Тріодь постова, неділя 1-ї седмиці, неділя Православ’я

Гражданським шрифтомЦерковнослов'янськоюУкраїнськоюГрецькою

Текст очікується

 

Недёлz пeрваz с™aгw постA,
въ ню1же правослaвіе воспоминaетсz.
Бдёніе nбhчное.
Въ суббHту вeчера, на мaлэй вечeрни постaвимъ стіхи2 д7, и3 поeмъ стіхи2 подHбныz. Творeніе ніколaа, глaсъ №.
Под0бенъ: Нбcныхъ чинHвъ:
Нhнэ бlгочeстіz свётлость всBмъ распрострeсz, разгонsющи лeсть нечeстіz ћкw џблакъ, просвэщaющи же сердцA бlгочести1­выхъ: пріиди1те вси2 припадeмъ, бlгочестивомyдреннw честны6мъ їкHнамъ хrтHвымъ покланsющесz правослaвніи.
Сщ7енноwбрaзными їкHнами нhнэ ўкрашaетсz, ћкw невёста ўкрaшена хrт0ва цRковь, и3 всёхъ созывaетъ д¦0внw прaздновати: сни1демсz во є3диномhсліи и3 вёрэ, рaдостнw величaюще гDа.
Мjре вeсь весели1сz: сe бо гDь низложи2 съ высоты2 нечeстіz держaву неизречeннымъ промышлeніемъ. и3 смирeнніи вознес0хомсz днeсь къ вёрэ правослaвіz, бlгочести1вою цари1цею наставлsеми.
Къ первоwбрaзному н0ситсz, глаг0летъ васjлій, чeсть їкHны: сегw2 рaди въ любви2 почитaемъ їкHны сп7са хrтA, и3 с™hхъ всёхъ: да си1хъ собрaвше, никогдaже нhнэ ѕлочeстіемъ tведeмсz.
Слaва, и3 нhнэ: бGор0диченъ.
Под0бенъ:
Безначaльнымъ, и3 б9eственнымъ є3стеств0мъ неви1димый, человёкъ ви1дэнъ бhсть nтрокови1це, t чи1стыхъ твои1хъ кровeй, за крaйнее бlгоутр0біе: є3гHже пл0ти написaвше под0біе, чeстнw покланsемсz вси2 вёрніи, и3 бlгочeстнw величaемъ.
На стіх0внэ, глaсъ в7.
Под0бенъ: Д0ме є3vфрafовъ:
Губи1тельства тлетв0рнагw и3збёгше ѕлослaвныхъ, правослaвіz сіsніемъ, сердцaми просвэти1мсz вёрніи бGа слaвzще.
Стjхъ: Принеси1те гDви слaву и3 чeсть.
Ѓріева нечи1стаz ўпраздни1сz прeлесть, макед0ніа, петрA, севи1ра же и3 пЂрра: и3 свётитъ свётъ трис0лнечный.
Стjхъ: Поклони1тесz є3мY во дворЁ с™ёмъ є3гw2.
Не ктомY ѕлочести1выхъ похвалsетсz мрaчное ўчeніе: бGъ бо правосл†внымъ, и3зволeніемъ fеодHры, жeзлъ крёпости даeтъ.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ.
Под0бенъ:
ВознеслA є3си2 смирeнныхъ р0гъ бцdе, р0ждшаz бGа сл0ва: тёмже вёрнw тS вси2 чтyще величaемъ.
Тропaрь, Пречcтому w4бразу твоемY: И# бывaетъ tпyстъ.
На вели1цэй вечeрни,
по nбhчномъ стіхосл0віи, ГDи, воззвaхъ: на глaсъ nсмоглaсника, постaвимъ стіхHвъ ‹: и3 поeмъ стіхи6ры воскrны G, и3 ґнатHліевы G, и3 тріHди под0бны д7. Глaсъ ѕ7: Всю2 tложи1вше:
ТS непостижи1маго, прeжде денни1цы безначaльнw и3з8 невещeственнагw возсіsвшаго, безпл0тнагw же чрeва роди1телева, прbр0цы гDи, твои1мъ д¦омъ вдохновeни, прорек0ша nтрочA бhти, и3з8 неискусобрaчныz воплощaема, человёкwмъ совокуплsема, и3 сyщими на земли2 зри1ма: и4миже ћкw щeдрый просвэщeніz спод0би твоегw2, воспэвaющихъ неизречeнное, и3 честн0е твоE воскrніе.
Под0бенъ:
Сл0вомъ тS проповёдавшіи бGоглаг0ливіи прbр0цы, и3 дёлы почeтшіи, безконeчную жи1знь приплоди1ша: твaри бо вLко, пaче тебE содётелz, служи1ти не претерпёвше, мjра всегw2 є3ђльски tврати1шасz, и3 соwбрaзни бhша стrти твоeй, ю4же провозвэсти1ша: и4хже мlтвами, спод0би непор0чнw прейти2 воздержaніz п0прище, є3ди1не многомлcтиве.
Е#стеств0мъ неwпи1санный б9eственнымъ твои1мъ сhй, на послBднzz вLко вопл0щьсz, и3зв0лилъ є3си2 њписовaтисz: пл0ти бо пріsтіемъ, и3 свHйства вс‰ сеS взsлъ є3си2. тёмже ви1дъ тв0й њбразовaніz њписyющіи любeзнw цэлyемъ, къ твоeй любви2 возвышaеми, и3 и3сцэлeній бlгодaть почерпaемъ и3з8 негw2, ґпcльскимъ послёдующе б9eствєннымъ предaніємъ.
Пречестн0е ўкрашeніе хrт0ва цRковь, честнhхъ пріsтъ и3 с™hхъ їкHнъ, сп7са хrтA и3 бGомaтере, и3 всёхъ с™hхъ свэтлёйшее возставлeніе, и4мже просвэщaетсz, и3 красyетсz бlгодaтію, и3 с0нмище tлагaетъ є3ретjческое и3згонsщи: и3 рaдующисz слaвитъ чlвэколю1бца бGа, є3S рaди претерпёвша стrти вHльныz.
Слaва, глaсъ в7: Бlгодaть возсіS и4стины, проwбразyемаz дрeвле сэн0внw, нhнэ kвлeннw скончaсz: сe бо цRковь воплощeннымъ w4бразомъ хrт0вымъ, ћкw прекрaсною ќтварію њблачи1тсz, ски1ніи свидёніz w4бразъ пронаписyющи, и3 правослaвную вёру содержaщи: да є3г0же почитaемъ, сегw2 и3 w4бразъ держaще, не прельщaемсz, да њблекyтсz въ стyдъ си1це невёрующіи: нaмъ бо слaва зрaкъ воплоти1вшагwсz бlгочeстнw покланsемый, не бGотвори1мый. т0й њблобызaюще вёрніи возопіи1мъ: б9е, сп7си2 лю1ди тво‰, и3 бlгослови2 достоsніе твоE.
И# нhнэ, бGор0диченъ №-й глaса.
На літjи же, ћкw nбhчно, стіхи1ра хрaма.
Слaва, глaсъ в7: Рaдуйтесz прbр0цы честнjи, зак0нъ гDнь д0брэ ўчини1вшіи, и3 вёрою ћвльшіисz неwбори1міи столпи2 неукл0нніи: вh бо и3 ходaтаи kви1стесz н0вагw завёта хrт0ва, и3 престaвившесz на нб7сA. того2 моли1те, ўмири1ти мjръ, и3 сп7сти2 дyшы нaшz.
И# нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ т0йже: ВсE ўповaніе моE:
На стіх0внэ nсмоглaсника.
Слaва, глaсъ в7: И#з8 нечeстіz во бlгочeстіе прешeдше, и3 свётомъ рaзума просвэти1вшесz, pал0мски рукaми восплeщимъ, бlгодaрственнw хвалY бGу приносsще: и3 на стэнaхъ, и3 дскaхъ, и3 на сщ7eнныхъ сосyдэхъ, начертaннымъ сщ7є1ннымъ њбразHмъ хrтHвымъ, и3 пречcтыz, и3 всёхъ с™hхъ, чeстнw поклони1мсz, tлагaюще ѕлочeстную ѕлослaвныхъ вёру: [чeсть бо w4браза, ћкоже глаг0летъ васjлій, на первоwбрaзное прех0дитъ,] просsще мlтвами пречcтыz твоеS м™ре, хrтE б9е нaшъ, и3 всёхъ с™hхъ, даровaти нaмъ вeлію млcть.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Q чудесE н0вагw: Тропaрь: Бцdе дв7о рaдуйсz: двaжды, и3 прaздника: Пречcтому w4бразу твоемY: є3ди1ножды. И# пр0чее послёдованіе бдёніz.
На ќтрени,
на БGъ гDь, тропaрь воскrнъ, двaжды.
Слaва, настоsщій, глaсъ в7:
Пречcтому w4бразу твоемY покланsемсz бlгjй, просsще прощeніz прегрэшeній нaшихъ хrтE б9е: в0лею бо бlговоли1лъ є3си2 пл0тію взhти на кrтъ, да и3збaвиши, ±же создaлъ є3си2, t раб0ты врaжіz. тёмъ бlгодaрственнw вопіeмъ ти2: рaдости и3сп0лнилъ є3си2 вс‰ сп7се нaшъ, пришeдый сп7сти2 мjръ.
И# нhнэ: Вс‰ пaче смhсла, вс‰ пресл†внаz тво‰ бцdе т†инства, чистотЁ запечaтанной, и3 дв7ству храни1му, м™и познaласz є3си2 нел0жна, бGа р0ждши и4стиннаго: того2 моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
И# nбhчное стіхосл0віе: и3 пр0чее послёдованіе.
КанHны: Воскrный, и3 бцdы, и3 тріHди на ѕ7. Творeніе господи1на fеофaна, є3гHже краестр0чіе: Днeсь бlгочeстіz бGосвётлаz пріи1де зарS. Глaсъ д7.
Пёснь №.
Їрм0съ: М0рz чермнyю:
Плeщуще съ весeліемъ днeсь вёрніи возопіи1мъ: к0ль чyдна дэлA тво‰ хrтE, и3 вели1ка си1ла, нaше є3диномhсліе и3 соглaсіе содёлавый!
Дeнь рaдостный бGомyдренніи пріиди1те соверши1мъ, нhнэ нб7о и3 землS весели1тсz, и3 ѓгGлwвъ чи1ни, и3 человёкwвъ собр†ніz и3зрsднw прaзднующе.
Превeліе бlгодэsніе ви1дzще, рукaми восплeщимъ: разстоsщыzсz ќды хrтHвы, совокyплены во є3ди1нство, и3 бGа похвaлимъ ми1ръ подaвшаго.
Дaшасz цRкви днeсь побэди1тєльнаz, бGодви1жнымъ мановeніемъ и3 совётомъ, міхаи1ла же и3 fеодHры, бlгочeстнw вёру содержaщихъ царeй нaшихъ.
БGор0диченъ: Nрyжіz ѕлочести1выхъ и3счез0ша ћвэ є3ресeй: хрaмъ бо тв0й пречcтаz чcтаz, во w4бразэхъ ўкрашaемый всебlголёпнw зрsще, нhнэ всесщ7eннw рaдуемсz.
