Святе Письмо

Пісня над піснями

Розділ 7
1 (6:13) Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
2 (7:1) Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
3 (7:2) Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
4 (7:3) Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
5 (7:4) Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
6 (7:5) Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7 (7:6) Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
8 (7:7) Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
9 (7:8) Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
10 (7:9) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
11 (7:10) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
12 (7:11) Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
13 (7:12) Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
14 (7:13) Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!