Мученик Конон Ісаврійський p1bbbldhb8152auja100b1gdcsir3
Житія святих,  Березень

Мученик Конон Ісаврійський

Місяця березня на 5-й день

Стольний град Ісаврійського краю — Ісаврія — початок святої в Господа нашого Ісуса Христа віри прийняв від учителя народів святого апостола Павла, який там проповідував і деяких людей переконав. У час же апостольської проповіді був один чоловік на ім’я Нестор, який жив у селі, названому Витанія, що лежало від града Ісаврії за вісімнадцять стадій. Він мав жінку, що Нада називалася, з нею ж народив цього, про кого нам попереду повість, Конона святого. Коли доспів же хлопець віку дорослого, захотіли батьки його поєднати шлюбом і заручили йому дівчину гарну на ім’я Анна. Перед шлюбним союзом явився Кононові святий архистратиг Михаїл в образі мужа пресвітлого і навчив його про святу віру, завів його в ріку й охрестив у Пресвяту Трійцю, і Божественних Таїнств причастив, знаменував його хресним знаменням і невидимий став. Сповнився ж хлопець Духа Святого, й архангел Михаїл з ним був невидимо. І коли надійшов день шлюбу, і всі веселилися, коли введені були наречений із нареченою у світлицю, узяв Конон свічу запалену, поставив під сподом і сказав до дівчини: “Що краще: пітьма чи світло?” Дівчина ж відповіла: “Краще світло, а не пітьма”. Тоді святий Конон, відкривши уста свої, благодаті Божої сповнені, почав навчати дівчину на збереження дівства і життя чисте, з вірою в Христа, істинного Бога, розповідаючи, що це світло негаснуче. Дівчина ж, маючи серце своє, як добру землю, для прийняття насіння Божого слова сприйнятливе, погодилася з нареченим у всьому, повірила в Христа і дівство своє нетлінним берегти обіцяла. І жили ті двоє святих у чистоті дівочій, як брат зі сестрою чи, краще сказати, – як два Ангели Божі, духом любові до Господа по-серафимськи палаючи, Господові ж скоряючись. Після того Конон блаженний і батьків своїх переконав відректися під ідолів і до Христа їх привів, і хрестив батька, і матір, і наречену свою. І всі догоджали Богові, настановляв і навчав їх Конон святий. Батько ж його – блаженний Нестор мученицького вінця сподобився: вбили його ідолопоклонники, бо їм противився, викриваючи їхній блуд. Через якийсь час мати святого, блаженна Нада, переставилася до Бога в доброму сповіданні, тоді і свята діва Анна, заручена йому наречена, до світлиці нетлінної небесного Нареченого Христа відійшла. Поховав їх святий Конон в одному гробі і жив сам у Бозі, в богомисленні вправляючись, постом, і трудами, і цілонічними молитвами умертвляючи своє тіло, підкоряючи його духові. Даний же йому благодаті Святого Духа скарб таїв до часу явлення свого, який настав через досить років, у дні вже старості його. Почалося це так. Була у краї тому печера одна страшна і темна — у місцях пустельних і горах непрохідних. Було там капище ідольське і бісівське мешкання, і стояв там ідол кам’яний великий нечистий — бога Аполлона, його ж Ісаврійський край найбільше шанував. І був звичай ісаврійцям щороку в день нечистого свята Аполлонового збиратися там із жертвами і здійснювати те богомерзенне святкування. Одного-бо року, коли свято те відбувалося і всі в граді до капища в печері йти готувалися, Конон святий зрушився духом, у град прийшов і, бачивши багато люду, одних на конях озброєних, інших же піших, як на війну приготованих, проголосив до них, кажучи велегласно: “Мужі ісаврійські, зачекайте трошки, до вас-бо моє слово. Нащо в такий образ ополчення одягнулися, хіба якась рать несподівано на край наш напала і на війну вас викликає?” Вони ж казали: “Ні, але до бога Аполлона йдемо, принести йому жертву і свято зробити”. Сказав до них святий: “І хто то Аполлон? Довідатися від вас хочу. І яка його сила?” Вони ж казали: “Він покровитель наш і все добре для нас влаштовує, і зміцнює нас у війнах, як же зміцнював і батьків наших, які й передали нам цей звичай святкування”. Святий же питав їх, насміхаючись із них: “Чи ви коли чули від бога свого голос чи яке слово?” Вони ж казали: “Ні, але від батьків наших прийняли звичай вірити в нього”. Сказав до них святий Конон: “Батьки ваші, як безсловісні звірі, в омані були, не знаючи правдивого Бога. Якщо б Його знали, не мали б такого старання до глухого, і німого, і нікчемного ідола. Дайте ж мені владу над богом вашим, і я покажу вам, кого ви шануєте і ким є бог ваш. Помажу його чорнилом — чи зможе себе помити? Молотом залізним розіб’ю його — чи зможе знову у своєму залишитися образі? Подам йому їжу — чи простягне руку, візьме і почне їсти? Доки безумними будете і цього не будете розуміти? Послухайте мене, бо і я вашого роду, але чужий діл ваших. Покиньте ідолопоклонство, і навчу вас, якого шанувати Бога і поклонятися Тому, Хто у Вишніх сидить, Він-бо є Богом невидимим, який все бачить, Творцем неба, і землі, і моря, і всього, що в них. Царем міцним і сильним. Він рятує рабів своїх і губить ворогів своїх, які поклоняються ідолам і жертви приносять бісам. Він не потребує жертв кривавих, але хоче, щоб