Октоїх, глас 7, неділя

ГражданскийЦерковнославянскийУкраїнськоюГрецькою

 

Глас 7

Суббота

В суббо́ту ве́чера, на ма́лей вече́рни

на Го́споди, воззва́х, поста́вим стихо́в 4: и пое́м 3 воскре́сны, повторя́юще 1-й. Стихи́ры воскре́сны, гла́с 7:

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Прииди́те, возра́дуемся Го́сподеви, сокруши́вшему сме́рти держа́ву, и просвети́вшему челове́ческий ро́д, со безпло́тными зову́ще: Соде́телю и Cпа́се на́ш, сла́ва Тебе́.

Кре́ст претерпе́л еси́, Спа́се, и погребе́ние на́с ра́ди, сме́ртию же, я́ко Бо́г сме́рть умертви́л еси́. Те́мже покланя́емся тридне́вному воскресе́нию Твоему́: Го́споди, сла́ва Тебе́.

Апо́столи ви́девше воскресе́ние Соде́теля, чудя́хуся, пою́ще хвалу́ А́нгельскую: сия́ сла́ва е́сть церко́вная, сие́ бога́тство Ца́рствия, пострада́вый на́с ра́ди, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен, догма́тик, гла́с 7:

Стра́шно и неизрече́нно вои́стинну, е́же о Тебе́ соде́янное та́инство, Нескве́рная: Сло́во бо все́х вино́вное, па́че вины́ и сло́ва, Святы́м Ду́хом вопло́щшееся родила́ еси́, из себе́ пло́ть прии́мша, Своего́ естества́ непрело́жно пребы́вша. Соше́дшымся бо обои́м самобы́тне, по ипоста́си еди́нственной, сугу́б естество́м происхо́дит: ве́сь Бо́г, и ве́сь Челове́к, во обои́х соверше́нствиих, действи́тельными сво́йствы изъявля́я: пострада́в бо на Кресте́ пло́тию, безстра́стный то́йже пребы́сть Боже́ственне: я́ко челове́к умры́й, па́ки оживе́ я́ко Бо́г тридне́вен, держа́ву сме́ртную низложи́в, из истле́ния изба́вль челове́чество. Того́ я́ко изба́вителя и Спа́са Ро́да на́шего, Богома́ти, моли́, низпосла́ти на́м щедро́т его́ Ве́лию Ми́лость.

Та́же, Све́те ти́хий: Посе́м проки́мен: Госпо́дь воцари́ся, три́жды. Сти́х: Облече́ся Госпо́дь в си́лу, и препоя́сася.

Та́же, Сподо́би, Го́споди, в ве́чер се́й: Иере́й же ектении́ не глаго́лет, но пое́м на стихо́вне стихи́ру воскре́сну, гла́с 7:

Воскре́сен еси́ из гро́ба Спа́се ми́ра, и совоздви́гл еси́ челове́ки с пло́тию Твое́ю: Го́споди, сла́ва Тебе́.

И́ны стихи́ры Пресвяте́й Богоро́дице, гла́с 7:

Подо́бен: Неради́вше о вре́менных:

Сти́х: Помяну́ и́мя Твое́ во вся́ком ро́де и ро́де.

Восто́к Со́лнца мы́сленнаго Де́во была́ еси́, на за́падех е́же по на́м бы́вшаго естества́: но я́ко иму́щи дерзнове́ние, Того́ моли́, Богоро́дице Всепе́тая, от безме́рных прегреше́ний свободи́ти ду́шы на́шя.

Сти́х: Слы́ши, Дщи́, и ви́ждь, и приклони́ у́хо Твое́.

Же́зл из ко́рене Иессе́ева, Де́во, я́ве прозябла́ еси́, насажде́ния пре́лести из ко́рене Потре́бльшаго: но я́ко иму́щи дерзнове́ние, непреста́нно моли́, искорени́ти, Всепе́тая, се́рдца моего́ стра́сти, и Того́ всади́ти стра́х, и спасти́ мя.

Сти́х: Лицу́ Твоему́ помо́лятся бога́тии лю́дстии.

Врата́ Бо́жия, Пресвята́я, от вра́т а́довых изба́ви мя́, и пу́ть покая́ния покажи́ ми, и́мже обря́щу врата́ к жи́зни вводя́щая: заблу́ждших Наста́внице, ро́д ве́рных челове́к соблюда́й, и спаса́й ду́шы на́шя.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Из Тебе́, Всесвята́я Богоро́дице Де́во, неизрече́нно роди́ся Христо́с Бо́г на́ш, вои́стинну сы́й Бо́г Преве́чный, и Челове́к но́в. О́во у́бо Сы́й, присносу́щен: о́во же на́с ра́ди бы́в: спаса́ет бо Собо́ю, коего́ждо естества́ сво́йство, о́вем у́бо сия́я чудесы́, о́вем же уверя́я страстьми́, те́мже Еди́н и То́йже, и умира́ет я́ко Челове́к, и я́ко Бо́г востае́т. Его́же моли́, Чи́стая, Неискусобра́чная, спасти́ся душа́м на́шым.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е, и по О́тче на́ш: Тропа́рь воскре́сен. Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен его́, и отпу́ст.

В суббо́ту на вели́цей вече́рни

на Го́споди, воззва́х, поста́вим стихо́в 10: и пое́м стихи́ры воскре́сны, гла́с 7. Творе́ние Иоа́нна Дамаски́на.

Сти́х: Изведи́ из темни́цы ду́шу мою́, испове́датися и́мени Твоему́.

Прииди́те, возра́дуемся Го́сподеви, сокруши́вшему сме́рти держа́ву, и просвети́вшему челове́ческий ро́д, со безпло́тными зову́ще: Соде́телю и Cпа́се на́ш, сла́ва Тебе́.

Сти́х: Мене́ жду́т пра́ведницы, до́ндеже возда́си мне́.

Кре́ст претерпе́л еси́, Спа́се, и погребе́ние на́с ра́ди, сме́ртию же я́ко Бо́г сме́рть умертви́л еси́. Те́мже покланя́емся тридне́вному Воскресе́нию Твоему́: Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: Из глубины́ воззва́х к Тебе́, Го́споди, Го́споди, услы́ши гла́с мо́й.

Апо́столи ви́девше Воскресе́ние Соде́теля, чудя́хуся, пою́ще хвалу́ а́нгельскую: сия́ сла́ва е́сть церко́вная, сие́ бога́тство Ца́рствия: пострада́вый на́с ра́ди, Го́споди, сла́ва Тебе́.

И́ны стихи́ры Анато́лиевы, гла́с то́йже.

Сти́х: Да бу́дут у́ши Твои́ вне́млюще гла́су моле́ния моего́.

А́ще и я́т бы́л еси́, Христе́, от беззако́нных муже́й: но Ты́ ми еси́ Бо́г, и не постыжду́ся: бие́н бы́л еси́ по плеще́ма, не отмета́юся: на Кресте́ пригвожде́н бы́л еси́, и не таю́: воста́нием Твои́м хвалю́ся: сме́рть бо Твоя́ живо́т мо́й, Всеси́льне и Человеколю́бче Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т? Я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Дави́дское проро́чество исполня́я Христо́с, вели́чествие в Сио́не Свое́ ученико́м откры́л е́сть, хвали́ма показу́я Себе́, и сла́вима при́сно, со Отце́м же и Ду́хом Святы́м: пе́рвее у́бо безпло́тна, я́ко Сло́ва, последи́ же на́с ра́ди воплоще́на, и умерщвле́на я́ко Челове́ка, и воскре́сша со вла́стию, я́ко Человеколю́бца.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́ потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

Соше́л еси́ во а́д Христе́, я́коже восхоте́л еси́: испрове́ргл еси́ сме́рть, я́ко Бо́г и Влады́ка: и воскре́сл еси́ тридне́вен, совоскреси́в Ада́ма от а́довых у́з и тле́ния, зову́ща и глаго́люща: сла́ва Воскресе́нию Твоему́, еди́не Человеколю́бче.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Во гро́бе положе́н бы́л еси́ я́ко спя́, Го́споди: и воскре́сл еси́ тридне́вен, я́ко си́лен в кре́пости, совоскреси́в Ада́ма от тли́ сме́ртныя, я́ко Всеси́лен.

И́ны стихи́ры Богоро́дице, Па́вла Аморре́йскаго, гла́с 2.

Подо́бен: Егда́ от дре́ва:

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́ние, и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний его́.

Ты́ еси́ А́нгелов Ра́дость, Ты́ еси́ челове́ков Сла́ва, Ты́ ве́рных Наде́жда, Влады́чице Всепе́тая, Предста́тельница на́ша: и к Тебе́ прибега́ем во вся́кой ну́жди, я́ко да мольба́ми Твои́ми, от стре́л вра́жиих па́губы душетле́нныя, и вся́ких скорбе́й изба́вимся вси́ воспева́ющии Тя́, Богоневе́стная.

Сти́х: Хвали́те Го́спода вси́ язы́цы, похвали́те Его́ вси́ лю́дие.

Ты́ ми, Богоро́дице, Упова́ние, Ты́ ми Предста́тельница и стена́ и прибе́жище, Влады́чице Препе́тая, Я́же Бо́га пло́тию неискусому́жно ро́ждши ми́ру Спаси́теля: Ты́ мольба́ми Твои́ми от одержа́щих на́с изба́ви искуше́ний, и бе́д и обстоя́ний, Еди́на христиа́н Прибе́жище.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Укроти́ пло́ти моея́ стремле́ния, угаси́ пла́мень страсте́й мои́х, отими́ от мене́, Богоро́дице, зно́й лука́вый жела́ния моего́, и непрекло́нный мо́й обы́чай возврати́, Де́во, от вся́каго бесо́вскаго стремле́ния: я́ко да в тишине́ се́рдца, и в безстра́стии души́ моея́, песносло́влю Тя́, Всепе́тую.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Ма́ти у́бо позна́лася еси́, па́че естества́, Богоро́дице, пребыла́ же еси́ Де́ва, па́че сло́ва и ра́зума: и чудесе́ рождества́ Твоего́ сказа́ти язы́к не мо́жет. Пресла́вну бо су́щу зача́тию, Чи́стая, непости́жен е́сть о́браз рожде́ния: иде́же бо хо́щет Бо́г, побежда́ется естества́ чи́н. Те́мже Тя́ вси́, Ма́терь Бо́жию ве́дуще, мо́лим Ти ся приле́жно, моли́ спасти́ся душа́м на́шым.

Та́же, Све́те ти́хий: Проки́мен дне́: Госпо́дь воцари́ся: И про́чее по обы́чаю.

На стихо́вне стихи́ры воскре́сны, гла́с 7:

Воскре́сл еси́ из гро́ба, Спа́се ми́ра, и совоздви́гл еси́ челове́ки с пло́тию Твое́ю: Го́споди, сла́ва Тебе́.

И́ны стихи́ры по алфави́ту.

Сти́х: Госпо́дь воцари́ся, в ле́поту облече́ся.

Воскре́сшему из ме́ртвых, и просвети́вшему вся́, прииди́те поклони́мся: от а́дова бо мучи́тельства на́с свободи́л е́сть, свои́м тридне́вным Воскресе́нием живо́т на́м дарова́вый, и ве́лию ми́лость.

Сти́х: И́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́жится.

Во а́д соше́д, Христе́, сме́рть плени́л еси́, и тридне́вен воскре́с, на́с совоскреси́л еси́, сла́вящих Твое́ всеси́льное воста́ние, Го́споди Человеколю́бче.

Сти́х: До́му Твоему́ подоба́ет святы́ня, Го́споди, в долготу́ дни́й.

Стра́шен яви́лся еси́, Го́споди, во гро́бе лежя́ я́ко спя́: воскре́с же тридне́вен я́ко си́лен, Ада́ма совоскреси́л еси́ зову́ща: сла́ва Воскресе́нию Твоему́, Еди́не Человеколю́бче.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Под кро́в Тво́й, Влады́чице, вси́ земноро́днии прибега́юще, вопие́м Ти́: Богоро́дице, упова́ние на́ше, изба́ви ны́ от безме́рных прегреше́ний, и спаси́ ду́шы на́шя.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е, и по О́тче на́ш:

Глаго́лем тропа́рь воскре́сен, гла́с 7:

Разруши́л еси́ Кресто́м Твои́м сме́рть, отве́рзл еси́ разбо́йнику ра́й: мироно́сицам пла́чь преложи́л еси́, и апо́столом пропове́дати повеле́л еси́: я́ко воскре́сл еси́, Христе́ Бо́же, да́руяй ми́рови ве́лию ми́лость.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Я́ко на́шего воскресе́ния сокро́вище, на Тя́ наде́ющыяся, Всепе́тая, от ро́ва и глубины́ прегреше́ний возведи́: Ты́ бо пови́нныя греху́ спасла́ еси́, ро́ждши Спасе́ние на́ше: я́же пре́жде рождества́ Де́ва, и в рождестве́ Де́ва, и по рождестве́ па́ки пребыва́еши Де́ва.

Та́же и отпу́ст.

В суббо́ту на повече́рии

кано́н Пресвяте́й Богоро́дице. Гла́с 7:

Пе́снь 1

Ирмо́с: Сокруши́вшему бра́ни мы́шцею Свое́ю, и вса́дники триста́ты погрузи́вшему, пои́м Ему́, я́ко Изба́вителю на́шему Бо́гу: Я́ко просла́вися.

Припе́в: Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ на́с.

Я́ко украше́ние пе́нием, и пе́снь Богоподо́бну благодаре́ния Ти́ да́ры прино́сим: е́же ра́дуйся ны́не, Чи́стая, я́ко от печа́ли ра́дость на́м подала́ еси́.

Ми́лости Твоея́ благода́ть, и покро́ва кре́пость, не премолчи́м, Де́во Пречи́стая: я́ко от бе́д лю́тых на́с спасла́ еси́.

Сла́ва: От разли́чных изба́вльшеся искуше́ний и скорбе́й, Ма́терними Твои́ми моли́твами, Пречи́стая, согла́сно и те́пле благодаре́ния Тебе́ вси́ гла́сы пои́м.

И ны́не: Ря́снами испещре́на я́ко златы́ми доброде́тельми, и Ду́ха благода́тьми, Пречи́стая, я́ко Неве́ста О́тча украси́вшися, вои́стинну яви́лася еси́ Ма́ти Бо́гу.

Пе́снь 3

Ирмо́с: В нача́ле небеса́ всеси́льным Сло́вом Твои́м утвержде́й, Го́споди Спа́се, и вседе́тельным и Бо́жиим Ду́хом, всю́ си́лу и́х, на недви́жимем мя́ ка́мени испове́дания Твоего́ утверди́.

Ра́дости Боже́ственныя вели́чие, я́ко от нача́ла на́м весе́лию, благодаре́ния гла́сы прино́сим приле́жно, почита́юще Ю я́ко предста́тельницу на́шу.

И́же Тобо́ю изба́вльшеся от бе́д, и Тебе́ ра́ди ра́дость получи́вше, Ма́ти Безневе́стная, я́ко пода́тельницу благу́ю, и засту́пницу благохва́льну вси́ прославля́ем.

Сла́ва: Измене́ние прегреше́ний и напа́стей, Боже́ственною Твое́ю моли́твою прие́млюще, Ма́ти Христа́ Бо́га, я́ко вину́ благи́х воспева́ем Тя́ ве́рно благода́рными гла́сы.

И ны́не: Я́же ра́дости исто́чник безсме́ртныя, то́чит струи́ при́сно, и спаса́ет все́х Сама́: я́ко присножи́зненное на́м благодая́ние, Ма́ти Христа́ Бо́га.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Покры́ла е́сть небеса́, Христе́ Бо́же, смотре́нием Твои́м, доброде́тель неизрече́нныя му́дрости Твоея́, Человеколю́бче.

Досто́йну Ти́ пе́снь ра́дования, Чи́стая Де́во, веселя́щеся прино́сим, изба́вльшеся от бе́д Твои́ми моли́твами.

Благода́рственно Тебе́, Де́во Чи́стая, душе́вныма рука́ма вно́сим пе́ние, Боже́ственными пе́сньми игра́юще, от печа́ли изба́вльшеся мно́гия.

Сла́ва: Воздвиго́ша на ны́ беды́ мно́ги страстни́и греси́: но Боже́ственным Твои́м покро́вом, Чи́стая, на́с изба́ви.

И ны́не: Блаже́ни вои́стинну чту́щии Тя́, Богоро́дице Пречи́стая, я́ко Тобо́ю греха́ и печа́ли изба́вихомся.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Но́щь несветла́ неве́рным, Христе́, ве́рным же просвеще́ние в сла́дости слове́с Твои́х: сего́ ра́ди к Тебе́ у́тренюю, и воспева́ю Твое́ Божество́.

Греха́ потреби́теля Христа́ Де́во родила́ еси́, И́мже от напа́стей и боле́зней спасе́ся ми́р: те́мже ра́дуйся, и мы́ вопие́м Ти́, изба́вльшиися печа́лей.

Объе́мшеся разли́чными напа́стьми, Чи́стая Влады́чице, и печа́лию и ско́рбию, и лю́тым обстоя́нием, отча́явшеся мы́ весе́лия, наде́жду Тя́ обрето́хом.

Сла́ва: Я́ко спасе́ния храни́лище на́м рабо́м Твои́м, Чи́стая, отгоня́еши напа́сти, и соблюда́еши невреди́мы. Те́мже прича́стницы мно́гих Твои́х бла́г, благодари́м Тя́ пе́сньми.

И ны́не: Благодари́м Тя́ изба́вльшеся Тобо́ю грехо́в мно́гих, и не́мощей и боле́зней и неду́г лю́тых, Пречи́стая Влады́чице: наде́жда бо еси́ тверда́ Твои́м ве́рным рабо́м.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Во глубину́ грехо́вную впа́дся, Бла́же, я́ко Ио́на от ки́та вопию́ Ти: возведи́ от тли́ живо́т мо́й, и спаси́ мя, Человеколю́бче.

А́нгельстии язы́цы досто́йно Твоя́ хвалы́ воспе́ти не мо́гут, Чи́стая: мы́ же ны́не ра́бски взе́мшеся, ра́дование Гаврии́лово прино́сим Ти́.

Во глубину́ печа́ли и обстоя́ния грехи́ на́шими впа́дше, изба́вихомся Тобо́ю от ну́жды и напа́стей, Де́во Богоро́дице Чи́стая.

Сла́ва: Под до́лгом соде́лася ве́сь ми́р, Чи́стая, благодари́ти, и хвали́ти, и сла́вити благода́ть Твою́ благоче́стно: Тобо́ю бо бе́д и печа́лей изба́влени бы́хом.

И ны́не: В нощи́ и во дни́, я́ве и вта́й, под Тво́й прибега́ем покро́в, Пречи́стая Де́во, и́же Тя́ ве́рно славосло́вящии.

Го́споди, поми́луй, три́жды. Сла́ва, и ны́не:

Седа́лен, гла́с 7.

Го́споди, мы́ есмы́ лю́дие Твои́, и о́вцы па́жити Твоея́, заблу́ждших я́ко па́стырь обрати́ на́с, тле́ю расточе́ных собери́ на́с: поми́луй ста́до Твое́, умилосе́рдися на лю́ди Твоя́, моли́твами Богоро́дицы, Еди́не безгре́шный.

Пе́снь 7

Ирмо́с: В пе́щь о́гненную вве́ржени преподо́бнии о́троцы, о́гнь в ро́су преложи́ша, воспева́нием си́це вопию́ще: благослове́н еси́, Го́споди, Бо́же оте́ц на́ших.

Ра́дование благода́рственное Тебе́ прино́сим, Ма́ти Бо́жия: я́ко вои́стинну Тобо́ю изба́влени вся́каго зла́го начина́ния, и согла́сно Тебе́ пое́м: Благослове́нна еси́.

Водвори́хомся в ве́чер в пла́чи печа́лей, и ча́янии злы́х: но Твои́м Боголе́пным Кро́вом, Де́во, обоже́ни бы́вше, обрето́хом ра́дость зау́тра: Ты́ бо спасла́ еси́ на́с.

Сла́ва: Я́ко Боже́ственное прибе́жище, мы́ покро́в Тво́й вси́ стяжа́вше к Бо́гу, в напа́стех и гоне́ниих и гресе́х, к Тебе́ прибега́ем, и Тобо́ю измене́ние прие́млем, Пречи́стая.

И ны́не: Благода́ть моли́твы Твоея́, Чи́стая, пропове́дуем усты́ и ду́хом, Сла́вная: я́ко Тебе́ ра́ди, напа́сти и бу́ри, и тя́жких печа́лей, и греха́ страсте́й вси́ избавля́емся.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Стра́шнаго Херуви́мом, и чу́днаго Серафи́мом, и ми́ру Творца́, свяще́нницы и раби́, и ду́си пра́ведных, по́йте, благослови́те и превозноси́те Его́ во ве́ки.

Я́ко изба́вльшеся бу́ри грехо́вныя и страсте́й, и напа́стей Твои́ми моли́твами, Богоро́дице Блага́я, благода́рственным гла́сом, ра́дуйся, вопие́м Ти́: я́ко Тобо́ю от печа́ли в ра́дость преше́дше.

В боле́знех и напа́стех одержи́мыя не пре́зри, Блага́я, но мольбу́ худу́ю услы́шавши, свободи́ на́с от скорбе́й вели́ких: да ве́рно Твою́ моли́тву, Чи́стая, воспева́ем.

Сла́ва: Прегреше́ний разруше́нию вина́, ны́не возста́ви на́с от печа́лей, напа́стей и страсте́й челове́к, и искуше́ния неподо́бна: Твои́ми же, Богоро́дице, Боже́ственными мольба́ми, изба́ви на́с от ни́х пресла́вно.

И ны́не: Щедро́ты Твоя́ на все́х всегда́ низпосыла́ются, Христе́, благода́тию вои́стинну и мольба́ми ро́ждшия Тя́: от Тебе́ бо прие́млем христиа́не ми́лость Твою́, Спа́се Ми́лостиве.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Па́че естества́ Ма́терь, и по естеству́ Де́ву, Еди́ну в жена́х благослове́нную, пе́сньми ве́рнии Богоро́дицу велича́ем.

Ра́дование по достоя́нию, со гла́сом восклица́ния Тебе́, Де́во, ны́не прино́сим со а́нгелом Гаврии́лом, изба́вльшеся от разли́чных искуше́ний, Богоро́дице, моли́твами Твои́ми.

Ра́дость и весе́лие, и ра́дование Боже́ственное, Де́во неискусому́жная, на́м умно́жися Бо́жие: се́ бо пла́чущиися лю́те, ра́дуемся моли́твами Твои́ми.

Сла́ва: Же́ртву хвале́ния пожру́, и язы́ком и гла́сом, пе́снь благода́рственную воздаю́ Ти приле́жно, Де́во: я́ко да Тебе́ моля́ся, в де́нь печа́ли Тобо́ю изба́влюся.

И ны́не: Сра́дуемся, Пречи́стая, Боже́ственному Твоему́ Рождеству́ благоче́стно: ра́дость бо на́м источи́ла еси́ от напа́стей и печа́лей. Те́мже Ти́ благода́рно и мы́ пе́снь соверша́ем, ве́рно воспева́юще Тя́.

Та́же, Досто́йно е́сть: Трисвято́е. По О́тче на́ш: тропари́, и про́чее по обы́чаю, и отпу́ст.

Неделя

В неде́лю у́тра на полу́нощнице

кано́н Пресвяте́й и Живонача́льней Тро́ице, [его́же краестро́чие: Хвалю́ Тро́ице Тя́, Единонача́льное Естество́.Творе́ние Митрофа́ново. Гла́с 7:

Пе́снь 1

Ирмо́с: Ма́нием Твои́м на земны́й о́браз преложи́ся, пре́жде удоборазлива́емое водно́е естество́, Го́споди: те́мже немо́кренно пешеше́ствовав Изра́иль, пое́т Тебе́ пе́снь побе́дную.

Припе́в: Пресвята́я Тро́ице, Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

Отве́рзи ми́ уста́ у́мная се́рдца, и устне́ веще́ственныя ко хвале́ Твое́й, Трисве́тлое Еди́но Божество́ все́х, пе́ти Тебе́ пе́снь, Светоде́телю, благода́рственную.

Да преизли́шнее Твоея́ бла́гости пока́жеши, создала́ еси́ челове́ка Тро́ице безмерноси́льная: то́кмо о́браз бре́нный Твоего́ нача́льнаго соде́телю, Госпо́дьства.

Ум безнача́льный, Сло́во соприсносу́щное роди́вый, и Ду́ха собезнача́льнаго просия́вый, сподо́би еди́ному Бо́гу по существу́ сообра́зну на́с покланя́тися Триипоста́сному.

Богоро́дичен: Яви́лся еси́ при купине́ Моисе́ю Бо́жий Сло́ве, я́ко о́гнь чисти́тельный, не опаля́я же отню́д, е́же от Де́вы прообразу́я твое́ воплоще́ние, и́мже челове́ки вообрази́л еси́.

Пе́снь 3

Ирмо́с: В нача́ле небеса́, всеси́льным Сло́вом Твои́м утвержде́й, Го́споди Спа́се, и вседе́тельным и Бо́жиим Ду́хом всю́ си́лу и́х: на недви́жимем мя́ ка́мени испове́дания Твоего́ утверди́.

И́же Еди́нственнаго и Трисия́ннаго, и вседе́тельнаго Тя́ Влады́ку воспева́юще, грехо́в и искуше́ний про́сим избавле́ния, безмерноси́льный Бо́же: да не у́бо пре́зриши, ве́рою Твою́ бла́гость сла́вящих.

О́трасль яви́ся от Отца́, я́ко от ко́рене безнача́льна Бо́г Сло́во, и равномо́щен со сра́сленым и Боже́ственным ду́хом: и сего́ ра́ди ве́рнии, тро́ичное ли́цы еди́но Госпо́дьство сла́вим.

Равносла́вно и сра́слено, триипоста́сное естество́ неразде́льне и разде́льне, и единонача́льную Тро́ицу вси́ Тя славосло́вим ве́рнии: и покланя́ющеся про́сим согреше́ний проще́ния.

Богоро́дичен: Неизме́нно челове́ком уподо́блься по всему́ Бо́жий Сло́ве, от Чи́стыя Отрокови́цы проше́л еси́ я́ве: и все́м показа́л еси́ Богонача́лие Трисия́нное, и еди́нственное Существо́м неизме́нных Ипоста́сей.

Го́споди, поми́луй, три́жды.

Седа́лен, гла́с 7.

Подо́бен: И́же мене́ ра́ди:

Согреши́вшыя поми́луй, Тро́ице Свята́я, рабы́ Твоя́: и приими́ ка́ющыяся Тебе́ благоутро́бне, и проще́ния сподо́би.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Озло́бленныя ду́шы на́шя грехми́, ублажи́, Всечи́стая Богоро́дице, и изба́ви от прегреше́ний Тебе́ пою́щыя Богоневе́сто.

Пе́снь 4

Ирмо́с: О́тча не́дра не оста́вль, и соше́д на зе́млю, Христе́ Бо́же, та́йну услы́шах смотре́ния Твоего́, и просла́вих Тя́, Еди́не Человеколю́бче.

Содержи́тельная Трисве́тлая Еди́нице, Богонача́льная и спаси́тельная все́х, Твоя́ певцы́ ны́не огради́, и спаси́ от ско́рби, и страсте́й, и вся́каго озлобле́ния.

Назна́менательных рече́ний, Твоего́ непостижи́маго Трисве́тлаго Божества́, недоумева́юще воспева́ем Тя́, Человеколю́бче Го́споди, и прославля́ем Твою́ си́лу.

На земли́ я́ко на небесе́х со безпло́тными ли́ки, Еди́нице и Тро́ице, неразде́льно Тя́ разделя́ем, и любо́вию сла́вим, я́ко су́щими все́ми влады́чествующую.

Богоро́дичен: Оте́ческия сла́вы не отсту́пль, к на́шей ху́дости снизше́л еси́ во́лею, вопло́щься Пресу́щественный: и возне́сл еси́ к Боже́ственней сла́ве, я́ко благоутро́бен.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Но́щь несветла́ неве́рным, Христе́, ве́рным же просвеще́ние в сла́дости слове́с Твои́х: сего́ ра́ди к Тебе́ у́тренюю, и воспева́ю Твое́ Божество́.

Светонача́льное Естество́ Тро́ице начерта́ньми, и Еди́нице в Сове́те и Сла́ве и Че́сти, утверди́ на́с в Твое́й любви́.

Ум, и Сло́во, и Ду́х, еди́но Богонача́льное и трисо́лнечное естество́ сла́вяще, про́сим изба́витися искуше́ний, и вся́ких скорбе́й.

Богоро́дичен: Вообра́жься Бо́жий Сло́ве, в естество́ челове́ческое, от Святы́я Де́вы, Тро́ицу во Еди́нице научи́л еси́ пе́ти, сообра́зну и сопресто́льну.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Пла́вающаго в молве́ жите́йских попече́ний, с корабле́м потопля́ема грехи́, и душетле́нному зве́рю примета́ема, я́ко Ио́на, Христе́, вопию́ Ти: из смертоно́сныя глубины́ возведи́ мя.

Единосла́вную держа́ву, и единонача́льное богонача́лие, треми́ ипоста́сьми су́щее, непреме́нне с дру́г дру́гом сла́вим, разли́чие иму́ще то́кмо, бытие́м ко́йждо сво́йства.

У́мнии Тя́ чи́нове а́нгельских красо́т хва́лят, трисо́лнечное Богонача́лие: с ни́миже и мы́ бре́нными усты́, я́ко твори́тельну все́х, еди́ну песносло́вим, и ве́рно сла́вим.

Богоро́дичен: Недоуме́нным сло́вом, Сло́во ро́ждшееся от Со́лнца Отца́, и́но со́лнце, пре́жде ве́к, от Де́вы напосле́док возсия́: и еди́нственнаго треми́ ли́цы, недомы́слимаго Бо́га пропове́да.

Седа́лен, гла́с 7:

Подо́бен: Огня́ светле́йши:

Тро́ице Единосу́щная, Еди́нице все́х Триипоста́сная, поми́луй, я́же создала́ еси́, Безсме́ртная: попаля́ющи зло́бы прегреша́ющих, и просвеща́ющи сердца́ пою́щих благоутро́бие Твое́, Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Огня́ светле́йши, све́та де́йственнейши ми́лость благода́ти Твоея́, Влады́чице, попаля́ющи грехи́ челове́ков, и ороша́ющи мы́сли хва́лящих вели́чия Твоя́, Богоро́дице Пренепоро́чная.

Пе́снь 7

Ирмо́с: В пе́щь о́гненную вве́ржени преподо́бнии о́троцы, о́гнь в ро́су преложи́ша, воспева́нием си́це вопию́ще: благослове́н еси́, Го́споди, Бо́же оте́ц на́ших.

Светолу́чными блиста́нии при́сно сия́я, трисве́те Бо́же, Еди́нице непристу́пная и пресу́щная спаси́, и́же в Тя́, Влады́ко, ве́рующыя благоче́стно, и покланя́ющыяся Тебе́.

Рече́нием Боже́ственных проро́к повину́ющеся, еди́наго тя́ то́чию Бо́га все́х сла́вим в трие́х начерта́ниих, си́це вопию́ще: благослове́н еси́, Го́споди, Бо́же оте́ц на́ших.

Пе́рстными устна́ми мы́ с невеще́ственными чи́нми, пе́сньми Тро́ице Свята́я, Тя́ пое́м во еди́нстве существа́, вопию́ще: благослове́н еси́, Го́споди, Бо́же Оте́ц на́ших.

Богоро́дичен: Да и́же созда́вый Ада́ма, возсози́ждет па́ки, Всечи́стая, из Тебе́ я́ве вочелове́чися, челове́ки обожи́в си́це вопию́щыя: благослове́н, Пречи́стая, пло́д Твоего́ чре́ва.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Неопа́льная огню́ в Сина́и прича́щшаяся купина́, Бо́га яви́ медленоязы́чному и гугни́вому Моисе́ови, и о́троки ре́вность Бо́жия три́ непребори́мыя во огни́ певцы́ показа́: вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Со́лнца луча́ми трисия́ннаго озари́тися светоде́тельными сподо́би, сердца́м певце́в Твои́х: и ны́не зре́ти добро́ту Твою́ Тро́ице, Еди́нице, я́ко мо́щно да́руй всегда́, все́м ве́рою подо́бною, Твое́ вели́чие песносло́вящым во вся́ ве́ки.

Держи́ши вся́ческая, тро́ичное и еди́нственное Господонача́лие безнача́льное, и управля́еши не́бо и зе́млю. Те́мже мя́ любо́вию Твое́ю привлачи́ма при́сно, сохрани́ пе́ти Тебе́: вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Хра́м мя́ Твоея́ трисве́тныя сотвори́ зари́, Благоде́телю Человеколю́бче: и прича́стия и приобще́ния непристу́пна враго́м неви́димым, и плотски́м страсте́м, Влады́ко, покажи́, единонача́льный Бо́же мо́й и Го́споди сла́вы, песносло́вити Тя́ во вся́ ве́ки.

Богоро́дичен: Све́т Богонача́льный от чре́ва Твоего́ возсия́вый, Богома́ти Пречи́стая, ве́сь ми́р трисо́лнечным све́том озари́, и зе́млю я́коже друго́е не́бо показа́, пою́щу: вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Ма́ти Бо́жия и Де́ва, ро́ждшая и де́вствующая па́ки, не естества́ де́ло, но Бо́жия снизхожде́ния: те́м я́ко Еди́ну Бо́жиих чуде́с сподо́бльшуюся, Тя́ при́сно велича́ем.

Высокосло́вити и пе́ти Тя́ досто́йно, Его́же в вы́шних непреста́нно Серафи́ми воспева́ют, не возмога́ем бре́ннии: оба́че я́ко Влады́ку все́х дерза́юще, и человеколю́бнейшаго Бо́га велича́ем.

Теле́сныя боле́зни изба́ви, и душе́внаго пристра́стия певцы́ Твоя́, еди́нственная Тро́ице неразде́льная, и сохрани́тися неврежде́нным от все́х жите́йских искуше́ний сподо́би.

Равноси́льная, Богонача́льная, Трисве́тная, Всеси́льная Держа́во, неизме́нная Добро́то су́щественныя Бла́гости, да́ждь прегреше́ний разреше́ние Твои́м рабо́м, и искуше́ний, и страсте́й изба́ви.

