Октоїх, глас 8, неділя

Гражданським шрифтомЦерковнослов'янськоюУкраїнськоюГрецькою

 

Глас 8

Суббота

В суббо́ту ве́чера, на ма́лей вече́рни

на Го́споди, воззва́х, стихи́ры воскре́сны 3, повторя́юще пе́рвую.

Гла́с 8:

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Вече́рнюю пе́снь, и слове́сную слу́жбу, Тебе́, Христе́, прино́сим: я́ко благоволи́л еси́ поми́ловати на́с Воскресе́нием.

Го́споди, Го́споди, не отве́ржи на́с от Твоего́ лица́: но благоволи́ поми́ловати на́с Воскресе́нием.

Ра́дуйся, Сио́не святы́й, ма́ти церкве́й, Бо́жие жили́ще: Ты́ бо прия́л еси́ пе́рвый, оставле́ние грехо́в, Воскресе́нием.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен, догма́тик. Гла́с 8:

Ка́ко Тя́ ублажи́м, Богоро́дице? Ка́ко же воспои́м, Преблагослове́нная, непостижи́мое та́инство рожде́ния Твоего́? Веко́в бо Творе́ц, и на́шего Соде́тель естества́, Сво́й о́браз уще́дрив, низведе́ Самаго́ Себе́ во истоща́ние неизсле́димое, сы́й в невеще́ственных не́дрех О́тчих, во утро́бе Твое́й, Чи́стая, всели́ся, и пло́ть непрело́жно бы́сть, от Тебе́, Неискусобра́чная, пребы́в у́бо, е́же бе́ естество́м Бо́г. Те́мже Ему́ покланя́емся Бо́гу соверше́нну, и Челове́ку соверше́нну, Тому́ во обое́м зра́це: и́бо обое́ естество́ в Не́м е́сть вои́стинну: Сугу́ба же вся́ пропове́дуем есте́ственная Его́ сво́йства, по сугу́бому существу́, два́ почита́юще де́йства и хоте́ния. Единосу́щен бо сы́й Бо́гу и Отцу́, самовла́стно хо́щет и де́йствует я́ко Бо́г: единосу́щен же сы́й и на́м, самовла́стно хо́щет, и де́йствует я́ко Челове́к. Того́ моли́, Чи́стая Всеблаже́нная, спасти́ся душа́м на́шым.

Та́же, Све́те ти́хий: Посе́м проки́мен: Госпо́дь воцари́ся, в ле́поту облече́ся. Три́жды. Сти́х: Облече́ся Госпо́дь в си́лу, и препоя́сася. Та́же, Сподо́би, Го́споди, в ве́чер се́й:

Иере́й же ектении́ не глаго́лет, но пое́м на стихо́вне стихи́ру воскре́сну, гла́с 8:

Возше́л еси́ на Кре́ст, Иису́се, снизше́дый с Небесе́: прише́л еси́ на сме́рть, Животе́ Безсме́ртный, к су́щым во тьме́, Све́т и́стинный: к па́дшым, все́х Воскресе́ние, просвеще́ние, и Спа́се на́ш, сла́ва Тебе́.

Та́же, Богоро́дичны подо́бны, три́. Гла́с 8:

Подо́бен: О пресла́внаго чудесе́!

Сти́х: Помяну́ и́мя Твое́ во вся́ком ро́де и ро́де.

Ра́дуйся, Богоро́дице всепе́тая. Ра́дуйся, исто́чниче живота́ ве́рным источа́ющь. Ра́дуйся, все́х Влады́чице, и Госпоже́ тва́ри Благослове́нная. Ра́дуйся, Всенепоро́чная, Препросла́вленная. Ра́дуйся, Всепречи́стая. Ра́дуйся, пала́то. Ра́дуйся, Боже́ственное селе́ние. Ра́дуйся, Чи́стая. Ра́дуйся, Ма́ти Де́во. Ра́дуйся, Богоневе́сто.

Сти́х: Слы́ши, Дщи́, и ви́ждь, и приклони́ у́хо Твое́.

Ра́дуйся, Богома́ти Речи́стая. Ра́дуйся, ве́рных наде́жде. Ра́дуйся, ми́ра очище́ние. Ра́дуйся, вся́кия ско́рби избавля́ющи рабы́ твоя́. Ра́дуйся, челове́ков утеше́ние живоно́сное. Ра́дуйся, заступле́ние. Ра́дуйся, предсто́лпие призыва́ющих Тя́. Ра́дуйся, Бо́жие Боже́ственное пребыва́ние, и Горо́ Свята́я.

Сти́х: Лицу́ Твоему́ помо́лятся бога́тии лю́дстии.

Ра́дуйся, Богоро́дице, Ма́ти Христо́ва. Ра́дуйся, еди́на наде́жде, челове́ков заступле́ние. Ра́дуйся, прибе́жище. Ра́дуйся, све́щниче све́та све́тлый. Ра́дуйся, свеще́ освяще́нная. Ра́дуйся, пала́то. Ра́дуйся, раю́. Ра́дуйся, Боже́ственное селе́ние. Ра́дуйся, исто́чниче, источа́ющь во́ды притека́ющым к Тебе́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен догма́тик:

Его́же не́бо не вмести́, Де́во Богоро́дице, во чре́ве Твое́м нетесноме́стно вмести́ся: и пребыла́ еси́, Чи́стая, сло́вом неизрече́нным, ничи́мже де́вству оскве́рншуся. Ты́ бо еди́на была́ еси́ в жена́х, и Ма́ти, и Де́ва: и Ты́ еди́на Пречи́стая, воздои́ла еси́ Сы́на Живода́вца, и на объя́тиях Твои́х носи́ла еси́ недре́млющее о́ко: но не оста́ви не́дра О́тча, я́коже пре́жде ве́к предбы́сть. Но горе́ ве́сь Бо́г со а́нгелы, до́ле ве́сь из Тебе́ с челове́ки, и везде́ несказа́нно. Того́ моли́, Всесвята́я Влады́чице, спасти́ся, правосла́вно Богоро́дицу Чи́стую испове́дающым Тя́.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е, и по О́тче на́ш: Тропа́рь воскре́сен. Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен его́, и отпу́ст.

В суббо́ту на вели́цей вече́рни

на Го́споди, воззва́х, поста́вим стихо́в 10, и пое́м стихи́ры воскре́сны, гла́с 8:

Сти́х: Изведи́ из темни́цы ду́шу мою́, испове́датися и́мени Твоему́.

Вече́рнюю пе́снь, и слове́сную слу́жбу, Тебе́, Христе́, прино́сим: я́ко благоволи́л еси́ поми́ловати на́с Воскресе́нием.

Сти́х: Мене́ жду́т пра́ведницы, до́ндеже возда́си мне́.

Го́споди, Го́споди, не отве́ржи на́с от Твоего́ лица́: но благоволи́ поми́ловати на́с Воскресе́нием.

Сти́х: Из глубины́ воззва́х к Тебе́, Го́споди, Го́споди, услы́ши гла́с мо́й.

Ра́дуйся, Сио́не святы́й, ма́ти Церкве́й, Бо́жие жили́ще, ты́ бо прия́л еси́ пе́рвый, оставле́ние грехо́в, Воскресе́нием.

И́ны стихи́ры Анато́лиевы, гла́с то́йже.

Сти́х: Да бу́дут у́ши Твои́, вне́млюще гла́су моле́ния моего́.

Е́же от Бо́га Отца́ Сло́во, пре́жде ве́к ро́ждшееся, в после́дняя же времена́, То́ежде от Неискусобра́чныя вопло́щшееся во́лею, распя́тие сме́ртное претерпе́: и дре́вле умерщвле́ннаго челове́ка спасе́ Свои́м Воскресе́нием.

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т? Я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Е́же из ме́ртвых Твое́ Воскресе́ние славосло́вим, Христе́, и́мже свободи́л еси́ Ада́мский ро́д от а́дова мучи́тельства: и дарова́л еси́ ми́рови я́ко Бо́г жи́знь ве́чную, и ве́лию ми́лость.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́ потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

Сла́ва Тебе́, Христе́ Спа́се, Сы́не Бо́жий единоро́дный, пригвозди́выйся на Кресте́, и воскресы́й из гро́ба тридне́вен.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Тебе́ сла́вим, Го́споди, во́лею на́с ра́ди Кре́ст претерпе́вшаго, и Тебе́ покланя́емся, Всеси́льне Спа́се: не отве́ржи на́с от лица́ Твоего́, но услы́ши и спаси́ ны Воскресе́нием Твои́м, Человеколю́бче.

И́ны стихи́ры Богоро́дице, Па́вла Аморре́йскаго. Гла́с 4:

Подо́бен: Я́ко до́бля:

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́ние, и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний его́.

А́нгельстии чи́нове Тя́, Богома́ти, сла́вят: Бо́га бо Пречи́стая родила́ еси́, И́же со Отце́м и Ду́хом присносу́щнаго, и а́нгельская во́инства, от не су́щих хоте́нием соста́вльшаго. Его́же моли́, спасти́ и просвети́ти ду́шы, и́же правосла́вно я́ко Богоро́дицу воспева́ющих Тя́.

Сти́х: Хвали́те Го́спода вси́ язы́цы, похвали́те Его́ вси́ лю́дие.

Я́ко исто́чник освяще́ния, ковче́г же всезлаты́й, Боже́ственным Ду́хом озаря́емь, молю́ и припа́даю: страсте́м пре́данную и окая́нную мою́ ду́шу просвети́, Влады́чице, избавля́ющи мя́ го́рькаго мучи́тельства бесо́вскаго, и пу́ть мне́ спасе́ния подаю́щи непреткнове́нен.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Престо́ли егда́ поста́вятся, и кни́ги разгну́тся, и дела́ облича́тся, и вся́к ко́ждо предста́нет обремене́н и обнаже́н, ве́сь трепе́щя негодова́ния Бо́жия, и пра́веднаго Того́ отвеща́ния: тогда́ мя́ пощади́, Влады́чице, и вся́каго суда́ исхити́, вся́ческих томле́ний су́щаго вино́вна.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Ца́рь небе́сный за человеколю́бие на земли́ яви́ся, и с челове́ки поживе́: от Де́вы бо Чи́стыя пло́ть прие́мый, и из Нея́ проше́дый с восприя́тием: Еди́н е́сть Сы́н, сугу́б естество́м, но не Ипоста́сию. Те́мже соверше́нна Того́ Бо́га, и соверше́нна Челове́ка вои́стинну пропове́дающе, испове́дуем Христа́ Бо́га на́шего: Его́же моли́, Ма́ти Безневе́стная, поми́ловатися душа́м на́шым.

Вхо́д. Све́те ти́хий: Проки́мен дне́: Госпо́дь воцари́ся: и про́чее по обы́чаю.

На стихо́вне стихи́ры воскре́сны, гла́с 8:

Возше́л еси́ на Кре́ст, Иису́се, снизше́дый с Небесе́: прише́л еси́ на сме́рть, Животе́ Безсме́ртный, к су́щым во тьме́ Све́т и́стинный: к па́дшым все́х Воскресе́ние, просвеще́ние, и Спа́се на́ш, сла́ва Тебе́.

И́ны стихи́ры, по алфави́ту.

Сти́х: Госпо́дь воцари́ся, в ле́поту облече́ся.

Христа́ славосло́вим, воскре́сшаго от ме́ртвых: ду́шу бо и те́ло прие́м, стра́сти отобою́ду отсече́, пречи́стей у́бо души́ во а́д соше́дшей, его́же и плени́: во гро́бе же истле́ния не ви́де свято́е те́ло, Изба́вителя ду́ш на́ших.

Сти́х: И́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́жится.

Псалмы́ и пе́сньми славосло́вим, Христе́, от ме́ртвых Твое́ Воскресе́ние: и́мже на́с свободи́л еси́ мучи́тельства а́дова, и я́ко Бо́г дарова́л еси́ жи́знь ве́чную, и ве́лию ми́лость.

Сти́х: До́му Твоему́ подоба́ет святы́ня, Го́споди, в долготу́ дни́й.

О Влады́ко все́х Непостижи́ме, Тво́рче небесе́ и земли́, кресто́м пострада́вый, мне́ безстра́стие источи́л еси́: погребе́ние же прие́м, и воскре́с во сла́ве, совоскреси́л еси́ Ада́ма руко́ю всеси́льною. Сла́ва Твоему́ тридне́вному воста́нию, и́мже дарова́л еси́ на́м ве́чную жи́знь, и очище́ние грехо́в, я́ко Еди́н Благоутро́бен.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Безневе́стная Де́во, Я́же Бо́га неизрече́нно заче́нши пло́тию, Ма́ти Бо́га Вы́шняго, Твои́х рабо́в мольбы́ приими́, Всенепоро́чная, все́м подаю́щи очище́ние прегреше́ний: ны́не на́ша моле́ния прие́млющи, моли́ спасти́ся все́м на́м.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е, и по О́тче на́ш:

Тропа́рь воскре́сен, гла́с 8:

С высоты́ снизше́л еси́, Благоутро́бне, погребе́ние прия́л еси́ тридне́вное, да на́с свободи́ши страсте́й, Животе́ и Воскресе́ние на́ше, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: И́же на́с ра́ди рожде́йся от Де́вы, и распя́тие претерпе́в, Благи́й, испрове́ргий сме́ртию сме́рть, и воскресе́ние явле́й я́ко Бо́г, не пре́зри я́же созда́л еси́ руко́ю Твое́ю: яви́ человеколю́бие Твое́, Ми́лостиве, приими́ ро́ждшую Тя́ Богоро́дицу моля́щуюся за ны́: и спаси́, Спа́се на́ш, лю́ди отча́янныя.

Та́же, и отпу́ст.

В суббо́ту на повече́рии

кано́н моле́бный Пресвяте́й Богоро́дице. Гла́с 8:

Пе́снь 1

Ирмо́с: Пои́м Го́сподеви, прове́дшему лю́ди Своя́ сквозе́ Чермно́е мо́ре, я́ко еди́н сла́вно просла́вися.

Припе́в: Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ на́с.

Прииди́те та́йно бра́тие, я́ко от нача́ла Святе́й Богоро́дице, внесе́м ве́рнии пе́снь но́ву, дне́сь похваля́юще вели́чия Ея́.

Дре́вле Боговиде́нием Моисе́й озари́вся умо́м, Твоему́ я́сно науча́шеся, Чи́стая, Боголе́пному зача́тию, па́че естества́ Де́во, я́вльшуся ему́ в купине́ саду́.

Сла́ва: Тебе́ предлага́ю серде́чная дея́ния, и прия́тно подаю́ писа́ние, бли́з су́щий Боже́ственный заступле́ния кро́в, ко Влады́це Христу́ Тебе́ предложи́в.

И ны́не: Приклони́ ми у́хо Твое́, Чи́стая, правосла́вною ве́рою, в се́ни лица́ Твоего́, че́стно любо́вию Ти́ притека́ющему, и стра́хом покланя́ющуся, моле́бный мо́й гла́с услы́ши.

Пе́снь 3

Ирмо́с: Ты́ еси́ утвержде́ние притека́ющих к Тебе́, Го́споди: Ты́ еси́ све́т омраче́нных, и пое́т Тя́ ду́х мо́й.

Ле́ствица дре́вле патриа́рхова Тя́ прообража́ше, Пренепоро́чная: а́нгельско бо явля́ше сни́тие Бо́жие к на́м, Боже́ственное соше́ствие во утро́бе Твое́й.

Иу́дово коле́но всели́ся, ю́же Иа́ков прорече́, от коле́на Его́ прорасти́ти избавле́ние, Иису́са Христа́: Его́же Ты́ ро́ждши, Пречи́стая, просла́вилася еси́.

Сла́ва: Грехми́ отча́ян, обрето́х Тя́ приста́нище спасе́ния, Пречи́стая Богоро́дице, упова́ние на́ше и по́моще: те́мже мя́ к покая́нию наста́ви.

И ны́не: Бли́з Тя́ су́щу Влады́ки и́мам, Пресла́вная Влады́чице, дея́ний мои́х кни́гу возложи́х на Тя́ ве́рою: не премолчи́ уще́дрити мя́.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Из горы́ приосене́нныя Сло́ве, проро́к, Еди́ныя Богоро́дицы, хотя́ща воплоти́тися, богови́дно усмотри́, и со стра́хом славосло́вяше си́лу Твою́.

Ты́ я́ко мони́сты златы́ми оде́яна Неве́ста О́тча, благода́ть прие́мши, укра́шшися добро́тою де́вства, Ма́ти яви́лася еси́ Сы́на Бо́жия.

Тя́ и́стинный Сио́н, Христо́с Сло́во, изво́ли Себе́ в Боже́ственное селе́ние, я́ко избра́нну избра́в, Богоро́дице, на обновле́ние всего́ ми́ра.

Сла́ва: Ра́дуйся, кра́сная пала́то Сло́ва, де́вственный черто́же Царя́: ра́дуйся, похвало́ все́х безпло́тных: ра́дуйся, челове́ков по́моще.

И ны́не: Удаля́ются от Бо́га, те́мже и погиба́ют, отмета́ющии о́бразы Сы́на Твоего́, Ма́ти Бо́жия Де́во Богоро́дице: и́миже спаса́ются чту́щии Тя́.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Мра́к души́ моея́ разжени́, Светода́вче Христе́ Бо́же, началоро́дную тьму́ изгна́в бе́здны: и да́руй ми́ све́т повеле́ний Твои́х, Сло́ве, да у́тренюя сла́влю Тя́.

С Боже́ственным соше́дшеся Гаврии́лом, возопии́м Богоро́дице ве́рно: ра́дуйся, Де́во Свята́я, Благода́тная, Госпо́дь с Тобо́ю, И́же Тебе́ ра́ди потреби́в печа́ль, подаде́ ра́дование.

Пречи́стое Твое́ чре́во Гедео́н ви́де, Де́во Чи́стая, в не́же я́ко до́ждь Сло́во соше́д, воплоти́ся Боже́ственным Ду́хом, О́тча неразлу́чен сы́й Божества́.

Сла́ва: Помо́щница ми́ра, и засту́пница еси́ челове́ков гре́шных, Богороди́тельнице Де́во: и ве́рою и любо́вию прибега́ющым к Тебе́, премене́ние спаси́тельное, и реши́ло прегреше́ний мно́гих.

И ны́не: Прорасти́ла еси́ без се́мене, И́же пре́жде вся́кия тва́ри, прозябе́ние Сы́на О́тча, безле́тно же и безнача́льно, Ду́хом Боже́ственным, Богороди́тельнице Чи́стая: Его́же подо́бие ви́да вси́ почита́ем.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Содержи́ма мя́ приими́, Человеколю́бче, грехи́ мно́гими, и припа́дающа щедро́там Твои́м, я́ко проро́ка, Го́споди, и спаси́ мя.

Де́вства Тя́ зерца́ло су́що, и прия́телище чи́сто Божества́ восхваля́ем, Де́во неискусобра́чная, пе́сньми.

Бо́г во утро́бе Твое́й воплоти́ся, безстра́стно и ужа́сно, Богоневе́сто, я́коже в сви́тце но́ве пи́сан пе́рстом О́тчим.

Сла́ва: Очище́ние и́мамы покро́в Тво́й, и изве́стную наде́жду и заступле́ние, Де́во Чи́стая: не посрами́, Влады́чице, рабы́ Твоя́.

И ны́не: Страсте́й неуста́вное беше́ние, предста́нием Твои́м, Богоневе́сто, уста́ви в тишину́: и ко приста́нищу наста́ви на́с тишины́.

Та́же: Го́споди, поми́луй, три́жды. Сла́ва, и ны́не:

Конда́к, гла́с 8:

Взбра́нной Воево́де победи́тельная, я́ко изба́вльшеся от злы́х, благода́рственная воспису́ем Ти́, раби́ Твои́, Богоро́дице: но я́ко иму́щая держа́ву непобеди́мую, от вся́ких на́с бе́д свободи́, да зове́м Ти́: ра́дуйся, Неве́сто Неневе́стная.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Бо́жия снизхожде́ния о́гнь устыде́ся в Вавило́не иногда́, сего́ ра́ди о́троцы в пещи́ ра́дованною ного́ю, я́ко во цве́тнице лику́юще, поя́ху: благослове́н еси́ Бо́же оте́ц на́ших.

Ра́дости на́шея хода́таица яви́лася еси́ Де́во, и благода́ти принося́ще вене́ц любо́вию, ра́дуйся, вопие́м Ти́, Благослове́нная Чи́стая, похваля́юще.

Гора́ Свята́я еси́ Бо́жия приосене́нная, гора́ ту́чна Пренепоро́чная: гора́ усыре́нна Боже́ственными сия́нии: гора́, в не́йже Бо́г благоволи́ жи́ти.

Сла́ва: Побежда́яй благода́ть Твою́ не́сть гре́х, Ма́терне бо дерзнове́ние и во́лю и́маши, и реши́ши прегреше́ния моли́твами Твои́ми, и прево́диши вся́ стремле́ния.

И ны́не: От Тро́ицы родила́ еси́ Еди́наго, Богоро́дице, бы́вша непрело́жна плотски́м соедине́нием, сугу́ба су́ща Естество́м: его́же ви́да о́браз почита́ем.

Пе́снь 8

Ирмо́с: На горе́ святе́й просла́вльшася, и в купине́ огне́м Присноде́вы Моисе́ови та́йну я́вльшаго, Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Кади́льница яви́лася еси́ проро́ку, Боже́ственнаго У́гля су́щи, грехи́ оте́млющаго, Богоро́дице Де́во, Ма́ти Бо́га на́шего.

Дании́л прови́де Тя́ го́ру ве́лию, Богоро́дице Де́во: из нея́же честны́й ка́мень Христо́с, пло́тию облече́ся, и ле́сти низложи́ и́дольския хра́мы.

Сла́ва: Вели́кий ки́т и́щет пожре́ти мя́, лю́таго греха́ и страсте́й мои́х отча́яния: но предвари́ и спаси́ раба́ Твоего́, Влады́чице.

И ны́не: И́же Тобо́ю бесе́довавый к челове́ком, Бо́г сы́й вся́ческих, зра́к челове́ка восприя́т: Его́же взо́р почита́ем, Де́во, в писа́ниих.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Вои́стинну Богоро́дицу Тя́ испове́дуем спасе́ннии Тобо́ю, Де́во Чи́стая, с безпло́тными ли́ки Тя́ велича́юще.

Вертогра́д затворе́н Тя́, Де́во Богоро́дице, и запеча́тан исто́чник Ду́хом Боже́ственным, прему́дрый в пе́снех пое́т: те́мже я́ко Са́д жи́зни, воплоща́ется Христо́с.

Твоего́ неска́заннаго Рождества́ пропису́я проро́к, кни́гу запеча́тану прови́де, ея́же никто́же та́инство разуме́, вочелове́чения Рождества́ Твоего́.

Сла́ва: Тебе́ во умиле́нии души́ мо́лимся вси́: не пре́зри, Влады́чице, на́шя мольбы́, но бу́ди благоуве́тлив на́м покро́в, и моли́тву на́шу услы́ши.

И ны́не: Твоему́ и Сы́на Твоего́ припа́даю образо́м: и сомня́щихся почита́ти, я́ко ма́нентовы лжы́ отмета́ю, Богоро́дице Де́во: те́мже правосла́вно пе́снь скончава́ю.

Та́же, Досто́йно е́сть: Трисвято́е. И по О́тче на́ш: конда́к, и про́чее по обы́чаю, и отпу́ст.

Неделя

В неде́лю у́тра, на полу́нощнице

кано́н Пресвяте́й и Живонача́льней Тро́ице, [его́же краестро́чие: Тро́ице Еди́нице, спаси́ мя, Твоего́ раба́.] Творе́ние Митрофа́ново. 

Гла́с 8:

Пе́снь 1

Ирмо́с: Колесницегони́теля фарао́ня погрузи́, чудотворя́й иногда́ Моисе́йский же́зл, крестообра́зно порази́в, и раздели́в мо́ре: Изра́иля же беглеца́ пешехо́дца спасе́, пе́снь Бо́гови воспева́юща.

Припе́в: Пресвята́я Тро́ице, Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

Трисо́лнечному Царю́, и Строи́телю, и Промысли́телю вся́ческих, и Благо́му Еди́ному, Есте́ственне Су́щему, и Еди́нственную иму́щему Божества́ сла́ву, Бо́гу Единонача́льному припа́даем, пе́снь Трисвяту́ю пою́ще.

Тече́ния Боже́ственная, и проро́чествия я́же свы́ше по́мняще я́ве, Богонача́льное Естество́ Еди́нственное сла́вим, Присносу́щное, Собезнача́льное, в Трие́х Ли́цех, Отце́, и Сы́не, и Ду́се, Соде́тельное, Всеси́льное.

Священнотаи́нник Авраа́м бы́в, священнообра́зно дре́вле, Творца́ все́х и Бо́га и Го́спода, в Трие́х у́бо Ипоста́сех прия́т ра́дуяся, и Тре́х Ипоста́сей держа́ву еди́нственную позна́.

Богоро́дичен: Неискусобра́чно Христа́ родила́ еси́, Е́же по на́м, на́с ра́ди восприе́мша естество́, Пречи́стая, и Непрело́жна по обою́ пребы́вша. Его́же моли́ непреста́нно, грехо́в ми́ дарова́ти и искуше́ний избавле́ние.

Пе́снь 3

Ирмо́с: Утвержде́й в нача́ле небеса́ ра́зумом, и зе́млю на вода́х основа́вый, на ка́мени мя́, Христе́, за́поведей Твои́х (це́ркве) утверди́, я́ко не́сть свя́т па́че Тебе́, Еди́не Человеколю́бче.

Тебе́ Непристу́пнаго Бо́га и Царя́ сла́вы на престо́ле Иса́иа ви́де высо́це, и Херуви́мы и Серафи́мы сла́вящыя непреста́нными пе́сньми, Еди́нственнаго Триипоста́снаго.

Еди́наго от Отца́ я́ко от ума́ рожде́наго Сло́ва, и Ду́ха происходя́ща неизглаго́ланно, по коему́ждо помышле́нии, и кни́жными уче́нии пости́гше, Еди́наго Бо́га Трисо́лнечнаго почита́ем.

И́же сы́й Нерожде́нный Оте́ц, и Своего́ Существа́ сия́ние роди́в нетле́нно Сы́на, Све́т от Све́та: исхо́дне предлага́ет сра́сленный Све́т Ду́ха, Вседе́тельна, и Единоче́стна.

Богоро́дичен: Хра́м яви́лася еси́ чи́ст, Де́во Ма́ти Мари́е, вся́ всеси́льно и прему́дро соста́вльшему Христу́, и в чи́не поло́жшему и нося́щему: Его́же Ми́лостива ми́ сотвори́ Ма́терними Твои́ми моли́твами.

Го́споди, поми́луй, три́жды.

Та́же, седа́лен, гла́с 8: Подо́бен: Повеле́нное та́йно:

Трисо́лнечнаго и Честна́го Богонача́лия си́лу ве́рнии ны́не восхва́лим, я́ко ма́нием то́кмо вся́ соста́вил вы́шняя ликостоя́ния а́нгельская, и ни́жняя священнонача́лия церко́вная, е́же взыва́ти: Свя́т, Свя́т, Свя́т еси́ Бо́же Преблаги́й: сла́ва и пе́ние Держа́ве Твое́й.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Я́же Непреме́ннаго Бо́га поро́ждшая, пременя́емое при́сно се́рдце мое́ грехо́м и ле́ностию, прило́гми льсти́ваго, утверди́, Блага́я, моли́твами Ма́терними Твои́ми: я́ко да и а́з благода́рно сла́влю Тя́, Богороди́тельнице Мари́е, поми́луй ста́до Твое́, е́же стяжа́ла еси́, Всенепоро́чная.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Ты́ моя́ кре́пость, Го́споди, Ты́ моя́ и си́ла, Ты́ мо́й Бо́г, Ты́ мое́ ра́дование, не оста́вль не́дра О́тча, и на́шу нищету́ посети́в. Те́м с проро́ком Авваку́мом зову́ Ти: си́ле Твое́й сла́ва, Человеколю́бче.

Восто́к я́вльшися Божества́ су́щым во тьме́, всю́ разгна́ несве́тлую но́щь страсте́й: и пра́вды Со́лнце возсия́, Про́сто у́бо по Существу́, Трисия́нно же Ли́цы: Е́же пое́м при́сно, и сла́вим.

Серафи́мскими усты́ воспева́емаго, бре́нными устна́ми сла́вим Еди́нственнаго, и Тро́ичнаго Го́спода сла́вы, Естество́м и Ипоста́сьми, вопию́ще: О Всецарю́, Твои́м рабо́м пода́ждь разли́чных прегреше́ний проще́ние!

Содержи́тельная все́х су́щих, Неви́димая, Всеще́драя, Благоутро́бная, Человеколюби́вая Тро́ице Честна́я, и Богонача́льная, не забу́ди мене́, Твоего́ раба́, в коне́ц: ниже́ разори́ и́же завеща́л еси́ Твои́м рабо́м заве́т, за неизрече́нную ми́лость.

Богоро́дичен: Кра́сную Тя́, Всечи́стая, Еди́ну обре́т от ве́ка добро́ту Иа́ковлю, Пребезнача́льное Сло́во, и всели́ся в Тя́ благоутро́бия ра́ди, обнови́ челове́ческое естество́: Его́же моли́ непреста́нно, от вся́кия мне́ изба́витися ско́рби.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Вску́ю мя́ отри́нул еси́ от лица́ Твоего́ Све́те незаходи́мый, и покры́ла мя́ е́сть чужда́я тьма́ окая́ннаго: но обрати́ мя, и к све́ту за́поведей Твои́х пути́ моя́ напра́ви, молю́ся.

Соприсносу́щная Три́ Ли́ца сла́вим, Еди́наго же Го́спода, Тя́ Боже́ственное Естество́, разделя́юще про́сто, и совокупля́юще, и ве́рно вопие́м: Богонача́льная Тро́ице Свята́я, Твоя́ рабы́ от ско́рби изба́ви.

Рыда́ю зе́льне за не́мощь мы́сли моея́, ка́ко не хотя́ стражду́ нево́льное вои́стинну измене́ние; сего́ ра́ди зову́: Живонача́льная Тро́ице Свята́я, до́брых в стоя́нии мя́ учини́.

Дрема́нием отягче́на мя́ грехо́вным, и порева́ема в со́н сме́ртный, я́ко Человеколюби́вая и Преблага́я, и Всеми́лостивая, Богонача́льная Тро́ице Свята́я, уще́дри и возста́ви мя́.

Богоро́дичен: Ма́ти Де́во Отрокови́це, Пречи́стая, Всенепоро́чная, Богоблагода́тная, Твои́ми моли́твами Сы́на и Бо́га Твоего́ и Го́спода ми́лостива сотвори́ мне́: и страсте́й, и прегреше́ний Твоего́ раба́ изба́ви вско́ре.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Очи́сти мя́, Спа́се, мно́га бо беззако́ния моя́, и из глубины́ зо́л возведи́, молю́ся: к Тебе́ бо возопи́х, и услы́ши мя́, Бо́же спасе́ния моего́.

Небе́сных умо́в чинонача́лия подража́юще, Единонача́льная все́х Тро́ице Пресу́щественная, Трисвяты́ми пе́сньми Тя́ славосло́вим, бре́нными на́шими усты́.

И́же по о́бразу Твоему́ челове́ка созда́вшему, и от не су́щих все́ прему́дро соста́вльшему, Бо́гу Триипоста́сному покланя́юся, и чту́, и пою́, и велича́ю Тя́.

Вседержи́телю Бо́же, и Еди́не Неопределе́нный, всели́ся в мя́ за неизрече́нную ми́лость, Трисо́лнечный Влады́ко: и озари́ мя, и вразуми́, я́ко Благоутро́бен.

Богоро́дичен: Хра́м яви́лася еси́ Бо́га Невмести́маго, Пречи́стая, хра́м и мене́ Того́ покажи́, Боже́ственныя благода́ти Пресвята́я Влады́чице, Твои́ми мольба́ми, и соблюди́ невреди́ма.

Го́споди, поми́луй, три́жды.

Седа́лен, гла́с 8: Подо́бен: Повеле́нное та́йно:

Отца́ Безнача́льна ве́рнии, Сы́на Собезнача́льна, и Ду́ха Боже́ственнаго вои́стинну песносло́вим, Неслия́нне, Непревра́тне и Неизме́нне, Тро́ицу Про́сту, и Свя́ту, и Сра́слену, вопию́ще со а́нгелы: Свя́т еси́ О́тче, Сы́не, со Ду́хом Пресвяты́м и Честны́м. Поми́луй, я́же созда́л еси́ по о́бразу Твоему́, Влады́ко.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Благодари́м Тя́ при́сно, Богоро́дице, и велича́ем, Чи́стая, и покланя́емся, воспева́юще рождество́ Твое́, Благода́тная, вопию́ще непреста́нно: спаси́ на́с, Де́во Преми́лостивая, я́ко Блага́я в ча́с испыта́ния, да не посра́млени бу́дем раби́ Твои́.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Бо́жия снизхожде́ния о́гнь устыде́ся в Вавило́не иногда́, сего́ ра́ди о́троцы в пещи́ ра́дованною ного́ю, я́ко во цве́тнице лику́юще поя́ху: благослове́н еси́ Бо́же оте́ц на́ших.

Прему́дростию неизглаго́ланною Твое́ю, и пучи́ною благосты́ни, ту́не Твоего́ раба́ поми́лованна покажи́ мя: и ны́не, я́коже дре́вле, изба́ви озлобле́ния, Тро́ице Еди́нице Бо́же, грехо́в и страсте́й. [Два́жды.]

У́м Нерожде́нный Оте́ц, и Сло́во ро́ждшееся от Него́, и Ду́х Боже́ственный, непости́жне Исхо́ден сы́й, Бо́же Единонача́льне, Трисо́лнечне, пою́ Тебе́: благослове́н Бо́г О́те́ц на́ших.

Богоро́дичен: Умерщвле́н бы́х, Пречи́стая, грехо́вным я́дом напое́н, и притека́ю к Тебе́ ве́рою, ро́ждшей Нача́льника живота́: Твои́ми моли́твами раба́ Твоего́ оживи́, и искуше́ний и страсте́й изба́ви, Еди́на Чи́стая.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Седмери́цею пе́щь халде́йский мучи́тель богочести́вым неи́стовно разжже́, си́лою же лу́чшею спасе́ны сия́ ви́дев, Творцу́ и Изба́вителю вопия́ше: о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.

Све́т сы́й Незаходи́м, Трисия́нен и Трисо́лнечный и Единонача́лен, Самодержа́вен, Просте́йший, Бо́г Непостижи́мый, и Самодержа́вен Госпо́дь, ны́не те́мное и омраче́нное мое́ се́рдце озари́: и покажи́ светоза́рно и светоно́сно пе́ти Тя́, и сла́вити во вся́ ве́ки.

Свяще́ннейшими крилы́, Серафи́ми Боже́ственнейшии, ли́ца и но́ги благогове́йно покрыва́ют, сла́вы не терпя́ще непостижи́мыя добро́ты Твоея́, Благонача́льная, Богонача́льная, Единонача́льная Тро́ице пресвята́я: оба́че и мы́ воспева́ти Тя́ дерза́ем, и сла́вити ве́рно во ве́ки.

Господонача́лие Безнача́льное, Всеси́льную и Пребла́гу, Совершеннонача́льну, Благоде́йственну, Неопреде́льну, Вину́ Невино́вну, Твори́тельну, Присносу́щну, Промысли́тельну и спаси́тельную все́м Едини́цу по Существу́, и Тро́ицу Ли́цы, сла́влю Тя́, Бо́же мо́й, ве́рно во ве́ки.