знали Його ті, що приходять до Нього без зла і лукавства, і щоб повірили в Нього, знаючи, що Він є істинним Богом, Отцем Єдинородного Свого Сина — Господа нашого Ісуса Христа, що з Отцем не розлучається, з Ним же і віки створив. Йому ж Дух Святий є спільником життя і царства, що від Отця сходить. Три ж особи є Божеством одним — Богом. Вогонь спалює тих, що ненавидять Його, кумирослужителів, Він любить тих, що люблять Його, і прославляє тих, що прославляють Його. Милосердний є понад міру і милостивий до всіх, що вірять у Нього і прикликають Його правдою”. Те і більше святий говорив, збентежився народ, і було галасу багато, одні-бо кинулися на нього, вбити його хотівши, інші ж боронили, не даючи на нього руки покласти, і хотіли щось більше від нього почути. І, ледве вгамувавши бунт народний, сказали до святого: “Як можеш переконати нас, що Бог більший від нашого бога Аполлона, його ж ми під усіх богів маємо шанованішим? Покажи нам якесь знамення про Бога твого, щоб повірили ми в Нього”. Конон же святий, бачивши, що знамення просять, поклав надію на Бога і сказав до них; “Ось багато з вас чоловіків на конях і піших, молодих і міцних юнаків немало, ходімо-бо всі до печери Аполлонової, на місце зборів ваших, спочатку ви, я ж, як старий, за вами. Даймо ж слово один одному: хто кого випередить, того Бог є великий, і правдивий, і вірити в Нього належить. Якщо ви на конях і піші, і юнаки міцні, мене, старого та немічного тілом, випередите і першими місця і Аполлонового досягнете, то ваш бог великий вам буде. Якщо я, старий і піший, вас випередивши, дійду туди, то мій Бог більший від вашого бога і вірити в мого Бога змушені будете”. І всі слово це схвалили й уклали зі святим Кононом угоду, кажучи собі: “Цей старець хіба за чотири дні зможе дійти туди”, — далека-бо й нелегка була дорога, через високі гори і провалля глибокі. І взялися всі швидко іти, покладаючись хто на коней своїх, хто на ноги свої. А святий Конон після них йшов і трудився, поспішаючи. Помолився ж до Бога, і зразу став перед ним святий архистратиг Михаїл, підняв його і поставив за одну хвилину на місці тому, куди поспішав. Тих, що рухалися на конях, і піших, збентежив архангел невидимо, і заблукали в горах і хащах, падаючи з круч гірських і розбиваючись, самі, і коні їхні, і не могли цілий день той і цілу ніч потрапити до Аполлонової печери ані впізнати дороги, куди йдуть. Зранку ж Конон святий вийшов назустріч їм, і, побачивши його, вони дивувалися. Він же почав присоромлювати їх, кажучи: “Чому полінувалися прийти швидко, я-бо чекав на вас довго, знудився і знову до вас вернувся”. Бони ж втомлені були вельми, розповіли святому все, що з ними трапилося, і просили його, щоб скерував їх на дорогу до Аполлонового місця. Він же, йдучи перед ними, довів їх туди і сказав їм: “Ось мій збувся заклад, я вас випередив, першим сюди прийшов, належить тепер вам визнати, що великим є мій Бог, і повірити вам у Нього. Вашого ж бога дайте мені у володіння, щоб я зробив йому помсту, бо дотепер обманював вас”. Вони ж кричали: “Ні, не клади вини на бога нашого і не смій нарікати нього, ми-бо винні, адже, зблудивши з дороги, затрималися”. І так, не дотримавши утвердженого закладом слова, образу святому зробили. Сказав же до них святий: “Якщо не вірите Богові моєму, то чи повірите богу вашому, коли щось до вас промовить, і чи виконаєте його слово?” Вони всі промовили: “Якщо тільки почуємо, що бог наш щось промовляє, зразу слово його виконати готові, віримо-бо йому без сумніву”. І знову склали зі святим угоду, і слово, міцніше від попереднього, утвердили, аби повірити слову, яке бог їхній промовить. Став же святий перед печерою тою, що була капищем Аполлоновим, окликнув великим голосом до ідола: “Тобі кажу: велить тобі Господь мій, Ісус Христос: вийди з капища свого і прийди до мене сюди”. І зразу бездушний ідол встав, наче живий, затремтів, впав з місця свого і, валяючись, котився по землі до святого і, коли близько був, підвівся із землі і став просто перед святим Кононом. Усі ж люди великим страхом охоплені були, зойкнули з жаху, і кричали вельми, і втікати кинулися. Святий спинив їх рукою і, не боятися кажучи, ледве стримав їх. І галас стишивши, знову до ідола звернувся, і всі з увагою пильно дивилися, що ще має бути. Сказав же святий до ідола: “Скажи нам, бездушний ідоле, хто є Богом справжнім? Чи ти, чи Господь мій Ісус Христос, якого я проповідую?” І зразу ідол кам’яні свої руки з трепетом до неба здійняв, великим голосом людським промовляючи, сказав: “Один істинний Бог, якого ти проповідуєш, – Христос”. Те сказавши, впав і розбився. Коли сталося те чудо, весь люд великим закричав голосом, кажучи: “Один є Бог істинний — Бог Конона. Він переміг”. І повірило багато людей в Христа Бога, і ідолів розбили, хрещення святе прийняли. А інші, озлоблені, все одно перебували в невір’ї і тяжко через зруйнування ідола Аполлона сумували. Проте пізніше і тих переконали: бачили-бо вони різні чуда від Конона святого.

