Тріодь постова, четвер 5-ї седмиці

Гражданським шрифтомЦерковнослов'янськоюУкраїнськоюГрецькою

Четверг

Последование утрени

кле́плет в 4-й ча́с но́щи. И собра́вшымся на́м в це́рковь быва́ет нача́ло от иере́а, по обы́чаю. И глаго́лем: Царю́ небе́сный: Трисвято́е, и О́тче на́шГо́споди поми́луй, 12. Сла́ва, и ны́не: Прииди́те поклони́мся: И про́чыя два́ псалма́, 19 и 20: и обы́чныя тропари́, и ектениа́. И посе́м глаго́лем шестопса́лмие, и по псалме́х пое́м Аллилу́иа, и Тро́ичны гла́са, я́коже обы́чай. И стихосло́вим кафи́сму еди́ну 8-ю. Та́же глаго́лем седа́льны Осмогла́сника. Чте́м житие́ преподо́бныя Мари́и, на две́ статии́. Та́же псало́м 50. Пе́сней не стихосло́вим. И а́бие начина́ем Вели́кий кано́н ко́сно, и с сокруше́нным се́рдцем и гла́сом, творя́ще на ки́йждо тропа́рь мета́ния три́.

Кано́н Вели́кий, творе́ние свята́го Андре́а Кри́тскаго Иерусали́мскаго. Гла́с 6.

Пе́снь 1.

Ирмо́с: Помо́щник и Покрови́тель бы́сть мне́ во спасе́ние: Се́й мо́й Бог и просла́влю Его́: Бог отца́ моего́, и вознесу́ Его́: сла́вно бо просла́вися.

Припе́в: Поми́луй мя́, Бо́же, поми́луй мя́.

Отку́ду начну́ пла́кати окая́ннаго моего́ жития́ дея́ний? ко́е ли положу́ нача́ло, Христе́, ны́нешнему рыда́нию? но я́ко благоутро́бен, да́ждь ми́ прегреше́ний оставле́ние.

Гряди́ окая́нная душе́, с пло́тию твое́ю, Зижди́телю все́х испове́ждься, и оста́нися про́чее пре́ждняго безслове́сия, и принеси́ Бо́гу в покая́нии сле́зы.

Первозда́ннаго Ада́ма преступле́нию поревнова́в, позна́х себе́ обнаже́на от Бо́га и присносу́щнаго Ца́рствия и сла́дости, гре́х ра́ди мои́х.

Увы́ мне́ окая́нная душе́, что́ уподо́билася еси́ пе́рвей Е́ве? ви́дела бо еси́ зле́, и уязви́лася еси́ го́рце, и косну́лася еси́ дре́ва и вкуси́ла еси́ де́рзостно безслове́сныя сне́ди.

Вме́сто Е́вы чу́вственныя мы́сленная ми́ бы́сть Е́ва, во пло́ти стра́стный по́мысл, показу́яй сла́дкая и вкуша́яй при́сно го́рькаго напое́ния.

Досто́йно из Еде́ма изгна́н бы́сть, я́ко не сохрани́в еди́ну Твою́, Спа́се, за́поведь Ада́м: а́з же что́ постражду́, отмета́я всегда́ живо́тная Твоя́ словеса́?

Ка́иново преше́д уби́йство, произволе́нием бы́х уби́йца со́вести душе́вней, оживи́в пло́ть, и воева́в на ню́ лука́выми мои́ми дея́ньми.

А́велеве Иису́се, не уподо́бихся пра́вде, да́ра Тебе́ прия́тна не принесо́х когда́, ни дея́ния боже́ственна, ни же́ртвы чи́стыя, ни жития́ непоро́чнаго.

Я́ко Ка́ин и мы́, душе́ окая́нная, все́х Соде́телю дея́ния скве́рная, и же́ртву поро́чную, и непотре́бное житие́ принесо́хом вку́пе: те́мже и осуди́хомся.

Бре́ние Зда́тель живосозда́в, вложи́л еси́ мне́ пло́ть и ко́сти, и дыха́ние и жи́знь: но о Тво́рче мо́й, Изба́вителю мо́й, и Судие́ ка́ющася приими́ мя.

Извеща́ю Ти́ Спа́се, грехи́, я́же соде́ях, и души́ и те́ла моего́ я́звы, я́же вну́трь уби́йственнии по́мыслы разбо́йнически на мя́ возложи́ша.

А́ще и согреши́х, Спа́се, но ве́м, я́ко Человеколю́бец еси́, наказу́еши ми́лостивно, и милосе́рдствуеши те́пле: слезя́ща зри́ши, и притека́еши я́ко Оте́ц, призыва́я блу́днаго.

Пове́ржена мя́ Спа́се, пред враты́ Твои́ми, поне́ на ста́рость не отри́ни мене́ во а́д тща́, но пре́жде конца́, я́ко Человеколю́бец, да́ждь ми́ прегреше́ний оставле́ние.

В разбо́йники впады́й а́з е́смь, помышле́ньми мои́ми, ве́сь от ни́х уязви́хся ны́не, и испо́лнихся ра́н: но Са́м ми́ предста́в, Христе́ Спа́се исцели́.

Свяще́нник мя́ предви́дев ми́мо и́де, и леви́т ви́дя в лю́тых на́га презре́: но из Мари́и возсия́вый Иису́се, Ты́ предста́в уще́дри мя́.

А́гнче Бо́жий, взе́мляй грехи́ все́х, возми́ бре́мя от Мене́ тя́жкое грехо́вное, и я́ко благоутро́бен, да́ждь ми́ сле́зы умиле́ния.

Покая́ния вре́мя, прихожду́ Ти Созда́телю моему́, возми́ бре́мя от Мене́ тя́жкое грехо́вное, и я́ко благоутро́бен, да́ждь ми́ сле́зы умиле́ния.

Не возгнуша́йся мене́ Спа́се, не отри́ни от Твоего́ лица́, возми́ бре́мя от Мене́ тя́жкое грехо́вное и, я́ко благоутро́бен, да́ждь мне́ грехопаде́ний оставле́ние.

Во́льная, Спа́се, и нево́льная прегреше́ния моя́, явле́нная и сокрове́нная и ве́домая и неве́домая, вся́ прости́в, я́ко Бо́г, очи́сти и спаси́ мя.

От ю́ности Христе́, за́поведи Твоя́ преступи́х, всестра́стно небреги́й, уны́нием преидо́х житие́. Те́мже зову́ Ти Спа́се: поне́ на коне́ц спаси́ мя.

Бога́тство мое́ Спа́се, изнури́в в блуде́, пу́ст е́смь плодо́в благочести́вых, а́лчен же зову́: О́тче щедро́т, предвари́в Ты́ мя уще́дри.

Тебе́ припа́даю Иису́се, согреши́х Ти́, очи́сти мя́, возми́ бре́мя от Мене́ тя́жкое грехо́вное, и я́ко благоутро́бен, да́ждь ми́ сле́зы умиле́ния.

Не вни́ди со мно́ю в су́д нося́ моя́ дея́ния, словеса́ изыску́я, и исправля́я стремле́ния: но в щедро́тах Твои́х презира́я моя́ лю́тая, спаси́ мя Всеси́льне.

И́ный кано́н преподо́бныя ма́тере на́шея Мари́и Еги́петския, в то́йже гла́с, и ирмо́с. Его́же краестро́чие: Ты́ преподо́бная Мари́е помога́й.

Запе́в: Преподо́бная ма́ти Мари́е, моли́ Бо́га о на́с.

Ты́ ми да́ждь светоза́рную благода́ть от Боже́ственнаго свы́ше промышле́ния, избежа́ти страсте́й омраче́ния, и пе́ти усе́рдно, твоего́ Мари́е жития́, кра́сная исправле́ния.

Прикло́ньшися Христо́вым Боже́ственным зако́ном, к Сему́ приступи́ла еси́, сла́достей неудержи́мая стремле́ния оста́вивши, и вся́кую доброде́тель всеблагогове́йно, я́ко еди́ну испра́вила еси́.

Андре́ю: Преподо́бне о́тче Андре́е моли́ Бо́га о на́с.

Моли́твами твои́ми на́с, Андре́е, изба́ви страсте́й безче́стных и Ца́рствия ны́не Христо́ва о́бщники ве́рою и любо́вию воспева́ющия тя́, сла́вне, покажи́, мо́лимся.

Сла́ва, тро́ичен: Пресу́щная Тро́ице, во Еди́нице покланя́емая, возми́ бре́мя от Мене́ тя́жкое грехо́вное, и я́ко благоутро́бна, да́ждь ми́ сле́зы умиле́ния.

Богоро́дичен: Богоро́дице, наде́жде и предста́тельство Тебе́ пою́щих, возми́ бре́мя от Мене́ тя́жкое грехо́вное, и я́ко Влады́чица Чи́стая, ка́ющася приими́ мя.

Пе́снь 2.

Ирмо́с: Вонми́ не́бо, и возглаго́лю, и воспою́ Христа́, от Де́вы пло́тию прише́дшаго.

Вонми́ не́бо, и возглаго́лю, земле́, внуша́й гла́с, ка́ющийся к Бо́гу и воспева́ющий Его́.

Вонми́ ми, Бо́же, Спа́се мо́й ми́лостивным Твои́м о́ком, и приими́ мое́ те́плое испове́дание.

Согреши́х па́че все́х челове́к, еди́н согреши́х Тебе́: но уще́дри я́ко Бо́г, Спа́се, творе́ние Твое́.

Бу́ря мя́ злы́х обдержи́т, благоутро́бне Го́споди: но я́ко Петру́, и мне́ ру́ку простри́.

Сле́зы блудни́цы, Ще́дре, и а́з предлага́ю: очи́сти мя́, Спа́се, благоутро́бием Твои́м.

Омрачи́х душе́вную красоту́ страсте́й сластьми́, и вся́чески ве́сь у́м пе́рсть сотвори́х.

Раздра́х ны́не оде́жду мою́ пе́рвую, ю́же ми́ изтка́ Зижди́тель изнача́ла, и отту́ду лежу́ на́г.

Облеко́хся в раздра́нную ри́зу, ю́же изтка́ ми зми́й сове́том, и стыжду́ся.

Воззре́х на садо́вную красоту́ и прельсти́хся умо́м: и отту́ду лежу́ на́г, и срамля́юся.

Де́лаша на хребте́ мое́м вси́ нача́льницы страсте́й, продолжа́юще на мя́ беззако́ние и́х.

Погуби́х первозда́нную добро́ту и благоле́пие мое́, и ны́не лежу́ на́г, и стыжду́ся.

Сшива́ше ко́жныя ри́зы гре́х мне́, обнажи́вый мя́ пе́рвыя боготка́нныя оде́жды.

Обложе́н е́смь одея́нием студа́, я́коже ли́ствием смоко́вным, во обличе́ние мои́х самовла́стных страсте́й.

Оде́яхся в сра́мную ри́зу, и окровавле́нную сту́дно, тече́нием стра́стнаго и любосла́стнаго живота́.

Оскверни́х пло́ти моея́ ри́зу и окаля́х е́же по о́бразу, Спа́се, и по подо́бию.

Впадо́х в стра́стную па́губу и в веще́ственную тлю́, и отто́ле до ны́не вра́г мне́ досажда́ет.

Любове́щное и любоиме́нное житие́, невоздержа́нием Спа́се предпоче́т ны́не, тя́жким бре́менем обложе́н е́смь.

Украси́х плотски́й о́браз скве́рных помышле́ний разли́чным обложе́нием, и осужда́юся.

Вне́шним приле́жно благоукраше́нием еди́нем попеко́хся, вну́треннюю презре́в богообра́зную ски́нию.

Вообрази́в мои́х страсте́й безъобра́зие, любосла́стными стремле́ньми погуби́х ума́ красоту́.

Погребо́х пе́рваго о́браза добро́ту Спа́се страстьми́, ю́же я́ко иногда́ дра́хму, взыска́в обря́щи.

Согреши́х, я́коже блудни́ца вопию́ Ти: еди́н согреши́х Тебе́, я́ко ми́ро приими́ Спа́се и моя́ сле́зы.

Поползо́хся я́ко Дави́д блу́дно, и оскверни́хся: но омы́й и мене́ Спа́се, слеза́ми.

Очи́сти, я́коже мыта́рь вопию́ ти, спа́се очи́сти мя́: никто́же бо су́щих из ада́ма, я́коже а́з согреши́х тебе́.

Ни сле́з, ниже́ покая́ния и́мам, ниже́ умиле́ния: Са́м ми́ сия́ Спа́се, я́ко Бог да́руй.

Две́рь Твою́ не затвори́ мне́ тогда́, Го́споди, Го́споди: но отве́рзи ми́ сию́ ка́ющемуся Тебе́.

Человеколю́бче хотя́й все́м спасти́ся, Ты́ воззови́ мя, и приими́ я́ко Бла́г ка́ющагося.

Внуши́ воздыха́ния души́ моея́, и о́чию мое́ю приими́ ка́пли Спа́се, и спаси́ мя.

Богоро́дичен: Пречи́стая Богоро́дице Де́во, еди́на Всепе́тая, моли́ приле́жно во е́же спасти́ся на́м.

Ирмо́с: Ви́дите ви́дите, я́ко Аз е́смь Бо́г: ма́нну одожди́вый, и во́ду из ка́мене источи́вый дре́вле в пусты́ни лю́дем Мои́м десни́цею еди́ною, и кре́постию Мое́ю.

Ви́дите ви́дите, я́ко Аз е́смь Бо́г: внуша́й душе́ моя́ Го́спода вопию́ща, и удали́ся пре́жняго греха́, и бо́йся я́ко неумы́тнаго, и я́ко Судии́ и Бо́га.

Кому́ уподо́билася еси́ многогре́шная душе́, то́кмо пе́рвому Ка́ину, и Ламе́ху о́ному, каменова́вшая те́ло злоде́йствы, и уби́вшая у́м безслове́сными стремле́ньми.

Вся́ пре́жде зако́на прете́кши, о душе́! Си́фу не уподо́билася еси́, ни Ено́са подража́ла еси́, ни Ено́ха преложе́нием, ни Но́я: но яви́лася еси́ убо́га пра́ведных жи́зни.

Еди́на отве́рзла еси́ хля́би гне́ва, Бо́га твоего́, душе́ моя́, и потопи́ла еси́ всю́, я́коже зе́млю пло́ть, и дея́ния и житие́, и пребыла́ еси́ вне́ спаси́тельнаго ковче́га.

Му́жа уби́х, глаго́лет, в я́зву мне́, и ю́ношу в стру́п, Ламе́х рыда́я вопия́ше, ты́ же не трепе́щеши о душе́ моя́, окаля́вши пло́ть, и у́м оскверни́вши.

О ка́ко поревнова́х Ламе́ху, пе́рвому уби́йце, ду́шу я́ко му́жа, у́м я́ко ю́ношу, я́ко бра́та же моего́ те́ло уби́в, я́ко Ка́ин уби́йца, любосла́стными стремле́ньми.

Сто́лп умудри́ла еси́ созда́ти о душе́, и утвержде́ние водрузи́ти твои́ми похотьми́, а́ще не бы́ Зижди́тель удержа́л сове́ты твоя́, и низве́ргл на зе́млю ухищре́ния твоя́.

Уязви́хся, ура́нихся, се́ стре́лы вра́жия уязви́вшыя мою́ ду́шу и те́ло: се́ стру́пи, гное́ния, омраче́ния, вопию́т ра́ны самово́льных мои́х страсте́й.

Одожди́ Госпо́дь от Го́спода о́гнь иногда́, на беззако́ние гне́вающее соже́г Содо́мляны: ты́ же о́гнь вжегла́ еси́ гее́нский, в не́мже и́маши, о душе́, сожещи́ся.

Разуме́йте и ви́дите, я́ко Аз е́смь бо́г, испыта́яй сердца́, и уму́чаяй мы́сли, облича́яй дея́ния, и попаля́яй грехи́, и судя́й си́ру, и смире́ну, и ни́щу.

Преподо́бней: Просте́рла еси́ ру́це твои́ к ще́дрому Бо́гу, Мари́е, в бе́здне зо́л погружа́емая: и я́коже Петру́ человеколю́бно, ру́ку Боже́ственную простре́, твое́ обраще́ние вся́чески иски́й.

Мари́и: Все́м усе́рдием и любо́вию притекла́ еси́ Христу́, пе́рвый греха́ пу́ть отвра́щши, и в пусты́нях непроходи́мых пита́ющися, и Того́ чи́сте соверша́ющи Боже́ственныя за́поведи.

Запе́в: Преподо́бне о́тче Андре́е, моли́ Бо́га о на́с.

Ви́дим, ви́дим человеколю́бие, о душе́, Бо́га и Влады́ки? сего́ ра́ди пре́жде конца́, Тому́ со слеза́ми припаде́м вопию́ще: Андре́я моли́твами, Спа́се, поми́луй на́с.

Сла́ва, тро́ичен: Безнача́льная, несозда́нная Тро́ице, неразде́льная Еди́нице, ка́ющася мя́ приими́, согреши́вша спаси́: Твое́ е́смь созда́ние, не пре́зри, но пощади́, и изба́ви мя́ о́гненнаго осужде́ния.

Богоро́дичен: Пречи́стая Влады́чице Богороди́тельнице, наде́ждо к Тебе́ притека́ющих, и приста́нище су́щих в бу́ри, Ми́лостиваго и Созда́теля, и Сы́на Твоего́, уми́лостиви и мне́ моли́твами Твои́ми.

Пе́снь 3.

Ирмо́с: На недви́жимем, Христе́, ка́мени за́поведей Твои́х утверди́ мое́ помышле́ние.

О́гнь от Го́спода иногда́ Госпо́дь одожди́в, зе́млю Содо́мскую пре́жде попали́.

На горе́ спаса́йся, душе́, я́коже Ло́т о́ный, и в Сиго́р угонза́й.

Бе́гай запале́ния, о душе́, бе́гай Содо́мскаго горе́ния, бе́гай тле́ния Боже́ственнаго пла́мене.

Испове́даюся Тебе́, Спа́се: согреши́х, согреши́х Ти́: но осла́би, оста́ви ми́, я́ко благоутро́бен.

Согреши́х Тебе́ еди́н а́з, согреши́х па́че все́х, Христе́ Спа́се, да не пре́зриши мене́.

Ты́ еси́ Па́стырь до́брый, взыщи́ мене́ а́гнца, и заблу́ждшаго да не пре́зриши мене́.

Ты́ еси́ сла́дкий, Иису́се, Ты́ еси́ Созда́тель мо́й: в Тебе́, Спа́се, оправда́юся.

Сла́ва, тро́ичен: О тро́ице Еди́нице Бо́же! Спаси́ на́с от пре́лести, и искуше́ний, и обстоя́ний.

Богоро́дичен: Ра́дуйся, Богоприя́тная утро́бо, ра́дуйся, престо́ле Госпо́день, ра́дуйся, Ма́ти Жи́зни на́шея.

Ирмо́с: Утверди́ Го́споди на ка́мени за́поведей Твои́х, подви́гшееся се́рдце мое́, я́ко еди́н Свя́т еси́ и Госпо́дь.

Исто́чник живота́ стяжа́х Тебе́, сме́рти низложи́теля, и вопию́ Ти от се́рдца моего́ пре́жде конца́: согреши́х, очи́сти и спаси́ мя.

При Но́и, Спа́се, блу́дствовавшыя подража́х, о́нех насле́дствовав осужде́ние, в пото́пе погруже́ния.

Согреши́х, Го́споди, согреши́х Тебе́, очи́сти мя́: не́сть бо и́же кто́ согреши́ в челове́цех, его́же не превзыдо́х прегреше́ньми.

Ха́ма о́наго душе́, отцеуби́йца подража́вши, сра́ма не покры́ла еси́ и́скренняго, вспя́ть зря́ возврати́вшися.

Благослове́ния Си́мова не насле́довала еси́ душе́ окая́нная: ни простра́нное одержа́ние, я́коже Иа́феф име́ла еси́ на земли́ оставле́ния.

От земли́ Харра́н, изы́ди от греха́ душе́ моя́, гряди́ в зе́млю точа́щую присноживо́тное нетле́ние, е́же Авраа́м насле́дствова.

Авраа́ма слы́шала еси́ душе́ моя́, дре́вле оста́вльша зе́млю оте́чества, и бы́вша прише́льца, сего́ произволе́нию подража́й.

У ду́ба Мамври́йскаго учреди́в патриа́рх А́нгелы, насле́дствова по ста́рости обетова́ния лови́тву.

Исаа́ка окая́нная душе́ моя́, разуме́вши но́вую же́ртву, та́йно всесожже́нную Го́сподеви, подража́й его́ произволе́нию.

Исма́ила слы́шала еси́, трезви́ся душе́ моя́, изгна́на я́ко рабы́нино отрожде́ние, ви́ждь, да не ка́ко подо́бно что́ постра́ждеши ласкосе́рдствующи.

Ага́ре дре́вле душе́, еги́птяныне уподо́билася еси́, порабо́тившися произволе́нием, и ро́ждши но́ваго Исма́ила, презо́рство.

Иа́ковлю ле́ствицу разуме́ла еси́ душе́ моя́, явля́емую от земли́ к небесе́м, почто́ не име́ла еси́ восхо́да тве́рда, благоче́стия?

Свяще́нника Бо́жия, и царя́ уедине́на, Христо́во подо́бие, в ми́ре жития́, в челове́цех подража́й.

Не бу́ди сто́лп сла́ный душе́, возврати́вшися вспя́ть: о́браз да устраши́т тя́ Содо́мский, горе́ в Сиго́р спаса́йся.

Запале́ния я́коже Ло́т, бе́гай душе́ моя́ греха́: бе́гай Содо́мы и Гомо́рры, бе́гай пла́мене вся́каго безслове́снаго жела́ния.

Поми́луй Го́споди, поми́луй мя́, вопию́ Ти, егда́ прии́деши со А́нгелы Твои́ми, возда́ти все́м по достоя́нию дея́ний.

Моле́ния Влады́ко, Тебе́ пою́щих не отве́ржи: но уще́дри Человеколю́бче, и пода́ждь ве́рою прося́щым оставле́ние.

Мари́и: Содержи́мь е́смь бу́рею, и треволне́нием согреше́ний, но сама́ мя ма́ти ны́не спаси́, и к приста́нищу Боже́ственнаго покая́ния возведи́.

Мари́и: Ра́бское моле́ние и ны́не преподо́бная прине́сши ко благоутро́бней моли́твами твои́ми Богоро́дице, отве́рзи ми́ Боже́ственныя вхо́ды.

Андре́ю: Твои́ми моли́твами да́руй и мне́ оставле́ние долго́в, о Андре́е, Кри́тский председа́телю! покая́ния бо ты́ таи́нник преизря́дный.

Сла́ва, тро́ичен: Тро́ице про́стая, несозда́нная, безнача́льное Естество́, в Тро́ице пева́емая Ипоста́сей, спаси́ ны ве́рою покланя́ющыяся держа́ве Твое́й.

Богоро́дичен: От Отца́ безле́тна Сы́на, в ле́то Богороди́тельнице, неискусому́жно родила́ еси́, стра́нное чу́до, пребы́вши Де́ва, доя́щи.

Ирмо́с: Утверди́ Го́споди на ка́мени за́поведей Твои́х, подви́гшееся се́рдце мое́, я́ко еди́н Свя́т еси́ и Госпо́дь.

Седа́лен, господи́на Ио́сифа, гла́с 8:

Свети́ла богозра́чная, Спа́совы апо́столи, просвети́те на́с во тьме́ жития́, я́ко да во дни́ ны́не благообра́зно хо́дим, све́том воздержа́ния нощны́х страсте́й отбега́юще, и све́тлыя стра́сти Христо́вы у́зрим, ра́дующеся.

Сла́ва, други́й седа́лен, гла́с 8:

Апо́стольская двоенадеся́тице богоизбра́нная, мольбу́ Христу́ ны́не принеси́, по́стное по́прище все́м прейти́, соверша́ющым во умиле́нии моли́твы, творя́щым усе́рдно доброде́тели, я́ко да си́це предвари́м ви́дети Христа́ Бо́га сла́вное Воскре́сние, сла́ву и хвалу́ принося́ще.

И ны́не, Богоро́дичен:

Подо́бен:

Непостижи́маго Бо́га, Сы́на и Сло́во, несказа́нно па́че ума́ из Тебе́ ро́ждшееся, моли́ Богоро́дице со апо́столы, ми́р вселе́нней чи́стый пода́ти, и согреше́ний да́ти на́м пре́жде конца́ проще́ние, и Ца́рствия Небе́снаго кра́йния ра́ди бла́гости, сподо́бити рабы́ Твоя́.

Та́же трипе́снец, без покло́нов, гла́с 8.

Пе́снь 4.

Ирмо́с: Услы́шах Го́споди смотре́ния Твоего́ та́инство, разуме́х дела́ Твоя́, и просла́вих Твое́ Божество́.

Воздержа́нием пожи́вше просвеще́ннии Христо́вы апо́столи, воздержа́ния вре́мя на́м хода́тайствы Боже́ственными утиша́ют.

Двоенадесятостру́нный орга́н, пе́снь воспе́ спаси́тельную, ученико́в ли́к боже́ственный, лука́вая возмуща́я гласова́ния.

Одожде́нием духо́вным всю́ подсо́лнечную напои́сте, су́шу отгна́вше многобо́жия всеблаже́ннии.

Богоро́дичен: Смири́вшася спаси́ мя, высокому́дренно пожи́вшаго, ро́ждшая Возне́сшаго смире́нное естество́, Де́во Всечи́стая.

И́ный. Гла́с то́йже.

Ирмо́с: Услы́шах Го́споди смотре́ния Твоего́ та́инство, разуме́х дела́ Твоя́, и просла́вих Твое́ Божество́.

Апо́стольское всечестно́е ликостоя́ние, Зижди́теля все́х моля́щее, проси́ поми́ловати ны́ восхваля́ющыя тя́.

Я́ко де́лателе су́ще Христо́вы апо́столи, во все́м ми́ре Боже́ственным Сло́вом возде́лавшии, прино́сите плоды́ Ему́ всегда́.

Виногра́д бы́сте Христо́в вои́стинну возлю́бленный, вино́ бо духо́вное источи́сте ми́ру апо́столи.

Тро́ичен: Пренача́льная, сообра́зная, всеси́льнейшая Тро́ице Свята́я, Отче, Сло́ве и Ду́ше Святы́й, Бо́же, Све́те и Животе́, сохрани́ ста́до Твое́.

Богоро́дичен: Ра́дуйся, престо́ле огнезра́чный, ра́дуйся, свети́льниче свещено́сный, ра́дуйся, горо́ освяще́ния, ковче́же жи́зни, святы́х свята́я се́не.

Ирмо́с: Услы́ша проро́к прише́ствие Твое́, Го́споди, и убоя́ся, я́ко хо́щеши от Де́вы роди́тися и челове́ком яви́тися, и глаго́лаше: услы́шах слу́х Тво́й и убоя́хся: сла́ва си́ле Твое́й Го́споди.

Де́л Твои́х да не пре́зриши, созда́ния Твоего́ да не оста́виши, Правосу́де, а́ще и еди́н согреши́х, я́ко челове́к, па́че вся́каго челове́ка, Человеколю́бче, но и́маши, я́ко Госпо́дь все́х, вла́сть оставля́ти грехи́.

Приближа́ется, душе́, коне́ц, приближа́ется, и неради́ши, ни гото́вишися: вре́мя сокраща́ется, воста́ни, бли́з при две́рех Судия́ е́сть: я́ко со́ние, я́ко цве́т, вре́мя жития́ тече́т: что́ всу́е мяте́мся?

Воспряни́, о душе́ моя́, дея́ния твоя́, я́же соде́лала еси́, помышля́й, и сия́ пред лице́ твое́ принеси́, и ка́пли испусти́ сле́з твои́х: рцы́ со дерзнове́нием дея́ния и помышле́ния Христу́, и оправда́йся.

Не бы́сть в житии́ греха́, ни дея́ния, ни зло́бы, ея́же а́з, Спа́се, не согреши́х умо́м и сло́вом, и произволе́нием и предложе́нием, и мы́слию и дея́нием согреши́в, я́ко и́н никто́же когда́.

Отсю́ду и осужде́н бы́х, отсю́ду препре́н бы́х а́з окая́нный от своея́ со́вести, ея́же ничто́же в ми́ре ну́жнейше: Судие́ Изба́вителю мо́й, и ве́дче, пощади́ и изба́ви, и спаси́ мя раба́ Твоего́.

Ле́ствица, ю́же ви́де дре́вле вели́кий в патриа́рсех, указа́ние е́сть душе́ моя́, де́ятельнаго восхожде́ния, разу́мнаго возше́ствия: а́ще хо́щеши у́бо, дея́нием, и ра́зумом, и зре́нием пожи́ти, обнови́ся.

Зно́й дневны́й претерпе́ лише́ния ра́ди патриа́рх, и мра́з нощны́й понесе́, на вся́к де́нь снабде́ния творя́, пасы́й, тружда́яйся, рабо́таяй, да две́ жене́ сочета́ет.

Жены́ ми две́ разуме́й, дея́ние же и ра́зум в зре́нии, Ли́ю у́бо дея́ние, я́ко многоча́дную: Рахи́ль же ра́зум, я́ко многотру́дную: и́бо кроме́ трудо́в, ни дея́ние, ни зре́ние душе́, испра́вится.

Бди́ о душе́ моя́! изря́дствуй я́коже дре́вле вели́кий в патриа́рсех, да стя́жеши дея́ние с ра́зумом, да бу́деши у́м зря́й Бо́га и дости́гнеши незаходя́щий мра́к в виде́нии, и бу́деши вели́кий купе́ц.

Двана́десять патриа́рхов, вели́кий в патриа́рсех детотвори́в, та́йно утверди́ тебе́ ле́ствицу де́ятельнаго душе́ моя́ восхожде́ния: де́ти, я́ко основа́ния: степе́ни, я́ко восхожде́ния, прему́дренно подложи́в.

Иса́ва возненави́деннаго подража́ла еси́ душе́, отдала́ еси́ преле́стнику твоему́ пе́рвыя добро́ты пе́рвенство, и оте́ческия моли́твы отпа́ла еси́, и два́жды поползну́лася еси́ окая́нная, дея́нием и ра́зумом: те́мже ны́не пока́йся.

Едо́м иса́в нарече́ся, кра́йняго ра́ди женонеи́стовнаго смеше́ния: невоздержа́нием бо при́сно разжига́емь, и сластьми́ оскверня́емь, едо́м именова́ся, е́же глаго́лется разжже́ние души́ любогрехо́вныя.

И́ова на гно́ищи слы́шавши, о душе́ моя́, оправда́вшагося, того́ му́жеству не поревнова́ла еси́, тве́рдаго не име́ла еси́ предложе́ния, во все́х я́же ве́си, и и́миже искуси́лася еси́, но яви́лася еси́ нетерпели́ва.

И́же пе́рвее на престо́ле, на́г ны́не на гно́ищи гно́ен: мно́гий в ча́дех и сла́вный, безча́ден и бездо́мок напра́сно: пала́ту у́бо гно́ище, и би́серие стру́пы вменя́ше.

Ца́рским досто́инством, венце́м и багряни́цею оде́ян, многоиме́нный челове́к и пра́ведный, бога́тством кипя́ и ста́ды, внеза́пу бога́тства, сла́вы ца́рства обнища́в лиши́ся.

А́ще пра́веден бя́ше о́н, и непоро́чен па́че все́х, и не убеже́ ловле́ния льсти́ваго и се́ти: ты́ же грехолюби́ва су́щи окая́нная душе́, что́ сотвори́ши, а́ще чесо́му о недове́домых случи́тся наити́ тебе́?

Те́ло оскверни́ся, ду́х окаля́ся, ве́сь острупи́хся: но я́ко вра́чь Христе́, обоя́ покая́нием мои́м уврачу́й, омы́й, очи́сти, покажи́ Спа́се мо́й, па́че сне́га чисте́йша.

Те́ло Твое́ и кро́вь распина́емый о все́х положи́л еси́ Сло́ве: те́ло у́бо, да мя́ обнови́ши: кро́вь, да омы́еши мя́: ду́х же пре́дал еси́, да мя́ приведе́ши Христе́, Твоему́ Роди́телю.

Соде́лал еси́ спасе́ние посреде́ земли́ Ще́дре, да спасе́мся. Во́лею на Дре́ве распя́лся еси́. Еде́м затворе́нный отве́рзеся, го́рняя и до́льняя тва́рь, язы́цы вси́ спасе́ни покланя́ются Тебе́.

Да бу́дет ми́ купе́ль, кро́вь из ре́бр Твои́х, вку́пе и питие́, источи́вшее во́ду оставле́ния, да обою́ду очища́юся, помазу́яся и пия́: я́ко пома́зание и питие́ Сло́ве, живото́чная Твоя́ словеса́.

На́г е́смь черто́га, на́г е́смь и бра́ка, ку́пно и ве́чери: свети́льник угасе́, я́ко безъеле́йный, черто́г заключи́ся мне́ спя́щу, ве́черя снеде́ся: а́з же по руку́ и но́гу свя́зан, во́н низве́ржен е́смь.

Ча́шу Це́рковь стяжа́, ре́бра Твоя́ живоно́сная, из ни́хже сугу́быя на́м источи́ то́ки, оставле́ния и ра́зума, во о́браз дре́вняго и но́ваго двои́х вку́пе заве́тов, Спа́се на́ш.

Вре́мя живота́ моего́ ма́ло, и испо́лнено боле́зней и лука́вства: но в покая́нии мя́ приими́, и в ра́зум призови́, да не бу́ду стяжа́ние, ни бра́шно чужде́му, Спа́се, Са́м мя́ уще́дри.

Высокоглаго́лив ны́не е́смь, жесто́к же и се́рдцем, вотще́ и всу́е, да не с фарисе́ем осу́диши мя́, па́че же мытаре́во смире́ние пода́ждь ми́ еди́не Ще́дре, Правосу́де, и сему́ мя сочисли́.

Согреши́х, досади́в сосу́ду пло́ти моея́, ве́м Ще́дре: но в покая́нии мя́ приими́, и в ра́зум призови́, да не бу́ду стяжа́ние, ни бра́шно чужде́му, Спа́се, Са́м мя́ уще́дри.

