Без категорії

Слово на Покров Пресвятої владичиці нашої Богородиці

Місяця жовтня на 1-ий день

В останні люті часи, коли примножилися гріхи наші, примножилися й біди на нас, і це сповнюється за словом святого Павла: “Бідиа від розбійників, біди від родичівб, біди від поган, біди по містах, біди по пустелі, біди в морі, біди в братах фальшивих”[1]. Коли на сповнення слів самого Господа “постане народ на народ і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями”[2]; коли докучають нам нашестя іншоплемінних, міжусобні війни і смертоносні рани, тоді Пречиста і Преблагословенна Діва Марія, Матір Господня, подає нам покров свій на захист, щоб від усіляких нас бід увільнити, від голоду, пагуби й землетрусу захистити, від війни та рани покрити — і збереже нас під своїм покровом неушкоджених, чого звіщання учинилось у царському Константинограді, у царство Лева Премудрого, царя благочестивого у церкві преславної Пресвятої Богородиці, котра у Влахернах.

Коли творилося всеношне співання у день недільний, місяця жовтня, у перший день, і багато людей тоді стояло, о четвертій годині ночі святий Андрій, що був Христа ради юродивий, звів очі свої горі й побачив Небесну царицю, покровительку цілого світу, Пресвяту Діву Богородицю, що стояла в повітрі й молилася, сонячним сяючи світлом і покриваючи людей чесним своїм омофором[3]. Це побачивши, святий Андрій сказав до учня свого, блаженного Єпифанія: “Чи бачиш, брате, царицю і пані усіх, що молиться про цілий світ?”[4]. Він же рече: “Бачу, святий отче, і жахаюся!”

Як колись святий Іван Богослов, бачачи[5] на небі знамення велике, жінку, одягнену в сонце, так святий Андрій у подібній до неба церкві Влахеринській побачив Жінку непорочну, вдягнену в сонячну порфиру. Знамення, бачене Богословом, що з’явило Покровительку нашу премилосердну[6], яка в той час явилася, коли всьому живому розор був; “і зчинилися, — каже, — блискавки, і гуркіт, і громи, і землетрус, і великий град, і з’явилося на небі велике знамення: жінка, зодягнена в сонце”. Чому ж знамення те, що з’явило Пречисту Діву, не виникло раніше від блискавок, громів, гуркоту, землетрусу та граду, коли ще всі стихії мирні були, але у найстрашніше сум’яття неба й землі, — з того нехай виявиться, що захисниця наша преблага у самий лихий час, коли находив розор наш, приспіла до нас у поміч і прикрила нас від лискотів звабної, але нетривалої марноти, від голосів гордості життя та марнославства, від громів раптового нападу, від бурі пристрастей і від граду, що згори на нас падає за гріхи покарою.

Коли ж усі ті біди допікають нам, тоді, як знамення велике, з’являється швидка помічниця роду християнському, невидимим заступництвом нас бережучи та покриваючи. Це бо знамення дав Господь тим, що бояться його, щоб утекти їм з-перед лиця лука, бо в світі цьому покладені ми як знак на стріляння, летять на нас стріли зусібіч: одні від ворогів видимих, що натягують і націлюють луки і хваляться на нас у гордості своїй; інші від лука ворогів невидимих, щоб жалітися нам: терпіти не можемо бісівського стріляння; інші від єства, що на дух воює; інші від лука праведного Божого гніву та заборони, про що говорить Давид: “Коли хто не навернеться, буде гострити меча свого він, свого лука натягне і наставить його, і йому приготовив смертельні знаряддя, він зробить огнистими стріли свої”. Отими всіма стрілами хай не будемо поранені смертно; дасться нам знамення, щоб утекти від лиця лука, — Покров пречистої і преблагословенної Діви; її покровом, ніби щитом, ми захищаємося, цілі від стріляння пробудемо, бо та Захисниця наша має тисячу щитів на наш захист, каже-бо до неї Святий Дух: “Твоя шия немов та Давидова башта … тисяча щитів повішено на ній, усе щити лицарівв.