Катавaсіа: М0рz чермнyю пучи1ну невлaжными стопaми дрeвній пэшешeствовавъ їи7ль, кrтоwбрaзныма мwmсeовыма рукaма, ґмали1кову си1лу въ пустhни побэди1лъ є4сть.
Пёснь G.
Їрм0съ: Весели1тсz њ тебЁ:
Не ктомY нечести1выхъ є3ретікHвъ нhнэ бр0вь взeмлетсz: б9іz бо си1ла правослaвіе ўдержaла є4сть.
Џблацы прbр0честіи, животворsщую съ нб7сE днeсь р0су нaмъ да кропsтъ, на востaніе вёры.
Бlгоглaснw т†йныz ґпcлwвъ хrт0выхъ трубы6, пaче є3стествA да вопію1тъ, честнhхъ њбразHвъ и3справлeніе.
Воспои1мъ хrтA, показaвшаго нaмъ цRи1цу бlгочести1вую, хrтолюби1вую, съ бGовэнчaнною џтраслію.
БGор0диченъ: Селeніе твоE сщ7eнное дости1гше вёрніи, пречcтаz, свэтови1дною бlгодaтію нhнэ њзари1тисz, м0лимсz.
Катавaсіа: Весели1тсz њ тебЁ цRковь твоS хrтE, зовyщи: ты2 моS крёпость гDи, и3 прибёжище, и3 ўтверждeніе.
Сэдaленъ, глaсъ №.
Под0бенъ: Ли1къ ѓгGльскій:
Б9eственный тв0й зрaкъ, во w4бразэ њбразyюще хrтE, ћснw вопіeмъ ржcтво2, чудесA неизглаг0ланнаz, в0льное распsтіе. toнyдуже бёсове tг0нzтсz стрaхомъ, и3 ѕлослaвніи въ посуплeніи рыдaютъ, ћкw си1хъ соприч†стницы.
Слaва: Зрaками прbр0кwвъ, ґпcлwвъ ви1дами, м§нкwвъ сщ7eнныхъ, и3 с™hхъ всёхъ їкHнами, и3 и3з8wбражeньми сщ7eннw красyетсz: женихa же мhсленнагw и3 невёсты ўкрашaетсz ќмными красовaньми, м™и вhшній сіHнъ.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Люб0вію чcтаz, твою2 с™yю їкHну почитaющымъ, и3 б9ію тS и4стинную м™рь соглaснw возвэщaющымъ, и3 вёрнw покланsющымсz ти2, храни1тельница kви1ласz є3си2, и3 держaвное предстaтельство, tвращaющи всsкое лю1тое далeче си1хъ, ћкw вс‰ могyщаz.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Вознесeна тS:
Наи1тіемъ б9eственнымъ ўтёшителz, тв0й хрaмъ њс™и2, и3 пришeствіемъ сегw2 є3ретjческую прeлесть tжени2, сл0ве б9ій многомлcтиве.
Нyжднэйшагw и3збaвивый ѕлочeстіz тво‰ лю1ди, покажи2 бlгочeстіz рeвностію разжжє1ны, и3 вёрою взывaющыz: слaва си1лэ твоeй гDи.
Сщ7енноwбрaзными и3з8wбражeньми, њбразHвъ хrт0выхъ зрsще и3 бцdы, сі‰ющаz б9eствєннаz селє1ніz, сщ7еннолёпнw рaдуемсz.
ЦRи1ца по nбоемY ўкрaшена, и4стиннагw возжелёвши хrт0ва цrтва, сегw2 написA w4бразъ пречcтый, и3 с™hхъ и3з8wбражє1ніz.
БGор0диченъ: Воплощeнна роди1вши б9eственнаго сл0ва, бGолёпное њсщ7eніе бlгодaтнаz, сего2 показaла є3си2: тёмже тв0й хрaмъ свэтови1дный њбновлsемъ.
Катавaсіа: Вознесeна тS ви1дэвши цRковь на кrтЁ, сlнце прaведное, стA въ чи1нэ своeмъ, дост0йнw взывaющи: слaва си1лэ твоeй гDи.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Ты2 гDи м0й:
Положи2 гDи твоeй цRкви ўтверждeніе, непрекл0ннэй пребhти въ вёкъ вёка t смzтeній є3ресeй.
Во всю2 зeмлю свётлость возсіS свhше, дaннагw вBрнымъ весeліz, и3 б9eственнагw заступлeніz.
Е#ди1не бlгjй, и3 и3ст0чниче бlгости, ты2 возвhси правослaвныхъ р0гъ, чтyщихъ w4бразъ тв0й.
Свётъ незаходи1мый нaмъ бlгочeстіz возсіS, велёніемъ бGодухновeннымъ вёрныхъ пaстырей, и3 мaніемъ бGомyдрымъ.
БGор0диченъ: Њбнови2 нaмъ дрeвнее бlголёпіе, пречcтаz бGомaти, и3 д0мъ тв0й сeй њс™и2 твоeю бlгодaтію.
Катавaсіа: Ты2 гDи м0й, свётъ въ мjръ пришeлъ є3си2 свётъ с™hй, њбращazй и3з8 мрaчна невёдэніz, вёрою воспэвaющихъ тS.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Пожрy ти:
Пи1шетсz и3 почитaетсz вёрнw покланsемый w4бразъ вLки, и3 пріeмлетъ пaки цRковь дерзновeніе, бlгочeстнw сп7са прославлsющи.
Њбнажaетсz сётованіz, и3 тьмы2 є3ресeй хrт0ва цRковь, и3 н0ситъ ри1зу весeліz, и3 б9eственною и3 свэтон0сною покрывaетсz бlгодaтію.
Бlгослaвіz дрeвнzгw њсі‰ніz получи2 правослaвныхъ соб0ръ, fеодHры мановeніемъ цRи1цы, и3 є3S сhна бlгочести1вагw міхаи1ла самодeржца.
БGор0диченъ: Дрeвле свидёніz повелёвый бhти ски1ніи: ћкw въ ски1ніи словeснэй, въ тебЁ живeтъ є3ди1нъ препрослaвленный, прославлszй хрaмъ тв0й дв7о чудесы2.
Катавaсіа: Пожрy ти со глaсомъ хвалeніz гDи, цRковь вопіeтъ ти2, t бэс0вскіz кр0ве њчи1щшисz, рaди млcти t рeбръ твои1хъ и3стeкшею кр0вію.
Кондaкъ, глaсъ в7. Самоглaсенъ:
Неwпи1санное сл0во џ§ее, и3з8 тебE бцdе њписaсz воплощaемь: и3 њсквeрншійсz w4бразъ въ дрeвнее воwбрази1въ, б9eственною добр0тою смэси2. но и3сповёдающе сп7сeніе, дёломъ и3 сл0вомъ, сіE воwбражaемъ.
Јкосъ: СіE смотрeніz тaинство, дрeвле прbр0цы бGови1днw вдохновeни бhвше, нaсъ рaди въ концы2 вэкHвъ дости1гшихъ предвозвэсти1ша, получи1вше сегw2 сі‰ніz. рaзумъ ќбw б9eственный t негw2 взeмше, є3ди1наго гDа бGа знaемъ, въ тріeхъ v3постaсэхъ покланsемаго: и3 томY є3ди1ному служaще, є3ди1ну вёру, и3 є3ди1но крещeніе и3мyще, во хrтA њблек0хомсz: но и3сповёдающе сп7сeніе, дёломъ и3 сл0вомъ, сіE воwбражaемъ.
Сmнаxaрь. Стіхи2:
Нелёпотнw и3зметaємы їкw6ны:
Рaдуюсz лёпотнw покланsємы ви1дz:
В ъ сjй дeнь, въ недёлю пeрвую с™hхъ постHвъ правослaвіz, си1рэчь возставлeніе с™hхъ и3 честнhхъ їкHнъ, цRковь хrт0ва прaздновати пріsтъ, бhвшее t міхаи1ла и3 fеодHры с™hz и3 бlжeннэйшіz цRи1цы, и3 с™aгw меf0діа, патріaрха кwнстантіноп0льскагw, бhсть же си1це: львY їсavру и3з8 nслzтогонeніz, и3 свинопaственнагw житіS, ски1птры цaрствіz ўдержaвшу по б9ію попущeнію. Во с™hхъ гeрманъ тогдA корми6ла цRкHвнаz њб8eмъ, ѓбіе призывaетсz t џнагw, и3 слhшитъ: ћкw мнЁ мни1тсz вLко, с™ы6мъ їкHнамъ ничт0же рaзнствовати t јдwлwвъ, повели2 ќбw є3ли1кw ск0рw и3звести2 сі‰ t среды2. Ѓще и4стинніи сyть с™hхъ зрaцы, но вhшше да повёсzтсz, да не со грэхи2 валsющесz, сі‰ всегдA њсквернsемъ цэлyюще. Патріaрхъ же толи6кіz мeрзости царS tвращaше, не тh ли, глаг0лz, q царю2, бэсновaти ќбw нёкоему нёкогда на с™ы6z їкHны слhшимъ, кHнону же бhти є3гw2 проименовaнію; Џнъ же, но ѓзъ, глаг0летъ є3щE мLнецъ сhй нарицaхсz. Не повинyющусz же ќбw послyшати є3гw2 патріaрху, и3згнA є3го2, и3 є3диномyдренна себЁ возпоставлsетъ ґнастaсіа: и3 тaкw тогдA со с™hми їкHнами брaнь начA kвлsти. Глаг0летсz же, є3врeємъ прeжде таковyю нeнависть є3мY подложи1ти, t нёкоегw волшeбства предрeкшымъ на цaрство возведeніе, внегдA ўб0гъ сhй, съ ни1ми nслzтогонeніемъ жи1ти веществовaше. Џному же ѕлЁ житіE tт0ргшу, и3з8 џнагw суровёйшій скЂменъ, копронЂмъ кwнстантjнъ, начaльства, наипaче же на с™ы6z їкHны бэсновaніz преeмникъ бывaетъ. И# что2 подобaетъ глаг0лати, є3ли6ка и3 kков† и3 сeй беззак0нный содёла, но nбaче и3 џному стyднэйше скончaвшусz. T хазaры сhнъ џнагw на цaрство поставлsетсz, понeже и3 т0й є4же жи1ти ѕлЁ и3змёри. Їри1на и3 кwнстантjнъ начaльства наслBдницы бывaютъ. Сjи t тарaсіа с™ёйшагw патріaрха наставлsеми, седьмhй соб0ръ собирaютъ, и3 с™ы6z їкHны пaки хrт0ва цRковь пріeмлетъ: си6мъ же цaрство tл0жшымъ, t гeніка ніки1форъ возв0дитсz. Тaже стаvри1кій, посeмъ міхаи1лъ рагкавeй, б9eствєнныz їкw6ны чтyще. Міхаи1ла ѕвэрови1дный лeвъ ґрмени1нъ преeмлетъ: и4же t монaха нёкоегw затв0рника, и3 ѕлочести1вагw, лeстію растлёвсz, втор0е їкwноб0рство воздвизaетъ: и3 пaки безлёпотна б9іz цRковь показyетсz. Сегw2 ґморрeй преeмлетъ міхаи1лъ: тогHже пaки сhнъ fе0філъ, на їкHны неи1стовство, пр0чыz во вторhхъ полагaюще. Сeй ќбw fе0філъ мнHгіz