Октоїх, глас 2, неділя

Гражданським шрифтомЦерковнослов'нськоюУкраїнськоюГрецькою

Глас 2

Суббота

В суббо́ту ве́чера, на ма́лей вече́рни

на Го́споди, воззва́х, стихи́ры воскре́сны, осмогла́сника, 3, повторя́юще пе́рвую. Гла́с 2.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Пре́жде ве́к от Отца́ ро́ждшемуся Бо́жию Сло́ву, вопло́щшемуся от Де́вы Мари́и, прииди́те поклони́мся: Кре́ст бо претерпе́в, погребе́нию предаде́ся, я́ко Са́м восхоте́; и воскре́с из ме́ртвых, спасе́ мя заблужда́ющаго челове́ка.

Христо́с Спа́с на́ш, е́же на ны́ рукописа́ние пригвозди́в на Кресте́ загла́ди, и сме́ртную держа́ву упраздни́: покланя́емся Его́ тридне́вному воскресе́нию.

Со арха́нгелы воспои́м Христо́во Воскресе́ние: То́й бо е́сть Изба́витель и Спа́с ду́ш на́ших, и в сла́ве стра́шней и кре́пцей си́ле, па́ки гряде́т суди́ти ми́ру, его́же созда́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен, догма́тик, гла́с 2:

О преве́лия та́инства! Зря́ чудеса́, пропове́дую Божество́, Емману́ил бо естества́ у́бо врата́ отве́рзе я́ко Человеколю́бец, де́вства же ключи́ не разруши́ я́ко Бо́г; но си́це от утро́бы про́йде, я́коже слу́хом вни́де; та́ко воплоти́ся, я́коже зача́тся; безстра́стно вни́де, несказа́нно изы́де, по проро́ку глаго́лющему: сия́ врата́ заключе́на бу́дут; никто́же про́йдет и́ми, то́кмо еди́н Госпо́дь Бо́г Изра́илев, име́яй ве́лию ми́лость.

Та́же, Све́те ти́хий: Посе́м проки́мен: Госпо́дь воцари́ся, в ле́поту облече́ся. Три́жды. Сти́х: Облече́ся Госпо́дь в си́лу, и препоя́сася. Та́же, Сподо́би, Го́споди, в ве́чер се́й: Иере́й же ектении́ не глаго́лет, но пое́м:

На стихо́вне, стихи́ру воскре́сну, гла́с 2:

Воскресе́ние Твое́, Христе́ Спа́се, всю́ просвети́ вселе́нную и призва́л еси́ Твое́ созда́ние: Всеси́льне Го́споди, сла́ва Тебе́.

И́ны стихи́ры пресвяте́й Богоро́дице, гла́с то́йже.

Подо́бен: Егда́ от дре́ва Тя́:

Сти́х: Помяну́ и́мя Твое́ во вся́ком ро́де и ро́де.

Все́х скорбя́щих ра́досте, и оби́димых предста́тельнице, и убо́гих пита́тельнице, стра́нных же утеше́ние, и же́зле слепы́х, немощны́х посеще́ние, тружда́ющихся покро́ве и засту́пнице, и си́рых помо́щнице, Ма́ти Бо́га Вы́шняго, Ты́ еси́, Пречи́стая, потщи́ся, мо́лимся, спасти́ся рабо́м Твои́м.

Сти́х: Слы́ши, Дщи́, и ви́ждь, и приклони́ у́хо Твое́.

Вся́кое беззако́ние неща́дно, вся́кий гре́х невозде́ржно окая́нный соде́лах: вся́каго осужде́ния досто́ин е́смь! вины́ покая́ния мне́ пода́ждь, Де́во, я́ко да не осужде́н та́мо явлю́ся, Тя́ бо напису́ю моли́твенницу, Тя́ призыва́ю предста́тельницу, не посрами́ мене́, Богоневе́стная.

Сти́х: Лицу́ Твоему́ помо́лятся бога́тии лю́дстии.

Ино́го прибе́жища, Чи́стая, к Творцу́ и Влады́це мы́ не и́мамы, ра́зве Тебе́, Богоневе́сто: да не отри́неши на́с те́плым Твои́м предста́тельством, ниже́ посрами́ши любо́вию притека́ющих под кро́в Тво́й, Ма́ти Бо́га на́шего: потщи́ся, и Твою́ по́мощь да́ждь, и ны́нешняго гне́ва на́с спаси́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен, гла́с 2:

Кто́ Тя по достоя́нию похва́лит и ублажи́т, Отрокови́це Богоневе́стная, о е́же Тобо́ю бы́вшем ми́рови избавле́нии: благодаря́ще у́бо зове́м Ти́, глаго́люще: ра́дуйся, Я́же Ада́ма обожи́вшая, и разстоя́щая совокупи́вшая. Ра́дуйся, просвети́вшая ро́д на́ш светоно́сным Воскресе́нием Сы́на Твоего́ и Бо́га на́шего: Тя́ бо христиа́нский ро́д непреста́нно ублажа́ем.

Та́же, Ны́не отпуща́еши:Трисвято́е, и по О́тче на́ш: Тропа́рь воскре́сен. Ектениа́ ма́лая, и отпу́ст.

В суббо́ту на вели́цей вече́рни

на Го́споди, воззва́х, поста́вим стихо́в 10, и пое́м стихи́ры воскре́сны осмогла́сника, 3: и Анато́лиевы, 4: и Мине́и 3, или́ 4, или́ 6, а́ще пра́зднуется святы́й, Сла́ва, Мине́и: И ны́не, Богоро́дичен пе́рвый, гла́са.

Стихи́ры воскре́сны, гла́с 2.

Сти́х: Изведи́ из темни́цы ду́шу мою́, испове́датися и́мени Твоему́.

Пре́жде ве́к от Отца́ Ро́ждшемуся Бо́жию Сло́ву, вопло́щшемуся от Де́вы Мари́и, прииди́те поклони́мся: кре́ст бо претерпе́в, погребе́нию предаде́ся, я́ко Са́м восхоте́: и воскре́с из ме́ртвых, спасе́ мя заблужда́ющаго челове́ка.

Сти́х: Мене́ жду́т пра́ведницы, до́ндеже возда́си мне́.

Христо́с Спа́с на́ш, е́же на ны́ рукописа́ние пригвозди́в на Кресте́ загла́ди, и сме́ртную держа́ву упраздни́: покланя́емся Его́ Тридне́вному Воскресе́нию.

Сти́х: Из глубины́ воззва́х к Тебе́, Го́споди, Го́споди, услы́ши гла́с мо́й.

Со Арха́нгелы воспои́м Христо́во Воскресе́ние: То́й бо е́сть Изба́витель и Спа́с ду́ш на́ших, и в сла́ве стра́шней и кре́пцей си́ле, па́ки гряде́т суди́ти ми́ру, его́же созда́.

И́ны стихи́ры Анато́лиевы, гла́с то́йже

Сти́х: Да бу́дут у́ши Твои́, вне́млюще гла́су моле́ния моего́.

Тебе́ Распе́ншагося и Погребе́ннаго, а А́нгел пропове́да Влады́ку, и глаго́лаше жена́м: прииди́те ви́дите, иде́же лежа́ше Госпо́дь: воскре́се бо, я́коже рече́, я́ко Всеси́лен. Те́мже Тебе́ покланя́емся, Еди́ному Безсме́ртному: Жизнода́вче Христе́, поми́луй на́с.

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т; я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Кресто́м Твои́м упраздни́л еси́, ю́же от дре́ва кля́тву, погребе́нием Твои́м умертви́л еси́ сме́рти держа́ву: воста́нием же Твои́м просвети́л еси́ ро́д челове́ческий. Сего́ ра́ди вопие́м Ти́: Благоде́телю Христе́ Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́, потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

Отверзо́шася Тебе́, Го́споди, стра́хом врата́ сме́ртная, вра́тницы же а́довы ви́девше Тя́, убоя́шася: врата́ бо ме́дная сокруши́л еси́, и вереи́ желе́зныя сте́рл еси́, и изве́л еси́ на́с от тьмы́ и се́ни сме́ртныя, и у́зы на́ша растерза́л еси́.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Спаси́тельную пе́снь пою́ще, от у́ст возсле́м: прииди́те вси́ в дому́ Госпо́днем припаде́м, глаго́люще: на дре́ве Распны́йся, и из ме́ртвых Воскресы́й, и Сы́й в не́дрех О́тчих, очи́сти грехи́ на́шя.

И́ны стихи́ры пресвяте́й Богоро́дице, пое́м и́х, иде́же не́сть Мине́и. Творе́ние Па́вла Аморре́йскаго. Гла́с 6

Подо́бен: Отча́янная жития́ ра́ди:

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́ние: и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний его́.

Я́же ненаде́жных упова́ние изве́стное, и согреша́ющих спасе́ние, Мари́е всепе́тая, Чи́стая Богоро́дице, приими́ моле́ние мое́ сие́, и испроси́ ми разреше́ния все́х, я́же согреши́х в житии́, ма́терними Твои́ми моли́твами, и спаси́ от бе́д и бу́дущаго суда́, Влады́чице, вели́кия ра́ди Твоея́ ми́лости.

Сти́х: Хвали́те Го́спода вси́ язы́цы, похвали́те Его́ вси́ лю́дие.

Лука́во вре́мя живота́ моего́, лука́во и испо́лнь вся́кия зло́бы, сатане́ лука́вому лю́те мя́ смуща́ющу, Ты́ мя, Богороди́тельнице, изба́ви того́ па́кости, Ты́ мя от у́ст о́наго исто́ргни, Пресвята́я: на Тя́ бо все́ возложи́х ча́яние мое́, спаси́ мя Твои́ми бо́дрыми моли́твами.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Ра́дуйся, Непосты́дная Предста́тельнице. Ра́дуйся, Преблага́я Богоро́дице. Ра́дуйся, очисти́лище ми́ра. Ра́дуйся, ра́досте скорбя́щих, и приста́нище обурева́емым. Ра́дуйся, я́же все́м помога́ющая су́щым в ну́ждах. Ты́ у́бо сохрани́ и мене́, Де́во, все́х ско́рбных, пренепоро́чная Влады́чице.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Пре́йде се́нь зако́нная, благода́ти прише́дши: я́коже бо купина́ не сгара́ше опаля́ема, та́ко Де́во родила́ еси́, и Де́ва пребыла́ еси́. Вме́сто столпа́ о́гненнаго, пра́ведное возсия́ со́лнце: вме́сто Моисе́а, Христо́с, спасе́ние ду́ш на́ших.

Та́же вхо́д с кади́лом. Све́те ти́хий: Проки́мен и ектении́.

На стихо́вне стихи́ры воскре́сны, гла́с 2:

Воскресе́ние Твое́, Христе́ Спа́се, всю́ просвети́ вселе́нную и призва́л еси́ Твое́ созда́ние: всеси́льне Го́споди, сла́ва Тебе́.

И́ны стихи́ры по алфави́ту.

Сти́х: Госпо́дь воцари́ся, в ле́поту облече́ся.

Дре́вом, Спа́се, упраздни́л еси́, ю́же от дре́ва кля́тву, держа́ву сме́рти погребе́нием Твои́м умертви́л еси́, просвети́л же еси́ ро́д на́ш воста́нием Твои́м. Те́мже вопие́м Тебе́: Животода́вче Христе́ Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

Сти́х: И́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́жится.

На Кресте́ я́влься Христе́ пригвожда́ем, измени́л еси́ добро́ту зда́ний: и безчелове́чие у́бо во́ини показу́юще, копие́м ре́бра Твоя́ прободо́ша, евре́и же печа́тати гро́ба проси́ша, Твоея́ вла́сти не ве́дуще. Но за милосе́рдие утро́б Твои́х, прие́мый погребе́ние, и тридне́вен воскресы́й, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: До́му Твоему́ подоба́ет святы́ня, Го́споди, в долготу́ дни́й.

Животода́вче Христе́, во́лею стра́сть претерпе́вый сме́ртных ра́ди, во а́д же снизше́д я́ко си́лен, та́мо Твоего́ прише́ствия ожида́ющыя, исхи́тив я́ко от зве́ря (из руки́) кре́пкаго, ра́й вме́сто а́да жи́ти дарова́л еси́. Те́мже и на́м сла́вящым тридне́вное Твое́ воста́ние, да́руй очище́ние грехо́в, и ве́лию ми́лость.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: О чудесе́ но́ваго все́х дре́вних чуде́с! кто́ бо позна́ Ма́терь без му́жа ро́ждшую, и на руку́ нося́щую, всю́ тва́рь Содержа́щаго? Бо́жие е́сть изволе́ние, Ро́ждшееся. Его́же я́ко Младе́нца, Пречи́стая, Твои́ма рука́ма носи́вшая, и ма́терне дерзнове́ние к Нему́ иму́щая, не преста́й моля́щи о чту́щих Тя́, уще́дрити и спасти́ ду́шы на́шя.

Та́же: Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е. По О́тче на́ш:

Тропа́рь воскре́сен, гла́с 2:

Егда́ снизше́л еси́ к сме́рти, Животе́ Безсме́ртный, тогда́ а́д умертви́л еси́ блиста́нием Божества́. Егда́ же и уме́ршыя от преиспо́дних воскреси́л еси́, вся́ си́лы небе́сныя взыва́ху: Жизнода́вче Христе́ Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

Богоро́дичен: Вся́ па́че смы́сла, вся́ пресла́вная Твоя́ Богоро́дице, та́инства, чистоте́ запеча́танной, и де́вству храни́му (чистото́ю запеча́тана, и де́вством храни́ма), Ма́ти позна́лася еси́ нело́жна, Бо́га ро́ждши и́стиннаго: Того́ моли́ спасти́ся душа́м на́шым.

В суббо́ту на повече́рии

кано́н пресвяте́й Богоро́дице [то́же и от оклевета́ния, в печа́лех, и напа́стех су́щии да пою́т.] Гла́с 2.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Во глубине́ постла́ иногда́, фараони́тское всево́инство преоруже́нная си́ла, вопло́щшееся же Сло́во всезло́бный гре́х потреби́ло е́сть: препросла́вленный Госпо́дь сла́вно бо просла́вися.

Я́же все́м удо́бь послу́шная в ско́рби, и в печа́ли помога́ющая, Богоро́дице блага́я, благода́ть пода́ждь пе́ти Тя́ дерза́ющым, Влады́чице, скорбя́щих ра́досте.

Многобога́тную благода́ть стяжа́вши, Влады́чице, дерзнове́нною Твое́ю моли́твою, пресла́вно изми́ мя от напа́стей, убо́гаго раба́ Твоего́, скорбя́щих Ра́досте.

Сла́ва: От вра́г ви́димых и неви́димых изба́ви, мо́лимся, к Тебе́ прибега́ющих, Богоро́дице, и разори́ вся́к сове́т борю́щих на́с.

И ны́не: Отими́ поноше́ние челове́ческое, и клеветы́ наве́тник от мене́, Богоро́дице, молю́ Тя: да усе́рдно сла́влю Го́спода, его́же пита́ла еси́.

Пе́снь 3

Ирмо́с: Утверди́ на́с в Тебе́, Го́споди, дре́вом умерщве́й гре́х, и стра́х Тво́й всади́ в сердца́ на́с пою́щих Тя́.

Враго́в наве́ты разори́ су́етныя, всепе́тая Богоро́дице: не оскуде́й моли́твами Твои́ми, снабдя́щи на́с восхваля́ющих Тя́.

При́зри, Чи́стая, ми́лостивным Твои́м о́ком, и изба́ви мя́ вся́каго наве́та ви́димых и неви́димых враго́в, ослепи́вши зе́ницы оче́с и́х.

Сла́ва: Зло́е нападе́ние враго́в, я́ко о́гнь паля́щее, и́щущих всегда́ погуби́ти на́с, Де́во, росо́ю моли́тв Твои́х угаси́.

И ны́не: Неугаси́мая лампа́до, заре́ присносия́тельная, но́щию мя́ скорбе́й одержи́ма, просвети́ моли́твами Твои́ми, ро́ждшая Со́лнце сла́вы Христа́.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Услы́шах, Го́споди, гла́с Тво́й, его́же ре́кл еси́, гла́с вопию́щаго в пусты́ни, я́ко возгреме́л еси́ над вода́ми мно́гими, Твоему́ свиде́тельствуяй Сы́ну, ве́сь бы́в соше́дшаго Ду́ха, возопи́: Ты́ еси́ Христо́с, Бо́жия му́дрость и си́ла.

Спасе́ния Тя́ мо́ст, моли́тву неусы́пну, заступле́ние тве́рдо мо́лим: умилосе́рдися и ви́ждь на́шу нестерпи́мую печа́ль, боле́зни, ско́рби, стра́сти, и благопреме́нно посети́, Ма́ти Бо́жия, ра́дость ско́рую подаю́щи.

Не неприча́стни есмы́, Влады́чице, Твоего́ заступле́ния в ско́рбех: те́мже и ны́не на́м помози́ вско́ре, лю́те обурева́емым ру́ку простира́ющи, Чи́стая: бу́ди ми́лостива боле́знем на́шым, Ма́ти Бо́жия, ра́дость ско́рую подаю́щи.

Сла́ва: Не упова́ша, Влады́чице, на Тя́ беззако́ннующии, но упова́ша на язы́к велере́чив, на язы́к челове́чь, при́сно зави́стно излия́вшийся, непра́ведно пролия́ти кро́вь и́скренняго, рыка́юще: Ты́ же, Чи́стая, че́люсти и́х сокруши́.

И ны́не: Смири́, Влады́чице, враго́в вознесе́нную вы́ю велере́чующих, сове́ты и злонра́вия, и сердца́ поуча́ющаяся злы́м на мя́ по вся́ дни́: кре́пость же и побе́ду пода́ждь призыва́ющым Тя́, Ма́ти Бо́жия, ра́дость ско́рую подаю́щи.

Пе́снь 5

Ирмо́с: У́гль Иса́ии проявле́йся, Со́лнце из де́вственныя утро́бы возсия́, во тьме́ заблу́ждшым, богоразу́мия просвеще́ние да́руя.

Моли́твеннице нело́жная, упова́ние христиа́н, Обра́дованная, приими́ мольбы́ от на́с приле́жно призыва́ющих и моля́щихся Тебе́.

Исто́чник Тя́ жи́зни су́щи, Чи́стая, безсме́ртия источа́ющий во́ды, земноро́днии позна́вше ублажа́ем.

Сла́ва: Вооружи́ся на ны́ лука́вно вра́г, язы́ком я́коже мече́м погуби́ти хотя́: но Твое́ю, Богороди́тельнице, кре́постию предвари́.

И ны́не: Пучи́ну, Чи́стая, заступле́нию кто́ изочте́т си́лы Твоея́? Те́мже на́с су́щих в ну́жде ско́ро предвари́.

Пе́снь 6

Ирмо́с: В бе́здне грехо́вней валя́яся, неизсле́дную милосе́рдия Твоего́ призыва́ю бе́здну: от тли́, Бо́же, мя́ возведи́.

Целому́дрия су́щи хода́таица, призыва́ющым Тя́ ны́не яви́ся, и от вся́ких изба́ви напа́стей и бе́д, Богоневе́сто.

Злоде́йства вра́жия разори́, и клеветы́ непра́ведныя уста́ви, Благослове́нная Пречи́стая, избавля́ющи непови́нныя от ско́рби.

Сла́ва: Лю́тыми грехи́ окруже́ни, и напа́стными беда́ми потопля́еми, под Боже́ственный покро́в Тво́й прибега́ем, Ма́ти Христа́ Бо́га.

И ны́не: Неискусому́жно ро́ждши Го́спода, яви́ся по рождестве́ па́ки де́вствующи: о пресла́внаго чудесе́, в Тебе́ соде́ланнаго, Богоневе́сто!

Та́же: Го́споди, поми́луй, три́жды. Сла́ва, и ны́не:

Седа́лен, гла́с 2:

Моле́ние те́плое, и стена́ необори́мая, ми́лости исто́чниче, ми́рови прибе́жище, приле́жно вопие́м Ти́: Богоро́дице Влады́чице, предвари́, и от бе́д изба́ви на́с, еди́на вско́ре предста́тельствующая.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Да пресла́вное рождество́ Твое́, Христе́, е́же от Де́вы прообрази́ши я́ве, неопали́мы в пещи́ о́троки сохрани́л еси́, пе́сньми пою́щыя Тебе́: отце́в Бо́же, благослове́н еси́.

О благоутро́бия Твоего́, Де́во Чи́стая! Реши́ши бо безме́рныя печа́ли и напа́сти, призыва́ющым в ну́жде и обстоя́нии: те́мже и ны́не помози́ Благослове́нная, Тя́ восхваля́ющым.

Покажи́ ско́рое Твое́ заступле́ние, покажи́ я́ко мо́жеши, я́ко Ма́ти Бо́гу, призыва́ем Тя́ от се́рдца со слеза́ми припа́дающе, ско́рбь укроти́ и боле́знь рабо́в Твои́х вско́ре.

Сла́ва: Уста́ челове́ком я́ко льво́м лю́тым, гро́ба тяжча́йше отверзо́шася, го́рько поглоти́ти мя́: но Ты́, Богоро́дице, яви́ся наде́жда ненаде́ющымся, и низложи́ кре́пость и́х, Благослове́нная.

И ны́не: Да у́зрят врази́ и постыдя́тся, да разуме́ют и ви́дят твою́, е́же по на́м сопроти́в борю́щую си́лу, и в про́пасть преиспо́днюю низложи́ и́х Благослове́нная, Наде́ждо ненаде́ющихся.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Пе́щь иногда́ о́гненная в Вавило́не де́йства разделя́ше, Бо́жиим веле́нием халде́и опаля́ющая, ве́рныя же ороша́ющая, пою́щыя: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода.

Прибе́жище на́ше, и ми́ру ра́дование, Богороди́тельнице, умилосе́рдитися потщи́ся, и спе́шно благода́ть Твою́ пода́ждь на́м оскорбле́нным, и заступи́ Блага́я, Твоя́ рабы́.

Сове́т су́етен совеща́ша лю́те на ны́ безбо́жных со́нмища, я́коже пре́жде Ахитофе́л. Но вопие́м: Твои́ми моли́твами се́й разори́, низло́жши си́х кре́пость, Богоро́дице.

Сла́ва: Призыва́ющих Тя́, Богоро́дице, от души́ нело́жно, во вся́кой ско́рби и в боле́знех разли́чных, и беда́х лю́тых, спе́шно услы́ши, Влады́чице, си́х избавля́ющи при́сно моли́твами Твои́ми.

И ны́не: Да и́мя Твое́, Богоро́дице, на земли́ славосло́вится, И́же из Тебе́ возсия́в, гре́шником держа́вную наде́жду и сте́ну Тя́ дарова́: Тобо́ю бо вся́кое дыха́ние к Бо́гу притека́ет.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Недоуме́ет вся́к язы́к благохвали́ти по достоя́нию, изумева́ет же у́м и преми́рный пе́ти Тя́, Богоро́дице: оба́че Блага́я су́щи, ве́ру приими́, и́бо любо́вь ве́си Боже́ственную на́шу, Ты́ бо христиа́н еси́ Предста́тельница, Тя́ велича́ем.

Да загради́тся вся́к язы́к, лука́вым поуча́яйся: да молча́т устна́ льсти́вая, и уста́ непра́ведно глаго́лющая на пра́веднаго беззако́ние, горды́нею и за́вистию вражде́бною вку́пе, Богоро́дицы моли́твою, и святы́х Христо́вых.

И́же в моли́твах бо́друю, Чи́стую Богоро́дицу, призыва́ем вси́ боле́знию и ско́рбию одержи́ми, взыва́юще: Влады́чице Чи́стая, ско́ро изба́ви от одержа́щих боле́зней рабы́ Твоя́ при́сно, я́ко по Бо́зе засту́пницы ины́я не и́мамы.

Сла́ва: Отча́явшихся ве́лие прибе́жище, обурева́емых ти́хое приста́нище, Ты́ еси́, Богоро́дице. Те́мже и мы́ притека́ем, взыва́юще: да не постыди́мся Ма́ти И́стиннаго Живота́, но да благодаря́ще усе́рдно Тя́ велича́ем.

И ны́не: Приими́, Отрокови́це Пречи́стая, Боже́ственную пе́снь, воздава́ющи благода́ть на Тя́ наде́ющымся, и ми́р испроси́ це́рквам при́сно посла́ти, да христиа́нский вся́к язы́к Тя́ велича́ет.

Та́же:Досто́йно е́сть: И про́чее обы́чно, и отпу́ст.

Неделя

В неде́лю на полу́нощнице

кано́н тро́ичный, творе́ние Митрофа́ново, его́же краестро́чие: Тригу́бый пою́ Богонача́лия све́т. Гла́с 2.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Во глубине́ постла́ иногда́, фараони́тское всево́инство преоруже́нная си́ла, вопло́щшееся же Сло́во всезло́бный гре́х потреби́ло е́сть, Препросла́вленный Госпо́дь, сла́вно бо просла́вися.

Тро́ичное и Единонача́льное Естество́ Божества́, пе́сненно воспои́м глаго́люще: ми́лости пучи́ну неизчерпа́емую, суще́ственную я́ко иму́щи, Тебе́ кла́няющихся соблюди́ и спаси́, я́ко Человеколю́бец.

И́же исто́чник, и ко́рень Оте́ц сы́й, я́ко вино́вен, И́же в Сы́не, и Святе́м Твое́м Ду́се, сра́сленнаго Божества́ Трисо́лнечный се́рдцу моему́ источи́ све́т, и прича́стием осия́й, Богоде́тельнаго сия́ния.

Сла́ва: Трисве́тлая Еди́нице Богонача́льная, ве́сь разори́ грехо́в и страсте́й мои́х мра́к, све́тлых луче́й Твои́х сладча́йшими причаще́ньми, и сотвори́ мя Твоея́ непристу́пныя сла́вы хра́м и се́нь пречи́стую.

Богоро́дичен: То́к дре́вний естества́ на́шего, страда́вший безме́стно, и к тли́ попо́лзшийся, Пречи́стая, вопло́щься во утро́бе Твое́й Бо́г Сло́во, человеколю́бне осия́, и Богонача́лию Трисве́тлому на́с та́йно научи́.

Пе́снь 3

Ирмо́с: На ка́мени мя́ ве́ры утверди́в, разшири́л еси́ уста́ моя́ на враги́ моя́, возвесели́ бо ся ду́х мо́й, внегда́ пе́ти: не́сть свя́т, я́коже Бо́г на́ш, и не́сть пра́веден, па́че Тебе́, Го́споди.

Ра́венством естества́ Богонача́лие Единоче́стное сла́влю Тя́ Ли́цы: Живо́т бо от Живота́ Ты́ произше́д нетле́нно, Еди́н сы́й Бо́г на́ш, и не́сть свя́т, па́че Тебе́, Го́споди.

Ты́ чи́ны невеще́ственныя и небе́сныя соста́вил еси́, я́ко зерца́ла Твоея́ добро́ты: Тро́ице Неразде́льное Единонача́лие, пе́ти непреста́нно Тебе́: но и ны́не на́ше от бре́нных у́ст приими́ хвале́ние.

Сла́ва: Утверди́ на ка́мени ве́ры, и разшири́ любве́ Твоея́ пучи́ною сердца́ и мы́сль Твои́х ра́б, Еди́нице Трисо́лнечная: Ты́ бо Бо́г на́ш, на Него́же упова́юще, да не посрами́мся.

Богоро́дичен: И́же вся́к пре́жде соста́в осуществова́вый тва́ри, во утро́бе Твое́й осуществова́ся, неизче́тною бла́гостию, Богоро́дице, и све́т Трисо́лнечный все́м возсия́ Еди́наго Божества́ и Госпо́дьства.

Седа́лен, гла́с 2.

Подо́бен: Благоутро́бия:

Егда́ в нача́ле Ада́ма созда́л еси́ Го́споди, тогда́ Сло́ву Твоему́ Ипоста́сному возопи́л еси́, Благоутро́бне: сотвори́м по На́шему подо́бию, Ду́х же Святы́й сопрису́тствоваше Соде́тель. Те́мже вопие́м Ти́: Тво́рче Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Егда́ к на́м Бо́г приити́ изво́ли, тогда́ в Твою́, Пречи́стая, чисте́йшую утро́бу всели́ся, и спасе́ Тобо́ю челове́ческое смеше́ние, дарова́вый все́м Ца́рство Небе́сное. Те́мже вопие́м Ти́, Богоро́дице Чи́стая, ра́дуйся, Влады́чице.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Пою́ Тя, слу́хом бо Го́споди услы́шах и ужасо́хся, до мене́ бо и́деши, мене́ ищя́ заблу́ждшаго. Те́м мно́гое Твое́ снизхожде́ние, е́же на мя́, прославля́ю, Многоми́лостиве.

Разуме́ти Тя́ ниже́ чи́нове мо́гут невеще́ственнии а́нгельстии, Еди́нице, Тро́ице Безнача́льная: но у́бо мы́ бре́нным язы́ком Твою́ Су́щественную бла́гость воспева́ем, и ве́рою сла́вим.

Сы́й Созда́тель естества́ челове́ческаго, Вседержи́телю, все́ мое́ ви́диши ны́не, я́ко Всеви́дец неможе́ние: те́мже уще́дри раба́ Твоего́, и к жи́зни лу́чшей па́ки возведи́.

Сла́ва: Еди́ницы Нача́льныя несме́сна Три́ Ли́ца воспева́ем, я́ко сво́йственне иму́щая, и разде́льне Ипоста́си: но у́бо Соедине́на и Неразде́льна, в Сове́те же, и Сла́ве, и Божестве́.

Богоро́дичен: Хра́м Тя́ чи́ст и пренепоро́чен, Присноде́во Богоро́дице, Вседе́тель обре́те Еди́ну я́ве от ве́ка, в Ню́же все́лься: вообрази́ челове́ческое естество́, я́ко Человеколю́бец.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Просвеще́ние во тьме́ лежа́щих, спасе́ние отча́янных, Христе́ Спа́се мо́й, к Тебе́ у́тренюю, Царю́ ми́ра, просвети́ мя сия́нием Твои́м: ино́го бо ра́зве Тебе́ Бо́га не зна́ю.

Я́ко вся́чески на вся́ су́щыя Твоего́ про́мысла, мирода́рныя простира́яй лучы́, и спаси́тельныя, Царю́ ми́ра, соблюди́ мя в ми́ре Твое́м: Ты́ бо живо́т и ми́р вся́ческому.

Моисе́ю в купине́ я́ко яви́лся еси́ в виде́нии о́гненне, а́нгел наре́клся еси́, О́тчее Сло́во, Е́же к на́м Твое́ предъявля́я прише́ствие: И́мже все́м я́ве возвести́л еси́ держа́ву Богонача́лия Еди́наго, Триипоста́сную.

Сла́ва: Я́же Есте́ственную, Соприсносу́щную сла́ву предло́жиши, Единонача́льнейшая Тро́ице Свята́я, воспева́ющих Тя́ правосла́вною ве́рою, Твоея́ сла́вы ви́дети сподо́би, Безнача́льную, и Еди́ну зарю́ Трисо́лнечную.

Богоро́дичен: Содержи́тельный по существу́ сы́й Бо́г Сло́во, все́м веко́м, Де́во Ма́ти, во чре́ве Твое́м удержа́ся неизрече́нно, челове́ки призыва́я ко еди́нству Еди́наго Госпо́дьства.

Пе́снь 6

Ирмо́с: В бе́здне грехо́вней валя́яся, неизсле́дную милосе́рдия Твоего́ призыва́ю бе́здну: от тли́ Бо́же мя́ возведи́.

Воли́телю ми́лости, поми́луй в Тя́ ве́рующих, Бо́же Трисо́лнечне, и прегреше́ний изба́ви, и страсте́й, и бе́д, рабы́ Твоя́. [Два́жды.]

Сла́ва: Неизрече́нною пучи́ною бла́гости, необмы́слимую Твоего́ сия́ния, и Трисия́ннаго Божества́ светода́тельную зарю́ пода́ждь ми́.

Богоро́дичен: Неизрече́нне, Де́во, Вы́шний Челове́к бы́сть из Тебе́, в челове́ка по всему́ обо́лкся, и све́том мя́ Трисо́лнечным озари́.

Седа́лен, гла́с 2.

