Октоїх, глас 1, неділя

ГражданскийЦерковнославянскийУкраїнськоюГрецькою

Глас 1

Суббота

В суббо́ту ве́чера, на ма́лей вече́рни

на Го́споди воззва́х, поста́вим стихо́в 4: и пое́м стихи́ры воскре́сны Осмогла́сника 3, повторя́юще 1-й сти́х, гла́с 1.

Творе́ние преподо́бнаго отца́ на́шего Иоа́нна Дамаски́на

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Вече́рния на́ша моли́твы, приими́, Святы́й Го́споди, и пода́ждь на́м оставле́ние грехо́в, я́ко еди́н еси́ явле́й в ми́ре Воскресе́ние.

Обыди́те, лю́дие, Сио́н, и объими́те его́, и дади́те сла́ву в не́м воскре́сшему из ме́ртвых: я́ко То́й е́сть Бо́г на́ш, избавле́й на́с от беззако́ний на́ших.

Прииди́те лю́дие, воспои́м и поклони́мся Христу́, сла́вяще Его́ из ме́ртвых Воскресе́ние: я́ко То́й е́сть Бо́г на́ш, от пре́лести вра́жия ми́р избавле́й.

Сла́ва, и ны́не: Богоро́дичен догма́тик:

Де́вственное торжество́ дне́сь, бра́тие, да взыгра́ется тва́рь, да ликовству́ет челове́чество: созва́ бо на́с свята́я Богоро́дица, нескве́рное сокро́вище де́вства: слове́сный втора́го Ада́ма ра́й: храни́лище соедине́ния дву́ естеству́: торжество́ спаси́тельнаго примире́ния: черто́г, в не́мже Сло́во уневе́стивый пло́ть вои́стинну: ле́гкий о́блак, Иже над херуви́мы Су́щаго, с те́лом носи́вший. Тоя́ моли́твами, Христе́ Бо́же, спаси́ ду́шы на́ша.

Та́же, Све́те ти́хий: Проки́мен: Госпо́дь воцари́ся: со стихи́ его́. И по Сподо́би, Го́споди, в ве́чер се́й: Иере́й ектении́ не глаго́лет, но пое́м на стихо́вне стихи́ру воскре́сну:

Стра́стию Твое́ю Христе́ от страсте́й свободи́хомся, и Воскресе́нием Твои́м из истле́ния изба́вихомся, Го́споди, сла́ва Тебе́.

И и́ны стихи́ры Пресвяты́я Богоро́дицы.

Подо́бен: Небе́сных чино́в:

Сти́х: Помяну́ и́мя Твое́ во вся́ком ро́де и ро́де.

Препросла́влена еси́ в ро́де родо́в, Де́во Ма́ти, Отрокови́це, Богоро́дице Мари́е, ми́ра предста́тельство, ро́ждши пло́тию Сы́на Безнача́льнаго Отца́, соприсносу́щна же Ду́ху вои́стинну: Его́же моли́ спасти́ся на́м.

Сти́х: Слы́ши, Дщи́, и ви́ждь, и приклони́ у́хо Твое́.

Содержи́мии скорбьми́ ненача́емыми, Чи́стая, Тя́ предста́тельство еди́но иму́ще, Де́во, вопие́м благода́рно: спаси́ ны, Всесвята́я Богоневе́стная: Ты́ бо еси́ ми́ра прибе́жище, и заступле́ние ро́да на́шего.

Сти́х: Лицу́ Твоему́ помо́лятся бога́тии лю́дстии.

Обнови́ся ми́р в Рождестве́ Твое́м, Богороди́тельнице Отрокови́це, ве́рных спасе́ние, и неусыпа́емая предста́тельнице благоче́стно моля́щих Тя́, Пречи́стая, не преста́й моля́щи приле́жно о все́х пою́щих Тя́.

Сла́ва, и ны́не: догма́тик, гла́с то́йже:

О́блак Тя́ све́та присносу́щнаго, Де́во, проро́к именова́: из Тебе́ бо я́ко до́ждь на руно́ сше́д Сло́во О́тчее, и из Тебе́ возсия́вый, ми́р просвети́, пре́лесть упраздни́ Христо́с Бо́г на́ш. Того́ моля́щи приле́жно, Пресвята́я, мо́лимся, не преста́й о на́с, и́же и́стинную Богоро́дицу испове́дающих Тя́.

Та́же: Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е. По О́тче на́ш: тропа́рь воскре́сный. Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен его́. Ектениа́ ма́лая, и отпу́ст.

В суббо́ту на вели́цей вече́рни

по предначина́тельном псалме́, обы́чное стихосло́вие псалти́ря. На Го́споди воззва́х, поста́вим стихо́в 10: и пое́м стихи́ры воскре́сны осмогла́сника 3, и Анато́лиевы 4, и Мине́и 3, или́ 6. А́ще пра́зднуемый святы́й: Сла́ва, мине́и: И ны́не, Богоро́дичен 1-й, гла́са.

Стихи́ры воскре́сны осмогла́сника, гла́с 1

Сти́х: Изведи́ из темни́цы ду́шу мою́, испове́датися и́мени Твоему́.

Вече́рния на́ша моли́твы приими́, Святы́й Го́споди, и пода́ждь на́м оставле́ние грехо́в, я́ко еди́н еси́ явле́й в ми́ре Воскресе́ние.

Сти́х: Мене́ жду́т пра́ведницы, до́ндеже возда́си мне́.

Обыди́те, лю́дие, Сио́н, и объими́те его́, и дади́те сла́ву в не́м Воскре́сшему из ме́ртвых: я́ко То́й е́сть Бо́г на́ш, избавле́й на́с от беззако́ний на́ших.

Сти́х: Из глубины́ воззва́х к Тебе́, Го́споди, Го́споди, услы́ши гла́с мо́й.

Прииди́те, лю́дие, воспои́м, и поклони́мся Христу́, сла́вяще Его́ из ме́ртвых Воскресе́ние: я́ко То́й е́сть Бо́г на́ш, от пре́лести вра́жия ми́р избавле́й.

И́ны стихи́ры Анато́лиевы, гла́с 1

Сти́х: Да бу́дут у́ши Твои́ вне́млюще гла́су моле́ния моего́.

Весели́теся, небеса́, воструби́те, основа́ния земли́, возопи́йте, го́ры, весе́лие: се́ бо Емману́ил грехи́ на́ша на Кресте́ пригвозди́, и живо́т дая́й, сме́рть умертви́, Ада́ма воскреси́вый, я́ко Человеколю́бец.

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т? я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Пло́тию во́лею Распе́ншагося на́с ра́ди, Пострада́вша и Погребе́нна, и Воскре́сша из ме́ртвых, воспои́м глаго́люще: утверди́ правосла́вием Це́рковь Твою́, Христе́, и умири́ жи́знь на́шу, я́ко Бла́г и Человеколю́бец.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́, потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

Живоприе́мному Твоему́ гро́бу предстоя́ще недосто́йнии, славосло́вие прино́сим неизрече́нному Твоему́ благоутро́бию, Христе́ Бо́же на́ш: я́ко кре́ст и сме́рть прия́л еси́, Безгре́шне, да ми́рови да́руеши Воскресе́ние, я́ко человеколю́бец.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

И́же Отцу́ Собезнача́льна и Соприсносу́щна Сло́ва, от Деви́ческа чре́ва Произше́дшаго неизрече́нно, и кре́ст и сме́рть на́с ра́ди Во́лею Прие́мшаго, и Воскре́сша во сла́ве, воспои́м глаго́люще: Живода́вче Го́споди, сла́ва Тебе́, Спа́се ду́ш на́ших.

И́ны стихи́ры пресвяте́й Богоро́дице, творе́ние Па́вла Аморре́йскаго, пое́мыя иде́же не́сть Мине́и, или́ на Лити́и. [Ве́домо у́бо бу́ди я́ко в гре́ческих перево́дех си́х стихи́р на ряду́ не́сть.]

Стихи́ры, гла́с 1.

Подо́бен: Небе́сных чино́в.

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́ние: и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний его́.

Святе́йшая святы́х все́х си́л, честне́йшая вся́кия тва́ри, Богоро́дице Влады́чице Ми́ра, спаси́ на́с я́же Спа́са Ро́ждшая, от все́х прегреше́ний, и боле́зней и бе́д, моли́твами твои́ми.

Сти́х: Хвали́те Го́спода, вси́ язы́цы, похвали́те Его́, вси́ лю́дие.

Я́же благоутро́бия две́ре, смире́нную мою́ ду́шу да не пре́зриши, ве́рно молю́ Тя, Отрокови́це: но уще́дри вско́ре, и спаси́ ю́ от пучи́ны согреше́ний мои́х, и обно́вльши благода́ть Твою́ на мне́, просвети́, Де́во чи́стая.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Ты́ Бо́га челове́ком соедини́ла еси́, Влады́чице: Ты́ ме́ртвеное существо́ возвела́ еси́ еди́на, к Боже́ственному нетле́нию: Ты́ земны́м спасе́ние источи́ла еси́: ты́ Богоро́дице, свободи́ на́с от все́х муче́ний.

Сла́ва, Мине́и. И ны́не, Богоро́дичен:

Всеми́рную сла́ву, от челове́к прозя́бшую, и Влады́ку ро́ждшую, небе́сную две́рь воспои́м Мари́ю Де́ву, безпло́тных пе́снь, и ве́рных удобре́ние: Сия́ Бо яви́ся не́бо, и хра́м Божества́: Сия́ прегражде́ние вражды́ разруши́вши, ми́р введе́, и Ца́рствие отве́рзе. Сию́ у́бо иму́ще ве́ры утвержде́ние, побо́рника и́мамы из Нея́ ро́ждшагося Го́спода. Дерза́йте у́бо, дерза́йте, лю́дие Бо́жии: и́бо То́й победи́т враги́, я́ко Всеси́лен.

Вхо́д. Све́те ти́хий: По вхо́де же положи́в учине́нный мона́х обы́чный покло́н предстоя́телю, пое́т дневны́й проки́мен: Госпо́дь воцари́ся, в ле́поту облече́ся. Сти́х: Облече́ся Госпо́дь в си́лу, и препоя́сася. Сти́х: И́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́жится. Сти́х: До́му твоему́ подоба́ет святы́ня, Го́споди, в долготу́ дни́й.

Та́же обы́чная ектениа́. Сподо́би, Го́споди: Испо́лним вече́рнюю. И про́чая. И по возгла́се пое́м самогла́сну стихи́ру свята́го оби́тели: лити́ю творя́ще в притво́ре, на не́йже пое́м стихи́ры Па́вла Аморре́йскаго, или́ что́ настоя́тель изво́лит.

По обы́чных же моли́твах вхо́дим во хра́м, пою́ще стихи́ру, гла́с 1:

Стра́стию Твое́ю Христе́, от страсте́й свободи́хомся, и Воскресе́нием Твои́м из истле́ния изба́вихомся, Го́споди, сла́ва Тебе́.

И́ны стихи́ры, по алфави́ту

Сти́х: Госпо́дь воцари́ся, в ле́поту облече́ся.

Да ра́дуется тва́рь, небеса́ да веселя́тся, рука́ми да воспле́щут язы́цы с весе́лием: Христо́с бо Спа́с на́ш, на кресте́ пригвозди́ грехи́ на́ша: и сме́рть умертви́в живо́т на́м дарова́, па́дшаго Ада́ма всеро́днаго Воскреси́вый, я́ко Человеколю́бец.

Сти́х: И́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́жится.

Ца́рь сы́й небесе́ и земли́ непостижи́ме, во́лею распя́лся еси́ за человеколю́бие. Его́же а́д сре́т до́ле, огорчи́ся, и пра́ведных ду́шы прие́мша возра́довашася: Ада́м же, ви́дев Тя́ Зижди́теля в преиспо́дних, воскре́се. О чудесе́! ка́ко сме́рти вкуси́ все́х Жи́знь? Но я́коже восхоте́ ми́р просвети́ти зову́щий, и глаго́лющий: воскресы́й из ме́ртвых, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: До́му Твоему́ подоба́ет святы́ня, Го́споди, в долготу́ дни́й.

Жены́ мироно́сицы, ми́ра нося́ща, со тща́нием и рыда́нием гро́ба Твоего́ достиго́ша, и не обре́тша пречи́стаго те́ла Твоего́, от а́нгела же уве́девша но́вое и пресла́вное чу́до, апо́столом глаго́лаху: воскре́се Госпо́дь подая́ ми́рови ве́лию ми́лость.

Сла́ва, Мине́и, а́ще и́мать. А́ще ли не́сть:

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен:

Се́ испо́лнися Иса́иино прорече́ние, Де́ва бо родила́ еси́, и по рождестве́ я́ко пре́жде рождества́ пребыла́ еси́: Бо́г бо бе́ рожде́йся, те́мже и естества́ новопресече́1. Но, о Богома́ти, моле́ния Твои́х рабо́в, в Твое́м хра́ме приноси́мая Тебе́ не пре́зри: но я́ко Благоутро́бнаго Твои́ма рука́ма нося́щи, на Твоя́ рабы́ умилосе́рдися, и моли́ спасти́ся душа́м на́шым.

Та́же: Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е. По О́тче на́ш:

Тропа́рь воскре́сный, гла́с 1:

Ка́мени запеча́тану от иуде́й, и во́ином стрегу́щым пречи́стое те́ло Твое́, воскре́сл еси́ тридне́вный Спа́се, да́руяй ми́рови жи́знь. Сего́ ра́ди си́лы небе́сныя вопия́ху Ти́, Жизнода́вче: сла́ва Воскресе́нию Твоему́ Христе́: сла́ва Ца́рствию Твоему́: сла́ва смотре́нию Твоему́, еди́не Человеколю́бче.

Богоро́дичен: Гаврии́лу веща́вшу Тебе́, Де́во, ра́дуйся, со гласом воплоща́шеся все́х Влады́ка, в Тебе́ святе́м киво́те, я́коже рече́ пра́ведный Дави́д: яви́лася еси́ ши́ршая небе́с, поноси́вши Зижди́теля Твоего́. Сла́ва все́льшемуся в Тя́: сла́ва проше́дшему из Тебе́: сла́ва свободи́вшему на́с Рождество́м Твои́м.

То́йже тропа́рь и на Бо́г Госпо́дь: И про́чее после́дование.

В суббо́ту на повече́рии

глаго́лет иере́й: Благослове́н Бо́г на́ш: И мы́: Сла́ва тебе́, Бо́же на́ш, сла́ва тебе́. Царю́ небе́сный: Трисвято́е. И по О́тче на́ш: Го́споди поми́луй, 12. Сла́ва, и ны́не: Прииди́те, поклони́мся: три́жды. Псало́м 50: Поми́луй мя́ Бо́же: Псало́м 69: Бо́же, в по́мощь мою́ вонми́: Псало́м 142: Го́споди, услы́ши моли́тву мою́: Посе́м: Сла́ва в вы́шних Бо́гу: Го́споди, прибе́жище бы́л еси́ на́м: Сподо́би, Го́споди, в но́щь сию́: Та́же: Ве́рую во еди́наго Бо́га: 

Посе́м пое́м кано́н пресвяте́й Богоро́дице, гла́с 1.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Го́рькия рабо́ты изба́влься Изра́иль, непроходи́мое про́йде я́ко су́шу, врага́ зря́ потопля́ема, пе́снь я́ко благоде́телю пое́т Бо́гу, чудоде́ющему мы́шцею высо́кою, я́ко просла́вися.

Припе́в: Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ на́с.

Ужасо́шася стра́хом Всецари́це а́нгельская чинонача́лия, хва́ляще Тя́: пое́т же бла́гости ра́ди вся́к у́м, я́ко Ма́терь Зижди́теля: похвалы́ бо вся́кия превозшла́ еси́ чи́н, Христа́ ро́ждши.

Лю́тыми напа́стьми томи́м, и от вра́г стужа́ем окая́нный, с пла́чем приглаша́ю: свы́ше мне́ простри́, Пребога́тая, ру́ку Твою́, избавля́ющи мя́, и безбе́дно пожи́ти сподо́би моли́твами Твои́ми.

Сла́ва: Души́ та́йная прегреше́ния, лечбо́ю милосе́рдия исцели́, и утиши́ плотско́е стремле́ние, Богоро́дице: и враго́в ко́пия и стре́лы возвра́щши, кре́пко в сердца́ и́х вонзи́.

И ны́не: Па́жить дре́внюю потреби́ человекоуби́йственную, утро́ба Деви́ча Христа́ ро́ждши: те́мже вся́ тва́рь ра́дуется ны́не, Пречи́стая, я́ко ожи́вльшися: и согла́сно воспева́ет Твоего́ Сы́на и Бо́га.

Пе́снь 3

Ирмо́с: Не му́дростию и бога́тством да хва́лится сме́ртный свои́м, но ве́рою Госпо́днею, правосла́вно взыва́я Христу́ Бо́гу, и поя́ при́сно: на ка́мени Твои́х за́поведей утверди́ мя Влады́ко.

Иа́ков вели́кий на пути́ спя́ иногда́, низходя́щыя свы́ше ле́ствицею, Де́во, на зе́млю а́нгелы ви́дя, дивля́шеся: и возбну́в, прописа́ я́ве Две́рь Тя́ Небе́сную.

Вре́менным удержа́нием, в напа́сти вве́ржен окая́нный а́з, и бу́рями напа́стными томи́м, увы́ мне́, вопию́: Я́же Бо́га ро́ждшая, и возне́сшая ро́г на́ш, спаси́ мя моли́твами Твои́ми.

Сла́ва: С небесе́ ру́ку кре́пкую просте́р, о все́х Царю́ Христе́, чу́вственных и мы́сленных, Иису́се мо́й, главы́ враго́в под но́зе положи́, Богоро́дицу Ма́терь Твою́ ве́рно пропове́дающих.

И ны́не: Иса́ия дре́вле, очи́щся у́глем Ду́ха, от Твоея́ утро́бы я́ве, Пребога́тая Де́во, сы́ну взыва́ше роди́тися: Его́же в после́дняя времена́, мене́ ра́ди, без му́жа родила́ еси.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Слы́ша дре́вле Авваку́м, Христе́, чу́дный Тво́й слу́х, и стра́хом взыва́ше: от ю́га Бо́г прии́дет, и Святы́й от горы́ приосене́нныя ча́щи, спасти́ пома́занныя: сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Тебе́ я́ко су́щую в жена́х красну́ и прече́стну, я́ко из пусты́ни восходя́щу, и О́трасль Христа́ на руку́ нося́щу, Ма́ти Бо́жия, прообража́ше миронача́льник вопия́: сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Приклони́ ми́ у́хо Твое́, Блага́я, и ви́ждь мое́ озлобле́ние, и бе́д умноже́ние: к Тебе́ бо, Влады́чице, душе́вное о́ко просте́р, и с пла́чем коле́на прикло́нь, ны́не молю́ вопия́: уста́ви ми́ напа́стей смуще́ние.

Сла́ва: Сте́ну Тя́ необори́мую ве́дый, привлече́н мольбо́ю, Тво́й ра́б ны́не к Тебе́ прибега́ю, и стре́лы вра́жия, я́ко младе́нческия вменя́ю неде́йственны, о Пребога́тая! Те́мже и ра́дуяся вопию́: сла́ва, Богома́ти, Рождеству́ Твоему́.

И ны́не: Си́ла Вы́шняго Тя́, Де́во, осени́ наи́тием Боже́ственнаго Ду́ха: и тогда́ па́че естества́ вся́ческих Госпо́дь, пло́ть и ду́шу оживотвори́в, приедини́ Себе́, пребы́в в то́мжде естестве́.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Све́т Тво́й незаходи́мый возсия́й, Христе́, в сердца́ ве́рно пою́щих Тя́, ми́р подава́яй на́м, па́че ума́. Те́м от но́щи неве́дения ко дню́ све́том Твои́м теку́ще, славосло́вим Тя́, Человеколю́бче.

Боже́ственную Тя́, прови́дев иногда́ Дании́л, несеко́мую го́ру, Препе́тая, вопия́ше проявле́нне, усещи́ся от Тебе́ ка́меню Богоро́дия, Христу́ Спа́су ми́ра: Его́же ве́рнии ны́не чту́ще, восхваля́ем Тя́, Богоневе́сто.

Напа́стьми окая́нный мно́гими па́дся, с боле́знию и пла́чем се́рдца моля́ся, безсту́дно служи́тель Тво́й вопию́: изба́ви, Богороди́тельнице, от бе́д одержа́щих мое́ смире́ние, и весе́лия мя́ испо́лни.

Сла́ва: Страсте́й мои́х свире́пую пучи́ну ути́ши, кре́пкою Твое́ю моли́твою, Блага́я, я́же страсте́й кроме́ ро́ждшая Христа́: я́ко да в тишине́ души́ ны́не живы́й, про́чее жи́зни моея́, в пе́снех воспева́ю Тя́.

И ны́не: Бо́га ка́ко на руку́ но́сиши, рцы́? И ка́ко дои́ши, вся́ческая руко́ю Содержа́щаго, о Де́во Всеблаже́нная, А́з, рече́, чиста́ пребыва́ю и по рождестве́, Христа́ Бо́га ро́ждши, Ада́мов до́лг, и прама́терний отъе́мши.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Ве́сь от страсте́й безме́рных содержу́ся, и ки́том зо́л сниспадо́х: но возведи́ из истле́ния мя́, Бо́же, я́коже пре́жде Ио́ну, и ве́рою безстра́стие ми́ да́руй, я́ко да во гла́се хвале́ния, и спасе́ния ду́хом пожру́ Ти.

Седе́ния не отсту́пль не́др Роди́теля, в не́дрех Ма́терних Сы́н Предле́тный: напосле́док же, и́же пре́жде ве́к Сы́й со Отце́м, из утро́бы Де́вы произы́де, вся́ к жи́зни безсме́ртней возводя́, неизрече́нною бла́гостию.

Вери́гами свя́зан вра́жиями от озлобле́ния, во а́дския вереи́, увы́ мне́, низверго́хся: но предста́ни, с Небесе́ я́вльшися, Богоотрокови́це Чи́стая, возставля́ющи мя́ Твои́ми моли́твами служи́теля Твоего́, и ру́ку по́мощи да́ждь пою́щему Боже́ственное Твое́ Рождество́.

Сла́ва: В ро́в поги́белей окая́нный впадо́х, и зве́рие мно́зи окроча́ют мя́: но Влады́чице, моли́твами Твои́ми ка́мения отврати́, и невреди́ма Твоего́ раба́ соблюди́: ка́мень бо краеуго́льный, Христа́ в ложесна́х Твои́х носи́ла еси́.

И ны́не: Дре́вле проро́к Боже́ственных ли́к провозгласи́, Де́во, Рождества́ Твоего́ о́бразы: све́тел о́блак Тя́, и све́щник, и ста́мну, и трапе́зу, и Небе́сную ро́су, хле́б, ма́нну же и две́рь, престо́л, и пала́ту, же́зл, ра́й, я́ко Христа́ ро́ждшую.

Го́споди поми́луй, три́жды. Сла́ва, и ны́не:

Седа́лен, гла́с 1: Ма́терь Тя́ Бо́жию све́мы вси́, Де́ву вои́стинну, и по Рождестве́ я́вльшуюся, любо́вию прибега́юще к Твое́й бла́гости: Тебе́ бо и́мамы гре́шнии, Предста́тельницу, и Тебе́ стяжа́хом в напа́стех спасе́ние, Еди́ну Всенепоро́чную.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Проидо́ша я́ко черто́г пе́щный пла́мень нестерпи́мый, и́же за благоче́стие иногда́ о́троцы святи́и показа́вшеся я́ве, и согла́сно воспева́юще, пе́снь поя́ху: отце́в Бо́же благослове́н еси́.

Ше́ствуя Преве́чный две́рьми непрохо́дными Твои́ми, Всецари́це, чи́ста Твоя́ зна́мения и це́ла сохрани́, чи́ста и по Рождестве́, те́мже вопие́м: оте́ц на́ших Бо́же, благослове́н еси́.

В пе́щь вве́ржен седмочи́сленными пла́меньми опаля́юся от душеуби́йственных бе́д: но Сама́ ро́су ми́ одожди́, Влады́чице Блага́я, твои́ми мольба́ми, да вопию́: благослове́н Бо́г оте́ц на́ших.

Сла́ва: Страстьми́ престаре́вся, и неосла́бными напа́стьми и скорбьми́, и доспе́в к за́падом жития́ моего́, доброде́телем неприча́стен, ле́ностию снеде́н бы́в, вопию́ Ти, Влады́чице: утеше́ние земны́м, поми́луй мя́!

И ны́не: Тро́ице во Еди́нстве правосла́вно служа́ще, Тя́ Ма́ти Де́во Чи́стая, я́ко Бо́га пло́тию ро́ждшую пропове́дающе земни́и, Боже́ственне пое́м: оте́ц на́ших Бо́же, благослове́н еси́.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Чу́да преесте́ственнаго показа́ о́браз, огнеро́сная пе́щь дре́вле: о́гнь бо не опали́ ю́ныя де́ти, Христо́во явля́я безсе́менное от Де́вы Боже́ственное Рождество́. Те́м воспева́юще воспои́м: да благослови́т тва́рь вся́ Го́спода, и превозно́сит во вся́ ве́ки.

Сло́во всеи́стинное свяще́нника вообрази́ Рождество́ Твое́, Де́во: вои́стинну бо родила́ еси Сло́во Бо́жие, и ложесна́ не разве́рзе Де́во, и́миже про́йде Бо́г. Те́м ра́дующеся, Богоро́дицу Тя́, по до́лгу согла́сно воспева́ем, и превозно́сим чи́стую во вся́ ве́ки.

Те́рние возра́стшее в души́ мое́й неде́йственно, Боже́ственным огне́м попали́, Пречи́стая, и Твои́ми моли́твами на доброде́тели возста́ви мя́, твори́ти плодоно́сие Христу́: из Тебе́ бо Цве́т при́сно живы́й прора́стши, тва́рь всю́ украси́. Те́м Тя́, Богороди́тельницу чи́стую, почита́ем в вся́ ве́ки.

Сла́ва: Исцеле́ние в лю́тых, Богороди́тельнице, неболе́зненно пода́ждь ми́ вско́ре: впа́д бо в ско́рби и беды́, Твою́ ско́рость в заступле́ние окая́нный призыва́ю, рыда́я. Те́мже, Пречи́стая, ускори́ изъя́ти мя́, и спаси́ от вся́кия му́ки, я́ко да благословя́ воспева́ю Твое́ Рождество́.

И ны́не: Дре́вле Тя́ прозя́бший Ааро́нов же́зл вообрази́, Де́во: Ты́ бо Еди́на родила́ еси́ прозябе́нием без му́жа, Небе́сный ны́не до́ждь прие́мши во чре́ве. Те́м веселя́щеся, Тя́, Богоро́дицу, по до́лгу согла́сно вси́ пое́м, и превозно́сим во вся́ ве́ки.

Пе́снь 9

Ирмо́с: Неизглаго́ланное Де́вы та́инство: не́бо бо Сия́, и престо́л херуви́мский, и светоно́сный черто́г показа́ся Христа́ Бо́га Вседержи́теля. Сию́ благоче́стно я́ко Богоро́дицу велича́ем.

Пресла́вно Де́вы та́инство: Его́же бо не вмести́ша вышенебе́сная вели́чия, вмести́ во чре́ве. Те́мже соше́дшеся ублажа́ем Ю, и ве́рно веселя́щеся велича́ем.

Ви́дяще Тя́ Еди́ну, я́ко вы́шшую небе́с, Бо́жию зарю́, Нескве́рная, престо́л херуви́мский, и черто́г, и о́др свя́т, земни́и восхваля́юще, Христа́ Бо́га на́шего велича́ем: Его́же от чре́сл чи́стых родила́ еси́.

Сла́ва: О́крест мене́ ско́рби мно́ги, и злы́ напа́сти ны́не напа́дающе, боле́зни же и лю́тыя грехи́ в ро́в вверго́ша. Те́мже Тя́ молю́ в го́рести души́ моея́, Пресвята́я Богоро́дице, избавле́ние обрести́ ми.

И ны́не: Умири́ ми́р, Христе́, мольба́ми Чи́стыя Богоотрокови́цы, низлага́я вра́жию си́лу и тишину́ неизглаго́ланную на́м устроя́я, во ве́ки сохрани́.

Та́же: Досто́йно е́сть: Трисвято́е. И по О́тче на́ш: конда́к гла́са. Го́споди поми́луй, 40. И моли́тва: И́же на вся́кое вре́мя: Го́споди поми́луй, три́жды. Сла́ва, и ны́не: Честне́йшую херуви́м: И́менем Госпо́дним благослови́, отче. Та́же, моли́тва: Нескве́рная, небла́зная: и про́чее обы́чно, и отпу́ст, и проще́ние.

Воскресенье

В неде́лю у́тра,

нача́ло полу́нощницы

Иере́й: Благослове́н Бо́г на́ш: И мы́ глаго́лем: Ами́нь. Сла́ва тебе́, Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́. Царю́ небе́сный: Трисвято́е. Пресвята́я Тро́ице: О́тче на́ш: Иере́й: Я́ко твое́ е́сть Ца́рство: Го́споди поми́луй, 12. Сла́ва, и ны́не: Прииди́те поклони́мся: три́жды. Псало́м 50. Поми́луй мя́ Бо́же:

Та́же, Кано́н ко святе́й и живонача́льней тро́ице, его́же краестро́чие: Еди́но Тя́ пою́ трисо́лнечное естество́.

Творе́ние Митрофа́ново

Пе́снь 1

Ирмо́с: Твоя́ победи́тельная десни́ца боголе́пно в кре́пости просла́вися: та́ бо безсме́ртне, я́ко всемогу́щая, проти́вныя сотре́, изра́ильтяном пу́ть глубины́ новосоде́лавшая.

Припе́в: Пресвята́я Тро́ице Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

Еди́но Триипоста́сное Нача́ло, Серафи́ми немо́лчно сла́вят: безнача́льное, присносу́щное, твори́тельное все́х, непостижи́мое, е́же и вся́к язы́к ве́рно почита́ет пе́сньми.

Да челове́ком еди́нственное, трисия́тельное Твое́ яви́ши Божество́, созда́вый пре́жде челове́ка, по твоему́ о́бразу вообрази́л еси́, у́м ему́, и сло́во и ду́х да́в, я́ко Человеколю́бец.

Сла́ва: Свы́ше показу́я еди́нственную богонача́льных в трие́х ипоста́сех держа́ву, Отче, ре́кл еси́ равноде́тельному Твоему́ Сы́ну, и Ду́ху: прииди́те соше́дше, язы́ки и́х слия́им.

И ны́не, Богоро́дичен: у́м у́бо е́сть Нерожде́нный Оте́ц, обра́зно прему́дрыми предрече́ся, Сло́во же Собезнача́льно, Cоесте́ственный Cы́н и Ду́х Святы́й, и́же в Де́ве Сло́ва созда́вший воплоще́ние.

Пе́снь 3

Ирмо́с: Еди́не ве́дый челове́ческаго существа́ не́мощь, и ми́лостивно в не́ вообра́жся, препоя́ши мя́ с высоты́ си́лою, е́же вопи́ти Тебе́, Святы́й: одушевле́нный хра́ме2 неизрече́нныя сла́вы Твоея́, Человеколю́бче.

Ты́ дре́вле я́ве Авраа́му я́ко яви́лся еси́ триипоста́сный, еди́нствен же естество́м Божества́, богосло́вия и́стиннейшее обра́зно яви́л еси́: и ве́рно пое́м Тя́, единонача́льнаго Бо́га, и трисо́лнечнаго.

Из Тебе́ роди́выйся боголе́пно нетле́нно, О́тче, возсия́ све́т от све́та, Сы́н непреме́нен, и Ду́х Боже́ственный, све́т изы́де: еди́наго Божества́ све́тлости триипоста́сней покланя́емся ве́рно, и сла́вим.

Сла́ва: Еди́ница Тро́ица преесте́ственне, неизрече́нно па́че смы́сла, у́мными существы́ сла́вится, трисвяты́ми гла́сы немо́лчную вопию́щими хвалу́: и́миже согла́сно пое́тся и на́ми триипоста́сный Госпо́дь.

Богоро́дичен: Из Тебе́ вре́менне без се́мене произы́де вышшеле́тный, уподо́бивыйся на́м неви́димый, и еди́ному естеству́ и госпо́дьству О́тчу научи́в, и Сыно́вню, и Ду́хову, Богоро́дице: те́мже Тя́ сла́вим.

Го́споди, поми́луй, три́жды

Седа́лен, гла́с 1.

Подо́бен: Гро́б тво́й, Спа́се:

Отцу́ и Сы́ну поклони́мся вси́, и Ду́ху пра́вому и равноче́стну, сла́ва Тро́ице несозда́нней, и пребоже́ственней си́ле, ю́же сла́вят безпло́тных чи́нове: сию́ дне́сь и земноро́днии со стра́хом ве́рно восхва́лим.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Наста́ви ны́ на пу́ть покая́ния, уклоня́ющыяся при́сно к безпу́тием зо́л, и преблага́го прогне́вающыя Го́спода, неискусобра́чная благослове́нная Мари́е, прибе́жище отча́янных челове́ков, Бо́жие пребыва́ние.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Го́ру Тя́ благода́тию Бо́жиею приосене́нную, прозорли́выма Авваку́м усмотри́в очи́ма, из Тебе́ изы́ти Изра́илеву провозглаша́ше Свято́му, во спасе́ние на́ше и обновле́ние.

Возсия́й ми́ Богонача́лие трисо́лнечное, сия́ньми Твои́х богоде́тельных озаре́ний, в серде́чных очесе́х добро́те мечта́тися, е́же па́че ума́ богонача́льныя Твоея́ све́тлости, и светоде́тельнаго и сла́дкаго прича́стия.

Пе́рвее небеса́ утверди́л еси́, Го́споди, и всю́ си́лу и́х сло́вом Твои́м вседе́тельным, и Ду́хом у́ст соесте́ственным, с ни́миже влады́чествуеши вся́ческими в трисия́тельне единонача́лии Божества́.

Сла́ва: Я́ко созда́л еси́ мя́ по о́бразу Твоему́ и подо́бию, Богонача́льная и вседе́тельная Тро́ице, неслия́нная Еди́нице, вразуми́, просвети́, во е́же твори́ти во́лю Твою́ святу́ю, благу́ю в кре́пости, и соверше́нную.

Богоро́дичен: Родила́ еси́ от Тро́ицы Еди́наго, Пречи́стая, Богонача́льнейша Сы́на, вопло́щшася на́с ра́ди из Тебе́, озаря́юща земноро́дных, трисо́лнечнаго Божества́ невече́рним све́том и сия́ньми.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Просвети́вый сия́нием прише́ствия Твоего́, Христе́, и освети́вый Кресто́м Твои́м ми́ра концы́, сердца́ просвети́ све́том Твоего́ Богоразу́мия, правосла́вно пою́щих Тя́.

Я́же пе́рвой а́нгельской непосре́дственне у́твари, непристу́пными Твоея́ добро́ты луча́ми осиява́емой бы́ти благоволи́вши, Твои́ми све́тлостьми просвети́, Тро́ице единонача́льственнейшая, правосла́вно Тебе́ пою́щих.

Ны́не естество́, еди́нственное Богонача́лия трисо́лнечное, воспева́ет Тя́. Е́же осуществова́ла еси́ за бла́гость, прегреше́ний избавле́ние и напа́стей испроша́ющи, и бе́д и скорбе́й.

Сла́ва: Отца́, и Сы́на, и Ду́ха Свята́го, Еди́но Естество́ и Божество́ ве́рою сла́вим, дели́тельное, неразде́льное, еди́наго Бо́га неви́димыя и ви́димыя же тва́ри.

Богоро́дичен: Рече́ния вся́ проро́ческая преднаписа́ша, Пречи́стая, Твое́ рождество́, неизрече́нное и неудо́бь сказу́емое, е́же мы́ позна́хом, тайноводи́тельное еди́нственнаго и трисо́лнечнаго Божества́.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Обы́де на́с после́дняя бе́здна, не́сть избавля́яй, вмени́хомся я́ко о́вцы заколе́ния, спаси́ лю́ди Твоя́, Бо́же на́ш: Ты́ бо кре́пость немощству́ющих и исправле́ние.

Равноста́тную си́лу я́ко иму́щи, Тро́ице пресу́щественная, в то́ждестве хоте́ния, Еди́ница еси́ проста́ и неразде́льна: Ты́ у́бо на́с си́лою Твое́ю соблюди́. [Два́жды.]

Сла́ва: Ты́ вся́ ве́ки хоте́нием Твои́м, я́ко бла́га соста́вила еси́ от не су́щих, непостижи́мая Тро́ице, та́же и челове́ка создала́ еси́: но и ны́не от вся́каго изба́ви мя́ обстоя́ния.

Богоро́дичен: Со́лнца незаходи́маго до́м была́ еси́, созда́вшаго и в чину́ поста́вльшаго свети́ла вели́кая Всеси́льне, Пречи́стая Де́во Богоневе́стная: но и ны́не страсте́й мя́ изба́ви помраче́ния.

Го́споди поми́луй, три́жды

Седа́лен, гла́с 1.

Подо́бен: Гро́б Тво́й Спа́се:

Тро́ице святе́й, и неразде́льному Естеству́, в Тре́х Ли́цех секо́мей несе́чено, и пребыва́ющей неразде́льней по существу́ Божества́, поклони́мся земноро́днии со стра́хом, и сла́вим я́ко Творца́ и Влады́ку, Бо́га преблага́го.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Упра́ви, Чи́стая, окая́нную мою́ ду́шу, и уще́дри ю́ от мно́жества прегреше́ний, во глубину́ попо́лзшуюся поги́бели, Всенепоро́чная, и в ча́с мя́ стра́шный сме́ртный Ты́ исхити́ оглаго́лующих де́монов, и вся́кия му́ки.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Тебе́ у́мную, Богоро́дице, пе́щь разсмотря́ем ве́рнии: я́коже бо о́троки спасе́ три́ Превозноси́мый, ми́р обнови́, во чре́ве Твое́м всеце́л, хва́льный отце́в Бо́г, и препросла́влен.

Сло́ве Бо́жий, соесте́ственное сия́ние Вседержи́теля Бо́га, я́коже обеща́л еси́ е́же у тебе́, богоде́тельное вселе́ние сотвори́, я́ко благоутро́бен, со Отце́м Твои́м и Ду́хом: и стра́шна бесо́м мя́ покажи́, и страсте́м. [Два́жды.]

