Октоїх, глас 5, неділя

ГражданскийЦерковнославянскийУкраїнськоюГрецькою

 

Глас 5

Суббота

В суббо́ту ве́чера, на ма́лей вече́рни

на Го́споди, воззва́х, поста́вим стихо́в 4: и пое́м стихи́ры воскре́сны осмогла́сника 3, повторя́юще 1-ю, гла́с 5:

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Честны́м Твои́м Кресто́м, Христе́, диа́вола посрами́л еси́, и Воскресе́нием Твои́м жа́ло грехо́вное притупи́л еси́, и спа́сл еси́ ны от вра́т сме́ртных: сла́вим Тя́, Единоро́дне.

Воскресе́ние дая́й ро́ду челове́ческому: я́ко овча́ на заколе́ние веде́ся: устраши́шася сего́ кня́зи а́дстии, и взя́шася врата́ плаче́вная. Вни́де бо Ца́рь сла́вы Христо́с, глаго́ля су́щым во у́зах, изыди́те: и су́щым во тьме́, откры́йтеся.

Ве́лие чу́до, неви́димых Соде́тель, за человеколю́бие пло́тию пострада́в, воскре́се, Безсме́ртный. Прииди́те оте́чествия язы́к, Тому́ поклони́мся: благоутро́бием бо Его́ от пре́лести изба́вльшеся, в трие́х ипоста́сех еди́наго Бо́га пе́ти навыко́хом.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Боголе́пную и честну́ю Отрокови́цу почти́м, Пречестну́ю Херуви́мов: Соде́тель бо все́х вочелове́читися восхоте́вый, в Ту́ю всели́ся неизрече́нно. О стра́нных веще́й, и пресла́вных та́инств! Кто́ не удиви́тся о се́м внуши́вый, я́ко Бо́г Челове́к быва́ет, и преложе́ние в Не́м не бе́? И де́вства врата́ про́йде, и умале́ние в Не́м не оста́вися, я́коже проро́к глаго́лет: челове́к сия́ не про́йдет когда́, то́кмо еди́н Госпо́дь Бо́г Изра́илев, име́яй ве́лию ми́лость.

Та́же, Све́те ти́хий:

Посе́м проки́мен: Госпо́дь воцари́ся: три́жды. Сти́х: Облече́ся Госпо́дь в си́лу, и препоя́сася.

Та́же, Сподо́би, Го́споди, в ве́чер се́й:

Иере́й же ектении́ не глаго́лет, но пое́м на стихо́вне стихи́ру воскре́сну, гла́с 5:

Тебе́ Воплоще́ннаго Спа́са Христа́, и Небе́с не разлучи́вшася, во гла́сех пе́ний велича́ем: я́ко Кре́ст и сме́рть прия́л еси́ за ро́д на́ш, я́ко Человеколю́бец Госпо́дь, испрове́ргий а́дова врата́, тридне́вно воскре́сл еси́, спаса́я ду́шы на́шя.

И́ны стихи́ры подо́бны пресвяте́й Богоро́дице, гла́с 5:

Подо́бен: Ра́дуйся по́стником:

Сти́х: Помяну́ и́мя Твое́ во вся́ком ро́де и ро́де.

Ру́це простира́ю к Тебе́, и скве́рнеи устне́ отверза́ю к моле́нию, и преклоня́ю серде́чное коле́но, и у́мно нога́м Твои́м пречи́стым ны́не прикаса́юся, Чи́стая: и припа́даю к Тебе́: боле́зни моя́ исцели́, ле́тныя моя́ мно́гия и неисце́льныя бла́гостию Твое́ю исцели́ стру́пы. Изба́ви от ви́димых враго́в и неви́димых: облегчи́, Отрокови́це, тяготу́ ле́ности моея́, я́ко да Тя́ пою́ и сла́влю, Е́юже обре́те ми́р ве́лию ми́лость.

Сти́х: Слы́ши, Дщи́, и ви́ждь, и приклони́ у́хо Твое́.

Ра́дуйся, Сы́на Бо́жия несказа́нно заче́ншая, Всенепоро́чная, и Сего́ ро́ждшая, пло́ть по на́м вои́стинну от крове́й Твои́х прии́мшаго, ду́шу у́мную же и самовла́стную иму́щаго: неоску́дно бо во Ада́ма обле́кшагося, ми́лости ра́ди и бла́гости неизрече́нныя. Отону́дуже во двою́ естеству́ на́м возвеща́ется, обои́х показу́яй в Себе́ де́йство Христо́с: Его́же моли́ душа́м на́шым да́ти ве́лию ми́лость.

Сти́х: Лицу́ Твоему́ помо́лятся бога́тии лю́дстии.

Ра́дуйся добро́то Иа́ковля, Ю́же избра́ Бо́г, Ю́же возлюби́, две́ре спаса́емых, пламеноно́сная клеще́, кля́твы разреше́ние, Всеблагослове́нная: чре́во Боговмести́мое, па́дших возведе́ние: Святе́йшая Херуви́мов, и тва́рей преиму́щая: неудобозри́мое виде́ние, слы́шание нове́йшее, неизрече́нное глаго́лание, колесни́це Сло́ва: о́блаче, из него́же возсия́ Со́лнце, и мене́ озаря́я, и су́щым во тьме́ подая́ ве́лию ми́лость.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Я́же о Тебе́ проро́чествия, испо́лнишася, Де́во Чи́стая: о́в у́бо от проро́к две́рь Тя́ прорече́, во Еде́ме на восто́к зря́щую, ю́же никто́же про́йде, то́чию Зижди́тель Тво́й, и всего́ ми́ра: о́в же купину́ огне́м жего́му, я́ко в Тебе́ обита́ о́гнь Божества́, и неопали́ма пребы́сть, и́н го́ру святу́ю, от нея́же отсече́ся ка́мень краеуго́льный, кроме́ ру́ки челове́ческия, и порази́ о́браз мы́сленнаго Навуходоно́сора: вои́стинну ве́лие и пресла́вное, е́же в Тебе́ та́инство е́сть, Богома́ти. Те́мже Тя́ сла́вим: Тобо́ю бо бы́сть спасе́ние душа́м на́шым.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е. И по О́тче на́ш: Тропа́рь: Собезнача́льное сло́во: Богоро́дичен: Ра́дуйся, две́ре Госпо́дня непроходи́мая: Ектениа́. И отпу́ст.

В суббо́ту на вели́цей вече́рни

на Го́споди, воззва́х, поста́вим стихо́в 10 и пое́м стихи́ры воскре́сны, гла́с 5:

Сти́х: Изведи́ из темни́цы ду́шу мою́, испове́датися и́мени Твоему́.

Честны́м Твои́м Кресто́м, Христе́, диа́вола посрами́л еси́, и Воскресе́нием Твои́м жа́ло грехо́вное притупи́л еси́, и спа́сл еси́ ны́ от вра́т сме́ртных: сла́вим Тя́, Единоро́дне.

Сти́х: Мене́ жду́т пра́ведницы, до́ндеже возда́си мне́.

Воскресе́ние дая́й ро́ду челове́ческому, я́ко овча́ на заколе́ние веде́ся: устраши́шася Сего́ кня́зи а́дстии, и взя́шася врата́ плаче́вная. Вни́де бо Ца́рь сла́вы Христо́с, глаго́ля су́щым во у́зах, изыди́те: и су́щым во тьме́, откры́йтеся.

Сти́х: Из глубины́ воззва́х к Тебе́, Го́споди, Го́споди, услы́ши гла́с мо́й.

Ве́лие чу́до, неви́димых Соде́тель, за человеколю́бие пло́тию пострада́в, воскре́се Безсме́ртный, прииди́те оте́чествия язы́к, Тому́ поклони́мся: благоутро́бием бо Его́ от пре́лести изба́вльшеся, в трие́х Ипоста́сех еди́наго Бо́га пе́ти навыко́хом.

И́ны стихи́ры Анато́лиевы, гла́с то́йже.

Сти́х: Да бу́дут у́ши Твои́, вне́млюще гла́су моле́ния моего́.

Вече́рнее поклоне́ние прино́сим Тебе́, Невече́рнему Све́ту, на коне́ц веко́в, я́ко в зерца́ле пло́тию возсия́вшему ми́рови, и да́же до а́да низше́дшему, и та́мо су́щую тьму́ разруши́вшему, и све́т Воскресе́ния язы́ком показа́вшему: Светода́вче Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т? Я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Нача́льника спасе́ния на́шего, Христа́ славосло́вим: Тому́ бо из ме́ртвых воскре́сшу, ми́р от пре́лести спасе́н бы́сть. Ра́дуется ли́к а́нгельский, бе́гает де́монов пре́лесть, Ада́м пады́й воста́, диа́вол упраздни́ся.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́, потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

И́же от кустоди́и науче́ни быва́ху от беззако́нник, покры́йте Христо́во воста́ние, и приими́те сре́бреники, и рцы́те я́ко на́м спя́щым, из гро́ба укра́ден бы́сть ме́ртвый. Кто́ ви́де, кто́ слы́ша, мертвеца́ укра́дена когда́, па́че же пома́зана и на́га, оста́вльша и во гро́бе погреба́льная своя́? Не прельща́йтеся, иуде́е, навы́кните рече́нием проро́ческим, и уразуме́йте, я́ко То́й е́сть вои́стинну Изба́витель ми́ра, и Всеси́льный.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Го́споди, а́д плени́вый, и сме́рть попра́вый, Спа́се на́ш, просвети́вый ми́р Кресто́м честны́м, поми́луй на́с.

И́ны стихи́ры, Богоро́дице, Па́вла Аморре́йскаго, гла́с 5:

Подо́бен: Ра́дуйся:

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́ние, и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний его́.

Престо́л Херуви́мский вои́стинну, я́ко Превы́шши тва́рей бы́вши: в Тебе́ бо Бо́жие Сло́во, на́ш зра́к назда́сти хотя́, всели́ся, и проше́д с пло́тию из Тебе́, Всечи́стая: Кре́стную же стра́сть на́с ра́ди восприя́т, и Воскресе́ние я́ко Бо́г дарова́, изме́ншемуся на́шему осужде́нному естеству́. Те́м я́ко Соде́телю, Сы́ну Твоему́ мо́лимся, Богома́ти, улучи́ти проще́ние и ми́лость в ча́с су́дный.

Сти́х: Хвали́те Го́спода вси́ язы́цы, похвали́те Его́ вси́ лю́дие.

Что́ Твою́, Богороди́тельнице Чи́стая, нареку́ Це́рковь Богосла́вную? Вертогра́д Еде́мский имену́ю, и Но́ев, Чи́стая, ковче́г прореку́, спа́сший Бо́гу ца́рское свяще́ние, ве́сь свя́т язы́к, Христа́ Бо́га на́шего собо́р: Моисе́ову же киво́ту уподобля́ю Тя́, в не́мже очисти́лище и же́зл прозя́бший, в не́мже све́щник и ру́чка, кади́льница всезлата́я, во́ньже прибега́ет вся́к ве́рный, и испроша́ет ве́лию ми́лость.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Еди́на безнаде́жным Наде́ждо, безпомо́щным гото́вая По́моще, ми́лости Ро́ждшая Воли́теля Иису́са, мою́ поми́луй ны́не не́мощь, Чи́стая, и пода́ждь ми́ помысло́м умиле́ние. Струя́ми сле́з са́мых согреше́ний мои́х, непобеди́мую потопи́ пучи́ну: отжени́ безме́рных мои́х страсте́й бу́рю: и испо́лни тишины́ Боже́ственныя смуще́нное се́рдце мое́, Христа́ моля́щи, пода́ти ми́ согреше́ний соверше́нное оставле́ние.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: В Чермне́м мо́ри, Неискусобра́чныя Неве́сты о́браз написа́ся иногда́: та́мо Моисе́й, раздели́тель воды́: зде́ же Гаврии́л, служи́тель чудесе́. Тогда́ глубину́ ше́ствова немо́кренно Изра́иль: ны́не же Христа́ роди́ безсе́менно Де́ва. Мо́ре по проше́ствии Изра́илеве, пребы́сть непрохо́дно: Непоро́чная по Рождестве́ Емману́илеве, пребы́сть Нетле́нна. Сы́й, и пре́жде Сы́й, явле́йся я́ко Челове́к, Бо́же, поми́луй на́с.

Та́же, Све́те ти́хий: Проки́мен: Госпо́дь воцари́ся: И про́чее по обы́чаю.

На стихо́вне стихи́ры воскре́сны, гла́с 5:

Тебе́, Воплоще́ннаго Спа́са Христа́, и Небе́с не разлучи́вшася, во гла́сех пе́ний велича́ем: я́ко Кре́ст и сме́рть прия́л еси́ за ро́д на́ш, я́ко Человеколю́бец Госпо́дь, испрове́ргий а́дова врата́, тридне́вно воскре́сл еси́, спаса́я ду́шы на́шя.

И́ны стихи́ры по алфави́ту.

Сти́х: Госпо́дь воцари́ся, в ле́поту облече́ся.

Прободе́ным Твои́м ре́бром, Жизнода́вче, то́ки оставле́ния все́м источи́л еси́, жи́зни и спасе́ния: пло́тию же сме́рть восприя́л еси́, безсме́ртие на́м да́руя: всели́в же ся во гро́б на́с свободи́л еси́, совоскреси́в с Собо́ю сла́вно я́ко Бо́г. Сего́ ра́ди вопие́м: Человеколю́бче Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: И́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́жится.

Стра́нно Твое́ распя́тие, и е́же во а́д соше́ствие, Человеколю́бче, е́сть: плени́в бо его́, и дре́вния ю́зники совоскреси́в с Собо́ю сла́вно я́ко Бо́г, ра́й отве́рз, восприя́ти сего́ сподо́бил еси́. Те́мже и на́м сла́вящым Твое́ тридне́вное Воста́ние, да́руй очище́ние грехо́в: рая́ жи́тели сподобля́я, я́ко Еди́н Благоутро́бен.

Сти́х: До́му Твоему́ подоба́ет святы́ня, Го́споди, в долготу́ дни́й.

На́с ра́ди пло́тию стра́сть прии́мый, и тридне́вен из ме́ртвых воскресы́й, плотски́я на́шя стра́сти исцели́, и возста́ви от прегреше́ний лю́тых, Человеколю́бче, и спаси́ на́с.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Хра́м и Две́рь еси́, Пала́та и Престо́л Царе́в, Де́во Всечестна́я, Е́юже Изба́витель мо́й, Христо́с Госпо́дь, во тьме́ спя́щым яви́ся, Со́лнце Сы́й пра́вды, просвети́ти хотя́, я́же созда́ по о́бразу Своему́ руко́ю Свое́ю. Те́мже, Всепе́тая, я́ко Ма́терне дерзнове́ние к Нему́ стяжа́вшая, непреста́нно моли́ спасти́ся душа́м на́шым.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е. По О́тче на́ш:

Тропа́рь, гла́с 5:

Собезнача́льное Сло́во Отцу́ и Ду́хови, от Де́вы Ро́ждшееся на спасе́ние на́ше, воспои́м ве́рнии и поклони́мся: я́ко благоволи́ пло́тию взы́ти на Кре́ст, и сме́рть претерпе́ти, и воскреси́ти уме́ршыя сла́вным Воскресе́нием Свои́м.

Богоро́дичен: Ра́дуйся, Две́ре Госпо́дня непроходи́мая: ра́дуйся Стено́ и Покро́ве притека́ющих к Тебе́. Ра́дуйся, Необурева́емое Приста́нище, и Неискусобра́чная, Ро́ждшая пло́тию Творца́ Твоего́ и Бо́га: моля́щи не оскудева́й о воспева́ющих, и кла́няющихся Рождеству́ Твоему́.

В суббо́ту на повече́рии

глаго́лет иере́й: Благослове́н Бо́г: И мы́: Сла́ва тебе́, Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́. Царю́ небе́сный: Трисвято́е. и по О́тче на́ш: Го́споди, поми́луй, 12. Сла́ва, и ны́не: Прииди́те поклони́мся: три́жды. псало́м 50, и про́чее обы́чно.

Посе́м кано́н Пресвяте́й Богоро́дице, гла́с 5:

Пе́снь 1

Ирмо́с: Коня́ и вса́дника в мо́ре Чермно́е, сокруша́яй бра́ни мы́шцею высо́кою, Христо́с истрясе́: Изра́иля же спасе́, побе́дную пе́снь пою́ща.

Припе́в: Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ на́с.

Пе́снь Ти́ по достоя́нию приноси́ти, Влады́чице, недоуме́ем вси́: сла́ва бо па́че все́х Твоя́. Но оба́че, Богоневе́сто, не омерзи́ моле́ние приноси́мое со стра́хом и любо́вию Тебе́.

Вси́ к воде́ Твоего́ неоску́днаго исто́чника, Богоро́дице Де́во, притека́ем зову́ще: еди́на Ра́досте ро́ду на́шему, Пречи́стая, испроси́ ми́р це́рквам Твои́м.

Сла́ва: Положи́ Тя приста́нище су́щым в беда́х, Чи́стая, Бо́г, И́же от Тебе́ благоволи́вый восприя́ти пло́ть. Те́мже Ти́ припа́дающе взыва́ем: да́руй Твои́м рабо́м Твою́ по́мощь.

И ны́не: Облегче́ние Твоя́ моли́тва, Де́во Пречи́стая, Твои́м рабо́м да бу́дет, страсте́й отгна́ние, грехо́в разруше́ние, и вся́ческих боле́зней, Богороди́тельнице, очище́ние.

Пе́снь 3

Ирмо́с: Водрузи́вый на ничесо́мже зе́млю повеле́нием Твои́м, и пове́сивый неодержи́мо тяготе́ющую, на недви́жимем Христе́, ка́мени за́поведей Твои́х, Це́рковь твою́ утверди́, Еди́не Бла́же и Человеколю́бче.

Ты́ еси́ земноро́дных упова́ние, и по́мощь и ра́дость, покро́в и прибе́жище, Влады́чице Ма́ти Живота́. Те́мже Тя́ мо́лим: Твою́ по́мощь низпосли́ все́м пою́щым Тя́, Пречи́стая.

Неду́гующии, и напа́стьми лю́тыми одержи́мии, Вседе́телю Ще́дрый, И́же вся́ческих Бо́же, Пречи́стую се́нь Твою́ Ма́терь, Спа́се, на мольбу́ Ти́ приво́дим: разреши́ плени́цы прегреше́ний на́ших.

Сла́ва: Все́х Содержи́теля и Зижди́теля и Го́спода ро́ждшая Еди́на, и де́вствующи, и́же вои́стинну Тя́ Бо́жию Ма́терь сла́вят, спасе́ние, Богоневе́сто, пода́ждь свы́ше рабо́м Твои́м.

И ны́не: Во́д животво́рных мя́ испо́лни, Влады́чице, Боже́ственную во́ду ми́рови источи́вшая: и беззако́ний мои́х лю́тыя пото́ки и се́рдца моего́ во́лны Боже́ственною Твое́ю тишино́ю укроти́.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Боже́ственное Твое́ разуме́в истоща́ние, прозорли́во Авваку́м, Христе́, со тре́петом вопия́ше Тебе́: во спасе́ние люде́й Твои́х спасти́ пома́занныя Твоя́ прише́л еси́.

Я́ко все́х вы́шшу су́щую тва́рей, Тя́ Бо́г су́щым на земли́ дарова́, Е́же к Нему́ хода́тайствы вино́вну, Богоро́дице Препе́тая.

Це́рковь Тя́ Бо́жию ве́дуще, Де́во Ма́ти, приле́жно мо́лимся Тебе́ чту́щии: не затвори́ рабо́м Твои́м, Богоро́дице, Твоея́ ми́лости двере́й.

Сла́ва: Тя́ вси́ Бо́жию ве́дуще преукра́шену вои́стинну оде́жду, Ма́ти Браконеиску́сная: и́же Тя́ чту́щии про́сим, во оставле́ния оде́жду облецы́ на́с.

И ны́не: Ми́р в Рождестве́ Твое́м, Пречи́стая, ве́сь испо́лнися ра́дости: отне́леже, е́же ра́дуйся, вели́кий Тебе́, Де́во Ма́ти Мари́е, свы́ше Гаврии́л возгласи́.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Одея́йся све́том я́ко ри́зою, к Тебе́ у́тренюю, и тебе́ зову́: ду́шу мою́ просвети́ омраче́нную, Христе́, я́ко Еди́н Благоутро́бен.

Вои́стинну наказу́емся, не по ра́венству же до́лга согреше́ний на́ших: но, о Де́во Ма́ти Пречи́стая, отврати́ ве́сь гне́в Сы́на Твоего́ от на́с.

Еди́наго изве́дшаго све́т от тьмы́, Чи́стая, Бо́га ро́ждши неискусобра́чно, приле́жно моли́ Его́, низпосла́ти Боже́ственный Све́т рабо́м Твои́м.

Сла́ва: От каже́ния моли́твы Твоея́, Чи́стая, и Боже́ственная Неве́сто от Лива́на, Ю́же Соломо́н прорече́, рабы́ Твоя́, Ма́ти Зижди́теля, благоуха́й.

И ны́не: Ты́ Пра́вду же и Избавле́ние на́м ро́ждши, Христа́ без се́мене, свобо́дно соде́яла еси́, Богоро́дице, от кля́твы естество́ пра́деднее.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Неи́стовствующееся бу́рею душетле́нною, Влады́ко Христе́, страсте́й мо́ре укроти́ и от тли́ возведи́ мя́, я́ко Благоутро́бен.

Богоро́дице Влады́чице, ро́ждшая Соде́теля, Твои́м рабо́м испроси́ оставле́ние: и держа́вны на́с воздви́гни, во е́же пе́ти Тя́.

Бу́ди на́м по́мощь Твои́м рабо́м, Влады́чице Чи́стая, ве́рно моля́щым Тя́, я́ко Ми́лостива: и держа́вны на́с воздви́гни, во е́же пе́ти Тя́.

Сла́ва: По достоя́нию иму́щи, е́же мощи́, Влады́чице Чи́стая, Твои́м ми́лостивным о́ком при́зри, и от тли́ на́с Твоя́ рабы́ возведи́.

И ны́не: Непреста́нно точа́щи щедро́т струи́, Блага́я, прося́щым, одожди́ и мне́ све́т за́поведей Твоего́ Сы́на, Пренепоро́чная.

Та́же, Го́споди, поми́луй, три́жды.

Сла́ва, и ны́не, седа́лен, гла́с 5:

Всесвята́я Де́во, поми́луй на́с прибега́ющих ве́рою к Тебе́, Милосе́рдой, и прося́щих те́плаго Твоего́ заступле́ния: мо́жеши бо все́х спасти́, я́ко Блага́я су́щи Ма́ти Бо́га Вы́шняго, Ма́терними Твои́ми моли́твами при́сно объе́мши, Де́во Богора́дованная.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Превозноси́мый отце́в Госпо́дь пла́мень угаси́, о́троки ороси́ согла́сно пою́щыя: Бо́же, благослове́н еси́.

Неизсле́дная Бо́жия му́дросте, Христе́, рабы́ Твоя́ уще́дри, Ро́ждшия Тя́ ра́ди, непреста́нно пою́щыя: Бо́же, благослове́н еси́.

Твою́ бла́гость мо́лим, Го́споди, я́зву исцели́ Ро́ждшия Тя́ ра́ди со стра́хом пою́щих: Бо́же, благослове́н еси́.

Сла́ва: О́ком ми́лостивным Твои́м, Богома́ти, при́зри и изба́ви рабы́ Твоя́ вся́каго обстоя́ния, ве́рою пою́щыя: Бо́же, благослове́н еси́.

И ны́не: Зло́ де́лающе, Влады́чице, от Тебе́ отпадо́хом: но обрето́хом, Пречи́стая, а́бие по́мощь Твою́, внегда́ зва́ти: Бо́же, благослове́н еси́.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Из Отца́ пре́жде ве́к рожде́ннаго Сы́на и Бо́га, и в после́дняя ле́та воплоще́ннаго от Де́вы Ма́тере, свяще́нницы по́йте, лю́дие, превозноси́те во вся́ ве́ки.

Влады́чице на́ша, благи́х Пода́тельнице, рабо́м Твои́м да́руй страсте́й исцеле́ние: я́ко да непреста́нно пое́м Тя́, Де́во, и превозно́сим во ве́ки.

Неизглаго́ланно, Чи́стая, Изба́вителя ро́ждши, несказа́нно дои́ла еси́ Де́ва пребы́вши. Его́же у́бо моли́ о пою́щих Тя́, и славосло́вящих во вся́ ве́ки.

Сла́ва: Тебе́, Све́тлому Изба́вителя Све́щнику, прекра́сный спле́тше ли́к пое́м: вся́ дела́ Госпо́дня по́йте непреста́нно Де́ву Мари́ю, и превозноси́те Ю во ве́ки.

И ны́не: Чи́стая А́гнице, Де́во Ма́ти Отрокови́це, чи́ста мя́ сотвори́ от страсте́й теле́сных: я́ко да льсти́ваго изба́влюся се́тей, песносло́вя Тя́, Богора́дованная.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Иса́ие лику́й, Де́ва име́ во чре́ве, и роди́ Сы́на Емману́ила, Бо́га же и Челове́ка, Восто́к И́мя Ему́: Его́же велича́юще, Де́ву ублажа́ем.

Соверша́ется пе́ние у́бо, наде́жда же, Влады́ко Христе́, непрехо́дна, я́же к Тебе́ Соде́телю, я́коже и благода́ть Твоя́: но отобою́ду си́лу кре́пку дава́й рабо́м Твои́м, моли́твами Ро́ждшия Тя́.

Неду́гующым си́ла, и боля́щым бли́з Ты́, Чи́стая, еси́, я́ко и́стинная Ма́ти Жи́зни: те́мже к Тебе́ прибега́юще, премене́ние все́х ско́рбных обрето́хом, Влады́чице, и кро́вом Твои́м спасо́хомся.

Сла́ва: Тво́й Боже́ственный ви́дяще обра́зно Влады́чице зра́к, зри́м Тя́ в не́м я́коже я́ве, вся́ко ненави́дяще ерети́к безу́мие на земли́. Ему́же припа́дающе исцеле́ние прие́млем.

И ны́не: Исцеле́нием бе́здну, и благода́тем пучи́ну, Чи́стая, позна́хом Тя́ мы́ гре́шнии. Те́мже Ти́ мо́лимся: от ну́ждных все́х изми́, Еди́на Пречи́стая, притека́ющих к покро́ву Твоему́.

Та́же, Досто́йно е́сть: Трисвято́е. По О́тче на́ш: Конда́к, и про́чее обы́чно: и отпу́ст.

Неделя

В неде́лю у́тра, на полу́нощнице

кано́н Святе́й и Живонача́льней Тро́ице, [его́же краестро́чие: Пра́вило пя́тое Све́ту Трисо́лнечному.] Творе́ние Митрофа́ново, гла́с 5:

Пе́снь 1

Ирмо́с: Коня́ и вса́дника в мо́ре Чермно́е, сокруша́яй бра́ни, мы́шцею высо́кою Христо́с истрясе́: Изра́иля же спасе́, побе́дную пе́снь пою́ща.

Припе́в: Пресвята́я Тро́ице Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

Держа́ву Еди́нственнаго и Трисо́лнечнаго зра́ка воспева́юще вопие́м: у́м на́ш озари́, Бо́же Всеси́льне, и к Твое́й Влады́ко, возвы́си сла́ве неизрече́нней.

Горе́ Тя а́нгельская удобре́ния у́мная немо́лчно пою́т Трисвяты́ми пе́сньми, Еди́ницу Тричи́сленную, и Тро́ицу Сообра́зну, Пресу́щественну, Всеси́льну.

Сла́ва: Боже́ственное питие́ Твоея́ любве́, сладча́йшее, светоде́йственное, души́ мое́й пода́ждь, Тро́ице Еди́нице Светонача́льная, и Боже́ственное умиле́ние чисти́тельное, Влады́ко Многоми́лостиве, всея́ тва́ри.

И ны́не, Богоро́дичен: Я́коже на руно́ сни́де без шу́ма с небесе́, Де́во, до́ждь в ложесна́ Твоя́ Боже́ственный: и спасе́ все́ изсо́хшее челове́ческое естество́, Пречи́стая.

Пе́снь 3

Ирмо́с: Водрузи́вый на ничесо́мже зе́млю повеле́нием Твои́м, и пове́сивый неодержи́мо тяготе́ющую, на недви́жимем Христе́, ка́мени за́поведей Твои́х, Це́рковь Твою́ утверди́, Еди́не Бла́же и Человеколю́бче.

Умы́слив у́мная существа́, соста́вил еси́ певцы́ непреста́нныя Твоего́ Божества́, Трисве́тлый Бо́же и Вседе́телю: но и бре́нных и земноро́дных приими́ моле́ние и мольбу́, я́ко Благоутро́бен.

И́же вся́каго по естеству́ премене́ния неприя́тен, изменя́емым на́м и пою́щым, неизсле́димый исто́чник Твоея́ бла́гости, согреше́ний да́ждь проще́ние, и спасе́ние, я́ко Благоутро́бен.

Сла́ва: Отца́ и Сы́на, и Ду́ха сла́вим, в непреме́ннем зра́це Божества́ Тебе́ Еди́нственнаго и Трисия́ннаго Го́спода все́х, я́коже проро́цы, и апо́столи от Тебе́ я́ве научи́шася.

Богоро́дичен: Яви́лся еси́ Моисе́ю в купине́, я́ко а́нгел сове́та Вели́каго Вседержи́телева, Твое́ е́же от Де́вы проявля́я воплоще́ние, Бо́жий Сло́ве: и́мже на́с претвори́л еси́, и на небеса́ возве́л еси́.

Го́споди, поми́луй, три́жды.

Седа́лен, гла́с 5. Подо́бен: Собезнача́льное сло́во:

Ми́лостива еси́ Тро́ице Неразде́льная: ми́луеши бо все́х, я́ко Всеси́льная и Всеще́дра, Сострада́тельна и Многоми́лостива. Те́мже прибега́ем к Тебе́, и́же грехми́ мно́гими отягча́еми взыва́юще: очи́сти Твоя́ рабы́, и изба́ви все́х вся́кия му́ки.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Всесвята́я Де́во, поми́луй на́с прибега́ющих ве́рою к Тебе́ Благоутро́бней, и прося́щих те́плаго Твоего́ ны́не заступле́ния: мо́жеши бо я́ко Блага́я все́х спасти́, я́ко су́щи Ма́ти Бо́га Вы́шняго, Ма́терния Твоя́ моли́твы при́сно употребля́ющи, Богоблагода́тная.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Боже́ственное Твое́ разуме́в истоща́ние, прозорли́во Авваку́м, Христе́, со тре́петом вопия́ше Тебе́: во спасе́ние люде́й Твои́х, спасти́ пома́занныя Твоя́ прише́л еси́.

Та́йно науча́ется Еди́наго Госпо́дьства Трисве́тлому Дании́л, Христа́ Судию́ узре́в ко Отцу́ иду́ща, и Ду́ха проявля́юща виде́ние.

Бре́нными пою́щих Тя́ усты́, Пресу́щественнаго Бо́га, Тро́ична Ипоста́сьми, Еди́нственна же Естество́м, сла́вы а́нгельския сподо́би.

Сла́ва: Еди́ну вла́сть, и Еди́но Госпо́дьство, в Трие́х Сво́йствах неразлу́чно сла́вим: О́тче, и Сы́не, и Ду́ше, просвети́ ны́ рабы́ Твоя́.

Богоро́дичен: Гора́ ча́стая и присе́нная, Ю́же ви́дев пре́жде Авваку́м, из Нея́же про́йде Святы́й: неудо́бь зри́мое Рождество́ явля́ше Твоего́, Де́во, зача́тия.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Одея́йся све́том я́ко ри́зою, к Тебе́ у́треннюю, и Тебе́ зову́: ду́шу мою́ просвети́ омраче́нную, Христе́, я́ко Еди́н Благоутро́бен.

И́же за бла́гость созда́вый челове́ка, и по о́бразу Твоему́ сотво́рь, во мне́ обита́й, Трисве́тне Бо́же мо́й, я́ко Бла́г и Благоутро́бен.

Ты́ мя наста́ви, Еди́нице Трисо́лнечная, к стезя́м Боже́ственным спасе́ния, и Твоего́ сия́ния испо́лни, я́ко естество́м Бо́г Неисчетноси́лен.

Сла́ва: Све́т Неразде́льный Еди́наго Естества́, разделе́нный начерта́ньми, Трисия́нный, Невече́рний, мое́ се́рдце луча́ми Твои́ми озари́.

Богоро́дичен: Я́ко ви́де Тя́ дре́вле, Чи́стая Пренепоро́чная, проро́к, зря́щая врата́ к Све́ту Незаходи́мому, а́бие Тя́ позна́ Бо́жие Жили́ще.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Неи́стовствующееся бу́рею душетле́нною, Влады́ко Христе́, страсте́й мо́ре укроти́, и от тли́ возведи́ мя́, я́ко Благоутро́бен.

Трисве́тлое су́ще Богонача́лие Ипоста́сне, Еди́нственна еси́, я́ко сообра́зна и Равноде́тельна, и по существу́ и хоте́нию.

Дово́льно изъяви́ проро́к, поя́ Отцу́ Твоему́ Све́ту: у́зрим Ду́хом, Све́т Сы́на, Еди́наго Бо́га Трисо́лнечнаго.

Сла́ва: Несоста́вно Существо́ в Трие́х Сво́йствех, Еди́ну вла́сть и Держа́ву имы́й: Те́м бо состои́тся тва́рь вся́ческая, и обновля́ется.

Богоро́дичен: Прегреше́ний избавле́ние и бе́д, Влады́ко Бо́же, Еди́нственне и Трисве́тне, низпосли́ Твои́м певце́м, моли́твами Богома́тере.

Го́споди, поми́луй, три́жды.

Седа́лен, гла́с 5. Подо́бен: Собезнача́льное Сло́во:

Трисо́лнечный Све́т славосло́вим, и Про́стей Тро́ице ны́не поклони́мся, я́ко просвети́ на́с и поми́лова, и изба́ви от тли́ ве́сь ро́д челове́ческий, избавля́ющи от пре́лести и́дольския ве́сь ми́р, и Ца́рство на́м подаде́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Недоуме́вся от все́х, к Тебе́ прибего́х к Наде́жди все́х, и Прибе́жищу гре́шных и смире́нных, зовы́й: согреши́х, и пребыва́ю в злы́х, нечу́вствуя окая́нный. Поми́луй мя́, пре́жде конца́ обрати́ мя, и изба́ви вся́кия му́ки, недосто́йнаго.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Превозноси́мый отце́в Госпо́дь, пла́мень угаси́, о́троки ороси́ согла́сно пою́щыя: Бо́же, благослове́н еси́.

Я́ко имы́й бе́здну ми́лости, Го́споди, и пучи́ну неизче́тну щедро́т, поми́луй Еди́наго Тя́ пою́щих, Трисве́тлаго Бо́га все́х.

Необмы́слимаго, Еди́нственна и Трисве́тла, Бо́га Тя́ и Го́спода пою́ще вопие́м Ти́: пода́ждь Твои́м рабо́м очище́ние грехо́в.

Сла́ва: Ра́вно Ипоста́си во Еди́ной Держа́ве чту́ще разделя́ем Нераздели́мо Существо́, Бо́га Отца́, и Сы́на, и Пресвята́го Ду́ха.

Богоро́дичен: О́трасль прозябла́ еси́, Отцу́ Собезнача́льную, цве́т Божества́: О́трасль Соприсносу́щную, Де́во, даю́щую жи́знь все́м челове́ком.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Тебе́, Вседе́телю, в пещи́ о́троцы, всеми́рный ли́к спле́тше, поя́ху: дела́ вся́кая Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Да Еди́наго откры́еши дре́вле я́ве Госпо́дьства Тро́ичную Ипоста́сь, яви́лся еси́, Бо́же мо́й, во о́бразе челове́ков Авраа́му, пою́щу Твою́ Держа́ву Еди́нственную.

Ты́ мя к Твои́м благоде́тельным луча́м взира́ти сподо́би, Све́те Непристу́пный, О́тче Ще́дрый, и Сло́ве, и Ду́ше, е́же благоугожда́ти Тебе́ при́сно, Го́споди все́х.

Сла́ва: Свя́т Оте́ц Бо́г Преве́чный: Свя́т же Сы́н из Отца́ рожде́н: Свя́т же и Животворя́щий Ду́х, исходя́ из Отца́, Сы́ном же явля́емь.

Богоро́дичен: Облиста́ла еси́ на́м от Трисо́лнечныя сла́вы, Еди́наго Всепе́тая Христа́ Го́спода, все́х тайнонауча́юща Еди́ному Богонача́лию в Трие́х Ли́цех, пе́ти во ве́ки.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Иса́ие лику́й, Де́ва име́ во чре́ве, и роди́ Сы́на Емману́ила, Бо́га же и Челове́ка, Восто́к И́мя ему́: Его́же велича́юще, Де́ву ублажа́ем.

