Тріодь постова, неділя 2-га

Гражданським шрифтомЦерковнослов'янськоюУкраїнськоюГрецькою

Воскресенье

Поется настоящее последование, во святых отца нашего Григория архиепископа, Фессалонитскаго чудотворца, Паламы. Сложенное от всесвятейшаго патриарха Филофеа.

 

Последование вечерни

Поставим стихов 10. И поем стихиры воскресны 3, и анатолиевы 3: и настоящия святаго на 4, глас 2.

Подобен: Ки́ими похва́льными пе́сньми:

Ки́ими благопохвале́ний пе́сньми воспои́м иера́рха, / богосло́вия трубу́, огнедохнове́нная уста́ благода́ти, / честно́е Ду́ха прия́телище, / столпа́ Це́ркве непоколеби́маго, / вели́кое вселе́нныя украше́ние, / реку́ прему́дрости, Све́та свети́льника, / звезду́ я́сную, тварь просвеща́ющую?

Ки́ими песнопе́ний цвета́ми венча́им иера́рха, / благоче́стия побо́рника, и нече́стия проти́вника, / те́плаго ве́ры предста́теля, / вели́каго наста́вника и учи́теля, / цевни́цу всекра́сную Ду́ха, / златосия́ющий язы́к, / исто́чник кипя́щий то́ки исцеле́ний ве́рным, / вели́каго и досточу́днаго Григо́рия?

Ки́ими земноро́днии устна́ми / восхва́лим иера́рха, Це́ркве учи́теля, / све́та Боже́ственнаго пропове́дника, / небеснотаи́нника Тро́ицы, / ве́лие мона́шествующих украше́ние, / дея́нием и виде́нием просия́вшаго, / Фессалони́тскую похвалу́, / сограждани́на иму́щаго, мирото́чнаго на Небесе́х / боже́ственнаго и пречу́днаго Дими́трия?

Слава, глас 6: Преподо́бне, треблаже́нне, святе́йший о́тче, / па́стырю до́брый, и Архипа́стыря Христа́ учениче́, / положи́вый ду́шу о овца́х, / сам и ны́не о́тче наш Богоно́се Григо́рие, / испроси́ моли́твами твои́ми, / дарова́ти нам ве́лию ми́лость.

И ныне, Богородичен первый гласа.

На литии стихира храма. 

Сла́ва, и ны́не, Богородичен.

На стиховне по алфавиту.

Слава, глас 8: Бо́дрый язы́к твой ко учи́тельству, / во ушесе́х серде́чных возглаша́я, лени́вых ду́ши возставля́ет, / и боговеща́нными словесы́ твои́ми ле́ствица обрета́ется, / от земли́ к Бо́гу вознося́щая. / Те́мже, Григо́рие, Фесса́лии чу́до, / не преста́й моля́ся Христу́, / просвети́ти Боже́ственным све́том чту́щия тя.

И ныне, Богородичен: Безневе́стная Де́во, / Я́же Бо́га неизрече́нно заче́нши пло́тию, / Ма́ти Бо́га Вы́шняго, / Твои́х рабо́ в мольбы́ приими́, Всенепоро́чная, / всем подаю́щи очище́ние прегреше́ний, / ны́не на́ша моле́ния прие́млющи, / моли́ спасти́ся всем нам.

Ны́не отпуща́ещи: Трисвятое. Тропарь, Богоро́дице Де́во: трижды. И прочее последование бдения.

 

Последование утрени

По шестопсалмии, Бог Госпо́дь:

Тропарь воскресен дважды.

Сла́ва, святаго глас 8:

Правосла́вия свети́льниче, / Це́ркве утвержде́ние и учи́телю, мона́хов добро́то, / богосло́вов побо́рниче непребори́мый, Григо́рие чудотво́рче, / Фессалони́тская похвало́, пропове́дниче благода́ти, / моли́ся вы́ну спасти́ся душа́м на́шим.

И ныне, Богородичен в тойже глас: И́же нас ра́ди рожде́йся от Де́вы, / и распя́тие претерпе́в, Благи́й, / испрове́ргий сме́ртию смерть, / и воскресе́ние явле́й, я́ко Бог, / не пре́зри, я́же созда́л еси́ руко́ю Твое́ю, / яви́ человеколю́бие Твое́, Ми́лостиве, / приими́ ро́ждшую Тя Богоро́дицу, моля́щуюся за ны, / и спаси́, Спа́се наш, лю́ди отча́янныя.

И обычное стихословие. И чтение в Шестодневце. Степенна гласа. Вся́кое дыха́ние: Евангелие утреннее. Воскресе́ние Христо́во: псалом 50.

Слава, глас 8: Покая́ния отве́рзи ми две́ри, Жизнода́вче, / у́тренюет бо дух мой ко хра́му свято́му Твоему́, / храм нося́й теле́сный весь оскверне́н: / но я́ко щедр, очи́сти / благоутро́бною Твое́ю ми́лостию.

И ныне, Богородичен: На спасе́ния стези́ наста́ви мя, Богоро́дице, / сту́дными бо окаля́х ду́шу грехми́, / и в ле́ности все житие́ мое́ ижди́х: / но Твои́ми моли́твами / изба́ви мя от вся́кия нечистоты́.

Таже, глас 6: Поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей ми́лости Твое́й, / и по мно́жеству щедро́т Твои́х, / очи́сти беззако́ние мое́.

Мно́жества соде́янных мно́ю лю́тых помышля́я окая́нный, / трепе́щу стра́шнаго дне су́днаго: / но наде́яся на ми́лость благоутро́бия Твоего́, / я́ко Дави́д вопию́ Ти: / поми́луй мя, Бо́же, / по вели́цей Твое́й ми́лости.

Канон Осмогласника воскресен, со ирмосом на 4, и Триоди на 4, и святаго на 6. Глас 8.

Песнь 1.

Ирмос: Колесницегони́теля фарао́ня погрузи́, / чудотворя́й иногда́ / Моисе́йский жезл, крестообра́зно порази́в, / и раздели́в мо́ре: / Изра́иля же беглеца́, пешехо́дца спасе́, / песнь Бо́гови воспева́юща.

Восприе́мше те́плыми слеза́ми, блу́днаго глас, / Тебе́ Отцу́ всех и Бо́гу припа́даем, вопию́ще: / я́ко согреши́хом от Тебе́ удали́вшеся, и блуду́ рабо́тавше, / приими́ на́ше покая́ние.

Ца́рское преоби́дев благоро́дие, / е́же дарова́л еси́мне, мене́ ра́ди, Сло́ве, Челове́к бы́вый: / лю́те осуди́хся угоди́ти свиния́м, грехо́вным вку́сом, / но пощади́ мя, Спа́се, милосе́рдием Твои́м.

На коле́ну па́дающа мя, / я́коже пе́рвее блу́днаго, Влады́ко Го́споди, / Ты прите́к приими́, и рука́ма объе́м, / пода́ждь ми о́бразы Твоего́ спасе́ния, / вме́сто нае́мника, Человеколю́бче, / па́ки Твоего́ сы́на сотворя́я.

Богородичен: Богоявле́ния Тобо́ю сподо́бися, Богора́дованная, челове́ческое естество́, / еди́на бо хода́таица Де́во, была́ еси́ Бо́гу и челове́ком. / Тем, я́ко Бо́жию Тя Роди́тельницу, вси досто́йно сла́вим.

Иный канон святаго, глас 4.

Ирмос: Отве́рзу уста́ моя́:

Ри́торов боже́ственнии, и богосло́вов изря́днии, и язы́цы боговеща́ннии, / прииди́те сни́дитеся в соедине́ние, / воспе́ти по достоя́нию духори́тора, боже́ственнаго Григо́рия.

Столп ве́ры, Це́ркве побо́рник, / вели́кий Григо́рий да восхва́лится мно́ю, / всеизря́дный па́стырь Фессалони́тский, / красота́ чи́на иера́ршескаго вои́стинну.

От младе́нства возжела́л еси́ лу́чшее житие́, / и соверше́нное о́тче от ю́ности возлюби́л еси́ мудрова́ние, / и купнонра́вен, и единому́дрен показа́лся еси́ / тезоиме́нствующаго тебе́, о́тче Григо́рие.

Богородичен: Бу́ди ми, Всенепоро́чная, живота́ путь, / наставля́ющий мя к Боже́ственным селе́нием, / прельсти́хся бо, и к про́пастем зло́бы поползну́хся, / от ни́хже мя возведи́ хода́тайством Твои́м.

Катавасия: Отве́рзу уста́ моя́, / и напо́лнятся Ду́ха, / и сло́во отры́гну Цари́це Ма́тери, / и явлю́ся, све́тло торжеству́я, / и воспою́, ра́дуяся, Тоя́ чудеса́.

Песнь 3.

Ирмос: Небе́снаго кру́га Верхотво́рче, Го́споди, / и Це́ркве Зижди́телю, / Ты мене́ утверди́ в любви́ Твое́й, / желáний крáю, ве́рных утвержде́ние, / Еди́не Человеколю́бче.

Убоя́вся мои́х дел, и дале́чнаго отше́ствия, / и расточе́ннаго Твоего́ бога́тства, / его́же ижди́х в блу́дных стремле́ниих, / в покая́нии к Тебе́ зову́, Отцу́ и Бо́гу моему́: / согреши́х, спаси́мя.

На земли́ согреша́я, небесе́ убоя́хся: / си́це бо ми бу́дет суд тогда́ препира́яй, / егда́ вся́ческая предста́нут, Сло́ве, / пра́ведным судо́м Твои́м суди́мая.

Мра́чная и скве́рная мя помышле́ния пита́ху, / егда́ от Тебе́, Спа́се, дале́че бых блу́дный, / ны́не же зову́ Ти: согреши́х, согреши́х, спаси́ / те́пле прибега́ющаго милосе́рдию Твоему́.

Богородичен: Обожи́ся Де́во Ада́мово смеше́ние, / из чре́ва бо Твоего́ Бог плотоно́сец яви́ся, / И́мже воззва́ни бы́хом от дре́вняго осужде́ния, / солга́ни наде́ждею дре́вле обоже́ния.

Иный.

Ирмос: Твоя́ песносло́вцы, Богоро́дице:

Струи́ Боже́ственных уче́ний твои́х сохраня́ющии, / вся́кия ко́зни злосла́вных избега́ем, / и вся избива́ем твои́ми свяще́нными списа́ньми / полки́ сих, Григо́рие.

Прему́дрости бу́ия злосла́вных разруши́л еси́, блаже́нне, / прему́дрость Бо́жию ипоста́сную име́я в се́рдце твое́м, / е́юже с шу́мом порази́л еси́ гнила́я сих шата́ния.

Умертви́в пло́ти тле́емыя вся́кое сладостра́стие, прему́дре, / по́стнически оживи́л еси́ души́ твоея́ движе́ния, / и сию́ Боже́ственный орга́н Богосло́вия показа́л еси́.

Богородичен: В ра́зуме ума́ и произволе́нии, / сту́дное же и блу́дное житие́ приле́жно возлюби́х, / но любо́вию Боже́ственною мя свяжи́, / моли́твами Твои́ми, Де́во Богоневе́стная.

Катавасия: Твоя́ песносло́вцы, Богоро́дице, / живы́й и незави́стный Исто́чниче, / лик себе́ совоку́пльшия, духо́вно утверди́, / в Боже́ственней Твое́й сла́ве / венце́в сла́вы сподо́би.

Кондак, глас 4:

Ны́не вре́мя де́лательное яви́ся, при две́рех Суд, / воста́нем у́бо постя́щеся, / принесе́м сле́зы умиле́ния, / ми́лостынями, зову́ще: / согреши́хом па́че песка́ морска́го, / но осла́би, Соде́телю всех, / я́ко да прии́мем нетле́нныя венцы́.

Седален, глас 4: Подобен: Ско́ро предвари́:

Пре́лесть попали́л еси́ злосла́вных, прему́дре, / ве́ру изъясни́л еси́ правосла́вных до́бре, / и мир просвети́л еси́. / Отону́дуже победоно́сный победи́тель показа́лся еси́, / столп Це́ркве, и́стинный иера́рх, / моля́ся не преста́й Христу́, / спасти́ся всем нам.

Слава, тойже.

И ныне, Богородичен: Ско́ро приими́ Влады́чице моле́ния на́ша, / и сия́ принеси́ Сы́ну Твоему́ и Бо́гу, / Госпоже́ Всенепоро́чная, / погаси́ обстоя́ния злосла́вных языковре́дных, / укроти́ ко́зни, и низложи́ де́рзость / вооружа́ющихся безбо́жных, / Пречи́стая, на рабы́ Твоя́.

Песнь 4.

Ирмос: Ты моя́ кре́пость, Го́споди, / Ты моя́ и си́ла, / Ты мой Бог, Ты мое́ ра́дование, / не оста́вль не́дра О́тча / и на́шу нищету́ посети́в. / Тем с проро́ком Авваку́мом зову́ Ти: / си́ле Твое́й сла́ва, Человеколю́бче.

Отмета́тельное оте́ческих ми повеле́ний бога́тство, / е́же ми дарова́л еси́, в сладостра́стии ижди́в, / бых Боже́ственных дарова́ний нищ окая́нный. / Те́мже ка́ющася со испове́данием / не омерзи́ мене́, Влады́ко Го́споди.

Боголе́пно восприи́м нищету́ мене́, / дале́че Тебе́ дре́вле бы́вшаго, / Собо́ю к Себе́ присвоя́еши, / и освяща́еши мя к весе́лию, Человеколю́бче, / те́ло Твое́ Боже́ственное Сло́ве, / воззва́ние мое́, весе́лия творя́.

Да дале́че слеза́ми непреста́нными, / ве́чныя му́ки изба́вимся, / ю́же угото́ва Бог лука́вым духово́м, / я́ко блу́дный, вопие́м: согреши́хом Ти, О́тче, / но приими́вся прибега́ющия ны к Твое́й ми́лости.

Богородичен: Собезнача́льное Отцу́ Сло́во сый и Ду́ху, / от Неискусому́жныя Де́вы ражда́ется кроме́ зако́на: / пребы́в у́бо е́же бе, пребы́в же па́ки е́же от нас прия́т. / Во двою́ бо естеству́ еди́н Сын есть, / во обою́ храня́ есте́ственное.

Иный.

Ирмос: Неизсле́дный Бо́жий сове́т:

Отве́рз уста́ твоя́, о́тче прему́дре, / Боже́ственную прему́дрость пропове́дал еси́, / е́йже поуча́лся еси́ в се́рдце твое́м при́сно, / и Варлаа́ма су́етнаго несмы́сленна и безу́мна показа́л еси́.

Заше́л еси́ сладча́йший в зе́млю, со́лнце зако́ном естества́, / возсия́еши же у́тро со Христо́м, со́лнце невече́рнее, / вся назира́я моли́твами твои́ми.

Яви́ благода́ть тебе́, блаже́нне Бо́жий, / похвалу́ и утвержде́ние преве́лие правосла́вных, / и па́стыря блага́го, и богосло́ва втора́го, / и ста́да бо́драго храни́теля.

Богородичен: Ушеса́ мне отве́рзи душе́вныя, Ма́ти Бо́жия, / роди́вшая пре́жде ушеса́ Отве́рзшаго глухо́му, / и Боже́ственным внима́ти словесе́м, и исполня́ти сподо́би.

Катавасия: Неизсле́дный Бо́жий сове́т, / е́же от Де́вы воплоще́ния / Тебе́, Вы́шняго, / проро́к Авваку́м усмотря́я, зовя́ше: / сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Песнь 5.