t с™hхъ nтє1цъ томлє1ніемъ и3 мyкамъ разли6чнымъ предaвъ, њ їкHнахъ честнhхъ, прaвду тогдA наипaче ўсвоsше, ћкw взыскaше: ѓще кто2 є4сть во грaдэ, крам0лю друг0му бывaемь, ни є3ди1нагw на мнHги дни6, ћкw глаг0лютъ, њбрэсти2. И# дванaдесzте лётъ самодов0льствовавъ, и3 чрeвнымъ недyгомъ њб8sтъ бhвъ, раст0ргнутисz хотsше t животA: ўстA є3гw2 преѕёльнw tверз0шасz, ћкоже и3 самBмъ ўтр0бамъ внyтрєннимъ kви1тисz. Цари1ца же fеодHра болёзненна њ приключи1вшемсz бhвши, є3двA ко снY њбращaетсz: и3 во снЁ ви1дэ пречcтую бцdу, мLнца њб8eмшу превёчнаго, њбстои1му пресвётлыми ѓгGлы: fе0філа же сеS мyжа t тёхъ біeма, и3 ўничижaема. Ћкw ќбw tи1де t неS с0нъ, и3 fе0філъ мaлw въ себE пришeдъ, возопи2: ўвы2 мнЁ nкаsнному, с™hхъ рaди їкHнъ біeнъ є4смь. Ѓбіе полагaетъ верхY є3гw2 цRи1ца бGор0дичный w4бразъ, молsщисz сeй со слезaми. Fе0філъ ќбw си1це и3мhй, ви1дэвъ нёкоего t предстоsщихъ носsща °є3гк0лпій,°похи1­тивъ t негw2, њблобызaше. И# ѓбіе на їкHны шат†вшаzсz ўстA, и3 безстyднw зи1нувый гортaнь, въ пeрвый чи1нъ ўстроsшесz, и3 t содержaщіz бэды2 и3 нyжды престA и3 ўснY, бhти и3сповёдавъ добро2 с™ы6z їкw6ны почитaти. И#знeсши ќбw цари1ца t свои1хъ ковчeжцwвъ с™ы6z и3 честны6z w4бразы лобызaти, и3 всeю душeю почитaти fе0філа ўстроsше. Помaлэ ќбw и3счезaетъ t житіS сегw2 fе0філъ. FеодHра же сyщихъ во и3згнaніихъ и3 въ темни1цахъ всёхъ воззвaвши, своб0днэ пребывaти повелЁ. И# низвергaетсz ќбw t патріaршескагw прест0ла їwaннъ, и4же и3 ґннjсъ, волхвоначaльникъ, и3 бэсоначaльникъ наипaче, нeжели патріaрхъ. хrт0въ же и3сповёдникъ меf0дій восх0дитъ на прест0лъ, мнHга пострадaвъ прeжде, и3 во гр0бэ жи1въ затворeнъ бhсть. Си6мъ же тaкw и3мyщымъ, посэщeніе нёкое бывaетъ б9eственное їwаннjкію вели1кому, во nлЂмбовэхъ горaхъ њбучевaющемусz. Вели1кій ќбw п0стникъ ґрсаaкій пришeдъ къ немY глаг0ла: бGъ мS къ тебЁ послA, ћкw да къ прпdбному мyжу и3сaіи затв0рнику въ нікомидjю пришeдше, t негw2 научи1мсz, є3ли6ка сyть любHвна бGу, и3 прикл†дна є3гw2 цeркви. И# ќбw къ прпdбному и3сaіи пришeдше, слhшатъ t негw2: тaкw глаг0летъ гDь, сE прибли1­жисz конeцъ врагHмъ моегw2 и3з8wбражeніz, вы2 ќбw къ цRи1цэ fеодHрэ, но и3 къ патріaрху меf0дію шeдше, рцhте си1це: њстaви вс‰ не свzщє1нныz, и3 тaкw со ѓгGлы жeртву мнЁ принесeши, зрaка моегw2 w4бразъ и3 кrтA почитazй. Сі‰ ўслhшавше, въ кwнстантjнь грaдъ ѓбіе достигaютъ, и3 речє1ннаz меf0дію патріaрху, и3 и3збрaннымъ всBмъ б9іимъ возвэщaютъ. Собрaвшесz же къ цRи1цэ прех0дzтъ, и3 пок0рну сію2 во всёхъ њбрэтaютъ: t nтє1цъ бо бsше бlгочести1ва и3 бGолюби1ва. Ѓбіе ќбw цRи1ца бGор0дичный w4бразъ на вhи њбвэшaемый и3знeсши, всBмъ зрsщымъ: лобзaше глаг0лющи:ѓще кто2 си6мъ не покланsетсz, и3 не цэлyетъ любeзнэ, не служeбнэ, не ћкw б0ги, но ћкw w4бразы, первоwбрaзныхъ рaди любвE: бyди пр0клzтъ. Nни1 же вeліею рaдостію возрaдовашасz. Проти1ву же пр0ситъ и3 сі‰ t ни1хъ, ћкw да бы2 молeніе њ мyжэ є3S fе0філэ сотвори1ли. Nни1 же вёру є3S ви1дэвше, ѓще и3 tрицaющесz, nбaче же повинyютсz. И$бо во с™hхъ меf0дій патріaрхъ лю1ди вс‰ собрaвъ, и3 причeтъ вeсь и3 ґрхіерє1и, въ вели1кую б9ію цRковь тaмw прих0дzтъ. Въ ни1хже бsху и3збрaнніи сjи: и3з8 nлЂмба вели1кій їwаннjкій, и3 ґрсаaкій, наvкрaтій же, и3 ўченицы2 fе0дwра студjта, и3 вели1кагw селA fеофaнъ, и3 fе0дwръ пи1санніи, и3 и3сповBдницы: міхаи1лъ с™огрaдецъ, и3 сmггeлъ, и3 и3нjи мн0жайшіи, молeніе всен0щное къ бGу сотворsютъ њ fе0філэ, всBмъ молsщымсz со слезaми, и3 протzжeннымъ молeніемъ: и3 сіE во всю2 пeрвую седми1цу постHвъ совершaшесz, и3 сам0й цари1цэ fеодHрэ под0бнэ съ женaми, и3 пр0чими людьми2 содэвaющи. Си6мъ же си1це и3мyщымъ, fеодHра цари1ца њ ќтрэ њзарsющымъ пzткA на с0нъ њбрaщшисz, возмнЁ њбрэсти1сz ў столпA крeстнагw, и3 нёкотwрыz съ шyмомъ проходи1ти пyть, разли6чнаz мучи1тєльнаz nр{діz носsщыz ви1дэ: посредё же си1хъ вед0ма свsзана и3 царS fе0філа, созади2 свsзаныма рукaма: сег0 же познaвши, послёдоваше и3 тA съ ведyщими. Е#гдa же до мёдzныхъ врaтъ достиг0ша, ви1дэ преестeственнымъ видёніемъ, мyжа нёкоего сэдsща пред8 w4бразомъ хrт0вымъ, є3гHже проти1ву fе0філа постaвиша: сегH же ногaмъ прикоснyвшисz цари1ца, њ царЁ молsшесz. Џнъ же є3двA tвeрзлъ ўстA, вeліz твоS вёра, жeно, глаг0летъ: разумёй ќбw, ћкw слeзъ рaди твои1хъ и3 вёры, є3щe же и3 рaди прошeніz и3 молeніz рабHвъ мои1хъ, и3 сщ7eнникwвъ мои1хъ, прощeніе даю2 мyжу твоемY fе0філу. Тaже глаг0летъ ведyщымъ: разрэши1те є3го2, и3 предади1те женЁ є3гw2. Nнa же взeмши сего2, tступи2 веселsщисz и3 рaдующисz: и3 ѓбіе ю5 с0нъ њстaви. сі‰ ќбw fеодHра цари1ца ви1дэ. Патріaрхъ же меf0дій, мlтвамъ и3 молeніємъ бывaємымъ њ нeмъ, хартію2 н0ву взeмъ, написA въ нeй всёхъ є3ретікHвъ царeй и3менA, вчини1въ и3 того2 fе0філа, и3 под8 с™0ю трапeзою взeмъ вс‰ положи2. Њ пzтцё же ви1дитъ и3 т0й нёкоего ѓгGла стрaшна вели1каго, входsща во хрaмъ, и3 къ немY пришeдша рещи2, глаг0летсz: ўслhшасz молeніе твоE є3пjскопе, и3 прощeніе получи2 цaрь fе0філъ, не ктомY ќбw пр0чее њ сeмъ стужaй б9ествY. Џнъ же и3скушaz, ѓще и4стинно є4сть ви1димое, t мёста своегw2 сшeдъ, и3 хартію2 взeмъ, и3 разви1въ, њбрёте, q б9іихъ судeбъ! заглaжено t бGа всsчески fе0філово и4мz. СіE ўвёдэвши цари1ца, преwбрaдовасz ѕэлw2, и3 къ патріaрху посылaетъ, вс‰ лю1ди собрaти съ честнhми кrты2, и3 со с™hми w4бразы, въ вели1кую цRковь: ћкw да ќтварь с™hхъ њбразHвъ сeй tдaстсz, и3 н0вое б9іе чyдо всBмъ познaно бyдетъ. И# ќбw всBмъ вск0рэ въ цRковь собрaвшымсz со свэщaми, и3 цари1ца съ сhномъ пріи1де. И# літjи тaмw бhвшей, со с™hми їкHнами, и3 б9eственными и3 честнhми древесы2 кrтными, и3 сщ7eннымъ и3 б9eственнымъ є3ђліемъ, дaже и3 до глаг0лемагw п0прища и3зыд0ша, ГDи, поми1луй, взывaюще. И# тaкw пaки въ цRковь возврати1вшесz, б9eственную літургjю соверши1ша. Возстaвлєннымъ с™ы6мъ и3 чcтны6мъ їкHнамъ t предречeнныхъ с™hхъ мужeй, проповBданнымъ ќбw бlгочести6вымъ и3 правослaвzщымъ: проти6внымъ же и3 нечeствующымъ, и3 с™hхъ їкHнъ чeсти не пріeмлющымъ, tречє1ннымъ, и3 пред†ннымъ проклsтію. И# tт0лэ њпредэли1ша сjи с™jи и3сповBдницы, лётному си1це семY сщ7eнному торжествY бывaти, да не когдA и3 пaки въ т0жде ѕлочeстіе впадeмъ. Неизмённый w4бразе џ§ій, мlтвами с™hхъ твои1хъ и3сповёдникwвъ, поми1луй нaсъ. ґми1нь.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Въ пещи2 ґвраaмстіи:
Да сликовствyетъ цRк0внэй свётлости люб0вію б9eственною ѓгGльское в0инство, бGомyдреннw воспэвaющее: бlгословeнъ є3си2 въ хрaмэ слaвы твоеS гDи.
Цeрковь перворождeнныхъ, и3 торжество2 рaдуетсz, зрsще нhнэ б9eствєнныz лю1ди, є3диномyдреннw воспэвaющыz: бlгословeнъ є3си2 въ хрaмэ слaвы твоеS гDи.
И#збaвлени прeжде мрaчныz є4реси, мaніемъ fеодHры достолёпныz цари1цы, воспэвaемъ: бlгословeнъ є3си2 въ хрaмэ слaвы твоеS гDи.
БGор0диченъ: Пaче вhшнихъ ликостоsній, вознеслaсz є3си2 всечcтаz, є3ди1на бhвши м™и вседётелz. рaдующесz ќбw взывaемъ: бlгословeнна ты2 є3си2 въ женaхъ, всенепор0чнаz вLчце.