Глаго́лания челове́ческая по достоя́нию, Безнача́льная Еди́нице, не мо́гут пе́ти Тя́: оба́че я́коже мо́щно дерза́юще от ве́ры, Богонача́льная, Сопресто́льная Тро́ице, сла́ву прино́сим Твое́й Держа́ве, и хвалу́.

Равноста́тною сла́вою, Тя́ Единонача́льнаго Трисве́тлаго Бо́га сла́вят Херуви́ми и Серафи́ми пречи́стыми усты́: с ни́миже и на́с гре́шных приими́, Го́споди, Твою́ Держа́ву велича́ющих.

Сла́ва: Иса́иа Тя́ ви́де на Престо́ле херуви́мсте, и Серафи́мы стоя́щыя о́крест Тебе́, кри́лы ли́ца закрыва́ющыя, и вопию́щыя: Свя́т, Свя́т, Свя́т, Трисвяты́й Бо́же, сла́вимый в Трие́х Сво́йствех.

Богоро́дичен: Я́ко Чи́стая и Непоро́чная и Де́ва, родила́ еси́ Сы́на, избавля́ющаго на́с от искуше́ний, Бо́га Неизме́нна: но и ны́не оставле́ние на́м прегреше́ний да́ти Сего́ моли́.

Посе́м припе́вы Григо́риа Синаи́та: Досто́йно е́сть: И про́чее полу́нощницы, пи́сано в конце́ кни́ги сея́.

На у́трени, по шестопса́лмии

Бо́г Госпо́дь, и яви́ся на́м: на гла́с 5: и глаго́лем тропа́рь воскре́сный: Собезнача́льное Сло́во Отцу́: два́жды. Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Ра́дуйся, Две́ре Госпо́дня Непроходи́мая: Та́же, обы́чная стихоло́гиа Псалти́ра.

По 1-м стихосло́вии седа́льны воскре́сны, гла́с 5:

Кре́ст Госпо́день похва́лим, погребе́ние Свято́е пе́сньми почти́м, и Воскресе́ние Его́ препросла́вим: я́ко совозста́ви ме́ртвыя от гро́б я́ко Бо́г, плени́в сме́рти держа́ву, и кре́пость диа́волю, и су́щым во а́де све́т возсия́.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Го́споди ме́ртв наре́клся еси́, умертви́вый сме́рть, во гро́бе положи́лся еси́, истощи́вый гро́бы: горе́ во́ини гро́ба стрежа́ху, до́ле от ве́ка ме́ртвыя воскреси́л еси́. Всеси́льне и Непостижи́ме Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Ра́дуйся, Свята́я Горо́ и Богопрохо́дная, ра́дуйся, одушевле́нная купино́ и неопали́мая. Ра́дуйся, Еди́на к Бо́гу ми́рови Мо́сте, преводя́й ме́ртвыя к Ве́чному Животу́. Ра́дуйся, Нетле́нная Отрокови́це, неискусому́жно ро́ждшая спасе́ние ду́ш на́ших.

По 2-м стихосло́вии седа́льны воскре́сны, гла́с 5:

Го́споди, по тридне́внем Твое́м Воскресе́нии, и апо́столов поклоне́нии, Пе́тр вопия́ше Ти́: жены́ дерзнове́ние прия́ша, а́з же убоя́хся. Разбо́йник богосло́вяше, а́з же отверго́хся. У́бо призове́ши ли мя́ про́чее ученика́ бы́ти? или́ па́ки пока́жеши мя́ ловца́ глуби́ннаго? но ка́ющася приими́ мя, Бо́же, и спаси́ мя.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

Го́споди, посреде́ осужде́нных пригвозди́ша Тя́ беззако́ннии, и копие́м ребро́ Твое́ прободо́ша, о Ми́лостиве! Погребе́ние же прия́л еси́, разруши́вый а́дова врата́, и воскре́сл еси́ тридне́вно. Притеко́ша жены́ ви́дети Тя́, и возвести́ша апо́столом воста́ние: Превозноси́мый Спа́се, Его́же пою́т а́нгели, Благослове́нный Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Неискусобра́чная Неве́сто Богороди́тельнице, Я́же Е́вину печа́ль радостотвори́вшая, воспева́ем ве́рнии и покланя́емся Тебе́, я́ко возвела́ еси́ на́с от дре́вния кля́твы: и ны́не моли́ непреста́нно, Всепе́тая, Пресвята́я, во е́же спасти́ся на́м.

Ипакои́, гла́с 5:

А́нгельским зра́ком у́м смуща́ющя, и Боже́ственным воста́нием душе́ю просвеща́емы, мироно́сицы апо́столом благовествова́ху: возвести́те во язы́цех Воскресе́ние, Го́споду соде́йствующу чудесы́, подаю́щему на́м ве́лию ми́лость.

Степе́нна, гла́с 5. Антифо́н 1.

И́хже стихи́ повторя́юще пое́м:

Внегда́ скорбе́ти мне́, Дави́дски пою́ Тебе́, Спа́се мо́й: изба́ви ду́шу мою́ от язы́ка льсти́ваго.

Пусты́нным живо́т блаже́н е́сть, Боже́ственным раче́нием воскриля́ющымся.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом одержа́тся вся́, ви́димая же с неви́димыми: Самодержа́вен бо сы́й, Тро́ицы Еди́н е́сть нело́жно.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 2:

На го́ры, душе́, воздви́гнемся, гряди́ та́мо, отню́дуже по́мощь и́дет.

Десна́я Твоя́ рука́, и мене́, Христе́, каса́ющися, от ле́сти вся́кия да сохрани́т.

Сла́ва: Свято́му Ду́ху богосло́вяще рце́м: Ты́ еси́ Бо́г, Живо́т, Раче́ние, Све́т, Ум: Ты́ Благосты́ня, Ты́ ца́рствуеши во ве́ки.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 3:

О ре́кших мне́: во дворы́ вни́дем Госпо́дня: ра́дости мно́гия испо́лнен бы́в, моли́твы возсыла́ю.

В дому́ Дави́дове стра́шная соверша́ются: о́гнь бо та́мо паля́ вся́к сра́мный у́м.

Сла́ва: Свято́му Ду́ху живонача́льное досто́инство, от Него́же вся́кое живо́тно одушевля́ется, я́ко во Отце́, ку́пно же и Сло́ве.

И ны́не, то́йже.

Проки́мен, гла́с 5: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, я́ко Ты́ ца́рствуеши во ве́ки. Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м. Вся́кое дыха́ние: Сти́х: Хвали́те Бо́га во святы́х Его́:

Ева́нгелие у́треннее рядово́е.

Воскресе́ние Христо́во ви́девше, поклони́мся Свято́му Го́споду Иису́су, Еди́ному Безгре́шному: Кресту́ Твоему́ покланя́емся, Христе́, и свято́е Воскресе́ние Твое́ пое́м и сла́вим: Ты́ бо еси́ Бо́г на́ш, ра́зве Тебе́ ино́го не зна́ем, И́мя Твое́ имену́ем. Прииди́те, вси́ ве́рнии, поклони́мся свято́му Христо́ву Воскресе́нию: се́ бо прии́де Кресто́м ра́дость всему́ ми́ру. Всегда́ благословя́ще Го́спода, пое́м Воскресе́ние Его́: распя́тие бо претерпе́в, сме́ртию сме́рть разруши́.

Псало́м 50: Поми́луй мя́, Бо́же:

Сла́ва: Моли́твами апо́столов, Ми́лостиве, очи́сти мно́жества согреше́ний на́ших.

И ны́не: Моли́твами Богоро́дицы, Ми́лостиве, очи́сти мно́жества согреше́ний на́ших.

Та́же, гла́с 6: Поми́луй мя́, Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й, и по мно́жеству щедро́т Твои́х, очи́сти беззако́ние мое́.

Посе́м стихи́ра:

Воскре́с Иису́с от гро́ба, я́коже прорече́, даде́ на́м живо́т ве́чный, и ве́лию ми́лость.

Спаси́, Бо́же, лю́ди Твоя́:

И возгла́с: Ми́лостию и щедро́тами и человеколю́бием:

Кано́ны: Воскре́сный на 4: Кре́стовоскре́сный на 3: Богоро́дичен на 3: Мине́и на 4. А́ще же пра́зднуется святы́й, на 6. Кре́стовоскре́сный на 2: и Богоро́дицы на 2.

Кано́н воскре́сен, гла́с 5:

Пе́снь 1

Ирмо́с: Коня́ и вса́дника в мо́ре Чермно́е, сокруша́яй бра́ни мы́шцею высо́кою, Христо́с истрясе́: Изра́иля же спасе́, побе́дную пе́снь пою́ща.

Припе́в: Сла́ва, Го́споди, свято́му Воскресе́нию Твоему́.

Тебе́ терноно́сный евре́йский со́нм, любве́ Благоде́телю к Тебе́ не сохра́нь ма́терния, Христе́ венча́, родонача́льника разреша́юща терно́вное запреще́ние.

Воздви́гл еси́ мя па́дшаго в ро́в, прекло́нься, Жизнода́вче, Безгре́шне: и моея́ злосмра́дныя тли́, Христе́, претерпе́в неискуше́нно, Боже́ственнаго Существа́ ми́ром мя́ облагоуха́л еси́.

Богоро́дичен: Разреши́ся кля́тва, печа́ль преста́: Благослове́нная бо и Благода́тная, ве́рным ра́дость возсия́, благослове́ние все́м конце́м цветонося́щи Христа́.

Други́й кано́н кре́стовоскре́сен.

Пе́снь 1, гла́с то́йже.

Ирмо́с: Спаси́телю Бо́гу:

И́же во́лею на кресте́ пригвожде́нному пло́тию, и дре́вняго от изрече́ния дре́вом (дре́вняго осужде́ния и́же дре́вом) па́дшаго свобо́ждшему, Тому́ Еди́ному воспои́м: я́ко просла́вися.

И́же из гро́ба мертвецу́ воскре́сшу Христу́, и па́дшаго совозста́вившу, и соседе́нием Оте́ческим украси́вшему, Тому́ Еди́ному воспои́м: я́ко просла́вися.

Богоро́дичен: Пречи́стая Ма́ти Бо́жия, из Тебе́ вопло́щшемуся, и от не́др Роди́теля не разлу́чшемуся Бо́гу, непреста́нно моли́ся, от вся́каго обстоя́ния спасти́, и́хже созда́.

И́н кано́н Пресвяте́й Богоро́дице [его́же краестро́чие: Све́т ро́ждшая, просвети́ мя, Де́во.].

Пе́снь 1, гла́с то́йже.

Ирмо́с: Коня́ и вса́дника в мо́ре Чермно́е:

Све́та все́льшагося в Тя́, Пречи́стая, и просве́щшаго ми́р луча́ми Божества́, Христа́ моли́, просвети́ти вся́ пою́щыя Тя́, Ма́ти Де́во.

Я́ко украша́ема добро́тою доброде́телей, Благода́тная, добротво́рное благоле́пие луче́ю Ду́ха, подъя́ла еси́, Всечи́стая, вся́ческая удобри́вшаго.

Тебе́ дре́вле прообразу́ющи купина́ в Сина́и, не опали́ся, Де́во, огню́ присовоку́пльшися: Де́ва бо родила́ еси́, и Де́ва пребыла́ еси́, па́че смы́сла Ма́ти Де́во.

Катава́сиа: Отве́рзу уста́ моя́:

Пе́снь 3

Ирмо́с: Водрузи́вый на ничесо́мже зе́млю повеле́нием Твои́м, и пове́сивый неодержи́мо тяготе́ющую, на недви́жимем, Христе́, ка́мени за́поведей Твои́х, Це́рковь Твою́ утверди́, Еди́не Бла́же и Человеколю́бче.

Же́лчь у́бо и́же из ка́мене ме́д сса́вшии, в пусты́ни чудоде́йствовавшему Тебе́ принесо́ша, Христе́: о́цет же за ма́нну воз благодея́ние Ти́ возда́ша о́троцы Изра́илевы неблагода́рнии.

И́же дре́вле светови́дным о́блаком покрыва́еми, Живо́т во гро́бе Христа́ положи́ша: но самовла́стно воскре́с, все́м ве́рным подаде́ та́йно осеня́ющее свы́ше Ду́ха сия́ние.

Богоро́дичен: Ты́, Ма́ти Бо́жия, несочета́нно родила́ еси́, И́же от Нетле́нна Отца́ возсия́вшаго, кроме́ боле́зней ма́терних: те́мже Тя́, Богоро́дицу, воплоще́нна бо родила́ еси́ Сло́ва, правосла́вно пропове́дуем.

И́н

Ирмо́с: Си́лою Креста́ Твоего́, Христе́:

Воскре́сл еси́ от гро́ба, Христе́, тли́ сме́ртныя изба́вль воспева́ющих, Жизнода́вче, во́льное Твое́ распя́тие.

Пома́зати ми́ром те́ло Твое́ мироно́сицы, Христе́, тща́хуся, и не обре́тшя возврати́шася, воспева́ющя Твое́ Воста́ние.

Богоро́дичен: Моли́ непреста́нно, Чи́стая, воплоще́ннаго из боку́ Твое́ю, изба́вити от ле́сти диа́воли, воспева́ющыя Тя́, Де́ву Чи́стую.

И́н

Ирмо́с: Водрузи́вый на ничесо́мже:

Ле́ствица, Е́юже к на́м сни́де Вы́шний, истле́вшее естество́ испра́вити, Ты́ я́вственно, Чи́стая, все́м ны́не ви́дена была́ еси́, Тобо́ю бо Преблаги́й ми́рови бесе́довати (причасти́тися) благоволи́.

Е́же дре́вле предуста́вленное, Де́во, та́инство, и пре́жде ве́к прови́димое вся́ ве́дущему Бо́гу, ле́том ны́не напосле́док в ложесна́х Твои́х, Всенепоро́чная, коне́ц прие́м яви́ся.

Разреши́ся кля́твы дре́вния осужде́ние Твои́м хода́тайством, Де́во Пречи́стая: из Тебе́ бо Госпо́дь я́влься, все́м благослове́ние я́ко Преблаги́й источи́, Еди́на челове́ком удобре́ние.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Боже́ственное Твое́ разуме́в истоща́ние, прозорли́во Авваку́м, Христе́, со тре́петом вопия́ше Тебе́: во спасе́ние люде́й Твои́х спасти́ пома́занныя Твоя́ прише́л еси́.

Я́же от Ме́рры горча́йшыя во́ды, я́ко во о́бразе проначерта́я Пречи́стый Кре́ст Тво́й, Бла́же, грехо́вное умерщвля́ющ вкуше́ние, дре́вом услади́л еси́.

Кре́ст за дре́во разу́мное, за сла́дкую же пи́щу же́лчь, Спа́се мо́й, прия́л еси́, за тле́ние же сме́рти кро́вь Твою́ Боже́ственную излия́л еси́.

Богоро́дичен: Кроме́ у́бо сочета́ния зачала́ еси́ нетле́нно во чре́ве, и без боле́зни родила́ еси́, и по Рождестве́ Де́ва, Бо́га пло́тию ро́ждши, сохрани́лася еси́.

И́н

Ирмо́с: Услы́шах слу́х си́лы Креста́:

Я́ко водрузи́ся на земли́ на ло́бнем Кре́ст, сокруши́шася вереи́ и вра́тницы ве́чнии, и возопи́ша: сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Я́ко сни́де Спа́с к свя́занным я́ко ме́ртв, совоскресо́ша с Ни́м и́же от ве́ка уме́ршии, и возопи́ша: сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Богоро́дичен: Де́ва роди́, и ма́терских не позна́: но Ма́ти у́бо е́сть, Де́ва же пребы́сть: Ю́же воспева́юще, ра́дуйся, Богоро́дице, взыва́ем.

И́н

Ирмо́с: Боже́ственное Твое́:

Се́рдцем и умо́м, душе́ю же и усты́ испове́дую всеблагоче́стно Тя́ Богоро́дицу вои́стинну, Чи́стая, спасе́ния пло́д объе́мля, и спаса́юся, Де́во, моли́твами Твои́ми.

Созда́вый от не су́щих вся́ческая, от Тебе́, Чи́стыя, созда́тися я́ко Благоде́тель благоволи́, на спасе́ние ве́рою и любо́вию Тя́ пою́щих, Всенепоро́чная.

Пою́т Твое́ Рождество́, Всенепоро́чная, преми́рнии ли́цы, спасе́нию ра́дующеся, И́стинную Богоро́дицу му́дрствующих Тя́, Де́во Нескве́рная.

Тя́ Же́зл Иса́иа именова́, от Него́же прозябе́ на́м кра́сный Цве́т, Христо́с Бо́г, на спасе́ние ве́рою и любо́вию притека́ющих к Покро́ву Твоему́.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Одея́йся све́том я́ко ри́зою, к Тебе́ у́тренюю, и Тебе́ зову́: ду́шу мою́ просвети́ омраче́нную, Христе́, я́ко Еди́н Благоутро́бен.

И́же сла́вы Госпо́дь в несла́вне зра́це, на дре́ве обезче́щен во́лею ви́сит, о Боже́ственней мне́ сла́ве несказа́нно промышля́я.

Ты́ мя преобле́кл еси́ в нетле́ние, Христе́, тли́ сме́ртныя неистле́нно пло́тию вку́ш, и возсия́в из гро́ба тридне́вен.

Богоро́дичен: Ты́ пра́вду же и избавле́ние на́м ро́ждши Христа́ без се́мене, свобо́дно соде́яла еси́ от кля́твы, Богоро́дице, естество́ пра́отца.

И́н

Ирмо́с: У́тренююще вопие́м Ти́:

Просте́рл еси́ дла́ни, Спа́се на́ш, на дре́ве, вся́ призыва́я к Себе́, я́ко Человеколю́бец.

Плени́л еси́ а́д, Спа́се мо́й, Твои́м погребе́нием, и Твои́м Воскресе́нием ра́дости вся́ испо́лнил еси́.

Воскре́с от гро́ба тридне́вно, Жизнода́вче, и все́м источи́л еси́ безсме́ртие неги́блющее.

Богоро́дичен: Де́ву по Рождестве́ воспева́ем Тя́, Богоро́дице: Ты́ бо Бо́га Сло́ва пло́тию ми́рови родила́ еси́.

И́н

Ирмо́с: Одея́йся све́том:

Вси́ проро́цы Тя́ я́ве предвозвести́ша хотя́щую бы́ти Бо́жию Ма́терь, Богоро́дице Чи́стая: еди́на бо обрела́ся еси́, Чи́стая, соверше́нна Непоро́чная.

Све́тел о́блак Тя́ живо́тныя воды́, на́м ту́чу нетле́ния Христа́ одожди́вший отча́янным, Чи́стая, познава́ем.

Я́ко бли́з всю́ Тя до́бру и непоро́чну, запечатле́нну де́вством чи́сте возлюби́, в Тя́ Всели́выйся Бо́г, я́ко еди́н Благоутро́бен.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Неи́стовствующееся бу́рею душетле́нною, Влады́ко Христе́, страсте́й мо́ре укроти́, и от тли́ возведи́ мя я́ко Благоутро́бен.

В тле́ние попо́лзся родонача́льник, Влады́ко Христе́, преслу́шаннаго бра́шна вку́ш, и к животу́ возведе́н бы́сть стра́стию Твое́ю.

Живо́т низше́л еси́ ко а́ду, Влады́ко Христе́, и тле́ние растле́вшему бы́в, тле́нием источи́л еси́ Воскресе́ние.

Богоро́дичен: Де́ва роди́, и ро́ждши пребы́сть чиста́, на руку́ нося́щаго вся́ческая, я́ко вои́стинну Де́ва Ма́ти поне́сшая.

И́н

Ирмо́с: Обы́де мя́ бе́здна:

Просте́рл еси́ дла́ни Твои́, собира́я дале́че расточе́нная язы́к Твои́х собра́ния, Христе́ Бо́же на́ш, живоно́сным Кресто́м Твои́м, я́ко Человеколю́бец.

Плени́л еси́ сме́рть, и врата́ а́дова сокруши́л еси́, Ада́м же свя́занный разреше́н бы́в, вопия́ше Тебе́: спасе́ мя десни́ца Твоя́, Го́споди.

Богоро́дичен: Купину́ Тя неопали́му, и го́ру и ле́ствицу одушевле́ну, и врата́ небе́сная досто́йно сла́вим, Мари́е сла́вная, правосла́вных похвало́.

И́н

Ирмо́с: Неи́стовствующееся бу́рею:

И́же всему́ вино́вный, и е́же бы́ти все́м пода́вый, я́ко вино́вну имя́ше воплоща́емь, е́же по на́м, Тя́, Богома́ти Всенепоро́чная.

Исцеле́ний, Влады́чице, душепита́тельный точа́щий исто́чник ве́рно притека́ющым к покро́ву Твоему́ благосла́вному, ве́мы Тя́, Всенепоро́чная.

Спасе́нию вино́вна Жизнода́вца родила́ еси́ на́м, ве́чное избавле́ние да́рующаго, И́стинную Богоро́дицу Тя́ пропове́дающым.

Конда́к, гла́с 5. Подо́бен: Собезнача́льное сло́во:

Ко а́ду, Спа́се мо́й, соше́л еси́, и врата́ сокруши́вый я́ко Всеси́лен, уме́рших я́ко Созда́тель совоскреси́л еси́, и сме́рти жа́ло сокруши́л еси́, и Ада́м от кля́твы изба́влен бы́сть, Человеколю́бче. Те́мже вси́ зове́м: спаси́ на́с, Го́споди.

И́кос: Услы́шавшя жены́ а́нгеловы глаго́лы, отложи́ша рыда́ние, ра́достны бы́вшя и тре́петны, у́жас бо ви́деша, и се́ Христо́с прибли́жися к ни́м, глаго́ля: е́же, ра́дуйтеся, дерза́йте, Аз ми́ра победи́х, и у́зники свободи́х, потщи́теся у́бо ко ученико́м, возвеща́ющя и́м: я́ко варя́ю вы́ во гра́де Галиле́йстем, е́же пропове́дати. Те́мже вси́ Тебе́ зове́м: спаси́ на́с, Го́споди.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Превозноси́мый отце́в Госпо́дь пла́мень угаси́, о́троки ороси́, согла́сно пою́щыя: Бо́же, благослове́н еси́.

Пло́тию обло́жься я́коже на у́дице льще́ния, Боже́ственною Твое́ю си́лою зми́я низвле́кл еси́ возводя́ вопию́щыя: Бо́же, благослове́н еси́.

Земли́ непрохо́дное осуществова́вый составле́ние, во гро́бе покрыва́ется пло́тию Невмести́мый. Ему́же вси́ пое́м: Бо́же, благослове́н еси́.

Богоро́дичен: Еди́ну у́бо Ипоста́сь во Двою́ Естеству́, Всенепоро́чная родила́ еси́ Воплоще́ннаго Бо́га. Ему́же вси́ пое́м: Бо́же, благослове́н еси́.

И́н

Ирмо́с: В пещи́ о́гненней песносло́вцы:

И́же дре́вом кре́стным и́дольскую пре́лесть разреши́вый, благослове́н Бо́г оте́ц на́ших.

Воскресы́й из ме́ртвых, и су́щыя во а́де совоздви́гнувый, благослове́н Бо́г оте́ц на́ших.

Твое́ю сме́ртию, Христе́, сме́ртную разо́рь держа́ву, благослове́н Бо́г оте́ц на́ших.

Богоро́дичен: И́же от Де́вы ро́ждься, и Богоро́дицу Сию́ показа́вый, благослове́н Бо́г оте́ц на́ших.

И́н

Ирмо́с: Превозноси́мый отце́в:

Неопределе́нный пребы́в Непрело́жен, пло́ти по Ипоста́си соедини́ся, я́ко Благоутро́бен, в Тебе́ Пресвяте́й: И́же Еди́н благослове́н Бо́г оте́ц на́ших.

Неве́сту Тя́ Всенепоро́чную, Богоро́дице Влады́чице, согла́сно сла́вим и Престо́л Зижди́теля Твоего́. Ему́же вси́ пое́м: Бо́же, благослове́н еси́.

Ма́ти все́х Царя́, очи́щшися ду́хом Де́во, была́ еси́, Тебе́ Созда́вшаго. Ему́же вси́ пое́м: Бо́же, благослове́н еси́.

Спасе́ мя Госпо́дь, Богома́ти Пречи́стая, оде́ждею пло́ти из Тебе́ оде́явся. Ему́же вси́ пое́м: Бо́же, благослове́н еси́.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Тебе́, Вседе́телю, в пещи́ о́троцы, всеми́рный ли́к спле́тше поя́ху: дела́ вся́кая Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Ты́ о во́льней спаси́тельныя стра́сти помоли́лся еси́ ча́ши, я́коже нево́льней: два́ хоте́ния, двема́ бо по коему́ждо но́сиши существо́ма, Христе́, во ве́ки.

Твои́м вседе́тельным схожде́нием, а́д, Христе́, пору́ганный изблева́ вся́, я́же дре́вле ле́стию умерщвле́нныя, Тебе́ превознося́щыя во вся́ ве́ки.

Богоро́дичен: Тя́ я́же па́че ума́ богому́жне Сло́вом Ро́ждшую Го́спода, и де́вствующую, вся́ дела́, Де́во, благослови́м, и превозно́сим во вся́ ве́ки.

И́н

Ирмо́с: Из Отца́ пре́жде ве́к:

И́же на Кресте́ во́лею дла́ни просте́ршаго, и у́зы сме́ртныя разруши́вшаго Христа́ Бо́га, свяще́нницы по́йте, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.

И́же я́ко Жениха́ из гро́ба возсия́вшаго Христа́ Бо́га, и мироно́сицам я́вльшагося, и ра́дость те́м провеща́вша, свяще́нницы по́йте, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.

Богоро́дичен: Херуви́м превы́шши яви́лася еси́, Богоро́дице Чи́стая, во чре́ве Твое́м, И́же на те́х носи́маго поне́сши: Его́же со безпло́тными челове́цы славосло́вим во вся́ ве́ки.

И́н

Ирмо́с: Тебе́ Вседе́телю в пещи́:

Преста́ ны́не я́же пра́отчая печа́ль, ра́дость прие́мши Ти́ Богома́терни. Те́мже непреста́нно пое́м Тя́, Де́во, и превозно́сим во вся́ ве́ки.

Пое́т с на́ми безпло́тных собо́р, Де́во, Рождество́ Твое́ непостижи́мое, еди́н ли́к соста́вльше любо́вию, и превознося́ще его́ во ве́ки.

Струя́ прозра́чная безсме́ртия, Отрокови́це, из Тебе́ изы́де, И́же все́х Госпо́дь, скве́рну омыва́я ве́рою Тя́ пою́щих, и превознося́щих во вся́ ве́ки.

Боже́ственный вои́стинну, и светоно́сный Престо́л, и скрижа́ли благода́ти испове́дуем Тя́, Сло́во, Де́во, О́тчее я́ко прие́мшую: Его́же превозно́сим во вся́ ве́ки.

Та́же, пое́м пе́снь Богоро́дицы: Вели́чит душа́ моя́ Го́спода: С припе́вом: Честне́йшую Херуви́м:

Пе́снь 9

Ирмо́с: Иса́ие лику́й, Де́ва име́ во чре́ве, и роди́ Сы́на Емману́ила, Бо́га же и Челове́ка, Восто́к И́мя Ему́: Его́же велича́юще, Де́ву ублажа́ем.

Па́дшаго челове́ка восприя́л еси́, Влады́ко Христе́, из ложе́сн Деви́ческих всему́ совоку́плься, греху́ же ни еди́ному прича́щься: всего́ от истле́ния Ты́ свободи́л еси́ пречи́стыми Твои́ми страстьми́.

Богото́чною кро́вию истоще́нною, Влады́ко Христе́, от Твои́х пречи́стых ре́бр и животворя́щих, же́ртва у́бо преста́ и́дольская, вся́ же земля́ Тебе́ хвале́ния же́ртву прино́сит.

Богоро́дичен: Не Бо́га безпло́тна, ниже́ па́ки челове́ка про́ста произведе́ Чи́стая Отрокови́ца, и Нескве́рная: но Челове́ка соверше́нна, и нело́жно соверше́нна Бо́га. Его́же велича́ем со Отце́м же и Ду́хом.

И́н

Ирмо́с: Тя́ па́че ума́:

Тебе́ И́же на Кресте́ стра́сть подъе́мшаго, и а́дову си́лу сме́ртию сокруши́вшаго, ве́рнии правосла́вно велича́ем.

Тебе́ из гро́ба тридне́вно воскре́сша, и а́д плени́вшаго, и ми́р просвети́вшаго, ве́рнии единому́дренно велича́ем.

Богоро́дичен: Ра́дуйся, Богоро́дице, Ма́ти Христа́ Бо́га, Его́же родила́ еси́, моли́ прегреше́ний оставле́ние дарова́ти, ве́рою пою́щым Тя́.

И́н

Ирмо́с: Иса́ие, лику́й:

От чи́стых крове́й Твои́х усыри́ся пло́ть преесте́ственно все́х Соде́телю, Единоро́дному Сы́ну Роди́телеву, не от му́жа, без се́мене же у́мна и одушевле́нна, Богоро́дице Присноде́во.

Обходи́мое уста́вила еси́ сме́рти неудержи́мое стремле́ние, ро́ждши пло́тию вои́стинну па́че ума́ Жи́знь ве́чную: Е́йже прило́жься усты́ го́рькими а́д упраздни́ся, Пресвята́я Ма́ти Де́во.

На престо́ле седя́ Сы́н Тво́й Влады́чне, ря́сны Тя́ златы́ми Боже́ственных доброде́телей све́т сия́ющу, одесну́ю поста́ви Себе́, Чи́стая, дая́ че́сть я́ко Ма́тери Тебе́, Всенепоро́чная.

Па́че ума́ Рождество́ Твое́, Богома́ти: без му́жа бо зача́тие в тебе́, и деви́чески рожде́ние бы́сть: и́бо Бо́г е́сть Рожде́йся, Его́же велича́юще, Тя́, Де́во, ублажа́ем.

По катава́сии ектениа́ ма́лая. Та́же, Свя́т, Госпо́дь Бо́г на́ш. Ексапостила́рий у́тренний.

На хвали́тех стихи́ры воскре́сны, гла́с 5:

Сти́х: Сотвори́ти в ни́х су́д напи́сан, сла́ва сия́ бу́дет все́м преподо́бным Его́.

Го́споди, запеча́тану гро́бу от беззако́нников, проше́л еси́ из гро́ба, я́коже роди́лся еси́ от Богоро́дицы: не уразуме́ша, ка́ко воплоти́лся еси́, безпло́тнии Твои́ а́нгели: не чу́вствоваша, когда́ воскре́сл еси́, стрегу́щии Тя́ во́ини. Обоя́ бо запечатле́стася испыту́ющым, яви́шася же чудеса́ кла́няющымся ве́рою та́инству: е́же воспева́ющым, возда́ждь на́м ра́дость и ве́лию ми́лость.

Сти́х: Хвали́те Бо́га во святы́х Его́, хвали́те Его́ во утверже́нии си́лы Его́.

Го́споди, вереи́ ве́чныя сокруши́в, и у́зы растерза́в, от гро́ба воскре́сл еси́, оста́вль Твоя́ погреба́льная, во свиде́тельство и́стиннаго тридне́внаго Твоего́ погребе́ния: и предвари́л еси́ в Галиле́и, в пеще́ре стрего́мый. Ве́лия Твоя́ ми́лость, Непостижи́ме Спа́се, поми́луй и спаси́ на́с.

Сти́х: Хвали́те Его́ на си́лах Его́, хвали́те Его́ по мно́жеству вели́чествия Его́.

Го́споди, жены́ теко́ша на гро́б, ви́дети Тя́ Христа́ на́с ра́ди пострада́вшаго, и прише́дшя, обрето́ша а́нгела на ка́мени седя́ща, стра́хом отва́льшемся, и к ни́м возопи́ глаго́ля: воскре́се Госпо́дь, рцы́те ученико́м, я́ко воскре́се от ме́ртвых, спаса́яй ду́шы на́шя.

Сти́х: Хвали́те Его́ во гла́се тру́бнем, хвали́те Его́ во псалти́ри и гу́слех.

Го́споди, я́коже изше́л еси́ от запеча́таннаго гро́ба, та́ко вше́л еси́ и две́рем заключе́ным ко ученико́м Твои́м, показу́я и́м теле́сная страда́ния, я́же подъя́л еси́, Спа́се Долготерпели́вый: я́ко от се́мене Дави́дова я́звы претерпе́л еси́: я́ко Сы́н же Бо́жий, ми́р свободи́л еси́. Ве́лия Твоя́ ми́лость, Непостижи́ме Спа́се, поми́луй и спаси́ на́с.

И́ны стихи́ры Анато́лиевы.

Сти́х: Хвали́те Его́ в тимпа́не и ли́це, хвали́те Его́ во стру́нах и орга́не.

Го́споди Царю́ веко́в, и Тво́рче все́х, на́с ра́ди распя́тие и погребе́ние пло́тию прии́мый, да на́с от а́да свободи́ши все́х: Ты́ еси́ Бо́г на́ш, ра́зве Тебе́ ино́го не ве́мы.

Сти́х: Хвали́те Его́ в кимва́лех доброгла́сных, хвали́те Его́ в кимва́лех восклица́ния: вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода.

Го́споди, пресия́ющая Твоя́ чудеса́ кто́ испове́сть? или́ кто́ возвести́т стра́шная Твоя́ та́инства? вочелове́чивыйся бо на́с ра́ди, я́ко Са́м восхоте́л еси́, держа́ву яви́л еси́ си́лы Твоея́: Кресто́м бо Твои́м разбо́йнику ра́й отве́рзл еси́, и погребе́нием Твои́м вереи́ а́довы сокруши́л еси́, Воскресе́нием же Твои́м вся́ческая обогати́л еси́: Благоутро́бне, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Мироно́сицы жены́ гро́ба Твоего́ дости́гшя, зело́ ра́но иска́ху Тебе́ ми́ры пома́зати, Безсме́ртнаго Сло́ва и Бо́га: и а́нгела глаго́лы огласи́вшяся, возвраща́хуся ра́достию, апо́столом возвести́ти я́ве, я́ко воскре́сл еси́, Животе́ все́х, и по́дал еси́ ми́рови очище́ние и ве́лию ми́лость.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

Богоприя́тнаго гро́ба ко иуде́ом стра́жие глаго́лаху: О ва́шего суему́дреннаго сове́та! стрещи́ Неопи́саннаго покуси́вшеся, всу́е труди́стеся, сокры́ти Воскресе́ние Распя́таго хотя́ще, я́сно показа́сте. О ва́шего суему́дреннаго собо́рища! что́ па́ки сокры́ти сове́туете, Е́же некры́ется? па́че же от на́с услы́шите, и ве́ровати восхощи́те бы́вших и́стине: а́нгел молниено́сец с небесе́ соше́д ка́мень отвали́, его́же стра́хом ме́ртвостию содержи́ми бы́хом, и возгласи́в крепкоу́мным мироно́сицам, глаго́лаше жена́м: не зрите́ ли страже́й умерщвле́ния, и печа́тей разреше́ния, а́дова же истоща́ния? почто́ побе́ду а́дову Упраздни́вшаго, и сме́ртное жа́ло Сокруши́вшаго, я́ко ме́ртва взыску́ете? благовести́те же ско́ро ше́дшя апо́столом Воскресе́ние, без стра́ха зову́щя: вои́стинну воскре́се Госпо́дь, име́я ве́лию ми́лость.

Сла́ва, стихи́ра у́тренняя ева́нгельская. И ны́не: Преблагослове́нна еси́: Славосло́вие вели́кое.

Та́же, тропа́рь воскре́сен:

Дне́сь спасе́ние ми́ру бы́сть, пое́м Воскре́сшему из гро́ба, и Нача́льнику жи́зни на́шея: разруши́в бо сме́ртию сме́рть, побе́ду даде́ на́м, и ве́лию ми́лость.

Та́же, ектении́. И отпу́ст.

На литурги́и блаже́нна, гла́с 5:

Разбо́йник на кресте́ Бо́га Тя́ бы́ти ве́ровав, Христе́, испове́да Тя́ чи́сте от се́рдца, помяни́ мя, Го́споди, вопия́, во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни чи́стии се́рдцем, я́ко ти́и Бо́га у́зрят.

И́же на дре́ве кре́стнем жи́знь процве́тшаго ро́ду на́шему, и изсуши́вша ю́же от дре́ва кля́тву, я́ко Спа́са и Соде́теля согла́сно воспои́м.

Сти́х: Блаже́ни миротво́рцы, я́ко ти́и сы́нове Бо́жии нареку́тся.

Сме́ртию Твое́ю, Христе́, сме́ртную разруши́л еси́ си́лу, и совоздви́гл еси́ и́же от ве́ка уме́ршыя, Тя́ пою́щыя и́стиннаго Бо́га и Спа́са на́шего.

Сти́х: Блаже́ни и́згнани пра́вды ра́ди, я́ко те́х е́сть Ца́рство небе́сное.

На гро́б Тво́й, Христе́, прише́дшя жены́ честны́я, иска́ху Тя́, Жизнода́вче, миропома́зати, и яви́ся и́м а́нгел вопия́: воскре́се Госпо́дь.

