Правило до причастя

Церковнослов'янськаУкраїнською

Моли́твами святы́х оте́ц на́ших, Го́споди Иису́се Христе́ Бо́же наш, поми́луй нас. Ами́нь.

Царю́ Небе́сный, Уте́шителю, Ду́ше и́стины, И́же везде́ сый и вся исполня́яй, Сокро́вище благи́х и жи́зни Пода́телю, прииди́ и всели́ся в ны, и очи́сти ны от вся́кия скве́рны, и спаси́, Бла́же, ду́ши на́ша.

Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас. (Tрижды)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Пресвята́я Тро́ице, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти грехи́ на́ша; Влады́ко, прости́ беззако́ния на́ша; Святы́й, посети́ и исцели́ не́мощи на́ша, и́мене Твоего́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (Трижды)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

О́тче наш, И́же еси́ на небесе́х! Да святи́тся и́мя Твое́, да прии́дет Ца́рствие Твое́, да бу́дет во́ля Твоя́, я́ко на небеси́ и на земли́. Хлеб наш насу́щный даждь нам днесь; и оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже и мы оставля́ем должнико́м на́шим; и не введи́ нас во искуше́ние, но изба́ви нас от лука́ваго.

Го́споди, поми́луй. (12 раз)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Прииди́те, поклони́мся Царе́ви на́шему Бо́гу. (Поклон)

Прииди́те, поклони́мся и припаде́м Христу́, Царе́ви на́шему Бо́гу. (Поклон)

Прииди́те, поклони́мся и припаде́м Самому́ Христу́, Царе́ви и Бо́гу на́шему. (Поклон)
Псалом 22

Госпо́дь пасе́т мя, и ничто́же мя лиши́т. На ме́сте зла́чне, та́мо всели́ мя, на воде́ поко́йне воспита́ мя. Ду́шу мою́ обрати́, наста́ви мя на стези́ пра́вды, и́мене ра́ди Своего́. А́ще бо и пойду́ посреде́ се́ни сме́ртныя, не убою́ся зла, я́ко Ты со мно́ю еси́, жезл Твой и па́лица Твоя́, та мя уте́шиста. Угото́вал еси́ пре́до мно́ю трапе́зу сопроти́в стужа́ющим мне, ума́стил еси́ еле́ом главу́ мою́, и ча́ша Твоя́ упоява́ющи мя, я́ко держа́вна. И ми́лость Твоя́ пожене́т мя вся дни живота́ моего́, и е́же всели́ти ми ся в дом Госпо́день, в долготу́ дний.
Псалом 23

Госпо́дня земля́, и исполне́ние ея́, вселе́нная и вси живу́щии на ней. Той на моря́х основа́л ю́ есть, и на река́х угото́вал ю́ есть. Кто взы́дет на го́ру Госпо́дню? Или́ кто ста́нет на ме́сте святе́м Его́? Непови́нен рука́ма и чист се́рдцем, и́же не прия́т всу́е ду́шу свою́, и не кля́тся ле́стию и́скреннему своему́. Сей прии́мет благослове́ние от Го́спода, и ми́лостыню от Бо́га, Спа́са своего́. Сей род и́щущих Го́спода, и́щущих лице́ Бо́га Иа́ковля. Возми́те врата́, кня́зи ва́ша, и возми́теся врата́ ве́чная, и вни́дет Царь сла́вы. Кто есть сей Царь сла́вы? Госпо́дь кре́пок и си́лен, Госпо́дь си́лен в бра́ни. Возми́те врата́, кня́зи ва́ша, и возми́теся врата́ ве́чная, и вни́дет Царь сла́вы. Кто есть сей Царь сла́вы? Госпо́дь сил, Той есть Царь сла́вы.
Псалом 115

Ве́ровах, те́мже возглаго́лах, аз же смири́хся зело́. Аз же рех во изступле́нии мое́м: всяк челове́к ложь. Что возда́м Го́сподеви о всех, я́же воздаде́ ми? Ча́шу спасе́ния прииму́, и и́мя Госпо́дне призову́, моли́твы моя́ Го́сподеви возда́м пред все́ми людьми́ Его́. Честна́ пред Го́сподем смерть преподо́бных Его́. О, Го́споди, аз раб Твой, аз раб Твой и сын рабы́ни Твоея́; растерза́л еси́ у́зы моя́. Тебе́ пожру́ же́ртву хвалы́, и во и́мя Госпо́дне призову́. Моли́твы моя́ Го́сподеви возда́м пред все́ми людьми́ Его́, во дво́рех до́му Госпо́дня, посреде́ тебе́, Иерусали́ме.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Аллилу́ия. (Трижды с тремя поклонами)
Тропари, глас 8

Беззако́ния моя́ пре́зри, Го́споди, от Де́вы рожде́йся, и се́рдце мое́ очи́сти, храм то творя́ пречи́стому Твоему́ Те́лу и Кро́ви, ниже́ отри́ни мене́ от Твоего́ лица́, без числа́ име́яй ве́лию ми́лость.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Во прича́стие святы́нь Твои́х ка́ко дерзну́ [вни́ду], недосто́йный? А́ще бо дерзну́ к Тебе́ приступи́ти с досто́йными, хито́н мя облича́ет, я́ко несть вече́рний, и осужде́ние исхода́тайствую многогре́шной души́ мое́й. Очи́сти, Го́споди, скве́рну души́ моея́, и спаси́ мя, я́ко Человеколю́бец.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Мно́гая мно́жества мои́х, Богоро́дице, прегреше́ний, к Тебе́ прибего́х, Чи́стая, спасе́ния тре́буя: посети́ немощству́ющую мою́ ду́шу, и моли́ Сы́на Твоего́ и Бо́га на́шего, да́ти ми оставле́ние, я́же соде́ях лю́тых, еди́на Благослове́нная.
[Во Святу́ю же Четыредеся́тницу:

Егда́ сла́внии ученицы́ на умове́нии ве́чери просвеща́хуся, тогда́ Иу́да злочести́вый сребролю́бием неду́говав омрача́шеся, и беззако́нным судия́м Тебе́ пра́веднаго Судию́ предае́т. Виждь, име́ний рачи́телю, сих ра́ди удавле́ние употреби́вша: бежи́ несы́тыя души́, Учи́телю такова́я дерзну́вшия. И́же о всех благи́й Го́споди, сла́ва Тебе́.]
Псалом 50

Поми́луй мя, Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й, и по мно́жеству щедро́т Твои́х очи́сти беззако́ние мое́. Наипа́че омы́й мя от беззако́ния моего́, и от греха́ моего́ очи́сти мя; я́ко беззако́ние мое́ аз зна́ю, и грех мой пре́до мно́ю есть вы́ну. Тебе́ еди́ному согреши́х и лука́вое пред Тобо́ю сотвори́х, я́ко да оправди́шися во словесе́х Твои́х, и победи́ши внегда́ суди́ти Ти. Се бо, в беззако́ниих зача́т есмь, и во гресе́х роди́ мя ма́ти моя́. Се бо, и́стину возлюби́л еси́; безве́стная и та́йная прему́дрости Твоея́ яви́л ми еси́. Окропи́ши мя иссо́пом, и очи́щуся; омы́еши мя, и па́че сне́га убелю́ся. Слу́ху моему́ да́си ра́дость и весе́лие; возра́дуются ко́сти смире́нныя. Отврати́ лице́ Твое́ от грех мои́х и вся беззако́ния моя́ очи́сти. Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе мое́й. Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́ и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́. Возда́ждь ми ра́дость спасе́ния Твое́го и Ду́хом Влады́чним утверди́ мя. Научу́ беззако́ныя путе́м Твои́м, и нечести́вии к Тебе́ обратя́тся. Изба́ви мя от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́ния моего́; возра́дуется язы́к мой пра́вде Твое́й. Го́споди, устне́ мои́ отве́рзеши, и уста́ моя́ возвестя́т хвалу́ Твою́. Я́ко а́ще бы восхоте́л еси́ же́ртвы, дал бых у́бо: всесожже́ния не благоволи́ши. Же́ртва Бо́гу дух сокруше́н; се́рдце сокруше́нно и смире́нно Бог не уничижи́т. Ублажи́, Го́споди, благоволе́нием Твои́м Сио́на, и да сози́ждутся сте́ны Иерусали́мския. Тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вды, возноше́ние и всесожега́емая; тогда́ возложа́т на oлта́рь Твой тельцы́.
Канон, глас 2
Песнь 1

Ирмо́с: Гряди́те лю́дие, пои́м песнь Христу́ Бо́гу, разде́льшему мо́ре, и наста́вльшему лю́ди, я́же изведе́ из рабо́ты еги́петския, я́ко просла́вися.

Припев: Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе мое́й.

Хлеб живота́ ве́чнующаго да бу́дет ми Те́ло Твое́ Свято́е, благоутро́бне Го́споди, и Честна́я Кровь, и неду́г многообра́зных исцеле́ние.

Припев: Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́.

Оскверне́н де́лы безме́стными окая́нный, Твоего́ Пречи́стаго Те́ла и Боже́ственныя Кро́ве недосто́ин есмь, Христе́, причаще́ния, его́же мя сподо́би.

Припев: Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ нас.

Богородичен: Земле́ блага́я, благослове́нная Богоневе́сто, клас прозя́бшая неора́нный и спаси́тельный ми́ру, сподо́би мя сей яду́ща спасти́ся.
Песнь 3

Ирмо́с: На ка́мени мя ве́ры утверди́в, разшири́л еси́ уста́ моя́ на враги́ моя́. Возвесели́ бо ся дух мой, внегда́ пе́ти: несть свят, я́коже Бог наш, и несть пра́веден па́че Тебе́, Го́споди.

Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе мое́й.

Сле́зныя ми пода́ждь, Христе́, ка́пли, скве́рну се́рдца моего́ очища́ющия: я́ко да благо́ю со́вестию очище́н, ве́рою прихожду́ и стра́хом, Влады́ко, ко причаще́нию Боже́ственных Даро́в Твои́х.

Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́.

Во оставле́ние да бу́дет ми прегреше́ний Пречи́стое Те́ло Твое́, и Боже́ственная Кровь, Ду́ха же Свята́го обще́ние, и в жизнь ве́чную, Человеколю́бче, и страсте́й и скорбе́й отчужде́ние.

Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ нас.

Хле́ба живо́тнаго Tрапе́за Пресвята́я, свы́ше ми́лости ра́ди сше́дшаго, и ми́рови но́вый живо́т даю́щаго, и мене́ ны́не сподо́би недосто́йнаго, со стра́хом вкуси́ти сего́, и жи́ву бы́ти.
Песнь 4

Ирмо́с: Прише́л еси́ от Де́вы, не хода́тай, ни а́нгел, но Сам, Го́споди, вопло́щься, и спасл еси́ всего́ мя челове́ка. Тем зову́ Ти: сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе мое́й.

