцє1въ б9е, и3 препрослaвленный.
Цэвни1цею пёсней ликyюще возрaдуемсz днeсь лю1діе крeстнымъ поклонeніемъ на сeмъ пригвозди1вшагосz хrтA слaвzще, є3ди1наго бlгословeннаго nтцє1въ бGа, и3 препрослaвленнаго.
Показaвый ўмерщвлeніz nргaнъ, жи1зни дёлателище, мjру њблобызaтельное, тв0й кrтъ всещeдре, томY покланsющыzсz њс™и2, є3ди1не бlгословeнный nтцє1въ б9е и3 препрослaвленный.
Е#ди1не ми1лостиве и3 бlгоутр0бне, просвэти2, њсвzти2 є3ди1не їи7се, покланsющыzсz вёрнw твоемY кrтY, и3 б9eствєннымъ страдaніємъ, є3ди1не бlгословeнный nтцє1въ б9е, и3 препрослaвленный.
Слaва, трbченъ: Е#ди1ницу въ трeхъ v3постaсехъ, пою2 б9ество2: свётъ бо nц7ъ, свётъ сн7ъ, свётъ д¦ъ, свёту нераздёльну пребывaющу, є3ди1нствомъ є3стeственнымъ, и3 треми2 лучaми ли1цъ сіsющу.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Всёхъ прbрHкъ многоимени1тое ты2 є3си2 проповёданіе, вратa бо б9іz, рyчка златaz, землS с™az, kви1ласz є3си2 дв7о бGоневёстнаz, р0ждшаz пл0тію їи7са хrтA, nтцє1въ бGа, и3 препрослaвленна.
Катавaсіа: И#з8 плaмене џтроки и3збавлeй, пл0ть пріи1мъ пришeлъ є3си2 на зeмлю, и3 на кrтЁ пригвождeнъ, сп7сeніе нaмъ даровaлъ є3си2 хrтE, є3ди1нъ бlгословeнъ nтцє1въ б9е, и3 препрослaвленъ.
Пёснь }.
Їрм0съ: Сeй наречeнный:
МЂро въ рукaхъ что2 держитE всsкw; ког0 же взыскyете; нhнэ kвлeйсz ю4ноша во гр0бэ, вопіS: воскрeсе хrт0съ и3 бGъ нaшъ, возстaвивый є3стество2 человёкwвъ t ѓдовыхъ сокр0вищъ.
Рaдуйсz требогaтое дрeво и3 б9eственное, кrте, свёте сyщымъ во тьмЁ, четвероконeчный мjръ сіsніемъ твои1мъ, востaніz хrт0ва проzвлeй зари2, спод0би вс‰ вBрныz дости1гнути пaсху.
Въ сjй дeнь бlгоухaютъ мЂра б9eствєнныz мmропол0жницы, живомЂрственное дрeво кrтъ хrт0въ: њбонsимъ є3гw2 бGодухновє1нныz вони6, томY покланsющесz вёрнw во вёки.
Грzди2 є3ліссeе прbр0че, рцы2 ћвэ, что2 дрeво џное, є4же въ в0ду вложи1лъ є3си2; кrтъ хrт0въ, и4мже t глубины2 тли2 и3звлек0хомсz, томY покланsющесz вёрнw во вёки.
Дрeвле їaкwвъ проwбразyz кrтъ тв0й хrтE, їHсифъ покланsшесz б9eственнагw жезлA крaеви, ски1птръ сeй стрaшный цrтвіz твоегw2 предви1дэвъ: є3мyже нhнэ покланsемсz вёрнw во вёки.
Бlгослови1мъ nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, гDа.
Трbченъ: Е#ди1но въ трeхъ начертaніихъ существо2 слaвz, не сливaю є3диноли1чнw трeхъ, нижE пресэцaю зрaка, nц7A, и3 сн7а, со д¦омъ: є3ди1нъ бо над8 всёми бGъ въ трbцэ.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Е#ди1на въ мaтерехъ kви1ласz є3си2 дв7а бGоневёсто мRjе, без8 мyжа роди1вши хrтA сп7са, чистоты2 знaменіе сохрани1вши: тебE ўбlжaемъ вёрніи во вёки.
Катавaсіа: Рyцэ въ р0въ вeрженый львHвъ, и3ногдA вели1кій во прbр0цэхъ, кrтоwбрaзнw простeръ даніи1лъ, невреждeнъ t си1хъ снёди сп7сeсz, бlгословS хrтA бGа во вёки.
Пёснь f7.
Їрм0съ: Свэти1сz, свэти1сz:
Во гр0бъ сошeлъ є3си2 жизнодaвче и3 б9е, и3 сокруши1лъ є3си2 вс‰ заклeпы же и3 верєи2, и3 мє1ртвыz воскреси1лъ є3си2, слaва востaнію твоемY, вопію1щыz, хrтE сп7се всеси1льне.
Гр0бъ тв0й жи1знь мнЁ хrтE и3сточи2, содержaй бо жи1знь, предстaвъ возопи1лъ є3си2 живyщымъ во гробёхъ: сyщіи во ќзахъ разрэши1тесz, ѓзъ бо мjра и3збавлeніе пріид0хъ.
Пёсньми да взыгрaютъ вс‰ древA дубр†внаz, тезоимени1тое дрeво кrтA зрsще њблобызaемое днeсь: на нeмже хrт0съ вознесE главY, ћкоже прbр0чествуетъ б9eственный дв7дъ.
Дрeвомъ ўмeрый, дрeво тS њбрэт0хъ жи1зни хrтон0сне кrте м0й, храни1телю м0й неруши1мый, на дeмwны крёпкаz держaво, тебЁ покланszйсz днeсь зовY: њс™и2 мS слaвою твоeю.
Весели1сz, рaдуйсz цRковь б9іz, дрeву требогaтному покланsющисz днeсь, всес™aгw кrтA хrт0ва: є3мyже слyжатъ чи1нове ѓгGльстіи, и3 со стрaхомъ предстоsтъ.
Сла1ва, трbченъ: Трbцэ ли1цы, є3ди1ницэ є3стеств0мъ покланsюсz, тебЁ б9ество2 с™0е, nц7Y, и3 сн7у, со с™hмъ же д¦омъ, є3ди1ному начaлу, є3ди1ному цrтву, всёми владhчествующему.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: ГорA вели1каz въ ню1же всели1сz хrт0съ, ты2 kви1ласz є3си2 дв7о, ћкоже б9eственный дв7дъ вопіeтъ: є4юже мы2 вознес0хомсz къ нб7си2, всыни1вшесz д¦омъ всебlжeннаz.
Катавaсіа: Q м™и дв7о, и3 бцdе нел0жнаz, р0ждшаz безсёменнw хrтA бGа нaшего, на кrтъ вознeсшагосz пл0тію, тS вёрніи вси2 дост0йнw съ ни1мъ нhнэ величaемъ.