Самоистука́н бы́х страстьми́, ду́шу мою́ вредя́ Ще́дре, но в покая́нии мя́ приими́, и в ра́зум призови́, да не бу́ду стяжа́ние, ни бра́шно чужде́му, Спа́се, Са́м мя́ уще́дри.

Не послу́шах гла́са Твоего́, преслу́шах писа́ние Твое́ законополо́жника: но в покая́нии мя́ приими́, и в ра́зум призови́, да не бу́ду стяжа́ние, ни бра́шно чужде́му, Спа́се, Са́м мя́ уще́дри.

Мари́и: Безпло́тных жи́тельство в пло́ти преходя́щи, благода́ть преподо́бная к Бо́гу ве́лию вои́стинну прия́ла еси́, ве́рно о чту́щих тя́ предста́тельствуй. те́мже мо́лим тя́, от вся́ких напа́стей и на́с моли́твами твои́ми изба́ви.

Мари́и: Вели́ких безме́стий во глубину́ низве́дшися, неодержи́ма была́ еси́, но востекла́ еси́ по́мыслом лу́чшим, к кра́йней дея́ньми я́ве доброде́тели пресла́вно, а́нгельское естество́ Мари́е, удиви́вши.

Андре́ю: Андре́е, оте́ческая похвало́, моли́твами твои́ми не преста́й моля́ся, предстоя́ Тро́ице Пребоже́ственней, я́ко да изба́вимся муче́ния, любо́вию предста́теля тя́ боже́ственнаго всеблаже́нне призыва́ющии, Кри́ту удобре́ние.

Сла́ва, тро́ичен: Неразде́льное Существо́м, несли́тное Ли́цы богосло́влю Тя́, Тро́ическое Еди́но Божество́, я́ко единоца́рственное и сопресто́льное, вопию́ Ти пе́снь вели́кую, в вы́шних трегу́бо песносло́вимую.

Богоро́дичен: И ражда́еши и де́вствуеши, и пребыва́еши обою́ду естество́м Де́ва: Рожде́йся обновля́ет зако́ны естества́, утро́ба же ражда́ет, не ражда́ющая. Бог иде́же хо́щет, побежда́ется естества́ чи́н: твори́т бо ели́ка хо́щет.

Пе́снь 5.

Ирмо́с: От нощи́ у́тренююща, Человеколю́бче, просвети́ молю́ся, и наста́ви и мене́ на повеле́ния Твоя́: и научи́ мя Спа́се, твори́ти во́лю Твою́.

В нощи́ житие́ мое́ преидо́х при́сно, тьма́ бо бы́сть и глубока́ мне́ мгла́, но́щь греха́: но я́ко дне́ сы́на Спа́се покажи́ мя.

Руви́ма подража́я окая́нный а́з, соде́ях беззако́нный и законопресту́пный сове́т на Бо́га Вы́шняго, оскверни́в ло́же мое́, я́ко о́тчее о́н.

Испове́даюся Тебе́ Христе́ Царю́, согреши́х, согреши́х, я́ко пре́жде Ио́сифа бра́тия прода́вшии, чистоты́ пло́д и целому́дрия.

От сро́дников пра́ведная душа́ связа́ся, прода́ся в рабо́ту сла́дкий, во о́браз Госпо́день: ты́ же вся́ душе́, продала́ся еси́ злы́ми твои́ми.

Ио́сифа пра́веднаго и целому́дреннаго ума́ подража́й окая́нная, и неиску́сная душе́, и не оскверня́йся безслове́сными стремле́ньми при́сно беззако́ннующи.

А́ще и в ро́ве поживе́ иногда́ Ио́сиф, Влады́ко Го́споди, но во о́браз погребе́ния и воста́ния Твоего́: а́з же что́ Тебе́ когда́ сицево́е принесу́?

Моисе́ов слы́шала еси́ ковче́жец душе́, вода́ми, волна́ми носи́м ре́чными, я́ко в черто́зе дре́вле бе́гающий де́ла го́рькаго сове́та фараони́тска.

А́ще ба́бы слы́шала еси́, убива́ющыя иногда́ безвозра́стное му́жеское, душе́ окая́нная, целому́дрия дея́ние, ны́не я́ко вели́кий Моисе́й, сси́ прему́дрость.

Я́ко Моисе́й вели́кий еги́птянина, ума́ уязви́вши окая́нная, не уби́ла еси́ душе́: и ка́ко всели́шися, глаго́ли, в пусты́ню страсте́й покая́нием?

В пусты́ню всели́ся вели́кий Моисе́й, гряди́ у́бо подража́й того́ житие́, да и в купине́ богоявле́ния душе́, в виде́нии бу́деши.

Моисе́ов же́зл вообража́й душе́, ударя́ющий мо́ре, и огустева́ющий глубину́, во о́браз Креста́ Боже́ственнаго: и́мже мо́жеши и ты́ вели́кая соверши́ти.

Ааро́н приноша́ше о́гнь Бо́гу, непоро́чный, неле́стный: но Офни́ и Финее́с, я́ко ты́ душе́, приноша́ху чужде́е Бо́гу оскверне́нное житие́.

Я́ко тя́жкий нра́вом, фарао́ну го́рькому бы́х Влады́ко, Ианни́, и Иамври́, душе́ю и те́лом, и погруже́н умо́м: но помози́ ми.

Ка́лом смеси́хся окая́нный умо́м, омы́й мя́ Влады́ко, ба́нею мои́х сле́з, молю́ Тя, пло́ти моея́ оде́жду убели́в я́ко сне́г.

А́ще испыта́ю моя́ дела́ Спа́се, вся́каго челове́ка превозше́дша греха́ми себе́ зрю́, я́ко ра́зумом му́дрствуяй согреши́х, не неве́дением.

Пощади́ пощади́ Го́споди, созда́ние Твое́, согреши́х, осла́би ми́, я́ко естество́м чи́стый Са́м сы́й еди́н, и и́н ра́зве Тебе́ никто́же е́сть кроме́ скве́рны.

Мене́ ра́ди Бог сы́й, вообрази́лся еси́ в мя́, показа́л еси́ чудеса́, исцели́в прокаже́нныя, и разсла́бленнаго стягну́в, кровоточи́выя то́к уста́вил еси́ Спа́се, прикоснове́нием ри́з.

Кровоточи́вую подража́й окая́нная душе́, притецы́ удержи́ оме́ты Христо́вы, да изба́вишися ра́н, и услы́шиши от Него́: ве́ра твоя́ спасе́ тя.

Ни́зу снича́щую подража́й о душе́, прииди́, припади́ к нога́ма Иису́совыма, да тя́ испра́вит, и да хо́диши пра́во стези́ Госпо́дни.

А́ще и кла́дязь еси́ глубо́кий Влады́ко, источи́ ми во́ду из пречи́стых Твои́х жи́л, да я́ко самаряны́ня, не ктому́ пия́й жа́жду: жи́зни бо струи́ источа́еши.

Силоа́м да бу́дут ми́ сле́зы моя́, Влады́ко Го́споди, да умы́ю и а́з зе́ницы се́рдца, и ви́жду Тя́ у́мно, Све́та преве́чна.

Мари́и: Несравне́нным жела́нием всебога́тая, Дре́ву возжеле́вши поклони́тися живо́тному, сподо́билася еси́ жела́ния, сподо́би у́бо и мене́ улучи́ти вы́шния сла́вы.

Мари́и: Струи́ Иорда́нския преше́дши, обрела́ еси́ поко́й безболе́зненный, пло́ти сла́сти избежа́вши, ея́же и на́с изми́ твои́ми моли́твами преподо́бная.

Андре́ю: Я́ко па́стырей изря́днейша, Андре́е прему́дре, избра́нна су́ща тя́, любо́вию ве́лию и стра́хом молю́, твои́ми моли́твами спасе́ние улучи́ти, и жи́знь ве́чную.

Сла́ва, тро́ичен: Тя́ Тро́ице сла́вим, Еди́наго Бо́га: Свя́т, Свя́т, Свя́т еси́ О́тче, Сы́не и Ду́ше, про́стое Существо́, Еди́нице при́сно покланя́емая.

Богоро́дичен: Из тебе́ облече́ся в мое́ смеше́ние, нетле́нная, безму́жная Ма́ти Де́во, Бог созда́вый ве́ки, и соедини́ Себе́ челове́ческое естество́.

Пе́снь 6.

Ирмо́с: Возопи́х все́м се́рдцем мои́м к ще́дрому Бо́гу, и услы́ша мя́ от а́да преиспо́дняго, и возведе́ от тли́ живо́т мо́й.

Сле́зы Спа́се о́чию мое́ю, и из глубины́ воздыха́ния чи́сте приношу́, вопию́щу се́рдцу: Бо́же, согреши́х Ти́ очи́сти мя́.

Уклони́лася еси́ душе́, от Го́спода твоего́, я́коже Дафа́н и Авиро́н: но пощади́, воззови́ из а́да преиспо́дняго, да не про́пасть земна́я тебе́ покры́ет.

Я́ко ю́ница душе́ разсвире́певшая, уподо́билася еси́ Ефре́му, я́ко се́рна от тене́т сохрани́ житие́, впери́вши дея́нием у́м, и зре́нием.

Рука́ на́с Моисе́ова да уве́рит душе́, ка́ко мо́жет Бог прокаже́нное житие́ убели́ти, и очи́стити: и не отча́йся сама́ себе́, а́ще и прокаже́нна еси́.

Во́лны Спа́се прегреше́ний мои́х я́ко в мо́ри Чермне́м возвраща́ющеся, покры́ша мя́ внеза́пу, я́ко Еги́птяны иногда́, и триста́ты.

Неразу́мное душе́ произволе́ние име́ла еси́, я́ко пре́жде Изра́иль: Боже́ственныя бо ма́нны предсуди́ла еси́ безслове́сно, любосла́стное страсте́й объяде́ние.

Кладенцы́ душе́, предпочла́ еси́ ханане́йских мы́слей, па́че жи́лы ка́мене, из него́же прему́дрости река́, я́ко ча́ша пролива́ет то́ки богосло́вия.

Свина́я мяса́ и котлы́, и еги́петскую пи́щу, па́че небе́сныя предсуди́ла еси́ душе́ моя́, я́коже дре́вле неразу́мнии лю́дие в пусты́ни.

Я́ко уда́ри Моисе́й ра́б Тво́й жезло́м ка́мень, обра́зно животвори́вая ре́бра Твоя́ прообразова́ше, из ни́хже вси́ питие́ жи́зни Спа́се, почерпа́ем.

Испыта́й душе́ и смотря́й, я́коже Иису́с Нави́н обетова́ния зе́млю, какова́ е́сть, и всели́ся в ню́ благозако́нием.

Воста́ни и побори́, я́ко Иису́с Амали́ка, плотски́я стра́сти, и гаваони́ты, ле́стныя по́мыслы при́сно побежда́ющи.

Преиди́ вре́мене теку́щее естество́, я́ко пре́жде ковче́г, и земли́ о́ныя бу́ди во одержа́нии обетова́ния душе́, Бог повелева́ет.

Я́ко спа́сл еси́ Петра́, возопи́вша спаси́, предвари́в мя́ Спа́се от зве́ря изба́ви, просте́р Твою́ ру́ку, и возведи́ из глубины́ грехо́вныя.

Приста́нище Тя́ ве́м ути́шное, Влады́ко, Влады́ко Христе́: но от незаходи́мых глуби́н греха́, и отча́яния мя́ предвари́в изба́ви.

А́з е́смь, Спа́се, ю́же погуби́л еси́ дре́вле ца́рскую дра́хму: но вже́г свети́льник Предте́чу Твоего́ Сло́ве, взыщи́ и обря́щи Тво́й о́браз.

Мари́и: Да страсте́й пла́мень угаси́ши, сле́з ка́пли источи́ла еси́ при́сно Мари́е, душе́ю распала́ема, и́хже благода́ть пода́ждь и мне́ твоему́ рабу́.

Мари́и: Безстра́стие небе́сное стяжа́ла еси́, кра́йним на земли́ житие́м ма́ти. Те́мже тебе́ пою́щым, от страсте́й изба́витися моли́твами твои́ми, моли́ся.

Андре́ю: Кри́тскаго тя́ па́стыря, и председа́теля, и вселе́нныя моли́твенника ве́дый, притека́ю Андре́е, и вопию́ ти: изми́ мя о́тче, из глубины́ греха́.

Сла́ва, тро́ичен: Тро́ица е́смь про́ста, неразде́льна, разде́льна Ли́чне, и Еди́ница е́смь Естество́м соедине́на, Оте́ц глаго́лет, и Сы́н, и Боже́ственный ду́х.

Богоро́дичен: Утро́ба Твоя́ Бо́га на́м роди́, воображе́на по на́м: Его́же я́ко Созда́теля все́х, моли́ Богоро́дице, да моли́твами Твои́ми оправди́мся.

Конда́к: Душе́ моя́, душе́ моя́, воста́ни, что́ спи́ши? коне́ц приближа́ется, и и́маши смути́тися: воспряни́ у́бо, да пощади́т тя́ Христо́с Бо́г, везде́ сы́й, и вся́ исполня́яй.

И́кос: Христо́во врачевство́ ви́дя отве́рсто, и от Сего́ Ада́му истека́ющее здра́вие, пострада́, уязви́ся диа́вол, и я́ко бе́дствуя рыда́ше, и свои́м друго́м возопи́: что́ сотворю́ Сы́ну Мари́ину, убива́ет мя́ Вифлее́млянин, И́же везде́ сы́й, и вся́ исполня́яй.

Синакса́рий пе́рвее мине́и, та́же настоя́щий. Стихи́:

Умиле́ния, Христе́ мо́й, о́бразы да́ждь,

Пою́щым ны́не кано́н Тебе́ Вели́кий.

В си́й де́нь по дре́внему преда́нию пое́м и Вели́каго кано́на после́дование. Се́й вои́стинну все́х кано́нов величайший, изря́дно и хи́тростно сочини́ и списа́ и́же во святы́х оте́ц на́ш Андре́й архиепи́скоп Кри́тский, и́же и иерусали́мский имену́емый: и́же устремля́шеся у́бо из Дама́ска, о четыренадеся́тем же ле́те своего́ во́зраста, наказа́нию граммати́ческому изда́вся, и окру́гленное наказа́ние изучи́в, во Иерусали́ме бы́в мона́шеское прохо́дит житие́, преподо́бне же и боголюбе́зне жи́вый в безмо́лвном и немяте́жном житии́. Мно́га у́бо и и́на списа́ния животополе́зная оставля́ет Бо́жией Це́ркви, словеса́ же и кано́ны, па́че же му́жественне в торже́ственных быва́емый же и показу́емый. Со мно́гими же ины́ми, и настоя́щий Вели́кий кано́н сочини́: умиле́ние неисче́тно иму́щ: вся́кую бо Ве́тхаго и Но́ваго заве́та по́весть сниска́в и собра́в, настоя́щее сочини́ сладкопе́ние, от Ада́ма я́ве, да́же и до самаго́ Христо́ва Вознесе́ния, и апо́стольския про́поведи. Поуща́ет у́бо си́м вся́кую ду́шу, ели́ким у́бо благи́м по́вести ревнова́ти, и подража́ти по си́ле: ели́ких же злы́х отбега́ти, и при́сно к Бо́гу востека́ти покая́нием, слеза́ми и испове́данием, и ины́м я́ве благоугожде́нием. Оба́че толи́ко е́сть широ́кий и сладкогла́сный, я́ко и саму́ жесточа́йшую ду́шу дово́лен умягчи́ти, и к бо́дрости благо́й воздви́гнути, а́ще то́чию с сокруше́нным се́рдцем и внима́нием подо́бным пое́тся. Сотвори́ же сего́, егда́ и патриа́рх Иерусали́мский вели́кий Софро́ний, Еги́птяныни Мари́и житие́ списа́. Умиле́ние бо и сие́ житие́ предлага́ет безчи́сленно, и мно́гое прегреши́вшым, и согреша́ющым утеше́ние дае́т, а́ще то́чию злы́х отступи́ти хотя́т. учини́шася же и в настоя́щий де́нь пе́тися и прочита́тися сицевы́я ра́ди вины́: поне́же бо к концу́ приближа́ется свята́я Четыредеся́тница, да не челове́цы лени́ви бы́вше к духо́вным подвиго́м, небре́жно забу́дутся, и е́же целому́дрствовати еди́ною во все́х преста́нут. Вели́кий у́бо Андре́й, я́коже не́кий наказа́тель, повестьми́ Вели́каго кано́на, вели́ких муже́й глаго́ля доброде́тель, и злы́х па́ки отвраще́ние, я́ко а́ще кто́ ре́кл бы́: до́блейших тружда́ющихся предъустро́ит, и му́жественне к пре́дним простира́тися. Свяще́нный же Софро́ний преесте́ственным свои́м сло́вом, целому́дрены и па́ки бы́ти твори́т, и к Бо́гу воздви́жет, и не низпа́дати, ниже́ отча́ятися, а́ще иногда́ не́кими прегреше́ньми я́ти бы́ша. Ели́ко бо Бо́жие человеколю́бие и ми́лость, вседу́шно от пе́рвых прегреше́ний обрати́тися произволя́ющым, е́же о еги́птяныни пове́дание представля́ет. Глаго́лется же Вели́кий кано́н, не́гли а́ще кто́ ре́кл бы, и по те́м мы́слем, и воспомянове́нием: плодови́т бо е́сть сего́ творе́ц, изря́дно та́ сложи́в, и я́ко про́чих кано́нов по три́десяти и ма́ло что́ к тропаре́м иму́щым: се́й же, 250, прохо́дит еди́наго коего́ждо неизрече́нную иска́пая сла́дость. Прикла́дно у́бо и подо́бно Вели́кий се́й кано́н, и вели́ко стяжа́в умиле́ние: те́мже и в вели́цей Четыредеся́тнице учини́ся. Се́й изря́дный кано́н и Вели́кий и преподо́бныя Мари́и сло́во, то́йже оте́ц на́ш Андре́й, пе́рвый в Константи́нь гра́д принесе́, егда́ от патриа́рха Иерусали́мскаго Фео́дора, в шесты́й собо́р по́слан, в по́мощь прии́де. Тогда́ бо изря́дно на единово́льники подвиза́вся, еще́ пребыва́я в мона́шествующих, кли́ру це́ркве в Константи́не гра́де причита́ется: та́же диа́кон, и сиротопита́тель в се́й поставля́ется. И по ма́ле архиепи́скп Кри́тский бы́в: пото́м бли́з не́где ко глаго́лемому Иери́су дости́г в Митили́не, ко Го́споду оти́де, дово́льне своего́ престо́ла в прича́стии бы́в. Того́ моли́твами Бо́же, поми́луй на́с.

Та́же блаже́нны с покло́ны.

Гла́с 6:

Во ца́рствии Твое́м, помяни́ на́с Го́споди.

Разбо́йника Христе́ рая́ жи́теля сотвори́л еси́, на Кресте́ Тебе́ возопи́вша: помяни́ мя, того́ покая́нию сподо́би и мене́ недосто́йнаго.

Сти́х: Блаже́ни ни́щии ду́хом, я́ко те́х е́сть Ца́рство Небе́сное.

Мано́я слы́шавши дре́вле душе́ моя́, Бо́га в явле́нии бы́вша, и из непло́дове тогда́ прие́мша пло́д обетова́ния, того́ благоче́стие подража́й.

Сти́х: Блаже́ни пла́чущии, я́ко ти́и уте́шатся.

Сампсо́новой поревнова́вши ле́ности, главу́ остри́гла еси́ душе́ де́л твои́х, преда́вши иноплеме́нником, любосла́стием целому́дренную жи́знь и блаже́нную.

Сти́х: Блаже́ни кро́тцыи, я́ко ти́и насле́дят зе́млю.

Пре́жде че́люстию о́слею победи́вый иноплеме́нники, ны́не плене́ние ласкосе́рдству стра́стному обре́теся: но избе́гни душе́ моя́ подража́ния, дея́ния и сла́бости.

Блаже́ни а́лчущии и жа́ждущии пра́вды, я́ко ти́и насы́тятся.

Вара́к и Иеффа́й военача́льницы, судии́ Изра́илевы предпочте́ни бы́ша, с ни́миже Дево́рра мужеу́мная: те́х до́блестьми душе́ вмужи́вшися укрепи́ся.

Блаже́ни ми́лостивии, я́ко ти́и поми́ловани бу́дут.

Иаи́лино хра́брство позна́ла еси́ душе́ моя́, Сиса́ра дре́вле пробо́дшую, и спасе́ние соде́лавшую, дре́вом о́стрым, слы́шиши, и́мже тебе́ Кре́ст образу́ется.

Блаже́ни чи́стии се́рдцем, я́ко ти́и Бо́га у́зрят.

Пожри́ душе́ же́ртву похва́льную, дея́ние я́ко дще́рь принеси́, от Иеффа́евы чисте́йшую: и заколи́ я́ко же́ртву, стра́сти плотски́я Го́сподеви твоему́.

Блаже́ни миротво́рцы, я́ко ти́и сы́нове Бо́жии нареку́тся.

Гедео́ново руно́ помышля́й душе́ моя́, с небесе́ ро́су подъими́, и прини́кни я́коже пе́с, и пи́й во́ду, от зако́на теку́щую, изгнете́нием пи́сменным.

Блаже́ни изгна́ни пра́вды ра́ди, я́ко те́х е́сть Ца́рство Небе́сное.

Или́и свяще́нника осужде́ние душе́ моя́ восприя́ла еси́, лише́нием ума́ приобре́тши стра́сти себе́, я́коже о́н ча́да, де́лати беззако́нная.

Блаже́ни есте́, егда́ поно́сят ва́м, и изжену́т, и реку́т вся́к зо́л глаго́л на вы́ лжу́ще мене́ ра́ди.

В судия́х Леви́т, небреже́нием свою́ жену́, двана́десятим коле́ном раздели́, душе́ моя́, да скве́рну обличи́т от Вениами́на беззако́нную.

Ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда́ ва́ша мно́га на небесе́х.

Любому́дренная А́нна моля́щися, устне́ у́бо двиза́ше ко хвале́нию, гла́с же ея́ не слы́шашеся: но оба́че непло́дна су́щи, сы́на моли́твы ражда́ет досто́йна.

Помяни́ на́с Го́споди, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

В судия́х спричте́ся А́ннино порожде́ние, вели́кий Саму́ил, его́же воспита́ла Армафе́ма в дому́ Госпо́дни: тому́ поревну́й душе́ моя́, и суди́ пре́жде ине́х дела́ твоя́.

Помяни́ на́с Влады́ко, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Дави́д на ца́рство избра́н, ца́рски пома́зася ро́гом Боже́ственнаго ми́ра: ты́ у́бо душе́ моя́, а́ще хо́щеши вы́шняго Ца́рствия, ми́ром пома́жися слеза́ми.

Помяни́ на́с Святы́й, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Поми́луй созда́ние Твое́ Ми́лостиве, уще́дри руку́ Твое́ю творе́ние: и пощади́ вся́ согреши́вшыя, и мене́ па́че все́х, Твои́х презре́вшаго повеле́ний.

Сла́ва, тро́ичен: Безнача́льну, и рожде́нию же и происхожде́нию, Отцу́ покланя́юся ро́ждшему, Сы́на сла́влю рожде́ннаго, пою́ сопросия́вшаго Отцу́ же и Сы́ну, Ду́ха Свята́го.

Богоро́дичен: Преесте́ственному Рождеству́ Твоему́ покланя́емся, по естеству́ сла́вы Младе́нца Твоего́ не разделя́юще Богороди́тельнице: И́же бо еди́н лице́м, сугу́быми испове́дуется естествы́.

Пе́снь 7.

Ирмо́с: Согреши́хом, беззако́нновахом, непра́вдовахом пред Тобо́ю, ниже́ соблюдо́хом, ниже́ сотвори́хом, я́коже запове́дал еси́ на́м: но не преда́ждь на́с до конца́, отце́в Бо́же.

Согреши́х, беззако́нновах, и отверго́х за́поведь Твою́, я́ко во гресе́х произведо́хся и приложи́х я́звам стру́пы себе́: но Са́м мя́ поми́луй, я́ко Благоутро́бен, отце́в Бо́же.

Та́йная се́рдца моего́ испове́дах Тебе́ Судии́ моему́, ви́ждь мое́ смире́ние, ви́ждь и ско́рбь мою́, и вонми́ суду́ моему́ ны́не, и Са́м мя́ поми́луй, я́ко Благоутро́бен, отце́в Бо́же.

Сау́л иногда́ я́ко погуби́ отца́ своего́ душе́ осля́та, внеза́пу ца́рство обре́те к прослу́тию: но блюди́, не забыва́й себе́, ско́тския по́хоти твоя́ произво́ливши па́че Ца́рства Христо́ва.

Дави́д иногда́ Богооте́ц, а́ще и согреши́ сугу́бо душе́ моя́, стрело́ю у́бо устреле́н бы́в прелюбоде́йства, копие́м же плене́н бы́в уби́йства томле́нием: но ты́ сама́ тяжча́йшими де́лы неду́гуеши, самохо́тными стремле́ньми.

Совокупи́ у́бо Дави́д иногда́ беззако́нию беззако́ние: уби́йству же любоде́йство раствори́в, покая́ние сугу́бое показа́ а́бие: но сама́ ты лука́внейшая душе́ соде́лала еси́, не пока́явшися Бо́гу.

Дави́д иногда́ вообрази́, списа́в я́ко на ико́не пе́снь, е́юже дея́ние облича́ет, е́же соде́я, зовы́й: поми́луй мя́. Тебе́ бо Еди́ному согреши́х все́х Бо́гу, Са́м очи́сти мя́.

Киво́т я́ко ноша́шеся на колесни́це, За́н о́ный, егда́ превра́щшуся тельцу́, то́чию косну́ся, Бо́жиим искуси́ся гне́вом: но того́ дерзнове́ния убежа́вши душе́, почита́й Боже́ственная че́стне.

Слы́шала еси́ Авессало́ма, ка́ко на естество́ воста́? позна́ла еси́ того́ скве́рная дея́ния, и́миже оскверни́ ло́же Дави́да отца́: но ты́ подража́ла еси́ того́ стра́стная и любосла́стная стремле́ния.

Покори́ла еси́ нерабо́тное твое́ досто́инство те́лу твоему́: ино́го бо Ахитофе́ла обре́тши врага́, душе́, снизшла́ еси́ сего́ сове́том: но сия́ разсы́па Са́м Христо́с, да ты́ вся́ко спасе́шися.

Соломо́н чу́дный, и благода́ти прему́дрости испо́лненный, се́й лука́вое иногда́ пред Бо́гом сотвори́в, отступи́ от Него́: ему́же ты́ прокля́тым твои́м житие́м, душе́ уподо́билася еси́.

Сластьми́ влеко́мь страсте́й свои́х оскверня́шеся, увы́ мне́, рачи́тель прему́дрости, рачи́тель блу́дных же́н, и стра́нен от Бо́га: его́же ты́ подража́ла еси́ умо́м о душе́, сладостра́стьми скве́рными.

Ровоа́му поревнова́ла еси́ не послу́шавшему сове́та о́тча, ку́пно же и зле́йшему рабу́ Иеровоа́му, пре́жнему отсту́пнику душе́: но бе́гай подража́ния, и зови́ Бо́гу: согреши́х, уще́дри мя́.

Ахаа́вовым поревнова́ла еси́ скве́рнам, душе́ моя́, увы́ мне́, была́ еси́ плотски́х скве́рн пребыва́лище, и сосу́д сра́млен страсте́й: но из глубины́ твоея́ воздохни́, и глаго́ли Бо́гу грехи́ твоя́.

Попали́ Илиа́ иногда́ два́щи пятьдеся́т Иезаве́линых, егда́ сту́дныя проро́ки погуби́, во обличе́ние Ахаа́вово: но бе́гай подража́ния двою́ душе́, и укрепля́йся.

Заключи́ся тебе́ не́бо душе́, и гла́д Бо́жий пости́же тя́: егда́ Илии́ Фесви́тянина я́коже Ахаа́в, не покори́ся словесе́м иногда́: но Сара́ффии уподо́бився, напита́й проро́чу ду́шу.

Манасси́ева собрала́ еси́ согреше́ния изволе́нием, поста́вльши я́ко ме́рзости стра́сти, и умно́живши душе́ негодова́ние: но того́ покая́нию ревну́ющи те́пле, стяжи́ умиле́ние.

Припа́даю Ти́, и приношу́ Тебе́, я́коже сле́зы глаго́лы моя́: согреши́х, я́ко не согреши́ блудни́ца, и беззако́нновах, я́ко и́ный никто́же на земли́: но уще́дри Влады́ко, творе́ние Твое́, и воззови́ мя.

Погребо́х о́браз Тво́й, и растли́х за́поведь Твою́, вся́ помрачи́ся добро́та, и страстьми́ угаси́ся, Спа́се, свеща́: но уще́дрив возда́ждь ми́ я́коже пое́т Дави́д, ра́дование.

Обрати́ся, пока́йся, откры́й сокрове́нная, глаго́ли Бо́гу вся́ ве́дущему: Ты́ ве́си моя́ та́йная, еди́не Спа́се: но Са́м мя́ поми́луй, я́коже пое́т Дави́д по ми́лости Твое́й.

Исчезо́ша дни́е мои́, я́ко со́ние востаю́щаго: те́мже я́ко Езеки́а слезю́ на ло́жи мое́м, приложи́тися мне́ ле́том живота́. Но ки́й Иса́иа предста́нет тебе́ душе́, а́ще не все́х Бо́г?

Мари́и: Возопи́вши к Пречи́стей Богома́тери, пе́рвее отри́нула еси́ неи́стовство страсте́й, ну́жно стужа́ющих, и посрами́ла еси́ врага́ запе́ншаго: но да́ждь ны́не по́мощь от ско́рби, и мне́ рабу́ твоему́.

Мари́и: Его́же возлюби́ла еси́, Его́же возжеле́ла еси́, Его́же ра́ди пло́ть изнури́ла еси́ преподо́бная, моли́ ны́не Христа́ о рабе́х: я́ко да ми́лостив бы́в все́м на́м, ми́рное состоя́ние да́рует почита́ющым Его́.

Андре́ю: На ка́мени мя́ ве́ры моли́твами твои́ми утверди́ о́тче, стра́хом мя́ Боже́ственным огражда́я, и покая́ние Андре́е, пода́ждь ми́, молю́ся ти́: и изба́ви мя́ от се́ти враго́в и́щущих мя́.

Сла́ва, тро́ичен: Тро́ице про́стая, неразде́льная, единосу́щная, и Естество́ еди́но, Све́тове, и Све́т, и Свя́та три́, и еди́но Свя́то пое́тся Бог Тро́ица: но воспо́й, просла́ви, Живо́т и Животы́, душе́, все́х Бо́га.

Богоро́дичен: Пое́м Тя́, благослови́м Тя́, покланя́емся Ти́ Богороди́тельнице, я́ко неразде́льныя Тро́ицы породила́ еси́ еди́наго Христа́ Бо́га и Сама́ отве́рзла еси́ на́м су́щым на земли́ небе́сная.

Трипе́снец. Гла́с 8.

Пе́снь 8.

Ирмо́с: Безнача́льнаго Царя́ сла́вы, Его́же трепе́щут небе́сныя си́лы по́йте свяще́нницы, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.

Я́ко у́глие невеще́ственнаго огня́, попали́те веще́ственныя стра́сти моя́, возжиза́юще ны́не во мне́ жела́ние Боже́ственныя любве́, апо́столи.

Трубы́ благогла́сныя Сло́ва почти́м, и́миже падо́ша сте́ны неутвержде́ны вра́жия, и богоразу́мия утверди́шася забра́ла.

Куми́ры стра́стныя души́ моея́ сокруши́те, и́же хра́мы и столпы́ сокруши́сте врага́, апо́столи Госпо́дни, хра́мове освяще́ннии.

Богоро́дичен: Вмести́ла еси́ невмести́маго естество́м: носи́ла еси́ нося́щаго вся́: дои́ла еси́ Чи́стая, питающаго тва́рь, Христа́ Жизнода́вца.

И́ный трипе́снец. Ирмо́с то́йже.

Ду́ха началохи́тростием созда́вше всю́ Це́рковь апо́столи Христо́вы, в не́й благослови́те Христа́ во ве́ки.

Воструби́вше трубо́ю уче́ний, низверго́ша апо́столи всю́ ле́сть и́дольскую, Христа́ превознося́ще во вся́ ве́ки.

Апо́столи, до́брое преселе́ние, назира́телие ми́ра, и небе́снии жи́телие, ва́с при́сно восхваля́ющыя, изба́вите от бе́д.

Тро́ичен: Трисо́лнечное всесве́тлое Богонача́лие, единосла́вное и единопресто́льное Естество́, О́тче вседе́телю, Сы́не, и Боже́ственный Ду́ше, пою́ Тя во ве́ки.

Богоро́дичен: Я́ко честны́й и превы́шший престо́л, воспои́м Бо́жию Ма́терь непреста́нно, лю́дие, еди́ну по рождестве́ Ма́терь и Де́ву.

И́ный.

Ирмо́с: Его́же во́инства небе́сная сла́вят, и трепе́щут херуви́ми и серафи́ми, вся́ко дыха́ние и тва́рь, по́йте, благослови́те, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Согреши́вша Спа́се поми́луй, воздви́гни мо́й у́м ко обраще́нию, приими́ мя ка́ющагося, уще́дри вопию́ща: согреши́х Ти́, спаси́, беззако́нновах, поми́луй мя́.

Колесни́чник Илиа́, колесни́цею доброде́телей вше́д, я́ко на небеса́, ноша́шеся превы́ше иногда́ от земны́х: сего́ у́бо душе́ моя́, восхо́д помышля́й.

Иорда́нова струя́ пе́рвее, ми́лотию Илиино́ю Елиссе́ем, ста́ сю́ду и сю́ду: ты́ же, о душе́ моя́, сея́ не причасти́лася еси́ благода́ти за невоздержа́ние.

Елиссе́й иногда́ прие́м ми́лоть Илиину́, прия́т сугу́бую благода́ть от Бо́га: ты́ же о душе́ моя́, сея́ не причасти́лася еси́ благода́ти за невоздержа́ние.

