Октоїх, глас 3, неділя

ГражданскийЦерковнославянскийУкраїнськоюГрецькою

 

Глас 3

Суббота

В суббо́ту ве́чера, на ма́лей вече́рни

на Го́споди воззва́х, стихи́ры воскре́сны 3, повторя́юще пе́рвую. Гла́с 3.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Твои́м Кресто́м, Христе́ Спа́се, сме́рти держа́ва разруши́ся, и диа́воля пре́лесть упраздни́ся: ро́д же челове́ческий ве́рою спаса́емый, пе́снь Тебе́ всегда́ прино́сит.

Просвети́шася вся́ческая Воскресе́нием Твои́м, Го́споди, и ра́й па́ки отве́рзеся: вся́ же тва́рь восхваля́ющи Тя́, пе́снь Тебе́ всегда́ прино́сит.

Сла́влю Отца́ и Сы́на си́лу, и Свята́го Ду́ха пою́ вла́сть, неразде́льное несозда́нное Божество́, Тро́ицу Единосу́щную, ца́рствующую в ве́к ве́ка.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен, догма́тик. Гла́с 3:

Преве́лие чу́до: Де́ва ро́ждшая, и рожде́нное Бо́г пре́жде ве́к, предъявле́нное рожде́ние, и соверше́нное па́че естества́. О та́инства стра́шнаго! е́же и мы́слимое неизрече́нно пребыва́ет, и зри́мое не пое́млется. Блаже́нна Ты́ еси́, Пречи́стая Отрокови́це, Ада́ма земна́го Дщи́, и Бо́га Вы́шняго я́вльшаяся Ма́ти: Того́ моли́, спасти́ся душа́м на́шым.

Та́же, Све́те ти́хий: Посе́м проки́мен: Госпо́дь воцари́ся: три́жды. Сти́х: Облече́ся Госпо́дь в си́лу, и препоя́сася. Та́же, Сподо́би Го́споди в ве́чер се́й: Иере́й же ектении́ не глаго́лет, но пое́м на стихо́вне стихи́ру воскре́сну, гла́с 3:

Стра́стию Твое́ю, Христе́, омрачи́вый со́лнце, и све́том Твоего́ Воскресе́ния просвети́вый вся́ческая, приими́ на́шу вече́рнюю пе́снь, Человеколю́бче.

Та́же 3 Богоро́дичны подо́бны. Гла́с 3.

Сти́х: Помяну́ и́мя твое́ во вся́ком ро́де и ро́де.

Ковче́г Тя́ у́мный, Чи́стая, ве́мы, нося́щий скрижа́ли Богопи́санныя, на́м же Законоположи́теля и Созда́теля: Ему́же моли́ся спасти́ся душа́м на́шым.

Сти́х: Слы́ши, Дщи́, и ви́ждь, и приклони́ у́хо Твое́.

На земли́ Тя не́бо, Чи́стая, показа́, И́же во утро́бе Твое́й всели́выйся Бо́г Сло́во, пло́ть прии́м, И́же естество́м незри́мый: и дожди́ши все́м безсме́ртную ро́су, Неискусобра́чная.

Сти́х: Лицу́ Твоему́ помо́лятся бога́тии лю́дстии.

Спасе́ние моли́твами Твои́ми и́мамы, и́же те́ми, Де́во, от бе́д при́сно и искуше́ний бу́ри избега́ем: и сего́ ра́ди про́сим непреста́нно о на́с е́же моли́ти, спасти́ся душа́м на́шым.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен. Гла́с 3:

Па́ки назда́ние и живо́т Тобо́ю вторы́й ве́мы, Пречи́стая Мари́е, челове́ческаго естества́, во чре́ве Твое́м смеси́вшагося Созда́теля тва́ри, и воскреси́вшаго на́с от а́да и сме́рти, и жи́знь ве́чную пода́вшаго на́м, е́же вопи́ти Тебе́, Присноде́во: ра́дуйся, совокупи́вшая до́льная небе́сным. Ра́дуйся, наде́ждо все́х конце́й земли́, и предста́тельство и заступле́ние. Ра́дуйся, я́же Воскресе́нием Сы́на Твоего́ просвети́вши вся́ческая, и подаю́щи ми́рови ве́лию ми́лость.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е. И по О́тче на́ш: тропа́рь воскре́сен. Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен его́, и отпу́ст.

В суббо́ту на вели́цей вече́рни

на Го́споди, воззва́х поста́вим стихо́в 10, и пое́м стихи́ры воскре́сны, гла́с 3.

Сти́х: Изведи́ из темни́цы ду́шу мою́, испове́датися и́мени Твоему́.

Твои́м Кресто́м, Христе́ Спа́се, сме́рти держа́ва разруши́ся, и диа́воля пре́лесть упраздни́ся: ро́д же челове́ческий ве́рою спаса́емый: пе́снь Тебе́ всегда́ прино́сит.

Сти́х: Мене́ жду́т пра́ведницы, до́ндеже возда́си мне́.

Просвети́шася вся́ческая Воскресе́нием Твои́м, Го́споди, и ра́й па́ки отве́рзеся: вся́ же тва́рь восхваля́ющи Тя́, пе́снь Тебе́ всегда́ прино́сит.

Сти́х: Из глубины́ воззва́х к Тебе́, Го́споди, Го́споди, услы́ши гла́с мо́й.

Сла́влю Отца́ и Сы́на си́лу, и Свята́го Ду́ха пою́ вла́сть, неразде́льное, несозда́нное Божество́, Тро́ицу единосу́щную, ца́рствующую в ве́к ве́ка.

И́ны стихи́ры Анато́лиевы, гла́с то́йже.

Сти́х: Да бу́дут у́ши Твои́ вне́млюще гла́су моле́ния моего́.

Кресту́ Твоему́ честно́му покланя́емся, Христе́, и Воскресе́ние Твое́ пое́м и сла́вим: ра́ною бо Твое́ю мы́ вси́ исцеле́хом.

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т? Я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Пое́м Спа́са от Де́вы вопло́щшагося: на́с бо ра́ди распя́тся, и в тре́тий де́нь воскре́се, да́руя на́м ве́лию ми́лость.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́ потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

Су́щым во а́де соше́д Христо́с благовести́: дерза́йте, глаго́ля, ны́не победи́х, Аз е́смь Воскресе́ние, Аз вы́ возведу́, разруши́в сме́ртная врата́.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Недосто́йно стоя́ще в пречи́стом дому́ Твое́м, вече́рнюю пе́снь возсыла́ем, из глубины́ взыва́юще, Христе́ Бо́же: просвети́вый ми́р тридне́вным воскресе́нием Твои́м, изми́ лю́ди Твоя́ от руки́ враго́в Твои́х, Человеколю́бче.

И́ны стихи́ры Пресвяте́й Богоро́дице. Творе́ние Па́вла Аморре́йскаго, пое́м и́х, иде́же не́сть Мине́и. Гла́с 7.

Подо́бен: Дне́сь бди́т Иу́да:

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́ние: и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний его́.

Ми́лостива, благопребы́тна мне́, Де́во, и благопослу́шна яви́ся призыва́ющу Боже́ственную Твою́ благода́ть во все́х вои́стинну случа́ющих ми ся: всю́ бо наде́жду души́ моея́ возложи́х к Тебе́, и во все́х упова́ю на Боже́ственный про́мысл Тво́й, Ты́ и бу́дущия мя́ сла́вы, и живота́ Боже́ственнаго сподо́би.

Сти́х: Хвали́те Го́спода, вси́ язы́цы, похвали́те Его́, вси́ лю́дие.

У́глие во мне́, Богоро́дице, страсте́й мои́х возгоре́шася, от гне́ва же и я́рости, от пия́нства и блуда́, от сребролю́бия и же́стости се́рдца, умерщвле́ния лю́таго, от уны́ния и смуще́ния, от тщесла́вия же и попра́ния со́вестнаго, от ни́хже изба́ви ду́шу мою́, молю́ся, Влады́чице, и спаси́ мя.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Вси́ чи́стою со́вестию Богоро́дице припаде́м, вопию́ще непреста́нно от среды́ серде́чныя: Влады́чице свята́я, спаси́ все́х от гне́ва и озлобле́ния, бе́д и паде́жей: я́ко Тебе́ стяжа́хом сте́ну, и утвержде́ние, Тобо́ю спаса́еми под кро́в Тво́й притека́юще.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Ка́ко не диви́мся Богому́жному Рождеству́ Твоему́, Пречестна́я? Искуше́ния бо му́жескаго не прие́мши, Всенепоро́чная, родила́ еси́ без отца́ Сы́на пло́тию пре́жде ве́к от Отца́ рожде́ннаго без ма́тере, ника́коже претерпе́вшаго измене́ния, или́ смеше́ния, или́ разделе́ния, но обою́ существу́ сво́йство це́ло сохра́ншаго. Те́мже, Ма́ти Де́во Влады́чице, Того́ моли́ спасти́ся душа́м, правосла́вно Богоро́дицу испове́дающих Тя́.

Та́же вхо́д с кади́лом. Све́те ти́хий: Проки́мен и ектении́.

На стихо́вне стихи́ры воскре́сны, гла́с 3:

Стра́стию Твое́ю, Христе́, омрачи́вый со́лнце и све́том Твоего́ Воскресе́ния, просвети́вый вся́ческая, приими́ на́шу вече́рнюю пе́снь, Человеколю́бче.

По алфави́ту:

Сти́х: Госпо́дь воцари́ся, в ле́поту облече́ся.

Живоприе́мное Твое́ воста́ние, Го́споди, вселе́нную всю́ просвети́, и Твое́ созда́ние истле́вшее призва́. Те́мже кля́твы Ада́мовы изме́ншеся, вопие́м: всеси́льне Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: И́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́жится.

Бо́г сы́й неизме́нен, пло́тию стражда́ измени́лся еси́, Его́же тва́рь не терпя́щи ви́сяща зре́ти, стра́хом прекланя́шеся, и стеня́щи пое́т Твое́ долготерпе́ние: соше́д же во а́д, тридне́вен воскре́сл еси́, жи́знь да́руя ми́рови, и ве́лию ми́лость.

Сти́х: До́му твоему́ подоба́ет святы́ня, Го́споди, в долготу́ дни́й.

Да ро́д на́ш от сме́рти, Христе́, изба́виши, сме́рть претерпе́л еси́: и тридне́вен из ме́ртвых воскре́с, с Собо́ю воскреси́л еси́, и́же Тя́ Бо́га позна́вших: и ми́р просвети́л еси́. Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Без се́мене от Боже́ственнаго Ду́ха, во́лею же Отчею зачала́ еси́ Сы́на Бо́жия, от Отца́ без ма́тере пре́жде ве́к су́ща: на́с же ра́ди, из Тебе́ без Отца́ бы́вша, пло́тию родила́ еси́, и младе́нца млеко́м пита́ла еси́. Те́мже не преста́й моли́ти, изба́витися от бе́д душа́м на́шым.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е. По О́тче на́ш:

Тропа́рь воскре́сен, гла́с 3:

Да веселя́тся небе́сная, да ра́дуются земна́я: я́ко сотвори́ держа́ву мы́шцею Свое́ю Госпо́дь, попра́ сме́ртию сме́рть, Пе́рвенец ме́ртвых бы́сть, из чре́ва а́дова изба́ви на́с, и подаде́ ми́рови ве́лию ми́лость.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Тя́ хода́тайствовавшую Спасе́ние ро́да на́шего, воспева́ем, Богоро́дице Де́во: пло́тию бо от Тебе́ восприя́тою Сы́н Тво́й, и Бо́г на́ш, Кресто́м восприи́м стра́сть, изба́ви на́с от тли́ я́ко Человеколю́бец.

В суббо́ту на повече́рии

кано́н Пресвяте́й Богоро́дице. Гла́с 3

Пе́снь 1

Ирмо́с: Во́ды дре́вле, ма́нием Боже́ственным, во еди́но со́нмище совокупи́вый, и раздели́вый мо́ре Изра́ильтеским лю́дем, Се́й Бо́г на́ш, препросла́влен е́сть: Тому́ Еди́ному пои́м, я́ко просла́вися.

Я́ко Ма́терь Бо́жию Тя́ Ду́хом Боже́ственным, Отца́ же благоволе́нием я́вльшуюся, ве́рнии пе́сньми чи́стыми венча́им, Пречи́стая Богоневе́сто: и целу́ем Тя́ пе́ньми со Арха́нгелом, во спасе́ние на́ше.

От ре́бр у́бо Ада́мовых созида́ется Е́ва, дре́вним богозда́нием: от утро́бы же Богоро́дицы яви́ся Христо́с, сы́й Бо́г на́ш, вочелове́чься непрело́жно, вре́менен бы́сть Преве́чный.

Сла́ва: И́же Е́вину утро́бу осу́ждь в печа́лех, роди́ти плоды́ в боле́зни, во чре́во Твое́ всели́ся, Де́во Чи́стая, сы́й Бо́г на́ш, пло́тию яви́ся па́че сло́ва, и прама́терний разреши́ до́лг.

И ны́не: В неча́яния глубину́ впа́дше тягота́ми, приле́жно зове́м, Богороди́тельнице, к Тебе́: Влады́чице, помози́ потопля́емым де́лы лука́вых прегреше́ний, Тя́ бо Еди́ну и́мамы наде́жду по Бо́зе.

Пе́снь 3

Ирмо́с: И́же от не су́щих вся́ приведы́й, Сло́вом созида́емая, соверша́емая Ду́хом, Вседержи́телю Вы́шний, в любви́ Твое́й утверди́ мене́.

Тя́ проявля́ше же́зл Ааро́нов, без напое́ния процве́тший, Богоро́дице Пречи́стая, без се́мене ро́ждши вопло́щшагося Бо́га непреме́нно.

Боже́ственный о́гнь Тя́ нося́щу, я́ко свети́льник, Пречи́стая, прови́де проро́к Ду́хом, благоуха́ние нося́щую су́щым в ми́ре, и жи́знь ве́чную.

Сла́ва: Ко Арха́нгелу присту́пим Гаврии́лу, ра́дуйся, веща́юще Де́ве пе́сньми: Тобо́ю бо разреши́тся осужде́ния пра́дедняя кля́тва.

И ны́не: Тя́, Пресвята́я Богоро́дице, я́ко сте́ну спасе́ния иму́ще гре́шнии спаса́емся: не пре́зри, Влады́чице, и не посрами́ на́ша моле́ния.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Положи́л еси́ к на́м тве́рдую любо́вь, Го́споди, Единоро́днаго бо Твоего́ Сы́на за ны́ на сме́рть да́л еси́. Те́мже Ти́ зове́м благодаря́ще: сла́ва си́ле Твое́й Го́споди.

Го́ру мы́сленную, доброде́телей се́нь, Ду́хом дре́вле Авваку́м богови́дно Тя́ ви́дев, пропове́даше, Пречи́стая: я́ко от ю́га прише́дша от Тебе́ Сло́во пло́ть прие́мша.

Го́ру Тя́ ве́лию несеко́мую Дании́л Ду́хом ви́де, не новосеко́му явля́я чистоту́ де́вства Твоего́, Влады́чице: от нея́же ка́мень усече́ся, Христо́с Сло́во, ле́сти низлага́я и́дольския.

Сла́ва: Го́ру Тя́ Дави́д чу́дну и ту́чну прорече́: Единоро́дный бо от Отца́ Сы́н в Тя́ благоволи́, Чи́стая, всели́тися воплоща́емь. Те́м Ти́, ра́дуйся, Ду́хом зове́м.

И ны́не: Вся́ блага́я и те́плая засту́пница су́щи гре́шником и смире́нным, Богороди́тельнице Пречи́стая Влады́чице, от бе́д, и скорбе́й, и грехо́в спаса́й рабы́ Твоя́.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Я́ко ви́де Иса́иа обра́зно на престо́ле превознесе́на Бо́га, от а́нгел сла́вы дориноси́ма, О окая́нный, вопия́ше, а́з: прови́дех бо воплоща́ема Бо́га, Све́та Невече́рня, и ми́ром влады́чествующа.

Израсти́ же́зл Иессе́ев цве́т неувяда́емый, Де́ва Мари́а Бо́га Безнача́льнаго, без се́мене, от Ду́ха Боже́ственнаго и О́тча, ца́рства держа́вная язы́ческая облада́вшаго, на Него́же язы́цы упова́ша.

Кня́зь ми́рный прии́де на престо́л Дави́дов, ца́рствуя из Тебе́, Богоро́дице, Бо́г воплоща́емь: О чу́до! И бра́нь разре́ш, потче́ кня́зи моави́тския, и Тебе́ ро́ждшую Цари́цу показа́.

Сла́ва: Непоро́чную Твою́ добро́ту, от Нея́же Христо́с в пло́ть облече́ся без се́мене, Де́во, Иса́иа явля́я, зове́т вопия́: Госпо́дь сла́вы гряде́т на о́блаце ле́гце, и пре́лести тьму́ отгоня́я, просвети́т на́с.

И ны́не: От Ду́ха Свя́та заче́нши Сло́во Единосу́щное Отцу́, Де́во Сие́ родила́ еси́ во дву́ Естеству́ су́ща, Бо́га соверше́нна и соверше́нна Челове́ка: его́же ве́рою почита́ем плотско́е явле́ние.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Бе́здна после́дняя грехо́в обы́де мя́, и исчеза́ет ду́х мо́й: но простры́й, Влады́ко, высо́кую Твою́ мы́шцу, я́ко Петра́ мя, Упра́вителю, спаси́.

О́др Тя́ пе́сньми прему́дрый преднапису́ет, Всепе́тая, на Не́мже почи́ Бо́г воплоща́емь во Ипоста́си из Тебе́, и просла́ви Тя́, несме́сно ражда́емь.

Бы́сть Сло́ву я́ко избра́нная, Де́во Всепе́тая, избра́нная оде́жда: я́ко порфи́ру Боже́ственную из Тебе́ пло́ть прие́м воцари́ся, боголе́пно оде́явся.

Сла́ва: Бы́сть соедине́ния Боже́ственнаго вмести́лище, Богоневе́сто, зла́та светле́йши: Тобо́ю бо бы́сть Бо́г я́ко челове́к, и бесе́дова челове́ком Бо́г, я́ко челове́к.

И ны́не: Умертви́ нече́ствующих в Тя́, Де́во Всепе́тая, зло́бы е́ресь: я́ко за́вистию та́ют пресла́вное Твоего́ О́браза ви́дяще подо́бие.

Го́споди, поми́луй, три́жды. Сла́ва, и ны́не:

Седа́лен, гла́с 3:

От теплоты́ ве́ры вопию́ Ти, Богоро́дице, недосто́йными усты́, и скве́рным се́рдцем: спаси́ мя, погруже́ннаго греха́ми, уще́дри умерщвле́ннаго отча́янием, да зову́ Ти спаса́емь: ра́дуйся, Де́во, христиа́ном помо́щнице.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Пре́жде о́бразу злато́му, перси́дскому чти́лищу, о́троцы не поклони́шася, трие́ пою́ще посреде́ пе́щи: отце́в Бо́же благослове́н еси́.

Купина́ и пла́мень сообра́зне совоку́пльшеся, и нетле́нна обоя́ я́вльшеся, Тя́, Де́во, я́сно проявля́ют: и́бо родила́ еси́ Бо́га, и де́вствуеши.

Руно́ и роса́ Гедео́ну во измене́нии образу́ема, рождество́ Твое́ предпи́шут: Ты́ бо Еди́на Боже́ственное Сло́во но́сиши во чре́ве, я́ко до́ждь, Де́во Ма́ти.

Сла́ва: Греха́ моего́ о́гнь па́че гее́нскаго, пла́мень мне́ содева́ет, си́й угаси́, Чи́стая, Твое́ю ми́лостию, покая́нием мя́ ко све́ту наставля́ющи.

И ны́не: Твоего́ зра́ка явле́ние, Богоро́дице Пречи́стая, чту́ще я́ко пе́рвый о́браз Тя́, засту́пницу при́сно, и покро́в благопреме́нен к Бо́гу и́мамы вси́.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Вавило́нская пе́щь о́троки не опали́, ниже́ Божества́ о́гнь Де́ву растли́. Те́м со о́троки ве́рнии возопии́м: благослови́те дела́ Госпо́дня Го́спода.

Тя́ Оте́ц изво́ли Неве́сту Неискусобра́чную, я́ко кри́н пресве́тлый посреде́ те́рния обре́т, све́тлостию добро́ты блиста́ющую Ду́хом Боже́ственным, Сы́ну в жили́ще.

Святе́йшую вы́шних си́л Де́ву Пренепоро́чную, без разсужде́ния сла́влю я́ве: Творца́ бо си́х во чре́ве понесе́, несме́сным соедине́нием пло́ть прие́мша от Тебе́.

Сла́ва: Де́вство некра́домо Де́во сохра́нши, Ма́ти яви́лася еси́ Сы́на Бо́жия вои́стинну, Отца́ благоволе́нием Неве́ста бы́вши, и прия́телище сла́вы Ду́ха нетле́нно.

И ны́не: И́же естество́м Невеще́ственный Бо́г и Неви́димый, про́сто и неизрече́нно па́че естества́ ражда́ется Челове́к от Святы́я Де́вы, сугу́б зри́мь во Еди́ной Ипоста́си, в Не́йже ви́димь е́сть писа́ньми.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Но́вое чу́до и боголе́пное: Деви́ческую бо две́рь затворе́ную я́ве прохо́дит Госпо́дь, на́г во вхо́де, и плотоно́сец яви́ся во исхо́де Бо́г, и пребыва́ет Две́рь затворе́на. Сию́ неизрече́нно я́ко Богома́терь велича́ем.

Свята́го ко́рене Свя́т Пло́д: непло́дныя бо, освяще́нныя зако́ном Бо́жиим О́тчиим, неувяда́емую жи́знь соверша́ющую Богоро́дица Отрокови́ца процвете́: и ра́дуется А́нна, прие́мши Отроча́ в ста́рости, Бо́жию Ма́терь, Ю́же сла́вим.

Но́во Рождество́ и богови́дно Свята́го Твоего́ и Богоно́снаго чре́ва Чи́стая: в не́м бо написа́ся о́браз в челове́ка О́тчиим пе́рстом, Сы́н вопло́щься Свя́т Ду́хом Святы́м. Его́же несме́сно я́ко Бо́га и Челове́ка велича́ем.

Сла́ва: Вопие́т вся́к су́д на мя́: дела́ бо грехо́вных дея́ний во́пль содева́ют мне́ претя́ще, и душа́ вся́ ве́сть, и́миже препре́на бу́дет, и трепе́щет пла́мене гее́нскаго: от него́же пре́жде конца́, моли́твами Твои́ми изба́ви мя́, Влады́чице.

И ны́не: По Рождестве́ яви́ся нетле́нна, Чи́стая: неизме́нно бо Зижди́теля все́х пло́тию, Богоро́дице, родила́ еси́ Челове́ка па́че естества́, О́тча Существа́ не отсту́пльша, и а́бие пребы́сть Де́ва Ду́хом Боже́ственным. Те́мже сла́вяще Тя́, пе́снь соверша́ем.

Та́же, Досто́йно е́сть: Трисвято́е. Конда́к воскре́сен, и отпу́ст.

Неделя

В неде́лю у́тра, на полу́нощнице

кано́н тро́ичен, [его́же краестро́чие: Хвалю́, Тро́ице, Тя́, еди́но Богонача́лие. Митрофа́ново.] Гла́с 3

Пе́снь 1

Ирмо́с: Во́ды дре́вле, ма́нием Боже́ственным, во еди́но со́нмище совокупи́вый, и раздели́вый мо́ре изра́ильтеским лю́дем, Се́й Бо́г на́ш препросла́влен е́сть: Тому́ Еди́ному пои́м, я́ко просла́вися.

Непостижи́мое Еди́но Господонача́лие, и Еди́но Тро́ическое Богонача́лие, Трисия́ннаго Све́та Твоего́ мя сподо́би: я́ко да воспою́ Тя́, пева́емое непреста́нно трисвяты́ми пе́сньми, а́нгельскими усты́.

Свяще́нно невеще́ственнии вси́ чи́нове пою́т, я́ко твори́тельную вину́, Еди́нственную, Трисве́тлую, Нача́льнейшую я́ве: Ю́же согла́сно пое́м, и челове́ческая мно́жества, и ве́рно сла́вим бре́нными усты́.

Сла́ва: У́м, и Сло́во и Ду́х, богосло́вцы прили́чне, и знамени́тельне Тебе́ нари́чут: безстра́стно Рождество́ от Нерожде́ннаго Отца́, Сы́ну зна́менающу (от нерожде́ннаго Отца́ Сы́на, зна́менающе), Бо́же единонача́льне все́х, вку́пе и Ду́ха Боже́ственнаго исхожде́ние.

И ны́не: Я́ко Человеколю́бец естество́м, челове́ческое существо́ прие́м, Бо́жий Сло́ве, Тро́ичный возсия́л еси́, Единонача́льнейший све́т Еди́наго Божества́, Препросла́вленную все́м показа́вый, ро́ждшую Тя́ Де́ву Пречи́стую.

Пе́снь 3

Ирмо́с: И́же от не су́щих вся́ приведы́й Сло́вом созида́емая, соверша́емая Ду́хом, Вседержи́телю Вы́шний, в любви́ Твое́й утверди́ мене́.

Утро́ити дре́вле во́ду повеле́в Илиа́ на поле́нах, обра́зно прояви́ Тро́ичную Ипоста́сь, Еди́нственнаго Бо́жия Господонача́лия.

Тле́нное естество́ пое́т Тя́ земноро́дных, Еди́наго и Трисве́тлаго Созда́теля Неизме́ннаго, и вопие́т Ти́, Влады́ко: всеразли́чнаго мя́ премене́ния изба́ви, и спаси́ мя.

Сла́ва: Ра́вно веща́юще словесе́м проро́ческим, сла́вных апо́стол же и пропове́дник ве́ры, равноде́тельную Тя́ Тро́ицу славосло́вим ве́рнии, Бо́же все́х.

И ны́не: С престо́ла высо́каго сни́де Христо́с, челове́ка возвыша́я, я́ко Человеколю́бец, Тобо́ю Пречи́стая, и Трисо́лнечный Све́т все́м возсия́.

Го́споди, поми́луй, три́жды.

По 3-й пе́сни седа́лен, гла́с 3.

Подо́бен: Красоте́ де́вства:

Пресу́щественный и Еди́не Го́споди Христе́, и рожде́ние Пребезнача́льнаго Отца́, и Ду́ше Боже́ственнейший, поми́луй рабы́ Твоя́: вси́ бо согреши́хом, но от Тебе́ не отступи́хом. Те́мже мо́лим Тя́, триипоста́сне Го́споди, я́ко име́яй вла́сть, созда́ние Твое́ спаси́ от вся́каго обстоя́ния.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Пресу́щественный Бо́г и Госпо́дь из Тебе́ воплоти́ся за бла́гость, Е́же по на́м осуществова́выйся, и пребы́в е́же бе́. Те́мже и Богочелове́ка Сего́ почита́юще, Всечи́стая, Тя́ Неискусобра́чную Богоро́дицу пропове́дуем, сла́вяще преве́лие чу́до Твоего́ безсе́меннаго Рожде́ния.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Положи́л еси́ к на́м Тве́рдую любо́вь, Го́споди, Единоро́днаго бо Твоего́ Сы́на за ны́ на сме́рть да́л еси́. Те́мже Ти́ зове́м благодаря́ще: сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

О́трасль сугу́б от Отца́, я́ко от ко́рене прозябе́ Сы́н, и Ду́х Пра́вый, соесте́ственна прозябе́ния, и богосажде́нна, и цве́ти Собезнача́льнии: я́ко трие́м бы́ти све́том Божества́. [Два́жды.]

Сла́ва: Мно́жества у́мных суще́ств, непреста́нно пою́т Тя́, недомы́слимаго Бо́га, с ни́миже мы́ сла́вим, глаго́люще: Тро́ице Пресу́щная, Твоя́ рабы́ спаси́, я́ко Человеколю́бец.

И ны́не: Распали́л еси́ на́с в любо́вь Твою́, Многоми́лостиве Сло́ве Бо́жий, И́же на́с ра́ди вопло́щься непрело́жне, и Трисве́тлое Еди́но Божество́ та́йно научи́в: те́мже Тя́ сла́вим.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Я́ко ви́де Иса́иа обра́зно на престо́ле превознесе́нна Бо́га, от а́нгел сла́вы дориноси́ма. О окая́нный, вопия́ше, а́з: прови́дех бо воплоща́ема Бо́га, Све́та Невече́рня, и ми́ром влады́чествующа.

Еди́наго Господонача́льника, обра́зно я́ко ви́де Иса́иа Бо́га, в Трие́х Ли́цех славосло́вима пречи́стыми гла́сы Серафи́м, по́слан бы́сть пропове́дати а́бие Трисве́тлое Существо́, и Еди́ницу Трисо́лнечную [Два́жды.]

Сла́ва: Я́же все́х неви́димых и ви́димых естество́, от не су́щих пре́жде соста́вльшая, Еди́нице Трисо́лнечная, И́же Еди́наго Тя́ Бо́га ве́рно воспева́ющих от вся́ких искуше́ний изба́вльши, Твоея́ сла́вы сподо́би.

И ны́не: Неве́стник светоно́сен и чи́ст, Де́во, бы́вший Бо́жий, воспева́ем Тя́ любо́вию, и блажи́м: из Тебе́ бо роди́ся Христо́с, в существа́х и хоте́ниих сугу́бых, И́же Еди́н от Тро́ицы и сла́вы сы́й Госпо́дь.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Бе́здна после́дняя грехо́в обы́де мя́, и исчеза́ет ду́х мо́й: но простры́й, Влады́ко, высо́кую Твою́ мы́шцу, я́ко Петра́ мя, Упра́вителю, спаси́.

Пресе́льник сы́й Авраа́м, сподо́бися обра́зно восприя́ти Еди́нственнаго у́бо Го́спода в Трие́х Ипоста́сех, пресу́щественна му́жескими же зра́ки. [Два́жды.]

Сла́ва: Напра́ви сердца́ Твои́х рабо́в к Све́ту Непристу́пному, О Трисо́лнечне Го́споди, и Твоея́ сла́вы сия́ние пода́ждь душа́м на́шым, во е́же облиста́емым бы́ти Твое́ю добро́тою неизрече́нною.

И ны́не: Отве́рзи мне́ две́ри Све́та ро́ждшагося от утро́бы Твоея́, Пречи́стая: да зрю́ Трисве́тлую лучу́ Божества́, и сла́влю Тя́, Всесве́тлую Влады́чицу.

Го́споди, поми́луй, три́жды.

По 6-й пе́сни седа́лен, гла́с 3.

Подо́бен: Боже́ственныя ве́ры:

Боже́ственнаго Естества́ Единосу́щнаго Трисо́лнечную пое́м держа́ву, и трисвяты́ми гла́сы возопии́м: Свя́т еси́, О́тче Пребезнача́льный, Свя́т еси́, Сы́не Собезнача́льный, и Ду́ше Святы́й, Еди́не Неразде́льный Бо́же на́ш, и все́х Тво́рче Человеколю́бче.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен. Подо́бен:

Чу́до преве́лие: ка́ко содержа́ся Невмести́мый во чре́ве Твое́м и воплоти́ся, и яви́ся, я́ко Челове́к, не претерпе́вый смеше́ния или́ разделе́ния Боже́ственнаго и Непрело́жнаго Божества́, Отрокови́це всечи́стая: те́мже Богоро́дицу тя́ ве́рно пропове́дуем при́сно и сла́вим.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Я́коже дре́вле благочести́выя три́ о́троки ороси́л еси́ в пла́мени халде́йстем, све́тлым Божества́ огне́м и на́с озари́, благослове́н еси́ взыва́ющыя, Бо́же оте́ц на́ших.

Хра́м мя́ покажи́ Твоего́ Божества́, Влады́ко, Трисия́ннаго, Ве́сь Све́тел: грехо́внаго омраче́ния лю́таго и страсте́й вы́шша, светода́тельными Твои́ми сия́нии, Бо́же оте́ц на́ших, благослове́н еси́.

Божества́ зра́к Еди́н возвеща́ем, в Трие́х Ипоста́сных и разде́льных сво́йствах, Отца́, и Сы́на, и Ду́ха: благослове́н еси́ зову́ще, Бо́же оте́ц на́ших.

Сла́ва: Яви́ся Авраа́му Бо́г Триипоста́сный у ду́ба дре́вле мамври́йскаго, о страннолю́бии мзду́ Исаа́ка воздая́ за ми́лость: Его́же и ны́не сла́вим, я́ко Бо́га оте́ц на́ших.

