Преподобний Антоній Великий
День пам'яті (н. ст.)
Місяця січня на 17-й день
Преподобний Антоній Великий народився в місті Коме (нині Куманс, Єгипет) близько 251 року в забезпеченій християнській родині. Після смерті батьків юний Антоній подарував жителям міста землю, що дісталася у спадок, і, продавши майно, роздав гроші жебракам. Доручивши молодшу сестру вірним дівственним християнкам, юний подвижник став усамітнюватися для молитви спочатку в місцях поблизу селища, пізніше пішов у пустелю. Він відшукував досвідчених подвижників, навчаючись у них духовного життя, і, набравшись досвіду, повертався до усамітнення. Проводячи ночі в молитві і харчуючись раз на день після заходу сонця хлібом із сіллю, святий здобув рясну благодать від Бога, долаючи сильні спокуси і напади бісівські. Згодом навколо святого зібралося безліч братів, охочих наслідувати його приклад.
У 311 році преподобний Антоній, який провів близько 40 років у пустелі, бажаючи мученицької кончини, прийшов до Александрії, щоб служити християнам, які страждають за віру, під час гонінь Максиміана. Але Господь залишив йому життя для передачі досвіду тим, хто шукає християнської досконалості. Коли гоніння вщухли, 313 року Антоній пішов на берег Червоного моря, до монастиря поблизу Суецької затоки в Піспірських горах. Проживши на самоті близько 70 років, Антоній зустрівся зі святим Павлом Фівейським, який провів у пустелі близько 90 років.
Близько 350 року за наполяганням Афанасія Великого преподобний Антоній знову залишив усамітнення і з’явився в Александрію для викриття єресі аріан.
Помер преподобний Антоній 356 року, у віці 105 років, провівши 85 років життя в чернечих подвигах. Мощі святого поховали його учні в пустелі в потаємному місці.
У 561 році нетлінні мощі преподобного Антонія було перенесено із пустелі до Александрії. Після завоювання Єгипту сарацинами близько 635 року вони були перевезені до Константинополя. 980 року святі мощі перенесли до єпархіального округу В’єнського, до Мот-Сен-Дідьє (нині Сент-Антуан-л’Аббеї, Франція), де вони зберігаються донині. Глава преподобного Антонія з 1491 року зберігається в місті Арлі (Франція) в церкві святого Іуліана. Однак у монастирі святого Антонія в Єгипті вважають, що мощі цього угодника Божого не було відкрито і зараз вони перебувають під спудом у монастирській церкві його імені.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Антонию Великому, глас 4
Ревни́теля Илию́ нра́вы подража́я,/ Крести́телю пра́выми стезя́ми после́дуя,/ о́тче Анто́ние,/ пусты́ни был еси жи́тель,/ и вселе́нную утверди́л еси́ моли́твами твои́ми./ Те́мже моли́ Христа́ Бо́га,// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак преподобному Антонию Великому, глас 2
Жите́йския молвы́ отри́нув,/ безмо́лвно житие́ сконча́л еси́,/ Крести́теля подража́яй вся́ким о́бразом преподо́бнейший,/ с ним у́бо тя почита́ем,// отце́в нача́льниче Анто́ние.
Молитва преподобному Антонию Великому
О, преподо́бне и богоно́сне о́тче на́ш Анто́ние! Ве́руем, я́ко ты́, предстоя́ престо́лу Пресвяты́я Тро́ицы, ве́лие и́маши дерзнове́ние в моли́твах ко Всеми́лостивому Го́споду Бо́гу, И́же всегда́ послу́шает тебе́, ве́рнаго раба́ и уго́дника Своего́. Сего́ ра́ди со умиле́нием смире́нно припа́даем к тебе́, свя́тче Бо́жий: не премолчи́ о на́с моли́тися ко Го́споду Бо́гу, в Тро́ице покланя́емому и сла́вимому, да, ми́лостивно призре́в на ны́, не попу́стит на́м поги́бнути во гресе́х на́ших, но да возста́вит па́дших, да пода́ст исправле́ние зло́му и окая́нному на́шему житию́, от гряду́щих грехопаде́ний восхища́я, и да прости́т на́м вся́, ели́ка согреши́хом мы́слию, сло́вом и де́лом, от рожде́ния до сего́ часа́. Ты́, подви́жниче доброде́тели, ве́си не́мощь и ско́рбь време́н настоя́щих, моли́ у́бо вы́ну Христа́ Бо́га, да николи́же на́с оставля́ет Его́ неизрече́нное милосе́рдие, но да храни́т на́с от мирски́х искуше́ний, от диа́вольских сете́й и от плотски́х похоте́й, да прии́мем от Него́ тобо́ю и вся́ потре́бная к жи́зни вре́менней, освобожде́ние от бе́д и напа́стей, и неосла́бное терпе́ние до конца́. Испроси́ на́м в ми́ре и покая́нии сконча́ти живо́т на́ш и невозбра́нно прейти́ от земли́ на не́бо, мыта́рств же, и бесо́в возду́шных, и ве́чныя му́ки изба́витися, и сподо́битися Ца́рства Небе́снаго с тобо́ю и со все́ми святы́ми, угоди́вшими Го́споду Бо́гу и Спаси́телю на́шему Иису́су Христу́, Ему́же подоба́ет вся́кая сла́ва, че́сть и поклоне́ние, со Безнача́льным Его́ Отце́м и с Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Его́ Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ д7:
Ревни1телz и3лію2 нрaвы подражaz, кrти1телю прaвыми стезsми послёдуz, џтче ґнтHніе, пустhни бhлъ є3си2 жи1тель, и3 вселeнную ўтверди1лъ є3си2мlтвами твои1ми: тёмже моли2 хrтA бGа, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Кондaкъ, глaсъ в7.
Под0бенъ: Вhшнихъ и3щS:
Житє1йскіz молвы6 tри1нувъ, безм0лвно житіE скончaлъ є3си2, кrти1телz подражazй всsкимъ џбразомъ прпdбнэйшій: съ ни1мъ ќбw тS почитaемъ, nтцє1въ начaльниче ґнтHніе.
Ще в розробці