Ирмос: Вску́ю мя отри́нул еси́ / от лица́ Твоего́, Све́те Незаходи́мый, / и покры́ла мя есть чужда́я тьма, окая́ннаго? / Но обрати́ мя, / и к све́ту за́поведей Твои́х / пути́ моя́ напра́ви, молю́ся.

Бога́тства и дарова́ний Боже́ственных лиши́хся, / и в страну́ приидо́х благи́х живо́тных гла́дом та́я, / но Ты мя, О́тче, я́ко Благи́й, / дре́вния сла́вы и сла́дости, / благосе́рдия ра́ди Твоего́, испо́лни.

По́мысл блу́днаго, в блуде́ житие́ ижди́вша прии́мше, / Отцу́ ми́лостивому притеце́м, / несумне́нною ве́рою, и сокруше́нием се́рдца, / я́ко да согреше́ний оставле́ние прии́мем.

Не косни́, душе́ моя́, в да́льней стране́ пребыва́ющи, / но тецы́ вско́ре, Бо́гу и Отцу́ испове́дающися, / да прии́меши разреше́ние, / и́хже зле соде́лала еси́ житие́ изнури́вши.

Богородичен: Све́тлый Тя о́блак, нося́й Со́лнце пра́вды, / в Тебе́ носи́мое, Пречи́стая Де́во ве́мы, / неразу́мия тьму и́дольскую отгоня́ющее, / и ра́зумом и́стинным просвеща́ющее.

Иный.

Ирмос: Ужасо́шася вся́ческая:

Серпо́м слове́с твои́х, и свяще́нными списа́ньми / посе́кл еси́ е́реси тернови́дныя, / и пле́вел ло́жная прозябе́ния, / правосла́вия же благочести́вая положи́л еси́ се́мена, / священнонача́льне Григо́рие.

Словеса́ твоя́, всему́дре, и честна́я списа́ния / суть роса́ Небе́сная, / мед ка́менный, хлеб а́нгельский притека́ющим, / питие́, бра́шно, сла́дость, / наслажде́ние, Григо́рие, и исто́чник живы́я воды́.

О́бщаго тя учи́теля познава́ет земля́ и мо́ре, / столп свяще́нный правосла́вия, / и оружеполо́жницу Боже́ственных догма́т честну́ю, / прему́драго богосло́ва свяще́ннаго, / сожи́теля, соприча́стника, апо́столом единонра́внаго.

Богородичен: Струя́ми умиле́ния, / скве́рны се́рдца моего́, Непоро́чная, отмы́й, Де́во, / и покая́ния о́бразы мне да́руй, / Твои́ми к ще́дрому Бо́гу свяще́нными моле́нии, / Его́же неизрече́нно родила́ еси́.

Катавасия: Ужасо́шася вся́ческая / о Боже́ственней сла́ве Твое́й: / Ты бо, Неискусобра́чная Де́во, / име́ла еси́во утро́бе над все́ми Бо́га / и родила́ еси́ безле́тнаго Сы́на, / всем воспева́ющим Тя / мир подава́ющая.

Песнь 6.

Ирмос: Моли́тву пролию́ ко Го́споду / и Тому́ возвещу́ печа́ли моя́, / я́ко зол душа́ моя́ испо́лнися / и живо́т мой а́ду прибли́жися, / и молю́ся, я́ко Ио́на: / от тли, Бо́же, возведи́мя.

Юне́йший бых сын Твой, / и бога́тство Твое́ зле ижди́х, / удале́нием зла́го жития́, / и благи́х Твои́х лиша́яся, Человеколю́бче, / прихожду́ Тебе́, Отцу́ и Бо́гу моему́, / и прошу́ проще́ния.

Стра́нничество безчелове́чное получи́х, / и пасти́ свинии́ осужде́н бых, / я́ко мое́ расточи́х бога́тство, / е́же ми́лостивно вско́ре пода́л еси́, / и бых от всех наг, / но Ты я́ко Бог мой уще́дри.

Не и́мам дерзнове́ния, Человеколю́бче, воззре́ти и ви́дети, / согреши́в на Не́бо, безме́рную высоту́, / ни нарещи́ся сын Твой, блу́дный, / но уще́дри мя туне, име́яй безме́рную ми́лость.

Богородичен: Несказа́нное Твое́ Рождество́, / и неизрече́нный рождества́ Твоего́ о́браз, Деви́це, / я́ко Бо́га вы́ше ума́ ражда́еши, / де́вство нескве́рное иму́щи, / тем Тя вси и́стинную Богоро́дицу досто́йно сла́вим.

Ирмос: Боже́ственное сие́ и всечестно́е:

Иный.

Растерза́ся су́етное шата́ние, / и язы́к Варлаа́ма безу́мнаго, / словесы́ и веле́нии, и ра́зума острото́ю / прему́драго царя́, и твое́ю, Григо́рие.

Боже́ственную цевни́цу Ду́ха, / трубу́ я́ве пропове́дающую Боже́ственныя та́йны, / Фессалони́тскаго председа́теля, Богосло́вский язы́к, пе́сньми почти́м.

Лю́дем иногда́ предводи́тель, / я́ко столп о́гненный, ве́ры враги́ попали́л еси́, / ве́рных же состоя́ния просвети́л еси́, / богому́дре о́тче Григо́рие.

Богородичен: Бу́ди ми, Всечи́стая Влады́чице, / тишина́ и приста́нище утеше́ния, / преводя́щее к Боже́ственному приста́нищу невла́емому, / бу́рю страсте́й мои́х укроти́вши.

Катавасия: Боже́ственное сие́ и всечестно́е / соверша́юще пра́зднество, / Богому́дрии, Богома́тере, / прииди́те, рука́ми воспле́щим, / от Нея́ ро́ждшагося Бо́га сла́вим.

Кондак святому, глас 8.

Подобен: Взбра́нной:

Прему́дрости свяще́нный и Боже́ственный орга́н, / богосло́вия све́тлую согла́сно трубу́, / воспева́ем тя, Григо́рие богоглаго́льниче, / но я́ко ум Уму́ пе́рвому предстоя́й, / к Нему́ ум наш о́тче наста́ви, да зове́м: / ра́дуйся, пропове́дниче благода́ти.

Икос. Подобен: А́нгел предста́тель:

А́нгел яви́лся еси́ на земли́, неизрече́нная Бо́жия челове́ком возвеща́я. / Безпло́тных бо гла́сы, от челове́ческих сый, и пло́тию употребля́яся, удиви́л еси́ нас, / и вопи́ти тебе́ богоглаго́ливе увеща́л еси́ сия́: / ра́дуйся, и́мже тьма сокры́ся; ра́дуйся, и́мже свет взы́де. / Ра́дуйся, несозда́ннаго Божества́ а́нгеле; / ра́дуйся, созда́ннаго и бу́яго вои́стинну обличи́телю. / Ра́дуйся, высоту́ невосходи́мую, Боже́ственное естество́ реки́й; / ра́дуйся, глубину́ неудо́бь ви́димую, де́йство реки́й; / ра́дуйся, я́ко сла́ву Бо́жию до́бре рекл еси́; / ра́дуйся, я́ко мне́ния злоде́ев отре́кл еси́. / Ра́дуйся свети́льниче, показа́вый Со́лнце; / ра́дуйся ча́ше, пития́ Боже́ственнаго пода́тельнице. / Ра́дуйся, и́мже и́стина просиява́ет; / ра́дуйся, и́мже помрачи́ся лжа. / Ра́дуйся, пропове́дниче благода́ти.

Синаксарий.

Песнь 7.

Ирмос: От Иуде́и доше́дше, о́троцы / в Вавило́не иногда́ / ве́рою Тро́ическою пла́мень пе́щный попра́ша, пою́ще: / отце́в Бо́же, благослове́н еси́.

Дерзнове́ния не и́мам, / е́же нарещи́ся сын Твой, О́тче Человеколю́бче, / я́ко еди́наго от нае́мник Твои́х бы́ти молю́ся, / не гнуша́йся мене́ зову́ща: / оте́ц на́ших Бо́же благослове́н еси́.

Оскверни́вше пе́рвым житие́м жизнь, / и погуби́вше благоро́дие пе́рвое, / притеце́м Еди́ному Отцу́ и Бо́гу на́шему, / покая́нием те́плым прия́ти спасе́ние.

Же́сток граждани́н, ему́же рабо́тати окая́нный осуди́хся, / глад же, его́же подъя́х, свиния́м угожда́я, кре́пок и нестерпи́мь, / но обра́щься прошу́, Спа́се, поми́луй мя.

Богородичен: Умерщвле́нное естество́ оживи́ла еси́, / еди́на Живо́т ро́ждшая, Де́во Богоро́дице, / те́мже Тя спасе́ние ве́рнии све́мы, / оте́ц на́ших Бо́га пло́тию ро́ждшую.

Иный.

Ирмос: Не послужи́ша тва́ри Богому́дрии:

Словесе́м бесе́дующии, и списа́нием твои́м, Григо́рие, / ра́зуму поуча́ются Бо́жию, / и по́лны явля́ются прему́дрости Бо́жия духо́вныя, / и несозда́нную благода́ть, и де́йство Бо́жие богосло́вствуют.

Меч и стре́лы злосла́вных сокруши́л еси́, / и го́рдость Варлаа́мову, и вся́кую си́лу ерети́ческую, / я́ко тка́ние паучи́ны расточи́л еси́, / а́ки ка́мень превели́кий, иера́рше.

Запечатле́ся твои́ми словесы́ и догма́ты ве́ра благочести́вых, / и де́рзость е́реси ста, Григо́рие, / и низложе́ние правосла́вия преста́, и кре́пость злосла́вных.

Богородичен: Струи́ Тя исто́чника, усо́хшии страсте́й боле́зньми, ве́дуще вои́стинну, / почерпа́ем спасе́ние, и Боже́ственныя струи́, и взыва́ем: / благослове́н, Всечи́стая, плод Твоего́ чре́ва.

Катавасия: Не послужи́ша тва́ри Богому́дрии, / па́че Созда́вшаго, / но, о́гненное преще́ние му́жески попра́вше, / ра́довахуся, пою́ще: / препе́тый отце́в Госпо́дь и Бог, благослове́н еси́.

Песнь 8.

Ирмос: Седмери́цею пещь / халде́йский мучи́тель / Богочести́вым неи́стовно разжже́, / си́лою же лу́чшею спасе́ны, сия́ ви́дев, / Творцу́ и Изба́вителю вопия́ше: / о́троцы, благослови́те, / свяще́нницы, воспо́йте, / лю́дие, превозноси́те во вся ве́ки.

Безме́рнаго, Влады́ко, и мно́гаго милосе́рдия Твоего́, / ве́мы бога́тство в Тя ве́ровавшии. / Те́мже Ти припа́даем с блу́дным вси те́пле: / приими́ согреши́вшия, и к Тебе́ прибе́гшия, / несть бо, несть грех, Ще́дре, / Твое́ человеколю́бие победи́ти моги́й.

Милосе́рдия ра́ди Влады́ко Себе́ смири́в, / па́дшим Твои́м сыно́м прибли́жился еси́: / Сам бо Человеколю́бче срел еси́ па́дших, / и облобыза́еши, и спасе́ние да́руеши, / а́ще кто и до́лу па́днет, / ми́лостив сый не гне́ваешися, я́ко Человеколю́бец.

Стра́шнейший суд мене́ усря́щет, о Влады́ко, / я́ко Тя человеколю́бца и незло́бива зря, / не притека́ю к Тебе́, блу́днаго зовы́й гла́сом, / но в ле́ности житие́ препровожда́ю, / Ты у́бо ми́лостив бу́ди ми, / и осужде́ния о́наго исхити́, Ще́дре, покая́ния ра́ди.

Троичен: Не три бо́ги сла́вим, но Еди́но Божество́, / три же вои́стинну Ипоста́си чтим, / Отца́ нерожде́нна, и рожде́нна Сы́на от Отца́, и исхо́дна от Отца́ Свята́го Ду́ха, / Бо́га Еди́наго три, а́ще и зва́ние ко́еждо, / я́коже Бог есть ве́рно сла́вимая.

Богородичен: От мно́гих мя, Всенепоро́чная, напа́стей преклоне́на, / и печа́лей бу́рею потопля́ема / приста́нище спасе́ния, Твое́ю моли́твою, Пречи́стая, изба́ви, / и от всех исхити́вши спаси́, / да Тя досто́йно я́ко те́плую предста́тельницу, / сла́влю Богоро́дицу во вся ве́ки.

Ирмос: О́троки благочести́выя в пе́щи:

Иный.

Предстои́ши ны́не престо́лу Всеще́драго, / я́ко богосло́вов подо́бный, / и сим единонра́вный всему́дре, Григо́рие, / Фессалони́тский председа́телю, иера́рхов добро́то, / све́тло украси́вся сла́вою священнонача́лия, / Бо́гу и ны́не служа́.

Ве́дый чи́стое твоего́ помышле́ния Бог, / и пре́жде чре́ва, и пре́жде зача́тия, / ве́рному возглаго́ла боже́ственному царю́ я́ве, / Це́ркве необори́маго бы́ти тя побо́рника, / те́мже пра́вильным изве́ством, / ми́ром запечатле́н еси́ священнонача́льства.

Побежда́ется я́ве и бе́дствует / собра́ние Поликинди́на дла́нию твое́ю, / и му́дрыми твои́ми глаго́лы, / пресла́вне Григо́рие, Фессалони́тский председа́телю, / и я́ко исчеза́ет дым, исчезе́ гнило́е безу́мие, / твои́м громогла́сным и Богосло́вным язы́ком.

Богородичен: Сло́во Бо́жие в Тебе́ Де́во, / челове́ческое естество́ погружа́емое страстьми́, / возобрази́ кра́йнею благосты́нею, / и все обнови́ и посвяти́, / те́мже Тобо́ю спасе́ни, / Тя славосло́вим во вся ве́ки.

Катавасия: О́троки благочести́выя в пе́щи / Рождество́ Богоро́дичо спасло́есть; / тогда́ у́бо образу́емое, / ны́не же де́йствуемое, / вселе́нную всю воздвиза́ет пе́ти Тебе́: / Го́спода по́йте, дела́, / и превозноси́те Его́ во вся ве́ки.

Песнь 9.

Ирмос: Ужасе́ся о сем Не́бо, / и земли́ удиви́шася концы́, / я́ко Бог яви́ся челове́ком пло́тски / и чре́во Твое́ бысть простра́ннейшее Небе́с, / тем Тя, Богоро́дицу, / А́нгелов и челове́к чинонача́лия велича́ют.

Ра́дости и весе́лия ны́не, / мене́ ра́ди закла́вшемуся Твоему́ тельцу́, / испо́лни сего́ от Тебе́ / ча́ющую мою́ ду́шу, Бо́же, / заблужде́на приими́мя, / и умерщвле́на к жи́зни возведи́, / и в Боже́ственную оде́жду спасе́ния, / в нетле́ние мя облецы́.

Ду́ши удале́ныя от Бо́га, / и Боже́ственных дарова́ний лише́ныя, / прииди́те те́пле, / и блу́днаго обраще́ние восприи́мше зове́м: / О́тче Благи́й, И́же на Небесе́х, / согреши́хом Ти вси, очи́сти и спаси́ / прибега́ющия к ми́лости Твое́й.

Я́ко имы́й милосе́рдия мно́жество мно́гое, / не гнуша́йся мене́, Го́споди Го́споди, / во мно́гих сласте́х бога́тство ижди́вша, / и прибега́юща ны́не, и зову́ща блу́днаго гла́сом: / согреши́х Ти, спаси́ / прибега́ющаго к ми́лости Твое́й.