Сомани́тида иногда́ пра́веднаго учреди́, о душе́, нра́вом благи́м: ты́ же не ввела́ еси́ в до́м, ни стра́нна, ни пу́тника. Те́мже черто́га изри́нешися во́н, рыда́ющи.

Гиези́ев подража́ла еси́ окая́нная ра́зум скве́рный всегда́ душе́, его́же сребролю́бие отложи́ поне́ на ста́рость: бе́гай гее́нскаго огня́, отступи́вши злы́х твои́х.

Ты́ Ози́и душе́ поревнова́вши, сего́ прокаже́ние в себе́ стяжа́ла еси́ сугу́бо: безме́стная бо мы́слиши, беззако́нная же де́еши: оста́ви я́же и́маши, и притецы́ к покая́нию.

Ниневи́тяны душе́ слы́шала еси́ ка́ющыяся Бо́гу, вре́тищем и пе́пелом, си́х не подража́ла еси́: но яви́лася еси́ зле́йшая все́х, пре́жде зако́на, и по зако́не прегреши́вших.

В ро́ве бла́та слы́шала еси́ Иереми́ю душе́, гра́да Сио́ня рыда́ньми вопию́ща, и сле́з и́щуща, подража́й сего́ плаче́вное житие́ и спасе́шися.

Ио́на в Фарси́с побеже́, проразуме́в обраще́ние ниневи́тянов, разуме́ бо я́ко проро́к Бо́жие благоутро́бие: те́мже ревнова́ше проро́честву не солга́тися.

Дании́ла в ро́ве слы́шала еси́, ка́ко загради́ уста́, о душе́ звере́й: уве́дела еси́, ка́ко о́троцы и́же о Аза́рии, погаси́ша ве́рою пе́щи пла́мень горя́щий.

Ве́тхаго Заве́та вся́ приведо́х ти́ душе́, к подо́бию, подража́й пра́ведных боголюби́вая дея́ния, избе́гни же па́ки лука́вых грехо́в.

Правосу́де Спа́се поми́луй, и изба́ви мя́ огня́, и преще́ния, е́же и́мам на суде́ пра́ведно претерпе́ти: осла́би ми́ пре́жде конца́, доброде́телию и покая́нием.

Я́ко разбо́йник вопию́ Ти: помяни́ мя. Я́ко Пе́тр пла́чу го́рце: осла́би ми́ Спа́се. Зову́ я́ко мыта́рь: слезю́ я́ко блудни́ца. приими́ мое́ рыда́ние, я́коже иногда́ ханане́ино.

Гное́ние, Спа́се, исцели́ смире́нныя моея́ души́: еди́не Врачу́, пла́стырь мне́ наложи́, и еле́й и вино́, дела́ покая́ния, умиле́ние со слеза́ми.

Ханане́ю и а́з подража́я, поми́луй мя́, вопию́, Сы́не Дави́дов: каса́юся кра́я ри́зы, я́ко кровоточи́вая: пла́чу, я́ко Ма́рфа и Мари́а над Ла́зарем.

Сле́зную Спа́се сткля́ницу, я́ко ми́ро истощава́я на главу́, зову́ Ти я́коже блудни́ца, ми́лости и́щущая, мольбу́ приношу́, и оставле́ние прошу́ прия́ти.

А́ще и никто́же, я́коже а́з согреши́ Тебе́, но оба́че приими́ и мене́, Благоутро́бне Спа́се, стра́хом ка́ющася, и любо́вию зову́ща: согреши́х Тебе́ еди́ному: поми́луй мя́ Ми́лостиве.

Пощади́ Спа́се Твое́ созда́ние, и взыщи́ я́ко Па́стырь поги́бшее, предвари́ заблу́ждшаго, восхи́ти от во́лка, сотвори́ мя овча́ на па́стве Твои́х ове́ц.

Егда́ Судие́ ся́деши я́ко Благоутро́бен, и пока́жеши стра́шную сла́ву Твою́ Спа́се: о каковы́й стра́х тогда́! Пе́щи горя́щей, все́м боя́щымся нестерпи́маго суди́ща Твоего́.

Мари́и: Све́та незаходи́маго ма́ти, тя́ просвети́вши, от омраче́ния страсте́й разреши́. Те́мже вше́дши в духо́вную благода́ть, просвети́ Мари́е, тя́ ве́рно восхваля́ющыя.

Мари́и: Чу́до но́во ви́дев, ужаса́шеся боже́ственный в тебе́ вои́стинну ма́ти Зоси́ма: А́нгела бо зря́ше во пло́ти, и у́жасом ве́сь исполня́шеся, Христа́ поя́ во ве́ки.

Андре́ю: Я́ко дерзнове́ние имы́й ко Го́споду, Андре́е Кри́тский честна́я похвало́, молю́, моли́ся разреше́ние от у́з беззако́ния ны́не обрести́ мне́ моли́твами твои́ми, я́ко покая́ния учи́тель, и преподо́бных сла́ва.

Благослови́м Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, Го́спода.

Тро́ичен: Безнача́льне О́тче, Сы́не собезнача́льне, Уте́шителю Благи́й, Ду́ше Пра́вый: Сло́ва Бо́жия Роди́телю, Отца́ безнача́льна Сло́ве, Ду́ше живы́й и зи́ждай, Тро́ице Еди́нице поми́луй мя́.

Богоро́дичен: Я́ко от оброще́ния червлени́цы Пречи́стая, у́мная багряни́ца Емману́илева, вну́трь во чре́ве Твое́м пло́ть истка́ся: те́мже Богоро́дицу вои́стинну Тя́ почита́ем.

Хва́лим, благослови́м, покланя́емся Госпо́дни, пою́ще и превознося́ще во вся́ ве́ки.

И па́ки ирмо́с.

Трипе́снец. Гла́с 8.

Пе́снь 9.

Ирмо́с: Вои́стинну Богоро́дицу Тя́ испове́дуем, спасе́ннии Тобо́ю Де́во Чи́стая, с безпло́тными ли́ки Тя́ велича́юще.

Исто́чницы спаси́тельныя воды́ я́вльшеся апо́столи, иста́явшую ду́шу мою́ грехо́вною жа́ждою, ороси́те.

Пла́вающаго в пучи́не поги́бели, и в погруже́нии уже́ бы́вша, Твое́ю десни́цею, я́коже Петра́, Го́споди спаси́ мя.

Я́ко со́ли, вку́сных су́ще уче́ний, гни́льство ума́ моего́ изсуши́те, и неве́дения тьму́ отжени́те.

Богоро́дичен: Ра́дость я́ко роди́вшая, пла́чь мне́ пода́ждь, и́мже Боже́ственное утеше́ние Влады́чице, в бу́дущем дни́ обрести́ возмогу́.

И́ный.

Ирмо́с: Тя́ небесе́ и земли́ Хода́таицу вси́ ро́ди ублажа́ем: пло́тски бо всели́ся в Тя́ исполне́ние, Дево, Божества́.

Тя́ благосла́вное апо́стольское собра́ние, пе́сньми велича́ем: вселе́нней бо свети́ла све́тлая яви́стеся, пре́лесть отгоня́ще.

Благове́стною мре́жею ва́шею, слове́сныя ры́бы улови́вше, сия́ приноси́те всегда́ сне́дь Христу́, апо́столи блаже́ннии.

К Бо́гу ва́шим проше́нием помяни́те на́с апо́столи, от вся́каго изба́витися искуше́ния, мо́лимся, любо́вию воспева́ющыя ва́с.

Тро́ичен: Тя́ триипоста́сную Еди́ницу, О́тче, Сы́не, со Ду́хом, Еди́наго Бо́га единосу́щна пою́, Тро́ицу единоси́льную и безнача́льную.

Богоро́дичен: Тя́ Детороди́тельницу и Де́ву, вси́ ро́ди ублажа́ем, я́ко Тобо́ю изба́вльшеся от кля́твы: ра́дость бо на́м родила́ еси́ Го́спода.

Вели́каго кано́на ирмо́с: Безсе́меннаго зача́тия Рождество́ несказа́нное, Ма́тере безму́жныя нетле́нен Пло́д, Бо́жие бо Рожде́ние обновля́ет естества́. Те́мже Тя́ вси́ ро́ди, я́ко Богоневе́стную Ма́терь правосла́вно велича́ем.

Ум острупи́ся, те́ло оболе́знися, неду́гует ду́х, сло́во изнемо́же, житие́ умертви́ся, коне́ц при две́рех. Те́мже моя́ окая́нная душе́, что́ сотвори́ши, егда́ прии́дет Судия́ испыта́ти твоя́?

Моисе́ово приведо́х ти́ душе́, миробы́тие, и от того́ все́ заве́тное писа́ние, пове́дающее тебе́ пра́ведныя и непра́ведныя: от ни́хже вторы́я, о душе́, подража́ла еси́, а не пе́рвыя, в Бо́га согреши́вши.

Зако́н изнемо́же, пра́зднует Ева́нглие, писа́ние же все́ в тебе́ небреже́но бы́сть, проро́цы изнемого́ша, и все́ пра́ведное сло́во: стру́пи твои́, о душе́, умно́жишася, не су́щу врачу́ исцеля́ющему тя́.

Но́ваго привожду́ ти писа́ния указа́ния, вводя́щая тя́ душе́, ко умиле́нию: пра́ведным у́бо поревну́й, гре́шных же отвраща́йся, и уми́лостиви Христа́ моли́твами же и поще́ньми, и чистото́ю, и гове́нием.

Христо́с вочелове́чися, призва́в к покая́нию разбо́йники, и блудни́цы: душе́ пока́йся, две́рь отве́рзеся Ца́рствия уже́, и предвосхища́ют е́ фарисе́е и мытари́ и прелюбоде́и ка́ющиися.

Христо́с вочелове́чися, пло́ти приобщи́вся ми́, и вся́, ели́ка су́ть естества́ хоте́нием испо́лни греха́ кроме́, подо́бие тебе́, о душе́, и о́браз предпоказу́я Своего́ снизхо́ждения.

Христо́с волхвы́ спасе́, па́стыри созва́, младе́нец мно́жества показа́ му́ченики, ста́рцы просла́ви, и ста́рыя вдови́цы, и́хже не поревнова́ла еси́ душе́, ни дея́нием, ни житию́: но го́ре тебе́, внегда́ бу́деши суди́тися.

Пости́вся Госпо́дь дни́й четы́редесять в пусты́ни, последи́ взалка́, показу́я челове́ческое: душе́, да не разлени́шися, а́ще тебе́ приложи́тся вра́г, моли́твою же и посто́м от но́г твои́х да отрази́тся.

Христо́с искуша́шеся, диа́вол искуша́ше, показу́я ка́мение, да хле́би бу́дут: на го́ру возведе́ ви́дети вся́ ца́рствия ми́ра во мгнове́нии. Убо́йся о душе́, ловле́ния, трезви́ся моли́ся на вся́кий ча́с Бо́гу.

Го́рлица пустынолю́бная, гла́с вопию́щаго возгласи́, Христо́в свети́льник, пропове́дуяй покая́ние, И́род беззако́ннова со Иродиа́дою. Зри́ душе́ моя́, да не увя́знеши в беззако́нныя се́ти, но облобыза́й покая́ние.

В пусты́ню всели́ся благода́ти Предте́ча, и Иуде́а вся́ и Самари́а слы́шавше теча́ху, и испове́даху грехи́ своя́, креща́ющеся усе́рдно: и́хже ты́ не подража́ла еси́ душе́.

Бра́к у́бо честны́й, и ло́же нескве́рно: обоя́ бо Христо́с пре́жде благослови́, пло́тию яды́й, и в Ка́не же на бра́це во́ду в вино́ соверша́я, и показу́я пе́рвое чу́до: да ты́ измени́шися о душе́.

Разсла́бленнаго стягну́ Христо́с, о́др взе́мша, и ю́ношу уме́рша воздви́же, вдови́че рожде́ние, и со́тнича о́трока, и самаряны́не яви́ся, в Ду́се слу́жбу Тебе́, душе́ предживописа́.

Кровоточи́вую исцели́ прикоснове́нием кра́я ри́зна Госпо́дь: прокаже́нныя очи́сти: слепы́я и хромы́я просвети́в, испра́ви: глухи́я же и немы́я, и нича́щыя ни́зу исцели́ сло́вом: да ты́ спасе́шися окая́нная душе́.

Неду́ги исцеля́я, ни́щым благовествова́ше, Христо́с Сло́во, вре́дныя уврачева́, с мытари́ ядя́ше, со гре́шники бесе́доваше, Иаи́ровы дще́ре ду́шу предъуме́ршую возврати́ осяза́нием руки́.

Мыта́рь спаса́шеся, и блудни́ца целому́дрствоваше, и фарисе́й хваля́ся осужда́шеся: о́в у́бо, очи́сти мя́: о́ва же, поми́луй мя́. Се́й же велича́шеся вопия́: Бо́же, благодарю́ Тя: и про́чыя безу́мныя глаго́лы.

Закхе́й мыта́рь бе́, но оба́че спаса́шеся, и фарисе́й Си́мон соблажня́шеся, и блудни́ца приима́ше оста́вительная разреше́ния, от Иму́щаго кре́пость оставля́ти грехи́: ю́же душе́ потщи́ся подража́ти.

Блудни́це, о окая́нная душе́ моя́, не поревнова́ла еси́, я́же прии́мши ми́ра алава́стр, со слеза́ми ма́заше но́зе Спа́сове, отре́ же власы́ дре́вних согреше́ний рукописа́ние раздира́ющаго ея́.

Гра́ды, и́мже даде́ Христо́с благове́стие, душе́ моя́, уве́дала еси́, ка́ко про́кляти бы́ша. Убо́йся указа́ния, да не бу́деши я́коже о́ны, и́хже Содо́мляном Влады́ко уподо́бив, да́же до а́да осуди́.

Да не го́ршая о душе́ моя́, яви́шися отча́янием ханане́и ве́ру слы́шавшая, ея́же дщи́ сло́вом Бо́жиим исцели́ся: Сы́не Дави́дов, спаси́ и мене́, воззови́ из глубины́ се́рдца, я́коже она́ Христу́.

Умилосе́рдися спаси́ мя, Сы́не Дави́дов поми́луй, бесну́ющыяся сло́вом исцели́вый, гла́с же благоутро́бный я́ко разбо́йнику мне́ рцы́: ами́нь глаго́лю тебе́, со Мно́ю бу́деши в раи́, егда́ прииду́ во сла́ве Мое́й.

Разбо́йник оглаго́ловаше Тя́, разбо́йник Богосло́вяше Тя́, о́ба бо на кресте́ сви́сяста: но о Благоутро́бне, я́ко ве́рному разбо́йнику Твоему́, позна́вшему Тя́ Бо́га, и мне́ отве́рзи две́рь сла́внаго Ца́рствия Твоего́.

Тва́рь содрога́шеся распина́ема Тя́ ви́дящи, го́ры и ка́мения стра́хом распада́хуся, и земля́ сотряса́шеся, и а́д обнажа́шеся, и соомрача́шеся све́т во дни́, зря́ Тебе́ Иису́се пригвожде́на ко Кресту́.

Досто́йных покая́ния плодо́в не истяжи́ от Мене́: и́бо кре́пость моя́ во мне́ оскуде́, се́рдце мне́ да́руй при́сно сокруше́нное, нищету́ же духо́вную, да сия́ Тебе́ принесу́, я́ко прия́тную же́ртву, еди́не Спа́се.

Судие́ мо́й, и ве́дче мо́й, хотя́й па́ки приити́ со А́нгелы, суди́ти ми́ру всему́, ми́лостивным Твои́м о́ком тогда́ ви́дев мя́, пощади́ и уще́дри мя́ Иису́се, па́че вся́каго естества́ челове́ча согреши́вша.

Мари́и: удиви́ла еси́ все́х стра́нным житие́м твои́м, А́нгелов чи́ны, и челове́ков собо́ры, невеще́ственно пожи́вши, и естество́ преше́дши: и́мже, я́ко невеще́ственныма нога́ма вше́дши Мари́е, Иорда́н прешла́ еси́.

Мари́и: Уми́лостиви Созда́теля о хва́лящих тя́, преподо́бная ма́ти, изба́витися озлобле́ний и скорбе́й о́крест напа́дающих: да изба́вившеся от напа́стей, возвели́чим непреста́нно просла́вльшаго тя́ Го́спода.

Андре́ю: Андре́е честны́й, и о́тче треблаже́ннейший, па́стырю Кри́тский, не преста́й моля́ся о воспева́ющих тя́: да изба́вимся вси́ гне́ва и ско́рби, и тле́ния, и прегреше́ний безме́рных, чту́щии твою́ па́мять ве́рно.

Тро́ичен: Тро́ице единосу́щная, единице триипоста́сная, Тя воспева́ем, Отца́ сла́вяще, Сы́на велича́юще, и Ду́ху покланя́ющеся, еди́ному естеству́ вои́стинну Бо́гу, жи́зни же, и живу́щему Ца́рству безконе́чному.

Богоро́дичен: Гра́д Тво́й сохраня́й Богороди́тельнице Пречи́стая, в Тебе́ бо се́й ве́рно ца́рствуяй, в Тебе́ и утвержда́ется, и Тобо́ю побежда́яй, побежда́ет вся́кое искуше́ние, и пленя́ет ра́тники, и прохо́дит послуша́ние.

И а́бие ирмо́с. Свети́лен, я́ко обы́чно.

На стихо́вне самогла́сен, два́жды. Гла́с 8:

В разбо́йническия пути́ впа́дши душе́ моя́, лю́те уя́звлена еси́ от свои́х согреше́ний, преда́вшися неразу́мным враго́м. Но я́ко иму́щая вре́мя, во умиле́нии возопи́й: упова́ние ненаде́жных, животе́ отча́явшихся, Спа́се, возста́ви и спаси́ мя.

Му́ченичен: Во броня́ ве́ры обо́лкшеся до́бре, и о́бразом Кре́стным вооружи́вше себе́, во́ини благомо́щнии показа́стеся, мучи́телем му́жески проти́вистеся, и диа́волю пре́лесть потреби́сте, победи́теле бы́вше, венце́в сподо́бистеся: моли́теся Христу́ о на́с, во е́же спасти́ся душа́м на́шым.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Приими́ гла́сы ра́б Твои́х, Всечи́стая Богоро́дице Де́во, и моли́ непреста́нно, грехо́в разреше́ние, и ми́р дарова́ти на́м.

Совокупля́ем же и 1-й ча́с, без стихосло́вия. По Трисвято́м, на все́х часе́х конда́к: Душе́ моя́, душе́ моя́:

На 3-м часе́ кафи́сма 9-я, на 6-м часе́ 10-я.

На 6-м же часе́, тропа́рь проро́чества, гла́с 6:

Благоутро́бне, долготерпели́ве Вседержи́телю Го́споди, низпосли́ ми́лость Твою́ на лю́ди Твоя́.

Проки́мен, псало́м 96, гла́с 6: Госпо́дь воцари́ся, да ра́дуется земля́.

Сти́х: Да веселя́тся о́строви мно́зи.

Проро́чества Иса́иина чте́ние. [Ис.42:5–16.]

Та́ко глаго́лет Госпо́дь Бо́г, сотвори́вый не́бо, и водрузи́вый е́, утвержде́й зе́млю, и я́же на не́й, и дая́й дыха́ние лю́дем, и́же на не́й, и ду́х ходя́щым на не́й. А́з Госпо́дь Бо́г, призва́х тя́ в пра́вде, и удержу́ за ру́ку твою́, и укреплю́ тя́: и да́х тя́ в заве́т ро́да Изра́илева, во све́т язы́ков, Отве́рсти о́чи слепы́х, извести́ от у́з свя́занныя, и из до́му темни́цы, и седя́щыя во тьме́. А́з Госпо́дь Бо́г, сие́ Мое́ е́сть и́мя: сла́вы Моея́ ино́му не да́м, ниже́ доброде́телей Мои́х истука́нным. Я́же из нача́ла, се́ приидо́ша: и но́вая, я́же Аз возвещу́, и пре́жде не́же возвести́ти, яви́шася ва́м. Воспо́йте Го́сподеви пе́снь но́ву: нача́льство Его́, просла́вите и́мя Его́ от коне́ц земли́: сходя́щии в мо́ре, и пла́вающии по нему́, о́строви и живу́щии на ни́х. Возвесели́ся пусты́не, и ве́си ея́, придво́рия, и живу́щии в Кида́ре: возвеселя́тся живу́щии на ка́мени, от кра́я го́р возопию́т. Дадя́т Бо́гу сла́ву, доброде́тели его́ во о́стровех возвестя́т. Госпо́дь Бог си́л изы́дет, и сокруши́т ра́ть, воздви́гнет рве́ние, и возопие́т на враги́ Своя́ с кре́постию. Молча́х, еда́ и всегда́ умолчу́, и потерплю́? терпе́х я́ко ражда́ющая, истреблю́ и изсушу́ вку́пе: Опустошу́ го́ры и хо́лми, и вся́ку траву́ и́х изсушу́, и положу́ ре́ки во о́стровы, и лу́ги изсушу́. И наведу́ слепы́я на пу́ть, его́же не ви́деша, и по стезя́м, и́хже не зна́ша, ходи́ти сотворю́ и́м: сотворю́ и́м тьму́ во све́т, и стро́потная в пра́вая. сия́ глаго́лы сотворю́, и не оста́влю и́х.

Проки́мен, псало́м 97, гла́с 6: Воспо́йте Го́сподеви пе́снь но́ву я́ко ди́вна сотвори́ Госпо́дь, спасе́ его́ десни́ца Его́. Сти́х: Ви́деша вси́ концы́ земли́ спасе́ние Бо́га на́шего.

На 9-м часе́кафи́сма 11.

Последование вечерни

по предначина́тельном стихосло́вим, вме́сто, Ко Го́споду внегда́ скорбе́ти ми́, кафи́сму 18. Кле́плет же свети́льничное поско́ру, труда́ ра́ди бде́ннаго. На Го́споди воззва́х, поста́вим стихо́в, 10.

И пое́м самогла́сен, два́жды. Гла́с 8:

Самовла́стно совлеко́хся, пе́рвым мои́м преступле́нием, доброде́телей благоле́пия, облеко́хся же в сие́ а́бие ко мне́ снизхожде́нием Твои́м Сло́ве Бо́жий. Не презре́л бо мя́ еси́ в лю́тых страсте́х впа́дша, и разбо́йнически на пути́ попра́на: но всекре́пкою Твое́ю си́лою снабде́в мя́, заступле́ния сподо́бил еси́ Многоми́лостиве.

Му́ченичен: Му́ченицы Госпо́дни, вся́ко ме́сто освяща́ете, и вся́к неду́г врачу́ете: и ны́не моли́те, изба́витися се́тей вра́жиих душа́м на́шым, мо́лимся.

И́ны стихи́ры, гла́с 1.

Подо́бен: Всехва́льнии му́ченицы:

Пригвожде́н Го́споди на Кресте́, Ада́мово рукописа́ние Боже́ственным копие́м растерза́л еси́: те́мже расто́ргни у́зы моя́ Сло́ве, я́ко да Тебе́ хвале́ния же́ртву пожру́ ве́рою, ра́дуяся, вре́мя благоприя́тное поста́ ны́не обреты́й, е́же все́х во спасе́ние показа́л еси́.

Поще́ния све́тлостию иногда́ Моисе́й сия́я, сла́ву Бо́жию ви́де: сему́ поревнова́вши смире́нная душе́ моя́, на Кресте́ распросте́ршему дла́ни тебе́ ра́ди бла́гостию, де́лы угоди́, воздержа́нием и моли́твою, я́ко да улучи́ши Боже́ственное наслажде́ние.

И́на стихи́ра, гла́с 6.

Подо́бен: Арха́нгельски воспои́м:

Животворя́щему покланя́ющеся Твоему́ Кресту́, неизрече́нныя к на́м безме́рныя Твоея́ бла́гости Христе́, и те́м просвети́вше ду́шы, воспева́ем Тя́ непреста́нно, прося́ще благоду́шно, ра́достию сконча́ти по́прище поще́ния, и дости́гнути стра́сти Твоя́ воспе́ти Го́споди, и́миже спа́сл еси́ ны́.

И в мине́и 4. Сла́ва, и ны́не, крестобогоро́дичен.

Вхо́д. Све́те ти́хий:

Проки́мен, псало́м 98, гла́с 7: Возноси́те Го́спода Бо́га на́шего, и покланя́йтеся подно́жию но́гу Его́, я́ко свя́то е́сть.

Сти́х: Госпо́дь воцари́ся, да гне́ваются лю́дие.

Бытия́ чте́ние. [Быт.18:20–33]

Рече́ Госпо́дь: во́пль Содо́мский и Гомо́ррский умно́жися ко Мне́, и греси́ и́х вели́цы зело́. Соше́д у́бо узрю́, а́ще по во́плю и́х гряду́щему ко Мне́, соверша́ются: а́ще же ни́, да разуме́ю. И обрати́вшеся отту́ду му́жие, приидо́ша в Содо́м: Авраа́м же еще́ бя́ше стоя́й пред Го́сподем. И прибли́жився Авраа́м, рече́: погуби́ши ли пра́веднаго с нечести́вым, и бу́дет пра́ведник я́ко нечести́вый? А́ще бу́дут пятьдеся́т пра́ведницы во гра́де погуби́ши ли я́? не пощади́ши ли всего́ ме́ста пяти́десяти ра́ди пра́ведных, а́ще бу́дут в не́м? Ника́коже Ты́ сотвори́ши по глаго́лу сему́, е́же уби́ти пра́ведника с нечести́вым: и бу́дет пра́ведник я́ко нечести́вый: ника́коже. судя́й все́й земли́, не сотвори́ши ли суда́? Рече́ же Госпо́дь: а́ще бу́дут в Содо́мех пятьдеся́т пра́ведницы во гра́де, оста́влю ве́сь гра́д, и все́ ме́сто и́х ра́ди. И отвеща́в авраа́м, рече́: ны́не нача́х глаго́лати ко Го́споду моему́, а́з же е́смь земля́ и пе́пел: А́ще же ума́лятся пятьдеся́т пра́ведницы в четы́редесять пя́ть, погуби́ши ли четы́редесяти пяти́х ра́ди ве́сь гра́д? и рече́: не погублю́, а́ще обря́щу та́мо четы́редесять пя́ть. И приложи́ еще́ глаго́лати к Нему́, и рече́: а́ще же обря́щутся та́мо четы́редесять? и рече́: не погублю́ ра́ди четы́редесяти. И рече́: что́ Го́споди, а́ще возглаго́лю: а́ще же обря́щется та́мо три́десять? и рече́: не погублю́ три́десятих ра́ди. И рече́: поне́же и́мам глаго́лати ко Го́споду: а́ще же обря́щутся та́мо два́десять? и рече́: не погублю́, а́ще обря́щутся та́мо два́десять. И рече́: что́ Го́споди: а́ще возглаго́лю еще́ еди́ною? а́ще же обря́щутся та́мо де́сять? и рече́: не погублю́ десяти́х ра́ди. Оти́де же Госпо́дь, я́ко преста́ глаго́ля ко Авраа́му: и Авраа́м возврати́ся на ме́сто свое́.

Проки́мен, псало́м 99, гла́с 6: Воскли́кните Го́сподеви вся́ земля́.

Сти́х: Рабо́тайте Го́сподеви в весе́лии.

При́тчей чте́ние. [Притч.16:17–33,17:1–17]

Прие́мляй наказа́ние, во благи́х бу́дет: храня́й же обличе́ния, умудри́тся. и́же храни́т своя́ пути́, соблюда́ет свою́ ду́шу: любя́й же живо́т сво́й, щади́т своя́ уста́: Пре́жде сокруше́ния предваря́ет досажде́ние, пре́жде же паде́ния, злопомышле́ние. Лу́чше кроткоду́шен со смире́нием, не́жели и́же разделя́ет коры́сти с досади́тельми. Разу́мный в ве́щех, обрета́тель благи́х: наде́яйся же на Го́спода, блаже́н. Прему́дрыя и разу́мныя злы́ми нари́чут: сла́дции же в словеси́, мно́жае услы́шани бу́дут. Исто́чник живо́тен ра́зум стяжа́вшым: наказа́ние же безу́мных зло́. Се́рдце прему́драго уразуме́ет я́же от свои́х ему́ у́ст, во устна́х же но́сит ра́зум. Со́тове медо́внии, словеса́ до́брая: сла́дость же и́х исцеле́ние души́. Су́ть путие́ мня́щиися пра́ви бы́ти му́жу, оба́че после́дняя и́х зря́т во дно́ а́дово. Му́ж в труде́х тружда́ется себе́, и изнужда́ет поги́бель свою́: стропти́вый во свои́х уста́х но́сит поги́бель. Му́ж безу́мен копа́ет себе́ зла́я, и во устна́х свои́х сокро́виществует о́гнь. Му́ж стропти́вый разсыла́ет зла́я, и свети́льник льсти́ вжига́ет злы́м, и разлуча́ет дру́ги. Му́ж законопресту́пен прельща́ет дру́ги, и отво́дит и́х в пути́ небла́ги. утвержда́яй о́чи свои́, мы́слит развраще́нная, грызы́й же устне́ свои́, определя́ет вся́ зла́я: се́й пе́щь е́сть зло́бы. Вене́ц хвалы́ ста́рость: на путе́х же пра́вды обрета́ется. Лу́чше му́ж долготерпели́в па́че кре́пкаго, [и му́ж ра́зум име́яй па́че земледе́льца вели́каго:] удержава́яй же гне́в, па́че взе́млющаго гра́д. В не́дра вхо́дят вся́ непра́ведным: от Го́спода же вся́ пра́ведная. Лу́чше укру́х хле́ба с сла́стию в ми́ре, не́жели до́м испо́лнен мно́гих благи́х, и непра́ведных же́ртв с бра́нию. Ра́б смы́слен облада́ет влады́ки безу́мными: в бра́тиях же раздели́т [име́ние] на ча́сти. Я́коже искуша́ется в пещи́ сребро́ и зла́то: та́ко избра́нная сердца́ у Го́спода. Злы́й послу́шает язы́ка законопресту́пных: пра́ведный же не внима́ет устна́м лжи́вым. Руга́яйся убо́гому, раздража́ет Сотво́ршаго его́: ра́дуяйся же о погиба́ющем, не обезвини́тся: ми́луяй же поми́лован бу́дет. Вене́ц ста́рых ча́да ча́д: похвала́ же ча́дом отцы́ и́х. ве́рному ве́сь ми́р бога́тство, неве́рному же ниже́ пе́нязь. Не прили́чны су́ть безу́мному устне́ ве́рны, ниже́ пра́ведному устне́ лжи́вы. Мзда́ благода́тей наказа́ние употребля́ющым: и а́може а́ще обрати́тся, успе́ет. И́же таи́т оби́ды, и́щет любве́: а и́же ненави́дит скрыва́ти, разлуча́ет дру́ги и дома́шния. Сокруша́ет преще́ние се́рдце му́драго: безу́мный же бие́мь не чу́вствует [ра́н]. Прекосло́вия воздви́жет вся́к злы́й: Госпо́дь же А́нгела неми́лостна по́слет на́нь. Впаде́т попече́ние му́жу смы́сленну: безу́мнии же размышля́ют зла́я. Не воздае́т зла́я за блага́я, не подви́гнутся зла́я из до́му его́. Вла́сть дае́т словесе́м нача́ло пра́вды: предводи́тельствует же ску́дости пря́ и бра́нь. И́же су́дит пра́веднаго непра́ведным и непра́веднаго же пра́ведным нечи́ст и ме́рзок у Го́спода. Вску́ю бя́ше име́ние безу́мному, стяжа́ти бо прему́дрости безсе́рдый не мо́жет. и́же высо́к твори́т сво́й до́м, и́щет сокруше́ния: остроптева́яй же учи́тися, впаде́т в зла́я. На вся́кое вре́мя дру́г да бу́дет тебе́, бра́тия же в ну́ждах поле́зни да бу́дут.

И про́чее после́дование Преждеосвяще́нных, в не́мже причаща́емся и святы́х Христо́вых Та́инств.

На трапе́зе же яди́м еле́й и вино́ пие́м, труда́ ра́ди бде́ннаго.

В Студи́тове же Уста́ве повелева́ет су́хо я́сти всю́ ту́ю неде́лю, па́че ины́х, я́ко дни́е пла́ча су́ть, а не пра́здника: в си́х бо у́бо пе́ти до́лжно е́сть и Аллилу́иа. Во святы́я же горы́ Ти́пице разсужда́ет, на святы́х му́ченик 40, на Предте́чевы главы́ обре́тение, и в сре́ду Крестопокло́нную, и на Вели́кий кано́н, и на Неседа́льное, я́сти два́ варе́ния с еле́ем, и испива́ти по две́ ча́ши вина́. Сия́ же назна́меновахом любви́ ва́шей от обои́х, да произволя́яй спасти́ся, благоуго́днейшее пред Бо́гом избира́ет.

[зри́] Подоба́ет ве́дати, я́ко а́ще случи́тся Благове́щение Пресвяты́я Богоро́дицы в се́й де́нь, пое́тся после́дование Вели́каго кано́на пре́жде, с понеде́льника во вто́рник, си́речь в понеде́льник ве́чера. Пра́здник же быва́ет непрело́жный.