Сти́х: Блаже́ни есте́, егда́ поно́сят ва́м, и изжену́т, и реку́т вся́к зо́л глаго́л, на вы́ лжу́ще Мене́ ра́ди.

Распе́ншу Ти ся, Христе́, посреде́ двою́ осужде́нною разбо́йнику, еди́н у́бо ху́ля Тя́, осужде́н бы́сть пра́ведне: други́й же испове́дая Тя́, в ра́й всели́ся.

Сти́х: Ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда́ ва́ша мно́га на небесе́х.

Ко апо́столов ли́ку прише́дшя жены́ честны́я, возопи́ша: Христо́с воскре́се, я́ко Влады́це и Соде́телю Тому́ поклони́мся.

Сла́ва, тро́ичен: Тро́ице Неразде́льная, Еди́нице Вседе́тельная и Всеси́льная, О́тче, Сы́не и Святы́й Ду́ше, Тебе́ пое́м И́стиннаго Бо́га и Спа́са на́шего.

И ны́не, Богоро́дичен: Ра́дуйся, одушевле́нный Хра́ме Бо́жий и Врата́ Непроходи́мая: ра́дуйся, неопали́мый и огнеобра́зный Престо́ле: ра́дуйся, Ма́ти Емману́ила, Христа́ Бо́га на́шего.

Проки́мен, гла́с 5: Ты́, Го́споди, сохрани́ши ны́, и соблюде́ши ны́ от ро́да сего́ и во ве́к. Сти́х: Спаси́ мя, Го́споди, я́ко оскуде́ преподо́бный. 

Аллилу́иа. Ми́лости Твоя́, Го́споди, во ве́к воспою́, в ро́д и ро́д возвещу́ и́стину Твою́ усты́ мои́ми.

Сти́х: Зане́ ре́кл еси́: в ве́к ми́лость сози́ждется, на небесе́х угото́вится и́стина Твоя́.

В неде́лю ве́чера

на Го́споди, воззва́х, стихи́ры покая́нны, гла́с 5:

Подо́бен: Ра́дуйся по́стником:

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т? Я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Пла́чу и се́тую го́рце, смотря́я стра́шное сло́ва воздая́ние, от де́л не имы́й отве́та и ма́ла проти́ву вине́, окая́нный. Те́мже молю́ся: пре́жде да́же не пости́гнет мя́ конца́ моего́ безме́стное, пре́жде пожа́тия сме́ртнаго, пре́жде суда́ стра́шнаго, пре́жде хотя́щу ми́ осужде́ние прия́ти, иде́же о́гнь негаси́мый, и тьма́ кроме́шняя, иде́же че́рвь, и скре́жет, и снеда́ет согреши́вшыя, согреше́ний ми́ да́руй избавле́ние, Христе́ мо́й, и ве́лию ми́лость.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́ потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

Зако́ны Твоя́ и писа́ния презре́в, за́поведи Твоя́ отверго́х окая́нный, Бо́же мо́й, соде́телю мо́й, ка́ко избе́гну про́чее та́мошняго спа́се, муче́ния? Те́мже пре́жде конца́ моего́, Спа́се, проще́ние ми́ да́руй, сле́з ту́чу, и́стинное умиле́ние подая́, я́ко Бо́г Преблаги́й дале́че от мене́ отгоня́я полки́ бесо́вския, и́щущих низвести́ мя́ во а́дову про́пасть. Те́мже молю́ся Ти́, да не ру́ку Твою́ оти́меши от мене́ всемо́щную.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, о стра́жи у́тренния да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Увы́ мне́! ка́ко омрачи́хся умо́м: ка́ко удали́хся от Тебе́, и рабо́тах окая́нный греху́ и сла́сти пло́тстей себе́ всего́ стра́стный изда́х, жи́вшей во мне́ стра́стнем? и ны́не ожида́ю моего́ е́же от жития́ исхо́да, и хотя́щаго томле́ния бы́ти: Го́споди преблаги́й, пода́ждь ми́ сле́зное покая́ние, и разреше́ние безчи́сленных прегреше́ний мои́х. Ве́рно Тя́ молю́, подаю́щаго ми́рови ве́лию ми́лость.

И́ны стихи́ры безпло́тным. Подо́бен: то́йже.

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у него́ избавле́ние: и то́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний Его́.

Таи́нницы Богонача́лия честни́и, Трисве́тлаго и Единосу́щнаго Божества́, и́же пе́снь непреста́нно безпло́тными гла́сы и язы́ки о́гненными принося́ще, на́ша моле́ния и моли́твы принеси́те, я́же от усте́н скве́рных возсыла́ем, и оставле́ние прегреше́ний испроси́те: ве́сть бо не́мощь на́шу оболки́йся в ню́, и ми́лостив сы́й естество́м, моле́ния прии́мет ва́ша о рабе́х согреши́вших быва́емая, подая́й ми́рови ве́лию ми́лость.

Сти́х: Хвали́те Го́спода вси́ язы́цы, похвали́те Его́ вси́ лю́дие.

Все́ а́нгельское мно́жество е́же влады́це моему́ приближа́ющееся, и того́ Боже́ственному престо́лу предстоя́щее со стра́хом, и исполня́еми неизрече́нным све́том, мене́ во тьме́ грехо́вней заблу́ждшаго наста́вите к све́ту спаси́тельному, повеле́нием Бо́га Ще́драго, тьму́ отжени́те мра́чную и чужду́ю кова́рных бесо́в, заступле́нием и благода́тию ва́шею: не терпи́т бо све́та прише́ствию, но отгоня́ется.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

А́нгели све́тлии Бо́жии, предстоя́ще престо́лу благода́ти Боже́ственному, смире́ние су́щее и просвеще́ние и́стинное от све́та Боже́ственнаго восприе́млюще, на́с назира́йте с небе́с человеколю́бцы, в бу́ри лю́тых держи́мых, и бе́дствующих, и во тьме́ спя́щих. Прииди́те у́бо, о арха́нгели! На́м в по́мощь, и сете́й изба́вите на́с злонача́льнаго врага́: к ва́шему бо кро́ву прибега́ем вси́, прехва́льнии.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Престо́л Херуви́мский вои́стинну, я́ко Превы́шши а́нгел бы́вши, в Тя́ бо Боже́ственное сло́во всели́ся, Чи́стая, на́ш о́браз обнови́ти хотя́: из Тебе́ проше́д плотоно́сец я́ко милосе́рд, Кре́ст и стра́сть на́с ра́ди прия́т, и воскресе́ние я́ко Бо́г дарова́. Те́мже я́ко премени́вшую на́с осужде́ннаго естества́, созда́телю ве́рою благодаря́ще мо́лимся, улучи́ти Твои́ми моли́твами прегреше́ний проще́ние, и ве́лию ми́лость.

Та́же, Све́те ти́хий: Проки́мен дне́: и Сподо́би, Го́споди, в ве́чер се́й:

На стихо́вне стихи́ры покая́нны, гла́с 5:

Го́споди, согреша́я не престаю́, человеколю́бия сподобля́емь не разуме́ю: одоле́й моему́ недоуме́нию, Еди́не Бла́же, и поми́луй мя́.

Сти́х: К Тебе́ возведо́х о́чи мои́ живу́щему на небеси́. Се́ я́ко о́чи ра́б в руку́ госпо́дий свои́х, я́ко о́чи рабы́ни в руку́ госпожи́ своея́: та́ко о́чи на́ши ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрит ны́.

Го́споди, и стра́ха Твоего́ бою́ся, и зло́е творя́ не престаю́: кто́ на суди́щи судии́ не бои́тся? Или́ кто́ уврачева́тися хотя́, врача́ прогне́вает я́коже а́з? Долготерпели́ве Го́споди, на не́мощь мою́ умилосе́рдися, и поми́луй мя́.

Сти́х: Поми́луй на́с, Го́споди, поми́луй на́с, я́ко по мно́гу испо́лнихомся уничиже́ния: наипа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́ния гобзу́ющих и уничиже́ния го́рдых.

О земны́х все́х неради́вше, и на му́ки му́жески дерзну́вше, блаже́нных наде́жд не погреши́сте: но Небе́сному Ца́рствию насле́дницы бы́сте, прехва́льнии му́ченицы. Иму́ще дерзнове́ние к человеколюби́вому Бо́гу, ми́ру умире́ние испроси́те, и душа́м на́шым ве́лию ми́лость.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Стра́шно и пресла́вно, и ве́лие та́инство, Невмести́мый во чре́ве вмести́ся, и Ма́ти по рождестве́ па́ки пребы́сть де́вою: Бо́га бо роди́ из нея́ воплоще́нна. Тому́ возопии́м, тому́ пе́снь рце́м, со А́нгелы воспева́юще: свя́т еси́, Христе́ Бо́же, и́же на́с ра́ди вочелове́чивыйся, сла́ва Тебе́.

Та́же, Ны́не отпуща́еши раба́ Твоего́ Влады́ко: Трисвято́е. По О́тче на́ш: Тропа́рь свято́му. Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен, во гла́с тропаря́: ектениа́, и отпу́ст.

 

 

гла1съ є7

Въ суббw1ту вeчера,

на мaлэй вечeрни, на ГDи воззвaхъ, постaвимъ стіхHвъ д7: и3 поeмъ стіхи6ры воскрeсны nсмоглaсника G, повторsюще №-ю, глaсъ є7:

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

ЧCтнhмъ твои1мъ кrт0мъ хrтE, діaвола посрами1лъ є3си2, и3 воскrніемъ твои1мъ жaло грэх0вное притупи1лъ є3си2, и3 сп7слъ є3си1 ны t врaтъ смeртныхъ: слaвимъ тS є3динор0дне.

Воскrніе даsй р0ду человёческому: ћкw nвчA на заколeніе ведeсz: ўстраши1шасz сегw2 кнsзи ѓдстіи, и3 взsшасz вратA плачє1внаz. вни1де бо цRь слaвы хrт0съ, глаг0лz сyщымъ во ќзахъ, и3зыди1те: и3 сyщымъ во тьмЁ, tкрhйтесz.

Вeліе чyдо, неви1димыхъ содётель, за чlвэколю1біе пл0­тію пострадaвъ, воскRсе безсмeртный. пріиди1те nтeчєствіz kзы6къ, томY поклони1мсz: бlгоутр0біемъ бо є3гw2 t прeлести и3збaвльшесz, въ тріeхъ v3постaсэхъ є3ди1наго бGа пёти навык0хомъ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: БGолёпную и3 чcтнyю nтрокови1цу почти1мъ, пречcтнyю херувjмwвъ: содётель бо всёхъ вочlвёчитисz восхотёвый, въ тyю всели1сz неизречeннw. q стрaнныхъ вещeй, и3 преслaвныхъ тaинствъ! кто2 не ўдиви1тсz њ сeмъ внуши1вый, ћкw бGъ человёкъ бывaетъ, и3 преложeніе въ нeмъ не бЁ; и3 дв7ства вратA пр0йде, и3 ўмалeніе въ нeмъ не њстaвисz, ћкоже прbр0къ глаг0летъ: человёкъ сі‰ не пр0йдетъ когдA, т0кмw є3ди1нъ гDь бGъ ї}левъ, и3мёzй вeлію млcть.

Тaже, Свёте ти1хій: Посeмъ прокjменъ: ГDь воцRи1сz: три1жды. Стjхъ: Њблечeсz гDь въ си1лу, и3 препоsсасz. Тaже, Спод0би гDи въ вeчеръ сeй:

Їерeй же є3ктеніи2 не глаг0летъ,

но поeмъ на стіх0внэ стіхи1ру воскrну, глaсъ є7:

ТебE воплощeннаго сп7са хrтA, и3 нб7съ не разлучи1вшасz, во глaсэхъ пёній величaемъ: ћкw кrтъ и3 смeрть пріsлъ є3си2 за р0дъ нaшъ, ћкw чlвэколю1бецъ гDь, и3спровeргій ѓдwва вратA, триднeвнw воскрeслъ є3си2, сп7сaz дyшы нaшz.

И$ны стіхи6ры под0бны прес™ёй бцdэ, глaсъ є7:

Под0бенъ: Рaдуйсz п0стникwмъ:

Стjхъ: ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ.

Рyцэ простирaю къ тебЁ, и3 сквeрнэи ўстнЁ tверзaю къ молeнію, и3 преклонsю сердeчное колёно, и3 ќмнw ногaмъ твои6мъ пречи6стымъ нhнэ прикасaюсz, чcтаz: и3 припaдаю къ тебЁ: бwлёзни мо‰ и3сцэли2, лBтныz мо‰ мнHгіz и3 неисцBльныz бlгостію твоeю и3сцэли2 стрyпы. и3збaви t ви1димыхъ врагHвъ и3 неви1димыхъ: њблегчи2 nтрокови1це, тzготY лёности моеS, ћкw да тS пою2 и3 слaвлю, є4юже њбрёте мjръ вeлію млcть.

Стjхъ: Слhши дщи2 и3 ви1ждь, и3 приклони2 ќхо твоE.

Рaдуйсz сн7а б9іz несказaннw зачeншаz всенепор0чнаz, и3 сего2 р0ждшаz, пл0ть по нaмъ вои1стинну t кровeй твои1хъ пріи1мшаго, дyшу ќмную же и3 самовлaстную и3мyщаго: неwскyднw бо во ґдaма њблeкшагосz, ми1лости рaди и3 бlгости неизречeнныz. toнyдуже во двою2 є3стєствY нaмъ возвэщaетсz, nбои1хъ показyzй въ себЁ дёйство хrт0съ: є3г0же моли2.душaмъ нaшымъ дaти вeлію млcть.

Стjхъ: ЛицY твоемY пом0лzтсz богaтіи лю1дстіи.

Рaдуйсz добр0то їaкwвлz, ю4же и3збрA бGъ, ю4же возлюби2, двeре сп7сaемыхъ, пламенон0снаz клещE, клsтвы разрэшeніе, всебlгословeннаz: чрeво бGовмэсти1мое, пaдшихъ возведeніе: с™ёйшаz херувjмwвъ, и3 твaрей преимyщаz: неудобозри1мое видёніе, слhшаніе новёйшее, неизречeнное глаг0ланіе, колесни1це сл0ва: џблаче, и3з8 негHже возсіS с0лнце, и3 менE њзарsz, и3 сyщымъ во тьмЁ подаS вeлію млcть.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Я%же њ тебЁ прbр0чєствіz, и3сп0лнишасz дв7о чcтаz: џвъ ќбw t прорHкъ двeрь тS проречE, во є3дeмэ на вост0къ зрsщую, ю4же никт0же пр0йде, т0чію зижди1тель тв0й, и3 всегw2 мjра: џвъ же купинY nгнeмъ жег0му, ћкw въ тебЁ њбитA џгнь б9ествA, и3 неwпали1ма пребhсть. и4нъ г0ру с™yю, t неsже tсэчeсz кaмень крае­уг0льный, кромЁ рyки человёческіz, и3 порази2 w4бразъ мhсленнагw навуходон0сора: вои1стинну вeліе и3 преслaвное, є4же въ тебЁ тaинство є4сть бGомaти. тёмже тS слaвимъ: тоб0ю бо бhсть сп7сeніе душaмъ нaшымъ.

Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тропaрь: Собезначaльное сл0во: БGор0диченъ: Рaдуйсz двeре гDнz непроходи1маz: Е#ктеніA. И# tпyстъ.

Въ суббw1ту на вели1цэй вечeрни,

на ГDи воззвaхъ, постaвимъ стіхHвъ ‹ и3 поeмъ стіхи6ры воскрeсны, глaсъ є7:

Стjхъ: И#зведи2 и3з8 темни1цы дyшу мою2, и3сповёдатисz и4мени твоемY.

ЧCтнhмъ твои1мъ кrт0мъ хrтE, діaвола посрами1лъ є3си2, и3 воскrніемъ твои1мъ жaло грэх0вное притупи1лъ є3си2, и3 сп7слъ є3си2 ны2 t врaтъ смeртныхъ: слaвимъ тS є3динор0дне.

Стjхъ: МенE ждyтъ прaвєдницы, д0ндеже воздaси мнЁ.

Воскrніе даsй р0ду человёческому, ћкw nвчA на заколeніе ведeсz: ўстраши1шасz сегw2 кнsзи ѓдстіи, и3 взsшасz вратA плачє1внаz. вни1де бо цRь слaвы хrт0съ, глаг0лz сyщымъ во ќзахъ, и3зыди1те: и3 сyщымъ во тьмЁ, tкрhйтесz.

Стjхъ: И#з8 глубины2 воззвaхъ къ тебЁ гDи, гDи, ўслhши глaсъ м0й.

Вeліе чyдо, неви1димыхъ содётель, за чlвэколю1біе пл0тію пострадaвъ, воскRсе безсмeртный, пріиди1те nтeчєствіz kзы6къ, томY поклони1мсz: бlгоутр0біемъ бо є3гw2 t прeлести и3збaвльшесz, въ тріeхъ v3постaсэхъ є3ди1наго бGа пёти навык0хомъ.

И$ны стіхи6ры ґнатHліевы, глaсъ т0йже

Стjхъ: Да бyдутъ ќши твои2, внeмлющэ глaсу молeніz моегw2.

Вечeрнее поклонeніе прин0симъ тебЁ невечeрнему свёту, на конeцъ вэкHвъ, ћкw въ зерцaлэ пл0тію возсіsвшему мjрови, и3 дaже до ѓда низшeдшему, и3 тaмw сyщую тьмY разруши1вшему, и3 свётъ воскrніz kзhкwмъ показaвшему: свэтодaвче гDи слaва тебЁ.

Стjхъ: Ѓще беззакHніz нaзриши гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебE њчищeніе є4сть.

Начaльника сп7сeніz нaшегw, хrтA славосл0вимъ: томy бо и3з8 мeртвыхъ воскrшу, мjръ њ прeлести сп7сeнъ бhсть. рaдуетсz ли1къ ѓгGльскій, бёгаетъ дeмонwвъ прeлесть, ґдaмъ падhй востA, діaволъ ўпраздни1сz.

Стjхъ: И$мене рaди твоегw2, потерпёхъ тS гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE, ўповA душA моS на гDа.

И%же t кустwдjи научeни бывaху t беззакHнникъ, покрhйте хrт0во востaніе, и3 пріими1те срeбреники, и3 рцhте ћкw нaмъ спsщымъ, и3з8 гр0ба ўкрaденъ бhсть мeртвый. кто2 ви1дэ, кто2 слhша, мертвецA ўкрaдена когдA, пaче же помaзана и3 нaга, њстaвльша и3 во гр0бэ погреб†льнаz сво‰; не прельщaйтесz їудeє, навhкните речeніємъ прbр0чєскимъ, и3 ўразумёйте, ћкw т0й є4сть вои1стинну и3збaвитель мjра, и3 всеси1льный.

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

ГDи, ѓдъ плэни1вый, и3 смeрть попрaвый сп7се нaшъ, просвэти1вый мjръ кrт0мъ чcтнhмъ, поми1луй нaсъ.

И$ны стіхи6ры, бцdэ, пavла ґморрeйскагw, глaсъ є7:

Под0бенъ: Рaдуйсz:

Стjхъ: Ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе, и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2.

Пrт0лъ херувjмскій вои1стинну, ћкw превhшши твaрей бhвши: въ тебe бо б9іе сл0во, нaшъ зрaкъ наздaсти хотS, всели1сz, и3 прошeдъ съ пл0тію и3з8 тебE всечcтаz: кrтную же стrть нaсъ рaди воспріsтъ, и3 воскrніе ћкw бGъ даровA, и3змёншемусz нaшему њсуждeнному є3стествY. тёмъ ћкw содётелю, сн7у твоемY м0лимсz бGомaти, ўлучи1ти прощeніе и3 млcть въ чaсъ сyдный.

Стjхъ: Хвали1те гDа вси2 kзhцы, похвали1те є3го2 вси2 лю1діе.

Что2 твою2 бGороди1тельнице чcтаz, нарекY цRковь бGослaвную; вертогрaдъ є3дeмскій и3менyю, и3 нHевъ, чcтаz, ковчeгъ прорекY, сп7сшій бGу цrкое сщ7eніе, вeсь с™ъ kзhкъ, хrтA бGа нaшегw соб0ръ: мwmсeову же ківHту ўподоблsю тS, въ нeмже њчисти1лище и3 жeзлъ прозsбшій, въ нeмже свёщникъ и3 рyчка, кади1льница всезлатaz, в0ньже прибэгaетъ всsкъ вёрный, и3 и3спрошaетъ вeлію млcть.

Стjхъ: Ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.

Е#ди1на безнадє1жнымъ надeждо, безпомHщнымъ гот0ваz п0моще, млcти р0ждшаz воли1телz ї}са, мою2 поми1луй нhнэ нeмощь, чcтаz, и3 подaждь ми2 помыслHмъ ўмилeніе. струsми слeзъ сaмыхъ согрэшeній мои1хъ, непобэди1мую потопи2 пучи1ну: tжени2 безмёрныхъ мои1хъ страстeй бyрю: и3 и3сп0лни тишины2 б9eственныz смущeнное сeрдце моE, хrтA молsщи, подaти ми2 согрэшeній совершeнное њставлeніе.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Въ чермнёмъ м0ри, неискусобрaчныz невёсты w4бразъ написaсz и3ногдA: тaмw мwmсeй, раздэли1тель воды2: здё же гавріи1лъ, служи1тель чудесE. тогдA глубинY шeствова нем0креннw ї}ль: нhнэ же хrтA роди2 безсёменнw дв7а. м0ре по прошeствіи ї}левэ, пребhсть непрох0дно: непор0чнаz по ржcтвЁ є3мманyилевэ, пребhсть нетлённа. сhй, и3 прeжде сhй, kвлeйсz ћкw чlвёкъ, б9е поми1луй нaсъ.

Тaже, Свёте ти1хій: Прокjменъ: ГDь воцRи1сz: И# пр0чее по nбhчаю.

На стіх0внэ стіхи6ры воскrны, глaсъ є7:

ТебE воплощeннаго сп7са хrтA, и3 нб7съ не разлучи1вшасz, во глaсэхъ пёній величaемъ: ћкw кrтъ и3 смeрть пріsлъ є3си2 за р0дъ нaшъ, ћкw чlвэколю1бецъ гDь, и3спровeргій ѓдwва вратA, триднeвнw воскрeслъ є3си2, сп7сaz дyшы нaшz.

И$ны стіхи6ры по ґлфави1ту

Стjхъ: ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz.

Прободє1нымъ твои6мъ рeбрwмъ жизнодaвче, т0ки њставлeніz всBмъ и3сточи1лъ є3си2, жи1зни и3 сп7сeніz: пл0тію же смeрть воспріsлъ є3си2, безсмeртіе нaмъ дaруz: всели1въ же сz во гр0бъ нaсъ свободи1лъ є3си2, совоскRси1въ съ соб0ю слaвнw ћкw бGъ. сегw2 рaди вопіeмъ: чlвэколю1бче гDи, слaва тебЁ.

Стjхъ: И$бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz.

Стрaнно твоE распsтіе, и3 є4же во ѓдъ сошeствіе чlвэколю1бче є4сть: плэни1въ бо є3го2, и3 дрє1вніz ю4зники совоскRси1въ съ соб0ю слaвнw ћкw бGъ, рaй tвeрзъ, воспріsти сего2 спод0билъ є3си2. тёмже и3 нaмъ слaвzщымъ твоE триднeвное востaніе, дaруй њчищeніе грэхHвъ: раS жи1тели сподоблsz, ћкw є3ди1нъ бlгоутр0бенъ.

Стjхъ: Д0му твоемY подобaетъ с™hнz гDи, въ долготY днjй.

Нaсъ рaди пл0тію стrть пріи1мый, и3 триднeвенъ и3з8 мeртвыхъ воскRсhй, плотск‡z нaшz стр†сти и3сцэли2, и3 возстaви t прегрэшeній лю1тыхъ чlвэколю1бче, и3 сп7си2 нaсъ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Хрaмъ и3 двeрь є3си2, палaта и3 пrт0лъ цReвъ, дв7о всечcтнaz, є4юже и3збaвитель м0й, хrт0съ гDь, во тьмЁ спsщымъ kви1сz, сlнце сhй прaвды, просвэти1ти хотS, ±же создA по w4бразу своемY рук0ю своeю. тёмже всепётаz, ћкw м™рне дерзновeніе къ немY стzжaвшаz, непрестaннw моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. По Џ§е нaшъ:

Тропaрь, глaсъ є7:

Собезначaльное сл0во nц7Y и3 д¦ови, t дв7ы р0ждшеесz на сп7сeніе нaше, воспои1мъ вёрніи и3 поклони1мсz: ћкw бlговоли2 пл0тію взhти на кrтъ, и3 смeрть претерпёти, и3 воскRси1ти ўмeршыz слaвнымъ воскrніемъ свои1мъ.

БGор0диченъ: Рaдуйсz двeре гDнz непроходи1маz: рaдуйсz стэно2 и3 покр0ве притекaющихъ къ тебЁ. рaдуйсz, неwбуревaемое пристaнище, и3 неискусобрaчнаz, р0ждшаz пл0тію творцA твоего2 и3 бGа: молsщи не њскудэвaй њ воспэвaющихъ, и3 клaнzющихсz ржcтвY твоемY.

Въ суббw1ту на повечeріи,

глаг0летъ їерeй: Бlгословeнъ бGъ: И# мы2: Слaва тебЁ б9е нaшъ, слaва тебЁ. ЦRю2 нбcный: Трис™0е. и3 по Џ§е нaшъ: ГDи поми1луй, в7i. Слaва, и3 нhнэ: Пріиди1те поклони1мсz: три1жды. pал0мъ н7, и3 пр0чее nбhчно.

Посeмъ канHнъ прес™ёй бцdэ, глaсъ є7:

Пёснь №

Їрм0съ: КонS и3 всaдника въ м0ре чермн0е, сокрушazй бр†ни мhшцею выс0кою, хrт0съ и3стрzсE: ї}лz же сп7сE, побёдную пёснь пою1ща.

Припёвъ: Прес™az бцdе сп7си2 нaсъ.

Пёснь ти2 по достоsнію приноси1ти, вLчце, недоумёемъ вси2: слaва бо пaче всёхъ твоS. но nбaче бGоневёсто, не њмерзи2 молeніе приноси1мое со стрaхомъ и3 люб0вію тебЁ.

Вси2 къ водЁ твоегw2 неwскyднагw и3ст0чника, бцdе дв7о, притекaемъ зовyще: є3ди1на рaдосте р0ду нaшему, пречcтаz, и3спроси2 ми1ръ цRквамъ твои6мъ.

Слaва: Положи1 тz пристaнище сyщымъ въ бэдaхъ, чcтаz, бGъ, и4же t тебE бlговоли1вый воспріsти пл0ть. тёмже ти2 припaдающе взывaемъ: дaруй твои6мъ рабHмъ твою2 п0мощь.

И# нhнэ: Њблегчeніе твоS мlтва, дв7о пречcтаz, твои6мъ рабHмъ да бyдетъ, страстeй tгнaніе, грэхHвъ разрушeніе, и3 всsческихъ болёзней, бGороди1тельнице, њчищeніе.

Пёснь G

Їрм0съ: Водрузи1вый на ничес0мже зeмлю повелёніемъ твои1мъ, и3 повёсивый неwдержи1мw тzготёющую, на недви1жимэмъ хrтE, кaмени зaповэдей твои1хъ, цRковь твою2 ўтверди2, є3ди1не бlже и3 чlвэколю1бче.

Ты2 є3си2 земнор0дныхъ ўповaніе, и3 п0мощь и3 рaдость, покр0въ и3 прибёжище, вLчце м™и животA. тёмже тS м0лимъ: твою2 п0мощь низпосли2 всBмъ пою1щымъ тS, пречcтаz.

Недyгующіи, и3 напaстьми лю1тыми њдержи1міи, вседётелю щeдрый, и4же всsческихъ б9е, пречcтую сёнь твою2 м™рь сп7се, на мольбY ти2 прив0димъ: разрэши2 плєни1цы прегрэшeній нaшихъ.

Слaва: Всёхъ содержи1телz и3 зижди1телz и3 гDа р0ждшаz є3ди1на, и3 дв7ствующи, и5же вои1стинну тS б9ію м™рь слaвzтъ, сп7сeніе бGоневёсто, подaждь свhше рабHмъ твои6мъ.

И# нhнэ: В0дъ животв0рныхъ мS и3сп0лни вLчце, б9eственную в0ду мjрови и3сточи1вшаz: и3 беззак0ній мои1хъ лю6тыz пот0ки и3 сeрдца моегw2 в0лны б9eственною твоeю тишин0ю ўкроти2.

Пёснь д7

Їрм0съ: Б9eственное твоE разумёвъ и3стощaніе, прозорли1вw ґввакyмъ, хrтE, со трeпетомъ вопіsше тебЁ: во сп7сeніе людeй твои1хъ сп7сти2 пом†занныz тво‰ пришeлъ є3си2.

Ћкw всёхъ вhшшу сyщую твaрей, тS бGъ сyщымъ на земли2 даровA, є4же къ немY ходaтайствы вин0вну, бцdе препётаz.

ЦRковь тS б9ію вёдуще дв7о м™и, прилёжнw м0лимсz тебE чтyщіи: не затвори2 рабHмъ твои6мъ бцdе, твоеS млcти дверeй.

Слaва: ТS вси2 б9ію вёдуще преукрaшену вои1стинну nдeжду, м™и браконеискyснаz: и5же тS чтyщіи пр0симъ, во њставлeніz nдeжду њблецы2 нaсъ.

И# нhнэ: Мjръ въ ржcтвЁ твоeмъ пречcтаz, вeсь и3сп0лнисz рaдости: tнeлэже, є4же рaдуйсz, вели1кій тебЁ дв7о м™и мRjе, свhше гавріи1лъ возгласи2.

Пёснь є7

Їрм0съ: Њдэsйсz свётомъ ћкw ри1зою, къ тебЁ ќтренюю, и3 тебЁ зовY: дyшу мою2 просвэти2 њмрачeнную хrтE, ћкw є3ди1нъ бlгоутр0бенъ.

Вои1стинну наказyемсz, не по рaвенству же д0лга согрэшeній нaшихъ: но, q дв7о м™и пречcтаz, tврати2 вeсь гнёвъ сн7а твоегw2 t нaсъ.

Е#ди1наго и3звeдшаго свётъ t тьмы2 чcтаz, бGа р0ждши неискусобрaчнw, прилёжнw моли2 є3го2, низпослaти б9eственный свётъ рабHмъ твои6мъ.

Слaва: T кажeніz мlтвы твоеS чcтаz, и3 б9eственнаz невёсто t лівaна, ю4же соломHнъ проречE, рабы6 тво‰ м™и зижди1телz, бlгоухaй.

И# нhнэ: Ты2 прaвду же и3 и3збавлeніе нaмъ р0ждши, хrтA без8 сёмене, своб0дно содёzла є3си2 бцdе, t клsтвы є3стество2 прaдэднее.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Неи1стовствующеесz бyрею душетлённою, вLко хrтE, страстeй м0ре ўкроти2 и3 t тли2 возведи2 мS, ћкw бlгоутр0бенъ.

Бцdе вLчце, р0ждшаz содётелz, твои6мъ рабHмъ и3спроси2 њставлeніе: и3 держaвны нaсъ воздви1гни, во є4же пёти тS.

Бyди нaмъ п0мощь твои6мъ рабHмъ, вLчце чcтаz вёрнw молsщымъ тS, ћкw млcтива: и3 держaвны нaсъ воздви1гни, во є4же пёти тS.

Слaва: По достоsнію и3мyщи, є4же мощи2 вLчце чcтаz, твои1мъ млcтивнымъ џкомъ при1зри, и3 t тли2 нaсъ тво‰ рабы6 возведи2.

И# нhнэ: Непрестaннw точaщи щедр0тъ струи6 бlгaz просsщымъ, њдожди2 и3 мнЁ свётъ зaповэдей твоегw2 сн7а, пренепор0чнаz.

Тaже, ГDи поми1луй, три1жды.

Слaва, и3 нhнэ, сэдaленъ, глaсъ є7:

Всес™az дв7о, поми1луй нaсъ прибэгaющихъ вёрою къ тебЁ млcрдой, и3 просsщихъ тeплагw твоегw2 заступлeніz: м0жеши бо всёхъ сп7сти2, ћкw бlгaz сyщи м™и бGа вhшнzгw, м™рними твои1ми мlтвами при1снw њб8eмши дв7о бGорaдованнаz.

Пёснь з7

Їрм0съ: Превозноси1мый nтцє1въ гDь плaмень ўгаси2, џтроки њроси2 соглaснw пою1щыz: б9е бlгословeнъ є3си2.

Неизслёднаz б9іz мyдросте хrтE, рабы6 тво‰ ўщeдри, р0ждшіz тS рaди, непрестaннw пою1щыz: б9е, бlгословeнъ є3си2.

Твою2 бlгость м0лимъ гDи, ћзву и3сцэли2 р0ждшіz тS рaди со стрaхомъ пою1щихъ: б9е бlгословeнъ є3си2.

Слaва: Џкомъ млcтивнымъ твои1мъ бGомaти при1зри и3 и3збaви рабы6 тво‰ всsкагw њбстоsніz, вёрою пою1щыz: б9е, бlгословeнъ є3си2.

И# нhнэ: Ѕло2 дёлающе, вLчце, t тебE tпад0хомъ: но њбрэт0хомъ пречcтаz, ѓбіе п0мощь твою2, внегдA звaти: б9е, бlгословeнъ є3си2.

Пёснь }

Їрм0съ: И#з8 nц7A прeжде вBкъ рождeннаго сн7а и3 бGа, и3 въ послBднzz лBта воплощeннаго t дв7ы м™ре, сщ7eнницы п0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

ВLчце нaша, бlги1хъ подaтельнице, рабHмъ твои6мъ дaруй страстeй и3сцэлeніе: ћкw да непрестaннw поeмъ тS дв7о, и3 превозн0симъ во вёки.

Неизглаг0ланнw чcтаz, и3збaвителz р0ждши, несказaннw дои1ла є3си2 дв7а пребhвши. є3г0же ќбw моли2 њ пою1щихъ тS, и3 славосл0вzщихъ во вс‰ вёки.

Слaва: ТебЁ свётлому и3збaвителz свёщнику, прекрaсный сплeтше ли1къ поeмъ: вс‰ дэлA гDнz п0йте непрестaннw дв7у мRjю, и3 превозноси1те ю5 во вёки.

И# нhнэ: ЧCтаz ѓгнице, дв7о м™и nтрокови1це, чи1ста мS сотвори2 t страстeй тэлeсныхъ: ћкw да льсти1вагw и3збaвлюсz сётей, пэсносл0вz тS бGорaдованнаz.

Пёснь f7

Їрм0съ: И#сaіе ликyй, дв7а и3мЁ во чрeвэ, и3 роди2 сн7а є3мманyила, бGа же и3 человёка, вост0къ и4мz є3мY: є3г0же величaюще, дв7у ўбlжaемъ.

Совершaетсz пёніе ќбw, надeжда же вLко хrтE непре­х0дна, ћже къ тебЁ содётелю, ћкоже и3 бlгодaть твоS: но toбою1ду си1лу крёпку давaй рабHмъ твои6мъ, мlтвами р0ждшіz тS.

Недyгующымъ си1ла, и3 болsщымъ бли1зъ ты2 чcтаz є3си2, ћкw и4стиннаz м™и жи1зни: тёмже къ тебЁ прибэгaюще, премэнeніе всёхъ ск0рбныхъ њбрэт0хомъ, вLчце, и3 кр0вомъ твои1мъ сп7с0хомсz.

Слaва: Тв0й б9eственный ви1дzще њбрaзнw вLчце зрaкъ, зри1мъ тS въ нeмъ ћкоже ћвэ, всsкw ненави1дzще є3рет‡къ безyміе на земли2. є3мyже припaдающе и3сцэлeніе пріeмлемъ.

И# нhнэ: И#сцэлeніємъ бeздну, и3 бlгодaтємъ пучи1ну, чcтаz познaхомъ тS мы2 грёшніи. тёмже ти2м0лимсz: t нyждныхъ всёхъ и3зми2 є3ди1на пречcтаz, притекaющихъ къ покр0ву твоемY.

Тaже: Дост0йно є4сть: Трис™0е. По Џ§е нaшъ: Кондaкъ, и3 пр0чее nбhчно: и3 tпyстъ.

Въ недёлю ќтра,

на полyнощницэ,канHнъ с™ёй и3 живоначaльнэй трbцэ, [є3гHже краестр0чіе: Прaвило пsтое свёту трис0лнечному.] Творeніе митрофaново, глaсъ є7:

Пёснь №

Їрм0съ: КонS и3 всaдника въ м0ре чермн0е, сокрушazй бр†ни, мhшцею выс0кою хrт0съ и3стрzсE: ї}лz же сп7сE, побёдную пёснь пою1ща.

Припёвъ: Прес™az трbце б9е нaшъ, слaва тебЁ.

Держaву є3ди1нственнагw и3 трисlнечнагw зрaка воспэвaюще вопіeмъ: ќмъ нaшъ њзари2 б9е всеси1льне, и3 къ твоeй вLко, возвhси слaвэ неизречeннэй.