Богородичен: Спасе́ния приста́нище и наставле́ние, / и предста́тельницу Тя и́мам раб Твой, / лю́тых всех препя́тий, / я́ко блага́я к Бо́гу мольба́ми Твои́ми, Влады́чице, да изба́влюся, / я́ко на Тя всю мою́ наде́жду возложи́х любо́вию, / да ве́рою велича́ю Тя.

Ирмос: Всяк земноро́дный:

Иный.

Зерца́ло Бо́жие был еси́ Григо́рие, / е́же бо по о́бразу нескве́рное соблю́л еси́, / ум же влады́ку на стра́сти плотски́я му́жески поста́вив, / е́же по подо́бию восприя́л еси́. / Отону́дуже дом был еси́ Святы́я Тро́ицы светле́йший.

Царь благочести́вый крила́таго тя воздухохо́дна показу́ет, сему́ спобо́рствующа, / я́ко всего́ испо́лнена Боже́ственнаго Ду́ха, / на суему́дреннаго неи́стовствующаго Варлаа́ма, / глаго́лющаго на высоту́ непра́ведная Бо́гу, / его́же пра́ведно победи́л еси́.

Весь быв прему́дрости лу́чшия испо́лнен пресла́вне, / свет ми́рови просвети́л еси́, / правосла́вия источи́в догма́ты: / дру́жеством бо изря́днаго любому́дрия прему́дре, / Боже́ственный страх во чре́ве зача́л еси́, / и словеса́ Ду́ха породи́л еси́.

Богородичен: Песнь Тебе́ ве́рнии согла́сно прино́сим благодаре́ния, / Ты бо дре́внюю разруши́ла еси́ на́шу кля́тву, Богороди́тельнице, / и благослове́ние вси Боже́ственное прие́млем, / спасе́ние, просвеще́ние, и ми́лость Тобо́ю, / и ра́дость ве́чную.

Катавасия: Всяк земноро́дный / да взыгра́ется, Ду́хом просвеща́емь, / да торжеству́ет же Безпло́тных умо́в естество́, / почита́ющее свяще́нное торжество́ Богома́тере, / и да вопие́т: / ра́дуйся, Всеблаже́нная, / Богоро́дице, Чи́стая Присноде́во.

Ексапостиларий воскресен. Слава, святаго. Подобен: Со ученики́:

Ра́дуйся отце́в похвало́, богосло́вов уста́, / безмо́лвия селе́ние, прему́дрости до́ме, / учи́телей кра́йность, пучи́но сло́ва. / Ра́дуйся дея́ния орга́не, виде́ния кра́йность, / и исцели́телю неду́гов челове́ческих. / Ра́дуйся Ду́ха хра́ме, и уме́рый и живы́й о́тче.

И ныне, Богородичен: Влады́чице, всех Влады́чице, и всех вы́шшая, / всех же превосходя́щая го́рних во́инств, / простри́ руку́ держа́вну, и сохрани́ мир, / свяще́нники благослови́ Тебе́ священноде́йствующия, / мона́хи же прости́, моля́щия Тебе́. / Лю́ди вся умири́, и су́щия в пала́те: / во́инство же укрепи́во вре́мя бра́ни: / сей град соблюди́, свята́я Богоро́дице. / И ны́не нас сподо́би ви́дети Небе́сное Ца́рство, и ра́йскую дверь, / егда́ ся́дет Судия́ суди́ти вселе́нней, / во второ́м и стра́шном суди́лищи, Влады́чице, а́нгелов.

На хвалитех поставим стихов 8, и поем стихиры воскресны 5:

и настоящия 3. Глас 1. Подобен: Небе́сных чино́в:

Блаже́нную в ми́ре жизнь соверши́в, / и ны́не блаже́нных сра́дуешися собо́ром, / и на земли́ кро́тких, я́ко кро́ткий живе́ши, иера́рше Григо́рие, / благода́тию же чуде́с богате́еши от Бо́га, / ю́же подае́ши чту́щим тя.

Стих: Испове́мся Тебе́, Го́споди, всем се́рдцем мои́м, / пове́м вся чудеса́ Твоя́.

Правосла́вия догма́ты насади́л еси́, / злосла́вия блаже́нне отсека́я те́рние, / и ве́ры се́мя умножа́я до́бре, / одожде́нием слове́с твои́х, / стокра́тный клас, я́ко де́ятельный земледе́латель / Бо́гу прине́сл еси́.

Стих: Возвеселю́ся и возра́дуюся о Тебе́, / пою́ и́мени твоему́, Вы́шний.

Непоро́чнаго твоего́ жития́ блаже́нне све́тлости / удиви́шася а́нгел и челове́к собо́ри, / и́бо произволе́нием тве́рдый страда́лец и по́стник яви́лся еси́, / и иера́рх, и досто́йный служи́тель Бо́жий, / и друг и́скренний.

И глаголем стих: Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, / не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

И поем самогласен, глас 6: Во тьме согреше́ний ходя́щим, / свет возсия́л еси́ Христе́ вре́менем воздержа́ния, / и благоуха́нный день стра́сти Твоея́/ покажи́нам, да вопие́м Тебе́: / воста́ни, Бо́же, поми́луй нас.

Сла́ва, тойже. И ны́не: Преблагослове́нна еси́:

Славословие великое: И отпуст.

На литургии

Блаженны гласа, на 6. И святаго песнь 3, на 4.

Тропарь святаго Григория, глас 8:

Правосла́вия свети́льниче, / Це́ркве утвержде́ние и учи́телю, мона́хов добро́то, / богосло́вов побо́рниче непребори́мый, Григо́рие чудотво́рче, / Фессалони́тская похвало́, пропове́дниче благода́ти, / моли́ся вы́ну спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак святому, глас 8. Подобен: Взбра́нной:

Прему́дрости свяще́нный и Боже́ственный орга́н, / богосло́вия све́тлую согла́сно трубу́, / воспева́ем тя, Григо́рие богоглаго́льниче, / но я́ко ум Уму́ пе́рвому предстоя́й, / к Нему́ ум наш о́тче наста́ви, да зове́м: / ра́дуйся, пропове́дниче благода́ти.

Кондак Триоди, глас 4:

Ны́не вре́мя де́лательное яви́ся, при две́рех Суд, / воста́нем у́бо постя́щеся, / принесе́м сле́зы умиле́ния, / ми́лостынями, зову́ще: / согреши́хом па́че песка́ морска́го, / но осла́би, Соде́телю всех, / я́ко да прии́мем нетле́нныя венцы́.

Прокимен, глас 5:

Ты Го́споди сохрани́ши ны, и соблюде́ши ны / от ро́да сего́ и во век. Стих: Спаси́ мя Го́споди, я́ко оскуде́ преподо́бный.

И святаго прокимен, глас 1: Уста́ моя́ возглаго́лют прему́дрость, и поуче́ние се́рдца моего́ ра́зум.

Апостол ко Евреем, зачало 304.

В нача́ле Ты, Го́споди, зе́млю основа́л еси́, и дела́ руку́ Твоéю суть небеса́. Та поги́бнут, Ты же пребыва́еши, и вся, я́коже ри́за, обетша́ют. И я́ко oде́жду свие́ши их, и изменя́тся: Ты же то́йжде еси, и ле́та Твоя́ не оскуде́ют. Кому́ же от А́нгел рече́ когда́: седи́ о десну́ю Менé, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жие ног Твои́х? Не вси ли суть служе́бнии ду́си, в служе́ние посыла́еми за хотя́щих насле́довати спасе́ние? Сего́ ра́ди подоба́ет нам ли́шше внима́ти слы́шанным, да не когда́ отпа́дем. А́ще бо глаго́ланное А́нгелы сло́во бысть изве́стно, и вся́ко преступле́ние и ослуша́ние пра́ведное прия́т мздовоздая́ние. Ка́ко мы убежи́м, о толи́цем неради́вше спасе́нии, éже зача́ло прие́мше глаго́латися от Го́спода, слы́шавшими в нас извести́ся?

И святителю, ко Евреем, зачало 318.

Бра́тие, тако́в нам подоба́ше архиере́й, преподо́бен, незло́бив, безскве́рнен, отлуче́н от гре́шник и вы́шше Небе́с быв. И́же не и́мать по вся дни ну́жды, я́коже первосвяще́нницы, пре́жде о свои́х гресе́х же́ртвы приноси́ти, пото́м же о людски́х: сие́ бо сотвори́ еди́ною, Себе́ принес. Зако́н бо челове́ки поставля́ет первосвяще́нники, иму́щыя не́мощь: сло́во же кля́твенное, е́же по зако́не, Сы́на во ве́ки соверше́нна. Глава́ же о глаго́лемых: такова́ и́мамы первосвяще́нника, и́же се́де одесну́ю Престо́ла Вели́чествия на Небесе́х, святы́м служи́тель и ски́нии и́стинней, ю́же водрузи́ Госпо́дь, а не челове́к.

Аллилуиа гласа. И святителю глас 2: Уста́ пра́веднаго поуча́тся прему́дрости, и язы́к его́ возглаго́лет суд.

Евангелие от Марка, зачало 7.

Во вре́мя о́но, вни́де Иису́с в Капернау́м по днех, и слы́шано бысть, я́ко в дому́ есть. И а́бие собра́шася мно́зи, я́коже ктому́ не вмеща́тися ни при две́рех: и глаго́лаше им сло́во. И приидо́ша к Нему́, нося́ще разсла́бленна (жи́лами), носи́ма четы́рьми. И не могу́щим прибли́житися к Нему́ наро́да ра́ди, откры́ша покро́в, иде́же бе, и прокопа́вше све́сиша oдр, на не́мже разсла́бленный лежа́ше. Ви́дев же Иису́с ве́ру их, глаго́ла разсла́бленному: ча́до, отпуща́ются тебе́ греси́ твои́. Бя́ху же не́цыи от кни́жник ту седя́ще, и помышля́юще в сердца́х свои́х: Что Сей та́ко глаго́лет хулы́? Кто мо́жет оставля́ти грехи́, то́кмо eди́н Бог? И а́бие разуме́в Иису́с ду́хом Свои́м, я́ко та́ко ти́и помышля́ют в себе́, рече́ им: что сия́ помышля́ете в сердца́х ва́ших? Что есть удо́бее рещи́ разсла́бленному: отпуща́ются тебе́ греси́; или́ рещи́: воста́ни, и возми́ oдр твой, и ходи́? Но да уве́сте, я́ко власть и́мать Сын Челове́ческий на земли́ отпуща́ти грехи́, (глаго́ла разсла́бленному Тебе́ глаго́лю: воста́ни, и возми́ oдр твой, и иди́ в дом твой. И воста́ а́бие, и взем oдр, изы́де пред все́ми: я́ко диви́тися всем, и сла́вити Бо́га, глаго́лющим, я́ко николи́же та́ко ви́дехом.

И святителю Евангелие от Иоанна, зачало 36.

Рече́ Госпо́дь ко прише́дшим к Нему́ Иуде́ем: Аз eсмь дверь. Мно́ю а́ще кто вни́дет, спасе́тся; и вни́дет, и изы́дет, и па́жить обря́щет. Тать не прихо́дит, ра́зве да укра́дет и убие́т и погуби́т: Аз приидо́х, да живо́т и́мут, и ли́шше и́мут. Аз eсмь па́стырь до́брый: па́стырь до́брый ду́шу свою́ полага́ет за óвцы: А нае́мник, и́же несть па́стырь, eму́же не суть óвцы своя́, ви́дит во́лка гряду́ща, и оставля́ет óвцы, и бе́гает. И волк расхи́тит их, и распу́дит óвцы. А нае́мник бежи́т, я́ко нае́мник есть, и неради́т о oвца́х. Аз eсмь па́стырь до́брый, и зна́ю Моя́, и зна́ют Мя Моя́. Я́коже зна́ет Мя Oте́ц, и Аз зна́ю Oтца́, и ду́шу Мою́ полага́ю за óвцы. И и́ны óвцы и́мам, я́же не суть от двора́ сего́, и ты́я Ми подоба́ет привести́, и глас Мой услы́шат, и бу́дет eди́но ста́до, и eди́н Па́стырь.

И святому вся служба святительская.

Причастен: Хвали́те Го́спода с Небе́с, / хвали́те Его́ в Вы́шних. Другий: В па́мять ве́чную бу́дет пра́ведник, / от слу́ха зла не убои́тся.

 

Недёлz вторaz с™hхъ постHвъ.

Поeтсz настоsщее послёдованіе, во с™hхъ nтцA нaшегw григ0ріа ґрхіепjскопа, fессалонjтскагw чудотв0рца, палaмы. Сложeнное њ всес™ёйшагw патріaрха філоfeа.

Въ суббHту вeчера постaвимъ стіхHвъ ‹. И# поeмъ стіхи6ры воскrны G, и3 ґнатHліевы G: и3 настоsщыz с™aгw на д7, глaсъ в7.

Под0бенъ: Кjими похвaльными пёсньми:

Кjими бlгопохвалeній пёсньми воспои1мъ їерaрха, бGосл0віz трубY, nгнедохновє1ннаz ўстA бlгодaти, честн0е д¦а пріsтелище, столпA цRкве непоколеби1маго, вели1кое вселeнныz ўкрашeніе, рэкY премyдрости, свёта свэти1льника, ѕвэздY ћсную, твaрь просвэщaющую;

Кjими пэснопёній цвэтaми вэнчaимъ їерaрха, бlгочeстіz поб0рника, и3 нечeстіz проти1вника, тeплаго вёры предстaтелz, вели1каго настaвника и3 ўчи1телz, цэвни1цу всекрaсную д¦а, златосіsющій љзhкъ, и3ст0чникъ кипsщій т0ки и3сцэлeній вBрнымъ, вели1каго и3 досточyднаго григ0ріа;

Кjими земнор0дніи ўстнaми восхвaлимъ їерaрха, цRкве ўчи1телz, свёта б9eственнагw проповёдника, нбcнотаи1нника трbцы, вeліе монaшествующихъ ўкрашeніе, дэsніемъ и3 видёніемъ просіsвшаго, fессалонjтскую похвалY, сограждани1на и3мyщаго, мmрот0чнаго на нб7сёхъ б9eственнаго и3 пречyднаго дими1тріа;

Слaва, глaсъ ѕ7: Прпdбне, требlжeнне, с™ёйшій џтче, пaстырю д0брый, и3 ґрхіпaстырz хrтA ў§нчE, положи1вый дyшу њ nвцaхъ: сaмъ и3 нhнэ џтче нaшъ бGон0се григ0ріе, и3спроси2мlтвами твои1ми, даровaти нaмъ вeлію млcть.

И# нhнэ, бGор0диченъ пeрвый глaса.

На літjи стіхи1ра хрaма.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ.

На стіх0внэ по ґлфави1ту.

Слaва, глaсъ }: Б0дрый kзhкъ тв0й ко ўчи1тельству, во ўшесёхъ сердeчныхъ возглашaz, лэни1выхъ дyшы возставлsетъ, и3 бGовэщaнными словесы2 твои1ми лёствица њбрэтaетсz, t земли2 къ бGу возносsщаz. тёмже григ0ріе, fессaліи чyдо, не престaй молsсz хrтY, просвэти1ти б9eственнымъ свётомъ чтyщыz тS.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Безневёстнаz дв7о: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. тропaрь, Бцdе дв7о: три1жды.

И# пр0чее послёдованіе бдёніz.

