Страждання святого мученика Аскалона

Місяця травня на 20-й день

Коли йшов Аріян-ігемон з Єрмополя-града до Антиноя, града Тиваїдського, привели до нього по дорозі одного з вірних братів на ім’я Аскалон. Його ж бачивши, ігемон спитав: “Хто ти?” Один із радників ігемонових на ім’я Аполонід сказав: “Думаю, що християнин”. Сказав ігемон Аполонідові: “Спитай його”. І спитав Аполонід святого: “Хто ти?” Відповів святий: “Я — християнин”. І сказав до нього ігемон: “Чи не чув законів царських, розісланих у всі краї, щоб християн переконувати приносити богам жертви?” Відповів Аскалон святий: “Чув ті неправедні закони, на спокусу багатьом видані”. Сказав ігемон: “Чи царів принижуєш, називаючи спокусою найсвятіші спасенні їхні закони?” Мовив святий: “Роби, що хочеш, я-бо не вважаю законами ті, які незаконно і не на спільну користь видано, але на збитки і згубу. Бо що то за закон, який каже: “Поклонися ідолові”. Сказав ігемон: “Чи не досить тобі царям докоряти, але ще й богів ідолами називаєш? Клянуся самими богами, що коли не визнаєш їх богами, коли жертв їм не принесеш, то приймеш муки, приготовані для непокірних”. Відповів святий: “Не боюся погроз твоїх, боюся зневажити Того, хто каже: “Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть. Бійтеся найбільше того, хто може душу і тіло погубити у геєні”. Тому Бога, який може цілу людину вічно мучити, годиться боятися, а не вас, що одну лише частину людську, тобто тіло, мучите, і то не вічно, а короткий час”. Ігемон же сказав: “Прийми добру раду і принеси жертву богам безсмертним, ось-бо, якщо не послухаєш, готова катівня і кати”. Відповів святий: “Побачимо, хто з нас міцнішим виявиться. Чи ти муками переконаєш мене, щоб я ідолів назвав богами, чи я тебе переконаю визнати Христа, Господа мого, істинного Бога і всіх Творця”. Розгніваний ігемон звелів мученика, оголеного і на катівні повішеного, бити і знаряддям залізним дерти. Коли ж мучений був святий немилостиво, і тіло його краялося на ремені, і на землю падало, мовчав, не випускав голосу болю ані не промовляв нічого. Ігемон же казав до нього: “Чи не зм’якло твоє серце, щоб богам принести жертву?” Ритор один на ім’я Везамон, стоячи там, сказав: “Зблизилася до нього смерть, через те вижив з розуму”. І зразу до нього бадьоро відповів святий, кажучи: “Ні розуму не стратив, ні від Бога, Творця мого, не відступлю”. Сказав Аріян: “Чи знову озлоблюєшся серцем? Але місце на шляху це незручне, щоб, як належить, мучити тебе, з допомогою богів, підемо у град, і там достойні непокорі своїй приймеш муки”. Те сказавши, звелів зразу відв’язати мученика і вести його перед собою. Була ж на шляху поблизу града ріка велика, що Ніл називається. І перевезли спочатку святого мученика Аскалона, ігемон-бо помалу ззаду йшов. Громадяни ж антінойські назустріч ігемонові до ріки вийшли, обступили на березі святого, який на землі нагий зранений лежав, не міг-бо від ран стояти ані сидіти. І розчулювалися, співчуваючи йому. Тоді, побачивши ігемона, що до ріки зближався і в човен сідав, готувалися зустріти і привітати його. А святий мученик почув, як говорили, що ігемон зближається човном, укріпився, встав із землі і, руки до неба піднявши, возвав до Господа, кажучи: “Боже мій, Ісусе Христе, задля якого я терплю ці муки і задля любови якого нагий стою на огляд людям цим, почуй мене нині, задля слави Імени святого Твого, і простягни руку всемогутности своєї, й утримай посеред ріки човен той, в якому сидить суддя нечестивий, не дай йому досягнути цього берега, допоки не визнає, що Ти єдиний справжній Творець і Владика всіх, Бог, і нехай перед усім людом прославить святе Твоє ім’я, яке ненавидить”. Коли так помолився святий, раптом човен, що віз ігемона, став посеред ріки і не міг зрушитися з місця того анітрохи. Те бачачи, Аріян-ігемон