Поставив колись Давид стовпа свого прекрасного й превисокого[7], який між Сіоном та нижче розташованим Єрусалимом на горі високій стояв і називався дочкою Сіоновою, і був той стовп поміж ними, як шия поміж тілом та головою, бо висотою своєю перевищував Єрусалим, а Сіону сягав. На стовпі тому повішено було щити і всю зброю до війни і захисту Єрусалиму. Уподібнює-бо Дух Святий Пречисту Діву Давидовому стовпу, бо та була дочкою Давидовою і є посередницею між главою Церкви — Христом і поміж вірними, що є тілом Церкви Його, перевищуючи Церкву, бо воістину вище всіх є, Христа ж сягаючи, бо плоть йому дала. Посередницею є й нині, коли стала в повітрі між небом та землею, між Богом та людьми, між подвигоположником Христом та воюючою Церквою, ніби стовп Давидів поміж Сіоном та Єрусалимом, наповнений кріпких щитів. Щити ж, кажу, — її всесильні до Бога за нас моління, що їх чули ті, котрі достойні були чесного її покрову: молилась-бо чуло як Матір до Сина і Творця свого, промовляючи слова в молитві милосердні та всемилостиві, й казала: “Царю небесний, прийми всяку людину, котра славить Тебе і закликає ім’я Твоє пресвяте на всілякому місці, і де буває пам’ять імені мого, те місце освяти і прослав тих, що прославляють Тебе, і тих, що мене, Матір твою, любов’ю пошановують, приймаючи їхні всілякі молитви та обітниці і збавляючи від усіляких бід та зол”. Такі її молитви чи ж бо не щити, котрі захищають воюючу Церкву? Воістину є непереможні, в них же зможемо всі стріли вогненні погасити.

Амвросій святий каже про Давидового стовпа[8], що з двох причин його поставлено: до захисту міста і для прикраси його. “Поставив, — рече, — стовпа Давид, щоб був захист, укупі й прикраса місту; захист, бо здалеку бачить ворога й проганяє його від міста; прикраса ж, бо всі високі єрусалимські будівлі перевищує своєю висотою”. Недаремно отож тому стовпові уподібнена Покровителька наша, котра нам є стовпом кріпості від лиця ворожого; воістину захищає нас і прикрашає. Захищає, коли видимих і невидимих ворогів від нас далеко проганяє, коли полонених од вуз звільняє, коли мучених від духів нечистих збавляє, коли скорботних утішає, скривджених заступає, голодних живить, коли для збентежених пристанищем буває, хворих відвідує. Украшає-бо нас, покриваючи перед Богом соромотну голизну душі нашої своїми превисокими заслугами, як найдорожчими прикрасами, пречисленними благодатями, як невичерпним скарбом, бідність нашу наповнює, чинить нас доброприємними для очей Господніх. Прикрашає, коли тих, що не мають шлюбної одежі, своєю одягає ризою і чинить, щоб не була видна всевидючому окові соромота голизни нашої душевної, образом чого споконвіку була земля порожня і неприкрашена, тоді водами покрита, бо земля неприкрашена й порожня була образом грішної душі, що згубила свою красу, порожньою учинившись без добрих діл і чужою Божій благодаті. Води ж, що покривають неприкрашену землю, є прообразом милосердя Марії Богородиці, як море невичерпне і як ріки, що, не убуваючи, на всіх виливаються і всіх покривають. І коли Дух Божий ширяє поверх вод, то відповідно ширяє і поверх землі неприкрашеної, водами покритої, ніби не бачачи негарності її. Він є таємним прообразом того, що душа, покрита преблагословенним покровом Діви Богородиці, хоч буде і некрасна, не позбудеться благодаті Духа Святого, бо покров Пресвятої Богородиці негарності її, як вода неприкрашену землю, покриє і прикрасить красою своєю благодаті та притягне до неї Святого Духа. Прикрашає нас Пречиста Діва, коли грішних праведними, нечистих же чистими чинить; каже-бо про неї блаженний Анастасій Синаїт: “Волхвів апостолами, митарів же євангелистами чинить, а блудниць чистішими від дів робить”[9]. Так Марію Єгипетську, що була тоді блудниця, учинив тепер чеснішою понад багатьох дів, а коли спершу нечиста й скверна була, тепер як сонце сяє у Христовій Церкві за заступництвом Пречистої Діви Марії, котра всім, що до неї приходять, покров є і прикраса[10]. Прикрашає вона і весь духовний Єрусалим, Церкву, кажу, Христову, котра так співає:

О, дивна прикраса всім вірним ти є,

Пророцтва збуття,

Апостолам слава

І мученикам прикраса,

Дівству похвала

І всьому світу предивний Покров.

На стовпі Давидовому зі щитами були всі стріли сильних. І цей одушевлений стовп, Пречистая Діва, має при собі стріли сильних, тобто молитви святих, котрі моляться з нею, бо не сама з’явилась у церкві, стоючи в повітрі, але з ангельським воїнством і з безліччю святих у білих ризах, котрі з благоговінням охрест неї стояли; усіх тих святих молитви за нас до Бога є наче стріли сильних, що можуть прогнати всі полки ворожі. Знає-бо Пречиста Богородиця, що війною є життя наше на землі, адже воює на нас ворог усіма своїми силами, посунув на нас усі свої полчища, обставив нас усіма своїми легіонами: “Бо пси оточили мене, обліг мене натовп злочинців”[11]. Розтулили на нас вуста свої, як лев, що нападає і рикає. Через те Небесна Цариця, пособити нам бажаючи, подвигнула на ворога нашого всі сили небесні, закликала пророків, апостолів, зібрала мучеників, дівственних, з’єднала праведних, преподобних і з ними приходить допомогти нам і ополчитися поруч нас і подати нам на ворога перемогу:

Тією-бо воздвигнуться побіди,

Тією-бо повергнуться вороги,

Із ангельським воїнством прийде[12].

Є ж бо драбиною, Яковом побаченою[13], яку безліч ангелів оточує. Згадуючи тут драбину Якова, хто може дивуватися, чому ангели на ній не мають спокою, але постійно підіймаються і сходять; збагнувши ж, що драбина є прообразом Діви Марії, за словом до неї церковним:

Радуйся, мосте,

що до неба приводить,

І драбина висока,

що Яків її бачив, —

пізнаєте, чому не мають спокою на драбині ангели. Бо в молитвах невсипуча Богородиця велить ангелам, щоб з нею вкупі безнастанно допомагали людям, щоб, підіймаючись, зносили до Бога молитви тих, що моляться, спускаючись же, щоб приносили від Бога людям поміч і дарування. Та драбина і тепер зі собою із небес зведе безліч ангелів, носячи нам з висоти покров та захист. Прийде із ангелами, щоб ангелами своїми заповісти, що збереже нас на всіх шляхах наших, і всіх святих собори приведе із собою, щоб соборне за нас сотворити моління; наші ж грішні молитви соборно принесе до Сина свого й Бога нашого. Поміж усіма святими, що являлись у церкві із Пречистою Дівою, були два найбільші: святий Іван Предтеча, більший-бо за нього не постав із народжених жінками, і святий Іван Богослов, якого любив Ісус, котрий на груди Ісусові прилягав. Тих обох Молитвенниця наша взяла із собою на молитву за нас, що велике дерзновення мають до Бога, щоб швидше з ними Бога схилити на милість; багато-бо може ревна молитва! І стала Пречиста Діва поміж двома дівственниками, як кивот поміж двома херувимами, як престол Господа Саваота поміж серафимами, як Мойсей із простягненими долонями поміж Аароном та Хуром[14], Амалик же пекельний падає з темним краєм та силою своєю.