На ќтрени,

по шестоpaлміи, БGъ гDь:

Тропaрь воскrнъ двaжды. Слaва, с™aгw глaсъ }:

Правослaвіz свэти1льниче, цRкве ўтверждeніе и3 ўчи1телю, монaхwвъ добр0то, бGосл0вwвъ поб0рниче непребори1мый, григ0ріе чудотв0рче, fессалонjтскаz похвало2, проповёдниче бlгодaти, моли1сz вhну сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

И# нhнэ, бGор0диченъ въ т0йже глaсъ: И$же нaсъ рaди рождeйсz: И# nбhчное стіхосл0віе. И# чтeніе въ шестоднeвцэ. Степє1нна глaса. Всsкое дыхaніе: Е#ђліе ќтреннее. Воскrніе хrт0во: pал0мъ н7.

Слaва: Покаsніz tвeрзи ми2 двє1ри:

И# нhнэ, под0бенъ: На сп7сeніz стєзи2:

Тaже, на глaсъ ѕ7: Поми1луй мS б9е:

Тaже, Мн0жєства содёzнныхъ мн0ю лю1тыхъ:

КанHнъ nсмоглaсника воскrнъ, со їрмос0мъ на д7, и3 тріHди на д7, и3 с™aгw на ѕ7. Глaсъ }.

Пёснь №.

Їрм0съ: Колесницегони1телz фараHнz погрузи2:

Воспріeмше тeплыми слезaми, блyднагw глaсъ, тебЁ nц7Y всёхъ и3 бGу припaдаемъ, вопію1ще: ћкw согрэши1хомъ t тебE ўдали1вшесz, и3 блудY раб0тавше, пріими2 нaше покаsніе.

Цaрское преwби1дэвъ бlгор0діе, є4же даровaлъ є3си2 мнЁ, менE рaди сл0ве, человёкъ бhвый: лю1тэ њсуди1хсz ўгоди1ти свиніsмъ, грэх0внымъ вкyсомъ: но пощади2 мS сп7се, млcрдіемъ твои1мъ.

На колёну пaдающа мS, ћкоже пeрвэе блyднаго вLко гDи, ты2 притeкъ пріими2, и3 рукaма њб8eмъ, подaждь ми2 w4бразы твоегw2 сп7сeніz, вмёстw наeмника человэколю1бче, пaки твоего2 сhна сотворsz.

БGор0диченъ: БGоzвлeніz тоб0ю спод0бисz бGорaдованнаz, человёческое є3стество2: є3ди1на бо ходaтаица дв7о, былA є3си2 бGу и3 человёкwмъ. тёмъ ћкw б9ію тS роди1тельницу вси2 дост0йнw слaвимъ.

И$ный канHнъ с™aгw глaсъ д7.

Їрм0съ: Tвeрзу ўстA мо‰:

Ри1торwвъ б9eственніи, и3 бGосл0вwвъ и3зрsдніи, и3 љзhцы бGовэщaнніи, пріиди1те сни1дитесz въ соединeніе, воспёти по достоsнію д¦ори1тора, б9eственнаго григ0ріа.

Ст0лпъ вёры, цRкве поб0рникъ, вели1кій григ0рій да восхвaлитсz мн0ю, всеизрsдный пaстырь fессалонjтскій, красотA чи1на їерaршескагw вои1стинну.

T младeнства возжелaлъ є3си2 лyчшее житіE, и3 совершeнное џтче t ю4ности возлюби1лъ є3си2 мудровaніе, и3 купнонрaвенъ, и3 є3диномyдренъ показaлсz є3си2 тезоимeнствующагw тебЁ џтче григ0ріе.

БGор0диченъ: Бyди ми2 всенепор0чнаz животA пyть, наставлsющій мS къ б9eствєннымъ селeніємъ: прельсти1хсz бо, и3 къ пр0пастємъ ѕл0бы поползнyхсz, t ни1хже мS возведи2 ходaтайствомъ твои1мъ.

Пёснь G.

Їрм0съ: Нбcнагw крyга:

Ўбоsвсz мои1хъ дёлъ, и3 далeчнагw tшeствіz, и3 расточeннагw твоегw2 богaтства, є3г0же и3жди1хъ въ блyдныхъ стремлeніихъ, въ покаsніи къ тебЁ зовY, nц7Y и3 бGу моемY: согрэши1хъ, сп7си2 мS.

На земли2 согрэшaz, нб7сE ўбоsхсz: си1це бо ми2 бyдетъ сyдъ тогдA препирazй, є3гдA всsчєскаz предстaнутъ сл0ве, првdнымъ суд0мъ твои1мъ суди6маz.

Мр†чнаz и3 сквє1рнаz мS помышлє1ніz питaху, є3гдA t тебE сп7се, далeче бhхъ блyдный, нhнэ же зовy ти: согрэши1хъ, согрэши1хъ, сп7си2 тeплэ прибэгaющаго млcрдію твоемY.

БGор0диченъ: Њбожи1сz дв7о ґдaмово смэшeніе: и3з8 чрeва бо твоегw2 бGъ плотон0сецъ kви1сz, и4мже воззвaни бhхомъ t дрeвнzгw њсуждeніz, солгaни надeждею дрeвле њбожeніz.

И$ный.

Їрм0съ: ТвоS пэсносл0вцы бцdе:

Струи6 б9eственныхъ ўчeній твои1хъ сохранsющіи, всsкіz к0зни ѕлослaвныхъ и3збэгaемъ, и3 вс‰ и3збивaемъ твои1ми сщ7eнными списaньми полки2 си1хъ григ0ріе.

Премyдрwсти б{іz ѕлослaвныхъ разруши1лъ є3си2 блажeнне, премyдрость б9ію v3постaсную и3мёz въ сeрдцэ твоeмъ, є4юже съ шyмомъ порази1лъ є3си2 гнил†z си1хъ шат†ніz.

Ўмертви1въ пл0ти тлёемыz всsкое сладострaстіе премyдре, п0стнически њживи1лъ є3си2 души2 твоеS движє1ніz, и3 сію2 б9eственный nргaнъ бGосл0віz показaлъ є3си2.

БGор0диченъ: Въ рaзумэ ўмA и3 произволeніи, стyдное же и3 блyдное житіE прилёжнw возлюби1хъ: но люб0вію б9eственною мS свzжи2, мlтвами твои1ми, дв7о бGоневёстнаz.

Кондaкъ, глaсъ д7: Нhнэ врeмz дёлательное kви1сz, при двeрехъ сyдъ, востaнемъ ќбw постsщесz, принесeмъ слeзы ўмилeніz, ми1лостынzми, зовyще: согрэши1хомъ пaче пескA морскaгw. но њслaби содётелю всёхъ, ћкw да пріи1мемъ нетлBнныz вэнцы2.

Сэдaленъ, глaсъ д7:

Под0бенъ: Ск0ро предвари2:

Прeлесть попали1лъ є3си2 ѕлослaвныхъ премyдре, вёру и3з8zсни1лъ є3си2 правослaвныхъ д0брэ, и3 мjръ просвэти1лъ є3си2. toнyдуже побэдон0сный побэди1тель показaлсz є3си2, ст0лпъ цeркве, и4стинный їерaрхъ, молsсz не престaй хrтY, сп7сти1сz всBмъ нaмъ.

Слaва, т0йже.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Ск0рw пріими2 вLчце молє1ніz н†ша, и3 сі‰ принеси2 сн7у твоемY и3 бGу, гпcжE всенепор0чнаz: погаси2 њбсто‰ніz ѕлослaвныхъ љзыковрeдныхъ, ўкроти2 кHзни, и3 низложи2 дeрзость воwружaющихсz безб0жныхъ пречcтаz, на рабы6 тво‰.

Пёснь д7.

Їрм0съ: Ты2 моS крёпость гDи:

Tметaтельное nтeческихъ ми2 повелёній богaтство, є4же ми2 даровaлъ є3си2, въ сладострaстіи и3жди1въ, бhхъ б9eственныхъ даровaній ни1щъ њкаsнный. тёмже кaющасz со и3сповёданіемъ не њмерзи2 менE вLко гDи.

БGолёпнw воспріи1мъ нищетY менE, далeче тебE дрeвле бhвшагw, соб0ю къ себЁ присвоsеши, и3 њсщ7aеши мS къ весeлію чlвэколю1бче: тёло твоE б9eственное сл0ве, воззвaніе моE, весeліz творS.

Да далeче слезaми непрестaнными, вёчныz мyки и3збaвимсz, ю4же ўгот0ва бGъ лук†вымъ духовHмъ, ћкw блyдный, вопіeмъ: согрэши1хомъ ти2 џтче, но пріими2 вс‰ прибэгaющыz ны2 къ твоeй млcти.

БGор0диченъ: Собезначaльное nц7Y сл0во сhй и3 д¦у, t неискусомyжныz дв7ы раждaетсz кромЁ зак0на: пребhвъ ќбw є4же бЁ, пребhвъ же пaки є4же t нaсъ пріsтъ. во двою1 бо є3стєствY є3ди1нъ сн7ъ є4сть, во nбою2 хранS є3стeственное.

И$ный.

Їрм0съ: Неизслёдный б9ій совётъ:

Tвeрзъ ўстA тво‰ џтче премyдре, б9eственную премyдрость проповёдалъ є3си2, є4йже поучaлсz є3си2 въ сeрдцэ твоeмъ при1снw, и3 варлаaма сyетнаго несмhсленна и3 безyмна показaлъ є3си2.

Зашeлъ є3си2 сладчaйшій въ зeмлю, с0лнце зак0номъ є3стествA, возсіsеши же ќтрw со хrт0мъ с0лнце невечeрнее, вс‰ назирaz мlтвами твои1ми.

Kви2 бlгодaть тебE бlжeнне б9ій, похвалY и3 ўтверждeніе превeліе правослaвныхъ, и3 пaстырz бlгaго, и3 бGосл0ва вторaго, и3 стaда б0драго храни1телz.

БGор0диченъ: ЎшесA мнЁ tвeрзи душє1вныz м™и б9іz, роди1вшаz прeжде ўшесA tвeрзшаго глух0му, и3 б9eствєннымъ внимaти словесє1мъ, и3 и3сполнsти спод0би.

Пёснь є7.

Їрм0съ: Вскyю мS tри1нулъ є3си2:

Богaтства и3 даровaній б9eственныхъ лиши1хсz, и3 въ странY пріид0хъ бlги1хъ жив0тныхъ глaдомъ тaz: но ты2 мS џ§е ћкw бlгjй, дрeвніz слaвы и3 слaдости, бlгосeрдіz рaди твоегw2, и3сп0лни.

П0мыслъ блyднагw, въ блудЁ житіE и3жди1вша пріи1мше, nц7Y млcтивому притецeмъ, несумнённою вёрою, и3 сокрушeніемъ сeрдца, ћкw да согрэшeній њставлeніе пріи1мемъ.

Не косни2 душE моS, въ дaльнэй странЁ пребывaющи: но тецы2 вск0рэ, бGу и3 nц7Y и3сповёдающисz, да пріи1меши разрэшeніе, и5хже ѕлЁ содёлала є3си2 житіE и3знури1вши.

БGор0диченъ: Свётлый тS џблакъ, носsй с0лнце прaвды, въ тебЁ носи1мое, пречcтаz дв7о вёмы, неразyміz тьмY јдwльскую tгонsющее, и3 рaзумомъ и4стиннымъ просвэщaющее.

И$ный.

Їрм0съ: Ўжас0шасz всsчєскаz:

Серп0мъ словeсъ твои1хъ, и3 сщ7eнными списaньми посёклъ є3си2 є4рєси тернови6дныz, и3 плeвелъ лHжнаz прозzбє1ніz, правослaвіz же бlгочести6ваz положи1лъ є3си2 сёмена, сщ7енноначaльне григ0ріе.

СловесA тво‰ всемyдре, и3 чєстнaz спис†ніz сyть росA нбcнаz, мeдъ кaменный, хлёбъ ѓгGльскій притекaющымъ, питіE, брaшно, слaдость, наслаждeніе, григ0ріе, и3 и3ст0чникъ живhz воды2.

Џбщаго тS ўчи1телz познавaетъ землS и3м0ре, ст0лпъ сщ7eнный правослaвіz, и3 nружепол0жницу б9eственныхъ догм†тъ честнyю, премyдраго бGосл0ва сщ7eннаго, сожи1телz, сопричaстника, ґпcлwмъ є3динонрaвнаго.

БGор0диченъ: Струsми ўмилeніz, сквє1рны сeрдца моегw2 непор0чнаz tмhй дв7о, и3 покаsніz w4бразы мнЁ дaруй, твои1ми къ щeдрому бGу сщ7eнными молeніи, є3г0же неизречeннw родилA є3си2.

Пёснь ѕ7.

Їрм0съ: Мlтву пролію2:

Ю#нёйшій бhхъ сhнъ тв0й, и3 богaтство твоE ѕлЁ и3жди1хъ, ўдалeніемъ ѕлaгw житіS, и3 бlги1хъ твои1хъ лишazсz чlвэколю1бче, прихождY тебЁ nц7Y и3 бGу моемY, и3 прошY прощeніz.

Стрaнничество безчеловёчное получи1хъ, и3 пасти2 свиніи6 њсуждeнъ бhхъ, ћкw моE расточи1хъ богaтство, є4же ми1лостивнw вск0рэ подaлъ є3си2, и3 бhхъ t всёхъ нaгъ: но ты2 ћкw бGъ м0й ўщeдри.

Не и4мамъ дерзновeніz чlвэколю1бче, воззрёти и3 ви1дэти, согрэши1въ на нб7о, безмёрную высотY, ни нарещи1сz сhнъ тв0й, блyдный: но ўщeдри мS тyне, и3мёzй безмёрную млcть.

БGор0диченъ: Несказaнное твоE ржcтво2, и3 неизречeнный ржcтвA твоегw2 w4бразъ дв7и1це, ћкw бGа вhше ўмA раждaеши, дв7ство несквeрное и3мyщи: тёмъ тS вси2 и4стинную бцdу дост0йнw слaвимъ.

И$ный.

Їрм0съ: Б9eственное сіE и3 всечcтн0е:

Растерзaсz сyетное шатaніе, и3 љзhкъ варлаaма безyмнагw, словесы2 и3 велёніи, и3 рaзума nстрот0ю премyдрагw цRS, и3 твоeю, григ0ріе.

Б9eственную цэвни1цу д¦а, трубY ћвэ проповёдающую б9eствєнныz т†йны, fессалонjтскаго предсэдaтелz, бGосл0вскій љзhкъ, пёсньми почти1мъ.

Лю1демъ и3ногдA предводи1тель, ћкw ст0лпъ џгненный, вёры враги2 попали1лъ є3си2, вёрныхъ же состо‰ніz просвэти1лъ є3си2, бGомyдре џтче григ0ріе.

БGор0диченъ: Бyди ми2 всечcтаz вLчце, тишинA и3 пристaнище ўтэшeніz, преводsщее къ б9eственному пристaнищу невлaемому, бyрю страстeй мои1хъ ўкроти1вши.

Кондaкъ с™0му, глaсъ }.

Под0бенъ: Взбрaнной:

Премyдрости сщ7eнный и3 б9eственный nргaнъ, бGосл0віz свётлую соглaснw трубY, воспэвaемъ тS григ0ріе бGоглаг0льниче: но ћкw ќмъ ўмY пeрвому предстоsй, къ немY ќмъ нaшъ џтче настaви, да зовeмъ: рaдуйсz проповёдниче бlгодaти.

Јкосъ.