Катавaсіа: Въ пещи2 ґвраaмстіи џтроцы персjдстэй, люб0вію бlгочeстіz пaче, нeжели плaменемъ њпалsеми взывaху: бlгословeнъ є3си2 въ хрaмэ слaвы твоеS гDи.
Пёснь }.
Їрм0съ: Рyцэ распростeръ:
Зак0ны цRкве nтeческіz сохранsюще, w4бразы пи1шемъ, и3 лобзaимъ ўсты2, и3 сeрдцемъ, и3 хотёніемъ хrтHвы, и3 є3гw2 с™hхъ, зовyще: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.
На первоwбрaзное ћвэ w4браза, п0честь и3 поклонeніе возносsще, чти1мъ, бGоглаг0ливыхъ ўчeніємъ послёдующе, и3 хrтY вёрою зовeмъ: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.
Ќмъ њзари1вши просвэщeніемъ б9eственнагw д¦а, честнaz цари1ца, плоды2 бGомyдрєнныz и3мyщи, бlголёпіе возлюби2 цRкве хrт0вы, и3 красотY, бlгословsщи кyпнw съ вёрными їи7са бGочеловёка.
БGор0диченъ: Лучaми свёта ќмнагw, њсвэщaемый б9eственный д0мъ тв0й, њсэнsетъ нhнэ всёхъ џблакомъ д¦а, и3 њсщ7aетъ вBрныz соглaснw пою1щыz: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.
Катавaсіа: Рyцэ распростeръ даніи1лъ, львHвъ зі‰ніz въ р0вэ затчE: џгненную же си1лу ўгаси1ша, добродётелію препоsсавшесz, бlгочeстіz рачи1тели џтроцы, взывaюще: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.
Пёснь f7.
Їрм0съ: Кaмень нерукосёчный:
Сщ7еннописaньми њбразHвъ ўкрaшеную, зрsще пaки честнyю цRковь, со бlгоговёніемъ вси2 притецeмъ и3 бGу возопіи1мъ: тебE величaемъ трис™hй.
Чeсть и3 слaву стzжaвши цRковь, кrтъ тв0й и3 честны6z їкw6ны, и3 с™hхъ и3з8wбражє1ніz, съ весeліемъ вLко и3 рaдостію величaетъ тS.
Њсвэти2 б9eственною твоeю слaвою лю1ди нaши щeдрый, и3 њполчeньми ѓгGльскими, и3 всеoрyжествы сі‰ њгради2, kзhкwвъ свирёпство покарsz и5мъ вLко.
БGор0диченъ: Взsтсz прамaтере є4vы њсуждeніе бцdе, ћкw ты2 всёхъ вLку несказaннw чcтаz родилA є3си2: є3гHже и3 нhнэ под0біе на їкHнахъ цэлyемъ.
Катавaсіа: Кaмень нерукосёчный t несэк0мыz горы2 тебE дв7о, краеуг0льный tсэчeсz, хrт0съ, совокупи1вый разсто‰щаzсz є3стєствA. тёмъ веселsщесz, тS бцdе величaемъ.
Е#xапостілaрій ќтренній воскrный, є3ди1ножды.
И# настоsщій.
Под0бенъ: Со ў§нки2 взhдемъ:
Взыгрaйте, восплещи1те, съ весeліемъ восп0йте: к0ль ч{днаz и3 стр†ннаz тво‰ хrтE, вопію1ще, дэлA! и3 кто2 возм0жетъ и3зрещи2 сп7се мог{тства, тебE, нaше є3диномhсліе и3 соглaсіе во є3ди1ну соедини1вшагw цRковь;
БGор0диченъ: Nр{жіz нhнэ њскудёша враждeбныz є4реси, и3 пaмzть є3S и3счезE съ шyмомъ: хрaмъ бо тв0й всечcтаz всебlголёпнw зрsще, ўкрaшенный бlгодaтьми честнhхъ їкHнъ, рaдости и3сполнsемсz вси2.
На хвали1техъ стіхи6ры воскrны, д7:
и3 ґнат0ліевъ №: и3 тріHди под0бны три2, глaсъ д7.
Под0бенъ: Дaлъ є3си2 знaменіе:
Въ тебЁ нhнэ рaдуетсz цRковь чlвэколю1бче женисЁ и3 создaтелэ своeмъ, сію2 в0лею бGолёпною t јдwльскіz лeсти и3збaвльшемъ, и3 себЁ њбручи1вшемъ честн0ю кр0вію, свётлw пріeмлющи сщ7eнное возставлeніе їкHнъ, и3 рaдующисz тS поeтъ, и3 слaвитъ вёрнw.
Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи б9е м0й, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ.
Пл0ти и3з8wбражeніе твоE возставлsюще, гDи, любeзнw лобызaемъ, вели1кое тaинство смотрeніz твоегw2 и3з8zснsюще: не мнёніемъ бо, ћкоже глаг0лютъ бGоб0рніи дёти мaнентwвы, нaмъ kви1лсz є3си2 чlвэколю1бче, но и4стиною и3 є3стеств0мъ пл0ти, тоб0ю возводи1ми къ твоeй любви2, и3 желaнію.
Стjхъ: Возвеселю1сz и3 возрaдуюсz њ тебЁ пою2 и4мени твоемY, вhшній.
Дeнь рaдостный, и3 весeліz и3сп0лненный kви1сz днeсь: свётлость бо догм†тъ и4стиннэйшихъ блистaетъ, и3 сіsетъ цRковь хrт0ва ўкрaшена возставлeньми їкHнъ с™hхъ нhнэ, и3 и3з8wбражeній сіsньми, и3 є3диномhсліе бывaетъ вёрныхъ бGопочтeнное.
Тaже глаг0лемъ стjхъ, глaсъ ѕ7:
Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.
И# поeмъ самоглaсенъ днE, глaсъ ѕ7:
Мwmсeй во врeмz воздержaніz зак0нъпріsтъ, и3 лю1ди привлечE: и3ліA пости1всz нб7сA заключи2: тріe же џтроцы ґвраaмстіи, мучи1телz беззак0ннующа пощeніемъ побэди1ша. и4мже и3 нaсъ сп7се спод0би воскrніе ўлучи1ти, си1це вопію1щихъ: с™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ.
Слaва, пaки т0йже. И# нhнэ: Пребlгословeнна є3си2 бцdе:
Славосл0віе вели1кое. И# tпyстъ.
Слaва, и3 нhнэ, стіхи1ра є3ђльскаz, и3 чaсъ №- й.
На літургjи:
Бlжeнны глaса, на ѕ7: и3 t канHна днE, пёснь ѕ7, на д7. Прокjменъ, глaсъ д7. Пёснь nтцє1въ: Бlгословeнъ є3си2, гDи б9е nтє1цъ нaшихъ, и3 хвaльно и3 прослaвлено и4мz твоE во вёки. Стjхъ: Ћкw првdнъ є3си2 њ всёхъ, ±же сотвори1лъ є3си2 нaмъ. Ґп0столъ къ є3врeємъ, зачaло тк7f t полY. Ґллилyіа, глaсъ }: Мwmсeй и3 ґарHнъ во їерeехъ є3гw2, и3 самyилъ въ призывaющихъ и4мz є3гw2. Стjхъ: Призывaху гDа, и3 т0й послyшаше и4хъ. Е#ђліе t їwaнна, зачaло є7. Причaстенъ: Хвали1те гDа съ нб7съ: Другjй: Рaдуйтесz првdніи њ гDэ: На трапeзэ же kди1мъ варeніе со є3лeемъ, ґ не ры6бы. Ѓще же прилучи1тсz, піeмъ віно2, ўстaвленное въ слaву б9ію, по двЁ чaши: Тaкожде и3 въ вeчеръ по двЁ.
Въ недёлю вeчера во свэти1льничное,
постaвимъ стіхHвъ ‹, и3 глаг0лемъ стіхи6ры ўмили1тєльныz nсмоглaсника, покаsнны д7:
и3 тріHди под0бны господи1на їHсифа, глaсъ д7:
Под0бенъ: Дaлъ є3си2 знaменіе:
Дaждь ми2 ўмилeніе, и3 ѕлhхъ tчуждeніе, и3 совершeнное и3справлeніе, въ стрaсти тэлeснэй нhнэ погружeному, и3 tдалeному t тебE б9е всецRю2, и3 ниtкyдуже ўповaніz и3мyщу: и3 сп7си1 мz блyднаго за мн0гую бlгость, їи7се всеси1льне, сп7се дyшъ нaшихъ.
Мwmсeй ди1вный, пост0мъ њчи1щьсz, ви1дэ желaемаго. семY ќбw поревновaвши смирeннаz душE моS, потщи1сz въ дeнь воздержaніz t ѕлhхъ њчи1ститисz, ћкw да гDа даю1щаго тебЁ њставлeніе, и3 њчищeніе и3 и3збавлeніе, ќзриши сyщаго бlгaго и3 чlвэколюби1ваго.
Другjй кЂръ fе0дwра, глaсъ ѕ7:
Под0бенъ: ҐрхaгGльски:
ПостHвъ нhнэ двоеседми1чіе свётлw начнeмъ, совершaюще дeнь t днE брaтіе, колесни1цу џгненну содёлавше нaмъ, ћкоже и3ліA fесвjтzнинъ, четhре вели6кіz добродётєли, ќмъ возвhсимъ безстрaстіемъ, пл0ть воwружи1мъ чистот0ю, текyще и3 побэждaюще врагA.
И# минeи G. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ. Вх0дъ. Свёте ти1хій: Прокjменъ, глaсъ }: Дaлъ є3си2 достоsніе боsщымсz тебE гDи. Стjхъ №: T конє1цъ земли2 къ тебЁ воззвaхъ. Стjхъ в7: Покрhюсz въ кр0вэ кри1лъ твои1хъ. Стjхъ G: Тaкw воспою2 и4мени твоемY во вёки. И# пaки: Дaлъ є3си2 достоsніе боsщымсz: Подобaетъ вёдати, ћкw сі‰ двA вели6кіz прокjмены, є4же є4сть: Не tврати2 лицA твоегw2: и3 Дaлъ є3си2 достоsніе: Со стіхaми и4хъ, є3ди1нъ по є3ди1ному поeтсz чрез8 вeсь с™hй п0стъ: Начинaемъ t недёли сhрныz, до недёли пsтыz постA. И# t Спод0би, гDи: Начинaютсz покл0ны.
На стіх0внэ самоглaсенъ днE двaжды, глaсъ }:
Пріиди1те, њчи1стимъ себE ми1лостынzми и3 щедр0тами ўб0гихъ, не трубsще, ни kвлsюще нaше бlготворeніе, да не ўвёсть шyица десни1цы дёло, да не расточи1тъ тщеслaвіе пл0дъ млcтыни, но въ тaйнэ т†йнаz вёдущему воззовeмъ: џ§е њстaви прегрэшє1ніz н†ша, ћкw чlвэколю1бецъ.