Сла́ва: Да Твоего́ благоутро́бия, Влады́ко, пока́жеши пучи́ну на́м, Сы́на Твоего́ посла́в к на́шему смире́нию, па́ки вообрази́л еси́ на пе́рвую све́тлость, но и ны́не Боже́ственным мя́ вразуми́ Ду́хом.

Богоро́дичен: И́же на херуви́мстем престо́ле носи́мый, и все́х Ца́рь, во чре́ве Твое́м де́вственнем всели́ся, Пречи́стая, все́х избавля́я от истле́ния, я́ко Человеколю́бец: но и ны́не Твои́ми мя́ моли́твами сохрани́.

Пе́снь 8

Ирмо́с: Чу́да преесте́ственнаго показа́ о́браз, огнеро́сная пе́щь дре́вле: о́гнь бо не опали́ ю́ныя де́ти, Христо́во явля́я безсе́менное от Де́вы Боже́ственное Рождество́. Те́м воспева́юще воспои́м: да благослови́т тва́рь вся́ Го́спода, и превозно́сит во вся́ ве́ки.

Ма́нием богоде́тельным, Го́споди все́х, Триипоста́сне и Вседержи́телю, небеса́ просте́рл еси́ я́ко ко́жу: та́же и земли́ пове́сил еси́ глубину́, всемогу́щею Твое́ю дла́нию. Те́мже и рабы́ Твоя́ укрепи́ любо́вию и ве́рою Твое́ю, Человеколю́бче: да Тя́ сла́вим жела́нием во ве́ки.

Сла́ва: Просвети́ Богонача́льным све́том пою́щих Тя́, Трисо́лнечный Све́те Ли́цы, еди́нственный же па́ки существо́м, и к Твои́м светода́тельным луча́м взира́ти при́сно: и́миже насы́щуся сла́вы Твоея́ сла́дкия, и светода́тельныя, и пребога́тыя: и превозношу́ Тя ве́рно во ве́ки.

Богоро́дичен: Вознесе́ на небеса́, челове́ческое прие́м естество́ непрело́жне Сы́н Тво́й, Пречи́стая Богоро́дице, превосхожде́нием бла́гости изба́вль дре́вния тли́. Ему́же благода́рственно воспева́ем: да благослови́т тва́рь вся́ Го́спода, и превозно́сит во вся́ ве́ки.

Пе́снь 9

Ирмо́с: О́браз чи́стаго рождества́ Твоего́, огнепали́мая купина́ показа́ неопа́льная: и ны́не на на́с напа́стей свире́пеющую угаси́ти мо́лимся пе́щь, да Тя́, Богоро́дице, непреста́нно велича́ем.

Спаси́, Спаси́телю тва́ри, чу́вственныя же и у́мныя рабы́ Твоя́ от вра́жия наве́та и озлобле́ния, Пресвята́я Тро́ице Единосу́щная, и соблюда́й ста́до Твое́ вы́ну ненаве́тно. [Два́жды.]

Сла́ва: Да глубину́ неизче́тную су́щественныя пока́жеши Твоея́ бла́гости, да́л еси́ на́м обе́ты: трисо́лнечный, и единонача́льный Бо́же Всеси́льный, спаси́тельныя Твои́м рабо́м, и́хже соверши́ти сподо́би.

Богоро́дичен: При́зри на на́ша моле́ния, и́же в трие́х Богонача́льных Ипоста́сех, еди́н сы́й Бо́г во и́стине ве́руемый: и пода́ждь Твои́м рабо́м утеше́ние, моли́твами Пречи́стыя и препе́тыя Богома́тере.

Посе́м припе́вы Григо́риа Синаи́та, глаго́лемы по тро́ичных кано́нех по вся́ неде́ли: Досто́йно е́сть, я́ко вои́стинну: Пи́саны в конце́ кни́ги сея́. И про́чее полу́нощницы. И отпу́ст.

На у́трени по шестопса́лмии

Бо́г Госпо́дь, на гла́с 1 и глаго́лем тропа́рь воскре́сный, два́жды, и Богоро́дичен еди́ножды, пи́саны на вели́цей вече́рни. Та́же обы́чное стихосло́вие Псалти́ря.

По 1-м стихосло́вии седа́льны воскре́сны, гла́с 1:

Гро́б Тво́й Спа́се, во́ини стрегу́щии, ме́ртвии от облиста́ния я́вльшагося а́нгела бы́ша, пропове́дающа жена́м Воскресе́ние. Тебе́ сла́вим тли́ потреби́теля, Тебе́ припа́даем воскре́сшему из гро́ба, и еди́ному Бо́гу на́шему.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Ко Кресту́ пригво́ждься во́лею Ще́дре, во гро́бе положе́н бы́в я́ко ме́ртв, Животода́вче, держа́ву сте́рл еси́, Си́льне, сме́ртию Твое́ю: Тебе́ бо вострепета́ша вра́тницы а́довы, Ты́ совоздви́гл еси́ от ве́ка уме́ршыя, я́ко еди́н Человеколю́бец.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Ма́терь Тя́ Бо́жию све́мы вси́ Де́ву вои́стинну, и по рождестве́ я́вльшуюся, и́же любо́вию прибега́ющии к Твое́й бла́гости: Тебе́ бо и́мамы гре́шнии предста́тельство, Тебе́ стяжа́хом в напа́стех спасе́ние, еди́ну всенепоро́чную.

По 2-м стихосло́вии, седа́лен, гла́с 1.

Подо́бен: Ка́мени запеча́тану:

Жены́ ко гро́бу приидо́ша ура́ншя, и а́нгельское явле́ние ви́девшя трепета́ху: гро́б облиста́ жи́знь, чу́до удивля́ше я́: Сего́ ра́ди ше́дшя ученико́м пропове́даху воста́ние: а́д плени́ Христо́с, я́ко еди́н кре́пок и си́лен, и истле́вшыя вся́ совоздви́же, осужде́ния стра́х разруши́в Кресто́м.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

На Кресте́ пригвозди́лся еси́ Животе́ все́х, и в ме́ртвых вмени́лся еси́ безсме́ртный Го́споди, воскре́сл еси́ тридне́вен Спа́се, совоздви́г Ада́ма от тле́ния. Сего́ ра́ди си́лы небе́сныя вопия́ху Тебе́, Жизнода́вче Христе́: сла́ва Воскресе́нию Твоему́, сла́ва снизхожде́нию Твоему́, еди́не Человеколю́бче.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Мари́е, честно́е Влады́ки прия́телище, воскреси́ ны па́дшыя в про́пасть лю́таго отча́яния, и прегреше́ний и скорбе́й, Ты́ бо еси́ гре́шным спасе́ние и по́мощь, и кре́пкое предста́тельство, и спаса́еши рабы́ Твоя́.

Та́же, Блаже́ни непоро́чнии: Посе́м тропари́: А́нгельский собо́р: Та́же ектениа́ ма́лая, и

Ипакои́, гла́с 1:

Разбо́йничо покая́ние ра́й окра́де, пла́чь же мироно́сиц ра́дость возвести́, я́ко воскре́сл еси́, Христе́ Бо́же, подая́й ми́рови ве́лию ми́лость.

Степе́нны: антифо́н 1, гла́с 1, стихи́ повторя́юще:

Внегда́ скорбе́ти ми́, услы́ши моя́ боле́зни, Го́споди, Тебе́ зову́.

Пусты́нным непреста́нное Боже́ственное жела́ние быва́ет, ми́ра су́щым су́етнаго кроме́ 3.

Сла́ва: Свято́му Ду́ху че́сть и сла́ва, я́коже Отцу́ подоба́ет, ку́пно же и Сы́ну, сего́ ра́ди да пое́м Тро́ице единодержа́вие.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 2:

На го́ры Твои́х возне́сл еси́ мя́ зако́нов, доброде́тельми просвети́, Бо́же, да пою́ Тя.

Десно́ю Твое́ю руко́ю прии́м Ты́ сло́ве, сохрани́ мя, соблюди́, да не о́гнь мене́ опали́т грехо́вный.

Сла́ва: Святы́м Ду́хом вся́кая тва́рь обновля́ется, па́ки теку́щи на пе́рвое: равномо́щен бо е́сть Отцу́ и Сло́ву.

И ны́не, то́йже.

Антифо́н 3:

О ре́кших мне́, вни́дем во дворы́ Госпо́дни, возвесели́ся мо́й ду́х, сра́дуется се́рдце.

В дому́ Дави́дове стра́х вели́к: та́мо бо престо́лом поста́вленным, су́дятся вся́ племена́ земна́я, и язы́цы.

Сла́ва: Свято́му Ду́ху, че́сть, поклоне́ние, сла́ву и держа́ву, я́коже Отцу́ досто́ит, и Сы́нови подоба́ет приноси́ти: еди́ница бо е́сть Тро́ица естество́м, но не ли́цы.

И ны́не, то́йже.

Проки́мен, гла́с 1:

Ны́не воскресну́, глаго́лет Госпо́дь, положу́ся во спасе́ние, не обиню́ся о не́м.

Сти́х: Словеса́ Госпо́дня, словеса́ чи́ста.

Вся́кое дыха́ние: Ева́нглие у́треннее рядово́е.

Воскресе́ние Христо́во ви́девше, поклони́мся Свято́му Го́споду Иису́су, еди́ному безгре́шному. Кресту́ Твоему́ покланя́емся, Христе́, и свято́е Воскресе́ние Твое́ пое́м и сла́вим: Ты́ бо еси́ Бо́г на́ш, ра́зве Тебе́ ино́го не зна́ем, и́мя Твое́ имену́ем. Прииди́те вси́ ве́рнии, поклони́мся Свято́му Христо́ву Воскресе́нию: се́ бо прии́де кресто́м ра́дость всему́ ми́ру. Всегда́ благословя́ще Го́спода, пое́м Воскресе́ние Его́: распя́тие бо претерпе́в, сме́ртию сме́рть разруши́.

Псало́м 50: Поми́луй мя́ Бо́же:

Сла́ва: Моли́твами апо́столов, Ми́лостиве, очи́сти мно́жества согреше́ний на́ших.

И ны́не: Моли́твами Богоро́дицы, Ми́лостиве, очи́сти мно́жества согреше́ний на́ших.

Та́же, гла́с 6: Поми́луй мя́ Бо́же по вели́цей ми́лости Твое́й, и по мно́жеству щедро́т Твои́х очи́сти беззако́ние мое́.

Посе́м стихи́ра: Воскре́с Иису́с от гро́ба, я́коже прорече́, даде́ на́м живо́т ве́чный и ве́лию ми́лость.

Спаси́, Бо́же, лю́ди твоя́:

И возгла́с: Ми́лостию и щедро́тами и человеколю́бием:

Кано́ны: воскре́сный на 4: кре́стовоскре́сный на 3: и Богоро́дичен на 3: Мине́и на 4. А́ще же пра́зднуется святы́й, на 6: кре́стовоскре́сный на 2, и Богоро́дицы на 2.

Кано́н воскре́сный, гла́с 1.

Пе́снь 1

Ирмо́с: Твоя́ победи́тельная десни́ца Боголе́пно в кре́пости просла́вися: та́ бо Безсме́ртне, я́ко всемогу́щая, проти́вныя сотре́, Изра́ильтяном пу́ть глубины́ новосоде́лавшая.

Припе́в: Сла́ва, Го́споди, свято́му Воскресе́нию Твоему́.

Тропа́рь: И́же рука́ма пречи́стыма от пе́рсти богоде́тельне испе́рва созда́в мя́; ру́це распросте́рл еси́ на кресте́, от земли́ взыва́я тле́нное мое́ те́ло, е́же от Де́вы прия́л еси́.

Умерщвле́ние подъя́л еси́ мене́ ра́ди, и ду́шу сме́рти пре́дал еси́, и́же вдохнове́нием Боже́ственным ду́шу ми́ вложи́вый, и отреши́в ве́чных у́з, и совоскреси́в нетле́нием просла́вил еси́.

Богоро́дичен: Ра́дуйся, благода́ти исто́чниче, ра́дуйся, ле́ствице, и две́ре небе́сная, ра́дуйся, све́щниче, и ру́чко злата́я, и горо́ несеко́мая, я́же Жизнода́вца Христа́ ми́рови ро́ждшая.

И́н кано́н, кре́стовоскре́сный.

Пе́снь 1, гла́с то́йже.

Ирмо́с: Христо́с ражда́ется:

Христо́с обожа́ет мя́ воплоща́яся, Христо́с мя́ возно́сит смиря́яся, Христо́с безстра́стна мя́ соде́ловает, стражда́ Жизнода́вец естество́м пло́ти. Те́мже воспева́ю благода́рственную пе́снь: я́ко просла́вися.

Христо́с возно́сит мя́ распина́емь, Христо́с совоскреша́ет мя́ умерщвля́емь, Христо́с жи́знь мне́ да́рует. Те́мже с весе́лием рука́ма плеща́я, пою́ Спаси́телю побе́дную пе́снь: я́ко просла́вися.

Богоро́дичен: Бо́га Де́во зачала́ еси́, Христа́ же в де́встве родила́ еси́ из Тебе́ Вопло́щшася, Пречи́стая, Еди́наго ипоста́сию Единоро́днаго, во двою́ же существу́ познава́емаго Сы́на: я́ко просла́вися.

И́н кано́н, пресвяте́й Богоро́дице.

Пе́снь 1, гла́с то́йже.

Ирмо́с: Твоя́ победи́тельная:

Ку́ю Ти́ досто́йную пе́снь на́ше принесе́т неможе́ние? то́чию обра́довательную, е́йже на́с Гаврии́л та́йно научи́л е́сть: ра́дуйся, Богоро́дице Де́во, Ма́ти Неневе́стная.

Присноде́ве и Ма́тери Царя́ вы́шних си́л, от чисте́йша се́рдца ве́рнии духо́вне возопии́м: ра́дуйся, Богоро́дице Де́во, Ма́ти Неневе́стная.

Безме́рная бе́здна Твоего́ непостижи́маго Рождества́, Всечи́стая, ве́рою несумне́нною у́бо чи́сте прино́сим Ти́ глаго́люще: ра́дуйся, Богоро́дице Де́во, Ма́ти Неневе́стная.

Та́же мине́и. Катава́сиа: Отве́рзу уста́ моя́:

Пе́снь 3

Ирмо́с: Еди́не ве́дый челове́ческаго существа́ не́мощь, и ми́лостивно в не́ вообра́жся, препоя́ши мя́ с высоты́ си́лою, е́же вопи́ти Тебе́, Святы́й: одушевле́нный хра́ме неизрече́нныя сла́вы Твоея́, Человеколю́бче.

Бо́г Сы́й мне́, Бла́же, па́дшаго уще́дрил еси́, и сни́ти ко мне́ благоволи́в, возне́сл мя́ еси́ распя́тием, е́же вопи́ти тебе́, Святы́й: хра́ме одушевле́нный неизрече́нныя Твоея́ сла́вы, Человеколю́бче 4.

Живо́т ипоста́сный Христе́ сы́й, в истле́вша мя́, я́ко Милосе́рдый Бо́г обо́лкся, в пе́рсть сме́ртную соше́д Влады́ко, сме́ртную держа́ву разруши́л еси́, и ме́ртв тридне́вен воскре́с, в нетле́ние мя́ обле́кл еси́.

Богоро́дичен: Бо́га заче́нши во чре́ве Де́во, Ду́хом Пресвяты́м, пребыла́ еси́ неопали́ма, поне́же Тя́ купина́ законополо́жнику Моисе́ю, пали́мую нежего́мо, я́ве предвозвести́, о́гнь нестерпи́мый прие́мшую.

И́н,

Ирмо́с: Пре́жде ве́к от Отца́:

И́же на свое́ ра́мо заблужда́емое овча́ взе́мшему, и низложи́вшему дре́вом его́ гре́х, Христу́ Бо́гу возопии́м: воздви́гнувый ро́г на́ш, свя́т еси́, Го́споди.

Возве́дшему Па́стыря Вели́каго из а́да Христа́, и священнонача́лием Его́ апо́столы я́ве язы́ки упа́сшему, и́стиною и Боже́ственным ве́рнии Ду́хом да послу́жим.

И́же от Де́вы воплоти́вшемуся без се́мене во́лею Сы́ну, и ро́ждшую по Рождестве́, Боже́ственною си́лою Чи́стую Де́ву сохра́няему, и́же над все́ми Бо́гу возопии́м: свя́т еси́, Го́споди.

И́н,

Ирмо́с: Еди́не ве́дый:

О́блак Тя́ ле́гкий нело́жно, Де́во, имену́ем, проро́ческим возсле́дующе рече́нием: прии́де бо на Тебе́ Госпо́дь низложи́ти еги́петския пре́лести рукотворе́ния, и просвети́ти си́м служа́щыя.

Тя́ запеча́танный вои́стинну ли́к проро́ческий исто́чник, и заключе́нную две́рь именова́, де́вства Твоего́, Всепе́тая, я́вственне зна́мения на́м пи́шуще: е́же сохрани́ла еси́ и по рождестве́.

Ума́ пресу́щественна ви́дети, я́коже мо́щно, сподо́блься Гаврии́л, Де́во Всенепоро́чная, ра́достный Тебе́ гла́с принесе́, Сло́ва зача́тие я́вственне возвеща́ющий, и неизрече́нное Рождество́ пропове́дающий.

Пе́снь 4

Ирмо́с: Го́ру Тя́ благода́тию Бо́жиею приосене́нную, прозорли́выма Авваку́м усмотри́в очи́ма, из Тебе́ изы́ти Изра́илеву провозглаша́ше Свято́му, во Спасе́ние на́ше и обновле́ние.

Кто́ се́й Спа́с и́же из Едо́ма исходя́, вене́ц нося́ терно́вен, очервле́нну ри́зу имы́й, на дре́ве ви́ся? Изра́илев е́сть Се́й Святы́й, во Спасе́ние на́ше и обновле́ние.

Ви́дите, лю́дие непокори́вии, и устыди́теся: Его́же бо я́ко злоде́я вы́ вознести́ на кре́ст у Пила́та испроси́сте умовре́дне, сме́рти разруши́в си́лу, боголе́пно воскре́с из гро́ба.

Богоро́дичен: Дре́во Тя́, Де́во, жи́зни ве́мы: не бо́ сне́ди пло́д смертоно́сный челове́ком из Тебе́ прозябе́, но живота́ присносу́щнаго наслажде́ние, во Спасе́ние на́с, пою́щих Тя́.

И́н

Ирмо́с: Же́зл из ко́рене Иессе́ова:

Кто́ Се́й красе́н из Едо́ма, и Сего́ очервле́ние ри́зное, от виногра́да восо́рска, красе́н я́ко Бо́г, я́ко челове́к же, кро́вию пло́ти ри́зу очервле́ну нося́; Ему́же пое́м, ве́рнии: сла́ва си́ле Твое́й, Го́споди.

Христо́с бу́дущих бла́г я́влься Архиере́й, гре́х на́ш разори́л е́сть: и показа́в стра́нен пу́ть Свое́ю кро́вию, в лу́чшую и соверше́ннейшую вни́де ски́нию, Предте́ча на́ш во свята́я.

Богоро́дичен: Е́вин дре́вний до́лг испроси́ла еси́, Всепе́тая, у И́же на́с ра́ди я́вльшагося но́ваго Ада́ма. Соедини́в бо Себе́ чи́стым зача́тием пло́ть у́мную, одушевле́нную, из Тебе́ произы́де Христо́с, Еди́н во обою́ Госпо́дь.

И́н

Ирмо́с: Го́ру Тя́ благода́тию:

Слы́ши чуде́с не́бо, и внуша́й земле́, я́ко Дщи́ пе́рстнаго у́бо па́дшаго Ада́ма, Бо́гу нарече́на бы́сть, и Своему́ Соде́телю Роди́тельница, на Спасе́ние на́ше и обновле́ние.

Пое́м вели́кое и стра́шное Твое́ та́инство, преме́рных бо утаи́вся чинонача́лий, на Тя́ И́же сы́й сни́де я́ко до́ждь на руно́, Всепе́тая, на Спасе́ние на́с, пою́щих Тя́.

Святы́х Свята́я Богоро́дице Всепе́тая, ча́яние язы́ков, и Спасе́ние ве́рных, из Тебе́ возсия́ Изба́витель и Жизнода́вец, и Госпо́дь: Его́же моли́ спасти́ся рабо́м Твои́м.

Пе́снь 5

Ирмо́с: Просвети́вый сия́нием прише́ствия Твоего́, Христе́, и освети́вый Кресто́м Твои́м ми́ра концы́, сердца́ просвети́ све́том Твоего́ Богоразу́мия, правосла́вно пою́щих Тя́.

Па́стыря овца́м вели́каго и Го́спода, иуде́и дре́вом кре́стным умертви́ша: но То́й я́ко о́вцы, ме́ртвыя во а́де погребе́нныя, держа́вы сме́ртныя изба́ви.

Кресто́м Твои́м ми́р благовести́в, и пропове́дав пле́нным, Спа́се мо́й, оставле́ние, держа́ву иму́щаго посрами́л еси́, Христе́, на́га, обнища́вша показа́вый Боже́ственным воста́нием Твои́м.

Богоро́дичен: Проше́ния ве́рно прося́щих, Всепе́тая, не пре́зри: но приими́, и сия́ доноша́й Сы́ну Твоему́, Пречи́стая, Бо́гу Еди́ному Благоде́телю, Тебе́ бо Предста́тельницу стяжа́хом.

И́н

Ирмо́с: Бо́г сы́й ми́ра:

О бога́тство, и глубино́ прему́дрости Бо́жия! Прему́дрыя объе́мляй Госпо́дь, от си́х кова́рства изба́вил е́сть на́с: пострада́в бо во́лею не́мощию плотско́ю, Свое́ю кре́постию, животворя́й ме́ртвыя воскреси́л е́сть.

Бо́г сы́й соединя́ется пло́ти на́с ра́ди: и распина́ется, и умира́ет: погреба́ется, и па́ки воскреса́ет, и восхо́дит све́тло с пло́тию Свое́ю Христо́с ко Отцу́: с Не́юже прии́дет, и спасе́т благоче́стно Тому́ служа́щыя.

Богоро́дичен: Святы́х Свята́я Де́во Чи́стая, святы́х Свята́го родила́ еси́, все́х освяща́ющаго Христа́ Изба́вителя. Те́мже Тя́, Цари́цу и Влады́чицу все́х, я́ко Ма́терь Зижди́теля тва́рей пропове́дуем.

И́н

Ирмо́с: Просвети́вый сия́нием:

Веселя́тся небе́сныя си́лы зря́ще Тя́: ра́дуются с ни́ми челове́ков собра́ния: Рождество́м бо Твои́м совокупи́шася, Де́во Богоро́дице, е́же досто́йно сла́вим.

Да дви́жатся вси́ язы́цы челове́честии и мы́сли, к похвале́ челове́ческаго вои́стинну удобре́ния, Де́ва предстои́т я́ве сла́вящи, ве́рою Тоя́ пою́щих чудеса́.

Сла́вится пе́ние всепрему́дрых и похвала́, Де́ве и Ма́тери Бо́жии приноси́мая: сла́вы бо бы́сть Сия́ Хра́м Пребоже́ственныя, Ю́же досто́йно сла́вим.

Пе́снь 6

Ирмо́с: Обы́де на́с после́дняя бе́здна, не́сть избавля́яй, вмени́хомся я́ко о́вцы заколе́ния, спаси́ лю́ди Твоя́, Бо́же на́ш: Ты́ бо кре́пость немощству́ющих и исправле́ние.

Согреше́нием первозда́ннаго, Го́споди, лю́те уязви́хомся, ра́ною же исцели́хомся Твое́ю, е́юже за ны́ уязви́лся еси́, Христе́: Ты́ бо кре́пость немощству́ющих и исправле́ние.

Возве́л ны́ еси́ из а́да, Го́споди, ки́та уби́в всея́дца, Всеси́льне, Твое́ю держа́вою низложи́в того́ си́лу: Ты́ бо Живо́т, и Све́т еси́, и Воскресе́ние.

Богоро́дичен: Веселя́тся о Тебе́, Де́во Пречи́стая, ро́да на́шего пра́отцы, Еде́м восприе́мше Тобо́ю, его́же преступле́нием погуби́ша: Ты́ бо, Чи́стая, и пре́жде Рождества́, и по Рождестве́ еси́.

И́н

Ирмо́с: Из утро́бы Ио́ну:

Ум сы́й безстра́стен и невеще́ствен, примеша́ется Христо́с Бо́г челове́ческому уму́, хода́тайствующему Боже́ственным естество́м, пло́ти же дебельство́м, и всему́ мне́ непрело́жен весьма́ соедини́ся: да Спасе́ние всему́ мне́ па́дшему пода́ст распина́емь.

Па́дает прельсти́вся Ада́м, и запя́выйся сокруша́ется5, наде́ждою обо́лган сы́й дре́вле обоже́ния: но востае́т соедине́нием Сло́ва обожа́емь, и стра́стию безстра́стие прие́млет, на престо́ле я́ко Сы́н сла́вится, седя́й со Отце́м же и Ду́хом.

Богоро́дичен: Не́др не отсту́пль Безнача́льна Роди́теля, в не́дрех Чи́стыя Отрокови́цы водворя́ется, и быва́ет, и́же пре́жде безма́терен, без отца́ воплоща́емый, и́же пра́вдою Ца́рствуяй Бо́г: Сего́ неродосло́вен стра́шный ро́д и неизрече́нен.

И́н

Ирмо́с: Обы́де на́с:

Предстоя́т раболе́пне Рождеству́ Твоему́ чи́ни небе́снии, дивя́щеся досто́йно Твоему́ безсе́менному Рождеству́, Присноде́во: ты́ бо чи́стая, и пре́жде Рождества́, и по Рождестве́ еси́.

Воплоти́ся пре́жде сы́й Безпло́тен, Сло́во из Тебе́, Пречи́стая, вся́ческая во́лею творя́й, безтеле́сных во́инства приведы́й от небытия́ я́ко Всеси́лен.

Умерщвле́н бы́сть вра́г живоно́сным Твои́м плодо́м Богоблагода́тная: и попра́н бы́сть а́д проявле́нне, и и́же во у́зах свободи́хомся. Те́мже вопию́: стра́сти разруши́ се́рдца моего́.

Конда́к, гла́с 1:

Подо́бен: Егда́ прии́деши:

Воскре́сл еси́ я́ко Бо́г из гро́ба во сла́ве, и ми́р совоскреси́л еси́, и естество́ челове́ческое я́ко Бо́га воспева́ет Тя́, и сме́рть исчезе́: Ада́м же лику́ет, Влады́ко, Е́ва ны́не от у́з избавля́ема ра́дуется зову́щи: Ты́ еси́, и́же все́м подая́ Христе́ воскресе́ние.

И́кос: Воскре́сшаго тридне́вно воспои́м я́ко Бо́га Всеси́льна, и врата́ а́дова сте́ршаго, и я́же от ве́ка из гро́ба воздви́гшаго, мироно́сицам я́вльшагося, я́коже благоизво́лил е́сть, пре́жде си́м е́же ра́дуйтеся, реки́й: и апо́столом ра́дость возвеща́я, я́ко Еди́н Жизнода́вец. Те́мже ве́рою жены́ ученико́м зна́мения побе́ды благовеству́ют, и а́д стене́т, и сме́рть рыда́ет: ми́р же весели́тся, и вси́ с ни́м ра́дуются. Ты́ бо по́дал еси́, Христе́, все́м Воскресе́ние.

Пе́снь 7

Ирмо́с: Тебе́ у́мную, Богоро́дице, пе́щь разсмотря́ем ве́рнии: я́коже бо о́троки спасе́ три́ Превозноси́мый, ми́р обнови́ во чре́ве Твое́м всеце́л, хва́льный отце́в Бо́г, и препросла́влен.

Убоя́ся земля́, сокры́ся со́лнце, и поме́рче све́т, раздра́ся церко́вная Боже́ственная заве́са, ка́мение же разсе́деся: на кресте́ бо ви́сит Пра́ведный, Хва́льный отце́в Бо́г, и препросла́влен.

Ты́ бы́в а́ки безпомо́щен, и уя́звен в ме́ртвых во́лею на́с ра́ди превозноси́мый, вся́ свободи́л еси́, и держа́вною руко́ю совоскреси́л еси́, хва́льный отце́в Бо́г, и препросла́влен.

Богоро́дичен: Ра́дуйся, исто́чниче присноживы́я воды́, ра́дуйся, раю́ пи́щный, ра́дуйся, стено́ ве́рных. Ра́дуйся Неискусобра́чная. Ра́дуйся всеми́рная Ра́досте, Е́юже на́м возсия́ Хва́льный отце́в Бо́г и препросла́влен.

И́н

Ирмо́с: О́троцы благоче́стию:

Дре́вле у́бо проклята́ бы́сть земля́ А́велевою очервлени́вшися кро́вию, братоуби́йственною руко́ю: богото́чною же Твое́ю кро́вию благослови́ся окропле́на, и взыгра́ющи вопие́т: отце́в Бо́же, благослове́н еси́.

Да рыда́ют иуде́йстии богопроти́внии лю́дие, де́рзости убие́ния Христо́ва: язы́цы же да веселя́тся, и рука́ми да воспле́щут, и вопию́т: отце́в Бо́же, благослове́н еси́.

Се́ мироно́сицам облиста́яй, вопия́ше А́нгел: Воскресе́ния Христо́ва прииди́те и ви́дите зна́мения, плащани́цу и гро́б, и возопи́йте: отце́в Бо́же, благослове́н еси́.

И́н

Ирмо́с: Тебе́ у́мную:

Тя́, Богоро́дице, ле́ствицу Иа́ков проро́чески разумева́ет: Тобо́ю бо Превозноси́мый на земли́ яви́ся, и с челове́ки поживе́, я́ко благоволи́, Хва́льный отце́в Бо́г и Препросла́влен.

Ра́дуйся, Чи́стая, из Тебе́ про́йде Па́стырь, и́же во Ада́мову ко́жу обо́лкся вои́стинну, Превозноси́мый, во всего́ мя челове́ка, за благоутро́бие непости́жное: Хва́льный отце́в Бо́г и Препросла́влен.

Но́вый Ада́м от чи́стых крове́й Твои́х Преве́чный Бо́г бы́сть вои́стинну, Его́же ны́не моли́, обетша́вшаго мя́ обнови́ти зову́ща: Хва́льный отце́в Бо́г и Препросла́влен.

Пе́снь 8

Ирмо́с: В пещи́ о́троцы Изра́илевы, я́коже в горни́ле добро́тою благоче́стия, чисте́е зла́та блеща́хуся, глаго́люще: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, по́йте и превозноси́те во вся́ ве́ки.

И́же во́лею вся́ творя́й, и претворя́яй, обраща́яй се́нь сме́ртную в ве́чную жи́знь, стра́стию Твое́ю, Сло́ве Бо́жий, Тебе́ непреста́нно вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода пои́м, и превозно́сим во вся́ ве́ки.

Ты́ разори́л еси́ сокруше́ние, Христе́, и окая́нство, во врате́х и тверды́нях а́довых, воскре́с из гро́ба тридне́вен. Тебе́ непреста́нно вся́ дела́ я́ко Го́спода пою́т, и превозно́сят во вся́ ве́ки.

Богоро́дичен: Я́же без се́мене и преесте́ственне от облиста́ния Боже́ственнаго Ро́ждшую би́сера многоце́ннаго Христа́, воспои́м глаго́люще: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, по́йте и превозноси́те Его́ во вся́ ве́ки.

И́н

Ирмо́с: Чу́да преесте́ственнаго:

Прииди́те, лю́дие, поклони́мся ме́сту, на не́мже стоя́сте пречи́стеи но́зе, и на дре́ве Боже́ственнеи Христо́ве дла́ни животворя́щии простро́стеся, на Спасе́ние все́х челове́ков, и гро́б живо́тный обстоя́ще, пои́м: да благослови́т тва́рь вся́кая Го́спода, и превозно́сит во вся́ ве́ки.

Обличи́ся богоуби́йц иуде́ов пребеззако́нное оклевета́ние: Его́же бо лестца́ нареко́ша, воста́ я́ко Си́лен, наруга́вся безу́мным печа́тем. Те́мже ра́дующеся воспои́м: да благослови́т тва́рь вся́кая Го́спода, и превозно́сит во вся́ ве́ки.

Тро́ичен: В трие́х свяще́ниих богосло́вяще и Еди́ном Госпо́дьстве сла́ву серафи́ми пречи́стии, со стра́хом раболе́пно Триипоста́сное сла́вят Божество́. С ни́миже и мы́ благоче́ствующе воспои́м: да благослови́т тва́рь вся́кая Го́спода, и превозно́сит во вся́ ве́ки.

И́н

Ирмо́с: В пещи́ о́троцы Изра́илевы:

Черто́г светови́дный, из него́же все́х Влады́ка, я́ко Жени́х произы́де Христо́с, воспои́м вси́ вопию́ще: вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Ра́дуйся Престо́ле сла́вный Бо́жий, ра́дуйся ве́рных стено́, Е́юже су́щым во тьме́ возсия́ све́т Христо́с, Тебе́ блажа́щым, и вопию́щым: вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода по́йте, и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Спасе́нию вино́внаго на́м Го́спода ро́ждши, моли́ о все́х вопию́щих приле́жно, Де́во Всепе́тая: благослови́те вся́ дела́ Госпо́дня Го́спода, по́йте и превозноси́те во вся́ ве́ки.

Та́же пое́м пе́снь Богоро́дицы: Вели́чит душа́ моя́ Го́спода: С припе́вом: Честне́йшую херуви́м:

Пе́снь 9

Ирмо́с: О́браз чи́стаго рождества́ Твоего́, огнепали́мая купина́ показа́ неопа́льная: и ны́не на на́с напа́стей свире́пеющую угаси́ти мо́лимся пе́щь, да Тя́ Богоро́дице непреста́нно велича́ем.

О ка́ко, лю́дие беззако́ннии и непокори́вии, лука́вая совеща́вше, го́рдаго и нечести́ваго оправди́ша: Пра́веднаго же на дре́ве осуди́ша Го́спода сла́вы, Его́же досто́йно велича́ем!

Спа́се А́гнче Непоро́чне, и́же ми́ра грехи́ взе́мый, тебе́ сла́вим воскре́сшаго тридне́вно, со Отце́м и Боже́ственным Твои́м Ду́хом, и Го́спода сла́вы: его́же богосло́вяще, велича́ем.

Богоро́дичен: Спаси́ лю́ди Твоя́, Го́споди, и́хже стяжа́л еси́ честно́ю Твое́ю кро́вию, це́рквам Твои́м подая́ ми́р, Человеколю́бче, Богоро́дицы моли́твами.

И́н

Ирмо́с: Та́инство стра́нное:

Просла́вися неизрече́нною си́лою Твое́ю кре́ст Тво́й, Го́споди, немощно́е бо Твое́ па́че си́лы все́м яви́ся: и́мже си́льнии у́бо низложе́ни бы́ша на зе́млю, и ни́щии к небеси́ возводи́ми быва́ют.

Умертви́ся ме́рзкая на́ша сме́рть, из ме́ртвых Воскресе́нием: Ты́ бо яви́вся су́щым во а́де, Христе́, живо́т дарова́л еси́ 6. Те́мже Тя́ я́ко жи́знь и воскресе́ние и све́т Ипоста́сный пою́ще велича́ем.

Тро́ичен: Безнача́льное естество́ и Непреде́льное, в Трие́х познава́ется Еди́нствех, Богонача́льных Ипоста́сех Еди́но Божество́, во Отце́, и Сы́не, и Ду́хе: на Не́же богому́дрии лю́дие упова́юще, спаса́емся.

И́н

Ирмо́с: О́браз чи́стаго:

Из ко́рене Дави́дова прозябла́ еси́ проро́ческаго Де́во, и богооте́ческаго: но и Дави́да я́ко вои́стинну Ты́ просла́вила еси́, я́ко ро́ждши проро́чествованнаго Го́спода сла́вы: Его́же досто́йно велича́ем.

Вся́к похва́льный, Пречи́стая, зако́н побежда́ется вели́чеством сла́вы Твоея́. Но, о Влады́чице, от ра́б Твои́х недосто́йных, от любве́ Тебе́ приноси́мое приими́, Богоро́дице, со усе́рдием пе́ние похва́льное.

О па́че ума́ чуде́с твои́х! Ты́ бо, Де́во, еди́на па́че со́лнца, все́м дала́ еси́ разуме́ти нове́йшее чу́до, Всечи́стая, Твоего́ Рождества́ непостижи́маго. Те́мже Тя́ вси́ велича́ем.

По катава́сии ектениа́ ма́лая. Та́же, Свя́т Госпо́дь Бо́г на́ш: три́жды. ексапостила́рий у́тренний.

На хвали́тех стихи́ры воскре́сны, гла́с 1:

Сти́х: Сотвори́ти в ни́х су́д напи́сан: сла́ва сия́ бу́дет все́м преподо́бным Его́.

Пое́м Твою́, Христе́, спаси́тельную стра́сть, и сла́вим Твое́ Воскресе́ние.

Сти́х: Хвали́те Бо́га во святы́х Его́, хвали́те Его́ во утверже́нии си́лы Его́.

Кре́ст претерпе́вый, и сме́рть упраздни́вый, и воскресы́й из ме́ртвых, умири́ на́шу жи́знь Го́споди, я́ко еди́н Всеси́лен.

Сти́х: Хвали́те Его́ на си́лах Его́, хвали́те Его́ по мно́жеству вели́чествия Его́.

А́да плени́вый, и челове́ка воскреси́вый, Воскресе́нием Твои́м, Христе́, сподо́би на́с чи́стым се́рдцем Тебе́ пе́ти и сла́вити.

Сти́х: Хвали́те Его́ во гла́се тру́бнем: хвали́те Его́ во псалти́ри и гу́слех.

Боголе́пное Твое́ снисхожде́ние сла́вяще, пое́м Тя́, Христе́. Роди́лся еси́ от Де́вы, и не разлуче́н бы́л еси́ от Отца́, пострада́л еси́ я́ко челове́к, и во́лею претерпе́л еси́ Кре́ст, воскре́сл еси́ от гро́ба, я́ко от черто́га произше́д да спасе́ши ми́р, Го́споди, сла́ва Тебе́.

И́ны стихи́ры, Анато́лиевы, гла́с то́йже:

Сти́х: Хвали́те Его́ в тимпа́не и ли́це, хвали́те Его́ во стру́нах и орга́не.