Под0бенъ: ЃгGлъ предстaтель:

ЃгGлъ kви1лсz є3си2 на земли2, неизречє1ннаz б9іz человёкwмъ возвэщaz: безпл0тныхъ бо глaсы, t человёческихъ сhй, и3 пл0тію ўпотреблszсz, ўдиви1лъ є3си2 нaсъ, и3 вопи1ти тебЁ бGоглаг0ливе ўвэщaлъ є3си2 сі‰: рaдуйсz, и4мже тьмA сокрhсz: рaдуйсz, и4мже свётъ взhде. рaдуйсz, несоздaннагw б9ествA ѓгGле: рaдуйсz, создaннагw и3 бyzгw вои1стинну њбличи1телю. рaдуйсz, высотY невосходи1мую, б9eственное є3стество2 рекjй: рaдуйсz, глубинY неуд0бь ви1димую, дёйство рекjй: рaдуйсz. ћкw слaву б9ію д0брэ рeклъ є3си2: рaдуйсz, ћкw мнBніz ѕлодёєвъ tрeклъ є3си2. рaдуйсz свэти1льниче, показaвый с0лнце: рaдуйсz чaше, питіS б9eственнагw подaтельнице. рaдуйсz, и4мже и4стина просіzвaетъ: рaдуйсz, и4мже помрачи1сz лжA. рaдуйсz, проповёдниче бlгодaти.

Сmнаxaрій.

Стіхи2: Свёта свётлаго проповёдника нhнэ вои1стинну вeліz,

И#ст0чникъ свёта, къ незаходи1мому в0дитъ свёту.

Сeй б9eственнагw и3 невечeрнzгw свёта сhнъ, и4стинный вои1стинну б9ій человёкъ, и3 чyдный б9eственныхъ слугA и3 служи1тель, nтeчество ќбw и3мёzше всёхъ градHвъ цaрствующее, роди1тели же пресвётлыz и3 слaвныz: не внёшнzго т0кмw и3 по чyвству человёка, но мн0гw пaче внyтреннzго и3 неви1димаго, добродётелію и3 наказaніемъ ўкраси1ти тщaшесz. Мaлу же сyщу ѕэлw2 в0зрастомъ томY, nтeцъ скончaсz: мaти же є3го2, и3 брaтію, и3 сєстры2 въ наказaніи и3 зак0нэ и3 сщ7eнныхъ пи1сменэхъ питaше же и3 наказaше, и3 внёшнэй мyдрости ко ўчи1телємъ посылaше, д0брэ навыкaти разумЁ. Т0й nстрот0ю є3стествA тщaніе со ўчeніемъ смэси1въ, вмaлэ же всsкую словeсную хи1трость получи2. Е#гдa же бЁ двaдесzти лётъ, вс‰ земн†z и3 с0ній х{ждшаz вмэни1въ, къ вин0вному всsкіz мyдрости и3 подaтелю бGу востещи2 и3скaше, и3 совершeншимъ житіeмъ всего2 себE томyжде возложи1ти. Toнyдуже и3 tкрывaетъ бGолюбeзное намёреніе мaтери, и3 мн0гую люб0вь къ бGу своемY, и3 разжжeнное желaніе: и3 џную под0бнэ њбрэтaетъ си1ми болsщую t д0лга врeмене, и3 њ рaвныхъ томY рaдующуюсz. Ѓбіе ќбw мaти дёти къ себЁ собрaвши, и3 сE, ѓзъ и3 дёти, съ весeліемъ рeкши, ћже ми2 дадE бGъ: мhсль же и4хъ и3скушaетъ, ю4же и4мутъ њ д0брыхъ, и3 намёреніе вели1кагw григ0ріа и5мъ tкрывaетъ. Џнъ же поущaтєльнаz словесA къ ни6мъ ўпотреби1въ, вмaлэ вс‰ пок0рны и3мsше, и3 къ под0бнэй є3мY любви2 и3 бэжaнію житіS послёдующыz прилёжнw. Toнyдуже и3 с{щаz ўбHгимъ є3ђльски раздaвъ, люб0вь же цaрскую, и3 чє1сти, и3 плескaніе сyщее въ цaрскихъ, бlгодyшнw њстaвивъ, хrтY послёдова. Мaтерь ќбw и3 сєстры2 въ дёвственницэ сочини1въ, брaтію же взeмъ, и3 с™hни тезоимени1тую г0ру ґfHнскую дости1гъ: но брaтію ќбw тогдA во и3нhхъ nби1телехъ пребhти ўвэщавaетъ, и3 понeже врeмени не даю1щу соединє1нымъ дрyгъ дрyгу бhти, и3 житіE по бGу соверши1ти. Сaмъ же въ покорeніе чyднагw нёкоегw мyжа, съ безм0лвіемъ є3ди1ному бGу живyщагw предаeтсz, и4менемъ нікоди1ма. Ў негHже всsкой зaповэди, всsкой добродётели, во смирeніи души2 дёлы научи1всz, и3 заступлeніе всечcтыz бцdы, и3 ко всBмъ непобори1мую п0мощь во tкровeніи тaйномъ тaмw пріи1мъ, по tшeствіи џнагw къ бGу, и3 въ вели1цэй лavрэ лBта нёкаz пожи1въ, съ вели1кимъ тщaніемъ и3 совершeннымъ рaзумомъ, люб0вію безм0лвіz, t лavры tх0дитъ, и3 пустhню лобызaетъ. Люб0вь же при1снw къ любви2 приложи1въ, и3 съ бGомъ бhти вhну желaz, крaйнему жестоковождeнію себE и3здаeтъ, и3 внимaніемъ ќбw прилёжнымъ всегдA ч{вства ўдержaвъ, къ бGу же ќмъ возвhсивъ, и3 во всE врeмz мlтвы ўпражнeніе, и3 њ б9eственныхъ поучeніе сотвори1въ, и3 житіE ўпрaвивъ и3зрsднw. Дeмwнскіz бр†ни п0мощію б9іею всsчески побэждaетъ, и3 всен0щными стоsньми и3ст0чники слeзъ дyшу њчи1стивъ, сосyдъ и3збрaнный дарHвъ б9іzгw д¦а бhсть, и3 бGовидёніz ч†стаz ви1дэ. И# чyднэйше, ћкw и3 прехождeніе рaди їсмaильтескихъ нахождeній на fессалонjку, и3 въ вeрскій ски1тъ tшeдъ, и3 съ нёкими грaжданы понуждaемь бесёдовати. Тaже по жи1тельству прилёжнw прехождaше, въ не мaлыхъ ќбw лётэхъ, совершeннw и3 тёло и3 дyшу њчи1стивъ, и3 б9іимъ велёніемъ вeліе помaзаніе сщ7eнства пріsтъ, и3 ћкw нёкій невещeственный, и3 ћкw рещи2 внЁ себE бhвъ, т†йнаz сегw2 соверши1въ, ћкw т0кмw зри1мь, душaмъ зрsщихъ ўмилsтисz. Вeлій вои1стинну бЁ, и3 по бGу живyщымъ духон0сецъ познавaшесz, kвлsшесz же сицевhй сhй, и3 внBшнzz зрsщымъ: держaву и3мhй на дeмwны, и3 t и4хъ прeлести и3 ковaрства њбладaємыz и3збавлsz: непл0діе древeсъ, въ бlгопл0діе преложи1въ. б{дущаz прови1дэ, и3 и3нhми б9eственнагw д¦а даровaньми же и3 плоды2 ўкрашaшесz. Понeже є4же ќбw добродётєли дёйствовати, въ нaшей влaсти лежи1тъ: ґ є4же во и3скушє1ніz впaсти, нёсть въ нaсъ. Кромё же си1хъ нёсть совершeніе, и3ли2 kвлeніе вёры къ бGу, [сшeдшее бо, глаг0летъ, дэsніе и3 стрaсть, въ блaзэ совершaетъ по бGу человёка] въ разли6чнаz и3 ч†стаz и3скушє1ніz пaсти, вели1кій сeй попущaетсz, да всёми, и3 совершeнъ вои1стинну kви1тсz. Ґ ±же tвсю1ду, кjй ќмъ помhслитъ; к0е и3зрещи2 возм0жетъ сл0во; ±же прeжнихъ бHльшіz кHзни лю1тагw бори1телz: и3 ±же новоzвлeнныхъ бGоб0рцwвъ на него2 навёты, и3 клевєты2, и3 є3ли1кw њ бlгочeстіи подвизaсz, во всёхъ трeхъ ко двaдесzтимъ лётэхъ, t тёхъ претерпЁ њѕлоблє1ніz и3 скHрби разли6чныz. Їтaльскій бо ѕвёрь, калаврjйскій варлаaмъ, внёшнею мyдростію велемyдрствуетъ, и3 сует0ю свои1хъ помышлeній, вс‰ помышлsz вёдати, лю1тую воздвизaетъ брaнь на цRковь хrт0ву, и3 на бlгочести1вую нaшу вёру, и3 на держaщыz сію2 и3звёстнw. Џбщую бо бlгодaть nц7A, сн7а, и3 с™aгw д¦а, и3 свётъ бyдущагw вёка, ћкоже и3 првdніи возсіsютъ ћкw с0лнце, ћкw и3 хrт0съ предпоказA на горЁ возсіsвый: и3 пр0стw, всю2 си1лу и3 дёйство тріmпостaснагw б9ествA и3 всE рaзнствующее каков0либо бyди б9eственнагw є3стествA, создaнное бhти ўмоврeднw научи2, и3 бlгочeстнw несоздaнный мyдрствующыz б9eственнэйшій џный свётъ, и3 всю2 си1лу и3 дёйство, ћкw ниеди1ному сyщу н0вому t пребывaющихъ є3стeственнэ въ бз7э, словесh же и3 списaньми прострaннэйшими, двобHжныz и3меновA, и3 многобHжныz, ћкоже їудє1и, савeллій же, и3 ѓрій и3менyютъ нaсъ. Си1хъ рaди ќбw б9eственный григ0рій, ћкw бlгочeстіz поб0рникъ, и3 предстaтель пресвётлый, и3 прeжде всёхъ њ сeмъ и3 предборsсz и3 њклеветaемь, п0сланъ бhвъ t цeркве въ кwнстантіноп0ль, и3 прих0дитъ. Б9eственнэйшему ќбw царю2 ґндронjку њ бlгочeстіи предзащищaющу, четвeртому t палеол0гwвъ, соб0ръ сщ7eнный собирaетсz. И# варлаaму пришeдшу, и3 є3гw2 пред8tмє1тнымъ ѕлословнымъ ўчeніємъ, и3 на бlгочeстіе њглаг0ланіємъ, дх7а б9іz и3сп0лнисz вели1кій григ0рій, и3 въ си1лу неwбори1мую њблeксz свhше, ўстA є3гw2 на бGа tвє1рстаz загради2, и3 до концA посрами2: и3 nгнедухновeнными словесh же и3 списaньми, є3гw2 хврaстныz є4рєси, ћкw пeпелъ сотвори2. Тёмже и3 студA не претерпёвъ бlгочeстіz рaтникъ, къ латjнwмъ, toнyдуже пріи1де, бёгомъ tи1де: по џномъ же ѓбіе многобёдствіи соб0рнэ и3з8wбличaетъ, и3 списaніz сегw2 словесы2 сопроти1вными разсыпaетъ. Ґ и5же џныхъ причасти1вшесz пaгубы, нижE тaкw престaшабори1ти на цRковь б9ію. Toнyдуже и3 нyждею мн0гою сщ7eннагw соб0ра, и3 самагw2 царS, и3 прeжде б9eственнымъ велёніемъ ўвёривсz григ0рій на ґрхіерeйскій прест0лъ возв0дитсz, и3 fессалонjтскіz сщ7eнныz цeркве пaстырь поставлsетсz. Тёмже и3 вsщшыz п0двиги, мн0гихъ прeжднихъ њ правослaвнэй вёрэ д0блественнэ совершaетъ и3 терпэли1вэ. Лукaвыz бо преeмники ґкіндЂна, и3 варлаaма, мнHгіz ћвльшыzсz и3 люты6z, и3 лю1тыхъ ѕвэрeй лют†z рождє1ніz, и3 си1хъ ўчє1ніz же и3 списaніz ни є3ди1ножды, и3ли2 двaжды, и3ли2 три1жды, но мн0гажды и3 мн0гими, нижE при є3диномъ царЁ, и3ли2 патріaрсэ: но при тріeхъ по преeмству ски1птрwвъ держaщихъ, и3 патріaрсэхъ равночи1сленныхъ, и3 соб0рэхъ неудобосчислsемыхъ, словесh же и3 писaньми бGодухновeнными, многови1днw возвращaетъ, и3 до концA побэждaетъ. И# нёцыи непрел0жнw и3мyще, нивочт0же полагaюще г0рній сyдъ, тaкw пребhша: и3 всёхъ бо є3ресeй сyть є3щE њстaтки безстyдствующіи на побэди1вшихъ | с™hхъ, да не глаг0лю вседeрзый р0дъ їудeйскій, дaже и3 до нhнэ и3мhй неи1стовство на хrтA: таковы6z ќбw ћкw вкрaтцэ и3 толи6кіz вели1кагw григ0ріа побBды на нечести6выz. БGъ же неизречeнными w4бразы, и3 къ вост0ку сего2 tсылaетъ ўчителz. Посылaетсz ќбw ћкw старёйшина t fессалонікjи въ кwнстантjнь грaдъ, примири1ти рaзнствующыz цари2. Поeмлетсz же t ґгaрzнwвъ, и3 держи1тсz во всE лёто, мэстA t мёстъ, и3 грaды t градHвъ, страдaльчески преходS, и3 ўчS небоsзненнw хrт0ву є3ђлію. И# џвыz ќбw ўтверждaz и3 ўвэщавaz, є3щE и3 молS въ вёрэ пребhти, колeблющыzсz же въ нeй, и3 нёкаz недоумёніz и3 взыскaніz њ бhвшихъ тогдA предлагaющыz, бGомyдреннw ўтверждaz, и3 и3сцэлeніе, въ ни1хже глаг0лаху, дов0льнэйшее tдаsше. Пр0чымъ же невBрнымъ и3 nкаsннw tт0ргшымсz хrтіaнwмъ, и3 tлучи1вшымсz ко џнымъ и3 влекyщымъ нaша њ воплощeнномъ смотрeніи гDа и3 бGа нaшегw, и3 њ поклонeніи t нaсъ чcтнaгw кrтA, и3 с™hхъ їкHнъ, мн0гажды не њбинyzсz глаг0лаше. Е#щe же њ мwамefэ, и3 мн0гихъ и3нhхъ взыскaніихъ t ни1хъ предложeнныхъ, џвыz ќбw и3мsше њ себЁ дивsщыzсz, џвыz же на себE неи1стовствующыz, и3 рyки простирaющыz, и5же и3 мyченически скончaли бы є3го2, ѓще бы не б9іимъ пр0мысломъ, надeждею пёнzзей, ю4же и3мsху њ нeмъ, пощадёнъ бhвъ. Тaже t хrтолюби1выхъ свобождaшесz вели1кій, и3 къ своемY стaду м§нкъ безкр0вный свётлw пaки tх0дитъ. Ко и3ны6мъ мнHгимъ и3 вели6кимъ даровaніємъ же и3 пeрвенствwмъ, ±же и3мsше, рaнами хrт0выми и3 т0й ўкраси1сz, и3 ±же хrтHва, по пavлу, и3мhй въ себЁ лишєніz. И# да покaжемъ нBкаz џнаго начертавaющаz, сіS бsху є3гw2 свHйства: є4же со превосхождeніемъ кр0ткое и3 смирeнное, [здЁ не њ бз7э и3 б9eственныхъ сл0во: и4бо въ си1хъ и3 ѕэлw2 бЁ поб0рникъ.] непамzтоѕл0біе ѕэлw2 и3 неѕл0біе, є4же тщaтисz по си1лэ, блaгшымъ воздaти, къ немY въ нёкихъ ћвльшымсz ѕлы6мъ. є4же tню1дъ ўд0бнw на нBкіz не пріимaти словесA. є4же къ грzдyщымъ всегдA напaстемъ терпэливое и3 великодyшное. є4же всsкіz слaсти, и3 тщеслaвіz вhшшее. є4же худ0му приснw бhти, и3 неизбhточественному во всёхъ потрeбахъ тэлeсныхъ, и4бо въ толи1кое вои1стинну врeмz не и3знем0гшу. Е$же терпёніz безм0лвное же и3 ти1хое, и3 при1снw бlгодaтное, тaкw до крaz є3мY сотворeно, ћкw и3 t внёшнихъ ћвэ бhти ви1дzщымъ всBмъ, є4же разyмное приснw, и3 внимaтельное же и3 неразливaтельное. и4мже послёдовательное, є4же никогдA nчесє1мъ є3гw2 бhти тщhмъ слeзъ, но болёзновати си6мъ по и3ст0чникwмъ слeзъ. Тaкw ќбw и3з8 начaла дaже до концA на стрaсти и3 дeмwны страдaльчески подвизaвсz, и3 t хrт0вы цRкве далeче є3ретіки2 и3згнaвъ, и3 правослaвную вёру словесh же и3 списaньми и3з8zсни1въ, и3 тёми ћкоже печaтію всE писaніе бGодухновeнное запечатлёвъ, ћкw є3гw2 житіE и3 сл0во ћкоже сл0ву нёкоему бhти и3 печaти житіS и3 сл0ва с™hхъ. Е#щe же своE стaдо њ трeхъ и3 десzти2 лётэхъ ґпcльски и3 бGоуг0днw ўпaсъ, и3 нрaвными словесы2 ўкраси1въ, и3 ко њгрaдэ нбcнэй ўпрaвивъ: и3 ћкw рещи2, џбщій дёлатель kви1всz живhхъ же и3 пот0мъ бyдущихъ правослaвныхъ всёхъ, къ премjрнэй жи1зни прелагaетсz: пожи1въ всёхъ лётъ, три2 ко шести1десzтимъ. И# дyхъ ќбw въ рyцэ б9іи предлагaетъ, тёло же пaствэ њставлsетъ, и3зрsднw въ конeцъ просвэщeнное же и3 прослaвленное ћкw нёкій жрeбій и3 сокр0вище пречестн0е. Чудесh бо хrт0съ на кjйждо дeнь вёрнw приходsщыz бlгодёйствуетъ и3 недyгwвъ всsческихъ и3змэнeніе дaруетъ, t ни1хже немaлw їст0ріа њ нeмъ повёдаетъ. тогw2 ќбw моли1твами б9е поми1луй нaсъ, ґми1нь.

