Без категорії

Страждання святого мученика Каліопія

Місяця квітня на 7-й день

Теоклія — одна жінка в Пергії Памфилійській, благочестива й богобоязлива — зі всім домом своїм давала милостині великі і чесне провадила життя. Вона була пошлюблена мужеві чесному, який сенаторського і патриціянського роду був, багато років не народжувала дітей, бо була неплідна. Тоді нескоро зачала, випросивши в Бога розрішення непліддя свого ревними молитвами. І коли носила в лоні зачате, муж її помер, залишивши її в багатстві великому. Вона ж, народивши сина, нарекла ім’я йому Каліопій і виховувала його в поученні книжному, намагаючись навчити його добре страху Божого і всілякої премудрости Божественного Писання. У часи ж ті перемагало кумирослужіння, й істина була покрита брехнею, і більше людей поклонялося і приносило жертви нечистим ідолам. А святий Каліопій віддавався весь час молитвам і посту. Коли ж сповіщено було судді про святого юнака, що християнином є, блаженна Теоклія, мати, давши синові своєму золота досить, і одягу, і прислужників, відпустила його в кораблі в инший край, щоб уникнув він нечестивого суду. І відплив блаженний Каліопій в Помпеопол Киликійський. Там бачив, як нечестивий ігемон Максим жертви, лики ж і танці на честь нечистих своїх кумирів учиняв. Святий юнак дивувався і спитав деяких: “Яка причина такого вашого ликування?” Вони ж сказали йому: “Свято нині богів наших, прийди й ти приєднайся до бенкету нашого”. Він же відповів їм: “Я — християнин і постом святкую для Христа мого. І не є добре, щоб в уста, які Христа славлять, увійшли нечисті жертви богів нечестивих”. Дійшло ж те до вух Максима-ігемона, і сповнився ігемон гніву, звелів святого юнака схопити і поставити перед судом його. І спитав його: “Як називаєшся?” Відповів святий: “Християнином я є, називаюся Каліопій”. Ігемон сказав: “Уся земля нині бенкетує з нагоди божеського празника, лише ти один у звабі перебуваєш, не хочучи з нами святкувати”. Сказав Каліопій святий: “Ви є ті, що у звабі й пітьмі ходите, бо покинули Бога живого, Творця Неба і землі, який словом все створив, і поклоняєтеся дереву бездушному й утлому камінню, ділу рук нечестивих”. Ігемон сказав: “Юність твоя сміливим тебе робить і муки немалі тобі випрошує. Скажи-бо нам, з якого ти краю і якого роду”. Відповів святий: “З Пергії Памфилійської, роду сенаторського і патриціянського, але найпочесніше для мене є те, що я християнин”. Сказав ігемон: “Чи маєш батьків?” Відповів святий: “Матір маю, батько ж мій давно вже помер”. Ігемон сказав: “Клянуся великим сонцем і всіма богами, що, коли поклонишся богам, дам тобі за жінку свою єдину доньку”. Відповів святий: “Якщо б я хотів женитися, міг би взяти за жінку доньку твою і ввести в маєток матері своєї. Але знай, що обіцяв я Христові, Богові своєму, який за образом своїм створив мене, зберегти тлінне це тіло у дівстві чистому й непорочно представити праведному Його суду. Ти-бо роби, що хочеш, я ж є християнином”. Сказав ігемон: “Злісний нечестивче, чи думаєш, що такими своїми словами на лють мене зрушиш, щоб я швидше тебе убив? Але знай, що довго тебе мучити буду, шматуючи на частини твоє тіло, решту ж передам вогню на спалення”. Відповів святий: “Наскільки довше продовжиш мені муки, настільки світліший сплететься мені вінець у Христа за страждання моє. Говорить-бо Писання: “Ніхто ж не вінчається, якщо незаконно буде мучений”. Сказав ігемон до слуг: “Простягніть його і шелигами олов’яними роздробіть йому всі кості”. Коли битий був Каліопій святий, говорив: “Дякую Тобі, Христе, що сподобив мене муку терпіти задля слави імени святого Твого”. Сказав йому ігемон: “Принеси жертву богам, щоб побачити батьківщину свою і не втратити маєтків своїх, бачиш, як гірко тебе мучать”. Відповів святий: “Бачу насолоду майбутнього спокою, який Христос мені обіцяв, і мук не відчуваю. Хоч і в чужому нині краю, проте знаю, що Господня земля і кінці її. Але і тут бачу матір свою і батьківщину свою. Мати-бо моя — правовірна Церква Христова, батьківщина — Небесний Єрусалим, за словом апостольським: “Життя наше на небесах”. Якщо матір мою тілесну згадуєш, є божественний голос, який говорить: “Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, не є Мене достойний”. Щедрість багатства ні за що не маю, волію ж краще з розп’ятим Христом страждати, ніж тимчасове мати з гріхом світу цього безумного насичення”. Сказав ігемон до слуг: “Як же простягнений, оберніть і бийте по животі сирими жилами, кажучи: “Нечестивче, не відповідай одним на инше, але на питання відповідай”. Мученик святий до ігемона сказав: “Безумче, від усякого звіра лютіший, відчужений благ небесних, я тобі слова правди кажу, ти ж осліплені маєш душевні очі й вуха загороджені, щоб не чути слів Господніх, неправедно мучиш мене, убиваючи, наче розбійника”. І сказав ігемон до слуг: “Поставте колесо катівське з гострим залізом і вогонь великий під ним розпаліть і, розтягнувши Каліопія на колесі сильно, аж до розділення членів, так прив’яжіть і повертайте, щоб, залізом різаний і вогнем палений, загинув”. Коли