Без категорії

Житіє і страждання святого священномученика Діонисія Ареопагіта

Місяця жовтня на 3-ій день

Цей святий Діонисій Ареопагіт[1] народився від батьків невірних, доброродних і вихований у преславному місті Атенському. Відданий же був ізмолоду у навчання еллінської премудрості, і в ній такий мав успіх, що двадцятип’ятилітнім у філософії перевисив усіх своїх ровесників. Одначе захотів її досконаліше пізнати і відійшов у Єгипетську країну у місто, назване Ілиополь; там-бо були віддавна премудрі вчителі, і навчався від них звіздарській управності із приятелем своїм Аполофаном. Було в один із днів, коли, заради спасіння Христа Господа, на хресті розп’ятого, сонце, не можучи зріти, ополудні померкло, і світ потемнів на три години; Діонисій здивувався й рече: “Чи Бог, Творець цього світу, страждає, чи світ цей видимий закінчується?”. Це ж бо він од Духа Божого про страсті Владичні проказав, а не за наукою премудрості віку цього. Повернувся в Атени, одружився і, як перший поміж своїх за доброродністю, і розумом, і чесністю, містом та людьми управляв.

Коли ж святий Павло прийшов у Атени[2] і перед старійшинами посеред Ареопага проповідував Христа розп’ятого і воскреслого, тоді Діонисій уважно Павлові слова вислухав і поклав їх у серці своєму. Інші ж старійшини сказали Павлу, що іншим разом, в інший час хочуть ясніше почути від нього, що казатиме про Христа, але Діонисій, як наймудріший від усіх, почав із Павлом наодинці словами змагатися. Запитав його Павло: “Якого Бога тут пошановуєте?” Він же показав йому Кроноса, Афродіту, Зевса, Гефеста, Гермеса, Діоніса, Артеміду[3] та інших багатьох. Оглядав же їх Павло із Діонисієм, знайшов-бо якесь капище, на якому було написано: “Невідомому Богу”, — і запитав Діонисія: “А хто є невідомий Бог?” Відповів Діонисій: “Ще той поміж богів не явився, але у свій час прийде, він-бо є Бог, що царювати має над небом та землею, царству ж Його не буде кінця”. Це почувши, апостол почав від тих його слів щасливо сім’я слова Божого сіяти на добру землю, сповіщаючи йому, що вже Бог той прийшов і народився від пречистої Приснодіви Марії, і перетерпів заради людського спасіння, на хресті пригвожджений; сонце, його ж страждання не можучи терпіти, у тьму перейшло і не дало світла свого у всесвіт на три години; цей же Бог воскрес із мертвих і на небо зійшов. “Йому ж бо віруй, Діонисію, і його пізнай та істинно послужи справжньому Богові Ісусу Христу”. Згадав же Діонисій тьму, що була на всій землі, про яку казав Павло, тоді й увірував, що Бог у той час у тілі людському страждав, і розчинив серце своє до пізнання невідомого Бога, Господа нашого Ісуса Христа, освітило ж бо його світло благодаті Божої, і молив апостола, щоб про нього помолився Богові, аби Той милостивий був до нього та зарахував до рабів своїх.

Коли ж Павло виходив із міста Атенського, один сліпець, якого всі знали, що від народження свого не бачить, почав молити апостола, хай подасть йому прозріння. Він же сотворив хресне знамення на очах його й прорік: “Господь мій та Вчитель Ісус Христос, що сотворив грязиво із слини і помазав очі грязивом сліпому[4], і дав йому зір, Той і тебе силою своєю нехай просвітить”. І сліпець прозрів. Звелів йому Павло, щоб ішов до Діонисія і сказав: “Павло, раб Ісуса Христа, мене до тебе послав, щоб ти, за обіцянкою своєю, прийшов до нього і, охрестившись, прийняв гріхів відпущення”. Пішов сліпець і повелене сказав і проголосив Боже добродіяння, яке йому сотворив Павло. Діонисій же, побачивши сліпця прозрілим, а він його знав, здивувався вельми і, не зволікаючи, пішов із жоною своєю Дамарою і з синами своїми, і з усім домом своїм до Павла й охрестився в нього. Потому покинув дім, і жону, й дітей і пристав до Павла, і три роки за ним слідував, а де ходив і чому навчився, про те писання його про Божі таїни свідчить. По тому поставлений був від Павла святого єпископом і від Солуня до Атен був посланий, щоб там дбати про спасіння людське. Цей Діонисій не тільки Павла, але й усіх апостолів чув проповіді, з ними ж був, коли всі були зібрані на погреб Пречистої Володарки нашої Богородиці, і сам про себе в своїх книгах пише, що пробував у місті Єрусалимі біля гробу Господнього, де бачив і чув Якова, брата Божого, і Петра верховного, Івана Богослова із Єротеєм та Тимотеєм і з іншою численною братією, коли учив про таїни віри так, як усі богослови учать про божество й людськість Господа нашого Ісуса Христа.