здивувався, згадав слова мученикові, які обіцяли переконати його до ісповідання Христа Бога, і сказав до своїх: “Що думаєте про те, що човен став непорушно, чи не волхвування це того християнина?” І звелів иншого привезти човна і сів у нього. Той-бо човен, з якого вийшов ігемон, зразу зрушився з місця свого, а той, в який він сів, став, як на землі, ніяк не міг ворухнутися, хоч і багато було гребців, і вітрила напнуті, і вітер допомагав. Послав тому ігемон до мученика, кажучи: “Тому що злякався ти мук, якими я тобі пригрозив, волхвуванням своїм зробив так, щоб я не зміг переплисти ріки й увійти в град”. Відповів мученик посланцеві: “Живий Господь Бог мій, що не зрушиться човен, у якому Аріян, допоки він не визнає імени Господа мого Ісуса Христа, як я раніше сказав йому”. Посланець же сказав: “Якщо й визнає ім’я Бога твого ігемон цей посеред ріки, як ти хочеш, то як ти, на березі сидячи, почуєш голос його, адже ріка, як бачиш, дуже широка”. Сказав йому мученик: “Хай напише ісповідання Господа мого на хартії і до мене хай пришле. І в ту ж годину човен піде і пристане до берега”. Повернувся посланець, сповістив ігемону слова мученикові. Ігемон же зразу, взявши хартію, написав руїсою своєю слова такі: “Один правдивий Бог, якого Аскалон шанує, і нема иншого, окрім Нього. Він є Творцем і Владикою всіх”. Так написавши, послав до Аскалона. Мученик написане прочитав, помолився до Бога — і зразу лодія з ігемоном зрушилася і досягла берега. Увійшов же ігемон у град, сів на суді й мученика поставив перед собою, сказав йому: “Ти всю силу свою чарівну богоненависну зрушив на мене на воді, щоб на ріці втримати мене, я ж на землі силу влади своєї виявлю на тобі”. І зразу звелів повісити нагого на катівні, свічками вогненними палити боки йому і живіт, доки не розтане вся плоть його. Опалюваний святий мовчав. І сказав до нього Аріян: “Як бачу, ти вже помер, Аскалоне”. Відповів святий: “Якщо й помру, проте знову буду жити”. І сказав ігемон до своїх: “Трудимося лише, мучачи його, бачу, що готовий він і померти за віру свою, проте й ми робімо, що можемо”. І звелів прив’язати камінь великий до ніг його і живого вкинути у глибину ріки. Воїни ж, взявши, повели його до ріки. І йшло за ним услід багато людей, серед них же було й християн немало, які прийшли побачити кончину мученикову, і принесли їжу, просили, щоб з’їв. Він же не хотів, кажучи: “Не маю більше нічого їсти з тлінної світу цього їжі, приготувався-бо йти і прийняти те, що око не бачить і вухо не чує і на серце людині не прийде. Трудіться і ви, браття, щоб отримати блага, для святих приготовані”. Коли так говорив святий, воїни посадили його у лодію і, від берега відпливши, почали прив’язувати до ніг його камінь великий. Він же, звертаючись до християн, що на березі стояли, каже: “Діти, не переживайте за поховання моє і нині та завтра не шукайте мене. На третій день прийдіть з північного боку града і знайдете на березі тіло моє з прив’язаним каменем, поховайте мене з тим каменем разом”. І було так. На третій день після потоплення мученика знайшли його святе тіло, як же сказав їм, із каменем, прив’язаним до нього, і поховали чесно, славлячи Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

Цього святого мученика Аскалона згадано разом зі святим мучеником Леонідом у стражданні святого мученика Филимона 14-го грудня. Аріян же ігемон після того повірив у Христа і мученицького вінця сподобився, як же про те у Филимоновому стражданні на кінці написано про Аріяна.

У цей же день у Пролозі згадано святого мученика Філітера, але вже пам’ять його була 30-го грудня.

У той-таки день — віднайдення і перенесення чесних мощів святого отця нашого Олексія, митрополита Київського і всієї Руси, чудотворця. Його ж Перенесення в цей день у Пролозі, а житіє його — 12-го лютого.