И ны́не: Яви́ся на земли́, бы́в Челове́к Вседе́тель, боголе́пно от де́вственнаго и пречи́стаго Твоего́ чре́ва, и на́с обожи́, Благослове́нная Всечи́стая, Богоро́дице Пречи́стая.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Нестерпи́мому огню́ соедини́вшеся, богоче́стия предстоя́ще ю́ноши, пла́менем же неврежде́ни, Боже́ственную пе́снь поя́ху: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Безнача́льна Отца́ я́ко от ко́рене, Сло́во, и Ду́х Собезнача́льне су́ща: я́ко о́трасли Пресу́щественнаго Богонача́лия показа́ша Тро́ицы сла́ву еди́ную и си́лу: Ю́же пое́м вси́ ве́рнии во ве́ки. [Два́жды.]

Сла́ва: Управля́еши Твои́ми светлостьми́ чи́ны небе́сныя, воспева́ти немо́лчно трисвяты́ми пе́сньми Боже́ственными, О́тче, Сло́ве сообра́зне, и Ду́ше, Трисве́тлую Держа́ву и Равномо́щную. Те́мже Тя́ пое́м во вся́ ве́ки.

И ны́не: Прорече́ния проро́ческая, Твое́ Рождество́ издале́ча ви́девше, Богоро́дице, восхваля́ху, я́ко без се́мене, и па́че естества́ ро́ждшагося, Влады́чице: и согла́сно Сего́ пое́м, я́ко Го́спода, и превозно́сим во вся́ ве́ки.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Но́вое чу́до и боголе́пное, деви́ческую бо две́рь затворе́нную, я́ве прохо́дит Госпо́дь, на́г во вхо́де, и Плотоно́сец яви́ся во исхо́де Бо́г, и пребыва́ет Две́рь затворе́на: Сию́ неизрече́нно я́ко Богома́терь велича́ем.

Ви́дети сла́ву Трисия́нную, богови́днии безпло́тных чи́нове я́ве, восходи́ти крилы́ жела́ют горе́: но гове́ют зело́ непристу́пнаго све́та, и пе́сни непреста́нно вопию́т: с ни́ми согла́сно, Еди́нственная Тро́ице, Тя́ сла́вим. [Два́жды.]

Сла́ва: Несы́тною любо́вию и и́же на земли́, у́мную ду́шу от Тебе́ прие́мше, и слове́сную, Тебе́ пои́м, Влады́ко, Бо́же все́х, Еди́нственное Естество́ вои́стинну, и Тро́ичное Ли́цы, от всего́ се́рдца. Те́мже ще́дре я́ко многоми́лостив, на́с уще́дри.

И ны́не: Хра́м мя́ покажи́ Единонача́льнаго, и Трисве́тлаго Твоего́ Богонача́лия, Светови́ден, чи́сте служи́ти Тебе́, Зижди́телю все́х, и неизрече́нную Твою́ сла́ву у́мно зре́ти: моли́твами Еди́ныя Богоро́дицы, Ю́же досто́йно я́ко Пресла́вную велича́ем.

Та́же Тро́ичны, Григо́риа Синаи́та. Досто́йно е́сть: И про́чее полу́нощницы, пи́сано в конце́ кни́ги сея́.

В неде́лю на у́трени, по шестопса́лмии

Бо́г Госпо́дь, и яви́ся на́м: на гла́с 3. Тропа́рь воскре́сен: Да веселя́тся небе́сная: Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Тя́ хода́тайствовавшую спасе́ние ро́да на́шего: Та́же обы́чное стихосло́вие.

По 1-м стихосло́вии седа́льны воскре́сны, гла́с 3:

Христо́с от ме́ртвых воста́, нача́ток усо́пших: перворожде́н тва́ри, и Соде́тель все́х бы́вших, истле́вшее естество́ ро́да на́шего в себе́ Само́м обнови́. Не ктому́ сме́рте облада́еши: и́бо все́х Влады́ка держа́ву твою́ разруши́.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Пло́тию сме́рти вкуси́в, Го́споди, го́ресть сме́рти пресе́кл еси́ воста́нием Твои́м, и челове́ка на ню́ укрепи́л еси́, пе́рвыя кля́твы одоле́ние призыва́я: Защи́тниче жи́зни на́шея, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Красоте́ де́вства Твоего́, и пресве́тлой чистоте́ Твое́й, Гаврии́л удиви́вся, вопия́ше Ти́, Богоро́дице: ку́ю Ти́ похвалу́ принесу́ досто́йную; что́ же возъимену́ю Тя́; недоумева́ю и ужаса́юся. Те́мже я́ко повеле́н бы́х, вопию́ Ти: ра́дуйся, Благода́тная.

По 2-м стихосло́вии, седа́льны воскре́сны, гла́с 3.

Подо́бен: Красоте́ де́вства:

Неизме́ннаго Божества́, и во́льныя стра́сти Твоея́, Го́споди, ужа́сся а́д, в себе́ рыда́ше: трепе́щу пло́ти Нетле́нныя Ипоста́си (плотска́го неистле́вша соста́ва), ви́жду Неви́димаго, та́йно борю́ща мя́. Те́мже и и́хже держу́, зову́т: сла́ва, Христе́, воскресе́нию Твоему́.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

Непостижи́мое распя́тия, и несказа́нное воста́ния богосло́вствуем, ве́рнии, та́инство неизрече́нное: дне́сь бо сме́рть и а́д плени́ся, ро́д же челове́ческий в нетле́ние облече́ся. Те́м благодаря́ще вопие́м Ти́: сла́ва, Христе́, воста́нию Твоему́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Непостижи́маго и Неопи́саннаго, Единосу́щнаго Отцу́ и Ду́хови, во утро́бу Твою́ та́йно вмести́ла еси́, Богоро́дице, Еди́но и Несме́сно от Тро́ицы Божество́: позна́хом рождество́ (Твое́ Еди́ну и Неслия́нну Тро́ицы си́лу позна́хом рождество́м Твои́м) Твое в ми́ре сла́вити. Те́мже и благода́рственно вопие́м Ти́: ра́дуйся, Благода́тная.

По непоро́чнах ипакои́, гла́с 3:

Удивля́я виде́нием, ороша́я глаго́лании, блиста́яйся а́нгел мироно́сицам глаго́лаше: что́ жива́го и́щете во гро́бе; воста́ истощи́вый гро́бы. Тли́ Премени́теля разуме́йте Непреме́ннаго. Рцы́те Бо́гови: ко́ль стра́шна дела́ Твоя́, я́ко ро́д спа́сл еси́ челове́ческий!

Степе́нна, гла́с 3.

Антифо́н 1-й, повторя́юще пое́м:

Пле́н Сио́нь Ты́ изъя́л еси́ от Вавило́на: и мене́ от страсте́й к животу́ привлецы́, Сло́ве.

В ю́г се́ющии слеза́ми Боже́ственными, жну́т кла́сы ра́достию присноживо́тия.

Сла́ва: Свято́му Ду́ху вся́кое благода́рие, я́коже Отцу́ и Сы́ну сооблиста́ет, в Не́мже вся́ живу́т и дви́жутся.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 2-й:

А́ще не Госпо́дь сози́ждет до́м доброде́телей, всу́е тружда́емся: ду́шу же покрыва́ющу, никто́же на́ш разори́т гра́д.

Плода́ чре́вна Ду́хом сынотворе́ное Тебе́, Христу́, я́коже и Отцу́, святи́и всегда́ су́ть.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом прозри́тся вся́кая святы́ня, прему́дрость: осуществу́ет бо вся́кую тва́рь: Тому́ послу́жим, Бо́г бо, я́ко Отцу́ же и Сло́ву.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 3-й:

Боя́щиися Го́спода блаже́ни, в пути́ ходя́ще за́поведей: снедя́т бо живо́тное всепло́дие.

О́крест трапе́зы Твоея́ возвесели́ся, зря́ Твоя́ Пастыренача́льниче исча́дия, нося́ща ве́тви благоде́лания.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом вся́кое бога́тство сла́вы, от Него́же благода́ть, и живо́т вся́кой тва́ри: со Отце́м бо воспева́емь е́сть, и с Сло́вом.

И ны́не, то́йже.

Проки́мен, гла́с 3: Рцы́те во язы́цех, я́ко Госпо́дь воцари́ся, и́бо испра́ви вселе́нную, я́же не подви́жится.

Сти́х: Воспо́йте Го́сподеви пе́снь но́ву. Вся́кое дыха́ние:

Сти́х: Хвали́те Бо́га во святы́х Его́: Ева́нгелие воскре́сно, и про́чее по ря́ду. Воскресе́ние Христо́во: псало́м 50.

Кано́н воскре́сен. Гла́с 3.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Во́ды дре́вле, ма́нием Боже́ственным, во еди́но со́нмище совокупи́вый, и раздели́вый мо́ре изра́ильтеским лю́дем, Се́й Бо́г на́ш, препросла́влен е́сть: Тому́ Еди́ному пои́м, я́ко просла́вися.

Припе́в: Сла́ва, Го́споди, свято́му Воскресе́нию Твоему́.

И́же зе́млю осуди́в, престу́пльшему по́том изнести́ плода́ те́рние (по́та изнести́ пло́д те́рния), от те́рния вене́ц из руки́ законопресту́пныя, Се́й Бо́г на́ш, пло́тски прие́мый, кля́тву разруши́л е́сть: я́ко просла́вися.

Победи́тель и Одоле́тель сме́рти, и́же сме́рти убоя́вся, яви́ся: стра́стную бо пло́ть одушевле́нную прие́м, Се́й Бо́г на́ш, и бра́вся с мучи́телем, вся́ совоскреси́: я́ко просла́вися.

Богоро́дичен: И́стинную Богоро́дицу вси́ язы́цы сла́вят Тя́, без се́мене ро́ждшую: соше́д бо во утро́бу освяще́нную Твою́, Се́й Бо́г на́ш, Е́же по на́м осуществова́ся, Бо́г же и Челове́к из Тебе́ роди́ся.

Други́й кано́н крестовоскре́сен. Гла́с 3.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Пе́снь но́вую пои́м, лю́дие:

Ро́д челове́чь порабоще́н мучи́телем грехолю́бным, кро́вию Боже́ственною Христо́с искупи́, и обоготвори́в обнови́л е́сть: я́ко просла́вися.

Я́ко у́бо сме́ртен, сме́рти хотя́й, И́же животу́ сокро́вищник, Христо́с вкуси́: а я́ко безсме́ртен сы́й естество́м, ме́ртвыя оживотвори́л е́сть: я́ко просла́вися.

И́н кано́н Пресвяте́й Богоро́дице, [его́же краестро́чие: Пою́ тре́тие пе́ние тебе́, Богоро́дице.] Гла́с 3.

Пе́снь 1

Ирмо́с то́йже.

Коле́но приклоня́ет вся́ко естество́ небе́сных, Де́во, вопло́щшемуся из Тебе́, со земны́ми же достоле́пно преиспо́дняя: я́ко просла́вися.

О примире́ний Я́же в Тебе́: благи́х бо незави́стно Пода́тель, я́ко Бо́г Ду́ха Боже́ственнаго пода́вый на́м, пло́ть от Тебе́, Отрокови́це, прия́т: я́ко просла́вися.

Катава́сиа: Отве́рзу уста́ моя́:

Пе́снь 3

Ирмо́с: И́же от не су́щих вся́ приведы́й, Сло́вом созида́емая, соверша́емая Ду́хом, Вседержи́телю Вы́шний, в любви́ Твое́й утверди́ мене́.

Кресто́м Твои́м постыде́ся нечести́вый, соде́ла бо я́му, ю́же ископа́, впаде́: смире́нных же вознесе́ся, Христе́, ро́г, во Твое́м воскресе́нии.

Благоче́стия пропове́дание язы́ком, я́ко вода́ покры́ моря́, Человеколю́бче: воскре́с бо от гро́ба, Тро́ический откры́л еси́ све́т.

Богоро́дичен: Пресла́вная глаго́лана бы́ша о Тебе́, Гра́де Одушевле́нный при́сно Ца́рствующаго: Тобо́ю бо, Влады́чице, су́щым на земли́ Бо́г спожи́л е́сть.

И́н

Ирмо́с: Лу́к сокруши́л еси́ вра́жий:

Очище́ние, Пречи́стый Кре́сте, и́дольских яви́лся еси́ Ты́ нечисто́т: я́ко Иису́с Пребоже́ственный на Тебе́ ру́це распросте́рл е́сть.

Да вси́ ве́рнии живоприе́мный гро́бе, тебе́ покланя́емся: погребе́ся бо в тебе́ и воста́ Христо́с вои́стинну Бо́г на́ш.

И́н

Ирмо́с то́йже

Же́зл из ко́рене Иессе́ова, проро́чески прозя́бши Де́ва, цве́т Тя́ Христе́, возсия́ на́м: Свя́т еси́, Го́споди.

Да Боже́ственному прича́стию (прича́стны) земноро́дныя соде́лаеши, от Де́вы пло́ть на́шу, Ты́ обнища́л еси́, прие́м: Свя́т еси́, Го́споди.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Положи́л еси́ к на́м Тве́рдую любо́вь, Го́споди, Единоро́днаго бо Твоего́ Сы́на за ны́ на сме́рть да́л еси́. Те́мже Ти́ зове́м благодаря́ще: сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Я́звы, Христе́, и ра́ны ми́лостивно подъя́л еси́, доса́ду по лани́тома ударе́ний терпя́, и долготерпели́вне оплева́ния нося́, и́миже соде́лал еси́ мне́ спасе́ние: сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Те́лом сме́ртным животе́, сме́рти причасти́лся еси́, стра́сти ра́ди ни́щих, и воздыха́ния убо́гих Твои́х: и растли́в тле́ющаго (растли́вшаго), Препросла́вленне, все́х совоскреси́л еси́, я́ко просла́вися.

Богоро́дичен: Помяни́, Христе́, е́же стяжа́л еси́ ста́до стра́стию Твое́ю: Препросла́вленныя Твоея́ Ма́тере ми́лостивныя мольбы́ прие́м, и посети́в озло́бленное, изба́ви си́лою Твое́ю, Го́споди.

И́н

Ирмо́с: Стра́нна и неизрече́нна:

Созда́вый по о́бразу Твоему́, Человеколю́бче, челове́ка, и умерщвле́на грехо́м преступле́ния ра́ди, распе́нся на ло́бнем, спа́сл еси́.

Ме́ртвыя у́бо, и́хже пожре́ сме́рть, отдаде́: разори́ся же и а́дово тлетво́рное ца́рство, воскре́сшу Ти́ из гро́ба, Го́споди.

Богоро́дичен: Мари́е Чи́стая, Злата́я Кади́льнице, неслия́нно я́ко Еди́н от Тро́ицы в Тя́ соше́д, вопло́щься Бо́г Сло́во, ми́р облагоуха́л е́сть.

И́н

Ирмо́с то́йже

И́же поста́вивый го́ры, Влады́ко, ме́рилом Боже́ственнаго ра́зума, отсече́н еси́ от Де́вы Ка́мень, кроме́ ру́к: си́ле Твое́й сла́ва, Человеколю́бче.

Неду́гующее исцели́л еси́ на́ше естество́, Влады́ко, скоре́йшую из Де́вы сию́ (в Де́ве тому́) соедини́в цельбу́, Твое́ Пречи́стое Сло́ве Божество́.

Ча́сть моя́ еси́, Го́споди, и насле́дие жела́нное, соедини́вый мя́ из Де́вы, Сло́ве, Ипоста́си Твое́й, пло́тию бы́в ипоста́сь.

Пе́снь 5

Ирмо́с: К Тебе́ у́тренюю, все́х Творцу́, преиму́щему вся́к у́м ми́рови, зане́ све́т повеле́ния Твоя́: в ни́хже наста́ви мя́.

Судии́ непра́ведному, евре́йскою за́вистию пре́дан бы́в, Всеви́дче, и все́й пра́ведне судя́й земли́, Ада́ма дре́вняго изба́вил еси́ осужде́ния.

Тво́й ми́р це́рквам Твои́м, Христе́, непобеди́мою си́лою Креста́ Твоего́, из ме́ртвых воскресы́й пода́ждь, и спаси́ ду́шы на́шя.

Богоро́дичен: Ски́ниа Свята́я, и простра́ннейши небе́с, я́ко И́же во все́й тва́ри Невмести́маго Сло́ва Бо́жия прие́мши, Еди́на яви́лася еси́, Присноде́во.

И́н

Ирмо́с: На земли́ Неви́димый яви́лся еси́, и челове́ком во́лею сожи́л еси́ Непостижи́мый, и к Тебе́ у́тренююще, воспева́ем Тя́, Человеколю́бче.

Копие́м в ребро́ Твое́, О Христе́ мо́й, прободе́н бы́в, от ребра́ челове́ча созда́нную, губи́тельства все́м челове́ком бы́вшую хода́таицу, кля́твы свободи́л еси́.

Ра́вен Отцу́ по Существу́ сы́й, свяще́нный хра́м Пречи́стаго Твоего́ и всечестна́го телесе́, из ме́ртвых воскреси́л еси́, Христе́ Спа́се на́ш.

И́н

Ирмо́с то́йже

Сло́во Бо́жие Сы́н Тво́й, Де́во, Соде́тель Ада́ма первозда́ннаго, не созда́ние, а́ще и пло́ть одушевле́ну Себе́ из Тебе́ созда́л е́сть.

Ра́вен Отцу́ Сы́н Тво́й, Де́во, Сло́во Бо́жие, Ипоста́сь соверше́нна во двою́ естеству́, Иису́с Госпо́дь, Бо́г соверше́н и Челове́к.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Бе́здна после́дняя грехо́в обы́де мя́, и исчеза́ет ду́х мо́й: но простры́й, Влады́ко, высо́кую Твою́ мы́шцу, я́ко Петра́ мя, Упра́вителю, спаси́.

Бе́здна ми́лости и щедро́т обы́де мя́, благоутро́бным сни́тием Твои́м: вопло́щься бо, Влады́ко, и бы́в в ра́бии зра́це обожи́л еси́, с Собо́ю сопросла́вив.

Умерщвле́ние подъя́т умертви́тель, умерщвле́наго оживле́нно ви́дя: Твоего́ воскресе́ния си́и су́ть, Христе́, о́бразы, и стра́сти Твоея́ Пречи́стыя победи́тельная.

Богоро́дичен: Пречи́стая, я́же Еди́на Созда́телю и челове́ком, па́че ума́ исхода́таившая, Сы́на Твоего́ ми́лостива прегре́шшым рабо́м Твои́м, и побо́рника бы́ти, помоли́ся.

И́н

Ирмо́с: Селе́ния Ио́на, е́же в преиспо́днем а́де, есте́ственный о́браз бы́в, вопия́ше: возведи́ от тли́ живо́т мо́й, Человеколю́бче.

Ра́нами Ты́ искуси́вся, от а́да ура́неных, стра́стию Креста́ совоскреси́л еси́. Те́мже Ти́ зову́: возведи́ от тли́ живо́т мо́й, Человеколю́бче.

Отверза́ются Ти́, Христе́, стра́хом врата́ а́дова, сосу́ды же вра́жия восхища́ются: те́мже Тя́ жены́ срето́ша, вме́сто печа́ли ра́дость прии́мшя.

И́н

Ирмо́с то́йже

Вообража́ется е́же по на́м, от Нетле́нныя Де́вы, И́же о́бразом неразлу́чный (о́бразу неприча́стный) о́бразом бы́в и ве́щию, не прело́жся Божество́м Челове́к.

Бе́здны грехо́в, и бу́ри страсте́й, Пречи́стая, изба́ви мя́: еси́ бо приста́нище, и бе́здна чуде́с, ве́рою притека́ющым к Тебе́.

Конда́к, гла́с 3.

Подо́бен: Де́ва дне́сь:

Воскре́сл еси́ дне́сь из гро́ба, Ще́дре, и на́с возве́л еси́ от вра́т сме́ртных: дне́сь Ада́м лику́ет, и ра́дуется Е́ва, вку́пе же и проро́цы с патриа́рхи воспева́ют непреста́нно Боже́ственную держа́ву вла́сти Твоея́.

И́кос: Не́бо и земля́ дне́сь да ликовству́ют, и Христа́ Бо́га единому́дренно да воспева́ют, я́ко у́зники от гробо́в воскреси́. Сра́дуется вся́ тва́рь, принося́щи досто́йныя пе́сни Созда́телю все́х, и Изба́вителю на́шему: я́ко челове́ки из а́да дне́сь я́ко Жизнода́тель совозве́д, на небеса́ совозвыша́ет, и низлага́ет вра́жия возноше́ния, и врата́ а́дова сокруша́ет Боже́ственною держа́вою вла́сти Своея́.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Я́коже дре́вле благочести́выя три́ о́троки ороси́л еси́ в пла́мени халде́йстем, све́тлым Божества́ огне́м и на́с озари́, Благослове́н еси́, взыва́ющыя, Бо́же оте́ц на́ших.

Раздра́ся церко́вная све́тлая катапета́сма (заве́са), в распя́тии Соде́теля, сокрове́нную в Писа́нии явля́ющи ве́рным и́стину, благослове́н еси́, зову́щым, Бо́же оте́ц на́ших.

Прободе́нным Твои́м Ре́бром, ка́плями Богото́чныя Животворя́щия Кро́ве, Христе́, смотри́тельно ка́плющия на зе́млю, су́щих от земли́ возсозда́л еси́, благослове́н еси́, зову́щих, Бо́же оте́ц на́ших.

Тро́ичен: Ду́ха Блага́го со Отце́м просла́вим, и с Сы́ном Единоро́дным, Еди́но в Трие́х ве́рнии чту́ще Нача́ло, и Еди́но Божество́: благослове́н еси́, зову́ще, Бо́же оте́ц на́ших.

И́н

Ирмо́с: Го́рдый мучи́тель, но дете́й бы́сть игра́лище: я́коже бо пе́рсть попра́вше седмери́чный пла́мень, поя́ху: благослове́н еси́, Го́споди, Бо́же оте́ц на́ших.

Не про́ста со́лнце на кресте́ ви́сяща челове́ка, но Бо́га воплоще́нна зря́ помрача́ется. Ему́же и пое́м: благослове́н еси́, Го́споди, Бо́же оте́ц на́ших.

Кре́пкаго Божество́м прие́м а́д страшли́вый, нетле́ния Пода́теля, ду́шы пра́ведных вопию́щыя изблева́: благослове́н еси́, Го́споди, Бо́же оте́ц на́ших.

Богоро́дичен: Сокро́вище многоце́нное благослове́ния яви́лася еси́, Пречи́стая, чи́стым се́рдцем Тебе́ испове́дающым Богороди́тельницу: не́бо из Тебе́ воплоти́ся Бо́г оте́ц на́ших.

И́н

Ирмо́с то́йже

И́же сла́вы Госпо́дь, и держа́й го́рния си́лы, И́же со Отце́м седя́й, де́вственныма рука́ма носи́мь: благослове́н еси́, Го́споди, Бо́же оте́ц на́ших.

Я́ра сме́рть, но сию́ Тебе́ бесе́довавшую (соедини́вшуся) погуби́л еси́, от Де́вы Богоипоста́сная пло́ть бы́в: благослове́н еси́, Го́споди, Бо́же оте́ц на́ших.

Богоро́дицу вси́ Тя Бо́га ро́ждшую уве́дехом, Еди́наго бо от Тро́ицы воплоти́вшагося из Тебе́ родила́ еси́: благослове́н, Пречи́стая, Пло́д Твоего́ чре́ва.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Нестерпи́мому огню́ соедини́вшеся, богоче́стия предстоя́ше ю́ноши, пла́менем же неврежде́ни, Боже́ственную пе́снь поя́ху: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Раздра́ся церко́вная све́тлость, егда́ кре́ст Тво́й водрузи́ся на ло́бнем, и тва́рь преклоня́шеся стра́хом, воспева́ющи: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, по́йте и превозноси́те Его́ во ве́ки.

Воскре́сл еси́, Христе́, из гро́ба, и па́дшаго прельще́нием, дре́вом испра́вил еси́ Боже́ственною си́лою, зову́ща и глаго́люща: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, по́йте и превозноси́те Его́ во ве́ки.

Богоро́дичен: Хра́м Бо́жий яви́лася еси́, Вмести́лище одушевле́нное, и Ковче́г: Творца́ бо челове́ком, Богороди́тельнице Пречи́стая, примири́ла еси́, и досто́йно вся́ дела́ пое́м Тя́, и превозно́сим во вся́ ве́ки.

И́н

Ирмо́с: Веще́ственнаго огня́ пла́мень невеще́ственным увяди́ша, богозри́мии о́троцы, и поя́ху: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода.

Сло́во нестра́стное, безстра́стно у́бо Божество́м, стра́ждет же пло́тию Бо́г, Ему́же и пое́м: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, по́йте и превозноси́те Его́ во ве́ки.

Усну́вый у́бо я́ко сме́ртен, воскре́сен еси́ я́ко Безсме́ртен, Спа́се, и спаса́еши от сме́рти пою́щих: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, по́йте и превозноси́те Его́ во ве́ки.

Тро́ичен: Слу́жим благоче́стно Триипоста́сному Божеству́, соединя́ему неизрече́нно, и пое́м: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, по́йте и превозноси́те Его́ во ве́ки.

И́н

Ирмо́с то́йже

Чи́ны у́мныя я́ко Ма́ти превозшла́ еси́, и бли́з Бо́га бы́вши: благослови́м, Благослове́нная Де́во, рождество́ Твое́, и превозно́сим во вся́ ве́ки.

Добро́ту есте́ственную, красне́йшу показа́ла еси́, облистава́ющую пло́ть Божества́. Благослови́м, Благослове́нная Де́во, рождество́ Твое́, и превозно́сим во вся́ ве́ки.

Та́же, пе́снь Богоро́дицы: Вели́чит душа́ моя́ Го́спода: с припе́вом: Честне́йшую Херуви́м:

Пе́снь 9

Ирмо́с: Но́вое чу́до и боголе́пное, деви́ческую бо две́рь затворе́ную я́ве прохо́дит Госпо́дь, на́г во вхо́де, и Плотоно́сец яви́ся во исхо́де Бо́г, и пребыва́ет Две́рь затворе́на: Сию́ неизрече́нно, я́ко Богома́терь велича́ем.

Стра́шно е́сть зре́ти Тебе́, Творца́, на дре́ве воздви́жена, Сло́ве Бо́жий, пло́тски же стра́ждуща Бо́га за рабы́, и во гро́бе бездыха́нна лежа́ща, ме́ртвыя же из а́да разреши́вша: те́мже Тя́, Христе́, я́ко Всеси́льна велича́ем.

Из тли́ сме́ртныя спа́сл еси́, Христе́, пра́отцы, положе́н бы́в во гро́бе ме́ртв, и живо́т процве́л еси́, ме́ртвыя воскреси́в, руководи́в естество́ челове́ческое ко све́ту, и в Боже́ственное обле́к нетле́ние. Те́мже исто́чника Тя́ све́та при́сно жива́го велича́ем.

Богоро́дичен: Хра́м и Престо́л яви́лася еси́ Бо́жий, во́ньже всели́ся И́же в вы́шних сы́й, рожде́йся неискусому́жно, Всечи́стая, пло́ти Твоея́ не отве́рз вся́чески врата́. Те́мже непреста́нными, Чи́стая, моли́твами Твои́ми, язы́ки ва́рварския ско́ро до конца́ покори́.

И́н

Ирмо́с: Сла́дкою Пречи́стаго Твоего́ рождества́ стрело́ю уя́звлени, Чи́стая, Твое́й достожела́нней добро́те дивя́щеся, пе́сньми а́нгельскими досто́йно Тя́, я́ко Ма́терь Бо́жию велича́ем.

Че́сть челове́ком от безче́стныя сме́рти все́м источи́л еси́: ея́же распя́тием Твои́м, Спа́се, вкуси́в, существо́м сме́ртным нетле́ние мне́ дарова́л еси́, Христе́, я́ко Человеколю́бец.

Спа́сл мя́ еси́ воскре́с из гро́ба, Христе́, воскре́сл же (и возне́сл) еси́, и Отцу́ приве́л еси́ Твоему́ Роди́телю: одесну́ю же Его́ спосади́л еси́ за благоутро́бие ми́лости Твоея́, Го́споди.

И́н

Ирмо́с то́йже

Сы́тость Твои́х похва́л, Де́во, благочести́вым ве́рным отню́д не быва́ет: жела́нием бо жела́ние при́сно Боже́ственное, и Духо́вное прие́млюще, я́ко Ма́терь Бо́жию велича́ем.

Положи́л еси́ на́м непосты́дную Моли́твенницу, Тебе́ ро́ждшую, Христе́. Тоя́ мольба́ми Ми́лостива подае́ши на́м Ду́ха, Пода́теля бла́гости, от Отца́ Тобо́ю происходя́ща.

По катава́сии ектениа́. Та́же, Свя́т Госпо́дь Бо́г на́ш. И свети́лен.

На хвали́тех стихи́ры воскре́сны, гла́с 3.

Сти́х: Сотвори́ти в ни́х су́д напи́сан: сла́ва сия́ бу́дет все́м преподо́бным Его́.

Прииди́те, вси́ язы́цы, уразуме́йте стра́шныя та́йны си́лу: Христо́с бо Спа́с на́ш, Е́же в нача́ле Сло́во, распя́тся на́с ра́ди, и во́лею погребе́ся, и воскре́се из ме́ртвых, е́же спасти́ вся́ческая: Тому́ поклони́мся.

Сти́х: Хвали́те Бо́га во святы́х Его́, хвали́те Его́ во утверже́нии си́лы Его́.

Пове́даша вся́ чудеса́ стра́жие Твои́, Го́споди: но собо́р суеты́ испо́лни мздо́ю десни́цу и́х, скры́ти мня́ше воскресе́ние Твое́, е́же ми́р сла́вит: поми́луй на́с.

Сти́х: Хвали́те Его́ на си́лах Его́, хвали́те Его́ по мно́жеству вели́чествия Его́.

Ра́дости вся́ испо́лнишася воскресе́ния иску́с прии́мша: Мари́а бо Магдали́на ко гро́бу прии́де, обре́те а́нгела на ка́мени седя́ща, ри́зами блиста́ющася и глаго́люща: что́ и́щете жива́го с ме́ртвыми: не́сть зде́, но воста́, я́коже рече́, предваря́я вы́ в Галиле́и.

Сти́х: Хвали́те Его́ во гла́се тру́бнем: хвали́те Его́ в псалти́ри и гу́слех.

Во све́те Твое́м, Влады́ко, у́зрим све́т, Человеколю́бче: воскре́сл бо еси́ из ме́ртвых, спасе́ние ро́ду челове́ческому да́руя: да Тя́ вся́ тва́рь славосло́вит Еди́наго Безгре́шнаго, поми́луй на́с.

И́ны стихи́ры Анато́лиевы, гла́с то́йже.

Сти́х: Хвали́те Его́ в тимпа́не и ли́це, хвали́те Его́ в стру́нах и орга́не.

Пе́снь у́треннюю мироно́сицы жены́ со слеза́ми приноша́ху Тебе́, Го́споди, благоуха́ния бо арома́ты иму́щя, гро́ба Твоего́ достиго́ша, пречи́стое те́ло Твое́ пома́зати тща́щяся. А́нгел седя́й на ка́мени те́м благовести́: что́ и́щете жива́го с ме́ртвыми? сме́рть бо попра́в воскре́се я́ко Бо́г, подая́ все́м ве́лию ми́лость.

Сти́х: Хвали́те Его́ в кимва́лех доброгла́сных, хвали́те Его́ в кимва́лех восклица́ния: вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода.

Блиста́яся а́нгел на гро́бе Твое́м животво́рнем, мироно́сицам глаго́лаше: истощи́в гро́бы Изба́витель плени́ а́да, и воскре́се тридне́вен, я́ко Еди́н Бо́г и Всеси́лен.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Во гро́бе Тя́ иска́ше, прише́дши во еди́ну от суббо́т Мари́а Магдали́на, не обре́тши же рыда́ше с пла́чем вопию́щи: увы́ мне́, Спа́се мо́й! Укра́ден бы́л еси́ все́х Царю́. Супру́г же живоно́сных а́нгел вну́трь гро́ба вопия́ше: что́ пла́чеши, о же́но? пла́чу, глаго́лет, я́ко взя́ша Го́спода моего́ от гро́ба, и не ве́м, где́ положи́ша Его́. Сия́ же обра́щшися вспя́ть, я́ко ви́де Тя́, а́бие возопи́: Госпо́дь мо́й и Бо́г мо́й, сла́ва Тебе́.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

Евре́и затвори́ша во гро́бе Живо́т, разбо́йник же отве́рзе язы́ком наслажде́ние, зовы́й и глаго́ля: И́же со мно́ю мене́ ра́ди распны́йся: сообе́си ми ся на дре́ве, и яви́ся мне́ на престо́ле со Отце́м седя́: то́й бо е́сть Христо́с Бо́г на́ш, име́яй ве́лию ми́лость.

Сла́ва, стихи́ра ева́нгельская. И ны́не, Богоро́дичен: Преблагослове́нна еси́, Богоро́дице де́во: Славосло́вие вели́кое.