Восхоте́л еси́, нас ра́ди вопло́щься, Многоми́лостиве, закла́н бы́ти я́ко овча́, грех ра́ди челове́ческих; те́мже молю́ Тя: и моя́ очи́сти согреше́ния.

Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́.

Исцели́ души́ моея́ я́звы, Го́споди, и всего́ освяти́, и сподо́би, Влады́ко, я́ко да причащу́ся та́йныя Твоея́ Боже́ственныя ве́чери, окая́нный.

Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ нас.

Уми́лостиви и мне Су́щаго от утро́бы Твоея́, Влады́чице, и соблюди́ мя нескве́рна раба́ Твое́го и непоро́чна, я́ко да прие́м у́мнаго би́сера, освящу́ся.
Песнь 5

Ирмо́с: Све́та Пода́телю и веко́в Тво́рче, Го́споди, во све́те Твои́х повеле́ний наста́ви нас: ра́зве бо Тебе́ ино́го бо́га не зна́ем.

Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе мое́й.

Я́коже предре́кл еси́, Христе́, да бу́дет у́бо худо́му рабу́ Твоему́, и во мне пребу́ди, я́коже обеща́лся еси́: се бо Те́ло Твое́ ям Боже́ственное и пию́ Кровь Твою́.

Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́.

Сло́ве Бо́жий и Бо́же, угль Те́ла Твое́го да бу́дет мне помраче́нному в просвеще́ние, и очище́ние оскверне́нной души́ мое́й Кровь Твоя́.

Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ нас.

Мари́е, Ма́ти Бо́жия, благоуха́ния честно́е селе́ние, Твои́ми моли́твами сосу́д мя избра́нный соде́лай, я́ко да освяще́ний причащу́ся Сы́на Твое́го.
Песнь 6

Ирмо́с: В бе́здне грехо́вней валя́яся, неизсле́дную милосе́рдия Твое́го призыва́ю бе́здну: от тли, Бо́же, мя возведи́.

Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе мое́й.

Ум, ду́шу и се́рдце освяти́, Спа́се, и те́ло мое́, и сподо́би неосужде́нно, Влады́ко, к стра́шным Та́йнам приступи́ти.

Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́.

Да бых устрани́лся от страсте́й, и Твоея́ благода́ти име́л бы приложе́ние, живота́ же утвержде́ние, причаще́нием Святы́х, Христе́, Та́ин Твои́х.

Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ нас.

Бо́жие, Бо́же, Сло́во Свято́е, всего́ мя освяти́, ны́не приходя́щаго к Боже́ственным Твои́м Та́йнам, Святы́я Ма́тере Твоея́ мольба́ми.
Кондак, глас 2

Хлеб, Христе́, взя́ти не пре́зри мя, Те́ло Твое́, и Боже́ственную Твою́ ны́не Кровь, пречи́стых, Влады́ко, и стра́шных Твои́х Та́ин причасти́тися окая́ннаго, да не бу́дет ми в суд, да бу́дет же ми в живо́т ве́чный и безсме́ртный.
Песнь 7

Ирмо́с: Те́лу злато́му прему́дрыя де́ти не послужи́ша, и в пла́мень са́ми поидо́ша, и бо́ги их обруга́ша, среди́ пла́мене возопи́ша, и ороси́ я а́нгел: услы́шася уже́ уст ва́ших моли́тва.

Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе мое́й.

Исто́чник благи́х, причаще́ние, Христе́, безсме́ртных Твои́х ны́не Та́инств да бу́дет ми свет, и живо́т, и безстра́стие, и к преспея́нию же и умноже́нию доброде́тели Боже́ственнейшия хода́тайственно, еди́не Бла́же, я́ко да сла́влю Тя.

Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́.

Да изба́влюся от страсте́й, и враго́в, и ну́жды, и вся́кия ско́рби, тре́петом и любо́вию со благогове́нием, Человеколю́бче, приступа́яй ны́не к Твои́м безсме́ртным и Боже́ственным Та́йнам, и пе́ти Тебе́ сподо́би: благослове́н еси́, Го́споди, Бо́же оте́ц на́ших.

Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ нас.

Спа́са Христа́ ро́ждшая па́че ума́, Богоблагода́тная, молю́ Тя ны́не, раб Твой, Чи́стую нечи́стый: хотя́щаго мя ны́не к пречи́стым Та́йнам приступи́ти, очи́сти всего́ от скве́рны пло́ти и ду́ха.
Песнь 8

Ирмо́с: В пещь о́гненную ко отроко́м евре́йским снизше́дшаго, и пла́мень в ро́су прело́жшаго Бо́га, по́йте дела́ я́ко Го́спода, и превозноси́те во вся ве́ки.

Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе мое́й.

Небе́сных, и стра́шных, и Cвяты́х Твои́х, Христе́, ны́не Та́ин, и Боже́ственныя Твоея́ и та́йныя ве́чери о́бщника бы́ти и мене́ сподо́би отча́яннаго, Бо́же Спа́се мой.

Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́.

Под Твое́ прибе́г благоутро́бие, Бла́же, со стра́хом зову́ Ти: во мне пребу́ди, Спа́се, и аз, я́коже рекл еси́, в Тебе́; се бо дерза́я на ми́лость Твою́, ям Те́ло Твое́, и пию́ Кровь Твою́.

Пресвята́я Тро́ице, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Тро́ичен: Трепе́щу, прие́мля огнь, да не опалю́ся я́ко воск и я́ко трава́; о́ле стра́шнаго та́инства! о́ле благоутро́бия Бо́жия! Ка́ко Боже́ственнаго Те́ла и Кро́ве бре́ние причаща́юся и нетле́нен сотворя́юся?
Песнь 9

Ирмо́с: Безнача́льна Роди́теля Сын, Бог и Госпо́дь, вопло́щься от Де́вы нам яви́ся, омраче́нная просвети́ти, собра́ти расточе́нная: тем всепе́тую Богоро́дицу велича́ем.

Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе мое́й.

Христо́с е́сть, вкуси́те и ви́дите: Госпо́дь нас ра́ди, по нам бо дре́вле бы́вый, еди́ною Себе́ прине́с, я́ко приноше́ние Отцу́ Своему́, при́сно закала́ется, освяща́яй причаща́ющияся.

Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́.

Душе́ю и те́лом да освящу́ся, Влады́ко, да просвещу́ся, да спасу́ся, да бу́ду дом Твой причаще́нием Свяще́нных Та́ин, живу́щаго Тя име́я в себе́ со Отце́м и Ду́хом, Благоде́телю Многоми́лостиве.

Возда́ждь ми ра́дость спасе́ния Твое́го и Ду́хом Владычним утверди́ мя.

Я́коже огнь да бу́дет ми, и я́ко свет, Те́ло Твое́ и Кровь, Спа́се мой, пречестна́я, опаля́я грехо́вное вещество́, сжига́я же страсте́й те́рние, и всего́ мя просвеща́я, покланя́тися Божеству́ Твоему́.

Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ нас.

Бог воплоти́ся от чи́стых крове́й Твои́х; те́мже вся́кий род пое́т Тя, Влады́чице, у́мная же мно́жества сла́вят, я́ко Тобо́ю я́ве узре́ша все́ми Влады́чествующаго, осуществова́вшагося челове́чеством.
Далее

Досто́йно е́сть я́ко вои́стинну блажи́ти Тя Богоро́дицу, Присноблаже́нную и Пренепоро́чную и Ма́терь Бо́га на́шего. Честне́йшую херуви́м и сла́внейшую без сравне́ния серафи́м, без истле́ния Бо́га Сло́ва ро́ждшую, су́щую Богоро́дицу Тя велича́ем.

Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас. (Tрижды)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Пресвята́я Тро́ице, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти грехи́ на́ша; Влады́ко, прости́ беззако́ния на́ша; Святы́й, посети́ и исцели́ не́мощи на́ша, и́мене Твоего́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (Трижды)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

О́тче наш, И́же еси́ на небесе́х! Да святи́тся и́мя Твое́, да прии́дет Ца́рствие Твое́, да бу́дет во́ля Твоя́, я́ко на небеси́ и на земли́. Хлеб наш насу́щный даждь нам днесь; и оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже и мы оставля́ем должнико́м на́шим; и не введи́ нас во искуше́ние, но изба́ви нас от лука́ваго.

Если неделя, тропарь воскресный по гласу. Если же нет, настоящие тропари, глас 6:

Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас; вся́каго бо отве́та недоуме́юще, сию́ Ти моли́тву я́ко Влады́це гре́шнии прино́сим: поми́луй нас.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Го́споди, поми́луй нас, на Тя бо упова́хом; не прогне́вайся на ны зело́, ниже́ помяни́ беззако́ний на́ших, но при́зри и ны́не я́ко благоутро́бен, и изба́ви ны от враг на́ших; Ты бо еси́ Бог наш, и мы лю́дие Твои́, вси́ дела́ руку́ Твое́ю, и и́мя Твое́ призыва́ем.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Милосе́рдия две́ри отве́рзи нам, благослове́нная Богоро́дице, наде́ющиися на Тя да не поги́бнем, но да изба́вимся Тобо́ю от бед: Ты бо еси́ спасе́ние ро́да христиа́нскаго.

Го́споди, поми́луй (40 раз). И поклоны сколько хочешь.

И стихи:

Хотя́ я́сти, челове́че, Те́ло Влады́чне,

Стра́хом приступи́, да не опали́шися: огнь бо е́сть.

Боже́ственную же пия́ Кровь ко обще́нию,

Пе́рвее примири́ся тя опеча́лившим.

Та́же дерза́я, та́инственное бра́шно яждь.