М§нченъ: М§нцы гDни, всsко мёсто њсщ7aете, и3 всsкъ недyгъ врачyете: и3 нhнэ моли1те, и3збaвитисz сётей врaжіихъ душaмъ нaшымъ, м0лимсz.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Нбcнаz пою1тъ тS, њбрaдованнаz м™и безневёстнаz, и3 мы2 славосл0вимъ неизслёдованное твоE ржcтво2, бцdе, моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
И# пр0чее послёдованіе, ћкw nбhчно.
На повечeріи
поeмъ канHнъ с™ы6мъ прbр0кwмъ, є3гHже краегранeсіе:
Ли1къ да плeщетъ прbр0кwвъ бlгот0чнw. Fеофaново, глaсъ є7.
Пёснь №.
Їрм0съ: КонS и3 всaдника въ м0ре чермн0е:
Бlгодaть мнЁ дaти б9eственнагw д¦а, честнyю вaшу пaмzть пою1щу, всевин0внаго хrтA ўмоли1те, и3 согрэшeній њставлeніе, ћкw прbр0цы б9eственныz бlгодaти.
Сосyды бGодухновeнныхъ словeсъ согл†сныz, и3 зерц†ла б9eственнагw блистaніz, kвлeніе б9eственно пріeмлющыz, прbр0ки вс‰ бGом{дрыz воспои1мъ.
Глаг0лы закHнныz на горЁ сінaйстэй мwmсeй бGови1децъ t бGа пріeмь, лицeмъ просвэти1сz бGовидёніz, бlгодaтію знaменуемь чyдный.
Слaва: Тyчами бGоразyміz, м0ре kзы6къ многоб0жіz бlгодaтію џблацы б9іи, съ шyмомъ разори1ша, є3диноначaльную си1лу бGомyдреннw проповёдающе.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Трубы6 бGогл†сныz, м™рь тS б9ію напослёдокъ вэкHвъ р0ждшую пречcтаz прbр0цы вэщaютъ, научи1вшесz свhше бцdе твои6мъ тaйнамъ.
Пёснь G.
Їрм0съ: Водрузи1вый на ничес0мже:
Цэвни6цы д¦Hвныz, брzцaломъ ўдарsемы, прbр0цы вси2, под0бный глaсъ твоегw2 познaніz хrтE, всBмъ бGогласsще, бGолюбє1знымъ воспэвaютъ, свhше богатsще сіsніемъ.
Nр{жіz востаю6щаz повелёніемъ твои1мъ, прbр0цы вси2 многомzтeжную лeсть пресэцaютъ хrтE, б9eственною твоeю си1лою бlгочeстнw њдёzвшесz, и3 непостижи1мою держaвою твоeю.
Слaва: Б9eствєнныz и3 мhслєнныz чaшы рaзума, прbр0цы всю2 зeмлю ўпои1ша, проwбражaюще ћвэ твоегw2 смотрeніz неуд0бное тaинство, и4ный и4накw тебE проповёдающе.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Дрeвле повелённое дв7о тaинство, и3 прeжде вэкHвъ предразумэвaемое, вс‰ вёдущимъ бGомъ, въ послёднее врeмz во чрeвэ твоeмъ пренепор0чнаz, конeцъ пріeмшее kви1сz.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Б9eственное твоE:
Д¦омъ прbр0цы вэщaюще, и4стины нелeстніи свэти1льницы kви1стесz премyдріи, просвэщaюще вс‰ kзhки житіS свётлостію.
СE нhнэ сбыті‰ зрsще речeнныхъ t вaсъ, прbр0цы б9eственніи, слaвимъ вaми проповёданнаго, и3 дёломъ проречє1ніz и3сп0лньшаго.
Слaва: Премyдростію б9eственніи просвэщaеми, kзhкwвъ приведeніе б9іею бlгодaтію проразумёсте, їи7лево же падeніе и3 всёхъ бlги1хъ запустёніе.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: БGа воплощeнна зрsще, на б9eственнэй стрaжи стaвше, сего2 всебогaтіи спод0бистесz ви1дэти, t горы2 дёвыz приходsща.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Њдэsйсz свётомъ:
Ќтренева дyхъ тв0й, къ сэдsщему на пrт0лэ превознесeннэ, и3сaіе премyдре, и3 съ вhшними ли1ки воспёлъ є3си2.
Љзhки дyхомъ дви1жуще с™jи, сегw2 словесA вселeннэй бlгопостоsннw проповёдующе, бGоразyміz зарю2 ўzсни1сте.
Слaва: Ћкоже жили6ща б9іz бhвше, вhше є3стествA совершaюща, сего2 въ себЁ и3мёсте: є3мyже нhнэ предстоsще, њ нaсъ моли1тесz.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Ќмъ св0й премyдрый, и3 дрeвній совётъ вaмъ прbр0цы и4стины, бGъ сказaлъ є4сть, t дв7ы рождeйсz, ћкw є3ди1нъ млcрдъ.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Неи1стовствующеесz бyрею:
ЖитіE б9eственное, бlгочeстіz сл0во и4стинное стzжaвше, проповBдницы бhсте всеи1стинніи б9eственнагw воплощeніz с™jи.
Си1лу б9eственную и3мyще, царeй неудержaнное стремлeніе и3 ѕвэрeй ўстA загради1сте, и3з8 чрeва ки1това цёлы сп7с0стесz.
Слaва: И#з8 ложeснъ с™jи мjру сіsюще всемY, добродётели ўчи1теліе бhсте, и3 насади1теліе прbр0цы вси2 пребогaтіи.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: БGолюби6ваz и3мyще помышлє1ніz, ржcтво2 твоE прbр0цы вLчце, провозвэсти1ша многоwбрaзными начертaньми и3 w4бразы чcтаz.
Сэдaленъ, глaсъ в7, самоглaсенъ:
Ли1къ прbр0ческій съ мwmсeомъ и3 ґарHномъ, весeліемъ рaдуетсz днeсь, ћкw конeцъ прbр0чества наводsй: сіsетъ кrтъ, и4мже нaсъ сп7слъ є3си2. тёхъ мlтвами хrтE б9е поми1луй нaсъ.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Превозноси1мый nтцє1въ:
Неизчeтнаz си1ла гDнz велёніz, въ р0вэ львы2 њбуздA, вопію1щу прbр0ку: б9е бlгословeнъ є3си2.
Трbцы равночи1сленніи честнhz сyще, плaмень ўгаси1ша всемyдріи џтроцы твои2, соглaснw пою1ще: б9е бlгословeнъ є3си2.
Слaва: Ћкw свэти6ла сіsюще, добродётельными цвёты зeмлю њнебеси1вше, ґвраaмстіи џтрасли, прbр0цы пою1ще: б9е бlгословeнъ є3си2.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Зак0ны є3стествA превозшлA є3си2 вLчце, р0ждши гDа зак0номъ њбладaюща, є3мyже вси2 поeмъ: б9е бlгословeнъ є3си2.
Пёснь }.
Їрм0съ: ТебЁ вседётелю:
Внyтрь слaдости рaйскіz сyще, прbр0цы бGопріsтніи, ли1къ состaвльше, всBмъ вёрою вaсъ восхвалsющымъ, и3збaвитисz t бёдъ, хrтA ўмоли1те.
Пёніе вёрніи бGогл†снымъ всBмъ прbр0кwмъ принесeмъ, ли1къ и3сплeтше вси2, си1хъ словесы2 ўтверди1вшесz: да мlтвами и4хъ њправди1мсz.
Слaва: Сосyди мhсленніи бlгоухaніz вси2, прbр0цы ћвэ д¦у бhсте, вс‰ kзhки къ рaзуму наставлsюще, и3 превозносsще хrтA во вёки.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: T nц7A безначaльную зарю2, дв7о родилA є3си2 пл0ти пріsтіемъ: тёмже, рaдуйсz, непрестaннw тебЁ зовeмъ, и3 превозн0симъ чcтаz во вёки.
Пёснь f7.
Їрм0съ: И#сaіе ликyй:
Е#диномyдреннw пріиди1те нhнэ, прbр0ки вс‰ б9іz всечcтны6z, чудeсъ соверши1тели преестeственныхъ, вётвь честнyю, и3збрaніе їaкwвле, ћкw проповёдавшыz хrтA восхвaлимъ.
Рaдости всемjрныz провозвBстницы, проповBдницы ћвэ, и3 рaзума сокрHвища: свётліи б9eственніи премyдрости бhсте всеи1стинныz, ўстA чcтаz, љзhцы д¦а с™aгw всечестнjи.
Слaва: Ћкw прbр0цы премyдріи, всёхъ создaтелz и3 бGа ћкw си1льна зрsще, и3 t негw2 свётомъ њсвэщaеми, вaшу пaмzть бlгочeстнw вёрою чтyщихъ t бёдъ сп7сaйте.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Сп7сeніz ходaтаица человёкwмъ былA є3си2 чcтаz, р0ждши пл0тски содётелz и3 гDа, тебE рaди всBмъ њчищeніе величaющымъ тS дв7о подаю1щаго.
Тaже стіхи6ры прbр0кwмъ, глaсъ №.
Под0бенъ: Прехвaльніи:
Прbр0цы преслaвніи, вы2 царS њбличи1сте, лю1демъ же дeрзwстнымъ сопроти1вистесz, въ трbцэ є3ди1наго бGа проповёдающе, и3 тeплэ tгонsюще t земли2 лeсть многоб0жную: и3 нhнэ моли1тесz, даровaти душaмъ нaшымъ ми1ръ и3 вeлію млcть.
Прbр0цы преслaвніи, вы2 бlгочeстнw заблуждaюще въ пустhнzхъ и3 горaхъ, и3 њѕлоблsеми въ глaдэ и3 жaждэ, ћкw б9іи ўгHдницы, со хrт0мъ на нб7сёхъ водворsетесz: и3 нhнэ моли1тесz, даровaти душaмъ нaшымъ ми1ръ и3 вeлію млcть.
Прbр0цы прехвaльніи, вы2 терпэли1внw претрeни, кaменіемъ же побивaеми, и3 ўмерщвлsеми мeчнымъ ўсэчeніемъ, бlгочeстіz рaди свётли страдaньми бhсте: и3 нhнэ моли1тесz, даровaти душaмъ нaшымъ ми1ръ и3 вeлію млcть.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Вои1стинну пaче ўмA ч{днаz, бGоневёсто, вели6чіz ржcтвA твоегw2, ±же проповёдаша прbр0цы вси2 всепреслaвное зачaтіе, и3 ржcтво2 всепётаz, недомhсленное и3 несказaнное, и4мже мjръ сп7сeсz.