Егда́ пригвозди́лся ес́и на дре́ве кре́стнем, тогда́ умертви́ся держа́ва вра́жия: тва́рь поколеба́ся стра́хом Твои́м: и а́д плене́н бы́сть держа́вою Твое́ю: ме́ртвыя от гро́б воскреси́л еси́, и разбо́йнику ра́й отве́рзл еси́: Христе́ Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

Сти́х: Хвали́те Его́ в кимва́лех доброгла́сных, хвали́те Его́ в кимва́лех восклица́ния: вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода.

Рыдаю́щя со тща́нием гро́ба Твоего́ доше́дшя честны́я жены́, обре́тшя же гро́б отве́рст, и уве́девшя от А́нгела но́вое и пресла́вное чу́до, возвести́ша апо́столом: я́ко воскре́се Госпо́дь, да́руяй ми́рови ве́лию ми́лость.

Сти́х: Воскресни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Страсте́й Твои́х Боже́ственным я́звам покланя́емся, Христе́ Бо́же, и е́же в Сио́не влады́чнему священноде́йствию, на коне́ц веко́в богоявле́нне бы́вшему: и́бо во тьме́ спя́щыя, Со́лнце просвети́ пра́вды, к невече́рнему наставля́я сия́нию: Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сти́х: Испове́мся Тебе́, Го́споди, все́м се́рдцем мои́м, пове́м вся́ чудеса́ Твоя́.

Любомяте́жный ро́де евре́йский внуши́те, где́ су́ть, и́же к Пила́ту прише́дшии: да реку́т стрегу́щии во́ини: где́ су́ть печа́ти гро́бныя? где́ преложе́н бы́сть Погребе́нный? где́ про́дан бы́сть Непрода́нный? ка́ко укра́дено бы́сть Сокро́вище? что́ оклевету́ете Спа́сово воста́ние пребеззако́нии иуде́и? Воскре́се и́же в ме́ртвых свобо́дь, и подае́т ми́рови ве́лию ми́лость.

Сла́ва, стихи́ра ева́нгельская у́тренняя

И ны́не: Преблагослове́нна еси́, Богоро́дице Де́во, Вопло́щшим бо ся из Тебе́ ад плени́ся, Ада́м воззва́ся, кля́тва потреби́ся, Е́ва свободи́ся, сме́рть умертви́ся, и мы́ ожи́хом, те́м воспева́юще вопие́м: благослове́н Христо́с Бо́г благоволи́вый та́ко, сла́ва Тебе́.

Славосло́вие вели́кое. Та́же, тропа́рь воскре́сен:

Дне́сь Спасе́ние ми́ру бы́сть, пое́м Воскре́сшему из гро́ба, и Нача́льнику жи́зни на́шея: разруши́в бо сме́ртию сме́рть, побе́ду даде́ на́м, и ве́лию ми́лость.

И отпу́ст

На литурги́и

изобрази́тельная, блаже́нна, гла́с 1:

Сне́дию изведе́ из рая́ вра́г Ада́ма: Кресто́м же разбо́йника введе́ Христо́с во́нь, помяни́ мя, зову́ща, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни чи́стии се́рдцем, я́ко ти́и Бо́га у́зрят.

Покла́няюся страсте́м Твои́м, славосло́влю и Воскресе́ние со Ада́мом и разбо́йником, со гла́сом све́тлым вопию́ Ти: помяни́ мя, Го́споди, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни миротво́рцы, я́ко ти́и сы́нове Бо́жии нареку́тся.

Распя́лся еси́ безгре́шне, и во гро́бе положи́лся еси́ во́лею: но воскре́сл еси́ я́ко Бо́г, совоздви́гнувый себе́ Ада́ма, помяни́ мя, зову́ща, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни изгна́ни пра́вды ра́ди, я́ко те́х е́сть Ца́рство Небе́сное.

Хра́м Тво́й теле́сный тридне́вным Воскреси́вый погребе́нием, со Ада́мом, и и́же о Ада́ма, воскреси́л еси́ Христе́ Бо́же: помяни́ на́с зову́щих, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Сти́х: Блаже́ни есте́, егда́ поно́сят ва́м, и иждену́т, и реку́т вся́к зо́л глаго́л на вы́ лжу́ще Мене́ ра́ди.

Мироно́сицы приидо́ша пла́чущя, на гро́б Тво́й Христе́ Бо́же, зело́ ра́но: и в бе́лых ри́зах обрето́ша А́нгела седя́ща, что́ и́щете? зову́ща. Воскре́се Христо́с, не рыда́йте про́чее.

Сти́х: Ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда́ ва́ша мно́га на небесе́х.

Апо́столи Твои́, Го́споди, на го́ру, а́може повеле́л еси́ и́м, прише́дше, Спа́се, и Тя́ ви́девше поклони́шася, и́хже и посла́л еси́ во язы́ки учи́ти и крести́ти я́.

Сла́ва, тро́ичен: Отцу́ поклони́мся, и Сы́на славосло́вим и Пресвята́го Ду́ха вку́пе воспои́м, зову́ще и глаго́люще: Всесвята́я Тро́ице, спаси́ все́х на́с.

И ны́не: Ма́терь Твою́ приво́дят Ти́ в моли́тву, лю́дие Твои́, Христе́: мольба́ми Ея́ щедро́ты Твоя́ да́ждь на́м, Благи́й, да Тя́ прославля́ем, из гро́ба на́м возсия́вшаго.

Проки́мен, гла́с 1: Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на на́с, я́коже упова́хом на Тя́.

Сти́х: Ра́дуйтеся пра́веднии о Го́споде, пра́вым подоба́ет похвала́.

Аллилу́иа: Бо́г дая́й отмще́ние мне́, и покори́вый лю́ди под мя́.

Сти́х: Велича́яй спасе́ния царе́ва, и творя́й ми́лость Христу́ своему́ Дави́ду, и се́мени его́ до ве́ка.

В Неде́лю ве́чера

на Го́споди воззва́х, стихи́ры умили́тельны Влады́чны. Гла́с 1

Подо́бен: Прехва́льнии му́ченицы:

Сти́х: А́ще беззако́ния на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто́ постои́т; я́ко у тебе́ очище́ние е́сть.

Вся́ приве́л еси́ Твои́м Сло́вом и Ду́хом, за бла́гость, Го́споди, та́же сотвори́л еси́ слове́сное мя́ живо́тно, да Твое́ свято́е сла́влю всеси́льное И́мя. А́з же наипа́че сту́дными мои́ми де́лы всегда́ безче́ствую: но пощади́, молю́ся.

Сти́х: И́мене ра́ди Твоего́ потерпе́х Тя́, Го́споди, потерпе́ душа́ моя́ в Сло́во Твое́, упова́ душа́ моя́ на Го́спода.

Позна́й твое́, окая́нная душе́, боже́ственное благоро́дие, и оте́чество нетле́нное, и тщи́ся всегда́ благодея́ньми сие́ достига́ти: ничто́же от тле́нных да плени́т тя́, го́рния ча́сти еси́, те́ло же земля́ и тле́ется, да не победи́т ху́ждшее лу́чшия.

Сти́х: От стра́жи у́тренния до но́щи, от стра́жи у́тренния, да упова́ет Изра́иль на Го́спода.

Гряди́, всеокая́ная душе́ моя́, ко Преблаго́му, те́плыми слеза́ми приступи́, соде́янная тобо́ю пре́жде суда́ твоего́ вся́ испове́дуй, и ми́лостива созда́теля, окая́нная, себе́ соде́лай, и проще́ние испроси́, пре́жде да́же две́ри не заключи́т тебе́ Госпо́дь.

И́ны стихи́ры, безпло́тным, подо́бен то́йже:

Сти́х: Я́ко у Го́спода ми́лость, и мно́гое у Него́ избавле́ние: и То́й изба́вит Изра́иля от все́х беззако́ний его́.

Безпло́тнии а́нгели, Бо́жию Престо́лу предстоя́щии, и отону́дными светлостьми́ облистава́еми, и светоли́тии ве́чно сия́юще, и све́ти быва́юще втори́и, Христу́ моли́теся, дарова́ти душа́м на́шым ми́р и ве́лию ми́лость.

Сти́х: Хвали́те Го́спода вси́ язы́цы, похвали́те Его́ вси́ лю́дие.

Безсме́ртнии а́нгели, живо́т вои́стинну неги́блемый, от Пе́рваго прие́мше Живота́ всебога́тии, присносу́щныя сла́вы, и святи́и зри́телие прему́дрости ве́чныя бы́сте, све́та исполня́еми, и свещы́ сообраща́еми прили́чно показу́еми.

Сти́х: Я́ко утверди́ся ми́лость Его́ на на́с, и и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.

Арха́нгели, а́нгели, нача́ла, престо́ли, госпо́дствия, серафи́ми шестокрила́тии, и многоочи́тии херуви́ми Боже́ственнии, прему́дрости орга́ни: си́лы, вла́сти Боже́ственнейшии, Христо́ви моли́теся, дарова́ти душа́м на́шым ми́р и ве́лию ми́лость.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Мари́е Непоро́чная, и ума́ вся́каго превосходя́щая, чисте́йшая колесни́це, обдержи́ма мя́ мно́гими грехми́ и стесня́ема, к широте́ покая́ния напра́ви мя́ всеси́льнейшим Твои́м предста́тельством: и́бо мо́жеши я́ко Ма́ти вся́ Могу́щаго.

Та́же, Све́те ти́хий: Посе́м проки́мен: Се́ ны́не благослови́те Го́спода вси́ раби́ Госпо́дни: Сти́х: Стоя́щии в хра́ме Госпо́дни, во дво́рех до́му Бо́га на́шего. Та́же, Сподо́би Го́споди: И ектениа́.

Та́же на стихо́вне стихи́ры умили́тельны. Гла́с 1:

Я́ко пучи́на мно́га прегреше́ний мои́х, Спа́се, и лю́те погружа́юся согреше́ньми мои́ми, да́ждь ми́ ру́ку я́ко Петро́ви, спаси́ мя, Бо́же, и поми́луй мя́.

Сти́х: К Тебе́ возведо́х о́чи мои́, живу́щему на небеси́. Се́ я́ко о́чи ра́б в руку́ госпо́дий свои́х, я́ко о́чи рабы́ни в руку́ госпожи́ своея́: та́ко о́чи на́ши ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрит ны́.

Я́ко в помышле́ниих лука́вых и в де́лех осуди́хся, Спа́се, мы́сль мне́ да́руй обраще́ния, Бо́же, да зову́ Ти: спаси́ мя, Благоде́телю Благи́й, и поми́луй мя́.

Сти́х: Поми́луй на́с, Го́споди, поми́луй на́с, я́ко по мно́гу испо́лнихомся уничиже́ния: наипа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́ния гобзу́ющих и уничиже́ния го́рдых.

Моли́твами, Го́споди, все́х святы́х и Богоро́дицы, ми́р тво́й да́ждь на́м, и поми́луй на́с, я́ко Еди́н Ще́др.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен: Небе́сных чино́в ра́дование, на земли́ челове́ков кре́пкое предста́тельство, Пречи́стая Де́во, спаси́ ны, и́же к Тебе́ прибега́ющыя: я́ко на Тя́ упова́ние по Бо́зе, Богоро́дице, возложи́хом.

Та́же: Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е: По О́тче на́ш: Тропа́рь свято́му. Сла́ва: и ны́не, Богоро́дичный тропа́рь. Посе́м ектениа́. И отпу́ст.

гла1съ а7

Въ суббw1ту вeчера,

на мaлэй вечeрни, на ГDи воззвaхъ, постaвимъ стіхHвъ д7: и3 поeмъ стіхи6ры воскrны nсмоглaсника G, повторsюще №-й стjхъ, глaсъ №

Творeніе прпdбнагw nтцA нaшегw їwaнна дамаски1на

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

Вечє1рніz нaшz мlтвы, пріими2 с™hй гDи, и3 подaждь нaмъ њставлeніе грэхHвъ, ћкw є3ди1нъ є3си2 kвлeй въ мjрэ воскrніе.

Њбыди1те лю1діе сіHнъ, и3 њб8ими1те є3го2, и3 дади1те слaву въ нeмъ воскrшему и3з8 мeртвыхъ: ћкw т0й є4сть бGъ нaшъ, и3збавлeй нaсъ t беззак0ній нaшихъ.

Пріиди1те лю1діе, воспои1мъ и3 поклони1мсz хrтY, слaвzще є3гw2 и3з8 мeртвыхъ воскrніе: ћкw т0й є4сть бGъ нaшъ, t прeлести врaжіz мjръ и3збавлeй.

Слaва, и3 нhнэ: бGор0диченъ догмaтікъ:

Двcтвенное торжество2 днeсь брaтіе, да взыгрaетсz твaрь, да ликовствyетъ человёчество: созвa бо нaсъ с™az бцdа, несквeрное сокр0вище двcтва: словeсный вторaгw ґдaма рaй: храни1лище соединeніz двY є3стєствY: торжество2 спаси1тельнагw примирeніz: черт0гъ, въ нeмже сл0во ўневёстивый пл0ть вои1стинну: лeгкій џблакъ, и4же над8 херувjмы сyщаго, съ тёломъ носи1вшій. тоS мlтвами хrтE б9е сп7си2 дyшы нaшz.

Тaже, Свёте ти1хій: Прокjменъ: ГDь воцRи1сz: со стіхи2 є3гw2. И# по Спод0би гDи въ вeчеръ сeй: Їерeй є3ктеніи2 не глаг0летъ, но поeмъ на стіх0внэ стіхи1ру воскrну:

Стrтію твоeю хrтE t страстeй свободи1хомсz, и3 воскrніемъ твои1мъ и3з8 и3стлёніz и3збaвихомсz, гDи слaва тебЁ.

И# и4ны стіхи6ры прес™hz бцdы

Под0бенъ: Нбcныхъ чинHвъ:

Стjхъ: ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ.

Препрослaвлена є3си2 въ р0дэ родHвъ, дв7о м™и nтрокови1це бцdе мRjе, мjра предстaтельство, р0ждши пл0тію сн7а безначaльнагw nц7A, соприсносyщна же д¦у вои1стинну: є3г0же моли2 сп7сти1сz нaмъ.

Стjхъ: Слhши дщи2 и3 ви1ждь, и3 приклони2 ќхо твоE.

Содержи1міи скорбьми2 неначaемыми чcтаz, тS предстaтельство є3ди1но и3мyще дв7о, вопіeмъ бlгодaрнw: сп7си1 ны всес™az бGоневёстнаz: тh бо є3си2 мjра прибёжище, и3 заступлeніе р0да нaшегw.

Стjхъ: ЛицY твоемY пом0лzтсz богaтіи лю1дстіи.

Њбнови1сz мjръ въ ржcтвЁ твоeмъ бGороди1тельнице nтрокови1це, вёрныхъ сп7сeніе, и3 неусыпaемаz предстaтельнице бlгочeстнw молsщихъ тS пречcтаz, не престaй молsщи прилёжнw њ всёхъ пою1щихъ тS.

Слaва, и3 нhнэ: догмaтікъ, глaсъ т0йже:

Џблакъ тS свёта присносyщнагw дв7о, прbр0къ и3меновA: и3з8 тебe бо ћкw д0ждь на руно2 сшeдъ сл0во џ§ее, и3 и3з8 тебE возсіsвый, мjръ просвэти2, прeлесть ўпраздни2 хrт0съ бGъ нaшъ. того2 молsщи прилёжнw прес™az, м0лимсz, не престaй њ нaсъ, и5же и4стинную бцdу и3сповёдающихъ тS.

Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. по Џ§е нaшъ:

тропaрь воскrный. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ є3гw2.

Е#ктеніA мaлаz, и3 tпyстъ.

Въ суббw1ту на вели1цэй вечeрни,

по предначинaтельномъ pалмЁ, nбhчное стіхосл0віе pалти1рz. На ГDи воззвaхъ, постaвимъ стіхHвъ ‹: и3 поeмъ стіхи6ры воскrны nсмоглaсника G, и3 ґнат0ліевы д7, и3 минeи G, и3ли2 ѕ7. Ѓще прaзднуемый с™hй: Слaва, минeи: И# нhнэ, бGор0диченъ №-й, глaса.

Стіхи6ры воскrны nсмоглaсника, глaсъ №:

Стjхъ: И#зведи2 и3з8 темни1цы дyшу мою2, и3сповёдатисz и4мени твоемY.

Вечє1рніz нaшz мlтвы пріими2 с™hй гDи, и3 подaждь нaмъ њставлeніе грэхHвъ, ћкw є3ди1нъ є3си2 kвлeй въ мjрэ воскrніе.

Стjхъ: МенE ждyтъ првdницы, д0ндеже воздaси мнЁ.

Њбыди1те лю1діе сіHнъ, и3 њб8ими1те є3го2, и3 дади1те слaву въ нeмъ воскrшему и3з8 мeртвыхъ: ћкw т0й є4сть бGъ нaшъ, и3збавлeй нaсъ t беззак0ній нaшихъ.

Стjхъ: И#з8 глубины2 воззвaхъ къ тебЁ гDи, гDи, ўслhши глaсъ м0й.

Пріиди1те лю1діе, воспои1мъ, и3 поклони1мсz хrтY, слaвzще є3гw2 и3з8 мeртвыхъ воскrніе: ћкw т0й є4сть бGъ нaшъ, t прeлести врaжіz мjръ и3збавлeй.

И$ны стіхи6ры ґнат0ліевы, глaсъ №:

Стjхъ: Да бyдутъ ќши твои2, внeмлющэ глaсу молeніz моегw2.

Весели1тесz нб7сA, воструби1те њснов†ніz земли2, возопjйте г0ры весeліе: сe бо є3мманyилъ грэхи2 нaшz на кrтЁ пригвозди2, и3 жив0тъ даsй, смeрть ўмертви2, ґдaма воскRси1вый, ћкw чlвэколю1бецъ.

Стjхъ: Ѓще беззакHніz нaзриши гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебE њчищeніе є4сть.

Пл0тію в0лею распeншагосz нaсъ рaди, пострадaвша и3 погребeнна, и3 воскrша и3з8 мeртвыхъ, воспои1мъ глаг0люще: ўтверди2 правослaвіемъ цRковь твою2 хrтE, и3 ўмири2 жи1знь нaшу, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.

Стjхъ: И$мене рaди твоегw2, потерпёхъ тS гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE, ўповA душA моS на гDа.

Живопріeмному твоемY гр0бу предстоsще недост0йніи, славосл0віе прин0симъ неизречeнному твоемY бlгоутр0бію, хrтE б9е нaшъ: ћкw кrтъ и3 смeрть пріsлъ є3си2 безгрёшне, да мjрови дaруеши воскrніе, ћкw чlвэколю1бецъ.

Стjхъ: T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz, да ўповaетъ ї}ль на гDа.

И$же nц7Y собезначaльна и3 соприсносyщна сл0ва, t дв7и1ческа чрeва произшeдшаго неизречeннw, и3 кrтъ и3 смeрть нaсъ рaди в0лею пріeмшаго, и3 воскrша во слaвэ, воспои1мъ глаг0люще: живодaвче гDи слaва тебЁ, сп7се дyшъ нaшихъ.

И$ны стіхи6ры прес™ёй бцdэ, творeніе пavла ґморрeйскагw, поє1мыz и3дёже нёсть минeи, и3ли2 на літjи. [Вёдомо ќбw бyди ћкw въ грeческихъ прев0дэхъ си1хъ стіхи1ръ на рzдY нёсть.]

Стіхи6ры, глaсъ №

Под0бенъ: Нбcныхъ чинHвъ

Стjхъ: Ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе: и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2.

С™ёйшаz с™hхъ всёхъ си1лъ, чcтнёйшаz всsкіz твaри, бцdе вLчце мjра, сп7си2 нaсъ ћже сп7са р0ждшаz, t всёхъ прегрэшeній, и3 болёзней и3 бёдъ, мlтвами твои1ми.

Стjхъ: Хвали1те гDа вси2 kзhцы, похвали1те є3го2 вси2 лю1діе.

Ћже бlгоутр0біz двeре, смирeнную мою2 дyшу да не прeзриши, вёрнw молю1 тz nтрокови1це: но ўщeдри вск0рэ, и3 сп7си2 ю5 t пучи1ны согрэшeній мои1хъ, и3 њбн0вльши бlгодaть твою2 на мнЁ, просвэти2 дв7о чcтаz.

Стjхъ: Ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.

Ты2 бGа человёкwмъ соедини1ла є3си2 вLчце: ты2 мeртвеное существо2 возвелA є3си2 є3ди1на, къ б9eственному нетлёнію: ты2 земны6мъ сп7сeніе и3сточи1ла є3си2: ты2 бцdе, свободи2 нaсъ t всёхъ мучeній.

Слaва, минeи. И# нhнэ, бGор0диченъ:

Всемjрную слaву, t человBкъ прозsбшую, и3 вLку р0ждшую, нбcную двeрь воспои1мъ мRjю дв7у, безпл0тныхъ пёснь, и3 вёрныхъ ўдобрeніе: сіs бо kви1сz нб7о, и3 хрaмъ бжcтвA: сіS преграждeніе вражды2 разруши1вши, мjръ введE, и3 цrтвіе tвeрзе. сію2 ќбw и3мyще вёры ўтверждeніе, поб0рника и4мамы и3з8 неS р0ждшагосz гDа. дерзaйте ќбw, дерзaйте лю1діе б9іи: и4бо т0й побэди1тъ враги2, ћкw всеси1ленъ.

Вх0дъ. Свёте ти1хій: По вх0дэ же положи1въ ўчинeнный монaхъ nбhчный покл0нъ предстоsтелю, поeтъ дневнhй прокjменъ: ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz. Стjхъ: Њблечeсz гDь въ си1лу, и3 препоsсасz. Стjхъ: И$бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz. Стjхъ: Д0му твоемY подобaетъ с™hнz гDи, въ долготY днjй.

Тaже nбhчнаz є3ктеніA. Спод0би гDи: И#сп0лнимъ вечeрнюю. И# прHчаz. И# по возглaсэ поeмъ самоглaсну стіхи1ру с™aгw nби1­тели: літjю творsще въ притв0рэ, на нeйже поeмъ стіхи6ры пavла ґморрeйскагw, и3ли2 что2 настоsтель и3зв0литъ.

По nбhчныхъ же мlтвахъ вх0димъ во хрaмъ,

пою1ще стіхи1ру, глaсъ №:

Стrтію твоeю хrтE, t страстeй свободи1хомсz, и воскrніемъ твои1мъ и3з8 и3стлёніz и3збaвихомсz, гDи слaва тебЁ.

И$ны стіхи6ры, по ґлфави1ту

Стjхъ: ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz.

Да рaдуетсz твaрь, нб7сA да веселsтсz, рукaми да восплeщуть kзhцы съ весeліемъ: хrт0съ бо сп7съ нaшъ, на кrтЁ пригвозди2 грэхи2 нaшz: и3 смeрть ўмертви1въ жив0тъ нaмъ даровA, пaдшаго ґдaма всер0днаго воскRси1вый, ћкw чlвэколю1бецъ.

Стjхъ: И$бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz.

ЦRь сhй нб7сE и3 земли2 непостижи1ме, в0лею распsлсz є3си2 за чlвэколю1біе. є3г0же ѓдъ срётъ д0лэ, њгорчи1сz, и3 прaведныхъ дyшы пріeмшz возрaдовашасz: ґдaмъ же, ви1дэвъ тS зижди1­телz въ преисп0днихъ, воскRсе. Q чудесE! кaкw смeрти вкуси2 всёхъ жи1знь; но ћкоже восхотЁ мjръ просвэти1ти зовyщій, и3 глаг0лющій: воскRсhй и3з8 мeртвыхъ, гDи слaва тебЁ.

Стjхъ: Д0му твоемY подобaетъ с™hнz гDи, въ долготY днjй.

Жены2 мmронHсицы, мЂра носsща, со тщaніемъ и3 рыдaніемъ гр0ба твоегw2 достиг0ша, и3 не њбрётшz пречcтагw тёла твоегw2, t ѓгGла же ўвёдэвшz н0вое и3 преслaвное чyдо, ґпcлwмъ глаг0лаху: воскRсе гDь подаS мjрови вeлію млcть.

Слaва, минeи, ѓще и4мать. Ѓще ли нёсть:

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ:

СE и3сп0лнисz и3сaіино проречeніе, дв7а бо родилA є3си2, и3 по ржcтвЁ ћкw прeжде ржcтвA пребылA є3си2: бGъ бо бЁ рождeйсz, тёмже и3 °є3стєствA новопресэчE°. но q бGомaти, молє1ніz твои1хъ рабHвъ, въ твоeмъ хрaмэ приноси6маz тебЁ не прeзри: но ћкw бlгоутр0бнаго твои1ма рукaма носsщи, на тво‰ рабы6 ўмилосeрдисz, и3 моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. По Џ§е нaшъ:

Тропaрь воскrный, глaсъ №:

Кaмени запечaтану t їудє1й, и3 в0инwмъ стрегyщымъ пречcтое тёло твоE, воскrлъ є3си2 триднeвный сп7се, дaруzй мjрови жи1знь. сегw2 рaди си6лы нбcныz вопіsху ти2, жизнодaвче: слaва воскrнію твоемY хrтE: слaва цrтвію твоемY: слaва смотрeнію твоемY, є3ди1не чlвэколю1бче.

БGор0диченъ: Гавріи1лу вэщaвшу тебЁ, дв7о, рaдуйсz, со стрaхомъ воплощaшесz всёхъ вLка, въ тебЁ с™ёмъ ківHтэ, ћкоже речE првdный дв7дъ: kви1ласz є3си2 ши1ршаz нб7съ, поноси1вши зижди1телz твоего2. слaва всeльшемусz въ тS: слaва прошeдшему и3з8 тебE: слaва свободи1вшему нaсъ ржcтв0мъ твои1мъ.

Т0йже тропaрь и3 на БGъ гDь: И# пр0чее послёдованіе

Въ суббw1ту на повечeріи,

глаг0летъ їерeй: Бlгословeнъ бGъ нaшъ: И# мы2: Слaва тебЁ, б9е нaшъ, слaва тебЁ. ЦRю2 нбcный: Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: ГDи поми1луй, в7i. Слaва, и3 нhнэ: Пріиди1те, поклони1мсz: три1жды. Pал0мъ н7: Поми1луй мS б9е: Pал0мъ …f: Б9е, въ п0мощь мою2 вонми2: Pал0мъ рм7в: ГDи, ўслhши мlтву мою2: Посeмъ: Слaва въ вhшнихъ бGу: ГDи, прибёжище бhлъ є3си2 нaмъ: Спод0би гDи, въ н0щь сію2: Тaже: Вёрую во є3ди1наго бGа:

Посeмъ поeмъ канHнъ прес™ёй бцdэ, глaсъ №

Пёснь №

Їрм0съ: Г0рькіz раб0ты и3збaвльсz ї}ль, непроходи1мое пр0йде ћкw сyшу, врагA зрS потоплsема, пёснь ћкw бlгодётелю поeтъ бGу, чудодёющему мhшцею выс0кою, ћкw прослaвисz.

Припёвъ: Прес™az бцdе сп7си2 нaсъ.

Ўжас0шасz стрaхомъ всецRи1це ѓгGльскаz чинонач†ліz, хвaлzще тS: поeтъ же бlгости рaди всsкъ ќмъ, ћкw м™рь зижди1телz: похвалh бо всsкіz превозшлA є3си2 чи1нъ, хrтA р0ждши.

Лю1тыми напaстьми томи1мь, и3 t вр†гъ стужaемь nкаsнный, съ плaчемъ приглашaю: свhше мнЁ простри2 пребогaтаz рyку твою2, и3збавлsющи мS, и3 безбёднw пожи1ти спод0би мlтвами твои1ми.

Слaва: Души2 т†йнаz прегрэшє1ніz, лэчб0ю млcрдіz и3с­цэли2, и3 ўтиши2 плотск0е стремлeніе бцdе: и3 врагHвъ кHпіz и3 стрёлы возврaщши, крёпкw въ сердцA и4хъ вонзи2.

И# нhнэ: Пaжить дрeвнюю потреби2 чlвэкоубjйственную, ўтр0ба дв7и1ча хrтA р0ждши: тёмже всS твaрь рaдуетсz нhнэ, пречcтаz, ћкw њжи1вльшисz: и3 соглaснw воспэвaетъ твоего2 сн7а и3 бGа.

Пёснь G

Їрм0съ: Не мyдростію и3 богaтствомъ да хвaлитсz смeртный свои1мъ, но вёрою гDнею, правослaвнw взывaz хrтY бGу, и3 поS при1снw: на кaмени твои1хъ зaповэдей ўтверди1 мz вLко.

Їaкwвъ вели1кій на пути2 спS и3ногдA, низходsщыz свhше лёствицею, дв7о, на зeмлю ѓгGлы ви1дz, дивлsшесz: и3 возбнyвъ, прописA ћвэ двeрь тS нбcную.

Врeменнымъ ўдержaніемъ, въ нап†сти ввeрженъ nкаsнный ѓзъ, и3 бyрzми напaстными томи1мь, ўвы2 мнЁ, вопію2: ћже бGа р0ждшаz, и3 вознeсшаz р0гъ нaшъ, сп7си1 мz мlтвами твои1ми.

Слaва: Съ нб7сE рyку крёпкую простeръ, q всёхъ цRю2 хrтE, чyвственныхъ и3 мhсленныхъ, ї}се м0й, главы6 врагHвъ под8 н0зэ положи2, бцdу м™рь твою2 вёрнw проповёдающихъ.

И# нhнэ: Їсaіz дрeвле, њчи1щсz ќглемъ д¦а, t твоеS ўтр0бы ћвэ пребогaтаz дв7о, сн7у взывaше роди1тисz: є3г0же въ послBднzz временA, менE рaди, без8 мyжа родилa є3си.

Пёснь д7

Їрм0съ: Слhша дрeвле ґввакyмъ хrтE чyдный тв0й слyхъ, и3 стрaхомъ взывaше: t ю4га бGъ пріи1детъ, и3 с™hй t горы2 пріwсэнeнныz чaщи, сп7сти2 пом†занныz: слaва си1лэ твоeй гDи.

ТебE ћкw сyщую въ женaхъ краснY и3 пречeстну, ћкw и3з8 пустhни восходsщу, и3 џтрасль хrтA на рук{ носsщу, м™и б9іz, проwбражaше міроначaльникъ вопіS: слaва си1лэ твоeй гDи.

Приклони2 ми2 ќхо твоE бlгaz, и3 ви1ждь моE њѕлоблeніе, и3 бёдъ ўмножeніе: къ тебё бо вLчце, душeвное џко простeръ, и3 съ плaчемъ колBна прикл0нь, нhнэ молю2 вопіS: ўстaви ми2 напaстей смущeніе.

Слaва: Стёну тS неwбори1мую вёдый, привлечeнъ мольб0ю, тв0й рaбъ нhнэ къ тебЁ прибэгaю, и3 стрёлы вр†жіz, ћкw младeнческіz вмэнsю недёйственны, q пребогaтаz! тёмже и3 рaдуzсz вопію2: слaва бGомaти, ржcтвY твоемY.

И# нhнэ: Си1ла вhшнzгw тS дв7о њсэни2 наи1тіемъ б9eственнагw д¦а: и3 тогдA пaче є3стествA всsческихъ гDь, пл0ть и3 дyшу њживотвори1въ, пріедини2 себЁ, пребhвъ въ т0мжде є3стествЁ.

Пёснь є7

Їрм0съ: Свётъ тв0й незаходи1мый возсіsй хrтE, въ сердцA вёрнw пою1щихъ тS, ми1ръ подавazй нaмъ, пaче ўмA. тёмъ t н0щи

невёдэніz ко дню2 свётомъ твои1мъ текyще, славосл0вимъ тS чlвэколю1бче.

Б9eственную тS, прови1дэвъ и3ногдA даніи1лъ, несэк0мую г0ру, препётаz, вопіsше проzвлeннэ, ўсэщи1сz t тебE кaменю бGор0діz, хrтY сп7су мjра: є3г0же вёрніи нhнэ чтyще, восхвалsемъ тS бGоневёсто.

Напaстьми nкаsнный мн0гими пaдсz, съ болёзнію и3 плaчемъ сeрдца молsсz, безстyднw служи1тель тв0й вопію2: и3збaви бGороди1тельнице, t бёдъ њдержaщихъ моE смирeніе, и3 весeліz мS и3сп0лни.

Слaва: Страстeй мои1хъ свирёпую пучи1ну ўти1ши, крёпкою твоeю мlтвою бlгaz, ћже страстeй кромЁ р0ждшаz хrтA: ћкw да въ тишинЁ души2 нhнэ живhй, пр0чее жи1зни моеS, въ пёснехъ воспэвaю тS.

И# нhнэ: БGа кaкw на рукY н0сиши, рцы2; и3 кaкw дои1ши, всsчєскаz рук0ю содержaщаго, q дв7о всебlжeннаz, ѓзъ, речE, чистA пребывaю и3 по ржcтвЁ, хrтA бGа р0ждши, ґдaмовъ д0лгъ, и3 прамaтерній teмши.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Вeсь t страстeй безмёрныхъ содержyсz, и3 ки1томъ ѕHлъ сниспад0хъ: но возведи2 и3з8 и3стлёніz мS б9е, ћкоже прeжде їHну, и3 вёрою безстрaстіе ми2 дaруй, ћкw да во глaсэ хвалeніz, и3 сп7сeніz д¦омъ пожрy ти.

Сэдёніz не tстyпль нёдръ роди1телz, въ нёдрэхъ м™рнихъ сн7ъ предлётный: напослёдокъ же, и4же прeжде вBкъ сhй со nц7eмъ, и3з8 ўтр0бы дв7ы произhде, вс‰ къ жи1зни безсмeртнэй возводS, неизречeнною бlгостію.

Вери1гами свsзанъ врaжіzми t њѕлоблeніz, во ѓдскіz верєи2, ўвы2 мнЁ, низверг0хсz: но предстaни, съ нб7сE ћвльшисz, бGоoтрокови1це чи1стаz, возставлsющи мS твои1ми мlтвами служи1телz твоего2, и3 рyку п0мощи дaждь пою1­щему б9eственное твоE ржcтво2.

Слaва: Въ р0въ поги1белей nкаsнный впад0хъ, и3 ѕвёріе мн0зи њкрочaютъ мS: но вLчце, мlтвами твои1ми кaмєніz tврати2, и3 невреди1ма твоего2 рабA соблюди2: кaмень бо крае­уг0льный, хrтA въ ложеснaхъ твои1хъ носи1ла є3си2.

И# нhнэ: Дрeвле прbрHкъ б9eственныхъ ли1къ провозгласи2 дв7о, ржcтвA твоегw2 w4бразы: свётелъ џблакъ тS, и3 свёщникъ, и3 стaмну, и3 трапeзу, и3 нбcную р0су, хлёбъ, мaнну же и3 двeрь, пrт0лъ, и3 палaту, жeзлъ, рaй, ћкw хrтA р0ждшую.

ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ:

Сэдaленъ, глaсъ №: М™рь тS б9ію свёмы вси2, дв7у вои1стинну, и3 по ржcтвЁ ћвльшуюсz, люб0вію прибэгaюще къ твоeй бlгости: тебe бо и4мамы грёшніи предстaтельницу, и3 тебE стzжaхомъ въ напaстехъ сп7сeніе, є3ди1ну всенепор0чную.

Пёснь з7

Їрм0съ: Проид0ша ћкw черт0гъ пeщный плaмень нестерпи1­мый, и5же за бlгочeстіе и3ногдA џтроцы с™jи показaвшесz ћвэ, и3 соглaснw воспэвaюще, пёснь поsху: nтцє1въ б9е бlгословeнъ є3си2.

Шeствуz превёчный двeрьми непрох0дными твои1ми всецRи1це, чи1ста тво‰ знaмєніz и3 цёла сохрани2, чи1ста и3 по ржcтвЁ. тёмже вопіeмъ: nтє1цъ нaшихъ б9е, бlгословeнъ є3си2.

Въ пeщь ввeрженъ седмочи1сленными плaменьми њпалsюсz t душеубjйственныхъ бёдъ: но самA р0су ми2 њдожди2 вLчце бlгaz, твои1ми мольбaми, да вопію2: бlгословeнъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.

Слaва: Страстьми2 престарёвсz, и3 неwслaбными напaстьми и3 скорбьми2, и3 доспёвъ къ зaпадwмъ житіS моегw2, добродётелемъ непричaстенъ, лёностію снэдeнъ бhвъ, вопію1 ти, вLчце: ўтэшeніе земны6мъ, поми1луй мS!

И# нhнэ: Трbцэ во є3ди1нствэ правослaвнw служaще, тS м™и дв7о чcтаz, ћкw бGа пл0тію р0ждшую проповёдающе земнjи, б9eственнэ поeмъ: nтє1цъ нaшихъ б9е, бlгословeнъ є3си2.

Пёснь }

Їрм0съ: Чyда преестeственнагw показA w4бразъ, nгнер0снаz пeщь дрeвле: џгнь бо не њпали2 ю4ныz дёти, хrт0во kвлsz безсёменное t дв7ы б9eственное ржcтво2. тёмъ воспэвaюще воспои1мъ: да бlгослови1тъ твaрь всS гDа, и3 превозн0ситъ во вс‰ вёки.

Сл0во всеи1стинное сщ7eнника воwбрази2 ржcтво2 твоE, дв7о: вои1стинну бо родилa є3си сл0во б9іе, и3 ложеснA не развeрзе дв7о, и4миже пр0йде бGъ. тёмъ рaдующесz бцdу тS по д0лгу соглaснw воспэвaемъ, и3 превозн0симъ чcтую во вс‰ вёки.

Тeрніе возрaстшее въ души2 моeй недёйственно, б9eственнымъ nгнeмъ попали2 пречcтаz, и3 твои1ми мlтвами на добродётєли возстaви мS, твори1ти плодон0сіе хrтY: и3з8 тебe бо цвётъ при1снw живhй прорaстши, твaрь всю2 ўкраси2. тёмъ тS бGороди1тельницу чcтую почитaемъ въ вс‰ вёки.

Слaва: И#сцэлeніе въ лю1тыхъ бGороди1тельнице, неболёзненнw подaждь ми2 вск0рэ: впaдъ бо въ скHрби и3 бэды6, твою2 ск0рость въ заступлeніе nкаsнный призывaю, рыдaz. тёмже пречcтаz, ўскори2 и3з8sти мS, и3 сп7си2 t всsкіz мyки, ћкw да бlгословS воспэвaю твоE ржcтво2.