Пре́жде прича́стия стра́шныя же́ртвы,

Животворя́щаго Те́ла Влады́чня,

Сим помоли́ся о́бразом со тре́петом:

Молитва 1-я, Василия Великого

Влады́ко Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же наш, Исто́чниче жи́зни и безсме́ртия, всея́ тва́ри ви́димыя и неви́димыя Соде́телю, безнача́льнаго Отца́ соприсносу́щный Сы́не и собезнача́льный, премно́гия ра́ди бла́гости в после́дния дни в плоть оболки́йся, и распны́йся, и погребы́йся за ны неблагода́рныя и злонра́вныя, и Твое́ю Кро́вию обнови́вый растле́вшее грехо́м естество́ на́ше, Сам, Безсме́ртный Царю́, приими́ и мое́ гре́шнаго покая́ние, и приклони́ у́хо Твое́ мне, и услы́ши глаго́лы моя́. Согреши́х бо, Го́споди, согреши́х на не́бо и пред Тобо́ю, и несмь досто́ин воззре́ти на высоту́ сла́вы Твоея́: прогне́вах бо Твою́ бла́гость, Твоя́ за́поведи преступи́в, и не послу́шав Твои́х повеле́ний. Но Ты, Го́споди, незло́бив сый, долготерпели́в же и многоми́лостив, не пре́дал еси́ мя поги́бнути со беззако́ньми мои́ми, моего́ вся́чески ожида́я обраще́ния. Ты бо рекл еси́, Человеколю́бче, проро́ком Твои́м: я́ко хоте́нием не хощу́ сме́рти гре́шника, но е́же обрати́тся и жи́ву бы́ти ему́. Не хо́щеши бо, Влады́ко, созда́ния Твое́ю руку́ погуби́ти, ниже́ благоволи́ши о поги́бели челове́честей, но хо́щеши всем спасти́ся, и в ра́зум и́стины приити́. Те́мже и аз, а́ще и недосто́ин есмь небесе́ и земли́, и сея́ привре́менныя жи́зни, всего́ себе́ повину́в греху́, и сласте́м порабо́тив, и Твой оскверни́в о́браз; но творе́ние и созда́ние Твое́ быв, не отчаява́ю своего́ спасе́ния окая́нный, на Твое́ же безме́рное благоутро́бие дерза́я, прихожду́. Приими́ у́бо и мене́, Человеколю́бче Го́споди, я́коже блудни́цу, я́ко разбо́йника, я́ко мытаря́ и я́ко блу́днаго, и возми́ мое́ тя́жкое бре́мя грехо́в, грех взе́мляй ми́ра, и не́мощи челове́ческия исцеля́яй, тружда́ющияся и обремене́нныя к Себе́ призыва́яй и упокоева́яй, не прише́дый призва́ти пра́ведныя, но гре́шныя на покая́ние. И очи́сти мя от вся́кия скве́рны пло́ти и ду́ха, и научи́ мя соверша́ти святы́ню во стра́се Твое́м: я́ко да чи́стым све́дением со́вести моея́, святы́нь Твои́х часть прие́мля, соединю́ся свято́му Те́лу Твоему́ и Кро́ви, и име́ю Тебе́ во мне живу́ща и пребыва́юща, со Отце́м, и Святы́м Твои́м Ду́хом. Ей, Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же мой, и да не в суд ми бу́дет прича́стие пречи́стых и животворя́щих Та́ин Твои́х, ниже́ да не́мощен бу́ду душе́ю же и те́лом, от е́же недо́стойне тем причаща́тися, но даждь ми, да́же до коне́чнаго моего́ издыха́ния, неосужде́нно восприима́ти часть святы́нь Твои́х, в Ду́ха Свята́го обще́ние, в напу́тие живота́ ве́чнаго, и во благоприя́тен отве́т на Стра́шнем Суди́щи Твое́м: я́ко да и аз со все́ми избра́нными Твои́ми о́бщник бу́ду нетле́нных Твои́х благ, я́же угото́вал еси́ лю́бящим Тя, Го́споди, в ни́хже препросла́влен еси́ во ве́ки. Ами́нь.
Молитва 2-я, святого Иоанна Златоустого

Го́споди Бо́же мой, вем, я́ко несмь досто́ин, ниже́ дово́лен, да под кров вни́деши хра́ма души́ моея́, зане́же весь пуст и па́лся е́сть, и не и́маши во мне ме́ста досто́йна е́же главу́ подклони́ти: но я́коже с высоты́ нас ра́ди смири́л еси́ Себе́, смири́ся и ны́не смире́нию моему́; и я́коже восприя́л еси́ в верте́пе и в я́слех безслове́сных возлещи́, си́це восприими́ и в я́слех безслове́сныя моея́ души́, и во оскверне́нное мое́ те́ло вни́ти. И я́коже не неудосто́ил еси́ вни́ти, и свечеря́ти со гре́шники в до́му Си́мона прокаже́ннаго, та́ко изво́ли вни́ти и в дом смире́нныя моея́ души́, прокаже́нныя и гре́шныя; и я́коже не отри́нул еси́ подо́бную мне блудни́цу и гре́шную, прише́дшую и прикосну́вшуюся Тебе́, си́це умилосе́рдися и о мне гре́шнем, приходя́щем и прикаса́ющем Ти ся; и я́коже не возгнуша́лся еси́ скве́рных ея́ уст и нечи́стых, целу́ющих Тя, ниже́ мои́х возгнуша́йся скве́рнших о́ныя уст и нечи́стших, ниже́ ме́рзких мои́х и нечи́стых усте́н, и скве́рнаго и нечи́стейшаго моего́ язы́ка. Но да бу́дет ми угль пресвята́го Твое́го Те́ла, и честны́я Твоея́ Кро́ве, во освяще́ние и просвеще́ние и здра́вие смире́нней мое́й души́ и те́лу, во облегче́ние тя́жестей мно́гих мои́х согреше́ний, в соблюде́ние от вся́каго диа́вольскаго де́йства, во отгна́ние и возбране́ние зла́го моего́ и лука́ваго обы́чая, во умерщвле́ние страсте́й, в снабде́ние за́поведей Твои́х, в приложе́ние Боже́ственныя Твоея́ благода́ти, и Твое́го Ца́рствия присвое́ние. Не бо я́ко презира́яй прихожду́ к Тебе́, Христе́ Бо́же, но я́ко дерза́я на неизрече́нную Твою́ бла́гость, и да не на мно́зе удаля́яйся обще́ния Твое́го, от мы́сленнаго во́лка звероуловле́н бу́ду. Те́мже молю́ся Тебе́: я́ко еди́н сый Свят, Влады́ко, освяти́ мою́ ду́шу и те́ло, ум и се́рдце, чревеса́ и утро́бы, и всего́ мя обнови́, и вкорени́ страх Твой во удесе́х мои́х, и освяще́ние Твое́ неотъе́млемо от мене́ сотвори́; и бу́ди ми помо́щник и засту́пник, окормля́я в ми́ре живо́т мой, сподобля́я мя и одесну́ю Тебе́ предстоя́ния со святы́ми Твои́ми, моли́твами и моле́ньми Пречи́стыя Твоея́ Ма́тере, невеще́ственных Твои́х служи́телей и пречи́стых сил, и всех святы́х, от ве́ка Тебе́ благоугоди́вших. Ами́нь.
Молитва 3-я, Симеона Метафраста

Еди́не чи́стый и нетле́нный Го́споди, за неизрече́нную ми́лость человеколю́бия на́ше все восприе́мый смеше́ние, от чи́стых и де́вственных крове́й па́че естества́ Ро́ждшия Тя, Ду́ха Боже́ственнаго наше́ствием, и благоволе́нием Отца́ присносу́щнаго, Христе́ Иису́се, прему́дросте Бо́жия, и ми́ре, и си́ло; Твои́м восприя́тием животворя́щая и спаси́тельная страда́ния восприе́мый, крест, гво́здия, копие́, смерть, умертви́ моя́ душетле́нныя стра́сти теле́сныя. Погребе́нием Твои́м а́дова плени́вый ца́рствия, погреби́ моя́ благи́ми по́мыслы лука́вая сове́тования, и лука́вствия ду́хи разори́. Тридне́вным Твои́м и живоно́сным воскресе́нием па́дшаго пра́отца возста́вивый, возста́ви мя грехо́м попо́лзшагося, о́бразы мне покая́ния предлага́я. Пресла́вным Твои́м вознесе́нием плотско́е обожи́вый восприя́тие, и сие́ десны́м Отца́ седе́нием почты́й, сподо́би мя прича́стием святы́х Твои́х Та́ин десну́ю часть спаса́емых получи́ти. Сни́тием Уте́шителя Твоего́ Ду́ха сосу́ды че́стны свяще́нныя Твоя́ ученики́ соде́лавый, прия́телище и мене́ покажи́ Того́ прише́ствия. Хотя́й па́ки приити́ суди́ти вселе́нней пра́вдою, благоволи́ и мне усре́сти Тя на о́блацех, Судию́ и Созда́теля моего́, со все́ми святы́ми Твои́ми: да безконе́чно славосло́влю и воспева́ю Тя, со безнача́льным Твои́м Отце́м, и Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Молитва 4-я, его же

