Без категорії

Усікновення чесної голови святого Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна

Місяця серпня на 29-ий день

Предтечі Спасителевому, святому Іоаннові годилося випередити як Різдво Господа свого, так і добровільну Його смерть своєю смертю. Як на землі проповідував прихід Його, кажучи: «Іде сильніший від мене услід за мною», так щоб і душам святих праотців, в аді утримуваних, сповістив про Господній Прихід — що вже явився у світі сподіваний Месія. А тому що Христос Господь мав постраждати за гріхи людські, тому й Предтеча Його через беззаконня Іродові страдницьку смерть передвитерпів.

Почалося ж це так. Ірод, названий Антипа, син старого Ірода, що повбивав дітей вифлеємських, поганого кореня поганий паросток, який володів четвертиною Галилеї, взяв був спершу собі в подружжя доньку Арефи, царя аравійського, і жив з нею часу немало. Тоді зранився красою Іродіяди, жінки Филипа, брата свого, змовився з нею, що погодилася на нечисту похіть його, і, за бажанням тієї любодійниці, вигнав свою першу, законну дружину і взяв ту жінку братову проти закону. Хоч би й помер брат його, проте не годилося йому брати її, бо залишилася братова донька, народжена від неї. А закон велів тільки тоді братову жінку-вдову брати живому братові, якщо померлий брат не залишив після себе дітей. Є ж такі, які точно кажуть, що живим був Филип брат, однак забрав від нього Ірод жінку його і велике зло сподіяв — як хижак, і перелюбник, і кровозмісник.

Коли таке беззаконня Ірод вчинив, не стерпів ревнитель закону Божого, викривач гріхів людських і проповідник покаяння святий Іоанн Хреститель, але в очі викривав Ірода перед усіма як перелюбника й хижака, що забрав дружину у свого брата. І казав: «Не годиться тобі мати жінку Филипа, брата твого». Не терпів Ірод викриття, звелів кинути Іоанна до темниці й обкласти кайданами. А найбільше лютувала на святого Іродія й хотіла убити його зразу, але не могла, сам Ірод їй забороняв, і охороняв в’язня від жінки, що дихала вбивством. Він-бо, знаючи, що Іоанн — муж праведний і святий, його ж і раніше з насолодою слухав і, беручи до уваги слова його, багато чинив добра, боявся віддавати його на страту. Боявся не стільки Бога, скільки людей, як каже євангелист Матфей: «Хотів його убити, та боявся людей, бо за пророка його мали». Щоб не повстали на нього люди й не підняли бунту, не смів явно передати явно на смерть пророка й Хрестителя, якого всі любили та шанували, але тільки в’язницею мучив його, хотів загородити незмовкаючі уста свого викривача.

І був Іоанн святий у темниці довгий час, і збиралися до нього учні його, він же, багато навчаючи їх добродійного, за законом Божим, життя, повідомляв їм, що прийшов вже у світ Месія. До нього ж і посилав їх, як же сказано в Євангелії: «Чув Іоанн у в’язниці про діла Христові, послав двох учнів своїх спитати Його: «Чи Ти той, хто має прийти, чи іншого чекати?» Не тому послав спитати, що не знав про Нього, як-бо мав не знати того, кого сам хрестив і бачив, як Дух Святий сходив на Нього, і чув голос Отчий, що свідчив, і сам свідчив, вказуючи перстом і кажучи: «Ось Агнець Божий», — але щоб учні його своїми очима побачили чуда преславні, які Христос Господь творив, і щоб упевнилися в Ньому, що Він є той, хто йде спасти рід людський.