Е#xапостілaрій воскрeсенъ. И# кrтA.
Под0бенъ: Со ўченики2:
Кrтъ хrт0въ честнhй днeсь предложeнный ви1дэвше поклони1мсz, и3 вёрнw возвесели1мсz, њблобызaюще люб0вію, на сeмъ в0лею распeншагосz просsще гDа, спод0бити всёхъ нaсъ, и3 кrтY чcтн0му поклони1тисz, и3 дости1гнути воскrніе неwсуждeннw.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Дрeву, на нeмже всечcтаz, пречcтэи дл†ни њ нaсъ прострE, пригвозди1выйсz сн7ъ тв0й, нhнэ бlгочeстнw покланsющымсz, дaждь нaмъ ми1ръ, и3 міроспаси1тєльныz всечcтны6z стrти предвари1ти, и3 свётлой мірорaдостной гDоимени1той пaсцэ поклони1тисz, и3 свэтон0сному дню2.
На хвали1техъ постaвимъ стіхHвъ }: и3 поeмъ стіхи6ры воскrны, nсмоглaсника д7: и3 трипёснца подHбны G, повторsюще №, глaсъ д7.
Под0бенъ: Ћкw д0блz:
Во глaсэхъ воскли1кнемъ, въ пёснехъ возвели1чимъ, кrтъ честнhй њблобызaюще, и3 къ немY возопіи1мъ: кrте всечeстне, њс™и2 нaшz дyшы и3 тэлесA си1лою твоeю, и3 t всsкагw врeда сопроти1вныхъ соблюди2 невреждeны, бlгочeстнw покланsющыzсz тебЁ.
Приступи1вше почерпи1те неистощaемыхъ в0дъ, кrтA бlгодaтію проливaемыхъ: сE предлежaщее ви1дzще дрeво с™0е, даровaній и3ст0чникъ, напоeное кр0вію и3 вод0ю вLки всёхъ, на т0мъ в0лею вознeсшагwсz, и3 зємнhz воздви1гшагw.
Стjхъ: Возноси1те гDа бGа нaшего, и3 покланsйтесz подн0жію нHгу є3гw2, ћкw с™о є4сть.
ЦRкве ўтверждeніе, монaшествующихъ похвалA и3 сп7сeніе, ты2 є3си2 кrте всечeстне: тёмже покланsющесz тебЁ, и3 сeрдцемъ и3 душeю просвэщaемсz днeсь, б9eственною бlгодaтію на тебЁ пригвозди1вшагwсz, и3 держaву льсти1вагw разори1вшагw, и3 клsтву потрeбльшагw.
Стjхъ: БGъ же цRь нaшъ прeжде вёка, содёла сп7сeніе посредЁ земли2.
И# повторsюще пeрвую стіхи1ру, тaже глаг0лемъ стjхъ:
Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.
И# поeмъ самоглaсенъ, глaсъ }:
Высокомyдрагw рaзума ѕлhхъ фарісeєвъ, всёхъ гDь при1тчею ўбэжaти сегw2 научи2: и3 не высокомyдрствовати пaче, є4же подобaетъ мyдрствовати, всёхъ наказA, прописaніе и3 w4бразъ сaмъ бhвъ, дaже до распsтіz и3 смeрти, сaмъ себE и3зліsвъ. бlгодарsще u5бо съ мытарeмъ рцeмъ: пострадaвый за ны2, и3 безстрaстенъ пребhвый б9е, t страстeй нaсъ и3збaви, и3 сп7си2 дyшы нaшz.
Слaва, пaки т0йже. И# нhнэ: Пребlгословeнна є3си2: Славосл0віе вели1кое. Е#гдa же начинaемъ пёти: Слaва въ вhшнихъ: ТогдA пріи1детъ їерeй њболчeнъ во вс‰ сщ7eнничєскіz nдє1жды, [и3ли2 ѓще гдЁ бyдетъ стaрэй, то t пeрвэйшагw въ свои1хъ и5мъ мёстэхъ д0лжно є4сть семY бhти]. И# взeмъ кади1льницу, кади1тъ с™yю трапeзу, и3 чcтнhй кrтъ, тaже под8eмлетъ є3го2 на дjскосэ со храни1льницею на главY свою2, и3 и3сх0дитъ t лёвыz страны2 прест0ла сёверными двeрьми, пред8идyщымъ є3мY свэщaмъ двyмъ, и3 кади1льницэ, и3 tх0дитъ до цrкихъ врaтъ. Скончaну же бhвшу славосл0вію, и3 трис™0му, глаг0летъ сщ7eнникъ: Премdрость пр0сти. И# начинaемъ тропaрь: Сп7си2 гDи лю1ди тво‰: три1жды. И# прих0дитъ їерeй носS чcтнhй кrтъ пред8 с™ы6z двє1ри: и3 тaмw ўгот0вану четверон0жнику, и3 полагaетсz верхY є3гw2 чcтнhй кrтъ, и3 tвeрзъ храни1льницу, кади1тъ кrтоwбрaзнw t четhрехъ стрaнъ.
И# ѓбіе поeмъ тропaрь, глaсъ ѕ7:
КrтY твоемY покланsемсz вLко, и3 с™0е воскrніе твоE слaвимъ. Три1жды.
И# начинaютъ покланsтисz, ѓще гдЁ во nби1тели, и3гyменъ, и3ли2 и4нъ пeрвенствуzй во сщ7eнныхъ, тaкожде и3 пр0чіи сщ7eнницы покланsющесz пред8 чcтнhмъ кrт0мъ двaжды: цэлyютъ же прeжде старёшіи, и3 по цэловaніи, пaки покланsютсz є3ди1ножды: тaкожде творsтъ и3 пр0чіи сщ7eнницы, деснaz странA и3 лёваz. тaкожде прих0дитъ и3 брaтіz двA двA покланsющесz по чи1ну и4хъ.
Клaнzющымсz же брaтіzмъ поeмъ самоглaсны сі‰, глaсъ в7:
Пріиди1те вёрніи, животворsщему дрeву поклони1мсz, на нeмже хrт0съ цRь слaвы в0лею рyцэ распростeръ, вознесE нaсъ на пeрвое бlжeнство, и4хже прeжде слaстію ўкрaдъ врaгъ, и3згнaны t бGа сотвори2. пріиди1те вёрніи, дрeву поклони1мсz, и4мже спод0бихомсz неви1димыхъ вр†гъ сокруши1ти главы6. пріиди1те вс‰ nтeчєствіz kзы6къ, кrтъ гDнь пёсньми почти1мъ: рaдуйсz кrте, пaдшагw ґдaма совершeнное и3збавлeніе! њ тебЁ вёрніи хвaлzтсz, ћкw твоeю си1лою їсмaильтєскіz лю1ди держaвнw покарsющіи. тебE нhнэ со стрaхомъ хrтіaне цэлyемъ: на тебЁ пригвозди1вшагосz бGа слaвимъ, глаг0люще: гDи на т0мъ пригвозди1выйсz поми1луй нaсъ, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.