 

Въ четверт0къ є7-z седми1цы.
Клeплетъ въ д7-й чaсъ н0щи. И# собрaвшымсz нaмъ въ цRковь бывaетъ начaло t їерeа, по nбhчаю. И# глаг0лемъ: ЦRю2 нбcный: Трис™0е, и3 Џ§е нaшъ: ГDи, поми1луй, в7i. Слaва, и3 нhнэ: Пріиди1те, поклони1мсz: И# пр0чыz двA pалмA, f7i и3 к7: и3 nбы6чныz тропари2, и3 є3ктеніA. И# посeмъ глаг0лемъ шестоpaлміе, и3 по pалмёхъ поeмъ Ґллилyіа, и3 тр0ичны глaса, ћкоже nбhчай. И# стіхосл0вимъ каfjсму є3ди1ну }-ю. Тaже глаг0лемъ сэдaльны nсмоглaсника. чтeмъ житіE прпdбныz марjи, на двЁ статіи6. Тaже pал0мъ н7. Пёсней не стіхосл0вимъ. И# ѓбіе начинaемъ вели1кій канHнъ к0снw, и3 съ сокрушeннымъ сeрдцемъ и3 глaсомъ, творsще на кjйждо тропaрь мет†ніz три2. КанHнъ вели1кій, творeніе с™aгw ґндрeа кри1тскагw їеrли1мскагw. Глaсъ ѕ7.
Пёснь №.
Їрм0съ: Пом0щникъ и3 покрови1тель бhсть мнЁ во сп7сeніе: сeй м0й бGъ и3 прослaвлю є3го2: бGъ nтцA моегw2, и3 вознесY є3го2: слaвно бо прослaвисz:
Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Tкyду начнY плaкати њкаsннагw моегw2 житіS дэsній; к0е ли положY начaло, хrтE, нhнэшнему рыдaнію; но ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь ми2 прегрэшeній њставлeніе.
Грzди2 њкаsннаz душE, съ пл0тію твоeю, зижди1телю всёхъ и3сповёждьсz, и3 њстaнисz пр0чее прeжднzгw безсловeсіz, и3 принеси2 бGу въ покаsніи слeзы.
Первоздaннагw ґдaма преступлeнію поревновaвъ, познaхъ себE њбнажeна t бGа и3 пrносyщнагw цrтвіz и3 слaдости, грBхъ рaди мои1хъ.
Ўвы2 мнЁ њкаsннаz душE, что2 ўпод0биласz є3си2 пeрвэй є4vэ; ви1дэла бо є3си2 ѕлЁ, и3 ўzзви1ласz є3си2 г0рцэ, и3 коснyласz є3си2 дрeва и3 вкуси1ла є3си2 дeрзостнw безсловeсныz снёди.
Вмёстw є4vы чyвственныz мhсленнаz ми2 бhсть є4vа, во пл0ти стрaстный п0мыслъ, показyzй сл†дкаz и3 вкушazй пrнw г0рькаго напоeніz.
Дост0йно и3з8 є3дeма и3згнaнъ бhсть, ћкw не сохрани1въ є3ди1ну твою2, сп7се, зaповэдь ґдaмъ: ѓзъ же что2 постраждY, tметaz всегдA живHтнаz тво‰ словесA;
Кaіново прешeдъ ўбjйство, произволeніемъ бhхъ ўбjйца с0вэсти душeвнэй, њживи1въ пл0ть, и3 воевaвъ на ню2 лукaвыми мои1ми дэsньми.
Ѓвелевэ їи7се, не ўпод0бихсz прaвдэ, дaра тебЁ пріsтна не принес0хъ когдA, ни дэsніz б9eственна, ни жeртвы чи1стыz, ни житіS непор0чнагw.
Ћкw кaінъ и3 мы2, душE nкаsннаz, всёхъ содётелю дэ‰ніz сквє1рнаz, и3 жeртву пор0чную, и3 непотрeбное житіE принес0хомъ вкyпэ: тёмже и3 њсуди1хомсz.
Брeніе здaтель живосоздaвъ, вложи1лъ є3си2 мнЁ пл0ть и3 кHсти, и3 дыхaніе и3 жи1знь: но q тв0рче м0й, и3збaвителю м0й, и3 судіE кaющасz пріими1 мz.
И#звэщaю ти2 сп7се, грэхи2, ±же содёzхъ, и3 души2 и3 тёла моегw2 ћзвы, ±же внyтрь ўбjйственніи п0мыслы разб0йнически на мS возложи1ша.
Ѓще и3 согрэши1хъ, сп7се, но вёмъ, ћкw чlвэколю1бецъ є3си2, наказyеши млcтивнw, и3 милосeрдствуеши тeплэ: слезsща зри1ши, и3 притекaеши ћкw nц7ъ, призывaz блyднаго.
Повeржена мS сп7се, пред8 враты2 твои1ми, понE на стaрость не tри1ни менE во ѓдъ тщA, но прeжде концA, ћкw чlвэколю1бецъ, дaждь ми2 прегрэшeній њставлeніе.
Въ разб0йники впадhй ѓзъ є4смь, помышлeньми мои1ми, вeсь t ни1хъ ўzзви1хсz нhнэ, и3 и3сп0лнихсz рaнъ: но сaмъ ми2 предстaвъ, хrтE сп7се и3сцэли2.
Сщ7eнникъ мS предви1дэвъ ми1мw и4де, и3 леvjтъ ви1дz въ лю1тыхъ нaга презрЁ: но и3з8 мRjи возсіsвый їи7се, ты2 предстaвъ ўщeдри мS.
Ѓгнче б9ій, взeмлzй грэхи2 всёхъ, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz.
Покаsніz врeмz, прихождy ти создaтелю моемY, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz.
Не возгнушaйсz менE сп7се, не tри1ни t твоегw2 лицA, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное и3, ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь мнЁ грэхопадeній њставлeніе.
ВHльнаz, сп7се, и3 невHльнаz прегрэшє1ніz мо‰, kвлє1ннаz и3 сокровє1ннаz и3 вёдwмаz и3 невёдwмаz, вс‰ прости1въ, ћкw бGъ, њчи1сти и3 сп7си1 мz.
T ю4ности хrтE, зaпwвэди тво‰ преступи1хъ, всестрaстнw небрегjй, ўнhніемъ преид0хъ житіE. тёмже зовy ти сп7се: понE на конeцъ сп7си1 мz.
Богaтство моE сп7се, и3знури1въ въ блудЁ, пyстъ є4смь плодHвъ бlгочести1выхъ, ѓлченъ же зовY: џ§е щедр0тъ, предвари1въ тh мz ўщeдри.
ТебЁ припaдаю їи7се, согрэши1хъ ти2, њчи1сти мS, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz.
Не вни1ди со мн0ю въ сyдъ носS мо‰ дэ‰ніz, словесA и3зыскyz, и3 и3справлsz стремлє1ніz: но въ щедр0тахъ твои1хъ презирaz мо‰ лю6таz, сп7си1 мz всеси1льне.
И$ный канHнъ прпdбныz мaтере нaшеz марjи є3гЂпетскіz, въ т0йже глaсъ, и3 їрм0съ. Е#гHже краестр0чіе: Ты2 прпdбнаz марjе помогaй.
Запёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.
Тh ми дaждь свэтозaрную бlгодaть t б9eственнагw свhше промышлeніz, и3збэжaти страстeй њмрачeніz, и3 пёти ўсeрднw, твоегw2 марjе житіS, кр†снаz и3справлє1ніz.
Прикл0ньшисz хrтHвымъ б9eствєннымъ зак0нwмъ, къ семY приступи1ла є3си2, слaдостей неудержи6маz стремлє1ніz њстaвивши, и3 всsкую добродётель всебlгоговёйнw, ћкw є3ди1ну и3спрaвила є3си2.
Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе моли2 бGа њ нaсъ.
Мlтвами твои1ми нaсъ, ґндрeе, и3збaви страстeй безчeстныхъ и3 цrтвіz нhнэ хrт0ва џбщники вёрою и3 люб0вію воспэвaющіz тS, слaвне, покажи2, м0лимсz.
Слaва, трbченъ: Пресyщнаz трbце, во є3ди1ницэ покланsемаz, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бна, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Бцdе, надeжде и3 предстaтельство тебE пою1щихъ, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw вLчца чcтаz, кaющасz пріими1 мz.
Пёснь в7.
Їрм0съ: Вонми2 нб7о, и3 возглаг0лю, и3 воспою2 хrтA, t дв7ы пlтію пришeдшаго.
Вонми2 нб7о, и3 возглаг0лю, землE, внушaй глaсъ, кaющійсz къ бGу и3 воспэвaющій є3го2.
Вонми1 ми, б9е, сп7се м0й млcтивнымъ твои1мъ џкомъ, и3 пріими2 моE тeплое и3сповёданіе.
Согрэши1хъ пaче всёхъ человBкъ, є3ди1нъ согрэши1хъ тебЁ: но ўщeдри ћкw бGъ, сп7се, творeніе твоE.
Бyрz мS ѕлhхъ њбдержи1тъ, бlгоутр0бне гDи: но ћкw петрY, и3 мнЁ рyку простри2.
Слeзы блудни1цы, щeдре, и3 ѓзъ предлагaю: њчcти мS, сп7се, бlгоутр0біемъ твои1мъ.
Њмрачи1хъ душeвную красотY страстeй сластьми2, и3 всsчески вeсь ќмъ пeрсть сотвори1хъ.
Раздрaхъ нhнэ њдeжду мою2 пeрвую, ю4же ми2 и3зткA зижди1тель и3значaла, и3 tтyду лежY нaгъ.
Њблек0хсz въ раздрaнную ри1зу, ю4же и3зткa ми ѕмjй совётомъ, и3 стыждyсz.
Воззрёхъ на сад0вную красотY и3 прельсти1хсz ўм0мъ: и3 tтyду лежY нaгъ, и3 срамлsюсz.
Дёлаша на хребтЁ моeмъ вси2 нач†льницы страстeй, продолжaюще на мS беззак0ніе и4хъ.
Погуби1хъ первоздaнную добр0ту и3 бlголёпіе моE, и3 нhнэ лежY нaгъ, и3 стыждyсz.
Сшивaше кHжныz ри6зы грёхъ мнЁ, њбнажи1вый мS пeрвыz бGоткaнныz nдeжды.
Њбложeнъ є4смь њдэsніемъ студA, ћкоже ли1ствіемъ смок0внымъ, во њбличeніе мои1хъ самовлaстныхъ страстeй.
Њдёzхсz въ срaмную ри1зу, и3 њкровавлeнную стyднw, течeніемъ стрaстнагw и3 любослaстнагw животA.
Њскверни1хъ пл0ти моеS ри1зу и3 њкалsхъ є4же по w4бразу, сп7се, и3 по под0бію.
Впад0хъ въ стрaстную пaгубу и3 въ вещeственную тлю2, и3 tт0лэ до нhнэ врaгъ мнЁ досаждaетъ.
Любовeщное и3 любоимённое житіE, невоздержaніемъ сп7се предпочeтъ нhнэ, тsжкимъ брeменемъ њбложeнъ є4смь.
Ўкраси1хъ плотскjй w4бразъ сквeрныхъ помышлeній разли1чнымъ њбложeніемъ, и3 њсуждaюсz.
Внёшнимъ прилёжнw бlгоукрашeніемъ є3ди1нэмъ попек0хсz, внyтреннюю презрёвъ бGоwбрaзную ски1нію.
Воwбрази1въ мои1хъ страстeй без8wбрaзіе, любослaстными стремлeньми погуби1хъ ўмA красотY.
Погреб0хъ пeрвагw w4браза добр0ту сп7се страстьми2, ю4же ћкw и3ногдA дрaхму, взыскaвъ њбрsщи.
Согрэши1хъ, ћкоже блудни1ца вопію1 ти: є3ди1нъ согрэши1хъ тебЁ, ћкw мЂро пріими2 сп7се и3 мо‰ слeзы.
Пополз0хсz ћкw дв7дъ блyднw, и3 њскверни1хсz: но њмhй и3 менE сп7се, слезaми.
Њчи1сти, ћкоже мытaрь вопію1 ти, сп7се њчи1сти мS: никт0же бо сyщихъ и3з8 ґдaма, ћкоже ѓзъ согрэши1хъ тебЁ.
Ни слeзъ, нижE покаsніz и4мамъ, нижE ўмилeніz: сaмъ ми2 сі‰ сп7се, ћкw бGъ дaруй.
Двeрь твою2 не затвори2 мнЁ тогдA, гDи, гDи: но tвeрзи ми2 сію2 кaющемусz тебЁ.
Чlвэколю1бче хотsй всBмъ сп7сти1сz, ты2 воззови1 мz, и3 пріими2 ћкw бlгъ кaющагосz.
Внуши2 воздых†ніz души2 моеS, и3 џчію моє1ю пріими2 к†пли сп7се, и3 сп7си1 мz.
БGор0диченъ: Пречcтаz бцdе дв7о, є3ди1на всепётаz, моли2 прилёжнw во є4же сп7сти1сz нaмъ.
И$ный:
Їрм0съ: Ви1дите ви1дите, ћкw ѓзъ є4смь бGъ: мaнну њдожди1вый, и3 в0ду и3з8 кaмене и3сточи1вый дрeвле въ пустhни лю1демъ мои6мъ десни1цею є3ди1ною, и3 крёпостію моeю.
Ви1дите ви1дите, ћкw ѓзъ є4смь бGъ: внушaй душE моS гDа вопію1ща, и3 ўдали1сz прeжнzгw грэхA, и3 б0йсz ћкw неумhтнагw, и3 ћкw судіи2 и3 бGа.
КомY ўпод0биласz є3си2 многогрёшнаz душE, т0кмw пeрвому кaіну, и3 ламeху џному, каменовaвшаz тёло ѕлодёйствы, и3 ўби1вшаz ќмъ безсловeсными стремлeньми.
Вс‰ прeжде зак0на претeкши, q душE! си1fу не ўпод0биласz є3си2, ни є3нHса подражaла є3си2, ни є3нHха преложeніемъ, ни нHz: но kви1ласz є3си2 ўб0га прaведныхъ жи1зни.
Е#ди1на tвeрзла є3си2 хл‰би гнёва, бGа твоегw2, душE моS, и3 потопи1ла є3си2 всю2, ћкоже зeмлю пл0ть, и3 дэ‰ніz и3 житіE, и3 пребылA є3си2 внЁ сп7си1тельнагw ковчeга.
Мyжа ўби1хъ, глаг0летъ, въ ћзву мнЁ, и3 ю4ношу въ стрyпъ, ламeхъ рыдaz вопіsше, тh же не трепeщеши q душE моS, њкалsвши пл0ть, и3 ќмъ њскверни1вши.
Q кaкw поревновaхъ ламeху, пeрвому ўбjйцэ, дyшу ћкw мyжа, ќмъ ћкw ю4ношу, ћкw брaта же моегw2 тёло ўби1въ, ћкw кaінъ ўбjйца, любослaстными стремлeньми.
Ст0лпъ ўмудри1ла є3си2 создaти q душE, и3 ўтверждeніе водрузи1ти твои1ми похотьми2, ѓще не бы2 зижди1тель ўдержaлъ совёты тво‰, и3 низвeрглъ на зeмлю ўхищрє1ніz тво‰.
Ўzзви1хсz, ўрaнихсz, сE стрёлы вр†жіz ўzзви1вшыz мою2 дyшу и3 тёло: сE стрyпи, гноє1ніz, њмрачє1ніz, вопію1тъ р†ны самов0льныхъ мои1хъ страстeй.
Њдожди2 гDь t гDа џгнь и3ногдA, на беззак0ніе гнёвающее сожeгъ сод0млzны: тh же џгнь вжеглA є3си2 геeнскій, въ нeмже и4маши, q душE, сожещи1сz.
Разумёйте и3 ви1дите, ћкw ѓзъ є4смь бGъ, и3спытazй сердцA, и3 ўмyчаzй мы6сли, њбличazй дэ‰ніz, и3 попалszй грэхи2, и3 судsй си1ру, и3 смирeну, и3 ни1щу.
Прпdбнэй: Простeрла є3си2 рyцэ твои2 къ щeдрому бGу, марjе, въ бeзднэ ѕHлъ погружaемаz: и3 ћкоже петрY чlвэколю1бнw, рyку б9eственную прострE, твоE њбращeніе всsчески и3скjй.
Марjи: Всёмъ ўсeрдіемъ и3 люб0вію притеклA є3си2 хrтY, пeрвый грэхA пyть tврaщши, и3 въ пустhнzхъ непроходи1мыхъ питaющисz, и3 тогw2 чи1стэ совершaющи б9eствєнныz зaпwвэди.
Запёвъ: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ.
Ви1димъ, ви1димъ чlвэколю1біе, q душE, бGа и3 вLки; сегw2 рaди прeжде концA, томY со слезaми припадeмъ вопію1ще: ґндрez мlтвами, сп7се, поми1луй нaсъ.
Слaва, трbченъ: Безначaльнаz, несоздaннаz трbце, нераздёльнаz є3ди1нице, кaющасz мS пріими2, согрэши1вша сп7си2: твоE є4смь создaніе, не прeзри, но пощади2, и3 и3збaви мS џгненнагw њсуждeніz.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Пречcтаz вLчце бGороди1тельнице, надeждо къ тебЁ притекaющихъ, и3 пристaнище сyщихъ въ бyри, млcтиваго и3 создaтелz, и3 сн7а твоего2, ўми1лостиви и3 мнЁ мlтвами твои1ми.
Пёснь G.
Їрм0съ: На недви1жимэмъ, хrтE, кaмени зaповэдей твои1хъ ўтверди2 моE помышлeніе.
Џгнь t гDа и3ногдA гDь њдожди1въ, зeмлю сод0мскую прeжде попали2.
На горЁ спасaйсz, душE, ћкоже лHтъ џный, и3 въ сигHръ ўгонзaй.
Бёгай запалeніz, q душE, бёгай сод0мскагw горёніz, бёгай тлёніz бжcтвеннагw плaмене.
И#сповёдаюсz тебЁ, сп7се: согрэши1хъ, согрэши1хъ ти2: но њслaби, њстaви ми2, ћкw бlгоутр0бенъ.
Согрэши1хъ тебЁ є3ди1нъ ѓзъ, согрэши1хъ пaче всёхъ, хrтE сп7се, да не прeзриши менE.
Ты2 є3си2 пaстырь д0брый, взыщи2 менE ѓгнца, и3 заблyждшагw да не прeзриши менE.
Ты2 є3си2 слaдкій, їи7се, ты2 є3си2 создaтель м0й: въ тебЁ, сп7се, њправдaюсz.
Слaва, трbченъ: Q трbце є3ди1нице б9е! сп7си2 нaсъ t прeлести, и3 и3скушeній, и3 њбстоsній.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Рaдуйсz, бGопріsтнаz ўтр0бо, рaдуйсz, пrт0ле гDнь, рaдуйсz, м™и жи1зни нaшеz.
Їрм0съ: Ўтверди2 гDи на кaмени зaповэдей твои1хъ, подви1гшеесz сeрдце моE, ћкw є3ди1нъ с™ъ є3си2 и3 гDь.
И#ст0чникъ животA стzжaхъ тебE, смeрти низложи1телz, и3 вопію1 ти t сeрдца моегw2 прeжде концA: согрэши1хъ, њчи1сти и3 сп7си1 мz.
При нHи, сп7се, блyдствовавшыz подражaхъ, џнэхъ наслёдствовавъ њсуждeніе, въ пот0пэ погружeніz.
Согрэши1хъ, гDи, согрэши1хъ тебЁ, њчи1сти мS: нёсть бо и4же кто2 согрэши2 въ человёцэхъ, є3г0же не превзыд0хъ прегрэшeньми.
Хaма џнаго душE, nтцеубjйца подражaвши, срaма не покрhла є3си2 и4скреннzгw, вспsть зрS возврати1вшисz.
Бlгословeніz си1мова не наслёдовала є3си2 душE nкаsннаz: ни прострaнное њдержaніе, ћкоже їaфеfъ и3мёла є3си2 на земли2 њставлeніz.
T земли2 харрaнъ, и3зhди t грэхA душE моS, грzди2 въ зeмлю точaщую присножив0тное нетлёніе, є4же ґвраaмъ наслёдствова.
Ґвраaма слhшала є3си2 душE моS, дрeвле њстaвльша зeмлю nтeчества, и3 бhвша пришeльца, сегw2 произволeнію подражaй.
Ў дyба мамврjйскагw ўчреди1въ патріaрхъ ѓгGлы, наслёдствова по стaрости њбэтовaніz лови1тву.
Їсаaка nкаsннаz душE моS, разумёвши н0вую жeртву, тaйнw всесожжeнную гDви, подражaй є3гw2 произволeнію.
Їсмaила слhшала є3си2, трезви1сz душE моS, и3згнaна ћкw рабhнино tрождeніе, ви1ждь, да не кaкw под0бно что2 пострaждеши ласкосeрдствующи.
Ґгaрэ дрeвлэ душE, є3гЂптzнынэ ўпод0биласz є3си2, пораб0тившисz произволeніемъ, и3 р0ждши н0ваго їсмaила, през0рство.
Їaкwвлю лёствицу разумёла є3си2 душE моS, kвлsемую t земли2 къ небесє1мъ, почто2 не и3мёла є3си2 восх0да твeрда, бlгочeстіz;
Сщ7eнника б9іz, и3 цRS ўединeна, хrт0во под0біе, въ ми1рэ житіS, въ человёцэхъ подражaй.
Не бyди ст0лпъ слaный душE, возврати1вшисz вспsть: w4бразъ да ўстраши1тъ тS сод0мскій, горЁ въ сигHръ сп7сaйсz.
Запалeніz ћкоже лHтъ, бёгай душE моS грэхA: бёгай сод0мы и3 гом0рры, бёгай плaмене всsкагw безсловeснагw желaніz.
Поми1луй гDи, поми1луй мS, вопію1 ти, є3гдA пріи1деши со ѓгGлы твои1ми, воздaти всBмъ по достоsнію дэsній.
Молeніz вLко, тебE пою1щихъ не tвeржи: но ўщeдри чlвэколю1бче, и3 подaждь вёрою просsщымъ њставлeніе.
Марjи: Содержи1мь є4смь бyрею, и3 треволнeніемъ согрэшeній, но самa мz мaти нhнэ сп7си2, и3 къ пристaнищу б9eственнагw покаsніz возведи2.
Марjи: Рaбское молeніе и3 нhнэ прпdбнаz принeсши ко бlгоутр0бнэй мlтвами твои1ми бцdэ, tвeрзи ми2 б9eствєнныz вх0ды.
Ґндрeю: Твои1ми мlтвами дaруй и3 мнЁ њставлeніе долгHвъ, q ґндрeе, кри1тскій предсэдaтелю! покаsніz бо ты2 таи1нникъ преизрsдный.
Слaва, трbченъ: Трbце пр0стаz, несоздaннаz, безначaльное є3стество2, въ трbцэ пэвaемаz v3постaсей, сп7си1 ны вёрою покланsющыzсz держaвэ твоeй.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: T nц7A безлётна сн7а, въ лёто бGороди1тельнице, неискусомyжнw родилA є3си2, стрaнное чyдо, пребhвши дв7а, доsщи.
Їрм0съ: Ўтверди гDи на кaмени:
Сэдaленъ, господи1на іHсифа, глaсъ }:
Свэти6ла бGозр†чнаz, сп7сwвы ґпcли, просвэти1те нaсъ во тьмЁ житіS, ћкw да во дни6 нhнэ бlгоwбрaзнw х0димъ, свётомъ воздержaніz нощнhхъ страстeй tбэгaюще, и3 свBтлыz стrти хrтHвы ќзримъ, рaдующесz.
Слaва, другjй сэдaленъ, глaсъ }:
Ґпcльскаz двоенадесsтице бGоизбрaннаz, мольбY хrтY нhнэ принеси2, п0стное п0прище всBмъ прейти2, совершaющымъ во ўмилeніи мlтвы, творsщымъ ўсeрдно добродётєли, ћкw да си1це предвари1мъ ви1дэти хrтA бGа слaвное воскrніе, слaву и3 хвалY приносsще.
И# нhнэ, бGор0диченъ:
Под0бенъ:
Непостижи1магw бGа, сн7а и3 сл0во, несказaннw пaче ўмA и3з8 тебE р0ждшеесz, моли2 бцdе со ґпcлы, ми1ръ вселeннэй чи1стый подaти, и3 согрэшeній дaти нaмъ прeжде концA прощeніе, и3 цrтвіz нбcнагw крaйніz рaди бlгости, спод0бити рабы6 тво‰.
Тaже трипёснецъ, без8 покл0нwвъ, глaсъ }.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Ўслhшахъ гDи смотрeніz твоегw2 тaинство, разумёхъ дэлA тво‰, и3 прослaвихъ твоE б9ество2.
Воздержaніемъ пожи1вше просвэщeнніи хrтHвы ґпcли, воздержaніz врeмz нaмъ ходaтайствы б9eственными ўтишaютъ.
Двоенадесzтострyнный nргaнъ, пёснь воспЁ сп7си1тельную, ўченикHвъ ли1къ б9eственный, лук†ваz возмущaz гласов†ніz.
Њдождeніемъ д¦0внымъ всю2 подс0лнечную напои1сте, сyшу tгнaвше многоб0жіz всебlжeнніи.
БGор0диченъ: Смири1вшасz сп7си1 мz, высокомyдреннw пожи1вшаго, р0ждшаz вознeсшаго смирeнное є3стество2, дв7о всечcтаz.
И$ный. Глaсъ т0йже.
Їрм0съ: Ўслhшахъ гDи:
Ґпcльское всечcтн0е ликостоsніе, зижди1телz всёхъ молsщее, проси2 поми1ловати ны2 восхвалsющыz тS.
Ћкw дёлателє сyще хrтHвы ґпcли, во всeмъ мjрэ б9eственнымъ сл0вомъ воздёлавшіи, прин0сите плоды2 є3мY всегдA.
Віногрaдъ бhсте хrт0въ вои1стинну возлю1бленный, він0 бо д¦0вное и3сточи1сте мjру ґпcли.
Сла1ва, трbченъ: Преначaльнаz, соwбрaзнаz, всеси1льнэйшаz трbце с™az, џ§е, сл0ве и3 дш7е с™hй, б9е, свёте и3 животE, сохрани2 стaдо твоE.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Рaдуйсz, пrт0ле nгнезрaчный, рaдуйсz, свэти1льниче свэщен0сный, рaдуйсz, горо2 њсщ7eніz, ковчeже жи1зни, с™hхъ с™az сёне.
Їрм0съ: Ўслhша прbр0къ пришeствіе твоE, гDи, и3 ўбоsсz, ћкw х0щеши t дв7ы роди1тисz и3 человёкwмъ kви1тисz, и3 глаг0лаше: ўслhшахъ слyхъ тв0й и3 ўбоsхсz: слaва си1ле твоeй гDи.
Дёлъ твои1хъ да не прeзриши, создaніz твоегw2 да не њстaвиши, правосyде, ѓще и3 є3ди1нъ согрэши1хъ, ћкw человёкъ, пaче всsкагw человёка, чlвэколю1бче, но и4маши, ћкw гDь всёхъ, влaсть њставлsти грэхи2.
Приближaетсz, душE, конeцъ, приближaетсz, и3 неради1ши, ни гот0вишисz: врeмz сокращaетсz, востaни, бли1зъ при двeрехъ судіS є4сть: ћкw с0ніе, ћкw цвётъ, врeмz житіS течeтъ: что2 всyе мzтeмсz;
Воспрzни2, q душE моS, дэ‰ніz тво‰, ±же содёлала є3си2, помышлsй, и3 сі‰ пред8 лицE твоE принеси2, и3 к†пли и3спусти2 слeзъ твои1хъ: рцы2 со дерзновeніемъ дэ‰ніz и3 помышлє1ніz хrтY, и3 nправдaйсz.
Не бhсть въ житіи2 грэхA, ни дэsніz, ни ѕл0бы, є3sже ѓзъ, сп7се, не согрэши1хъ ўм0мъ и3 сл0вомъ, и3 произволeніемъ и3 предложeніемъ, и3 мhслію и3 дэsніемъ согрэши1въ, ћкw и4нъ никт0же когдA.
Tсю1ду и3 њсуждeнъ бhхъ, tсю1ду препрёнъ бhхъ ѓзъ њкаsнный t своеS с0вэсти, є3sже ничт0же въ мjрэ нyжнэйше: судіE и3збaвителю м0й, и3 вёдче, пощади2 и3 и3збaви, и3 сп7си1 мz рабA твоего2.
Лёствица, ю4же ви1дэ дрeвле вели1кій въ патріaрсэхъ, ўказaніе є4сть душE моS, дёzтельнагw восхождeніz, разyмнагw возшeствіz: ѓще х0щеши ќбw, дэsніемъ, и3 рaзумомъ, и3 зрёніемъ пожи1ти, њбнови1сz.
Зн0й дневнhй претерпЁ лишeніz рaди патріaрхъ, и3 мрaзъ нощнhй понесE, на всsкъ дeнь снабдBніz творS, пасhй, труждazйсz, раб0таzй, да двЁ жєнЁ сочетaетъ.
Жєнh ми двЁ разумёй, дэsніе же и3 рaзумъ въ зрёніи, лjю ќбw дэsніе, ћкw многочaдную: рахи1ль же рaзумъ, ћкw многотрyдную: и4бо кромЁ трудHвъ, ни дэsніе, ни зрёніе душE, и3спрaвитсz.
Бди2 q душE моS! и3зрsдствуй ћкоже дрeвле вели1кій въ патріaрсэхъ, да стsжеши дэsніе съ рaзумомъ, да бyдеши ќмъ зрsй бGа и3 дости1гнеши незаходsщій мрaкъ въ видёніи, и3 бyдеши вели1кій купeцъ.
Дванaдесzть патріaрхwвъ, вели1кій въ патріaрсэхъ дэтотвори1въ, тaйнw ўтверди2 тебЁ лёствицу дёzтельнагw душE моS восхождeніz: дёти, ћкw њснов†ніz: степє1ни, ћкw восхождє1ніz, премyдреннw подложи1въ.
И#сavа возненави1дэннаго подражaла є3си2 душE, tдалA є3си2 прелeстнику твоемY пeрвыz добр0ты пeрвенство, и3 nтeческіz мlтвы tпaла є3си2, и3 двaжды поползнyласz є3си2 nкаsннаz, дэsніемъ и3 рaзумомъ: тёмже нhнэ покaйсz.
Е#дHмъ и3сavъ наречeсz, крaйнzгw рaди женонеи1стовнагw смэшeніz: невоздержaніемъ бо при1снw разжигaемь, и3 сластьми2 њсквернsемь, є3дHмъ и3меновaсz, є4же глаг0летсz разжжeніе души2 любогрэх0вныz.
Јwва на гн0ищи слhшавши, q душE моS, њправдaвшагосz, тогw2 мyжеству не поревновaла є3си2, твeрдагw не и3мёла є3си2 предложeніz, во всёхъ ±же вёси, и3 и4миже и3скуси1ласz є3си2, но kви1ласz є3си2 нетерпэли1ва.
И$же пeрвэе на прест0лэ, нaгъ нhнэ на гн0ищи гн0енъ: мн0гій въ чaдэхъ и3 слaвный, безчaденъ и3 безд0мокъ напрaснw: палaту ќбw гн0ище, и3 би1серіе стрyпы вмэнsше.
Цaрскимъ дост0инствомъ, вэнцeмъ и3 багрzни1цею њдёzнъ, многоимённый человёкъ и3 првdный, богaтствомъ кипS и3 стaды, внезaпу богaтства, слaвы цaрства њбнищaвъ лиши1сz.
Ѓще прaведенъ бsше џнъ, и3 непор0ченъ пaче всёхъ, и3 не ўбэжE ловлeніz льсти1вагw и3 сёти: тh же грэхолюби1ва сyщи nкаsннаz душE, что2 сотвори1ши, ѓще чес0му њ недовёдомыхъ случи1тсz наити2 тебЁ;
Тёло њскверни1сz, дyхъ њкалsсz, вeсь њструпи1хсz: но ћкw врaчь хrтE, nбо‰ покаsніемъ мои1мъ ўврачyй, њмhй, њчи1сти, покажи2 сп7се м0й, пaче снёга чистёйша.
Тёло твоE и3 кр0вь распинaемый њ всёхъ положи1лъ є3си2 сл0ве: тёло ќбw, да мS њбнови1ши: кр0вь, да њмhеши мS: дyхъ же прeдалъ є3си2, да мS приведeши хrтE, твоемY роди1телю.
Содёлалъ є3си2 сп7сeніе посредЁ земли2 щeдре, да сп7сeмсz. в0лею на дрeвэ распsлсz є3си2. є3дeмъ затворeнный tвeрзесz, г0рнzz и3 д0льнzz твaрь, kзhцы вси2 сп7сeни покланsютсz тебЁ.
Да бyдетъ ми2 купёль, кр0вь и3з8 рeбръ твои1хъ, вкyпэ и3 питіE, и3сточи1вшее в0ду њставлeніz, да nбою1ду њчищaюсz, помазyzсz и3 піS: ћкw помaзаніе и3 питіE сл0ве, животHчнаz тво‰ словесA.
Нaгъ є4смь черт0га, нaгъ є4смь и3 брaка, кyпнw и3 вeчери: свэти1льникъ ўгасE, ћкw без8елeйный, черт0гъ заключи1сz мнЁ спsщу, вeчерz снэдeсz: ѓзъ же по рукY и3 нHгу свsзанъ, в0нъ низвeрженъ є4смь.
Чaшу цRковь стzжA, рє1бра тво‰ живонHснаz, и3з8 ни1хже суг{быz нaмъ и3сточи2 т0ки, њставлeніz и3 рaзума, во w4бразъ дрeвнzгw и3 н0вагw двои1хъ вкyпэ завётwвъ, сп7се нaшъ.
Врeмz животA моегw2 мaло, и3 и3сп0лнено болёзней и3 лукaвства: но въ покаsніи мS пріими2, и3 въ рaзумъ призови2, да не бyду стzжaніе, ни брaшно чуждeму, сп7се, сaмъ мS ўщeдри.
Высокоглаг0ливъ нhнэ є4смь, жест0къ же и3 сeрдцемъ, вотщE и3 всyе, да не съ фарісeемъ њсyдиши мS, пaче же мытарeво смирeніе подaждь ми2 є3ди1не щeдре, правосyде, и3 семy мz сочисли2.
Согрэши1хъ, досади1въ сосyду пл0ти моеS, вёмъ щeдре: но въ покаsніи мS пріими2, и3 въ рaзумъ призови2, да не бyду стzжaніе, ни брaшно чуждeму, сп7се, сaмъ мS ўщeдри.
Самоистукaнъ бhхъ страстьми2, дyшу мою2 вредS щeдре, но въ покаsніи мS пріими2, и3 въ рaзумъ призови2, да не бyду стzжaніе, ни брaшно чуждeму, сп7се, сaмъ мS ўщeдри.