 

 

 

Неділя перша Великого посту, вона ж Неділя Православ’я

 

У суботу на вечірні

 

 

Початок звичайний. Блажен муж,… кафизма перша.

На Господи, взиваю… стихири на 10: з Октоїха 6 і з Тріоді 4, глас 6:

Про Тебе, Незбагненного, що раніше зорі ранньої з духовного безтілесного лона Отцевого безпочатково засяяв, пророки, Твоїм Духом натхненні, Господи, прорекли, що маєш бути Дитям, від Безмужної родженим, людям явленим і сущим на землі видимим. Тому, Щедрий, сподоби нас просвітлення Твого, щоб оспівувати несказанне і всечесне Твоє воскресіння.

Богонатхненні пророки, що словом Тебе провістили і ділами вшанували, безконечне життя примножили. Не бажаючи служити творінню більше, ніж Тобі, Сотворителеві, по-євангельськи вони відвернулися від світу усього й уподібнилися Тобі у стражданнях, які провістили. Їх же молитвами сподоби нас непорочно пройти подвиг посту, єдиний Многомилостивий.

Божественним Твоїм єством незбагненно в останній час втілившись, Ти зволив, Владико, бути описаним: бо з прийняттям тіла Ти прийняв і всі властивості його. Тому ми, Твій образ малюючи, з любов’ю цілуємо Його, до Твоєї любови підносячись, і благодать зцілення одержуємо від Нього, дотримуючись апостольського Божественного передання.

Всечесну окрасу прийняла Христова Церква — чесні й святі ікони, найсвітліше відтворення Христа Спасителя, Богоматері й усіх святих; ними ж прославляється і красується благодаттю, а єретичне зібрання відганяє, і, радуючись, славить Чоловіколюбця Бога, що заради неї перетерпів Страсті добровільні.

Слава… глас 2:

Благодать істини засяяла, тінями віддавна прообразована, нині ж явно звершилася; ось бо Церква у тілесний образ Христів, як у прекрасні шати, одягнулася, нагадуючи прообраз скинії свідчення, і православної віри дотримуючись, щоб Його вшанувати, тому й образ тримаємо, не збиваючись із правильного шляху. Нехай соромом покриються ті, що не так вірують. Для нас же слава — образ Втіленого благочесно шанувати, не боготворити. Цілуючи Його, вірні, взиваймо: Боже, спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє.

І нині…

Богородичний догматик, глас 1.

На літії ж, як звичайно, стихира храму.

Слава… глас 2:

Радуйтеся, чесні пророки, що законом Божим добре керувалися й у вірі були непоборними, стовпами непохитними; ви ж, і преставившись на небеса, стали заступниками Нового Завіту Христового; Його ж моліть примирити світ і спасти душі наші.