Пёснь з7.

Їрм0съ: T їудeи дошeдше:

Дерзновeніz не и4мамъ, є4же нарещи1сz сhнъ тв0й, џ§е чlвэколю1бче, ћкw є3ди1нагw t нає1мникъ твои1хъ бhти молю1сz, не гнушaйсz менE зовyща: nтє1цъ нaшихъ б9е бlгословeнъ є3си2.

Њскверни1вше пeрвымъ житіeмъ жи1знь, и3 погуби1вше бlгор0діе пeрвое, притецeмъ є3ди1ному nц7Y и3 бGу нaшему, покаsніемъ тeплымъ пріsти сп7сeніе.

Жeстокъ граждани1нъ, є3мyже раб0тати nкаsнный њсуди1хсz: глaдъ же, є3г0же под8sхъ, свиніsмъ ўгождaz, крёпокъ и3 нестерпи1мь: но њбрaщьсz прошY, сп7се, поми1луй мS.

БGор0диченъ: Ўмерщвлeнное є3стество2 њживи1ла є3си2, є3ди1на жив0тъ р0ждшаz дв7о бцdе: тёмже тS сп7сeніе вёрніи свёмы, nтє1цъ нaшихъ бGа пл0тію р0ждшую.

И$ный.

Їрм0съ: Не послужи1ша твaри:

Словесє1мъ бесёдующіи, и3 списaніємъ твои6мъ григ0ріе, рaзуму поучaютсz б9ію, и3 п0лны kвлsютсz премyдрости б9іz д¦0вныz, и3 несоздaнную бlгодaть, и3 дёйство б9іе бGосл0вствуютъ.

Мeчь и3 стрёлы ѕлослaвныхъ сокруши1лъ є3си2, и3 г0рдость варлаaмову, и3 всsкую си1лу є3ретjческую, ћкw ткaніе паучи1ны расточи1лъ є3си2, ѓки кaмень превели1кій їерaрше.

Запечатлёсz твои1ми словесы2 и3 догмaты вёра бlгочести1­выхъ, и3 дeрзость є4реси стA григ0ріе, и3 низложeніе правослaвіz престA, и3 крёпость ѕлослaвныхъ.

БGор0диченъ: Струи6 тS и3ст0чника, ўс0хшіи страстeй болёзньми, вёдуще вои1стинну, почерпaемъ сп7сeніе, и3 б9eствєнныz струи6, и3 взывaемъ: бlгословeнъ всечcтаz, пл0дъ твоегw2 чрeва.

Пёснь }.

Їрм0съ: Седмери1цею пeщь:

Безмёрнагw вLко, и3 мн0гагw милосeрдіz твоегw2, вёмы богaтство въ тS вёровавшіи. тёмже ти2 припaдаемъ съ блyднымъ вси2 тeплэ: пріими2 согрэши1вшыz, и3 къ тебЁ прибёгшыz: нёсть бо, нёсть грёхъ щeдре, твоE чlвэколю1біе побэди1ти могjй.

Млcрдіz рaди вLко себE смири1въ, пaдшымъ твои6мъ сынHмъ прибли1жилсz є3си2: сaмъ бо чlвэколю1бче срёлъ є3си2 пaдшихъ, и3 њблобызaеши, и3 сп7сeніе дaруеши: ѓще кто2 и3 д0лу пaднетъ, млcтивъ сhй не гнёваешисz, ћкw чlвэколю1бецъ.

Стрaшнэйшій сyдъ менE ўсрsщетъ q вLко, ћкw тS чlвэколю1бца и3 неѕл0бива зрS, не притекaю къ тебЁ, блyднагw зовhй глaсомъ, но въ лёности житіE препровождaю: ты2 ќбw млcтивъ бyди ми2, и3 њсуждeніz џнагw и3схити2 щeдре, покаsніz рaди.

Трbченъ: Не три2 б0ги слaвимъ, но є3ди1но б9ество2, три1 же вои1стинну v3пост†си чти1мъ, nц7A нерождeнна, и3 рождeнна сн7а t nц7A, и3 и3сх0дна t nц7A с™aго д¦а, бGа є3ди1наго три2, ѓще и3 звaніе к0еждо, ћкоже бGъ є4сть вёрнw слaвимаz.

БGор0диченъ: T мн0гихъ мS всенепор0чнаz напaстей преклонeна, и3 печaлей бyрею потоплsема пристaнище сп7сeніz, твоeю мlтвою пречcтаz и3збaви, и3 t всёхъ и3схити1вши сп7си2: да тS дост0йнw ћкw тeплую предстaтельницу, слaвлю бцdу во вс‰ вёки.

И$ный.

Їрм0съ: Џтроки бlгочєсти1выz въ пещи2:

Предстои1ши нhнэ прест0лу всещeдрагw, ћкw бGосл0вwвъ под0бный, и3 си6мъ є3динонрaвный всемyдре григ0ріе, fессалонjтскій предсэдaтелю, їерaрхwвъ добр0то, свётлw ўкраси1всz слaвою сщ7енноначaліz, бGу и3 нhнэ служA.

Вёдый чи1стое твоегw2 помышлeніz бGъ, и3 прeжде чрeва, и3 прeжде зачaтіz, вёрному возглаг0ла б9eственному цRю2 ћвэ, цRкве неwбори1маго бhти тS поб0рника: тёмже прaвильнымъ и3звёствомъ, мЂромъ запечатлёнъ є3си2 сщ7енноначaльства.

Побэждaетсz ћвэ и3 бёдствуетъ собрaніе полmкіндЂна длaнію твоeю, и3 мyдрыми твои1ми глаг0лы, преслaвне григ0ріе, fессалонjтскій предсэдaтелю: и3 ћкw и3счезaетъ дhмъ, и3счезE гнил0е безyміе, твои1мъ громоглaснымъ и3 бGосл0внымъ љзhкомъ.

БGор0диченъ: Сл0во б9іе въ тебЁ дв7о, человёческое є3стество2 погружaемое страстьми2, воз8wбрази2 крaйнею бlгостhнею: и3 всE њбнови2 и3 посвzти2: тёмже тоб0ю сп7сeни, тS славосл0вимъ во вс‰ вёки.

Пёснь f7.

Їрм0съ: Ўжасeсz њ сeмъ нб7о:

Рaдости и3 весeліz нhнэ, менE рaди заклaвшемусz твоемY тельцY, и3сп0лни сегw2 t тебE чaющую мою2 дyшу б9е: заблуждeна пріими1 мz, и3 ўмерщвлeна къ жи1зни возведи2, и3 въ б9eственную nдeжду сп7сeніz, въ нетлёніе мS њблецы2.

Дyшы ўдалє1ныz t бGа, и3 б9eственныхъ даровaній лишє1ныz, пріиди1те тeплэ, и3 блyднагw њбращeніе воспріи1мше зовeмъ: џ§е бlгjй, и4же на нб7сёхъ, согрэши1хомъ ти2 вси2, њчи1сти и3 сп7си2 прибэгaющыz къ млcти твоeй.

Ћкw и3мhй млcрдіz мн0жество мн0гое, не гнушaйсz менE гDи гDи, во мн0гихъ сластeхъ богaтство и3жди1вша, и3 прибэгaюща нhнэ, и3 зовyща блyднагw глaсомъ: согрэши1хъ ти2, сп7си2 прибэгaющаго къ млcти твоeй.

БGор0диченъ: Сп7сeніz пристaнище и3 наставлeніе, и3 предстaтельницу тS и4мамъ рaбъ тв0й, лю1тыхъ всёхъ препsтій, ћкw бlгaz къ бGу мольбaми твои1ми вLчце да и3збaвлюсz: ћкw на тS всю2 мою2 надeжду возложи1хъ люб0вію, да вёрою величaю тS.

И$ный.

Їрм0съ: Всsкъ земнор0дный:

Зерцaло б9іе бhлъ є3си2 григ0ріе: є4же бо по w4бразу несквeрное соблю1лъ є3си2, ќмъ же вLку на стр†сти плотск‡z мyжески постaвивъ, є4же по под0бію воспріsлъ є3си2. toнyдуже д0мъ бhлъ є3си2 с™hz трbцы свэтлёйшій.

Цaрь бlгочести1вый крилaтаго тS воздyхоходна показyетъ, семY споб0рствующа, ћкw всегw2 и3сп0лнена б9eственнагw д¦а, на суемyдреннаго неи1стовствующаго варлаaма, глаг0лющаго на высотY непрaвєднаz бGу, є3г0же прaведнw побэди1лъ є3си2.

Вeсь бhвъ премyдрости лyчшіz и3сп0лненъ преслaвне, свётъ мjрови просвэти1лъ є3си2, правослaвіz и3сточи1въ догмaты: дрyжествомъ бо и3зрsднагw любомyдріz премyдре, б9eственный стрaхъ во чрeвэ зачaлъ є3си2, и3 словесA д¦а породи1лъ є3си2.

БGор0диченъ: Пёснь тебЁ вёрніи соглaснw прин0симъ бlгодарeніz: тh бо дрeвнюю разруши1ла є3си2 нaшу клsтву бGороди1тельнице, и3 бlгословeніе вси2 б9eственное пріeмлемъ, сп7сeніе, просвэщeніе, и3 млcть тоб0ю, и3 рaдость вёчную.

Е#xапостілaрій воскrнъ.

Слaва, с™aгw.

Под0бенъ: Со ў§нки2:

Рaдуйсz nтцє1въ похвало2, бGосл0вwвъ ўстA, безм0лвіz селeніе, премyдрости д0ме, ўчи1телей крaйность, пучи1но сл0ва. рaдуйсz дэsніz nргaне, видёніz крaйность, и3 и3сцэли1телю недyгwвъ человёческихъ. рaдуйсz д¦а хрaме, и3 ўмeрый и3 живhй џ§е.

И# нhнэ, бGор0диченъ: ВLчце, всёхъ вLчце, и3 всёхъ вhшшаz, всёхъ же превосходsщаz г0рнихъ в0инствъ, простри2 рyку держaвну, и3 сохрани2 мjръ, сщ7eнники бlгослови2 тебЁ сщ7еннодёйствующыz, монaхи же прости2, молsщыz тебE. лю1ди вс‰ ўмири2, и3 сyщыz въ палaтэ: в0инство же ўкрэпи2 во врeмz брaни: сeй грaдъ соблюди2, с™az бцdе. и3 нhнэ нaсъ спод0би ви1дэти нбcное цrтво, и3 рaйскую двeрь, є3гдA сsдетъ судіS суди1ти вселeннэй, во втор0мъ и3 стрaшномъ суди1лищи, вLчце ѓгGлwвъ.

На хвали1техъ постaвимъ стіхHвъ }, и3 поeмъ стіхи6ры воскrны є7: и3 настоsщыz G. Глaсъ №.

Под0бенъ: Нбcныхъ чинHвъ:

Бlжeнную въ мjрэ жи1знь соверши1въ, и3 нhнэ бlжeнныхъ срaдуешисz соб0рwмъ, и3 на земли2 кр0ткихъ, ћкw кр0ткій живeши їерaрше григ0ріе: бlгодaтію же чудeсъ богатёеши t бGа, ю4же подаeши чтyщымъ тS.

Правослaвіz догмaты насади1лъ є3си2, ѕлослaвіz бlжeнне tсэкaz тeрніе и3 вёры сёмz ўмножaz д0брэ, њдождeніемъ словeсъ твои1хъ, стокрaтный клaсъ, ћкw дёzтельный земледёлатель бGу принeслъ є3си2.

Непор0чнагw твоегw2 житіS бlжeнне свётлости ўдиви1шасz ѓгGлъ и3 человBкъ соб0ри: и4бо произволeніемъ твeрдый страдaлецъ и3 п0стникъ kви1лсz є3си2, и3 їерaрхъ, и3 дост0йный служи1тель б9ій, и3 дрyгъ и4скренній.

И# глаг0лемъ стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

И# поeмъ самоглaсенъ, глaсъ ѕ7:

Во тьмЁ согрэшeній ходsщымъ, свётъ возсіsлъ є3си2 хrтE врeменемъ воздержaніz, и3 бlгоухaнный дeнь стрaсти твоеS покажи2 нaмъ, да вопіeмъ тебЁ: востaни б9е, поми1луй нaсъ.

Слaва, т0йже. И# нhнэ: Пребlгословeнна є3си2:

Славосл0віе вели1кое: И# tпyстъ.

На літургjи, Бlжє1нны глaса, на ѕ7. И# с™aгw пёснь G, на д7.

Прокjменъ, глaсъ є7: Ты2 гDи сохрани1ши ны2, и3 соблюдeши ны2 t р0да сегw2 и3 во вёкъ. Стjхъ: Сп7си1 мz гDи, ћкw њскудЁ прпdбный.

Ґп0столъ ко є3врeємъ, зачaло ™д.

Ґллилyіа глaса.

Е#ђліе t мaрка, зачaло з7.

И# с™0му всS слyжба с™и1тельскаz.