Святкуємо-бо Покров Пресвятої Діви Богородиці, згадуючи преславне її явлення, що було у Влахерінській церкві і яке бачили святі Андрій та Єпифаній. Святкуємо ж, дякуючи покровительці нашій за таке превелике родові християнському явлене милосердя, старанно її молячи, щоб і тепер і завжди нас, тих, що покрову її просять, милостиво покривала, оскільки без її покрова та заступництва нам, котрі завше прогнівляють Бога, жити неможливо: багато-бо согрішаючи, численним підпадаємо карам, як то кажеться: “Багато хвороб — на безбожного”[15]. І вже загинули б за беззаконства наші, коли б не покривала нас премилостива Владичиця, коли б не предстояла та Предстателька, молячи за нас, хто б нас збавив од стількох бід, хто би зберіг дотепер вільних. Радить Ісая-пророк: “Сховайся на хвилю малу, поки гнів Господній перейде”[16]. Але де від гніву сховатися можемо? Покрову не зможемо ніде віднайти, пристрасні, окрім в єдиної Владичиці світу, що про себе вустами Духа Святого каже: “Я, наче мла, покриваю землю; під покровом-бо тої укриймося, котра, ніби мла, всю землю покриває”[17]. Але, о Пречестнійша Діво Богородице! Чому такій недобрій речі, млі, уподібнюєшся? Чи нема тобі сонця, місяця, зір на уподібнення, як із почудуванням сказано про тебе: “Хто це така, що вона виглядає немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясне”[18]. Мла ж яку має красу, що уподібнюватися їй не бридишся? Мла ж бо над землею множиться і покриває її; тоді всі звірі від ловців цілі лишаються, ніхто-бо їх зловити не зможе — це таїна є, чому Пречиста Діва назвалася млою, бо від ловців ховає нас. Ми, грішні, через нашу нелюдськість скотина є і звірі, за Золотоустовим розмислом: “Череву пригоджуємо, як ведмеді, плоть потовщуємо, як мул, пам’ятозлобствуємо, як верблюди, хапаємо, як вовки, гніваємося, як змії, угризаємо, як скорпіони, підступні є, як лисиця, злоби отруту носимо, як єхидна[19]. Таких нас, звірів, доганяють всілякі ловці, досягає праведний гнів Божий, відомщуючи всі наші лихі починання. Бог помсти Господь, Бог помсти не вагається[20]. “Беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу”[21]. Досягає нас ворог невидимий: “Він для мене ведмедем чатуючим став, чатуючи мене, немов лев той у сховищі”[22]. “Нахвалявся був ворог: “Поженусь — дожену … меча свого вихоплю я — і понищить рука моя їх”[23]. Але дерзаймо: маємо мисленну млу, що покриває нас, — Пресвяту Діву Марію, на неї уповаймо, до неї прибігаймо, під покровом її й волосина голови нашої не загине, тільки замилувано до неї воззовемо, кажучи: “Сховай нас в крові[24] твоєму, покровительнице наша, Пресвята Діво, у день зол наших покрий нас. Всі дні життя нашого злі є, як колись старозаповітний Яків сказав: “Короткі та лихі були дні часу життя мого”[25]. Лихі наші дні, і в них бачимо лихе, і самі в них багато творимо зла, “збираючи собі гнів на день гніву”[26]; всі-бо тії наші дні злії і твого, о Пресвята Діво, вимагають покрову. Покрий нас в усі дні наші, а найбільше в день лютий; коли душа від тіла має розлучитися, постань нам у поміч і покрий нас од повітряних піднебесних духів злоби і в день страшного суду сховай нас у таїні покрову свого. Амінь.


а В українському перекладі Біблії: “небезпеки”.

б В українському перекладі Біблії: “у небезпеках свого народу”.

[1] 2 Кор., 11, [26].