Глaсъ }: Днeсь вLка твaри, и3 гDь слaвы, на кrтЁ пригвождaетсz и3 въ рeбра прободaетсz, жeлчи и3 џцта вкушaетъ, слaдость цRк0внаz: вэнцeмъ t тeрніz њблагaетсz: покрывazй нб7о џблаки, nдeждею њблачи1тсz поругaніz: и3 заушaетсz брeнною рук0ю, рук0ю создaвый человёка. по плещeма біeнъ бывaетъ, њдэвazй нeбо џблаки. заплев†ніz и3 р†ны пріeмлетъ, поношє1ніz и3 заушє1ніz: и3 вс‰ терпи1тъ менE рaди њсуждeннагw, и3збaвитель м0й и3 бGъ, да сп7сeтъ мjръ t прeлести, ћкw бlгоутр0бенъ.
Слaва, глaсъ }: Днeсь неприкосновeнный существ0мъ, прикосновeнъ мнЁ бывaетъ, и3 стрaждетъ стrти, свобождazй мS t страстeй. свётъ подавazй слэпы6мъ, t беззак0нныхъ ўстeнъ њплевaетсz, и3 даeтъ плещи2 за плэнє1нныz на р†ны. сего2 чcтаz дв7а и3 м™и на кrтЁ зрsщи, болёзненнw вэщaше: ўвы2 мнЁ чaдо моE, что2 сіE сотвори1лъ є3си2; крaсный добр0тою пaче всёхъ человёкъ, бездыхaнный, беззрaчный kвлsешисz, не и3мёz ви1да, нижE добр0ты. ўвы2 мнЁ м0й свёте! не могY спsща зрёти тS, ўтр0бою ўzзвлsюсz, и3 лю1тое nрyжіе сeрдце моE прох0дитъ. воспэвaю тво‰ стrти, покланsюсz бlгоутр0бію твоемY, долготерпэли1ве слaва тебЁ.
И# нhнэ, глaсъ т0йже: Днeсь прbр0ческое и3сп0лнисz сл0во: сe бо покланsемсz на мёсто, и3дёже стоsстэ н0зэ твои2 гDи: и3 дрeва сп7сeніz вкуси1вше, грэх0вныхъ страстeй своб0ду ўлучи1хомъ, мlтвами бцdы, є3ди1не чlвэколю1бче.
Тaже є3ктеніи2, и3 tпyстъ. Слaва, и3 нhнэ, стіхи1ра є3ђльскаz, въ притв0рэ: и3 чтeтсz њглашeніе студjтово, и3 чaсъ пeрвый, и3 совершeнный tпyстъ. На літургjи и3з8wбрази1тєльнаz. Бlжє1нна глaса, на ѕ7: и3 t канHна кrтA пёснь G-z на д7.
Вмёстw же трис™aгw поeмъ: КrтY твоемY покланsемсz вLко, и3 с™0е воскrніе твоE слaвимъ.
Прокjменъ ґпcла, глaсъ ѕ7: Сп7си2 гDи лю1ди тво‰, и3 бlгослови2 достоsніе твоE. Стjхъ: Въ тебЁ гDи воззовY, б9е м0й, да не премолчи1ши t менE. Ґп0столъ ко є3врeємъ, зачaло т№i. Ґллилyіа, глaсъ №: Помzни2с0нмъ тв0й, є3г0же стzжaлъ є3си2 и3спeрва. Стjхъ: БGъ же цRь нaшъ прeжде вёка, содёла сп7сeніе посредЁ земли2. Е#ђліе t мaрка, зачaло lз. Причaстный: Знaменасz на нaсъ свётъ лицA твоегw2 гDи.
Въ недёлю вeчера.
На ГDи, воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ ‹, и3 поeмъ д7 стіхи6ры nсмоглaсника ўмили1тельны, глaса: и3 трипёснца G, подHбны господи1на їHсифа. Глaсъ }.
Под0бенъ: ГDи, ѓще и3 на суди1щи:
ГDи, на кrтЁ в0лею простeрлъ є3си2 дл†ни тво‰, семY ўмилeніемъ сeрдца поклони1тисz и3 нaсъ спод0би, просвэщeнныхъ д0брэ пост0мъ и3мlтвами, и3 воздержaніемъ и3 бlготворeніемъ, ћкw блaгъ и3 чlвэколю1бецъ.
Под0бенъ:
ГDи, грэхHвъ мои1хъ мн0жєства, по мн0жеству њчи1сти щедр0тъ твои1хъ всещeдре, и3 кrтъ тв0й спод0би чи1стою душeю ви1дэти, и3 цэловaти, въ настоsщей седми1цэ воздержaніz, ћкw чlвэколю1бецъ.
И$на стіхи1ра господи1на fе0дwра глaсъ G.
Под0бенъ: Вeліе чyдо:
Вeліе чyдо, дрeво ви1дитсz, на нeмже хrт0съ в0лею распsтсz пл0тію: поклонsетсz мjръ, и3 просвэщaемь взывaетъ: q кrтA си1ло, и3 зри1мый дeмwны пали1тъ, и3 воwбражaемь си1хъ палS kвлsетсz! ўблажaю тS пречи1стое дрeво, почитaю и3 покланsюсz со стрaхомъ, и3 бGа слaвлю, тоб0ю даровaвшаго мнЁ жи1знь безконeчную.
И# минeи G. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ. Вх0дъ. Свёте ти1хій: Прокjменъ, глaсъ }: Дaлъ є3си2 достоsніе боsщымсz тебE гDи. Стjхъ №: T конє1цъ земли2 къ тебЁ воззвaхъ. Стjхъ в7: Покрhюсz въ кр0вэ кри1лъ твои1хъ. Стjхъ G: Тaкw воспою2 и4мени твоемY во вёки. И# пaки: Дaлъ є3си2 достоsніе боsщымсz:
На стіх0внэ самоглaсенъ днE, двaжды. Глaсъ }:
Воззрёти nчи1ма на нб7о не смёю nкаsнный ѓзъ, t лукaвыхъ мои1хъ дэsній: но ћкw мытaрь стенS взывaю ти2: б9е, њчи1сти мS грёшнаго, и3 фарісeйскагw лицемёріz и3збaви мS, ћкw є3ди1нъ бlгоутр0бенъ.
Стjхъ №: Къ тебЁ возвед0хъ џчи мои2:
Стjхъ в7: Поми1луй нaсъ гDи:
Мyчениченъ: М§нцы гDни всsкое мёсто њсвzщaете, и3 всsкъ недyгъ врачyете: и3 нhнэ моли1те, и3збaвитисz сётей врaжіихъ душaмъ нaшымъ, м0лимсz.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ т0йже:
Нбcнаz пою1тъ тS, њбрaдованнаz м™и безневёстнаz: и3 мы2 славосл0вимъ неизслёдованное твоE ржcтво2, бцdе, моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