Подо́бен: Благоутро́бия:

Благоутро́бия пучи́ну на́м простры́й, приими́ на́с, Ми́лостиве, при́зри на лю́ди Тя́ сла́вящыя, приими́ пе́снь прося́щих Тя́, Тро́ице Еди́нице Безнача́льная: на Тя́ бо упова́ем все́х Бо́га, прегреше́ний да́ти проще́ние.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Благоутро́бия ро́ждши Исто́чник, ми́лостива Ты́ еси́, Блага́я Богоро́дице: Ты́ бо ве́рных еди́но заступле́ние, Ты́ скорбя́щих утеше́ние. Те́мже Тебе́ ны́не вси́ ве́рою припа́даем, обрести́ разреше́ние лю́тых, обогате́ющеся еди́ною Тебе́ по́мощию.

Пе́снь 7

Ирмо́с: О́бразу злато́му на по́ле деи́ре служи́му, трие́ Твои́ о́троцы небрего́ша безбо́жнаго веле́ния: посреде́ же огня́ вве́ржени, ороша́еми поя́ху: благослове́н еси́ Бо́же оте́ц на́ших.

Уставля́еши при́сно а́нгельская во́инства к непреложе́нию, Еди́не сы́й Неизме́нне и Триипоста́сне Го́споди: покажи́ у́бо и мое́ се́рдце непрело́жно всегда́, во е́же сла́вити Тя́ те́пле, и воспева́ти благоче́стно. [Два́жды.]

Сла́ва: Ли́цы у́мнии невеще́ственных суще́ств, Твои́ми луча́ми, Бо́же Единонача́льне, и Трисо́лнечне, озаря́еми быва́ют, положе́нием втори́и све́тове: и́хже и мене́ сия́ньми, и прича́стием покажи́ све́т, я́ко Светоде́тель Трисия́нен.

Богоро́дичен: Направля́ти на́с и возвыша́ти к небесе́м не оскуде́й, Тебе́ лю́бящих, и́же за неизрече́нное человеколю́бие, бы́в челове́к во утро́бе Де́вы, и обожи́в челове́ка, и на престо́ле сла́вы со Отце́м седя́й.

Пе́снь 8

Ирмо́с: О подо́бии зла́те небре́гше треблаже́ннии ю́ноши, неизме́нный и живы́й Бо́жий о́браз ви́девше, среди́ огня́ воспева́ху: осуществова́нная да пое́т Го́спода вся́ тва́рь, и превозно́сит во вся́ ве́ки.

Непристу́пная Тро́ице Соприсносу́щная, Собезнача́льная, Богонача́льная, неизме́нная во все́х, кроме́ Светоно́сных Сво́йств, вся́кий лука́вый упраздни́ сопротиволежа́щих сове́т, и стуже́ния де́монов, невре́дна соблюда́яй мя́ при́сно, Го́споди все́х. [Два́жды.]

Сла́ва: Прему́дре и Всемо́щне, Неопи́санное, Трисо́лнечное Единонача́лие соста́вльшее ми́р, и соблюда́ющее в невреди́мом чи́не всесоверше́нном, всели́ся в мое́ се́рдце, пе́ти и сла́вити Тя́ немо́лчно с ли́ки а́нгельскими во вся́ ве́ки.

И ны́не: Прему́дросте О́тчая, Непостижи́ме, Неизрече́нне, Бо́жий Сло́ве, Непрело́жное Твое́ Естество́ не измени́в, естество́ челове́ческое ми́лостивне восприя́л еси́: и Еди́нственную Тро́ицу чести́ все́х научи́л еси́, я́ко Господонача́лие все́х веко́в.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Я́же пре́жде со́лнца свети́льника Бо́га возсия́вшаго, пло́тски к на́м прише́дшаго, из боку́ Деви́чу неизрече́нно воплоти́вшая, Благослове́нная Всечи́стая, Тя́, Богоро́дице, велича́ем.

От Све́та Безнача́льна, Собезнача́лен Сы́н Све́т возсия́, и Соесте́ственный Све́т Ду́х изы́де, неизрече́нно боголе́пно, нетле́нну рождеству́ уверя́еми, вку́пе же и неизрече́нному исхожде́нию.

Возсия́й в сердца́х Трисо́лнечное Божество́, воспева́ющих Тя́, Трисия́нным Све́том Твои́м: и да́ждь ра́зум е́же во все́х разуме́ти, и де́яти Твое́ хоте́ние благо́е и соверше́нное, и велича́ти и сла́вити Тя́.

Сла́ва: Неизче́тен естество́м сы́й я́ко Бо́г, неизче́тную пучи́ну щедро́т я́ко име́я, уще́дрила еси́ Тро́ице пре́жде: та́ко и ны́не уще́дри рабы́ Твоя́, и от прегреше́ний изба́ви, и напа́стей и обстоя́ний.

Богоро́дичен: Спаси́ мя, Бо́же мо́й, от вся́каго искуше́ния и озлобле́ния, И́же в Трие́х Ли́цех воспева́емый несказа́нно, Еди́нственне Бо́г и Всеси́льный, и Твое́ ста́до сохрани́, Богоро́дицы моли́твами.

Та́же тро́ичны Григо́риа Синаи́та. Досто́йно е́сть: И про́чее полу́нощницы, пи́сано в конце́ кни́ги сея́.

В неде́лю на у́трени

на Бо́г Госпо́дь тропа́рь: Егда́ снизше́л еси́: Сла́ва, и ны́не: Вся́ па́че смы́сла:

По 1-м стихосло́вии, седа́льны воскре́сны, гла́с 2:

Благообра́зный Ио́сиф, с дре́ва сне́м Пречи́стое Твое́ те́ло, плащани́цею чи́стою обви́в, и благоуха́ньми во гро́бе но́ве закры́в положи́: но тридне́вен воскре́сл еси́, Го́споди, подая́ ми́рови ве́лию ми́лость.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Мироно́сицам жена́м при гро́бе предста́в а́нгел вопия́ше: ми́ра ме́ртвым су́ть прили́чна, Христо́с же истле́ния яви́ся чу́ждь. Но возопи́йте: воскре́се Госпо́дь, подая́ ми́рови ве́лию ми́лость.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Препросла́вленна еси́, Богоро́дице Де́во, пое́м Тя́: Кресто́м бо Сы́на Твоего́ низложи́ся а́д, и сме́рть умертви́ся, умерщвле́ннии воста́хом, и живота́ сподо́бихомся: ра́й восприя́хом дре́внее наслажде́ние. Те́м благодаря́ще, славосло́вим я́ко Держа́внаго Христа́ Бо́га на́шего, и Еди́наго Многоми́лостиваго.

По 2-м стихосло́вии седа́льны, гла́с 2.

Ка́мень гро́бный запеча́тати не возбрани́в, ка́мень ве́ры воскре́с по́дал еси́ все́м, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

Ученико́в Твои́х ли́к с мироно́сицами жена́ми ра́дуется согла́сно: о́бщий бо пра́здник с ни́ми пра́зднуют (пра́зднуем), в сла́ву и че́сть Твоего́ Воскресе́ния. И те́ми вопие́м Ти́, Человеколю́бче Го́споди: лю́дем Твои́м пода́ждь ве́лию ми́лость.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Преблагослове́нна еси́, Богоро́дице Де́во, вопло́щшим бо ся из тебе́ а́д плени́ся, Ада́м воззва́ся, кля́тва потреби́ся, Е́ва свободи́ся, сме́рть умертви́ся, и мы́ ожи́хом. Те́м воспева́юще вопие́м: благослове́н Христо́с Бо́г благоволи́вый та́ко, сла́ва Тебе́.

По непоро́чнах ипакои́, гла́с 2.

По стра́сти ше́дшя во гро́б жены́, во е́же пома́зати те́ло Твое́ Христе́ Бо́же, ви́деша а́нгелы во гро́бе, и ужасо́шася: гла́с бо слы́шаху от ни́х, я́ко воскре́се Госпо́дь, да́руя ми́рови ве́лию ми́лость.

Степе́нна, гла́с 2.

Антифо́н 1: И́хже стихи́ повторя́юще пое́м:

На не́бо о́чи пуща́ю моего́ се́рдца, к Тебе́, Спа́се, спаси́ мя Твои́м осия́нием.

Поми́луй на́с согреша́ющих Тебе́ мно́го, на вся́кий ча́с, о Христе́ мо́й, и да́ждь о́браз пре́жде конца́ пока́ятися Тебе́.

Сла́ва: Свято́му Ду́ху, Е́же ца́рствовати подоба́ет, освяща́ти, подвиза́ти тва́рь: Бо́г бо е́сть, Единосу́щен Отцу́ и Сло́ву.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 2:

А́ще не Госпо́дь бы бы́л в на́с, кто́ дово́лен це́л сохране́н бы́ти от врага́, ку́пно и человекоуби́йцы?

Зубо́м и́х не преда́ждь Спа́се, Твоего́ раба́: и́бо льво́вым о́бразом на мя́ подвиза́ются врази́ мои́.

Сла́ва: Свято́му Ду́ху живонача́лие и че́сть: вся́ бо созда́нная, я́ко Бо́г сы́й си́лою (укрепля́ет) соблюда́ет во Отце́, Сы́ном же.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 3:

Наде́ющиися на Го́спода, уподо́бишася горе́ святе́й: и́же ника́коже дви́жутся прило́ги вра́жиими.

В беззако́нии ру́к свои́х да не про́струт Боже́ственне живу́щии: не оставля́ет бо Христо́с жезла́ на жре́бии Свое́м.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом то́чится вся́ка прему́дрость: отсю́ду благода́ть апо́столом, и страда́льчествы венча́ются му́ченицы, и проро́цы зря́т.

И ны́не, то́йже.

Проки́мен, гла́с 2: Воста́ни, Го́споди Бо́же мо́й, повеле́нием, и́мже запове́дал еси́, и со́нм люде́й обы́дет Тя́.

Сти́х: Го́споди Бо́же мо́й, на тя́ упова́х, спаси́ мя.

Вся́кое дыха́ние: Ева́нгелие воскре́сно, и про́чая по ря́ду.

Воскресе́ние Христо́во: псало́м 50.

Кано́н воскре́сн. Гла́с 2.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Во глубине́ постла́ иногда́, фараони́тское всево́инство преоруже́нная си́ла, вопло́щшееся же Сло́во всезло́бный гре́х потреби́ло е́сть, Препросла́вленный Госпо́дь, сла́вно бо просла́вися.

Припе́в: Сла́ва, Го́споди, свято́му Воскресе́нию Твоему́.

Мирски́й кня́зь, Бла́же, ему́же написа́хомся, за́поведи Твоея́ не послу́шавше, кресто́м Твои́м осуди́ся: прирази́ся бо Ти́ я́ко сме́ртну: отпаде́ же вла́сти Твоея́ держа́вою, и немощны́й обличи́ся.

Изба́витель ро́да челове́ческаго, и нетле́нному животу́ Нача́льник в ми́р прише́л еси́: Воскресе́нием бо Твои́м раздра́л еси́ сме́ртныя пелены́, Е́же славосло́вим вси́: сла́вно бо просла́вися.

Богоро́дичен: Превы́шши яви́лася еси́, Чи́стая Присноде́во, вся́кия неви́димыя же и ви́димыя тва́ри: Зижди́теля бо родила́ еси́, я́ко благоволи́ воплоти́тися во утро́бе Твое́й, Его́же со дерзнове́нием моли́, спасти́ ду́шы на́шя.

Други́й кано́н крестовоскре́сен, [его́же краестро́чие: Пою́ хвалу́ живоно́сному сло́ву.] Гла́с 2.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Нетре́ну, необы́чну, немо́кренно морску́ю ше́ствовав стезю́, избра́нный вопия́ше Изра́иль: Го́сподеви пои́м, я́ко просла́вися.

Си́ла немощны́х, Воскресе́ние па́дших, и нетле́ние уме́рших бы́л еси́, Христе́, пло́ти Твоея́ стра́стию: я́ко просла́вися.

Уще́дри па́дший о́браз, и воскреси́ сокруше́нный, Соде́тель Бо́г и Обнови́тель умерщвле́н бы́в все́х оживи́: я́ко просла́вися.

И́н кано́н Пресвяте́й Богоро́дице, [его́же краестро́чие: Пою́ хвалу́ живоно́сней Отрокови́це.] Гла́с 2.

Пе́снь 1.

Ирмо́с то́йже.

Невеще́ственная дре́вле ле́ствица, и стра́нно оледене́вший пу́ть мо́ря, Твое́ явля́ше Рождество́, Чи́стая, е́же пое́м вси́: я́ко просла́вися.

Си́ла Вы́шняго, Ипоста́сь Соверше́нная, Бо́жия Му́дрость, вопло́щшися, Пречи́стая, из Тебе́, к челове́ком бесе́дова (прибли́жися) я́ко просла́вися.

Про́йде сквозе́ две́рь непрохо́дную, заключе́нныя утро́бы Твоея́, пра́вды Со́лнце, Чи́стая, и ми́рови возсия́: я́ко просла́вися.

Катава́сиа: Отве́рзу уста́ моя́:

Пе́снь 3

Ирмо́с: Процвела́ е́сть пусты́ня, я́ко кри́н, Го́споди, язы́ческая неплодя́щая це́рковь, прише́ствием Твои́м, в не́йже утверди́ся мое́ се́рдце.

Тва́рь в стра́сти Твое́й изменя́шеся, зря́щи Тя́ в нище́тне о́бразе от беззако́нных поруга́ема, основа́вшаго вся́ Боже́ственным манове́нием.

От пе́рсти по о́бразу мя́ руко́ю Твое́ю созда́л еси́: и сокруше́нна па́ки в пе́рсть сме́ртную за гре́х, Христе́, соше́д во а́д, совоскреси́л еси́.

Богоро́дичен: Чи́ни удиви́шася а́нгельстии, Пречи́стая, и челове́ческая устраши́шася сердца́ о Рождестве́ Твое́м: те́мже Тя́, Богоро́дицу, ве́рою чти́м.

И́н

Ирмо́с: Лу́к сокруши́ся си́льных держа́вою Твое́ю, Христе́, и си́лою немощству́ющии препоя́сашася.

И́же все́х вы́шши Христо́с, ума́лися ма́лым чи́м, стра́стию плотско́ю, а́нгельскаго естества́.

Ме́ртв со беззако́нными вмени́вся, сия́я жена́м венце́м сла́вы, Христе́, яви́лся еси́ от Воскресе́ния.

И́н

Ирмо́с то́йже.

И́же вре́мене превы́шший вся́каго, я́ко вре́менем Творе́ц, из Тебе́, Де́во, во́лею Младе́нец созда́ся.

Чре́во простра́ннейшее небе́с воспои́м, и́мже Ада́м на небесе́х ра́дуяся живе́т.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Прише́л еси́ от Де́вы, не хода́тай, ни а́нгел, но Са́м, Го́споди, (Госпо́дь) вопло́щься, и спа́сл еси́ всего́ мя челове́ка. Те́м зову́ Ти: сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Предстои́ши суди́щу я́ко суди́мь, Бо́же мо́й, не вопия́, Влады́ко, су́д износя́ язы́ком: и́мже стра́стию Твое́ю, Христе́, вселе́нней соде́лал еси́ спасе́ние.

Стра́стию Твое́ю, Христе́, врагу́ оскуде́ша ору́жия, проти́вным же е́же во а́д схожде́нием Твои́м, гра́ды разруши́шася, и мучи́телева де́рзость низложе́на бы́сть.

Богоро́дичен: Тя́, приста́нище спасе́ния, и сте́ну недви́жиму, Богоро́дице Влады́чице, вси́ ве́рнии све́мы: Ты́ бо моли́твами Твои́ми избавля́еши от бе́д ду́шы на́шя.

И́н

Ирмо́с: Услы́шах, Го́споди, сла́вное Твое́ смотре́ние, и просла́вих, Человеколю́бче, непостижи́мую Твою́ си́лу.

Ви́девши на дре́ве Тя́, Христе́, пригвожде́на Де́ва, Я́же неболе́зненно Тя́ ро́ждшая, ма́терски боле́зни претерпе́.

Побежде́на бы́сть сме́рть, ме́ртв пленя́ет а́дова врата́: всея́дцу бо разо́ршуся, я́же па́че естества́ вся́ ми́ дарова́шася.

И́н

Ирмо́с то́йже.

Се́ превознесе́ся Боже́ственная Гора́ до́му Госпо́дня, превы́шше си́л, Богома́терь я́вственнейше.

Зако́нов есте́ственных кроме́, Еди́на Де́во ро́ждши Влады́чествующаго тва́рию, сподо́билася еси́ Боже́ственнаго зва́ния.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Хода́тай Бо́гу и челове́ком бы́л еси́, Христе́ Бо́же: Тобо́ю бо, Влады́ко, к Светонача́льнику Отцу́ Твоему́, от но́щи неве́дения, приведе́ние и́мамы.

Я́ко ке́дры, Христе́, язы́ков шата́ние сокруши́л еси́ во́лею, Влады́ко: я́ко изво́лил еси́ на кипари́се, и на пе́вке, и ке́дре, пло́тию совозвыша́ем.

В ро́ве, Христе́, преиспо́днем положи́ша Тя́ бездыха́нна ме́ртва: но Твое́ю я́звою забве́нныя ме́ртвыя, и́же во гробе́х спя́щыя, уя́звен с Собо́ю воскреси́л еси́.

Богоро́дичен: Моли́ Сы́на Твоего́ и Го́спода, Де́во Чи́стая, на Тя́ упова́ющым ми́р дарова́ти, плене́нным избавле́ние, от сопроти́вных настоя́ний.

И́н

Ирмо́с: У́гль Иса́ии проявле́йся, Со́лнце из де́вственныя утро́бы возсия́, во тьме́ заблу́ждшым, богоразу́мия просвеще́ние да́руя.

Пости́ти отверги́йся Ада́м, вкуша́ет смертоно́снаго дре́ва пе́рвый: но сего́ гре́х потребля́ет, распны́йся Вторы́й.

Естество́м челове́ческим стра́стен же и сме́ртен бы́л еси́, И́же безстра́стный невеще́ственным Божество́м, обезтли́вый умерщвле́нныя, Христе́, от преиспо́дних а́довых воскреси́л еси́.

И́н

Ирмо́с то́йже.

О́блацы весе́лия сла́дость кропи́те су́щым на земли́: я́ко Отроча́ даде́ся, И́же сы́й пре́жде ве́к, от Де́вы вопло́щься Бо́г на́ш.

Житию́ и пло́ти мое́й све́т возсия́, и дря́хлость греха́ разруши́: напосле́док от Де́вы без се́мене вопло́щься Вы́шний.

Пе́снь 6

Ирмо́с: В бе́здне грехо́вней валя́яся, неизсле́дную милосе́рдия Твоего́ призыва́ю бе́здну: от тли́, Бо́же, мя́ возведи́.

Я́ко злоде́й Пра́ведник осуди́ся и со беззако́нными на дре́ве пригвозди́ся, пови́нным оставле́ние Свое́ю да́руя кро́вию.

Еди́нем у́бо челове́ком, пе́рвым Ада́мом дре́вле в ми́р вни́де сме́рть, и Еди́нем Воскресе́ние Сы́ном Бо́жиим яви́ся.

Богоро́дичен: Неискусому́жно, Де́во, родила́ еси́, и ве́чнуеши Де́ва, явля́ющи И́стиннаго Божества́, Сы́на и Бо́га Твоего́ о́бразы.

И́н

Ирмо́с: Гла́с глаго́л моле́бных от боле́зненныя, Влады́ко, души́ услы́шав, от лю́тых мя́ изба́ви: Еди́н бо еси́ на́шего спасе́ния вино́вен.

Блюсти́тели положи́л еси́ па́дшему, Херуви́мы дре́ва живо́тнаго, но ви́девше Тя́, две́ри отверзо́шася: яви́лся бо еси́ путетворя́ разбо́йнику в ра́й.

Пу́ст а́д и испрове́ржен бы́сть сме́ртию Еди́наго: е́же бо мно́гое бога́тство сокро́виществова, Еди́н о все́х на́с Христо́с истощи́л е́сть.

И́н

Ирмо́с то́йже.

Естество́ челове́ческое рабо́тающее греху́, Влады́чице Чи́стая, Тобо́ю свобо́ду улучи́: Тво́й бо Сы́н, я́ко а́гнец, за все́х закала́ется.

Вопие́м Ти́ вси́ и́стинней Богома́тери, прогне́вавшыя рабы́ изба́ви: Еди́на бо дерзнове́ние к Сы́ну и́маши.

Конда́к, гла́с 2: Воскре́сл еси́ от гро́ба, Всеси́льне Спа́се, и а́д ви́дев чу́до, ужасе́ся, и ме́ртвии воста́ша: тва́рь же ви́дящи сра́дуется Тебе́, и Ада́м свесели́тся, и ми́р, Спа́се мо́й, воспева́ет Тя́ при́сно.

И́кос: Ты́ еси́ Све́т омраче́нным, Ты́ еси́ Воскресе́ние все́х, и Живо́т челове́ков, и все́х совоскреси́л еси́, сме́ртную держа́ву, Спа́се, разо́рь, и а́дова врата́ сокруши́вый, Сло́ве: и ме́ртвии ви́девше чу́до чудя́хуся, и вся́ка тва́рь сра́дуется о Воскресе́нии Твое́м, Человеколю́бче. Те́мже и вси́ сла́вим и пое́м Твое́ снизхожде́ние, и ми́р, Спа́се мо́й, воспева́ет Тя́ при́сно.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Богопроти́вное веле́ние беззако́ннующаго мучи́теля высо́к пла́мень вознесло́ е́сть: Христо́с же простре́ богочести́вым отроко́м ро́су духо́вную, Сы́й благослове́н, и препросла́влен.

Не терпе́л еси́, Влады́ко, за благоутро́бие сме́ртию челове́ка зре́ти му́чима, но прише́л и спа́сл еси́ Твое́ю кро́вию, челове́к бы́в: Сы́й благослове́н, и Препросла́влен Бо́г оте́ц на́ших.

Ви́девше Тя́, Христе́, оболче́на во оде́жду отмще́ния, ужасо́шася вра́тницы а́довы: безу́мнаго бо мучи́теля раба́, Влады́ко, прише́л еси́ уби́ти: Сы́й благослове́н и Препросла́вен Бо́г оте́ц на́ших.

Богоро́дичен: Святы́х Святе́йшую Тя́ разуме́ем, я́ко Еди́ну ро́ждшую Бо́га Непреме́ннаго, Де́во Нескве́рная, Ма́ти Безневе́стная: все́м бо ве́рным источи́ла еси́ нетле́ние, Боже́ственным Рождество́м Твои́м.

И́н

Ирмо́с: Вети́и яви́шася о́троцы, любому́дрейшии дре́вле: от богоприя́тныя бо души́ богосло́вяще, устна́ми поя́ху: Пребоже́ственный отце́в и на́ш Бо́же благослове́н еси́.

Осуди́ пра́отца дре́вле во Еде́ме преслуша́ние: но во́лею суди́м бы́сть, престу́пльшему разреша́я прегреше́ния, Пребоже́ственный отце́в Бо́г, и Препросла́влен.

Спа́сл еси́ уя́звеннаго язы́ком, за́вистию человекоуби́йцы, во Еде́ме во́льным угрызе́нием: во́льною бо стра́стию (во Еде́ме: во́льное бо угрызе́ние во́льною стра́стию) исцели́л еси́, Пребоже́ственный отце́в Бо́г, и Препросла́влен.

Богоро́дичен: Ходя́ща мя́ в се́ни сме́ртней призва́л еси́ к све́ту, темнозра́чный а́д, блиста́нием обло́ж Божества́, Пребоже́ственный отце́в Бо́г, и Препросла́влен.

И́н

Ирмо́с то́йже.

Зря́ше в нощи́ у́бо Иа́ков, я́ко в гада́нии Бо́га воплоще́нна, из Тебе́ же све́тлостию яви́ся пою́щым: Пребоже́ственный отце́в Бо́г, и Препросла́влен.

Зна́мения я́же в Тебе́ неизрече́ннаго проявля́я сня́тия, со Иа́ковом бо́рется: и́мже во́лею соедини́ся челове́ком, Чи́стая: Пребоже́ственный отце́в Бо́г, и Препросла́влен.

Ме́рзок и́же не пропове́дует Тя́ Де́вы Сы́на, Еди́наго от Препе́тыя Тро́ицы несумне́нною ве́рою (мы́слию), и язы́ком вопия́: Пребоже́ственный отце́в Бо́г, и Препросла́влен.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Пе́щь иногда́ о́гненная в Вавило́не де́йства разделя́ше, Бо́жиим веле́нием халде́и опаля́ющая, ве́рныя же ороша́ющая, пою́щыя: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода.

Кро́вию Твое́ю, Христе́, очервле́но пло́ти Твоея́ зря́ще одея́ние тре́петом ужаса́хуся мно́гому Твоему́ долготерпе́нию, а́нгельстии чи́ни, зову́ще: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода.

Ты́ мое́ сме́ртное оде́ял еси́, Ще́дре, в безсме́ртие воста́нием Твои́м. Те́мже веселя́щеся благода́рственно воспева́ют Тя́ избра́ннии лю́дие, Христе́, зову́ще Тебе́: поже́рта бы́сть вои́стинну сме́рть побе́дою.

Богоро́дичен: Ты́ И́же Отцу́ неразлу́чнаго, во утро́бе богому́жно пожи́вша безсе́менно зачала́ еси́, и неизрече́нно родила́ еси́, Богороди́тельнице Пречи́стая: те́мже Тя́ спасе́ние все́х на́с све́мы.

И́н

Ирмо́с: О подо́бии зла́те, небре́гше треблаже́ннии ю́ноши, неизме́нный и живы́й Бо́жий о́браз ви́девше, среди́ огня́ воспева́ху: осуществова́нная да пое́т Го́спода вся́ тва́рь, и превозно́сит во вся́ ве́ки.

Ви́ден бы́л еси́ на кресте́ пригвожда́ем, И́же бога́тый в ми́лости, во́лею погре́блся еси́: и тридне́вно воскре́сл еси́, и изба́вил еси́ вся́ челове́ки, Человеколю́бче, ве́рою пою́щыя: да пое́т Го́спода вся́ тва́рь, и превозно́сит во вся́ ве́ки.

Изба́вити от истле́ния, соше́д в преиспо́дняя, Сло́ве Бо́жий, его́же созда́л еси́, Христе́, си́лою Твое́ю Боже́ственною, и без истле́ния сотво́рь, сла́вы присносу́щныя Твоея́ прича́стника соде́лал еси́, да пое́т, зову́щи, вся́ тва́рь, и превозно́сит Христа́ во ве́ки.

И́н

Ирмо́с то́йже.

Ви́ден бы́сть на земли́ Тобо́ю, и с челове́ки поживе́, И́же бла́гостию несравне́нный и си́лою, Ему́же пою́ще вси́ ве́рнии зове́м: осуществова́нная да пое́т Го́спода вся́ тва́рь, и превозно́сит во вся́ ве́ки.

Вои́стинну Тя́, Чи́стую, пропове́дающе сла́вим Богоро́дицу: Ты́ бо еди́на родила́ еси́ от Тро́ицы воплоще́нна, Ему́же со Отце́м и Ду́хом вси́ пое́м: да пое́т Го́спода вся́ тва́рь, и превозно́сит во вся́ ве́ки.

Та́же, пое́м пе́снь Богоро́дицы: Вели́чит душа́ моя́ Го́спода: с припе́вом: Честне́йшую Херуви́м:

Пе́снь 9

Ирмо́с: Безнача́льна Роди́теля Сы́н, Бо́г и Госпо́дь, вопло́щься от Де́вы на́м яви́ся, омраче́нная просвети́ти, собра́ти расточе́нная: те́м Всепе́тую Богоро́дицу велича́ем.

Я́ко в раи́ насажде́но на ло́бнем, Спа́се, требога́тое дре́во Твоего́ пречи́стаго Креста́, кро́вию и водо́ю Боже́ственною, я́ко от исто́чника Боже́ственнаго, ребра́ Твоего́, Христе́, напоя́емо, живо́т на́м прозябло́ е́сть.

Низложи́л еси́ си́льныя, распны́йся, Всеси́льне, и е́же ни́зу лежа́щее во а́дове тверды́ни, естество́ челове́ческое возне́с, на О́тчем посади́л еси́ престо́ле. С Ни́мже Тебе́ гряду́щу покланя́ющеся, велича́ем.

Тро́ичен: Еди́ницу Тричи́сленную, Тро́ицу Единосу́щную правосла́вно пою́ще ве́рнии, сла́вим: непресеко́мо Пребоже́ственное естество́, Трисве́тлую, Невече́рнюю Зарю́, Еди́ну нетле́нную на́м све́т Возсия́вшую.

И́н

Ирмо́с: От Бо́га Бо́га Сло́ва:

Посреде́ осужде́нных, я́ко А́гнец возвы́шен бы́л еси́ Христе́, на кресте́, на ло́бнем копие́м в ребро́ пробода́ем, живо́т дарова́л еси́ на́м пе́рстным я́ко бла́г, ве́рою чту́щым Боже́ственное Твое́ Воскресе́ние.

И́же Свое́ю сме́ртию, сме́рти держа́ву си́лою упраздни́вшему Бо́гу вси́ ве́рнии поклони́мся, я́ко и́же от ве́ка ме́ртвыя совоскреси́, и все́м подае́т живо́т и Воскресе́ние.

И́н

Ирмо́с: Ве́сь еси́ жела́ние, ве́сь сла́дость, Сло́ве Бо́жий, Де́вы Сы́не, Бо́же бого́в, Го́споди, святы́х Пресвяты́й. Те́м Тя́ вси́ с ро́ждшею велича́ем.

Же́зл кре́пости даде́ся естеству́ тле́нному, Сло́во Бо́жие во утро́бе Твое́й, Чи́стая: и сие́ воскреси́, до а́да попо́лзшееся. Те́мже тя́ всечи́стая, я́ко Богоро́дицу велича́ем.

Ю́же изво́лил еси́, Влады́ко, приими́ ми́лостивно Моли́твенницу, Ма́терь Твою́ о на́с, и Твоея́ бла́гости вся́ческая испо́лнятся: да тя́ вси́ я́ко Благоде́теля велича́ем.

По катава́сии, ектениа́ ма́лая. Та́же, Свя́т Госпо́дь Бо́г на́ш. Посе́м ексапостила́рий у́тренний.

На хвали́тех стихи́ры воскре́сны, гла́с 2:

Сти́х: Сотвори́ти в ни́х су́д напи́сан: сла́ва сия́ бу́дет все́м преподо́бным Его́.

Вся́кое дыха́ние и вся́ тва́рь, Тя́ сла́вит, Го́споди, я́ко Кресто́м сме́рть упраздни́л еси́, да пока́жеши лю́дем, е́же из ме́ртвых Твое́ воскресе́ние, я́ко Еди́н Человеколю́бец.

Сти́х: Хвали́те Бо́га во святы́х Его́, хвали́те Его́ во утверже́нии си́лы Его́.

Да реку́т иуде́е, ка́ко во́ини погуби́ша стрегу́щии Царя́? почто́ бо ка́мень не сохрани́ Ка́мене жи́зни? Или́ Погребе́ннаго да дадя́т, или́ Воскре́сшему да покло́нятся, глаго́люще с на́ми: сла́ва мно́жеству щедро́т Твои́х, Спа́се на́ш, сла́ва Тебе́.

Сти́х: Хвали́те Его́ на си́лах Его́, хвали́те Его́ по мно́жеству вели́чествия Его́.

Ра́дуйтеся, лю́дие, и весели́теся, а́нгел седя́й на ка́мени гро́бнем, то́й на́м благовести́, ре́к: Христо́с воскре́се из ме́ртвых, Спа́с ми́ра, и испо́лни вся́ческая благоуха́ния: ра́дуйтеся, лю́дие, и весели́теся.

Сти́х: Хвали́те Его́ во гла́се тру́бнем: хвали́те Его́ во псалти́ри и гу́слех.

А́нгел у́бо е́же ра́дуйся, пре́жде Твоего́ зача́тия, Го́споди, Благода́тней принесе́: а́нгел же ка́мень сла́внаго Твоего́ гро́ба в Твое́ воскресе́ние отвали́: о́в у́бо в печа́ли ме́сто, весе́лия о́бразы возвеща́я: се́й же в сме́рти ме́сто, Влады́ку Жизнода́вца пропове́дуя на́м, те́мже вопие́м ти́: Благоде́телю все́х, Го́споди, сла́ва Тебе́.

И́ны стихи́ры Анато́лиевы, гла́с 2.