[2] Євангеліє від Матвія
24:1 И выйдя, Иисус шел от храма; и приступили ученики Его, чтобы показать Ему здания храма.
24:2 Иисус же сказал им: видите ли всё это? Истинно говорю вам: не останется здесь камня на камне; всё будет разрушено.
24:3 Когда же сидел Он на горе Елеонской, то приступили к Нему ученики наедине и спросили: скажи нам, когда это будет? и какой признак Твоего пришествия и кончины века?
24:4 Иисус сказал им в ответ: берегитесь, чтобы кто не прельстил вас,
24:5 ибо многие придут под именем Моим, и будут говорить: "я Христос", и многих прельстят.
24:6 Также услышите о войнах и о военных слухах. Смотрите, не ужасайтесь, ибо надлежит всему тому быть, но это еще не конец:
24:7 ибо восстанет народ на народ, и царство на царство; и будут глады, моры и землетрясения по местам;
24:8 всё же это - начало болезней.
24:9 Тогда будут предавать вас на мучения и убивать вас; и вы будете ненавидимы всеми народами за имя Мое;
24:10 и тогда соблазнятся многие, и друг друга будут предавать, и возненавидят друг друга;
24:11 и многие лжепророки восстанут, и прельстят многих;
24:12 и, по причине умножения беззакония, во многих охладеет любовь;
24:13 претерпевший же до конца спасется.
24:14 И проповедано будет сие Евангелие Царствия по всей вселенной, во свидетельство всем народам; и тогда придет конец.
24:15 Итак, когда увидите мерзость запустения, реченную через пророка Даниила, стоящую на святом месте,- читающий да разумеет,-
24:16 тогда находящиеся в Иудее да бегут в горы;
24:17 и кто на кровле, тот да не сходит взять что-нибудь из дома своего;
24:18 и кто на поле, тот да не обращается назад взять одежды свои.
24:19 Горе же беременным и питающим сосцами в те дни!
24:20 Моли́тесь, чтобы не случилось бегство ваше зимою или в субботу,
24:21 ибо тогда будет великая скорбь, какой не было от начала мира доныне, и не будет.
24:22 И если бы не сократились те дни, то не спаслась бы никакая плоть; но ради избранных сократятся те дни.
24:23 Тогда, если кто скажет вам: вот, здесь Христос, или там,- не верьте.
24:24 Ибо восстанут лжехристы и лжепророки, и дадут великие знамения и чудеса, чтобы прельстить, если возможно, и избранных.
24:25 Вот, Я наперед сказал вам.
24:26 Итак, если скажут вам: "вот, Он в пустыне",- не выходи́те; "вот, Он в потаенных комнатах",- не верьте;
24:27 ибо, как молния исходит от востока и видна бывает даже до запада, так будет пришествие Сына Человеческого;
24:28 ибо, где будет труп, там соберутся орлы.
24:29 И вдруг, после скорби дней тех, солнце померкнет, и луна не даст света своего, и звезды спадут с неба, и силы небесные поколеблются;
24:30 тогда явится знамение Сына Человеческого на небе; и тогда восплачутся все племена земные и увидят Сына Человеческого, грядущего на облаках небесных с силою и славою великою;
24:31 и пошлет Ангелов Своих с трубою громогласною, и соберут избранных Его от четырех ветров, от края небес до края их.
24:32 От смоковницы возьмите подобие: когда ветви ее становятся уже мягки и пускают листья, то знаете, что близко лето;
24:33 так, когда вы увидите всё сие, знайте, что близко, при дверях.
24:34 Истинно говорю вам: не прейдет род сей, как всё сие будет;
24:35 небо и земля прейдут, но слова Мои не прейдут.
24:36 О дне же том и часе никто не знает, ни Ангелы небесные, а только Отец Мой один;
24:37 но, ка́к было во дни Ноя, так будет и в пришествие Сына Человеческого:
24:38 ибо, ка́к во дни перед потопом ели, пили, женились и выходили замуж, до того дня, как вошел Ной в ковчег,
24:39 и не думали, пока не пришел потоп и не истребил всех,- так будет и пришествие Сына Человеческого;
24:40 тогда будут двое на поле: один берется, а другой оставляется;
24:41 две мелющие в жерновах: одна берется, а другая оставляется.
24:42 Итак бодрствуйте, потому что не знаете, в который час Господь ваш приидет.
24:43 Но это вы знаете, что, если бы ведал хозяин дома, в какую стражу придет вор, то бодрствовал бы и не дал бы подкопать дома своего.
24:44 Потому и вы будьте готовы, ибо в который час не думаете, приидет Сын Человеческий.
24:45 Кто́ же верный и благоразумный раб, которого господин его поставил над слугами своими, чтобы давать им пищу во время?
24:46 Блажен тот раб, которого господин его, придя, найдет поступающим так;
24:47 истинно говорю вам, что над всем имением своим поставит его.
24:48 Если же раб тот, будучи зол, скажет в сердце своем: не скоро придет господин мой,
24:49 и начнет бить товарищей своих и есть и пить с пьяницами,-
24:50 то придет господин раба того в день, в который он не ожидает, и в час, в который не думает,
24:51 и рассечет его, и подвергнет его одной участи с лицемерами; там будет плач и скрежет зубов.
Мв. 24
, [7].

