Без категорії

Житіє святого апостола Пилипа, один із семи дияконів він був, по тому в Тралії епископствував

Місяця жовтня на 11-ий день

Святий апостол Пилип родом був із Кесарії Палестинської, одружившись, чотири дочки-пророчиці мав, по тому від святих апостолів на дияконство вибраний і вкупі із святим першомучеником архідияконом Степаном рукоположений був[1], і служив святим з усією старатливістю, турбуючись про убогих та вдовиць. Після забиття святого Степана було гоніння на церкву Єрусалимську, і всі розсіялися по юдейських та самарійських краях, окрім дванадцятьох апостолів; тоді святий Пилип прийшов до Самарії й проповідував Христа[2], і весь народ однодушно слухав слова його, утверджував-бо проповідь свою численними чудесами, всілякі хвороби зцілюючи і проганяючи лукавих духів, котрі, волаючи великим голосом, виходили із людей. І була радість велика у тому місті через Пилипа, що, прийшовши, не тільки від недуг тілесних, але і від душевних зціляв тих, що проповідь його приймали і вірили в істинного Месію.

Був же там один волхв знаний та славний, йому ж ім’я — Симон, що чарівництвами своїми майже всю Самарію дивував, і всі його, як якогось великого, пошановували. Він, бачачи більшу силу Божу, що відходить від Пилипових рук, і слухаючи його благовість про Боже Царство і про ім’я Ісуса Христа, увірував і хрестився з іншими.

Якось з’явився ангел Господній Пилипові, велячи йому йти на південь, на дорогу, що вела від Єрусалиму у Газу, де йшовши, зустрів мужа, мурина, євнуха Кандакії, цариці муринської, котрий, бувши заради поклоніння в Єрусалимі, повертався у Газу, якою володів, і, сидячи в колісниці, читав пророчі книги. Його апостол навчив віри у Господа нашого Ісуса Христа й хрестив його в дорозі; після хрещення узятий був ангелом і занесений до Азоту і там, проходячи міста, слово Боже проповідував. По тому прийшов до Кесарії, де мав дім свій[3], і в ньому вкупі із чотирма своїми дочками, що були дівицями й пророчицями, якийсь час прожив. Тоді знову повернувсь у Єрусалим, де і єпископом від святих апостолів поставлений і посланий був на проповідь у Тралію Азійську і там багатьох, до Христа навернувши, хрестив і, великі чинячи чудеса, у глибокій старості відійшов до Господа.


[1] Дії- 6, [5].

[2] Дії Апостолів
8:1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.
8:2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.
8:3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...
8:4 Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.
8:5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.
8:6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.
8:7 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.
8:8 І радість велика в тім місті була!
8:9 Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
8:10 Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!
8:11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.
8:12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.
8:13 Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.
8:14 Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.
8:15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,
8:16 бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.
8:17 Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!
8:18 Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,
8:19 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!
8:20 Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!
8:21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.
8:22 Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!
8:23 Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.
8:24 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...
8:25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.
8:26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.
8:27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,
8:28 вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.
8:29 А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.
8:30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?
8:31 А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.
8:32 А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!
8:33 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...
8:34 Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?
8:35 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.
8:36 І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?
8:37 А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!
8:38 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.
8:39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.
8:40 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.
Дії. 8
, [5].

[3] Дії Апостолів
21:1 А як ми розлучилися з ними й відплинули, то дорогою простою в Кос прибули, а другого дня до Родосу, а звідти в Патару.
21:2 І знайшли корабля, що плив у Фінікію, увійшли та й поплинули.
21:3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліворуч його та й поплинули в Сирію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа мав скласти.
21:4 І, учнів знайшовши, перебули тут сім день. Вони через Духа казали Павлові, щоб до Єрусалиму не йшов.
21:5 І, як дні побуту скінчилися, то ми вийшли й пішли, а всі нас проводили з дружинами й дітьми аж за місто. І, ставши навколішки, помолились на березі.
21:6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.
21:7 А ми, закінчивши від Тиру плавбу, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули в них.
21:8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарію. І ввійшли до господи благовісника Пилипа, одного з семи, і позосталися в нього.
21:9 Він мав чотири панні дочки, що пророкували.
21:10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Агав на ім'я.
21:11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Павлового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган...
21:12 Як почули ж оце, то благали ми та тамтешні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.
21:13 А Павло відповів: Що робите ви, плачучи та серце мені розриваючи? Бо за Ім'я Господа Ісуса я готовий не тільки зв'язаним бути, а й померти в Єрусалимі!
21:14 І не могли ми його вмовити, і замовкли, сказавши: Нехай діється Божая воля!
21:15 А після оцих днів приготувались ми, та до Єрусалиму вирушили.
21:16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарії, ведучи якогось кіпрянина Мнасона, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.
21:17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно.
21:18 А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старші посходились.
21:19 Поздоровивши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами.
21:20 Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревні оборонці Закону!
21:21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відступлення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв.
21:22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.
21:23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе.
21:24 Візьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш.
21:25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини, та від блуду.
21:26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, так, аж за кожного з них була жертва принесена.
21:27 А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили ввесь народ, та руки на нього наклали,
21:28 кричачи: Ізраїльські мужі, рятуйте! Це людина ота, що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає!... А до того у храм упровадив і гелленів, і занечистив це місце святе!
21:29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.
21:30 І порушилося ціле місто, і повстало збіговисько люду. І, схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено...
21:31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полкового тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!
21:32 І він зараз узяв вояків та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.
21:33 Приступив тоді тисяцький, та й ухопив його, і двома ланцюгами зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що він зробив?
21:34 Але кожен що інше викрикував у натовпі. І, не мігши довідатись певного через заколот, він звелів відпровадити його до фортеці.
21:35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли нести його вояки із-за натовпу людського,
21:36 бо безліч народу йшла слідкома та кричала: Геть із ним!
21:37 А коли Павло входив до фортеці, то тисяцького поспитався: Чи можна мені щось сказати тобі? А той відказав: То ти вмієш по-грецькому?
21:38 Чи не той ти єгиптянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і випровадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?
21:39 А Павло відказав: Я юдеянин із Тарсу, громадянин відомого міста в Кілікії. Благаю тебе, дозволь мені до народу промовити!
21:40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою народові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, кажучи:
Дії. 21
, [8].