Пробув у Атенах немалий час і поширив Церкву Божу, почату від святого апостола Павла, — тоді святий Діонисій, як і апостоли, захотів проповідувати Євангеліє іншим краям і навіть до крові постраждати за ім’я Христове, як і вчитель його блаженний Павло; про нього чув, що від Нерона в Римі за Христа постраждав; іншого єпископа замість себе атенянам поставив, сам же пішов до Риму, де святий Климент, єпископ римський, із радістю його прийняв. Із ним же трохи поживши, посланий був од нього з єпископом Аукіяном, та священиком Рустиком, і дияконом Єлевтерієм, і з іншими братіями у Галлію[5], щоб там слово Боже невірним проповідувати, з ними і святий Діонисій до Галлії прийшов, апостолом землі тієї виявився і багатьох людей від ідолопоклоніння навернув до Господа у місті Парижі. Там і церкву звів за подані вірними милостині і безкровні служби в ній звершував, молячи Бога, щоб подав зібрати там численних словесних овець. Там ото, коли слово Боже поширилося, настало друге після Нерона гоніння на вірних від Дометіяна-кесаря; від нього посланий був ігемон Сисиній у Галлію, щоб там християн умучив. Цей, дійшовши до Парижа-міста, спершу Діонисія, як славного в чудесах і в премудрості Божій, разом із Рустиком та Єлевтерієм на мучення схопити повелів, а інша братія відійшла з іншими в інші краї на проповідь.

Був тоді святий Діонисій вельми старий і в проповіді євангельській вельми натруджений, тож коли міцно зв’язаного й тягненого поставили його з іншими двома перед ігемоном, зирнув на нього ігемон із гнівом та й сказав: “Чи ти є лихий старець Діонисій, що богів наших гудиш, скасовуєш усі служби їм і противишся царському повелінню?” Відповів святий: “Хоч тілом, як мене бачиш, уже і зістарився, але віра моя юністю процвітає, і сповідання моє нових дітей народжує Христові”. Запитаний був від ігемона, якого пошановує Бога. Звістив йому слово істини і сповідав велике ім’я Пресвятої Тройці: Отця, і Сина, і Святого Духа. Але ігемон, наче аспид глухий, не захотів вислухати спасительної проповіді й запитав усіх трьох — Діонисія, Рустика, і Єлевтерія, — чи бажають повинуватися царю і принести жертви богам їхнім. Вони, ніби єдиними вустами, відповіли: “Християни ми є і єдиного маємо Бога, що на небесах, його пошановуємо, повелінню ж царському не повинуємося”. Тоді ігемон звелів Діонисія оголити й линвою бити немилостиво. Святий же терпів, дякуючи Христу, що дав йому рани Його на тілі своєму носити; так само мучили Рустика та Єлевтерія, але й ці, Діонисієм, а більше Богом, укріплені, терпіли, прославляючи Христа. Побачив ігемон, що швидше в тих, що били, руки послабнуть, ані ж терплячі знеможаться, вкинув їх у той день до темниці. Назавтра слуги вивели святого Діонисія, за повелінням мучителевим, розтягли його на залізному ложі і вогонь розпалили. Він же співав псалом:

Розпалене слово твоє вельми,
І раб твій полюбив його[6].

