Октоїх, глас 4, неділя

ГражданскийЦерковнославянскийУкраїнськоюГрецькою

 

Глас 4

Суббота

В суббо́ту ве́чера

на ма́лей вече́рни, на Го́споди воззва́х, стихи́ры воскре́сны 3, повторя́юще пе́рвую. Гла́с 4:

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Животворя́щему Твоему́ Кресту́, непреста́нно кла́няющеся, Христе́ Бо́же, тридне́вное Воскресе́ние Твое́ сла́вим: те́м бо обнови́л еси́ истле́вшее челове́ческое естество́, Всеси́льне, и и́же на небеса́ восхо́д обнови́л еси́ на́м, я́ко еди́н Бла́г и Человеколю́бец. [Два́жды.]

Дре́ва преслуша́ния запреще́ние разреши́л еси́, Спа́се, на дре́ве кре́стнем во́лею пригвозди́вся, и во а́д соше́д, Си́льне, сме́ртныя у́зы я́ко Бо́г растерза́л еси́. Те́мже кла́няемся е́же из ме́ртвых Твоему́ Воскресе́нию, ра́достию вопию́ще: всеси́льне Го́споди, сла́ва Тебе́.

Врата́ а́дова сокруши́л еси́, Го́споди, и Твое́ю сме́ртию сме́ртное ца́рство разруши́л еси́: ро́д же челове́ческий от истле́ния свободи́л еси́, живо́т и нетле́ние ми́ру дарова́в, и ве́лию ми́лость.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен, догма́тик. Гла́с 4:

Без се́мене зачала́ еси́ и родила́ еси́ неизрече́нно, Низложи́вшаго си́льныя от престо́л, и Вознося́щаго смире́нныя, и Воздвиза́ющаго ро́г ве́рных Свои́х, сла́вящих Христо́в Кре́ст и погребе́ние, и сла́вное Воскресе́ние. Те́мже Тя́, Богоро́дице, Хода́таицу толи́ких бла́г немо́лчными пе́сньми ублажа́ем, я́ко моля́щуюся при́сно, е́же спасти́ся душа́м на́шым.

Та́же, Све́те ти́хий: Посе́м проки́мен: Госпо́дь воцари́ся: три́жды. Сти́х: Облече́ся Госпо́дь в си́лу, и препоя́сася. Та́же, Сподо́би, Го́споди, в ве́чер се́й: Иере́й же ектении́ не глаго́лет, но пое́м.

На стихо́вне стихи́ру воскре́сну, гла́с 4:

Го́споди возше́д на Кре́ст, пра́деднюю на́шу кля́тву потреби́л еси́, и соше́д во а́д, ве́чныя у́зники свободи́л еси́, нетле́ние да́руя челове́ческому ро́ду: сего́ ра́ди пою́ще сла́вим животворя́щее и спаси́тельное Твое́ воста́ние.

Та́же стихи́ры подо́бны Пресвяты́я Богоро́дицы.

Подо́бен: Зва́нный свы́ше:

Сти́х: Помяну́ и́мя Твое́ во вся́ком ро́де и ро́де.

Из Безнача́льна Отца́ Сы́н безле́тно, низхожде́ния ра́ди и спасе́ния челове́ков, Бо́г Челове́к бы́сть, да пода́ст первозда́нному ны́не ра́й: тогда́ и все́ естество́ изба́вится от пре́лести зми́евы, и о́браз па́дший спасе́т, я́ко Благопремени́тель: отню́дуже Ма́терь соде́ла Невесторо́дицу Чи́сту я́ко нескве́рну, Ю́же я́ко агки́ру вси́, и приста́нище ублажа́ем.

Сти́х: Слы́ши, Дщи́, и ви́ждь, и приклони́ у́хо Твое́.

Воплоще́нна Созда́теля все́х, име́ла еси́ во утро́бе Твое́й, Богоблаже́нная, вообрази́вшаго Челове́ка, пре́жде па́дшаго преступле́нием змии́ным: Бо́га бо родила́ еси́ пло́тию несказа́нно на́м, и из тле́ния свободи́ла еси́ естество́ все́ обетша́вшее, Рождество́м Твои́м, те́мже пое́м и сла́вим Твою́ благода́ть Де́во Безневе́стная, моли́тися не преста́й, спасти́ся душа́м на́шым.

Сти́х: Лицу́ Твоему́ помо́лятся бога́тии лю́дстии.

Да Твоея́ все́м мно́жество ми́лости и бла́гости откры́еши на́м неопредели́мую пучи́ну, грехи́ рабо́в Твои́х вся́ загла́ди: и́маши бо, Всенепоро́чная, я́ко Ма́ти су́щи Бо́жия, вла́сть созда́ния, и во́диши вся́, я́ко хо́щеши, си́лою Твое́ю: и́бо благода́ть Ду́ха Свята́го я́ве все́льшаяся в Тя́, соде́йствует Ти́ во все́м при́сно, Всеблаже́ннейшая.

Сла́ва, и ны́не: И́же со Отце́м и Ду́хом славосло́вимый Сы́н, в вы́шних от Серафи́мов первосозда́ннаго па́ки обнови́ти хотя́, всего́ Себе́ истощи́ неизрече́нно во утро́бе Твое́й, Богоро́дице Всепе́тая: и из Тебе́ возсия́вый, просвети́ всего́ ми́ра Божество́м, изба́вивый от идолонеи́стовства, и Собо́ю обожи́вый, на небеса́ возведе́ челове́чество, Христо́с Бо́г и Спа́с ду́ш на́ших.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е. Тропа́рь: Све́тлую Воскресе́ния про́поведь: Богоро́дичен: Е́же от ве́ка утае́ное: Ектениа́ и отпу́ст.

В суббо́ту на вели́цей вече́рни

на Го́споди, воззва́х, стихи́ры воскре́сны, гла́с 4.

Сти́х: Изведи́ из темни́цы ду́шу мою́, испове́датися и́мени Твоему́.

Животворя́щему Твоему́ Кресту́, непреста́нно кла́няющеся, Христе́ Бо́же, тридне́вное Воскресе́ние Твое́ сла́вим: те́м бо обнови́л еси́ истле́вшее челове́ческое естество́, Всеси́льне, и и́же на небеса́ восхо́д обнови́л еси́ на́м, я́ко еди́н Бла́г и Человеколю́бец.

Сти́х: Мене́ жду́т пра́ведницы, до́ндеже возда́си мне́.

Дре́ва преслуша́ния запреще́ние разреши́л еси́, Спа́се, на Дре́ве кре́стнем во́лею пригвозди́вся, и во а́д соше́д, Си́льне, сме́ртныя у́зы я́ко Бо́г растерза́л еси́. Те́мже кла́няемся е́же из ме́ртвых Твоему́ Воскресе́нию, ра́достию вопию́ще: всеси́льне Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: Из глубины́ воззва́х к Тебе́, Го́споди, Го́споди, услы́ши гла́с мо́й.

Врата́ а́дова сокруши́л еси́, Го́споди, и Твое́ю сме́ртию сме́ртное ца́рство разруши́л еси́: ро́д же челове́ческий от истле́ния свободи́л еси́, живо́т и нетле́ние ми́ру дарова́в, и ве́лию ми́лость.

И́ны стихи́ры, творе́ние Анато́лиево.

Сти́х: Да бу́дут у́ши Твои́ вне́млюще гла́су моле́ния моего́.

Прииди́те воспои́м, лю́дие, Спа́сово тридне́вное воста́ние, и́мже изба́вихомся а́довых нереши́мых у́з: и нетле́ние и жи́знь вси́ восприя́хом зову́ще: распны́йся, и погребы́йся, и воскресы́й, спаси́ ны Воскресе́нием Твои́м, Еди́не Человеколю́бче.

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т; я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

А́нгели и челове́цы, Спа́се, Твое́ пою́т тридне́вное Воста́ние, и́мже озари́шася вселе́нныя концы́, и рабо́ты вра́жия вси́ изба́вихомся, зову́ще: Животво́рче Всеси́льне Спа́се, спаси́ ны Воскресе́нием Твои́м, Еди́не Человеколю́бче.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́ потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

Врата́ ме́дная сте́рл еси́, и вереи́ сокруши́л еси́, Христе́ Бо́же, и ро́д челове́ческий па́дший воскреси́л еси́. Сего́ ра́ди согла́сно вопие́м: Воскресы́й из ме́ртвых, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Го́споди, е́же от Отца́ Твое́ Рождество́, безле́тно е́сть и присносу́щно: е́же от Де́вы воплоще́ние, неизрече́нно челове́ком и несказа́нно: и е́же во а́д соше́ствие стра́шно диа́волу и а́ггелом его́: сме́рть бо попра́в, тридне́вен воскре́сл еси́, нетле́ние подава́я челове́ком, и ве́лию ми́лость.

И́ны стихи́ры Богоро́дице, Па́вла Аморре́йскаго. Гла́с 8.

Подо́бен: О пресла́внаго чудесе́!

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у него́ избавле́ние: и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний его́.

Тебе́ ве́рным покро́в показа́, и́же вся́ческих Бо́г, вопло́щься от крове́й Твои́х, Богоро́дице Всечи́стая, и предста́тельницу и побо́рницу су́щым в ну́ждах и обстоя́ниих, и в бу́ри приста́нище благоути́шное: Ты́ у́бо спаси́ от вся́кия ско́рби и туги́, все́х притека́ющих к Боже́ственному покро́ву Твоему́.

Сти́х: Хвали́те Го́спода вси́ язы́цы, похвали́те его́ вси́ лю́дие.

Да прославля́ю и почита́ю, да чту́ и пою́, да воспева́ю всегда́ Твое́ Боже́ственное и́мя, Преблаже́нная Влады́чице, да мя́ не оста́виши враго́м ра́дование бы́ти, покро́ву Твоему́ притека́ющаго: но крилы́ честны́х моли́тв Твои́х всегда́ це́ла мя́ сохрани́ от все́х искуше́ний.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Ра́дуйся, Богома́ти Пречи́стая. Ра́дуйся, ве́рным наде́жда. Ра́дуйся, ми́ру очище́ние. Ра́дуйся, избавля́ющая вся́ких скорбе́й рабы́ Твоя́, я́же сме́рти разруши́тельница. Ра́дуйся, животоно́сная. Ра́дуйся, уте́шительнице. Ра́дуйся, засту́пнице. Ра́дуйся, прибе́жище.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: И́же Тебе́ ра́ди Богооте́ц проро́к Дави́д пе́сненно о Тебе́ провозгласи́, вели́чия Тебе́ Сотво́ршему: предста́ Цари́ца одесну́ю Тебе́. Тя́ бо Ма́терь, хода́таицу живота́ показа́, без отца́ из Тебе́ вочелове́читися благоволи́вый Бо́г, да сво́й па́ки обнови́т о́браз, истле́вший страстьми́, и заблу́ждшее горохи́щное обре́т овча́, на ра́мо восприи́м, ко Отцу́ принесе́т, и Своему́ хоте́нию, с небе́сными совокупи́т си́лами, и спасе́т, Богоро́дице, ми́р, Христо́с име́яй ве́лию и бога́тую ми́лость.

Та́же, Све́те ти́хий: Проки́мен: Госпо́дь воцари́ся: и про́чее по обы́чаю.

На стихо́вне стихи́ры воскре́сны, гла́с 4:

Го́споди, возше́д на Кре́ст, пра́деднюю на́шу кля́тву потреби́л еси́, и соше́д во а́д, ве́чныя у́зники свободи́л еси́, нетле́ние да́руя челове́ческому ро́ду: сего́ ра́ди пою́ще сла́вим животворя́щее и спаси́тельное Твое́ воста́ние.

И́ны стихи́ры по алфави́ту.

Сти́х: Госпо́дь воцари́ся, в ле́поту облече́ся.

Пове́шен на дре́ве Еди́не Си́льне, всю́ тва́рь поколеба́л еси́: положе́н же во гро́бе, живу́щыя во гробе́х воскреси́л еси́, нетле́ние и жи́знь да́руя челове́ческому ро́ду. Те́мже пою́ще сла́вим тридне́вное Твое́ Воста́ние.

Сти́х: И́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́жится.

Лю́дие беззако́ннии, Христе́, Тебе́ преда́вше Пила́ту, распя́ти осуди́ша, неблагода́рни о Благоде́тели яви́вшеся. Но во́лею претерпе́л еси́ погребе́ние: самовла́стно воскре́сен еси́ тридне́вно я́ко Бо́г, да́руя на́м безконе́чный живо́т, и ве́лию ми́лость.

Сти́х: До́му Твоему́ подоба́ет святы́ня, Го́споди, в долготу́ дни́й.

Со слеза́ми жены́, доше́дшя гро́ба, Тебе́ иска́ху, не обре́тшя же, рыда́ющя с пла́чем вопию́щя глаго́лаху: увы́ на́м, Спа́се на́ш, Царю́ все́х, ка́ко укра́ден бы́л еси́? ко́е же ме́сто держи́т Живоно́сное Те́ло Твое́? А́нгел же к ни́м отвещава́ше, не пла́чите, глаго́лет, но ше́дшя пропове́дите, я́ко воскре́се Госпо́дь, подая́ на́м ра́дость, я́ко Еди́н Благоутро́бен.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: При́зри на моле́ния Твои́х ра́б, Всенепоро́чная, утоля́ющи лю́тая на ны́ воста́ния, вся́кия ско́рби на́с изменя́ющи: Тя́ бо Еди́ну тве́рдое и изве́стное Утвержде́ние и́мамы, и Твое́ предста́тельство стяжа́хом. Да не постыди́мся, Влады́чице, Тя́ призыва́ющии, потщи́ся на умоле́ние, Тебе́ ве́рно вопию́щих: ра́дуйся, Влады́чице, все́х по́моще, Ра́досте и Покро́ве, и Спасе́ние ду́ш на́ших.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: и Трисвято́е. По О́тче на́ш:

Тропа́рь, гла́с 4:

Све́тлую Воскресе́ния про́поведь от а́нгела уве́девшя Госпо́дни ученицы, и пра́деднее осужде́ние отве́ргшя, апо́столом хва́лящяся глаго́лаху: испрове́ржеся сме́рть, воскре́се Христо́с Бо́г, да́руяй ми́рови ве́лию ми́лость.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Е́же от ве́ка утае́ное, и а́нгелом несве́домое та́инство: Тобо́ю, Богоро́дице, су́щым на земли́ яви́ся Бо́г, в несли́тном соедине́нии воплоща́ем, и Кре́ст во́лею на́с ра́ди восприи́м, и́мже воскреси́в первозда́ннаго, спасе́ от сме́рти ду́шы на́шя.

В суббо́ту на повече́рии

Кано́н Пресвяте́й Богоро́дице. Гла́с 4.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Мо́ря чермну́ю пучи́ну невла́жными стопа́ми дре́вний пешеше́ствовав Изра́иль, крестообра́зныма Моисе́овыма рука́ма, Амали́кову си́лу в пусты́ни победи́л е́сть.

Припе́в: Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ на́с.

Я́же Еди́на в напа́стех и ско́рбех защища́ющая, под кро́в Тво́й, Пречи́стая, прибега́ющих те́пле, приими́ я́ко Преблага́я, я́же от се́рдца моле́ния.

Приста́нище невла́емое обре́т Тя́ неразу́мный, напа́стныя же и ну́ждныя прило́ги отрева́я, благода́рное пою́ Ти воспева́ние, Богому́жная Роди́тельнице.

Сла́ва: Ми́лостивным и кро́тким Твои́м о́ком, Богороди́тельнице, зря́щи мя́ во обстоя́нии и ско́рби одержи́ма, вско́ре свободи́: Тя́ бо призыва́ю на по́мощь.

И ны́не: Преклоне́на мя́, Влады́чице, скорбьми́ ну́ждными лю́те, я́ко Ми́лостива Еди́на Блага́я Предста́тельница рабо́в Твои́х, ру́ку мольбы́ простри́, и лю́тых бе́д изба́ви мя́.

Пе́снь 3

Ирмо́с: Лу́к си́льных изнемо́же, и немощству́ющии препоя́сашася си́лою: сего́ ра́ди утверди́ся в Го́споде се́рдце мое́.

Ору́жие кре́пко, и сте́ну Тя́ стяжа́в а́з, побежда́ю сопроти́вных полки́, и пою́ вели́чия Твоя́, Богоро́дице Неискусобра́чная.

Пе́щь разоря́еши печа́лей, и погаша́еши отча́яния зно́й: кто́ бо та́ко, я́коже Ты́, Де́во Богоро́дице, упова́ние на́ше?

Сла́ва: Внуши́ гла́с раба́ Твоего́, Твоея́ тре́бующаго по́мощи, Богома́ти: упова́ние мое́, услы́ши мя́, и напа́стей исхити́.

И ны́не: Прии́де от прегреше́ний мно́жества мучи́тельство на́м, нося́ сме́рть па́губную: но спаси́ Твоя́ рабы́, Богоро́дице, Ты́ бо мо́жеши.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Вознесе́на Тя́ ви́девши це́рковь на Кресте́, со́лнце пра́ведное, ста́ в чи́не свое́м, досто́йно взыва́ющи: сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Побе́ждши вражду́ющих мне́ всу́е, я́ко ду́шу мою́ тща́щихся лю́те прия́ти, сохрани́ мя, Влады́чице, поми́луй, и спаси́: к Тебе́ бо прибега́ю, ра́б Тво́й.

Избавля́ющи мя́ от язы́ка льстивоглаго́лива, Блага́я Засту́пнице моя́, безпа́костна покажи́, и жите́йских дея́ний: мно́го бо мо́жеши, я́ко Зижди́теля Ма́ти су́щи.

Сла́ва: Безболе́зненну ве́дый Тя́, Целе́бницу, немощны́й, ду́хом и усты́ зову́: исцели́ мя, Влады́чице, поми́луй, и спаси́: к Тебе́ бо прибега́ю, ра́б Тво́й.

И ны́не: Не оста́ви мене́ напа́стем пре́дану бы́ти, Ма́ти Бо́га на́шего, но от вся́кия ско́рби и зло́бы челове́чи сохрани́ неврежде́на: ты́ бо еси́ Помо́щница все́м на́м.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Ты́, Го́споди мо́й, Све́т в ми́р прише́л еси́, Све́т Святы́й, обраща́яй из мра́чна неве́дения, ве́рою воспева́ющыя Тя́.

Испра́ви, Чи́стая, моли́тву раба́ Твоего́ ко Го́споду Сы́ну Твоему́: да обря́щу разреше́ние мно́гих мои́х прегреше́ний.

Изба́ви мя́ страсте́й и бе́д, Богоневе́сто: Тя́ бо положи́ Бо́г очище́ние вои́стинну моему́ смире́нию.

Сла́ва: Покро́в мо́й Ты́ еси́, и при́сное хвале́ние, о Влады́чице Богоро́дице! Ника́коже бо презира́еши к Тебе́ прибега́ющих.

И ны́не: Поми́луй, Чи́стая, чту́щих Рождество́ Твое́, и изба́ви мучи́тельства, и го́рести челове́ческия: и́бо и́маши е́же мощи́.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Пожру́ Ти со гла́сом хвале́ния, Го́споди, Це́рковь вопие́т Ти́, от бесо́вския кро́ве очи́щшися, ра́ди ми́лости от ре́бр Твои́х исте́кшею Кро́вию.

Кре́пость ми́ Сама́ еси́, Пречи́стая Влады́чице, во обре́тших мя́ зело́ ненача́янных ско́рбех, и вопию́ Ти: я́ко Ве́лия еси́ Покрови́тельница рабу́ Твоему́.

Исцели́ душе́вныя моя́ я́звы, Пречи́стая, заступи́ мя, Де́во, и изба́ви раба́ Твоего́ от оклевета́ния, наве́та же и развраще́ния непра́ведна.

Сла́ва: Сокруши́ на мя́, при́сно прибега́ющаго к Тебе́, наве́тники непра́ведныя, и не оста́ви мя́ поги́бнути: я́ко вся́ Тебе́ возмо́жна, Чи́стая, я́ко Богоотрокови́це.

И ны́не: Победи́ души́ моея́ свире́пую во́лну, я́ко мно́жество прегреше́ний, напа́стей и скорбе́й, Влады́чице, воста́ша на мя́, но сама́ мя спаси́.

Го́споди, поми́луй, три́жды, Сла́ва, и ны́не:

Седа́лен, гла́с 4:

Мно́гими прегреше́нии а́з блу́дный у́м помрачи́в, вопию́ Твоему́ кре́пкому заступле́нию, Богоро́дице: просвети́ души́ моея́ зе́ницы, возсия́й ми́ покая́ния све́тлую зарю́, и облецы́ мя во ору́жие све́та, Богороди́тельнице Чи́стая.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Спасы́й во огни́ авраа́мския Твоя́ о́троки, и халде́и уби́в, я́же пра́вда пра́ведно уловля́ше, Препе́тый Го́споди Бо́же оте́ц на́ших, благослове́н еси́.

И́же от ага́рян наси́лование ско́ро потре́бльши мече́м моли́тв Твои́х, Мари́е, лю́ди и ста́до Твое́ сохрани́, Сы́ну Твоему́ зову́щыя: Бо́же оте́ц на́ших, благослове́н еси́.

Равноле́пная Ски́ния, приими́ мя к Тебе́ прибега́ющаго, да не прии́мет мя́ вра́г погуби́ти хотя́, зову́щаго: Превозноси́мый оте́ц на́ших Бо́же, благослове́н еси́.

Сла́ва: Богороди́тельнице Мари́е, предвари́ раба́ Твоего́ вско́ре, в треволне́ниих напа́стей потопля́емаго, не иму́щаго по́мощи, к тебе́ же зову́ща: упова́ние конце́в, поми́луй мя́.

И ны́не: Челове́ческия по́мыслы я́ко грехо́м вино́вны, ны́не, Богоро́дице Блага́я, разори́, Боже́ственными Твои́ми моли́твами, и рабы́ Твоя́ изба́ви боле́зненныя напа́сти и вся́каго вре́да.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Изба́вителю все́х, Всеси́льне, посреде́ пла́мене благоче́ствовавшыя, снизше́д ороси́л еси́, и научи́л еси́ пе́ти: вся́ дела́ благослови́те, по́йте Го́спода.

На́йде на ны́ язы́к беззако́нен, хваля́ся погуби́ти служи́тели Твоя́: его́же потре́бльши, Пречи́стая, покры́й взыва́ющыя: вся́ дела́ благослови́те Госпо́дня Го́спода.

Мно́гия Твоя́ щедро́ты ми́лостивно на́с спаса́ют, Еди́на Богома́ти, от грехо́внаго суда́, и разли́чных напа́стей: Ты́ бо ро́ждши Бо́га, ми́луеши ми́р Его́.

Сла́ва: Я́ко Ты́ еси́ кре́пость и по́мощь, не бою́ся враго́в негодова́ния, но пою́ Тя, Влады́чице, и вопию́ Сы́ну Твоему́: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода.

И ны́не: На мольбу́ мою́ ны́не умилосе́рдися, и ра́дость в печа́ли ме́сто да́руй ми́: да пою́ Тя, Влады́чице, и вопию́ Сы́ну Твоему́: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Е́ва у́бо неду́гом преслуша́ния кля́тву всели́ла е́сть: Ты́ же, Де́во Богоро́дице, прозябе́нием чревоноше́ния ми́рови благослове́ние процвела́ еси́, те́м Тя́ вси́ велича́ем.

Ору́жие у́бо на ны́ обостри́в, совещава́ет льсти́вый ара́влянин беззако́нный: Ты́ же, Де́во Богоро́дице, си́лою Креста́ и моли́тв твои́х, вооружа́еши на него́ рабы́ Твоя́. Те́мже пропове́даем сла́ву Твою́.

Кре́пость Тебе́ на враги́ даде́ся, Влады́чице, и избавле́ние ми́ от бе́д: что́ же а́з Тебе́ принесу́, не дове́м. Оба́че, е́же и́мам, благодаре́ние приношу́ Ти: приими́ сие́ ны́не, и спаси́ мя.

Сла́ва: О Ма́ти вся́ческих Творца́ Всесве́тлая, печа́льных уте́ха, потопля́емых Предста́тельница, и пренемога́ющихся Засту́пница, до живота́ моего́ Ты́ мя сохрани́.

И ны́не: Утесня́ема мя́ грехи́ мно́гими, и беда́ми, не пре́зри мене́, Всепе́тая, ны́не, Тебе́ хвале́ния же́ртву приношу́, приле́жно взыва́я Ти́: Свята́я Богоро́дице, помози́ ми, Тя́ бо сла́вя пе́снь скончава́ю.

Та́же, Досто́йно е́сть: Трисвято́е, и про́чее обы́чно, и отпу́ст.

Неделя

В неде́лю у́тра на полу́нощнице

Кано́н Тро́ичен, [его́же краестро́чие: Четве́ртое пе́ние Бо́гу. Творе́ние Митрофа́ново.] Гла́с 4.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Мо́ря чермну́ю пучи́ну, невла́жными стопа́ми, дре́вний пешеше́ствовав Изра́иль, крестообра́зныма Моисе́овыма рука́ма, Амали́кову си́лу в пусты́ни победи́л е́сть.

Тро́ицу Богонача́льную да просла́вим Ипоста́сьми, Еди́нственное же Естество́ Трие́х, Соприсносу́щную, Сопресто́льную, Ю́же моля́ще, глаго́лем: спаси́ и́же ве́рою Тебе́ сла́вящих.

Пома́зася от Отца́ Ду́хом ра́дования, Богоде́тельным еле́ем, Сы́н, и Челове́к бы́сть, и Еди́наго Божества́ Триипоста́сное научи́л е́сть.

Сла́ва: Добро́ту непристу́пныя сла́вы Твоея́, Еди́нице Трисо́лнечная, Серафи́ми не терпя́ще зре́ти, спокрыва́ются кри́лы: и Трисвяты́ми пе́сньми непреста́нно Тебе́ сла́вят.

Богоро́дичен: Неизрече́нно Творца́ родила́ еси́ все́х, Пречи́стая, избавля́ющаго дре́вния кля́твы челове́ки, и сме́ртныя тли́, и Тобо́ю позна́хом Еди́наго Бо́га Триипоста́снаго.

Пе́снь 3

Ирмо́с: Не му́дростию и си́лою и бога́тством хва́лимся, но Тобо́ю, О́тчею Ипоста́сною му́дростию, Христе́: не́сть бо свя́т, па́че Тебе́, Человеколю́бче.

Си́лу свы́ше святы́м Твои́м пре́жде апо́столом, я́ко посла́л еси́, Христе́, от Отца́ Уте́шителя, Еди́но яви́л еси́ Естество́ Трисо́лнечное.

Патриа́рху Авраа́му егда́ яви́лася еси́ во о́бразе му́жесте, Тро́ичня Еди́нице, непреме́нное показа́ла еси́ Твоея́ Бла́гости и Госпо́дьства.

Сла́ва: И́же во О́бразех Трие́х, Еди́н Бо́г ве́руемый: Неопи́санный я́ве, Недомы́слимый все́ми, изба́ви ду́шы на́шя от вся́кия ско́рби.

Богоро́дичен: Наста́вльшеся Сы́на Твоего́ прему́дрыми приведе́ньми, Еди́нственное и Трисве́тлое Богонача́лие сла́вим, и Тебе́ блажи́м, Присноде́ву.

Та́же седа́лен, гла́с 4.

Подо́бен: Ско́ро предвари́:

Трисо́лнечная, Несозда́нная и Единосу́щная Eди́нице, Триипоста́сная и Непостижи́мая, рабы́ Твоя́ уще́дри: спаси́ от бе́д, я́ко Бо́г ми́лостив, Тя́ бо, Го́споди, Еди́наго Изба́вителя и Влады́ку и́мамы, вопию́ще: бу́ди на́м ми́лостив.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Мно́гими обстояньми и напа́стьми лю́тых, Де́во, окружа́еми, и ко отча́янию при́сно впа́дающе, Еди́ну Тя́ спасе́ние и наде́жду, и сте́ну и́мамы, Богоро́дице, и Тебе́ по до́лгу ве́рою и ны́не мо́лим: спаси́ рабы́ Твоя́.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Седя́й в сла́ве на Престо́ле Божества́, во о́блаце ле́гце прии́де Иису́с Пребоже́ственный, нетле́нною дла́нию, и спасе́ зову́щыя: сла́ва, Христе́, си́ле Твое́й.

Пресу́щную Тро́ицу, во Еди́нице Божества́ и Господонача́лие, с Cерафи́мы Тебе́ сла́вим, я́ко Неразде́льно Естество́, я́ко Непристу́пное, я́ко равноста́тно сла́вою, Бо́же Непостижи́мый.

Разделе́нну су́щу неизрече́нно Ли́цы Божества́, и соединя́ему Держа́вою вку́пе Еди́нем Госпо́дством, Безпреде́льну Еди́ну, Неопи́санну, воспева́ем Тя́, Творца́ всея́ тва́ри.

Сла́ва: Ум безнача́льный, Сло́во Неизглаго́ланне роди́, и Боже́ственнаго Ду́ха Равномо́щна испусти́: и сего́ ра́ди Тро́ицу Единосу́щную, Влады́ку все́х Бо́га пропове́даем.

Богоро́дичен: Ви́дим быва́я дре́вними обра́зне, предвозвести́ло е́сть, е́же от Тебе́ воплоще́ние, Сло́во: но по́слежде я́влься челове́ком, пои́стинне Триипоста́сное Единонача́лие яви́.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Ужасо́шася вся́ческая о Боже́ственней сла́ве Твое́й: Ты́ бо, Неискусобра́чная Де́во, име́ла еси́ во утро́бе над все́ми Бо́га, и родила́ еси́ Безле́тнаго Сы́на, все́м воспева́ющым Тя́ ми́р подава́ющая.

Разуме́вше от ве́ры Вседе́тельнаго Божества́, Еди́но у́бо Непристу́пно Существо́, Три́ же Ипоста́си Живонача́льны, сра́слены чте́м: Отца́, и Сы́на, и Ду́ха Свята́го Соприсносу́щное бытие́.

Све́те Трисо́лнечне, су́щественнаго Све́та Твоего́ возсия́й ми́ Еди́нственное Божество́, Несозда́нное Естество́, и светоде́йственный Исто́чниче вся́кия светода́тельныя зари́: да созерца́ю Твою́ добро́ту неизрече́нную.

Сла́ва: Я́ко Еди́ному су́щу Соде́телю вся́ческих, и Содержи́телю, и Ко́рмчию Всепрему́дру, вои́стинну и жи́зни Пода́телю, сего́ ра́ди и вопие́м Ти́ ве́рно: Влады́ко Трисо́лнечне, пою́щыя Тя́ соблюди́.

Богоро́дичен: Обожи́ти хотя́ дре́вле истле́вшаго челове́ка, за бла́гость, Де́во, созда́вый, и показа́вый О́браза Боже́ственный зра́к, Челове́к бы́сть из Тебе́, Еди́но Тричи́сленное Богонача́лие пропове́да.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Возопи́, прообразу́я погребе́ние тридне́вное, проро́к Ио́на в ки́те моля́ся: от тли́ изба́ви мя́, Иису́се Царю́ Си́л.

Яви́ Оте́ц изглаго́луя Сыновство́, и Ду́х, Христу́ кре́щшуся, ви́дим бы́в: сего́ ра́ди Еди́но и Тро́ическое Богонача́лие сла́вим.

Я́ко ви́де Тя́ Трисвяты́ми гла́сы воспева́емаго Иса́иа, на высо́це Престо́ле седя́ща, Тро́ическую позна́ Еди́наго Богонача́лия Ипоста́сь.

Сла́ва: Возвыше́но се́рдце покажи́ и на́с ра́б Твои́х, Высо́кий Царю́ Триипоста́сне: да Твоея́ сла́вы зри́м я́сно све́тлость.

Богоро́дичен: Восхоте́ вообрази́тися я́ве в на́ше, от Де́вы Сы́н Бо́жий я́ко Человеколю́бец, и Боже́ственныя Сла́вы о́бщники челове́ки сотвори́.

Седа́лен, гла́с 4.

Подо́бен: Ско́ро предвари́:

Отца́ нерожде́нна, Сы́на же рожде́нна, и Ду́ха Свята́го исхо́дна от Отца́ му́дрствующе, пропове́даем Безнача́льное Ца́рство и Божество́ еди́но, Е́же славосло́вяще единому́дренно вопие́м: Тро́ице Единосу́щная, спаси́ на́с, Бо́же.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Ле́т превы́шше, и пре́жде ве́к Бо́га, в ле́то родила́ еси́ преесте́ственне пло́тию, Бо́га Челове́ка, Пречи́стая. Те́мже Тя́, Богоро́дицу, и́стинно и госпо́дственне вси́ испове́дающе, приле́жно Ти́ вопие́м: сла́вы ве́чныя вся́ сподо́би.

Пе́снь 7

Ирмо́с: В пещи́ Авраа́мстии о́троцы перси́дстей, любо́вию благоче́стия па́че, не́жели пла́менем опаля́еми, взыва́ху: благослове́н еси́ в хра́ме Сла́вы Твоея́, Го́споди.

Учине́ная небе́сная естества́, и у́мныя чи́ны правосла́вно вси́ земноро́днии подража́юще, сла́вим Еди́но Божество́ в Трие́х Равноде́тельных ипоста́сех. [Два́жды.]

Сла́ва: Ре́чи святы́х проро́к, Тя́ дре́вле обра́зно Еди́наго веко́в все́х Соде́теля прояви́ша, Неизрече́ннаго Бо́га и Го́спода, Богонача́льными Треми́ Ипоста́сьми.

Богоро́дичен: И́же по существу́ Неви́димое Сло́во и Вседе́тельное, яви́лся еси́ челове́ком, Челове́к от Чи́стыя Богома́тере, челове́ка призыва́я ко прича́стию Твоего́ Божества́.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Ру́це распросте́р Дании́л, льво́в зия́ния в ро́ве затче́: о́гненную же си́лу угаси́ша, доброде́телию препоя́савшеся, благоче́стия рачи́тели о́троцы, взыва́юще: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода.

Све́те Единонача́льный и Трисия́нный, Существо́ Безнача́льное, Добро́то Недове́домая, в се́рдцы мое́м всели́ся, и хра́м Твоего́ Божества́, светови́ден и чи́ст покажи́ мя, зову́ща: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, по́йте и превозноси́те Его́ во ве́ки.

Сла́ва: От разли́чных мя́ страсте́й, Тро́ице Неразде́льная, Еди́нице Несли́тная, и омраче́ния прегреше́ний изба́ви, и озари́ луча́ми Твои́ми Боже́ственными: да вообразу́ю Твою́ сла́ву, и воспева́ю Тя́ сла́вы Го́спода.

Богоро́дичен: Ум у́бо Нерожде́нный Оте́ц, и Сло́во Сообра́зно, и Ду́х Сопресто́лен, Существо́, Си́ла, Бытие́: Пресу́щная, Неизрече́нная, Великоде́йственная Тро́ице, Еди́нице, соблюда́й ста́до Твое́ моли́твами Богоро́дицы, я́ко Естество́м Человеколю́бец.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Вся́к земноро́дный да взыгра́ется Ду́хом просвеща́ем, да торжеству́ет же безпло́тных умо́в естество́, почита́ющее свяще́нное торжество́ Богома́тере, и да вопие́т: ра́дуйся, Всеблаже́нная Богоро́дице, Чи́стая Присноде́во.