 

 

Неділя третя Великого посту. Хрестопоклонна

Священик своєчасно оздоблює святий хрест васильками, обгортає його воздухом і, поклавши на тарілку, ставить на жертовник.

Перед початком вечірні кадить святий хрест і при співі тропаря: Спаси, Господи… переносить із жертовника на святий престіл.

 

У суботу на вечірні

 

 

Після передпочаткового псалма стихословимо Блажен муж…

На Господи, взиваю… стихири на 10: Октоїха 6 і Тріоді 4.

Глас 5:

Освіти, Хресте Господній, світлопромінним сяйвом твоєї благодаті серця тих, що шанують і з богоприємною любов’ю приймають тебе, надіє світу; тобою знищено сльози і печаль, тобою ми визволилися від сітей смертних і до постійної радости прийшли. Вияви велич краси твоєї, подай дар стримання рабам твоїм, що з вірою просять всемогутнього захисту твого і великої милости.

Радуйся, життєдайний Хресте, Церкви прекрасний раю, древо нетління, що проростило вічної слави насолоду; тобою відганяються бісівські полки, через тебе радіють ангельські чини і святкують зібрання вірних. Зброє непереможна, непорушна твердине, перемого вірних, священиків похвало, сподоби нині і нас дочекатися Страстей Христових і великої милости.

Радуйся, життєдайний Хресте, благочестя непереможна сило, райські двері, твердине вірних, охороно Церкви; тобою тління зруйнувалося і Знищилося, і влада смерти подолана, і ми вознеслися від землі до неба. Зброє непереможна, захисте проти бісів, славо мучеників, істинна окрасо преподобних, пристановище спасіння, ти подаєш світові велику милість.

Гряди, первозданна двійне, що через заздрість чоловіковбивці позбавилася неба, споживши в давнині гірких ласощів від дерева. Ось всечесне древо воістину урочисто з’являється; до нього припавши, з радістю цілуйте і взивайте з вірою: ти наше визволення, Хресте всечесний, богоблаженне древо, саде небесний, споживши твоїх плодів і прийнявши в надії перший Едем, нетління успадкували і велику милість.

На літії стихира храму.

Слава: і нині, глас 5.

Слава… глас 3:

Христе Боже наш, Ти добровільно розп’яття прийняв ради загального воскресіння роду людського і на Хресті, як тростиною, забарвленням червоним Свої пальці скривавив, щоб підписати нам, як Цар, відпущення заради чоловіколюбства; не відкинь нас, що перебуваємо в небезпеці знову від Тебе віддалитися, але змилуйся, єдиний Довготерпеливий, над недолею людей Твоїх, встань, переможи тих, що нападають на нас, як Всемогутній.

І нині…

Богородичний гласу.

На стиховні стихири Октоїха.