[3] Об'явлення Івана Богослова (Апокаліпсис)
12:1 І з'явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір.
12:2 І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу.
12:3 І з'явилася інша ознака на небі, ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців.
12:4 Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з'їсти дитину її, коли вродить...
12:5 І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його.
12:6 А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день.
12:7 І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи,
12:8 та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.
12:9 І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.
12:10 І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!
12:11 І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!
12:12 Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!
12:13 А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп'я.
12:14 І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу.
12:15 І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її.
12:16 Та жінці земля помогла, і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст...
12:17 І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.
Об. 12
, [1].

[4] “Жінка, одягнена в сонце, є знамення Пресвятої Богородиці”.

[5] Об'явлення Івана Богослова (Апокаліпсис)
12:1 І з'явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір.
12:2 І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу.
12:3 І з'явилася інша ознака на небі, ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців.
12:4 Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з'їсти дитину її, коли вродить...
12:5 І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його.
12:6 А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день.
12:7 І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи,
12:8 та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.
12:9 І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.
12:10 І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!
12:11 І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!
12:12 Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!
12:13 А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп'я.
12:14 І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу.
12:15 І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її.
12:16 Та жінці земля помогла, і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст...
12:17 І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.
Об. 12
[19 і
12, 1].

[6] Псалми
59:1 Для дириґетна хору. На спів: „Лілея свідчення". Золотий псалом Давидів для навчання,
59:2 коли він підпалив був Арам двух річок і Арам Цови, і вернувся Йоав і побив Едома в Соляній долині, дванадцять тисяч.
59:3 Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас!
59:4 Ти землею затряс, і її розірвав, уздоров же уламки її, бо вона захиталась!
59:5 Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином...
59:6 Ти дав прапора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Села.
59:7 Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас!
59:8 У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь, розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю!
59:9 Належить Мені Ґілеад, Мені Манасія, а Єфрем охорона Моїй голові, Юда берло Моє.
59:10 Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, филистею, вигукуй для Мене із радістю!
59:11 Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене попровадить?
59:12 Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?
59:13 Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!
59:14 Ми мужність виявимо в Бозі, і Він потопче противників наших!
Пс. 59
, [6].

[в] Пісня над піснями
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
Пісн. 4:4
.

[7] “Давидів стовп був прообразом пресвятої Богородиці”.

[8] “Амвросій. На псалом,118”

[9] Книга 9 “Екзамерон”.

[10] “Блудниці, які покаялись, чесніші дів бувають”.

[11]Псалми
21:1 Для дириґетна хору. На спів: „Ланя зорі досвітньої". Псалом Давидів.
21:2 Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!...
21:3 Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені!
21:4 Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих!
21:5 На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх.
21:6 До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились.
21:7 А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.
21:8 Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!
21:9 Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!
21:10 Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!
21:11 На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!
21:12 Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!
21:13 Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,
21:14 на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!
21:15 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.
21:16 Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.
21:17 Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої...
21:18 Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!
21:19 Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають...
21:20 А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!
21:21 Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса!
21:22 Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів.
21:23 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору!
21:24 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння ізраїлеве,
21:25 бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!
21:26 Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його,
21:27 будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
21:28 Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів,
21:29 бо царство Господнє, і Він Пан над народами!
21:30 Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити!
21:31 Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа.
21:32 Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!
Пс. 21
, [17]”.

[12] “Ікос 12”.