Богоро́дичен: На земли́ возсия́ Невече́рнее Со́лнце, рождество́м Е́же из Тебе́ де́вственным, Пречи́стая Влады́чице, и челове́ки изба́ви от и́дольскаго помраче́ннаго мра́ка. Те́мже и ны́не мя́ па́че Того́ Богонача́лия озари́ луча́ми, и соблюди́ Твоего́ раба́.

Пе́снь 9

Ирмо́с: ужасе́ся о се́м не́бо, и земли́ удиви́шася концы́, я́ко Бо́г яви́ся челове́ком пло́тски, и чре́во Твое́ бы́сть простра́ннейшее небе́с. Те́м Тя́, Богоро́дицу, а́нгелов и челове́к чинонача́лия велича́ют.

И́же все́ми Ца́рствующее, и Вседе́тельное Пренача́льное Естество́, Вышшеле́тную, Живонача́льную, Благоутро́бну, Человеколюби́вую, Благу́ю, Единонача́льную Тро́ицу Тя́ ны́не славосло́вяще, грехо́в проще́ния про́сим, ми́рови ми́ра, и це́рквам единомы́слия. [Два́жды.]

Еди́но Госпо́дьство и Трисия́нное, Еди́нственное Богонача́лие Трисо́лнечное, певцы́ приими́ Твоя́ боголе́пно, и прегреше́ний изба́ви, и искуше́ний и лю́тых: и вско́ре ми́р пода́ждь человеколю́бно, и це́рквам соедине́ние.

Богоро́дичен: Во утро́бу, Христе́ Спа́се мо́й, Деви́ческую все́лься, яви́лся еси́ ми́ру Твоему́ Богому́жно, Непревра́тен, Неслия́нен вои́стинну: и обеща́л еси́ всегда́ с Твои́ми рабы́ бы́ти я́ве. Те́мже Тебе́ ро́ждшия моли́твами, ми́р всему́ ста́ду Твоему́ устро́й.

Посе́м припе́вы Григо́риа Синаи́та: Досто́йно е́сть: И про́чее полу́нощницы, пи́сано в конце́ кни́ги сея́.

На у́трени по ексапсалме́х

Бо́г Госпо́дь, и яви́ся на́м: на гла́с 8, и глаго́лем тропа́рь воскре́сен: С высоты́ снизше́л еси́: два́жды. Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: И́же на́с ра́ди рожде́йся от Де́вы: Та́же обы́чное стихосло́вие Псалти́ра.

По 1-м стихосло́вии, седа́льны воскре́сны, гла́с 8:

Воскре́сл еси́ из ме́ртвых Животе́ все́х, и а́нгел све́тел жена́м вопия́ше: преста́ните от сле́з, апо́столом благовести́те, возопи́йте пою́щя: я́ко воскре́се Христо́с Госпо́дь, благоволи́вый спасти́ я́ко Бо́г ро́д челове́ческий.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Воскресы́й из гро́ба я́ко вои́стинну, преподо́бным повеле́л еси́ жена́м пропове́дати воста́ние апо́столом, я́коже пи́сано е́сть: и ско́рый Пе́тр предста́ гро́бу, и све́т зря́ во гро́бе, ужаса́шеся. Те́мже и уви́дев плащани́цы, кроме́ Боже́ственнаго Те́ла в не́м лежа́щыя, со стра́хом (с ве́рою) возопи́: сла́ва Тебе́, Христе́ Бо́же, я́ко спаса́еши вся́, Спасе́ на́ш: О́тчее бо еси́ сия́ние.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Небе́сную две́рь, и киво́т, всесвяту́ю го́ру, светоза́рный о́блак воспои́м, небе́сную ле́ствицу, слове́сный ра́й, Е́вино избавле́ние, вселе́нныя всея́ вели́кое сокро́вище, я́ко спасе́ние в Не́й соде́лася ми́рови, и оставле́ние дре́вних согреше́ний. Сего́ ра́ди вопие́м Ти́: моли́ Сы́на Твоего́ и Бо́га, прегреше́ний оставле́ние дарова́ти, благоче́стно покланя́ющымся пресвято́му рождеству́ Твоему́.

По 2-м стихосло́вии седа́льны воскре́сны, гла́с 8:

Челове́цы, Спа́се, гро́б Тво́й запеча́таша: а́нгел ка́мень от двере́й отвали́: жены́ ви́деша воста́вша от ме́ртвых, и ты́я благовести́ша ученико́м Твои́м в Сио́не, я́ко воскре́сл еси́ Животе́ все́х, и разреши́шася у́зы сме́ртныя: Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

Ми́ра погреба́тельная жены́ прине́сшя, гла́с а́нгельский из гро́ба слы́шаху: преста́ните от сле́з, и вме́сто печа́ли ра́дость приими́те, возопи́йте пою́щя: я́ко воскре́се Христо́с Госпо́дь, благоволи́вый спасти́ я́ко Бо́г ро́д челове́ческий.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен, не седя́ще пое́м, но стоя́ще, и со стра́хом и благогове́нием:

О Тебе́ ра́дуется, Благода́тная, вся́кая тва́рь, а́нгельский собо́р, и челове́ческий ро́д, освяще́нный хра́ме, и раю́ слове́сный: де́вственная похвало́, из Нея́же Бо́г воплоти́ся, и Младе́нец бы́сть, пре́жде ве́к сы́й Бо́г на́ш: ложесна́ бо Твоя́ престо́л сотвори́, и чре́во Твое́ простра́ннее небе́с соде́ла. О Тебе́ ра́дуется, Благода́тная, вся́кая тва́рь, сла́ва Тебе́.

Ипакои́, гла́с 8: Мироно́сицы Жизнода́вца предстоя́щя гро́бу, Влады́ку иска́ху в ме́ртвых Безсме́ртнаго, и ра́дость благове́щения от а́нгела прие́мшя, апо́столом возвеща́ху: я́ко воскре́се Христо́с Бо́г, подая́й ми́рови ве́лию ми́лость.

Степе́нна, гла́с 8: И́хже стихи́ повторя́юще пое́м.

Антифо́н 1:

От ю́ности моея́ вра́г мя́ искуша́ет, сластьми́ пали́т мя́: а́з же наде́яся на Тя́, Го́споди, побежда́ю сего́.

Ненави́дящии Сио́на, да бу́дут у́бо пре́жде исторже́ния я́ко трава́: ссе́чет бо Христо́с вы́я и́х, усече́нием му́к.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом, Е́же жи́ти вся́ческим: Све́т от Све́та, Бо́г Вели́к: со Отце́м пое́м Ему́, и с Сло́вом.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 2:

Се́рдце мое́ стра́хом Твои́м да покры́ется смиреному́дрствующее: да не возне́сшееся отпаде́т от Тебе́, Всеще́дре.

На Го́спода име́вый наде́жду, не устраши́тся тогда́, егда́ огне́м вся́ суди́ти и́мать, и му́кою.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом, вся́к кто́ Боже́ственный ви́дит, и предглаго́лет, чудоде́йствует вы́шняя, в Трие́х Еди́наго Бо́га поя́: а́ще бо и трисия́ет, единонача́льствует Божество́.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 3:

Воззва́х Тебе́, Го́споди, вонми́, приклони́ ми у́хо Твое́ вопию́щу, и очи́сти, пре́жде да́же не во́змеши мене́ отсю́ду.

В ма́тери свое́й земли́ отходя́й вся́к, па́ки разреша́ется, прия́ти му́ки, или́ по́чести пожи́вших.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом богосло́вие, Еди́ница Трисвята́я: Оте́ц бо Безнача́лен: от Него́же роди́ся Сы́н безле́тно, и Ду́х Сопресто́лен, Сообра́зен, от Отца́ спросия́вший.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 4:

Се́ ны́не что́ добро́, или́ что́ красно́; но е́же жи́ти бра́тии вку́пе: в се́м бо Госпо́дь обеща́ живо́т ве́чный.

О ри́зе свое́й, И́же кри́ны се́льныя украша́яй, повелева́ет, я́ко не подоба́ет пещи́ся.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом, Единови́дною вино́ю, вся́ содержа́тся миропода́тельне: Бо́г бо Се́й е́сть, Отцу́ же и Сы́нови Единосу́щен Госпо́дственне.

И ны́не, то́йже.

Проки́мен, гла́с 8: Воцари́тся Госпо́дь во ве́к, Бо́г тво́й, Сио́не, в ро́д и ро́д. Сти́х: Хвали́, душе́ моя́, Го́спода, восхвалю́ Го́спода в животе́ мое́м. Вся́кое дыха́ние: и Ева́нгелие воскре́сно у́треннее. Воскресе́ние Христо́во. Псало́м 50. И про́чая поря́ду.

Кано́н воскре́сен. Гла́с 8:

Пе́снь 1

Ирмо́с: Колесницегони́теля фарао́ня погрузи́, чудотворя́й иногда́ Моисе́йский же́зл, крестообра́зно порази́в, и раздели́в мо́ре: Изра́иля же беглеца́, пешехо́дца спасе́, пе́снь Бо́гови воспева́юща.

Припе́в: Сла́ва, Го́споди, свято́му Воскресе́нию Твоему́.

Всеси́льну Христо́ву Божеству́ ка́ко не диви́мся; от страсте́й у́бо все́м ве́рным, безстра́стие и нетле́ние точа́щу, от ребра́ же свята́го исто́чник безсме́ртия иска́пающу, и Живо́т из гро́ба Присносу́щный.

Я́ко благоле́пен жена́м а́нгел ны́не яви́ся, све́тлыя нося́ о́бразы есте́ственныя невеще́ственныя чистоты́, зра́ком же возвеща́я све́т воскресе́ния, зовы́й: воскре́се Госпо́дь.

Богоро́дичен: Пресла́вная возглаго́лашася о Тебе́ в роде́х родо́в, Бо́га Сло́ва во чре́ве вме́щшая, чиста́ же пребы́вши, Богоро́дице Мари́е. Те́мже Тя́ вси́ почита́ем, су́щее по Бо́зе заступле́ние на́ше.

Кано́н кре́стовоскре́сен.

Ирмо́с: Во́ду проше́д я́ко су́шу:

Взя́шася врата́ боле́зненная, и ужасо́шася вра́тницы а́довы, зря́ще в преиспо́днейшая Соше́дшаго, И́же на высоте́ все́х превы́ше естества́.

Удиви́шася чи́ни а́нгельстии, зря́ще на престо́ле посажде́но О́тчи, отпа́дшее естество́ челове́ческое, затворе́ное в преиспо́дних земли́.

Чи́ни Тя́ а́нгельстии и челове́честии, Безневе́стная Ма́ти, хва́лят непреста́нно: Зижди́теля бо си́х, я́ко Младе́нца на объя́тиих Твои́х носи́ла еси́.

И́н кано́н Пресвяте́й Богоро́дице.

Ирмо́с: Пои́м Го́сподеви, прове́дшему лю́ди Своя́:

Пречи́стая Богоро́дице, вопло́щшееся Присносу́щное и Пребоже́ственное Сло́во, па́че естества́ ро́ждши, пое́м Тя́.

Гро́зд Тя́ Живоно́сен, всеми́рнаго иска́пающ сла́дость спасе́ния, Де́ва Христе́ роди́.

Ро́д Ада́мль, ко е́же па́че ума́ блаже́нству, Тобо́ю возведе́нный, Богоро́дице, досто́йно сла́вит Тя́.

Катава́сиа: Отве́рзу уста́ моя́:

Пе́снь 3

Ирмо́с: Утвержде́й в нача́ле небеса́ ра́зумом, и зе́млю на вода́х основа́вый, на ка́мени мя́, Христе́, за́поведей Твои́х утверди́, я́ко не́сть свя́т, па́че Тебе́, Еди́не Человеколю́бче.

Осужде́на бы́вша Ада́ма вкуше́нием греха́, пло́ти Твоея́ спаси́тельною стра́стию оправда́л еси́, Христе́: Са́м бо непови́нен сме́ртнаго иску́са бы́л еси́, Безгре́шне.

Воскресе́ния све́т возсия́ су́щым во тьме́, и се́ни сме́ртней седя́щым, Бо́г мо́й Иису́с, и Свои́м Божество́м кре́пкаго связа́в, сего́ сосу́ды расхи́тил е́сть.

Богоро́дичен: Херуви́мов и Серафи́мов превы́шши яви́лася еси́, Богоро́дице: Ты́ бо Еди́на прия́ла еси́ Невмести́маго Бо́га в Твое́м чре́ве, Нескве́рная: те́мже Тя́ ве́рнии вси́ пе́сньми, Чи́стая, ублажа́ем.

И́н. Ирмо́с: Небе́снаго кру́га Верхотво́рче Го́споди:

Отве́ргшагося пре́жде за́поведи, Го́споди, изринове́на мя́ от Тебе́ сотвори́л еси́, в него́же вообрази́вся, послуша́нию же навы́к, себе́ па́ки назда́л (научи́в, к себе́ всели́л) еси́ распя́тием.

Прему́дростию вся́ проуве́девый, Го́споди, и ра́зумом Твои́м водрузи́вый преиспо́дняя, не не сподо́бил еси́ снизхожде́нием Твои́м Сло́ве Бо́жий, воскреси́ти, е́же по о́бразу Твоему́.

Богоро́дичен: Всели́вся в Де́ву теле́сне, Го́споди, яви́лся еси́ челове́ком, я́коже подоба́ше ви́дети Тебе́: Ю́же и показа́л еси́ я́ко и́стинную Богоро́дицу, и ве́рных Помо́щницу, Еди́не Человеколю́бче.

И́н. Ирмо́с: Ты́ еси́ утвержде́ние:

Да́ждь на́м по́мощь Твои́ми моли́твами, Всечи́стая, прило́ги отража́ющи лю́тых обстоя́ний.

Е́ве прама́тери Ты́ исправле́ние была́ еси́, Нача́льника жи́зни ми́рови, Христа́ Богоро́дице ро́ждши.

Препоя́ши мя́ си́лою, Всечи́стая, Я́же вои́стинну Бо́га ро́ждши пло́тию, О́тчую Ипоста́сную си́лу.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Ты́ моя́ кре́пость, Го́споди, Ты́ моя́ и си́ла, Ты́ мо́й Бо́г, Ты́ мое́ ра́дование, не оста́вль не́дра О́тча, и на́шу нищету́ посети́в. Те́м с проро́ком Авваку́мом зову́ Ти: си́ле Твое́й сла́ва, Человеколю́бче.

Ты́ врага́ су́ща мя́ зело́ возлюби́л еси́: Ты́ истоща́нием стра́нным соше́л еси́ на зе́млю, Благоутро́бне Спа́се, после́дняго моего́ досажде́ния не отве́ргся, и пребы́в на высоте́ пречи́стыя Твоея́ сла́вы, пре́жде безче́ствованнаго просла́вил еси́.

Кто́ зря́, Влады́ко, ны́не не ужаса́ется, стра́стию сме́рть разруша́ему; Кресто́м бежа́щее тле́ние, и сме́ртию а́д бога́тства истощава́емый, Боже́ственною си́лою Тебе́ распя́таго; чу́дно де́ло, Человеколю́бче!

Богоро́дичен: Ты́ ве́рным похвала́ еси́ Безневе́стная, Ты́ Предста́тельнице, Ты́ и прибе́жище христиа́н, стена́ и приста́нище: к Сы́ну бо Твоему́ мольбы́ но́сиши, Всенепоро́чная, и спаса́еши от бе́д, ве́рою и любо́вию Богоро́дицу Чи́стую Тебе́ зна́ющих.

И́н. Ирмо́с: Услы́шах, Го́споди.

На Кресте́ Тя пригвозди́ша законопресту́пных де́ти, Христе́ Бо́же: и́мже спа́сл еси́ я́ко Благоутро́бен, сла́вящыя Твоя́ страда́ния.

Воскре́с от гро́ба, вся́ совоскреси́л еси́ су́щыя во а́де ме́ртвыя, и просвети́л еси́ я́ко Благоутро́бен, сла́вящыя Твое́ воскресе́ние.

Богоро́дичен: Бо́га, Его́же родила́ еси́, Пречи́стая Мари́е, Того́ моли́ дарова́ти рабо́м Твои́м согреше́ний проще́ние.

И́н. Ирмо́с то́йже.

Кла́с возрасти́вшая животво́рный, неора́нная ни́во, подаю́щаго ми́рови жи́знь, Богоро́дице, спаса́й пою́щыя Тя́.

Богоро́дицу Тя́, Всечи́стая, просве́щшиися вси́ пропове́дуем: Со́лнце бо пра́вды родила́ еси́, Присноде́во.

Очище́ние да́руй на́шым неве́дением, я́ко Безгре́шен: и умири́ ми́р Тво́й, Бо́же, моли́твами ро́ждшия Тя́.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Вску́ю мя́ отри́нул еси́ от лица́ Твоего́, Све́те незаходи́мый, и покры́ла мя́ е́сть чужда́я тьма́ окая́ннаго; но обрати́ мя, и к све́ту за́поведей Твои́х пути́ моя́ напра́ви, молю́ся.

Оде́ятися претерпе́л еси́ в багряни́цу пре́жде стра́сти Твоея́, Спа́се, поруга́емь, первозда́ннаго покрыва́я безъобра́зное обнаже́ние: и на́г пригвозди́лся еси́ на Кресте́ пло́тию, совлача́я, Христе́, ри́зу умерщвле́ния.

От пе́рсти сме́ртныя, Ты́ па́дшее мое́ па́ки назда́л еси́ существо́, воскре́с: и нестаре́ющееся, Христе́, устро́ил еси́, яви́в па́ки я́коже ца́рский о́браз, нетле́ния жи́знь блиста́ющ.

Богоро́дичен: Ма́тернее дерзнове́ние, е́же к Сы́ну Твоему́ иму́щи, Всечи́стая, сро́днаго промышле́ния, е́же о на́с, не пре́зри, мо́лимся: я́ко Тебе́ и Еди́ну христиа́не ко Влады́це очище́ние ми́лостивно предлага́ем.

И́н. Ирмо́с: Просвети́ на́с:

Наста́ви на́с си́лою Креста́ Твоего́, Христе́: те́м бо Тебе́ припа́даем, ми́р пода́ждь на́м, Человеколю́бче.

Окорми́ живо́т на́ш, я́ко Преблаги́й (Бо́же на́ш) пою́щих Твое́ воста́ние, и ми́р пода́ждь на́м, Человеколю́бче.

Богоро́дичен: Умоли́, Чи́стая, Сы́на Твоего́ и Бо́га на́шего, Неискусобра́чная Мари́е Пречи́стая, е́же низпосла́ти на́м ве́рным ве́лию ми́лость.

И́н. Ирмо́с: У́тренююще, вопие́м Ти́:

Утоли́ нестерпи́мую бу́рю страсте́й мои́х, Я́же Бо́га ро́ждшая Окорми́теля и Го́спода.

Слу́жат рождеству́ Твоему́, Пречи́стая Богоро́дице, а́нгельстии чи́нове, и челове́ков собра́ние.

Мари́е Богоро́дице Безневе́стная, упова́ния враго́в осуети́, и пою́щыя Тя́ возвесели́.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Очи́сти мя́, Спа́се, мно́га бо беззако́ния моя́, и из глубины́ зо́л возведи́, молю́ся: к Тебе́ бо возопи́х, и услы́ши мя́, Бо́же спасе́ния моего́.

Дре́вом кре́пко низложи́ мя началозло́бный: Ты́ же, Христе́, возне́сся на Кресте́, крепча́е (кре́пльшаго) низложи́л еси́, посрами́в сего́, па́дшаго же воскреси́л еси́.

Ты́ уще́дрил еси́ Сио́на, возсия́вый от гро́ба, но́ваго вме́сто ве́тхаго соверши́в, я́ко Благоутро́бен, Боже́ственною Твое́ю кро́вию: и ны́не ца́рствуеши в не́м во ве́ки, Христе́.

Богоро́дичен: Да изба́вимся от лю́тых прегреше́ний, мольба́ми Твои́ми, Богороди́тельнице Чи́стая, и да улучи́м, Пречи́стая, Боже́ственное сия́ние, из Тебе́ неизрече́нно воплоще́ннаго Сы́на Бо́жия.

И́н. Ирмо́с: Моли́тву пролию́ ко Го́споду:

Дла́ни на Кресте́ распросте́рл еси́, исцеля́яй неудержа́нно просте́ртую во Еде́ме ру́ку первозда́ннаго: и Твое́ю во́лею же́лчи вкуси́в, и спа́сл еси́, Христе́, я́ко Си́лен, сла́вящыя Твоя́ страда́ния.

Сме́рти Изба́витель вкуси́, дре́вняго осужде́ния, я́ко да и тле́ния ца́рство разруши́т, и во а́дская сше́д, воскре́се Христо́с, и спасе́ я́ко Си́лен пою́щыя Его́ воскресе́ние.

Богоро́дичен: Не преста́й за ны́ моля́щи, Пречи́стая Богоро́дице Де́во, я́ко ве́рным утвержде́ние Ты́ еси́ наде́ждою Твое́ю крепи́мся, и любо́вию Тя́, и из Тебе́ воплоще́ннаго неизрече́нно сла́вим.

И́н. Ирмо́с: Ри́зу мне́ пода́ждь све́тлу:

Хра́м Тя́ Бо́жий и Ковче́г, и черто́г одушевле́нный, и две́рь небе́сную, Богоро́дице, ве́рнии возвеща́ем.

Тре́бищ разруши́тель я́ко Бо́г, бы́вшее рождество́ Твое́, Мари́е Богоневе́сто, покланя́емо е́сть со Отце́м и Ду́хом.

Сло́во Бо́жие Тебе́ земны́м, Богоро́дице, показа́ Небе́сную Ле́ствицу: Тобо́ю бо к на́м сни́де.

Конда́к, гла́с 8: Подо́бен: Я́ко нача́тки:

Воскре́с из гро́ба, уме́ршыя воздви́гл еси́, и Ада́ма воскреси́л еси́, и Е́ва лику́ет во Твое́м воскресе́нии, и мирсти́и концы́ торжеству́ют, е́же из ме́ртвых воста́нием Твои́м, Многоми́лостиве.

И́кос: А́дова ца́рствия плени́вый, и ме́ртвыя воскреси́вый, Долготерпели́ве, жены́ мироно́сицы сре́тил еси́, вме́сто печа́ли ра́дость принесы́й: и апо́столом Твои́м возвести́л еси́ победи́тельная, Спа́се мо́й, зна́мения Живода́телю, и тва́рь просвеща́еши, Человеколю́бче. Cего́ ра́ди и ми́р сра́дуется, е́же из ме́ртвых воста́нию Твоему́, Многоми́лостиве.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Бо́жия снизхожде́ния о́гнь устыде́ся в Вавило́не иногда́: сего́ ра́ди о́троцы в пещи́ ра́дованною ного́ю, я́ко во цве́тнице лику́юще поя́ху: благослове́н еси́ Бо́же оте́ц на́ших.

Сла́вное истоща́ние, Боже́ственное бога́тство Твоея́ нищеты́, Христе́, удивля́ет а́нгелы, на Кресте́ зря́щыя Тя́ пригвожда́ема, за е́же спасти́ ве́рою зову́щыя: благослове́н еси́ Бо́же оте́ц на́ших.

Боже́ственным Твои́м соше́ствием све́та испо́лнил еси́ преиспо́дняя, и тьма́ прогна́на бы́сть пре́жде гоня́щая. Отню́дуже воскресо́ша и́же от ве́ка ю́зницы, зову́ще: благослове́н Бо́г оте́ц на́ших.

Тро́ичен: Все́м у́бо Го́спода, Еди́наго же Еди́ному (еди́ному же то́чию) Единоро́дному Сы́ну правосла́вно Отца́, богосло́вяще Тя́ возвеща́ем, и Еди́наго ве́дяще от Тебе́ исходя́ща Ду́ха Пра́ваго, Соесте́ственна и Соприсносу́щна.

И́н. Ирмо́с: От Иуде́и доше́дше:

Спасе́ние соде́лал еси́ посреде́ вселе́нныя, проро́чески, Бо́же: на дре́во бо вознесе́н бы́в, вся́ призва́л еси́ ве́рою зову́щыя: оте́ц на́ших Бо́же благослове́н еси́.

Воскре́с от гро́ба, я́коже от сна́, Ще́дре, все́х изба́вил еси́ от тли́, тва́рь же уверя́ется апо́столы пропове́дающими воста́ние: отце́в Бо́же благослове́н еси́.

Богоро́дичен: Равноде́тельное Ро́ждшему, Равноси́льное Сло́во и Соприсносу́щное, во утро́бе Де́вы, Отца́ благоволе́нием, и Ду́ха, созида́ется: отце́в на́ших Бо́же благослове́н еси́.

И́н. Ирмо́с то́йже.

От Де́вственных ложе́сн вопло́щься, яви́лся еси́ на спасе́ние на́ше. Те́мже Твою́ Ма́терь ве́дяще Богоро́дицу правосла́вно зове́м: отце́в Бо́же благослове́н еси́.

Же́зл прорасти́ла еси́, Де́во, от ко́рене Иессе́ова, Всеблаже́нная, Пло́д цветонося́щи спаси́тельный, ве́рою Сы́ну Твоему́ зову́щым: отце́в Бо́же благослове́н еси́.

Прему́дрости испо́лни все́х и си́лы Боже́ственныя, Ипоста́сная Прему́дросте Вы́шняго, Богоро́дицею, ве́рою Тебе́ пою́щих: отце́в на́ших Бо́же благослове́н еси́.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Седмери́цею пе́щь халде́йский мучи́тель богочести́вым неи́стовно разжже́, си́лою же лу́чшею спасе́ны сия́ ви́дев, Творцу́ и Изба́вителю вопия́ше: о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.

Иису́сова Божества́ Пребоже́ственная си́ла, в на́с боголе́пно возсия́ла е́сть: пло́тию бо вку́ш за все́х сме́рть кре́стную, разруши́ а́дову кре́пость. Его́же непреста́нно де́ти благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.

Распны́йся воста́, великовы́йный паде́, пады́й и сокруше́нный испра́вися, тля́ отве́ржена бы́сть, и нетле́ние процвете́: Жи́знию во ме́ртвенное поже́рто бы́сть. Де́ти благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.

Тро́ичен: Трисве́тлое Божество́, еди́ну сия́ющее зарю́ от Еди́наго Триипоста́снаго Естества́, Роди́теля Безнача́льна: Единоесте́ственно же Сло́во Отцу́, и Сца́рствующаго Единосу́щнаго Ду́ха, де́ти благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.

И́н. Ирмо́с: Победи́тели мучи́теля:

На дре́ве ру́це мне́ просте́ршаго обнаже́нному, призыва́юща мя́, Свое́ю благообра́зною согре́яти нагото́ю: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня, и превозноси́те Его́ во ве́ки.

Из преиспо́дняго а́да возне́сша мя́ па́дшаго, и высокопресто́льною сла́вою Роди́теля поче́тшаго: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, и превозноси́те Его́ во ве́ки.

Богоро́дичен: Ада́ма, Де́во, па́дшаго у́бо яви́лася еси́ Дщи́, Бо́га же Ма́ти, обнови́вшаго мое́ существо́: Его́же пое́м вся́ дела́ я́ко Го́спода, и превозно́сим во вся́ ве́ки.

И́н. Ирмо́с: Царя́ небе́снаго:

Сопроти́вных разжже́нныя и пламенови́дныя на на́с угаси́ стре́лы: я́ко да пое́м Тя́ во вся́ ве́ки.

Преесте́ственне Соде́теля и Спа́са, Бо́га Сло́ва родила́ еси́, Де́во: те́мже Тя́ пое́м, и превозно́сим во вся́ ве́ки.

Просвети́тельную Тя́, и Златоза́рную, все́льшийся в Тя́ Све́т Непристу́пный, Де́во, показа́ свещу́ во вся́ ве́ки.

Та́же пое́м пе́снь Богоро́дицы: Вели́чит душа́ моя́ Го́спода: С припе́вом: Честне́йшую Херуви́м:

Пе́снь 9

Ирмо́с: Ужасе́ся о Се́м не́бо, и земли́ удиви́шася концы́, я́ко Бо́г яви́ся челове́ком пло́тски, и чре́во Твое́ бы́сть простра́ннейшее небе́с. Те́м Тя́, Богоро́дицу, а́нгелов и челове́к чинонача́лия велича́ют.

Боже́ственным и Безнача́льным Естество́м про́ст сы́й, сложи́лся еси́ прия́тием пло́ти, в Тебе́ Само́м Сию́ соста́вив, Сло́ве Бо́жий, и пострада́в я́ко челове́к, пребы́л еси́ кроме́ страсте́й я́ко Бо́г. Те́мже Тя́ во Двою́ Существу́ неразде́льно и неслия́нно велича́ем.

Отца́ по Существу́ Боже́ственному, я́коже естество́м бы́в челове́к, ре́кл еси́ Бо́га Вы́шний рабо́м снизходя́, воскре́с от гро́ба, благода́тию Отца́ земноро́дным поло́ж, и́же по естеству́ Бо́га же и Влады́ку, с Ни́мже Тя́ вси́ велича́ем.

Богоро́дичен: Яви́лася еси́, О Де́во Ма́ти Бо́жия, па́че естества́ ро́ждши пло́тию Бо́га Сло́ва, Его́же Оте́ц отры́гну от се́рдца Своего́ пре́жде все́х ве́к, я́ко Бла́г, Его́же ны́не и теле́с превы́шша разуме́ем, а́ще и в те́ло облече́ся.

И́н. Ирмо́с: Устраши́ся:

Бо́жия Тя́ естество́м у́бо Сы́на, зача́таго во утро́бе све́мы Богома́тере, и бы́вшаго на́с ра́ди Челове́ка, и зря́ще Тя́ на Кресте́ естество́м у́бо стра́ждуща челове́ческим, безстра́стна же я́ко Бо́га пребыва́юща велича́ем.

Разруши́ся тьма́ дря́хлая, от а́да бо возсия́ Со́лнце Пра́вды Христо́с, земли́ просвеща́я вся́ концы́, сия́я Божества́ све́том, Небе́сный Челове́к, Бо́г земны́й: Его́же во двою́ естеству́ велича́ем.

Напрязи́, и успева́й, и ца́рствуй, Сы́не Богома́тере, исма́ильтеския лю́ди покаря́я, борю́щыя ны́, я́ко ору́жие непобеди́мое, приходя́щым к Тебе́ Кре́ст с копие́м да́руя.

И́н. Ирмо́с: Вои́стинну Богоро́дицу:

Ра́дости и весе́лия испо́лнь е́сть па́мять Твоя́, приступа́ющым исцеле́ния точа́щи, и благоче́стно Богоро́дицу Тя́ возвеща́ющым.

Псалмы́ Тя́ воспева́ем, Благода́тная, и немо́лчно, е́же ра́дуйся, прино́сим: Ты́ бо источи́ла еси́ все́м ра́дость.

Красе́н, Богоро́дице, прорасте́ пло́д Тво́й, не тли́ причаща́ющымся хода́тайствен, но жи́зни, ве́рою Тя́ велича́ющым.

По катава́сии ектениа́ ма́лая.

Та́же, Свя́т Госпо́дь Бо́г на́ш. Посе́м ексапостила́рий.

На хвали́тех стихи́ры воскре́сны, гла́с 8:

Сти́х: Сотвори́ти в ни́х су́д напи́сан: сла́ва сия́ бу́дет все́м преподо́бным Его́.

Го́споди, а́ще и суди́лищу предста́л еси́ от Пила́та суди́мый, но не отступи́л еси́ от престо́ла со Отце́м седя́: и воскре́с из ме́ртвых, ми́р свободи́л еси́ от рабо́ты чужда́го, я́ко Ще́др и Человеколю́бец.

Сти́х: Хвали́те Бо́га во святы́х Его́, хвали́те Его́ во утверже́нии си́лы Его́.

Го́споди, ору́жие на диа́вола Кре́ст Тво́й да́л еси́ на́м: трепе́щет бо и трясе́тся, не терпя́ взира́ти на си́лу его́: я́ко ме́ртвыя возставля́ет, и сме́рть упраздни́. Сего́ ра́ди покланя́емся погребе́нию Твоему́ и воста́нию.

Сти́х: Хвали́те его́ на си́лах его́, хвали́те его́ по мно́жеству вели́чествия его́.

Го́споди, а́ще и я́ко ме́ртва во гро́бе иуде́и положи́ша: но я́ко Царя́ спя́ща во́ини Тя́ стрежа́ху, и я́ко живота́ сокро́вище, печа́тию печа́таша: но воскре́сл еси́, и по́дал еси́ нетле́ние душа́м на́шым.

Сти́х: Хвали́те Его́ во гла́се тру́бнем, хвали́те Его́ во псалти́ри и гу́слех.

А́нгел Тво́й, Го́споди, Воскресе́ние пропове́давый, стра́жи у́бо устраши́, жена́м же возгласи́ глаго́ля: что́ и́щете Жива́го с ме́ртвыми; воскре́се Бо́г сы́й, и вселе́нней жи́знь дарова́.

И́ны стихи́ры Анато́лиевы, гла́с то́йже.

Сти́х: Хвали́те Его́ в тимпа́не и ли́це, хвали́те Его́ во стру́нах и орга́не.

Пострада́л еси́ Кресто́м, Безстра́стный Божество́м, погребе́ние прия́л еси́ тридне́вное, да на́с свободи́ши от рабо́ты вра́жия, и обезсме́ртив оживотвори́ши на́с, Христе́ Бо́же, воскресе́нием Твои́м, Человеколю́бче.

Сти́х: Хвали́те Его́ в кимва́лех доброгла́сных, хвали́те Его́ в кимва́лех восклица́ния: вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода.

Покланя́юся, и сла́влю, и воспева́ю, Христе́, Твое́ из гро́ба Воскресе́ние, и́мже свободи́л еси́ на́с от а́довых нереши́мых у́з: и дарова́л еси́ ми́рови я́ко Бо́г жи́знь ве́чную, и ве́лию ми́лость.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Жизноприе́мнаго Твоего́ гро́ба стрегу́ще законопресту́пнии, с кустоди́ею запеча́таша тогда́: Ты́ же я́ко Безсме́ртен Бо́г и Всеси́лен, воскре́сл еси́ тридне́вен.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

Доше́дшу Ти́ во врата́ а́дова, Го́споди, и сия́ сокруши́вшу, пле́нник си́це вопия́ше: кто́ Се́й е́сть, я́ко не осужда́ется в преиспо́дних земли́, но и я́ко се́нь разруши́ сме́ртное узи́лище; прия́х Того́ я́ко ме́ртва, и трепе́щу я́ко Бо́га. Всеси́льне, поми́луй на́с.

Сла́ва, стихи́ра ева́нгельская. И ны́не, Богоро́дичен: Преблагослове́нна еси́, Богоро́дице Де́во: Славосло́вие вели́кое.

Та́же, тропа́рь воскре́сен:

Воскре́с из гро́ба, и у́зы растерза́л еси́ а́да, разруши́л еси́ осужде́ние сме́рти, Го́споди, вся́ от сете́й врага́ изба́вивый: яви́вый же Себе́ апо́столом Твои́м, посла́л еси́ я́ на про́поведь, и те́ми ми́р Тво́й по́дал еси́ вселе́нней, еди́не Многоми́лостиве.

Та́же ектении́: и отпу́ст.

На литурги́и блаже́нны, гла́с 8:

Помяни́ на́с, Христе́ Спа́се ми́ра, я́коже разбо́йника помяну́л еси́ на дре́ве: и сподо́би все́х, Еди́не Ще́дре, Небе́сному Ца́рствию Твоему́.

Сти́х: Блаже́ни чи́стии се́рдцем, я́ко ти́и Бо́га у́зрят.

Слы́ши Ада́ме, и ра́дуйся со Е́вою: я́ко обнажи́вый пре́жде обоя́, и пре́лестию взе́м ва́с пле́нники, Кресто́м Христо́вым упраздни́ся.