І нині…

Богородичний, глас той самий:

Всю надію покладаємо на Тебе, Мати Божа, збережи нас під Покровом Твоїм.

На стиховні стихири Октоїха.

Слава… глас 2:

Від нечестя до благочестя перейшовши і просвітившись світлом розуму, як у псалмах, руками заплещімо, хвалу Богу вдячно приносячи. Чесно поклонімось священним образам Христа, Пречистої і всіх святих, на стінах, дошках і священих сосудах написаним, відкидаючи злочесну віру нечестивих (честь до образу, як учить Василій Великий, переходить на Первообраз), просячи молитвами Пречистої Твоєї — Матері і всіх святих, Христе Боже наш, дарувати нам велику милість.

І нині…

Богородичний: О чудо нове, вище за всі чудеса давні! Хто ж бо знав Матір, що без мужа породила і на руках носила Владику всіх? З волі Божої походить Народжений. Його ж, Пречиста, що на Своїх руках Його носила і до Нього материнську сміливість маєш, безперестанно моли за тих, що величають Тебе, щоб помилувати і спасти душі наші.

Тропар: Богородице Діво, радуйся… (двічі) і свята: Пречистому Твоєму образу (див. на ранній, на Бог Господь…).

І далі продовження всенічної.

 

На ранній

 

 

На Бог Господь… тропар воскресний (двічі).

Пречистому Твоєму образу поклоняємося, Милосердний, благаючи прощення провин наших, Христе Боже; Ти бо з волі Своєї зійшов тілом на хрест, щоб визволити створених Тобою з неволі ворожої; тому вдячно співаємо Тобі: Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, прийшовши світ спасти.

І нині…

Богородичний: Незбагненні й преславні всі Твої таїнства, Богородице; в чистоті запечатаною і в дівстві збереженою — дійсною Матір’ю стала Ти, Істинного Бога породивши; Його ж моли, щоб спастися душам нашим.

Після кафизми сідальні Октоїха, Ангельський собор,.. іпакої, ступеневі і прокимен гласу, Євангеліє воскресне, Воскресіння Христове,.. псалом 50, Слава,.. Покаяння відкрий мені двері,.. Спаси, Боже, людей Твоїх… і канон.

Канони: воскресний, і Богородиці, і Тріоді на 6, глас 4, творіння Феофана:

 

 

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

 

 

Ірмос: Моря Червоного безодню сухими стопами древній перейшовши Ізраїль, хрестовидними Мойсеєвими руками Амаликову силу в пустелі переміг.

Плещучи руками, в радості співаймо нині, вірні: які дивні діла й велика сила Твоя, Христе, що нашу однодумність і згоду встановив.

Прийдіть, богомудрі, день радісний святкуємо, нині небо і земля веселяться, й ангельські чини і людей зібрання достойно святкують.

Бачачи превелике благодійство, розділені члени Христової Церкви з’єднуються в єдине; заплещімо ж руками і прославмо Бога, Який мир подав.

Одержала Церква сьогодні перемогу побожним велінням і порадою царів наших Михаїла і Феодори, які благочестиво сповідували віру православну.

Богородичний: Зброя злочестивих єресей явно щезла; храм бо Твій, Пречиста, образами благочесно прикрашений, бачачи, нині священно радіємо.

Катавасія: Моря Червоного безодню…

 

 

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

 

 

Ірмос: Веселиться Тобою Церква Твоя, Христе, взиваючи: Ти моя сила, Господи, і пристановище, й утвердження.

Уже більше нечестиві єретики не будуть гордитися: Божа бо сила православ’я утвердила.

Хмари пророчі нехай зішлють нам з небес животворчу росу на зміцнення віри.

Благозвучні таємні труби Христових апостолів надприродно нехай провіщають шанування чесних образів.

Прославмо Христа, що явив нам царицю благочестиву, христолюбиву Феодору з богоувінчаним нащадком.

Богородичний: Прийшовши до святого храму Твого, Пречиста, ми, вірні, молимося, щоб посвітитися нам нині світлосяйною благодаттю.

Катавасія: Веселиться Тобою Церква Твоя…

Сідальний, глас 1: Божественний Твій вигляд відтворюючи в образах, Христе, ми ясно прославляємо народження, несказанні чуда, добровільне розп’яття; звідусіль страхом від них відганяються біси і нечестиві зі смутком ридають як співучасники бісів.

Слава…

Матір — вишній Сион — священно красується образами пророків, священномучеників та іконами всіх святих, як небесний Жених і невіста звеличуються духовними красотами.

І нині…

Богородичний: Покровом і могутньою заступницею стала Ти, Чиста, для тих, що з любов’ю шанують Твою святу ікону, однодумно прославляють й істинно поклоняються Тобі, бо Ти відвертаєш усяке лихо далеко від них як всемогутня.

 

 

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

 

 

Ірмос: Вознесеним Тебе бачила Церква на хресті, Сонце праведне, і стала в чині своєму, достойно взиваючи: слава силі Твоїй, Господи.

Слово Боже, натхненням Божественного Утішителя Твій храм освяти, і пришестям Його єретицьку оману віджени, Многомилостивий.

Ти, визволивши людей Твоїх від злочестя, покажи благочестя їм, ревністю розпаленим, що з вірою взивають: слава силі Твоїй, Господи.

Дивлячись на Божественні оселі в сяйві священновидих образів Христа і Богородиці, благоговійно радіймо.

Духовно й тілесно прикрашена цариця, бажаючи істинного Христового Царства, написала Його Пречистий образ та ікони святих.

Богородичний: Породивши втілене Божественне Слово, Ти, Благодатна, явилася Божественним святилищем Його; Ним же і храм Твій світлосяйний оновлюється.

Катавасія: Вознесеним Тебе бачила Церква…

 

 

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

 

 

Ірмос: Ти, Господи мій, Світло, що у світ прийшло, Світло святе, що виводить з темряви невідання тих, хто з вірою оспівує Тебе.

Дай, Господи, Церкві Твоїй тверду опору непорушною бути від віку й до віку від смути єресями.

По всій землі світло засяяло з неба, радість і Божественний захист дарувало.

Єдиний Благий і Джерело благости, піднеси силу православних царів, що шанують образ Твій.

Незаходиме світло благочестя засяяло повелінням богонатхненних пастирів і їхнім богомудрим словом.

Богородичний: Віднови нам стародавню красу, Пречиста Богомати, і дім Твій цей освяти Твоєю благодаттю.

Катавасія:Ти, Господи мій, Світло…

 

 

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

 

 

Ірмос: Приношу Тобі жертву голосом похвали, Господи, — взиває Церква до Тебе, від бісівської крови очистившись кров’ю, що витекла з ребер Твоїх ради милости Твоєї.

Пишеться і шанується правдиво образ Владики, Якому поклоняються, і знову Церква набирається сміливости благочесно Спаса прославляти.

Звільняється від печалі й темряви єресей Христова Церква і носить одежу радости, і Божественною й світлоносною покривається благодаттю.

Давнє сяйво благослав’я одержав православний Собор — повеліннями цариці Феодори і її благочестивого сина царя Михаїла.

Богородичний: Той, Хто повелів віддавна бути скинії місцем богослужіння, в Тобі, як у скинії словесній, живе — єдиний Препрославлений, Який храм Твій, Діво, прославляє чудесами.

Катавасія: Приношу Тобі жертву голосом похвали…

Кондак, глас 2: Неописане Слово Отцеве від Тебе, Богородице, тіло прийнявши, описаним стало і, віддавна осквернений образ відтворивши, з Божественною добротою з’єднало; тільки визнаючи спасіння в ділах і словах, ми це виявляємо.

Ікос: Це таїнство Божого Провидіння давні пророки, з неба від Бога натхненними бувши, нас ради, провістили тим, що досягли кінця віків, одержавши це просвітлення. Маючи від нього пізнання, єдиного Господа Бога ми визнаємо, в трьох Іпостасях прославлюваного. Йому єдиному поклоняючись, єдину віру і єдине хрещення маючи, ми в Христа одягнулися; тільки визнаючи спасіння, у ділах і словах ми це виявляємо.

 

 

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

 

 

Ірмос: У печі персидській юнаки Авраамові, опалені любов’ю благочестя більше, ніж полум’ям, взивали: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.

Хай ангельське воїнство співторжествує любов’ю церковній урочистості, богомудро взиваючи: благословен єси в храмі слави Твоєї, Господи.

Церква первородних і собор святих радуються, бачачи, як побожні люди нині однодумно співають: благословен єси в храмі слави Твоєї, Господи.

Визволені раніше від нечестивої єресі повелінням достохвальної цариці Феодори, співаємо: благословен єси в храмі слави Твоєї, Господи.

Богородичний: Вище Небесних Сил вознеслася Ти, Всечиста, як єдина Мати Сотворителя; тому радісно взиваємо: благословенна Ти в жонах, всенепорочна Владичице.

Катавасія: У печі персидській…

 

 

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

 

 

Ірмос: Руки розпростерши, Даниїл пащі левів затулив у рові; вогненну ж силу погасили, опоясавшись доброчесністю, благочестиві юнаки, взиваючи: благословіть, всі творіння Господні, Господа.

Закони отців Церкви зберігаючи, образи Христа і Його святих пишемо, і цілуємо устами, серцем і волею, взиваючи: благословіть, усі діла Господні, Господа.

З писаного образа на Первообраз честь і поклоніння переносячи, вчення богонатхненних наслідуючи, шануємо і до Христа з вірою взиваємо: благословіть, усі діла Господні, Господа.

Просвітивши розум світлом Божественного Духа, плоди богомудрости маючи, чесна цариця полюбила велич і красу Церкви Христової, прославляючи разом з вірними Ісуса Богочоловіка.