Горё тz ѓгGльскаz ўдобрє1ніz ќмнаz нем0лчнw пою1тъ трис™hми пёсньми, є3ди1ницу тричи1сленную, и3 трbцу соwбрaзну, пресyщественну, всеси1льну.

Слaва: Б9eственное питіE твоеS любвE, сладчaйшее, свэтодёйственное, души2 моeй подaждь, трbце є3ди1нице свэтоначaльнаz, и3 б9eственное ўмилeніе чисти1тельное, вLко многомлcтиве, всеS твaри.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Ћкоже на руно2 сни1де без8 шyма съ нб7сE дв7о, д0ждь въ ложеснA тво‰ б9eственный: и3 сп7сE всE и3зс0хшее человёческое є3стество2 пречcтаz.

Пёснь G

Їрм0съ: Водрузи1вый на ничес0мже зeмлю повелёніемъ твои1мъ, и3 повёсивый неwдержи1мw тzготёющую, на недви1жимэмъ хrтE, кaмени зaповэдей твои1хъ, цRковь твою2 ўтверди2, є3ди1не бlже и3 чlвэколю1бче.

Ўмhсливъ ќмнаz сущєствA, состaвилъ є3си2 пэвцы2 непрест†нныz твоегw2 б9ествA, трисвётлый б9е и3 вседётелю: но и3 брeнныхъ и3 земнор0дныхъ пріими2 молeніе и3 мольбY, ћкw бlгоутр0бенъ.

И$же всsкагw по є3стествY премэнeніz непріsтенъ, и3змэнsємымъ нaмъ и3 пою1щымъ, неизслёдимый и3ст0чникъ твоеS бlгости, согрэшeній дaждь прощeніе, и3 сп7сeніе, ћкw бlгоутр0бенъ.

Слaва: Nц7A и3 сн7а, и3 д¦а слaвимъ, въ непремённэмъ зрaцэ б9ествA тебE є3ди1нственнаго и3 трисіsннаго гDа всёхъ, ћкоже прbр0цы, и3 ґпcли t тебE ћвэ научи1шасz.

БGор0диченъ: Kви1лсz є3си2 мwmсeю въ купинЁ, ћкw ѓгGлъ совёта вели1кагw вседержи1телева, твоE є4же t дв7ы проzвлsz воплощeніе, б9ій сл0ве: и4мже нaсъ претвори1лъ є3си2, и3 на нб7сA возвeлъ є3си2.

ГDи поми1луй, три1жды.

Сэдaленъ, глaсъ є7.

Под0бенъ: Собезначaльное сл0во:

Млcтива є3си2 трbце нераздёльнаz: ми1луеши бо всёхъ, ћкw всеси1льнаz и3 всещeдра, сострадaтельна и3 многомлcтива. тёмже прибэгaемъ къ тебЁ, и5же грэхми2 мн0гими њтzгчaеми взывaюще: њчи1сти тво‰ рабы6, и3 и3збaви всёхъ всsкіz мyки.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Всес™az дв7о, поми1луй нaсъ прибэгaющихъ вёрою къ тебЁ бlгоутр0бнэй, и3 просsщихъ тeплагw твоегw2 нhнэ заступлeніz: м0жеши бо ћкw бlгaz всёхъ сп7сти2, ћкw сyщи м™и бGа вhшнzгw, м™рніz тво‰ мlтвы при1снw ўпотреблsющи, бGобlгодaтнаz.

Пёснь д7

Їрм0съ: Б9eственное твоE разумёвъ и3стощaніе, прозорли1вw ґввакyмъ, хrтE, со трeпетомъ вопіsше тебЁ: во сп7сeніе людeй твои1хъ, сп7сти2 пом†занныz тво‰ пришeлъ є3си2.

Тaйнw научaетсz є3ди1нагw гDьства трисвётлому даніи1лъ, хrтA судію2 ўзрёвъ ко nц7Y и3дyща, и3 д¦а проzвлsюща видёніе.

Брeнными пою1щихъ тS ўсты2, пресyщественнаго бGа, трbчна v3постaсьми, є3ди1нственна же є3стеств0мъ, слaвы ѓгGльскіz спод0би.

Слaва: Е#ди1ну влaсть, и3 є3ди1но гDьство, въ тріeхъ св0йствахъ неразлyчнw слaвимъ: џ§е, и3 сн7е, и3 дш7е, просвэти2 ны2 рабы6 тво‰.

БGор0диченъ: ГорA чaстаz и3 присённаz, ю4же ви1дэвъ прeжде ґввакyмъ, и3з8 неsже пр0йде с™hй: неуд0бь зри1мое ржcтво2 kвлsше твоегw2 дв7о, зачaтіz.

Пёснь є7

Їрм0съ: Њдэsйсz свётомъ ћкw ри1зою, къ тебЁ ќтреннюю, и3 тебЁ зовY: дyшу мою2 просвэти2 њмрачeнную хrтE, ћкw є3ди1нъ

бlгоутр0бенъ.

И$же за бlгость создaвый человёка, и3 по w4бразу твоемY сотв0рь, во мнЁ њбитaй трисвётне б9е м0й, ћкw бlгъ и3 бlгоутр0бенъ.

Тh мz настaви є3ди1нице трисlнечнаz, къ стезsмъ б9eствєннымъ сп7сeніz, и3 твоегw2 сіsніz и3сп0лни, ћкw є3стеств0мъ бGъ неисчетноси1ленъ.

Слaва: Свётъ нераздёльный є3ди1нагw є3стествA, раздэлeнный начертaньми, трисіsнный, невечeрній, моE сeрдце лучaми твои1ми њзари2.

БGор0диченъ: Ћкw ви1дэ тS дрeвле чcтаz пренепор0чнаz, прbр0къ, зр‰щаz вратA къ свёту незаходи1мому, ѓбіе тS познA б9іе жили1ще.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Неи1стовствующеесz бyрею душетлённою, вLко хrтE, страстeй м0ре ўкроти2, и3 t тли2 возведи2 мS, ћкw бlгоутр0бенъ.

Трисвётлое сyще бGоначaліе v3постaснэ, є3ди1нственна є3си2, ћкw соwбрaзна и3 равнодётельна, и3 по существY и3 хотёнію.

Дов0льнw и3з8zви2 прbр0къ, поS nц7Y твоемY свёту: ќзримъ д¦омъ, свётъ сн7а, є3ди1наго бGа трис0лнечнаго.

Слaва: Несостaвно существо2 въ тріeхъ св0йствэхъ, є3ди1ну влaсть и3 держaву и3мhй: тёмъ бо состои1тсz твaрь всsческаz, и3 њбновлsетсz.

БGор0диченъ: Прегрэшeній и3збавлeніе и3 бёдъ, вLко б9е, є3ди1нственне и3 трисвётне, низпосли2 твои6мъ пэвцє1мъ, мlтвами бGом™ре.

ГDи поми1луй, три1жды.

Сэдaленъ, глaсъ є7.

Под0бенъ: Собезначaльное сл0во:

Трис0лнечный свётъ славосл0вимъ, и3 пр0стэй трbцэ нhнэ поклони1мсz, ћкw просвэти2 нaсъ и3 поми1лова, и3 и3збaви t тли2 вeсь р0дъ человёческій, и3збавлsющи t прeлести јдwльскіz вeсь мjръ, и3 цaрство нaмъ подадE.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Недоумёвсz t всёхъ, къ тебЁ прибэг0хъ къ надeжди всёхъ, и3 прибёжищу грёшныхъ и3 смирeнныхъ, зовhй: согрэши1хъ, и3 пребывaю въ ѕлhхъ, нечyвствуz nкаsнный. поми1луй мS, прeжде концA њбрати1 мz, и3 и3збaви всsкіz мyки, недост0йнаго.

Пёснь з7

Їрм0съ: Превозноси1мый nтцє1въ гDь, плaмень ўгаси2, џтроки њроси2 соглaснw пою1щыz: б9е бlгословeнъ є3си2.

Ћкw и3мhй бeздну млcти, гDи, и3 пучи1ну неизчeтну щедр0тъ, поми1луй є3ди1наго тS пою1щихъ, трисвётлаго бGа всёхъ.

Неwбмhслимаго, є3ди1нственна и3 трисвётла, бGа тS и3 гDа пою1ще вопіeмъ ти2: подaждь твои6мъ рабHмъ њчищeніе грэхHвъ.

Слaва: Рaвнw v3пост†си во є3ди1ной держaвэ чтyще раздэлsемъ нераздэли1мо существо2, бGа nц7A, и3 сн7а, и3 прес™aго д¦а.

БGор0диченъ: Џтрасль прозzблA є3си2, nц7Y собезначaльную, цвётъ б9ествA: џтрасль соприсносyщную, дв7о, даю1щую жи1знь всBмъ человёкwмъ.

Пёснь }

Їрм0съ: ТебЁ вседётелю, въ пещи2 џтроцы, всемjрный ли1къ сплeтше, поsху: дэлA вс‰каz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Да є3ди1наго tкрhеши дрeвле ћвэ гDьства трbчную v3постaсь, kви1лсz є3си2 б9е м0й, во w4бразэ человёкwвъ ґвраaму, пою1щу твою2 держaву є3ди1нственную.

Тh мz къ твои6мъ бlгодётєльнымъ лучaмъ взирaти спод0би свёте непристyпный, џ§е щeдрый, и3 сл0ве, и3 дш7е, є4же бlгоугождaти тебЁ при1снw, гDи всёхъ.

Слaва: С™ъ nц7ъ бGъ превёчный: с™ъ же сн7ъ и3з8 nц7A рождeнъ: с™ъ же и3 животворsщій д¦ъ, и3сходS и3з8 nц7A, сн7омъ же kвлsемь.

БGор0диченъ: Њблистaла є3си2 нaмъ t трисlнечныz слaвы, є3ди1наго всепётаz хrтA гDа, всёхъ тайнонаучaюща є3ди1ному бGоначaлію въ тріeхъ ли1цэхъ, пёти во вёки.

Пёснь f7

Їрм0съ: И#сaіе ликyй, дв7а и3мЁ во чрeвэ, и3 роди2 сн7а є3мманyила, бGа же и3 человёка, вост0къ и4мz є3мY: є3г0же величaюще, дв7у ўбlжaемъ.

ГлагHланіz человёчєскаz по достоsнію, безначaльнаz є3ди1­нице, не м0гутъ пёти тS: nбaче ћкоже м0щно дерзaюще t вёры, бGоначaльнаz, сопрест0льнаz трbце, слaву прин0симъ твоeй держaвэ, и3 хвалY.

Равностaтною слaвою, тS є3диноначaльнаго трисвётлагw бGа слaвzтъ херувjми и3 серафjми пречcтыми ўсты2: съ ни1миже и3 нaсъ грёшныхъ пріими2 гDи, твою2 держaву величaющихъ.

Слaва: И#сaіа тS ви1дэ на пrт0лэ херувjмстэ, и3 серафjмы стоsщыz џкрестъ тебE, кри1лы ли1ца закрывaющыz, и3 вопію1щыz: с™ъ, с™ъ, с™ъ, трис™hй б9е, слaвимый въ тріeхъ св0йствэхъ.

БGор0диченъ: Ћкw чcтаz и3 непор0чнаz и3 дв7а, родилA є3си2 сн7а, и3збавлsющаго нaсъ t и3скушeній, бGа неизмённа: но и3 нhнэ њставлeніе нaмъ прегрэшeній дaти сего2 моли2.

Посeмъ припёвы Григ0ріа Сінаи1та: Дост0йно є4сть: И# пр0чее полyнощницы, пи1сано въ концЁ кни1ги сеS.

На ќтрени,

по шестоpaлміи: БGъ гDь, и3 kви1сz нaмъ: на глaсъ є7: и3 глаг0лемъ тропaрь воскrный: Собезначaльное сл0во nц7Y: двaжды. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Рaдуйсz двeре гDнz непроходи1маz: Тaже, nбhчнаz стіхол0гіа pалти1ра.

По №-мъ стіхосл0віи сэдaльны воскrны, глaсъ є7:

Кrтъ гDень похвaлимъ, погребeніе с™0е пёсньми почти1мъ, и3 воскrніе є3гw2 препрослaвимъ: ћкw совозстaви мє1ртвыz t грHбъ ћкw бGъ, плэни1въ смeрти держaву, и3 крёпость діaволю, и3 сyщымъ во ѓдэ свётъ возсіS.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

ГDи мeртвъ нарeклсz є3си2, ўмертви1вый смeрть, во гр0бэ положи1лсz є3си2, и3стощи1вый гр0бы: горЁ в0ини гр0ба стрежaху, д0лэ t вёка мє1ртвыz воскRси1лъ є3си2. всеси1льне и3 непостижи1ме гDи, слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Рaдуйсz с™az горо2 и3 бGопрох0днаz, рaдуйсz њдушевлeннаz купино2 и3 неwпали1маz. рaдуйсz є3ди1на къ бGу мjрови м0сте, преводsй мє1ртвыz къ вёчному животY. рaдуйсz нетлённаz nтрокови1це, неискусомyжнw р0ждшаz сп7сeніе дyшъ нaшихъ.

По в7-мъ стіхосл0віи сэдaльны воскrны, глaсъ є7:

ГDи, по триднeвнэмъ твоeмъ воскrніи, и3 ґпcлwвъ поклонeніи, пeтръ вопіsше ти2: жєны2 дерзновeніе пріsша, ѓзъ же ўбоsхсz. разб0йникъ бGосл0вzше, ѓзъ же tверг0хсz. u5бо призовeши ли мS пр0чее ў§нкA бhти; и3ли2 пaки покaжеши мS ловцA глуби1ннаго; но кaющасz пріими1 мz б9е, и3 сп7си1 мz.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

ГDи, посредЁ њсуждeнныхъ пригвозди1ша тS беззак0нніи, и3 копіeмъ ребро2 твоE пробод0ша, q млcтиве! погребeніе же пріsлъ є3си2, разруши1вый ѓдwва вратA, и3 воскrлъ є3си2 триднeвнw. притек0ша жєны2 ви1дэти тS, и3 возвэсти1ша ґпcлwмъ востaніе: превозноси1мый сп7се, є3г0же пою1тъ ѓгGли, бlгословeнный гDи, слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Неискусобрaчнаz невёсто бGороди1тельнице, ћже є4vину печaль радостотвори1вшаz, воспэвaемъ вёрніи и3 покланsемсz тебЁ, ћкw возвелA є3си2 нaсъ t дрeвніz клsтвы: и3 нhнэ моли2 непрестaннw, всепётаz, прес™az, во є4же сп7сти1сz нaмъ.

V#пакои2, глaсъ є7:

ЃгGльскимъ зрaкомъ ќмъ смущaющz, и3 б9eственнымъ востaніемъ душeю просвэщaемы, мmронHсицы ґпcлwмъ бlговэствовaху: возвэсти1те во kзhцэхъ воскrніе, гDу содёйствующу чудесы2, подаю1щему нaмъ вeлію млcть.

Степє1нна, глaсъ є7.

ҐнтіфHнъ №.

И$хже стіхи2 повторsюще поeмъ:

ВнегдA скорбёти мнЁ, давjдски пою2 тебЁ сп7се м0й: и3збaви дyшу мою2 t љзhка льсти1вагw.

Пусты6ннымъ жив0тъ бlжeнъ є4сть, б9eственнымъ рачeніемъ воскрилsющымсz.

Слaва: С™hмъ д¦омъ њдержaтсz вс‰, ви6димаz же съ неви1­димыми: самодержaвенъ бо сhй, трbцы є3ди1нъ є4сть нел0жнw.

И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ в7:

На г0ры душE, воздви1гнемсz, грzди2 тaмw, tню1дуже п0мощь и4детъ.

Деснaz твоS рукA, и3 менE хrтE касaющисz, t лeсти всsкіz да сохрани1тъ.

Слaва: С™0му д¦у бGосл0вzще рцeмъ: ты2 є3си2 бGъ, жив0тъ, рачeніе, свётъ, ќмъ: ты2 бlгостhнz, ты2 цrтвуеши во вёки.

И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ G:

Њ рeкшихъ мнЁ: во дворы2 вни1демъ гDнz: рaдости мн0гіz и3сп0лненъ бhвъ, мlтвы возсылaю.

Въ домY дв7довэ стр†шнаz совершaютсz: џгнь бо тaмw палS всsкъ срaмный ќмъ.

Слaва: С™0му д¦у живоначaльное дост0инство, t негHже всsкое жив0тно њдушевлsетсz, ћкw во nц7Ё, кyпнw же и3 сл0вэ.

И# нhнэ, т0йже.

Прокjменъ, глaсъ є7: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, ћкw ты2 цrтвуеши во вёки. Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ. Всsкое дыхaніе: Стjхъ: Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2:

Е#ђліе ќтреннее рzдов0е.

Воскrніе хrт0во ви1дэвше, поклони1мсz с™0му гDу ї}су, є3ди1­ному безгрёшному: кrтY твоемY покланsемсz хrтE, и3 с™0е воскrніе твоE поeмъ и3 слaвимъ: тh бо є3си2 бGъ нaшъ, рaзвэ тебE и3н0гw не знaемъ, и4мz твоE и3менyемъ. Пріиди1те вси2 вёрніи, поклони1мсz с™0му хrт0ву воскrнію: сe бо пріи1де кrт0мъ рaдость всемY мjру. всегдA бlгословsще гDа, поeмъ воскrніе є3гw2: распsтіе бо претерпёвъ, смeртію смeрть разруши2.

Pал0мъ н7: Поми1луй мS б9е:

Слaва: Мlтвами ґпcлwвъ, млcтиве, њчи1сти мн0жєства согрэшeній нaшихъ.

И# нhнэ: Мlтвами бцdы, млcтиве, њчи1сти мн0жєства согрэшeній нaшихъ.

Тaже, глaсъ ѕ7: Поми1луй мS б9е, по вели1цэй млcти твоeй, и3 по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ, њчи1сти беззак0ніе моE.

Посeмъ стіхи1ра:

ВоскRсъ ї}съ t гр0ба, ћкоже проречE, дадE нaмъ жив0тъ вёчный, и3 вeлію млcть.

Сп7си2 б9е лю1ди тво‰: И# возглaсъ: Млcтію и3 щедр0тами и3 чlвэколю1біемъ:

КанHны: Воскrный на д7: Кrтовоскrный на G: БGор0диченъ на G: Минeи на д7. Ѓще же прaзднуетсz с™hй, на ѕ7. Кrтовоскrный на в7: и3 бцdы на в7.

КанHнъ воскrнъ, глaсъ є7:

Пёснь №

Їрм0съ: КонS и3 всaдника въ м0ре чермн0е, сокрушazй бр†ни мhшцею выс0кою, хrт0съ и3стрzсE: ї}лz же сп7сE, побёдную пёснь пою1ща.

Припёвъ: Слaва гDи, с™0му воскrнію твоемY.

ТебE тернон0сный є3врeйскій с0нмъ, любвE бlгодётелю къ тебЁ не сохрaнь м™рніz, хrтE вэнчA, родоначaльника разрэшaюща терн0вное запрещeніе.

Воздви1глъ є3си1 мz пaдшаго въ р0въ, прекл0ньсz жизнодaвче, безгрёшне: и3 моеS ѕлосмрaдныz тли2 хrтE, претерпёвъ неискушeнно, б9eственнагw существA мЂромъ мS њбlгоухaлъ є3си2.

БGор0диченъ: Разрэши1сz клsтва, печaль престA: бlгословeннаz бо и3 бlгодaтнаz, вBрнымъ рaдость возсіS, бlгословeніе всBмъ концє1мъ цвэтоносsщи хrтA.

Другjй канHнъ кrтовоскrнъ.

Пёснь №, глaсъ т0йже

Їрм0съ: Сп7си1телю бGу:

И$же в0лею на кrтЁ пригвождeнному пл0тію, и3 °дрeвнzгw t и3зречeніz дрeвомъ° пaдшаго своб0ждшему, томY є3ди1ному воспои1мъ: ћкw прослaвисz.

И$же и3з8 гр0ба мертвецY воскrшу хrтY, и3 пaдшаго совозстaвившу, и3 сосэдёніемъ n§ескимъ ўкраси1вшему, томY є3ди1ному воспои1мъ: ћкw прослaвисz.

БGор0диченъ: Пречcтаz м™и б9іz, и3з8 тебE вопл0щшемусz, и3 t нёдръ роди1телz не разлyчшемусz бGу, непрестaннw моли1сz, t всsкагw њбстоsніz сп7сти2, и5хже создA.

И$нъ канHнъ прес™ёй бцdэ [є3г0же краестр0чіе: Свётъ р0ждшаz, просвэти1 мz дв7о.]

Пёснь №, глaсъ т0йже

Їрм0съ: КонS и3 всaдника въ м0ре чермн0е:

Свёта всeльшагосz въ тS пречcтаz, и3 просвёщшаго мjръ лучaми б9ествA, хrтA моли2, просвэти1ти вс‰ пою1щыz тS, м™и дв7о.

Ћкw ўкрашaема добр0тою добродётелей бlгодaтнаz, добротв0рное бlголёпіе лучeю д¦а, под8sла є3си2 всечcтаz, всsчєскаz ўдобри1вшаго.

ТебE дрeвле проwбразyющи купинA въ сінaи, не њпали1сz дв7о, nгню2 присовокyпльшисz: дв7а бо родилA є3си2, и3 дв7а пребылA є3си2, пaче смhсла м™и дв7о.

Катавaсіа: Tвeрзу ўстA мо‰:

Пёснь G

Їрм0съ: Водрузи1вый на ничес0мже зeмлю повелёніемъ твои1мъ, и3 повёсивый неwдержи1мw тzготёющую, на недви1жимэмъ, хrтE, кaмени зaповэдей твои1хъ, цRковь твою2 ўтверди2, є3ди1не бlже и3 чlвэколю1бче.

Жeлчь ќбw и5же и3з8 кaмене мeдъ ссaвшіи, въ пустhни чудодёйствовавшему тебЁ принес0ша хrтE: џцетъ же за мaнну воз8 бlгодэsніе ти2 воздaша џтроцы ї}лєвы небlгодaрніи.

И%же дрeвле свэтови1днымъ џблакомъ покрывaеми, жив0тъ во гр0бэ хrтA положи1ша: но самовлaстнw воскRсъ, всBмъ вBрнымъ подадE тaйнw њсэнsющее свhше д¦а сіsніе.

БGор0диченъ: Ты2 м™и б9іz несочетaннw родилA є3си2, и4же њ нетлённа nц7A возсіsвшаго, кромЁ болёзней мaтернихъ: тёмже тS бцdу, воплощeнна бо родилA є3си2 сл0ва, правослaвнw проповёдуемъ.

И$нъ.

Їрм0съ: Си1лою кrтA твоегw2 хrтE:

Воскrлъ є3си2 t гр0ба хrтE, тли2 смeртныz и3збaвль воспэвaющихъ жизнодaвче, в0льное твоE распsтіе.

Помaзати мЂромъ тёло твоE мmронHсицы хrтE тщaхусz, и3 не њбрётшz возврати1шасz, воспэвaющz твоE востaніе.

БGор0диченъ: Моли2 непрестaннw чcтаz, воплощeннаго и3з8 бокY твоeю, и3збaвити t лeсти діaволи, воспэвaющыz тS дв7у чcтую.

И$нъ.

Їрм0съ: Водрузи1вый на ничес0мже:

Лёствица, є4юже къ нaмъ сни1де вhшній, и3стлёвшее є3стество2 и3спрaвити, ты2 ћвственнw чcтаz, всBмъ нhнэ ви1дэна былA є3си2, тоб0ю бо пребlгjй мjрови °бесёдовати° бlговоли2.

Е$же дрeвле предустaвленное дв7о тaинство, и3 прeжде вBкъ прови1димое вс‰ вёдущему бGу, лётwмъ нhнэ напослёдокъ въ ложеснaхъ твои1хъ всенепор0чнаz, конeцъ пріeмъ kви1сz.

Разрэши1сz клsтвы дрeвніz њсуждeніе твои1мъ ходaтайствомъ дв7о пречcтаz: и3з8 тебe бо гDь ћвльсz, всBмъ бlгословeніе ћкw пребlгjй и3сточи2, є3ди1на человёкwмъ ўдобрeніе.

Пёснь д7

Їрм0съ: Б9eственное твоE разумёвъ и3стощaніе, прозорли1вw ґввакyмъ, хrтE, со трeпетомъ вопіsше тебЁ: во сп7сeніе людeй твои1хъ сп7сти2 пом†занныz тво‰ пришeлъ є3си2.

Я%же t мeрры горчaйшыz в0ды, ћкw во w4бразэ проначертaz пречcтый кrтъ тв0й бlже, грэх0вное ўмерщвлsющъ вкушeніе, дрeвомъ ўслади1лъ є3си2.

Кrтъ за дрeво разyмное, за слaдкую же пи1щу жeлчь, сп7се м0й, пріsлъ є3си2, за тлёніе же смeрти кр0вь твою2 б9eственную и3зліsлъ є3си2.

БGор0диченъ: КромЁ ќбw сочетaніz зачалA є3си2 нетлённw во чрeвэ, и3 без8 болёзни родилA є3си2, и3 по ржcтвЁ дв7а, бGа пл0тію р0ждши, сохрани1ласz є3си2.

И$нъ.

Їрм0съ: Ўслhшахъ слyхъ си1лы кrтA:

Ћкw водрузи1сz на земли2 на л0бнэмъ кrтъ, сокруши1­шасz верєи2 и3 вр†тницы вёчніи, и3 возопи1ша: слaва си1лэ твоeй гDи.

Ћкw сни1де сп7съ къ св‰заннымъ ћкw мeртвъ, совоскрес0ша съ ни1мъ и5же t вёка ўмeршіи, и3 возопи1ша: слaва си1лэ твоeй гDи.

БGор0диченъ: Дв7а роди2, и3 мaтерскихъ не познA: но м™и ќбw є4сть, дв7а же пребhсть: ю4же воспэвaюще, рaдуйсz бцdе, взывaемъ.

И$нъ.

Їрм0съ: Б9eственное твоE:

Сeрдцемъ и3 ўм0мъ, душeю же и3 ўсты2 и3сповёдую все­бlгочeстнw тS бцdу вои1стинну, чcтаz, сп7сeніz пл0дъ њб8eмлz, и3 сп7сaюсz дв7о, мlтвами твои1ми.

Создaвый t не сyщихъ всsчєскаz, t тебE чcтыz создaтисz ћкw бlгодётель бlговоли2, на сп7сeніе вёрою и3 люб0вію тS пою1щихъ, всенепор0чнаz.

Пою1тъ твоE ржcтво2 всенепор0чнаz премjрніи ли1цы, сп7сeнію рaдующесz, и4стинную бцdу мyдрствующихъ тS, дв7о несквeрнаz.

ТS жeзлъ и3сaіа и3меновA, t негHже прозzбE нaмъ крaсный цвётъ, хrт0съ бGъ, на сп7сeніе вёрою и3 люб0вію притекaющихъ къ покр0ву твоемY.

Пёснь є7

Їрм0съ: Њдэsйсz свётомъ ћкw ри1зою, къ тебЁ ќтренюю, и3 тебЁ зовY: дyшу мою2 просвэти2 њмрачeнную хrтE, ћкw є3ди1нъ бlго­утр0бенъ.

И$же слaвы гDь въ неслaвнэ зрaцэ, на дрeвэ њбезчeщенъ в0лею ви1ситъ, њ б9eственнэй мнЁ слaвэ несказaннw промышлsz.

Тh мz преwблeклъ є3си2 въ нетлёніе, хrтE, тли2 смeртныz неистлённw пл0тію вкyшъ, и3 возсіsвъ и3з8 гр0ба триднeвенъ.

БGор0диченъ: Ты2 прaвду же и3 и3збавлeніе нaмъ р0ждши хrтA без8 сёмене, своб0дно содёzла є3си2 t клsтвы бцdе, є3стество2 прaoтца.

И$нъ.

Їрм0съ: Ќтренююще вопіeмъ ти2:

Простeрлъ є3си2 дл†ни сп7се нaшъ на дрeвэ, вс‰ призывaz къ себЁ, ћкw чlвэколю1бецъ.

Плэни1лъ є3си2 ѓдъ сп7се м0й твои1мъ погребeніемъ, и3 твои1мъ воскrніемъ рaдости вс‰ и3сп0лнилъ є3си2.

ВоскRсъ t гр0ба триднeвнw жизнодaвче, и3 всBмъ и3сточи1лъ є3си2 безсмeртіе неги1блющее.

БGор0диченъ: Дв7у по ржcтвЁ воспэвaемъ тS бцdе: тh бо бGа сл0ва пл0тію мjрови родилA є3си2.

И$нъ.

Їрм0съ: Њдэsйсz свётомъ:

Вси2 прbр0цы тS ћвэ предвозвэсти1ша хотsщую бhти б9ію м™рь, бцdе чcтаz: є3ди1на бо њбрэлaсz є3си2 чcтаz, совершeнна непор0чнаz.

Свётелъ џблакъ тS жив0тныz воды2, нaмъ тyчу нетлёніz хrтA њдожди1вшій tч†zннымъ, чcтаz, познавaемъ.

Ћкw бли1зъ всю1 тz д0бру и3 непор0чну, запечатлённу дв7­ствомъ чи1стэ возлюби2, въ тS всели1выйсz бGъ, ћкw є3ди1нъ бlгоутр0бенъ.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Неи1стовствующеесz бyрею душетлённою, вLко хrтE, страстeй м0ре ўкроти2, и3 t тли2 возведи1 мz ћкw бlго­утр0бенъ.

Въ тлёніе поп0лзсz родоначaльникъ, вLко хrтE, преслyшаннаго брaшна вкyшъ, и3 къ животY возведeнъ бhсть стrтію твоeю.

Жив0тъ низшeлъ є3си2 ко ѓду, вLко хrтE, и3 тлёніе растлёвшему бhвъ, тлёніемъ и3сточи1лъ є3си2 воскrніе.

БGор0диченъ: Дв7а роди2, и3 р0ждши пребhсть чcтA, на рукY носsщаго всsчєскаz, ћкw вои1стинну дв7а м™и понeсшаz.

И$нъ.

Їрм0съ: Њбhде мS бeздна:

Простeрлъ є3си2 дл†ни твои2, собирaz далeче расточє1ннаz kзы6къ твои1хъ собр†ніz, хrтE б9е нaшъ, живон0снымъ кrт0мъ твои1мъ, ћкw чlвэколю1бецъ.

Плэни1лъ є3си2 смeрть, и3 вратA ѓдwва сокруши1лъ є3си2, ґдaмъ же свsзанный разрэшeнъ бhвъ, вопіsше тебЁ: сп7сe мz десни1ца твоS гDи.

БGор0диченъ: Купинy тz неwпали1му, и3 г0ру и3 лёствицу њдушевлeну, и3 вратA нбcнаz дост0йнw слaвимъ, мRjе слaвнаz, правослaвныхъ похвало2.

И$нъ.

Їрм0съ: Неи1стовствующеесz бyрею:

И$же всемY вин0вный, и3 є4же бhти всBмъ подaвый, ћкw вин0вну и3мsше воплощaемь, є4же по нaмъ, тS бGомaти всенепор0чнаz.

И#сцэлeній вLчце, душепитaтельный точaщій и3ст0чникъ вёрнw притекaющымъ къ покр0ву твоемY бlгослaвному, вёмы тS всенепор0чнаz.

Сп7сeнію вин0вна жизнодaвца родилA є3си2 нaмъ, вёчное и3збавлeніе дaрующаго, и4стинную бцdу тS проповёдающымъ.

Кондaкъ, глaсъ є7.

Под0бенъ: Собезначaльное сл0во:

Ко ѓду сп7се м0й сошeлъ є3си2, и3 вратA сокруши1вый ћкw всеси1ленъ, ўмeршихъ ћкw создaтель совоскRси1лъ є3си2, и3 смeрти жaло сокруши1лъ є3си2, и3 ґдaмъ t клsтвы и3збaвленъ бhсть, чlвэколю1бче. тёмже вси2 зовeмъ: сп7си2 нaсъ гDи.

Јкосъ: Ўслhшавшz жєны2 ѓгGлwвы глаг0лы, tложи1ша рыдaніе, рaдостны бhвшz и3 трeпетны, ќжасъ бо ви1дэша, и3 сE хrт0съ прибли1жисz къ ни6мъ, глаг0лz: є4же, рaдуйтесz, дерзaйте, ѓзъ мjра побэди1хъ, и3 ќзники свободи1хъ, потщи1­тесz ќбw ко ў§нкHмъ, возвэщaющz и5мъ: ћкw варsю вы2 во грaдэ галілeйстэмъ, є4же проповёдати. тёмже вси2 тебЁ зовeмъ: сп7си2 нaсъ гDи.

Пёснь з7

Їрм0съ: Превозноси1мый nтцє1въ гDь плaмень ўгаси2, џтроки њроси2, соглaснw пою1щыz: б9е, бlгословeнъ є3си2.

Пл0тію њбл0жьсz ћкоже на ќдицэ льщeніz, б9eственною твоeю си1лою ѕмjz низвлeклъ є3си2 возводS вопію1щыz: б9е, бlгословeнъ є3си2.

Земли2 непрох0дное њсуществовaвый составлeніе, во гр0бэ покрывaетсz пл0тію невмэсти1мый. є3мyже вси2 поeмъ: б9е, бlгословeнъ є3си2.

БGор0диченъ: Е#ди1ну ќбw v3постaсь во двою2 є3стєствY, всенепор0чнаz родилA є3си2 воплощeннаго бGа. є3мyже вси2 поeмъ: б9е, бlгословeнъ є3си2.

И$нъ.

Їрм0съ: Въ пещи2 џгненнэй пэсносл0вцы:

И$же дрeвомъ кrтнымъ јдwльскую прeлесть разрэши1вый, бlгословeнъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.

ВоскRсhй и3з8 мeртвыхъ, и3 сyщыz во ѓдэ совоздви1гнувый, бlгословeнъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.

Твоeю смeртію хrтE, смeртную раз0рь держaву, бlгословeнъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.

БGор0диченъ: И$же t дв7ы р0ждьсz, и3 бцdу сію2 показaвый, бlгословeнъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.

И$нъ.

Їрм0съ: Превозноси1мый nтцє1въ:

Неwпредэлeнный пребhвъ непрел0женъ, пл0ти по v3постaси соедини1сz, ћкw бlгоутр0бенъ, въ тебЁ прес™ёй: и4же є3ди1нъ бlгословeнъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.

Невёсту тS всенепор0чную бцdе вLчце, соглaснw слaвимъ и3 пrт0лъ зижди1телz твоегw2. є3мyже вси2 поeмъ: б9е, бlгословeнъ є3си2.

М™и всёхъ цRS, њчи1щшисz д¦омъ дв7о, былA є3си2, тебE создaвшагw. є3мyже вси2 поeмъ: б9е, бlгословeнъ є3си2.

Сп7сe мz гDь, бGомaти пречcтаz, nдeждею пл0ти и3з8 тебE њдёzвсz. є3мyже вси2 поeмъ: б9е, бlгословeнъ є3си2.

Пёснь }

Їрм0съ: ТебЁ вседётелю, въ пещи2 џтроцы, всемjрный ли1къ сплeтше поsху: дэлA вс‰каz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Ты2 њ в0льнэй сп7си1тельныz стrти помоли1лсz є3си2 чaши, ћкоже нев0льнэй: двA хотBніz, двэмa бо по коемyждо н0сиши существ0ма хrтE, во вёки.

Твои1мъ вседётельнымъ схождeніемъ, ѓдъ хrтE, порyганный и3зблевA вс‰, ±же дрeвле лeстію ўмерщвлє1нныz, тебE превозносsщыz во вс‰ вёки.

БGор0диченъ: ТS ћже пaче ўмA бGомyжнэ сл0вомъ р0ждшую гDа, и3 дв7ствующую, вс‰ дэлA дв7о бlгослови1мъ, и3 превозн0симъ во вс‰ вёки.

И$нъ.

Їрм0съ: И#з8 nц7A прeжде вBкъ:

И$же на кrтЁ в0лею дл†ни простeршаго, и3 ќзы смє1ртныz разруши1вшагw хrтA бGа, сщ7eнницы п0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

И$же ћкw женихA и3з8 гр0ба возсіsвшаго хrтA бGа, и3 мmрон0сицамъ ћвльшагосz, и3 рaдость тBмъ провэщaвша, сщ7eнницы п0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.

БGор0диченъ: Херув‡мъ превhшши kви1ласz є3си2 бцdе чcтаz, во чрeвэ твоeмъ, и4же на тёхъ носи1маго понeсши: є3г0же со безпл0тными человёцы славосл0вимъ во вс‰ вёки.

И$нъ.

Їрм0съ: ТебЁ вседётелю въ пещи2:

ПрестA нhнэ ћже прaoтчаz печaль, рaдость пріeмши ти2 бGомaтерни. тёмже непрестaннw поeмъ тS дв7о, и3 превозн0­симъ во вс‰ вёки.

Поeтъ съ нaми безпл0тныхъ соб0ръ, дв7о ржcтво2 твоE непостижи1мое, є3ди1нъ ли1къ состaвльше люб0вію, и3 превозносsще є3го2 во вёки.