По славосло́вии тропа́рь:

Дне́сь спасе́ние ми́ру бы́сть, пое́м Воскре́сшему из гро́ба, и Нача́льнику жи́зни на́шея: разруши́в бо сме́ртию сме́рть, побе́ду даде́ на́м и ве́лию ми́лость.

И ектении́, и отпу́ст.

На литурги́и блаже́нна, гла́с 3:

Отве́ргша Христе́ за́поведь Твою́, пра́отца Ада́ма из рая́ изгна́л еси́: разбо́йника же ще́дре испове́давша Тя́ на кресте́, во́нь всели́л еси́, зову́ща: помяни́ мя, Спа́се, во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни чи́стии се́рдцем, я́ко ти́и Бо́га у́зрят.

Согре́шших на́с сме́ртною осуди́л еси́ кля́твою, Живода́вче и Го́споди, те́лом же Твои́м, безгре́шне Влады́ко, пострада́в, сме́ртныя оживи́л еси́ зову́щыя: помяни́ и на́с во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни миротво́рцы, я́ко ти́и сы́нове Бо́жии нареку́тся.

Воскре́с из ме́ртвых, совоскреси́л еси́ на́с от страсте́й воскресе́нием Твои́м, Го́споди: сме́ртную же всю́ си́лу погуби́л еси́, Спа́се. Сего́ ра́ди ве́рою Ти́ зове́м: помяни́ и на́с во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни и́згнани пра́вды ра́ди, я́ко те́х е́сть Ца́рство Небе́сное.

Тридне́вным Твои́м погребе́нием, и́же во а́де умерщвле́нныя я́ко Бо́г оживотвори́вый, совоздви́гл еси́, и нетле́ние все́м я́ко Бла́г источи́л еси́ на́м, ве́рою зову́щым всегда́: помяни́ и на́с во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни есте́, егда́ поно́сят ва́м, и изжену́т, и реку́т вся́к зо́л глаго́л на вы́ лжу́ще Мене́ ра́ди.

Мироно́сицам жена́м пе́рвее яви́лся еси́, воскре́с из ме́ртвых, Спа́се, возопи́в: е́же ра́дуйтеся, и те́ми друго́м Твои́м возвеща́еши воста́ние Твое́, Христе́, сего́ ра́ди ве́рою Ти́ зове́м: помяни́ и на́с во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда́ ва́ша мно́га на небесе́х.

На горе́ Моисе́й ру́це распросте́р, прообразова́ние кре́ст, Амали́ка победи́вый: мы́ же ве́рою того́ на бе́сы ору́жие кре́пкое прие́мше, вси́ зове́м: помяни́ и на́с во Ца́рствии Твое́м.

Сла́ва: Отца́ и Сы́на, и Ду́ха Свята́го воспои́м ве́рнии, Еди́наго Бо́га, Еди́наго Го́спода, я́ко от Еди́наго бо Со́лнца Трисия́ннаго е́сть Тро́ица (я́ко от Еди́наго Со́лнца: трисия́тельна бо е́сть Тро́ица) и просвеща́ет вся́ зову́щыя: помяни́ и на́с во Ца́рствии Твое́м.

И ны́не, Богоро́дичен: Ра́дуйся, две́ре Бо́жия, Е́юже про́йде вопло́щься Созда́тель, запеча́тану сохрани́в Тя́. Ра́дуйся, о́блаче ле́гкий, Боже́ственный до́ждь нося́й Христа́, ра́дуйся, Ле́ствице и Престо́ле Небе́сный. Ра́дуйся, Горо́ Бо́жия Честна́я, Ту́чная, Несеко́мая.

Проки́мен, гла́с 3: По́йте Бо́гу на́шему, по́йте, по́йте Царе́ви на́шему, по́йте. 

Сти́х: Вси́ язы́цы восплещи́те рука́ми, воскли́кните Бо́гу гла́сом ра́дования. 

Аллилу́иа: На Тя́, Го́споди, упова́х, да не постыжу́ся во ве́к.

 Сти́х: Бу́ди ми́ в Бо́га Защи́тителя, и в до́м прибе́жища, е́же спасти́ мя.

В неде́лю ве́чера

на Го́споди воззва́х, стихи́ры умили́тельны. Гла́с 3

Подо́бен: Ве́лия му́ченик твои́х:

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т; я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Вельми́ согреша́юща мя́, и Тебе́ огорчева́юща блага́го Влады́ку, и ми́лостива естество́м, обраща́ющася, я́ко блу́днаго приими́ мя, и еди́наго от нае́мник Твои́х сотвори́ мя, небе́сный О́тче.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́, потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в Сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

Ле́ностию жития́ ме́ру преидо́х, и к концу́ уже́ окая́нный прибли́жихся, не помышля́ю жду́щаго мя́ суда́, и от Бо́га отпаде́ния: но обрати́в мя́, Спа́се, си́х все́х исхити́.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Гее́нны, и зубна́го скре́жета изба́ви, Го́споди, смире́нную мою́ ду́шу, и вся́каго ино́го томле́ния ве́чнаго, Преблаги́й: я́ко да ве́рою Тя́ пою́, Ми́лостиваго Бо́га и Человеколю́бца естество́м.

Та́же в мине́и стихи́ры свято́му. Сла́ва, свято́му: И ны́не. Богоро́дичен. А́ще ли не́сть мине́и: и́ны стихи́ры святы́м безпло́тным а́нгелом, гла́с то́йже.

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́ние: и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний его́.

Ли́ки безпло́тных, Го́споди, соста́вил еси́, бога́тство явля́я все́м Твоея́ бла́гости: и приве́л еси́ от небытия́ во е́же бы́ти, па́че ума́ сла́ву Твою́ ны́не сла́вящих гла́сы немо́лчными.

Сти́х: Хвали́те Го́спода, вси́ язы́цы, похвали́те Его́, вси́ лю́дие.

Ве́лия а́нгел Твои́х, Христе́, си́ла: безтеле́сни бо су́ще ми́р проти́чут, сохраня́юще це́ркви си́лою, я́же от Тебе́, Влады́ко, и Тебе́ мо́лятся о вселе́нней.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Добро́ту трисо́лнечную Твою́ еди́нственную, зря́ще си́лы Тебе́ служа́щыя, явля́ют вторы́я све́тлости су́щым в ми́ре: и о́бщно сия́юще, подаю́т на́м Боже́ственныя све́тлости.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Все́ми владя́щая тва́рьми, Пречи́стая, лю́те облада́ема страстьми́ ума́ моего́, свободи́ те́плым твои́м предста́тельством и Ма́тернею моли́твою и порабо́ти мя́ Сы́ну и Бо́гу Твоему́.

Та́же, Све́те ти́хий: Проки́мен дне́: И Сподо́би, Го́споди в ве́чер се́й:

На стихо́вне стихи́ры умили́тельны. Гла́с 3:

Вече́рнюю пе́снь прино́сим Ти́, Христе́, с кади́лом и пе́ньми духо́вными, поми́луй и спаси́ ду́шы на́шя.

Сти́х: К Тебе́ возведо́х о́чи мои́, живу́щему на небеси́. Се́ я́ко о́чи ра́б в руку́ госпо́дий свои́х, я́ко о́чи рабы́ни в руку́ госпожи́ своея́, та́ко о́чи на́ши ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрит ны́.

Спаси́ мя, Го́споди Бо́же мо́й, ты́ бо все́м еси́ спасе́ние: бу́ря мя́ страсте́й смуща́ет, и бре́мя беззако́ний мои́х погружа́ет мя́. Да́ждь ми́ ру́ку по́мощи, и к све́ту возведи́ мя умиле́ния, я́ко еди́н милосе́рд и человеколю́бец.

Сти́х: Поми́луй на́с, Го́споди, поми́луй на́с, я́ко по мно́гу испо́лнихомся уничиже́ния: наипа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́ния гобзу́ющих и уничиже́ния го́рдых.

Ве́лия Креста́ Твоего́, Го́споди, си́ла: водрузи́ся бо на ме́сте, и де́йствует в ми́ре, и показа́ от ры́барей апо́столы, и от язы́к му́ченики, да мо́лятся о душа́х на́ших.

Сла́ва, и ны́не: Богоро́дичен: Влады́чице, предста́тельнице все́х моля́щихся Тебе́, Тобо́ю дерза́ем, и Тобо́ю хва́лимся, и к Тебе́ все́ упова́ние на́ше е́сть: моли́ ро́ждшагося из Тебе́, за непотре́бныя рабы́ Твоя́.

Та́же: Ны́не отпуща́еши: И трисвято́е. По О́тче на́ш: тропа́рь, и отпу́ст.

 

 

гла1съ г7

Въ суббw1ту вeчера,

на мaлэй вечeрни, на ГDи воззвaхъ, стіхи6ры воскrны G, повторsюще пeрвую. Глaсъ G

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

Твои1мъ кrт0мъ хrтE сп7се, смeрти держaва разруши1сz, и3 діaволz прeлесть ўпраздни1сz: р0дъ же человёческій вёрою сп7сaемый, пёснь тебЁ всегдA прин0ситъ.

Просвэти1шасz всsчєскаz воскrніемъ твои1мъ гDи, и3 рaй пaки tвeрзесz: всs же твaрь восхвалsющи тS, пёснь тебЁ всегдA прин0ситъ.

Слaвлю nц7A и3 сн7а си1лу, и3 с™aгw д¦а пою2 влaсть, нераздёльное несоздaнное б9ество2, трbцу є3диносyщную, цaрствующую въ вёкъ вёка.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, догмaтікъ. Глaсъ G:

Превeліе чyдо: дв7а р0ждшаz, и3 рождeнное бGъ прeжде вBкъ, пред8zвлeнное рождeніе, и3 совершeнное пaче є3стествA. q тaинства стрaшнагw! є4же и3 мhслимое неизречeнно пребывaетъ, и3 зри1мое не поeмлетсz. блажeнна ты2 є3си2 пречи1стаz nтрокови1це, ґдaма земнaгw дщи2, и3 бGа вhшнzгw ћвльшаzсz м™и: того2 моли2, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Тaже, Свёте ти1хій: Посeмъ прокjменъ: ГDь воцRи1сz: три1жды. Стjхъ: Њблечeсz гDь въ си1лу, и3 препоsсасz. Тaже, Спод0би гDи въ вeчеръ сeй: Їерeй же є3ктеніи2 не глаг0летъ, но поeмъ на стіх0внэ стіхи1ру воскrну, глaсъ G:

Стrтію твоeю хrтE, њмрачи1вый с0лнце, и3 свётомъ твоегw2 воскrніz просвэти1вый всsчєскаz, пріими2 нaшу вечeрнюю пёснь чlвэколю1бче.

Тaже G бGор0дичны под0бны. Глaсъ G

Стjхъ: ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ.

Ковчeгъ тS ќмный чcтаz вёмы, носsщій скриж†ли бGопи6санныz, нaмъ же законоположи1телz и3 создaтелz: є3мyже моли1сz сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Стjхъ: Слhши дщи2 и3 ви1ждь, и3 приклони2 ќхо твоE.

На земли1 тz нб7о чcтаz показA, и4же во ўтр0бэ твоeй всели1выйсz бGъ сл0во, пл0ть пріи1мъ, и4же є3стеств0мъ незри1­мый: и3 дожди1ши всBмъ безсмeртную р0су неискусобрaчнаz.

Стjхъ: ЛицY твоемY пом0лzтсz богaтіи лю1дстіи.

Сп7сeніе мlтвами твои1ми и4мамы, и5же тёми дв7о t бёдъ при1снw и3 и3скушeній бyри и3збэгaемъ: и3 сегw2 рaди пр0симъ непрестaннw њ нaсъ є4же моли1ти, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ. Глaсъ G:

Пaки наздaніе и3 жив0тъ тоб0ю вторhй вёмы пречcтаz мRjе чlвёческагw є3стествA, во чрeвэ твоeмъ смэси1вшагосz создaтелz твaри, и3 воскреси1вшаго нaсъ t ѓда и3 смeрти, и3 жи1знь вёчную подaвшаго нaмъ, є4же вопи1ти тебЁ приснодв7о: рaдуйсz, совокупи1вшаz дHльнаz нбcнымъ. рaдуйсz, надeждо всёхъ концeй земли2, и3 предстaтельство и3 заступлeніе. рaдуйсz, ћже воскrніемъ сн7а твоегw2 просвэти1вши всsчєскаz, и3 подаю1щи мjрови вeлію млcть.

Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: тропaрь воскrнъ. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ є3гw2, и3 tпyстъ.

Въ суббw1ту на вели1цэй вечeрни,

на ГDи воззвaхъ постaвимъ стіхHвъ ‹, и3 поeмъ стіхи6ры воскrны, глaсъ G

Стjхъ: И#зведи2 и3з8 темни1цы дyшу мою2, и3сповёдатисz и4мени твоемY.

Твои1мъ кrт0мъ хrтE сп7се, смeрти держaва разруши1сz, и3 діaволz прeлесть ўпраздни1сz: р0дъ же человёческій вёрою сп7сaемый: пёснь тебЁ всегдA прин0ситъ.

Стjхъ: МенE ждyтъ прaвєдницы, д0ндеже воздaси мнЁ.

Просвэти1шасz всsчєскаz воскrніемъ твои1мъ гDи, и3 рaй пaки tвeрзесz: всs же твaрь восхвалsющи тS, пёснь тебЁ всегдA прин0ситъ.

Стjхъ: И#з8 глубины2 воззвaхъ къ тебЁ гDи, гDи, ўслhши глaсъ м0й.

Слaвлю nц7A и3 сн7а си1лу, и3 с™aгw д¦а пою2 влaсть, нераздёльное, несоздaнное б9ество2, трbцу є3диносyщную, цaрствующую въ вёкъ вёка.

И$ны стіхи6ры ґнат0ліевы, глaсъ т0йже

Стjхъ: Да бyдутъ ќши твои2 внeмлющэ глaсу молeніz моегw2.

КrтY твоемY честн0му покланsемсz хrтE, и3 воскrніе твоE поeмъ и3 слaвимъ: рaною бо твоeю мы2 вси2 и3сцэлёхомъ.

Стjхъ: Ѓще беззакHніz нaзриши гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебE њчищeніе є4сть.

Поeмъ сп7са t дв7ы вопл0щшагосz: нaсъ бо рaди распsтсz, и3 въ трeтій дeнь воскRсе, дaруz нaмъ вeлію млcть.

Стjхъ: И$мене рaди твоегw2 потерпёхъ тS гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE, ўповA душA моS на гDа.

Сyщымъ во ѓдэ сошeдъ хrт0съ благовэсти2: дерзaйте, глаг0лz, нhнэ побэди1хъ, ѓзъ є4смь воскrніе, ѓзъ вы2 возведY, разруши1въ смє1ртнаz вратA.

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

Недост0йнw стоsще въ пречи1стомъ домY твоeмъ, вечeрнюю пёснь возсылaемъ, и3з8 глубины2 взывaюще хrтE б9е: просвэти1вый мjръ триднeвнымъ воскrніемъ твои1мъ, и3зми2 лю1ди тво‰ t руки2 врагHвъ твои1хъ чlвэколю1бче.

И$ны стіхи6ры прес™ёй бцdэ. Творeніе пavла ґморрeйскагw, поeмъ и5хъ, и3дёже нёсть минeи. Глaсъ з7

Под0бенъ: Днeсь бди1тъ їyда:

Стjхъ: Ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе: и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2.

Ми1лостива, благопребhтна мнЁ дв7о, и3 благопослyшна kви1сz призывaющу б9eственную твою2 бlгодaть во всёхъ вои1стинну случaющихъ ми сz: всю1 бо надeжду души2 моеS возложи1хъ къ тебЁ, и3 во всёхъ ўповaю на б9eственный пр0мыслъ тв0й, ты2 и3 бyдущіz мS слaвы, и3 животA б9eственнагw спод0би.

Стjхъ: Хвали1те гDа вси2 kзhцы, похвали1те є3го2 вси2 лю1діе.

Ќгліе во мнЁ бцdе страстeй мои1хъ возгорёшасz, t гнёва же и3 ћрости, t піsнства и3 блудA, t сребролю1біz и3 жeстости сeрдца, ўмерщвлeніz лю1тагw, t ўнhніz и3 смущeніz, t тщеслaвіz же и3 попрaніz с0вэстнагw, t ни1хже и3збaви дyшу мою2, молю1сz, вLчце, и3 спаси1 мz.

Стjхъ: Ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.

Вси2 чи1стою с0вэстію бцdэ припадeмъ, вопію1ще непрестaннw t среды2 сердeчныz: вLчце с™az, сп7си2 всёхъ t гнёва и3 њѕлоблeніz, бёдъ и3 падeжей: ћкw тебE стzжaхомъ стёну, и3 ўтверждeніе, тоб0ю сп7сaеми под8 кр0въ тв0й притекaюще.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Кaкw не диви1мсz бGомyжному ржcтвY твоемY, пречcтнaz; и3скушeніz бо мyжескагw не пріeмши всенепор0чнаz, родилA є3си2 без8 nц7A сн7а пл0тію прeжде вBкъ t nц7A рождeннаго без8 м™ре, никaкоже претерпёвшаго и3змэнeніz, и3ли2 смэшeніz, и3ли2 раздэлeніz, но nбою2 сущєствY св0йство цёло сохрaншаго. тёмже м™и дв7о вLчце, того2 моли2 сп7сти1сz душaмъ, правослaвнw бцdу и3сповёдающихъ тS.

Тaже вх0дъ съ кади1ломъ. Свёте ти1хій: Прокjменъ и3 є3ктєніи2.

На стіх0внэ стіхи6ры воскrны, глaсъ G:

Стrтію твоeю хrтE, њмрачи1вый с0лнце и3 свётомъ твоегw2 воскrніz, просвэти1вый всsчєскаz, пріими2 нaшу вечeрнюю пёснь чlвэколю1бче.

По ґлфави1ту:

Стjхъ: ГDь воцари1сz, въ лёпоту њблечeсz.

Живопріeмное твоE востaніе гDи вселeнную всю2 просвэти2, и3 твоE создaніе и3стлёвшее призвA. тёмже клsтвы ґдaмовы и3змёншесz, вопіeмъ: всеси1льне гDи, слaва тебЁ.

Стjхъ: И$бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz.

БGъ сhй неизмёненъ, пл0тію страждA и3змэни1лсz є3си2, є3г0же твaрь не терпsщи ви1сzща зрёти, стрaхомъ прекланsшесz, и3 стенsщи поeтъ твоE долготерпёніе: сошeдъ же во ѓдъ, триднeвенъ воскрeслъ є3си2, жи1знь дaруz мjрови, и3 вeлію млcть.

Стjхъ: Д0му твоемY подобaетъ с™hнz гDи, въ долготY днjй.

Да р0дъ нaшъ t смeрти хrтE и3збaвиши, смeрть претерпёлъ є3си2: и3 триднeвенъ и3з8 мeртвыхъ воскрeсъ, съ соб0ю воскреси1лъ є3си2, и5же тS бGа познaвшихъ: и3 мjръ просвэти1лъ є3си2. гDи слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Без8 сёмене t б9eственнагw д¦а, в0лею же џ§ею зачалA є3си2 сн7а б9іz, t nц7A без8 м™ре прeжде вBкъ сyща: нaсъ же рaди, и3з8 тебE без8 nц7A бhвша, пл0тію родилA є3си2, и3мLнца млек0мъ питaла є3си2. тёмже не престaй, моли1ти, и3збaвитисz t бёдъ душaмъ нaшымъ.

Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. По Џ§е нaшъ:

Тропaрь воскrнъ, глaсъ G:

Да веселsтсz нбcнаz, да рaдуютсz земн†z: ћкw сотвори2 держaву мhшцею своeю гDь, попрA смeртію смeрть, пeрвенецъ мeртвыхъ бhсть, и3з8 чрeва ѓдова и3збaви нaсъ, и3 подадE мjрови вeлію млcть.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: ТS ходaтайствовавшую сп7сeніе р0да нaшегw, воспэвaемъ бцdе дв7о: пл0тію бо t тебE воспріsтою сн7ъ тв0й, и3 бGъ нaшъ, кrт0мъ воспріи1мъ стrть, и3збaви нaсъ t тли2 ћкw чlвэколю1бецъ.

Въ суббw1ту на повечeріи,

канHнъ прес™ёй бцdэ. Глaсъ G

Пёснь №

Їрм0съ: В0ды дрeвле, мaніемъ бжcтвеннымъ, во є3ди1но с0нмище совокупи1вый, и3 раздэли1вый м0ре ї}льтєскимъ лю1демъ, сeй бGъ нaшъ, препрослaвленъ є4сть: томY є3ди1ному пои1мъ, ћкw прослaвисz.

Ћкw м™рь б9ію тS д¦омъ б9eственнымъ, nц7a же благоволeніемъ ћвльшуюсz, вёрніи пёсньми чи1стыми вэнчaимъ, пречи1стаz бGоневёсто: и3 цэлyемъ тS пёньми со ґрхaгGломъ, во сп7сeніе нaше.

T рeбръ ќбw ґдaмовыхъ созидaетсz є4vа, дрeвнимъ бGоздaніемъ: t ўтр0бы же бцdы kви1сz хrт0съ, сhй бGъ нaшъ, вочlвёчсz непрел0жнw, врeмененъ бhсть превёчный.

Слaва: И$же є4vину ўтр0бу њсyждь въ печaлехъ, роди1ти плоды2 въ болёзни, во чрeво твоE всели1сz дв7о чcтаz, сhй бGъ нaшъ, пл0тію kви1сz пaче сл0ва, и3 прамaтерній разрэши2 д0лгъ.

И# нhнэ: Въ нечazніz глубинY впaдше тzготaми, прилёжнw зовeмъ бGороди1тельнице къ тебЁ: вLчце, помози2 потоплsємымъ дёлы лукaвыхъ прегрэшeній, тs бо є3ди1ну и4мамы надeжду по бз7э.

Пёснь G

Їрм0съ: И$же t не сyщихъ вс‰ приведhй, сл0вомъ созидaємаz, совершaємаz д¦омъ, вседержи1телю вhшній, въ любви2 твоeй ўтверди2 менE.

ТS проzвлsше жeзлъ ґарHновъ, без8 напоeніz процвётшій, бцdе пречcтаz, без8 сёмене р0ждши вопл0щшагосz бGа непремённw.

Б9eственный џгнь тS носsщу, ћкw свэти1льникъ пречcтаz, прови1дэ прbр0къ д¦омъ, благоухaніе носsщую сyщымъ въ мjрэ, и3 жи1знь вёчную.

Слaва: Ко ґрхaгGлу пристyпимъ гавріи1лу, рaдуйсz, вэщaюще дв7э пёсньми: тоб0ю бо разрэши1тсz њсуждeніz прaдэднzz клsтва.

И# нhнэ: ТS прес™az бцdе, ћкw стёну сп7сeніz и3мyще грёшніи сп7сaемсz: не прeзри вLчце, и3 не посрами2 н†ша молє1ніz.

Пёснь д7

Їрм0съ: Положи1лъ є3си2 къ нaмъ твeрдую люб0вь гDи, є3динор0днаго бо твоего2 сн7а за ны2 на смeрть дaлъ є3си2. тёмже ти2 зовeмъ бlгодарsще: слaва си1лэ твоeй гDи.

Г0ру мhсленную, добродётелей сёнь, д¦омъ дрeвле ґввакyмъ бGови1днw тS ви1дэвъ, проповёдаше пречcтаz: ћкw t ю4га пришeдша t тебE сл0во пл0ть пріeмша.

Г0ру тS вeлію несэк0мую даніи1лъ д¦омъ ви1дэ, не новосэк0му kвлsz чcтотY дв7ства твоегw2 вLчце: t неsже кaмень ўсэчeсz, хrт0съ сл0во, лє1сти низлагaz јдwльскіz.

Слaва: Г0ру тS дв7дъ чyдну и3 тyчну проречE: є3динор0дный бо t nц7A сн7ъ въ тS бlговоли2 чcтаz, всели1тисz воплощaемь. тёмъ ти2, рaдуйсz, дyхомъ зовeмъ.

И# нhнэ: ВсS бlгaz и3 тeплаz застyпница сyщи грёшникwмъ и3 смирє1ннымъ, бGороди1тельнице пречcтаz вLчце, t бёдъ, и3 скорбeй, и3 грэхHвъ сп7сaй рабы6 тво‰.

Пёснь є7

Їрм0съ: Ћкw ви1дэ и3сaіа њбрaзнw на пrт0лэ превознесeна бGа, t ѓгGлъ слaвы дорmноси1ма, q nкаsнный, вопіsше, ѓзъ: прови1дэхъ бо воплощaема бGа, свёта невечeрнz, и3 ми1ромъ владhчествующа.

И#зрасти2 жeзлъ їессeевъ цвётъ неувzдaемый, дв7а мRjа бGа безначaльнаго, без8 сёмене, t д¦а б9eственнагw и3 џ§а, ц†рства держaвнаz kзhчєскаz њбладaвшаго, на нег0же kзhцы ўповaша.

Кнsзь ми1рный пріи1де на пrт0лъ дв7довъ, цaрствуz и3з8 тебE бцdе бGъ воплощaемь: q чyдо! и3 брaнь разрёшъ, потчE кнsзи мwав‡тскіz, и3 тебE р0ждшую цRи1цу показA.

Слaва: Непор0чную твою2 добр0ту, t неsже хrт0съ въ пл0ть њблечeсz без8 сёмене дв7о, и3сaіа kвлsz, зовeтъ вопіS: гDь слaвы грzдeтъ на џблацэ лeгцэ, и3 прeлести тьмY tгонsz, просвэти1тъ нaсъ.

И# нhнэ: T д¦а с™а зачeнши сл0во є3диносyщное nц7Y, дв7о сіE родилA є3си2 во двY є3стєствY сyща, бGа совершeнна и3 совершeнна чlвёка: є3гHже вёрою почитaемъ плотск0е kвлeніе.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Бeздна послёднzz грэхHвъ њбhде мS, и3 и3счезaетъ дyхъ м0й: но прострhй вLко выс0кую твою2 мhшцу, ћкw петрa мz ўпрaвителю сп7си2.

Џдръ тS пёсньми премyдрый преднаписyетъ всепётаz, на нeмже почи2 бGъ воплощaемь во v3постaси и3з8 тебE, и3 прослaви тS, несмёснw раждaемь.

Бhсть сл0ву ћкw и3збрaннаz, дв7о всепётаz, и3збрaннаz nдeжда: ћкw порфЂру б9eственную и3з8 тебE пл0ть пріeмъ воцари1сz, бGолёпнw њдёzвсz.

Слaва: Бhсть соединeніz б9eственнагw вмэсти1лище, бGоневёсто, злaта свэтлёйши: тоб0ю бо бhсть бGъ ћкw человёкъ, и3 бесёдова человёкwмъ бGъ, ћкw человёкъ.

И# нhнэ: Ўмертви2 нечeствующихъ въ тS, дв7о всепётаz, ѕл0бы є4ресь: ћкw зaвистію тaютъ преслaвное твоегw2 w4браза ви1дzще под0біе.

ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ:

Сэдaленъ, глaсъ G:

T теплоты2 вёры вопію1 ти бцdе, недост0йными ўсты2, и3 сквeрнымъ сeрдцемъ: сп7си1 мz погружeннаго грэхaми, ўщeдри ўмерщвлeннаго tчazніемъ, да зовy ти сп7сaемь: рaдуйсz дв7о, хrтіaнwмъ пом0щнице.

Пёснь з7

Їрм0съ: Прeжде w4бразу злат0му, персjдскому чти1лищу, џтроцы не поклони1шасz, тріE пою1ще посредЁ пeщи: nтцє1въ б9е бlгословeнъ є3си2.

КупинA и3 плaмень соwбрaзнэ совокyпльшесz, и3 нетлBнна nбоS ћвльшесz, тS дв7о ћснw проzвлsютъ: и4бо родилA є3си2 бGа, и3 дёвствуеши.

Руно2 и3 росA гедеHну во и3змэнeніи њбразyема, ржcтво2 твоE предпи1шутъ: тh бо є3ди1на б9eственное сл0во н0сиши во чрeвэ, ћкw д0ждь, дв7о м™и.

Слaва: ГрэхA моегw2 џгнь пaче геeнскагw, плaмень мнЁ содэвaетъ, сjй ўгаси2 чcтаz, твоeю млcтію, покаsніемъ мS ко свёту наставлsющи.

И# нhнэ: Твоегw2 зрaка kвлeніе бцdе пречcтаz, чтyще ћкw пeрвый w4бразъ тS, застyпницу при1снw, и3 покр0въ благопремёненъ къ бGу и4мамы вси2.

Пёснь }

Їрм0съ: ВавmлHнскаz пeщь џтроки не њпали2, нижE б9ествA џгнь дв7у растли2. тёмъ со џтроки вёрніи возопіи1мъ: бlгослови1те дэлA гDнz гDа.

ТS nц7ъ и3зв0ли невёсту неискусобрaчную, ћкw крjнъ пресвётлый посредЁ тeрніz њбрётъ, свётлостію добр0ты блистaющую д¦омъ б9eственнымъ, сн7у въ жили1ще.

С™ёйшую вhшнихъ си1лъ дв7у пренепор0чную, без8 разсуждeніz слaвлю ћвэ: творцa бо си1хъ во чрeвэ понесE, несмёснымъ соединeніемъ пл0ть пріeмша t тебE.

Слaва: Дёвство некрaдомо дв7о сохрaнши, м™и kви1ласz є3си2 сн7а б9іz вои1стинну, nц7A бlговолeніемъ невёста бhвши, и3 пріsтелище слaвы д¦а нетлённо.

И# нhнэ: И$же є3стеств0мъ невещeственный бGъ и3 неви1­димый, пр0стw и3 неизречeннw пaче є3стествA раждaетсz человёкъ t с™hz дв7ы, сугyбъ зри1мь во є3ди1ной v3постaси, въ нeйже ви1димь є4сть писaньми.

Пёснь f7

Їрм0съ: Н0вое чyдо и3 бGолёпное: дэви1ческую бо двeрь затворeную ћвэ прох0дитъ гDь, нaгъ во вх0дэ, и3 плотон0сецъ kви1сz во и3сх0дэ бGъ, и3 пребывaетъ двeрь затворeна. сію2 неизречeннw ћкw бGомaтерь величaемъ.

С™aгw к0рене с™ъ пл0дъ: непл0дныz бо, њсвzщeнныz зак0номъ б9іимъ џ§іимъ, неувzдaемую жи1знь совершaющую бцdа nтрокови1ца процвэтE: и3 рaдуетсz ѓнна, пріeмши nтрочA въ стaрости, б9ію м™рь, ю4же слaвимъ.

Н0во ржcтво2 и3 бGови1дно с™aгw твоегw2 и3 бGон0снагw чрeва чcтаz: въ нeмъ бо написaсz w4бразъ въ человёка џ§іимъ пeрстомъ, сн7ъ вопл0щьсz с™ъ д¦омъ с™hмъ. є3г0же несмёснw ћкw бGа и3 человёка величaемъ.

Слaва: Вопіeтъ всsкъ сyдъ на мS: дэлa бо грэх0вныхъ дэsній в0пль содэвaютъ мнЁ претsще, и3 душA вс‰ вёсть, и4миже препрёна бyдетъ, и3 трепeщетъ плaмене геeнскагw: t негHже прeжде концA, мlтвами твои1ми и3збaви мS вLчце.

И# нhнэ: По ржcтвЁ kви1сz нетлённа чcтаz: неизмённw бо зижди1телz всёхъ пл0тію, бцdе, родилA є3си2 человёка пaче є3стествA, џ§а существA не tстyпльша, и3 ѓбіе пребhсть дв7а д¦омъ б9eственнымъ. тёмже слaвzще тS, пёснь совершaемъ.

Тaже, Дост0йно є4сть: Трис™0е. Кондaкъ воскrнъ, и3 tпyстъ.

Въ недёлю ќтра,

на полyнощницэ, канHнъ трbченъ, [є3гHже краестр0чіе: Хвалю2 трbце тS, є3ди1но бGоначaліе. Митрофaново.] Глaсъ G

Пёснь №

Їрм0съ: В0ды дрeвле, мaніемъ б9eственнымъ, во є3ди1но с0нмище совокупи1вый, и3 раздэли1вый м0ре ї}льтєскимъ лю1демъ, сeй бGъ нaшъ препрослaвленъ є4сть: томY є3ди1ному пои1мъ, ћкw прослaвисz.

Непостижи1мое є3ди1но гDоначaліе, и3 є3ди1но трbческое бGоначaліе, трисіsннагw свёта твоегH мz спод0би: ћкw да воспою2 тS, пэвaемое непрестaннw трис™hми пёсньми, ѓгGльскими ўсты2.

Сщ7eннw невещeственніи вси2 чи1нове пою1тъ, ћкw твори1тельную винY, є3ди1нственную, трисвётлую, начaльнэйшую ћвэ: ю4же соглaснw поeмъ, и3 человёчєскаz мн0жєства, и3 вёрнw слaвимъ брeнными ўсты2.