Не послyшахъ глaса твоегw2, преслyшахъ писaніе твоE законопол0жника: но въ покаsніи мS пріими2, и3 въ рaзумъ призови2, да не бyду стzжaніе, ни брaшно чуждeму, сп7се, сaмъ мS ўщeдри.
Марjи: Безпл0тныхъ жи1тельство въ пл0ти преходsщи, бlгодaть прпdбнаz къ бGу вeлію вои1стинну пріsла є3си2, вёрнw њ чтyщихъ тS предстaтельствуй. тёмже м0лимъ тS, t всsкихъ напaстей и3 нaсъ мlтвами твои1ми и3збaви.
Марjи: Вели1кихъ безмёстій во глубинY низвeдшисz, неwдержи1ма былA є3си2, но востеклA є3си2 п0мысломъ лyчшимъ, къ крaйнэй дэsньми ћвэ добродётели преслaвнw, ѓгGльское є3стество2 марjе, ўдиви1вши.
Ґндрeю: Ґндрeе, n§ескаz похвало2, мlтвами твои1ми не престaй молsсz, предстоS трbцэ преб9eственнэй, ћкw да и3збaвимсz мучeніz, люб0вію предстaтелz тS б9eственнаго всебlжeнне призывaющіи, кри1ту ўдобрeніе.
Слaва, трbченъ: Нераздёльное существ0мъ, несли1тное ли1цы бGосл0влю тS, трbческое є3ди1но б9ество2, ћкw є3диноцaрственное и3 сопrт0льное, вопію1 ти пёснь вели1кую, въ вhшнихъ трегyбw пэсносл0вимую.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: И# раждaеши и3 дёвствуеши, и3 пребывaеши nбою1ду є3стеств0мъ дв7а: рождeйсz њбновлsетъ зак0ны є3стествA, ўтр0ба же раждaетъ, не раждaющаz. бGъ и3дёже х0щетъ, побэждaетсz є3стествA чи1нъ: твори1тъ бо є3ли6ка х0щетъ.
Пёснь є7.
Їрм0съ: T нощи2 ќтренююща, чlвэколю1бче, просвэти2 молю1сz, и3 настaви и3 менE на повелBніz тво‰: и3 научи1 мz сп7се, твори1ти в0лю твою2.
Въ нощи2 житіE моE преид0хъ при1снw, тьмa бо бhсть и3 глубокA мнЁ мглA, н0щь грэхA: но ћкw днE сhна сп7се покажи1 мz.
Рувjма подражaz њкаsнный ѓзъ, содёzхъ беззак0нный и3 законопрестyпный совётъ на бGа вhшнzго, њскверни1въ л0же моE, ћкw џтчее џнъ.
И#сповёдаюсz тебЁ хrтE цRю2, согрэши1хъ, согрэши1хъ, ћкw прeжде їHсифа брaтіz продaвшіи, чистоты2 пл0дъ и3 цэломyдріz.
T ср0дникwвъ прaведнаz душA свzзaсz, продaсz въ раб0ту слaдкій, во w4бразъ гDнь: тh же всS душE, продалaсz є3си2 ѕлhми твои1ми.
ЇHсифа прaведнагw и3 цэломyдреннагw ўмA подражaй њкаsннаz, и3 неискyснаz душE, и3 не њсквернsйсz безсловeсными стремлeньми при1снw беззак0ннующи.
Ѓще и3 въ р0вэ поживE и3ногдA їHсифъ, вLко гDи, но во w4бразъ погребeніz и3 востaніz твоегw2: ѓзъ же что2 тебЁ когдA сицев0е принесY;
Мwmсeовъ слhшала є3си2 ковчeжецъ душE, водaми, волнaми носи1мъ рёчными, ћкw въ черт0зэ дрeвле бёгающій дёла г0рькагw совёта фараwни1тска.
Ѓще б†бы слhшала є3си2, ўбивaющыz и3ногдA безвозрaстное мyжеское, душE nкаsннаz, цэломyдріz дэsніе, нhнэ ћкw вели1кій мwmсeй, сси2 премyдрость.
Ћкw мwmсeй вели1кій є3гЂптzнина, ўмA ўzзви1вши nкаsннаz, не ўби1ла є3си2 душE: и3 кaкw всели1шисz, глаг0ли, въ пустhню страстeй покаsніемъ;
Въ пустhню всели1сz вели1кій мwmсeй, грzди2 ќбw подражaй тогw2 житіE, да и3 въ купинЁ бGоzвлeніz душE, въ видёніи бyдеши.
Мwmсeовъ жeзлъ воwбражaй душE, ўдарsющій м0ре, и3 њгустэвaющій глубинY, во w4бразъ кrтA б9eственнагw: и4мже м0жеши и3 ты2 вели6каz соверши1ти.
ҐарHнъ приношaше џгнь бGу, непор0чный, нелeстный: но nфни2 и3 фінеeсъ, ћкw ты2 душE, приношaху чуждeе бGу њсквернeнное житіE.
Ћкw тsжкій нрaвомъ, фараHну г0рькому бhхъ вLко, їанни2, и3 їамври2, душeю и3 тёломъ, и3 погружeнъ ўм0мъ: но помози1 ми.
Кaлу примэси1хсz њкаsнный ўм0мъ, њмhй мS вLко, бaнею мои1хъ слeзъ, молю1 тz, пл0ти моеS nдeжду ўбэли1въ ћкw снёгъ.
Ѓще и3спытaю мо‰ дэлA сп7се, всsкаго человёка превозшeдша грэхaми себE зрю2, ћкw рaзумомъ мyдрствуzй согрэши1хъ, не невёдэніемъ.
Пощади2 пощади2 гDи, создaніе твоE, согрэши1хъ, њслaби ми2, ћкw є3стеств0мъ чcтый сaмъ сhй є3ди1нъ, и3 и4нъ рaзвэ тебE никт0же є4сть кромЁ сквeрны.
МенE рaди бGъ сhй, воwбрази1лсz є3си2 въ мS, показaлъ є3си2 чудесA, и3сцэли1въ прокажє1нныz, и3 разслaбленнаго стzгнyвъ, кровоточи1выz т0къ ўстaвилъ є3си2 сп7се, прикосновeніемъ ри1зъ.
Кровоточи1вую подражaй nкаsннаz душE, притецы2 ўдержи2 nмeты хrтHвы, да и3збaвишисz рaнъ, и3 ўслhшиши t негw2: вёра твоS сп7сe тz.
Ни1зу сничaщую подражaй q душE, пріиди2, припади2 къ ногaма їи7совыма, да тS и3спрaвитъ, и3 да х0диши прaвw стєзи2 гDни.
Ѓще и3 клaдzзь є3си2 глуб0кій вLко, и3сточи1 ми в0ду и3з8 пречи1стыхъ твои1хъ жи1лъ, да ћкw самарzнhнz, не ктомY піsй жaжду: жи1зни бо струи6 и3сточaеши.
Сілwaмъ да бyдутъ ми2 слeзы мо‰, вLко гDи, да ўмhю и3 ѓзъ зBницы сeрдца, и3 ви1жду тS ќмнw, свёта превёчна.
Марjи: Несравнeннымъ желaніемъ всебогaтаz, дрeву возжелёвши поклони1тисz жив0тному, спод0биласz є3си2 желaніz, спод0би ќбw и3 менE ўлучи1ти вhшніz слaвы.
Марjи: Струи6 їoрд†нскіz прешeдши, њбрэлA є3си2 пок0й безболёзненный, пл0ти слaсти и3збэжaвши, є3sже и3 нaсъ и3зми2 твои1ми мlтвами прпdбнаz.
Ґндрeю: Ћкw пaстырей и3зрsднэйша, ґндрeе премyдре, и3збрaнна сyща тS, люб0вію вeлію и3 стрaхомъ молю2, твои1ми мlтвами сп7сeніе ўлучи1ти, и3 жи1знь вёчную.
Слaва, трbченъ: ТS трbце слaвимъ, є3ди1наго бGа: с™ъ, с™ъ, с™ъ є3си2 џ§е, сн7е и3 дш7е, пр0стое существо2, є3ди1нице при1снw покланsемаz.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: И#з8 тебE њблечeсz въ моE смэшeніе, нетлённаz, безмyжнаz м™и дв7о, бGъ создaвый вёки, и3 соедини2 себЁ чlвёческое є3стество2.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Возопи1хъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ къ щeдрому бGу, и3 ўслhша мS t ѓда преисп0днzгw, и3 возведE t тли2 жив0тъ м0й.
Слeзы сп7се џчію моє1ю, и3 и3з8 глубины2 воздых†ніz чи1стэ приношY, вопію1щу сeрдцу: б9е, согрэши1хъ ти2 њчи1сти мS.
Ўклони1ласz є3си2 душE, t гDа твоегw2, ћкоже даfaнъ и3 ґвірHнъ: но пощади2, воззови2 и3з8 ѓда преисп0днzгw, да не пр0пасть земнaz тебE покрhетъ.
Ћкw ю4ница душE разсвирёпэвшаz, ўпод0биласz є3си2 є3фрeму, ћкw сeрна t тенeтъ сохрани2 житіE, впери1вши дэsніемъ ќмъ, и3 зрёніемъ.
РукA нaсъ мwmсeова да ўвёритъ душE, кaкw м0жетъ бGъ прокажeнное житіE ўбэли1ти, и3 њчи1стити: и3 не tчaйсz самA себE, ѓще и3 прокажeнна є3си2.
ВHлны сп7се прегрэшeній мои1хъ ћкw въ м0ри чермнёмъ возвращaющесz, покрhша мS внезaпу, ћкw є3гЂптzны и3ногдA, и3 трістaты.
Неразyмное душE произволeніе и3мёла є3си2, ћкw прeжде їи7ль: б9eственныz бо мaнны предсуди1ла є3си2 безсловeснw, любослaстное страстeй њб8zдeніе.
Кладенцы2 душE, предпочлA є3си2 хананeйскихъ мhслей, пaче жи1лы кaмене, и3з8 негHже премyдрости рэкA, ћкw чaша проливaетъ т0ки бGосл0віz.
Свин†z мzсA и3 котлы2, и3 є3гЂпетскую пи1щу, пaче небeсныz предсуди1ла є3си2 душE моS, ћкоже дрeвле неразyмніи лю1діе въ пустhни.
Ћкw ўдaри мwmсeй рaбъ тв0й жезл0мъ кaмень, њбрaзнw животвори6ваz рє1бра тво‰ проwбразовaше, и3з8 ни1хже вси2 питіE жи1зни сп7се, почерпaемъ.
И#спытaй душE и3 смотрsй, ћкоже їисyсъ наvи1нъ њбэтовaніz зeмлю, каковA є4сть, и3 всели1сz въ ню2 бlгозак0ніемъ.
Востaни и3 побори2, ћкw їисyсъ ґмали1ка, плотск‡z стр†сти, и3 гаваwнjты, лє1стныz п0мыслы при1снw побэждaющи.
Преиди2 врeмене текyщее є3стество2, ћкw прeжде ковчeгъ, и3 земли2 џныz бyди во њдержaніи њбэтовaніz душE, бGъ повелэвaетъ.
Ћкw сп7слъ є3си2 петрA, возопи1вша сп7си2, предвари1въ мS сп7се t ѕвёрz и3збaви, простeръ твою2 рyку, и3 возведи2 и3з8 глубины2 грэх0вныz.
Пристaнище тS вёмъ ўти1шное, вLко, вLко хrтE: но t незаходи1мыхъ глуби1нъ грэхA, и3 tчazніz мS предвари1въ и3збaви.
Ѓзъ є4смь, сп7се, ю4же погуби1лъ є3си2 дрeвле цaрскую дрaхму: но вжeгъ свэти1льникъ п®тeчу твоего2 сл0ве, взыщи2 и3 њбрsщи тв0й w4бразъ.
Марjи: Да страстeй плaмень ўгаси1ши, слeзъ к†пли и3сточи1ла є3си2 при1снw марjе, душeю распалaема, и4хже бlгодaть подaждь и3 мнЁ твоемY рабY.
Марjи: Безстрaстіе нбcное стzжaла є3си2, крaйнимъ на земли2 житіeмъ мaти. тёмже тебE пою1щымъ, t страстeй и3збaвитисz мlтвами твои1ми, моли1сz.
Ґндрeю: Кри1тскаго тS пaстырz, и3 предсэдaтелz, и3 вселeнныz мlтвенника вёдый, притекaю ґндрeе, и3 вопію1 ти: и3зми1 мz џтче, и3з8 глубины2 грэхA.
Слaва, трbченъ: Трbца є4смь пр0ста, нераздёльна, раздёльна ли1чнэ, и3 є3ди1ница є4смь є3стеств0мъ соединeна, nц7ъ глаг0летъ, и3 сн7ъ, и3 б9eственный д¦ъ.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Ўтр0ба твоS бGа нaмъ роди2, воwбражeна по нaмъ: є3г0же ћкw создaтелz всёхъ, моли2 бцdе, да мlтвами твои1ми њправди1мсz.
Кондaкъ: ДушE моS, душE моS, востaни, что2 спи1ши; конeцъ приближaетсz, и3 и4маши смути1тисz: воспрzни2 ќбw, да пощади1тъ тS хrт0съ бGъ, вездЁ сhй, и3 вс‰ и3сполнszй.
Јкосъ: Хrт0во врачевство2 ви1дz tвeрсто, и3 t сегw2 ґдaму и3стекaющее здрaвіе, пострадA, ўzзви1сz діaволъ, и3 ћкw бёдствуz рыдaше, и3 свои1мъ другHмъ возопи2: что2 сотворю2 сн7у мRjину, ўбивaетъ мS виfлеeмлzнинъ, и4же вездЁ сhй, и3 вс‰ и3сполнszй.
Сmнаxaрій пeрвэе минeи, тaже настоsщій. Стіхи2:
Ўмилeніz, хrтE м0й, w4бразы дaждь,
Пою1щымъ нhнэ канHнъ тебЁ вели1кій.
Въ сjй дeнь по дрeвнему предaнію поeмъ и3 вели1кагw канHна послёдованіе.Сeй вои1стинну всёхъ канHнwвъ величaйшій, и3зрsднw и3 хи1тростнw сочини2 и3 списA и4же во с™hхъ nтeцъ нaшъ ґндрeй ґрхіепjскопъ кри1тскій, и4же и3 їеrли1мскій и3менyемый: и4же ўстремлsшесz ќбw и3з8 дамaска, њ четыренадесsтэмъ же лётэ своегw2 в0зраста, наказaнію грамматjческому и3здaвсz, и3 њкрyгленное наказaніе и3зучи1въ, во їеrли1мэ бhвъ монaшеское прох0дитъ житіE, препод0бнэ же и3 бGолюбeзнэ жи1вый въ безм0лвномъ и3 немzтeжномъ житіи2. МнHга ќбw и3 и4на спис†ніz животополє1знаz њставлsетъ б9іей цRкви, словесa же и3 канHны, пaче же мyжественнэ въ торжeственныхъ бывaемый же и3 показyемый. Со мн0гими же и3нhми, и3 настоsщій вели1кій канHнъ сочини2: ўмилeніе неисчeтно и3мyщъ: всsкую бо вeтхагw и3 н0вагw завёта п0вэсть снискaвъ и3 собрaвъ, настоsщее сочини2 сладкопёніе, t ґдaма ћвэ, дaже и3 до самагw2 хrт0ва вознесeніz, и3 ґпcльскіz пр0повэди. Поущaетъ ќбw си1мъ всsкую дyшу, є3ли1кимъ ќбw бlги6мъ п0вэсти ревновaти, и3 подражaти по си1лэ: є3ли1кихъ же ѕлhхъ tбэгaти, и3 при1снw къ бGу востекaти покаsніемъ, слезaми и3 и3сповёданіемъ, и3 и3нhмъ ћвэ бlгоугождeніемъ. Nбaче толи1кw є4сть шир0кій и3 сладкоглaсный, ћкw и3 самY жесточaйшую дyшу дов0ленъ ўмzгчи1ти, и3 къ б0дрости благ0й воздви1гнути, ѓще т0чію съ сокрушeннымъ сeрдцемъ и3 внимaніемъ под0бнымъ поeтсz. Сотвори1 же сего2, є3гдA и3 патріaрхъ їеrли1мскій вели1кій сwфр0ній, є3гЂптzныни марjи житіE списA. Ўмилeніе бо и3 сіE житіE предлагaетъ безчи1сленно, и3 мн0гое прегрэши1вшымъ, и3 согрэшaющымъ ўтэшeніе даeтъ, ѓще т0чію ѕлhхъ tступи1ти хотsтъ. ўчини1шасz же и3 въ настоsщій дeнь пётисz и3 прочитaтисz сицевhz рaди вины2: понeже бо къ концY приближaетсz с™az четыредесsтница, да не человёцы лэни1ви бhвше къ д¦Hвнымъ подвигHмъ, небрeжнw забyдутсz, и3 є4же цэломyдрствовати є3ди1ною во всёхъ престaнутъ. Вели1кій ќбw ґндрeй, ћкоже нёкій наказaтель, повэстьми2 вели1кагw канHна, вели1кихъ мужeй глаг0лz добродётель, и3 ѕлhхъ пaки tвращeніе, ћкw ѓще кто2 рeклъ бы2: д0блэйшихъ труждaющихсz пред8устр0итъ, и3 мyжественнэ къ прє1днимъ простирaтисz. Сщ7eнный же сwфр0ній преестeственнымъ свои1мъ сл0вомъ, цэломyдрены и3 пaки бhти твори1тъ, и3 къ бGу воздви1жетъ, и3 не низпaдати, нижE tчazтисz, ѓще и3ногдA нёкими прегрэшeньми ћти бhша. Е#ли1кw бо б9іе чlвэколю1біе и3 млcть, вседyшнw t пeрвыхъ прегрэшeній њбрати1тисz произволsющымъ, є4же њ є3гЂптzныни повёданіе представлsетъ. Глаг0летсz же вели1кій канHнъ, нeгли ѓще кто2 рeклъ бы, и3 по тёмъ мhслемъ, и3 воспомzновeніємъ: плодови1тъ бо є4сть сегw2 творeцъ, и3зрsднw т† сложи1въ, и3 ћкw пр0чихъ канHнwвъ по три1десzти и3 мaлw что2 къ тропарє1мъ и3мyщымъ: сeй же, ©н, прох0дитъ є3ди1нагw коегHждо неизречeнную и3скaпаz слaдость. Приклaднw ќбw и3 под0бнw вели1кій сeй канHнъ, и3 вели1ко стzжaвъ ўмилeніе: тёмже и3 въ вели1цэй четыредесsтницэ ўчини1сz. Сeй и3зрsдный канHнъ и3 вели1кій и3 препод0бныz марjи сл0во, т0йже nтeцъ нaшъ ґндрeй, пeрвый въ кwнстантjнь грaдъ принесE, є3гдA t патріaрха їеrли1мскагw fе0дwра, въ шестhй соб0ръ п0сланъ, въ п0мощь пріи1де. Тогдa бо и3зрsднw на є3динов0льники подвизaвсz, є3щE пребывaz въ монaшествующихъ, кли1ру цRкве въ кwнстантjнэ грaдэ причитaетсz: тaже діaконъ, и3 сиротопитaтель въ сeй поставлsетсz. И# по мaлэ ґрхіепcкпъ кри1тскій бhвъ: пот0мъ бли1зъ нёгдэ ко глаг0лемому їерjсу дости1гъ въ мітmлjнэ, ко гDу tи1де, дов0льнэ своегw2 пrт0ла въ причaстіи бhвъ. Тогw2мlтвами б9е, поми1луй нaсъ.
Тaже бlжeнны съ покл0ны.
Глaсъ ѕ7:
Во цrтвіи твоeмъ, помzни2 нaсъ гDи.
Разб0йника хrтE раS жи1телz сотвори1лъ є3си2, на кrтЁ тебЁ возопи1вша: помzни1 мz, тогw2 покаsнію спод0би и3 менE недост0йнаго.
Стjхъ: Бlжeни ни1щіи дyхомъ, ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное.
МанHz слhшавши дрeвле душE моS, бGа въ kвлeніи бhвша, и3 и3з8 непл0дове тогдA пріeмша пл0дъ њбэтовaніz, тогw2 бlгочeстіе подражaй.
Стjхъ: Бlжeни плaчущіи, ћкw тjи ўтёшатсz.
СамpHновой поревновaвши лёности, главY њстри1гла є3си2 душE дёлъ твои1хъ, предaвши и3ноплемeнникwмъ, любослaстіемъ цэломyдренную жи1знь и3 бlжeнную.
Стjхъ: Бlжeни кр0тцыи, ћкw тjи наслёдzтъ зeмлю.
Прeжде чeлюстію џслею побэди1вый и3ноплемeнники, нhнэ плэнeніе ласкосeрдству стрaстному њбрётесz: но и3збёгни душE моS подражaніz, дэsніz и3 слaбости.
Бlжeни ѓлчущіи и3 жaждущіи прaвды, ћкw тjи насhтzтсz.
Варaкъ и3 їефfaй военачaльницы, судіи6 їи7лєвы предпочтeни бhша, съ ни1миже дев0рра мужеyмнаz: тёхъ д0блестьми душE вмужи1вшисz ўкрэпи1сz.
Бlжeни ми1лостивіи, ћкw тjи поми1ловани бyдутъ.
Їаи1лино хрaбрство познaла є3си2 душE моS, сісaра дрeвле проб0дшую, и3 сп7сeніе содёлавшую, дрeвомъ џстрымъ, слhшиши, и4мже тебЁ кrтъ њбразyетсz.
Бlжeни чи1стіи сeрдцемъ, ћкw тjи бGа ќзрzтъ.
Пожри2 душE жeртву похвaльную, дэsніе ћкw дщeрь принеси2, t їефfaевы чистёйшую: и3 заколи2 ћкw жeртву, стр†сти плwтскjz гDви твоемY.
Бlжeни миротв0рцы, ћкw тjи сн7ове б9іи нарекyтсz.
ГедеHново руно2 помышлsй душE моS, съ нб7сE р0су под8ими2, и3 прини1кни ћкоже пeсъ, и3 пjй в0ду, t зак0на текyщую, и3згнетeніемъ пи1сменнымъ.
Бlжeни и3згнaни прaвды рaди, ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное.
И#лjи сщ7eнника њсуждeніе душE моS воспріsла є3си2, лишeніемъ ўмA пріwбрётши стр†сти себЁ, ћкоже џнъ ч†да, дёлати беззакHннаz.
Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3зженyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ на вы2 лжyще менE рaди.
Въ судіsхъ леvjтъ, небрежeніемъ свою2 женY, дванaдесzтимъ колёнwмъ раздэли2, душE моS, да сквeрну њбличи1тъ t веніамjна беззак0нную.
Рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ.
Любомyдреннаz ѓнна молsщисz, ўстнЁ ќбw двизaше ко хвалeнію, глaсъ же є3S не слhшашесz: но nбaче непл0дна сyщи, сhна моли1твы раждaетъ дост0йна.
Помzни2 нaсъ гDи, є3гдA пріи1деши во цrтвіи твоeмъ.
Въ судіsхъ спричтeсz ѓннино порождeніе, вели1кій самyилъ, є3г0же воспитaла ґрмаfeма въ домY гDни: томY поревнyй душE моS, и3 суди2 прeжде и3нёхъ дэлA тво‰.
Помzни2 нaсъ вLко, є3гдA пріи1деши во цrтвіи твоeмъ.
Дв7дъ на цaрство и3збрaнъ, цaрски помaзасz р0гомъ б9eственнагw мЂра: ты2 ќбw душE моS, ѓще х0щеши вhшнzгw цrтвіz, мЂромъ помaжисz слезaми.
Помzни2 нaсъ с™hй, є3гдA пріи1деши во цrтвіи твоeмъ.
Поми1луй создaніе твоE ми1лостиве, ўщeдри рукY твоє1ю творeніе: и3 пощади2 вс‰ согрэши1вшыz, и3 менE пaче всёхъ, твои1хъ презрёвшаго повелёній.
Слaва, трbченъ: Безначaльну, и3 рождeнію же и3 происхождeнію, nц7Y покланsюсz р0ждшему, сн7а слaвлю рождeннаго, пою2 сопросіsвшаго nц7y же и3 сн7у, д¦а с™aго.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Преестeственному ржcтвY твоемY покланsемсz, по є3стествY слaвы младeнца твоегw2 не раздэлsюще бGороди1тельнице: и4же бо є3ди1нъ лицeмъ, сугyбыми и3сповёдуетсz є3стествы2.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Согрэши1хомъ, беззак0нновахомъ, непрaвдовахомъ пред8 тоб0ю, нижE соблюд0хомъ, нижE сотвори1хомъ, ћкоже заповёдалъ є3си2 нaмъ: но не предaждь нaсъ до концA, nтцє1въ б9е.
Согрэши1хъ, беззак0нновахъ, и3 tверг0хъ зaповэдь твою2, ћкw во грэсёхъ произвед0хсz и3 приложи1хъ ћзвамъ стрyпы себЁ: но сaмъ мS поми1луй, ћкw бlгоутр0бенъ, nтцє1въ б9е.
Т†йнаz сeрдца моегw2 и3сповёдахъ тебЁ судіи2 моемY, ви1ждь моE смирeніе, ви1ждь и3 ск0рбь мою2, и3 вонми2 судY моемY нhнэ, и3 сaмъ мS поми1луй, ћкw бlгоутр0бенъ, nтцє1въ б9е.
Саyлъ и3ногдA ћкw погуби2 nтцA своегw2 душE nсл‰та, внезaпу цrтво њбрёте къ прослyтію: но блюди2, не забывaй себE, скHтскіz п0хwти тво‰ произв0ливши пaче цrтва хrт0ва.
Дв7дъ и3ногдA бGоoтeцъ, ѓще и3 согрэши2 сугyбw душE моS, стрэл0ю ќбw ўстрэлeнъ бhвъ прелюбодёйства, копіeмъ же плэнeнъ бhвъ ўбjйства томлeніемъ: но ты2 самA тzжчaйшими дёлы недyгуеши, самох0тными стремлeньми.
Совокупи2 ќбw дв7дъ и3ногдA беззак0нію беззак0ніе: ўбjйству же любодёйство раствори1въ, покаsніе сугyбое показA ѓбіе: но самa ты лук†внэйшаz душE содёлала є3си2, не покazвшисz бGу.
Дв7дъ и3ногдA воwбрази2, списaвъ ћкw на їкHнэ пёснь, є4юже дэsніе њбличaетъ, є4же содёz, зовhй: поми1луй мS. тебё бо є3ди1ному согрэши1хъ всёхъ бGу, сaмъ њчи1сти мS.
КівHтъ ћкw ношaшесz на колесни1цэ, зaнъ џный, є3гдA преврaщшусz тельцY, т0чію коснyсz, б9іимъ и3скуси1сz гнёвомъ: но тогw2 дерзновeніz ўбэжaвши душE, почитaй б9eствєннаz чeстнэ.
Слhшала є3си2 ґвессалHма, кaкw на є3стество2 востA; познaла є3си2 тогw2 сквє1рнаz дэ‰ніz, и4миже њскверни2 л0же дв7да nтцA: но ты2 подражaла є3си2 тогw2 стр†стнаz и3 любосл†стнаz стремлє1ніz.
Покори1ла є3си2 нераб0тное твоE дост0инство тёлу твоемY: и3н0го бо ґхітофeла њбрётши врагA, душE, снизшлA є3си2 сегw2 совётwмъ: но сі‰ разсhпа сaмъ хrт0съ, да ты2 всsкw сп7сeшисz.
СоломHнъ чyдный, и3 бlгодaти премyдрости и3сп0лненный, сeй лукaвое и3ногдA пред8 бGомъ сотвори1въ, tступи2 t негw2: є3мyже ты2 проклsтымъ твои1мъ житіeмъ, душE ўпод0биласz є3си2.
Сластьми2 влек0мь страстeй свои1хъ њсквернsшесz, ўвы2 мнЁ, рачи1тель премyдрости, рачи1тель блyдныхъ жeнъ, и3 стрaненъ t бGа: є3г0же ты2 подражaла є3си2 ўм0мъ q душE, сладострaстьми сквeрными.
Ровоaму поревновaла є3си2 не послyшавшему совёта џ§а, кyпнw же и3 ѕлёйшему рабY їеровоaму, прeжнему tстyпнику душE: но бёгай подражaніz, и3 зови2 бGу: согрэши1хъ, ўщeдри мS.
Ґхаaвwвымъ поревновaла є3си2 сквeрнамъ, душE моS, ўвы2 мнЁ, былA є3си2 плотски1хъ сквeрнъ пребывaлище, и3 сосyдъ срaмленъ страстeй: но и3з8 глубины2 твоеS воздохни2, и3 глаг0ли бGу грэхи2 тво‰.
Попали2 и3ліA и3ногдA двaщи пzтьдесsтъ їезавeлиныхъ, є3гдA ст{дныz прор0ки погуби2, во њбличeніе ґхаaвово: но бёгай подражaніz двою2 душE, и3 ўкрэплsйсz.
Заключи1сz тебЁ нб7о душE, и3 глaдъ б9ій пости1же тS: є3гдA и3ліи2 fесвjтzнина ћкоже ґхаaвъ, не покори1сz словесє1мъ и3ногдA: но сарaфfіи ўпод0бивсz, напитaй прbр0чу дyшу.
Манассjева собралA є3си2 согрэшє1ніz и3зволeніемъ, постaвльши ћкw мeрзwсти стр†сти, и3 ўмн0живши душE негодовaніе: но тогw2 покаsнію ревнyющи тeплэ, стzжи2 ўмилeніе.
Припaдаю ти2, и3 приношY тебЁ, ћкоже слeзы глаг0лы мо‰: согрэши1хъ, ћкw не согрэши2 блудни1ца, и3 беззак0нновахъ, ћкw и4ный никт0же на земли2: но ўщeдри вLко, творeніе твоE, и3 воззови1 мz.
Погреб0хъ w4бразъ тв0й, и3 растли1хъ зaповэдь твою2, всS помрачи1сz добр0та, и3 страстьми2 ўгаси1сz, сп7се, свэщA: но ўщeдривъ воздaждь ми2 ћкоже поeтъ дв7дъ, рaдованіе.
Њбрати1сz, покaйсz, tкрhй сокровє1ннаz, глаг0ли бGу вс‰ вёдущему: ты2 вёси мо‰ т†йнаz, є3ди1не сп7се: но сaмъ мS поми1луй, ћкоже поeтъ дв7дъ по млcти твоeй.
И#счез0ша днjе мои2, ћкw с0ніе востаю1щагw: тёмже ћкw є3зекjа слезю2 на л0жи моeмъ, приложи1тисz мнЁ лётwмъ животA. но кjй и3сaіа предстaнетъ тебЁ душE, ѓще не всёхъ бGъ;
Марjи: Возопи1вши къ пречcтэй бGом™ри, пeрвэе tри1нула є3си2 неи1стовство страстeй, нyжно стужaющихъ, и3 посрами1ла є3си2 врагA запeншаго: но дaждь нhнэ п0мощь t ск0рби, и3 мнЁ рабY твоемY.
Марjи: Е#г0же возлюби1ла є3си2, є3г0же возжелёла є3си2, є3гHже рaди пл0ть и3знури1ла є3си2 прпdбнаz, моли2 нhнэ хrтA њ рабёхъ: ћкw да млcтивъ бhвъ всBмъ нaмъ, ми1рное состоsніе дaруетъ почитaющымъ є3го2.
Ґндрeю: На кaмени мS вёры мlтвами твои1ми ўтверди2 џтче, стрaхомъ мS б9eственнымъ њграждaz, и3 покаsніе ґндрeе, подaждь ми2, молю1сz ти2: и3 и3збaви мS t сёти врагHвъ и4щущихъ мS.
Слaва, трbченъ: Трbце пр0стаz, нераздёльнаz, є3диносyщнаz, и3 є3стество2 є3ди1но, свётове, и3 свётъ, и3 с™а три2, и3 є3ди1но с™о поeтсz бGъ трbца: но восп0й, прослaви, жив0тъ и3 животы2, душE, всёхъ бGа.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Поeмъ тS, бlгослови1мъ тS, покланsемсz ти2 бGороди1тельнице, ћкw нераздёльныz трbцы породилA є3си2 є3ди1наго хrтA бGа и3 самA tвeрзла є3си2 нaмъ сyщымъ на земли2 нбcнаz.
Трипёснецъ. Глaсъ }.
Пёснь }.
Їрм0съ: Безначaльнаго цRS слaвы, є3гHже трепeщутъ нбcныz си6лы п0йте сщ7eнницы, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.
Ћкw ќгліе невещeственнагw nгнS, попали1те вещeствєнныz стр†сти мо‰, возжизaюще нhнэ во мнЁ желaніе б9eственныz любвE, ґпcли.
Трубы6 бlгогл†сныz сл0ва почти1мъ, и4миже пад0ша стёны неутверждeны вр†жіz, и3 бGоразyміz ўтверди1шасz забр†ла.
Кумjры стрaстныz души2 моеS сокруши1те, и5же хрaмы и3 столпы2 сокруши1сте врагA, ґпcли гDни, хрaмове њсщ7eнніи.
БGор0диченъ: Вмэсти1ла є3си2 невмэсти1маго є3стеств0мъ: носи1ла є3си2 носsщаго вс‰: дои1ла є3си2 чcтаz, питaющаго твaрь, хrтA жизнодaвца.
И$ный трипёснецъ. Їрм0съ т0йже.
Д¦а началохи1тростіемъ создaвше всю2 цRковь ґпcли хrтHвы, въ нeй бlгослови1те хrтA во вёки.
Воструби1вше труб0ю ўчeній, низверг0ша ґпcли всю2 лeсть јдwльскую, хrтA превозносsще во вс‰ вёки.
Ґпcли, д0брое преселeніе, назирaтеліе мjра, и3 нбcніи жи1теліе, вaсъ при1снw восхвалsющыz, и3збaвите t бёдъ.
Трbченъ: Трис0лнечное всесвётлое бGоначaліе, є3динослaвное и3 є3динопrт0льное є3стество2, џ§е вседётелю, сн7е, и3 б9eственный дш7е, пою1 тz во вёки.
БGор0диченъ: Ћкw чcтнhй и3 превhшшій пrт0лъ, воспои1мъ б9ію м™рь непрестaннw, лю1діе, є3ди1ну по ржcтвЁ м™рь и3 дв7у.
И$ный.
Їрм0съ: Е#г0же вHинства нбcнаz слaвzтъ, и3 трепeщутъ херувjми и3 серафjми, всsко дыхaніе и3 твaрь, п0йте, бlгослови1те, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.
Согрэши1вша сп7се поми1луй, воздви1гни м0й ќмъ ко њбращeнію, пріими1 мz кaющагосz, ўщeдри вопію1ща: согрэши1хъ ти2, сп7си2, беззак0нновахъ, поми1луй мS.