У тому ж краї Ісаврійському в іншій одній печері, яка в пустельному місці була, жив біс згубний, який, як воїн і розбійник, нападав на людей і худобу, що там проходили, і губив їх. І багато жертв ісавряни тому бісові приносили, впрошуючи його, щоб не чинив їм шкоди і вбивства, проте не на успіх їм те було, але на більшу шкоду. Зібралися-бо люди вірні й невірні, просили Конона святого, аби пішов і вигнав біса того з меж їхніх. Вірні-бо просили з вірою, нітрошки не сумніваючись в силі Христовій, яка зі святим Кононом була. Невірні ж просили не з вірою, але на спокусу, думаючи, що не зможе Конон лютого того біса звідти відігнати, але й більшого сподівалися — що сам від нього вбитий буде. Йшов-бо святий туди, ішов за ним люд, став перед вертепом, а люди здалеку стояли з великим страхом. І заборонив ім’ям Христовим Конон святий нечистому духові, звелів йому, щоб вийшов із вертепу очевидно і на огляд всьому людові. Біс же ізсередини взивав, просячи святого, щоб не велів йому виходити образом видимим, але щоб невидимим бути для людей нечистому тому вигляду. Але святий з багатьма погрозами велів йому явити себе, Вийшов-бо, всі те бачили, в образі жіночому, наче якась нечиста баба, тілом розшарпана, трясучись і тремтячи. Заборонив святий бісові будь-кому пакості чинити, відіслав його в геєну і зразу невидимим став біс, а люди взивали: “Великий Бог Кононів”. І багато з невірних тоді в Христа повірили. Святий же Конон, повчивши досить людей про Бога, повернувся в град з народним співом: він-бо спів починав, а люди відспівували, славлячи Христа, правдивого Бога. І прийшов Конон святий, жив у селі своєму Витанії в отчому домі, чудодіяв і зцілював усілякі хвороби тим, хто приходив до нього з вірою, і проганяв бісів, на них же владу від Бога йому дано було. Після цього одного з найперших громадян ісаврійських злодії обікрали були, і пропало золото незліченне. І багатьох звинувачували у злодійстві, і мучили, в путах і в’язницях тримали неповинно, але не знаходили вкраденого. Тоді до святого Конона прийшли громадянин той обкрадений і родичі покривджених і в путах утримуваних і припадали до ніг святого, просили, щоб помолився до Бога, аби відкрилося про крадіжку. Змилосердився ж святий над напастованими та невинно страждаючими, пішов у град. Ставши посеред града, підніс до неба руки свої і помолився старанно до Бога, аж поки не відкрилося йому від Бога, де покладене золото вкрадене. Взявши багатьох людей, пішов з ними за град, і досить шляху, що в пустелю вів, пройшовши, до каменя одного, який святий архистратиг Михаїл йому показав, дійшов, а під тим каменем золото було, що злодії сховали. Його знайшовши, святий Конон звелів людям, що прийшли з ним, взяти і нести в град. Бачачи те, весь люд ісаврійський дивувався вельми і прославляв Бога, Тому ж міщанинові, що намагався довідатися від святого, хто злодії, і про те його питав, відповів: “Візьми своє і задоволений будь, бо твоє повернулося до тебе без шкоди, — тих, що утримувані в путах, відпусти”. І було так. Розійшлася слава про це чудо по цілому тому краї, багато наверталося до Бога, і день за днем росла і множилася Христова Церква.