Потім зняли його з ложа і дали на з’їжу звірам, але неушкоджений був святий і від звірів: стулив Бог пащеки їхні. Тоді вкинули його у вогонь великий, і там здоровий залишився: не торкнувся-бо, не пошкодив його вогонь. І після цього знову в темницю до Рустика та Єлевтерія був укинутий. І приходило багато із вірних, для них святий Діонисій служив святу літургію і причащав їх Тіла й Крові Христової. Коли ж літургісав, вірні бачили світло велике над блаженним Діонисієм[7], і Цар слави являвся із ангельським воїнством, і дивилися на нього достойні, скільки могло тілесне вмістити око. По тому виведені були до ігемона Діонисій, Рустик та Єлевтерій, і переконував їх ігемон, щоб поклали жертви ідолам. Вони ж не послухалися, але істинного Христа ісповідали. Розгнівався мучитель, повелів знову бити їх нещадно, по тому засудив їх на мечне усічення.

Коли ж вели святих із міста до гори, що називалася Ареєва[8], Діонисій молився, говорячи: “Боже мій, що створив і навчив мене вічної своєї премудрості, що явив мені таїни Свої і всюди, де я був, зі мною пробував, дякую Тобі за все, що мною сотворив Ти до слави пресвятого Імені свого і що утруджену старість мою, яка жадає бачити Тебе, відвідав Ти, закликаючи мене до себе із друзями моїми. Молюся Тобі ж бо: прийми мене і друзів моїх, милостивий же будь тим, що їх кров’ю своєю здобув Ти і нашим служенням собі присвоїв Ти, адже Твоя є сила і влада із Отцем і Святим Духом навіки віків”. Коли ж прорік “Амінь”, схилив голову свою святу за пресвяте ім’я Ісуса Христа й усічений був тупою сокирою; так само і святий Рустик і Єлевтерій при ньому поклали за Христа свої голови.

Бог же сотворив преславне чудо після смерті угодника свого Діонисія: тіло його обезголовлене силою Божою встало і, взявши у руки голову свою, пройшло два поприща до місця, де християни церкву збудували. Там одній жінці благочестивій, на ім’я Катулла, голову свою подавши, упало на землю. Бачачи це чудо, багато із невірних у Христа повірили, і багато тоді християн пожер меч мучительний, їх-бо імена сам Бог знає, записуючи у книги життя рабів своїх. Катулла ж, прийнявши голову святого, захотіла й тіло взяти, але невірні заборонили їй те. Вона ж закликала сторожу у свій дім, пригостила і, даючи їм дари, затримала, а вірним повеліла взяти того скарба, святе тіло Діонисієве. Його християни взяли й поховали там, де подав Катуллі голову. Постраждав святий Діонисій у дев’яносте літо життя свого, а від Різдва Христового дев’яносте шосте. При гробі його багато чудес творилося у славу Христа, Бога нашого, з Отцем і Святим Духом, славленого навіки. Амінь.


[1] “Від Метафраста та інших коротко зібрано”.

[2] Дії Апостолів
17:1 Як вони перейшли Амфіполь й Аполлонію, то прийшли до Солуня, де була синагога юдейська.
17:2 І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писання,
17:3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що Христос Той Ісус, про Якого я вам проповідую.
17:4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, безліч побожних із гелленів та немало з шляхетних жінок.
17:5 А невірні юдеї були запалилися заздрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіговисько та й бунтували те місто, а набігши на хату Ясонову, шукали апостолів, щоб до натовпу вивести їх.
17:6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясона та декого з братті, кричачи: Ті, що світ сколотили, і сюди ось вони поприходили!
17:7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, говорячи, ніби інший є цар Ісус...
17:8 І вони зворохобили народ та начальників міста, що слухали це.
17:9 Але, узявши поруку з Ясона та з інших, вони їх відпустили.
17:10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Верії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.
17:11 Ці були шляхетніші за солунян, і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є.
17:12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних гелленських жінок та немало із мужів.
17:13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Верії, прибули вони, і там баламутили та бунтували народ.
17:14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позосталися там.
17:15 А ті, що Павла відпроваджували, провели його аж до Атен, а прийнявши наказа про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули.
17:16 Як Павло ж їх чекав ув Атенах, у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.
17:17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрічними.
17:18 А дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним. Одні говорили: Що то хоче сказати оцей пустомов? А інші: Здається, він проповідник чужих богів, бо він їм звіщав Євангелію про Ісуса й воскресення.
17:19 І, взявши його, повели в ареопаг та й казали: Чи можемо знати, що то є ця наука нова, яку проповідуєш ти?
17:20 Бо чудне щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що то значити має?
17:21 А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове говорити чи слухати.
17:22 Тоді Павло став посередині ареопагу й промовив: Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні.
17:23 Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертівника, що на ньому написано: Незнаному Богові. Ось Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам.
17:24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих,
17:25 і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.
17:26 І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх,
17:27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.
17:28 Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Навіть рід ми Його!
17:29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки.
17:30 Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися,
17:31 бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши.
17:32 Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: Про це будемо слухати тебе іншим разом...
17:33 Так вийшов Павло з-поміж них.
17:34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагіт, і жінка, Дамара ім'ям, та інші із ними.
Дії. 17
, [15].