Слaва: Ќмъ, и3 сл0во и3 д¦ъ, бGосл0вцы прили1чнэ, и3 знамени1тельнэ тебE нари1чутъ: безстрaстно рождество2 °t нерождeннагw nц7A, сн7у знaменающу°, б9е є3диноначaльне всёхъ, вкyпэ и3 д¦а б9eственнагw и3схождeніе.

И# нhнэ: Ћкw чlвэколю1бецъ є3стеств0мъ, человёческое существо2 пріeмъ б9ій сл0ве, трbчный возсіsлъ є3си2, є3диноначaльнэйшій свётъ є3ди1нагw б9ествA, препрослaвленную всBмъ показaвый, р0ждшую тS дв7у пречcтую.

Пёснь G

Їрм0съ: И$же t не сyщихъ вс‰ приведhй сл0вомъ созидaємаz, совершaємаz д¦омъ, вседержи1телю вhшній, въ любви2 твоeй ўтверди2 менE.

Ўтр0ити дрeвле в0ду повелёвъ и3ліA на полёнахъ, њбрaзнw проzви2 трbчную v3постaсь, є3ди1нственнагw б9іz гDоначaліz.

Тлённое є3стество2 поeтъ тS земнор0дныхъ, є3ди1наго и3 трисвётлаго создaтелz неизмённаго, и3 вопіeтъ ти2 вLко: всеразли1чнагw мS премэнeніz и3збaви, и3 сп7си1 мz.

Слaва: Рaвнw вэщaюще словесє1мъ прbр0чєскимъ, слaвныхъ ґпcлъ же и3 проповBдникъ вёры, равнодётельную тS трbцу славосл0вимъ вёрніи, б9е всёхъ.

И# нhнэ: Съ пrт0ла выс0кагw сни1де хrт0съ, человёка возвышaz, ћкw чlвэколю1бецъ, тоб0ю пречcтаz, и3 трис0лнечный свётъ всBмъ возсіS.

ГDи поми1луй, три1жды

По G-й пёсни сэдaленъ, глaсъ G

Под0бенъ: КрасотЁ дв7ства:

Пресyщественный и3 є3ди1не гDи хrтE, и3 рождeніе пребезначaльнагw nц7A, и3 дш7е б9eственнэйшій, поми1луй рабы6 тво‰: вси1 бо согрэши1хомъ, но t тебE не tступи1хомъ. тёмже м0лимъ тS тріmпостaсне гDи, ћкw и3мёzй влaсть, создaніе твоE сп7си2 t всsкагw њбстоsніz.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Пресyщественный бGъ и3 гDь и3з8 тебE воплоти1сz за бlгость, є4же по нaмъ њсуществовaвыйсz, и3 пребhвъ є4же бЁ. тёмже и3 бGочеловёка сего2 почитaюще всечcтаz, тS неискусобрaчную бцdу проповёдуемъ, слaвzще превeліе чyдо твоегw2 безсёменнагw рождeніz.

Пёснь д7

Їрм0съ: Положи1лъ є3си2 къ нaмъ твeрдую люб0вь гDи, є3динор0днаго во твоего2 сн7а за ны2 на смeрть дaлъ є3си2. тёмже ти2 зовeмъ бlгодарsще: слaва си1лэ твоeй гDи.

Џтрасль сугyбъ t nц7A, ћкw t к0рене прозzбE сн7ъ, и3 д¦ъ прaвый, соестeственна прозzбeніz, и3 бGосаждeнна, и3 цвёти собезначaльніи: ћкw тріeмъ бhти свётwмъ б9ествA. [Двaжды.]

Слaва: Мн0жєства ќмныхъ сущeствъ, непрестaннw пою1тъ тS, недомhслимаго бGа, съ ни1миже мы2 слaвимъ, глаг0люще: трbце пресyщнаz, тво‰ рабы6 сп7си2, ћкw чlвэколю1бецъ.

И# нhнэ: Распали1лъ є3си2 нaсъ въ люб0вь твою2, много­млcтиве сл0ве б9ій, и4же нaсъ рaди вопл0щьсz непрел0жнэ, и3 трисвётлое є3ди1но б9ество2 тaйнw научи1въ: тёмже тS слaвимъ.

Пёснь є7

Їрм0съ: Ћкw ви1дэ и3сaіа њбрaзнw на пrт0лэ превознесeнна бGа, t ѓгGлъ слaвы дорmноси1ма, q nкаsнный, вопіsше, ѓзъ: прови1дэхъ бо воплощaема бGа, свёта невечeрнz, и3 ми1ромъ владhчествующа.

Е#ди1наго гDоначaльника, њбрaзнw ћкw ви1дэ и3сaіа бGа, въ тріeхъ ли1цэхъ славосл0вима пречcтыми глaсы сераф‡мъ, п0сланъ бhсть проповёдати ѓбіе трисвётлое существо2, и3 є3ди1ницу трис0лнечную. [Двaжды.]

Слaва: Ћже всёхъ неви1димыхъ и3 ви1димыхъ є3стество2, t не сyщихъ прeжде состaвльшаz, є3ди1нице трис0лнечнаz, и5же є3ди1наго тS бGа вёрнw воспэвaющихъ t всsкихъ и3скушeній и3збaвльши, твоеS слaвы спод0би.

И# нhнэ: Невёстникъ свэтон0сенъ и3 чи1стъ дв7о, бhвшій б9ій, воспэвaемъ тS люб0вію, и3 блажи1мъ: и3з8 тебe бо роди1сz хrт0съ, въ существaхъ и3 хотёніихъ сугyбыхъ, и4же є3ди1нъ t трbцы и3 слaвы сhй гDь.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Бeздна послёднzz грэхHвъ њбhде мS, и3 и3счезaетъ д¦ъ м0й: но прострhй вLко выс0кую твою2 мhшцу, ћкw петрa мz ўпрaвителю сп7си2.

Пресeльникъ сhй ґвраaмъ, спод0бисz њбрaзнw воспріsти є3ди1нственнаго ќбw гDа въ тріeхъ v3постaсэхъ, пресyщественна мyжескими же зрaки. [Двaжды.]

Слaва: Напрaви сердцA твои1хъ рабHвъ къ свёту непристyпному, q трис0лнечне гDи, и3 твоеS слaвы сіsніе подaждь душaмъ нaшымъ, во є4же њблистaємымъ бhти твоeю добр0тою неизречeнною.

И# нhнэ: Tвeрзи мнЁ двє1ри свёта р0ждшагwсz t ўтр0бы твоеS пречcтаz: да зрю2 трисвётлую лучY б9ествA, и3 слaвлю тS всесвётлую вLчцу.

ГDи поми1луй, три1жды.

По ѕ7-й пёсни сэдaленъ, глaсъ G

Под0бенъ: Б9eственныz вёры:

Б9eственнагw є3стествA є3диносyщнагw трис0лнечную поeмъ держaву, и3 трис™hми глaсы возопіи1мъ: с™ъ є3си2 џ§е пребезначaльный, с™ъ є3си2 сн7е собезначaльный, и3 дш7е с™hй, є3ди1не нераздёльный б9е нaшъ, и3 всёхъ тв0рче чlвэколю1­бче.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ. Под0бенъ:

Чyдо превeліе: кaкw содержaсz невмэсти1мый во чрeвэ твоeмъ и3 воплоти1сz, и3 kви1сz, ћкw человёкъ, не претерпёвый смэшeніz и3ли2 раздэлeніz б9eственнагw и3 непрел0жнагw б9ествA, nтрокови1це всечcтаz: тёмже бцdу тS вёрнw проповёдуемъ при1снw и3 слaвимъ.

Пёснь з7

Їрм0съ: Ћкоже дрeвле бlгочєсти1выz три2 џтроки њроси1лъ є3си2 въ плaмени халдeйстэмъ, свётлымъ б9ествA nгнeмъ и3 нaсъ њзари2, бlгословeнъ є3си2 взывaющыz, б9е nтє1цъ нaшихъ.

Хрaмъ мS покажи2 твоегw2 б9ествA вLко, трисіsннагw, вeсь свётелъ: грэх0внагw њмрачeніz лю1тагw и3 страстeй вhшша, свэтодaтельными твои1ми сіsніи, б9е nтє1цъ нaшихъ бlгословeнъ є3си2.

Б9ествA зрaкъ є3ди1нъ возвэщaемъ, въ тріeхъ v3постaсныхъ и3 раздёльныхъ св0йствахъ, nц7A, и3 сн7а, и3 д¦а: бlгословeнъ є3си2 зовyще, б9е nтє1цъ нaшихъ.

Слaва: Kви1сz ґвраaму бGъ тріmпостaсный ў дyба дрeвле мамврjйскагw, њ страннолю1біи мздY їсаaка воздаS за млcть: є3г0же и3 нhнэ слaвимъ, ћкw бGа nтє1цъ нaшихъ.

И# нhнэ: Kви1сz на земли2, бhвъ человёкъ вседётель, бGолёпнw t дёвственнагw и3 пречcтагw твоегw2 чрeва, и3 нaсъ њбожи2, бlгословeннаz всечcтаz, бцdе пречcтаz.

Пёснь }

Їрм0съ: Нестерпи1мому nгню2 соедини1вшесz, бGочeстіz предстоsще ю4нwши, плaменемъ же невреждeни, б9eственную пёснь поsху: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Безначaльна nц7A ћкw t к0рене, сл0во, и3 д¦ъ собезначaльнэ сyща: ћкw џтрасли пресyщественнагw бGоначaліz показaша трbцы слaву є3ди1ную и3 си1лу: ю4же поeмъ вси2 вёрніи во вёки. [Двaжды.]

Слaва: Ўправлsеши твои1ми свэтлостьми2 чи1ны нбcныz, воспэвaти нем0лчнw трис™hми пёсньми б9eственными, џ§е, сл0ве соwбрaзне, и3 дш7е, трисвётлую держaву и3 равном0щную. тёмже тS поeмъ во вс‰ вёки.

И# нhнэ: Проречє1ніz прbр0чєскаz, твоE ржcтво2 и3здалeча ви1дэвше бцdе, восхвалsху, ћкw без8 сёмене, и3 пaче є3стествA р0ждшагосz вLчце: и3 соглaснw сего2 поeмъ, ћкw гDа, и3 превозн0симъ во вс‰ вёки.

Пёснь f7

Їрм0съ: Н0вое чyдо и3 бGолёпное, дэви1ческую бо двeрь затворeнную, ћвэ прох0дитъ гDь, нaгъ во вх0дэ, и3 плотон0сецъ kви1сz во и3сх0дэ бGъ, и3 пребывaетъ двeрь затворeна: сію2 неизречeннw ћкw бGомaтерь величaемъ.

Ви1дэти слaву трисіsнную, бGови1дніи безпл0тныхъ чи1нове ћвэ, восходи1ти крилы2 желaютъ горЁ: но говёютъ ѕэлw2 непристyпнагw свёта, и3 пBсни непрестaннw вопію1тъ: съ ни1ми соглaснw є3ди1нственнаz трbце тS слaвимъ. [Двaжды.]

Слaва: Несhтною люб0вію и3 и5же на земли2, ќмную дyшу t тебE пріeмше, и3 словeсную, тебE пои1мъ вLко, б9е всёхъ, є3ди1нственное є3стество2 вои1стинну, и3 трbчное ли1цы, t всегw2 сeрдца. тёмже щeдре ћкw многомлcтивъ, нaсъ ўщeдри.

И# нhнэ: Хрaмъ мS покажи2 є3диноначaльнагw, и3 трисвётлагw твоегw2 бGоначaліz, свэтови1денъ, чи1стэ служи1ти тебЁ зижди1телю всёхъ, и3 неизречeнную твою2 слaву ќмнw зрёти: мlтвами є3ди1ныz бцdы, ю4же дост0йнw ћкw преслaвную величaемъ.

Тaже трbчны, григ0ріа сінаи1та. Дост0йно є4сть: И# пр0чее полyнощницы, пи1сано въ концЁ кни1ги сеS

Въ недёлю на ќтрени,

по шестоpaлміи: БGъ гDь, и3 kви1сz нaмъ: на глaсъ G. Тропaрь воскrнъ: Да веселsтсz нбcнаz: Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: ТS ходaтайствовавшую сп7сeніе р0да нaшегw: Тaже nбhчное стіхосл0віе.

По №-мъ стіхосл0віи сэдaльны воскrны, глaсъ G:

Хrт0съ t мeртвыхъ востA, начaтокъ ўс0пшихъ: перворождeнъ твaри, и3 содётель всёхъ бhвшихъ, и3стлёвшее є3стество2 р0да нaшегw въ себЁ сам0мъ њбнови2. не ктомY смeрте њбладaеши: и4бо всёхъ вLка держaву твою2 разруши2.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

Пл0тію смeрти вкуси1въ гDи, г0ресть смeрти пресёклъ є3си2 востaніемъ твои1мъ, и3 человёка на ню2 ўкрэпи1лъ є3си2, пeрвыz клsтвы њдолёніе призывaz: защи1тниче жи1зни нaшеz гDи, слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: КрасотЁ дёвства твоегw2, и3 пресвётлой чистотЁ твоeй, гавріи1лъ ўдиви1всz, вопіsше ти2 бцdе: кyю ти2 похвалY принесY дост0йную; чт0 же воз8именyю тS; недоумэвaю и3 ўжасaюсz. тёмже ћкw повелёнъ бhхъ, вопію1 ти: рaдуйсz бlгодaтнаz.

По в7-мъ стіхосл0віи, сэдaльны воскrны, глaсъ G.

Под0бенъ: КрасотЁ двcтва:

Неизмённагw б9ествA, и3 в0льныz стрaсти твоеS гDи, ўжaссz ѓдъ, въ себЁ рыдaше: трепeщу °пл0ти нетлённыz v3постaси°, ви1жду неви1димаго, тaйнw борю1ща мS. тёмже и3 и5хже держY, зовyтъ: слaва хrтE воскrнію твоемY.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

Непостижи1мое распsтіz, и3 несказaнное востaніz бGосл0вствуемъ вёрніи, тaинство неизречeнное: днeсь бо смeрть и3 ѓдъ плэни1сz, р0дъ же человёческій въ нетлёніе њблечeсz. тёмъ бlгодарsще вопіeмъ ти2: слaва хrтE востaнію твоемY.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Непостижи1маго и3 неwпи1саннаго, є3диносyщнаго nц7Y и3 д¦ови, во ўтр0бу твою2 тaйнw вмэсти1ла є3си2 бцdе, °°є3ди1но и3 несмёсно t трbцы б9ество2: познaхомъ ржcтво2 твоE°° въ мjрэ слaвити. тёмже и3 бlгодaрственнw вопіeмъ ти2: рaдуйсz бlгодaтнаz.

По непор0чнахъ v3пакои2, глaсъ G:

Ўдивлsz видёніемъ, њрошaz глаг0ланіи, блистazйсz ѓгGлъ мmрон0сицамъ глаг0лаше: что2 живaгw и4щете во гр0бэ; востA и3стощи1вый гр0бы. тли2 премэни1телz разумёйте непремённаго. рцhте бGови: к0ль стрaшна дэлA тво‰, ћкw р0дъ сп7слъ є3си2 человёческій!

Степє1нна, глaсъ G

ҐнтіфHнъ №-й, повторsюще поeмъ:

Плёнъ сіHнь ты2 и3з8sлъ є3си2 t вавmлHна: и3 менE t страстeй къ животY привлецы2 сл0ве.

Въ ю4гъ сёющіи слезaми б9eственными, жнyтъ клaсы рaдостію присножив0тіz.

Слaва: С™0му д¦у всsкое бlгодaріе, ћкоже nц7Y и3 сн7у соwблистaетъ, въ нeмже вс‰ живyтъ и3 дви1жутсz.

И# нhнэ, т0йже

ҐнтіфHнъ в7-й:

Ѓще не гDь сози1ждетъ д0мъ добродётелей, всyе труждaемсz: дyшу же покрывaющу, никт0же нaшъ разори1тъ грaдъ.

ПлодA чрeвна д¦омъ сынотворeное тебЁ хrтY ћкоже и3 nц7Y, с™jи всегдA сyть.

Слaва: С™hмъ д¦омъ прозри1тсz всsкаz с™hнz, премyдрость: њсуществyетъ бо всsкую твaрь: томY послyжимъ, бGъ бо, ћкw nц7y же и3 сл0ву.

И# нhнэ, т0йже

ҐнтіфHнъ G-й:

Боsщіисz гDа бlжeни, въ пути2 ходsще зaповэдей: снэдsтъ бо жив0тное всепл0діе.

Џкрестъ трапeзы твоеS возвесели1сz, зрS тво‰ пастыреначaльниче и3сч†діz, носsща вBтви бlгодёланіz.

Слaва: С™hмъ д¦омъ всsкое богaтство слaвы, t негHже бlгодaть, и3 жив0тъ всsкой твaри: со nц7eмъ бо воспэвaемь є4сть, и3 съ сл0вомъ.

И# нhнэ, т0йже.

Прокjменъ, глaсъ G: Рцhте во kзhцэхъ, ћкw гDь воцRи1сz, нб7о и3спрaви вселeнную, ћже не подви1житсz.

Стjхъ: Восп0йте гDеви пёснь н0ву. Всsкое дыхaніе: Стjхъ: Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2: Е#ђліе воскrно, и3 пр0чее по рsду. Воскrніе хrт0во: pал0мъ н7

КанHнъ воскrнъ. Глaсъ G.

Пёснь №

Їрм0съ: В0ды дрeвле, мaніемъ б9eственнымъ, во є3ди1но с0нмище совокупи1вый, и3 раздэли1вый м0ре ї}льтєскимъ лю1демъ, сeй бGъ нaшъ, препрослaвленъ є4сть: томY є3ди1ному пои1мъ, ћкw прослaвисz.

Припёвъ: Слaва гDи с™0му воскrнію твоемY.

И$же зeмлю њсуди1въ, престyпльшему °п0томъ и3знести2 плодA тeрніе°, t тeрніz вэнeцъ и3з8 руки2 законопрестyпныz, сeй бGъ нaшъ, пл0тски пріeмый, клsтву разруши1лъ є4сть: ћкw прослaвисz.

Побэди1тель и3 њдолётель смeрти, и4же смeрти ўбоsвсz, kви1сz: стрaстную бо пл0ть њдушевлeнную пріeмъ, сeй бGъ нaшъ, и3 брaвсz съ мучи1телемъ, вс‰ совоскRси2: ћкw прослaвисz.

БGор0диченъ: И$стинную бцdу вси2 kзhцы слaвzтъ тS, без8 сёмене р0ждшую: сошeдъ бо во ўтр0бу њсвzщeнную твою2, сeй бGъ нaшъ, є4же по нaмъ њсуществовaсz, бGъ же и3 человёкъ и3з8 тебE роди1сz.

Другjй канHнъ кrтовоскрeсенъ. Глaсъ G

Пёснь №

Їрм0съ: Пёснь н0вую пои1мъ лю1діе:

Р0дъ человёчь порабощeнъ мучи1телемъ грэхолю1бнымъ, кр0вію б9eственною хrт0съ и3скупи2, и3 њбGотвори1въ њбнови1лъ є4сть: ћкw прослaвисz.

Ћкw ќбw смeртенъ, смeрти хотsй, и4же животY сокр0вищникъ, хrт0съ вкуси2: ґ ћкw безсмeртенъ сhй є3стеств0мъ, мє1ртвыz њживотвори1лъ є4сть: ћкw прослaвисz.

И$нъ канHнъ прес™ёй бцdэ, [є3гHже краестр0чіе: Пою2 трeтіе пёніе тебЁ бцdе.] Глaсъ G

Пёснь №

Їрм0съ т0йже.

Колёно приклонsетъ всsко є3стество2 нбcныхъ дв7о, вопл0щшемусz и3з8 тебE, со земнhми же достолёпнw преиспHднzz: ћкw прослaвисz.

Q примирeній ±же въ тебЁ! бlги1хъ бо незави1стнw подaтель, ћкw бGъ д¦а б9eственнагw подaвый нaмъ, пл0ть t тебE nтрокови1це пріsтъ: ћкw прослaвисz.

Катавaсіа: Tвeрзу ўстA мо‰:

Пёснь G

Їрм0съ: И$же t не сyщихъ вс‰ приведhй, сл0вомъ созидaємаz, совершaємаz д¦омъ, вседержи1телю вhшній, въ любви2 твоeй ўтверди2 менE.

Кrт0мъ твои1мъ постыдёсz нечести1вый, содёла бо ћму, ю4же и3скопA, впадE: смирeнныхъ же вознесeсz хrтE р0гъ, во твоeмъ воскrніи.

Бlгочeстіz проповёданіе kзhкwмъ, ћкw водA покры2 морS чlвэколю1бче: воскRсъ бо t гр0ба, трbческій tкрhлъ є3си2 свётъ.

БGор0диченъ: Пресл†внаz глагHлана бhша њ тебЁ, грaде њдушевлeнный при1снw цrтвующагw: тоб0ю бо вLчце, сyщымъ на земли2 бGъ спожи1лъ є4сть.

И$нъ:

Їрм0съ: Лyкъ сокруши1лъ є3си2 врaжій:

Њчищeніе пречcтый кrте, јдwльскихъ kви1лсz є3си2 ты2 нечист0тъ: ћкw ї}съ преб9eственный, на тебЁ рyцэ распростeрлъ є4сть.

Да вси2 вёрніи живопріeмный гр0бе, тебЁ покланsемсz: погребeсz бо въ тебЁ и3 востA хrт0съ вои1стинну бGъ нaшъ.

И$нъ.

Їрм0съ т0йже

Жeзлъ и3з8 к0рене їессeова, прbр0чески прозsбши дв7а, цвётъ тS хrтE, возсіS нaмъ: с™ъ є3си2 гDи.

Да б9eственному °причaстію° земнорHдныz содёлаеши, t дв7ы пл0ть нaшу, ты2 њбнищaлъ є3си2, пріeмъ: с™ъ є3си2 гDи.

Пёснь д7

Їрм0съ: Положи1лъ є3си2 къ нaмъ твeрдую люб0вь гDи, є3динор0днаго бо твоего2 сн7а за ны2 на смeрть дaлъ є3си2. тёмже ти2 зовeмъ бlгодарsще: слaва си1лэ твоeй гDи.

Ћзвы хrтE, и3 рaны млcтивнw под8sлъ є3си2, досaду по лани1тома ўдарeній терпS, и3 долготерпэли1внэ њплев†ніz носS, и4миже содёлалъ є3си2 мнЁ сп7сeніе: слaва си1лэ твоeй гDи.

Тёломъ смeртнымъ животE, смeрти причасти1лсz є3си2, стрaсти рaди ни1щихъ, и3 воздыхaніz ўб0гихъ твои1хъ: и3 растли1въ °°тлёющаго°° препрослaвленне, всёхъ совоскреси1лъ є3си2, ћкw прослaвисz.

БGор0диченъ: Помzни2 хrтE, є4же стzжaлъ є3си2 стaдо стrтію твоeю: препрослaвленныz твоеS м™ре млcтивныz мольбы6 пріeмъ, и3 посэти1въ њѕл0бленное, и3збaви си1лою твоeю гDи.

И$нъ.

Їрм0съ: Стрaнна и3 неизречeнна:

Создaвый по w4бразу твоемY чlвэколю1бче человёка, и3 ўмерщвлeна грэх0мъ преступлeніz рaди, распeнсz на л0бнэмъ, сп7слъ є3си2.

Мє1ртвыz ќбw, и5хже пожрE смeрть, tдадE: разори1сz же и3 ѓдово тлетв0рное цaрство, воскrшу ти2 и3з8 гр0ба гDи.

БGор0диченъ: МRjе чcтаz, златaz кади1льнице, несліsннw ћкw є3ди1нъ t трbцы въ тS сошeдъ, вопл0щьсz бGъ сл0во, мjръ њблагоухaлъ є4сть.

И$нъ.

Їрм0съ т0йже

И$же постaвивый г0ры вLко, мёриломъ б9eственнагw рaзума, tсэчeнъ є3си2 t дв7ы кaмень, кромЁ рyкъ: си1лэ твоeй слaва чlвэколю1бче.

Недyгующее и3сцэли1лъ є3си2 нaше є3стество2 вLко, скорёйшую °и3з8 дв7ы сію2° соедини1въ цэльбY, твоE пречcтое сл0ве б9ество2.

Чaсть моS є3си2 гDи, и3 наслёдіе желaнное, соедини1вый мS и3з8 дв7ы, сл0ве, v3постaси твоeй, пл0тію бhвъ v3постaсь.

Пёснь є7

Їрм0съ: Къ тебЁ ќтренюю всёхъ творцY, преимyщему всsкъ ќмъ ми1рови, занE свётъ повелBніz тво‰: въ ни1хже настaви мS.

Судіи2 непрaведному, є3врeйскою зaвистію прeданъ бhвъ всеви1дче, и3 всeй прaведнэ судsй земли2, ґдaма дрeвнzгw и3збaвилъ є3си2 њсуждeніz.

Тв0й ми1ръ цRквамъ твои6мъ хrтE, непобэди1мою си1лою кrтA твоегw2, и3з8 мeртвыхъ воскRсhй подaждь, и3 сп7си2 дyшы нaшz.

БGор0диченъ: Ски1ніа с™az, и3 прострaннэйши нб7съ, ћкw и4же во всeй твaри невмэсти1маго сл0ва б9іz пріeмши, є3ди1на kви1ласz є3си2 приснодв7о.

И$нъ

Їрм0съ: На земли2 неви1димый kви1лсz є3си2, и3 человёкwмъ в0лею сожи1лъ є3си2 непостижи1мый, и3 къ тебЁ ќтренююще, воспэвaемъ тS чlвэколю1бче.

Копіeмъ въ ребро2 твоE, q хrтE м0й, прободeнъ бhвъ, t ребрA человёча создaнную, губи1тельства всBмъ человёкwмъ бhвшую ходaтаицу, клsтвы свободи1лъ є3си2.

Рaвенъ nц7Y по существY сhй, сщ7eнный хрaмъ пречcтагw твоегw2 и3 всечcтнaгw тэлесE, и3з8 мeртвыхъ воскRси1лъ є3си2 хrтE сп7се нaшъ.

И$нъ.

Їрм0съ т0йже

Сл0во б9іе сн7ъ тв0й дв7о, содётель ґдaма первоздaннагw, не создaніе, ѓще и3 пл0ть њдушевлeну себЁ и3з8 тебE создaлъ є4сть.

Рaвенъ nц7Y сн7ъ тв0й дв7о, сл0во б9іе, v3постaсь совершeнна во двою2 є3стєствY, ї}съ гDь, бGъ совершeнъ и3 чlвёкъ.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Бeздна послёднzz грэхHвъ њбhде мS, и3 и3счезaетъ дyхъ м0й: но прострhй вLко выс0кую твою2 мhшцу, ћкw петрa мz ўпрaвителю сп7си2.

Бeздна млcти и3 щедр0тъ њбhде мS, бlгоутр0бнымъ сни1тіемъ твои1мъ: вопл0щьсz бо вLко, и3 бhвъ въ рaбіи зрaцэ њбожи1лъ є3си2, съ соб0ю сопрослaвивъ.

Ўмерщвлeніе под8sтъ ўмертви1тель, ўмерщвлeнаго њживлeнно ви1дz: твоегw2 воскrніz сjи сyть хrтE w4бразы, и3 стrти твоеS пречcтыz побэди1тєльнаz.

БGор0диченъ: Пречcтаz, ћже є3ди1на создaтелю и3 человёкwмъ, пaче ўмA и3сходaтаившаz, сн7а твоего2 млcтива прегрёшшымъ рабHмъ твои6мъ, и3 поб0рника бhти, помоли1сz.

И$нъ

Їрм0съ: Селeніz їHна, є4же въ преисп0днэмъ ѓдэ, є3стeственный w4бразъ бhвъ, вопіsше: возведи2 t тли2 жив0тъ м0й, чlвэколю1бче.

Рaнами ты2 и3скуси1всz, t ѓда ўрaненыхъ, стrтію кrтA совоскRси1лъ є3си2. тёмже ти2 зовY: возведи2 t тли2 жив0тъ м0й, чlвэколю1бче.

Tверзaютсz ти2 хrтE стрaхомъ вратA ѓдwва, сосyды же вр†жіz восхищaютсz: тёмже тS жєны2 срэт0ша, вмёстw печaли рaдость пріи1мшz.

И$нъ.

Їрм0съ т0йже

Воwбражaетсz є4же по нaмъ, t нетлённыz дв7ы, и4же °w4бразомъ неразлyчный° w4бразомъ бhвъ и3 вeщію, не прел0жсz б9еств0мъ человёкъ.

Бeздны грэхHвъ, и3 бyри страстeй пречcтаz и3збaви мS: є3си1 бо пристaнище, и3 бeздна чудeсъ, вёрою притекaющымъ къ тебЁ.

Кондaкъ, глaсъ G

Под0бенъ: Дв7а днeсь:

Воскrлъ є3си2 днeсь и3з8 гр0ба щeдре, и3 нaсъ возвeлъ є3си2 t врaтъ смeртныхъ: днeсь ґдaмъ ликyетъ, и3 рaдуетсz є4vа, вкyпэ же и3 прbр0цы съ патріaрхи воспэвaютъ непрестaннw б9eственную держaву влaсти твоеS.

Јкосъ: Нб7о и3 землS днeсь да ликовствyютъ, и3 хrтA бGа є3диномyдреннw да воспэвaютъ, ћкw ќзники t гробHвъ воскRси2. срaдуетсz всS твaрь, приносsщи достHйныz пBсни создaтелю всёхъ, и3 и3збaвителю нaшему: ћкw человёки и3з8 ѓда днeсь ћкw жизнодaтель совозвeдъ, на нб7сA совозвышaетъ, и3 низлагaетъ вр†жіz возношє1ніz, и3 вратA ѓдwва сокрушaетъ б9eственною держaвою влaсти своеS.

Пёснь з7

Їрм0съ: Ћкоже дрeвле бlгочести6выz три2 џтроки њроси1лъ є3си2 въ плaмени халдeйстэмъ, свётлымъ б9ествA nгнeмъ и3 нaсъ њзари2, бlгословeнъ є3си2, взывaющыz, б9е nтє1цъ нaшихъ.

Раздрaсz цRк0внаz свётлаz °катапетaсма°, въ распsтіи содётелz, сокровeнную въ писaніи kвлsющи вBрнымъ и4стину, бlгословeнъ є3си2, зовyщымъ, б9е nтє1цъ нaшихъ.

Прободє1ннымъ твои6мъ рeбрwмъ, кaплzми бGот0чныz животворsщіz кр0ве хrтE, смотри1тельнw кaплющіz на зeмлю, сyщихъ t земли2 возсоздaлъ є3си2, бlгословeнъ є3си2, зовyщихъ, б9е nтє1цъ нaшихъ.

Трbченъ: Д¦а бlгaго со nц7eмъ прослaвимъ, и3 съ сн7омъ є3динор0днымъ, є3ди1но въ тріeхъ вёрніи чтyще начaло, и3 є3ди1но б9ество2: бlгословeнъ є3си2, зовyще, б9е nтє1цъ нaшихъ.

И$нъ

Їрм0съ: Г0рдый мучи1тель, но дэтeй бhсть и3грaлище: ћкоже бо пeрсть попрaвше седмери1чный плaмень, поsху: бlгословeнъ є3си2 гDи, б9е nтє1цъ нaшихъ.

Не пр0ста с0лнце на кrтЁ ви1сzща чlвёка, но бGа воплощeнна зрS помрачaетсz. є3мyже и3 поeмъ: бlгословeнъ є3си2 гDи, б9е nтє1цъ нaшихъ.

Крёпкаго б9еств0мъ пріeмъ ѓдъ страшли1вый, нетлёніz подaтелz, дyшы прaведныхъ вопію1щыz и3зблевA: бlгословeнъ є3си2 гDи, б9е nтє1цъ нaшихъ.

БGор0диченъ: Сокр0вище многоцённое бlгословeніz kви1­ласz є3си2 пречcтаz, чи1стымъ сeрдцемъ тебE и3сповёдающымъ бGороди1тельницу: нб7о и3з8 тебE воплоти1сz бGъ nтє1цъ нaшихъ.

И$нъ.

Їрм0съ т0йже

И$же слaвы гDь, и3 держaй гHрніz си6лы, и4же со nц7eмъ сэдsй, дёвственныма рукaма носи1мь: бlгословeнъ є3си2 гDи, б9е nтє1цъ нaшихъ.

Ћра смeрть, но сію2 тебЁ °бесёдовавшую° погуби1лъ є3си2, t дв7ы бGоmпостaснаz пл0ть бhвъ: бlгословeнъ є3си2 гDи, б9е nтє1цъ нaшихъ.

Бцdу вси1 тz бGа р0ждшую ўвёдэхомъ, є3ди1наго бо t трbцы воплоти1вшагосz и3з8 тебE родилA є3си2: бlгословeнъ пречcтаz, пл0дъ твоегw2 чрeва.