Сидів якось безмовно Конон святий у своєму домі. Поглянувши, побачив полк бісів, що прийшли на нього, — усі-бо, що на острові тому були біси, з людей і з капищ ідольських вигнані, зібравшись, ополчилися на святого і прийшли шкодити йому. Їх же побачивши, святий зв’язав усіх ім’ям Ісусовим, що не могли вони повтікати, і просили біси святого, аби не велів їм іти в безодню, але, що хоче, хай каже їм робити. Святий же, заборонивши їм пакостити людям, послав їх на діла різноманітні: одних копати у вертограді землю і витягати непотрібне зілля, терня і будяки, інших – орати і сіяти, інших — стерегти плодів, інших — пасти стада худоби і берегти їх від звірів, інших — рубати дрова, приносити воду і всіляке домашнє діло виконувати влаштував їх як рабів полонених. І служили блаженному Кононові біси, як раби і полонені, поки йому хотілося, усе наказане діло зі старанністю виконували, зв’язані були неминучими сили Божої путами, поневолені і підкорені під ноги Божому угодникові. Якось напали на дім святого вночі розбійники, сподіваючись знайти в нього багатство велике, адже славний був у цілому тому краї і, зв’язавши його, мучити хотіли, щоб сказав їм, де золото. Коли ж почали вони його мучити, зразу, Божим велінням, біси, що служили святому, збіглися, схопили розбійників, били їх без милосердя і, вогонь у печі розпаливши, палили тіла їхні, а святого з пут звільнили. Він же заборонив бісам і залишив розбійників ледь живими. Помолився святий за розбійників до Бога — і вони прийшли до тями, настановив їх блаженний більше не чинити розбою і відпустив з миром. Не лише з розбійницьких рук, за велінням Божим, Конона святого біси визволили, але й честі імені Його пильнували, бо Бог так хотів. Коли-бо хтось із невірних ісаврян посмів ім’я Конона зневажати, зразу того били біси невидимо, і було ім’я Конона для всіх чесне і страшне. Два ідолопоклонники, коли згадане було ім’я Конона, зневажати його почали словами докірливими ~ і зразу напали на них біси, і били їх, за волосся волочили по дорозі, і притягнули до святого, перед ноги його хулителів тих кинули. І ріс страх на всіх невірних, що навіть у помислі нічого лукавого не думали на Конона святого. Чоловіка одного, що крав плоди на ниві Конона, взяли ті невидимі сторожі і били його, з ослом його і з веретою, плодами наповненою, до святого привели, який, поучивши його не красти, відпустив.