Богородичний: Промінням світла мисленого осяяний, Божественний храм Твій охороняє нині всіх покровом Духа й освячує вірних, які однодушно співають: благословіть, усі діла Господні, Господа.

Хвалимо, благословляємо, поклоняємося Господеві, співаючи і прославляючи по всі віки.

Катавасія: Руки розпростерши, Даниїл…

І співаємо Чеснішу від херувимів…

 

 

Пісня 9

 

 

Ірмос: Камінь нерукосічний від Тебе, Діво, нерозсіченої гори, відсікся і став наріжним каменем — Христос, і роз’єднані єства з’єднав, тому, радіючи, Тебе, Богородицю, величаємо.

Знову бачачи прикрашену священнописаними образами чесну церкву, з побожністю всі прийдімо і співаймо Богові: Тебе величаємо, Трисвятий.

Честь і славу придбавши, — хрест Твій, чесні ікони й образи святих, Церква з радістю і веселістю Тебе, Владико, величає.

Осяй Божественною Твоєю славою людей наших, Щедрий, і охорони їх всеозброєною силою ангелів, підкорюючи їм лютих ворогів, Владико.

Богородичний: Знято осуд з праматері Єви, Богородице, бо Ти, Чиста, несказанно породила Владику всіх; Його ж образ на іконах і нині цілуємо.

Катавасія: Камінь нерукосічний від Тебе, Діво…

Екзапостиларій воскресний і цей з Тріоді:

Заграйте, руками заплещіть і з радістю співайте: які дивні і надзвичайні діла Твої, Христе! І хто зможе, Спасе, висловити могутність Твою, Ти бо нашу однодумність і злагоду в єдину Церкву з’єднав.

Богородичний: Знищилася нині зброя єресі і з шумом щезла пам’ять про неї: бачачи Храм Твій, Пречиста, прикрашений благодаттю чесних ікон, всі наповнюємось радістю.

Хвалітні стихири воскресні 5 і Тріоді 3, глас 4:

Тобою, Женихом і Сотворителем своїм, Чоловіколюбче, радується Церква, бо Ти визволяєш її Божественною волею від ідольської спокуси і з Собою чесною кров’ю заручив; вона, світло приймаючи священне встановлення ікон і радіючи, оспівує Тебе і прославляє вірно.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої (Псалми
9:1 Для дириґетна хору. На спів: „На смерть сина". Псалом Давидів.
9:2 Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
Пс. 9:1-2
).

Образ тіла Твого, Господи, встановлюючи, з любов’ю його цілуємо, усвідомлюючи велике таїнство провидіння Твого. Не привидом, як кажуть богоборні єретики, але істинно природою тіла явився Ти нам, Чоловіколюбче, і Тобою підносимося до Твоєї любові і волі.

Стих: Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній (Псалми
9:3 Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!
Пс. 9:3
).

День радісний і веселістю сповнений настав нині: сяйвом бо істинних догматів палає і сяє нині Церква Христова, прикрашена встановленням ікон святих і сяйвом образів, і утверджується богошанована однодумність вірних.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих Твоїх до кінця (Псалми
9:33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Пс. 9:33
).

Мойсей під час посту закон прийняв і людей навернув; Ілля, постячи, небеса замкнув; три юнаки Авраамові беззаконного мучителя постом перемогли. Ним же і нас, Спасе, сподоби воскресіння досягти і так співати: Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас.

Слава… та сама стихира.

І нині…

Преблагословенна єси, Богородице…

Велике славослів’я і відпуст.

В кінці стихира євангельська і час Перший.

На Літургії
Прокимен, глас 4, пісня отців: Благословен єси, Господи Боже отців наших, і хвальне, і прославлене ім’я Твоє навіки.

Стих: Бо праведний єси в усьому, що створив Ти.

Апостол: Послання апостола Павла до Євреїв
11:24 Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової.
11:25 Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху.
11:26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.
11:27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.
11:28 Вірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.
11:29 Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились.
11:30 Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх.
11:31 Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів.
11:32 І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків,
11:33 що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували,
11:34 силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців;
11:35 жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння;
11:36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці.
11:37 Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.
11:38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.
11:39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,
11:40 бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.
12:1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
12:2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
12:3 Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
12:4 Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,
12:5 і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.
12:6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!
12:7 Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?
12:8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.
12:9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?
12:10 Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.
12:11 Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!
12:12 Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,
12:13 і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.
12:14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
12:15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.
12:16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.
12:17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.
12:18 Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,
12:19 і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
12:20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.
12:21 І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...
12:22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,
12:23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,
12:24 і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.
12:25 Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
12:26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.
12:27 А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
12:28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.
12:29 Бо наш Бог то палючий огонь!
13:1 Братолюбство нехай пробуває між вами!
13:2 Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів.
13:3 Пам'ятайте про в'язнів, немов із ними були б ви пов'язані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знаходитесь в тілі.
13:4 Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог.
13:5 Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!
13:6 Тому то ми сміливо говоримо: Господь мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?
13:7 Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру.
13:8 Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!
13:9 Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив.
13:10 Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить,
13:11 бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м'ясо палиться поза табором,
13:12 тому то Ісус, щоб кров'ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою.
13:13 Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо,
13:14 бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!
13:15 Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім'я Його славлять.
13:16 Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові.
13:17 Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне.
13:18 Моліться за нас, бо надіємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитись.
13:19 А надто прошу це робити, щоб швидше до вас мене вернено.
13:20 Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса,
13:21 нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь.
13:22 Благаю ж вас, браття, прийміть слово потіхи, бо коротко я написав вам.
13:23 Знайте, що наш брат Тимофій вже випущений, і я з ним; коли незабаром він прийде, я вас побачу.
13:24 Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих. Вітають вас ті, хто в Італії.
13:25 Благодать зо всіма вами! Амінь.
11:1 А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.
11:2 Бо нею засвідчені старші були.
Євр. 11:24-26:12,1-2
, зач. 329 (від пол.).

Алилуя: Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його (Псалми
98:6 Мойсей й Аарон серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть імення Його. Вони кликали до Господа, і Він вислухав їх,
Пс. 98:6
).

Стих: Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх (Псалми
98:6 Мойсей й Аарон серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть імення Його. Вони кликали до Господа, і Він вислухав їх,
Пс. 98:6
).

Євангеліє: Євангеліє від Івана
1:43 Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: Іди за Мною!
1:44 А Пилип із Віфсаїди походив, із міста Андрія й Петра.
1:45 Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету.
1:46 І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре? Пилип йому каже: Прийди та побач.
1:47 Ісус, угледівши Нафанаїла, що до Нього йде, говорить про нього: Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!
1:48 Говорить Йому Нафанаїл: Звідки знаєш мене? Ісус відповів і до нього сказав: Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти.
1:49 Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів!
1:50 Ісус відповів і до нього сказав: Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!
1:51 І Він каже йому: Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються.
Ін. 1:43-51
, зач. 5.

Причасний: Хваліть Господа з небес, хваліть Його в вишніх.

Інший: Радуйтеся, праведні, в Господі; праведним подобає похвала (Псалми
32:1 Співайте із радістю, праведні в Господі, бо щирим лицює хвала!
Пс. 32:1
).

В неділю на вечірні
 

На Господи, взиваю… стихири на 10; 4 стихири покаянні з Октоїха, а також ці з Тріоді, глас 4:

Дай зворушення, відчуження від злого і досконале виправлення мені, що у пристрастях тілесних нині потонув, віддалився від Тебе, Боже Всецарю, і втратив усяку надію; спаси мене, блудного, з великої милости, Ісусе всесильний, Спасе душ наших.

Мойсей дивний, постом очистившись, побачив Жаданого; наслідуючи це, смиренна душе моя, подбай, щоб у дні посту очиститися тобі від зла, щоб і ти побачила істинного благого і чоловіколюбного Господа, Який дасть тобі прощення, очищення і спасіння.

Інший, глас 6:

Другий тиждень посту нині світло почнімо, браття, удосконалюючись з дня на день, щоб вогненну колісницю створити нам, як Іллі Фесфітянину, чотири великі чесноти, розум очистимо безстрастям, тіло озброїмо чистотою, виступаючи проти ворога і перемагаючи його.

Також із Мінеї 3. Слава: і нині. Богородичний. Вхід: Світло тихе…

Прокимен, глас 8: Дав єси насліддя тим, що бояться Тебе, Господи…

Стих 1: Від краю землі взиваю до Тебе (Псалми
60:3 я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь,
Пс. 60:3
).

Стих 2: Дай мені, Боже, знайти спокій під покровом крил Твоїх (Псалми
60:5 Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм, в укритті Твоїх крил заховаюся, Села,
Пс. 60:5
).

Стих 3: Я буду співати імені Твоєму повіки (Псалми
60:9 Отак буду співати я завжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоденно обіти свої!
Пс. 60:9
).

І знову той самий: Дав єси насліддя…

Також: Сподоби, Господи (три поклони).

На стиховні стихири, глас 8:

Прийдіть, очистьмо себе милосердям і щедротами для вбогих, не вихваляючись і не виявляючи нашу благодійність; хай не знає ліва рука діл правиці, і хай не розвіє марнославство плодів милосердя, але до Бога, Який знає всі таємниці, взиваймо: Отче, прости провини наші як Чоловіколюбець.

Мученичий: Мученики Господні, ви всяке місце освячуєте і різні недуги зціляєте, благаємо вас: і нині моліться, щоб визволити душі наші з сітей ворожих.

Слава: і нині.

Богородичний: Небесні Сили прославляють Тебе, Всеблагодатна, Мати неневісна, і ми славословимо Твоє незбагненне Різдво; Богородице, молися за спасіння душ наших.

 

 

 

текст очікується