Богоро́дичен: Ум и ду́шу, и плотско́е смеше́ние прие́м, Богоро́дице, от Твои́х ложе́сн пречи́стых, Бо́г Сло́во пои́стинне челове́к яви́ся: и Боже́ственнаго существа́ о́бщника челове́ка я́ве показа́л е́сть.

Посе́м, припе́вы Григо́риа Синаи́та: Досто́йно е́сть: И про́чее полу́нощницы, пи́сано в конце́ кни́ги сея́.

На у́трени по шестопса́лмии:

Бо́г Госпо́дь, и яви́ся на́м: на гла́с 7. И глаго́лем тропа́рь воскре́сен: Разруши́л еси́ Кресто́м Твои́м сме́рть: Два́жды. Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Я́ко на́шего воскресе́ния сокро́вище:

Та́же, обы́чное стихосло́вие псалти́ра.

По 1-м стихосло́вии седа́льны воскре́сны, гла́с 7:

Жи́знь во гро́бе возлежа́ше, и печа́ть на ка́мени надлежа́ше, я́ко Царя́ спя́ща во́ини стрежа́ху Христа́: и а́нгели сла́вляху я́ко Бо́га безсме́ртна, жены́ же взыва́ху: воскре́се Госпо́дь, подая́ ми́рови ве́лию ми́лость.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Тридне́вным погребе́нием Твои́м плени́вый сме́рть, и истле́вша челове́ка живоно́сным воста́нием Твои́м воскреси́вый, Христе́ Бо́же, я́ко Человеколю́бец, сла́ва Тебе́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Распе́ншагося на́с ра́ди, и воскре́сшаго Христа́ Бо́га на́шего, и низложи́вшаго сме́рти держа́ву, непреста́нно моли́, Богоро́дице Де́во: да спасе́т ду́шы на́шя.

По 2-м стихосло́вии, седа́льны воскре́сны, гла́с 7:

Запеча́тану гро́бу, живо́т от гро́ба возсия́л еси́, Христе́ Бо́же: и две́рем заключе́нным, ученико́м предста́л еси́ все́х Воскресе́ние, Ду́х Пра́вый те́ми обновля́я на́м, по вели́цей Твое́й ми́лости.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

На гро́б теча́ху жены́, со слеза́ми Ми́ра Нося́щя: и во́ином стрегу́щым Тя́ все́х Царя́, глаго́лаху к себе́: кто́ отвали́т на́м ка́мень? Воскре́се вели́ка Сове́та А́нгел, попра́вый сме́рть: всеси́льне Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Ра́дуйся, благода́тная Богоро́дице Де́во, приста́нище и предста́тельство ро́да челове́ческаго, из Тебе́ бо воплоти́ся Изба́витель ми́ра: еди́на бо еси́ Ма́ти и Де́ва, при́сно благослове́на и препросла́влена. Моли́ Христа́ Бо́га ми́р дарова́ти все́й вселе́нней.

Ипакои́, гла́с 7:

И́же на́ш зра́к восприе́мый, и претерпе́вый Кре́ст пло́тски, спаси́ мя воскресе́нием Твои́м, Христе́ Бо́же, я́ко Человеколю́бец.

Степе́нна, гла́с 7. Антифо́н 1, и́хже стихи́ повторя́юще пое́м:

Пле́н Сио́нь от ле́сти обрати́в, и мене́, Спа́се, оживи́, изъима́я рабо́тныя стра́сти.

В ю́г се́яй ско́рби по́стныя со сле́зами, се́й ра́достныя по́жнет рукоя́ти присноживопита́ния.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом исто́чник Боже́ственных сокро́вищ, от Него́же прему́дрость, ра́зум, стра́х: Тому́ хвала́ и сла́ва, че́сть и держа́ва.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 2:

А́ще не Госпо́дь сози́ждет до́м душе́вный, всу́е тружда́емся: ра́зве бо того́ ни дея́ние, ни сло́во соверша́ется.

Плода́ чре́вна, святи́и духодви́жно прозяба́ют оте́ческая преда́ния, сыноположе́ния.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом, вся́ческая е́же бы́ти и́мут: пре́жде бо все́х Бо́г, все́х Госпо́дьство, Све́т непристу́пен, Живо́т все́х.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 3:

Боя́щиися Го́спода, пути́ живота́ обре́тше, ны́не и при́сно ублажа́ются сла́вою нетле́нною.

О́крест трапе́зы Твоея́, я́ко сте́блие ви́дя исча́дия Твоя́, ра́дуйся и весели́ся, приводя́ сия́ Христо́ви Пастыренача́льнику (пастыренача́льниче).

Сла́ва: Святы́м Ду́хом глубина́ дарова́ний, бога́тство сла́вы, суде́б глубина́ ве́лия: единосла́вен Отцу́, и Сы́ну, служи́мь бо.

И ны́не, то́йже.

Проки́мен, гла́с 7: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́. Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м. Та́же, Вся́кое дыха́ние: Сти́х: Хвали́те Бо́га во святы́х его́. Ева́нгелие воскре́сно: Воскресе́ние Христо́во: псало́м 50: и про́чая поря́ду.

Кано́н воскре́сен, гла́с 7:

Пе́снь 1

Ирмо́с: Ма́нием Твои́м на земны́й о́браз преложи́ся, пре́жде удоборазлива́емое водно́е естество́, Го́споди: те́мже немо́кренно пешеше́ствовав Изра́иль, пое́т Тебе́ пе́снь побе́дную.

Припе́в: Сла́ва, Го́споди, свято́му воскресе́нию Твоему́.

Осуди́ся сме́ртное мучи́тельство Дре́вом, непра́ведною сме́ртию осужде́ну Ти́, Го́споди: отню́дуже кня́зь тьмы́ Тебе́ не одоле́в, пра́ведно изгна́н бы́сть.

А́д Тебе́ прибли́жися, и зубы́ не возмо́г сте́рти те́ло Твое́, челюстьми́ сокруши́ся. Отню́дуже Спа́се, боле́зни разру́ш сме́ртныя, воскре́сл еси́ тридне́вен.

Богоро́дичен: Разреши́шася боле́зни прама́тере Евы: боле́зни бо избежа́вше, неискусому́жно родила́ еси́. Отню́дуже я́ве Богоро́дицу, Пречи́стая, ве́дуще Тя́, вси́ сла́вим.

И́н кано́н кре́стовоскре́сен, гла́с 7:

Пе́снь 1

Ирмо́с: По́нтом покры́ фарао́на с колесни́цами:

Два́ исто́чника на́м на Кресте́ источи́ Спа́с Живоно́сная от Своего́ прободе́ннаго ребра́. Пои́м Ему́: я́ко просла́вися.

Во гро́б всели́вся, и воскре́с тридне́вен, нетле́ние подаде́, ча́яние Христо́с сме́ртным. Пои́м Ему́: я́ко просла́вися.

Богоро́дичен: Еди́на Де́ва и по рождестве́ показа́лася еси́: Зижди́теля бо ми́рови воплоще́нна родила́ еси́: те́мже ра́дуйся, Тебе́ вси́ зове́м.

И́н кано́н Пресвяте́й Богоро́дице, [его́же краегране́сие по алфави́ту.] Гла́с 7.

Ирмо́с: Ма́нием Твои́м на земны́й:

Бе́здну ро́ждшая благоутро́бия, Де́во, ду́шу мою́ озари́ светоно́сным Твои́м сия́нием, я́ко да досто́йно воспою́ Твои́х чуде́с бе́здну.

Стрело́ю грехо́вною уя́звлены на́с Сло́во ви́дев, я́ко Благоде́тель уще́дри: отню́дуже несказа́нно соедини́ся, Всечи́стая, пло́тию, и́же из Тебе́ (пло́ти я́же из тебе́) Пребоже́ственный.

Бы́сть сме́ртию я́то естество́, тле́нное же и ме́ртвенное челове́ческое, Влады́чице: Ты́ же жи́знь заче́нши, сие́ от истле́ния к животу́ возвела́ еси́.

Катава́сиа: Отве́рзу уста́ моя́:

Пе́снь 3

Ирмо́с: В нача́ле небеса́ всеси́льным Сло́вом Твои́м утвержде́й, Го́споди Спа́се, и вседе́тельным и Бо́жиим Ду́хом всю́ си́лу и́х, на недви́жимем мя́ ка́мени испове́дания Твоего́ утверди́.

Ты́ возше́д на Дре́во, о на́с боле́знуеши во́лею, благоутро́бне Спа́се, и терпи́ши я́зву, примире́ния хода́тайственну, и спасе́ния ве́рным: е́юже Твоему́, Ми́лостиве, вси́ примири́хомся Роди́телю.

Ты́ мя очи́стив от я́звы, душе́ю уя́звленнаго зми́евым угрызе́нием, Христе́, и показа́л еси́ све́т, во тьме́ дре́вле мне́ слежа́щу и во тле́нии: кресто́м бо во а́д соше́д, мене́ совоскреси́л еси́.

Богоро́дичен: Неискусому́жныя Твоея́ Ма́тере мольба́ми ми́р ми́рови пода́ждь, Спа́се, и несказа́нныя Твоея́ сла́вы славосло́вящыя Тя́ сподо́би.

И́н

Ирмо́с: Небеса́ утверди́вый сло́вом:

И́же на Кресте́ стра́сти претерпе́вый, и разбо́йнику ра́й отве́рзый, я́ко благоде́тель и Бо́г, утверди́ мо́й у́м в во́лю Твою́, еди́не Человеколю́бче.

Воскресы́й тридне́вен из гро́ба, и живо́т ми́рови возсия́вый, я́ко Жизнода́вец и Бо́г, утверди́ мо́й у́м в во́лю Твою́, еди́не Человеколю́бче.

Богоро́дичен: Я́ко Бо́га безсе́менно заче́нши, и от кля́твы Е́ву изба́вльши, Де́во Ма́ти Мариа́м, моли́ от Тебе́ вопло́щшагося Бо́га, спасти́ ста́до Твое́.

И́н 

Ирмо́с: В нача́ле небеса́:

Зми́й поползы́й из Еде́ма, мене́ обоже́ния жела́нием прельсти́в, ве́рже в зе́млю: но И́же ми́лостив, и естество́м благоутро́бен, уще́дрив богосоде́ла, во чре́во твое́ все́лься, и подо́бен мне́ бы́в, Ма́ти Де́во.

Благослове́н пло́д Твоего́ чре́ва, Де́во Богоро́дице, все́х ра́досте, ра́дость бо всему́ ми́ру родила́ еси́, и весе́лие вои́стинну разгоня́ющее печа́ль грехо́вную, Богоневе́сто.

Жи́знь ве́чную, и све́т, Богороди́тельнице Де́во, и ми́р родила́ еси́ на́м, дре́вних челове́к бра́нь я́же ко Отцу́ и Бо́гу, укротева́ющий, ве́рою и испове́данием благода́ти.

Пе́снь 4

Ирмо́с: О́тча не́дра не оста́вль, и соше́д на зе́млю, Христе́ Бо́же, та́йну услы́шах смотре́ния Твоего́, и просла́вих Тя́, Еди́не Человеколю́бче.

Своя́ плещи́ да́в, и́же от Де́вы вопло́щься, на ра́ны, рабу́ прегреши́вшу, бие́н быва́ет Влады́ка непови́нен, разреша́я моя́ согреше́ния.

Предстоя́в суди́щу суди́й законопресту́пных, я́ко осуди́мый пови́нен быва́ет (истязу́ется), и зауша́ется бре́нною руко́ю, созда́вый челове́ка я́ко Бо́г, и судя́й пра́ведно земли́.

Богоро́дичен: Я́ко вои́стинну Ма́ти Бо́жия, Творца́ Твоего́ и Сы́на моли́, к спаси́тельному напра́вити мя́ приста́нищу, Всенепоро́чная, сла́внаго Его́ хоте́ния.

И́н

Ирмо́с: Смотря́яй проро́к:

Не ве́дый греха́, и его́ ра́ди бы́в, Го́споди, е́же не бы́л еси́ вообража́ешися, прие́м чу́ждее, да спасе́ши ми́р, и убие́ши прельсти́в мучи́теля.

На кресте́ воздви́жен бы́л еси́, и пра́отца Ада́ма разреши́л еси́ гре́х [его́же ра́ди твою́ услы́шах си́лу:] я́ко вся́ спасти́ пома́занныя Твоя́ прише́л еси́.

Богоро́дичен: Ты́ рожде́йся от Де́вы, умира́еши, оживля́еши же Ада́ма мы́слию заблу́ждшаго: и́бо убоя́ся сме́рть кре́пости Твоея́, я́ко вся́ спасти́ растле́вшыяся прише́л еси́.

И́н

Ирмо́с: О́тча не́дра не оста́вль:

Избра́нная вся́ и до́брая, я́вльшися Бо́гу пре́жде созда́ния све́тлостию, Всепе́тая, светоли́тием Твои́м (светоли́тия Твоего́) светоли́тия Твоего́ пою́щыя Тя́ просвети́.

Бо́га челове́ком родила́ еси́, Чи́стая, воплоще́нна от чи́стых крове́й Твои́х, избавля́юща согреше́ний мно́гих, любо́вию сла́вящыя и почита́ющыя Тя́, Ма́ти Де́во.

Священноде́йствует естество́ слове́сное, возсия́вшему из Тебе́, Всепе́тая, та́инству неизрече́нному рождества́ Твоего́ научи́вшееся ны́не, Преблаже́нная.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Но́щь не светла́ неве́рным, Христе́, ве́рным же просвеще́ние в сла́дости слове́с Твои́х: Сего́ ра́ди к Тебе́ у́тренюю, и воспева́ю Твое́ Божество́.

За Твоя́ рабы́ продае́шися, Христе́, и по лани́те ударе́ние терпи́ши, свобо́де хода́тайственно пою́щым: к Тебе́ у́тренюю, и воспева́ю Твое́ Божество́.

Боже́ственною Твое́ю си́лою, Христе́, не́мощию плотско́ю кре́пкаго низложи́л еси́, и победи́теля мя́ сме́рти, Спа́се, воскресе́нием показа́л еси́.

Богоро́дичен: Бо́га родила́ еси́, Ма́ти Чи́стая, воплоще́ннаго из Тебе́ Боголе́пно, Всепе́тая: поне́же не позна́ла еси́ му́жеска по́ла, но от Свята́го ражда́еши Ду́ха.

И́н

Ирмо́с: Го́споди Бо́же мо́й, от но́щи:

Егда́ со беззако́нными вмени́вся, возне́слся еси́ на ло́бнем, свети́ла сокрыва́хуся, и земля́ колеба́шеся, и церко́вная све́тлость раздра́ся, евре́йское явля́ющи отпаде́ние.

Тебе́ разруши́вшаго мучи́телеву всю́ си́лу кре́постию непостижи́маго Твоего́ Божества́, и ме́ртвыя Твои́м воскресе́нием воздви́гшаго пе́сньми сла́вим.

Богоро́дичен: Ма́ти Царя́ и Бо́га, Всепе́тая Богоро́дице, ве́рою и любо́вию Тя́ пе́сньми восхваля́ющым при́сно, очище́ние прегреше́ний Твои́ми мольба́ми низпосли́.

И́н

Ирмо́с: Но́щь не светла́ неве́рным:

Ле́ствицу узре́в Иа́ков, к высоте́ утвержде́ну, о́бразу научи́ся, неискусобра́чная Тебе́: Тобо́ю бо Бо́г челове́ком приобщи́ся, Всечи́стая Влады́чице.

Избавле́ние ве́чное Тобо́ю, Де́во, ны́не обре́тше усе́рдно зове́м Ти́: е́же ра́дуйся, Богоневе́стная: и Твои́м све́том возра́довавшеся, Всепе́тая, пе́сньми Тя́ пое́м.

Еди́ну Тя́ Жени́х посреде́ те́рния кри́н, Де́во, обре́т, чистоты́ блиста́нием светя́щуся, и све́том де́вства, Всенепоро́чная, Неве́сту восприя́т.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Пла́вающаго в молве́ жите́йских попече́ний, с корабле́м потопля́ема грехи́, и душетле́нному зве́рю примета́ема, я́ко Ио́на, Христе́, вопию́ Ти: из смертоно́сныя глубины́ возведи́ мя.

Воспомина́ху Тя́ заключе́нныя во а́де ду́шы, и оста́вльшыяся пра́ведных, и от Тебе́ спасе́ния моля́хуся: е́же кресто́м, Христе́, по́дал еси́ преиспо́дним, прише́д я́ко Благоутро́бен.

Ко одушевле́нному Твоему́ и нерукотворе́нному хра́му, разруше́ну бы́вшу страда́ньми, воззре́ти па́ки ли́к апо́стольский отча́яся: но па́че наде́жды покло́нься, воскре́сша повсю́ду пропове́да.

Богоро́дичен: Неизрече́ннаго рождества́ Твоего́ всенепоро́чнаго о́браз, Де́во Богоневе́стная, и́же на́с ра́ди, кто́ от челове́к сказа́ти возмо́жет? Я́ко Бо́г неопи́санне, Сло́во соедини́вся Тебе́, пло́ть из Тебе́ бы́сть.

И́н

Ирмо́с: Ио́на из чре́ва:

На кресте́ возне́сся, Спа́се, во́лею, вра́жию плени́л еси́ держа́ву, на се́м пригвозди́в грехо́вное, Бла́же, рукописа́ние.

Из ме́ртвых воскре́с, Спа́се, вла́стию, совоздви́гл еси́ челове́ческий ро́д, живо́т и нетле́ние дарова́вый на́м, я́ко Человеколю́бец.

Богоро́дичен: Его́же родила́ еси́, Богоро́дице, несказа́нно Бо́га на́шего, моля́щи не преста́й, изба́витися от бе́д пою́щым Тя́, Чи́стая Присноде́во.

И́н Ирмо́с: Пла́вающаго в молве́:

Зако́ннии Тя́ о́бразы, и проро́ческая прорече́ния я́ве предвозвеща́ху, хотя́щую роди́ти благоде́теля, Чи́стая, всея́ тва́ри, многоча́стне и многообра́зне благоде́йствовавшаго ве́рно воспева́ющих Тя́.

Устра́ншагося дре́вле наве́том человекоуби́йцы, Ада́ма первозда́ннаго ра́йския Боже́ственныя сла́дости, Неискусобра́чная па́ки возвела́ еси́, ро́ждши и́же от преступле́ния на́с изба́вившаго.

И́же хоте́нием Боже́ственным, соде́тельною же си́лою все́ составле́й от не су́щих, из чре́ва Твоего́, Чи́стая, произы́де, и су́щыя во тьме́ сме́ртней, богонача́льнейшими мо́лниями осия́.

Конда́к, гла́с 7: Не ктому́ держа́ва сме́ртная возмо́жет держа́ти челове́ки: Христо́с бо сни́де сокруша́я и разоря́я си́лы ея́. Связу́емь быва́ет а́д, проро́цы согла́сно ра́дуются: предста́, глаго́люще, Спа́с су́щым в ве́ре, изыди́те ве́рнии в воскресе́ние.

И́кос: Вострепета́ша до́ле преиспо́дняя дне́сь, а́д и сме́рть Еди́наго от Тро́ицы: земля́ поколеба́ся, вра́тницы же а́довы ви́девше Тя́ ужасо́шася: вся́ же тва́рь со проро́ки ра́дующися пое́т Тебе́ побе́дную пе́снь, изба́вителю Бо́гу на́шему, разруши́вшему ны́не сме́ртную си́лу. Да воскли́кнем и возопии́м ко Ада́му, и к су́щым из Ада́ма: дре́во сего́ па́ки введе́. Изыди́те ве́рнии в воскресе́ние.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Пе́щь о́троцы огнепа́льну дре́вле росоточа́щу показа́ша, Еди́наго Бо́га воспева́юще, и глаго́люще: превозноси́мый отце́в Бо́г, и препросла́влен.

Дре́вом умерщвля́ется Ада́м, во́лею преслуша́ние соде́лав: послуша́нием же Христо́вым па́ки обновля́емь е́сть. Мене́ бо ра́ди распина́ется Сы́н Бо́жий, препросла́вленный.

Тебе́ воскре́сшаго Христе́, из гро́ба, тва́рь вся́ воспе́: Ты́ бо жи́знь су́щым во а́де процве́л еси́, ме́ртвым воскресе́ние, и́же во тьме́, Све́т препросла́вленный.

Богоро́дичен: Ра́дуйся, Дщи́ Ада́ма тле́ннаго. Ра́дуйся, еди́на Богоневе́сто. Ра́дуйся, е́юже тля́ изгна́на бы́сть, я́же Бо́га ро́ждши: Его́же моли́, Чи́стая, спасти́ся все́м на́м.

И́н

Ирмо́с: В пе́щь о́гненную вве́ржени:

И́же на дре́ве кре́стнем грехо́вное жа́ло притупи́в, и Ада́мова преступле́ния рукописа́ние разруши́в копие́м ребра́ Твоего́, благослове́н еси́, Го́споди Бо́же оте́ц на́ших.

И́же в ребро́ прободе́н бы́в, и кропле́ньми кро́ве Боже́ственныя зе́млю очи́стив, кровьми́ идолобе́сия оскверне́нную, благослове́н еси́, Го́споди Бо́же оте́ц на́ших.

Богоро́дичен: Е́же пре́жде со́лнца просвеще́ния, возсия́вши ми́рови Богороди́тельнице Христа́, от тьмы́ изба́вльшаго, и просвеща́юща вся́ богове́дением: благослове́н еси́ зову́щыя, Бо́же оте́ц на́ших.

И́н

Ирмо́с: Пе́щь о́троцы:

Преиспещре́ну, позлаще́ну у́тварь Тя́ иму́щу возлюби́ Созда́тель Тво́й, Де́во, и Госпо́дь: превозноси́мый отце́в Бо́г и препросла́влен.

Очища́ется Отрокови́це, у́гль дре́вле Иса́иа прие́м: знамена́тельне Твое́ рождество́ ви́дев, превозноси́маго отце́в Бо́га, и препросла́влена.

О́бразы знамена́тельная дре́вле Боже́ственнаго Твоего́ рождества́, Боже́ственнии проро́цы зря́ще, ра́достно воспева́юще взыва́ху: превозноси́мый отце́в Бо́г, и препросла́влен.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Неопа́льная огню́ в Сина́и прича́щшаяся Купина́, Бо́га яви́ медленоязы́чному и гугни́вому Моисе́ови, и о́троки ре́вность Бо́жия три́ непребори́мыя во огни́ певцы́ показа́: вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Пречи́стый А́гнец слове́сный за ми́р закла́н бы́в, преста́ви я́же по зако́ну приноси́мая, очи́стив сего́ кроме́ прегреше́ний я́ко Бо́г, при́сно зову́ща: вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Нетле́нна не су́щи пре́жде стра́сти, восприя́тая от Созда́теля пло́ть на́ша, по стра́сти и воскресе́нии неприкоснове́нна тле́нию устро́ися, и сме́ртныя обновля́ет, зову́щыя: вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Богоро́дичен: Твое́ чисто́тное и всенепоро́чное, Де́во, скве́рное и ме́рзское вселе́нныя очи́сти, и была́ еси́ на́шего примире́ния к Бо́гу вина́, Пречи́стая: те́мже Тя́, Де́во, вся́ дела́ благослови́м, и превозно́сим во вся́ ве́ки.

И́н

Ирмо́с: Еди́наго безнача́льнаго Царя́:

Претерпе́вшаго стра́сти во́лею, и на кресте́ пригвожде́на хоте́нием, и разру́шшаго си́лы а́довы, по́йте свяще́нницы, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.

Упраздни́вшаго сме́рти держа́ву, и от гро́ба воскре́сшаго со сла́вою, и спа́сшаго челове́ческий ро́д, по́йте свяще́нницы, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.

Богоро́дичен: Еди́наго благоутро́бнаго, Преве́чнаго Сло́ва, напосле́док от Де́вы рожде́на, и разре́шшаго дре́внюю кля́тву, по́йте свяще́нницы, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.

И́н

Ирмо́с: Неопа́льная огню́ в Сина́и:

Све́том рождества́ Твоего́, странноле́пно вселе́нную просвети́ла еси́, Богороди́тельнице, су́ща бо вои́стинну Бо́га на объя́тиях но́сиши Твои́х, просвеща́юща ве́рныя при́сно зову́щыя: вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Пое́м, Чи́стая, благоче́стно Твое́ чре́во, Бо́га вмести́вшее несказа́нно воплоща́ема, да́вшаго все́м ве́рным богоразу́мия просвеще́ние, при́сно зову́щым: вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Све́та Твоего́ блиста́ньми, Тебе́ пою́щыя светови́дны соде́лала еси́, Светороди́тельнице Богоро́дице Чи́стая: све́та бо яви́лася еси́ Селе́ние, уясня́ющи све́том зову́щыя: вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Та́же, пое́м пе́снь Богоро́дицы: Вели́чит душа́ моя́ Го́спода: с припе́вом: Честне́йшую Херуви́м:

Пе́снь 9

Ирмо́с: Нетле́ния искуше́нием ро́ждшая, и всехитрецу́ Сло́ву пло́ть взаимода́вшая, Ма́ти неискусому́жная Де́во Богоро́дице: Прия́телище Нестерпи́маго, Село́ Невмести́маго Зижди́теля Твоего́, Тя́ велича́ем.

И́же Божеству́ стра́сть прилага́ющии, заусти́теся вси́ чуждему́дреннии: Го́спода бо сла́вы пло́тию распя́та, не распя́та же естество́м Боже́ственным, я́ко во двою́ естеству́ Еди́наго велича́ем.

И́же телесе́м воста́нию неве́рующии, ко Христо́ву ше́дше гро́бу, научи́теся: я́ко умерщвле́на бы́сть, и воскре́се па́ки пло́ть Жизнода́вца, во увере́ние после́дняго воскресе́ния, на не́же упова́ем.

Тро́ичен: Не Боже́ств Тро́ицу, но Ипоста́сей, ниже́ еди́ницу Ли́ц, но Божества́ чту́ще, ссеца́ем же Сию́ деля́щих: слива́ем же па́ки, слия́ние дерза́ющих на Сию́, Ю́же велича́ем.

И́н

Ирмо́с: Ма́ти Бо́жия и Де́ва:

Све́т от Све́та, О́тчее сия́ние сла́вы безле́тно осия́вый, я́коже во тьме́ челове́ческому житию́ Христо́с возсия́, и гоня́щую прогна́ тьму́: Его́же непреста́нно ве́рнии велича́ем.

Стра́сти плотски́я, и кре́пость Божества́, во Христе́ ви́дяще, му́дрствующии еди́но сло́жное естество́, да посра́мятся: то́й бо я́ко челове́к у́бо умира́ет, я́коже всего́ Соде́тель востае́т.

Ми́ро ме́ртвым, живо́му же пе́ние: сле́зы умира́ющым, животу́ же все́х пе́снь жены́ принеси́те, и́же воста́ния пропове́дник вопия́ше, благовеству́я Христо́во воскресе́ние.

Богоро́дичен: Бо́га ра́зве Тебе́ ино́го не зна́ю, Це́рковь вопие́т Ти́: от неве́рных мя́ язы́к неве́сту Свою́ избра́вый, да́ждь у́бо, Сло́ве, ве́рным спасе́ние, Ро́ждшия Тя́ моли́твами, я́ко благоутро́бен.

И́н

Ирмо́с то́йже .

Ра́дости на́м ве́чныя хода́таица и весе́лия яви́лася еси́, Присноде́во Отрокови́це, Изба́вителя ро́ждши, и́стиною и Ду́хом Боже́ственным Того́ чту́щих, я́ко Бо́га избавля́ющаго.

Поя́ Дави́д, Тво́й пра́отец, Пречи́стая, Тя́ ковче́г имену́ет Святы́ни Боже́ственныя, преесте́ственне Бо́га вмести́вшую, во Оте́ческих Седя́щаго не́дрех, Его́же непреста́нно ве́рнии велича́ем.

Я́ко вои́стинну превы́шши еси́ всея́ тва́ри, Отрокови́це: Зижди́теля во все́х теле́сне на́м родила́ еси́. Те́мже я́ко Ма́ти еди́наго Влады́ки, но́сиши проти́ву все́х нача́льне побежде́ние.

По катава́сии, ектениа́ ма́лая. Та́же, Свя́т Госпо́дь Бо́г на́ш. Посе́м ексапостила́рий у́тренний.

На хвали́тех стихи́ры воскре́сны. Гла́с 7:

Сти́х: Сотвори́ти в ни́х су́д напи́сан: сла́ва сия́ бу́дет все́м преподо́бным Его́.

Воскре́се Христо́с из ме́ртвых, разру́ш сме́ртныя у́зы: благовести́ земле́, ра́дость ве́лию, по́йте Небеса́ Бо́жию сла́ву.

Сти́х: Хвали́те Бо́га во святы́х Его́, хвали́те Его́ во утверже́нии си́лы Его́.

Воскресе́ние Христо́во ви́девше, поклони́мся свято́му Го́споду Иису́су: еди́ному безгре́шному.

Сти́х: Хвали́те Его́ на си́лах Его́, хвали́те Его́ по мно́жеству вели́чествия Его́.

Христо́ву воскресе́нию кла́няющеся не преста́ем: то́й бо спа́сл е́сть на́с от беззако́ний на́ших, Святы́й Госпо́дь Иису́с, явле́й воскресе́ние.

Сти́х: Хвали́те Его́ во гла́се тру́бнем, хвали́те Его́ во псалти́ри и гу́слех.

Что́ возда́мы Го́сподеви о все́х, я́же воздаде́ на́м? На́с ра́ди Бо́г в челове́цех, за истле́вшее естество́ Сло́во пло́ть бы́сть, и всели́ся в ны́, к неблагода́рным, Благоде́тель: к пле́нником, Свободи́тель: ко и́же во тьме́ седя́щым, Со́лнце Пра́вды: на Кресте́, безстра́стный: во а́де, све́т: в сме́рти, живо́т: воскресе́ние, па́дших ра́ди. К Нему́же возопии́м: Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

И́ны стихи́ры Анато́лиевы, гла́с то́йже.

Сти́х: Хвали́те Его́ в тимпа́не и ли́це, хвали́те Его́ во стру́нах и орга́не.

Врата́ а́дова сокруши́л еси́, Го́споди, и сме́ртную держа́ву упраздни́л еси́ кре́пкою си́лою Твое́ю, и совоздви́гл еси́ ме́ртвыя, и́же от ве́ка во тьме́ спя́щыя, Боже́ственным и сла́вным воскресе́нием Твои́м, я́ко Ца́рь все́х и Бо́г всеси́лен.

Сти́х: Хвали́те Его́ в кимва́лех доброгла́сных, хвали́те Его́ в кимва́лех восклица́ния: вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода.

Прииди́те возра́дуемся Го́сподеви, и возвесели́мся о воскресе́нии Его́, я́ко совоздви́же ме́ртвыя от а́довых нереши́мых у́з: и дарова́ ми́рови я́ко Бо́г жи́знь ве́чную, и ве́лию ми́лость.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Блиста́яйся А́нгел, на ка́мени седя́ше живоприе́мнаго гро́ба, и жена́м мироно́сицам благовествова́ше, глаго́ля: воскре́се Госпо́дь, я́коже пре́жде рече́ ва́м, возвести́те ученико́м Его́, я́ко предваря́ет вы́ в Галиле́и: ми́рови же подае́т жи́знь ве́чную, и ве́лию ми́лость.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

Почто́ небрего́ма сотвори́сте ка́мене краеуго́льнаго, о пребеззако́ннии Иуде́и? Се́ то́й е́сть, Его́же положи́ Бо́г в Сио́не: И́же из ка́мене источи́вый в пусты́ни во́ду, и на́м источа́яй от ре́бр свои́х безсме́ртие. Се́й е́сть ка́мень, И́же от горы́ деви́ческия отсе́кся без хоте́ния му́жеска: Сы́н Челове́чь гряды́й на о́блацех небе́сных, к Ве́тхому Де́ньми, я́коже рече́ Дании́л, и ве́чно Его́ Ца́рство.

Сла́ва, стихи́ра ева́нгельская. И ны́не, Богоро́дичен: Преблагослове́нна еси́: Славосло́вие вели́кое. Та́же тропа́рь воскре́сен:

Дне́сь Спасе́ние ми́ру бы́сть, пое́м Воскре́сшему из гро́ба, и Нача́льнику жи́зни на́шея: разруши́в бо сме́ртию сме́рть, побе́ду даде́ на́м, и ве́лию ми́лость.

И ектении́, и отпу́ст.

На литурги́и блаже́нна, гла́с 7:

Красе́н бе́ и до́бр в сне́дь, и́же мене́ умертви́вый пло́д: Христо́с е́сть Дре́во Живо́тное, от Него́же яды́й не умира́ю, но вопию́ с разбо́йником: помяни́ мя, Го́споди, во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни чи́стии се́рдцем, я́ко ти́и Бо́га у́зрят.

На Кре́ст возне́сся, Ще́дре, Ада́мово рукописа́ние дре́вняго греха́ загла́дил еси́, и спа́сл еси́ от пре́лести ве́сь ро́д челове́ческий. Те́мже воспева́ем Тя́, Благоде́телю Го́споди.

Сти́х: Блаже́ни миротво́рцы, я́ко ти́и сы́нове Бо́жии нареку́тся.

Пригвозди́л еси́ на Кресте́, Ще́дре, грехи́ на́шя, Христе́, и Твое́ю сме́ртию сме́рть умертви́л еси́ воздви́гнувый уме́ршыя из ме́ртвых: те́мже покланя́емся Твоему́ свято́му воскресе́нию.

Сти́х: Блаже́ни изгна́ни пра́вды ра́ди, я́ко те́х е́сть Ца́рство Небе́сное.

Излия́ я́д зми́й в слу́хи Е́вины иногда́: Христо́с же на Дре́ве кре́стнем источи́л е́сть ми́рови жи́зни сла́дость. Те́мже взыва́ем: помяни́ на́с, Го́споди, во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни есте́, егда́ поно́сят ва́м, и изжену́т, и реку́т вся́к зо́л глаго́л, на вы́ лжу́ще Мене́ ра́ди.

Во гро́бе я́ко сме́ртен положе́н бы́л еси́, Животе́ все́х Христе́: и вереи́ а́довы сломи́л еси́: и воскре́с во сла́ве тридне́вен я́ко си́лен, все́х просвети́л еси́: сла́ва Твоему́ воста́нию.