Пёснь }

Їрм0съ: Нестерпи1мому nгню2 соедини1вшесz, бGочeстіz предстоsше ю4нwши, плaменемъ же невреждeни, б9eственную пёснь поsху: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Раздрaсz цRк0внаz свётлость, є3гдA кrтъ тв0й водрузи1сz на л0бнэмъ, и3 твaрь преклонsшесz стрaхомъ, воспэвaющи: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Воскrлъ є3си2 хrтE и3з8 гр0ба, и3 пaдшаго прельщeніемъ, дрeвомъ и3спрaвилъ є3си2 б9eственною си1лою, зовyща и3 глаг0люща: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

БGор0диченъ: Хрaмъ б9ій kви1ласz є3си2 вмэсти1лище њдушевлeнное, и3 ковчeгъ: творцa бо человёкwмъ, бGороди1тельнице пречcтаz, примири1ла є3си2, и3 дост0йнw вс‰ дэлA поeмъ тS, и3 превозн0симъ во вс‰ вёки.

И$нъ

Їрм0съ: Вещeственнагw nгнS плaмень невещeственнымъ ўвzди1ша, бGозри1міи џтроцы, и3 поsху: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.

Сл0во нестрaстное, безстрaстно ќбw б9еств0мъ, стрaждетъ же пл0тію бGъ, є3мyже и3 поeмъ: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Ўснyвый ќбw ћкw смeртенъ, воскrнъ є3си2 ћкw безсмeртенъ сп7се, и3 сп7сaеши t смeрти пою1щихъ: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

Трbченъ: Слyжимъ бlгочeстнw тріmпостaсному б9ествY, соединsему неизречeннw, и3 поeмъ: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки.

И$нъ.

Їрм0съ т0йже

Чи1ны ќмныz ћкw м™и превозшлA є3си2, и3 бли1зъ бGа бhвши: бlгослови1мъ бlгословeннаz дв7о, ржcтво2 твоE, и3 превозн0симъ во вс‰ вёки.

Добр0ту є3стeственную, краснёйшу показaла є3си2, њблиставaющую пл0ть б9ествA. бlгослови1мъ бlгословeннаz дв7о, ржcтво2 твоE, и3 превозн0симъ во вс‰ вёки.

Тaже, пёснь бцdы: Вели1читъ душA моS гDа: съ припёвомъ: ЧCтнёйшую херув‡мъ:

Пёснь f7

Їрм0съ: Н0вое чyдо и3 бGолёпное, дв7и1ческую бо двeрь затворeную ћвэ прох0дитъ гDь, нaгъ во вх0дэ, и3 плотон0сецъ kви1сz во и3сх0дэ бGъ, и3 пребывaетъ двeрь затворeна: сію2 неизречeннw, ћкw бGом™рь величaемъ.

Стрaшно є4сть зрёти тебE творцA на дрeвэ воздви1жена сл0ве б9ій, пл0тски же стрaждуща бGа за рабы6, и3 во гр0бэ бездыхaнна лежaща, мє1ртвыz же и3з8 ѓда разрэши1вша: тёмже тS хrтE, ћкw всеси1льна величaемъ.

И#з8 тли2 смeртныz сп7слъ є3си2 хrтE прaoтцы, положeнъ бhвъ во гр0бэ мeртвъ, и3 жив0тъ процвёлъ є3си2, мє1ртвыz воскRси1въ, руководи1въ є3стество2 человёческое ко свёту, и3 въ б9eственное њблeкъ нетлёніе. тёмже и3ст0чника тS свёта при1снw живaгw величaемъ.

БGор0диченъ: Хрaмъ и3 пrт0лъ kви1ласz є3си2 б9ій, в0ньже всели1сz и4же въ вhшнихъ сhй, рождeйсz неискусомyжнw всечcтаz, пл0ти твоеS не tвeрзъ всsчески вратA. тёмже непрестaнными чcтаz мlтвами твои1ми, kзhки в†рварскіz ск0рw до концA покори2.

И$нъ

Їрм0съ: Слaдкою пречcтагw твоегw2 ржcтвA стрэл0ю ўsзвлени чcтаz, твоeй достожелaннэй добр0тэ дивsщесz, пёсньми ѓгGльскими дост0йнw тS, ћкw м™рь б9ію величaемъ.

Чeсть человёкwмъ t безчeстныz смeрти всBмъ и3сточи1лъ є3си2: є3sже распsтіемъ твои1мъ сп7се вкуси1въ, существ0мъ смeртнымъ нетлёніе мнЁ даровaлъ є3си2 хrтE, ћкw чlвэколю1бецъ.

Сп7слъ мS є3си2 воскRсъ и3з8 гр0ба хrтE, °воскrлъ же° є3си2, и3 nц7Y привeлъ є3си2 твоемY роди1телю: њдеснyю же є3гw2 спосади1лъ є3си2 за бlгоутр0біе млcти твоеS гDи.

И$нъ.

Їрм0съ т0йже

Сhтость твои1хъ похвaлъ дв7о, бlгочєсти1вымъ вBрнымъ tню1дъ не бывaетъ: желaніемъ бо желaніе при1снw б9eственное, и3 дух0вное пріeмлюще, ћкw м™рь б9ію величaемъ.

Положи1лъ є3си2 нaмъ непостhдную мlтвенницу, тебE р0ждшую хrтE. тоS мольбaми млcтива подаeши нaмъ д¦а, подaтелz бlгости, t nц7A тоб0ю происходsща.

По катавaсіи є3ктеніA. Тaже, С™ъ гDь бGъ нaшъ. И# свэти1ленъ

На хвали1техъ стіхи6ры воскrны, глaсъ G

Стjхъ: Сотвори1ти въ ни1хъ сyдъ напи1санъ: слaва сіS бyдетъ всBмъ прпdбнымъ є3гw2.

Пріиди1те вси2 kзhцы, ўразумёйте стрaшныz тaйны си1лу: хrт0съ бо сп7съ нaшъ, є4же въ начaлэ сл0во, распsтсz нaсъ рaди, и3 в0лею погребeсz, и3 воскRсе и3з8 мeртвыхъ, є4же сп7сти2 всsчєскаz: томY поклони1мсz.

Стjхъ: Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2, хвали1те є3го2 во ўтвержeніи си1лы є3гw2.

Повёдаша вс‰ чудесA стрaжіе твои2 гDи: но соб0ръ суеты2 и3сп0лни мзд0ю десни1цу и4хъ, скрhти мнsше воскrніе твоE, є4же мjръ слaвитъ: поми1луй нaсъ.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 на си1лахъ є3гw2, хвали1те є3го2 по мн0­жеству вели1чествіz є3гw2.

Рaдости вс‰ и3сп0лнишасz воскrніz и3скyсъ пріи6мша: марjа бо магдали1на ко гр0бу пріи1де, њбрёте ѓгGла на кaмени сэдsща, ри1зами блистaющасz и3 глаг0люща: что2 и4щете живaгw съ мeртвыми: нёсть здЁ, но востA, ћкоже речE, предварsz вы2 въ галілeи.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 во глaсэ трyбнэмъ: хвали1те є3го2 въ pалти1ри и3 гyслехъ.

Во свётэ твоeмъ вLко, ќзримъ свётъ чlвэколю1бче: воскrнъ бо є3си2 и3з8 мeртвыхъ, сп7сeніе р0ду человёческому дaруz: да тS всS твaрь славосл0витъ є3ди1наго безгрёшнаго, поми1луй нaсъ.

И$ны стіхи6ры ґнат0ліевы, глaсъ т0йже

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ тmмпaнэ и3 ли1цэ, хвали1те є3го2 въ стрyнахъ и3 nргaнэ.

Пёснь ќтреннюю мmронHсицы жєны2 со слезaми приношaху тебЁ гDи, бlгоухaніz бо ґрwмaты и3мyщz, гр0ба твоегw2 достиг0ша, пречcтое тёло твоE помaзати тщaщzсz. ѓгGлъ сэдsй на кaмени тBмъ бlговэсти2: что2 и4щете живaгw съ мeртвыми; смeрть бо попрaвъ воскRсе ћкw бGъ, подаS всBмъ вeлію млcть.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ доброглaсныхъ, хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ восклицaніz: всsкое дыхaніе да хвaлитъ гDа.

Блистazсz ѓгGлъ на гр0бэ твоeмъ животв0рнэмъ, мmрон0сицамъ глаг0лаше: и3стощи1въ гр0бы и3збaвитель плэни2 ѓда, и3 воскRсе триднeвенъ, ћкw є3ди1нъ бGъ и3 всеси1ленъ.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

Во гр0бэ тS и3скaше, пришeдши во є3ди1ну t суббHтъ марjа магдали1на, не њбрётши же рыдaше съ плaчемъ вопію1щи: ўвы2 мнЁ сп7се м0й! ўкрaденъ бhлъ є3си2 всёхъ цRю2. супр{гъ же живон0сныхъ ѓгGлъ внyтрь гр0ба вопіsше: что2 плaчеши q жeно; плaчу, глаг0летъ, ћкw взsша гDа моего2 t гр0ба, и3 не вёмъ гдЁ положи1ша є3го2. сіs же њбрaщшисz вспsть, ћкw ви1дэ тS, ѓбіе возопи2: гDь м0й и3 бGъ м0й, слaва тебЁ.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

Е#врeи затвори1ша во гр0бэ жив0тъ, разб0йникъ же tвeрзе љзhкомъ наслаждeніе, зовhй и3 глаг0лz: и4же со мн0ю менE рaди распнhйсz: соwбёси ми сz на дрeвэ, и3 kви1сz мнЁ на пrт0лэ со nц7eмъ сэдS: т0й бо є4сть хrт0съ бGъ нaшъ, и3мёzй вeлію млcть.

Слaва, стіхи1ра є3ђльскаz. И# нhнэ, бGор0диченъ: Пребlгословeнна є3си2 бцdе дв7о: Славосл0віе вели1кое.

По славосл0віи тропaрь:

Днeсь сп7сeніе мjру бhсть, поeмъ воскrшему и3з8 гр0ба, и3 начaльнику жи1зни нaшеz: разруши1въ бо смeртію смeрть, побёду дадE нaмъ и3 вeлію млcть.

И# є3ктєніи2, и3 tпyстъ

На літургjи бlжє1нна, глaсъ G:

Tвeргша хrтE зaповэдь твою2, прaoтца ґдaма и3з8 раS и3згнaлъ є3си2: разб0йника же щeдре и3сповёдавша тS на кrтЁ, в0нь всели1лъ є3си2, зовyща: помzни1 мz сп7се, во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни чи1стіи сeрдцемъ, ћкw тjи бGа ќзрzтъ.

Согрёшшихъ нaсъ смeртною њсуди1лъ є3си2 клsтвою, живодaвче и3 гDи, тёломъ же твои1мъ безгрёшне вLко пострадaвъ, смє1ртныz њживи1лъ є3си2 зовyщыz: помzни2 и3 нaсъ во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни миротв0рцы, ћкw тjи сн7ове б9іи нарекyтсz.

ВоскRсъ и3з8 мeртвыхъ, совоскRси1лъ є3си2 нaсъ t страстeй воскRсeніемъ твои1мъ гDи: смeртную же всю2 си1лу погуби1лъ є3си2 сп7се. сегw2 рaди вёрою ти2 зовeмъ: помzни2 и3 нaсъ во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни и4згнани прaвды рaди, ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное.

Триднeвнымъ твои1мъ погребeніемъ, и5же во ѓдэ ўмерщвлє1нныz ћкw бGъ њживотвори1вый, совоздви1глъ є3си2, и3 нетлёніе всBмъ ћкw бlгъ и3сточи1лъ є3си2 нaмъ, вёрою зовyщымъ всегдA: помzни2 и3 нaсъ во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3зженyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ на вы2 лжyще менE рaди.

Мmрон0сицамъ женaмъ пeрвэе kви1лсz є3си2, воскRсъ и3з8 мeртвыхъ, сп7се возопи1въ: є4же рaдуйтесz, и3 тёми другHмъ твои6мъ возвэщaеши востaніе твоE хrтE, сегw2 рaди вёрою ти2 зовeмъ: помzни2 и3 нaсъ во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ.

На горЁ мwmсeй рyцэ распростeръ, проwбразовaніе кrтъ, ґмали1ка побэди1вый: мh же вёрою того2 на бёсы nрyжіе крёпкое пріeмше, вси2 зовeмъ: помzни2 и3 нaсъ во цrтвіи твоeмъ.

Слaва: Nц7A и3 сн7а, и3 д¦а с™aго воспои1мъ вёрніи, є3ди1наго бGа, є3ди1наго гDа, °ћкw t є3ди1нагw бо с0лнца трисіsннагw є4сть трbца° и3 просвэщaетъ вс‰ зовyщыz: помzни2 и3 нaсъ во цrтвіи твоeмъ.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Рaдуйсz двeре б9іz, є4юже пр0йде вопл0щьсz создaтель, запечaтану сохрани1въ тS. рaдуйсz џблаче лeгкій, б9eственный д0ждь носsй хrтA, рaдуйсz лёствице и3 пrт0ле нбcный. рaдуйсz горо2 б9іz честнaz, тyчнаz, несэк0маz.

Прокjменъ, глaсъ G: П0йте бGу нaшему, п0йте, п0йте цReви нaшему, п0йте. Стjхъ: Вси2 kзhцы восплещи1те рукaми, воскли1кните бGу глaсомъ рaдованіz.

Ґллилyіа: На тS гDи ўповaхъ, да не постыжyсz во вёкъ. Стjхъ: Бyди ми2 въ бGа защи1тителz, и3 въ д0мъ прибёжища, є4же сп7сти1 мz.

Въ недёлю вeчера,

на ГDи воззвaхъ, стіхи6ры ўмили1тельны. Глaсъ G

Под0бенъ: Вeліz мyчєникъ твои1хъ:

Стjхъ: Ѓще беззакHніz нaзриши гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебE њчищeніе є4сть.

Вельми2 согрэшaюща мS, и3 тебE њгорчевaюща бlгaго вLку, и3 млcтива є3стеств0мъ, њбращaющасz, ћкw блyднаго пріими1 мz, и3 є3ди1наго t нає1мникъ твои1хъ сотвори1 мz, нбcный џ§е.

Стjхъ: И$мене рaди твоегw2, потерпёхъ тS гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE, ўповA душA моS на гDа.

Лёностію житіS мёру преид0хъ, и3 къ концY ўжE nкаsнный прибли1жихсz, не помышлsю ждyщагw мS судA, и3 t бGа tпадeніz: но њбрати1въ мS сп7се си1хъ всёхъ и3схити2.

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

Геeнны, и3 зубнaгw скрeжета и3збaви гDи, смирeнную мою2 дyшу, и3 всsкагw и3н0гw томлeніz вёчнагw пребlгjй: ћкw да вёрою тS пою2 млcтиваго бGа и3 чlвэколю1бца є3стеств0мъ.

Тaже въ минeи стіхи6ры с™0му. Слaва, с™0му: И# нhнэ. бGор0диченъ. Ѓще ли нёсть минeи: и4ны стіхи6ры с™ы6мъ безплHтнымъ ѓгGлwмъ, глaсъ т0йже.

Стjхъ: Ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе: и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2.

Ли1ки безпл0тныхъ гDи, состaвилъ є3си2, богaтство kвлsz всBмъ твоеS бlгости: и3 привeлъ є3си2 t небытіS во є4же бhти, пaче ўмA слaву твою2 нhнэ слaвzщихъ глaсы нем0лчными.

Стjхъ: Хвали1те гDа вси2 kзhцы, похвали1те є3го2 вси2 лю1діе.

Вeліz ѓгGлъ твои1хъ хrтE си1ла: безтэлeсни бо сyще мjръ проти1чутъ, сохранsюще цRкви си1лою, ћже t тебE вLко, и3 тебЁ м0лzтсz њ вселeннэй.

Стjхъ: Ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.

Добр0ту трис0лнечную твою2 є3ди1нственную, зрsще си6лы тебЁ служaщыz, kвлsютъ вторhz свётлwсти сyщымъ въ мjрэ: и3 џбщнw сіsюще, подаю1тъ нaмъ б9eствєнныz свётлwсти.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Всёми владsщаz твaрьми пречcтаz, лю1тэ њбладaема страстьми2 ўмA моегw2, свободи2 тeплымъ твои1мъ предстaтельствомъ и3 м™рнею мlтвою и3 пораб0ти мS сн7у и3 бGу твоемY.

Тaже: Свёте ти1хій: Прокjменъ днE: И# Спод0би гDи въ вeчеръ сeй:

На стіх0внэ стіхи6ры ўмили1тельны. Глaсъ G:

Вечeрнюю пёснь прин0симъ ти2 хrтE съ кади1ломъ и3 пёньми д¦0вными, поми1луй и3 сп7си2 дyшы нaшz.

Стjхъ: Къ тебЁ возвед0хъ џчи мои2, живyщему на нб7си2. сE ћкw џчи р†бъ въ рукY госп0дій свои1хъ, ћкw џчи рабhни въ рукY госпожи2 своеS, тaкw џчи нaши ко гDу бGу нaшему, д0ндеже ўщeдритъ ны2.

Сп7си1 мz гDи б9е м0й, тh бо всBмъ є3си2 сп7сeніе: бyрz мS страстeй смущaетъ, и3 брeмz беззак0ній мои1хъ погружaетъ мS. дaждь ми2 рyку п0мощи, и3 къ свёту возведи1 мz ўмилeніz, ћкw є3ди1нъ млcрдъ и3 чlвэколю1бецъ.

Стjхъ: Поми1луй нaсъ гDи, поми1луй нaсъ, ћкw по мн0гу и3сп0лнихомсz ўничижeніz: наипaче нап0лнисz душA нaша поношeніz гобзyющихъ и3 ўничижeніz г0рдыхъ.

Вeліz кrтA твоегw2 гDи си1ла: водрузи1сz бо на мёстэ, и3 дёйствуетъ въ мjрэ, и3 показA t рhбарей ґпcлы, и3 t kзы6къ м§ники, да м0лzтсz њ душaхъ нaшихъ.

Слaва, и3 нhнэ: бGор0диченъ: ВLчце, предстaтельнице всёхъ молsщихсz тебЁ, тоб0ю дерзaемъ, и3 тоб0ю хвaлимсz, и3 къ тебЁ всE ўповaніе нaше є4сть: моли2 р0ждшагосz и3з8 тебE, за непотрє1бныz рабы6 тво‰.

Тaже: Нhнэ tпущaеши: И# трис™0е. По Џ§е нaшъ: тропaрь, и3 tпyстъ

 

 

Неділя, глас третій

У суботу ввечері на Малій вечірні
На Господи, взиваю… ставимо стихів чотири і співаємо три воскресні стихири восьмигласника, повторюючи першу.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Твоїм хрестом, Христе Спасе, державу смерти зруйновано і підступ диявола знищено; рід же людський, вірою спасаючись, пісню Тобі завжди приносить.

Стих: Бо в Господа милість, і велике у Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

Все просвітилося воскресінням Твоїм, Господи, і рай знову відкрився, і все творіння, прославляючи Тебе, пісню Тобі завжди приносить.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

Славлю силу Отця, і Сина, і прославляю владу Святого Духа, нероздільне і нестворене Божество, Тройцю Одноістотну, що повік-віки царствує.

Стих: Бо велика милість Його над нами, й істина Його перебуває повік.

Хресту Твоєму чесному поклоняємося, Христе, і воскресіння Твоє оспівуємо й славимо, бо Твоєю раною ми всі зцілилися.

Слава: і нині.

Богородичний (догматик): Превелике чудо! Та, що породила — Діва, і народжений — Бог предвічний; Різдво наперед явлене і надприродно здійснене. О страшна таємнице! Хоч і думаємо про неї, несказанною залишається, хоч і бачимо її, вона незбагненна. Блаженна Ти, Пречиста Діво, що стала дочкою земного Адама і Матір’ю Бога всевишнього. Моли Його, щоб спастися душам нашим.

Потім Світло тихе… і прокимен: Господь воцарився, у красу зодягнувся… з його стихами. Після Сподоби, Господи… єктенії не буває, а співаємо першу воскресну стихиру на стиховні:

Стражданням Твоїм Христе, Ти затьмарив сонце, світлом Свого воскресіння просвітив усе. Прийми нашу пісню вечірню, Чоловіколюбче.

І інші стихири пресвятої Богородиці:

Стих: Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді.

Тебе, Чиста, за мислений ковчег визнаємо, що не скрижалі Богописані носить, а нашого Законоположника і Творця. Йому ж молися, щоб спастися душам нашим.

Стих: Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє.

Невидимий за своєю природою Бог Слово, в Твоїй утробі оселившись і тіло прийнявши, Тебе, Чиста, небом на землі вчинив, і Ти, неневісна, на всіх росу безсмертну посилаєш.

Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи.

Твоїми, Діво, молитвами спасіння маємо, через них бо завжди небезпек й бурі спокус уникаємо, тому молимо: благай за нас безперестанно, щоб спастися душам нашим.

Слава: і нині.

Богородичний: Через Тебе, Пречиста Маріє, оновлення і друге життя людського єства пізнаємо — Творець творіння, що в утробі Твоїй з людським єством з’єднався, нас із пекла й від смерти воскресив, нам життя вічне подав, щоб ми до Тебе, Приснодіво, взивали: радуйся, що земне з небесним з’єднала, радуйся, надіє всіх кінців землі, молитовнице і заступнице; радуйся, що, воскресінням Сина Твого все просвітивши, подаєш світові велику милість.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний, Слава: і нині, богородичний тропаря, мала єктенія і відпуст.

У суботу ввечері на Великій вечірні
Після початкового псалма перша кафизма Псалтиря. На Господи, взиваю… ставимо стихів 10 і співаємо стихир воскресних 7, і святого дня 3, або 4, або й 6, якщо є свято святого.

Стихири воскресні восьмигласника

Стих: Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє.

Твоїм хрестом, Христе Спасе, державу смерти зруйновано і підступ диявола знищено; рід же людський, вірою спасаючись, пісню Тобі завжди приносить.

Стих: На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.

Все просвітилося воскресінням Твоїм, Господи, і рай знову відкрився, і все творіння, прославляючи Тебе, пісню Тобі завжди приносить.

Стих: З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.

Славлю силу Отця, і Сина, і прославляю владу Святого Духа, нероздільне і нестворене Божество, Тройцю Одноістотну, що повік-віки царствує.

Стих: Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.

Хресту Твоєму чесному поклоняємося, Христе, і воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, бо Твоєю раною ми всі зцілилися.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Славимо Спаса, що від Діви прийняв тіло, бо задля нас Він був розіп’ятий і в третій день воскрес, даруючи нам велику милість.

Стих: Ради імені Твого страждаю за Тебе, Господи, страждає душа моя за Слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

У пеклі сущим Христос, зійшовши, благовістив, мовлячи: будьте мужні, Я нині переміг, Я — воскресіння, Я виведу вас, знищивши врата смерти.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Ми, що недостойно стоїмо в пречистому домі Твоєму, співаємо вечірню пісню, з глибини взиваючи: Ти,

Христе Боже, Який світ Своїм триденним воскресінням просвітив, визволи людей Твоїх від руки ворогів Твоїх, Человіколюбче.

Слава… (з мінеї, якщо є свято святого), І нині… (богородичний з восьмигласника). А як свята святого нема, то Слава: і нині, і цей богородичний:

Як нам не дивуватися Богомужньому Різдву Твоєму, Пречиста? Бо, не пізнавши мужа, Ти, Всенепорочна, без Отця породила Сина у плоті, перше віків народженого від Отця без матері, Який не зазнав ніякої зміни, ані змішання, ані розділення, а в цілості властивості обох природ зберіг. Тому, Мати Діво, Владичице, моли Його, щоб спаслися душі тих, що православно Богородицею визнають Тебе.

Після входу й після Світло тихе… співаємо прокимен дня, на глас 6:

Господь воцарився, у красу зодягнувся.

Стих: Зодягнувся Господь у силу і опоясався.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Після звичайної єктенії і Сподоби, Господи… та єктенії: Доповнимо вечірню молитву… співаються воскресні стихири на стиховні.

Стражданням Твоїм, Христе, Ти затьмарив сонце, і світлом Твого воскресіння все просвітив. Прийми нашу пісню вечірню, Чоловіколюбче.

Стих: Господь воцарився, у красу зодягнувся.

Животворче воскресіння Твоє, Господи, всю вселенну просвітило і Твоє зотліле творіння покликало.

Тому, від Адамового прокляття визволені, взиваємо: всемогутній Господи, слава Тобі.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Будучи Богом незмінним, Ти, тілом постраждавши, змінився; творіння не могло дивитися на Тебе, як Ти вознісся на хресті, від страху тремтіло і, зітхаючи, славило Твоє довготерпіння; а Ти, до пекла зійшовши, на третій день воскрес, даруючи світові життя й велику милість.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Щоб рід наш від смерти визволити, Ти, Христе, смерти зазнав і на третій день із мертвих воскрес; Ти воскресив із Собою тих, що Тебе, Бога, пізнали, і світ просвітив, Господи, слава Тобі.

Слава… святого, якщо є, а як ні, то Слава: і нині і богородичний:

Безсіменно, від Божественного Духа, з волі Отця, Ти зачала Сина Божого, Який від Отця без матері раніш віку народжений. Того, Хто ради нас від Тебе без отця явився, Ти тілом породила і як дитину молоком годувала. Тому не переставай молитися, щоб визволитися від небезпеки душам нашим.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,..тропар воскресний.

Нехай веселяться небесні, нехай радуються земні, бо сотворив державу силою Своєю Господь, подолав смертю смерть, первістком мертвих став, з безодні пекла визволив нас і подав світові велику милість.

Слава: і нині.

Богородичний: Тебе оспівуємо, Богородице Діво, заступницю спасіння роду нашого: бо від Тебе Син Твій і Бог наш плоть прийняв і, на хресті перетерпівши страждання, визволив нас від тління як Чоловіколюбець.

В неділю на Ранній
Після Шестипсалмія та єктенії співаємо Бог Господь… і воскресний тропар (двічі) і богородичний (один раз). Потім читаються кафизми. Після першої кафизми читається сідальний неділі:

Христос воскрес із мертвих, початок померлих, раніш творіння народжений. Творець усього сущого, Він оновив у Собі Самому зотліле єство роду нашого. Смерте, ти не пануєш більше, бо Владика всіх владу твою знищив.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Тілом смерти зазнавши, Ти, Господи, воскресінням Твоїм гіркоту смерти знищив і людині силу проти неї подав, закликаючи до перемоги над давнім прокляттям. Захиснику життя нашого, Господи, слава Тобі.

Слава: і нині.

Богородичний: Красі дівства Твого і пресвітлій чистоті Твоїй здивувавшись, Гавриїл взивав до Тебе, Богородице: яку Тобі похвалу принесу достойну? І як Тебе називати? Не можу збагнути і жахаюся. Тому, як мені було велено, взиваю до Тебе: радуйся, благодатна.

Після другої кафизми сідальний:

Незмінного Божества і вільного страждання Твого, Господи, вжахнувшись, пекло ридало: тремчу перед нетлінною іпостассю тіла, бачу невидимого, Який таємно мене перемагає. Тому й ті, кого я тримаю, взивають: слава, Христе, воскресінню Твоєму.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

Незбагненне розп’яття і несказанне воскресіння благовістимо, вірні, таїнство невимовне, бо нині смерть і пекло взяті у полон, а рід людський у нетління зодягнувся. Тому вдячно взиваємо до Тебе: слава, Христе, воскресінню Твоєму.

Слава: і нині.

Богородичний: Незбагненного і безмежного, одноістотного з Отцем і Духом, Ти, Богородице, таємно вмістила в утробі Твоїй; Різдвом Твоїм навчилися ми прославляти єдине і незмішане у Тройці Божество. Тому вдячно взиваємо до Тебе: радуйся, благодатна.

Потім Ангельський собор здивувався,.. мала єктенія та іпакої:

Світлий ангел, дивуючи своєю появою та втішаючи словами, мироносицям промовив: чого шукаєте живого в гробі? Воскрес Той, Хто гроби порожніми вчинив; Того, Хто змінив тління, визнайте за Незмінного; скажіть Богу: які страшні діла Твої, Ти бо спас рід людський.

Ступеневі. Антифон 1:

Сионських полонених визволив Ти з Вавилона, і мене, Слово, від пристрастей до життя приведи.

Ті, що в спеку сіють богонатхненними сльозами, пожнуть у радості колосся життя вічного.

Слава…

Святому Духу всяка подяка належить, бо разом з Отцем і Сином сяє; в Ньому все живе й рухається.

Антифон 2:

Коли не Господь збудує дім чеснот, даремно трудимося; коли ж охороняє Він душу, ніхто не зруйнує міста нашого.

Святі, через усиновлення Духом, завжди наче плід утроби Твоєї для Тебе, Христе, як і для Отця.

Слава…

Святим Духом сяє всяка святість, премудрість, бо Він усякому створінню існування дає. Послужімо Йому, як Отцю і Слову, бо Він — Бог.

І нині,.. те саме.

Антифон 3:

Блаженні ті, що бояться Господа і ходять путями заповідей, бо вони споживуть плоди вічного життя.

Радуйся, Начальнику пастирів, побачивши біля трапези Твоєї дітей Твоїх, що віття благодіянь носять.

Слава…

У Святому Дусі все багатство слави; від Нього благодать і життя для всякого творіння, тому Він з Отцем і Сином прославляється.

І нині,.. те саме.

Прокимен: Скажіть народам, що Господь воцарився, бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Стих: Заспівайте Господу пісню нову, співай Господу, вся земля…

Після Все, що дише… Євангеліє раннє чергове, а потім:

Воскресіння Христове бачивши, поклонімось святому Господу Ісусу, єдиному безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, і святе Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, бо Ти єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось святому Христовому Воскресінню, бо через Хрест прийшла радість усьому світові. Завжди благословляючи Господа, оспівуємо Воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.

Потім псалом 50 і Слава…

Молитвами апостолів, Милостивий, очисти безліч провин наших.

І нині…

Молитвами Богородиці, Милостивий, очисти безліч провин наших.

Потім:

Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої.

Після цього стихира:

Воскрес Ісус із гробу, як і провістив, подав нам життя вічне і велику милість.

Потім Спаси, Боже, людей Твоїх,.. виголошення священика: Милістю, щедротами і чоловіколюбством… і починаються канони: воскресний на 4, хрестовоскресний на 3, богородичний на 3, святого дня на 4, а як святий святкується, то на 6, хрестовоскресний на 2, богородичний на 2.

Канон воскресний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
Ірмос: Той, що колись велінням Божественним в одне вмістилище води зібрав і розділив море для ізраїльських людей, Він є препрославлений Бог наш. Йому єдиному співаймо, бо Він прославився.

Приспів: Слава, Господи, святому Воскресінню Твоєму.

Той, що осудив землю приносити грішникові тернину, як плід праці аж до поту, Цей Бог наш, вінець терновий з руки беззаконної тілесно прийнявши, прокляття знищив, бо Він прославився.

Переможцем і поборником смерти явився Той, Хто смерти не убоявся; Він, прийнявши страждальну плоть одухотворену, будучи нашим Богом, боровся з мучителем і воскресив із Собою всіх, бо Він прославився.

Богородичний: Як істинну Богородицю всі народи прославляють Тебе, що безсіменно породила; увійшовши бо в Святу Твою утробу, Цей Бог наш єство наше прийняв, і від Тебе як Бог і Чоловік народився.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Нову пісню співаймо, люди, Тому, Хто від Діви народився для нашого спасіння і земне з небесним з’єднав, бо Він прославився.

Рід людський, гріхолюбним мучителем поневолений, Божественною кров’ю Христос відкупив і, обоживши, оновив, бо Він прославився.

Христос, що має скарб життя, наче смертний, добровільно смерти зазнав, але як безсмертний за природою мертвих оживив, бо Він прославився.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Всяка істота небесна, а вкупі з земними — і пекло досточудно схиляють коліна перед Тим, Хто від Тебе, Діво, тіло прийняв, бо Він прославився.

О примирення, що через Тебе сталося! Податель всякого блага, Бог, дарувавши нам Божественного Духа, від Тебе, Діво, тіло прийняв, бо Він прославився.

Катавасія: Відкрию уста мої…

Канон воскресний. Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3
Ірмос: Ти, що з небуття привів до буття, усе створив Словом, Духом звершив, Вседержителю Всевишній, у любові Твоїй утверди мене.

Хрест Твій нечестивця осоромив, той до ями впав, що сам її викопав, воскресіння ж Твоє, Христе, піднесло силу смиренних.

Проповідь побожности покрила народи так, як вода наповнює моря, бо Ти, Чоловіколюбче, із гробу воскресиш, світло Тройці відкрив.

Богородичний: Славне було сказано про Тебе, одухотворене місто вічного Царя; через Тебе бо, Владичице, Бог пожив із тими, що на землі перебувають.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Владико Христе, Ти лук ворогів зламав і щити їхні могутністю знищив; Ти захист наш, святий Господи.