Сти́х: Блаже́ни миротво́рцы, я́ко ти́и сы́нове Бо́жии нареку́тся.

На дре́ве пригвожде́н бы́в Спа́се на́ш во́лею, я́же от дре́ва кля́твы Ада́ма изба́вил еси́, воздая́ я́ко Ще́др е́же по о́бразу, и ра́йское селе́ние.

Сти́х: Блаже́ни изгна́ни пра́вды ра́ди. Я́ко те́х е́сть Ца́рство Небе́сное.

Дне́сь Христо́с воскре́с от гро́ба, все́м ве́рным подая́ нетле́ние, и ра́дость обновля́ет мироно́сицам по стра́сти и Воскресе́нии.

Сти́х: Блаже́ни есте́, егда́ поно́сят ва́м, и изжену́т, и реку́т вся́к зо́л глаго́л, на вы́ лжу́ще Мене́ ра́ди.

Ра́дуйтеся му́дрыя жены́ мироно́сицы, пе́рвыя Христо́во Воскресе́ние ви́девшя, и его́ возвести́вшя апо́столом, всего́ ми́ра воззва́ние.

Сти́х: Ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда́ ва́ша мно́га на небесе́х.

Дру́зи Христо́вы апо́столи я́вльшеся, сопресто́льни Его́ сла́ве бы́ти иму́ще, со дерзнове́нием Тому́ на́м предста́ти, я́ко ученицы́ Его́ моли́теся.

Сла́ва, Тро́ичен: Безнача́льная Тро́ице, Неразде́льное Существо́, Сопресто́льная Еди́нице, Единоче́стная сла́вою, Пренача́льное Естество́ и Ца́рство, спаса́й и́же ве́рою воспева́ющих Тя́.

И ны́не, Богоро́дичен: Ра́дуйся, Бо́жие простра́нное Вмести́лище: ра́дуйся, Ковче́же но́ваго заве́та: ра́дуйся, ру́чко, из Нея́же ма́нна все́м даде́ся небе́сная.

Проки́мен, гла́с 8: Помоли́теся, и воздади́те Го́сподеви Бо́гу на́шему. Сти́х: Ве́дом во Иуде́и Бо́г, во Изра́или ве́лие И́мя Его́. Аллилу́иа: Прииди́те, возра́дуемся Го́сподеви, воскли́кнем Бо́гу Спас́ителю на́шему. Сти́х: Предвари́м лице́ Его́ во испове́дании, и во псалме́х воскли́кнем Ему́.

В неде́лю ве́чера

на Го́споди, воззва́х, стихи́ры покая́нны, гла́с 8.

Подо́бен: Го́споди, а́ще и суди́лище:

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т? Я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Го́споди, прише́дый в ми́р гре́шники призва́ти, и разбо́йники, и мытаря́, и блудни́цу, и блу́днаго прие́мый: па́че все́х мене́ согреши́вшаго Тебе́, Христе́ мо́й, и ника́коже ктому́ ка́ющася, человеколю́бне призови́.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́ потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

Го́споди, и́же от мытаре́й па́стыри Це́ркви Твое́й поставле́й, и и́же то́й пре́жде гони́теля, ны́не засту́пника соде́лав: и мене́ те́х моли́твами Твое́ овча́ покажи́, Спа́се, и да не в сне́дь чужде́му непотре́бный бу́ду.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Пла́чи, окая́нная душе́, пре́жде конца́, и Бо́гу прилепи́ся, зову́щи Ему́ от се́рдца и стена́ньми, о всескве́рная, согреши́х Ти́, Христе́, не гнуша́йся мене́, молю́ся, но обрати́в мя́ я́ко Ми́лостив, и проще́ния сподо́би.

Та́же мине́и стихи́ры свято́му, а́ще и́мать. А́ще не́сть мине́и, и́ны стихи́ры, безпло́тным святы́м А́нгелом, подо́бен то́йже.

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у него́ избавле́ние, и то́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний его́.

Го́споди, безпло́тных собо́ри непреста́нно сла́вят Тя́, Tвоея́ наслажда́ющеся красоты́, и неизрече́нною добро́тою, и трисо́лнечными луча́ми бога́тно озаря́еми: и́хже моли́твами и предста́тельством, Спа́се, спаси́ ду́шы на́шя.

Сти́х: Хвали́те Го́спода вси́ язы́цы, похвали́те Его́ вси́ лю́дие.

Го́споди, всесли́чныя ли́ки а́нгельския, Ты́ поста́вил еси́ всеси́льным Твои́м сло́вом, и пресвяты́м Твои́м ду́хом, неотпа́дающими заря́ми сия́ние дарова́в. И́хже мольба́ми и предста́тельствы, Спа́се, спаси́ ду́шы на́шя.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Го́споди, серафи́ми воспева́ют Тя́, и вла́сти, и а́нгели, нача́ла, госпо́дьствия, престо́ли и си́лы, и арха́нгели, и херуви́ми стра́шнии хвале́ние Тебе́ прино́сят: и́хже мольба́ми и предста́тельствы, Спа́се, спаси́ ду́шы на́шя.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Всегда́ Творца́ а́з тва́рь оскорбля́ю и прогневля́ю, да́ждь ми́ исправле́ние, Отрокови́це, пре́жде того́ премени́вши, и по́мощию Твое́ю к дело́м уго́дным возста́ви, я́ко да улучу́ спасе́ние и оставле́ние.

Та́же, Све́те ти́хий: Проки́мен дне́: и Сподо́би, Го́споди, в ве́чер се́й:

На стихо́вне стихи́ры покая́нны, гла́с 8:

Тебе́ Царя́ и Влады́ку, А́нгели непреста́нно воспева́ют, а́з же Ти́ припа́даю, я́ко мыта́рь зовы́й: Бо́же, очи́сти мя́, и поми́луй мя́.

Сти́х: К Тебе́ возведо́х о́чи мои́ живу́щему на небеси́. Се́ я́ко о́чи ра́б в руку́ госпо́дий свои́х, я́ко о́чи рабы́ни в руку́ госпожи́ своея́: та́ко о́чи на́ши ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрит ны́.

Безсме́ртна су́щи, душе́ моя́, волна́ми жите́йскими не покрыва́йся, но возни́кни вопию́щи к своему́ благода́телю: Бо́же, очи́сти мя́, и спаси́ мя.

Сти́х: Поми́луй на́с, Го́споди, поми́луй на́с, я́ко по мно́гу испо́лнихомся уничиже́ния: наипа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́ния гобзу́ющих, и уничиже́ния го́рдых.

Му́ченицы Госпо́дни, вся́ко ме́сто освяща́ете, и вся́к неду́г уврачу́ете: и ны́не моли́теся, изба́витися от се́тей вра́жиих душа́м на́шым, мо́лим вы́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Арха́нгела Гаврии́ла гла́с восприи́мше, рце́м: ра́дуйся Ма́ти Бо́жия, я́же Жизнода́вца Христа́ ми́ру ро́ждши.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: И Трисвято́е. По О́тче на́ш: тропа́рь, ектениа́, и отпу́ст.

 

Гла1съ и7

Въ суббw1ту вeчера, на мaлэй вечeрни,

на ГDи воззвaхъ, стіхи6ры воскrны G, повторsюще пeрвую.

Глaсъ }:

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

Вечeрнюю пёснь, и3 словeсную слyжбу, тебЁ хrтE прин0симъ: ћкw бlговоли1лъ є3си2 поми1ловати нaсъ воскrніемъ.

ГDи, гDи, не tвeржи нaсъ t твоегw2 лицA: но бlговоли2 поми1ловати нaсъ воскrніемъ.

Рaдуйсz сіHне с™hй, м™и цRквeй, б9іе жили1ще: тh бо пріsлъ є3си2 пeрвый, њставлeніе грэхHвъ, воскrніемъ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, догмaтікъ. Глaсъ }:

Кaкw тS ўбlжи1мъ бцdе; кaкw же воспои1мъ пребlгословeннаz, непостижи1мое тaинство рождeніz твоегw2; вэкHвъ бо творeцъ, и3 нaшегw содётель є3стествA, св0й w4бразъ ўщeдривъ, низведE самаго2 себE во и3стощaніе неизслёдимое, сhй въ невещeственныхъ нёдрэхъ џ§ихъ, во ўтр0бэ твоeй чcтаz всели1сz, и3 пл0ть непрел0жнw бhсть, t тебE неискусобрaчнаz, пребhвъ ќбw, є4же бЁ є3стеств0мъ бGъ. тёмже є3мY покланsемсz бGу совершeнну, и3 человёку совершeнну, томY во nбоeмъ зрaцэ: и4бо nбоE є3стество2 въ нeмъ є4сть вои1стинну: сугyба же вс‰ проповёдуемъ є3стeствєннаz є3гw2 свHйства, по сугyбому существY, двA почитaюще дBйства и3 хотBніz. є3диносyщенъ бо сhй бGу и3 nц7Y, самовлaстнw х0щетъ и3 дёйствуетъ ћкw бGъ: є3диносyщенъ же сhй и3 нaмъ, самовлaстнw х0щетъ, и3 дёйствуетъ ћкw человёкъ. того2 моли2 чcтаz всебlжeннаz, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Тaже, Свёте ти1хій: Посeмъ прокjменъ: ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz. Три1жды. Стjхъ: Њблечeсz гDь въ си1лу, и3 препоsсасz. Тaже, Спод0би гDи въ вeчеръ сeй:

Їерeй же є3ктеніи2 не глаг0летъ, но поeмъ на стіх0внэ стіхи1ру воскrну, глaсъ }:

Возшeлъ є3си2 на кrтъ ї}се, снизшeдый съ нб7сE: пришeлъ є3си2 на смeрть животE безсмeртный, къ сyщымъ во тьмЁ, свётъ и4стинный: къ пaдшымъ, всёхъ воскrніе, просвэщeніе, и3 сп7се нaшъ, слaва тебЁ.

Тaже, бGор0дичны подHбны, три2.

Глaсъ }: Под0бенъ: Q преслaвнагw чудесE!

Стjхъ: ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ.

Рaдуйсz бцdе всепётаz. рaдуйсz и3ст0чниче животA вBрнымъ и3сточaющь. рaдуйсz всёхъ вLчце, и3 госпожE твaри бlгословeннаz. рaдуйсz всенепор0чнаz, препрослaвленнаz. рaдуйсz всепречcтаz. рaдуйсz палaто. рaдуйсz б9eственное селeніе. рaдуйсz чcтаz. рaдуйсz м™и дв7о. рaдуйсz бGоневёсто.

Стjхъ: Слhши дщи2 и3 ви1ждь, и3 приклони2 ќхо твоE.

Рaдуйсz, бGомaти пречcтаz. рaдуйсz, вёрныхъ надeжде. рaдуйсz, мjра њчищeніе. рaдуйсz, всsкіz ск0рби и3збавлsющи рабы6 тво‰. рaдуйсz, человёкwвъ ўтэшeніе живон0сное. рaдуйсz, заступлeніе. рaдуйсz, предст0лпіе призывaющихъ тS. рaдуйсz, б9іе б9eственное пребывaніе, и3 горо2 с™az.

Стjхъ: ЛицY твоемY пом0лzтсz богaтіи лю1дстіи.

Рaдуйсz бцdе, м™и хrт0ва. рaдуйсz, є3ди1на надeжде, человёкwвъ заступлeніе. рaдуйсz, прибёжище. рaдуйсz, свёщниче свёта свётлый. рaдуйсz, свэщE њсвzщeннаz. рaдуйсz палaто. рaдуйсz раю2. рaдуйсz б9eственное селeніе. рaдуйсz и3ст0чниче, и3сточaющь в0ды притекaющымъ къ тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ догмaтікъ:

Е#гHже нб7о не вмэсти2, дв7о бцdе, во чрeвэ твоeмъ нетэсномёстнw вмэсти1сz: и3 пребылA є3си2 чcтаz, сл0вомъ неизречeннымъ, ничи1мже дв7ству њсквeрншусz. тh бо є3ди1на былA є3си2 въ женaхъ, и3 м™и, и3 дв7а: и3 ты2 є3ди1на пречcтаz, воздои1ла є3си2 сн7а живодaвца, и3 на њб8sтіzхъ твои1хъ носи1ла є3си2 недрeмлющее џко: но не њстaви нёдра џ§а, ћкоже прeжде вBкъ предбhсть. но горЁ вeсь бGъ со ѓгGлы, д0лэ вeсь и3з8 тебE съ человёки, и3 вездЁ несказaннw. того2 моли2, всес™az вLчце сп7сти1сz, правослaвнw бцdу чcтую и3сповёдающымъ тS.

Тaже, Нhнэ tпущaеши: Трис™0е, и3 по Џ§е нaшъ: Тропaрь воскrнъ. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ є3гw2, и3 tпyстъ.

Въ суббw1ту на вели1цэй вечeрни,

на ГDи воззвaхъ, постaвимъ стіхHвъ ‹, и3 поeмъ стіхи6ры воскrны, глaсъ }:

Стjхъ: И#зведи2 и3з8 темни1цы дyшу мою2, и3сповёдатисz и4мени твоемY.

Вечeрнюю пёснь, и3 словeсную слyжбу, тебЁ хrтE прин0симъ: ћкw бlговоли1лъ є3си2 поми1ловати нaсъ воскrніемъ.

Стjхъ: МенE ждyтъ прaвєдницы, д0ндеже воздaси мнЁ.

ГDи, гDи, не tвeржи нaсъ t твоегw2 лицA: но бlговоли2 поми1ловати нaсъ воскrніемъ.

Стjхъ: И#з8 глубины2 воззвaхъ къ тебЁ гDи, гDи, ўслhши глaсъ м0й.

Рaдуйсz, сіHне с™hй, м™и цRквeй, б9іе жили1ще, тh бо пріsлъ є3си2 пeрвый, њставлeніе грэхHвъ, воскrніемъ.

И$ны стіхи6ры ґнатHліевы, глaсъ т0йже:

Стjхъ: Да бyдутъ ќши твои2, внeмлющэ глaсу молeніz моегw2.

Е$же t бGа nц7A сл0во, прeжде вBкъ р0ждшеесz, въ послBднzz же временA, т0ежде t неискусобрaчныz вопл0щшеесz в0лею, распsтіе смeртное претерпЁ: и3 дрeвле ўмерщвлeннаго человёка сп7сE свои1мъ воскrніемъ.

Стjхъ: Ѓще беззакHніz нaзриши гDи, гDи кто2 постои1тъ; ћкw ў тебE њчищeніе є4сть.

Е$же и3з8 мeртвыхъ твоE воскrніе славосл0вимъ хrтE, и4мже свободи1лъ є3си2 ґдaмскій р0дъ t ѓдова мучи1тельства: и3 даровaлъ є3си2 мjрови ћкw бGъ жи1знь вёчную, и3 вeлію млcть.

Стjхъ: И$мене рaди твоегw2 потерпёхъ тS гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE, ўповA душA моS на гDа.

Слaва тебЁ хrтE сп7се, сн7е б9ій є3динор0дный, пригвозди1­выйсz на кrтЁ, и3 воскRсhй и3з8 гр0ба триднeвенъ.

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

ТебE слaвимъ гDи, в0лею нaсъ рaди кrтъ претерпёвшаго, и3 тебЁ покланsемсz всеси1льне сп7се: не tвeржи нaсъ t лицA твоегw2, но ўслhши и3 сп7си1 ны воскrніемъ твои1мъ, чlвэколю1бче.

И$ны стіхи6ры бцdэ, пavла ґмморрeйскагw. Глaсъ д7:

Под0бенъ: Ћкw д0блz:

Стjхъ: Ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе, и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2.

ЃгGльстіи чи1нове тS бGом™и слaвzтъ: бGа бо пречcтаz родилA є3си2, и4же со nц7eмъ и3 д¦омъ присносyщнаго, и3 ѓгGльскаz вHинства, t не сyщихъ хотёніемъ состaвльшаго. є3г0же моли2, сп7сти2 и3 просвэти1ти дyшы, и5же правослaвнw ћкw бцdу воспэвaющихъ тS.

Стjхъ: Хвали1те гDа вси2 kзhцы, похвали1те є3го2 вси2 лю1діе.

Ћкw и3ст0чникъ њсщ7eніz, ковчeгъ же всезлатhй, б9eственнымъ д¦омъ њзарsемь, молю2 и3 припaдаю: страстeмъ прeданную и3 nкаsнную мою2 дyшу просвэти2 вLчце, и3збавлsющи мS г0рькагw мучи1тельства бэс0вскагw, и3 пyть мнЁ сп7сeніz подаю1щи непреткновeненъ.

Стjхъ: Ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.

Пrт0ли є3гдA постaвzтсz, и3 кни6ги разгнyтсz, и3 дэлA њбличaтсz, и3 всsкъ к0ждо предстaнетъ њбременeнъ и3 њбнажeнъ, вeсь трепeщz негодовaніz б9іz, и3 прaведнагw тогw2 tвэщaніz: тогдA мS пощади2 вLчце, и3 всsкагw судA и3схити2, всsческихъ томлeній сyщаго вин0вна.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: ЦRь нбcный за чlвэколю1біе на земли2 kви1сz, и3 съ человёки поживE: t дв7ы бо чcтыz пл0ть пріeмый, и3 и3з8 неS прошeдый съ воспріsтіемъ: є3ди1нъ є4сть сн7ъ, сугyбъ є3стеств0мъ, но не v3постaсію. тёмже совершeнна того2 бGа, и3 совершeнна чlвёка вои1стинну проповёдающе, и3сповёдуемъ хrтA бGа нaшего: є3г0же моли2 м™и безневёстнаz, поми1ловатисz душaмъ нaшымъ.

Вх0дъ. Свёте ти1хій: Прокjменъ днE: ГDь воцRи1сz: и3 пр0чее по nбhчаю.

На стіх0внэ стіхи6ры воскrны, глaсъ }:

Возшeлъ є3си2 на кrтъ ї}се, снизшeдый съ нб7сE: пришeлъ є3си2 на смeрть животE безсмeртный, къ сyщымъ во тьмЁ свётъ и4стинный: къ пaдшымъ всёхъ воскrніе, просвэщeніе, и3 сп7се нaшъ, слaва тебЁ.

И$ны стіхи6ры, по ґлфави1ту.

Стjхъ: ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz.

ХrтA славосл0вимъ, воскrшаго t мeртвыхъ: дyшу бо и3 тёло пріeмъ, стр†сти toбою1ду tсэчE, пречcтэй ќбw дш7и2 во ѓдъ сошeдшей, є3г0же и3 плэни2: во гр0бэ же и3стлёніz не ви1дэ с™0е тёло, и3збaвителz дyшъ нaшихъ.

Стjхъ: И$бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz.

Pалмы2 и3 пёсньми славосл0вимъ хrтE, t мeртвыхъ твоE воскrніе: и4мже нaсъ свободи1лъ є3си2 мучи1тельства ѓдова, и3 ћкw бGъ даровaлъ є3си2 жи1знь вёчную, и3 вeлію млcть.

Стjхъ: Д0му твоемY подобaетъ с™hнz гDи, въ долготY днjй.

Q вLко всёхъ непостижи1ме, тв0рче нб7сE и3 земли2, кrт0мъ пострадaвый, мнЁ безстрaстіе и3сточи1лъ є3си2: погребeніе же пріeмъ, и3 воскRсъ во слaвэ, совоскRси1лъ є3си2 ґдaма рук0ю всеси1льною. слaва твоемY триднeвному востaнію, и4мже даровaлъ є3си2 нaмъ вёчную жи1знь, и3 њчищeніе грэхHвъ, ћкw є3ди1нъ бlгоутр0бенъ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Безневёстнаz дв7о, ћже бGа неизречeннw зачeнши пл0тію, м™и бGа вhшнzгw, твои1хъ рабHвъ мольбы6 пріими2 всенепор0чнаz, всBмъ подаю1щи њчищeніе прегрэшeній: нhнэ н†ша молє1ніz пріeмлющи, моли2 сп7сти1сz всBмъ нaмъ.

Тaже, Нhнэ tпущaеши: Трис™0е, и3 по Џ§е нaшъ:

Тропaрь воскrнъ, глaсъ }:

Съ высоты2 снизшeлъ є3си2 бlгоутр0бне, погребeніе пріsлъ є3си2 триднeвное, да нaсъ свободи1ши страстeй, животE и3 воскrніе нaше, гDи слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: И$же нaсъ рaди рождeйсz t дв7ы, и3 распsтіе претерпёвъ бlгjй, и3спровeргій смeртію смeрть, и3 воскrніе kвлeй ћкw бGъ, не прeзри ±же создaлъ є3си2 рук0ю твоeю: kви2 чlвэколю1біе твоE млcтиве, пріими2 р0ждшую тS бцdу молsщуюсz за ны2: и3 сп7си2 сп7се нaшъ, лю1ди tч†zнныz.

Тaже, и3 tпyстъ.

Въ суббw1ту на повечeріи,

канHнъ молeбный прес™ёй бцdэ. Глaсъ }:

Пёснь №

Їрм0съ: Пои1мъ гDеви, провeдшему лю1ди сво‰ сквозЁ чермн0е м0ре, ћкw є3ди1нъ слaвнw прослaвисz.

Припёвъ: Прес™az бцdе, сп7си2 нaсъ.

Пріиди1те тaйнw брaтіе, ћкw t начaла с™ёй бцdэ, внесeмъ вёрніи пёснь н0ву, днeсь похвалsюще вели6чіz є3S.

Дрeвле бGовидёніемъ мwmсeй њзари1всz ўм0мъ, твоемY ћснw научaшесz чcтаz, бGолёпному зачaтію, пaче є3стествA дв7о, ћвльшусz є3мY въ купинЁ садY.

Слaва: ТебЁ предлагaю сердє1чнаz дэ‰ніz, и3 пріsтнw подаю2 писaніе, бли1зъ сyщій б9eственный заступлeніz кр0въ, ко вLцэ хrтY тебE предложи1въ.

И# нhнэ: Приклони1 ми ќхо твоE чcтаz, правослaвною вёрою, въ сёни лицA твоегw2, чeстнw люб0вію ти2 притекaющему, и3 стрaхомъ покланsющусz, молeбный м0й глaсъ ўслhши.

Пёснь G

Їрм0съ: Ты2 є3си2 ўтверждeніе притекaющихъ къ тебЁ, гDи: ты2 є3си2 свётъ њмрачeнныхъ, и3 поeтъ тS дyхъ м0й.

Лёствица дрeвле патріaрхова тS проwбражaше, пренепор0ч­наz: ѓгGльско во kвлsше сни1тіе б9іе къ нaмъ, б9eственное сошeствіе во ўтр0бэ твоeй.

Їyдово колёно всели1сz, ю4же їaкwвъ проречE, t колёна є3гw2 прорасти1ти и3збавлeніе, ї}са хrтA: є3г0же ты2 р0ждши пречcтаz, прослaвиласz є3си2.

Слaва: Грэхми2 tчazнъ, њбрэт0хъ тS пристaнище сп7сeніz пречcтаz бцdе, ўповaніе нaше и3 п0моще: тёмже мS къ покаsнію настaви.

И# нhнэ: Бли1зъ тS сyщу вLки и4мамъ, преслaвнаz вLчце, дэsній мои1хъ кни1гу возложи1хъ на тS вёрою: не премолчи2 ўщeдрити мS.

Пёснь д7

Їрм0съ: И#з8 горы2 пріwсэнeнныz сл0ве, прbр0къ, є3ди1ныz бцdы, хотsща воплоти1тисz, бGови1днw ўсмотри2, и3 со стрaхомъ славосл0вzше си1лу твою2.

Ты2 ћкw мони1сты златhми њдёzна невёста џ§а, бlгодaть пріeмши, ўкрaшшисz добр0тою дёвства, м™и kви1­ласz є3си2 сн7а б9іz.

ТS и4стинный сіHнъ, хrт0съ сл0во, и3зв0ли себЁ въ б9eственное селeніе, ћкw и3збрaнну и3збрaвъ бцdе, на њбновлeніе всегw2 мjра.

Слaва: Рaдуйсz, крaснаz палaто сл0ва, дёвственный черт0же цRS: рaдуйсz, похвало2 всёхъ безпл0тныхъ: рaдуйсz, человёкwвъ п0моще.

И# нhнэ: Ўдалsютсz t бGа, тёмже и3 погибaютъ, tметaющіи w4бразы сн7а твоегw2, м™и б9іz дв7о бцdе: и4миже сп7сaютсz чтyщіи тS.

Пёснь є7

Їрм0съ: Мрaкъ души2 моеS разжени2 свэтодaвче хrтE б9е, началор0дную тьмY и3згнaвъ бeздны: и3 дaруй ми2 свётъ повелёній твои1хъ сл0ве, да ќтренюz слaвлю тS.

Съ б9eственнымъ сошeдшесz гавріи1ломъ, возопіи1мъ бцdэ вёрнw: рaдуйсz дв7о с™az, бlгодaтнаz, гDь съ тоб0ю, и4же тебE рaди потреби1въ печaль, подадE рaдованіе.

Пречcтое твоE чрeво гедеHнъ ви1дэ дв7о чcтаz, въ нeже ћкw д0ждь сл0во сошeдъ, воплоти1сz б9eственнымъ д¦омъ, џ§а неразлyченъ сhй б9ествA.

Слaва: Пом0щница мjра, и3 застyпница є3си2 человёкwвъ грёшныхъ, бGороди1тельнице дв7о: и3 вёрою и3 люб0вію прибэгaющымъ къ тебЁ, премэнeніе сп7си1тельное, и3 рэши1ло прегрэшeній мн0гихъ.

И# нhнэ: Прорасти1ла є3си2 без8 сёмене, и4же прeжде всsкіz твaри, прозzбeніе сн7а џ§а, безлётно же и3 безначaльно, д¦омъ б9eственнымъ, бGороди1тельнице чcтаz: є3гHже

под0біе ви1да вси2 почитaемъ.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Содержи1ма мS пріими2 чlвэколю1бче, грэхи2 мн0гими, и3 припaдающа щедр0тамъ твои6мъ, ћкw прbр0ка гDи, и3 сп7си1 мz.

Дв7ства тS зерцaло сyщо, и3 пріsтелище чи1сто б9ествA восхвалsемъ, дв7о неискусобрaчнаz, пёсньми.

БGъ во ўтр0бэ твоeй воплоти1сz, безстрaстнw и3 ўжaснw бGоневёсто, ћкоже въ сви1тцэ н0вэ пи1санъ пeрстомъ џ§имъ.

Слaва: Њчищeніе и4мамы покр0въ тв0й, и3 и3звёстную надeжду и3 заступлeніе, дв7о чcтаz: не посрами2 вLчце рабы6 тво‰.

И# нhнэ: Страстeй неустaвное бэшeніе, предстaніемъ твои1мъ бGоневёсто, ўстaви въ тишинY: и3 ко пристaнищу настaви нaсъ тишины2.

Тaже: ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ:

Кондaкъ, глaсъ }:

Взбрaнной воев0дэ побэди1тєльнаz, ћкw и3збaвльшесz t ѕлhхъ, бlгодaрствєннаz восписyемъ ти2 раби2 твои2 бцdе: но ћкw и3мyщаz держaву непобэди1мую, t всsкихъ нaсъ бёдъ свободи2, да зовeмъ ти2: рaдуйсz невёсто неневёстнаz.

Пёснь з7

Їрм0съ: Б9іz снизхождeніz џгнь ўстыдёсz въ вавmлHнэ и3ногдA, сегw2 рaди џтроцы въ пещи2 рaдованною ног0ю, ћкw во цвётницэ ликyюще, поsху: бlгословeнъ є3си2 б9е nтє1цъ нaшихъ.

Рaдости нaшеz ходaтаица kви1ласz є3си2 дв7о, и3 бlгодaти приносsще вэнeцъ люб0вію, рaдуйсz, вопіeмъ ти2, бlгословeннаz чcтаz, похвалsюще.

ГорA с™az є3си2 б9іz пріwсэнeннаz, горA тyчна пренепор0ч­наz: горA ўсырeнна б9eственными сіsніи: горA, въ нeйже бGъ бlговоли2 жи1ти.

Слaва: Побэждazй бlгодaть твою2 нёсть грёхъ, м™рне бо дерзновeніе и3 в0лю и4маши, и3 рэши1ши прегрэшє1ніz мlтвами твои1ми, и3 прев0диши вс‰ стремлє1ніz.

И# нhнэ: T трbцы родилA є3си2 є3ди1наго, бцdе, бhвша непрел0жна плотски1мъ соединeніемъ, сугyба сyща є3стеств0мъ: є3г0же ви1да w4бразъ почитaемъ.

Пёснь }

Їрм0съ: На горЁ с™ёй прослaвльшасz, и3 въ купинЁ nгнeмъ приснодв7ы мwmсeови тaйну ћвльшаго, гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Кади1льница kви1ласz є3си2 прbр0ку, б9eственнагw ќглz сyщи, грэхи2 teмлющагw, бцdе дв7о м™и бGа нaшегw.

Даніи1лъ прови1дэ тS г0ру вeлію, бцdе дв7о: и3з8 неsже честнhй кaмень хrт0съ, пл0тію њблечeсz, и3 лeсти низложи2 јдwльскіz хрaмы.

Слaва: Вели1кій ки1тъ и4щетъ пожрeти мS, лю1тагw грэхA и3 страстeй мои1хъ tчazніz: но предвари2 и3 сп7си2 рабA твоего2 вLчце.

И# нhнэ: И$же тоб0ю бесёдовавый къ человёкwмъ, бGъ сhй всsческихъ, зрaкъ человёка воспріsтъ: є3гHже вз0ръ почитaемъ дв7о, въ писaніихъ.

Пёснь f7

Їрм0съ: Вои1стинну бцdу тS и3сповёдуемъ сп7сeнніи тоб0ю дв7о чcтаz, съ безпл0тными ли1ки тS величaюще.

Вертогрaдъ затворeнъ тS дв7о бцdе, и3 запечaтанъ и3ст0чникъ д¦омъ б9eственнымъ, премyдрый въ пёснехъ поeтъ: тёмже ћкw сaдъ жи1зни, воплощaетсz хrт0съ.

Твоегw2 нескaзаннагw ржcтвA прописyz прbр0къ, кни1гу запечaтану прови1дэ, є3sже никт0же тaинство разумЁ, вочеловёченіz ржcтвA твоегw2.

Слaва: ТебЁ во ўмилeніи души2м0лимсz вси2: не прeзри вLчце нaшz мольбы6, но бyди бlгоувётливъ нaмъ покр0въ, и3мlтву нaшу ўслhши.

И# нhнэ: ТвоемY и3 сн7а твоегw2 припaдаю њбразHмъ: и3 сомнsщихсz почитaти, ћкw мaнентовы лжы2 tметaю, бцdе дв7о: тёмже правослaвнw пёснь скончавaю.

Тaже, Дост0йно є4сть: Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: кондaкъ, и3 пр0чее по nбhчаю, и3 tпyстъ.

Въ недёлю ќтра, на полyнощницэ,

канHнъ прес™ёй и3 живоначaльнэй трbцэ, [є3г0же краестр0чіе: Трbце є3ди1нице, сп7си1 мz твоего2 рабA.] Творeніе митрофaново.

Глaсъ }:

Пёснь №

Їрм0съ: Колесницегони1телz фараHнz погрузи2, чудотворsй и3ногдA мwmсeйскій жeзлъ, кrтоwбрaзнw порази1въ, и3 раздэли1въ м0ре: ї}лz же бэглецA пэшех0дца сп7сE, пёснь бGови воспэвaюща.

Припёвъ: Прес™az трbце, б9е нaшъ, слaва тебЁ.

Трис0лнечному цRю2, и3 строи1телю, и3 промысли1телю всsческихъ, и3 бlг0му є3ди1ному, є3стeственнэ сyщему, и3 є3ди1нственную и3мyщему б9ествA слaву, бGу є3диноначaльному припaдаемъ, пёснь трис™yю пою1ще.

Течє1ніz б9eствєннаz, и3 прbр0чєствіz ±же свhше п0мнzще ћвэ, бGоначaльное є3стество2 є3ди1нственное слaвимъ, присносyщное, собезначaльное, въ тріeхъ ли1цэхъ, nц7Ё, и3 сн7э, и3 д©э, содётельное, всеси1льное.

Сщ7еннотаи1нникъ ґвраaмъ бhвъ, сщ7енноwбрaзнw дрeвле, творцA всёхъ и3 бGа и3 гDа, въ тріeхъ ќбw v3постaсехъ пріsтъ рaдуzсz, и3 трeхъ v3постaсей держaву є3ди1нственную познA.

БGор0диченъ: Неискусобрaчнw хrтA родилA є3си2, є4же по нaмъ, нaсъ рaди воспріeмша є3стество2 пречcтаz, и3 непрел0жна по nбою2 пребhвша. є3г0же моли2 непрестaннw, грэхHвъ ми2 даровaти и3 и3скушeній и3збавлeніе.

Пёснь G

Їрм0съ: Ўтверждeй въ начaлэ нб7сA рaзумомъ, и3 зeмлю на водaхъ њсновaвый, на кaмени мS хrтE °зaповэдей твои1хъ° ўтверди2, ћкw нёсть с™ъ пaче тебE, є3ди1не чlвэколю1бче.

ТебE непристyпнаго бGа и3 цRS слaвы на пrт0лэ и3сaіа ви1дэ выс0цэ, и3 херувjмы и3 серафjмы слaвzщыz непрестaнными пёсньми, є3ди1нственнаго тріmпостaснаго.

Е#ди1наго t nц7A ћкw t ўмA рождeнаго сл0ва, и3 д¦а происходsща неизглаг0ланнw, по коемyждо помышлeніи, и3 кни1жными ўчeніи пости1гше, є3ди1наго бGа трис0лнечнаго почитaемъ.

И$же сhй нерождeнный nц7ъ, и3 своегw2 существA сіsніе роди1въ нетлённw сн7а, свётъ t свёта: и3сх0днэ предлагaетъ срaсленный свётъ д¦а, вседётельна, и3 є3диночeстна.

БGор0диченъ: Хрaмъ kви1ласz є3си2 чи1стъ, дв7о м™и мRjе, вс‰ всеси1льнw и3 премyдрw состaвльшему хrтY, и3 въ чи1нэ пол0жшему и3 носsщему: є3г0же млcтива ми2 сотвори2

м™рними твои1ми мlтвами.

ГDи поми1луй, три1жды.

Тaже, сэдaленъ, глaсъ }: Под0бенъ: Повелeнное тaйнw:

Трис0лнечнагw и3 честнaгw бGоначaліz си1лу вёрніи нhнэ восхвaлимъ, ћкw мaніемъ т0кмw вс‰ состaвилъ вы6шнzz ликосто‰ніz ѓгGльскаz, и3 ни6жнzz сщ7еннонач†ліz цRкHвнаz, є4же взывaти: с™ъ, с™ъ, с™ъ є3си2 б9е пребlгjй: слaва и3 пёніе держaвэ твоeй.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Ћже непремённаго бGа пор0ждшаz, премэнsемое при1снw сeрдце моE грэх0мъ и3 лёностію, прил0гми льсти1вагw, ўтверди2 бlгaz мlтвами м™рними твои1ми: ћкw да и3 ѓзъ бlгодaрнw слaвлю тS бGороди1тельнице мRjе, поми1луй стaдо твоE, є4же стzжaла є3си2, всенепор0чнаz.

Пёснь д7

Їрм0съ: Ты2 моS крёпость гDи, ты2 моS и3 си1ла, ты2м0й бGъ, ты2 моE рaдованіе, не њстaвль нёдра џ§а, и3 нaшу нищетY посэти1въ. тёмъ съ прbр0комъ ґввакyмомъ зовy ти: си1лэ твоeй слaва чlвэколю1бче.