Сти́х: Ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда́ ва́ша мно́га на небесе́х.

Госпо́дь воскре́с тридне́вен из ме́ртвых, дарова́ ми́р Сво́й ученико́м, и си́х благослови́в посла́ ре́к: вся́ приведи́те во Ца́рствие Мое́.

Сла́ва, Тро́ичен: Све́т Оте́ц, све́т Сы́н и Сло́во, све́т Ду́х Святы́й: но еди́н Све́т три́, еди́н бо Бо́г в трие́х у́бо Ли́цех, еди́нем же естестве́ и нача́ле, несеко́м и неслия́н, Сы́й преве́чный.

И ны́не, Богоро́дичен: Родила́ еси́ Сы́на и Сло́во О́тчее, пло́тию на́с ра́ди, я́коже ве́сть, Богоро́дице, Са́м. Те́мже, Де́во Ма́ти, обоже́ни бы́вше Тобо́ю, ра́дуйся, Тебе́ зове́м, христиа́ном упова́ние.

Проки́мен, гла́с 7: Госпо́дь кре́пость лю́дем Свои́м да́ст: Госпо́дь благослови́т лю́ди Своя́ ми́ром: Сти́х: Принеси́те Го́сподеви Сы́нове Бо́жии, принеси́те Го́сподеви Сы́ны о́вни. 

Аллилу́иа: Бла́го е́сть испове́датися Го́сподеви, и пе́ти и́мени Твоему́, Вы́шний. Сти́х: Возвеща́ти зау́тра ми́лость Твою́, и и́стину Твою́ на вся́ку но́щь.

В неде́лю ве́чера

на Го́споди, воззва́х, стихи́ры покая́нны. Гла́с 7:

Подо́бен: Дне́сь бди́т Богоро́дица:

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т? Я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Возведи́ Твои́ о́чи, о душе́ моя́! И на Бо́жие воззри́ смотре́ние и благоутро́бие, ка́ко небеса́ преклони́в на зе́млю сни́де, да вознесе́т тебе́ от окая́нства твои́х страсте́й, и поста́вит тя́ на ка́мени ве́ры. О ди́вство стра́шнаго чудесе́! Сла́ва истоща́нию Твоему́, Человеколю́бче.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́, потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

Ви́ждь твоя́ пребеззако́нная дела́, о душе́ моя́! И почуди́ся, ка́ко тя́ земля́ но́сит? Ка́ко не разсе́деся? Ка́ко ди́вии зве́рие не снеда́ют тебе́? Ка́ко же и Со́лнце незаходи́мое сия́ти тебе́ не преста́? Воста́ни, пока́йся, и возопи́й ко Го́споду: согреши́х Ти́: согреши́х, поми́луй мя́.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Иму́ще на Тя́ упова́ние Всеси́льне, Го́споди, Тебе́ мо́лим, вся́ких бе́д, страсте́й же и мяте́жа на́м изба́витися: я́ко да жи́знь на́шу ми́рно пре́йдем, и в чистоте́ пожи́вше обря́щем в Де́нь Су́дный, благопреме́нна Тебе́ Влады́ку и Ми́лостива.

Та́же мине́и стихи́ры свято́му. А́ще ли не́сть мине́и: и́ны стихи́ры безпло́тным святы́м А́нгелом, гла́с 7:

Подо́бен: Не ктому́ возбраня́еми:

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у него́ избавле́ние: и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний его́.

Заря́ми просвеща́еми Тро́ицы, и́же ве́рою ва́с пою́щыя, просвети́те, Арха́нгели.

Сти́х: Хвали́те Го́спода вси́ язы́цы, похвали́те его́ вси́ лю́дие.

Прича́стием све́ти втори́и, показу́еми све́ти соверше́нни, предста́ти на́м све́ту пе́рвому моли́теся.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Кро́вом кри́л ва́ших сохраня́йте ве́рныя вся́ от духо́в лука́вствия, тьму́ разоря́юще.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Вси́ пе́сньми со А́нгелы Богоро́дице возопии́м, я́ко Спа́са ми́ру родила́ е́сть, по рождестве́ же па́ки пребы́сть Де́ва, и ми́р изба́ви от пре́лести рождество́м Cвои́м, и пи́щу подаде́ на́м неиждива́емую, млеко́м пита́ющая Cвободи́теля ду́ш на́ших.

Та́же, Све́те ти́хий: Проки́мен дне́: и Сподо́би, Го́споди, в ве́чер се́й:

На стихо́вне стихи́ры покая́нны, гла́с 7:

Я́ко блу́дный сы́н приидо́х а́з, Ще́дре, приими́ мя припа́дающаго, я́ко еди́наго от нае́мник Твои́х, Бо́же, и поми́луй мя́, Человеколю́бче.

Сти́х: К тебе́ возведо́х о́чи мои́ живу́щему на Небеси́. Се́ я́ко о́чи ра́б в руку́ госпо́дий свои́х, я́ко о́чи рабы́ни в руку́ госпожи́ своея́: та́ко о́чи на́ши ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрит ны́.

Я́ко впады́й в разбо́йники и уя́звлен: та́ко и а́з впадо́х от мно́гих грехо́в, и уя́звлена ми́ е́сть душа́. К кому́ прибе́гну пови́нный а́з? То́кмо к Тебе́ благоутро́бному душа́м врачу́: изле́й на мя́, Бо́же, вели́кую Твою́ ми́лость.

Сти́х: Поми́луй на́с, Го́споди, поми́луй на́с, я́ко по мно́гу испо́лнихомся уничиже́ния: наипа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́ния гобзу́ющих и уничиже́ния го́рдых.

Му́ченичен: Сла́ва Тебе́, Христе́ Бо́же, Апо́столов похвало́, и му́чеников весе́лие: и́хже про́поведь Тро́ица единосу́щная.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Е́же ра́дуйся, Тебе́ зове́м со А́нгелом, Богоневе́сто, черто́г и две́рь, и престо́л о́гненный нарица́юще Тебе́, и несеко́мую го́ру, и купину́ неопали́мую.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е. По О́тче на́ш: тропари́, ектениа́, и отпу́ст.

 

гла1съ з7

Въ суббw1ту вeчера,

на мaлэй вечeрни, на ГDи воззвaхъ, постaвимъ стіхHвъ д7: и3 поeмъ G воскrны, повторsюще №-й. Стіхи6ры воскrны, глaсъ з7:

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz да ўповaетъ ї}ль на гDа.

Пріиди1те, возрaдуемсz гDеви, сокруши1вшему смeрти держaву, и3 просвэти1вшему человёческій р0дъ, со безпл0тными зовyще: содётелю и3 сп7се нaшъ, слaва тебЁ.

Кrтъ претерпёлъ є3си2 сп7се, и3 погребeніе нaсъ рaди, смeртію же, ћкw бGъ смeрть ўмертви1лъ є3си2. тёмже покланsемсz триднeвному воскrнію твоемY: гDи, слaва тебЁ.

Ґпcли ви1дэвше воскrніе содётелz, чудsхусz, пою1ще хвалY ѓгGльскую: сіS слaва є4сть цRк0внаz, сіE богaтство цrтвіz, пострадaвый нaсъ рaди, гDи, слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, догмaтікъ, глaсъ з7:

Стрaшно и3 неизречeнно вои1стинну, є4же њ тебЁ содёzнное тaинство несквeрнаz: сл0во бо всёхъ вин0вное, пaче вины2 и3 сл0ва, с™hмъ д¦омъ вопл0щшеесz родилA є3си2, и3з8 себE пл0ть пріи1мша, своегw2 є3стествA непрел0жнw пребhвша. сошeдшымсz бо nбои1мъ самобhтнэ, по v3постaси є3ди1нственной, сугyбъ є3стеств0мъ происх0дитъ: вeсь бGъ, и3 вeсь чlвёкъ, во nбои1хъ совершeнствіихъ, дэйстви1тельными св0йствы и3з8zвлsz: пострадaвъ бо на кrтЁ пл0тію, безстрaстный т0йже пребhсть б9eственнэ: ћкw человёкъ ўмрhй, пaки њживE ћкw бGъ триднeвенъ, держaву смeртную низложи1въ, и3з8 и3стлёніz и3збaвль человёчество. того2 ћкw и3збaвителz и3 сп7са р0да нaшегw бGом™и моли2, низпослaти нaмъ щедр0тъ є3гw2 вeлію млcть.

Тaже, Свёте ти1хій: Посeмъ прокjменъ: ГDь воцRи1сz три1жды. Стjхъ: Њблечeсz гDь въ си1лу, и3 препоsсасz. Тaже, Спод0би гDи, въ вeчеръ сeй:

Їерeй же є3ктеніи2 не глаг0летъ, но поeмъ на стіх0внэ стіхи1ру воскrну, глaсъ з7:

Воскrлъ є3си2 и3з8 гр0ба сп7се мjра, и3 совоздви1глъ є3си2 человёки съ пл0тію твоeю: гDи, слaва тебЁ.

И$ны стіхи6ры прес™ёй бцdэ, глaсъ з7:

Под0бенъ: Неради1вше њ врeменныхъ:

Стjхъ: ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ.

Вост0къ сlнца мhсленнагw дв7о былA є3си2, на зaпадэхъ є4же по нaмъ бhвшагw є3стествA: но ћкw и3мyщи дерзновeніе, того2 моли2 бцdе всепётаz, t безмёрныхъ прегрэшeній свободи1ти дyшы нaшz.

Стjхъ: Слhши дщи2 и3 ви1ждь, и3 приклони2 ќхо твоE.

Жeзлъ и3з8 к0рене їессeева дв7о, ћвэ прозzблA є3си2, насаждє1ніz прeлести и3з8 к0рене потрeбльшаго: но ћкw и3мyщи дерзновeніе, непрестaннw моли2, и3скорени1ти всепётаz, сeрдца моегw2 стр†сти, и3 тогw2 всади1ти стрaхъ, и3 сп7сти1 мz.

Стjхъ: ЛицY твоемY пом0лzтсz богaтіи лю1дстіи.

ВратA б9іz, прес™az, t врaтъ ѓдовыхъ и3збaви мS, и3 пyть покаsніz покажи1 ми, и4мже њбрsщу вратA къ жи1зни ввwдsщаz: заблyждшихъ настaвнице, р0дъ вёрныхъ человBкъ соблюдaй, и3 сп7сaй дyшы нaшz.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: И#з8 тебE всес™az бцdе дв7о, неизречeннw роди1сz хrт0съ бGъ нaшъ, вои1стинну сhй бGъ превёчный, и3 чlвёкъ н0въ. џво ќбw сhй, присносyщенъ: џво же нaсъ рaди бhвъ: сп7сaетъ бо соб0ю, коегHждо є3стествA св0йство, џвэмъ ќбw сіsz чудесы2, џвэмъ же ўвэрsz страстьми2, тёмже є3ди1нъ и3 т0йже, и3 ўмирaетъ ћкw человёкъ, и3 ћкw бGъ востаeтъ. є3г0же моли2 чcтаz, неискусобрaчнаz, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Тaже, Нhнэ tпущaеши: Трис™0е, и3 по Џ§е нaшъ: Тропaрь воскrнъ. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ є3гw2, и3 tпyстъ.

Въ суббw1ту на вели1цэй вечeрни,

на ГDи воззвaхъ, постaвимъ стіхHвъ ‹: и3 поeмъ стіхи6ры воскrны, глaсъ з7. Творeніе їwaнна дамаски1на.

Стjхъ: И#зведи2 и3з8 темни1цы дyшу мою2, и3сповёдатисz и4мени твоемY.

Пріиди1те, возрaдуемсz гDеви, сокруши1вшему смeрти держaву, и3 просвэти1вшему человёческій р0дъ, со безпл0тными зовyще: содётелю и3 сп7се нaшъ, слaва тебЁ.

Стjхъ: МенE ждyтъ првdницы, д0ндеже воздaси мнЁ.

Кrтъ претерпёлъ є3си2 сп7се, и3 погребeніе нaсъ рaди, смeртію же ћкw бGъ смeрть ўмертви1лъ є3си2. тёмже покланsемсz триднeвному воскrнію твоемY: гDи, слaва тебЁ.

Стjхъ: И#з8 глубины2 воззвaхъ къ тебЁ гDи, гDи, ўслhши глaсъ м0й.

Ґпcли ви1дэвше воскrніе содётелz, чудsхусz, пою1ще хвалY ѓгGльскую: сіS слaва є4сть цRк0внаz, сіE богaтство цrтвіz: пострадaвый нaсъ рaди, гDи, слaва тебЁ.

И$ны стіхи6ры ґнатHліевы, глaсъ т0йже

Стjхъ: Да бyдутъ ќши твои2 внeмлющэ глaсу молeніz моегw2.

Ѓще и3 ћтъ бhлъ є3си2 хrтE, t беззак0нныхъ мужeй: но тh ми є3си2 бGъ, и3 не постыждyсz: біeнъ бhлъ є3си2 по плещeма, не tметaюсz: на кrтЁ пригвождeнъ бhлъ є3си2, и3 не таю2: востaніемъ твои1мъ хвалю1сz: смeрть бо твоS жив0тъ м0й, всеси1льне и3 чlвэколю1бче гDи, слaва тебЁ.

Стjхъ: Ѓще беззакHніz нaзриши гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебE њчищeніе є4сть.

Дв7дское прbр0чество и3сполнsz хrт0съ, вели1чествіе въ сіHнэ своE ў§нкHмъ tкрhлъ є4сть, хвали1ма показyz себE, и3 слaвима при1снw, со nц7eмъ же и3 д¦омъ с™hмъ: пeрвэе ќбw безпл0тна, ћкw сл0ва, послэди1 же нaсъ рaди воплощeна, и3 ўмерщвлeна ћкw чlвёка, и3 воскRсша со влaстію, ћкw чlвэколю1бца.

Стjхъ: И$мене рaди твоегw2 потерпёхъ тS гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE, ўповA душA моS на гDа.

Сошeлъ є3си2 во ѓдъ хrтE, ћкоже восхотёлъ є3си2: и3спровeрглъ є3си2 смeрть, ћкw бGъ и3 вLка: и3 воскrлъ є3си2 триднeвенъ, совоскRси1въ ґдaма t ѓдовыхъ ќзъ и3 тлёніz, зовyща и3 глаг0люща: слaва воскrнію твоемY є3ди1не чlвэколю1бче.

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

Во гр0бэ положeнъ бhлъ є3си2 ћкw спS гDи: и3 воскRслъ є3си2 триднeвенъ, ћкw си1ленъ въ крёпости, совоскRси1въ ґдaма t тли2 смeртныz, ћкw всеси1ленъ.

И$ны стіхи6ры бцdэ, пavла ґморрeйскагw, глaсъ в7.

Под0бенъ: Е#гдA t дрeва:

Стjхъ: Ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе, и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2.

Ты2 є3си2 ѓгGлwвъ рaдость, ты2 є3си2 человёкwвъ слaва, ты2 вёрныхъ надeжда, вLчце всепётаz, предстaтельница нaша: и3 къ тебЁ прибэгaемъ во всsкой нyжди, ћкw да мольбaми твои1ми, t стрёлъ врaжіихъ пaгубы душетлённыz. и3 всsкихъ скорбeй и3збaвимсz вси2 воспэвaющіи тS бGоневёстнаz.

Стjхъ: Хвали1те гDа вси2 kзhцы, похвали1те є3го2 вси2 лю1діе.

Тh ми бцdе, ўповaніе, тh ми предстaтельница и3 стэнA и3 прибёжище, вLчце препётаz, ћже бGа пл0тію неискусомyжнw р0ждши мjру сп7си1телz: ты2 мольбaми твои1ми t њдержaщихъ нaсъ и3збaви и3скушeній, и3 бёдъ и3 њбстоsній, є3ди1на хrтіaнъ прибёжище.

Стjхъ: Ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.

Ўкроти2 пл0ти моеS стремлє1ніz, ўгаси2 плaмень страстeй мои1хъ, tими2 t менE бцdе, зн0й лукaвый желaніz моегw2, и3 непрекл0нный м0й nбhчай возврати2 дв7о, t всsкагw бэс0вскагw стремлeніz: ћкw да въ тишинЁ сeрдца, и3 въ безстрaстіи души2 моеS, пэсносл0влю тS всепётую.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: М™и ќбw познaласz є3си2, пaче є3стествA, бцdе, пребылa же є3си2 дв7а, пaче сл0ва и3 рaзума: и3 чудесE ржcтвA твоегw2 сказaти љзhкъ не м0жетъ. преслaвну бо сyщу зачaтію чcтаz, непости1женъ є4сть w4бразъ рождeніz: и3дёже бо х0щетъ бGъ, побэждaетсz є3стествA чи1нъ. тёмже тS вси2, м™рь б9ію вёдуще, м0лимъ ти сz прилёжнw, моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Тaже, Свёте ти1хій: Прокjменъ днE: ГDь воцRи1сz: И# пр0чее по nбhчаю.

На стіх0внэ стіхи6ры воскrны, глaсъ з7:

Воскrлъ є3си2 и3з8 гр0ба сп7се мjра, и3 совоздви1глъ є3си2 человёки съ пл0тію твоeю: гDи слaва тебЁ.

И$ны стіхи6ры по ґлфави1ту

Стjхъ: ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz.

Воскrшему и3з8 мeртвыхъ, и3 просвэти1вшему вс‰, пріиди1те поклони1мсz: t ѓдова бо мучи1тельства нaсъ свободи1лъ є4сть, свои1мъ триднeвнымъ воскrніемъ жив0тъ нaмъ даровaвый, и3 вeлію млcть.

Стjхъ: И$бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz.

Во ѓдъ сошeдъ хrтE, смeрть плэни1лъ є3си2, и3 триднeвенъ воскRсъ, нaсъ совоскRси1лъ є3си2, слaвzщихъ твоE всеси1льное востaніе, гDи чlвэколю1бче.

Стjхъ: Д0му твоемY подобaетъ с™hнz гDи, въ долготY днjй.

Стрaшенъ kви1лсz є3си2 гDи, во гр0бэ лежS ћкw спS: воскрeсъ же триднeвенъ ћкw си1ленъ, ґдaма совоскRси1лъ є3си2 зовyща: слaва воскrнію твоемY, є3ди1не чlвэколю1бче.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Под8 кр0въ тв0й вLчце, вси2 земнор0дніи прибэгaюще, вопіeмъ ти2: бцdе ўповaніе нaше, и3збaви ны2 t безмёрныхъ прегрэшeній, и3 сп7си2 дyшы нaшz.

Тaже, Нhнэ tпущaеши: Трис™0е, и3 по Џ§е нaшъ:

Глаг0лемъ тропaрь воскrнъ, глaсъ з7:

Разруши1лъ є3си2 кrт0мъ твои1мъ смeрть, tвeрзлъ є3си2 разб0йнику рaй: мmрон0сицамъ плaчь преложи1лъ є3си2, и3 ґпcлwмъ проповёдати повелёлъ є3си2: ћкw воскrлъ є3си2 хrтE б9е, дaруzй мjрови вeлію млcть.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Ћкw нaшегw воскrніz сокр0­вище, на тS надёющыzсz всепётаz, t р0ва и3 глубины2 прегрэшeній возведи2: тh бо пови6нныz грэхY сп7слA є3си2, р0ждши сп7сeніе нaше: ћже прeжде ржcтвA дв7а, и3 въ ржcтвЁ дв7а, и3 по ржcтвЁ пaки пребывaеши дв7а.

Тaже и3 tпyстъ.

Въ суббw1ту на повечeріи,

канHнъ прес™ёй бцdэ. Глaсъ з7:

Пёснь №

Їрм0съ: Сокруши1вшему бр†ни мhшцею своeю, и3 всaдники тристaты погрузи1вшему, пои1мъ є3мY, ћкw и3збaвителю нaшему бGу: ћкw прослaвисz.

Припёвъ: Прес™az бцdе, сп7си2 нaсъ.

Ћкw ўкрашeніе пёніемъ, и3 пёснь бGопод0бну бlгодарeніz ти2 дaры прин0симъ: є4же рaдуйсz нhнэ чcтаz, ћкw t печaли рaдость нaмъ подалA є3си2.

Млcти твоеS бlгодaть, и3 покр0ва крёпость, не премолчи1мъ дв7о пречcтаz: ћкw t бёдъ лю1тыхъ нaсъ сп7слA є3си2.

Слaва: T разли1чныхъ и3збaвльшесz и3скушeній и3 скорбeй, м™рними твои1ми мlтвами пречcтаz, соглaснw и3 тeплэ бlгодарeніz тебЁ вси2 глaсы пои1мъ.

И# нhнэ: Рsснами и3спещрeна ћкw златhми добродётельми, и3 д¦а бlгодaтьми пречcтаz, ћкw невёста џ§а ўкраси1вшисz, вои1стинну kви1ласz є3си2 м™и бGу.

Пёснь G

Їрм0съ: Въ начaлэ нб7сA всеси1льнымъ сл0вомъ твои1мъ ўтверждeй гDи сп7се, и3 вседётельнымъ и3 б9іимъ д¦омъ, всю2 си1лу и4хъ, на недви1­жимэмъ мS кaмени и3сповёданіz твоегw2 ўтверди2.

Рaдости б9eственныz вели1чіе, ћкw t начaла нaмъ весeлію, бlгодарeніz глaсы прин0симъ прилёжнw, почитaюще ю5 ћкw предстaтельницу нaшу.

И%же тоб0ю и3збaвльшесz t бёдъ, и3 тебE рaди рaдость получи1вше, м™и безневёстнаz, ћкw подaтельницу бlгyю, и3 застyпницу бlгохвaльну вси2 прославлsемъ.

Слaва: И#змэнeніе прегрэшeній и3 напaстей, б9eственною твоeю мlтвою пріeмлюще, м™и хrтA бGа, ћкw винY бlги1хъ воспэвaемъ тS вёрнw бlгодaрными глaсы.

И# нhнэ: Ћже рaдости и3ст0чникъ безсмeртныz, т0читъ струи6 при1снw, и3 сп7сaетъ всёхъ самA: ћкw присножи1зненное нaмъ бlгодаsніе, м™и хrтA бGа.

Пёснь д7

Їрм0съ: Покрhла є4сть нб7сA хrтE б9е, смотрeніемъ твои1мъ, добродётель неизречeнныz мyдрости твоеS чlвэколю1бче.

Дост0йну ти2 пёснь рaдованіz чcтаz дв7о, веселsщесz при­н0симъ, и3збaвльшесz t бёдъ твои1ми мlтвами.

Бlгодaрственнw тебЁ дв7о чcтаz, душeвныма рукaма вн0симъ пёніе, б9eственными пёсньми и3грaюще, t печaли и3збaвльшесz мн0гіz.

Слaва: Воздвиг0ша на ны2 бэды6 мнHги страстнjигрэси2: но б9eственнымъ твои1мъ покр0вомъ чcтаz, нaсъ и3збaви.

И# нhнэ: Бlжeни вои1стинну чтyщіи тS, бцdе пречc таz, ћкw тоб0ю грэхA и3 печaли и3збaвихомсz.

Пёснь є7

Їрм0съ: Н0щь несвэтлA невBрнымъ хrтE, вBрнымъ же просвэщeніе въ слaдости словeсъ твои1хъ: сегw2 рaди къ тебЁ ќтренюю, и3 воспэвaю твоE б9ество2.

ГрэхA потреби1телz хrтA дв7о родилA є3си2, и4мже t напaстей и3 болёзней сп7сeсz мjръ: тёмже рaдуйсz, и3 мы2 вопіeмъ ти2, и3збaвльшіисz печaлей.

Њб8eмшесz разли1чными напaстьми чcтаz вLчце, и3 печaлію и3 ск0рбію, и3 лю1тымъ њбстоsніемъ, tчazвшесz мы2 весeліz, надeжду тS њбрэт0хомъ.

Слaва: Ћкw сп7сeніz храни1лище нaмъ рабHмъ твои6мъ чcтаz, tгонsеши нап†сти, и3 соблюдaеши невреди1мы. тёмже прич†стницы мн0гихъ твои1хъ бл†гъ, бlгодари1мъ тS пёсньми.

И# нhнэ: Бlгодари1мъ тS и3збaвльшесz тоб0ю грэхHвъ мн0гихъ, и3 нeмощей и3 болёзней и3 нед{гъ лю1тыхъ пречcтаz вLчце: надeжда бо є3си2 твердA твои6мъ вBрнымъ рабHмъ.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Во глубинY грэх0вную впaдсz бlже, ћкw їHна t ки1та вопію1 ти: возведи2 t тли2 жив0тъ м0й, и3 сп7си1 мz чlвэколю1бче.

ЃгGльстіи љзhцы дост0йнw тво‰ хвалы6 воспёти не м0гутъ чcтаz: мh же нhнэ рaбски взeмшесz, рaдованіе гавріи1лово прин0симъ ти2.

Во глубинY печaли и3 њбстоsніz грэхи2 нaшими впaдше, и3збaвихомсz тоб0ю t нyжды и3 напaстей, дв7о бцdе чcтаz.

Слaва: Под8 д0лгомъ содёласz вeсь мjръ, чcтаz, бlгодари1ти, и3 хвали1ти, и3 слaвити бlгодaть твою2 бlгочeстнw: тоб0ю бо бёдъ и3 печaлей и3збaвлени бhхомъ.

И# нhнэ: Въ нощи2 и3 во дни2, ћвэ и3 втaй, под8 тв0й прибэгaемъ покр0въ, пречcтаz дв7о, и5же тS вёрнw славосл0вzщіи.

ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ:

Сэдaленъ, глaсъ з7:

ГDи, мы2 є3смы2 лю1діе твои2, и3 џвцы пaжити твоеS, заблyждшихъ ћкw пaстырь њбрати2 нaсъ, тлeю расточeныхъ собери2 нaсъ: поми1луй стaдо твоE, ўмлcрдисz на лю1ди тво‰, мlтвами бцdы, є3ди1не безгрёшный.

Пёснь з7

Їрм0съ: Въ пeщь џгненную ввeржени прпdбніи џтроцы, џгнь въ р0су преложи1ша, воспэвaніемъ си1це вопію1ще: бlгословeнъ є3си2 гDи б9е nтє1цъ нaшихъ.

Рaдованіе бlгодaрственное тебЁ прин0симъ, м™и б9іz: ћкw вои1стинну тоб0ю и3збaвлени всsкагw ѕлaгw начинaніz, и3 соглaснw тебЁ поeмъ: бlгословeнна є3си2.

Водвори1хомсz въ вeчеръ въ плaчи печaлей, и3 чazніи ѕлhхъ: но твои1мъ бGолёпнымъ кр0вомъ дв7о, њбожeни бhвше, њбрэт0хомъ рaдость заyтра: тh бо сп7слA є3си2 нaсъ.

Слaва: Ћкw б9eственное прибёжище, мы2 покр0въ тв0й вси2 стzжaвше къ бGу, въ напaстехъ и3 гонeніихъ и3 грэсёхъ, къ тебЁ прибэгaемъ, и3 тоб0ю и3змэнeніе пріeмлемъ, пречcтаz.

И# нhнэ: Бlгодaть мlтвы твоеS чcтаz, проповёдуемъ ўсты2 и3 д¦омъ, слaвнаz: ћкw тебE рaди, напaсти и3 бyри, и3 тsжкихъ печaлей, и3 грэхA страстeй вси2 и3збавлsемсz.

Пёснь }

Їрм0съ: Стрaшнаго херувjмwмъ, и3 чyднаго серафjмwмъ, и3 мjру творцA, сщ7eнницы и3 раби2, и3 дyси прaведныхъ, п0йте, бlгослови1те и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Ћкw и3збaвльшесz бyри грэх0вныz и3 страстeй, и3 напaстей твои1ми мlтвами бцdе бlгaz, бlгодaрственнымъ глaсомъ, рaдуйсz, вопіeмъ ти2: ћкw тоб0ю t печaли въ рaдость прешeдше.

Въ болёзнехъ и3 напaстехъ њдержи6мыz не прeзри бlгaz, но мольбY худyю ўслhшавши, свободи2 нaсъ t скорбeй вели1кихъ: да вёрнw твою2мlтву чcтаz, воспэвaемъ.

Слaва: Прегрэшeній разрушeнію винA, нhнэ возстaви нaсъ t печaлей, напaстей и3 страстeй человBкъ, и3 и3скушeніz непод0бна: твои1ми же бцdе б9eственными мольбaми, и3збaви нaсъ t ни1хъ преслaвнw.

И# нhнэ: ЩедрHты тво‰ на всёхъ всегдA низпосылaютсz, хrтE, бlгодaтію вои1стинну и3 мольбaми р0ждшіz тS: t тебe бо пріeмлемъ хrтіaне млcть твою2, сп7се млcтиве.

Пёснь f7

Їрм0съ: Пaче є3стествA м™рь, и3 по є3стествY дв7у, є3ди1ну въ женaхъ бlгословeнную, пёсньми вёрніи бцdу величaемъ.

Рaдованіе по достоsнію, со глaсомъ восклицaніz тебЁ дв7о, нhнэ прин0симъ со ѓгGломъ гавріи1ломъ, и3збaвльшесz t разли1чныхъ и3скушeній бцdе, мlтвами твои1ми.

Рaдость и3 весeліе, и3 рaдованіе б9eственное, дв7о неискусомyжнаz, нaмъ ўмн0жисz б9іе: сe бо плaчущіисz лю1тэ, рaдуемсz мlтвами твои1ми.

Слaва: Жeртву хвалeніz пожрY, и3 љзhкомъ и3 глaсомъ, пёснь бlгодaрственную воздаю1 ти прилёжнw, дв7о: ћкw да тебЁ молsсz, въ дeнь печaли тоб0ю и3збaвлюсz.

И# нhнэ: Срaдуемсz пречcтаz, б9eственному твоемY ржcтвY бlгочeстнw: рaдость бо нaмъ и3сточи1ла є3си2 t напaстей и3 печaлей. тёмже ти2 бlгодaрнw и3 мы2 пёснь совершaемъ, вёрнw воспэвaюще тS.

Тaже, Дост0йно є4сть: Трис™0е. По Џ§е нaшъ: тропари2, и3 пр0чее по nбhчаю, и3 tпyстъ.

Въ недёлю ќтра

на полyнощницэ, канHнъ прес™ёй и3 живоначaльнэй трbцэ, [є3г0же краестр0чіе: Хвалю2 трbце тS, є3диноначaльное є3стество2.] Творeніе митрофaново.

Глaсъ з7:

Пёснь №

Їрм0съ: Мaніемъ твои1мъ на земнhй w4бразъ преложи1сz, прeжде ўдоборазливaемое водн0е є3стество2 гDи: тёмже нем0креннw пэшешeствовавъ ї}ль, поeтъ тебЁ пёснь побёдную.

Припёвъ: Прес™az трbце б9е нaшъ, слaва тебЁ.

Tвeрзи ми2 ўстA ќмнаz сeрдца, и3 ўстнЁ вещeствєнныz ко хвалЁ твоeй, трисвётлое є3ди1но б9ество2 всёхъ, пёти тебЁ пёснь свэтодётелю, бlгодaрственную.

Да преизли1шнее твоеS бlгости покaжеши, создалA є3си2 человёка трbце безмэрноси1льнаz: т0кмw w4бразъ брeнный твоегw2 начaльнагw содётелю, гDьства.

Ќмъ безначaльный, сл0во соприсносyщное роди1вый, и3 д¦а собезначaльнаго просіsвый, спод0би є3ди1ному бGу по существY соwбрaзну нaсъ покланsтисz тріmпостaсному.

БGор0диченъ: Kви1лсz є3си2 при купинЁ мwmсeю б9ій сл0ве, ћкw џгнь чисти1тельный, не њпалsz же tню1дъ, є4же t дв7ы проwбразyz твоE воплощeніе, и4мже человёки воwбрази1лъ є3си2.

Пёснь G

Їрм0съ: Въ начaлэ нб7сA, всеси1льнымъ сл0вомъ твои1мъ ўтверждeй гDи сп7се, и3 вседётельнымъ и3 б9іимъ д¦омъ всю2 си1лу и4хъ: на недви1­жимэмъ мS кaмени и3сповёданіz твоегw2 ўтверди2.

И$же є3ди1нственнаго и3 трисіsннаго, и3 вседётельнаго тS вLку воспэвaюще, грэхHвъ и3 и3скушeній пр0симъ и3збавлeніz безмэрноси1льный б9е: да не ќбw прeзриши, вёрою твою2 бlгость слaвzщихъ.

Џтрасль kви1сz t nц7A, ћкw t к0рене безначaльна бGъ сл0во, и3 равном0щенъ со срaсленымъ и3 б9eственнымъ д¦омъ: и3 сегw2 рaди вёрніи, трbчное ли1цы є3ди1но гDьство слaвимъ.

Равнослaвно и3 срaслено, тріmпостaсное є3стество2 нераздёльнэ и3 раздёльнэ, и3 є3диноначaльную трbцу вси1 тz славосл0вимъ вёрніи: и3 покланsющесz пр0симъ согрэшeній прощeніz.

БGор0диченъ: Неизмённw человёкwмъ ўпод0бльсz по всемY б9ій сл0ве, t чcтыz nтрокови1цы прошeлъ є3си2 ћвэ: и3 всBмъ показaлъ є3си2 бGоначaліе трисіsнное, и3 є3ди1нственное существ0мъ неизмённыхъ v3постaсей.

ГDи поми1луй, три1жды.

Сэдaленъ, глaсъ з7.

Под0бенъ: И$же менE рaди:

Согрэши1вшыz поми1луй трbце с™az, рабы6 тво‰: и3 пріими2 кaющыzсz тебЁ бlгоутр0бне, и3 прощeніz спод0би.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Њѕл0блєнныz дyшы нaшz грэхми2, ўбlжи2 всечcтаz бцdе, и3 и3збaви t прегрэшeній тебE пою1щыz бGоневёсто.

Пёснь д7

Їрм0съ: Џ§а нёдра не њстaвль, и3 сошeдъ на зeмлю хrтE б9е, тaйну ўслhшахъ смотрeніz твоегw2, и3 прослaвихъ тS є3ди1не чlвэколю1бче.

Содержи1тельнаz трисвётлаz є3ди1нице, бGоначaльнаz и3 сп7си1тельнаz всёхъ, тво‰ пэвцы2 нhнэ њгради2, и3 сп7си2 t ск0рби, и3 страстeй, и3 всsкагw њѕлоблeніz.