Колесни1чникъ и3ліA, колесни1цею добродётелей вшeдъ, ћкw на нб7сA, ношaшесz превhше и3ногдA t земнhхъ: сегw2 ќбw душE моS, восх0дъ помышлsй.
Їoрдaнова струS пeрвэе, ми1лwтію и3ліин0ю є3ліссeемъ, стA сю1ду и3 сю1ду: тh же, q душE моS, сеS не причасти1ласz є3си2 бlгодaти за невоздержaніе.
Е#ліссeй и3ногдA пріeмъ ми1лwть и3ліинY, пріsтъ сугyбую бlгодaть t бGа: тh же q душE моS, сеS не причасти1ласz є3си2 бlгодaти за невоздержaніе.
Сwманjтіда и3ногдA прaведнаго ўчреди2, q душE, нрaвомъ бlги1мъ: тh же не ввелA є3си2 въ д0мъ, ни стрaнна, ни пyтника. тёмже черт0га и3зри1нешисz в0нъ, рыдaющи.
Гіезjевъ подражaла є3си2 nкаsннаz рaзумъ сквeрный всегдA душE, є3гHже сребролю1біе tложи2 понE на стaрость: бёгай геeнскагw nгнS, tступи1вши ѕлhхъ твои1хъ.
Ты2 nзjи душE поревновaвши, сегw2 прокажeніе въ себЁ стzжaла є3си2 сугyбо: безмBстнаz бо мhслиши, беззакHннаz же дёеши: њстaви ±же и4маши, и3 притецы2 къ покаsнію.
Нінеvjтzны душE слhшала є3си2 кaющыzсz бGу, врeтищемъ и3 пeпеломъ, си1хъ не подражaла є3си2: но kви1ласz є3си2 ѕлёйшаz всёхъ, прeжде зак0на, и3 по зак0нэ прегрэши1вшихъ.
Въ р0вэ блaта слhшала є3си2 їеремjю душE, грaда сіHнz рыдaньми вопію1ща, и3 слeзъ и4щуща, подражaй сегw2 плачeвное житіE и3 сп7сeшисz.
ЇHна въ fарсjсъ побэжE, проразумёвъ њбращeніе нінеvjтzнwвъ, разумё бо ћкw прbр0къ б9іе бlгоутр0біе: тёмже ревновaше прbр0честву не солгaтисz.
Даніи1ла въ р0вэ слhшала є3си2, кaкw загради2 ўстA, q душE ѕвэрeй: ўвёдэла є3си2, кaкw џтроцы и5же њ ґзaріи, погаси1ша вёрою пeщи плaмень горsщій.
Вeтхагw завёта вс‰ привед0хъ ти2 душE, къ под0бію, подражaй прaведныхъ бGолюби6ваz дэ‰ніz, и3збёгни же пaки лукaвыхъ грэхHвъ.
Правосyде сп7се поми1луй, и3 и3збaви мS nгнS, и3 прещeніz, є4же и4мамъ на судЁ прaведнw претерпёти: њслaби ми2 прeжде концA, добродётелію и3 покаsніемъ.
Ћкw разб0йникъ вопію1 ти: помzни1 мz. ћкw пeтръ плaчу г0рцэ: њслaби ми2 сп7се. зовY ћкw мытaрь: слезю2 ћкw блудни1ца. пріими2 моE рыдaніе, ћкоже и3ногдA хананeино.
Гноeніе, сп7се, и3сцэли2 смирeнныz моеS души2: є3ди1не врачY, плaстырь мнЁ наложи2, и3 є3лeй и3 віно2, дэлA покаsніz, ўмилeніе со слезaми.
Хананeю и3 ѓзъ подражaz, поми1луй мS, вопію2, сн7е дв7довъ: касaюсz крaz ри1зы, ћкw кровоточи1ваz: плaчу, ћкw мaрfа и3 марjа над8 лaзаремъ.
Слeзную сп7се стклsницу, ћкw мЂро и3стощавaz на главY, зовy ти ћкоже блудни1ца, млcти и4щущаz, мольбY приношY, и3 њставлeніе прошY пріsти.
Ѓще и3 никт0же, ћкоже ѓзъ согрэши2 тебЁ, но nбaче пріими2 и3 менE, бlгоутр0бне сп7се, стрaхомъ кaющасz, и3 люб0вію зовyща: согрэши1хъ тебЁ є3ди1ному: поми1луй мS млcтиве.
Пощади2 сп7се твоE создaніе, и3 взыщи2 ћкw пaстырь поги1бшее, предвари2 заблyждшаго, восхи1ти t в0лка, сотвори1 мz nвчA на пaствэ твои1хъ nвeцъ.
Е#гдA судіE сsдеши ћкw бlгоутр0бенъ, и3 покaжеши стрaшную слaву твою2 сп7се: q каковhй стрaхъ тогдA! пeщи горsщей, всBмъ боsщымсz нестерпи1магw суди1ща твоегw2.
Марjи: Свёта незаходи1магw м™и, тS просвэти1вши, t њмрачeніz страстeй разрэши2. тёмже вшeдши въ д¦0вную бlгодaть, просвэти2 марjе, тS вёрнw восхвалsющыz.
Марjи: Чyдо н0во ви1дэвъ, ўжасaшесz б9eственный въ тебЁ вои1стинну мaти зwсjма: ѓгGла бо зрsше во пл0ти, и3 ќжасомъ вeсь и3сполнsшесz, хrтA поS во вёки.
Ґндрeю: Ћкw дерзновeніе и3мhй ко гDу, ґндрeе кри1тскій чcтнaz похвало2, молю2, моли1сz разрэшeніе t ќзъ беззак0ніz нhнэ њбрэсти2 мнЁ моли1твами твои1ми, ћкw покаsніz ўчи1тель, и3 препод0бныхъ слaва.
Бlгослови1мъ nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, гDа.
Сла1ва, трbченъ: Безначaльне џ§е, сн7е собезначaльне, ўтёшителю бlгjй, дш7е прaвый: сл0ва б9іz роди1телю, nц7A безначaльна сл0ве, дш7е живhй и3 зи1ждай, трbце є3ди1нице поми1луй мS.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Ћкw t њброщeніz червлени1цы пречcтаz, ќмнаz багрzни1ца є3мманyилева, внyтрь во чрeвэ твоeмъ пл0ть и3сткaсz: тёмже бцdу вои1стинну тS почитaемъ.
Хвaлимъ, бlгослови1мъ, покланsемсz гDни, пою1ще и3 превозносsще во вс‰ вёки.
И# пaки їрм0съ. Трипёснецъ. Глaсъ }.
Пёснь f7.
Їрм0съ: Вои1стинну бцdу тS и3сповёдуемъ, сп7сeнніи тоб0ю дв7о чcтаz, съ безпл0тными ли1ки тS величaюще.
И#ст0чницы спаси1тельныz воды2 ћвльшесz ґпcли, и3стazвшую дyшу мою2 грэх0вною жaждою, њроси1те.
Плaвающаго въ пучи1нэ поги1бели, и3 въ погружeніи ўжE бhвша, твоeю десни1цею, ћкоже петрA, гDи сп7си1 мz.
Ћкw с0ли, вкyсныхъ сyще ўчeній, гни1льство ўмA моегw2 и3зсуши1те, и3 невёдэніz тьмY tжени1те.
БGор0диченъ: Рaдость ћкw роди1вшаz, плaчь мнЁ подaждь, и4мже б9eственное ўтэшeніе вLчце, въ бyдущемъ дни2 њбрэсти2 возмогY.
И$ный.
Їрм0съ: ТS нб7сE и3 земли2 ходaтаицу:
ТS бlгослaвное ґпcльское собрaніе, пёсньми величaемъ: вселeннэй бо свэти6ла свBтлаz kви1стесz, прeлесть tгонsще.
Бlговёстною мрeжею вaшею, словє1сныz ры6бы ўлови1вше, сі‰ приноси1те всегдA снёдь хrтY, ґпcли бlжeнніи.
Къ бGу вaшимъ прошeніемъ помzни1те нaсъ ґпcли, t всsкагw и3збaвитисz и3скушeніz, м0лимсz, люб0вію воспэвaющыz вaсъ.
Сла1ва, трbченъ: ТS тріmпостaсную є3ди1ницу, џ§е, сн7е, со д¦омъ, є3ди1наго бGа є3диносyщна пою2, трbцу є3диноси1льную и3 безначaльную.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: ТS дэтороди1тельницу и3 дв7у, вси2 р0ди ўбlжaемъ, ћкw тоб0ю и3збaвльшесz t клsтвы: рaдость бо нaмъ родилA є3си2 гDа.
Вели1кагw канHна їрм0съ: Безсёменнагw зачaтіz ржcтво2 несказaнное, м™ре безмyжныz нетлёненъ пл0дъ, б9іе бо рождeніе њбновлsетъ є3стествA. тёмже тS вси2 р0ди, ћкw бGоневёстную м™рь правослaвнw величaемъ.
Ќмъ њструпи1сz, тёло њболёзнисz, недyгуетъ дyхъ, сл0во и3знем0же, житіE ўмертви1сz, конeцъ при двeрехъ. тёмже моS nкаsннаz душE, что2 сотвори1ши, є3гдA пріи1детъ судіS и3спытaти тво‰;
Мwmсeово привед0хъ ти2 душE, міробhтіе, и3 t тогw2 всE завётное писaніе, повёдающее тебЁ прaвєдныz и3 непрaвєдныz: t ни1хже вторы6z, q душE, подражaла є3си2, ґ не пє1рвыz, въ бGа согрэши1вши.
Зак0нъ и3знем0же, прaзднуетъ є3ђліе, писaніе же всE въ тебЁ небрежeно бhсть, прbр0цы и3знемог0ша, и3 всE прaведное сл0во: стрyпи твои2, q душE, ўмн0жишасz, не сyщу врачY и3сцэлsющему тS.
Н0вагw привождy ти писaніz ўказ†ніz, ввод‰щаz тS душE, ко ўмилeнію: прaвєднымъ ќбw поревнyй, грёшныхъ же tвращaйсz, и3 ўмлcтиви хrтA мlтвами же и3 пощeньми, и3 чистот0ю, и3 говёніемъ.
Хrт0съ вочlвёчисz, призвaвъ къ покаsнію разб0йники, и3 блудни6цы: душE покaйсz, двeрь tвeрзесz цrтвіz ўжE, и3 предвосхищaютъ є5 фарісeє и3 мытари2 и3 прелюбодёи кaющіисz.
Хrт0съ вочlвёчисz, пл0ти пріwбщи1всz ми2, и3 вс‰, є3ли6ка сyть є3стествA хотёніемъ и3сп0лни грэхA кромЁ, под0біе тебЁ, q душE, и3 w4бразъ предпоказyz своегw2 снизх0жденіz.
Хrт0съ волхвы2 сп7сE, пaстыри созвA, младeнєцъ мн0жєства показA мyченики, стaрцы прослaви, и3 ст†рыz вдови6цы, и4хже не поревновaла є3си2 душE, ни дэsніємъ, ни житію2: но г0ре тебЁ, внегдA бyдеши суди1тисz.
Пости1всz гDь днjй четhредесzть въ пустhни, послэди2 взалкA, показyz чlвёческое: душE, да не разлэни1шисz, ѓще тебЁ приложи1тсz врaгъ, мlтвою же и3 пост0мъ t н0гъ твои1хъ да tрази1тсz.
Хrт0съ и3скушaшесz, діaволъ и3скушaше, показyz кaменіе, да хлёби бyдутъ: на г0ру возведE ви1дэти вс‰ ц†рствіz мjра во мгновeніи. ўб0йсz q душE, ловлeніz, трезви1сz моли1сz на всsкій чaсъ бGу.
Г0рлица пустынолю1бнаz, глaсъ вопію1щагw возгласи2, хrт0въ свэти1льникъ, проповёдуzй покаsніе, и4рwдъ беззак0ннова со и3рwдіaдою. зри2 душE моS, да не ўвsзнеши въ беззакHнныz сBти, но њблобызaй покаsніе.
Въ пустhню всели1сz бlгодaти п®тeча, и3 їудeа всS и3 самарjа слhшавше течaху, и3 и3сповёдаху грэхи2 сво‰, крещaющесz ўсeрднw: и4хже ты2 не подражaла є3си2 душE.
Брaкъ ќбw честнhй, и3 л0же несквeрно: nбо‰ бо хrт0съ прeжде бlгослови2, пл0тію kдhй, и3 въ кaнэ же на брaцэ в0ду въ віно2 совершaz, и3 показyz пeрвое чyдо: да ты2 и3змени1шисz q душE.
Разслaбленнаго стzгнY хrт0съ, џдръ взeмша, и3 ю4ношу ўмeрша воздви1же, вдови1че рождeніе, и3 с0тнича џтрока, и3 самарzнhнэ kви1сz, въ д©э слyжбу тебЁ, душE предживописA.
Кровоточи1вую и3сцэли2 прикосновeніемъ крaz ри1зна гDь: прокажє1нныz њчи1сти: слэпы6z и3 хрwмhz просвэти1въ, и3спрaви: глух‡z же и3 нэмы6z, и3 ничaщыz ни1зу и3сцэли2 сл0вомъ: да ты2 сп7сeшисz nкаsннаz душE.
Недyги и3сцэлsz, ни1щымъ бlговэствовaше, хrт0съ сл0во, врє1дныz ўврачевA, съ мытари2 kдsше, со грёшники бесёдоваше, їаjровы дщeре дyшу пред8умeршую возврати2 њсzзaніемъ руки2.
Мытaрь сп7сaшесz, и3 блудни1ца цэломyдрствоваше, и3 фарісeй хвалsсz њсуждaшесz: џвъ ќбw, њчи1сти мS: џва же, поми1луй мS. сeй же величaшесz вопіS: б9е, бlгодарю1 тz: и3 пр0чыz без{мныz глаг0лы.
Закхeй мытaрь бЁ, но nбaче сп7сaшесz, и3 фарісeй сjмwнъ соблажнsшесz, и3 блудни1ца пріимaше њстaвитєльнаz разрэшє1ніz, t и3мyщагw крёпость њставлsти грэхи2: ю4же душE потщи1сz подражaти.
Блудни1цэ, q nкаsннаz душE моS, не поревновaла є3си2, ћже пріи1мши мЂра ґлавaстръ, со слезaми мaзаше н0зэ сп7совэ, њтрe же власы2 дрeвнихъ согрэшeній рукописaніе раздирaющагw є3S.
Грaды, и5мже дадE хrт0съ бlговёстіе, душE моS, ўвёдала є3си2, кaкw пр0клzти бhша. ўб0йсz ўказaніz, да не бyдеши ћкоже џны, и4хже сод0млzнwмъ вLко ўпод0бивъ, дaже до ѓда њсуди2.
Да не г0ршаz q душE моS, kви1шисz tчazніемъ хананeи вёру слhшавшаz, є3sже дщи2 сл0вомъ б9іимъ и3сцэли1сz: сн7е дв7довъ, сп7си2 и3 менE, воззови2 и3з8 глубины2 сeрдца, ћкоже nнA хrтY.
Ўмлcрдисz сп7си1 мz, сн7е дв7довъ поми1луй, бэснyющыzсz сл0вомъ и3сцэли1вый, глaсъ же бlгоутр0бный ћкw разб0йнику мнЁ рцы2: ґми1нь глаг0лю тебЁ, со мн0ю бyдеши въ раи2, є3гдA пріидY во слaвэ моeй.
Разб0йникъ њглаг0ловаше тS, разб0йникъ бGосл0вzше тS, џба бо на кrтЁ сви1сzста: но q бlгоутр0бне, ћкw вёрному разб0йнику твоемY, познaвшему тS бGа, и3 мнЁ tвeрзи двeрь слaвнагw цrтвіz твоегw2.
Твaрь содрогaшесz распинaема тS ви1дzщи, г0ры и3 кaмєніz стрaхомъ распадaхусz, и3 землS сотрzсaшесz, и3 ѓдъ њбнажaшесz, и3 соwмрачaшесz свётъ во дни2, зрS тебE їи7се пригвождeна ко крестY.
Дост0йныхъ покаsніz плодHвъ не и3стzжи2 t менE: и4бо крёпость моS во мнЁ њскудЁ, сeрдце мнЁ дaруй при1снw сокрушeнное, нищетy же д¦0вную, да сі‰ тебЁ принесY, ћкw пріsтную жeртву, є3ди1не сп7се.
СудіE м0й, и3 вёдче м0й, хотsй пaки пріити2 со ѓгGлы, суди1ти мjру всемY, млcтивнымъ твои1мъ џкомъ тогдA ви1дэвъ мS, пощади2 и3 ўщeдри мS їи7се, пaче всsкагw є3стествA человёча согрэши1вша.
Марjи: Ўдиви1ла є3си2 всёхъ стрaннымъ житіeмъ твои1мъ, ѓгGлwвъ чи1ны, и3 человёкwвъ соб0ры, невещeственнw пожи1вши, и3 є3стество2 прешeдши: и4мже, ћкw невещeственныма ногaма вшeдши марjе, їoрдaнъ прешлA є3си2.
Марjи: Ўми1лостиви создaтелz њ хвaлzщихъ тS, прпdбнаz мaти, и3збaвитисz њѕлоблeній и3 скорбeй џкрестъ напaдающихъ: да и3збaвившесz t напaстей, возвели1чимъ непрестaннw прослaвльшаго тS гDа.
Ґндрeю: Ґндрeе честнhй, и3 џтче требlжeннэйшій, пaстырю кри1тскій, не престaй молsсz њ воспэвaющихъ тS: да и3збaвимсz вси2 гнёва и3 ск0рби, и3 тлёніz, и3 прегрэшeній безмёрныхъ, чтyщіи твою2 пaмzть вёрнw.
Сла1ва, трbченъ: Трbце є3диносyщнаz, є3динице тріmпостaснаz, тz воспэвaемъ, nц7A слaвzще, сн7а величaюще, и3 д¦у покланsющесz, є3ди1ному є3стествY вои1стинну бGу, жи1зни же, и3 живyщему цrтву безконeчному.
И# ны1нэ, бGор0диченъ: Грaдъ тв0й сохранsй бGороди1тельнице пречcтаz, въ тебё бо сeй вёрнw цaрствуzй, въ тебЁ и3 ўтверждaетсz, и3 тоб0ю побэждazй, побэждaетъ всsкое и3скушeніе, и3 плэнsетъ рaтники, и3 прох0дитъ послушaніе.
И# ѓбіе їрм0съ. Свэти1ленъ, ћкw nбhчно.
На стіх0внэ самоглaсенъ, двaжды. Глaсъ }:
Въ разб0йничєскіz пути6 впaдши душE моS, лю1тэ ўsзвлена є3си2 t свои1хъ согрэшeній, предaвшисz нераз{мнымъ врагHмъ. но ћкw и3мyщаz врeмz, во ўмилeніи возопjй: ўповaніе ненадeжныхъ, животE tчazвшихсz, сп7се, возстaви и3 сп7си1 мz.
М§нченъ: Во бронS вёры њб0лкшесz д0брэ, и3 w4бразомъ крeстнымъ воwружи1вше себE, в0ини бlгом0щніи показaстесz, мучи1телємъ мyжески проти1вистесz, и3 діaволю прeлесть потреби1сте, побэди1телє бhвше, вэнцє1въ спод0бистесz: моли1тесz хrтY њ нaсъ, во є4же сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Пріими2 глaсы р†бъ твои1хъ, всечcтаz бцdе дв7о, и3 моли2 непрестaннw, грэхHвъ разрэшeніе, и3 ми1ръ даровaти нaмъ.
Совокуплsемъ же и3 №-й чaсъ, без8 стіхосл0віz. По трис™0мъ, на всёхъ часёхъ кондaкъ: ДушE моS, душE моS:
На G-мъ часЁ каfjсма f7-z, на ѕ7-мъ ‹-z.
На ѕ7-мъ же часЁ, тропaрь прbр0чества, глaсъ ѕ7: Бlгоутр0бне, долготерпэли1ве вседержи1телю гDи, низпосли2 млcть твою2 на лю1ди тво‰.
Прокjменъ, pал0мъ §ѕ, глaсъ ѕ7: ГDь воцRи1сz, да рaдуетсz землS. Стjхъ: Да веселsтсz џстрови мн0зи.
Прbр0чества и3сaіина чтeніе. [ГлавA м7в, ст. є7- ѕ7i.] Тaкw глаг0летъ гDь бGъ, сотвори1вый нб7о, и3 водрузи1вый є5, ўтверждeй зeмлю, и3 ±же на нeй, и3 даsй дыхaніе лю1демъ, и5же на нeй, и3 д¦ъ ходsщымъ на нeй. Ѓзъ гDь бGъ, призвaхъ тS въ прaвдэ, и3 ўдержY за рyку твою2, и3 ўкрэплю2 тS: и3 дaхъ тS въ завётъ р0да їи7лева, во свётъ kзhкwвъ, Tвeрсти џчи слэпhхъ, и3звести2 t ќзъ св‰занныz, и3 и3з8 д0му темни1цы, и3 сэдsщыz во тьмЁ. Ѓзъ гDь бGъ, сіE моE є4сть и4мz: слaвы моеS и3н0му не дaмъ, нижE добродётелей мои1хъ и3стук†ннымъ. Я5же и3з8 начaла, сE пріид0ша: и3 нHваz, ±же ѓзъ возвэщY, и3 прeжде нeже возвэсти1ти, kви1шасz вaмъ. Восп0йте гDви пёснь н0ву: начaльство є3гw2, прослaвите и4мz є3гw2 t конє1цъ земли2: сходsщіи въ м0ре, и3 плaвающіи по немY, џстрови и3 живyщіи на ни1хъ. Возвесели1сz пустhне, и3 вє1си є3S, придвHріz, и3 живyщіи въ кидaрэ: возвеселsтсz живyщіи на кaмени, t крaz г0ръ возопію1тъ. Дадsтъ бGу слaву, добродётєли є3гw2 во џстровэхъ возвэстsтъ. ГDь бGъ си1лъ и3зhдетъ, и3 сокруши1тъ рaть, воздви1гнетъ рвeніе, и3 возопіeтъ на враги2 сво‰ съ крёпостію. Молчaхъ, є3дA и3 всегдA ўмолчY, и3 потерплю2; терпёхъ ћкw раждaющаz, и3стреблю2 и3 и3зсушY вкyпэ: ЊпустошY г0ры и3 х0лми, и3 всsку травY и4хъ и3зсушY, и3 положY рёки во џстровы, и3 лyги и3зсушY. И# наведY слэпы6z на пyть, є3гHже не ви1дэша, и3 по стезsмъ, и4хже не знaша, ходи1ти сотворю2 и5мъ: сотворю2 и5мъ тьмY во свётъ, и3 стр0пwтнаz въ пр†ваz. сі‰ глаг0лы сотворю2, и3 не њстaвлю и4хъ.
Прокjменъ, pал0мъ §з, глaсъ ѕ7: Восп0йте гDви пёснь н0ву ћкw ди1вна сотвори2 гDь, сп7сE є3го2 десни1ца є3гw2. Стjхъ: Ви1дэша вси2 концы2 земли2 сп7сeніе бGа нaшегw.
На f7-мъ часЁ, каfjсма №i.
Въ четверт0къ вeчера,
по предначинaтельномъ стіхосл0вимъ, вмёстw, Ко гDу внегдA скорбёти ми2, каfjсму в7i. Клeплетъ же свэти1льничное поск0ру, трудA рaди бдённагw.
На ГDи, воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ, ‹.
И# поeмъ самоглaсенъ, двaжды. Глaсъ }:
Самовлaстнw совлек0хсz, пeрвымъ мои1мъ преступлeніемъ, добродётелей бlголёпіz, њблек0хсz же въ сіE ѓбіе ко мнЁ снизхождeніемъ твои1мъ сл0ве б9ій. не презрёлъ бо мS є3си2 въ лю1тыхъ страстeхъ впaдша, и3 разб0йнически на пути2 попрaна: но всекрёпкою твоeю си1лою снабдёвъ мS, заступлeніz спод0билъ є3си2 многомлcтиве.
М§нченъ: М§нцы гDни, всsко мёсто њсщ7aете, и3 всsкъ недyгъ врачyете: и3 нhнэ моли1те, и3збaвитисz сётей врaжіихъ душaмъ нaшымъ, м0лимсz.
И$ны стіхи6ры, глaсъ №.
Под0бенъ: Всехвaльніи м§нцы:
Пригвождeнъ гDи на кrтЁ, ґдaмово рукописaніе б9eственнымъ копіeмъ растерзaлъ є3си2: тёмже раст0ргни ќзы мо‰ сл0ве, ћкw да тебЁ хвалeніz жeртву пожрY вёрою, рaдуzсz, врeмz бlгопріsтное постA нhнэ њбрэтhй, є4же всёхъ во сп7сeніе показaлъ є3си2.
Пощeніz свётлостію и3ногдA мwmсeй сіsz, слaву б9ію ви1дэ: семY поревновaвши смирeннаz душE моS, на кrтЁ распростeршему дл†ни тебE рaди бlгостію, дёлы ўгоди2, воздержaніемъ и3мlтвою, ћкw да ўлучи1ши б9eственное наслаждeніе.
И$на стіхи1ра, глaсъ ѕ7.
Под0бенъ: ҐрхaгGльски воспои1мъ:
Животворsщему покланsющесz твоемY кrтY, неизречeнныz къ нaмъ безмёрныz твоеS бlгости хrтE, и3 тёмъ просвэти1вше дyшы, воспэвaемъ тS непрестaннw, просsще бlгодyшнw, рaдостію скончaти п0прище пощeніz, и3 дости1гнути стrти тво‰ воспёти гDи, и4миже спaслъ є3си2 ны2.
И# въ минeи д7. Слaва, и3 нhнэ, кrтобGор0диченъ.
Вх0дъ. Свёте ти1хій:
Прокjменъ, pал0мъ §и, глaсъ з7: Возноси1те гDа бGа нaшего, и3 покланsйтесz подн0жію нHгу є3гw2, ћкw свsто є4сть. Стjхъ: ГDь воцRи1сz, да гнёваютсz лю1діе.
БытіS чтeніе. [ГлавA }i, ст. к7-lг.] РечE гDь: в0пль сод0мскій и3 гом0ррскій ўмн0жисz ко мнЁ, и3 грэси2 и4хъ вели1цы ѕэлw2. Сошeдъ ќбw ўзрю2, ѓще по в0плю и4хъ грzдyщему ко мнЁ, совершaютсz: ѓще же ни2, да разумёю. И# њбрати1вшесz tтyду мyжіе, пріид0ша въ сод0мъ: ґвраaмъ же є3щE бsше стоsй пред8 гDемъ. И# прибли1живсz ґвраaмъ, речE: погуби1ши ли првdнаго съ нечести1вымъ, и3 бyдетъ првdникъ ћкw нечести1вый; Ѓще бyдутъ пzтьдесsтъ првdницы во грaде погуби1ши ли |; не пощади1ши ли всегw2 мёста пzти1десzти рaди првdныхъ, ѓще бyдутъ въ нeмъ; Никaкоже ты2 сотвори1ши по глаг0лу семY, є4же ўби1ти првdника съ нечести1вымъ: и3 бyдетъ првdникъ ћкw нечести1вый: никaкоже. судsй всeй земли2, не сотвори1ши ли судA; Речe же гDь: ѓще бyдутъ въ сод0мэхъ пzтьдесsтъ првdницы во грaдэ, њстaвлю вeсь грaдъ, и3 всE мёсто и4хъ рaди. И# tвэщaвъ ґвраaмъ, речE: нhнэ начaхъ глаг0лати ко гDу моемY, ѓзъ же є4смь землS и3 пeпелъ: Ѓще же ўмaлzтсz пzтьдесsтъ првdницы въ четhредесzть пsть, погуби1ши ли четhредесzти пzти1хъ рaди вeсь грaдъ; и3 речE: не погублю2, ѓще њбрsщу тaмw четhредесzть пsть. И# приложи2 є3щE глаг0лати къ немY, и3 речE: ѓще же њбрsщутсz тaмw четhредесzть; и3 речE: не погублю2 рaди четhредесzти. И# речE: что2 гDи, ѓще возглаг0лю: ѓще же њбрsщетсz тaмw три1десzть; и3 речE: не погублю2 три1десzтихъ рaди. И# речE: понeже и4мамъ глаг0лати ко гDу: ѓще же њбрsщутсz тaмw двaдесzть; и3 речE: не погублю2, ѓще њбрsщутсz тaмw двaдесzть. И# речE: что2 гDи: ѓще возглаг0лю є3щE є3ди1ною; ѓще же њбрsщутсz тaмw дeсzть; и3 речE: не погублю2 десzти1хъ рaди. Tи1де же гDь, ћкw престA глаг0лz ко ґвраaму: и3 ґвраaмъ возврати1сz на мёсто своE.
Прокjменъ, pал0мъ §f, глaсъ ѕ7: Воскли1кните гDви всS землS. Стjхъ: Раб0тайте гDви въ весeліи.
При1тчей чтeніе. [ГлавA ѕ7i, ст. з7i-lг. главA з7i, ст. №-з7i].
Пріeмлzй наказaніе, во бlги1хъ бyдетъ: хранsй же њбличє1ніz, ўмудри1тсz. и4же храни1тъ сво‰ пути6, соблюдaетъ свою2 дyшу: любsй же жив0тъ св0й, щади1тъ сво‰ ўстA: Прeжде сокрушeніz предварsетъ досаждeніе, прeжде же падeніz, ѕлопомышлeніе. Лyчше кроткодyшенъ со смирeніемъ, нeжели и4же раздэлsетъ коры6сти съ досади1тельми. Разyмный въ вeщехъ, њбрэтaтель бlги1хъ: надёzйсz же на гDа, бlжeнъ. Прем{дрыz и3 раз{мныz ѕлhми нари1чутъ: слaдціи же въ словеси2, мн0жае ўслhшани бyдутъ. И#ст0чникъ жив0тенъ рaзумъ стzжaвшымъ: наказaніе же безyмныхъ ѕло2. Сeрдце премyдрагw ўразумёетъ ±же t свои1хъ є3мY ќстъ, во ўстнaхъ же н0ситъ рaзумъ. С0тове мед0вніи, словесA дHбраz: слaдость же и4хъ и3сцэлeніе души2. Сyть путіE мнsщіисz прaви бhти мyжу, nбaче послBднzz и4хъ зрsтъ во дно2 ѓдово. Мyжъ въ трудёхъ труждaетсz себЁ, и3 и3знуждaетъ поги1бель свою2: стропти1вый во свои1хъ ўстaхъ н0ситъ поги1бель. Мyжъ безyменъ копaетъ себЁ ѕл†z, и3 во ўстнaхъ свои1хъ сокр0виществуетъ џгнь. Мyжъ стропти1вый разсылaетъ ѕл†z, и3 свэти1льникъ льсти2 вжигaетъ ѕлы6мъ, и3 разлучaетъ дрyги. Мyжъ законопрестyпенъ прельщaетъ дрyги, и3 tв0дитъ и4хъ въ пути6 небл†ги. ўтверждazй џчи свои2, мhслитъ развращє1ннаz, грызhй же ўстнЁ свои2, њпредэлsетъ вс‰ ѕл†z: сeй пeщь є4сть ѕл0бы. Вэнeцъ хвалы2 стaрость: на путeхъ же прaвды њбрэтaетсz. Лyчше мyжъ долготерпэли1въ пaче крёпкагw, [и3 мyжъ рaзумъ и3мёzй пaче земледёльца вели1кагw:] ўдержавazй же гнёвъ, пaче взeмлющагw грaдъ. Въ нBдра вх0дzтъ вс‰ непрaвєднымъ: t гDа же вс‰ прaвєднаz. Лyчше ўкрyхъ хлёба съ слaстію въ ми1рэ, нeжели д0мъ и3сп0лненъ мн0гихъ бlги1хъ, и3 непрaведныхъ жeртвъ съ брaнію. Рaбъ смhсленъ њбладaетъ влады6ки безyмными: въ брaтіzхъ же раздэли1тъ [и3мёніе] на ч†сти. Ћкоже и3скушaетсz въ пещи2 сребро2 и3 злaто: тaкw и3збр†ннаz сердцA ў гDа. Ѕлhй послyшаетъ љзhка законопрестyпныхъ: првdный же не внимaетъ ўстнaмъ лжи6вымъ. Ругazйсz ўб0гому, раздражaетъ сотв0ршаго є3го2: рaдуzйсz же њ погибaющемъ, не њбезвини1тсz: ми1луzй же поми1лованъ бyдетъ. Вэнeцъ стaрыхъ ч†да ч†дъ: похвалa же чaдwмъ nтцы2 и4хъ. вёрному вeсь мjръ богaтство, невёрному же нижE пёнzзь. Не прили1чны сyть безyмному ўстнЁ вёрны, нижE првdному ўстнЁ лжи1вы. МздA бlгодaтей наказaніе ўпотреблsющымъ: и3 ѓможе ѓще њбрати1тсz, ўспёетъ. И$же таи1тъ nби6ды, и4щетъ любвE: ґ и4же ненави1дитъ скрывaти, разлучaетъ дрyги и3 дом†шніz. Сокрушaетъ прещeніе сeрдце мyдрагw: безyмный же біeмь не чyвствуетъ [рaнъ]. ПрекослHвіz воздви1жетъ всsкъ ѕлhй: гDь же ѓгGла неми1лостна п0слетъ нaнь. Впадeтъ попечeніе мyжу смhсленну: безyмніи же размышлsютъ ѕл†z. Не воздаeтъ ѕл†z за бlг†z, не подви1гнутсz ѕл†z и3з8 д0му є3гw2. Влaсть даeтъ словесє1мъ начaло прaвды: предводи1тельствуетъ же скyдости прS и3 брaнь. И$же сyдитъ прaведнаго непрaведнымъ и3 непрaведнаго же прaведнымъ нечи1стъ и3 мeрзокъ ў гDа. Вскyю бsше и3мёніе безyмному, стzжaти бо премyдрости безсeрдый не м0жетъ. и4же выс0къ твори1тъ св0й д0мъ, и4щетъ сокрушeніz: њстроптэвazй же ўчи1тисz, впадeтъ въ ѕл†z. На всsкое врeмz дрyгъ да бyдетъ тебЁ, брaтіz же въ нyждахъ полeзни да бyдутъ.
И# пр0чее послёдованіе преждеwсщ7eнныхъ, въ нeмже причащaемсz и3 с™hхъ хrт0выхъ тaинствъ.
На трапeзэ же kди1мъ є3лeй и3 віно2 піeмъ, трудA рaди бдённагw.
Въ студjтовэ же ўстaвэ повелэвaетъ сyхо ћсти всю2 тyю недёлю, пaче и3нhхъ, ћкw днjе плaча сyть, ґ не прaздника: въ си1хъ бо ќбw пёти д0лжно є4сть и3 ґллилyіа. Во с™hz же горы2 тЂпицэ разсуждaетъ, на с™hхъ м§нкъ м7, на п®тeчевы главы2 њбрётеніе, и3 въ срeду кrтопокл0нную, и3 на вели1кій канHнъ, и3 на несэдaльное, ћсти двA варє1ніz съ є3лeемъ, и3 и3спивaти по двЁ чaши вінA. Сі‰ же назнaменовахомъ любви2 вaшей t nбои1хъ, да произволszй сп7сти1сz, бlгоуг0днэйшее пред8 бGомъ и3збирaетъ.
Подобaетъ вёдати, ћкw ѓще случи1тсz бlговёщеніе прес™hz бцdы въ сeй дeнь, поeтсz послёдованіе вели1кагw канHна прeжде, съ понедёльника во вт0рникъ, си1рэчь въ понедёльникъ вeчера. Прaздникъ же бывaетъ непрел0жный.

