Житія святих,  Березень

Cвященомученик Феодот, єпископ Кіринейський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 2-й день

На острові Кіпрі є місто, яке Кіринея називається, де єпископствував святий священомученик Феодот, що родом із галатів був, від християнських батьків народжений і в повчанні книжному вихований, замолоду премудрості і чеснот навчений. На Кіпрський острів прибувши, учив еллінів покинути блуд і звабу ідольську, вірити ж у Христа, істинного Бога. І багатьох, проповіддю Божого Слова від нечестя язичницького відвернувши, на шлях спасіння наставив і через те поставлений був єпископом града Кіринеї. Посилилося тоді гоніння на християн, коли царював Лікіній нечестивий, а ігемонствував на Кіпрі князь Савин. І хотів святий мучений бути за Христа, тому сміливо сперечався з еллінами, викриваючи їхній блуд, Христа ж Бога відкрито проповідуючи. Чув же про те ігемон Савин, звелів схопити його на муки. І, довідавшись про наказ ігемоновий, архієрей Божий не чекав, поки прийдуть по нього, а одразу сам пішов до ігемона і, ставши перед ним, сказав: “Я той, кого ти шукаєш, не сховався від тебе, і силоміць мене не привели, а сам добровільно прийшов, щоб істину, яку не приховувати, а виявляти належить, Христа, Бога мого, проповідувати, нечестя ж вашого викривати бідність і неміч. Але не треба багато вказувати на неміч вашу, вона-бо сама вас, немічних, викриває, що за жаб ви боязливіші, адже через одного християнина все місто нечестивих і військо зрушили. Бояться біси одного чоловіка, який є рабом Христовим, і докладають зусиль, аби не втік із рук ваших катівських, аби не підняв проти них більшої війни і не переміг їхньої немочі, здолавши тих, що їм покорилися і мали марну на них надію”. Ігемон же, не терплячи такого викриття, звелів зразу святого жорсткими жилами бити нещадно. І, коли били його довго, святий Давидове промовляв слово: “На спині моїй орачі орали, прокладали довгі борозни свої” (Пс. 128:3). Коли ж перестали слуги бити мученика, сказав йому ігемон: “Бачиш, що принесли тобі твої балакучість і нахабство?” Відповів святий: “Якби були душевні твої очі світлими, я показав би тобі, що принесла мені моя мужність, яку ти нахабством називаєш. Але тому, що сліпий ти, через те не можеш бачити благ, які мають для мене бути. Зрозумій принаймні з цього, що я, споглядаючи душевним зором на приготовані для мучеників Христових небесні винагороди, непорушний у ранах, які приймаю, і не відчуваю мук, бо душевна в Бозі веселість долає всі болі тілесні”. Савин-ігемон промовив: “Пишаєшся, Феодоте, і лестиш тим, що слухають, мене ж не можеш зманити словами своїми, доти-бо тіло твоє ранами мучити буду, допоки не визнаєш богів наших влади”. Сказав святий: “Як же хочеш, муками мене випробовуй, збери всю катівську свою хитрість на тіло моє і пізнай Христового воїна силу — побачиш, хто міцніший буде: чи ти, що мучиш мене, чи я, мучений”. Ігемон сказав: “Чи не знаєш, що від царського веління владу маю над тілом твоїм, щоб роздробити його ранами і силу твою цілком згубити?” Відповів святий: “Такому скоряюся Богові, Котрий мене від царів царственнішим і від князів сильнішим зробив, через те сьогодні, наче до раба, до тебе говорю і від усякого полоненого безчеснішим тебе вважаю, і на всі муки не зважаю, бо допомагає мені Бог, Котрий навчив нас усю житейську любов за сіно, і полову, і гній мати. Не думай-бо, що настрашиш мене погірдливими і грізними своїми погрозами, хвалишся ж, що владу маєш над тілом моїм, але таку владу мають і ті, котрі в пустелях живуть, — розбійники, коли-бо когось, що шляхом іде, схоплять і мучать, як самі хочуть. І ти нині вважаєш, що багато можеш, у беззаконні своєму на меч покладаючись, законну-бо владу на катування змінивши, перелюбників і убивць пробачаєш, гідну ж для них кару переносиш на невинних благочестивих мужів”. Розгнівався ж ігемон вельми, звелів мученика нагого повісити на катувальному дереві і залізним гострим знаряддям обдирати ребра його. Коли страждальця Христового люто обдирали, він біль терпів, молився до Бога, кажучи: “Господи, Іісусе Христе, всього видимого і невидимого творіння Творче, Який полонив смерть, зруйнував пекло, на Хресті умертвив начала і власті преісподньої і викрив князя віку цього, дарував же з неба силу святим Своїм апостолам і без спокус їх беріг, Ти, Який дав колись малій дитині Давидові на гіганта Голіафа перемогу і у вавилонській печі полум’я вгамував, щоб не пошкодило воно тіл святих Твоїх отроків, охолодив жар холодною росою, Ти і мене зміцни в муках цих — знаєш-бо людську неміч, що гірша за непотріб міць наша і за квітку, яка скоро в’яне, коротша сила наша. Дай славу імені Твоєму, Господи, і силу немочі моїй подай, розсип силу тих, котрі повстали на святу Твою паству, щоб зрозуміла вся земля, що Ти є Богом Всевишнім єдиним, Який дає міць і силу тим, хто уповає на Тебе”. Коли так святий молився, слуги катові так обдерли тіло його, що відкрилися нагі кості. Тоді звелів ігемон, знявши його з катівні, відвести до темниці.

