Преподобний Лука Елладський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 7-й день

Преподобний Лука Елладський був родом із грецького селища Касторія. Син бідних хліборобів, преподобний з дитинства багато працював, працював у полі, пас овець. Він був у повному послуху в батьків і дуже стриманий у їжі. Часто він роздавав жебракам усю свою їжу та одяг, за що терпів докори від батьків. Одного разу він віддав жебракам майже все насіння, яке мав посіяти на своєму полі, але Господь винагородив його за милостиню: врожай зібрали більший за попередні.

Ще юнаком він багато і старанно молився. Його мати неодноразово бачила, як він стояв під час молитви не на землі, а на повітрі.

Після смерті батька він таємно від матері пішов до Афін, де прийняв у монастирі постриг у чернечий чин. Але за молитвою матері, яка дуже тужила за ним, Господь дивовижним чином повернув його в рідну домівку. Там він прожив лише чотири місяці і, втішивши свою матір, уже з її благословення віддалився у відокремлене місце на Іоаннову гору, де була церква в ім’я святих безсрібників Косми та Даміана, в якій він і трудився в безперервній молитві й пості. Там він прийняв чернечий постриг від старців-паломників. Після цього святий Лука посилив свої подвиги, за що Господь удостоїв його дару прозріння.

Після семирічного перебування на Іоанновій горі преподобний через навалу болгарських військ віддалився до Коринфа. Почувши про подвиги якогось стовпника в Патрах, він вирушив до нього і 10 років служив подвижникові зі смиренням і покірністю. Потім святий знову повернувся на батьківщину і став подвизатися на Іоанновій горі.

Люди, що стікалися туди в безлічі, порушували його безмовність, і преподобний Лука з благословення старця Феофілакта зі своїм учнем віддалився в іще безлюдніше місце Калавіє, звідки через три роки через навалу арабів переселився на безлюдний і безводний острів Ампіль. Останнім місцем його подвигів став Стирій (Сотерія). Тут до преподобного зібралася братія, і виник невеликий монастир, церкву якого було освячено в ім’я святої великомучениці Варвари. Перебуваючи в обителі, преподобний творив багато чудес, зцілюючи хвороби душевні й тілесні. Передбачаючи свою кончину, святий зачинився в келії і три місяці готувався до відходу. На запитання, де його поховати, преподобний відповів: “Киньте тіло моє на поталу звірам”. Коли ж братія просила його змінити заповіт, він велів поховати тіло на тому ж місці, де він лежить. Зі словами: “У руки Твої, Господи, віддаю дух мій!” – преподобний Лука спочив у Господі 7 лютого 946 року. Згодом на місці його поховання було споруджено церкву, а від його святих мощей спливало миро і відбувалося багато зцілень.

Тропарі, кондаки, молитви та величання