Назнaменательныхъ речeній, твоегw2 непостижи1магw трисвётлагw б9ествA, недоумэвaюще воспэвaемъ тS чlвэколю1бче гDи, и3 прославлsемъ твою2 си1лу.

На земли2 ћкw на нб7сёхъ со безпл0тными ли1ки, є3ди1нице и3 трbце, нераздёльнw тS раздэлsемъ, и3 люб0вію слaвимъ, ћкw сyщими всёми владhчествующую.

БGор0диченъ: N§скіz слaвы не tстyпль, къ нaшей хyдости снизшeлъ є3си2 в0лею, вопл0щьсz пресyщественный: и3 вознeслъ є3си2 къ б9eственнэй слaвэ, ћкw бlгоутр0бенъ.

Пёснь є7

Їрм0съ: Н0щь несвэтлA невBрнымъ хrтE, вBрнымъ же просвэщeніе въ слaдости словeсъ твои1хъ: сегw2 рaди къ тебЁ ќтренюю, и3 воспэвaю твоE б9ество2.

Свэтоначaльное є3стество2 трbце начертaньми, и3 є3ди1нице въ совётэ и3 слaвэ и3 чeсти, ўтверди2 нaсъ въ твоeй любви2.

Ќмъ, и3 сл0во, и3 д¦ъ, є3ди1но бGоначaльное и3 трис0лнечное є3стество2 слaвzще, пр0симъ и3збaвитисz и3скушeній, и3 всsкихъ скорбeй.

БGор0диченъ: Воwбрaжьсz б9ій сл0ве, въ є3стество2 человёческое, t с™hz дв7ы, трbцу во є3ди1ницэ научи1лъ є3си2 пёти, соwбрaзну и3 сопрест0льну.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Плaвающаго въ молвЁ житeйскихъ попечeній, съ кораблeмъ потоплsема грэхи2, и3 душетлённому ѕвёрю приметaема, ћкw їHна хrтE вопію1 ти: и3з8 смертонHсныz глубины2 возведи1 мz.

Е#динослaвную держaву, и3 є3диноначaльное бGоначaліе, треми2 v3постaсьми сyщее, непремённэ съ дрyгъ дрyгомъ слaвимъ, разли1чіе и3мyще т0кмw, бытіeмъ к0йждо св0йства.

Ќмніи тS чи1нове ѓгGльскихъ крас0тъ хвaлzтъ, трис0лнечное бGоначaліе: съ ни1миже и3 мы2 брeнными ўсты2, ћкw твори1тельну всёхъ, є3ди1ну пэсносл0вимъ, и3 вёрнw слaвимъ.

БGор0диченъ: Недоумённымъ сл0вомъ, сл0во р0ждшеесz t сlнца nц7A, и4но сlнце, прeжде вBкъ, t дв7ы напослёдокъ возсіS: и3 є3ди1нственнаго треми2 ли1цы, недомhслимаго бGа проповёда.

Сэдaленъ, глaсъ з7:

Под0бенъ: NгнS свэтлёйши:

Трbце є3диносyщнаz, є3ди1нице всёхъ тріmпостaснаz, поми1­луй, ±же создалA є3си2, безсмeртнаz: попалsющи ѕлHбы прегрэшaющихъ, и3 просвэщaющи сердцA пою1щихъ бlгоутр0біе твоE, б9е нaшъ, слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: NгнS свэтлёйши, свёта дёйственнэйши млcть бlгодaти твоеS вLчце, попалsющи грэхи2 человёкwвъ, и3 њрошaющи мы6сли хвaлzщихъ вели6чіz тво‰, бцdе пренепор0чнаz.

Пёснь з7

Їрм0съ: Въ пeщь џгненную ввeржени прпdбніи џтроцы, џгнь въ р0су преложи1ша, воспэвaніемъ си1це вопію1ще: бlгословeнъ є3си2 гDи б9е nтє1цъ нaшихъ.

Свэтолyчными блистaніи при1снw сіsz, трисвёте б9е, є3ди1нице непристyпнаz и3 пресyщнаz сп7си2, и5же въ тS вLко, вёрующыz бlгочeстнw, и3 покланsющыzсz тебЁ.

Речeніємъ б9eственныхъ прbрHкъ повинyющесz, є3ди1наго тS т0чію бGа всёхъ слaвимъ въ тріeхъ начертaніихъ, си1це вопію1ще: бlгословeнъ є3си2 гDи б9е nтє1цъ нaшихъ.

Пeрстными ўстнaми мы2 съ невещeственными чи1нми, пёсньми трbце с™az, тS поeмъ во є3ди1нствэ существA, вопію1ще: бlгословeнъ є3си2 гDи б9е nтє1цъ нaшихъ.

БGор0диченъ: Да и4же создaвый ґдaма, возсози1ждетъ пaки, всечcтаz, и3з8 тебE ћвэ вочеловёчисz, человёки њбожи1въ си1це вопію1щыz: бlгословeнъ пречcтаz, пл0дъ твоегw2 чрeва.

Пёснь }

Їрм0съ: Неwпaльнаz nгню2 въ сінaи причaщшаzсz купинA, бGа kви2 медленоzзhчному и3 гугни1вому мwmсeови, и3 џтроки рeвность б9іz три2 непребwри1мыz во nгни2 пэвцы2 показA: вс‰ дэлA гDнz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

С0лнца лучaми трисіsннагw њзари1тисz свэтодётельными спод0би, сердцaмъ пэвцє1въ твои1хъ: и3 нhнэ зрёти добр0ту твою2 трbце, є3ди1нице, ћкw м0щно дaруй всегдA, всBмъ вёрою под0бною, твоE вели1чіе пэсносл0вzщымъ во вс‰ вёки.

Держи1ши всsчєскаz, трbчное и3 є3ди1нственное гDоначaліе безначaльное, и3 ўправлsеши нб7о и3 зeмлю. тёмже мS люб0вію твоeю привлачи1ма при1снw, сохрани2 пёти тебЁ: вс‰ дэлA гDнz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Хрaмъ мS твоеS трисвётныz сотвори2 зари2, бlгодётелю чlвэколю1бче: и3 причaстіz и3 пріwбщeніz непристyпна врагHмъ неви6димымъ, и3 плотски6мъ страстeмъ вLко, покажи2, є3диноначaльный б9е м0й и3 гDи слaвы, пэсносл0вити тS во вс‰ вёки.

БGор0диченъ: Свётъ бGоначaльный t чрeва твоегw2 возсіsвый, бGомaти пречcтаz, вeсь мjръ трис0лнечнымъ свётомъ њзари2, и3 зeмлю ћкоже друг0е нб7о показA, пою1щу: вс‰ дэлA гDнz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Пёснь f7

Їрм0съ: М™и б9іz и3 дв7а, р0ждшаz и3 дёвствующаz пaки, не є3стествA дёло, но б9іz снизхождeніz: тёмъ ћкw є3ди1ну б9іихъ чудeсъ спод0бльшуюсz, тS при1снw величaемъ.

Высокосл0вити и3 пёти тS дост0йнw, є3г0же въ вhшнихъ непрестaннw серафjми воспэвaютъ, не возмогaемъ брeнніи: nбaче ћкw вLку всёхъ дерзaюще, и3 чlвэколю1бнэйшаго бGа величaемъ.

Тэлeсныz болёзни и3збaви, и3 душeвнагw пристрaстіz пэвцы2 тво‰, є3ди1нственнаz трbце нераздёльнаz, и3 сохрани1тисz невреждє1ннымъ t всёхъ житeйскихъ и3скушeній спод0би.

Равноси1льнаz, бGоначaльнаz, трисвётнаz, всеси1льнаz держaво, неизмённаz добр0то сyщественныz бlгости, дaждь прегрэшeній разрэшeніе твои6мъ рабHмъ, и3 и3скушeній, и3 страстeй и3збaви.

БGор0диченъ: Ќмъ и3 дyшу, и3 плотск0е смэшeніе пріeмъ бцdе, t твои1хъ ложeснъ пречcтыхъ, бGъ сл0во пои1стиннэ человёкъ kви1сz: и3 б9eственнагw существA џбщника человёка ћвэ показaлъ є4сть.

Посeмъ, припёвы григ0ріа сінаи1та: Дост0йно є4сть: И# пр0чее полyнощницы, пи1сано въ концЁ кни1ги сеS.

На ќтрени

по шестоpaлміи: БGъ гDь, и3 kви1сz нaмъ: на глaсъ з7. И# глаг0лемъ тропaрь воскrнъ: Разруши1лъ є3си2 кrт0мъ твои1мъ смeрть: Двaжды. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Ћкw нaшегw воскrніz сокр0вище:

Тaже, nбhчное стіхосл0віе pалти1ра.

По №-мъ стіхосл0віи сэдaльны воскrны, глaсъ з7:

Жи1знь во гр0бэ возлежaше, и3 печaть на кaмени надлежaше, ћкw цRS спsща в0ини стрежaху хrтA: и3 ѓгGли слaвлzху ћкw бGа безсмeртна, жєнh же взывaху: воскRсе гDь, подаS мjрови вeлію млcть.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

Триднeвнымъ погребeніемъ твои1мъ плэни1вый смeрть, и3 и3стлёвша человёка живон0снымъ востaніемъ твои1мъ воскRси1вый хrтE б9е, ћкw чlвэколю1бецъ, слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Распeншагосz нaсъ рaди, и3 воскrшаго хrтA бGа нaшего, и3 низложи1вшаго смeрти держaву, непрестaннw моли2 бцdе дв7о: да сп7сeтъ дyшы нaшz.

По в7-мъ стіхосл0віи, сэдaльны воскrны, глaсъ з7:

Запечaтану гр0бу, жив0тъ t гр0ба возсіsлъ є3си2 хrтE б9е: и3 двeремъ заключє1ннымъ, ў§нкHмъ предстaлъ є3си2 всёхъ воскrніе, д¦ъ прaвый тёми њбновлsz нaмъ, по вели1цэй твоeй млcти.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

На гр0бъ течaху жєны2, со слезaми мЂра носsщz: и3 в0инwмъ стрегyщымъ тS всёхъ цRS, глаг0лаху къ себЁ: кто2 tвали1тъ нaмъ кaмень; воскRсе вели1ка совёта ѓгGлъ, попрaвый смeрть: всеси1льне гDи, слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Рaдуйсz бlгодaтнаz бцdе дв7о, пристaнище и3 предстaтельство р0да человёческагw, и3з8 тебe бо воплоти1сz и3збaвитель мjра: є3ди1на бо є3си2 м™и и3 дв7а, при1снw бlгословeна и3 препрослaвлена. моли2 хrтA бGа ми1ръ даровaти всeй вселeннэй.

V#пакои2, глaсъ з7:

И$же нaшъ зрaкъ воспріeмый, и3 претерпёвый кrтъ пл0тски, сп7си1 мz воскrніемъ твои1мъ хrтE б9е, ћкw чlвэколю1бецъ.

Степє1нна, глaсъ з7. ҐнтіфHнъ №,

и4хже стіхи2 повторsюще поeмъ:

Плёнъ сіHнь t лeсти њбрати1въ, и3 менE сп7се, њживи2, и3з8имaz раб0тныz стрaсти.

Въ ю4гъ сёzй скHрби пHстныz со слeзами, сeй рaдостныz п0жнетъ руко‰ти присноживопитaніz.

Слaва: С™hмъ д¦омъ и3ст0чникъ б9eственныхъ сокр0вищъ, t негHже премyдрость, рaзумъ, стрaхъ: томY хвалA и3 слaва, чeсть и3 держaва. И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ в7:

Ѓще не гDь сози1ждетъ д0мъ душeвный, всyе труждaемсz: рaзвэ бо тогw2 ни дэsніе, ни сл0во совершaетсz.

ПлодA чрeвна, с™jи д¦одви1жнw прозzбaютъ nтeчєскаz пред†ніz, сн7оположeніz.

Слaва: С™hмъ д¦омъ, всsчєскаz є4же бhти и4мутъ: прeжде бо всёхъ бGъ, всёхъ гDьство, свётъ непристyпенъ, жив0тъ всёхъ.

И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ G:

Боsщіисz гDа, пути6 животA њбрётше, нhнэ и3 при1снw ўбlжaютсz слaвою нетлённою.

Џкрестъ трапeзы твоеS, ћкw стeбліе ви1дz и3сч†діz тво‰, рaдуйсz и3 весели1сz, приводS сі‰ хrт0ви °пастыреначaльнику°.

Слaва: С™hмъ д¦омъ глубинA даровaній, богaтство слaвы, судeбъ глубинA вeліz: є3динослaвенъ nц7Y, и3 сн7у, служи1мь бо.

И# нhнэ, т0йже.

Прокjменъ, глaсъ з7: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA. Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ. Тaже, Всsкое дыхaніе: Стjхъ: Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2. Е#ђліе воскrно: Воскrніе хrт0во: pал0мъ н7: и3 прHчаz порsду.

КанHнъ воскrнъ, глaсъ з7:

Пёснь №

Їрм0съ: Мaніемъ твои1мъ на земнhй w4бразъ преложи1сz, прeжде ўдоборазливaемое водн0е є3стество2 гDи: тёмже нем0креннw пэшешeствовавъ ї}ль, поeтъ тебЁ пёснь побёдную.

Припёвъ: Слaва гDи, с™0му воскrнію твоемY.

Њсуди1сz смeртное мучи1тельство дрeвомъ, непрaведною смeртію њсуждeну ти2 гDи: tню1дуже кнsзь тьмы2 тебЁ не њдолёвъ, прaведнw и3згнaнъ бhсть.

Ѓдъ тебЁ прибли1жисz, и3 зубы2 не возм0гъ стeрти тёло твоE, челюстьми2 сокруши1сz. tню1дуже сп7се, бwлёзни разрyшъ смє1ртныz, воскrлъ є3си2 триднeвенъ.

БGор0диченъ: Разрэши1шасz бwлёзни прамaтере є4vы: болёзни бо и3збэжaвше, неискусомyжнw родилA є3си2. tню1дуже ћвэ бцdу, пречcтаz, вёдуще тS, вси2 слaвимъ.

И$нъ канHнъ кrтовоскrнъ, глaсъ з7:

Пёснь №

Їрм0съ: П0нтомъ покры2 фараHна съ колесни1цами:

ДвA и3стHчника нaмъ на кrтЁ и3сточи2 сп7съ живонHснаz t своегw2 прободeннагw ребрA. пои1мъ є3мY: ћкw прослaвисz.

Во гр0бъ всели1всz, и3 воскRсъ триднeвенъ, нетлёніе подадE, чazніе хrт0съ смє1ртнымъ. пои1мъ є3мY: ћкw прослaвисz.

БGор0диченъ: Е#ди1на дв7а и3 по ржcтвЁ показaласz є3си2: зижди1телz бо мjрови воплощeнна родилA є3си2: тёмже рaдуйсz, тебЁ вси2 зовeмъ.

И$нъ канHнъ прес™ёй бцdэ, [є3гHже краегранeсіе по ґлфави1ту.] Глaсъ з7:

Їрм0съ: Мaніемъ твои1мъ на земнhй:

Бeздну р0ждшаz бlгоутр0біz дв7о, дyшу мою2 њзари2 свэтон0снымъ твои1мъ сіsніемъ, ћкw да дост0йнw воспою2 твои1хъ чудeсъ бeздну.

Стрэл0ю грэх0вною ўsзвлены нaсъ сл0во ви1дэвъ, ћкw бlгодётель ўщeдри: tню1дуже несказaннw соедини1сz всечcтаz, °пл0тію, и4же и3з8 тебE° преб9eственный.

Бhсть смeртію ћто є3стество2, тлённое же и3 мeртвенное человёческое, вLчце: тh же жи1знь зачeнши, сіE t и3стлёніz къ животY возвелA є3си2.

Катавaсіа: Tвeрзу ўстA мо‰:

Пёснь G

Їрм0съ: Въ начaлэ нб7сA всеси1льнымъ сл0вомъ твои1мъ ўтверждeй гDи сп7се, и3 вседётельнымъ и3 б9іимъ д¦омъ всю2 си1лу и4хъ, на недви1­жимэмъ мS кaмени и3сповёданіz твоегw2 ўтверди2.

Ты2 возшeдъ на дрeво, њ нaсъ болёзнуеши в0лею бlго­утр0бне сп7се, и3 терпи1ши ћзву, примирeніz ходaтайственну, и3 сп7сeніz вBрнымъ: є4юже твоемY млcтиве, вси2 примири1­хомсz роди1телю.

Тh мz њчи1стивъ t ћзвы, душeю ўsзвленнаго ѕмjевымъ ўгрызeніемъ хrтE, и3 показaлъ є3си2 свётъ, во тьмЁ дрeвле мнЁ слежaщу и3 во тлёніи: кrт0мъ бо во ѓдъ сошeдъ, менE совоскRси1лъ є3си2.

БGор0диченъ: Неискусомyжныz твоеS м™ре мольбaми ми1ръ мjрови подaждь, сп7се, и3 несказaнныz твоеS слaвы славосл0вzщыz тS спод0би.

И$нъ.

Їрм0съ: Нб7сA ўтверди1вый сл0вомъ:

И$же на кrтЁ стrти претерпёвый, и3 разб0йнику рaй tвeрзый, ћкw бlгодётель и3 бGъ, ўтверди2м0й ќмъ въ в0лю твою2, є3ди1не чlвэколю1бче.

ВоскRсhй триднeвенъ и3з8 гр0ба, и3 жив0тъ мjрови возсіsвый, ћкw жизнодaвецъ и3 бGъ, ўтверди2м0й ќмъ въ в0лю твою2, є3ди1не чlвэколю1бче.

БGор0диченъ: Ћкw бGа безсёменнw зачeнши, и3 t клsтвы є4vу и3збaвльши, дв7о м™и маріaмъ, моли2 t тебE вопл0щшагосz бGа, сп7сти2 стaдо твоE.

И$нъ.

Їрм0съ: Въ начaлэ нб7сA:

Ѕмjй поползhй и3з8 є3дeма, менE њбожeніz желaніемъ прельсти1въ, вeрже въ зeмлю: но и4же млcтивъ, и3 є3стеств0мъ бlгоутр0бенъ, ўщeдривъ бGосодёла, во чрeво твоE всeльсz, и3 под0бенъ мнЁ бhвъ м™и дв7о.

Бlгословeнъ пл0дъ твоегw2 чрeва, дв7о бцdе, всёхъ рaдосте, рaдость бо всемY мjру родилA є3си2, и3 весeліе вои1стинну разгонsющее печaль грэх0вную, бGоневёсто.

Жи1знь вёчную, и3 свётъ бGороди1тельнице дв7о, и3 ми1ръ родилA є3си2 нaмъ, дрeвнихъ человBкъ брaнь ћже ко nц7Y и3 бGу, ўкротэвaющій, вёрою и3 и3сповёданіемъ бlгодaти.

Пёснь д7

Їрм0съ: Џ§а нёдра не њстaвль, и3 сошeдъ на зeмлю хrтE б9е, тaйну ўслhшахъ смотрeніz твоегw2, и3 прослaвихъ тS є3ди1не чlвэколю1бче.

Сво‰ плещи2 дaвъ, и4же t дв7ы вопл0щьсz, на р†ны, рабY прегрэши1вшу, біeнъ бывaетъ вLка непови1ненъ, разрэшaz мо‰ согрэшє1ніz.

Предстоsвъ суди1щу судjй законопрестyпныхъ, ћкw њсуди1мый °пови1ненъ бывaетъ°, и3 заушaетсz брeнною рук0ю, создaвый человёка ћкw бGъ, и3 судsй прaведнw земли2.

БGор0диченъ: Ћкw вои1стинну м™и б9іz, творцA твоего2 и3 сн7а моли2, къ сп7си1тельному напрaвити мS пристaнищу всенепор0чнаz слaвнагw є3гw2 хотёніz.

И$нъ.

Їрм0съ: Смотрszй прbр0къ:

Не вёдый грэхA, и3 є3гw2 рaди бhвъ гDи, є4же не бhлъ є3си2 воwбражaешисz, пріeмъ чyждее, да сп7сeши мjръ, и3 ўбіeши прельсти1въ мучи1телz.

На кrтЁ воздви1женъ бhлъ є3си2, и3 прaoтца ґдaма разрэши1лъ є3си2 грёхъ [є3гHже рaди твою2 ўслhшахъ си1лу:] ћкw вс‰ сп7сти2 пом†занныz тво‰ пришeлъ є3си2.

БGор0диченъ: Ты2 рождeйсz t дв7ы, ўмирaеши, њживлsеши же ґдaма мhслію заблyждшаго: и4бо ўбоsсz смeрть крёпости твоеS, ћкw вс‰ сп7сти2 растлёвшыzсz пришeлъ є3си2.

И$нъ.

Їрм0съ: Џ§а нёдра не њстaвль:

И#збрaннаz всS и3 д0браz, ћвльшисz бGу прeжде создaніz свётлостію всепётаz, °свэтоли1тіемъ твои1мъ° пою1щыz тS просвэти2.

БGа человёкwмъ родилA є3си2 чcтаz, воплощeнна t чcтыхъ кровeй твои1хъ, и3збавлsюща согрэшeній мн0гихъ, люб0вію слaвzщыz и3 почитaющыz тS м™и дв7о.

Сщ7еннодёйствуетъ є3стество2 словeсное, возсіsвшему и3з8 тебE всепётаz, тaинству неизречeнному ржcтвA твоегw2 научи1вшеесz нhнэ, пребlжeннаz.

Пёснь є7

Їрм0съ: Н0щь не свэтлA невBрнымъ хrтE, вBрнымъ же просвэщeніе въ слaдости словeсъ твои1хъ: сегw2 рaди къ тебЁ ќтренюю, и3 воспэвaю твоE б9ество2.

За тво‰ рабы6 продаeшисz хrтE, и3 по лани1тэ ўдарeніе терпи1ши, своб0дэ ходaтайственно пою1щымъ: къ тебЁ ќтренюю, и3 воспэвaю твоE б9ество2.

Б9eственною твоeю си1лою хrтE, нeмощію плотск0ю крёпкаго низложи1лъ є3си2, и3 побэди1телz мS смeрти, сп7се, воскrніемъ показaлъ є3си2.

БGор0диченъ: БGа родилA є3си2 м™и чcтаz, воплощeннаго и3з8 тебE бGолёпнw всепётаz: понeже не познaла є3си2 мyжеска п0ла, но t с™aгw раждaеши д¦а.

И$нъ.

Їрм0съ: ГDи б9е м0й, t н0щи:

Е#гдA со беззак0нными вмэни1всz, вознeслсz є3си2 на л0бнэмъ, свэти6ла сокрывaхусz, и3 землS колебaшесz, и3 цRк0внаz свётлость раздрaсz, є3врeйское kвлsющи tпадeніе.

ТебE разруши1вшаго мучи1телеву всю2 си1лу крёпостію непостижи1магw твоегw2 б9ествA, и3 мє1ртвыz твои1мъ воскrніемъ воздви1гшаго пёсньми слaвимъ.

БGор0диченъ: М™и цRS и3 бGа всепётаz бцdе, вёрою и3 люб0вію тS пёсньми восхвалsющымъ при1снw, њчищeніе прегрэшeній твои1ми мольбaми низпосли2.

И$нъ.

Їрм0съ: Н0щь не свэтлA невBрнымъ:

Лёствицу ўзрёвъ їaкwвъ, къ высотЁ ўтверждeну, w4бразу научи1сz, неискусобрaчнаz тебE: тоб0ю бо бGъ чlвёкwмъ пріwбщи1сz, всечcтаz вLчце.

И#збавлeніе вёчное тоб0ю дв7о, нhнэ њбрётше ўсeрднw зовeмъ ти2: є4же рaдуйсz бGоневёстнаz: и3 твои1мъ свётомъ возрaдовавшесz всепётаz, пёсньми тS поeмъ.

Е#ди1ну тS жени1хъ посредЁ тeрніz крjнъ дв7о, њбрётъ, чистоты2 блистaніемъ свэтsщусz, и3 свётомъ дв7ства всенепор0чнаz, невёсту воспріsтъ.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Плaвающаго въ молвЁ житeйскихъ попечeній, съ кораблeмъ потоплsема грэхи2, и3 душетлённому ѕвёрю приметaема, ћкw їHна хrтE, вопію1 ти: и3з8 смертон0сныz глубины2 возведи1 мz.

Воспоминaху тS заключє1нныz во ѓдэ дyшы, и3 њстaвльшыzсz првdныхъ, и3 t тебE сп7сeніz молsхусz: є4же кrт0мъ хrтE, п0далъ є3си2 преиспHднимъ, пришeдъ ћкw бlго­утр0бенъ.

Ко њдушевлeнному твоемY и3 нерукотворeнному хрaму, разрушeну бhвшу страдaньми, воззрёти пaки ли1къ ґпcльскій tчazсz: но пaче надeжды покл0ньсz, воскрeсша повсю1ду проповёда.

БGор0диченъ: Неизречeннагw ржcтвA твоегw2 всенепор0чнагw w4бразъ, дв7о бGоневёстнаz, и4же нaсъ рaди, кто2 t человBкъ сказaти возм0жетъ; ћкw бGъ неwпи1саннэ, сл0во соедини1всz тебЁ, пл0ть и3з8 тебE бhсть.

И$нъ.

Їрм0съ: ЇHна и3з8 чрeва:

На кrтЁ вознeссz сп7се в0лею, врaжію плэни1лъ є3си2 держaву, на сeмъ пригвозди1въ грэх0вное бlже, рукописaніе.

И#з8 мeртвыхъ воскRсъ сп7се влaстію, совоздви1глъ є3си2 человёческій р0дъ, жив0тъ и3 нетлёніе даровaвый нaмъ, ћкw чlвэколю1бецъ.

БGор0диченъ: Е#г0же родилA є3си2 бцdе несказaннw бGа нaшего, молsщи не престaй, и3збaвитисz t бёдъ пою1щымъ тS, чcтаz приснодв7о.

И$нъ.

Їрм0съ: Плaвающаго въ молвЁ:

Зак0нніи тS w4бразы, и3 прbр0чєскаz прbречє1ніz ћвэ предвозвэщaху, хотsщую роди1ти бlгодётелz чcтаz всеS твaри, многочaстнэ и3 многоwбрaзнэ бlгодёйствовавшаго вёрнw воспэвaющихъ тS.

Ўстрaншагосz дрeвле навётомъ человэкоубjйцы, ґдaма первоздaннаго рaйскіz б9eственныz слaдости, неискусобрaчнаz пaки возвелA є3си2, р0ждши и4же t преступлeніz нaсъ и3збaвившаго.

И$же хотёніемъ б9eственнымъ, содётельною же си1лою всE составлeй t не сyщихъ, и3з8 чрeва твоегw2 чcтаz, произhде, и3 сyщыz во тьмЁ смeртнэй, бGоначaльнэйшими м0лніzми њсіS.

Кондaкъ, глaсъ з7: Не ктомY держaва смeртнаz возм0жетъ держaти человёки: хrт0съ бо сни1де сокрушaz и3 разорsz си6лы є3S. свzзyемь бывaетъ ѓдъ, прbр0цы соглaснw рaдуютсz: предстA, глаг0люще, сп7съ сyщымъ въ вёрэ, и3зыди1те вёрніи въ воскrніе.

Јкосъ: Вострепетaша д0лэ преиспHднzz днeсь, ѓдъ и3 смeрть є3ди1нагw t трbцы: землS поколебaсz, врaтницы же ѓдовы ви1дэвше тS ўжас0шасz: всs же твaрь со прbр0ки рaдующисz поeтъ тебЁ побёдную пёснь, и3збaвителю бGу нaшему, разруши1вшему нhнэ смeртную си1лу. да воскли1кнемъ и3 возопіи1мъ ко ґдaму, и3 къ сyщымъ и3з8 ґдaма: дрeво сего2 пaки введE. и3зыди1те вёрніи въ воскrніе.

Пёснь з7

Їрм0съ: Пeщь џтроцы nгнепaльну дрeвле росоточaщу показaша, є3ди1наго бGа воспэвaюще, и3 глаг0люще: превозноси1мый nтцє1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.

Дрeвомъ ўмерщвлsетсz ґдaмъ, в0лею преслушaніе содёлавъ: послушaніемъ же хrт0вымъ пaки њбновлsемь є4сть. менe бо рaди распинaетсz сн7ъ б9ій, препрослaвленный.

ТебE воскрeсшаго хrтE, и3з8 гр0ба, твaрь всS воспЁ: тh бо жи1знь сyщымъ во ѓдэ процвёлъ є3си2, мє1ртвымъ воскrніе, и5же во тьмЁ, свётъ препрослaвленный.

БGор0диченъ: Рaдуйсz дщи2 ґдaма тлённагw. рaдуйсz є3ди1на бGоневёсто. рaдуйсz, є4юже тлS и3згнaна бhсть, ћже бGа р0ждши: є3г0же моли2 чcтаz, сп7сти1сz всBмъ нaмъ.

И$нъ.

Їрм0съ: Въ пeщь џгненную ввeржени:

И$же на дрeвэ кrтнэмъ грэх0вное жaло притупи1въ, и3 ґдaмова преступлeніz рукописaніе разруши1въ копіeмъ ребрA твоегw2, бlгословeнъ є3си2 гDи б9е nтє1цъ нaшихъ.

И$же въ ребро2 прободeнъ бhвъ, и3 кроплeньми кр0ве б9eственныz зeмлю њчи1стивъ, кровьми2 їдwлобёсіz њсквернeнную, бlгословeнъ є3си2 гDи б9е nтє1цъ нaшихъ.

БGор0диченъ: Е$же прeжде сlнца просвэщeніz, возсіsвши мjрови бGороди1тельнице хrтA, t тьмы2 и3збaвльшаго, и3 просвэщaюща вс‰ бGовёдэніемъ: бlгословeнъ є3си2 зовyщыz, б9е nтє1цъ нaшихъ.

И$нъ.

Їрм0съ: Пeщь џтроцы:

Преиспещрeну, позлащeну ќтварь тS и3мyщу возлюби2 создaтель тв0й дв7о, и3 гDь: превозноси1мый nтцє1въ бGъ и3 препрослaвленъ.

Њчищaетсz nтрокови1це, ќгль дрeвле и3сaіа пріeмъ: знаменaтельнэ твоE ржcтво2 ви1дэвъ, превозноси1маго nтцє1въ бGа, и3 препрослaвлена.

W$бразы знаменaтельнаz дрeвле б9eственнагw твоегw2 ржcтвA, б9eственніи прbр0цы зрsще, рaдостнw воспэвaюще взывaху: превозноси1мый nтцє1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.

Пёснь }

Їрм0съ: Неwпaльнаz nгню2 въ сінaи причaщшаzсz купинA, бGа kви2 медленоzзhчному и3 гугни1вому мwmсeови, и3 џтроки рeвность б9іz три2 непребори1мыz во nгни2 пэвцы2 показA: вс‰ дэлA гDнz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Пречcтый ѓгнецъ словeсный за мjръ заклaнъ бhвъ, престaви ±же по зак0ну приноси6маz, њчи1стивъ сего2 кромЁ прегрэшeній ћкw бGъ, при1снw зовyща: вс‰ дэлA гDнz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Нетлённа не сyщи прeжде стrти, воспріsтаz t создaтелz пл0ть нaша, по стrти и3 воскrніи неприкосновeнна тлёнію ўстр0исz, и3 смє1ртныz њбновлsетъ, зовyщыz: вс‰ дэлA гDнz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

БGор0диченъ: ТвоE чист0тное и3 всенепор0чное, дв7о, сквeрное и3 мeрзское вселeнныz њчи1сти, и3 былA є3си2 нaшегw примирeніz къ бGу винA, пречcтаz: тёмже тS дв7о вс‰ дэлA бlгослови1мъ, и3 превозн0симъ во вс‰ вёки.

И$нъ.

Їрм0съ: Е#ди1наго безначaльнаго цRS:

Претерпёвшаго стр†сти в0лею, и3 на кrтЁ пригвождeна хотёніемъ, и3 разрyшшаго си6лы ѓдовы, п0йте сщ7eнницы, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

Ўпраздни1вшаго смeрти держaву, и3 t гр0ба воскrшаго со слaвою, и3 сп7сшаго чlвёческій р0дъ, п0йте сщ7eнницы, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

БGор0диченъ: Е#ди1наго бlгоутр0бнаго, превёчнаго сл0ва, напослёдокъ t дв7ы рождeна, и3 разрёшшаго дрeвнюю клsтву, п0йте сщ7eнницы, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

И$нъ.

Їрм0съ: Неwпaльнаz nгню2 въ сінaи:

Свётомъ ржcтвA твоегw2, страннолёпнw вселeнную просвэти1ла є3си2 бGороди1тельнице, сyща бо вои1стинну бGа на њб8sтіzхъ н0сиши твои1хъ, просвэщaюща вBрныz при1снw зовyщыz: вс‰ дэлA гDнz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Поeмъ чcтаz, бlгочeстнw твоE чрeво, бGа вмэсти1вшее несказaннw воплощaема, дaвшаго всёмъ вBрнымъ бGоразyміz просвэщeніе, при1снw зовyщымъ: вс‰ дэлA гDнz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Свёта твоегw2 блистaньми, тебE пою1щыz свэтови1дны содёлала є3си2, свэтороди1тельнице бцdе чcтаz: свёта бо kви1­ласz є3си2 селeніе, ўzснsющи свётомъ зовyщыz: вс‰ дэлA гDнz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Тaже, поeмъ пёснь бцdы: Вели1читъ душA моS гDа: съ припёвомъ: ЧCтнёйшую херув‡мъ:

Пёснь f7

Їрм0съ: Нетлёніz и3скушeніемъ р0ждшаz, и3 всехитрецY сл0ву пл0ть взаимодaвшаz, м™и неискусомyжнаz дв7о бцdе: пріsтелище нестерпи1­магw, село2 невмэсти1магw зижди1телz твоегw2, тS величaемъ.

И%же б9ествY стрaсть прилагaющіи, заусти1тесz вси2 чуждемyдренніи: гDа бо слaвы пл0тію распsта, не распsта же є3стеств0мъ б9eственнымъ, ћкw во двою2 є3стєствY є3ди1­наго величaемъ.