И# нhнэ: Дрeвле тS прозsбшій ґарHновъ жeзлъ воwбрази2 дв7о: тh бо є3ди1на родилA є3си2 прозzбeніемъ без8 мyжа, нбcный нhнэ д0ждь пріeмши во чрeвэ. тёмъ веселsщесz, тS бцdу по д0лгу соглaснw вси2 поeмъ, и3 превозн0симъ во вс‰ вёки.

Пёснь f7

Їрм0съ: Неизглаг0ланное дв7ы тaинство: нб7о бо сіS, и3 пrт0лъ херувjмскій, и3 свэтон0сный черт0гъ показaсz хrтA бGа вседержи1телz. сію2 бlгочeстнw ћкw бцdу величaемъ.

Преслaвно дв7ы тaинство: є3г0же бо не вмэсти1ша вышенбcнаz вели6чіz, вмэсти2 во чрeвэ. тёмже сошeдшесz ўбlжaемъ ю5, и3 вёрнw веселsщесz величaемъ.

Ви1дzще тS є3ди1ну, ћкw вhшшую нб7съ, б9ію зарю2, несквeрнаz, пrт0лъ херувjмскій, и3 черт0гъ, и3 џдръ с™ъ, земнjи восхвалsюще, хrтA бGа нaшего величaемъ: є3г0же t чрeслъ чи1стыхъ родилA є3си2.

Слaва: Џкрестъ менE скHрби мнHги, и3 ѕлы2 нап†сти нhнэ напaдающе, болBзни же и3 лю6тыz грэхи2 въ р0въ вверг0ша. тёмже тS молю2 въ г0рести души2 моеS, прес™az бцdе, и3збавлeніе њбрэсти1 ми.

И# нhнэ: Ўмири2 мjръ, хrтE, мольбaми чcтыz бGоoтрокови1цы, низлагaz врaжію си1лу и3 тишинY неизглаг0ланную нaмъ ўстроsz, во вёки сохрани2.

Тaже: Дост0йно є4сть: Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: кондaкъ глaса. ГDи поми1луй, м7. И# мlтва: И$же на всsкое врeмz: ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ: ЧCтнёйшую херув‡мъ: И$менемъ гDнимъ бlгослови2 џтче. Тaже, мlтва: Несквeрнаz, неблaзнаz: и3 пр0чее nбhчно, и3 tпyстъ, и3 прощeніе.

Въ недёлю ќтра,

начaло полyнощницы.

Їерeй: Бlгословeнъ бGъ нaшъ: И# мы2 глаг0лемъ: Ґми1нь. Слaва тебЁ, б9е нaшъ, слaва тебЁ. ЦRю2 нбcный: Трис™0е. Прес™az трbце: Џ§е нaшъ: Їерeй: Ћкw твоE є4сть цrтво: ГDи поми1луй, в7i. Слaва, и3 нhнэ: Пріиди1те поклони1мсz: три1жды. Pал0мъ н7. Поми1луй мS б9е:

Тaже, КанHнъ ко с™ёй и3 живоначaльнэй трbцэ,

є3гHже краестр0чіе: Е#ди1но тS пою2 трис0лнечное є3стество2.

Творeніе митрофaново.

Пёснь №

Їрм0съ: ТвоS побэди1тельнаz десни1ца бGолёпнw въ крёпости прослaвисz: тa бо безсмeртне, ћкw всемогyщаz, проти6вныz сотрE, ї}льтzнwмъ пyть глубины2 новосодёлавшаz.

Припёвъ: Прес™az трbце б9е нaшъ, слaва тебЁ.

Е#ди1но тріmпостaсное начaло, серафjми нем0лчнw слaвzтъ: безначaльное, присносyщное, твори1тельное всёхъ, непостижи1мое, є4же и3 всsкъ kзhкъ вёрнw почитaетъ пёсньми.

Да человёкwмъ є3ди1нственное, трисіsтельное твоE kви1ши б9ество2, создaвый прeжде человёка, по твоемY w4бразу воwбрази1лъ є3си2, ќмъ є3мY, и3 сл0во и3 дyхъ дaвъ, ћкw чlвэколю1бецъ.

Слaва: Свhше показyz є3ди1нственную бGоначaльныхъ въ тріeхъ v3постaсэхъ держaву, џ§е, рeклъ є3си2 равнодётельному твоемY сн7у, и3 д¦у: пріиди1те сошeдше, љзhки и4хъ сліsимъ.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Ќмъ ќбw є4сть нерождeнный nц7ъ, њбрaзнw премyдрыми предречeсz, сл0во же собезначaльно, соестeственный сн7ъ и3 д¦ъ с™hй, и4же въ дв7э сл0ва создaвшій воплощeніе.

Пёснь G

Їрм0съ: Е#ди1не вёдый человёческагw существA нeмощь, и3 ми1лостивнw въ нE воwбрaжсz, препоsши мS съ высоты2 си1лою, є4же вопи1ти тебЁ °с™hй: њдушевлeнный хрaме° неизречeнныz слaвы твоеS, чlвэколю1бче.

Ты2 дрeвле ћвэ ґвраaму ћкw kви1лсz є3си2 тріmпостaсный, є3ди1нственъ же є3стеств0мъ б9ествA, бGосл0віz и4стиннэйшее њбрaзно kви1лъ є3си2: и3 вёрнw поeмъ тS, є3диноначaльнаго бGа, и3 трис0лнечнаго.

И#з8 тебE роди1выйсz бGолёпнw нетлённw џ§е, возсіS свётъ t свёта, сн7ъ непремёненъ, и3 д¦ъ б9eственный, свётъ и3зhде: є3ди1нагw б9ествA свётлости тріmпостaснэй покланsемсz вёрнw, и3 слaвимъ.

Слaва: Е#ди1ница трbца преестeственнэ, неизречeннw пaче смhсла, ќмными существы2 слaвитсz, трис™hми глaсы нем0лчную вопію1щими хвалY: и4миже соглaснw поeтсz и3 нaми тріmпостaсный гDь.

БGор0диченъ: И#з8 тебE врeменнэ без8 сёмене произhде вышшелётный, ўпод0бивыйсz нaмъ неви1димый, и3 є3ди1­ному є3стествY и3 гDьству џ§у научи1въ, и3 сн70вню, и3 д¦ову, бцdе: тёмже тS слaвимъ.

ГDи поми1луй, три1жды.

Сэдaленъ, глaсъ №

Под0бенъ: Гр0бъ тв0й сп7се:

Nц7Y и3 сн7у поклони1мсz вси2, и3 д¦у прaвому и3 равночeстну, слaва трbцэ несоздaннэй, и3 преб9eственнэй си1лэ, ю4же слaвzтъ безпл0тныхъ чи1нове: сію2 днeсь и3 земнор0дніи со стрaхомъ вёрнw восхвaлимъ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Настaви ны2 на пyть покаsніz, ўклонsющыzсz при1снw къ безпyтіємъ ѕHлъ, и3 пребlгaго прогнёвающыz гDа, неискусобрaчнаz бlгословeннаz мRjе, прибёжище tчazнныхъ человёкwвъ, б9іе пребывaніе.

Пёснь д7

Їрм0съ: Г0ру тS бlгодaтію б9іею пріwсэнeнную, прозорли1выма ґввакyмъ ўсмотри1въ nчи1ма, и3з8 тебE и3зhти ї}леву провозглашaше с™0му, во сп7сeніе нaше и3 њбновлeніе.

Возсіsй ми2 бGоначaліе трис0лнечное, сіsньми твои1хъ бGодётельныхъ њзарeній, въ сердeчныхъ nчесёхъ добр0тэ мечтaтисz, є4же пaче ўмA бGоначaльныz твоеS свётлости, и3 свэтодётельнагw и3 слaдкагw причaстіz.

Пeрвэе нб7сA ўтверди1лъ є3си2 гDи, и3 всю2 си1лу и4хъ сл0вомъ твои1мъ вседётельнымъ, и3 д¦омъ ќстъ соестeственнымъ, съ ни1миже владhчествуеши всsческими въ трисіsтельнэ є3диноначaліи б9ествA.

Слaва: Ћкw создaлъ є3си2 мS по w4бразу твоемY и3 по­д0бію, бGоначaльнаz и3 вседётельнаz трbце, несліsннаz є3ди1­нице вразуми2, просвэти2, во є4же твори1ти в0лю твою2 с™yю, бlгyю въ крёпости, и3 совершeнную.

БGор0диченъ: РодилA є3си2 t трbцы є3ди1наго пречcтаz, бGоначaльнэйша сн7а, вопл0щшасz нaсъ рaди и3з8 тебE, њзарsюща земнор0дныхъ, трис0лнечнагw б9ествA невечeрнимъ свётомъ и3 сіsньми.

Пёснь є7

Їрм0съ: Просвэти1вый сіsніемъ пришeствіz твоегw2 хrтE, и3 њсвэти1вый кrт0мъ твои1мъ мjра концы2, сердцA просвэти2 свётомъ твоегw2 бGоразyміz, правослaвнw пою1щихъ тS.

Ћже пeрвой ѓгGльской непосрeдственнэ ќтвари, непристyпными твоеS добр0ты лучaми њсіzвaемой бhти бlговоли1вши, твои1ми свётлостьми просвэти2, трbце є3диноначaльственнэйшаz, правослaвнw тебE пою1щихъ.

Нhнэ є3стество2, є3ди1нственное бGоначaліz трис0лнечное, воспэвaетъ тS.є4же њсуществовaла є3си2 за бlгость, прегрэшeній и3збавлeніе и3 напaстей и3спрошaющи, и3 бёдъ и3 скорбeй.

Слaва: Nц7A, и3 сн7а, и3 д¦а с™aго, є3ди1но є3стество2 и3 б9ество2 вёрою слaвимъ, дэли1тельное, нераздёльное, є3ди1нагw бGа неви1димыz и3 ви1димыz же твaри.

БGор0диченъ: Речє1ніz вс‰ прbр0чєскаz преднаписaша, пречcтаz, твоE ржcтво2, неизречeнное и3 неуд0бь сказyемое, є4же мы2 познaхомъ, тайноводи1тельное є3ди1нственнагw и3 трис0лнечнагw б9ествA.

Пёснь ѕ77

Їрм0съ: Њбhде нaсъ послёднzz бeздна, нёсть и3збавлszй, вмэни1хомсz ћкw џвцы заколeніz, сп7си2 лю1ди тво‰, б9е нaшъ: тh бо крёпость немощствyющихъ и3 и3справлeніе.

Равностaтную си1лу ћкw и3мyщи, трbце пресyщественнаz, въ т0ждествэ хотёніz, є3ди1ница є3си2 простA и3 нераздёльна: ты2 ќбw нaсъ си1лою твоeю соблюди2. [Двaжды.]

Слaва: Ты2 вс‰ вёки хотёніемъ твои1мъ, ћкw бlга состaвила є3си2 t не сyщихъ, непостижи1маz трbце, тaже и3 человёка создалA є3си2: но и3 нhнэ t всsкагw и3збaви мS њбстоsніz.

БGор0диченъ: С0лнца незаходи1магw д0мъ былA є3си2, создaвшагw и3 въ чинY постaвльшагw свэти6ла вели6каz всеси1льнэ, пречcтаz дв7о бGоневёстнаz: но и3 нhнэ страстeй мS и3збaви помрачeніz.

ГDи поми1луй, три1жды.

Сэдaленъ, глaсъ №

Под0бенъ: Гр0бъ тв0й сп7се:

Трbцэ с™ёй, и3 нераздёльному є3стествY, въ трeхъ ли1­цэхъ сэк0мэй несёченw, и3 пребывaющей нераздёльнэй по существY б9ествA, поклони1мсz земнор0дніи со стрaхомъ, и3 слaвимъ ћкw творцA и3 вLку, бGа пребlгaго.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Ўпрaви чcтаz, nкаsнную мою2 дyшу, и3 ўщeдри ю5 t мн0жества прегрэшeній, во глубинY поп0лзшуюсz поги1бели, всенепор0чнаz, и3 въ чaсъ мS стрaшный смeртный ты2 и3схити2 њглаг0лующихъ дeмwнwвъ, и3 всsкіz мyки.

Пёснь з77

Їрм0съ: ТебE ќмную бцdе, пeщь разсмотрsемъ вёрніи: ћкоже бо џтроки сп7сE три2 превозноси1мый, мjръ њбнови2, во чрeвэ твоeмъ всецёлъ, хвaльный nтцє1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.

Сл0ве б9ій, соестeственное сіsніе вседержи1телz бGа, ћкоже њбэщaлъ є3си2 є4же ў тебE, бGодётельное вселeніе сотвори2, ћкw бlгоутр0бенъ, со nц7eмъ твои1мъ и3 д¦омъ: и3 стрaшна бэсHмъ мS покажи2, и3 страстeмъ. [Двaжды.]

Слaва: Да твоегw2 бlгоутр0біz вLко покaжеши пучи1ну нaмъ, сн7а твоегw2 послaвъ къ нaшему смирeнію, пaки воwбрази1лъ є3си2 на пeрвую свётлость, но и3 нhнэ б9eственнымъ мS вразуми2 д¦омъ.

БGор0диченъ: И$же на херувjмстэмъ пrт0лэ носи1мый, и3 всёхъ цRь, во чрeвэ твоeмъ дв7ственнэмъ всели1сz пречcтаz, всёхъ и3збавлsz t и3стлёніz, ћкw чlвэколю1бецъ: но и3 нhнэ твои1ми мS мlтвами сохрани2.

Пёснь }7

Їрм0съ: Чyда преестeственнагw показA w4бразъ, nгнер0снаz пeщь дрeвле: џгнь бо не њпали2 ю4ныz дёти, хrт0во kвлsz безсёменное t дв7ы б9eственное ржcтво2. тёмъ воспэвaюще воспои1мъ: да бlгослови1тъ твaрь всS гDа, и3 превозн0ситъ во вс‰ вёки.

Мaніемъ бGодётельнымъ, гDи всёхъ, тріmпостaсне и3 вседержи1телю, нб7сA простeрлъ є3си2 ћкw к0жу: тaже и3 земли2 повёсилъ є3си2 глубинY, всемогyщею твоeю длaнію. тёмже и3 рабы6 тво‰ ўкрэпи2 люб0вію и3 вёрою твоeю чlвэколю1бче: да тS слaвимъ желaніемъ во вёки.

Слaва: Просвэти2 бGоначaльнымъ свётомъ пою1щихъ тS, трис0лнечный свёте ли1цы, є3ди1нственный же пaки существ0мъ, и3 къ твои6мъ свэтод†тельнымъ лучaмъ взирaти при1снw: и4миже насhщусz слaвы твоеS слaдкіz, и3 свэтодaтельныz, и3 пребогaтыz: и3 превозношy тz вёрнw во вёки.

БGор0диченъ: ВознесE на нб7сA, человёческое пріeмъ є3стество2 непрел0жнэ сн7ъ тв0й пречcтаz бцdе, превосхождeніемъ бlгости и3збaвль дрeвніz тли2. є3мyже бlгодaрственнw воспэвaемъ: да бlгослови1тъ твaрь всS гDа, и3 превозн0ситъ во вс‰ вёки.

Пёснь f77

Їрм0съ: W$бразъ чи1стагw ржcтвA твоегw2, nгнепали1маz купинA показA неwпaльнаz: и3 нhнэ на нaсъ напaстей свирёпэющую ўгаси1ти м0лимсz пeщь, да тS бцdе непрестaннw величaемъ.

Сп7си2 сп7си1телю твaри, чyвственныz же и3 ќмныz рабы6 тво‰ t врaжіz навёта и3 њѕлоблeніz, прес™az трbце є3диносyщнаz, и3 соблюдaй стaдо твоE вhну ненавётнw. [Двaжды.]

Слaва: Да глубинY неизчeтную сyщественныz покaжеши твоеS бlгости, дaлъ є3си2 нaмъ њбёты: трис0лнечный, и3 є3диноначaльный б9е всеси1льный, сп7си1тельныz твои6мъ рабHмъ, и5хже соверши1ти спод0би.

БGор0диченъ: При1зри на н†ша молє1ніz, и4же въ тріeхъ бGоначaльныхъ v3постaсэхъ, є3ди1нъ сhй бGъ во и4стинэ вёруемый: и3 подaждь твои6мъ рабHмъ ўтэшeніе, мlтвами пречcтыz и3 препётыz бGомaтере.

Посeмъ припёвы григ0ріа сінаи1та, глаг0лемы по трbчныхъ канHнэхъ по вс‰ недBли: Дост0йно є4сть, ћкw вои1стинну:

Пи1саны въ концЁ кни1ги сеS. И# пр0чее полyнощницы. И# tпyстъ.

На ќтрени по шестоpaлміи:

БGъ гDь, на глaсъ № и3 глаг0лемъ тропaрь воскrный, двaжды, и3 бGор0диченъ є3ди1ножды, пи1саны на вели1цэй вечeрни. Тaже nбhчное стіхосл0віе pалти1рz.

По №-мъ стіхосл0віи сэдaльны воскrны, глaсъ №:

Гр0бъ тв0й сп7се, в0ини стрегyщіи, мeртвіи t њблистaніz ћвльшагwсz ѓгGла бhша, проповёдающа женaмъ воскRсeніе. тебE слaвимъ тли2 потреби1телz, тебЁ припaдаемъ воскrшему и3з8 гр0ба, и3 є3ди1ному бGу нaшему.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

Ко кrтY пригв0ждьсz в0лею щeдре, во гр0бэ положeнъ бhвъ ћкw мeртвъ животодaвче, держaву стeрлъ є3си2 си1льне смeртію твоeю: тебe бо вострепетaша врaтницы ѓдwвы, ты2 совоздви1глъ є3си2 t вёка ўмeршыz, ћкw є3ди1нъ чlвэколю1бецъ.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: М™рь тS б9ію свёмы вси2 дв7у вои1стинну, и3 по ржcтвЁ ћвльшуюсz, и5же люб0вію прибэгaющіи къ твоeй бlгости: тебe бо и4мамы грёшніи предстaтельство, тебE стzжaхомъ въ напaстехъ сп7сeніе, є3ди1ну всенепор0чную.

По в7-мъ стіхосл0віи, сэдaленъ, глaсъ №.

Под0бенъ: Кaмени запечaтану:

Жєны2 ко гр0бу пріид0ша ўрaншz, и3 ѓгGльское kвлeніе ви1дэвшz трепетaху: гр0бъ њблистA жи1знь, чyдо ўдивлsше |: сегw2 рaди шeдшz ў§нкHмъ проповёдаху востaніе: ѓдъ плэни2 хrт0съ, ћкw є3ди1нъ крёпокъ и3 си1ленъ, и3 и3стлёвшыz вс‰ совоздви1же, њсуждeніz стрaхъ разруши1въ кrт0мъ.

Стjхъ: И#сповёмсz тебE гDи всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

На кrтЁ пригвозди1лсz є3си2 животE всёхъ, и3 въ мeртвыхъ вмэни1лсz є3си2 безсмeртный гDи, воскRслъ є3си2 триднeвенъ сп7се, совоздви1гъ ґдaма t тлёніz. сегw2 рaди си6лы нбcныz вопіsху тебЁ, жизнодaвче хrтE: слaва воскrнію твоемY, слaва снизхождeнію твоемY, є3ди1не чlвэколю1бче.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: МRjе, чcтн0е вLки пріsтелище, воскRси1 ны пaдшыz въ пр0пасть лю1тагw tчazніz, и3 прегрэшeній и3 скорбeй, тh бо є3си2 грBшнымъ сп7сeніе и3 п0мощь, и3 крёпкое предстaтельство, и3 сп7сaеши рабы6 тво‰.

Тaже, Бlжeни непор0чніи: Посeмъ тропари2: ЃгGльскій соб0ръ: пи1саны въ концЁ кни1ги сеS. Тaже є3ктеніA мaлаz, и3

V#пакои2, глaсъ №:

Разб0йничо покаsніе рaй њкрaде, плaчь же мmрон0сицъ рaдость возвэсти2, ћкw воскrлъ є3си2 хrтE б9е, подаsй мjрови вeлію млcть.

Степє1нны: ґнтіфHнъ №, глaсъ №, стіхи2 повторsюще:

ВнегдA скорбёти ми2, ўслhши мо‰ болBзни, гDи тебЁ зовY.

Пусты6ннымъ непрестaнное б9eственное желaніе бывaетъ, °мjра сyщымъ сyетнагw кромЁ°.

Слaва: С™0му д¦у чeсть и3 слaва, ћкоже nц7Y подобaетъ, кyпнw же и3 сн7у, сегw2 рaди да поeмъ трbцэ є3динодержaвіе.

И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ в7:

На г0ры твои1хъ вознeслъ є3си2 мS зак0нwвъ, добродётельми просвэти2 б9е, да пою1 тz.

Десн0ю твоeю рук0ю пріи1мъ ты2 сл0ве, сохрани1 мz, соблюди2, да не џгнь менE њпали1тъ грэх0вный.

Слaва: С™hмъ д¦омъ всsкаz твaрь њбновлsетсz, пaки текyщи на пeрвое: равном0щенъ бо є4сть nц7Y и3 сл0ву.

И# нhнэ, т0йже.

ҐнтіфHнъ G:

Њ рeкшихъ мнЁ, вни1демъ во дворы2 гDни, возвесели1сz м0й дyхъ, срaдуетсz сeрдце.

Въ домY дв7довэ стрaхъ вели1къ: тaмw во пrт0лwмъ постaвлєннымъ, сyдzтсz вс‰ племенA земн†z, и3 kзhцы.

Слaва: С™0му д¦у, чeсть, поклонeніе, слaву и3 держaву, ћкоже nц7Y дост0итъ, и3 сн7ови подобaетъ приноси1ти: є3ди1­ница бо є4сть трbца є3стеств0мъ, но не ли1цы.

И# нhнэ, т0йже.

Прокjменъ, глaсъ №: Нhнэ воскrнY, глаг0летъ гDь, положyсz во сп7сeніе, не њбиню1сz њ нeмъ.

Стjхъ: СловесA гDнz, словесA чи1ста.

Всsкое дыхaніе: Е#ђліе ќтреннее рzдов0е.

Воскресeніе хrт0во ви1дэвше, поклони1мсz с™0му гDу ї}су, є3ди1ному безгрёшному. кrтY твоемY покланsемсz хrтE, и3 с™0е воскресeніе твоE поeмъ и3 слaвимъ: тh бо є3си2 бGъ нaшъ, рaзвэ тебE и3н0гw не знaемъ, и4мz твоE и3менyемъ. пріиди1те вси2 вёрніи, поклони1мсz с™0му хrт0ву воскресeнію: сe бо пріи1де кrт0мъ рaдость всемY мjру. всегдA бlгословsще гDа, поeмъ воскресeніе є3гw2: распsтіе бо претерпёвъ, смeртію смeрть разруши2.

Pал0мъ н7: Поми1луй мS б9е:

Слaва: Мlтвами ґпcлwвъ, млcтиве, њчи1сти мн0жєства согрэшeній нaшихъ.

И# нhнэ: Мlтвами бцdы, млcтиве, њчи1сти мн0жєства согрэшeній нaшихъ.

Тaже, глaсъ ѕ7: Поми1луй мS б9е по вели1цэй млcти твоeй, и3 по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ њчи1сти беззак0ніе моE.

Посeмъ стіхи1ра: Воскрeсъ ї}съ t гр0ба, ћкоже проречE, дадE нaмъ жив0тъ вёчный и3 вeлію ми1лость.

Сп7си2 б9е лю1ди тво‰:

И# возглaсъ: Млcтію и3 щедр0тами и3 чlвэколю1біемъ:

КанHны: воскrный на д7: кrтовоскrный на G: и3 бGор0диченъ на G: минeи на д7. Ѓще же прaзднуетсz с™hй, на ѕ7: кrтовоскrный на в7, и3 бцdы на в7.

КанHнъ воскrный, глaсъ №

Пёснь №

Їрм0съ: ТвоS побэди1тельнаz десни1ца бGолёпнw въ крёпости прослaвисz: тa бо безсмeртне, ћкw всемогyщаz, проти6вныz сотрE,

ї}льтzнwмъ пyть глубины2 новосодёлавшаz.

Припёвъ: Слaва гDи с™0му воскrнію твоемY.

Тропaрь: И$же рукaма пречи1стыма t пeрсти бGодётельнэ и3спeрва создaвъ мS; рyцэ распростeрлъ є3си2 на кrтЁ, t земли2 взывaz тлённое моE тёло, є4же t дв7ы пріsлъ є3си2.

Ўмерщвлeніе под8sлъ є3си2 менE рaди, и3 дyшу смeрти прeдалъ є3си2, и4же вдохновeніемъ б9eственнымъ дyшу ми2 вложи1вый, и3 tрэши1въ вёчныхъ ќзъ, и3 совоскRси1въ нетлёніемъ прослaвилъ є3си2.

БGор0диченъ: Рaдуйсz бlгодaти и3ст0чниче. рaдуйсz лёствице, и3 двeре нбcнаz, рaдуйсz свёщниче, и3 рyчко златaz, и3 горо2 несэк0маz, ћже жизнодaвца хrтA мjрови р0ждшаz.

И$нъ канHнъ, кrтовоскrный.

Пёснь №, глaсъ т0йже.

Їрм0съ: Хrт0съ раждaетсz:

Хrт0съ њбожaетъ мS воплощazсz, хrт0съ мS возн0ситъ смирszсz, хrт0съ безстрaстна мS содёловаетъ, страждA жизнодaвецъ є3стеств0мъ пл0ти. тёмже воспэвaю бlгодaрственную пёснь: ћкw прослaвисz.

Хrт0съ возн0ситъ мS распинaемь, хrт0съ совоскрешaетъ мS ўмерщвлsемь, хrт0съ жи1знь мнЁ дaруетъ. тёмже съ весeліемъ рукaма плещaz, пою2 сп7си1телю побёдную пёснь: ћкw прослaвисz.

БGор0диченъ: БGа дв7о зачалA є3си2, хrтa же въ дв7ствэ родилA є3си2 и3з8 тебE вопл0щшасz пречcтаz, є3ди1наго v3постaсію є3динор0днаго, во двою1 же сущєствY познавaемаго сн7а: ћкw прослaвисz.

И$нъ канHнъ, прес™ёй бцdэ.

Пёснь №, глaсъ т0йже

Їрм0съ: ТвоS побэди1тельнаz:

Кyю ти2 дост0йную пёснь нaше принесeтъ неможeніе; т0чію њбрaдовательную, є4йже нaсъ гавріи1лъ тaйнw научи1лъ є4сть: рaдуйсz бцdе дв7о, м™и неневёстнаz.

Приснодв7э и3 м™ри цRS вhшнихъ си1лъ, t чистёйша сeрдца вёрніи дух0внэ возопіи1мъ: рaдуйсz бцdе дв7о, м™и неневёстнаz.

Безмёрнаz бeздна твоегw2 непостижи1магw ржcтвA всечcтаz, вёрою несумнённою ќбw чи1стэ прин0симъ ти2 глаг0люще: рaдуйсz бцdе дв7о, м™и неневёстнаz.

Тaже минeи. Катавaсіа: Tвeрзу ўстA мо‰:

Пёснь G

Їрм0съ: Е#ди1не вёдый человёческагw существA нeмощь, и3 ми1­лостивнw въ нE воwбрaжсz, препоsши мS съ высоты2 си1лою, є4же вопи1ти тебЁ с™hй: њдушевлeнный хрaме неизречeнныz слaвы твоеS чlвэколю1бче.

БGъ сhй мнЁ бlже, пaдшаго ўщeдрилъ є3си2, и3 сни1ти ко мнЁ бlговоли1въ, вознeслъ мS є3си2 распsтіемъ, є4же вопи1ти тебЁ °с™hй: хрaме њдушевлeнный неизречeнныz твоеS слaвы чlвэколю1бче°.

Жив0тъ v3постaсный хrтE сhй, въ и3стлёвша мS, ћкw милосeрдый бGъ њб0лксz, въ пeрсть смeртную сошeдъ вLко, смeртную держaву разруши1лъ є3си2, и3 мeртвъ триднeвенъ воскRсъ, въ нетлёніе мS њблeклъ є3си2.

БGор0диченъ: БGа зачeнши во чрeвэ дв7о, д¦омъ прес™hмъ, пребылA є3си2 неwпали1ма, понeже тS купинA законопол0жнику мwmсeю, пали1мую нежег0мw, ћвэ предвозвэсти2, џгнь нестерпи1мый пріeмшую.

И$нъ.

Їрм0съ: Прeжде вBкъ t nц7A:

И$же на своE рaмо заблуждaемое nвчA взeмшему, и3 низложи1вшему дрeвомъ є3гw2 грёхъ, хrтY бGу возопіи1мъ: воздви1гнувый р0гъ нaшъ, с™ъ є3си2 гDи.

Возвeдшему пaстырz вели1каго и3з8 ѓда хrтA, и3 сщ7енноначaліемъ є3гw2 ґпcлы ћвэ kзhки ўпaсшему, и4стиною и3 б9eственнымъ вёрніи д¦омъ да послyжимъ.

И$же t дв7ы воплоти1вшемусz без8 сёмене в0лею сн7у, и3 р0ждшую по ржcтвЁ, б9eственною си1лою чcтую дв7у сохрaнzему, и4же над8 всёми бGу возопіи1мъ: с™ъ є3си2 гDи.

И$нъ Їрм0съ: Е#ди1не вёдый:

Џблакъ тS лeгкій нел0жнw дв7о и3менyемъ, прор0чєскимъ возслёдующе речeніємъ: пріи1де бо на тебЁ гDь низложи1ти є3гЂпетскіz прeлести рукотворє1ніz, и3 просвэти1ти си6мъ служaщыz.

ТS запечaтанный вои1стинну ли1къ прbр0ческій и3ст0чникъ, и3 заключeнную двeрь и3меновA, дёвства твоегw2 всепётаz, ћвственнэ знaмєніz нaмъ пи1шуще: є4же сохрани1ла є3си2 и3 по ржcтвЁ.

ЎмA пресyщественна ви1дэти, ћкоже м0щно, спод0бльсz гавріи1лъ, дв7о всенепор0чнаz, рaдостный тебЁ глaсъ принесE, сл0ва зачaтіе ћвственнэ возвэщaющій, и3 неизречeнное ржcтво2 проповёдающій.

Пёснь д7

Їрм0съ: Г0ру тS бlгодaтію б9іею пріwсэнeнную, прозорли1выма ґввакyмъ ўсмотри1въ nчи1ма, и3з8 тебE и3зhти ї}леву провозглашaше с™0му, во сп7сeніе нaше и3 њбновлeніе.

Кто2 сeй сп7съ и4же и3з8 є3дHма и3сходS, вэнeцъ носS терн0венъ, њчервлeнну ри1зу и3мhй, на дрeвэ ви1сz; ї}левъ є4сть сeй с™hй, во сп7сeніе нaше и3 њбновлeніе.

Ви1дите лю1діе непокори1віи, и3 ўстыди1тесz: є3г0же бо ћкw ѕлодёz вы2 вознести2 на кrтъ ў пілaта и3спроси1сте ўмоврeднэ, смeрти разруши1въ си1лу, бGолёпнw воскRсъ и3з8 гр0ба.

БGор0диченъ: Дрeво тS дв7о жи1зни вёмы: не бо2 снёди пл0дъ смертон0сный человёкwмъ и3з8 тебE прозzбE, но животA присносyщнагw наслаждeніе, во сп7сeніе нaсъ пою1щихъ тS.

И$нъ.

Їрм0съ: Жeзлъ и3з8 к0рене їессeова:

Кто2 сeй красeнъ и3з8 є3дHма, и3 сегw2 њчервлeніе ри1зное, t віногрaда вос0рска, красeнъ ћкw бGъ, ћкw человёкъ же, кр0вію пл0ти ри1зу њчервлeну носS; є3мyже поeмъ вёрніи: слaва си1лэ твоeй гDи.

Хrт0съ бyдущихъ бл†гъ ћвльсz ґрхіерeй, грёхъ нaшъ разори1лъ є4сть: и3 показaвъ стрaненъ пyть своeю кр0вію, въ лyчшую и3 совершeннэйшую вни1де ски1нію, п®тeча нaшъ во с™†z.

БGор0диченъ: Е$vинъ дрeвній д0лгъ и3спроси1ла є3си2 всепётаz ў и4же нaсъ рaди ћвльшагwсz н0вагw ґдaма. соедини1въ бо себЁ чи1стымъ зачaтіемъ пл0ть ќмную, њдушевлeнную, и3з8 тебE произhде хrт0съ, є3ди1нъ во nбою2 гDь.

И$нъ.

Їрм0съ: Г0ру тS бlгодaтію:

Слhши чудeсъ нб7о, и3 внушaй землE, ћкw дщи2 пeрстнагw ќбw пaдшагw ґдaма, бGу наречeна бhсть, и3  своемY содётелю роди1тельница, на сп7сeніе нaше и3 њбновлeніе.

Поeмъ вели1кое и3 стрaшное твоE тaинство, премeрныхъ бо ўтаи1всz чиноначaлій, на тS и4же сhй сни1де ћкw д0ждь на руно2, всепётаz, на сп7сeніе нaсъ пою1щихъ тS.

С™hхъ с™az бцdе всепётаz, чazніе kзhкwвъ, и3 сп7сeніе вёрныхъ, и3з8 тебE возсіS и3збaвитель и3 жизнодaвецъ, и3 гDь: є3г0же моли2, сп7сти1сz рабHмъ твои6мъ.

Пёснь є7

Їрм0съ: Просвэти1вый сіsніемъ пришeствіz твоегw2 хrтE, и3 њсвэти1вый кrт0мъ твои1мъ мjра концы2, сердцA просвэти2 свётомъ твоегw2 бGоразyміz, правослaвнw пою1щихъ тS.

Пaстырz nвцaмъ вели1каго и3 гDа, їудє1и дрeвомъ кrтнымъ ўмертви1ша: но т0й ћкw џвцы, мє1ртвыz во ѓдэ погребє1нныz, держaвы смeртныz и3збaви.

Кrт0мъ твои1мъ ми1ръ бlговэсти1въ, и3 проповёдавъ плBннымъ сп7се м0й њставлeніе, держaву и3мyщаго посрами1лъ є3си2 хrтE нaга, њбнищaвша показaвый б9eственнымъ востaніемъ твои1мъ.

БGор0диченъ: Прошeніz вёрнw просsщихъ, всепётаz, не прeзри: но пріими2, и3 сі‰ доношaй сн7у твоемY пречcтаz, бGу є3ди1ному бlгодётелю, тебe бо предстaтельницу стzжaхомъ.

И$нъ.

Їрм0съ: БGъ сhй ми1ра:

Q богaтство, и3 глубино2 премyдрости б9іz! Прем{дрыz њб8eмлzй гDь, t си1хъ ковaрства и3збaвилъ є4сть нaсъ: пострадaвъ бо в0лею нeмощію плотск0ю, своeю крёпостію, животворsй мє1ртвыz воскRси1лъ є4сть.

БGъ сhй соединsетсz пл0ти нaсъ рaди: и3 распинaетсz, и3 ўмирaетъ: погребaетсz, и3 пaки воскRсaетъ, и3 восх0дитъ свётлw съ пл0тію своeю хrт0съ ко nц7Y: съ нeюже пріи1детъ, и3 сп7сeтъ бlгочeстнw томY служaщыz.

БGор0диченъ: С™hхъ с™az дв7о чcтаz, с™hхъ с™aго родилA є3си2, всёхъ њсвzщaющаго хrтA и3збaвителz. тёмже тS цRи1цу, и3 вLчцу всёхъ ћкw м™рь зижди1телz твaрей проповёдуемъ.

И$нъ.

Їрм0съ: Просвэти1вый сіsніемъ:

Веселsтсz нбcныz си6лы зрsще тS: рaдуютсz съ ни1ми человёкwвъ собр†ніz: ржcтв0мъ бо твои1мъ совокупи1шасz, дв7о бцdе, є4же дост0йнw слaвимъ.

Да дви1жатсz вси2 љзhцы человёчестіи и3 мы6сли, къ похвалЁ человёческагw вои1стинну ўдобрeніz, дв7а предстои1тъ ћвэ слaвzщи, вёрою тоS пою1щихъ чудесA.

Слaвитсz пёніе всепремyдрыхъ и3 похвалA, дв7э и3 м™ри б9іи приноси1маz: слaвы бо бhсть сіS хрaмъ преб9eственныz, ю4же дост0йнw слaвимъ.

Пёснь ѕ7

Їрм0съ: Њбhде нaсъ послёднzz бeздна, нёсть и3збавлszй, вмэни1хомсz ћкw џвцы заколeніz, сп7си2 лю1ди тво‰, б9е нaшъ: тh бо крёпость немощствyющихъ и3 и3справлeніе.

Согрэшeніемъ первоздaннагw гDи, лю1тэ ўzзви1хомсz, рaною же и3сцэли1хомсz твоeю, є4юже за ны2 ўzзви1лсz є3си2 хrтE: тh бо крёпость немощствyющихъ и3 и3справлeніе.

Возвeлъ ны2 є3си2 и3з8 ѓда гDи, ки1та ўби1въ всеsдца, всеси1льне, твоeю держaвою низложи1въ тогw2 си1лу: тh бо жив0тъ, и3 свётъ є3си2, и3 воскrніе.

БGор0диченъ: Веселsтсz њ тебЁ дв7о пречcтаz, р0да нaшегw прaoтцы, є3дeмъ воспріeмше тоб0ю, є3г0же преступлeніемъ погуби1ша: тh бо чcтаz, и3 прeжде ржcтвA, и3 по ржcтвЁ є3си2.

И$нъ.

Їрм0съ: И#з8 ўтр0бы їHну:

Ќмъ сhй безстрaстенъ и3 невещeственъ, примэшaетсz хrт0съ бGъ человёческому ўмY, ходaтайствующему б9eственнымъ є3стеств0мъ, пл0ти же дебельств0мъ, и3 всемY мнЁ непрел0женъ весьмA соедини1сz: да сп7сeніе всемY мнЁ пaдшему подaстъ распинaемь.

Пaдаетъ прельсти1всz ґдaмъ, и3 °запsвыйсz сокрушaетсz°, надeждою њб0лганъ сhй дрeвле њбожeніz: но востаeтъ соединeніемъ сл0ва њбожaемь, и3 стрaстію безстрaстіе пріeмлетъ, на пrт0лэ ћкw сн7ъ слaвитсz, сэдsй со nц7eмъ же и3 д¦омъ.

БGор0диченъ: Нёдръ не tстyпль безначaльна роди1телz, въ нёдрэхъ чcтыz nтрокови1цы водворsетсz, и3 бывaетъ, и4же прeжде безмaтеренъ, без8 nц7A воплощaемый, и4же прaвдою цrтвуzй бGъ: сегw2 неродосл0венъ стрaшный р0дъ и3 неизречeненъ.

