Преподобний Феодосій Великий, спільних житій начальник

Родом із Каппадокії. Вихований батьками в благочесті. Прагнучи відлюдницького життя, оселився в Палестині в пустельній печері, в якій, за переказами, ночували три волхви, котрі прийшли вклонитися народженому Спасителю світу. У ній він прожив 30 років у великій стриманості та безперестанній молитві.

До подвижника поступово почали стікатися охочі жити під його керівництвом. Коли церква вже не вміщала ченців, що зібралися, святитель після молитви, взявши кадило з холодним вугіллям, пішов пустелею. На одному місці вугілля раптово розгорілося і запалився фіміам. Тут преподобний і заснував перший спільножительний монастир, або Лавру. У монастирі св. Феодосій влаштував будинки для приймання гостей, окремі лікарні для ченців і мирян, притулки для людей похилого віку. За його молитвою багато разів з’являлося чудо примноження хлібів, необхідних для харчування жебраків, які зібралися до обителі.

Коли виникла єресь Євтихія, православні були гнані від імператора Анастасія (491-518). Преподобний Феодосій спочатку написав послання імператорові, потім пішов до Єрусалима і у Великій церкві виголосив привселюдно: “Хто не шанує чотирьох Вселенських Соборів, нехай буде анафема”. За цей вчинок його утримували в ув’язненні. Ще за життя сподобився дару зцілення та інших чудес. Мирно помер у віці 105 років (529 р.).

Тропарі, кондаки, молитви та величання