Вост0къ ћвльшисz б9ествA сyщымъ во тьмЁ, всю2 разгнA несвётлую н0щь страстeй: и3 прaвды сlнце возсіS, пр0сто ќбw по существY, трисіsнно же ли1цы: є4же поeмъ при1снw, и3 слaвимъ.

Серафjмскими ўсты2 воспэвaемаго, брeнными ўстнaми слaвимъ є3ди1нственнаго, и3 трbчнаго гDа слaвы, є3стеств0мъ и3 v3постaсьми, вопію1ще: q всецRю2, твои6мъ рабHмъ подaждь разли1чныхъ прегрэшeній прощeніе!

Содержи1тельнаz всёхъ сyщихъ, неви1димаz, всещeдраz, бlгоутр0бнаz, чlвэколюби1ваz трbце чcтнaz, и3 бGоначaльнаz, не забyди менE твоегw2 рабA въ конeцъ: нижE разори2 и4же завэщaлъ є3си2 твои6мъ рабHмъ завётъ, за неизречeнную млcть.

БGор0диченъ: Крaсную тS всечcтаz, є3ди1ну њбрётъ t вёка добр0ту їaкwвлю, пребезначaльное сл0во, и3 всели1сz въ тS бlгоутр0біz рaди, њбнови2 человёческое є3стество2: є3г0же моли2 непрестaннw, t всsкіz мнЁ и3збaвитисz ск0рби.

Пёснь є7

Їрм0съ: Вскyю мS tри1нулъ є3си2 t лицA твоегw2 свёте незаходи1­мый, и3 покрhла мS є4сть чуждaz тьмA nкаsннаго: но њбрати1 мz, и3 къ свёту зaповэдей твои1хъ пути6 мо‰ напрaви, молю1сz.

Соприсносyщнаz три2 ли1ца слaвимъ, є3ди1наго же гDа, тS б9eственное є3стество2, раздэлsюще пр0стw, и3 совокуплsюще, и3 вёрнw вопіeмъ: бGоначaльнаz трbце с™az, тво‰ рабы6 t ск0рби и3збaви.

Рыдaю ѕёльнэ за нeмощь мhсли моеS, кaкw не хотS страждY нев0льное вои1стинну и3змэнeніе; сегw2 рaди зовY: живоначaльнаz трbце с™az, д0брыхъ въ стоsніи мS ўчини2.

Дремaніемъ њтzгчeна мS грэх0внымъ, и3 порэвaема въ с0нъ смeртный, ћкw чlвэколюби1ваz и3 пребlгaz, и3 всемлcтиваz, бGоначaльнаz трbце с™az, ўщeдри и3 возстaви мS.

БGор0диченъ: М™и дв7о nтрокови1це, пречcтаz, всенепор0чнаz, бGобlгодaтнаz, твои1ми мlтвами сн7а и3 бGа твоего2 и3 гDа млcтива сотвори2 мнЁ: и3 страстeй, и3 прегрэшeній твоего2 рабA и3збaви вск0рэ.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Њчи1сти мS сп7се, мнHга бо беззакHніz мо‰, и3 и3з8 глубины2 ѕHлъ возведи2, молю1сz: къ тебё бо возопи1хъ, и3 ўслhши мS, б9е сп7сeніz моегw2.

Нбcныхъ ўмHвъ чинонач†ліz подражaюще, є3диноначaльнаz всёхъ трbце пресyщественнаz, трис™hми пёсньми тS славосл0вимъ, брeнными нaшими ўсты2.

И$же по w4бразу твоемY человёка создaвшему, и3 t не сyщихъ всE премyдрw состaвльшему, бGу тріmпостaсному покланsюсz, и3 чтY, и3 пою2, и3 величaю тS.

Вседержи1телю б9е, и3 є3ди1не неwпредэлeнный, всели1сz въ мS за неизречeнную млcть, трис0лнечный вLко: и3 њзари1 мz, и3 вразуми2, ћкw бlгоутр0бенъ.

БGор0диченъ: Хрaмъ kви1ласz є3си2 бGа невмэсти1магw пречcтаz, хрaмъ и3 менE тогw2 покажи2, б9eственныz бlгодaти прес™az вLчце, твои1ми мольбaми, и3 соблюди2 невреди1ма.

ГDи поми1луй, три1жды.

Сэдaленъ, глaсъ }: Под0бенъ: Повелённое тaйнw:

Nц7A безначaльна вёрніи, сн7а собезначaльна, и3 д¦а б9eственнаго вои1стинну пэсносл0вимъ, несліsннэ, непреврaтнэ и3 неизмённэ, трbцу пр0сту, и3 с™у, и3 срaслену, вопію1ще со ѓгGлы: с™ъ є3си2 џ§е, сн7е, со д¦омъ прес™hмъ и3 чcтнhмъ. поми1луй, ±же создaлъ є3си2 по w4бразу твоемY, вLко.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Бlгодари1мъ тS при1снw бцdе, и3 величaемъ чcтаz, и3 покланsемсz, воспэвaюще ржcтво2 твоE бlгодaтнаz, вопію1ще непрестaннw: сп7си2 нaсъ дв7о премлcтиваz, ћкw бlгaz въ чaсъ и3спытaніz, да не посрaмлени бyдемъ раби2 твои2.

Пёснь з7

Їрм0съ: Б9іz снизхождeніz џгнь ўстыдёсz въ вавmлHнэ и3ногдA, сегw2 рaди џтроцы въ пещи2 рaдованною ног0ю, ћкw во цвётницэ ликyюще поsху: бlгословeнъ є3си2 б9е nтє1цъ нaшихъ.

Премyдростію неизглаг0ланною твоeю, и3 пучи1ною бlгостhни, тyне твоего2 рабA поми1лованна покажи1 мz: и3 нhнэ, ћкоже дрeвле, и3збaви њѕлоблeніz, трbце є3ди1нице б9е, грэхHвъ и3 страстeй. [Двaжды.]

Ќмъ нерождeнный nц7ъ, и3 сл0во р0ждшеесz t негw2, и3 д¦ъ б9eственный, непости1жнэ и3сх0денъ сhй, б9е є3диноначaльне, трис0лнечне, пою2 тебЁ: бlгословeнъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.

БGор0диченъ: Ўмерщвлeнъ бhхъ пречcтаz, грэх0внымъ ћдомъ напоeнъ, и3 притекaю къ тебЁ вёрою, р0ждшей начaльника животA: твои1ми мlтвами рабA твоего2 њживи2, и3 и3скушeній и3 страстeй и3збaви, є3ди1на чcтаz.

Пёснь }

Їрм0съ: Седмери1цею пeщь халдeйскій мучи1тель бGочести6вымъ неи1стовнw разжжE, си1лою же лyчшею сп7сeны сі‰ ви1дэвъ, творцY и3 и3збaвителю вопіsше: џтроцы бlгослови1те, сщ7eнницы восп0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

Свётъ сhй незаходи1мъ, трисіsненъ и3 трис0лнечный и3 є3диноначaленъ, самодержaвенъ, простёйшій, бGъ непостижи1­мый, и3 самодержaвенъ гDь, нhнэ тeмное и3 њмрачeнное моE сeрдце њзари2: и3 покажи2 свэтозaрнw и3 свэтон0снw пёти тS, и3 слaвити во вс‰ вёки.

Сщ7eннэйшими крилы6, серафjми б9eственнэйшіи, ли1ца и3 н0ги бlгоговёйнw покрывaютъ, слaвы не терпsще непостижи1мыz добр0ты твоеS, бlгоначaльнаz, бGоначaльнаz, є3диноначaльнаz трbце прес™az: nбaче и3 мы2 воспэвaти тS дерзaемъ, и3 слaвити вёрнw во вёки.

ГDоначaліе безначaльное, всеси1льную и3 пребlгу, совершенноначaльну, бlгодёйственну, неwпредёльну, винY невин0вну, твори1тельну, присносyщну, промысли1тельну и3 сп7си1тельную всBмъ є3дини1цу по существY, и3 трbцу ли1цы, слaвлю тS б9е м0й, вёрнw во вёки.

БGор0диченъ: На земли2 возсіS невечeрнее сlнце, ржcтв0мъ є4же и3з8 тебE дв7ственнымъ, пречcтаz вLчце, и3 человёки и3збaви t јдwльскагw помрачeннаго мрaка. тёмже и3 нhнэ мS пaче тогw2 бGоначaліz њзари2 лучaми, и3 соблюди2 твоего2 рабA.

Пёснь f7

Їрм0съ: Ўжасeсz њ сeмъ нб7о, и3 земли2 ўдиви1шасz концы2, ћкw бGъ kви1сz человёкwмъ пл0тски, и3 чрeво твоE бhсть прострaннэйшее нб7съ. тёмъ тS бцdу, ѓгGлwвъ и3 человBкъ чинонач†ліz величaютъ.

И$же всёми цrтвующее, и3 вседётельное преначaльное є3стество2, вышшелётную, живоначaльную, бlгоутр0бну, чlвэколюби1вую, бlгyю, є3диноначaльную трbцу тS нhнэ славосл0вzще, грэхHвъ прощeніz пр0симъ, мjрови ми1ра, и3 цRквамъ є3диномhсліz. [Двaжды.]

Е#ди1но гDьство и3 трисіsнное, є3ди1нственное бGоначaліе трис0лнечное, пэвцы2 пріими2 тво‰ бGолёпнw, и3 прегрэшeній и3збaви, и3 и3скушeній и3 лю1тыхъ: и3 вск0рэ ми1ръ подaждь чlвэколю1бнw, и3 цRквамъ соединeніе.

БGор0диченъ: Во ўтр0бу хrтE сп7се м0й, дв7и1ческую всeльсz, kви1лсz є3си2 мjру твоемY бGомyжнw, непреврaтенъ, несліsненъ вои1стинну: и3 њбэщaлъ є3си2 всегдA съ твои1ми рабы6 бhти ћвэ. тёмже тебE р0ждшіz мlтвами, ми1ръ всемY стaду твоемY ўстр0й.

Посeмъ припёвы григ0ріа сінаи1та: Дост0йно є4сть: И# пр0чее полyнощницы, пи1сано въ концЁ кни1ги сеS.

На ќтрени по є3xаpалмёхъ,

БGъ гDь, и3 kви1сz нaмъ: на глaсъ }, и3 глаг0лемъ тропaрь воскrнъ: Съ высоты2 снизшeлъ є3си2: двaжды. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: И$же нaсъ рaди рождeйсz t дв7ы: Тaже nбhчное стіхосл0віе pалти1ра.

По №-мъ стіхосл0віи, сэдaльны воскrны, глaсъ }:

ВоскRслъ є3си2 и3з8 мeртвыхъ животE всёхъ, и3 ѓгGлъ свётелъ женaмъ вопіsше: престaните t слeзъ, ґпcлwмъ бlговэсти1те, возопjйте пою1щz: ћкw воскRсе хrт0съ гDь, бlговоли1вый сп7сти2 ћкw бGъ р0дъ человёческій.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

ВоскRсhй и3з8 гр0ба ћкw вои1стинну, прпdбнымъ повелёлъ є3си2 женaмъ проповёдати востaніе ґпcлwмъ, ћкоже пи1сано є4сть: и3 ск0рый пeтръ предстA гр0бу, и3 свётъ зрS во гр0бэ, ўжасaшесz. тёмже и3 ўви1дэвъ плащани6цы, кромЁ б9eственнагw тёла въ нeмъ лежaщыz, °со стрaхомъ° возопи2: слaва тебЁ хrтE б9е, ћкw сп7сaеши вс‰ сп7сE нaшъ: џ§ее бо є3си2 сіsніе.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Нбcную двeрь, и3 ківHтъ, всес™yю г0ру, свэтозaрный џблакъ воспои1мъ, нбcную лёствицу, словeсный рaй, є4vино и3збавлeніе, вселeнныz всеS вели1кое сокр0вище, ћкw сп7сeніе въ нeй содёласz мjрови, и3 њставлeніе дрeвнихъ согрэшeній. сегw2 рaди вопіeмъ ти2: моли2 сн7а твоего2 и3 бGа, прегрэшeній њставлeніе даровaти, бlгочeстнw покланsющымсz прес™0му ржcтвY твоемY.

По в7-мъ стіхосл0віи сэдaльны воскrны, глaсъ }:

Человёцы сп7се, гр0бъ тв0й запечaташа: ѓгGлъ кaмень t дверeй tвали2: жєны2 ви1дэша востaвша t мeртвыхъ, и3 тhz бlговэсти1ша ў§нкHмъ твои6мъ въ сіHнэ, ћкw воскрeслъ є3си2 животE всёхъ, и3 разрэши1шасz ќзы смє1ртныz: гDи слaва тебЁ.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

М›ра погребaтєльнаz жєны2 принeсшz, глaсъ ѓгGльскій и3з8 гр0ба слhшаху: престaните t слeзъ, и3 вмёстw печaли рaдость пріими1те, возопjйте пою1щz: ћкw воскRсе хrт0съ гDь, бlговоли1вый сп7сти2 ћкw бGъ р0дъ человёческій.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, не сэдsще поeмъ, но стоsще, и3 со стрaхомъ и3 бlгоговёніемъ:

Њ тебЁ рaдуетсz бlгодaтнаz всsкаz твaрь, ѓгGльскій соб0ръ, и3 чlвёческій р0дъ, њсщ7eнный хрaме, и3 раю2 словeсный: дв7ственнаz похвало2, и3з8 неsже бGъ воплоти1сz, и3мLнецъ бhсть, прeжде вBкъ сhй бGъ нaшъ: ложеснa бо тво‰ пrт0лъ сотвори2, и3 чрeво твоE прострaннэе нб7съ содёла. њ тебЁ рaдуетсz, бlгодaтнаz, всsкаz твaрь, слaва тебЁ.

V#пакои2, глaсъ }: МmронHсицы жизнодaвца предстоsщz гр0бу, вLку и3скaху въ мeртвыхъ безсмeртнаго, и3 рaдость бlговёщеніz t ѓгGла пріeмшz, ґпcлwмъ возвэщaху: ћкw воскRсе хrт0съ бGъ, подаsй мjрови вeлію млcть.

Степє1нна, глaсъ }: И$хже стіхи2 повторsюще поeмъ.

ҐнтіфHнъ №:

T ю4ности моеS врaгъ мS и3скушaетъ, сластьми2 пали1тъ мS: ѓзъ же надёzсz на тS гDи, побэждaю сего2.

Ненави1дzщіи сіHна, да бyдутъ ќбw прeжде и3сторжeніz ћкw травA: ссёчетъ бо хrт0съ вы6z и4хъ, ўсэчeніемъ мyкъ.

Слaва: С™hмъ д¦омъ, є4же жи1ти всsчєскимъ: свётъ t свёта, бGъ вели1къ: со nц7eмъ поeмъ є3мY, и3 съ сл0вомъ.

И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ в7:

Сeрдце моE стрaхомъ твои1мъ да покрhетсz смиреномyдрствующее: да не вознeсшеесz tпадeтъ t тебE всещeдре.

На гDа и3мёвый надeжду, не ўстраши1тсz тогдA, є3гдA nгнeмъ вс‰ суди1ти и4мать, и3 мyкою.

Слaва: С™hмъ д¦омъ, всsкъ кто2 б9eственный ви1дитъ, и3 предглаг0летъ, чудодёйствуетъ вы6шнzz, въ тріeхъ є3ди1наго бGа поS: ѓще бо и3 трисіsетъ, є3диноначaльствуетъ б9ество2.

И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ G:

Воззвaхъ тебЁ гDи, вонми2, приклони1 ми ќхо твоE вопію1щу, и3 њчи1сти, прeжде дaже не в0змеши менE tсю1ду.

Въ мaтери своeй земли2 tходsй всsкъ, пaки разрэшaетсz, пріsти м{ки, и3ли2 п0чєсти пожи1вшихъ.

Слaва: С™hмъ д¦омъ бGосл0віе, є3ди1ница трис™az: nц7ъ бо безначaленъ: t негHже роди1сz сн7ъ безлётнw, и3 д¦ъ сопrт0­ленъ, соwбрaзенъ, t nц7A спросіsвшій.

И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ д7:

СE нhнэ что2 добро2, и3ли2 что2 красно2; но є4же жи1ти брaтіи вкyпэ: въ сeмъ бо гDь њбэщA жив0тъ вёчный.

Њ ри1зэ своeй, и4же крjны сeльныz ўкрашazй, повелэвaетъ, ћкw не подобaетъ пещи1сz.

Слaва: С™hмъ д¦омъ, є3динови1дною вин0ю, вс‰ содержaтсz мироподaтельнэ: бGъ бо сeй є4сть, nц7y же и3 сн7ови є3диносyщенъ госп0дственнэ.

И# нhнэ, т0йже.

Прокjменъ, глaсъ }: ВоцRи1тсz гDь во вёкъ, бGъ тв0й сіHне, въ р0дъ и3 р0дъ. Стjхъ: Хвали2 душE моS гDа, восхвалю2 гDа въ животЁ моeмъ. Всsкое дыхaніе: и3 Е#ђліе воскrно ќтреннее. Воскrніе хrт0во. pал0мъ н7. И# прHчаz порsду.

КанHнъ воскrнъ. Глaсъ }:

Пёснь №

Їрм0съ: Колесницегони1телz фараHнz погрузи2, чудотворsй и3ногдA мwmсeйскій жeзлъ, кrтоwбрaзнw порази1въ, и3 раздэли1въ м0ре: ї}лz же бэглецA, пэшех0дца сп7сE, пёснь бGови воспэвaюща.

Припёвъ: Слaва гDи, с™0му воскrнію твоемY.

Всеси1льну хrт0ву б9ествY кaкw не диви1мсz; t страстeй ќбw всBмъ вBрнымъ, безстрaстіе и3 нетлёніе точaщу, t ребрa же с™aгw и3ст0чникъ безсмeртіz и3скaпающу, и3 жив0тъ и3з8 гр0ба присносyщный.

Ћкw бlголёпенъ женaмъ ѓгGлъ нhнэ kви1сz, свётлыz носS w4бразы є3стeственныz невещeственныz чистоты2, зрaкомъ же возвэщaz свётъ воскrніz, зовhй: воскRсе гDь.

БGор0диченъ: Пресл†внаz возглаг0лашасz њ тебЁ въ родёхъ родHвъ, бGа сл0ва во чрeвэ вмёщшаz, чистa же пребhвши бцdе мRjе. тёмже тS вси2 почитaемъ, сyщее по бз7э заступлeніе нaше.

КанHнъ кrтовоскrнъ

Їрм0съ: В0ду прошeдъ ћкw сyшу:

Взsшасz вратA болёзненнаz, и3 ўжас0шасz врaтницы ѓдовы, зрsще въ преиспHднэйшаz сошeдшаго, и4же на высотЁ всёхъ превhше є3стествA.

Ўдиви1шасz чи1ни ѓгGльстіи, зрsще на пrт0лэ посаждeно џ§и, tпaдшее є3стество2 человёческое, затворeное въ преисп0днихъ земли2.

Чи1ни тS ѓгGльстіи и3 человёчестіи, безневёстнаz м™и, хвaлzтъ непрестaннw: зижди1телz бо си1хъ, ћкw мLнца на њб8sтіихъ твои1хъ носи1ла є3си2.

И$нъ канHнъ прес™ёй бцdэ

Їрм0съ: Пои1мъ гDеви, провeдшему лю1ди сво‰:

Пречcтаz бцdе, вопл0щшеесz присносyщное и3 преб9eственное сл0во, пaче є3стествA р0ждши, поeмъ тS.

Гр0здъ тS живон0сенъ, всемjрнагw и3скaпающъ слaдость сп7сeніz, дв7а хrтE роди2.

Р0дъ ґдaмль, ко є4же пaче ўмA бlжeнству, тоб0ю возведeнный бцdе, дост0йнw слaвитъ тS.

Катавaсіа: Tвeрзу ўстA мо‰:

Пёснь G

Їрм0съ: Ўтверждeй въ начaлэ нб7сA рaзумомъ, и3 зeмлю на водaхъ њсновaвый, на кaмени мS, хrтE, зaповэдей твои1хъ ўтверди2, ћкw нёсть с™ъ, пaче тебE є3ди1не чlвэколю1бче.

Њсуждeна бhвша ґдaма вкушeніемъ грэхA, пл0ти твоеS сп7си1тельною стrтію њправдaлъ є3си2 хrтE: сaмъ бо непови1ненъ смeртнагw и3скyса бhлъ є3си2 безгрёшне.

Воскrніz свётъ возсіS сyщымъ во тьмЁ, и3 сёни смeртнэй сэдsщымъ, бGъ м0й ї}съ, и3 свои1мъ б9еств0мъ крёпкаго свzзaвъ, сегw2 сосyды расхи1тилъ є4сть.

БGор0диченъ: Херувjмwвъ и3 серафjмwвъ превhшши kви1­ласz є3си2 бцdе: тh бо є3ди1на пріsла є3си2 невмэсти1маго бGа въ твоeмъ чрeвэ, несквeрнаz: тёмже тS вёрніи вси2 пёсньми чcтаz, ўбlжaемъ.

И$нъ. Їрм0съ: Нбcнагw крyга верхотв0рче гDи:

Tвeргшагосz прeжде зaповэди, гDи, и3зриновeна мS t тебE сотвори1лъ є3си2, въ нег0же воwбрази1всz, послушaнію же °навhкъ, себЁ пaки наздaлъ° є3си2 распsтіемъ.

Премyдростію вс‰ проувёдэвый гDи, и3 рaзумомъ твои1мъ водрузи1вый преиспHднzz, не не спод0билъ є3си2 снизхождeніемъ твои1мъ сл0ве б9ій, воскRси1ти, є4же по w4бразу твоемY.

БGор0диченъ: Всели1всz въ дв7у тэлeснэ гDи, kви1лсz є3си2 человёкwмъ, ћкоже подобaше ви1дэти тебE: ю4же и3 показaлъ є3си2 ћкw и4стинную бцdу, и3 вёрныхъ пом0щницу, є3ди1не чlвэколю1бче.

И$нъ. Їрм0съ: Ты2 є3си2 ўтверждeніе:

Дaждь нaмъ п0мощь твои1ми мlтвами всечcтаz, прил0ги tражaющи лю1тыхъ њбстоsній.

Е$vэ прамaтери ты2 и3справлeніе былA є3си2, начaльника жи1зни мjрови, хrтA бцdе р0ждши.

Препоsши мS си1лою всечcтаz, ћже вои1стинну бGа р0ждши пл0тію, џ§ую v3постaсную си1лу.

Пёснь д7

Їрм0съ: Ты2 моS крёпость гDи, ты2 моS и3 си1ла, ты2м0й бGъ, ты2 моE рaдованіе, не њстaвль нёдра џ§а, и3 нaшу нищетY посэти1въ. тёмъ съ прbр0комъ ґввакyмомъ зовy ти: си1лэ твоeй слaва чlвэколю1бче.

Ты2 врагA сyща мS ѕэлw2 возлюби1лъ є3си2: ты2 и3стощaніемъ стрaннымъ сошeлъ є3си2 на зeмлю, бlгоутр0бне сп7се, послёднzгw моегw2 досаждeніz не tвeргсz, и3 пребhвъ на высотЁ пречcтыz твоеS слaвы, прeжде безчeствованнаго прослaвилъ є3си2.

Кто2 зрS вLко, нhнэ не ўжасaетсz, стrтію смeрть разрушaему; кrт0мъ бэжaщее тлёніе, и3 смeртію ѓдъ богaтства и3стощавaемый, б9eственною си1лою тебE распsтагw; чyдно дёло, чlвэколю1бче!

БGор0диченъ: Ты2 вBрнымъ похвалA є3си2 безневёстнаz, ты2 предстaтельнице, ты2 и3 прибёжище хrтіaнъ, стэнA и3 пристaнище: къ сн7у бо твоемY мольбы6 н0сиши всенепор0чнаz, и3 сп7сaеши t бёдъ, вёрою и3 люб0вію бцdу чcтую тебE знaющихъ.

И$нъ. Їрм0съ: Ўслhшахъ гDи.

На кrтё тz пригвозди1ша законопрестyпныхъ дёти, хrтE б9е: и4мже сп7слъ є3си2 ћкw бlгоутр0бенъ, слaвzщыz тво‰ страд†ніz.

ВоскRсъ t гр0ба, вс‰ совоскRси1лъ є3си2 сyщыz во ѓдэ мє1ртвыz, и3 просвэти1лъ є3си2 ћкw бlгоутр0бенъ, слaвzщыz твоE воскrніе.

БGор0диченъ: БGа, є3г0же родилA є3си2 пречcтаz мRjе, того2 моли2 даровaти рабHмъ твои6мъ согрэшeній прощeніе.

И$нъ. Їрм0съ т0йже

Клaсъ возрасти1вшаz животв0рный, неwрaннаz ни1во, подаю1щаго мjрови жи1знь, бцdе, сп7сaй пою1щыz тS.

Бцdу тS всечcтаz, просвёщшіисz вси2 проповёдуемъ: сlнце бо прaвды родилA є3си2 приснодв7о.

Њчищeніе дaруй нaшымъ невёдэніємъ, ћкw безгрёшенъ: и3 ўмири2 мjръ тв0й б9е, мlтвами р0ждшіz тS.

Пёснь є7

Їрм0съ: Вскyю мS tри1нулъ є3си2 t лицA твоегw2 свёте незаходи1­мый, и3 покрhла мS є4сть чуждaz тьмA nкаsннаго; но њбрати1 мz, и3 къ свёту зaповэдей твои1хъ пути6 мо‰ напрaви, молю1сz.

Њдёzтисz претерпёлъ є3си2 въ багрzни1цу прeжде стrти твоеS сп7се, поругaемь, первоздaннагw покрывaz без8wбрaзное њбнажeніе: и3 нaгъ пригвозди1лсz є3си2 на кrтЁ пл0тію, совлачaz хrтE, ри1зу ўмерщвлeніz.

T пeрсти смeртныz, ты2 пaдшее моE пaки наздaлъ є3си2 существо2, воскRсъ: и3 нестарёющеесz хrтE ўстр0илъ є3си2, kви1въ пaки ћкоже цaрскій w4бразъ, нетлёніz жи1знь блистaющъ.

БGор0диченъ: М™рнее дерзновeніе, є4же къ сн7у твоемY и3мyщи всечcтаz, ср0днагw промышлeніz, є4же њ нaсъ, не прeзри, м0лимсz: ћкw тебE и3 є3ди1ну хrтіaне ко вLцэ њчищeніе млcтивнw предлагaемъ.

И$нъ. Їрм0съ: Просвэти2 нaсъ:

Настaви нaсъ си1лою кrтA твоегw2 хrтE: тёмъ бо тебЁ припaдаемъ, ми1ръ подaждь нaмъ чlвэколю1бче.

Њкорми2 жив0тъ нaшъ, °ћкw пребlгjй° пою1щихъ твоE востaніе, и3 ми1ръ подaждь нaмъ чlвэколю1бче.

БGор0диченъ: Ўмоли2 чcтаz, сн7а твоего2 и3 бGа нaшего, неискусобрaчнаz мRjе пречcтаz, є4же низпослaти нaмъ вBрнымъ вeлію млcть.

И$нъ. Їрм0съ: Ќтренююще, вопіeмъ ти2:

Ўтоли2 нестерпи1мую бyрю страстeй мои1хъ, ћже бGа р0ждшаz њкорми1телz и3 гDа.

Слyжатъ ржcтвY твоемY пречcтаz бцdе, ѓгGльстіи чи1нове, и3 человёкwвъ собрaніе.

МRjе бцdе безневёстнаz, ўпов†ніz врагHвъ њсуети2, и3 пою1щыz тS возвесели2.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Њчи1сти мS сп7се, мнHга бо беззакHніz мо‰, и3 и3з8 глубины2 ѕHлъ возведи2, молю1сz: къ тебё бо возопи1хъ, и3 ўслhши мS, б9е сп7сeніz моегw2.

Дрeвомъ крёпкw низложи1 мz началоѕл0бный: тh же хrтE, вознeссz на кrтЁ, °крэпчaе° низложи1лъ є3си2, посрами1въ сего2, пaдшаго же воскRси1лъ є3си2.

Ты2 ўщeдрилъ є3си2 сіHна, возсіsвый t гр0ба, н0ваго вмёстw вeтхагw соверши1въ, ћкw бlгоутр0бенъ, б9eственною твоeю кр0вію: и3 нhнэ цaрствуеши въ нeмъ во вёки, хrтE.

БGор0диченъ: Да и3збaвимсz t лю1тыхъ прегрэшeній, мольбaми твои1ми бGороди1тельнице чcтаz, и3 да ўлучи1мъ пречcтаz б9eственное сіsніе, и3з8 тебE неизречeннw воплощeннагw сн7а б9іz.

И$нъ. Їрм0съ: Мlтву пролію2 ко гDу:

Дл†ни на кrтЁ распростeрлъ є3си2, и3сцэлszй неудержaннw простeртую во є3дeмэ рyку первоздaннагw: и3 твоeю в0лею жeлчи вкуси1въ, и3 сп7слъ є3си2 хrтE ћкw си1ленъ, слaвzщыz тво‰ страд†ніz.

Смeрти и3збaвитель вкуси2, дрeвнzгw њсуждeніz, ћкw да и3 тлёніz цaрство разруши1тъ, и3 во ѓдскаz сшeдъ, воскRсе хrт0съ, и3 сп7сE ћкw си1ленъ пою1щыz є3гw2 воскrніе.

БGор0диченъ: Не престaй за ны2 молsщи пречcтаz бцdе дв7о, ћкw вBрнымъ ўтверждeніе ты2 є3си2 надeждою твоeю крэпи1мсz, и3 люб0вію тS, и3 и3з8 тебE воплощeннаго неизречeннw слaвимъ.

И$нъ. Їрм0съ: Ри1зу мнЁ подaждь свётлу:

Хрaмъ тS б9ій и3 ковчeгъ, и3 черт0гъ њдушевлeнный, и3 двeрь нбcную, бцdе вёрніи возвэщaемъ.

Трeбищъ разруши1тель ћкw бGъ, бhвшее ржcтво2 твоE мRjе бGоневёсто, покланsемо є4сть со nц7eмъ и3 д¦омъ.

Сл0во б9іе тебE земны6мъ, бцdе, показA нбcную лёствицу: тоб0ю бо къ нaмъ сни1де.

Кондaкъ, глaсъ }: Под0бенъ: Ћкw начaтки:

ВоскRсъ и3з8 гр0ба, ўмeршыz воздви1глъ є3си2, и3 ґдaма воскRси1лъ є3си2, и3 є4vа ликyетъ во твоeмъ воскrніи, мірстjи концы2 торжествyютъ, є4же и3з8 мeртвыхъ востaніемъ твои1мъ, многомлcтиве.

Јкосъ: Ѓдwва цaрствіz плэни1вый, и3 мє1ртвыz воскреси1вый, долготерпэли1ве, жєны2 мmронHсицы срётилъ є3си2, вмёстw печaли рaдость принесhй: и3 ґпcлwмъ твои6мъ возвэсти1лъ є3си2 побэди1тєльнаz сп7се м0й знaмєніz живодaтелю, и3 твaрь просвэщaеши чlвэколю1бче. сегw2 рaди и3 мjръ срaдуетсz, є4же и3з8 мeртвыхъ востaнію твоемY многомлcтиве.

Пёснь з7

Їрм0съ: Б9іz снизхождeніz џгнь ўстыдёсz въ вавmлHнэ и3ногдA: сегw2 рaди џтроцы въ пещи2 рaдованною ног0ю, ћкw во цвётницэ ликyюще поsху: бlгословeнъ є3си2 б9е nтє1цъ

нaшихъ.

Слaвное и3стощaніе, б9eственное богaтство твоеS нищеты2 хrтE, ўдивлsетъ ѓгGлы, на кrтЁ зрsщыz тS пригвождaема, за є4же сп7сти2 вёрою зовyщыz: бlгословeнъ є3си2 б9е nтє1цъ нaшихъ.

Б9eственнымъ твои1мъ сошeствіемъ свёта и3сп0лнилъ є3си2 преиспHднzz, и3 тьмA прогнaна бhсть прeжде гонsщаz. tню1дуже воскRс0ша и5же t вёка ю4зницы, зовyще: бlгословeнъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.

Трbченъ: ВсBмъ ќбw гDа, °є3ди1наго же є3ди1ному° є3динор0дному сн7у правослaвнw nц7A, бGосл0вzще тS возвэщaемъ, и3 є3ди1наго вёдzще t тебE и3сходsща д¦а прaваго, соестeственна и3 соприсносyщна.

И$нъ. Їрм0съ: T їудeи дошeдше:

Сп7сeніе содёлалъ є3си2 посредЁ вселeнныz, прbр0чески б9е: на дрeво бо вознесeнъ бhвъ, вс‰ призвaлъ є3си2 вёрою зовyщыz: nтє1цъ нaшихъ б9е бlгословeнъ є3си2.

ВоскRсъ t гр0ба, ћкоже t снA щeдре, всёхъ и3збaвилъ є3си2 t тли2, твaрь же ўвэрsетсz ґпcлы проповёдающими востaніе: nтцє1въ б9е бlгословeнъ є3си2.

БGор0диченъ: Равнодётельное р0ждшему, равноси1льное сл0во и3 соприсносyщное, во ўтр0бэ дв7ы, nц7A бlговолeніемъ, и3 д¦а, созидaетсz: nтцє1въ нaшихъ б9е бlгословeнъ є3си2.

И$нъ. Їрм0съ т0йже

T дв7ственныхъ ложeснъ вопл0щьсz, kви1лсz є3си2 на сп7сeніе нaше. тёмже твою2 м™рь вёдzще бцdу правослaвнw зовeмъ: nтцє1въ б9е бlгословeнъ є3си2.

Жeзлъ прорасти1ла є3си2 дв7о, t к0рене їессeова всебlжeннаz, пл0дъ цвэтоносsщи сп7си1тельный, вёрою сн7у твоемY зовyщымъ: nтцє1въ б9е бlгословeнъ є3си2.

Премyдрости и3сп0лни всёхъ и3 си1лы б9eственныz, v3постaснаz премyдросте вhшнzгw, бцdею, вёрою тебЁ пою1щихъ: nтцє1въ нaшихъ б9е бlгословeнъ є3си2.

Пёснь }

Їрм0съ: Седмери1цею пeщь халдeйскій мучи1тель бGочести6вымъ неи1­стовнw разжжE, си1лою же лyчшею сп7сeны сі‰ ви1дэвъ, творцY и3 и3збaвителю вопіsше: џтроцы бlгослови1те, сщ7eнницы восп0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

Ї}сова б9ествA преб9eственнаz си1ла, въ нaсъ бGолёпнw возсіsла є4сть: пл0тію во вкyшъ за всёхъ смeрть кrтную, разруши2 ѓдову крёпость. є3г0же непрестaннw дёти бlгослови1те, сщ7eнницы восп0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

Распнhйсz востA, великовhйный падE, падhй и3 сокрушeнный и3спрaвисz, тлS tвeржена бhсть, и3 нетлёніе процвэтE: жи1знію во мeртвенное пожeрто бhсть. дёти бlгослови1те, сщ7eнницы восп0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

Трbченъ: Трисвётлое б9ество2, є3ди1ну сіsющее зарю2 t є3ди1нагw тріmпостaснагw є3стествA, роди1телz безначaльна: є3диноестeственно же сл0во nц7Y, и3 сцaрствующаго є3диносyщнаго д¦а, дёти бlгослови1те, сщ7eнницы восп0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

И$нъ. Їрм0съ: Побэди1тели мучи1телz:

На дрeвэ рyцэ мнЁ простeршаго њбнажeнному, призывaюща мS, своeю бlгоwбрaзною согрёzти нагот0ю: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz, и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

И#з8 преисп0днzгw ѓда вознeсша мS пaдшаго, и3 высокопрест0льною слaвою роди1телz почeтшаго: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

БGор0диченъ: Ґдaма дв7о, пaдшагw ќбw kви1ласz є3си2 дщи2, бGа же м™и, њбнови1вшагw моE существо2: є3г0же поeмъ вс‰ дэлA ћкw гDа, и3 превозн0симъ во вс‰ вёки.