И%же тэлесє1мъ востaнію невёрующіи, ко хrт0ву шeдше гр0бу, научи1тесz: ћкw ўмерщвлeна бhсть, и3 воскRсе пaки пл0ть жизнодaвца, во ўвэрeніе послёднzгw воскrніz, на нeже ўповaемъ.

Трbченъ: Не бжcтвъ трbцу, но v3постaсей, нижE є3ди1ницу ли1цъ, но бжcтвA чтyще, ссэцaемъ же сію2 дэлsщихъ: сливaемъ же пaки, сліsніе дерзaющихъ на сію2, ю4же величaемъ.

И$нъ.

Їрм0съ: М™и б9іz и3 дв7а:

Свётъ t свёта, џ§ее сіsніе слaвы безлётнw њсіsвый, ћкоже во тьмЁ чlвёческому житію2 хrт0съ возсіS, и3 гонsщую прогнA тьмY: є3г0же непрестaннw вёрніи величaемъ.

Стр†сти плwтскjz, и3 крёпость б9ествA, во хrтЁ ви1дzще, мyдрствующіи є3ди1но сл0жное є3стество2, да посрaмzтсz: т0й бо ћкw человёкъ ќбw ўмирaетъ, ћкоже всегw2 содётель востаeтъ.

МЂро мє1ртвымъ, жив0му же пёніе: слeзы ўмирaющымъ, животy же всёхъ пёснь жєны2 принеси1те, и4же востaніz проповёдникъ вопіsше, бlговэствyz хrт0во воскrніе.

БGор0диченъ: БGа рaзвэ тебE и3н0гw не знaю, цRковь вопіeтъ ти2: t невёрныхъ мS kзы6къ невёсту свою2 и3збрaвый, дaждь ќбw сл0ве, вBрнымъ сп7сeніе, р0ждшіz тS мlтвами, ћкw бlгоутр0бенъ.

И$нъ.

Їрм0съ т0йже.

Рaдости нaмъ вёчныz ходaтаица и3 весeліz kви1ласz є3си2 приснодв7о nтрокови1це, и3збaвителz р0ждши, и4стиною и3 д¦омъ б9eственнымъ того2 чтyщихъ, ћкw бGа и3збавлsющаго.

ПоS дв7дъ, тв0й прaoтєцъ, пречcтаz, тS ковчeгъ и3менyетъ с™hни б9eственныz, преестeственнэ бGа вмэсти1вшую, во n§ескихъ сэдsщаго нёдрэхъ, є3г0же непрестaннw вёрніи величaемъ.

Ћкw вои1стинну превhшши є3си2 всеS твaри nтрокови1це: зижди1телz во всёхъ тэлeснэ нaмъ родилA є3си2. тёмже ћкw м™и є3ди1нагw вLки, н0сиши проти1ву всёхъ начaльнэ побэждeніе.

По катавaсіи, є3ктеніA мaлаz. Тaже, С™ъ гDь бGъ нaшъ. Посeмъ є3xапостілaрій ќтренній.

На хвали1техъ стіхи6ры воскrны. Глaсъ з7:

Стjхъ: Сотвори1ти въ ни1хъ сyдъ напи1санъ: слaва сіS бyдетъ всBмъ прпdбнымъ є3гw2.

ВоскRсе хrт0съ и3з8 мeртвыхъ, разрyшъ смє1ртныz ќзы: бlговэсти2 землE, рaдость вeлію, п0йте нб7сA б9ію слaву.

Стjхъ: Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2, хвали1те є3го2 во ўтвержeніи си1лы є3гw2.

Воскrніе хrт0во ви1дэвше, поклони1мсz с™0му гDу ї}су: є3ди1ному безгрёшному.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 на си1лахъ є3гw2, хвали1те є3го2 по мн0­жеству вели1чествіz є3гw2.

Хrт0ву воскrнію клaнzющесz не престaемъ: т0й бо сп7слъ є4сть нaсъ t беззак0ній нaшихъ, с™hй гDь ї}съ, kвлeй воскrніе.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 во глaсэ трyбнэмъ, хвали1те є3го2 во pалти1ри и3 гyслехъ.

Что2 воздaмы гDеви њ всёхъ, ±же воздадE нaмъ; нaсъ рaди бGъ въ человёцэхъ, за и3стлёвшее є3стество2 сл0во пл0ть бhсть, и3 всели1сz въ ны2, къ неблагод†рнымъ, бlгодётель: къ плённикwмъ, свободи1тель: ко и5же во тьмЁ сэдsщымъ, сlнце прaвды: на кrтЁ, безстрaстный: во ѓдэ, свётъ: въ смeрти, жив0тъ: воскrніе, пaдшихъ рaди. къ немyже возопіи1мъ: б9е нaшъ, слaва тебЁ.

И$ны стіхи6ры ґнатHліевы, глaсъ т0йже

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ тmмпaнэ и3 ли1цэ, хвали1те є3го2 во стрyнахъ и3 nргaнэ.

ВратA ѓдова сокруши1лъ є3си2 гDи, и3 смeртную держaву ўпраздни1лъ є3си2 крёпкою си1лою твоeю, и3 совоздви1глъ є3си2 мє1ртвыz, и5же t вёка во тьмЁ спsщыz, б9eственнымъ и3 слaвнымъ воскrніемъ твои1мъ, ћкw цRь всёхъ и3 бGъ всеси1ленъ.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ доброглaсныхъ, хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ восклицaніz: всsкое дыхaніе да хвaлитъ гDа.

Пріиди1те возрaдуемсz гDеви, и3 возвесели1мсz њ воскrніи є3гw2, ћкw совоздви1же мє1ртвыz t ѓдовыхъ нерэши1мыхъ ќзъ: и3 даровA мjрови ћкw бGъ жи1знь вёчную, и3 вeлію млcть.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

Блистazйсz ѓгGлъ, на кaмени сэдsше живопріeмнагw гр0ба, и3 женaмъ мmрон0сицамъ бlговэствовaше, глаг0лz: воскRсе гDь, ћкоже прeжде речE вaмъ, возвэсти1те ў§нкHмъ є3гw2, ћкw предварsетъ вы2 въ галілeи: мjрови же подаeтъ жи1знь вёчную, и3 вeлію млcть.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

Почто2 небрег0ма сотвори1сте кaмене краеуг0льнагw. q пребеззак0нніи їудє1и; сE т0й є4сть, є3г0же положи2 бGъ въ сіHнэ: и4же и3з8 кaмене и3сточи1вый въ пустhни в0ду, и3 нaмъ и3сточazй t рeбръ свои1хъ безсмeртіе. сeй є4сть кaмень, и4же t горы2 дв7и1ческіz tсёксz без8 хотёніz мyжеска: сн7ъ чlвёчь грzдhй на џблацэхъ нбcныхъ, къ вeтхому дeньми, ћкоже речE даніи1лъ, и3 вёчно є3гw2 цrтво.

Слaва, стіхи1ра є3ђльскаz. И# нhнэ, бGор0диченъ: Пребlгословeнна є3си2: Славосл0віе вели1кое. Тaже тропaрь воскrнъ:

Днeсь сп7сeніе мjру бhсть, поeмъ воскRсшему и3з8 гр0ба, и3 начaльнику жи1зни нaшеz: разруши1въ бо смeртію смeрть, побёду дадE нaмъ, и3 вeлію млcть.

И# є3ктеніи2, и3 tпyстъ.

На літургjи бlжє1нна, глaсъ з7:

Красeнъ бЁ и3 д0бръ въ снёдь, и4же менE ўмертви1вый пл0дъ: хrт0съ є4сть дрeво жив0тное, t негHже kдhй не ўмирaю, но вопію2 съ разб0йникомъ: помzни1 мz гDи, во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни чи1стіи сeрдцемъ, ћкw тjи бGа ќзрzтъ.

На кrтъ вознeссz щeдре, ґдaмово рукописaніе дрeвнzгw грэхA заглaдилъ є3си2, и3 сп7слъ є3си2 t прeлести вeсь р0дъ человёческій. тёмже воспэвaемъ тS бlгодётелю гDи.

Стjхъ: Бlжeни миротв0рцы, ћкw тjи сhнове б9іи нарекyтсz.

Пригвозди1лъ є3си2 на кrтЁ щeдре, грэхи2 нaшz хrтE, и3 твоeю смeртію смeрть ўмертви1лъ є3си2 воздви1гнувый ўмeршыz и3з8 мeртвыхъ: тёмже покланsемсz твоемY с™0му воскrнію.

Стjхъ: Бlжeни и3згнaни прaвды рaди, ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное.

И#зліS ћдъ ѕмjй въ слyхи є4vины и3ногдA: хrт0съ же на дрeвэ кrтнэмъ и3сточи1лъ є4сть мjрови жи1зни слaдость. тёмже взывaемъ: помzни2 нaсъ гDи, во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3зженyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ, на вы2 лжyще менE рaди.

Во гр0бэ ћкw смeртенъ положeнъ бhлъ є3си2, животE всёхъ хrтE: и3 верєи2 ѓдwвы сломи1лъ є3си2: и3 воскRсъ во слaвэ триднeвенъ ћкw си1ленъ, всёхъ просвэти1лъ є3си2: слaва твоемY востaнію.

Стjхъ: Рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ.

ГDь воскRсъ триднeвенъ и3з8 мeртвыхъ, даровA ми1ръ св0й ў§нкHмъ, и3 си1хъ бlгослови1въ послA рeкъ: вс‰ приведи1те во цrтвіе моE.

Слaва, трbченъ: Свётъ nц7ъ, свётъ сн7ъ и3 сл0во, свётъ д¦ъ с™hй: но є3ди1нъ свётъ три2, є3ди1нъ бо бGъ въ тріeхъ ќбw ли1цэхъ, є3ди1нэмъ же є3стествЁ и3 начaлэ, несэк0мъ и3 несліsнъ, сhй превёчный.

И# нhнэ, бGор0диченъ: РодилA є3си2 сн7а и3 сл0во џ§ее, пл0тію нaсъ рaди, ћкоже вёсть бцdе, сaмъ. тёмже дв7о м™и, њбожeни бhвше тоб0ю, рaдуйсz, тебЁ зовeмъ, хrтіaнwмъ ўповaніе.

Прокjменъ, глaсъ з7: ГDь крёпость лю1демъ свои6мъ дaстъ: гDь бlгослови1тъ лю1ди сво‰ ми1ромъ: Стjхъ: Принеси1те гDеви сн7ове б9іи, принеси1те гDеви сhны џвни.

Ґллилyіа: Бlго є4сть и3сповёдатисz гDеви, и3 пёти и4мени твоемY вhшній. Стjхъ: Возвэщaти заyтра млcть твою2, и3 и4стину твою2 на всsку н0щь.

Въ недёлю вeчера,

на ГDи воззвaхъ, стіхи6ры покаsнны. Глaсъ з7:

Под0бенъ: Днeсь бди1тъ бцdа:

Стjхъ: Ѓще беззакHніz нaзриши гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебE њчищeніе є4сть.

Возведи2 твои2 џчи, q душE моS! и3 на б9іе воззри2 смотрeніе и3 бlгоутр0біе, кaкw нб7сA преклони1въ на зeмлю сни1де, да вознесeтъ тебE t nкаsнства твои1хъ страстeй, и3 постaвитъ тS на кaмени вёры. q ди1вство стрaшнагw чудесE! слaва и3стощaнію твоемY чlвэколю1бче.

Стjхъ: И$мене рaди твоегw2, потерпёхъ тS гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE, ўповA душA моS на гDа.

Ви1ждь тво‰ пребеззакHннаz дэлA, q душE моS! и3 почуди1сz, кaкw тS землS н0ситъ; кaкw не разсёдесz; кaкw ди1віи ѕвёріе не снэдaютъ тебE; кaкw же и3 сlнце незаходи1­мое сіsти тебЁ не престA; востaни, покaйсz, и3 возопjй ко гDу: согрэши1хъ ти2: согрэши1хъ, поми1луй мS.

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz да ўповaетъ ї}ль на гDа.

И#мyще на тS ўповaніе всеси1льне гDи, тебE м0лимъ, всsкихъ бёдъ, страстeй же и3 мzтeжа нaмъ и3збaвитисz: ћкw да жи1знь нaшу ми1рнw прeйдемъ, и3 въ чистотЁ пожи1вше њбрsщемъ въ дeнь сyдный, бlгопремённа тебE вLку и3 млcтива.

Тaже минeи стіхи6ры с™0му. Ѓще ли нёсть минeи: и4ны стіхи6ры безплHтнымъ с™ы6мъ ѓгGлwмъ, глaсъ з7:

Под0бенъ: Не ктомY возбранsеми:

Стjхъ: Ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе: и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2.

Зарsми просвэщaеми трbцы, и5же вёрою вaсъ пою1щыz, просвэти1те ґрхaгGли.

Стjхъ: Хвали1те гDа вси2 kзhцы, похвали1те є3го2 вси2 лю1діе.

Причaстіемъ свёти вторjи, показyеми свёти совершeнни, предстaти нaмъ свёту пeрвому моли1тесz.

Стjхъ: Ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.

Кр0вомъ кри1лъ вaшихъ сохранsйте вBрныz вс‰ t духHвъ лукaвствіz, тьмY разорsюще.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Вси2 пёсньми со ѓгGлы бцdэ возопіи1мъ, ћкw сп7са мjру родилA є4сть, по ржcтвё же пaки пребhсть дв7а, и3 мjръ и3збaви t прeлести ржcтв0мъ свои1мъ, и3 пи1щу подадE нaмъ неиждивaемую, млек0мъ питaющаz свободи1телz дyшъ нaшихъ.

Тaже, Свёте ти1хій: Прокjменъ днE: и3 Спод0би гDи, въ вeчеръ сeй:

На стіх0внэ стіхи6ры покаsнны, глaсъ з7:

Ћкw блyдный сhнъ пріид0хъ ѓзъ щeдре, пріими1 мz припaдающаго, ћкw є3ди1наго t нає1мникъ твои1хъ б9е и3 поми1луй мS чlвэколю1бче.

Стjхъ: Къ тебЁ возвед0хъ џчи мои2 живyщему на нб7си2. сE ћкw џчи р†бъ въ рукY госп0дій свои1хъ, ћкw џчи рабhни въ рукY госпожи2 своеS: тaкw џчи нaши ко гDу бGу нaшему, д0ндеже ўщeдритъ ны2.

Ћкw впадhй въ разб0йники и3 ўsзвленъ: тaкw и3 ѓзъ впад0хъ t мн0гихъ грэхHвъ, и3 ўsзвлена ми2 є4сть душA. къ комY прибёгну пови1нный ѓзъ; т0кмw къ тебЁ бlгоутр0бному душaмъ врачY: и3злeй на мS б9е, вели1кую твою2 млcть.

Стjхъ: Поми1луй нaсъ гDи, поми1луй нaсъ, ћкw по мн0гу и3сп0лнихомсz ўничижeніz: наипaче нап0лнисz душA нaша поношeніz гобзyющихъ и3 ўничижeніz г0рдыхъ.

М§нченъ: Слaва тебЁ хrтE б9е, ґпcтолwвъ похвало2, и3 м§нкwвъ весeліе: и4хже пр0повэдь трbца є3диносyщнаz.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Е$же рaдуйсz, тебЁ зовeмъ со ѓгGломъ, бGоневёсто, черт0гъ и3 двeрь, и3 пrт0лъ џгненный нарицaюще тебE, и3 несэк0мую г0ру, и3 купинY неwпали1мую.

Тaже, Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. По Џ§е нaшъ: тропари2, є3ктеніA, и3 tпyстъ.

 

 

 

Неділя, глас сьомий

У суботу ввечері на Малій вечірні
На Господи, взиваю… ставимо стихів чотири і співаємо три воскресні стихири восьмигласника, повторюючи першу.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Прийдіть, радіймо Господу, що зруйнував владу смерти й просвітив рід людський, з безплотними взиваючи: Творче і Спасе наш, слава Тобі.

Стих: Бо в Господа милість, і велике у Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

Ти, Спасе, хрест задля нас і погребіння перетерпів і як Бог смертю смерть умертвив. Тому поклоняємося Твоєму триденному воскресінню, Господи, слава Тобі.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославте Його, всі люди.

Апостоли, воскресіння Творця побачивши, здивувалися, хвалу ангельську співаючи: це — слава Церкви, це — багатство Царства. Господи, що за нас постраждав, слава Тобі.

Стих: Бо велика милість Його над нами, й істина Його перебуває повік.

Прийдіть, радіймо Господу, що зруйнував владу смерти й просвітив рід людський, з безплотними взиваючи: Творче і Спасе наш, слава Тобі.

Слава: і нині.

Богородичний (догматик): Воістину страшна й невимовна таємниця, що через Тебе, Чиста, сталася; Ти бо породила Причину всього — Слово, що без причини і невимовно Духом Святим втілилося, тіло від Тебе прийняло і незмінним за своєю природою залишилося. Коли обидві природи самобутньо в єдиній іпостасі з’єдналися, постав двоїстий за природами, істинний Бог і істинна людина, Який виявляє повноту однієї і другої природ через діяльні властивості; на хресті Він тілом постраждав, а Божеством — безстрасним залишився; помер як людина, а як Бог на третій день ожив, владу смерти знищивши й людство від тління визволивши. Його, як Визволителя й Спаса роду нашого, моли, Богомати, дарувати нам велику милість і щедроти Свої.

Потім Світло тихе… і прокимен: Господь воцарився, у красу зодягнувся… з його стихами. Після Сподоби, Господи… єктенії не буває, а співаємо першу воскресну стихиру на стиховні.

Воскрес Ти з гробу, Спасе світу, і разом з тілом Твоїм людей воскресив, Господи, слава Тобі.

І інші стихири пресвятої Богородиці.

Стих: Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді.

Ти, Діво, паросток від кореня Єссеєвого, явно зростила Того, Хто з корінням плід омани знищив. Через те сміливість маючи, безперестанно моли Його, всехвальна, викоренити пристрасті серця мого, прищепити страх Його і спасти мене.

Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи.

Врата Божі — Пресвятая! Визволи мене від врат пекельних і покажи мені путь покаяння, щоб знайшов я двері, що до життя приводять. Провіднице заблудлих! Охорони рід людей вірних і спаси душі наші.

Слава: і нині.

Богородичний: Від Тебе, всесвята Діво Богородице, невимовно народився Христос Бог наш, воістину Бог предвічний і чоловік новий; перший Він од віку, а другим ради нас став; бо Він у Собі властивості одного й другого єства зберігає, одне чудесами виявляє, друге стражданням засвідчує. Тому один і той самий  — і вмирає як людина, і встає як Бог. Його моли, чиста безмужня, щоб спастися душам нашим.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний, Слава: і нині, богородичний тропаря, мала єктенія і відпуст.

У суботу ввечері на Великій вечірні
Після початкового псалма перша кафизма Псалтиря. На Господи, взиваю… ставимо стихів 10 та співаємо стихир воскресних 7 і святого дня 3, або 4, або й 6, якщо є свято святого.

Стихири воскресні восьмигласника.

Стих: Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє.

Прийдіть, радіймо Господу, що зруйнував владу смерти й просвітив рід людський, з безплотними взиваючи: Творче і Спасе наш, слава Тобі.

Стих: На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.

Ти, Спасе, хрест задля нас і погребіння перетерпів і як Бог смертю смерть умертвив. Тому поклоняємося Твоєму триденному воскресінню, Господи, слава Тобі.

Стих: З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.

Апостоли, воскресіння Творця побачивши, здивувалися, хвалу ангельську співаючи: це — слава Церкви, це — багатство Царства. Господи, що за нас постраждав, слава Тобі.

Стих: Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.

Хоч і ув’язнили Тебе Христе, беззаконні мужі, але Ти Бог мій, і не посоромлюся; Тебе били по плечах, і не відрікаюся; Тебе на хресті розіп’яли, та я цим не таюся; хвалюся воскресінням Твоїм, бо смерть Твоя — життя моє. Всемогутній і чоловіколюбний Господи, слава Тобі.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Сповнивши пророцтво Давидове, Христос одкрив ученикам у Сионі велич Свою, навчив про Себе, хвалимого й повсякчас славленого з Отцем і Святим Духом; як Слово спочатку безплотним був, а потім задля нас тіло прийняв і як людина умертвлений був і воскрес владою Своєю як Чоловіколюбець.

Стих: Ради імені Твого страждаю за Тебе, Господи, страждає душа моя за Слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

Зійшов Ти, Христе, до пекла, як хотів; переміг Ти смерть як Бог і Владика, і воскрес на третій день, з кайданів пекельних і тління воскресив з собою Адама, що взивав, промовляючи: слава воскресінню Твоєму, єдиний Чоловіколюбець.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

У гробі Тебе, Господи, немов сплячого, поклали, але як сильний кріпкістю Ти воскрес на третій день, воскресивши з Собою Адама від тління смертного — як всемогутній.

Слава… (з мінеї, якщо є свято святого), І нині… (богородичний з восьмигласника). А як свята святого нема, то Слава: і нині, і цей богородичний:

Матір’ю надприродно стала Ти, Богородице, і невимовно і незбагненно Дівою залишилася; і чуда Різдва Твого язик сказати не може, бо зачаття Твоє, чиста, предивним було, Різдво незбагненним; бо де хоче Бог, там перемагається єства закон. Тому всі ми, знаючи Тебе як Матір Божу, щиро благаємо, моли, щоб спастися душам нашим.

Після входу й після Світло тихе… співаємо прокимен дня, на голос 6:

Господь воцарився, у красу зодягнувся.

Стих: Зодягнувся Господь у силу й опоясався.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Після звичайної єктенії і Сподоби, Господи… та єктенії: Доповнимо вечірню молитву… співаються воскресні стихири на стиховні:

Воскрес Ти з гробу, Спасе світу, і разом з тілом Твоїм людей воскресив, Господи, слава Тобі.

Стих: Господь воцарився, у красу зодягнувся.

Прийдіть, поклонімось Тому, Хто воскрес із мертвих і всіх просвітив, бо Він нас визволив від мук пекельних Своїм триденним воскресінням, дарувавши нам життя і велику милість.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Зійшовши до пекла, Ти, Христе, смерть полонив і, на третій день воскресши, з Собою і нас воскресив, що прославляємо Твоє всесильне воскресіння, Господи Чоловіколюбче.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Дивним явився Ти, Господи, коли лежав у гробі, немов спав; але, на третій день воскресши як всемогутній, Ти воскресив Адама, що взивав: слава воскресінню Твоєму, єдиний Чоловіколюбче.

Слава… святого, якщо є, а як ні, то Слава: і нині, і богородичний:

Усі ми, земнородні, прибігаємо під Твій, Владичице, покров, взиваючи до Тебе: Богородице, надія наша, визволи нас від гріхів незліченних і спаси душі наші.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний.

Зруйнував єси хрестом Твоїм смерть, відкрив Ти розбійнику рай, мироносицям плач на радість змінив і апостолам проповідувати повелів єси, що Ти воскрес, Христе Боже, даючи світові велику милість.

Слава: і нині.

Богородичний: Як скарб нашого воскресіння, виведи тих, що надіються на Тебе, благословенна, з рову й безодні гріхів, бо Ти спасла єси винних у гріхах, народивши Спасіння наше; бо Ти перед Різдвом — Діва, і в Різдві — Діва, і після Різдва завжди перебуваєш Дівою.

Потім відпуст.

У неділю на Ранній
Після Шестипсалмія та єктенії співаємо Бог Господь… і воскресний тропар (двічі) і богородичний (один раз). Потім читаються кафизми.

Після першої кафизми читається сідальний неділі:

Життя у гробі лежало, і печать на камені була покладена; воїни стерегли Христа як царя, що спочиває; і ангели прославляли як Бога безсмертного, а жони взивали: воскрес Господь, подаючи світові велику милість.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Ти, Христе Боже, Твоїм погребінням триденним смерть полонив і живоносним Твоїм воскресінням воскресив людину зотлілу, як Чоловіколюбець, слава Тобі.

Слава: і нині.

Богородичний: Христа Бога, що заради нас був розіп’ятий, воскрес і владу смерти знищив, моли безперестанно, Богородице Діво, щоб Він спас душі наші.

Після другої кафизми сідальний:

Коли гріб запечатали, Ти, Христе Боже, як життя із гробу засяяв, і коли двері були замкнені, Ти ученикам явився як воскресіння всіх і через них дух правди в нас оновив з великої Твоєї милости.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

До гробу зі сльозами бігли жони, миро несучи, і хоч воїни стерегли Тебе, Царя всіх, вони між собою говорили: хто відвалить нам камінь? Воскрес Ангел ради великої, смерть подолавши. Всесильний Господи, слава Тобі.

Слава: і нині.

Богородичний: Радуйся, благодатна Богородице Діво, пристановище і заступнице роду людського; бо від Тебе прийняв тіло Визволитель світу, Ти бо єдина — Мати й Діва, завжди благословенна й препрославлена. Моли Христа Бога мир усьому світові дарувати.

Потім Ангельський собор здивувався,.. мала єктенія та іпакої.

Ти, Христе Боже, що прийняв наш образ і тілом хрест перетерпів, спаси мене воскресінням Твоїм, як Чоловіколюбець.

Ступеневі. Антифон 1

Ти, Спасе, полонених Сиону від омани повернув, оживи й мене, з неволі пристрастей визволивши.

Хто під час вітру південного сіє скорботи з постом і сльозами, той у радості збиратиме снопи, що подають життя вічне.

Слава…

У Святому Дусі джерело скарбів Божественних; від Нього мудрість, розуміння, страх; Йому хвала і слава, честь і влада.

І нині,.. те саме.

Антифон 2

Коли не Господь збудує дім душі, даремно ми трудимося; бо без Нього ні діло, ні слово не відбувається.

Святі, Духом натхнені, зберігають передання отецькі про втілення Сина Божого.

Слава…

Від Святого Духа все походить. Він раніше за все Бог, Господь над усім, Світло неприступне, Життя всього.

І нині,.. те саме.

Антифон 3

Ті, що бояться Господа, що путь життя знайшли, нині й завжди славою нетління прославляться.

Дивлячись на своїх синів, що, немов паростки, навколо трапези твоєї, радуйся й веселися, приводячи їх до Пастиреначальника Христа.

Слава…

У Святому Дусі глибина дарів, багатство слави й безодня Провидіння велика; Він бо рівнославимий з Отцем і Сином і співдіючий.

І нині,.. те саме.

Прокимен: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповім про всі чудеса Твої.

Все, що дише,.. Євангеліє воскресне чергове, а потім:

Воскресіння Христове бачивши, поклонімось святому Господу Ісусу, єдиному безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємося, Христе, і святе Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, Ти бо єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось святому Христовому Воскресінню, бо через Хрест прийшла радість усьому світові. Завжди благословляючи Господа, оспівуємо Воскресіння Його, бо перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.

Потім 50 псалом і Слава…

Молитвами апостолів, Милостивий, очисти безліч провин наших.

І нині…

Молитвами Богородиці, Милостивий, очисти безліч провин наших.

Потім:

Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої.

Після цього стихира:

Воскрес Ісус із гробу, як і провістив, подав нам життя вічне й велику милість.

Потім Спаси, Боже, людей Твоїх,.. виголошення священика: Милістю, щедротами і чоловіколюбством,.. і починаються канони: воскресний на 4, хрестовоскресний на 3, богородичний на 3, святого дня на 4, а як святий святкується, то на 6, хрестовоскресний на 2, богородичний на 2.

Канон воскресний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
Ірмос: Велінням Твоїм, Господи, водяне єство, що раніш легко розливалося, твердою землею стало, тому Ізраїль, як по сухому перейшовши, пісню перемоги Тобі співає.

Приспів: Слава, Господи, Святому Воскресінню Твоєму.

Владу смерти древо хресне засудило, коли Тебе, Господи, несправедливо на смерть засудили, тому князь темряви, Тебе не перемігши, справедливо був вигнаний.

Пекло наблизилося до Тебе і, неспроможне зруйнувати зубами тіло Твоє, щелепи собі поламало. Тому Ти, Спасе, страждання смерти знищивши, на третій день воскрес.

Богородичний: Припинилися страждання праматері Єви, Ти бо безмужньо породила, болю не зазнавши; тому, Тебе, Пречиста, явно визнаючи Богородицею, всі прославляємо.

Канон хрестовоскресний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
, глас той самий.

Ірмос: Морем покрив фараона з колісницями силою могутньою Переможець сил ворожих; Йому співаймо, бо Він прославився.

Із Свого ребра проколотого два джерела живоносні пролив нам Спаситель на хресті; Йому співаймо, бо Він прославився.

У гробі оселився і на третій день воскрес Христос, подавши смертним надію на безсмертя; Йому співаймо, бо Він прославився.

Богородичний: Ти єдина й після Різдва Дівою залишилася, бо втіленого Творця світу породила; тому всі до Тебе взиваємо: радуйся.

Канон богородичний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
, глас той самий.

Ірмос: Велінням Твоїм, Господи, водяне єство, що раніш легко розливалося, твердою землею стало, тому Ізраїль, як по сухому перейшовши, пісню перемоги Тобі співає.

Діво, що безодню милосердя породила, просвіти мою душу світлоносним сяйвом Твоїм, щоб я з любов’ю прославляв безодню Твоїх чудес.

Пребожественне Слово, побачивши нас, гріховною стрілою поранених, як Благодійник змилосердився над нами; тому несказанно з’єднався з тілом від Тебе, Всечиста.

Смерть опанувала тлінне та смертне єство людське, Владичице, але Ти, Життя зачавши, від тління до життя вивела його.

Катавасія: Відкрию уста мої…

Канон воскресний. Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3
Ірмос: Напочатку небеса всесильним Словом Твоїм утвердив, Господи Спасе, і Вседіючим і Божественним Духом усю силу їх; на непорушному камені сповідання Твого утверди мене.

Ти, милосердний Спасе, на хрест зійшовши, страждав за нас з волі Твоєї, і терпів рани, що прощення та спасіння вірним приносять, бо через них всі ми з Отцем Твоїм примирилися, милостивий.

Ти, Христе, від рани очистив мене, пораненого душею укусом змієвим, і світло показав мені, що в темряві та тлінні колись оселився; зійшовши до пекла, Ти хрестом мене з собою воскресив.

Богородичний: Молитвами безмужньої Твоєї Матері подай, Спасе, мир світові і даруй православним християнам перемогу над ворогами чужоземними, і сподоби невимовної Твоєї слави тих, що Тебе прославляють.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Ти, що словом небеса утвердив і основу землі на водах великих повісив, утверди мій розум на волі Твоїй, єдиний Чоловіколюбець.

Ти, що на хресті страждання перетерпів і розбійникові рай одкрив як благодійник і Бог, утверди мій розум на волі Твоїй, єдиний Чоловіколюбець.

Ти, що на третій день із гробу воскрес і життя світові подав як Життєдавець і Бог, утверди мій розум на волі Твоїй, єдиний Чоловіколюбець.

Богородичний: Ти, Діво Мати, Маріє, що безсіменно зачала Бога і Єву від прокляття визволила, моли Бога, що від Тебе прийняв тіло, спасти стадо Твоє.

Канон богородичний

Ірмос: Напочатку небеса всесильним Словом Твоїм утвердив Ти, Господи Спасе, і Вседіючим і Божественним Духом усю силу їх; на непорушному камені сповідання Твого утверди мене.

Змій, що приповз із Едема, бажанням обоження мене привабивши, в землю вкинув мене, але милостивий і за природою милосердний Господь, змилосердившись, обожив мене, у Твоїй, Мати Діво, утробі оселившись і подібним до мене ставши.

Благословен Плід утроби Твоєї, Діво Богородице, радосте всіх, Ти бо, Богоневісто, породила для всього світу радість і веселість, що воістину розганяє печаль гріховну.

Ти, Богородице Діво, породила нам Життя вічне, і Світло, і Мир, що вгамовує ворожнечу давню людей проти Отця й Бога через віру та сповідання благодаті.

Канон воскресний. Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4
Ірмос: Отчого лона не залишив Ти і на землю зійшов, Христе Боже! Почув я про таїнство Провидіння Твого і прославив Тебе, єдиний Чоловіколюбче.

Безвинний Владика, Який від Діви тіло прийняв і плечі свої на рани віддав рабу, що згрішив, зневажається биттям заради очищення гріхів моїх.

Ставши на судилищі беззаконних суддів, як звинувачений, осудження приймає і биття тлінною рукою по лицю терпить Той, Хто як Бог людину сотворив і судить землю справедливо.

Богородичний: Як істинна Мати Божа моли, Всенепорочна, Творця Твого й Сина направити мене до спасенного пристановища славної Його волі.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Провидівши Твоє пришестя, Христе, у часи останні, пророк взивав: почув я про силу Твою, Господи, що прийшов спасти всіх Твоїх помазаників.

Гріха не знаючи, через нього Ти, Господи, став тим, чим не був, коли чуже єство прийняв, щоб світ спасти і, привабивши, вбити мучителя.

Ти, Христе, був на хресті піднесений і гріх праотця Адама знищив, праматір радощами наповнив; Ти бо прийшов спасти всіх помазаників Твоїх.

Богородичний: Від Діви народившись, Ти вмираєш, але заблудлого розумом Адама оживляєш; смерть бо убоялася сили Твоєї, коли Ти прийшов зотлілих усіх спасти.

Канон богородичний

Ірмос: Отчого лона не залишив Ти і на землю зійшов, Христе Боже! Почув я про таїнство Провидіння Твого і прославив Тебе, єдиний Чоловіколюбче.

Ти, всехвальна і всеблага, що раніш творіння явилася перед Богом світлосяйною, просвіти сяйвом ясного світла Твого тих, що Тебе оспівують.

Ти, чиста, породила людям Бога, що від чистої крови Твоєї тіло прийняв і від множества гріхів визволяє тих, хто з любов’ю Тебе, Мати Діво, прославляє й шанує.

Розумна природа, навчена нині невимовної таємниці Твого, всехвальна, Різдва, священнодіє з Тим, Хто від Тебе, всеблаженна, народився.

Канон воскресний. Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5
Ірмос: Ніч несвітла для невірних, Христе, а для вірних світло в насолоді слів Твоїх; тому зранку до Тебе молюся і прославляю Твоє Божество.

За рабів Твоїх продаєшся, Христе, і мужньо терпиш биття по обличчю; Ти подаєш свободу тим, які Тобі співають: зранку до Тебе молюся і прославляю Твоє Божество.

Твоєю Божественною силою, через тіло немічне, Ти, Христе Спасе, сильного подолав і через воскресіння переможцем смерти мене показав.