Сти́х: Хвали́те Его́ в тимпа́не и ли́це, хвали́те Его́ во стру́нах и орга́не.

Возлия́ша ми́ра со слеза́ми на гро́б Тво́й жены́, и испо́лнишася ра́дости уста́ и́х, внегда́ глаго́лати: воскре́се Госпо́дь.

Сти́х: Хвали́те Его́ в кимва́лех доброгла́сных, хвали́те Его́ в кимва́лех восклица́ния: вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода.

Да похва́лят язы́цы и лю́дие Христа́ Бо́га на́шего, во́лею на́с ра́ди Кре́ст претерпе́вшаго, и во а́де тридне́вновавшаго: и да покло́нятся его́ из ме́ртвых Воскресе́нию, И́мже просвети́шася всего́ ми́ра концы́.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Ра́спят и погребе́н бы́л еси́, Христе́, я́коже изво́лил еси́, испрове́ргл еси́ сме́рть, и воскре́сл еси́ во сла́ве, я́ко Бо́г и Влады́ка, да́руя ми́рови жи́знь ве́чную и ве́лию ми́лость.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

О вои́стинну беззако́ннии, печа́тавше ка́мень, бо́льших на́с чуде́с сподо́бисте! И́мут ра́зум стра́жие, дне́сь про́йде из гро́ба, и глаго́лаху: рцы́те, я́ко на́м спя́щым, приидо́ша ученицы́, и украдо́ша Его́. И кто́ кра́дет мертвеца́, па́че же и на́га; Са́м воскре́се самовла́стно я́ко Бо́г, оста́вль во гро́бе и погреба́тельная Своя́: прииди́те ви́дите, иуде́е, ка́ко не расто́рже печа́ти, сме́рть попра́вый и ро́ду челове́ческому безконе́чную жи́знь да́руяй, и ве́лию ми́лость.

Сла́ва, стихи́ра ева́нгельская. И ны́не, Богоро́дичен: Преблагослове́нна еси́ Богоро́дице: Славосло́вие вели́кое. По славосло́вии тропа́рь:

Воскре́с из гро́ба, и у́зы растерза́л еси́ а́да, разруши́л еси́ осужде́ние сме́рти, Го́споди, вся́ от сете́й врага́ изба́вивый, яви́вый же себе́ апо́столом Твои́м, посла́л еси́ я́ на про́поведь, и те́ми ми́р Тво́й пода́л еси́ вселе́нней, еди́не Многоми́лостиве.

На литурги́и блаже́нна, гла́с 2:

Гла́с Ти́ прино́сим разбо́йнич, и мо́лимся: помяни́ на́с, Спа́се, во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни чи́стии се́рдцем, я́ко ти́и Бо́га у́зрят.

Кре́ст Тебе́ прино́сим в проще́ние прегреше́ний: его́же на́с ра́ди прия́л еси́, Человеколю́бче.

Сти́х: Блаже́ни миротво́рцы, я́ко ти́и сы́нове Бо́жии нареку́тся.

Покланя́емся Твоему́, Влады́ко, погребе́нию, и воста́нию: и́миже от тле́ния изба́вил еси́ ми́р, Человеколю́бче.

Сти́х: Блаже́ни изгна́ни пра́вды ра́ди, я́ко те́х е́сть Ца́рство Небе́сное.

Сме́ртию Твое́ю, Го́споди, поже́рта бы́сть сме́рть: и Воскресе́нием Твои́м, Спа́се, ми́р спа́сл еси́.

Сти́х: Блаже́ни есте́, егда́ поно́сят ва́м, и изжену́т, и реку́т вся́к зо́л глаго́л на вы́ лжу́ще Мене́ ра́ди.

Мироно́сицы сре́тил еси́, воскре́с от гро́ба, и ученико́м возвести́л еси́, рещи́ Твое́ воста́ние.

Сти́х: Ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда́ ва́ша мно́га на Небесе́х.

И́же во тьме́ спя́щии Тя́ све́т ви́девше, в преиспо́днейших а́довых, Христе́, воскресо́ша.

Сла́ва: Отца́ просла́вим, Сы́ну поклони́мся вси́, и Cвято́му Ду́ху ве́рно воспои́м.

И ны́не, Богоро́дичен: Ра́дуйся, Престо́ле Огнезра́чный. Ра́дуйся, Неве́ста Неневе́стная. Ра́дуйся, Я́же Бо́га челове́ком Де́во ро́ждшая.

Проки́мен, гла́с 2: Кре́пость моя́ и пе́ние мое́ Госпо́дь, и бы́сть мне́ во спасе́ние.

Сти́х: Наказу́я наказа́ мя Госпо́дь, сме́рти же не предаде́ мя.

Аллилу́иа: Услы́шит тя́ Госпо́дь в де́нь печа́ли, защи́тит тя́ И́мя Бо́га Иа́ковля.

Сти́х: Го́споди, спаси́ царя́, и услы́ши ны́, во́ньже а́ще де́нь призове́м Тя́.

В неде́лю ве́чера

на Го́споди воззва́х, стихи́ры умили́тельны. Гла́с 2.

Подо́бен: Егда́ от дре́ва:

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т? Я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Име́яй благоутро́бия исто́чник, источа́яй же бе́здны ми́лостей, и пото́ки щедро́т, О́тче преблаги́й, и Сы́не, Сло́во О́тчее: и Ду́ше Святы́й, несозда́нное естество́, приими́ моле́ние и моли́тву на́шу, все́м в прегреше́ниих су́щым подая́ проще́ние, я́ко Бо́г Ще́др и Человеколю́бец.

Сти́х: Имене́ ра́ди Твоего́ потерпе́х Тя́ Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

И́маши по естеству́ я́ко Бо́г, утро́бу щедро́т, и ми́лости и благосты́ни: те́мже мо́лим Тя́, Христе́ Спа́се на́ш, и припа́дающе зове́м, при́сно ти́ вопию́ще: да́руй рабо́м Твои́м прегреше́ний мно́гих разреше́ние и проще́ние все́х, и́хже согреши́хом вси́, я́ко Бо́г Ще́др и Человеколю́бец.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Спасти́ хотя́ Спа́се все́х, я́ко Бо́г, и́хже ра́ди вочелове́чився, и яви́лся еси́ челове́к, спаси́ на́с покланя́ющихся твои́м за́поведем. Не прише́л бо еси́, Человеколю́бче, пра́ведники спасти́: но и́же в прегреше́ниих окова́нных на́с мно́гими грехи́, разреши́ти благода́тию креще́ния Боже́ственнаго, я́ко Бо́г Ще́др и Человеколю́бец.

Та́же стихи́ры мине́и.

А́ще не́сть мине́и, и́ны стихи́ры святы́м небе́сным безпло́тным А́нгелом, гла́с и подо́бен то́йже:

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́ние: и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний его́.

Престо́ли, Херуви́ми и Серафи́ми: госпо́дьствия же и си́лы, и вла́сти честны́я: А́нгели, Арха́нгели и Нача́ла с ни́ми: те́х нетле́нное естество́ соста́вльшему: пе́снь непреста́нную согла́сно пою́т, еди́но в Тро́ице существо́ вся́ науча́юще чести́, сра́слено, единоче́стно и сопресто́льно.

Сти́х: Хвали́те Го́спода вси́ язы́цы, похвали́те его́ вси́ лю́дие.

Пе́рвии невеще́ственных ли́цы, богонача́льствия зари́, нехода́тайственными сия́ньми подъе́млюще, по чи́ну и́х про́чым преподава́ют Боже́ственныя све́тлости: и прино́сят на́м сия́ любо́вным зако́ном, по достоя́нию та́кожде, к серде́чней кому́ждо чистоте́ с прилежа́нием.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Горе́ к высоте́, души́ горе́ серде́чное о́ко, и у́мная стремле́ния, любо́вию Боже́ственною иму́ще, в душа́х свои́х простира́ем всегда́: я́ко да и́же отту́ду луча́ми облиста́еми, убе́гнем тьмы́ страсте́й, ча́юще со а́нгелы предста́ти стра́шному престо́лу Зижди́теля, и преобрази́тися от све́та во све́т.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Мно́жество А́нгел Сы́на Твоего́, Пречи́стая, воспева́ют трисвяты́ми гла́сы, я́ко престо́л Тя́ того́ су́щую огнезра́чен, и пала́ту одушевле́нную, мо́ст Боже́ственный, и́же от земли́ преводя́щи всегда́ к нему́: ра́дуйся обра́дованная, вопию́ще Ти́ согла́сно со Арха́нгелом Гаврии́лом, я́ко ро́ждшей исто́чника ра́дости.

Та́же: Све́те ти́хий: Проки́мен: Се́ ны́не благослови́те Го́спода вси́ раби́ Госпо́дни: И Сподо́би Го́споди:

На стихо́вне стихи́ры умили́тельны, гла́с 2:

Согреши́х Ти́, Христе́ Спа́се, я́ко блу́дный сы́н: приими́ мя, Отче, ка́ющася и поми́луй мя́, Бо́же.

Сти́х: К Тебе́ возведо́х о́чи мои́ живу́щему на Небеси́. Се́ я́ко о́чи ра́б в руку́ госпо́дий свои́х, я́ко о́чи рабы́ни в руку́ госпожи́ своея́, та́ко о́чи на́ши ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрит ны́.

Вопию́ Ти, Христе́ Спа́се, мытаре́вым гла́сом: очи́сти мя́ я́коже о́наго, и поми́луй мя́, Бо́же.

Сти́х: Поми́луй на́с, Го́споди, поми́луй на́с, я́ко по мно́гу испо́лнихомся уничиже́ния: наипа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́ния гобзу́ющих и уничиже́ния го́рдых.

И́же земны́я сла́дости не возлю́бльше страстоте́рпцы, небе́сным благи́м сподо́бишася, и а́нгелом согра́ждане бы́ша: Го́споди, моли́твами и́х поми́луй, и спаси́ на́с.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Ра́дуйся, Мари́е Богоро́дице, хра́ме неразруши́мый, па́че же святы́й, я́коже вопие́т проро́к: свя́т хра́м Тво́й, ди́вен в пра́вде.

Та́же, Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е. По О́тче на́ш: тропа́рь свято́му. Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен, по гла́су тропаря́. Ектениа́ и отпу́ст.

гла1съ в7

Въ суббw1ту вeчера,

на мaлэй вечeрни, на ГDи воззвaхъ, стіхи6ры воскrны, nсмоглaсника, G, повторsюще пeрвую. Глaсъ в7

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

Прeжде вBкъ t nц7A р0ждшемусz б9ію сл0ву, вопл0щшемусz t дв7ы мRjи, пріиди1те поклони1мсz: кrтъ бо претерпёвъ, погребeнію предадeсz, ћкw сaмъ восхотЁ: и3 воскRсъ и3з8 мeртвыхъ, сп7сe мz заблуждaющаго человёка.

Хrт0съ сп7съ нaшъ, є4же на ны2 рукописaніе пригвозди1въ на кrтЁ заглaди, и3 смeртную держaву ўпраздни2: покланsемсz є3гw2 триднeвному воскrнію.

Со ґрхaгGлы воспои1мъ хrт0во воскrніе: т0й бо є4сть и3збaвитель и3 сп7съ дyшъ нaшихъ, и3 въ слaвэ стрaшнэй и3 крёпцэй си1лэ, пaки грzдeтъ суди1ти мjру, є3г0же создA.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, догмaтікъ, глaсъ в7:

Q превє1ліz т†инства! зрS чудесA, проповёдую б9ество2, є3мманyилъ бо є3стествA ќбw вратA tвeрзе ћкw чlвэколю1бецъ, дёвства же ключи2 не разруши2 ћкw бGъ: но си1це t ўтр0бы пр0йде, ћкоже слyхомъ вни1де: тaкw воплоти1сz, ћкоже зачaтсz: безстрaстнw вни1де, несказaннw и3зhде, по прbр0ку глаг0лющему: сі‰ вратA заключє1на бyдутъ: никт0же пр0йдетъ и4ми, т0кмw є3ди1нъ гDь бGъ ї}левъ, и3мёzй вeлію млcть.

Тaже: Свёте ти1хій: Посeмъ, прокjменъ: ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz. Три1жды. Стjхъ: Њблечeсz гDь въ си1лу, и3 препоsсасz. Тaже, Спод0би гDи въ вeчеръ сeй: Їерeй же є3ктеніи2 не глаг0летъ: но поeмъ:

На стіх0внэ, стіхи1ру воскrну, глaсъ в7:

Воскrніе твоE хrтE сп7се, всю2 просвэти2 вселeнную и3 призвaлъ є3си2 твоE создaніе: всеси1льне гDи слaва тебЁ.

И$ны стіхи6ры прес™ёй бцdэ, глaсъ т0йже

Под0бенъ: Е#гдA t дрeва тS:

Стjхъ: ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ.

Всёхъ скорбsщихъ рaдосте, и3 њби1димыхъ предстaтельнице, и3 ўб0гихъ питaтельнице, стрaнныхъ же ўтэшeніе, и3 жeзле слэпhхъ, немощнhхъ посэщeніе, труждaющихсz покр0ве и3 застyпнице, и3 си1рыхъ пом0щнице, м™и бGа вhшнzгw, ты2 є3си2 пречcтаz: потщи1сz, м0лимсz, сп7сти1сz рабHмъ твои6мъ.

Стjхъ: Слhши дщи2 и3 ви1ждь, и3 приклони2 ќхо твоE.

Всsкое беззак0ніе нещaднw, всsкій грёхъ невоздeржнw nкаsнный содёлахъ: всsкагw њсуждeніz дост0инъ є4смь! вины2 покаsніz мнЁ подaждь дв7о, ћкw да не њсуждeнъ тaмw kвлю1сz, тs бо написyю моли1твенницу, тS призывaю предстaтельницу, не посрами2 менE бGоневёстнаz.

Стjхъ: ЛицY твоемY пом0лzтсz богaтіи лю1дстіи.

И#н0гw прибёжища чcтаz, къ творцY и3 вLцэ мы2 не и4мамы, рaзвэ тебE бGоневёсто: да не tри1неши нaсъ тeплымъ твои1мъ предстaтельствомъ, нижE посрами1ши люб0вію притекaющихъ под8 кр0въ тв0й, м™и бGа нaшегw: потщи1сz, и3 твою2 п0мощь дaждь, и3 нhнэшнzгw гнёва нaсъ сп7си2.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ в7:

Кт0 тz по достоsнію похвaлитъ и3 ўблажи1тъ, nтрокови1це бGоневёстнаz, њ є4же тоб0ю бhвшемъ мjрови и3збавлeніи: благодарsще ќбw зовeмъ ти2, глаг0люще: рaдуйсz, ћже ґдaма њбожи1вшаz, и3 разсто‰щаz совокупи1вшаz. рaдуйсz, просвэти1вшаz р0дъ нaшъ свэтон0снымъ воскrніемъ сн7а твоегw2 и3 бGа нaшегw: тs бо хrтіaнскій р0дъ непрестaннw ўблажaемъ.

Тaже, Нhнэ tпущaеши: Трис™0е, и3 по Џ§е нaшъ: Тропaрь воскrнъ. Е#ктеніA мaлаz, и3 tпyстъ.

Въ суббw1ту на вели1цэй вечeрни,

на ГDи воззвaхъ, постaвимъ стіхHвъ ‹, и3 поeмъ стіхи6ры воскрeсны nсмоглaсника, G: и3 ґнат0ліевы, д7: и3 минeи G, и3ли2 д7, и3ли2 ѕ7, ѓще прaзднуетсz с™hй, Слaва, минeи: И# нhнэ, бGор0диченъ пeрвый, глaса.

Стіхи6ры воскrны, глaсъ в7.

Стjхъ: И#зведи2 и3з8 темни1цы дyшу мою2, и3сповёдатисz и4мени твоемY.

Прeжде вBкъ t nц7A р0ждшемусz б9ію сл0ву, вопл0щшемусz t дв7ы мRjи, пріиди1те поклони1мсz: кrтъ бо претерпёвъ, погребeнію предадeсz, ћкw сaмъ восхотЁ: и3 воскRсъ и3з8 мeртвыхъ, сп7сe мz заблуждaющаго человёка.

Стjхъ: МенE ждyтъ првdницы, д0ндеже воздaси мнЁ.

Хrт0съ сп7съ нaшъ, є4же на ны2 рукописaніе пригвозди1въ на кrтЁ заглaди, и3 смeртную держaву ўпраздни2: покланsемсz є3гw2 триднeвному воскrнію.

Стjхъ: И#з8 глубины2 воззвaхъ къ тебЁ гDи, гDи, ўслhши глaсъ м0й.

Со ґрхaгGлы воспои1мъ хrт0во воскrніе: т0й бо є4сть и3збaвитель и3 сп7съ дyшъ нaшихъ, и3 въ слaвэ стрaшнэй и3 крёпцэй си1лэ, пaки грzдeтъ суди1ти мjру, є3г0же создA.

И$ны стіхи6ры ґнат0ліевы, глaсъ т0йже

Стjхъ: Да бyдутъ ќши твои2, внeмлющэ глaсу молeніz моегw2.

ТебE распeншагосz и3 погребeннаго, ѓгGлъ проповёда вLку, и3 глаг0лаше женaмъ: пріиди1те ви1дите, и3дёже лежaше гDь: воскRсе бо, ћкоже речE, ћкw всеси1ленъ. тёмже тебЁ покланsемсz є3ди1ному безсмeртному: жизнодaвче хrтE, поми1луй нaсъ.

Стjхъ: Ѓще беззакHніz нaзриши гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебE њчищeніе є4сть.

Кrт0мъ твои1мъ ўпраздни1лъ є3си2, ю4же t дрeва клsтву, погребeніемъ твои1мъ ўмертви1лъ є3си2 смeрти держaву: востaніемъ же твои1мъ просвэти1лъ є3си2 р0дъ человёческій. сегw2 рaди вопіeмъ ти2: бlгодётелю хrтE б9е нaшъ, слaва тебЁ.

Стjхъ: И$мене рaди твоегw2, потерпёхъ тS гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE, ўповA душA моS на гDа.

Tверз0шасz тебЁ гDи, стрaхомъ вратA смє1ртнаz, врaтницы же ѓдwвы ви1дэвше тS, ўбоsшасz: вратa бо мBднаz сокруши1лъ є3си2, и3 верєи2 желBзныz стeрлъ є3си2, и3 и3звeлъ є3си2 нaсъ t тьмы2 и3 сёни смeртныz, и3 ќзы н†ша растерзaлъ є3си2.

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

Сп7си1тельную пёснь пою1ще, t ќстъ возслeмъ: пріиди1те вси2 въ домY гDнемъ припадeмъ, глаг0люще: на дрeвэ распнhйсz, и3 и3з8 мeртвыхъ воскRсhй, и3 сhй въ нёдрэхъ џ§ихъ, њчи1сти грэхи2 нaшz.

И$ны стіхи6ры прес™ёй бцdэ, поeмъ и5хъ, и3дёже нёсть минeи. Творeніе пavла ґморрeйскагw. Глaсъ ѕ7

Под0бенъ: Tчazннаz житіS рaди:

Стjхъ: Ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе: и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2.

Ћже ненадeжныхъ ўповaніе и3звёстное, и3 согрэшaющихъ сп7сeніе, мRjе всепётаz чcтаz бцdе, пріими2 молeніе моE сіE, и3 и3спроси1 ми разрэшeніz всёхъ, ±же согрэши1хъ въ житіи2, м™рними твои1ми мlтвами, и3 сп7си2 t бёдъ и3 бyдущагw судA вLчце, вели1кіz рaди твоеS млcти.

Стjхъ: Хвали1те гDа вси2 kзhцы, похвали1те є3го2 вси2 лю1діе.

Лукaво врeмz животA моегw2, лукaво и3 и3сп0лнь всsкіz ѕл0бы, сатанЁ лукaвому лю1тэ мS смущaющу, тh мz бGороди1тельнице, и3збaви тогw2 пaкости, тh мz t ќстъ џнагw и3ст0ргни прес™az: на тs бо всE возложи1хъ чazніе моE, сп7си1 мz твои1ми б0дрыми мlтвами.

Стjхъ: Ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.

Рaдуйсz, непостhднаz предстaтельнице. рaдуйсz, пребlгaz бцdе. рaдуйсz, њчисти1лище мjра. рaдуйсz, рaдосте скорбsщихъ, и3 пристaнище њбуревaємымъ. рaдуйсz, ћже всBмъ помогaющаz сyщымъ въ нyждахъ. ты2 ќбw сохрани2 и3 менE дв7о, всёхъ ск0рбныхъ, пренепор0чнаz вLчце.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Прeйде сёнь зак0ннаz, бlгодaти пришeдши: ћкоже бо купинA не сгарaше њпалsема, тaкw дв7о родилA є3си2, и3 дв7а пребылA є3си2. вмёстw столпA џгненнагw, прaведное возсіS с0лнце: вмёстw мwmсeа, хrт0съ, сп7сeніе дyшъ нaшихъ.

Тaже вх0дъ съ кади1ломъ. Свёте ти1хій: Прокjменъ и3 є3ктєніи2.

На стіх0внэ стіхи6ры воскrны, глaсъ в7:

Воскrніе твоE хrтE сп7се, всю2 просвэти2 вселeнную и3 призвaлъ є3си2 твоE создaніе: всеси1льне гDи слaва тебЁ.

И$ны стіхи6ры по ґлфави1ту

Стjхъ: ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz.

Дрeвомъ сп7се ўпраздни1лъ є3си2, ю4же t дрeва клsтву, держaву смeрти погребeніемъ твои1мъ ўмертви1лъ є3си2, просвэти1лъ же є3си2 р0дъ нaшъ востaніемъ твои1мъ. тёмже вопіeмъ тебЁ: животодaвче хrтE б9е нaшъ, слaва тебЁ.

Стjхъ: И$бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz.

На кrтЁ ћвльсz хrтE пригвождaемъ, и3змэни1лъ є3си2 добр0ту здaній: и3 безчеловёчіе ќбw в0ини показyюще, копіeмъ рeбра тво‰ пробод0ша, є3врeи же печaтати гр0ба проси1ша, твоеS влaсти не вёдуще. но за млcрдіе ўтр0бъ твои1хъ, пріeмый погребeніе, и3 триднeвенъ воскRсhй гDи слaва тебЁ.

Стjхъ: Д0му твоемY подобaетъ с™hнz гDи, въ долготY днjй.

Животодaвче хrтE, в0лею стrть претерпёвый смeртныхъ рaди, во ѓдъ же снизшeдъ ћкw си1ленъ, тaмw твоегw2 пришeствіz њжидaющыz, и3схи1тивъ ћкw °t ѕвёрz° крёпкагw, рaй вмёстw ѓда жи1ти даровaлъ є3си2. тёмже и3 нaмъ слaвzщымъ триднeвное твоE востaніе, дaруй њчищeніе грэхHвъ, и3 вeлію млcть.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Q чудесE н0вагw всёхъ дрeвнихъ чудeсъ! кт0 бо познA м™рь без8 мyжа р0ждшую, и3 на рукY носsщую, всю2 твaрь содержaщаго; б9іе є4сть и3зволeніе, р0ждшеесz. є3г0же ћкw мLнца пречcтаz, твои1ма рукaма носи1вшаz, и3 м™рне дерзновeніе къ немY и3мyщаz, не престaй молsщи њ чтyщихъ тS, ўщeдрити и3 сп7сти2 дyшы нaшz.

Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. По Џ§е нaшъ:

Тропaрь воскrнъ, глaсъ в7:

Е#гдA снизшeлъ є3си2 къ смeрти, животE безсмeртный, тогдA ѓдъ ўмертви1лъ є3си2 блистaніемъ б9ествA. є3гдa же и3 ўмeршыz t преисп0днихъ воскRси1лъ є3си2, вс‰ си6лы нбcныz взывaху: жизнодaвче хrтE б9е нaшъ, слaва тебЁ.

БGор0диченъ: Вс‰ пaче смhсла, вс‰ пресл†внаz тво‰ бцdе, т†инства, °чистотЁ запечaтанной, и3 дёвству храни1му°, м™и познaласz є3си2 нел0жна, бGа р0ждши и4стиннаго: того2 моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Въ суббw1ту на повечeріи,

канHнъ прес™ёй бцdэ. [є3г0же и3 t њклеветaніz, въ печaлехъ, и3 напaстехъ сyщіи да пою1тъ.] Глaсъ в7.

Пёснь №

Їрм0съ: Во глубинЁ постлA и3ногдA, фараwни1тское всев0инство преwружeннаz си1ла, вопл0щшеесz же сл0во всеѕл0бный грёхъ потреби1ло є4сть: препрослaвленный гDь слaвнw бо прослaвисz.

Ћже всBмъ ўд0бь послyшнаz въ ск0рби, и3 въ печaли помогaющаz, бцdе бlгaz, бlгодaть подaждь пёти тS дерзaющымъ, вLчце скорбsщихъ рaдосте.

Многобогaтную бlгодaть стzжaвши вLчце, дерзновeнною твоeю мlтвою, преслaвнw и3зми1 мz t напaстей, ўб0гаго рабA твоего2, скорбsщихъ рaдосте.

Слaва: T вр†гъ ви1димыхъ и3 неви1димыхъ и3збaви, м0лимсz, къ тебЁ прибэгaющихъ бцdе, и3 разори2 всsкъ совётъ борю1щихъ нaсъ.

И# нhнэ: Tими2 поношeніе человёческое, и3 клевєты2 навBтникъ t менE, бцdе, молю1 тz: да ўсeрднw слaвлю гDа, є3г0же питaла є3си2.

Пёснь G

Їрм0съ: Ўтверди2 нaсъ въ тебЁ гDи, дрeвомъ ўмерщвeй грёхъ, и3 стрaхъ тв0й всади2 въ сердцA нaсъ пою1щихъ тS.

ВрагHвъ навёты разори2 сyєтныz, всепётаz бцdе: не њскудёй мlтвами твои1ми, снабдsщи нaсъ восхвалsющихъ тS.

При1зри чcтаz, ми1лостивнымъ твои1мъ џкомъ, и3 и3збaви мS всsкагw навёта ви1димыхъ и3 неви1димыхъ врагHвъ, њслэпи1вши зBницы nчeсъ и4хъ.

Слaва: Ѕл0е нападeніе врагHвъ, ћкw џгнь палsщее, и4щущихъ всегдA погуби1ти нaсъ дв7о, рос0ю мlтвъ твои1хъ ўгаси2.

И# нhнэ: Неугаси1маz лампaдо, зарE присносіsтельнаz, н0щію мS скорбeй њдержи1ма, просвэти2мlтвами твои1ми, р0ждшаz сlнце слaвы хrтA.

Пёснь д7

Їрм0съ: Ўслhшахъ гDи глaсъ тв0й, є3г0же рeклъ є3си2, глaсъ вопію1щагw въ пустhни, ћкw возгремёлъ є3си2 над8 водaми мн0гими, твоемY свидётельствуzй сн7у, вeсь бhвъ сошeдшагw д¦а, возопи2: ты2 є3си2 хrт0съ, б9іz мyдрость и3 си1ла.

Сп7сeніz тS м0стъ, мlтву неусhпну, заступлeніе твeрдо м0лимъ: ўмилосeрдисz и3 ви1ждь нaшу нестерпи1мую печaль, болBзни, скHрби, стр†сти, и3 благопремённw посэти2 м™и б9іz, рaдость ск0рую подаю1щи.

Не непричaстни є3смы2 вLчце, твоегw2 заступлeніz въ ск0рбехъ: тёмже и3 нhнэ нaмъ помози2 вск0рэ, лю1тэ њбуревaємымъ рyку простирaющи чcтаz: бyди ми1лостива болёзнемъ нaшымъ, м™и б9іz, рaдость ск0рую подаю1щи.

Слaва: Не ўповaша вLчце на тS беззак0ннующіи, но ўповaша на љзhкъ велерёчивъ, на љзhкъ человёчь, при1снw зави1стнw и3зліsвшійсz, непрaведнw проліsти кр0вь и4скреннzгw, рыкaюще: тh же чcтаz, чє1люсти и4хъ сокруши2.

И# нhнэ: Смири2 вLчце, врагHвъ вознесeнную вhю велерёчующихъ, совёты и3 ѕлонр†віz, и3 сердцA поуч†ющаzсz ѕлы6мъ на мS по вс‰ дни6: крёпость же и3 побёду подaждь призывaющымъ тS, м™и б9іz, рaдость ск0рую подаю1щи.

Пёснь є7

Їрм0съ: Ќгль и3сaіи проzвлeйсz, сlнце и3з8 дв7ственныz ўтр0бы возсіS, во тьмЁ заблyждшымъ, бGоразyміz просвэщeніе дaруz.

Мlтвеннице нел0жнаz, ўповaніе хrтіaнъ, њбрaдованнаz, пріими2 мольбы6 t нaсъ прилёжнw призывaющихъ и3 молsщихсz тебЁ.

И#ст0чникъ тS жи1зни сyщи чcтаz, безсмeртіz и3сточaющій в0ды, земнор0дніи познaвше ўблажaемъ.

Слaва: Воwружи1сz на ны2 лукaвнw врaгъ, љзhкомъ ћкоже мечeмъ погуби1ти хотS: но твоeю, бGороди1тельнице, крёпостію предвари2.

И# нhнэ: Пучи1ну, чcтаz, заступлeнію кто2 и3зочтeтъ си1лы твоеS; тёмже нaсъ сyщихъ въ нyждэ ск0рw предвари2.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Въ бeзднэ грэх0внэй валszсz, неизслёдную милосeрдіz твоегw2 призывaю бeздну: t тли2 б9е мS возведи2.

Цэломyдріz сyщи ходaтаица, призывaющымъ тS нhнэ kви1сz, и3 t всsкихъ и3збaви напaстей и3 бёдъ, бGоневёсто.

ЅлодBйства вр†жіz разори2, и3 клеветы6 непрaвєдныz ўстaви, бlгословeннаz пречcтаz, и3збавлsющи непови6нныz t ск0рби.

Слaва: Лю1тыми грэхи2 њкружeни, и3 напaстными бэдaми потоплsеми, под8 б9eственный покр0въ тв0й прибэгaемъ, м™и хrтA бGа.

И# нhнэ: Неискусомyжнw р0ждши гDа, kви1сz по ржcтвЁ пaки дёвствующи: q преслaвнагw чудесE, въ тебЁ содёланнагw, бGоневёсто!

Тaже: ГDи, поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ:

Сэдaленъ, глaсъ в7:

Молeніе тeплое, и3 стэнA неwбори1маz, млcти и3ст0чниче, мjрови прибёжище, прилёжнw вопіeмъ ти2: бцdе вLчце предвари2, и3 t бёдъ и3збaви нaсъ, є3ди1на вск0рэ предстaтельствующаz.

Пёснь з7

Їрм0съ: Да преслaвное ржcтво2 твоE хrтE, є4же t дв7ы проwбрази1ши ћвэ, неwпали6мы въ пещи2 џтроки сохрани1лъ є3си2, пёсньми пою1щыz тебЁ: nтцє1въ б9е бlгословeнъ є3си2.

Q благоутр0біz твоегw2 дв7о чcтаz! рэши1ши бо безмBрныz печ†ли и3 нап†сти, призывaющымъ въ нyждэ и3 њбстоsніи: тёмже и3 нhнэ помози2 бlгословeннаz, тS восхвалsющымъ.

Покажи2 ск0рое твоE заступлeніе, покажи2 ћкw м0жеши, ћкw м™и бGу, призывaемъ тS t сeрдца со слезaми припaдающе, ск0рбь ўкроти2 и3 болёзнь рабHвъ твои1хъ вск0рэ.

Слaва: ЎстA человёкwмъ ћкw львHмъ лю6тымъ, гр0ба тzжчaйше tверз0шасz, г0рькw поглоти1ти мS: но ты2 бцdе, kви1сz надeжда ненадёющымсz, и3 низложи2 крёпость и4хъ бlгословeннаz.

И# нhнэ: Да ќзрzтъ врази2 и3 постыдsтсz, да разумёютъ и3 ви1дzтъ твою2, є4же по нaмъ сопроти1въ борю1щую си1лу, и3 въ пр0пасть преисп0днюю низложи2 и5хъ бlгословeннаz, надeждо ненадёющихсz.

Пёснь }

Їрм0съ: Пeщь и3ногдA џгненнаz въ вавmлHнэ дBйства раздэлsше, б9іимъ велёніемъ халдє1и њпалsющаz, вBрныz же њрошaющаz, пою1щыz: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.