СтруS прозрaчнаz безсмeртіz nтрокови1це и3з8 тебE и3зhде, и4же всёхъ гDь, сквeрну њмывaz вёрою тS пою1щихъ, и3 превозносsщихъ во вс‰ вёки.

Б9eственный вои1стинну, и3 свэтон0сный пrт0лъ, и3 скриж†ли бlгодaти и3сповёдуемъ тS, сл0во дв7о џ§ее ћкw пріeмшую: є3г0же превозн0симъ во вс‰ вёки.

Тaже, поeмъ пёснь бцdы: Вели1читъ душA моS гDа: Съ припёвомъ: ЧCтнёйшую херув‡мъ:

Пёснь f7

Їрм0съ: И#сaіе ликyй, дв7а и3мЁ во чрeвэ, и3 роди2 сн7а є3мманyила, бGа же и3 человёка, вост0къ и4мz є3мY: є3г0же величaюще, дв7у ўбlжaемъ.

Пaдшаго человёка воспріsлъ є3си2 вLко хrтE, и3з8 ложeснъ дэви1ческихъ всемY совокyпльсz, грэхy же ни є3ди1ному причaщьсz: всего2 t и3стлёніz ты2 свободи1лъ є3си2 пречcтыми твои1ми стrтьми2.

БGот0чною кр0вію и3стощeнною вLко хrтE, t твои1хъ пречcтыхъ рeбръ и3 животворsщихъ, жeртва ќбw престA јдwльскаz, всs же землS тебЁ хвалeніz жeртву прин0ситъ.

БGор0диченъ: Не бGа безпл0тна, нижE пaки человёка пр0ста произведE чcтаz nтрокови1ца, и3 несквeрнаz: но человёка совершeнна, и3 нел0жнw совершeнна бGа. є3г0же величaемъ со nц7eмъ же и3 д¦омъ.

И$нъ. 

Їрм0съ: ТS пaче ўмA:

ТебE и4же на кrтЁ стrть под8eмшаго, и3 ѓдову си1лу смeртію сокруши1вшаго, вёрніи правослaвнw величaемъ.

ТебE и3з8 гр0ба триднeвнw воскRсша, и3 ѓдъ плэни1вшаго, и3 мjръ просвэти1вшаго, вёрніи є3диномyдреннw величaемъ.

БGор0диченъ: Рaдуйсz бцdе, м™и хrтA бGа, є3г0же родилA є3си2, моли2 прегрэшeній њставлeніе даровaти, вёрою пою1­щымъ тS.

И$нъ.

Їрм0съ: И#сaіе ликyй:

T чcтыхъ кровeй твои1хъ ўсыри1сz пл0ть преестeственнw всёхъ содётелю, є3динор0дному сн7у роди1телеву, не t мyжа, без8 сёмене же ќмна и3 њдушевлeнна, бцdе приснодв7о.

Њбходи1мое ўстaвила є3си2 смeрти неудержи1мое стремлeніе, р0ждши пл0тію вои1стинну пaче ўмA жи1знь вёчную: є4йже прил0жьсz ўсты2 г0рькими ѓдъ ўпраздни1сz, прес™az м™и дв7о.

На пrт0лэ сэдS сн7ъ тв0й вLчнэ, рsсны тS златhми б9eственныхъ добродётелей свётъ сіsющу, њдеснyю постaви себE чcтаz, даS чeсть ћкw м™ри тебЁ, всенепор0чнаz.

Пaче ўмA ржcтво2 твоE бGомaти: без8 мyжа бо зачaтіе въ тебЁ, и3 дэви1чески рождeніе бhсть: и4бо бGъ є4сть рождeйсz, є3г0же величaюще, тS дв7о ўбlжaемъ.

По катавaсіи є3ктеніA мaлаz. Тaже, С™ъ гDь бGъ нaшъ. Е#xапостілaрій ќтренній.

На хвали1техъ стіхи6ры воскrны, глaсъ є7:

Стjхъ: Сотвори1ти въ ни1хъ сyдъ напи1санъ, слaва сіS бyдетъ всBмъ прпdбнымъ є3гw2.

ГDи, запечaтану гр0бу t беззак0нникwвъ, прошeлъ є3си2 и3з8 гр0ба, ћкоже роди1лсz є3си2 t бцdы: не ўразумёша, кaкw воплоти1лсz є3си2, безпл0тніи твои2 ѓгGли: не чyвствоваша, когдA воскRслъ є3си2, стрегyщіи тS в0ини. nбоs бо запечатлёстасz и3спытyющымъ, kви1шасz же чудесA клaнzющымсz вёрою тaинству: є4же воспэвaющымъ, воздaждь нaмъ рaдость и3 вeлію млcть.

Стjхъ: Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2, хвали1те є3го2 во ўтвержeніи си1лы є3гw2.

ГDи, верєи2 вBчныz сокруши1въ, и3 ќзы растерзaвъ, t гр0ба воскRслъ є3си2, њстaвль тво‰ погреб†льнаz, во свидётельство и4стиннагw триднeвнагw твоегw2 погребeніz: и3 предвари1лъ є3си2 въ галілeи, въ пещeрэ стрег0мый. вeліz твоS млcть, непостижи1ме сп7се, поми1луй и3 сп7си2 нaсъ.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 на си1лахъ є3гw2, хвали1те є3го2 по мн0жеству вели1чествіz є3гw2.

ГDи, жєны2 тек0ша на гр0бъ, ви1дэти тS хrтA нaсъ рaди пострадaвшаго, и3 пришeдшz, њбрэт0ша ѓгGла на кaмени сэдsща, стрaхомъ tвaльшемсz, и3 къ ни6мъ возопи2 глаг0лz: воскRсе гDь, рцhте ў§нкHмъ, ћкw воскRсе t мeртвыхъ, сп7сazй дyшы нaшz.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 во глaсэ трyбнэмъ, хвали1те є3го2 во pалти1ри и3 гyслехъ.

ГDи, ћкоже и3зшeлъ є3си2 t запечaтаннагw гр0ба, тaкw вшeлъ є3си2 и3 двeремъ заключє1нымъ ко ў§нкHмъ твои6мъ, показyz и5мъ тэлє1снаz страд†ніz, ±же под8sлъ є3си2 сп7се долготерпэли1вый: ћкw t сёмене дв7дова ћзвы претерпёлъ є3си2: ћкw сн7ъ же б9ій, мjръ свободи1лъ є3си2. вeліz твоS млcть, непостижи1ме сп7се, поми1луй и3 сп7си2 нaсъ.

И$ны стіхи6ры ґнатHліевы.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ тmмпaнэ и3 ли1цэ, хвали1те є3го2 во стрyнахъ и3 nргaнэ.

ГDи цRю2 вэкHвъ, и3 тв0рче всёхъ, нaсъ рaди распsтіе и3 погребeніе пл0тію пріи1мый, да нaсъ t ѓда свободи1ши всёхъ: ты2 є3си2 бGъ нaшъ, рaзвэ тебE и3н0гw не вёмы.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ доброглaсныхъ, хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ восклицaніz: всsкое дыхaніе да хвaлитъ гDа.

ГDи, пресі‰ющаz тво‰ чудесA кто2 и3сповёсть; и3ли2 кто2 возвэсти1тъ стр†шнаz тво‰ т†инства; вочlвёчивыйсz бо нaсъ рaди, ћкw сaмъ восхотёлъ є3си2, держaву kви1лъ є3си2 си1лы твоеS: кrт0мъ бо твои1мъ разб0йнику рaй tвeрзлъ є3си2, и3 погребeніемъ твои1мъ верєи2 ѓдwвы сокруши1лъ є3си2, воскrніемъ же твои1мъ всsчєскаz њбогати1лъ є3си2: бlго­утр0бне, гDи, слaва тебЁ.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

МmронHсицы жєны2 гр0ба твоегw2 дости1гшz, ѕэлw2 рaнw и3скaху тебE мЂры помaзати, безсмeртнаго сл0ва и3 бGа: и3 ѓгGла глаг0лы њгласи1вшzсz, возвращaхусz рaдостію, ґпcлwмъ возвэсти1ти ћвэ, ћкw воскRслъ є3си2, животE всёхъ, и3 п0далъ є3си2 мjрови њчищeніе и3 вeлію млcть.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

БGопріsтнагw гр0ба ко їудewмъ стрaжіе глаг0лаху: q вaшегw суемyдреннагw совёта! стрещи2 неwпи1саннаго покуси1вшесz, всyе труди1стесz, сокрhти воскrніе распsтагw хотsще, ћснw показaсте. q вaшегw суемyдреннагw соб0рища! что2 пaки сокрhти совётуете, є4же некрhетсz; пaче же t нaсъ ўслhшите, и3 вёровати восхощи1те бhвшихъ и4стинэ: ѓгGлъ молніен0сецъ съ нб7сE сошeдъ кaмень tвали2, є3гHже стрaхомъ мeртвостію содержи1ми бhхомъ, и3 возгласи1въ крэпкоyмнымъ мmрон0сицамъ, глаг0лаше женaмъ: не зритe ли стражeй ўмерщвлeніz, и3 печaтей разрэшeніz, ѓдова же и3стощaніz; почто2 побёду ѓдову ўпраздни1вшаго, и3 смeртное жaло сокруши1вшаго, ћкw мeртва взыскyете; бlговэсти1те же ск0рw шeдшz ґпcлwмъ воскrніе, без8 стрaха зовyщz: вои1стинну воскRсе гDь, и3мёz вeлію млcть.

Слaва, стіхи1ра ќтреннzz є3ђльскаz. И# нhнэ: Пребlгословeнна є3си2: Славосл0віе вели1кое.

Тaже, тропaрь воскRсенъ:

Днeсь сп7сeніе мjру бhсть, поeмъ воскrшему и3з8 гр0ба, и3 начaльнику жи1зни нaшеz: разруши1въ бо смeртію смeрть, побёду дадE нaмъ, и3 вeлію млcть.

Тaже, є3ктеніи2. И# tпyстъ.

На літургjи бlжє1нна, глaсъ є7:

Разб0йникъ на кrтЁ бGа тS бhти вёровавъ, хrтE, и3сповёда тS чи1стэ t сeрдца, помzни1 мz гDи, вопіS, во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни чи1стіи сeрдцемъ, ћкw тjи бGа ќзрzтъ.

И$же на дрeвэ кrтнэмъ жи1знь процвётшаго р0ду нaшему, и3 и3зсуши1вша ю4же t дрeва клsтву, ћкw сп7са и3 содётелz соглaснw воспои1мъ.

Стjхъ: Бlжeни миротв0рцы, ћкw тjи сhнове б9іи нарекyтсz.

Смeртію твоeю хrтE, смeртную разруши1лъ є3си2 си1лу, и3 совоздви1глъ є3си2 и4же t вёка ўмeршыz, тS пою1щыz и4стиннаго бGа и3 сп7са нaшего.

Стjхъ: Бlжeни и4згнани прaвды рaди, ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное.

На гр0бъ тв0й хrтE, пришeдшz жєны2 чєстнhz, и3скaху тS жизнодaвче мmропомaзати, и3 kви1сz и5мъ ѓгGлъ вопіS: воскRсе гDь.

Стjхъ: Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3зженyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ, на вы2 лжyще менE рaди.

Распeншу ти сz хrтE, посредЁ двою2 њсуждє1нною разбHйнику, є3ди1нъ ќбw хyлz тS, њсуждeнъ бhсть прaведнэ: другjй же и3сповёдаz тS, въ рaй всели1сz.

Стjхъ: Рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ.

Ко ґпcлwвъ ли1ку пришeдшz жєны2 чєстнhz, возопи1ша: хrт0съ воскRсе, ћкw вLцэ и3 содётелю томY поклони1мсz.

Слaва, трbченъ: Трbце нераздёльнаz, є3ди1нице вседётельнаz и3 всеси1льнаz, џ§е, сн7е и3 с™hй дш7е, тебE поeмъ и4стиннаго бGа и3 сп7са нaшего.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Рaдуйсz њдушевлeнный хрaме б9ій и3 вратA непроходи6маz: рaдуйсz неwпали1мый и3 nгнеwбрaзный пrт0ле: рaдуйсz м™и є3мманyила, хrтA бGа нaшегw.

Прокjменъ, глaсъ є7: Ты2 гDи сохрани1ши ны2, и3 соблюдeши ны2 t р0да сегw2 и3 во вёкъ. Стjхъ: Сп7си1 мz гDи, ћкw њскудЁ прпdбный.

Ґллилyіа: Млcти тво‰ гDи во вёкъ воспою2, въ р0дъ и3 р0дъ возвэщY и4стину твою2 ўсты2 мои1ми. Стjхъ: ЗанE рeклъ є3си2: въ вёкъ млcть сози1ждетсz, на нб7сёхъ ўгот0витсz и4стина твоS.

Въ недёлю вeчера,

на ГDи воззвaхъ, стіхи6ры покаsнны, глaсъ є7:

Под0бенъ: Рaдуйсz п0стникwмъ:

Стjхъ: Ѓще беззакHніz нaзриши гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебE њчищeніе є4сть.

Плaчу и3 сётую г0рцэ, смотрsz стрaшное сл0ва воздаsніе, t дёлъ не и3мhй tвёта и3 мaла проти1ву винЁ, nкаsнный. тёмже молю1сz: прeжде дaже не пости1гнетъ мS концA моегw2 безмёстное, прeжде пожaтіz смeртнагw, прeжде судA стрaшнагw, прeжде хотsщу ми2 њсуждeніе пріsти, и3дёже џгнь негаси1мый, и3 тьмA кромёшнzz, и3дёже чeрвь, и3 скрeжетъ, и3 снэдaетъ согрэши1вшыz, согрэшeній ми2 дaруй и3збавлeніе хrтE м0й, и3 вeлію млcть.

Стjхъ: И$мене рaди твоегw2 потерпёхъ тS гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE, ўповA душA моS на гDа.

Зак0ны тво‰ и3 пис†ніz презрёвъ, зaпwвэди тво‰ tверг0хъ nкаsнный б9е м0й, содётелю м0й, кaкw и3збёгну пр0чее тaмошнzгw сп7се, мучeніz; тёмже прeжде концA моегw2 сп7се, прощeніе ми2 дaруй, слeзъ тyчу, и4стинное ўмилeніе подаS, ћкw бGъ пребlгjй далeче t менE tгонsz полки2 бэсHвскіz, и4щущихъ низвести2 мS во ѓдову пр0пасть. тёмже молю1сz ти2, да не рyку твою2 tи1меши t менE всем0щную.

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, њ стрaжи ќтренніz да ўповaетъ ї}ль на гDа.

Ўвы2 мнЁ! кaкw њмрачи1хсz ўм0мъ: кaкw ўдали1хсz t тебE, и3 раб0тахъ nкаsнный грэхY и3 слaсти пл0тстэй себE всего2 стрaстный и3здaхъ, жи1вшей во мнЁ стрaстнэмъ; и3 нhнэ њжидaю моегw2 є4же t житіS и3сх0да, и3 хотsщагw томлeніz бhти: гDи пребlгjй, подaждь ми2 слeзное покаsніе, и3 разрэшeніе безчи1сленныхъ прегрэшeній мои1хъ. вёрнw тS молю2, подаю1щаго мjрови вeлію млcть.

И$ны стіхи6ры безплHтнымъ. Под0бенъ: т0йже.

Стjхъ: Ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе: и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2.

Таи1нницы бGоначaліz честнjи, трисвётлагw и3 є3диносyщнагw б9ествA, и5же пёснь непрестaннw безпл0тными глaсы и3 љзhки џгненными приносsще, н†ша молє1ніz и3мlтвы принеси1те, ±же t ўстeнъ сквeрныхъ возсылaемъ, и3 њставлeніе прегрэшeній и3спроси1те: вёсть бо нeмощь нaшу њболкjйсz въ ню2, и3 млcтивъ сhй є3стеств0мъ, молє1ніz пріи1метъ в†ша њ рабёхъ согрэши1вшихъ бывaємаz, подаsй мjрови вeлію млcть.

Стjхъ: Хвали1те гDа вси2 kзhцы, похвали1те є3го2 вси2 лю1діе.

ВсE ѓгGльское мн0жество є4же вLцэ моемY приближaющеесz, и3 тогw2 б9eственному пrт0лу предстоsщее со стрaхомъ, и3 и3сполнsеми неизречeннымъ свётомъ, менE во тьмЁ грэх0внэй заблyждшаго настaвите къ свёту сп7си1тельному, повелёніемъ бGа щeдрагw, тьмY tжени1те мрaчную и3 чуждyю ковaрныхъ бэсHвъ, заступлeніемъ и3 бlгодaтію вaшею: не терпи1тъ бо свёта пришeствію, но tгонsетсz.

Стjхъ: Ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.

ЃгGли свётліи б9іи, предстоsще пrт0лу бlгодaти б9eственному, смирeніе сyщее и3 просвэщeніе и4стинное t свёта б9eственнагw воспріeмлюще, нaсъ назирaйте съ нб7съ чlвэколю1бцы, въ бyри лю1тыхъ держи1мыхъ, и3 бёдствующихъ, и3 во тьмЁ спsщихъ. пріиди1те u5бо, q ґрхaгGли! нaмъ въ п0мощь, и3 сэтeй и3збaвите нaсъ ѕлоначaльнагw врагA: къ вaшему во кр0ву прибэгaемъ вси2, прехвaльніи.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Пrт0лъ херувjмскій вои1стинну, ћкw превhшши ѓгGлъ бhвши, въ тs бо б9eственное сл0во всели1сz чcтаz, нaшъ w4бразъ њбнови1ти хотS: и3з8 тебE прошeдъ плотон0сецъ ћкw млcрдъ, кrтъ и3 стrть нaсъ рaди пріsтъ, и3 воскrніе ћкw бGъ даровA. тёмже ћкw премэни1вшую нaсъ њсуждeннагw є3стествA, создaтелю вёрою бlгодарsще м0лимсz, ўлучи1ти твои1ми мlтвами прегрэшeній прощeніе, и3 вeлію млcть.

Тaже, Свёте ти1хій: Прокjменъ днE: и3 Спод0би гDи въ вeчеръ сeй:

На стіх0внэ стіхи6ры покаsнны, глaсъ є7:

ГDи, согрэшaz не престаю2, чlвэколю1біz сподоблsемь не разумёю: њдолёй моемY недоумёнію є3ди1не бlже, и3 поми1­луй мS.

Стjхъ: Къ тебЁ возвед0хъ џчи мои2 живyщему на нб7си2. сE ћкw џчи р†бъ въ рукY госп0дій свои1хъ, ћкw џчи рабhни въ рукY госпожи2 своеS: тaкw џчи нaши ко гDу бGу нaшему, д0ндеже ўщeдритъ ны2.

ГDи, и3 стрaха твоегw2 бою1сz, и3 ѕл0е творS не престаю2: кто2 на суди1щи судіи2 не бои1тсz; и3ли2 кто2 ўврачевaтисz хотS, врачA прогнёваетъ ћкоже ѓзъ; долготерпэли1ве гDи, на нeмощь мою2 ўмилосeрдисz, и3 поми1луй мS.

Стjхъ: Поми1луй нaсъ гDи, поми1луй нaсъ, ћкw по мн0гу и3сп0лнихомсz ўничижeніz: наипaче нап0лнисz душA нaша поношeніz гобзyющихъ и3 ўничижeніz г0рдыхъ.

Њ земнhхъ всёхъ неради1вше, и3 на мyки мyжески дерзнyвше, бlжeнныхъ надeждъ не погрэши1сте: но нб7eсному цrтвію наслBдницы бhсте, прехвaльніи м§нцы. и3мyще дерзновeніе къ чlвэколюби1вому бGу, мjру ўмирeніе и3спроси1те, и3 душaмъ нaшымъ вeлію млcть.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Стрaшно и3 преслaвно, и3 вeліе тaинство, невмэсти1мый во чрeвэ вмэсти1сz, и3 м™и по ржcтвЁ пaки пребhсть дв7ою: бGа бо роди2 и3з8 неS воплощeнна. томY возопіи1мъ, томY пёснь рцeмъ, со ѓгGлы воспэвaюще: с™ъ є3си2 хrтE б9е, и4же нaсъ рaди вочlвёчивыйсz, слaва тебЁ.

Тaже, Нhнэ tпущaеши рабA твоего2 вLко: Трис™0е. По Џ§е нaшъ: Тропaрь с™0му. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, во глaсъ тропарS:

є3ктеніA, и3 tпyстъ.

 

 

Неділя, глас п’ятий

У суботу ввечері на Малій вечірні
На Господи, взиваю… ставимо стихів чотири і співаємо три воскресні стихири восьмигласника, повторюючи першу:

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Чесним Твоїм хрестом, Христе, осоромив Ти диявола, і Твоїм воскресінням жало гріха притупив, і спас нас від в’язниці смерти. Славимо Тебе, Єдинородний.

Стих: Бо в Господа милість, і велике у Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

Того, Хто дає воскресіння родові людському, вели, як ягня, на заколення. Убоялися Його князі пекла, і відчинилися врата муки, бо ввійшов Цар слави — Христос, промовляючи до тих, що в оковах: вийдіть, і до тих, що в темряві: відкрийтеся.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

Велике чудо! Творець невидимого, що ради чоловіколюбства тілом постраждав, воскрес як безсмертний. Прийдіть, усі народи, поклонімось Йому; бо ми, з милосердя Його від омани визволившись, навчилися одного Бога в трьох Особах прославляти.

Стих: Бо велика милість Його над нами, й істина Його перебуває повік.

Чесним Твоїм хрестом, Христе, осоромив Ти диявола, і Твоїм воскресінням жало гріха притупив, і спас нас від в’язниці смерти. Славимо Тебе, Єдинородний.

Слава: і нині.

Богородичний (догматик): Величаємо Богодостойну священну Діву, чеснішу від херувимів, бо Творець усього, бажаючи стати людиною, в Неї несказанно вселився. Дивні діла і надзвичайні таємниці! Хто не здивується, почувши, що Бог людиною став і не змінився; крізь врата дівства пройшов і не зменшився. Як говорить пророк, через них людина ніколи не пройде, тільки один Господь Бог Ізраїлів, що має велику милість.

Потім Світло тихе… і прокимен: Господь воцарився, у красу зодягнувся… з його стихами. Після Сподоби, Господи… єктенії не буває, а співаємо першу воскресну стихиру на стиховні:

Тебе, Спаса Христа, що тіло прийняв і з небом не розлучився, співом пісень величаємо, Ти бо хрест і смерть за рід наш прийняв як Чоловіколюбець Господь; зруйнувавши врата пекла, на третій день воскрес, спасаючи душі наші.

І інші стихири пресвятої Богородиці.

Стих: Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді.

Руки простягаю до Тебе, чиста, і уста нечисті відкриваю для молитви, і коліна серця згинаю, і мислено нині до Твоїх пречистих ніг доторкаюся і припадаю до Тебе: зціли мої недуги з милосердя Твого, зціли мої давні незцілимі рани численні, визволи від ворогів видимих і невидимих, полегши тягар лінощів моїх, щоб я оспівував і прославляв Тебе, Діво, бо через Тебе світ здобув велику милість.

Стих: Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє.

Радуйся, Всенепорочна, що невимовно зачала Сина Божого і тілом породила Того, Хто воістину від крови Твоєї єство наше прийняв і душу мав розумну і вільну; бо, в Адама весь зодягнувшись, Він спас людину, оновивши її. Христос тому проповідується у двох природах, що дійсність обох природ у Собі показує. Його моли подати душам нашим велику милість.

Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи.

Радуйся, всехвальна земле Якова, Яку Бог обрав і возлюбив, двері тих, що спасаються, кліщі вогненні, визволення від прокляття, утробо, що Бога вмістила, оновлення загиблих; Ти чесніша від херувимів і владу над творінням маєш, сяйво, на яке не можна дивитися, благовістя найдивніше, мово невимовна, коліснице Слова, хмаро, з якої засяяло Сонце, що нас, у темряві сущих, освітлює і подає велику милість.

Слава: і нині.

Богородичний: Справдилися пророцтва про Тебе, Діво чиста. Один із пророків назвав Тебе дверима Едема, що звернені на схід, через які не пройшов ніхто, тільки Творець Твій і всього світу. Другий — купиною, що вогнем палає, в Тобі бо оселився вогонь Божества, Ти ж залишилася неопаленою. Інший — горою святою, від якої без допомоги руки людської наріжний камінь відсікся й ідола мисленого Навуходоносора розбив. Воістину це велика й дивна таємниця, що сталася в Тобі, Богомати. Прославляємо Тебе, бо через Тебе прийшло спасіння душ наших.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний, Слава: і нині, богородичний тропаря, мала єктенія і відпуст.

У суботу ввечері на Великій вечірні
Після початкового псалма перша кафизма Псалтиря. На Господи, взиваю… ставимо стихів 10 і співаємо стихир воскресних 7 і святого дня 3, або 4, або й 6, якщо є свято святого.

Стихири воскресні восьмигласника

Стих: Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє.

Чесним Твоїм хрестом, Христе, осоромив Ти диявола, і Твоїм воскресінням жало гріха притупив, і спас нас від в’язниці смерти. Славимо Тебе, Єдинородний.

Стих: На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.

Того, Хто дає воскресіння родові людському, вели, як ягня, на заколення. Убоялися Його князі пекла, і відчинилися врата муки, бо ввійшов Цар слави — Христос, промовляючи до тих, що в оковах: вийдіть, і до тих, що в темряві: відкрийтеся.

Стих: З глибини взиваю до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.

Велике чудо! Творець невидимого, що ради чоловіколюбства тілом постраждав, воскрес як безсмертний. Прийдіть, усі народи, поклонімось Йому; бо ми, з милосердя Його від омани визволившись, навчилися одного Бога в трьох Особах прославляти.

Стих: Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.

Вечірнє поклоніння приносимо Тобі, Світлу невечірньому, Яке наприкінці віків через тіло, немов у дзеркалі, для світу засяяло, і навіть зійшло до пекла, й темряву там знищило, і народам світло воскресіння показало. Світлоподавче, Господи, слава Тобі.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Прославмо Начальника нашого спасіння — Христа; бо коли Він із мертвих воскрес, то світ від омани визволився; радіє хор ангельський, тікає омана бісівська, Адам загиблий встає, диявол знищений.

Стих: Ради імені Твого страждаю за Тебе, Господи; страждає душа моя за Слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

Варту навчали беззаконники: утаїть воскресіння Христове, візьміть срібники й скажіть, що, коли ви спали, вкрали померлого з гробу. Хто бачив, хто чув, щоб украли коли-небудь померлого, та ще й миром помазаного й нагого, бо залишили у гробі погребальні Його покривала? Не обманюйте себе, юдеї, пізнайте слова пророків і зрозумійте, що Він воістину Визволитель світу і всемогутній.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Ти, Господи Спасе наш, що пекло полонив і смерть переміг, чесним хрестом Твоїм світ просвітив, помилуй нас.

Слава… (з мінеї, якщо є свято святого), І нині… (богородичний з восьмигласника). А як свята святого нема, то Слава: і нині і цей богородичний:

У Червоному морі образ невісти неневісної колись показаний був. Там — Мойсей, розділитель води, тут же — Гавриїл, служитель чуда; тоді глибину пройшов Ізраїль як по сухому, нині ж Христа породила безсіменно Діва; море після переходу Ізраїля знову непрохідним стало, Пречиста після народження Еммануїла залишилася нетлінною. Сущий і раніше сущий Боже, що явився як чоловік, помилуй нас.

Після входу й після Світло тихе… співаємо прокимен дня, на глас 6:

Господь воцарився, у красу зодягнувся.

Стих: Зодягнувся Господь у силу й опоясався.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Після звичайної єктенії і Сподоби, Господи… та єктенії: Доповнимо вечірню молитву… співаються воскресні стихири на стиховні:

Тебе, Спаса Христа, що тіло прийняв і з небом не розлучився, у гласах піснеспівів величаємо, бо хрест і смерть за рід наш прийняв Ти як Чоловіколюбець Господь; зруйнувавши врата пекельні, на третій день воскрес єси, спасаючи душі наші.

Стих: Господь воцарився, у красу зодягнувся.

З проколотого Твого ребра, Життєдавче, Ти всім потоки прощення, життя й спасіння пролив. Тілом Ти смерть прийняв, даруючи нам безсмертя; вселившись у гробі, визволив нас, воскресивши славно з Собою як Бог; тому взиваємо: Чоловіколюбче Господи, слава Тобі.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Дивне Твоє, Чоловіколюбче, розп’яття і до пекла зішестя; бо, полонивши його і давніх в’язнів із Собою воскресивши славно як Бог, рай відкрив і сподобив вселитися в нього. Тому й нам, що славимо Твоє триденне воскресіння, даруй прощення гріхів, учини жителями раю як єдиний милосердний.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Ти, Чоловіколюбче, що задля нас тілом страждання прийняв і на третій день воскрес із мертвих, зціли страждання нашого тіла, звільни від гріхів тяжких і спаси нас.

Слава… святого, якщо є, а як ні, то Слава: І нині… і богородичний:

Всечесна Діво, Ти — храм і двері, палата і престіл Царя; бо через Тебе Визволитель мій, Христос Господь, Сонце правди, тим що у темряві сплять, явився, бажаючи просвітити тих, кого Своєю рукою створив за образом Своїм. Тому, всехвальна, маючи сміливість до Нього як Мати, безперестанно благай, щоб спаслися душі наші.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний.

Співбезпочаткове Слово Отцеві і Духові, від Діви народжене на спасіння наше, оспіваймо, вірні, і поклонімося, бо Ти благозволив плоттю зійти на хрест, і смерть перетерпіти, і воскресити померлих славним воскресінням Своїм.

Слава: і нині.

Богородичний: Радуйся, двері Господні непрохідні, радуйся, стіно і покрове тих, що прибігають до Тебе, радуйся, тихе пристановище і неневісна, що плоттю породила Творця Твого й Бога. Молитися не переставай за тих, що оспівують і поклоняються Народженому Тобою.

У неділю на Ранній
Після Шестипсалмія та єктенії співаємо Бог Господь… і воскресний тропар (двічі) і богородичний (один раз). Потім читаються кафизми.

Після першої кафизми читається сідальний неділі:

Хрест Господній хвалимо, гріб святий піснями оспівуємо і воскресіння Його прославляємо; бо Він як Бог, владу смерти й силу диявола знищивши, мертвих із гробів воскресив і в пеклі сущих світлом осяяв.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Господи, Ти, що умертвив смерть, назвався мертвим; Ти, що порожніми вчинив гроби, у гробі був покладений; на землі воїни гріб стерегли, Ти ж під землею мертвих від віку воскресив, всемогутній і незбагненний Господи, слава Тобі.

Слава: і нині.

Богородичний: Радуйся, горо святая, що через Тебе один Бог пройшов! Радуйся, купино одушевлена і неопалима! Радуйся, єдиний для світу мосте до Бога, що мертвих переводиш до вічного життя. Радуйся, чиста Діво, що безмужньо породила Спаса душ наших.

Після другої кафизми сідальний:

Господи, після Твого триденного воскресіння і поклоніння апостолів, Петро до Тебе взивав: жінки мали сміливість, я ж убоявся; розбійник визнав Тебе Богом, я ж одрікся; чи призвеш мене надалі учеником бути, чи знову зробиш мене рибалкою морським? Але прийми, Боже, мене, що каюся, і спаси мене.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

Господи, посеред злочинців розіп’яли Тебе беззаконники і списом прокололи ребро Твоє, о милостивий! Ти погребіння прийняв, врата пекельні розбив і на третій день воскрес. Поспішили жінки, щоб побачити Тебе, і сповістили апостолам про воскресіння. Препрославлений Спасе, Якого славлять ангели, благословенний Господи, слава Тобі.

Слава: і нині.

Богородичний: Невісто неневісна, Богородице, Ти печаль Єви на радість перетворила! Ми, вірні, славимо і поклоняємось Тобі, Ти бо визволила нас від прокляття давнього; і нині, всехвальна Пречиста, безперестанно молися, щоб спастися нам.

Потім Ангельський собор здивувався,.. мала єктенія та іпакої:

Мироносиці, видінням ангельським здивовані і Божественним воскресінням душею просвітлені, благовістували апостолам: проповідуйте між народами воскресіння Господа, Який чудесами помагає і подає нам велику милість.

Ступеневі. Антифон 1

У скорботі моїй, як Давид, співаю Тобі, Спасе мій: визволи душу мою від людей лукавих.

Блаженне життя пустельників, бо вони Божественною любов’ю окриляються.

Слава…

Святим Духом існує все, видиме і невидиме, бо Він самодержавний і воістину Один із Тройці.

І нині… те саме.

Антифон 2

До вишніх піднесися, душе; гряди туди, звідки поміч приходить.

Правиця Твоя, Христе, нехай і до мене доторкнеться і від усякої спокуси охоронить.

Слава…

Богословствуючи, промовмо до Святого Духа: Ти єси Бог, життя, любов, світло, розум; Ти благість, Ти царюєш повік.

І нині… те саме.

Антифон 3

Коли сказали мені: підемо до дому Господнього, звеселився дух мій, зраділо серце.

У домі Давидовім дивне діється, там вогонь усякий розум соромітний спалює.

Слава…

Святому Духові належить життєдавча сила, Ним, разом з Отцем і Словом, усе живе одушевляється.

І нині… те саме.

Прокимен: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, Ти бо царствуєш повіки.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

Після Все, що дише… Євангеліє раннє чергове, а потім: Воскресіння Христове бачивши, поклонімось святому Господу Ісусу, єдиному безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємося, Христе, і святе Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, Ти бо єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось святому Христовому Воскресінню, бо через Хрест прийшла радість усьому світові.

Завжди благословляючи Господа, оспівуємо Воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.

Потім 50 псалом і Слава…

Молитвами апостолів, Милостивий, очисти безліч провин наших.

Канон воскресний. Пісн. 1
Ірмос: Коня і вершника у море Червоне, долаючи ворога силою могутньою, скинув Христос, Ізраїля ж спас, що переможну пісню співав.

Тебе, Благодійника, зібрання юдеїв увінчало терновим вінцем, не зберігши любови материнської до Тебе, Христе, що звільнив родоначальника людського від покарання тернового.

Підняв Ти мене, що впав у яму, Життєдавче безгрішний, схилившись, і моє злосморідне тління перетерпівши, Христе, неспокусно Божественним миром сповнив мене.

Богородичний: Знищено прокляття, скорбота припинилася: бо благословенна і благодатна засяяла вірним на радість, коли, мов квітку, носила Христа — благословення всім кінцям землі.

Інший канон, хрестовоскресний. Пісн. 1, глас той самий

Ірмос: Спасителю Богу…

Тому, Хто з волі Своєї на хресті був розіп’ятий плоттю і визволив від давнього прокляття загиблого через дерево, — Йому єдиному співаймо: бо Він прославився.

Христос мертвий воскрес із гробу і воскресив з Собою загиблого, а сидінням поруч з Отцем прикрасив, — Йому єдиному співаймо, бо Він прославився.

Богородичний: Пречиста Матір Божа, молися безперестанно Богові, що від Тебе прийняв тіло і від лона Отця не відлучився, щоб Він спас від усякого зла тих, кого створив.

Інший канон пресвятій Богородиці. Пісн. 1, глас той самий

Ірмос: Коня і вершника…

Світло, що вселилося в Тебе, Пречиста, і просвітило світ промінням Божества, Христа благай, щоб Він просвітив усіх, хто оспівує Тебе, Мати Діво.

Прикрашена красою благочестя, благодатна, Ти, Всечиста, прийняла від проміння Духа добротворну велич, що все прикрашає.

Купина, що колись на Синаї була прообразом Твоїм, Діво, хоч і була охоплена полум’ям, не опалилася, Ти бо Дівою породила і Дівою залишилася незбагненно, Мати Діво.

Канон воскресний. Пісн. 3
Ірмос: На нічому поставив Ти землю повелінням Своїм і повісив її, щоб непорушно стояла на непорушному, Христе, камені заповідей Твоїх, Церкву Твою утверди, єдиний благий і Чоловіколюбець.

Жовч принесли Тобі, Христе, ті, що з каміння мед споживали, коли в пустелі Ти чинив чудеса: оцет замість манни як подяку дали Тобі сини Ізраїлеві невдячні.

Ті, що колись були покриті світлою хмарою, поклали до гробу Життя — Христа; але силою Своєю Він воскрес, усім вірним подав сяйво Духа, що таємно осіняє згори.

Богородичний: Ти, Матір Божа, нерозлучно породила Того, Хто від нетлінного Отця засяяв, не зазнавши болей материнських; тому Тебе, Богородицю, що втілене породила Слово, православно проповідуємо.

Інший ірмос: Силою хреста Твого, Христе…

Воскрес Ти з гробу, Христе, і від тління смерти визволив усіх, Життєдавче, що оспівують добровільне Твоє розп’яття.

Помазати миром тіло Твоє, Христе, мироносиці поспішали і, не знайшовши, повернулися, славлячи Твоє воскресіння.