Все́ к Тебе́ ны́не дви́жу се́рдце мое́ и мы́сль, и предложе́ния же всея́ души́ и те́ла, Соде́телю и Изба́вителю моему́, Единонача́льне, и Трисве́тле, и вопию́ Ти: спаси́ мя, раба́ Твоего́, от вся́ких искуше́ний и скорбе́й. [Два́жды.]

Сла́ва: Возвы́си на́ш у́м, и мы́сль к Тебе́, Вы́шнему, просвети́ Твои́ми сия́ньми Пречи́стыми, О́тче, Сло́ве, Уте́шителю, во Све́те живы́й Непристу́пнем, Сла́вы Со́лнце, Светоде́ржче, всегда́ сла́вити Тя́ Единонача́льнаго Бо́га Триипоста́снаго.

Богоро́дичен: Спаси́ и́же в Тя́ ве́рующыя, Го́споди, и пропове́дающыя Безнача́льное Присносу́щное Существо́ Еди́но, Три́ же Ли́ца Богонача́льна и Сообра́зна, Твоего́ Госпо́дьствия, и Боже́ственныя Сла́вы Твоея́ сподо́би, мольба́ми Чи́стыя Богома́тере.

Посе́м припе́вы Григо́риа Синаи́та: Досто́йно е́сть: И про́чее полу́нощницы.

В неде́лю у́тра по шестопса́лмии

Бо́г Госпо́дь, и яви́ся на́м: на гла́с 4. Та́же тропа́рь: Све́тлую воскресе́ния про́поведь: два́жды. Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Е́же от ве́ка утае́ное: Та́же обы́чная стихосло́вия псалти́ра.

По 1-м стихосло́вии седа́льны воскре́сны, гла́с 4:

Воззре́вшя на гро́бный вхо́д, и пла́мене а́нгельскаго не терпя́щя мироно́сицы, с тре́петом дивля́хуся, глаго́лющя: егда́ укра́деся отве́рзый разбо́йнику ра́й; еда́ ли воста́, И́же и пре́жде стра́сти пропове́давый воста́ние; вои́стинну воскре́се Христо́с, су́щым во а́де подая́ живо́т, и воскресе́ние.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Во́льным Твои́м сове́том Кре́ст претерпе́л еси́, Спа́се: и во гро́бе но́ве челове́цы положи́ша Тя́ сме́ртнии, сло́вом концы́ соста́вльшаго. Те́мже свя́зан бы́сть чу́ждий: сме́рть лю́то пленя́шеся, и су́щии во а́де вси́ взыва́ху живоно́сному воста́нию Твоему́: Христо́с воскре́се, Жизнода́вец пребыва́яй во ве́ки.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Удиви́ся Ио́сиф, е́же па́че естества́ зря́, и внима́ше мы́слию и́же на руно́ до́ждь, в безсе́меннем зача́тии Твое́м, Богоро́дице, купину́ огне́м неопали́мую, же́зл Ааро́нов прозя́бший, и свиде́тельствуя обру́чник Тво́й и храни́тель, свяще́нником взыва́ше: Де́ва ражда́ет, и по рождестве́ па́ки Де́ва пребыва́ет.

По 2-м стихосло́вии седа́льны воскре́сны, гла́с 4:

Подо́бен: Ско́ро предвари́:

Воскре́сл еси́ я́ко Безсме́ртный от гро́ба, Спа́се, совоздви́гл еси́ ми́р Тво́й си́лою Твое́ю, Христе́ Бо́же на́ш, сокруши́л еси́ в кре́пости сме́рти держа́ву, показа́л еси́, Ми́лостиве, воскре́сeние все́м: те́мже Тя́ и сла́вим, Еди́не Человеколю́бче.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

С го́рних высо́т соше́д Гаврии́л, и к ка́меню присту́пль, иде́же Ка́мень жи́зни, белонося́й взыва́ше ко пла́чущым: преста́ните вы́ от рыда́ния во́пля, име́ющыя и ны́не ми́лостивное: Его́же бо и́щете пла́чущя, дерза́йте, я́ко вои́стинну воста́л е́сть. Те́мже возопи́йте апо́столом: я́ко воскре́се Госпо́дь, Воста́вшему поклони́теся ра́дость прие́мшя. Дерза́йте у́бо, да дерза́ет у́бо и Е́ва.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Удиви́шася, Чи́стая, вси́ а́нгелов ли́цы та́инству Твоего́ рожде́ния стра́шному: ка́ко И́же вся́ содержа́й ма́нием еди́нем, объя́тии Твои́ми я́ко челове́к содержава́ется, и прие́млет нача́ло Преве́чный и млеко́м пита́ется, И́же вся́кое дыха́ние пита́яй неизрече́нною бла́гостию; и Тя́ я́ко вои́стинну Бо́жию Ма́терь хва́ляще сла́вят.

По непоро́чных ипакои́, гла́с 4:

Я́же Твоего́ пресла́внаго воста́ния, предте́кшя мироно́сицы, апо́столом пропове́даху Христе́, я́ко воскре́сл еси́ я́ко Бо́г, подая́ ми́рови ве́лию ми́лость.

Степе́нна, гла́с 4.

Антифо́н 1, и́хже стихи́ повторя́юще пое́м:

От ю́ности моея́ мно́зи бо́рют мя́ стра́сти, но Са́м мя́ заступи́, и спаси́ Спа́се мо́й.

Ненави́дящии Сио́на, посрами́теся от Го́спода, я́ко трава́ бо огне́м бу́дете изсо́хше.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом вся́ка душа́ живи́тся, и чистото́ю возвыша́ется, светле́ется Тро́ическим Еди́нством священнота́йне.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 2:

Воззва́х Тебе́, Го́споди, те́пле, из глубины́ души́ моея́, и мне́ да бу́дут на послуша́ние Боже́ственная Твоя́ ушеса́.

На Го́спода наде́жду вся́к кто́ стяжа́в, вы́шший е́сть все́х скорбя́щих.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом то́чатся благода́тныя струи́, напая́ющя вся́ку тва́рь ко оживле́нию.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 3:

Се́рдце мое́ к Тебе́, Сло́ве, да возвы́сится, и да ничто́же услади́т мя́ от мирски́х красо́т на сла́бость.

К ма́тери свое́й я́коже и́мать кто́ любо́вь, ко Го́споду те́пльше любле́нием до́лжни есмы́.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом богове́дения бога́тство, зре́ния, и прему́дрости: вся́ бо в се́м оте́ческая веле́ния сло́во открыва́ет.

И ны́не, то́йже.

Проки́мен, гла́с 4: Воскресни́, Го́споди, помози́ на́м, и изба́ви на́с И́мене твоего́ ра́ди. Сти́х: Бо́же, уши́ма на́шима услы́шахом: Вся́кое дыха́ние: Ева́нгeлие воскре́сно. Воскресе́ние Христо́во: Псало́м 50. И про́чая по обы́чаю.

Кано́н воскре́сeн, творе́ние Иоа́нна Дамаскина́.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Мо́ря чермну́ю пучи́ну невла́жными стопа́ми, дре́вний пешеше́ствовав Изра́иль, крестообра́зныма Моисе́овыма рука́ма Aмали́кову си́лу в пусты́ни победи́л е́сть.

Припе́в: Сла́ва, Го́споди, Свято́му Воскресе́нию Твоему́.

Возне́слся еси́ на пречи́стем дре́ве кре́стнем, на́ше отпаде́ние исправля́я, е́же на дре́ве исцеля́я всегуби́тельство, Влады́ко, я́ко Бла́г и Всеси́лен.

Во гро́бе пло́тски, во а́де же с душе́ю, я́ко Бо́г: в раи́ же с разбо́йником, и на Престо́ле бы́л еси́, Христе́, со Отце́м и Ду́хом, вся́ исполня́я, Неопи́санный.

Богоро́дичен: Без се́мене О́тчею во́лею от Боже́ственнаго Ду́ха Бо́жия зачала́ еси́ Сы́на, и пло́тию родила́ еси́: И́же из Отца́ без ма́тере, на́с же ра́ди, из Тебе́ без отца́.

Други́й кано́н крестовоскре́сен. Гла́с 4.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Отве́рзу уста́ моя́, и напо́лнятся Ду́ха:

Исцели́л еси́ сокруше́ние челове́чества, Го́споди, Боже́ственною Твое́ю Кро́вию обнови́вый то́: и сокруши́л еси́ си́льнаго в кре́пости, и́же дре́вле сокруши́вшаго Твое́ созда́ние.

Ме́ртвых воста́ние, умерщвле́нием бы́л еси́: кре́пость бо отъя́тся умерщвле́ния, бра́вшися с Жи́знию ве́чною, И́же все́ми влады́чествующу воплоще́нному Бо́гу.

Богоро́дичен: Красе́н превы́шши небе́сных си́л, Боже́ственный Тво́й бы́сть Хра́м Одушевле́нный, во утро́бе Ты́ носи́вши Де́во, горо́ свята́я (я́же во утро́бе Тя́ носи́вшая Де́во, гора́ свята́я Твоя́), Бо́га на́шего.

И́н кано́н Пресвяте́й Богоро́дице, [его́же краестро́чие: Четве́ртая пе́снь Всесла́вней Отрокови́це.] Гла́с 4.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Триста́ты кре́пкия, рожде́йся от Де́вы:

Сотрясо́шася лю́дие, смято́шася язы́цы, Ца́рствия же держа́вная уклони́шася, Чи́стая, от стра́ха рождества́ Твоего́: прии́де бо Ца́рь мо́й, и низложи́ мучи́теля, и ми́р от тли́ изба́ви.

Жили́ще Свое́ живы́й в вы́шних, к челове́ком соше́д, освяти́, Христе́, и непоколеби́мо яви́: Еди́на бо по рождестве́ де́вства сокро́вище, Зижди́теля ро́ждши пребыла́ еси́.

Пе́снь 3

Ирмо́с: Весели́тся о Тебе́ Це́рковь Твоя́, Христе́, зову́щи: Ты́ моя́ кре́пость, Го́споди, и прибе́жище, и утвержде́ние.

Дре́во живо́тное, мы́сленный и́стинный виногра́д, на Кресте́ ви́сит, все́м источа́я нетле́ние.

Я́ко вели́к, я́ко стра́шен, я́ко а́дово низло́жь шата́ние, и я́ко Бо́г нетле́нен, ны́не пло́тски воскре́се.

Богоро́дичен: Ты́ еди́на су́щым на земли́, я́же па́че естества́ благи́х Хода́таица, Ма́ти Бо́жия была́ еси́: те́мже Ти́, ра́дуйся, прино́сим.

И́н Ирмо́с: Твоя́ песносло́вцы, Богоро́дице:

Я́дом испо́лненный мне́ (я́дом испо́лнены в мя́) зми́й зу́бы вонзе́, Спа́се, я́же Вседержи́телю Влады́ко, гвоздьми́ ру́к Твои́х сокруши́л еси́: я́ко не́сть свя́т во святы́х, па́че Тебе́, Человеколю́бче.

Ви́ден бы́л еси́ Человеколю́бче во́лею во гро́бе ме́ртв, Животво́рче, и врата́ разве́ргл еси́ а́дова, я́же от веко́в душа́м: я́ко не́сть свя́т во святы́х ра́зве Тебе́, Человеколю́бче.

Богоро́дичен: Неора́на бразда́ яви́лася еси́, кла́с живо́тный ро́ждши, все́м причаща́ющымся безсме́ртию Хода́тая, во святы́х Свята́го свя́то почива́ющаго.

И́н

Ирмо́с: С высоты́ снизше́л еси́ во́лею на зе́млю:

Очища́ется челове́ков существо́, Тобо́ю присовоку́пльшееся нестерпи́мому Боже́ственному Огню́: я́ко сокрове́нный, Пречи́стая Де́во, в Тебе́ хле́б испе́кшееся, И́же и Тебе́ неврежде́нну сохра́ншему.

Ка́я сия́ я́же вои́стинну бли́з Бо́га; я́ко превозше́дши вся́ а́нгельския чи́ны, еди́на добро́тою де́вства, я́ко Ма́ти сия́ющи Вседержи́теля.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Вознесе́на Тя́ ви́девши це́рковь на Кресте́, Cо́лнце пра́ведное, ста́ в чи́не свое́м, досто́йно взыва́ющи: сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Возше́л еси́, стра́сти моя́ исцеля́я, на Кре́ст стра́стию Пречи́стыя пло́ти Твоея́, в ню́же во́лею обле́клся еси́. Те́мже Ти́ взыва́ем: сла́ва си́ле твое́й, Го́споди.

Безгре́шнаго сме́рть вкуси́вши, Животворя́щаго Те́ла Твоего́, досто́йно Влады́ко умертви́ся: мы́ же вопие́м Ти́, сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Богоро́дичен: Неискусобра́чно родила́ еси́ Де́во, и по рождестве́ яви́лася еси́ де́вствующи па́ки: те́мже немо́лчными гла́сы, е́же ра́дуйся Тебе́, Влады́чице, ве́рою несумне́нною взыва́ем.

И́н Ирмо́с: Неизсле́дный Бо́жий сове́т:

Взако́нен сы́й Изра́иль, Тебе́, Христе́, взако́нившаго Бо́га не позна́: но я́ко беззако́нника, законопреступа́я, на Кресте́ пригвозди́, и́же законоположе́нию недосто́йный.

Обоже́на Твоя́, Спа́се, Душа́, а́дова сокро́вища плени́вши, я́же от ве́ка совоскреси́ ду́шы: живоно́сное же Те́ло все́м нетле́ние источи́.

Богоро́дичен: Тебе́, Присноде́ву и и́стинную Богоро́дицу вси́ сла́вим, Ю́же прообразова́ше богови́дцу Моисе́ю неопа́льно, Пречи́стая, купина́, огню́ примеси́вшися.

И́н Ирмо́с: Седя́й в сла́ве:

Поживе́ с челове́ки, ви́димь бы́в Неви́димый, во зра́це сы́й Непостижи́маго Божества́, и вообра́жься из Тебе́, Отрокови́це, в чужде́е, ве́дущих Тя́ чи́стую Богома́терь спаса́ет.

Прия́т в веще́ственне Де́ва Невеще́ственнаго, в прича́стии вещества́, Младе́нца от Нея́ бы́вша. Те́мже во дву́ существу́, Еди́н познава́ется плотоно́сец Бо́г, и Челове́к Пресу́щественный.

По Рождестве́ Тя Де́ву, И́же в Де́ву Тя́ всели́ся, и ро́ждься без се́мене, Сло́во и Бо́г пребы́сть, и в рождестве́ Де́ву сохрани́, я́ко Влады́ка и Зижди́тель всея́ тва́ри.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Ты́, Го́споди мо́й, Све́т в ми́р прише́л еси́, Све́т Святы́й, обраща́яй из мра́чна неве́дения ве́рою воспева́ющыя Тя́.

Ты́, Го́споди, к земли́ ми́лостивно соше́л еси́: Ты́ возне́сл еси́ па́дшее челове́ческое существо́, на дре́ве воздвиза́ем.

Ты́ взя́л ми́ еси́, Христе́, прегреше́ний осужде́ние: Ты́ разруши́л еси́ боле́зни сме́ртныя, Ще́дре, Боже́ственным воскресе́нием Твои́м.

Богоро́дичен: Тя́ ору́жие непобеди́мое на враги́ предлага́ем, Тя́ утвержде́ние, и наде́жду на́шего спасе́ния, Богоневе́сто, стяжа́хом.

И́н Ирмо́с: Ужасо́шася вся́ческая о Боже́ственней:

Прия́т Тя́ всего́ усты́ а́д безу́мный: на Кресте́ бо пригвожде́на Тя́ ви́дев, копие́м прободе́на, бездыха́нна, Жива́го Бо́га, про́ста вменя́ше челове́ка. Разуме́ же искуси́вый кре́пость Твоего́ Божества́.

Разруше́ный, Человеколю́бче, Хра́м Твоего́ Телесе́, гро́б раздели́вый и а́д нево́лею о́ба суда́ истязу́еми су́ть (о́ба истязу́етася): о́в у́бо святы́х Твои́х ду́шы, телеса́ же други́й соотсыла́юще, Безсме́ртне.

Богоро́дичен: Се́ ны́не испо́лнися проро́ческое прорече́ние: Ты́ бо, Неискусобра́чная Де́во, име́ла еси́ во утро́бе над все́ми Бо́га и родила́ еси́ Безле́тнаго Сы́на, все́м воспева́ющым Тя́, ми́р подава́юща.

И́н Ирмо́с: Ны́не воста́ну:

До́м Тя́ сла́вы, Го́ру Бо́жию Святу́ю, Чи́стая, Неве́сту, Черто́г, Хра́м освяще́ния, Сы́н Бо́жий, в Тя́ всели́вся, и ра́й сла́дости присносу́щныя на́м соде́ла.

Пло́ть от кро́ве Де́вственныя прия́л еси́, Христе́, Безсе́менну, Пречи́сту, Ипоста́сну, и слове́сну и у́мну, одушевле́нну, де́йственну, хоте́тельну, Самовлады́чну и Самовла́стну.

Мучи́телей ра́зум Де́вственное посрами́ чре́во: Младе́нец бо я́зву а́спидную душегу́бную испыта́ руко́ю, и отсту́пника го́рдаго низло́жив, ве́рных под но́зе покори́.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Пожру́ Ти со гла́сом хвале́ния, Го́споди, Це́рковь вопие́т Ти́, от бесо́вския кро́ве очи́щшися, ра́ди ми́лости от ре́бр Твои́х исте́кшею Кро́вию.

Возше́л еси́ на Кре́ст, си́лою препоя́сався, и сопле́тся с мучи́телем я́ко Бо́г, с высоты́ све́ргл еси́, Ада́ма же непобеди́мою си́лою воскреси́л еси́.

Воскре́сл еси́ блиста́яйся кра́сный из гро́ба, Христе́, и разгна́л еси́ вся́ враги́ Боже́ственною си́лою Твое́ю, и вся́ я́ко Бо́г, весе́лия испо́лнил еси́.

Богоро́дичен: О чу́до все́х чуде́с нове́йшее! Я́ко Де́ва во утро́бе, вся́ческая обдержа́щаго неискусому́жно заче́нши, не тесновмести́.

И́н Ирмо́с: Приидо́х во глубины́ морски́я:

Отве́рзе горта́нь сво́й а́д, и пожре́ мя, и ду́шу разшири́ безу́мный: но Христо́с соше́д, возведе́ жи́знь мою́, я́ко Человеколю́бец.

Поги́бе сме́ртию сме́рть, уме́рый бо воскре́се, нетле́ние мне́ да́руя: я́влься же жена́м провеща́ ра́дость Безсме́ртный.

Богоро́дичен: Нестерпи́маго Божества́ вмести́лище чи́стое утро́ба Твоя́ яви́ся, о Богоро́дице! Е́же без стра́ха небе́снии чи́нове воззре́ти не возмого́ша.

И́н Ирмо́с то́йже.

Дре́вле у́бо прельсти́ мя зми́й, и умори́ мя, прама́терию мое́ю Е́вою: ны́не же, Чи́стая, Тобо́ю созда́вый мя́ из истле́ния воззва́.

Бе́здна Тя́ бе́здну неизрече́нно благоутро́бия, Отрокови́це, избра́нную показа́ чуде́с: и́бо из Тебе́ мо́лниею Божества́, би́сер Христо́с возсия́.

Конда́к, гла́с 4.

Подо́бен: Яви́лся еси́ дне́сь:

Спа́с и Изба́витель мо́й, из гро́ба я́ко Бо́г воскреси́ от у́з земноро́дныя, и врата́ а́дова сокруши́, и я́ко Влады́ка воскре́се тридне́вен.

И́кос: Воскре́сшаго из ме́ртвых, Христа́ Жизнода́вца тридне́вна из гро́ба, и врата́ сме́ртная дне́сь сокру́шшаго си́лою Свое́ю, и а́да умертви́вшаго, и жа́ло сме́ртное сте́ршаго, и Ада́ма со Е́вою свободи́вшаго, воспои́м вси́ земноро́днии, вопию́ще хвалу́ приле́жно: То́й бо я́ко Еди́н Кре́пкий, Бо́г и Влады́ка, воскре́се тридне́вен.

Пе́снь 7

Ирмо́с: В пещи́ Авраа́мстии о́троцы перси́дстей любо́вию благоче́стия па́че, не́жели пла́менем опаля́еми взыва́ху: благослове́н еси́ в хра́ме Сла́вы Твоея́, Го́споди.

К нетле́нию челове́чество призва́ся, Боже́ственною измове́но Кро́вию Христо́вою, благода́рно воспева́ющее: благослове́н еси́ в хра́ме Сла́вы Твоея́, Го́споди.

Я́ко Живоно́сец, я́ко рая́ красне́йший вои́стинну, и черто́га вся́каго ца́рскаго показа́ся светле́йший, Христе́, гро́б Тво́й, исто́чник на́шего воскресе́ния.

Богоро́дичен: Вы́шняго освяще́нное Боже́ственное селе́ние, ра́дуйся, Тобо́ю бо даде́ся ра́дость, Богоро́дице, зову́щым: благослове́на Ты́ в жена́х еси́, Всенепоро́чная Влады́чице.

И́н Ирмо́с: Не послужи́ша тва́ри богому́дрии па́че Созда́вшаго:

Смири́л еси́ на дре́во воздвиза́емь, о́ко высо́кое, и превознесе́нную бро́вь на зе́млю низложи́л еси́, спасы́й челове́ка: Препе́тый отце́в Госпо́дь и Бо́г благослове́н еси́.

Си́лою Твое́ю ро́г на́ш возвы́си служа́щих Ти́, воскресы́й из ме́ртвых, и а́дово истощи́вый пре́жде многочелове́чное бога́тство, Влады́ко: Препе́тый отце́в Госпо́дь и Бо́г благослове́н еси́.

Тро́ичен: Рече́нием Боже́ственным после́дующе, сла́вим Еди́но Божество́, я́ко в Трие́х Све́тех Неслия́нно, Непресеко́мо, пла́мень ве́чный просвеща́ющий всю́ тва́рь, зову́щую: Бо́же, благослове́н еси́.

И́н Ирмо́с: Ю́ношы три́ в Вавило́не:

Привлачи́т мя́ к пе́нию любо́вь де́вственная, о́гнь (любве́ де́вственныя о́гнь), и́же в се́рдцы, вопи́ти Ма́тери и Де́ве: Благослове́нная, Госпо́дь си́лам с Тобо́ю.

Превы́шши тва́ри яви́лася еси́, я́ко Творца́ ро́ждши и Го́спода. Те́мже Ти́ вопию́, Богоро́дице: Благослове́нная, Госпо́дь си́лам с Тобо́ю.

Тро́ичен: Госпо́дьство Тя́ Еди́но чты́й, в Трие́х Свяще́ниих Неразде́льно, воспева́ю Триипоста́сное Естество́, Благослове́нная, взыва́я Тебе́, Я́же вся́ управля́ющая.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Ру́це распросте́р Дании́л, льво́в зия́ния в ро́ве затче́: о́гненную же си́лу угаси́ша, доброде́телию препоя́савшеся, благоче́стия рачи́тели о́троцы, взыва́юще: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода.

Ру́це распросте́р на Кресте́, язы́ки вся́ собра́л еси́, и еди́ну яви́л еси́, Влады́ко, Це́рковь воспева́ющую Тя́, земну́ю и небе́сную (земны́м и небе́сным), согла́сно пою́щым: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, по́йте и превозноси́те Его́ во ве́ки.

Белообра́зен яви́ся жена́м, непристу́пным све́том воскресе́ния блиста́яйся а́нгел, что́ Жива́го во гро́бе, вопия́, и́щете я́ко ме́ртва; вои́стинну воста́ Христо́с, Ему́же вопие́м: вся́ дела́ по́йте Го́спода, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Богоро́дичен: Ты́ Еди́на во все́х ро́дех, Де́во Пречи́стая, Ма́ти яви́лася еси́ Бо́жия: Ты́ Божества́ была́ еси́ жили́ще Всенепоро́чная, не опа́льшися огне́м Непристу́пнаго Све́та. Те́мже вси́ Тя благослови́м, Мари́е Богоневе́сто.

И́н Ирмо́с: О́троки благочести́выя в пещи́:

Непра́ведное ви́дящи заколе́ние Твое́ тва́рь, омрача́ющися рыда́ше: земли́ бо смуща́ющейся, во мра́к я́ко в ри́зу че́рну со́лнце облече́ся: мы́ же Тя́ непреста́нно пое́м, и превозно́сим, Христе́, во ве́ки.

Сше́дый ко мне́ да́же до а́да, и все́м путесотвори́вый воскресе́ние, па́ки возше́л еси́, взе́м мя́ на ра́му Твое́ю, и Отцу́ приве́л еси́. Те́мже зову́ Ти: Го́спода по́йте дела́, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Тро́ичен: Ума́ Пе́рваго и вино́внаго все́х, Отца́ Еди́наго Безвино́внаго сла́вим, Сло́ва же Безнача́льнаго, и Ду́ха Уте́шителя, Еди́наго Бо́га все́х, Тро́ице сра́сленней покланя́ющеся, и превознося́ще во вся́ ве́ки.

И́н Ирмо́с: Изба́вителю все́х Всеси́льне:

От ребра́ Ада́мова созда́вый Тя́, от Твоего́ де́вства воплоти́ся, И́же все́х Госпо́дь, Его́же пою́ще, вопие́м: вся́ дела́ благослови́те, по́йте Го́спода, и превозноси́те Его́ во ве́ки.

В се́ни Авраа́м узре́, е́же в Тебе́, Богоро́дице, та́инство, Сы́на бо Твоего́ Безпло́тнаго прия́т, поя́: вся́ дела́ благослови́те, по́йте Го́спода, и превозноси́те Его́ во ве́ки.

Равночи́сленныя Тро́ицы спасло́ е́сть Твоего́ Де́вства проображе́ние: в де́вственных бо телесе́х попира́ху пла́мень Отрокови́це, вопию́ще: благослови́те, по́йте Го́спода, и превозноси́те Его́ во ве́ки.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Ка́мень нерукосе́чный, от несеко́мыя горы́ Тебе́, Де́во, краеуго́льный отсече́ся, Христо́с, совокупи́вый разстоя́щаяся естества́. Те́м веселя́щеся Тя́, Богоро́дице, велича́ем.

Всего́ мя восприя́л еси́ ве́сь в совокупле́нии несли́тно, всему́ ми дая́, Бо́же мо́й, спасе́ние стра́стию Твое́ю, ю́же на Кресте́ претерпе́л еси́ теле́сне, благоутро́бия ра́ди мно́гаго.

Твои́ ученицы́ зря́ще отве́рзен гро́б Тво́й, и богоно́сныя плащани́цы испражне́ны воскресе́нием Твои́м, со а́нгелом глаго́лаху: вои́стинну воста́ Госпо́дь.

Тро́ичен: Еди́нице у́бо Боже́ственнаго Существа́, но Ипоста́сьми Тро́ице, вси́ ве́рнии покланя́ющеся, в неслия́нных Ипоста́сех Равноси́льную Единоче́стную ны́не благочту́ще велича́ем.

И́н Ирмо́с: Вся́к земноро́дный:

Льсти́вно попо́лз зми́й, из Еде́ма поя́т мя́ плене́на: на кра́ниевем же тве́рдем ка́мени разби́ сего́ Вседержи́тель Госпо́дь, я́коже младе́нца: и сла́дости па́ки мне́ вхо́д дре́вом кре́стным отве́рзе.

Положи́л еси́ кре́пкия вра́жия тверды́ни ны́не в запусте́ние: всеси́льнейшею же руко́ю бога́тство его́ расхи́тил еси́ из истоща́ний а́довых совоскреси́вый мя́ Христе́, и дре́вле безме́рно хва́лящагося я́ко сме́х руга́ема яви́л еси́.

Прииди́, ни́щих люде́й Твои́х озлобле́ние посеща́я, ми́лостивною же и держа́вною Твое́ю руко́ю укрепи́ крестоно́сныя лю́ди, Твое́ изря́дное достоя́ние, Христе́, я́ко Человеколю́бец.

И́н Ирмо́с: Сокрове́нное Бо́жие неизрече́нное в Тебе́:

Зри́м я́ко кри́н Тя́ ри́зою обагре́ною укра́шену, Пречи́стая, Боже́ственнаго Ду́ха, посреде́ те́рния сия́ющу, и благоуха́ния исполня́ющу, и́же Тебе́ и́скренно велича́ющих.

Тле́нное прии́м челове́ческое естество́ из Твоего́, Всенепоро́чная, чре́ва Нетле́нный. В Себе́ показа́ нетле́нно, за благоутро́бие: те́мже Тя́ я́ко Богоро́дицу велича́ем.

Я́же все́ми влады́чествующи тва́рьми, лю́дем Твои́м да́руй побе́дное одоле́ние, врага́ полага́ющи примири́тельна це́ркви: да Тя́ я́ко Богоро́дицу велича́ем.

По катава́сии ектениа́, и Свя́т Госпо́дь Бо́г на́ш: Посе́м свети́лен. Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен.

На хвали́тех стихи́ры воскре́сны, гла́с 4:

Сти́х: Сотвори́ти в ни́х су́д напи́сан: сла́ва сия́ бу́дет все́м преподо́бным Его́.

Кре́ст претерпе́вый и сме́рть, и воскресы́й из ме́ртвых, Всеси́льне Го́споди, сла́вим Твое́ Воскресе́ние.

Сти́х: Хвали́те Бо́га во святы́х Его́, хвали́те Его́ во утверже́нии си́лы Его́.

Кресто́м Твои́м, Христе́, от дре́вния кля́твы свободи́л еси́ на́с, и сме́ртию Твое́ю естество́ на́ше му́чащаго диа́вола упраздни́л еси́: воста́нием же Твои́м ра́дости вся́ испо́лнил еси́. Те́мже вопие́м Ти́: воскресы́й из ме́ртвых, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: Хвали́те Его́ на си́лах Его́, хвали́те Его́ по мно́жеству вели́чествия Его́.

Твои́м Кресто́м, Христе́ Спасе́, наста́ви на́с на и́стину Твою́, и изба́ви на́с от се́тей вра́жиих, воскресы́й из ме́ртвых, возста́ви ны́ па́дшыяся грехо́м, просте́р ру́ку Твою́, Человеколю́бче Го́споди, моли́твами святы́х Твои́х.

Сти́х: Хвали́те Его́ во гла́се тру́бнем, хвали́те Его́ во псалти́ри и гу́слех.

Оте́ческих Твои́х не́др не разлучи́вся, Единоро́дный Сло́ве Бо́жий, прише́л еси́ на зе́млю за Человеколю́бие, челове́к бы́в непрело́жен, и кре́ст и сме́рть претерпе́л еси́ пло́тию, безстра́стный Божество́м: воскре́с же из ме́ртвых, безсме́ртие по́дал еси́ ро́ду челове́ческому, я́ко Еди́н Всеси́лен.

И́ны стихи́ры Анато́лиевы, гла́с то́йже.

Сти́х: Хвали́те Его́ в тимпа́не и ли́це, хвали́те Его́ во стру́нах и орга́не.

Сме́рть прия́л еси́ пло́тию, на́м безсме́ртие хода́тайствуя, Спа́се, и во гро́б всели́лся еси́, да на́с от а́да свободи́ши, воскреси́в с Собо́ю: пострада́ у́бо я́ко челове́к, но воскре́с я́ко Бо́г. Сего́ ра́ди вопие́м: сла́ва Тебе́, Жизнода́вче Го́споди, Еди́не Человеколю́бче.

Сти́х: Хвали́те Его́ в кимва́лех доброгла́сных, хвали́те Его́ в кимва́лех восклица́ния: вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода.

Ка́мение распада́шеся, Спа́се, егда́ на ло́бнем Кре́ст Тво́й водрузи́ся, устраши́шася а́довы вра́тницы, егда́ во гро́бе я́ко ме́ртв положе́н бы́л еси́: и́бо сме́ртную упраздни́вый кре́пость, уме́ршым все́м нетле́ние по́дал еси́ воскресе́нием Твои́м, Спа́се, Жизнода́вче Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Возжеле́ша жены́ ви́дети Твое́ воскресе́ние, Христе́ Бо́же, прии́де предва́рши Мари́а Магдали́на, обре́те ка́мень отвале́н от гро́ба, и а́нгела седя́ща, и глаго́люща: что́ и́щете жива́го с ме́ртвыми: воскре́се я́ко Бо́г, да спасе́т вся́ческая.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

Где́ е́сть Иису́с, Его́же вмени́сте стрещи́, рцы́те иуде́и; где́ е́сть, Его́же положи́сте во гро́бе, ка́мень запечатле́вше; дади́те ме́ртва, и́же живота́ отве́ргшиися: дади́те погребе́ннаго, или́ ве́руйте воскре́сшему. А́ще и вы́ умолчите́ Госпо́дне воста́ние, ка́мение возопие́т, па́че же отвале́нный от гро́ба. Вели́кая Твоя́ ми́лость, ве́лие та́инство смотре́ния Твоего́, Спа́се на́ш, сла́ва Тебе́.

Сла́ва, стихи́ра у́тренняя ева́нгельская. И ны́не, Богоро́дичен: Преблагослове́нна еси́: Славосло́вие вели́кое. По славосло́вии тропа́рь воскре́сен:

Воскре́с из гро́ба, и у́зы растерза́л еси́ а́да, разруши́л еси́ осужде́ние сме́рти, Го́споди, вся́ от сете́й врага́ изба́вивый: яви́вый же Себе́ апо́столом Твои́м, посла́л еси́ я́ на про́поведь, и те́ми ми́р Тво́й по́дал еси́ вселе́нней, еди́не Многоми́лостиве.

Та́же ектении́, и отпу́ст. Посе́м ча́с пе́рвый, и про́чее обы́чное, и коне́чный отпу́ст.

На литурги́и блаже́нна, гла́с 4:

Дре́вом Ада́м рая́ бы́сть изселе́н: дре́вом же кре́стным разбо́йник в ра́й всели́ся. Ов у́бо вку́ш, за́поведь отве́рже Сотво́ршаго: о́в же сраспина́ем, Бо́га испове́да Тая́щагося, помяни́ мя, вопия́, во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни чи́стии се́рдцем, я́ко ти́и Бо́га у́зрят.

Вознесы́йся на Кре́ст, сме́ртную разруши́вый си́лу, и загла́дивый я́ко Бо́г е́же на ны́ рукописа́ние, Го́споди, разбо́йниче покая́ние и на́м пода́ждь, Еди́не Человеколю́бче, ве́рою служа́щым, Христе́ Бо́же на́ш, и вопию́щым Ти́: помяни́ и на́с во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни миротво́рцы, я́ко ти́и сы́нове Бо́жии нареку́тся.

Рукописа́ние на́ше на Кресте́ копие́м раздра́л еси́, и вмени́вся в ме́ртвых, та́мошняго мучи́теля связа́л еси́, изба́вивый все́х от у́з а́довых воскресе́нием Твои́м, и́мже просвети́хомся, Человеколю́бче Го́споди, и вопие́м Ти́: помяни́ и на́с во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни и́згнани пра́вды ра́ди, я́ко те́х е́сть Ца́рство Небе́сное.

Распны́йся и воскресы́й я́ко Си́лен из гро́ба тридне́вен, и первозда́ннаго Ада́ма воскреси́вый Еди́не Безсме́ртне: и мене́ на покая́ние обрати́тися, Го́споди, сподо́би от всего́ се́рдца моего́, и те́плою ве́рою при́сно взыва́ти Ти́: помяни́ мя, Спа́се, во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни есте́, егда́ поно́сят ва́м, и изжену́т и реку́т вся́к зо́л глаго́л, на вы́ лжу́ще Мене́ ра́ди.

