Без категорії

У той самий день пам’ять преподобного Козми, Скопця-Відлюдника

Місяця серпня на 3-ий день

Про цього преподобного отця Козму в книзі, що називається Лимонар, написано так: «Розповідав авва Василій, пресвітер монастиря Вікантійського: «Коли я був у граді Божому Антіохії, прийшов з Єрусалиму до святішого патріарха Григорія авва Козма, скопець із лаври Фаран, муж винятковий у постництві, ревнитель віри, і праведних догм твердий охоронець, і в Божественному Писанні дуже премудрий. Пробувши ж трохи днів в Антіохії, переставився старець. І звелів патріарх поховати чесні його мощі у своєму патріаршому монастирі, де один єпископ похований лежав. Одного дня ішов я відвідати гріб святого старця й поклонитися чесним його мощам. І бачив я, що при гробі сидів якийсь убогий, просячи милостині в тих, що заходили до церкви. Бачачи, що я тричі поклонився біля гробу й молитву єрейську за упокоєння переставленого здійснив, сказав мені: «Пане авво, великий старець був, його ж тут поховали два місяці тому». , Я ж запитав: «З чого знаєш?» Він же відповів: «Справді, пане авво, я розслаблений був літ дванадцять, і через цього старця зцілив мене Бог. І коли я буваю у якійсь скорботі, він, приходячи, утішає мене, і відраду мені подає. Ще ж і друге про нього послухай чудо: відколи ж ви поховали його, чую щоночі, як взиває до єпископа: «Не торкайся до мене й не наближайся, єретиче, ворог-бо ти святої Божої кафолицької Церкви». Це — говорить пресвітер Василій, — від зціленого жебрака почувши, пішов я і розповів патріархові і просив, аби звелів взяти звідти тіло старця і в іншому місці покласти.

І сказав мені святіший патріарх: «Повір мені, дитино, що ніяк не зашкодить авві Козмі той єретик, але це було, аби знади ми про чесноту старця і ревність його за благочестям. Так само — щоб і єпископове зловір’я викрилося, аби не мали ми його з православними».

Той самий пресвітер Василій про авву Козму розповідав і таке. «Я прийшов, — казав, — до нього в Лавру Фаран. І розповів мені про себе старець, що одного дня захотів зрозуміти, що означають слова Господа до Його учнів: «Хто має ризу, хай продасть її і купить ніж». Коли учні відповіли: «Ось тут два ножі», сказав: «Досить». Багато розмірковував про те старець і, не змігши збагнути, вийшов із келії в полуднє, хотів піти до Лаври, що звалася Пирга, — до авви Теофіла спитати про те слово. Ідучи ж пустелею, коли був поблизу Каламона, побачив превеликого змія, що з гори Каламонської сповзав. Був настільки великий, що, коли вигинався, повзучи, був згин його тіла як комора, і слід великий від нього на землі лишався. Повз же впоперек шляху, яким мав іти старець. І пізнав старець, що то підступ диявола, який хотів намірену путь йому спинити: озброївся молитвою і пішов без страху шляхом, що перед ним лежав. І пройшов крізь згин змієвого тіла, наче крізь ворота, ніякої шкоди не зазнавши, силою Божою бережений. Прийшовши ж до авви Теофіла й про згадане слово спитавши, почув від нього таку відповідь: “Два ножі означають подвійний чин богоугодного життя: діяння і споглядання, аби трудитися й заглиблювати розум у богомислення та молитву. Якщо хтось ці дві чесноти має — той досконалий».

Ще й таке пресвітер Василій про того преподобного старця розповів. «Коли, — казав, — спочатку прийшов я до авви Козми в лавру Фаран і перебував у ній десять літ, багато користі мав від богонатхненних бесід старця. Якось же, говорячи про спасіння душі, додав щось зі слів святого Атанасія, патріарха Олександрійського. І сказав мені: «Коли почуєш чи прочитаєш яке слово із книг святого Атанасія, то, якщо не матимеш паперу, на одязі своєму напиши те». Таку мав сердечність преподобний до стількох отців й учителів церковних. З ними ж і він після богоугодного життя на землі отримав частку в житті вічному, у благодаті Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж з Отцем і Святим Духом слава нині й завжди.

Знайшли помилку