И$нъ. Їрм0съ: ЦRS нбcнаго:

Сопроти1вныхъ разжжє1нныz и3 пламенови6дныz на нaсъ ўгаси2 стрёлы: ћкw да поeмъ тS во вс‰ вёки.

Преестeственнэ содётелz и3 сп7са, бGа сл0ва родилA є3си2 дв7о: тёмже тS поeмъ, и3 превозн0симъ во вс‰ вёки.

Просвэти1тельную тS, и3 златозaрную, всeльшійсz въ тS свётъ непристyпный дв7о, показA свэщY во вс‰ вёки.

Тaже поeмъ пёснь бцdы: Вели1читъ душA моS гDа: Съ припёвомъ: ЧCтнёйшую херув‡мъ:

Пёснь f7

Їрм0съ: Ўжасeсz њ сeмъ нб7о, и3 земли2 ўдиви1шасz концы2, ћкw бGъ kви1сz человёкwмъ пл0тски, и3 чрeво твоE бhсть прострaннэйшее нб7съ. тёмъ тS бцdу, ѓгGлwвъ и3 человBкъ чинонач†ліz величaютъ.

Б9eственнымъ и3 безначaльнымъ є3стеств0мъ пр0стъ сhй, сложи1лсz є3си2 пріsтіемъ пл0ти, въ тебЁ сам0мъ сію2 состaвивъ сл0ве б9ій, и3 пострадaвъ ћкw человBкъ, пребhлъ є3си2 кромЁ страстeй ћкw бGъ. тёмже тS во двою2 сущєствY нераздёльнw и3 несліsннw величaемъ.

Nц7A по существY б9eственному, ћкоже є3стеств0мъ бhвъ человёкъ, рeклъ є3си2 бGа вhшній рабHмъ снизходS, воскRсъ t гр0ба, бlгодaтію nц7A земнорHднымъ пол0жъ, и4же по є3стествY бGа же и3 вLку, съ ни1мже тS вси2 величaемъ.

БGор0диченъ: Kви1ласz є3си2, q дв7о м™и б9іz, пaче є3стествA р0ждши пл0тію бGа сл0ва, є3г0же nц7ъ tрhгну t сeрдца своегw2 прeжде всёхъ вBкъ, ћкw бlгъ, є3г0же нhнэ и3 тэлeсъ превhшша разумёемъ, ѓще и3 въ тёло њблечeсz.

И$нъ. Їрм0съ: Ўстраши1сz:

Б9іz тS є3стеств0мъ ќбw сн7а, зачaтаго во ўтр0бэ свёмы бGомaтере, и3 бhвшаго нaсъ рaди человёка, и3 зрsще тS на кrтЁ є3стеств0мъ ќбw стрaждуща человёческимъ, безстrтна же ћкw бGа пребывaюща величaемъ.

Разруши1сz тьмA дрsхлаz, t ѓда бо возсіS сlнце прaвды хrт0съ, земли2 просвэщaz вс‰ концы2, сіsz б9ествA свётомъ, нбcный человёкъ, бGъ земнhй: є3г0же во двою2 є3стєствY величaемъ.

Напрzзи2, и3 ўспэвaй, и3 цaрствуй, сн7е бGомaтере, їсмaильтєскіz лю1ди покарsz, борю1щыz ны2, ћкw nрyжіе непобэди1мое, приходsщымъ къ тебЁ кrтъ съ копіeмъ дaруz.

И$нъ. Їрм0съ: Вои1стинну бцdу:

Рaдости и3 весeліz и3сп0лнь є4сть пaмzть твоS, приступaющымъ и3сцэлє1ніz точaщи, и3 бlгочeстнw бцdу тS возвэщaющымъ.

Pалмы2 тS воспэвaемъ бlгодaтнаz, и3 нем0лчнw, є4же рaдуйсz, прин0симъ: тh бо и3сточи1ла є3си2 всBмъ рaдость.

Красeнъ бGор0дице прорастE пл0дъ тв0й, не тли2 причащaющымсz ходaтайственъ, но жи1зни, вёрою тS величaющымъ.

По катавaсіи є3ктеніA мaлаz.

Тaже, С™ъ гDь бGъ нaшъ. Посeмъ є3xапостілaрій.

На хвали1техъ стіхи6ры воскrны, глaсъ }:

Стjхъ: Сотвори1ти въ ни1хъ сyдъ напи1санъ: слaва сіS бyдетъ всBмъ прпdбнымъ є3гw2.

ГDи, ѓще и3 суди1лищу предстaлъ є3си2 t пілaта суди1мый, но не tступи1лъ є3си2 t пrт0ла со nц7eмъ сэдS: и3 воскRсъ и3з8 мeртвыхъ, мjръ свободи1лъ є3си2 t раб0ты чуждaгw, ћкw щeдръ и3 чlвэколю1бецъ.

Стjхъ: Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2, хвали1те є3го2 во ўтвержeніи си1лы є3гw2.

ГDи, nрyжіе на діaвола кrтъ тв0й дaлъ є3си2 нaмъ: трепeщетъ бо и3 трzсeтсz, не терпS взирaти на си1лу є3гw2: ћкw мє1ртвыz возставлsетъ, и3 смeрть ўпраздни2. сегw2 рaди покланsемсz погребeнію твоемY и3 востaнію.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 на си1лахъ є3гw2, хвали1те є3го2 по мн0жеству вели1чествіz є3гw2.

ГDи, ѓще и3 ћкw мeртва во гр0бэ їудє1и положи1ша: но ћкw цRS спsща в0ини тS стрежaху, и3 ћкw животA сокр0вище, печaтію печaташа: но воскrлъ є3си2, и3 п0далъ є3си2 нетлёніе душaмъ нaшымъ.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 во глaсэ трyбнэмъ, хвали1те є3го2 во pалти1ри и3 гyслехъ.

ЃгGлъ тв0й гDи, воскrніе проповёдавый, стр†жи ќбw ўстраши2, женaмъ же возгласи2 глаг0лz: что2 и4щете живaгw съ мeртвыми; воскRсе бGъ сhй, и3 вселeннэй жи1знь даровA.

И$ны стіхи6ры ґнатHліевы, глaсъ т0йже.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ тmмпaнэ и3 ли1цэ, хвали1те є3го2 во стрyнахъ и3 nргaнэ.

Пострадaлъ є3си2 кrт0мъ, безстrтный б9еств0мъ, погребeніе пріsлъ є3си2 триднeвное, да нaсъ свободи1ши t раб0ты врaжіz, и3 њбезсмeртивъ њживотвори1ши нaсъ хrтE б9е, воскrніемъ твои1мъ чlвэколю1бче.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ доброглaсныхъ, хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ восклицaніz: всsкое дыхaніе да хвaлитъ гDа.

Покланsюсz, и3 слaвлю, и3 воспэвaю хrтE твоE и3з8 гр0ба воскrніе, и4мже свободи1лъ є3си2 нaсъ t ѓдовыхъ нерэши1мыхъ ќзъ: и3 даровaлъ є3си2 мjрови ћкw бGъ жи1знь вёчную, и3 вeлію млcть.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

Жизнопріeмнагw твоегw2 гр0ба стрегyще законопрестyпніи, съ кустwдjею запечaташа тогдA: тh же ћкw безсмeртенъ бGъ и3 всеси1ленъ, воскrлъ є3си2 триднeвенъ.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

Дошeдшу ти2 во вратA ѓдwва, гDи, и3 сі‰ сокруши1вшу, плённикъ си1це вопіsше: кто2 сeй є4сть, ћкw не њсуждaетсz въ преисп0днихъ земли2, но и3 ћкw сёнь разруши2 смeртное ўзи1лище; пріsхъ того2 ћкw мeртва, и3 трепeщу ћкw бGа. всеси1льне поми1луй нaсъ.

Слaва, стіхи1ра є3ђльскаz. И# нhнэ, бGор0диченъ: Пребlгословeнна є3си2 бцdе дв7о: Славосл0віе вели1кое.

Тaже, тропaрь воскrнъ:

ВоскRсъ и3з8 гр0ба, и3 ќзы растерзaлъ є3си2 ѓда, разруши1лъ є3си2 њсуждeніе смeрти гDи, вс‰ t сэтeй врагA и3збaвивый: kви1вый же себE ґпcлwмъ твои6мъ, послaлъ є3си2 | на пр0­повэдь, и3 тёми ми1ръ тв0й п0далъ є3си2 вселeннэй, є3ди1не многомлcтиве.

Тaже є3ктеніи2: и3 tпyстъ.

На літургjи бlжє1нны, глaсъ }:

Помzни2 нaсъ, хrтE сп7се мjра, ћкоже разб0йника помzнyлъ є3си2 на дрeвэ: и3 спод0би всёхъ є3ди1не щeдре, нбcному цrтвію твоемY.

Стjхъ: Бlжeни чи1стіи сeрдцемъ, ћкw тjи бGа ќзрzтъ.

Слhши ґдaме, и3 рaдуйсz со є4vою: ћкw њбнажи1вый прeжде nбо‰, и3 прeлестію взeмъ вaсъ плённики, кrт0мъ хrт0вымъ ўпраздни1сz.

Стjхъ: Бlжeни миротв0рцы, ћкw тjи сhнове б9іи нарекyтсz.

На дрeвэ пригвождeнъ бhвъ сп7се нaшъ в0лею, ћже t дрeва клsтвы ґдaма и3збaвилъ є3си2, воздаS ћкw щeдръ є4же по w4бразу, и3 рaйское селeніе.

Стjхъ: Бlжeни и3згнaни прaвды рaди. ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное.

Днeсь хrт0съ воскRсъ t гр0ба, всBмъ вBрнымъ подаS нетлёніе, и3 рaдость њбновлsетъ мmрон0сицамъ по стrти и3 воскrніи.

Стjхъ: Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3зженyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ, на вы2 лжyще менE рaди.

Рaдуйтесz м{дрыz жєны2 мmронHсицы, пє1рвыz хrт0во воскrніе ви1дэвшz, и3 є3го2 возвэсти1вшz ґпcлwмъ, всегw2 мjра воззвaніе.

Стjхъ: Рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ.

Дрyзи хrтHвы ґпcли ћвльшесz, сопрест0льни є3гw2 слaвэ бhти и3мyще, со дерзновeніемъ томY нaмъ предстaти, ћкw ў§нцы2 є3гw2 моли1тесz.

Слaва, трbченъ: Безначaльнаz трbце, нераздёльное существо2, сопrт0льнаz є3ди1нице, є3диночeстнаz слaвою, преначaльное є3стество2 и3 цrтво, сп7сaй и5же вёрою воспэвaющихъ тS.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Рaдуйсz, б9іе прострaнное вмэсти1­лище: рaдуйсz, ковчeже н0вагw завёта: рaдуйсz, рyчко, и3з8 неsже мaнна всBмъ дадeсz нбcнаz.

Прокjменъ, глaсъ }: Помоли1тесz, и3 воздади1те гDеви бGу нaшему. Стjхъ: Вёдомъ во їудeи бGъ, во ї}ли вeліе и4мz є3гw2.

Ґллилyіа: Пріиди1те, возрaдуемсz гDеви, воскли1кнемъ бGу сп7си1телю нaшему. Стjхъ: Предвари1мъ лицE є3гw2 во и3сповёданіи, и3 во pалмёхъ воскли1кнемъ є3мY.

Въ недёлю вeчера,

на ГDи воззвaхъ, стіхи6ры покаsнны, глaсъ }.

Под0бенъ: ГDи, ѓще и3 суди1лище:

Стjхъ: Ѓще беззакHніz нaзриши гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебE њчищeніе є4сть.

ГDи, пришeдый въ мjръ грёшники призвaти, и3 разб0йники, и3 мытарS, и3 блудни1цу, и3 блyднаго пріeмый: пaче всёхъ менE согрэши1вшаго тебЁ, хrтE м0й, и3 никaкоже ктомY кaющасz, чlвэколю1бнэ призови2.

Стjхъ: И$мене рaди твоегw2 потерпёхъ тS гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE, ўповA душA моS на гDа.

ГDи, и4же t мытарeй пaстыри цRкви твоeй поставлeй, и3 и4же т0й прeжде гони1телz, нhнэ застyпника содёлавъ: и3 менE тёхъ мlтвами твоE nвчA покажи2, сп7се, и3 да не въ снёдь чуждeму непотрeбный бyду.

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

Плaчи nкаsннаz душE, прeжде концA, и3 бGу прилэпи1сz, зовyщи є3мY t сeрдца и3 стенaньми, q всесквeрнаz, согрэши1хъ ти2 хrтE, не гнушaйсz менE, молю1сz, но њбрати1въ мS ћкw млcтивъ, и3 прощeніz спод0би.

Тaже минeи стіхи6ры с™0му, ѓще и4мать. Ѓще нёсть минeи, и4ны стіхи6ры, безплHтнымъ с™ы6мъ ѓгGлwмъ, под0бенъ т0йже:

Стjхъ: Ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе, и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2.

ГDи, безпл0тныхъ соб0ри непрестaннw слaвzтъ тS, твоеS наслаждaющесz красоты2, и3 неизречeнною добр0тою, и3 трис0лнечными лучaми богaтнw њзарsеми: и4хже мlтвами и3 предстaтельствомъ, сп7се, сп7си2 дyшы нaшz.

Стjхъ: Хвали1те гDа вси2 kзhцы, похвали1те є3го2 вси2 лю1діе.

ГDи, всесли6чныz ли1ки ѓгGльскіz, ты2 постaвилъ є3си2 всеси1льнымъ твои1мъ сл0вомъ, и3 прес™hмъ твои1мъ д¦омъ, неtпaдающими зарsми сіsніе даровaвъ. и4хже мольбaми и3 предстaтельствы, сп7се, сп7си2 дyшы нaшz.

Стjхъ: Ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.

ГDи, серафjми воспэвaютъ тS, и3 вл†сти, и3 ѓгGли, нач†ла, гDьствіz, пrт0ли и3 си6лы, и3 ґрхaгGли, и3 херувjми стрaшніи хвалeніе тебЁ прин0сzтъ: и4хже мольбaми и3 предстaтельствы, сп7се, сп7си2 дyшы нaшz.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: ВсегдA творцA ѓзъ твaрь њскорблsю и3 прогнэвлsю, дaждь ми2 и3справлeніе, nтрокови1це, прeжде того2 премэни1вши, и3 п0мощію твоeю къ дэлHмъ ўгHднымъ возстaви, ћкw да ўлучY сп7сeніе и3 њставлeніе.

Тaже, Свёте ти1хій: Прокjменъ днE: и3 Спод0би гDи, въ вeчеръ сeй:

На стіх0внэ стіхи6ры покаsнны, глaсъ }:

ТебE цRS и3 вLку, ѓгGли непрестaннw воспэвaютъ, ѓзъ же ти2 припaдаю, ћкw мытaрь зовhй: б9е, њчи1сти мS, и3 поми1луй мS.

Стjхъ: Къ тебЁ возвед0хъ џчи мои2 живyщему на нб7си2. сE ћкw џчи р†бъ въ рукY госп0дій свои1хъ, ћкw џчи рабhни въ рукY госпожи2 своеS: тaкw џчи нaши ко гDу бGу нaшему, д0ндеже ўщeдритъ ны2.

Безсмeртна сyщи душE моS, волнaми житeйскими не покрывaйсz, но возни1кни вопію1щи къ своемY бlгодaтелю: б9е, њчи1сти мS, и3 сп7си1 мz.

Стjхъ: Поми1луй нaсъ гDи, поми1луй нaсъ, ћкw по мн0гу и3сп0лнихомсz ўничижeніz: наипaче нап0лнисz душA нaша поношeніz гобзyющихъ, и3 ўничижeніz г0рдыхъ.

М§нцы гDни, всsко мёсто њсвzщaете, и3 всsкъ недyгъ ўврачyете: и3 нhнэ моли1тесz, и3збaвитисz t сётей врaжіихъ душaмъ нaшымъ, м0лимъ вы2.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: ҐрхaгGла гавріи1ла глaсъ воспріи1мше, рцeмъ: рaдуйсz м™и б9іz, ћже жизнодaвца хrтA мjру р0ждши.

Тaже, Нhнэ tпущaеши: И# Трис™0е. По Џ§е нaшъ: тропaрь, є3ктеніA, и3 tпyстъ.

 

 

 

Неділя, глас восьмий

У суботу ввечері на Малій вечірні
На Господи, взиваю… ставимо стихів чотири і співаємо три воскресні стихири восьмигласника, повторюючи першу.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Вечірню пісню і словесну службу Тобі, Христе, приносимо, бо Ти зволив помилувати нас воскресінням.

Стих: Бо в Господа милість, і велике у Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

Господи, Господи, не відкинь нас від лиця Твого, але благоволи помилувати нас воскресінням.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

Радуйся, Сионе святий, мати Церков, Божа оселе, бо ти перший дістав відпущення гріхів через воскресіння.

Стих: Бо велика милість Його над нами, й істина Його перебуває повік.

Вечірню пісню і словесну службу Тобі, Христе, приносимо, бо Ти зволив помилувати нас воскресінням.

Слава: і нині.

Богородичний (догматик): Як ублажимо Тебе, Богородице? І як прославимо незбагненну таємницю Різдва Твого, преблагословенна? Бо Творець віків і природи нашої, змилосердившись над образом Своїм, віддав Себе на приниження незбагненне: у безтілесному лоні Отця перебуваючи, Він у Твою, чиста, утробу вселився, і через Тебе, неневісна, незмінно плоттю став, залишившись за єством Богом, Яким був. Тому поклоняємося Йому, довершеному Богу і довершеній людині, Тому Самому, єдиному, і в іншому вигляді, бо в Ньому воістину одне і друге єство перебуває, і відповідно до двоїстості природ всі природні властивості Його за двоїсті визнаємо, шануючи два діяння і дві волі. Бо як єдиносущний з Богом Отцем Він з Своєї волі бажає й діє як Бог, а як одноістотний з нами, Він з Своєї волі бажає й діє як людина. Моли Його, чиста всеблаженна, щоб спастися душам нашим.

Потім Світло тихе…і прокимен: Господь воцарився, у красу зодягнувся…з його стихами. Після Сподоби, Господи… єктенії не буває, а співаємо першу воскресну стихиру на стиховні:

На хрест зійшов Ти, Ісусе, що з неба зійшов; прийшов Ти на смерть, Життя безсмертне, для сущих у темряві — Світло істинне, для загиблих — Воскресіння всіх. Світло і Спасе наш, слава Тобі.

І інші стихири пресвятої Богородиці.

Стих: Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді.

Радуйся, всечесна Богородице. Радуйся, джерело, що життя вірним виточує. Радуйся, благословенна Царице всіх і Владичице творіння. Радуйся, Всенепорочна, преславна. Радуйся, Всепречиста. Радуйся, палато. Радуйся, Божественна оселе. Радуйся, чиста. Радуйся, Мати Діво. Радуйся, Богоневісто.

Стих: Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє.

Радуйся, Пречиста Богомати. Радуйся, надіє вірних. Радуйся, очищення світу. Радуйся, Ти, що рабів Твоїх від усякої скорботи визволяєш. Радуйся, живоносна утіхо людей. Радуйся, заступнице. Радуйся, могутність тих, що призивають Тебе. Радуйся, Божественна оселе Бога і горо свята.

Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи.

Радуйся, Богородице Владичице! Радуйся, єдина надіє й людей заступнице. Радуйся, пристановище. Радуйся, світильнику вічного світла. Радуйся, свічко осяйна. Радуйся, палато освячена. Радуйся, раю. Радуйся, оселе Божественна. Радуйся, джерело, що розливає потоки тим, хто звертається до Тебе.

Слава: і нині.

Богородичний: Той, Кого небо не вміщає, нетісно у Твоїй, Діво Богородице, утробі вмістився, і Ти, несказанним словом, чистою залишилася, з дівством непорушеним. Ти бо єдина між жонами була і Матір’ю, і Дівою; і Ти єдина, Пречиста, молоком годувала Сина — Життєдавця і на руках Твоїх носила Око невсипуще; але Він не покидав лона Отця, де перед тим раніш віків був; Він з ангелами на висоті — довершений Бог, і через Тебе — довершена людина, на землі і всюди незбагненно. Його ж моли, Пресвята Владичице, щоб спаслися ті, що Тебе, чисту Богородицю, православно величають.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний, Слава: і нині, богородичний тропаря, мала єктенія і відпуст.

У суботу ввечері на Великій вечірні
Після початкового псалма перша кафизма Псалтиря. На Господи, взиваю… ставимо стихів 10 і співаємо стихир воскресних 7, і святого дня 3, або 4, або й 6, якщо є свято святого.

Стихири воскресні восьмигласника.

Стих: Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє.

Вечірню пісню і словесну службу Тобі, Христе, приносимо, бо Ти зволив помилувати нас воскресінням.

Стих: На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.

Господи, Господи, не відкинь нас від лиця Твого, але благоволи помилувати нас воскресінням.

Стих: З глибини взиваю до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.

Радуйся, Сионе святий, мати Церков, Божа оселе, бо ти перший дістав відпущення гріхів через воскресіння.

Стих: Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.

Предвічно від Бога Отця народжене Слово, і Те Саме Слово, в останні часи від неневісної втілене, розп’яття смертне добровільно перетерпіло й умертвлену колись людину спасло Своїм воскресінням.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Прославляємо Твоє, Христе, із мертвих воскресіння, що через нього визволив Ти рід Адама від муки пекельної і як Бог дарував світові життя вічне і велику милість.

Стих: Ради імені Твого страждаю за Тебе, Господи, страждає душа моя за Слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

Слава Тобі, Христе Спасе, Єдинородний Сину Божий, що був на хресті розіп’ятий і на третій день воскрес із гробу.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Прославляємо Тебе, Господи, що задля нас добровільно хрест перетерпів, і поклоняємось Тобі, всесильний Спасе. Не відкинь нас від лиця Твого, але вислухай і спаси нас воскресінням Твоїм, Чоловіколюбче.

Слава… (з мінеї, якщо є свято святого), і нині… (богородичний з восьмигласника). А як свята святого нема, то Слава: і нині, і цей богородичний:

Цар Небесний з чоловіколюбства на землі з’явився і з людьми пожив, бо, від чистої Діви тіло прийнявши і з Неї з прийнятим тілом вийшовши, Він є єдиний Син, двоїстий за єством, але не за іпостассю; тому, проповідуючи Його як воістину довершеного Бога і довершеного чоловіка, ми визнаємо Христа Бога нашого. Моли Його, Мати неневісна, щоб були помилувані душі наші.

Після входу й після Світло тихе… співаємо прокимен дня, на глас 6:

Господь воцарився, у красу зодягнувся.

Стих: Зодягнувся Господь у силу й опоясався.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Після звичайної єктенії і Сподоби, Господи… та єктенії: Доповнимо вечірню молитву… співаються воскресні стихири на стиховні.

На хрест зійшов Ти, Ісусе, що з неба зійшов; прийшов Ти на смерть, Життя безсмертне, для сущих у темряві — Світло істинне, для загиблих — Воскресіння всіх. Світло і Спасе наш, слава Тобі.

Стих: Господь воцарився, у красу зодягнувся.

Прославмо Христа, що воскрес із мертвих, бо Він, душу й тіло прийнявши, одне від іншого відділив під час страждання, коли пречиста душа зійшла до пекла, що його ж і полонила, а святе тіло Визволителя душ наших у гробі не зазнало тління.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Псалмами й піснями прославляємо Твоє, Христе, воскресіння із мертвих, що ним визволив Ти нас од муки пекельної і як Бог дарував життя вічне і велику милість.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Владико всього, незбагненний Творче неба й землі! На хресті постраждавши, Ти для мене джерелом безстрастя став, а погребіння прийнявши і в славі воскресши, Ти всемогутньою рукою Адама воскресив з Собою. Слава Твоєму на третій день воскресінню, що ним дарував Ти життя вічне й прощення гріхів як єдиний милосердний.

Слава святого, якщо є, а як ні, то Слава: і нині, і богородичний:

Неневісна Діво, що невимовно зачала Бога тілом, Мати Бога Всевишнього! Прийми благання рабів Твоїх, Всенепорочна, що подаєш всім гріхів очищення; прийнявши нині благання наші, молися, щоб спастися всім нам.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний.

З висоти зійшов єси, Благоутробний, погребіння прийняв триденне, щоб нас визволити від страждань. Життя і воскресіння наше, Господи, слава Тобі.

Слава: і нині.

Богородичний: Ти, що ради нас народився від Діви і розп’яття перетерпів, благий, подолав смертю смерть і воскресіння явив як Бог. Не покинь нас, створених рукою Твоєю, вияви Твоє чоловіколюбство, милостивий, вислухай Богородицю, Матір Твою, що молиться за нас, і спаси, Спасе наш, безнадійних людей.

У неділю на Ранній
Після Шестипсалмія та єктенії співаємо Бог Господь… і воскресний тропар (двічі) і богородичний (один раз). Потім читаються кафизми.

Після першої кафизми читається сідальний неділі:

Воскрес Ти з мертвих, Життя всіх, і ангел світлий сповістив жонам: перестаньте плакати, благовістіть апостолам, співаючи проголошуйте, що воскрес Христос Господь, Який благозволив як Бог спасти рід людський.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Воскресши з гробу воістину, Ти повелів жонам побожним благовістити про воскресіння апостолам, як написано. Петро поспішив до гробу і, світло в гробі побачивши, здивувався; потім побачив плащаниці, що в ньому без Божественного тіла лежали, і, увірувавши, викликнув: слава Тобі, Христе Боже, що спасаєш усіх, Спасе наш; Ти бо єси Отця сяйво.

Слава: і нині.

Богородичний: Прославмо небесні двері й кивот, всесвяту гору, світлозарну хмару, ліствицю небесну, рай словесний, визволення Євине, усієї вселенної скарб великий, бо через Неї сталося спасіння світу і відпущення гріхів стародавніх. Тому взиваємо до Неї: молися Синові Твоєму й Богу, щоб дарував Він відпущення гріхів тим, хто побожно поклоняється пресвятому Різдву Твоєму.

Після другої кафизми сідальний:

Люди запечатали гріб Твій, Спасе; ангел одвалив камінь від дверей його. Жони побачили Тебе, воскреслого із мертвих, і самі благовістили ученикам Твоїм у Сионі, що Ти, Життя всіх, воскрес і кайдани смерти розірвав. Господи, слава Тобі.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

Жони, що погребальне миро принесли, почули з гробу голос ангела: перестаньте плакати, замість печалі радість прийміть, проголошуйте, співаючи, що воскрес Христос Господь. Він благозволив як Бог спасти рід людський.

Слава: і нині.

Богородичний: Тобою, Благодатна, радується всяке творіння — ангельські чини і людський рід. Освячений храме і раю словесний, дівства похвало; від Тебе Бог тіло прийняв і немовлям став — предвічний Бог наш; лоно бо Твоє престолом учинив й утробу Твою ширшою за небеса зробив. Тобою, Благодатная, радується всяке творіння; слава Тобі.

Потім Ангельський собор здивувався,.. мала єктенія і іпакої:

Мироносиці, до гробу Життєдавця приступивши, шукали безсмертного Владику між мертвими; і, благовіщення радісне від ангела одержавши, сповістили апостолів, що воскрес Господь, подаючи світові велику милість.

Ступеневі. Антифон 1

Від юности моєї многі борють мене пристрасті, але Сам мене заступи і спаси, Спасе мій.

Ненависники Сиону, осоромитесь від Господа і, як трава від вогню, посохнете.

Слава…

Святим Духом живе все; Він — Світло від Світла, Бог великий; прославляємо Його з Отцем і Словом.

І нині,.. те саме.

Антифон 2

Нехай серце моє, смиряючись, покриється страхом Твоїм, щоб через гордість я не відпав від Тебе, всемилосердний.

Той, хто надію на Господа покладав, не убоїться тоді, коли Він буде вогнем судити всіх і стражданнями.

Слава…

Всякий, хто під покровом Божества, Святим Духом бачить, пророкує і великі чуда творить, Єдиного Бога в трьох Особах прославляючи, бо, хоч Божество й трисяйне, але єдиноначальне.

І нині,.. те саме.

Антифон 3

Взиваю до Тебе, Господи, зваж і прихили вухо Твоє до мене, що взиваю, і очисти мене раніш, ніж візьмеш мене звідси.

Усякий, хто відходить до матері своєї — землі, знову повернеться, щоб прийняти страждання або почесті за прожите життя.

Слава…

Від Святого Духа — богослів’я, Він — Трисвята Одиниця; Безначальний Отець, від Нього народжується Син безлітній; і Дух співпрестольний і єдинообразний, що від Отця разом сяє.

І нині,.. те саме.

Антифон 4

Як добре, як гарно, коли брати живуть разом, бо в цьому Господь життя обіцяв вічне.

Той, Хто прикрашає лілеї польові, повеліває не турбуватися про одежу свою.

Слава…

Святим Духом, єдиною причиною все тримається в мирі, Він бо Бог Єдиносущний з Отцем і Сином.

І нині,.. те саме.

Прокимен: Царюватиме Господь повік; Бог твій, Сионе, з роду в рід.

Стих: Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого.

Після Все, що дише… Євангеліє раннє чергове, а потім:

Воскресіння Христове бачивши, поклонімось святому Господу Ісусу, єдиному безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємося, Христе, і святе Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, Ти бо єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось святому Христовому Воскресінню, бо через Хрест прийшла радість усьому світові. Завжди благословляючи Господа, оспівуємо Воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.

Потім 50 псалом і Слава…

Молитвами апостолів, Милостивий, очисти безліч провин наших.

І нині…

Молитвами Богородиці, Милостивий, очисти безліч провин наших.

Потім:

Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої.

Після цього стихира:

Воскрес Ісус із гробу, як і провістив, подав нам життя вічне й велику милість.

Потім Спаси, Боже, людей Твоїх,.. виголошення священика: Милістю, щедротами і чоловіколюбством,.. і починаються канони: воскресний на 4, хрестовоскресний на 3, богородичний на 3, святого дня на 4, а як святий святкується, то на 6, хрестовоскресний на 2, богородичний на 2.

Канон воскресний. Пісн. 1
Ірмос: Фараона з колісницями чудотворний жезл Мойсеїв колись потопив, навхрест ударивши й розділивши море; Ізраїля ж спас — втікача, пішоходця, що співав пісню Богові.

Приспів: Слава, Господи, святому воскресінню Твоєму.

Як не дивуватися нам всемогутньому Божеству Христовому, що через страждання всім вірним безстрастя й нетління подає, із ребра ж святого — джерело безсмертя, і з гробу — життя вічне виточує?

Благовидний ангел нині жонам явився! Світлий образ природної нетілесної чистоти носячи, а виглядом світло воскресіння являючи, він взивав: воскрес Господь.

Богородичний: Преславне провіщено про Тебе в родах родів, Богородице Діво, що в утробі Бога Слово вмістила і чистою залишилася; тому Тебе всі ми шануємо, як нашу перед Богом дійсну заступницю.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Воду пройшовши наче сушу і єгипетського лиха уникнувши, Ізраїль взивав: Визволителю й Богу нашому співаймо.

Відкрилися врата кари, і жахнулися воротарі пекла, побачивши в глибинах землі Того, Хто на висоті перебуває, вищого за все творіння.

Здивувалися чини ангельські, побачивши посаджене на престолі Отця загибле єство людське, що в глибинах землі було замкнене.

Богородичний: Чини ангельські й людські безперестанно прославляють Тебе, Мати неневісна, Ти бо як немовля Творця їхнього на руках Твоїх носила.

Канон богородичний

Ірмос: Співаймо Господу, Який через море Червоне народ Свій провів, бо Він один славно прославився.

Прославляємо Тебе, Пречиста Богородице, що втілене вічне й пребожественне Слово надприродно породила.

Тебе, Христе, гроно живоносне, що насолоду всесвітнього спасіння розливає, Діва породила.

Тебе, Богородице, достойно прославляє рід Адама, бо Ти його до блаженства, що вище розуму, підняла.

Катавасія: Відкрию уста мої…

Канон воскресний. Пісн. 3
Ірмос: Небеса напочатку премудро утвердив Ти, Христе, і землю на водах поставив, утверди мене на камені заповідей Твоїх, бо нема святого крім Тебе, єдиний Чоловіколюбче.

Адама, за спожиття плоду засудженого, оправдав Ти, Христе, від гріха спасенними стражданнями тіла Твого, бо Сам Ти, безгрішний, іспитові смерти не підлягав.

Бог мій Ісус світлом воскресіння осяяв сущих у темряві й тіні смертній і, Своїм Божеством зв’язавши сильного, здобув його здобич.

Богородичний: Ти, Богородице, вищою за херувимів і серафимів стала, Ти бо, Пречиста, одна в Твою утробу невмістимого Бога прийняла; тому ми всі, вірні, в піснях Тебе завжди ублажаємо.

Канон хрестобогородичний

Ірмос: Небесного кола Верхотворче, Господи, і Церкви Зиждителю, утверди мене в любови Твоїй; Ти найвище бажання, вірних утвердження, єдиний Чоловіколюбче.

Мене, що заповідь Творця колись відкинув, Ти, Господи, від Себе вигнав; прийнявши ж мій образ і послуху навчивши, Ти через розп’яття мене Собі привласнив.

Ти, Господи, що премудрістю все створив і Твоїм розумом упорядкував глибини підземні, з милости Твоєї не вважав за недостойне воскресити людину, за Твоїм, Слово Боже, образом створену.

Богородичний: Вселившись у Діву, Ти, Господи, людям явився тілесно, коли належало Тобі видимим стати; і Ти істинною Богородицею та заступницею вірних показав Її, єдиний Чоловіколюбче.

Канон богородичний

Ірмос: Ти, Господи, утвердження тих, що припадають до Тебе, Ти єси світло темрявою оповитих, і прославляє Тебе дух мій.

Дай нам поміч Твоїми, Всечиста, молитвами, підступи лютих напастей відбиваючи.

Оновленням праматері Єви стала Ти, Богородице, начальника життя — Христа — світові породивши.

Опояши мене могутністю, Всечиста, що тілом воістину породила Бога, іпостасну силу Отця.

Канон воскресний. Пісн. 4
Ірмос: Ти моя кріпость, Господи, Ти моя і сила, Ти мій Бог, Ти моя радість, що не залишив лона Отчого і нашу убогість відвідав; Тому з пророком Авакумом взиваю до Тебе: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.

Ти, милосердний Спасе, мене, ворога, надто возлюбив; Ти, дивно принизившись, на землю зійшов, від крайнього мого нечестя не відвернувшись; і, залишившись на висоті невимовної слави Твоєї, Ти мене, раніше зневаженого, прославив єси.

Владико, хто не дивується нині, побачивши, як страждання смерть руйнують, хрест тління виганяє і смерть багатство пекла віддає Божественною силою Твоєю, розіп’ятий; предивне діло, Чоловіколюбче.

Богородичний: Ти, неневісна, похвала вірних, Ти християн заступниця й пристановище, стіна й захист; Ти бо, Всенепорочна, молитви возносиш до Сина Твого й спасаєш від бід тих, що з вірою й любов’ю Тебе визнають як чисту Богородицю.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Почув я, Господи, про Провидіння Твого таїнство, зрозумів діла Твої і прославив Твоє Божество.

Діти беззаконних Тебе, Чоловіколюбче, розіп’яли на хресті; Ти спас ним як милосердний тих, що Твої страждання прославляють.