 

 

В четвер 5-го тижня Великого посту

Дзвонар дзвонить о четвертій годині ночі. Ми збираємося в церкві, і священик починає за звичаєм. Читець: Царю Небесний… Трисвяте, і по Отче наш… Господи, помилуй (12 разів). Слава: і нині. Прийдіть, поклонімось… Два псалма — 19 і 20, і звичайні тропарі, єктенія. Далі читається Шестипсалміє, і після нього співаємо Алилуя, і троїчні тропарі за звичаєм, далі читаємо єдину кафизму 8. Потім читаємо сідальні з Октоїха. Потім житіє преподобної Марії Єгипетської, на дві частини. Далі псалом 50. Пісні не читаємо. Після цього починаємо Великий канон повільно, із розчуленим серцем, чинячи після кожного тропаря три поклони.

 

Великий канон Творіння Андрія Критського, глас 6
 

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

 

 

Ірмос: Помічник і покровитель став мені на спасіння. Це Бог мій, і прославлю Його, Бога Отця мого, і звеличу Його; бо Він славно прославився!

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

З чого почну оплакувати окаянного мого життя діяння? Який же покладу початок, Христе, нинішньому риданню? Але як милосердний подай мені відпущення гріхів.

Гряди, окаянна душе, разом із плоттю твоєю, Творцеві всіх сповідайся, покинь нарешті колишню нерозсудливість і принеси Богу в покаянні сльози.

Наслідуючи в переступі первозданного Адама, пізнав я себе відкинутим від Бога, від вічного Царства і блаженства Його через гріхи мої.

Горе мені, окаянная душе, чому ти уподібнилася першій Єві: затьмарила спокусою свій погляд, й уразила тебе її гіркота — торкнулася ти дерева і скуштувала зухвало безумства поживу.

Замість Єви тілесної постала в мені Єва числена — плотські пристрасні помисли, що солодять мою думку, але споживаю завжди гіркий напій.

Справедливо був вигнаний з Едему Адам, бо не зберіг єдину Твою заповідь, Спасе. Яке ж страждання чекає на мене, що завжди відкидаю Твої животворчі слова?

Перевершив я Каїнове вбивство і свідомо став убивцею душевного сумління, оживив плоть і поборював душу злими моїми діяннями.

Не уподібнився я, Ісусе, праведному Авелю й ніколи не приносив Тобі ні дарів приємних, ні діл богоугодних, ні жертви чистої, ані життя непорочного.

Подібно до Каїна, окаянна душе, принесли ми Творцеві нечестиві діяння, і жертву порочну, і все нікчемне життя — разом, тому і засуджені!

Оживотворив Ти, Творче, земний порох і дав мені плоть і кості, й дихання та життя, але, Сотворителю мій, Визволителю мій і Судде, прийми мене, що каюся.

Сповідую Тобі, Спасе, гріхи, що вчинив, душі і тіла мого рани, бо їх заподіяли мені, мов розбійники, внутрішні убивчі помисли.

Хоч і згрішив я, Спасе, але знаю, що Ти — Чоловіколюбець: караєш милостиво, і гаряче милуєш, і бачиш сльози плачу мого, й поспішаєш, як люблячий батько, що кличе блудного.

Покинутого перед Твоїми вратами, Спасе, не відкинь мене, негідного, на старості до пекла, але перед кінцем, Чоловіколюбче, даруй мені відпущення гріхів.

Розбійникам до рук потрапив я своїми помислами; вони мене уразили, і тепер я весь у ранах, але Ти, Христе Спасе, прийди і зціли мене.

Священик бачив мене і не зупинився, й левит у біді залишив нагого; Ісусе, що з Марії засяяв, прийди і помилуй мене.

Агнче Божий, Ти взяв гріхи всіх, візьми і з мене тяжкий тягар гріховний і як милосердний подай мені сльози зворушення.

Покаяння час, приходжу до Тебе, Сотворителя мого, візьми з мене тяжкий тягар гріховний і як милосердний подай мені сльози зворушення.

Не погидуй мною, Спасе, не відкинь мене од лиця Твого, зніми з мене важкий тягар гріховний і як милосердний подай мені відпущення гріхів.

Вільні й невільні провини мої, явні й таємні, відомі й невідомі — усе, Спасе, як Бог очисти і спаси мене.

Від ранньої юности, Христе, переступав я Твої заповіді, провів життя в зневіри і пристрастях, тому благаю, Спасе: хоч при кінці спаси мене.

Багатство душевне, Спасе, змарнував я у блуді, тому не маю плодів благочестивих; будучи голодним, взиваю до Тебе: милости подателю, Господи, спаси мене.

До Тебе припадаю, Ісусе, згрішив я перед Тобою, очисти мене, візьми з мене тяжкий тягар гріховний і як милосердний подай мені сльози зворушення.

Не увійди на суд зі мною, вносячи мої діяння, досліджуючи слова і викриваючи помисли, а у щедротах спаси мене, Всесильний, нехтуючи мої провини.

 

Інший канон преподобній матері нашій
Марії Єгипетській
 

Глас той самий.

Приспів: Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.

Ти подай мені світлосяйну благодать від вищого Божественного промислу, щоб уникнути затьмарення пристрастями і щиро оспівувати подвиги твого, Маріє, житія.

Схилившись перед Божественним Христовим законом, ти прийшла до Нього, полишивши нестримне прагнення насолод, і всі чесноти з благоговінням виконала, як єдину.

Андрію: Преподобний отче Андрію, моли Бога за нас.

Молитвами твоїми, Андрію, визволи нас від пристрастей безчесних і спільниками царства Христового покажи нині тих, що з вірою і любов’ю оспівують тебе, всехвальний.

Слава…

Троїчний: Присносущна Тройце, в Якій поклоняємось єдиному Богу, зніми з мене тягар гріхів моїх і як милосердна подай мені сльози розчулення.

І нині…

Богородичний: Богородице, надіє і заступнице усім, хто Тебе прославляє, зніми з мене важкий тягар гріхів моїх і як Владичиця чиста прийми мене, що каюся.

Закінчуємо кожну пісню тим самим ірмосом, обидва хори разом. Якщо у пісні два творці, то співаємо ірмоси обох.

 

 

Пісня над піснями
2:1 Я саронська троянда, я долинна лілея!
2:2 Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!
2:3 Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!
2:4 Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!
2:5 Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!
2:6 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
2:7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
2:8 Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...
2:9 Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...
2:10 Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
2:11 Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.
2:12 Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!
2:13 Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
2:14 Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!
2:15 Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!
2:16 Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!
2:17 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!
Пісн. 2

 

 

Ірмос: Слухай, небо, — і звіщу, і прославлю Христа, Який від Діви воплотився.

Слухай, небо, і звіщу; земле, почуй голос того, хто кається перед Богом і прославляє Його.

Почуй мене, Боже, Спасе мій, зглянься милостивим Твоїм оком і прийми моє тепле сповідання.

Згрішив я, Господи, більше за всіх, один згрішив перед Тобою, але як Бог змилуйся, Спасе, над творінням Твоїм.

Буря зла охопила мене, милосердний Господи, але, як Петрові, простягни й мені руку.

Як блудниця, і я приношу сльози; очисти мене, Спасе, Твоїм милосердям.

Осквернив я плоті моєї ризу і спотворив її — те, що за образом Твоїм, Спасе, і за подобою.

Затьмарив я красу душі своєї похотями пристрастей і весь розум свій перетворив на порох.

Розідрав я нині одяг мій перший, що його виткав мені Творець на початку, — і відтоді лежу нагий.

Одягнувся я у розідрану одежу, яку змій зіткав мені порадою, і соромлюся.

Поглянув я на красу дерева і спокусився розумом, і відтоді лежу нагий і соромлюся.

Усі вожді пристрастей орали на хребті моєму, продовжуючи на мені свої беззаконня.

Знівечив я красу первісну, і доброту свою погубив я — тепер лежу нагий і соромлюся.

У ризи шкіряні вдягнув мене гріх і скинув з мене перший боготканий одяг.

Покрито мене одягом сорому, мов листям смоковниці, щоб виявити мої свавільні пристрасті.

Зодягнувся я у ризу сорому, що ганебно закривавлена течією життя мого пристрасного і сластолюбного.

Віддався я на волю пристрастей і земного тління, тому й донині ворог мені допікає.

Я обрав любов до земних речей і багатства нестриманістю своєю, Спасе, і нині знемагаю під важким тягарем.

Прикрасив я свій тілесний образ розмаїтим одягом нечистих помислів, тому і підлягаю нині осудженню.

Піклуючись ревно про зовнішні прикраси, я знехтував внутрішню скинію, що має подобу Божу.

Поховав я пристрастями красу первісного образу, Спасе, а Ти, як колись драхму, шукай і знайди її.

Згрішив я і, як блудниця, каюся: один я згрішив перед Тобою; як миро, прийми, Спасе, і мої сльози.

Спіткнувся я, як Давид, нестриманістю, і осквернився; але обмий мене, Спасе, сльозами моїми.

Очисти мене, як митар, благаю; очисти мене, Спасе, ніхто з дітей Адамових так не згрішив, як я згрішив перед Тобою.

Не маю я ні сліз, ні покаяння, ні зворушення в серці, Сам як Бог даруй мені це, Спасе.

Дверей Твоїх не зачини в той час, Господи, Господи, переді мною, але відкрий їх для мене, бо каюся перед Тобою.

Бажаєш бо всім спастися, й мене приклич, Чоловіколюбче, і як благий прийми мене, що каюся.

Почуй душі моєї зітхання, і сльози прийми очей моїх, Спасе, і спаси мене.

Богородичний: Пречиста Богородице Діво, єдина всехвальна, молися ревно, щоб спастися нам.

 

Інший (канон)
 

Пісня над піснями
2:1 Я саронська троянда, я долинна лілея!
2:2 Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!
2:3 Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!
2:4 Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!
2:5 Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!
2:6 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
2:7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
2:8 Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...
2:9 Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...
2:10 Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
2:11 Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.
2:12 Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!
2:13 Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
2:14 Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!
2:15 Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!
2:16 Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!
2:17 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!
Пісн. 2

 

 

Ірмос: Знайте, знайте, що Я є Бог, Який послав дощем манну і воду пролив із каменя у давні часи народу Моєму в пустелі єдиною десницею і силою Моєю.

Знайте, знайте, що Я — Бог. Слухай, душе моя, Господа, Який взиває, і облиш колишній свій гріх, і бійся Його як непідкупного і як Суддю і Бога.

Кому ти уподібнилася, багатогрішна душе, як не першому Каїну й тому Ламеху, каменувавши тіло злочинствами й розум умертвивши безсловесним прагненнями.

Згадавши всіх, хто жив до Закону, душе моя, не уподібнилася ти Сифові, не наслідувала ні Еноса, ані Еноха, що взятий на небо, ні Ноя; тому залишилася ти, душе, позбавленою життя праведників.

Ти одна, душе моя, відкрила безодні гніву Бога твого. Потопила, немов землю, всю плоть, і діяння, і життя й залишилася поза спасенним ковчегом.

Убив я мужа собі на рану, а юнака — собі на біду, — ридаючи, голосив Ламех; ти ж, душе, забруднила тіло й осквернила розум — і не тремтиш?

О, як наслідував я першого вбивцю Ламеха, душу убив, як мужа, а розум — як юнака, як Каїн-вбивця, убив я тіло, мов брата, любострасними прагненнями.

Вежу примудрилася б ти збудувати, душе моя, і поставити твердиню своїми жаданнями, якби Творець не стримав замисли твої й не скинув на землю хитрощі твої!

Побитий увесь я і зранений: ось стріли ворожі, що уразили мою душу і тіло; це струпи, нагноїння, затьмарення — є наслідком моїх свавільних пристрастей.

Колись Господь послав дощем вогонь, що спалив у гніві беззаконня содомлян; ти ж, душе, розпалила вогонь геєнський, в якому будеш горіти.

Розумійте й дивіться: Я — Бог, Який випробовує серця і пізнає думки, викриває вчинки та спалює гріхи, і захищає сироту, смиренного й убогого.

Преподобній: Простягла ти руки свої до милосердного Бога, Маріє, будучи в безодню зла зануреною, і Він, як Петрові, чоловіколюбно руку Божественну простяг, всіляко шукаючи твого навернення.

Марії: Покинувши колишній шлях гріха, з усією любов’ю та ревністю навернулася ти до Христа, живучи у непрохідних пустелях, виконуючи у чистоті Божественні заповіді.

Андрію: Бачимо, бачимо, о душе, чоловіколюбство Бога і Владики, тому раніше кінця зі сльозами припадімо, взиваючи: молитвами Андрія, Спасе, помилуй нас.

Слава…

Троїчний: Безначальна, несотворенна Тройце, нероздільна Єдинице! Прийми мене, що згрішив і каюся, спаси мене, бо я — Твоє творіння: не викинь, помилуй і визволи мене від вогненного засудження.

І нині…

Богородичний: Пречиста Владичице Богородице, надіє для тих, хто до Тебе прибігає, і пристановище тих, хто в бурі, моли всемилостивого Творця і Твого Сина Твоїми молитвами і мене помилувати.

 

 

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

 

 

Ірмос: На непорушному камені заповідей Твоїх, Христе, утверди мої помисли.

Вогонь від Господа, як дощ, пославши, колись Господь землю Содомську спалив.

Спасайся, душе моя, як той Лот на горі, й у Сигорі ховайся.

Втікай, душе, від полум’я, тікай від содомського горіння, тікай від знищення божественним вогнем.

Сповідуюся Тобі, Спасе: згрішив, згрішив я перед Тобою! Але послаби і прости мене як Милосердний.

Згрішив я один перед Тобою, згрішив більше за всіх, але, Христе Спасе, не відкинь мене!

Ти є Пастир добрий, знайди мене, ягня, й не відкинь мене, заблудлого.

Ти солодкий, Ісусе, Ти єси Сотворитель мій, Тобою, Спасе мій, оправдаюся.

Слава…

Троїчний: Єдиний у Тройці, Боже, спаси нас від омани, спокуси та небезпеки.

І нині…

Богородичний: Радуйся, лоно, що Бога вмістило, радуйся, престоле Господній, радуйся, Мати життя нашого.

 

Інший (канон)
 

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

 

 

Ірмос: На непорушному камені заповідей Твоїх, Христе, утверди мої помисли.

В Тобі, Хто смерть подолав, знайшов я джерело життя і взиваю до Тебе від серця мого перед кінцем: згрішив я, Господи, очисти і спаси мене!

Наслідував я, Спасе, блудодіяння нечестивих, що жили за праведного Ноя, і тим успадкував їхнє осудження — загибель у потопі.

Згрішив я, Господи, перед Тобою, згрішив я — очисти мене; нема бо такого серед людей, кого я не перевершив би гріхами.

Наслідуючи Хама, глумителя над батьком, ти не прикрила, душе, сорому ближнього, не відвернувши від нього свій погляд.

Не успадкувала ти, окаянна душе, Симового благословення і не отримала, як Яфет, просторих володінь на землі відпущення.

Із землі Харан, як від гріха, вийди, душе моя, й поспішай у землю вічного нетління, яку колись Авраам успадкував.

Ти чула, душе, про Авраама, що в давнину залишив батьківську землю і став подорожнім: його вибір і ти наслідуй.

Патріарх пригостив ангелів під дубом Мамврійським і тим на старість отримав обіцяне насліддя.

Зрозумій, окаянна душе моя, нову жертву всепалення — Ісаака, — що таємно принесена Господові, і наслідуй його добровільний вибір.

Ти чула, душе, про вигнання Ізмаїла, бо був народжений рабинею; пильнуй, щоб не постраждала ти подібно за твою похітливість.

Давній єгиптянці Агарі уподібнилася ти, душе моя, і стала рабою добросвавільно, й породила нового Ізмаїла — свою зухвалість.

Ти знала, душе моя, про ліствицю Якова, що була від землі до неба, чому ж не маєш сходження твердого у благочесті?

Священика Божого і царя усамітненого (Мелхиседека), Христову подобу, наслідуй, душе моя, твоїм життям у світі серед людей.

Не будь стовпом соляним, душе, повернувшись назад, бійся прикладу содомлян і рятуйся на горі в Сигорі.

Втікай, душе моя, від полум’я гріха, як Лот, утікай від Содома і Гоморри, втікай від вогню усякого нерозсудливого бажання.

Помилуй, благаю Тебе, Господи, помилуй мене, коли прийдеш з ангелами Своїми, щоб воздати всім справедливо за їхні діяння.

Моління тих, що оспівують Тебе, не відкинь, Владико, але будь милосердним, Чоловіколюбче, і подай прощення тим, що з вірою просять.

Преподобній Марії: Охоплений я бурею і гріховним хвилюванням, але, мати, ти сама нині спаси мене і до пристановища Божественного покаяння приведи.

Марії: Рабське благання нині принісши милосердній Богородиці, преподобна, молитвами твоїми викрий мені Божественний вхід.

Андрію: Твоїми молитвами даруй і мені відпущення гріхів, о Андрію, Критський предстоятелю, бо ти покаяння таїнник преславний.

Слава…

Троїчний: Тройце проста, несотворенна, безначальне єство, славима у трьох Особах, спаси нас, хто з вірою покладається Твоїй державі.

І нині…

Богородичний: Від Отця безлітного Сина Ти, Богородице, породила безмужно в літі. О дивне чудо: залишаючись Дівою, грудьми годуєш.

Сідальний, Йосифа, глас 8.

Подібний: Воскресши з гробу…

Світила богоподібні, апостоли Спасові, просвітіть нас у темряві життя, щоб, як у дні, ми жили благочинно, відганяючи нічні пристрасті світлом стриманості, і щоб у радості побачили світлі страсті Христові.

Слава…

Інший сідальний, глас 8.

Подібний: Зрозумівши таємне повеління…

Дванадцять апостолів богообраннх, принесіть нині Христові своє благання, щоб усім нам пройти дорогу посту, в зворушенні творячи молитви і ревно плекаючи чесноти, щоб так перед усіма ми бачили славне Воскресіння Христа Бога, хвалу і славу Йому возносячи.

І нині…

Богородичний: Моли, Богородице, разом з апостолами Неосяжного Бога, Сина і Слово, що невимовно і незбагненно з Тебе народився, — мир чистий подати усьому світові, простити перед кінцем наші прогрішення і Царства Небесного найвищою милістю сподобити рабів Твоїх.

Читаємо житіє Марії Єгипетської на двоє, потім трипіснець четверга, без поклонів, глас 8.

 

 

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4
, глас 8

 

 

Ірмос: Почув я, Господи, про таїнство Твого провидіння, зрозумів діла Твої і прославив Твоє Божество.

Просвітлені Христові апостоли, що провели життя у стриманості, час здержливості і нам полегшують своїм заступництвом перед Богом.

Собор Божественних учеників, органе дванадцятиструнний, вознеси пісню спасительну, бентежачи тим співи лукаві.

Вселенну напоїли ви дощем духовним і відігнали посуху багатобожжя, о всеблаженні!

Богородичний: О Діво Всечиста, що породила Того, Хто возніс нашу смиренну природу, спаси мене, упокореного, що жив зарозуміло.

Інший (трипіснець)

Ірмос і глас той самий: Почув я, Господи…

Соборе всечесних апостолів, Творця всіх ублагай помилувати нас, що тебе оспівуємо.

Як робітники Христові, апостоли, ви осяяли увесь світ Божественним словом і плоди Йому приносите завжди.

Улюбленим виноградом Христовим воістину ви були, апостоли, духовне бо вино дали ви для світу.

Слава…

Троїчний: Безначальна, єдиноподібна, всесильна Свята Тройце, Отче, Слове і Святий Душе, Боже наш, Світло і Життя, збережи своє стадо.

І нині…

Богородичний: Радуйся, престоле пломенистий, радуйся, світильнику світлоносний, радуйся, горо освячення, ковчеже життя, святого святих скиніє.

 

Інший Великого канону
 

Ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, і убоявся, що хочеш Ти від Діви народитися і людям явитися, та й каже: почув я вістку про Тебе і жахнувся — слава силі Твоїй, Господи!

Діл Твоїх не зневаж і творіння Твого не відкинь, Судде праведний! Хоч один я згрішив як людина більше за будь-яку людину, Чоловіколюбче, але як Господь усіх Ти маєш владу відпускати гріхи.

Наближається, душе, кінець, наближається, а ти не дбаєш, не готуєшся, нас бо скорочується — Суддя вже близько, біля дверей. Як сон, як цвіт, минає життя — навіщо марно турбуємось?

Пробудись, душе моя, і замислись над учинками своїми, постав їх перед очі свої і пролий над ними сльози; безбоязно відкрий Христу свої думки та діяння й оправдайся.

Немає в житті гріха чи діяння, ані зла, де я не згрішив би, Спасе, розумом і словом, бажанням та наміром, думкою і діянням згрішив я, як ніхто ніколи.

Тому й звинувачений був я й осуджений совістю своєю, окаянний, нічого нема у світі суворішого за неї. Судде, Визволителю мій і Провидче, помилуй, визволи і спаси мене, раба Твого.

Сходинки, які бачив колись великий серед патріархів, є указанням, душе моя, про сходження ділами і піднесення розумом — коли хочеш жити в діянні, мудрості та умоглядності, то оновися.

Спекоту дня та мороз нічний мусив терпіти патріарх, щоденно творячи прибуток: пас, трудився і служив, щоб узяти собі дві дружини.

Під цими двома дружинами розумій діяння та розум у спогляданні. Діяння — це Лія, бо багатодітна, а Рахіль — це розум, бо здобута зусиллям. Отож без трудів, душе моя, ні діянь, ні умоглядности не здобудеш.

Не спи, душе моя, кріпись, як колись великий із патріархів, і здобудеш діяння з розумом, і будеш бачити умом Бога, і через умоспоглядання проникнеш у неприступний морок, і станеш великим володарем.

Дванадцять патріархів породив великий серед патріархів і таємно утвердив для тебе, душе моя, сходинки діяльного сходження: премудро розмістив дітей як сходинки, а кроки свої — по них сходження.

Наслідуючи, душе, зневаженого Ісава, віддала ти спокусникові первісну красу первородства, втратила батьківське благословення і двічі впала у спокусу — діянням та розумом; тому, окаянна душе, нині покайся.

За пристрасть до жінок названі Ісава Едомом, він завжди палав нестриманістю й осквернявся похіттю, то й звався Едомом, що значить: розпалення душі гріхолюбивої.

Знаючи про Іова, що сидів на гноїщі й оправдався, ти не наслідувала його мужності, не мала ти, душе, твердої волі в усьому, що знала і чим випробовувалася, але виявилася ти, душе, нетерплячою.

Той, хто сидів раніше на престолі, нині — на гноїщі нагий та в струпах; хто був багатий дітьми і славний, раптом — бездітний і бездомний, замість палацу маючи гноїще і червів — замість бісеру.

Убраний у царську гідність, вінець та багряницю, чоловік праведний та вельми багатий. — численні отари його та розкішні маєтки, — і вмить зубожів він, багатства та слави царської позбувшись.

Якщо, будучи праведним і чистим, він не уникнув сітей спокусника і пастки, то ти, гріхолюбна й окаянна душе, що робитимеш, коли щось несподіване тебе спіткає?

Осквернив я тіло, дух забруднив й увесь покрився струпами; але, Христе, як лікар, зціли одне і друге, покаянням моїм омий та очисти, чистішим від снігу яви мене, Спасе.

Розпинаючись, Ти віддав за всіх нас тіло Своє і кров Свою, Слове: тіло — щоб мене оновити, а кров — щоб омити, і дух віддав Ти, Христе, щоб привести мене до Твого Отця.

Посеред землі, Щедрий, вчинив Ти спасіння, щоб ми змогли спастися; добровільно розіп’явся Ти на древі — й Едем зачинений відкрився; небесні й земні створіння, народи всі, що спаслися, Тобі поклоняються.

Купіллю і питтям нехай буде мені кров з Твоїх ребер, бо з них витікає вода відпущення; п’ючи її й помазуючись, очищуся ззовні та зсередини; питієм бо і помазанням, Слове, є Твої животворчі слова.

Залишений я поза чертогом — без весілля, а також і без вечері; світильник мій погас, бо не мав єлею, чертог замкнули, коли я спав, і вечеря скінчилася без мене; а я, зв’язаний по руках і ногах, геть викинений.

Церква здобула собі чашу, Спасе, — Твої живоносні ребра, бо з них витікає подвійний потік — відпущення і розуміння: на образ єднання обох Завітів — Старого й Нового.

Короткий час життя мого і переповнений хворобами та лукавством, але прийми мене в покаянні і заклич до розуму, щоб не став я здобиччю і поживою чужинця. Ти Сам, Спасе, помилуй мене.

Марна й пуста високомовність моя, і серцем я жорстокий, та разом з фарисеєм не осуди мене; подай мені смирення митареве й до нього прилучи мене, єдиний милостивий і праведний Судде.

Знаю, Милосердний, що згрішив я, осквернивши сосуд моєї плоті, та прийми мене в покаянні і заклич до розуму, щоб не став я здобиччю і поживою для чужинця; Ти Сам, Спасе, змилуйся наді мною.

Душу мою осквернивши пристрастями, став я сам собі ідолом, але, Щедрий, прийми мене в покаянні і заклич до розуму, щоб не став я здобиччю і поживою для чужинця; Ти Сам, Спасе, змилуйся наді мною.

Не послухав я Твого гласу і на Писання Твоє, Законодавче, не зважав, але прийми мене в покаянні і заклич до розуму, щоб не став я здобиччю і поживою для чужинця; Ти Сам, Спасе, змилуйся наді мною.

Марії: Живучи життям безтілесних, преподобна, ти воістину прийняла велику милість від Бога — заступатися за тих, що з вірою тебе шанують. Тому молимося тобі: молитвами твоїми визволи нас від усяких напастей.

Марії: Ти впала у глибину великого неподобства і була нестриманою, але думкою благою прийшла до крайніх діянь, піднявшись до найвищих чеснот, і цим здивувала, Маріє, ангельську природу.

Андрію: Андрію, отцівська похвало, стоячи перед Пребожественною Тройцею, не переставай молитися, щоб визволитися нам від муки, — з любов’ю призиваємо тебе, всеблаженний, Божественний предстоятелю, окрасо Криту.

Слава…

Троїчний: Нероздільне єством, незлитне в Особах триєдине Божество, богословлю Тебе, як єдиноцарствене і співпрестольне. Возношу Тобі пісню величну, що у вишніх триславно співається.

І нині…

Богородичний: І народжуєш, і дівствуєш, і залишаєшся завжди за єством Дівою: бо Народжений оновлює закони природи, утроба ж народжує, ненароджувана. Бог, коли хоче, перемагає закони природи, бо Він творить, як хоче.

 

 

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

 

 

Ірмос: Від ночі до ранку шукаю Тебе і молюся: просвіти, Чоловіколюбче, настав мене Твоїми заповідями і навчи мене, Спасе, творити Твою волю.

Прожив життя своє я серед ночі, бо темрявою глибокою й пітьмою була для мене ніч гріха, але яви мене як сина дня, Спасе.

Подібно до Рувима, здійснив я, окаянний, беззаконний і переступний намір перед Богом Всевишнім: осквернив ложе своє, як той батькове.

Сповідуюся Тобі, Христе Царю, згрішив я, згрішив, як колись ті брати, які продали Йосифа — плід чистоти та цнотливости.

Родичі зв’язали праведну душу і продали улюбленого в рабство — як прообраз Господній. А ти, душе моя, вся віддалася у рабство гріхам своїм.

Наслідуй мудрість праведного, чистого розумом Йосифа, окаянна й нестямна душе, і не оскверняйся безсловесними похотями, постійно творячи беззаконня.

Хоч і перебував тоді Йосиф у рові, але то був прообраз Твого погребіння і воскресіння, Владико Господи; що ж зможу я колись подібне Тобі принести?

Ти чула, душе, про кошик з Мойсеєм, який у древності носили річні води, щоб він, мов у палаті, уникнув гіркої долі від задуму фараона.

Ти чула, окаянна душе, про повитух, які вбивали творіння чистоти — немовлят чоловічої статі: тож нині, як великий Мойсей, споживай премудрість.

Як великий Мойсей убив єгиптянина, ти, окаянна душе, не вбила гріха свого розуму: тож як, скажи, вселишся ти в пустелю пристрастей через покаяння?

Великий Мойсей оселився в пустелі; поспішай і ти, душе, його наслідувати, щоб могла споглядати Богоявлення в купині.

Уяви собі, душе, Мойсеїв жезл, яким він ударив по морю й утворилася суша; цей жезл — прообраз хреста Божественного, яким і ти, душе, можеш звершувати величне.

Аарон приносив Богу вогонь чистий, без омани, але Офні та Фінеес, як і ти, душе, принесли Богу нечисте життя своє, чуже Богові.

Норов мій — як у жорстокого фараона, душею і тілом я подібний до Яннія та Ямврія і розум свій занапастив, але допоможи мені, Владико.

Змішав я, окаянний, розум свій з нечистотами — омий мене, Владико, в купелі сліз моїх, відбіли, як сніг, одяг тіла мого — благаю Тебе.

Коли дивлюсь на свої вчинки, Спасе, бачу себе найбільшим грішником, бо я грішив свідомим розумом, а не через невідання.

Зглянься, Господи, зглянься над своїм створінням, згрішив я — прости мені: один бо Ти чистий єством, й нікого немає, крім Тебе, хто був би без скверни.

Задля мене, Господи, Ти, будучи Богом, прийняв мою подобу і творив чуда: зціляв прокажених, укріпив розслабленого, кровотечу спинив у жінки доторканням до риз.

Наслідуй кровоточиву, окаянна душе, припади до ніг Ісусових і втримай поли Христові, щоб визволитися тобі від ран, і почуєш від Нього: віра твоя спасла тебе.

Наслідуй, о душе, схилену додолу, прийди і припади до ніг Ісусових, щоб Він тебе виправив і ти прямо ходила стезями Господніми.

Якщо Ти, Владико, є глибокий колодязь, то виточи мені воду з пречистих Твоїх жил, щоб, як самарянка, напився я і вже ніколи не відчував спраги, бо Ти струмки життя виточуєш.

Нехай сльози мої будуть мені Силоамом, Владико Господи, щоб і я омив очі серця і розумом умоспоглядав Тебе, Світло превічне.

Марії: З безмежним бажанням ти, всеблаженна, прагнула вклонитися Животворчому Дереву і сподобилася бажаного; сподоби ж і мене досягти небесної слави.

Марії: Потоки Йорданські перейшовши, знайшла ти спокій безболісний, від плотських пристрастей звільнившись; позбав від них і нас молитвами твоїми, преподобна.

Андрію: Як пастиря обраного і найславнішого, Андрію премудрий, благаю тебе з великою любов’ю і страхом, щоб твоїми молитвами здобути спасіння і життя вічне.

Слава…

Троїчний: Тройце, Тебе прославляємо, єдиного Бога: свят, свят, свят — Отець, Син і Дух — просте єство, Єдиниця, Якій вічно поклоняємось.

І нині…

Богородичний: З Тебе, нетлінна і безмужна Мати Діво, зодягнувся в мою природу Господь, Який сотворив віки, і з Собою з’єднав людську природу.

 

 

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

 

 

Ірмос: Взивав я всім серцем моїм до милосердного Бога, і Він почув мене з пекла підземного і спас життя моє від тління.

Сльози очей моїх, Спасе, і щирі зітхання з глибини душі приношу, благаючи серцем: Боже, згрішив я перед Тобою, очисти мене!

Відхилилася ти, душе, від Господа, як Дафант і Авірон, але, щоб не поглинула тебе земна безодня, взивай з пекла підземного до Бога: помилуй!

Як розлютована телиця, душе, уподібнилася ти Єфрему, але, як сарна остерігається тенет, так і ти збережи життя, підносячись діянням та умоспогляданням.

Нехай, душе, упевнить нас рука Мойсея, як може Бог прокажене життя убілити й очистити, тому не впадай у відчай, якщо ти й прокажена.

Хвилі гріхів моїх, Спасе, повернувшись, як у Червоному морі, несподівано покрили мене, як колись єгиптян і колісниці.

Нерозсудливий вибір зробила ти, душе, як колись Ізраїль, ти воліла насолоджуватись пристрастями, замість того, щоб споживати Божественну манну.

Ти обрала, душе, криниці хананейських думок замість скелі, з якої джерело премудрости, мов з чаші, виливає потоки богослів’я.

Проміняла ти, душе, небесну їжу на свиняче м’ясо, котли і єгипетський хліб, як колись народ нерозсудливий у пустелі.