Слава: і нині, глас 4:

Допоміг Ти, Господи, лагідному Давидові перемогти чужинця, допоможи ж православним християнам у боротьбі і зброєю Хреста побори ворогів наших. Вияви, Милосердний, на нас, як колись, милості Твої, і нехай зрозуміють, що Ти єси воістину Бог. Ми, що на Тебе уповаємо, перемагаємо і завжди молимося Пречистій Твоїй Матері, щоб дарована була нам велика милість.

Тропар: Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жонами, і благословен плід утроби Твоєї, бо Ти породила Спаса душ наших (двічі).

І Хресту, глас 1:

Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас — оселю Твою.

І далі: закінчення всенічної, як звичайно.

 

На ранній

 

 

На Бог Господь… тропар воскресний двічі. Слава… Спаси, Господи… І нині…

Богородичний: Коли Гавриїл привітав Тебе, Діво, — радуйся, з його гласом Владика всіх втілився в Тобі — святім кивоті, як і сказав праведний Давид. Стала Ти просторішою за небеса, бо носила Сотворителя Свого. Слава Оселеному в Тобі, слава Родженому Тобою, що визволив нас народженням Своїм.

Сідальний воскресний гласу. Після полієлея сідальний Хреста (якщо храм Святого Хреста) глас 8:

В раю колись через споживання від древа ворог позбавив одежі і заподіяв смерть. Хресне ж древо одежу життя принесло людям, покрило землю і весь світ наповнило всякою радістю. Його ж бачачи і йому поклоняючись, до Бога з вірою однодушно взиваємо: наповни храм славою його (двічі).

Ступеневі гласу. Прокимен. Євангелії: чергове. Воскресіння Христове бачивши… Псалом 50. Слава…

Глас 8: Покаяння двері відкрий мені…

 

Канон
Воскресний чергового гласу і Богородиці на 6 і Хресту, глас 1:
 

 

 

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

 

 

Ірмос: Божественний Мойсей у давнині прообразував Хрест Твій, воду жезлом розсікши, через Червоне море провів Ізраїля, що пісню виходу співав Тобі, Христе Боже.

Приспів: Слава Господи, Хресту Твоєму чесному.

День торжества настав: воскресінням Христовим смерть знищена, зоря життя засяяла, Адам, вставши, торжествує радісно. Тому й ми радіємо, пісню перемоги співаючи.

Сьогодні поклоніння чесному Хресту. Прийдіть до нього всі, він бо, світлосяючи, схід Христової зорі провіщає нині. Цілуймо його, душевно радіючи.

Явився великий Хрест Господній; нині покажи образ божественної краси своєї мені, достойному поклонникові хвали твоєї, бо як до животворчого звертаюсь до тебе і цілую тебе.

Нехай небо і земля одностайно прославлять всеблаженнійший для всіх цей Хрест: на ньому ж тілом розіп’ятий принісся в жертву Христос. Цілуймо його, душею радуючись.

Слава…

О Тройце в Іпостасях! О Єдносте Єством! Отче, Сину і Душе, Єдиносильна Єдносте, в раді превічній, і у волі, і в основі сили світ Твій збережи, мир подаючи.

І нині…

Ти, Діво, мужа не знавши, безсіменно народжуєш Дитя, чистоту носивши — Творця світу Христа Бога. Його ж моли мир усім дати.

 

 

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

 

 

Ірмос: Утверди мене Хрестом на камені віри, Владико Христе, щоб не захитався розум підступами злого ворога, бо Ти єдиний Святий.

Прийдіть, пісню нову співаймо, зруйнування пекла святкуючи, бо з гробу Христос воскрес, полонивши смерть, і спас усіх.

Прийдіть, вірні, черпаймо не з джерела, звідки тече вода тління, а з джерела просвітлення, поклоняючись Хресту Христовому, ним же і прославляємось.

Цілуючи нині Хрест Твій, Владико Христе, що його в давнині прообразував руками Мойсей, розумного Амалика перемагаємо і хрестом спасаємось.

Очима й устами чистими, співаючи пісню радости, поклонімось, вірні, Господньому Хресту, піснями величаючи.

Слава…

Єдиного в трьох Іпостасях Бога безначального визнаю, нероздільну Істоту Єством: Отця, Сина і Духа Живого, в Них же ми хрестилися.

І нині…

В купині Мойсей бачив колись прообраз Твого таїнства, Чиста; і, як вогонь купини, так і вогонь Божества не опалив Твоєї утроби.

Сідальний, глас 6: Хрест Твій, Господи, освятився, ним бо зціляються немічні в гріхах, ним же до Тебе припадаємо, помилуй нас.

Стих: Прославляйте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе.

Нині здійснилося слово пророче: ось бо поклоняємося на місці, де стояли ноги Твої, Господи, і, споживши від дерева спасіння, звільняємося від пристрастей гріховних молитвами Богородиці, єдиний Чоловіколюбче.

Слава…

Коли поставили древо Хреста Твого, Христе, захиталися основи смерти, Господи: його ж бо бажало поглинути пекло, а відпустило з трепетом. Явив Ти нам спасіння Твоє, Святий, і славословимо Тебе, Сину Божий, помилуй нас.

І нині…

Богородичний: Богородице Діво, моли Сина Твого, Христа Бога нашого, що з волі Своєї розіп’ятий був на Хресті і воскрес із мертвих, за спасіння душ наших.

 

 

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

 

 

Ірмос: Побачивши Тебе, Всесильний, на Хресті, сонце, ввібравши в себе проміння, затремтіло; всяке творіння зі страхом прославило Твоє довготерпіння, і земля сповнилася хвалою Твоєю.

Воскрес Христос, і жонам-мироносицям ангел сказав: не плачте, йдіть і сповістіть апостолам — радійте, сьогодні спасіння світові, і мучительство ворога смертю знищилося.

Зустрічаючи сьогодні радість поклоніння животворчому Хресту Твоєму, Христе, готуємося до прославлення всесвятих Твоїх страждань, які перетерпів Ти, Спасе, за спасіння світу як всемогутній.