На́с ра́ди И́же безстра́стен стра́стный бы́сть челове́к, и во́лею на Кресте́ пригвожде́йся, на́с совоскреси́, те́мже и сла́вим со Кресто́м стра́сть и воскресе́ние, и́миже возсозда́хомся, и́миже и спаса́емся, взыва́юще: помяни́ и на́с во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда́ ва́ша мно́га на небесе́х.

Воскре́сшаго из ме́ртвых, и а́дову держа́ву плени́вшаго, и ви́дима жена́ми мироно́сицами, ра́дуйтеся, глаго́лющаго, ве́рнии умо́лим, от истле́ния изба́вити ду́шы на́шя, зову́ще всегда́ разбо́йника благоразу́мнаго гла́сом к Нему́: помяни́ и на́с во Ца́рствии Твое́м.

Сла́ва, Тро́ичен: Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, вси́ единому́дренно ве́рнии славосло́вити досто́йно помо́лимся: Еди́нство Божества́, в трие́х су́щее Ипоста́сех, неслия́нно пребыва́ющее, Про́сто, Неразде́льно и Непристу́пно, И́мже избавля́емся о́гненнаго муче́ния.

И ны́не, Богоро́дичен: Ма́терь Твою́, Христе́, пло́тию без се́мене ро́ждшую Тя́, и Де́ву вои́стинну, и по Рождестве́ пребы́вшу Нетле́нну, Сию́ Ти́ приво́дим в моли́тву, Влады́ко Многоми́лостиве, прегреше́ний проще́ние да́руй, всегда́ вопию́щым Ти́: помяни́ и на́с во Ца́рствии Твое́м.

Проки́мен, гла́с 4: Я́ко возвели́чишася дела́ Твоя́ Го́споди, вся́ прему́дростию сотвори́л еси́. Сти́х: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, Го́споди Бо́же мо́й, возвели́чился еси́ зело́. 

Аллилу́иа: Наляцы́, и успева́й, и Ца́рствуй и́стины ра́ди, и кро́тости, и пра́вды. Сти́х: Возлюби́л еси́ пра́вду, и возненави́дел еси́ беззако́ние.

 

В неде́лю ве́чера

на Го́споди, воззва́х, стихи́ры покая́нны, гла́с 4.

Подо́бен: Да́л еси́ зна́мение:

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т; я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Согреши́х к Тебе́, Человеколю́бче, не по естеству́ я́ко челове́к, да испрошу́ проще́ние: но па́че челове́ка, и вы́ше естества́, и па́че проще́ния. Но и́же вы́ше есте́ственных уста́в, и па́че постиже́ния мы́сли, челове́к Спа́се мо́й бы́в, и па́че ума́ человеколю́бное имы́й, поми́луй мя́ к Тебе́ обраща́ющагося.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́ потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

Положи́л еси́ покая́ние согреша́ющым Христе́, а не пра́ведным: о́браз у́бо и́мам разбо́йника же и блу́днаго, Манасси́и и блудни́цы, гони́теля, мытаря́, и отме́тника, неудо́бь отчаява́юся, твое́ бо человеколю́бное, и преблаго́е ве́дый, Спа́се мо́й, обраща́юся же и слезю́, и благонаде́жден быва́ю я́ко прии́меши мя́.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Да́ждь ми́ умиле́ние, и злы́х отчужде́ние, и соверше́нное исправле́ние, в страсте́х теле́сных ны́не погруже́ному, и удале́ному от Тебе́, Бо́же, все́х Царю́, и ника́коже наде́жду иму́ща, спаси́ мя блу́днаго, мно́гия ра́ди бла́гости, Иису́се Всеси́льне, Спа́се ду́ш на́ших.

Та́же в мине́и стихи́ры свято́му, а́ще и́мать. А́ще ли не́сть мине́и, и́ны стихи́ры безпло́тным святы́м а́нгелом. Гла́с 4.

Подо́бен: Я́ко до́бля:

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́ние, и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний Его́.

Боже́ственныя све́тлости прия́тная жили́ща, и прия́телища всечестна́я, утверди́л еси́ а́нгельская во́инства, Безсме́ртне: и Боже́ственным составле́нием, зри́тели и служи́тели Твоея́ Сла́вы сия́ положи́в, в кре́пости скончава́ти Твое́ сло́во, и хоте́ние исполня́ти вседе́тельное и пресвято́е.

Сти́х: Хвали́те Го́спода вси́ язы́цы, похвали́те Его́ вси́ лю́дие.

Бла́гости пучи́ну яви́ти восхоте́в, бла́г сы́й Безнача́льне, пе́рвее созда́л еси́ всеси́льным Твои́м манове́нием, и Боже́ственным повеле́нием, а́нгельския ли́ки, и си́лам чи́ны: вои́стинну бо подоба́ше благо́му излия́тися, и походи́ти, да и мно́зем бы́ти дарова́нием, Влады́ко.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Серафи́ми шестокрила́тии, Херуви́ми многоочи́тии с превысо́кими Престо́лы, Тебе́ обстоя́т, вседе́тельнаго Твоего́ сия́ния непосре́дственне приобща́ющеся, Госпо́дьствия, Нача́ла, Вла́сти, Арха́нгели, А́нгели и Си́лы Боже́ственныя: Твою́ сла́ву, Вседержи́телю, хва́ляще, о на́с мо́лятся Тебе́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Превозше́дши чи́ны а́нгельския, Всенепоро́чная, со а́нгелы всегда́ моли́ а́нгелы Влады́чествующаго, и все́ю тва́рию, дарова́ти на́м прегреше́ний оставле́ние, и изба́витися страсте́й, и досто́йны сотвори́ти на́с тогда́ певцы́ сла́вы Его́, и насле́дники нетле́нныя пи́щи.

Та́же, Све́те ти́хий: Проки́мен дне́: и Сподо́би, Го́споди, в ве́чер се́й:

На стихо́вне стихи́ры покая́нны, гла́с 4:

Хоте́х слеза́ми омы́ти мои́х прегреше́ний рукописа́ние, Го́споди, и про́чее живота́ моего́ покая́нием благоугоди́ти Тебе́, но вра́г льсти́т мя́, и бо́рет ду́шу мою́: Го́споди, пре́жде да́же до конца́ не поги́бну, спаси́ мя.

Сти́х: К Тебе́ возведо́х о́чи мои́, живу́щему на Небеси́. Се́ я́ко о́чи ра́б в руку́ госпо́дий свои́х, я́ко о́чи рабы́ни в руку́ госпожи́ своея́: та́ко о́чи на́ши ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрит ны́.

Кто́ обурева́ем, и притека́я ко приста́нищу Твоему́, Го́споди, не спасе́тся; или́ кто́ неду́гуя, и припа́дая ко врачевству́ Твоему́, не уврачу́ется, Соде́телю вся́ческих, и Врачу́ неду́жных; Го́споди, пре́жде да́же до конца́ не поги́бну, спаси́ мя.

Сти́х: Поми́луй на́с, Го́споди, поми́луй на́с, я́ко по мно́гу испо́лнихомся уничиже́ния: наипа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́ния гобзу́ющих и уничиже́ния го́рдых.

Прославля́яйся в па́мятех святы́х Твои́х, Христе́ Бо́же, и от ни́х умоле́н быва́я, низпосли́ на́м ве́лию ми́лость.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Ра́дуйся, Све́та о́блаче. Ра́дуйся, Све́щниче све́тлый. Ра́дуйся Ру́чко, в не́йже ма́нна. Ра́дуйся, Же́зле Ааро́нов. Ра́дуйся, Купино́ неопали́мая. Ра́дуйся, Черто́же. Ра́дуйся, Престо́ле. Ра́дуйся, Горо́ свята́я. Ра́дуйся, Прибе́жище. Ра́дуйся, Боже́ственная Трапе́зо. Ра́дуйся, Две́ре та́йная. Ра́дуйся, все́х Ра́досте.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е. По О́тче на́ш: тропа́рь и ектениа́, и отпу́ст.

 

 

гла1съ д7

Въ суббw1ту вeчера,

на мaлэй вечeрни, на ГDи воззвaхъ, стіхи6ры воскrны G, повторsюще пeрвую. Глaсъ д7:

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz да ўповaетъ ї}ль на гDа.

Животворsщему твоемY кrтY, непрестaннw клaнzющесz хrтE б9е, триднeвное воскrніе твоE слaвимъ: тёмъ во њбнови1лъ є3си2 и3стлёвшее человёческое є3стество2 всеси1льне, и3 и4же на нб7сA восх0дъ њбнови1лъ є3си2 нaмъ, ћкw є3ди1нъ бlгъ, и3 чlвэколю1бецъ. [Двaжды.]

Дрeва преслушaніz запрещeніе разрэши1лъ є3си2 сп7се, на дрeвэ кrтнэмъ в0лею пригвозди1всz, и3 во ѓдъ сошeдъ си1льне, смє1ртныz ќзы ћкw бGъ растерзaлъ є3си2. тёмже клaнzемсz є4же и3з8 мeртвыхъ твоемY воскrнію, рaдостію вопію1ще: всеси1льне гDи, слaва тебЁ.

ВратA ѓдwва сокруши1лъ є3си2 гDи, и3 твоeю смeртію смeртное цaрство разруши1лъ є3си2: р0дъ же человёческій t и3стлё­ніz свободи1лъ є3си2, жив0тъ и3 нетлёніе мjру даровaвъ, и3 вeлію млcть.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, догмaтікъ. Глaсъ д7:

Без8 сёмене зачалA є3си2 и3 родилA є3си2 неизречeннw, низложи1вшаго си6льныz t престHлъ, и3 возносsщаго смирє1нныz, и3 воздвизaющаго р0гъ вёрныхъ свои1хъ, слaвzщихъ хrт0въ кrтъ и3 погребeніе, и3 слaвное воскrніе. тёмже тS бцdе, ходaтаицу толи1кихъ бл†гъ нем0лчными пёсньми ўбlжaемъ, ћкw молsщуюсz при1снw, є4же сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Тaже: Свёте ти1хій: Посeмъ прокjменъ: ГDь воцRи1сz: три1жды. Стjхъ: Њблечeсz гDь въ си1лу, и3 препоsсасz. Тaже, Спод0би гDи, въ вeчеръ сeй: Їерeй же є3ктеніи2 не глаг0летъ, но поeмъ.

На стіх0внэ стіхи1ру воскrну, глaсъ д7:

ГDи возшeдъ на кrтъ, прaдэднюю нaшу клsтву потреби1лъ є3си2, и3 сошeдъ во ѓдъ, вBчныz ќзники свободи1лъ є3си2, нетлёніе дaруz человёческому р0ду: сегw2 рaди пою1ще слaвимъ животворsщее и3 сп7си1тельное твоE востaніе.

Тaже стіхи6ры под0бны прес™hz бцdы.

Под0бенъ: Звaнный свhше:

Стjхъ: ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ.

И#з8 безначaльна nц7A сн7ъ безлётнw, низхождeніz рaди и3 сп7сeніz человёкwвъ, бGъ чlвёкъ бhсть, да подaстъ первоздaнному нhнэ рaй: тогдA и3 всE є3стество2 и3збaвитсz t прeлести ѕмjевы, и3 w4бразъ пaдшій сп7сeтъ, ћкw бlгопремэни1тель: tню1дуже м™рь содёла невэстор0дицу чи1сту ћкw несквeрну, ю4же ћкw ґгкЂру вси2, и3 пристaнище ўбlжaемъ.

Стjхъ: Слhши дщи2 и3 ви1ждь, и3 приклони2 ќхо твоE.

Воплощeнна создaтелz всёхъ, и3мёла є3си2 во ўтр0бэ твоeй бGобlжeннаz, воwбрази1вшаго чlвёка, прeжде пaдшаго преступлeніемъ ѕміи1нымъ: бGа бо родилA є3си2 пл0тію несказaннw нaмъ, и3 и3з8 тлёніz свободи1ла є3си2 є3стество2 всE њбетшaвшее, ржcтв0мъ твои1мъ. тёмже поeмъ и3 слaвимъ твою2 бlгодaть дв7о безневёстнаz, моли1тисz не престaй, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Стjхъ: ЛицY твоемY пом0лzтсz богaтіи лю1дстіи.

Да твоеS всBмъ мн0жество млcти и3 бlгости tкрhеши нaмъ неwпредэли1мую пучи1ну, грэхи2 рабHвъ твои1хъ вс‰ заглaди: и4маши бо всенепор0чнаz, ћкw м™и сyщи б9іz, влaсть создaніz, и3 в0диши вс‰, ћкw х0щеши, си1лою твоeю: и4бо бlгодaть д¦а с™aгw ћвэ всeльшаzсz въ тS, содёйствуетъ ти2 во всeмъ при1снw всебlжeннэйшаz.

Слaва, и3 нhнэ: И$же со nц7eмъ и3 д¦омъ славосл0вимый сн7ъ, въ вhшнихъ t серафjмwвъ первосоздaннаго пaки њбнови1ти хотS, всего2 себE и3стощи2 неизречeннw во ўтр0бэ твоeй, бцdе всепётаz: и3 и3з8 тебE возсіsвый, просвэти2 всего2 мjра б9еств0мъ, и3збaвивый t їдwлонеи1стовства, и3 соб0ю њбожи1вый, на нб7сA возведE человёчество, хrт0съ бGъ и3 сп7съ дyшъ нaшихъ.

Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. Тропaрь: Свётлую воскrніz пр0повэдь: БGор0диченъ: Е$же t вёка ўтаeное:

Е#ктеніA и3 tпyстъ.

Въ суббw1ту на вели1цэй вечeрни,

на ГDи воззвaхъ, стіхи6ры воскrны, глaсъ д7.

Стjхъ: И#зведи2 и3з8 темни1цы дyшу мою2, и3сповёдатисz и4мени твоемY.

Животворsщему твоемY кrтY, непрестaннw клaнzющесz хrтE б9е, триднeвное воскrніе твоE слaвимъ: тёмъ бо њбнови1лъ є3си2 и3стлёвшее человёческое є3стество2 всеси1льне, и3 и4же на нб7сA восх0дъ њбнови1лъ є3си2 нaмъ, ћкw є3ди1нъ бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.

Стjхъ: МенE ждyтъ прaвєдницы, д0ндеже воздaси мнЁ.

Дрeва преслушaніz запрещeніе разрэши1лъ є3си2 сп7се, на дрeвэ кrтнэмъ в0лею пригвозди1всz, и3 во ѓдъ сошeдъ си1льне, смє1ртныz ќзы ћкw бGъ растерзaлъ є3си2. тёмже клaнzемсz є4же и3з8 мeртвыхъ твоемY воскrнію, рaдостію вопію1ще: всеси1льне гDи, слaва тебЁ.

Стjхъ: И#з8 глубины2 воззвaхъ къ тебЁ гDи, гDи, ўслhши глaсъ м0й.

ВратA ѓдwва сокруши1лъ є3си2 гDи, и3 твоeю смeртію смeртное цaрство разруши1лъ є3си2: р0дъ же человёческій t и3стлё­ніz свободи1лъ є3си2, жив0тъ и3 нетлёніе мjру даровaвъ, и3 вeлію млcть.

И$ны стіхи6ры, творeніе ґнат0ліево.

Стjхъ: Да бyдутъ ќши твои2 внeмлющэ глaсу молeніz моегw2.

Пріиди1те воспои1мъ лю1діе, сп7сово триднeвное востaніе, и4мже и3збaвихомсz ѓдовыхъ нерэши1мыхъ ќзъ: и3 нетлёніе и3 жи1знь вси2 воспріsхомъ зовyще: распнhйсz, и3 погребhйсz, и3 воскRсhй, сп7си1 ны воскrніемъ твои1мъ є3ди1не чlвэколю1бче.

Стjхъ: Ѓще беззакHніz нaзриши гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебE њчищeніе є4сть.

ЃгGли и3 человёцы сп7се, твоE пою1тъ триднeвное востaніе, и4мже њзари1шасz вселeнныz концы2, и3 раб0ты врaжіz вси2 и3збaвихомсz, зовyще: животв0рче всеси1льне сп7се сп7си1 ны воскrніемъ твои1мъ, є3ди1не чlвэколю1бче.

Стjхъ: И$мене рaди твоегw2 потерпёхъ тS гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE, ўповA душA моS на гDа.

ВратA мBднаz стeрлъ є3си2, и3 верєи2 сокруши1лъ є3си2 хrтE б9е, и3 р0дъ человёческій пaдшій воскRси1лъ є3си2. сегw2 рaди соглaснw вопіeмъ: воскRсhй и3з8 мeртвыхъ гDи, слaва тебЁ.

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz да ўповaетъ ї}ль на гDа.

ГDи, є4же t nц7A твоE ржcтво2, безлётно є4сть и3 присно­сyщно: є4же t дв7ы воплощeніе, неизречeнно человёкwмъ и3 несказaнно: и3 є4же во ѓдъ сошeствіе стрaшно діaволу и3 ѓггелwмъ є3гw2: смeрть бо попрaвъ, триднeвенъ воскrлъ є3си2, нетлёніе подавaz человёкwмъ, и3 вeлію млcть.

И$ны стіхи6ры бцdэ, пavла ґморрeйскагw. Глaсъ }.

Под0бенъ: Q преслaвнаго чудесE!

Стjхъ: Ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе: и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2.

ТебE вBрнымъ покр0въ показA, и4же всsческихъ бGъ, во­пл0щьсz t кровeй твои1хъ бцdе всечcтаz, и3 предстaтельницу и3 поб0рницу сyщымъ въ нyждахъ и3 њбстоsніихъ, и3 въ бyри пристaнище бlгоути1шное: ты2 ќбw сп7си2 t всsкіz ск0рби и3 туги2, всёхъ притекaющихъ къ б9eственному покр0ву твоемY.

Стjхъ: Хвали1те гDа вси2 kзhцы, похвали1те є3го2 вси2 лю1діе.

Да прославлsю и3 почитaю, да чтY и3 пою2, да воспэвaю всегдA твоE б9eственное и4мz, пребlжeннаz вLчце, да мS не њстaвиши врагHмъ рaдованіе бhти, покр0ву твоемY притекaющаго: но крилы2 честнhхъ мlтвъ твои1хъ всегдA цёла мS сохрани2 t всёхъ и3скушeній.

Стjхъ: Ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.

Рaдуйсz, бGом™и пречcтаz. рaдуйсz, вBрнымъ надeжда. рaдуйсz, мjру њчищeніе. рaдуйсz, и3збавлsющаz всsкихъ скорбeй рабы6 тво‰, ћже смeрти разруши1тельница. рaдуйсz, животон0снаz. рaдуйсz, ўтёшительнице. рaдуйсz, застyпнице. рaдуйсz прибёжище.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: И$же тебE рaди бGоoтeцъ прbр0къ дв7дъ пёсненнw њ тебЁ провозгласи2, вели6чіz тебЁ сотв0ршему: предстA цRи1ца њдеснyю тебE. тs бо м™рь, ходaтаицу животA показA, без8 nц7A и3з8 тебE вочеловёчитисz бlговоли1вый бGъ, да св0й пaки њбнови1тъ w4бразъ, и3стлёвшій страстьми2, и3 заблyждшее горохи1щное њбрётъ nвчA, на рaмо воспріи1мъ, ко nц7Y принесeтъ, и3 своемY хотёнію, съ нбcными совокупи1тъ си1лами, и3 сп7сeтъ бцdе, мjръ, хrт0съ и3мёzй вeлію и3 богaтую млcть.

Тaже, Свёте ти1хій: Прокjменъ: ГDь воцRи1сz: и3 пр0чее по nбhчаю.

На стіх0внэ стіхи6ры воскrны, глaсъ д7:

ГDи, возшeдъ на кrтъ, прaдэднюю нaшу клsтву пот­реби1лъ є3си2, и3 сошeдъ во ѓдъ, вBчныz ќзники свободи1лъ є3си2, нетлёніе дaруz человёческому р0ду: сегw2 рaди пою1ще слaвимъ животворsщее и3 сп7си1тельное твоE востaніе.

И$ны стіхи6ры по ґлфави1ту

Стjхъ: ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz.

Повёшенъ на дрeвэ є3ди1не си1льне, всю2 твaрь поколебaлъ є3си2: положeнъ же во гр0бэ, живyщыz во гробёхъ воскRси1лъ є3си2, нетлёніе и3 жи1знь дaруz человёческому р0ду. тёмже пою1ще слaвимъ триднeвное твоE востaніе.

Стjхъ: И$бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz.

Лю1діе беззак0нніи хrтE, тебE предaвше пілaту, распsти њсуди1ша, неблагодaрни њ бlгодётели kви1вшесz. но в0лею претерпёлъ є3си2 погребeніе: самовлaстнw воскrнъ є3си2 триднeвнw ћкw бGъ, дaруz нaмъ безконeчный жив0тъ, и3 вeлію млcть.

Стjхъ: Д0му твоемY подобaетъ с™hнz гDи, въ долготY днjй.

Со слезaми жєны2 дошeдшz гр0ба, тебE и3скaху, не њбрётшz же, рыдaющz съ плaчемъ вопію1щz глаг0лаху: ўвы2 нaмъ, сп7се нaшъ цRю2 всёхъ, кaкw ўкрaденъ бhлъ є3си2; к0е же мёсто держи1тъ живон0сное тёло твоE; ѓгGлъ же къ ни6мъ tвэщавaше, не плaчите, глаг0летъ, но шeдшz проповёдите, ћкw воскRсе гDь, подаS нaмъ рaдость, ћкw є3ди1нъ бlгоутр0бенъ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: При1зри на молє1ніz твои1хъ р†бъ всенепор0чнаz, ўтолsющи лю6таz на ны2 вост†ніz, всsкіz ск0рби нaсъ и3змэнsющи: тs бо є3ди1ну твeрдое и3 и3звёстное ўтверждeніе и4мамы, и3 твоE предстaтельство стzжaхомъ. да не постыди1мсz вLчце, тS призывaющіи, потщи1сz на ўмолeніе, тебЁ вёрнw вопію1щихъ: рaдуйсz вLчце, всёхъ п0моще, рaдосте и3 покр0ве, и3 сп7сeніе дyшъ нaшихъ.

Тaже, Нhнэ tпущaеши: и3 Трис™0е. По Џ§е нaшъ:

Тропaрь, глaсъ д7:

Свётлую воскrніz пр0повэдь t ѓгGла ўвёдэвшz гDни ў§нцы, и3 прaдэднее њсуждeніе tвeргшz, ґпcлwмъ хвaлzщzсz глаг0лаху: и3спровeржесz смeрть, воскRсе хrт0съ бGъ, дaруzй мjрови вeлію млcть.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Е$же t вёка ўтаeное, и3 ѓгGлwмъ несвёдомое тaинство: тоб0ю бцdе сyщымъ на земли2 kви1сz бGъ, въ несли1тномъ соединeніи воплощaемь, и3 кrтъ в0лею нaсъ рaди воспріи1мъ, и4мже воскRси1въ первоздaннаго, сп7сE t смeрти дyшы нaшz.

Въ суббw1ту на повечeріи,

канHнъ прес™ёй бцdэ. Глaсъ д7

Пёснь №

Їрм0съ: М0рz чермнyю пучи1ну невлaжными стопaми дрeвній пэшешeствовавъ ї}ль, кrтоwбрaзныма мwmсeовыма рукaма, ґмали1­кову си1лу въ пустhни побэди1лъ є4сть.

Припёвъ: Прес™az бцdе, сп7си2 нaсъ.

Ћже є3ди1на въ напaстехъ и3 ск0рбехъ защищaющаz, под8 кр0въ тв0й пречcтаz, прибэгaющихъ тeплэ, пріими2 ћкw пребlгaz, ±же t сeрдца молє1ніz.

Пристaнище невлaемое њбрётъ тS неразyмный, нап†стныz же и3 н{ждныz прил0ги tрэвaz, бlгодaрное пою1 ти воспэвaніе, бGомyжнаz роди1тельнице.

Слaва: Млcтивнымъ и3 кр0ткимъ твои1мъ џкомъ, бGороди1тельнице, зрsщи мS во њбстоsніи и3 ск0рби њдержи1ма, вск0рэ свободи2: тs бо призывaю на п0мощь.

И# нhнэ: Преклонeна мS вLчце, скорбьми2 нyждными лю1тэ, ћкw млcтива є3ди1на бlгaz предстaтельница рабHвъ твои1хъ, рyку мольбы2 простри2, и3 лю1тыхъ бёдъ и3збaви мS.

Пёснь G

Їрм0съ: Лyкъ си1льныхъ и3знем0же, и3 немощствyющіи препоsсашасz си1лою: сегw2 рaди ўтверди1сz въ гDэ сeрдце моE.

Nрyжіе крёпко, и3 стёну тS стzжaвъ ѓзъ, побэждaю сопроти1вныхъ полки2, и3 пою2 вели6чіz тво‰, бцdе неискусобрaчнаz.

Пeщь разорsеши печaлей, и3 погашaеши tчazніz зн0й: кт0 бо тaкw, ћкоже ты2 дв7о бцdе, ўповaніе нaше;

Слaва: Внуши2 глaсъ рабA твоегw2, твоеS трeбующагw п0мощи, бGом™и: ўповaніе моE, ўслhши мS, и3 напaстей и3схити2.

И# нhнэ: Пріи1де t прегрэшeній мн0жества мучи1тельство нaмъ, носS смeрть пaгубную: но сп7си2 тво‰ рабы6 бцdе, тh бо м0жеши.

Пёснь д7

Їрм0съ: Вознесeна тS ви1дэвши цRковь на кrтЁ, сlнце прaведное, стA въ чи1нэ своeмъ, дост0йнw взывaющи: слaва си1лэ твоeй гDи.

Побёждши враждyющихъ мнЁ всyе, ћкw дyшу мою2 тщaщихсz лю1тэ пріsти, сохрани1 мz вLчце, поми1луй, и3 сп7си2: къ тебё бо прибэгaю рaбъ тв0й.

И#збавлsющи мS t kзhка льстивоглаг0лива, бlгaz застyпнице моS, безпaкостна покажи2, и3 житeйскихъ дэsній: мн0гw бо м0жеши, ћкw зижди1телz м™и сyщи.

Слaва: Безболёзненну вёдый тS цэлeбницу немощнhй, д¦омъ и3 ўсты2 зовY: и3сцэли1 мz вLчце, поми1луй, и3 сп7си2: къ тебё бо прибэгaю рaбъ тв0й.

И# нhнэ: Не њстaви менE напaстемъ прeдану бhти, м™и бGа нaшегw, но t всsкіz ск0рби и3 ѕл0бы человёчи сохрани2 невреждeна: тh бо є3си2 пом0щница всBмъ нaмъ.

Пёснь є7

Їрм0съ: Ты2 гDи м0й, свётъ въ мjръ пришeлъ є3си2, свётъ с™hй, њбращazй и3з8 мрaчна невёдэніz, вёрою воспэвaющыz тS.

И#спрaви чи1стаz, моли1тву рабA твоегw2 ко гDу сн7у твоемY: да њбрsщу разрэшeніе мн0гихъ мои1хъ прегрэшeній.

И#збaви мS страстeй и3 бёдъ, бGоневёсто: тs бо положи2 бGъ њчищeніе вои1стинну моемY смирeнію.

Слaва: Покр0въ м0й ты2 є3си2, и3 при1сное хвалeніе, q вLчце бцdе! никaкоже бо презирaеши къ тебЁ прибэгaющихъ.

И# нhнэ: Поми1луй чcтаz, чтyщихъ ржcтво2 твоE, и3 и3збaви мучи1тельства, и3 г0рести человёческіz: и4бо и4маши є4же мощи2.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Пожрy ти со глaсомъ хвалeніz гDи, цRковь вопіeтъ ти2, t бэс0вскіz кр0ве њчи1щшисz, рaди млcти t рeбръ твои1хъ и3стeкшею кр0вію.

Крёпость ми2 самA є3си2 пречcтаz вLчце, во њбрётшихъ мS ѕэлw2 неначazнныхъ ск0рбехъ, и3 вопію1 ти: ћкw вeліz є3си2 покрови1тельница рабY твоемY.

И#сцэли2 душє1вныz мо‰ ћзвы пречcтаz, заступи1 мz дв7о, и3 и3збaви рабA твоего2 t њклеветaніz, навёта же и3 развращeніz непрaведна.

Слaва: Сокруши2 на мS, при1снw прибэгaющаго къ тебЁ, навётники непрaвєдныz, и3 не њстaви мS поги1бнути: ћкw вс‰ тебЁ возмHжна чcтаz, ћкw бGоoтрокови1цэ.

И# нhнэ: Побэди2 души2 моеS свирёпую в0лну, ћкw мн0­жество прегрэшeній, напaстей и3 скорбeй, вLчце, востaша на мS, но самa мz сп7си2.

ГDи поми1луй, три1жды, Слaва, и3 нhнэ:

Сэдaленъ, глaсъ д7:

Мн0гими прегрэшeній ѓзъ блyдный ќмъ помрачи1въ, вопію2 твоемY крёпкому заступлeнію бцdе: просвэти2 души2 моеS зBницы, возсіsй ми2 покаsніz свётлую зарю2, и3 њблецh мz во nрyжіе свёта, бGороди1тельнице чcтаz.

Пёснь з7

Їрм0съ: Сп7сhй во nгни2 ґвра†мскіz тво‰ џтроки, и3 халдє1и ўби1въ, ±же прaвда прaведнw ўловлsше, препётый гDи б9е nтє1цъ нaшихъ, бlгословeнъ є3си2.

И$же t ґгaрzнъ наси1лованіе ск0рw потрeбльши мечeмъ мlтвъ твои1хъ мRjе, лю1ди и3 стaдо твоE сохрани2, сн7у твоемY зовyщыz: б9е nтє1цъ нaшихъ, бlгословeнъ є3си2.

Равнолёпнаz ски1ніz, пріими1 мz къ тебЁ прибэгaющаго, да не пріи1метъ мS врaгъ погуби1ти хотS, зовyщаго: превозноси1мый nтє1цъ нaшихъ б9е, бlгословeнъ є3си2.

Слaва: БGороди1тельнице мRjе, предвари2 рабA твоего2 вск0рэ, въ треволнeніихъ напaстей потоплsемаго, не и3мyщаго п0мощи, къ тебё же зовyща: ўповaніе концє1въ, поми1луй мS.

И# нhнэ: Человёчєскіz п0мыслы ћкw грэхHмъ вин0вны, нhнэ бцdе бlгaz разори2, б9eственными твои1ми мlтвами, и3 рабы6 тво‰ и3збaви болёзненныz напaсти и3 всsкагw врeда.

Пёснь }

Їрм0съ: И#збaвителю всёхъ всеси1льне, посредЁ плaмене бlгочeствовавшыz, снизшeдъ њроси1лъ є3си2, и3 научи1лъ є3си2 пёти: вс‰ дэлA бlгослови1те, п0йте гDа.

Нaйде на ны2 kзhкъ беззак0ненъ, хвалsсz погуби1ти служи1тели тво‰: є3г0же потрeбльши пречcтаz, покрhй взывaющыz: вс‰ дэлA бlгослови1те гDнz гDа.

МнHгіz тво‰ щедрHты млcтивнw нaсъ сп7сaютъ, є3ди1на бGом™и, t грэх0внагw судA, и3 разли1чныхъ напaстей: тh бо р0ждши бGа, ми1луеши мjръ є3гw2.

Слaва: Ћкw ты2 є3си2 крёпость и3 п0мощь, не бою1сz врагHвъ негодовaніz, но пою1 тz вLчце, и3 вопію2 сн7у твоемY: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.

И# нhнэ: На мольбY мою2 нhнэ ўмлcрдисz, и3 рaдость въ печaли мёсто дaруй ми2: да пою1 тz вLчце, и3 вопію2 сн7у твоемY: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.

Пёснь f7

Їрм0съ: Е$vа ќбw недyгомъ преслушaніz клsтву всели1ла є4сть: тh же дв7о бцdе, прозzбeніемъ чревоношeніz мjрови бlгословeніе про­цвэлA є3си2, тёмъ тS вси2 величaемъ.

Nрyжіе ќбw на ны2 њбостри1въ, совэщавaетъ льсти1вый ґрaвлzнинъ беззак0нный: тh же дв7о бцdе, си1лою кrтA и3мlтвъ твои1хъ, воwружaеши на него2 рабы6 тво‰. тёмже проповёдаемъ слaву твою2.

Крёпость тебЁ на враги2 дадeсz вLчце, и3 и3збавлeніе ми2 t бёдъ: чт0 же ѓзъ тебЁ принесY, не довёмъ. nбaче, є4же и4мамъ, бlгодарeніе приношy ти: пріими2 сіE нhнэ, и3 сп7си1 мz.

Слaва: Q м™и всsческихъ творцA всесвётлаz, печaльныхъ ўтёха, потоплsемыхъ предстaтельница, и3 пренемогaющихсz застyпница, до животA моегw2 тh мz сохрани2.

И# нhнэ: Ўтэснsема мS грэхи2 мн0гими, и3 бэдaми, не прeзри менE всепётаz нhнэ, тебЁ хвалeніz жeртву приношY, прилёжнw взывaz ти2: стaz бцdе, помози1 ми, тs бо слaвz пёснь скончавaю.

Тaже, Дост0йно є4сть: Трис™0е, и3 пр0чее nбhчно, и3 tпyстъ.

Въ недёлю ќтра

на полyнощницэ,канHнъ трbченъ, [є3гHже краестр0чіе: Четвeртое пёніе бGу. Творeніе митрофaново.] Глaсъ д7

Пёснь №

Їрм0съ: М0рz чермнyю пучи1ну, невлaжными стопaми, дрeвній пэшешeствовавъ ї}ль, кrтоwбрaзныма мwmсeовыма рукaма, ґмали1кову си1лу въ пустhни побэди1лъ є4сть.

Трbцу бGоначaльную да прослaвимъ v3постaсьми, є3ди1нственное же є3стество2 тріeхъ, соприсносyщную, сопrт0льную, ю4же молsще, глаг0лемъ: сп7си2 и5же вёрою тебE слaвzщихъ.

Помaзасz t nц7A д¦омъ рaдованіz, бGодётельнымъ є3лeемъ, сн7ъ, и3 чlвёкъ бhсть, и3 є3ди1нагw б9ествA тріmпостaсное научи1лъ є4сть.

Слaва: Добр0ту непристyпныz слaвы твоеS є3ди1нице трис0лнечнаz, серафjми не терпsще зрёти, спокрывaютсz кри1лы: и3 трис™hми пёсньми непрестaннw тебE слaвzтъ.

БGор0диченъ: Неизречeннw творцA родилA є3си2 всёхъ пречcтаz, и3збавлsющаго дрeвніz клsтвы человёки, и3 смeртныz тли2, и3 тоб0ю познaхомъ є3ди1наго бGа тріmпостaснаго.

Пёснь G

Їрм0съ: Не мyдростію и3 си1лою и3 богaтствомъ хвaлимсz, но тоб0ю џ§ею v3постaсною мyдростію хrтE: нёсть бо с™ъ, пaче тебE чlвэколю1бче.

Си1лу свhше с™ы6мъ твои6мъ прeжде ґпcлwмъ, ћкw послaлъ є3си2 хrтE, t nц7A ўтёшителz, є3ди1но kви1лъ є3си2 є3стество2 трис0лнечное.

Патріaрху ґвраaму є3гдA kви1ласz є3си2 во w4бразэ мyжестэ, трbчнz є3ди1нице, непремённое показaла є3си2 твоеS бlгости и3 гDьства.