Богородичний: Благай безперестанно, чиста, втіленого з утроби Твоєї, щоб Він визволив від спокуси диявола усіх, що оспівують Тебе, Діву чисту.

Канон богородичний

Ірмос: На нічому поставив Ти землю повелінням Своїм і повісив її, щоб непорушно стояла, на непорушному, Христе, камені заповідей Твоїх, Церкву Твою утверди, єдиний благий і Чоловіколюбець.

Ти стала, чиста, ясно для всіх нині ліствицею, що по ній до нас зійшов Всевишній, щоб наше зотліле єство оновити, через Тебе бо благозволив преблагий у світі перебувати.

Таїнство, що давно призначене було і раніш віків Всезнавцем Богом передбачене, нині в часи останні відкрилося, у Твоїй, Всенепорочна Діво, утробі здійснення прийнявши.

Твоїм заступництвом, Діво Пречиста, знищено прокляття давнього осудження, Господь бо, явившись через Тебе, всім благословення як преблагий дарував, єдина для людей окрасо.

Канон воскресний. Пісн. 4
Ірмос: На хресті твоє Божественне страждання передбачивши, Авакум, вжахнувшися, взивав: Ти, Милосердний, владу сильних знищив, зійшовши до сущих у пеклі, як всесильний.

Найгіркіші води в Меррі були прообразом Твого хреста Пречистого, Благий; але їх, гріховний смак знищивши, через древо осолодив Ти.

Спасе мій, за дерево пізнання Ти хрест прийняв, за поживу солодку — жовч, а за тління смертне Божественну кров Твою пролив.

Богородичний: Безсіменно, нетлінно зачала Ти в утробі й безболісно породила; Бога тілом породивши, Ти і після Різдва залишилася Дівою.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Почув я звістку про силу хреста Твого, що ним відкрився рай, і взиваю: слава силі Твоїй, Господи.

Коли на землі, на місці лобнім, поставлений був хрест, тоді були розбиті окови пекла і вічно ув’язнені стали взивати: слава силі Твоїй, Господи.

Коли Спаситель після смерти до ув’язнених зійшов, тоді від віку мертві воскресли з Ним, взиваючи: слава силі Твоїй, Господи.

Богородичний: Діва породила і страждань материнських не зазнала; хоч і Матір’ю стала, але Дівою залишилася; прославляючи Її, взиваємо: радуйся, Богородице.

Канон богородичний

Ірмос: На хресті твоє Божественне страждання передбачивши, Авакум, вжахнувшися, взивав: Ти, Милосердний, владу сильних знищив, зійшовши до сущих у пеклі, як всесильний.

Серцем, розумом, душею й устами побожно визнаючи Тебе, чиста, воістину Богородицею, спасіння плід приймаю і спасаюся Твоїми, Діво, молитвами.

Той, що з небуття все сотворив, як благодійник, зволив від Тебе, чиста, народитися на спасіння тих, що з вірою і любов’ю прославляють Тебе, Всенепорочна.

Твоє Різдво, Всенепорочна, небесні хори прославляють, радіючи спасінню тих, що Тебе, Діво чиста, за істинну Богородицю визнають.

Ісая Тебе назвав жезлом, з якого виріс для нас цвіт красний — Христос Бог на спасіння тих, що з вірою і любов’ю під покров Твій прибігають.

Канон воскресний. Пісн. 5
Ірмос: До Тебе, що в світло, як у ризу, зодягнувся, зранку молюся і взиваю: душу мою затьмарену просвіти, Христе, як єдиний милосердний.

Господь слави, у вигляді безславному, зневажений, на древі хресному добровільно розіп’ятий, про славу Божественну для мене невимовно промишляючи.

Ти, Христе, в нетління зодягнув мене, смертного тління тілом нетлінно зазнавши, і на третій день із гробу засяяв.

Богородичний: Ти, Богородице, що нам безсіменно оправдання й відкуплення — Христа — породила, єство праотця вільним од прокляття вчинила.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Зранку взиваємо до Тебе, Господи, спаси нас; Ти бо єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо.

Руки на древі хресному, Спасе наш, розпростер єси, всіх до Себе закликаючи як Чоловіколюбець.

Полонив Ти, Спасе наш, пекло погребінням Твоїм і Твоїм воскресінням все радістю наповнив.

Воскрес Ти, Життєдавче, із гробу на третій день і всім дарував безсмертя вічне.

Богородичний: Як Діву, після Різдва прославляємо Тебе, Богородице. Ти бо світові Бога Слово тілом породила.

Канон богородичний

Ірмос: До Тебе, що в світло, як у ризу, зодягнувся, зранку молюся і взиваю: душу мою затьмарену просвіти, Христе, як єдиний милосердний.

Всечесна Богородице, всі пророки про Тебе, майбутню Матір Божу, явно провістили, Ти бо, чиста, одна істинно непорочною явилася.

Визнаємо Тебе, чиста, світлою хмарою води живої, що нам, загиблим, дощ нетління — Христа — пролила.

Тебе, вседобру й непорочну, дівством чистим запечатану, возлюбив Бог, що в Тебе вселився, як єдиний милосердний.

Канон воскресний. Пісн. 6
Ірмос: Смертоносною бурею схвильоване море пристрастей втихомир, Владико Христе, і від тління відведи мене, як милосердний.

У тління впав родоначальник, забороненого плоду споживши, але стражданням Твоїм, Владико Христе, він був до життя повернений.

Як життя, до пекла зійшов Ти, Владико Христе, і тлінням для зотлілого став, через смерть воскресіння подав.

Богородичний: Діва породила і, породивши, залишилася чистою, як істинна Діва Мати, на руках носила Того, Хто носить все.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Оточила мене безодня, кит став гробом для мене; я ж до Тебе, Чоловіколюбця, взивав, і спасла мене правиця Твоя, Господи.

Розпростер Ти, Христе Боже наш, руки Твої, збираючи живоносним хрестом Твоїм далеко розсіяні народи Твої як Чоловіколюбець.

Ти смерть полонив і врата пекельні зруйнував, Адам же зв’язаний був визволений, тому до Тебе взивав: спасла мене правиця Твоя, Господи.

Богородичний: Як купину неопалиму, і гору, і ліствицю одушевлену, і врата небесні, достойно прославляємо Тебе, Маріє славна, православних похвало.

Канон Богородичний

Ірмос: Смертоносною бурею схвильоване море пристрастей утихомир, Владико Христе, і від тління відведи мене, як милосердний.

Той, Хто всього причина і Хто всім життя подав, Тебе, Богомати Всенепорочна, має причиною, наше єство прийнявши.

Тебе, Владичице, знаю як джерело зцілень, що подає поживу тим, хто з вірою прибігає під благославний покров Твій, Всенепорочна.

Ти породила нам причину спасіння — Життєдавця, що вічне визволення дарує тим, хто визнає Тебе як істинну Богородицю.

Кондак, глас 5. Подібний: Співбезначальне Слово…

До пекла, Спасе мій, зійшов єси і врата зруйнував Ти як всесильний, померлих як Творець воскресив з Собою і смерти жало притупив Ти, і Адам від клятви визволений, Чоловіколюбче. Тому всі ми взиваємо: спаси нас, Господи.

Ікос: Жінки, слова ангела почувши, перестали ридати, зраділи і з трепетом дивилися на чудо — і ось Христос наблизився до них, промовивши: радуйтеся, будьте мужні, Я світ переміг і в’язнів визволив. Отже, поспішайте до учеників і скажіть їм: Я випереджу вас у Галилеї, щоб проповідувати. Тому всі до Тебе взиваємо: спаси нас, Господи.

Канон воскресний. Пісн. 7
Ірмос: Преславний отців Господь полум’я погасив, покрив росою юнаків, що одностайно співали: Боже, благословен єси.

Покрився тілом Ти, як гачок принадою, щоб Божественною силою Твоєю змія знищити і визволити тих, що співають: Боже, благословен єси.

Той, Хто створив невидимі складові землі, у гробі тілом погребається, невмістимий; Йому всі ми співаємо: Боже, благословен єси.

Богородичний: Ти, Всенепорочна, єдину іпостась у двох природах, втіленого Бога породила; Йому всі співаємо: Боже, благословен єси.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Той, Хто в печі вогненній спас піснеспівців-юнаків, благословенний Бог отців наших.

Той, Хто древом хресним оману ідольську розвіяв, благословенний Бог отців наших.

Той, Хто воскрес із мертвих і сущих у пеклі воскресив із Собою, благословенний Бог отців наших.

Смертю Твоєю, Христе, Ти знищив державу смерти, благословенний Бог отців наших.

Богородичний: Той, Хто від Діви народився і Богородицею показав Її, благословенний Бог отців наших.

Канон богородичний

Ірмос: Преславний отців Господь полум’я погасив, покрив росою юнаків, що одностайно співали: Боже, благословен єси.

Безмежний, незмінним залишившись іпостасно, з тілом у Тобі, пресвятій, як милосердний з’єднався, єдиний благословенний Бог отців наших.

Одностайно прославляємо Тебе, Богородице Владичице, як всенепорочну невісту і престіл Творця Твого. Йому ж усі співаємо: Боже, благословен єси.

Очистившись Духом, стала Ти, Діво, Матір’ю Царя всіх, Який Тебе створив; Йому ж усі співаємо: Боже, благословен єси.

В одежу тілесну зодягнувшись від Тебе, Пречиста Богомати, Господь спас мене; Йому ж усі співаємо: Боже, благословен єси.

Канон воскресний. Пісн. 8
Ірмос: Тобі, Творче всього, юнаки в печі, всесвітній хор утворивши, співали: всі діла Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Ти, Христе, за добровільну чашу спасенних страждань помолився як за невільну, Ти бо носиш повік дві волі, двом єствам властиві.

Пекло, осміяне всемогутнім вшестям Твоїм, Христе, повернуло всіх, що їх колись омана умертвила, які прославляють Тебе по всі віки.

Богородичний: Тебе, Діво, що незбагненно для розуму, Богомужно за словом породила Господа і залишилася Дівою, всі творіння благословляємо й прославляємо по всі віки.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Від Отця раніш віків народженого Сина й Бога, в останні ж часи від Діви Матері втіленого, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Христа Бога, Який добровільно на хресті руки розпростер і кайдани смерти розбив, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Христа Бога, Який, немов жених, із гробу засяяв, мироносицям явився і радість їм провістив, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Богородичний: Ти, Богородице чиста, стала вищою за херувимів, носила бо у Своїй утробі Того, Кого вони носять, Його ж ми, люди, разом з Силами безплотними прославляємо по всі віки.

Канон богородичний

Ірмос: Тобі, Творче всього, юнаки в печі, всесвітній хор утворивши, співали: всі діла Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Зникла нині печаль праотців, коли Ти, Богомати, прийняла радість; тому ми безперестанно оспівуємо Тебе, Діво, і прославляємо по всі віки.

Оспівує з нами зібрання безплотних Твоє, Діво, Різдво незбагненне, єдиний хор склавши з любови, і прославляє Його по всі віки.

З Тебе, Діво, вийшов чистий струмінь безсмертя — Господь усіх, що обмиває скверну тих, хто з вірою Тебе оспівує і прославляє по всі віки.

Як престіл воістину Божественний і світлосяйний і скрижалі благодаті визнаємо Тебе, Діво, Ти бо прийняла Слово Отця, Його ж прославляємо по всі віки.

Потім співаємо пісню Богородиці: Величає душа моя Господа…з приспівом Чеснішу від херувимів…

Канон воскресний. Пісня 9
Ірмос: Ісає, радій! Діва мала в утробі і породила Сина Еммануїла. Бога й людину, Схід — ім’я Йому; Його величаючи, Діву ублажаємо.

Ти, Владико Христе, від дівочої утроби загиблу людину прийняв, весь з нею з’єднавшись, жодного ж гріха спільником не ставши, всього мене від тління Ти визволив пречистими Твоїми стражданнями.

Кров Боготочива, що вилилася з Твого, Владико Христе, ребра пречистого й животворчого, припинила жертву ідольську, і вся земля жертву хвали Тобі приносить.

Богородичний: Не Бога безплотного, і не людину просту чиста й непорочна Діва породила, але звершену людину й воістину звершеного Бога, Його з Отцем і Духом ми величаємо.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Тебе, Матір Божу, що Превічного невимовно і незбагненно породила, ми, вірні, однодумно величаємо.

Тебе, що на хресті страждання перетерпів і смертю силу пекла знищив, ми, вірні, православно величаємо.

Тебе, що на третій день воскрес із гробу, пекло полонив і світ просвітив, ми, вірні, однодумно величаємо.

Богородичний: Радуйся, Богородице, Мати Христа Бога, Якого породила, моли дарувати гріхів відпущення тим, що з вірою Тебе оспівують.

Канон богородичний

Ірмос: Ісає, радій! Діва мала в утробі і породила Сина Еммануїла, Бога й людину, Схід — ім’я Йому; Його величаючи, Діву ублажаємо.

Від чистої крови Твоєї, Богородице Приснодіво, надприродно безмужньо й безсіменно постало розумне й одушевлене тіло Творця всіх, Єдинородного Сина Отця.

Ти, пресвята Мати Божа, закону смерти нестримне бажання подолала, породивши тілом воістину незбагненно Життя вічне, до Якого доторкнувшись гіркими вустами, пекло знищене було.

Син Твій, чиста, Який на Владичному сидить престолі, Тебе, що золотими ризами — Божественними чеснотами — сяєш, праворуч Себе поставив, Тобі, Всенепорочна, честь як Матері віддаючи.

Незбагненне Різдво Твоє, Мати Божа, в Тобі бо сталося зачаття безмужнє й народження дівоче, бо народився Бог; Його ж величаючи, Тебе, Діво, ублажаємо.

Після катавасії мала єктенія, а потім Свят Господь Бог наш… і екзапостиларій ранній.

Стихири хвалітні воскресні
Стих: Виконати над ними суд написаний. Слава ця буде всім преподобним Його.

Господи, хоч і запечатали гріб беззаконники, але Ти вийшов із гробу так, як від Богородиці народився. Твої ангели безплотні не зрозуміли, як Ти тіло прийняв, і воїни, що стерегли Тебе, не бачили, коли воскрес Ти; обидва бо чуда запечатані були для тих, хто випробовує, але відкрилися тим, що з вірою таємниці поклоняються; нам, що піснями славимо, подай радість і велику милість.

Стих: Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його.

Кайдани вічні розбивши й окови розірвавши, Ти, Господи, з гробу воскрес, погребальні Твої покривала залишивши, як свідоцтво істинного Твого триденного погребіння; і випередив учеників у Галилеї, Той, Якого стерегли в печері. Велика милість Твоя, незбагненний Спасе, помилуй і спаси нас.

Стих: Хваліть Його в могутності сили Його, хваліть Його за безмежну велич Його.

Господи, жінки прийшли до гробу побачити Тебе, Христа, що задля нас постраждав, і, прийшовши, знайшли ангела, що сидів на камені, землетрусом одваленому, і взивав до них, промовляючи: воскрес Господь; скажіть ученикам, що воскрес із мертвих Спаситель душ наших.

Стих: Хваліть Його голосом сурми, хваліть Його на арфі та гуслях.

Господи, як вийшов Ти з гробу запечатаного, так само й увійшов при дверях замкнених до учеників Твоїх і показав їм рани тілесні, що їх Ти, довготерпеливий Спасе, зазнав. Як Той, що з роду Давида походить, Ти рани перетерпів, а як Син Божий Ти світ визволив. Велика милість Твоя, незбагненний Спасе, помилуй і спаси нас.

Стих: Хваліть Його хором під тимпани, хваліть Його на струнах і органах.

Господи, Царю віків і Творче всього! Ти задля нас тілом розп’яття й погребіння перетерпів, щоб усіх нас із пекла визволити. Ти єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо.

Стих: Хвалить Його на органах милозвучних, хваліть Його на органах і зі співом. Все, що дише, нехай хвалить Господа.

Господи, хто повідає про преславні чуда Твої? Або хто сповістить про дивні Твої таємниці? Людиною бо задля нас з волі Твоєї став і явив Ти могутність сили Твоєї; Твоїм бо хрестом Ти розбійникові рай відкрив і Твоїм погребінням окови пекла розбив, а Твоїм воскресінням усе наповнив. Милосердний Господи, слава Тобі.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Жони-миромосиці, що дуже рано прийшли до гробу Твого, шукали Тебе, Безсмертне Слово й Бога, щоб помазати миром; і, почувши слова ангела, вони з радістю до апостолів поверталися, щоб сповістити з певністю, що Ти воскрес, Життя всіх, і подаєш світові очищення й велику милість.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

Сторожа гробу, що прийняв Бога, говорила юдеям: яка безглузда порада ваша! Даремно ви трудилися, стерегти Неописанного задумавши; бажаючи приховати воскресіння Розіп’ятого, ясно показавши це. Який нерозумний синедріон ваш! Чому ви знову приховуєте те, чого не можна затаїти? Краще послухайте нас і відважтеся повірити у правду того, що сталося. Світлоносний ангел, з неба зійшовши, камінь одвалив, ми ж од страху стали немов мертві, і промовив він до сміливорозумних мироносиць: чи не бачите завмерлих вартових, і печаті зламані, і пекло спорожніле? Чому, як мертвого, шукаєте Того, Хто перемогу пекла знищив і жало смерти притупив? Ідіть швидше до апостолів і благовістіть про воскресіння, без страху взиваючи: воістину воскрес Господь, що має велику милість.

Слава… і рання євангельська стихира. І нині… і цей богородичний:

Преблагословенна єси, Богородице Діво, бо Той, Хто воплотився від Тебе, пекло полонив, Адама покликав, прокляття знищив, Єву визволив, смерть умертвив, і ми ожили. Тому ми, співаючи, взиваємо: благословенний Христос Бог наш, що так благозволив. Слава Тобі.

Потім велике славослів’я і цей тропар воскресний:

В день спасіння світу співаймо Воскреслому із гробу і Начальнику життя нашого, зруйнував бо Він смертю смерть, перемогу подав нам і велику милість.

Потім єктенії і відпуст.

На Літургії Блаженні…
Розбійник, увірувавши на хресті, що Ти єси Бог, визнав Тебе, Христе, від чистого серця взиваючи: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.

Стих: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Того, Хто древом хресним виростив життя родові нашому і прокляття, що від дерева, знищив, однодумно величаємо як Спаса й Творця.

Стих: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Смертю Твоєю, Христе, Ти силу смерти знищив і померлих од віку з Собою воскресив, що оспівують Тебе, істинного Бога й Спаса нашого.

Стих: Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

Жони побожні, що прийшли до Твого, Христе, гробу, шукали Тебе, Життєдавче, щоб помазати миром, і явився їм ангел, взиваючи: воскрес Господь.

Стих: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та зводитимуть на вас усяке лихослів’я і наклепи — Мене ради.

Коли Тебе, Христе, між двома засудженими розбійниками розіп’яли, тоді один, що лихословив на Тебе, справедливо був засуджений, а другий, що визнав Тебе, в рай вселився.

Стих: Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.

Жони побожні, що прийшли на зібрання апостолів, викликнули: Христос воскрес! Поклонімось Йому як Владиці й Творцеві.

Слава…

Троїчний: Нероздільна Тройце, Єдинице всетворча і всемогутня, Отче, Сину, і Святий Душе! Прославляємо Тебе, істинного Бога і Спаса нашого.

І нині…

Богородичний: Радуйся, одушевлений храме Божий і двері непрохідні. Радуйся, престоле неопалимий і вогненний. Радуйся, Мати Еммануїла, Христа Бога нашого.

Прокимен: Ти, Господи, охорониш нас і збережеш нас від роду цього і повік.

Стих: Спаси мене, Господи, бо не стало праведного.

Алилуя.

Стих: Милості Твої, Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми.

Стих: Бо Ти сказав: повік милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя.

 

У неділю ввечері
 

На Господи, взиваю… стихири зворушливі, глас 2-й.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Плачу і сумую гірко я, нещасний, передбачаючи страшну відплату Слова, не маючи найменшого виправдання ділами за провини. Тому благаю: даруй мені, Христе мій, визволення від гріхів і велику милість раніш, ніж спіткає мене несподівано кінець мій, раніш, ніж скосить смерть, раніше суда страшного, раніш, ніж маю прийняти осудження, де вогонь невгасимий і темрява непроглядна, де черв, і скрегіт, і нищення грішників; даруй мені відпущення гріхів, Христе мій, і велику милість.

Стих: Ради імені Твого я страждаю за Тебе, Господи, страждає душа моя за Слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

Твоїми законами й писаннями знехтував я, окаянний, відкинув Твої, Боже мій, Творче мій, заповіді. Як же тепер, Спасе, уникну тамтешніх мук? Тому раніше кончини моєї даруй мені, Спасе, прощення; як Бог милосердний подай потоки сліз і каяття правдиве; віджени від мене далеко полки демонів, які шукають, щоб вкинути мене в безодню пекла. Тому благаю Тебе, не віднімай від мене руки Твоєї всемогутньої.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Горе мені! Як затьмарився мій розум! Як віддалився я від Тебе, поневолений гріхом і пристрастями, окаянний, і всього себе віддав тілесній похоті, що живе в мені. І нині чекаю життя мого кінця і страждання майбутнього. Господи премилосердний, подай мені сльози покаяння та відпущення моїх незліченних гріхів. З вірою благаю Тебе, що подаєш світові велику милість.

Інші стихири святим небесним безплотним ангелам.

Стих: Бо в Господа милість і велике в Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

Усе множество ангелів, що наближені до мого Владики, і стоїте зі страхом перед Його Божественним престолом, і сповнені світла невимовного з волі всеблагого Бога, направте мене, що сидить у темряві гріховній, до спасенного світла; заступництвом і благодаттю вашою відженіть темну й чужу демонів лукавих темряву, бо вона не витримує приходу світла і зникає.

Стих: Хваліте Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

Світлі ангели Божі, що стоїте перед Божественним престолом благодаті і маєте правдиву покірливість й істинне просвітлення від Божественного світла, з неба, людинолюбці, захищайте нас; бо ми перебуваємо в бурі скорбот, страждаємо і спимо у темряві. Прийдіть, архангели, на поміч нам і визвольте нас від сітей злоначального ворога, бо всі ми прибігаємо під ваш покров, прехвальні.

Слава: і нині.

Богородичний: Ти, чиста, як вища за ангелів, воістину престолом херувимським стала, в Тебе бо вселилося Божественне Слово, бажаючи наш образ оновити. З Тебе вийшов Той, Хто тіло прийняв як милосердний, задля нас хрест і страждання перетерпів і як Бог воскресіння дарував. Тому Тобі, що звільнила природу нашу від осудження, як Творцеві, з вірою дякуючи молимося, щоб Твоїми молитвами одержати прощення гріхів і велику милість.

Потім Світло тихе… і прокимен:

Прославляйте нині Господа, всі раби Господні.

Стих: Що стоїте в храмі Господньому, у дворах дому Бога нашого.

Потім Сподоби, Господи… і єктенія.

На стиховні стихири зворушливі.

Господи, я грішити не перестаю, милости сподобляюся й цього не розумію; допоможи подолати, єдиний милосердний, моє нерозуміння і помилуй мене.

Стих: До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.

Господи, і страху Твого боюся, і зло не перестаю чинити. Хто на суді суддів не боїться? Або хто, бажаючи вилікуватися, гнівить лікаря так, як я Тебе? Довготерпеливий Господи, змилосердься над неміччю моєю й помилуй мене.

Стих: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

Прехвальні мученики! Про все земне не дбали ви, і муки мужньо прийняли, надії блаженних не залишили і стали наслідниками Небесного Царства. Маючи ж сміливість до чоловіколюбного Бога, виблагайте мир для світу і душам нашим велику милість.

Слава: і нині.

Богородичний: Дивна, і преславна, і велика таємниця: Невмістимий в утробі вмістився, і Мати після Різдва залишається Дівою, бо Бога породила, Який від Неї тіло прийняв. До Нього взиваємо, Йому пісню співаємо, з ангелами славлячи: святий Ти, Христе Боже, що ради нас людиною став, слава Тобі.

Потім Нині відпускаєш.,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар святому. Слава: і нині, богородичний на глас тропаря.

Потім єктенія і відпуст.

 

 

ΠΑΡΑΚΛΗΤΙΚΗ

ΚΥΡΙΑΚΗ ΠΛ Α’ ΗΧΟΣ

Τῼ ΣΑΒΒΑΤῼ ΕΣΠΕΡΑΣ

ΕΝ Τῼ ΜΙΚΡῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος πλ. α΄
Διὰ τοῦ τιμίου σου Σταυροῦ Χριστέ, διάβολον ᾔσχυνας, καὶ διὰ τῆς Ἀναστάσεώς σου, τὸ κέντρον τῆς ἁμαρτίας ἤμβλυνας, καὶ ἔσωσας ἡμᾶς, ἐκ τῶν πυλῶν τοῦ θανάτου, δοξάζομέν σε Μονογενές.

Ὁ τὴν Ἀνάστασιν διδοὺς τῷ γένει τῶν ἀνθρώπων, ὡς πρόβατον ἐπὶ σφαγὴν ἤχθη, ἔφριξαν τοῦτον οἱ ἄρχοντες τοῦ ᾍδου, καὶ ἐπήρθησαν πύλαι ὀδυνηραί· εἰσελήλυθε γὰρ ὁ Βασιλεὺς τῆς δόξης Χριστός, λέγων τοῖς ἐν δεσμοῖς· Ἐξέλθετε, καὶ τοῖς ἐν τῷ σκότει, ἀνακαλύπτεσθε.

Μέγα θαῦμα! ὁ τῶν ἀοράτων Κτίστης, διὰ φιλανθρωπίαν σαρκὶ παθών, ἀνέστη ὁ ἀθάνατος. Δεῦτε πατριαὶ τῶν ἐθνῶν, τοῦτον προσκυνήσωμεν· τῇ γὰρ αὐτοῦ εὐσπλαγχνίᾳ ἐκ πλάνης ῥυσθέντες, ἐν τρισὶν ὑποστάσεσιν, ἕνα Θεὸν ὑμνεῖν μεμαθήκαμεν.
Δογματικόν, Ἦχος πλ. α’
Τὴν θεοπρεπῆ, καὶ σεβάσμιον Κόρην τιμήσωμεν, τὴν ὑπέρτιμον τῶν Χερουβείμ· ὁ γὰρ Δημιουργὸς τῶν ὅλων, ἐνανθρωπῆσαι βουληθείς, ἐν αὐτῇ ᾤκησεν ἀφράστως. Ὢ ξένων πραγμάτων, καὶ παραδόξων μυστηρίων! τίς οὐκ ἐκπλαγῇ ἐν τούτῳ ἀκουτισθείς; ὅτι Θεὸς ἄνθρωπος γέγονε, καὶ τροπή, ἐν αὐτῷ οὐχ ὑπῆρξε; καὶ τῆς παρθενίας πύλας διῆλθε, καὶ μείωσις ἐν αὐτῇ οὐχ ὑπελείφθη; καθὼς ὁ προφήτης λέγει· Ἄνθρωπος ταύτην οὐ διοδεύσει ποτέ, εἰμὴ μόνος Κύριος ὁ Θεὸς Ἰσραήλ, ὁ ἔχων τὸ μέγα ἔλεος.

Εἰς τὸν Στίχον, τὸ Ἀναστάσιμον Στιχηρόν, Ἦχος πλ. α’
Χαίροις ἀσκητικῶν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Σὲ τὸν Σαρκωθέντα Σωτῆρα Χριστόν, καὶ τῶν οὐρανῶν μὴ χωρισθέντα, ἐν φωναῖς ᾀσμάτων μεγαλύνομεν, ὅτι σταυρὸν καὶ θάνατον κατεδέξω, διὰ τὸ γένος ἡμῶν, ὡς φιλάνθρωπος Κύριος, σκυλεύσας ᾍδου πύλας, τριήμερος ἀνέστης, σῴζων τὰς ψυχὰς ἡμῶν.
Στίχ. Μνησθήσομαι τοῦ ὀνόματός σου ἐν πάσῃ γενεᾷ καὶ γενεᾷ.
Καὶ Στιχηρὰ τῆς Θεοτόκου, Ἦχος πλ. α’
Χεῖρας ἐπανατείνω πρὸς σέ, καὶ ῥυπαρὰ χείλη ἀνοίγω πρὸς δέησιν, καὶ κάμπτω καρδίας γόνυ, καὶ νοητῶς τῶν ποδῶν, σοῦ τῶν παναχράντων νῦν ἐφάπτομαι, Ἁγνὴ καὶ προσπίπτω σοι, τὰς ὀδύνας μου ἴασαι, τὰ χρόνιά μου, τὰ πολλὰ καὶ ἀνίατα, ἀγαθότητι, σῇ θεράπευσον τραύματα, ῥῦσαι ἐξ ὁρωμένων με, ἐχθρῶν ἀοράτων τε, κούφισον Κόρη τὸ βάρος, τῆς ῥαθυμίας μου, ὅπως σε, ὑμνῶ καὶ δοξάζω, δι’ ἧς εὕρατο ὁ κόσμος, τὸ μέγα ἔλεος.
Στίχ. Ἄκουσον, θύγατερ, καὶ ἴδε, καὶ κλῖνον τὸ οὖς σου, καὶ ἐπιλάθου τοῦ λαοῦ σου καὶ τοῦ οἴκου τοῦ Πατρός σου.
Χαίροις ἡ τὸν Υἱὸν τοῦ Θεοῦ, ἀνερμηνεύτως συλλαβοῦσα Πανάμωμε, καὶ τοῦτον σαρκὶ τεκοῦσα, τὸ καθ’ ἡμᾶς ἀληθῶς, ἐκ τῶν σῶν αἱμάτων προσλαβόμενον, ψυχὴν νοεράν τε, καὶ αὐτεξούσιον ἔχοντα· ἀνελλιπῶς γάρ, τὸν Ἀδὰμ ἐνδυσάμενος, διεσώσατο, ἀναπλάσας τὸν ἄνθρωπον· ὅθεν ἐν δύο φύσεσιν, ἡμῖν καταγγέλλεται, ὡς ἑκατέρων δεικνύων, ἐν ἑαυτῷ τὴν ἐνέργειαν, Χριστὸς ὃν δυσώπει, ταῖς ψυχαῖς ἡμῶν δοθῆναι, τὸ μέγα ἔλεος.
Στίχ. Τὸ πρόσωπόν σου λιτανεύσουσιν οἱ πλούσιοι τοῦ λαοῦ.
Χαίροις ἡ καλλονὴ Ἰακώβ, ἣν ἐξελέξατο Θεός, ἣν ἠγάπησεν, ἡ θύρα τῶν σῳζομένων, ἡ φλογοφόρος λαβίς, τῆς ἀρᾶς ἡ λύσις Παντευλόγητε, γαστὴρ θεοχώρητε, πεπτωκότων ἀνόρθωσις, ἁγιωτέρα, Χερουβεὶμ καὶ τῆς κτίσεως, ὑπερέχουσα, δυσθεώρητον ὅραμα, ἄκουσμα τὸ καινότατον, ἀνέκφραστον λάλημα, ἅρμα τοῦ Λόγου, νεφέλη, ἐξ ἧς ἀνέτειλεν Ἥλιος, ἡμᾶς καταυγάζων, τοὺς ἐν σκότει καὶ παρέχων, τὸ μέγα ἔλεος.
Θεοτοκίον, Ἦχος πλ. α’
Αἱ περὶ σοῦ προφητεῖαι ἐπληρώθησαν, Παρθένε ἁγνή· ὁ μὲν γάρ σε τῶν Προφητῶν, Πύλην προηγόρευσεν ἐν Ἐδέμ, βλέπουσαν κατὰ ἀνατολάς, ἐν ᾗ οὐδεὶς διῆλθεν, εἰμὴ ὁ σὸς πλαστουργός, καὶ τοῦ κόσμου παντός, ὁ δὲ βάτον πυρὶ φλεγομένην, ὅτι ἐν σοὶ ᾤκησε τὸ πῦρ τῆς Θεότητος, καὶ ἄφλεκτος ἔμεινας, ἄλλος ὄρος ἅγιον, ἐξ οὗ ἐτμήθη λίθος ὁ ἀκρογωνιαῖος, ἄνευ χειρὸς ἀνθρώπου, καὶ ἐπάταξε τὴν εἰκόνα τοῦ νοητοῦ Ναβουχοδονόσορ. Ἀληθῶς μέγα καὶ παράδοξον, τὸ ἐν σοὶ μυστήριον, ὑπάρχει Θεομῆτορ! Διό σε δοξάζομεν· διὰ σοῦ γὰρ γέγονεν, ἡ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος πλ. α΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸν συνάναρχον Λόγον Πατρὶ καὶ Πνεύματι,
τὸν ἐκ Παρθένου τεχθέντα εἰς σωτηρίαν ἡμῶν,
ἀνυμνήσωμεν πιστοὶ καὶ προσκυνήσωμεν,
ὅτι ηὐδόκησε σαρκί,
ἀνελθεῖν ἐν τῷ Σταυρῷ,
καὶ θάνατον ὑπομεῖναι,
καὶ ἐγεῖραι τοὺς τεθνεῶτας,
ἐν τῇ ἐνδόξῳ Ἀναστάσει αὐτοῦ.
Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς,
ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

ΕΝ Τῼ ΜΕΓΑΛῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου, Ἦχος πλ. α΄
Διὰ τοῦ τιμίου σου Σταυροῦ Χριστέ, διάβολον ᾔσχυνας, καὶ διὰ τῆς Ἀναστάσεώς σου, τὸ κέντρον τῆς ἁμαρτίας ἤμβλυνας, καὶ ἔσωσας ἡμᾶς, ἐκ τῶν πυλῶν τοῦ θανάτου, δοξάζομέν σε Μονογενές.

Ὁ τὴν Ἀνάστασιν διδοὺς τῷ γένει τῶν ἀνθρώπων, ὡς πρόβατον ἐπὶ σφαγὴν ἤχθη, ἔφριξαν τοῦτον οἱ ἄρχοντες τοῦ ᾍδου, καὶ ἐπήρθησαν πύλαι ὀδυνηραί· εἰσελήλυθε γὰρ ὁ Βασιλεὺς τῆς δόξης Χριστός, λέγων τοῖς ἐν δεσμοῖς· Ἐξέλθετε, καὶ τοῖς ἐν τῷ σκότει, ἀνακαλύπτεσθε.

Μέγα θαῦμα! ὁ τῶν ἀοράτων Κτίστης, διὰ φιλανθρωπίαν σαρκὶ παθών, ἀνέστη ὁ ἀθάνατος. Δεῦτε πατριαὶ τῶν ἐθνῶν, τοῦτον προσκυνήσωμεν· τῇ γὰρ αὐτοῦ εὐσπλαγχνίᾳ ἐκ πλάνης ῥυσθέντες, ἐν τρισὶν ὑποστάσεσιν, ἕνα Θεὸν ὑμνεῖν μεμαθήκαμεν.
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά. – Ὀκτώηχος, Ἦχος πλ. α΄
Ἑσπερινὴν προσκύνησιν προσφέρομέν σοι τῷ ἀνεσπέρῳ Φωτί, τῷ ἐπὶ τέλει τῶν αἰώνων ὡς ἐν ἐσόπτρῳ διὰ σαρκός, λάμψαντι τῷ κόσμῳ, καὶ μέχρις ᾍδου κατελθόντι, καὶ τὸ ἐκεῖσε σκότος λύσαντι, καὶ τὸ φῶς τῆς Ἀναστάσεως τοῖς ἔθνεσι δείξαντι, φωτοδότα Κύριε δόξα σοι.

Τὸν ἀρχηγὸν τῆς σωτηρίας ἡμῶν, Χριστὸν δοξολογήσωμεν· αὐτοῦ γὰρ ἐκ νεκρῶν ἀναστάντος, κόσμος ἐκ πλάνης σέσωσται, χαίρει χορὸς Ἀγγέλων, φεύγει δαιμόνων πλάνη, Ἀδὰμ πεσὼν ἀνίσταται, διάβολος κατήργηται.

Οἱ τῆς κουστωδίας ἐνηχοῦντο ὑπὸ τῶν παρανόμων· Καλύψατε Χριστοῦ τὴν Ἔγερσιν, καὶ λάβετε ἀργύρια, καὶ εἴπατε, ὅτι ἡμῶν κοιμωμένων, ἐκ τοῦ μνημείου ἐσυλήθη ὁ νεκρός. Τίς εἶδε, τίς ἤκουσε νεκρὸν κλαπέντα ποτέ, μάλιστα έσμυρνισμένον καὶ γυμνόν, καταλιπόντα καὶ ἐν τῷ τάφῳ τὰ ἐντάφια αὐτοῦ. Μὴ πλανᾶσθε Ἰουδαῖοι, μάθετε τὰς ῥήσεις τῶν Προφητῶν, καὶ γνῶτε, ὅτι αὐτός ἐστιν ἀληθῶς, ὁ Λυτρωτὴς τοῦ κόσμου καὶ Παντοδύναμος.