Вдова одна убога, несучи на руках мале єдине дитя своє, у час жнив ішла на ниви і збирала колосся, услід женців ходячи. Поклала на землі дитя своє і відійшла від нього на якусь відстань, колосся збираючи, і тут прибіг з лісу вовк, вкрав дитя і поніс у пустелю. Гналися ж за ним, і неможливо було догнати його ані визволити дитину із зубів його. Побігла жінка та до чудотворця Конона святого, бо близько було місце його, і, плачучи і до ніг припадаючи, розповіла біду свою. Він же зразу звелів невидимим рабам — і побігли ті миттю, схопили вовка, що дитину в зубах тримав, і перед святим поставили. Він же віддав дитину матері, живу і здорову, а вовка відіслав у його місця. Після того інші біси, що не були зв’язаними, почали у краю тому шкодити людям різними хворобами, а найбільше віспою. Розуміючи ж ворожість їхню, святий помолився до Бога — і зразу отримав владу над ними. Взявши всіх, заборонив їм — одних у пустельні місця відігнав, інших у безодню відіслав, а інших, зв’язаних, у тридцяти посудинах глиняних оловом замкнув і, силою хресною запечатавши, поховав у землі, під фундаментом дому свого.

У той час настало гоніння на християн, і прийшов в Ісаврію із царським наказом один воєвода, Магдон на ім’я. Він спершу Онисія святого в Усорові-селі взяв, замучив до смерті. Тоді й Конона святого взяв і мучив його багатьма і жорстокими ранами, примушуючи до ідольської жертви. Чули ж ісавряни, як мучив воєвода святого Конона, зібралося багато озброєних мужів і рушили до села Усорового, хотівши убити воєводу. Про те довідавшись, воєвода сів на коня зі своїми слугами і втік із меж їхніх. Гналися ж за ним ісавряни і не догнали. А святого Конона знайшли зв’язаного і по цілому тілі ранами зраненого й закривавленого. Його ж розв’язавши, плакали над ним. І, обтираючи кров його, мастили тіла свої, освятитися кров’ю його бажаючи, і цілували з любов’ю прийняті за Христа рани його. А святий мученик тужив і сумував вельми, що не дали йому до кінця постраждати, хотів-бо померти в муках за Христа свого. Тоді вели його люди вірні в отчий його дім, що у Витанії-селі був, і піклувалися про зцілення ран його. Коли минуло два роки у стражданні тому, переставився Конон святий до Бога. І зібрався весь Ісаврійський край, плач великий за ним вчинили і поховали його разом з блаженними батьками його і зі святою невістою його, яка дівство своє непорочним до кінця зберегла. Після переставлення ж і поховання Конона святого захотіли ісавряни отчий дім мученика на церкву перетворити. Поширюючи його, почали копати фундамент і знайшли в землі ті вищезгадані тридцять глиняних посудин, в яких Конон святий замкнув бісів. Не відаючи, що є в тих посудинах, але думаючи, що золото і срібло в них заховане, зраділи і швидко одну посудину розбили — і зразу вийшли з неї біси в подобі диму похмурого і смердючого вельми і, потьмаривши повітря, зробили вихор страшний, і всі люди вжахнулися, одні падали від страху, інші ж втікали з того місця, а біси в повітря летіли, робили крику багато і один одного поіменно прикликали. І був страх великий у тому селі, і ніхто після заходу сонця не посмів опинитися поза домом своїм, оскільки багато страховиськ бісівських поночі показувалося і страшило людей і худобу, це ж допустив на час Бог для покарання лакомих людей, які вважали, що в тих посудинах скарб, — і розбити одну посудину посміли. Пізніше відігнані були ті бісівські привиди і страховиська молитвами Конона святого, а інші посудини числом двадцять дев’ять, які містили в собі бісів, залишилися і до сьогодні в землі поховані під фундаментом церкви Конона святого. Його ж святими молитвами хай і ми неушкоджені від бісів завжди будемо, славлячи Отця, і Сина, і Святого Духа — єдиного в Трійці Бога навіки. Амінь.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь мученику Конону Исаврийскому, глас 4

Я́ко де́вственника преди́вна/ и му́ченика непоколеби́ма,/ блаже́ннаго страда́льца,/ на бе́сы власть прие́мшаго,/ Ко́нона пе́сньми восхва́лим и к нему́ возопии́м:/ моли́ Христа́ Бо́га,// да спасе́т ду́ши на́ша.

Кондак мученику Конону Исаврийскому, глас 3

Чистото́ю я́ко а́нгел на земли́ пожи́в, отону́дуже собесе́дник а́нгелом бы́ти сподо́бился еси́, и роди́тели ко Христо́ву позна́нию приве́л еси́, и, еди́наго Бо́га в Тро́ице испове́дав, пострада́л еси́ до кро́ве, му́чениче Ко́ноне, моли́ Его́ непреста́нно о все́х на́с.