И$нъ.

Їрм0съ: Њбhде нaсъ:

Предстоsтъ раболёпнэ ржcтвY твоемY чи1ни нбcніи, дивsщесz дост0йнw твоемY безсёменному рождествY приснодв7о: тh бо чcтаz, и3 прeжде ржcтвA, и3 по ржcтвЁ є3си2.

Воплоти1сz прeжде сhй безпл0тенъ, сл0во и3з8 тебE пречcтаz, всsчєскаz в0лею творsй, безтэлeсныхъ вHинства приведhй t небытіS ћкw всеси1ленъ.

Ўмерщвлeнъ бhсть врaгъ живон0снымъ твои1мъ плод0мъ бGоблагодaтнаz: и3 попрaнъ бhсть ѓдъ проzвлeннэ, и3 и5же во ќзахъ свободи1хомсz. тёмже вопію2: стр†сти разруши2 сeрдца моегw2.

Кондaкъ, глaсъ №:

Под0бенъ: Е#гдA пріи1деши:

Воскrлъ є3си2 ћкw бGъ и3з8 гр0ба во слaвэ, и3 мjръ совоскRси1лъ є3си2, и3 є3стество2 человёческое ћкw бGа воспэвaетъ тS, и3 смeрть и3счезE: ґдaмъ же ликyетъ вLко, є4vа нhнэ t ќзъ и3збавлsема рaдуетсz зовyщи: ты2 є3си2, и4же всBмъ подаS хrтE воскrніе.

Јкосъ: Воскrшаго триднeвнw воспои1мъ ћкw бGа всеси1льна, и3 вратA ѓдwва стeршаго, и3 ћже t вёка и3з8 гр0ба воздви1гшаго, мmрон0сицамъ ћвльшагосz, ћкоже благоизв0лилъ є4сть, прeжде си6мъ є4же рaдуйтесz, рекjй: и3 ґпcлwмъ рaдость возвэщaz, ћкw є3ди1нъ жизнодaвецъ. тёмже вёрою жєны2 ў§нкHмъ знaменіz побёды бlговэствyютъ, и3 ѓдъ стенeтъ, и3 смeрть рыдaетъ: мjръ же весели1тсz. и3 вси2 съ ни1мъ рaдуютсz. тh бо п0далъ є3си2 хrтE всBмъ воскrніе.

Пёснь з7

Їрм0съ: ТебE ќмную бцdе, пeщь разсмотрsемъ вёрніи: ћкоже бо џтроки сп7сE три2 превозноси1мый, мjръ њбнови2 во чрeвэ твоeмъ всецёлъ, хвaльный nтцє1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.

Ўбоsсz землS, сокрhсz с0лнце, и3 помeрче свётъ, раздрaсz цRк0внаz б9eственнаz завёса, кaменіе же разсёдесz: на кrтё бо ви1ситъ првdный, хвaльный nтцє1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.

Ты2 бhвъ ѓки безпом0щенъ, и3 ўsзвенъ въ мeртвыхъ в0лею нaсъ рaди превозноси1мый, вс‰ свободи1лъ є3си2, и3 держaвною рук0ю совоскRси1лъ є3си2, хвaльный nтцє1въ бGъ, и3 препрослaвленъ.

БGор0диченъ: Рaдуйсz, и3ст0чниче присноживhz воды2. рaдуйсz, раю2 пи1щный. рaдуйсz, стэно2 вёрныхъ. рaдуйсz неискусобрaчнаz. рaдуйсz всемjрнаz рaдосте, є4юже нaмъ возсіS хвaльный nтцє1въ бGъ и3 препрослaвленъ.

И$нъ.

Їрм0съ: Џтроцы бlгочeстію:

Дрeвле ќбw проклzтA бhсть землS ѓвелевою њчервлени1вшисz кр0вію, братоубjйственною рук0ю: бGот0чною же твоeю кр0вію бlгослови1сz њкроплeна, и3 взыгрaющи вопіeтъ: nтцє1въ б9е, бlгословeнъ є3си2.

Да рыдaютъ їудeйстіи бGопроти1вніи лю1діе, дeрзости ўбіeніz хrт0ва: kзhцы же да веселsтсz, и3 рукaми да восплeщутъ, и3 вопію1тъ: nтцє1въ б9е бlгословeнъ є3си2.

СE мmрон0сицамъ њблистazй, вопіsше ѓгGлъ: воскrніz хrт0ва пріиди1те и3 ви1дите знaмєніz, плащани1цу и3 гр0бъ, и3 возопjйте: nтцє1въ б9е бlгословeнъ є3си2.

И$нъ.

Їрм0съ: ТебE ќмную:

ТS бцdе лёствицу їaкwвъ прbр0чески разумэвaетъ: тоб0ю бо превозноси1мый на земли2 kви1сz, и3 съ человёки поживE, ћкw бlговоли2, хвaльный nтцє1въ бGъ и3 препрослaвленъ.

Рaдуйсz чcтаz, и3з8 тебE пр0йде пaстырь, и4же во ґдaмову к0жу њб0лксz вои1стинну, превозноси1мый, во всег0 мz человёка, за бlгоутр0біе непости1жное: хвaльный nтцє1въ бGъ и3 препрослaвленъ.

Н0вый ґдaмъ t чи1стыхъ кровeй твои1хъ превёчный бGъ бhсть вои1стинну, є3г0же нhнэ моли2, њбетшaвшаго мS њбнови1ти зовyща: хвaльный nтцє1въ бGъ и3 препрослaвленъ.

Пёснь }

Їрм0съ: Въ пещи2 џтроцы ї}левы, ћкоже въ горни1лэ добр0тою бlгочeстіz, чистёе злaта блещaхусz, глаг0люще: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, п0йте и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

И$же в0лею вс‰ творsй, и3 претворszй, њбращazй сёнь смeртную въ вёчную жи1знь, стrтію твоeю сл0ве б9ій, тебE непрестaннw вс‰ дэлA гDнz гDа пои1мъ, и3 превозн0симъ во вс‰ вёки.

Ты2 разори1лъ є3си2 сокрушeніе хrтE, и3 nкаsнство, во вратёхъ и3 твердhнzхъ ѓдовыхъ, воскRсъ и3з8 гр0ба триднeвенъ. тебE непрестaннw вс‰ дэлA ћкw гDа пою1тъ, и3 превозн0сzтъ во вс‰ вёки.

БGор0диченъ: Ћже без8 сёмене и3 преестeственнэ t њблистaніz б9eственнагw р0ждшую би1сера многоцённаго хrтA, воспои1мъ глаг0люще: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вс‰ вёки.

И$нъ.

Їрм0съ: Чyда преестeственнагw:

Пріиди1те лю1діе, поклони1мсz мёсту, на нeмже стоsстэ пречcтэи н0зэ, и3 на дрeвэ б9eственнэи хrт0вэ дл†ни животворsщіи простр0стэсz, на сп7сeніе всёхъ человёкwвъ, и3 гр0бъ жив0тный њбстоsще, пои1мъ: да бlгослови1тъ твaрь всsкаz гDа, и3 превозн0ситъ во вс‰ вёки.

Њбличи1сz бGоубjйцъ їудewвъ пребеззак0нное њклеветaніе: є3г0же бо лестцA нарек0ша, востA ћкw си1ленъ, наругaвсz безyмнымъ печaтемъ. тёмже рaдующесz воспои1мъ: да бlгослови1тъ твaрь всsкаz гDа, и3 превозн0ситъ во вс‰ вёки.

Трbченъ: Въ тріeхъ сщ7eніихъ бGосл0вzще и3 є3ди1номъ гDьствэ слaву серафjми пречи1стіи, со стрaхомъ раболёпнw тріmпостaсное слaвzтъ б9ество2. съ ни1миже и3 мы2 бlгочeствующе воспои1мъ: да бlгослови1тъ твaрь всsкаz гDа, и3 превозн0ситъ во вс‰ вёки.

И$нъ.

Їрм0съ: Въ пещи2 џтроцы ї}левы:

Черт0гъ свэтови1дный, и3з8 негHже всёхъ вLка, ћкw жени1хъ произhде хrт0съ, воспои1мъ вси2 вопію1ще: вс‰ дэлA гDнz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Рaдуйсz пrт0ле слaвный б9ій, рaдуйсz вёрныхъ стэно2, є4юже сyщымъ во тьмЁ возсіS свётъ хrт0съ, тебE бlжaщымъ, и3 вопію1щымъ: вс‰ дэлA гDнz гDа п0йте, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Сп7сeнію вин0внаго нaмъ гDа р0ждши, моли2 њ всёхъ вопію1щихъ прилёжнw, дв7о всепётаz: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа, п0йте и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Тaже поeмъ пёснь бцdы: Вели1читъ душA моS гDа: Съ припёвомъ: ЧCтнёйшую херув‡мъ:

Пёснь f7

Їрм0съ: W$бразъ чи1стагw ржcтвA твоегw2, nгнепали1маz купинA показA неwпaльнаz: и3 нhнэ на нaсъ напaстей свирёпэющую ўгаси1ти м0лимсz пeщь, да тS бцdе непрестaннw величaемъ.

Q кaкw, лю1діе беззак0нніи и3 непокори1віи, лук†ваz совэщaвше, г0рдаго и3 нечести1ваго њправди1ша: првdнаго же на дрeвэ њсуди1ша гDа слaвы, є3г0же дост0йнw величaемъ!

Сп7се ѓгнче непор0чне, и4же мjра грэхи2 взeмый, тебE слaвимъ воскrшаго триднeвнw, со nтцeмъ и3 б9eственнымъ твои1мъ д¦омъ, и3 гDа слaвы: є3г0же бGосл0вzще, величaемъ.

БGор0диченъ: Сп7си2 лю1ди тво‰, гDи, и5хже стzжaлъ є3си2 честн0ю твоeю кр0вію, цRквамъ твои1мъ подаS ми1ръ, чlвэколю1бче, бцdы мlтвами.

И$нъ.

Їрм0съ: Тaинство стрaнное:

Прослaвисz неизречeнною си1лою твоeю кrтъ тв0й, гDи, немощн0е бо твоE пaче си1лы всёмъ kви1сz: и4мже си1льніи ќбw низложeни бhша на зeмлю, и3 ни1щіи къ нб7си2 возводи1ми бывaютъ.

Ўмертви1сz мeрзкаz нaша смeрть, °и3з8 мeртвыхъ воскrніемъ: тh бо kви1всz сyщымъ во ѓдэ хrтE, жив0тъ даровaлъ є3си2°. тёмже тS ћкw жи1знь и3 воскrніе и3 свётъ v3постaсный пою1ще величaемъ.

Трbченъ: Безначaльное є3стество2 и3 непредёльное, въ тріeхъ познавaетсz є3ди1нствэхъ, бGоначaльныхъ v3постaсехъ є3ди1но б9ество2, во nц7Ё, и3 сн7э, и3 д¦э: на нeже бGомyдріи лю1діе ўповaюще, спасaемсz.

И$нъ.

Їрм0съ: W$бразъ чи1стагw:

И#з8 к0рене дв7дова прозzблA є3си2 прbр0ческагw дв7о, и3 бGоo§ескагw: но и3 дв7да ћкw вои1стинну ты2 прослaвила є3си2, ћкw р0ждши прbр0чествованнаго гDа слaвы: є3г0же дост0йнw величaемъ.

Всsкъ похвaльный, пречcтаz, зак0нъ побэждaетсz вели1чествомъ слaвы твоеS. но q вLчце, t р†бъ твои1хъ недост0йныхъ, t любвE тебЁ приноси1мое пріими2, бцdе, со ўсeрдіемъ пёніе похвaльное.

Q пaче ўмA чудeсъ твои1хъ! тh бо дв7о є3ди1на пaче сlнца, всBмъ далA є3си2 разумёти новёйшее чyдо, всечcтаz, твоегw2 ржcтвA непостижи1магw. тёмже тS вси2 величaемъ.

По катавaсіи є3ктеніA мaлаz. Тaже, С™ъ гDь бGъ нaшъ: три1жды. є3xапостілaрій ќтренній.

На хвали1техъ стіхи6ры воскrны, глaсъ №:

Стjхъ: Сотвори1ти въ ни1хъ сyдъ напи1санъ: слaва сіS бyдетъ всBмъ прпdбнымъ є3гw2.

Поeмъ твою2 хrтE, сп7си1тельную стrть, и3 слaвимъ твоE воскrніе.

Стjхъ: Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2, хвали1те є3го2 во ўтвержeніи си1лы є3гw2.

Кrтъ претерпёвый, и3 смeрть ўпраздни1вый, и3 воскRсhй и3з8 мeртвыхъ, ўмири2 нaшу жи1знь гDи, ћкw є3ди1нъ всеси1ленъ.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 на си1лахъ є3гw2, хвали1те є3го2 по мн0жеству вели1чествіz є3гw2.

Ѓда плэни1вый, и3 человёка воскRси1вый, воскrніемъ твои1мъ хrтE, спод0би нaсъ чи1стымъ сeрдцемъ, тебE пёти и3 слaвити.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 во глaсэ трyбнэмъ: хвали1те є3го2 во pалти1ри и3 гyслехъ.

БGолёпное твоE снисхождeніе слaвzще, поeмъ тS хrтE. роди1лсz є3си2 t дв7ы, и3 не разлучeнъ бhлъ є3си2 t nц7A, пострадaлъ є3си2 ћкw чlвёкъ, и3 в0лею претерпёлъ є3си2 кrтъ, воскrлъ є3си2 t гр0ба, ћкw t черт0га произшeдъ да сп7сeши мjръ, гDи слaва тебЁ.

И$ны стіхи6ры, ґнат0ліевы, глaсъ т0йже:

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ тmмпaнэ и3 ли1цэ, хвали1те є3го2 во стрyнахъ и3 nргaнэ.

Е#гдA пригвозди1лсz є3си2 на дрeвэ кrтнэмъ, тогдA ўмертви1сz держaва врaжіz: твaрь поколебaсz стрaхомъ твои1мъ: и3 ѓдъ плэнeнъ бhсть держaвою твоeю: мє1ртвыz t грHбъ воскRси1лъ є3си2, и3 разб0йнику рaй tвeрзлъ є3си2: хrтE б9е нaшъ слaва тебЁ.

Стjхъ: Хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ доброглaсныхъ, хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ восклицaніz: всsкое дыхaніе да хвaлитъ гDа.

Рыдаю1щz со тщaніемъ гр0ба твоегw2 дошeдшz честны6z жєны2, њбрётшz же гр0бъ tвeрстъ, и3 ўвёдэвшz t ѓгGла н0вое и3 преслaвное чyдо, возвэсти1ша ґпcлwмъ: ћкw воскRсе гDь, дaруzй мjрови вeлію млcть.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.

Стrтeй твои1хъ б9eствєннымъ ћзвамъ покланsемсz хrтE б9е, и3 є4же въ сіHнэ вLчнему сщ7еннодёйствію, на конeцъ вэкHвъ бGоzвлeннэ бhвшему: и4бо во тьмЁ спsщыz, сlнце просвэти2 прaвды, къ невечeрнему наставлsz сіsнію: гDи слaва тебЁ.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.

Любомzтeжный р0де є3врeйскій внуши1те, гдЁ сyть, и5же къ пілaту пришeдшіи: да рекyтъ стрегyщіи в0ини: гдЁ сyть печ†ти грHбныz; гдЁ преложeнъ бhсть погребeнный; гдЁ пр0данъ бhсть непродaнный; кaкw ўкрaдено бhсть сокр0вище; что2 њклеветyете сп7сово востaніе пребеззак0ніи їудє1и; воскRсе и4же въ мeртвыхъ своб0дь, и3 подаeтъ мjрови вeлію млcть.

Слaва, стіхи1ра є3ђльскаz ќтреннzz.

И# нhнэ: Пребlгословeнна є3си2 бцdе дв7о, вопл0щшимъ бо сz и3з8 тебE ѓдъ плэни1сz, ґдaмъ воззвaсz, клsтва потреби1сz, є4vа свободи1сz, смeрть ўмертви1сz, и3 мы2 њжи1хомъ, тёмъ воспэвaюще вопіeмъ: бlгословeнъ хrт0съ бGъ бlговоли1вый тaкw, слaва тебЁ.

Славосл0віе вели1кое. Тaже, тропaрь воскrнъ:

Днeсь сп7сeніе мjру бhсть, поeмъ воскrшему и3з8 гр0ба, и3 начaльнику жи1зни нaшеz: разруши1въ бо смeртію смeрть, побёду дадE нaмъ, и3 вeлію млcть.

И# tпyстъ

На літургjи

и3з8wбрази1тєльнаz, бlжє1нна, глaсъ №:

Снёдію и3зведE и3з8 раS врaгъ ґдaма: кrт0мъ же разб0йника введE хrт0съ в0нь, помzни1 мz, зовyща, є3гдA пріи1деши во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни чи1стіи сeрдцемъ, ћкw тjи бGа ќзрzтъ.

Поклaнzюсz стrтeмъ твои6мъ, славосл0влю и3 воскRсeніе со ґдaмомъ и3 разб0йникомъ, со глaсомъ свётлымъ вопію1 ти: помzни1 мz гDи, є3гдA пріи1деши во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни миротв0рцы, ћкw тjи сн7ове б9іи нарекyтсz.

Распsлсz є3си2 безгрёшне, и3 во гр0бэ положи1лсz є3си2 в0лею: но воскrлъ є3си2 ћкw бGъ, совоздви1гнувый себЁ ґдaма, помzни1 мz, зовyща, є3гдA пріи1деши во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни и3згнaни прaвды рaди, ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное.

Хрaмъ тв0й тэлeсный триднeвнымъ воскRси1вый погребeніемъ, со ґдaмомъ, и3 и5же њ ґдaма, воскRси1лъ є3си2 хrтE б9е: помzни2 нaсъ зовyщихъ, є3гдA пріи1деши во цrтвіи твоeмъ.

Стjхъ: Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3жденyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ на вы2 лжyще менE рaди.

МmронHсицы пріид0ша плaчущz, на гр0бъ тв0й хrтE б9е, ѕэлw2 рaнw: и3 въ бёлыхъ ри1захъ њбрэт0ша ѓгGла сэдsща, что2 и4щете; зовyща. воскRсе хrт0съ, не рыдaйте пр0чее.

Стjхъ: Рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ.

Ґпcли твои2 гDи на г0ру, ѓможе повелёлъ є3си2 и5мъ, пришeдше сп7се, и3 тS ви1дэвше поклони1шасz и5хже и3 послaлъ є3си2 во kзhки ўчи1ти и3 крести1ти |.

Слaва, трbченъ: Nц7Y поклони1мсz, и3 сн7а славосл0вимъ и3 прес™aго д¦а вкyпэ воспои1мъ, зовyще и3 глаг0люще: всес™az трbце, сп7си2 всёхъ нaсъ.

И# нhнэ: М™рь твою2 прив0дzтъ ти1 въ мlтву, лю1діе твои2 хrтE: мольбaми є3S щедрHты тво‰ дaждь нaмъ бlгjй, да тS прославлsемъ, и3з8 гр0ба нaмъ возсіsвшаго.

Прокjменъ, глaсъ №: Бyди, гDи, млcть твоS на нaсъ, ћкоже ўповaхомъ на тS. Стjхъ: Рaдуйтесz првdніи њ гDэ, пр†вымъ подобaетъ похвалA.

Ґллилyіа: БGъ даsй tмщeніе мнЁ, и3 покори1вый лю1ди под8 мS. Стjхъ: Величazй сп7сє1ніz царeва, и3 творsй млcть хрістY своемY дв7ду, и3 сёмени є3гw2 до вёка.

 

 

Неділя, глас перший

У суботу ввечері на Малій вечірні
На Господи, взиваю… ставимо стихів чотири і співаємо три воскресні стихири восьмигласника, повторюючи першу. Твір преподобного отця нашого Іоана Дамаскина.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Вечірні наші молитви прийми, святий Господи, і подай нам відпущення гріхів, бо Ти єдиний, Хто явив світові воскресіння.

Стих: Бо в Господа милість, і велике в Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

Оточіть, люди, Сион, обійміть його і дайте славу Тому, Хто в ньому воскрес із мертвих, бо Він Бог наш, Який визволив нас від беззаконь наших.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

Прийдіть, люди, заспіваймо й поклонімось Христу, прославляючи воскресіння Його з мертвих, бо Він Бог наш, що визволив світ від спокуси ворожої.

Стих: Бо велика милість Його над нами, й істина Його перебуває повік.

Вечірні наші молитви прийми, святий Господи, і подай нам відпущення гріхів, бо Ти єдиний, Хто явив світові воскресіння.

Слава: і нині.

Богородичний (догматик): Сьогодні, браття, торжество дівства! Нехай веселиться творіння, нехай торжествує людство, бо скликала нас свята Богородиця, чистий скарб дівства, словесний рай другого Адама, храм з’єднання двох природ, торжество спасенного примирення, палата, що в ній Слово з тілом з’єдналося, воістину легка хмара, яка носила тілом Того, що на херувимах. Її молитвами, Христе Боже, спаси душі наші.

Потім Світло тихе… і прокимен: Господь воцарився, у красу зодягнувся… з його стихами. Після Сподоби, Господи… єктенії не буває, а співаємо першу воскресну стихиру на стиховні:

Стражданням Твоїм, Христе, від страждань ми визволились і воскресінням Твоїм від тління спаслися. Господи, слава Тобі.

Та інші стихири пресвятої Богородиці.

Стих: Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді.

Прославлена в родах родів Ти, Діво Мати, отроковице, Богородице Маріє, заступнице світу, що тілом істинно породила Сина безначального Отця, з Духом рівносущного, Його благай, щоб спастися нам.

Стих: Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє.

Несподіваними скорботами обтяжені і в Тобі, чиста Діво, єдину заступницю маючи, вдячно взиваємо: спаси нас, пресвята Богоневісто, бо Ти пристановище світу й охорона роду нашого.

Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи.

Оновився світ Різдвом Твоїм, Богомати отроковице, спасіння вірних і заступнице невсипуща тих, що побожно благають Тебе, Пречиста: не переставай щиро молитися за всіх, що в піснях Тебе славлять.

Слава: і нині.

Богородичний (догматик): Хмарою вічного світла пророк назвав Тебе, Діво, бо Слово Отця, Христос Бог наш, немов дощ на руно, зійшовши на Тебе і від Тебе народившись, світ просвітив, спокусу знищив. Благаємо, пресвята, не переставай щиро молити Його за нас, що істинною Богородицею визнаємо Тебе.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний. Слава: і нині, богородичний тропар, мала єктенія і відпуст.

У суботу ввечері на Великій вечірні
Після початкового псалма кафизма 1 Псалтиря. На Господи, взиваю… ставимо стихів 10 і співаємо стихир воскресних 7, і святого дня 3, або 4, або й 6, якщо є свято святого.

Стихири воскресні восьмигласника

Стих: Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє.

Вечірні наші молитви прийми, святий Господи, і подай нам відпущення гріхів, бо Ти єдиний, Хто явив світові воскресіння.

Стих: На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.

Оточіть, люди, Сион, обійміть його і дайте славу Тому, Хто в ньому воскрес із мертвих, бо Він Бог наш, Який визволив нас від беззаконь наших.

Стих: З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.

Прийдіть, люди, заспіваймо й поклонімось Христу, прославляючи воскресіння Його з мертвих, бо Він Бог наш, що визволив світ від спокуси ворожої.

Стих: Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.

Веселіться, небеса, затрубіть, основи землі, викликуйте радісно, гори, бо ось Еммануїл прибив до хреста гріхи наші, життя подавши, умертвив смерть і Адама воскресив як Чоловіколюбець.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Того, Хто тілом добровільно розіп’явся за нас, постраждав, і був похований, і воскрес із мертвих, в піснях прославимо, промовляючи: укріпи у православ’ї Церкву Твою, Христе, і втихомир життя наше як милосердний і Чоловіколюбець.

Стих: Ради імені Твого страждаю за Тебе, Господи; страждає душа моя за Слово Твоє; бо уповає душа моя на Господа.

Стоячи перед Твоїм гробом, що Життя прийняв, ми, недостойні, приносимо хвалу невимовному Твоєму милосердю, Христе Боже наш, бо Ти, безгрішний, хрест і смерть прийняв, щоб дарувати світові воскресіння як Чоловіколюбець.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

З Отцем рівнобезначальне й рівносущне Слово, що з дівочої утроби незбагненно вийшло та хрест і смерть добровільно за нас прийняло і в славі воскресло, в піснях прославимо, оспівуючи: слава Тобі, Життєдавче, Господи, Спасе душ наших.

Слава… (з мінеї, якщо є свято святого), І нині… (богородичний з восьмигласника). А як свята святого нема, то Слава: і нині, і цей богородичний:

Всесвітню славу, що від людей засяяла і Владику породила, небесні двері прославимо, Марію Діву, пісню Сил безплотних і похвалу вірних; бо Вона стала небом і храмом Божества; Вона, перепону ворожнечі зруйнувавши, мир дарувала й Царство відкрила. У Ній же утвердження віри маючи, поборником маємо Господа, Який від Неї народився. Будьте мужні, люди Божі, будьте мужні, бо Він ворогів переможе як всемогутній.

Після входу й після Світло тихе… співаємо прокимен дня, на глас 8.

Господь воцарився, у красу зодягнувся.

Стих: Зодягнувся Господь у силу й опоясався.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Після звичайної єктенії і Сподоби, Господи… та єктенії: Доповнимо вечірню молитву… співаються воскресні стихири на стиховні:

Стражданням Твоїм, Христе, від страждань ми визволились і воскресінням Твоїм від тління спаслися. Господи, слава Тобі.

Стих: Господь воцарився, у красу зодягнувся.

Нехай радіє творіння; нехай небеса веселяться; нехай радісно плещуть руками народи; бо Христос Спаситель наш до хреста прибив гріхи наші і, смерть умертвивши, нам життя дарував, загиблого Адама, праотця всіх, воскресивши як Чоловіколюбець.

Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.

Царем неба й землі бувши, Ти, незбагненний, добровільно з любови до людей дав Себе розіп’яти. Зустрівши Тебе внизу, пекло засмутилося, а душі праведників, зустрівши, зраділи. Адам же воскрес, в пеклі Тебе, Творця, побачивши. О чудо! Чому Життя всіх смерти зазнало? А тому, що забажало просвітити світ, який взиває й промовляє: Ти, що воскрес із мертвих, Господи, слава Тобі.

Стих: Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Жони-мироносиці, що несли миро, поспішно і з риданням підійшли до гробу Твого, та, не знайшовши пречистого Твого тіла, а від ангела про нове й преславне чудо довідавшись, промовляли апостолам: воскрес Господь, подаючи світові велику милість.

Слава… святого, якщо є, а як ні, Слава: і нині, і богородичний:

Ось сповнилося пророцтво Ісаї, бо Ти, Діво, породила, і після Різдва такою, як і до Різдва, залишилася, бо народжений був Бог, тому й змінив закон природи. Але, Мати Божа, не знехтуй молитвами, що їх Тобі раби Твої в храмі Твоєму приносять, а як Та, що на руках Своїх милосердного носила, змилуйся над рабами Твоїми і благай, щоб спастися душам нашим.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар воскресний:

Хоч камінь запечатали юдеї, і воїни стерегли пречисте тіло Твоє, воскрес Ти на третій день, Спасе, даруючи світові життя. Ради цього Сили Небесні взивали до Тебе, Життєдавче: слава воскресінню Твоєму, Христе, слава Царству Твоєму, слава Провидінню Твоєму, єдиний Чоловіколюбче.

Слава: і нині.

Богородичний: Коли Гавриїл звістив Тобі, Діво: «Радуйся», — з його голосом втілився Владика всіх у Тобі, святім кивоті, як говорить праведний Давид: «Явилася Ти ширшою небес, що носила Створителя Твого». Слава Тому, Хто вселився в Тебе, слава Тому, Хто прийшов із Тебе, слава Тому, Хто визволив нас Різдвом Твоїм.

В неділю на Ранній
Після Шестипсалмія та єктенії співаємо Бог Господь,.. і воскресний тропар (двічі), богородичний (один раз). Потім читаються кафизми. Після першої кафизми читається сідальний неділі:

Воїни, що стерегли гріб Твій, Спасе, омертвіли від сяйва ангела, що явився і жінкам воскресіння звістив. Славимо Тебе, смерти Переможця, припадаємо до Тебе, воскреслого з гробу, єдиного Бога нашого.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

На хресті з волі Своєї був Ти розіп’ятий, у гробі як мертвий покладений, милосердний, всесильний Життєдавче, смертю Твоєю владу пекла знищив, бо перед Тобою вжахнулися воротарі пекельні; Ти воскресив із Собою померлих од віку як єдиний Чоловіколюбець.

Слава: і нині.

Богородичний: Матір Божу, що й породивши воістину Дівою залишилася, визнаємо Тебе всі ми, що з любов’ю прибігаємо до Твого милосердя, бо в Тобі ми, грішні, маємо заступницю і в Тобі, єдиній всенепорочній, маємо спасіння від напастей.

Після другої кафизми сідальний:

Жінки рано-вранці до гробу прийшли і затремтіли, явлення ангелів побачивши: з гробу життя сяяло. Це чудо здивувало їх, тому, повернувшись, звістили ученикам про воскресіння. Христос як єдиний кріпкий і могутній подолав пекло і воскресив з Собою всіх зотлілих, страх перед осудженням знищивши хрестом.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

На хресті розіп’ятий і до мертвих причислений, Ти, Життя всіх, безсмертний Господи Спасе, на третій день воскрес і Адама з тління підняв. Тому Сили Небесні взивали до Тебе, Життєдавче Христе: слава воскресінню Твоєму, слава благості Твоїй, єдиний Чоловіколюбче.

Слава: і нині.

Богородичний: Маріє, чесне вмістилище Владики, воскреси нас, що впали в безодню страшної безнадії, провин і скорбот, бо Ти для грішних спасіння, і поміч, і міцне заступництво, і рабів спасаєш Твоїх.

Потім Ангельський собор здивувався,.. мала єктенія та іпакої:

Покаяння розбійника раєм заволоділо, а плач мироносиць радість сповістив, що Ти, Христе Боже, воскрес, подаючи світові велику милість.

Ступеневі. Антифон 1:

У скорботі моїй вислухай, Господи, печалі мої, до Тебе взиваю.

Пустельники, що поза суєтним світом перебувають, до Бога прагнуть безперестанно.

Слава…

Святому Духу однакова з Отцем і Сином честь і слава належить, тому прославмо Тройцю Єдинодержавну.

І нині… те саме.

Антифон 2:

На вершини законів Твоїх підніс Ти мене; чеснотами просвіти мене, Боже, щоб я славив Тебе.

Правицею Твоєю взявши мене, Ти, Слово, охорони мене й збережи, щоб вогонь гріха не спалив мене.

Слава…

Святим Духом всяке творіння оновлюється, до первісного стану повертаючись, бо Він рівночесний з Отцем і Словом.

І нині… те саме.

Антифон 3:

Коли сказали мені: підемо до дому Господнього, звеселився дух мій, зраділо серце.

В домі Давидовім страх великий, бо там за поставленими престолами судитимуться всі племена землі й народи.

Слава…

Святому Духу належить честь, поклоніння, слава й влада, як і Отцю і Сину подобає приносити: бо Тройця є Єдиниця в єстві, а не в Особах.

І нині… те саме.

Прокимен, глас 1: Нині воскресну, говорить Господь, стану спасінням, і не завагаюся в нім.

Стих: Слова Господні — слова чисті.

Після Все, що дише… Євангеліє раннє чергове, а потім:

Воскресіння Христове бачивши, поклонімось святому Господу Ісусу, єдиному безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємося, Христе, і святе Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, Ти бо єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось святому Христовому Воскресінню, бо через Хрест прийшла радість усьому світові. Завжди благословляючи Господа, оспівуємо Воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.

Потім псалом 50 і Слава…

Молитвами апостолів, Милостивий, очисти безліч провин наших.

І нині…

Молитвами Богородиці, Милостивий, очисти безліч провин наших.

Потім: Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої.

Після цього стихира:

Воскрес Ісус із гробу, як і провістив, подав нам життя вічне й велику милість.

Потім Спаси, Боже, людей Твоїх,.. виголошення священика: Милістю, щедротами і чоловіколюбством,.. і починаються канони: воскресний на 4, хрестовоскресний на 3, богородичний на 3, святого дня на 4; а якщо святий святкується, то на 6, хрестовоскресний на 2, богородичний на 2.

 

Канон воскресний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
 

Ірмос: Твоя переможна правиця боголіпно у кріпості прославилася, вона, Безсмертний, як всемогутня противників знищила, а ізраїльтянам у глибині нову путь проклала.

Приспів: Слава, Господи, святому воскресінню Твоєму.

Ти, що спочатку пречистими руками з пороху створив мене Божественним чином, руки на хресті розпростер, від землі кличучи тлінне моє тіло, що його Ти прийняв від Діви.

Ти, що Божественним диханням душу в мене вселив, задля мене умертвіння перетерпів, і душу смерті віддав, і від вічних кайданів мене визволив, і з Собою воскресив, нетлінням прославив.

Богородичний: Радуйся, джерело благодаті; радуйся, ліствице й врата небесні; радуйся, світильнику й сосуде золотий і горо несічена, що породила світові Життєдавця Христа.

Канон хрестовоскресний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
, глас той самий.

Подібний: Христос народжується…

Життєдавець Христос Своїм втіленням обожує мене, Христос Своїм смиренням возносить мене, Христос Своїми стражданнями тілесними від страждань визволяє мене. Тому пісню подяки співаю, бо Він прославився.

Христос Своїм розп’яттям возносить мене; Христос Своєю смертю воскрешає мене; Христос життя дарує мені. Тому, весело руками плещучи, пісню перемоги Спасителеві співаю, бо Він прославився.

Богородичний: Пречиста Діво, Ти Бога зачала і породила в дівстві, Христа, Який від Тебе тіло прийняв, єдиного іпостассю, Єдинородного Сина, Якого знаємо у двох єствах, бо Він прославився.

Канон богородичний. Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
, глас той самий.

Ірмос: Твоя переможна правиця боголіпно у кріпості прославилася, вона, Безсмертний, як всемогутня противників знищила, а ізраїльтянам у глибині нову путь проклала.

Яку достойну пісню принесе Тобі наша неміч, крім радісної, якої таємно навчав нас Гавриїл: радуйся, Богородице Діво, Мати неневісна.

Приснодіві й Матері Царя Вишніх Сил ми, вірні, від чистого серця викликнім духовно: радуйся, Богородице Діво, Мати неневісна.

Безмірна глибина Твого, Пречиста, незбагненного Різдва. Тому віру безсумнівну в чистоті приносимо Тобі, промовляючи: радуйся, Богородице Діво, Мати неневісна.

Катавасія: Відкрию уста мої…

 

Канон воскресний. Пісня над піснями
3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
3:2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3:3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
3:4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
3:6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
3:7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
3:9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
3:10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...
3:11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!
Пісн. 3
 

Ірмос: Єдиний, що знаєш людської істоти неміч і милостиво її образ прийняв, опояши мене з висоти силою, щоб взивав я до Тебе, святий: одушевлений храме невимовної слави Твоєї, Чоловіколюбче.

Богом моїм бувши, Ти, милосердний, над загиблим змилувався і до мене зійти благозволив, підніс мене розп’яттям Своїм, щоб взивав я до Тебе, святий: одушевлений храме невимовної слави Твоєї, Чоловіколюбче.

Життям іпостасним бувши, Ти, Христе, як Бог милосердний в мене тлінного зодягнувся; і, в порох смерти зійшовши, Ти, Владико, знищив владу смерти і, з мертвих на третій день воскресши, мене в нетління зодягнув.

Богородичний: Бога в утробі від Духа Пресвятого зачавши, Ти, Діво, неопаленна залишилася, бо Тебе, що вогонь нестерпний прийняла, явно провістила законодавцеві Мойсеєві купина, яка палала неопалимо.

Канон хрестовоскресний

Подібний: Перше віків від Отця…

Христу Богу, Який на плечі Свої заблудлу підняв вівцю і древом хреста знищив гріх її, викликнім: святий Ти, Господи, що підніс силу нашу.

Вірні, послужімо Духом Божественним Йому, що з пекла вивів великого Пастиря Христа, і Його священноначалієм апостоли привели народи до істини.

Богородичний: До Сина, Який тіло добровільно від Діви безсіменно прийняв, і Діву, що породила, силою Божественною після Різдва чистою зберіг, до Бога, що над усіма, взиваймо: святий Ти, Господи.

Канон богородичний

Ірмос: Єдиний, що знаєш людської істоти неміч і милостиво її образ прийняв, опояши мене з висоти силою, щоб взивав я до Тебе, святий: одушевлений храме невимовної слави Твоєї, Чоловіколюбче.

Хмарою легкою Тебе, Діво, істинно називаємо за словами пророків; бо через Тебе прийшов Господь облудні кумири єгипетські знищити, а тих, що їм служать, просвітити.

Собор пророків ясно назвав Тебе, всехвальна, воістину запечатаним джерелом і замкненими дверима, — знамення Твого дівства, що його Ти зберегла і після Різдва.

Розум предвічний сподобившись бачити, наскільки можна було, Гавриїл Тобі, Всенепорочна Діво, радісний голос приніс, сповіщаючи ясно про зачаття Слова і проповідуючи несказанне Різдво.

 

Канон воскресний. Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4
 

Ірмос: Тебе, як гору, благодаттю Божою осінену, побачивши прозорливими очима, Авакум провістив, що з Тебе вийде Святий Ізраїлів на спасіння наше й оновлення.

Хто Цей Спаситель, що з Едома прийшов, вінець терновий носить, ризу багряну на Собі має, на древі піднесений? Це Святий Ізраїлів — на спасіння наше й оновлення.

Дивіться, люди непокірливі, й посоромтеся, бо Той, Кого ви як злочинця розіп’яли на хресті, у Пилата нерозумно випросивши, боголіпно воскрес із гробу, силу смерти знищивши.

Богородичний: Як дерево життя Тебе, Діво, визнаємо, бо з Тебе виріс не смертоносний для людей плід поживи, а вічного життя насолода на спасіння нам, що Тебе славимо.

Канон хрестовоскресний

Подібний: Жезл від коріння Єссеєвого…

Хто Цей величний з Едома, що Його ризи червоні від винограду восорського? Як Бог Він величний, а як людина Він носить одіяння тілесне, від крови червоне. Йому ми, вірні, співаємо: слава силі Твоїй, Господи.

