Про блаженного Григорія, патріарха Антіохійського

Місяця квітня на 20-й день

Цей преподобний отець Григорій був ігуменом монастиря, що називався Фаран і знаходився між Синайською горою і Раїдом. На патріаршество ж передзнаменований був від Бога завчасу, як же про те у Лимонарі святішого Софронія, патріарха Єрусалимського написано: “Авва Георгій Вірменин, учень авви Сергія, розповідав нам, кажучи, як багато просив мене авва Григорій, який був ігуменом Лаври Фарану, щоб довів я його до авви Сергія. І йшов я з ним до старця, коли перебував той у пустині біля Мертвого моря. Бачивши ж його, старець привітав його і прийняв вельми люб’язно, і принісши воду, омив йому ноги. І цілий день розмовляв з ним про душевну користь, і на наступний день відпустив його. Коли відійшов авва Григорій від авви Сергія, сказав я до старця: «Бачиш, отче, як ти спокусився, бо багатьох єпископів, і пресвітерів, та инших отців приводив я до тебе, і нікому ж з них не умив ти ніг, лише авві Григорію». І відповів мені старець: «Не знаю, хто такий Григорій, знаю, що патріарха я прийняв у печері своїй, бачив, що носить він омофор і Євангеліє тримав у руках». Те сказав авва Сергій пророчим духом про авву Григорія, бо через п’ять років, долями Божими, авва Григорій патріархом поставлений був у Божому граді Антіохії. Говорили ж деякі старці про цього авву Григорія Патріарха Божого Града, що найбільші мав чесноти такі: милостиня, незлопам’ятність, сльози. Мав же і співчуття велике до грішників й инших багато здобув чеснот. Таке про нього свідчення дає святіший Софроній Єрусалимський. Достойний бо такий муж, патріарх антіохійський Григорій блаженний серед святих і преподобних згадуватися, бо на патріаршество був взятий проти своєї волі, і святе прокив життя в Христі Ісусі Господі нашому, Йому ж слава на віки. Амінь.