Слaва: И$же во w4бразэхъ тріeхъ, є3ди1нъ бGъ вёруемый: неwпи1санный ћвэ, недомhслимый всёми, и3збaви дyшы нaшz t всsкіz ск0рби.

БGор0диченъ: Настaвльшесz сн7а твоегw2 премyдрыми приведeньми, є3ди1нственное и3 трисвётлое бGоначaліе слaвимъ, и3 тебE бlжи1мъ приснодв7у.

Тaже сэдaленъ, глaсъ д7

Под0бенъ: Ск0рw предвари2:

Трис0лнечнаz, несоздaннаz и3 є3диносyщнаz є3ди1нице, тріmпостaснаz и3 непостижи1маz, рабы6 тво‰ ўщeдри: сп7си2 t бёдъ, ћкw бGъ млcтивъ, тs бо гDи, є3ди1наго и3збaвителz и3 вLку и4мамы, вопію1ще: бyди нaмъ млcтивъ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Мн0гими њбстоsньми и3 напaстьми лю1тыхъ дв7о, њкружaеми, и3 ко tчazнію при1снw впaдающе, є3ди1ну тS сп7сeніе и3 надeжду, и3 стёну и4мамы бцdе, и3 тебE по д0лгу вёрою и3 нhнэ м0лимъ: сп7си2 рабы6 тво‰.

Пёснь д7

Їрм0съ: Сэдsй въ слaвэ на пrт0лэ б9ествA, во џблацэ лeгцэ пріи1де ї}съ преб9eственный, нетлённою длaнію, и3 сп7сE зовyщыz: слaва хrтE си1лэ твоeй.

Пресyщную трbцу, во є3ди1ницэ б9ествA и3 гDоначaліе, съ серафjмы тебE слaвимъ, ћкw нераздёльно є3стество2, ћкw непристyпное, ћкw равностaтно слaвою, б9е непостижи1мый.

Раздэлeнну сyщу неизречeннw ли1цы б9ествA, и3 соединsему держaвою вкyпэ є3ди1нэмъ гDьствомъ, безпредёльну є3ди1ну, неwпи1санну, воспэвaемъ тS творцA всеS твaри.

Слaва: Ќмъ безначaльный, сл0во неизглаг0ланнэ роди2, и3 б9eственнаго д¦а равном0щна и3спусти2: и3 сегw2 рaди трbцу є3диносyщную, вLку всёхъ бGа проповёдаемъ.

БGор0диченъ: Ви1димь бывaz дрeвними њбрaзнэ, предвозвэсти1ло є4сть, є4же t тебE воплощeніе, сл0во: но п0слэжде ћвльсz человёкwмъ, пои1стиннэ тріmпостaсное є3диноначaліе kви2.

Пёснь є7

Їрм0съ: Ўжас0шасz всsчєскаz њ б9eственнэй слaвэ твоeй: тh бо неискусобрaчнаz дв7о, и3мёла є3си2 во ўтр0бэ над8 всёми бGа, и3 родилA є3си2 безлётнаго сн7а, всBмъ воспэвaющымъ тS ми1ръ подавaющаz.

Разумёвше t вёры вседётельнагw б9ествA, є3ди1но ќбw непристyпно существо2, три1 же v3постaси живонач†льны, срaслены чтeмъ: nц7A, и3 сн7а, и3 д¦а с™aгw соприсносyщное бытіE.

Свёте трис0лнечне, сyщественнагw свёта твоегw2 возсіsй ми2 є3ди1нственное б9ество2, несоздaнное є3стество2, и3 свэтодёйственный и3ст0чниче всsкіz свэтодaтельныz зари2: да созерцaю твою2 добр0ту неизречeнную.

Слaва: Ћкw є3ди1ному сyщу содётелю всsческихъ, и3 содержи1телю, и3 к0рмчію всепремyдру, вои1стинну и3 жи1зни подaтелю, сегw2 рaди и3 вопіeмъ ти2 вёрнw: вLко трис0лнечне, пою1щыz тS соблюди2.

БGор0диченъ: Њбожи1ти хотS дрeвле и3стлёвшаго человёка, за бlгость дв7о создaвый, и3 показaвый w4браза б9eственный зрaкъ, чlвёкъ бhсть и3з8 тебE, є3ди1но тричи1сленное бGоначaліе проповёда.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Возопи2, проwбразyz погребeніе триднeвное, прbр0къ їHна въ ки1тэ молsсz: t тли2 и3збaви мS, ї}се цRю2 си1лъ.

Kви2 nц7ъ и3зглаг0луz сн7овство2, и3 д¦ъ, хrтY крeщшусz, ви1димь бhвъ: сегw2 рaди є3ди1но и3 трbческое бGоначaліе слaвимъ.

Ћкw ви1дэ тS трис™hми глaсы воспэвaемаго и3сaіа, на выс0цэ пrт0лэ сэдsща, трbческую познA є3ди1нагw бGоначaліz v3постaсь.

Слaва: Возвышeно сeрдце покажи2 и3 нaсъ р†бъ твои1хъ, выс0кій цRю2 тріmпостaсне: да твоеS слaвы зри1мъ ћснw свётлость.

БGор0диченъ: ВосхотЁ воwбрази1тисz ћвэ въ нaше, t дв7ы сн7ъ б9ій ћкw чlвэколю1бецъ, и3 б9eственныz слaвы џбщники человёки сотвори2.

Сэдaленъ, глaсъ д7

Под0бенъ: Ск0рw предвари2:

Nц7A нерождeнна, сн7а же рождeнна, и3 д¦а с™aго и3сх0дна t nц7A мyдрствующе, проповёдаемъ безначaльное цrтво и3 б9ество2 є3ди1но, є4же славосл0вzще є3диномyдреннw вопіeмъ: трbце є3диносyщнаz, сп7си2 нaсъ б9е.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Лётъ превhшше, и3 прeжде вBкъ бGа, въ лёто родилA є3си2 преестeственнэ пл0тію, бGа чlвёка пречcтаz. тёмже тS бцdу, и4стиннw и3 гDьственнэ вси2 и3сповёдающе, прилёжнw ти2 вопіeмъ: слaвы вёчныz вс‰ спод0би.

Пёснь з7

Їрм0съ: Въ пещи2 ґвраaмстіи џтроцы персjдстэй, люб0вію бlго­чeстіz пaче, нeжели плaменемъ њпалsеми, взывaху: бlгословeнъ є3си2 въ хрaмэ слaвы твоеS гDи.

Ўчинє1наz нбcнаz є3стєствA, и3 ќмныz чи1ны правослaвнw вси2 земнор0дніи подражaюще, слaвимъ є3ди1но б9ество2 въ тріeхъ равнодётельныхъ v3постaсехъ. [Двaжды.]

Слaва: РBчи с™hхъ прbрHкъ, тS дрeвле њбрaзнw є3ди1наго вэкHвъ всёхъ содётелz проzви1ша, неизречeннаго бGа и3 гDа, бGоначaльными треми2 v3постaсьми.

БGор0диченъ: И$же по существY неви1димое сл0во и3 вседётельное, kви1лсz є3си2 человёкwмъ, чlвёкъ t чcтыz бGом™ре, человёка призывaz ко причaстію твоегw2 б9ествA.

Пёснь }

Їрм0съ: Рyцэ распростeръ даніи1лъ, львHвъ зі‰ніz въ р0вэ затчE: џгненную же си1лу ўгаси1ша, добродётелію препоsсавшесz, бlгочeстіz рачи1тели џтроцы, взывaюще: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.

Свёте є3диноначaльный и3 трисіsнный, существо2 безначaльное, добр0то недовёдомаz, въ сeрдцы моeмъ всели1сz, и3 хрaмъ твоегw2 б9ествA, свэтови1денъ и3 чи1стъ покажи1 мz, зовyща: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Слaва: T разли1чныхъ мS страстeй трbце нераздёльнаz, є3ди1нице несли1тнаz, и3 њмрачeніz прегрэшeній и3збaви, и3 њзари2 лучaми твои1ми б9eственными: да воwбразyю твою2 слaву, и3 воспэвaю тS слaвы гDа.

БGор0диченъ: Ќмъ ќбw нерождeнный nц7ъ, и3 сл0во соwбрaзно, и3 д¦ъ сопрест0ленъ, существо2, си1ла, бытіE: пресyщнаz, неизречeннаz, великодёйственнаz трbце, є3ди1нице, соблюдaй стaдо твоE мlтвами бцdы, ћкw є3стеств0мъ чlвэколю1бецъ.

Пёснь f7

Їрм0съ: Всsкъ земнор0дный да взыгрaетсz д¦омъ просвэщaемь, да торжествyетъ же безпл0тныхъ ўмHвъ є3стество2, почитaющее сщ7eнное торжество2 бGомaтере, и3 да вопіeтъ: рaдуйсz всебlжeннаz бцdе, чcтаz приснодв7о.

ВсE къ тебЁ нhнэ дви1жу сeрдце моE и3 мhсль, и3 предложє1ніz же всеS души2 и3 тёла, содётелю и3 и3збaвителю моемY, є3диноначaльне, и3 трисвётле, и3 вопію1 ти: сп7си1 мz рабA твоего2 t всsкихъ и3скушeній и3 скорбeй. [Двaжды.]

Слaва: Возвhси нaшъ ќмъ, и3 мhсль къ тебЁ вhшнему, просвэти2 твои1ми сіsньми пречcтыми, џ§е, сл0ве, ўтёшителю, во свётэ живhй непристyпнэмъ, слaвы сlнце, свэтодeржче, всегдA слaвити тS є3диноначaльнаго бGа тріmпостaснаго.

БGор0диченъ: Сп7си2 и5же въ тS вёрующыz гDи, и3 проповёдающыz безначaльное присносyщное существо2 є3ди1но, три1 же ли1ца бGонач†льна и3 соwбрaзна, твоегw2 гDьствіz, и3 б9eственныz слaвы твоеS спод0би, мольбaми чcтыz бGомaтере.

Посeмъ припёвы григ0ріа сінаи1та: Дост0йно є4сть: И# пр0чее полyнощницы

Въ недёлю ќтра по шестоpaлміи,

БGъ гDь, и3 kви1сz нaмъ: на глaсъ д7. Тaже тропaрь: Свётлую воскrніz пр0повэдь: двaжды. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Е$же t вёка ўтаeное: Тaже nбы6чнаz стіхослHвіz pалти1ра.

По №-мъ стіхосл0віи сэдaльны воскrны, глaсъ д7:

Воззрёвшz на гр0бный вх0дъ, и3 плaмене ѓгGльскагw не терпsщz мmронHсицы, съ трeпетомъ дивлsхусz, глаг0лющz: є3гдA ўкрaдесz tвeрзый разб0йнику рaй; є3дa ли востA, и4же и3 прeжде стрaсти проповёдавый востaніе; вои1стинну воскRсе хrт0съ, сyщымъ во ѓдэ подаS жив0тъ, и3 воскrніе.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

В0льнымъ твои1мъ совётомъ кrтъ претерпёлъ є3си2 сп7се: и3 во гр0бэ н0вэ человёцы положи1ша тS смeртніи, сл0вомъ концы2 состaвльшаго. тёмже свsзанъ бhсть чyждій: смeрть лю1тw плэнsшесz, и3 сyщіи во ѓдэ вси2 взывaху живон0сному востaнію твоемY: хrт0съ воскRсе, жизнодaвецъ пребывazй во вёки.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Ўдиви1сz їHсифъ, є4же пaче є3стествA зрS, и3 внимaше мhслію и4же на руно2 д0ждь, въ безсёменнэмъ зачaтіи твоeмъ бцdе, купинY nгнeмъ неwпали1мую, жeзлъ ґарHновъ прозsбшій, и3 свидётельствуz nбрyчникъ тв0й и3 храни1тель, сщ7eнникwмъ взывaше: дв7а раждaетъ, и3 по ржcтвЁ пaки дв7а пребывaетъ.

По в7-мъ стіхосл0віи сэдaльны воскrны, глaсъ д7:

Под0бенъ: Ск0рw предвари2:

ВоскRслъ є3си2 ћкw безсмeртный t гр0ба сп7се, совоздви1глъ є3си2 мjръ тв0й си1лою твоeю хrтE б9е нaшъ, сокруши1лъ є3си2 въ крёпости смeрти держaву, показaлъ є3си2 млcтиве, воскrніе всBмъ: тёмже тS и3 слaвимъ є3ди1не чlвэколю1бче.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ, гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

Съ г0рнихъ выс0тъ сошeдъ гавріи1лъ, и3 къ кaменю пристyпль, и3дёже кaмень жи1зни, бэлоносsй взывaше ко плaчущымъ: престaните вы2 t рыдaніz в0плz, и3мёющыz и3 нhнэ млcтивное: є3г0же бо и4щете плaчущz, дерзaйте, ћкw вои1стинну востaлъ є4сть. тёмже возопjйте ґпcлwмъ: ћкw воскRсе гDь, востaвшему поклони1тесz рaдость пріeмшz. дерзaйте ќбw, да дерзaетъ ќбw и3 є4vа.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Ўдиви1шасz чcтаz, вси2 ѓгGлwвъ ли1цы тaинству твоегw2 рождeніz стрaшному: кaкw и4же вс‰ содержaй мaніемъ є3ди1нэмъ, њб8sтіи твои1ми ћкw человёкъ содержавaетсz, и3 пріeмлетъ начaло превёчный и3 млек0мъ питaетсz, и4же всsкое дыхaніе питazй неизречeнною бlгостію; и3 тS ћкw вои1стинну б9ію м™рь хвaлzще слaвzтъ.

По непор0чныхъ v3пакои2, глaсъ д7:

Я%же твоегw2 преслaвнагw востaніz, предтeкшz мmронHсицы, ґпcлwмъ проповёдаху хrтE, ћкw воскRслъ є3си2 ћкw бGъ, подаS мjрови вeлію млcть.

Степє1нна, глaсъ д7

ҐнтіфHнъ №, и4хже стіхи2 повторsюще поeмъ:

T ю4ности моеS мн0зи б0рютъ мS стр†сти, но сaмъ мS заступи2, и3 сп7си2 сп7се м0й.

Ненави1дzщіи сіHна, посрами1тесz t гDа, ћкw травa бо nгнeмъ бyдете и3зс0хше.

Слaва: С™hмъ д¦омъ всsка душA живи1тсz, и3 чистот0ю возвышaетсz, свэтлёетсz трbческимъ є3ди1нствомъ сщ7еннотaйнэ.

И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ в7:

Воззвaхъ тебЁ гDи тeплэ, и3з8 глубины2 души2 моеS, и3 мнЁ да бyдутъ на послушaніе б9eствєннаz тво‰ ўшесA.

На гDа надeжду всsкъ кто2 стzжaвъ, вhшшій є4сть всёхъ скорбsщихъ.

Слaва: С™hмъ д¦омъ т0чатсz бlгод†тныz струи6, напаsющz всsку твaрь ко њживлeнію.

И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ G:

Сeрдце моE къ тебЁ сл0ве да возвhситсz, и3 да ничт0же ўслади1тъ мS t мірски1хъ крас0тъ на слaбость.

Къ мaтери своeй ћкоже и4мать кто2 люб0вь, ко гDу тeпльше люблeніемъ д0лжни є3смы2.

Слaва: С™hмъ д¦омъ бGовёдэніz богaтство, зрёніz, и3 премyдрости: вс‰ бо въ сeмъ nтeчєскаz велBніz сл0во tкрывaетъ.

И# нhнэ, т0йже.

Прокjменъ, глaсъ д7: Воскrни2 гDи, помози2 нaмъ, и3 и3збaви нaсъ и4мене твоегw2 рaди. Стjхъ: Б9е ўши1ма нaшима ўслhшахомъ: Всsкое дыхaніе: Е#ђліе воскrно. Воскrніе хrт0во: Pал0мъ н7. И# прHчаz по nбhчаю.

КанHнъ воскrнъ, творeніе їwaнна дамаскинA.

Пёснь №

Їрм0съ: М0рz чермнyю пучи1ну невлaжными стопaми, дрeвній пэшешeствовавъ ї}ль, кrтоwбрaзныма мwmсeовыма рукaма ґмали1кову си1лу въ пустhни побэди1лъ є4сть.

Припёвъ: Слaва гDи с™0му воскrнію твоемY.

Вознeслсz є3си2 на пречcтэмъ дрeвэ кrтнэмъ, нaше tпадeніе и3справлsz, є4же на дрeвэ и3сцэлsz всегуби1тельство вLко, ћкw бlгъ и3 всеси1ленъ.

Во гр0бэ пл0тски, во ѓдэ же съ душeю, ћкw бGъ: въ раи1 же съ разб0йникомъ, и3 на пrт0лэ бhлъ є3си2 хrтE, со nц7eмъ и3 д¦омъ, вс‰ и3сполнsz неwпи1санный.

БGор0диченъ: Без8 сёмене џ§ею в0лею t б9eственнагw д¦а б9іz зачалA є3си2 сн7а, и3 пл0тію родилA є3си2: и4же и3з8 nц7A без8 мaтере, нaсъ же рaди, и3з8 тебE без8 nц7A.

Другjй канHнъ кrтовоскрeсенъ. Глaсъ д7

Пёснь №

Їрм0съ: Tвeрзу ўстA мо‰, и3 нап0лнzтсz д¦а:

И#сцэли1лъ є3си2 сокрушeніе человёчества гDи, б9eственною твоeю кр0вію њбнови1вый то2: и3 сокруши1лъ є3си2 си1льнаго въ крёпости, и4же дрeвле сокруши1вшаго твоE создaніе.

Мeртвыхъ востaніе, ўмерщвлeніемъ бhлъ є3си2: крёпость бо tsтсz ўмерщвлeніz, брaвшисz съ жи1знію вёчною, и4же всёми владhчествующу воплощeнному бGу.

БGор0диченъ: Красeнъ превhшши нбcныхъ си1лъ, б9eственный тв0й бhсть хрaмъ њдушевлeнный, °во ўтр0бэ ты2 носи1вши дв7о, горо2 с™az°, бGа нaшего.

И$нъ канHнъ прес™ёй бцdэ, [є3гHже краестр0чіе: Четвeртаz пёснь всеслaвнэй nтрокови1цэ.] Глaсъ д7

Пёснь №

Їрм0съ: Трістaты крBпкіz, рождeйсz t дв7ы:

Сотрzс0шасz лю1діе, смzт0шасz kзhцы, цrтвіz же держ†внаz ўклони1шасz чcтаz, t стрaха ржcтвA твоегw2: пріи1де бо цRь м0й, и3 низложи2 мучи1телz, и3 мjръ t тли2 и3збaви.

Жили1ще своE живhй въ вhшнихъ, къ человёкwмъ сошeдъ, њсвzти2 хrтE, и3 непоколеби1мо kви2: є3ди1на бо по ржcтвЁ дв7ства сокр0вище, зижди1телz р0ждши пребылA є3си2.

Пёснь G

Їрм0съ: Весели1тсz њ тебЁ цRковь твоS хrтE, зовyщи: ты2 моS крёпость гDи, и3 прибёжище, и3 ўтверждeніе.

Дрeво жив0тное, мhсленный и4стинный віногрaдъ, на кrтЁ ви1ситъ, всBмъ и3сточaz нетлёніе.

Ћкw вели1къ, ћкw стрaшенъ, ћкw ѓдово низл0жь шатaніе, и3 ћкw бGъ нетлёненъ, нhнэ пл0тски воскRсе.

БGор0диченъ: Ты2 є3ди1на сyщымъ на земли2, ћже пaче є3стествA бlги1хъ ходaтаица, м™и б9іz былA є3си2: тёмже ти2, рaдуйсz, прин0симъ.

И$нъ

Їрм0съ: Тво‰ пэсносл0вцы бцdе:

°Ћдомъ и3сп0лненный мнЁ° ѕмjй зyбы вонзE, сп7се, ±же вседержи1телю вLко, гвоздьми2 рyкъ твои1хъ сокруши1лъ є3си2: ћкw нёсть с™ъ во с™hхъ, пaче тебE чlвэколю1бче.

Ви1дэнъ бhлъ є3си2 чlвэколю1бче в0лею во гр0бэ мeртвъ, животв0рче, и3 вратA развeрглъ є3си2 ѓдwва, ±же t вэкHвъ душaмъ: ћкw нёсть с™ъ во с™hхъ рaзвэ тебE чlвэколю1бче.

БGор0диченъ: Неwрaна браздA kви1ласz є3си2, клaсъ жив0тный р0ждши, всBмъ причащaющымсz безсмeртію ходaтаz, во с™hхъ с™aго свsтw почивaющаго.

И$нъ

Їрм0съ: Съ высоты2 снизшeлъ є3си2 в0лею на зeмлю:

Њчищaетсz человёкwвъ существо2, тоб0ю присовокyпльшеесz нестерпи1мому б9eственному nгню2: ћкw сокровeнный, пречcтаz дв7о, въ тебЁ хлёбъ и3спeкшеесz, и4же и3 тебE невреждeнну сохрaншему.

Кaz сіS ћже вои1стинну бли1зъ бGа; ћкw превозшeдши вс‰ ѓгGльскіz чи1ны, є3ди1на добр0тою дв7ства, ћкw м™и сіsющи вседержи1телz.

Пёснь д7

Їрм0съ: Вознесeна тS ви1дэвши цRковь на кrтЁ, с0лнце прaведное, стA въ чи1нэ своeмъ, дост0йнw взывaющи: слaва си1лэ твоeй гDи.

Возшeлъ є3си2, стр†сти мо‰ и3сцэлsz, на кrтъ стrтію пречcтыz пл0ти твоеS, въ ню1же в0лею њблeклсz є3си2. тёмже ти2 взывaемъ: слaва си1лэ твоeй гDи.

Безгрёшнагw смeрть вкуси1вши, животворsщагw тёла твоегw2, дост0йнw вLко ўмертви1сz: мh же вопіeмъ ти2, слaва си1лэ твоeй гDи.

БGор0диченъ: Неискусобрaчнw родилA є3си2 дв7о, и3 по ржcтвЁ kви1ласz є3си2 дв7ствующи пaки: тёмже нем0лчными глaсы, є4же рaдуйсz тебЁ вLчце, вёрою несумнённою взывaемъ.

И$нъ.

Їрм0съ: Неизслёдный б9ій совётъ:

Взак0ненъ сhй ї}ль, тебE хrтE взак0нившагw бGа не познA: но ћкw беззак0нника, законопреступaz, на кrтЁ пригвозди2, и4же законоположeнію недост0йный.

Њбожeна тво‰ сп7се дш7A, ѓдwва сокрHвища плэни1вши, ћже t вёка совоскRси2 дyшы: живон0сное же тёло всBмъ нетлёніе и3сточи2.

БGор0диченъ: ТебE приснодв7у и3 и4стинную бцdу вси2 слaвимъ, ю4же проwбразовaше бGови1дцу мwmсeю неwпaльнw пречcтаz, купинA, nгню2 примэси1вшисz.

И$нъ.

Їрм0съ: Сэдsй въ слaвэ:

ПоживE съ человёки, ви1димь бhвъ неви1димый, во зрaцэ сhй непостижи1магw б9ествA, и3 воwбрaжьсz и3з8 тебE nтрокови1це въ чуждeе, вёдущихъ тS чcтую бGомaтерь сп7сaетъ.

Пріsтъ въ вещeственнэ дв7а невещeственнаго, въ причaстіи веществA, мLнца t неS бhвша. тёмже во двY сущєствY, є3ди1нъ познавaетсz плотон0сецъ бGъ, и3 человёкъ пресyщественный.

По ржcтвё тz дв7у, и4же въ дв7у тS всели1сz, и3 р0ждьсz без8 сёмене, сл0во и3 бGъ пребhсть, и3 въ ржcтвЁ дв7у сохрани2, ћкw вLка и3 зижди1тель всеS твaри.

Пёснь є7

Їрм0съ: Ты2 гDи м0й, свётъ въ мjръ пришeлъ є3си2, свётъ с™hй, њбращazй и3з8 мрaчна невёдэніz вёрою воспэвaющыz тS.

Ты2 гDи, къ земли2 млcтивнw сошeлъ є3си2: ты2 вознeслъ є3си2 пaдшее человёческое существо2, на дрeвэ воздвизaемь.

Ты2 взsлъ ми2 є3си2 хrтE, прегрэшeній њсуждeніе: ты2 разруши1лъ є3си2 бwлёзни смє1ртныz щeдре, б9eственнымъ воскRсeніемъ твои1мъ.

БGор0диченъ: ТS nрyжіе непобэди1мое на враги2 предлагaемъ, тS ўтверждeніе, и3 надeжду нaшегw сп7сeніz бGоневёсто стzжaхомъ.

И$нъ

Їрм0съ: Ўжас0шасz всsчєскаz њ б9eственнэй:

Пріsтъ тS всего2 ўсты2 ѓдъ безyмный: на кrтё бо пригвождeна тS ви1дэвъ, копіeмъ прободeна, бездыхaнна, живaго бGа, пр0ста вмэнsше человёка. разумё же и3скуси1вый крёпость твоегw2 б9ествA.

Разрушeный, чlвэколю1бче, хрaмъ твоегw2 тэлесE, гр0бъ раздэли1вый и3 ѓдъ нев0лею °џба судA и3стzзyеми сyть°: џвъ ќбw с™hхъ твои1хъ дyшы, тэлесa же другjй соtсылaюще, безсмeртне.

БGор0диченъ: СE нhнэ и3сп0лнисz прbр0ческое проречeніе: тh бо неискусобрaчнаz дв7о, и3мёла є3си2 во ўтр0бэ над8 всёми бGа и3 родилA є3си2 безлётнаго сн7а, всBмъ воспэвaющымъ тS, ми1ръ подавaюща.

И$нъ

Їрм0съ: Нhнэ востaну:

Д0мъ тS слaвы, г0ру б9ію с™yю чcтаz, невёсту, черт0гъ, хрaмъ њсщ7eніz, сн7ъ б9ій, въ тS всели1всz, и3 рaй слaдости присносyщныz нaмъ содёла.

Пл0ть t кр0ве дв7ственныz пріsлъ є3си2 хrтE, безсёменну, пречcту, v3постaсну, и3 словeсну и3 ќмну, њдушевлeнну, дёйственну, хотётельну, самовладhчну и3 самовлaстну.

Мучи1телей рaзумъ дв7ственное посрами2 чрeво: мLнцъ бо ћзву ѓспідную душегyбную и3спытA рук0ю, и3 tстyпника г0рдаго низл0жъ, вёрныхъ под8 н0зэ покори2.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Пожрy ти со глaсомъ хвалeніz гDи, цRковь вопіeтъ ти2, t бэс0вскіz кр0ве њчи1щшисz, рaди млcти t рeбръ твои1хъ и3стeкшею кр0вію.

Возшeлъ є3си2 на кrтъ, си1лою препоsсавсz, и3 соплeтсz съ мучи1телемъ ћкw бGъ, съ высоты2 свeрглъ є3си2, ґдaма же непобэди1мою си1лою воскRси1лъ є3си2.

Воскrлъ є3си2 блистazйсz крaсный и3з8 гр0ба хrтE, и3 разгнaлъ є3си2 вс‰ враги2 б9eственною си1лою твоeю, и3 вс‰ ћкw бGъ, весeліz и3сп0лнилъ є3си2.

БGор0диченъ: Q чyдо всёхъ чудeсъ новёйшее! ћкw дв7а во ўтр0бэ, всsчєскаz њбдержaщаго неискусомyжнw зачeнши, не тэсновмэсти2.

И$нъ.

Їрм0съ: Пріид0хъ во глубины6 мwрскjz:

Tвeрзе гортaнь св0й ѓдъ, и3 пожрe мz, и3 дyшу разшири2 безyмный: но хrт0съ сошeдъ, возведE жи1знь мою2, ћкw чlвэколю1бецъ.

Поги1бе смeртію смeрть, ўмeрый бо воскRсе, нетлёніе мнЁ дaруz: ћвльсz же женaмъ провэщA рaдость безсмeртный.

БGор0диченъ: Нестерпи1магw б9ествA вмэсти1лище чи1стое ўтр0ба твоS kви1сz, q бцdе! є4же без8 стрaха нбcніи чи1нове воззрёти не возмог0ша.

И$нъ.

Їрм0съ т0йже

Дрeвле ќбw прельсти1 мz ѕмjй, и3 ўмори1 мz, прамaтерію моeю є4vою: нhнэ же чcтаz, тоб0ю создaвый мS и3з8 и3стлёніz воззвA.

Бeздна тS бeздну неизречeннw бlгоутр0біz nтрокови1це, и3збрaнную показA чудeсъ: и4бо и3з8 тебE м0лніею б9ествA, би1серъ хrт0съ возсіS.

Кондaкъ, глaсъ д7

Под0бенъ: Kви1лсz є3си2 днeсь:

Сп7съ и3 и3збaвитель м0й, и3з8 гр0ба ћкw бGъ воскRси2 t ќзъ земнорHдныz, и3 вратA ѓдwва сокруши2, и3 ћкw вLка воскRсе триднeвенъ.

Јкосъ: ВоскRсшаго и3з8 мeртвыхъ, хrтA жизнодaвца триднeвна и3з8 гр0ба, и3 вратA смє1ртнаz днeсь сокрyшшаго си1лою своeю, и3 ѓда ўмертви1вшаго, и3 жaло смeртное стeршаго, и3 ґдaма со є4vою свободи1вшаго, воспои1мъ вси2 земнор0дніи, вопію1ще хвалY прилёжнw: т0й бо ћкw є3ди1нъ крёпкій, бGъ и3 вLка, воскRсе триднeвенъ.

Пёснь з7

Їрм0съ: Въ пещи2 ґвраaмстіи џтроцы персjдстэй люб0вію бlгочeстіz пaче, нeжели плaменемъ њпалsеми взывaху: бlгословeнъ є3си2 въ хрaмэ слaвы твоеS гDи.

Къ нетлёнію человёчество призвaсz, б9eственною и3змовeно кр0вію хrт0вою, бlгодaрнw воспэвaющее: бlгословeнъ є3си2 въ хрaмэ слaвы твоеS гDи.

Ћкw живон0сецъ, ћкw раS краснёйшій вои1стинну, и3 черт0га всsкагw цaрскагw показaсz свэтлёйшій хrтE, гр0бъ тв0й, и3ст0чникъ нaшегw воскrніz.

БGор0диченъ: Вhшнzгw њсвzщeнное б9eственное селeніе рaдуйсz, тоб0ю бо дадeсz рaдость бцdе, зовyщымъ: бlгословeна ты2 въ женaхъ є3си2 всенепор0чнаz вLчце.

И$нъ.

Їрм0съ: Не послужи1ша твaри бGомyдріи пaче создaвшагw:

Смири1лъ є3си2 на дрeво воздвизaемь, џко выс0кое, и3 превознесeнную бр0вь на зeмлю низложи1лъ є3си2, сп7сhй человёка: препётый nтцє1въ гDь и3 бGъ бlгословeнъ є3си2.

Си1лою твоeю р0гъ нaшъ возвhси служaщихъ ти2, воскRсhй и3з8 мeртвыхъ, и3 ѓдово и3стощи1вый прeжде многочеловёчное богaтство, вLко: препётый nтцє1въ гDь и3 бGъ бlгословeнъ є3си2.

Трbченъ: Речeніємъ б9eствєннымъ послёдующе, слaвимъ є3ди1но б9ество2, ћкw въ тріeхъ свётэхъ несліsнно, непресэк0мо, плaмень вёчный просвэщaющій всю2 твaрь, зовyщую: б9е бlгословeнъ є3си2.

И$нъ.

Їрм0съ: Ю$ношы три2 въ вавmлHнэ:

Привлачи1тъ мS къ пёнію °люб0вь дёвственнаz, џгнь°, и4же въ сeрдцы, вопи1ти м™ри и3 дв7э: бlгословeннаz, гDь си1ламъ съ тоб0ю.

Превhшши твaри kви1ласz є3си2, ћкw творцA р0ждши и3 гDа. тёмже ти2 вопію2 бцdе: бlгословeннаz, гDь си1ламъ съ тоб0ю.

Трbченъ: ГDьство тS є3ди1но чтhй, въ тріeхъ сщ7eніихъ нераздёльно, воспэвaю тріmпостaсное є3стество2, бlгословeннаz, взывaz тебЁ, ћже вс‰ ўправлsющаz.

Пёснь }

Їрм0съ: Рyцэ распростeръ даніи1лъ, львHвъ зі‰ніz въ р0вэ затчE: џгненную же си1лу ўгаси1ша, добродётелію препоsсавшесz, бlгочeстіz рачи1тели џтроцы, взывaюще: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.

Рyцэ распростeръ на кrтЁ, kзhки вс‰ собрaлъ є3си2, и3 є3ди1ну kви1лъ є3си2 вLко цRковь воспэвaющую тS, °°земнyю и3 нбcную°°, соглaснw пою1щымъ: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Бэлоwбрaзенъ kви1сz женaмъ, непристyпнымъ свётомъ воскrніz блистazйсz ѓгGлъ, что2 живaго во гр0бэ, вопіS, и4щете ћкw мeртва; вои1стинну востA хrт0съ, є3мyже вопіeмъ: вс‰ дэлA п0йте гDа, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

БGор0диченъ: Ты2 є3ди1на во всёхъ р0дэхъ дв7о пречcтаz, м™и kви1ласz є3си2 б9іz: ты2 б9ествA былA є3си2 жили1ще всенепор0чнаz, не њпaльшисz nгнeмъ непристyпнагw свёта. тёмже вси1 тz бlгослови1мъ, мRjе бGоневёсто.

И$нъ.

Їрм0съ: Џтроки бlгочести6выz въ пещи2:

Непрaведное ви1дzщи заколeніе твоE твaрь, њмрачaющисz рыдaше: земли1 бо смущaющейсz, во мрaкъ ћкw въ ри1зу чeрну с0лнце њблечeсz: мh же тS непрестaннw поeмъ, и3 превозн0симъ хrтE, во вёки.

Сшeдый ко мнЁ дaже до ѓда, и3 всBмъ путесотвори1вый воскrніе, пaки возшeлъ є3си2, взeмъ мS на рaму твоє1ю, и3 nц7Y привeлъ є3си2. тёмже зовy ти: гDа п0йте дэлA, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Трbченъ: ЎмA пeрваго и3 вин0внаго всёхъ, nц7A є3ди1наго безвин0внаго слaвимъ, сл0ва же безначaльнаго, и3 д¦а ўтёшителz, є3ди1наго бGа всёхъ, трbцэ срaсленнэй покланsющесz, и3 превозносsще во вс‰ вёки.

И$нъ.

Їрм0съ: И#збaвителю всёхъ всеси1льне:

T ребрA ґдaмова создaвый тS, t твоегw2 дв7ства воплоти1сz, и4же всёхъ гDь, є3г0же пою1ще, вопіeмъ: вс‰ дэлA бlгослови1те, п0йте гDа, и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Въ сёни ґвраaмъ ўзрЁ, є4же въ тебЁ бцdэ, тaинство, сн7а бо твоего2 безпл0тнаго пріsтъ, поS: вс‰ дэлA бlгослови1те, п0йте гDа, и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Равночи1слєнныz трbцы спасло2 є4сть твоегw2 дв7ства проwбражeніе: въ дёвственныхъ бо тэлесёхъ попирaху плaмень nтрокови1це, вопію1ще: бlгослови1те, п0йте гDа, и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Пёснь f7

Їрм0съ: Кaмень нерукосёчный, t несэк0мыz горы2 тебE дв7о крае­уг0льный tсэчeсz, хrт0съ, совокупи1вый разсто‰щаzсz є3стєствA. тёмъ веселsщесz тS бцdе величaемъ.