Коли ж вели святого до темниці, він кричав на ціле місто, промовляючи: “Ви, які ведете мене, страждаючого, розумійте, що не без сподівання страждаю, є-бо за мученицький біль у Христа Бога винагорода, якої ж і я сподіваюся, Якщо-бо цар земний, тимчасовий, воїнів своїх, котрі за нього мужньо та хоробро воюють і проливають свою кров, світло шанує і достойні дає їм дари, тих, хто загинув славно на війні, вшановує у книгах та зображеннях їхніх і пам’ять їхню незатерту подає нащадкам, наскільки більше наш Подвигоположник, Вічний Небесний Цар, воїнам і подвижникам Своїм і в нинішньому житті подає честь, і у Воскресінні покаже причасниками Царства Свого. Свідчать чесні кості святих мучеників, котрі раніше подвиг чинили, благоговійно їх всі благовірні шанують і за всі на землі коштовні речі й багатство коштовнішими вважають. Та шана, яку приносять їм, відображає честь і славу від Бога і ангелів Його, яку душі мучеників на небесах мають”. Коли те й більше святий говорив, ішов за ним весь люд аж до в’язниці, У ній же перебував святий п’ять днів, тоді знову на допит ігемонові його представили. І сказав ігемон до мученика: “Я думаю, що не потрібні більше кари, щоб ти помудрів, досить тобі попередніх мук; їх жорстокості спробувавши, приступиш до вшанування богів наших, не бажаючи попередніх страждань. Якщо ж і далі в непокорі перебуватимеш, то змусиш мене важчих тобі завдати мук. Тому послухай мене і звільни сам себе від майбутніх мук”. Святий же Феодот сказав: “Не розумієш, треокаянняий, що хоч і стліло тіло моє від мук та ребра мої згнили від ран, проте хоробро й нині прийшов, готовий усе, чого завдаси мені, перетерпіти, допоки не закінчу подвигу свого, щоб вінець правди, який лежить переді мною, прийняти від Господа мого Іісуса Христа”. Сказав ігемон: “Не називай тут Розіп’ятого, бо осквернюєш мені це місце суду”. Відповів Феодот святий: “Безумче, усієї нечистоти сповнений, ти, нечестивих і всескверних богів своїх називаючи, не думаєш, що осквернюєш це місце. Те, що я пречистого Владику свого Христа, Царя і Господа всіх, називаю, тобі важко слухати, і гніваєшся, і сумуєш, наче судилище твоє осквернене згаданим іменем Христовим. Не можеш-бо чути страшного імені Христового, бо мучиться твоя совість, коли пречисте Його ім’я називаю. Ось же і біси, котрих ви шануєте, страждають, не терплячи мук, які мають від бачення Христа, і кричать: “що Тобі до нас, Іісусе, Сину Божий? прийшов Ти сюди передчасно мучити нас” (Мф. 8:29). Не дивно-бо, що й імені Христового не можеш слухати, бо споріднений ти з бісами, від прадідів своїх служиш їм і їх наслідуєш”. Савин-ігемон сказав: “Я думав, що ти покірніший будеш після перших мук і що послухаєш мене, коли на порятунок тебе кликатиму, ти ж гірший став. Але тому, що сперечаєшся з нами і зваблюєш своє серце, наче задля Христа терпиш, нової якоїсь тобі завдам муки і переможу тебе. І покажу, що нічого не досягне твоя на Христа надія. Не поможе тобі звабник той, на якого ж покладаючись, насмілився на муки”. Святий же мученик сказав: “Якщо б задля людини перетерпів це, окаянніший би був від вас усіх, безбожних, і жодної не мав би надії доброї на майбутнє життя, а й до кінця терпіти б не міг, ані не перетерпів би стількох катувань, якби на Небесне царство не споглядав, у ньому ж більшу приймають винагороду понад достоїнства, яку Христос, істинний Бог, подає. Хіба не перетерплю більших мук, допомогою Христовою, задля обіцяних мені вічних благ? Побач у мені допомогу Христову і переконайся, що уповаю на Нього. Божественна Його рука покриває мене, тому мук твоїх не боюся і ні від чого тяжко не страждаю. Хоч тіло тлінне страждає, але помисел, утверджений в Бозі, перебуває непохитний”. Тоді ігемон Савин звелів принести ложе залізне, і розтягнути на ньому святого, і розпалити під ним вогонь, гілля і стебла підкидаючи. Коли ж і цю муку перетерпів страждалець, здивувався ігемон і сказав: “Звідки у вас, християн, таке немилосердя? Кого помилувати можете, як самі себе не хочете помилувати? До кого щедрими будете, якщо самі себе не ущедрюєте?” Феодот святий мовив: “Вдачі людинолюбства не відаєш і про помилування говориш. Тоді буду тобі вдячний, коли засудиш мене на смерть, коли від тимчасового мене звільниш життя і відпустиш у Небесне Царство. Але піднести мене хочеш, бо, більше мучачи мене, про більшу дбаєш