Ти, пречистий хресте, очищенням від ідольських нечистот явився, на тобі бо Пребожественний Ісус руки розпростер.

Животворчий гробе, в тобі був похований і воскрес Христос, істинний Бог наш, щоб усі вірні поклонялися тобі.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Немов жезл із роду Єссеєвого, за пророцтвом виросла Діва, і цвіт — Ти, Христе, засяяв нам; святий Ти, Господи.

Щоб земнородних учасниками Божественного вчинити, зубожів Ти, прийнявши від Діви тіло наше; святий Ти, Господи.

Канон воскресний. Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4
Ірмос: Показав Ти до нас любов велику, Господи, бо Єдинородного Твого Сина за нас на смерть віддав Ти. Тому до Тебе вдячно взиваємо: слава силі Твоїй, Господи.

Милостиво рани й язви прийняв Ти, Христе, терплячи болі від ударів по лицю, й довготерпеливо обплювання переніс і цим мені вчинив спасіння, приготував єси. Слава силі Твоїй, Господи.

Тілом смертним Ти, Життя, до смерті приєднався, заради страждання смиренних і зітхання убогих Твоїх, і, знищивши тління славно, Ти всіх із Собою воскресив.

Богородичний: Пом’яни, Христе, стадо, яке Ти придбав стражданням Твоїм; і на моління препрославленої Твоєї Матері зглянься і, відвідавши тих, що в бідах, та лихом пригноблену навідавши, визволи силою Твоєю, Господи.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Про дивну й невимовну таємницю Різдва Твого почув я й убоявся і, радіючи, до Тебе взивав: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.

Ти, Чоловіколюбче, за образом Твоїм людину створив, і, розіп’явшись на лобнім місці, спас її, умертвлену через злочинний гріх.

Смерть віддала мерців, що їх пожерла, і смертоносне царство пекельне зруйноване було, коли Ти, Господи, воскрес із гробу.

Богородичний: Непорочна Маріє, золота кадильнице, Бог Слово, Один із Тройці, зійшовши в Тебе незлитно, тіло прийняв і світ наповнив пахощами.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Ти, Владико, що поставив гори мірилом Божественного розуму, відсічений був від Діви, наче камінь. Слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.

Ти, Владико, немічне єство наше зцілив, з’єднавшись з ним в утробі Діви і скоро подавши зцілення — пречисте Твоє Слово, Божество.

Частина моя і насліддя жадане Ти, Господи, Ти з’єднав мене через Діву, Слово, з іпостассю Твоєю, ставши іпостассю плоті.

Канон воскресний. Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5
Ірмос: До Тебе зранку молюся, усіх Творця, бо Ти є мир, що вище від усякого розуміння, бо світло — повеління Твої; ними направ мене.

Всевідче, що всю землю праведно судиш, — через заздрість юдейську судді несправедливому Ти був виданий і тим Адама від осуду давнього визволив.

Твій мир подай Церквам Твоїм, Христе, з мертвих воскреснувши, і спаси душі наші.

Богородичний: Скинія свята і просторіша за небеса, бо Ти прийняла Слово Боже, невмістиме в усьому творінні, і єдина є Приснодівою.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: На землі явився Ти, невидимий, і з людьми добровільно пожив, незбагненний; до Тебе зранку молимося, славлячи Тебе, Чоловіколюбче.

Списом у ребро проколотий, о Христе мій, визволив Ти від прокляття ту, що з ребра чоловічого була створена і стала причиною погибелі для всіх людей.

Єдиносущний з Отцем, Христе Спасе наш, Ти воскресив з мертвих священний храм пречистого і всечесного тіла Твого.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Син Твій, Діво, — Слово Боже, Творець першого Адама, а не творіння, хоч і плоть Собі одухотворену створив у Тобі.

Отцеві рівний, Син Твій, Діво, іпостась, довершена у двох природах, — Слово Боже Ісус Господь, довершений Бог і чоловік.

Канон воскресний. Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6
Ірмос: Безодня остання гріхів оточила мене, і знемагає дух мій; але Ти, Владико, сильну руку Твою простягни і, як Петра, Керманичу, спаси мене.

Безодня милости й щедрот оточила мене милосердним зішестям Твоїм Ти бо, Владико, тіло прийнявши і подобу раба на себе взявши, обожив його і з Собою прославив.

Смерти зазнав всезгубник, побачивши мертвого оживленим; це ознаки Твого, Христе, воскресіння, і Твоїх пречистих страждань перемога.

Богородичний: Ти, Пречиста, що єдина посередницею між Творцем і людьми незбагненно стала, ублагай Сина Твого, щоб змилувався над грішними рабами Твоїми і був захисником їхнім.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: З оселі, що була прообразом пекла, Іона взивав: виведи з тління життя моє, Чоловіколюбче.

Ранами Ти вкрився за зранених у пеклі, але стражданнями Твоїми на хресті Ти воскресив їх з Собою. Тому до Тебе взиваю: виведи з тління життя моє, Чоловіколюбче.

Відкриваються перед Тобою, Христе, від страху врата пекельні, зброя ворога знищується. Тому жінки зустріли Тебе і замість печалі радість прийняли.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Приймає наш образ від нетлінної Діви Той, Хто образом нерозлучний, став за образом і тілом людиною, не змінившись за Божеством.

З безодні гріхів і від бурі пристрастей визволи мене, Пречиста; Ти бо єси пристановище і безодня чудес для тих, що з вірою до Тебе звертаються.

Кондак: Воскрес Ти днесь із гробу, Щедрий, і нас вивів із врат смертних, сьогодні Адам торжествує, і радується Єва, а разом пророки з патріархами безперестанно оспівують Божественну державу Твоєї влади.

Ікос: Небо й земля нині нехай веселяться і єдинодушно прославляють Христа Бога, Він бо з гробу в’язнів воскресив. Нехай радіє все творіння, приносячи достойні пісні Творцеві всіх і Визволителеві нашому. Він бо, як Життєдавець, нині вивів людей із пекла і до небес підносить їх, і гордість ворога знищує, і пекельні розбиває ворота Божественною силою влади Своєї.

Канон воскресний. Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7
Ірмос: Як колись благочестивих юнаків оросив Ти в полум’ї халдейському, просвіти світлим вогнем Божества і нас, що взиваємо: благословенний Ти, Боже отців наших.

Під час розп’яття Творця розідралася церковна світла завіса, являючи утаєну в Письмі істину вірним, що взивають: благословенний Ти, Боже отців наших.

Краплі Боготочивої животворчої крови капали на землю із проколотого Твого, Христе, ребра, на спасіння створених із землі, які взивають: благословенний Ти, Боже отців наших.

Троїчний: Прославмо, вірні, Благого Духа з Отцем і Єдинородним Сином, єдине в Трьох начало і єдине Божество, взиваючи: благословенний Ти, Боже отців наших.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Гордий мучитель став іграшкою дітям, бо вони розвіяли, наче порох земний, полум’я семикратне, співаючи: благословенний Ти, Господи, Боже отців наших.

Сонце потемніло, побачивши не просту людину, на хресті розіп’яту, а втіленого Бога; Йому ж і співаємо: благословенний Ти, Господи, Боже отців наших.

Боязке пекло, прийнявши сильного Божеством нетління Подателя, віддало душі праведників, що взивали: благословенний Ти, Господи, Боже отців наших.

Богородичний: Ти, Пречиста, стала многоцінним скарбом благословення для тих, що чистим серцем Тебе визнають Богородицею, бо від Тебе тіло прийняв Бог отців наших.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Господь слави і Владика Небесних Сил, що з Отцем сидить, Якого дівствені руки носили, благословенний Ти, Господи, Боже отців наших.

Люту смерть, коли вона розмовляла з Тобою, Ти знищив, ставши від Діви тілом Богоіпостасним. Благословенний Ти, Господи, Боже отців наших.

Всі ми пізнали Тебе як Богородицю, що Бога породила; Ти бо, чиста, одного з Тройці, що тіло прийняв, породила. Благословенний плід утроби Твоєї, Пречиста.

Канон воскресний. Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8
Ірмос: З нестерпним вогнем з’єднавшись, богочесно стояли юнаки, від полум’я не постраждавши, і пісню Божественну співали: благословіть, усі творіння Господні, Господа і прославляйте в усі віки.

Роздерлася церковна світла завіса, коли хрест Твій на лобнім місці був поставлений, і все творіння від страху затремтіло, співаючи: благословіть, усі творіння Господні, Господа і прославляйте в усі віки.

Воскрес Ти, Христе, із гробу і силою Божественною древом хресним обновив того, що через оману впав і, взиваючи, кличе: благословіть, усі творіння Господні, Господа і прославляйте в усі віки.

Богородичний: Ти, Пречиста Богородице, стала храмом Божим, і вмістилищем одухотвореним, і ковчегом, бо Ти примирила Творця з людьми, і всі ми, творіння Господні, достойно оспівуємо Тебе і прославляємо в усі віки.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Полум’я вогню матеріального боговидці юнаки вогнем нематеріальним погасили і співали: благословіть, усі творіння Господні, Господа і прославляйте в усі віки.

Слово не страждає, бо воно безстрасне за Божеством, але тілом страждає Бог; Йому співаємо: благословіть, усі творіння Господні, Господа і прославляйте в усі віки.

Заснувши, як смертний, Спасе, як безсмертний воскрес Ти і спасаєш від смерти тих, що співають: благословіть, усі творіння Господні, Господа і прославляйте в усі віки.

Троїчний: Побожно служимо триіпостасному єдиному Божеству і співаємо безперестанно: благословіть, усі творіння Господні, Господа, і прославляйте в усі віки.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Діво благословенна, Ти, як Матір, перевищила небесні чини і до Бога наблизилася; благословимо Різдво Твоє і прославляємо в усі віки.

Красу природну яснішою явила Ти, осяявши тіло Божества; благословимо Різдво Твоє, Діво благословенна, і прославляємо в усі віки.

Потім співаємо пісню Богородиці: Величає душа моя Господа… з приспівом Чеснішу від херувимів…

Канон воскресний. Пісня 9
Ірмос: Нове чудо й Богосяйне: бо через дівочі замкнені двері явно проходить Господь; безтілесний при вході, в тілі явився на виході Бог, і перебувають двері замкненими, Її — як Богоматір — несказанно величаємо.

Страшно бачити Тебе, Творця, на хресті розіп’ятим, Слово Боже, Бога, що тілом страждає за рабів і бездиханним у гробі лежить, і мертвих із пекла визволяє. Тому Тебе, Христе, як всемогутнього величаємо.

У гробі, як мертвий, Ти був покладений, Христе, і спас праотців від загибелі смертної, і життям розцвів Ти, мертвих воскресивши, єство людське до світла направив і в безсмертя Божественне зодягнув: тому Тебе, як джерело світла вічно живого, величаємо.

Богородичний: Ти, Пречиста, стала храмом і престолом Божим, в якому оселився Той, Хто у вишніх перебуває, Хто безмужньо народився, дверей тіла Твого не відкривши. Тому безперестанними молитвами Твоїми, чиста, скоро й остаточно підкори народи язичницькі православним християнам.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Солодкою стрілою пречистого Різдва Твого, чиста, уражені, Твоїй жаданій красі дивуючись, піснями ангельськими достойно Тебе, як Матір Божу, величаємо.

Шану дарував Ти, Спасе, всім людям — ганебною смертю Твоєю, яку зазнав Ти єством смертним через розп’яття Твоє; Ти, Христе, дарував мені безсмертя як Чоловіколюбець.

Із гробу воскрес Ти, Христе, і спас мене, і привів до Отця Твого, і посадив праворуч Нього з милосердя милости Твоєї, Господи.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Похвалами Тобі, Діво, побожні вірні не можуть насититися, бо, завжди з любов’ю любов Божественну й духовну приймаючи, Тебе як Матір Божу величаємо.

Дав нам, Христе, неосоромну заступницю, що Тебе породила. Її молитвами подаєш нам Духа, Подателя благости, Який від Отця через Тебе походить.

Після катавасії мала єктенія, а потім Свят Господь Бог наш… і екзапостиларій ранній.

Стихири хвалітні воскресні
Стих: Виконати над ними суд написаний. Слава ця буде всім преподобним Його.

Прийдіть, усі народи, зрозумійте силу страшної таємниці: Христос бо Спаситель наш, споконвічне Слово, з волі Своєї був розіп’ятий задля нас, і був похований, і з мертвих воскрес, щоб спасти все. Йому поклонімося.

Стих: Хваліть Господа у святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його.

Сторожа, що Тебе стерегла, Господи, розповіла про всі чуда Твої, але синедріон суєтний наповнив мздою руки їхні, щоб утаїти воскресіння Твоє, що його світ прославляє; помилуй нас.

Стих: Хваліть Його в могутності сили Його, хваліть Його за безмежну велич Його.

Радістю все сповнилося, свідоцтво воскресіння отримавши; бо, коли Марія Магдалина до гробу прийшла, знайшла ангела, що на камені сидів, ризами блищав і промовляв: чому шукаєте живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес, як і сказав, що випередить вас у Галилеї.

Стих: Хваліть Його голосом сурми, хваліть Його на арфі та гуслях.

У світлі Твоїм, Владико Чоловіколюбче, побачимо світло, Ти бо воскрес із мертвих, даруючи родові людському спасіння, щоб усе творіння прославляло Тебе, єдиного безгрішного; помилуй нас.

Стих: Хваліть Його хором під тимпани, хваліть Його на струнах і органах.

Жінки-мироносиці, зі сльозами ранню пісню Тобі, Господи, приносячи, з пахощами благовонними прийшли до гробу Твого, намастити пречисте тіло Твоє поспішаючи. Ангел, що на камені сидів, благовістив їм: чому шукаєте живого між мертвими? Він, смерть подолавши, воскрес як Бог, подаючи всім велику милість.

Стих: Хваліть Його на органах милозвучних, хваліть Його на органах і зі співом. Все, що дише, нехай хвалить Господа.

Сяючий ангел на животворчому Твоєму гробі мироносицям сказав: Визволитель, гроби спустошивши, пекло подолав і на третій день воскрес як Бог єдиний і всемогутній.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

У гробі шукала Тебе, прийшовши в перший день тижня, Марія Магдалина; та, не знайшовши, ридала, з плачем промовляючи: горе мені, Спасе мій, украли Тебе, Царю всіх. А два живоносні ангели всередині гробу взивали: чому плачеш, жінко? Плачу, — каже, — бо взяли з гробу Господа мого, і не знаю, де поклали Його. Коли ж обернулася і побачила Тебе, відразу викликнула: Господь мій і Бог мій, слава Тобі.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

Юдеї замкнули Життя у гробі, а розбійник відкрив народам насолоду, взиваючи й промовляючи: розіп’ятий зі мною задля мене на древі хресному піднесений був і явився мені, на престолі з Отцем сидячи. Він бо — Христос Бог наш, що має велику милість.

Слава… і рання євангельська стихира. І нині… і цей богородичний:

Преблагословенна єси, Богородице Діво, бо Той, Хто воплотився від Тебе, пекло полонив, Адама покликав, прокляття знищив, Єву визволив, смерть умертвив, і ми ожили. Тому ми, співаючи, взиваємо: благословенний Христос Бог наш, що так благоволив. Слава Тобі.

Потім велике славослів’я і цей тропар воскресний:

В день спасіння світу співаймо Воскреслому з гробу і Начальнику життя нашого, зруйнував бо Він смертю смерть, перемогу подав нам і велику милість.

Потім єктенії і відпуст.

На Літургії Блаженні…
Праотця Адама, що відкинув заповідь Твою, з раю вигнав Ти, Христе, вселив же у нього, милосердний, розбійника, що визнав Тебе на хресті, взиваючи: пом’яни мене, Спасе, у Царстві Твоїм.

Стих: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Життєдавче й Господи, Ти осудив нас, що згрішили смертною клятвою, але, тілом Твоїм без гріха постраждавши, Владико, смертних Ти оживив, що взивають: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

Стих: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Воскресши з мертвих, Господи Спасе, Ти нас воскресінням Своїм від страждань воскресив і всю силу смерти знищив. Тому з вірою взиваємо до Тебе: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

Стих: Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

Твоїм погребінням триденним Ти як Бог мертвих у пеклі оживив і воскресив і як милосердний нетління дарував усім нам, що з вірою завжди взиваємо: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

Стих: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та зводитимуть на вас усяке лихослів’я і наклепи — Мене ради.

Після воскресіння з мертвих Ти, Христе Спасе, жінкам-мироносицям першим явився, промовивши: радуйтеся, і через них воскресіння Твоє звістив ученикам Своїм. Тому з вірою до Тебе взиваємо: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

Стих: Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.

Мойсей, що переміг Амалика, на горі руки розпростерши, хрест Твій прообразував. Ми ж, з вірою його — як міцний меч на бісів — прийнявши, взиваємо всі: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

Слава…

Прославимо, вірні, Отця, і Сина, і Святого Духа, Єдиного Бога, Єдиного Господа, бо від одного Сонця трисяйна є Тройця і просвіщає всіх, що взивають: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

І нині…

Богородичний: Радуйся, двері Божі, бо через Тебе втілений Творець пройшов, Тебе запечатаною зберігши. Радуйся, легка хмаро, що Божественний дощ — Христа — носила. Радуйся, ліствице і престоле небесний! Радуйся, горо Божа, свята, плодюча, не з каменя висічена.

Прокимен: Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте!

Стих: Всі народи, заплещіте руками, викликніть Богу голосом радости.

Алилуя.

Стих: На Тебе, Господи, я надіюся. Не дай мені осоромитися повік.

Стих: Будь мені Богом захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене.

У неділю на вечірні
На Господи, взиваю… стихири зворушливі.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Мені, що вчиняю великі гріхи і Тебе, благого Владику, засмучую, милостивий єством, прийми як блудного, що навертається, прийми мене як одного з наймитів Твоїх, Небесний Отче.

Стих: Ради імені Твого я страждаю за Тебе, Господи, страждає душа моя за Слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

Лінивством життя міру перейшов і до краю вже, окаянний, наблизився, не помишляю про суд, що чекає на мене, і про відпадіння від Бога; але, навернувши мене, Спасе, від усього того визволи мене.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Від пекла і скреготу зубів і всякої іншої муки вічної визволи, милосердний Господи, смиренну мою душу, щоб я з вірою славив Тебе, Бога милостивого й за єством Чоловіколюбця.

Інші стихири святим небесним безплотним ангелам

Стих: Бо в Господа милість, і велике в Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

Хори безплотних ангелів створив Ти, Господи, показуючи всім багатство милости Твоєї, і з небуття привів Ти до буття, щоб вони немовкними голосами прославляли незбагненну для розуму славу Твою.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

Велика могутність ангелів Твоїх, Христе, вони бо, безплотні, світ проходять, Церкви силою, Твоєю, Владико, охороняють і моляться Тобі за вселенну.

Слава: і нині.

Богородичний: Ти, Пречиста, що усім творінням володієш, мене, якого охопили люті пристрасті помислів моїх, визволи теплим Твоїм заступництвом і материнською молитвою і вчини мене рабом Сина й Бога Твого.

Потім Світло тихе… і прокимен:

Прославляйте нині Господа, всі раби Господні.

Стих: Що стоїте в храмі Господньому, у дворах дому Бога нашого.

Потім Сподоби, Господи і єктенія.

На стиховні стихири зворушливі.

Вечірню пісню приносимо Тобі, Христе, з кадилом і піснями духовними; помилуй і спаси душі наші.

Стих: До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.

Спаси мене, Господи Боже мій, Ти бо є спасіння для всіх; буря пристрастей хвилює мене, і тягар беззаконь моїх топить мене. Подай мені руку помочі і до світла втішення приведи мене, як єдиний милосердний і Чоловіколюбець.

Стих: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

Велика сила хреста Твого, Господи, поставлений бо на лобному місці, він чинить чудеса у світі і явив апостолів із рибалок і мучеників з язичників, щоб вони молилися за душі наші.

Слава: і нині.

Богородичний: Владичице, заступнице всіх, що до Тебе моляться, через Тебе ми сміливі і Тобою хвалимось, і на Тебе вся надія наша; благай нарожденого Тобою за недостойних рабів Твоїх.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар святому. Слава: і нині, богородичний на глас тропаря.

Потім єктенія і відпуст.

 

 

ΠΑΡΑΚΛΗΤΙΚΗ

ΚΥΡΙΑΚΗ Γ’ ΗΧΟΣ
Τῼ ΣΑΒΒΑΤῼ ΕΣΠΕΡΑΣ

ΕΝ Τῼ ΜΙΚΡῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος γ΄
Τῷ σῷ σταυρῷ Χριστὲ Σωτήρ, θανάτου κράτος λέλυται, καὶ διαβόλου ἡ πλάνη κατήργηται,
γένος δὲ ἀνθρώπων πίστει σῳζόμενον, ὕμνον σοι καθ’ ἑκάστην προσφέρει.

Ἦχος γ΄
Πεφώτισται τὰ σύμπαντα, τῇ ἀναστάσει σου Κύριε, καὶ ὁ Παράδεισος πάλιν ἠνέῳκται,
πᾶσα δὲ ἡ κτίσις ἀνευφημοῦσά σε, ὕμνον σοι καθ’ ἑκάστην προσφέρει.

Ἦχος γ΄
Δοξάζω τοῦ Πατρός, καὶ τοῦ Υἱοῦ τὴν δύναμιν, καὶ Πνεύματος ἁγίου, ὑμνῶ τὴν ἐξουσίαν,
ἀδιαίρετον, ἄκτιστον Θεότητα, Τριάδα ὁμοούσιον, τὴν βασιλεύουσαν εἰς αἰῶνα αἰῶνος.
Δογματικόν.
Ἦχος γ’
Μέγιστον θαῦμα! παρθένος τεκοῦσα, καὶ τὸ τεχθὲν Θεὸς πρὸ αἰώνων, προφανὴς ὁ τόκος, καὶ τὸ τελούμενον ὑπὲρ φύσιν. Ὢ Μυστηρίου φρικώδους! ὃ καὶ νοούμενον, ἄφραστον μένει, καὶ θεωρούμενον, οὐ καταλαμβάνεται. Μακαρία σὺ εἶ ἄχραντε Κόρη, Ἀδὰμ τοῦ γηγενοῦς θυγάτηρ, καὶ Θεοῦ τοῦ Ὑψίστου φανεῖσα μήτηρ. Αὐτὸν ἱκέτευε, σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Εἰς τὸν Στίχον, τὸ Ἀναστάσιμον Στιχηρόν.
Ἦχος γ’
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸν Σταυρόν σου προσκυνῶ, Χριστὲ τὸν τίμιον,
τὸν φύλακα τοῦ κόσμου,
τὴν σωτηρίαν ἡμῶν τῶν ἁμαρτωλῶν,
τὸ μέγα ἱλαστήριον,
τοῦ βασιλέως τὸ νῖκος,
τὸ καύχημα πάσης τῆς οἰκουμένης
Στίχ. Μνησθήσομαι τοῦ ὀνόματός σου ἐν πάσῃ γενεᾷ καὶ γενεᾷ.
Καὶ Στιχηρὰ τῆς Θεοτόκου.
Ἦχος γ’
Κιβωτόν σε νοητὴν ἁγνὴ γινώσκομεν, οὐ φέρουσαν τὰς Πλάκας τὰς θεογράφους, τὸν δὲ νόμου ποιητήν, καὶ χάριτος τὰ δόγματα, τὸν οὐρανοῦ καὶ γῆς κτίστην, ᾧ πρέσβευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.
Στίχ. Ἄκουσον, θύγατερ, καὶ ἴδε, καὶ κλῖνον τὸ οὖς σου, καὶ ἐπιλάθου τοῦ λαοῦ σου καὶ τοῦ οἴκου τοῦ Πατρός σου.
Ἦχος γ΄
Ἐπὶ γῆς σε οὐρανὸν ἁγνὴ ἀνέδειξεν, ὁ ἐν μήτρᾳ τῇ σῇ, κατασκηνώσας Θεὸς Λόγος, σάρκα προσλαβών, ὁ φύσει ἀθεώρητος, καὶ ἐπομβρίζεις τοῖς πᾶσιν, ἀθάνατον δρόσον Ἀπειρόγαμε.
Στίχ. Τὸ πρόσωπόν σου λιτανεύσουσιν οἱ πλούσιοι τοῦ λαοῦ.
Ἦχος γ΄
Σωτηρίαν ταῖς πρεσβείαις σου κεκτήμεθα, ὅτι δι’ αὐτῶν Παρθένε, ἐκ τῶν κινδύνων ἀεὶ καὶ τῶν πειρασμῶν, τὴν ζάλην ὑπεκφεύγομεν, καὶ διὰ τοῦτο αἰτοῦμεν, μὴ παύσῃ ὑπὲρ ἡμῶν τοῦ πρεσβεύειν, σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.
Θεοτοκίον
Ἦχος γ’
Ἀνάπλασιν καὶ ζωήν, διὰ σοῦ δευτέραν γινώσκομεν, ἄχραντε Μαρία, τῆς ἀνθρωπίνης φύσεως, ἐν τῇ γαστρί σου φυραθέντα τὸν κτίστην τῆς κτίσεως, καὶ ἀναστήσαντα ἡμᾶς, ἐκ τοῦ ᾅδου καὶ τοῦ θανάτου, καὶ ζωὴν αἰώνιον παρεσχηκότα ἡμῖν, τοῦ βοᾶν σοι Ἀειπάρθενε· Χαῖρε ἡ συνάψασα τὰ κάτω τοῖς ἐπουρανίοις. Χαῖρε ἡ ἐλπίς πάντων τῶν περάτων τῆς γῆς, καὶ προστασία καὶ ἀντίληψις. Χαῖρε ἡ τῇ Ἀναστάσει τοῦ Υἱοῦ σου, φαιδρύνουσα τὰ σύμπαντα, καὶ παρέχουσα τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος γ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Εὐφραινέσθω τὰ οὐράνια,
ἀγαλλιάσθω τὰ ἐπίγεια,
ὅτι ἐποίησε κράτος,
ἐν βραχίονι αὐτοῦ,
ὁ Κύριος, ἐπάτησε
τῷ θανάτῳ τὸν θάνατον,
πρωτότοκος τῶν νεκρῶν ἐγένετο,
ἐκ κοιλίας ᾅδου ἐρρύσατο ἡμᾶς,
καὶ παρέσχε τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.
Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν
τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε•
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ, ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν
τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς, ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

ΕΝ Τῼ ΜΕΓΑΛῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος γ΄
Τῷ σῷ σταυρῷ Χριστὲ Σωτήρ, θανάτου κράτος λέλυται, καὶ διαβόλου ἡ πλάνη κατήργηται,
γένος δὲ ἀνθρώπων πίστει σῳζόμενον, ὕμνον σοι καθ’ ἑκάστην προσφέρει.

Ἦχος γ΄
Πεφώτισται τὰ σύμπαντα, τῇ ἀναστάσει σου Κύριε, καὶ ὁ Παράδεισος πάλιν ἠνέῳκται,
πᾶσα δὲ ἡ κτίσις ἀνευφημοῦσά σε, ὕμνον σοι καθ’ ἑκάστην προσφέρει.

Ἦχος γ΄
Δοξάζω τοῦ Πατρός, καὶ τοῦ Υἱοῦ τὴν δύναμιν, καὶ Πνεύματος ἁγίου, ὑμνῶ τὴν ἐξουσίαν,
ἀδιαίρετον, ἄκτιστον Θεότητα, Τριάδα ὁμοούσιον, τὴν βασιλεύουσαν εἰς αἰῶνα αἰῶνος.
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Τὸν Σταυρόν σου τὸν τίμιον, προσκυνοῦμεν Χριστέ, καὶ τὴν ἀνάστασίν σου ὑμνοῦμεν καὶ δοξάζομεν•
τῷ γὰρ μώλωπί σου, ἡμεῖς οἱ πάντες ἰάθημεν.

Ἦχος γ΄
Ὑμνοῦμεν τὸν Σωτῆρα, τὸν ἐκ τῆς Παρθένου σαρκωθέντα•
δι’ ἡμᾶς γὰρ ἐσταυρώθη, καὶ τῇ τρίτῃ ἡμέρᾳ ἀνέστη,
δωρούμενος ἡμῖν τὸ μέγα ἔλεος.

Ἦχος γ΄
Τοῖς ἐν ᾅδῃ καταβὰς Χριστὸς εὐηγγελίσατο,
θαρσεῖτε λέγων, νῦν νενίκηκα.
Ἐγὼ ἡ Ἀνάστασις, ἐγὼ ὑμᾶς ἀνάξω, λύσας θανάτου τὰς πύλας.

Ἦχος γ΄
Οἱ ἀναξίως ἑστῶτες, ἐν τῷ ἀχράντῳ σου οἴκῳ, ἑσπερινὸν ὕμνον ἀναμέλπομεν, ἐκ βαθέων κραυγάζοντες• Χριστὲ ὁ Θεός,
ὁ φωτίσας τὸν κόσμον τῇ τριημέρῳ Ἀναστάσει σου, ἐξελοῦ τὸν λαόν σου, ἐκ χειρὸς τῶν εχθρῶν σου Φιλάνθρωπε.
Δόξα…
Καὶ νῦν…
Θεοτοκίον – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Πῶς μὴ θαυμάσωμεν, τὸν θεανδρικόν σου Τόκον Πανσεβάσμιε;
πεῖραν γὰρ ἀνδρὸς μὴ δεξαμένη Πανάμωμε,
ἔτεκες ἀπάτορα Υἱὸν ἐν σαρκί, τὸν πρὸ αἰώνων ἐκ Πατρός γεννηθέντα ἀμήτορα,
μηδαμῶς ὑπομείναντα τροπήν, ἢ φυρμόν, ἢ διαίρεσιν,
ἀλλ’ ἑκατέρας οὐσίας τὴν ἰδιότητα, σώαν φυλάξαντα.
Διὸ Μητροπάρθενε Δέσποινα, αὐτόν ἱκέτευε σωθῆναι,
τὰς ψυχὰς τῶν ὀρθοδόξως, Θεοτόκον ὁμολογούντων σε.

Ἀπόστιχα, Τὸ Ἀναστάσιμον. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ τῷ πάθει σου Χριστέ,
ἀμαυρώσας τὸν ἥλιον,
καὶ τῷ φωτὶ τῆς σῆς Ἀναστάσεως,
φαιδρύνας τὰ σύμπαντα,
πρόσδεξαι ἡμῶν,
τὸν ἑσπερινὸν ὕμνον Φιλάνθρωπε.
Στίχ. Ὁ Κύριος ἐβασίλευσεν, εὐπρέπειαν ἐνεδύσατο.
Ἀπόστιχα, Τὰ κατ’ Ἀλφάβητον. – Ὀκτώηχος
Ἡ ζωοδόχος σου Ἔγερσις Κύριε,
τὴν οἰκουμένην πᾶσαν ἐφώτισε, καὶ τὸ ἴδιον πλάσμα, φθαρὲν ἀνεκαλέσατο.
Διὸ τῆς κατάρας τοῦ Ἀδάμ, ἀπαλλαγέντες βοῶμεν•
Παντοδύναμε Κύριε δόξα σοι.
Στίχ. Ἐνεδύσατο ὁ Κύριος δύναμιν καὶ περιεζώσατο.
Θεὸς ὑπάρχων ἀναλλοίωτος, σαρκὶ πάσχων ἠλλοίωσαι,
ὃν ἡ κτίσις μὴ φέρουσα, κρεμάμενον ὁρᾷν, τῷ φόβῳ ἐκλονεῖτο, καὶ στένουσα ὕμνει τὴν σὴν μακροθυμίαν,
κατελθὼν ἐν ᾅδῃ δέ, τριήμερος ἀνέστης,
ζωὴν τῷ κόσμῳ δωρούμενος, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Στίχ. Καὶ γὰρ ἐστερέωσεν τὴν οἰκουμένην, ἥτις οὐ σαλευθήσεται.
Ἵνα τὸ γένος ἡμῶν, ἐκ τοῦ θανάτου Χριστὲ λυτρώσῃς,
θάνατον ὑπήνεγκας, καὶ τριήμερος ἐκ νεκρῶν ἀναστάς, ἑαυτῷ συνανέστησας, τοὺς σὲ Θεὸν ἐπιγνόντας,
καὶ κόσμον ἐφώτισας, Κύριε δόξα σοι.
Δόξα…
Καὶ νῦν…

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Ἰδοὺ πεπλήρωται ἡ τοῦ Ἡσαΐου πρόρρησις·
Παρθένος γὰρ ἐγέννησας,
καὶ μετὰ τόκον,
ὡς πρὸ τόκου διέμεινας.
Θεὸς γὰρ ἦν ὁ τεχθείς·
διὸ καὶ φύσις ἐκαινοτόμησεν.
Ἀλλ’ ὧ Θεομῆτορ,
ἱκεσίας σῶν δούλων,
σῷ τεμένει προσφερομένας σοι,
μὴ παρίδῃς, ἀλλ’ ὡς τὸν Εὔσπλαγχνον σαῖς ἀγκάλαις φέρουσα,
σοῖς οἰκέταις σπλαγχνίσθητι,
καὶ πρέσβευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Ὢ θαύματος καινοῦ,
πάντων τῶν πάλαι θαυμάτων! τίς γὰρ ἔγνω Μητέρα,
ἄνευ ἀνδρὸς τετοκυῖαν,
καὶ ἐν ἀγκάλαις φέρουσαν,
τὸν ἅπασαν τὴν κτίσιν περιέχοντα;
Θεοῦ ἐστι βουλὴ τὸ κυηθέν,
ὃν ὡς βρέφος Πάναγνε,
σαῖς ὠλέναις βαστάσασα,
καὶ μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
μὴ παύσῃ δυσωποῦσα ὑπὲρ τῶν σὲ τιμώντων,
τοῦ οἰκτειρῆσαι καὶ σῶσαι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Ἀσπόρως ἐκ θείου Πνεύματος,
βουλήσει δὲ Πατρός,
συνείληφας Υἱὸν τὸν τοῦ Θεοῦ,
ἐκ Πατρὸς ἀμήτορα,
πρὸ τῶν αἰώνων ὑπάρχοντα,
δι’ ἡμᾶς δὲ ἐκ σοῦ ἀπάτορα γεγονότα,
σαρκὶ ἀπεκύησας,
καὶ βρέφος ἐγαλούχησας.
Διὸ μὴ παύσῃ πρεσβεύειν,
τοῦ λυτρωθῆναι κινδύνων τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Νεῦσον παρακλήσει σῶν οἰκετῶν Πανάμωμε,
παύουσα δεινῶν ἡμῶν ἐπαναστάσεις,
πάσης θλίψεως ἡμᾶς ἀπαλλάττουσα·
σὲ γὰρ μόνην ἀσφαλῆ,
καὶ βεβαίαν ἄγκυραν ἔχομεν,
καὶ τὴν σὴν προστασίαν κεκτήμεθα.
Μὴ αἰσχυνθῶμεν Δέσποινα, σὲ προσκαλούμενοι,
σπεῦσον εἰς ἱκεσίαν, τῶν σοὶ πιστῶς βοώντων·
Χαῖρε Δέσποινα, ἡ πάντων βοήθεια,
χαρὰ καὶ σκέπη, καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Ναὸς καὶ πύλη ὑπάρχεις,
παλάτιον καὶ θρόνος τοῦ Βασιλέως, Παρθένε πάνσεμνε,
δι’ ἧς ὁ λυτρωτής μου Χριστὸς ὁ Κύριος,
τοῖς ἐν σκότει καθεύδουσιν ἐπέφανεν,
Ἥλιος ὑπάρχων δικαιοσύνης,
φωτίσαι θέλων οὓς ἔπλασε,
κατ’ εἰκόνα ἰδίαν χειρὶ τῇ ἑαυτοῦ.
Διὸ Πανύμνητε, ὡς μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
ἀδιαλείπτως πρέσβευε, σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ ποιητὴς καὶ λυτρωτής μου Πάναγνε,
Χριστὸς ὁ Κύριος,
ἐκ τῆς σῆς νηδύος προελθών,
ἐμὲ ἐνδυσάμενος,
τῆς πρῴην κατάρας,
τὸν Ἀδὰμ ἠλευθέρωσε·
διό σοι Πάναγνε,
ὡς τοῦ Θεοῦ Μητρί τε καὶ Παρθένῳ ἀληθῶς,
βοῶμεν ἀσιγήτως,
τὸ Χαῖρε τοῦ Ἀγγέλου.
Χαῖρε Δέσποινα,
προστασία καὶ σκέπη,
καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὑπὸ τὴν σὴν Δέσποινα σκέπην,
πάντες οἱ γηγενεῖς,
προσπεφευγότες βοῶμέν σοι·
Θεοτόκε ἡ ἐλπὶς ἡμῶν,
ῥῦσαι ἡμᾶς ἐξ ἀμέτρων πταισμάτων,
καὶ σῶσον τὰς ψυχάς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ἀνύμφευτε Παρθένε,
ἡ τὸν Θεὸν ἀφράστως συλλαβοῦσα σαρκί,
Μήτηρ Θεοῦ τοῦ ὑψίστου,
σῶν οἰκετῶν παρακλήσεις δέχου Πανάμωμε,
ἡ πᾶσι χορηγοῦσα καθαρισμὸν τῶν πταισμάτων,
νῦν τὰς ἡμῶν ἱκεσίας προσδεχομένη,
δυσώπει σωθῆναι πάντας ἡμᾶς.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος γ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Εὐφραινέσθω τὰ οὐράνια,
ἀγαλλιάσθω τὰ ἐπίγεια,
ὅτι ἐποίησε κράτος,
ἐν βραχίονι αὐτοῦ,
ὁ Κύριος, ἐπάτησε
τῷ θανάτῳ τὸν θάνατον,
πρωτότοκος τῶν νεκρῶν ἐγένετο,
ἐκ κοιλίας ᾅδου ἐρρύσατο ἡμᾶς,
καὶ παρέσχε τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν
τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε•
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ, ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν
τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς, ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον, καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σού Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται·
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος·
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς, ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

ΕΝ Τῼ ΜΕΣΟΝΥΚΤΙΚῼ

Κανὼν Τριαδικός
ᾨδὴ α’
Ἦχος γ’
Ὁ τὰ ὕδατα ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀκατάληπτε μόνη Κυριαρχία, καὶ μία τριαδικὴ θεαρχία, τριλαμποῦς αἴγλης με τῆς σῆς ἀξίωσον νῦν, ὅπως ἀνυμνήσω σε, τὴν ὑμνουμένην ἀπαύστως, τρισαγίοις ᾄσμασιν, Ἀγγέλων στόμασιν.

Ἱερῶς τῶν Ἀΰλων πᾶσαι, αἱ τάξεις ὑμνοῦσι, ποιητικὴν ὡς αἰτίαν, ἑνικὴν τρίφωτον, ἀρχικωτάτην σαφῶς, αἷς συμφώνως μέλψωμεν, καὶ τῶν ἀνθρώπων τὰ πλήθη, καὶ πιστῶς δοξάσωμεν, πηλίνοις στόμασι.

Νοῦν καὶ Λόγον καὶ Πνεῦμα, οἱ θεολόγοι προσφόρως, συμβολικῶς σε καλοῦσιν, ἀπαθῆ γέννησιν, ἐξ ἀγεννήτου Πατρός, τοῦ Υἱοῦ σημαίνοντες, Θεὲ μονάρχα τῶν ὅλων, ἅμα καὶ τοῦ Πνεύματος, θείαν ἐκπόρευσιν.
Θεοτοκίον
Ὡς φιλάνθρωπος φύσει, τὴν τῶν ἀνθρώπων οὐσίαν, προσειληφὼς Θεοῦ Λόγε, τὸ τρισσὸν ἔλαμψας, μοναρχικώτατον φῶς, τῆς μιᾶς Θεότητος, δεδοξασμένην τοῖς πᾶσι, δείξας τὴν τεκοῦσάν σε, Παρθένον ἄχραντον.

ᾨδὴ γ’
Ἦχος γ’
Ὁ ἐκ μὴ ὄντων τὰ πάντα ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τρισσεῦσαι πάλαι τὸ ὕδωρ προστεταχώς, Ἠλίας ταῖς σχίδαξι, τυπικῶς παρενέφηνε, τὴν τριττὴν ὑπόστασιν τῆς ἑνιαίας Θεοῦ Κυριαρχίας.

Ζοώδης φύσις ὑμνεῖ σε τῶν γηγενῶν, τὸν ἕνα καὶ τρίφωτον, Πλαστουργόν, ἀναλλοίωτον, καὶ βοᾷ σοι· Δέσποτα, παντοδαπῆς με τροπῆς ῥῦσαι, καὶ σῶσόν με.

Ἰσηγοροῦντες τοῖς Λόγοις τῶν Προφητῶν, κλεινῶν Ἀποστόλων τε, καὶ κηρύκων τῆς Πίστεως, ἰσουργὸν Τριάδα σε, δοξολογοῦμεν πιστοί, Θεὲ τῶν ὅλων.
Θεοτοκίον
Ἀπὸ τοῦ θρόνου κατῆλθε τοῦ ὑψηλοῦ, ὁ Χριστὸς τὸν ἄνθρωπον, ἀνυψῶν ὡς φιλάνθρωπος, διὰ σοῦ Πανάχραντε, καὶ τὸ τρισήλιον φῶς ἔλαμψε πᾶσι.

Κάθισμα
Ἦχος γ’
Τὴν ὡραιότητα ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ ὑπερούσιος, καὶ μόνος Κύριος, Χριστὸς ἀπαύγασμα, τοῦ προανάρχου Πατρός, καὶ Πνεῦμα τὸ θειότατον, ἐλέησον τοὺς δούλους σου· πάντες γὰρ ἡμάρτομεν· ἀλλὰ σοῦ οὐκ ἀπέστημεν· ὅθεν δυσωποῦμέν σε, Τρισυπόστατε Κύριε, ὡς ἔχων ἐξουσίαν, τὸ πλάσμα σου, σῶσον ἐκ πάσης περιστάσεως.
Δόξα… Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Ὁ ὐπερούσιος, Θεὸς καὶ Κύριος, ἐκ σοῦ σεσάρκωται, δι’ ἀγαθότητα, τὸ καθ’ ἡμᾶς οὐσιωθείς, καὶ μείνας ὅπερ πέφυκεν· ὅθεν καὶ θεάνθρωπον, τοῦτον σέβοντες Πάναγνε, σὲ τὴν Ἀπειρόγαμον, Θεοτόκον κηρύττομεν, δοξάζοντες τὸ μέγιστον θαῦμα, τῆς σῆς ἀσπόρου κυήσεως.

ᾨδὴ δ’
Ἦχος γ’
Ἔθου πρὸς ἡμᾶς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Στέλεχος διττόν, ἐκ Πατρὸς ὡς ῥίζης ἐβλάστησεν, ὁ Υἱὸς καὶ Πνεῦμα τὸ εὐθές, οἱ συμφυεῖς βλαστοὶ καὶ θεόφυτοι, καὶ ἄνθη συνάναρχα, ὡς τρία εἶναι φῶτα τῆς Θεότητος. (Δίς)

Στίφη νοερῶν, οὐσιῶν ἀπαύστως ὑμνοῦσί σε, τὸν ἀπερινόητον Θεόν, μεθ’ ὧν ἡμεῖς δοξάζομεν λέγοντες· Τριὰς ὑπερούσιε, τοὺς σοὺς οἰκέτας σῶσον ὡς φιλάνθρωπος.
Θεοτοκίον
Ἔθελξας ἡμᾶς, εἰς ἀγάπην σήν, πολυέλεε, Λόγε τοῦ Θεοῦ, ὁ δι’ ἡμᾶς σωματωθεὶς ἀτρέπτως, καὶ τρίφωτον τὴν μίαν Θεότητα, μυσταγωγήσας· ὅθεν σε δοξάζομεν.

ᾨδὴ ε’
Ἦχος γ’
Ὡς εἶδεν Ἡσαΐας ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸν ἕνα Κυριάρχην εἰκονικῶς, ὡς εἶδεν Ἡσαΐας Θεόν, ἐν τρισὶ προσώποις δοξολογούμενον, ἀχράντοις φωναῖς Σεραφείμ, ἀπεστάλη τοῦ κηρῦξαι παρευθύς, τρίφωτον οὐσίαν, καὶ Μονάδα τρισήλιον. (Δίς)

Ἁπάντων ἀοράτων καὶ ὁρατῶν, τὴν φύσιν ἐξ οὐκ ὄντων τὸ πρίν, ὑποστησαμένη, Μονὰς τρισήλιε, τοὺς ἕνα Θεόν σε πιστῶς, εὐφημοῦντας, ἐκ παντοίων πειρασμῶν, ἐκλυτρωσαμένη, τῆς σῆς δόξης ἀξίωσον.
Θεοτοκίον
Νυμφῶνα φωτοφόρον καὶ καθαρόν, Παρθένε γεγονυῖαν Θεοῦ, σὲ ὑμνοῦμεν πόθῳ καὶ μακαρίζομεν· ἐκ σοῦ γὰρ ἐτέχθη Χριστός, ἐν οὐσίαις καὶ θελήσεσι διτταῖς, ὁ εἷς τῆς Τριάδος, καὶ τῆς δόξης ὢν Κύριος.

ᾨδὴ ς’
Ἦχος γ’
Ἄβυσσος ἐσχάτη ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Μέτοικος ὑπάρχων ὁ Ἀβραάμ, κατηξιώθη τυπικῶς ὑποδέξασθαι, ἑνικὸν μὲν Κύριον, ἐν τρισὶν ὑποστάσεσιν, ὑπερούσιον, ἀνδρικαῖς δὲ μορφώσεσιν. (Δίς)

Ἴθυνον καρδίας σῶν οἰκετῶν, πρὸς φῶς τὸ ἀπρόσιτον, ὦ τρισήλιε Κύριε, καὶ σῆς δόξης ἔλλαμψιν, παράσχου ταῖς ψυχαῖς ἡμῶν, τοῦ φαντάζεσθαι, τὸ σὸν κάλλος τὸ ἄρρητον.
Θεοτοκίον
Ἄνοιξον τὰς πύλας μοι τοῦ φωτός, τοῦ κυηθέντος ἐκ νηδύος σου, Ἄχραντε, ἵνα βλέπω τρίφωτον, ἀκτῖνα τῆς Θεότητος, καὶ δοξάζω σε, τὴν ὁλόφωτον Δέσποιναν.

Κάθισμα
Ἦχος γ’
Θείας πίστεως ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Θείας φύσεως ὁμοουσίου, τὸ τρισήλιον ὑμνοῦμεν κράτος, καὶ τρισαγίαις φωναῖς ἐκβοήσωμεν· Ἅγιος εἶ, ὁ Πατὴρ ὁ προάναρχος, Ἅγιος εἶ, ὁ Υἱὸς ὁ συνάναρχος, Πνεῦμα Ἅγιον, ὁ εἷς ἀμερὴς Θεὸς ἡμῶν, καὶ πάντων ποιητὴς καὶ φιλάνθρωπος.
Δόξα… Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Θαῦμα μέγιστον! πῶς συνεσχέθη, ὁ ἀχώρητος, ἐν τῇ γαστρί σου, καὶ ἐσαρκώθη, καὶ ἐφάνη ὡς ἄνθρωπος, μὴ ὑπομείνας φυρμόν, ἢ διαίρεσιν, τῆς θεϊκῆς καὶ ἀτρέπτου Θεότητος, Κόρη πάναγνε· διὸ Θεοτόκον σε πιστῶς, κηρύττομεν ἀεὶ καὶ δοξάζομεν.

ᾨδὴ ζ’
Ἦχος γ’
Ὡς πάλαι τοὺς εὐσεβεῖς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ναόν με δεῖξον τῆς σῆς, Θεότητος Δέσποτα, τῆς τριλαμποῦς, ὅλον φωτεινόν, ἁμαρτητικῆς ἀμαυρώσεως δεινῆς, καὶ παθῶν ἀνώτερον, ταῖς φωτουργαῖς σου λάμψεσιν, ὁ Θεὸς ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.

Θεότητος τὴν μορφήν, μίαν καταγγέλλομεν, ἐν τρισὶν ὑποστατικαῖς, καὶ διαιρεταῖς ἰδιότησι, Πατρὸς καὶ Υἱοῦ καὶ Πνεύματος· Εὐλογητὸς εἶ κράζοντες, ὁ Θεός ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.

Ἐφάνη τῷ Ἀβραάμ, Θεὸς τρισυπόστατος, ἐν τῇ δρυῒ πάλαι τῇ Μαμβρῇ, τῆς φιλοξενίας μισθόν, τὸν Ἰσαὰκ ἀντιδοὺς δι’ ἔλεον, ὅν περ νῦν δοξάζομεν, ὡς Θεὸν τῶν Πατέρων ἡμῶν.
Θεοτοκίον
Ἐφάνη ἐπὶ τῆς γῆς, γενόμενος ἄνθρωπος, ὁ Παντουργὸς ἀγαθοπρεπῶς, ἐκ παρθενικῆς καὶ ἀχράντου σου γαστρός, καὶ ἡμᾶς ἐθέωσεν, εὐλογημένη Πάναγνε, Θεοτόκε πανάχραντε.

ᾨδὴ η’
Ἦχος γ’
Ἀστέκτῳ πυρὶ ἑνωθέντες ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀνάρχου Πατρὸς ὡς ἐκ ῥίζης, Λόγος καὶ τὸ Πνεῦμα συνανάρχως πεφυκότες, ὡς βλαστοὶ τῆς ὑπερουσίου θεαρχίας, ἔδειξαν τῆς Τριάδος, δόξαν μίαν τε καὶ δύναμιν, ἣν ὑμνοῦμεν πάντες, πιστοὶ εἰς τοὺς αἰῶνας. (Δίς)

Ῥυθμίζεις ταῖς σαῖς φρυκτωρίαις, Τάξεις οὐρανίους, ἀναμέλπειν ἀσιγήτως, τρισαγίοις, ᾄσμασι θείοις, Πάτερ Λόγε σύμμορφε, καὶ τὸ Πνεῦμα τρίφωτον, κράτος καὶ ἰσόρροπον· ὅθεν σε ὑμνοῦμεν, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.
Θεοτοκίον
Χρησμοὶ Προφητῶν τὸν σὸν τόκον, πόρρωθεν ἰδόντες, Θεοτόκε ἀνευφήμουν, ὡς ἀσπόρως καὶ ὑπερφυῶς, γεννηθέντα Δέσποινα, καὶ συμφώνως τοῦτον ὑμνοῦμεν, ὡς Κύριον, καὶ ὑπερυψοῦμεν, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ θ’
Ἦχος γ’
Καινὸν τὸ θαῦμα ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἰδεῖν τὴν δόξαν τὴν τρισσολαμπῆ, αἱ θεοειδεῖς τῶν Ἀσωμάτων τάξεις, σαφῶς ἀνιέναι, πτέρυξιν ἐφίενται ἄνω, ἀλλ’ εὐλαβοῦνται σφόδρα, τὸ ἀπρόσιτον φῶς, καὶ ὕμνον ἀπαύστως ἐκβοῶσι, ταύταις συμφώνως, μοναδικὴ Τριάς, σὲ δοξάζομεν. (Δίς)

Ἀπλέτῳ πόθῳ καὶ οἱ ἐπὶ γῆς, νοερὰν ψυχὴν ἐκ σοῦ λαβόντες καὶ λογικήν, σὲ ὑμνοῦμεν Δέσποτα Θεὲ τῶν ἁπάντων, τὴν ἑνιαίαν φύσιν ἀληθῶς, καὶ τριττὴν προσώποις, ἐξ ὅλης τῆς καρδίας· διὸ Οἰκτίρμον, ὡς πολυέλεος ἡμᾶς οἴκτειρον.
Θεοτοκίον
Ναόν με δεῖξον τῆς μοναρχικῆς, καὶ τριφεγγοῦς σου θεαρχίας φωτοειδῆ, καθαρῶς λατρεύειν σοι τῷ Κτίστῃ τῶν ὅλων, καὶ τῆς ἀφράστου δόξης νοερὸν θεωρόν, πρεσβείαις τῆς μόνης Θεοτόκου, ἣν ἐπαξίως, ὡς ὑπερένδοξον μεγαλύνομεν.

Ὑπακοή
Ἐκπλήττων τῇ ὁράσει, δροσίζων τοῖς ῥήμασιν, ὁ ἀστράπτων Ἄγγελος, ταῖς μυροφόροις ἔλεγε· Τὸν ζῶντα τὶ ζητεῖτε ἐν μνήματι; ἠγέρθη κενώσας τὰ μνήματα τῆς φθορᾶς ἀλλοιωτήν, γνῶτε τὸν ἀναλλοίωτον, εἴπατε τῷ Θεῷ· Ὡς φοβερὰ τὰ ἔργα σου! ὅτι τὸ γένος ἔσωσας τῶν ἀνθρώπων.

ΕΝ Τῼ ΟΡΘΡῼ

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος γ΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Εὐφραινέσθω τὰ οὐράνια,
ἀγαλλιάσθω τὰ ἐπίγεια,
ὅτι ἐποίησε κράτος,
ἐν βραχίονι αὐτοῦ,
ὁ Κύριος, ἐπάτησε
τῷ θανάτῳ τὸν θάνατον,
πρωτότοκος τῶν νεκρῶν ἐγένετο,
ἐκ κοιλίας ᾅδου ἐρρύσατο ἡμᾶς,
καὶ παρέσχε τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν
τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε•
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ, ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν
τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς, ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον, καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σού Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται·
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος·
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς, ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Χριστὸς ἐκ νεκρῶν ἐγήγερται,
ἡ ἀπαρχὴ τῶν κεκοιμημένων.
Ὁ Πρωτότοκος τῆς κτίσεως,
καὶ Δημιουργὸς πάντων τῶν γεγονότων,
τὴν καταφθαρεῖσαν φύσιν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἐν ἑαυτῷ ἀνεκαίνισεν.
Οὐκ ἔτι θάνατε κυριεύεις·
ὁ γὰρ τῶν ὅλων Δεσπότης,
τὸ κράτος σου κατέλυσε.
Δόξα…
Σαρκὶ τοῦ θανάτου γευσάμενος Κύριε,
τὸ πικρὸν τοῦ θανάτου ἐξέτεμες τῇ Ἐγέρσει σου,
καὶ τὸν ἄνθρωπον κατ’ αὐτοῦ ἐνισχύσας,
τῆς ἀρχαίας κατάρας τὴν ἥτταν ἀνακαλούμενος,
ὁ ὑπερασπιστὴς τῆς ζωῆς ἡμῶν, Κύριε δόξα σοι.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὴν ὡραιότητα,
τῆς παρθενίας σου,
καὶ τὸ ὑπέρλαμπρον,
τὸ τῆς ἁγνείας σου,
ὁ Γαβριὴλ καταπλαγείς,
ἐβόα σοι Θεοτόκε.
Ποῖόν σοι ἐγκώμιον,
προσαγάγω ἐπάξιον,
τί δὲ ὀνομάσω σε;
ἀπορῶ καὶ ἐξίσταμαι·
διὸ ὡς προσετάγην βοῶ σοι·
Χαῖρε ἡ Κεχαριτωμένη.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν
τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε•
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ, ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν
τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς, ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Τὴν ὡραιότητα τῆς παρθενίας σου ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸ ἀναλλοίωτον
τὸ τῆς Θεότητος,
καὶ τὸ ἑκούσιον
πάθος σου Κύριε,
εἰς ἑαυτὸν καταπλαγείς,
ὁ ᾍδης ἐπωδύρετο.
Τρέμω τὴν τοῦ σώματος,
μὴ φθαρεῖσαν ὑπόστασιν,
βλέπω τὸν ἀόρατον,
μυστικῶς πολεμοῦντά με·
διὸ καὶ οὓς κατέχω κραυγάζουσι·
Δόξα Χριστὲ τῇ Ἀναστάσει σου.
Δόξα…
Τὸ ἀκατάληπτον
τὸ τῆς Σταυρώσεως,
καὶ ἀνερμήνευτον
τὸ τῆς Ἐγέρσεως,
θεολογοῦμεν οἱ πιστοί,
ἀπόρρητον Μυστήριον·
σήμερον γὰρ θάνατος,
καὶ ὁ ᾍδης ἐσκύλευται,
γένος δὲ ἀνθρώπινον
ἀφθαρσίαν ἐνδέδυται·
διὸ καὶ εὐχαρίστως κραυγάζομεν·
Δόξα Χριστὲ τῇ Ἀναστάσει σου.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Τὸν ἀκατάληπτον
καὶ ἀπερίγραπτον,
τὸν ὁμοούσιον
Πατρὶ καὶ Πνεύματι,
ἐν τῇ γαστρί σου μυστικῶς,
ἐχώρησας Θεομῆτορ,
μίαν καὶ ἀσύγχυτον,
τῆς Τριάδος ἐνέργειαν,
ἔγνωμεν τῷ Τόκῳ σου,
ἐν τῷ κόσμῳ, δοξάζεσθαι·
διὸ καὶ εὐχαρίστως βοῶμέν σοι·
Χαῖρε ἡ Κεχαριτωμένη.

Ἡ Ὑπακοὴ
Ἐκπλήττων τῇ ὁράσει, δροσίζων τοῖς ῥήμασιν,
ὁ ἀστράπτων Ἄγγελος, ταῖς μυροφόροις ἔλεγε·
Τὸν ζῶντα τὶ ζητεῖτε ἐν μνήματι;
ἠγέρθη κενώσας τὰ μνήματα
τῆς φθορᾶς ἀλλοιωτήν, γνῶτε τὸν ἀναλλοίωτον,
εἴπατε τῷ Θεῷ· Ὡς φοβερὰ τὰ ἔργα σου!
ὅτι τὸ γένος ἔσωσας τῶν ἀνθρώπων.

Οἱ Ἀναβαθμοὶ Ἦχος γ΄
Ἀντίφωνον Α΄

Τὴν αἰχμαλωσίαν Σιών,
σὺ ἐξείλου ἐκ Βαβυλῶνος
κἀμὲ ἐκ τῶν παθῶν,
πρὸς ζωὴν ἕλκυσον Λόγε.

Ἐν τῷ Νότῳ οἱ σπείροντες
δάκρυσιν ἐνθέοις,
θεριοῦσι στάχυας,
ἐν χαρᾷ ἀειζωΐας.
Δόξα… Καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, πᾶσα ἀγαθοδωρία,
ὡς Πατρὶ καὶ Υἱῷ συναστράπτει,
ἐν ᾧ τᾷ πάντα ζῇ καὶ κινεῖται.
Ἀντίφωνον Β΄
Ἐὰν μὴ Κύριος οἰκοδομήσῃ οἶκον τῶν ἀρετῶν,
μάτην κοπιῶμεν,
τὴν δὲ ψυχὴν σκέποντος,
οὐδεὶς ἡμῶν πορθεῖται τὴν πόλιν.

Τοῦ καρποῦ τῆς γαστρός, τῷ Πνεύματι
υἱοποιητῶς σοι τῷ Χριστῷ,
ὡς Πατρὶ οἱ Ἅγιοι πάντοτέ εἰσι.
Δόξα… Καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, ἐνθεωρεῖται
πᾶσα ἁγιότης σοφία·
οὐσιοῖ πᾶσαν γὰρ κτίσιν,
αὐτῷ λατρεύσωμεν·
Θεὸς γάρ, ὡς Πατρί τε καὶ Λόγῳ.
Ἀντίφωνον Γ΄
Οἱ φοβούμενοι τὸν Κύριον,
μακάριοι τρίβους βαδιοῦνται,
τῶν ἐντολῶν φάγονται·
ζωηρὰν γὰρ παγκαρπίαν.

Κύκλῳ τῆς τραπέζης σου εὐφράνθητι,
καθορῶν σου Ποιμενάρχα,
τὰ ἔκγονα φέροντα,
κλάδους ἀγαθοεργίας.
Δόξα… Καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι,
ὁ πᾶς πλοῦτος τῆς δόξης,
ἐξ οὗ χάρις καὶ ζωὴ πάση τῇ κτίσει·
σὺν Πατρὶ γάρ,
ἀνυμνεῖται καὶ τῷ Λόγῳ.

Προκείμενον
Εἴπατε ἐν τοῖς ἔθνεσιν,
ὅτι Κύριος ἐβασίλευσε·
καὶ γὰρ κατώρθωσε τὴν οἰκουμένην,
ἥτις οὐ σαλευθήσεται.
Στίχ. ᾌσατε τῷ Κυρίῳ ᾆσμα καινόν.

ᾨδὴ α’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ὁ τὰ ὕδατα πάλαι, νεύματι θείῳ,
εἰς μίαν συναγωγὴν συναθροίσας,
καὶ τεμὼν θάλασσαν Ἰσραηλίτῃ λαῷ,
οὗτος ὁ Θεὸς ἡμῶν, δεδοξασμένος ὑπάρχει,
αὐτῷ μόνῳ ᾄσωμεν, ὅτι δεδόξασται».

Ὁ τὴν γῆν κατακρίνας, τῷ παραβάντι,
ἱδρῶτος φέρειν καρπὸν τὰς ἀκάνθας,
ἀκανθῶν στέφανον ἐκ παρανόμου χειρός,
οὗτος ὁ Θεὸς ἡμῶν, σωματικῶς δεδεγμένος,
τήν κατάραν ἔλυσεν, ὅτι δεδόξασται.

Νικητὴς τροπαιοῦχος, κατὰ θανάτου,
ὁ θάνατος δεδοικὼς ἀνεδείχθη·
παθητὴν σάρκα γάρ, ἐμψυχωμένην λαβών,
οὗτος ὁ Θεὸς ἡμῶν, καὶ συμπλακεὶς τῷ τυράννῳ,
πάντας συνανέστησεν, ὅτι δεδόξασται.
Θεοτοκίον
Ἀληθῆ Θεοτόκον, πάντα τὰ ἔθνη,
δοξάζει σε τὴν ἀσπόρως τεκοῦσαν·
ὑποδὺς μήτραν γὰρ ἡγιασμένην τὴν σήν,
οὗτος ὁ Θεὸς ἡμῶν, τὸ καθ’ ἡμᾶς οὐσιώθη,
καὶ Θεός καὶ ἄνθρωπος, ἐκ σοῦ γεγέννηται.

Κανὼν Σταυροαναστάσιμος οὗ ἡ ἀκροστιχὶς σὺν τοῖς Εἱρμοῖς.
Ἄγω τρίτον μέλισμά σοι, Θεοῦ Λόγε.

ᾨδὴ α’ – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
ᾎσμα καινὸν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Γένος βροτῶν,
αἵματι θείῳ,
δεδουλωμένον τυράννῳ φιλαμαρτήμονι,
Χριστὸς ἐξηγόρασε,
καὶ θεοποιήσας ἀνεκαίνισεν,
ὅτι δεδόξασται.

Ὡς μὲν θνητός,
θανάτου θέλων,
ὁ τῆς ζωῆς ταμιοῦχος, Χριστὸς ἐγεύσατο,
ὡς ὢν δὲ ἀθάνατος φύσει,
τοὺς νεκροὺς ἐζωοποίησεν,
ὅτι δεδόξασται.

Κανὼν τῆς Θεοτόκου, οὗ ἡ Ἀκροστιχίς, σὺν τοῖς Εἱρμοῖς :
Ἄγω τρίτον μέλισμά σοι, Θεοτόκε.

ᾨδὴ α’ – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
ᾎσμα καινὸν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Γόνυ κάμπτει, ἅπασα φύσις,
ἐπουρανίων Παρθένε,
τῷ σαρκωθέντι ἐκ σοῦ,
σὺν τοῖς ἐπιγείοις τε,
ἀξιοπρεπῶς τὰ καταχθόνια,
ὅτι δεδόξασται.

Ὢ συναλλαγμάτων, τῶν ἐν σοί!
ἀγαθῶν γὰρ ἀφθόνως,
παρεκτικὸς ὢν Θεός,
Πνεῦμα θεῖον δοὺς ἡμῖν,
σάρκα ἐκ σοῦ Κόρη προσελάβετο,
ὅτι δεδόξασται.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ὁ ἐκ μὴ ὄντων τὰ πάντα παραγαγών,
τῷ Λόγῳ κτιζόμενα,
τελειούμενα Πνεύματι,
Παντοκράτορ Δεσπότα,
ἐν τῇ ἀγάπῃ τῇ σῇ στερέωσόν με».

Διὰ Σταυροῦ σου ᾐσχύνθη ὁ ἀσεβής·
εἰργάσατο βόθρον γάρ,
ὃν ὀρύξας εἰσπέπτωκε,
ταπεινῶν ὑψώθη δὲ Χριστέ,
τὸ κέρας ἐν τῇ σῇ Ἀναστάσει.

Τῆς εὐσεβείας τὸ κήρυγμα τῶν ἐθνῶν,
ὡς ὕδωρ ἐκάλυψε
τὰς θαλάσσας φιλάνθρωπε·
ἀναστὰς ἐκ τάφου γάρ,
τὸ τῆς Τριάδος ἀπεκάλυψας φέγγος.
Θεοτοκίον
Δεδοξασμένα λελάληνται περὶ σοῦ,
ἡ πόλις ἡ ἔμψυχος,
τοῦ ἀεὶ βασιλεύοντος·
διὰ σοῦ γὰρ Δέσποινα,
τοῖς ἐπὶ γῆς Θεὸς συνανεστράφη.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Τόξον ἔθραυσας ἐχθρῶν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ῥύψις ἄχραντε Σταυρέ,
εἰδωλικῶν ἐδείχθης σὺ καθαρμάτων,
ὅτι Ἰησοῦς ὁ ὑπέρθεος,
ἐν σοὶ χεῖρας ἐξεπέτασεν.