Всег0 мz воспріsлъ є3си2 вeсь въ совокуплeніи несли1тнw, всемy ми даS б9е м0й, сп7сeніе стrтію твоeю, ю4же на кrтЁ претерпёлъ є3си2 тэлeснэ, бlгоутр0біz рaди мн0гагw.

Твои2 ў§нцы2 зрsще tвeрзенъ гр0бъ тв0й, и3 бGонHсныz плащани6цы и3спражнeны воскrніемъ твои1мъ, со ѓгGломъ глаг0лаху: вои1стинну востA гDь.

Трbченъ: Е#ди1ницэ ќбw б9eственнагw существA, но v3постaсьми трbцэ, вси2 вёрніи покланsющесz, въ несліsнныхъ v3постaсехъ равноси1льную є3диночeстную нhнэ благочтyще величaемъ.

И$нъ.

Їрм0съ: Всsкъ земнор0дный:

Льсти1внw поп0лзъ ѕмjй, и3з8 є3дeма поsтъ мS плэнeна: на крaніевэмъ же твeрдэмъ кaмени разби2 сего2 вседержи1тель гDь, ћкоже младeнца: и3 слaдости пaки мнЁ вх0дъ дрeвомъ крeстнымъ tвeрзе.

Положи1лъ є3си2 крBпкіz вр†жіz тверды6ни нhнэ въ запустёніе: всеси1льнэйшею же рук0ю богaтство є3гw2 расхи1тилъ є3си2 и3з8 и3стощaній ѓдовыхъ совоскRси1вый мS хrтE, и3 дрeвле безмёрнw хвaлzщагосz ћкw смёхъ ругaема kви1лъ є3си2.

Пріиди2, ни1щихъ людeй твои1хъ њѕлоблeніе посэщaz, млcтивною же и3 держaвною твоeю рук0ю ўкрэпи2 кrтонHсныz лю1ди, твоE и3зрsдное достоsніе, хrтE, ћкw человэколю1бецъ.

И$нъ.

Їрм0съ: Сокровeнное б9іе неизречeнное въ тебЁ:

Зри1мъ ћкw крjнъ тS ри1зою њбагрeною ўкрaшену, пречcтаz, б9eственнагw д¦а, посредЁ тeрніz сіsющу, и3 бlгоухaніz и3сполнsющу, и5же тебE и4скреннw величaющихъ.

Тлённое пріи1мъ человёческое є3стество2 и3з8 твоегw2, всенепор0чнаz, чрeва нетлённый. въ себЁ показA нетлённо, за бlгоутр0біе: тёмже тS ћкw бцdу величaемъ.

Ћже всёми вLчествующи твaрьми, лю1демъ твои6мъ дaруй побёдное њдолёніе, врагA полагaющи примири1тельна цRкви: да тS ћкw бцdу величaемъ.

По катавaсіи є3ктеніA, и3 С™ъ гDь бGъ нaшъ: посeмъ свэти1ленъ. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ.

На хвали1техъ стіхи6ры воскrны, глaсъ д7:

Стjхъ: Сотвори1ти въ ни1хъ сyдъ напи1санъ: слaва сіS бyдетъ всBмъ прпdбнымъ є3гw2.

Кrтъ претерпёвый и3 смeрть, и3 воскRсhй и3з8 мeртвыхъ всеси1льне гDи, слaвимъ твоE воскrніе.

Стjхъ: Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2, хвали1те є3го2 во ўтвержeніи си1лы є3гw2.

Кrт0мъ твои1мъ хrтE, t дрeвніz клsтвы свободи1лъ є3си2 нaсъ, и3 смeртію твоeю є3стество2 нaше мyчащаго діaвола ўпраздни1лъ є3си2: востaніемъ же твои1мъ рaдости вс‰ и3сп0лнилъ є3си2. тёмже вопіeмъ ти2: воскRсhй и3з8 мeртвыхъ гDи, слaва тебЁ.

Стjхъ: Хвали1те є3гw2 на си1лахъ є3гw2, хвали1те є3го2 по мн0­жеству вели1чествіz є3гw2.

Твои1мъ кrт0мъ хrтE сп7сE, настaви нaсъ на и4стину твою2, и3 и3збaви нaсъ t сётей врaжіихъ, воскRсhй и3з8 мeртвыхъ, возстaви ны2 пaдшыzсz грэх0мъ, простeръ рyку твою2 чlвэколю1бче гDи, мlтвами с™hхъ твои1хъ.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 во глaсэ трyбнэмъ, хвали1те є3го2 во pалти1ри и3 гyслехъ.

N§ескихъ твои1хъ нёдръ не разлучи1всz, є3динор0дный сл0ве б9ій, пришeлъ є3си2 на зeмлю за чlвэколю1біе, чlвёкъ бhвъ непрел0женъ, и3 кrтъ и3 смeрть претерпёлъ є3си2 пл0тію, безстрaстный б9еств0мъ: воскRсъ же и3з8 мeртвыхъ, безсмeртіе п0далъ є3си2 р0ду человёческому, ћкw є3ди1нъ всеси1ленъ.

И$ны стіхи6ры ґнатHліевы, глaсъ т0йже.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ тmмпaнэ и3 ли1цэ, хвали1те є3го2 во стрyнахъ и3 nргaнэ.

Смeрть пріsлъ є3си2 пл0тію, нaмъ безсмeртіе ходaтайствуz сп7се, и3 во гр0бъ всели1лсz є3си2, да нaсъ t ѓда свободи1ши, воскRси1въ съ соб0ю: пострадA ќбw ћкw человёкъ, но воскRсъ ћкw бGъ. сегw2 рaди вопіeмъ: слaва тебЁ жизнодaвче гDи, є3ди1не чlвэколю1бче.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ доброглaсныхъ, хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ восклицaніz: всsкое дыхaніе да хвaлитъ гDа.

Кaменіе распадaшесz сп7се, є3гдA на л0бнэмъ кrтъ тв0й водрузи1сz, ўстраши1шасz ѓдwвы врaтницы, є3гдA во гр0бэ ћкw мeртвъ положeнъ бhлъ є3си2: и4бо смeртную ўпраздни1вый крёпость, ўмeршымъ всBмъ нетлёніе п0далъ є3си2 воскrніемъ твои1мъ сп7се, жизнодaвче гDи, слaва тебЁ.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

Возжелёша жєны2 ви1дэти твоE воскrніе, хrтE б9е, пріи1де предвaрши марjа магдали1на, њбрёте кaмень tвалeнъ t гр0ба, и3 ѓгGла сэдsща, и3 глаг0люща: что2 и4щете живaго съ мeртвыми: воскRсе ћкw бGъ, да сп7сeтъ всsчєскаz.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

ГдЁ є4сть ї}съ, є3г0же вмэни1сте стрещи2, рцhте їудє1и; гдЁ є4сть, є3г0же положи1сте во гр0бэ, кaмень запечатлёвше; дади1те мeртва, и5же животA tвeргшіисz: дади1те погребeннаго, и3ли2 вёруйте воскrшему. ѓще и3 вы2 ўмолчитE гDне востaніе, кaменіе возопіeтъ, пaче же tвалeнный t гр0ба. вели1каz твоS млcть, вeліе тaинство смотрeніz твоегw2 сп7се нaшъ, слaва тебЁ.

Слaва, стіхи1ра ќтреннzz є3ђльскаz. И# нhнэ, бGор0диченъ: Пре­бlгословeнна є3си2: Славосл0віе вели1кое. По славосл0віи тропaрь воскrнъ:

ВоскRсъ и3з8 гр0ба, и3 ќзы растерзaлъ є3си2 ѓда, разруши1лъ є3си2 њсуждeніе смeрти гDи, вс‰ t сэтeй врагA и3збaвивый: kви1вый же себE ґпcлwмъ твои6мъ, послaлъ є3си2 | на пр0повэдь, и3 тёми ми1ръ тв0й п0далъ є3си2 вселeннэй, є3ди1не многомлcтиве.

Тaже є3ктєніи2, и3 tпyстъ. Посeмъ чaсъ пeрвый, и3 пр0чее nбhчное, и3 конeчный tпyстъ.

На літургjи бlжє1нна, глaсъ д7:

Дрeвомъ ґдaмъ раS бhсть и3зселeнъ: дрeвомъ же крeстнымъ разб0йникъ въ рaй всели1сz. џвъ ќбw вкyшъ, зaповэдь tвeрже сотв0ршагw: џвъ же сраспинaемь, бGа и3сповёда таsщагосz, помzни1 мz, вопіS, во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни чи1стіи сeрдцемъ, ћкw тjи бGа ќзрzтъ.

Вознесhйсz на кrтъ, смeртную разруши1вый си1лу, и3 заглaдивый ћкw бGъ є4же на ны2 рукописaніе гDи, разб0йниче покаsніе и3 нaмъ подaждь є3ди1не чlвэколю1бче, вёрою служaщымъ, хrтE б9е нaшъ, и3 вопію1щымъ ти2: помzни2 и3 нaсъ во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни миротв0рцы, ћкw тjи сhнове б9іи нарекyтсz.

Рукописaніе нaше на кrтЁ копіeмъ раздрaлъ є3си2, и3 вмэни1всz въ мeртвыхъ, тaмошнzго мучи1телz свzзaлъ є3си2, и3збaвивый всёхъ t ќзъ ѓдовыхъ воскrніемъ твои1мъ, и4мже просвэти1хомсz чlвэколю1бче гDи, и3 вопіeмъ ти2: помzни2 и3 нaсъ во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни и4згнани прaвды рaди, ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное.

Распнhйсz и3 воскRсhй ћкw си1ленъ и3з8 гр0ба триднeвенъ, и3 первоздaннаго ґдaма воскRси1вый є3ди1не безсмeртне: и3 менE на покаsніе њбрати1тисz гDи, спод0би t всегw2 сeрдца моегw2, и3 тeплою вёрою при1снw взывaти ти2: помzни1 мz сп7се во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3зженyтъ и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ, на вы2 лжyще менE рaди.

Нaсъ рaди и4же безстрaстенъ стрaстный бhсть человёкъ, и3 в0лею на кrтЁ пригвождeйсz, нaсъ совоскRси2, тёмже и3 слaвимъ со кrт0мъ стrть и3 воскrніе, и4миже возсоздaхомсz, и4миже и3 сп7сaемсz, взывaюще: помzни2 и3 нaсъ во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ.

Воскrшаго и3з8 мeртвыхъ, и3 ѓдову держaву плэни1вшаго, и3 ви1дима женaми мmрон0сицами, рaдуйтесz, глаг0лющаго, вёрніи ўм0лимъ, t и3стлёніz и3збaвити дyшы нaшz, зовyще всегдA разб0йника бlгоразyмнагw глaсомъ къ немY: помzни2 и3 нaсъ во цrтвіи твоeмъ.

Слaва, трbченъ: Nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, вси2 є3диномyдреннw вёрніи славосл0вити дост0йнw пом0лимсz: є3ди1нство б9ествA, въ тріeхъ сyщее v3постaсехъ, несліsнно пребывaющее, пр0сто, нераздёльно и3 непристyпно, и4мже и3збавлsемсz џгненнагw мучeніz.

И# нhнэ, бGор0диченъ: М™рь твою2 хrтE, пл0тію без8 сёмене р0ждшую тS, и3 дв7у вои1стинну, и3 по ржcтвЁ пребhвшу нетлённу, сію2 ти2 прив0димъ въ моли1тву, вLко многомлcтиве, прегрэшeній прощeніе дaруй, всегдA вопію1щымъ ти2: помzни2 и3 нaсъ во цrтвіи твоeмъ.

Прокjменъ, глaсъ д7: Ћкw возвели1чишасz дэлA тво‰ гDи, вс‰ премyдростію сотвори1лъ є3си2. Стjхъ: Бlгослови2 душE моS гDа, гDи б9е м0й, возвели1чилсz є3си2 ѕэлw2.

Ґллилyіа: Налzцы2, и3 ўспэвaй, и3 цrтвуй и4стины рaди, и3 кр0тости, и3 прaвды. Стjхъ: Возлюби1лъ є3си2 прaвду, и3 возненави1дэлъ є3си2 беззак0ніе.

 

 

Неділя, глас четвертий

У суботу ввечері на Малій вечірні
На Господи, взиваю… ставимо стихів чотири і співаємо три воскресиі стихири восьмигласника, повторюючи першу.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Животворчому хресту Твоєму безперестанно поклоняючись, Христе Боже, славимо Твоє триденне воскресіння; бо через нього Ти, всесильний, зотлілу природу людську оновив і возшестя на небеса показав нам як єдиний милосердний і Чоловіколюбець.

Стих: Бо в Господа милість, і велике у Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

На древі хресному добровільно розіп’ятий, Ти, Спасе, покарання за непослух щодо дерева знищив і, до пекла зійшовши, могутній, кайдани смерти розірвав як Бог; тому поклоняємось Твоєму воскресінню з мертвих, радісно взиваючи: всесильний Господи, слава Тобі!

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

Врата пекельні Ти, Господи, розбив і смертю Твоєю царство смерти знищив, а рід людський від тління визволив, дарувавши світові життя й нетління і велику милість.

Стих: Бо велика милість Його над нами, й істина Його перебуває повік.

Животворчому хресту Твоєму безперестанно поклоняючись, Христе Боже, славимо Твоє триденне воскресіння; бо через нього Ти, всесильний, зотлілу природу людську оновив і возшестя на небеса показав нам як єдиний милосердний і Чоловіколюбець.

Слава: і нині. Богородичний (догматик): Безсіменно Ти зачала і невимовно породила Того, Хто скинув могутніх із престолу, підносить смиренних і підіймає силу вірних Своїх, що хрест, і погребіння, і славне воскресіння Христа прославляють. Тому невмовкними піснями ублажаємо Тебе, Богородице, таких благ подательницю, Яка завжди молиться, щоб спастися душам нашим.

Потім Світло тихе… й прокимен: Господь воцарився, у красу зодягнувся… з його стихами. Після Сподоби, Господи… єктенії не буває, а співаємо першу воскресну стихиру на стиховні:

Господи, зійшовши на хрест, Ти загладив прокляття наше прадідне; до пекла ж спустившись, Ти в’язнів одвічних визволив, даруючи родові людському нетління. Тому, співаючи, славимо животворче й спасенне Твоє воскресіння.

І інші стихири пресвятої Богородиці.

Стих: Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді.

Від Безначального Отця Син Безлітній, задля милости й спасіння людей Бог став людиною, щоб нині повернути первоствореному рай, а одночасно тоді і все людство від обману змієвого визволити, і загиблий образ спасти, як благопримиритель. Тому Він обрав Матір’ю чисту непорочну невісту. Її всі ми, немов якір, для душ наших маємо.

Стих: Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє.

Ти, Богоблаженна, мала в утробі Твоїй Творця всіх, Який прийняв тіло, оновив людину, що колись через змія впала; бо Ти невимовно породила нам тілом Бога, і Різдвом Твоїм усе зітліле єство від тління визволила. Тому ми оспівуємо й славимо благодать Твою, Діво неневісна; не переставай благати спастися від усякої кари душам нашим.

Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи.

Щоб усім нам множество милости і необмежену глибину милосердя Твого відкрити, загладь усі гріхи рабів Твоїх; Ти бо, непорочна, як Мати Божа, владу над творінням маєш і силою Своєю всім, як хочеш, помагаєш; бо й благодать Святого Духа, що явно в Тобі оселилася, завжди в усьому співдіє Тобі, всеблаженніша.

Слава: і нині. Богородичний: Син, з Отцем і Духом серафимами у вишніх рівнославимий, первоствореного оновити бажаючи, всього Себе в утробі Твоїй, всехвальна

Богородице, несказанно принизив і, від Тебе народившись, Божеством увесь світ просвітив, від ідолохвальства визволивши; і, людську в собі природу обоживши, возніс на небеса, Христос Бог і Спас душ наших.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний, Слава: і нині, богородичний тропаря, мала єктенія і відпуст.

У суботу ввечері на Великій вечірні

Після початкового псалма перша кафизма Псалтиря. На Господи, взиваю… ставимо стихів 10 і співаємо стихир воскресних 7 і святого дня 3, або 4, або й 6, якщо є свято святого.

Стихири воскресні восьмигласника.

Стих: Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє.

Животворчому хресту Твоєму безперестанно поклоняючись, Христе Боже, славимо Твоє триденне воскресіння; бо через нього Ти, всесильний, зотлілу природу людську оновив і возшестя на небеса показав нам як єдиний милосердний і Чоловіколюбець.

Стих: На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.

На древі хресному добровільно розіп’ятий, Ти, Спасе, покарання за непослух щодо дерева знищив і, до пекла зійшовши, могутній, кайдани смерти розірвав як Бог; тому поклоняємось Твоєму воскресінню з мертвих, радісно взиваючи: всесильний Господи, слава Тобі!

Стих: З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.

Врата пекельні Ти, Господи, розбив і смертю Твоєю царство смерти знищив, а рід людський від тління визволив, дарувавши світові життя й нетління і велику милість.

Стих: Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.

Прийдіть, люди, прославмо Спасове триденне воскресіння, бо через нього ми від міцних кайданів пекельних визволилися і нетління й життя всі одержали, взиваючи: єдиний Чоловіколюбче, що був розіп’ятий, і похований, і воскрес, спаси нас воскресінням Твоїм.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Ангели і люди прославляють Твоє, Спасе, триденне воскресіння, яким просвітилися світу кінці і від неволі ворожої всі ми визволилися, взиваючи: Життєдавче, всемогутній Спасе, спаси нас воскресінням Твоїм, єдиний Чоловіколюбче.

Стих: Ради імені Твого страждаю за Тебе, Господи; страждає душа моя за Слово Твоє; бо уповає душа моя на Господа.

Ворота мідні розбивши і замки пекельні зламавши як Бог всемогутній, Ти воскресив грішний рід людський. Тому і ми одностайно співаємо: Господи, що з мертвих воскрес, слава Тобі.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Господи, Твоє від Отця народження є вічне й присносущне, Твоє від Діви втілення невимовне й для людей незбагненне, і Твоє до пекла зішестя страшне для диявола і ангелів його; смерть бо подолавши, на третій день воскрес Ти, подаючи людям нетління й велику милість.

Слава… (з мінеї, якщо є свято святого), І нині… (богородичний з восьмигласника). А як свята святого нема, то Слава: і нині, цей богородичний:

Пророк Давид, що через Тебе, Богородице, богоотцем став, у пісні Тому, хто велич Тобі дарував, так провістив про Тебе: стала Цариця праворуч Тебе. Бо Тебе, Матір, заступницею життя показав Бог, що благозволив від Тебе без отця людиною стати, щоб образ Свій оновити, що у пристрастях зітлів, і овечку, в горах заблукалу, відшукавши та на плечі взявши, до Отця принести, з волі Своєї з’єднати з Небесними Силами і спасти, Богородице, світ, Христос має велику й багату милість.

Після входу й після Світло тихе… співаємо прокимен дня, на глас 6:

Господь воцарився, у красу зодягнувся.

Стих: Зодягнувся Господь у силу й опоясався.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Після звичайної єктенії і Сподоби, Господи… та єктенії: Доповнимо вечірню молитву… співаються воскресні стихири на стиховні:

Господи, зійшовши на хрест, Ти загладив прокляття наше прадідне, до пекла ж спустившись, Ти в’язнів одвічних визволив, даруючи родові людському нетління. Тому, співаючи, славимо животворче й спасенне Твоє воскресіння.

Стих: Господь воцарився, у красу зодягнувся.

На древі хресному піднесений, Ти, єдиний могутній, усе творіння похитнув, у гробі ж покладений, Ти сущих у гробах воскресив, нетління та життя родові людському даруючи. Тому, оспівуючи, Твоє триденне воскресіння славимо.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Люди беззаконні Тебе, Христе, Пилатові віддавши, засудили на розп’яття, невдячними для свого Благодійника стали; але Ти добровільно погребіння перетерпів, силою Твоєю на третій день як Бог воскрес, даруючи нам життя безконечне і велику милість.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Жінки, що прийшли до гробу, зі сльозами шукали Тебе і, не знайшовши, ридали і з плачем взивали, промовляючи: горе нам, Спасе наш, Царю всіх! Як украли Тебе? В якому місці живоносне тіло Твоє перебуває? І ангел у відповідь сказав їм: не плачте, а йдіть і сповістіть, що воскрес Господь, подаючи нам радість як єдиний милосердний.

Слава… святого, якщо є, а як ні, то Слава: і нині і богородичний:

Зглянься на благання рабів Твоїх, Всенепорочна, відверни люті страждання, що нам загрожують, визволи нас від усякої недолі; бо в Тобі єдиній міцний і непохитний захист маємо і Твоє заступництво придбали. Нехай же не осоромимось ми, що Тебе, Владичице, призиваємо, поспіши на благання тих, що з вірою до Тебе взивають: радуйся, Владичице, всіх поміч, радість і покров і спасіння душ наших.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний.

Світлу воскресіння проповідь від ангела взнавши і прадідне осудження відкинувши, Господні учениці апостолам, хвалячися, промовляли: подолалася смерть, воскрес Христос Бог, даруючи світові велику милість.

Слава: і нині. Богородичний: Від початку віку утаємнене і для ангелів невідоме таїнство, через Тебе, Богородице, сущим на землі явився Бог, що в незлитному з’єднанні втілений і хрест заради нас волею прийняв, тим же воскресив первозданного, спас від смерти душі наші.

На Ранній

Після Шестипсалмія та єктенії співаємо Бог Господь,.. і воскресний тропар (двічі), і богородичний (один раз). Потім читаються кафизми. Після першої кафизми читається сідальний неділі:

Поглянувши на вхід до гробу і на сяйво ангельське дивитися не в силі, мироносиці з трепетом дивувалися, промовляючи: невже вкрадено Того, Хто розбійникові рай відкрив? Невже не воскрес Той, Хто й перед стражданням про воскресіння проповідував? Воістину воскрес Христос Бог, подаючи сущим у пеклі життя й воскресіння.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

З доброї волі Своєї Ти, Спасе, хрест перетерпів, і люди смертні в гробі новому поклали Тебе, Який словом кінці світу зіставив. Тому ворог зв’язаний, смерть у тяжкий полон потрапила, і всі, що в пеклі, взивали до живоносного воскресіння Твого: воскрес Життєдавець Христос, Який перебуває повік.

Слава: і нині. Богородичний: Здивувався Йосиф, надприродне побачивши, і в безсіменному зачатті Твоєму, Богородице, думкою бачив дощ на руні, купину, в огні неопалиму, Ааронів жезл, що розцвів, і свідчив священикам — обручник Твій і охоронитель, — взиваючи: Діва народжує і після Різдва залишається Дівою.

Після другої кафизми сідальний:

Воскрес Ти, Спасе, як безсмертний із гробу; Твоїм воскресінням, Христе Боже наш, Твій світ із Собою воскресив; Твоєю силою Ти, милостивий, владу смерти знищив і воскресіння усім показав. Тому й прославляємо Тебе, єдиний Чоловіколюбче.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

З неба зійшов Гавриїл і до каменя, де був Камінь життя, приступивши в одежі блискучій, взивав до тих, що плакали: не плачте і не ридайте більше, бо маєте нині милість; Того, Кого шукаєте, плачучи, знайдете, бо Він воістину воскрес. Тому сповістіть апостолів, що воскрес Господь, воскреслому поклоніться, радість прийнявши, дерзайте, нехай же дерзає і Єва.

Слава: і нині. Богородичний: Здивувалися всі ангельські сили таїнству Різдва Твого дивного, чиста: як це — Той, що все тримає одним словом, на руках Твоїх тримається як людина; і як приймає початок Предвічний і молоком живиться Той, Хто з невимовного милосердя Свого живить все живе? І тому вони прославляють Тебе як істинну Божу Матір.

Потім Ангельський собор здивувався,.. мала єктенія та іпакої:

Мироносиці, що раніше прийшли, апостолам проповідували про Твоє, Христе, преславне воскресіння, — бо воскрес Ти як Бог, подаючи світові велику милість.

Ступеневі. Антифон 1:

Від юности моєї многі борють мене пристрасті, але Сам мене заступи і спаси, Спасе мій.

Ненависники Сиону, осоромитесь від Господа і, як трава від вогню, посохнете.

Слава: Святим Духом всяка душа оживляється і чистотою підноситься, світліється Троїчною єдністю священнотайно.

І нині: те саме.

Антифон 2:

Із глибини душі моєї щиро взивав я до Тебе, Господи, і нехай вислухають мене Божественні вуха Твої.

Всякий, хто покладає надію на Господа, вищий за всіх скорботних.

Слава: Духом Святим проливаються благодатні потоки і напоюють усе творіння на оживлення.

І нині: те саме.

Антифон 3:

Нехай піднесеться серце моє до Тебе, Слово, і нехай ніщо із земного не звабить мене до слабкості.

Як любить хто свою матір, то Господа повинен більше любити.

Слава: У Святому Дусі багатство Богопізнання, дослідження й премудрости, бо в Ньому всі веління Отця відкриває Слово.

І нині: те саме.

Прокимен: Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.

Стих: Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам.

Після Все, що дише… Євангеліє воскресне чергове, а потім:

Воскресіння Христове бачивши, поклонімось святому Господу Ісусу, єдиному безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємося, Христе, і святе Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, Ти бо єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось святому Христовому Воскресінню, бо через Хрест прийшла радість усьому світові.

Завжди благословляючи Господа, оспівуємо Воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.

Потім 50 псалом

і Слава: Молитвами апостолів, Милостивий, очисти безліч провин наших.

І нині: Молитвами Богородиці, Милостивий, очисти безліч провин наших.

Потім:

Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої.

Після цього стихира:

Воскрес Ісус із гробу, як і провістив, подав нам життя вічне й велику милість.

Потім Спаси, Боже, людей Твоїх,.. виголошення священика: Милістю, щедротами і чоловіколюбством,.. і починаються канони: воскресний на 4, хрестовоскресний на 3, богородичний на 3, святого дня на 4, а як святий святкується, то на 6, хрестовоскресний на 2, богородичний на 2.

Канон воскресний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
Ірмос: Моря Червоного безодню сухими стопами древній перейшовши Ізраїль, хрестовидними Мойсеєвими руками Амаликову силу в пустелі переміг.

Приспів: Слава, Господи, святому Воскресінню Твоєму.

На пречесному древі хресному піднесений Ти був, Владико, наше падіння виправляючи і спасаючи від повної загибелі, що сталась через дерево, як милосердний і всесильний.

У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог; в раю ж з розбійником, і на престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, усе наповняючи, неописанний.

Богородичний: Безсіменно, з волі Отця від Духа Божественного Ти зачала й тілом породила Божого Сина, що від Отця без матері, задля нас від Тебе без отця народився.

Канон хрестовоскресний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
, глас той самий.

Ірмос: Відкрию уста мої, і наповняться духом, і слово промовлю до Цариці Матері і, світло радіючи, прославлю Її чудеса.

Зцілив Ти, Господи, загибле людство, Божественною Твоєю кров’ю його оновивши, і силою Твоєю знищив володаря, що колись зруйнував Твоє творіння.

Через смерть став Ти воскресінням мертвих; бо знищена сила смерти, що стала боротися з вічним Життям, із втіленим Богом, Владикою всього.

Богородичний: Величнішим за Сили Небесні став Божественний одушевлений храм Твій, Діво, бо в утробі носила Ти, горо свята, Бога нашого.

Канон богородичний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
, глас той самий.

Ірмос: Ти, що від Діви народився, потопи, молюся, у глибині безстрастя колісниці — ознаки душі, щоб, тіло умертвивши, немов на тимпані, я Тобі пісню перемоги співав.

Затремтіли люди, стривожилися народи, і могутні царства від страху захиталися перед народженим Тобою, Чиста; бо прийшов Цар мій, і знищив мучителя, і світ від тління визволив.

Христос, що на небесах перебуває, до людей зійшовши, оселю Свою освятив і непорушною показав, бо Та, що Творця породила, одна після Різдва скарбом дівства залишилася.

Катавасія: Відкрию уста мої…

Канон воскресний. Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3
Ірмос: Веселиться Тобою Церква Твоя, Христе, взиваючи: Ти моя сила, Господи, і пристановище, й утвердження.

Дерево життя, істинний Виноград духовний, на хрест піднесений, всім проливаючи безсмертя.

Який великий, Який страшний Той, що гординю пекельну знищив і як Бог нетлінний нині тілом воскрес.

Богородичний: Мати Божа, Ти одна для сущих на землі подателькою благ надприродних стала; тому співаємо Тобі: радуйся.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Богородице, живоносне й достатнє джерело, співців Твоїх, що врочисто Тебе прославляють, духовно укріпи і в Божественній Твоїй славі вінців слави сподоби.

Змій схопив мене зубами, повними отрути, Ти ж, Спасе Вседержителю, Владико, зламав їх цвяхами рук Твоїх; бо між святими нема святішого за Тебе, Чоловіколюбче.

Ти, Чоловіколюбче, добровільно у гробі мертвим показав Себе, Животворче, і врата пекельні відкрив душам, що від віку там перебували; бо між святими нема святішого за Тебе, Чоловіколюбче.

Богородичний: Ти явилася незораним полем, що породило Колос життя, Посередника всім, що безсмертя причащаються, Святого, що у святині свято спочиває.

Канон богородичний

Ірмос: З висоти добровільно на землю зійшов Ти, вищий від усякого начала, і з пекла найглибшого визволив Ти смиренну природу людську: нема бо святішого за Тебе, Чоловіколюбче.

Очищається людська природа, що через Тебе з’єдналася з Божественним огнем нестерпним і, немов хліб таємний, у Тобі, Пречиста Діво, випікся, — Тебе ж вогонь зберіг неушкодженою.

Хто Вона, що воістину до Бога близька, вища за всі чини ангельські? Це Вседержителя єдина Мати, що красою дівства сяє.

Канон воскресний. Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4
Ірмос: Вознесеним Тебе бачила Церква на хресті, Сонце праведне, і стала в чині своєму, достойно взиваючи: слава силі Твоїй, Господи.

Зійшов Ти на хрест, зціляючи пристрасті мої стражданнями Твоєї Пречистої плоті, в яку з волі Твоєї зодягнувся Ти. Тому взиваємо до Тебе: слава силі Твоїй, Господи.

Доторкнувшись до безгрішного й животворчого тіла Твого, Владико, смерть достойно знищена була, ми ж взиваємо до Тебе: слава силі Твоїй, Господи.

Богородичний: Мужа не знавши, породила Ти, Діво, і після Різдва залишилася Дівою; тому немовкними голосами з вірою твердою до Тебе, Владичице, взиваємо: радуйся.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Недослідиму Божу раду про Твоє, Вишній, втілення від Діви побачивши, пророк Авакум взивав: слава силі Твоїй, Господи.

Ізраїль, що мав закон, Тебе, Христе, законодавця Бога не пізнав; але, закону недостойний, Тебе, як беззаконника, він на хресті розіп’яв беззаконно.

Обожена Твоя, Спасе, душа, узявши в полон скарби пекла, воскресила з Собою душі, що були там одвіку, а живоносне тіло усім нетління подало.

Богородичний: Тебе, Приснодіву й істинну Богородицю, всі славимо, Яку прообразувала боговидцеві Мойсею неопалима купина, що в огні палала, Пречиста.

Канон богородичний

Ірмос: Ісус Пребожественний, що у славі на престолі Божества возсідає, прийшов у хмарі легкій, рукою нетлінною носимий, і спас тих, що взивають: слава, Христе, силі Твоїй.

Невидимий видимим став і пожив з людьми; в образі незбагненного Божества перебуваючи, Він прийняв від Тебе, Діво, тілесний образ і спасає тих, що визнають Тебе як чистую Богоматір.

Тілесно Діва зачала Безтілесного, що через прийняття від Неї тіла Дитиною став. Тому Він визнається Єдиним у двох єствах: зодягнений у тіло Бог і Чоловік надприродний.

Бог і Слово, що в Тобі, Діві, оселився і безсіменно народився, Тебе Дівою після Різдва залишив і в Різдві Дівою зберіг як Владика і Творець усього творіння.

Канон воскресний. Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5
Ірмос: Ти, Господи мій, Світло, що у світ прийшло, Світло святе, що виводить з темряви невідання тих, хто з вірою оспівує Тебе.

Ти, Господи, милостиво на землю зійшов; Ти підніс природу людську, коли був на древі піднесений.

Ти, Христе, осудження за провини зняв із мене; Ти, милосердний, недуги смертельні знищив Божественним воскресінням Твоїм.

Богородичний: Тебе, Богоневісто, як непереможну зброю на ворогів маємо; в Тобі придбали ми утвердження і надію спасіння нашого.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Здивувалося все Божественній славі Твоїй, бо Ти, неневісна Діво, мала в утробі Бога всіх і породила вічного Сина, даруючи спасіння всім, що Тебе прославляють.

Тебе всього прийняло вустами пекло безумне; побачивши Тебе на дереві розіп’ятого, списом пробитого, бездиханного, Живого Бога прийняло за просту людину; але, пізнавши, зрозуміло силу Твого Божества.

Зруйнований храм Твого тіла, Чоловіколюбче, гріб і пекло розділили, невільно обоє підлягають суду: одне віддає душі святих Твоїх, а другий — тіла звільняє, безсмертний.

Богородичний: Нині справдилося пророче віщування: Ти, Діво неневісна, мала в утробі Бога всіх і породила вічного Сина, що мир подає всім, хто Тебе оспівує.

Канон богородичний

Ірмос: Нині воскресну, говорить пророче Бог, нині прославлюся, нині вознесуся, загибле прийнявши від Діви, і до світла мисленого Мого Божества його піднесу.

Син Божий, що в Тобі, Чиста, оселився, вчинив Тебе домом слави, святою горою Божою, невістою, світлицею, храмом освячення і раєм вічної для нас насолоди.

Ти, Христе, від дівственої крови тіло безсіменне прийняв, пречисте й іпостасне, словесне й розумне, одушевлене, що діє й волю має, самовладичне й самовладне.

Дівствена утроба гордощі мучителя посоромила; Дитя бо душогубної рани змієвої досягло правицею і, гордого відступника подолавши, під ноги вірних підкорило.

Канон воскресний. Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6
Ірмос: Приношу Тобі жертву голосом похвали, Господи, — взиває Церква до Тебе, від бісівської крови очистившись кров’ю, що витекла з ребер Твоїх ради милости Твоєї.

Опоясавшись могутністю, на хрест Ти зійшов і, в боротьбу з мучителем вступивши, Ти, як Бог, скинув його з висоти і непереможною силою Адама воскресив.

Красою осяяний, із гробу воскрес Ти, Христе, Божественною силою Своєю всіх ворогів розігнав і як Бог усе наповнив радістю.

Богородичний: О чудо, з усіх чудес найдивніше. Діва, без мужа зачавши, в утробі Своїй вмістила Невмістимого.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Дійшов я до глибин моря, і потопила мене буря гріхів многих, але Ти, многомилостивий, виведи як Бог з погибелі життя моє.

Розкрило пекло гортань свою, і пожерло мене, і ув’язнило душу, безумне, але Христос, зійшовши, визволив життя моє як Чоловіколюбець.

Переможена смертю смерть, бо Той, що вмер, воскрес, даруючи мені нетління, а, явившись, жінкам Він — безсмертний — радість сповістив.

Богородичний: Храмом Божества неосяжного стала Твоя, Богородице, чиста утроба, що на неї не можуть без страху дивитися Сили Небесні.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Колись спокусив і умертвив мене змій через праматір мою Єву, нині ж через Тебе, Чиста, Творець мій із тління покликав мене.

