Святе Письмо

Книга Буття

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.
2: І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.
3: І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.
4: Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.
5: І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.
6: І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.
7: І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.
8: І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.
9: І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.
10: І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками.
11: Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото.
12: А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.
13: Ім'я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії.
14: А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат.
15: І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.
16: І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.
17: Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!
18: І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.
19: І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.
20: І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.
21: І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.
22: І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.
23: І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.
24: Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.
25: І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 3
1: Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?
2: І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти,
3: але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.
4: І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!
5: Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.
6: І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв.
7: І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.
8: І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.
9: І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти?
10: А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.
11: І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?
12: А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.
13: Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.
14: І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.
15: І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.
16: До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.
17: І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.
18: Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.
19: У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.
20: І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.
21: І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.
22: І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку.
23: І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.
24: І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
← попередній розділнаступний розділ →