Без категорії

Житіє преподобного Копрiя iншого

Мiсяця липня у 9-ий день

Копрiй святий, самовидець святого Патермутiя i про чуда його оповiдач, саном був пресвiтер, також i благодать чудо творення вiд Бога мав, жив у тих же краях єгипетських, вiд рiзних хвороб людей зцiлював i проганяв лукавих духiв. Вiн, коли зiбралися до нього якось брати, розповiдав для користи про життя преподобного Патермутiя i про iнших святих.

Брат один, не вiрячи оповiдям, не був уважним i задрiмав. I бачив у тому видiннi книгу, золотими письменами написану, яку Копрiй тримав у руцi i з якої до братiв говорив. Поблизу нього стояв один муж свiтлий, на вигляд поважний, сивиною прикрашений. Вiн грiзно поглянув на дрiмаючого й мовив: «Чому не вiриш у сказане i неуважний, дрiмаєш?» Брат же, прокинувшись, наляканий, розповiв зразу iншим, що бачив. I вiдтодi з вiрою й увагою слухав усiх слiв святого Копрiя.

Якось сидiли у преподобного подорожнi брати, що прийшли його вiдвiдати, i тут прийшов один чоловiк, селянин, несучи посудину, повну пiску. I став у дверях келiї, чекаючи, поки старець закiнчить свою бесiду. Брати ж, бачачи чоловiка й пiсок, спитали старця, для чого пiсок той принесений. Вiдповiв старець: «Не випадає менi, о дiти, говорити вам цi речi, щоб не був я марнославний, Божими дiлами вихваляючись, i щоб не загинула винагорода трудiв наших. Проте, бачачи вас, що довгим шляхом потрудилися, не приховуватиму вiд вас цього, але для користи вашої розповiм про дiла Божi, якi вiн благозволив через нас, грiшних, здiйснити. Земля того села, що близько нас, була цiлком неплiдна. I з того, що сiяли на нивах, ледве зерна збирали: червбо якийсь родився, i поїдав проросле, i колосся перед дозрiванням пiдгризав. Люди ж села того всi були iдолопоклонниками. Ми ж, iз допомогою Божої благодатi, всiх до святої вiри привели й охрестили. Коли ж всi стали християнами, прийшли до нас i просили, щоб ми помолилися до Христа Бога, щоб подав землi їхнiй добру плiднiсть. I сказали ми до них: «Маємо молитися тiльки за те, щоби ваша вiра в Бога була безсумнiвною». Вони ж казали, що мають тверду вiру, набрали в пазухи собi пiску iз цiєї землi, по якiй ходять нашi грiшнi ноги, i просили мене, щоб, iменем Господнiм, я благословив їм пiсок той, наче зерно. I я сказав їм: «За вiрою вашою вам буде». Вони ж, пiшовши до села, змiшали пiсок той iз насiнням жита й посiяли на нивах. I була така щедрiсть плодiв, що нiяка земля в цих єгипетських краях такої плодючости не може вчинити. I з того часу щороку землероби до нас приходять i, пiсок звiдси беручи, приносять до нас, щоб ми благословили його. I не марна їхня вiра: завжди-бо вдосталь збирають плодiв.

Цей преподобний Копрiй якось мав перед народом суперечку про вiру з єретиком Манихеєм. I тому що не мiг смиренними й лагiдними своїми словами здолати гордого i багатомовного, захотiв дiлом показати праведну вiру. Звелiв запалити великий вогонь i покликав єретика увiйти разом в полум’я: коли котрийсь iз них не згорить, того вiра буде праведна. Манихей же сказав до нього: «Ти першим iди». I увiйшов святий у вогонь, i розступилося полум’я, вiн же, стоячи на вугiллi вогненному, як на травi зеленiй, не зазнав шкоди i стояв так посеред вогню пiвгодини. Вийшов цiлий, навiть одягу його вогонь не торкнувся. Те бачачи, люди дуже дивувалися i прославляли Христа Бога. Єретик же не хотiв увiйти. Хоч i не хотiв, люди його вкинули – зразу почав горiти.

I, вискочивши з вогню, попечений, кинувся бiгти. Люди ж, схопивши його, кричали: «Хай буде спалений єретик!» Але преподобний Копрiй галас людей стишив, вiдпустив єретика живим, наче головня, обсмаленим.

Мав старець поблизу келiї своєї вертоград малий, у ньому ж насадив їстiвне зiлля та плоди – задля подорожнiх, якi приходили. Один же iдолопоклонник прийшов уночi у вертоград, вкрав iз плодiв, скiльки мiг донести, i принiс у дiм свiй, i, в казан частину одну поклавши, почав варити, вогонь великий пiдкладаючи. Варив же три години й бiльше, i багато дров спалив, та нiчого не досягнув: навiть вода в казанi нагрiтися не могла. I дивувався чоловiк той незвичнiй речi, тодi пiзнав грiх свiй i силу Христову, що в християн дiє. Зрозумiвши, взяв усе вкрадене i те, що було в казанi, i понiс до старця, i кинув себе йому в ноги, розповiв про свою крадiжку i чудо, яке сталося в казанi, i просив прощення, i благав, щоб зробив його християнином. Трапилося ж у той час бути багатьом подорожнiм у старця, i була всiм радiсть через чудесне навернення чоловiка того до Христа. Iз плодiв же тих досить почастувалися й дякували Боговi.

Тi й бiльше, благодаттю Христовою, преподобний Копрiй чуда зробив, спочив з миром i прийняв частку з преподобним Патермутiєм у Царствi Господа нашого Iсуса Христа, Йому ж з Отцем i Святим Духом честь i слава навiки. Амiнь.