Святий Воніфатій Милостивий, єпископ Ферентійський
Місяця грудня на 19-й день
Святий Воніфатій Милостивий, єпископ Ферентійський, жив в Італії в VI столітті. Син бідної вдови, він з дитинства виявляв риси любові до ближнього, що доходила до самовіддачі. Так, наприклад, під час зустрічі з бідними він віддавав їм навіть свій одяг і терпляче терпів докори за це з боку своєї матері, доки не напоумна була вона одним випадком, що переконав її, що нестяжательність сина її є до вподоби Богові та привертає до дому дивовижну відплату Божу.
Одного разу, коли вона розсердилася на сина за те, що він віддав бідним увесь небагатий запас зерна, який вона берегла, і гірко плакала, докоряючи йому за марнотратство, Воніфатій вдався до Бога з ревною молитвою, після якої чудесним чином з’явився раптом у житниці біля будинку такий багатий запас зерна, якого й не бувало ніколи до того часу в його матері. Не могла вона не визнати в цьому особливої допомоги Божої і відтоді не перешкоджала своєму синові віддавати все до останнього жебракам. Багато було й після того проявів дивовижної милості Божої до милостивого…
Святий Воніфатій став єпископом міста Ферентини, на північ від Риму. І при високому становищі він був так само нестяжательний і милостивий до людей, мудро керував своєю паствою, навчаючи її віддавати останнє ближнім.
Мощі святого було перенесено в місто Вітербо, де було виявлено багато чудес, описаних дияконом Гауденцієм.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь мученику Вонифатию Тарсийскому, глас 4
К сосло́вию по́слан му́чеников,/ му́ченик был еси́ и́стинен,/ пострада́в за Христа́ крепча́йше, всехва́льне,/ мощми́ же возврати́лся еси́ ве́рою посла́вшей тя, Вонифа́тие блаже́нне,// моли́ Христа́ Бо́га прия́ти нам грехо́в проще́ние.
Кондак мученику Вонифатию Тарсийскому, глас 4
Свяще́ние непоро́чное/ самово́льне Тебе́ приве́л еси́,/ и́же от Де́вы тебе́ ра́ди роди́тися Хотящему,/ свя́те венчено́сче,// прему́дре Вонифа́тие.
Ин кондак мученику Вонифатию Тарсийскому, глас 4
Изы́де к прия́тию страстоте́рпческих моще́й и стра́ждущих зако́нне ве́ры ра́ди зря́,/ показа́л еси́ му́жески кре́пость свою́,/ устреми́вся на стра́сти испове́данием во Христа́,/ И́же прие́м по́честь побе́ды твоего́ страда́ния,// Вонифа́тие, при́сно моли́ за ны.
Молитва мученику Вонифатию Тарсийскому
О, многострада́льный и всехва́льный му́чениче Вонифа́тие! Ко твоему́ заступле́нию ны́не прибега́ем, моле́ний нас, пою́щих тебе́, не отве́ржи, но ми́лостиво услы́ши нас. Виждь бра́тию и се́стры на́ша, тя́жким неду́гом пиа́нства одержи́мыя, виждь того́ ра́ди от ма́тере своея́, Це́ркве Христо́вой и ве́чнаго спасе́ния отпа́дающия. О, святы́й му́чениче Вонифа́тие, косни́ся се́рдцу их да́нной ти от Бо́га благода́тию, ско́ро возста́ви от паде́ний грехо́вных и ко спаси́тельному воздержа́нию приведи́ их. Умоли́ Го́спода Бо́га, Его́ же ра́ди страда́л еси́, да прости́в нам согреше́ния на́ша, не отврати́т ми́лости Своея́ от сыно́в Свои́х, но да укрепи́т в нас трезве́ние и целому́дрие, да помо́жет Свое́ю десни́цею трезвя́щимся спаси́тельный обе́т свой до конца́ сохрани́ти во дни и нощи́, о нем бо́дрствующе и о нем до́брый отве́т на Стра́шнем Суди́лище да́ти. Приими́, уго́дниче Бо́жий, моли́твы матере́й, о ча́дех свои́х сле́зы пролива́ющих; жен честны́х, о муже́х свои́х рыда́ющих, чад си́рых и убо́гих, от пиа́ниц оста́вленных, всех нас, ико́не твое́й припа́дающих, и да прии́дет сей вопль наш моли́твами твои́ми ко престо́лу Всевы́шняго дарова́ти всем по моли́твам их здра́вие и спасе́ние душ и теле́с, наипа́че же Ца́рство Небе́сное. Покры́й и соблюди́ нас от лука́ваго ловле́ния и всех ко́зней вра́жиих, в стра́шный час исхо́да на́шего помози́ прейти́ непреткнове́нно возду́шные мыта́рства и моли́твами твои́ми изба́ви ве́чнаго осужде́ния. Умоли́ же Го́спода дарова́ти нам к Оте́честву на́шему любо́вь нелицеме́рную и непоколеби́мую, пред врага́ми Це́ркве святы́я ви́димыми и неви́димыми си́лу непобеди́мую, да покры́ет нас ми́лость Бо́жия в несконча́емыя во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Ще в розробці