Я́ко на Стра́шнем Твое́м и нелицеприе́мнем предстоя́й Суди́лищи, Христе́ Бо́же, и осужде́ния подъе́мля, и сло́во творя́ о соде́янных мно́ю злых; си́це днесь, пре́жде да́же не приити́ дне́ви осужде́ния моего́, у свята́го Твоего́ Же́ртвенника предстоя́ пред Тобо́ю и пред стра́шными и святы́ми а́нгелы Твои́ми, преклоне́н от своея́ со́вести, приношу́ лука́вая моя́ и беззако́нная дея́ния, явля́яй сия́ и облича́яй. Виждь, Го́споди, смире́ние мое́, и оста́ви вся грехи́ моя́; виждь, я́ко умно́жишася па́че влас главы́ моея́ беззако́ния моя́. Ко́е у́бо не соде́ях зло? Кий грех не сотвори́х? Ко́е зло не вообрази́х в души́ мое́й? Уже́ бо и де́лы соде́ях: блуд, прелюбоде́йство, го́рдость, киче́ние, укоре́ние, хулу́, праздносло́вие, смех неподо́бный, пия́нство, гортанобе́сие, объяде́ние, не́нависть, за́висть, сребролю́бие, любостяжа́ние, лихои́мство, самолю́бие, славолю́бие, хище́ние, непра́вду, злоприобре́тение, ре́вность, оклевета́ние, беззако́ние; вся́кое мое́ чу́вство и вся́кий уд оскверни́х, растли́х, непотре́бен сотвори́х, де́лателище быв вся́чески диа́воле. И ве́м, Го́споди, я́ко беззако́ния моя́ превзыдо́ша главу́ мою: но безме́рно есть мно́жество щедро́т Твои́х, и ми́лость неизрече́нна незло́бивыя Твоея́ бла́гости, и несть грех побежда́ющ человеколю́бие Твое́. Те́мже, пречу́дный Царю́, незло́биве Го́споди, удиви́ и на мне гре́шнем ми́лости Твоя́, покажи́ бла́гости Твоея́ си́лу и яви́ кре́пость благоутро́бнаго милосе́рдия Твоего́, и обраща́ющася приими́ мя гре́шнаго. Приими́ мя, я́коже прия́л еси́ блу́днаго, разбо́йника, блудни́цу. Приими́ мя пребезме́рне и сло́вом, и де́лом, и по́хотию безме́стною, и помышле́нием безслове́сным согреши́вша Тебе́. И я́коже во единонадеся́тый час прише́дших прия́л еси́, ничто́же досто́йно соде́лавших, та́ко приими́ и мене́ гре́шнаго: мно́го бо согреши́х, и оскверни́хся, и опеча́лих Ду́ха Твоего́ Свята́го, и огорчи́х человеколю́бную утро́бу Твою́ и де́лом, и сло́вом, и помышле́нием, в нощи́ и во дни, явле́нне же и неявле́нне, во́лею же и нево́лею. И вем, я́ко предста́виши грехи́ моя́ пре́до мно́ю таковы́, я́ковы же мно́ю соде́яшася, и истя́жеши сло́во со мно́ю о и́хже ра́зумом непроще́нно согреши́х. Но, Го́споди, Го́споди, да не пра́ведным судо́м Твои́м, ниже́ я́ростию Твое́ю обличи́ши мя, ниже́ гне́вом Твои́м нака́жеши мя; поми́луй мя, Го́споди, я́ко не то́кмо не́мощен е́смь, но и Твое́ есмь созда́ние. Ты у́бо, Го́споди, утверди́л еси́ на мне страх Твой, аз же лука́вое пред Тобо́ю сотвори́х. Тебе́ у́бо еди́ному согреши́х, но молю́ Тя, не вни́ди в суд с рабо́м Твои́м. Аще бо беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто постои́т? Аз бо есмь пучи́на греха́, и несмь досто́ин, ниже́ дово́лен воззре́ти и ви́дети высоту́ небе́сную, от мно́жества грехо́в мои́х, и́хже несть числа́: вся́кое бо злодея́ние и кова́рство, и ухищре́ние сатанино́, и растле́ния, злопомне́ния, сове́тования ко греху́, и ины́е тьмочи́сленныя стра́сти не оскуде́ша от мене́. Ки́ими бо не растли́хся грехи́? Ки́ими не содержа́хся злы́ми? Всяк грех соде́ях, вся́кую нечистоту́ вложи́х в ду́шу мою́, непотре́бен бых Тебе́ Бо́гу моему́, и челове́ком. Кто возста́вит мя, в сицева́я зла́я и толи́ка па́дшаго согреше́ния? Го́споди Бо́же мой, на Тя упова́х; а́ще есть ми спасе́ния упова́ние, а́ще побежда́ет человеколю́бие Твое́ мно́жества беззако́ний мои́х, бу́ди ми спаси́тель, и по щедро́там Твои́м и ми́лостем Твои́м, осла́би, оста́ви, прости́ ми вся, ели́ка Ти согреши́х, яко мно́гих зол испо́лнися душа́ моя́, и несть во мне спасе́ния наде́жды. Поми́луй мя, Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й и не возда́ждь ми по дело́м мои́м, и не осуди́ мя по дея́ниям мои́м, но обрати́, заступи́, изба́ви ду́шу мою́ от совозраста́ющих ей зол и лю́тых восприя́тий. Спаси́ мя ра́ди ми́лости Твоея́, да иде́же умно́жится грех, преизоби́лует благода́ть Твоя́; и восхвалю́ и просла́влю Тя всегда́, вся дни живота́ моего́. Ты бо еси́ Бог ка́ющихся и Спас согреша́ющих; и Тебе́ сла́ву возсыла́ем со Безнача́льным Твои́м Отце́м, и Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Молитва 5-я, святого Иоанна Дамаскина

Влады́ко Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же наш, еди́не име́яй власть челове́ком оставля́ти грехи́, я́ко благ и Человеколю́бец пре́зри моя́ вся в ве́дении и не в ве́дении прегреше́ния, и сподо́би мя неосужде́нно причасти́тися Боже́ственных, и пресла́вных, и пречи́стых, и животворя́щих Твои́х Та́ин, не в тя́жесть, ни в му́ку, ни в приложе́ние грехо́в, но во очище́ние, и освяще́ние, и обруче́ние бу́дущаго живота и Ца́рствия, в сте́ну и по́мощь, и в возраже́ние сопроти́вных, во истребле́ние мно́гих мои́х согреше́ний. Ты бо еси́ Бог ми́лости, и щедро́т, и человеколю́бия, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со Отце́м, и Святы́м Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Молитва 6-я, святого Василия Великого

Вем, Го́споди, я́ко недо́стойне причаща́юся пречи́стаго Твое́го Те́ла и честны́я Твоея́ Кро́ве, и пови́нен есмь, и суд себе́ ям и пию́, не разсужда́я Те́ла и Кро́ве Тебе́ Христа́ и Бо́га моего́, но на щедро́ты Твоя́ дерза́я прихожду́ к Тебе́ ре́кшему: яды́й Мою́ плоть, и пия́й Мою́ кровь, во Мне пребыва́ет, и Аз в нем. Умилосе́рдися у́бо, Го́споди, и не обличи́ мя гре́шнаго, но сотвори́ со мно́ю по ми́лости Твое́й; и да бу́дут ми свя́тая сия́ во исцеле́ние, и очище́ние, и просвеще́ние, и сохране́ние, и спасе́ние, и во освяще́ние души́ и те́ла; во отгна́ние вся́каго мечта́ния, и лука́ваго дея́ния, и де́йства диа́вольскаго, мы́сленнe во удесе́х мои́х де́йствуемаго, в дерзнове́ние и любо́вь, я́же к Тебе́; во исправле́ние жития́ и утвержде́ние, в возраще́ние доброде́тели и соверше́нства; во исполне́ние за́поведей, в Ду́ха Свята́го обще́ние, в напу́тие живота́ ве́чнаго, во отве́т благоприя́тен на Стра́шнем Суди́щи Твое́м: не в суд или́ во осужде́ние.
Молитва 7-я, святого Симеона Нового Богослова

От скве́рных усте́н, от ме́рзкаго се́рдца, от нечи́стаго язы́ка, от души́ оскверне́ны, приими́ моле́ние, Христе́ мой, и не пре́зри мои́х ни слове́с, ниже́ образо́в, ниже́ безсту́дия. Даждь ми дерзнове́нно глаго́лати, я́же хощу́, Христе́ мой, па́че же и научи́ мя, что ми подоба́ет твори́ти и глаго́лати. Согреши́х па́че блудни́цы, я́же уве́де, где обита́еши, ми́ро купи́вши, прии́де де́рзостне пома́зати Твои́ но́зе, Бо́га моего́, Влады́ки и Христа́ моего́. Я́коже о́ну не отри́нул еси́ прише́дшую от се́рдца, ниже́ мене́ возгнуша́йся, Сло́ве: Твои́ же ми пода́ждь но́зе, и держа́ти и целова́ти, и струя́ми сле́зными, я́ко многоце́нным ми́ром, сия́ де́рзостно пома́зати. Омы́й мя слеза́ми мои́ми, очи́сти мя и́ми, Сло́ве. Оста́ви и прегреше́ния моя́, и проще́ние ми пода́ждь. Ве́си зол мно́жество, ве́си и стру́пы моя́, и я́звы зри́ши моя́, но и ве́ру ве́си, и произволе́ние зри́ши, и воздыха́ние слы́шиши. Не таи́тся Тебе́, Бо́же мой, Тво́рче мой, Изба́вителю мой, ниже́ ка́пля сле́зная, ниже́ ка́пли часть не́кая. Несоде́ланное мое́ ви́десте о́чи Твои́, в кни́зе же Твое́й и еще́ несоде́янная напи́сана Тебе́ суть. Виждь смире́ние мое́, виждь труд мой ели́к, и грехи́ вся оста́ви ми, Бо́же вся́ческих: да чи́стым се́рдцем, притре́петною мы́слию, и душе́ю сокруше́нною, нескве́рных Твои́х причащу́ся и пресвяты́х Та́ин, и́миже оживля́ется и обожа́ется всяк яды́й же и пия́й чи́стым се́рдцем; Ты бо рекл еси́, Влады́ко мой: всяк яды́й Мою́ Плоть, и пия́й Мою́ Кровь, во Мне у́бо сей пребыва́ет, в не́мже и Аз есмь. Истинно сло́во вся́ко Влады́ки и Бо́га моего́: Боже́ственных бо причаща́яйся и Боготворя́щих благода́тей, не у́бо есмь еди́н, но с Тобо́ю, Христе́ мой, Све́том трисо́лнечным, просвеща́ющим мир. Да у́бо не еди́н пребу́ду кроме́ Тебе́ Живода́вца, дыха́ния моего́, живота́ моего́, ра́дования моего́, спасе́ния ми́ру. Сего́ ра́ди к Тебе́ приступи́х, я́коже зри́ши, со слеза́ми, и душе́ю сокруше́нною, избавле́ния мои́х прегреше́ний прошу́ прия́ти ми, и Твои́х живода́тельных и непоро́чных Та́инств причасти́тися неосужде́нно, да пребу́деши, я́коже рекл еси́, со мно́ю треокая́нным: да не кроме́ обре́т мя Твоея́ благода́ти, преле́стник восхи́тит мя льсти́вне, и прельсти́в отведе́т Боготворя́щих Твои́х слове́с. Сего́ ра́ди к Тебе́ припа́даю, и те́пле вопию́ Ти: я́коже блу́днаго прия́л еси́, и блудни́цу прише́дшую, та́ко приими́ мя блу́днаго и скве́рнаго, Ще́дре. Душе́ю сокруше́нною, ны́не бо к Тебе́ приходя́, вем, Спа́се, я́ко ины́й, я́коже аз, не прегреши́ Тебе́, ниже́ соде́я дея́ния, я́же аз соде́ях. Но сие́ па́ки вем, я́ко не вели́чество прегреше́ний, ни грехо́в мно́жество превосхо́дит Бо́га моего́ мно́гое долготерпе́ние и человеколю́бие кра́йнее; но ми́лостию состра́стия те́пле ка́ющияся, и чи́стиши, и све́тлиши, и све́та твори́ши прича́стники, о́бщники Божества́ Твое́го соде́ловаяй незави́стно, и стра́нное и а́нгелом, и челове́ческим мы́слем, бесе́дуеши им мно́гажды, я́коже друго́м Твои́м и́стинным. Сия́ де́рзостна творя́т мя, сия́ вперя́ют мя, Христе́ мой. И дерза́я Твои́м бога́тым к нам благодея́нием, ра́дуяся вку́пе и трепе́ща, огне́ви причаща́юся трава́ сый, и стра́нно чу́до, ороша́емь неопа́льно, я́коже у́бо купина́ дре́вле неопа́льне горя́щи. Ны́не благода́рною мы́слию, благода́рным же се́рдцем, благода́рными удесы́ мои́ми, души́ и те́ла моего́, покланя́юся и велича́ю, и славосло́влю Тя, Бо́же мой, я́ко благослове́нна су́ща, ны́не же и во ве́ки.
Молитва 8-я, святого Иоанна Златоустого

Бо́же, осла́би, оста́ви, прости́ ми согреше́ния моя́, ели́ка Ти согреши́х, а́ще сло́вом, а́ще де́лом, а́ще помышле́нием, во́лею или́ нево́лею, ра́зумом или́ неразу́мием, вся ми прости́ я́ко благ и человеколю́бец, и моли́твами Пречи́стыя Твоея́ Ма́тере, у́мных Твои́х служи́телей и святы́х сил, и всех святы́х, от ве́ка Тебе́ благоугоди́вших, неосужде́нно благоволи́ прия́ти ми свято́е и пречи́стое Твое́ Те́ло и честну́ю Кровь, во исцеле́ние души́ же и те́ла, и во очище́ние лука́вых мои́х помышле́ний. Я́ко Твое́ е́сть Ца́рство и си́ла и сла́ва, со Отце́м и Святы́м Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Его же, 9-я

Несмь дово́лен, Влады́ко Го́споди, да вни́деши под кров души́ моея́; но поне́же хо́щеши Ты, я́ко Человеколю́бец, жи́ти во мне, дерза́я приступа́ю; повелева́еши, да отве́рзу две́ри, я́же Ты еди́н созда́л еси́, и вни́деши со человеколю́бием я́коже еси́, вни́деши и просвеща́еши помраче́нный мой по́мысл. Ве́рую, я́ко сие́ сотвори́ши: не бо блудни́цу, со слеза́ми прише́дшую к Тебе́, отгна́л еси́; ниже́ мытаря́ отве́ргл еси́ пока́явшася; ниже́ разбо́йника, позна́вша Ца́рство Твое́, отгна́л еси́; ниже́ гони́теля пока́явшася оста́вил еси́, е́же бе: но от покая́ния Тебе́ прише́дшия вся, в ли́це Твои́х друго́в вчини́л еси́, еди́н сый благослове́нный всегда́, ны́не и в безконе́чныя ве́ки. Ами́нь.
Его же, 10-я

Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же мой, осла́би, оста́ви, очи́сти и прости́ ми гре́шному, и непотре́бному, и недосто́йному рабу́ Твоему́, прегреше́ния, и согреше́ния, и грехопаде́ния моя́, ели́ка Ти от ю́ности моея́, да́же до настоя́щаго дне и часа́ согреши́х: а́ще в ра́зуме и в неразу́мии, а́ще в словесе́х или́ де́лех, или́ помышле́ниих и мы́слех, и начина́ниих, и всех мои́х чу́вствах. И моли́твами безсе́менно ро́ждшия Тя Пречи́стыя и Присноде́вы Мари́и, Ма́тере Твоея́, еди́ныя непосты́дныя наде́жды и предста́тельства и спасе́ния моего́, сподо́би мя неосужде́нно причасти́тися пречи́стых, безсме́ртных, животворя́щих и стра́шных Твои́х Та́инств, во оставле́ние грехо́в и в жизнь ве́чную: во освяще́ние, и просвеще́ние, кре́пость, исцеле́ние, и здра́вие души́ же и те́ла, и в потребле́ние и всесоверше́нное погубле́ние лука́вых мои́х помысло́в, и помышле́ний, и предприя́тий, и нощны́х мечта́ний, те́мных и лука́вых духо́в; я́ко Твое́ е́сть Ца́рство, и си́ла, и сла́ва, и честь, и поклоне́ние, со Отце́м и Святы́м Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Молитва 11-я, святого Иоанна Дамаскина

Пред две́рьми хра́ма Твое́го предстою́, и лю́тых помышле́ний не отступа́ю; но Ты, Христе́ Бо́же, мытаря́ оправди́вый, и ханане́ю поми́ловавый, и разбо́йнику рая́ две́ри отве́рзый, отве́рзи ми утро́бы человеколю́бия Твое́го, и приими́ мя приходя́ща и прикаса́ющася Тебе́, я́ко блудни́цу, и кровоточи́вую: о́ва у́бо кра́я ри́зы Твоея́ косну́вшися, удо́бь исцеле́ние прия́т, о́ва же пречи́стеи Твои́ но́зе удержа́вши, разреше́ние грехо́в понесе́. Аз же, окая́нный, все Твое́ Те́ло дерза́я восприя́ти, да не опале́н бу́ду; но приими́ мя, я́коже о́ныя, и просвети́ моя́ душе́вныя чу́вства, попаля́я моя́ грехо́вныя вины́, моли́твами безсе́менно Р́ождшия Тя, и Небе́сных сил; я́ко благослове́н еси́ во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Молитва святого Иоанна Златоустого

Ве́рую, Го́споди, и испове́дую, я́ко Ты еси́ вои́стинну Христо́с, Сын Бо́га жива́го, прише́дый в мир гре́шныя спасти́, от ни́хже пе́рвый есмь аз. Еще́ ве́рую, я́ко сие́ е́сть са́мое пречи́стое Те́ло Твое́, и сия́ е́сть са́мая честна́я Кровь Твоя́. Молю́ся у́бо Тебе́: поми́луй мя, и прости́ ми прегреше́ния моя́, во́льная и нево́льная, я́же сло́вом, я́же де́лом, я́же ве́дением и неве́дением, и сподо́би мя неосужде́нно причасти́тися пречи́стых Твои́х Та́инств, во оставле́ние грехо́в, и в жизнь ве́чную. Ами́нь.
Приходя же причаститься, произноси мысленно эти стихи Метафраста:

Се приступа́ю к Боже́ственному Причаще́нию.

Соде́телю, да не опали́ши мя приобще́нием:

Огнь бо еси́, недосто́йныя попаля́яй.

Но у́бо очи́сти мя от вся́кия скве́рны.

Затем:

Ве́чери Твоея́ та́йныя днесь, Сы́не Бо́жий, прича́стника мя приими́; не бо враго́м Твои́м та́йну пове́м, ни лобза́ния Ти дам, я́ко Иу́да, но я́ко разбо́йник испове́даю Тя: помяни́ мя, Го́споди, во Ца́рствии Твое́м.
И стихи:

Боготворя́щую Кровь ужасни́ся, челове́че, зря:

Огнь бо е́сть, недосто́йныя попаля́яй.

Боже́ственное Те́ло и обожа́ет мя и пита́ет:

Обожа́ет дух, ум же пита́ет стра́нно.

Потом тропари:

Услади́л мя еси́ любо́вию, Христе́, и измени́л мя еси́ Боже́ственным Твои́м раче́нием; но попали́ огне́м невеще́ственным грехи́ моя́, и насы́титися е́же в Тебе́ наслажде́ния сподо́би: да лику́я возвелича́ю, Бла́же, два прише́ствия Твоя́.

Во све́тлостех Святы́х Твои́х ка́ко вни́ду недосто́йный? А́ще бо дерзну́ совни́ти в черто́г, оде́жда мя облича́ет, я́ко несть бра́чна, и свя́зан изве́ржен бу́ду от а́нгелов. Очи́сти, Го́споди, скве́рну души́ моея́, и спаси́ мя, я́ко Человеколю́бец.
Также молитву:

Влады́ко Человеколю́бче, Го́споди Иису́се Христе́ Бо́же мой, да не в суд ми бу́дут Свята́я сия́, за е́же недосто́йну ми бы́ти: но во очище́ние и освяще́ние души́ же и те́ла, и во обруче́ние бу́дущия жи́зни и Ца́рствия. Мне же, е́же прилепля́тися Бо́гу, бла́го е́сть, полага́ти во Го́споде упова́ние спасе́ния моего́.
И еще:

Ве́чери Твоея́ та́йныя днесь, Сы́не Бо́жий, прича́стника мя приими́; не бо враго́м Твои́м та́йну пове́м, ни лобза́ния Ти дам, я́ко Иу́да, но я́ко разбо́йник испове́даю Тя: помяни́ мя, Го́споди, во Ца́рствии Твое́м.

 

 


Желающий причаститься должен достойно приготовиться к этому Святому Таинству. Приготовление это (в церковной практике оно называется говением) продолжается несколько дней и касается как телесной, так и духовной жизни человека. Телу предписывается воздержание, т. е. телесная чистота (воздержание от супружеских отношений) и ограничение в пищи (пост). В дни поста исключается пища животного происхождения — мясо, молоко, яйца и, про строгом посте, рыба. Хлеб, овощи, фрукты употребляются в умеренном количестве. Ум не должен рассеиваться по мелочам житейским и развлекаться.

В дни говения надлежит посещать богослужения в храме, если позволят обстоятельства, и более прилежно выполнять домашнее молитвенное правило: кто читает обычно не все утренние и вечерние молитвы, пусть читает все полностью, кто не читает каноны, пусть в эти дни читает хотя бы по одному канону. Накануне причащения надо быть на вечернем богослужении и прочитать дома, кроме обычных молитв на сон грядущим, канон покаянный, канон Богородице и ангелу хранителю. Каноны читают или один за другим полностью, или соединяя таким образом: читается ирмос первой песни покаянного канона («Яко по суху…») и тропари, затем тропари первой песни канона Богородице («Многими содержимь напастьми…»), опуская ирмос «Воду прошед…», и тропари канона ангелу хранителю, тоже без ирмоса («Поим Господеви…»). Так же читают и следующие песни. Тропари перед каноном Богородице и ангелу хранителю, а также стихиры после канона Богородице в таком случае опускаются.

Читается также канон ко причащению и, кто пожелает, — акафист Иисусу Сладчайшему. После полуночи уже не едят и не пьют, ибо принято приступать к Таинству Причащения натощак. Утром прочитываются утренние молитвы и все последование ко Святому Причащению, кроме канона, прочитанного накануне.

Перед причащением необходима исповедь — вечером ли, или утром, перед литургией.

Молитвами святих отців наших‚ Господи Ісусе Христе‚ Боже наш‚ помилуй нас.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. “Царю Небесний”‚ “Святий Боже”‚ “Пресвятая Тройце”‚ “Отче наш”‚ “Прийдіть‚ поклонімось…”‚ псалом 50‚ “Символ віри”‚ а далі читають канони.

Канони:
До Господа нашого Ісуса Пресолодкого‚ молебний до Пресвятої Богородиці (що його співають під час всяких напастей і душевної скорботи)‚ Ангелові-Охоронителю.

До Господа Ісуса Христа
Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

Ірмос‚ глас 2-й
У глибині знищила колись фараонове все воїнство потужная сила‚ а втілене Слово всезлобний гріх загладило‚ Препрославлений Господь‚ славно бо прославився.
Приспів: Ісусе Найсолодший, спаси мене.
Ісусе Найсолодший Христе‚ Ісусе Довготерпеливий‚ зціли душевні мої рани й усолоди серце моє‚ молюся до Тебе‚ Ісусе Спасе мій Многомилостивий‚ і спасаємий величаю Тебе.
Приспів: Ісусе Найсолодший, спаси мене.
Ісусе Найсолодший Христе‚ відкрий для покаяння мені двері‚ Чоловіколюбче Ісусе‚ й прийми мене‚ що до Тебе припадає в щирому благанні‚ Ісусе Спасе мій‚ гріхів прощення подай мені.
Слава: Ісусе Найсолодший Христе‚ Ісусе‚ визволи мене з руки облесливого ворога й зроби мене достойним стояти праворуч у славі Твоїй‚ Ісусе Спасе мій‚ а участи ж стояння ліворуч позбав мене.
І нині: Владичице‚ що породила Ісуса Бога‚ молись за негідних рабів‚ Пречистая‚ щоб мук молитвами Твоїми нам позбавитись‚ Неоскверненна‚ оскверненим нам і славою вічносущою насолодитись.

До Пресвятої Богородиці
Тропар‚ глас 4-й
До Богородиці щиро нині звернімося ми, грішні й смиренні, і припадім, у покаянні з глибини душі взиваючи: Владичице, поможи, змилосердившись над нами, поспіши, бо гинемо від безлічі провин; не відпусти рабів Твоїх ні з чим, бо Тебе за єдину надію нашу маємо (двічі).
Слава: І нині:
Не замовкнемо ніколи‚ Богородице‚ про силу Твою говорити ми‚ недостойні; бо коли б Ти не предстояла молячись‚ хто нас врятував би від стількох бід? Хто ж охоронив би нас донині вільними? Не відступимо від Тебе‚ Владичице: Твоїх бо рабів спасаєш завжди від усякої біди.

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

Ірмос‚ глас 8-й
Воду пройшовши наче сушу і єгипетського лиха уникнувши‚ Ізраїль взивав: “Ізбавителю й Богові нашому співаймо”.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Многими опанований напастями‚ до Тебе прибігаю‚ спасіння шукаючи. О, Мати Слова й Діво! Від лиха тяжкого мене спаси.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Страстей напади гріховні мене турбують‚ зневірою наповнюючи мою душу, заспокой‚ Отроковице‚ тишею Сина Твого й Бога‚ Всенепорочная.
Слава: Тебе‚ що породила Спаса й Бога‚ молю‚ Діво‚ позбави мене лиха; до Тебе бо нині прибігаючи‚ простягаю душу і помисли.
І нині: Недужого тілом і душею відвідання Божого і промислу від Тебе сподоби‚ єдина Богоматір‚ бо Ти є Благою і Родительницею Благого.

До Ангела-Охоронителя

Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1

Ірмос‚ глас 8-й
Співаймо Господеві‚ що через море Червоне народ свій провів‚ бо Він один славно прославився.
Приспів: Господи Ісусе Христе‚ Боже мій‚ помилуй мене.
Ісусові: Сподоби‚ Спасе‚ раба Твого достойно пісню співати й восхвалити безплотного ангела‚ наставника й Охоронителя мого.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Один я в нерозумі й у лінощах нині лежу‚ наставниче мій і Охоронителю‚ не залиш мене на загибель.
Слава: Розум мій направ‚ ангеле‚ молитвою твоєю‚ щоб творити мені повеління Божі‚ щоб одержати від Бога відпущення гріхів‚ і настанови мене ненави¬діти гріх‚ молюся тобі.
І нині: Молися‚ Діво‚ за мене‚ раба Твого‚ до Благоподателя разом з моїм Ангелом-Охоронителем‚ і настав мене на виконання заповідей Сина Твого й Творця мого.

До Господа Ісуса Христа

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

Ірмос
Утвердивши мене на камені віри‚ зміцнив Ти уста мої на ворогів моїх‚ і дух мій звеселився‚ коли заспівав: “Нема святішого за Бога нашого‚ й немає праведнішого за Тебе‚ Господи”.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Почуй‚ Чоловіколюбче Ісусе мій‚ раба Твого‚ що благає щиро: позбав мене‚ Ісусе‚ осудження і муки‚ єдиний Довготерпеливий‚ Ісусе Найсолодший‚ Многомилостивий.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Підніми‚ Ісусе мій‚ раба Твого‚ що в каятті слізно припадає до Тебе‚ Ісусе мій‚ і позбав мене вогню вічного‚ Ісусе Найсолодший‚ Многомилостивий.
Слава: Час‚ що дав мені єси‚ Ісусе мій‚ у страстях я прожив‚ і ось тепер‚ Ісусе мій‚ не відкидай мене‚ але воззви‚ молюся‚ і спаси‚ Владико Найсолодший.
І нині: Діво‚ що породила Ісуса мого‚ моли позбавити мене вогню вічного‚ єдина заступнице ображених‚ Богоблагодатна‚ й сподоби мене до життя вічного‚ Всенепорочная.
Сідальний‚ глас 1-й
Спасе мій Ісусе‚ що блудного спас‚ Спасе мій Ісусе‚ що блудницю прийняв‚ і мене нині помилуй‚ Ісусе Многомилостивий‚ спаси‚ ущедри‚ о Ісусе Благодійнику‚ і мене‚ як Манасію‚ Благоутробний мій Ісусе‚ бо Ти єдиний Чоловіколюбець.

До Пресвятої Богородиці

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

Ірмос
Небесного кола Верхотворче‚ Господи‚ і Церкви Зиждителю‚ утверди мене в любові Твоїй‚ Ти Найвище Бажання‚ вірних Утвердження‚ єдиний Чоловіколюбче.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Вручаю життя моє для захисту й покрови Тобі‚ Богородительнице Діво‚ Ти ж мене покермуй до пристані Твоєї‚ благ винуватице‚ вірних утвердження‚ єдина всехвальна.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Молю тебе‚ Діво‚ душевну бентежність і бурю смутку мого розжени: Ти бо Богоневісна‚ Начальника спокою Христа родила єси‚ єдина пречистая.
Слава: Ти породила Благодійника‚ добра Винуватця‚ а тому благодіянь багатства всім нам виточи‚ все бо можеш‚ Богоблаженна‚ яко Сильного в могутності Христа породила єси.
І нині: Поможи мені‚ Діво‚ змученому лютими недугами й хворобливими пристрастями‚ бо знаю Тебе‚ Пренепорочна‚ як невичерпну й незубожну скарбницю зцілень.
Сідальний‚ глас 2-й
Співаємо Тобі‚ молінню теплому і стіні незборимій‚ джерелу милости і для світу пристанищу: Богородице Владичице‚ попередь нас і визволи від бід‚ єдина скора на заступництво.

До Ангела-Охоронителя

Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3

Ірмос
Ти‚ Господи‚ утвердження тих‚ що притікають до Тебе‚ Господи‚ Ти єси світло темрявою повитих‚ і прославляє Тебе дух мій.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Всі мої помисли і душу мою до тебе поклав‚ Охоронителя мого. Ти ж від всякої ворожої напасти мене звільни.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Ворог топче мене і пригнічує‚ повчаючи завжди творити волю свою‚ але ти‚ наставниче мій‚ не залиш мене на загибель.
Слава: Дай мені співати пісню з вдячністю й старанням Богові Творцю й тобі‚ благому Ангелові-Охоронителю: “Визволителю мій‚ вирви мене від ворогів‚ що пригнічують мене”
І нині: Зціли‚ Пречистая‚ з моєї душі многонедужні гнійні рани‚ прожени ворогів‚ що завжди борються зі мною.
Сідальний‚ глас 2-й
Від любови душевної співаю тобі‚ Охоронителю душі моєї: “Всесвятий мій ангеле‚ покрий мене‚ супроводжуй і оберігай від лукавого уловлення завжди й до життя небесного настав‚ врозумляючи‚ просвічуючи й скріплюючи мене”.
Слава: І нині. Богородичний:
Богородице Безневісная‚ Пречистая‚ що безсіменно породила Владику всіх‚ Його ж із Ангелом-Охоронителем моїм моли позбавитися мені всякого вагання й дати зм’якшення серцю‚ й світло душі моїй‚ і згрішенням очищення‚ Ти бо єдина скорозаступниця.

До Господа Ісуса Христа

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

Ірмос
Прийшов єси не заступник і не ангел‚ а сам Господь‚ від Діви втілений‚ і спас єси всього мене чоловіка; тому до Тебе взиваю: “Слава силі Твоїй‚ Господи”.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Зціли мене‚ Ісусе мій‚ моєї душі рани‚ Ісусе мій‚ молюся: з руки душетлінного ворога вирви мене‚ Ісусе мій Благоутробний‚ і спаси мене.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Згрішив я‚ Ісусе мій Найсолодший‚ Благоутробний: Ісусе мій‚ спаси мене‚ що прибігає до Твого покрову‚ Ісусе Довготерпеливий‚ і сподоби мене Твого Царства.
Слава: Ніхто так не згрішив‚ Ісусе мій‚ як згрішив я окаянний‚ але припадаю‚ молячись: Ісусе мій‚ спаси мене‚ й життя в насліддя Ти мені даруй.
І нині: Всехвальна‚ що породила Ісуса Господа‚ моли ж Його позбавити муки всіх‚ хто оспівує й іменує Тебе істинною Богородицею.

До Пресвятої Богородиці

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

Ірмос
Почув я‚ Господи‚ про провидіння Твого таїнство‚ зрозумів діла Твої і прославив Твоє Божество.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Бурю прогрішень і страстей моїх збудження втихомир‚ Богоневісная‚ що породила Керманича Господа.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Милосердя Твого безодню благаю подати мені і для всіх‚ хто співає Тобі‚ тому‚ що Ти Благосердого породила й Спаса всіх.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Насолоджуючись‚ Пречиста‚ Твоїми дарами‚ прославляємо в піснях Тебе як Богоматір.
Слава: Поможи мені‚ безпомічному‚ на одрі хвороби моєї й немочі‚ як Благолюбива‚ єдина Приснодіво.
І нині: Маючи Тебе за надію й опору‚ і за стіну спасіння непорушну‚ Всехвальна‚ ми всякої незручности позбавляємось.

До Ангела-Охоронителя

Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4

Ірмос такий самий, як і в каноні Богородиці.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Молись до Чоловіколюбця Бога‚ Ангеле-Охоронителю мій‚ і не залишай мене‚ але завжди супроводь життя моє в мирі‚ подаючи мені спасіння непоборне.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Як заступника й Охоронителя життя мого прийняв я тебе від Бога‚ ангеле‚ молю тебе‚ святий‚ від усяких бід мене визволити.
Слава: Мою скверність твоєю святинею очисти‚ Охоронителю мій‚ і від долі ліворучної нехай буду я відлучений твоїми молитвами‚ і слави причасником явлюся.
І нині: Я в ваганні від лиха‚ що мене обступило‚ Пречистая‚ але позбав мене скоро від нього‚ до Тебе бо єдиної я прибігаю.