Сьогодні настала радість на небі і на землі — як Христове знамено, світові з’являється Хрест преблаженний; поставлений бувши, він дарує тим, що поклоняються йому, радість повсякчасну.

Чим обдаруємо Тебе, Христе, за те, що сподобив нас поклонятися Чесному Хресту: на ньому ж пролилася всесвята кров Твоя, там же і тіло Твоє цвяхами прибите було; його ж нині цілуючи, дякуємо Тобі.

Слава…

Оспівую три Іпостасі єдиного Божества, проповідуючи їх нероздільними, єством єдиними: Отця безначального, Сина і Духа Святого, єдинопрестольних, єдину Силу, єдине Царство, єдину Державу вічну.

І нині…

Єдина між жонами стала Ти явищем чудесним, незбагненною новиною, Чиста, бо Ти оновила єство, породивши безсіменно і знову перебуваючи, як і раніше, Дівою: народжений Тобою є Бог істинний.

 

 

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

 

 

Ірмос: З раннього ранку прославляємо Тебе, Спасе щедрий, мир знайшовши Хрестом Твоїм, яким оновив Ти рід людський, до світла невечірнього вводячи нас.

Засяяв Ти з гробу, Світло невечірнє, засвітивши нетління світові, остаточно знищив Ти, Господи, смертний плач — як милосердний.

Торжествують у радості ангельські чини, поклоняючись Хресту Твоєму нині, ним бо переміг Ти, Христе, бісівські полки, спасаючи рід людський.

Другим раєм визнається Церква, бо за живоносне древо має Хрест Твій, Господи; доторкаючись до нього, безсмертя сподобляємося.

Слава…

Співбезначальних Трьох славлю, Єдиних єством: Бога Отця, Сина і Духа — Світло єдине трисяйне, спільне державне Царство в незлитній тотожності.

І нині…

Народила Ти за законом природи, але понад закон; від Тебе, Єдиної, — безсіменне народження, чудесний і мислений образ, провіщений до Різдва Твого, Всенепорочна.

 

 

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

 

 

Ірмос: Образ Божественного Хреста, назнаменував Іона у китовому череві простертими руками і, уповаючи, врятувався від звіра силою Твоєю, Слове.

Воскрес Ти, знищивши смерть, Христе, як великий Цар, із глибини пекла викликав нас для блаженства в Царстві Небеснім, в землі безсмертя.

Радісно прославляючи божественними піснями, віддаймо, вірні, хвалу Богу, цілуючи Хрест Господній; він є джерелом, з якого освячення для всіх сущих у світі витікає.

Сповнюється піснеписаний голос: ось бо поклоняємося підніжжю пречистих ніг Твоїх, Всесильний, — Хресту Твоєму чесному, найдорогоціннішому древу.

Так само, як пророк, який плакав, побачивши дерево у Твій хліб вкладене, — так і ми, цілуючи Хрест Твій, Милостивий, оспівуємо Твої ув’язнення, поховання, спис і цвяхи.

Цілуючи Святий Хрест, який Ти зволив носити на плечах, Христе, і на якому був піднесений і тілом розіп’ятий, набираємося сили проти ворогів невидимих.

Слава…

Єдність у трьох Образах оспівую і Тройцю в єдиному єстві прославляю: Бога — Троє разом, Світло трисонячне, Отця, і Сина, і Святого Духа.

І нині…

Велике чудо над чудами сталося на Тобі, непорочна Богородице, бо породила Ти Агнця, що взяв гріхи світу; Йому ж молися тепло за тих, що прославляють Тебе.

Кондак, глас 7: Зброя вогненна вже не стереже врат Едему, бо вони знайшли преславний союз із хресним древом; смертне жало і перемога пекла знищені. Ти бо явився, Спасе мій, промовивши сущим у пеклі: ввійдіть знову до раю.

Ікос: Три хрести поставив на Голгофі Пилат: два для розбійників, а один для Життєдавця. Бачачи Його, пекло промовило сущим унизу: о слуги мої і сили мої, хто забив цвяхи в серце моє, дерев’яним списом мене несподівано проколов, мучуся, страждаю всією істотою моєю, серце моє зранене, почуття мої тривожать дух мій і примушують повернути Адама і тих, що від нього, яких я древом придбало, а тепер древо знову вводить їх до раю.

 

 

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

 

 

Ірмос: Ти, що з полум’я юнаків визволив, тіло прийнявши, прийшов на землю і, на Хресті розіп’ятим бувши, спасіння нам дарував, Христе, єдиний благословенний отців Боже і препрославлений.

Наче від сну, воскрес Ти з гробу на третій день, Господи, знищивши пекла сторожу Божественною силою і древніх праотців підняв, єдиний благословенний отців Боже і препрославлений.

Піснями звеличуючи свято, радіємо нині, люди, славлячи хресним поклонінням розіп’ятого Христа, єдиного благословенного отців Бога і препрославленого.

Перетворив Ти знаряддя смерти на орган життя — всім світом достойно шанований Хрест Твій, всемилостивий. Тому тих, що поклоняються йому, освяти, єдиний благословенний отців Боже і препрославлений.

Єдиний милостивий і милосердний Ісусе, просвіти, освяти тих, що з вірою поклоняються Твоєму Хресту і Божественним Твоїм стражданням, єдиний благословенний отців Боже і препрославлений.

Слава…

Єдине в трьох Іпостасях оспівую Божество: Світло бо Отець, Світло Син, Світло Дух, Світло нероздільне в єдності єства і трьома променями Лиць осяяний.

І нині…

Всіх пророків Ти єси багатоіменне провіщення: врата Божі, ручка золота, земля свята — Діва Богоневісна, що породила отців Бога і препрославленого.