Христос, що став архиєреєм благ майбутніх, гріх наш знищив; і, показавши дивну путь Своєю кров’ю, увійшов у кращу і звершенішу скинію, як Предтеча наш у святеє.

Богородичний: Ти, Всехвальна, сплатила давній борг Єви новому Адамові, що ради нас явився. Бо, з’єднавши у Собі чистим зачаттям плоть розумну, одухотворену, із Тебе вийшов Христос, один у двох єствах Господь.

Канон богородичний

Ірмос: Тебе, як гору, благодаттю Божою осінену, побачивши прозорливими очима, Авакум провістив, що з Тебе вийде Святий Ізраїлів на спасіння наше й оновлення.

Слухай про чуда, небо, і почуй, земле, як дочка земного й загиблого Адама стала нареченою Бога і Матір’ю Свого Творця, для спасіння нашого й оновлення.

Величне й страшне Твоє таїнство славимо; бо таємно від чиноначалій небесних на Тебе, всехвальна, зійшов Сущий, немов дощ на руно, для спасіння нашого і оновлення.

Свята із святих, всехвальна Богородице, надіє народів і спасіння вірних, бо з Тебе засяяв визволитель і Життєдавець Господь; Його моли, щоб спаслися раби Твої.

 

Канон воскресний. Пісня над піснями
5:1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
5:2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
5:3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
5:4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5:5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
5:6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
5:7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
5:8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
5:9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
5:10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
5:11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
5:12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
5:13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
5:14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
5:15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
5:16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
Пісн. 5
 

Ірмос: Ти, Христе, що просвітив сяйвом Твого пришестя і хрестом Твоїм освітив світу кінці; просвіти світлом Богопізнання Твого серця тих, що православно Тебе оспівують.

Великого Пастиря овець і Господа древом хреста юдеї умертвили, але Він мертвих у пеклі, наче овець похованих, від влади смерти визволив.

Хрестом Твоїм Ти, Спасе, мир благовістив і полоненим визволення провістив, а володаря Божественним воскресінням Твоїм, Христе, осоромив і явив його нагим і зубожілим.

Борогодичний: Не відкидай, всехвальна, благання тих, що з вірою просять, але прийми й принеси їх, Пречиста, до Сина Твого, єдиного благодійника Бога, бо в Тобі заступницю маємо.

Канон хрестовоскресний

Подібний: Бог є мир…

О багатство й глибино премудрости Божої! Господь, що мудрих світу цього подолав, визволив нас від їхньої облуди; бо, добровільно постраждавши немічним тілом, Він власною силою воскрес, мертвих оживляючи.

Христос, будучи Богом, задля нас з тілом з’єднується, і розпинається, і вмирає, і погребається, і воскресає, і урочисто возноситься до Отця зі Своїм тілом, з яким прийде і спасе тих, що побожно Йому служать.

Богородичний: Свята із святих, Діво чиста, Ти породила святого із святих — Христа Визволителя, що всіх освячує; тому Тебе, Царицю і Владичицю всіх, як Матір Творця творіння проповідуємо.

Канон богородичний

Ірмос: Ти, Христе, що просвітив сяйвом Твого пришестя і хрестом Твоїм освітив світу кінці; просвіти світлом Богопізнання Твого серця тих, що православно Тебе оспівують.

Дивлячись на Тебе, Діво Богородице, Сили Небесні веселяться, радіють із ними зібрання людей, бо вони з’єдналися Різдвом Твоїм, його достойно прославляємо.

Нехай відкриються всі уста і помисли людські хвалити істинну окрасу людей; Діва явно між нами стоїть, прославляючи тих, що з вірою оспівують Її чудеса.

Славиться всяка пісня премудрих і похвала, що приноситься Діві й Матері Божій, бо Вона стала храмом Божественної слави, Її ж достойно славимо.

 

Канон воскресний. Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6
 

Ірмос: Обняла нас остання безодня; нема визволителя; стали ми як вівці на заколення; спаси людей Твоїх, Боже наш, бо Ти сила немічних і оновлення.

Гріхом первоствореного були ми, Господи, смертельно зранені, але зцілилися раною Твоєю, якою Ти, Христе, за нас поранений був, бо Ти сила немічних і оновлення.

Ти, всесильний Господи, нас із пекла вивів, убивши звіра всеїдця, Твоєю владою його силу знищивши, Ти бо життя, і світло, і воскресіння.

Богородичний: Радіють Тобою, Діво Пречиста, праотці нашого роду, бо ми рай повернули через Тебе, який переступом згубили, бо Ти чиста — і до Різдва і після Різдва.

Канон хрестовоскресний

Подібний: З утроби Іону…

Розум предвічний, безстрасний і безтілесний Христос Бог з людським розумом з’єднується, щоб бути посередником між Божественною природою і матеріальністю тілесною і, будучи незмінним, зі мною всім з’єднався, щоб усьому мені, загиблому, спасіння розп’яттям дарувати.

Падає спокушений Адам і, спіткнувшись, сумує, надією на обоження обманутий, але постає обоженим через з’єднання з ним Слова і через страждання від страждань визволяється; на престолі як Син прославляється, сидячи з Отцем і Духом.

Богородичний: Лона Отця безначального не покинувши, Цар правди Бог в лоні чистої Діви оселяється; і, Той, хто раніше без матері був, без отця тіло приймає; Його ж без родоводу дивний рід і несказанний.

Канон богородичний

Ірмос: Обняла нас остання безодня; нема визволителя; стали ми як вівці на заколення; спаси людей Твоїх, Боже наш, бо Ти сила немічних і оновлення.

Предстоять раболіпно чини небесні, достойно дивуючись Твоєму, Приснодіво, безсіменному зачаттю, бо Ти чиста — і до Різдва, і після Різдва.

Від Тебе, Пречиста, тіло прийняло Слово, що колись безплотним було; Воно як всемогутнє все творить за Своєю волею, і воїнства Сил безплотних із небуття створило.

Твій Плід живоносний, Богоблагодатна, ворога умертвив і пекло явно подолав, а ми із кайданів визволилися, тому взиваю: знищи страждання серця мого.

Кондак, глас 1: Воскрес Ти як Бог із гробу у славі, і світ воскресив із Собою, і людська природа Тебе як Бога оспівує, і смерть щезла. Адам же торжествує, Владико, і Єва, нині від кайданів визволившись, радіє, взиваючи: Ти, Христе, Той, що всім подаєш воскресіння.

Ікос: Того, що на третій день воскрес, як Бога всемогутнього прославимо. Він розбив врата пекельні і підняв із гробу тих, що там були від віку, і, як благозволив, мироносицям явився, їм першим сказавши: радуйтеся, і апостолам Він радість сповістив, як єдиний Життєдавець. Тому жінки з вірою ученикам знамення перемоги благовістять: пекло стогне, смерть ридає, а світ веселиться, і всі з ним радіють, бо Ти, Христе, всім подав воскресіння.

 

Канон воскресний. Пісня над піснями
7:1 Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
7:2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
7:3 Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
7:4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
7:5 Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
7:6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
7:8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
7:9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
7:10 А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
7:11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
7:12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
7:13 Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
7:14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
Пісн. 7
 

Ірмос: Тебе, Богородице, ми, вірні, піччю духовною визнаємо, бо, як трьох отроків спас прославлений, так і світ оновив в утробі Твоїй всесильний, хвальний отців Бог і препрославлений.

Затряслася земля, сховалося сонце і світло померкло, розідралася церковна завіса, каміння розпалося, бо на хресті піднесений праведник, хвальний отців Бог і препрославлений.

За нас із волі Своєї, ніби безпомічний і зранений до смерти, Ти, звеличений, усіх визволив і могутньою рукою з Собою воскресив, хвальний отців Бог і препрославлений.

Богородичний: Радуйся, джерело вічноживої води; радуйся, раю насолоди; радуйся, стіно вірних; радуйся, неневісна; радуйся, всього світу радосте. Через Тебе засяяв нам хвальний отців Бог і препрославлений.

Канон хрестовоскресний

Подібний: Отроків благочестивих…

Через братовбивчу руку була проклята колись земля, Авелевою кров’ю скривавлена; та, кров’ю Твоєю Боготочною окроплена, благословляється і, радіючи, взиває: отців Боже, благословен єси.

Нехай плаче богопротивний народ юдейський, що зухвало вбив Христа, інші ж народи нехай веселяться, руками плещуть і взивають: отців Боже, благословен єси.

Ось сяючий ангел промовляв до мироносиць: прийдіть і побачте знамення воскресіння Христового — плащаницю і гріб — і взивайте: отців Боже, благословен єси.

Канон богородичний

Ірмос: Тебе, Богородице, ми, вірні, піччю духовною визнаємо, бо, як трьох отроків спас прославлений, так і світ оновив в утробі Твоїй всесильний, хвальний отців Бог і препрославлений.

Тебе, Богородице, Яків у ліствиці пророчо побачив, бо через Тебе звеличений явився на землі і з людьми пожив, як і благозволив, хвальний отців Бог і препрославлений.

Радуйся, чиста, бо з Тебе вийшов Пастир, Який воістину зодягнувся в Адамове тіло і в усю мене, людину, з безмежного Свого милосердя, хвальний отців Бог і препрославлений.

Предвічний Бог від Твоєї чистої крови новим Адамом воістину став; Його нині благай, щоб Він оновив мене, зотлілого, що взиваю: хвальний отців Бог і препрославлений.

 

Канон воскресний. Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8
 

Ірмос: Отроки Ізраїлеві в печі, наче в горні, ясніше від золота красою благочестя засяяли, промовляючи: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте по всі віки.

Слово Боже, Ти з волі Своєї все твориш і перетворюєш, тінь смертну обертаєш на життя вічне стражданням Твоїм, Тебе невпинно всі ми, творіння, як Господа в піснях хвалимо і прославляємо по всі віки.

Ти, Христе, знищив муки і страждання у воротах і твердинях пекельних, на третій день із гробу воскреснувши. Тебе безперестанно всі творіння як Господа оспівують і прославляють по всі віки.

Богородичний: Ту, що безсіменно і надприродно від Божого сяйва дорогоцінну перлину — Христа — породила, в піснях оспівуємо, промовляючи: благословіть, усі творіння, Господа, оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Канон хрестовоскресний

Подібний: Чуда надприродного…

Прийдіть, люди, поклонімось тому місцю, де стояли пречисті ноги і де на древі, для спасіння всіх людей, Божественні й животворчі руки Христові розпростерті були; і, ставши навколо гробу Життя, — співаймо: нехай усе творіння благословить Господа і прославляє по всі віки.

Виявився злочинний наклеп боговбивць юдеїв, бо Той, Кого вони обманщиком називали, воскрес як всемогутній, насміявшись з печатей беззаконників. Тому, радіючи, співаймо: нехай усе творіння благословить Господа і прославляє по всі віки.

Троїчний: У трисвятих піснях славу єдиного Господа визнаючи, пречисті серафими зі страхом раболіпно триіпостасне Божество прославляють. Разом із ними і ми побожно співаймо: нехай усе творіння благословить Господа і прославляє по всі віки.

Канон богородичний

Ірмос: Отроки Ізраїлеві в печі, наче в горні, ясніше від золота красою благочестя засяяли, промовляючи: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте по всі віки.

Світлу палату, з якої, немов жених, вийшов Владика всіх — Христос, в піснях оспівуємо всі, взиваючи: усі діла Господні, Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Радуйся, славний престоле Божий; радуйся, стіно вірних, бо через Тебе засяяло світло — Христос — для тих, що в темряві Тебе ублажають і взивають: усі діла Господні, Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Всехвальна Діво, що народила нам Господа — причину спасіння нашого, молися за всіх, що щиро взивають: усі діла Господні, благословляйте Господа, оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Потім співають пісню Богородиці: Величає душа моя Господа…з приспівом Чеснішу від херувимів…

 

Канон воскресний. Пісня 9
 

Ірмос: Образ чистого Різдва Твого показала неопалима купина; і нині молимося: погаси вогонь напастей, що нападають на нас, щоб Тебе, Богородице, безперестанно ми величали.

О, як люди беззаконні й непокірні, на раді лукавій задумавши зле, виправдали гордого і нечестивого, а праведника, Господа слави, на хрест засудили: Його ми достойно величаємо.

Спасе, Агнче непорочний, що взяв гріхи світу! Тебе, що на третій день воскрес, з Отцем і Божественним Твоїм Духом прославляємо і, визнаючи за Господа слави, величаємо.

Богородичний: Спаси людей, Твоїх, Господи, що їх, придбав Ти дорогоцінною кров’ю Твоєю, даруючи православним перемогу над ворогами і подаючи мир Церквам Твоїм, Чоловіколюбче, молитвами Богородиці.

Канон хрестовоскресний

Подібний: Таїнство дивне…

Невимовною Твоєю силою прославився хрест Твій, Господи, бо неміч Твоя перед усіма більшою за силу виявилася: через нього сильні були повалені на землю, а вбогі до небес підносяться.

Умертвлена страшна наша смерть бо, явившись тим, що в пеклі, Ти, Христе, воскресіння з мертвих їм дарував. Тому Тебе як Життя, Воскресіння і Світло іпостасне прославляючи, величаємо.

Троїчний: Безначальне й безмежне єство у трьох єдиних Богоначальних іпостасях відкривається: єдине Божество в Отці, і Сині, і Дусі, на Яке надіючись, богомудрі спасаються.

Канон богородичний:

Ірмос: Образ чистого Різдва Твого показала неопалима купина; і нині молимося: погаси вогонь напастей, що нападають на нас, щоб Тебе, Богородице, безперестанно ми величали.

Ти, Діво, вийшла з роду богоотця Давида, пророчого і богоотецького, але й Давида воістину Ти прославила, бо породила провіщеного Господа слави: Його ж ми достойно величаємо.

Всяка пісня похвальна нижча за велич слави Твоєї, Пречиста. Але, Владичице Богородице, прийми від недостойних рабів Твоїх пісню похвальну, що з любови до Тебе щиро приноситься.

О, вищі за розум чуда Твої! Ти бо одна, Діво Пречиста, більше, ніж сонце, дала всім бачити нове чудо Твого Різдва незбагненного. Тому всі Тебе величаємо.

Після катавасії мала єктенія, а потім: Свят Господь Бог наш… і екзапостиларій ранній.

Стихири хвалітні воскресні
Стих: Виконати над ними суд написаний. Слава ця буде всім преподобним Його.

Оспівуємо Твоє спасенне страждання, Христе, і славимо Твоє воскресіння.

Стих: Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його.

Ти, що хрест перетерпів, і смерть знищив, і з мертвих воскрес, втихомир життя наше, Господи, як єдиний всесильний.

Стих: Хваліть Його в могутності сили Його, хваліть Його за безмежну велич Його.

Ти, що пекло полонив і людину воскресив Твоїм, Христе, воскресінням; сподоби нас чистим серцем Тобі співати і прославляти.

Стих: Хваліть Його голосом сурми; хваліть Його на арфі та гуслях.

Прославляючи Твоє, Христе, Божественне сходження, в піснях оспівуємо Тебе, бо Ти народився від Діви і не розлучився з Отцем, Ти постраждав як людина і добровільно хрест перетерпів, але воскрес із гробу, вийшовши з нього, як із палати, щоб світ спасти; Господи, слава Тобі.

Стих: Хваліть Його хором під тимпани, хваліть Його на струнах і органах.

Коли Ти був розіп’ятий на хресті, тоді сила ворожа була знищена; творіння від страху перед Тобою затремтіло; влада Твоя пекло полонила; мертвих Ти із гробів воскресив і розбійникові рай відкрив, Христе Боже наш, слава Тобі.

Стих: Хваліть Його на органах милозвучних, хваліть Його на органах і зі співом. Все, що дише, нехай хвалить Господа.

Чесні жінки, ридаючи, до гробу Твого прийшли поспішно, але, побачивши гріб відкритим і від ангела про нове й преславне чудо дізнавшись, сповістили апостолів, що Господь воскрес, даруючи світові велику милість.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Христе Боже, поклоняємось Божественним ранам страждань Твоїх і Владичному священнодійству, що в Сионі наприкінці віків сталося через явлення Бога; бо Ти, Сонце правди, просвітив тих, що в темряві спали, ведучи їх до невечірнього світла; Господи, слава Тобі.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

Вислухай, бунтівливий рід юдейський! Де ті, що прийшли до Пилата? Нехай скажуть охоронителі-воїни, де печаті гробу. Куди перенесено Похованого? Як продано Того, Кого не можна продати? Як украдено скарб? Чому неправду говорите про воскресіння Розіп’ятого, беззаконні юдеї? Воскрес Той, Хто визволив померлих, і подає світові велику милість.

Слава… і рання євангельська стихира.

І нині… і цей богородичний.

Преблагословенна єси, Богородице Діво, бо Той, Хто воплотився від Тебе, пекло полонив, Адама покликав, прокляття знищив, Єву визволив, смерть умертвив, і ми ожили. Тому ми, співаючи, взиваємо: благословенний Христос Бог наш, що так благоволив, слава Тобі.

Потім велике славослів’я і цей тропар воскресний:

В день спасіння світу співаймо Воскреслому із гробу і Начальнику життя нашого, зруйнував бо Він смертю смерть, перемогу подав нам і велику милість.

Потім єктенії і відпуст.

На Літургії Блаженні…
Поживою вивів ворог Адама з раю: хрестом же Христос увів до нього розбійника, що взивав: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Стих: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Поклоняюся стражданням Твоїм, прославляю і воскресіння з Адамом і розбійником, голосом радісним взиваю до Тебе: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Стих: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Ти, безгрішний, добровільно був розіп’ятий і в гробі положений, але як Бог Ти воскрес, воскресивши з Собою Адама, що взивав: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Стих: Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

На третій день воскресив Ти храм Твій тілесний, погребінням Твоїм, Христе Боже, воскресив Ти з Адамом і тих, що від Адама, які взивають: пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Стих: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та зводитимуть на вас усяке лихослів’я і наклепи — Мене ради.

Мироносиці дуже рано з плачем прийшли до гробу Твого, Христе Боже, і знайшли ангела, що сидів у білих ризах і взивав: «Чого шукаєте? Воскрес Христос, не ридайте більше».

Стих: Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.

Апостоли Твої, Господи Спасе, прийшли на гору, куди Ти повелів їм, і, побачивши Тебе, вклонилися, і їх Ти послав навчати народи і хрестити їх.

Слава…

Троїчний: Поклонімось Отцю, і прославмо Сина, і Пресвятого Духа разом величаймо, взиваючи й промовляючи: Пресвята Тройце, спаси всіх нас.

І нині…

Богородичний: Приводять Матір Твою як заступницю перед Тобою люди Твої, Христе. Її молитвами даруй нам, милосердний, Твої милості, щоб Тебе, що з гробу засяяв, ми прославляли.

Прокимен: Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе.

Стих: Радуйтеся, праведні, в Господі, праведним подобає похвала.

Алилуя.

Стих: Бог, що відплачує мені і підкорює мені народи.

Стих: Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Твого Давида і роду його навіки.

У неділю на вечірні
На Господи, взиваю… стихири зворушливі Владичні, глас 1.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Усе з благости створив Ти, Господи, Твоїм Словом і Духом; потім створив Ти мене розумною істотою, щоб я прославляв Твоє, всесильний, святе ім’я; я ж ганебними моїми ділами завжди найбільше безчещу його; але благаю: змилосердься.

Стих: Ради імені Твого страждаю за Тебе, Господи; страждає душа моя за Слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

Пізнай, окаянна душе, твоє Божественне походження та вітчизну нетлінну і завжди намагайся добрими ділами її досягти; ніщо з тлінного нехай не полонить тебе, бо ти — частина небесного, тіло ж — прах земний — зотліває; нехай гірше не переможе кращого.

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Прийди, окаянна душе моя, до премилосердного, приступи з гарячими слізьми, вияви все, що вчинила раніше суду твого, і ублагай, окаянна, Творця, і випроси прощення, перше ніж закриє двері перед тобою Господь.

Потім стихири Силам безплотним.

Стих: Бо в Господа милість і велике у Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

Безплотні ангели, що стоїте перед престолом Божим, і звідти світлом наповнюєтеся, і вічно сяєте, світло розливаючи, і другим світлом називаєтесь, моліте Христа, щоб Він дарував душам нашим мир і велику милість.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

Безсмертні ангели, що від Джерела життя воістину незнищиме життя одержали, ви стали багаті вічною славою, святими самовидцями вічної мудрости, повними світла світильниками, що в Єдиному єднаються.

Стих: Велика милість Його над нами й істина Його перебуває повік.

Архангели, Ангели, Начала, Престоли, Господства, шестикрилі Серафими, многоокі Херувими, Божественні органи мудрости — Божественні Сили і Власті, моліте Христа дарувати душам нашим мир і велику милість.

Слава: і нині.

Богородичний: Непорочна Маріє, що перевищуєш усякий розум, найчистіша коліснице, мене, багатьма гріхами обтяженого, до великого покаяння всемогутнім заступництвом Твоїм наверни, бо Ти можеш, як Мати Того, Хто все може.

Потім Світло тихе…і прокимен:

Прославляйте нині Господа, всі раби Господні.

Стих: Що стоїте в храмі Господньому, у дворах дому Бога нашого.

Потім Сподоби, Господи…і єктенія.

На стиховні стихири зворушливі.

Провин моїх, Спасе, наче безодня велика, й у безнадії потопаю у гріхах моїх; але подай мені руку, як Петрові, спаси мене, Боже, і помилуй мене.

Стих: До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.

За помисли й діла лукаві засуджений я, Спасе, але даруй мені, Боже, думку навернення, щоб я взивав до Тебе: спаси мене, благодійнику милосердний, і помилуй мене.

Стих: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

Молитвами, Господи, всіх святих і Богородиці мир Твій подай нам і помилуй нас як єдиний милосердний.

Слава: і нині.

Богородичний: Пречиста Діво, радосте небесних чинів і надійна заступнице людей на землі! Спаси нас, що до Тебе звертаємося, бо на Тебе, після Бога, Богородице, надію покладаємо.

Потім Нині відпускаєш,.. Трисвяте,.. Отче наш,.. тропар за уставом.

Потім єктенія і відпуст.

ΠΑΡΑΚΛΗΤΙΚΗ

ΚΥΡΙΑΚΗ Α’ ΗΧΟΣ

Τῼ ΣΑΒΒΑΤῼ ΕΣΠΕΡΑΣ

ΕΝ Τῼ ΜΙΚΡῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος α΄
Τὰς ἑσπερινὰς ἡμῶν εὐχάς, πρόσδεξαι Ἅγιε Κύριε, καὶ παράσχου ἡμῖν, ἄφεσιν ἁμαρτιῶν, ὅτι μόνος εἶ ὁ δείξας, ἐν κόσμῳ τὴν ἀνάστασιν.

Κυκλώσατε λαοὶ Σιών, καὶ περιλάβετε αὐτήν, καὶ δότε δόξαν ἐν αὐτῇ, τῷ ἀναστάντι ἐκ νεκρῶν· ὅτι αὐτός ἐστιν ὁ Θεὸς ἡμῶν, ὁ λυτρωσάμενος ἡμᾶς, ἐκ τῶν ἀνομιῶν ἡμῶν.

Δεῦτε λαοὶ ὑμνήσωμεν, καὶ προσκυνήσωμεν Χριστόν, δοξάζοντες αὐτοῦ τὴν ἐκ νεκρῶν ἀνάστασιν· ὅτι αὐτός ἐστιν ὁ Θεὸς ἡμῶν, ὁ ἐκ τῆς πλάνης τοῦ ἐχθροῦ, τὸν κόσμον λυτρωσάμενος.
Δογματικόν, Ἦχος α΄
Παρθενικὴ πανήγυρις σήμερον, ἀδελφοί· σκιρτάτω ἡ κτίσις, χορευέτω ἡ ἀνθρωπότης· συνεκάλεσε γὰρ ἡμᾶς ἡ ἁγία Θεοτόκος, τὸ ἀμόλυντον κειμήλιον τῆς παρθενίας, ὁ λογικὸς τοῦ δευτέρου Ἀδὰμ Παράδεισος, τὸ ἐργαστήριον τῆς ἑνώσεως τῶν δύο φύσεων, ἡ πανήγυρις τοῦ σωτηρίου συναλλάγματος, ἡ παστάς, ἐν ᾗ ὁ Λόγος ἐνυμφεύσατο τὴν σάρκα, ἡ ὄντως κούφη νεφέλη, ἡ τὸν ἐπὶ τῶν Χερουβεὶμ μετὰ σώματος βαστάσασα. Ταῖς αὐτῆς ἱκεσίαις, Χριστὲ ὁ Θεός, σῶσον τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Εἰς τὸν Στίχον, τὸ Ἀναστάσιμον Στιχηρόν.
Ἦχος α΄
Τῷ πάθει σου, Χριστέ, παθῶν ἠλευθερώθημεν, καὶ τῇ ἀναστάσει σου ἐκ φθορᾶς ἐλυτρώθημεν· Κύριε δόξα σοι.
Στίχ. Μνησθήσομαι τοῦ ὀνόματός σου ἐν πάσῃ γενεᾷ καὶ γενεᾷ.
Καὶ Στιχηρὰ τῆς Θεοτόκου.
Τῶν οὐρανίων ταγμάτων. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Δεδοξασμένη ὑπάρχεις ἐν γενεαῖς γενεῶν, Παρθενομῆτορ Κόρη, Θεοτόκε Μαρία, τοῦ κόσμου προστασία, τεκοῦσα σαρκί, τὸν Υἱὸν τοῦ ἀνάρχου Πατρός, συναϊδίῳ τε Πνεύματι ἀληθῶς· ὃν ἱκέτευε σωθῆναι ἡμᾶς.
Στίχ. Ἄκουσον, θύγατερ, καὶ ἴδε, καὶ κλῖνον τὸ οὖς σου, καὶ ἐπιλάθου τοῦ λαοῦ σου καὶ τοῦ οἴκου τοῦ Πατρός σου.
Οἱ συνεχόμενοι θλίψεσιν ἀδοκήτοις ἁγνή, σὲ προστασίαν μόνην, κεκτημένοι Παρθένε, βοῶμεν εὐχαρίστως· Σῶσον ἡμᾶς, Παναγία θεόνυμφε· σὺ γὰρ ὑπάρχεις τοῦ κόσμου καταφυγή, καὶ ἀντίληψις τοῦ γένους ἡμῶν.
Στίχ. Τὸ πρόσωπόν σου λιτανεύσουσιν οἱ πλούσιοι τοῦ λαοῦ.
Ἀνεκαινίσθη ὁ κόσμος ἐν τῇ κυήσει σου, θεοκυῆτορ Κόρη, τῶν πιστῶν σωτηρία, καὶ ἄγρυπνος προστάτις τῶν εὐσεβῶς, αἰτουμένων σε Ἄχραντε· μὴ διαλείπῃς πρεσβεύουσα ἐκτενῶς, ὑπὲρ πάντων τῶν ὑμνούντων σε.
Θεοτοκίον, Ἦχος α΄
Νεφέλην σε φωτὸς ἀϊδίου, Παρθένε, ὁ Προφήτης ὠνόμασεν· ἐν σοὶ γὰρ ὡς ὑετὸς ἐπὶ πόκον, καταβὰς ὁ Λόγος τοῦ Πατρός, καὶ ἐκ σοῦ ἀνατείλας, τὸν κόσμον ἐφώτισε, τὴν πλάνην κατήργησε, Χριστὸς ὁ Θεὸς ἡμῶν. Αὐτὸν ἱκετεύουσα ἐκτενῶς, Παναγία δεόμεθα, μὴ παύσῃ ὑπὲρ ἡμῶν, τῶν ἀληθῆ Θεοτόκον ὁμολογούντων σε.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος α΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τοῦ λίθου σφραγισθέντος ὑπὸ τῶν Ἰουδαίων,
καὶ στρατιωτῶν φυλασσόντων
τὸ ἄχραντόν σου Σῶμα,
ἀνέστης τριήμερος Σωτήρ,
δωρούμενος τῷ κόσμῳ τὴν ζωήν·
διὰ τοῦτο αἱ Δυνάμεις τῶν οὐρανῶν
ἐβόων σοι ζωοδότα.
Δόξα τῇ Ἀναστάσει σου Χριστέ,
δόξα τῇ βασιλείᾳ σου,
δόξα τῇ οἰκονομίᾳ σου, μόνε φιλάνθρωπε.
Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

ΕΝ Τῼ ΜΕΓΑΛῼ ΕΣΠΕΡΙΝῼ

Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου
Ἦχος α΄
Τὰς ἑσπερινὰς ἡμῶν εὐχάς, πρόσδεξαι Ἅγιε Κύριε, καὶ παράσχου ἡμῖν, ἄφεσιν ἁμαρτιῶν, ὅτι μόνος εἶ ὁ δείξας, ἐν κόσμῳ τὴν ἀνάστασιν.

Κυκλώσατε λαοὶ Σιών, καὶ περιλάβετε αὐτήν, καὶ δότε δόξαν ἐν αὐτῇ, τῷ ἀναστάντι ἐκ νεκρῶν· ὅτι αὐτός ἐστιν ὁ Θεὸς ἡμῶν, ὁ λυτρωσάμενος ἡμᾶς, ἐκ τῶν ἀνομιῶν ἡμῶν.

Δεῦτε λαοὶ ὑμνήσωμεν, καὶ προσκυνήσωμεν Χριστόν, δοξάζοντες αὐτοῦ τὴν ἐκ νεκρῶν ἀνάστασιν· ὅτι αὐτός ἐστιν ὁ Θεὸς ἡμῶν, ὁ ἐκ τῆς πλάνης τοῦ ἐχθροῦ, τὸν κόσμον λυτρωσάμενος.
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Εὐφράνθητε οὐρανοί, σαλπίσατε τὰ θεμέλια τῆς γῆς, βοήσατε τὰ ὄρη εὐφροσύνην· ἰδοὺ γὰρ ὁ Ἐμμανουὴλ τὰς ἁμαρτίας ἡμῶν, τῷ Σταυρῷ προσήλωσε, καὶ ζωὴν ὁ διδούς, θάνατον ἐνέκρωσε, τὸν Ἀδὰμ ἀναστήσας, ὡς φιλάνθρωπος.

Τὸν σαρκὶ ἑκουσίως σταυρωθέντα δι’ ἡμᾶς, παθόντα καὶ ταφέντα, καὶ ἀναστάντα ἐκ νεκρῶν, ὑμνήσωμεν λέγοντες· Στήριξον ὀρθοδοξίᾳ τὴν Ἐκκλησίαν σου Χριστέ, καὶ εἰρήνευσον τὴν ζωὴν ἡμῶν, ὡς ἀγαθὸς καὶ φιλάνθρωπος.

Τῷ ζωοδόχῳ σου τάφῳ, παρεστῶτες οἱ ἀνάξιοι, δοξολογίαν προσφέρομεν τῇ ἀφάτῳ σου εὐσπλαγχνίᾳ, Χριστὲ ὁ Θεὸς ἡμῶν· ὅτι Σταυρὸν κατεδέξω, καὶ θάνατον Ἀναμάρτητε, ἵνα τῷ κόσμῳ δωρήσῃ τὴν ἀνάστασιν, ὡς φιλάνθρωπος.

Τὸν τῷ Πατρὶ συνάναρχον, καὶ συναΐδιον Λόγον, τὸν ἐκ παρθενικῆς νηδύος προελθόντα ἀφράστως, καὶ Σταυρὸν καὶ θάνατον δι’ ἡμᾶς ἑκουσίως καταδεξάμενον, καὶ ἀναστάντα ἐν δόξῃ, ὑμνήσωμεν λέγοντες· Ζωοδότα Κύριε, δόξα σοι, ὁ Σωτὴρ τῶν ψυχῶν ἡμῶν.
Θεοτοκίον – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Τὴν παγκόσμιον δόξαν, τὴν ἐξ ἀνθρώπων σπαρεῖσαν, καὶ τὸν Δεσπότην τεκοῦσαν, τὴν ἐπουράνιον πύλην, ὑμνήσωμεν Μαρίαν τὴν Παρθένον, τῶν Ἀσωμάτων τὸ ᾆσμα, καὶ τῶν πιστῶν τὸ ἐγκαλλώπισμα· αὕτη γὰρ ἀνεδείχθη οὐρανός, καὶ ναὸς τῆς Θεότητος· αὕτη τὸ μεσότοιχον τῆς ἔχθρας καθελοῦσα, εἰρήνην ἀντεισῆξε, καὶ τὸ Βασίλειον ἠνέῳξε. Ταύτην οὖν κατέχοντες, τῆς πίστεως τὴν ἄγκυραν, ὑπέρμαχον ἔχομεν, τὸν ἐξ αὐτῆς τεχθέντα Κύριον. Θαρσείτω τοίνυν, θαρσείτω λαὸς τοῦ Θεοῦ· καὶ γάρ αὐτὸς πολεμήσει τοὺς ἐχθρούς, ὡς παντοδύναμος.

Ἀπόστιχα, Τὸ Ἀναστάσιμον. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Τῷ πάθει σου, Χριστέ, παθῶν ἠλευθερώθημεν, καὶ τῇ ἀναστάσει σου ἐκ φθορᾶς ἐλυτρώθημεν· Κύριε δόξα σοι.
Στίχ. Ὁ Κύριος ἐβασίλευσεν, εὐπρέπειαν ἐνεδύσατο.
Ἀπόστιχα, Τὰ κατ’ Ἀλφάβητον. – Ὀκτώηχος
Ἀγαλλιάσθω ἡ κτίσις, οὐρανοὶ εὐφραινέσθωσαν, χεῖρας κροτείτω τὰ ἔθνη μετ’ εὐφροσύνης· Χριστὸς γὰρ ὁ Σωτὴρ ἡμῶν, τῷ Σταυρῷ προσήλωσε τὰς ἁμαρτίας ἡμῶν, καὶ τὸν θάνατον νεκρώσας, ζωὴν ἡμῖν ἐδωρήσατο, πεπτωκότα τὸν Ἀδὰμ παγγενῆ ἀναστήσας, ὡς φιλάνθρωπος.
Στίχ. Ἐνεδύσατο ὁ Κύριος δύναμιν καὶ περιεζώσατο.
Βασιλεὺς ὑπάρχων οὐρανοῦ καὶ γῆς, Ἀκατάληπτε, ἑκὼν ἐσταύρωσαι διὰ φιλανθρωπίαν· Ὃν ὁ ᾅδης συναντήσας κάτωθεν ἐπικράνθη, καὶ δικαίων ψυχαὶ δεξάμεναι, ἠγαλλιάσαντο· Ἀδὰμ δὲ ἰδών σε τὸν Κτίστην ἐν τοῖς καταχθονίοις ἀνέστη. Ὢ τοῦ θαύματος! πῶς θανάτου ἐγεύσατο ἡ τῶν ἁπάντων ζωὴ; ἀλλ’ ἢ ὡς ἠβουλήθη, κόσμον φωτίσαι, κραυγάζοντα καὶ λέγοντα· Ὁ ἀναστὰς ἐκ τῶν νεκρῶν, Κύριε δόξα σοι.
Στίχ. Καὶ γὰρ ἐστερέωσεν τὴν οἰκουμένην, ἥτις οὐ σαλευθήσεται.
Γυναῖκες μυροφόροι μύρα φέρουσαι, μετὰ σπουδῆς καὶ ὀδυρμοῦ τὸν τάφον σου κατέλαβον, καὶ μὴ εὑροῦσαι τὸ ἄχραντον Σῶμά σου, παρὰ δὲ τοῦ Ἀγγέλου μαθοῦσαι τὸ καινόν, καὶ παράδοξον θαῦμα, τοῖς Ἀποστόλοις ἔλεγον· Ἀνέστη ὁ Κύριος, παρέχων τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.
Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Ἰδοὺ πεπλήρωται ἡ τοῦ Ἡσαΐου πρόρρησις·
Παρθένος γὰρ ἐγέννησας,
καὶ μετὰ τόκον,
ὡς πρὸ τόκου διέμεινας.
Θεὸς γὰρ ἦν ὁ τεχθείς·
διὸ καὶ φύσις ἐκαινοτόμησεν.
Ἀλλ’ ὧ Θεομῆτορ,
ἱκεσίας σῶν δούλων,
σῷ τεμένει προσφερομένας σοι,
μὴ παρίδῃς, ἀλλ’ ὡς τὸν Εὔσπλαγχνον σαῖς ἀγκάλαις φέρουσα,
σοῖς οἰκέταις σπλαγχνίσθητι,
καὶ πρέσβευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Ὢ θαύματος καινοῦ,
πάντων τῶν πάλαι θαυμάτων! τίς γὰρ ἔγνω Μητέρα,
ἄνευ ἀνδρὸς τετοκυῖαν,
καὶ ἐν ἀγκάλαις φέρουσαν,
τὸν ἅπασαν τὴν κτίσιν περιέχοντα;
Θεοῦ ἐστι βουλὴ τὸ κυηθέν,
ὃν ὡς βρέφος Πάναγνε,
σαῖς ὠλέναις βαστάσασα,
καὶ μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
μὴ παύσῃ δυσωποῦσα ὑπὲρ τῶν σὲ τιμώντων,
τοῦ οἰκτειρῆσαι καὶ σῶσαι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Ἀσπόρως ἐκ θείου Πνεύματος,
βουλήσει δὲ Πατρός,
συνείληφας Υἱὸν τὸν τοῦ Θεοῦ,
ἐκ Πατρὸς ἀμήτορα,
πρὸ τῶν αἰώνων ὑπάρχοντα,
δι’ ἡμᾶς δὲ ἐκ σοῦ ἀπάτορα γεγονότα,
σαρκὶ ἀπεκύησας,
καὶ βρέφος ἐγαλούχησας.
Διὸ μὴ παύσῃ πρεσβεύειν,
τοῦ λυτρωθῆναι κινδύνων τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Νεῦσον παρακλήσει σῶν οἰκετῶν Πανάμωμε,
παύουσα δεινῶν ἡμῶν ἐπαναστάσεις,
πάσης θλίψεως ἡμᾶς ἀπαλλάττουσα·
σὲ γὰρ μόνην ἀσφαλῆ,
καὶ βεβαίαν ἄγκυραν ἔχομεν,
καὶ τὴν σὴν προστασίαν κεκτήμεθα.
Μὴ αἰσχυνθῶμεν Δέσποινα,
σὲ προσκαλούμενοι,
σπεῦσον εἰς ἱκεσίαν,
τῶν σοὶ πιστῶς βοώντων·
Χαῖρε Δέσποινα,
ἡ πάντων βοήθεια,
χαρὰ καὶ σκέπη,
καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Ναὸς καὶ πύλη ὑπάρχεις,
παλάτιον καὶ θρόνος τοῦ Βασιλέως,
Παρθένε πάνσεμνε,
δι’ ἧς ὁ λυτρωτής μου Χριστὸς ὁ Κύριος,
τοῖς ἐν σκότει καθεύδουσιν ἐπέφανεν,
Ἥλιος ὑπάρχων δικαιοσύνης,
φωτίσαι θέλων οὓς ἔπλασε,
κατ’ εἰκόνα ἰδίαν χειρὶ τῇ ἑαυτοῦ.
Διὸ Πανύμνητε,
ὡς μητρικὴν παρρησίαν πρὸς αὐτὸν κεκτημένη,
ἀδιαλείπτως πρέσβευε,
σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ ποιητὴς καὶ λυτρωτής μου Πάναγνε,
Χριστὸς ὁ Κύριος,
ἐκ τῆς σῆς νηδύος προελθών,
ἐμὲ ἐνδυσάμενος,
τῆς πρῴην κατάρας,
τὸν Ἀδὰμ ἠλευθέρωσε·
διό σοι Πάναγνε,
ὡς τοῦ Θεοῦ Μητρί τε καὶ Παρθένῳ ἀληθῶς,
βοῶμεν ἀσιγήτως,
τὸ Χαῖρε τοῦ Ἀγγέλου.
Χαῖρε Δέσποινα,
προστασία καὶ σκέπη,
καὶ σωτηρία τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὑπὸ τὴν σὴν Δέσποινα σκέπην,
πάντες οἱ γηγενεῖς,
προσπεφευγότες βοῶμέν σοι·
Θεοτόκε ἡ ἐλπὶς ἡμῶν,
ῥῦσαι ἡμᾶς ἐξ ἀμέτρων πταισμάτων,
καὶ σῶσον τὰς ψυχάς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ἀνύμφευτε Παρθένε,
ἡ τὸν Θεὸν ἀφράστως συλλαβοῦσα σαρκί,
Μήτηρ Θεοῦ τοῦ ὑψίστου,
σῶν οἰκετῶν παρακλήσεις δέχου Πανάμωμε,
ἡ πᾶσι χορηγοῦσα καθαρισμὸν τῶν πταισμάτων,
νῦν τὰς ἡμῶν ἱκεσίας προσδεχομένη,
δυσώπει σωθῆναι πάντας ἡμᾶς.