Воскресши з гробу, Ти воскресив із Собою всіх мертвих, у пеклі сущих, і просвітив як милосердний тих, що Твоє воскресіння прославляють.

Богородичний: Пречиста Маріє, моли Бога, що Його Ти породила, дарувати рабам Твоїм прощення гріхів.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Незорана ниво, Богородице, що виростила Колос животворний, Який світові життя подає, спасай тих, що Тебе прославляють.

Усі ми, просвітлені, Тебе, Всечиста, Богородицею визнаємо; Ти бо, Приснодіво, Сонце правди породила.

Прощення гріхів даруй нам як безгрішний і втихомир світ Твій, Боже, молитвами Тієї, що Тебе породила.

Канон воскресний. Пісн. 5
Ірмос: Навіщо відкинув мене від лиця Твого, Світло незаходиме? Темрява ворожа покрила мене, окаянного; але наверни мене і до світла заповідей Твоїх путі мої направ, молюся.

Перед стражданням Твоїм зневажений, Ти, Спасе, одягнути Тебе в багряницю попустив, соромітну наготу первоствореного покриваючи; нагим Ти, Христе, був на хресті розіп’ятий, і з Адама ризу смерти скинув.

Ти, Христе, воскресиш із пороху смертного, моє загибле єство оновив і нетлінним його вчинив, явивши знову як образ царський, що світлом нетління сяє.

Богородичний: Материнську сміливість до Сина Твого маючи, Ти, Пречиста, про родинне піклування за нас не забувай, благаємо; ми бо, християни, єдину Тебе милостивою заступницею перед Владикою маємо.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Просвіти нас повеліннями Твоїми, Господи, і силою Твоєю високою мир Твій подай нам, Чоловіколюбче.

Настанови нас, Христе, силою хреста Твого, його бо ради благаємо Тебе: подай нам мир Твій, Чоловіколюбче.

Кермуй нині, Боже наш, життям тих, що Твоє воскресіння прославляють, і мир подай нам, Чоловіколюбче.

Богородичний: Чиста неневісна Маріє свята, ублагай Сина Твого й Бога нашого послати нам, вірним, велику милість.

Канон богородичний

Ірмос: Зранку взиваємо до Тебе, Господи, спаси нас; Ти бо єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо.

Ти, що породила Бога, Керманича і Господа, вгамуй нестерпну бурю пристрастей моїх.

Чини ангельські й зібрання людські служать Різдву Твоєму, Пречиста Богородице.

Маріє, Богородице неневісна, надії ворогів марними вчини і звесели тих, що Тебе прославляють.

Канон воскресний. Пісн. 6
Ірмос: Очисти мене, Спасе, великі бо беззаконня мої, і з глибини зла виведи, молюся, до Тебе бо взивав я, і почуй мене, Боже спасіння мого.

Деревом вельми зруйнував мене началозлобний; але Ти, Христе, Сам на хрест піднесений, ще більш зруйнував його, посоромивши, а загиблу людину воскресив.

Ти, Христе, змилосердився над Сионом, засяявши з гробу, і як милосердний кров’ю Твоєю Божественною замість старого новий Сион створив і нині царствуєш у ньому повік.

Богородичний: О, коли б визволитися нам від гріхів лютих Твоїми молитвами, Богородице чиста, і досягти Божественного сяйва Сина Божого, що несказанно від Тебе, Пречиста, тіло прийняв.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Молитву проллю я до Господа і Йому звіщу печалі мої, злом бо сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилось; і молюсь, як Іона: від тління, Боже, мене визволи.

Зціляючи руку первоствореного, що в Едемі нестримано була простягнута, Ти, Христе, руки на хресті розпростер і жовчі древа гіркого спожив і, як Всемогутній, спас тих, що страждання Твої прославляють.

Визволитель Христос зазнав стародавнього осудження на смерть, щоб і царство тління знищити, і до тих, що були в пеклі, прийшовши, воскрес і як всемогутній спас тих, що прославляють Його воскресіння.

Богородичний: Не переставай молитися за нас, пресвята Богородице Діво, Ти бо — утвердження вірних; і надією на Тебе зміцнюємось і з любов’ю прославляємо Тебе і Того, Хто від Тебе несказанно тіло прийняв.

Канон богородичний

Ірмос: Ризу подай мені світлу Ти, що в світло, наче в ризу, зодягаєшся, многомилостивий Христе Боже наш.

Ми, вірні, визнаємо Тебе, Богородице, як Божественний храм, і ковчег, і одушевлену світлицю, й врата небесні.

Сина Твого, Маріє Богоневісто, що як Бог знищив ідолів, разом з Отцем і Духом почитаємо.

Слово Боже Тебе, Богородице, ліствицею небесною людям показало, бо через Тебе зійшло до нас.

Кондак: Воскресиш з гробу, померлих підняв, Адама воскресив; і Єва радується Твоєму воскресінню, і кінці світу святкують Твоє з мертвих воскресіння, многомилоствий.

Ікос: Полонивши царство пекельне і мертвих воскресивши, Ти, довготерпеливий, жон-мироносиць зустрів, замість печалі радість їм приніс; і апостолам Твоїм Ти, Спасе мій, Життєдавче, знамення перемоги показав, і творіння просвітив Ти, Чоловіколюбче. Тому й світ увесь радіє Твоєму, многомилостивий, з мертвих воскресінню.

Канон воскресний. Пісн. 7
Ірмос: Божого зшестя вогонь посоромився колись у Вавилоні; тому юнаки в печі, немов у квітнику, веселими ногами ходили і, радіючи, співали: благословен єси, Боже отців наших.

Славне приниження, Божественне багатство Твоєї убогости, Христе, дивує ангелів, що дивляться на Тебе, розіп’ятого задля спасіння тих, що з вірою взивають: благословен єси, Боже отців наших.

Під час Твого Божественного зшестя світлом сповнилося пекло, і темрява, що раніш була навколо, розвіялася; тому в’язні, що од віку там були, воскресли, взиваючи: благословен єси, Боже отців наших.

Троїчний: Православно богословствуючи, Тебе Господом усього і Отцем єдиного Єдинородного Сина проповідуємо, визнаючи й одного Духа Правого, Рівноприродного і Рівновічного, що від Тебе походить.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Юнаки, що з Юдеї прийшли, колись у Вавилоні вірою в Тройцю полум’я в печі перемогли, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.

Спасіння посеред вселенної, згідно з пророцтвом, учинив Ти, Боже; на древо бо хресне піднесений, покликав Ти всіх, що з вірою взивають: отців наших Боже, благословен єси.

З гробу, наче від сну, воскресши, всіх од тління Ти, милосердний, визволив; творіння ж утверджується в вірі проповіддю апостолів про воскресіння: отців наших Боже, благословен єси.

Богородичний: Рівнодіяльне, рівносильне і рівновічне Слово благоволінням Отця й Духа в утробі Діви утворюється: отців наших Боже, благословен єси.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Тіло від дівочої утроби прийнявши, явився Ти на спасіння наше. Тому, Матір Твою визнаючи Богородицею, вдячно взиваємо: отців наших Боже, благословен єси.

Ти, Діво всеблаженна, паростком була від коріння Єссеєвого, який приніс плід спасенний для тих, що з вірою до Сина Твого взивають: отців наших Боже, благословен єси.

Іпостасна премудросте Всевишнього, заступництвом Богородиці сповни мудрости й сили Божественної всіх, що з вірою співають Тобі: отців наших Боже, благословен єси.

Канон воскресний. Пісн. 8
Ірмос: Семикратно піч халдейський мучитель для побожних отроків у люті розпалив і, побачивши, що вони спасенні Силою Вищою, до Творця й Визволителя став взивати: отроки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Пребожественна сила Божества Ісусового в ділі нашого спасіння боголіпно засяяла, тілом бо смерти хресної за всіх зазнавши, Він силу пекла знищив; Його безперестанно, отроки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Розіп’ятий воскрес, гордий впав, загиблий і зруйнований оновився; тління відкинуто, і розцвіло нетління: бо життя поглинуло смерть; отроки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Троїчний: Трисвітле Божество, що сяє світлом єдиним від єдиного в трьох Особах єства, — безначального Отця і рівноприродного Слова Отця і співцарственого єдиносущного Духа, отроки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: З милости Твоєї мучителя й полум’я перемігши, вірні заповідям Твоїм, юнаки взивали: благословляйте, всі творіння господні, Господа.

Того, Хто руки на хресті до мене, нагого, простер і закликає до Себе, щоб Своєю благообразною наготою зігріти, благословляйте, всі творіння, і прославляйте повіки.

Того, Який мене, загиблого, з глибини пекла підняв і славою на високому престолі Отця вшанував, благословляйте, всі творіння Господні, Господа і прославляйте Його повіки.

Богородичний: Ти, Діво, явилася дочкою загиблого Адама і матір’ю Бога, що мою істоту оновив; Його оспівуємо всі ми, творіння, як Господа і прославляємо по всі віки.

Канон богородичний

Ірмос: Царя Небесного, що Його славлять воїнства ангельські, хваліть і величайте по всі віки.

Погаси, чиста, розпалені вогненні стріли ворогів проти нас, щоб ми оспівували Тебе повік.

Ти, Діво, надприродно Творця й Спасителя Бога Слово породила; тому оспівуємо Тебе по всі віки.

Неприступне Світло, що вселилося в Тебе, Діво, показало Тебе світильником, що просвітлює й золотом сяє по всі віки.

Потім співаємо пісню Богородиці: Величає душа моя Господа… з приспівом Чеснішу від херувимів…

Канон воскресний. Пісня 9
Ірмос: Жахнулося небо, і кінці землі здивувалися, як то — Бог явився людям тілесно, і утроба Твоя стала просторішою небес; тому Тебе, Богородице, ангелів і людей чиноначальства величають.

Ти, Слово Боже, за природою Божественною і безначальною простим бувши, через прийняття тіла складеним став, поставивши його поруч у Собі Самому, і, постраждавши як людина, Ти як Бог був вільний від страждання. Тому Тебе в двох істотах нероздільно і незлитно величаємо.

До рабів зійшовши, за природою людською людиною ставши, Ти, Всевишній, Отця Свого, Божественного за істотою, Богом називав; воскресши з гробу, Ти дав земнородним Отця за благодаттю, Який за природою є Бог і Владика; з Ним Тебе всі величаємо.

Богородичний: Ти, Діво, Матір’ю Бога явилася, породивши тілом надприродно Бога Слово, що Його Отець із серця Свого народжує раніше всіх віків як милосердний; Його ж нині визнаємо вищим за все тілесне, хоч Він і в тіло зодягнувся.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Убоявся кожен, почувши про невимовну Божу милість; як то Всевишній з волі Своєї аж до тіла зійшов, від дівочої утроби людиною ставши; тому ми, вірні, Пречисту Богородицю величаємо.

Тебе Сином Божим за природою визнаємо, що в утробі Богоматері зачатий був, природою людською на хресті страждав, але як Бог вільним від страждання залишився; Тебе величаємо.

Знищена глибока темрява, з пекла бо засяяло Сонце правди, Христос, що просвітлює всі кінці землі, світить світлом Божества, — небесний Чоловік, Бог земний; Його у двох природах величаємо.

Богородичний: Натягни лук, і перемагай, і царюй, Сину Богоматері, скоряючи людей ізмаїльських, що проти нас ворогують; людям православним, що звертаються до Тебе, даруй разом з копієм і хрест — як непереможну зброю.

Канон богородичний

Ірмос: Воістину Богородицею Тебе визнаємо, Тобою, Діво чиста, визволені, з хором безплотних Тебе величаємо.

Радістю і веселощами сповнена пам’ять про Тебе, бо подаєш зцілення тим, хто до Тебе звертається і побожно Тебе, Богородицю, проповідує.

У піснях прославляємо Тебе, благодатна, і невмовкно «радуйся» приносимо, Ти бо всім радість дарувала.

Красний виріс Плід Твій, Богородице; Він не смерть подає тим, що споживають його, але життя тим, що з вірою Тебе величають.

Після катавасії мала єктенія, а потім Свят Господь Бог наш… і екзапостиларій ранній.

Стихири хвалітні воскресні
Стих: Виконати над ними суд написаний. Слава ця буде всім преподобним Його.

Господи, хоч і перед судилищем Ти стояв, коли Пилат судив Тебе, але не покинув престолу, сидячи з Отцем; і, воскреснувши з мертвих, Ти визволив світ із неволі ворожої як милосердний і Чоловіколюбець.

Стих: Хваліть Господа у святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його.

Господи, Ти дав нам хрест Твій як зброю проти диявола: боїться бо і тремтить, неспроможний дивитися на силу його, бо він підіймає мертвих і знищив смерть. Тому поклоняємося погребінню Твоєму і воскресінню.

Стих: Хваліть Його в могутності сили Його, хваліть Його за безмежну велич Його.

Господи, хоч і поклали Тебе юдеї до гробу, як мертвого, але як царя, що спить, воїни Тебе стерегли, і як скарбницю життя печаттю запечатали, але Ти воскрес і подав нетління душам нашим.

Стих: Хваліть Його голосом сурми, хваліть Його на арфі та гуслях.

Ангел Твій, Господи, що проповідав воскресіння, варту настрашив, а жонам благовістив, промовивши: чому шукаєте живого між мертвими? Він як Бог воскрес і світові життя дарував.

Стих: Хваліть Його хором під тимпани, хваліть Його на струнах і органах.

Ти, Христе Боже, вільний від страждань за Божеством, перетерпів страждання хресні, прийняв погребіння триденне, щоб визволити нас із неволі ворожої, і, безсмертними вчинивши, оживив нас воскресінням Твоїм, Чоловіколюбче.

Стих: Хваліть Його на органах милозвучних, хваліть Його на органах і зі співом. Все, що дише, нехай хвалить Господа.

Поклоняюся, і прославляю, і оспівую Твоє, Христе, з гробу воскресіння, що ним визволив нас із незламних кайданів пекельних і як Бог дарував світові життя вічне й велику милість.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Беззаконні, які з вартою стерегли Твій гріб, що Життя прийняв, тоді запечатали його; але Ти як Бог безсмертний і всесильний на третій день воскрес.

Стих: Буду славити Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

Коли Ти, Господи, прийшов до врат пекельних і зруйнував їх, полонений диявол так взивав: хто Цей, що на ув’язнення в глибинах землі не осуджується, але, наче тінь, в’язницю смерти знищив? Я прийняв Його, як смертного, а як Бога боюся. Всесильний Спасе, помилуй нас.

Слава… і рання євангельська стихира. І нині,.. і цей богородичний:

Преблагословенна єси, Богородице Діво, бо Той, Хто воплотився від Тебе, пекло полонив, Адама покликав, прокляття знищив, Єву визволив, смерть умертвив, і ми ожили. Тому ми, співаючи, взиваємо: благословен Христос Бог наш, що так благоволив, слава Тобі.

Потім велике славослів’я і оцей тропар недільний:

Воскрес із гробу і кайдани розбив пекла; зруйнував осуд смертний, Господи, всіх од сітей ворожих визволивши. Явивши Себе апостолам Твоїм, послав їх на проповідь і ними мир Твій дав світові, єдиний многомилостивий.

Потім єктенії і відпуст.

На Літургії Блаженні…
Пом’яни нас, Христе, Спасе світу, як пом’янув Ти розбійника на древі хресному, і сподоби всіх Твого, єдиний милосердний, Небесного Царства.

Стих: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Слухай, Адаме, і радуйся з Євою: хрестом бо Христовим знищено того, хто колись оголив вас обох і спокусою взяв у полон.

Стих: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Ти, Спасе наш, на древі добровільно розіп’ятий, Адама від прокляття через дерево визволив, повертаючи йому як милосердний образ Твій і райську оселю.

Стих: Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

Нині Христос воскрес із гробу, подаючи всім вірним нетління, і після страждання й воскресіння радість мироносицям оновив.

Стих: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та зводитимуть на вас усяке лихослів’я і наклепи — Мене ради.

Радуйтеся, мудрі жони мироносиці, що перші побачили воскресіння Христа і апостолам сповістили про воскресіння всього світу.

Стих: Радуйтеся і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.

Апостоли, що друзями Христа стали і як ученики Його маєте разом з Ним на престолі славі сидіти, молітеся, щоб ми сміливо перед Ним стали.

Слава…

Троїчний: Безначальна Тройце, нероздільна Істото, співпрестольна Єдинице, рівночесна у славі, вище за всяке начало Єство і Царство, спасай тих, що з вірою Тебе оспівують.

І нині…

Богородичний: Радуйся, просторе вмістилище Бога! Радуйся, ковчеже Нового Завіту! Радуйся, золота стамно, що з неї подається всім манна небесна!

Прокимен: Помоліться і воздайте Господу Богу нашому.

Стих: Відомий Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його

Алилуя.

Стих: Прийдіть, зрадіймо Господу, викликнімо Богу, Спасителю нашому.

Стих: Станьмо перед лицем Його із сповіданням і псалмами викликнімо Йому.

У неділю на вечірні
На Господи, взиваю… стихири зворушливі, глас 2-й.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Ти, Господи, що прийшов у світ покликати грішників, і розбійника, і митаря, і блудницю, і блудного прийняв; поклич, Христе мій, чоловіколюбно і мене, що згрішив перед Тобою більше за всіх, та ще й не каюся зовсім.

Стих: Ради імені Твого я страждаю за Тебе, Господи; страждає душа моя за слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

Ти, Господи, що з митарів поставив пастирів для Церкви Твоєї, і колишнього гонителя вчинив нині її захисником, вчини, Спасе, молитвами їхніми й мене вівцею Твоєю, щоб і я, непотрібний, не став для ворога поживою.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Плач, окаянна душе, раніш кончини і припади до Бога; взивай до Нього, всескверна, від щирого серця і з риданням: згрішив я перед Тобою, Христе, не зневаж мене, благаю; але, навернувши мене, як милосердний прощення сподоби.

Інші стихири святим небесним безплотним ангелам

Стих: Бо в Господа милість і велике в Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

Господи, собор безплотних безперестанно Тебе славить, насолоджуючись красою Твоєю, осяяний світлом несказанним і промінням трисонячним. Їх молитвами й заступництвом, Спасе, спаси душі наші.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

Господи, Всесильним Твоїм Словом і Пресвятим Твоїм Духом Ти поставив милозвучні хори ангельські, подаючи їм сяйво промінням безперестанним. Їх молитвами й заступництвом, Спасе, спаси душі наші.

Слава: і нині.

Богородичний: Я — творіння — завжди ображаю й прогнівляю Творця; дай мені, Діво, можливість виправитися, раніш змінивши мене й оновивши поміччю Твоєю на угодні діла, щоб я спасіння й відпущення здобув.

Потім Світло тихе… і прокимен:

Прославляйте нині Господа, всі раби Господні.

Стих: Що стоїте в храмі Господньому, у дворах дому Бога нашого.

Потім Сподоби, Господи… і єктенія.

На стиховні стихири зворушливі.

Тебе, Царя і Владику, ангели безперестанно оспівують, і я до Тебе припадаю і, як митар, взиваю: Боже, очисти мене й помилуй мене.

Стих: До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу я очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.

Безсмертною будучи, душе моя, у хвилях життя не потопай; прокинься, до свого благодійника взиваючи: Боже, очисти мене й спаси мене.

Стих: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

Мученики Господні, ви будь-яке місце освячуєте і всяку недугу зціляєте; благаємо вас, і нині моліться за визволення душ наших із сітей ворожих.

Слава: і нині.

Богородичний: Сприйнявши голос архангела Гавриїла, промовмо: радуйся, Мати Божа, що світові Життєдавця Христа породила.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар святому. Слава: і нині, богородичний на глас тропаря.

Потім єктенія і відпуст.

 

 

ΠΑΡΑΚΛΗΤΙΚΗ

ΚΥΡΙΑΚΗ ΠΛ Δ’ ΗΧΟΣ

Τῼ ΣΑΒΒΑΤῼ ΕΣΠΕΡΑΣ

ΕΝ Τῼ ΜΙΚΡῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἑσπερινὸν ὕμνον, καὶ λογικὴν λατρείαν, σοὶ Χριστὲ προσφέρομεν, ὅτι ηὐδόκησας, τοῦ ἐλεῆσαι ἡμᾶς, διὰ τῆς Ἀναστάσεως.

Κύριε, Κύριε, μὴ ἀπορρίψῃς ἡμᾶς ἀπὸ τοῦ προσώπου σου, ἀλλὰ εὐδόκησον, τοῦ ἐλεῆσαι ἡμᾶς, διὰ τῆς Ἀναστάσεως.

Χαῖρε Σιὼν ἁγία, Μήτηρ τῶν Ἐκκλησιῶν, Θεοῦ κατοικητήριον∙ σὺ γὰρ ἐδέξω πρώτη, ἄφεσιν ἁμαρτιῶν, διά τῆς Ἀναστάσεως.
Θεοτοκίον, τὸ Δογματικόν, Ἦχος πλ. δ΄
Πῶς μή σε μακαρίσωμεν Θεοτόκε; πῶς δὲ μὴ ἀνυμνήσωμεν Ὑπερευλογημένη, τὸ ἀκατάληπτον μυστήριον τῆς κυοφορίας σου! Τῶν αἰώνων γὰρ ὁ ποιητής, καὶ τῆς ἡμετέρας δημιουργός φύσεως, τὴν ἰδίαν εἰκόνα οἰκτείρας, καθῆκεν ἑαυτὸν εἰς κένωσιν, τὴν ἀνεξιχνίαστον, ὁ ὢν ἐν τοῖς ἀΰλοις κόλποις τοῦ Πατρός, ἐν μήτρᾳ σου Ἁγνὴ κατεσκήνωσε, καὶ σάρξ ἀτρέπτως ἐγένετο ἐκ σοῦ Ἀπειρόγαμε, μείνας μέν, ὅπερ ὑπῆρχε, φύσει Θεός. Διὸ αὐτὸν προσκυνοῦμεν Θεὸν τέλειον, καὶ ἄνθρωπον τέλειον, τὸν αὐτόν ἐν ἑκατέρᾳ μορφῇ∙ ἑκατέρα γὰρ φύσις, ἐστὶν ἐν αὐτῷ ἀληθῶς, διπλᾶ δὲ πάντα κηρύττομεν, τὰ φυσικὰ αὐτοῦ ἰδιώματα, κατὰ τὴν διπλόην τῶν οὐσιῶν, δύο σέβοντες τάς ἐνεργείας, καὶ τὰ θελήματα. Ὁμοούσιος γὰρ ὢν τῷ Θεῷ καὶ Πατρί, αὐτεξουσίως θέλει καὶ ἐνεργεῖ ὡς Θεός, ὁμοούσιος δὲ ὢν καὶ ἡμῖν, αὐτεξουσίως θέλει καὶ ἐνεργεῖ ὡς ἄνθρωπος. Αὐτὸν ἱκέτευε, σεμνὴ Παμμακάριστε, τοῦ σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Εἰς τὸν Στίχον, τὸ Ἀναστάσιμον Στιχηρόν.
Ἦχος πλ. δ΄
Ὢ τοῦ παραδόξου θαύματος ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀνῆλθες ἐπὶ Σταυροῦ Ἰησοῦ, ὁ καταβὰς ἐξ οὐρανοῦ, ἦλθες ἐπὶ θάνατον, ἡ ζωὴ ἡ ἀθάνατος, πρὸς τοὺς ἐν σκότει, τὸ φῶς τὸ ἀληθινόν· πρὸς τοὺς πεσόντας, ἡ πάντων Ἀνάστασις, ὁ φωτισμός, καὶ ὁ Σωτὴρ ἡμῶν, δόξα σοι.
Στίχ. Μνησθήσομαι τοῦ ὀνόματός σου ἐν πάσῃ γενεᾷ καὶ γενεᾷ.
Καὶ Στιχηρὰ τῆς Θεοτόκου.
Χαῖρε Θεοτόκε πάνσεμνε. Χαῖρε πηγὴ τὴν ζωήν, τοῖς πιστοῖς ἡ πηγάζουσα. Χαῖρε πάντων Δέσποινα, καὶ Κυρία τῆς κτίσεως, εὐλογημένη, Χαῖρε Πανάμωμε, δεδοξασμένη, χαῖρε Πανάχραντε. Χαῖρε παλάτιον. Χαῖρε θεῖον σκήνωμα. Χαῖρε Ἁγνή. Χαῖρε Μητροπάρθενε. Χαῖρε Θεόνυμφε.
Στίχ. Ἄκουσον, θύγατερ, καὶ ἴδε, καὶ κλῖνον τὸ οὖς σου, καὶ ἐπιλάθου τοῦ λαοῦ σου καὶ τοῦ οἴκου τοῦ Πατρός σου.
Χαῖρε Θεομῆτορ ἄχραντε. Χαῖρε πιστῶν ἡ ἐλπίς. Χαῖρε κόσμου καθάρσιον. Χαῖρε πάσης θλίψεως, ῥυομένη τοὺς δούλους σου, ἡ τῶν ἀνθρώπων, χαῖρε παράκλησις, ἡ ζωηφόρος, χαῖρε ἀντίληψις. Χαῖρε προπύργιον, τῶν προσκαλουμένων σε. Χαῖρε Θεοῦ, θεῖον ἐνδιαίτημα καὶ ὄρος ἅγιον.
Στίχ. Τὸ πρόσωπόν σου λιτανεύσουσιν οἱ πλούσιοι τοῦ λαοῦ.
Χαῖρε Θεοτόκε Δέσποινα. Χαῖρε ἡ μόνη ἐλπίς, τῶν βροτῶν καὶ ἀντίληψις. Χαῖρε καταφύγιον, καὶ λυχνία ἀείφωτος, ἠγλαϊσμένον, χαῖρε λαμπάδιον, ἡγιασμένον, χαῖρε παλάτιον. Χαῖρε Παράδεισε. Χαῖρε θεῖον σκήνωμα. Χαῖρε πηγή, βρύουσα τὰ νάματα, τοῖς προσιοῦσί σοι.
Θεοτοκίον, Ἦχος πλ. δ΄
Ὃν οὐρανὸς οὐκ ἐχώρησε, Παρθένε Θεοτόκε, ἐν γαστρί σου ἀστενοχωρήτως ἐχωρήθη, καὶ ἔμεινας ἁγνή, ἀρρήτῳ λόγῳ, μηδὲν τῆς παρθένίας λυμανθείσης. Σὺ γὰρ μόνη γέγονας ἐν γυναιξί, καὶ Μήτηρ καὶ Παρθένος, καὶ σὺ μόνη Πάναγνε, ἐγαλούχησας Υἱὸν ζωοδότην, καὶ ἀγκάλαις σου ἐβάστασας, τὸ ἀνύστακτον ὄμμα, ἀλλ’ οὐ διέλιπε τοῦ κόλπου του Πατρικοῦ, ὡς προϋπῆρχε πρὸ τῶν αἰώνων, ἀλλ’ ἄνω ὅλως, Θεὸς μετὰ Ἀγγέλων, καὶ κάτω ὅλως, ἐκ σοῦ μετὰ ἀνθρώπων, καὶ πανταχοῦ ἀνερμηνεύτως. Αὐτὸν ἱκέτευε, Δέσποινα Παναγία, τοῦ σωθῆναι τοὺς ὀρθοδόξως, ὁμολογοῦντάς σε Θεοτόκον ἁγνήν.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος πλ. δ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐξ ὕψους κατῆλθες ὁ εὔσπλαγχνος,
ταφὴν καταδέξω τριήμερον,
ἵνα ἡμᾶς ἐλευθερώσῃς τῶν παθῶν·
ἡ ζωὴ καὶ ἡ ἀνάστασις ἡμῶν,
Κύριε δόξα σοι
Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

ΕΝ Τῼ ΜΕΓΑΛῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου, Ἦχος πλ. δ΄
Ἑσπερινὸν ὕμνον, καὶ λογικὴν λατρείαν, σοὶ Χριστὲ προσφέρομεν, ὅτι ηὐδόκησας, τοῦ ἐλεῆσαι ἡμᾶς, διὰ τῆς Ἀναστάσεως.

Κύριε, Κύριε, μὴ ἀπορρίψῃς ἡμᾶς ἀπὸ τοῦ προσώπου σου, ἀλλὰ εὐδόκησον, τοῦ ἐλεῆσαι ἡμᾶς, διὰ τῆς Ἀναστάσεως.

Χαῖρε Σιὼν ἁγία, Μήτηρ τῶν Ἐκκλησιῶν, Θεοῦ κατοικητήριον∙ σὺ γὰρ ἐδέξω πρώτη, ἄφεσιν ἁμαρτιῶν, διά τῆς Ἀναστάσεως.
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά. – Ὀκτώηχος, Ἦχος πλ. δ΄
Ὁ ἐκ Θεοῦ Πατρὸς Λόγος, πρὸ τῶν αἰώνων γεννηθείς, ἐπ’ ἐσχάτων δὲ τῶν χρόνων, ὁ αὐτὸς ἐκ τῆς Ἀπειρογάμου σαρκωθείς, βουλήσει σταύρωσιν θανάτου ὑπέμεινε, καὶ τὸν πάλαι νεκρωθέντα ἄνθρωπον ἔσωσε, διὰ τῆς ἑαυτοῦ Ἀναστάσεως.

Τὴν ἐκ νεκρῶν σου Ἀνάστασιν, δοξολογοῦμεν Χριστέ, δι’ ἧς ἠλευθέρωσας Ἀδαμιαῖον γένος, ἐκ τῆς τοῦ ᾍδου τυραννίδος, καὶ ἐδωρήσω τῷ κόσμῳ ὡς Θεός, ζωὴν αἰώνιον, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.

Δόξα σοι Χριστὲ Σωτήρ, Υἱέ, Θεοῦ μονογενές, ὁ προσπαγεὶς ἐν τῷ Σταυρῷ, καὶ ἀναστὰς ἐκ τάφου τριήμερος.

Σὲ δοξάζομεν Κύριε, τὸν ἑκουσίως δι’ ἡμᾶς, Σταυρὸν ὑπομείναντα, καὶ σὲ προσκυνοῦμεν, παντοδύναμε Σωτήρ, μὴ ἀπορρίψῃς ἡμᾶς ἀπὸ τοῦ προσώπου σου, ἀλλ’ ἐπάκουσον καὶ σῶσον ἡμᾶς, διὰ τῆς Ἀναστάσεώς σου Φιλάνθρωπε.
Θεοτοκίον – Ὀκτώηχος, Ἦχος πλ. δ΄
Ὁ Βασιλεὺς τῶν οὐρανῶν, διὰ φιλανθρωπίαν, ἐπὶ τῆς γῆς ὤφθη, καὶ τοῖς ἀνθρώποις συνανεστράφη∙ ἐκ Παρθένου γὰρ ἁγνῆς, σάρκα προσλαβόμενος καὶ ἐκ ταύτης προελθὼν μετὰ τῆς προσλήψεως, εἷς ἐστιν Υἱός, διπλοῦς τὴν φύσιν, ἀλλ’ οὐ τὴν ὑπόστασιν∙ διὸ τέλειον αὐτὸν Θεόν, καὶ τέλειον ἄνθρωπον, ἀληθῶς κηρύττοντες, ὁμολογοῦμεν Χριστὸν τὸν Θεὸν ἡμῶν, ὃν ἱκέτευε Μήτηρ ἀνύμφευτε, ἐλεηθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Ἀπόστιχα, Τὸ Ἀναστάσιμον. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ἀνῆλθες ἐπὶ Σταυροῦ Ἰησοῦ, ὁ καταβὰς ἐξ οὐρανοῦ, ἦλθες ἐπὶ θάνατον, ἡ ζωὴ ἡ ἀθάνατος, πρὸς τοὺς ἐν σκότει, τὸ φῶς τὸ ἀληθινόν, πρὸς τοὺς πεσόντας, ἡ πάντων Ἀνάστασις, ὁ φωτισμός, καὶ ὁ Σωτὴρ ἡμῶν, δόξα σοι.
Στίχ. Ὁ Κύριος ἐβασίλευσεν, εὐπρέπειαν ἐνεδύσατο.
Ἀπόστιχα, Τὰ κατ’ Ἀλφάβητον. – Ὀκτώηχος
Χριστὸν δοξολογήσωμεν, τὸν ἀναστάντα ἐκ νεκρῶν∙ ψυχὴν καὶ σῶμα γὰρ ἀναλαβών, τῷ πάθει ἀπ’ ἀλλήλων διέτεμε, τῆς ἀχράντου μὲν ψυχῆς ἐν ᾍδῃ κατελθούσης, ὅν καὶ ἐσκύλευσε, τάφῳ δὲ διαφθορὰν οὐκ οἶδε τὸ ἅγιον σῶμα, τοῦ Λυτρωτοῦ τῶν ψυχῶν ἡμῶν.
Στίχ. Ἐνεδύσατο ὁ Κύριος δύναμιν καὶ περιεζώσατο.
Ψαλμοῖς καὶ ὕμνοις δοξολογοῦμεν Χριστέ, τὴν ἐκ νεκρῶν σου Ἀνάστασιν, δι’ ἧς ἡμᾶς ἠλευθέρωσας, τῆς τυραννίδος τοῦ ᾍδου, καὶ ὡς Θεὸς ἐδωρήσω, ζωὴν αἰώνιον, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Στίχ. Καὶ γὰρ ἐστερέωσεν τὴν οἰκουμένην, ἥτις οὐ σαλευθήσεται.
Ὦ Δέσποτα τῶν ἁπάντων, ἀκατάληπτε Ποιητὰ οὐρανοῦ καὶ γῆς, διὰ Σταυροῦ παθών, ἐμοὶ ἀπάθειαν ἐπήγασας, ταφὴν δὲ καταδεξάμενος, καὶ ἀναστὰς ἐν δόξῃ, συνανέστησας τὸν Ἀδὰμ χειρὶ παντοδυνάμῳ. Δόξα τῇ σῇ τριημέρῳ Ἐγέρσει, δι’ ἧς δεδώρησαι ἡμῖν, τὴν αἰώνιον ζωήν, καὶ ἱλασμὸν ἁμαρτιῶν, ὡς μόνος εὔσπλαγχνος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Ἰδοὺ πεπλήρωται ἡ τοῦ Ἡσαΐου πρόρρησις·
Παρθένος γὰρ ἐγέννησας,
καὶ μετὰ τόκον,
ὡς πρὸ τόκου διέμεινας.
Θεὸς γὰρ ἦν ὁ τεχθείς·
διὸ καὶ φύσις ἐκαινοτόμησεν.
Ἀλλ’ ὧ Θεομῆτορ,
ἱκεσίας σῶν δούλων,
σῷ τεμένει προσφερομένας σοι,
μὴ παρίδῃς, ἀλλ’ ὡς τὸν Εὔσπλαγχνον σαῖς ἀγκάλαις φέρουσα,
σοῖς οἰκέταις σπλαγχνίσθητι,
καὶ πρέσβευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Ὢ θαύματος καινοῦ,
πάντων τῶν πάλαι θαυμάτων! τίς γὰρ ἔγνω Μητέρα,
ἄνευ ἀνδρὸς τετοκυῖαν,
καὶ ἐν ἀγκάλαις φέρουσαν,
τὸν ἅπασαν τὴν κτίσιν περιέχοντα;
Θεοῦ ἐστι βουλὴ τὸ κυηθέν,
ὃν ὡς βρέφος Πάναγνε,
σαῖς ὠλέναις βαστάσασα,
καὶ μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
μὴ παύσῃ δυσωποῦσα ὑπὲρ τῶν σὲ τιμώντων,
τοῦ οἰκτειρῆσαι καὶ σῶσαι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Ἀσπόρως ἐκ θείου Πνεύματος,
βουλήσει δὲ Πατρός,
συνείληφας Υἱὸν τὸν τοῦ Θεοῦ,
ἐκ Πατρὸς ἀμήτορα,
πρὸ τῶν αἰώνων ὑπάρχοντα,
δι’ ἡμᾶς δὲ ἐκ σοῦ ἀπάτορα γεγονότα,
σαρκὶ ἀπεκύησας,
καὶ βρέφος ἐγαλούχησας.
Διὸ μὴ παύσῃ πρεσβεύειν,
τοῦ λυτρωθῆναι κινδύνων τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Νεῦσον παρακλήσει σῶν οἰκετῶν Πανάμωμε,
παύουσα δεινῶν ἡμῶν ἐπαναστάσεις,
πάσης θλίψεως ἡμᾶς ἀπαλλάττουσα·
σὲ γὰρ μόνην ἀσφαλῆ,
καὶ βεβαίαν ἄγκυραν ἔχομεν,
καὶ τὴν σὴν προστασίαν κεκτήμεθα.
Μὴ αἰσχυνθῶμεν Δέσποινα,
σὲ προσκαλούμενοι,
σπεῦσον εἰς ἱκεσίαν,
τῶν σοὶ πιστῶς βοώντων·
Χαῖρε Δέσποινα,
ἡ πάντων βοήθεια,
χαρὰ καὶ σκέπη,
καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Ναὸς καὶ πύλη ὑπάρχεις,
παλάτιον καὶ θρόνος τοῦ Βασιλέως,
Παρθένε πάνσεμνε,
δι’ ἧς ὁ λυτρωτής μου Χριστὸς ὁ Κύριος,
τοῖς ἐν σκότει καθεύδουσιν ἐπέφανεν,
Ἥλιος ὑπάρχων δικαιοσύνης,
φωτίσαι θέλων οὓς ἔπλασε,
κατ’ εἰκόνα ἰδίαν χειρὶ τῇ ἑαυτοῦ.
Διὸ Πανύμνητε,
ὡς μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
ἀδιαλείπτως πρέσβευε,
σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ ποιητὴς καὶ λυτρωτής μου Πάναγνε,
Χριστὸς ὁ Κύριος,
ἐκ τῆς σῆς νηδύος προελθών,
ἐμὲ ἐνδυσάμενος,
τῆς πρῴην κατάρας,
τὸν Ἀδὰμ ἠλευθέρωσε·
διό σοι Πάναγνε,
ὡς τοῦ Θεοῦ Μητρί τε καὶ Παρθένῳ ἀληθῶς,
βοῶμεν ἀσιγήτως,
τὸ Χαῖρε τοῦ Ἀγγέλου.
Χαῖρε Δέσποινα,
προστασία καὶ σκέπη,
καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὑπὸ τὴν σὴν Δέσποινα σκέπην,
πάντες οἱ γηγενεῖς,
προσπεφευγότες βοῶμέν σοι·
Θεοτόκε ἡ ἐλπὶς ἡμῶν,
ῥῦσαι ἡμᾶς ἐξ ἀμέτρων πταισμάτων,
καὶ σῶσον τὰς ψυχάς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ἀνύμφευτε Παρθένε,
ἡ τὸν Θεὸν ἀφράστως συλλαβοῦσα σαρκί,
Μήτηρ Θεοῦ τοῦ ὑψίστου,
σῶν οἰκετῶν παρακλήσεις δέχου Πανάμωμε,
ἡ πᾶσι χορηγοῦσα καθαρισμὸν τῶν πταισμάτων,
νῦν τὰς ἡμῶν ἱκεσίας προσδεχομένη,
δυσώπει σωθῆναι πάντας ἡμᾶς.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος πλ. δ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐξ ὕψους κατῆλθες ὁ εὔσπλαγχνος,
ταφὴν καταδέξω τριήμερον,
ἵνα ἡμᾶς ἐλευθερώσῃς τῶν παθῶν·
ἡ ζωὴ καὶ ἡ ἀνάστασις ἡμῶν,
Κύριε δόξα σοι

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε·
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ,
ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς,
ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον,
καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σοῦ Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται.
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος,
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς,
ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

ΕΝ Τῼ ΜΕΣΟΝΥΚΤΙΚῼ

Κανὼν Τριαδικός, οὗ ἡ ἀκροστιχίς·
Τριὰς Μονάς, σῶσόν με τὸν σὸν οἰκέτην
ᾨδὴ α’
Ἦχος πλ. δ΄
Ἁρματηλάτην Φαραὼ ἐβύθισε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τῷ τρισηλίῳ Βασιλεῖ καὶ πρύτανι, καὶ προμηθεῖ τοῦ παντός, καὶ ἀγαθῷ μόνῳ, φυσικῶς ὑπάρχοντι, καὶ ἑνιαίαν ἔχοντι, τῆς Θεότητος δόξαν, Θεῷ Μονάρχῃ προσπίπτομεν, ὕμνον τὸν τρισάγιον ᾄδοντες.