Κύριε ὁ τὸν ᾍδην σκυλεύσας, καὶ τὸν θάνατον πατήσας, Σωτὴρ ἡμῶν, ὁ φωτίσας τὸν κόσμον τῷ Σταυρῷ τῷ τιμίῳ, ἐλέησον ἡμᾶς.
Θεοτοκίον – Ὀκτώηχος, Ἦχος πλ. α΄
Ἐν τῇ Ἐρυθρᾷ θαλάσσῃ τῆς ἀπειρογάμου Νύμφης εἰκὼν διεγράφη ποτέ. Ἐκεῖ Μωϋσῆς διαιρέτης τοῦ ὕδατος, ἐνθάδε Γαβριὴλ ὑπηρέτης τοῦ θαύματος, τότε τὸν βυθόν ἐπέζευσεν ἀβρόχως, Ἰσραήλ, νῦν δὲ τὸν Χριστὸν ἐγέννησεν ἀσπόρως ἡ Παρθένος, ἡ θάλασσα μετὰ τὴν πάροδον τοῦ Ἰσραήλ, ἔμεινεν ἄβατος, ἡ ἄμεμπτος μετὰ τὴν κύησιν τοῦ Ἐμμανουήλ, ἔμεινεν ἄφθορος, ὁ ὢν καὶ προών, καὶ φανεὶς ὡς ἄνθρωπος, Θεὸς ἐλέησον ἡμᾶς.

Ἀπόστιχα, Τὸ Ἀναστάσιμον. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Σὲ τὸν Σαρκωθέντα Σωτῆρα Χριστόν, καὶ τῶν οὐρανῶν μὴ χωρισθέντα, ἐν φωναῖς ᾀσμάτων μεγαλύνομεν, ὅτι σταυρὸν καὶ θάνατον κατεδέξω, διὰ τὸ γένος ἡμῶν, ὡς φιλάνθρωπος Κύριος, σκυλεύσας ᾍδου πύλας, τριήμερος ἀνέστης, σῴζων τὰς ψυχὰς ἡμῶν.
Στίχ. Ὁ Κύριος ἐβασίλευσεν, εὐπρέπειαν ἐνεδύσατο.
Ἀπόστιχα, Τὰ κατ’ Ἀλφάβητον. – Ὀκτώηχος
Νυγείσης σου τῆς πλευρᾶς Ζωοδότα, κρουνοὺς ἀφέσεως πᾶσιν ἐξέβλυσας, ζωῆς καὶ σωτηρίας, σαρκὶ δὲ θάνατον κατεδέξω, ἀθανασίαν ἡμῖν δωρούμενος, οἰκήσας τάφῳ δέ, ἡμᾶς ἠλευθέρωσας, συναναστήσας ἑαυτῷ ἐνδόξως ὡς Θεός, διὰ τοῦτο βοῶμεν· Φιλάνθρωπε Κύριε, δόξα σοι.
Στίχ. Ἐνεδύσατο ὁ Κύριος δύναμιν καὶ περιεζώσατο.
Ξένη σου ἡ σταύρωσις, καὶ ἡ ἐν ᾅδου κάθοδος, Φιλάνθρωπε ὑπάρχει· σκυλεύσας γὰρ αὐτόν, καὶ τοὺς πάλαι δεσμίους συναναστήσας ἑαυτῷ, ἐνδόξως ὡς Θεός, τὸν Παράδεισον ἀνοίξας, ἀπολαβεῖν τούτου ἠξίωσας· διὸ καὶ ἡμῖν τοῖς δοξάζουσι τὴν σὴν τριήμερον Ἔγερσιν, δώρησαι ἱλασμὸν ἁμαρτιῶν, Παραδείσου οἰκήτορας καταξιῶν, ὡς μόνος εὔσπλαγχνος.
Στίχ. Καὶ γὰρ ἐστερέωσεν τὴν οἰκουμένην, ἥτις οὐ σαλευθήσεται.
Ὁ δι’ ἡμᾶς σαρκὶ πάθος δεξάμενος, καὶ τριήμερος ἐκ νεκρῶν ἀναστάς, τῆς σαρκὸς ἡμῶν τὰ πάθη θεράπευσον, καὶ ἀνάστησον ἐκ πταισμάτων χαλεπῶν, Φιλάνθρωπε, καὶ σῶσον ἡμᾶς.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Ἰδοὺ πεπλήρωται ἡ τοῦ Ἡσαΐου πρόρρησις·
Παρθένος γὰρ ἐγέννησας,
καὶ μετὰ τόκον,
ὡς πρὸ τόκου διέμεινας.
Θεὸς γὰρ ἦν ὁ τεχθείς·
διὸ καὶ φύσις ἐκαινοτόμησεν.
Ἀλλ’ ὧ Θεομῆτορ,
ἱκεσίας σῶν δούλων,
σῷ τεμένει προσφερομένας σοι,
μὴ παρίδῃς, ἀλλ’ ὡς τὸν Εὔσπλαγχνον σαῖς ἀγκάλαις φέρουσα,
σοῖς οἰκέταις σπλαγχνίσθητι,
καὶ πρέσβευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Ὢ θαύματος καινοῦ,
πάντων τῶν πάλαι θαυμάτων! τίς γὰρ ἔγνω Μητέρα,
ἄνευ ἀνδρὸς τετοκυῖαν,
καὶ ἐν ἀγκάλαις φέρουσαν,
τὸν ἅπασαν τὴν κτίσιν περιέχοντα;
Θεοῦ ἐστι βουλὴ τὸ κυηθέν,
ὃν ὡς βρέφος Πάναγνε,
σαῖς ὠλέναις βαστάσασα,
καὶ μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
μὴ παύσῃ δυσωποῦσα ὑπὲρ τῶν σὲ τιμώντων,
τοῦ οἰκτειρῆσαι καὶ σῶσαι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Ἀσπόρως ἐκ θείου Πνεύματος,
βουλήσει δὲ Πατρός,
συνείληφας Υἱὸν τὸν τοῦ Θεοῦ,
ἐκ Πατρὸς ἀμήτορα,
πρὸ τῶν αἰώνων ὑπάρχοντα,
δι’ ἡμᾶς δὲ ἐκ σοῦ ἀπάτορα γεγονότα,
σαρκὶ ἀπεκύησας,
καὶ βρέφος ἐγαλούχησας.
Διὸ μὴ παύσῃ πρεσβεύειν,
τοῦ λυτρωθῆναι κινδύνων τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Νεῦσον παρακλήσει σῶν οἰκετῶν Πανάμωμε,
παύουσα δεινῶν ἡμῶν ἐπαναστάσεις,
πάσης θλίψεως ἡμᾶς ἀπαλλάττουσα·
σὲ γὰρ μόνην ἀσφαλῆ,
καὶ βεβαίαν ἄγκυραν ἔχομεν,
καὶ τὴν σὴν προστασίαν κεκτήμεθα.
Μὴ αἰσχυνθῶμεν Δέσποινα,
σὲ προσκαλούμενοι,
σπεῦσον εἰς ἱκεσίαν,
τῶν σοὶ πιστῶς βοώντων·
Χαῖρε Δέσποινα,
ἡ πάντων βοήθεια,
χαρὰ καὶ σκέπη,
καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Ναὸς καὶ πύλη ὑπάρχεις,
παλάτιον καὶ θρόνος τοῦ Βασιλέως,
Παρθένε πάνσεμνε,
δι’ ἧς ὁ λυτρωτής μου Χριστὸς ὁ Κύριος,
τοῖς ἐν σκότει καθεύδουσιν ἐπέφανεν,
Ἥλιος ὑπάρχων δικαιοσύνης,
φωτίσαι θέλων οὓς ἔπλασε,
κατ’ εἰκόνα ἰδίαν χειρὶ τῇ ἑαυτοῦ.
Διὸ Πανύμνητε,
ὡς μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
ἀδιαλείπτως πρέσβευε,
σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ ποιητὴς καὶ λυτρωτής μου Πάναγνε,
Χριστὸς ὁ Κύριος,
ἐκ τῆς σῆς νηδύος προελθών,
ἐμὲ ἐνδυσάμενος,
τῆς πρῴην κατάρας,
τὸν Ἀδὰμ ἠλευθέρωσε·
διό σοι Πάναγνε,
ὡς τοῦ Θεοῦ Μητρί τε καὶ Παρθένῳ ἀληθῶς,
βοῶμεν ἀσιγήτως,
τὸ Χαῖρε τοῦ Ἀγγέλου.
Χαῖρε Δέσποινα,
προστασία καὶ σκέπη,
καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὑπὸ τὴν σὴν Δέσποινα σκέπην,
πάντες οἱ γηγενεῖς,
προσπεφευγότες βοῶμέν σοι·
Θεοτόκε ἡ ἐλπὶς ἡμῶν,
ῥῦσαι ἡμᾶς ἐξ ἀμέτρων πταισμάτων,
καὶ σῶσον τὰς ψυχάς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ἀνύμφευτε Παρθένε,
ἡ τὸν Θεὸν ἀφράστως συλλαβοῦσα σαρκί,
Μήτηρ Θεοῦ τοῦ ὑψίστου,
σῶν οἰκετῶν παρακλήσεις δέχου Πανάμωμε,
ἡ πᾶσι χορηγοῦσα καθαρισμὸν τῶν πταισμάτων,
νῦν τὰς ἡμῶν ἱκεσίας προσδεχομένη,
δυσώπει σωθῆναι πάντας ἡμᾶς.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος πλ. α΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸν συνάναρχον Λόγον Πατρὶ καὶ Πνεύματι,
τὸν ἐκ Παρθένου τεχθέντα εἰς σωτηρίαν ἡμῶν,
ἀνυμνήσωμεν πιστοὶ καὶ προσκυνήσωμεν,
ὅτι ηὐδόκησε σαρκί,
ἀνελθεῖν ἐν τῷ Σταυρῷ,
καὶ θάνατον ὑπομεῖναι,
καὶ ἐγεῖραι τοὺς τεθνεῶτας,
ἐν τῇ ἐνδόξῳ Ἀναστάσει αὐτοῦ.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε·
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ,
ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς,
ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον,
καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σοῦ Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται.
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος,
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς,
ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

ΕΝ Τῼ ΜΕΣΟΝΥΚΤΙΚῼ

Κανὼν Τριαδικός, οὗ ἡ ἀκροστιχίς·
Κανὼν ὁ πέμπτος Φωτὶ τῷ τρισηλίῳ.
ᾨδὴ α’
Ἦχος πλ. α’
Ἵππον καὶ ἀναβάτην ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Κράτος τῆς ἑνιαίας, καὶ τρισηλίου μορφῆς, ἀνυμνοῦντες βοῶμεν· Τὸν νοῦν ἡμῶν καταύγασον, Θεὲ παντοδύναμε, καὶ πρὸς τὴν σὴν Δέσποτα, μετεώρισον δόξαν ἄφραστον.

Ἄνω σε τῶν Ἀγγέλων, διάκοσμοι νοεροί, ἀσιγήτως ὑμνοῦσιν, ἐν τρισαγίοις ᾄσμασι, μονάδα τρισάριθμον, καὶ Τριάδα σύμμορφον, ὑπερούσιον παντοδύναμον.

Νέκταρ τῆς σῆς ἀγάπης, γλυκύτατον φωτουργόν, τῇ ψυχῇ μου παράσχου, Τριὰς Μονὰς ἀρχίφωτε, καὶ θείαν κατάνυξιν, καθαρτικὴν Δέσποτα, πολυέλεε πάσης κτίσεως.
Θεοτοκίον.
Ὥσπερ ἐπὶ τὸν πόκον, κατῆλθεν ἀψοφητί, οὐρανόθεν Παρθένε, ὁ ὑετὸς ἐν μήτρᾳ σου, ὁ θεῖος καὶ ἔσωσε, ξηρανθεῖσαν ἅπασαν, τῶν ἀνθρώπων τὴν φύσιν Ἄχραντε.

ᾨδὴ γ’
Ἦχος πλ. α’
Ὁ πήξας ἐπ’ οὐδενὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Νοήσας τὰς νοερὰς οὐσίας ὑπέστησας, ὑμνῳδοὺς ἀπαύστους τῆς σῆς Θεότητος, τρίφωτε Θεὲ καὶ παντουργέ, ἀλλὰ καὶ τῶν πηλίνων, καὶ γηγενῶν δέξαι τὴν δέησιν, καὶ τὴν ἱκεσίαν ὡς εὔσπλαγχνος.

Ὁ πάσης κατὰ φύσιν τροπῆς ἀπαράδεκτος, τοῖς ἀλλοιουμένοις ἡμῖν καὶ μέλπουσι, τὴν ἀνεξιχνίαστον πηγήν, τῆς σῆς ἀγαθωσύνης, πλημμελημάτων δὸς συγχώρησιν, καὶ τὴν σωτηρίαν ὡς εὔσπλαγχνος.

Πατέρα καὶ τὸν Υἱὸν καὶ Πνεῦμα δοξάζομεν, ἐν ἀπαραλλάκτῳ μορφῇ Θεότητος, σὲ τὸν ἑνικὸν καὶ τριλαμπῆ, Κύριον τῶν ἁπάντων, ὡς οἱ Προφῆται καὶ Ἀπόστολοι, παρὰ σοῦ σαφῶς ἐδιδάχθησαν.
Θεοτοκίον.
Ἐφάνης τῷ Μωϋσῇ ἐν βάτῳ ὡς Ἄγγελος, βουλῆς τῆς μεγάλης τοῦ Παντοκράτορος, σοῦ τὴν ἐκ Παρθένου προδηλῶν, σάρκωσιν Θεοῦ Λόγε, δι’ ἧς ἡμᾶς μετεστοιχείωσας, καὶ πρὸς οὐρανοὺς ἀνεβίβασας.

Κάθισμα
Ἦχος πλ. α’
Τὸν συνάναρχον Λόγον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐλεήμων ὑπάρχεις Τριὰς ἀμέριστε· ἐλεεῖς γὰρ τοὺς πάντας ὡς παντοδύναμος, καὶ πανοικτίρμων, συμπαθὴς καὶ πολυέλεος· διὸ προσφεύγομεν πρὸς σέ, οἱ ἁμαρτήμασι πολλοῖς, βαρούμενοι κεκραγότες· Ἱλάσθητι τοῖς σοῖς δούλοις, καὶ ῥῦσαι πάντας πάσης κολάσεως.
Δόξα. Καὶ νῦν. Θεοτοκίον.
Παναγία Παρθένε ἡμᾶς ἐλέησον, τοὺς προσφεύγοντας πίστει εἰς σὲ τὴν εὔσπλαγχνον, καὶ αἰτουμένους, τὴν θερμήν σου νῦν ἀντίληψιν· δύνασαι γὰρ ὡς ἀγαθή, τούς πάντας σῴζειν, ὡς οὖσα, Μήτηρ Θεοῦ τοῦ ὑψίστου, ταῖς μητρικαῖς σου πρεσβείαις, ἀεὶ χρωμένη θεοχαρίτωτε.

ᾨδὴ δ’
Ἦχος πλ. α’
Τὴν θείαν ἐννοήσας σου ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Μυεῖται τῆς μιᾶς Κυριότητος, τὸ τριφαὲς ὁ Δανιήλ, Χριστὸν κριτὴν θεασάμενος, πρὸς τὸν Πατέρα ἰόντα, καὶ Πνεῦμα τὸ προφαῖνον τὴν ὅρασιν. (Δίς)

Πηλίνοις τοὺς ὑμνοῦντάς σε στόμασι, τὸν ὑπερούσιον Θεόν, τριαδικὸν ὑποστάσεσι, μοναδικόν τε τῇ φύσει, τῆς δόξης τῶν Ἀγγέλων ἀξίωσον.
Θεοτοκίον.
Τὸ ὄρος δασὺ καὶ κατάσκιον, ὃ εἶδε πρὶν ὁ Ἀββακούμ, ἐξ οὗ προῆλθεν ὁ Ἅγιος, τὸν δυσθεώρητον Τόκον ἐδήλου, σῆς Παρθένε συλλήψεως.

ᾨδὴ ε’
Ἦχος πλ. α’
Ὁ ἀναβαλλόμενος ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ δι’ ἀγαθότητα κτίσας τὸν ἄνθρωπον, καὶ κατ’ εἰκόνα τὴν σὴν ποιήσας, ἐν ἐμοὶ κατοίκησον, τρίφωτε Θεέ μου, ὡς ἀγαθὸς καὶ εὔσπλαγχνος.

Σύ με καθοδήγησον Μονὰς τρισήλιε, πρὸς τρίβους θείας τῆς σωτηρίας, καὶ τῆς σῆς ἐλλάμψεως πλήρωσον, ὡς φύσει Θεὸς ἀπειροδύναμος.

Φῶς τὸ ἀδιαίρετον τῆς μιᾶς φύσεως, μεμερισμένον τοῖς χαρακτῆρσι, τριλαμπὲς ἀνέσπερον, τὴν ἐμὴν καρδίαν, καταύγασον ταῖς αἴγλαις σου.
Θεοτοκίον.
Ὡς κατεῖδε πάλαι σε, Ἁγνὴ πανάχραντε, ὁ Ὑποφήτης βλέπουσαν πύλην, πρὸς τὸ φῶς τὸ ἄδυτον, εὐθύς σε ἐπέγνω, Θεοῦ κατοικητήριον.

ᾨδὴ ς’
Ἦχος πλ. α’
Μαινομένην κλύδωνι ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τριφαὴς ὑπάρχουσα, θεαρχία ὑποστατικῶς, ἑνιαία πέφυκας, ὡς σύμμορφος καὶ ἰσουργός, καὶ κατ’ οὐσίαν καὶ βούλησιν. (Δίς)

Ἱκανῶς ἐδήλωσεν, ὁ Προφήτης ᾄδων τῷ Πατρί, σῷ φωτὶ ὀψόμεθα, τῷ Πνεύματι φῶς τὸν Υἱόν, ἕνα Θεὸν τὸν τρισήλιον.
Θεοτοκίον.
Τῶν πταισμάτων λύτρωσιν, καὶ κινδύνων Δέσποτα Θεέ, ἑνικὲ καὶ τρίφωτε, κατάπεμψον σοῖς ὑμνηταῖς, πρεσβείαις τῆς Θεομήτορος.

Κάθισμα
Ἦχος πλ. α’
Τὸν συνάναρχον Λόγον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸ τρισήλιον σέλας δοξολογήσωμεν, καὶ ἁπλὴν τὴν Τριάδα νῦν προσκυνήσωμεν, ὅτι ἐφώτισεν ἡμᾶς, καὶ ἠλέησε, καὶ ἐρρύσατο φθορᾶς, τὸ γένος ἄπαν τῶν βροτῶν, λυτρώσασα ἐκ τῆς πλάνης, εἰδώλων πάντα τὸν κόσμον, καὶ Βασιλείαν ἡμῖν παρέσχετο.
Δόξα. Καὶ νῦν. Θεοτοκίον.
Ἀπορήσας ἐκ πάντων πρὸς σὲ κατέφυγον, τὴν ἐλπίδα ἁπάντων καὶ τὸ προσφύγιον, ἁμαρτωλῶν καὶ ταπεινῶν, κράζων τό· Ἥμαρτον, ἀλλ’ ἐπιμένω τοῖς χείροσιν, ἀναισθητῶν ὁ ἄθλιος, ἐλέησόν με πρὸ τέλους, ἐπίστρεψόν με καὶ ῥῦσαι, πάσης κολάσεως τὸν ἀνάξιον.

ᾨδὴ ζ’
Ἦχος πλ. α’
Ὁ ὑπερυψούμενος ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὡς ἐλέους ἄβυσσον, κεκτημένος Κύριε, καὶ πέλαγος ἄπειρον, οἰκτίρμον ἐλέησον, τοὺς ἕνα σε ὑμνοῦντας, τριλαμπῆ Θεὸν τῶν ὅλων. (Δίς)

Τὸν ἀπερινόητον, ἑνικὸν καὶ τρίφωτον, Θεόν σε καὶ Κύριον, ὑμνοῦντες βοῶμέν σοι· Παράσχου τοῖς σοῖς δούλοις, ἱλασμὸν ἁμαρτημάτων.
Θεοτοκίον.
Ῥάδαμνον ἐβλάστησας, τῷ Πατρὶ συνάναρχον, ἄνθος τῆς Θεότητος, βλαστὸν συναΐδιον, Παρθένε τὸν διδοῦντα, τὴν ζωὴν πᾶσιν ἀνθρώποις.

ᾨδὴ η’
Ἦχος πλ. α’
Σοὶ τῷ παντουργῷ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἵνα τῆς μιᾶς, ἀνακαλύψῃς πάλαι, σαφῶς Κυριότητος, τριττὴν ὑπόστασιν, ὤφθης Θεέ μου, ἐν σχήματι ἀνθρώπων, Ἀβραὰμ ὑμνοῦντι, σὸν κράτος ἑνιαῖον.

Σύ με πρὸς τὰς σάς, θεουργικὰς ἀκτῖνας, δέρκειν καταξίωσον, φῶς τὸ ἀπρόσιτον, Πάτερ οἰκτίρμον, καὶ Λόγε καὶ τὸ Πνεῦμα, τοῦ εὐαρεστεῖν σοι, ἀεὶ Κύριε πάντων.
Θεοτοκίον.
Ἤστραψας ἡμῖν, τῆς τρισηλίου δόξης, τὸν ἕνα Πανύμνητε, Χριστὸν τὸν Κύριον, πάντας μυοῦντα τὴν μίαν θεαρχίαν, ἐν τρισὶ προσώποις, ὑμνεῖν εἰς τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ θ’
Ἦχος πλ. α’
Ἡσαΐα χόρευε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Λαλιαί σε βρότειαι, κατ’ ἀξίαν Ἄναρχε μονάς, οὐ σθένουσιν ὑμνεῖν, πλὴν ὡς ἐφικτόν, τολμῶντες ἐκ πίστεως, θεαρχικὴ σύνθρονε Τριάς, δόξαν προσφέρομεν, τῷ σῶ κράτει καὶ τὴν αἴνεσιν. (Δίς)

Ἰσορρόπῳ δόξῃ σε, τὸν μονάρχην τρίφωτον Θεόν, δοξάζει τὰ Χερουβείμ, καὶ τὰ Σεραφείμ, ἀχράντοις ἐν στόμασι, μεθ’ ὧν ἡμᾶς τοὺς ἁμαρτωλούς, πρόσδεξαι Κύριε, τὸ σὸν κράτος μεγαλύνοντας.
Θεοτοκίον.
Ὡς ἁγνὴ καὶ ἄμωμος, καὶ παρθένος τέτοκας Υἱόν, λυτρούμενον ἡμᾶς, ἀπὸ πειρασμῶν, Θεὸν ἀναλλοίωτον, ἀλλὰ καὶ νῦν ἄφεσιν ἡμῖν, τῶν παραπτώσεων, τοῦτον δοῦναι καθικέτευε.

Ὑπακοή
Ἀγγελικῇ ὁράσει τὸν νοῦν ἐκθαμβούμεναι, καὶ θεϊκῇ Ἐγέρσει τὴν ψυχὴν φωτιζόμεναι, αἱ Μυροφόροι τοῖς Ἀποστόλοις εὐηγγελίζοντο. Ἀναγγείλατε ἐν τοῖς ἔθνεσι, τὴν Ἀνάστασιν τοῦ Κυρίου, συνεργοῦντος τοῖς θαύμασι, καὶ παρέχοντος ἡμῖν τὸ μέγα ἔλεος.

ΕΝ Τῼ ΟΡΘΡῼ

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος πλ. α΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸν συνάναρχον Λόγον Πατρὶ καὶ Πνεύματι,
τὸν ἐκ Παρθένου τεχθέντα εἰς σωτηρίαν ἡμῶν,
ἀνυμνήσωμεν πιστοὶ καὶ προσκυνήσωμεν,
ὅτι ηὐδόκησε σαρκί,
ἀνελθεῖν ἐν τῷ Σταυρῷ,
καὶ θάνατον ὑπομεῖναι,
καὶ ἐγεῖραι τοὺς τεθνεῶτας,
ἐν τῇ ἐνδόξῳ Ἀναστάσει αὐτοῦ.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε·
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ,
ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς,
ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον,
καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σοῦ Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται.
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος,
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς,
ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Τὸν συνάναρχον Λόγον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸν Σταυρὸν τοῦ Κυρίου ἐγκωμιάσωμεν, τὴν ταφὴν τὴν ἁγίαν ὕμνοις τιμήσωμεν, καὶ τὴν Ἀνάστασιν αὐτοῦ ὑπερδοξάσωμεν, ὅτι συνήγειρε νεκρούς, ἐκ τῶν μνημάτων ὡς Θεός, σκυλεύσας κράτος θανάτου, καὶ ἰσχὺν διαβόλου, καὶ τοῖς ἐν ᾅδῃ φῶς ἀνέτειλε.
Δόξα…
Κύριε, νεκρὸς προσηγορεύθης, ὁ νεκρώσας τὸν θάνατον, ἐν μνήματι ἐτέθης, ὁ κενώσας τὰ μνήματα, ἄνω στρατιῶται τὸν τάφον ἐφύλαττον, κάτω τοὺς ἀπ’ αἰῶνος νεκροὺς ἐξανέστησας, Παντοδύναμε καὶ ἀκατάληπτε, Κύριε δόξα σοι.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Χαῖρε ἅγιον ὄρος καὶ θεοβάδιστον, χαῖρε ἔμψυχε βάτε καὶ ἀκατάφλεκτε, χαῖρε ἡ μόνη πρὸς Θεὸν κόσμου γέφυρα, ἡ μετάγουσα θνητούς, πρὸς τὴν αἰώνιον ζωήν, χαῖρε ἀκήρατε Κόρη, ἡ ἀπειράνδρως τεκοῦσα, τὴν σωτηρίαν τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς,
ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Κύριε, μετὰ τὴν τριήμερόν σου Ἀνάστασιν, καὶ τὴν τῶν Ἀποστόλων προσκύνησιν, ὁ Πέτρος ἐβόα σοι· Γυναῖκες ἀπετόλμησαν, κᾀγὼ ἐδειλίασα. Λῃστὴς ἐθεολόγησε, κᾀγὼ ἠρνησάμην σε, ἆρα καλέσεις με τοῦ λοιποῦ μαθητήν, ἢ πάλιν δείξεις με ἁλιέα βυθοῦ; ἀλλὰ μετανοοῦντά με δέξαι, ὁ Θεὸς καὶ σῶσόν με.
Δόξα…
Κύριε, ἐν μέσῳ σε προσήλωσαν, οἱ παράνομοι τῶν καταδίκων, καὶ λόγχῃ τὴν πλευράν σου ἐξεκέντησαν, ὦ Ἐλεῆμον, ταφὴν δὲ κατεδέξω, ὁ λύσας ᾅδου τὰς πύλας, καὶ ἀνέστης τριήμερος, ἔδραμον Γυναῖκες ἰδεῖν σε, καὶ ἀπήγγειλαν Ἀποστόλοις τὴν Ἔγερσιν. Ὑπερυψούμενε Σωτήρ, ὃν ὑμνοῦσιν Ἄγγελοι, εὐλογημένε Κύριε δόξα σοι.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Ἀπειρόγαμε Νύμφη θεογεννήτρια, ἡ τῆς Εὔας τὴν λύπην χαραποιήσασα, ἀνυμνοῦμεν οἱ πιστοὶ καὶ προσκυνοῦμέν σε, ὅτι ἀνήγαγες ἡμᾶς ἐκ τῆς ἀρχαίας ἀρᾶς, καὶ νῦν δυσώπει ἀπαύστως, πανύμνητε Παναγία, εἰς τὸ σωθῆναι ἠμας.

ΕΥΛΟΓΗΤΑΡΙΑ
Ἦχος πλ. α’

Εὐλογητὸς εἶ, Κύριε, δίδαξόν με τὰ δικαιώματά σου.
Τῶν Ἀγγέλων ὁ δῆμος, κατεπλάγη ὁρῶν σε, ἐν νεκροῖς λογισθέντα, τοῦ θανάτου δὲ Σωτήρ, τὴν ἰσχὺν καθελόντα, καὶ σὺν ἑαυτῷ τὸν Ἀδὰμ ἐγείραντα, καὶ ἐξ ᾍδου πάντας ἐλευθερώσαντα.
Εὐλογητὸς εἶ, Κύριε, δίδαξόν με τὰ δικαιώματά σου.
Τὶ τὰ μύρα, συμπαθῶς τοῖς δάκρυσιν, ὦ Μαθήτριαι κιρνᾶτε; ὁ ἀστράπτων ἐν τῷ τάφῳ Ἄγγελος, προσεφθέγγετο ταῖς Μυροφόροις· Ἴδετε ὑμεῖς τὸν τάφον καὶ ᾔσθητε· ὁ Σωτὴρ γὰρ ἐξανέστη τοῦ μνήματος.
Εὐλογητὸς εἶ, Κύριε, δίδαξόν με τὰ δικαιώματά σου.
Λίαν πρωΐ, Μυροφόροι ἔδραμον, πρὸς τὸ μνῆμά σου θρηνολογοῦσαι· ἀλλ’ ἐπέστη, πρὸς αὐτὰς ὁ Ἄγγελος, καὶ εἶπε· θρήνου ὁ καιρὸς πέπαυται, μὴ κλαίετε, τὴν Ἀνάστασιν δέ, Ἀποστόλοις εἴπατε.
Εὐλογητὸς εἶ, Κύριε, δίδαξόν με τὰ δικαιώματά σου.
Μυροφόροι γυναῖκες, μετὰ μύρων ἐλθοῦσαι, πρὸς τὸ μνῆμά σου, Σῶτερ ἐνηχοῦντο. Ἀγγέλου τρανῶς, πρὸς αὐτὰς φθεγγομένου· Τὶ μετὰ νεκρῶν, τὸν ζώντα λογίζεσθε; ὡς Θεὸς γάρ, ἐξανέστη τοῦ μνήματος.
Δόξα… Τριαδικὸν
Προσκυνοῦμεν Πατέρα, καὶ τὸν τούτου Υἱόν τε, καὶ τὸ Ἅγιον Πνεῦμα, τὴν Ἁγίαν Τριάδα, ἐν μιᾷ τῇ οὐσίᾳ, σὺν τοῖς Σεραφείμ, κράζοντες τό· Ἅγιος, Ἅγιος, Ἅγιος εἶ, Κύριε.
Καὶ νῦν … Θεοτοκίον
Ζωοδότην τεκοῦσα, ἐλυτρώσω Παρθένε, τὸν Ἀδὰμ ἁμαρτίας, χαρμονὴν δὲ τῇ Εὔᾳ, ἀντὶ λύπης παρέσχες, ῥεύσαντα ζωῆς, ἴθυνε πρὸς ταύτην δέ, ὁ ἐκ σοῦ σαρκωθείς Θεὸς καὶ ἄνθρωπος.
Ἀλληλούϊα, Ἀλληλούϊα, Ἀλληλούϊα. Δόξα σοι ὁ Θεός (ἐκ γ’).

Ἡ Ὑπακοὴ
Ἀγγελικῇ ὁράσει τὸν νοῦν ἐκθαμβούμεναι, καὶ θεϊκῇ Ἐγέρσει τὴν ψυχὴν φωτιζόμεναι, αἱ Μυροφόροι τοῖς Ἀποστόλοις εὐηγγελίζοντο. Ἀναγγείλατε ἐν τοῖς ἔθνεσι, τὴν Ἀνάστασιν τοῦ Κυρίου, συνεργοῦντος τοῖς θαύμασι, καὶ παρέχοντος ἡμῖν τὸ μέγα ἔλεος.

Οἱ Ἀναβαθμοὶ, Ἦχος Πλ. α΄
Ἀντίφωνον Α΄

– Ἐν τῷ θλίβεσθαί με Δαυϊτικῶς, ᾄδω σοι Σωτήρ μου. Ῥῦσαί μου τὴν ψυχὴν ἐκ γλώσσης δολίας.
– τοῖς ἐρημικοῖς ζωὴ μακαρία ἐστί, θεϊκῷ ἔρωτι πτερουμένοις.
Δόξα… καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, περικρατεῖται πάντα τὰ ὁρατά τε σὺν τοῖς ἀοράτοις· αὐτοκρατὲς γὰρ ὂν, τῆς Τριάδος ἓν ἐστιν ἀψεύστως.
Ἀντίφωνον Β΄
– Εἰς τὰ ὄρη ψυχὴ ἀρθῶμεν, δεῦρο ἐκεῖσε· ὅθεν βοήθεια ἥκει.
– Δεξιά σου χεὶρ κἀμέ, Χριστὲ ἱπταμένη, σκαιωρίας πάσης περιφυλαξάτω.
Δόξα… καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, θεολογοῦντες φῶμεν· Σὺ εἶ Θεός, ζωή, ἔρως, φῶς, νοῦς, σὺ χρηστότης, σὺ βασιλεύεις εἰς τοὺς αἰῶνας.
Ἀντίφωνον Γ΄
– Ἐπὶ τοῖς εἰρηκόσι μοι· Εἰς τὰς αὐλὰς προσβῶμεν Κυρίου, χαρᾶς πολλῆς πλησθεὶς εὐχὰς ἀναπέμπω.
– Ἐπὶ οἶκον Δαυΐδ, τὰ φοβερὰ τελεσιουργεῖται· πῦρ γὰρ ἐκεῖ φλέγον, ἅπαντα αἰσχρὸν νοῦν.
Δόξα… καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, ζωαρχικὴ ἀξία· ἐξ οὗ πᾶν ζῶον ἐμψυχοῦται, ὡς ἐν Πατρί, ἅμα τε καὶ Λόγῳ.

Προκείμενον
Ἀνάστηθι Κύριε ὁ Θεός μου, ὅτι σὺ βασιλεύεις εἰς τοὺς αἰῶνας.
Στίχ. Ἐξομολογήσομαί σοι, Κύριε, ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου.

ᾨδὴ α’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἵππον καὶ ἀναβάτην,
εἰς θάλασσαν Ἐρυθράν,
ὁ συντρίβων πολέμους,
ἐν ὑψηλῷ βραχίονι,
Χριστὸς ἐξετίναξεν,
Ἰσραὴλ δὲ ἔσωσεν,
ἐπινίκιον ὕμνον ᾄδοντα».

Σὲ ἡ ἀκανθηφόρος, Ἑβραίων συναγωγή, οὐ στοργὴν εὐεργέτα, πρὸς σὲ φυλάξασα, μητρικὴν Χριστὲ ἐστεφάνωσε, τὸν γενάρχην λύοντα, τῆς ἀκάνθης τὸ ἐπιτίμιον.

Ἤγειράς με πεσόντα, τῷ βόθρῳ ἐπικληθείς, ζωοδότα ἀπτώτως, καὶ τῆς ἐμῆς δυσώδους φθορᾶς, Χριστὲ ἀνασχόμενος, ἀπειράστως θείας οὐσίας, μύρῳ με εὐωδίασας.
Θεοτοκίον
Λέλυται ἡ κατάρα, ἡ λύπη πέπαυται· ἡ γὰρ εὐλογημένη, καὶ κεχαριτωμένη, πιστοῖς χαρὰν ἐξανέτειλεν, εὐλογίαν πᾶσιν ἀνθηφοροῦσα, Χριστὸν τοῖς πέρασι.

ᾨδὴ α’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Τῷ σωτῆρι Θεῷ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τῷ βουλήσει Σταυρῷ, προσηλωθέντι σαρκί, καὶ τῆς ἀρχαίας ἀποφάσεως, τὸν διὰ ξύλου πεσόντα ἐλευθερώσαντι, αὐτῷ μόνῳ ᾄσωμεν, ὅτι δεδόξασται.

Τῷ ἐκ τάφου νεκρῷ, ἐξαναστάντι Χριστῷ, καὶ τὸν πεσόντα συνεγείραντι, καὶ συνεδρίᾳ Πατρικῇ κατακοσμήσαντι, αὐτῷ μόνῳ ᾄσωμεν, ὅτι δεδόξασται.
Θεοτοκίον
Ἄχραντε Μήτηρ Θεοῦ, τὸν σαρκωθέντα ἐκ σοῦ, καὶ ἐκ τῶν κόλπων τοῦ Γεννήτορος, μὴ ἐκφοιτήσαντα Θεόν, ἀπαύστως πρέσβευε, πάσης περιστάσεως, σῶσαι οὓς ἔπλασε.

Κανὼν τῆς Ὑπεραγίας Θεοτόκου, οὗ ἡ Ἀκροστιχίς:
Φῶς ἡ τεκοῦσα, φώτισόν με Παρθένε.

ᾨδὴ α’ – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ἵππον καὶ ἀναβάτην ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Φῶς τὸ κατασκηνῶσαν, ἐν σοὶ Πανάχραντε, καὶ φωτίσαν τὸν κόσμον, μαρμαρυγαῖς Θεότητος, Χριστὸν ἐκδυσώπησον, φωτισθῆναι ἅπαντας, τοὺς ὑμνοῦντάς σε Μητροπάρθενε.

Ὡς ὡραϊζομένη, τῷ κάλλει τῶν ἀρετῶν, ἡ κεχαριτωμένη, καλλοποιὸν εὐπρέπειαν, τῇ αἴγλῃ τοῦ Πνεύματος, ὑπεδέξω Πάναγνε, τὸν τὰ σύμπαντα καλλωπίσαντα.