 

 

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

 

 

Ірмос: Вкинутий колись у рів на розтерзання левам, великий між пророками Даниїл, навхрест руки розпростерши, неушкодженим спасся, благословляючи Христа Бога повіки.

Чого тримаєте дорогоцінне миро в руках, кого шукаєте, — сказав ангел, який нині з’явився у гробі, — воскрес Христос і Бог наш і визволив єство людське з пекельних сховищ.

Радуйся, Хресте, преблаженне і Божественне древо, світло для сущих у темряві, на чотири сторони світу сяйвом твоїм провіщена зоря Христового Воскресіння, сподоби всіх вірних досягти Пасхи.

В цей день пахне миро Божественної мирниці — живомироточиве древо, Хрест Христів; вдихаймо його Богом натхненні пахощі, щиро поклоняючись йому повіки.

Гряди, пророче Єлисею, скажи голосно, що те древо, яке ти у воду вклав. — Хрест Христів, яким ми визволилися з глибини тління: йому поклоняємося щиро повіки.

Колись Яків, прообразуючи Хрест Твій, а Йосиф, поклоняючись краєві Божественного жезла, символ живого Царства Твого передбачили: йому ж нині поклоняємось щиро повіки.

Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.

Троїчний: Славлячи єдину природу в трьох Образах, не зливаю Трьох у одне, ані не роз’єдную образу Отця, і Сина з Духом: Єдиний бо над нами у Тройці.

І нині…

Єдиною серед матерів була Ти, Діво Богоневісто Маріє, породивши без мужа Христа Спаса і печаті чистоти зберігши; Тебе ми, вірні, прославляємо повіки.

Співаємо: Чеснішу від херувимів…

 

 

Пісня 9

 

 

Ірмос: О Мати Діво, істинна Богородице, що безсіменно породила Христа Бога нашого, на Хресті тілом розіп’ятого, Тебе ми, всі вірні, достойно з Ним нині величаємо.

До гробу зійшов Ти, Життєдавче і Боже, зруйнував єси засуви й кайдани і мертвих воскресив, які співають: слава воскресінню Твоєму, Христе Спасе всесильний.

Гріб Твій, Христе, життя мені дав; Ти, Владика життя, з’явившись, промовив до сущих у гробах: ті, що в кайданах, звільніться, бо Я — Визволитель світу — прийшов.

Піснями нехай звеселяться всі дерева в дібровах, бачачи одноіменне древо Хреста в пошані нині: на ньому бо Христос підніс главу, як пророкував Давид.

Від дерева помер я, древом життя став ти для мене, Христоносний Хресте, охоронителю мій непорушний, міцна сило проти демонів; тобі поклоняючись, кличу сьогодні: освяти мене силою твоєю.

Веселися і радуйся, Церква Божа, преблаженному древу всесвятого Хреста Христового поклоняючись нині; йому служать чини ангельські і зі страхом стоять перед ним.

Слава…

Тройці в Лицях, Єдиниці єством, поклоняюся Тобі, Божество Святе: Отцю, і Сину зі Святим же Духом, єдиному Началу, єдиному Царству, що всім володіє.

І нині…

Горою великою, в якій оселився Христос, стала Ти, Діво, як співає про це божественний Давид; Тобою, Всеблаженна, ми, всиновлені Духом, піднеслися до небес.

Екзапостиларій восресний і Хреста.

Слава…

Бачачи перед собою сьогодні чесний Хрест Христів, поклонімось, побожно звеселімось, цілуючи його з любов’ю; просімо розіп’ятого на ньому Господа, щоб сподобив усіх нас чесному Хресту поклонитись і неосудно досягти воскресіння.

І нині…

Древу, на якому, Всечиста, розіп’ятий за нас Син Твій пречисті руки простягнув, ми нині благочесно поклоняємося; дай нам мир і сподоби спасенні для світу всечесні Страсті зустріти і поклонитися світлій та радісній для всього світу Господній Пасці і світлоносному Дню.

Хвалітні стихири воскресні 4 і з Тріоді 4

Глас 4: Голосами гучними в піснях величаймо Хрест чесний і, цілуючи, взиваймо до нього: Хресте всечесний, освяти душі й тіла наші силою твоєю і від усякої напасти супротивників неушкодженими збережи нас, що поклоняємося Тобі.

Приступивши, наберіть невичерпних вод, що благодаттю Хреста проливаються; ось перед нами бачимо древо святе, джерело дарів, напоєне кров’ю і водою Владики всіх, на ньому Він з волі Своєї розіп’явся і земних воздвигнув.

Стих: Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе (Псалми
98:5 Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підніжкові ніг Його, Він бо Святий!
Пс. 98:5
).

Всечесний Хресте, ти Церкви твердиня, царів могутність, ченців похвала і спасіння; тому, поклоняючись тобі, і серцем і душею нині просвічуємося Божественною благодаттю на тобі розіп’ятого Христа, що владу спокусника зруйнував і прокляття знищив.

Стих: Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі (Псалми
73:12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!
Пс. 73:12
).

І повторюємо першу стихиру.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих Твоїх до кінця (Псалми
9:33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Пс. 9:33
).

І співаємо самогласний, глас 8:

Господь притчею навчав усіх уникати гордовитого розуму злих фарисеїв і повелів усім не заноситися розумом, коли слід розмірковувати; прикладом і образом Сам будучи, аж до розп’яття і смерти Сам Себе віддав. Дякуючи, промовмо разом із митарем: Ти, що постраждав за нас і не переможений страстями, визволи нас від пристрастей, Боже, і спаси душі наші.

Слава: і нині.