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος α΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τοῦ λίθου σφραγισθέντος ὑπὸ τῶν Ἰουδαίων,
καὶ στρατιωτῶν φυλασσόντων
τὸ ἄχραντόν σου Σῶμα,
ἀνέστης τριήμερος Σωτήρ,
δωρούμενος τῷ κόσμῳ τὴν ζωήν·
διὰ τοῦτο αἱ Δυνάμεις τῶν οὐρανῶν
ἐβόων σοι ζωοδότα.
Δόξα τῇ Ἀναστάσει σου Χριστέ,
δόξα τῇ βασιλείᾳ σου,
δόξα τῇ οἰκονομίᾳ σου, μόνε φιλάνθρωπε.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε·
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ,
ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς,
ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον,
καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σοῦ Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται.
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος,
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς,
ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

ΕΝ Τῼ ΜΕΣΟΝΥΚΤΙΚῼ

Κανὼν Τριαδικός, οὗ ἡ ἀκροστιχίς·
Μίαν σε μέλπω τὴν τρισήλιον Φύσιν.
Ποίημα Μητροφάνους Σμύρνης.
ᾨδὴ α’

Ἦχος α΄
Σοῦ ἡ τροπαιοῦχος. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Μίαν τρισυπόστατον ἀρχήν, τὰ Σεραφεὶμ ἀσιγήτως δοξάζουσιν, ἄναρχον ἀΐδιον, ποιητικὴν ἁπάντων ἀκατάληπτον· ἣν καὶ πᾶσα γλῶσσα, πιστῶς γεραίρει τοῖς ᾄσμασιν.

Ἵνα τοῖς ἀνθρώποις ἑνικήν, τὴν τριλαμπῆ σου δηλώσῃς Θεότητα, πλάσας πρὶν τὸν ἄνθρωπον, κατὰ τὴν σὴν εἰκόνα διεμόρφωσας, νοῦν αὐτῷ καὶ λόγον, καὶ πνεῦμα δούς, ὡς φιλάνθρωπος.

Ἄνωθεν δεικνὺς μοναδικόν, θεαρχικαῖς ἐν τρισὶν ὑποστάσεσι, κράτος, Πάτερ ἔφησας, τῷ ἰσουργῷ Υἱῷ σου, καὶ τῷ Πνεύματι· Δεῦτε καταβάντες, αὐτῶν τὰς γλώσσας συγχέωμεν.
Θεοτοκίον.
Νοῦς μὲν ὁ ἀγέννητος Πατήρ, εἰκονικῶς τοῖς σοφοῖς προηγόρευται· Λόγος δὲ συνάναρχος, ὁ συμφυὴς Υἱός, καὶ Πνεῦμα ἅγιον, τὸ ἐν τῇ Παρθένῳ, τοῦ Λόγου κτίσαν τὴν σάρκωσιν.

ᾨδὴ γ’
Ἦχος α΄
Ὁ μόνος εἰδώς. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Σὺ πάλαι σαφῶς τῷ Ἀβραάμ, ὡς ὤφθης τρισυπόστατος, μοναδικός τε φύσει Θεότητος, θεολογίας τὸ ἀκραιφνέστατον, τυπικῶς ἐνέφηνας· καὶ πιστῶς ὑμνοῦμέν σε, τόν μονάρχην Θεόν, καὶ τρισήλιον.

Ἐκ σοῦ γεννηθεὶς θεοπρεπῶς, ἀῤῥεύστως Πάτερ ἔλαμψε, φῶς ἐκ φωτός, Υἱὸς ἀπαράλλακτος, καὶ Πνεῦμα θεῖον, φῶς ἐκπεπόρευται· καὶ μιᾶς Θεότητος, αἴγλην τρισυπόστατον, προσκυνοῦμεν πιστῶς καὶ δοξάζομεν.

Μονὰς ἡ Τριὰς ὑπερφυῶς, ἀῤῥήτως ὑπὲρ ἔννοιαν, ταῖς νοεραῖς οὐσίαις δοξάζεται, ταῖς τρισαγίαις φωναῖς, ἀσίγητον, ἐκβοώσαις αἴνεσιν· αἷς συμφώνως ὑμνεῖται, καὶ ἡμῖν τρισυπόστατος Κύριος.
Θεοτοκίον.
Ἐκ σοῦ χρονικῶς ἄνευ σπορᾶς, προῆλθεν ὁ ὑπέρχρονος, ὁμοιωθεὶς ἡμῖν ὁ ἀνείδεος, καὶ μίαν φύσιν καὶ κυριότητα, τοῦ Πατρὸς ἐδίδαξε, καὶ Υἱοῦ καὶ Πνεύματος, Θεοτόκε· διό σε δοξάζομεν.

Κάθισμα
Ἦχος α΄
Τὸν τάφον σου Σωτὴρ. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Πατέρα καὶ Υἱόν, προσκυνήσωμεν πάντες, καὶ Πνεῦμα τὸ εὐθές, καὶ ἰσότιμον δόξῃ, Τριάδα τὴν ἄκτιστον, καὶ ὑπέρθεον δύναμιν, ἣν δοξάζουσι, τῶν Ἀσωμάτων αἱ τάξεις· ταύτην σήμερον, καὶ γηγενεῖς μετὰ φόβου, πιστῶς εὐφημήσωμεν.
Δόξα. Καὶ νῦν… Θεοτοκίον.
Ὁδήγησον ἡμᾶς, ἐν ὁδῷ μετανοίας, ἐκκλίνοντας ἀεί, πρὸς κακῶν ἀνοδίας, καὶ τὸν ὑπεράγαθον, παροργίζοντας Κύριον, ἀπειρόγαμε, εὐλογημένη Μαρία, καταφύγιον ἀπεγνωσμένων ἀνθρώπων, Θεοῦ ἐνδιαίτημα.

ᾨδὴ δ’
Ἦχος α΄
Ὄρος σε τῇ χάριτι. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Λάμψον μοι Θεαρχία τρισήλιε λάμψεσι, σῶν θεουργῶν μαρμαρυγῶν, τοῖς τῆς καρδίας ὀφθαλμοῖς, τὸ κάλλος φαντάζεσθαι, τῆς ὑπὲρ νοῦν θεαρχικῆς σου λαμπρότητος, καὶ φωτουργοῦ, καὶ γλυκείας μεθέξεως.

Πρότερον οὐρανοὺς ἐστερέωσας Κύριε, καὶ πᾶσαν δύναμιν αὐτῶν, τῷ Λόγῳ σου τῷ παντουργῷ, καὶ Πνεύματι στόματος τῷ συμφυεῖ, μεθ’ ὧν δεσπόζεις τοῦ σύμπαντος, ἐν τριλαμπεῖ μοναρχίᾳ Θεότητος.

Ὡς ἔπλασας κατ’ εἰκόνα με σὴν καὶ ὁμοίωσιν, θεαρχικὴ παντουργική, Τριὰς ἀσύγχυτε μονάς, συνέτισον φώτισον, πρὸς τὸ ποιεῖν τὸ θέλημά σου τὸ ἅγιον, τὸ ἀγαθόν ἐν ἰσχύϊ καὶ τέλειον.
Θεοτοκίον.
Τέτοκας τῆς Τριάδος τὸν ἕνα Πανάχραντε, θεαρχικώτατον Υἱόν, σωματωθέντα δι’ ἡμᾶς, ἐκ σοῦ, καὶ αὐγάζοντα τοὺς γηγενεῖς, τῆς τρισηλίου Θεότητος, τῷ ἀνεσπέρῳ φωτὶ καὶ ταῖς λάμψεσιν.

ᾨδὴ ε’
Ἦχος α΄
Ὁ φωτίσας τῇ ἐλλάμψει. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἡ τὸν πρῶτον τῶν Ἀγγέλων ἀμέσως διάκοσμον, ἀπροσίτοις τοῦ σοῦ κάλλους ἀκτῖσιν ἐλλάμπουσα, ταῖς σαῖς αἴγλαις φώτισον, Τριὰς ἡ μοναρχικωτάτη, τοὺς ὀρθοδόξως σε μέλποντας.

Νῦν ἡ φύσις, ἑνικὴ Θεαρχία τρισήλιε, ἀνυμνεῖ σε, ἣν οὐσίωσας δι’ ἀγαθότητα, τῶν πταισμάτων λύτρωσιν, καὶ πειρασμῶν ἐξαιτουμένη, καὶ τῶν δεινῶν καὶ τῶν θλίψεων.

Τὸν Πατέρα καὶ Υἱόν, καὶ τὸ Πνεῦμα τὸ ἅγιον, μίαν φύσιν, καὶ Θεότητα, πίστει δοξάζομεν, μεριστὴν ἀμέριστον, ἕνα Θεὸν τῆς ἀοράτου, καὶ ὁρωμένης τε κτίσεως.
Θεοτοκίον.
Ῥήσεις πᾶσαι Προφητῶν, προδιέγραψαν Ἄχραντε, τὸν σὸν τόκον, τὸν ἀπόρρητον καὶ ἀνερμήνευτον· ὃν ἡμεῖς ἐγνώκαμεν, μυσταγωγὸν τῆς ἑνιαίας, καὶ τρισηλίου Θεότητος.

ᾨδὴ ς’
Ἦχος α΄
Ἐκύκλωσεν ἡμᾶς. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἰσόρροπον τὴν δύναμιν ὡς ἔχουσα, Τριὰς ἡ ὑπερούσιος, ἐν ταυτότητι βουλήσεως, Μονὰς πέφυκας, ἁπλῆ καὶ ἀδιαίρετος. Σὺ οὖν ἡμᾶς, ἐν τῇ δυνάμει σου περιφρούρησον. (Δίς)

Σὺ πάντας τοὺς αἰῶνας τῇ βουλήσει σου, ὡς ἀγαθὴ ὑπέστησας, ἐξ οὐκ ὄντων, ἀκατάληπτε Τριάς· εἶτα καὶ τὸν ἄνθρωπον διέπλασας. Ἀλλὰ καὶ νῦν, ἐκ πάσης ῥῦσαί με περιστάσεως.
Θεοτοκίον.
Ἡλίου τοῦ ἀδύτου οἶκος γέγονας, τοῦ κτίσαντος καὶ τάξαντος, τοὺς φωστῆρας τοὺς μεγάλους πανσθενῶς, ἄρχαντε Παρθένε Θεονύμφευτε. Ἀλλὰ καὶ νῦν, τῆς τῶν παθῶν με ῥῦσαι ζοφώσεως.

Κάθισμα
Ἦχος α΄
Τὸν τάφον σου Σωτήρ. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τριάδα τὴν σεπτήν, καὶ ἀμέριστον φύσιν, προσώποις ἐν τρισί, τεμνομένην ἀτμήτως, καὶ μένουσαν ἀμέριστον, κατ’ οὐσίαν Θεότητος, προσκυνήσωμεν, οἱ γηγενεῖς μετὰ φόβου, καὶ δοξάσωμεν, ὡς Ποιητὴν καὶ Δεσπότην, Θεὸν ὑπεράγαθον.
Δόξα. Καὶ νῦν. Θεοτοκίον.
Κυβέρνησον Ἁγνή, τὴν ἀθλίαν ψυχήν μου, καὶ οἴκτειρον αὐτήν, ὑπὸ πλήθους πταισμάτων, βυθῷ ὀλισθαίνουσαν, ἀπωλείας Πανάμωμε, καὶ ἐν ὥρᾳ με, τῇ φοβερᾷ τοῦ θανάτου, σὺ ἐξάρπασον, κατηγορούντων δαιμόνων, καὶ πάσης κολάσεως.

ᾨδὴ ζ’
Ἦχος α΄
Σὲ νοητὴν Θεοτόκε. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Λόγε Θεοῦ, συμφυὲς ἀπαύγασμα, τοῦ παντοκράτορος Θεοῦ, ὡς ὑπέσχου τὴν παρὰ σοῦ θεουργὸν ἐνοίκησιν, ποίησον ὡς εὔσπλαγχνος, σὺν τῷ Πατρί σου καὶ τῷ Πνεύματι, καὶ φοβερόν, τοῖς δαίμοσί με δεῖξον καὶ πάθεσιν. (Δίς)

Ἵνα τῆς σῆς, εὐσπλαγχνίας Δέσποτα, δείξῃς τὸ πέλαγος ἡμῖν, τὸν Υιόν σου πρὸς τὴν ἡμῶν, πέμψας ταπεινότητα αὖθις ἀνεμόρφωσας πρὸς τὴν ἀρχαίαν λαμπρότητα. Ἀλλὰ καὶ νῦν, τῷ θείῳ με συνέτισον Πνεύματι.
Θεοτοκίον.
Ὁ Χερουβείμ, θρόνῳ ἐποχούμενος καὶ τῶν ἁπάντων Βασιλεύς, ἐν γαστρί σου παρθενικῇ, ᾤκησε Πανάχραντε, πάντας ἐκλυτρούμενος, ἐκ τῆς φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος. Ἀλλὰ καὶ νῦν, ταῖς σαῖς πρεσβείαις με περιφρούρησον.

ᾨδὴ η’
Ἦχος α΄
Θαύματος ὑπερφυοῦς. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Νεύματι θεουργικῷ Κύριε πάντων, τρισυπόστατε καὶ παντοκράτορ, οὐρανοὺς ἐξέτεινας ὡσεὶ δέῤῥιν· εἶτα καὶ γῆς, ἀπῃώρησας τὸ βάθος, πανσθενεῖ σου δρακί. Διὸ καὶ τοὺς δούλους σου κραταίωσον, τῇ ἀγάπῃ καὶ πίστει τῇ σῇ φιλάνθρωπε, ἵνα σε δοξάζωμεν πόθῳ εἰς αἰῶνας. (Δίς)

Φώτισον θεαρχικὸν φῶς τοὺς ὑμνοῦντας, τὸ Τρισήλιον φῶς τοῖς προσώποις, ἑνιαῖον αὖθις δὲ τῇ οὐσίᾳ καὶ πρὸς τὰς σάς, φωτοδότιδας ἀκτῖνας ἐπιβλέπειν ἀεί· δι’ ὧν χορτασθήσομαι τὴν δόξαν σου, τὴν γλυκεῖαν καὶ φωτουργὸν καὶ πανόλβιον, καὶ ὑπερυψῶ σε πιστῶς εἰς τοὺς αἰῶνας.
Θεοτοκίον.
Ὕψωσεν εἰς οὐρανοὺς τὴν τῶν ἀνθρώπων, προσλαβόμενος φύσιν ἀτρέπτως, ὁ Υἱός σου πάναγνε Θεοτόκε, ὑπερβολῇ ἀγαθότητος, ῥυσάμενος τῆς πάλαι φθορᾶς· ᾧ καὶ εὐχαρίστως ἀναμέλπωμεν· Εὐλογείτω ἡ κτίσις πᾶσα τὸν Κύριον, καὶ ὑπερυψούτω εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ θ’
Ἦχος α΄
Τύπον τῆς ἁγνῆς. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Σῶσον ὁ Σωτὴρ τῆς κτίσεως, τῆς αἰσθητῆς καὶ νοουμένης τοὺς δούλους σου, τῆς τῶν δυσμενῶν ἐπιβουλῆς καὶ κακώσεως, παναγία Τριὰς ὁμοούσιε, καὶ φρούρει τὴν σὴν ποίμνην, διαπαντὸς ἀνεπιβούλευτον. (Δίς)

Ἵνα τὸν βυθὸν τὸν ἄπειρον, τῆς οὐσιώδους δείξῃς σου ἀγαθότητος, δέδωκας ἡμῖν ἐπαγγελίας τρισήλιε, καὶ μονάρχα Θεὲ παντοδύναμε, σωστικὰς τοῖς σοῖς δούλοις, ἃς ἐκπληρῶσαι καταξίωσον.
Θεοτοκίον.
Νεῦσον ταῖς ἡμῶν δεήσεσιν ὁ ἐν τρισὶ θεαρχικαῖς ὑποστάσεσι, μόνος εἷς Θεὸς ἀληθινός, πιστευόμενος, καὶ παράσχου σοῖς δούλοις παράκλησιν, πρεσβείαις τῆς ἀχράντου, καὶ πανυμνήτου Θεομήτορος.

Ὑπακοή
Ἡ τοῦ λῃστοῦ μετάνοια, τὸν Παράδεισον ἐσύλησεν, ὁ δὲ θρῆνος τῶν Μυροφόρων τὴν χαρὰν ἐμήνυσεν· ὅτι ἀνέστης Χριστὲ ὁ Θεός, παρέχων τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

ΕΝ Τῼ ΟΡΘΡῼ

Ἀπολυτίκιον
Ἦχος α΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τοῦ λίθου σφραγισθέντος ὑπὸ τῶν Ἰουδαίων,
καὶ στρατιωτῶν φυλασσόντων
τὸ ἄχραντόν σου Σῶμα,
ἀνέστης τριήμερος Σωτήρ,
δωρούμενος τῷ κόσμῳ τὴν ζωήν·
διὰ τοῦτο αἱ Δυνάμεις τῶν οὐρανῶν
ἐβόων σοι ζωοδότα.
Δόξα τῇ Ἀναστάσει σου Χριστέ,
δόξα τῇ βασιλείᾳ σου,
δόξα τῇ οἰκονομίᾳ σου, μόνε φιλάνθρωπε.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου β’
Πάντα ὑπὲρ ἔννοιαν,
πάντα ὑπερένδοξα,
τὰ σὰ Θεοτόκε μυστήρια,
τῇ ἁγνείᾳ ἐσφραγισμένη,
καὶ παρθενία φυλαττομένη,
Μήτηρ ἐγνώσθης ἀψευδής,
Θεὸν τεκοῦσα ἀληθινόν,
αὐτὸν ἱκέτευε σωθῆναι τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου γ’
Σὲ τὴν μεσιτεύσασαν τὴν σωτηρίαν τοῦ γένους ἡμῶν,
ἀνυμνοῦμεν Θεοτόκε Παρθένε·
ἐν τῇ σαρκὶ γὰρ τῇ ἐκ σοῦ προσληφθείσῃ,
ὁ Υἱός σου καὶ Θεὸς ἡμῶν τὸ διὰ Σταυροῦ καταδεξάμενος πάθος,
ἐλυτρώσατο ἡμᾶς,
ἐκ φθορᾶς ὡς φιλάνθρωπος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου δ’
Τὸ ἀπ’ αἰῶνος ἀπόκρυφον,
καὶ Ἀγγέλοις ἄγνωστον μυστήριον,
διὰ σοῦ Θεοτόκε τοῖς ἐπὶ γῆς πεφανέρωται.
Θεὸς ἐν ἀσυγχύτῳ ἑνώσει σαρκούμενος,
καὶ Σταυρὸν ἑκουσίως ὑπὲρ ἡμῶν καταδεξάμενος,
δι’ οὗ ἀναστήσας τὸν πρωτόπλαστον,
ἔσωσεν ἐκ θανάτου τὰς ψυχὰς ἡμῶν.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. α’
Χαῖρε πύλη Κυρίου ἡ ἀδιόδευτος,
χαῖρε τεῖχος καὶ σκέπη τῶν προστρεχόντων εἰς σέ,
χαῖρε ἀχείμαστε λιμὴν καὶ Ἀπειρόγαμε,
ἡ τεκοῦσα ἐν σαρκὶ τὸν Ποιητὴν σου καὶ Θεόν,
πρεσβεύουσα μὴ ἐλλείπῃς,
ὑπὲρ τῶν ἀνυμνούντων,
καὶ προσκυνούντων τὸν Τόκον σου.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. β’
Ὁ τὴν εὐλογημένην καλέσας σου Μητέρα ἦλθες ἐπὶ τὸ πάθος ἑκουσίᾳ βουλῇ,
λάμψας ἐν τῷ Σταυρῷ,
ἀναζητῆσαι θέλων τὸν Ἀδάμ,
λέγων τοῖς Ἀγγέλοις·
Συγχάρητέ μοι,
ὅτι εὑρέθη ἡ ἀπολομένη δραχμή,
ὁ πάντα σοφῶς οἰκονομήσας,
δόξα σοι.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου Βαρὺς
Ὡς τῆς ἡμῶν Ἀναστάσεως θησαύρισμα,
τοὺς ἐπὶ σοὶ πεποιθότας Πανύμνητε,
ἐκ λάκκου καὶ βυθοῦ πταισμάτων ἀνάγαγε·
σὺ γὰρ τοὺς ὑπευθύνους τῇ ἁμαρτίᾳ,
ἔσωσας τεκοῦσα τὴν σωτηρίαν,
ἡ πρὸ τόκου Παρθένος,
καὶ ἐν τόκῳ Παρθένος,
καὶ μετὰ τόκον πάλιν οὖσα Παρθένος.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου πλ. δ’
Ὁ δι’ ἡμᾶς γεννηθεὶς ἐκ Παρθένου,
καὶ σταύρωσιν ὑπομείνας ἀγαθέ,
ὁ θανάτῳ τὸν θάνατον σκυλεύσας,
καὶ Ἔγερσιν δείξας ὡς Θεός,
μὴ παρίδῃς οὓς ἔπλασας τῇ χειρί σου,
δεῖξον τὴν φιλανθρωπίαν σου ἐλεῆμον,
δέξαι τὴν τεκοῦσάν σε Θεοτόκον πρεσβεύουσαν ὑπὲρ ἡμῶν καὶ σῶσον Σωτὴρ ἡμῶν,
λαὸν ἀπεγνωσμένον.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Άυτόμελον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὸν τάφον σου Σωτήρ,
στρατιῶται τηροῦντες,
νεκροὶ τῇ ἀστραπῇ,
τοῦ ὀφθέντος Ἀγγέλου,
ἐγένοντο κηρύττοντος,
Γυναιξὶ τὴν Ἀνάστασιν,
σὲ δοξάζομεν,
τὸν τῆς φθορᾶς καθαιρέτην,
σοὶ προσπίπτομεν,
τῷ ἀναστάντι ἐκ τάφου,
καὶ μόνῳ Θεῷ ἡμῶν.
Δόξα…
Σταυρῷ προσηλωθείς, ἑκουσίως Οἰκτίρμον, ἐν μνήματι τεθείς, ὡς θνητὸς Ζωοδότα, τὸ κράτος συνέτριψας, Δυνατὲ τῷ θανάτῳ σου. Σὲ γὰρ ἔφριξαν, οἱ πυλωροὶ οἱ τοῦ ᾅδου· σὺ συνήγειρας, τοὺς ἀπ’ αἰῶνος θανόντας, ὡς μόνος φιλάνθρωπος.
Καὶ νῦν. Θεοτοκίον
Μητέρα σε Θεοῦ, ἐπιστάμεθα πάντες, Παρθένον ἀληθῶς, καὶ μετὰ τόκον φανεῖσαν, οἱ πόθῳ καταφεύγοντες, πρὸς τὴν σὴν ἀγαθότητα· σὲ γὰρ ἔχομεν, ἁμαρτωλοὶ προστασίαν· σὲ κεκτήμεθα, ἐν πειρασμοῖς σωτηρίαν τὴν μόνην πανάμωμον.

Θεοτοκίον τοῦ ῆχου α’
Τοῦ Γαβριὴλ φθεγξαμένου σοι Παρθένε τὸ Χαῖρε,
σὺν τῇ φωνῇ ἐσαρκοῦτο ὁ τῶν ὅλων Δεσπότης,
ἐν σοὶ τῇ ἁγίᾳ κιβωτῷ,
ὡς ἔφη ὁ δίκαιος Δαυΐδ,
ἐδείχθης πλατυτέρα τῶν οὐρανῶν,
βαστάσασα τὸν Κτίστην σου.
Δόξα τῷ ἐνοικήσαντι ἐν σοί,
δόξα τῷ προελθόντι ἐκ σοῦ,
δόξα τῷ ἐλευθερώσαντι ἡμᾶς διὰ τοῦ τόκου σου.

Καθίσματα Ἀναστάσιμα – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Τοῦ λίθου σφραγισθέντος ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Γυναῖκες πρὸς τὸ μνῆμα παρεγένοντο ὄρθριαι, καὶ ἀγγελικὴν ὀπτασίαν θεασάμεναι ἔτρεμον· ὁ τάφος ἐξήστραπτε ζωήν, τὸ θαῦμα κατέπληττεν αὐτάς· διὰ τοῦτο ἀπελθοῦσαι, τοῖς μαθηταῖς ἐκήρυττον τὴν ἔγερσιν. Τὸν ᾅδην ἐσκύλευσε Χριστός, ὡς μόνος κραταιὸς καὶ δυνατός, καὶ φθαρέντας συνήγειρε πάντας, τὸν τῆς κατακρίσεως φόβον, λύσας δυνάμει Σταυροῦ.
Δόξα.
Ἐν τῷ Σταυρῷ προσηλωθεὶς ἡ ζωὴ τῶν ἁπάντων, καὶ ἐν νεκροῖς λογισθεὶς ὁ ἀθάνατος Κύριος, ἀνέστης τριήμερος Σωτήρ, καὶ ἢγειρας Ἀδὰμ ἐκ τῆς φθορᾶς· διὰ τοῦτο αἱ Δυνάμεις τῶν οὐρανῶν ἐβόων σοι Ζωοδότα· Δόξα τοῖς σοῖς παθήμασι Χριστέ· δόξα τῇ ἀναστάσει σου· δόξα τῇ συγκαταβάσει σου, μόνε Φιλάνθρωπε.
Καὶ νῦν. Θεοτοκίον
Τὸν τάφον σου Σωτήρ.
 ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ

Μαρία τὸ σεπτόν, τοῦ Δεσπότου δοχεῖον, ἀνάστησον ἡμᾶς, πεπτωκότας εἰς χάος, δεινῆς ἀπογνώσεως, καὶ πταισμάτων καὶ θλίψεων. Σὺ γὰρ πέφυκας, ἁμαρτωλῶν σωτηρία, καὶ βοήθεια, καὶ κραταιὰ προστασία, καὶ σῴζεις τοὺς δούλους σου.

Ἡ Ὑπακοὴ
Ἡ τοῦ Λῃστοῦ μετάνοια, τὸν παράδεισον ἐσύλησεν, ὁ δὲ θρῆνος τῶν Μυροφόρων τὴν χαρὰν ἐμήνυσεν, ὅτι ἀνέστης Χριστὲ ὁ Θεός, παρέχων τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

Οἱ Ἀναβαθμοὶ, Ἦχος α΄
Ἀντίφωνον Α΄

– Ἐν τῷ θλίβεσθαί με, εἰσάκουσόν μου τῶν ὀδυνῶν, Κύριε σοὶ κράζω.
– τοῖς ἐρημικοῖς, ἄπαυστος ὁ θεῖος πόθος ἐγγίνεται, κόσμου οὖσι τοῦ ματαίου ἐκτός.
Δόξα… καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, τιμὴ καὶ δόξα, ὥσπερ Πατρί, πρέπει ἅμα καὶ Υἱῷ· διὰ τοῦτο ᾄσωμεν τῇ Τριάδι Μονοκρατορίᾳ.
Ἀντίφωνον Β΄
– Εἰς τὰ ὄρη τῶν σῶν, ὕψωσάς με νόμων, ἀρεταῖς ἐκλάμπρυνον, ὁ Θεός, ἵνα ὑμνῶ σε.
– Δεξιᾷ σου χειρὶ λαβὼν σὺ Λόγε, φύλαξόν με, φρούρησον, μὴ πῦρ με φλέξῃ τῆς ἁμαρτίας.
Δόξα… καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, πᾶσα ἡ κτίσις καινουργεῖται, παλινδρομοῦσα εἰς τὸ πρῶτον· Ἰσοσθενὲς γάρ ἐστι Πατρὶ καὶ Λόγῳ.
Ἀντίφωνον Γ΄
– Ἐπὶ τοῖς εἰρηκόσι μοι ὁδεύσωμεν εἷς τὰς αὐλὰς τοῦ Κυρίου, εὐφράνθη μου τὸ Πνεῦμα, συγχαίρει ἡ καρδία.
– Ἐπὶ οἶκον Δαυΐδ, φόβος μέγας· ἐκεῖ γὰρ θρόνων ἐκτεθέντων, κριθήσονται ἅπασαι, αἱ φυλαὶ τῆς γῆς καὶ γλῶσσαι.
Δόξα… καὶ νῦν …
Ἁγίῳ Πνεύματι, τιμὴν προσκύνησιν, δόξαν καὶ κράτος, ὡς Πατρί τε ἄξιον, καὶ τῷ Υἱῷ δεῖ προσφέρειν· Μονὰς γάρ ἐστιν ἡ Τριὰς τῇ φύσει, ἀλλ’ οὐ προσώποις.

Προκείμενον
Νῦν ἀναστήσομαι λέγει Κύριος, θήσομαι ἐν σωτηρίῳ παρρησιάσομαι ἐν αὐτῷ.
Στίχ. Τὰ λόγια Κυρίου λόγια ἁγνά.

ᾨδὴ α’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Σοῦ ἡ τροπαιοῦχος δεξιά,
θεοπρεπῶς ἐν ἰσχύϊ δεδόξασται.
Αὕτη γὰρ ἀθάνατε,
ὡς πανσθενὴς ὑπεναντίους ἔθραυσε,
τοῖς Ἰσραηλίταις,
ὀδὸν βυθοῦ καινουργὴσασα.

Ὁ χερσὶν ἀχράντοις ἐκ χοός, θεουργικῶς κατ’ ἀρχὰς διαπλάσας με, χεῖρας διεπέτασας ἐν τῷ Σταυρῷ, ἐκ γῆς ἀνακαλούμενος, τὸ φθαρέν μου σῶμα, ὃ ἐκ Παρθένου προσείληφας.

Νέκρωσιν ὑπέστη δι’ ἐμέ, καὶ τὴν ψυχὴν τῷ θανάτῳ προδίδωσιν, ὁ ἐμπνεύσει θείᾳ ψυχήν μοι ἐνθείς· καὶ λύσας αἰωνίων δεσμῶν, καὶ συναναστήσας, τῇ ἀφθαρσίᾳ ἐδόξασε.
Θεοτοκίον
Χαῖρε ἡ τῆς χάριτος Πηγή· χαῖρε ἡ κλῖμαξ καὶ πύλη οὐράνιος· χαῖρε ἡ λυχνία καὶ στάμνος χρυσῆ, καὶ ὄρος ἀλατόμητον, ἡ τὸν Ζωοδότην, Χριστὸν τῷ κόσμῳ κυήσασα.

ᾨδὴ α’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Χριστὸς γεννᾶται. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Χριστὸς θεοῖ με σαρκούμενος, Χριστός με ἀνυψοῖ ταπεινούμενος, Χριστὸς ἀπαθῆ ἐργάζεται, πάσχων ὁ Ζωοδότης φύσει σαρκός· ὅθεν ἀναμέλπω, χαριστήριον ᾠδήν· ὅτι δεδόξασται.

Χριστὸς ὑψοῖ με σταυρούμενος, Χριστὸς συνανιστᾷ με νεκρούμενος, Χριστός μοι ζωὴν χαρίζεται· ὅθεν ἐν εὐφροσύνῃ χεῖρας κροτῶν, ᾄδω τῷ Σωτῆρι, ἐπινίκιον ᾠδήν· ὅτι δεδόξασται.
Θεοτοκίον
Θεὸν Παρθένε συνέλαβες, Χριστὸν ἐν παρθενίᾳ δὲ τέτοκας, ἐκ σοῦ σαρκωθέντα Πάναγνε, ἕνα τῇ ὑποστάσει μονογενῆ, ἐν δυσὶν οὐσίαις, γνωριζόμενον Υἱόν· ὅτι δεδόξασται.

ᾨδὴ α’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Σοῦ ἡ τροπαιοῦχος. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ποίαν σοι ἐπάξιον ᾠδὴν, ἡ ἡμετέρα προσοίσει ἀσθένεια; εἰ μὴ τὴν χαρμόσυνον, ἣν Γαβριὴλ ἡμᾶς ἐμυσταγώγησε! Χαῖρε Θεοτόκε, Παρθένε Μῆτερ ἀνύμφευτε.

Τῇ Ἀειπαρθένῳ καὶ Μητρί, τοῦ Βασιλέως τῶν ἄνω Δυνάμεων, ἐκ καθαρωτάτης καρδίας πιστοί, πνευματικῶς βοήσωμεν· Χαῖρε Θεοτόκε, Παρθένε Μῆτερ ἀνύμφευτε.

Ἄπειρος ἡ ἄβυσσος τῆς σῆς, ἀκαταλήπτου κυήσεως Πάναγνε, πίστει ἀδιστάκτῳ οὖν, εἰλικρινῶς προσφέρομέν σοι λέγοντες· Χαῖρε Θεοτόκε Παρθένε Μῆτερ ἀνύμφευτε.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ μόνος εἰδὼς τῆς τῶν βροτῶν,
οὐσίας τὴν ἀσθένειαν,
καὶ συμπαθῶς αὐτὴν μορφωσάμενος,
περίζωσόν με ἐξ ὕψους δύναμιν,
τοῦ βοᾷν σοι, Ἅγιος, ὁ ναὸς ὁ ἔμψυχος,
τῆς ἀφράστου σου δόξης Φιλάνθρωπε.

Θεός μου ὑπάρχων Ἀγαθέ, πεσόντα κατῳκτείρησας, καὶ καταβῆναι πρός με ηὐδόκησας, ἀνύψωσάς με διὰ σταυρώσεως, τοῦ βοᾶν σοι· Ἅγιος, ὁ τῆς δόξης Κύριος, ὁ ἀνείκαστος ἐν ἀγαθότητι.

Ζωὴ ἐνυπόστατος Χριστέ, ὑπάρχων καὶ φθαρέντα με, ὡς συμπαθὴς Θεὸς ἐνδυσάμενος, εἰς χοῦν θανάτου καταβὰς Δέσποτα, τὸ θνητὸν διέρρηξας, καὶ νεκροὺς τριήμερος, ἀναστὰς ἀφθαρσίαν ἠμφίεσας.
Θεοτοκίον
Θεὸν συλλαβοῦσα ἐν γαστρί, Παρθένε διὰ Πνεύματος, τοῦ παναγίου ἔμεινας ἄφλεκτος· ἐπεί σε βάτος τῷ νομοθέτῃ Μωσῇ, φλεγομένη ἄκαυστα, σαφῶς προεμήνυσε, τήν τὸ πῦρ δεξαμένην τὸ ἄστεκτον.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Τῷ πρὸ τῶν αἰώνων. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τῷ ἐπὶ τῶν ὤμων, τὸ πλανώμενον πρόβατον ἄραντι, καὶ καθελόντι διὰ ξύλου, τὴν αὐτοῦ ἁμαρτίαν, Χριστῷ τῷ Θεῷ βοήσωμεν· Ὁ ἀνυψώσας τὸ κέρας ἡμῶν, Ἅγιος εἶ Κύριε.

Τῷ ἀναγαγόντι, τὸν Ποιμένα τὸν μέγαν ἐξ ᾅδου Χριστόν, καὶ τῇ αὐτοῦ ἱεραρχίᾳ, διὰ τῶν Ἀποστόλων, σοφῶς τὰ ἔθνη ποιμάναντι, ἐν ἀληθείᾳ, τῷ θείῳ πιστοί, Πνεύματι λατρεύσωμεν.
Θεοτοκίον
Τῷ ἐκ τῆς Παρθένου, σαρκωθέντι ἀσπόρως βουλήσει Υἱῷ, καὶ τὴν τεκοῦσαν μετὰ τόκον, θεϊκῇ δυναστείᾳ, ἁγνὴν παρθένον φυλάξαντι, τῷ ἐπὶ πάντων βοῶμεν Θεῷ· Ἅγιος εἶ Κύριε.

ᾨδὴ γ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ὁ μόνος εἰδὼς. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Νεφέλην σε κούφην ἀψευδῶς, Παρθένε, ὀνομάζομεν, προφητικαῖς ἑπόμενοι ῥήσεσιν· ἐλήλυθε γὰρ ἐπὶ σοὶ Κύριος, καθελεῖν αἰγύπτια, πλάνης χειροποίητα, καὶ φωτίσαι τοὺς ταῦτα λατρεύοντας.