Ῥήσεις τὰς θείας, καὶ χρησμοὺς τοὺς ἄνωθεν, μεμυημένοι σαφῶς, θεαρχικὴν φύσιν, ἑνικὴν δοξάζομεν, ἀΐδιον συνάναρχον, ἐν τρισὶ τοῖς προσώποις, Πατρὶ Υἱῷ καὶ τῷ Πνεύματι, δημιουργικήν, παντοδύναμον.

Ἱερομύστης Ἀβραὰμ γενόμενος, ἱεροτύπως τὸ πρίν, τὸν Ποιητὴν πάντων καὶ Θεὸν καὶ Κύριον, τρισὶ μὲν ὑποστάσεσιν, ὑπεδέξατο χαίρων, τῶν δὲ τριῶν ὑποστάσεων, κράτος ἑνιαῖον ἐγνώρισεν.
Θεοτοκίον.
Ἀπειρογάμως τὸν Χριστὸν ἐκύησας, τὸν καθ’ ἡμᾶς δι’ ἡμᾶς, εἰληφότα φύσιν, Πάναγνε καὶ ἄτρεπτον, κατ’ ἄμφω διαμείναντα, ὃν δυσώπει ἀπαύστως, ἁμαρτιῶν μοι δωρήσασθαι, καὶ τῶν πειρασμῶν ἀπολύτρωσιν.

ᾨδὴ γ’
Ἦχος πλ. δ΄
Ὁ στερεώσας κατ’ ἀρχὰς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Σὲ τὸν ἀπρόσιτον Θεόν, καὶ Βασιλέα τῆς δόξης, ἐπὶ θρόνου Ἡσαΐας κατεῖδεν, ὑψηλοῦ καὶ Χερουβείμ, καὶ Σεραφεὶμ δοξάζοντα, ἀκαταπαύστοις ὕμνοις, μοναδικόν τρισυπόστατον.

Μόνον πατρόθεν ὡς ἐκ Νοῦ, γεγεννημένον τὸν Λόγον, καὶ τὸ Πνεῦμα προελθὸν ἀπορρήτως, καταλλήλοις λογισμοῖς, καὶ γραφικοῖς διδάγμασι, κατειληφότες ἕνα, Θεόν τρισήλιον σέβομεν.

Ὁ ὢν ἀγέννητος Πατήρ, καὶ τῆς ἰδίας οὐσίας, τὸ ἀπαύγασμα γεννήσας ἀρρεύστως, τὸν Υἱὸν φῶς ἐκ φωτός, ἐκπορευτῶς προβάλλεται, συμφυὲς φῶς τὸ Πνεῦμα, τὸ παντουργόν καὶ ὁμότιμον.
Θεοτοκίον.
Ναὸς ἐδείχθης καθαρός, Παρθενομῆτορ Μαρία, τοῦ τὰ πάντα πανσθενῶς καὶ πανσόφως, ὑποστήσαντος Χριστοῦ, καὶ τάξαντος καὶ φέροντος, ὃν ἐξιλέωσαί μοι, ταῖς μητρικαῖς σου δεήσεσι.

Κάθισμα
Ἦχος πλ. δ΄
Τὸ προσταχθὲν μυστικῶς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τῆς τρισηλίου καὶ σεπτῆς τελεταρχίας, τὰς δυναστείας οἱ πιστοὶ νῦν εὐφημοῦμεν, ὅτι νεύματι μόνῳ τὸ πᾶν συνέστησε, τὰς ἄνω χοροστασίας Ἀγγελικάς, τὰς κάτω Ἱεραρχίας Ἐκκλησιῶν, τοῦ κραυγάζειν· τὸ Ἅγιος, Ἅγιος, Ἅγιος, εἶ, Θεὲ Ὑπεράγαθε, δόξα, ὕμνος τῷ κράτει σου.
Δόξα. Καὶ νῦν. Θεοτοκίον, ὅμοιον.
Τὸν ἀναλλοίωτον Θεὸν ἡ τετοκυῖα, ἀλλοιουμένην εἰς ἀεὶ τῇ ἁμαρτίᾳ, ταῖς προσβολαῖς τοῦ δολίου καὶ τῇ ῥαθυμίᾳ, στερέωσον τὴν καρδίαν μου Ἀγαθή, πρεσβείαις ταῖς μητρικαῖς σου, ὅπως κᾀγώ, εὐχαρίστως κραυγάζω σοι∙ Θεογεννῆτορ Μαριάμ, ἐλέησον τὴν ποίμνην σου, ἣν ἐκτήσω Πανάμωμε.

ᾨδὴ δ’
Ἦχος πλ. δ΄
Σύ μου ἰσχύς, Κύριε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀνατολή, δικαισύνης φανείς Χριστός, τοῖς ἐν σκότει, πᾶσαν διεσκέδασε, τὴν ἀφεγγῆ νύκτα τῶν παθῶν, καὶ δικαιοσύνης, τὸν Ἥλιον ἐξανέτειλεν, ἁπλοῦν μὲν κατ’ οὐσίαν, τριλαμπῆ δὲ προσώποις∙ ὃ ὑμνοῦμεν ἀεὶ καὶ δοξάζομεν.

Σεραφικοῖς, στόμασι τὸν ἀνυμνούμενον, τοῖς πηλίνοις, χείλεσι δοξάζομεν, μοναδικόν, καὶ τριαδικόν, Κύριον τῆς δόξης, τῇ φύσει καὶ ὑποστάσεσι, βοῶντες∙ Ὦ Παντάναξ, τοῖς σοῖς δούλοις παράσχου, τῶν ποικίλων πταισμάτων συγχώρησιν.

Συνεκτική, πάντων τῶν ὄντων ἀόρατε, πανοικτίρμον, εὔσπλαγχνε φιλάνθρωπε, Τριὰς σεπτὴ καὶ θεαρχική, μή μου ἐπιλάθῃ, τοῦ σοῦ οἰκέτου τὸ σύνολον, μηδὲ διασκεδάσῃς ἣν διέθου σοῖς δούλοις, διαθήκην δι’ ἄφατον ἔλεος.
Θεοτοκίον.
Ὡραίαν σε, Πάναγνε μόνην εὑράμενος, ἐξ αἰῶνος, Λόγος ὁ προάναρχος, τὴν Ἰακὼβ Κόρη καλλονήν, καὶ ἐν σοὶ σκηνώσας, δι’ εὐσπλαγχνίαν ἀνέπλασε, τὴν φύσιν τῶν ἀνθρώπων, ὃν δυσώπει ἀπαύστως, ἀπὸ πάσης ῥυσθῆναί με θλίψεως.

ᾨδὴ ε’
Ἦχος πλ. δ΄
Ἵνα τί με ἀπώσω ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Συναΐδια τρία, πρόσωπα δοξάζομεν, ἕνα δὲ Κύριον, σὲ τὴν θείαν φύσιν, διαιροῦντες ἁπλῶς καὶ συνάπτοντες, καὶ πιστῶς βοῶμεν∙ θεαρχικὴ Τριὰς ἁγία, τοὺς σούς δούλους ἐκ θλίψεως λύτρωσαι.

Ὀλοφύρομαι σφόδρα, διὰ τὴν ἀσθένειαν τῆς διανοίας μου, πῶς μὴ θέλων πάσχω, τὴν ἀβούλητον ὄντως ἀλλοίωσιν· διὰ τοῦτο κράζω∙ Ζωαρχικὴ Τριὰς ἁγία, τῶν καλῶν ἐν τῇ στάσει με σύνταξον.

Νυσταγμῷ βαρυνθέντα, τῷ τῆς ἁμαρτίας με καὶ συνωθούμενον, πρὸς θανάτου ὕπνον, ὡς φιλάνθρωπος καὶ ὑπεράγαθος, καὶ παντελεήμων, θεαρχικὴ Τριὰς ἁγία, κατοικτείρησον καὶ διανάστησον.
Θεοτοκίον.
Μητροπάρθενε Κόρη, πάναγνε, πανάμωμε, Θεοχαρίτωτε, ταῖς σαῖς ἱκεσίαις, τὸν Υἱὸν καὶ Θεόν σου καὶ Κύριον, ἐξιλέωσαί μοι, καὶ τῶν παθῶν καὶ τῶν πταισμάτων, τὸν σὸν δοῦλον ἐκλύτρωσαι τάχιον.

ᾨδὴ ς’
Ἦχος πλ. δ΄
Ἱλάσθητί μοι Σωτὴρ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐπουρανίων Νοῶν, ταξιαρχίας μιμούμενοι, μοναρχικὴ τοῦ παντός, Τριὰς ὑπερούσιε, τρισαγίοις ᾄσμασι, σὲ δοξολογοῦμεν, τοῖς πηλίνοις ἡμῶν στόμασι.

Τὸν κατ’ εἰκόνα τὴν σήν, τὸν ἄνθρωπον διαπλάσαντα, καὶ ἐξ οὐκ ὄντων τὸ πᾶν, σοφῶς ὑποστήσαντα, Θεὸν τρισυπόστατον, προσκυνῶ καὶ σέβω, καὶ ὑμνῶ καὶ μεγαλύνω σε.

Ὁ παντοκράτωρ Θεός, καὶ μόνος ἀπεριόριστος, ἐνοίκησον ἐν ἐμοί, δι’ ἄφατον ἔλεος, τρισήλιε Δέσποτα, καὶ καταύγασόν με, καὶ συνέτισον ὡς εὔσπλαγχνος.
Θεοτοκίον.
Ναὸς ἐδείχθης Θεοῦ, τοῦ ἀχωρήτου Πανάχραντε, ναὸν κᾀμὲ τῆς αὐτοῦ, δεῖξον θείας χάριτος, Παναγία Δέσποινα, ταῖς σαῖς ἱκεσίαις, καὶ συντήρησον ἀλώβητον.

Κάθισμα
Ἦχος πλ. δ΄
Τὸ προσταχθὲν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Πατέρα ἄναρχον πιστοί, Υἱὸν συνάναρχον, καὶ Πνεῦμα θεῖον, ἀληθῶς ὑμνολογοῦμεν, ἀσυγχύτως, ἀτρέπτως, καὶ ἀναλλοιώτως, Τριάδα ἁπλῆν ἁγίαν καὶ συμφυῆ, βοῶντες σὺν τοῖς Ἀγγέλοις∙ Ἅγιος εἶ, Πάτερ Υἱὲ σὺν τῷ Πνεύματι, τῷ παναγίῳ καὶ σεπτῷ, ἐλέησον οὓς ἔπλασας, κατ’ εἰκόνα σου Δέσποτα.
Δόξα. Καὶ νῦν. Θεοτοκίον, ὅμοιον.
Εὐχαριστοῦμέν σοι ἀεὶ Θεοτόκε, καὶ μεγαλύνομεν Ἁγνὴ καὶ προσκυνοῦμεν, ἀνυμνοῦντες τὸν τόκον σου κεχαριτωμένη, βοῶντες ἀκαταπαύστως∙ Σῶσον ἡμᾶς, Παρθένε παντελεῆμον ὡς ἀγαθή, καὶ δαιμόνων ἐξάρπασον, λογοθεσίου φοβεροῦ, ἐν ὥρᾳ τῆς ἐτάσεως, μὴ αἰσχυνθῶμεν οἱ δοῦλοί σου.

ᾨδὴ ζ’
Ἦχος πλ. δ΄
Θεοῦ συγκατάβασιν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Σοφίᾳ ἀρρήτῳ σου, καὶ τῷ πελάγει τῆς ἀγαθότητος, δωρεὰν τὸν σὸν δοῦλον, ἠλεημένον ἀνάδειξόν με καὶ νῦν, καθάπερ πάλαι, καὶ ῥῦσαι κακώσεως, Τριὰς Μονὰς ὁ Θεός, ἁμαρτιῶν καὶ παθῶν. (Δίς)

Ὁ νοῦς ὁ ἀγέννητος, Πατὴρ καὶ Λόγος ὁ γεννηθείς, ἐξ αὐτοῦ, καὶ τὸ Πνεῦμα τὸ θεῖον, ἀκαταλήπτως ἐκπορευτὸν πεφυκός, Θεὲ Μονάρχα τρισήλιε, ψάλλω σοι∙ Εὐλογητός ὁ Θεός, ὁ τῶν πατέρων ἡμῶν.
Θεοτοκίον.
Νενέκρωμαι Πάναγνε, τῆς ἁμαρτίας πιὼν τὸ φάρμακον, καὶ προστρέχω σοι πίστει, τῇ τετοκυίᾳ τὸν ἀρχηγὸν τῆς ζωῆς, ταῖς σαῖς πρεσβείαις, τὸν δοῦλόν σου ζώωσον, καὶ πειρασμῶν καὶ παθῶν, λύτρωσαι μόνη Ἁγνή.

ᾨδὴ η’
Ἦχος πλ. δ΄
Ἑπταπλασίως κάμινον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ φῶς ὑπάρχων ἄδυτον, τριλαμπὲς καὶ τρισήλιον, καὶ μοναρχικόν, μονοκρατές, ἁπλούστατον, Θεὸς ἀκατάληπτος, καὶ μονοκράτωρ Κύριος, νῦν τὴν σκοτεινήν, καὶ ζοφεράν μου καρδίαν, καταύγασον καὶ δεῖξον, φωταυγῆ καὶ φωσφόρον, ὑμνεῖν σὲ καὶ δοξάζειν, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Ἱερωτάταις πτέρυξι, Σεραφεὶμ οἱ θειότατοι, πρόσωπα καὶ πόδας, εὐλαβῶς καλύπτουσι, τὴν δόξαν μὴ φέροντες, τοῦ ἀμηχάνου κάλλους σου, ἀγαθαρχική, θεαρχικὴ Μοναρχία, Τριὰς ὑπεραγία, πλὴν ἡμεῖς ἀνυμνεῖν σε, τολμῶμεν καὶ δοξάζειν, πιστῶς εἰς τοὺς αἰῶνας.

Κυριαρχίαν ἄναρχον, πανσθενῆ καὶ πανάγαθον, τελεταρχικήν, ἀγαθουργὸν, ἀόριστον, αἰτίαν ἀναίτιον, ποιητικὴν ἀΐδιον, προνοητικήν, καὶ σωστικὴν τῶν ἁπάντων, Μονάδα κατ’ οὐσίαν, καὶ Τριάδα προσώποις, δοξάζω σε Θεέ μου, πιστῶς εἰς τοὺς αἰῶνας.
Θεοτοκίον.
Ἐπὶ τῆς γῆς ἀνέτειλεν, ὁ ἀνέσπερος Ἥλιος, διὰ τῆς ἐκ σοῦ παρθενικῆς γεννήσεως, πανάχραντε Δέσποινα, καὶ τοὺς βροτοὺς ἀπήλλαξε, τῆς εἰδωλικῆς, καὶ ζοφερᾶς σκοτομήνης∙ διὸ καὶ νῦν με μᾶλλον, τῆς αὐτοῦ θεαρχίας, καταύγασον ταῖς αἴγλαις, καὶ φρούρει τὸν σὸν δοῦλον.

ᾨδὴ θ’
Ἦχος πλ. δ΄
Ἐξέστη ἐπὶ τούτῳ ὁ οὐρανὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὴν πάντων Βασιλίδα καὶ παντουργόν, ὑπεράρχιον φύσιν, ὑπέρχρονον, ζωαρχικήν, εὔσπλαγχνον, φιλάνθρωπον, ἀγαθήν, ἐναρχικὴν Τριάδα σε, νῦν δοξολογοῦντες ἁμαρτιῶν, συγχώρησιν αἰτοῦμεν, τῷ κόσμῳ τὴν εἰρήνην, καὶ Ἐκκλησίας τὴν ὁμόνοιαν. (Δίς)

Ἡ μία κυριότης καὶ τριλαμπής, ἑνικὴ θεαρχία τρισήλιε, τοὺς ὑμνητάς, πρόσδεξαι τοὺς σοὺς ἀγαθοπρεπῶς, καὶ τῶν πταισμάτων λύτρωσαι, καὶ τῶν πειρασμῶν καὶ τῶν δυσχερῶν, καὶ θᾶττον τὴν εἰρήνην, παράσχου φιλανθρώπως, ταῖς Ἐκκλησίαις καὶ τὴν ἕνωσιν.
Θεοτοκίον.
Νηδὺν Χριστὲ Σωτήρ μου παρθενικήν, ἐνοικήσας ἐφάνης τῷ κόσμῳ σου, θεανδρικῶς, ἄτρεπτος ἀσύγχυτος ἀληθῶς, καὶ καθυπέσχου πάντοτε, μετὰ τῶν σῶν δούλων εἶναι σαφῶς· διὸ τῆς σὲ τεκούσης, πρεσβείαις τὴν εἰρήνην, πάσῃ τῇ ποίμνῃ σου πρυτάνευσον.

Ὑπακοή
Αἱ Μυροφόροι τοῦ Ζωοδότου ἐπιστᾶσαι τῷ μνήματι, τὸν Δεσπότην ἐζήτουν, ἐν νεκροῖς τὸν ἀθάνατον, καὶ χαρᾶς εὐαγγέλια, ἐκ τοῦ Ἀγγέλου δεξάμεναι, τοῖς Ἀποστόλοις ἐμήνυον· Ὅτι ἀνέστη Χριστὸς ὁ Θεός, παρέχων τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

ΕΝ Τῼ ΟΡΘΡῼ

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος πλ. δ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐξ ὕψους κατῆλθες ὁ εὔσπλαγχνος,
ταφὴν καταδέξω τριήμερον,
ἵνα ἡμᾶς ἐλευθερώσῃς τῶν παθῶν·
ἡ ζωὴ καὶ ἡ ἀνάστασις ἡμῶν,
Κύριε δόξα σοι

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε·
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ,
ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς,
ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον,
καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σοῦ Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται.
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος,
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς,
ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀνέστης ἐκ νεκρών, ἡ ζωὴ τῶν ἁπάντων,
καὶ Ἄγγελος φωτός, ταῖς Γυναιξὶν ἐβόα·
Παύσασθε τῶν δακρύων, τοῖς Ἀποστόλοις εὐαγγελίσασθε,
κράξατε ἀνυμνοῦσαι· Ὅτι ἀνέστη Χριστὸς ὁ Κύριος,
ὁ εὐδοκήσας σῶσαι ὡς Θεός,
τὸ γένος τῶν ἀνθρώπων.
Δόξα… Τὴν σοφίαν καὶ Λόγον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀναστὰς ἐκ τοῦ τάφου ὡς ἀληθῶς, ταῖς ὁσίαις προσέταξας Γυναιξί, κηρῦξαι τὴν Ἔγερσιν, Ἀποστόλοις ὡς γέγραπται, καὶ δρομαῖος ὁ Πέτρος, ἐπέστη τῷ μνήματι, καὶ τὸ φῶς ἐν τῷ τάφῳ, ὁρῶν κατεπλήττετο∙ ὅθεν καὶ κατεῖδε, τὰ ὀθόνια μόνα, χωρὶς τοῦ θείου σώματος, ἐν αὐτῷ κατακείμενᾳ, καὶ πιστεύσας ἐβόησε∙ Δόξα σοι Χριστὲ ὁ Θεός, ὅτι σῴζεις ἅπαντας Σωτὴρ ἡμῶν∙ τοῦ Πατρὸς γὰρ ὑπάρχεις ἀπαύγασμα.
Θεοτοκίον
Τὴν οὐράνιον πύλην καὶ κιβωτόν, τὸ πανάγιον ὄρος τὴν φωταυγῆ, νεφέλην ὑμνήσωμεν, τὴν οὐράνιον κλίμακα, τὸν λογικὸν Παράδεισον, τῆς Εὔας τὴν λύτρωσιν, τῆς οἰκουμένης πάσης, τὸ μέγα κειμήλιον, ὅτι σωτηρία, ἐν αὐτῇ διεπράχθη· τῷ κόσμῳ καὶ ἄφεσις τῶν ἀρχαίων ἐγκλημάτων∙ διὰ τοῦτο βοῶμεν αὐτῇ. Πρέσβευε τῷ σῷ Υἱῷ καὶ Θεῷ, τῶν πταισμάτων ἄφεσιν δωρήσασθαι, τοῖς εὐσεβῶς προσκυνοῦσι, τὸν πανάγιον Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ἄνθρωποι τὸ μνῆμά σου, Σωτὴρ ἐσφραγίσαντο, Ἄγγελος τὸν λίθον, ἐκ τῆς θύρας ἀπεκύλισε. Γυναῖκες ἐθεάσαντο, ἐγηγερμένον ἐκ νεκρῶν, καὶ αὗται εὐηγγελίσαντο τοῖς Μαθηταῖς σου ἐν Σιών. Ὅτι ἀνέστης ἡ ζωὴ τῶν ἁπάντων, καὶ διελύθη τὰ δεσμὰ τοῦ θανάτου. Κύριε δόξα σοι.
Δόξα…
Τὰ μύρα τῆς ταφῆς, αἱ Γυναῖκες κομίσασαι, φωνῆς Ἀγγελικῆς, ἐκ τοῦ τάφου ἤκουον. Παύσασθε τῶν δακρύων, καὶ ἀντὶ λύπης χαρὰν κομίσασθε, κράξατε ἀνυμνοῦσαι, ὅτι ἀνέστη Χριστὸς ὁ Κύριος, ὁ εὐδοκήσας σῶσαι ὡς Θεός, τὸ γένος τῶν ἀνθρώπων.
Θεοτοκίον
Ἐπὶ σοὶ χαίρει, Κεχαριτωμένη, πᾶσα ἡ κτίσις, Ἀγγέλων τὸ σύστημα, καὶ ἀνθρώπων τὸ γένος, ἡγιασμένε ναέ, καὶ Παράδεισε λογικέ, παρθενικὸν καύχημα, ἐξ ἧς Θεός ἐσαρκώθη, καὶ παιδίον γέγονεν, ὁ πρὸ αἰώνων ὑπάρχων Θεὸς ἡμῶν∙ τὴν γὰρ σὴν μήτραν, θρόνον ἐποίησε, καὶ τὴν σὴν γαστέρα, πλατυτέραν οὐρανῶν ἀπειργάσατο. Ἐπὶ σοὶ χαίρει Κεχαριτωμένη, πᾶσα ἡ κτίσις, δόξα σοι.

Ἡ Ὑπακοὴ
Αἱ Μυροφόροι τοῦ Ζωοδότου ἐπιστᾶσαι τῷ μνήματι, τὸν Δεσπότην ἐζήτουν, ἐν νεκροῖς τὸν ἀθάνατον, καὶ χαρᾶς εὐαγγέλια, ἐκ τοῦ Ἀγγέλου δεξάμεναι, τοῖς Ἀποστόλοις ἐμήνυον· Ὅτι ἀνέστη Χριστὸς ὁ Θεός, παρέχων τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

Οἱ Ἀναβαθμοὶ, Ἦχος Πλ. δ΄
Ἀντίφωνον Α΄

– Ἐκ νεότητός μου ὁ ἐχθρός με πειράζει, ταῖς ἡδοναῖς φλέγει με, ἐγὼ δὲ πεποιθώς, ἐν σοὶ Κύριε τροποῦμαι τοῦτον.
– Οἱ μισοῦντες Σιών, γενηθήτωσαν δή, πρὶν ἐκσπασθῆναι ὡς χόρτος· συγκόψει γὰρ Χριστός, αὐχένας αὐτῶν, τομῇ βασάνων.
Δόξα… Καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, τὸ ζῆν τὰ πάντα, φῶς ἐκ φωτός, Θεὸς μέγας, σὺν Πατρὶ ὑμνοῦμεν αὐτὸ, καὶ τῷ Λόγῳ.
Ἀντίφωνον Β΄
– Ἡ καρδία μου τῷ φόβῳ σου σκεπέσθω, ταπεινοφρονοῦσα, μὴ ὑψωθεῖσα ἀποπέσῃ, ἐκ σοῦ Πανοικτίρμον.
– Ἐπὶ τὸν Κύριον ὁ ἐσχηκὼς ἐλπίδα, οὐ δείσει τότε, ὅτε πυρὶ τὰ πάντα κρινεῖ καὶ κολάσει.
Δόξα… Καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, πᾶς τις θεῖος βλέπει καὶ προλέγει, τερατουργεῖ ὕψιστα, ἐν τρισὶν ἕνα Θεὸν μέλπων, εἰ γὰρ καὶ τριλαμπεῖ, μοναρχεῖ τὸ θεῖον.
Ἀντίφωνον Γ΄
– Ἐκέκραξά σοι Κύριε, πρόσχες, κλῖνόν μοι τὸ οὖς σου βοῶντι, καὶ κάθαρον πρὶν ἄρῃς με, ἀπὸ τῶν ἐνθένδε.
– Ἐπὶ τὴν μητέρα αὐτοῦ γῆν, δύνων πᾶς αὖθις ἀναλύσει, τοῦ λαβεῖν βασάνους, ἢ γέρα τῶν βεβιωμένων.
Δόξα… Καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, θεολογία μονὰς τρισαγία· ὁ Πατὴρ γὰρ ἄναρχος, ἐξ οὗ ἔφυ ὁ Υἱὸς ἀχρόνως, καὶ τὸ Πνεῦμα σύμμορφον, σύνθρονον, ἐκ Πατρὸς συνεκλάμψαν.
Ἀντίφωνον Δ΄
– Ἰδοὺ δὴ τί καλόν, ἢ τί τερπνόν, ἀλλ’ ἢ τὸ κατοικεῖν ἀδελφοὺς ἅμα; ἐν τούτῳ γὰρ Κύριος, ἐπηγγείλατο ζωὴν αἰωνίαν.
– Τοῦ ἐνδύματος αὐτοῦ, ὁ τὰ κρίνα τοῦ ἀγροῦ κοσμῶν, κελεύει μὴ δεῖν φροντίζειν.
Δόξα… Καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, ἑνοειδεῖ αἰτίᾳ, πάντα ἔχεται εἰρηνοβραβεύτως· Θεὸς τοῦτο γάρ ἐστι, Πατρί τε καὶ Υἱῷ, ὁμοούσιον κυρίως.

Προκείμενον
Βασιλεύσει Κύριος εἰς τὸν αἰῶνα, ὁ Θεός σου Σιών, εἰς γενεὰν καὶ γενεάν.
Στίχ. Αἴνει ἡ ψυχή μου τὸν Κύριον.

ᾨδὴ α’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἁρματηλάτην Φαραὼ ἐβύθισε,
τερατουργοῦσα ποτέ,
Μωσαϊκὴ ῥάβδος,
σταυροτύπως πλήξασα,
καὶ διελοῦσα θάλασσαν,
Ἰσραὴλ δὲ φυγάδα,
πεζὸν ὁδίτην διέσωσεν,
ἆσμα τῷ Θεῷ ἀναμέλποντα».

Τὴν παντοδύναμον Χριστοῦ Θεότητα, πῶς μὴ θαυμάσωμεν, ἐκ μὲν παθῶν πᾶσι, τοῖς πιστοῖς ἀπάθειαν, καὶ ἀφθαρσίαν βλύζουσαν, ἐκ πλευρᾶς δὲ ἁγίας, πηγὴν ἀθάνατον στάζουσαν, καὶ ζωὴν ἐκ τάφου ἀΐδιον.

Ὡς εὐπρεπὴς ταῖς Γυναιξὶν ὁ Ἄγγελος, νῦν ἐμπεφάνισται, καὶ τηλαυγῆ φέρων, τῆς ἐμφύτου σύμβολα, ἀΰλου καθαρότητος, τῇ μορφῇ δὲ μηνύων, τὸ φέγγος τῆς Ἀναστάσεως, κράζει∙ Ἐξηγέρθη ὁ Κύριος.
Θεοτοκίον
Δεδοξασμένα περὶ σοῦ λελάληνται, ἐν γενεαῖς γενεῶν, ἡ τὸν Θεὸν Λόγον, ἐν γαστρὶ χωρήσασα, ἁγνὴ δὲ διαμείνασα, Θεοτόκε Παρθένε∙ διό σε πάντες γεραίρομεν, τὴν μετὰ Θεὸν προστασίαν ἡμῶν.

ᾨδὴ α’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ὑγρὰν διοδεύσας ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐπήρθησαν πύλαι ὀδυνηραί, καὶ ἔφριξαν ᾅδου, καθορῶντες οἱ πυλωροί, ἐν τοῖς κατωτάτοις τὸν ἐν ὕψει, τῆς τῶν ἁπάντων ἐπέκεινα φύσεως.

Ἐξέστησαν τάξεις Ἀγγελικαί, ὁρῶσαι ἐν θρόνῳ, ἱδρυμένην τῷ Πατρικῷ, τὴν ἔκπτωτον φύσιν τῶν ἀνθρώπων, τὴν καθειργμένην, ἐν τοῖς κατωτάτοις τῆς γῆς.
Θεοτοκίον
Τάξεις σε Ἀγγέλων καὶ τῶν βροτῶν, ἀνύμφευτε Μῆτερ, εὐφημοῦσιν ἀνελλιπῶς∙ τὸν κτίστην γὰρ τούτων ὥσπερ βρέφος, ἐν ταῖς ἀγκάλαις σου ἐβάστασας.

ᾨδὴ α’, Κανὼν τῆς Ὑπεραγίας Θεοτόκου Κατὰ Ἀλφάβητον – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
ᾌσωμεν τῷ Κυρίῳ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἄχραντε Θεοτόκε, ἡ σεσαρκωμένον τὸν ἀΐδιον, καὶ ὑπέρθεον Λόγον, ὑπὲρ φύσιν τεκοῦσα ὑμνοῦμέν σε.

Βότρυν σε ζωηφόρον, τὸν τῆς παγκοσμίου ἀποστάζοντα, γλυκασμὸν σωτηρίας, ἡ Παρθένος Χριστὲ ἀπεκύησε.

Γένος Ἀδαμιαῖον, πρὸς τὴν ὑπὲρ νοῦν μακαριότητα, διὰ σοῦ ἀνηγμένον, Θεοτόκε ἀξίως δοξάζει σε.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ὁ στερεώσας κατ’ ἀρχάς,
τοὺς οὐρανοὺς ἐν συνέσει,
καὶ τὴν γῆν ἐπὶ ὑδάτων ἑδράσας,
ἐν τῇ πέτρᾳ με Χριστέ,
τῶν ἐντολῶν (τῆς Ἐκκλησίας) σου στήριξον,
ὅτι οὔκ ἐστι πλὴν σοῦ,
ἅγιος μόνε φιλάνθρωπε».

Κατακριθέντα τὸν Ἀδάμ, τῇ γεύσει τῆς ἁμαρτίας, τῆς σαρκός σου τὸ σωτήριον πάθος, ἐδικαίωσε Χριστέ∙ αὐτὸς γὰρ οὐχ ὑπεύθυνος, τῇ τοῦ θανάτου πείρᾳ, πέφηνας ὁ ἀναμάρτητος.