для мене винагороду. Якщо маєш милосердя наді мною, через різні муки відпусти мене з тимчасового цього життя. Додай тут більших мук, щоб там додалося мені до вінця правди. Замуч мене до смерті, щоб досконалим подвижником я відійшов до Подвигоположника мого Христа, щоби всі святі ангельські лики прийняли мене, радіючи і веселячись”. Ігемон же мовив: “Я тебе зроблю досконалим подвижником, коли вигадаю інші муки на тебе, лютіші”. Мученик же Христовий мовив: “Якщо б ти знав доброту Бога мого, на Котрого ж я надіюся, що за короткочасні ці муки вічного у Нього удостоюся життя, ти б сам захотів за Нього постраждати так, як я страждаю. Але тому що зробили жорстокими ваші серця біси, яких ви шануєте, і ні на що після життя цього не сподіваєтеся, через те впали в суєту світу цього, віддаючи перевагу тимчасовому і минущому над вічним”. Це чуючи, ігемон налякався і сказав: “Казали мені про тебе, що грубий, я ж тебе бачу хитрим вельми”. Відповів святий Феодот: “Христос у мені говорить, які красномовці можуть мені протистояти? Знай, що добре ти чув від тих, хто казав тобі про мене, що грубий я, — правду казали. Але благодать Христа мого, яка подвизається зі мною, говорити мене навчає і муки терпіти зміцнює, полегшуючи біль від ран, що я приймаю”. Ігемон сказав: “Не пощаджу тебе, Феодоте”. Відповів святий: “Роби, що хочеш, на все я готовий”. Тоді Савин-ігемон звелів воїнам цвяхи в ноги його забивати і гнати його. І, коли вбивали в ноги його цвяхи, він підніс руки свої до неба, кажучи: “Дякую Тобі, Господи мій, Іісусе Христе, що недостойного мене сподобив бути страждань Твоїх учасником. Звідки для відкиненого мене така Твоя благодать прибула — ось уже наче на небо зійшов я?! Дякую Тобі, Спасителю мій, що врятував мене від тих, котрі гонять душу мою. Хай возвеличиться Ім’я Твоє, Владико Христе, у тілі моєму. Ти-бо для мене життя, Сину Божий, і померти мені за Тебе корисно. Вручаю ж Тобі тих, що страждають Імені Твого ради, будь їм помічником і звели бурі цій зупинитися, розсип тих, хто повстає на Церкву Твою святу, щоб у світі славили Тебе люди твої повік!” Тоді до християн, що там стояли, мовив: “Мій подвиг, браття, вже закінчується, і вінець близько — запорука правди моєї, його ж мені подасть Іісус Христос. Він розіп’явся задля мене, я ж тіло своє віддав на рани задля Нього. Він помер за мене, щоб спасти мене від тління, я ж помираю задля Нього, щоб царства Його сподобитися. О, велика благодать Христова, що за тимчасове задля Нього страждання вічні й невимовні віддає блага, понад достоїнства, бо недостойні пристрасті віку цього слави, яка хоче в нас явитися”. І так нацвяхованими ногами біг святий, гнаний по шляху. Багато хто ж із людей еллінських бачив таке його терпіння і, медоточиві слова його слухаючи, повірив в Христа й відкрито ганьбив нечистих ідолів і катові докоряв, прославляв же ім’я Христове. Про те довідавшись, князь Савин звелів знову святого вкинути до в’язниці, щоб не зваблювався, казав, відьмацьким ученням його народ. І радився зі своїми воїнами, якою смертю згубити мученика. Днів же багато минуло, почали гнити рани його, і всі благовірні християни приходили пеленами чистими обтирати струпи його. Після того, коли Константин Великий силою хресною переміг Максентія й обдарував свободою всіх християн, прийшов наказ від нього, аби гоніння припинити і тих, кого утримують за Христа в кайданах, відпустити.

Про те почувши, святий Феодот сумний був вельми, що хочуть його відпустити: померти-бо за Христа бажав у муках. Коли був відпущений, пішов до свого міста Кіринії і перебував після страждання на престолі своєму два роки, після чого преставився у Господі і вінець подвійний — святительства і мучеництва — прийняв із правиці Христа Господа, Який вінчає подвижників своїх у славі вічній. Її ж і ми хай сподобимося молитвами святого священомученика Феодота, благодаттю Господа нашого Іісуса Христа, Йому ж слава з Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Кондак священномученику Феодоту, епископу Киринейскому, глас 3

Мо́ря злове́рие обличи́л еси́,/ и и́дольскаго безбо́жия лесть ве́рою правове́рия уязви́л еси́/ и, всесожже́ние Боже́ственное быв,/ чудоде́йствием ороша́еши концы́,/ о́тче святи́телю Феодо́те, Христа́ Бо́га моли́// дарова́ти нам ве́лию ми́лость.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку