Без категорії

Житіє святого отця нашого Генадія, патріарха Царгородського

Місяця серпня на 31-ий день

Геннадій святий престол Царгородського патріаршества прийняв після святого Анатолія за царювання Лева Великого. Про богоугодне його життя засвідчено в книзі, що називається Лимонар. У ній же преподобні отці Софроній і Іоанн розповідають таке: «Прийшли ми, — кажуть, — у киновію, названу Салама, що лежала за дев’ять поприщ від Олександрії. І зустріли там двох старців, які раніше були пресвітерами Константинопольської церкви. Вони розповіли нам про блаженного Геннадія, патріарха Царгородського, що лагідний був дуже і чистий тілом, і стриманий вельми. Розповідали ж про нього й таке, що багато хто надокучав йому через одного клірика, що препогано грішив, на ім’я Харисій, який служив у церкві святого мученика Єлевтерія. Цей Харисій не лише в лінивстві, і в недбайливості, і в нечистоті жив, а й на розбій ходив і чарами займався. Прикликав тому його патріарх і переконував словами до виправлення. Бачачи, що той залишається невиправним, звелів і биттям малим покарати його, по-батьківськи виправляючи духом покори. Коли ж той цілком залишався невиправним і покаранням не настановився, послав патріарх одного зі своїх служителів до церкви мученикової, де Харисій перебував, просячи мученика, аби клірика своєї церкви, який грішить, виправив або від Церкви відлучив. Пішов той посланець, і став у церкві перед вівтарем, і простягнув руку до мученикового гробу, кажучи: «Святий мученику Єлевтерію, сповіщає тобі Геннадій-патріарх через мене, грішного, що клірик Харисій, який служить у твоїй церкві, чинить багато беззаконня і спокус. Ти або виправ його, або від Церкви відлучи». І після того зранку знайшли Харисія мертвим. Звідси можна побачити, наскільки угодний був Богові і святим його блаженний Геннадій, що недаремним було його слово, сказане до святого мученика через посланця, але скоро почуте й на ділі виконане.

За патріаршества цього святого Геннадія збудував один сенатор, що називався Студій і зі старого Риму прийшов, у Царгороді храм святого Іоанна Предтечі. І монастир при ньому був влаштований, названий студійським від імені Студія-сенатора, і чин незасинаючих встановлений, принесений з обителі Маркела преподобного, що був у Витинії. При цьому патріарсі преподобний Маркіян був церковним ікономом, який, скинувши останній одяг, віддав жебракові, і видно було порфиру царську, яку під фелоном мав, як же про те в житії його написано. За цього патріарха і святий Даниїл Стовпник був, його ж і на пресвітерство той висвятив.

Ще ж і таке в дні святого Геннадія в Царгороді було чудо. Іконописець один насмілився образ Спасителя написати негарним зображенням — на подобу язичницького бога Дія. І зразу наздогнала його кара: рука, що посміла так зобразити, всохла. Він же, побачивши на собі швидку помсту Божу, прибіг до святішого патріарха Геннадія з покаянням, визнаючи перед усіма свій гріх і плачучи. Святіший патріарх помолився за нього до Бога, зцілив руку його, і стала вона здоровою, як раніше.

Мав же цей великий архієрей звичай не ставити на пресвітерство доти, поки не навчиться той, хто хоче пресвітерства, читати з уст цілий Псалтир: мав-бо велику турботу щодо виправлення церковного чину, який, знав, не може інакше бути виправленим, лише так, щоб усі священики та клірики були досвідченими в книгах, добре розуміли Божественне Писання. Як може навчати інших пресвітер, який не має книжного розуміння, сам не відає праведної дороги? І збуваються на такому слова Христові: «Сліпець якщо сліпця поведе, обидва у яму впадуть».

Зібрав же і собор помісний у Царгороді Геннадій святий і задля винищення залишків Євтихієвої єресі, і задля інших церковних виправлень. На тому соборі анафемою заборонив симонію, яка серед архієреїв помножилася. Пас же Церкву Христову тринадцять років, переставився до Господа за царювання того ж Лева Великого. Невдовзі перед кончиною своєю, коли в церкві опівночі молився, явився йому якийсь диявольський пострах. Коли знаменням хресним його відігнав, диявол, утікаючи, казав: «Відходжу звідси всіляко, і, доки ти живий, нічого тут не можу зробити. Але після тебе знову прийду, всілякими вимислами маю бентежити Церкву й губити багатьох». Святий же Геннадій проливав безперестанні сльози до дня свого відходу. Молився до Господа, щоб беріг Церкву свою, щоб ворота адові її не здолали. А тому що у своєму житті був гарячим заступником перед Господом за святу Церкву, так само після свого переставлення за неї ж проливає безперестанні свої молитви, стоячи зі святими єрархами перед Головою Церкви — Христом, Владикою нашим, Йому ж з Отцем і Святим Духом слава навіки.