До Господа Ісуса Христа

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

Ірмос
Христе Спасе мій‚ Ти просвічення для лежачих у темряві‚ спасіння тим‚ хто у відчаї‚ молюся до Тебе‚ Царю світу: просвіти мене осяянням Твоїм‚ бо іншого Бога крім Тебе не знаю.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Ти розуму мого просвічення‚ Ісусе мій‚ Ти душі моєї зневіреної спасіння‚ Спасе‚ позбав мене мук і вогню вічного‚ благаю‚ і спаси‚ Ісусе мій Христе‚ окаянного мене.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Всеконечно‚ Ісусе мій‚ до страстей безчестя звержений нині я. Благаю: Ісусе мій‚ пошли мені Твою руку спасіння і вирви мене благаючого: спаси‚ Ісусе мій‚ Христе, мене окаянного.
Слава: Осквернений розум‚ Ісусе мій‚ обносячи, взиваю до Тебе: очисти мене від скверни прогрішень і вийми мене з глибин зла‚ куди з невідання донизу сповз‚ Спасе Ісусе мій‚ спаси мене‚ молюся.
І нині: Отроковице Богородителько‚ що породила Ісуса‚ ублагай Його спасти всіх православних‚ ченців і мирян від вогню вічного‚ крім Тебе заступництва надійного не знаємо.

До Пресвятої Богородиці

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

Ірмос
Просвіти нас повеліннями Твоїми‚ Господи‚ і силою Твоєю високою мир Твій подай нам‚ Чоловіколюбче.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Наповни‚ Чистая‚ веселістю серце моє‚ Твою нетлінну радість даючи‚ через народження Винуватця веселости.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Визволи нас від бід‚ Богородице Чистая‚ породивши вічне спасіння і мир‚ що перевершує всякий розум.
Слава: Ти‚ що породила Світло Божественне й Превічне‚ розвій морок гріхопадінь моїх‚ Богоневісто‚ просвіченням Твоєї світлости.
І нині: Зціли, Чистая, душі моєї неміч‚ відвіданням Твоїм сподобивши, і здоров’я подай мені молитвами Твоїми.

До Ангела-Охоронителя

Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5

Ірмос
Зранку взиваємо до Тебе‚ Господи‚ спаси нас; Ти бо єси Бог наш‚ крім Тебе іншого не знаємо.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Перед Богом маючи дерзновення‚ ублагай Його‚ Охоронителю мій святий‚ позбавити мене бід‚ що приносять скорботу.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Світло світле‚ наставнику мій і Охоронителю‚ даний мені від Бога‚ просвіти яскраво душу мою.
Слава: Мене, сплячого в тяжких гріхах‚ збережи як несплячого‚ ангеле Божий‚ піднявши на славослів’я молінням твоїм.
І нині: Маріє‚ Діво Богородице Безневісна‚ вірних надіє‚ ворожі приношення відкинь‚ а тих‚ що Тобі співають‚ – звесели.

До Господа Ісуса Христа

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

Ірмос
У безодні гріховній потопаючи‚ благаю незбагненну безодню милосердя Твого: від тління‚ Боже‚ мене відведи.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Ісусе мій‚ Христе Многомилостивий‚ у сповіді мене прийми‚ Владико‚ о Ісусе‚ і спаси мене‚ і від тління‚ Ісусе‚ мене вирви.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Ісусе мій‚ немає іншого такого блудника‚ як я пристрасний‚ о Ісусе Чоловіколюбче‚ але Ти‚ Ісусе‚ мене спаси.
Слава: Перевершив я‚ Ісусе мій‚ блудницю й блудного‚ Манасію й митаря пристрастями‚ о Ісусе мій‚ і розбійника‚ і ніневитян.
І нині: Ісуса Христа мого породивши‚ Пречистая Діво‚ єдина Неоскверненная‚ оскверненого мене ісопом молитв Твоїх нині очисти.
Ввечері з неділі на понеділок обов’язково тут додаємо акафіст Ісусу‚ після якого продовжуємо:

До Пресвятої Богородиці

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

Ірмос
Молитву проллю я до Господа і Йому звіщу печалі мої‚ злом бо сповнилася душа моя‚ і життя моє до пекла наблизилось; і молюсь‚ як Іона: “Від тління‚ Боже‚ мене визволи”.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Від тління й смерти спас Той‚ хто Сам Себе віддав смерті‚ моє єство‚ що було забране тлінням і смертю‚ тому‚ Діво‚ моли Господа й Сина Твого ворожих підступів мене позбавити.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Як заступницю життя Тебе знаю й охоронительку тверду‚ Діво‚ таку‚ що від напастей і наговору визволяє і спокусу бісів відганяє‚ і молюся завжди‚ щоб від тлінних пристрастей моїх позбавитися мені.
Слава: Немов стіну захисну придбали‚ і душ вседосконале спасіння‚ і простір серед скорбот‚ Тебе‚ Отроковице‚ і просвіченням Твоїм завжди радіємо‚ о Владичице! І нині нас від пристрастей і бід спаси.
І нині: На одрі нині немічний лежу‚ і немає зцілення плоті моїй‚ але до Тебе Благої‚ що породила Позбавителя недугів Бога і Спаса світу‚ молюся: від тління недугів підніми мене.
Кондак‚ глас 6-й
Заступнице християн усердная‚ молитвенице до Творця надійная‚ не погордуй молитвами грішників‚ але прийди швидше‚ як Благая‚ на поміч нам‚ що з вірою взиваємо до Тебе: поспіши на молитву й скоро прийди на благання‚ бо Ти заступаєшся завжди за тих‚ що шанують Тебе‚ Богородице.
Стихира‚ глас той самий
Не доручай мене людському заступництву‚ Пресвятая Владичице‚ але прийми моління раба Твого: бо печаль огорнула мене‚ і стріл демонових терпіти не можу‚ покрову не маю‚ ніде сховатись окаянному‚ завжди переможений і утіхи не маю‚ крім Тебе‚ Владичице світу‚ надіє і заступнице вірних‚ не погордуй моліннями моїми і корисне вчини мені.
Ввечері з п’ятниці на суботу і в суботу ввечері обов’язково тут додаємо акафіст Богородиці‚ по прочитанні якого продовжуємо:

До Ангела-Охоронителя

Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6

Ірмос
Ризу подай мені світлу Ти‚ що в світло‚ наче в ризу‚ зодягаєшся‚ Многомилостивий Христе Боже наш.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Від усяких напастей мене вивільни й спаси від печалей‚ молюся тобі‚ святий ангеле‚ даний мені від Бога‚ Охоронителю мій добрий.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Освіти розум мій‚ блаже‚ й просвіти мене‚ молюся тобі‚ святий ангеле‚ завжди настановлюй і мене думати про корисне.
Слава: Утримай серце моє від бунту‚ дбанням укріплюючи його до благости‚ Охоронителю мій‚ і настав мене чудно до життєвого спокою.
І нині: Слово Боже в Тебе вселилося‚ Богородице‚ показавши Тебе людям‚ як небесну ліствицю‚ якою Вишній зійшов до нас.
Кондак‚ глас 4-й
Явися мені‚ милосердний‚ святий ангеле Господній‚ Охоронителю мій‚ і не відлучайся від мене скверного‚ але просвіти мене світлом недоторкненним і сотвори мене достойним Царства Небесного.
Ікос:
Душу мою‚ збезчещену многими спокусами‚ ти‚ святий заступнику‚ невимовної слави небесної сподоби разом співати з ликами безплотних Сил Божих‚ помилуй мене й збережи‚ і помислами добрими душу мою просвіти, нехай твоєю славою‚ ангеле мій‚ збагачусь я‚ і скинь зломислячих на мене ворогів‚ і сотвори мене достойним Царства Небесного.

До Господа Ісуса Христа

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

Ірмос
Троє Твоїх отроків відкинули безбожні повеління образу золотому на полі Деіри служити; посеред вогню ж ввергнуті‚ окроплені росою співали: благословен єси‚ Боже отців наших.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Христе Ісусе‚ ніхто не нагрішив од віку на землі‚ як нагрішив я‚ окаянний і блудний‚ о Ісусе мій. Тому‚ Ісусе мій‚ оспівуючи Тебе‚ взиваю: змилосердься до мене‚ благословенний Боже отців наших.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Христе Ісусе‚ до страху Твого пришпили мене‚ взиваю‚ о Ісусе мій‚ і скеруй мене нині до пристані благозатишної‚ Ісусе мій щедрий‚ тому‚ що співаю Тобі‚ спасаємий: благословен єси‚ Боже отців наших.
Слава: Христе Ісусе‚ безліч разів обі¬цяв я Тобі‚ пристрасний‚ покаятися‚ о Ісусе мій‚ але обманув‚ окаянний. Тому‚ Ісусе мій‚ взиваю до Тебе: нечутливу душу мою просвіти‚ Христе‚ отців Боже‚ благословен єси.
І нині: Всенепорочна‚ що породила Христа Ісуса дивно‚ надприродно‚ моли ж Його через єство простити мені всі прогрішення мої‚ Отроковице‚ щоб я, спасенний, взивав: благословенна єси Ти, що породила Бога у плоті.

До Пресвятої Богородиці

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

Ірмос
Отроки‚ що з Юдеї прийшли‚ колись у Вавилоні вірою в Тройцю полум’я в печі перемогли‚ співаючи: отців наших Боже‚ благословен єси.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Бажаючи наше спасіння вчинити‚ Спасе‚ Ти до утроби Дівичої вселився‚ і заступницею світові показав Її: отців наших Боже‚ благословен єси.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Благоволителя милости‚ Якого Ти родила‚ Мати Чистая‚ ублагай позбавити від прогрішень і душевних скверн всіх‚ що з вірою взивають: отців наших Боже‚ благословен єси.
Слава: Як скарб спасіння, і джерело нетління‚ і стовп утвердження‚ і двері покаяння показав Ти Ту‚ що Тебе породила‚ всім‚ хто кличе: отців наших Боже‚ благословен єси.
І нині: Тілесні слабкості і душевні недуги‚ Богородительнице‚ любов’ю приступаючих до покрову Твого сподоби зцілити‚ Діво‚ що Спаса Христа нам породила.