Безодня милосердя несказанно показала Тебе, обрана Діво, безоднею чудес: з Тебе бо сяйвом Божества перлина — Христос — засяяв.

Кондак: Спас і Визволитель мій із гробу як Бог воскресив від смерти земнородних і врата пекельні сокрушив, і як Владика на третій день воскрес.

Ікос: Христа Життєдавця, що з гробу на третій день із мертвих воскрес і силою Своєю врата смерти нині сокрушив, і пекло умертвив, і жало смерти знищив, і Адама з Євою визволив, прославимо, всі земнородні, з любов’ю взиваючи: Він бо як єдиний сильний Бог і Владика на третій день воскрес.

Канон воскресний. Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7
Ірмос: У печі персидській юнаки Авраамові, опалені любов’ю благочестя більше, ніж полум’ям, взивали: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.

До нетління людство було покликане, Божественною кров’ю омите, вдячно співаючи: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.

Як життєносець, як кращий від раю і воістину світліший від усякої палати царської, явився, Христе, гріб Твій джерелом нашого воскресіння.

Богородичний: Свята Божественна оселе Всевишнього, радуйся, бо через Тебе, Богородице, дано радість тим, що взивають: благословенна Ти в жонах, пренепорочна Владичице!

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Не поклонилися тварі замість Творця побожні юнаки, але, вогненну погрозу сміливо зневаживши, радувалися, співаючи: преславний Господи, Боже отців, благословен єси.

На древі піднесений, Ти горде око упокорив, чоловіка ж спас; горду пиху принизив до землі, всехвальний отців Господь і Бог, благословен єси.

Ти, Владико, що з мертвих воскрес і велелюдне колись багатство пекла спустошив, зміцнив Твоєю силою і нас, що служимо Тобі; всехвальний отців Господь і Бог, благословен єси.

Троїчний: Слова Божественні наслідуючи, прославляємо єдине Божество незлитне, нероздільне, як у трьох світильниках сяйво вічне, яке просвітлює все творіння, що співає: Боже, благословен єси.

Канон богородичний

Ірмос: Три юнаки у Вавилоні, веління мучителя відкинувши, серед полум’я взивали: благословен єси, Господи Боже отців наших.

Закликає мене до співу вогонь сердечний, щоб прославляти дівствену любов Матері й Діви, взиваючи: благословенна, Господь Сил з Тобою.

Як Та, що породила Творця й Господа, Ти явилася вищою за творіння: благословенна, Господь Сил з Тобою.

Троїчний: Твою єдину державу прославляю, у трьох лицях нероздільне триіпостасне Єство, до Тебе взиваючи: благословенне триіпостасне Єство, що всім править.

Канон воскресний. Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8
Ірмос: Руки розпростерши, Даниїл пащі левів затулив у рові; вогненну ж силу погасили, опоясавшись доброчесністю, благочестиві юнаки, взиваючи: благословіть, усі творіння Господні, Господа.

Руки розпростерши на хресті, Ти, Владико, всі народи зібрав і єдину явив Церкву, земну і небесну, що прославляє Тебе і однодушно співає: благословіть, усі творіння Господні, Господа, співайте і величайте Його повіки.

У білі ризи одягнений, осяяний неприступним світлом воскресіння, ангел явився жінкам, взиваючи: чого живого шукаєте у гробі, як мертвого? Воістину воскрес Христос, Якому співаємо: всі творіння, прославляйте Господа і величайте по всі віки.

Богородичний: Ти єдина в усіх поколіннях, Пречиста Діво, Матір’ю Божою стала; Ти, Всенепорочна, оселею Божества явилася, вогнем неприступного світла неопалимою. Тому всі прославляємо Тебе, Маріє Богоневісто.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Юнаків побожних у печі спасло Різдво Богородичне: тоді провіщене, а нині здійснене, воно весь світ спонукає співати; всі творіння, хваліть Господа і прославляйте повіки.

Побачивши Твоє неправедне розп’яття, творіння, сумуючи, ридало, земля стряслася, сонце в темряву, немов у ризу чорну, зодягнулося; ми ж безперестанно прославляємо Тебе, Христе, і величаємо повік.

До мене аж до пекла зійшовши і всім дорогу до воскресіння відкривши, Ти знову вознісся і, взявши мене на плечі Свої, до Отця привів. Тому взиваю до Тебе: прославляйте діла Господа і величайте по всі віки.

Троїчний: Прославляємо всевишній Розум, причину всього — єдиного Отця, що причини не має, Слово безначальне і Духа Утішителя, єдиного Бога і Господа і Творця всього, нероздільній Тройці поклоняючись, і по всі віки величаємо.

Канон богородичний

Ірмос: Визволителю всіх, Всесильний; Ти, зійшовши, поборникам благочестя подав росу серед полум’я й навчив їх співати: всі творіння, благословіть, прославляйте Господа і величайте Його повіки.

Господь усіх, що Тебе з ребра Адамового створив, від Твого дівства тіло прийняв. Його прославляючи, взиваємо: всі творіння, благословіть, прославляйте Господа і величайте Його повіки.

У шатрі побачив Авраам таємницю, що в Тобі, Богородице; прийняв бо безтілесного Твого Сина, співаючи: всі творіння, благословіть, прославляйте Господа і величайте Його повіки.

Прообраз дівства Твого, Діво, спас юнаків, рівночисельних Тройці, бо вони тілами дівственими полум’я перемогли, взиваючи: благословіть, прославляйте Господа і величайте Його повіки.

Потім співаємо пісню Богородиці: Величає душа моя Господа… з приспівом Чеснішу від херувимів…

Канон воскресний. Пісня 9
Ірмос: Камінь нерукосічний від Тебе, Діво, нерозсіченої гори, відсікся і став наріжним каменем — Христос, і роз’єднані єства з’єднав; тому, радіючи, Тебе, Богородицю, величаємо.

Усього мене прийняв Ти, Боже мій, з’єднавшись весь незлитно, всьому мені подав спасіння стражданнями Твоїми, які Ти тілом на хресті перетерпів з великого Твого милосердя.

Твої ученики, побачивши відкритий гріб Твій і богоносні плащаниці, зняті через воскресіння Твоє, з ангелом промовляли: воістину воскрес Христос.

Троїчний: Усі ми, вірні, поклоняємось Одній Божественній Істоті, але в Трьох Іпостасях рівносильних, рівночасних, незлитих Особах; Тройцю нині, шануючи, величаємо.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Кожен, на землі народжений, нехай веселиться, Духом просвічений, нехай торжествує безплотних духів єство, шануючи священне торжество Богоматері, і нехай взиває: радуйся, всеблаженна Богородице, чиста Приснодіво.

Оманою змій полонив мене в Едемі; на лобному твердому камені розбив його Вседержитель Господь, як дитину, і древом хресним знову вхід до блаженства відкрив мені.

Нині Ти, Христе, міцні твердині ворога розбив і всемогутньою рукою багатство його спустошив, воскресивши мене з глибин пекельних, а його, що колись безмежно хвалився, показав осміяним.

Прийди, Христе, і відвідай людей Твоїх убогих, у недолі сущих, і зміцни милостивою і сильною рукою Твоєю православних християн проти богохульних ворогів, і визволи обране насліддя Твоє, — як Чоловіколюбець.

Канон богородичний

Ірмос: Таємне, Божественне, несказанне таїнство в Тобі, Діво Пречиста, явно відбувається: бо з Тебе Бог із милосердя тіло прийняв. Тому Тебе як Богородицю величаємо.

Як лілею, зодягнену в ризу багряну Божественного Духа, бачимо Тебе, Пречиста; Ти серед тернин сяєш і пахощами наповнюєш тих, які щиро Тебе величають.

Тлінне людське єство прийнявши з утроби Твоєї, Всенепорочна, Нетлінний показав його в Собі нетлінним з милосердя Свого. Тому Тебе як Богородицю величаємо.

Ти, що всім творінням володієш, даруй людям Твоїм перемогу над ворогами, з Церквою примиривши їх, щоб ми Тебе як Богородицю величали.

Після катавасії мала єктенія, а потім Свят Господь Бог наш… і екзапостиларій ранній.

Стихири хвалітні воскресні
Стих: Виконати над ними суд написаний. Слава ця буде всім преподобним Його.

Всесильний Господи, Ти хрест і смерть перетерпів і воскрес із мертвих, славимо Твоє воскресіння.

Стих: Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його.

Хрестом Твоїм, Христе, Ти визволив нас од давнього прокляття і смертю Твоєю диявола, що мучив нашу природу, переміг; а воскресінням Твоїм наповнив усе радістю. Тому взиваємо до Тебе: Ти, що воскрес із мертвих, Господи, слава Тобі.

Стих: Хваліть Його в могутності сили Його, хваліть Його за безмежну велич Його.

Твоїм хрестом, Христе Спасе, настави нас на істину Твою і визволи нас із тенет ворожих. Ти, що воскрес із мертвих, воскреси нас, що впали у гріх, простягни руку Твою, Чоловіколюбче Господи, молитвами святих Твоїх.

Стих: Хваліть Його голосом сурми, хваліть Його на арфі та гуслях.

Не відділившись від лона Отця Твого, Ти, Єдинородне Слово Боже, з чоловіколюбства на землю прийшов, незмінно став людиною, хрест і смерть перетерпів тілом, не страждаючи Божеством; воскресінням же з мертвих подав безсмертя родові людському, як єдиний всесильний.

Стих: Хваліть Його хором під тимпани, хваліть Його на струнах і органах.

Смерть прийняв плоттю Ти, Спасе, безсмертя нам дарував, у гробі Ти оселився, щоб нас із пекла визволити, воскресивши з Собою; як людина — постраждав, але воскрес — як Бог. Тому взиваємо: слава Тобі, Життєдавче Господи, єдиний Чоловіколюбець.

Стих: Хвалить Його на органах милозвучних, хваліть Його на органах і зі співом. Все, що дише, нехай хвалить Господа.

Каміння розпалося, коли на лобному місці поставлений був хрест Твій, Спасе: убоялися вартові пекельні, коли Тебе, як мертвого, поклали у гробі, бо Ти, Спасе, силу смерти знищив, Твоїм воскресінням подав безсмертя усім померлим. Життєдавче Господи, слава Тобі.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Жінки бажали побачити Твоє воскресіння, Христе Боже; випередивши їх, прийшла Марія Магдалина і знайшла камінь, відвалений од гробу; ангел, що сидів, промовив: чого шукаєте живого між мертвими? Він як Бог воскрес, щоб усіх спасти.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

Скажіть, юдеї, де Ісус, Якого ви задумали охороняти? Де Той, Кого поклали ви у гріб, камінь запечатавши? Віддайте мертвого ви, що від Життя відреклися; віддайте похованого або увіруйте у воскреслого. Коли ви будете мовчати про воскресіння Господа, то каміння буде взивати, особливо ж камінь, від гробу відвалений. Велика милість Твоя, велика таємниця Твого Провидіння, Спасе наш. Слава Тобі.

Слава… і рання євангельська стихира. І нині… і оцей богородичний:

Преблагословенна єси, Богородице Діво, бо Той, Хто воплотився від Тебе, пекло полонив, Адама покликав, прокляття знищив, Єву визволив, смерть умертвив, і ми ожили. Тому ми, співаючи, взиваємо: благословенний Христос Бог наш, що так благоволив, слава Тобі.

Потім велике славослів’я і цей тропар недільний:

Воскрес із гробу і кайдани розбив пекла; зруйнував осуд смертний, Господи, всіх од сітей ворожих визволивши. Явивши Себе апостолам Твоїм, послав їх на проповідь і ними мир Твій дав світові, єдиний многомилостивий.

Потім єктенії і відпуст.

На Літургії Блаженні…
Через дерево Адам був із раю вигнаний і через древо хресне розбійник у раю вселився. Один, плід споживши, заповідь Творця порушив, а цей, розіп’ятий поруч, прославив Бога сокровенного, взиваючи: пом’яни мене у Царстві Твоїм.

Стих: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Ти, єдиний Чоловіколюбче Господи, що був на хрест піднесений, і силу смерти зруйнував, і як Бог рукописання проти нас знищив, покаяння розбійника подай і нам, що з вірою служимо Тобі, Христе Боже наш, і взиваємо: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

Стих: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Ти, Чоловіколюбче Господи, на хресті списом рукописання наше розірвав і був зачислений до мертвих; Ти мучителя тамтешнього зв’язав, усіх із кайданів пекельних воскресінням Твоїм визволив; через нього ми просвітилися і взиваємо до Тебе: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

Стих: Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

Ти, єдиний безсмертний Господи, був розіп’ятий, але як всемогутній на третій день воскрес із гробу і воскресив первоствореного Адама; сподоби й мене навернутися до покаяння і від усього серця мого і з теплою вірою завжди до Тебе взивати: пом’яни мене, Спасе, у Царстві Твоїм.

Стих: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та зводитимуть на вас усяке лихослів’я і наклепи — Мене ради.

Той, Хто стражданням не підлягає, задля нас зазнав як людина страждань, і, добровільно на хресті розіп’ятий, нас із Собою воскресив. Тому й прославляємо разом з хрестом страждання й воскресіння, бо через них ми оновилися і через них спасаємося, взиваючи: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

Стих: Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.

Той, Хто з мертвих воскрес, і силу пекла полонив, і явився жінкам-мироносицям, промовляючи: радуйтеся, Того благаймо, вірні, щоб визволив від смерти душі наші, завжди взиваючи до Нього голосом благорозумного розбійника: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

Слава Троїчний: Усі вірні, достойно помолимось, щоб однодушно прославляти Отця, і Сина, і Святого Духа, єдине Божество в Трьох Іпостасях, що перебуває незлитним, простим, нероздільним і неприступним. Ним же від муки вогненної ми визволяємось.

І нині Богородичний: Матір Твою, що тілом безмужньо Тебе, Христе, породила і після Різдва Дівою воістину залишилася нетлінною, Її заступницею перед Тобою маємо, многомилістивий Владико; даруй відпущення гріхів тим, що завжди до Тебе взивають: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

Прокимен: Як величні діла Твої, Господи! Все премудрістю створив єси.

Стих: Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, звеличився Ти вельми.

Алилуя. Натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости.

Стих: Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня.

У неділю на вечірні

На Господи, взиваю… стихири зворушливі, глас 2-й.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Згрішив я перед Тобою, Чоловіколюбче, не за єством, як людина, щоб міг випросити прощення, а гірше, ніж людина, і неприродно, і непрощенно; але Ти, Спасе мій, Який вище природних законів і для розуму незбагненно людиною став і чоловіколюбність недосяжну маєш, помилуй мене, що до Тебе навертається.

Стих: Ради імені Твого страждаю за Тебе, Господи, страждає душа моя за Слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

Встановив Ти, Христе, покаяння для грішних, а не для праведних; тому приклад маю розбійника й блудного, Манасії та блудниці, гонителя, митаря й відступника, тому не впадаю у відчай. Знаючи Твої, Спасе мій, чоловіколюбність і милосердя, я звертаюся, і сльози проливаю, і надію покладаю, що Ти приймеш мене.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Дай мені зворушення, і стримання від зла, і повне виправлення, б я потопаю нині у пристрастях тілесних і віддаляюся від Тебе, Боже всіх, Царю, і ніякої надії не маю, але спаси мене, блудного, з великої благости, Ісусе всемогутній, Спасителю душ наших.

Інші стихири святим небесним безплотним ангелам.

Стих: Бо в Господа милість, і велике в Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

Ти, Безсмертний, учинив ангельські воїнства оселями радости, всечесним вмістилищем Божественного світла, і Божественним Промислом призначив їх самовидцями й слугами слави Твоєї, для могутнього здійснення Твого слова і виконання всемогутньої й пресвятої волі Твоєї.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

Тебе, Вседержителю, оточують Серафими шестикрилі, Херувими многоокі й Престоли славні, безперестанно насолоджуючись Твоїм сяйвом всемогутнім; ще й Господства, Начала, Власті, Архангели, Ангели й Божественні Сили оспівують Твою славу і Тебе за нас благають.

Слава і нині Богородичний: Ти, Всенепорочна, що вища за ангельські чини, благай завжди разом з ангелами Владику ангелів і всього творіння, щоб Він дарував нам відпущення гріхів і від страстей визволення, і вчинив нас достойними оспівувати славу Його і спадкоємцями нетлінної поживи.

Потім Світло тихе… і прокимен:

Прославляйте нині Господа, всі раби Господні.

Стих: Що стоїте в храмі Господньому, у дворах дому Бога нашого.

Потім Сподоби, Господи… і єктенія.

На стиховні стихири зворушливі:

Хотів я, Господи, сльозами омити рукописання гріхів моїх і останок життя мого покаянням благовгоджувати Тобі; але ворог спокушує мене і нападає на душу мою; Господи, раніш, ніж зовсім загину, спаси мене.

Стих: До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.

Хто, терплячи напасті і звертаючись до пристановища Твого, Господи, не спасеться? Або хто, страждаючи і до Тебе, Творця всього й Лікаря недужих, звертаючись, не вилікується? Господи, раніше ніж зовсім загину, спаси мене.

Стих: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

Ти, Христе Боже, що прославляєшся в пам’яті святих Твоїх і виконуєш їхні благання, пошли нам велику милість.

Слава: і нині Богородичний: Радуйся, хмаро світла. Радуйся, світильнику світлий. Радуйся, сосуд для манни. Радуйся, жезле Ааронів. Радуйся, купино неопалима. Радуйся, палато. Радуйся, престоле. Радуйся, горо свята. Радуйся, раю. Радуйся, Божественна трапезо. Радуйся, двері таємничі. Радуйся, радосте всіх.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар святому. Слава: і нині, богородичний на глас тропаря.

Потім єктенія і відпуст.

 

 

ΠΑΡΑΚΛΗΤΙΚΗ

ΚΥΡΙΑΚΗ Δ’ ΗΧΟΣ

Τῼ ΣΑΒΒΑΤῼ ΕΣΠΕΡΑΣ

ΕΝ Τῼ ΜΙΚΡῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος δ΄
Τὸν ζωοποιόν σου Σταυρόν,
ἀπαύστως προσκυνοῦντες Χριστὲ ὁ Θεός,
τὴν τριήμερόν σου Ἀνάστασιν δοξάζομεν·
δι’ αὐτῆς γὰρ ἀνεκαίνισας,
τὴν καταφθαρεῖσαν τῶν ἀνθρώπων φύσιν Παντοδύναμε,
καὶ τὴν εἰς οὐρανοὺς ἄνοδον, καθυπέδειξας ἡμῖν,
ὡς μόνος ἀγαθὸς καὶ φιλάνθρωπος.

Τοῦ ξύλου τῆς παρακοῆς,
τὸ ἐπιτίμιον ἔλυσας Σωτήρ,
τῷ ξύλῳ τοῦ Σταυροῦ ἑκουσίως προσηλωθείς,
καὶ εἰς ᾍδου κατελθὼν Δυνατέ,
τοῦ θανάτου τὰ δεσμά, ὡς Θεός, διέρρηξας·
διὸ προσκυνοῦμεν την ἐκ νεκρῶν σου Ἀνάστασιν,
ἐν ἀγαλλιάσει βοῶντες· Παντοδύναμε Κύριε δόξα σοι.

Πύλας ᾍδου συνέτριψας Κύριε,
καὶ τῷ σῷ θανάτῳ, τοῦ θανάτου τὸ βασίλειον ἔλυσας,
γένος δὲ τὸ ἀνθρώπινον, ἐκ φθορᾶς ἠλευθέρωσας,
ζωὴν καὶ ἀφθαρσίαν
τῷ κόσμῳ δωρησάμενος, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Δογματικόν.
Ἀσπόρως συνέλαβες, καὶ ἐκύησας ἀφράστως, τὸν καθελόντα δυνάστας ἀπὸ θρόνου, καὶ ὑψοῦντα ταπεινούς, καὶ ἐγείροντα κέρας πιστῶν αὐτοῦ, τοὺς δοξάζοντας Χριστοῦ, τὸν Σταυρὸν καὶ τὴν Ταφήν, καὶ τὴν ἔνδοξον Ἀνάστασιν· διό σε Θεοτόκε, τὴν πρόξενον τῶν τοσούτων ἀγαθῶν, ἀσιγήτοις ἐν ᾠδαῖς μακαρίζομεν, ὡς πρεσβεύουσαν ἀεί, τοῦ σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Εἰς τὸν Στίχον, τὸ Ἀναστάσιμον Στιχηρόν.
Ἦχος δ’
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Κύριε, ἀνελθὼν ἐν τῷ Σταυρῷ,
τὴν προγονικὴν ἡμῶν κατάραν ἐξήλειψας
καὶ κατελθὼν ἐν τῷ ᾍδῃ,
τοὺς ἀπ’ αἰῶνος δεσμίους ἠλευθέρωσας,
ἀφθαρσίας δωρούμενος τῶν ἀνθρώπων τῷ γένει·
διὰ τοῦτο ὑμνοῦντες, δοξάζομεν,
τὴν ζωοποιὸν καὶ σωτήριόν σου Ἔγερσιν.
Στίχ. Μνησθήσομαι τοῦ ὀνόματός σου ἐν πάσῃ γενεᾷ καὶ γενεᾷ.
Καὶ Στιχηρὰ τῆς Θεοτόκου.
Ἦχος δ’
Ὁ ἐξ ἀνάρχου Πατρὸς Υἱὸς ἀχρόνως, διὰ συγκατάβασιν καὶ σωτηρίαν βροτῶν, Θεὸς ὢν ἄνθρωπος γέγονεν, ἵνα παράσχῃ, τῷ πρωτοπλάστῳ νῦν τὸν Παράδεισον, ἅμα καὶ τὴν ἅπασαν, φύσιν λυτρώσηται, ἐκ τῆς ἀπάτης τοῦ ὄφεως, καὶ τὴν εἰκόνα, πεσοῦσαν σώσῃ ὡς εὐδιάλλακτος· ὅθεν Μητέρα ἀπειργάσατο, νυμφοτόκον Ἁγνὴν τὴν ἀμόλυντον, ἣν ὡς ἄγκυραν πάντες, τῶν ψυχῶν ἡμῶν κεκτήμεθα.
Στίχ. Ἄκουσον, θύγατερ, καὶ ἴδε, καὶ κλῖνον τὸ οὖς σου, καὶ ἐπιλάθου τοῦ λαοῦ σου καὶ τοῦ οἴκου τοῦ Πατρός σου.
Ἦχος δ΄
Σωματωθέντα τὸν κτίστην τῶν ἁπάντων, ἔσχες ἐν τῇ μήτρᾳ σου θεομακάριστε, ἀναμορφοῦντα τὸν ἄνθρωπον, τὸν πρὶν πεσόντα, τῇ παραβάσει διὰ τοῦ ὄφεως· Θεὸν γάρ γεγέννηκας, σαρκὶ ἀφράστως ἡμῶν, καὶ τῆς φθορᾶς ἠλευθέρωσας, τὴν φύσιν πᾶσαν, παλαιωθεῖσαν, διὰ τοῦ τόκου σου· διὸ ὑμνοῦμεν καὶ δοξάζομεν, σοῦ τὴν χάριν Παρθένε ἀνύμφευτε, δυσωποῦντες ῥυσθῆναι, διὰ σοῦ πάσης κολάσεως.
Στίχ. Τὸ πρόσωπόν σου λιτανεύσουσιν οἱ πλούσιοι τοῦ λαοῦ.
Ἵνα σου πᾶσι τὸ πλῆθος τοῦ ἐλέους, καὶ τῆς ἀγαθότητος ἀνακαλύψῃς ἡμῖν, τὸ ἀδιόριστον πέλαγος, τὰς ἁμαρτίας, τῶν οἰκετῶν σου πάσας ἐξάλειψον· ἔχεις γάρ Πανάμωμε, ὡς Μήτηρ οὖσα Θεοῦ, τὴν ἐξουσίαν τῆς κτίσεως, καὶ διεξάγεις, πάντα ὡς θέλεις τῇ δυναστείᾳ σου· καὶ γὰρ ἡ χάρις ἡ τοῦ Πνεύματος, τοῦ Ἁγίου σαφῶς ἐνοικοῦσά σοι, συνεργεῖ σοι ἐν πᾶσιν, ἀενάως Παμμακάριστε.
Θεοτοκίον
Ἦχος δ’
Ὁ σὺν Πατρὶ καὶ Πνεύματι δοξολογούμενος Υἱός, ἐν ὑψίστοις ὑπὸ τῶν Σεραφείμ, τὸν Πρωτόπλαστον ἀναπλάσαι βουλόμενος, ὅλον ἑαυτὸν ἐκένωσεν ἀφράστως ἐν μήτρᾳ σου, Θεοτόκε Πανύμνητε, καὶ ἐκ σοῦ ἀνατείλας, ἐφώτισε πάντα τὸν κόσμον Θεότητι, ῥυσάμενος εἰδωλομανίας, καὶ ἐν ἑαυτῷ θεώσας, εἰς οὐρανοὺς ἀνήγαγε τὸ ἀνθρώπινον, Χριστὸς ὁ Θεὸς καὶ Σωτὴρ τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος δ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸ φαιδρὸν τῆς Ἀναστάσεως κήρυγμα,
ἐκ τοῦ Ἀγγέλου μαθοῦσαι αἱ τοῦ Κυρίου Μαθήτριαι,
καὶ τὴν προγονικὴν ἀπόφασιν ἀπορρίψασαι,
τοῖς Ἀποστόλοις καυχώμεναι ἔλεγον·
Ἐσκύλευται ὁ θάνατος, ἠγέρθη Χριστὸς ὁ Θεός,
δωρούμενος τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.
Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον, καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σού Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται·
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος·
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

ΕΝ Τῼ ΜΕΓΑΛῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος δ΄
Τὸν ζωοποιόν σου Σταυρόν,
ἀπαύστως προσκυνοῦντες Χριστὲ ὁ Θεός,
τὴν τριήμερόν σου Ἀνάστασιν δοξάζομεν·
δι’ αὐτῆς γὰρ ἀνεκαίνισας,
τὴν καταφθαρεῖσαν τῶν ἀνθρώπων φύσιν Παντοδύναμε,
καὶ τὴν εἰς οὐρανοὺς ἄνοδον, καθυπέδειξας ἡμῖν,
ὡς μόνος ἀγαθὸς καὶ φιλάνθρωπος.

Τοῦ ξύλου τῆς παρακοῆς,
τὸ ἐπιτίμιον ἔλυσας Σωτήρ,
τῷ ξύλῳ τοῦ Σταυροῦ ἑκουσίως προσηλωθείς,
καὶ εἰς ᾍδου κατελθὼν Δυνατέ,
τοῦ θανάτου τὰ δεσμά, ὡς Θεός, διέρρηξας·
διὸ προσκυνοῦμεν την ἐκ νεκρῶν σου Ἀνάστασιν,
ἐν ἀγαλλιάσει βοῶντες· Παντοδύναμε Κύριε δόξα σοι.

Πύλας ᾍδου συνέτριψας Κύριε,
καὶ τῷ σῷ θανάτῳ, τοῦ θανάτου τὸ βασίλειον ἔλυσας,
γένος δὲ τὸ ἀνθρώπινον, ἐκ φθορᾶς ἠλευθέρωσας,
ζωὴν καὶ ἀφθαρσίαν
τῷ κόσμῳ δωρησάμενος, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά. – Ὀκτώηχος
Δεῦτε ἀνυμνήσωμεν λαοί,
τὴν τοῦ Σωτῆρος τριήμερον Ἔγερσιν,
δι’ ἧς ἐλυτρώθημεν τῶν τοῦ ᾍδου ἀλύτων δεσμῶν,
καὶ ἀφθαρσίαν καὶ ζωήν, πάντες ἐλάβομεν κράζοντες·
ὁ σταυρωθείς, καὶ ταφείς, καὶ ἀναστάς,
σῶσον ἡμᾶς τῇ Ἀναστάσει σου, μόνε Φιλάνθρωπε.

Ἄγγελοι καὶ ἄνθρωποι Σωτήρ,
τὴν σὴν ὑμνοῦσι τριήμερον Ἔγερσιν,
δι’ ἧς κατηυγάσθη τῆς οἰκουμένης τὰ πέρατα,
καὶ δουλείας τοῦ ἐχθροῦ, πάντες ἐλυτρώθημεν κράζοντες·
Ζωοποιὲ παντοδύναμε Σωτήρ,
σῶσον ἡμᾶς τῇ Ἀναστάσει σου, μόνε Φιλάνθρωπε.

Πύλας χαλκᾶς συνέτριψας,
καὶ μοχλοὺς συνέθλασας Χριστὲ ὁ Θεός,
καὶ γένος ἀνθρώπων πεπτωκὸς ἀνέστησας·
διὰ τοῦτο συμφώνως βοῶμεν,
ὁ ἀναστὰς ἐκ τῶν νεκρῶν, Κύριε δόξα σοι.

Κύριε ἡ ἐκ Πατρός σου γέννησις, ἄχρονος ὑπάρχει καὶ ἀΐδιος,
ἡ ἐκ Παρθένου σάρκωσις,
ἄφραστος ἀνθρώποις καὶ ἀνερμήνευτος,
καὶ ἡ εἰς ᾅδου κάθοδος, φοβερὰ διαβόλῳ καὶ τοῖς Ἀγγέλοις αὐτοῦ·
θάνατον γὰρ πατήσας, τριήμερος ἀνέστης,
ἀφθαρσίαν παρέχων ἀνθρώποις, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Θεοτοκίον – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ὁ διὰ σὲ Θεοπάτωρ προφήτης Δαυΐδ,
μελῳδικῶς περὶ σοῦ προανεφώνησε,
τῷ μεγαλεῖά σοι ποιήσαντι.
Παρέστη ἡ Βασίλισσα ἐκ δεξιῶν σου.
Σὲ γὰρ μητέρα πρόξενον ζωῆς ἀνέδειξεν,
ὁ ἀπάτωρ ἐκ σοῦ ἐνανθρωπῆσαι εὐδοκήσας Θεός,
ἵνα τὴν ἑαυτοῦ ἀναπλάσῃ εἰκόνα,
φθαρεῖσαν τοῖς πάθεσι,
καὶ τὸ πλανηθὲν ὀρειάλωτον εὑρών, πρόβατον
τοῖς ὤμοις ἀναλαβών,
τῷ Πατρὶ προσαγάγῃ,
καὶ τῷ ἰδίῳ θελήματι,
ταῖς οὐρανίαις συνάψῃ Δυνάμεσι,
καὶ σώσῃ Θεοτόκε τὸν κόσμον, Χριστὸς ὁ ἔχων, τὸ μέγα καὶ πλούσιον ἔλεος.

Ἀπόστιχα, Τὸ Ἀναστάσιμον. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Κύριε, ἀνελθὼν ἐν τῷ Σταυρῷ,
τὴν προγονικὴν ἡμῶν κατάραν ἐξήλειψας
καὶ κατελθὼν ἐν τῷ ᾍδῃ,
τοὺς ἀπ’ αἰῶνος δεσμίους ἠλευθέρωσας,
ἀφθαρσίας δωρούμενος τῶν ἀνθρώπων τῷ γένει·
διὰ τοῦτο ὑμνοῦντες, δοξάζομεν,
τὴν ζωοποιὸν καὶ σωτήριόν σου Ἔγερσιν.
Στίχ. Ὁ Κύριος ἐβασίλευσεν, εὐπρέπειαν ἐνεδύσατο.
Ἀπόστιχα, Τὰ κατ’ Ἀλφάβητον. – Ὀκτώηχος
Κρεμάμενος ἐπὶ ξύλου μόνε Δυνατέ,
πᾶσαν κτίσιν ἐσάλευσας,
τεθεὶς ἐν τάφῳ δέ, τοὺς κατοικοῦντας ἐν τάφοις ἀνέστησας,
ἀφθαρσίαν καὶ ζωὴν δωρούμενος, τῷ γένει τῶν ἀνθρώπων·
διὸ ὑμνοῦντες δοξάζομεν,
τὴν τριήμερόν σου Ἔγερσιν.
Στίχ. Ἐνεδύσατο ὁ Κύριος δύναμιν καὶ περιεζώσατο.
Λαὸς παράνομος Χριστέ, σὲ προδοὺς τῷ Πιλάτῳ,
σταυρωθῆναι κατεδίκασεν, ἀγνώμων περὶ τὸν εὐεργέτην φανείς,
ἀλλ’ ἑκὼν ὑπέμεινας ταφήν,
αὐτεξουσίως ἀνέστης τριήμερος,
ὡς Θεὸς δωρούμενος ἡμῖν, ἀτελεύτητον ζωήν, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Στίχ. Καὶ γὰρ ἐστερέωσεν τὴν οἰκουμένην, ἥτις οὐ σαλευθήσεται.
Μετὰ δακρύων Γυναῖκες,
καταλαβοῦσαι τὸ μνῆμα σὲ ἐπεζήτησαν·
μὴ εὑροῦσαι δέ, ὁλοφυρόμεναι, μετὰ κλαυθμοῦ βοῶσαι ἔλεγον·
Οἴμοι Σωτὴρ ἡμῶν, Βασιλεῦ τῶν ἁπάντων,
πῶς ἐκλάπης;
ποῖος δὲ τόπος κατέχει τὸ ζωηφόρον σῶμά σου;΄
Ἄγγελος δὲ πρὸς αὐτὰς ἀπεκρίνατο·
Μὴ κλαίετε φησίν,
ἀλλ’ ἀπελθοῦσαι κηρύξατε, ὅτι ἀνέστη ὁ Κύριος,
παρέχων ἡμῖν ἀγαλλίασιν, ὡς μόνος εὔσπλαγχνος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Ἰδοὺ πεπλήρωται ἡ τοῦ Ἡσαΐου πρόρρησις·
Παρθένος γὰρ ἐγέννησας,
καὶ μετὰ τόκον,
ὡς πρὸ τόκου διέμεινας.
Θεὸς γὰρ ἦν ὁ τεχθείς·
διὸ καὶ φύσις ἐκαινοτόμησεν.
Ἀλλ’ ὧ Θεομῆτορ,
ἱκεσίας σῶν δούλων,
σῷ τεμένει προσφερομένας σοι,
μὴ παρίδῃς, ἀλλ’ ὡς τὸν Εὔσπλαγχνον σαῖς ἀγκάλαις φέρουσα,
σοῖς οἰκέταις σπλαγχνίσθητι,
καὶ πρέσβευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Ὢ θαύματος καινοῦ,
πάντων τῶν πάλαι θαυμάτων! τίς γὰρ ἔγνω Μητέρα,
ἄνευ ἀνδρὸς τετοκυῖαν,
καὶ ἐν ἀγκάλαις φέρουσαν,
τὸν ἅπασαν τὴν κτίσιν περιέχοντα;
Θεοῦ ἐστι βουλὴ τὸ κυηθέν,
ὃν ὡς βρέφος Πάναγνε,
σαῖς ὠλέναις βαστάσασα,
καὶ μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
μὴ παύσῃ δυσωποῦσα ὑπὲρ τῶν σὲ τιμώντων,
τοῦ οἰκτειρῆσαι καὶ σῶσαι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Ἀσπόρως ἐκ θείου Πνεύματος,
βουλήσει δὲ Πατρός,
συνείληφας Υἱὸν τὸν τοῦ Θεοῦ,
ἐκ Πατρὸς ἀμήτορα,
πρὸ τῶν αἰώνων ὑπάρχοντα,
δι’ ἡμᾶς δὲ ἐκ σοῦ ἀπάτορα γεγονότα,
σαρκὶ ἀπεκύησας,
καὶ βρέφος ἐγαλούχησας.
Διὸ μὴ παύσῃ πρεσβεύειν,
τοῦ λυτρωθῆναι κινδύνων τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Νεῦσον παρακλήσει σῶν οἰκετῶν Πανάμωμε,
παύουσα δεινῶν ἡμῶν ἐπαναστάσεις,
πάσης θλίψεως ἡμᾶς ἀπαλλάττουσα·
σὲ γὰρ μόνην ἀσφαλῆ,
καὶ βεβαίαν ἄγκυραν ἔχομεν,
καὶ τὴν σὴν προστασίαν κεκτήμεθα.
Μὴ αἰσχυνθῶμεν Δέσποινα, σὲ προσκαλούμενοι,
σπεῦσον εἰς ἱκεσίαν, τῶν σοὶ πιστῶς βοώντων·
Χαῖρε Δέσποινα, ἡ πάντων βοήθεια,
χαρὰ καὶ σκέπη, καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Ναὸς καὶ πύλη ὑπάρχεις,
παλάτιον καὶ θρόνος τοῦ Βασιλέως, Παρθένε πάνσεμνε,
δι’ ἧς ὁ λυτρωτής μου Χριστὸς ὁ Κύριος,
τοῖς ἐν σκότει καθεύδουσιν ἐπέφανεν,
Ἥλιος ὑπάρχων δικαιοσύνης,
φωτίσαι θέλων οὓς ἔπλασε,
κατ’ εἰκόνα ἰδίαν χειρὶ τῇ ἑαυτοῦ.
Διὸ Πανύμνητε, ὡς μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
ἀδιαλείπτως πρέσβευε, σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ ποιητὴς καὶ λυτρωτής μου Πάναγνε,
Χριστὸς ὁ Κύριος,
ἐκ τῆς σῆς νηδύος προελθών,
ἐμὲ ἐνδυσάμενος,
τῆς πρῴην κατάρας,
τὸν Ἀδὰμ ἠλευθέρωσε·
διό σοι Πάναγνε,
ὡς τοῦ Θεοῦ Μητρί τε καὶ Παρθένῳ ἀληθῶς,
βοῶμεν ἀσιγήτως,
τὸ Χαῖρε τοῦ Ἀγγέλου.
Χαῖρε Δέσποινα,
προστασία καὶ σκέπη,
καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὑπὸ τὴν σὴν Δέσποινα σκέπην,
πάντες οἱ γηγενεῖς,
προσπεφευγότες βοῶμέν σοι·
Θεοτόκε ἡ ἐλπὶς ἡμῶν,
ῥῦσαι ἡμᾶς ἐξ ἀμέτρων πταισμάτων,
καὶ σῶσον τὰς ψυχάς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ἀνύμφευτε Παρθένε,
ἡ τὸν Θεὸν ἀφράστως συλλαβοῦσα σαρκί,
Μήτηρ Θεοῦ τοῦ ὑψίστου,
σῶν οἰκετῶν παρακλήσεις δέχου Πανάμωμε,
ἡ πᾶσι χορηγοῦσα καθαρισμὸν τῶν πταισμάτων,
νῦν τὰς ἡμῶν ἱκεσίας προσδεχομένη,
δυσώπει σωθῆναι πάντας ἡμᾶς.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος δ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸ φαιδρὸν τῆς Ἀναστάσεως κήρυγμα,
ἐκ τοῦ Ἀγγέλου μαθοῦσαι αἱ τοῦ Κυρίου Μαθήτριαι,
καὶ τὴν προγονικὴν ἀπόφασιν ἀπορρίψασαι,
τοῖς Ἀποστόλοις καυχώμεναι ἔλεγον·
Ἐσκύλευται ὁ θάνατος, ἠγέρθη Χριστὸς ὁ Θεός,
δωρούμενος τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν
τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε•
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ, ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν
τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς, ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον, καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σού Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται·
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος·
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς, ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

ΕΝ Τῼ ΜΕΣΟΝΥΚΤΙΚῼ

Κανὼν Τριαδικός, οὗ ἡ ἀκροστιχίς·
Τέταρτος ὕμνος τῷ Θεῷ,
Ποίημα Μητροφάνους Σμύρνης.
ᾨδὴ α’

Ἦχος δ’
Θαλάσσης τὸ ἐρυθραῖον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τριάδα θεαρχικὴν δοξάσωμεν, ταῖς ὑποστάσεσι,
μοναδικὴν δὲ φύσιν τῶν τριῶν,
συναΐδιον σύνθρονον,
ἣν δυσωποῦντες λέγομεν·
Σῶσον τοὺς πίστει σε δοξάζοντας.