Причaстенъ: Хвали1те гDа съ нб7съ:

Въ недёлю вeчера,

во свэти1льничное постaвимъ стіхHвъ ‹: и3 поeмъ ўмили1­тельны nсмоглaсника д7, и3 трипёснца подHбны господи1на їHсифа. Глaсъ },

Под0бенъ: Неизчeтенъ:

Безчи1слєннаz ти2 прегрэши1въ, безчи1сленныz мyки њжидaю: скрeжета зyбнагw, и3 плaча неутёшимагw, геeнны џгненныz, и3 тьмы2 и3 тaртара, судіE прaведнэйшій: слeзы ми2 ќбw дaруй, и4миже њбрsщу њставлeніе и3 ѕлhхъ мои1хъ разрэшeніе, постsсz и3 зовhй ти2: вLко хrтE, ўщeдри мS за вели1кую и3 богaтую млcть.

Под0бенъ:

МенE заблyждшаго на горaхъ лю1тыхъ преступлeній, взыщи2 сл0ве, и3 къ тебЁ воззови2, nбhчаи лук†выz ўмA моегw2 далeче tгонsz, ўмeрша пaки њживи2, и3 пост0мъ њчи1сти, въ плaчэ непрестaнномъ вопію1ща и3 глаг0люща: вLко хrтE, ўщeдри мS за вели1кую и3 богaтую млcть.

И$на стіхи1ра господи1на fе0дwра, глaсъ т0йже.

Под0бенъ: Преслaвное:

ПостA начeнше седми1цу трeтію, трbцу чcтнyю восхвaлимъ вёрніи, пр0чее рaдостнw преходsще, плотск‡z же стр†сти ўвzди1вше t дyшъ нaшихъ, цвёты б9eствєнныz пожнeмъ, вэнцы2 и3сплeтше начaльницэ днeй, да вси2 хrтA ћкw побэди1­телz, вэнцы2 носsще воспои1мъ.

И# минeи G: Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ.

Свёте ти1хій: По вх0дэ, прокjменъ, глaсъ }: Не tврати2 лицA твоегw2 t џтрока твоегw2, ћкw скорблю2, ск0рw ўслhши мS: вонми2 души2 моeй, и3 и3збaви ю5. Стjхъ: Сп7сeніе твоE б9е да пріи1метъ мS. Стjхъ: Да ќзрzтъ ни1щіи, и3 возвеселsтсz. Стjхъ: Взыщи1те бGа, и3 живA бyдетъ душA вaша. И# пaки высочaйшимъ глaсомъ: Не tврати2 лицA твоегw2:

На стіх0внэ самоглaсенъ днE, двaжды.

Глaсъ }: Брозды6 и3сплювaхъ nтeчєскіz, непостоsннымъ ўм0мъ, со ск0тскими грэхA помышлeньми пожи1хъ, всE моE житіE и3жди1въ блyднw nкаsнный ѓзъ, пи1щи лишeнъ ўтверждaющіz сeрдце, врeменнw ўтучнsющею слaстію насhтихсz: но џ§е бlгjй, не затвори1 ми человэколю1бныz ўтр0бы, но tвeрзъ пріими1 мz ћкw блyднаго сhна, и3 сп7си1 мz.

М§ниченъ: М§ницы гDни всsко мёсто њсвzщaете, и3 всsкъ недyгъ врачyете: и3 нhнэ моли1те и3збaвитисz сэтeй врaжіихъ душaмъ нaшымъ, м0лимсz.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ т0йже: Нбcнаz пою1тъ тS, њбрaдованнаz м™и безневёстнаz, и3 мы2 славосл0вимъ неизслёдованное твоE ржcтво2 бцdе, моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

И# пр0чее послёдованіе, ћкw пред8zви1сz.

 

 

 

Неділя друга Великого посту. І пам’ять святителя і чудотворця Григорія Палами, архиєпископа Фессалонікійського

 

У суботу на вечірні

 

 

Після 103 псалма стихословимо кафизму Блажен муж…

На Господи, взиваю… стихири на 10: з Октоїха 6 і з Тріоді 4, глас 2:

Якими богохвальними піснями оспіваємо ієрарха, славу богослів’я, полум’яно натхненні уста благодаті, чесне пристановище духу, непохитний стовп Церкви, величну красу вселенної, ріку премудрости, світильник світла, ясну зорю, що просвічує творіння?

Якими квітами пісень увінчаємо ієрарха, оборонця благочестя, противника нечестя, теплого захисника віри, великого наставника і вчителя, прекрасну ліру духу, золотосяйний язик, джерело, багате струмками зцілення вірних, великого і предивного Григорія?

Земнородні, якими устами прославимо ієрарха, учителя Церкви, проповідника Божественного світла, небесного поборника Тройці, велику окрасу ченців, прославленого ділами й одкровеннями, фессалонікійську похвалу, громадянина небес, що живе разом з мироточивим божественним і предивним Димитрієм?

Слава… глас 6:

Преподобний, преблаженний, святійший отче, пастирю добрий і учениче Архипастиря Христа, що поклав душу за овець, сам і нині, отче наш, богоносний Григорію, благай у молитвах своїх дарувати нам велику милість.

І нині…

Богородичний догматик гласу.

На стиховні стихири з Октоїха.

Слава… глас 8:

Жива мова твоя в навчанні відгукується у вухах сердечних, душі лінивих оживляє; боговіщаними словами твоїми твориться ліствиця, що піднімає від землі до Бога. Тому, Григорію — чудо Фессалії, не переставай молитися Христу, щоб просвітив Божественним світлом тих, що шанують тебе.

І нині…

Богородичний: Неневісна Діво, що несказанно Бога зачала плоттю, Мати Бога Вишнього, прийми благання рабів Твоїх, Всенепорочна, подаючи всім очищення від гріхів. Нині, наші моління приймаючи, молися за спасіння душ наших.

Нині відпускаєш… Трисвяте… Тропар Богородице Діво… (тричі).

 

На ранній

 

 

На Бог Господь… тропар воскресний (двічі).

Православ’я світильнику, утвердження Церкви й учителю, ченців прикрасо, богослів’я поборнику непереможний, Григорію чудотворче, фессалонікійська похвало, проповіднику благодаті, завжди молися за спасіння душ наших.

І нині…

Богородичний, глас той самий: Ти, що ради нас із Діви народився і розп’яття перетерпів, смертю смерть подолав і як Бог показав воскресіння, не зневаж тих, кого рукою Своєю створив; вияви чоловіколюбство Твоє, Милостивий, вислухай Матір Твою Богородицю, що молиться за нас, і спаси, Спасе наш, людей безнадійних.

Кафизми. Непорочні. Ступеневі гласу. Прокимен. Євангеліє (чергове).

Воскресіння Христове бачивши… Псалом 50. Слава… Покаяння двері відкрий мені…

 

Канон
Воскресний на 4, Тріоді на 4, святого — на 6, глас 8:
 

 

 

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

 

 

Ірмос: Фараона з колісницями чудотворний жезл Мойсеїв колись потопив, навхрест ударивши й розділивши море; Ізраїля ж спас — втікача, пішоходця, що співав пісню Богові.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Сприйнявши голос блудного, з теплими сльозами до Тебе, Отця всіх і Бога, припадаємо, взиваючи: згрішили ми, від Тебе віддалившись, і блуду служили, прийми наше покаяння.

Зневаживши своє божественне призначення, що його Ти дарував мені, Слове, і заради мене став людиною, я люто осудив себе служити свиням, гріховним сквернам, але пощади мене, Спасе, милосердям Твоїм.

Як колись блудного, що повернувся, Владико Господи, прийми і мене, що на колінах припадаю, і, руками обнявши, подай мені ознаки Твого спасіння і знову перетвори мене, Чоловіколюбче, з наймита на сина Твого.

Богородичний: Через Тебе, Богорадувана, людська природа сподобилася Богоявлення, бо Ти, Діво, стала єдиною посередницею між Богом і людьми; тому Тебе, Матір Божу, всі достойно славимо.

Інший канон святому, глас 4

Ірмос: Відкрию уста мої і наповняться духом, і слово промовлю до Цариці Матері, і, світло радіючи, прославлю Її чудеса.

Приспів: Святителю отче Григорію, моли Бога за нас.

Ритори божественні, богослови надзвичайні й провідники боговіщані, прийдіть, зійдіться разом, щоб прославити достойно богонатхненного божественного Григорія.

Хай буде прославлений мною великий Григорій, стовп віри, оборонець Церкви, найславніший пастир фессалонікійський, істинна краса ієраршого чину.

З дитинства бажав ти кращого життя і з юнацтва полюбив ти, отче, найвищу мудрість, подібним за чеснотами й однодумцем став ти, отче Григорію, тезоіменитцю твоєму.

Богородичний: Будь мені, Пренепорочна, дорогою життя, що веде мене до Божественних осель, спокусився я і до прірви злоби зійшов, виведи мене з неї заступництвом Твоїм.

Катавасія: Відкрию уста мої…

 

 

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

 

 

Ірмос: Небесного кола Верхотворче, Господи, і Церкви Зиждителю, утверди мене в любові Твоїй; Ти найвище бажання, вірних утвердження, єдиний Чоловіколюбче.

Убоявся діл моїх, і далекого відходу, і розтраченого Твого багатства, яке я змарнував у блудних прагненнях; у покаянні взиваю до Тебе, Отця і Бога мого: згрішив я, спаси мене.

Згрішивши на землі, я убоявся неба, бо чим тоді виправдаюсь на суді, коли всі діла мої постануть перед праведним судом Твоїм, Слове.

Темні і скверні помисли охоплювали мене, коли я, блудний, далеко відійшов від Тебе, Спасе; нині ж взиваю до Тебе: згрішив я, згрішив, спаси мене, що усердно вдаюся до Твого милосердя.

Богородичний: Обожилося, Діво, Адамове єство: з утроби Твоєї Бог тілом народився. Ним же ми визволені від давнього засудження, обманені колись надією обоження.

Інший ірмос: Богородице, Живоносне й достатнє джерело співців, що урочисто Тебе прославляють, духовно укріпи і в Божественній Твоїй славі вінців слави сподоби.

Зберігаючи струмки божественних твоїх повчань, ми позбавляємось усяких підступів злочестивих і розбиваємо всі їхні полки твоїми священними творами, Григорію.

Безумні мудрування злочестивих зруйнував ти, блаженний, маючи в серці премудрість Божу іпостасну, якою блискавично розбив ти їхню гнилу велич.

Умертвивши всяке любострастя тлінного тіла, ти, премудрий, постом оживив пориви душі твоєї і показав її божественним органом богослів’я.

Богородичний: В зарозумілості й сваволі я палко полюбив ганебне і розпусне життя, але божественною любов’ю укріпи мене молитвами Твоїми, Діво Богоневісна.

Кондак, глас 4: Нині час подвигу настав, при дверях Суд, встаньмо ж, постячись, і принесімо сльози розчулення, милостинями, взиваючи: згрішили ми більше, ніж піску морського, але прости, Сотворителю всіх, щоб прийняти нам нетлінні вінці.

Сідальний, глас 4: Оману злочестивих спалив ти, премудрий Григорію, віру православну добре роз’яснив і світ просвітив. Тому звитяжним переможцем, твердинею Церкви, істинним ієрархом став ти; не переставай молитися Христу, щоб спастися усім нам.

Слава… той самий.

І нині…

Богородичний: Скоро прийми, Владичице, моління наші і принеси їх Синові Твоєму і Богу, Пренепорочна, знищи напасті злочестивих неправдомовців, усмири підступи, зруйнуй зухвальство озброєних безбожників проти рабів Твоїх, Пречиста.

 

 

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

 

 

Ірмос: Ти моя кріпость, Господи, Ти моя і сила, Ти мій Бог, Ти моя радість, що не залишив лона Отчого і нашу убогість відвідав; тому з пророком Аввакумом взиваю до Тебе: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.

Відкинувши багатство повелінь отців моїх, яке Ти дарував мені, я розтратив його в похотях і став убогим на божественні дари, окаянний. Тому не принизь мого покаяння зі сповіданням, Владико Господи.

Боголіпно Ти прийняв мою убогість і мене, що колись далеко відступив від Тебе; Ти Собою для Себе присвоюєш і освячуєш мене для радости, Чоловіколюбче. Божественне тіло Твоє, Слове, є визволенням моїм, яке дає радість.

Нехай безперервними сльозами назавжди позбудемося вічної муки, приготованої Богом для лукавих духів; як блудний, взиваємо; згрішили перед Тобою,

Отче, але прийми нас усіх, що припадаємо до Твоєї милости.

Богородичний: Безпочаткове з Отцем і Духом Слово надприродно народжується від безмужної Діви. Воно перебувало, бо було, і знову перебуває в тому, що від нас прийняло, тому один Син є у двох єствах, зберігаючи обидві природи.

Інший ірмос: Незбагненну Божу волю про Твоє, Всевишній, народження від Діви передбачаючи, пророк Аввакум взивав: слава силі Твоїй, Господи.

Відкривши уста свої, отче премудрий, проповідував ти Божественну премудрість, якої повсякчас навчався у серці своєму, і суєтного Варлаама немудрим і безумним показав єси.

Зійшов ти, найсолодший, у землю, як сонце, за законом єства, але ранком засяєш із Христом, сонцем невечірнім, піклуючись про всіх молитвами твоїми.

Благодать виявила тебе, блаженний Божий, як похвалу і велике утвердження православних, доброго пастиря, другого богослова і невсипущого охоронителя стада.

Богородичний: Відкрий мені вуха душевні, Мати Божа, бо Ти породила Зцілителя, Який відкрив колись вуха глухому, і сподоби слухати й виконувати Божественні повеління.

 

 

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

 

 

Ірмос: Навіщо відкинув мене від лиця Твого, Світло незаходиме? Темрява ворожа покрила мене, окаянного; але наверни мене і до світла заповідей Твоїх путі мої направ, молюся.

Багатства й божественних дарів позбувся я і в чужу країну прийшов; будучи голодним, насичувався їжею тварин; але Ти, Отче Благий, давньою славою і блаженством мене вдовольни, милосердя Твого ради.

Прийнявши помисел блудного, що у блуді життя прожив, припадімо до Милостивого Отця несумнівною вірою і скорботним серцем, щоб прийняти відпущення гріхів.

Не барись, душе моя, в далекій країні перебуваючи, але скоро поспішай Богові й Отцю сповідатися, щоб прийняти прощення за все зле, що вчинила, життя змарнувавши.

Богородичний: Знаємо Тебе, Пречиста Діво, як світлу хмару, що несе Сонце Правди, Яке в Тобі носиться, відганяючи безумство ідольської темряви й істинним розумом просвічуючи.

Інший ірмос: Здивувалось усе Божественній славі Твоїй: Ти бо, нетлінна Діво, носила в утробі Бога всіх і породила превічного Сина, подаючи мир усім, що Тебе прославляють.

Серпом слів і священних творів твоїх посік ти єресі колючі й облудні паростки куколю, а посіяв благочестиві зерна православ’я, священноначальнику Григорію.

Проповіді і чесні твори твої, премудрий Григорію, для тих, що до тебе припадають, то роса небесна, мед з-під каменя, хліб ангельський, життя, пожива, пиття, солодощі, насолода і джерело живої води.

Земля і море визнають тебе спільним учителем, священною твердинею православ’я, істинним зброєсховищем божественних догматів, премудрим богословом священним, співжителем і співпричасннком апостолів і з ними єдиноправним.

Богородичний: Струмками розчулення омий скверну серця мого, непорочна Діво, і даруй мені таїнство покаяння священними молитвами Твоїми до Щедрого Бога, Якого Ти несказанно породила.