Богородичний: Ти, Мати Пречиста, породила Бога, що від Тебе, всехвальна, боголіпно тіло прийняв; Ти бо зачала від Духа Святого, ложа шлюбного не пізнавши.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Господи Боже мій, від ночі до Тебе звертаючись, благаю: подай мені відпущення гріхів моїх; і молюся: до світла повелінь Твоїх путі мої направ.

Коли Тебе, до беззаконних зачисленого, на лобнім місці піднесли, світила ховалися, і земля хиталася, і світла завіса храму роздерлася, про відпадіння юдеїв сповіщаючи.

Тебе, що могутністю Твого незбагненного Божества всю силу мучителя знищив і Твоїм воскресінням мертвих воскресив, у піснях прославляємо.

Богородичний: Мати Царя й Бога, всехвальна Богородице, Твоїми молитвами очищення від гріхів пошли тим, що завжди з вірою і любов’ю в піснях Тебе прославляють.

Канон богородичний

Ірмос: Ніч несвітла для невірних, Христе, а для вірних світло в насолоді слів Твоїх; тому зранку до Тебе молюся і прославляю Твоє Божество.

Яків, ліствицю до неба приставлену побачивши, провидів Твій образ, неневісна; бо через Тебе, Всечиста Владичице, Бог разом з людьми жив.

Через Тебе, Діво, вічне визволення нині здобувши, щиро до Тебе взиваємо: радуйся, Богоневісто; і, світлу Твоєму радіючи, всехвальна, в піснях Тебе прославляємо.

Єдину Тебе, Діво Всенепорочна, немов лілею серед тернин знайшовши, осяяну чистотою і світлом дівства, Жених небесний нареченою обрав.

Канон воскресний. Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6
Ірмос: Плаваючи на хвилях житейських, потопаю з кораблем гріхів, і до звіра душогубного викидають мене; як Іона, взиваю до Тебе, Христе: із безодні смертоносної мене виведи.

Згадували про Тебе душі праведників, що були ув’язнені в пеклі, і просили в Тебе спасіння; його ж Ти, Христе, як милосердний, хрестом подав, зійшовши в місця підземні.

Зібрання апостолів втратило надію знову побачити Твій храм одушевлений і нерукотворний, стражданнями зруйнований, але, зверх надії поклонившись Йому, Воскреслого всюди проповідували.

Богородичний: Хто з людей зможе пояснити невимовне й всенепорочне, Діво Богоневісто, Різдво Твоє, що заради нас сталося. Бо Бог — Слово, незбагненно з’єднавшись з Тобою, через Тебе воплотився.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Іона з утроби пекельної взивав: од тління визволи життя моє; ми ж Тебе благаємо: всемогутній Спасе, помилуй нас.

Добровільно на хрест піднесений, Ти, милосердний Спасе, рукописання гріхів на ньому розіп’яв і владу ворожу знищив.

Воскресиш з мертвих владою Твоєю, Ти, Спасе, воскресив з Собою рід людський, даруючи нам життя й нетління, як Чоловіколюбець.

Богородичний: Не переставай, Богородице, молитися Богу нашому, Якого Ти незбагненно породила, щоб визволитися від бід тим, що Тебе, чиста Приснодіво, прославляють.

Канон богородичний

Ірмос: Плаваючи на хвилях житейських, потопаю з кораблем гріхів, і до звіра душогубного викидають мене; як Іона, взиваю до Тебе, Христе: із безодні смертоносної мене виведи.

Прообрази закону й пророчі віщування явно провістили Тебе, Чиста, що мала народити Благодійника всього творіння, Який багатократно й різноманітно благодіяв тим, що Тебе з вірою прославляють.

Первоствореного Адама, через підступ людиновбивці колись позбавленого Божественної райської насолоди, Ти, Неневісна, знову в рай ввела, породивши Того, Хто нас від гріха визволив.

Той, Хто з небуття Божественною волею і творчою силою все створив, з Твоєї, Чиста, утроби вийшов і Своїм Пребожественним сяйвом сущих у темряві смертній просвітив.

Кондак: Влада смерти вже не може тримати людей, бо зійшов Христос, сокрушаючи і знищуючи сили її; пекло вже переможене. Пророки одностайно радуються. Явився Спас сущим у вірі, промовляючи: виходьте, вірні, до воскресіння.

Ікос: Затремтіли від Єдиного з Тройці нині під землею пекло й смерть; земля затряслася, воротарі пекла, побачивши Тебе, жахнулися; все ж творіння разом з пророками співає радісно пісню перемоги Тобі, нашому Визволителеві й Богу, що нині знищив силу смерти. Викликнімо і взиваймо до Адама й до тих, що від Адама: древо знову ввело його; виходьте, вірні, у воскресіння.

Канон воскресний. Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7
Ірмос: Піч, вогнем розпалену, юнаки колись росоносною показали, єдиного Бога оспівуючи і промовляючи: хвальний отців Бог і препрославлений.

Дерево умертвило Адама, що з волі своєї вчинив непослух, а послух Христа оновлює його; заради мене розпинається Син Божий, препрославлений.

Тебе, Христе, що з гробу воскрес, усе творіння прославляє; Ти бо дарував життя тим, що були в пеклі, воскресіння — померлим, і сущим у темряві — світло препрославлене.

Богородичний: Радуйся, дочко тлінного Адама; радуйся, єдина Богоневісто; радуйся, що тління подолала, що Бога породила; Його ж моли, чиста, щоб спастися нам.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: У піч вогненну вкинуті, юнаки побожні вогонь на росу перемінили, пісню співаючи: благословен єси, Господи, Боже отців наших.

Ти древом хресним жало гріха затупив і списом Твого ребра рукописання переступу Адамового знищив; благословен єси, Господи, Боже отців наших.

Ти в ребро був проколотий і землю, осквернену кров’ю жертви ідольської, очистив краплями крови Божественної, благословен єси, Господи, Боже отців наших.

Богородичний: Ти, Богородице, світові замість сонця породила Світло — Христа, що з темряви визволив і Богопізнанням просвіщає усіх, що взивають: благословен єси, Боже отців наших.

Канон богородичний

Ірмос: Піч, вогнем розпалену, юнаки колись росоносною показали, єдиного Бога оспівуючи і промовляючи: хвальний отців Бог і препрославлений.

Тебе, Діво, що маєш ризи позолочені й квітчасті, возлюбив Творець Твій і Господь, хвальний отців Бог і препрославлений.

Очистився колись Ісая, прийнявши вугілля й побачивши в прообразі Сина Твого, Діво, хвального отців Бога й препрославленого.

Колись Божественні пророки, бачивши прообрази Різдва Твого Божественного, радісно співаючи взивали: хвальний отців Бог і препрославлений.

Канон воскресний. Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8
Ірмос: Неопалима купина, з вогнем на Синаї з’єднана, Бога явила Мойсеєві, повільномовному й гугнявому; а ревність до Бога трьох юнаків співцями непереможними у вогні показала; всі творіння, прославляйте Господа і величайте по всі віки.

Пречистий Агнець словесний, за світ у жертву принесений, жертвам закону край поклав і як Бог від гріхів очистив його, що безперестанно взиває: всі творіння, прославляйте Господа і величайте по всі віки.

Прийняте Творцем тіло наше, що перед стражданням не було нетлінним, після страждання й воскресіння стало недоступним тлінню й оновлює смертних, що взивають: усі творіння, прославляйте Господа і величайте по всі віки.

Богородичний: Діво, Твоя чистота і непорочність скверну й мерзенність всього світу очистила, і Ти, Пречиста, стала причиною нашого з Богом примирення; тому всі ми Тебе, Діво, благословляємо і прославляємо по всі віки.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Єдиного безначального Царя слави, Якого благословляють Небесні Сили і перед Яким тремтять чини ангельські, отроки, благословляйте, священики, прославляйте, люди, величайте по всі віки.

Того, Хто добровільно страждання перетерпів, і з волі Своєї був на хресті розіп’ятий, і сили пекельні знищив, отроки, благословляйте, священики, прославляйте, люди, величайте по всі віки.

Того, Хто знищив владу смерти, і в славі з гробу воскрес, і спас рід людський, отроки, благословляйте, священики, прославляйте, люди, величайте по всі віки.

Богородичний: Єдине милосердне й предвічне Слово, що в останній час від Діви народилося і прокляття стародавнє знищило, отроки, благословляйте, священики, прославляйте, люди, величайте по всі віки.

Канон богородичний

Ірмос: Неопалима купина, з вогнем на Синаї з’єднана, Бога явила Мойсеєві, повільномовному й гугнявому; а ревність до Бога трьох юнаків співцями непереможними у вогні показала; всі творіння, прославляйте Господа і величайте по всі віки.

Ти, Богородице, світлом Різдва Твого дивно світ просвітила, на Твоїх бо руках носила істинного Бога, що просвіщає вірних, які безперестанно взивають: усі творіння, прославляйте Господа і величайте по всі віки.

Побожно прославляємо Твою, чиста, утробу, що вмістила Бога, Який несказанно прийняв тіло, дав світло Богопізнання всім вірним, що взивають: усі творіння, прославляйте Господа і величайте по всі віки.

Мати світла, чиста Богородице, промінням світла Твого Ти світлими вчинила тих, що Тебе прославляють; Ти бо явилася оселею Світла, яке просвітлює світлом тих, що завжди взивають: усі творіння, прославляйте Господа і величайте по всі віки.

Потім співаємо пісню Богородиці: Величає душа моя Господа… з приспівом Чеснішу від Херувимів…

Канон воскресний. Пісня 9
Ірмос: Мати неневісна, Діво Богородице, що породила, не зазнавши тління, і Творцеві всього — Слову — тіло дала, вмістилище Невмістимого, оселе незбагненного Творця Твого, Тебе величаємо.

Усі ви, що інакше думаєте і Божеству страждання приписуєте, замовкніть, бо ми величаємо Господа слави — як Одного у двох природах, тілом розіп’ятого, та не розіп’ятого єством Божественним.

Ви, що воскресіння тіл відкинули, йдіть до гробу Христового і переконайтеся, що тіло Життєдавця було умертвлене і знову воскресло для запевнення останнього воскресіння, на яке ми уповаємо.

Троїчний: Вшановуючи Тройцю не Божеств, а іпостасей, і Одиницю не осіб, а Божества, ми розсікаємо тих, що Її розділяють, рівно ж поборюємо тих, що зважуються зливати в одне Тройцю, Яку ми величаємо.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Мати Божа й Діва, що народжує і залишається Дівою, не природи, а милости Божої діло; тому, як єдину, що Божественних чудес сподобилася, Тебе завжди величаємо.

Христос — Світло від Світла, сяйво Отчої слави, що засяяло предвічно, — немов у темряві, засяяв для життя людського і темряву, що була навкруги, розігнав. Його ми, вірні, безперестанно величаємо.

Нехай посоромляться ті, що, бачивши у Христі страждання тіла й силу Божества, визнають односкладову природу; бо один і той самий як людина вмирає, а встає як Творець усього.

Миро мертвим, а живому спів, сльози тим, що вмирають, а Життю всіх пісню принесіть, жони, — промовляв проповідник воскресіння, благовістячи воскресіння Христове.

Богородичний: Не знаю іншого Бога, крім Тебе, що мене з язичників невірних невістою Своєю обрав, взиває до Тебе Церква. Тому даруй, Слово, як милосердний спасіння вірним молитвами Тієї, що Тебе породила.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Приснодіво отроковице, Ти причиною вічних радощів і веселощів для нас стала, породивши Визволителя, Який істиною і Духом Божественним визволяє тих, що Його як Бога шанують.

Праотець Твій Давид, Тебе, Пречиста, прославляючи, називає Тебе ковчегом святости Божественної, що надприродно вмістив Бога, Який у лоні Отця перебуває; Його ж ми, вірні, безперестанно величаємо.

Ти, Діво, воістину стала вищою за всяке творіння, бо тілом породила нам Творця всього; тому, як Мати єдиного Владики над усім, найпершу перемогу носиш.

Після катавасії мала єктенія, а потім Свят Господь Бог наш… і екзапостиларій ранній.

Стихири хвалітні воскресні
Стих: Виконати над ними суд написаний. Слава ця буде всім преподобним Його.

Воскрес Христос із мертвих, кайдани смерти розірвавши. Благовісти, земле, радість велику, оспівуйте, небеса, Божу славу.

Стих: Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його.

Воскресіння Христове бачивши, поклонімось святому Господу Ісусу, єдиному безгрішному.

Стих: Хваліть Його в могутності сили Його, хваліть Його за безмежну велич Його.

Воскресінню Христовому безперестанно поклоняємося, бо Він спас нас од беззаконня нашого, святий Господь Ісус, що явив воскресіння.

Стих: Хваліть Його голосом сурми, хваліть Його на арфі та гуслях.

Чим віддячимо Господу за все, що Він дав нам? Задля нас Бог серед людей жив; заради зотлілого єства Слово стало тілом і оселилося між нами; до невдячних прийшов Благодійник, до полонених — Визволитель, до сущих у темряві — Сонце правди; на хресті страждає Безстрасний; у пеклі — Світло, у смерті — Життя; заради загиблих — Воскресіння. Взивайте до Нього: Боже наш, слава Тобі.

Стих: Хваліть Його хором під тимпани, хваліть Його на струнах і органах.

Твоєю силою могутньою Ти, Господи, врата пекельні зруйнував і владу смерти знищив, і Твоїм Божественним і славним воскресінням, Цар усіх і Бог всемогутній, Ти воскресив мертвих, що од віку в темряві перебували.

Стих: Хваліть Його на органах милозвучних, хваліть Його на органах і зі співом. Все, що дише, нехай хвалить Господа.

Прийдіть, радіймо в Господі і веселімось Його воскресінням, Він бо воскресив мертвих із незламних кайданів пекельних і як Бог дарував світові життя вічне і велику милість.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Осяйний ангел сидів на камені гробу, що Життя прийняв, і жонам-мироносицям благовістив, промовляючи: воскрес Господь, як провістив вам; сповістіть Його учеників, що Він буде поперед вас у Галилеї і подає світові життя вічне і велику милість.

Стих: Буду славити Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

Чому ви, юдеї беззаконні, камінь наріжний відкинули? Це Той, що Його поклав Бог у Сионі, Який у пустелі виточив воду зі скелі і з ребра Свого нам безсмертя виточує. Це Камінь, від дівственої гори відсічений без хотіння чоловічого, Син Людський, Який іде на хмарах небесних до ветхого днями, як сказав Даниїл, і Царство Його вічне.

Слава,.. і рання євангельська стихира. І нині,.. і цей богородинний:

Преблагословена єси, Богородице, Діво, бо Той, Хто воплотився від Тебе, пекло полонив, Адама покликав, прокляття знищив, Єву визволив, смерть умертвив, і ми ожили. Тому ми, співаючи, взиваємо: благословенний Христос Бог наш, що так благоволив, слава Тобі.

Потім велике славослів’я і цей тропар недільний:

В день спасіння світу співаймо Воскреслому із гробу і Начальнику життя нашого, зруйнував бо Він смертю смерть, перемогу подав нам і велику милість.

Потім єктенії і відпуст.

На Літургії Блаженні…
Прекрасний і на смак добрий був плід, що мене умертвив. Христос — древо життя, від якого споживаючи, не вмираю, а з розбійником взиваю: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.

Стих: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Ти, милосердний, на хрест піднесений, рукописання стародавнього гріха Адамового знищив і спас від омани увесь рід людський; тому прославляємо Тебе, благодійника, Господи.

Стих: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Ти, милосердний Христе, розіп’яв на хресті гріхи наші і Твоєю смертю смерть умертвив, померлих із мертвих воскресив; тому поклоняємося Твоєму святому воскресінню.

Стих: Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

Колись змій отруту у вуха Єви влив, а Христос на древі хресному світові насолоду життя виточив; тому взиваємо: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.

Стих: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та зводитимуть на вас усяке лихослів’я і наклепи — Мене ради.

Ти, життя всіх, Христе, як смертний, був у гріб покладений, і окови пекла зруйнував, і як всемогутній на третій день у славі воскрес, і всіх просвітив; слава Твоєму воскресінню.

Стих: Радуйтеся і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.

Господь триденний із мертвих воскрес, мир Свій ученикам дарував і прославив їх, і послав, сказавши: всіх приведіть до Царства Мого.

Слава…

Отець — світло, Син і Слово — світло, Дух Святий — світло, але триєдине світло, бо один Бог у трьох Лицях, в єдиному ж Єстві й началі, нероздільний, незлитний, предвічний.

І нині…

Богородичний: Ти, Богородице, Сина і Слово Отця породила, як Він Сам знає; тому ми, через Тебе обожені, до Тебе, Діво Мати, взиваємо: радуйся, християн надія.

Прокимен: Господь кріпость людям Своїм дасть; Господь благословить людей Своїх миром.

Стих: Принесіть Господу, сини Божі, принесіть Господу молодих ягнят.

Алилуя.

Стих: Благо є сповідуватися Господу і співати імені Твоєму, Вишній.

Стих: Сповіщати зранку милість Твою, й істину Твою на всяку ніч.

У неділю на вечірні
На Господи, взиваю… стихири зворушливі, глас 7-й.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Піднеси очі твої, душе моя, і подивися на Провидіння Боже і на милосердя, як Він, небо прихиливши, зійшов на землю, щоб піднести тебе з безодні твоїх пристрастей і на камені віри тебе поставити. О дивне чудо! Слава приниженню Твоєму, Чоловіколюбче.

Стих: Ради імені Твого я страждаю за Тебе, Господи, страждає душа моя за Слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

Подивись на твої діла беззаконні, душе моя, і дивуйся: як тебе земля носить і як вона не розійшлась? Як дикі звірі тебе не з’їдають? Та як і сонце незаходиме не перестає тобі світити? Встань, покайся і взивай до Господа: згрішив я перед Тобою, згрішив, помилуй мене.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

На Тебе надію покладаючи, Всесильний Господи, благаємо Тебе, визволи нас від усякої біди, страждання та нападу ворожого, щоб ми мирно життя наше провадили і, в чистоті поживши, знайшли Тебе, Владику, в день судний милостивим та милосердним.

Інші стихири святим небесним безплотним ангелам.

Стих: Бо в Господа милість і велике в Нього визволення. Він визволить нас від усяких беззаконь наших.

Архангели, що просвітлюєтеся сяйвом Тройці, посвітіть тих, що з вірою вас оспівують.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

Покровом крил ваших усіх вірних від духів лукавства охороняйте, темряву знищуйте.

Слава: і нині.

Богородичний: Разом з ангелами всі до Богородиці в піснях взивайте, бо Вона породила Спасителя світові і після Різдва Дівою залишилася, і Різдвом Своїм світ від спокуси визволила; Та, що годує молоком Визволителя душ наших, подає нам поживу, що ніколи не вичерпується.

Потім Світло тихе… і прокимен:

Прославляйте нині Господа, всі раби Господні.

Стих: Що стоїте в храмі Господньому, у дворах дому Бога нашого.

Потім Сподоби, Господи… і єктенія.

На стиховні стихири зворушливі:

Милосердний Боже, як блудний син я прийшов; прийми мене, що до Тебе припадаю, як одного з наймитів Твоїх, і помилуй мене, Чоловіколюбче.

Стих: До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.

Як той, що потрапив у руки розбійників і був поранений, так і я впав у гріхи многі, і душа моя зранена; до кого звернуся, винний я? Тільки до Тебе, милосердного Цілителя душ; вияви на мені, Боже, велику Твою милість.

Стих: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

Слава Тобі, Христе Боже, похвало апостолів і радосте мучеників, що проповідували Тройцю Одноістотну.

Слава: і нині.

Богородичний: Разом з ангелами до Тебе, Богоневісто, взиваємо: радуйся, називаючи Тебе палатою, і вратами, і престолом вогненним, і горою нерозсіченою, і купиною неопалимою.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар святому. Слава: і нині, богородичний на глас тропаря.

Потім єктенія і відпуст.

 

 

ΠΑΡΑΚΛΗΤΙΚΗ

ΚΥΡΙΑΚΗ ΒΑΡΥΣ ΗΧΟΣ
Τῼ ΣΑΒΒΑΤῼ ΕΣΠΕΡΑΣ

ΕΝ Τῼ ΜΙΚΡῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος βαρὺς
Δεῦτε ἀγαλλιασώμεθα τῷ Κυρίῳ,
τῷ συντρίψαντι θανάτου τὸ κράτος,
καὶ φωτίσαντι ἀνθρώπων τὸ γένος,
μετὰ τῶν Ἀσωμάτων κραυγάζοντες·
Δημιουργὲ καὶ Σωτὴρ ἡμῶν δόξα σοι.

Ἦχος βαρὺς
Σταυρὸν ὑπέμεινας Σωτήρ, καὶ ταφὴν δι’ ἡμᾶς,
θανάτῳ δὲ ὡς Θεός, θάνατον ἐνέκρωσας·
διὸ προσκυνοῦμεν τὴν τριήμερόν σου ἀνάστασιν, Κύριε δόξα σοι.

Ἦχος βαρὺς
Ἀπόστολοι ἰδόντες τὴν Ἔγερσιν τοῦ Δημιουργοῦ,
ἐθαύμασαν βοῶντες τὴν αἴνεσιν τὴν Ἀγγελικήν.
Αὕτη ἡ δόξα τῆς Ἐκκλησίας,
οὗτος ὁ πλοῦτος τῆς Βασιλείας,
ὁ παθὼν δι’ ἡμᾶς, Κύριε δόξα σοι.
Δογματικόν.
Ἦχος βαρὺς
Φρικτὸν καὶ ἄρρητον ὄντως, τὸ ἐπὶ σοὶ πεπραγμένον, μυστήριον Ἀμίαντε! Λόγον γὰρ τῶν πάντων αἴτιον, ὑπὲρ αἰτίαν καὶ λόγον, τῷ ἁγίῳ Πνεύματι σωματωθέντα τέτοκας, ἐκ σοῦ τὴν σάρκα ἀνειληφότα, τῆς οἰκείας φύσεως, ἀμεταβλήτου μεινάσης· συνδραμόντων γὰρ ἑκατέρων, αὐθυπάρκτως καθ’ ὑπόστασιν ἑνικήν, διπλοῦς τῇ φύσει προέρχεται ὅλος Θεός, καὶ ὅλος ἄνθρωπος, τὴν ἐπ’ ἀμφοῖν ὁλότητα, ἐνεργητικοῖς ἰδιώμασιν ἐνδεικνύμενος· πεπονθὼς γὰρ ἐν Σταυρῷ σαρκικῶς, ἀπαθὴς διέμεινεν ὁ αὐτὸς θεϊκῶς, ὥσπερ βροτὸς τεθνηκώς, ἀνεβίω ὡς Θεὸς τριήμερος, τὸ κράτος τοῦ θανάτου καθελών, καὶ φθορᾶς ῥυσάμενος τὸ ἀνθρώπινον. Αὐτὸν ὡς Λυτρωτήν, καὶ Σωτῆρα τοῦ γένους ἡμῶν, Θεομῆτορ αἴτησαι, καταπέμψαι ἡμῖν, τῶν οἰκτιρμῶν αὐτοῦ, τὸ μέγα ἔλεος.

Εἰς τὸν Στίχον, τὸ Ἀναστάσιμον Στιχηρόν.
Ἦχος βαρὺς
Ἀνέστης ἐκ τοῦ τάφου, Σωτὴρ τοῦ κόσμου, καὶ συνήγειρας τοὺς ἀνθρώπους, σὺν τῇ σαρκί σου, Κύριε δόξα σοι.
Στίχ. Μνησθήσομαι τοῦ ὀνόματός σου ἐν πάσῃ γενεᾷ καὶ γενεᾷ.
Καὶ Στιχηρὰ τῆς Θεοτόκου.
Ἦχος βαρὺς
Καταφρονήσαντες πάντων ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀνατολὴ τοῦ Ἡλίου, τοῦ νοητοῦ Παρθένε γέγονας, ἐπὶ δυσμῶν τῆς καθ’ ἡμᾶς γενομένου φύσεως, ἀλλ’ ὡς ἔχουσα παρρησίαν, αὐτὸν ἐκδυσώπησον Θεοτόκε πανύμνητε, ἀμετρήτων πταισμάτων ἐλευθερῶσαι, τὰς ψυχὰς ἡμῶν.
Στίχ. Ἄκουσον, θύγατερ, καὶ ἴδε, καὶ κλῖνον τὸ οὖς σου, καὶ ἐπιλάθου τοῦ λαοῦ σου καὶ τοῦ οἴκου τοῦ Πατρός σου.
Ἦχος βαρὺς
Ῥάβδος ῥίζης Παρθένε, τοῦ Ἱεσσαὶ σαφῶς ἐβλάστησας, τὸν τὰ φυτὰ τῆς ἀπάτης, ἐκ ῥίζης ἀφανίσαντα, ἀλλ’ ὡς ἔχουσα παρρησίαν, ἀπαύστως ἱκέτευε, ἐκριζῶσαι Πανύμνητε, τὰ τῆς καρδίας μου πάθη, καὶ τὸν αὐτοῦ ἐμφυτεῦσαι φόβον, καὶ σῶσαί με.
Στίχ. Τὸ πρόσωπόν σου λιτανεύσουσιν οἱ πλούσιοι τοῦ λαοῦ.
Ἦχος βαρὺς
Πύλη Θεοῦ Παναγία, ἐκ τῶν πυλῶν τοῦ ᾅδου ῥῦσαί με, καὶ μετανοίας τὴν ὁδόν, κᾀμοὶ καθυπόδειξον, δι’ ἧς εὑρήσω πύλην, τὴν πρὸς ζωὴν εἰσάγουσαν, ὁδηγὲ πλανωμένων, πιστῶν ἀνθρώπων τὸ γένος φρούρησον, καὶ σῶσον τὰς ψυχὰς ἡμῶν.
Θεοτοκίον
Ἦχος βαρὺς
Ἐκ σοῦ παναγία Θεοτόκε Παρθένε, ἀφράστως ἐτέχθη Χριστὸς ὁ Θεὸς ἡμῶν, ἀληθῶς ὑπάρχων Θεὸς προαιώνιος, καὶ ἄνθρωπος πρόσφατος, τὸ μέν, ὢν αΐδιος, τὸ δέ, δι’ ἡμᾶς γενόμενος· σῴζει γὰρ ἐν ἑαυτῷ, ἑκατέρας φύσεως τὴν ἰδιότητα, τὴν μέν, διαλάμπων θαύμασι, τὴν δέ, πιστούμενος πάθεσιν· ὅθεν εἷς καὶ ὁ αὐτός, καὶ θνῄσκει ὡς ἄνθρωπος, καὶ ὡς Θεὸς ἀνίσταται, ὃν ἱκέτευε, σεμνὴ Ἀπειρόγαμε, σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος βαρὺς
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Κατέλυσας τῷ Σταυρῷ σου τὸν θάνατον,
ἠνέῳξας τῷ Λῃστῇ τὸν Παράδεισον,
τῶν Μυροφόρων τὸν θρῆνον μετέβαλες,
καὶ τοῖς σοῖς Ἀποστόλοις κηρύττειν ἐπέταξας·
ὅτι ἀνέστης Χριστὲ ὁ Θεός,
παρέχων τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.
Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

ΕΝ Τῼ ΜΕΓΑΛῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος βαρὺς
Δεῦτε ἀγαλλιασώμεθα τῷ Κυρίῳ,
τῷ συντρίψαντι θανάτου τὸ κράτος,
καὶ φωτίσαντι ἀνθρώπων τὸ γένος,
μετὰ τῶν Ἀσωμάτων κραυγάζοντες·
Δημιουργὲ καὶ Σωτὴρ ἡμῶν δόξα σοι.

Ἦχος βαρὺς
Σταυρὸν ὑπέμεινας Σωτήρ, καὶ ταφὴν δι’ ἡμᾶς,
θανάτῳ δὲ ὡς Θεός, θάνατον ἐνέκρωσας·
διὸ προσκυνοῦμεν τὴν τριήμερόν σου ἀνάστασιν, Κύριε δόξα σοι.

Ἦχος βαρὺς
Ἀπόστολοι ἰδόντες τὴν Ἔγερσιν τοῦ Δημιουργοῦ,
ἐθαύμασαν βοῶντες τὴν αἴνεσιν τὴν Ἀγγελικήν.
Αὕτη ἡ δόξα τῆς Ἐκκλησίας,
οὗτος ὁ πλοῦτος τῆς Βασιλείας,
ὁ παθὼν δι’ ἡμᾶς, Κύριε δόξα σοι.
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Κἂν συνελήφθης Χριστέ, ὑπὸ ἀνόμων ἀνδρῶν,
ἀλλὰ σύ μου εἶ Θεός, καὶ οὐκ αἰσχύνομαι,
ἐμαστίχθης τὸν νῶτον, οὐκ ἀρνοῦμαι.
Σταυρῷ προσηλώθης, καὶ οὐ κρύπτω·
εἰς τὴν Ἔγερσίν σου καυχῶμαι·
ὁ γὰρ θάνατος σου ζωή μου.
Παντοδύναμε καὶ φιλάνθρωπε, Κύριε δόξα σοι.

Ἦχος βαρὺς
Δαυϊτικὴν προφητείαν ἐκπληρῶν, Χριστὸς μεγαλειότητα,
ἐν Σιών, τὴν οἰκείαν Μαθηταῖς ἐξεκάλυψεν, αἰνετὸν δεικνὺς ἑαυτόν, καὶ δοξαζόμενον ἀεί,
σὺν Πατρὶ τε καὶ Πνεύματι ἁγίῳ,
πρότερον μὲν ἄσαρκον ὡς Λόγον,
ὕστερον δὲ δι’ ἡμᾶς, σεσαρκωμένον, καὶ νεκρωθέντα ὡς ἄνθρωπον,
καὶ ἀναστάντα κατ’ ἐξουσίαν ὡς φιλάνθρωπον.

Ἦχος βαρὺς
Κατῆλθες ἐν τῷ ᾍδῃ Χριστὲ ὡς ἠβουλήθης,
ἐσκύλευσας τὸν θάνατον, ὡς Θεὸς καὶ Δεσπότης, καὶ ἀνέστης τριήμερος,
συναναστήσας τὸν Ἀδάμ, ἐκ τῶν τοῦ ᾍδου δεσμῶν καὶ τῆς φθορᾶς, κραυγάζοντα καὶ λέγοντα·
Δόξα τῇ Ἀναστάσει σου, μόνε φιλάνθρωπε.