Преблагословенна єси, Богородице Діво…

Коли починають співати Слава в вишніх Богу,.. священик у повному ієрейському облаченні тричі кадить престіл і на ньому святий хрест і при протяжному співі останнього Святий Боже… виносить святий хрест на голові північними дверима перед Царські врата; перед хрестом мають іти два свічконосці з запаленими свічками і кадилом. Після закінчення співу Трисвятого священик, стоячи перед Царськими вратами, виголошує: Премудрість. Станьмо побожно. Хор співає тропар: Спаси, Господи… В цей час священик виносить хрест на середину церкви, кладе його на тетраподі і кадить тетрапод і хрест з усіх боків тричі. Після того священик співає тричі: Хресту Твоєму,.. а після нього хор тричі співає те саме. В той час священик, а за ним і люди кланяються чесному Хресту. Під час поклоніння співається стихира, глас 2:

Прийдіть, вірні, животворчому древу поклонімось, на ньому Христос, Цар слави, з волі Своєї руки розпростерши, підніс до первісного блаженства нас, яких ворог раніше ласощами спокусив і від Бога віддалив. Прийдіть, вірні, древу поклонімось, ним бо ми сподобилися сокрушити голови невидимих ворогів. Прийдіть, усі покоління народів, Хрест Господній шануймо піснями. Радуйся, Хресте, повне визволення впалого у гріх Адама, тобою хваляться благочестиві князі наші, що твоєю силою владно підкорили ізмаїльтянські народи. Тебе нині ми, християни, зі страхом цілуємо і славимо розіп’ятого на тобі Бога, промовляючи: Господи, що на Хресті розіп’явся, помилуй нас як благий і Чоловіколюбець.

Слава… глас 8:

Сьогодні недосяжний єством досяжним для мене стає і терпить страсті, звільняючи мене від страждань. Той, Хто дарує зір сліпим, устами беззаконників опльовується і плечі дає на рани за невільників. Бачачи Його на Хресті, Чиста Діва і Мати з болем взивала: горе Мені, Сину Мій, що Ти вчинив? Прекрасніший добротою за усіх людей — бездиханний і без вигляду, без виду і краси. О горе Мені, Світло Моє, не можу дивитися на Тебе, померлого, душею тужу і гострий меч проймає серце Моє; оспівую страсті Твої, поклоняюся милосердю Твоєму, Довготерпеливий, слава Тобі.

І нині… глас той самий:

Сьогодні збулося пророче слово: ось бо поклоняємося на місці, де стояли ноги Твої, Господи, і, древо спасіння пізнавши, свободу від пристрастей гріха одержали молитвами Богородиці, єдиний Чоловіколюбче.

Єктенії і відпуст.

Слава: і нині.

Стихира Євангельська і час Перший.

На Літургії
Замість Трисвятого, співаємо: Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо.

Прокимен, глас 6: Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє (Псалми
27:9 Спаси Свій народ, і поблагослови спадщину Свою, і спаси їх, і піднось їх навіки!
Пс. 27:9
).

Стих: До Тебе, Господи, взиваю я, Боже мій! Не будь мовчазний до мене (Псалми
27:1 Давидів. До Тебе я кличу, о Господи скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу...
Пс. 27:1
).

Апостол: Послання апостола Павла до Євреїв
4:14 Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого!
4:15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.
4:16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.
5:1 Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служіння Богові, щоб приносити дари та жертви за гріхи,
5:2 і щоб міг співчувати недосвідченим та заблудженим, бо й сам він перейнятий слабістю.
5:3 І тому він повинен як за людей, так само й за себе самого приносити жертви за гріхи.
5:4 А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон.
5:5 Так і Христос, не Сам Він прославив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
5:6 Як і на іншому місці говорить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.
Євр. 4:14-16,5:1-6
, зач. 311.

Євангеліє: Євангеліє від Марка
8:34 І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!
9:1 І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі.
Мк. 8:34,9:1
, зач. 37.

Причасний: Ти явив нам світло лиця Твого, Господи (Псалми
4:7 Багато-хто кажуть: Хто нам покаже добро? Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця!
Пс. 4:7
).

В неділю на вечірні
 

На Господи, взиваю… стихири покаянні гласу — 4 і Тріоді — 3, глас 8:

Господи, Ти з волі Своєї розпростер руки на Хресті; йому ж із розчуленим серцем сподоби поклонитися і нас, добре наставлених постом і молитвами, стриманням і добрими ділами як благий і Чоловіколюбець.

Господи, безліч гріхів моїх множеством щедрот Твоїх очисти, Всещедрий, і Хрест Твій чистою душею сподоби бачити і цілувати у цій седмиці посту як Чоловіколюбець.

Глас 3: Велике чудо: бачимо древо, на якому з волі Своєї був розіп’ятий тілом Христос; світ поклоняється йому і, ним просвічений, взиває: о сило Хреста, який і видимий — демонів палить, і уявний — вогнем нищить їх! Прославляю тебе, пречисте древо, шаную і поклоняюся зі страхом, і Бога славлю, що через тебе дарував мені життя безкінечне.

З мінеї 3. Слава: і нині. Богородичннй. Вхід: Світло тихе…

Прокимен, глас 8: Дав єси насліддя тим, що бояться Тебе, Господи.

Стих: Від краю землі взиваю до Тебе.

Стих: Знайду захист під покровом крил Твоїх.

Стих: Так співатиму імені Твоєму повіки.

На стиховні, глас 8: Глянути на небо не смію я, окаянний, через лукаві мої вчинки; але, як митар, стогнучи, взиваю до Тебе: Боже, очисти мене грішного і від фарисейського лицемірства визволи мене як єдиний Многомилостивий.

Стих 1: До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.

І знову той самий (Псалми
122:1 Пісня прочан. Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш!
122:2 Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами!
Пс. 122:1-2
).

Стих 2: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих (Псалми
122:3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились!
122:4 Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!...
Пс. 122:3-4
).

Мученики Господні, ви всяке місце освячуєте і всяку недугу зціляєте; і нині моліться за визволення душ наших від сітей ворожих, благаємо вас.

Слава: і нині.

Богородичний, глас той самий:

Сили Небесні оспівують Тебе, Благодатна, Мати Небесна, і ми прославляємо незбагненне Різдво Твоє, Богородице, молися за спасіння душ наших.

 

 

текст очікується