Преподобний Патапій

Місяця грудня на 8-й день

У Єгипті на річці Нілі було місто, що називалося Фіви. У цьому місті народився блаженний Патапій. Батьки його були християнами і виховали свого сина в благочесті та страху Божому. Досягнувши повноліття, він знехтував суєтою світу цього і, залишивши дім свій, батьків і друзів, прийняв чернецтво. Віддалившись у пустелю Єгипетську, він жив для Бога, подвизаючись у пості, молитвах і різноманітних відлюдницьких працях. Коли про нього дізналися і багато хто став приходити до нього і прославляти його за доброчесне життя, він розчулився, що безмовність його порушується і що його хвалять уста людські. Залишивши Єгипет, він прийшов до Константинополя. Тут він зачинився в келії, влаштувавши її поблизу Влахерн, при міській стіні, і перебував у безмовності, наче в пустелі, ніким невідомий, окрім Єдиного Бога, розмовляючи тільки з Богом у безперестанній молитві. Але як не може сховатися місто, що стоїть на вершині гори, так не може перебувати в невідомості й людина доброчесна, яка досягла досконалої святості. Сам Бог прославляє тих, хто прославляє Його і сповнився благодаті Його, і відкриває іншим на користь. Так і цей чоловік, досконалий у святості й рясно наділений благодаттю чудотворення, відкритий і прославлений Богом, скоро був знайдений, як скарб, прихований на полі. Бо один християнський юнак, будучи сліпим від народження, керований Самим Богом, прийшов до келії преподобного отця Патапія і просив блаженного помолитися Богові за дарування йому зору, щоб бачити все творіння Боже і від нього приходити до досконалішого пізнання самого Творця і прославляти Його. Преподобний, бачачи його віру, умилосердився над ним і сказав:

– В ім’я Іісуса Христа, що дає сліпим світло, а мертвим – життя, прозри.

І негайно розкрилися у сліпонародженого очі і він став бачити, і прославив і подякував Богові. Юнак був відомий багатьом; тому, бачачи, що він прозрів, усі здивувалися і стали питати, як це сталося; він же не приховав імені чудотворця і благодійника свого, через якого отримав від Бога зцілення. Слава про це чудо і про преподобного пронеслася в народі, і відтоді багато хто став приходити до Патапія, просячи його молитов.

Один знатний Візантієць страждав водянкою, і все тіло його опухло. Багато витрачав він на лікарів грошей, шукаючи від них зцілення і не отримуючи. Почувши про святого Патапію, він повелів нести себе до нього і зі сльозами просив святого, щоб він зцілив його тілесну неміч цілющою благодаттю Божою. Безкорисливий лікар спочатку старанно помолився за нього Богові, потім осінив його хресним знаменням і помазав святим єлеєм, і потім уся вода, що обтяжувала його тіло, витекла природними шляхами, уся нутроща його очистилася, і він став абсолютно здоровий.

Інший юнак страждав від злого біса, який ганяв його по горах і пустелях, то кидаючи у вогонь і воду, щоб згубити його, то скидаючи його з високих і крутих гір, щоб розбити й розтрощити все тіло його. Він і погубив би юнака, якби зміцнювальна сила Божа не оберігала його від постійної злоби ворога і досконалої загибелі. Одного разу біс зі страшною швидкістю ганяючи цього юнака на берег моря, з метою потопити його в безодні, зустрів на шляху преподобного Патапія, який вийшов для цього зі своєї келії, за Божим велінням, щоб звільнити творіння, створене за образом Божим, від рабства диявольського. Побачивши блаженного ще здалеку, біс кинувся до нього, обертаючи очима, випускаючи піну, скрегочучи зубами і погрожуючи побити його. Наблизившись до святого, він закричав:

– О горе! І тут знову Патапій! Що мені робити, куди подітися, де жити мені після стількох трудів? Ледве знайшов я собі житло, і ось тепер мене силою женуть із нього. Воістину страшний ти, Назарянине, і влада Твоя всюди і над усіма. Куди мені йти? Якщо я піду в пустелю, або в місто, або кудись іще, – ти там переді мною, і проганяєш мене одним хресним знаменням і єдиним твоїм ім’ям. Я переможений, розтрощений і вигнаний!

Говорячи це, нечистий кинув юнака в повітря, а чудотворець Патапій, зобразивши в повітрі перстом хресне знамення, заборонив духу, кажучи:

– Вийди, нечистий духу, і відійди в пустелю; так велить тобі через мене Христос, силу Якого ти мимоволі сповідував.

Щойно святий вимовив це, біс повалив юнака на землю і вийшов з нього через уста, як дим. Прийшовши до тями, юнак плакав від радості і приписував своє позбавлення від нечистого духа насамперед Богу, а також і преподобному Патапію.

В однієї жінки боліли груди. Визнана лікарями безнадійною, вона прийшла до преподобного, коли хвороба її посилилася і в рані з’явилися в безлічі черв’яки. Припавши до ніг його, вона зі риданням і старанним благанням просила його про зцілення. Святий, осінивши виразку хресним знаменням, одразу ж зцілив її. Зробивши безліч інших чудес, преподобний отець наш Патапій наблизився до блаженної своєї кончини і в глибокій старості відійшов до Бога, Якому догоджав усе своє життя. Похований він був з честю в церкві святого Іоанна Предтечі, на славу Христа Бога нашого у святих Своїх прославлюваного, Йому ж з Отцем і Святим Духом личить честь і поклоніння на віки вічні. Амінь.

Тропарі, кондаки, молитви та величання