Прибёжище нaше, и3 мjру рaдованіе, бGороди1тельнице, ўмилосeрдитисz потщи1сz, и3 спёшнw бlгодaть твою2 подaждь нaмъ њскорблє1ннымъ, и3 заступи2 бlгaz, тво‰ рабы6.

Совётъ сyетенъ совэщaша лю1тэ на ны2 безб0жныхъ сHнмища, ћкоже прeжде ґхітофeлъ. но вопіeмъ: твои1ми мlтвами сeй разори2, низл0жши си1хъ крёпость бцdе.

Слaва: Призывaющихъ тS бцdе, t души2 нел0жнw, во всsкой ск0рби и3 въ болёзнехъ разли1чныхъ, и3 бэдaхъ лю1­тыхъ, спёшнw ўслhши вLчце, си1хъ и3збавлsющи при1снw мlтвами твои1ми.

И# нhнэ: Да и4мz твоE бцdе, на земли2 славосл0витсz, и4же и3з8 тебE возсіsвъ, грёшникwмъ держaвную надeжду и3 стёну тS даровA: тоб0ю бо всsкое дыхaніе къ бGу притекaетъ.

Пёснь f7

Їрм0съ: Недоумёетъ всsкъ љзhкъ бlгохвали1ти по достоsнію, и3з8умэвaетъ же ќмъ и3 премjрный пёти тS бцdе: nбaче бlгaz сyщи, вёру пріими2, и4бо люб0вь вёси б9eственную нaшу, тh бо хrтіaнъ є3си2 предстaтельница, тS величaемъ.

Да загради1тсz всsкъ љзhкъ, лук†вымъ поучazйсz: да молчaтъ ўстнA льсти6ваz, и3 ўстA непрaведнw глагHлющаz на прaведнаго беззак0ніе, гордhнею и3 зaвистію враждeбною вкyпэ, бцdы мlтвою, и3 с™hхъ хrт0выхъ.

И%же въ мlтвахъ б0друю, чcтую бцdу, призывaемъ вси2 болёзнію и3 ск0рбію њдержи1ми, взывaюще: вLчце чcтаz, ск0рw и3збaви t њдержaщихъ болёзней рабы6 тво‰ при1снw, ћкw по бз7э застyпницы и3нhz не и4мамы.

Слaва: Tчazвшихсz вeліе прибёжище, њбуревaемыхъ ти1­хое пристaнище, ты2 є3си2 бцdе. тёмже и3 мы2 притекaемъ, взывaюще: да не постыди1мсz м™и и4стиннагw животA, но да благодарsще ўсeрднw тS величaемъ.

И# нhнэ: Пріими2, nтрокови1це пречcтаz, б9eственную пёснь, воздавaющи бlгодaть на тS надёющымсz, и3 ми1ръ и3спроси2 цRквамъ при1снw послaти, да хrтіaнскій всsкъ љзhкъ тS величaетъ.

Тaже: Дост0йно є4сть: И# пр0чее nбhчно, и3 tпyстъ.

Въ недёлю ќтра,

на полyнощницэ, канHнъ трbчный, творeніе митрофaново,

є3гHже краестр0чіе: Тригyбый пою2 бGоначaліz свётъ. Глaсъ в7.

Пёснь №

Їрм0съ: Во глубинЁ постлA и3ногдA, фараwни1тское всев0инство преwружeннаz си1ла, вопл0щшеесz же сл0во всеѕл0бный грёхъ потреби1ло є4сть, препрослaвленный гDь, слaвнw бо прослaвисz.

Трbчное и3 є3диноначaльное є3стество2 б9ествA, пёсненнw воспои1мъ глаг0люще: млcти пучи1ну неизчерпaемую, сущeственную ћкw и3мyщи, тебЁ клaнzющихсz соблюди2 и3 сп7си2, ћкw чlвэколю1бецъ.

И$же и3ст0чникъ, и3 к0рень nц7ъ сhй, ћкw вин0венъ, и4же въ сн7э, и3 с™ёмъ твоeмъ дyсэ, срaсленнагw б9ествA трис0лнечный сeрдцу моемY и3сточи2 свётъ, и3 причaстіемъ њсіsй, бGодётельнагw сіsніz.

Слaва: Трисвётлаz є3ди1нице бGоначaльнаz, вeсь разори2 грэхHвъ и3 страстeй мои1хъ мрaкъ, свётлыхъ лучeй твои1хъ сладчaйшими причащeньми, и3 сотвори1 мz твоеS непристyпныz слaвы хрaмъ и3 сёнь пречcтую.

БGор0диченъ: Т0къ дрeвній є3стествA нaшегw, страдaвшій безмёстнw, и3 къ тли2 поп0лзшійсz пречcтаz, вопл0щьсz во ўтр0бэ твоeй бGъ сл0во, человэколю1бнэ њсіS, и3 бGоначaлію трисвётлому нaсъ тaйнw научи2.

Пёснь G

Їрм0съ: На кaмени мS вёры ўтверди1въ, разшири1лъ є3си2 ўстA мо‰ на враги2 мо‰, возвесели1 бо сz дyхъ м0й, внегдA пёти: нёсть с™ъ, ћкоже бGъ нaшъ, и3 нёсть прaведенъ, пaче тебE гDи.

Рaвенствомъ є3стествA бGоначaліе є3диночeстное слaвлю тS ли6цы: жив0тъ бо t животA ты2 произшeдъ нетлённw, є3ди1нъ сhй бGъ нaшъ, и3 нёсть с™ъ, пaче тебE гDи.

Ты2 чи1ны невещeствєнныz и3 нбcныz состaвилъ є3си2, ћкw зерц†ла твоеS добр0ты: трbце нераздёльное є3диноначaліе, пёти непрестaннw тебЁ: но и3 нhнэ нaше t брeнныхъ ќстъ пріими2 хвалeніе.

Слaва: Ўтверди2 на кaмени вёры, и3 разшири2 любвE твоеS пучи1ною сердцA и3 мhсль твои1хъ р†бъ, є3ди1нице трис0лнечнаz: тh бо бGъ нaшъ, на нег0же ўповaюще, да не посрами1мсz.

БGор0диченъ: И$же всsкъ прeжде состaвъ њсуществовaвый твaри, во ўтр0бэ твоeй њсуществовaсz, неизчeтною бlгостію бцdе, и3 свётъ трис0лнечный всBмъ возсіS є3ди1нагw б9ествA и3 гDьства.

Сэдaленъ, глaсъ в7

Под0бенъ: Бlгоутр0біz:

Е#гдA въ начaлэ ґдaма создaлъ є3си2 гDи, тогдA сл0ву твоемY v3постaсному возопи1лъ є3си2 бlгоутр0бне: сотвори1мъ по нaшему под0бію, д¦ъ же с™hй соприсyтствоваше содётель. тёмже вопіeмъ ти2: тв0рче б9е нaшъ, слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Е#гдA къ нaмъ бGъ пріити2 и3зв0ли, тогдA въ твою2 пречcтаz, чcтёйшую ўтр0бу всели1сz, и3 сп7сE тоб0ю человёческое смэшeніе, даровaвый всBмъ цrтво нбcное. тёмже вопіeмъ ти2, бцdе чcтаz, рaдуйсz вLчце.

Пёснь д7

Їрм0съ: Пою1 тz, слyхомъ бо гDи ўслhшахъ и3 ўжас0хсz, до менe бо и4деши, менE и3щS заблyждшаго. тёмъ мн0гое твоE снизхождeніе, є4же на мS, прославлsю многомлcтиве.

Разумёти тS нижE чи1нове м0гутъ невещeственніи ѓгGльстіи, є3ди1нице, трbце безначaльнаz: но ќбw мы2 брeннымъ љзhкомъ твою2 сyщественную бlгость воспэвaемъ, и3 вёрою слaвимъ.

Сhй создaтель є3стествA человёческагw, вседержи1телю, всE моE ви1диши нhнэ, ћкw всеви1децъ неможeніе: тёмже ўщeдри рабA твоего2, и3 къ жи1зни лyчшей пaки возведи2.

Слaва: Е#ди1ницы начaльныz несмёсна три2 ли1ца воспэвaемъ, ћкw св0йственнэ и3мyщаz, и3 раздёльнэ v3пост†си: но ќбw соединeна и3 нераздёльна, въ совётэ же, и3 слaвэ, и3 б9ествЁ.

БGор0диченъ: Хрaмъ тS чи1стъ и3 пренепор0ченъ, приснодв7о бцdе, вседётель њбрёте є3ди1ну ћвэ t вёка, въ ню1же всeльсz: воwбрази2 человёческое є3стество2, ћкw чlвэколю1бецъ.

Пёснь є7

Їрм0съ: Просвэщeніе во тьмЁ лежaщихъ, сп7сeніе tчazнныхъ хrтE сп7се м0й, къ тебЁ ќтренюю цRю2 ми1ра, просвэти1 мz сіsніемъ твои1мъ: и3н0гw бо рaзвэ тебE бGа не знaю.

Ћкw всsчески на вс‰ сyщыz твоегw2 пр0мысла, мирод†рныz простирazй лучы2, и3 сп7си1тєльныz, цRю2 ми1ра, соблюди1 мz въ ми1рэ твоeмъ: тh бо жив0тъ и3 ми1ръ всsческому.

Мwmсeю въ купинЁ ћкw kви1лсz є3си2 въ видёніи џгненнэ, ѓгGлъ нарeклсz є3си2 џ§ее сл0во, є4же къ нaмъ твоE пред8zвлsz пришeствіе: и4мже всBмъ ћвэ возвэсти1лъ є3си2 держaву бGоначaліz є3ди1нагw, тріmпостaсную.

Слaва: Ћже є3стeственную, соприсносyщную слaву пред­л0жиши, є3диноначaльнэйшаz трbце с™az, воспэвaющихъ тS правослaвною вёрою, твоеS слaвы ви1дэти спод0би, безначaльную, и3 є3ди1ну зарю2 трисlнечную.

БGор0диченъ: Содержи1тельный по существY сhй бGъ сл0во, всBмъ вэкHмъ, дв7о м™и, во чрeвэ твоeмъ ўдержaсz неизречeннw, человёки призывaz ко є3ди1нству є3ди1нагw гDьства.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Въ бeзднэ грэх0внэй валszсz, неизслёдную милосeрдіz твоегw2 призывaю бeздну: t тли2 б9е мS возведи2.

Воли1телю млcти, поми1луй въ тS вёрующихъ, б9е трис0лнечне, и3 прегрэшeній и3збaви, и3 страстeй, и3 бёдъ, рабы6 тво‰. [Двaжды.]

Слaва: Неизречeнною пучи1ною бlгости, неwбмhслимую твоегw2 сіsніz, и3 трисіsннагw б9ествA свэтодaтельную зарю2 подaждь ми2.

БGор0диченъ: Неизречeннэ дв7о, вhшній чlвёкъ бhсть и3з8 тебE, въ чlвёка по всемY њб0лксz, и3 свётомъ мS трисlнчнымъ њзари2.

Сэдaленъ, глaсъ в7.

Под0бенъ: Бlгоутр0біz:

Бlгоутр0біz пучи1ну нaмъ прострhй, пріими2 нaсъ млcтиве, при1зри на лю1ди тS слaвzщыz, пріими2 пёснь просsщихъ тS, трbце є3ди1нице безначaльнаz: на тs бо ўповaемъ всёхъ бGа, прегрэшeній дaти прощeніе.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Бlгоутр0біz р0ждши и3ст0чникъ, млcтива ты2 є3си2 бlгaz бцdе: тh бо вёрныхъ є3ди1но заступлeніе, ты2 скорбsщихъ ўтэшeніе. тёмже тебЁ нhнэ вси2 вёрою припaдаемъ, њбрэсти2 разрэшeніе лю1тыхъ, њбогатёющесz є3ди1ною тебE п0мощію.

Пёснь з7

Їрм0съ: W$бразу злат0му на п0лэ деи1рэ служи1му, тріE твои2 џтроцы небрег0ша безб0жнагw велёніz: посредё же nгнS ввeржени, њрошaеми поsху: бlгословeнъ є3си2 б9е nтє1цъ нaшихъ.

Ўставлsеши при1снw ѓгGльскаz вHинства къ непреложeнію, є3ди1не сhй неизмённе и3 тріmпостaсне гDи: покажи2 ќбw и3 моE сeрдце непрел0жно всегдA, во є4же слaвити тS тeплэ, и3 воспэвaти бlгочeстнw. [Двaжды.]

Слaва: Ли1цы ќмніи невещeственныхъ сущeствъ, твои1ми лучaми б9е є3диноначaльне, и3 трис0лнечне, њзарsеми бывaютъ, положeніемъ вторjи свётове: и4хже и3 менE сіsньми, и3 причaстіемъ покажи2 свётъ, ћкw свэтодётель трисіsненъ.

БGор0диченъ: Направлsти нaсъ и3 возвышaти къ нб7сє1мъ не њскудёй, тебE лю1бzщихъ, и4же за неизречeнное чlвэколю1біе, бhвъ чlвёкъ во ўтр0бэ дв7ы, и3 њбожи1въ человёка, и3 на пrт0лэ слaвы со nц7eмъ сэдsй.

Пёснь }

Їрм0съ: Њ под0біи злaтэ небрeгше требlжeнніи ю4нwши, неизмённый и3 живhй б9ій w4бразъ ви1дэвше, среди2 nгнS воспэвaху: њсуществовaннаz да поeтъ гDа всS твaрь, и3 превозн0ситъ во вс‰ вёки.

Непристyпнаz трbце соприсносyщнаz, собезначaльнаz, бGоначaльнаz, неизмённаz во всёхъ, кромЁ свэтон0сныхъ св0йствъ, всsкій лукaвый ўпраздни2 сопротиволежaщихъ совётъ, и3 стужeніz дeмwнwвъ, неврeдна соблюдazй мS при1­снw, гDи всёхъ. [Двaжды.]

Слaва: Премyдрэ и3 всем0щнэ, неwпи1санное, трисlнчное є3диноначaліе состaвльшее мjръ, и3 соблюдaющее въ невреди1момъ чи1нэ всесовершeнномъ, всели1сz въ моE сeрдце, пёти и3 слaвити тS нем0лчнw съ ли1ки ѓгGльскими во вс‰ вёки.

И# нhнэ: Премyдросте џ§аz, непостижи1ме, неизречeнне, б9ій сл0ве, непрел0жное твоE є3стество2 не и3змэни1въ, є3стество2 человёческое млcтивнэ воспріsлъ є3си2: и3 є3ди1нственную трbцу чести2 всёхъ научи1лъ є3си2, ћкw гDоначaліе всёхъ вэкHвъ.

Пёснь f7

Їрм0съ: Ћже прeжде сlнца свэти1льника бGа возсіsвшаго, пл0тски къ нaмъ пришeдшаго, и3з8 бокY дв7и1чу неизречeннw воплоти1вшаz, бlгословeннаz всечcтаz, тS бцdе величaемъ.

T свёта безначaльна, собезначaленъ сн7ъ свётъ возсіS, и3 соестeственный свётъ д¦ъ и3зhде, неизречeннw бGолёпнw, нетлённу ржcтвY ўвэрsеми, вкyпэ же и3 неизречeнному и3схождeнію.

Возсіsй въ сердцaхъ трисlнчное б9ество2, воспэвaющихъ тS, трисіsннымъ свётомъ твои1мъ: и3 дaждь рaзумъ є4же во всёхъ разумёти, и3 дёzти твоE хотёніе бlг0е и3 совершeнное, и3 величaти и3 слaвити тS.

Слaва: Неизчeтенъ є3стеств0мъ сhй ћкw бGъ, неизчeтную пучи1ну щедр0тъ ћкw и3мёz, ўщeдрила є3си2 трbце прeжде: тaкw и3 нhнэ ўщeдри рабы6 тво‰, и3 t прегрэшeній и3збaви, и3 напaстей и3 њбстоsній.

БGор0диченъ: Сп7си1 мz б9е м0й, t всsкагw и3скушeніz и3 њѕлоблeніz, и4же въ тріeхъ ли1цэхъ воспэвaемый несказaннw, є3ди1нственнэ бGъ и3 всеси1льный, и3 твоE стaдо сохрани2, бцdы мlтвами.

Тaже трbчны григ0ріа сінаи1та. Дост0йно є4сть: И# пр0чее полyнощницы, пи1сано въ концЁ кни1ги сеS.

Въ недёлю на ќтрени,

на БGъ гDь тропaрь: Е#гдA снизшeлъ є3си2: Слaва, и3 нhнэ: Вс‰ пaче смhсла:

По №-мъ стіхосл0віи, сэдaльны воскrны, глaсъ в7:

Бlгоwбрaзный їHсифъ, съ дрeва снeмъ пречcтое твоE тёло, плащани1цею чcтою њбви1въ, и3 бlгоухaньми во гр0бэ н0вэ закрhвъ положи2: но триднeвенъ воскrлъ є3си2 гDи, подаS мjрови вeлію млcть.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

Мmрон0сицамъ женaмъ при гр0бэ предстaвъ ѓгGлъ вопіsше: м›ра мє1ртвымъ сyть прили6чна, хrт0съ же и3стлёніz kви1сz чyждь. но возопjйте: воскRсе гDь, подаS мjрови вeлію млcть.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Препрослaвленна є3си2 бцdе дв7о, поeмъ тS: кrт0мъ бо сн7а твоегw2 низложи1сz ѓдъ, и3 смeрть ўмертви1сz, ўмерщвлeнніи востaхомъ, и3 животA спод0бихомсz: рaй воспріsхомъ дрeвнее наслаждeніе. тёмъ бlгодарsще, славосл0вимъ ћкw держaвнаго хrтA бGа нaшего, и3 є3ди1наго многомлcтиваго.

По в7-мъ стіхосл0віи сэдaльны, глaсъ в7

Кaмень гр0бный запечaтати не возбрани1въ, кaмень вёры воскRсъ п0далъ є3си2 всBмъ, гDи слaва тебЁ.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

Ў§нкHвъ твои1хъ ли1къ съ мmрон0сицами женaми рaдуетсz соглaснw: џбщій бо прaздникъ съ ни1ми °прaзднуютъ°, въ слaву и3 чeсть твоегw2 воскrніz. и3 тёми вопіeмъ ти2, чlвэколю1бче гDи: лю1демъ твои6мъ подaждь вeлію млcть.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Пребlгословeнна є3си2 бцdе дв7о, вопл0щшимъ бо сz и3з8 тебE ѓдъ плэни1сz, ґдaмъ воззвaсz, клsтва потреби1сz, є4vа свободи1сz, смeрть ўмертви1сz, и3 мы2 њжи1хомъ. тёмъ воспэвaюще вопіeмъ: бlгословeнъ хrт0съ бGъ бlговоли1вый тaкw, слaва тебЁ.

По непор0чнахъ v3пакои2, глaсъ в7.

По стrти шeдшz во гр0бъ жєны2, во є4же помaзати тёло твоE хrтE б9е, ви1дэша ѓгGлы во гр0бэ, и3 ўжа­с0шасz: глaсъ бо слhшаху t ни1хъ, ћкw воскRсе гDь, дaруz мjрови вeлію млcть.

Степє1нна, глaсъ в7

ҐнтіфHнъ №: И$хже стіхи2 повторsюще поeмъ:

На нб7о џчи пущaю моегw2 сeрдца, къ тебЁ сп7се, сп7си1 мz твои1мъ њсіsніемъ.

Поми1луй нaсъ согрэшaющихъ тебЁ мн0гw, на всsкій чaсъ, q хrтE м0й, и3 дaждь w4бразъ прeжде концA покazтисz тебЁ.

Слaва: С™0му д¦у, є4же цaрствовати подобaетъ, њсвzщaти, подвизaти твaрь: бGъ бо є4сть, є3диносyщенъ nц7Y и3 сл0ву.

И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ в7:

Ѓще не гDь бы бhлъ въ нaсъ, кто2 дов0ленъ цёлъ сохранeнъ бhти t врагA, кyпнw и3 человэкоубjйцы;

ЗубHмъ и4хъ не предaждь сп7се, твоегw2 рабA: и4бо льв0вымъ w4бразомъ на мS подвизaютсz врази2 мои2.

Слaва: С™0му д¦у живоначaліе и3 чeсть: вс‰ бо созд†ннаz, ћкw бGъ сhй °си1лою° соблюдaетъ во nц7Ё, сн7омъ же.

И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ G:

Надёющіисz на гDа, ўпод0бишасz горЁ с™ёй: и5же никaкоже дви1жутсz прил0ги врaжіими.

Въ беззак0ніи рyкъ свои1хъ да не пр0струтъ б9eственнэ живyщіи: не њставлsетъ во хrт0съ жезлA на жрeбіи своeмъ.

Слaва: С™hмъ д¦омъ т0читсz всsка премyдрость: tсю1ду бlгодaть ґпcлwмъ, и3 страдaльчествы вэнчaютсz м§нцы, и3 прbр0цы зрsтъ.

И# нhнэ, т0йже.

Прокjменъ, глaсъ в7: Востaни гDи б9е м0й повелёніемъ, и4мже заповёдалъ є3си2, и3 с0нмъ людeй њбhдетъ тS.

Стjхъ: ГDи б9е м0й на тS ўповaхъ, сп7си1 мz.

Всsкое дыхaніе: Е#ђліе воскрeсно, и3 прHчаz по рsду.

Воскrніе хrт0во:

pал0мъ н7.

КанHнъ воскrнъ. Глaсъ в7.

Пёснь №

Їрм0съ: Во глубинЁ постлA и3ногдA, фараwни1тское всев0инство преwружeннаz си1ла, вопл0щшеесz же сл0во всеѕл0бный грёхъ потреби1ло є4сть, препрослaвленный гDь, слaвнw бо прослaвисz.

Припёвъ: Слaва гDи, с™0му воскrнію твоемY.

Мірскjй кнsзь бlже, є3мyже написaхомсz, зaповэди твоеS не послyшавше, кrт0мъ твои1мъ њсуди1сz: прирази1сz бо ти2 ћкw смeртну: tпадe же влaсти твоеS держaвою, и3 немощнhй њбличи1сz.

И#збaвитель р0да человёческагw, и3 нетлённому животY начaльникъ въ мjръ пришeлъ є3си2: воскrніемъ бо твои1мъ раздрaлъ є3си2 смє1ртныz пелєны2, є4же славосл0вимъ вси2: слaвнw бо прослaвисz.

БGор0диченъ: Превhшши kви1ласz є3си2 чcтаz приснодв7о, всsкіz неви1димыz же и3 ви1димыz твaри: зижди1телz бо родилA є3си2, ћкw бlговоли2 воплоти1тисz во ўтр0бэ твоeй, є3г0же со дерзновeніемъ моли2, сп7сти2 дyшы нaшz.

Другjй канHнъ крестовоскrнъ, [є3гHже краестр0чіе: Пою2 хвалY живон0сному сл0ву.] Глaсъ в7.

Пёснь №

Їрм0съ: Нетрeну, неoбhчну, нем0креннw морскyю шeствовавъ стезю2, и3збрaнный вопіsше ї}ль: гDеви пои1мъ, ћкw прослaвисz.

Си1ла немощнhхъ, воскrніе пaдшихъ, и3 нетлёніе ўмeршихъ бhлъ є3си2 хrтE, пл0ти твоеS стrтію: ћкw прослaвисz.

Ўщeдри пaдшій w4бразъ, и3 воскRси2 сокрушeнный, содётель бGъ и3 њбнови1тель ўмерщвлeнъ бhвъ всёхъ њживи2: ћкw прослaвисz.

И$нъ канHнъ прес™ёй бцdэ, [є3гHже краестр0чіе: Пою2 хвалY живон0снэй nтрокови1цэ.] Глaсъ в7.

Пёснь №

Їрм0съ т0йже

Невещeственнаz дрeвле лёствица, и3 стрaннw њледенёвшій пyть м0рz, твоE kвлsше ржcтво2 чcтаz, є4же поeмъ вси2: ћкw прослaвисz.

Си1ла вhшнzгw, v3постaсь совершeннаz, б9іz мyдрость, вопл0щшисz пречcтаz, и3з8 тебE, къ человёкwмъ °бесёдова° ћкw прослaвисz.

Пр0йде сквозЁ двeрь непрох0дную, заключeнныz ўтр0бы твоеS, прaвды сlнце чcтаz, и3 мjрови возсіS: ћкw прослaвисz.

Катавaсіа: Tвeрзу ўстA мо‰:

Пёснь G

Їрм0съ: ПроцвэлA є4сть пустhнz, ћкw крjнъ, гDи, kзhческаz неплодsщаz цRковь, пришeствіемъ твои1мъ, въ нeйже ўтверди1сz моE сeрдце.

Твaрь въ стrти твоeй и3змэнsшесz, зрsщи тS въ нищeтнэ w4бразэ t беззак0нныхъ поругaема, њсновaвшаго вс‰ б9eственнымъ мановeніемъ.

T пeрсти по w4бразу мS рук0ю твоeю создaлъ є3си2: и3 сокрушeнна пaки въ пeрсть смeртную за грёхъ, хrтE сошeдъ во ѓдъ, совоскRси1лъ є3си2.

БGор0диченъ: Чи1ни ўдиви1шасz ѓгGльстіи пречcтаz, и3 человёчєскаz ўстраши1шасz сердцA њ ржcтвЁ твоeмъ: тёмже тS бцdу вёрою чти1мъ.

И$нъ

Їрм0съ: Лyкъ сокруши1сz си1льныхъ держaвою твоeю хrтE, и3 си1лою немощствyющіи препоsсашасz.

И$же всёхъ вhшши хrт0съ, ўмaлисz мaлымъ чи1мъ, стrтію плотск0ю, ѓгGльскагw є3стествA.

Мeртвъ со беззак0нными вмэни1всz, сіsz женaмъ вэнцeмъ слaвы хrтE, kви1лсz є3си2 t воскrніz.

И$нъ. Їрм0съ т0йже

И$же врeмене превhшшій всsкагw, ћкw врeменємъ творeцъ, и3з8 тебE дв7о в0лею мLнецъ создaсz.

Чрeво прострaннэйшее нб7съ воспои1мъ, и4мже ґдaмъ на нб7сёхъ рaдуzсz живeтъ.

Пёснь д7

Їрм0съ: Пришeлъ є3си2 t дв7ы, не ходaтай, ни ѓгGлъ, но сaмъ °гDи° вопл0щьсz, и3 сп7слъ є3си2 всег0 мz человёка. тёмъ зовy ти: слaва си1лэ твоeй гDи.

Предстои1ши суди1щу ћкw суди1мь, б9е м0й, не вопіS вLко, сyдъ и3зносS kзhкwмъ: и5мже стrтію твоeю хrтE вселeннэй содёлалъ є3си2 сп7сeніе.

Стrтію твоeю хrтE, врагY њскудёша nрyжіz, проти1внымъ же є4же во ѓдъ схождeніемъ твои1мъ, грaды разруши1шасz, и3 мучи1телева дeрзость низложeна бhсть.

БGор0диченъ: ТS пристaнище сп7сeніz, и3 стёну недви1жиму, бцdе вLчце, вси2 вёрніи свёмы: тh бо мlтвами твои1ми и3збавлsеши t бёдъ дyшы нaшz.

И$нъ

Їрм0съ: Ўслhшахъ гDи, слaвное твоE смотрeніе, и3 прослaвихъ чlвэколю1бче, непостижи1мую твою2 си1лу.

Ви1дэвши на дрeвэ тS хrтE пригвождeна дв7а, ћже неболёзненнw тS р0ждшаz, м™рски болBзни претерпЁ.

Побэждeна бhсть смeрть, мeртвъ плэнsетъ ѓдwва вратA: всеsдцу бо раз0ршусz, ±же пaче є3стествA вс‰ ми2 даровaшасz.

И$нъ. Їрм0съ т0йже

СE превознесeсz б9eственнаz горA д0му гDнz, превhшше си1лъ, бGом™рь ћвственнэйше.

Зак0нwвъ є3стeственныхъ кромЁ, є3ди1на дв7о р0ждши владhчествующаго твaрію, спод0биласz є3си2 б9eственнагw звaніz.

Пёснь є7

Їрм0съ: Ходaтай бGу и3 человёкwмъ бhлъ є3си2 хrтE б9е: тоб0ю бо вLко, къ свэтоначaльнику nц7Y твоемY, t н0щи невёдэніz, приведeніе и4мамы.

Ћкw кeдры хrтE, kзhкwвъ шатaніе сокруши1лъ є3си2 в0лею вLко: ћкw и3зв0лилъ є3си2 на кmпарjсэ, и3 на пevкэ, и3 кeдрэ, пл0тію совозвышaемь.

Въ р0вэ хrтE преисп0днэмъ положи1ша тS бездыхaнна мeртва: но твоeю ћзвою забвeнныz мє1ртвыz, и5же во гробёхъ спsщыz, ўsзвенъ съ соб0ю воскRси1лъ є3си2.

БGор0диченъ: Моли2 сн7а твоего2 и3 гDа, дв7о чcтаz, на тS ўповaющымъ ми1ръ даровaти, плэнє1ннымъ и3збавлeніе, t сопроти1вныхъ настоsній.

И$нъ

Їрм0съ: Ќгль и3сaіи проzвлeйсz, сlнце и3з8 дёвственныz ўтр0бы возсіS, во тьмЁ заблyждшымъ, бGоразyміz просвэщeніе дaруz.

Пости1ти tвергjйсz ґдaмъ, вкушaетъ смертон0снагw дрeва пeрвый: но сегw2 грёхъ потреблsетъ, распнhйсz вторhй.

Е#стеств0мъ человёческимъ стрaстенъ же и3 смeртенъ бhлъ є3си2, и4же безстрaстный невещeственнымъ б9еств0мъ, њбезтли1вый ўмерщвлє1нныz хrтE, t преисп0днихъ ѓдовыхъ воскRси1лъ є3си2.

И$нъ. Їрм0съ т0йже

Џблацы весeліz слaдость кропи1те сyщымъ на земли2: ћкw nтрочA дадeсz, и4же сhй прeжде вBкъ, t дв7ы вопл0щьсz бGъ нaшъ.

Житію2 и3 пл0ти моeй свётъ возсіS, и3 дрsхлость грэхA разруши2: напослёдокъ t дв7ы без8 сёмене вопл0щьсz вhшній.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Въ бeзднэ грэх0внэй валszсz, неизслёдную милосeрдіz твоегw2 призывaю бeздну: t тли2 б9е мS возведи2.

Ћкw ѕлодёй прaведникъ њсуди1сz и3 со беззак0нными на дрeвэ пригвозди1сz, пови6ннымъ њставлeніе своeю дaруz кр0вію.

Е#ди1нэмъ ќбw чlвёкомъ, пeрвымъ ґдaмомъ дрeвле въ мjръ вни1де смeрть, и3 є3ди1нэмъ воскrніе сн7омъ б9іимъ kви1сz.

БGор0диченъ: Неискусомyжнw дв7о родилA є3си2, и3 вёчнуеши дв7а, kвлsющи и4стиннагw б9ествA, сн7а и3 бGа твоегw2 w4бразы.

И$нъ

Їрм0съ: Глaсъ глагHлъ молeбныхъ t болёзненныz вLко, души2 ўслhшавъ, t лю1тыхъ мS и3збaви: є3ди1нъ бо є3си2 нaшегw сп7сeніz вин0венъ.

Блюсти1тели положи1лъ є3си2 пaдшему, херувjмы дрeва жив0тнагw, но ви1дэвше тS, двє1ри tверз0шасz: kви1лсz бо є3си2 путетворS разб0йнику въ рaй.

Пyстъ ѓдъ и3 и3спровeрженъ бhсть смeртію є3ди1нагw: є4же бо мн0гое богaтство сокр0виществова, є3ди1нъ њ всёхъ нaсъ хrт0съ и3стощи1лъ є4сть.

И$нъ. Їрм0съ т0йже.

Е#стество2 человёческое раб0тающее грэхY, вLчце чcтаz, тоб0ю своб0ду ўлучи2: тв0й бо сн7ъ, ћкw ѓгнецъ, за всёхъ закалaетсz.

Вопіeмъ ти2 вси2 и4стиннэй бGом™ри, прогнёвавшыz рабы6 и3збaви: є3ди1на бо дерзновeніе къ сн7у и4маши.

Кондaкъ, глaсъ в7: Воскrлъ є3си2 t гр0ба всеси1льне сп7се, и3 ѓдъ ви1дэвъ чyдо, ўжасeсz, и3 мeртвіи востaша: твaрь же ви1дzщи срaдуетсz тебЁ, и3 ґдaмъ свесели1тсz, и3 мjръ сп7се м0й воспэвaетъ тS при1снw.