Молитва 1-я мученику Конону Исаврийскому

Святы́й му́чениче Ко́ноне! При́зри с небе́снаго черто́га на тре́бующих твоея́ по́мощи и не отве́ргни проше́ний на́ших, но, я́ко при́сный благоде́тель и хода́тай на́ш, моли́ Христа́ Бо́га, да, человеколюби́в и многоми́лостив сы́й, сохрани́т на́с от вся́каго лю́таго обстоя́ния: от тру́са, пото́па, огня́, меча́, наше́ствия иноплеме́нников и междоусо́бныя бра́ни. Да не осу́дит на́с гре́шных по беззако́нием на́шим, и да не во зло́ обрати́м блага́я, да́руемая на́м от Всеще́драго Бо́га, но во сла́ву свята́го и́мене Его́ и в прославле́ние кре́пкаго твоего́ заступле́ния. Да моли́твами твои́ми да́ст на́м Госпо́дь ми́р по́мыслов, воздержа́ние от па́губных страсте́й и от вся́кия скве́рны и да укрепи́т во все́м ми́ре Свою́ Еди́ну Святу́ю, Собо́рную и Апо́стольскую Це́рковь, ю́же стяжа́л е́сть честно́ю Свое́ю Кро́вию. Моли́ся приле́жно, святы́й му́чениче, да благослови́т Христо́с Бо́г держа́ву, да утверди́т во святе́й Свое́й Правосла́вней Це́ркви живы́й ду́х пра́выя ве́ры и благоче́стия, да вси́ чле́ны ея́, чи́стии от суему́дрия и суеве́рия, ду́хом и и́стиною покланя́ются Ему́ и усе́рдно пеку́тся о соблюде́нии Его́ за́поведей, да мы́ вси́ в ми́ре и благоче́стии поживе́м в настоя́щем ве́це и дости́гнем блаже́нныя ве́чныя жи́зни на небеси́, благода́тию Го́спода на́шего Иису́са Христа́, Ему́же подоба́ет вся́кая сла́ва, че́сть и держа́ва со Отце́м и Святы́м Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Молитва 2-я мученику Конону Исаврийскому

О, святы́й му́чениче Ко́ноне! Услы́ши мольбы́ на́ши и приими́ усе́рдие се́рдца на́шего, тебе́ приноси́мое. В де́встве непоро́чном с супру́гою свое́ю до конца́ дне́й пожи́вший и с не́ю Креще́ние и Святы́е Та́йны от Архистрати́га Бо́жия Михаи́ла получи́вший. За Христа́ же́стоко заму́ченный и кро́вию свое́ю, за Бо́га Жива́го проли́тую, врачева́ние и ра́дость стра́ждущим дарова́л еси́. Не оста́вь, святы́й Ко́ноне, пресла́вный му́чениче, все́х исцеля́вый и все́м благотвори́вый в земно́й жи́зни свое́й, младе́нцев на́ших, о́спенным неду́гом боля́щих, испроси́ у Го́спода, да и ми́мо и́дет па́губа сме́ртная, да преложи́тся печа́ль на́ша в ра́дость и да вы́йдут они́ невреди́мы из по́сланнаго свы́ше в ю́ный во́зраст и́х искуше́ния и, обретя ми́лость пред Го́сподом, сотвори́вшим все́ еди́ным сло́вом Свои́м, просла́вят Влады́ку все́х во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ д7:

Я$кw дёвственника преди1вна и3 мч7ника непоколеби1ма, бlжeннаго страдaльца, на бёсы влaсть пріeмшаго, к0нwна пёсньми восхвaлимъ и3 къ немY возопіи1мъ: моли2 хrтA бGа, да сп7сeтъ дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ G:

Чистот0ю ћкw ѓгGлъ на земли2 пожи1въ, toнyдуже собесёдникъ ѓгGлwмъ бhти спод0билсz є3си2, и3 роди1тєли ко хrт0ву познaнію привeлъ є3си2, и3 є3ди1наго бGа въ трbцэ и3сповёдавъ, пострадaлъ є3си2 до кр0ве, мч7ниче к0нwне, моли2 є3го2 непрестaннw њ всёхъ нaсъ.

Ще в розробці

Знайшли помилку