Коли раб Твій Мойсей ударив жезлом по каменю, то образно показав Твоє ребро животворче, з якого ми черпаємо напій життя.

Пізнай і досліди, душе, як Ісус Навин, обітовану землю, яка вона, і оселися в ній через життя благочестиве.

Піднімись і побори плотські пристрасті, як Ісус Амалика, і, як тих гаваонитян, завжди перемагай облесливі помисли.

Перейди, душе, швидкоплинну природу часу, як колись — ковчег; візьми у володіння обітовану землю, бо так Бог повеліває.

Як врятував Ти Петра, який благав: спаси! — так поспіши і до мене, Спасе; простягнувши руку, врятуй від звіра і з безодні гріховної підніми мене.

Знаю Тебе як тихе пристановище, Владико, Владико Христе, — з непрохідних глибин гріха та відчаю поспіши врятувати мене, Спасе.

Спасе мій, я є та колись загублена царська драхма, але, засвітивши світильник — Предтечу Твого, Слове, шукай і знайди Твій образ.

Марії: Щоб погасити полум’я пристрастей, ти, Маріє, палаючи душею, завжди проливала сльози; ту ж благодать подай і мені, рабу твоєму.

Марії: Воістину безпристрасність небесну придбала ти незвичайним життям на землі, мати, тому молися за тих, що оспівують тебе, щоб визволитися нам від пристрастей молитвами твоїми.

Андрію: Як пастиря і предстоятеля Критського і молитовника за весь світ тебе знаючи, припадаю до тебе, Андрію, і благаю: визволи мене, отче, з глибини гріха.

Слава…

Троїчний: Тройця Я проста, нероздільна, розділена в Особах і єством з’єднана Єдиниця, про це свідчить Отець, Син і Божественний Дух.

І нині…

Богородичний: Утроба Твоя породила нам Бога, Який уподібнився нам; Його як Творця всього моли, Богородице, щоб молитвами Твоїми оправдатися нам.

Кондак, глас 6: Душе моя, душе моя, встань, чому ти спиш? Кінець наближається, і маєш засмутитися; підведись же, щоб пощадив тебе Христос Бог, Який всюди є і все наповнює.

Ікос: Бачачи явне Христове зцілення, від якого в Адама вливалося здоров’я, диявол був уражений і страждав та побивався: ридаючи, закричав він до своїх друзів: що зроблю Синові Марії, вбиває бо мене Вифлиємлянин, що всюди є і все наповнює.

 

Синаксар
 

Стихи: Подай, Христе мій, образи зворушення тим, що нині співають Тобі Великий Канон.

У цей день, згідно з давнім переданням, співаємо службу Великого канону. Цей Канон справді найбільший серед усіх канонів; його вишукано й учено уклав і записав святий отець наш Андрій, архиєпископ Критський, якого називають ще Єрусалимським. Насправді він походив із Дамаска; у віці 14 років його віддали до школи граматики, де він вивчив багато наук. Потім він прийшов до Єрусалима і приняв чернечий стан, Провадячи там святе і миле Богові життя, спокійне і нетривожне, залишив Божій Церкві багато писань, корисних для людей, а також немало канонів та проповідей, а найбільше — панегіриків, тобто похвальних святкових проповідей, у яких був і є найпромовистішим і найвишуканішим.

Як і інші свої писання, цей Великий Канон святий отець склав, переживаючи зворушення або надзвичайно велику скруху. Зібравши всю історію Старого і Нового Завітів, об’єднавши її, він створив цю пісню: від Адама і Єви й аж до самого Христового Вознесіння та проповідування апостолів.

Цим Каноном він нагадує кожній душі, що в тій історії добре, яке слід любити і, за можливістю, наслідувати, а що зле, чого треба остерігатися і завжди звертатися до Бога через покуту, через сльози, через визнання гріхів та інші милі Богові дії.

Цей Канон написаний настільки гарною плинною мовою і настільки гармонійно укладений, що здатний пом’якшити й найтвердішу душу, зворушити її і спонукати навернутися до добра, — якщо співати його із скрушенннм серцем і пильною увагою.

Андрій Критський створив цей Канон тоді, коли великий Софроній, патріарх Єрусалимський, написав житіє Марії Єгипетської. Житіє це викликає в нас велике зворушення, даруючи велику радість тим, які чинили і чинять гріх, лише б вони забажали відступити від зла.

Прийнято співати Канон і читати житіє (Марії) у цей день з такої причини: наближається до кінця Свята Велика

Чотиридесятниця, і щоб люди не стали лінивими до духовної праці та подвигів і не перестали зовсім жити у всьому розсудливо і скромно.

Бо й справді Великий Андрій, мов той учитель, через історії Великого Канону описуючи чесноти великих мужів, як і злобу злих, підносить як найдоблесніших і найсердечніших тих, які зберігають чесноти, що допомагають їм твердо стояти проти супротивників.

Святий Софроній через свою обширну і прекрасну проповідь також робить нас витривалими в чеснотах і спонукає до Бога, навчає не падати, не зневірюватися, тобто не втрачати надії на своє спасіння, хоч якими гріхами хтось був би зв’язаний. Бо історія Марії Єгипетської свідчить про безмежні доброту і милосердя Боже до тих, які мають щирий намір покаятися і навернутися від попередніх гріхів.

Канон називається Великим також і з огляду на його проникливість і глибину, яких надав йому його творець, що мистецьки його уклав і впорядкував. Якщо інші канони мають по тридцять і менше тропарів, то цей налічує до двохсот п’ятдесяти стихів, наповнених невимовною насолодою. Тож і призначений цей Канон для Святої Великої Чотиридесятниці, бо викликає велике зворушення.

До Константинополя цей найвишуканіший і найбільший Канон і Слово про преподобну Марію приніс наш отець Андрій у той час, коли патріарх Єрусалимський Федір послав його як помічника на Шостий Вселенський Собор. Тоді, будучи ще простим ченцем, він виступив проти монофелітів, тобто проти єретиків-єдиновольців. Згодом він був причислений до клиросу Константинопольської Церкви, а потім був поставлений у ній дияконом і орфанотрофом, тобто кормителем убогих. Невдовзі св. Андрій став архиєпископом Критським. Урешті, недалеко від місця, названого Ієрісо, на Мітиліні, відійшов до Господа, добре упорядкувавши свою єпископську столицю.

Його молитвами, Боже, помилуй нас.

Також співаємо Блаженні з поклонами, шістнадцять стихів, глас 6.

У Царстві Твоїм, коли прийдеш, пом’яни нас, Господи.

Жителем раю, Христе, зробив Ти розбійника, що на хресті сказав Тобі: пом’яни мене; його покаяння сподоби й мене, недостойного.

Стих: Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.

Ти чула, душе моя, про Маноя, якому колись явився Богу видінні, й від неплідної прийняв він плід обітниці. — його благочестя наслідуй.

Стих: Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Наслідуючи Самсонові лінощі, ти обстригла, душе, голову діл своїх і чужинцям передала життя чисте і блаженне.

Стих: Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

Хто колись переміг чужинців ослячою щелепою, той тепер опинився у полоні пристрасної легковажности; уникай же, душе, подібної слабкости.

Стих: Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.

Варак та Ієфай — воєводи, судді Ізраїля, були обрані, і з ними Девора, розумом досконала; чеснотами їхніми, душе, змужній і укріпися.

Стих: Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

Про хоробру Яілі дізналася ти, душе моя, чула, як вона принесла спасіння, Сисару пробивши гострим деревом, яке є для тебе образом хреста.

Стих: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Принеси, душе, жертву хваління, діяння принеси, як дочку, чистішу від Єфтової, тілесні пристрасті заколи, як жертву Господеві своєму.

Стих: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Про Гедеонове руно подумай, душе моя, збери росу небесну і припади, як пес, воду пий, що тече від закону тисненням писемним.

Стих: Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

Осуд священика Іллі ти прийняла, душе моя, і придбала собі пристрасті, як він дітей, через позбавлення розуму, щоб чинити беззаконня.

Стих: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас, і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради.

Між суддями левит через необачність розділив свою жінку між дванадцятьма колінами, душе моя, щоб виявити скверну беззаконня Веніаміна.

Стих: Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.

Доброчесна Анна у молитві лише рухала устами, а голосу її не було чути, і, хоч була неплідною, народила вона сина, достойного молитви.

Стих: Пом’яни нас, Господи, коли прийдеш, у царстві Твоїм.

Між суддями було визнане Анни породження — великий Самуїл, вихований Арматемою в домі Господнім; уподібнися до нього, душе моя, діла свої суди спершу, не інших.

Стих: Пом’яни нас, Владико, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Обраний на царство Давид по-царськи був помазаний з рога Божественного мира. Так і ти, душе моя, якщо бажаєш Небесного Царства, як миром, помаж себе сльозами.

Стих: Пом’яни нас, Святий, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Помилуй створіння Своє, Милостивий, змилосердься над творінням рук Твоїх і помилуй усіх, хто згрішив, і мене, що більше за всіх зневажав Твої повеління.

Слава…

Троїчний: Безначальному народженню і походженню поклоняюсь, Отцеві, що породив, Сина родженого прославляю, оспівую Духа Святого, що з Отцем і Сином засяяв.

І нині…

Богородичний: Надприродному Різдву Твоєму поклоняємося, за природою славу не розділяючи Дитяти Твого, Богородице, одна бо Особа визнається у двох природах.

 

 

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

 

 

Ірмос: Згрішили ми, чинили беззаконня і несправедливість перед Тобою, не зберегли, не виконали Твоїх заповідей, але до кінця не покидай нас, отців Боже.

Згрішив я, чинив беззаконня і заповіді Твої відкинув, бо в гріхах я був народжений, і до ран додав собі ще струпів, але помилуй мене Сам як милосердний, отців Боже.

Таємниці серця мого відкрив я Тобі, Судді моєму; зглянься на моє смирення, поглянь на мою скорботу, зваж на мій осуд нині і Сам помилуй мене як милосердний, отців Боже.

Колись Саул загубив ослів отця свого і разом з вісткою про них несподівано отримав царство. А ти, душе, пильнуй, не забувай себе, віддаючись тваринним похотям, а не думкам про Царство Христове.

Богоотець Давид згрішив колись, подвійно згрішив, душе моя, будучи ураженим стрілою перелюбу й отруєним списом убивства; але твої недуги ще страшніші — це свавільні твої прагнення.

Поєднав Давид беззаконня із беззаконням, бо сполучив перелюб з убивством, та покаяння подвійне приніс одразу; а ти, душе, вчинила ще лукавіше, — і не покаялася перед Богом.

Давид колись, зобразивши, як ікону, написав пісню, якою викривав вчинені ним діяння, благаючи: помилуй мене, перед Тобою єдиним згрішив я, Богом усіх, Ти Сам очисти мене.

Коли везли на колісниці кивот, то Оза торкнувся до нього, бо воли похилилися, і був покараний за це гнівом Божим; і ти, душе, уникай зухвальства і свято шануй Божественне.

Ти чула, душе, про Авесалома, як він постав проти єства, знаєш про його мерзенні вчинки, якими осквернив він ложе Давида-отця, але і ти наслідувала його пристрасні й любострасні прагнення.

Підкорила ти, душе моя, своєму тілу свою нерабську гідність; знайшовши другого ворога — Ахітофела, ти слухалася його поради, але Сам Христос це знищив, щоб ти все ж спаслася.

Дивний Соломон, сповнений благодаті премудрости, учинив колись зло і відступив від Бога: і ти, душе, йому уподібнилася своїм проклятим життям.

Приваблений насолодами пристрастей, Соломон осквернився і відступив від Бога. О горе, ревнитель премудрости став любителем розпусних жінок! І ти, душе, уподібнилася йому скверною сластолюбства.

Ти наслідувала, душе, Ровоама, який не послухав поради батька, а ще — Єровоама, злого раба-відступника; покинь це, душе, і взивай до Бога: згрішила я, помилуй мене!

Наслідувала ти скверни Ахавові й тілесних нечистот була вмістилищем; горе мені, душе моя, бо ти була ганебною посудиною пристрастей, але зітхни з глибини своєї і Богові відкрий гріхи свої.

Колись Ілля двічі спалив по п’ятдесят слуг Ієзавелі, щоб знищити нечестивих пророків — для викриття Ахава; а ти, душе, уникай наслідувати їх обох і утверджуйся.

Замкнулося для тебе, душе, небо, і голод Божий спіткав тебе, як колись це сталося з Ахавом, який не послухав слів Іллі Фесфітянина; а ти, душе, наслідуй сарептянку й нагодуй душу пророка.

Добровільно зібрала ти, душе, гріхи Манасієві, поставивши як ідолів свої пристрасті, і примножила свої мерзоти, але наслідуй щиро його покаяння й отримай утішення.

Припадаю до Тебе і приношу, як сльози, слова мої: згрішив я, як не згрішила блудниця, й беззаконня чинив, як ніхто на землі, але, Владико, змилуйся над творінням Твоїм і приклич мене.

Поховав я Твій образ і порушив заповідь, зів’яла уся краса моя, і пристрасті загасили світильник, але змилуйся, Спасе, і поверни мені радість спасіння, як співає Давид.

Навернися, покайся, відкрий потаємне, скажи всевідаючому Богу: єдиний Ти знаєш мої таємниці, Спасе, але Сам помилуй мене, як співає Давид, з милости Твоєї.

Мов сон у пробудженого, зникають дні мої, тому я плачу на постелі моїй, як Єзекія, щоб дні життя мого були продовжені; але який Ісая прийде до тебе, душе, коли не Бог усіх?

Марії: Взиваючи до Пречистої Богоматері, ти насамперед відкинула несамовитість пристрастей, що невідступно гнітили тебе, і посоромила ворога-спокусника; подай же нині поміч у скорботах і мені, рабу твоєму.

Марії: Того, Кого полюбила, Кого бажала, задля Кого виснажила тіло твоє, преподобна, благай нині Христа за рабів, щоб був милостивим до всіх нас і дарував мир тим, що шанують Його.

Андрію: На камені віри утверди мене, отче, молитвами твоїми, Божим страхом охороняючи мене, і покаяння подай мені; молюся тобі, Андрію: спаси мене від сітей ворогів, що мене шукають.

Слава…

Троїчний: Тройце проста, нероздільна, єдиносущна — і єство єдине світла, і світло: три — святі і одне — святе. А ти, душе, співай, прославляючи Бога — в житті і життях оспівується Бог Тройця.

І нині…

Богородичний: Оспівуємо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємося Тобі, Богомати, бо Ти Єдиного з нероздільної Тройці Христа Бога породила й Сама відкрила нам, сущим на землі, небесне.

Трипіснець без поклонів

 

 

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8
, глас 8

 

 

Ірмос: Безначальному Цареві Слави, перед Яким трепечуть небесні сили і трясуться ангельські чини, співайте, священики, прославляйте, люди [на всі віки].

Як вуглини вогню неземного, спаліть, апостоли, мої земні пристрасті, запалюючи в мені ревність любови божественної.

Вшануймо благоголосі сурми Слова, від яких попадали нестійкі стіни ворожі і тим утвердилися заборола Богопізнання.

Апостоли Господні, храми освячені, як зруйнували ви ворожі стовпи і храми, так ідолів пристрасної душі моєї здолайте.

Богородичний: Вмістила Ти Невмістимого єством, носила Того, Хто все носить, Богородице Діво, годувала, Чиста, Того, хто Сам годує творіння, — Христа Життєдавця.

 

Інший трипіснець
 

Ірмос той самий.

Основоположною мудрістю Духа, Христові апостоли, збудували ви Церкву, у ній благословіть Христа навіки.

Сурмлячи сурмою вчення, апостоли повалили всю оману ідольську, Христа возносячи на всі віки.

Достойне ваше переселення, апостоли: ви, охоронці світу й небесні мешканці, визволіть віл бід тих, що вас завжди величають.

Слава…

Троїчний: Трисонячне всесвітле Боже начало, єство єдинославне і однопрестольне, Отче, Творче усього, Сине і Душе Божественний, славлю Тебе навіки.

І нині…

Богородичний: Прославляймо, люди, безперестанно Божу Матір як престіл всечесний і пренебесний, єдину після різдва Матір і Діву.

 

Великого Канону Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8
, глас 6
 

Ірмос: Того, Кого славлять небесні воїнства і перед Ким тремтять херувими і серафими, — все живе, усі творіння, оспівуйте, благословляйте і величайте по всі віки.

Помилуй, Спасе, мене грішного, пробуди мій розум до навернення, прийми мене, що каюся, змилосердься наді мною, що взиваю: згрішив я перед Тобою єдиним — спаси, вчинив беззаконня — помилуй мене!

Колісничник Ілля, зійшовши на колісницю чеснот, піднісся над усім земним, наче на небеса: ти ж, душе моя, думай про піднесення.

Зупинив Єлисей плащем Іллі потік Йордану, і той розступився на два боки; а ти, душе, не причастилася благодаті через нестриманість.

Колись Єлисей, прийнявши плащ Іллі, отримав подвійну благодать від Бога; а ти, душе, не причастилася цієї благодаті через нестриманість.

Колись доброзичлива соманитянка пригостила праведного, а ти, душе моя, ніколи не ввела у дім свій мандрівника чи подорожнього, тому викинуть тебе із чертога в риданні.

Ти завжди наслідувала, окаянна душе, нечистий розум Гієзії; хоч на старості відкинь його сріблолюбство, втікай од вогню пекельного, облиш свої лиходійства.

Наслідуючи Озію, ти, душе, подвійно вражена його проказою, бо думаєш негідне і твориш беззаконня; покинь же те, до чого привернулася, і поспішай до покаяння.

Ти чула, душе, про ніневитян, що каялися Богу у веретищі та попелі, але ти їх не наслідувала і виявилася лукавішою за всіх, що згрішили до і після закону.

Ти чула, душе, про Єремію у багнистій ямі, що з плачем взивав до міста Сиона, благаючи зі сльозами; його плачевне життя наслідуй — і спасешся.

Колись Іона утік до Фарсиса, передбачаючи навернення ніневитян, знав бо як пророк милосердя Боже і ревно прагнув здійснення пророцтва.

Ти чула, душе, про Даниїла, який у ямі закрив пащі звірам, дізналася й про юнаків з Азарією, що вірою погасили вогонь у печі розпаленій.

Всі повчальні приклади із Старого Завіту нагадав я тобі, моя душе; наслідуй боголюбиві діяння праведних, гріхів же людей лукавих стережися.

Помилуй і врятуй від вогню і покарання, о Правосудний Спасе, мене, що на сулі чаю справедливо перетерпіти, але перед кончиною прости мене через покаяння і доброчесність.

Благаю Тебе, як розбійник, — пом’яни мене: плачу гірко, як Петро, — прости мене; взиваю, як митар, сльози проливаю, як блудниця, — прийми мої ридання, Спасе, як колись від хананеянки.

Зціли від гноїння смиренну мою душу, Спасе — єдиний лікарю, приклади мені, як пластир, єлей і вино, — діла покаяння та сльози зворушення.

Наслідуючи хананеянку, благаю: помилуй мене, Сину Давидів; торкаюся Твоїх риз, як кровоточива, і плачу, як Марфа й Марія над Лазарем.

Чашу сліз, немов миро, виливаю я на голову Твою, Спасе, і взиваю до Тебе, як блудниця, яка шукає милости, приношу моління й благаю прощення подати.

Хоч ніхто і не згрішив перед Тобою, як я, але прийми, милосердний Спасе, і мене, що каюся зі страхом і закликаю з любов’ю: згрішив я перед Тобою єдиним, помилуй мене, Милостивий!

Зглянься, Спасе, над Твоїм творінням і як пастир знайди заблудного, захисти від вовка, зроби мене ягням на пасовищі Твоїх овець.

Коли, милосердний Спасе, сядеш як Суддя і покажеш страшну славу Твою, який тоді страх перед полум’ям печі відчують усі, що бояться Твого невідворотного суду.

Марії: Світла незаходимого Мати, просвітивши, визволила тебе з темряви пристрастей; тому, одержавши благодать Духа, просвіти, Маріє, тих, що з вірою славлять тебе.

Марії: Побачивши в тобі, мати, воістину нове чудо, божественний Зосима жахнувся, побачив ангела у плоті і, весь охоплений подивом, оспівував Христа повіки.

Андрію: Андрію Критський, чесна похвало, ти маєш сміливість до Господа, молися, благаю, щоб звільнитися мені від кайданів беззаконня молитвами твоїми, учителю покаяння і преподобних славо.

Благословимо Отця, і Сина, і Святого Духа — Господа.

Слава…

Троїчний: Безначальний Отче, Сину співбезначальний, Утішителю благий, Душе правий, Слова Божого Родителю, Отця безначального Слове, Душе живий і всетворчий — Тройце Єдинице, помилуй мене!

І нині…

Богородичний: Мов із пурпуру, Пречиста, виткалася мислена багряниця — тіло Еммануїла — у Твоєму лоні; тому Тебе, Богородицю істинну, величаємо.

Хвалимо, благословимо, поклоняємось Господу.

І знову ірмос.

 

Трипіснець без поклонів
 

 

 

Пісня 9

 

 

Ірмос: Воістину Богородицею Тебе визнаємо, Діво чиста, спасенні Тобою, з безплотними хорами Тебе величаємо.

Апостоли, джерела води спасенної, зросіть мою душу, знеможену гріховною спрагою.

Ученики, ви, що є сіллю прісних, висушіть гнилість мого розуму і відженіть темряву незнання.

Мене, що плаваю у погибельній безодні і тону, спаси, Господи, як Петра, десницею Твоєю.

Богородичний: Як Та, що породила Радість, даруй мені плач, Владичице, бо ним Божественну втіху в майбутній день зможу здобути.

 

Інший трипіснець
 

Ірмос: Заступницю неба і землі, величають Тебе всі роди, бо в Тебе вселилося плоттю втілення Божества.

Доброчесний соборе апостольський, тебе величаємо піснями, явилися ви всесвіту як світлі світила, відга­няючи оману.

Словесних риб, блаженні апостоли, спіймали ви неводами благовісти і жертву цю приносите завжди Христові.

Пом’яніть і нас, апостоли, у ваших проханнях до Бо­га, щоб визволитися нам від усякої спокуси, оспівуючи вас із любов’ю, — так молимося.

Слава…

Троїчний: Тебе, триіпостасну Єдиницю, Отче, Сину з Духом, Єдиного Бога єдиносущного оспівую, Тройцю єдиносильну і безначальну.

І нині…

Богородичний: Тебе, що породила Дитя і Дівою залишилась, усі роди прославляють; Тобою звільнилися ми від прокляття, бо радість Ти нам породила — Бога і Господа.

 

Великого Канону
 

Пісня 9, глас 6

 

 

Ірмос: Безсіменного зачаття Різдво незбагненне, безмужної Матері плід нетлінний; Боже Різдво оновлює єство, тому Тебе ми, усі роди, як Богоневісну Матір православно величаємо.

Розум струпом укрився, тіло стало немічним, занедужав дух, і слово знесилилося, завмирає життя — кінець біля дверей; що чинитимеш, душе моя окаянна, коли Суддя прийде викрити твої діяння?

Мойсеєву розповідь про світобуття нагадав я тобі, душе, і Писання Завіту про праведних і неправедних, та ти наслідувала останніх, а не перших, згрішивши перед Богом.

Закон утратив силу, і Євангеліє недієве, знехтуване усе Писання, пророки і всяке праведне слово безсилі; рани твої, о душе, примножилися — бо нема лікаря, який зцілив би тебе.

Щоб зворушити тебе, душе, приведу тобі приклади з Нового Завіту; отже, наслідуй праведних і цурайся неправедних; і умилостив Христа молитвами, постом, чистотою і говінням.

Коли Христос став людиною, то закликав до покаяння блудниць і розбійників; покайся і ти, душе моя, бо двері у Царство відчинені і входять до нього фарисеї, митарі та перелюбники, що каються.

Христос став людиною, з’єднавшись тілом зі мною, і все, що властиве нашому єству, окрім гріха. Він добровільно узяв на Себе, показуючи тобі, душе, образ і подобу Свого примноження.

Христос спас волхвів і скликав пастухів, немовлят удостоїв мучеництва, прославив старців і старих вдовиць, яких ти, душе, не наслідувала ні життям, ні діянням; горе тобі, коли станеш перед Судом Божим.

Сорок днів Господь постився у пустелі і зголоднів нарешті, виявивши людське; не будь безпечною, душе, коли приступить ворог до тебе, нехай постом і молитвою від ніг твоїх відкинутим буде.

Христа спокушав диявол, кажучи перетворити каміння на хліб, і звів Його на гору, щоб умить показати всі царства світу; ти ж бійся, душе, подібного підступу, будь тверезою, молися безперестанно Богу.

Пустельнолюбна горлиця, глас вопіющого, світильник Христів проповідував покаяння, а Ірод з Іродіадою чинили беззаконня; дивись, душе моя, щоб не заплутатися тобі у сітях беззаконня, але полюби покаяння.

В пустелі оселився Предтеча благодаті, і Юдея вся й Самарія йшли його слухати і сповідувати гріхи свої, ревно приймаючи хрещення, а ти, душе моя, їх не наслідувала.

Чесним є шлюб і непорочним ложе, бо колись благословив їх Христос; на весіллі у Кані Галилейській як людина Він їв і перетворив воду на вино, являючи перше чудо, щоб ти, душе, змінилася.

Христос уздоровив розслабленого, і той узяв своє ложе, підняв з мертвих юнака, сина вдовиці, зцілив слугу сотника і відкрився самарянці, показуючи, як тобі, душе, у дусі служити Богу.

Кровоточиву Господь зцілив лише доторканням до Його ризи, прокажених Він очистив, сліпих і кривих просвітив і виправив, глухих, німих і зігнутих додолу зцілив словом, щоб ти, окаянна душе, могла спастися.

Зцілюючи недуги, Христос Слово проповідував убогим, лікував прокажених, їв з митарями, розмовляв з грішниками і дотиком руки повернув душу вже померлої дочки Яіра.

Спасся митар, і блудниця стала цнотливою, а фарисей, який хвалився, був осуджений. Бо перший благав: очисти мене! А друга: помилуй мене! А цей, величаючись, казав: дякую Тобі, Боже, та інші слова безглузді.

Закхей був митарем, але здобув спасіння; фарисей Симон спокусився, а блудниця отримала відпущення гріхів від Того, хто має владу прощати; і ти, душе моя, намагайся наслідувати її.

Не наслідувала ти, окаянна душе, блудницю, яка взяла посудину з миром і помазувала зі сльозами й витирала волоссям ноги Спасові, Який розірвав рукопис її давніх гріхів.

Ти знаєш, душе моя, як були прокляті міста, що їм приніс Христос благовістя; стережися, щоб не бути тобі як вони: прирівняв їх Владика до Содома і аж до пекла засудив.

У відчаї не показуй себе, душе моя, гіршою за хананеянку, яка мала віру; через віру зцілилася Словом Божим дочка її; і ти, як вона, з глибини серця благай Христа: Сину Давидів, спаси і мене.

Змилосердься і спаси мене, Сину Давидів, що біснуватих зціляв словом, скажи і мені милосердним голосом, як розбійникові: воістину будеш в раю зі Мною, коли Я прийду в славі Моїй.

Розбійник Тебе ганьбив, і розбійник визнав Тебе Богом — обидва бо на хресті висіли: але, як вірному розбійникові Твоєму, що пізнав у Тобі Бога, і мені відкрий двері славного Царства Твого.

Все творіння тремтіло, бачачи Тебе розіп’ятого, розпадалися від жаху гори і каміння, земля тряслася, пекло відкрилося і вдень світло затьмарилося, побачивши Тебе, Ісусе, тілом прибитого до хреста.

Не вимагай від мене достойних плодів покаяння, бо сила моя в мені ослабла, даруй мені завжди скрушене серце й смиренність духу, щоб я приносив Тобі це як жертву угодну, єдиний Спасе.

Судде мій і Всезнавче, Ти маєш удруге прийти з ангелами судити світ; тоді милостивим оком поглянь на мене, помилуй і ущедри мене, Ісусе, бо я згрішив більше, ніж будь-яка людська істота.

Марії: Здивувала ти всіх незвичайним життям своїм — і ангельські чини, і собори людей, подолала земне і жила неземним, перевершивши єство, тому безтілесними ногами ти, Маріє, Йордан перейшла.

Марії: Умилостив Творця до тих, що прославляють тебе, преподобна мати, щоб, визволившись від скорбот і лиха, що приходять з усіх боків, величали безперестанно Господа, що прославив Тебе.

Андрію: Андрію чесний, отче триблаженний, пастирю Критський, не переставай молитися за тих, хто оспівує тебе, щоб позбавитися гніву, скорбот та тління і гріхів безмірних всім нам, хто вшановує пам’ять твою вірно.

Слава…

Троїчний: Тройце єдиносущна, Єдинице триіпостасна, оспівуємо Тебе, прославляючи Отця, Сина величаючи і Духу поклоняючись, — Єству єдиному, Богу істинному — життю і вічному Царству безкінечному.

І нині…

Богородичний: Град Твій охорони, Пречиста Богородице, в Тобі він вірою царює, в Тобі утверджується кріпкістю і, перемагаючи, Тобою поборює усі спокуси, полонить ворогів своїх і підкорює їх.

Також Достойно, світильний.

На стиховні стихири самогласні, глас 8.

В розбійницькі пута потрапивши, душе моя, ти сильно постраждала від своїх прогрішень, бо віддалася ворогам нерозумним; але, поки маєш ще час, благай зворушено: Надіє зневірених, Життя тих, що у відчаї, підніми і спаси мене, Спасителю! (двічі ).

Мученичий: Зодягнувшись добре у броню віри й озброївши себе хреста знаменням, стати ви сильними воїнами, що мужньо протистояли мучителям і диявола облестивість побороли; ви, що, переможцями будучи, сподобилися вінця, моліться завжди за нас, щоб спаслися душі наші.

Слава: і нині.

Богородичний, глас той самий.

Прийми голоси рабів Твоїх, всечесна Богородице Діво; щоб мир дарувався нам і відпущення гріхів, моли безнастанно.

Також: Благо є… Приєднуємо і перший час без кафизми. Після трисвятого на всіх часах кондак:

Душе моя, душе моя, встань, чому ти спиш? Кінець наближається, і маєш засмутитися: підведись же, щоб пощадив тебе Христос Бог, Який всюди є і все наповнює.

І звичайний відпуст.

На 3-му часі кафизма 9, на 6-му — 10.

На 6-му ж часі тропар пророцтва, глас 6.

Милосердний, довготерпеливий, Вседержителю Господи, пошли милість Твою на людей Твоїх.

Прокимен, глас 6: Господь царює, нехай радіє земля (Псалми
96:1 Царює Господь: хай радіє земля, нехай веселяться численні острови!
Пс. 96:1
).

Стих: Нехай веселяться численні острови її (Псалми
96:1 Царює Господь: хай радіє земля, нехай веселяться численні острови!
Пс. 96:1
).

Пророцтва Ісаї читання (Книга пророка Ісаї
42:5 Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.
42:6 Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам,
42:7 щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці тих мешканців темряви!
42:8 Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам.
42:9 Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть.
42:10 Заспівайте для Господа пісню нову, від краю землі Йому хвалу! Нехай шумить море, і все, що є в ньому, острови та їхні мешканці!
42:11 Хай голосно кличуть пустиня й міста її, оселі, що в них проживає Кедар! Хай виспівують мешканці скелі, хай кричать із вершини гірської!
42:12 Нехай Господу честь віддадуть, і на островах Його славу звіщають!
42:13 Господь вийде, як лицар, розбудить завзяття Своє, як вояк, підійме Він окрик та буде кричати, переможе Своїх ворогів!
42:14 Я відвіку мовчав, мовчазний був та стримувався, а тепер Я кричатиму, мов породілля! буду тяжко зідхати й хапати повітря!
42:15 Спустошу Я гори й підгірки, і всі їхні зілля посушу, і річки оберну в острови, і стави повисушую!
42:16 І Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають, стежками незнаними їх поведу, оберну перед ними темноту на світло, а нерівне в рівнину. Оце речі, які Я зроблю, і їх не покину!
Іс. 42:5-16
).

Так говорить Господь Бог, Який створив небеса і простір їх, розпростер землю, і все, що на ній, дає дихання людям на ній і дух тим, що ходять по ній. Я, Господь Бог покликав Тебе для правди, і буду тримати Тебе за руку, і поставлю Тебе в Завіт для народу, світлом для язичників, щоб відкрити очі сліпих, щоб ув’язнених вивести на свободу, і тих, що сидять у темряві — із в’язниці. Я Господь, це — Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам. Ось, передрічене раніше збулося, і нове Я провіщу; раніш ніж воно збудеться, Я сповіщу вам. Співайте Господу нову пісню, хвалу Йому від кінців землі, ви, що плаваєте по морю, і все, що наповнює його, острова і хто живе на них. Нехай піднесе голос пустеля і міста її, селища, де росте кидар; нехай торжествують ті, хто живе в скелях, нехай сповістять з вершин гір. Нехай воздадуть Господу славу, і хвалу Його нехай сповістять на островах. Господь вийде як велетень, як муж брані пробудить ревність; викликне і підніме воїнський крик, і покаже Себе сильним проти ворогів Своїх. Довго мовчав Я, терпів, стримувався; тепер буду кричати, як та, що народжує, буду руйнувати і поглинати все; спустошу гори і пагорби, і всю траву їх висушу; і ріки зроблю островами, й осушу озера; і поведу сліпих дорогою, якої вони не знають, невідомими шляхами буду вести їх; морок зроблю світлом перед ними, і криві дороги — прямими: ось, що зроблю Я для них і не покину їх.

Прокимен, глас 6: Заспівайте Господу пісню нову, бо дивне сотворив Господь. Правиця Його і сила Його дали Йому перемогу (Псалми
97:1 Псалом. Співайте для Господа пісню нову, бо Він чуда вчинив! Йому помогла правиця Його та святе рамено Його.
Пс. 97:1
).

Стих: Побачили всі кінці землі спасіння Бога нашого (Псалми
97:3 Пам'ятає Він Якову милість Свою, й Свою вірність для дому ізраїля. Бачать всі кінці землі те спасіння, що чинить наш Бог.
Пс. 97:3
).

На 9-му часі кафизма 11.

 

 

текст очікується