Τῆς Ἀναστάσεως τὸ φῶς, ἐξέλαμψε τοῖς ἐν σκότει, τοῦ θανάτου καὶ σκιᾷ καθημένοις, ὁ Θεός μου Ἰησοῦς, καὶ τῇ αὐτοῦ Θεότητι, τὸν ἰσχυρὸν δεσμεύσας, τούτου τὰ σκεύη διήρπασε.
Θεοτοκίον
Τῶν Χερουβεὶμ καὶ Σεραφείμ, ἐδείχθης ὑψηλοτέρα, Θεοτόκε∙ σὺ γὰρ μόνη ἐδέξω, τὸν ἀχώρητον Θεόν, ἐν σῇ γαστρὶ ἀμόλυντε∙ διὸ πιστοί σε πάντες, ὕμνοις ἀεὶ μακαρίζομεν.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Οὐρανίας ἁψῖδος ὀροφουργὲ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀπειθήσαντα πρῴην, τῇ ἐντολῇ Κύριε, τοῦ πεποιηκότος με ὄντως, σὺ ἀπεξένωσας, ὃν μορφωσάμενος, ὑπακοήν τε παιδεύσας, σεαυτῷ οἰκείωσας διὰ σταυρώσεως.

Ὁ σοφίᾳ τὰ πάντα, προεγνωκὼς Κύριε, καὶ τῇ σῇ συνέσει, συμπήξας τὰ ὑποχθόνια, οὐκ ἀπηξίωσας, συγκαταβάσει σου Λόγε, τοῦ Θεοῦ ἀναστῆσαι τὸν κατ’ εἰκόνα σου.
Θεοτοκίον
Ἐνοικήσας Παρθένῳ, σωματικῶς Κύριε, ὤφθης τοῖς ἀνθρώποις, ὡς ἔπρεπε θεαθῆναί σε, ἣν καὶ ἀνέδειξας, ὡς ἀληθῶς Θεοτόκον, καὶ πιστῶν βοήθειαν, μόνε Φιλάνθρωπε.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Σὺ εἶ τὸ στερέωμα ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Δὸς ἡμῖν βοήθειαν, ταῖς ἱκεσίαις σου Πάναγνε, τὰς προσβολάς, ἀποκρουομένη, τῶν δεινῶν περιστάσεων.

Εὔας τῆς προμήτορος, σὺ ἐπανόρθωσις γέγονας, τὸν ἀρχηγόν, τῆς ζωῆς τῷ κόσμῳ, Θεοτόκε κυήσασα.

Ζῶσον δυναστείαν με, ἡ ἀληθῶς Θεὸν Πάναγνε, τὴν τοῦ Πατρός, ἐν σαρκὶ τεκοῦσα, ἐνυπόστατον δύναμιν.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Σύ μου ἰσχύς, Κύριε, σύ μου καὶ δύναμις,
σὺ Θεός μου, σύ μου ἀγαλλίαμα,
ὁ πατρικοὺς κόλπους μὴ λιπών,
καὶ τὴν ἡμετέραν, πτωχείαν ἐπισκεψάμενος·
διὸ σὺν τῷ Προφήτῃ Ἀββακούμ σοι κραυγάζω·
τῇ δυνάμει σου δόξα φιλάνθρωπε».

Σὺ δυσμενῆ, ὄντα με λίαν ἠγάπησας, σὺ κενώσει, ξένῃ καταβέβηκας, ἐπὶ τῆς γῆς, εὔσπλαγχνε Σωτήρ, τῆς ἐσχατιᾶς μου, τὴν ὕβριν μὴ ἀνηνάμενος, καὶ μείνας ἐν τῷ ὕψει, τῆς ἀφράστου σου δόξης, τὸν πρὶν ἠτιμωμένον ἐδόξασας.

Τίς καθορῶν, Δέσποτα νῦν οὐκ ἐξίσταται, διὰ πάθους, θάνατον λυόμενον, διὰ Σταυροῦ, φεύγουσαν φθοράν, καὶ διὰ θανάτου, τὸν ᾅδην πλούτου κενούμενον, τῆς θείας δυναστείας, σοῦ τοῦ Ἐσταυρωμένου, τὸ ἐξαίσιον ἔργον φιλάνθρωπε.
Θεοτοκίον
Σὺ τῶν πιστῶν, καύχημα πέλεις Ἀνύμφευτε, σὺ προστάτις, σὺ καὶ καταφύγιον, Χριστιανῶν, τεῖχος καὶ λιμήν∙ πρὸς γὰρ τὸν Υἱόν σου, ἐντεύξεις φέρεις Πανάμωμε, καὶ σῴζεις ἐκ κινδύνων, τοὺς ἐν πίστει καὶ πόθῳ, Θεοτόκον ἁγνήν σε γινώσκοντας.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Εἰσακήκοα Κύριε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τῷ Σταυρῷ σε προσήλωσαν, οἱ τῶν παρανόμων παῖδες Φιλάνθρωπε, δι’ οὗ ἔσωσας ὡς εὔσπλαγχνος, τοὺς δοξάζοντάς σου τὰ παθήματα.

Ἀναστὰς ἐκ τοῦ μνήματος, πάντας συνανέστησας τοὺς ἐν ᾅδῃ νεκρούς, καὶ ἐφώτισας ὡς εὔσπλαγχνος, τοὺς δοξάζοντάς σου τὴν Ἀνάστασιν.
Θεοτοκίον
Τὸν Θεὸν ὃν ἐκύησας, ἄχραντε Μαρία, τοῦτον δυσώπησον, τοῖς ἱκέταις σου δωρήσασθαι, τῶν πλημμελημάτων τὴν συγχώρησιν.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Εἰσακήκοα Κύριε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἡ τὸν στάχυν βλαστήσασα, τὸν ζωοποιὸν ἀνήροτος ἄρουρα, τὸν παρέχοντα τῷ κόσμῳ ζωήν, Θεοτόκε σῷζε τοὺς ὑμνοῦντάς σε.

Θεοτόκον σε Πάναγνε, οἱ πεφωτισμένοι πάντες γινώσκομεν∙ τὸν γὰρ Ἥλιον ἐκύησας, τῆς δικαιοσύνης ἀειπάρθενε.

Ἱλασμὸν ἡμῖν δώρησαι, τῶν ἀγνοημάτων ὡς ἀναμάρτητος, καὶ εἰρήνευσον τὸν κόσμον σου, ὁ Θεὸς πρεσβείαις τῆς τεκούσης σε.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἵνα τί με ἀπώσω,
ἀπὸ τοῦ προσώπου σου τὸ φῶς τὸ ἄδυτον,
καὶ ἐκάλυψέ με,
τὸ ἀλλότριον σκότος τὸν δείλαιον·
ἀλλ’ ἐπίστρεψόν με,
καὶ πρὸς τὸ φῶς τῶν ἐντολῶν σου,
τάς ὁδούς μου κατεύθυνον δέομαι».

Περιθέσθαι ἠνέσχου, χλαῖναν πρὸ τοῦ πάθους σου, Σῶτερ παιζόμενος, τὴν τοῦ πρωτοπλάστου, περιστέλλων ἀσχήμονα γύμνωσιν, καὶ γυμνὸς παγῆναι, ἐν τῷ Σταυρῷ ἀπαμφιάζων, τὸν χιτῶνα Χριστὲ τῆς νεκρώσεως.

Ἐκ χοὸς τοῦ θανάτου, σὺ τὴν πεπτωκυῖάν μου ἀνῳκοδόμησας, ἀναστὰς οὐσίαν, καὶ ἀγήρω Χριστὲ κατεσκεύασας, ἀναδείξας πάλιν, βασιλικὴν ὥσπερ εἰκόνα, ἀφθαρσίας φωτὶ ἀπαστράπτουσαν.
Θεοτοκίον
Μητρικὴν παρρησίαν, τὴν πρὸς τὸν Υἱόν σου κεκτημένη Πάναγνε, συγγενοῦς προνοίας, τῆς ἡμῶν μὴ παρίδῃς δεόμεθα, ὅτι σὲ καὶ μόνην, Χριστιανοὶ πρὸς τὸν Δεσπότην, ἱλασμὸν εὐμενῆ προβαλλόμεθα.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Φώτισον ἡμᾶς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁδήγησον ἡμᾶς, τῇ δυνάμει τοῦ Σταυροῦ σου Χριστέ∙ δι’ αὐτοῦ γάρ σοι προσπίπτομεν, τὴν σὴν εἰρήνην, παράσχου ἡμῖν Φιλάνθρωπε.

Κυβέρνησον ἡμῶν, τὴν ζωὴν νῦν ὁ Θεὸς ἡμῶν, τῶν ὑμνούντων σου τὴν Ἔγερσιν, καὶ τὴν εἰρήνην παράσχου ἡμῖν Φιλάνθρωπε.
Θεοτοκίον
Δυσώπησον Ἁγνή, τὸν Υἱόν σου καὶ Θεὸν ἡμῶν, ἀπειρόγαμε Μαρία σεμνή, τοῦ καταπέμψαι ἡμῖν, τοῖς πιστοῖς τὸ μέγα ἔλεος.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ὀρθρίζοντες βοῶμεν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Κατεύνασον τὸν ἄστατον κλύδωνα, τῶν παθῶν μου, ἡ Θεὸν κυήσασα τὸν Κυβερνήτην καὶ Κύριον.

Λατρεύουσι τῷ τόκῳ σου ἄχραντε, Θεοτόκε, Ἀγγέλων τὰ τάγματα, καὶ τῶν βροτῶν τὰ συστήματα.

Μαρία Θεοτόκε ἀνύμφευτε, τὰς ἐλπίδας, τῶν ἐχθρῶν ματαίωσον, καὶ τοὺς ὑμνοῦντάς σε εὔφρανον.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἱλάσθητί μοι Σωτήρ·
πολλαὶ γὰρ αἱ ἀνομίαι μου,
καὶ ἐκ βυθοῦ τῶν κακῶν,
ἀνάγαγε δέομαι·
πρὸς σὲ γὰρ ἐβόησα,
καὶ ἐπάκουσόν μου,
ὁ Θεὸς τῆς σωτηρίας μου».

Διὰ ξύλου κραταιῶς, καθεῖλέ με ὁ ἀρχέκακος, αὐτὸς δὲ ἀναρτηθεὶς Χριστὲ κραταιότερον, Σταυρῷ καταβέβληκας, δειγματίσας τοῦτον, τὸν πεσόντα δὲ ἀνέστησας.

Σὺ ᾤκτειρας τὴν Σιών, ἐξανατείλας τοῦ μνήματος, καινὴν ἀντὶ παλαιᾶς, τελέσας ὡς εὔσπλαγχνος, τῷ θείῳ σου αἵματι, καὶ νῦν βασιλεύεις, ἐν αὐτῇ εἰς τοὺς αἰῶνας Χριστέ.
Θεοτοκίον
Ῥυσθείημεν τῶν δεινῶν, πταισμάτων ταῖς ἱκεσίαις σου, Θεογεννῆτορ ἁγνή, καὶ τύχοιμεν Πάναγνε, τῆς θείας ἐλλάμψεως, τοῦ ἐκ σοῦ ἀφράστως, σαρκωθέντος Υἱοῦ τοῦ Θεοῦ.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Τὴν δέησιν ἐκχεῶ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Παλάμας ἐν τῷ Σταυρῷ ἐξήπλωσας, ἰατρεύων ἀκρατῶς τὴν ταθεῖσαν, ἐν τῇ Ἐδέμ, χεῖρα τοῦ πρωτοπλάστου, καὶ πικροῦ ξύλου χολῆς ἀντεγεύσω Χριστέ, καὶ ἔσωσας ὡς δυνατός, τοὺς δοξάζοντάς σου τὰ παθήματα.

Θανάτου ὁ Λυτρωτὴς ἐγεύσατο, τὴν ἀρχαίαν τε ἀπόφασιν ὅπως, καὶ τῆς φθορᾶς, τὸ βασίλειον λύσῃ, καὶ τοῖς ἐν ᾅδῃ φοιτήσας ἀνέστησε, καὶ ἔσωσεν ὡς δυνατός, τοὺς ὑμνοῦντας αὐτοῦ τὴν Ἀνάστασιν.
Θεοτοκίον
Μὴ παύσῃ ὑπὲρ ἡμῶν πρεσβεύουσα, Παναγία Θεοτόκε Παρθένε, ὅτι πιστῶν, στήριγμα σὺ ὑπάρχεις, καὶ τῇ ἐλπίδι τῇ σῇ κραταιούμεθα, καὶ πόθῳ σε καὶ τὸν ἐκ σοῦ, σαρκωθέντα ἀφράστως δοξάζομεν.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Χιτῶνά μοι παράσχου ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ναόν σε τοῦ Θεοῦ καὶ κιβωτόν, καὶ παστάδα ἔμψυχον, καὶ πύλην οὐράνιον, Θεοτόκε οἱ πιστοὶ καταγγέλλομεν.

Ξοάνων καταλύτης ὡς Θεός, γεγονὼς ὁ Τόκος σου, Μαρία Θεόνυμφε, προσκυνεῖται σὺν Πατρὶ καὶ τῷ Πνεύματι.

Ὁ Λόγος τοῦ Θεοῦ σὲ τοῖς βροτοῖς, Θεοτόκε ἔδειξεν οὐράνιον κλίμακα∙ διὰ σοῦ γὰρ πρὸς ἡμᾶς καταβέβηκε.

Κοντάκιον
Ἦχος πλ. δ΄
Ὡς ἀπαρχὰς τῆς φύσεως ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐξαναστὰς τοῦ μνήματος, τοὺς τεθνεῶτας ἥγειρας, καὶ τὸν Ἀδὰμ ἀνέστησας, καὶ ἡ Εὔα χορεύει ἐν τῇ σῇ Ἀναστάσει, καὶ κόσμου τὰ πέρατα πανηγυρίζουσι, τῇ ἐκ νεκρῶν Ἐγέρσει σου Πολυέλεε.
Ὁ Οἶκος
Τὰ τοῦ ᾍδου σκυλεύσας βασίλεια, καὶ νεκροὺς ἀναστήσας Μακρόθυμε, Γυναιξὶ Μυροφόροις συνήντησας, ἀντὶ λύπης, χαρὰν κομισάμενος, καὶ Ἀποστόλοις σου ἐμήνυσας τὰ τῆς νίκης σύμβολα, Σωτήρ μου ζωοδότα, καὶ τὴν κτίσιν ἐφώτισας φιλάνθρωπε∙ διὰ τοῦτο καὶ κόσμος συγχαίρει, τῇ ἐκ νεκρῶν Ἐγέρσει σου πολυέλεε.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Θεοῦ συγκατάβασιν,
τὸ πῦρ ᾑδέσθη ἐν Βαβυλῶνί ποτε·
διὰ τοῦτο οἱ παῖδες
ἐν τῇ καμίνῳ, ἀγαλλομένῳ ποδί,
ὡς ἐν λειμῶνι χορεύοντες ἔψαλλον·
Εὐλογητὸς ὁ Θεὸς ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν».

Ἡ ἔνδοξος κένωσις ὁ θεῖος πλοῦτος, τῆς σῆς πτωχείας Χριστὲ καταπλήττει Ἀγγέλους, Σταυρῷ ὁρῶντάς σε καθηλούμενον, διὰ τὸ σῶσαι, τοὺς πίστει κραυγάζοντας∙ Εὐλογητὸς ὁ Θεός, ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.

Τῇ θείᾳ καθόδῳ σου, φωτὸς ἐπλήσθη τὰ καταχθόνια, καὶ τὸ σκότος ἠλάθη, τὸ πρὶν διῶκον∙ ὅθεν ἀνέστησαν, οἱ ἀπ’ αἰῶνος δεσμῶται κραυγάζοντες∙ Εὐλογητὸς ὁ Θεός, ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.
Τριαδικὸν
Ἁπάντων μὲν Κύριον, ἑνὸς δὲ μόνου μονογενοῦς Υἱοῦ, ὀρθοδόξως Πατέρα, θεολογοῦντές σε καταγγέλλομεν, καὶ ἓν εἰδότες, σοῦ ἐκπορευόμενον, Πνεῦμα εὐθές, συμφυές καὶ συναΐδιον.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Οἱ ἐκ τῆς Ἰουδαίας ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Σωτηρίαν εἰργάσω, μέσον τῆς οἰκουμένης προφητικῶς ὁ Θεός∙ ὑψωθεὶς γὰρ ἐν ξύλῳ, πάντας ἀνεκαλέσω, τοὺς ἐν πίστει κραυγάζοντας· ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν, Θεὸς εὐλογητός εἶ.

Ἀναστὰς ἐκ τοῦ τάφου, ὡς ἐξ ὕπνου Οἰκτίρμον, πάντας ἐρρύσω φθορᾶς, ἡ κτίσις δὲ πιστοῦται, διὰ τῶν Ἀποστόλων, κηρυττόντων τὴν ἔγερσιν. Ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν, Θεὸς εὐλογητὸς εἶ.
Θεοτοκίον
Ἰσουργὸς τῷ τεκόντι, ἰσοδύναμος Λόγος καὶ συναΐδιος, ἐν μήτρᾳ τῆς Παρθένου Πατρὸς τῇ εὐδοκίᾳ πλαστουργεῖται καὶ Πνεύματος. Ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν Θεὸς εὐλογητός εἶ.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Οἱ ἐκ τῆς Ἰουδαίας ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Παρθενικῆς ἐκ νηδύος, σαρκωθεὶς ἐπεφάνης, εἰς σωτηρίαν ἡμῶν∙ διό σου τὴν Μητέρα, εἰδότες Θεοτόκον εὐχαρίστως κραυγάζομεν∙ ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν, Θεὸς εὐλογητός εἶ.

Ῥάβδος ἔφυς Παρθένε, Ἱεσσαὶ ἐκ τῆς ῥίζης, ἡ Παμμακάριστος, καρπὸν ἀνθηφοροῦσα, σωτήριον τοῖς πίστει, τῷ Υἱῷ σου κραυγάζουσιν∙ ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν, Θεὸς εὐλογητός εἶ.

Σοφίας ἔμπλησον πάντας, καὶ δυνάμεως θείας, ἡ ἐνυπόστατος σοφία τοῦ Ὑψίστου, διὰ τῆς Θεοτόκου, τοὺς ἐν πίστει σοι ψάλλοντας∙ ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν, Θεὸς εὐλογητός εἶ.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἑπταπλασίως κάμινον,
τῶν Χαλδαίων ὁ Τύραννος,
τοῖς θεοσεβέσιν ἐμμανῶς ἐξέκαυσε,
δυνάμει δὲ κρείττονι,
περισωθέντας τούτους ἰδών,
τὸν Δημιουργὸν καὶ Λυτρωτὴν ἀνεβόα·
οἱ Παῖδες εὐλογεῖτε, Ἱερεῖς ἀνυμνεῖτε,
λαὸς ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας».

Τῆς Ἰησοῦ Θεότητος, ἡ ὑπέρθεος δύναμις, ἐν τοῖς καθ’ ἡμᾶς, θεοπρεπῶς ἐξέλαμψε∙ σαρκὶ γὰρ γευσάμενος, ὑπὲρ παντὸς θανάτου Σταυροῦ, ἔλυσε τοῦ ᾅδου τὴν ἰσχύν, ὃν ἀπαύστως, οἱ Παῖδες εὐλογεῖτε, Ἱερεῖς ἀνυμνεῖτε, λαὸς ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Ὁ σταυρωθεὶς ἐγήγερται, ὁ μεγάλαυχος πέπτωκεν, ὁ καταπεσών, καὶ συντριβεὶς ἀνώρθωται, φθορὰ ἐξωστράκισται, καὶ ἀφθαρσία ἤνθησεν∙ ὑπὸ τῆς ζωῆς γάρ, τὸ θνητόν κατεπόθη, οἱ Παῖδες εὐλογεῖτε, Ἱερεῖς ἀνυμνεῖτε, λαὸς ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.
Τριαδικὸν
Τρισσοφαῆ Θεότητα, ἑνιαίαν ἐκλάμπουσαν, αἴγλην ἐκ μιᾶς, τρισυποστάτου φύσεως, Γεννήτορα ἄναρχον, ὁμοφυᾶ τε Λόγον Πατρός, καὶ συμβασιλεῦον, ὁμοούσιον Πνεῦμα· οἱ Παῖδες εὐλογεῖτε, Ἱερεῖς ἀνυμνεῖτε, λαὸς ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Νικηταὶ τυράννου ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸν ἐπὶ τοῦ ξύλου, χεῖρά μοι ἐκτείναντα τῷ γυμνωθέντι, καὶ καλούμενόν με, τῇ αὐτοῦ εὐσχήμονι θάλψαι γυμνώσει, εὐλογεῖτε πάντα τὰ ἔργα τὸν Κύριον, καὶ ὑπερυψοῦτε αὐτὸν εἰς τοὺς αἰῶνας.

Τὸν ἐκ κατωτάτου, ᾅδου με ὑψώσαντα τὸν πεπτωκότα, καὶ τῇ ὑψιθρόνῳ, δόξῃ τοῦ Γεννήτορος τετιμηκότα, εὐλογεῖτε πάντα τὰ ἔργα τὸν Κύριον, καὶ ὑπερυψοῦτε αὐτόν εἰς τοὺς αἰῶνας.
Θεοτοκίον
Τοῦ Ἀδὰμ Παρθένε, τοῦ παραπεσόντος μὲν ὤφθης Θυγάτηρ, τοῦ Θεοῦ δὲ Μήτηρ, τοῦ ἀνακαινίσαντός μου τὴν οὐσίαν, ὃν ὑμνοῦμεν πάντα τὰ ἔργα ὡς Κύριον, καὶ ὑπερυψοῦμεν εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ η’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Τὸν Βασιλέα τῶν οὐρανῶν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τῶν ἐναντίων τὰς θελκτικὰς καὶ φλογώδεις, καθ’ ἡμῶν κατάσβεσον βολίδας, ὅπως σε ὑμνῶμεν, Ἁγνὴ εἰς τοὺς αἰῶνας.

Ὑπερφυῶς τὸν Δημιουργὸν καὶ Σωτῆρα, Θεὸν Λόγον τέτοκας Παρθένε∙ ὅθεν σε ὑμνοῦμεν, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Φωτιστικήν σε καὶ χρυσαυγῆ τὸ σκηνῶσαν, ἐν σοὶ φῶς ἀπρόσιτον Παρθένε, ἔδειξε λαμπάδα, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἐξέστη ἐπὶ τούτῳ ὁ οὐρανός,
καὶ τῆς γῆς κατεπλάγη τὰ πέρατα,
ὅτι Θεός,
ὤφθη τοῖς ἀνθρώποις σωματικῶς,
καὶ ἡ γαστήρ σου γέγονεν,
εὐρυχωροτέρα τῶν οὐρανῶν·
διό σε Θεοτόκε,
Ἀγγέλων καὶ ἀνθρώπων,
ταξιαρχίαι μεγαλύνουσι».

Τῇ θείᾳ καὶ ἀνάρχῳ φύσει ἁπλοῦς, πεφυκὼς συνετέθης προσλήψει σαρκός, ἐν σεαυτῷ, ταύτην ὑποστήσας Λόγε Θεοῦ, καὶ πεπονθὼς ὡς ἄνθρωπος, ἔμεινας ἐκτὸς πάθους ὡς Θεός∙ διό σε ἐν οὐσίαις, δυσὶν ἀδιαιρέτως, καὶ ἀσυγχύτως μεγαλύνομεν.

Πατέρα κατ’ οὐσίαν τὴν θεϊκήν, ὡς δὲ φύσει γενόμενος ἄνθρωπος, ἔφης Θεόν, Ὕψιστε τοῖς δούλοις συγκατιὼν ἐξαναστὰς τοῦ μνήματος, χάριτι Πατέρα τῶν γηγενῶν, τιθεὶς τὸν κατὰ φύσιν, Θεόν τε καὶ Δεσπότην, μεθ’ οὗ σε πάντες μεγαλύνομεν.
Θεοτοκίον
Ὠράθης ὦ Παρθένε Μήτηρ Θεοῦ, ὑπὲρ φύσιν τεκοῦσα ἐν σώματι, τὸν ἀγαθόν, Λόγον ἐκ καρδίας τῆς ἑαυτοῦ, ὃν ὁ Πατὴρ ἠρεύξατο, πάντων πρὸ αἰώνων ὡς Ἀγαθός, ὅν νῦν καὶ τῶν σωμάτων, ἐπέκεινα νοοῦμεν, εἰ καὶ τὸ σῶμα περιβέβληται.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Ἔφριξε πᾶσα ἀκοή ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Θεοῦ σε φύσει τὸν Υἱόν, συλληφθέντα ἐν γαστρὶ ἐπιστάμεθα, τῆς Θεομήτορος, καὶ γεγονότα δι’ ἡμᾶς ἄνθρωπον, καὶ ἐπαρθέντα ἐν Σταυρῷ, τῇ φύσει μὲν πάσχοντα τῆς ἀνθρωπότητος, ἀπαθῆ δὲ ὡς Θεὸν διαμείναντα.

Λέλυται σκότος ἀμειδές∙ ἐκ τοῦ ᾅδου γὰρ ἀνέτειλεν Ἥλιος, δικαιοσύνης Χριστός, τῆς γῆς φωτίζων πάντα τὰ πέρατα, λάμπων Θεότητος φωτί, οὐράνιος ἄνθρωπος, Θεὸς ἐπίγειος, ὃν ἐν φύσεσι διτταῖς μεγαλύνομεν.
Θεοτοκίον
Ἔντεινε καὶ κατευοδοῦ, καὶ βασίλευε Υἱὲ Θεομήτορος, Ἰσμαηλίτην λαόν, καθυποτάττων τὸν πολεμοῦντα ἡμᾶς, φιλευσεβοῦντι Βασιλεῖ, ὡς ὅπλον ἀνίκητον, ἐπαγομένῳ σοι, σὺν τῇ λόγχῃ τὸν Σταυρὸν χαριζόμενος.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. δ΄
Κυρίως Θεοτόκον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Χαρᾶς καὶ εὐφροσύνης, πλήρης σου ἡ μνήμη, τοῖς προσιοῦσιν ἰάματα βρύουσα, καὶ εὐσεβῶς Θεοτόκον σε καταγγέλλουσι.

Ψαλμοῖς σε ἀνυμνοῦμεν, Κεχαριτωμένη, καὶ ἀσιγήτως τό, Χαῖρε προσάγομεν∙ σὺ γὰρ ἐπήγασας πᾶσι τὴν ἀγαλλίασιν.

Ὡραῖος Θεοτόκε, ἔφυ ὁ καρπός σου, οὐχὶ φθορᾶς τοῖς μετέχουσι πρόξενος, ἀλλὰ ζωῆς τοῖς ἐν πίστει σε μεγαλύνουσι.

ΑΙΝΟΙ
Στιχ. Τοῦ ποιῆσαι ἐν αὐτοῖς κρῖμα ἔγγραπτον. Δόξα αὕτη ἔσται πᾶσι τοῖς ὁσίοις αὐτοῦ.
Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου, Ἦχος πλ. δ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Κύριε, εἰ καὶ κριτηρίῳ παρέστης,
ὑπὸ Πιλάτου κρινόμενος,
ἀλλ’ οὐκ ἀπελείφθης τοῦ θρόνου,
τῷ Πατρὶ συγκαθεζόμενος,
καὶ ἀναστὰς ἐκ νεκρών,
τὸν κόσμον ἠλευθέρωσας,
ἐκ τῆς δουλείας τοῦ ἀλλοτρίου,
ὡς οἰκτίρμων καὶ Φιλάνθρωπος.
ΨΑΛΜΟΣ ΡΝ’ (150)
Στιχ.
 Αἰνεῖτε τὸν Θεὸν ἐν τοῖς Ἁγίοις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν στερεώματι τῆς δυνάμεως αὐτοῦ.

Κύριε, εἰ καὶ ὡς νεκρὸν ἐν μνημείῳ, Ἰουδαῖοι σε κατέθεντο, ἀλλ’ ὡς Βασιλέα ὑπνοῦντα, στρατιῶταί σε ἐφύλαττον, καὶ ὡς ζωῆς θησαυρόν, σφραγῖδι ἐσφραγίσαντο∙ ἀλλὰ ἀνέστης καὶ παρέσχες, ἀφθαρσίαν ταῖς ψυχαῖς ἡμῶν.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐπὶ ταῖς δυναστείαις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν κατὰ τὸ πλῆθος τῆς μεγαλωσύνης αὐτοῦ.
Κύριε, ὅπλον κατὰ τοῦ διαβόλου, τὸν Σταυρόν σου ἡμῖν δέδωκας∙ φρίττει γὰρ καὶ τρέμει, μὴ φέρων καθορᾷν αὐτοῦ τὴν δύναμιν∙ ὅτι νεκροὺς ἀνιστᾷ καὶ θάνατον κατήργησε∙ διὰ τοῦτο προσκυνοῦμεν, τὴν Ταφήν σου καὶ τὴν Ἔγερσιν.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ἤχῳ, σάλπιγγος, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ψαλτηρίῳ καὶ κιθάρᾳ.
Ὁ Ἄγγελός σου Κύριε, ὁ τὴν Ἀνάστασιν κηρύξας, τοὺς μὲν φύλακας ἐφόβησε, τὰ δὲ Γύναια ἐφώνησε λέγων∙ Τί ζητεῖτε τὸν ζῶντα μετὰ τῶν νεκρῶν; ἀνέστη Θεός ὤν, καὶ τῇ οἰκουμένῃ ζωὴν ἐδωρήσατο.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν τυμπάνῳ καὶ χορῷ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν χορδαῖς καὶ ὀργάνῳ,
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά, Ἦχος πλ. δ΄
Ὁ Ἄγγελός σου Κύριε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἔπαθες διὰ σταυροῦ, ὁ ἀπαθὴς τῇ Θεότητι, ταφὴν κατεδέξω τριήμερον, ἵνα ἡμᾶς ἐλευθερώσῃς τῆς δουλείας τοῦ ἐχθροῦ, καὶ ἀθανατίσας, ζωοποιήσῃς ἡμᾶς Χριστὲ ὁ Θεός, διὰ τῆς Ἀναστάσεώς σου φιλάνθρωπε.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις εὐήχοις, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις ἀλαλαγμοῦ. Πᾶσα πνοὴ αἰνεσάτω τὸν Κύριον.
Προσκυνῶ καὶ δοξάζω, καὶ ἀνυμνῶ Χριστέ, τὴν σὴν ἐκ τάφου Ἀνάστασιν, δι’ ἧς ἠλευθέρωσας ἡμᾶς, ἐκ τῶν τοῦ ᾍδου ἀλύτων δεσμῶν, καὶ ἐδωρήσω τῷ κόσμῳ ὡς Θεὸς ζωὴν αἰώνιον, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Στιχ. Ἀνάστηθι, Κύριε, ὁ Θεός μου, ὑψωθήτω ἡ χείρ σου, μὴ ἐπιλάθῃ τῶν πενήτων σου εἰς τέλος.
Τὸ ζωοδόχον σου μνῆμα, φρουροῦντες παράνομοι, σὺν τῇ κουστωδίᾳ ἐσφραγίσαντο τοῦτο, σὺ δὲ ὡς ἀθάνατος Θεὸς καὶ παντοδύναμος, ἀνέστης τριήμερος.
Στιχ. Ἐξομολογήσομαί σοι, Κύριε, ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου, διηγήσομαι πάντα τὰ θαυμάσιά σου.
Πορευθέντος σου ἐν πύλαις ᾍδου Κύριε, καὶ ταύτας συντρίψαντος, ὁ αἰχμάλωτος οὕτως ἐβόα∙ Τίς ἐστιν οὗτος, ὅτι οὐ καταδικάζεται ἐν τοῖς κατωτάτοις τῆς γῆς, ἀλλὰ καὶ ὡς σκηνὴν κατέλυσε τοῦ θανάτου τὸ δεσμωτήριον; ἐδεξάμην αὐτὸν ὡς θνητόν, καὶ τρέφω ὡς Θεόν. Παντοδύναμε Σωτὴρ ἐλέησον ἡμᾶς.

ΘΕΙΑ ΛΕΙΤΟΥΡΓΙΑ

Ἦχος πλ. δ΄
Οἱ Μακαρισμοὶ
 ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ

Μακάριοι οἱ ἐλεήμονες, ὅτι αὐτοὶ ἐλεηθήσονται.
Μνήσθητι ἡμῶν, Χριστὲ Σωτὴρ τοῦ κόσμου
ὥσπερ τοῦ Λῃστοῦ ἐμνήσθης ἐπὶ ξύλου,
καὶ καταξίωσον πάντας, μόνε οἰκτίρμον,
τῆς οὐρανίου βασιλείας σου.
Μακάριοι οἱ καθαροὶ τῇ καρδίᾳ ὅτι αὐτοὶ τὸν Θεὸν ὄψονται.
Ἄκουε Ἀδάμ, καὶ χαῖρε σὺν τῇ Εὔᾳ, ὅτι ὁ γυμνώσας, πρὶν τοὺς ἀμφοτέρους, καὶ δι’ ἀπάτης λαβὼν ὑμᾶς αἰχμαλώτους, ἐν τῷ Σταυρῷ Χριστοῦ κατήργηται.
Μακάριοι οἱ εἰρηνοποιοί, ὅτι αὐτοὶ υἱοὶ Θεοῦ κληθήσονται.
Ξύλῳ προσπαγείς, Σωτὴρ ἡμῶν βουλήσει, ξύλου τὸν Ἀδάμ, κατάρας ἐλυτρώσω, ἀποδιδοὺς ὡς οἰκτίρμων τὸ κατ’ εἰκόνα, καὶ Παραδείσου τὴν κατοίκησιν.
Μακάριοι οἱ δεδιωγμένοι ἕνεκεν δικαιοσύνης, ὅτι αὐτῶν ἐστιν ἡ βασιλεία τῶν οὐρανῶν.
Σήμερον Χριστός, ἀνέστη ἐκ τοῦ τάφου, πᾶσι τοῖς πιστοῖς, παρέχων ἀφθαρσίαν, καὶ τὴν χαρὰν ἐγκαινίζει ταῖς Μυροφόροις, μετὰ τὸ πάθος καὶ τὴν Ἔγερσιν.
Μακάριοί ἐστε ὅταν ὀνειδίσωσιν ὑμᾶς, καὶ διώξωσι, καὶ εἴπωσι πᾶν πονηρὸν ῥῆμα καθ΄ὑμῶν ψευδόμενοι ἕνεκεν ἐμοῦ.
Χαίρετε σοφαί, γυναῖκες Μυροφόροι, πρῶται τὴν Χριστοῦ, Ἀνάστασιν ἰδοῦσαι, καὶ τοῖς αὐτοῦ ἀπαγγείλασαι Ἀποστόλοις, παντὸς τοῦ κόσμου τὴν ἀνάκλησιν.
Χαίρετε καὶ ἀγαλλιᾶσθε, ὅτι ὁ μισθὸς ὑμῶν πολὺς ἐν τοῖς οὐρανοῖς.
Φίλοι τοῦ Χριστοῦ, Ἀπόστολοι φανέντες, σύνθρονοι αὐτοῦ, ἐσόμενοι τῇ δόξῃ, ἐν παρρησίᾳ αὐτῷ ἡμᾶς παραστῆναι, ὡς Μαθηταὶ αὐτοῦ πρεσβεύσατε.
Δόξα…
Ἄναρχε Τριάς, ἀμέριστε Οὐσία, σύνθρονε Μονάς, ὁμότιμε τῇ δόξῃ, ἡ ὑπεράρχιος φύσις καὶ Βασιλεία, σῷζε τοὺς πίστει ἀνυμνοῦντάς σε.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Χαῖρε τοῦ Θεοῦ, εὐρύχωρον χωρίον. Χαῖρε κιβωτέ, τῆς Νέας Διαθήκης. Χαῖρε ἡ ἔγχρυσος στάμνος, ἐξ ἧς τὸ Μάννα, πᾶσιν ἐδόθη τὸ οὐράνιον.