Јкосъ: Ты2 є3си2 свётъ њмрачє1ннымъ, ты2 є3си2 воскrніе всёхъ, и3 жив0тъ человёкwвъ, и3 всёхъ совоскRси1лъ є3си2, смeртную держaву сп7се раз0рь, и3 ѓдwва вратA сокруши1вый сл0ве: и3 мeртвіи ви1дэвше чyдо чудsхусz, и3 всsка твaрь срaдуетсz њ воскRсeніи твоeмъ чlвэколю1бче. тёмже и3 вси2 слaвимъ и3 поeмъ твоE снизхождeніе, и3 мjръ сп7се м0й, воспэвaетъ тS при1снw.

Пёснь з7

Їрм0съ: БGопроти1вное велёніе беззак0ннующагw мучи1телz выс0къ плaмень вознесло2 є4сть: хrт0съ же прострE бGочести6вымъ nтрокHмъ р0су д¦0вную, сhй бlгословeнъ, и3 препрослaвленъ.

Не терпёлъ є3си2 вLко, за бlгоутр0біе смeртію человёка зрёти мyчима, но пришeлъ и3 сп7слъ є3си2 твоeю кр0вію, человёкъ бhвъ: сhй бlгословeнъ, и3 препрослaвленъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.

Ви1дэвше тS хrтE, њболчeна во nдeжду tмщeніz, ўжа­с0шасz врaтницы ѓдwвы: безyмнаго бо мучи1телz рабA, вLко, пришeлъ є3си2 ўби1ти: сhй бlгословeнъ и3 препрослaвенъ бGъ nтeцъ нaшихъ.

БGор0диченъ: С™hхъ с™ёйшую тS разумёемъ, ћкw є3ди1ну р0ждшую бGа непремённаго, дв7о несквeрнаz, м™и безневёстнаz: всBмъ бо вBрнымъ и3сточи1ла є3си2 нетлёніе, б9eственнымъ ржcтв0мъ твои1мъ.

И$нъ

Їрм0съ: Вэтjи kви1шасz џтроцы, любомyдрэйшіи дрeвле: t бGопріsтныz бо души2 бGосл0вzще, ўстнaми поsху: преб9eственный nтцє1въ и3 нaшъ б9е бlгословeнъ є3си2.

Њсуди2 прaoтца дрeвле во є3дeмэ преслушaніе: но в0лею суди1мь бhсть, престyпльшему разрэшaz прегрэшє1ніz, преб9eственный nтцє1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.

Сп7слъ є3си2 ўsзвеннаго љзhкомъ, зaвистію чlвэкоубjйцы, °во є3дeмэ в0льнымъ ўгрызeніемъ: в0льною бо стrтію° и3сцэли1лъ є3си2, преб9eственный nтцє1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.

БGор0диченъ: Ходsща мS въ сёни смeртнэй призвaлъ є3си2 къ свёту, темнозрaчный ѓдъ, блистaніемъ њбл0жъ б9ествA, преб9eственный nтцє1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.

И$нъ. Їрм0съ т0йже.

Зрsше въ нощи2 ќбw їaкwвъ, ћкw въ гадaніи бGа воплощeнна, и3з8 тебe же свётлостію kви1сz пою1щымъ: преб9eственный nтцє1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.

Знaмєніz ±же въ тебЁ неизречeннагw проzвлsz снsтіz, со їaкwвомъ б0ретсz: и4мже в0лею соедини1сz человёкwмъ чcтаz: преб9eственный nтцє1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.

Мeрзокъ и4же не проповёдуетъ тS дв7ы сн7а, є3ди1наго t препётыz трbцы несумнённою °°вёрою°°, и3 љзhкомъ вопіS: преб9eственный nтцє1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.

Пёснь }

Їрм0съ: Пeщь и3ногдA џгненнаz въ вавmлHнэ дBйства раздэлsше, б9іимъ велёніемъ халдє1и њпалsющаz, вBрныz же њрошaющаz, пою1щыz: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.

Кр0вію твоeю хrтE, њчервлeно пл0ти твоеS зрsще њдэsніе трeпетомъ ўжасaхусz мн0гому твоемY долготерпёнію, ѓгGльстіи чи1ни, зовyще: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.

Ты2 моE смeртное њдёzлъ є3си2 щeдре, въ безсмeртіе востaніемъ твои1мъ. тёмже веселsщесz бlгодaрственнw воспэвaютъ тS и3збрaнніи лю1діе хrтE, зовyще тебЁ: пожeрта бhсть вои1стинну смeрть побёдою.

БGор0диченъ: Ты2 и4же nц7Y неразлyчнаго, во ўтр0бэ бGомyжнw пожи1вша безсёменнw зачалA є3си2, и3 неизречeннw родилA є3си2 бGороди1тельнице пречcтаz: тёмже тS сп7сeніе всёхъ нaсъ свёмы.

И$нъ

Їрм0съ: Њ под0біи злaтэ, небрeгше требlжeнніи ю4нwши, неизмённый и3 живhй б9ій w4бразъ ви1дэвше, среди2 nгнS воспэвaху: њсуществовaннаz да поeтъ гDа всS твaрь, и3 превозн0ситъ во вс‰ вёки.

Ви1дэнъ бhлъ є3си2 на кrтЁ пригвождaемь, и4же богaтый въ млcти, в0лею погрeблсz є3си2: и3 триднeвнw воскrлъ є3си2, и3 и3збaвилъ є3си2 вс‰ человёки чlвэколю1бче, вёрою пою1щыz: да поeтъ гDа всS твaрь, и3 превозн0ситъ во вс‰ вёки.

И#збaвити t и3стлёніz, сошeдъ въ преиспHднzz сл0ве б9ій, є3г0же создaлъ є3си2 хrтE, си1лою твоeю б9eственною, и3 без8 и3стлёніz сотв0рь, слaвы присносyщныz твоеS причaстника содёлалъ є3си2, да поeтъ, зовyщи, всS твaрь, и3 превозн0ситъ хrтA во вёки.

И$нъ. Їрм0съ т0йже

Ви1дэнъ бhсть на земли2 тоб0ю, и3 съ человёки поживE, и4же бlгостію несравнeнный и3 си1лою, є3мyже пою1ще вси2 вёрніи зовeмъ: њсуществовaннаz да поeтъ гDа всS твaрь, и3 превозн0ситъ во вс‰ вёки.

Вои1стинну тS чcтую проповёдающе слaвимъ бцdу: тh бо є3ди1на родилA є3си2 t трbцы воплощeнна, є3мyже со nц7eмъ и3 д¦омъ вси2 поeмъ: да поeтъ гDа всS твaрь, и3 превозн0ситъ во вс‰ вёки.

Тaже, поeмъ пёснь бцdы: Вели1читъ душA моS гDа: съ припёвомъ: ЧтCнёйшую херув‡мъ:

Пёснь f7

Їрм0съ: Безначaльна роди1телz сн7ъ, бGъ и3 гDь, вопл0щьсz t дв7ы нaмъ kви1сz, њмрачє1ннаz просвэти1ти, собрaти расточє1ннаz: тёмъ всепётую бцdу величaемъ.

Ћкw въ раи2 насаждeно на л0бнэмъ сп7се, требогaтое дрeво твоегw2 пречcтагw кrтA, кр0вію и3 вод0ю б9eственною, ћкw t и3ст0чника б9eственнагw, ребрA твоегw2 хrтE, напоsемо, жив0тъ нaмъ прозzбло2 є4сть.

Низложи1лъ є3си2 си6льныz, распнhйсz всеси1льне, и3 є4же ни1зу лежaщее во ѓдовэ твердhни, є3стество2 человёческое вознeсъ, на џ§емъ посади1лъ є3си2 пrт0лэ. съ ни1мже тебЁ грzдyщу покланsющесz, величaемъ.

Трbченъ: Е#ди1ницу тричи1сленную, трbцу є3диносyщную правослaвнw пою1ще вёрніи, слaвимъ: непресэк0мо преб9eственное є3стество2, трисвётлую, невечeрнюю зарю2, є3ди1ну нетлённую нaмъ свётъ возсіsвшую.

И$нъ:

Їрм0съ: T бGа бGа сл0ва:

ПосредЁ њсуждeнныхъ, ћкw ѓгнецъ возвhшенъ бhлъ є3си2 хrтE, на кrтЁ, на л0бнэмъ копіeмъ въ ребро2 прободaемь, жив0тъ даровaлъ є3си2 нaмъ пє1рстнымъ ћкw бlгъ, вёрою чтyщымъ б9eственное твоE воскrніе.

И$же своeю смeртію, смeрти держaву си1лою ўпраздни1вшему бGу вси2 вёрніи поклони1мсz, ћкw и4же t вёка мє1ртвыz совоскRси2, и3 всBмъ подаeтъ жив0тъ и3 воскrніе.

И$нъ

Їрм0съ: Вeсь є3си2 желaніе, вeсь слaдость, сл0ве б9ій, дв7ы сн7е, б9е богHвъ, гDи, с™hхъ прес™hй. тёмъ тS вси2 съ р0ждшею величaемъ.

Жeзлъ крёпости дадeсz є3стествY тлённому, сл0во б9іе во ўтр0бэ твоeй чcтаz: и3 сіE воскRси2, до ѓда поп0лзшеесz. тёмже тS всечcтаz, ћкw бцdу величaемъ.

Ю$же и3зв0лилъ є3си2 вLко, пріими2 млcтивнw мlтвенницу, м™рь твою2 њ нaсъ, и3 твоеS бlгости всsчєскаz и3сп0лнzтсz: да тS вси2 ћкw бlгодётелz величaемъ.

По катавaсіи, є3ктеніA мaлаz. Тaже, С™ъ гDь бGъ нaшъ. Посeмъ є3xапостілaрій ќтренній.

На хвали1техъ стіхи6ры воскrны, глaсъ в7:

Стjхъ: Сотвори1ти въ ни1хъ сyдъ напи1санъ: слaва сіS бyдетъ всBмъ прпdбнымъ є3гw2.

Всsкое дыхaніе и3 всS твaрь, тS слaвитъ гDи, ћкw кrт0мъ смeрть ўпраздни1лъ є3си2, да покaжеши лю1демъ, є4же и3з8 мeртвыхъ твоE воскrніе, ћкw є3ди1нъ чlвэколю1бецъ.

Стjхъ: Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2, хвали1те є3го2 во ўтвержeніи си1лы є3гw2.

Да рекyтъ їудeе, кaкw в0ини погуби1ша стрегyщіи цRS; почт0 бо кaмень не сохрани2 кaмене жи1зни; и3ли2 погребeннаго да дадsтъ, и3ли2 воскrшему да покл0нzтсz, глаг0люще съ нaми: слaва мн0жеству щедр0тъ твои1хъ, сп7се нaшъ, слaва тебЁ.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 на си1лахъ є3гw2, хвали1те є3го2 по мн0жеству вели1чествіz є3гw2.

Рaдуйтесz лю1діе и3 весели1тесz, ѓгGлъ сэдsй на кaмени гр0бнэмъ, т0й нaмъ бlговэсти2, рeкъ: хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ, сп7съ мjра, и3 и3сп0лни всsчєскаz бlгоухaніz: рaдуйтесz лю1діе и3 весели1тесz.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 во глaсэ трyбнэмъ: хвали1те є3го2 во pалти1ри и3 гyслехъ.

ЃгGлъ ќбw є4же рaдуйсz, прeжде твоегw2 зачaтіz гDи, бlгодaтнэй принесE: ѓгGлъ же кaмень слaвнагw твоегw2 гр0ба въ твоE воскrніе tвали2: џвъ ќбw въ печaли мёсто, весeліz w4бразы возвэщaz: сeй же въ смeрти мёсто, вLку жизнодaвца проповёдуz нaмъ, тёмже вопіeмъ ти2: бlгодётелю всёхъ, гDи слaва тебЁ.

И$ны стіхи6ры ґнат0ліевы, глaсъ в7

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ тmмпaнэ и3 ли1цэ, хвали1те є3го2 во стрyнахъ и3 nргaнэ.

Возліsша м›ра со слезaми на гр0бъ тв0й жєны2, и3 и3сп0лнишасz рaдости ўстA и4хъ, внегдA глаг0лати: воскRсе гDь.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ доброглaсныхъ, хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ восклицaніz: всsкое дыхaніе да хвaлитъ гDа.

Да похвaлzтъ kзhцы и3 лю1діе хrтA бGа нaшего, в0лею нaсъ рaди кrтъ претерпёвшаго, и3 во ѓдэ триднeвновавшаго: и3 да покл0нzтсz є3гw2 и3з8 мeртвыхъ воскrнію, и4мже просвэти1шасz всегw2 мjра концы2.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

Рaспzтъ и3 погребeнъ бhлъ є3си2 хrтE, ћкоже и3зв0лилъ є3си2, и3спровeрглъ є3си2 смeрть, и3 воскRслъ є3си2 во слaвэ, ћкw бGъ и3 вLка, дaруz мjрови жи1знь вёчную и3 вeлію млcть.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

Q вои1стинну беззак0нніи, печaтавше кaмень, б0льшихъ нaсъ чудeсъ спод0бисте! и4мутъ рaзумъ стрaжіе, днeсь пр0йде и3з8 гр0ба, и3 глаг0лаху: рцhте, ћкw нaмъ спsщымъ, пріид0ша ў§нцы2, и3 ўкрад0ша є3го2. и3 кто2 крaдетъ мертвецA, пaче же и3 нaга; сaмъ воскRсе само­влaстнw ћкw бGъ, њстaвль во гр0бэ и3 погребaтєльнаz сво‰: пріиди1те ви1дите їудeє, кaкw не раст0рже печaти, смeрть попрaвый и3 р0ду человёческому безконeчную жи1знь дaруzй, и3 вeлію млcть.

Слaва, стіхи1ра є3ђльскаz. И# нhнэ, бGор0диченъ: Преблагословeнна є3си2 бцdе: Славосл0віе вели1кое. По славосл0віи тропaрь:

ВоскRсъ и3з8 гр0ба, и3 ќзы растерзaлъ є3си2 ѓда, разруши1лъ є3си2 њсуждeніе смeрти гDи, вс‰ t сэтeй врагA и3збaвивый, kви1вый же себE ґпcлwмъ твои6мъ, послaлъ є3си2 | на пр0повэдь, и3 тёми ми1ръ тв0й подaлъ є3си2 вселeннэй, є3ди1не многомлcтиве.

На літургjи бlжє1нна, глaсъ в7:

Глaсъ ти2 прин0симъ разб0йничь, и3м0лимсz: помzни2 нaсъ сп7се, во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни чи1стіи сeрдцемъ, ћкw тjи бGа ќзрzтъ.

Кrтъ тебЁ прин0симъ въ прощeніе прегрэшeній: є3г0же нaсъ рaди пріsлъ є3си2 чlвэколю1бче.

Стjхъ: Бlжeни миротв0рцы, ћкw тjи сн7ове б9іи нарекyтсz.

Покланsемсz твоемY вLко погребeнію, и3 востaнію: и4миже t тлёніz и3збaвилъ є3си2 мjръ чlвэколю1бче.

Стjхъ: Бlжeни и3згнaни прaвды рaди, ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное.

Смeртію твоeю гDи, пожeрта бhсть смeрть: и3 воскrніемъ твои1мъ сп7се, мjръ спaслъ є3си2.

Стjхъ: Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3зженyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ на вы2 лжyще менE рaди.

МmронHсицы срётилъ є3си2, воскRсъ t гр0ба, и3 ўченикHмъ возвэсти1лъ є3си2, рещи2 твоE востaніе.

Стjхъ: Рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ.

И%же во тьмЁ спsщіи тS свётъ ви1дэвше, въ преисп0днэйшихъ ѓдовыхъ хrтE воскRс0ша.

Слaва: Nц7A прослaвимъ, сн7у поклони1мсz вси2, и3 с™0му д¦у вёрнw воспои1мъ.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Рaдуйсz пrт0ле nгнезрaчный. рaдуйсz, невёста неневёстнаz. рaдуйсz, ћже бGа человёкwмъ дв7о р0ждшаz.

Прокjменъ, глaсъ в7: Крёпость моS и3 пёніе моE гDь, и3 бhсть мнЁ во сп7сeніе. Стjхъ: Наказyz наказa мz гDь, смeрти же не предадe мz.

Ґллилyіа: Ўслhшитъ тS гDь въ дeнь печaли, защи1титъ тS и4мz бGа їaкwвлz. Стjхъ: ГDи сп7си2 цRS, и3 ўслhши ны2, в0ньже ѓще дeнь призовeмъ тS.

 

 

 

Неділя, глас другий

У суботу ввечері на Малій вечірні
На Господи, взиваю… ставимо стихів чотири і співаємо три воскресні стихири восьмигласника, повторюючи першу.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Прийдіть, поклонімося народженому передвічно від Отця Богу Слову, що тіло прийняв від Діви Марії, бо з волі Своєї Він хрест перетерпів, і на погребіння Себе віддав, і воскрес з мертвих, спас мене, людину заблудлу.

Стих: Бо в Господа милість, і велике в Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

Христос, Спас наш, рукописання проти нас розірвав, на хресті розіп’явшись, і владу смерти знищив. Поклоняємось Його триденному воскресінню.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

З архангелами прославмо воскресіння Христа, бо Він  — Визволитель і Спаситель душ наших і у славі страшній та силі могутній знову прийде судити світ, що його створив.

Стих: Бо велика милість Його над нами, й істина Його перебуває повік.

Прийдіть, поклонімося народженому передвічно від Отця Богу Слову, що тіло прийняв від Діви Марії, бо з волі Своєї Він хрест перетерпів, і на погребіння Себе віддав, і воскрес з мертвих, спас мене, людину заблудлу.

Слава: і нині.

Богородичний (догматик): О превелика таємнице! Побачивши чудеса, проповідую Божество; бо Еммануїл як Чоловіколюбець відкрив ворота природні, але, як Бог, ключів дівства не порушив, а так із утроби вийшов, як увійшов при Благовіщенні; так прийняв тіло, як зачатий був; безстрасно увійшов, невимовно вийшов, як говорить пророк: ці врата замкнені будуть, ніхто не пройде крізь них, тільки один Господь Бог Ізраїлів, що має велику милість.

Потім Світло тихе… і прокимен: Господь воцарився, у красу зодягнувся… з його стихами. Після Сподоби, Господи… єктенії не буває, а співаємо першу воскресну стихиру на стиховні:

Воскресіння Твоє, Христе Спасе, весь світ просвітило, і Ти покликав до Себе творіння Своє; всесильний Господи, слава Тобі.

Та інші стихири пресвятої Богородиці.

Стих: Пом’яну ім’я твоє у всякому роді і роді.

Пречиста, Ти радість усіх скорботних, і заступниця покривджених, і кормителька вбогих, і утішителька подорожніх, і палиця сліпих, відвідувачка хворих, покров і заступниця струджених, і помічниця сиріт; Мати Бога всевишнього, поспіши, молимось, щоб спастися рабам Твоїм.

Стих: Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє.

Усяке беззаконня немилостиво, всякий гріх нестримано чинив я, окаянний, тому став достойним всякого осудження. Подай мені, Діво, спосіб покаяння, щоб я неосудженим там явився, бо до Тебе звертаюсь, як до заступниці, Тебе закликаю, як молитвеницю, не посором мене, Богоневісто.

Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи.

Іншого захисту перед Творцем і Владикою, крім Тебе, не маємо, чиста Богоневісто. Не відкинь нас від теплого Твого заступництва і не посором тих, що з любові під Твій покров прибігають. Мати Бога нашого, поспіши, покажи багатство милости Твоєї і від нинішнього гніву спаси нас.

Слава, і нині.

Богородичний (догматик): Хто Тебе, Діво Богоневісто, достойно похвалить і прославить за визволення світу, що через Тебе сталося? Тому вдячно до Тебе взиваємо, промовляючи: радуйся, Ти Адама обожила і роз’єднане з’єднала; радуйся, Ти просвітила рід наш світлоносним воскресінням Сина Твого й Бога нашого, і ми — рід християнський — безперестанно Тебе ублажаємо.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний, Слава: і нині, богородичний тропар, мала єктенія і відпуст.

У суботу ввечері на Великій вечірні
Після початкового псалма перша кафизма Псалтиря. На Господи, взиваю… ставимо стихів 10 і співаємо стихир воскресних 7, і святого дня 3, або 4, або й 6, якщо є свято святого.

Стихири воскресні восьмигласника.

Стих: Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє.

Прийдіть, поклонімося народженому передвічно від Отця Богу Слову, що тіло прийняв від Діви Марії, бо з волі Своєї Він хрест перетерпів, і на погребіння Себе віддав, і воскрес із мертвих, спас мене, людину заблудлу.

Стих: На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.

Христос, Спас наш, рукописання проти нас розірвав, на хресті розіп’явшись, і владу смерти знищив. Поклоняємось Його триденному воскресінню.

Стих: З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.

З архангелами прославмо воскресіння Христа, бо Він — Визволитель і Спаситель душ наших і у славі страшній та силі могутній знову прийде судити світ, що його створив.

Стих: Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.

Про Тебе, розіп’ятого й похованого Владику, ангел сповістив і сказав жінкам: прийдіть і подивіться, де лежав Господь; бо як всемогутній Він воскрес, як і сказав. Тому поклоняємося Тобі, єдиному безсмертному: Життєдавче Христе, помилуй нас.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Хрестом Твоїм Ти, Спасе, знищив прокляття, що від дерева постало, погребінням Твоїм умертвив владу смерти, а воскресінням Твоїм рід наш просвітив. Тому взиваємо до Тебе: Життєдавче, Христе Боже наш, слава Тобі.

Стих: Ради імені Твого страждаю за Тебе, Господи; страждає душа моя за Слово Твоє; бо уповає душа моя на Господа.

Перед Тобою, Господи, відкрилися від страху врата смерти, а вартові пекла, побачивши Тебе, убоялися, бо сокрушив Ти врата, і розбив окови залізні, і вивів нас із темряви й тіні смертної, і розірвав кайдани наші.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Спасіння пісню співаючи, устами викликуємо: прийдіть всі до дому Господнього, припадімо, промовляючи: Ти, що на древі розіп’ятий був, і з мертвих воскрес, і в лоні Отчому перебуваєш, очисти гріхи наші.

Слава… (з мінеї, якщо є свято святого), І нині… (богородичний з восьмигласника). А як свята святого нема, то Слава: і нині, і цей богородичний (догматик), глас 2.

Минула тінь закону, коли зійшла благодать; бо як купина не згорала, охоплена полум’ям, так Дівою Ти породила і Дівою залишилася; замість стовпа вогненного засяяло праведне Сонце, замість Мойсея — Христос, спасіння душ наших.

Після входу й після Світло тихе… співаємо прокимен дня, на глас 6:

Господь воцарився, у красу зодягнувся.

Стих: Зодягнувся Господь у силу й опоясався.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Після звичайної єктенії і Сподоби, Господи… та єктенії: Доповнимо вечірню молитву… співаються воскресні стихири на стиховні:

Воскресіння Твоє, Христе Спасе, весь світ просвітило, і Ти покликав до Себе творіння Твоє; всесильний Господи, слава Тобі.

Стих: Господь воцарився, у красу зодягнувся.

Хрестом Твоїм Ти, Спасе, знищив прокляття, що від дерева постало, погребінням Твоїм умертвив владу смерти, а воскресінням Твоїм рід наш просвітив. Тому взиваємо до Тебе: Життєдавче, Христе Боже наш, слава Тобі.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Коли на хресті був розіп’ятий, Христе, тоді показав Ти гріховність творінь, бо воїни, лютуючи, списом ребро Твоє прокололи, а юдеї, могутности Твоєї не знаючи, просили гріб запечатати. Але Ти з милосердя серця Твого погребіння прийняв і на третій день воскрес, Господи, слава Тобі.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Життєдавче Христе, Ти задля людей добровільно перетерпів страждання, Ти, зійшовши до пекла як всемогутній, з руки звіра сильного вирвав тих, що Твого приходу чекали, і рай замість пекла дарував їм для життя. Тому й нам, що славимо Твоє триденне воскресіння, даруй очищення гріхів і велику милість.

Слава… святого, якщо є, а як ні, то Слава: і нині, і богородичний:

О нове чудо, вище за всі давні чудеса! Бо хто знає Матір, що без мужа породила і на руках носила Того, Хто утримує все творіння? З волі Божої сталося Різдво. Ти, Пречиста, що Його як дитину на Своїх руках носила і до Нього материнську сміливість маєш, безперестанно молись за тих, що шанують Тебе, щоб Він змилувався і спас душі наші.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний.

Коли зійшов Ти до смерті, Життя безсмертне, тоді пекло умертвив Ти сяйвом Божества. Коли ж і померлих із глибин підземних воскресив Ти, всі Сили Небесні взивали: Життєдавче, Христе Боже наш, слава Тобі.

Слава: і нині.

Богородичний: Все вище розуму, преславна Богородице, всі Твої таїнствам; чистотою запечатана і дівством збережена, Матір’ю визнана Ти дійсною, Бога народивши істинного, Його моли спастися душам нашим.

У неділю на Ранній
Після Шестипсалмія та єктенії співаємо Бог Господь… і воскресний тропар (двічі) і богородичний (один раз). Потім читаються кафизми. Після першої кафизми читається сідальний неділі.

Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обгорнувши і пахощами в гробі новім покривши, поклав, та через три дні воскрес єси, Господи, даруючи світові велику милість.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Мироносицям-жонам при гробі явився ангел і промовив: миро мертвим подобає, Христос же тління не зазнав. Тому проголошуйте: воскрес Господь, даруючи світові велику милість.

Слава: і нині.

Богородичний: Препрославлена єси, Богородице Діво, в піснях славимо Тебе; хрестом бо Сина Твого зруйновано пекло і смерть умертвлено; ми, омертвлені, встали й життя сподобилися, рай — давню насолоду — здобули. Тому, дякуючи, прославляємо Христа Бога нашого як могутнього й єдиного многомилостивого.

Після другої кафизми сідальний:

Каменя гробу запечатати не заборонивши, Ти після воскресіння став для всіх каменем віри; Господи, слава Тобі.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

Хор учеників Твоїх з жінками-мироносицями однодушно радіє; бо загальне свято з ними святкують на славу і честь Твого воскресіння. З ними і ми взиваємо до Тебе: Чоловіколюбче Господи, людям Твоїм подай велику милість.

Слава, і нині.

Богородичний: Преблагословена єси, Богородице Діво, бо Той, Хто воплотився від Тебе, пекло полонив, Адама покликав, прокляття знищив, Єву визволив, смерть умертвив, і ми ожили. Тому, співаючи, взиваємо: благословенний Христос Бог наш, що так благоволив, слава Тобі.

Потім Ангельський собор здивувався,.. мала єктенія і іпакої:

Коли після смерти Твоєї, Христе Боже, жінки до гробу прийшли, щоб помазати тіло Твоє, то побачили ангелів у гробі і жахнулися, бо почули від них слово, що Господь воскрес, даруючи світові велику милість.

Ступеневі. Антифон 1:

На небо зводжу я очі мої до Тебе, Слово: будь щедрий до мене, щоб я жив для Тебе.

Помилуй нас принижених і вчини благопотрібними Твоїми сосудами, Слово.

Слава…

Святому Духу належить царювати, освячувати і творіння до руху приводити, бо Він Бог, одноістотний з Отцем і Словом.

І нині… те саме.

Антифон 2:

Коли б не Господь був з нами, ніхто з нас не був би спроможний у боротьбі з ворогом перемогти; ті, що перемагають, звідси підносяться.

Слово! Зуби їхні нехай не схоплять душі моєї, мов пташеня. Горе мені! Як я, гріхолюбний, маю визволитися від ворога?

Слава…

У Святому Дусі початок життя і честь, бо Він, будучи Богом, усе створене силою зберігає через Сина в Отці.

І нині… те саме.

Антифон 3:

Ті, що уповають на Господа, страшні для ворогів і дивні для всіх, що вгору очі звертають.

Нехай не простягнуть до беззаконня рук своїх ті, що живуть за законом Божим, бо Христос не карає насліддя Свого.

Слава…

Святий Дух — джерело всякої премудрости: тому від Нього благодать апостолам, і стражданнями вінчаються мученики, і пророки передбачають.

І нині… те саме.

Прокимен: Встань, Господи Боже мій, на суд, що заповідав Ти і громади народів обступлять Тебе.

Стих: Господи, Боже мій, на Тебе надіюся, спаси мене.

Після Все, що дише… Євангеліє воскресне чергове, а потім:

Воскресіння Христове бачивши, поклонімось святому Господу Ісусові, єдиному безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, і святе Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, Ти бо єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось святому Христовому Воскресінню, бо через Хрест прийшла радість усьому світові. Завжди благословляючи Господа, оспівуємо Воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.

Потім псалом 50 і Слава…

Молитвами апостолів, Милостивий, очисти безліч провин наших.

І нині…

Молитвами Богородиці, Милостивий, очисти безліч провин наших.

Потім:

Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої.

Після цього стихира:

Воскрес Ісус із гробу, як і провістив, дарував нам життя вічне і велику милість.

Потім Спаси, Боже, людей Твоїх,.. виголошення священика: Милістю, щедротами і чоловіколюбством…і починаються канони: воскресний на 4, хрестовоскресний на 3, богородичний на 3, святого дня на 4, а як святий святкується, то на 6, хрестовоскресний на 2, богородичний на 2.

Канон воскресний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
Ірмос: У глибині знищила колись фараонове все воїнство потужна сили, а втілене Слово всезлобний гріх загладило. Препрославлений Господь, славно бо прославився.

Приспів: Слава, Господи, святому воскресінню Твоєму.

Князь світу, до якого ми зачислені, заповіді Твоєї, благий, не послухавшись, хрестом Твоїм осуджений був, бо він до Тебе, неначе до смертного, приступив, але відпав силою влади Твоєї і виявився безсилим.

Як Визволитель роду людського і нетлінного життя Начальник прийшов Ти у світ; бо воскресінням Твоїм, яке ми всі прославляємо, Ти пелену смерти розірвав, славно бо прославився.

Богородичний: Чиста Приснодіво, Ти стала вищою від усякого видимого і невидимого творіння; бо народила Творця, Який зволив тіло прийняти в утробі Твоїй; Його ж як Мати благай, щоб спастися душам нашим.

Канон хрестовоскресний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
, глас той самий.

Ірмос: Немокрими ногами обраний Ізраїль, немов по суші, проходячи морською глибиною, взивав: співаймо Господеві, бо Він прославився.

Силою для немічних, воскресінням загиблих і нетлінням для померлих став Ти, Христе, через Твої тілесні страждання — бо Ти прославився.

Бог Творець і Оновитель змилосердився над загиблим образом і воскресив Його Своєю смертю, всіх оживив, бо Він прославився.

Канон богородичний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
, глас той самий. Ірмос той самий.

Невидима колись ліствиця і стежка морська, що чудом твердою стала, були образом Твого, Пречиста, Різдва, яке всі оспівуємо, бо Він прославився.

Сила Всевишнього, іпостась довершена, Божа мудрість, від Тебе, Пречиста, тіло прийнявши, з людьми розмовляла, бо Він прославився.

Крізь двері непрохідні замкненої утроби Твоєї, Чиста, пройшло Сонце правди і світові засяяло — бо Він прославився.

Катавасія: Відкрию уста мої…

Канон воскресний. Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3
Ірмос: Процвіла пустеля, як квітка, Господи, неплідна церква язичницька через пришестя Твоє, в ній же утвердилося моє серце.

Творіння від страждань Твоїх тремтіло, коли побачило Тебе в убогому образі приниженим від беззаконних, Того, Хто створив усе Божественним повелінням.

З пороху земного за образом Твоїм створив Ти мене рукою Твоєю; і знову стертого в порох смертний за гріх, Ти, Христе, воскресив мене, коли в пекло зійшов.

Богородичний: Чини ангельські здивувалися, і серця людські вжахнулися від Різдва Твого, Пречиста, тому ми з вірою Тебе, Богородицю, шануємо.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Лук сильних зламав Ти, Христе, владою Твоєю, а немічних силою опоясав.

Христос, вищий за всіх, стражданнями тілесними умалив Себе мало чим перед єством ангельським.

До мертвих беззаконними зачислений, явився Ти, Христе, жінкам, сяючи вінцем славного воскресіння.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Той, Хто перевищує час як Творець часу, від Тебе, Діво, добровільно немовлям став.