[13] “Драбина Якова є прообразом Пресвятої Богородиці”.

[14] “2М. 17, [12]”.

[15] Псалми
31
31:1 Давидів. Пісня навчальна. Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито,
31:2 блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!
31:3 Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму,
31:4 бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Села.
31:5 Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: Признаюся в проступках своїх перед Господом! і провину мого гріха Ти простив. Села.
31:6 Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього!
31:7 Ти покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! Села.
31:8 Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе!
31:9 Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються.
31:10 Багато хворіб на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа того милість оточує!
31:11 Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді!
Пс. 31
, [10].

[16] Книга пророка Ісаї
26:1 Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки.
26:2 Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить!
26:3 Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає.
26:4 Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!
26:5 Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його!
26:6 Його топче нога, ноги вбогого, стопи нужденних...
26:7 Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш.
26:8 І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам'ять Твою пожадання моєї душі,
26:9 за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!
26:10 Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить!
26:11 Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів твоїх!
26:12 Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав!
26:13 Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє.
26:14 Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них.
26:15 Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув.
26:16 Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав.
26:17 Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм:
26:18 ми були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились...
26:19 Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих!
26:20 Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!
26:21 Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!
Іс. 26
, [20].

[17] Книга Премудрості Ісуса, сина Сираха
24:1 Премудрость прославит себя и среди народа своего будет восхвалена.
24:2 В церкви Всевышнего она откроет уста свои, и пред воинством Его будет прославлять себя:
24:3 "я вышла из уст Всевышнего и подобно облаку покрыла землю;
24:4 я поставила скинию на высоте, и престол мой - в столпе облачном;
24:5 я одна обошла круг небесный и ходила во глубине бездны;
24:6 в волнах моря и по всей земле и во всяком народе и племени имела я владение:
24:7 между всеми ими я искала успокоения, и в чьем наследии водвориться мне.
24:8 Тогда Создатель всех повелел мне, и Произведший меня указал мне покойное жилище и сказал:
24:9 поселись в Иакове и прими наследие в Израиле.
24:10 Прежде века от начала Он произвел меня, и я не скончаюсь во веки.
24:11 Я служила пред Ним во святой скинии и так утвердилась в Сионе.
24:12 Он дал мне также покой в возлюбленном городе, и в Иерусалиме - власть моя.
24:13 И укоренилась я в прославленном народе, в наследственном уделе Господа.
24:14 Я возвысилась, как кедр на Ливане и как кипарис на горах Ермонских;
24:15 я возвысилась, как пальма в Енгадди и как розовые кусты в Иерихоне;
24:16 я, как красивая маслина в долине и как платан, возвысилась.
24:17 Как корица и аспалаф, я издала ароматный запах и, как отличная смирна, распространила благоухание,
24:18 как халвани, оникс и стакти и как благоухание ладана в скинии.
24:19 Я распростерла свои ветви, как теревинф, и ветви мои - ветви славы и благодати.
24:20 Я - как виноградная лоза, произращающая благодать, и цветы мои - плод славы и богатства.
24:21 Приступите ко мне, желающие меня, и насыщайтесь плодами моими;
24:22 ибо воспоминание обо мне слаще меда и обладание мною приятнее медового сота.
24:23 Ядущие меня еще будут алкать, и пьющие меня еще будут жаждать.
24:24 Слушающий меня не постыдится, и трудящиеся со мною не погрешат.
24:25 Все это - книга завета Бога Всевышнего,
24:26 закон, который заповедал Моисей как наследие сонмам Иаковлевым.
24:27 Он насыщает мудростью, как Фисон и как Тигр во дни новин;
24:28 он наполняет разумом, как Евфрат и как Иордан во дни жатвы;
24:29 он разливает учение, как свет и как Гион во время собирания винограда.
24:30 Первый человек не достиг полного познания ее; не исследует ее также и последний;
24:31 ибо мысли ее полнее моря, и намерения ее глубже великой бездны.
24:32 И я, как канал из реки и как водопровод, вышла в рай.
24:33 Я сказала: полью мой сад и напою мои гряды.
24:34 И вот, канал мой сделался рекою, и река моя сделалась морем.
24:35 И буду я сиять учением, как утренним светом, и далеко проявлю его;
24:36 и буду я изливать учение, как пророчество, и оставлю его в роды вечные".
24:37 Видите, что я трудился не для себя одного, но для всех, ищущих премудрости.
Сир. 24
, [3].