Ἐχρίσθης ὑπὸ Πατρὸς τῷ Πνεύματι, ἀγαλλιάσεως,
θεουργικῷ ἐλαίῳ ὁ Υἱός,
καὶ βροτὸς ἐχρημάτισας,
καὶ τῆς μιᾶς Θεότητος,
τὸ τρισυπόστατον ἐδίδαξας.

Τὸ κάλλος τῆς ἀπροσίτου δόξης σου, Μονὰς τρισήλιε,
τὰ Σεραφεὶμ οὐ φέροντα ὁρᾷν,
συγκαλύπτονται πτέρυξι,
καὶ τρισαγίοις ᾄσμασιν,
ἀκαταπαύστως σε δοξάζουσι.
Θεοτοκίον
Ἀφράστως τὸν ποιητὴν γεγέννηκας, τῶν ὅλων Πάναγνε,
τῆς παλαιᾶς λυτρούμενον ἀρᾶς,
τοὺς βροτοὺς καὶ θανάτου φθορᾶς,
καὶ διὰ σοῦ ἐπέγνωμεν,
ἕνα Θεὸν τὸν τρισυπόστατον.

ᾨδὴ γ’
Ἦχος δ’
Οὐκ ἐν σοφίᾳ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ῥώμην ἐξ ὕψους,
τοῖς ἁγίοις τὸ πρὶν Ἀποστόλοις σου,
ὡς ἀπέστειλας Χριστέ,
παρὰ Πατρὸς τὸν Παράκλητον,
τὴν μίαν ἐνέφηνας,
φύσιν τρισήλιον.

Τῷ Πατριάρχῃ,
Ἀβραὰμ ὅτε ὤφθης, ἐν σχήματι,
ἀνδρικῷ, τριττὴ μονάς,
τὸ ἀπαράλλακτον ἔδειξας,
τῆς σῆς ἀγαθότητος,
καὶ κυριότητος.

Ὁ χαρακτῆρσιν,
ἐν τρισὶν εἷς Θεὸς πιστευόμενος,
ἀπερίγραπτος σαφῶς,
ἀπερινόητος ἅπασι,
ῥῦσαι τὰς ψυχὰς ἡμῶν,
ἐκ πάσης θλίψεως.
Θεοτοκίον
Στοιχειωθέντες,
τοῦ Υἱοῦ σου σοφαῖς εἰσηγήσεσιν,
ἑνικὴν καὶ τριλαμπῆ,
τὴν θεαρχίαν δοξάζομεν,
καὶ σὲ μακαρίζομεν,
τὴν Ἀειπάρθενον.

Κάθισμα
Ἦχος δ’
Ταχὺ προκατάλαβε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τρισήλιε ἄκτιστε,
καὶ ὁμοούσιε,
Μονὰς τρισυπόστατε,
καὶ ἀκατάληπτε, τοὺς δούλους σου οἴκτειρον,
σῶσον ἐκ τῶν κινδύνων,
ὡς Θεὸς ἐλεήμων·
σὲ γὰρ Κύριε μόνον,
λυτρωτὴν καὶ δεσπότην,
κεκτήμεθα βοῶντες·
Γενοῦ ἡμῖν ἵλεως.
Δόξα… Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Πολλαῖς περιστάσεσι,
καὶ συμφοραῖς τῶν δεινῶν,
Παρθένε κυκλούμενοι,
καὶ πρὸς ἀπόγνωσιν,
ἀεὶ περιπίπτοντες,
μόνην σε σωτηρίαν,
καὶ ἐλπίδα καὶ τεῖχος,
ἔχομεν Θεοτόκε,
καὶ πρὸς σὲ κατὰ χρέος,
ἐν πίστει καὶ νῦν αἰτοῦμεν·
Σῶσον τοὺς δούλους σου.

ᾨδὴ δ’
Ἦχος δ’
Ὁ καθήμενος ἐν δόξῃ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὑπερούσιον Τριάδα,
ἐν μονάδι Θεότητος,
καὶ κυριαρχίαν,
σὺν τοῖς Σεραφείμ σε δοξάζομεν,
ὡς ἀδιαίρετον φύσιν, ὡς ἀσύγχυτον,
ὡς ἰσόρροπον,
δόξῃ Θεὲ ἀκατάληπτε.

Μεριστὴν οὖσαν ἀφράστως,
τοῖς προσώποις Θεότητα,
καὶ ταυτιζομένην,
ἅμα τῇ μιᾷ κυριότητι,
ἀπεριόριστον, μόνην, ἀπερίγραπτον,
ἀνυμνοῦμέν σε,
τὸν ποιητὴν πάσης κτίσεως.

Νοῦς ὁ ἄναρχος τὸν Λόγον,
ἀπορρήτως γεγέννηκε,
καὶ τὸ θεῖον Πνεῦμα,
τὸ ἰσοσθενὲς ἐκπεπόρευκε·
καὶ διὰ τοῦτο Τριάδα ὁμοούσιον,
τὸν Δεσπότην τῶν ὅλων,
Θεόν καταγγέλλομεν.
Θεοτοκίον
Ὀπτανόμενος τοῖς πάλαι,
τυπικῶς προκατήγγειλε,
τὴν ἐκ σοῦ Παρθένε,
σάρκωσιν ὁ Λόγος, ἀλλ’ ὕστερον,
ἐπιφανεὶς τοῖς ἀνθρώποις κατ’ ἀλήθειαν,
τρισυπόστατον,
μίαν ἀρχὴν ἐφανέρωσε.

ᾨδὴ ε’
Ἦχος δ’
Ἐξέστη τὰ σύμπαντα ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Συνέντες ἐκ πίστεως,
τῆς παντουργοῦ Θεότητος,
μίαν μὲν ἀπρόσιτον οὐσίαν,
τρεῖς δ’ ὑποστάσεις,
ζωαρχικὰς συμφυεῖς,
σέβομεν Πατέρα, καὶ Υἱόν,
καὶ Πνεῦμα τὸ Ἅγιον,
συναΐδιον ὕπαρξιν.

Τὸ σέλας τρισήλιον,
τῆς οὐσιώδους αἴγλης σου,
λάμψον ἑνιαία μοι Θεότης,
ἄκτιστε φύσις,
καὶ φωτουργαία πηγή,
πάσης φωτοδότιδος αὐγῆς,
ἵνα κατοπτρίζωμαι,
σοῦ τὸ κάλλος τὸ ἄρρητον.

Ὡς μόνον ὑπάρχοντα,
δημιουργὸν τοῦ σύμπαντος,
καὶ συνεκτικὸν καὶ κυβερνήτην,
πάνσοφον ὄντως,
καὶ τῆς ζωῆς χορηγόν,
γνόντες σε βοῶμέν σοι πιστῶς.
Δέσποτα τρισήλιε,
τοὺς ὑμνοῦντάς σε φρούρησον.
Θεοτοκίον
Θεῶσαι βουλόμενος,
τὸν πρὶν φθαρέντα ἄνθρωπον,
ὁ δι’ ἀγαθότητα Παρθένε,
πλάσας καὶ δείξας,
εἰκόνα θείας μορφῆς,
ἄνθρωπος ἐγένετο ἐκ σοῦ,
καὶ μίαν τρισάριθμον,
θεαρχίαν κατήγγειλεν.

ᾨδὴ ς’
Ἦχος δ’
Ἐβόησε, προτυπῶν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐνέφηνεν,
ὁ Πατὴρ ἐκλαλῶν τὴν υἱότητα,
καὶ τὸ Πνεῦμα,
τῷ Χριστῷ βαπτισθέντι ὁρώμενον·
διὰ τοῦτο μίαν,
καὶ τριττὴν θεαρχίαν δοξάζομεν.

Ὡς εἶδέ σε,
τρισαγίαις φωναῖς ἀνυμνούμενον,
Ἡσαΐας,
ὑψηλοῦ ἐπὶ θρόνου καθήμενον,
τὴν τριττὴν ἐπέγνω,
τῆς μιᾶς θεαρχίας ὑπόστασιν.

Μετάρσιον,
ὑψηλὲ Βασιλεῦ τρισυπόστατε,
τὴν καρδίαν,
καὶ ἡμῶν τῶν σῶν δούλων ἀνάδειξον,
ἵνα τῆς σῆς δόξης,
θεωρῶμεν λαμπρῶς τὴν φαιδρότητα.
Θεοτοκίον
Ἠξίωσε,
μορφωθῆναι σαφῶς τὸ ἡμέτερον,
ἐκ Παρθένου,
ὁ Υἱὸς τοῦ Θεοῦ ὡς φιλάνθρωπος,
καὶ τῆς θείας δόξης,
κοινωνοὺς τοὺς ἀνθρώπους ἐποίησε.

Κάθισμα
Ἦχος δ’
Ταχὺ προκατάλαβε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Πατέρα ἀγέννητον,
τὸν δὲ Υἱὸν γεννητόν,
καὶ Πνεῦμα τὸ Ἅγιον,
ἐκπορευτὸν ἐκ Πατρός,
φρονοῦντες κηρύττομεν,
ἄναρχον Βασιλείαν,
καὶ Θεότητα μίαν,
ἥν περ δοξολογοῦντες,
ὁμοφρόνως βοῶμεν,
τριὰς ὁμοούσιε,
σῶσον ἡμᾶς ὁ Θεός.
Δόξα… Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Τὸν χρόνων ἐπέκεινα,
καὶ πρὸ αἰώνων Θεόν,
ἐν χρόνῳ ἐκύησας,
ὑπερφυῶς ἐν σαρκί,
θεάνθρωπον Ἄχραντε·
ὅθεν σε Θεοτόκον,
ἀληθῶς καὶ κυρίως,
πάντες ὁμολογοῦντες,
ἐκτενῶς σοι βοῶμεν·
Τῆς δόξης τῆς αἰωνίου,
πάντας ἀξίωσον.

ᾨδὴ ζ’
Ἦχος δ’
Ἐν τῇ καμίνῳ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὰς τεταγμένας,
ἐπουρανίους φύσεις καὶ νοεράς,
τάξεις ὀρθοδόξως πάντες οἱ γηγενεῖς,
ἐκμιμούμενοι δοξάζομεν,
μίαν Θεότητα, ἐν τρισὶν ἰσουργοῖς ὑποστάσεσι.

Ῥήσεις ἁγίων,
Ὑποφητῶν σε πάλαι συμβολικῶς,
ἕνα τῶν αἰώνων πάντων δημιουργόν,
προεδήλωσαν ἀνέκφραστον,
Θεὸν καὶ Κύριον, θεαρχικαῖς ἐν τρισὶν ὑποστάσεσιν.
Θεοτοκίον
Ὁ κατ’ οὐσίαν,
ἀθεώρητος Λόγος καὶ Παντουργός,
ὤφθης τοῖς ἀνθρώποις ἄνθρωπος,
ἐξ ἁγνῆς Θεομήτορος,
τὸν ἄνθρωπον ἀνακαλούμενος, πρὸς μετουσίαν τῆς Θεότητος.

ᾨδὴ η’
Ἦχος δ’
Χεῖρας ἐκπετάσας Δανιὴλ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Φῶς μοναρχικὸν καὶ τριλαμπές,
Οὐσία, ἄναρχε, κάλλος ἀμήχανον,
ἐν τῇ καρδίᾳ μου οἴκησον,
καὶ ναὸν τῆς σῆς Θεότητος,
φωτοειδῆ καὶ καθαρόν,
δεῖξόν με κράζοντα· Εὐλογεῖτε,
πάντα τὰ ἔργα Κυρίου τὸν Κύριον.

Ἀπὸ τῶν ποικίλων με παθῶν,
Τριὰς ἀμέριστε, Μονὰς ἀσύγχυτε,
καὶ τῆς ζοφώσεως λύτρωσαι,
τῶν πταισμάτων καὶ καταύγασον,
μαρμαρυγαῖς σου θεϊκαῖς,
ἵνα φαντάζωμαι τὴν σήν δόξαν, καὶ ἀνυμνῶ
σε τῆς δόξης τὸν Κύριον.
Θεοτοκίον
Νοῦς μὲν ὁ ἀγέννητος Πατήρ,
καὶ Λόγος σύμμορφος, καὶ Πνεῦμα σύνθρονον,
οὐσία δύναμις ὕπαρξις,
ὑπερούσιε ἀνέκφραστε,
μεγαλουργὲ Τριὰς Μονάς,
φρούρει τήν ποίμνην σου, ταῖς πρεσβείαις, τῆς Θεοτόκου,
ὡς φύσει φιλάνθρωπος.

ᾨδὴ θ’
Ἦχος δ’
Ἅπας γηγενὴς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὅλην νῦν πρὸς σέ,
κινῶ τὴν καρδίαν μου καὶ τὴν διάνοιαν,
καὶ τὰς διαθέσεις δέ,
ψυχῆς ἀπάσας, καὶ τὰς τοῦ σώματος,
τὸν πλαστουργὸν καὶ ῥύστην μου, Μονάρχα τρίφωτε,
καὶ βοῶ σοι·
Σώσόν με τὸν δοῦλόν σου,
πειρασμῶν ἐκ παντοίων καὶ θλίψεων. (Δίς)

Ὕψωσον ἡμῶν,
καὶ νοῦν καὶ διάνοιαν, πρὸς σὲ τὸν Ὕψιστον,
φώτισον ταῖς λάμψεσιν,
ἀχράντοις, Πάτερ, Λόγε, Παράκλητε,
ὁ φῶς οἰκῶν ἀπρόσιτον, τῆς δόξης Ἥλιε,
φωτοκράτορ,
πάντοτε δοξάζειν σε,
τὸν μονάρχην Θεὸν τρισυπόστατον.
Θεοτοκίον
Σῶσον τοὺς εἰς σέ,
πιστεύοντας Κύριε, καὶ καταγγέλλοντας,
ἄναρχον ἀΐδιον,
οὐσίαν μίαν, τρία δὲ Πρόσωπα,
θεαρχικὰ καὶ σύμμορφα, τῆς κυριότητος,
καὶ τῆς θείας,
δόξης σου ἀξίωσον,
ταῖς λιταῖς τῆς ἁγνῆς Θεομήτορος.

Ὑπακοή
Τὰ τῆς σῆς παραδόξου Ἐγέρσεως,
προδραμοῦσαι αἱ Μυροφόροι,
τοῖς Ἀποστόλοις ἐκήρυττον Χριστέ,
ὅτι ἀνέστης ὡς Θεός,
παρέχων τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

ΕΝ Τῼ ΟΡΘΡῼ

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος δ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸ φαιδρὸν τῆς Ἀναστάσεως κήρυγμα,
ἐκ τοῦ Ἀγγέλου μαθοῦσαι αἱ τοῦ Κυρίου Μαθήτριαι,
καὶ τὴν προγονικὴν ἀπόφασιν ἀπορρίψασαι,
τοῖς Ἀποστόλοις καυχώμεναι ἔλεγον·
Ἐσκύλευται ὁ θάνατος, ἠγέρθη Χριστὸς ὁ Θεός,
δωρούμενος τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν
τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε•
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ, ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν
τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς, ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον, καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σού Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται·
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος·
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς, ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ἀναβλέψασαι τοῦ τάφου τὴν εἴσοδον,
καὶ τὴν φλόγα τοῦ Ἀγγέλου μὴ φέρουσαι,
αἱ Μυροφόροι σὺν τρόμῳ ἐξίσταντο λέγουσαι·
Ἆρα ἐκλάπη, ὁ τῷ Λῃστῇ ἀνοίξας Παράδεισον,
ἆρα ἡγέρθη, ὁ καὶ πρὸ πάθους κηρύξας τὴν Ἔγερσιν,
ἀληθῶς ἀνέστη Χριστὸς ὁ Θεός,
τοῖς ἐν ᾅδῃ παρέχων ζωὴν καὶ ἀνάστασιν.
Δόξα… Κατεπλάγη Ἰωσήφ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἑκουσίᾳ σου βουλῇ,
Σταυρὸν ὑπέμεινας Σωτήρ,
καὶ ἐν μνήματι καινῷ,
ἄνθρωποι ἔθεντο θνητοί,
τὸν διὰ λόγου τὰ πέρατα συστησάμενον·
ὅθεν δεσμευθεὶς ὁ ἀλλότριος,
θάνατος δεινῶς ἐσκυλεύετο,
καὶ οἱ ἐν ᾅδῃ ἅπαντες ἐκραύγαζον,
τῇ ζωηφόρῳ Ἐγέρσει σου·
Χριστὸς ἀνέστη,
ὁ ζωοδότης,
μένων εἰς τοὺς αἰῶνας.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον, Άυτόμελον
Κατεπλάγη Ἰωσήφ,
τὸ ὑπὲρ φύσιν θεωρῶν,
καὶ ἐλάμβανεν εἰς νοῦν,
τὸν ἐπὶ πόκον ὑετόν,
ἐν τῇ ἀσπόρῳ συλλήψει σου Θεοτόκε.
Βάτον ἐν πυρὶ ἀκατάφλεκτον,
ῥάβδον Ἀαρὼν τὴν βλαστήσασαν,
καὶ μαρτυρῶν ὁ μνήστωρ σου καὶ φύλαξ,
τοῖς ἱερεῦσιν ἐκραύγαζε·
Παρθένος τίκτει,
καὶ μετὰ τόκον,
πάλιν μένει Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον, καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σού Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται·
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος·
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ταχὺ προκατάλαβε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀνέστης ὡς ἀθάνατος,
ἀπὸ τοῦ ᾅδου Σωτήρ,
συνήγειρας τὸν κόσμον σου,
τῇ Ἀναστάσει τῇ σῇ,
Χριστὲ ὁ Θεὸς ἡμῶν,
ἔθραυσας ἐν ἰσχύϊ,
τοῦ θανάτου τὸ κράτος,
ἔδειξας Ἐλεῆμον,
τὴν Ἀνάστασιν πᾶσι·
διό σε καὶ δοξάζομεν, μόνε Φιλάνθρωπε.
Δόξα… Κατεπλάγη Ἰωσήφ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐκ τῶν ἄνω κατελθών,
τῶν ὑψωμάτων Γαβριήλ,
καὶ τῇ πέτρα προσελθών,
ἔνθα ἡ πέτρα τῆς ζωῆς,
λευχειμονῶν ἀνεκραύγαζε ταῖς κλαιούσαις·
Παύσασθε ὑμεῖς, τῆς θρηνώδους κραυγῆς,
ἔχουσαι ἀεί, τὸ εὐσυμπάθητον·
ὃν γὰρ ζητεῖτε κλαίουσαι,
θαρσεῖτε, ὡς ἀληθῶς ἐξεγήγερται·
διὸ βοᾶτε,
τοῖς Ἀποστόλοις,
ὅτι ἀνέστη ὁ Κύριος.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον, ὅμοιον
Κατεπλάγησαν Ἁγνή,
πάντες Ἀγγέλων οἱ χοροί,
τὸ Μυστήριον τῆς σῆς,
κυοφορίας τὸ φρικτόν,
πῶς ὁ τὰ πάντα συνέχων νεύματι μόνῳ,
ἀγκάλαις ὡς βροτός,
ταῖς σαῖς συνέχεται,
καὶ δέχεται ἀρχὴν ὁ Προαιώνιος,
καὶ γαλουχεῖται σύμπασαν ὁ τρέφων, πνοὴν ἀφάτῳ χρηστότητι,
καὶ σὲ ὡς ὄντως,
Θεοῦ Μητέρα,
εὐφημοῦντες δοξάζουσι.

Ἡ Ὑπακοὴ
Τὰ τῆς σῆς παραδόξου Ἐγέρσεως,
προδραμοῦσαι αἱ Μυροφόροι,
τοῖς Ἀποστόλοις ἐκήρυττον Χριστέ,
ὅτι ἀνέστης ὡς Θεός,
παρέχων τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

Οἳ Ἀναβαθμοὶ Ἦχος δ΄
Ἀντίφωνον Α΄

– Ἐκ νεότητός μου πολλὰ πολεμεῖ με πάθη·
ἀλλ’ αὐτὸς ἀντιλαβοῦ,
καὶ σῶσον Σωτήρ μου.
– Οἱ μισοῦντες Σιών,
αἰσχύνθητε ἀπὸ τοῦ Κυρίου·
ὡς χόρτος γάρ,
πυρὶ ἔσεσθε ἀπεξηραμμένοι.
Δόξα… Καὶ νῦν…
Ἁγίῳ Πνεύματι πᾶσα ψυχὴ ζωοῦται,
καὶ καθάρσει ὑψοῦται λαμπρύνεται,
τῇ τριαδικῇ Μονάδι ἱεροκρυφίως.
Ἀντίφωνον Β΄
– Ἐκέκραξά σοι Κύριε,
θερμῶς ἐκ βάθους ψυχῆς μου,
κἀμοὶ γενέσθω,
πρὸς ὑπακοὴν τὰ θεῖά σου ὦτα.
– Ἐπὶ τὸν Κύριον ἐλπίδα πᾶς τις κεκτημένος,
ὑψηλότερός ἐστι,
πάντων τῶν λυπούντων.
Δόξα… Καὶ νῦν…
Ἁγίῳ Πνεύματι,
ἀναβλύζει τὰ τῆς χάριτος ῥεῖθρα,
ἀρδεύοντα,
ἅπασαν τὴν κτίσιν πρὸς ζωογονίαν.
Ἀντίφωνον Γ΄
– Ἡ καρδία μου πρὸς σὲ Λόγε ὑψωθήτω,
καὶ οὐδὲν θέλξει με,
τῶν τοῦ κόσμου τερπνῶν πρὸς χαμαιζηλίαν.
– Ἐπὶ τὴν μητέρα αὐτοῦ,
ὡς ἔχει τις στοργήν,
ἐπὶ τῷ Κυρίῳ θερμότερον φίλτρον χρεωστοῦμεν.
Δόξα… Καὶ νῦν…
Ἁγίῳ Πνεύματι,
θεογνωσίας πλοῦτος,
θεωρίας καὶ σοφίας·
πάντα γὰρ ἐν τούτῳ τὰ πατρῷα δόγματα,
ὁ Λόγος ἐκκαλύπτει.

Προκείμενον
Ἀνάστα Κύριε, βοήθησον ἡμῖν, καὶ λύτρωσαι ἡμᾶς,
ἕνεκεν τῆς δόξης τοῦ ὀνόματός σου.
Στίχ. ὁ Θεός, ἐν τοῖς ὠσὶν ἡμῶν ἠκούσαμεν, καὶ οἱ πατέρες ἡμῶν ἀνήγγειλαν ἡμῖν ἔργον,
ὃ εἰργάσω ἐν ταῖς ἡμέραις αὐτῶν, ἐν ἡμέραις ἀρχαίαις.

Κανὼν Ἀναστάσιμος
Ποίημα Ἰωάννου τοῦ Δαμασκηνοῦ.
ᾨδὴ α’ – Ὀκτώηχος

Ἦχος δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Θαλάσσης τὸ ἐρυθραῖον πέλαγος, ἀβρόχοις ἴχνεσιν,
ὁ παλαιὸς πεζεύσας Ἰσραήλ,
σταυροτύποις Μωσέως χερσί,
τοῦ Ἀμαλὴκ τὴν δύναμιν,
ἐν τῇ ἐρήμῳ ἐτροπώσατο».

Ὑψώθης, τὴν ἡμετέραν ἔκπτωσιν, ἐπανορθούμενος,
ἐν τῷ ἀχράντῳ ξύλῳ τοῦ Σταυροῦ,
τὴν ἐν ξύλῳ ἰώμενος,
πανωλεθρίαν Δέσποτα,
ὡς ἀγαθὸς καὶ παντοδύναμος.

Ἐν τάφῳ, σωματικῶς, ἐν ᾅδῃ δὲ μετὰ ψυχῆς ὡς Θεός,
ἐν Παραδείσῳ δὲ μετὰ Λῃστοῦ,
καὶ ἐν θρόνῳ ὑπῆρχες Χριστέ,
μετὰ Πατρὸς καὶ Πνεύματος,
πάντα πληρῶν ὁ ἀπερίγραπτος.
Θεοτοκίον
Ἀσπόρως, τῷ τοῦ Πατρὸς βουλήματι, ἐκ θείου Πνεύματος,
τὸν τοῦ Θεοῦ συνείληφας Υἱόν,
καὶ σαρκὶ ἀπεκύησας,
τὸν ἐκ Πατρὸς ἀμήτορα,
καὶ δι’ ἡμᾶς ἐκ σοῦ ἀπάτορα.

Κανὼν Σταυροαναστάσιμος, οὗ ἡ Ἀκροστιχίς:
“Αἶνον Ἰωάννης μελιηδέα τέταρτον ᾄδει”.

ᾨδὴ α’ – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ἀνοίξω τὸ στόμα μου ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀρρήτῳ προστἀξει σου,
πεζοπλωτῆρα ἐδέξατο,
ἡ ἄβατος θάλασσα,
ἠπειρωθεῖσά ποτε,
Ἰσραηλίτην
λαὸν κεκονιμένον,
ἐξόδιον ᾄδοντα
ὕμνον σοι Κύριε.

Ἰάσω τὸ σύντριμμα,
τῆς ἀνθρωπότητος Κύριε,
τῷ θείῳ σου αἵματι,
ἀνασκευάσας αὐτήν,
καὶ συνέτριψας,
δυνάστην ἐν ἰσχύϊ,
τὸν πάλαι συντρίψαντα,
σοῦ τὸ πλαστούργημα.

Νεκρῶν ἐξανάστασις,
διὰ νεκρώσεως γέγονας·
ἰσχὺς γὰρ ἀφῄρηται
τῆς θανατώσεως,
ὁμιλήσασα,
ζωῇ τῇ αἰωνίῳ,
τῷ πάντων δεσπόζοντι,
σεσαρκωμένῳ Θεῷ.
Θεοτοκίον
Ὡραῖος ὑπέρτερος,
τῶν οὐρανίων Δυνάμεων,
ὁ θεῖός σου γέγονεν,
οἶκος ὁ ἔμψυχος,
ἡ ἐν μήτρᾳ σε,
βαστάσασα Παρθένος,
τὸ ὄρος τὸ ἅγιον
σοῦ τοῦ Θεοῦ ἡμῶν.

Κανὼν τῆς Θεοτόκου, οὗ ἡ Ἀκροστιχὶς σὺν τοῖς Εἱρμοῖς:
“Τέταρτος ὕμνος τῇ πανευκλεεῖ Κόρῃ.”

ᾨδὴ α’ – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Τριστάτας κραταιούς, ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐσείσθησαν λαοί,
ἐταράχθησαν ἔθνη,
βασιλεῖαι κραταιαὶ δέ,
ἔκλιναν Ἁγνή,
ἐκ τοῦ φόβου τοῦ τόκου σου·
ἦλθε γὰρ ὁ Βασιλεύς μου,
καὶ καθεῖλε τὸν τύραννον,
καὶ τὸν κόσμον φθορᾶς ἐλυτρώσατο.

Τὸ σκήνωμα αὐτοῦ,
ὁ οἰκῶν ἐν ὑψίστοις,
τοῖς βροτοῖς συγκαταβάς,
ἡγίασε Χριστός,
καὶ ἀσάλευτον ἔδειξε·
μόνη γὰρ μετὰ τὸν τόκον,
παρθενίας κειμήλιον,
ἡ τόν Κτίστην τεκοῦσα διέμεινεν.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Εὐφραίνεται ἐπὶ σοί,
ἡ Ἐκκλησία σου Χριστὲ κράζουσα·
Σύ μου ἰσχὺς Κύριε,
καὶ καταφυγὴ καὶ στερέωμα».

Τὸ ξύλον τὸ τῆς ζωῆς,
ἡ νοητὴ καὶ ἀληθὴς ἄμπελος,
ἐπὶ Σταυροῦ κρέμαται,
πᾶσιν ἀμβροσίαν πηγάζουσα.

Ὡς μέγας, ὡς φοβερός,
ὡς τὸ τοῦ ᾅδου καθελὼν φρύαγμα,
καὶ ὡς Θεὸς ἄφθαρτος,
νῦν σωματικῶς ἐξεγήγερται.
Θεοτοκίον
Σὺ μόνη τοῖς ἐπὶ γῆς,
τῶν ὑπὲρ φύσιν ἀγαθῶν πρόξενος,
Μήτηρ Θεοῦ γέγονας·
ὅθεν σοι τὸ Χαῖρε, προσάγομεν.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Τοὺς σοὺς ὑμνολόγους Θεοτόκε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἰοῦ ἀναμέστους μοι ὁ ὄφις,
ὀδόντας ἐνέπειρε Σωτήρ,
οὓς Παντοκράτορ Δέσποτα,
ἥλοις χειρῶν σου ἔθλασας,
ὅτι οὐκ ἔστιν Ἅγιος,
Ἁγίων πλήν σου φιλάνθρωπε.

Ὡράθης φιλάνθρωπε βουλήσει,
ἐν τάφῳ νεκρὸς ζωοποιός,
καὶ πύλας ἀνεπέτασας,
ᾅδου ταῖς ἀπ’ αἰώνων ψυχαῖς,
ὅτι οὐκ ἔστιν Ἅγιος,
Ἁγίων πλήν σου φιλάνθρωπε.
Θεοτοκίον
Ἀνήροτος ἄρουρα ὡράθης,
τὸν στάχυν τεκοῦσα τῆς ζωῆς,
τὸν πᾶσι τοῖς μετέχουσιν,
ἀθανασίας πρόξενον,
τὸν ἐν Ἁγίοις Ἅγιον,
ἁγίως ἀναπαυόμενον.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ἀφ’ ὕψους κατῆλθες ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ῥύπτεται βροτῶν ἡ οὐσία, διὰ σοῦ ὁμιλήσασα,
ἀστέκτῳ θείῳ πυρί,
ὡς ἐγκρυφίας Πάναγνε Παρθένε,
ἐν σοὶ ἄρτος ἐξοπτηθεῖσα,
τῷ καὶ σὲ ἀλώβητον,
διαφυλάξαντι.

Τίς αὕτη ἡ ὄντως πλησίον τοῦ Θεοῦ,
ὡς ὑπερβᾶσα ἅπαντα,
τὰ τῶν Ἀγγέλων τάγματα;
Ἡ μόνη ἐν τῷ κάλλει τῆς παρθενίας,
οἷα Μήτηρ λάμπουσα,
τοῦ Παντοκράτορος.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἐπαρθέντα σε ἰδοῦσα ἡ Ἐκκλησία,
ἐπὶ Σταυροῦ τὸν Ἥλιον τῆς δικαιοσύνης,
ἔστη ἐν τῇ τάξει αὐτῇς,
εἰκότως κραυγάζουσα·
Δόξα τῇ δυνάμει σου Κύριε».

Ἀνελήλυθας τὰ πάθη μου θεραπεύσων,
ἐπὶ Σταυροῦ τῷ πάθει τῆς ἀχράντου σαρκός σου,
ἣν ἑκὼν ἐφόρεσας·
διό σοι κραυγάζομεν·
Δόξα τῇ δυνάμει σου Κύριε.