Утробу, ширшу за небеса, оспіваймо, бо через неї Адам радісно на небесах живе.

Канон воскресний. Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4
Ірмос: Прийшов єси не заступник і не ангел, а Господь, від Діви втілений, і спас єси всього мене чоловіка; тому до Тебе взиваю: слава силі Твоїй, Господи.

Стоїш Ти перед судом, Боже мій, як засуджений, безмовно, над народами твориш суд, Владико, бо для них стражданнями Твоїми, Христе, світові всьому учинив Ти спасіння.

Страждання Твоє, Христе, зброю ворога знищило, а Твоє до пекла сходження зруйнувало твердині супротивників і гордість мучителя перемогло.

Богородичний: Тебе, Богородице Владичице, всі вірні як пристановище спасіння і стіну непорушну знаємо, бо молитвами Твоїми визволяєш від бід душі наші.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Почув я, Господи, про Провидіння Твого таїнство, зрозумів діла Твої і прославив Твоє Божество.

Побачивши Тебе, Христе, на хресті розіп’ятим, Діва, що безболісно Тебе породила, материнські муки перетерпіла.

Смерть подолана. Мертвий узяв у полон ворота пекельні; бо коли всегубець був переможений, все, що вище за природне, було даровано мені.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Ось прославилась явно Божественна гора дому Господнього, Богоматір — вища за сили ангельські.

Ти, Діво, надприродно народжуєш Владику творіння, бо єдина сподобилася Божественного покликання.

Канон воскресний. Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5
Ірмос: Посередником між Богом і людьми став Ти, Христе Боже, бо через Тебе, Владико, до світлоначальника Отця Твого від темряви незнання доступ маємо.

Як кедри, втихомирив Ти, Христе, хвилювання народів, коли добровільно, Владико, був піднесений тілом на кипарисі, на певзі і на кедрі.

У рові глибокому поклали Тебе, Христе, бездиханного, мертвого, але Ти, Спасе, зранений, раною Твоєю воскресив з Собою забутих, що в гробах спали.

Богородичний: Благай, Діво чиста, Сина Твого і Господа, щоб Він полоненим визволення дарував і мир тим, що на Тебе в недолі надію покладають.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Вугіль, що бачив ясно Ісая, як сонце, з дівочої утроби засяяв, даруючи світло богопізнання тим, що у темряві заблукали.

Перший Адам, від посту відмовившись, плід смертоносного дерева споживає, але його гріх загладжує другий Адам, розіп’ятий.

За природою людською страсним і смертним став Ти, Христе, безстрасний за безплотним Божеством, звільнивши від тління померлих, воскресивши їх із безодні пекельної.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Солодощі радости проливайте, хмари, на тих, що на землі, бо дарується Дитя, Яке є превічним нашим Богом, що тіло прийняв від Діви.

Всевишній, Який в час останній тіло від Діви приняв безсіменно, світлом осяяв життя й тіло моє, і гріх ненависний знищив.

Канон воскресний. Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6
Ірмос: У безодні гріховній потопаючи, благаю незбагненну безодню милосердя Твого: від тління, Боже, мене відведи.

Як злочинець, засуджений був Праведник і між беззаконними був розіп’ятий Той, Хто кров’ю Своєю прощення винним дарує.

Через одну людину — першого Адама — смерть колись у світ увійшла, і через Одного — Сина Божого — воскресіння явилося.

Богородичний: Мужа не знавши, Ти, Діво, породила і залишаєшся Дівою вічно, являючи образ істинного Божества, Сина і Бога Твого.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Почувши голос благання від зболілої душі, визволи мене від бід, Владико, бо Ти єдиний причина спасіння нашого.

Охоронителями дерева життя від загиблого настановив Ти херувимів; але вони, побачивши Тебе, відчинили двері, бо Ти відкрив дорогу в рай розбійникові.

Навіть і пекло було знищено через смерть Єдиного, бо хоч і велике багатство зібрало воно, але Христос один усіх нас визволив.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Природа людська, що гріху служила, через Тебе, Владичице чиста, була визволена, бо Твій Син, як агнець, за всіх у жертву був принесений.

Усі ми взиваємо до Тебе, істинної Матері Бога, визволи рабів непокірних, бо Ти єдина маєш сміливість перед Сином.

Кондак: Воскрес єси як Бог із гробу у славі і світ із Собою воскресив, і людське єство як Бога оспівує Тебе, і смерть щезла. Адам же торжествує, Владико, і Єва нині, з неволі визволяючись, радується, взиваючи: Ти єси Христе, Той, що всім подаєш воскресіння.

Ікос: Ти, Христе Слово, — світло для тих, що в темряві, Ти — воскресіння і життя всіх людей, і всіх Ти з Собою воскресив, владу смерти знищив і ворота пекельні зруйнував; і мертві, чудо побачивши, дивувалися, і все творіння радіє Твоєму воскресінню, Чоловіколюбче. Тому і всі ми славимо й оспівуємо Твоє пришестя, і світ, Спасе мій, славить Тебе повсякчасно.

Канон воскресний. Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7
Ірмос: За богопротивним велінням беззаконного мучителя високе полум’я було розпалене, але Христос пролив побожним юнакам росу духовну, бо Він благословенний і препрославлений.

Не стерпів Ти, Владико, з милосердя Свого бачити людину, яку мучила смерть, а прийшов і спас кров’ю Своєю, людиною ставши, бо Він благословенний і препрославлений, Бог отців наших.

Побачивши Тебе, Христе, в одежу помсти зодягненого, жахнулися вартові пекла, бо Ти, Владико, безумного мучителя-раба прийшов знищити, бо Він благословенний і препрославлений, Бог отців наших.

Богородичний: Як найсвятішу між святими визнаємо Тебе, Діво непорочна, Мати безневісна, як єдину, що породила незмінного Бога; бо Ти Божественним Твоїм Різдвом нетління всім вірним дарувала єси.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Наймудрішими красномовцями явилися колись юнаки, бо вони, від богонатхненної душі богословляючи, устами співали: Пребожественний отців і наш Боже, благословенний Ти.

Колись в Едемі непослух осудив праотця; але добровільно засуджений звільнив його від гріха, Пребожественний отців Бог і препрославлений.

Ти спас зраненого через язик отруйний і заздрість людиновбивці, добровільним стражданням зцілив Ти рану самовільну в Едемі, Пребожественний отців Бог і препрославлений.

Богородичний: Мене, що ходив у тіні смертній, покликав Ти до світла, темряву пекла сяйвом Божества подолавши, Пребожественний отців Бог і препрославлений.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Бачив уночі Яків, немов уявляючи, Бога втіленого; з Тебе ж Він у світлі явився тим, що співають: Пребожественний отців Бог і препрославлений.

Той, Хто явив образ Твій несказанно, з Яковом бореться; Він з волі Своєї з’єднався з людиною, Чиста, Пребожественний отців Бог і препрославлений.

Мерзенний той, хто не проповідує Тебе, Сина Діви, як Одного з всехвальної Тройці і з твердою вірою устами не взиває: Пребожественний отців Бог і препрославлений.

Канон воскресний. Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8
Ірмос: Піч вогненна колись у Вавилоні з Божого веління чудеса явила, халдеїв опаляючи, росою покривала вірних, що співали: благословіть, усі діла Господні, Господа.

Одежу тіла Твого, Христе, кров’ю Твоєю скривавлену, побачивши, чини ангельські в трепеті довготерпінню великому дивувалися, взиваючи: благословіть, усі діла Господні, Господа.

Ти, милосердний, Своїм воскресінням у безсмертя зодягнув моє смертне єство, тому, радіючи, вдячно славлять Тебе, Христе, люди вибрані, до Тебе взиваючи: воістину знищена була смерть перемогою.

Богородичний: Богородице Пречистая, Ти безсіменно зачала Того, Хто з Отцем нерозлучний, Який в утробі пожив як Боголюдина, і несказанно породила: тому як спасіння всіх нас Тебе визнаємо.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Ідола золотого зневаживши, три блаженні юнаки, побачивши незмінний і живий Божий образ, серед вогню співали: нехай прославляє все творіння Господа і величає по всі віки.

Ти, багатий у милості, був розіп’ятий на хресті, і добровільно був похований, і на третій день воскрес, і визволив усіх людей, що з вірою співають: нехай прославляє Господа все творіння і величає по всі віки.

Зійшовши до пекла, щоб визволити того, кого Ти, Христе мій, створив Твоєю Божественною силою, і давши йому нетління, Ти, Слово Боже, вчинив його учасником Твоєї вічної слави, що виголошує: нехай прославляє все творіння Господа і величає по всі віки.

Канон богородичний. Ірмос той самий.

Через Тебе явився на землі і з людьми пожив незрівнянний у благочесті і силі Христос. Йому співаючи, всі вірні взиваємо: нехай прославляє все творіння Господа і величає по всі віки.

Проповідуючи Тебе, воістину непорочну, ми славимо Богородицю, бо Ти породила Одного з Тройці, Який тіло прийняв; Йому разом з Отцем і Духом усі співаємо: нехай прославляє все творіння Господа і величає по всі віки.

Потім співаємо пісню Богородиці: Величає душа моя Господа… з приспівом Чеснішу від херувимів…

Канон воскресний. Пісня 9
Ірмос: Безначального Отця Син, Бог і Господь, тіло від Діви прийнявши, нам явився, щоб у темряві сущих просвітити, розсіяних зібрати; тому всехвальну Богородицю величаємо.

Триблаженне древо Твого, Спасе, Пречистого хреста на лобнім місці Божественною кров’ю і водою з Божественного ребра Твого, Христе, наче з джерела, зрощене — як дерево, в раю посаджене, життя нам виростило.

Ти, Всемогутній, бувши розіп’ятим, подолав сильних, і людську природу, що внизу в темниці пекельній лежала, на престолі Отця посадив і з нею маєш прийти; ми, поклоняючись, Тебе величаємо.

Троїчний: Православно оспівуючи Єдиницю в Трьох Особах, Тройцю Одноістотну, прославимо, вірні, нерозсічене Пребожественне єство, трисвітле сяйво невечірнє, єдине нетлінне, що нас світлом осяває.

Канон хрестовоскресний

Ірмос: Від Бога Бога Слово, Який невимовною мудрістю прийшов оновити Адама, що через споживання плоду в тління гріховне впав, від Святої Діви невимовно втіленого нас ради, вірні, єдиномудрено піснями величаймо.

На лобному місці, посеред осуджених Ти, Христе як ягня, був на хрест вознесений; списом у ребро проколотий, Ти як милосердний дарував життя нам, смертним, що з вірою шануємо Твоє Божественне воскресіння.

Усі вірні, поклонімось Богу, Який Своєю смертю знищив владу смерти, і воскресив із Собою від віку мертвих, і всім подає життя й воскресіння.

Канон богородичний

Ірмос: Слово Боже, Сину Діви, Боже богів, Господи найсвятіший із святих, Ти весь бажання, весь насолода; тому з Богородицею Тебе всі величаємо.

В утробі Твоїй, Чиста, природі смертній даровано жезл сили — Слово Боже, Він воскресив те, що до пекла опустилося, тому Тебе, Пречиста, як Богородицю величаємо.

Милостиво прийми, Владико, молитвеницею за нас Матір Твою, Яку Ти обрав, щоб усе наповнилося Твоєю благістю, тому Тебе як Благодійника всі величаємо.

Після катавасії мала єктенія, а потім Свят Господь Бог наш… і екзапостиларій ранній.

Стихири хвалітні воскресні
Стих: Виконати над ними суд написаний. Слава ця буде всім преподобним Його.

Все, що дише, і все творіння прославляє Тебе, Господи, бо Ти хрестом смерть знищив, щоб явити людям Твоє воскресіння з мертвих як єдиний Чоловіколюбець.

Стих: Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його.

Нехай скажуть юдеї, як воїни, що стерегли Царя, не встерегли Його. Чому камінь не зберіг Каменя життя? Або нехай віддадуть Похованого, або Тому, Хто воскрес, нехай поклоняться, з нами промовляючи: слава багатству милосердя Твого, Спасе наш, слава Тобі.

Стих: Хваліть Його в могутності сили Його, хваліть Його за безмежну велич Його.

Радуйтеся, люди, і веселіться. Ангел, сидячи на камені гробу, благовістив нам, промовивши: Христос, Спаситель світу, воскрес із мертвих і все пахощами наповнив. Радуйтеся, люди, і веселіться.

Стих: Хваліть Його голосом сурми, хваліть Його на арфі і гуслях.

Ангел перед зачаттям Твоїм, Господи, приніс Благодатній «радуйся». Ангел і камінь від Твого славного гробу під час воскресіння Твого одвалив. Той бо слово радости замість печалі провістив, а цей Владику Життєдавця замість смерти нам проповідав. Тому взиваємо до Тебе: благодійнику всіх, Господи, слава Тобі.

Стих: Хваліть його хором під тимпани, хваліть Його на струнах і органах.

Жінки зі сльозами миро на гріб Твій вилили, і уста їхні радістю наповнилися, коли вони говорили: воскрес Господь.

Стих: Хваліть Його на органах милозвучних, хваліть Його на органах і зі співом. Все, що дише, нехай хвалить Господа.

Нехай хвалять народи і люди Христа Бога нашого, Який добровільно задля нас хрест перетерпів і три дні в пеклі перебув, і нехай поклоняться Його воскресінню з мертвих, через яке просвітилися всього світу кінці.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Розіп’ятий і похований був Ти, Христе, як Сам зволив; але як Бог і Владика, Ти смерть знищив і воскрес у славі, даруючи світові життя вічне й велику милість.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

О беззаконні, що камінь запечатали, воістину більшого чуда ви сподобили нас. Сторожа зрозуміла, що Він нині із гробу вийшов, вони ж говорили: скажіть, що, коли ми спали, прийшли ученики і вкрали Його. Хто ж краде мерця, особливо оголеного? Він воскрес як Бог владою Своєю, навіть погребальні пелени Свої залишивши у гробі. Прийдіть, побачте, юдеї, що не розірвав печаті Той, Хто знищив смерть і дарує родові людському життя безконечне й велику милість.

Слава… і рання євангельська стихира. І нині… і цей богородичний:

Преблагословенна єси, Богородице Діво, бо Той, Хто воплотився від Тебе, пекло полонив, Адама покликав, прокляття знищив, Єву визволив, смерть умертвив, і ми ожили. Тому ми, співаючи, взиваємо: благословенний Христос Бог наш, що так благоволив. Слава Тобі.

Потім велике славослів’я і цей тропар воскресний:

Воскрес із гробу і кайдани розбив пекла; зруйнував осуд смертний, Господи, всіх од сітей ворожих визволивши. Явивши Себе апостолам Твоїм, послав їх на проповідь і ними мир Твій дав світові, єдиний многомилостивий.

Потім єктенії і відпуст.

На Літургії Блаженні…
Молитву розбійника приносимо Тобі і взиваємо: пом’яни нас, Спасе, у Царстві Твоєму.

Стих: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

На прощення гріхів хрест Тобі приносимо, що його задля нас прийняв Ти, Чоловіколюбче.

Стих: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Поклоняємось Твоєму, Владико, погребінню і воскресінню, бо ними світ із тління визволив Ти, Чоловіколюбче.

Стих: Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

Смертю Твоєю, Господи, знищена смерть, а воскресінням Твоїм, Спасе, Ти світ спас.

Стих: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та зводитимуть на вас усяке лихослів’я і наклепи — Мене ради.

Мироносиць зустрів Ти, з гробу воскресши, і учеників сповістив, щоб вони проповідували Твоє воскресіння.

Стих: Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.

Ті, що в темряві спали, побачивши Тебе, Світло, у самій глибині пекла, Христе, воскресли.

Слава…

Всі прославмо Отця, поклонімось Сину, і Святому Духу з вірою заспіваймо.

І нині…

Богородичний: Радуйся, престоле вогненний. Радуйся, невісто неневісна. Радуйся, Діво, бо Ти породила Бога людям.

Прокимен: Кріпость моя і пісня моя Господь, і став мені спасінням.

Стих: Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене.

Алилуя.

Стих: Вислухає тебе Господь у день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова.

Стих: Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались до Тебе.

У неділю на вечірні
На Господи, взиваю… стихири зворушливі, глас 2-й.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Ти джерело милосердя маєш і пребагаті милості та потоки щедрот проливаєш, Отче преблагий, і Сину — Слово Отче, і Душе Святий, нестворена Істото, прийми моління й молитви наші, всім грішним подаючи прощення як Бог щедрий і Чоловіколюбець.

Стих: Ради імені Твого я страждаю за Тебе, Господи; страждає душа моя за Слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

Ти, Христе Спасе наш, як Бог за природою маєш безліч щедрот, і милости, і милосердя; тому молимо Тебе і, припадаючи, взиваємо, завжди Тебе благаючи: даруй рабам Твоїм відпущення провин многих і прощення всього, в чому всі ми згрішили, як Бог щедрий і Чоловіколюбець.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Спасе, що як Бог хочеш спасти всіх, заради яких Ти людиною став і людиною явився, спаси нас, що поклоняємося Твоїм заповідям. Бо Ти, Чоловіколюбче, не прийшов праведників спасти, але нас грішних, багатьма гріхами скованих, визволити благодаттю Божественного хрещення як Бог щедрий і Чоловіколюбець.

Інші стихири святим небесним безплотним ангелам

Стих: Бо в Господа милість, і велике в Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

Престоли, Херувими й Серафими, Господства, Сили й чесні Власті, а з ними Ангели, Архангели й Начала єдинодушно співають безперестанну пісню Творцеві їхнього нетлінного єства і навчають усіх шанувати єдину в Тройці Істоту, з’єднану, рівночесну й єдинопрестольну.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

З милости Божественної сердечне око духовне догори зверненим маючи, ми в душах своїх вгору до неба завжди розум спрямовуємо, щоб, промінням небесним осяяні, ми уникнули темряви пристрастей, надіючись перед престолом Творця з ангелами стати і від Світла у світло преобразитися.

Слава: і нині.

Богородичний: Множество ангелів Сина Твого трисвятими голосами оспівують Тебе, Пречиста, як істинний вогнеподібний престіл Його, і палату одушевлену, і міст Божественний, що завжди від землі до Нього провадить, і згідно з архангелом Гавриїлом до Тебе взивають: радуйся, благодатна, Ти бо породила джерело радости.

Потім Світло тихе… і прокимен:

Прославляйте нині Господа, всі раби Господні.

Стих: Що стоїте в храмі Господньому, у дворах дому Бога нашого.

Потім Сподоби, Господи… і єктенія.

На стиховні стихири зворушливі.

Згрішив я перед Тобою, Христе Спасе, як блудний син; прийми, Отче, мене, що каюся, і помилуй мене, Боже.

Стих: До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.

Взиваю я до Тебе, Христе Спасе, словом митаревим: очисти мене, як і його, і помилуй мене, Боже.

Стих: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

Переможці-подвижники, ви, не полюбивши земної насолоди, небесних благ сподобилися і співжителями ангелів стали; їх молитвами, Господи, помилуй і спаси нас.

Слава: і нині.

Богородичний: Радуйся, Маріє Богородице, храме нерушимий, ще й святий, як взиває пророк: свят храм Твій, дивний у правді.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш., тропар святому. Слава: і нині, богородичний на глас тропаря.

Потім єктенія і відпуст.

ΠΑΡΑΚΛΗΤΙΚΗ

ΚΥΡΙΑΚΗ Β’ ΗΧΟΣ
Τῼ ΣΑΒΒΑΤῼ ΕΣΠΕΡΑΣ

ΕΝ Τῼ ΜΙΚΡῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος β΄
Τὸν πρὸ αἰώνων ἐκ Πατρὸς γεννηθέντα, τὸν Θεὸν λόγον σαρκωθέντα, ἐκ Παρθένου Μαρίας,
δεῦτε προσκυνήσωμεν·
Σταυρὸν γὰρ ὑπομείνας, τῇ ταφῇ παρεδόθη, ὡς αὐτός ἠθέλησε,
καὶ ἀναστὰς ἐκ νεκρῶν, ἔσωσέ με τὸν πλανώμενον ἄνθρωπον.

Ἦχος β’
Χριστὸς ὁ Σωτὴρ ἡμῶν, τὸ καθ’ ἡμῶν χειρόγραφον
προσηλώσας, τῷ Σταυρῷ
ἐξήλειψε, καὶ τοῦ θανάτου τὸ κράτος κατήργησε,
προσκυνοῦμεν αὐτοῦ τὴν τριήμερον Ἔγερσιν.

Ἦχος β’
Σὺν Ἀρχαγγέλοις ὑμνήσωμεν, Χριστοῦ τὴν Ἀνάστασιν·
αὐτὸς γὰρ Λυτρωτὴς ἐστι, καὶ Σωτὴρ τῶν ψυχῶν ἡμῶν,
καὶ ἐν δόξῃ φοβερᾷ καὶ κραταιᾷ δυνάμει, πάλιν ἔρχεται, κρῖναι κόσμον ὃν ἔπλασεν.
Δογματικόν.
Ἦχος β΄
Ὢ τοῦ μεγίστου μυστηρίου! ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Παρθενικὴ πανήγυρις σήμερον, ἀδελφοί· σκιρτάτω ἡ κτίσις, χορευέτω ἡ ἀνθρωπότης· συνεκάλεσε γὰρ ἡμᾶς ἡ ἁγία Θεοτόκος, τὸ ἀμόλυντον κειμήλιον τῆς παρθενίας, ὁ λογικὸς τοῦ δευτέρου Ἀδὰμ Παράδεισος, τὸ ἐργαστήριον τῆς ἑνώσεως τῶν δύο φύσεων, ἡ πανήγυρις τοῦ σωτηρίου συναλλάγματος, ἡ παστάς, ἐν ᾗ ὁ Λόγος ἐνυμφεύσατο τὴν σάρκα, ἡ ὄντως κούφη νεφέλη, ἡ τὸν ἐπὶ τῶν Χερουβεὶμ μετὰ σώματος βαστάσασα. Ταῖς αὐτῆς ἱκεσίαις, Χριστὲ ὁ Θεός, σῶσον τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Εἰς τὸν Στίχον, τὸ Ἀναστάσιμον Στιχηρόν.
Ἦχος β΄
Ἡ Ἀνάστασίς σου Χριστὲ Σωτήρ, ἅπασαν ἐφώτισε τὴν οἰκουμένην, καὶ ἀνεκαλέσω τὸ ἴδιον πλάσμα, παντοδύναμε Κύριε, δόξα σοι.
Στίχ. Μνησθήσομαι τοῦ ὀνόματός σου ἐν πάσῃ γενεᾷ καὶ γενεᾷ.
Καὶ Στιχηρὰ τῆς Θεοτόκου.
Ἦχος β΄
Πάντων θλιβομένων ἡ χαρά, καὶ ἀδικουμένων προστάτις, καὶ πενομένων τροφή, ξένων τε παράκλησις, καὶ βακτηρία τυφλῶν, ἀσθενούντων ἐπίσκεψις, καταπονουμένων, σκέπη καὶ ἀντίληψις, καὶ ὀρφανῶν βοηθός, Μήτηρ τοῦ Θεοῦ τοῦ Ὑψίστου, σὺ ὑπάρχεις, Ἄχραντε, σπεῦσον, δυσωποῦμεν σῴζεσθαι τοὺς δούλους σου.
Στίχ. Ἄκουσον, θύγατερ, καὶ ἴδε, καὶ κλῖνον τὸ οὖς σου, καὶ ἐπιλάθου τοῦ λαοῦ σου καὶ τοῦ οἴκου τοῦ Πατρός σου.
Ἦχος β’
Πᾶσαν ἀνομίαν ἀφειδῶς, πᾶσαν ἀκρατῶς ἁμαρτίαν, ὁ τάλας ἔπραξα, πάσης κατακρίσεως, ἄξιος πέφυκα, ἀφορμὰς μετανοίας μοι παράσχου Παρθένε, ὅπως ἀκατάκριτος, ἐκεῖ ὀφθήσωμαι· σὲ γὰρ ἐπιγράφομαι, πρέσβυν, σὲ ἐπικαλοῦμαι προστάτιν, μή με καταισχύνῃς θεονύμφευτε.
Στίχ. Τὸ πρόσωπόν σου λιτανεύσουσιν οἱ πλούσιοι τοῦ λαοῦ.
Ἦχος β’
Ἄλλο καταφύγιον Ἁγνή, πρὸς τὸν ποιητὴν καὶ Δεσπότην, οὐκ εὐποροῦμεν ἡμεῖς, εἰμὴ σὲ Θεόνυμφε, μὴ ἀπορρίψῃς ἡμᾶς, τῆς θερμῆς προστασίας σου, μηδὲ καταισχύνῃς, πόθῳ τοὺς προστρέχοντας, ὑπὸ τὴν σκέπην σου, Μήτηρ τοῦ Θεοῦ ἡμῶν σπεῦσον, δεῖξόν σου ἐλέους τὸν πλοῦτον, καὶ τῆς νῦν ὀργῆς ἡμᾶς διάσωσον.
Θεοτοκίον
Ἦχος β΄
Τίς σε κατ’ ἀξίαν ἐπαινέσει, καὶ μακαρίσει Κόρη Θεόνυμφε, ὑπὲρ τῆς διὰ σοῦ γεγονυίας τῷ κόσμῳ ἀπολυτρώσεως; εὐχαριστοῦντες οὖν κραυγάζομέν σοι λέγοντες· Χαῖρε ἡ τὸν Ἀδὰμ θεώσασα, καὶ τὰ διεστῶτα συνάψασα. Χαῖρε ἡ φωτίσασα τὸ γένος ἡμῶν, τῇ φωτοφόρῳ Ἀναστάσει, τοῦ Υἱοῦ σου καὶ Θεοῦ ἡμῶν· σὲ γὰρ Χριστιανῶν τὸ γένος, ἀπαύστως μεγαλύνομεν.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος β΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὅτε κατῆλθες πρὸς τὸν θάνατον,
ἡ ζωὴ ἡ ἀθάνατος,
τότε τὸν ᾍδην ἐνέκρωσας,
τῇ ἀστραπῇ τῆς Θεότητος·
ὅτε δὲ καὶ τοὺς τεθνεῶτας ἐκ τῶν καταχθονίων ἀνέστησας,
πᾶσαι αἱ Δυνάμεις τῶν ἐπουρανίων ἐκραύγαζον·
Ζωοδότα Χριστὲ ὁ Θεὸς ἡμῶν, δόξα σοι.
Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

ΕΝ Τῼ ΜΕΓΑΛῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος β΄
Τὸν πρὸ αἰώνων ἐκ Πατρὸς γεννηθέντα, τὸν Θεὸν λόγον σαρκωθέντα, ἐκ Παρθένου Μαρίας,
δεῦτε προσκυνήσωμεν·
Σταυρὸν γὰρ ὑπομείνας, τῇ ταφῇ παρεδόθη, ὡς αὐτός ἠθέλησε,
καὶ ἀναστὰς ἐκ νεκρῶν, ἔσωσέ με τὸν πλανώμενον ἄνθρωπον.

Ἦχος β’
Χριστὸς ὁ Σωτὴρ ἡμῶν, τὸ καθ’ ἡμῶν χειρόγραφον
προσηλώσας, τῷ Σταυρῷ
ἐξήλειψε, καὶ τοῦ θανάτου τὸ κράτος κατήργησε,
προσκυνοῦμεν αὐτοῦ τὴν τριήμερον Ἔγερσιν.

Ἦχος β’
Σὺν Ἀρχαγγέλοις ὑμνήσωμεν, Χριστοῦ τὴν Ἀνάστασιν·
αὐτὸς γὰρ Λυτρωτὴς ἐστι, καὶ Σωτὴρ τῶν ψυχῶν ἡμῶν,
καὶ ἐν δόξῃ φοβερᾷ καὶ κραταιᾷ δυνάμει, πάλιν ἔρχεται, κρῖναι κόσμον ὃν ἔπλασεν.
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β’
Σὲ τὸν σταυρωθέντα καὶ ταφέντα, Ἄγγελος ἐκήρυξε Δεσπότην,
καὶ ἔλεγε ταῖς γυναιξί·
Δεῦτε ἴδετε, ὅπου ἔκειτο ὁ Κύριος·
Ἀνέστη γὰρ καθὼς εἶπεν, ὡς παντοδύναμος·
διό σε προσκυνοῦμεν τὸν μόνον ἀθάνατον, ζωοδότα Χριστέ, ἐλέησον ἡμᾶς.

Ἦχος β’
Ἐν τῷ Σταυρῷ σου κατήργησας, τὴν τοῦ ξύλου κατάραν,
ἐν τῇ ταφῇ σου ἐνέκρωσας, τοῦ θανάτου τὸ κράτος, ἐν δὲ τῇ Ἐγέρσει σου, ἐφώτισας τὸ γένος τῶν ἀνθρώπων·
διὰ τοῦτό σοι βοῶμεν·
Εὐεργέτα Χριστέ, ὁ Θεὸς ἡμῶν δόξα σοι.

Ἦχος β’
Ἠνοίγησάν σοι Κύριε, φόβῳ πύλαι θανάτου,
πυλωροὶ δὲ ᾅδου ἰδόντες σε ἔπτηξαν·
πύλας γὰρ χαλκᾶς συνέτριψας, καὶ μοχλοὺς σιδηροῦς συνέθλασας,
καὶ ἐξήγαγες ἡμᾶς ἐκ σκότους,
καὶ σκιᾶς θανάτου, καὶ τοὺς δεσμοὺς ἡμῶν διέρρηξας.