Ἦχος βαρὺς
Ἐν τάφῳ κατετέθης,
ὡς ὁ ὑπνῶν Κύριε,
καὶ ἀνέστης τριήμερος,
ὡς δυνατὸς ἐν ἰσχύϊ, συναναστήσας τὸν Ἀδάμ,
ἐκ τῆς φθορᾶς τοῦ θανάτου, ὡς παντοδύναμος.
Δόξα…
Καὶ νῦν…
Θεοτοκίον – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Μήτηρ μὲν ἐγνώσθης, ὑπὲρ φύσιν Θεοτόκε, ἔμεινας δὲ παρθένος, ὑπὲρ λόγον καὶ ἔννοιαν,
καὶ τὸ θαῦμα τοῦ τόκου σου, ἑρμηνεῦσαι γλῶσσα οὐ δύναται·
παραδόξου γὰρ οὔσης τῆς συλλήψεως Ἁγνή, ἀκατάληπτός ἐστιν ὁ τρόπος τῆς κυήσεως·
ὅπου γὰρ βούλεται Θεός, νικᾶται φύσεως τάξις.
Διό σε πάντες Μητέρα τοῦ Θεοῦ γινώσκοντες, δεόμεθά σου ἐκτενῶς. Πρέσβευε τοῦ σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Ἀπόστιχα, Τὸ Ἀναστάσιμον. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ἀνέστης ἐκ τοῦ τάφου, Σωτὴρ τοῦ κόσμου,
καὶ συνήγειρας τοὺς ἀνθρώπους, σὺν τῇ σαρκί σου,
Κύριε δόξα σοι.
Στίχ. Ὁ Κύριος ἐβασίλευσεν, εὐπρέπειαν ἐνεδύσατο.
Ἀπόστιχα, Τὰ κατ’ Ἀλφάβητον. – Ὀκτώηχος
Τὸν ἀναστάντα ἐκ νεκρῶν, καὶ φωτίσαντα τὰ πάντα, δεῦτε προσκυνήσωμεν·
ἐκ τῆς τοῦ ᾍδου γὰρ τυραννίδος, ἡμᾶς ἠλευθέρωσε,
διὰ τῆς αὐτοῦ τριημέρου Ἐγέρσεως, ζωὴν ἡμῖν δωρησάμενος, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Στίχ. Ἐνεδύσατο ὁ Κύριος δύναμιν καὶ περιεζώσατο.
Ὑπὸ τὸν ᾍδην κατελθὼν Χριστέ, θάνατον ἐσκύλευσας,
καὶ τριήμερος ἀναστάς, ἡμᾶς συνανέστησας,
δοξάζοντας τὴν σὴν παντοδύναμον Ἔγερσιν, Κύριε φιλάνθρωπε.
Στίχ. Καὶ γὰρ ἐστερέωσεν τὴν οἰκουμένην, ἥτις οὐ σαλευθήσεται.
Φοβερὸς ὤφθης Κύριε,
ἐν τάφῳ κείμενος ὡς ὁ ὑπνῶν,
ἀναστὰς δὲ τριήμερος ὡς δυνατός, τὸν Ἀδὰμ συνανέστησας
κραυγάζοντα· Δόξα τῇ Ἀναστάσει σου, μόνε φιλάνθρωπε.
Δόξα…
Καὶ νῦν…

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Ἰδοὺ πεπλήρωται ἡ τοῦ Ἡσαΐου πρόρρησις·
Παρθένος γὰρ ἐγέννησας,
καὶ μετὰ τόκον,
ὡς πρὸ τόκου διέμεινας.
Θεὸς γὰρ ἦν ὁ τεχθείς·
διὸ καὶ φύσις ἐκαινοτόμησεν.
Ἀλλ’ ὧ Θεομῆτορ,
ἱκεσίας σῶν δούλων,
σῷ τεμένει προσφερομένας σοι,
μὴ παρίδῃς, ἀλλ’ ὡς τὸν Εὔσπλαγχνον σαῖς ἀγκάλαις φέρουσα,
σοῖς οἰκέταις σπλαγχνίσθητι,
καὶ πρέσβευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Ὢ θαύματος καινοῦ,
πάντων τῶν πάλαι θαυμάτων! τίς γὰρ ἔγνω Μητέρα,
ἄνευ ἀνδρὸς τετοκυῖαν,
καὶ ἐν ἀγκάλαις φέρουσαν,
τὸν ἅπασαν τὴν κτίσιν περιέχοντα;
Θεοῦ ἐστι βουλὴ τὸ κυηθέν,
ὃν ὡς βρέφος Πάναγνε,
σαῖς ὠλέναις βαστάσασα,
καὶ μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
μὴ παύσῃ δυσωποῦσα ὑπὲρ τῶν σὲ τιμώντων,
τοῦ οἰκτειρῆσαι καὶ σῶσαι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Ἀσπόρως ἐκ θείου Πνεύματος,
βουλήσει δὲ Πατρός,
συνείληφας Υἱὸν τὸν τοῦ Θεοῦ,
ἐκ Πατρὸς ἀμήτορα,
πρὸ τῶν αἰώνων ὑπάρχοντα,
δι’ ἡμᾶς δὲ ἐκ σοῦ ἀπάτορα γεγονότα,
σαρκὶ ἀπεκύησας,
καὶ βρέφος ἐγαλούχησας.
Διὸ μὴ παύσῃ πρεσβεύειν,
τοῦ λυτρωθῆναι κινδύνων τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Νεῦσον παρακλήσει σῶν οἰκετῶν Πανάμωμε,
παύουσα δεινῶν ἡμῶν ἐπαναστάσεις,
πάσης θλίψεως ἡμᾶς ἀπαλλάττουσα·
σὲ γὰρ μόνην ἀσφαλῆ,
καὶ βεβαίαν ἄγκυραν ἔχομεν,
καὶ τὴν σὴν προστασίαν κεκτήμεθα.
Μὴ αἰσχυνθῶμεν Δέσποινα, σὲ προσκαλούμενοι,
σπεῦσον εἰς ἱκεσίαν, τῶν σοὶ πιστῶς βοώντων·
Χαῖρε Δέσποινα, ἡ πάντων βοήθεια,
χαρὰ καὶ σκέπη, καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Ναὸς καὶ πύλη ὑπάρχεις,
παλάτιον καὶ θρόνος τοῦ Βασιλέως, Παρθένε πάνσεμνε,
δι’ ἧς ὁ λυτρωτής μου Χριστὸς ὁ Κύριος,
τοῖς ἐν σκότει καθεύδουσιν ἐπέφανεν,
Ἥλιος ὑπάρχων δικαιοσύνης,
φωτίσαι θέλων οὓς ἔπλασε,
κατ’ εἰκόνα ἰδίαν χειρὶ τῇ ἑαυτοῦ.
Διὸ Πανύμνητε, ὡς μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
ἀδιαλείπτως πρέσβευε, σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ ποιητὴς καὶ λυτρωτής μου Πάναγνε,
Χριστὸς ὁ Κύριος,
ἐκ τῆς σῆς νηδύος προελθών,
ἐμὲ ἐνδυσάμενος,
τῆς πρῴην κατάρας,
τὸν Ἀδὰμ ἠλευθέρωσε·
διό σοι Πάναγνε,
ὡς τοῦ Θεοῦ Μητρί τε καὶ Παρθένῳ ἀληθῶς,
βοῶμεν ἀσιγήτως,
τὸ Χαῖρε τοῦ Ἀγγέλου.
Χαῖρε Δέσποινα,
προστασία καὶ σκέπη,
καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὑπὸ τὴν σὴν Δέσποινα σκέπην,
πάντες οἱ γηγενεῖς,
προσπεφευγότες βοῶμέν σοι·
Θεοτόκε ἡ ἐλπὶς ἡμῶν,
ῥῦσαι ἡμᾶς ἐξ ἀμέτρων πταισμάτων,
καὶ σῶσον τὰς ψυχάς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ἀνύμφευτε Παρθένε,
ἡ τὸν Θεὸν ἀφράστως συλλαβοῦσα σαρκί,
Μήτηρ Θεοῦ τοῦ ὑψίστου,
σῶν οἰκετῶν παρακλήσεις δέχου Πανάμωμε,
ἡ πᾶσι χορηγοῦσα καθαρισμὸν τῶν πταισμάτων,
νῦν τὰς ἡμῶν ἱκεσίας προσδεχομένη,
δυσώπει σωθῆναι πάντας ἡμᾶς.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος βαρὺς
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Κατέλυσας τῷ Σταυρῷ σου τὸν θάνατον,
ἠνέῳξας τῷ Λῃστῇ τὸν Παράδεισον,
τῶν Μυροφόρων τὸν θρῆνον μετέβαλες,
καὶ τοῖς σοῖς Ἀποστόλοις κηρύττειν ἐπέταξας·
ὅτι ἀνέστης Χριστὲ ὁ Θεός,
παρέχων τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν
τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε•
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ, ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν
τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς, ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον, καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σού Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται·
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος·
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς, ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

ΕΝ Τῼ ΜΕΣΟΝΥΚΤΙΚῼ

Κανὼν Τριαδικός, οὗ ἡ ἀκροστιχίς·
Αἰνῶ, Τριάς, σὲ τὴν μοναρχικὴν φύσιν
ᾨδὴ α’
Ἦχος βαρὺς
Νεύσει σου πρὸς γεώδη ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἄνοιξόν μου τὸ στόμα, τὸ νοερὸν τῆς καρδίας, καὶ χείλη τὰ ἔνυλα, πρὸς αἴνεσίν σου τρίφωτε, μία Θεότης ἁπάντων ᾄδειν σοι ᾠδήν, φωτουργὲ χαριστήριον.

Ἵνα τὸ ὑπερβάλλον, τῆς σῆς χρηστότητος δείξῃς, διέπλασας ἄνθρωπον, Τριὰς ἀπειροδύναμε, μόνην εἰκόνα πηλίνην, σοῦ τῆς ἀρχικῆς, πλαστουργὲ κυριότητος.

Νοῦς ὁ ἄναρχος Λόγον, συναϊδίως γεννήσας, καὶ Πνεῦμα συνάναρχον, ἐκλάμψας κατηξίωσεν, ἕνα Θεὸν κατ’ οὐσίαν, σύμμορφον ἡμᾶς, προσκυνεῖν τρισυπόστατον.
Θεοτοκίον.
Ὤφθης ἐπὶ τῆς βάτου, τῷ Μωϋσῇ Θεοῦ Λόγε, ὡς πῦρ καθαρτήριον, μὴ φλέγον δὲ τὸ σύνολον, τὴν ἐκ Παρθένου προτυπῶν σου, σάρκωσιν δι’ ἧς, τους βροτοὺς ἀνεμόρφωσας.

ᾨδὴ γ’
Ἦχος βαρὺς
Ὁ κατ’ ἀρχὰς τοὺς οὐρανοὺς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸν ἑνικὸν καὶ τριλαμπῆ, καὶ παντουργόν σε Δεσπότην, ἀνυμνοῦντες τῶν ἁμαρτιῶν, καὶ τῶν πειρασμῶν αἰτοῦμεν λύτρωσιν, ἀπειροδύναμε Θεέ· μὴ οὖν παρίδῃς τούς πίστει, σοῦ τὴν ἀγαθότητα δοξάζοντας.

Ῥάδαμνος ὤφθης ἐκ Πατρός, ὡς ἀπὸ ῥίζης ἀνάρχου, Θεὸς Λόγος καὶ ἰσοσθενής, σὺν τῷ συμφυεῖ καὶ θείῳ Πνεύματι, καὶ διὰ τοῦτο οἱ πιστοί, τριαδικὴν τοῖς προσώποις, μίαν Κυριότητα δοξάζομεν.

Ἰσοκλεῆ καὶ συμφυῆ, τὴν τρισυπόστατον φύσιν, ἀμερίστως καὶ διαιρετῶς, καὶ μοναρχικὴν Τριάδα πάντες σε, δοξολογοῦμεν οἱ πιστοί, καὶ προσκυνοῦντες αἰτοῦμεν, τῶν πλημμελημάτων τὴν συγχώρησιν.
Θεοτοκίον.
Ἀναλλοιώτως τοῖς βροτοῖς, ὁμοιωθεὶς κατὰ πάντα, Θεοῦ Λόγε Κόρης ἐξ ἁγνῆς, προῆλθες σαφῶς, καὶ πᾶσιν ἔδειξας, τὴν θεαρχίαν τριλαμπῆ, καὶ ἑνικὴν τῇ οὐσίᾳ, τῶν ἀπαραλλάκτων ὑποστάσεων.

Κάθισμα
Ἦχος βαρὺς
Ὁ δι’ ἐμὲ ἀνασχόμενος ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἡμαρτηκότας ἐλέησον, Τριὰς ἁγία τοὺς δούλους σου, οὓς δέξαι μετανοοῦντάς σοι Εὔσπλαγχνε, καὶ συγχωρήσεως ἀξίωσον.
Δόξα. Καὶ νῦν. Θεοτοκίον. ὅμοιον
Τὰς κακωθείσας ψυχὰς ἡμῶν, ταῖς ἁμαρτίαις ἀγάθυνον, πάναγνε Θεοτόκε, καὶ λύτρωσαι πταισμάτων, τοὺς σὲ ὑμνοῦντας Θεονύμφευτε.

ᾨδὴ δ’
Ἦχος βαρὺς
Ὁ Πατρικοὺς κόλπους ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Συνεκτικὴ τρίφωτε Μονάς, θεαρχικὴ καὶ σωστικὴ τῶν ὅλων τοὺς σοὺς ὑμνῳδοὺς νῦν περιφρούρησον, καὶ σῶσον ἐκ θλίψεων, καὶ παθῶν καὶ πάσης κακώσεως.

Σημαντικῶν λέξεων τῆς σῆς, ἀκαταλήπτου τριφαοῦς Θεότητος, ἀποροῦντες ἀνυμνοῦμέν σε, φιλάνθρωπε Κύριε, καὶ δοξάζομέν σου τὴν δύναμιν.

Ἐπὶ τῆς γῆς ὡς ἐν οὐρανοῖς, σὺν Ἀσωμάτων τοῖς χοροῖς, Μονάς, Τριάς, ἀμερίστως σε μερίζομεν, καὶ πόθῳ δοξάζομεν, ὡς τῶν ὄντων πάντων δεσπόζουσαν.
Θεοτοκίον.
Τῆς Πατρικῆς δόξης οὐκ ἐκστάς, εἰς τὴν ἡμῶν ἐσχατιὰν κατῆλθες ἑκών, σαρκωθεὶς ὁ Ὑπερούσιος, καὶ πάντας ἀνύψωσας, πρὸς τὴν θείαν δόξαν ὡς εὔσπλαγχνος.

ᾨδὴ ε’
Ἦχος βαρὺς
Οἱ ὀρθρίζοντες ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἡ ἀρχίφωτος φύσις, Τριὰς τοῖς χαρακτῆρσι, καὶ Μονὰς ἐν βουλήσει, καὶ δόξῃ καὶ τιμῇ, κραταίωσον ἡμᾶς, εἰς τὴν σὴν ἀγάπησιν. (Δίς)

Νοῦν καὶ Λόγον καὶ Πνεῦμα, τὴν μίαν θεαρχίαν, καὶ τρισήλιον φύσιν, δοξάζοντες αἰτοῦμεν, ῥυσθῆναι πειρασμῶν, καὶ παντοίων θλίψεων.
Θεοτοκίον.
Μορφωθεὶς Θεοῦ Λόγε, τὴν φύσιν τῶν ἀνθρώπων, ἐξ ἁγίας Παρθένου, Τριάδα ἐν Μονάδι ἐδίδαξας ὑμνεῖν, σύμμορφον καὶ σύνθρονον.

ᾨδὴ ς’
Ἦχος βαρὺς
Ναυτιῶν τῷ σάλῳ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁμοδόξῳ κράτει, τὴν μοναρχικὴν θεαρχίαν, τρισὶν ὑποστάσεσι πεφυκυῖαν, ἀπαραλλάκτως ἀλλήλαις δοξάζομεν, τὴν διαφορὰν ἐχούσαις μόνην, τῆς ὑπαρκτικῆς ἑκάστης ἰδιότητος. (Δίς)

Νοεραί σε τάξεις, τῶν Ἀγγελικῶν διακόσμων, αἰνοῦσι τρισήλιε Μοναρχία, μεθ’ ὧν καὶ ἡμεῖς, ἐν πηλίνοις στόμασιν, ὡς ποιητικὴν ἁπάντων μόνην, ἀνυμνολογοῦμεν καὶ πιστῶς δοξάζομεν.
Θεοτοκίον.
Ἀπορρήτῳ λόγῳ, Λόγος γεννηθεὶς ἐξ Ἡλίου Πατρός, ἄλλος Ἥλιος πρὸ αἰώνων, ἐκ τῆς Παρθένου ἐσχάτως ἀνέτειλε, καὶ μοναδικὸν τρισὶ προσώποις, τὸν ἀπερινόητον Θεὸν ἐδίδαξε.

Κάθισμα
Ἦχος βαρὺς
Πυρὸς φωτεινότερον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τριὰς ὁμοούσιε, Μονὰς τρισυπόστατε, ἐλέησον οὓς ἔπλασας Ἀθάνατε, καταφλέγουσα κακίας τῶν πταιόντων, καὶ φωτίζουσα καρδίας τῶν ὑμνούντων, τὴν εὐσπλαγχνίαν σου, ὁ Θεὸς ἡμῶν, δόξα σοι.
Δόξα. Καὶ νῦν. Θεοτοκίον. ὅμοιον
Πυρὸς φωτεινότερον, φωτὸς ἐναργέστερον, τὸ ἔλεος τῆς χάριτός σου Δέσποινα, καταφλέγον ἁμαρτίας τῶν ἀνθρώπων, καὶ δροσίζον διανοίας αἰνούντων, τὰ μεγαλεῖά σου, Θεοτόκε πανάμωμε.

ᾨδὴ ζ’
Ἦχος βαρὺς
Οἱ ἐν καμίνῳ τοῦ πυρὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ῥήσεσι θείων Προφητῶν, πειθαρχοῦντες ἕνα σε μόνον, Θεὸν τῶν ὅλων δοξάζομεν, ἐν τρισὶ χαρακτῆρσιν, οὕτω βοῶντες· Εὐλογητὸς εἶ Κύριε, ὁ Θεὸς τῶν Πατέρων ἡμῶν. (Δίς)

Χοϊκοῖς χείλεσιν ἡμεῖς, σὺν ἀΰλοις τάξεσιν ὕμνοις, Τριὰς ἁγία σὲ μέλπομεν, ἐν μονάδι οὐσίας ἀναβοῶντες· Εὐλογητὸς εἶ Κύριε, ὁ Θεὸς τῶν Πατέρων ἡμῶν.
Θεοτοκίον.
Ἵνα ὁ πλάσας τὸν Ἀδάμ, ἀναπλάσῃ Πάναγνε πάλιν, ἐκ σοῦ σαφῶς ἐνηνθρώπησε, τοὺς ἀνθρώπους θεώσας, οὕτω βοῶντας· Εὐλογημένος Πάναγνε, ὁ καρπὸς τῆς κοιλίας σου.

ᾨδὴ η’
Ἦχος βαρὺς
Ἀφλεκτος πυρὶ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Κρατεῖς τοῦ παντός, ἡ τριττὴ καὶ ἑνιαία, Κυριαρχία ἄναρχε, καὶ διϊθύνεις οὐρανὸν καὶ τὴν γῆν· διό με φίλτρῳ τῷ σῷ, καταθελγόμενον ἀεί, φύλαξον ψάλλειν σοι. Πάντα τὰ ἔργα Κυρίου, τὸν Κύριον ὑμνεῖτε, καὶ ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Ἡλίου βολαῖς, τριλαμποῦς καταυγασθῆναι, φωτουργικαῖς ἀξίωσον, τῶν ὑμνῳδῶν σου τὰς καρδίας, καὶ νῦν ὁρᾷν τὸ κάλλος τὸ σόν, Τριὰς Μονὰς ὡς ἐφικτόν, δώρησαι πάντοτε, πᾶσι τοῖς πίστει πρεπούσῃ, τὴν σὴν μεγαλωσύνην, ἀνυμνολογοῦσιν, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Ναόν με τῆς σῆς, τριφαοῦς ποίησον αἴγλης, ἀγαθουργὲ φιλάνθρωπε, καὶ μετουσίας καὶ μεθέξεως, ἀπρόσιτον τοῖς ἐχθροῖς τοῖς ἀοράτοις, καὶ σαρκὸς πάθεσι, Δέσποτα, δεῖξον μονάρχα Θεέ μου, καὶ Κύριε τῆς δόξης, τοῦ ὑμνολογεῖν σε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.
Θεοτοκίον.
Φῶς θεαρχικόν, ἐκ γαστρός σου ἀνατεῖλαν, Παρθενομῆτορ ἄχραντε, πάντα τὸν κόσμον τρισηλίῳ φωτὶ κατηύγασε, καὶ τὴν γῆν, καθάπερ ἄλλον οὐρανὸν ἔδειξε ψάλλουσαν. Πάντα τὰ ἔργα Κυρίου, τὸν Κύριον ὑμνεῖτε, καὶ ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ θ’
Ἦχος βαρὺς
Μήτηρ Θεοῦ καὶ Παρθένος ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὑψηγορεῖν καὶ ὑμνεῖν ἀξίως σε, ὃν ἐν ὑψίστοις ἀπαύστως, Σεραφεὶμ ἀνυμνοῦσιν, οὐκ ἐξισχύομεν οἱ πήλινοι, πλὴν ὡς Δεσπότην τῶν ὅλων τολμῶντες, καὶ φιλανθρωπότατον Θεὸν μεγαλύνομεν.

Σωματικῆς ἀλγηδόνος λύτρωσαι, καὶ ψυχικῆς ἐμπαθείας, τοὺς πιστοὺς ὑμνῳδούς σου, μοναδικὴ Τριὰς ἀχώριστε, καὶ διαφυλάττεσθαι ἀτρώτους, ἐκ πάντων τῶν βιοτικῶν, πειρατηρίων ἀξίωσον.

Ἰσοσθενὴς θεαρχία τρίφωτε, προϊσχομένη τὸ κράτος, ἀπαράλλακτον κάλλος, τῆς οὐσιώδους ἀγαθότητος, δὸς τῶν πταισμάτων τὴν λύσιν σοῖς δούλοις, καὶ τῶν πειρασμῶν, καὶ παθῶν ἀπολύτρωσιν.
Θεοτοκίον.
Νοῦν καὶ ψυχὴν καὶ σαρκὸς τὸ φύραμα, προσειληφὼς Θεοτόκε, ἐκ σῆς μήτρας ἀχράντου, ὁ Θεὸς Λόγος κατ’ ἀλήθειαν, ἄνθρωπος ὤφθη, καὶ θείας οὐσίας, κοινωνόν τὸν ἄνθρωπον, σαφῶς ἐναπέφηνε.

Ὑπακοή
Ὁ ἡμετέραν μορφὴν ἀναλαβών, καὶ ὑπομείνας Σταυρὸν σωματικῶς, σῶσόν με τῇ Ἀναστάσει σου, Χριστὲ ὁ Θεός, ὡς φιλάνθρωπος.

ΕΝ Τῼ ΟΡΘΡῼ

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος βαρὺς
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Κατέλυσας τῷ Σταυρῷ σου τὸν θάνατον,
ἠνέῳξας τῷ Λῃστῇ τὸν Παράδεισον,
τῶν Μυροφόρων τὸν θρῆνον μετέβαλες,
καὶ τοῖς σοῖς Ἀποστόλοις κηρύττειν ἐπέταξας·
ὅτι ἀνέστης Χριστὲ ὁ Θεός,
παρέχων τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν
τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε•
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ, ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν
τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς, ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον, καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σού Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται·
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος·
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς, ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ἡ Ζωὴ ἐν τῷ τάφῳ ἀνέκειτο, καὶ σφραγὶς ἐν τῷ λίθῳ ἐπέκειτο,
ὡς Βασιλέα ὑπνοῦντα, στρατιῶται ἐφύλαττον Χριστόν, καὶ Ἄγγελοι ἐδόξαζον, ὡς Θεὸν ἀθάνατον.
Γυναῖκες δὲ ἐκραύγαζον· Ἀνέστη ὁ Κύριος, παρέχων τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.
Δόξα…
Τῇ τριημέρῳ ταφῇ σου σκυλεύσας τὸν θάνατον,
καὶ φθαρέντα τὸν ἄνθρωπον, τῇ ζωηφόρῳ Ἐγέρσει σου,
ἀναστήσας Χριστὲ ὁ Θεός, ὡς φιλάνθρωπος δόξα σοι.
Θεοτοκίον
Τὸν σταυρωθέντα ὑπὲρ ἡμῶν, καὶ ἀναστάντα Χριστὸν τὸν Θεόν, καὶ καθελόντα τοῦ θανάτου τὸ κράτος, ἀπαύστως ἱκέτευε, Θεοτόκε Παρθένε,
ἵνα σώσῃ τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ἐσφραγισμένου τοῦ μνήματος, ἡ Ζωὴ ἐκ τάφου ἀνέτειλας Χριστὲ ὁ Θεός,
καὶ τῶν θυρῶν κεκλεισμένων, τοῖς Μαθηταῖς ἐπέστης, ἡ πάντων ἀνάστασις·
Πνεῦμα εὐθὲς δι’ αὐτῶν ἐγκαινίζων ἡμῖν,
κατὰ τὸ μέγα σου ἔλεος.
Δόξα…
Ἐπὶ τὸ μνῆμα ἔδραμον Γυναῖκες, μετὰ δακρύων μύρα φέρουσαι, καὶ στρατιωτῶν φυλασσόντων σε, τὸν τῶν ὅλων Βασιλέα, ἔλεγον πρὸς ἑαυτάς·
Τίς ἀποκυλίσει ἡμῖν τὸν λίθον;
ἀνέστη ὁ μεγάλης Βουλῆς Ἄγγελος, πατήσας τὸν θάνατον·
Παντοδύναμε Κύριε, δόξα σοι.
Θεοτοκίον
Χαῖρε κεχαριτωμένη Θεοτόκε Παρθένε, λιμὴν καὶ προστασία τοῦ γένους τῶν ἀνθρώπων·
ἐκ σοῦ γὰρ ἐσαρκώθη ὁ Λυτρωτὴς τοῦ κόσμου· μόνη γὰρ ὑπάρχεις Μήτηρ καὶ Παρθένος,
ἀεὶ εὐλογημένη καὶ δεδοξασμένη, πρέσβευε Χριστῷ τῷ Θεῷ,
εἰρήνην δωρήσασθαι, πάσῃ τῇ οἰκουμένῃ.

Ἡ Ὑπακοὴ
Ὁ ἡμετέραν μορφὴν ἀναλαβών, καὶ ὑπομείνας Σταυρὸν σωματικῶς, σῶσόν με τῇ Ἀναστάσει σου, Χριστὲ ὁ Θεός, ὡς φιλάνθρωπος.

Οἱ Ἀναβαθμοὶ, Ἦχος βαρὺς
Ἀντίφωνον Α΄

– Τὴν αἰχμαλωσίαν Σιών, ἐκ πλάνης ἐπιστρέψας, κἀμὲ Σωτὴρ ζώωσον, ἐξαίρων δουλοπαθείας.
– Ἐν τῷ νότῳ ὁ σπείρων θλίψεις, νηστείας μετὰ δακρύων, οὗτος χαρᾶς δρέψεται, δράγματα ἀειζωοτροφίας.
Δόξα… καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, πηγὴ τῶν θείων θησαυρισμάτων, ἐξ οὗ σοφία, σύνεσις, φόβος, αὐτῷ αἴνεσις, δόξα, τιμὴ καὶ κράτος.
Ἀντίφωνον β΄
– Ἐὰν μὴ Κύριος οἰκοδομήσῃ οἶκον τὸν τῆς ψυχῆς, μάτην κοπιῶμεν· πλὴν γὰρ αὐτοῦ, οὐ πρᾶξις, οὐ λόγος τελεῖται.
– Τοῦ καρποῦ τῆς γαστρός, οἱ Ἅγιοι πνευματοκινήτως, ἀναβλαστοῦσι πατρῷα δόγματα υἱοθεσίας.
Δόξα… καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, τὰ σύμπαντα τὸ εἶναι ἔχει· πρὸ πάντων γὰρ Θεός, τῶν ὅλων κυριότης, φῶς ἀπρόσιτον, ζωὴ τῶν πάντων.
Ἀντίφωνον Γ΄
– Οἱ φοβούμενοι τὸν Κύριον, ὁδοὺς ζωῆς εὑρόντες, νῦν καὶ ἀεὶ μακαριοῦνται, δόξῃ ἀκηράτῳ.
– Κύκλῳ τῆς τραπέζης σου, ὡς στελέχη βλέπων τὰ ἔκγονά σου, χαῖρε εὐφραίνου, προσάγων ταῦτα, τῷ Χριστῷ Ποιμενάρχα.
Δόξα… καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, βυθὸς χαρισμάτων, πλοῦτος δόξης, κριμάτων βάθος μέγα, ὁμόδοξον Πατρὶ καὶ Υἱῷ· λατρευτὸν γάρ.

Προκείμενον
Ἀνάστηθι, Κύριε ὁ Θεός μου, ὑψωθήτω ἡ χείρ σου, μὴ ἐπιλάθῃ τῶν πενήτων σου εἰς τέλος.
Στίχ. Ἐξομολογήσομαί σοι, Κύριε, ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου…

ᾨδὴ α’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Νεύσει σοῦ πρὸς γεώδη, ἀντιτυπίαν μετήχθη,
ἡ πρὶν εὐδιάχυτος, ὑδάτων φύσις Κύριε·
ὅθεν ἁβρόχως πεζεύσας,
ᾄδει Ἰσραήλ σοι, ᾠδὴν ἐπινίκιον».

Κέκριται τοῦ θανάτου, ἡ τυραννὶς διὰ ξύλου, ἀδίκῳ θανάτῳ σου, κατακριθέντος Κύριε· ὅθεν ὁ ἄρχων τοῦ σκότους, σοῦ μὴ κατισχύσας, δικαίως ἐκβέβληται.

ᾍδης σοι προσπελάσας, καὶ τοῖς ὁδοῦσι μὴ σθένων, συντρῖψαι τὸ σῶμά σου, τὰς σιαγόνας τέθλασται· ὅθεν Σωτὴρ τὰς ὀδύνας, λύσας τοῦ θανάτου, ἀνέστης τριήμερος.
Θεοτοκίον
Λέλυνται αἱ ὀδύναι, αἱ τῆς προμήτορος Εὔας· ὠδῖνας λαθοῦσα γάρ, ἀπειρογάμως τέτοκας· ὅθεν σαφῶς Θεοτόκον, Πάναγνε εἰδότες, σὲ πάντες δοξάζομεν.

ᾨδὴ α’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Πόντῳ ἐκάλυψε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Δύο πηγὰς ἡμῖν, ἐν Σταυρῷ ἀνέβλυσεν, ὁ Σωτὴρ ζωηφόρους, ἐκ τῆς αὐτοῦ νυγείσης πλευρᾶς, ᾄσωμεν αὐτῷ, ὅτι δεδόξασται.

Τάφον οἰκήσας, καὶ ἀναστὰς τριήμερος, ἀφθαρσίας παρέσχεν, ἀπεκδοχὴν Χριστὸς τοῖς θνητοῖς, ᾄσωμεν αὐτῷ, ὅτι δεδόξασται.
Θεοτοκίον
Μόνη Παρθένος, καὶ μετὰ τόκον ἐδείχθης· τὸν γὰρ Κτίστην τοῦ κόσμου σεσαρκωμένον τέτοκας· Χαῖρέ σοι· διὸ πάντες κραυγάζομεν.

ᾨδὴ α’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου, κατ’ Ἀλφάβητον. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Νεύσει σου πρὸς γεώδη ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἄβυσσον ἡ τεκοῦσα, τῆς εὐσπλαγχνίας Παρθένε, ψυχήν μου καταύγασον, τῇ φωτοφόρῳ λάμψει σου, ὅπως ἀξίως ὑμνήσω, τῶν σῶν θαυμασίων, σὺν πόθῳ τὴν ἄβυσσον.

Βέλει τῆς ἁμαρτίας, κατατρωθέντας ὁ Λόγος, ἡμᾶς θεασάμενος, ὡς εὐεργέτης ᾤκτειρεν· ὅθεν ἀφράστως ἑνοῦται, Πάναγνε σαρκί, τῇ ἐκ σοῦ ὁ Ὑπέρθεος.

Γέγονε τῷ θανάτῳ, κατασχεθεῖσα ἡ φύσις, φθαρτὴ καὶ ἐπίκηρος, ἡ τῶν ἀνθρώπων Πάναγνε, σὺ δὲ ζωὴν συλλαβοῦσα, ταύτην ἐκ φθορᾶς, πρὸς ζωὴν ἐπανήγαγες.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ὁ κατ’ ἀρχὰς τοὺς οὐρανούς, παντοδυνάμῳ σου Λόγῳ,
στερεώσας, Κύριε Σωτήρ,
καὶ τῷ παντουργῷ καὶ θείῳ Πνεύματι,
πᾶσαν τὴν δύναμιν αὐτῶν,
ἐν ἀσαλεύτῳ με πέτρᾳ,
τῆς ὁμολογίας σου στερέωσον».

Σὺ ἀνελθὼν ἐπὶ ξύλου, ὑπὲρ ἡμῶν ὀδυνᾶσαι, ἑκουσίως εὔσπλαγχνε Σωτήρ, καὶ φέρεις πληγὴν εἰρήνης πρόξενον, καὶ σωτηρίας τοῖς πιστοῖς, δι’ ἧς τῷ σῷ Ἐλεῆμον, πάντες κατηλλάγημεν Γεννήτορι.

Σύ με καθῇρας τῆς πληγῆς, τὸν τῇ ψυχῇ τετρωμένον, δρακοντείῳ δήγματι Χριστέ, καὶ ἔδειξας φῶς ἐν σκότει πάλαι μοι, κατῳκισμένῳ καὶ φθορᾷ· διὰ Σταυροῦ γάρ εἰς ᾍδην, καταβεβηκώς με συνανέστησας.
Θεοτοκίον
Τῆς ἀπειράνδρου σου Μητρός, ταῖς ἱκεσίαις τῷ κόσμῳ, τὴν εἰρήνην βράβευσον Σωτήρ, καὶ τῷ Βασιλεῖ τὴν νίκην δώρησαι, κατὰ βαρβάρων δυσμενῶν, καὶ τῆς ἀφράστου σου δόξης, τοὺς δοξολογοῦντάς σε ἀξίωσον.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ὁ οὐρανοὺς τῷ λόγῳ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ ἐν Σταυρῷ τὰ πάθη ὑπομείνας, καὶ τῷ Λῃστῇ τὸν Παράδεισον ἀνοίξας, ὡς εὐεργέτης καὶ Θεός, στερέωσόν μου τὸν νοῦν, εἰς τὸ θέλημά σου μόνε Φιλάνθρωπε.

Ὁ ἀναστὰς τριήμερος ἐκ τάφου, καὶ τὴν ζωὴν τῷ κόσμῳ ἀνατείλας, ὡς ζωοδότης καὶ Θεός, στερέωσόν μου τὸν νοῦν, εἰς τὸ θέλημά σου μόνε Φιλάνθρωπε.
Θεοτοκίον
Ἡ τὸν Θεὸν ἀσπόρως συλλαβοῦσα, καὶ τῆς ἀρᾶς τὴν Εὔαν ῥυσαμένη, Παρθενομῆτορ Μαριάμ, δυσώπησον τὸν ἐκ σοῦ, σαρκωθέντα Θεὸν σῶσαι τὴν ποίμνην σου.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ὁ κατ’ ἀρχὰς τοὺς οὐρανούς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Δράκων ἑρπύσας ἐξ Ἐδέμ, ἐμὲ θεώσεως πόθῳ, δελεάσας ἔρριψεν εἰς γῆν, ἀλλ’ ὁ συμπαθὴς καὶ φύσει εὔσπλαγχνος, κατοικτειρήσας θεουργεῖ, ἐν τῇ γαστρί σου σκηνώσας, καὶ ὁμοιωθεὶς μοι Μητροπάρθενε.

Εὐλογημένος ὁ καρπός, της σῆς κοιλίας Παρθένε, Θεοτόκε πάντων ἡ χαρά· χαρὰν γὰρ παντὶ τῷ κόσμῳ τέτοκας, καὶ εὐφροσύνην ἀληθῶς, διασκεδάζουσαν λύπην, τήν τῆς ἁμαρτίας Θεονύμφευτε.

Ζωὴν αἰώνιον καὶ φῶς, Θεογεννῆτορ Παρθένε, καὶ εἰρήνην τέτοκας ἡμῖν, τὴν τὸν παλαιὸν ἀνθρώπων πόλεμον, πρὸς τὸν Πατέρα καὶ Θεόν, καταπραΰνουσαν πίστει, καὶ ὁμολογίᾳ τῇ σῆς χάριτος.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ὁ πατρικοὺς κόλπους μὴ λιπών,
καὶ καταβὰς ἐπὶ τῆς γῆς, Χριστὲ ὁ Θεός,
τὸ μυστήριον ἀκήκοα τῆς οἰκονομίας σου,
καὶ ἐδόξασά σε μόνε Φιλάνθρωπε».

Τὸν ἑαυτοῦ νῶτον δεδωκώς, ὁ ἐκ Παρθένου σαρκωθεὶς εἰς μάστιγας, δούλου πταίσαντος αἰκίζεται, Δεσπότης ἀνεύθυνος, διαλύων μου τὰ ἐγκλήματα.