Σὲ ἐσφραγισμένην ἀληθῶς, χορὸς Προφητικός, πηγήν, καὶ κεκλεισμένην πύλην ὠνόμασε, τῆς παρθενίας τῆς σῆς Πανύμνητε, τηλαυγῶς τὰ σύμβολα, ἡμῖν διαγράφοντα, ἣν ἐφύλαξας καὶ μετὰ γέννησιν.

Νοῦν τὸν ὑπερούσιον ἰδεῖν, ὡς θέμις ἀξιούμενος, ὁ Γαβριὴλ Παρθένε πανάμωμε, περιχαρῆ σοι φωνὴν ἐκόμισε, τὴν τοῦ Λόγου σύλληψιν, ἐμφανῶς μηνύουσαν, καὶ τόν ἄφραστον τόκον κηρύττουσαν.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὄρος σε τῇ χάριτι,
τῇ θείᾳ κατάσκιον,
προβλεπτικοῖς ὁ Ἀββακούμ,
κατανοήσας ὀφθαλμοῖς,
ἐκ σοῦ ἐξελεύσεσθαι,
τοῦ Ἰσραὴλ προανεφώνει τὸν Ἅγιον,
εἰς σωτηρίαν ἡμῶν καὶ ἀνάπλασιν.

Τίς οὗτος, Σωτήρ, ὁ ἐξ Ἐδὼμ ἀφικόμενος, στεφηφορῶν ἐξ ἀκανθῶν, πεφοινιγμένος τὴν στολήν, ἐν ξύλῳ κρεμάμενος; Τοῦ Ἰσραὴλ ὑπάρχει οὗτος ὁ Ἅγιος, εἰς σωτηρίαν ἡμῶν καὶ ἀνάπλασιν.

Ἴδετε λαὸς τῶν ἀπειθῶν, καὶ αἰσχύνθητε· ὃν ὡς κακοῦργον γὰρ ὑμεῖς, ἀναρτηθῆναι ἐν Σταυρῷ, Πιλάτῳ ᾐτήσασθε φρενοβλαβῶς, θανάτου λύσας τὴν δύναμιν, θεοπρεπῶς ἐξανέστη τοῦ μνήματος.
Θεοτοκίον
Ξύλον σε Παρθένε τῆς ζωῆς ἐπιστάμεθα· οὐ γὰρ τῆς βρώσεως καρπός, θανατηφόρος τοῖς βροτοῖς, ἐκ σοῦ ἀνεβλάστησεν, ἀλλὰ ζωῆς τῆς ἀϊδίου ἀπόλαυσις, εἰς σωτηρίαν ἡμῶν τῶν ὑμνούντων σε.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ῥάβδος ἐκ τῆς ῥίζης. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τίς οὗτος ὡραῖος ἐξ Ἐδώμ, καὶ τούτου τὸ ἐρύθημα, τῶν ἱματίων ἐξ ἀμπέλου Βοσόρ; ὡραῖος ὅτι Θεός, ὡς βροτὸς δὲ αἵματι, σαρκός, τὴν στολὴν πεφοινιγμένος, ᾧ μελῳδοῦμεν πιστοί· Δόξα τῇ δυνάμει σου Κύριε.

Χριστὸς τῶν μελλόντων ἀγαθῶν, φανεὶς ἀρχιερεὺς ἡμῶν, τὴν ἁμαρτίαν διεσκέδασε, καὶ δείξας ξένην ὁδόν, τῷ ἰδίω αἵματι, εἰς κρείττονα καὶ τελειοτέραν, εἰσέδραμε δὲ σκηνήν, πρόδρομος ἡμῶν εἰς τὰ Ἅγια.
Θεοτοκίον
Τῆς Εὔας τὴν πάλαι ὀφειλήν, ἀπέτισας Πανύμνητε, τῷ δι’ ἡμᾶς φανέντι νέῳ Ἀδάμ· ἑνώσας γὰρ ἑαυτῷ, ἐξ ἁγνῆς συλλήψεως, σάρκα νοερὰν ἐμψυχωμένην, ἐκ σοῦ προῆλθε Χριστός, εἰς τὸ συναμφότερον Κύριος.

ᾨδὴ δ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ὄρος σε τῇ χάριτι. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἄκουε θαυμάτων οὐρανέ, ἐνωτίζου δὲ ἡ γῆ, ὅτι θυγάτηρ χοϊκοῦ, τοῦ πεπτωκότος μὲν Ἀδάμ, Θεοῦ ἐχρημάτισε, τοῦ ἑαυτῆς Δημιουργοῦ τε λοχεύτρια, εἰς σωτηρίαν ἡμῶν καὶ ἀνάπλασιν.

Ὑμνοῦμεν τὸ μέγα καὶ φρικτόν σου μυστήριον· ὑπερκοσμίους γὰρ λαθών, Ταξιαρχίας ἐπὶ σέ, ὁ Ὢν καταβέβηκεν, ὡς ὑετός, ὁ ἐπὶ πόκον, Πανύμνητε, εἰς σωτηρίαν ἡμῶν καὶ ἀνάπλασιν.

Ἁγίων ἁγία Θεοτόκε Πανύμνητε, ἡ προσδοκία τῶν ἐθνῶν, καὶ σωτηρία τῶν πιστῶν, ἐκ σοῦ ἀνατέταλκεν, ὁ λυτρωτὴς καὶ ζωοδότης καὶ Κύριος, ὃν ἐκδυσώπει σωθῆναι τοὺς δούλους σου.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὁ φωτίσας τῇ ἐλλάμψει,
τῆς σῆς παρουσίας Χριστέ,
καὶ φαιδρύνας τῷ Σταυρῷ σου,
τοῦ κόσμου τὰ πέρατα,
τάς καρδίας φώτισον,
φωτὶ τῆς σῆς θεογνωσίας,
τῶν ὀρθοδόξως ὑμνούντων σε.

Τὸν ποιμένα τῶν προβάτων, τὸν μέγαν καὶ Κύριον, Ἰουδαῖοι διὰ ξύλου σταυροῦ ἐθανάτωσαν· ἀλλ’ αὐτὸς ὡς πρόβατα νεκρούς, ἐν ᾅδῃ τεθαμμένους, κράτους θανάτου ἐρρύσατο.

Τῷ Σταυρῷ σου τὴν εἰρήνην, εὐαγγελισάμενος, καὶ κηρύξας αἰχμαλώτοις Σωτήρ μου τὴν ἄφεσιν, τὸν κρατοῦντα ᾔσχυνας, Χριστέ, γυμνὸν ἠπορημένον, δείξας τῇ θείᾳ ἐγέρσει σου.
Θεοτοκίον
Τὰς αἰτήσεις τῶν πιστῶς αἰτουμένων, Πανύμνητε, μὴ παρίδῃς, ἀλλὰ δέχου, καὶ ταύτας προσάγαγε, τῷ Υἱῷ σου Ἄχραντε Θεῷ, τῷ μόνῳ εὐεργέτῃ· σὲ γὰρ προστάτιν κεκτήμεθα.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Θεὸς ὢν εἰρήνης ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ὢ πλοῦτος καὶ βάθος, σοφίας Θεοῦ! τοὺς σοφοὺς ὁ δρασσόμενος Κύριος, τῆς τούτων πανουργίας ἐλυτρώσατο ἡμᾶς· παθὼν γὰρ ἑκουσίως, σαρκὸς ἐξ ἀσθενείας, ἐξ ἰδίας ἰσχύος, ζωοποιὸς νεκρὸς ἐγήγερται.

Θεὸς ὢν ἑνοῦται, σαρκὶ δι’ ἡμᾶς, καὶ σταυροῦται καὶ θνῄσκει καὶ θάπτεται, καὶ αὖθις ἐξανίσταται, καὶ ἄνεισι φαιδρῶς, σαρκὶ σὺν τῇ ἰδίᾳ, Χριστὸς πρὸς τόν Πατέρα, μεθ’ ἧς ἤξει καὶ σώσει, τοὺς εὐσεβῶς αὐτῷ λατρεύοντας.
Θεοτοκίον
Ἁγίων ἁγία, Παρθένε ἁγνή, τῶν Ἁγίων τὸν Ἅγιον τέτοκας, τὸν πάντας ἁγιάζοντα, Χριστὸν τὸν Λυτρωτήν· διό σε βασιλίδα, καὶ Δέσποιναν ἁπάντων, ὡς Μητέρα τοῦ Κτίστου, τῶν ποιημάτων καταγγέλλομεν.

ᾨδὴ ε’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ὁ φωτίσας τῇ ἐλλάμψει. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Εὐφραίνονται, οὐρανῶν αἱ Δυνάμεις, ὁρῶσαί σε, ἀγάλλονται σὺν αὐταῖς, τῶν βροτῶν τὰ συστήματα· τῷ γὰρ τόκῳ ἥνωνται τῷ σῷ, Παρθένε Θεοτόκε· ὃν ἐπαξίως δοξάζομεν.

Κινείσθωσαν, πᾶσαι γλῶσσαι βροτεῖαι καὶ ἔννοιαι, πρὸς ἔπαινον τοῦ βροτῶν, ἀληθῶς καλλωπίσματος· ἡ Παρθένος πάρεστι σαφῶς, δοξάζουσα τοὺς πίστει, ταύτης ὑμνοῦντας τὰ θαύματα.

Δοξάζεται, ὕμνος ἅπας σοφῶν καὶ ἐγκώμιον, τῇ Παρθένῳ καὶ Μητρί, τοῦ Θεοῦ προσφερόμενος· τῆς γὰρ δόξης γέγονεν, αὕτη ναὸς τῆς ὑπερθέου· ἣν ἐπαξίως δοξάζομεν.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἐκύκλωσεν ἡμᾶς ἐσχάτη ἄβυσσος,
οὔκ ἐστιν ὁ ῥυόμενος,
ἐλογίσθημεν ὡς πρόβατα σφαγῆς,
σῶσον τὸν λαόν σου ὁ Θεὸς ἡμῶν·
σὺ γὰρ ἰσχύς, τῶν ἀσθενούντων καὶ ἐπανόρθωσις».

Τῷ πταίσματι τοῦ πρωτοπλάστου Κύριε, δεινῶς ἐτραυματίσθημεν· τῷ δὲ μώλωπι ἰάθημεν τῷ σῷ, ᾧ ὑπὲρ ἡμῶν ἐτραυματίσθης Χριστέ· σὺ γὰρ ἰσχὺς τῶν ἀσθενούντων, καὶ ἐπανόρθωσις.

Ἀνήγαγες ἡμᾶς ἐξ ᾅδου Κύριε, τὸ κῆτος χειρωσάμενος, τὸ παμφάγον Παντοδύναμε, τῷ σῷ κράτει καθελὼν αὐτοῦ τὴν δύναμιν· σὺ γὰρ ζωὴ καὶ φῶς ὑπάρχεις, καὶ ἡ ἀνάστασις.
Θεοτοκίον
Εὐφραίνονται ἐν σοί, Παρθένε ἄχραντε, τοῦ γένους οἱ προπάτορες, τὴν Ἐδὲμ ἀπολαβόντες διὰ σοῦ, ἣν ἐκ παραβάσεως ἀπώλεσαν· σὺ γὰρ ἁγνή, καὶ πρὸ τοῦ τόκου, καὶ μετὰ γέννησιν.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Σπλάγχνων Ἰωνᾶν ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Νοῦς ὢν ἀπαθής, καὶ ἄϋλος μίγνυται, Χριστὸς ὁ Θεός, τῷ ἀνθρωπίνῳ νοϊ, μεσιτεύοντι, θείᾳ φύσει σαρκός τε παχύτητι, καὶ ὅλῳ μοι, ἀτρέπτως ὅλος ἥνωται, ἵνα σωτηρίαν ὅλῳ μοι, τῷ πεσόντι ὀρέξῃ σταυρούμενος.

Πίπτει πτερνισθείς, Ἀδὰμ καὶ συντρίβεται, ἐλπίδι ψευσθεὶς πάλαι θεώσεως, ἀλλ’ ἀνίσταται, τῇ ἑνώσει τοῦ Λόγου θεούμενος, καὶ πάθει τὴν ἀπάθειαν κομίζεται, θρόνῳ ὡς Υἱὸς δοξάζεται, συνεδρεύων Πατρί τε, καὶ Πνεύματι.
Θεοτοκίον
Κόλπων οὐκ ἐκστάς, ἀνάρχου Γεννήτορος, ἐν κόλποις ἁγνῆς Κόρης αὐλίζεται, καὶ καθίσταται, ὁ ἀμήτωρ ἀπάτωρ σαρκούμενος, ὁ τῆς δικαιοσύνης βασιλεύων Θεός· τούτου ἀγενεαλόγητος, ἡ φρικτὴ γενεὰ καὶ ἀπόρρητος.

ᾨδὴ ς’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ἐκύκλωσεν ἡμᾶς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Παρίστανται δουλοπρεπῶς τῷ τόκῳ σου, αἱ τάξεις αἱ οὐράνιαι, ἐκπληττόμεναι ἀξίως τὸ τῆς σῆς ἀσπόρου λοχείας Ἀειπάρθενε· σὺ γὰρ ἁγνὴ καὶ πρὸ τοῦ τόκου, καὶ μετὰ γέννησιν.

Σεσάρκωται ὁ πρὶν ὑπάρχων ἄσαρκος, ὁ Λόγος ἐκ σοῦ Πάναγνε, ὁ τὰ σύμπαντα βουλήματι ποιῶν, ὁ τῶν Ἀσωμάτων τὰ στρατεύματα, παραγαγὼν ἐκ τοῦ μὴ ὄντος, ὡς παντοδύναμος.

Νενέκρωται ἐχθρὸς τῷ ζωηφόρῳ σου, καρπῷ θεοχαρίτωτε, καὶ πεπάτηται ὁ ᾅδης προφανῶς, καὶ οἱ ἐν δεσμοῖς ἠλευθερώθημεν· διὸ βοῶ· Τὰ πάθη λῦσον, τὰ τῆς καρδίας μου.

Κοντάκιον
Ἦχος α΄
Ὅταν ἔλθῃς ὁ Θεὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ἐξανέστης ὡς Θεός, ἐκ τοῦ τάφου ἐν δόξῃ, καὶ κόσμον συνανέστησας, καὶ ἡ φύσις τῶν βροτῶν ὡς Θεόν σε ἀνύμνησε, καὶ θάνατος ἠφάνισται, καὶ ὁ Ἀδὰμ χορεύει, Δέσποτα, καὶ ἡ Εὔα νῦν ἐκ τῶν δεσμῶν λυτρουμένη, χαίρει κράζουσα· Σὺ εἶ ὁ πᾶσι παρέχων, Χριστὲ τὴν ἀνάστασιν.
Ὁ Οἶκος
Τὸν ἀναστάντα τριήμερον ἀνυμνήσωμεν, ὡς Θεὸν παντοδύναμον, καὶ πύλας τοῦ ᾅδου συντρίψαντα, καὶ τοὺς ἀπ’ αἰῶνος ἐκ τάφου ἐγείραντα, Μυροφόροις ὀφθέντα καθὼς ηὐδόκησε, πρώταις ταύταις τό, Χαίρετε, φήσας· καὶ Ἀποστόλοις χαρὰν μηνύων, ὡς μόνος ζωοδότης. Ὅθεν πίστει αἱ γυναῖκες, Μαθηταῖς σύμβολα νίκης εὐαγγελίζονται, καὶ ᾅδης στενάζει, καὶ θάνατος ὀδύρεται, καὶ κόσμος ἀγάλλεται, καὶ πάντες συγχαίρουσι· Σὺ γὰρ παρέσχες πᾶσι, Χριστὲ τὴν ἀνάστασιν.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Σὲ νοητήν, Θεοτόκε κάμινον,
κατανοοῦμεν οἱ πιστοὶ
ὡς γὰρ Παῖδας ἔσωσε τρεῖς,
ὁ ὑπερυψούμενος,
ὅλον με τὸν ἄνθρωπον,
ἐν τῇ γαστρί σου ἀνέπλασεν,
ὁ αἰνετὸς τῶν Πατέρων,
Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος».

Ἔφριξε γῆ, ἀπεστράφη ἥλιος, καὶ συνεσκότασε τὸ φῶς, διερράγη τὸ τοῦ Ναοῦ θεῖον καταπέτασμα, πέτραι δὲ ἐσχίσθησαν· διὰ Σταυροῦ γὰρ ᾖρται ὁ δίκαιος, ὁ αἰνετός τῶν πατέρων, Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος.

Σὺ γεγονώς, ὡσεὶ ἀβοήθητος, καὶ τραυματίας ἐν νεκροῖς, ἑκουσίως τὸ καθ’ ἡμᾶς, ὁ ὑπερυψούμενος, πάντας ἠλευθέρωσας, καὶ κραταιᾷ χειρὶ συνανέστησας, ὁ αἰνετός τῶν πατέρων, Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος.
Θεοτοκίον
Χαῖρε πηγή, ἀειζώου νάματος· Χαῖρε Παράδεισε τρυφῆς· Χαῖρε τεῖχος τὸ τῶν πιστῶν· Χαῖρε Ἀπειρόγαμε· Χαῖρε ἡ παγκόσμιος χαρά, δι’ ἧς ἡμῖν ἐξανέτειλεν, ὁ αἰνετός τῶν πατέρων, Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Οἱ Παῖδες εὐσεβείᾳ ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Πάλαι μὲν κατηράθη, τῷ τοῦ Ἄβελ, φοινιχθεῖσα αἵματι, ἀδελφοκτόνῳ γῆ χειρί, θεορρύτῳ δέ σου αἵματι, εὐλογεῖται ῥαντισθεῖσα, καὶ σκιρτῶσα βοᾷ· Ὁ τῶν πατέρων Θεὸς εὐλογητὸς εἶ.

Θρηνείτω Ἰουδαίων, ὁ ἀντίθεος λαός, τὸ τόλμημα τῆς ἀναιρέσεως Χριστοῦ· τὰ δὲ ἔθνη εὐφραινέσθωσαν, καὶ κροτείτωσαν τὰς χεῖρας, καὶ βοάτωσαν· Ὁ τῶν πατέρων Θεὸς εὐλογητὸς εἶ.

Ἰδοὺ ταῖς Μυροφόροις, ἐξαστράπτων, ἀνεβόα Ἄγγελος· Τῆς ἀναστάσεως Χριστοῦ, δεῦτε ἴδετε τὰ σύμβολα, τὰς σινδόνας, καὶ τὸν τάφον, καὶ βοήσατε· Ὁ τῶν πατέρων Θεὸς εὐλογητὸς εἶ.

ᾨδὴ ζ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Σὲ νοητήν. ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Σὲ Ἰακώβ, Θεοτόκε κλίμακα, προφητικῶς κατανοεῖ· διὰ σοῦ γὰρ ἐπὶ τῆς γῆς, ὁ ὑπερυψούμενος, ὤφθη τοῖς ἀνθρώποις τε, συνανεστράφη ὡς ηὐδόκησεν, ὁ αἰνετὸς τῶν πατέρων, Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος.

Χαῖρε Σεμνή, τοῦ Ἀδὰμ τὸ κώδιον, ἐκ σοῦ προῆλθεν ὁ Ποιμήν, ἐνδυσάμενος ἀληθῶς, ὁ ὑπερυψούμενος ὅλον με τὸν ἄνθρωπον, δι’ εὐσπλαγχνίαν ἀκατάληπτον, ὁ αἰνετὸς τῶν πατέρων, Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος.

Νέος Ἀδάμ, ἐξ ἁγνῶν αἱμάτων σου, ὁ προαιώνιος Θεός, ἐχρημάτισεν ἀληθῶς, ὅν περ νῦν ἱκέτευε, τὸν παλαιωθέντα με, ἀνακαινίσαι κραυγάζοντα· Ὁ αἰνετὸς τῶν πατέρων, Θεὸς καὶ ὑπερένδοξος.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Ἐν καμίνῳ Παῖδες Ἰσραήλ,
ὡς ἐν χωνευτηρίῳ,
τῷ κάλλει τῆς εὐσεβείας,
καθαρώτερον χρυσοῦ,
ἀπέστιλβον λέγοντες·
Εὐλογεῖτε πάντα τὰ ἔργα Κυρίου,
τὸν Κύριον ὑμνεῖτε,
καὶ ὑπερυψοῦτε,
εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας».

Ὁ βουλήσει ἅπαντα ποιῶν, ὁ καὶ μετασκευάζων, ἐκτρέπων σκιὰν θανάτου, εἰς αἰώνιον ζωήν, τῷ πάθει σου Λόγε Θεοῦ, σὲ ἀπαύστως πάντα τὰ ἔργα, ὡς Κύριον ὑμνοῦμεν, καὶ ὑπερυψοῦμεν, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Σὺ καθεῖλες σύντριμμα Χριστέ, καὶ τὴν ταλαιπωρίαν, ἐν πύλαις καὶ ὀχυρώμασι τοῦ ᾅδου, ἀναστὰς ἐκ τάφου τριήμερος. Σὲ ἀπαύστως πάντα τὰ ἔργα, ὡς Κύριον ὑμνοῦσι, καὶ ὑπερυψοῦσιν, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.
Θεοτοκίον
Τὴν ἀσπόρως καὶ ὑπερφυῶς, ἐξ ἀστραπῆς τῆς θείας, τεκοῦσαν τὸν μαργαρίτην, τὸν πολύτιμον Χριστόν, ὑμνήσωμεν λέγοντες· Εὐλογεῖτε πάντα τὰ ἔργα, τὸν Κύριον ὑμνεῖτε, καὶ ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ η’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Θαύματος ὑπερφυοῦς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Δεῦτε λαοὶ προσκυνήσωμεν τὸν τόπον, ἐν ᾧ ἔστησαν ἄχραντοι πόδες, καὶ ἐν ξύλῳ θεῖαι Χριστοῦ παλάμαι ζωοποιαί, ἐξετάθησαν εἰς πάντων σωτηρίαν βροτῶν, καὶ τάφον ζωῆς κυκλοῦντες μέλψωμεν· Εὐλογείτω ἡ κτίσις πᾶσα τὸν Κύριον, καὶ ὑπερυψούτω εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Ἤλεγκται τῶν θεοκτόνων Ἰουδαίων, ἡ παράνομος συκοφαντία· ὃν γὰρ πλάνον ἔφησαν, ἐξηγέρθη ὡς δυνατός, μυκτηρίσας τῶν ἀνόμων τὰ σφραγίσματα. Διὸ γεγηθότες ἀναμέλψωμεν· Εὐλογείτω ἡ κτίσις πᾶσα τὸν Κύριον, καὶ ὑπερυψούτω εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Τρισὶν ἐν ἁγιασμοῖς θεολογοῦντες, τῆς μιᾶς κυριότητος δόξαν, Σεραφεὶμ τὰ ἄχραντα, μετὰ δέους δουλοπρεπῶς, τρισυπόστατον δοξάζουσι Θεότητα· μεθ’ ὧν καὶ ἡμεῖς εὐσεβοῦντες ἀναμέλψωμεν· Εὐλογείτω ἡ κτίσις πᾶσα τὸν Κύριον, καὶ ὑπερυψούτω εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ η’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ἐν καμίνῳ Παῖδες ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Τὴν παστάδα τὴν φωτοειδῆ, ἐξ ἧς ὁ τῶν ἁπάντων Δεσπότης, ὥσπερ νυμφίος προελήλυθε Χριστός, ὑμνήσωμεν ἅπαντες, ἐκβοῶντες· Πάντα τὰ ἔργα, τὸν Κύριον ὑμνεῖτε, καὶ ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Χαῖρε θρόνε ἔνδοξε Θεοῦ· πιστῶν χαῖρε τὸ τεῖχος, δι’ ἧς φῶς τοῖς ἐν σκότει, ἐξανέτειλε Χριστός, τοῖς σὲ μακαρίζουσι, καὶ βοῶσι· Πάντα τὰ ἔργα, τὸν Κύριον ὑμνεῖτε, καὶ ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

Σωτηρίας αἴτιον ἡμῖν, τὸν Κύριον τεκοῦσα, ἱκέτευε ὑπὲρ πάντων, τῶν βοώντων ἐκτενῶς, Παρθένε πανύμνητε· Εὐλογεῖτε πάντα τὰ ἔργα, τὸν Κύριον ὑμνεῖτε, καὶ ὑπερυψοῦτε, εἰς πάντας τοὺς αἰῶνας.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Ἀναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Ὁ Εἱρμὸς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
«Τύπον τῆς ἁγνῆς λοχείας σου,
πυρπολουμένη βάτος ἔδειξεν ἄφλεκτος,
καὶ νῦν καθ’ ἡμῶν,
τῶν πειρασμῶν ἀγριαίνουσαν,
κατασβέσαι αἰτοῦμεν τὴν κάμινον,
ἵνα σε Θεοτόκε,
ἀκαταπαύστως μεγαλύνωμεν».

Ὢ πῶς ὁ λαὸς ὁ ἄνομος, ὁ ἀπειθὴς καὶ πονηρὰ βουλευσάμενος, τὸν ἀλάστορα καὶ ἀσεβῆ ἐδικαίωσε, τὸν δὲ δίκαιον ξύλῳ κατέκρινε, τὸν Κύριον τῆς δόξης! Ὃν ἐπαξίως μεγαλύνομεν.

Σῶτερ, ὁ ἀμνὸς ὁ ἄμωμος, ὁ τὴν τοῦ κόσμου ἁμαρτίαν ἀράμενος, σὲ δοξάζομεν τὸν ἀναστάντα τριήμερον, σὺν Πατρὶ καὶ τῷ θείῳ σου Πνεύματι, καὶ Κύριον τῆς δόξης, θεολογοῦντες μεγαλύνομεν.
Θεοτοκίον
Σῶσον τὸν λαόν σου Κύριε, ὅν περ ἐκτήσω τῷ τιμίῳ σου αἵματι, κατ’ ἐχθρῶν ἰσχὺν τῷ βασιλεῖ χαριζόμενος, καὶ ταῖς σαῖς Ἐκκλησίαις Φιλάνθρωπε, βραβεύων τὴν εἰρήνην, τῆς Θεοτόκου ταῖς ἐντεύξεσιν.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν Σταυροαναστάσιμος. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Μυστήριον ξένον ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Δεδόξασται τῇ ἀπορρήτῳ δυνάμει σου, ὁ Σταυρός σου Κύριε· σοῦ γὰρ τὸ ἀσθενές, ὑπὲρ δύναμιν πᾶσιν ἐδείχθη, δι’ οὗ δυνατοὶ μέν, καταβέβληνται εἰς γῆν, καὶ πτωχοὶ πρὸς οὐρανὸν ἀνακομίζονται.

Νενέκρωται ὁ ἀμειδὴς ἡμῶν θάνατος· ἐκ νεκρῶν ἀνάστασιν, σὺ γὰρ ἐπιφανείς, τοῖς ἐν ᾅδῃ Χριστὲ ἐδωρήσω. Διὸ ὡς ζωήν σε καὶ ἀνάστασιν, καὶ φῶς τὸ ἐνυπόστατον, ὑμνοῦντες μεγαλύνομεν.

Ἡ ἄναρχος φύσις καὶ ἀπεριόριστος, ἐν τρισὶ γνωρίζεται, μόναις θεαρχικαῖς ὑποστάσεσι· μία Θεότης Πατρί, Υἱῷ τε καὶ Πνεύματι, ἐφ’ ᾗ ὁ θεόφρων βασιλεὺς πεποιθὼς σῴζεται.

ᾨδὴ θ’, Κανὼν τῆς Θεοτόκου. – Ὀκτώηχος
Ἦχος α΄
Τύπον τῆς ἁγνῆς ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ
Ῥίζης ἐκ Δαυῒδ ἐβλάστησας, προφητικῶς Παρθένε τοῦ θεοπάτορος, ἀλλὰ καὶ Δαυΐδ, ὡς ἀληθῶς σὺ ἐδόξασας, ὡς τεκοῦσα τὸν προφητευόμενον, τὸν Κύριον τῆς δόξης, ὃν ἐπαξίως μεγαλύνομεν.

Ἅπας ἐγκωμίων Πάναγνε, νόμος ἡττᾶται τῷ μεγέθει τῆς δόξης σου, ἀλλὰ Δέσποινα παρ’ ἱκετῶν ἀναξίων μέν, ἐξ εὐνοίας δὲ σοὶ προσφερόμενον, προσδέχου Θεοτόκε, μετ’ εὐμενείας τὸ ἐφύμνιον.

Ὢ τῶν ὑπὲρ νοῦν θαυμάτων σου! σὺ γὰρ Παρθένε μόνη ὑπὲρ τὸν ἥλιον, πᾶσι δέδωκας κατανοεῖν τὸ καινότατον, θαῦμα Πάναγνε τῆς σῆς γεννήσεως, τὸ τῆς ἀκαταλήπτου. Διό σε πάντες μεγαλύνομεν.

ΑΙΝΟΙ
Στιχ. Τοῦ ποιῆσαι ἐν αὐτοῖς κρῖμα ἔγγραπτον. Δόξα αὕτη ἔσται πᾶσι τοῖς ὁσίοις αὐτοῦ.
Στιχηρὰ Ἀναστάσιμα τῆς Ὀκτωήχου, Ἦχος α΄
Ὑμνοῦμέν σου Χριστέ, τὸ σωτήριον πάθος, καὶ δοξάζομέν σου τὴν ἀνάστασιν.
ΨΑΛΜΟΣ ΡΝ’ (150)
Στιχ.
 Αἰνεῖτε τὸν Θεὸν ἐν τοῖς Ἁγίοις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν στερεώματι τῆς δυνάμεως αὐτοῦ.

Ὁ Σταυρὸν ὑπομείνας, καὶ τὸν θάνατον καταργήσας, καὶ ἀναστὰς ἐκ τῶν νεκρῶν, εἰρήνευσον ἡμῶν τὴν ζωὴν Κύριε, ὡς μόνος παντοδύναμος.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐπὶ ταῖς δυναστείαις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν κατὰ τὸ πλῆθος τῆς μεγαλωσύνης αὐτοῦ.
Ὁ τὸν ᾅδην σκυλεύσας, καὶ τὸν ἄνθρωπον ἀναστήσας, τῇ ἀναστάσει σου Χριστέ, ἀξίωσον ἡμᾶς ἐν καθαρᾷ καρδίᾳ, ὑμνεῖν καὶ δοξάζειν σε.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ἤχῳ, σάλπιγγος, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ψαλτηρίῳ καὶ κιθάρᾳ.
Τὴν θεοπρεπῆ σου συγκατάβασιν δοξάζοντες, ὑμνοῦμέν σε Χριστέ· ἐτέχθης ἐκ Παρθένου, καὶ ἀχώριστος ὑπῆρχες τῷ Πατρί· ἔπαθες ὡς ἄνθρωπος, καὶ ἑκουσίως ὑπέμεινας Σταυρόν· ἀνέστης ἐκ τοῦ τάφου, ὡς ἐκ παστάδος προελθών, ἵνα σώσῃς τὸν κόσμον· Κύριε δόξα σοι.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν τυμπάνῳ καὶ χορῷ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν χορδαῖς καὶ ὀργάνῳ,
Ἕτερα Στιχηρά, Ἀνατολικά, Ἦχος α΄
Ὅτε προσηλώθης τῷ ξύλῳ τοῦ Σταυροῦ, τότε ἐνεκρώθη τὸ κράτος του ἐχθροῦ· ἡ κτίσις ἐσαλεύθη τῷ φόβῳ σου, καὶ ὁ ᾅδης ἐσκυλεύθη τῷ κράτει σου· τοὺς νεκρούς ἐκ τῶν τάφων ἀνέστησας, καὶ τῷ λῃστῇ τὸν Παράδεισον ἤνοιξας· Χριστὲ ὁ Θεὸς ἡμῶν, δόξα σοι.
Στιχ. Αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις εὐήχοις, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις ἀλαλαγμοῦ. Πᾶσα πνοὴ αἰνεσάτω τὸν Κύριον.
Ὀδυρόμεναι μετὰ σπουδῆς, τὸ μνῆμά σου κατέλαβον αἱ τίμιαι γυναῖκες· εὑροῦσαι δὲ τὸν τάφον ἀνεῳγμένον, καὶ μαθοῦσαι παρὰ τοῦ Ἀγγέλου, τὸ καινὸν καὶ παράδοξον θαῦμα, ἀπήγγειλαν τοῖς Ἀποστόλοις, ὅτι ἀνέστη ὁ Κύριος, δωρούμενος τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.
Στιχ. Ἀνάστηθι, Κύριε, ὁ Θεός μου, ὑψωθήτω ἡ χείρ σου, μὴ ἐπιλάθῃ τῶν πενήτων σου εἰς τέλος.
Τὴν τῶν παθῶν θείαν μωλώπωσιν, σοῦ προσκυνοῦμεν, Χριστὲ ὁ Θεός, καὶ τὴν ἐν τῇ Σιὼν δεσποτικὴν ἱερουργίαν, τὴν ἐν τέλει τῶν αἰώνων θεοφανῶς γεγενημένην· τοὺς γὰρ ἐν σκότει καθεύδοντας, ὁ Ἥλιος ἐφώτισας τῆς δικαιοσύνης, πρὸς ἀνέσπερον χειραγωγῶν ἔλλαμψιν· Κύριε δόξα σοι.
Στιχ. Ἐξομολογήσομαί σοι, Κύριε, ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου, διηγήσομαι πάντα τὰ θαυμάσιά σου.
Τὸ φιλοτάραχον γένος τῶν Ἰουδαίων, ἐνωτίσασθε· Ποῦ εἰσιν οἱ Πιλάτῳ προσελθόντες; εἴπωσιν οἱ φυλάσσοντες στρατιῶται· ποῦ εἰσιν αἱ σφραγῖδες τοῦ μνήματος; ποῦ μετετέθη ὁ ταφείς; ποῦ ἐπράθη ὁ ἄπρατος; πῶς ἐσυλήθη ὁ θησαυρός; τί συκοφαντεῖτε τὴν ἔγερσιν τοῦ σταυρωθέντος, παράνομοι Ἰουδαῖοι; Ἀνέστη ὁ ἐν νεκροῖς ἐλεύθερος, καὶ παρέχει τῷ κόσμῳ τὸ μέγα ἔλεος.

ΘΕΙΑ ΛΕΙΤΟΥΡΓΙΑ

Ἦχος α’
Οἱ Μακαρισμοὶ
 ΤΟ ΑΚΟΥΤΕ

Μακάριοι οἱ ἐλεήμονες, ὅτι αὐτοὶ ἐλεηθήσονται.
Διὰ βρώσεως ἐξήγαγε,
τοῦ Παραδείσου ὁ ἐχθρὸς τὸν Ἀδάμ,
διὰ Σταυροῦ δὲ τὸν λῃστήν,
ἀντεισήγαγε Χριστὸς ἐν αὐτῷ·
Μνήσθητί μου κράζοντα,
ὅταν ἔλθῃς ἐν τῇ βασιλείᾳ σου.
Μακάριοι οἱ καθαροὶ τῇ καρδίᾳ ὅτι αὐτοὶ τὸν Θεὸν ὄψονται.
Προσκυνῶ σου τὰ παθήματα, δοξολογῶ καὶ τὴν ἀνάστασιν, σὺν τῷ Ἀδὰμ καὶ τῷ λῃστῇ, μετὰ φωνῆς ἀναβοῶ σοι λαμπρᾶς· Μνήσθητί μου Κύριε, ὅταν ἔλθῃς ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοι οἱ εἰρηνοποιοί, ὅτι αὐτοὶ υἱοὶ Θεοῦ κληθήσονται.
Ἐσταυρώθης ἀναμάρτητε, καὶ ἐν μνημείῳ κατετέθης ἑκών, ἀλλ’ ἐξανέστης ὡς Θεός, συνεγείρας ἑαυτῷ τὸν Ἀδάμ. Μνήσθητί μου κράζοντα, ὅταν ἔλθῃς ἐν τῇ Βασιλεία σου.
Μακάριοι οἱ δεδιωγμένοι ἕνεκεν δικαιοσύνης, ὅτι αὐτῶν ἐστιν ἡ βασιλεία τῶν οὐρανῶν.
Τὸν ναόν σου τὸν τοῦ σώματος, τῇ τριημέρῳ ἀναστήσας ταφῇ, σὺν τῷ Ἀδὰμ καὶ τοὺς ἐξ Ἀδάμ, ἐξανέστησας Χριστὲ ὁ Θεός. Μνήσθητί μου κράζοντας, ὅταν ἔλθῃς ἐν τῇ Βασιλείᾳ σου.
Μακάριοί ἐστε ὅταν ὀνειδίσωσιν ὑμᾶς, καὶ διώξωσι, καὶ εἴπωσι πᾶν πονηρὸν ῥῆμα καθ΄ὑμῶν ψευδόμενοι ἕνεκεν ἐμοῦ.
Μυροφόροι ἦλθον κλαίουσαι, ἐπὶ τὸ μνῆμά σου Χριστὲ ὁ Θεός, λίαν πρωΐ, καὶ ἐν λευκοῖς, εὗρον Ἄγγελον καθήμενον, Τί ζητεῖτε; κράζοντα, ἐξανέστη Χριστός, μὴ θρηνεῖτε λοιπόν.
Χαίρετε καὶ ἀγαλλιᾶσθε, ὅτι ὁ μισθὸς ὑμῶν πολὺς ἐν τοῖς οὐρανοῖς.
Οἱ Ἀπόστολοί σου Κύριε, ἐπὶ τὸ ὄρος, οὗ ἐτάξω αὐτοῖς, παραγενόμενοι Σωτήρ, σὲ ἰδόντες προσεκύνησαν, οὓς καὶ ἐξαπέστειλας, εἰς τὰ ἔθνη διδάσκειν, καὶ βαπτίζειν αὐτούς.
Δόξα…
Τὸν Πατέρα προσκυνήσωμεν, καὶ τὸν Υἱὸν δοξολογήσωμεν, καὶ τὸ Πανάγιον ὁμοῦ, πάντες Πνεῦμα ἀνυμνήσωμεν, κράζοντες καὶ λέγοντες· Παναγία Τριάς, σῶσον πάντας ἡμᾶς.
Καὶ νῦν… Θεοτοκίον
Τὴν Μητέρα σου προσάγει σοι, ἱκεσίαν ὁ λαός σου Χριστέ· ταῖς παρακλήσεσιν αὐτῆς, τοὺς οἰκτιρμούς σου δὸς ἡμῖν Ἀγαθέ, ἵνα σε δοξάζωμεν, τὸν ἐκ τάφου ἡμῖν ἀνατείλαντα.