 

 

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

 

 

Ірмос: Молитву проллю до Господа і Йому звіщу печалі мої; злом бо сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилось; і молюся, як Іона: від тління, Боже, мене визволи.

Наймолодшим був я сином Твоїм і багатство Твоє марно розтратив, віддалившись до грішного життя, і благ Твоїх позбувся, Чоловіколюбче; нині приходжу до Тебе, Отця і Бога мого, і прошу прощення.

У жорстоких поневіряннях я опинився і був приреченим пасти свиней, бо розтратив своє багатство, яким Ти милостиво без вагань обдарував мене, і став зовсім нагим; але Ти, як Бог мій, змилосердься.

Не маю я, блудний, сміливости глянути і побачити безмірну висоту і назватися сином Твоїм, Чоловіколюбче, бо згрішив я проти неба, але ущедри мене задарма з безмірної Твоєї милости.

Богородичний: Невимовне Твоє Різдво і неописанний образ Різдва Твого, Діво, бо незбагненно Бога народжуєш, дівство непорочне зберігаючи. Тому всі ми Тебе, істинну Богородицю, достойно славимо.

Інший ірмос: Божественне це і всечесне справляючи свято Богоматері, прийдіть, богомудрі, руками заплещемо, народженого Нею Бога прославимо.

Словами, повеліннями і гострим розумом премудрого царя і твоїм, Григорію, розвіялися суєтна зухваліть і слова безумного Варлаама.

Божественну ліру духу, трубу, що правдиво проповідує Божественні тайни, фессалонікійського архиєрея, учителя богослів’я піснями вшануймо.

Колишній провідник людей, ти, богомудрий отче Григорію, як стовп вогненний, ворогів віри попалив, розум же вірних просвітив.

Богородичний: Будь мені, всечиста Владичице, спокоєм і пристановищем утіхи, що приводить до тихого Божественного пристановища, бурю пристрастей моїх втихомиривши.

Кондак святому, глас 8: Тебе, священний і Божественний органе премудрости і ясну трубу богослів’я, одностайно прославляємо, Григорію Богопроповідниче. Ти ж, отче, як розум, що стоїть перед Найвищим Розумом, до Нього розум наш направ, щоб ми взивали: радуйся, проповідниче благодаті.

Ікос: Ангелом невимовно явився ти на землі, сповіщаючи Божественне людям: маючи бо людський розум і плоть, ти здивував нас безплотним гласом і взивати до тебе, богопроповіднику, навчав нас так: радуйся, бо тобою була розігнана темрява; радуйся, через тебе зійшло світло; радуйся, нествореного Божества ангеле; радуйся, створеного й безумного воістину викривателю; радуйся, бо висоту, на яку неможливо піднятися, ти Божественним єством назвав; радуйся, бо глибину, яку неможливо бачити, ти назвав дійством; радуйся, бо ти славу Божу добре проповідував; радуйся, бо ти думки злодіїв відкинув; радуйся, світильнику, що показав сонце; радуйся, чаше, що подає пиття божественне, радуйся, бо тобою істина засяяла; радуйся, бо тобою неправда затьмарилась; радуйся, проповіднику благодаті.

 

 

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

 

 

Ірмос: Юнаки, що з Юдеї прийшли, колись у Вавилоні вірою в Тройцю полум’я в печі перемогли, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.

Не маю сміливости назватися сином Твоїм, Отче Чоловіколюбче, молюся: прийми мене, як одного з наймитів Твоїх, і не зневаж мене, що взиваю до Тебе: Боже отців наших, благословен єси.

Осквернивши першим житейським вчинком життя, погубивши першу чистоту, припадімо до єдиного Отця і Бога нашого, щоб щирим покаянням заслужити спасіння.

Жорстокий той власник, на якого засуджений був працювати я, окаянний; а голод, який я терплю, свиней доглядаючи, сильний і нестерпний, але, звертаючись до Тебе, Спасе, прошу: помилуй мене.

Богородичний: Омертвіле єство оживила єси, Єдина Богородице Діво, Життя породивши. Тому Тебе, що Бога отців наших плоттю народила, ми, вірні, визнаємо нашим спасінням.

Інший ірмос: Не поклонилися тварі замість Творця побожні юнаки, але, вогненну погрозу сміливо зневаживши, радувалися, співаючи: преславний Господи, Боже отців, благословен єси.

З проповідей і писаних творів твоїх, Григорію, вірні навчаються одкровення Божого й наповнюються духовною Божою премудрістю і проповідують несотворенну благодать і діла Божі.

Наче камінь превеликий ти, ієрарше, меч і стріли злочестивих скрушив і гордість Варлаамову й усяку силу єретицьку, як плетиво павутиння, розточив єси.

Утвердилася твоїми проповідями і догматами віра благочестивих, Григорію, а зухвалість єресі зникла і нищення православ’я припинилось, і сила злочестивих ослабла.

Богородичний: Воістину визнаючи Тебе струменями джерела, ми, виснажені муками хвороб, черпаємо спасіння і Божественні струмені й визнаємо: благословен плід утроби Твоєї, Всечиста.

 

 

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

 

 

Ірмос: Семикратно піч халдейський мучитель для побожних отроків у люті розпалив і, побачивши, що вони спасенні Силою Вищою, до Творця й Визволителя став взивати: отроки, благословляйте, священики, оспівуйте, — люди, прославляйте по всі віки.

Багатство безмірного і великого милосердя Твого, Владико, ми, що увірували в Тебе, знаємо, тому всі ревно припадаємо до Тебе разом із блудним: прийми нас, грішних, що до Тебе взиваємо, бо нема гріха, що переміг би Твоє чоловіколюбство, Щедрий.

Ради милосердя Твого Ти смирив Себе, наблизившись до синів Твоїх, що згрішили. Сам бо, Чоловіколюбче, зустрів грішних і цілуєш, і спасіння даруєш. Коли ж хто і низько впаде, Ти, Милостивий, як Чоловіколюбець, не гніваєшся.

Найстрашніший суд зустріне мене, о Владико; чому ж я, бачачи Тебе, Чоловіколюбця і незлобивого, не припадаю до Тебе, взиваючи голосом блудного, а в лінощах життя проводжу? Ти ж будь милостивим до мене і звільни мене від осуду ради мого покаяння, Щедрий.

Троїчний: Не трьох богів славимо, а єдине Божество у трьох Іпостасях воістину визнаємо: Отця неродженого, Сина від Отця родженого, і Святого Духа, Який від Отця походить, Бога єдиного в трьох Іпостасях, Який як Бог істинний прославляється.

Богородичний: Пренепорочна, пристановище спасіння, Твоєю молитвою визволи від многих напастей мене, що в бурі скорбот потопаю, і, від всього цього врятувавши, спаси мене, щоб я достойно славив Тебе, теплу заступницю Богородицю, по всі віки.

Інший ірмос: Юнаків побожних у печі спасло Різдво Богородиці, тоді провішене, а нині здійснене; воно весь світ спонукає співати: всі творіння, хваліть Господа і прославляйте повіки.

Ти, що служиш тепер перед престолом Всещедрого, як богословам подібний і з ними єдинонравний, всемудрий Григорію, фессалонікійський предстоятелю, красо ієрархів, ти світло оздобився ієрархічною славою і тепер Богу служиш.

Знаючи чистоту твоїх думок, Бог раніш народження і раніш зачаття ясно сповістив благовірному побожному царю, що ти будеш для Церкви непереможним поборником; тому з дотриманням усіх правил ти був помазаний миром архиєрейства.

Перемагається явно і будує зібрання Полікіндіна рукою твоєю і мудрими твоїми словами, преславний Григорію, фессалонікійський предстоятелю; і, як щезає дим, так щезає гниле зборище перед твоїм громогласним і богословним словом.

Богородичний: Людське єство, обтяжене стражданнями, все оновилось і освятилося Словом Божим, Яке в Тобі, Діво, виявило крайню благість; тому, спасенні Тобою, прославляємо Тебе по всі віки.

 

 

Пісня 9

 

 

Ірмос: Жахнулося небо, і кінці землі здивувалися, як то — Бог явився людям тілесно, і утроба Твоя стала просторішою небес; тому Тебе, Богородице, ангелів і людей чиноначальства величають.

Радістю і веселістю наповни нині спраглу по Тобі мою душу, бо ради мене заколений був Твій Агнець; блудного мене прийми і померлого поверни до життя і в божественну одежу спасіння, в нетління мене одягни.

Душі, віддалені від Бога і божественних дарів позбавлені, прийдіть і покаяння блудного наслідуйте, взиваючи: Отче благий, що на небесах, згрішили ми всі перед Тобою, очисти і спаси нас, що прибігаємо до Твоєї милости.

Ти, що маєш багатство милосердя, не погордуй мною, Господи, Господи, бо я многими пристрастями багатство розтратив; нині припадаю до Тебе і кличу голосом блудного: згрішив перед Тобою, спаси мене з Твоєї милости.

Богородичний: Ти пристановище спасіння, і наставниця, і заступниця для мене, раба Твого; молитвами Твоїми до Бога, милосердна Владичице, нехай звільнюся від усіх лихих звинувачень, бо я з любов’ю всю надію на Тебе покладаю і вірою Тебе величаю.

Інший ірмос: Всякий, на землі народжений, нехай звеселиться, Духом просвічений: нехай зрадіє безплотних ангелів собор, шануючи священне торжество Богоматері, і заспіває: радуйся, найславніша Богородице, Пречиста Приснодіво.

Був ти, Григорію, дзеркалом Божим, яке зберегло чистим образ; над плотськими пристрастями ти мужньо поставив володарем розум, який сприйняв ти за подобою, і став найсвітлішим домом Святої Тройці.

Цар благочестивий свідчить, що ти, сповнений Божественного Духа, мов на крилах, високо підносився і Йому допомагав перемогти шаленого в безумстві Варлаама, який говорив неправдиво про славу Божу, і ти переміг його праведно.

Ти, преславний, весь сповнений високою премудрістю, світло людям засвітив, догмати православ’я впорядкував любов’ю до великої мудрости, божественний страх в утробі зачав і повчання духовні породив, премудрий.

Богородичний: Пісню подяки ми, вірні, однодушно приносимо Тобі, Богородице: Ти бо зруйнувала наше давнє прокляття, і через Тебе всі ми приймаємо божественне благословення — спасіння, просвіту, милість і радість вічну.

Екзапостиларій воскресний.

Слава…

Святому: Радуйся, отців похвало, уста богословів, оселе мовчання, доме премудрости, учителів славо, глибино слова; радуйся, органе діяння, досконала прозорливосте і цілителю людських недуг; радуйся, храме духу, і померлий, і живий, отче.

І нині…

Богородичний гласу.

На Хваліте… стихири воскресні 5 і Тріоді 3.

Глас 1: Блаженне життя на світі проживши, нині в соборі блаженних ти радуєшся спільно з ними і, як лагідний, живеш серед лагідних на землі, ієрарше

Григорію; збагачуєшся ж від Бога благодаттю чудес, яку подаєш тим, що шанують тебе.

Стих: Уста праведного промовляють премудрість, і язик його сповіщає правду (Псалми
36:30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
Пс. 36:30
).

Догмати православ’я насадив ти, блаженний, відсікаючи терня нечестя, і насіння віри добре примножив, зрошуючи проповідями твоїми, і, як добрий хлібороб, стократний врожай Богу приніс.

Стих: Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі (Псалми
48:1 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом.
48:2 Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,
Пс. 48:1-2
).

Світлість твого непорочного життя, блаженний, здивувала ангелів і людей собори, бо ти добровільно явив себе непохитним страдником і посником, ієрархом, достойним служителем Божим і другом ближніх.

Стих, глас 6: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця (Псалми
9:33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Пс. 9:33
).

Самогласний, глас 6: Тим, що в темряві гріхів ходять, Ти світло засвітив, Христе, під час посту; покажи нам сповнений духовними пахощами день страждань Твоїх, щоб ми співали Тобі: воскресни, Боже, помилуй нас.

Слава… знову той самий.

І нині…

Преблагословенна єси, Богородице Діво…

Славослів’я велике, єктенії і відпуст.

Час перший.

На Літургії
Прокимен, глас 5: Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік (Псалми
11:8 Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!
Пс. 11:8
).

Стих: Спаси мене, Господи, бо не стало праведного (Псалми
11:1 Для дириґетна хору. На октаву. Псалом Давидів.
11:2 Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!
Пс. 11:1-2
).

Прокимен святого, глас 1: Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум (Псалми
48:4 мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,
Пс. 48:4
).

Апостол: Послання апостола Павла до Євреїв
1:10 І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук.
1:11 Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють.
1:12 Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!
1:13 Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
1:14 Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?
2:1 Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.
2:2 Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату,
2:3 то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,
Євр. 1:10-14,2:1-3
, зач. 304.

Євангеліє: Євангеліє від Марка
11:1 І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,
11:2 і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
11:3 Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.
11:4 І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.
11:5 А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?
11:6 Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.
11:7 І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.
11:8 Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях.
11:9 А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!
11:10 Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!
11:11 Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма.
11:12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.
Мк. 11:1-12
, зач. 7.

І святому — Апостол: Послання апостола Павла до Євреїв
7:26 Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса,
7:27 що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе.
7:28 Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!
8:1 Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности,
8:2 що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина.
Євр. 7:26-8:2
, зач. 318.

Євангеліє: Євангеліє від Івана
10:9 Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
10:10 Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.
10:11 Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.
10:12 А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.
10:13 А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.
10:14 Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
10:15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
10:16 Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!
Ін. 10:9-16
, зач. 36.

Причасний: Хваліть Господа з небес…

В неділю на вечірні
 

На Господи, взиваю… стихів 10 і співаємо стихири покаянні 4 і Тріоді 3.

Глас 8: Без числа згрішив я проти Тебе і чекаю безлічі мук: скреготу зубів, плачу безнадійного, пекла вогненного, темряви і тартару; найсправедливіший Судде, дай мені сльози, з якими я знайшов би відпущення і прощення моїх злих діл; постячи, взиваю до Тебе: Владико Христе, змилуйся наді мною ради великої і багатої милости.

Мене, що заблукав у горах лютих злочинів, знайди, Слове, і до Себе поклич, лукаві звички розуму мого далеко відганяючи; померлого мене знову оживи і постом очисти мене, що, безперестанно плачучи, кличу і промовляю: Владико Христе, змилуйся наді мною ради великої і багатої милости.

Інша стихира, глас той самий:

Почавши третій тиждень посту, прославмо, вірні, Чесну Тройцю; продовження посту радісно проходячи, зів’яливши тілесні пристрасті в душах наших, квіти божественні пожнемо, сплівши вінки начальниці днів, щоб, носячи їх, всім прославляти Христа як Переможця.

Також із Мінеї 3.

Слава: і нині. Богородичний.

Вхід. Світло тихе…

Прокимен великий, глас 8: Не відверни лиця Твого…

Стихири на стиховні, глас 8:

Владу батьківську відкинувши, непостійним розумом з безглуздими грішними помислами пожив, все своє життя блудно змарнував я, окаянний; позбавлений їжі, що укріплює серце, насичувався пристрастями, що тимчасово ожиряють: але, Отче благий, не зачиняй переді мною Твого чоловіколюбного серця, а, відкривши, прийми мене, як блудного сина, і спаси мене.

Мученичий: Мученики Господні, ви кожне місце освячуєте і всяку недугу зціляєте, благаємо вас, і нині моліться, щоб визволити душі наші з ворожих сітей.

Слава: і нині.

Богородичний, глас той самий:

Небесні сили оспівують Тебе, Благодатна, Мати неневісна, і ми прославляємо незбагненне Різдво Твоє; Богородице, молися за спасіння душ наших.

 

 

текст очікується