Пам’ять святої мучениці Євфрасії-дівиці

Місяця січня в 19-й день

Вона була з граду Никомидійського, у царювання Максиміянове, і вірна раба Ісуса Христа. Взята ж ідолопоклонниками, примушувана принести бісам жертву. І коли не підкорилася, бита була жорстоко — вона ж те терпіла мужньо. Тоді віддана була на осквернення мужеві-варвару. Він же, взявши її, вів у дім свій. А вона безперестанно умом своїм молилася до нескверного і пречистого Жениха свого Христа Господа, щоб зберіг її дівство нерозтлінним. І коли замкнувся з нею скверний варвар у ложниці, просила його свята, щоб почекав трошки, обіцяючи йому зілля якесь дати, яке якщо при собі носити буде, то не візьме його ніяка зброя супротивних. Розповіла-бо про себе, як про чарівницю. Варвар же сказав їй: “Потім даси мені зілля те”. Відповідала мудра дівиця: “Не можна, щоб те зілля відкрила розтлінна жінка, але лише нешлюбна дівчина. Якщо-бо не від дівчини чисте зілля те явлене буде, то зовсім діяти не буде”. І відпустив її варвар, поки зілля те йому покаже. Свята ж, у вертоград пішовши і зілля якесь, яке знайшла там, зібравши, показала йому. Він же сказав до неї: “А як довідаюся, чи правда те, що ти кажеш?”. Вона ж зілля те поклала на шиї своїй і сказала йому: “Візьми меч гострий, і замахни сильно обома руками, і вдар мене в шию, скільки можеш, і з цього довідаєшся, що анітрохи не пошкодить мене меч твій”. Він же повірив у те, що вона сказала, — взявши меч, наніс над головою святої діви і, замахнувши сильно, вдарив і відтяв голову її чесну. Зрозумівши, що насміялася з нього, скреготав зубами своїми, але нічого не міг зробити: вже-бо мудра Діва відійшла неосквернена до Жениха свого Христа, залишивши предивний образ цноти своєї, волівши вмерти, ніж дівство своє згубити.