почалося те катування, юнак святий від важкого болю закричав до Господа, кажучи: “Прийди, поможи, Христе мій, рабові своєму, щоб до кінця прославилося в мені, недостойному, ім’я Твоє святе і щоб довідалися всі, що ті, які уповають на Тебе, не осоромляться навіки”. І зразу став перед ним ангел Господній, і погасив вогонь, і колесо зупинив, і зробив його непорушним, і не могли більше слуги обертати колеса нітрохи. Обливалося молоде мученикове тіло кров’ю на колесі, і кості крізь глибокі рани видно було, мало-бо колесо мечі з обох боків гострі, пилкоподібні. Звелів ігемон відв’язати з колеса мученика і зняти, і було вражаюче видовище для всіх глядачів, і закричав люд, промовляючи: “О суд неправедний! Якого юнака неправедно страчують!” І сказав ігемон до святого: “Чи не казав я тобі, що юність твоя хоробрим тебе робить і важчі тобі забезпечує муки?” Відповів святий: “Собако безсоромний, чи думаєш, що я злякався мук твоїх?” Сказав ігемон: “Окаянний, докоряєш мені, щоб я швидше згубив тебе. Не буде того, підійди-бо і принеси жертви богам, щоб більших і лютіших мук уникнути”. Святий мученик відказав: “Уповаю на Христа мого, що не оскверниш чистого в мені ісповідання Божого. Тіло моє лежить перед тобою, муч його, як же хочеш, маючи прийняти помсту від Бога в день Страшного Суду. Якою ж міркою міряєш, такою тобі відміряється”. Сказав ігемон до слуг: “Закувавши його залізними веригами, у внутрішній в’язниці стережіть. І не піклуйтеся зовсім про нього ані не пускайте, щоб хтось із християн приходив до нього, щоб ніхто добра йому не зробив заради терпіння”. І зразу слуги закували страждальця, у темницю внутрішню вкинули. Довідалася блаженна мати Теоклія про таке за Христа страждання сина свого єдинородного, Каліопія святого, — написала зразу заповіт конечний про дім свій і весь маєток. І дарувала свободу рабам і рабиням своїм числом двісті п’ятдесят, і скільки мала золота, і срібла, і коштовного одягу — все роздала убогим, инші ж заощадження і маєтки нерухомі (поля, ниви, вертогради) святішій дарувала Церкві, і покинула батьківщину свою, в Киликію пішла до сина свого, який за Христа страждав. І, давши сторожі темничній золото, увійшла у внутрішню темницю, і побачила сина у веригах. Впавши, поклонилася йому, і обтирала гній зі струпів його. Святий же Каліопій, зв’язаний залізом, тілом весь набряк від багатьох ран, не міг стати перед матір’ю своєю, лише сказав: “Добре прийшла, мати моя, свідок Христових страждань”. Вона ж, бачивши тіло синове, ранами розшматоване, сказала до нього: “Блаженна я і благословенний плід лона мого, бо, як Анна Самуїла, посудину святу перед Богом поставила — тебе, і, як Сара Ісаака, привела тебе Христові в жертву благоприємну”. Перебувала ж цілу ніч ту мати у в’язниці, сидячи при ногах синових і співаючи з ним разом, і славлячи Бога. Опівночі ж світло велике осяяло темницю — голос був, що говорив: “Ви — святі Божі, ісповідники Христові, і руйнівники ідолів, що покинули батьківщину і маєток і з Христом страждати захотіли”. Зранку ж Максим-ігемон, сівши на судищі, вивів із в’язниці святого мученика Каліопія на допит і поставив перед собою, сказавши до нього: “Чи відійшов ти від безумства свого? І чи погоджуєшся царське виконати веління й поклонитися богам, щоб живим бути? Чи більше хочеш погано загинути, як же і учитель твій Христос?” Відповів святий: “Дивуюся безсоромності твоїй, що, багато разів чуючи від мене єдину відповідь: “Я — християнин, за Христа помру”, знову про те мене питаєш і не соромишся проти істини воювати. Я-бо бажанням бажаю постраждати подібно до Вчителя мого й померти за Нього всіляко намагаюся”. Те чуючи і з відповідей таких незмінний мучениковий намір і великодушність непохитну пізнавши, ігемон звелів його на хресті, подібно Христові, розіп’яти. Був же день той — Четвер Великий, у який же Святу Тайну Христову Вечерю згадуємо. І, бачивши сина свого, веденого на розп’яття, свята Теоклія дала воїнам п’ять золотих, просячи їх, щоб не як Христа розіп’яли Каліопія, а стрімголов. Це ж зробила зі смирення, недостойною-бо вважала річчю, аби мав син її подібним бути Христові, Господові своєму, у розп’ятті. Стрімголов розп’ятий був за Христа Каліопій святий у Четвер Спасительної Вечері. У велику П’ятницю Христових Страстей у третю годину дня передав дух свій у руки Божі, коли голос божественний з небес до нього прийшов і сказав: “Зійди, співгромадянине Христовий і співнаступнику святих”. Коли ж зняте було з хреста мертве його тіло, обняла шию синову блаженна мати, славлячи Христа, — і свою зразу передала душу. Коли прийшли брати, взяли тіла обох і поховали разом на почесному місці, хвалячи Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного в Тройці Бога, Йому ж слава навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам’ять святого мученика Руфина Диякона і святої мучениці Аквилини молодшої, і з ними двох святих воїнів, що в Синопії при морі Євксинському за царювання Максимина через меч за Христа померли. І преподобного отця нашого Данила Переяславського, про нього ж у Пролозі.