До Ангела-Охоронителя

Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7

Ірмос такий самий‚ як і в Богородичному каноні.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Бути милостивим до мене Бога ублагай‚ Господній ангеле: тебе бо маю за заступника по всі дні життя мого‚ наставника й Охоронителя‚ від Бога дарованого мені навіки.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Не залиш подорожньої душі моєї окаянної бути вбитою розбійниками‚ святий ангеле‚ бо вона від Бога передана тобі непорочною‚ а настав її на путь покаяння.
Слава: Всю мою душу осоромлену приводжу від лукавих моїх помислів і діл‚ попередь мене‚ наставниче мій‚ зцілення подаючи мені благими помислами‚ щоб ухилятися мені завжди на праві стезі.
І нині: Премудрістю і кріпостю Божественною наповни‚ Іпостасна Премудросте Вишнього‚ ради Богородиці‚ всіх співаючих з вірою: отців наших Боже‚ благословен єси.

До Господа Ісуса Христа

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

Ірмос
Бога‚ що ввійшов у піч вогненну до отроків юдейських і перетворив полум’я на росу‚ оспівуйте діла Господні‚ і підносьте по всі віки.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Тебе‚ Ісусе мій‚ благаю: як і блудницю‚ Ісусе мій‚ позбавив Ти від багатьох згрішень‚ так і мене‚ Ісусе Христе мій‚ визволи‚ і очисти осквернену душу мою‚ Ісусе мій.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Схилився я‚ Ісусе‚ до тваринних насолод‚ худобою безсловесною став і скотові насправді‚ о Ісусе мій‚ страсно‚ окаянний‚ уподібнився‚ Спасе‚ тому‚ Ісусе‚ безсловесности мене позбав.
Слава: Впав я‚ о Ісусе‚ в душетлінні розбійники‚ втратив свій одяг боготканий і лежу нині‚ Ісусе мій‚ ранами уражений: возлий‚ Христе мій‚ на мене єлей і вино.
І нині: Ти‚ що носила Ісуса мого й Бога Христа несказанно‚ Богородице Маріє‚ моли Його завжди‚ щоб від бід спастися рабам Твоїм і співцям Твоїм‚ Неспокушеномужня Діво.

До Пресвятої Богородиці

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

Ірмос
Царя Небесного‚ що Його славлять воїнства ангельські‚ хваліте й превозно-сіте по всі віки.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Не погордуй‚ Діво‚ тими‚ хто потребує від Тебе помочі‚ оспівуючи й превозносячи Тебе повіки.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Немочі душі моєї й тілесні хвороби зціляєш Ти‚ Діво: тому-то прославлю Тебе‚ Чиста‚ повіки.
Слава: Зцілень багатство виточуєш Ти тим‚ хто з вірою співає Тобі‚ Діво‚ і превозносить невимовне Твоє різдво.
І нині: Напастей Ти прилоги відганяєш і пристрастей нашестя‚ Діво; тому-то оспі¬вуємо Тебе по всі віки.

До Ангела-Охоронителя

Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8

Ірмос такий самий‚ як і в Богородичному каноні.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Від Бога посланий‚ преблагий ангеле‚ утверди життя моє‚ раба твого‚ і не залиш мене повіки.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Тебе‚ ангеле‚ суще благо душі моєї‚ наставника й Охоронителя, преблаженний‚ оспівую повіки.
Слава: Будь мені покровом і заборолом у день іспиту всіх людей‚ коли вогнем випробовуватимуться діла добрі й злі.
І нині: Будь мені помічницею й спокоєм‚ Богородице Приснодіво‚ рабу Твоєму‚ і не залиш мене бути позбавленим Твого владарювання.

До Господа Ісуса Христа

Пісня 9
Ірмос
Від Бога Бога Слово‚ Який невимовною мудрістю прийшов оновити Адама‚ що через споживання плоду в тління гріховне впав‚ від Святої Діви невимовно втіленого нас ради‚ вірні єдиномудрено піснями величаймо.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси нас.
Перевершив я‚ Ісусе мій‚ Манасію‚ блудницю‚ блудника й розбійника‚ Щедрий Ісусе‚ в ділах безсоромних і бездумних‚ але Ти‚ Ісусе мій‚ попередивши мене‚ спаси.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси нас.
Від Адама всі згрішили‚ Ісусе мій‚ і перед законом‚ і в законі‚ Ісусе‚ і по законі, я окаянний‚ Ісусе мій‚ і в благодаті переможений пристрастями‚ але Ти‚ Ісусе мій‚ провидінням Твоїм спаси мене.
Слава: Нехай не буду я відлучений‚ Ісусе мій‚ від невимовної Твоєї слави‚ нехай не отримаю я участи ліворучного стояння‚ Ісусе Найсолодший‚ але Ти мене до десних овець Твоїх причисли‚ Христе Ісусе мій‚ і упокой‚ яко Благоутробний.
І нині: Богородице, єдина Неспокушеномужня Діво Маріє‚ що Ісуса носила в собі‚ Його‚ Чистая‚ умилостив, як Сина Твого й Зиждителя‚ позбавити тих, що прибігають до Тебе, спокус‚ бід і вогню майбутнього.

До Пресвятої Богородиці

Пісня 9
Ірмос
Воістину Богородицю Тебе сповідуємо‚ спасенні Тобою‚ Діво Чистая‚ з ликами безплотними Тебе величаючи.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Від потоку сліз моїх не відвернися Ти‚ що від усякого лиця всяку сльозу втираєш‚ Діво‚ що Христа породила.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Радістю моє серце наповни‚ Діво‚ Ти‚ що радости прийняла переповнення‚ гріховну печаль знищуючи.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Пристановищем і заступництвом будь тим‚ хто до Тебе прибігає‚ Діво‚ стіною непорушною‚ прибіжищем‚ покровою і радістю.
Слава: Світла Твого промінням просвіти‚ Діво‚ морок незнання відганяючи‚ благовірно сповідуючих Тебе, Богородицю.
І нині: На місці озлоблення від немочі‚ упокореного мене‚ Діво‚ зціли‚ нездоров’я у здоров’я перетворюючи.

До Ангела-Охоронителя
Пісня 9
Ірмос такий самий, як і в Богородичному каноні.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Помилуй мене‚ єдиний Спасе мій‚ яко Милостивий і Милосердний‚ і праведних ликів сотвори мене причасником.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Даруй мені мислити і завжди чинити‚ Господній ангеле‚ добре і корисне‚ і як сильного яви мене в немочі й непорочного.
Слава: Маючи дерзновення до Царя Небесного‚ Його ж моли з іншими безплотними помилувати мене окаянного.
І нині: Багато сміливости маючи до Втіленого із Тебе‚ Діво‚ розв’яжи мене від уз і подай мені визволення і спасіння молитвами Твоїми.

Молитва
до Господа нашого Ісуса Христа

Владико Господи Ісусе‚ Боже мій‚ що ради невимовного Свого чоловіколюбства на кінець віків у плоть зодягнувся від Приснодіви Марії, славлю Твій спасенний промисел за мене‚ раба Твого‚ Владико; піснесловлю Тебе‚ бо через Тебе я Отця пізнав; благословляю Тебе‚ бо через Нього й Дух Святий у світ прийшов; поклоняюся Твоїй по плоті Пречистій Матері‚ що послужила такій страшній тайні; величаю Твої ангельські ликостояння‚ як оспівувачів і служителів Твоєї величности; ублажаю Предтечу Іоана‚ що Тебе хрестив‚ Господи; шаную й пророків, що провозвістили про Тебе‚ прославляю апостолів Твоїх святих‚ вшановую і мучеників‚ священиків же Твоїх славлю; поклоняюся преподобним Твоїм і всіх Твоїх праведників вшановую. Таку велику невимовну безліч лику Божественного приводжу Тобі‚ Всещедрому Богові‚ раб Твій‚ і прошу моїх згрішень прощення дарувати мені ради всіх Твоїх святих, а особливо заради святих Твоїх щедрот‚ бо Ти благословен єси повіки. Амінь.

Молитва
до Пресвятої Богородиці

Царице моя Преблагая‚ надіє моя Богородице‚ заступнице сиріт і подорожніх пристановище‚ скорботних радосте‚ ображених покровительнице‚ бачачи мою біду‚ бачачи мою скорботу‚ поможи мені‚ як немічному‚ покермуй мною як подорожнім‚ образу мою знаючи – розріши її‚ як бажаєш. Бо не маю іншої помочі окрім Тебе‚ ані іншої заступниці‚ ані благої уті¬шительниці‚ лише Тебе‚ о Богоматір‚ що збереже й покриє мене по віки віків. Амінь.

Молитва
до Ангела-Охоронителя

О святий Ангеле-Охоронителю‚ покровителю мій благий! Із сокрушенним серцем і болісною душею стою перед тобою в молитві: почуй мене‚ грішного раба свого (ім’я)‚ із сильним воланням і плачем гірким співаю я: не пом’яни моїх беззаконь і неправд‚ що ними я, окаянний, прогнівляю тебе по всі дні й години‚ і мерзенним себе роблю перед Творцем нашим Господом, явися мені милосердним і не покидай мене скверного до самої кончини моєї; пробуди мене від сну гріховного й допоможи твоїми молитвами весь інший час життя мого без пороку перейти й сотворити плоди‚ достойні покаяння‚ найпаче ж від смертних падінь гріховних убережи мене‚ нехай не загину я у відчаї‚ і нехай не радіє ворог з погибелі моєї. Знаю воістину й устами сповідую‚ що немає іншого такого друга й заступника‚ захисника й поборника‚ як ти‚ святий ангеле‚ бо ти предстоїш перед Престолом Господнім і молишся за мене‚ негідного й найгрішнішого за всіх‚ нехай не відніме Преблагий душі моєї в день моєї безпечности й у день творення гріха. Не переставай далі умилостивлювати Премилосердного Господа й Бога мого‚ нехай відпустить згрішення мої‚ вчинені в житті моїм‚ ділом‚ словом і всіма моїми почуттями, і Своїм провидінням нехай спасе мене‚ нехай покарає мене тут з Своєї невимовної милости‚ але нехай не викриє і не випробує мене Своїм справедливим правосуддям‚ нехай сподобить мене принести покаяння‚ а з покаянням Божественне Причастя достойно прийняти‚ про це найбільше молю й такого дару від усього серця бажаю. У страшний же час смерти невідступно будь зі мною‚ благий Охоронителю мій‚ проганяючи демонів‚ що мають застрашити трепетну душу мою: захисти мене від їхнього ловлення‚ коли проходитиму повітряні митарства‚ нехай‚ захищений тобою‚ безперешкодно досягну раю‚ мною омріяного‚ де лики святих і Горні Сили безперестанно прославляють всечесне й славне ім’я в Тройці славимого Бога‚ Отця‚ і Сина‚ і Святого Духа. Йому ж належить честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Після цього читаємо: “Достойно є” (поклін)‚ “Трисвяте”‚ й по “Отче наш”: Помилуй нас‚ Господи‚ помилуй нас, і далі молитви вечірні.