Ἀναμαρτήτου ὁ θάνατος γεγευμένος,
ζωοποιοῦ τε σώματος τοῦ σοῦ ἐπαξίως,
Δέσποτα νενέκρωται,
ἡμεῖς δὲ βοῶμέν σοι·
Δόξα τῇ δυνάμει σου Κύριε.
Θεοτοκίον
Ἀπειρογάμως ἐκυησας ὦ Παρθένε,
καὶ μετὰ τόκον ὤφθης παρθενεύουσα πάλιν·
ὅθεν ἀσιγήτοις φωναῖς,
τὸ χαῖρέ σοὶ Δέσποινα,
πίστει ἀδιστάκτῳ κραυγάζομεν.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Τὴν ἀνεξιχνίαστον θείαν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Νενομοθετημένος ὢν Ἰσραήλ,
σὲ Χριστὲ τὸν νομοθετήσαντα,
Θεὸν οὐκ ἔγνω,
ἀλλ’ ὡς ἄνομον Σταυρῷ,
παρανομῶν προσέπηξεν,
ὁ νομοθεσίας ἀνάξιος.

Ἡ τεθεωμένη σου Σῶτερ ψυχή,
ᾅδου θησαυροὺς προνομεύσασα,
τὰς ἀπ’ αἰῶνος,
συνανέστησε ψυχάς,
τὸ ζωηφόρον σῶμα δέ,
πᾶσιν ἀφθαρσίαν ἐπήγασε.
Θεοτοκίον
Σὲ τὴν Ἀειπάρθενον καὶ ἀληθῆ,
πάντες Θεοτόκον δοξάζομεν,
ἣν προετύπου,
τῷ θεόπτῃ Μωϋσῇ,
ἀκαταφλέκτως Πάναγνε,
βάτος τῷ πυρὶ ὁμιλήσασα.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ὁ καθήμενος ἐν δόξῃ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Συνανεστράφη ἀνθρώποις,
ὁραθεὶς ὁ ἀόρατος,
ἐν μορφῇ ὑπάρχων,
τῆς ἀκαταλήπτου Θεότητος,
καὶ μορφωθεὶς ἐκ σοῦ Κόρη τὸ ἀλλότριον,
τοὺς εἰδότας σε,
σῴζει ἁγνήν Θεομήτορα.

Ὑπεδέξατο ἐν ὕλῃ,
ἡ Παρθένος τὸν ἄϋλον,
ἐν μεθέξει ὕλης,
βρέφος ἐξ αὐτῆς χρηματίσαντα·
ὅθεν ἐν δύο οὐσίαις εἷς γνωρίζεται,
σαρκοφόρος Θεός,
καὶ βροτὸς ὑπερούσιος.

Μετὰ τόκον σε παρθένον,
ὁ παρθένον οἰκήσας σε,
καὶ τεχθεὶς ἀσπόρως,
Λόγος καὶ Θεὸς διεσώσατο,
καὶ ἐν τῷ τίκτειν παρθένον διεφύλαξεν,
ὡς Δεσπότης
καὶ Δημιουργός πάσης κτίσεως.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Σὺ Κύριέ μου φῶς,
εἰς τὸν κόσμον ἐλήλυθας,
φῶς ἅγιον ἐπιστρέφον,
ἐκ ζοφώδους ἀγνοίας,
τοὺς πίστει ἀνυμνοῦντάς σε».

Σὺ Κύριε πρὸς γῆν,
συμπαθῶς κατελήλυθας,
σὺ ὕψωσας τὴν πεσοῦσαν,
τῶν ἀνθρώπων οὐσίαν,
ἐν ξύλῳ ἀναρτώμενος.

Σὺ ᾖράς μου Χριστέ,
τῶν πταισμάτων τὸ ἔγκλημα,
σὺ ἔλυσας τὰς ὀδύνας,
τοῦ θανάτου Οἰκτίρμον,
τῇ θείᾳ Ἀναστάσει σου.
Θεοτοκίον
Σὲ ὅπλον ἀρραγές,
κατ’ ἐχθρῶν προβαλλόμεθα,
σὲ ἄγκυραν καὶ ἐλπίδα,
τῆς ἡμῶν σωτηρίας,
Θεόνυμφε κεκτήμεθα.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ἐξέστη τὰ σύμπαντα ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐδέξατο ὅλον σε,
ᾅδης ὁ ἄφρων στόματι·
ξύλῳ γὰρ παγέντα σε ἀθρήσας,
λόγχῃ νυγέντα,
ἄπνουν τὸν ζῶντα Θεόν,
ψιλὸν ἐλογίσατο βροτόν,
ἔγνω πειραθεὶς δὲ σοῦ,
τὴν ἰσχὺν τῆς Θεότητος.

Λυθέντα φιλάνθρωπε,
σοῦ τὸν ναὸν τοῦ σώματος,
τάφος μερισάμενος καὶ ᾅδης,
ἄκοντες ἄμφω
δίκας εἰσπράττονται,
ὁ μὲν τῶν Ἁγίων σου ψυχάς,
σώματα δὲ ἕτερος,
συνεκπέμπων ἀθάνατε.
Θεοτοκίον
Ἰδοὺ νῦν πεπλήρωται,
ἡ τοῦ Προφήτου πρόρρησις·
σὺ γὰρ ἀπειρόγαμε Παρθένε,
ἔσχες ἐν μήτρᾳ
τὸν ἐπὶ πάντων Θεόν,
καὶ τέτοκας ἄχρονον Υἱόν,
πᾶσι τοῖς ὑμνοῦσί σε,
τὴν εἰρήνην βραβεύοντα.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Νῦν ἀναστήσομαι ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Οἶκον τῆς δόξης σε,
ὄρος Θεοῦ, ἅγιον ἁγνή, νύμφην παστάδα,
ναὸν ἁγιάσματος, ὁ Υἱὸς ὁ τοῦ Θεοῦ ἐν σοὶ οἰκήσας,
καὶ παράδεισον τρυφῆς,
ἀϊδίου ἡμῖν εἰργάσατο.

Σάρκα ἐξ αἵματος παρθενικοῦ,
εἴληφας Χριστέ, ἄσπορον ἄχραντον,
καὶ ἐνυπόστατον, λογικὴν καὶ νοεράν,
ἐμψυχωμένην, ἐνεργῆ θελητικήν,
αὐτοδέσποτον, καὶ αὐτεξούσιον.

Τύραννον φρόνημα παρθενική,
ᾔσχυνε γαστήρ· βρέφος ἀσπίδων γάρ,
τρώγλην ψυχόλεθρον, ἐξηρεύνησε χειρί,
καὶ ἀποστάτην, ἀλαζόνα καθελών,
τῶν πιστῶν τοῖς ποσίν ὑπέταξεν.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Θύσω σοι, μετὰ φωνῇς αἰνέσεως Κύριε,
ἡ Ἐκκλησία βοᾷ σοι,
ἐκ δαιμόνων λύθρου κεκαθαρμένη,
τῷ δι’ οἶκτον,
ἐκ τῆς πλευρᾶς σου ῥεύσαντι αἵματι».

Ἀνῆλθες, ἐν Σταυρῷ δυναστείαν ζωσάμενος,
καὶ συμπλακεὶς τῷ τυράννῳ,
ὡς Θεὸς ἐξ ὕψους κατέρραξας,
τὸν Ἀδὰμ δέ,
ἀηττήτῳ, παλάμῃ ἀνέστησας.

Ἀνέστης, ἐξαστράπτων ὡραῖος ἐκ τάφου Χριστέ,
καὶ διεσκέδασας πάντας,
τοὺς ἐχθροὺς τῇ θείᾳ σου δυναστείᾳ,
καὶ τὰ πάντα,
ὡς Θεός, εὐφροσύνης ἐπλήρωσας.
Θεοτοκίον
Ὢ θαῦμα, τῶν ἁπάντων θαυμάτων καινότερον!
ὅτι Παρθένος ἐν μήτρᾳ,
τὸν τὰ σύμπαντα περιέποντα,
ἀπειράνδρως,
συλλαβοῦσα, οὐκ ἐστενοχώρησεν.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ἦλθον εἰς τὰ βάθη τῆς θαλάσσης ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Διήνοιξε φάρυγγα ὁ ᾅδης,
καὶ καταπέπωκέ με,
καὶ ψυχὴν ἐπλάτυνεν ὁ ἄφρων,
ἀλλ’ ὁ Χριστός, καταβὰς ἀνήγαγε,
τὴν ζωήν μου ὡς φιλάνθρωπος.

Ἑάλω ὁ θάνατος θανάτω·
ὁ γὰρ θανὼν ἀνέστη,
ἀφθαρσίαν μοι δεδωρημένος,
ἐμφανισθείς, Γυναιξὶ προσφθέγγεται,
τὴν χαρὰν δὲ ὁ ἀθάνατος.
Θεοτοκίον
Ἀστέκτου Θεότητος χωρίον,
ἡ καθαρὰ νηδύς σου,
ἀναδέδεικται ὦ Θεοτόκε,
ᾗ ἀδεῶς, οὐρανῶν τὰ Τάγματα,
ἀτενίσαι οὐ δεδύνηνται.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ἦλθον εἰς τὰ βάθη τῆς θαλάσσης ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Πάλαι μὲν ἠπάτησεν ὁ ὄφις,
καὶ ἐθανάτωσέ με,
διὰ τῆς προμήτορός μου Εὔας,
νῦν δὲ Ἁγνή, διὰ σοῦ ὁ πλάσας με,
ἐκ φθορᾶς ἀνεκαλέσατο.

Ἄβυσσός σε ἄβυσσον ἀρρήτως,
τῆς εὐσπλαγχνίας Κόρη,
ἐκλεκτὴν ἀνέδειξε θαυμάτων·
καὶ γὰρ ἐκ σοῦ, ἀστραπῇ Θεότητος,
μαργαρίτης Χριστὸς ἔλαμψε.

Κοντάκιον
Ἐπεφάνης σήμερον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ Σωτὴρ καὶ ῥύστης μου,
ἀπὸ τοῦ τάφου,
ὡς Θεὸς ἀνέστησεν,
ἐκ τῶν δεσμῶν τοὺς γηγενεῖς,
καὶ πύλας ᾅδου συνέτριψε,
καὶ ὡς Δεσπότης ἀνέστη τριήμερος.
Ὁ Οἶκος
Τὸν ἀναστάντα ἐκ νεκρῶν Χριστὸν τὸν ζωοδότην, τριήμερον ἐκ τάφου, καὶ πύλας τοῦ θανάτου σήμερον συνθλάσαντα, τῇ δυνάμει τῇ αὐτοῦ, τὸν ᾅδην τε νεκρώσαντα, καὶ τὸ κέντρον τοῦ θανάτου συντρίψαντα, καὶ τὸν Ἀδὰμ σὺν τῇ Εὔᾳ ἐλευθερώσαντα, ὑμνήσωμεν πάντες οἱ γηγενεῖς, εὐχαρίστως βοῶντες αἶνον ἐκτενῶς. Αὐτὸς γὰρ ὡς μόνος κραταιὸς Θεός,
καὶ Δεσπότης ἀνέστη τριήμερος.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἐν τῇ καμίνῳ,
Ἀβραμιαῖοι Παῖδες τῇ Περσικῇ,
πόθῳ εὐσεβείας μᾶλλον ἢ τῇ φλογί,
πυρπολούμενοι ἐκραύγαζον·
Εὐλογημένος εἶ, ἐν τῷ Ναῷ τῆς δόξης σου Κύριε».

Πρὸς ἀφθαρσίαν,
ἡ ἀνθρωπότης ἀνακέκληται,
θείῳ λουσαμένη αἵματι τοῦ Χριστοῦ,
εὐχαρίστως ἀναμέλπουσα·
Εὐλογημένος εἶ, ἐν τῷ Ναῷ τῆς δόξης σου Κύριε.

Ὡς ζωηφόρος,
ὡς Παραδείσου ὡραιότερος,
ὄντως καὶ παστάδος πάσης βασιλικῆς,
ἀναδέδεικται λαμπρότερος,
Χριστὲ ὁ τάφος σου, ἡ πηγὴ τῆς ἡμῶν ἀναστάσεως.
Θεοτοκίον
Τὸ τοῦ Ὑψίστου,
ἡγιασμένον θεῖον σκήνωμα Χαῖρε·
διὰ σοῦ γὰρ δέδοται ἡ χαρά,
Θεοτόκε τοῖς κραυγάζουσιν·
Εὐλογημένη σὺ ἐν γυναιξίν, ὑπάρχεις Πανάμωμε Δέσποινα.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Οὐκ ἐλάτρευσαν τῇ κτίσει ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐταπείνωσας, ἐν ξύλῳ ἀναρτώμενος,
ὄμμα μετέωρον,
καὶ ἐπηρμένην ὀφρύν,
εἰς γῆν καταβέβληκας,
σώσας τὸν ἄνθρωπον
ὑπερύμνητε,
ὁ τῶν Πατέρων Κύριος,
καὶ Θεός εὐλογητὸς εἶ.

Τῇ δυνάμει σου, τὸ κέρας ἡμῶν ὕψωσον,
τῶν λατρευόντων σοι,
ὁ ἀναστὰς ἐκ νεκρῶν,
καὶ ᾅδου κενώσας πρίν,
τὸν πολυάνθρωπον,
πλοῦτον Δέσποτα,
ὁ τῶν Πατέρων Κύριος,
καὶ Θεὸς εὐλογητὸς εἶ.
Τριαδικὸν
Ῥήσεσι, θείαις ἑπόμενοι,
δοξάζομεν μίαν Θεότητα,
ὡς ἐν λαμπάσι τρισίν,
ἀσύγχυτον ἄτμητον,
αἴγλην ἀνέσπερον,
τὴν φωτίζουσαν,
πᾶσαν τὴν κτίσιν ψάλλουσαν,
ὁ Θεὸς εὐλογητὸς εἶ.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Νέοι τρεῖς ἐν Βαβυλῶνι ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἕλκει με πρὸς ὑμνῳδίαν,
πόθου τοῦ παρθενικοῦ,
τὸ πῦρ τὸ ἐγκάρδιον,
βοᾷν τῇ Μητρὶ καὶ Παρθένῳ·
Εὐλογημένη Κύριος,
μετὰ σοῦ τῶν Δυνάμεων.

Ὑπερτέρα τῶν κτισμάτων,
ὤφθης ὡς τὸν Ποιητήν,
τεκοῦσα καὶ Κύριον·
διό σοι βοῶ Θεοτόκε·
Εὐλογημένη Κύριος,
μετὰ σοῦ τῶν Δυνάμεων.
Τριαδικὸν
Κυριότητά σε μίαν,
σέβων ἐν ἁγιασμοῖς,
τρισὶν ἀδιαίρετον ὑμνῶ,
τρισυπόστατε φύσις·
Εὐλογημένη κράζων σοι,
ἡ τὸ πᾶν διϊθύνουσα.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Χεῖρας ἐκπετάσας Δανιήλ,
λεόντων χάσματα, ἐν λάκκω ἔφραξε,
πυρὸς δὲ δύναμιν ἔσβεσαν,
ἀρετὴν περιζωσάμενοι,
οἱ εὐσεβείας ἐρασταί,
Παῖδες κραυγάζοντες· Εὐλογεῖτε,
πάντα τὰ ἔργα Κυρίου τὸν Κύριον».

Χεῖρας ἐκπετάσας ἐν Σταυρῷ,
τὰ ἔθνη ἅπαντα ἐπισυνήγαγες,
καὶ μίαν ἔδειξας Δέσποτα,
Ἐκκλησίαν ἀνυμνοῦσάν σε,
τοῖς ἐπὶ γῆς καὶ οὐρανοῦ,
συμφώνως ψάλλουσιν· Εὐλογεῖτε,
πάντα τὰ ἔργα Κυρίου τὸν Κύριον.

Λευχείμων ὡράθη γυναιξί,
τῷ ἀπροσίτῳ φωτὶ τῆς Ἀναστάσεως,
καταστραπτόμενος Ἄγγελος.
Τί τὸν ζῶντα ἐν τῷ τάφῳ βοῶν,
ἐπιζητεῖτε ὡς θνητόν,
ὄντως ἡγέρθη Χριστός, ᾧ βοῶμεν·
Πάντα τὰ ἔργα ὑμνεῖτε τὸν Κύριον.
Θεοτοκίον
Σὺ μόνη ἐν πάσαις γενεαῖς,
Παρθένε Ἄχραντε, Μήτηρ ἐδείχθης Θεοῦ,
σὺ τῆς Θεότητος γέγονας,
ἐνδιαίτημα Πανάμωμε,
μὴ φλογισθεῖσα τῷ πυρί,
τοῦ ἀπροσίτου φωτός· ὅθεν
πάντες σέ, εὐλογοῦμεν, Μαρία Θεόνυμφε.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Παῖδας εὐαγεῖς ἐν τῇ καμίνῳ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὴν ἄδικον βλέπουσαν σφαγήν σου,
ἡ κτίσις κατηφιῶσα ἐπωδύρετο·
γῆς ταρασσομένης γάρ,
ζόφον ὡς ἱμάτιον,
μελαμβαφὲς ὁ ἥλιος
περιεβάλλετο,
ἡμεῖς δέ σε ἀπαύστως ὑμνοῦμεν,
καὶ ὑπερυψοῦμεν Χριστὲ εἰς τοὺς αἰῶνας.

Ὁ συγκαταβάς μοι μέχρις ᾅδου,
καὶ πᾶσιν ὁδοποιήσας τὴν Ἀνάστασιν,
αὖθις ἀναβέβηκας,
ἄρας με ἐπ’ ὤμων σου,
καὶ τῷ Πατρὶ προσήγαγες·
ὅθεν κραυγάζω σοι·
Τόν Κύριον ὑμνεῖτε τὰ ἔργα,
καὶ ὑπερυψοῦτε εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.
Τριαδικὸν
Νοῦν πρῶτον καὶ αἴτιον ἁπάντων,
Πατέρα μόνον ἀναίτιον δοξάζομεν,
Λόγον τε τὸν ἄναρχον,
Πνεῦμα τὸ Παράκλητον,
ἕνα Θεὸν καὶ Κύριον,
καὶ ποιητὴν τοῦ παντός,
Τριάδα συμφυῆ προσκυνοῦντες,
καὶ ὑπερυψοῦντες εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ η’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Λυτρωτὰ τοῦ παντὸς Παντοδύναμε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐκ πλευρᾶς τοῦ Ἀδὰμ πλαστουργήσας σε,
ἐκ τῆς σῆς παρθενίας σεσάρκωται,
ὁ τῶν ἁπάντων Κύριος,
ὃν ὑμνοῦντες βοῶμεν·
Πάντα τὰ ἔργα,
εὐλογεῖτε ὑμνεῖτε τὸν Κύριον.

Ἐν σκηνῇ Ἀβραὰμ ἐθεάσατο,
τὸ ἐν σοὶ Θεοτόκε μυστήριον·
τὸν γὰρ Υἱόν σου ἄσαρκον,
ὑπεδέξατο μέλπων·
Πάντα τὰ ἔργα,
εὐλογεῖτε ὑμνεῖτε τὸν Κύριον.

Ἰσαρίθμους Τριάδος διέσωσε,
τὸ τῆς σῆς παρθενίας προχάραγμα·
ἐν γὰρ παρθένοις σώμασι,
κατεπάτουν τὴν φλόγα,
Κόρη βοῶντες·
Εὐλογεῖτε ὑμνεῖτε τὸν Κύριον.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Λίθος ἀχειρότμητος ὄρους,
ἐξ ἀλαξεύτου σου Παρθένε,
ἀκρογωνιαῖος ἐτμήθη, Χριστὸς
συνάψας τάς διεστώσας φύσεις.
Διὸ ἐπαγαλλόμενοι
σὲ Θεοτόκε μεγαλύνομεν».

Ὅλον με ἀνείληφας ὅλος,
ἐν συναφείᾳ ἀσυγχύτῳ,
ὅλῳ μοι διδοὺς ὁ Θεός μου,
τὴν σωτηρίαν διὰ τοῦ πάθους σου,
ὁ ἐν Σταυρῷ ὑπέμεινας,
σωματικῶς δι’ εὐσπλαγχνίαν πολλήν.

Οἱ σοὶ μαθηταὶ καθορῶντες,
ἀνεῳγμένον σου τὸν τάφον,
καὶ τὰς θεοφόρους σινδόνας,
κεκενωμένας τῇ Ἀναστάσει σου,
σὺν τῷ Ἀγγέλῳ ἔλεγον·
Ὄντως ἐγήγερται ὁ Κύριος!
Τριαδικὸν
Μονάδα μὲν θείας οὐσίας,
ἀλλ’ ὑποστάσεων Τριάδα,
πάντες οἱ πιστοὶ προσκυνοῦμεν,
ἐν ἀσυγχύτοις ταῖς ὑποστάσεσιν,
ἰσοσθενῆ ὁμότιμον,
ἣν εὐσεβοῦντες μεγαλύνομεν.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Ἅπας γηγενής ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Δόλῳ τῆς Ἐδέμ,
ἑρπύσας ὁ ὄφις με, εἷλεν αἰχμάλωτον,
πρὸς τὴν τοῦ Κρανίου δέ,
κρατίστην πέτραν τοῦτον ἠδάφισεν,
ὁ Παντοκράτωρ Κύριος,
καθάπερ νήπιον, τῆς τρυφῆς δέ, αὖθις μοι τὴν εἴσοδον,
διὰ ξύλου Σταυροῦ ἀνεπέτασεν.

Ἔθου κραταιά,
ἐχθροῦ ὀχυρώματα, νῦν εἰς ἐρήμωσιν,
τῇ παναλκεστάτῃ δέ,
χειρὶ τὸν πλοῦτον τούτου διήρπασας,
ἐκ κενεώνων ᾅδου με,
συναναστήσας Χριστέ, καὶ τὸν πάλαι, ἄμετρα καυχώμενον,
ὡς γελοῖον παιζόμενον ἔδειξας.

Ἴθι τοῦ πτωχοῦ,
λαοῦ σου τὴν κάκωσιν, ἐπισκεψόμενος,
τῇ συμπαθεστάτῃ δέ,
καὶ κραταιᾷ σου χειρὶ δυνάμωσον,
τὸν σταυροφόρον Ἄνακτα
κατὰ βλασφήμων ἐχθρῶν, ἐξελέσθαι, σοῦ τὴν περιούσιον,
κληρουχίαν Χριστὲ ὡς φιλάνθρωπος.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος δ΄
Κρυπτὸν θεῖον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁρῶμεν ὡς κρίνον σε, τῇ ἁλουργίδι,
βεβαμμένην Ἄχραντε, τοῦ θείου Πνεύματος,
τῶν ἀκανθῶν ἐν μέσῳ ἐκλάμπουσαν,
καὶ εὐωδίας πληροῦσαν,
τοὺς σὲ γνησίως μεγαλύνοντας.

Ῥευστὴν προσλαβόμενος, βροτείαν φύσιν,
ἐκ τῆς σῆς Πανάμωμε, γαστρὸς ὁ ἄφθαρτος,
ἐν ἑαυτῷ ἀνέδειξεν,
ἄρρευστον δι’ εὐσπλαγχνίαν·
διό σε ὡς Θεοτόκον μεγαλύνομεν.

Ἡ πάντων δεσπόζουσα, τῶν ποιημάτων,
τῷ λαῷ σου δώρησαι, τῆς νίκης τρόπαια,
τὸν δυσμενῆ τεθεῖσα ὑπόσπονδον
τῇ Ἐκκλησίᾳ,
ἵνα σε ὡς Θεοτόκον μεγαλύνωμεν.

ΑΙΝΟΙ
Στιχ. Τοῦ ποιῆσαι ἐν αὐτοῖς κρῖμα ἔγγραπτον. Δόξα αὕτη ἔσται πᾶσι τοῖς ὁσίοις αὐτοῦ.
Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος δ΄
Ὁ σταυρὸν ὑπομείνας καὶ θάνατον,
καὶ ἀναστὰς ἐκ τῶν νεκρῶν,
παντοδύναμε Κύριε,
δοξάζομέν σου τὴν Ἀνάστασιν.
ΨΑΛΜΟΣ ΡΝ’ (150)
Στιχ.
 Αἰνεῖτε τὸν Θεὸν ἐν τοῖς Ἁγίοις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν στερεώματι τῆς δυνάμεως αὐτοῦ.

Ἦχος δ΄
Ἐν τῷ σταυρῷ σου Χριστέ,
τῆς ἀρχαίας κατάρας ἠλευθέρωσας ἡμᾶς,
καὶ ἐν τῷ θανάτῳ σου, τὸν τὴν φύσιν ἡμῶν τυραννήσαντα,
διάβολον κατήργησας, ἐν δὲ τῇ Ἐγέρσει σου, χαρᾶς τὰ πάντα ἐπλήρωσας·
διὸ βοῶμέν σοι,
ὁ ἀναστὰς ἐκ τῶν νεκρῶν, Κύριε δόξα σοι.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐπὶ ταῖς δυναστείαις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν κατὰ τὸ πλῆθος τῆς μεγαλωσύνης αὐτοῦ.
Ἦχος δ΄
Τῷ σῷ Σταυρῷ Χριστὲ Σωτήρ,
ὁδήγησον ἡμᾶς ἐπὶ τὴν ἀλήθειάν σου,
καὶ ῥῦσαι ἡμᾶς, τῶν παγίδων τοῦ ἐχθροῦ,
ὁ ἀναστὰς ἐκ τῶν νεκρῶν, ἀνάστησον ἡμᾶς πεσόντας τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἐκτείνας τὴν χεῖρά σου, φιλάνθρωπε Κύριε, τῇ πρεσβείᾳ τῶν Ἁγίων σου.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ἤχῳ, σάλπιγγος, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ψαλτηρίῳ καὶ κιθάρᾳ.
Ἦχος δ΄
Τῶν Πατρικῶν σου κόλπων,
μὴ χωρισθεὶς μονογενὲς Λόγε τοῦ Θεοῦ,
ἦλθες ἐπὶ γῆς διὰ φιλανθρωπίαν,
ἄνθρωπος γενόμενος ἀτρέπτως,
καὶ Σταυρὸν καὶ θάνατον ὑπέμεινας σαρκί,
ὁ ἀπαθὴς τῇ Θεότητι,
ἀναστὰς δὲ ἐκ νεκρῶν
ἀθανασίαν παρέσχες τῷ γένει τῶν ἀνθρώπων, ὡς μόνος παντοδύναμος.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν τυμπάνῳ καὶ χορῷ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν χορδαῖς καὶ ὀργάνῳ,
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά.
Ἦχος δ΄
Θάνατον κατεδέξω σαρκί,
ἡμῖν ἀθανασίαν πραγματευσόμενος Σωτήρ,
καὶ ἐν τάφῳ ᾤκησας,
ἵνα ἡμᾶς τοῦ ᾅδου ἐλευθερώσῃς,
συναναστήσας ἑαυτῷ,
παθῶν, μὲν ὡς ἄνθρωπος,
ἀλλ’ ἀναστὰς ὡς Θεός.
Διὰ τοῦτο βοῶμεν·
Δόξα σοι ζωοδότα Κύριε, μόνε Φιλάνθρωπε.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις εὐήχοις, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις ἀλαλαγμοῦ. Πᾶσα πνοὴ αἰνεσάτω τὸν Κύριον.
Ἦχος δ΄
Πέτραι ἐσχίσθησαν Σωτήρ,
ὅτε ἐν τῷ Κρανίῳ ὁ Σταυρός σου ἐπάγη,
ἔφριξαν ᾅδου πυλωροί,
ὅτε ἐν τῷ μνημείῳ ὡς θνητὸς κατετέθης·
καὶ γάρ του θανάτου καταργήσας τὴν ἰσχύν,
τοῖς τεθνεῶσι πάσιν ἀφθαρσίαν παρέσχες, τῇ Ἀναστάσει σου Σωτήρ.
Ζωοδότα Κύριε δόξα σοι.
Στιχ. Ἀνάστηθι, Κύριε, ὁ Θεός μου, ὑψωθήτω ἡ χείρ σου, μὴ ἐπιλάθῃ τῶν πενήτων σου εἰς τέλος.
Ἦχος δ΄
Ἐπεθύμησαν Γυναῖκες, ἰδεῖν σου τὴν Ἀνάστασιν, Χριστὲ ὁ Θεός·
ἦλθε προλαβοῦσα Μαρία ἡ Μαγδαληνή,
εὗρε τὸν λίθον ἀποκυλισθέντα τοῦ μνήματος,
καὶ τὸν Ἄγγελον καθεζόμενον καὶ λέγοντα·
Τί ζητεῖτε τὸν ζώντα μετὰ τῶν νεκρῶν;
ἀνέστη ὡς Θεός, ἵνα σώσῃ τὰ σύμπαντα.
Στιχ. Ἐξομολογήσομαί σοι, Κύριε, ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου, διηγήσομαι πάντα τὰ θαυμάσιά σου.
Ἦχος δ΄
Ποῦ ἐστιν Ἰησοῦς, ὃν ἑλογίσασθε φυλάττειν; εἴπατε Ἰουδαῖοι,
ποῦ ἐστιν, ὃν ἐθήκατε ἐν τῷ μνήματι, τὸν λίθον σφραγίσαντες,
δότε τὸν νεκρόν, οἱ τὴν ζωήν ἀρνησάμενοι, δότε τὸν ταφέντα, ἢ πιστεύσατε τῷ ἀναστάντι,
κἂν ὑμεῖς σιγήσητε τοῦ Κυρίου τὴν Ἔγερσιν,
οἱ λίθοι κεκράξονται,
μάλιστα ὁ ἀποκυλισθεὶς ἐκ τοῦ μνήματος.
Μέγα σου τὸ ἔλεος!
Μέγα τὸ μυστήριον τῆς οἰκονομίας σου!
Σωτὴρ ἡμῶν δόξα σοι.

ΘΕΙΑ ΛΕΙΤΟΥΡΓΙΑ

Ἦχος δ’
Οἱ Μακαρισμοὶ
 ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ

Μακάριοι οἱ ἐλεήμονες, ὅτι αὐτοὶ ἐλεηθήσονται.
Διὰ ξύλου ὁ Ἀδάμ,
Παραδείσου γέγονεν ἄποικος,
διὰ ξύλου δὲ σταυροῦ,
ὁ Λῃστὴς Παράδεισον ᾤκησεν.
Ὁ μὲν γὰρ γευσάμενος
ἐντολὴν ἠθέτησε τοῦ ποιήσαντος.
Ὁ δὲ συσταυρούμενος,
Θεὸν ὡμολόγησε τὸν κρυπτόμενον.
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν Σωτήρ,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοι οἱ καθαροὶ τῇ καρδίᾳ ὅτι αὐτοὶ τὸν Θεὸν ὄψονται.
Ὁ ὑψωθεὶς ἐν τῷ Σταυρῷ,
καὶ τοῦ θανάτου λύσας τὴν δύναμιν,
καὶ ἐξαλείψας ὡς Θεός,
τὸ καθ΄ἡμῶν χειρόγραφον Κύριε,
Λῃστοῦ τὴν μετάνοιαν,
καὶ ἡμῖν παράσχου μόνε φιλάνθρωπε,
τοῖς πίστει λατρεύουσι,
Χριστὲ ὁ Θεὸς ἡμῶν, καὶ βοῶσί σοι·
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοι οἱ εἰρηνοποιοί, ὅτι αὐτοὶ υἱοὶ Θεοῦ κληθήσονται.
Τὸ χειρόγραφον ἡμῶν,
ἐν τῷ Σταυρῷ τῇ λόγχῃ διέρρηξας,
καὶ λογισθεὶς ἐν τοῖς νεκροῖς,
τὸν ἐκεῖσε τύραννον ἔδησας,
ῥυσάμενος ἅπαντας,
ἐκ δεσμῶν τοῦ ᾅδου τῇ Ἀναστάσει σου,
δι’ ἧς ἐφωτίσθημεν,
φιλάνθρωπε Κύριε, καὶ βοῶμέν σοι·
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοι οἱ δεδιωγμένοι ἕνεκεν δικαιοσύνης, ὅτι αὐτῶν ἐστιν ἡ βασιλεία τῶν οὐρανῶν.
Ὁ σταυρωθεὶς καὶ ἀναστάς,
ὡς δυνατὸς ἐκ τάφου τριήμερος,
καὶ τὸν πρωτόπλαστον Ἀδάμ,
ἐξαναστήσας μόνε ἀθάνατε,
κᾀμὲ εἰς μετάνοιαν,
ἐπιστρέψαι Κύριε καταξίωσον,
ἐξ ὅλης καρδίας μου,
καὶ ἐν θερμῇ τῇ πίστει ἀεὶ κραυγάζειν σοι·
Μνήσθητί μου Σωτήρ,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοί ἐστε ὅταν ὀνειδίσωσιν ὑμᾶς, καὶ διώξωσι, καὶ εἴπωσι πᾶν πονηρὸν ῥῆμα καθ΄ὑμῶν ψευδόμενοι ἕνεκεν ἐμοῦ.
Δι’ ἡμᾶς ὁ ἀπαθής,
παθητὸς ἐγένετο ἄνθρωπος,
καὶ ἑκουσίως ἐν Σταυρῷ,
προσηλωθεὶς ἡμᾶς συνανέστησε·
διὸ καὶ δοξάζομεν,
σὺν τῷ Σταυρῷ τὸ Πάθος καὶ τὴν Ἀνάστασιν,
δι’ ὧν ἀνεπλάσθημεν,
δι’ ὧν καὶ σῳζόμεθα ἀνακράζοντες·
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Χαίρετε καὶ ἀγαλλιᾶσθε, ὅτι ὁ μισθὸς ὑμῶν πολὺς ἐν τοῖς οὐρανοῖς.
Τὸν ἀναστάντα ἐκ νεκρῶν,
καὶ τὸ τοῦ ᾅδου κράτος σκυλεύσαντα,
καὶ ὁραθέντα γυναιξί,
Μυροφόροις λέγοντα· Χαίρετε,
πιστοὶ δυσωπήσωμεν,
ἐκ φθορᾶς λυτρώσασθαι τὰς ψυχὰς ἡμῶν,
κραυγάζοντες πάντοτε,
Λῃστοῦ τοῦ εὐγνώμονος τὴν φωνὴν πρὸς αὐτόν.
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Δόξα…
Τὸν Πατέρα καὶ Υἱόν,
καὶ τὸ Πνεῦμα πάντες τὸ Ἅγιον,
ὁμοφρόνως οἱ πιστοί,
δοξολογεῖν ἀξίως εὐξώμεθα,
Μονάδα Θεότητος,
ἐν τρισὶν ὑπάρχουσαν ὑποστάσεσιν,
ἀσύγχυτον μένουσαν,
ἁπλῆν ἀδιαίρετον καὶ ἀπρόσιτον,
δι’ ἧς ἐκλυτρούμεθα,
τοῦ πυρὸς τῆς κολάσεως.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Τὴν Μητέρα σου Χριστέ,
τὴν ἐν σαρκὶ ἀσπόρως τεκοῦσάν σε,
καὶ Παρθένον ἀληθῶς,
καὶ μετὰ τόκον μείνασαν ἄφθορον,
αὐτήν σοι προσάγομεν,
εἰς πρεσβείαν Δέσποτα πολυέλεε,
πταισμάτων συγχώρησιν,
δώρησαι πάντοτε τοῖς βοῶσί σοι·
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.