Ἦχος β’
Τὸν σωτήριον ὕμνον ᾄδοντες,
ἐκ στομάτων ἀναμέλψωμεν, δεῦτε πάντες
ἐν οἴκῳ Κυρίου, προσπέσωμεν λέγοντες·
ὁ ἐπὶ ξύλου σταυρωθείς, καὶ ἐκ νεκρῶν ἀναστάς,
καὶ ὢν ἐν κόλποις τοῦ Πατρός, ἱλάσθητι ταῖς ἁμαρτίαις ἡμῶν.
Δόξα…
Καὶ νῦν…
Θεοτοκίον
Ἦχος β΄
Παρῆλθεν ἡ σκιὰ τοῦ νόμου, τῆς χάριτος ἐλθούσης·
ὡς γὰρ ἡ βάτος οὐκ ἐκαίετο καταφλεγομένη,
οὕτω παρθένος ἔτεκες, καὶ παρθένος ἔμεινας,
ἀντὶ στύλου πυρός, δικαιοσύνης ἀνέτειλεν Ἥλιος,
ἀντὶ Μωϋσέως Χριστός, ἡ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Ἀπόστιχα, Τὸ Ἀναστάσιμον. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ἡ Ἀνάστασίς σου Χριστὲ Σωτήρ, ἅπασαν ἐφώτισε τὴν οἰκουμένην, καὶ ἀνεκαλέσω τὸ ἴδιον πλάσμα,
παντοδύναμε Κύριε δόξα σοι.
Στίχ. Ὁ Κύριος ἐβασίλευσεν, εὐπρέπειαν ἐνεδύσατο.
Ἀπόστιχα, Τὰ κατ’ Ἀλφάβητον. – Ὀκτώηχος
Διὰ ξύλου Σῶτερ κατήργησας, τὴν τοῦ ξύλου κατάραν,
κράτος θανάτου τῇ ταφῇ σου ἐνέκρωσας,
ἐφώτισας, δὲ τὸ γένος ἡμῶν τῇ Ἐγέρσει σου·
διὸ βοῶμέν σοι· Ζωοδότα Χριστὲ ὁ Θεὸς ἡμῶν δόξα σοι.
Στίχ. Ἐνεδύσατο ὁ Κύριος δύναμιν καὶ περιεζώσατο.
Ἐν τῷ Σταυρῷ Χριστέ, φανεὶς καθηλωμένος, ἠλλοίωσας κάλλος κτισμάτων,
καὶ τὸ μὲν ἀπάνθρωπον
στρατιῶται δεικνύμενοι,
λόγχῃ πλευράν σου ἐκέντησαν.
Ἑβραῖοι δὲ σφραγῖσαι τάφον ᾐτήσαντο, τὴν σὴν ἐξουσίαν οὐκ ἐπιστάμενοι,
ἀλλ’ ὁ δι’ οἶκτον σπλάγχνων σου καταδεξάμενος ταφήν,
καὶ τριήμερος ἀναστάς, Κύριε δόξα σοι.
Στίχ. Καὶ γὰρ ἐστερέωσεν τὴν οἰκουμένην, ἥτις οὐ σαλευθήσεται.
Ζωοδότα Χριστέ, ἑκουσίως Πάθος ὑποστὰς διὰ θνητούς,
ἐν ᾍδῃ δὲ κατελθὼν
ὡς δυνατός, τοὺς ἐκεῖ τὴν ἔλευσιν μένοντας τὴν σήν, ἀφαρπάσας ὡς ἐκ χειρὸς κραταιοῦ,
Παράδεισον ἀνθ’ ᾍδου, οἰκεῖν δεδώρησαι·
διὸ καὶ ἡμῖν τοῖς δοξάζουσι τὴν σὴν τριήμερον Ἔγερσιν,
δώρησαι ἱλασμὸν ἁμαρτιῶν, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Δόξα…
Καὶ νῦν…

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Ἰδοὺ πεπλήρωται ἡ τοῦ Ἡσαΐου πρόρρησις·
Παρθένος γὰρ ἐγέννησας,
καὶ μετὰ τόκον,
ὡς πρὸ τόκου διέμεινας.
Θεὸς γὰρ ἦν ὁ τεχθείς·
διὸ καὶ φύσις ἐκαινοτόμησεν.
Ἀλλ’ ὧ Θεομῆτορ,
ἱκεσίας σῶν δούλων,
σῷ τεμένει προσφερομένας σοι,
μὴ παρίδῃς, ἀλλ’ ὡς τὸν Εὔσπλαγχνον σαῖς ἀγκάλαις φέρουσα,
σοῖς οἰκέταις σπλαγχνίσθητι,
καὶ πρέσβευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Ὢ θαύματος καινοῦ,
πάντων τῶν πάλαι θαυμάτων! τίς γὰρ ἔγνω Μητέρα,
ἄνευ ἀνδρὸς τετοκυῖαν,
καὶ ἐν ἀγκάλαις φέρουσαν,
τὸν ἅπασαν τὴν κτίσιν περιέχοντα;
Θεοῦ ἐστι βουλὴ τὸ κυηθέν,
ὃν ὡς βρέφος Πάναγνε,
σαῖς ὠλέναις βαστάσασα,
καὶ μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
μὴ παύσῃ δυσωποῦσα ὑπὲρ τῶν σὲ τιμώντων,
τοῦ οἰκτειρῆσαι καὶ σῶσαι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Ἀσπόρως ἐκ θείου Πνεύματος,
βουλήσει δὲ Πατρός,
συνείληφας Υἱὸν τὸν τοῦ Θεοῦ,
ἐκ Πατρὸς ἀμήτορα,
πρὸ τῶν αἰώνων ὑπάρχοντα,
δι’ ἡμᾶς δὲ ἐκ σοῦ ἀπάτορα γεγονότα,
σαρκὶ ἀπεκύησας,
καὶ βρέφος ἐγαλούχησας.
Διὸ μὴ παύσῃ πρεσβεύειν,
τοῦ λυτρωθῆναι κινδύνων τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Νεῦσον παρακλήσει σῶν οἰκετῶν Πανάμωμε,
παύουσα δεινῶν ἡμῶν ἐπαναστάσεις,
πάσης θλίψεως ἡμᾶς ἀπαλλάττουσα·
σὲ γὰρ μόνην ἀσφαλῆ,
καὶ βεβαίαν ἄγκυραν ἔχομεν,
καὶ τὴν σὴν προστασίαν κεκτήμεθα.
Μὴ αἰσχυνθῶμεν Δέσποινα, σὲ προσκαλούμενοι,
σπεῦσον εἰς ἱκεσίαν, τῶν σοὶ πιστῶς βοώντων·
Χαῖρε Δέσποινα, ἡ πάντων βοήθεια,
χαρὰ καὶ σκέπη, καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Ναὸς καὶ πύλη ὑπάρχεις,
παλάτιον καὶ θρόνος τοῦ Βασιλέως, Παρθένε πάνσεμνε,
δι’ ἧς ὁ λυτρωτής μου Χριστὸς ὁ Κύριος,
τοῖς ἐν σκότει καθεύδουσιν ἐπέφανεν,
Ἥλιος ὑπάρχων δικαιοσύνης,
φωτίσαι θέλων οὓς ἔπλασε,
κατ’ εἰκόνα ἰδίαν χειρὶ τῇ ἑαυτοῦ.
Διὸ Πανύμνητε, ὡς μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
ἀδιαλείπτως πρέσβευε, σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ ποιητὴς καὶ λυτρωτής μου Πάναγνε,
Χριστὸς ὁ Κύριος,
ἐκ τῆς σῆς νηδύος προελθών,
ἐμὲ ἐνδυσάμενος,
τῆς πρῴην κατάρας,
τὸν Ἀδὰμ ἠλευθέρωσε·
διό σοι Πάναγνε,
ὡς τοῦ Θεοῦ Μητρί τε καὶ Παρθένῳ ἀληθῶς,
βοῶμεν ἀσιγήτως,
τὸ Χαῖρε τοῦ Ἀγγέλου.
Χαῖρε Δέσποινα,
προστασία καὶ σκέπη,
καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὑπὸ τὴν σὴν Δέσποινα σκέπην,
πάντες οἱ γηγενεῖς,
προσπεφευγότες βοῶμέν σοι·
Θεοτόκε ἡ ἐλπὶς ἡμῶν,
ῥῦσαι ἡμᾶς ἐξ ἀμέτρων πταισμάτων,
καὶ σῶσον τὰς ψυχάς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ἀνύμφευτε Παρθένε,
ἡ τὸν Θεὸν ἀφράστως συλλαβοῦσα σαρκί,
Μήτηρ Θεοῦ τοῦ ὑψίστου,
σῶν οἰκετῶν παρακλήσεις δέχου Πανάμωμε,
ἡ πᾶσι χορηγοῦσα καθαρισμὸν τῶν πταισμάτων,
νῦν τὰς ἡμῶν ἱκεσίας προσδεχομένη,
δυσώπει σωθῆναι πάντας ἡμᾶς.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος β΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὅτε κατῆλθες πρὸς τὸν θάνατον,
ἡ ζωὴ ἡ ἀθάνατος,
τότε τὸν ᾍδην ἐνέκρωσας,
τῇ ἀστραπῇ τῆς Θεότητος·
ὅτε δὲ καὶ τοὺς τεθνεῶτας ἐκ τῶν καταχθονίων ἀνέστησας,
πᾶσαι αἱ Δυνάμεις τῶν ἐπουρανίων ἐκραύγαζον·
Ζωοδότα Χριστὲ ὁ Θεὸς ἡμῶν, δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν
τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε•
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ, ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν
τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς, ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον, καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σού Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται·
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος·
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς, ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

ΕΝ Τῼ ΜΕΣΟΝΥΚΤΙΚῼ

Κανὼν Τριαδικός, οὗ ἡ ἀκροστιχίς·
Τὸ τρισσὸν ὑμνῶ τῆς θεαρχίας σέλας.
ᾨδὴ α’
Ἦχος β΄
Ἐν βυθῷ κατέστρωσε ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὴν τριττὴν καὶ μίαν ἀρχικήν, φύσιν τῆς Θεότητος, ᾀσματικῶς ὑμνήσωμεν λέγοντες. Τοῦ ἐλέους πέλαγος ἀνεξάντλητον, οὐσιῶδες ὡς ἔχουσα, σὲ τοὺς προσκυνοῦντας φρούρησον, καὶ σῶσον ὡς φιλάνθρωπος.

Ὁ πηγῇ καὶ ῥίζᾳ πεφυκώς, ὁ Πατὴρ ὡς αἴτιος, τῆς ἐν Υἱῷ καὶ ἁγίῳ σου Πνεύματι, συμφυοῦς Θεότητος, τὸ τρισήλιον τῇ καρδίᾳ μου πήγασον σέλας, καὶ μεθέξει λάμπρυνον, σῆς θεουργοῦ ἐλλάμψεως.

Τριφεγγὴς Μονὰς θεαρχική, πᾶσαν διασκέδασον, ἁμαρτιῶν καὶ παθῶν μου τὴν ζόφωσιν, φωτεινῶν ἀκτίνων σου, γλυκυτάταις ἐν μετουσίαις, καὶ ποίησον σοῦ τῆς ἀπροσίτου, δόξης με ναόν, καὶ σκηνὴν ἄχραντον.
Θεοτοκίον
Ῥοῦν τὸν πρὶν τῆς φύσεως ἡμῶν, πεπονθυίας ἄτοπον, καὶ πρὸς φθορὰν ὀλισθησάσης Ἄχραντε, σαρκωθεὶς ἐν μήτρᾳ σου, ὁ Θεὸς Λόγος, φιλανθρώπως ἀνέστειλε, καὶ τὴν θεαρχίαν τρίφωτον, ἡμᾶς ἐμυσταγώγησεν.

ᾨδὴ γ’
Ἦχος β΄
Ἐν πέτρᾳ με τῆς πίστεως ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἰσότητι τῆς φύσεως θεαρχία, ὁμότιμον δοξάζω σε τοῖς προσώποις· ζωὴ γὰρ ἐκ ζωῆς χορηγὸς οὖσα, ἀρρήτως πέφυκας, εἷς ὁ Θεὸς ἡμῶν, καὶ οὐκ ἔστιν Ἅγιος πλήν σου Κύριε.

Σὺ τάξεις τὰς ἀΰλους καὶ οὐρανίους, ὑπέστησας ὡς ἔσοπτρα τοῦ σοῦ κάλλους, Τριὰς ἡ ἀδιαίρετος μοναρχία, ὑμνεῖν ἀπαύστως σε, ἀλλὰ καὶ νῦν ἡμῶν, ἐκ πηλίνου στόματος, δέξαι τὴν αἴνεσιν.

Στερέωσον τῆς Πίστεως ἐν τῇ πέτρᾳ, καὶ πλάτυνον ἀγάπης σου τῷ πελάγει, καρδίαν καὶ διάνοιαν τῶν σῶν δούλων, Μονὰς τρισήλιε· σὺ γὰρ εἶ Θεὸς ἡμῶν, ἐφ’ ᾧπερ ἐλπίζοντες, μὴ αἰσχυνθείημεν.
Θεοτοκίον
Ὁ πᾶσαν πρὶν ὑπόστασιν οὐσιώσας, τῆς κτίσεως ἐν μήτρᾳ σου οὐσιώθη, ἀπείρῳ ἀγαθότητι, Θεοτόκε, καὶ φῶς τρισήλιον, πᾶσιν ἀνέτειλε, τῆς μιᾶς Θεότητος, καὶ Κυριότητος.

Κάθισμα
Ἦχος β΄
Ὅτε κατ’ ἀρχάς, τὸν Ἀδὰμ διέπλασας Κύριε, τότε τῷ λόγῳ σου τῷ ἐνυποστάτῳ, ἐβόησας εὔσπλαγχνε. Ποιήσωμεν κατὰ τὴν ἡμετέραν ὁμοίωσιν, τὸ δὲ Πνεῦμα τὸ ἅγιον συμπαρῆν δημιουργόν· διὸ βοῶμέν σοι, Ποιητὰ ὁ Θεὸς ἡμῶν, δόξα σοι.
Δόξα… Καὶ νῦν … Θεοτοκίον
Ὅτε πρὸς ἡμᾶς, ὁ Θεὸς ἐλθεῖν κατηξίωσε, τότε σου Πάναγνε, τὴν καθαρωτάτην νηδὺν ἐγκατῴκησε, καὶ ἔσωσε διὰ σοῦ τῶν ἀνθρώπων τὸ φύραμα, χαρισάμενος ἅπασι βασιλείαν οὐρανῶν· διὸ βοῶμέν σοι, Θεοτόκε ἁγνή, χαῖρε Δέσποινα.

ᾨδὴ δ’
Ἦχος β΄
Ὑμνῶ σε, ἀκοῇ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Νοεῖν σε, οὐδὲ τάξεις ἄϋλοι, ἐξισχύουσι τῶν Ἀγγέλων, τριὰς μονάς, ἄναρχε· ἀλλ’ οὖν ἡμεῖς πηλίνῃ γλώττῃ, τὴν σὴν οὐσιώδη ἀγαθότητα, καὶ ἀνυμνοῦμεν πίστει καὶ δοξάζομεν.

Ὑπάρχων, πλαστουργὸς τῆς φύσεως, Παντοκράτορ, τῆς τῶν ἀνθρώπων, πᾶσαν ἐμὴν βλέπεις νῦν, ὡς πανδερκὴς ἀδυναμίαν· διὸ κατοικτείρησον τὸν δοῦλόν σου, καὶ πρός ζωὴν βελτίστην ἐπανάγαγε.

Μονάδος, ἀρχικῆς ἀσύγχυτα, τρία πρόσωπα ἀνυμνοῦμεν, ὡς εἰδικῶς ἔχοντα, καὶ μεριστῶς τὰς ὑποστάσεις· ἀλλ’ οὖν ἡνωμένα, καὶ ἀμέριστα, ἔν τε βουλῇ, καὶ δόξῃ καὶ Θεότητι.
Θεοτοκίον
Ναόν σε, καθαρὸν καὶ ἄχραντον, ἀειπάρθενε Θεοτόκε, ὁ Παντουργὸς εὕρηκε, μόνην σαφῶς ἐκ τοῦ αἰῶνος, ἐν ᾧ κατοικήσας ἀνεμόρφωσε, τὴν τῶν ἀνθρώπων φύσιν, ὡς φιλάνθρωπος.

ᾨδὴ ε’
Ἦχος β΄
Ὁ φωτισμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὡς ὁλικῶς, ἐπὶ πάντα τὰ ὄντα τῆς σῆς προνοίας, τὰς εἰρηνοδώρους ἁπλῶν ἀκτῖνας, καὶ σωτηρίους, Βασιλεῦ τῆς εἰρήνης, φρούρησόν με ἐν τῇ εἰρήνῃ σου· σὺ γάρ εἶ ζωή, καὶ εἰρήνη τοῦ σύμπαντος.

Τῷ Μωϋσῇ, ἐν τῇ βάτῳ ὡς ὤφθης πυρὸς ἐν εἴδει, Ἄγγελος ἐκλήθης Πατρὸς ὁ Λόγος, τὴν πρὸς ἡμᾶς σου προδηλῶν παρουσίαν, δι’ ἧς πᾶσι σαφῶς ἀνήγγειλας, κράτος θεαρχίας μιᾶς τρισυπόστατον.

Ἡ φυσικήν, συναΐδιον δόξαν προβαλλομένη, μοναρχικωτάτη Τριὰς ἁγία, τοὺς ἀνυμνοῦντας ὀρθοδόξῳ σε πίστει, τῆς σῆς δόξης ἰδεῖν ἀξίωσον, ἄναρχον καὶ μίαν αὐγήν τὴν τρισήλιον.
Θεοτοκίον
Συνεκτικός, κατ’ οὐσίαν ὑπάρχων ὁ Θεὸς Λόγος, πάντων τῶν αἰώνων ἐν τῇ γαστρί σου, Παρθενομῆτορ, συνεσχέθη ἀφράστως, τοὺς ἀνθρώπους ἀνακαλούμενος, πρὸς τὸ ἑνικὸν τῆς μιᾶς Κυριότητος.

ᾨδὴ ς’
Ἦχος β΄
Ἐν ἀβύσσῳ πταισμάτων ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Θελητὰ τοῦ ἐλέους ἐλέησον, τοὺς εἰς σὲ πιστεύοντας, Θεὲ τρισήλιε, καὶ τῶν πταισμάτων λύτρωσαι, καὶ παθῶν καὶ κινδύνων τοὺς δούλους σου. (Δίς)

Ἐν ἀφάτῳ πελάγει χρηστότητος, τὴν ἀπερινόητον τῆς σῆς ἐλλάμψεως, καὶ τριλαμποῦς Θεότητος, φωτοδότιδα αἴγλην μοι βράβευσον.
Θεοτοκίον
Ἀπορρήτως Παρθένε ὁ Ὕψιστος, ἄνθρωπος ἐγένετο ἐκ σοῦ τὸν ἄνθρωπον, ὁλικῶς ἐνδυσάμενος, καὶ φωτὶ τριλαμπεῖ με κατηύγασε.

Κάθισμα
Ἦχος β΄
Εὐσπλαγχνίας ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Εὐσπλαγχνίας τὸ πέλαγος ἡμῖν ὑφαπλώσας, ὑπόδεῖξαι ἡμᾶς Ἐλεῆμον. Βλέψον εἰς λαὸν τὸν σὲ δοξάζοντα, δέξαι τὰς ᾠδὰς τῶν αἰτουμένων σε, Τριὰς μονὰς ἄναρχε· εἰς σὲ γὰρ ἐλπίζομεν τὸν τῶν ὅλων Θεόν, τῶν πταισμάτων δοῦναι τὴν συγχώρησιν.
Δόξα… Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Εὐσπλαγχνίας κυήσασα πηγήν, συμπαθὴς σὺ ὑπάρχεις, ἀγαθὴ Θεοτόκε. Σὺ γὰρ τῶν πιστῶν μόνη ἀντίληψις, σὺ τῶν λυπουμένων ἡ παράκλησις· διό σοι νῦν ἅπαντες, ἐν πίστει προσπίπτομεν, εὑρεῖν λύσιν δεινῶν, οἱ πλουτοῦντες μόνην σε βοήθειαν.

ᾨδὴ ζ’
Ἦχος β΄
Εἰκόνος χρυσῆς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ῥυθμίζεις ἀεί, τῶν Ἀγγέλων στρατιὰς πρὸς ἀτρεψίαν, μόνος ὑπάρχων ἀναλλοίωτος, ὁ τρισυπόστατος Κύριος· δεῖξον οὖν κᾀμοῦ τὴν καρδίαν, ἀπερίτρεπτον πάντοτε, πρὸς τὸ δοξάζειν σε θερμῶς, καὶ ἀνυμνεῖν εὐσεβῶς. (Δίς)

Χοροὶ νοεροί, τῶν ἀΰλων οὐσιῶν ταῖς σαῖς ἀκτῖσι, Θεὲ μονάρχα καὶ τρισήλιε, καταυγαζόμενοι, γίνονται, θέσει δευτερεύοντα φῶτα, ὧν κᾀμὲ ταῖς ἐλλάμψεσι, καὶ μετουσίαις δεῖξον φῶς, ὡς φωτουργὸς τριλαμπής.
Θεοτοκίον
Ἰθύνειν ἡμᾶς, καὶ ὑψοῦν πρὸς οὐρανοὺς μὴ διαλείπῃς, τοὺς σὲ φιλοῦντας, ὁ δι’ ἄφατον φιλανθρωπίαν γενόμενος, ἄνθρωπος ἐν μήτρᾳ Παρθένου, καὶ θεώσας τὸν ἄνθρωπον, καὶ θρόνῳ δόξης τῷ Πατρὶ συγκαθεζόμενος.

ᾨδὴ η’
Ἦχος β΄
Ἰνδάλματος χρυσοῦ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀπρόσιτε Τριάς, συναΐδιε συνάναρχε θεαρχία, ἡ ἀπαράλλακτος ἐν πᾶσι, πλὴν τῶν φωσφόρων ἰδιοτήτων, πᾶσαν πονηρὰν κατάργησον, τῶν ἀντικειμένων βουλήν, καὶ ἐνόχλησιν των δαιμόνων, ἀβλαβῆ τηρῶν με ἀεί, Κύριε πάντων. (Δίς)

Σοφῶς καὶ πανσθενῶς, ἀπερίγραπτε τρισήλιε Μοναρχία, ἡ ὑποστήσασα τὸν κόσμον, καὶ συντηροῦσα ἐν ἀλωβήτῳ τάξει παντελεῖ, ἐνοίκησον τῇ ἐμῇ καρδίᾳ, ὑμνεῖν καὶ δοξάζειν σε ἀσιγήτως, σὺν χοροῖς Ἀγγέλων, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Σοφία τοῦ Πατρός, ἀκατάληπτε ἀνέκφραστε Θεοῦ Λόγε, τὴν ἀμετάβλητόν σου φύσιν οὐκ ἀλλοιώσας, τὴν τῶν ἀνθρώπων φύσιν συμπαθῶς ἀνέλαβες, καὶ τὴν ἑνιαίαν Τριάδα, ἐδίδαξας πάντας σέβειν, ὡς κυριαρχίαν, ἁπάντων τῶν αἰώνων.

ᾨδὴ θ’
Ἦχος β΄
Ἡ τὸν πρὸ ἡλίου φωστῆρα ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐκ φωτὸς ἀνάρχου, συνάναρχος Υἱὸς φῶς ἐξανέτειλε, καὶ συμφυὲς φῶς πνεῦμα ἐκπορεύεται, ἀπορρήτως θεοπρεπῶς, ἀρρεύστου τῆς γεννήσεως, πιστευομένης ἅμα δέ, καὶ τῆς ἀφράστου ἐκπορεύσεως.

Λάμψον τὰς καρδίας, τρισήλιε Θεότης τῶν ὑμνούντων σε, τῷ τριλαμπεῖ φωτί σου, καὶ δὸς σύνεσιν, τοῦ ἐν πᾶσι κατανοεῖν, καὶ πράττειν τὸ σὸν θέλημα, τὸ ἀγαθόν καὶ τέλειον, καὶ μεγαλύνειν καὶ δοξάζειν σε.

Ἄπειρος τῇ φύσει, ὑπάρχων ὡς Θεός, ἄπειρον πέλαγος τῶν οἰκτιρμῶν, ὡς ἔχων κατῳκτείρησας, Τριὰς πρώτην, οὕτω καὶ νῦν, οἰκτείρησον τοὺς δούλους σου, καὶ τῶν πταισμάτων λύτρωσαι, καὶ πειρασμῶν καὶ περιστάσεων.
Θεοτοκίον
Σῶσόν με Θεέ μου, παντοίας ἐπηρείας καὶ κακώσεως, ὁ ἐν τρισὶ προσώποις ἀνυμνούμενος, ἀνεκφράστως μοναδικός, Θεὸς καὶ παντοδύναμος, καὶ τὴν σὴν ποίμνην φύλαττε, τῆς Θεοτόκου ταῖς ἐντεύξεσιν.

Ὑπακοή
Μετὰ τὸ Πάθος πορευθεῖσαι ἐν τῷ μνήματι πρὸς τὸ μυρίσαι τὸ σῶμά σου αἱ γυναῖκες Χριστὲ ὁ Θεός, εἶδον Ἀγγέλους ἐν τῷ τάφῳ καὶ ἐξέστησαν· φωνῆς γὰρ ἤκουον ἐξ αὐτῶν, ὅτι ἀνέστη ὁ Κύριος, δωρούμενος τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

ΕΝ Τῼ ΟΡΘΡῼ

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος β΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὅτε κατῆλθες πρὸς τὸν θάνατον,
ἡ ζωὴ ἡ ἀθάνατος,
τότε τὸν ᾍδην ἐνέκρωσας,
τῇ ἀστραπῇ τῆς Θεότητος·
ὅτε δὲ καὶ τοὺς τεθνεῶτας ἐκ τῶν καταχθονίων ἀνέστησας,
πᾶσαι αἱ Δυνάμεις τῶν ἐπουρανίων ἐκραύγαζον·
Ζωοδότα Χριστὲ ὁ Θεὸς ἡμῶν, δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν
τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε•
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ, ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν
τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς, ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον, καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σού Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται·
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος·
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς, ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ εὐσχήµων Ἰωσήφ, ἀπὸ τοῦ ξύλου καθελών,
τὸ ἄχραντόν σου Σῶµα,
σινδόνι καθαρᾷ, εἰλήσας καὶ ἀρώµασιν,
ἐν µνήµατι καινῷ, κηδεύσας ἀπέθετο·
ἀλλὰ τριήµερος ἀνέστης Κύριε,
παρέχων τῷ κόσµῳ τὸ µέγα ἔλεος.
Δόξα…
Ταῖς μυροφόροις Γυναιξί, παρὰ τὸ μνῆμα ἐπιστάς, ὁ Ἄγγελος ἐβόα·
Τὰ μύρα τοῖς θνητοῖς ὑπάρχει ἁρμόδια,
Χριστὸς δὲ διαφθορᾶς ἐδείχθη ἀλλότριος,
ἀλλὰ κραυγάσατε· Ἀνέστη ὁ Κύριος, παρέχων τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.
Καὶ νῦν. Σταυροθεοτοκίον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὑπερδεδοξασμένη ὑπάρχεις, Θεοτόκε Παρθένε, ὑμνοῦμέν σε∙
διὰ γὰρ τοῦ Σταυροῦ τοῦ Υἱοῦ σου,
κατεβλήθη ὁ ᾅδης, καὶ ὁ θάνατος τέθνηκε,
νεκρωθέντες ἀνέστημεν,
καὶ ζωῆς ἠξιώθημεν,
τὸν Παράδεισον ἐλάβομεν,
τὴν ἀρχαίαν ἀπόλαυσιν.
Διὸ εὐχαριστοῦντες δοξολογοῦμεν,
ὡς κραταιὸν Χριστὸν τὸν Θεὸν ἡμῶν, καὶ μόνον πολυέλεον.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸν λίθον τοῦ μνήματος,
σφραγισθῆναι μὴ κωλύσας,
τὴν πέτραν τῆς πίστεως ἀναστάς,
παρέσχες πᾶσι, Κύριε, δόξα σοι.
Δόξα…
Τῶν Μαθητῶν σου ὁ χορός, σὺν μυροφόροις Γυναιξίν, ἀγάλλεται συμφώνως·
κοινὴν γὰρ ἑορτὴν σὺν αὐτοῖς ἑορτάζομεν, εἰς δόξαν καὶ τιμὴν τῆς σῆς Ἀναστάσεως, καὶ δι’ αὐτῶν, φιλάνθρωπε Κύριε, τῷ λαῷ σου παράσχου τὸ μέγα ἔλεος.
Καὶ νῦν… Σταυροθεοτοκίον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὑπερευλογημένη ὑπάρχεις, Θεοτόκε Παρθένε·
διὰ γὰρ τοῦ ἐκ σοῦ σαρκωθέντος,
ὁ ᾍδης ἠχμαλώτισται,
ὁ Ἀδὰμ ἀνακέκληται,
ἡ κατάρα νενέκρωται,
ἡ Εὔα ἠλευθέρωται,
ὁ θάνατος τεθανάτωται
καὶ ἡμεῖς ἐζωοποιήθημεν·
διὸ ἀνυμνοῦντες βοῶμεν·
Εὐλογητὸς Χριστὸς ὁ Θεὸς ἡμῶν,
ὁ οὕτως εὐδοκήσας, δόξα σοι.

Ἡ Ὑπακοὴ
Μετὰ τὸ Πάθος πορευθεῖσαι ἐν τῷ μνήματι πρὸς τὸ μυρίσαι τὸ σῶμά σου αἱ γυναῖκες Χριστὲ ὁ Θεός, εἶδον Ἀγγέλους ἐν τῷ τάφῳ καὶ ἐξέστησαν· φωνῆς γὰρ ἤκουον ἐξ αὐτῶν, ὅτι ἀνέστη ὁ Κύριος, δωρούμενος τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

Οἱ Ἀναβαθμοὶ, Ἦχος β΄
Ἀντίφωνον Α΄

– Ἐν τῷ οὐρανῷ τὰ ὄμματα, ἐκπέμπω μου τῆς καρδίας, πρὸς σὲ Σωτήρ, σῶσόν με σῇ ἐπιλάμψει.
– Ἐλέησον ἡμᾶς τοὺς πταίοντάς σοι πολλὰ καθ’ ἑκάστην ὥραν, ὦ Χριστέ μου, καὶ δὸς πρὸ τέλους τρόπους, τοῦ μετανοεῖν σοι.
Δόξα… καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, τὸ βασιλεύειν πέλει, τὸ ἁγιάζειν, τὸ κινεῖν τὴν κτίσιν· Θεὸς γάρ ἐστιν, ὁμοούσιος Πατρὶ καὶ Λόγῳ.
Ἀντίφωνον Β΄
– Εἰ μὴ ὅτι Κύριος ἦν ἐν ἡμῖν, τὶς ἱκανὸς σῷος φυλαχθῆναι, ἐκ τοῦ ἐχθροῦ ἅμα, καὶ ἀνθρωποκτόνου;
– τοῖς ὁδοῦσιν αὐτῶν, μὴ παραδῷς Σῶτερ τὸν σὸν δοῦλον, λέοντος τρόπον κατ’ ἐμοῦ κινοῦνται· καὶ γὰρ οἱ ἐχθροί μου.
Δόξα… καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, ζωαρχία καὶ γέρας· πάντα γὰρ τὰ κτιστά, ὡς Θεὸς ὢν δυναμοῖ, συντηρεῖ ἐν Πατρὶ δι’ Υἱοῦ δέ.
Ἀντίφωνον Γ΄
– Οἱ πεποιθότες ἐπὶ Κύριον, ἐοίκασιν ὄρει τῷ ἁγίῳ, οἳ οὐδαμῶς σαλεύονται, προσβολαῖς τοῦ Βελίαρ.
– Ἐν ἀνομίαις χεῖρας αὐτῶν μὴ ἐκτεινάτωσαν οἱ θείως ζῶντες· οὐ γὰρ ἐᾷ Χριστός, τῇ ῥάβδῳ τὸν κλῆρον αὐτοῦ.
Δόξα… καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, προσπηγάζει πᾶσα σοφία, ἔνθεν χάρις Ἀποστόλοις, καὶ τοῖς ἄθλοις καταστέφονται Μάρτυρες, καὶ Προφῆται ὁρῶσι.

Προκείμενον
Ἐξεγέρθητι, Κύριε ὁ Θεός μου, ἐν προστάγματι ᾧ ἐνετείλω, καὶ συναγωγὴ λαῶν κυκλώσει σε.

Στίχ. Κύριε, ὁ Θεός μου, ἐπὶ σοὶ ἤλπισα· σῶσόν με ἐκ πάντων τῶν διωκόντων με καὶ ῥῦσαί με.

ᾨδὴ α’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἐν βυθῷ κατέστρωσέ ποτε,
τὴν Φαραωνίτιδα,
πανστρατιὰν ἡ ὑπεροπλος δύναμις,
σαρκωθεὶς ὁ Λόγος δέ,
τὴν παμμόχθηρον ἁμαρτίαν ἐξήλειψεν,
ὁ δεδοξασμένος Κύριος·
ἐνδόξως γὰρ δεδόξασται».

Ὁ τοῦ κόσμου ἄρχων ἀγαθέ, ᾧ ἀπεγραψάμεθα, τῇ ἐντολῇ τῇ σῇ μὴ πειθαρχήσαντες, τῷ Σταυρῷ σου κέκριται· προσβαλὼν γάρ σοι ὡς θνητῷ, περιπέπτωκε τῷ τῆς ἐξουσίας κράτει σου, καὶ ἀσθενὴς διήλεγκται.

Λυτρωτὴς τοῦ γένους τῶν βροτῶν, καὶ τῆς ἀκηράτου ζωῆς ἀρχηγός, εἰς τὸν κόσμον ἐλήλυθας· τῇ γὰρ Ἀναστάσει σου, διεσπάραξας τοῦ θανάτου τὰ σπάργανα, ἣν δοξολογοῦμεν ἅπαντες· ἐνδόξως γὰρ δεδόξασται.
Θεοτοκίον
Ὑπερτέρα πέφηνας Ἁγνή, πάσης ἀοράτου τε, καὶ ὁρατῆς ἀειπάρθενε κτίσεως· τὸν γὰρ κτίστην τέτοκας, ὡς ηὐδόκησε σαρκωθῆναι ἐν μήτρᾳ σου, ᾧ σὺν παρρησίᾳ πρέσβευε, σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Κανὼν Σταυροαναστάσιμος, οὗ ἡ Ἀκροστιχίς, σὺν τοῖς Εἱρμοῖς.
ᾄδω τὸν αἶνον τῷ φερεσβίῳ λόγῳ.

ᾨδὴ α’
Ἦχος β΄
Ἄτριπτον ἀσυνήθη ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Δύναμις ἀσθενοῦσιν, ἀνάστασις πεσοῦσι, καὶ ἀφθαρσία τοῖς τεθνεῶσι, γέγονας Χριστέ, τῆς σαρκὸς τῷ πάθει σου, ὅτι δεδόξασται.