Παρεστηκὼς βήματι κριτῶν, παρανομούντων ὡς κριτὸς εὐθύνεται, καὶ ῥαπίζεται πηλίνῃ χειρί, ὁ πλάσας τὸν ἄνθρωπον, ὡς Θεὸς καὶ κρίνων δικαίως τὴν γῆν.
Θεοτοκίον
Ὡς ἀληθῶς Μήτηρ τοῦ Θεοῦ, τὸν Ποιητήν σου καὶ Υἱὸν ἱκέτευε, πρὸς σωτήριον ἰθῦναί με, λιμένα Πανάμωμε, τοῦ αὐτοῦ ἐνδόξου θελήματος.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Κατανοῶν ὁ Προφήτης ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ μὴ εἰδώς, ἁμαρτίαν, καὶ διὰ ταύτην γεγονὼς Κύριε, ὃ οὐκ ᾖσθα, μορφοῦσαι λαβὼν τὸ ἀλλότριον, ἵνα σώσῃς τὸν κόσμον, καὶ κτείνῃς δελεάσας τὸν τύραννον.

Ἐπὶ Σταυροῦ ἀνηρτήθης, καὶ τοῦ προπάτορος Ἀδάμ, λύσας τὴν ἁμαρτίαν, χαρᾶς τὴν προμήτορα, Κύριε ἐνεπλήσω, ὅτι πάντας τοῦ σῶσαι, τοὺς χριστούς σου ἐλήλυθας.
Θεοτοκίον
Σὺ γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου, θνῄσκεις, ζωοῖς δὲ τὸν Ἀδάμ, γνώμῃ τὸν πλανηθέντα· καὶ γὰρ κατέπτηξε θάνατος τὴν ἰσχύν σου, ὅτε πάντας τοῦ σῶσαι, τοὺς φθαρέντας ἐλήλυθας.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ὁ Πατρικοὺς κόλπους ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἡ ἐκλεκτὴ ὅλη καὶ καλή, ἀναφανεῖσα τῷ Θεῷ πρὸ κτίσεως, τῇ λαμπρότητι Πανύμνητε, τῆς φωτοχυσίας σου, τοὺς ὑμνοῦντάς σε καταφαίδρυνον.

Θεὸν βροτοῖς τέτοκας Ἁγνή, σεσαρκωμένον ἐξ ἁγνῶν αἱμάτων σου, τὸν λυτρούμενον πταισμάτων πολλῶν, τοὺς πόθῳ γεραίροντας, καὶ ὑμνοῦντάς σε Μητροπάρθενε.

Ἱερουργεῖ φύσις λογική, τῷ ἀνατείλαντι, ἐκ σοῦ Πανύμνητε, τὸ μυστήριον τὸ ἄφραστον, τῆς κυοφορίας σου, μυηθεῖσα νῦν παμμακάριστε.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Νὺξ ἀφεγγὴς τοῖς ἀπίστοις Χριστέ,
τοῖς δὲ πιστοῖς φωτισμός,
ἐν τῇ τρυφῇ τῶν θείων λόγων σου·
διὰ τοῦτο πρὸς σὲ ὀρθρίζω,
καὶ ἀνυμνῶ σου τὴν Θεότητα».

Ὑπὲρ σῶν δούλων πιπράσκῃ Χριστέ, καὶ ῥαπισμὸν καρτερεῖς, ἐλευθερίας πρόξενον, τοῖς μελῳδοῦσί σοι· Πρὸς σὲ ὀρθρίζω, καὶ ἀνυμνῶ σου τὴν Θεότητα.

Τῇ θεϊκῇ σου δυνάμει Χριστέ, δι’ ἀσθενείας σαρκός, τὸν ἰσχυρὸν κατέβαλες, καὶ νικητήν με θανάτου Σῶτερ, δι’ Ἀναστάσεως ἀνέδειξας.
Θεοτοκίον
Θεὸν ἐγέννησας Μήτηρ ἁγνή, σεσαρκωμένον ἐκ σοῦ, θεοπρεπῶς πανύμνητε, ἐπεὶ οὐκ ἔγνως ἄρρενος εὐνήν, ἀλλ’ ἐξ ἁγίου κύεις Πνεύματος.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Κύριε ὁ Θεός μου ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὅτε ἐν τοῖς ἀνόμοις, λογισθεὶς ὑψώθης ἐν τῷ Κρανίῳ, φωστῆρες ἐκρύπτοντο, καὶ διεκλονεῖτο ἡ γῆ, καὶ ναοῦ φαιδρότης ἐρράγη, Ἑβραίων δηλοῦσα τὴν ἔκπτωσιν.

Σὲ τὸν ἐξανελόντα, τοῦ τυράννου πᾶσαν τὴν δυναστείαν, ἰσχύϊ Θεότητος, τῆς ἀκαταλήπτου σου, καὶ νεκροὺς τῇ σῇ Ἀναστάσει, ἐγείραντα, ὕμνοις δοξάζομεν.
Θεοτοκίον
Μήτηρ τοῦ Βασιλέως, καὶ Θεοῦ πανύμνητε Θεοτόκε, τοῖς πίστει καὶ πόθῳ σε, ὕμνοις εὐφημοῦσιν ἀεί, ἱλασμὸν ταῖς σαῖς ἱκεσίαις, τῶν παραπτωμάτων κατάπεμψον.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Κύριε ὁ Θεός μου ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Κλίμακα θεωρήσας, Ἰακώβ, πρὸς ὕψος ἐστηριγμένην, εἰκόνα μεμύηται, τῆς Ἀπειρογάμου σου· διὰ σοῦ γὰρ Θεὸς ἀνθρώποις, ὡμίλησε πάναγνε Δέσποινα.

Λύτρωσιν αἰωνίαν, διὰ σοῦ Παρθένε νῦν εὑρηκότες, προθύμως βοῶμέν σοι, τό, Χαῖρε Θεόνυμφε, καὶ τῷ σῷ φωτὶ γεγηθότες, πανύμνητε ὕμνοις σε μέλπομεν.

Μόνην σε ὁ Νυμφίος, ἀκανθῶν ἐν μέσῳ κρίνον Παρθένε, εὑρὼν διαλάμπουσαν, ἁγνείας στιλπνότητι, καὶ φωτὶ τῷ τῆς παρθενίας, Πανάμωμε νύμφην προσήκατο.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ναυτιῶν τῷ σάλῳ, τῶν βιοτικῶν μελημάτων,
συμπλόοις ποντούμενος ἁμαρτίαις,
καὶ ψυχοφθόρῳ θηρὶ προσριπτούμενος,
ὡς ὁ Ἰωνᾶς Χριστὲ βοῶ σοι·
Ἐκ θανατηφόρου με βυθοῦ ἀνάγαγε».

Ἐμνημόνευόν σου, αἱ κατακλεισθεῖσαι τῷ ᾅδῃ ψυχαί, καὶ ἐκλείπουσαι τῶν Δικαίων, καὶ παρὰ σοῦ σωτηρίαν προσηύχοντο, ἣν διὰ Σταυροῦ Χριστὲ παρέσχες, τοῖς καταχθονίοις ἐπιβὰς ὡς εὔσπλαγχνος.

Πρὸς τὸν ἔμψυχόν σου, καὶ ἀχειροποίητον δόμον, λυθέντα παθήμασιν, ἐπιβλέψαι πάλιν χορὸς Ἀποστόλων ἀπήλπισεν, ἀλλ’ ὑπὲρ ἐλπίδα προσκυνήσας, ἀνεγηγερμένον, πανταχοῦ ἐκήρυξε.
Θεοτοκίον
Τοῦ ἀφράστου τόκου, σοῦ τῆς παναμώμου τὸν τρόπον, Παρθένε Θεόνυμφε, τοῦ δι’ ἡμᾶς, τίς ἑρμηνεῦσαι ἀνθρώπων δυνήσεται; ὅτι ὁ Θεὸς ἀπεριγράπτως, Λόγος ἑνωθείς σοι, σάρξ ἐκ σοῦ ἐγένετο.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ὁ Ἰωνᾶς ἐκ κοιλίας ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐν τῷ Σταυρῷ ὑψωθείς, Σωτὴρ ἑκουσίως, τὸ τοῦ ἐχθροῦ ἠχμαλώτευσας κράτος, ἐν τούτῳ προσηλώσας, τῆς ἁμαρτίας Ἀγαθὲ τὸ χειρόγραφον.

Ἐκ τῶν νεκρῶν ἀναστάς, Σωτὴρ ἐξουσία, συνήγειρας τῶν ἀνθρώπων τὸ γένος, ζωὴν καὶ ἀφθαρσίαν, δωρησάμενος ἡμῖν ὡς φιλάνθρωπος.
Θεοτοκίον
Ὃν ἔτεκες Θεοτόκε ἀνερμηνεύτως, Θεὸν ἡμῶν, δυσωποῦσα μὴ παύσῃ, ῥυσθῆναι ἐκ κινδύνων, τοὺς ὑμνοῦντάς σε ἁγνὴ Ἀειπάρθενε.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ναυτιῶν τῷ σάλῳ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Νομικοί σε τύποι, καὶ τῶν Προφητῶν αἱ προρρήσεις, σαφῶς προεμήνυον, τεξομένην τὸν εὐεργέτην Ἁγνὴ πάσης κτίσεως, τὸν πολυμερῶς καὶ πολυτρόπως, εὐηργετηκότα τοὺς πιστῶς ὑμνοῦντάς σε.

Ξενωθέντα πάλαι, ἐξ ἐπιβουλῆς βροτοκτόνου, Ἀδὰμ τὸν πρωτόπλαστον, τῆς ἐνθέου τοῦ Παραδείσου τρυφῆς Ἀπειρόγαμε, αὖθις ἐπανήγαγες τεκοῦσα, τὸν ἐκ παραβάσεως ἡμᾶς ῥυσάμενον.

Ὁ βουλήσει θείᾳ, δημιουργικῇ τε δυνάμει, τὸ πᾶν συστησάμενος ἐκ μὴ ὄντων, ἐκ τῆς γαστρός σου Ἁγνὴ προελήλυθε, καὶ τοὺς ἐν τῷ σκότει τοῦ θανάτου, θεαρχικωτάταις ἀστραπαῖς κατέλαμψεν.

Κοντάκιον
Ἦχος βαρὺς
Οὐκ έτι φλογίνη ῥομφαία ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Οὐκ έτι τὸ κράτος τοῦ θανάτου, ἰσχύσει κατέχειν τοὺς βροτούς· Χριστὸς γὰρ κατῆλθε συντρίβων, καὶ λύων τὰς δυνάμεις αὐτοῦ, δεσμεῖται ὁ ᾍδης, Προφῆται συμφώνως ἀγάλλονται. Ἐπέστη λέγοντες Σωτήρ, τοῖς ἐν πίστει, ἐξέρχεσθε οἱ πιστοὶ εἰς τὴν ἀνάστασιν.
Ὁ Οἶκος
Ἔτρεμε κάτωθεν τὰ καταχθόνια σήμερον ὁ ᾍδης καὶ ὁ θάνατος τὸν ἕνα τῆς Τριάδος, ἡ γῆ ἐκλονεῖτο, πυλωροὶ δὲ ᾍδου ἰδόντες σε ἔπτηξαν, ἡ κτίσις δὲ πᾶσα σύν τοῖς Προφήταις χαίρουσα ψάλλει σοι, ἐπινίκιον ᾠδὴν τῷ λυτρωτῇ ἡμῶν Θεῷ τῷ καταλύσαντι νῦν θανάτου τὴν δύναμιν. Ἀλαλάξωμεν καὶ βοήσωμεν τῷ Ἀδάμ, καὶ τοῖς ἐξ Ἀδάμ. Ξύλον τοῦτον εἰσήγαγεν· ἐξέρχεσθε οἱ πιστοὶ εἰς τὴν ἀνάστασιν.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Κάμινον Παῖδες, πυρίφλεκτον πάλαι,
δροσοβολοῦσαν ὑπέδειξαν,
ἕνα Θεὸν ἀνυμνοῦντες καὶ λέγοντες·
ὁ ὑπερυψούμενος, τῶν Πατέρων Θεός, καὶ ὑπερένδοξος».

Ξύλῳ νεκροῦται, Ἀδὰμ ἑκουσίως, παρακοὴν ἐργασάμενος, ὑπακοῇ δὲ Χριστοῦ ἀναπέπλασται· δι’ ἐμὲ σταυροῦται γὰρ ὁ Υἱὸς τοῦ Θεοῦ, ὁ ὑπερένδοξος.

Σὲ ἀναστάντα, Χριστὲ ἐκ τοῦ τάφου, ἡ κτίσις πᾶσα ἀνύμνησε· σὺ γὰρ ζωὴν τοῖς ἐν ᾅδῃ ἐξήνθησας, τοῖς νεκροῖς ἀνάστασιν, τοῖς ἐν σκότει τὸ φῶς, ὁ ὑπερένδοξος.
Θεοτοκίον
Χαῖρε Θυγάτηρ, Ἀδὰμ τοῦ φθαρέντος, χαῖρε ἡ μόνη Θεόνυμφος, χαῖρε δι’ ἧς ἡ φθορὰ ἐξωστράκισται, ἡ Θεὸν κυήσασα, ὃν δυσώπει Ἁγνή, σωθῆναι πάντας ἡμᾶς.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Οἱ ἐν καμίνῳ τοῦ πυρός ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ ἐν τῷ ξύλῳ τοῦ Σταυροῦ, ἁμαρτίας κέντρον ἀμβλύνας, καὶ τῆς Ἀδὰμ παραβάσεως, τὸ χειρόγραφον λύσας, λόγχῃ πλευρᾷ σου, εὐλογητὸς εἶ Κύριε, ὁ Θεὸς τῶν Πατέρων ἡμῶν.

Ὁ τὴν πλευρὰν διανυγείς, καὶ ῥανίσιν αἵματος θείου, τὴν γῆν καθάρας τοῖς αἵμασι, τῆς εἰδωλομανίας καταχρανθεῖσαν, εὐλογητὸς εἶ Κύριε, ὁ Θεὸς τῶν Πατέρων ἡμῶν.
Θεοτοκίον
Τὸν πρὸ ἡλίου φωτισμόν, ἀνατέλλεις κόσμῳ Θεοκυῆτορ, Χριστὸν τοῦ σκότους ῥυσάμενον, καὶ φωτίζοντα πάντας, Θεογνωσίᾳ, εὐλογητὸς εἶ κράζοντας· ὁ Θεὸς τῶν Πατέρων ἡμῶν.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Κάμινον Παῖδες ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Πεποικιλμένον διάχρυσον κόσμον, σὲ κεκτημένην ἠγάπησεν, ὁ πλαστουργός σου Παρθένε καὶ Κύριος, ὁ ὑπερυψούμενος, τῶν Πατέρων Θεός, καὶ ὑπερένδοξος.

Ῥύπτεται Κόρη τὸν ἄνθρακα πάλαι, ὁ Ἡσαΐας δεξάμενος, συμβολικῶς τὸν σὸν τόκον θεώμενος, τὸν ὑπερυψούμενον, τῶν Πατέρων Θεόν, καὶ ὑπερένδοξον.

Σύμβολα πάλαι τοῦ θείου σου τόκου, θεῖοι Προφῆται θεώμενοι, χαρμονικῶς ἀνυμνοῦντες ἐκραύγαζον· ὁ ὑπερυψούμενος, τῶν Πατέρων Θεός, καὶ ὑπερένδοξος.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἄφλεκτος πυρὶ ἐν Σινᾷ προσομιλοῦσα,
βάτος Θεὸν ἐγνώρισε,
τῷ βραδυγλώσσῳ καὶ δυσήχῳ Μωσεῖ
καὶ Παῖδας ζῆλος Θεοῦ,
τρεῖς ἀναλώτους τῷ πυρὶ ὑμνῳδοὺς ἔδειξε.
Πάντα τὰ ἔργα τὸν Κύριον ὑμνεῖτε,
καὶ ὑπερυψοῦτε εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας».

Ἄχραντος, Ἀμνός, λογικὸς ὑπὲρ τοῦ κόσμου, σφαγιασθεὶς κατέπαυσε, τὰ κατὰ νόμον προσφερόμενα, καθάρας τοῦτον χωρὶς παραπτωμάτων ὡς Θεός, τὸν ἀεὶ κράζοντα· Πάντα τὰ ἔργα, τὸν Κύριον ὑμνεῖτε, καὶ ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Ἄφθαρτος οὐκ οὖσα, πρὸ πάθους ἡ ληφθεῖσα, ὑπὸ τοῦ Κτίστου σάρξ ἡμῶν, μετὰ τὸ πάθος καὶ τὴν ἔγερσιν, ἀπρόσιτος τῇ φθορᾷ, κατεσκευάσθη, καὶ θνητοὺς καινουργεῖ κράζοντας· Πάντα τὰ ἔργα, τὸν Κύριον ὑμνεῖτε, καὶ ὑπερυψοῦτε εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.
Θεοτοκίον
Σοῦ τὸ καθαρόν, καὶ πανάμωμον Παρθένε, τὸ ῥυπαρὸν καὶ ἔμμυσον, τῆς οἰκουμένης ἀπεκάθηρε, καὶ γέγονας τῆς ἡμῶν, πρὸς τὸν Θεὸν καταλλαγῆς αἰτία Πάναγνε· πάντες διό σε, Παρθένε εὐλογοῦμεν, καὶ ὑπερυψοῦμεν εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Τὸν μόνον ἄναρχον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸν ὑπομείναντα ἑκουσίως τὰ πάθη, καὶ ἐν Σταυρῷ προσηλωθέντα βουλήσει, καὶ λύσαντα τὰς τοῦ ᾅδου δυνάμεις, ὑμνεῖτε Ἱερεῖς, λαὸς ὑπερυψοῦτε εἰς πάντας τούς αἰῶνας.

Τὸν καταργήσαντα τοῦ θανάτου τὸ κράτος, καὶ ἀναστάντα ἐκ τοῦ τάφου ἐν δόξῃ, καὶ σώσαντα τῶν ἀνθρώπων τὸ γένος, ὑμνεῖτε Ἱερεῖς, λαὸς ὑπερυψοῦτε εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.
Θεοτοκίον
Τὸν μόνον εὔσπλαγχνον καὶ προαιώνιον Λόγον, τὸν ἐπ’ ἐσχάτων ἐκ Παρθένου τεχθέντα, καὶ λύσαντα τὴν ἀρχαίαν κατάραν, ὑμνεῖτε Ἱερεῖς, λαὸς ὑπερυψοῦτε εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ η’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ἄφλεκτος πυρί ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τῷ φέγγει τοῦ σοῦ τοκετοῦ, τὴν οἰκουμένην, ξενοπρεπῶς ἐφώτισας, Θεογεννῆτορ· τὸν γὰρ ὄντως Θεόν, ἀγκάλαις φέρεις ταῖς σαῖς, καταλαμπρύνοντα πιστούς, τούς ἀεὶ κράζοντας· Πάντα τὰ ἔργα, τὸν Κύριον ὑμνεῖτε, καὶ ὑπερυψοῦτε εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Ὑμνοῦμεν Ἁγνή, εὐσεβῶς τὴν σὴν γαστέρα, τὴν τὸν Θεὸν χωρήσασαν, ἀνερμηνεύτως σωματούμενον, τὸν δόντα πᾶσι πιστοῖς, θεογνωσίας φωτισμόν, τοῖς ἀεὶ κράζουσι· Πάντα τὰ ἔργα, τὸν Κύριον ὑμνεῖτε, καὶ ὑπερυψοῦτε εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Φωτός σου ταῖς μαρμαρυγαῖς, τοὺς σὲ ὑμνοῦντας, φωτοειδεῖς ἀπέργασαι, φωτογεννῆτορ Θεοτόκε ἁγνή· φωτὸς γὰρ ὤφθης σκηνή, καταφαιδρύνουσα φωτὶ τοὺς ἀεὶ κράζοντας· Πάντα τὰ ἔργα, τὸν Κύριον ὑμνεῖτε, καὶ ὑπερυψοῦτε εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Μὴ τῆς φθορᾶς διαπείρᾳ κυοφορήσασα,
καὶ παντεχνήμονι Λόγῳ σάρκα δανείσασα,
Μῆτερ ἀπείρανδρε, Παρθένε Θεοτόκε,
δοχεῖον τοῦ ἀστέκτου,
χωρίον τοῦ ἀπείρου πλαστουργοῦ σου,
σὲ μεγαλύνομεν».

Οἱ τῇ Θεότητι πάθη προσεφαρμόζοντες, ἐπιστομίζεσθε πάντες ἀλλοτριόφρονες· Κύριον δόξης γάρ, σαρκὶ ἐσταυρωμένον, ἀσταύρωτον δὲ φύσει, τῇ θείᾳ, ὡς ἐν δύο, ἕνα φύσεσι μεγαλύνομεν.

Οἱ τῶν σωμάτων τὴν ἔγερσιν ἀθετήσαντες, πρὸς τὸ Χριστοῦ πορευθέντες μνῆμα διδάχθητε, ὅτι νενέκρωται, καὶ ἐγήγερται πάλιν, ἡ σάρξ τοῦ ζωοδότου, εἰς πίστωσιν ἐσχάτης, Ἀναστάσεως, ἣν ἐλπίζομεν.
Τριαδικὸν
Οὐ θεοτήτων Τριάδα, ἀλλ’ ὑποστάσεων, οὐδὲ Μονάδα προσώπων, ἀλλὰ Θεότητος, σέβοντες, τέμνομεν, τοὺς ταύτην διαιροῦντας, συγχέομεν δὲ πάλιν, τοὺς σύγχυσιν τολμῶντας, κατὰ ταύτης, ἣν μεγαλύνομεν.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Μήτηρ Θεοῦ καὶ Παρθένος ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Φῶς ἐκ φωτός, Πατρικῆς ἀπαύγασμα δόξης, ἀχρόνως ἐκλάμψαν, ὡς ἐν σκότει τῷ βίω, τῷ ἀνθρωπίνῳ Χριστὸς ἔλαμψε, καὶ τὸ διῶκον ἀπήλασε σκότος, ὃν ἀκαταπαύστως οἱ πιστοὶ μεγαλύνομεν.

Πάθη σαρκός, καὶ ἰσχὺν Θεότητος, ἐν Χριστῷ καθορῶντες, οἱ φρονοῦντες τὴν μίαν, σύνθετον φύσιν αἰσχυνέσθωσαν· ὁ γὰρ αὐτὸς ὡς μὲν ἄνθρωπος θνῄσκει, ὡς δὲ τοῦ παντὸς Δημιουργὸς ἐξανίσταται.
Θεοτοκίον
Πλήν σου Θεόν, οὐ γινώσκω ἕτερον, ἡ Ἐκκλησία βοᾷ σοι, ἐξ ἐθνῶν με ἀπίστων, οἰκείαν νύμφην ἐκλεξάμενον· δίδου οὖν Λόγε πιστοῖς σωτηρίαν, σὲ τῆς κυησάσης πρεσβείαις, ὡς εὔσπλαγχνος.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος βαρὺς
Μήτηρ Θεοῦ καὶ Παρθένος ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Χαρᾶς ἡμῖν αἰωνίου πρόξενος, καὶ εὐφροσύνης ἐδείχθης, ἀειπάρθενε Κόρη, τὸν Λυτρωτὴν κυοφορήσασα, τὸν ἀληθείᾳ καὶ Πνεύματι θείῳ, τοὺς αὐτὸν τιμῶντας, ὡς Θεὸν ἐκλυτρούμενον.

Ψάλλων Δαυῒδ σὸς προπάτωρ Πάναγνε, σὲ κιβωτὸν ὀνομάζει, ἁγιάσματος θείου, ὑπερφυῶς Θεὸν χωρήσασαν, τὸν ἐν πατρῴοις καθήμενον κόλποις, ὃν ἀκαταπαύστως οἱ πιστοὶ μεγαλύνομεν.

Ὡς ἀληθῶς ὑπερτέρα πέφυκας, πάσης τῆς κτίσεως Κόρη· τὸν γὰρ κτίστην τῶν ὅλων, σωματικῶς ἡμῖν ἐγέννησας· ὅθεν ὡς Μήτηρ τοῦ μόνου Δεσπότου, φέρεις κατὰ πάντων ἀρχικῶς τὸ ἐκνίκημα.

ΑΙΝΟΙ
Στιχ. Τοῦ ποιῆσαι ἐν αὐτοῖς κρῖμα ἔγγραπτον. Δόξα αὕτη ἔσται πᾶσι τοῖς ὁσίοις αὐτοῦ.
Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος βαρὺς
Ἀνέστη Χριστὸς ἐκ νεκρῶν, λύσας θανάτου τὰ δεσμά,
εὐαγγελίζου γῆ χαρὰν μεγάλην, αἰνεῖτε οὐρανοὶ Θεοῦ τὴν δόξαν.
ΨΑΛΜΟΣ ΡΝ’ (150)
Στιχ.
 Αἰνεῖτε τὸν Θεὸν ἐν τοῖς Ἁγίοις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν στερεώματι τῆς δυνάμεως αὐτοῦ.

Ἦχος βαρὺς
Ἀνάστασιν Χριστοῦ θεασάμενοι, προσκυνήσωμεν ἅγιον Κύριον, Ἰησοῦν τὸν μόνον ἀναμάρτητον.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐπὶ ταῖς δυναστείαις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν κατὰ τὸ πλῆθος τῆς μεγαλωσύνης αὐτοῦ.
Ἦχος βαρὺς
Χριστοῦ τὴν Ἀνάστασιν, προσκυνοῦντες οὐ παυόμεθα· αὐτὸς γὰρ ἡμᾶς ἔσωσεν, ἐκ τῶν ἀνομιῶν ἡμῶν, ἅγιος Κύριος Ἰησοῦς, ὁ δείξας τὴν Ἀνάστασιν.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ἤχῳ, σάλπιγγος, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ψαλτηρίῳ καὶ κιθάρᾳ.
Ἦχος βαρὺς
Τί ἀνταποδώσωμεν τῷ Κυρίῳ, περὶ πάντων
ὧν ἀνταπέδωκεν ἡμῖν,
δι’ ἡμᾶς Θεὸς ἐν ἀνθρώποις,
διὰ τὴν καταφθαρεῖσαν φύσιν, ὁ Λόγος σάρξ ἐγένετο, καὶ ἐσκήνωσεν ἐν ἡμῖν,
πρὸς τοὺς ἀχαρίστους ὁ Εὐεργέτης,
πρὸς τοὺς αἰχμαλώτους ὁ Ἐλευθερωτής, πρὸς τοὺς ἐν σκότει καθημένους, ὁ Ἥλιος τῆς δικαιοσύνης
ἐπὶ τὸν Σταυρόν ὁ ἀπαθής, ἐπὶ τὸν ᾍδην τὸ φῶς, ἐπὶ τὸν θάνατον ἡ ζωή ,
ἡ Ἀνάστασις διὰ τοὺς πεσόντας, πρὸς ὃν βοήσωμεν,
ὁ Θεὸς ἡμῶν δόξα σοι.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν τυμπάνῳ καὶ χορῷ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν χορδαῖς καὶ ὀργάνῳ,
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά.
Ἦχος βαρὺς
Πύλας ᾍδου συνέτριψας Κύριε,
καὶ θανάτου τὸ κράτος κατήργησας,
τῇ κραταιᾷ δυνάμει σου,
καὶ συνήγειρας νεκρούς, τοὺς ἀπ’ αἰῶνος ἐν σκότει καθεύδοντας,
τῇ θείᾳ καὶ ἐνδόξῳ Ἀναστάσει σου,
ὡς Βασιλεὺς τοῦ παντός, καὶ Θεὸς παντοδύναμος.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις εὐήχοις, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις ἀλαλαγμοῦ. Πᾶσα πνοὴ αἰνεσάτω τὸν Κύριον.
Ἦχος βαρὺς
Δεῦτε ἀγαλλιασώμεθα τῷ Κυρίῳ,
καὶ εὐφρανθῶμεν ἐν τῇ Ἀναστάσει αὐτοῦ ὅτι συνήγειρε νεκρούς, ἐκ τῶν τοῦ ᾍδου ἀλύτων δεσμῶν,
καὶ ἐδωρήσατο τῷ κόσμῳ ὡς Θεός, ζωὴν αἰώνιον, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Στιχ. Ἀνάστηθι, Κύριε, ὁ Θεός μου, ὑψωθήτω ἡ χείρ σου, μὴ ἐπιλάθῃ τῶν πενήτων σου εἰς τέλος.
Ἦχος βαρὺς
Ἐξαστράπτων Ἄγγελος, ἐν τῷ λίθῳ ἐκάθητο τοῦ Ζωοδόχου μνήματος, καὶ Γυναιξὶ Μυροφόροις
εὐηγγελίζετο λέγων·
Ἀνέστη ὁ Κύριος, καθὼς προεῖπεν ὑμῖν,
ἀπαγγείλατε τοῖς Μαθηταῖς αὐτοῦ,
ὅτι προάγει ὑμᾶς εἰς τὴν Γαλιλαίαν,
τῷ δὲ κόσμῳ παρέχει, ζωὴν αἰώνιον, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Στιχ. Ἐξομολογήσομαί σοι, Κύριε, ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου, διηγήσομαι πάντα τὰ θαυμάσιά σου.
Ἦχος βαρὺς
Τί ἀπεδοκιμάσατε τὸν λίθον τὸν ἀκρογωνιαῖον, ὦ παράνομοι Ἰουδαῖοι;
Οὗτός ἐστιν ὁ λίθος, ὃν ἔθετο ὁ Θεὸς ἐν Σιών,
ὁ ἐκ πέτρας πηγάσας ἐν ἐρήμῳ τὸ ὕδωρ,
καὶ ἡμῖν ἀναβλύζων ἐκ τῆς πλευρᾶς αὐτοῦ ἀθανασίαν,
οὗτός ἐστιν ὁ λίθος,
ὁ ἐξ ὄρους Παρθενικοῦ ἀποτμηθείς, ἄνευ θελήματος ἀνδρός,
ὁ Υἱὸς τοῦ ἀνθρώπου, ὁ ἐρχόμενος ἐπὶ τῶν νεφελῶν τοῦ οὐρανοῦ, πρὸς τὸν Παλαιὸν τῶν ἡμερῶν, καθὼς εἶπε Δανιήλ, καὶ αἰώνιος αὐτοῦ ἡ Βασιλεία.

ΘΕΙΑ ΛΕΙΤΟΥΡΓΙΑ

Ἦχος βαρὺς
Οἱ Μακαρισμοὶ
 ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ

Μακάριοι οἱ ἐλεήμονες, ὅτι αὐτοὶ ἐλεηθήσονται.
Ὡραῖος ἦν καὶ καλὸς εἰς βρῶσιν,
ὁ ἐμὲ θανατώσας καρπός,
Χριστὀς ἐστι τὸ ξύλον τῆς ζωῆς,
ἐξ οὗ φαγὼν οὐ θνῄσκω,
ἀλλὰ βοῶ σὺν τῷ Λῃστῇ.
Μνήσθητί μου Κύριε,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοι οἱ καθαροὶ τῇ καρδίᾳ ὅτι αὐτοὶ τὸν Θεὸν ὄψονται.
Ἐν τῷ Σταυρῷ ὑψωθεὶς οἰκτίρμον, τοῦ Ἀδὰμ τὸ χειρόγραφον, τῆς πάλαι ἁμαρτίας ἐξήλειψας, καὶ ἔσωσας ἐκ πλάνης, ἄπαν τὸ γένος τῶν βροτῶν· ὅθεν ἀνυμνοῦμέν σε, εὐεργέτα Κύριε.
Μακάριοι οἱ εἰρηνοποιοί, ὅτι αὐτοὶ υἱοὶ Θεοῦ κληθήσονται.
Προσήλωσας ἐν Σταυρῷ Οἰκτίρμον, τὰς ἡμῶν ἁμαρτίας Χριστέ, καὶ τῷ σῷ θανάτῳ, τὸν θάνατον ἐνέκρωσας, ἐγείρας τοὺς τεθνεῶτας ἐκ νεκρῶν· ὅθεν προσκυνοῦμέν σου, τὴν σεπτὴν Ἀνάστασιν.
Μακάριοι οἱ δεδιωγμένοι ἕνεκεν δικαιοσύνης, ὅτι αὐτῶν ἐστιν ἡ βασιλεία τῶν οὐρανῶν.
Ἐξέχεε τὸν ἰὸν ὁ ὄφις, ἀκοαῖς ταῖς τῆς Εὔας ποτέ, Χριστὸς δὲ ἐν τῷ ξύλῳ τοῦ Σταυροῦ, ἐπήγασε τῷ κόσμῳ, τῆς ζωῆς τὸν γλυκασμόν. Μνήσθητί μου Κύριε, ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοί ἐστε ὅταν ὀνειδίσωσιν ὑμᾶς, καὶ διώξωσι, καὶ εἴπωσι πᾶν πονηρὸν ῥῆμα καθ΄ὑμῶν ψευδόμενοι ἕνεκεν ἐμοῦ.
Ἐν μνήματι ὡς θνητὸς ἐτέθης, ἡ ζωὴ τῶν ἁπάντων Χριστέ, καὶ ἔθλασας τοῦ ᾅδου τοὺς μοχλούς, καὶ ἀναστὰς ἐν δόξῃ, τριήμερος ὡς δυνατός, πάντας κατεφώτισας. Δόξα τῇ ἐγέρσει σου.
Χαίρετε καὶ ἀγαλλιᾶσθε, ὅτι ὁ μισθὸς ὑμῶν πολὺς ἐν τοῖς οὐρανοῖς.
Ὁ Κύριος ἀναστὰς τριήμερος ἐκ νεκρῶν, ἐδωρήσατο εἰρήνην τὴν ἰδίαν τοῖς μαθηταῖς, καὶ τούτους εὐλογήσας, ἐξαπέστειλεν εἰπών· Πάντας προσαγάγετε, εἰς τήν Βασιλείαν μου.
Δόξα…
Φῶς ὁ Πατήρ, φῶς ὁ Υἱὸς καὶ Λόγος, φῶς τὸ Πνεῦμα τὸ ἅγιον, ἀλλ’ ἓν φῶς τὰ τρία· εἷς γὰρ Θεός, ἐν τρισὶ μὲν προσώποις, μιᾷ δὲ φύσει καὶ ἀρχῇ, ἄτμητος, ἀσύγχυτος, πέλων προαιώνιος.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Ἐκύησας τὸν Υἱὸν καὶ Λόγον τοῦ Πατρός, ἐν σαρκὶ ἐπὶ γῆς, ὡς οἶδε Θεοτόκε ὁ αὐτός· διὸ Παρθενομῆτορ, οἱ θεωθέντες διὰ σοῦ· Χαῖρέ σοι κραυγάζομεν, τῶν Χριστιανῶν ἡ ἐλπίς.