Після цього надійшов день, коли Ірод звик святкувати день свого народження. І зібрав князів своїх, і воєвод, і старійшин, тетрархів усієї Галилеї, і влаштував їм бенкет великий. На тому бенкеті Саломея танцювала й догоджала Іродові й тим, що возлягали з ним, і попросила в нього, за намовою злісної своєї матері, голову святого Іоанна Хрестителя — й отримала прохане, присягав-бо їй Ірод дати, що попросить, хоч і до пів царства. І не хотів окаянний переступити присяги своєї ані танцівниці й нечистої матері її засмутити — відклав той страх, через який боявся убити Іоанна, і про святість його забув, і, наче п’яний, відваги на пролиття невинної крови сповнився. І зразу послав спекулятора до темниці, звелівши відтяти голову Іоанна й принести на тарелі. І так Предтеча Христовий за викриття беззаконня Ірода з Іродіядою страчений був у темниці, коли ніч уже була пізня, бо й бенкет той мерзенний вечерею називає святий євангелист Марк: «Вечерю, — каже, — влаштував князям своїм», яка з вечора до ночі затягнулася. І коли вже п’яні були й танцями безсоромної дівчини досить втішилися, тоді сталося те неправедне убивство. І принесено голову Іоанна святого на тарелі посеред бенкету того, ще кров капала, і (як дехто8 повідомляє) та свята голова ті ж викривальні слова говорила й після страти, промовляючи до Ірода: «Не годиться тобі мати жінку Филипа, брата твого». О, який тоді був страх тим, що гостювали й прислуговували на тій вечері, коли побачили людську голову, несену на тарелі, як страву, з якої текла кров, і ще устами рухала, і слова промовляла! Її ж без страху руками взявши, танцюристка віднесла своїй матері. А Іродіяда, прийнявши голову, проколола їй голкою язик, який викривав їхнє беззаконня. І, досить позбиткувавшись, не дала її поховати разом з тілом: боялася, аби не воскрес Іоанн, коли голова його до тіла буде прикладена, й аби знову не викривав їх. Тіло Іоаннове, з темниці витягнене, учні його, тієї ж ночі взявши, поховали в Севастїї. А голову Іродіяда закопала в землю глибоко у своєму палаці, на місці схованому, безчесному.

Як її звідти взято було, досить про те написано місяця лютого у двадцять четвертий день — коли святкуємо віднайдення тої чесної голови. Після убивства святого Предтечі ще ж і друге, не менше зло сподіяв той Ірод окаянний: насміхався з Господа нашого Ісуса Христа під час Його добровільного за нас страждання, як же про те говорить євангелист Лука: «Зневаживши Ісуса й насміявшись над Ним, Ірод з воїнами своїми одягнув Його у ризу світлу і повернув Його до Пилата». Однак не забарилася Божа кара на пророковбивцю й христонасмішника, бо й кров Іоаннова на нього, як же колись Авелева на Каїна, взивала до Бога, й інші беззаконня та збиткування з Христа, які він сподіяв, притягнули йому достойну кару від Божого правосуддя — незадовго царство й життя з Іродіядою та з танцівницею втратив. Арефа-бо, цар аравійський, помщаючись за безчестя й наругу над донькою його, зібрав силу військову і вийшов на Ірода. Також й Ірод силу свою зібрав — проти Арефи вийшов. І була з обох боків сильна боротьба —здолали аравійські воїни Іродових і перемогли сильною звитягою, і ціла сила Іродова впала, і ледве сам уцілів. Після того цісар римський позбавив його тетраршої влади і всіх багатств і з перелюбодійницею та з донькою її у вигнання заслав — спершу в Лугдун, град галльський, тоді в Ілерду, град іспанський, і там у скруті і злостражданні Ірод помер, побачивши спершу смерть танцівниці, доньки своєї, що загинула так. Була зима, з якоїсь потреби хотіла вона перейти ріку, названу Сікорис9, і, коли йшла по льоді, проломився під нею лід —і погрузла по шию. Божою ж помстою лід стиснув шию її міцно, і висіла тілом у воді, а голова трималася на льоді. І та, що танцювала колись ногами по землі, не досягала ними дна в ріці, у воді рухала н, вихитуючи, наче в танці, течія ріки. І ніхто помогти їй не міг. І доти так у воді висіла, доки гострий лід не перерізав їй шиї. Трупа її нечистого, під льодом водою віднесеного, не знайшли, а голову до Ірода й Іродіяди, як же колись голову Предтечі, принесли — не мечем, але льодом була відтята. Так відміряло Боже правосуддя танцівниці, що була винна у відтинанні чесної голови святого Іоанна.

Після того й беззаконний той убивця Ірод з нечистою Іродіядою загинули з шумом. Розповідь є про них, що земля пожерла їх живцем. А святий Іоанн як у житті своєму, так і після кончини був Христовим Предтечею. Випередив Ісусове зішестя в ад, благовістив тим, що там були, про Бога, що явився в тілі, і звеселив святих праотців. З ними ж після зруйнування аду у воскресіння Христове був виведений, багатьох вінців у Небесному Царстві сподобився як дівственник, як пустинник, як учитель і проповідник покаяння, як пророк, як Предтеча і Хреститель і як мученик. Його ж святими молитвами нехай і нас на путь істинного покаяння наставить і Царства Небесного нехай сподобить Христос, милосердний Господь і Бог наш, Йому ж слава з Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.