Без категорії

Преподобного отця нашого Косми, єпископа Маюмського, творця канонів

Місяця жовтня на 12-ий день

У місті Дамаску батьки святого Івана Дамаскина, живучи, одного сироту, на ймення Косму, родом із Єрусалима, який у вельми малому віці осиротів від своїх батьків — християн, взяли. Його батьки Дамаскинові, благочестивими й убоголюбними бувши, взяли собі замість сина, виховавши його вкупі із рідним своїм сином Іваном. І, викупивши в агарян одного інока, який також Космою називався, полоненого в Італії, премудрого вельми, віддали йому в навчання божественних писань обох хлопців: Івана, рідну дитину, і Косму, присвоєного сина. Від нього всякому мистецтву премудрості Косма навчившись і прийшовши в дорослий розум та літа, залишив марнотний світ та й пішов в одну обитель, іноче ярмо на себе поклав і добре в ньому пробував, як зірка на тверді небесній[1], так життям та добророзум’ям засяяв.

Коли ж почалося іконоборство, цей преподобний спонукав святого Івана Дамаскина писати до правовірних про честь ікон, і сам із ним словами й письмом немало супроти іконоборців повставав. Прикрасив-бо Церву святу вельми красними тропарями і канонами. Він Лазареве воскресіння, Господній ухід в Єрусалим, Тайну вечерю і вільні страсті Христові та інші празники Господні піснями пошанував. Від єрусалимського зверхника єпископом Маюмським був поставлений, добре й добровгідно пожив і паству на пажить спасительну вивів, і, досягши глибокої старості, почив у Господі.

У тoй-таки день пам’ять святої мучениці Домініки, що постраждала при Диоклитіяні-царі в Азарвенському місті за Христа при ігемоні Лисії, після ж багатьох мук у темниці померла.

1 святого отця Мартина, єпископа милостивого, дивися про нього в Пролозі.


[1] “Пролог”.