Без категорії

Успіння преподобного отця Григорія, що на Пелшмі-ріці, Вологодського Чудотворця

Місяця вересня в 30-й день

Цей преподобний Григорій був із міста Галича, від батьків доброродних і благочестивих народжений і достатньо в навчанні книжному вихований. Роздивився ж світу цього марноту, відкинувся його, пішов од батьків своїх і, шукаючи зручного до богомисля місця, прийшов до монастиря, що на Жовтих Водах, до преподобного ігумена Макарія і від нього прийняв ангельського образа й ангельському навчився життю, і був пістник значний — за превелику його чесноту блаженний Макарій сподобив його прийняти сан священства. Також доручено йому ігуменство в монастирі Пресвятої Богородиці, чесного її Різдва, поблизу Озера, і поклав тут великий труд — пройшла чутка про чеснотливе його життя аж до князів. Отож галицький князь Юрій умолив блаженного, щоб просвітив святим хрещенням двох його синів. Московський же великий князь Василь Дмитрович хотів преподобного мати архимандритом у місті Ростові; він же, втікаючи од слави людської, залишив ігуменство і відійшов у незнані й непрохідні місця. Почувши про преподобного Діонисія Глушецького, прийшов до нього в монастир і прожив у нього в послушанні десять років, тоді відійшов із благословенням у пустелю на схід, де, трудолюбно і боговгідно живучи, коли почала збиратися до нього братія, збудував церкву на ім’я Пречистої Богородиці, чесного її собору, і монастир загородив та й прикладаючи працю до праці, перебував неослабно у всеношних молитвах. Був миротворець посеред ворожнеч та гнівів: коли вигнано було князя Василя Васильовича із Москви, а князь Юрій престола його захопив, преподобний Григорій пішов у місто Москву і дерзновенними премудрими словами переконав князя Юрія не тримати чужого насліддя, але на свою батьківщину, у Галич, повернутися — і настав, за сприянням преподобного, мир поміж князями Юрієм та Василієм, і обидва на своїх престолах сіли. У ті літа князь Димитрій прийшов із численною раттю на місто Вологду і багато зла людям учинив; святий же, ревністю за християн розпаляючись, пішов до нього і викрив його у злобі, твореній християнам. Князь же не терплячи викриття, звелів преподобного із мосту кинути; він же з радістю нанесене прийняв, дякуючи Богові. Після достатніх літ, збагнувши, що відходить до Бога, закликав братію і навчив їх та й ігумена їм поставив. Тоді знеміг і до кінця наблизився, конечно заповідаючи братії, мовляючи: “Коли душа моя з тілом розлучиться, ніякої честі мене не сподобляйте, але тільки, просто за ноги мої по землі волочачи, віддайте мене болоту”. Це прорік, ліг на ложі своєму і перехрестився знаменням чесного хреста та й віддав чесну свою душу у руки Христа Бога, Иого-бо з юності возлюбив і Йому послужив всім старанням у преподобності і правді. Тепер же перед божественним престолом у лиці святих та преподобних стоїть, молить його благостиню за нас, грішних, котрі вірують ув Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного в Тройці Бога, від всього живого хваленого і поклонінням пошанованого тепер, і завжди, і навіки віків. Амінь.

І святого Михайла, першого митрополита київського і всієї Русі чудотворця.