[18] Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6
, [10]
.

[19] “Люди лихі є норовом, як звірі”. Златоуст, Гомілія 3: “До народу”.

[20] Псалми
93
93:1 Бог помсти Господь, Бог помсти з'явився,
93:2 піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!
93:3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть?
93:4 Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?
93:5 Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать...
93:6 Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт
93:7 та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів...
93:8 Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду?
93:9 Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?
93:10 Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?
93:11 Господь знає всі людські думки, що марнота вони!
93:12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,
93:13 щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,
93:14 бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,
93:15 бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця!
93:16 Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
93:17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!...
93:18 Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!
93:19 Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!
93:20 Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається, той, що гріх учиняє над право?
93:21 Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.
93:22 і Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,
93:23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
Пс. 93
, [1].

[21] Псалми
39:1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів.
39:2 Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув.
39:3 Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,
39:4 і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа!
39:5 Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!
39:6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.
39:7 Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
39:8 Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної.
39:9 Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.
39:10 Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув'язнюю я, Господи, знаєш Ти,
39:11 справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.
39:12 Тому, Господи, не ув'язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,
39:13 бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене...
39:14 Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені,
39:15 нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!
39:16 Бодай скам'яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага!
39:17 Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь!
39:18 А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!
Пс. 39
, [13].

[22] Плач. З, [10].

[23] 2М. 15, [9].

[24] Псалми
26
26:1 Давидів. Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись?
26:2 Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!...
26:3 коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його!
26:4 Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!
26:5 бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії, сховає мене потаємно в Своєму наметі, на скелю мене проведе!
26:6 А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене, і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм, і я буду співати та грати Господеві!
26:7 Почуй, Господи, голос мій, коли кличу, і помилуй мене, і озвися до мене!
26:8 За Тебе промовило серце моє: Шукайте Мого лиця! тому, Господи, буду шукати обличчя Твого:
26:9 не ховай же від мене обличчя Свого, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого,
26:10 бо мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене!
26:11 Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене стежкою рівною, ради моїх ворогів!
26:12 Не видай мене на сваволю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облудні та неправдомовці,
26:13 немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро!
26:14 Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!
Пс. 26
, [5].

[25] 1 М. 47, [9].

[26] Послання апостола Павла до римлян
2:1 Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш.
2:2 А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке.
2:3 Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого?
2:4 Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?
2:5 Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога,
2:6 що кожному віддасть за його вчинками:
2:7 тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, життя вічне,
2:8 а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, лютість та гнів.
2:9 Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та геллена,
2:10 а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та гелленові.
2:11 Бо не дивиться Бог на обличчя!
2:12 Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом.
2:13 Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть.
2:14 Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон,
2:15 що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну,
2:16 дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа.
2:17 Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Закона, і хвалишся Богом,
2:18 і знаєш волю Його, і розумієш, що краще, навчившись із Закону,
2:19 і маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, хто знаходиться в темряві,
2:20 виховник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання й правди в Законі.
2:21 Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш!
2:22 Наказуючи не чинити перелюбу, чиниш перелюб! Гидуючи ідолами, чиниш святокрадство!
2:23 Ти, що хвалишся Законом, зневажаєш Бога переступом Закону!
2:24 Бо через вас зневажається Боже Ймення в поган, як написано.
2:25 Обрізання корисне, коли виконуєш Закона; а коли ти переступник Закону, то обрізання твоє стало необрізанням.
2:26 Отож, коли необрізаний зберігає постанови Закону, то чи не порахується його необрізання за обрізання?
2:27 І необрізаний з природи, виконуючи Закона, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писанням і обрізанням?
2:28 Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі,
2:29 але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога.
Рим. 2
, [5].