[3] “Сатурна, Венеру, Юпітера, Вулкана, Меркурія, Бахуса, Діану”.

[4] 4 Iв. 9, [6].

[5] “Французи”.

[6] Псалми
118
118:1 Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім!
118:2 Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем,
118:3 і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!
118:4 Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно.
118:5 Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов,
118:6 не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!
118:7 Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих.
118:8 Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!
118:9 Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів!
118:10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!
118:11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.
118:12 Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!
118:13 Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх.
118:14 З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим.
118:15 Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.
118:16 Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!
118:17 Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого!
118:18 Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!
118:19 На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
118:20 Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу...
118:21 Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей.
118:22 Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я!
118:23 Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє,
118:24 і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники!
118:25 Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене!
118:26 Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх!
118:27 Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму.
118:28 Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
118:29 Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!
118:30 Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив.
118:31 До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене!
118:32 Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.
118:33 Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця!
118:34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!
118:35 Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу.
118:36 Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.
118:37 Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене!
118:38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
118:39 Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої.
118:40 Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю!
118:41 і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм,
118:42 і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!
118:43 і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів!
118:44 А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!
118:45 і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю.
118:46 і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!
118:47 і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
118:48 і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!
118:49 Пам'ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.
118:50 Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.
118:51 Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!
118:52 Твої присуди я пам'ятаю відвіку, о Господи, і радію!
118:53 Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!
118:54 Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.
118:55 Я вночі пам'ятаю ім'я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!
118:56 Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.
118:57 Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.
118:58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
118:59 Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.
118:60 Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.
118:61 Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.
118:62 Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.
118:63 Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!
118:64 Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!
118:65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
118:66 Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!
118:67 Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
118:68 Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!
118:69 Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.
118:70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.
118:71 Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!
118:72 Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
118:73 Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!
118:74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!
118:75 Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.
118:76 Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.
118:77 Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.
118:78 Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.
118:79 До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.
118:80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!
118:81 Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!
118:82 За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?...
118:83 Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.
118:84 Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
118:85 Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.
118:86 Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
118:87 Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!
118:88 Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
118:89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.
118:90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,
118:91 усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
118:92 Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!
118:93 Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.
118:94 Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!
118:95 Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.
118:96 Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!
118:97 Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!
118:98 Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!
118:99 Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!
118:100 Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!
118:101 Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.
118:102 Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.
118:103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!
118:104 Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!
118:105 Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.
118:106 Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.
118:107 Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!
118:108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!
118:109 У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.
118:110 Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.
118:111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.
118:112 Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.
118:113 Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.
118:114 Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.
118:115 Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!
118:116 За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!
118:117 Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!
118:118 Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.
118:119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.
118:120 Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!
118:121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.
118:122 Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.
118:123 Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.
118:124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!
118:125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!
118:126 Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.
118:127 Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.
118:128 Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!
118:129 Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.
118:130 Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.
118:131 Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.
118:132 Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє.
118:133 Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.
118:134 Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!
118:135 Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!
118:136 Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують...
118:137 Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,
118:138 бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!
118:139 Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.
118:140 Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.
118:141 Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.
118:142 Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.
118:143 Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!
118:144 Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!
118:145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!
118:146 Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!
118:147 Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.
118:148 Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.
118:149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
118:150 Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,
118:151 та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!
118:152 Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!
118:153 Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!
118:154 Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
118:155 Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.
118:156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
118:157 Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!
118:158 Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.
118:159 Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!
118:160 Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.
118:161 Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.
118:162 Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.
118:163 Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!
118:164 Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.
118:165 Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.
118:166 На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.
118:167 Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.
118:168 Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!
118:169 Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
118:170 Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!
118:171 Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.
118:172 Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.
118:173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.
118:174 Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!
118:175 Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!
118:176 Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!...
Пс. 118
, [140].

[7] “Коли святий Діонисій літургісав, Христос із ангелами являвся”.

[8] Марсова.