Σὲ πάλαι προτυποῦσα, ἡ βάτος ἡ ἐν Σινᾷ, οὐκ ἐφλέχθη Παρθένε, τῷ πυρὶ ὁμιλήσασα· Παρθένος γὰρ τέτοκας, καὶ παρθένος ἔμεινας, ὑπὲρ ἔννοιαν Μητροπάρθενε.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ὁ πήξας ἐπ’ οὐδενὸς τὴν γῆν τῇ προστάξει σου,
καὶ μετεωρίσας ἀσχέτως βρίθουσαν,
ἐπὶ τὴν ἀσάλευτον Χριστέ, πέτραν τῶν ἐντολῶν σου,
τὴν Ἐκκλησίαν σου στερέωσον,
μόνε ἀγαθὲ καὶ φιλάνθρωπε».

Χολὴν μὲν οἱ ἐκ πέτρας τὸ μέλι θηλάσαντες, τῷ ἐν τῇ ἐρήμῳ τερατουργήσαντι, σοὶ προσενηνόχασι Χριστέ, ὄξος δ’ ἀντὶ τοῦ μάννα, εὐεργεσίαν σοι ἠμείψαντο, παῖδες Ἰσραὴλ οἱ ἀγνώμονες.

Οἱ πάλαι φωτοειδεῖ νεφέλῃ σκεπόμενοι, τὴν ζωὴν ἐν τάφῳ Χριστὲ κατέθεντο, ἀλλ’ αὐτεξουσίως ἀναστάς, πᾶσι πιστοῖς παρέσχες, τὴν μυστικῶς ἐπισκιάζουσαν, ἄνωθεν τοῦ Πνεύματος ἔλλαμψιν.
Θεοτοκίον
Σὺ Μήτηρ Θεοῦ ἀσυνδυάστως γεγένησαι, τοῦ ἐξ ἀκηράτου Πατρὸς ἐκλάμψαντος, ἄνευθεν ὠδίνων μητρικῶν· ὅθεν σε Θεοτόκον, σεσαρκωμένον γὰρ ἐκύησας, Λόγον ὀρθοδόξως κηρύττομεν.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Δυνάμει τοῦ Σταυροῦ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀνέστης ἐκ τοῦ τάφου Χριστέ, φθορᾶς θανάτου λυτρωσάμενος, τοὺς ἀνυμνοῦντας ζωοδότα, τὴν ἑκούσιόν σου σταύρωσιν,

Μυρίσαι σου τὸ σῶμα Χριστέ, αἱ Μυροφόροι κατεπείγοντο, καὶ μὴ εὑροῦσαι ὑπέστρεφον, ἀνυμνοῦσαί σου τὴν ἔγερσιν.
Θεοτοκίον
Ἱκέτευε ἀπαύστως ἁγνή, τὸν σαρκωθέντα ἐκ λαγόνων σου, ῥυσθῆναι πλάνης διαβόλου, τοὺς ὑμνοῦντάς σε Παρθένε ἁγνή.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὁ πήξας ἐπ’ οὐδενός ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἡ κλῖμαξ ᾗ πρὸς ἡμᾶς, κατέβη ὁ Ὕψιστος, τὴν φθαρεῖσαν φύσιν ἐπανορθώσασθαι, σὺ ἀριδηλότατα σεμνή, πᾶσι νῦν καθωράθης· διὰ σοῦ γὰρ ὁ ὑπεράγαθος, κόσμῳ ὁμιλῆσαι ηὐδόκησε.

Τὸ πάλαι προορισθέν, Παρθένε μυστήριον, καὶ πρὸ τῶν αἰώνων προγινωσκόμενον, τῷ πάντα γινώσκοντι Θεῷ, χρόνων νῦν ἐπ’ ἐσχάτων, ἐν τῇ νηδύϊ σου Πανάμωμε, πέρας εἰληφὸς ἀναδέδεικται.

Ἐλύθη ἡ τῆς ἀρᾶς, τῆς πάλαι κατάκρισις, τῇ σῇ μεσιτείᾳ Παρθένε ἄχραντε· ἐπὶ σοὶ γὰρ Κύριος ὀφθείς, πᾶσι τὴν εὐλογίαν, ὡς ὑπεράγαθος ἀνέβλυσε, μόνη τῶν βροτῶν ἐγκαλλώπισμα.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Τὴν θείαν ἐννοήσας σου κένωσιν,
προβλεπτικῶς ὁ Ἀββακούμ,
Χριστὲ ἐν τρόμῳ ἐβόα σοι·
εἰς σωτηρίαν λαοῦ σου,
τοῦ σῶσαι τοὺς χριστούς σου ἐλήλυθας».

Τῆς Μερρᾶς τὰ πικρότατα νάματα, ὡς ἐν εἰκόνι προτυπῶν, τὸν ἄχραντόν σου Σταυρὸν ἀγαθέ, τῆς ἁμαρτίας νεκροῦντα, τὴν γεῦσιν διὰ ξύλου ἐγλύκανας.

Σταυρὸν κατὰ τοῦ ξύλου τῆς γνώσεως, κατὰ γλυκείας ἐδωδῆς, χολὴν Σωτήρ μου προσίεσαι, κατὰ φθορᾶς δὲ θανάτου, τὸ αἷμά σου τὸ θεῖον ἐξέχεας.
Θεοτοκίον
Ἐκτὸς μὲν συναφείας συνέλαβες, ἀδιαφθόρως ἐν γαστρί, καὶ πρὶν ὠδινῆσαι τέτοκας, καὶ μετὰ τόκον Παρθένος, Θεὸν σαρκὶ τεκοῦσα πεφύλαξαι.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Εἰσακήκοα τὴν ἀκοήν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὡς ἐπάγη ἐπὶ γῆς, ἐν τῷ Κρανίῳ ὁ Σταυρός, συνετρίβησαν μοχλοί, καὶ πυλωροὶ αἰώνιοι, καὶ ἐβόησαν· Δόξα τῇ δυνάμει σου Κύριε.

Ὡς κατῆλθεν ὁ Σωτήρ, πρὸς τοὺς δεσμίους ὡς θνητός, συνανέστησαν αὐτῷ οἱ ἀπ’ αἰῶνος θανέντες, καὶ ἐβόησαν· Δόξα τῇ δυνάμει σου Κύριε.
Θεοτοκίον
Ἡ Παρθένος ἔτεκε, καὶ τὰ μητέρων οὐκ ἔγνω, ἀλλὰ μήτηρ μέν ἐστι, παρθένος δὲ διέμεινεν· ἣν ἀνυμνοῦντες, Χαῖρε Θεοτόκε κραυγάζομεν.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Τὴν θείαν ἐννοήσας ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Καρδίᾳ, νῷ, ψυχῇ τε καὶ στόματι, ὁμολογῶν πανευσεβῶς, σὲ Θεοτόκον κυρίως ἁγνή, τὴν σωτηρίαν καρποῦμαι, καὶ σῴζομαι Παρθένε πρεσβείαις σου.

Ὁ κτίσας ἐκ μὴ ὄντων τὰ σύμπαντα, ἐκ σοῦ κτισθῆναι τῆς ἁγνῆς, ὡς εὐεργέτης ηὐδόκησε, πρὸς σωτηρίαν τῶν πίστει, καὶ πόθῳ σε ὑμνούντων Πανάμωμε.

Ὑμνοῦσι τὸν σὸν τόκον Πανάμωμε, οἱ ὑπερκόσμιοι Χοροί, τῇ σωτηρίᾳ γηθόμενοι, τῶν ἀληθῆ Θεοτόκον, φρονούντων σε Παρθένε ἀμόλυντε.

Σὲ ῥάβδον Ἡσαΐας ὠνόμασεν, ἐξ ἧς ἐβλάστησεν ἡμῖν, ὡραῖον ἄνθος Χριστὸς ὁ Θεός, πρὸς σωτηρίαν τῶν πίστει, καὶ πόθῳ προστρεχόντων τῇ σκέπῃ σου.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ὁ ἀναβαλλόμενος φῶς ὡς ἱμάτιον,
πρὸς σὲ ὀρθρίζω, καὶ σοὶ κραυγάζω·
Τὴν ψυχήν μου φώτισον,
τὴν ἐσκοτισμένην, Χριστὲ ὡς μόνος εὔσπλαγχνος».

Ὁ τῆς δόξης Κύριος, ἐν ἀδοξίας μορφῇ, ἐπὶ τοῦ ξύλου ἠτιμωμένος, ἑκουσίως κρέμαται, τὴν θείαν μοι δόξαν, ἀφράστως προμηθούμενος.

Σύ με μετημφίασας, πρὸς ἀφθαρσίαν Χριστέ, φθορᾶς θανάτου ἀδιαφθόρως, τῇ σαρκὶ γευσάμενος, καὶ ἐξανατείλας τοῦ μνήματος τριήμερος.
Θεοτοκίον
Σὺ δικαιοσύνην τε, καὶ ἀπολύτρωσιν ἡμῖν, τεκοῦσα Χριστὸν ἀσπόρως, ἐλευθέραν ἔδρασας ἀρᾶς, Θεοτόκε τὴν φύσιν τοῦ προπάτορος.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὀρθρίζοντες βοῶμέν σοι ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐξέτεινας τὰς χεῖρας Σωτὴρ ἡμῶν, ἐπὶ τοῦ ξύλου πάντας προσκαλούμενος, πρὸς ἑαυτὸν ὡς φιλάνθρωπος.

Ἐσκύλευσας τὸν ᾍδην Σωτὴρ ἡμῶν, τῇ ταφῇ σου, καὶ τῇ Ἀναστάσει σου, χαρᾶς τὰ πάντα ἐπλήρωσας.
Θεοτοκίον
Παρθένον μετὰ τόκον ὑμνοῦμέν σε, Θεοτόκε· σὺ γὰρ τὸν Θεὸν Λόγον, σαρκὶ τῷ κόσμῳ ἐκύησας.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὁ ἀναβαλλόμενος φῶς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἅπαντες Προφῆταί σε σαφῶς προήγγειλαν, γενησομένην Θεοῦ Μητέρα, Θεοτόκε πάνσεμνε· μόνη γὰρ εὑρέθης ἁγνή, τελείως ἄμωμος.

Φωτεινὴν νεφέλην σε τοῦ ζῶντος ὕδατος, ἡμῖν τὸν ὄμβρον τῆς ἀφθαρσίας, τὸν Χριστὸν ὀμβρήσασαν, τοῖς ἀπεγνωσμένοις, σεμνὴ ἐπιγινώσκομεν.

Ὡς πλησίον ὅλην σε καλὴν καὶ ἄμωμον, ἐσφραγισμένην τῇ παρθενίᾳ, καθαρῶς ἠγάπησεν, ἐν σοὶ ὁ σκηνώσας Θεός, ὡς μόνος εὔσπλαγχνος.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Μαινομένην κλύδωνι,
ψυχοφθόρῳ Δεσπότα Χριστέ,
τῶν παθῶν τὴν θάλασσαν κατεύνασον,
καὶ ἐκ φθορᾶς, ἀνάγαγε με ὡς εὔσπλαγχνος».

Εἰς φθορὰν κατώλισθεν, ὁ Γενάρχης, Δέσποτα Χριστέ, παρηκόου βρώσεως γευσάμενος, καὶ πρὸς ζωὴν ἀνῆκται διὰ τοῦ πάθους σου.

Ἡ ζωὴ κατήντησας, πρὸς τὸν ᾍδην, Δέσποτα Χριστέ, καὶ φθορὰ τῷ φθείραντι γενόμενος, διὰ φθορᾶς ἐπήγασας τὴν Ἀνάστασιν.
Θεοτοκίον
Ἡ Παρθένος ἔτεκε, καὶ τεκοῦσα, ἔμεινεν ἁγνή, ἐν χερσὶ τὸν φέροντα τὰ σύμπαντα, ὡς ἀληθῶς παρθένος Μήτηρ βαστάσασα.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ἐκύκλωσέ με ἄβυσσος ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐξέτεινας παλάμας σου, συνάγων μακρὰν διεστῶτά σου, ἐθνῶν τὰ συστήματα, Χριστὲ ὁ Θεὸς ἡμῶν, τῷ ζωηφόρῳ Σταυρῷ σου ὡς φιλάνθρωπος.

Ἐσκύλευσας τὸν θάνατον, καὶ πύλας τοῦ ᾍδου συνέτριψας. Ἀδὰμ δὲ ὁ δέσμιος, λυθεὶς ἀνεβόα σοι· Διέσωσέ με ἡ δεξιά σου Κύριε.
Θεοτοκίον
Βάτον σε ἀκατάφλεκτον, καὶ ὄρος καὶ Κλίμακα ἔμψυχον, καὶ Πύλην οὐράνιον, ἀξίως δοξάζομεν, Μαρία ἔνδοξε, ὀρθοδόξων καύχημα.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Μαινομένην κλύδωνι ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τοῦ παντὸς ὁ αἴτιος, καὶ τὸ εἶναι, πᾶσι παρασχών, ὡς αἰτίαν ἔσχηκε, σαρκούμενος τὸ καθ’ ἡμᾶς, σὲ Θεομῆτορ πανάμωμε.

Ἰαμάτων Δέσποινα, ψυχοτρόφων, βρύουσαν πηγήν, τοῖς πιστῶς προστρέχουσι, τῇ σκέπῃ σου τῇ εὐκλεεῖ, γινώσκομέν σε Πανάμωμε.

Σωτηρίας αἴτιον, ζωοδότην, τέτοκας ἡμῖν, αἰωνίαν λύτρωσιν, δωρούμενον τοῖς ἀληθῆ, σὲ Θεοτόκον κηρύττουσι.

Κοντάκιον
Ἦχος πλ. α΄
Μιμητὴς ὑπάρχων ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Πρὸς τὸν ᾍδην Σωτήρ μου συγκαταβέβηκας, καὶ τὰς πύλας συντρίψας ὡς παντοδύναμος, τοὺς θανόντας ὡς Κτίστης συνεξανέστησας, καὶ θανάτου τὸ κέντρον Χριστὲ συνέτριψας, καὶ Ἀδὰμ τῆς κατάρας ἐρρύσω Φιλάνθρωπε· διὸ πάντες σοι κράζομεν· Σῶσον ἡμᾶς Κύριε.
Ὁ Οἶκος
Ἀκούσασαι αἱ Γυναῖκες τοῦ Ἀγγέλου τὰ ῥήματα, ἀπεβάλοντο τὸν θρῆνον, προσχαρεῖς γενόμεναι, καὶ σύντρομοι τὴν Ἀνάστασιν ἔβλεπον, καὶ ἰδοὺ Χριστὸς προσήγγισεν αὐταῖς, λέγων τό· Χαίρετε, θαρσεῖτε, ἐγὼ τὸν κόσμον νενίκηκα, καὶ τοὺς δεσμίους ἐρρυσάμην· σπουδάσατε οὖν πρὸς τοὺς Μαθητάς, ἀπαγγέλλουσαι αὐτοῖς, ὅτι προάγω ὑμᾶς, ἐν τῇ πόλει Γαλιλαίᾳ τοῦ κηρῦξαι. Διὸ πάντες σοι κράζομεν· Σῶσον ἡμᾶς Κύριε.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ὁ ὑπερυψούμενος,
τῶν Πατέρων Κύριος,
τὴν φλόγα κατέσβεσε,
τοὺς Παῖδας ἐδρόσισε,
συμφώνως μελῳδοῦντας·
Ὁ Θεὸς εὐλογητὸς εἶ».

Σάρκα περιθέμενος, ὡς ἀγκίστρῳ δέλεαρ, τῇ θείᾳ δυνάμει σου, τὸν ὄφιν καθείλκυσας, ἀνάγων τοὺς βοῶντας· ὁ Θεὸς εὐλογητὸς εἶ.

Ὁ τῆς γῆς τὴν ἄπλετον, οὐσιώσας σύστασιν, ἐν τάφῳ καλύπτεται, σαρκὶ ὁ ἀχώρητος, ᾧ πάντες μελῳδοῦμεν· ὁ Θεὸς εὐλογητὸς εἶ.
Θεοτοκίον
Μίαν μὲν ὑπόστασιν, ἐν δυσὶ ταῖς φύσεσι, Πανάμωμε τέτοκας, Θεῷ ὃν σωματούμενον, πάντες μελῳδοῦμεν· ὁ Θεὸς εὐλογητὸς εἶ.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὁ ἐν καμίνῳ πυρός ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ διὰ ξύλου Σταυροῦ, τὴν τῶν εἰδώλων λύσας πλάνην, εὐλογητὸς ὁ Θεός, ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.

Ὁ ἀναστὰς ἐκ νεκρῶν, καὶ τοὺς ἐν ᾍδῃ συνεγείρας, εὐλογητὸς ὁ Θεός, ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.
Θεοτοκίον
Ὁ ἐκ Παρθένου τεχθείς, καὶ Θεοτόκον ταύτην δείξας, εὐλογητὸς ὁ Θεός, ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὁ ὑπερυψούμενος ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ ἀπεριόριστος, διαμείνας ἄτρεπτος, σαρκὶ καθ’ ὑπόστασιν, ἡνώθη ὡς εὔσπλαγχνος, ἐν σοὶ τῇ Παναγίᾳ, ὁ μόνος εὐλογημένος.

Νύμφην σε πανάμωμον, Θεοτόκε Δέσποινα, συμφώνως δοξάζομεν, καὶ θρόνον τοῦ Κτίστου σου, ᾧ πάντες μελῳδοῦμεν· ὁ Θεὸς εὐλογητὸς εἶ.

Μήτηρ τοῦ Παντάνακτος, ἁγνισθεῖσα Πνεύματι, Παρθένε γεγένησαι, τοῦ σὲ πλαστουργήσαντος, ᾧ πάντες μελῳδοῦμεν· ὁ Θεὸς εὐλογητὸς εἶ.

Ἔσωσέ με Κύριος, Θεομῆτορ ἄχραντε, σαρκὸς περιβόλαιον, ἐκ σοῦ περιθέμενος, ᾧ πάντες μελῳδοῦμεν· ὁ Θεὸς εὐλογητὸς εἶ.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Σοὶ τῷ παντουργῷ, ἐν τῇ καμίνῳ Παῖδες,
παγκόσμιον πλέξαντες, χορείαν ἔμελπον·
Πάντα τὰ ἔργα, τὸν Κύριον ὑμνεῖτε,
καὶ ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας».

Σὺ τὸ θελητόν, τοῦ σωτηρίου πάθους, ἀπηύξω ποτήριον, ὥσπερ ἀβούλητον, δύο θελήσεις· δυσὶ γὰρ καταλλήλαις, φέρεις ταῖς οὐσίαις, Χριστὲ εἰς τοὺς αἰῶνας.

Σοῦ τοῦ παντουργοῦ, τῇ καταβάσει ᾍδης, Χριστὲ καταγέλαστος, γεγονὼς ἤμεσε, πάντας τοὺς πάλαι, τῇ πλάνῃ νεκρωθέντας, σὲ ὑπερυψοῦντας, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.
Θεοτοκίον
Σὲ τὴν ὑπὲρ νοῦν, θεανδρικῶς τῷ λόγῳ, τεκοῦσαν τὸν Κύριον, καὶ παρθενεύουσαν, πάντα τὰ ἔργα, Παρθένε εὐλογοῦμεν, καὶ ὑπερυψοῦμεν, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Τὸν ἐκ Πατρὸς πρὸ αἰώνων ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸν ἐν Σταυρῷ ἑκουσίως, τὰς παλάμας ἐκπετάσαντα, καὶ τὰ δεσμὰ τοῦ θανάτου διαρρήξαντα, Χριστὸν τὸν Θεόν, ἱερεῖς ὑμνεῖτε, λαὸς ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τούς αἰῶνας.

Τὸν ὡς νυμφίον ἐκ τάφου, ἀνατείλαντα Χριστὸν τὸν Θεόν, καὶ Μυροφόροις ὀφθέντα, καὶ χαρὰν αὐταῖς φθεγξάμενον· Ἱερεῖς ὑμνεῖτε, λαὸς ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.
Θεοτοκίον
Τῶν Χερουβεὶμ ὑπερτέρα, ἀνεδείχθης Θεοτόκε ἁγνή, ἐν τῇ γαστρί σου τὸν τούτοις, ἐποχούμενον βαστάσασα, ὃν σὺν Ἀσωμάτοις, βροτοὶ δοξολογοῦμεν, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ η’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Σοὶ τῷ παντουργῷ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Πέπαυται τανῦν, ἡ προπατόρων λύπη, χαρὰν τεξαμένης σου, τῆς Θεομήτορος· ὅθεν ἀπαύστως, ὑμνοῦμέν σε Παρθένε, καὶ ὑπερυψοῦμεν, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾌδει σὺν ἡμῖν, τῶν Ἀσωμάτων δῆμος, Παρθένε τὸν τόκον σου τὸν ἀκατάληπτον, μίαν χορείαν, στησάμενοι σὺν πόθῳ, καὶ ὑπερυψοῦντες, αὐτὸν εἰς τοὺς αἰῶνας.

Ῥεῖθρον διαυγές, ἀθανασίας Κόρη, ἐκ σοῦ ἐξελήλυθεν ὁ πάντων Κύριος, ῥύπον ἐκπλύνων, τῶν πίστει σε ὑμνούντων, καὶ ὑπερυψούντων, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Θεῖον ἀληθῶς, καὶ φωτοφόρον θρόνον, καὶ πλάκα τῆς χάριτος, ὁμολογοῦμέν σε, Λόγον Παρθένε, Πατρὸς ὡς δεξαμένην, ὃν ὑπερυψοῦμεν, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἡσαΐα χόρευε,
ἡ Παρθένος ἔσχεν ἐν γαστρί,
καὶ ἔτεκεν υἱὸν τὸν Ἐμμανουήλ,
Θεόν τε καὶ ἄνθρωπον,
ἀνατολὴ ὄνομα αὐτῷ,
ὂν μεγαλύνοντες,
τὴν Παρθένον μακαρίζομεν».

Τὸν πεσόντα ἄνθρωπον, ἀνεδέξω Δέσποτα Χριστέ, ἐκ μήτρας παρθενικῆς, ὅλος συναφθείς, μόνος ἁμαρτίας δέ, μὴ μετασχών, ὅλον ἐκ φθορᾶς, σὺ ἠλευθέρωσας, τοῖς ἀχράντοις σου παθήμασι.

Θεορρήτῳ αἵματι, κενωθέντι Δέσποτα Χριστέ, ἐκ σῆς ἀχράντου πλευρᾶς, καὶ ζωοποιοῦ, θυσία μὲν πέπαυται, εἰδωλική, πᾶσα δὲ ἡ γῆ, σοῦ τῆς αἰνέσεως, τὴν θυσίαν ἀναφέρομεν.
Θεοτοκίον
Οὐ Θεὸν ἀσώματον, οὐδὲ πάλιν ἄνθρωπον ψιλόν, προήγαγεν ἡ ἁγνή, Κόρη καὶ σεμνή, ἀλλ’ ἄνθρωπον τέλειον, καὶ ἀψευδῆ, τέλειον Θεόν, ὃν μεγαλύνομεν, σὺν Πατρὶ τε καὶ τῷ Πνεύματι.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Σὲ τὴν ὑπὲρ νοῦν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Σὲ τὸν ἐν Σταυρῷ, τὰ πάθη δεξάμενον, καὶ θανάτῳ συντρίψαντα τοῦ ᾍδου τὴν δύναμιν, οἱ πιστοὶ ὀρθοδόξως μεγαλύνομεν.

Σὲ τὸν ἀναστάντα, ἐκ τάφου τριήμερον, καὶ τὸν ᾍδην σκυλεύσαντα, καὶ κόσμον φωτίσαντα, οἱ πιστοὶ ὁμοφρόνως μεγαλύνομεν.
Θεοτοκίον
Χαῖρε Θεοτόκε, Μήτηρ Χριστοῦ τοῦ Θεοῦ, ὃν ἐκύησας αἴτησαι, πταισμάτων τὴν ἄφεσιν, δωρηθῆναι τοῖς πίστει ἀνυμνοῦσί σε.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος πλ. α΄
Ἡσαΐα χόρευε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐξ ἁγνῶν αἱμάτων σου, ἐτυρώθη σάρξ ὑπερφυῶς, τῷ πάντων Δημιουργῷ, καὶ μονογενεῖ, Υἱῷ τοῦ Γεννήτορος, οὐκ ἐξ ἀνδρός, ἄνευ δὲ σπορᾶς, ἔννους καὶ ἔμψυχος, Θεοτόκε ἀειπάρθενε.

Νεμομένην ἔστησας, τοῦ θανάτου ἄσχετον ὁρμήν, γεννήσασα σαρκικῶς, ὄντως ὑπὲρ νοῦν, ζωὴν τὴν αἰώνιον· ᾗ προσβαλών, στόματι πικρῷ, ᾍδης κατήργηται, Παναγία Μητροπάρθενε.

Ἐν θρόνῳ καθήμενος, ὁ Υἱός σου τῷ δεσποτικῷ, χρυσοῖς σε ἐν κροσσωτοῖς, θείαις ἀρεταῖς, φαιδρῶς διαλάμπουσαν, ἐκ δεξιῶν, ἔστησεν αὐτοῦ, νέμων τὰ αἴσια, ὡς Μητρί σοι Παναμώμητε.

ΑΙΝΟΙ
Στιχ. Τοῦ ποιῆσαι ἐν αὐτοῖς κρῖμα ἔγγραπτον. Δόξα αὕτη ἔσται πᾶσι τοῖς ὁσίοις αὐτοῦ.
Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου, Ἦχος πλ. α΄
Κύριε, ἐσφραγισμένου τοῦ τάφου ὑπὸ τῶν παρανόμων, προῆλθες ἐκ τοῦ μνήματος, καθὼς ἐτέχθης ἐκ τῆς Θεοτόκου, οὐκ ἔγνωσαν πῶς ἐσαρκώθης, οἱ ἀσώματοί σου Ἄγγελοι, οὐκ ᾔσθοντο πότε ἀνέστης, οἱ φυλάσσοντές σε στρατιῶται· ἀμφότερα γὰρ ἐσφράγισται τοῖς ἐρευνῶσι, πεφανέρωται δὲ τὰ θαύματα, τοῖς προσκυνοῦσιν, ἐν πίστει τὸ μυστήριον· ὃ ἀνυμνοῦσιν, ἀπόδος ἡμῖν ἀγαλλίασιν, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
ΨΑΛΜΟΣ ΡΝ’ (150)
Στιχ.
 Αἰνεῖτε τὸν Θεὸν ἐν τοῖς Ἁγίοις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν στερεώματι τῆς δυνάμεως αὐτοῦ.

Κύριε, τοὺς μοχλοὺς τοὺς αἰωνίους συντρίψας, καὶ δεσμὰ διαρρήξας, τοῦ μνήματος ἀνέστης, καταλιπὼν σου τὰ ἐντάφια, εἰς μαρτύριον τῆς ἀληθοῦς τριημέρου ταφῆς σου, καὶ προῆγες ἐν τῇ Γαλιλαία, ὁ ἐν σπηλαίῳ τηρούμενος. Μέγα σου τὸ ἔλεος, ἀκατάληπτε Σωτήρ, ἐλέησον ἡμᾶς.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐπὶ ταῖς δυναστείαις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν κατὰ τὸ πλῆθος τῆς μεγαλωσύνης αὐτοῦ.
Κύριε, αἱ Γυναῖκες ἔδραμον ἐπὶ τὸ μνῆμα, τοῦ ἰδεῖν σε τὸν Χριστόν, τὸν δι’ ἠμᾶς παθόντα· καὶ προσελθοῦσαι, εὗρον Ἄγγελον ἐπὶ τὸν λίθον καθήμενον, τῷ φόβῳ κυλισθέντα· καὶ πρὸς αὐτὰς ἐβόησε λέγων· Ἀνέστη ὁ Κύριος, εἴπατε τοῖς μαθηταῖς, ὅτι ἀνέστη ἐκ νεκρῶν, ὁ σῴζων τὰς ψυχὰς ἡμῶν.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ἤχῳ, σάλπιγγος, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ψαλτηρίῳ καὶ κιθάρᾳ.
Κύριε, ὥσπερ ἐξῆλθες ἐσφραγισμένου τοῦ τάφου, οὕτως εἰσῆλθες καὶ τῶν θυρῶν κεκλεισμένων, πρὸς τοὺς μαθητάς σου, δεικνύων αὐτοῖς τὰ τοῦ σώματος πάθη, ἅπερ κατεδέξω Σωτὴρ μακροθυμήσας, ὡς ἐκ σπέρματος Δαυΐδ, μώλωπας ὑπήνεγκας, ὡς Υἱὸς δὲ τοῦ Θεοῦ, κόσμον ἠλευθέρωσας. Μέγα σου τὸ ἔλεος, ἀκατάληπτε Σωτήρ, ἐλέησον ἡμᾶς.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν τυμπάνῳ καὶ χορῷ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν χορδαῖς καὶ ὀργάνῳ,
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά, Ἦχος πλ. α΄
Κύριε, ὁ Βασιλεὺς τῶν αἰώνων, καὶ Ποιητὴς τῶν ἁπάντων, ὁ δι’ ἡμᾶς σταύρωσιν, καὶ ταφὴν σαρκὶ καταδεξάμενος, ἵνα ἡμᾶς τοῦ ᾍδου ἐλευθερώσῃς πάντας, σὺ εἶ ὁ Θεὸς ἡμῶν, ἐκτός σου ἄλλον οὐκ οἴδαμεν.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις εὐήχοις, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις ἀλαλαγμοῦ. Πᾶσα πνοὴ αἰνεσάτω τὸν Κύριον.
Κύριε, τὰ ὑπερλάμποντά σου θαύματα τίς διηγήσεται; ἢ τίς ἀναγγελεῖ τὰ φρικτά σου μυστήρια; ἐνανθρωπήσας γὰρ δι’ ἡμᾶς, ὡς αὐτὸς ἠθέλησας, τὸ κράτος ἐφανέρωσας τῆς δυνάμεώς σου· ἐν γὰρ τῷ Σταυρῷ σου, τῷ Λῃστῇ Παράδεισον ἤνοιξας, καὶ ἐν τῇ Ταφῇ σου, τοὺς μοχλοὺς τοῦ ᾍδου συνέτριψας, καὶ ἐν τῇ Ἀναστάσει σου, τὰ σύμπαντα ἐπλούτισας. Εὔσπλαγχνε δόξα σοι.
Στιχ. Ἀνάστηθι, Κύριε, ὁ Θεός μου, ὑψωθήτω ἡ χείρ σου, μὴ ἐπιλάθῃ τῶν πενήτων σου εἰς τέλος.
Μυροφόροι γυναῖκες, τὸν τάφον σου καταλαβοῦσαι, λίαν πρωΐ, ἐπεζήτουν σε μυρίσαι τὸν Ἀθάνατον Λόγον καὶ Θεόν, καὶ τοῦ Ἀγγέλου τοῖς ῥήμασιν ἐνηχηθεῖσαι, ὑπέστρεφον ἐν χαρᾷ, τοῖς Ἀποστόλοις μηνῦσαι ἐμφανῶς· ὅτι ἀνέστης ἡ ζωὴ τῶν ἁπάντων, καὶ παρέχεις τῷ κόσμῳ ἱλασμόν, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Στιχ. Ἐξομολογήσομαί σοι, Κύριε, ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου, διηγήσομαι πάντα τὰ θαυμάσιά σου.
Τοῦ θεοδέγμονος τάφου, πρὸς τοὺς Ἰουδαίους οἱ φύλακες ἔλεγον· Ὢ τῆς ὑμῶν ματαιόφρονος συμβουλῆς! φυλάττειν τὸν ἀπερίγραπτον δοκιμάσαντες, μάτην ἐκοπιάσατε, κρῦψαι τὴν Ἀνάστασιν τοῦ σταυρωθέντος βουλόμενοι, τρανῶς ἐφανερώσατε. Ὢ τοῦ ὑμῶν ματαιόφρονος συνεδρίου! Τί πάλιν κρῦψαι συμβουλεύεσθε, ὃ οὐ κρύπτεται; μᾶλλον δὲ παρ’ ἡμῶν ἀκούσατε, καὶ πιστεῦσαι θελήσατε τῶν γενομένων τὴν ἀλήθειαν. Ἄγγελος ἀστραπηφόρος, οὐρανόθεν κατελθών, τὸν λίθον ἀπεκύλισεν, οὐ τῷ φόβῳ νεκρώσει συνεσχέθημεν, καὶ φωνήσας ταῖς κραταιόφροσι Μυροφόροις, ἔλεγε γυναιξίν· οὐχ ὁρᾶτε τῶν φυλάκων τὴν νέκρωσιν, καὶ τῶν σφραγίδων τὴν διάλυσιν, τοῦ ᾍδου τε τὴν κένωσιν; Τί τὸν τὸ νῖκος τοῦ ᾍδου, καταργήσαντα, καὶ τοῦ θανάτου τὸ κέντρον συντρίψαντα, ὡς θνητὸν ἐπιζητεῖτε; Εὐαγγελίσασθε δὲ ταχὺ πορευθεῖσαι τοῖς Ἀποστόλοις τὴν Ἀνάστασιν, ἀφόβως κραυγάζουσαι· Ὄντως ἀνέστη ὁ Κύριος, ὁ ἔχων τὸ μέγα ἔλεος.

ΘΕΙΑ ΛΕΙΤΟΥΡΓΙΑ

Ἦχος πλ. α’
Οἱ Μακαρισμοὶ
 ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ

Μακάριοι οἱ ἐλεήμονες, ὅτι αὐτοὶ ἐλεηθήσονται.
Ὁ Λῃστὴς ἐν τῷ Σταυρῷ,
Θεὸν εἶναί σε πιστεύσας Χριστέ,
ὡμολόγησέ σε εἰλικρινῶς ἐκ καρδίας.
Μνήσθητί μου Κύριε βοῶν, ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοι οἱ καθαροὶ τῇ καρδίᾳ ὅτι αὐτοὶ τὸν Θεὸν ὄψονται.
Τὸν ἐν τῷ ξύλῳ τοῦ Σταυροῦ, ζωὴν ἀνθήσαντα τῷ γένει ἡμῶν, καὶ ξηράναντα τὴν ἐκ τοῦ ξύλου κατάραν, ὡς Σωτῆρα καὶ Δημιουργόν, συμφώνως ὑμνήσωμεν.
Μακάριοι οἱ εἰρηνοποιοί, ὅτι αὐτοὶ υἱοὶ Θεοῦ κληθήσονται.
Τῷ θανάτῳ σου Χριστέ, θανάτου ἔλυσας τὴν δύναμιν, καὶ συνήγειρας τοὺς ἀπ’ αἰῶνος θανέντας, σὲ ὑμνοῦντας τόν, ἀληθινὸν Θεόν, καὶ Σωτῆρα ἡμῶν.
Μακάριοι οἱ δεδιωγμένοι ἕνεκεν δικαιοσύνης, ὅτι αὐτῶν ἐστιν ἡ βασιλεία τῶν οὐρανῶν.
Ἐπὶ τὸ μνῆμά σου Χριστέ, παραγενόμεναι Γυναῖκες σεμναί, ἐπεζήτουν σε ζωοδότα μυρίσαι, καὶ ὤφθη ταύταις Ἄγγελος βοῶν· Ἀνέστη ὁ Κύριος.
Μακάριοί ἐστε ὅταν ὀνειδίσωσιν ὑμᾶς, καὶ διώξωσι, καὶ εἴπωσι πᾶν πονηρὸν ῥῆμα καθ΄ὑμῶν ψευδόμενοι ἕνεκεν ἐμοῦ.
Σταυρωθέντος σου Χριστέ, ἐν μέσῳ δύο καταδίκων λῃστῶν, ὁ μὲν εἷς βλασφημῶν σε, κατεκρίθη δικαίως, ὁ δὲ ἄλλος σε ὁμολογῶν, Παράδεισον ᾤκησε.
Χαίρετε καὶ ἀγαλλιᾶσθε, ὅτι ὁ μισθὸς ὑμῶν πολὺς ἐν τοῖς οὐρανοῖς.
Τῶν Ἀποστόλων τῷ χορῷ, παραγενόμεναι Γυναῖκες σεμναί, ἀνεβόησαν· ὁ Χριστὸς ἀνέστη, ὡς Δεσπότην καὶ Δημιουργόν, αὐτὸν προσκυνήσωμεν.
Δόξα…
Τριὰς ἀμέριστε Μονάς, ἡ παντουργὸς καὶ παντοδύναμος, ὁ Πατήρ, ὁ Υἱός, καὶ τὸ ἅγιον Πνεῦμα, σὲ ὑμνοῦμεν τὸν ἀληθινὸν Θεόν, καὶ Σωτῆρα ἡμῶν.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Χαῖρε ἔμψυχε ναὲ Θεοῦ, καὶ πύλη ἀδιόδευτε, χαῖρε ἄφλεκτε καὶ πυρίμορφε θρόνε, χαῖρε Μήτηρ τοῦ Ἐμμανουήλ, Χριστοῦ τοῦ Θεοῦ ἡμῶν.