ᾬκτειρε τὴν πεσοῦσαν, εἰκόνα καὶ ἀνέστησε, συντριβεῖσαν ὁ πλαστουργὸς Θεὸς καὶ καινουργός, νεκρωθεὶς τῷ σώματι, ὅτι δεδόξασται.

Κανὼν τῆς Ὑπεραγίας Θεοτόκου, οὗ ἡ Ἀκροστιχίς.
ᾌδω τὸν αἶνον τῇ ερεσβίῳ Κόρῃ.

ᾨδὴ α’ – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ἄτριπτον ἀσυνήθη ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἄϋλος πάλαι κλῖμαξ, καὶ ξένως χερσωθεῖσα, ὁδὸς θαλάσσης, τὴν σὴν ἐδήλου γέννησιν Ἁγνή, ἣν ὑμνοῦμεν ἅπαντες, ὅτι δεδόξασται.

Δύναμις τοῦ Ὑψίστου, Ὑπόστασις τελεία, Θεοῦ Σοφία, σωματωθεῖσα Ἄχραντε ἐκ σοῦ, τοῖς βροτοῖς, ὡμίλησεν, ὅτι δεδόξασται.

Ὥδευσε διὰ πύλης, ἀβάτου κεκλεισμένης, τῆς σῆς νηδύος, δικαιοσύνης Ἥλιος Ἁγνή, καὶ τῷ κόσμῳ ἔλαμψεν, ὅτι δεδόξασται.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἐξήνθησεν ἡ ἔρημος,
ὡσεὶ κρίνον Κύριε,
ἡ τῶν ἐθνῶν στειρεύουσα,
Ἐκκλησία τῇ παρουσίᾳ σου,
ἐν ᾗ ἐστερεώθη ἡ καρδία μου».

Ἡ κτίσις ἐν τῷ πάθει σου, ἠλλοιοῦτο βλέπουσα, ἐν εὐτελεῖ προσχήματι, ὑπ’ ἀνόμων, μυκτηριζόμενον, τὸν ἑδράσαντα πάντα θείῳ νεύματι.

Ἐκ χοὸς κατ’ εἰκόνα με, τῇ χειρί σου ἔπλασας, καὶ συντριβέντα πάλιν δέ, εἰς χοῦν θανάτου δι’ ἁμαρτίαν Χριστέ, συγκαταβὰς εἰς ᾅδην συνανέστησας.
Θεοτοκίον
Τὰ τάγματα ἐξέστησαν, τῶν Ἀγγέλων Πάναγνε, καὶ τῶν ἀνθρώπων ἔφριξαν, αἱ καρδίαι ἐπὶ τῷ τόκῳ σου· διὀ σε Θεοτόκε, πίστει σέβομεν.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Τόξον συνετρίβη ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ πάντων ἐπέκεινα Χριστός, ἠλάττωται βραχύ, τῷ πάθει τῷ τῆς σαρκός, τῆς Ἀγγέλων φύσεως.

Νεκρὸς μετ’ ἀνόμων λογισθεις, ἐκλάμπων Γυναιξί, στεφάνῳ δόξης Χριστέ, ὤφθης τῆς Ἐγέρσεως.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Τόξον συνετρίβη ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ χρόνου ἐπέκεινα παντός, ὡς χρόνων Ποιητής, ἐκ σοῦ Παρθένε ἑκών, βρέφος πεπλαστούργηται.

Νηδὺν πλατυτέραν οὐρανῶν, ὑμνήσωμεν πιστοί, δι’ ἧς Ἀδὰμ ἐν τοῖς οὐρανοῖς, χαίρων πεπολίτευται.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἐλήλυθας, ἐκ Παρθένου
οὐ πρέσβυς οὐκ Ἄγγελος,
ἀλλ’ αὐτὸς ὁ Κύριος,
σεσαρκωμένος, καὶ ἔσωσας,
ὅλον με τὸν ἄνθρωπον·
διὸ κραυγάζω σοι·
Δόξα τῇ δυνάμει σου Κύριε».

Παρίστασο ὡς κριτής, ὁ Θεός μου τῷ βήματι, οὐ κραυγάζων Δέσποτα, κρίσιν ἐνάγων τοῖς ἔθνεσιν, ἣν διὰ τοῦ πάθους σου, τῇ οἰκουμένῃ εἰργάσω, σωτηρίαν Χριστέ.

Τῷ πάθει σου τοῦ ἐχθροῦ, αἱ ῥομφαῖαι ἐξέλιπον, τῶν ὑπεναντίων δέ, ἐν τῇ εἰς ᾅδου καθόδῳ σου, πόλεις καθῃρέθησαν, καὶ τοῦ τυράννου τὸ θράσος καταβέβληται.
Θεοτοκίον
Σὲ λιμένα σωτηρίας, καὶ τεῖχος ἀκράδαντον, Θεοτόκε Δέσποινα, πάντες πιστοὶ ἐπιστάμεθα· σὺ γὰρ ταῖς πρεσβείαις σου, ἐκ τῶν κινδύνων λυτροῦσαι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ἀκήκοα Κύριε, τὴν ἔνδοξόν σου ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἰδοῦσα ἐν ξύλῳ σε, Χριστὲ παγέντα Παρθένος, ἡ ἀνωδίνως σε κυήσασα, τὰς μητρικὰς ὀδύνας ὑπέμεινε.

Νενίκηται θάνατος, νεκρὸς σκυλεύει ᾅδου τὰς πύλας· τοῦ παμφάγου γὰρ ῥαγέντος μοι, τὰ ὑπὲρ φύσιν πάντα δεδώρηται.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ἀκήκοα Κύριε, τὴν ἔνδοξόν σου ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἰδοὺ ὑπερύψωται, τὸ θεῖον ὄρος οἴκῳ Κυρίου, ὑπεράνω τῶν Δυνάμεων, ἡ θεομήτωρ ἐμφανέστατα.

Νομίμων τῆς φύσεως, Παρθένε ἅπερ μόνη τεκοῦσα, τὸν δεσπόζοντα τῆς κτίσεως, κατηξιώθης θείας κλήσεως.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Μεσίτης Θεοῦ,
καὶ ἀνθρώπων γέγονας, Χριστὲ ὁ Θεός·
διὰ σοῦ γὰρ Δέσποτα,
τὴν πρὸς τὸν ἀρχίφωτον Πατέρα σου,
ἐκ νυκτὸς ἀγνωσίας,
προσαγωγὴν ἐσχήκαμεν».

Ὡς κέδρος Χριστέ, τῶν ἐχθρῶν τὸ φρύαγμα συνέτριψας, ἑκουσίως Δέσποτα, ἐν τῇ κυπαρίσσῳ ὡς ηὐδόκησας, καὶ τῇ πεύκῃ καὶ κέδρῳ σαρκὶ συνανυψούμενος.

Ἐν λάκκῳ Χριστέ, κατωτάτῳ ἔθεντό σε, ἄπνουν νεκρόν, ἀλλ’ οἰκείῳ μώλωπι, ἐπιλελησμένους τραυματίας Σωτήρ, τοὺς ἐν τάφοις ὑπνοῦντας, σεαυτῷ συνεξανέστησας.
Θεοτοκίον
Δυσώπει τὸν σόν, Υἱὸν καὶ Κύριον, Παρθένε ἁγνή, αἰχμαλώτοις λύτρωσιν, τοῖς ἐξ ἐναντίας περιστάσεως, ἐπὶ σοὶ πεποιθόσιν, εἰρηνικὴν δωρήσασθαι.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ὁ ἄνθραξ τῷ Ἡσαΐᾳ, προοφθείς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Νηστεύειν ἀπανηνάμενος, Ἀδὰμ γεύεται, θανατηφόρου τοῦ ξύλου ὁ πρότερος, ἀλλὰ τούτου τὴν ἁμαρτίαν ἐξαφανίζει, σταυρωθεὶς ὁ δεύτερος.

Τὴν φύσιν παθητός, καὶ θνητὸς γέγονας, ὁ ἀπαθὴς τῇ ἀΰλῳ Θεότητι, ἀφθαρτίσας νενεκρωμένους Χριστέ, κευθμώνων ᾅδου ἐξανέστησας.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ὁ ἄνθραξ τῷ Ἡσαΐᾳ, προοφθείς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Νεφέλαι τῆς εὐφροσύνης, γλυκασμὸν ῥάνατε, τοῖς ἐπὶ γῆς, ὅτι παιδίον δέδοται ὁ ὑπάρχων πρὸ τῶν αἰώνων, ἐκ τῆς Παρθένου σαρκωθεὶς Θεὸς ἡμῶν.

Τῷ βίω καὶ τῷ σαρκίῳ μου, τὸ φῶς ἔλαμψε, καὶ τὸ στυγνὸν τῆς ἁμαρτίας ἔλυσεν, ἐπ΄ ἐσχάτων ἐκ τῆς Παρθένου, ἄνευ σπορᾶς σωματωθεὶς ὁ Ὕψιστος.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἐν ἀβύσσῳ πταισμάτων κυκλούμενος,
τὴν ἀνεξιχνίαστον τῆς εὐσπλαγχνίας σου,
ἐπικαλοῦμαι ἄβυσσον·
Ἐκ φθορᾶς ὁ Θεός με ἀνάγαγε».

Ὡς κακοῦργος ὁ δίκαιος κέκριται, καὶ μετὰ ἀνόμων τῷ ξύλῳ προσήλωται, τοῖς ὑπευθύνοις ἄφεσιν, τῷ οἰκείῳ δωρούμενος αἵματι.

Δι’ ἑνὸς μὲν ἀνθρώπου τοῦ πρώτου Ἀδάμ, πάλαι εἰς τὸν κόσμον εἰσῆλθεν ὁ θάνατος, καὶ δι’ ἑνὸς Ἀνάστασις, τοῦ Υἱοῦ τοῦ Θεοῦ πεφανέρωται.
Θεοτοκίον
Ἀπειράνδρως Παρθένε ἐκύησας, καὶ διαιωνίζεις παρθένος ἐμφαίνουσα, τῆς ἀληθοῦς Θεότητος, τοῦ Υἱοῦ καὶ Θεοῦ σου τὰ σύμβολα.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ἤχου ῥημάτων δεήσεως ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Φύλακας ἔθου τῷ πταίσαντι, τὰ Χερουβεὶμ τοῦ ξύλου τῆς ζωῆς, ἀλλ’ ἰδόντα σε τὰς πύλας ἤνοιξαν· ὤφθης γὰρ ὁδοποιῶν τῷ Λῃστῇ Παράδεισον.

Ἔρημος ᾅδης καὶ ἄπορος, διὰ θανάτου γέγονεν ἑνός· ὃν πολὺν γὰρ πλοῦτον ἐθησαύρισεν, εἰς ὑπὲρ πάντων ἡμῶν, ὁ Χριστὸς ἐκένωσεν.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ἤχου ῥημάτων δεήσεως ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Φύσις ἀνθρώπων δουλεύουσα, τῇ ἁμαρτίᾳ Δέσποινα ἁγνή, διὰ σοῦ ἐλευθερίας ἔτυχε· σὸς γὰρ Υἱὸς ὡς ἀμνός, ὑπὲρ πάντων τέθυται.

Ἐπιβοώμεθα πάντες, σὲ τὴν ἀληθῆ Μητέρα τοῦ Θεοῦ, παροργίσαντας οἰκέτας λύτρωσαι· μόνη γὰρ πρὸς Υἱόν, παρρησίαν κέκτησαι.

Κοντάκιον
Ἦχος β΄
Τὰ ἄνω ζητῶν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἀνέστης Σωτήρ, ἐκ τάφου Παντοδύναμε καὶ ᾍδης ἰδών, τὸ θαῦμα ἐξεπλήττετο, καὶ νεκροὶ ἀνίσταντο, καὶ ἡ κτίσις ἰδοῦσα συγχαίρει σοι, καὶ ὁ Ἀδάμ συναγάλλεται, καὶ κόσμος Σωτήρ μου ἀνυμνεῖ σε ἀεί.
Οἶκος
Σὺ εἶ τὸ φῶς τῶν ἐσκοτισμένων, σὺ εἶ ἡ ἀνάστασις πάντων καὶ ἡ ζωὴ τῶν βροτῶν καὶ πάντας συνανέστησας, τοῦ θανάτου τὸ κράτος Σωτὴρ σκυλεύσας, καὶ τοῦ ᾍδου τὰς πύλας συντρίψας Λόγε, καὶ οἱ θνητοὶ κατιδόντες τὸ θαῦμα ἐθαύμαζον, καὶ πᾶσα κτίσις συγχαίρει ἐν τῇ σῇ Ἀναστάσει, Φιλάνθρωπε. Διὸ καὶ πάντες δοξάζομεν, καὶ ὑμνοῦμεν τὴν σὴν συγκατάβασιν, καὶ κόσμος Σωτήρ μου ἀνυμνεῖ σε ἀεί.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἀντίθεον πρόσταγμα,
παρανομοῦντος τυράννου,
μετάρσιον τὴν φλόγα ἀνερρίπισε,
Χριστὸς δὲ ἐφήπλωσε,
θεοσεβέσι Παισί,
δρόσον τὴν τοῦ Πνεύματος,
ὁ ὢν εὐλογημένος, καὶ ὑπερένδοξος».

Οὐκ ἔφερες Δέσποτα, δι’ εὐσπλαγχνίαν, θανάτῳ τὸν ἄνθρωπον, καθορᾶν τυραννούμενον, ἀλλ’ ἦλθες καὶ ἔσωσας ἰδίῳ Αἵματι, ἄνθρωπος γενόμενος, ὁ ὢν εὐλογημένος καὶ ὑπερένδοξος.

Ἰδόντες σε ἔπτηξαν, ἠμφιεσμένον, στολὴν ἐκδικήσεως, οἱ πυλωροὶ τοῦ ᾅδου Χριστέ, ἀγνώμονα τύραννον, οἰκέτην Δέσποτα· ἦλθες γὰρ χειρώσασθαι, ὁ ὢν εὐλογημένος καὶ ὑπερένδοξος.
Θεοτοκίον
Ἁγίων Ἁγίαν σε, κατανοοῦμεν, ὡς μόνην κυήσασαν, Θεὸν τὸν ἀναλλοίωτον, Παρθένε ἀμόλυντε, Μῆτερ ἀνύμφευτε· πᾶσι γὰρ ἐπήγασας πιστοῖς, τὴν ἀφθαρσίαν τῷ θείῳ τόκῳ σου.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ῥήτορες ἀνεδείχθησαν Παῖδες ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἔκρινε τὸν προπάτορα πάλαι, ἐν τῇ Ἐδὲμ παρακοῇ· ἀλλ’ ἑκουσίως ἐκρίθη, τῷ παραβάντι λύων τὸ ἔγκλημα, ὁ ὑπέρθεος τῶν Πατέρων, Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος.

Σέσωκας τὸν τρωθέντα τῇ γλώσσῃ, τῇ ἰοβόλῳ ἐν Ἐδέμ, τὸ ἐθελούσιον δῆγμα· τῷ ἑκουσίῳ πάθει ἰάσω γάρ, ὁ ὑπέρθεος τῶν Πατέρων, Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος.

Βαίνοντα ἐν σκιᾷ με θανάτου, ἀνεκαλέσω πρὸς τὸ φῶς, τὸν σκοτεινόμορφον ᾅδην, τῇ ἀστραπῇ βαλὼν τῆς Θεότητος, ὁ ὑπέρθεος τῶν Πατέρων, Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ῥήτορες ἀνεδείχθησαν Παῖδες ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἑώρα ἐν νυκτὶ Ἰακὼβ μέν, ὡς ἐν αἰνίγματι Θεὸν σεσαρκωμένον, ἐκ σοῦ δὲ ἐν φρυκτωρίᾳ ὤφθη τοῖς μέλπουσιν, ὁ ὑπέρθεος τῶν Πατέρων, Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος.

Σύμβολα τῆς ἐν σοὶ ἀπορρήτου, προκαταγγέλλων συμπλοκῆς, τῷ Ἰακὼβ προσπαλαίει, δι’ ἧς ἑκὼν ἡνώθη ἀνθρώποις Ἁγνή, ὁ ὑπέρθεος τῶν Πατέρων, Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος.

Βέβηλος ὁ μὴ ἕνα κηρύττων, τὸν τῆς Παρθένου σε Υἱόν, τῆς πανυμνήτου Τριάδος, καὶ ἀδιστάκτῳ γνώμῃ καὶ γλώσσῃ βοῶν, ὁ ὑπέρθεος τῶν Πατέρων, Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Κάμινός ποτε, πυρὸς ἐν Βαβυλῶνι,
τάς ἐνεργείας διεμέριζε,
τῷ θείῳ προστάγματι,
τοὺς Χαλδαίους καταφλέγουσα,
τοὺς δὲ πιστοὺς δροσίζουσα ψάλλοντας·
Εὐλογεῖτε, πάντα τὰ ἔργα Κυρίου τὸν Κύριον».

Αἵματι Χριστε, τῷ σῷ πεφοινιγμένην, τὴν τῆς σαρκός σου καθορῶντα στολήν, ἐν τρόμῳ ἐξίσταντο, τὴν πολλὴν μακροθυμίαν, τὰ τῶν Ἀγγέλων Τάγματα, κράζοντα· Εὐλογεῖτε, πάντα τὰ ἔργα τὸν Κύριον.

Σύ μου τὸ θνητόν, ἐνέδυσας Οἰκτίρμον, ἀθανασίαν τῇ ἐγέρσει σου· διὸ ἀγαλλόμενος, εὐχαρίστως ἀναμέλπει σοι, ὁ ἐκλεκτὸς λαὸς Χριστέ, κράζων σοι· Κατεπόθη, ὄντως εἰς νῖκος ὁ θάνατος.
Θεοτοκίον
Σὺ τὸν τοῦ Πατρός, ἀχώριστον ἐν μήτρᾳ, θεανδρικῶς πολιτευσάμενον, ἀσπόρως συνέλαβες καὶ ἀφράστως ἀπεκύησας, Θεογεννῆτορ Πάναγνε· ὅθεν σε σωτηρίαν, πάντων ἡμῶν ἐπιστάμεθα.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ἰνδάλματος χρυσοῦ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὡράθης ἐν σταυρῷ, καθηλούμενος ὁ πλούσιος ἐν ἐλέει· ἑκὼν ἐτάφης δέ, καὶ τριήμερος ἐξανέστης, καὶ ἐλυτρώσω πάντας τοὺς βροτοὺς φιλάνθρωπε, πίστει μελῳδοῦντας. Ὑμνείτω τὸν Κύριον πᾶσα κτίσις, καὶ ὑπερυψούτω εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Λυτροῦσαι τῆς φθορᾶς, ὑπελθὼν τὰ καταχθόνια, Θεοῦ Λόγε, ὄνπερ διέπλασας δυνάμει σου, Χριστέ μου θείᾳ, καὶ ἀφθαρτίσας, δόξης ἀϊδίου μέτοχον, τῆς σῆς ἀπειργάσω. Ὑμνείτω κραυγάζοντα πᾶσα κτίσις, καὶ ὑπερυψούτω Χριστὸν εἰς τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ η’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ἰνδάλματος χρυσοῦ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὡράθη ἐπὶ γῆς, διὰ σοῦ, καὶ τοῖς ἀνθρώποις συνανεστράφη, ὁ ἀγαθότητι ἀσύγκριτος, καὶ δυνάμει, ᾧ μελῳδοῦντες πάντες οἱ πιστοὶ κραυγάζομεν· Ἡ οὐσιωθεῖσα ὑμνείτω τὸν Κύριον πᾶσα κτίσις, καὶ ὑπερυψούτω εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Κυρίως σε Ἁγνήν, καταγγέλλοντες δοξάζομεν Θεοτόκε· σὺ γὰρ τὸν ἕνα ἀπεκύησας, τῆς Τριάδος σεσαρκωμένον, ᾧ σὺν τῷ Πατρὶ καὶ Πνεύματι πάντες μελῳδοῦμεν· Ὑμνείτω τὸν Κύριον πᾶσα κτίσις, καὶ ὑπερυψούτω εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἀνάρχου Γεννήτορος, Υἱὸς Θεὸς καὶ Κύριος,
σαρκωθεὶς ἐκ Παρθένου ἡμῖν ἐπέφανε,
τὰ ἐσκοτισμένα φωτίσαι, συναγαγεῖν τὰ ἐσκορπισμένα,
διὸ τὴν πανύμνητον,
Θεοτόκον μεγαλύνομεν».

Ὡς ἐν Παραδείσῳ φυτευθέν, ἐν τῷ Κρανίῳ Σωτήρ, τὸ τρισόλβιον ξύλον τοῦ σοῦ ἀχράντου Σταυροῦ, αἵματι καὶ ὕδατι θείῳ, ὡς ἐκ πηγῆς τῆς θείας πλευρᾶς σου, Χριστὲ ἀρδευόμενον, τὴν ζωὴν ἡμῖν ἐξήνθησε.

Καθεῖλες δυνάστας, σταυρωθεὶς ὁ παντοδύναμος, καὶ τὴν κάτω κειμένην, ἐν τῇ τοῦ ᾅδου φρουρᾷ, φύσιν τῶν ἀνθρώπων ὑψώσας, τῷ πατρικῷ ἐνίδρυσας θρόνῳ, μεθ’ ἧς σε ἐρχόμενον, προσκυνοῦντες μεγαλύνομεν.
Τριαδικὸν
Μονάδα τρισάριθμον, Τριάδα ὁμοούσιον, ὀρθοδόξως ὑμνοῦντες, πιστοὶ δοξάσωμεν, ἄτμητον ὑπέρθεον φύσιν, τρισοφεγγῆ ἀνέσπερον αἴγλην, τὴν μόνην ἀκήρατον, τήν τὸ φῶς ἡμῖν ἐκλάμπουσαν.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Τὸν ἐκ Θεοῦ Θεὸν Λόγον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐν μέσῳ τῶν καταδίκων, ὡς ἀμνὸς ἀνηρτήθης, Χριστὲ ἐπὶ Κρανίου τοῦ Σταυροῦ, λόγχῃ πλευρὰν ἐκκεντούμενος, τὴν ζωὴν ἐδωρήσω, ἡμῖν τοῖς χοϊκοῖς ὡς ἀγαθός, τοῖς ἐν πίστει τιμῶσι, τὴν θείαν σου Ἀνάστασιν.

Τὸν τῷ ἰδίῳ θανάτῳ, τοῦ θανάτου τὸ κράτος, δυνάμει καταργήσαντα Θεόν, πάντες πιστοὶ προσκυνήσωμεν, ὅτι τοὺς ἀπ’ αἰῶνος νεκροὺς συνεξανέστησε, καὶ τοῖς πᾶσι παρέχει, ζωὴν καὶ τὴν ἀνάστασιν.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος β΄
Ὅλος ὑπάρχεις ἔφεσις ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ῥάβδος ἰσχύος δέδοται, φύσει τῇ σαθρᾷ, Λόγος Θεοῦ, ἐν μήτρᾳ σου Ἁγνή, καὶ ταύτην ἀνέστησε, πρὸς ᾅδην ὀλισθήσασαν· διό σε πάναγνε, ὡς Θεοτόκον μεγαλύνομεν.

Ἣν ἡρετίσω, Δέσποτα, δέξαι συμπαθῶς, πρέσβυν Μητέρα, σὴν ὑπὲρ ἡμῶν, καὶ σοῦ τῆς χρηστότητος, τὰ σύμπαντα πλησθήσονται, ἵνα σε ἅπαντες, ὡς εὐεργέτην μεγαλύνωμεν.

ΑΙΝΟΙ
Στιχ. Τοῦ ποιῆσαι ἐν αὐτοῖς κρῖμα ἔγγραπτον. Δόξα αὕτη ἔσται πᾶσι τοῖς ὁσίοις αὐτοῦ.
Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος β΄
Πᾶσα πνοή, καὶ πᾶσα κτίσις, σὲ δοξάζει Κύριε,
ὅτι διὰ τοῦ Σταυροῦ τὸν θάνατον κατήργησας,
ἵνα δείξῃς τοῖς λαοῖς, τὴν ἐκ νεκρῶν σου Ἀνάστασιν, ὡς μόνος φιλάνθρωπος.
ΨΑΛΜΟΣ ΡΝ’ (150)
Στιχ.
 Αἰνεῖτε τὸν Θεὸν ἐν τοῖς Ἁγίοις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν στερεώματι τῆς δυνάμεως αὐτοῦ.

Ἦχος β’
Εἰπάτωσαν Ἰουδαῖοι, πῶς οἱ στρατιῶται ἀπώλεσαν τηροῦντες τὸν Βασιλέα;
διατὶ γὰρ ὁ λίθος οὐκ ἐφύλαξε τὴν πέτραν τῆς ζωῆς;
ἢ τὸν ταφέντα δότωσαν, ἢ ἀναστάντα προσκυνείτωσαν,
λέγοντες σὺν ἡμῖν·
Δόξα τῷ πλήθει τῶν οἰκτιρμῶν σου. Σωτὴρ ἡμῶν δόξα σοι.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐπὶ ταῖς δυναστείαις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν κατὰ τὸ πλῆθος τῆς μεγαλωσύνης αὐτοῦ.
Ἦχος β’
Χαίρετε λαοί, καὶ ἀγαλλιᾶσθε, Ἄγγελος ἐκάθισεν εἰς τὸν λίθον τοῦ μνήματος·
αὐτὸς ἡμᾶς εὐηγγελίσατο εἰπών·
Χριστὸς ἀνέστη ἐκ νεκρῶν, ὁ Σωτὴρ τοῦ κόσμου,
καὶ ἐπλήρωσε τὰ σύμπαντα εὐωδίας.
Χαίρετε Λαοί, καὶ ἀγαλλιᾶσθε. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ἤχῳ, σάλπιγγος, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ψαλτηρίῳ καὶ κιθάρᾳ.
Ἦχος β’
Ἄγγελος μὲν τὸ Χαῖρε, πρὸ τῆς σῆς συλλήψεως Κύριε, τῇ Κεχαριτωμένῃ ἐκόμισεν,
Ἄγγελος δὲ τὸν λίθον τοῦ ἐνδόξου σου μνήματος,
ἐν τῇ σῇ Ἀναστάσει ἐκύλισεν.
Ὁ μὲν ἀντὶ τῆς λύπης, εὐφροσύνης σύμβολα μηνύων, ὁ δὲ ἀντὶ θανάτου, Δεσπότην ζωοδότην κηρύττων ἡμῖν.
Διὸ βοῶμέν σοι· Εὐεργέτα τῶν ἁπάντων, Κύριε δόξα σοι.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν τυμπάνῳ καὶ χορῷ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν χορδαῖς καὶ ὀργάνῳ,
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά.
Ἦχος β’
Ἔρραναν μύρα μετὰ δακρύων, ἐπὶ τὸ μνῆμά σου αἱ Γυναῖκες,
καὶ ἐπλήσθη χαρᾶς τὸ στόμα αὐτῶν,
ἐν τῷ λέγειν· Ἀνέστη ὁ Κύριος.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις εὐήχοις, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις ἀλαλαγμοῦ. Πᾶσα πνοὴ αἰνεσάτω τὸν Κύριον.
Ἦχος β’
Αἰνεσάτωσαν ἔθνη καὶ λαοὶ Χριστὸν τὸν Θεὸν ἡμῶν,
τὸν ἑκουσίως δι΄ ἡμᾶς σταυρὸν ὑπομείναντα, καὶ ἐν τῷ ᾅδῃ τριημερεύσαντα,
καὶ προσκυνησάτωσαν αὐτοῦ τήν ἐκ νεκρῶν Ἀνάστασιν,
δι’ ἧς, πεφώτισται πάντα τοῦ κόσμου τὰ πέρατα.
Στιχ. Ἀνάστηθι, Κύριε, ὁ Θεός μου, ὑψωθήτω ἡ χείρ σου, μὴ ἐπιλάθῃ τῶν πενήτων σου εἰς τέλος.
Ἦχος β’
Ἐσταυρώθης, ἐτάφης, Χριστέ, ὡς ἠβουλήθης, ἐσκύλευσας τὸν θάνατον, ὡς Θεὸς καὶ Δεσπότης,
δωρούμενος τῷ κόσμῳ ζωὴν αἰώνιον, καὶ τὸ μέγα ἔλεος.
Στιχ. Ἐξομολογήσομαί σοι, Κύριε, ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου, διηγήσομαι πάντα τὰ θαυμάσιά σου.
Ἦχος β’
Ὄντως παράνομοι σφραγίσαντες τὸν λίθον, μείζονος ἡμᾶς θαύματος ἠξιώσατε,
ἔχουσι τὴν γνῶσιν οἱ φύλακες,
σήμερον προῆλθε τοῦ μνήματος, καὶ ἔλεγον· Εἴπατε, ὅτι ἡμῶν κοιμωμένων,
ἦλθον οἱ Μαθηταί, καὶ ἔκλεψαν αὐτόν.
Καὶ τίς κλέπτει νεκρόν, μάλιστα δὲ καὶ γυμνόν; Αὐτὸς ἀνέστη αὐτεξουσίως ὡς Θεός, καταλιπὼν καὶ ἐν τῷ τάφῳ τὰ ἐντάφια αὐτοῦ.
Δεῦτε ἴδετε Ἰουδαῖοι, πῶς οὐ διέρρηξε τὰς σφραγῖδας,
ὁ τὸν θάνατον πατήσας, καὶ ἐν τῷ γένει τῶν ἀνθρώπων, τὴν ἀτελεύτητον ζωήν δωρούμενος,
καὶ τὸ μέγα ἔλεος.

ΘΕΙΑ ΛΕΙΤΟΥΡΓΙΑ

Ἦχος β΄
Οἱ Μακαρισμοὶ
 ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ

Μακάριοι οἱ ἐλεήμονες, ὅτι αὐτοὶ ἐλεηθήσονται.
Τὴν φωνήν σοι προσάγομεν,
τοῦ Λῃστοῦ καὶ βοῶμέν σοι·
Μνήσθητι ἡμῶν Σωτήρ,
ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοι οἱ καθαροὶ τῇ καρδίᾳ ὅτι αὐτοὶ τὸν Θεὸν ὄψονται.
Τὸν Σταυρὸν σοι προσάγομεν, εἰς πταισμάτων συγχώρησιν, ὃν ὑπὲρ ἡμῶν, κατεδέξω φιλάνθρωπε.
Μακάριοι οἱ εἰρηνοποιοί, ὅτι αὐτοὶ υἱοὶ Θεοῦ κληθήσονται.
Προσκυνοῦμέν σου Δέσποτα, τὴν ταφὴν καὶ τὴν ἔγερσιν, δι’ ὧν ἐκ φθορᾶς ἐλυτρώσω, τὸν κόσμον φιλάνθρωπε.
Μακάριοι οἱ δεδιωγμένοι ἕνεκεν δικαιοσύνης, ὅτι αὐτῶν ἐστιν ἡ βασιλεία τῶν οὐρανῶν.
Τῷ θανάτῳ σου Κύριε, κατεπόθη ὁ θάνατος, καὶ τῇ Ἀναστάσει σου Σῶτερ, τὸν κόσμον διέσωσας.
Μακάριοί ἐστε ὅταν ὀνειδίσωσιν ὑμᾶς, καὶ διώξωσι, καὶ εἴπωσι πᾶν πονηρὸν ῥῆμα καθ΄ὑμῶν ψευδόμενοι ἕνεκεν ἐμοῦ.
Οἱ ἐν σκότει καθεύδοντες, σὲ τὸ φῶς θεασάμενοι, ἐν τοῖς κατωτάτοις τοῦ ᾅδου, Χριστὲ ἐξανέστησαν.
Χαίρετε καὶ ἀγαλλιᾶσθε, ὅτι ὁ μισθὸς ὑμῶν πολὺς ἐν τοῖς οὐρανοῖς.
Μυροφόροις ὑπήντησας, ἀναστὰς ἐκ τοῦ μνήματος, καὶ τοῖς μαθηταῖς ἐπηγγείλω, εἰπεῖν σου τὴν ἔγερσιν.
Δόξα…
Τὸν Πατέρα δοξάσωμεν, τὸν Υἱὸν προσκυνήσωμεν πάντες, καὶ τὸ ἅγιον Πνεῦμα, πιστῶς ἀνυμνήσωμεν.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Χαῖρε θρόνε πυρίμορφε. Χαῖρε νύμφη ἀνύμφευτε. Χαῖρε ἡ Θεὸν τοῖς ἀνθρώποις, Παρθένε κυήσασα.