Ἴνα πάντες οἱ πιστοί,
τὸ ζωοδόχον μνῆμα σὲ προσκυνῶμεν,
τέθαπται ἐν σοί,
καὶ ἐγήγερται Χριστός,
ὄντως ὁ Θεὸς ἡμῶν.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Τόξον ἔθραυσας ἐχθρῶν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ῥάβδος ῥίζης Ἱεσσαί,
προφητικῶς βλαστήσασα,
ἡ Παρθένος ἄνθος σε Χριστέ,
ἐξανέτειλεν ἡμῖν,
Ἅγιος εἶ Κύριε.

Ἵνα θείας κοινωνούς,
τοὺς γηγενεῖς ἐργάσῃ ἐκ τῆς Παρθένου,
σάρκα τὴν ἡμῶν,
σὺ ἑπτώχευσας λαβών,
Ἅγιος εἶ Κύριε.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἔθου πρὸς ἡμᾶς, κραταιὰν ἀγάπησιν Κύριε·
τὸν μονογενῆ γὰρ σοῦ Υἱόν,
ὑπὲρ ἡμῶν εἰς θάνατον δέδωκας·
διό σοι κραυγάζομεν, εὐχαριστοῦντες·
Δόξα τῇ δυνάμει σου Κύριε».

Στίγματα Χριστέ, συμπαθῶς καὶ μώλωπας ἤνεγκας,
ὕβριν ῥαπισμάτων καρτερῶν,
καὶ μακροθύμως φέρων ἐμπτύσματα,
δι’ ὧν κατειργάσω μοι τὴν σωτηρίαν·
Δόξα τῇ δυνάμει σου Κύριε.

Σώματι θνητῷ, ἡ ζωὴ θανάτῳ ὡμίλησας,
τῆς ταλαιπωρίας τῶν πτωχῶν,
καὶ στεναγμοῦ πενήτων σου ἕνεκεν,
καὶ φθείρας τὸν φθείραντα δεδοξασμένε,
πάντας συνανέστησας, μόνε φιλάνθρωπε.
Θεοτοκίον
Μνήσθητι Χριστέ, ἧς ἐκτησω ποίμνης τῷ πάθει σου,
τῆς δεδοξασμένης σου Μητρός,
τὰς συμπαθεῖς ἐντεύξεις δεξάμενος,
καὶ ἐπισκεψάμενος,
κεκακωμένην ῥῦσαι, τῇ δυνάμει σου Κύριε.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Τὸ ξένον καὶ ἀπόρρητον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ πλάσας κατ’ εἰκόνα σου, φιλάνθρωπε τὸν ἄνθρωπον,
καὶ νεκρωθέντα τῇ ἁμαρτίᾳ,
διὰ τῆς παραβάσεως,
σταυρωθεὶς ἐν Κρανίῳ διέσωσας.

Νεκροὺς μὲν οὓς κατέπιεν, ὁ θάνατος ἀπέδωκε,
κατελύθη δέ,
καὶ τὸ τοῦ ᾅδου φθοροποιὸν βασίλειον,
ἀναστάντος ἐκ τάφου σου Κύριε.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Τὸ ξένον καὶ ἀπόρρητον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ στήσας ὄρη Δέσποτα, ζυγῷ τῆς θείας γνώσεως,
λελατόμησαι ἐκ τῆς Παρθένου,
λίθος χειρῶν ἄνευθεν·
τῇ δυνάμει σου δόξα φιλάνθρωπε.

Νοσοῦσαν ἐθεράπευσας, ἡμῶν τὴν φύσιν Δέσποτα,
δραστικώτατον ἐν τῇ Παρθένῳ,
ταύτῃ ἑνώσας φάρμακον,
τὴν σὴν ἄχραντον Λόγε Θεότητα.

Μερίς μου εἶ ὁ Κύριος, καὶ κλῆρος ἐπιπόθητος,
ὁ ἑνώσας με ἐκ τῆς Παρθένου,
Λόγε τῇ ὑποστάσει σου,
τῇ σαρκὶ χρηματίσας ὑπόστασις.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Πρὸς σε ὀρθρίζω,
τὸν τοῦ παντὸς Δημιουργόν,
τὴν ὑπερέχουσαν πάντα νοῦν εἰρήνην·
διότι φῶς τὰ προστάγματά σου,
ἐν οἷς με καθοδήγησον».

Κριτῇ ἀδίκῳ,
Ἑβραίων φθόνῳ προδοθεὶς ὁ παντεπόπτης,
καὶ ἅπασαν δικαίως,
κρίνων τὴν γῆν, τὸν Ἀδὰμ τῆς πάλαι,
ἐρρύσω κατακρίσεως.

Τὴν σὴν εἰρήνην,
ταῖς Ἐκκλησίαις σου Χριστέ,
τῇ ἀηττήτῳ δυνάμει τοῦ Σταυροῦ σου,
ὁ ἐκ νεκρῶν ἀναστὰς παράσχου,
καὶ σῶσον τὰς ψυχὰς ἡμῶν.
Θεοτοκίον
Σκηνὴ ἁγία, καὶ πλατυτέρα οὐρανῶν,
ὡς τὸν ἐν πάσῃ
ἀχώρητον τῇ κτίσει,
Λόγον Θεοῦ δεξαμένη,
μόνη ἐδείχθης Ἀειπάρθενος.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Ἐπὶ τῆς γῆς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Λόγχῃ πλευράν, ὦ Χριστέ μου νυγείς σου,
τὴν ἐκ πλευρᾶς ἀνθρωπίνης κτισθεῖσαν,
ὀλέθρου πᾶσι βροτοῖς,
γεγονυῖαν πρόξενον,
τῆς κατάρας ἠλευθέρωσας.

Ἴσος Πατρί, κατ’ οὐσίαν ὑπάρχων,
τὸν ἱερὸν ἐξανέστησας δόμον,
τοῦ παναχράντου σου,
καὶ πανσέπτου σώματος,
ἐκ νεκρῶν, Χριστὲ Σωτὴρ ἡμῶν.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Ἐπὶ τῆς γῆς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Λόγος Θεοῦ, ὁ Υἱός σου Παρθένε,
Δημιουργὸς Ἀδὰμ τοῦ πρωτοπλάστου,
οὐ δημιούργημα,
εἰ καὶ σάρκα ἔμψυχον,
ἑαυτῷ ἐκ σοῦ διέπλασεν.

Ἴσος Πατρί, ὁ Υἱὸς τῆς Παρθένου,
Λόγος Θεοῦ, ὑπόστασις τελεία,
ἐν δύο φύσεσιν,
Ἰησοῦς ὁ Κύριος,
Θεὸς τέλειος καὶ ἄνθρωπος.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἄβυσσος ἐσχάτη ἁμαρτιῶν ἐκύκλωσέ με,
καὶ ἐκλείπει τὸ πνεῦμά μου,
ἀλλ’ ἐκτείνας Δέσποτα,
σὸν ὑψηλὸν βραχίονα,
ὡς τὸν Πέτρον με,
κυβερνῆτα διάσωσον».

Ἄβυσσος ἐλέους καὶ οἰκτιρμῶν, ἐκύκλωσέ με,
τῇ εὐσπλάγχνῳ καθόδῳ σου·
σαρκωθεὶς γὰρ Δέσποτα,
καὶ γεγονὼς ἐν δούλου μορφῇ,
ἐθεούργησας,
καὶ σεαυτῷ συνεδόξασας.

Νέκρωσιν ὑπέστη ὁ νεκρωτής,
τὸν νεκρωθέντα ζωωθέντα θεώμενος,
τῆς σῆς Ἀναστάσεως,
ταῦτα Χριστὲ τὰ σύμβολα,
καὶ τοῦ Πάθους σου,
τοῦ ἀχράντου τὰ ἔπαθλα.
Θεοτοκίον
Πάναγνε ἡ μόνη τῷ πλαστουργῷ, καὶ τοῖς ἀνθρώποις,
ὑπὲρ νοῦν μεσιτεύσασα,
τὸν Υἱόν σου ἵλεων,
τοῖς ἐπταικόσι δούλοις σου,
καὶ ὑπέρμαχον,
χρηματίσαι δυσώπησον.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Σκηνώσεως Ἰωνᾶς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Μωλώπων σὺ πειραθείς,
ᾅδου τραυματίας,πάθει Σταυροῦ συνανέστησας•
ὅθεν σοι κραυγάζω· Ἀνάγαγε,
ἐκ φθορᾶς τὴν ζωήν μου φιλάνθρωπε.

Ἀνοίγονταί σοι Χριστέ,
φόβῳ πύλαι ᾅδου, σκεύη ἐχθροῦ δὲ ἁρπάζονται·
ὅθεν σοι Γυναῖκες ὑπήντησαν,
ἀντὶ λύπης χαρὰν κομισάμεναι.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Σκηνώσεως Ἰωνᾶς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Μορφοῦται τὸ καθ’ ἡμᾶς,
ἐκ τῆς ἀκηράτου Κόρης,
ὁ σχήματι ἄμοιρος, σχήματι ὑπάρξας καὶ πράγματι,
μὴ τραπεὶς τὴν Θεότητα ἄνθρωπος.

Ἀβύσσου ἁμαρτιῶν,
καὶ τῆς καταιγίδος, Πάναγνε τῶν παθῶν ῥῦσαί με•
πέφυκας λιμὴν γὰρ καὶ ἄβυσσος,
τῶν θαυμάτων τοῖς πίστει σοι προστρέχουσι.

Κοντάκιον
Ἦχος γ΄
Η Παρθένος σήμερον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
‘Εξανέστης σήμερον,
ἀπὸ τοῦ τάφου Οἰκτίρμον,
καὶ ἡμᾶς ἐξήγαγες,
ἐκ τῶν πυλῶν τοῦ θανάτου,
σήμερον Ἀδὰμ χορεύει,
καὶ χαίρει Εὔα, ἅμα δέ,
καὶ οἱ Προφῆται, σὺν Πατριάρχαις,
ἀνυμνοῦσιν ἀκαταπαύστως,
τὸ θεῖον κράτος τῆς ἐξουσίας σου.
Ὁ Οἶκος
Ὁ οὐρανὸς καὶ ἡ γῆ σήμερον χορευέτωσαν,
καὶ Χριστὸν τὸν Θεὸν ὁμοφρόνως ὑμνείτωσαν,
ὅτι τοὺς δεσμίους ἐκ τῶν τάφων ἀνέστησε.
Συγχαίρει πᾶσα ἡ κτίσις,
προσφέρουσα ἐπάξια ᾄσματα,
τῷ πάντων Κτίστῃ καὶ Λυτρωτῇ ἡμῶν,
ὅτι τοὺς βροτοὺς ἐξ ᾅδου σήμερον,
ὡς Ζωοδότης συνανελκύσας,
πρὸς οὐρανοὺς συνανυψοῖ,
καὶ καταράσσει τοῦ ἐχθροῦ τὰς ἐπάρσεις,
καὶ πύλας τοῦ ᾅδου διαθλάττει,
τῷ θείῳ κράτει τῆς ἐξουσίας αὐτοῦ.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ὡς πάλαι τοὺς εὐσεβεῖς,
τρεῖς Παῖδας ἐδρόσισας,
ἐν τῇ φλογὶ τῇ Χαλδαϊκῇ,
τῷ φωτιστικῷ τῆς Θεότητος πυρί,
καὶ ἡμᾶς καταύγασον·
Εὐλογητὸς εἶ κράζοντας,
ὁ Θεὸς ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν».

Ἐρράγη τὸ τοῦ Ναοῦ,
φαιδρὸν καταπέτασμα,
ἐν τῷ Σταυρῷ τοῦ Δημιουργοῦ,
τὴν ἐγκεκρυμμένην τῷ γράμματι δηλοῦν,
τοῖς πιστοῖς ἀλήθειαν•
Εὐλογητὸς εἶ κράζουσιν,
ὁ Θεὸς ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.

Νυγείσης σου τῆς πλευρᾶς,
ῥανίδες θεόρρυτοι,
ζωοποιοῦ αἵματος Χριστέ,
οἰκονομικῶς ἀποστάζουσαι εἰς γῆν,
τοὺς ἐκ γῆς ἀνέπλασαν.
Εὐλογητὸς εἶ κράζοντας,
ὁ Θεὸς ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.
Τριαδικὸν
Τὸ Πνεῦμα τὸ ἀγαθόν,
Πατρὶ συνδοξάσωμεν,
καὶ τῷ Υἱῷ τῷ μονογενεῖ,
μίαν ἐν τρισί, πιστοὶ σέβοντες ἀρχήν,
καὶ μίαν Θεότητα.
Εὐλογητὸς εἶ κράζοντες,
ὁ Θεός ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Σοβαρὸς ὁ τύραννος ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Οὐ ψιλὸν ὁ ἥλιος,
ἐν Σταυρῷ κρεμάμενον ἄνθρωπον,
ἀλλὰ Θεὸν σκοτίζεται,
σεσαρκωμένον ὁρῶν, ᾧ καὶ ψάλλομεν•
Εὐλογητὸς εἶ Κύριε,
ὁ Θεὸς ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.

Ἰσχυρὸν Θεότητι,
δεδεγμένος ᾅδης ὁ δείλαιος,
τὸν ἀφθαρσίας πάροχον,
ψυχὰς δικαίων βοώσας ἤμεσεν.
Εὐλογητὸς εἶ Κύριε,
ὁ Θεὸς ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.
Θεοτοκίον
Θησαυρὸς πολύτιμος,
εὐλογίας Πάναγνε πέφυκας,
τοῖς καθαρᾷ καρδίᾳ,
σὲ ὁμολογοῦσι Θεογεννήτριαν•
καὶ γὰρ ἐκ σοῦ σεσάρκωται,
ὁ Θεὸς ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Σοβαρὸς ὁ τύραννος ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ τῆς δόξης Κύριος,
καὶ κρατῶν τῶν ἄνω Δυνάμεων,
ὁ σὺν Πατρὶ καθήμενος,
παρθενικαῖς ταῖς χερσὶ φερόμενος•
Εὐλογητὸς εἶ Κύριε,
ὁ Θεὸς ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.

Ἰταμὸς ὁ θάνατος,
ἀλλὰ τοῦτόν σοι ὁμιλήσαντα,
ἐκ τῆς Παρθένου ὤλεσας,
θεοϋπόστατος,σάρξ γενόμενος.
Εὐλογητὸς εἶ Κύριε,
ὁ Θεὸς ὁ τῶν Πατέρων ἡμῶν.

Θεοτόκον πάντες σε,
τὸν Θεὸν κυήσασαν ἔγνωμεν•
τὸν τῆς Τριάδος ἕνα γάρ,
σεσαρκωμένον ἁγνὴ γεγέννηκας.
Εὐλογημένος Πάναγνε,
ὁ καρπὸς τῆς κοιλίας σου.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἀστέκτῳ πυρὶ ἑνωθέντες,
οἱ θεοσεβείας προεστῶτες Νεανίαι,
τῇ φλογὶ δὲ μὴ λωβηθέντες,
θεῖον ὕμνον ἔμελπον.
Εὐλογεῖτε πάντα τὰ ἔργα Κύριου τὸν Κύριον.
καὶ ὑπερυψοῦτε,
εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας».

Ἐρράγη ναοῦ ἡ φαιδρότης,
ὅτε ὁ Σταυρός σου ἐπάγη ἐν Κρανίῳ,
καὶ ἡ κτίσις συνεκλονεῖτο,
φόβῳ ἀναμέλπουσα·
Εὐλογεῖτε πάντα τὰ ἔργα τὸν Κύριον,
καὶ ὑπερυψοῦτε
εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Ἀνέστης Χριστὲ ἐκ τοῦ τάφου,
καὶ τὸν πεπτωκότα τῇ ἀπάτῃ,
διὰ ξύλου ἀνωρθώσω θείᾳ δυνάμει,
κράζοντα καὶ λέγοντα•
Εὐλογεῖτε πάντα τὰ ἔργα τὸν Κύριον,
καὶ ὑπερυψοῦτε
εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.
Θεοτοκίον
Ναὸς τοῦ Θεοῦ ἀνεδείχθης,
ἔμψυχον χωρίον κιβωτός τε, τὸν Ποιητήν•
τοῖς βροτοῖς γὰρ Θεογεννῆτορ,
ἄχραντε κατήλλαξας,
καὶ ἀξίως πάντα τὰ ἔργα ὑμνοῦμέν σε,
καὶ ὑπερυψοῦμεν
εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Ἐνύλου φλόγα πυρός ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ Λόγος οὐ παθητός•
ἀπαθὴς γὰρ τῇ Θεότητι,
πάσχει σαρκὶ δὲ Θεός, ᾧ καὶ ψάλλομεν•
Εὐλογεῖτε πάντα τὰ ἔργα Κυρίου τὸν Κύριον,
καὶ ὑπερυψοῦτε
εἰς πάντας τούς αἰῶνας.

Ὑπνώσας μὲν ὡς θνητός,
ἐξηγέρθης ὡς ἀθάνατος Σῶτερ,
καὶ σῴζεις θανάτου τοὺς μέλποντας·
Εὐλογεῖτε πάντα τὰ ἔργα Κυρίου τὸν Κύριον,
καὶ ὑπερυψοῦτε
εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.
Τριαδικὸν
Λατρεύομεν εὐσεβῶς,
τρισυπόστατον Θεότητα,
ἑνιζομένην ἀπαύστως καὶ ψάλλομεν·
Εὐλογεῖτε πάντα τὰ ἔργα Κυρίου τὸν Κύριον,
καὶ ὑπερυψοῦτε
εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ η’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Ἐνύλου φλόγα πυρός ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἡ τάξεις τὰς νοεράς,
οἷα Μήτηρ ὑπεράρασα,
καὶ πλησίον Θεοῦ χρηματίσασα,
εὐλογοῦμεν εὐλογημένη, παρθένε τὸν τόκον σου,
καὶ ὑπερυψοῦμεν
εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Τὸ κάλλος τὸ φυσικόν,
ὡραιότερον ἀνέδειξας,
ἐξαστράψασα σάρκα Θεότητος.
Εὐλογοῦμεν εὐλογημένη, Παρθένε τὸν τόκον σου,
καὶ ὑπερυψοῦμεν
εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Καινὸν τὸ θαῦμα καὶ θεοπρεπές!
τῆς Παρθένου γὰρ τὴν κεκλεισμένην πύλην,
σαφῶς διοδεύει Κύριος,
γυμνὸς ἐν εἰσόδῳ,
καὶ σαρκοφόρος ὤφθη ἐν ἐξόδῳ Θεός,
καὶ μένει ἡ πύλη κεκλεισμένη,
ταύτην ἀφράστως,
ὡς Θεομήτορα μεγαλύνομεν».

Φρικτὸν ἰδέσθαι σὲ τὸν ποιητήν,
ἐπὶ ξύλου ἀναρτηθέντα Λόγε Θεοῦ,
σαρκικῶς δὲ πάσχοντα,
Θεὸν ὑπὲρ δούλων,
καὶ ἐν μνημείῳ ἄπνουν κατακείμενον,
νεκροὺς δὲ τοῦ ᾅδου λελυκότα•
ὅθεν Χριστέ σε,
ὡς παντοδύναμον μεγαλύνομεν.

Φθορᾶς θανάτου ἔσωσας Χριστέ,
τοὺς προπάτορας, κατατεθεὶς ἐν τάφῳ νεκρός,
καὶ ζωὴν ἐξήνθησας,
νεκροὺς ἀναστήσας,
χειραγωγήσας φύσιν τὴν βροτείαν πρὸς φῶς,
καὶ θείαν ἐνδύσας ἀφθαρσίαν•
ὅθεν πηγήν σε,
φωτὸς ἀειζώου μεγαλύνομεν.
Θεοτοκίον
Ναὸς καὶ θρόνος ὤφθης τοῦ Θεοῦ,
ἐν ᾧ ᾤκησεν ὁ ἐν ὑψίστοις πέλων,
τεχθεὶς ἀπειράνδρως Πάναγνε,
σαρκὸς μὴ ἀνοίξας ὅλως σου πύλας•
ὅθεν ταῖς ἀλήκτοις, σεμνὴ λιταῖς σου,
τὰ φῦλα τῶν βαρβάρων,
θᾶττον εἰς τέλος,
τῷ Βασιλεῖ ἡμῶν καθυπόταξον.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Οἱ τῷ γλυκεῖ τοῦ Ἀχράντου σου ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Γέρας βροτοῖς ἐξ ἀτίμου θανάτου,
πᾶσιν ἐπήγασας,
οὗ διὰ σταυρώσεως Σῶτερ
γευσάμενος, τῇ οὐσίᾳ τῇ θνητῇ, ἀφθαρσίαν μοι,
ἐδωρήσω Χριστὲ ὡς φιλάνθρωπος.

Ἔσωσάς με ἀναστὰς ἐκ τοῦ τάφου,
Χριστὲ καὶ ὕψωσας,
καὶ Πατρὶ προσήγαγες τῷ σῷ Γεννήτορι,
δεξιᾷ τε τῇ αὐτοῦ συνεκάθισας,
διὰ σπλάγχνα ἐλέους σου Κύριε.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος γ΄
Οἱ τῷ γλυκεῖ τοῦ Ἀχράντου σου ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Κόρος τῶν σῶν ἐφυμνίων Παρθένε,
τοῖς εὐαγέσι πιστοῖς,
ὅλως οὐ προσγίνεται•
πόθῳ γὰρ πόθον ἀεὶ θεῖον, καὶ πνευματικόν προσλαμβάνοντες,
ὡς μητέρα Θεοῦ μεγαλύνουσιν.

Ἔθου ἡμῖν ἀκαταίσχυντον πρέσβυν,
τὴν σὲ τεκοῦσαν Χριστέ,
ταύτης ταῖς ἐντεύξεσιν, ἵλεων νέμοις ἡμῖν,
Πνεῦμα μεταδοτικὸν ἀγαθότητος,
ἐκ Πατρὸς διὰ σοῦ προερχόμενον.

ΑΙΝΟΙ
Στιχ. Τοῦ ποιῆσαι ἐν αὐτοῖς κρῖμα ἔγγραπτον. Δόξα αὕτη ἔσται πᾶσι τοῖς ὁσίοις αὐτοῦ.
Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος γ΄
Δεῦτε πάντα τὰ ἔθνη,
γνῶτε τοῦ φρικτοῦ μυστηρίου τὴν δύναμιν•
Χριστὸς γὰρ ὁ Σωτὴρ ἡμῶν,
ὁ ἐν ἀρχῇ Λόγος, ἐσταυρώθη δι’ ἡμᾶς, καὶ ἑκὼν ἐτάφη,
καὶ ἀνέστη ἐκ νεκρῶν, τοῦ σῶσαι τὰ σύμπαντα. Αὐτὸν προσκυνήσωμεν.
ΨΑΛΜΟΣ ΡΝ’ (150)
Στιχ.
 Αἰνεῖτε τὸν Θεὸν ἐν τοῖς Ἁγίοις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν στερεώματι τῆς δυνάμεως αὐτοῦ.

Ἦχος γ΄
Διηγήσαντο πάντα τὰ θαυμάσια,
οἱ φύλακές σου Κύριε,
ἀλλὰ τὸ συνέδριον τῆς ματαιότητος,
πληρῶσαν δώρων τὴν δεξιὰν αὐτῶν,
κρύπτειν ἐνόμιζον τὴν ἀνάστασίν σου,
ἣν ὁ κόσμος δοξάζει. Ἐλέησον ἡμᾶς.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐπὶ ταῖς δυναστείαις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν κατὰ τὸ πλῆθος τῆς μεγαλωσύνης αὐτοῦ.
Ἦχος γ΄
Χαρᾶς τὰ πάντα πεπλήρωται,
τῆς Ἀναστάσεως τὴν πεῖραν εἰληφότα.
Μαρία γὰρ ἡ Μαγδαληνή, ἐπὶ τὸ μνῆμα ἦλθεν,
εὗρεν Ἄγγελον ἐπὶ τὸν λίθον καθήμενον,
τοῖς ἱματίοις ἐξαστράπτοντα καὶ λέγοντα•
Τί ζητεῖτε τὸν ζῶντα μετὰ τῶν νεκρῶν, οὒκ ἔστιν ᾧδε, ἀλλ’ ἐγήγερται,
καθὼς εἶπε, προάγων ἐν τῇ Γαλιλαίᾳ.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ἤχῳ, σάλπιγγος, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ψαλτηρίῳ καὶ κιθάρᾳ.
Ἦχος γ΄
Ἐν τῷ φωτί σου Δέσποτα, ὀψόμεθα φῶς φιλάνθρωπε•
ἀνέστης γὰρ ἐκ τῶν νεκρῶν,
σωτηρίαν τῷ γένει τῶν ἀνθρώπων δωρούμενος,
ἵνα σε πᾶσα κτίσις δοξολογῇ, τόν μόνον ἀναμάρτητον. Ἐλέησον ἡμᾶς.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν τυμπάνῳ καὶ χορῷ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν χορδαῖς καὶ ὀργάνῳ,
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά.
Ἦχος γ΄
Ὕμνον ἑωθινόν, αἱ Μυροφόροι Γυναῖκες, τὰ δάκρυα προσέφερον Κύριε•
εὐωδίας γὰρ ἀρώματα κατέχουσαι, τὸ μνῆμά σου κατέλαβον, τὸ ἄχραντόν σου Σῶμα, μυρίσαι σπουδάζουσαι,
Ἄγγελος καθήμενος ἐπὶ τὸν λίθον, αὐταῖς εὐηγγελίσατο•
Τί ζητεῖτε τὸν ζῶντα μετὰ τῶν νεκρῶν; τὸν θάνατον γὰρ πατήσας,
ἀνέστη ὡς Θεός,
παρέχων πᾶσι τὸ μέγα ἔλεος.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις εὐήχοις, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις ἀλαλαγμοῦ. Πᾶσα πνοὴ αἰνεσάτω τὸν Κύριον.
Ἦχος γ΄
Ἐξαστράπτων Ἄγγελος, ἐπὶ τὸ μνῆμά σου τὸ ζωοποιόν,
ταῖς Μυροφόροις ἔλεγεν•
Ἐκένωσε τοὺς τάφους ὁ Λυτρωτής,
ἐσκύλευσε τὸν ᾅδην, καὶ ἀνέστη τριήμερος, ὡς μόνος Θεὸς καὶ παντοδύναμος.
Στιχ. Ἀνάστηθι, Κύριε, ὁ Θεός μου, ὑψωθήτω ἡ χείρ σου, μὴ ἐπιλάθῃ τῶν πενήτων σου εἰς τέλος.
Ἦχος γ΄
Εἰς τὸ μνῆμά σε ἐπεζήτησεν, ἐλθοῦσα τῇ μιᾷ τῶν Σαββάτων,
Μαρία ἡ Μαγδαληνὴ• μή εὑροῦσα δὲ ὠλοφύρετο, κλαυθμῷ βοῶσα•
οἴμοι Σωτήρ μου, πῶς ἐκλάπης
πάντων Βασιλεῦ; Ζεῦγος δὲ ζωηφόρων Ἀγγέλων,
ἔνδοθεν τοῦ μνημείου ἐβόα•
Τί κλαίεις ὧ Γύναι; Κλαίω φησίν,
ὅτι ᾖραν τὸν Κύριόν μου τοῦ τάφου,
καὶ οὐκ οἶδα ποῦ ἔθηκαν αὐτόν.
Αὐτὴ δὲ στραφεῖσα ὀπίσω, ὡς κατεῖδέ σε, εὐθέως ἐβόα•
ὁ Κύριός μου, καὶ ὁ Θεός μου, δόξα σοι.
Στιχ. Ἐξομολογήσομαί σοι, Κύριε, ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου, διηγήσομαι πάντα τὰ θαυμάσιά σου.
Ἦχος γ΄
Ἑβραῖοι συνέκλεισαν,
ἐν τῷ τάφῳ τὴν ζωήν,
Λῃστὴς δὲ ἀνέῳξεν
ἐν τῇ γλώσσῃ τὴν τρυφήν,
κραυγάζων καὶ λέγων•
ὁ μετ’ ἐμοῦ δι’ ἐμὲ σταυρωθείς,
συνεκρέματό μοι ἐπὶ τοῦ ξύλου,
καὶ ἐφαίνετό μοι ἐπὶ τοῦ θρόνου,
τῷ Πατρὶ συγκαθήμενος•
αὐτὸς γάρ ἐστι Χριστὸς ὁ Θεὸς ἡμῶν,
ὁ ἔχων τὸ μέγα ἔλεος.

Ἦχος γ’
Οἱ Μακαρισμοὶ
 ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ

Μακάριοι οἱ ἐλεήμονες, ὅτι αὐτοὶ ἐλεηθήσονται.
Ἀθετήσαντα Χριστέ,
τὴν ἐντολήν σου,
τὸν προπάτορα Ἀδάμ,
τοῦ Παραδείσου ἐξώρισας,
τὸν δὲ Λῃστὴν οἰκτίρμον,
ὁμολογήσαντά σε ἐν Σταυρῷ,
ἐν αὐτῷ εἰσῴκισας κράζοντα·
Μνήσθητί μου Σωτήρ,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοι οἱ καθαροὶ τῇ καρδίᾳ ὅτι αὐτοὶ τὸν Θεὸν ὄψονται.
Ἁμαρτήσαντας ἡμᾶς,
τῇ τοῦ θανάτου,
κατεδίκασας ἀρᾷ,
ὁ Ζωοδότης καὶ Κύριος,
ἐν δὲ τῷ σώματί σου,
ἀναμαρτήτως Δέσποτα παθῶν,
τοὺς θνητοὺς ἐζώωσας κράζοντας·
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοι οἱ εἰρηνοποιοί, ὅτι αὐτοὶ υἱοὶ Θεοῦ κληθήσονται.
Ἀναστὰς ἐκ τῶν νεκρῶν,
συνεξανέστησας,
ἡμᾶς ἐκ τῶν παθῶν,
τῇ Ἀναστάσει σου Κύριε,
τοῦ δὲ θανάτου πᾶσαν,
τὴν δυναστείαν ὤλεσας Σωτήρ·
διὰ τοῦτο πίστει σοι κράζομεν·
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοι οἱ δεδιωγμένοι ἕνεκεν δικαιοσύνης, ὅτι αὐτῶν ἐστιν ἡ βασιλεία τῶν οὐρανῶν.
Τῇ τριημέρῳ σου ταφῇ,
τοὺς ἐν τῷ ᾅδῃ νεκρωθέντας ὡς Θεός,
ζωοποιήσας συνήγειρας,
καὶ ἀφθαρσίαν πᾶσιν,
ὡς ἀγαθὸς ἐπήγασας ἡμῖν,
τοῖς ἐν πίστει κράζουσι πάντοτε·
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοί ἐστε ὅταν ὀνειδίσωσιν ὑμᾶς, καὶ διώξωσι, καὶ εἴπωσι πᾶν πονηρὸν ῥῆμα καθ΄ὑμῶν ψευδόμενοι ἕνεκεν ἐμοῦ.
Ταῖς Μυροφόροις Γυναιξί,
πρώταις ἐφάνης,
ἀναστὰς ἐκ τῶν νεκρῶν,
Σωτὴρ βοήσας τό, Χαίρετε,
καὶ δι’ αὐτῶν τοῖς φίλοις,
τὴν σὴν μηνύεις ἔγερσιν Χριστέ·
διὰ τοῦτο πίστει σοι κράζομεν·
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν, ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Χαίρετε καὶ ἀγαλλιᾶσθε, ὅτι ὁ μισθὸς ὑμῶν πολὺς ἐν τοῖς οὐρανοῖς.
Ἐν τῷ ὄρει Μωϋσῆς,
χεῖρας ἁπλώσας,
προετύπου τὸν Σταυρόν,
τὸν Ἀμαλὴκ τροπωσάμενος,
ἡμεῖς δὲ πίστει τοῦτον,
κατὰ δαιμόνων ὅπλον κραταιόν,
εἰληφότες πάντες κραυγάζομεν·
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Δόξα…
Τὸν Πατέρα καὶ Υἱόν,
καὶ Πνεῦμα ἅγιον,
ὑμνήσωμεν πιστοί,
ἕνα Θεόν, ἕνα Κύριον,
ὡς ἐξ ἑνὸς Ἡλίου·
τρισσολαμπὴς γάρ ἐστιν ἡ Τριάς,
καὶ φωτίζει πάντας τούς κράζοντας·
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Τὸν Πατέρα καὶ Υἱόν,
καὶ Πνεῦμα ἅγιον,
ὑμνήσωμεν πιστοί,
ἕνα Θεόν, ἕνα Κύριον,
ὡς ἐξ ἑνὸς Ἡλίου·
τρισσολαμπὴς γάρ ἐστιν ἡ Τριάς,
καὶ φωτίζει πάντας τούς κράζοντας·
Μνήσθητι καὶ ἡμῶν,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.